ЄВРОШТЕГР АЦШН А ПРОБЛЕМАТИКА НА УРОКАХ...

Міністерство закордонних справ УкраїниДепартамент Європейського СоюзуМіністерство освіти і науки України

Департамент міжнародного співробітництва та європейської інтеграціїІвано-Франківська обласна рада

Постійна комісія з питань освіти і наукиІвано-Франківська обласна державна адміністрація

Управління освіти і наукиПрикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Інститут історії і політологіїКафедра м іжнародних відносин

ЄВРОШТЕГР АЦШН А ПРОБЛЕМАТИКАНА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Навчальне-мето динний посібник

Івано-Франківськ«ЛІК»2007

Міністерство закордонних справ УкраїниДепартамент Європейського СоюзуМіністерство освіти і науки України

Департамент міжнародного співробітництва та європейської інтеграціїІвано-Франківська обласна рада

Постійна комісія з питань освіти і наукиІвано-Франківська обласна державна адміністрація

Управління освіти і наукиПрикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Інститут історії і політологіїКафедра м іжнародних відносин

ЄВРОШТЕГР АЦШНА ПРОБЛЕМАТИКАНА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Навчально-методичний посібник

Івано-Франківськ«ЛИС»2007

УДК 327.39(075.3):372.832(075.3)ББК 66.4(4/8)я72

Є 24

Євроінтеграційна проблематика на уроках історії: Навч-метод. посібник /За ред. І.Є. Цепенди. - Івано-Франківськ: ЛІК, 2007. - 84 с.

Рецензенти:

Примуш М.В., доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політології історичногофакультету Донецького національного університету;Бурдяк В.І., доктор політичних наук, професор, кафедра політології і державного управлінняЧернівецького національного університет імені Юрія Федьковича;Гудь Б.В., кандидат історичних наук, доцент, директор Інституту європейської інтеграціїЛьвівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий редакторВ.В.Марчук, завідувач кафедри політології ПНУ, доктор історичних наук, професор

Автори-у порадники:О.С. Тараненко, директор департаменту Європейського Союзу МЗС України, Надзвичайний іПовноважний Посол України; О.С. Сухолиткий, директор департаменту міжнародного співробітництвата європейської інтеграції МОН України; П.Д. Сардачук, завідуючий кафедрою міжнародних відносинПНУ, кандидат історичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол України;Б.М. Томенчук, голова постійної комісії з питань освіти і науки Івано-Франківської обласної ради;З.А. Болюк, начальник управління освіти і науки Івано-Франківської облдержадміністрації;І.Є. Цепенда, проректор з міжнародного співробітництва ПНУ, кандидат історичних наук, доцент;З.В, Куравський, професор кафедри міжнародних відносин ПНУ, кандидат історичних наук,Надзвичайний і Повноважний Посланник; І.Ф. Гурак, завідувач відділу міжнародного співробітництваПНУ, кандидат історичних наук; В.К. Кройтор, асистент кафедри міжнародних відносин ПНУ,кандидат історичних наук; В.В. Островський, завідувач відділу суспільних дисциплін лабораторіїсуспільно-філологічних дисциплін Івано-Франківського обласного інституту післядипломноїпедагогічної освіти; Т.З. Слободян, аспірант кафедри політології ПНУ.

Навчально-методичний посібник є доповненням до шкільної програми з всесвітньої історії та історіїУкраїни для 11 класу. Автори-упорядники прагнули у стислій формі подати найновішу та максимальнонезаангажовану інформацію з євроінтеграційної проблематики.

Посібник розрахований на вчителів історії, учнів старших класів та всіх, хто цікавиться історією.

Навчально-методичний посібник видано за фінансової підтримкиПОСОЛЬСТВА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА В УКРАЇНІ

таІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

I8ВN 978-966-640-223-6О О.С. Тараненко, О.С. Сухолиткий, П.Д. Сардачук,З.В. Куравський, І.Є. Цепенда, І.Ф. Гурак., В.К. Кройтор,В.В. Островський, Т.З. СлободянЄ) Видавництво «ЛІК», оригінал макет, 2007€> Прикарпатський національний університет іменіВасиля Стефаника, 2007

ПЕРЕДМОВА

Аксіомою є те, що вступ України до ЄС необхідний і неминучий. Може

бути різне бачення термінів щодо набуття нашою країною повноправного

членства у Співтовариствах; чинників, які можуть прискорити або

уповільнити цей процес; наслідків, які можна очікувати.

На думку абсолютної більшості вітчизняних науковців та політиків, в

умовах глобалізації курс України на інтеграцію в Європейський Союз є

найбільш оптимальним. Попри всі складності, з якими об'єктивно

стикаються нові члени ЄС за більше як 50-літню історію об 'єднаної Європи,

не було випадку, коли б якась країна ініціювала питання про вихід з цього

об'єднання. Навпаки, останнім часом все більше і більше країн, навіть

усвідомлюючи, що вони втратять частину свого суверенітету і змушені

будуть передати контроль над окремими сферами свого життя до відання

структур ЄС, все ж виявляють бажання увійти до Євросоюзу.

У цьому контексті цілком логічним є поглиблене вивчення

проблематики Європейського Союзу на уроках історії: ознайомлення із

діяльністю загальноєвропейських інституцій, досвідом інших країн на шляху

до ЄС, позитивами та недоліками, з якими стикаються його нові члени.

Отож:, готуючи навчально-методичний посібник, його автори-упорядники

ставили собі за мету допомогти всім охочим поглибити свої знання з

означеної проблематики.

Посібник «Євроінтеграційна проблематика на уроках історії»

підготовлено в рамках реалізації однойменного проекту, який було

реалізовано насамперед завдяки фінансовій підтримці Посольства

Республіки Польща в Україні, а також Івано-Франківської обласної ради та

Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

20-21 вересня 2007р. виконавці проекту (Ігор Цепенда, Зінаїда Болюк,

Богдан Томенчук, Ігор Гурак, Володимир Кройтор) організували проведення

всеукраїнського круглого столу «Проблематика Європейського Союзу на

уроках історії». В заході взяли участь голова Івано-Франківської обласної

ради Ігор Олійник, директор департаменту Європейського Союзу МЗС

України Олександр Тараненко, радник Посольства Республіки Польща в

Україні Ольга Гнатюк, ректор Прикарпатського національного

університету імені Василя Стефаника Богдан Остафійчук, начальник

головного управління з питань євроінтеграції, зовнішніх зв 'язків та

інвестицій Івано-Франківської обласної державної адміністрації Віра

Квочок, заступник начальника управління освіти і науки Івано-Франківської

обласної державної адміністрації Наталя Філь, професор кафедри

міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені

Василя Стефаника Зіновій Куравський, доцент кафедри всесвітньої історії

та методики навчання Київського педагогічного університету імені

Грінченка, тимчасовий експерт Ради Європи з громадської освіти Оксана

Салата, спеціалісти управлінь науки і освіти областей України, методисти

обласних інститутів післядипломног освіти: Тетяна Гребенчук (Київ),

Михайло Залипецький (Тернопіль), Вікторія Коваленко (Харків), Олена

Котенко (Одеса), Валерій Островський (Івано-Франківськ), Ірина Рибак

(Донецьк), Наталя Степанова (Черкаси), Олена Третьякова (Суми),

Світлана Уварова (Івано-Франківськ), Юрій Шимон (Ужгород); вчителі

Ірина Земелько (Полтава) та Катерина Дроздик (Чернівці).

Виступи учасників круглого столу, дискусія, яка велася в процесі

обміну думками, значною мірою були враховані авторами-упорядниками в

процесі підготовки посібника.

МЕТА, ЗАВДАННЯ ІПРИЗНА ЧЕННЯ ПОСІБНИКА

Мета вивчення євроінтеграційної проблематики на уроках всесвітньої тавітчизняної історії в 11 класі випливає із загальних завдань школи - вихованняукраїнських патріотів, всесторонньо розвинутих особистостей, підготовлених до

усвідомленої та творчої участі в розгортанні демократичного процесу розбудовигромадянського суспільства, а також із конкретних завдань навчання шкільної історії -засвоєння найважливіших фактів і закономірностей розвитку новітньої цивілізації,спрямованої до формування інформаційного громадянського суспільства з домінуючимибезпекою, свободою і правосуддям.

Завдання посібника — допомогти вчителю ознайомити одинадцятикласників ізперебігом євроінтеграційного процесу впродовж другої половини XX - початку XXI ст., непорушуючи при цьому вимог типових навчальних планів для загальноосвітніхнавчальних закладів та змісту навчальних програм з історії України і всесвітньої історії.

У ході роботи над посібником автори виходили з того, що вчителю доводитьсяопрацьовувати навчальний матеріал у вигляді тематичних блоків, присвячених історіїокремих країн Європи й України. Тому домогтися поетапного, системного вивченняєвроінтеграційного процесу у взаємодії з іншими суспільними і соціально-політичнимиявищами педагог може лише за рахунок включення відповідного фактичного матеріалув зміст занять, запропонованих навчальними програмами. Основу історичних знаньстановлять факти. Виходячи із цього, у посібнику висвітлюється фактологіяєвроінтеграційної проблематики, розробленої авторами на основі різноманітноїнаукової, навчальної, популярної літератури, інтернет-ресурсів, особистого досвідутощо. Інформація подана таким чином, що під час підготовки до занять педагогбачитиме не лише окремі уроки, а й весь курс історії в цілому.

Посібник доповнений необхідним методичним апаратом, який дозволятимеучителю організувати пізнавальну діяльність школярів як в ході навчальних занять, так ів ході домашньої самостійної роботи. Автори умисно не подавали запитань і завдань

репродуктивного характеру. Приклади їх формулювання в достатній мірі пропонуютьосновні вітчизняні навчальні засоби. Натомість розробники цього видання намагалися

привернути увагу до технології формулювання запитань і завдань творчого характеру,адже саме вони допомагають школярам краще оволодіти знаннями.

Автори сподіваються, що посібник стане у нагоді випускникам загальноосвітніхнавчальних закладів, абітурієнтам, студентам та вчителям.

ЄВРОІНТЕГРАЩЙНА ПОЛІТИКА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Актуалізація опорних знань, умінь та навичок, підготовка до сприйняття

нового матеріалу (запитання для проведення фронтального чи індивідуальногоопитування, анкетування)

/. Визначте географічне розташування України. З якими державами вона має

спільні кордони? Чи є ці країни членами Європейського Союзу? Охарактеризуйте рольгеографічного фактора в геополітичному місцерозташуванні України.

2. Пригадайте найважливіші факти, що характеризують зовнішньополітичнудіяльність України упродовж- XX ст., зокрема у період Української революції 1917-

1921рр. та упродовж перебування УРСР у складі Радянського Союзу. Зробітьпорівняння із сучасністю.

3. Назвіть найважливіші події історії України, що відбулися після

проголошення нею незалежності. Перечисліть міжнародні організації та об'єднання,членом яких стала незалежна Україна.

4. Яке місце, на ваш погляд, займає Україна в сучасному світовому

інтеграційному процесі? Висловіть свою думку щодо впливу принципу

багатовекторності української політики на її стосунки з країнами Західної,Центральної та Східної Європи.

5. Чи впливає світовий, зокрема європейський, досвід на розвиток демократії вУкраїні та становлення в країні громадянського суспільства?

Опрацювання навчального матеріалу (матеріал для організації пізнавальноїдіяльності)

Після здобуття Україною незалежності в 1991р. Європейські Співтовариства,

відзначивши демократичний характер Всеукраїнського референдуму, визнали

незалежність та суверенітет нашої держави. Так були започатковані відносини України з

сучасним Євросоюзом. Тоді вперше пролунав заклик ЄС до України підтримувати зорганізацією відкритий і конструктивний діалог.

З моменту проголошення незалежності Україна посідає особливе місце вгеополітичній свідомості Західної Європи, як «ключова держава з невизначеним

майбутнім». Попри тривалий період домінування в Україні так званої багатовекторноїполітики, наша держава постійно виявляла намір інтегруватися в європейські структури.

А можливе членство в Європейському Союзі розглядалося і розглядається Україною якгарантія її успіху і процвітання. На законодавчому рівні позиція нашої держави щодо

об'єднаної Європи вперше сформульована в основних напрямках зовнішньої політикиУкраїни, що були схвалені Постановою Верховної Ради України 2 липня 1993р. У

вересні 1993р. в Україні відкрито представництво основного виконавчого органу ЄС -

Європейської Комісії. Головними завданнями в діяльності представництва є сприянняполітичним та економічним зв'язкам між Євросоюзом та Україною, підвищенняпоінформованості про ЄС, його установи та програми, впровадження програм технічної

допомоги ЄС тощо. В липні 1995р. в Брюсселі відкрито представництво України при

Європейських Співтовариствах.Україна стала першою серед країн СНД, що уклала з Європейськими

Співтовариствами Угоду про партнерство і співробітництво (УПС), підписану в 1994р.

Угода передбачала створення двосторонніх органів, що забезпечують базу для

прийняття подальших політичних та економічних рішень. Такими інституціями

вважаються: Рада з питань співробітництва на рівні міністрів (складається з членів Ради

Європейського Союзу, Європейської Комісії та уряду України); Комітет з питань

співробітництва (на рівні старших посадових осіб, під головуванням, по черзі,

Європейської Комісії та української сторони); підкомітети (на рівні експертів, для

підтримки роботи Комітету з питань співробітництва). Політичний діалог ведеться

шляхом щорічних самітів, засідань Ради із Співробітництва та засідань міністрів і вищих

урядовців у форматі трійки, консультацій на найвищому політичному рівні. Постійним

питанням для двосторонніх переговорів у відповідності до цілей УПС є адаптаціяукраїнського законодавства до європейських стандартів. Продовжують бути

пріоритетом заходи з подолання наслідків чорнобильської катастрофи. Крім УПС, було

укладено декілька окремих угод в галузі торгівлі, науки та технологій, ядерноїенергетики. У вересні 1997р. в м. Києві відбувся перший саміт Україна - ЄС, в ході

якого підтверджено європейський вибір України, обговорено певні проблеми вдоговірно-правовій сфері, розглянуто шляхи економічного співробітництва. На першому

засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС, що відбулося 8-9 червня

1998р., Україна вперше офіційно заявила про прагнення набути статус асоційованої

країни Європейського Союзу. І вже 11 червня 1998р., коли було затверджено Стратегіюінтеграції України до Європейського Союзу, набуття Україною повноправного членства

в ЄС проголошено стратегічною метою, а отримання статусу асоційованого члена ЄС -головним зовнішньополітичним пріоритетом. З метою реалізації стратегічних цілейдержавної політики щодо забезпечення входження України в європейський політичний,

економічний, безпековий і правовий простір Указом Президента України у 2002р.

утворено Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Розширення Європейського Союзу, яке відбулося 2004р., призвело до змінгеографічних, політичних і економічних умов для України і Євросоюзу. Офіційні Київ і

Брюссель отримали спільний кордон і як безпосередні сусіди почали активно

посилювати свою політичну та економічну взаємопов'язаність. Розширення дало

можливість Україні та ЄС розвивати відносини, що стали початком поступової

економічної інтеграції, а саме: утвердження стабільності, безпеки і добробуту.Відповідно до плану дій, розрахованого на три роки, Україна та ЄС погодилися

інтенсифікувати політичні, безпекові, економічні та культурні відносини, включаючитранскордонне співробітництво та спільну відповідальність за врегулювання конфліктів

та запобігання їм.

В умовах розвитку демократії та формування громадянського суспільства

українська держава задекларувала потребу реалізації плану вступу до ЄС впродовж

найближчого десятиліття. 21 лютого 2005р. в Брюсселі був ухвалений план дій Україна

- Європейський Союз. Зі сторони ЄС його підписали міністр закордонних справ

Люксембургу Жан Ассельборн і комісар ЄС з питань зовнішніх зносин та європейської

політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер, а зі сторони України - віце-прем'єр-

міністр з питань європейської інтеграції Олег Рибачук.

На початку 2008р. втрачають свою чинність Угода про партнерство та

співробітництво і план дій Україна - ЄС. На зміну цим документам ЄС зобов'язався

розпочати консультації щодо розширеної угоди між ЄС та Україною. ЄС також готовий

вести переговори про створення зони вільної торгівлі як частини розширеної угоди після

вступу України до СОТ. Така зона вільної торгівлі стане одним із головних кроків для

інтеграції ринків України та ЄС.

У процесі обговорення нинішніх перспектив розвитку ЄС головною проблемою

залишається послідовність реалізації євроінтеграційної стратегії України. З іншого боку,

питання про членство України в ЄС може обговорюватися лише за умови продовження

політики розширення Євросоюзу, а не в разі її припинення. Не виключено, що для таких

країн, як Україна, перспектива приєднання може взагалі не відкритися. Однак попри це

Україна повинна розробити відповідний план, який зважав би на таку можливість. Для

Києва кінцева мета євроінтеграції може обмежитися повним використанням

можливостей Європейської політики сусідства (з набуттям «чотирьох свобод» у

пересуванні людей, товарів, послуг і капіталів між Україною і ЄС), але без політичного

членства у Євросоюзі. Швидкість прогресу у відносинах повністю залежить від зусиль

України та конкретних досягнень у виконанні зобов'язань щодо спільних цінностей.

Сусідство з ЄС сприяє активнішому запровадженню в Україні європейських норм

і стандартів у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Завдяки спільним програмам,

через розширення міжнародних контактів українське суспільство має можливість

інтегруватися в світовий та загальноєвропейський простір.

ЄС має найбільшу частку в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій, які

Україна отримала від 1991р. Причому, починаючи з 2001р., завдяки прискоренню

економічних реформ в Україні, інвестиції суттєво збільшилися. Загальна сума, виділена

для України в 2002р., становила 47 млн. євро, в 2003 - 48 млн. євро, в 2004р. - 148,6

млн. євро, а в 2005-2006рр. - 212 млн. євро. До 2006р. 25 держав ЄС вклали 11 млрд.

дол. США у різні галузі народного господарства України, або 72% від загальної сумипрямих іноземних інвестицій.

Вже зараз Європейський Союз є для України значним ринком збуту вітчизняних

товарів. У лютому 1996р. набула чинності тимчасова угода про торгівлю між Україною і

ЄС, який на сьогодні став головним її торговим партнером. У наступні роки підписані

галузеві угоди між Україною і ЄС, зокрема про торгівлю текстильними виробами (1993),

про створення правових засад міжнародного співробітництва щодо забезпечення

енергоносіями країн Західної Європи (1999) та ін. Усі підписані угоди грунтуються на

принципах партнерства, політичного діалогу.

У липні 2002р. підписано двосторонню угоду про співробітництво між ЄС та

Україною в галузі науки та технологій. ЄС також надає фінансову підтримку науково-

технологічному центру в Україні (5ТСІІ) та через ІНТАС - міжнародній асоціації для

сприяння співробітництву між науковцями з країн колишнього СРСР. ЄС продовжує

підтримувати та фінансувати значну кількість різноманітних проектів у ядерному

секторі, зокрема, ЄС є основним донором Чорнобильського фонду «Укриття».

Важливу роль у стосунках між Україною та ЄС відіграє співробітництво в галузі

транспорту, що зосереджене на інтеграції транспортної інфраструктури України до

європейської транспортної мережі, включаючи європейські транспортні коридори,

чорноморські коридори та ТРАСЕКА.Шістнадцятирічний досвід співпраці ЄС та України є лише початком великої

роботи, яку потрібно здійснити в процесі реформування політичного та соціально-

економічного життя для набуття загальноприйнятих європейських стандартів.

Підбиття підсумків. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок

(запитання і завдання для колективної та самостійної роботи)/. Пригадайте, як розгорталися стосунки між Україною та країнами Європи

упродовж XX ст. Наскільки вони змінилися після здобуття Україною незалежності?

Свою відповідь аргументуйте.

2. Визначте поняття «стратегічне партнерство». Назвіть країни чи

об'єднання, які є стратегічними партнерами незалежної України. Яким чином

відбувається налагодження взаємин між' Україною та й стратегічними партнерами?

Наскільки послідовною є Україна в своїй зовнішньополітичній діяльності?

3. Назвіть нормативні документи, що визначали перебіг взаємин між: Україною

та ЄС упродовж: 199Ч'-2007рр. Охарактеризуйте їх основні положення. Як ви розумієте

вислів «нова Європа» для України?

4. Як ви оцінюєте відмову України від статусу ядерної держави? Чи могла б

Україна використати свій ядерний статус як аргумент в євроінтеграційних

прагненнях?

5. Висловіть свою думку, чому під час прийняття до складу ЄС Греції, Іспанії та

Португалії Брюссель змушений був враховувати фактор СРСР, а в стосунках

Євросоюзу з Україною фактор Росії не спрацьовує.

6. Проаналізуйте, чому Україна не досягла такого рівня співпраці з Європейським

Союзом, як пострадянські прибалтійські країни. Наведіть свої аргументи із суспільно-

політичного, соціально-економічного та культурного життя.

7. Висловіть свої міркування з приводу шансів набуття Україною членства у

Європейському Союзі. Які реформи, на вашу думку, повинна здійснити Україна для

досягнення нею європейських стандартів?

8. Визначте політичні вигоди, що іх могла 6 отримати Україна, ставши членом

ЄС. Яким чином е такому випадку розвивалися б Ті стосунки з Російською Федерацією?

9. Охарактеризуйте ситуацію на ринку праці, що склалася у сучасній Україні.

Яким чином така ситуація могла б змінитися зі вступом країни до ЄС?

10. Заповніть порівняльну таблицю «Позитивні та негативні рисиєвроінтеграційної політики України».

Повідомлення домашнього завдання (завдання для самостійної творчоїроботи, теми індивідуальних та колективних навчальних проектів)

/. Підготуйте добірку фактів, що засвідчують розвиток співробітництва

між Україною і ЄС в галузі шкільної освіти. Узагальніть свою роботу у вигляді

невеликого, у межах 20 речень, допису до місцевої газети. Під час підготовки допису

використайте матеріали періодики, Інтерне ту, додаткової літератури.

2. На основі доступної вам інформації розробіть програму дій щодо набуття

Україною членства у Європейському Союзі. Подайте її у вигляді таблиці за наступними

сферами суспільного .життя: політика, економіка, освіта, наука, культура.

3. Напишіть невелику, у межах 10-ти речень, творчу роботу на тему

«Україна - європейська держава». Наведіть необхідні аргументи на підтвердження

такої тези. Під час наступного заняття проведіть конкурс і визначте кращий твір,написаний вашими однокласниками.

ОСОБЛИВОСТІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИ ЧНОГО

ТА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX-НА ПО ЧА ТКУ XXIСТ.

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

ТА ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ



1. Пригадайте найважливіші події, що відбулися в світі та Європі післязакінчення Другої світової війни.

2. Назвіть міжнародні і загальноєвропейські організації та об 'єднання, якібули створені упродовж: повоєнного десятиліття.

3. Назвіть найвідоміших вам політичних діячів повоєнної Європи.Охарактеризуйте їх діяльність в міжнародному контексті.

4. Назвіть країни, що розташовані на території сучасної Європи. Чи всі цікраїни сьогодні є членами Європейського Союзу?

5. Назвіть місто-столицю Європейського Союзу. Що вам відомо про цемісто? Назвіть інші міста, пов 'язані з історією ЄС.

6. Що ви знаєте про гімн Європейського Союзу? Опишіть зовнішній вигляд

загальноєвропейського прапора.7. Що ви знаєте про культуру та національні традиції країн-членів

Євросоюзу?Опрацювання навчального матеріалу (матеріал для організації пізнавальної

діяльності)Упродовж багатьох століть Європа була ареною постійних і кривавих воєн.

Наприклад, із 1870 по 1945рр. Франція та Німеччина воювали між собою тричі,

зазнавши при цьому вражаючих матеріальних і людських втрат. Особливо складним

було становище в Європі після Другої світової війни, що було пов'язане із нестримним

бажанням СРСР сформувати загальноєвропейську комуністичну систему. У 1952р.

Й. Сталін заявив, що буржуазія Європи випустила з рук прапор демократії і його

підхоплять комуністи. Комуністичний ідеалізм європейської інтелігенції був сильний, як

ніколи. У Франції та Італії комуністи мали великі згуртовані бойові партії, що.

здавалося, от-от прийдуть до влади. Цей план міг здійснитися, якби Європа не виховала

цілу низку прагматичне мислячих політиків, серед яких Альчіде Де Гаспері в Італії.

Конрад Аденауер в Німеччині, Роберт Шуман (а пізніше - Шарл де Голль) у Франції. Ці

лідери дійшли висновку, що єдина можливість забезпечити довготривалий мир між

країнами полягає у їх політичному та економічному об'єднанні.Ідея європейської інтеграції була задумана для того, щоб більше ніколи не

повторилися масові вбивства та руйнації, що відбувалися під час Другої світової війни,

щоб процвітала демократія, свобода й панував добробут. Вперше її запропонував

міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман у промові, виголошеній 9 травня

1950р. Цей день став днем народження Європейського Союзу і щороку святкується як

День Європи.Справа необхідності об'єднання західноєвропейських країн набула реальних

обрисів на початку 1950-х рр. У 1951р. за ініціативою Роберта Шумана було створено

організацію під назвою Європейське об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС). її членами

були 6 держав: Франція, Італія, Західна Німеччина (ФРН), Бельгія, Нідерланди та

Люксембург. Право приймати рішення, які стосувалися вугільної та сталеливарної

промисловості у цих країнах, було передано незалежному наднаціональному

Верховному органу, першим президентом якого став Жан Моне. Країни ЄОВС виходили

з того, що вугілля та сталь - це такі галузі виробництва, які є найважливішими для

подальшого розвитку важкої промисловості, що, в свою чергу, є базою для розвитку

соціально-економічної сфери. ЄОВС функціонувало настільки успішно, що за кілька

років шість його країн-учасниць вирішили піти далі та об'єднати інші галузі економіки.

25 березня 1957р. вони підписали Римські договори про заснування Європейськогоспівтовариства з атомної енергії (Євроатом) і Європейського економічного

співтовариства (ЄЕС). Країни-учасниці цих співтовариств домовилися про скасування

торгівельних бар'єрів між ними та формування «спільного ринку».

10

Від підписання обох договорів, щоправда, це пізніше було визнано помилкою,

відмовилася Великобританія. Натомість, у 1959р. вона ініціювала створення

альтернативної організації: Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). Договір про

її зародження підписано -4 січня 1960р. До нього приєдналися Великобританія. Австрія.

Швейцарія. Португалія, Данія, Швеція та Норвегія. Однак незабаром країни-учасниці

ЄАВТ зрозуміли, що ця організація не стане гідним конкурентом ЄЕС. Згодом ЄАВТ

перетворилася у структуру, яка діяла лише у зовнішньоторговельній сфері, і її вплив був

дуже незначний. На сьогоднішній день до складу ЄАВТ входять Швейцарія, Норвегія,Ісландія та Ліхтенштейн.

На відміну від ЄАВТ, ЄЕС поглиблює євроінтеграційний процес. 20 липня 1963р.

у столиці Камеруну Єунде підписано Єундську конвенцію. В ній закріплюються

положення про розширення сфери дії ЄЕС і умови співробітництва із 26 країнами

Африки, більшість з яких були колоніями Франції. У 1967р. відбувається злиття 3-х

організацій (Євроатом. Європейське об'єднання вугілля та сталі та ЄЕС) у структуру,

керовану ЄЕС. так звану «парасолькову» структуру. Через рік перший етап європейської

інтеграції завершується за трьома основними напрямками: закінчується утворення

митного союзу ЄЕС, де скасовуються будь-які обмеження на пересування товарів:утворюється єдиний ринок сільськогосподарської продукції; формується єдиний

механізм координації торговельно-економічної та соціальної політики. Наступним

кроком стало підписання 22 липня 1972р. угоди між ЄЕС та ЄАВТ про

загальноєвропейську зону вільної торгівлі (взаємна торгівля на пільгових умовах), яка

діє донині. 1 січня 1973р. сталося перше розширення ЄЕС: до нього приєднуються

Великобританія. Ірландія та Данія (відповідно вони вийшли з ЄАВТ). Через два роки

ЄЕС знову намагається інтегрувати країни третього світу: у 1975р. підписана Ломейська

конвенція (Того), згідно з якою до сфери впливу ЄЕС приєдналися ще 20 країн Африкита Азії- колишні англійські колонії та домініони.

Наступним кроком формування загальноєвропейської структури стало

перетворення ЄЕС з суто економічної організації у політично-економічну. В червні

1979р. відбулися перші прямі вибори до Європейського парламенту. Фактично він

існував з самого початку заснування ЄЕС, але тоді національні парламенти делегували

своїх депутатів до нього. З червня 1979р. громадяни стали безпосередньо обирати членівЄвропарламенту.

1 січня 1981р. відбувається друге розширення ЄЕС: до його складу вступає Греція.

Вступ Греції - це один з двох прикладів, коли розширення ЄЕС відбувалося з суто

політичних причин (таких випадків в історії ЄЕС було 3). Адже країна за своїми

показниками економічного розвитку зовсім не відповідала стандартам ЄЕС, ця ситуація

залишається і сьогодні (Грецію не включили до зони євро). З іншого боку, в Греції

скинули диктатуру «чорних полковників», і в країні розпочалися процеси

демократизації соціалістичного та соціал-комуністичного характеру. СРСР готувався

надати країні «братню допомогу». Тому для того, щоб остаточно закріпити Грецію у

12

західній системі, не дати їй вийти з НАТО і стати нейтральною чи потрапити під вплив

СРСР, й досить поспішно прийняли до ЄЕС.У 1982р. відбулася унікальна подія в історії європейської інтеграції - територія

ЄЕС зменшилася: рішення про вихід з ЄЕС прийняла Гренландія, яка, щоправда, не є

незалежною державою, а лише автономною частиною Датського товариства. Через три

роки (1985р.) це рішення було схвалено.Водночас країни європейської спільноти домагаються максимального скасування

міждержавних перепон. Тому 14 червня 1985р. у місті Шенген (Люксембург)

представники п'яти країн Європейської спільноти - Бельгії, Люксембургу, Нідерландів,

Франції та ФРН підписано Шенгенську угоду. Згідно із цим документом країни-

учасниці домовилися про відміну багатьох віз для перетину внутрішньоєвропейських

кордонів. Також було введено правило, за яким віза, видана в одній із країн-учасниць,

визнавалась дійсною для в'їзду в інші країни. Незабаром до цієї угоди приєдналися інші

члени Європейського економічного співтовариства.У 1986р. (1 січня) сталося третє розширення ЄЕС (також з політичних причин): до

його складу входять Іспанія та Португалія. Дії ЄЕС щодо включення цих країн зумовили

падіння режиму Франко в Іспанії та падіння військового тоталітаризму в Португалії, а

також поява намірів в цих країнах рухатися в напрямку до соціалізму.На середину 80-х рр. країни-члени ЄЕС прийшли до висновку, що організація як

політико-економічна структура себе вичерпала і готова поширити всій вплив на всі

сфери буття людини (окрім військової). У 1986р. в еволюції ЄЕС відбувається дуже

важлива подія, яка заклала підвалини того, що на сьогодні називається Європейським

Союзом. 17 лютого 1986р. підписується Єдиний європейський акт, умовами якого стала

уніфікація законодавства західноєвропейських країн. Мова йшла про уніфікацію більш

ніж 300 норм внутрішнього законодавства. Було також встановлено термін до 1 січня1993р. для створення «єдиної Європи». У 1986р. починаються переговори про

підписання нового документа, який би легітимізовував повне об'єднання Європи.

7 лютого 1992р. у м. Маастрихт (Голландія) підписано Договір про Європейський

Союз. В документі закладалася концепція трьох опор ЄС: інституціональна (4

наднаціональних органи управління єдиної Європи: Європейська Комісія, Європейська

Рада, Європарламент та Європейський суд); єдина зовнішня політика та політика

безпеки; єдина політика в галузі внутрішніх справ. Для ратифікації Маастрихтського

договору у національних радах встановлюється термін до 1 січня 1993р. Однак

завершити цей процес у визначений час не вдалося. Це перш за все було пов'язано з тим,Що частина суверенітету передавалася на наднаціональний рівень. Найбільші незгоди.

Що ставили під загрозу утворення ЄС, виникли в трьох країнах: Франції, Данії та

Великобританії. У Франції до останнього моменту в Національних зборах не ставили наголосування питання про ратифікацію Договору, оскільки розстановка сил у парламенті

була не на його користь. В Данії Договір ставився на голосування двічі (що для країни

неприпустимо). У Великобританії ратифікація Договору ледь не призвела до глибокої

І з

політичної кризи. Джон Мейджор, тогочасний прем'єр-міністр, призначений за декілька

місяців до ратифікації, навіть поставив на карту свою політичну долю і заявив, що якщо

Палата громад не ратифікує Договір, то він подасть у відставку і його партія вийде з

Палати громад та проведе позачергові вибори. Внаслідок таких дій, з 1 листопада 1993р.

Маастрихтський договір набув чинності і замість ЄЕС було утворено Європейський

союз. Через два роки після цієї події (1 січня 1995р.) до ЄС приєднуються 3 країни:

Австрія, Фінляндія та Швеція. Велися переговори про вступ до ЄС з Норвегією, однак

на референдумі більшість її населення проголосувала проти. Поки що мова про вступ

Норвегії до ЄС не ведеться. В 2004р. відбулося найбільше розширення ЄС, коли до

нього приєдналися 10 країн - Чехія, Естонія. Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта,

Польща, Словенія, Словаччина. В 2007р. до ЄС приєдналися Болгарія і Румунія.

Маастрихтський договір 1992р. (або Договір про Європейський Союз) запровадив

нові форми співробітництва між урядами країн-членів, зокрема щодо питань спільної

зовнішньої політики та політики безпеки, а також у сфері правосуддя та внутрішніх

справ. Сьогодні в ньому існує п'ять інституцій, кожна з яких відіграє свою конкретну

роль: Європейський Парламент (обирається громадянами країн ЄС); Рада

Європейського Союзу (представляє уряди країн ЄС); Європейська Комісія (рушійна

сила та виконавчий орган ЄС); Суд Європейського Союзу (забезпечує дотримання

законодавства ЄС); Рахункова палата, або Суд аудиторів ЄС (контролює ефективне та

законне використання коштів з бюджету ЄС). Поряд з цими інституціями співпрацюють

ще п'ять інших важливих органів: Європейський економічний та соціальний комітет

(представляє думку громадських організацій з економічних і соціальних питань);

Комітет регіонів (представляє думку регіональної та місцевої влади); Європейський

центральний банк (відповідає за монетарну політику та здійснює управління грошовою

одиницею ЄС - євро); Європейський Омбудсмен (уповноважений з прав людини,

розглядає скарги громадян щодо неналежного функціонування певної установи чи

органу ЄС); Європейський інвестиційний банк (сприяє досягненню цілей ЄС через

фінансування інвестиційних проектів). Окрім всього, така система управління

доповнюється цілою низкою інших органів і відомств. Всі рішення та процедури ЄСопираються на договори, схвалені всіма країнами ЄС.

У перші роки існування ЄС співробітництво здебільшого стосувалося торгівлі та

економіки, але нині ЄС вирішує й багато інших актуальних питань, зокрема таких, як

дотримання громадянських прав, забезпечення свободи, безпеки та правосуддя,

створення нових робочих місць, сприяння регіональному розвитку, захист довкілля, а

також проведення роботи з глобалізації в інтересах усіх і кожного. Для ефективного

вирішення таких питань виникла необхідність прийняття своєрідної

загальноєвропейської конституції. Перший її текст за результатами референдумів

відхилили французи і голландці. Реанімація загальноєвропейської конституції стала

однією з цілей Німеччини, яка головувала в ЄС до 1 липня 2007р. Розроблено новий

текст, що називався вже просто Договором ЄС. У ньому, наприклад, навіть не йшлося

про такі «наддержавні» символи, як прапор або герб. До ідеї подібного «знежиреного

договору», який набуде чинності в 2009р., більшість членів ЄС поставилася лояльно.

Каменем спотикання для країн-членів став принцип розподілу голосів при ухваленні

Євросоюзом найважливіших рішень. Польща, побоюючись зростання впливу великих

держав (передусім Німеччини), чинила опір запропонованому принципу «подвійної

більшості», коли рішення ухвалюється, якщо за нього проголосувало 55% країн, що

становлять 65% населення ЄС. її президент Лех Качинський зажадав підраховувати

голоси за формулою «квадратного кореня», від чисельності населення кожної країни.

23 червня 2007р. все-таки досягнуто компромісу, що підтвердив намір країн-

членів ЄС адаптувати потужну європейську організацію до сучасної ситуації в світі та

привести її до формату, в якому вона могла б ефективно і конкурентноздатно діяти.

Після багатогодинних переговорів у Брюсселі лідерами 27 країн Євросоюзу прийнята

відповідна політична угода. Згідно з документом ЄС одержує повноправного

президента. На відміну від попереднього шестимісячного головування лідерів окремих

країн, Радою Міністрів обиратиметься президент на 2,5 роки, і його функції будуть

приблизно такі, що й у голови ЄС. Передбачено посаду верховного представника

Євросоюзу в зовнішній політиці. Розшириться компетенція Європарламенту. На вимогу

Франції з угоди вилучили згадку про вільну конкуренцію, що дозволить європейським

країнам захищати інтереси національних компаній. У новому тексті не згадано про

спільні прапор та гімн ЄС. Цього разу вирішено не проводити загальнонародних

референдумів і довірити затвердження документа національним парламентам.

Найбільшим проривом на саміті в Брюсселі стала згода Польщі прийняти формулу так

званої «подвійної більшості» при розподілі голосів у Раді міністрів ЄС. Країни, яким не

вдасться створити меншості, здатної заблокувати прийняття рішень, зможуть відкласти

вирішення проблеми і запропонувати вести подальші переговори. Ця система буде

запроваджена лише через 10 років, включаючи три роки перехідного періоду. Прийняте

рішення визначило головну мету - до виборів у Європейський Парламент в 2009р.

провести реформування ЄС і ратифікувати розроблений базовий договір. З цією метою

Європейська Рада надала Міжурядовій Конференції ЄС мандат, який вміщає основні

вимоги щодо майбутнього договору ЄС.На перше засідання Міжурядової Конференції на рівні міністрів закордонних

справ, яке було проведено 23 липня 2007р. за головування португальського міністра

закордонних справ Луіса Амадо, Португалія винесла на розгляд проект

«модифікованого договору» ЄС, який включає 296 статей і ряд протоколів всього на 277

сторінках. Запропонований проект відповідає політичним принципам, закладеним

Європейською Радою в мандаті Міжурядовій Конференції. «Модифікований договір»

містить сутність принципових засад конституційного договору, але опирається на

структуру існуючих договорів. На відміну від конституційного договору,

«модифікований договір» вміщує серію поправок і доповнень, детально зафіксованих в

мандаті Міжурядовій Конференції. Він враховує, що Велика Британія відходить від

14 15

Хартії фундаментальних прав і участі в співпраці з покарань, а також враховує

побажання Польщі з прийняття рішень кваліфікованою більшістю після 2014р. та

побажання Чеської Республіки і Нідерландів не згадувати про символи ЄС. Фактично

Португалія здійснила значний крок, перетворивши політичну угоду Європейської Ради в

юридичну форму проекту тексту нового загальноєвропейського договору і

продемонструвала свій намір не втрачати час та поставити крапку в історії європейської

спільноти. Таким чином, Європейський Союз в новий 2008р. вступив з прийнятим

текстом нового базового договору, як основою для виходу з кризи і подальшого

розвитку ЄС. Проте на плечі Словенії і Франції, які головуватимуть в ЄС в 2008р., ляже

не менш складна місія ратифікації цього важливого європейського документа.

Європейський Союз забезпечив півстоліття стабільності, миру та процвітання на

теренах Європи. Спочатку основна увага приділялася розробці спільної комерційної

політики у вугільній та сталеливарній галузях і сільському господарстві. Згодом, у міру

виникнення потреби, додавалися й інші галузі. Деякі ключові політичні цілі

модифікувалися внаслідок зміни обставин. Сьогодні ЄС розвиває спільну зовнішню

політику та політику безпеки, що дає країнам-членам можливість вільно діяти на

світовій арені заради стабільності, співпраці та взаєморозуміння. Країни ЄС розробили

спільну політику в дуже широкому спектрі суспільного життя - від сільського

господарства до культури, від прав споживачів до умов конкуренції, від охорони

довкілля та використання енергії до транспорту та торгівлі. Особливо активно ЄС

пропагує людські аспекти міжнародних відносин, такі, як солідарність, права людини та

демократія. ЄС заохочує співпрацю між народами Європи та пропагує єдність,

зберігаючи при цьому різноманіття та гарантуючи прийняття максимально наближенихдо людей рішень.

Підбиття підсумків. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок(запитання і завдання для колективної та самостійної роботи)

/. Назвіть основні етапи загальноєвропейського інтеграційного процесу, що

розгорнувся у перше десятиліття після закінчення Другої світової війни. Чи можна

вважати, що об'єднавчі дії країн Західної Європи були своєрідною відповіддю на

прагнення Радянського Союзу створити загальноєвропейську соціалістичну систему?Свою відповідь аргументуйте.

2. Чому зініційована Великобританією Європейська асоціація вільної торгівлі не

змогла гідно конкурувати із створеним у 1957р. Європейським економічним

співтовариством? Наведіть свої аргументи. Відповідь подайте у вигляді есе.

3. Розкрийте передумови, причини, хід та наслідки підписання Маастрихтськогодоговору про утворення Європейського Союзу.

4. Назвіть найважливіші інституції ЄС та охарактеризуйте їх повноваження.Свою відповідь подайте у вигляді опорної схеми.

5. Розташуйте політичні напрями діяльності Євросоюзу у послідовності їхважливості, з вашої точки зору. Обгрунтуйте своє рішення.

6. Визначте основні напрями економічної діяльності ЄС. Доберіть факти, що

засвідчуватимуть ефективність такої діяльності як для країн-членів Євросоюзу, так і

для співтовариства в цілому. Відповідь подайте у вигляді таблиці.7. Обговоріть ситуацію, що склалася в 2007р. міме країнами-членами Євросоюзу

щодо прийняття договору ЄС. Висловіть свої міркування про місце окремих країн-членів

ЄС в структурі співтовариства. Визначте рівень їх самостійності в прийнятті

загальноєвропейських рішень.8. Розробіть схему загальноєвропейських інституцій відповідно до рішень,

прийнятих з цього приводу Лісабонським самітом від 23 грудня 2007р.

9. Використовуючи відомі вам факти з історії ЄС, спрогнозуйте перебіг

євроінтеграційного процесу упродовж декількох наступних років. Які держави мають

шанс стати членами ЄСу найближче п 'ятиріччя?10. Проаналізуйте перебіг взаємин Євросоюзу з іншими міжнародними

організаціями та утвореннями. Наведіть позитивні приклади такої співпраці. Сьогодні

відомо, що деякі країни Євросоюзу мають проблеми в міжнаціональних стосунках.

Яким чином такі проблеми знаходять своє вирішення на рівні міжрегіональних

домовленостей?Повідомлення домашнього завдання (завдання для самостійної творчої

роботи, теми індивідуальних та колективних навчальних проектів)1. Підготуйте колективний проект на тему «День Європи». В процесі

'иконання проекту опрацюйте необхідну інформацію; проведіть можливі соціологічні

титування серед ровесників; розгорніть експозицію національної символіки держав

^вросоюзу, фото- та відео матеріалів, стінгазет, присвячених історії країн-членів ЄС;

Іриготуйте страви національної кухні країн-членів ЄС, розробіть сценарій умовного

•вяткування тощо. Підготуйте представлення проекту у вигляді гала-концерту

конкурсу «Євробачення», де, окрім споглядання культурної програми, глядачі

отримають змогу ознайомитися з історією становлення та розвитку ЄС.

16 17

ВЕЛИКОБРИТА НІЯ



/. Визначте географічне розташування Великобританії. З якими державами

вона має спільні кордони? Чи є ці країни членами Європейського Союзм?

2. Назвіть столицю Великобританії. Що ви знаєте про це місто? Перечислітьінші історичні міста країни.

3. Що зображено на гербі Великобританії? Опишіть зовнішній виглядбританського прапора.

4. Що ви знаєте про культуру та національні традиції Великобританії?

5. Пригадайте найважливіші події історії Великобританії кінця XX- початкуXXI ст. Назвіть міжнародні організації та об'єднання, членом яких стала країнаупродовж' останнього десятиліття.


«Тріумф і трагедія» - так охарактеризував становище Великобританії Вінстон

Черчілль весною 1945р.: людські втрати, зростання державного боргу, застій впровідних галузях економіки, скорочення тоннажу торгового флоту і т.д. Англійці

намагалися перетворити свою країну в процвітаючу. На виборах до парламенту в липні

1945р. перемогли лейбористи, які провели ряд соціальних реформ. За планом МаршаллаАнглія отримала близько 2.5 млрд. доларів, що сприяло структурній переорієнтації

британської економіки. Однак «заморожувалася» зарплата, зростали податки,збільшувалися військові витрати.

В таких умовах серед консерваторів посилився вплив прихильників європейської

інтеграції. У 1946р. В. Черчілль у своїй промові в університеті Цюріха висловився про

можливість побудови своєрідних Сполучених Штатів Європи (про таке утворення свого

часу мислив також і Віктор Гюго). Вже в грудні 1946р. в Парижі було скликаноЄвропейський союз федералістів, який, щоправда, проіснував недовго.

Великобританія також спершу не ввійшла в шестірку країн-засновників ЄЕС.

Натомість, у 1959р. країна організувала Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ)в складі 7 держав. Однак у 1973р. Великобританія та Данія покинули ЄАВТ й вступили

в ЄЕС; Португалія - в 1986р. Ніби навзамін ЄАВТ поповнилась трьома новими членами,так що тепер до її складу входять Австрія, Ісландія. Ліхтенштейн, Норвегія, Швеція,Швейцарія і Фінляндія. Головна відмінність ЄАВТ від ЄС полягає в тому, що приздійсненні вільної торгівлі між країнами-учасниками жодна з них не поступається

якимись елементами свого суверенітету і не створюються інститути, що виконуютьфункції законодавчої влади. В 1984р. ЄС і САВТ уклали угоду про створення єдиногогосподарчого простору і поширення співробітництва на такі галузі, як валютна і

18

І

1

промислова політика, екологія, риболовля, транспорт і деякі інші. В результаті тривалих

переговорів у травні 1992р. ЄАВТ та ЄС уклали угоду про Єдиний економічний простір.

У межах цієї угоди її підписанти повинні дотримуватися чотирьох відомих свобод

пересування: людей, товарів, послуг, капіталу.

Перші спроби Англії вступити в ЄЕС не мали успіху. Президент Франції Шарль де

Голль двічі накладав вето на прийняття Великобританії до складу співтовариства,

аргументуючи це занадто тісними відносинами Англії з США. Лишень у 1973р.

«принижена» Англія була допущена в єдину Європу. Політичний момент, обраний

урядом Е. Хіта для вступу до Європейського економічного співтовариства, був досить

сприятливим. Приймаючи остаточне рішення про вступ до ЄЕС, Великобританія

визначила специфічні умови співробітництва із партнерами по Співтовариствах, на якихвона була згодна брати участь у розвитку інтеграційних процесів. Пізніше британська

«особлива позиція» в Співтовариствах значною мірою зумовила кризу ЄЕС в 1973-1984рр. і законсервувала розвиток європейської політики на тривалий період.

4 червня 1979р. у Великобританії був сформований уряд на чолі з Маргарет

Тетчер. Вона твердо і рішуче відстоювала інтереси країни в ЄЕС. М. Тетчер не ставилапід сумнів доцільність перебування Великобританії в ЄЕС. Однак її політика щодо ЄЕС

базувалася на традиційних принципах дотримання британського суверенітету,

збереженні національної ідентичності та економічної незалежності Великобританії.

Місце Співтовариства у зовнішній політиці Великобританії, збереження її статусу

провідної світової держави виявилися в період Фолклендської кризи. Незважаючи надосить критичне ставлення урядів західноєвропейських країн до використання

військової сили для вирішення міждержавних суперечок, вони не могли несолідаризуватися з діями Великобританії, тому що інша позиція не виключала

виникнення кризи в Європейському економічному співтоваристві і розколу його єдності.

Але зовнішньополітичні орієнтири М. Тетчер на повернення Великобританії до

глобалістської політики, що особливо яскраво виявилося в 1983-1987рр., призвели до

затягування процесу пристосування Великобританії до еволюції Співтовариств, в якому

країна посіла неконструктивні позиції блокування реформ ЄЕС. Наприкінці 80-х рр. XX

ст. уряд М. Тетчер зіткнувся з низкою гострих проблем, і в листопаді 1990р. прем'єр-

міністр пішла у відставку. Новим главою уряду став Джон Мейджор, який прагнув

зберегти досягнення тетчеризму.На виборах 1 травня 1997р. переконливу перемогу здобули лейбористи. Новим

прем'єр-міністром став Тоні Блер, наймолодший в історії Англії XX ст. політик. Він

одразу ж взявся за реформи, які можна назвати радикальними. Реформування зачепило

конституційний устрій Великобританії: сформовано регіональні парламенти вШотландії та Уельсі. Уряд лейбористів не обмежився конституційними реформами. Нимзапочатковано реформи в системі освіти, охорони здоров'я. Переглядалася рольВеликобританії в процесі розбудови інтеграційних механізмів Європейського Союзу.Лейбористська партія вже на початку 1990-х стала на проєвропейські позиції, і

19

лейбористський кабінет Т. Блера обрав конструктивну лінію в процесі поглиблення

інтеграції в ЄС. активізував співпрацю в політичній та безпековій сферах. Позиція

Великобританії в європейському, інтеграційному процесі стала творчою, а протиріччя

перейшли з принципових у тактичні.Підготовка до підписання Маастрихтського договору та процедура його

ратифікації визначили новий етап реформування британської політики щодо

європейської інтеграції. Уряд Лондона виступав за гнучкий підхід до євробудівництва в

цілому, визнаючи водночас фактичне затвердження різнорівневої інтеграції внаслідок

неприєднання до певних елементів Маастрихтського договору. Британська концепція

змінюваної геометрії стала першою концептуальною альтернативою федералізації

європейського інтеграційного простору.Досвід адаптації Великобританії до вимог європейської інтеграції, пошуку

компромісів та захисту власних інтересів у спільних інституціях ЄЕС та ЄС є важливою

складовою інтеграційних процесів в сучасній Європі. Особливо наочно представленапозиція Великобританії щодо проблеми співвідношення національного та

наднаціонального. Така позиція витікає з відмінностей у політичній та правовій

системах, структурі зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних пріоритетів,

ставленні до культурної ідентичності, що відрізняють країну від решти провідних

західноєвропейських держав. В прийнятті політичних рішень щодо напрямів, форм та

глибини участі країни в європейських інтеграційних процесах керівництво

Великобританії виходить з національних інтересів, що формулюються в

загальноєвропейському контексті. Деякі європейські дослідники, критикуючи особливу

позицію Великобританії, розглядають її як наслідок небажання британських керівників

робити поступки для спільного розвитку ЄС.«Європейськість» Великобританії не локалізується виключно на

зовнішньополітичній діяльності, але має вияв у всіх сферах формування та реалізації

державної політики - конституційній, юридичній, культурній, військовій, соціальній

тощо. Наприклад, із створенням Європейського Союзу провідні британські політичні

партії дедалі більше ставали європейськими, їх залучення в орбіту політичного тяжіння

континенту позначилося на відповідних політичних програмах. Саме завдяки

«європеїзації» провідних політичних сил Великобританії почала змінюватися політична

культура країни та збагачуватися за рахунок європейських ідей її політична традиція.

Суттєве підґрунтя для зміни ставлення британських політичних сил до процесу

євроінтеграції створило поступове поглиблення залежності британської економіки від

ЄЕС. Тому таким болісним для британської європейської політики елементом

економічного співробітництва в Європейському Союзі стала спільна фінансова

співпраця і. особливо, запровадження спільної валюти євро.Окреме місце в британській європейській політиці займає проблема розширення

Європейського Союзу. Цей складник європейської політики поєднує елементиінтеграційної стратегії Великобританії із елементами зовнішньої політики країни, що

робить Великобританію одним з прибічників розширення Європейського Союзу без

визначення чітких географічних рамок процесу та у найкоротші строки. Таким чином,

британська позиція щодо розширення ЄС може розглядатися як комплементарна,

зокрема до українського європейського вибору.

Принципову підтримку Великобританією продовження розширення ЄС можна

сприймати як позитивний для України фактор в реалізації її євроінтеграційних

устремлінь. Проте, використовуючи відносини з Україною для вирішення окремих

питань, Великобританія не відчуває моральних зобов'язань щодо України

дотримуватися аналогічного підходу в випадках, коли британські інтереси не збігаються

з сподіваннями українськими. Такий підхід є докорінно відмінним від бачення ЄС, де

врахування позиції партнерів по Євросоюзу є необхідною складовою формуванняспільної зовнішньої політики.


(запитання і завдання для колективної та самостійної роботи)

1. Пригадайте, яку роль відігравала Великобританія у врегулюванні

загальноєвропейських проблем після закінчення Першої світової війни. Назвіть найбільш

вдалі і найбільш невдалі кроки офіційного Лондона у цьому напрямку.

2. Використовуючи матеріал підручника із всесвітньої історії,

охарактеризуйте суспільно-політичне та соціально-економічне становище

Великобританії після закінчення Другої світової війни. Визначте роль Великобританії в

інтеграційному процесі країн Західної Європи.

3. Чому заснована Великобританією Європейська асоціація вільної торгівлі не

стала рівноцінною альтернативою Європейському економічному співтовариству?

Висловіть свої міркування з цього приводу, використовуючи алгоритм: «Теза —»аргумент —>. приклад».

4. Розкрийте особливості британської євроінтеграційної політики упродовждругої половини XX ст. Визначте її сильні та слабкі ознаки.

5. Вкажіть суспільно-політичні, соціально-економічні та культурні наслідки для

Великобританії після набуття нею статусу країни-члена ЄС.

6. Визначте наслідки входження до Європейського Союзу для пересічного

мешканця Великобританії (учителя, лікаря, держслужбовця, фермера, студента,

школяра тощо). Обґрунтуйте свою думку, уявивши себе в одній із запропонованихролей.

7. Охарактеризуйте ситуацію, що склалася у Великобританії довкола її

небажання' приєднатися до Європейської валютної системи, зокрема через

впровадження євро. Економічну слабкість чи силу країни на міжнародній арені

підтверджує така ситуація? Наведіть інші відомі вам факти вияву окремої думки

Великобританії в політичних та економічних питаннях Євросоюзу.

Повідомлення домашнього завдання (завдання для самостійної творчої

роботи, теми індивідуальних та колективних навчальних проектів)

21

/. Підготуйте матеріали, що розкривають перебіг британсько-українських

взаємин в контексті євроінтеграції упродовж: XX - початку XXI ст., зокрема у періоди

Української революції 1917-1921-х рр. та незалежності. Згрупуйте зібрані матеріали

відповідно до сфер суспільного .життя: політичної, економічної, культурної.

Використайте їх під час оформлення шкільної стінгазети «Україна і Великобританія:

традиції, реалії, перспективи».

2. Підготуйте реферат, зміст якого розкриватиме місце і роль Великобританії

в загальноєвропейському інтеграційному процесі. Розробіть відповідну його структуру,

подайте список використаної літератури. Підберіть назву до своєї роботи,

представте її перед однокласниками.

ФРАНЦІЯ


нового матеріалу (запитання для проведення фронтального чи індивідуального

опитування, анкетування)

/. Визначте географічне розташування Франції. З якими державалш вона має

спільні кордони? Чи є ці країни членами Європейського Союзу?

2. Назвіть столицю Франції. Що ви знаєте про це місто? Перечисліть інші

історичні міста країни.

3. Що зображено на гербі Франції? Опишіть зовнішній вигляд французького

прапора.

4. Що ви знаєте про культуру та національні традиції Франції?

5. Пригадайте найважливіші події історії Франції кінця XX - початку XXI ст.

Назвіть міжнародні організації та об'єднання, членом яких стала країна упродовж:

останнього десятиліття.

Опрацювання навчального матеріалу (матеріал для організації пізнавальної

діяльності)

Французька Республіка займає перше місце в ЄС за площею. Вона вважається

четвертою за значенням промисловою країною світу, провідною сільськогосподарською

державою ЄС і Західної Європи, їй належить четверте місце в світі за експортом

капіталу. У Франції видобувають кам'яне вугілля, лігніти, природний газ, нафту, залізну

руду, боксити, цинк, уран, золото та ін. Розвинені чорна і кольорова металургії.

Машинобудування - провідна галузь промисловості. Країна займає одне з провідних

місць в ЄС по випуску автотранспортних засобів, суден, тракторів, авіаційної та

аерокосмічної техніки.Провідною галуззю сільського господарства вважається тваринництво. За

виробництвом м'яса Франція займає друге місце в Європі, а молока - перше.

Загальнорічний збір зерна перевищує 50 млн. т за урожайності 60 ц\га. Франція є однимз найбільших постачальників серед країн ЄС продуктів виноградарства, овочівництва.

22

плодівництва (зокрема цитрусових) та квітникарства. При цьому характерно, що

провідну роль в аграрному секторі економіки країни відіграють середні ферми, що

мають 20 - 100 га землі. Вирощують також устриць, мідій, жаб, равликів та інших

слимаків, яких французи вважають делікатесом і по збору яких їх держава займає першемісце в світі.

У країні розвинені всі види транспорту. Довжина залізниць - 34 тис. км,

автошляхів - 1 млн. км. В 1994р. під Ла-Маншем прокладено залізнично-автомобільний

тунель, завдяки якому із Парижа до Лондона можна доїхати за дві години. Головними

зовнішньоторговими партнерами Франції є країни-члени ЄС, насамперед Німеччина та

Італія. Туди в основному експортується промислове устаткування, побутові прилади,

хімічні товари і напівфабрикати, одяг, взуття, автомобілі, сільськогосподарська

продукція. За обсягом зовнішньої торгівлі та експорту промислової продукції Франція

займає четверте місце в світі (після США, ФРН і Японії). Щороку Францію відвідує 50

млн. туристів, що забезпечує велику частку валютних надходжень до країни.

Франція з багатьох причин надзвичайно важлива держава для України: майже така

ж територія та кількість населення, однаковість державного устрою, схожість у

співвідношеннях між галузями економіки, зокрема висока частка промисловості та

аграрного сектора. На початку своєї незалежності Україна запозичила багато положень

із французької конституції.

Основою французької європейської політики є відданість голлістським традиціям

європейського будівництва. Це стосується насамперед концепції «Європа держав», що

передбачає самостійність і незалежність Франції в прийнятті рішень з питань війни і

миру, ядерної політики, фінансів тощо. Своєрідним розвитком такої концепції

вважається сучасний підхід французького керівництва до розвитку європейського

будівництва на основі «федерації держав-націй». Разом з тим у становленні

Європейського Союзу та його розвитку позиція Франції відзначається виваженістю

рішень, схильністю до компромісу. Вона послідовно виступає за розширення сфер

загальноєвропейського співробітництва, поступаючись власним національним

суверенітетом в багатьох важливих галузях на користь спільних органів управління. З

іншого боку, французька модель європейської інтеграції виявляє залежність від

політичної кон'юнктури в країні. Прикметною рисою французької суспільно-політичної

думки є визнання необхідності встановлення гармонійної єдності між національною і

європейською ідеєю. Цей факт засвідчили труднощі ратифікації Маастрихтської угоди.

Перевага регіональних факторів розвитку, демографічних і економічних чинників

в умовах глибоких змін міжнародної ситуації на рубежі 1980-1990рр. зумовили

переосмислення Францією своїх підходів до питань європейської політики. Основою

французької зовнішньополітичної діяльності в Європі стало форсування

західноєвропейського інтеграційного процесу.

Усвідомлюючи необхідність охоплення Європейським Союзом нових територій,Франція виступає за виважений, комплексний підхід до проблеми розширення ЄС. Вона

23

відмовилася блокувати процес розширення ЄС на Схід. Разом з тим країна наполягає на

вирішенні ряду проблем, що мають передувати розширенню: кандидати на вступ до ЄС

повинні відповідати здобуткам великого внутрішнього ринку Союзу (повне відкриття

ринків, інтеграція в митний союз, свобода пересування осіб, послуг, майна і капіталів);

кандидати зобов'язані підтримувати добрі стосунки з сусідами, щоб не принести в ЄС

невирішені проблеми кордонів чи меншин; кандидати мають виявити політичну волю в

здійсненні спільної зовнішньої політики і спільної безпеки. Поза тим для значної

частини французів виявилася чужою і незрозумілою ідеологія та політика ЄС, зокрема

щодо необхідності розширення на Схід задля подолання поділу Європи внаслідок

Другої світової та «холодної» війн. Ці причини для більшості населення (частково через

зміну поколінь) вже не сприймаються як актуальні. У Франції залишаються

незрозумілими політичні та економічні наслідки розширення, крім того, існують значні

психологічні бар'єри та упередження проти вихідців зі Східної Європи, які можуть

забрати у французів їхні робочі місця. Загалом, на думку французів, в ЄС необхідно

провести інституційні реформи.Друга половина 1990-х рр. позначилася активізацією зусиль французького

керівництва стосовно умов реалізації і практичного наповнення змісту договору про

Європейську валютну систему (ЄВС). Програмою діяльності французького уряду стала

відмова від будь-якого «пакту жорсткої економії» й вимога «пакту стабільності і

зростання». У грудні 1996р. на саміті в Дубліні Ж. Ширак домігся прийняття

відповідного документа. Також результатом зусиль французького керівництва стало

прийняття в червні 1997р. на Амстердамському саміті резолюції про зайнятість. Сесією

Європейської Ради в Люксембурзі було закріплене рішення про створення «Ради євро»,

в межах якої країни-учасниці ЄВС обговорюватимуть специфічні проблеми його

функціонування. Нарешті, з 1 січня 1999р. учасниками ЄВС стали 11 країн ЄС, за

винятком Великобританії, Швеції, Данії, Греції. Зазначені факти є свідченням

безпосереднього впливу Франції на формування ЄВС.Вагомий вплив Франції на загальноєвропейську політику простежується у процесі

ухвалення конституції ЄС. Як відомо, ідея створення Європейської конституції

з'явилася напередодні останньої, наймасштабнішої за всю історію ЄС хвилі розширення,

коли кількість країн-членів мала збільшитися з 15 до 25. Внаслідок цього постала

потреба інституційної реформи Євросоюзу, зокрема для удосконалення процедури

прийняття рішень. У грудні 2001р. на саміті ЄС було вирішено створити спеціальний

орган - Конвент - під головуванням колишнього президента Франції Жіскара д'Естена.

Конвент мав розробити конкретний та реалістичний план інституційної реформи

Євросоюзу. Текст конституції Євросоюзу було схвалено на саміті вже розширеного ЄС18 червня 2004р. і урочисто підписано представниками всіх країн-членів у Римі 29

жовтня того ж року. Упродовж 2005-2006рр. документ мала затвердити кожна з країн

ЄС шляхом ратифікації у парламентах або на референдумах. При цьому, згідно зі

статтею 1У-447 Конституції ЄС, якщо хоч одна країна не ратифікує її текст, вона не

набере чинності. До кінця травня 2005р. процес ратифікації відбувався доволі спокійно,

хоча на референдумах явка виборців була низькою. І коли конституцію ратифікували

вже 9 країн (Австрія, Греція, Італія. Іспанія, Литва, Німеччина, Словаччина, Словенія.

Угорщина), відбулися референдуми у Франції та Нідерландах - країнах-засновницях

ЄС, де виборці рішуче відмовилися підтримати Європейську конституцію. Реакція

всередині Євросоюзу на ці події була бурхлива і неоднозначна. Країни, що вже

ратифікували конституцію, були розчаровані і невдоволені. їхні представники почали

виступати за продовження процедури ратифікації (голова іспанського уряду Х.-Л.

Сапатеро, а також представники Італії та Швеції). Інші країни й надалі проводили

ратифікацію. 10 липня з позитивним результатом відбувся референдум у Люксембурзі

(одна з країн-засновниць ЄС). Однак цей референдум парадоксальним чином надав ще

більшої невизначеності ситуації - адже якби Люксембург проголосував проти, то

питання конституції ЄС можна було б вважати закритим, але цього не сталося, тож

інтрига тривала.

Криза в ЄС, спричинена відмовою Франції та Нідерландів ратифікувати

Європейську конституцію, мала серйозні наслідки для майбутнього Євросоюзу. Чи не

вперше за 50 років почали звучати сумніви не тільки щодо головних засад устрою та

діяльності ЄС, а й щодо подальшої долі цього європейського об'єднання. Європа

поринула у період невизначеності. Внаслідок цього на світовій арені відбувся певний

перерозподіл впливів та відносин між ключовими глобальними гравцями. Очевидно,

слід чекати різкої реакції від нових країн-членів, представники яких не хочуть залежати

від примх таких країн, як Франція. Як заявив напередодні французького референдуму

польський прем'єр-міністр Марек Белька, «якщо французи відкинуть конституцію,

розплачуватися будемо ми». Александр Кваснєвський після референдуму сказав, що

французьке «ні» не повинно загальмувати процес європейської інтеграції. Усе цесвідчить про загострення суперечностей всередині ЄС. Французький референдум

унаочнив, що процес політичного об'єднання Європи не став незворотним. Проте після

своєї перемоги на президентських виборах в 2007р. новообраний президент Франції Н.

Саркозі взяв рішучий курс на посилення євроінтеграційних домагань країни і

налагодження ширших політичних, правових і економічних взаємозв'язків партнерів по

ЄС. 13 грудня 2007р. рішенням Лісабонського саміту ЄС підписано текст своєрідної

відновленої конституції — нового загальноєвропейського договору. Таким чином,

Європейський Союз в новий 2008 р. вступить з прийнятим текстом базового договору,

як основою для виходу з кризи і подальшого розвитку ЄС. Проте на плечі Словенії і

Франції, які головуватимуть в ЄС у 2008р., ляже не менш складна місія ратифікації

цього важливого європейського документа.



24

25

/. Пригадайте, яку роль відігравала Франція у врегулюванні

загальноєвропейських проблем після закінчення Першої світової війни. Назвіть найбільш

вдалі і найбільш невдалі кроки"офіційного Парижа у цьому напрямку.


охарактеризуйте суспільно-політичне та соціально-економічне становище у Франції

після закінчення Другої світової війни. Визначте роль Франції в інтеграційному процесі

країн Західної Європи.3. Розкрийте зміст французької євроінтеграційної політики упродовж: другої

половини XX ст. Визначте її сильні та слабкі ознаки.

4. Охарактеризуйте ситуацію, що склалася у Франції навколо процедури

прийняття Європейської конституції. Політичну слабкість чи силу країни на

міжнародній арені підтверджує така ситуація? Наведіть інші, відомі вам факти вияву

окремої політичної думки Франції щодо міжнародних питань.

5. Відомо, що упродовж 2006-2007рр. у Франції досить часто виникали

проблеми на міжнаціональному грунті. Разом з тим французи висувають вимоги щодо

врегулювання проблем з меншинами до країн-претендентів на входження в ЄС. Яким

чином поєднуються ці, на перший погляд, суперечливі факти? Аргументуйте свою

відповідь, виходячи із бачення ситуації пересічним французом (німцем, українцем).

6. Використовуючи матеріал підручника із всесвітньої історії, розкрийте

ознаки соціально-економічного розвитку Франції упродовж- другої половини XX -

початку XXI ст. Визначте місце країни в загальноєвропейському економічному

просторі, зокрема у формуванні Європейської валютної системи.

7. Визначте основні, на ваш погляд, проблеми з якими смикнеться офіційний

Париж: під час свого головування в ЄС у 2008р. Подайте відповідь у вигляді таблиці,

розробленої за довільними критеріями.


роботи, теми індивідуальних та колективних навчальних проектів)1. Підготуйте матеріали, що розкривають перебіг французько-українських

взаємин в контексті євроінтеграціїупродовж XX - початку XXI ст., зокрема у періоди

Київської Русі, Гетьманщини, Української революції 1917-1921-х рр. та незалежності.

Згрупуйте зібрані матеріали відповідно до сфер суспільного життя: політичної,

економічної, культурної. Використайте їх під час оформлення шкільної стінгазети

«Україна і Франція: традиції, реалії, перспективи».

2. Підготуйте реферат, зміст якого розкриватиме місце і роль Франції в

загальноєвропейському інтеграційному процесі. Розробіть відповідну його структуру,

подайте список використаної літератури. Підберіть назву до своєї роботи,

представте її перед однокласниками.

НІМЕЧЧИНА



/. Визначте географічне розташування Німеччини. З якими державами вона

має спільні кордони? Чи є ці країни членами Європейського СОЮЗУ?

2. Назвіть столицю Німеччини. Що ви знаєте про це місто? Перечисліть іншіісторичні міста країни.

3. Що зображено на гербі Німеччини? Опишіть зовнішній вигляд німецькогопрапора.

4. Що ви знаєте про культуру та національні традиції Німеччини?

5. Пригадайте найважливіші події історії Німеччини кінця XX- початку XXI ст.

Назвіть міжнародні організації та об'єднання, членом яких стала країна упродовжостаннього десятиліття.


Крах фашизму в Німеччині відкрив перспективу демократичного оновлення

країни. Західним державам і СРСР не вдалось домовитися щодо реалізації положення

Потсдамської конференції про те, що Німеччина буде розглядатися як «єдине

економічне ціле». Насамперед відбулося політичне роздроблення країни. Німецька

Демократична Республіка (НДР) опинилася у сфері інтересів Радянського Союзу, а

Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) стала зоною опіки західних країн

антигітлерівської коаліції. На відміну від НДР конституція ФРН гарантувала визнання

прав і свобод людини, встановлення вільної парламентської форми правління,непорушність приватної власності.

Розвиток ФРН після Другої світової війни тісно пов'язаний із Конрадом

Аденауером, якого німці у 2007р. назвали Великим Німцем, найвидатнішою постаттю

країни за її всю історію. За час, коли він перебував на посаді канцлера, ФРН стала

третьою за індустріальною потужністю та другою за торговельним оборотом країною

світу. З 1950р. і до початку 1960-х рр. ФРН переживала «економічне диво»: середній

щорічний приріст ВВП в країні становив 9,6%. Дослідники вказують, що Аденауер

створив нову політичну культуру ФРН, а потім і всієї Європи. Один із творців ЄЕС він

хотів бачити європейські країни, об'єднані у федерацію на зразок США. В значній мірі

завдяки його діяльності вдалося уникнути традиційного політичного протистояння ізсусідньою Францією та закласти підвалини Європейського Союзу.

Упродовж 70-80-х рр. минулого століття ФРН стабільно нарощувала свійекономічний потенціал, відіграючи при цьому ключову роль в євроінтеграційних

процесах. Після об'єднання Німеччини в 1990р. ситуація дещо ускладнилася, оскільки

велику частину економічних ресурсів колишньої ФРН потрібно було вкласти в розвиток

26 27

східної частини країни. Це вимагало величезних коштів і певного часу. Тому

економічний поступ об'єднаної Німеччини уповільнився і країна втратила свої

домінуючі позиції в економіці £С. Від середини 90-х рр. XX ст. ситуація змінилася на

краще й економіка почала набирати раніше втрачених обертів. Займаючи за площею в

ЄС четверте місце і перше за кількістю населення (82,5 млн. чол.), Німеччина впевнено

домінує у ЄС за показником ВВП. Зараз вона його виробляє близько двох з половиною

трильйонів євро, значно випереджаючи Францію та Італію, які за цим показником

займають відповідно друге і третє місце. За видобутком лігнітів країна посідає перше

місце у світі. З іншого боку, вона посідає лише 11 місце щодо виробництва ВВП на

душу населення (у 2005р. цей показник становив 23,100 проти 45,900 євро у

Люксембурзі).У країні добре розвинена чорна і кольорова металургія та машинобудування.

Випускають верстати, електротехнічні та радіоелектронні вироби, прилади, автомобілі,

судна, двигуни, інструменти, літаки, космічні апарати, зброю тощо. Здавна Німеччина

мала розвинену хімічну промисловість. Згодом у неї з'явилась і нафтохімія. Зараз вона

працює в основному на девізній сировині. Розвинені деревообробна, легка, харчова та

багато інших галузей промисловості. Великими промисловими центрами є Гамбург.

Берлін, долина Рейну, узбережжя Балтійського та Північного морів, Баварія. Загалом

Німеччина вважається індустріальною і технологічною базою Євросоюзу. До того ж

саме на країни ЄС припадає більше половини експорту держави.

Німеччина серед інших країн ЄС виділяється інтенсивним сільським

господарством. Провідну роль в ньому відіграє тваринництво. Основна його

спеціалізація - свинарство та розведення великої рогатої худоби молочного напрямку.

Продукція тваринництва забезпечує 70% вартості сільськогосподарського виробництва.

Добре в Німеччині розвинені всі види транспорту. Довжина залізниць - 90 тис. км,

автошляхів - 500 тис. км (у вдвічі більшій за площею Україні ці показники відповідно

становлять: 23 і 163 тис. км). Майже 80% торгівлі випадає на країни-члени ЄС.

У березні 2007р. прем'єр-міністр Люксембургу Жан Клод Юнкер, говорячи про

глобальні проблеми, які стоять перед Європою, наголосив на винятковому місці

Німеччини у їх вирішенні. Він зокрема зазначив: «Німеччина - європейська країна з

найбільшою кількістю сусідів, а тому і країна, яка несе найбільшу відповідальність в

Європі і за Європу в світі. Німеччина знає, що робити з цією відповідальністю. Вона

напрацювала вміння слухати інших - чи то малого чи великого, близького чи далекого

родича». Ці слова були сказані в ситуації, коли Німеччина головувала в ЄС і в її каденції

мало бути прийняте принципове рішення про прийняття спрощеної конституції.

Нагадаємо, що в результаті провальних референдумів щодо конституції ЄС у Франції та

Нідерландах у 2005р. виникла конституційна криза та з'явилася невизначеність у

питанні подальшої долі Євросоюзу.21-23 червня 2007р. на саміті лідерів країн ЄС в Брюсселі після 36-годинних

переговорів було досягнуто компромісу щодо спрощеного варіанту спільної

європейської конституції. Хоча на другий день саміту здавалося, що через

непоступливість Польщі у прийнятті формули кваліфікованої, або «подвійної більшості»

при розподілі голосів у Раді міністрів ЄС провал переговорів неминучий. Завдяки, в

першу чергу, зусиллям канцлера Німеччини Ангели Меркель вдалося розблокувати

ситуацію. Польща погодилася з принципом, що для прийняття рішення достатньо, щоб

за нього проголосували 55 % країн ЄС, в яких проживає 65 % населення Євросоюзу.

Водночас Варшава домоглася того, що відповідна формула застосовуватиметься тільки з2014р.

Після досягнення компромісу голова Європейської комісії Жозе Мануель

Баррозу відав належне заслугам Ангели Меркель і вручив їй букет квітів. Таким

чином, завдяки зусиллям лідера німецької держави вдалося дати поштовх до нового

етапу європейської інтеграції, умови якого були чітко зафіксовані в Лісабонськомудоговорі (13 грудня 2007 р.).

Важливу роль у процесі розширення ЄС на Схід відіграло співробітництво

об'єднаної Німеччини з країнами Вишеградської групи. Німецька держава впродовж

1990-х рр. була і до сьогодні залишається важливим партнером Польщі, Чехії,

Словаччини та Угорщини в політичних, економічних та культурних відносинах.

Зовнішня політика федерального уряду Німеччини щодо вишеградських країн,

починаючи з 1990р., передбачала: багатостороннє залучення цих країн до західних

економічних і стабілізаційних структур, встановлення з ними мирних та дружніх

двосторонніх взаємин. Вивчення досвіду німецько-вишеградських відносин у царині

європейської інтеграції, формування та реалізації зовнішньополітичних завдань кожної

зі сторін є значущим для вітчизняної науки та дипломатії, в першу чергу, з огляду на

визначену стратегічну мету України - інтегрування в європейське співтовариство.

З усіх вишеградських країн найскладнішими для Німеччини видалися відносини з

Польщею. Це пов'язано зі страхом поляків перед Німеччиною, що мав багатовікове

коріння, а також наслідками 45-річної антинімецької пропаганди. 14 листопада 1990р.

між Німеччиною та Польщею було підписано договір про існуючий кордон, який усунув

основне джерело напруженості у польсько-німецьких відносинах і став основою для

зближення двох держав. 17 червня 1991р. укладено німецько-польський договір про

добросусідство та дружнє співробітництво, за умовами якого офіційний Берлін

зобов'язався підтримувати польську державу в її наближенні до ЄС, а німецькій

меншині в Польщі надавалися серйозні гарантії прав. Серед невирішених питань, які

ускладнювали німецько-польські відносини, були: виплата відшкодувань польським

примусовим робітникам (здійснювала «Фундація німецько-польського прощення та

примирення»); протилежність правових доктрин і поглядів щодо рішень Потсдамської

конференції та виселення німців зі Сходу; повернення німецьких культурних цінностей,

які опинилися в Польщі внаслідок зміщення її територій на Захід. Однак загалом

розвиток німецько-польських відносин у 1990-х рр. можна назвати успішним. Якщо до

28 29

1989р. німецько-польські відносини були складовою конфлікту Схід-Захід. то впродовж

лише одного десятиліття їх вдалося спрямувати у зовсім інше русло.

Активізація двосторонніх відносин між Німеччиною і Чехією відбулася на початку

1990-х рр., як і у випадку з Польщею, внаслідок розпаду двох блокових систем та

завершення «холодної війни». У лютому 1990р. засновано спільну німецько-

чехословацьку історичну комісію, а в 1992р. Німеччина і Чехословаччина підписали

договір про дружбу і співробітництво, домовившись про співпрацю у різних сферах

економіки, науки, культури та навколишнього середовища. Договір містив також

обіцянку Німеччини підтримати вступ Чехословаччини до ЄС, однак у ньому нічого не

говорилося про вирішення проблеми судетських німців, яка тривалий час ускладнювала

відносини між двома державами. Спробою розв'язати цю проблему і розібратися з

виплатою відшкодувань жертвам нацизму в Чехії стало підписання на початку 1997р.

німецько-чеської декларації про двосторонні відносини та їх майбутній розвиток. У

цьому документі Німеччина і Чехія вирішили, що «минула несправедливість належить

минулому»: Німеччина визнала свою відповідальність за Мюнхенську угоду 1938р., а

Чехія вибачилася за післявоєнні виселення судетських німців. Разом з тим питання про

повернення власності виселеним німцям залишалося відкритим, у зв'язку з чим німецька

сторона заявила, що підписаний документ є декларацією, а не договором. В цілому ж

домовленість сприяла пожвавленню німецько-чеських політичних та економічних

відносин, забезпечила Чехії німецьку підтримку при вступі до ЄС.

Німецько-словацькі відносини у 1990-х рр. - на початку XXI ст. розвивалися на

традиційно дружній основі. Перша словацька держава (1939-1944рр.), яка існувала під

контролем Гітлера, не залишила по собі негативного сліду, як це було у німецько-

польському та німецько-чеському випадках. Визначальну роль у становленні нових

німецько-словацьких відносин відіграв німецько-чехословацький договір про

добросусідство від 27 лютого 1992р. У ньому договірні сторони домовилися

розбудовувати свої відносини у дусі добросусідства та дружби, багатосторонньої

партнерської співпраці. Важливою сферою взаємодії Берліна і Братислави став процес

розширення ЄС на Схід та актуальне для 1990-х рр. питання про євроінтеграцію

Словаччини. На цьому тлі важливе значення мав візит до Словаччини 1 травня 1997р.

тогочасного федерального міністра закордонних справ К. Кінкеля, який офіційно

пообіцяв, що Німеччина підтримуватиме наміри словацького уряду щодо вступу країни

вЄС.

З усіх вишеградських країн найбільш позитивне ставлення з боку Німеччини у

1990-ті рр. було до Угорщини. Німецько-угорські відносини ніколи не були обтяжені

історичними проблемами, а відкриття Угорщиною у вересні 1989р. своїх кордонів для

кількох десятків тисяч громадян НДР, які хотіли виїхати на Захід, надало Угорщині

особливого статусу в очах німців. 6 лютого 1992р. Німеччина і Угорщина підписали

договір про дружню співпрацю й партнерство в Європі. Згідно з його умовами міжБерліном і Будапештом розширилося військове співробітництво: німецька сторона

ЗО

погодилася допомогти у модернізації угорських збройних сил, поставити Угорщині

деякі запчастини до озброєння з арсеналів НДР. Окрім того, Німеччина взяла на себе

зобов'язання допомогти Угорщині вступити в ЄС.

Німецька зовнішня політика у сфері культури спрямована на діалог, обмін та

співробітництво з представниками інших культур. Країна відіграє провідну роль в

процесі економічної та політичної інтеграції країн Європи.



1. Охарактеризуйте перебіг розгортання двосторонніх стосунків між

Німеччиною та Францією упродовж: другої половини XIX- першої половини XX ст. Чим

зумовлена зміна їх характеру після закінчення Другої світової війни? Яким чином

особисті взаємини міме К. Аденауером та Ш. де Голлем вплинули на розвиток

євроінтеграційного процесу у Європі?

2. Конрад Аденауер вважав, що демократична держава має бути

інформована і знати про все, що робиться в суспільстві. Не можна вимагати від

громадян моралі та дотримання законів, якщо сама влада не є моральною. Він навіть не

соромився організовувати стеження за міністрами свого уряду. Обгрунтуйте

правильність або хибність поглядів німецького канцлера. Наскільки вони прийнятні для

сучасної України?


охарактеризуйте соціально-економічне становище у Німеччині після закінчення Другої

світової війни. Висловіть свої міркування щодо того, яким чином ФРН - країна, що

пережила тоталітарну диктатуру, переможена і зруйнована, відродилася і досягла

вражаючих успіхів в економічному розвитку упродовж: надзвичайно стислого періоду.

Визначте суть та наслідки німецького «економічного дива». Порівняйте його з

«економічним дивом» в Італії. Назвіть спільні та відмінні ознаки.

4. Розкрийте особливості німецької євроінтеграційної політики упродовж:

другої половини XX ст. Визначте її сильні та слабкі ознаки.

5. Опишіть дії Німеччини щодо співпраці з країнами Вишеградської групи.

Розкрийте її роль в реалізації євроінтеграційних устремлінь Польщі, Чехії, Словаччини

та Угорщини.

6. Охарактеризуйте місце і роль Німеччини в процесі створення та

завершення підписання країнами-членами ЄС загальноєвропейської конституції, а

пізніше - загальноєвропейського договору.


мешканця Німеччини (учителя, лікаря, держслуж.бовця, фермера, студента, школяра

тощо). Обґрунтуйте'свою думку, уявивши себе в одній із запропонованих ролей.



з і

1. Уявіть себе в ролі журналіста. Візьміть «інтерв'ю» в одного із уявних

керівників сучасної Німеччини щодо а бачення перспектив розвитку своєї країни в

структурі ЄС. Готуючи «інтерв'ю», запропонуйте добірку відповідних запитань та

можливі варіанти відповідей. Подайте «інтерв 'ю» у письмовому вигляді.

2. В сьогоднішніх умовах для багатьох країн Європейського Союзу однією з

важливих є проблема, що стосується нелегальної міграції із країн колишнього СНД.

Висловіть своє бачення шляхів вирішення цієї проблеми для Німеччини. Якими, на вашу

думку, повинні бути такі шляхи: легалізація чи заборона? Аргументуйте свою позицію у

вигляді невеликого, у межах 10-ти речень, повідомлення.

ІТАЛІЯ



опитування, анкетування)/. Визначте географічне розташування Італії. З якими державами вона має


2. Назвіть столицю Італії. Що ви знаєте про це місто? Перечисліть інші

історичні міста країни.3. Піп зобра.жено на гербі Італії? Опишіть зовнішній вигляд італійського

прапора.4. Що ви знаєте про культуру та національні традиції Італії?

5. Пригадайте найважливіші події історії Італії кінця XX - початку XXI ст.

Назвіть міжнародні організації та об'єднання, членом яких стала країна упродовж

останнього десятиліття.Опрацювання навчального матеріалу (матеріал для організації пізнавальної

діяльності)Італійська республіка в післявоєнний час зіткнулася із значними політико-

територіальними проблемами. Відповідно до умов мирного договору 1947р. Італія була

позбавлена всіх своїх колоній, а Трієст став вільною територією під контролем ООН.

Натомість, в економічній сфері у 1948р. Італія прийняла допомогу США за планом

Маршалла розміром 1,5 млрд. доларів, їх ефективне використання християнським

коаліційним урядом А. Де Гаспері дало можливість швидко відновити довоєнний рівень

господарського виробництва і поступово інтегруватися в західноєвропейську економіку.

Як наслідок, упродовж 50-60-х рр. триває «італійське економічне диво». Ліквідовується

корпоративна система, ефективно використовуються досягнення НТР, впроваджуються

найновіші наукомісткі технології. За 2 десятиріччя країна перетворилася із аграрно-

індустріальної в розвинуту постіндустріальну державу.

Вирішальне значення для піднесення і розвитку італійської економіки мала

європейська інтеграція, яка забезпечила країні одне з провідних місць у світі. В середині

50-х рр. Італія відіграла активну роль в переговорах щодо створення Європейського

економічного співтовариства та підписанні 25 березня 1957р. Римського договору.

Завдяки членству в ЄЕС Італія стала однією з найпотужніших в економічному

відношенні постіндустріальних держав Європи.

Італійська економіка, на відміну від багатьох країн-членів ЄС, є надзвичайно

багатогалузевою В її структурі 61% від загальної вартості ВВП займає сфера послуг,

36% - промисловість та 3% - сільське господарство. Серед галузей промисловості

найрозвиненіші харчова, хімічна, легка, металургійна та машинобудування. Італія

спеціалізується на випуску мотоциклів, моторолерів і велосипедів, виробляє автомобілі

(концерн «Фіат»; Турін, Мілан, Неаполь), має високорозвинуте виробництво

електронного обладнання, обчислювальної техніки. Потужний військово-промисловий

комплекс випускає всі види озброєння: від танків і ракет до звичайної стрілецької зброї.

Окрім того, Італія, як і Франція, є центром світової моди та одним із найбільших

виробників одягу, взуття, продуктів харчової промисловості. Країна посідає перше місце

в світі з виробництва вина, оливок. Важливою галуззю економіки є туризм. Щороку

Італію відвідують більше 50 млн. туристів, а це приносить від 5 до 10 млрд. доларів

прибутку. Країна має надзвичайно розгалужену транспортну мережу, причому 90%

перевезень припадає на автомобільний транспорт. У зовнішніх перевезеннях поза

конкуренцією морський транспорт. Італія володіє 1500 кораблями та великими

міжнародними портами (Генуя, Трієст, Неаполь). Загалом же серед країн-членів ЄС

Італія займає сьоме місце за площею, четверте за кількістю населення та виробництвом.

Поряд із досягненнями італійський господарський механізм має певні проблеми.

Лише на 20% від усіх потреб країна забезпечує себе власними енергоресурсами. На

привізній продукції працюють підприємства металургійної, хімічної промисловостей та

ін. галузі господарства. В Італії є серйозні проблеми соціального характеру. Вона

посідає одне з останніх місць в ЄС за рівнем зайнятості населення працездатного віку, а

також за рівнем безробіття. Тому керівництво країни вимушене акцентувати увагу на

проблему міграції, яка в останні роки XXI ст. для Італії набрала масового характеру.

Протягом новітньої історії Італії (тобто починаючи з об'єднання 1861р.) країна

сама була одним з основних джерел мігрантів і стала «приймаючою» тільки з кінця

70-х рр. минулого століття. У 1980-х рр. разом з Іспанією, Португалією і Грецією вона

стала однією з так званих нових європейських країн, що почали приймати значну

частину іммігрантів, які приїжджали до Західної Європи. Вже на початку 1990рр. в Італії

перебувало приблизно 490 тис. іноземців, що мали легальне посвідчення на проживання

(26% - громадяни ЄС і 11% - громадяни США). Сьогодні в Італії також перебуваєзначна кількість найманих працівників з України, які в основному виконуютьмалокваліфіковану роботу.

33

Приклад Італії наочно демонструє взаємодію між сприйнятгям імміграції і

політикою. Зокрема, ліберальний підхід до імміграції в такій країні, як Італія, з її довгою

береговою лінією, яку важке охороняти, постійно призводив до появи значної кількості

нелегальних іммігрантів, що викликало необхідність багаторазових амністій. Це у свою

чергу зміцнювало сприйняття іммігрантів як інакомислячих і думку про нездатність

держави контролювати міграцію, що підсилювало моральну паніку і сприйняття

імміграції як стихійного лиха. Створилося типове коло: моральна паніка і уявлення про

імміграцію, як про навалу, ведуть до прийняття нових обмежувальних заходів.

Аналіз імміграційної політики Італії дає змогу стверджувати про деяку

ідентичність зі становищем в Україні, де відмінністю, на наш погляд, виступає лише те,

що замість широкої берегової лінії в Україні існує досить значна лінія кордону з

країнами пострадянського табору. Крім того, на сучасному етапі розвитку державності в

Україні міграційна політика перебуває лише на стадії становлення, тому досвід Італії

може виявитися дуже корисним, щоб не повторювати допущених нею помилок.


(запитання і завдання для колективної та самостійної роботи)/. Охарактеризуйте суспільно-політичне та соціально-економічне становище в

Італії після закінчення Другої світової війни. Визначте роль Італії в інтеграційному

процесі країн Західної Європи.

2. Розкрийте причини та суть італійського «економічного дива».

Використовуючи матеріали підручника із всесвітньої історії, порівняйте його з

«економічніш дивом» в Німеччині. Визначте спільні та відмінні ознаки.

3. Відомо, що упродовж 1980-1990-х рр. велику деструктивну роль в .житті

італійського суспільства відігравала мафія. Опрацюйте матеріали підручника із

всесвітньої історії, інші джерела інформації та з 'ясуйте, наскільки така ситуація

вплинула на стосунки Італії з країнами ЄЕС. Чи вживалися з їх боку політико-

економічні запобіжні заходи щодо Італії? Яким чином проблема з мафією вирішувалася

італійською владою?

4. Вкажіть суспільно-політичні, соціально-економічні та культурні наслідки

для розвитку Італії після набуття нею статусу країни-члена ЄС.

5. Розкрийте імміграційну політику сучасної Італії. Опираючись на особистий

досвід, назвіть основні напрями трудової еміграції із сучасної України. Яке місце, на

вашу думку, є цьому процесі займає Італія? Яким чином імміграційна політика Італії є

корисною для українського досвіду в контексті євроінтеграції?



/. Уявіть себе в ролі громадянина України (.жителя сільської місцевості чи

міста}, який виїхав до Італії з метою тимчасового працевлаштування. Підготуйте

невеличкий, V межах 2-3 хвилин, виступ-агітку щодо вступу України до Європейського

Союзу, використавши факти політичного та економічного розвитку Італії як країни-

члена ЄС. Наведіть ствердні і заперечні аргументи. Придумайте назву для свого

виступу. Озвучте його перед товаришами

2. Порівняйте особливості розвитку євроінтеграційного процесу в Італії

упродовж повоєнних десятиліть після Першої та Другої світових воєн. Визначте

спільні та відмінні риси. Чому країна, незважаючи на поразку в Другій світовій війні,

опинилася серед лідерів європейської політики? Свої міркування подайте у вигляді

невеликого, у межах 10-ти речень, повідомлення.

ВІДНОВЛЕНІ ТА НОВІ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ

ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ




/. Перечисліть назви колишніх республік Радянського Союзу, що стали

незалежними державами, 3 якими із них Україна має спільні кордони? Які держави

колишнього СРСР мають спільний кордон із країнами Європейського Союзу?

2. Пригадайте найважливіші події пострадянської історії кінця XX - початку

XXI ст.

3. Назвіть міжнародні організації та об 'єднання, створені за ініціативи країн

колишнього СРСР. Як розвиваються стосунки цих організацій та об'єднань з

Європейським Союзом?



На початку 90-х рр. XX ст. внаслідок дезінтеграції Радянського Союзу раптово

змінилася геополітична ситуація для Росії та інших молодих незалежних держав. Особливо

болючою була втрата міжнародного статусу для російської політичної еліти. Нові

незалежні кавказькі й середньоазіатські держави в деяких місцях відкинули кордон Росії на

північ більше, ніж на тисячу миль. Незалежність України позбавила Росію не лише

домінантної позиції на Чорному морі, але й радикально обмежила її геостратегічні

можливості. Москві вдалося зберегти політичне панівну позицію у формально незалежній,

але дуже зрусифікованій Бєларусі. Прибалтійські держави, де до влади прийшли

національні лідери, взяли рішучий курс на євроінтеграцію і вступ до ЄС.

Відновити втрачений престиж Росії могло нове наддержавне утворення, яким

стала Співдружність Незалежних Держав (СНД). Утворення СНД, за задумом

організаторів, очевидно, мало відігравати приблизно таку ж політичну роль, як свого

часу Британська Співдружність Націй, заснована 1931р. в складі Великобританії та її

колишніх колоній, які отримали незалежність. Однак Британська Співдружність, на

відміну від СНД, довела свою ефективність й відіграла позитивну роль в історії. Багатохто з політичних пострадянських функціонерів вірили, що СНД могла б перетворитися в

35

керовану Москвою версію ЄС. Вони вбачали в економічній інтеграції один з кількох

шляхів імперської реставрації.

Російське керівництво болісно відноситься до розширення ЄС на схід. Натомість.

у більшості країн ЄС негативно відносяться до небажання Кремля зректися всіх

завоювань Й. Сталіна. Західну громадську думку у 90-х рр. XX ст. та й на початку XXI

ст. хвилювала прохолодність у ставленні Росії до прибалтійських республік. Визнаючи

їхню незалежність і не змушуючи їх до членства у СНД. навіть демократичні російські

лідери періодично вдавалися до погроз, щоб добитися кращого ставлення до великих

громад російських колоністів, яких зумисне було поселено в цих країнах у сталінські

роки. Атмосферу захмарювало підкреслене небажання Кремля викрити секретну

німецько-радянську угоду 1939р., яка проклала шлях для насильницького приєднання

цих республік до Радянського Союзу.

Вступивши до СС 2004р.. Латвія. Литва та Естонія разом займають невелику її

площу (175 тисяч квадратних кілометрів), де проживає трохи більше семи мільйонів

мешканців. За рівнем добробуту ці країни посідають поки що останні позиції серед

інших членів ЄС. Якщо в Люксембурзі (площа країни втричі менша за площу Естонії)

ВВП на душу населення становить майже 46 тисяч євро на рік. то в Латвії - близько 9

тисяч. Однак СС прагне укріпити економіку прибалтійських країн, створюючи там нові

робочі місця та забезпечуючи стабільний потік інвестицій. Тому в 2007р. рівень

зайнятості в цих країнах був навіть вищим, ніж у «старожилів ЄС» бельгійців та

італійців - близько 62% людей працездатного віку.

Європейський Союз переконаний, що розширення 2004-2007рр. з наступними

перспективами не створюватиме нових бар'єрів між ним та його сусідами. Виходячи із

цього бачення. ЄС готовий зміцнювати відносини з новими пострадянськими державами

- Росією. Україною. Молдовою, а можливо, і Бєларуссю. Офіційні Москва, Київ,

Кишинів мають угоди з ЄС щодо політичної співпраці, торгівлі, захисту навколишнього

середовища та співробітництва в науковій та культурній сферах. Упродовж 2000-2006рр.

«західні» країни пострадянського простору отримали фінансову допомогу ЄС в рамках

програми ТАСІЗ (програма технічної допомоги країнам СНД та Монголії) в розмірі 3,14

мільярди євро. Програма охоплювала проекти в сфері інституційних реформ, розбудови

інфраструктури, розвитку приватного сектора, захисту навколишнього середовища та

сільського господарства. З огляду на той факт, що країни-сусіди є транзитними

територіями для нелегальної міграції, незаконної торгівлі наркотиками й людьми,

деяким з них ЄС допомагає зміцнити їх кордони та міграційне законодавство. Зі своїм

найбільшим сусідом. Росією. ЄС розробляє цілу систему співробітництва. Із свого боку

Україна. Росія. Молдова. Бєларусь могли б узяти на себе більші зобов'язання щодо

проведення демократичних реформ та дотримання прав людини.

Особливого характеру набувають взаємини між ЄС та пострадянськими

державами Південного Кавказу й Центральної Азії. Азербайджан і середньоазіатські

країни взяли під свій контроль величезні мінеральні та енергетичні поклади. Політична

еліта, як і народи таких держав, стають більш націоналістичними, з ісламським

світоглядом. Повільно, але впевнено посилюється національна складова у Казахстані -

значній за розмірами, багатій природними ресурсами країні із 20-мільйонним

населенням. Дедалі наполегливішим в утвердженні постколоніального статусу регіону

та історичної слави країни стає 25-мільйонний Узбекистан. Туркменистан, географічне

прикритий Казахстаном від будь-якого контакту з Росією, активно розвинув зв'язки з

Іраном і суттєво зменшив попередню залежність від російських комунікаційних систем

доступу до глобального ринку. Відходячи від тісних контактів з Росією, більшість країн

Південного Кавказу та Центральної Азії налагоджують свої стосунки з різними

міжнародними інституціями, у тому числі й з ЄС. Зокрема, усі вони мають угоди з

Євросоюзом щодо політичної співпраці, торгівлі, захисту навколишнього середовища та

співробітництва в науковій та культурній сферах.


(запитання і завдання для колективної та самостійної роботи)1. Визначте основні принципи зовнішньополітичної діяльності незалежної

Росії. Наскільки вони відрізняються від зовнішньополітичних пріоритетів Радянського

Союзу? Назвіть спільні та відмінні ознаки. Наведіть свої аргументи.

2. Згрупуйте країни пострадянського простору за ступенем інтенсивності їх

стосунків із Європейським Союзом. Поясніть свій вибір. Розробіть відповідну опорну

схему. До котрої групи ви відносите Україну? Чому?

3. Назвіть пострадянські держави, що стали членами Європейського

Союзу. Охарактеризуйте основні етапи їх євроінтеграційної політики. Визначте

політичні та економічні наслідки входження Прибалтійських країн колишнього СРСР

до складу Європейського Союзу.



1. Підготуйте матеріали, що розкривають перебіг внутрішньополітичного та

зовнішньополітичного життя Прибалтійських держав пострадянського простору

упродовж 1990-2004рр. Виокремте із дібраних матеріалів ті, що стосуються взаємин

Латвії, Литви та Естонії з країнами Євросоюзу упродовж; останніх років. Узагальніть

отримані факти у вигляді есе. Складіть список використаних джерел інформації.

36

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ




1. Перечисліть країни, що з геополітичної точки зору розташовані на

території Центральної та Східної Європи. Які із цих країн є членами Європейського

Союзу? З якими із них Україна має спільні кордони?

2. Пригадайте найважливіші події пострадянської історії країн Центральної

та Східної Європи, що відбулися упродовж: кінця XX— початку XXI ст.

3. Назвіть міжнародні організаціі й об 'єднання, створені за ініціативи країн

Центральної та Східної Європи упродовж" другої половини XX ст. Які з них виявилися

найбільш дієвими й ефективними?



На рубежі 80-90-х рр. XX ст. в результаті поєднання низки зовнішніх та

внутрішніх чинників в країнах Центральної та Східної Європи відбулися кардинальні

зміни, які відкрили нові перспективи й шляхи розвитку для європейського континенту.

Після перших вільних виборів 1989-1990-х рр. в державах Центральної та Східної

Європи почала формуватися нова система зовнішньополітичних пріоритетів, основними

складовими якої стала інтеграція до європейських і євроатлантичних структур. Окрім

того, на вибір нового курсу вказаних держав вплинули нові геополітичні реалії, в

результаті чого розпочалася їх переорієнтація на країни Заходу.

Після припинення діяльності Ради економічної взаємодопомоги її окремі члени,

представники так званого соціалістичного табору, не відмовилися від подальшої

економічної співпраці. У 1990р. з ініціативи президента Чехословаччини В. Гавела було

створено нове центральноєвропейське об'єднання - «Вишеградську трійку», куди

увійшли Польща. Угорщина та Чехословаччина. Після розпаду останньої це

угрупування переформатувалося у «Вишеградську четвірку». З 1 березня 1993р. в

рамках об'єднання було створено Центральноєвропейську зону вільної торгівлі

(СЕРТА), що передбачала поступове взаємне зниження мит. Такий крок був зумовлений

необхідністю збереження тісних торговельно-економічних зв'язків, які існували між

державами впродовж попередніх десятиліть, і в той же час низьким рівнем економічної

взаємодії з членами Європейського Союзу. З вересня 1995р. СЕРТА набула статусувідкритої організації. Важливим принципом її діяльності стало те, що внутрішні ринки

країн-учасниць СЕРТА відкривались не для конкуренції, а для того, щоб доповнювати

один одного. В середині 1998р. заснована нова міжнародна організація за участюєвропейських держав - Чорноморське економічне співтовариство (ЧЕС). Членами ЧЕС

стали 11 держав, серед них Албанія, Болгарія. Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія.Туреччина, Україна та інші.

Незважаючи на появу впродовж 90-х рр. XX ст. цілої низки європейських

об'єднань, країни Центральної та Східної Європи орієнтувалися насамперед на

входження до НАТО та ЄС. В цьому контексті ще 18 січня 1990р., одразу ж після

повалення комуністичних режимів, польський прем'єр-міністр Т. Мазовецький

запропонував створити Раду європейського співробітництва. У травні 1990р. міністр

закордонних справ Чехословаччини запропонував провести в Братиславі зустріч

представників Чехословаччини, Польщі, Угорщини для обговорення проблеми

«повернення в Європу». Ці та інші ініціативи держав Центральної та Східної Європи

підштовхнули представників об'єднаної Європи до юридичного оформлення основних

принципів приєднання до ЄС. 21-22 червня 1993р. на саміті Європейської Ради в

Копенгагені було визначено, що країна-кандидат на вступ до ЄС повинна забезпечити:

по-перше, стабільне функціонування національних інститутів, що несуть

відповідальність за демократію, верховенство закону, прав людини і захист прав

національних меншин; по-друге, наявність ринкової економіки, що склалась і

функціонує, та здатність конкурувати і витримати тиск ринкових сил на внутрішньому

ринку Євроспільноти; по-третє, готовність прийняти на себе в повній мірі зобов'язання,

пов'язані з членством в ЄС, включаючи визнання принципів політичного, економічного

та валютного союзу. Наступним важливим кроком стала програма сприяння країнам-

кандидатам у підготовці до вступу -- «Стратегія підготовки до членства», або

«передвступна стратегія», прийнята на Ессенському саміті 9-10 грудня 1994р. Ця стратегія

була змістом «східної політики» ЄС у 1990-ті рр. і включала чотири основні етапи:

Європейські угоди; багатосторонній структурований діалог; підготовку асоційованих країн

Центральної та Східної Європи до інтеграції у Єдиний внутрішній ринок ЄС; фінансову

допомогу країнам постсоціалістичного табору.

Встановлення чітких критеріїв членства для країн Центральної та Східної Європи

послужило основою для подачі ними офіційних заявок на вступ до ЄС. Вже весною

1994р. з такою заявкою до Євросоюзу звернулися Польща та Угорщина, наступного

року - Румунія, Словаччина, Латвія, Естонія, Литва і Болгарія, а у 1996р. - Чехія та

Словенія. Впродовж 1997р. Єврокомісія та 11 країн-кандидатів домовилися про умови і

терміни початку переговорів про вступ. На Люксембурзькому засіданні Європейської

Ради у грудні 1997р. було оголошено список держав, які в більшій мірі, ніж інші,

наблизилися до виконання копенгагенських критеріїв. Це - Кіпр, Польща, Угорщина,

Чехія, Естонія та Словенія. Уже в березні 1998р. з ними були розпочаті переговори про

приєднання. У грудні 1999р. на сесії Європейської Ради в Гельсінкі було вирішено

розпочати в лютому 2000р. переговори з ще шістьма країнами так званої «другої хвилі»

- «гельсінської групи»: Словаччиною, Латвією, Литвою, Болгарією, Румунією та

Мальтою.Процеси розширення й поглиблення інтеграції набули особливого звучання після

терористичних актів в США 11 вересня 2001р., що показали важливість гарантій як

зовнішньої, так і внутрішньої безпеки ЄС. Незважаючи на всі труднощі, що

!8 39

супроводжували процес розширення, у грудні 2002р. на саміті Європейської Ради у

Копенгагені було прийнято рішення про приєднання з травня 2004р. десяти, а~з січня

2007р. ще двох нових країн-кандидатів. Укладену угоду було передано до

Європейського Парламенту й офіційно підписано 16 квітня 2003р. в Афінах. 1 травня

2004р. Польща, Угорщина, Чехія й Словаччина разом з Латвією, Литвою, Естонією,

Словенією. Мальтою й Кіпром стали повноправними членами ЄЄ. 1 січня 2007р.

відповідно 26 та 27 членами Євросоюзу стали Болгарія та Румунія.

На шляху до вступу в ЄС кожна із країн Центральної та Східної Європи

реалізувала складну процедуру підготовчих заходів, що принесли для держав-кандидатів

надзвичайно вагомі результати. За час безпосередньої підготовки до вступу та після

нього темпи економічного зростання 10 країн, що стали членами ЄС у 2004р., були в 1,7

рази вищими, ніж відповідні економічні показники 15 країн, які вже до того часу

входили до ЄС. Упродовж 1997-2005рр. ВВП держав, які вступили до Євросоюзу в ході

п'ятого розширення зріс майже на 10 відсотків. За роки підготовки у країнах-кандидатах

втричі скоротився рівень інфляції, помітно покращилися показники дефіциту бюджету,

відбулися помітні позитивні зрушення в сільському господарстві. Разом з тим

невирішеними до цього часу залишаються проблема безробіття, особливо серед молоді,

зокрема спостерігається значна незайнятість низькокваліфікованої робочої сили. Подібні

досягнення та труднощі характерні також для Болгарії та Румунії.


(запитання і завдання для колективної та самостійної роботи)/. Визначте основні принципи зовнішньополітичної діяльності сьогоднішніх

країн Центральної та Східної Європи. Наскільки ці принципи відрізняються від

зовнішньополітичних пріоритетів Центральна- і Східноєвропейських держав періоду

існування Радянського Союзу? Назвіть спільні та відмінні ознаки. Наведіть свої

аргументи.

2. Згрупуйте країни Центральної та Східної Європи за ступенем

інтенсивності їх стосунків із Європейським Союзом. Поясніть свій вибір. Розробіть

відповідну опорну схему. До якої групи ви відносите Польщу, Чехію, Словаччину,

Румунію, Болгарію, Сербію, Хорватію? Чому?

3. Назвіть держави Центральної та Східної Європи, що стали членами

Європейського Союзу. Охарактеризуйте основні етапи їх євроінтеграційної політики.

Визначте політичні та економічні наслідки входження країн Центральної та Східної

Європи до складу Євросоюзу. Наскільки досвід країн Центральної та Східної Європи є

корисним для України в контексті її євроінтеграційної політики?


роботи, теми індивідуальних та колективних навчальних проектів)/. Підготуйте матеріали періодичних видань, що розкривають перебіг

внутрішньополітичного та зовнішньополітичного життя держав Центральної та

Східної Європи після їх входження до складу Євросоюзу. Виокремте із дібраних

матеріалів ті, що розкривають позитивні та негативні наслідки такого входження.

Узагальніть отримані факти у вигляді порівняльної таблиці. Складіть список

використаних джерел інформації.

ПОЛЬЩА




/ Визначте географічне розташування Польщі. З якими державами вона має


2. Назвіть столицю Польщі. Що ви знаєте про це місто? Перечисліть інші


3. Що зображено на гербі Польщі? Опишіть зовнішній вигляд польського

прапора.

4. Що ви знаєте про культуру та національні традиції Польщі?

5. Пригадайте найважливіші події історії Польщі кінця XX - початку XXI ст.




Процес інтеграції Польщі в європейське співтовариство розпочався одразу після

падіння комуністичного режиму. Щоправда, ще у 1988р. керівництвом країни було

налагоджено дипломатичні відносини з Європейським економічним співтовариством.

Після року переговорів у вересні 1989р. польський уряд уклав угоду про співпрацю з

ЄЕС. Вона передбачала поступове зниження кількісних обмежень (аж до цілковитої їх

ліквідації) на товари, що вивозилися з Польщі до країн ЄЕС. Після того, як поляками у

1989р. були проведені перші демократичні вибори, ЄЕС прийняла рішення про надання

країні економічної допомоги. Допомога надавалася в рамках програми ФАРЕ (РНАКЕ -

Роїапсі апсі Нип§агу: Асііоп Гог ІЬе Ке5Ігисгигіп§ оґ ІЇІе Есопотіез - Програма допомоги

реструктуризації економіки Польщі й Угорщини). Починаючи з 1989р., польська влада

обрала євроінтеграцію своєю стратегічною метою, здійснюючи на цьому шляху

цілеспрямовані кроки. Зокрема, створено представництво Республіки Польща при

загальноєвропейських інституціях в Брюсселі. Результатом його роботи стало

підписання у грудні 1991р. між Польщею та європейською спільнотою так званої

«Європейської угоди». У жовтні 1993р. її було ратифіковано польською стороною, а влютому 1994р. - Європарламентом. Вже у 1994р. Польща звернулася з заявою про вступ

до Європейського Союзу.

4 і

Одночасно в країні здійснювалися кроки, які мали на меті прискорити процес

набуття членства. Так, в 1994р. Рада Міністрів Польщі запровадила обов'язковий аналіз

урядових правових актів з точки .зору їх відповідності європейському законодавству, а в

середині 1996р., згідно з ухвалою сейму, було створено Комітет європейської інтеграції,

що займався координацією інтеграційної політики та діяльністю, спрямованою на

наближення Польщі до європейських стандартів. Відповідна робота мала наслідком

позитивну оцінку реформ у державі з боку Європейського парламенту. У березні 1998р.

між Європейським Союзом та Польщею розпочалися переговори про вступ. Польща

також скористалася з фінансової допомоги, наданої Європейським інвестиційним

банком. Європейським банком реконструкції і розвитку та іншими фінансовими

інституціями. Для отримання коштів, їх розподілу між різними програмами та складання

звітів у державі було запроваджено посаду уповноваженого уряду в справах

обслуговування фінансових джерел, що надходять з Європейського Союзу. В рамках

програми «Партнерство заради членства» для Польщі було визначено коротко- та

середньотермінові пріоритети пристосування до європейських стандартів, які

стосувалися насамперед економічних реформ, реструктуризації промисловості, розвитку

внутрішнього ринку, системи управління, працевлаштування та суспільних справ,

захисту довкілля тощо. Така підготовка мала своїм результатом Договір про приєднання

до ЄЄ, укладений у грудні 2002р. в Копенгагені. Документ завершив п'ятирічні

переговори, визначив умови та встановив терміни вступу Польщі до Європейського

Союзу. 1 травня 2004р. Польща разом з 7 іншими країнами Центральної і СхідноїЄвропи, Кіпром та Мальтою увійшла до об'єднаної Європи.

Приєднання Польщі до ЄС зумовило неоднозначні наслідки. Отримання статусу

країни-члена Європейського Союзу призвело до збільшення на 20% іноземних

інвестицій в економіку країни, підвищення доходів громадян, утримання на високому

рівні темпів росту ВВП, збільшення на 40% експорту польських товарів в Європу.

Приєднавшись до спільної торговельної політики ЄС, Польща прийняла союзний

митний тариф, усі правила регулювання товарообміну та стала стороною торговельних

угод, укладених Євросоюзом в минулі роки. В аграрному секторі досягнуто компромісу

щодо ветеринарно-санітарних норм, доплат для сільгоспвиробників та квот обсягів

виробництва. Разом з тим Польща змушена була взяти на себе певні зобов'язання.

Зокрема, у сфері конкурентної політики встановлені допустимі розміри державних пільг

для підприємств, збільшені норми інвестицій, пов'язаних з дотриманням стандартів у

галузі екології. До кінця 2008р. польські виробники фармацевтичних препаратів мають

завершити реєстрацію ліків згідно з європейськими нормами. В угоді про вступ Польщіу ЄС також вміщені положення щодо перехідних періодів. Наприклад, встановлений 12-

річний перехідний період на придбання громадянами ЄС землі та нерухомості у Польщі,

7-річний перехідний період на працевлаштування для польських громадян в інших

країнах ЄС. У транспортній сфері встановлені кількарічні взаємні обмеження щодо

доступу на ринки перевезень. Найбільшим негативним моментом для Польщі є те, що

після відкриття кордону з ЄС приблизно 1 млн. поляків покинули територію держави з

метою тимчасового працевлаштування чи постійного проживання.Підбиття підсумків. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок

(запитання і завдання для колективної та самостійної роботи)1. Пригадайте, як розгорталися стосунки між' Польщею та країнами

Європи упродовж XX ст. Наведіть приклади, коли враховувалися політичні інтереси

польської сторони. Чи можна вважати, що підтримка країнами Антанти ідеї відновлення

Польської держави як буферної зони між більшовицькою Росією у 1920-х рр. знайшла своє

продовження з боку країн ЄС під час реалізації Польщею євроінтеграційних прагнень у

кінці 1990 - на початку 2000-х рр. ? Свою відповідь аргументуйте.

2. Назвіть нормативні документи, що визначали перебіг взаємин між:

Польщею та ЄС упродовж: 1990-2007рр. Охарактеризуйте 'їх основні положення.

3. Поясніть, чому Польща однією з перших серед країн

постсоціалістичного табору добилася членства у Європейському Союзі? Перечисліть

основні політичні та економічні реформи, здійснені керівництвом країни з метою

набуття нею повноправного членства у ЄС.4. Визначте політичні вигоди, що їх отримала Польща, ставши членом ЄС.

Яким чином вони впливатимуть на розвиток взаємостосунків з країнами

пострадянського простору?5. Розташуйте економічні вигоди, отримані Польщею від її вступу до ЄС, у

послідовності їх важливості, з вашої точки зору. Своє рішення подайте у вигляді есе.

6. Охарактеризуйте ситуацію на ринку праці, що склалася у сучасній

Польщі. Яким чином така ситуація пов 'язана зі вступом країни до ЄС? Запропонуйте

свої шляхи вирішення цієї проблеми з боку країн ЄС та Польщі.

7. Обговоріть ситуацію, що склалася у 2007р. між: ЄС і Польщею щодо

прийняття договору ЄС. Висловіть свої міркування про місце окремих країн-членів ЄС в

структурі співтовариства. Визначте рівень їх самостійності в прийнятті

загальноєвропейських рішень.Повідомлення домашнього завдання (завдання для самостійної творчої

роботи, теми індивідуальних та колективних навчальних проектів)/. Восени 2007р. в Польщі відбулися позачергові парламентські вибори.

Використовуючи матеріали періодичних видань, проаналізуйте передвиборчі програми

польських політичних партій на предмет їх бачення взаємин своєї країни із

Європейським Союзом. Подайте свої узагальнення у вигляді невеликого допису до

шкільної стінгазети.2. Уявіть себе в ролі радника Європарламенту, який представляє Польську

державу. Підготуйте доповідь на тему «Польща і Європейський Союз: перспективи

політико-економічних взаємин». Попрацюйте із додатковими джерелами інформації:

матеріалами періодики, Інтернету тощо і розробіть тези доповіді.

42 43

3. Досить часто Польща декларує, що вона виступатиме своєрідним

«містком», посередником між ЄС та Україною під час проходження останньою

процедури євроінтеграції. Підготуйте добірку фактів, які підтверджуватимуть цю

тезу. Чи можна вважати одним із них спільну організацію Польщею і Україною

чемпіонату Європи з футболу «Євро—2012»? Свою відповідь аргументуйте.

ЧЕХОСЛОВА ЧЧИНА.

НЕЗАЛЕЖНІ ЧЕСЬКА І СЛОВАЦЬКА РЕСПУБЛІКИ




1. Визначте географічне розташування Чехії. З якими державами вона має


2. Визначте географічне розташування Словаччини. З якими державами вона

має спільні кордони? Чи є ці країни членами Європейського Союзу?

3. Назвіть столицю Чехії. Що ви знаєте про це місто? Перечисліть інші


4. Назвіть столицю Словаччини. Що ви знаєте про це місто? Перечисліть інші


Що зображено на гербі Чехії? Опишіть зовнішній вигляд чеського прапора.

Що зображено на гербі Словаччини? Опишіть зовнішній вигляд словацького

5.

6.

прапора.7 Що ви знаєте про культуру та національні традиції Чехії?

8. Що ви знаєте про культуру та національні традиції Словаччини?

9. Пригадайте найважливіші події історії Чехії та Словаччини кінця XX -

початку XXI ст. Назвіть міжнародні організації та об'єднання, членом яких стали

країни упродовж останнього десятиліття.


Перемога «оксамитової революції» у Чехословаччині стала поштовхом до

кардинальних трансформацій, які в першу чергу стосувалися зовнішньополітичних

орієнтирів. Прихід до влади демократичних сил зумовив курс на інтеграцію країни до

єдиної Європи. У 1991р. Чехословаччина сприяла розпуску Організації Варшавського

Договору і припиненню діяльності Ради економічної взаємодопомоги. Разом із

Польщею та Угорщиною створила «Вишеградську трійку» - пізніше - «четвірку», що

мала на меті посилення співробітництва між країнами та координацію їх дій у питаннях

євроінтеграції.

Після ліквідації федерації у грудні 1992р. як Чехія, так і Словаччина розпочали

свій власний шлях до ЄС. У 1993р. держави уклали з ЄС угоду про асоціацію. В 1995 р.

Словаччина, а наступного року Чехія подали офіційні заяви з проханням прийняти їх в

члени Євросоюзу. Як більш розвинена у економічному плані. Чехія була внесена до

країн «першої хвилі», з якими переговори про вступ до Європейського Союзу

розпочалися ЗО березня 1998р. Словаччина разом з п'ятьма іншими представницями так

званої «другої хвилі» - «гельсинської групи» (Литвою, Латвією, Болгарією. Румунією та

Мальтою) - була включена в переговорний процес з 15 лютого 2000р. Після прийняття у

лютому 2001р. Ніццького договору, що визначив рамки розширення Європейського

Союзу на Схід, та договору про приєднання до ЄС нових десяти членів було виконано

всі формальності, необхідні для набуття Чехією і Словаччиною нового міжнародного

статусу. Остаточна крапка щодо вибору країнами курсу на євроінтеграцію поставлена на

проведеними у них всенародних референдумах. У травні 2003р. більше 92% словаків

висловилися на підтримку вступу їхньої країни до ЄС. Через місяць 77% мешканців

Чехії проголосували за вступ своєї країни до Євросоюзу. 1 травня 2004р. Чехія та

Словаччина разом з іншими вісьмома державами здійснили п'яте - наймасштабнішерозширення ЄС.

В ході переговорного процесу, що передував вступу, чехи намагалися залишити за

країною умови, які б в найбільшій мірі відповідали національним інтересам. В

результаті домовленостей Чехія домоглася від Євросоюзу багатьох поступок: громадяни

ЄС упродовж 7 років не зможуть купляти в державі орні й лісові землі, упродовж 5 років

- нерухомість та рекреаційні об'єкти; збережений більш низький рівень оподаткування

на вироблені в Чехії тютюнові вироби, алкогольну продукцію домашнього виробництва,

будівельні роботи; підтверджений чеський пріоритет на торгові марки «Будейовицьке

пиво» та «Чеськобудийовицьке пиво» тощо. Щоправда, не вдалося уникнути 5-ти

річного обмеження для чеських громадян на роботу в країнах ЄС (без попереднього

чехи можуть працевлаштовуватися лише у Великобританії. Нідерландах, Ірландії. Данії і

Швеції). Чеські селяни отримали менше грошей на дотації із бюджету ЄС, ніж

розраховували, зменшені квоти на вивіз цукру та інше.

Попри все приєднання до ЄС надзвичайно позитивно відбилося на економічному

зростанні Чехії. Державі, яка і так мала надзвичайно тісні торговельні зв'язки з

Євросоюзом, скасували в цій площині всі обмеження. Як наслідок, експорт країни

збільшився майже на 24%, при тому що у попередній період він зростав не більше як на

10% у рік. Перед чеським бізнесом відкрився величезний ринок. Зріс рівень іноземних

інвестицій, чехи отримали доступ до європейських фондів. У той же час, попри всі

застереження, не зросли ціни на нерухомість. Навпаки, квартири в панельних будинках

подешевшали. Громадяни Чехії без закордонного паспорта можуть мандрувати

більшістю європейських держав. Чехи отримали доступне навчання та медичне

обслуговування в інших країнах ЄС. З 1 січня 2009р. впродовж шести місяців Чехія

44 45

головуватиме в Євросоюзі. До того ж за попередніми розрахунками вже у 2012р. країна

зможе приєднатися до єврозони.Підготовка та вступ Словаччини до ЄС зумовили для країни вражаючі наслідки.

Державу, яку у 1995р. держсекретар США Мадлен Олбрайт назвала «чорною дірою»

Європи, а Брюссель навіть не хотів включати її до списку кандидатів на вступ до ЄС,

останнім часом називають «європейським Детройтом» або «східно-європейським

тигром». За останніх кілька років свої заводи тут відкрили фірми Уо11с5\уа§еп, Реи§еоІ,

Нипсіаі. Кепаиіі, Мізхап, перетворивши Словаччину з її 5-ти мільйонним населенням на

найбільшого в світі виробника автомобілів. Зараз у цьому «інвестиційному раї» 5опу

виробляє телевізори з плазмовим екраном. §агп5Іт£ - принтери і телевізори, ХУЬігІрооІ -

пральні машини. Окрім того, після фінансової допомоги американської сталеливарної

компанії 118 8Іее1 активно розвивається один з найбільших у Європі металургійний

завод в Кошице. При цьому побоювання стосовно стрімкого подорожчання продуктів,

масової скупки земель та нерухомості іноземцями, відтоку молодих спеціалістів за

кордон не справдилися. До того ж в процесі переговорів словацьким дипломатам

вдалося зберегти за країною право на виробництво бринзи, токайського вина і

алкогольних напитків. які виготовляються із слив та чорниці. Фінансова стабільність

при збереженні динаміки росту дозволить державі у 2009р. претендувати на вступ до

зони євро. Також, на думку експертів, у 2018р. при збереженні темпів зростання за

економічними показниками Словаччина зможе наздогнати країни західної Європи.


(запитання і завдання для колективної та самостійної роботи)/. Назвіть етапи становлення взаємостосунків міме Чехією, Словаччиною

та Європейським Союзом упродовж 1990-2007рр. Визначте роль геополітичного

фактора в євроінтеграційній діяльності обох держав.2. Перечисліть основні політичні та економічні реформи, здійснені

керівництвом Чехії і Словаччини з метою набуття ними повноправного членства у ЄС.

3. Продовжіть речення: «Приєднання до ЄС принесло для Чехії надзвичайно

позитивні результати, зокрема...»; «Вступ Словаччини до Європейського Союзу приніс

для країни певні політичні й економічні вигоди, зокрема...».

4. Заповніть порівняльну таблицю «Наслідки вступу Чехії та Словаччини до

Європейського Союзу» за поданою схемою:

Політика

Громадянське

суспільство

Економіка

Соціальний

розвиток

Культура

Чехія Словаччина

Запишіть у кожен сектор по одній-дві позиції.


мешканця Чехії та Словаччини (учителя, лікаря, держслужбовця, фермера, студента,

школяра тощо). Обгрунтуйте свою думку, уявивши себе в одній із запропонованих

ролей.

6. Поміркуйте, наскільки країнам-засновникам ЄС вигідне приєднання нових,

але економічно розвинених держав. Наведіть ствердні і заперечні аргументи,

використовуючи факти з історії сучасних Чехії і Словаччини.

7. На думку президента Чехії Вацлава Гавела: «Поняття «Європа» має три

іпостасі. Перша - суто географічна, її можна визначити лінією на карті, що висить на

стіні будь-якої початкової школи. Друга іпостась - Європа як група країн, позбавлених

досвіду комуністичного правління, більшість яких сьогодні складають Європейський

Союз. Але є також третя іпостась Європи. Ця Європа являє собою спільність долі,

історії, соціальних цінностей і культурного .життя». Як ви розумієте вислів чеського

президента? Чи можна тлумачення «другої іпостасі Європи» застосувати щодо Чехії

та Словаччини? Висловіть своє тлумачення поняття «Європа».



1. Оберіть актуальну й цікаву для вас проблему, що стосується

євроінтеграційної політики Чехії та Словаччини. Принесіть на наступний урок 3-4

короткі газетні статті на цю тему, поміщені в різних виданнях, наприклад «Дзеркалі

тижня», «Фактах», «Голосі України» тощо. Обміняйтеся зібраною інформацією з

однокласниками. Визначте перелік найважливіших питань з означеної проблематики.

Розташуйте їх у вибраній і обгрунтованій вами послідовності.

2. Поясніть, чому перед завершенням процедури вступу тієї чи ігшої країни до

Європейського Союзу проводиться національний референдум? Які наслідки може мати

порушення цього правила? У яких випадках таке правило може бути порушеним? Чому

Лісабонська угода 2007р. ратифікуватиметься в парламентах країн-членів ЄС, а не

шляхом всенародного волевиявлення?

46 47

УГОРЩИНА

Актуалізація опорних з н а н ь , умінь та навичок, підготовка до сприйняття


опитування, анкетування)/. Визначте географічне розташування Угорщини. З якими державами вона

має спільні кордони? Чи є ці країни членами Європейського Союзу?

2. Назвіть столицю Угорщини. Що ви знаєте про це місто? Перечисліть інші

історичні міста країни.3. Що зображено на гербі Угорщини? Опишіть зовнішній вигляд угорського

прапора.4. Що ви знаєте про культуру та національні традиції Угорщини?

5. Пригадайте найважливіші події історії Угорщини другої половини XX -

початку XXI ст. Назвіть .міжнародні організації та об'єднання, членом яких стала

Угорщина упродовж останнього десятиліття.


діяльності)Угорщина, де в 1956р. радянські війська придушили повстання, була особливим

представником соціалістичного табору. Завдяки політиці Яноша Кадара в державі ще з

кінця 60-х рр. вдавалося комбінувати центральне державне планування з ринковою

економікою. У соціалістичному блоці Угорщина стала найбільш «капіталістичною»,

благополучною та відкритою країною. Не випадково, ще з початку 90-х рр. XX ст. її

вважали найвірогіднішим членом на вступ до ЄС та інших європейських і світових

структур серед інших постсоціалістичних й пострадянських країн.

Європейське співтовариство ще з 1972р. робило спроби нормалізувати відносини

із східноєвропейськими країнами. Впродовж більше як 15 років такі ініціативи не мали

успіху. Шлях до встановлення відносин між ЄС та державами Центральної і Східної

Європи був відкритий тільки після підписання у червні 1988р. так званої Спільної

Декларації, що послужила основою для відкриття представництв східноєвропейських

країн при Європейській Комісії та дала поштовх до укладання угод про торгівлю і

співробітництво. У грудні 1988р. першу таку угоду було підписано між країнами

об'єднаної Європи та Угорщиною. Угорщина поряд з Польщею стала першою країною,

яка в рамках програми ФАРЕ отримала фінансову допомогу від європейського

співтовариства. Грошові вливання насамперед спрямовувалися в сільське господарство,

обробну промисловість, енергетику, сферу фінансових послуг і привели до помітних

зрушень в економіці Угорщини.В червні 1991р. із країни було виведено радянські війська, а через шість місяців

підписано угоду про асоційоване членство Угорщини в ЄС. У 1994р. керівництвом

держави була подана заявка на вступ до ЄС, а через чотири роки разом з Кіпром,

Польщею. Чехією, Естонією та Словаччиною Угорщину було включено до числа країн

«першої хвилі», з якими ЗО березня розпочато переговори про приєднання. 12 квітня

2003р. на всенародному референдумі 83,7% угорців, що взяли в ньому участь, схвалили

вступ своєї країни до спільної Європи. Таким чином, з 1 травня 2004р. Угорщина сталаповноправним членом ЄС.

Статус Угорщини, як країни-члена, приніс для її економіки неоднозначні наслідки.

Наявність дешевої кваліфікованої робочої сили, розвиненої інфраструктури, гнучкої

системи подохідного податку, інвестиційного законодавства сприяють притоку в країну

іноземних інвестицій. Угорщина в указаній сфері є одним із світових лідерів. Закордонні

вкладення в угорську економіку станом на червень 2005р. становили 51,1 млрд. євро, що

є одним з кращих показників серед країн Центрально-Східної Європи. Іноземні

інвестиції зробили суттєвий внесок у модернізацію традиційних галузей угорської

економіки, таких, як: фармацевтика, харчова промисловість, хімічна промисловість.

Інвестори створили в країні й нові галузі промисловості: автомобілебудування (8игикл,

Аисіі, Сепегаї Моїогз), виготовлення комплектуючих для машинобудування (Рогсі, Ьеаг,

Сепегаї еіесігісз), випуск сучасної електроніки (8АНМПМА-8СІ, Ріехігопісз, РЬіІірз)

тощо. Найбільшу вигоду принесло те, що угорське господарство та іноземні інвестори

опинилися в єдиному економічному просторі з 455 мільйонами потенційних споживачів,

і це зумовлює динамічне зростання зовнішньої торгівлі.

Незважаючи на те, що країна була одним із найпідготовленіших кандидатів до

вступу, вона все ж таки змушена була посилити роботу в напрямку адаптації

національного законодавства до правових норм ЄС, узгодити із європейською

спільнотою проблему сільськогосподарських субсидій. З іншого боку, орієнтація на

Західну Європу зробила економіку Угорщини залежною від процесів на європейському

ринку. Всі стагнаційні моменти, які спостерігалися в розвинених європейських країнах

на початку XXI ст., мали відповідний негативний вплив і на економічні показники

Угорщини. Зокрема, в державі відбувалося зменшення динаміки росту ВВП, зростали

інфляція, безробіття. Однак виважена політика уряду, який сконцентрував зусилля на

вирішенні цих проблем, принесла відповідні результати. Останніми роками ВВП

Угорщини зростає в середньому на 4%. В 2004р. він склав 13535 євро у розрахунку наодну особу.



/. Назвіть етапи становлення взаємостосунків між' Угорщиною таЄвропейським Союзом.

2. Поясніть, чому Угорщина однією з перших серед країн постсоціалістичноготабору добилася членства у Європейському Союзі?

3. Перечисліть основні політичні та економічні реформи, здійснені

керівництвом Угорщини з метою набуття нею повноправного членства у ЄС.

4. Яким чином показники розвитку угорської економіки підтверджують

позитивні наслідки набуття країною членства у ЄС? Підготуйте добірку фактів, що

засвідчують подібні наслідки в по.літичному .житті країни.

5. Опрацюйте декілька українських періодичних видань. Підготуйте добірку

фактів, що розкривають місце Угорщини в структурі ЄС. Згрупуйте дібрані факти за

наступними сферами: суспільно-політичне життя, економіка, культура.

6. Підготуйте запитання, які ви б хотіли поставити угорському ровеснику

щодо його бачення місця своєї країни в структурі єдиної Європи.

7. Угорщина - країна, яка має спільний кордон з Україною. Яким чином такий

фактор може вплинути на євроінтеграиійну політику нашої країни?


/. Підготуйте колективний проект на тему «Угорщина - Європейський Союз:

реалії і перспективи». В процесі виконання проекту об 'єднайтеся у групи відповідно до

обраних проблем дослідження, опрацюйте необхідну інформацію, проведіть можливі

соціологічні опитування серед ровесників тощо. Підготуйте представлення проекту у

вигляді стінгазети, засідання «круглого столу» чи науково-практичної конференції

серед старшокласників.

РУМУНІЯ




/. Визначте географічне розташування Румунії. З якими державами вона має


2. Назвіть столицю Румунії. Що ви знаєте про це місто? Перечисліть інші


3. Що зображено на гербі Румунії? Опишіть зовнішній вигляд румунського

прапора.

4. Що ви знаєте про культуру та національні традиції Румунії?

5. Пригадайте найважливіші події історії Румунії кінця XX - початку XXI ст.

Охарактеризуйте особливості зовнішньої політики Румунії в період після повалення

режиму Н. Чаушеску. Назвіть міжнародні організації та об 'єднання, членом яких

стала Румунія упродовж останнього десятиліття.


Після повалення режиму Н. Чаушеску в Румунії був взятий курс на формування

демократичного суспільства, запровадження ринкової економіки. Відбулася

50

переорієнтація на Західну Європу у зовнішній політиці. В 1992р. разом з Угорщиною,

Польщею та Болгарією держава уклала з ЄС угоду про асоціацію (Європейську угоду).

Після ознайомлення з «Копенгагенськими критеріями» вступу до ЄС у червні 1995р.

румуни звернулися до Європейського Союзу із заявкою щодо приєднання. На

Люксембурзькому засіданні Європейської Ради в грудні 1997р. Румунію, щоправда, не

було внесено до переліку країн так званої «першої хвилі» приєднання. Однак на сесії

Європейської Ради у ^ельсінкі (грудень 1999р.) прийнято рішення розпочати переговори

з нею та ще п'ятьма країнами. Такі переговори з державами «другої хвилі»

(«гельсінської групи») розпочалися 15 лютого 2000р. в Брюсселі. Копенгагенська

зустріч у грудні 2002р. встановила цільовою датою вступу Румунії до ЄС 2007 рік, а

Брюссельський саміт Євросоюзу у грудні 2004р. підтвердив відповідні домовленості. 25

квітня 2005р. Румунія разом з Болгарією підписали угоду про приєднання до ЄС. З цього

часу Румунія набула статусу «держави, що приєдналася» і отримала можливість як

активний спостерігач брати участь у роботі всіх комітетів і органів ЄС. У вересні 2006р.

на засіданні Європарламенту голова Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу

повідомив про те, що з 1 січня 2007р. Румунія та Болгарія приєднуються до 25-ти

держав-учасниць європейського співтовариства.

Одночасно із політичними заходами з боку Румунії комплексний моніторинг стану

справ у різних галузях її суспільного життя проводила Комісія ЄС. Вона стежила, як

триває підготовка держави до вступу. Для прикладу, у жовтні 2005р. в опублікованому

звіті щодо підготовки офіційного Бухаресту до вступу в ЄС поряд з успіхами були

зафіксовані проблеми у сфері реформування державної служби, судової системи,

боротьби з корупцією; у питаннях безпеки продуктів харчування, охорони

навколишнього середовища, контролю за коштами, наданими ЄС (адже тільки в 2004р.

європейським співтовариством виділено румунам більше 800 мл. євро) тощо.

Вступ до Європейського Союзу приніс для Румунії певні вигоди. Громадяни

країни отримали право вільно в'їжджати у будь-яку країну ЄС терміном на три місяці і

без обмежень працювати, як підприємці, не проходячи процедури реєстрації юридичної

особи (за підрахунками Єврокомісії близько двох мільйонів мешканців Румунії вже

проживає в межах держав ЄС). Румуни також користуються всіма іншими благами, які

дає об'єднана Європа. В першу чергу, це вільне пересування людей, коштів, послуг

тощо. ЄС також змушений надавати фінансову допомогу Румунії, купівельна

спроможність населення якої на 70% нижча від середніх показників інших учасників

об'єднаної Європи. У затвердженому 2007р. бюджеті ЄС передбачено виділення

Брюсселем для румунів 32 млрд. євро впродовж семи наступних років.

Разом з тим Жозе Мануель Баррозу, а згодом і комісар ЄС з розширення Оллі Рен

зауважили, що до стандартів європейської спільноти румунам ще потрібно

«підтягнутися». Країна має завершити реформу системи оподаткування, прискорити

процес перетворень в сільському господарстві, удосконалити політику щодо

національних меншин, зокрема циган. Кордони для робочої сили з Румунії в 2007р.

51

відкрито тільки східноєвропейськими державами попередньої хвилі розширення (за

винятком Угорщини. Швеції та Фінляндії). Крім того, визначено, що впродовж трьох

років Брюссель буде стежити за результатами боротьби з корупцією та реформуванням

судової системи і в разі неефективних кроків у цих площинах блокуватиме фінансові

виплати країні.

Поряд з труднощами, які викликало приєднання Румунії до ЄС, деякий зиск з

цього процесу матиме європейська спільнота. Насамперед межі Євросоюзу розширяться

до Чорного моря, а приєднання офіційного Бухареста розглядається як таке, що має

стати поважним стабілізуючим чинником на Балканах.


(запитання і завдання для колективної та самостійної роботи)/. Назвіть етапи становлення взаємостосунків між Румунією та

Європейським Союзом упродовж 1990-2007рр. Визначте роль географічного фактора в

євроінтеграційній політиці Румунії. Охарактеризуйте історичні чинники, що зумовили

нелегкий шлях входження Румунії в структуру ЄС.

2. Висловіть своє розуміння поняття «Копенгагенські стандарти»

«європейські стандарти». Користуючись додатковими джерелами інформації,

деталізуйте ці критерії в політичній та економічній сферах. Вибудуйте відповідну

опорну схему. Спробуйте розмістити ці критерії у послідовності, виходячи з позиції

вашого бачення їх важливості.3. Перечисліть основні політичні та економічні реформи, здійснені

керівництвом Румунії з метою набуття нею повноправного членства у ЄС.

4. Обгрунтуйте свою думку щодо впливу виконання Румунією

«Копенгагенських стандартів» ЄС на внутрішній розвиток країни.

5. Назвіть суспільно-політичні наслідки набуття Румунією статусу країни-

члена ЄС.6. Назвіть соціально-економічні наслідки набуття Румунією статусу країни-

члена ЄС.7. Обміркуйте факт впровадження Європейським Союзом обмежень щодо

працевлаштування румунів на територіях країн-членів ЄС. Поясніть причини таких

обмежень. Чи простежуються тут певні національні стереотипи? Визначте їх

можливі шляхи подолання.8. Назвіть вигоди, які, на ваш погляд, матимуть країни Західної Європи від

приєднання Румунії до європейського співтовариства. Свою відповідь подайте у вигляді

невеликого (у межах 5-ти речень) повідомлення.9. Порівняйте політично-економічний розвиток Румунії та України упродовж'

]990-2007рр. Чому Румунія, як держава колишнього соціалістичного табору, набула

статусу країни-члена ЄС, а Україна - держава колишнього СРСР - такого статусу не

може отримати? Свою думку аргументуйте у вигляді 4-5 тез.

10. Обміркуйте та опишіть перспективи румунсько-українських взаємин у

контексті політики євроінтеграцїі.



1. Використовуючи матеріали періодичної преси, телебачення, IнтернетV,

підготуйте добірку фактів (не більше 5-ти), які свідчать про позитивні і негативні

наслідки набуття Румунією статусу країни-члена Європейського Союзу.

2. Уявіть себе в ролі мешканця Румунії (жителя сільської місцевості чи

міста). Підготуйте невеличкий, у межах 2-3 хвилин, виступ-агітку щодо вступу «своєї»

країни до Європейського Союзу. Наведіть ствердні і заперечні аргументи. Придумайте

назву для свого виступу. Озвучте його перед товаришами.

БОЛГАРІЯ




1. Визначте географічне розташування Болгарії. З якими державами вона має


2. Назвіть столицю Болгарії. Що ви знаєте про це місто? Перечисліть іншіісторичні міста країни.

3. Що зображено на гербі Болгарії? Опишіть зовнішній вигляд болгарськогопрапора.

4. Що ви знаєте про культуру та національні традиції Болгарії?

5. Пригадайте найважливіші події історії Болгарії кінця XX - початку XXI ст.




Розпад соціалістичного табору, кардинальні зміни в Європі на рубежі 80-90-х рр.

XX ст. зумовили пошук Болгарією нових зовнішньополітичних та

зовнішньоекономічних пріоритетів. Перші свої кроки в напрямку руху до європейського

співтовариства Болгарія здійснювала синхронно з Румунією. Зокрема, у 1992р. вона

уклала з Євросоюзом угоду про асоціацію (Європейську угоду), а в 1995р. подала заявку

про приєднання до ЄС. Власне переговори про приєднання розпочато в лютому 2000р. у

Брюсселі і завершено в цьому ж місті на саміті Євросоюзу у грудні 2004р. У квітні

2005р. офіційна Софія уклала з ЄС угоду про вступ, і вже через місяць ця угода була

ратифікована болгарським парламентом.

52 53

Одночасно з політичними заходами в державі велася інтенсивна економічна

підготовка до вступу. Насамперед, заохочуючи іноземних інвесторів (тільки у 2006р.

іноземцями було інвестовано у.болгарську економіку 1.5 млрд. євро). болгари зуміли

досягнути значних успіхів у розбудові туристичної інфраструктури. В процесі реалізації

наймасштабнішого в Європі енергозберігаючого проекту модернізовано

теплопостачання та знижено енергоспоживання. Жорстка прив'язка обмінного курсу

лева до євро забезпечила макроекономічну і фінансову стабільність в країні. У 2006р. її

економічний приріст склав 6%. що було небаченим до цього часу показником. Певних

успіхів досягнуто у боротьбі з корупцією.

Відповідна діяльність дозволили країні стати частиною європейської спільноти 1

січня 2007р. Вступ до єдиної Європи приніс Болгарії значний зиск. Держава, показник

ВВП на душу населення якої у 2004р. складав менше 35 % від середньоєвропейського

рівня, впродовж 2007-2009рр. за умови дотримання стандартів ЄС отримає із його

фондів більше 4 млрд. €. Беззаперечним позитивом для пересічних мешканців країни

виявилася можливість вільно подорожувати по цілій Європі (хоча більшість країн-членів

ЄС ввели обмеження щодо працевлаштування болгар на своїх територіях, і за

попереднім визначенням вони будуть скасовані тільки у 2014р.).

Разом з тим. визнаючи помітний прогрес реформування різноманітних сфер життя

Болгарії, у загальноєвропейських інституціях вимагають від держави продовження

курсу на досягнення ЄС-івських критеріїв рівня розвитку. В країні і надалі акцентується

увага на необхідності боротьби з корупцією, покращення стану гігієни продуктів

харчування, прозорості у питаннях розподілу субсидій ЄС у сільському господарстві.

Неодноразово наголошується, що впродовж наступних років загальноєвропейські

інституції будуть наглядати за рівнем бюджетного дефіциту держави, знову ж таки за

системністю ведення антикорупційної боротьби, процедурами надання субсидій

сільському господарству та послідовністю реформування судової системи. У випадку

недотримання взятих зобов'язань Брюссель обіцяє заморозити фонди допомоги

болгарам.Попри те. що Болгарія останньою вступила до ЄС і за своїм політико-економічним

розвитком значно поступається іншим членам співтовариства, вона впевнено відстоює

свої позиції в структурі країн-членів єдиної Європи. Лідери Європейського Союзу на

неформальному саміті в Лісабоні у жовтні 2007р. змушені були вести з болгарами

тривалі переговори щодо написання ними слова «євро». Зустріч завершилася

домовленістю, що до остаточного вирішення цієї проблеми в болгарських офіційних

документах, адресованих ЄС. слово «євро» буде замінено на абревіатуру Е1Ж


(запитання і завдання для колективної та самостійної роботи)/. Назвіть етапи становлення взаємостосунків між- Болгарією та

Європейським Союзом упродовж- 1990-2007рр. Перечисліть основні політичні та

економічні реформи, здійснені керівництвом країни з метою набуття нею

повноправного членства у ЄС.

2. Визначте суспільно-політичні, соціально-економічні та культурні наслідки,

характерні для розвитку Болгарії після набуття нею статусу країни-члена ЄС.

3. Висловіть своє розуміння поняття «Копенгагенські стандарти»

«європейські стандарти». Що означає це поняття для розвитку країн-членів ЄС?

4. Обміркуйте факт впровадження Європейським Союзом обмежень щодо

працевлаштування болгар на територіях країн-членів ЄС. Поясніть причини таких

обмежень. Наведіть свої аргументи на підтримку чи засудження дій ЄС щодо Болгарії.

5. Обговоріть ситуацію, що склалася між ЄС і Болгарією Іцодо написання

болгарами слова «євро». Висловіть свої міркування про місце окремих країн-членів ЄС в

структурі співтовариства. Визначте рівень їх самостійності в прийнятті

загальноєвропейських рішень.

6. Назвіть вигоди, які, на ваш погляд, матимуть країни Західної Європи від

приєднання Болгарії до Європейського Співтовариства. Свою відповідь подайте у

вигляді невеликого (у межах 5-ти речень) повідомлення.

7. Взявши за основу приклад Болгарії, порівняйте шанси України щодоперспектив її входження в ЄС.


1. Порівняйте перебіг подій щодо налагодження зв'язків між' ЄС, Болгарією

та Румунією. Визначте спільні та відмінні риси для обох країн. Зробіть висновки про

специфіку вступу до ЄС Центральна- та Східноєвропейських країн колишньогосоціалістичного табору.

2. Уявіть себе в ролі мешканця Болгарії (жителя сільської місцевості чи

міста). Підготуйте невеличке, у межах. 10-ти речень, повідомлення про особливості

членства «своєї» країни в Європейському Союзі. Наведіть ствердні і заперечні

аргументи. Придумайте назву для свого повідомлення.

нові ПІВДЕННОСЛОВ 'ямські ДЕРЖАВИ.СЛОВЕНІЯ



/. Визначте географічне розташування Словенії. З якими державами вона має


2. Назвіть столицю Словенії. Що ви знаєте про це місто? Перечисліть іншіісторичні міста країни.

54 55

3. Що зображено на гербі Словенії? Опишіть зовнішній вигляд словенського

прапора.

4. Що ви знаєте про культур\> та національні традиції Словенії?

5. Пригадайте найважливіші події історії Словенії кінця XX - початку XXI ста.

Розгляньте особливості історичного розвитку країни у контексті балканських подій.

6. Назвіть міжнародні організації та об'єднання, членом яких стала Словенія

VпродО6.Ж' останнього десятиліття.7. Охарактеризуйте історичну ситуацію, що склалася в країнах колишньої

Югославії після розвалу комуністичної системи.


діяльності)Одразу після проголошення незалежності Словенії її керівництво розпочало

активну міжнародну діяльність. Зокрема, весною 1992р. вона стала повноправними

членом ОБСЄ та ООН. а в травні 1993р. - Ради Європи. Співпраця між країною та

європейською спільнотою стала швидко розвиватися після того, як в січні 1992р. ЄС

визнав незалежність Республіки Словенія. У квітні 1993р. вона першою із югославських

республік підписала з ЄС договір про економічне співробітництво, який

супроводжувався фінансовим протоколом, транспортним договором та договором по

текстилю. Також він включав статті, які передбачали початок переговорів про

асоційоване членство. У червні 1996р. Словенією, всупереч накладеному Італією вето,

підписано угоду з Європейським Союзом про асоційоване членство. В грудні 1997р.

глави держав та урядів ЄС у Люксембурзі схвалили рішення про включення Словенії до

числа держав з перехідною економікою та початок переговорів про її повноправне

членство. 2 квітня 1998р. уряд країни призначив переговорну групу з питань приєднання

до ЄС. Переговори передбачали гармонізацію місцевого законодавства із

законодавством країн-членів ЄС і були завершені до кінця 2002р. 23 березня 2003р.

внаслідок проведеного референдуму 89.61% словенців висловилося за приєднання до

ЄС. 16 квітня 2003р. в Афінах відбулося остаточне підписання договору про вступ

Словенії до Європейського Союзу (цьому акту передувала кропітка робота по

узгодженню і перекладу тексту документу, що містився на 4200 сторінках). Таким

чином. Словенія стала однією із десяти країн, які вступили до ЄС 1 травня 2004р.

Напередодні вступу Словенії до складу Європейського Союзу тут сформувалися

найоптимальніші параметри економічного розвитку. Ще до початку переговорів з

Брюсселем рівень життя у країні був найвищим серед всіх претендентів із Центральної

та Східної Європи. Середня зарплата складала 550 дол. США. При сприянні органів

влади досить швидко було здійснено приватизацію підприємств державної власності

(окрім стратегічних). У той же час у зв'язку із відсутністю потреби в іноземному

капіталі у самій Словенії був досить низький рівень закордонних інвестицій і практично

не було підприємств, яі і б перебували під контролем іноземних інвесторів. Натомістьсловенський капітал брав активну участь не тільки в економічному житті сусідніх

56

Хорватії та Угорщини, але й Словаччини, Чехії та Польщі. Загалом на рубежі XX - XXI

ст., за визначенням спеціалістів МБРР та МВФ, економічні показники Словенії досяглирівня західноєвропейських країн.

Зі вступом Словенії до ЄС керівництво держави одразу взяло курс на приєднання

до єврозони. У 2004р. курс національної валюти в державі було прив'язано до євро та

відбулося приєднання до механізму регулювання валютних курсів (ЕКМ-ІІ). Це сприяло

тому, що в 2005р. зростання ВВП становило 4%, а інфляція наприкінці року зупинилася

на позначці 2,3%. Середньорічний дохід на душу населення становив 17350 дол. США.

У 2005р. ВВП двомільйонної Словенії сягнув 34 млрд. дол. США (для порівняння: ВВП

47-мільйонної України в тому ж році - 78 млрд. дол. США). Як наслідок, вже восени

2005р. Словенія виконала всі необхідні для запровадження євро умови, а з 1 січня 2007р.держава стала 13 повноправним членом єврозони.

Про рівень довіри європейської спільноти до Словенії свідчить той факт, що з

1 січня 2008р. саме вона впродовж 6-ти місяців головуватиме в Євросоюзі. У листопаді

2007р. на зустрічі з прем'єр-міністром Словені Янезом Анші президент Єврокомісії

Жозе Мануель Баррозу зауважив: «Словенія стане першою серед нових країн-членів

блоку, яка впродовж 6-ти місяців головуватиме у Євросоюзі. Це, звісно ж, є

символічним. Ми нарешті зможемо покласти край розмовам про старих і нових членів.

У історії Європейського Союзу буде перегорнуто нову сторінку, і я маю усі підстави

вважати, що головування Словенії буде успішним у цей нелегкий для Євросоюзу час».

Інші країн, які раніше входили до складу Югославії, зокрема Хорватія, Македонія,

Албанія, Чорногорія та Сербія, також прагнуть інтегруватися до ЄС. Щоправда, беручи

до уваги політичні, економічні, етнонаціональні процеси в цих державах та стриману

позицію чільників Євросоюзу у питанні розширення, їхній вступ можне розглядатисятільки з позиції тривалої перспективи.



1. Назвіть етапи становлення взаємостосунків між Словенією таЄвропейським Союзом.

2. Визначте основні, на вашу думку, фактори високого рівня розвитку Словенії

у порівнянні з іншими країнами колишньої Югославії.

3. Перечисліть основні політичні та економічні реформи, здійснені

керівництвом Словенії з метою набуття нею повноправного членства у ЄС.

4. Вкажіть суспільно-політичні наслідки набуття Словенією статусу країни-члена ЄС.

5. Вкажіть соціально-економічні наслідки набуття Словенією статусукраїни-члена ЄС.

6. 31 січня 2008 року Словенія головуватиме у Євросоюзі. Обгрунтуйте у

вигляді 4-5 тез наслідки такого факту для країни. Використовуючи уривок із

57

висловлювання Жозе Мануеля Баррозу, висловіть свої міркування щодо важливості

такого факту для нових членів СС — країн Центральної та Східної Європи

7. Перечисліть найважливіші, на вашу думку, чинники, що стоять на

перешкоді євроінтеграційного ' процесу для інших країн колишньої Югославії.

Опираючись на відомі вам факти, спрогнозуйте послідовність вступу цих країн до

складу Європейського Союзу.



/. Використовуючи відомі вам факти, розташуйте країни Центральної та

Східної Європи, що є членами СС, за ступенем їх важливості для реалізації

євроінтеграційних устремлінь України. Свій вибір обгрунтуйте у вигляді невеликої (у

межах 10-ти речень) творчої роботи.2. Уявіть себе в ролі одного із політичних лідерів Словенії. Сплануйте роботу

«вашої» країни на час її головування у ЄС. Поміркуйте, на вирішенні яких

загальноєвропейських проблем ви хотіли б загострити свою увагу. Підготуйте

письмовий план своїх дій.

КУЛЬТУРА КРАЇН ЗАРУБІЖНОГО СВІТУ

В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX - НА ПО ЧА ТКУ XXIСТ.



опитування, анкетування)/. Як ви розумієте поняття «культура»? Назвіть, основні на вашу думку,

складові цієї суспільної галузі. Розташуйте їх за ступенем важливості.

2. Що означає поняття «полікультурність»? Якого значення набуває це

поняття в контексті єдиної Європи?3. Визначте основні напрямки політики щодо розвитку культури в Україні у

контексті її євроінтеграційних устремлінь.


діяльності)Європейська політика розвитку культури грунтується на принципі субсидіарності,

відповідно до якого дії на рівні Європейського союзу повинні доповнюватися

ініціативами на національному, регіональному і місцевому рівнях.Підписаний у 1957р. договір про заснування Європейського економічного

співтовариства не визначав культуру як окрему область політики Співтовариства, хоча в

процесі існування об'єднання окремі культурні ініціативи були реалізовані.Правовою підставою для формування єдиної культурної політики Європейського

Союзу стала Стаття 128 Маастріхтської угоди, в якій зокрема зазначалося: «Спільнота

сприятиме розквіту культур країн-членів, поважаючи при цьому їхнє національне й

регіональне різноманіття, і водночас - увиразнюючи спільну культурну спадщину». А в

четвертому параграфі цієї статті підкреслено: «Спільнота у своїх діях, передбачених

цією Угодою, має враховувати культурні аспекти». Слід зауважити, що спільна

культурна політика ЄС не має на меті гармонізації культурних особливостей держав-

членів, а радше допомагає збереженню їх різноманітності при сприянні формування

спільної європейської ідентичності.

У статті 151 Маастріхтської у годи зазначено, що ЄС має сприяти розвитку культур

держав-членів, мусить поважати національну й регіональну специфіку, але водночас

опікуватися і спільною культурною спадщиною. Діяльність Євросоюзу має бути

направлена на розвиток співробітництва держав-членів, а також, за потреби, на

підтримку їхньої діяльності у сферах: вдосконалення та поширення знань про культуру

й історію європейських народів, збереження культурної спадщини

загальноєвропейського значення, некомерційних культурних обмінів, розвиткумистецтва та літератури.

Досягненню вказаних цілей мали сприяти організація співпраці між державами-

членами; врахування культурних аспектів, насамперед питань допомоги в розвитку

культури та збереженні культурної спадщини у контексті інших політик Об'єднаної

Європи, зокрема політики щодо конкуренції; застосування співпраці в середині ЄС, її

членами та третіми країнами, а також компетентними міжнародними організаціями;

заходи, спрямовані на підтримку відповідної діяльності держав-членів.

Підписаний у 1997р. Амстердамський договір уповноважив Євросоюз реалізувати

програми підтримки культурної політики. Однією з цілей співтовариства стало сприяння

культурному процвітанню країн-учасників з урахуванням їх національного та

релігійного різноманіття і одночасної уваги до спільної культурної спадщини.

Задля реалізації відповідних документів Євросоюз започаткував низку програм

культурницького спрямування -- таких, як «Культура», «Європа для громадян»,

«Леонардо», «Рафаель», «Медіа» тощо, які передбачають надання на конкурсній основі

фінансової підтримки (грантів) культурно-мистецьким чи просвітницьким проектам.

З метою раціоналізації та підвищення ефективності діяльності у сфері культурного

співробітництва було розроблено єдиний фінансовий і програмний документ -

програму «Культура 2000». Ця програма діяла, внаслідок двох продовжень, до грудня

2006р. Зазначений документ мав на меті створення шляхом заохочення співробітництва

діячів культури та мистецтв з іншими відповідними особами та організаціями держав-членів спільного європейського культурного простору.

10 травня 2007р. Європейською Комісією прийнята Європейська стратегія

розвитку культури. В документі підкреслюється першочергова роль культури в епоху

глобалізації. Основними елементами стратегії визначено: 1/ розвиток і підтримкакультурного різноманіття і міжкультурного діалогу, 2/ розвиток культури як

каталізатора творчості, 3/ розвиток культури як ключового елемента міжнародних

59

відносин ЄС. Основним фінансовим механізмом підтримки культурної сфери є програма

«Культура 2007», бюджет якої на найближчі 7 років складає 400 млн. євро.

Бажання Євросоюзу зберегти розмаїття культур і мов виражає також девіз «Єдині

в багатоманітні». На цьому грунтується зобов'язання кожної країни-учасниці

піклуватися про збереження і розвиток своєї культури, самобутності традицій і мови.

Кожного року два міста Євросоюзу проголошуються культурними столицями ЄС.

Метою заходів «Європейська культурна столиця» є бажання підкреслити багатство

європейської культури, а також сприяти кращому взаєморозумінню між громадянами

Європи. Також цей захід популяризує європейські міста, позитивно впливає на розвиток

культурного туризму, сприяє співробітництву робітників культури, артистів та

інтелігенції.

В руслі відповідної політики з жовтня 2007р. по лютий 2008р. в Брюсселі

проходить широкомасштабний фестиваль «Європалія», присвячений 50-річчю

підписання Римського договору. Впродовж чотирьох місяців, коли триватиме

фестиваль, передбачено організація більше трьохсот заходів, які репрезентуватимуть

культурну спадщину 27-ми країн-членів ЄС. В програму фестивалів «Європалія», що

проводяться в Бельгії з 1969р. традиційно входять виставки живопису, скульптури,

фотографії, також драматичні та балетні вистави, виступи музичних колективів та

солістів, концерти фольклорних ансамблів, літературні та мистецькознавчі конференції,дні моди тощо.

Головною метою ЄС є досягнення високих темпів росту його економіки. Це

передбачає великі капіталовкладення в освіту і навчання, а також у науково-дослідну

діяльність. Особливо важливим є вироблення навичок роботи з інформаційними

технологіями, а також спрощення та прискорення доступу до ресурсів мережі Інтернет в

школі, на роботі й удома.

Економіка, що стрімко розвивається, потребує людей, які змогли б працювати

тривалий термін та постійно підвищували б рівень своєї кваліфікації. Основне гасло для

європейця - «навчатися упродовж життя». У 2004р. частка дорослого населення країн

ЄС, яка проходить навчальні курси, збільшилася майже до 10%. Освіта - це ключ до

успіху для кожного окремо і для ЄС в цілому. Тому країни-члени союзу, вважаючи

освіту найбільш пріоритетною галуззю, витрачають на неї величезні гроші з державного

бюджету. Так, за даними Євростату, в XXI ст. Данія витрачає на освіту 8,5% від ВВП

(188 млрд. євро), Швеція - 7,3% (267 млрд. євро), Франція - 5,8% (1558 млрд. євро).

Ключовою передумовою у побудові успішної кар'єри для більшості європейців та

головним фактором забезпечення ЄС кваліфікованими кадрами є освіта університетського

рівня. В більшості європейських країн зростає число 18-річних осіб, які навчаються. За

даними Євростату у Швеції майже 94% людей у віці 18 років навчаються на всіх освітніх

рівнях, у Фінляндії їх число становить майже 90%, у Чехії - 88%, у Бельгії та Німеччині -

86%.

Європа потребує висококваліфікованих кадрів у всіх сферах життя, зокрема в

науковій. Мова йде про збільшення кількості жінок з професійною кар'єрою та

науковців (обох статей) для здійснення важливих досліджень. У виборі сучасними

європейцями напрямків навчання все більше чоловіків обирає науку, комп'ютерні

технології та машинобудування, а все більше жінок - мистецтвознавство, гуманітарні

науки та юриспруденцію. Дослідження та наукові розробки, особливо в галузі новітніх

технологій, перетворилися на основний фактор забезпечення конкурентоспроможності

та отримання роботи. Тому нова стратегія ЄС передбачає суттєве зростання

фінансування на науково-дослідні роботи, щоб скласти конкуренцію США і Японії.

Відповідно до плану дій «Україна - Європейський Союз» одним з найважливіших

інструментів інтеграції України до європейської спільноти є співробітництво в рамках

програми ТЕМПУС (Транс-європейська програма в сфері вищої освіти). Ця програма

зробила значний внесок у справу реформування вищої школи та імплементацію

положень Болонського процесу. Україна стала повноправним учасником Болонського

процесу (Берген, 2005р.) і створила міжвідомчу групу, що відповідає за реалізацію

принципів Болонського процесу в сфері освіти. Очікується, що реформи за Болонським

процесом будуть завершені в Україні до 2010р.: запровадиться структура з трьох циклів

(бакалавр-магістр-доктор філософії), створиться національна кваліфікаційна система,

внутрішній контроль якості ВНЗ, зовнішній контроль якості - силами незалежних

агенцій, видача додатків до дипломів усім випускникам, використання ЕСТ8

(Європейської системи передання і накопичення кредитів) кожним ВНЗ.

Одним із найважливіших пріоритетів для ЄС є забезпечення швидкого та

надійного доступу до Інтернету, а також освоєння нових інформаційних технологій. В

ЄС дедалі більше фірм та родин підключаються до Інтернету. Зростає обсяг

комерційних операцій, що виконуються в оперативному режимі. У 2004р. 89% компаній

та 42% родин ЄС мали доступ до Інтернет-ресурсів. Водночас ці показники не однакові

для всіх країн Євросоюзу. Наприклад, станом на 2004р. у Данії 69% родин мали доступ

до Інтернету, в той час як в Угорщині лише 14%.

Упродовж останніх десятиліть європейці стали активніше займатися фізкультурою

і спортом, справедливо вважаючи що рухливість дає можливість уникнути передчасного

старіння і багатьох хвороб. Тому вони стали жити довше. Чоловіки, народжені в 1960р.,

можуть дожити до віку 67 років, а жінки - до 73 років. Очікується, що діти, народжені у

2002р., будуть жити набагато довше: до 78 років - чоловіки, і до 81 року - жінки. Для

порівняння: за даними ООН, діти, народжені в Сомалі (одній з найбідніших країн світу)

в період 2000-2005рр., можуть дожити до 46 років (чоловіки) та до 49 років жінки.

Паління, погане харчування та недостатня кількість фізичних навантажень -

основні фактори, що підвищують ризик захворювання на рак та ішемічну хворобу серця.

В ЄС від цих хвороб вмирає більше чоловіків, ніж жінок. У 2000р. найвищий рівень

смертності від раку мала Угорщина, а від ішемічної хвороби серця - Естонія.

Найнижчий рівень смертності від раку демонструє Фінляндія, а від ішемічної хвороби

60 61

серця - Франція. Тому спорт є дуже корисним для здоров'я. За даними дослідження,

проведеного часописом «Євробарометр» на початку 2005р.. 38% мешканців ЄС активно

займаються спортом хоча б раз на тиждень. Однак цей показник не однаковий в усіх

країнах ЄС: найвищі цифри в скандинавських країнах, а найнижчі - в Португалії та

державах колишнього постсоціалістичного табору.

Все більше уваги країни ЄС приділяють проблемі безпеки і протидії насильству в

професійному спорті. В листопаді 2007р. у Брюсселі відбулась міжнародна конференція,

яка розглянула ці питання. Організаторами конференції були Європейська Комісія, уряд

Португалії (країни-головуючої в ЄС). Європейський Парламент та Союз європейських

футбольних асоціацій (УЄФА). Метою заходу було зміцнення діалогу між

європейськими державами, спортивними асоціаціями, національними службами

охорони правопорядку, спортивними клубами та об'єднаннями вболівальників для

зменшення насильства у спорті та довкола спортивних подій. У цій події взяли участь

понад 150 делегацій з усіх країн ЄС. Конференція стала першим масштабним заходом у

рамках європейського плану дій у сфері спорту (так званого «Плану П'єра Кубертена»).

спрямованого на розвиток спортивної діяльності в Європі і водночас на зменшення

негативних явищ, що можуть супроводжувати масштабні спортивні акції. Такі підходи

до вирішення проблеми важливі для України, яка разом із Польщею веде підготовку до

проведення чемпіонату Європи з футболу 2012р.

На зустрічі в Лісабоні 13 грудня 2007р. керівники 27 держав ЄС підписали угоду

про реформу, що вперше враховує унікальну природу спорту. Згідно з статтею 124а

нового договору. «ЄС буде всіляко сприяти підтримці цінностей європейського спорту,

беручи до уваги його унікальність, соціальну та освітню функції, а також специфіку

структури, яка базується на принципах добровільної діяльності».


(запитання і завдання для колективної та самостійної роботи)/. Визначте основоположні засади Європейського Союзу у сфері культурної

політики. Вкажіть, в яких документах вони зафіксовані.

2. Охарактеризуйте заходи, здійснювані країнами Євросоюзу щодо

становлення загальноєвропейської системи освіти і науки. Виокреміть чинники, що

впливатимуть на подальший розвиток такої системи.

3. Проаналізуйте вплив переходу від індустріального до інформаційного

суспільства на рівень .життя та культуру народів Європи.

4. Запропонуйте свої шляхи вирішення проблем у галузі культури, що постали

перед країнами ЄЄ впродовж останніх років.



/. Розробіть програму заходів щодо приведення української системи шкільної

освіти до загальноєвропейських вимог. Ознайомте з нею своїх однокласників. Визначте

62

типові питання, які знайиїли своє відображення у більшості ваших програм.

Подискутуйте з цього приводу.

ХРОНОЛОГІЯ СТАНОВЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

1949, 27-28 січняРішенням Гаазького конгресу десять країн: Бельгія, Велика Британія, Данія, Ірландія, Італія,

Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Франція та Швеція - створюють Раду Європи, яка постійноперебуватиме у Страсбурзі. В цьому ж році вона розпочала розробку проекту Європейської Конвенціїправ людини, яка ухвалюється в Римі в 1950р. та набуває чинності у вересні 1953р.

Головними органами Ради Європи стають Комітет міністрів та Парламентська асамблея.Згодом майже всі європейські країни стануть членами Ради Європи.1950, 9 травняРоберт Шуман, міністр закордонних справ Франції, проголошує важливу промову, в якій

висуває пропозиції, що ґрунтуються на ідеях Жана Моне. Він пропонує Франції та ФедеративнійРеспубліці Німеччині об'єднати свої ресурси вугілля і сталі в рамках нової організації, до якої можутьприєднатися інші європейські країни.

1951,18 квітняУ Парижі шість країн - Бельгія, Франція, Федеративна Республіка Німеччина, Італія,

Люксембург і Нідерланди - підписують угоду, що започатковує Європейське співтовариство вугілля тасталі (ЄСВС). Угода набуває чинності 25 липня 1952р. терміном на 50 років.

1957, 25 березняУ Римі шість країн підписують угоди про створення Європейського економічного

співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом). Угоди набуваютьчинності 1 січня 1958р.

1960, 4 січняВеликобританія, Австрія, Данія, Норвегія, Португалія, Швеція та Швейцарія підписують угоду

про створення Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ).1969,1-2 грудняНа Гаазькому саміті політичні лідери ЄЕС ухвалюють рішення щодо продовження процесу

європейської інтеграції.1972,22 січняУ Брюсселі підписані угоди з Данією, Ірландією, Норвегією та Великобританією про

приєднання до Європейського економічного співтовариства.1973, / січняДанія, Ірландія та Великобританія приєднуються до Європейського економічного

співтовариства, після чого кількість його членів збільшується до дев'яти. Норвегія відмовилася відвступу за результатами референдуму, на якому більшість населення проголосувала проти приєднання.

1974, 9-10 грудняНа Паризькому саміті політичні лідери «дев'ятки» ухвалили рішення про зустрічі (тричі на рік)

у формі Європейської Ради - найвищої політичної інстанції ЄЕС. Вони також ухвалюють рішеннящодо проведення прямих виборів у Європейський Парламент і домовляються створити Європейськийфонд регіонального розвитку.

1975, 22 липня

63

Підписано угоду, яка розширює бюджетні повноваження Європейського Парламенту та

запроваджує Європейський суд аудиторів. Вона набуває чинності 1 червня 1977р.

1978, 6-7липня

На Бременському саміті Франція і Федеративна Республіка Німеччина пропонують відродити

валютне співробітництво, запровадивши Європейську валютну (монетарну) систему (ЄВС) замість

"валютної змії". ЄВС стає чинною 13 березня 1979р.

1979,2«т/иншя

Європейське економічне співтовариство підписує з Грецією угоду про приєднання.

7 і 10 червня

Відбуваються перші прямі вибори до Європейського Парламенту в кількості 410 депутатів.

1981,/січня

До Європейського економічного співтовариства приєднується Греція, внаслідок чого кількістьйого членів збільшується до десяти.

1984,14-17 череня

Відбуваються другі прямі вибори до Європейського Парламенту.

1985,12 червня

Європейське економічне співтовариство підписує угоди про приєднання з Іспанією таПортугалією.

1986, / січня

Іспанія і Португалія приєднуються до Європейського економічного співтовариства, внаслідок

чого кількість його ч л е н і в збільшується до дванадцяти.

1987, 15 червня

Розпочинається реалізація програми «Еразмус», ухваленої для того, щоб допомогти молодим

європейцям навчатися за кордоном в інших європейських країнах.

1989, 9 листопади

Зруйнування Берлінської стіни.

1990,19 червня

Підписано Шенгенський договір, що скасовує митний контроль на кордонах між державами-учасницями Європейського економічного співтовариства.

З жовтня

Відбувається возз'єднання Німеччини.

1991, 9-10 грудня

Відбувається нарада Європейської Ради у Маастрихті, яка ухвалює договір про Європейський

Союз.

Він закладає підвалини спільної зовнішньої та безпекової політики, тісної взаємодії у галузі

правосуддя і внутрішніх справ, створення економічного і монетарного союзу, у тому числі спільної

валюти. Міжурядова співпраця у цих галузях створює Європейське Співтовариство.

1992, 7лютого

У Маастрихті підписується договір про Європейський Союз, що набуває чинності 1 жовтня1993р.

1994, 24-25 червня

На нараді Європейської Ради у Корфу ЄС укладає угоди про приєднання до свого складуАвстрії, Фінляндії, Норвегії та Швеції.

1995, / січня

Австрія, Фінляндія і 'Пвеція приєднуються до країн ЄС, внаслідок чого кількість його членів

становить 15. Норвегія відмовляється від приєднання за результатами референдуму, на якому протипроголосувала більшість її населення.

64

1999, / січня

Початок третього етапу ЄВС: валюти 11 країн ЄС замінюються на євро. Спільна валюта

випускається на валютні ринки. Починаючи з цього моменту, Європейський центральний банк (ЄЦБ)

несе відповідальність за монетарну політику ЄС, що встановлюється і реалізується в євро.

10-11 грудняНарада Європейської Ради у Гельсінкі, присвячена переважно розширенню ЄС, офіційно визнає

Туреччину кандидатом на вступ до ЄС та ухвалює рішення активізувати переговори з іншими 12

країнами-кандидатами.

2002, / січняУ країнах європейської економічної зони надходять в обіг банкноти та монети євро.

31 травняУсі 15 держав ЄС одночасно ратифікують Кіотський протокол - всесвітню угоду про зниження

викидів у атмосферу.

2003,16 квітняВ Афінах ЄС підписує угоди про приєднання з Кіпром, Чеською Республікою, Угорщиною,

Естонією, Латвією, Литвою, Мальтою. Польщею, Словаччиною та Словенією.

2004, / травняКіпр, Чеська Республіка, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина та

Словенія приєднуються до Європейського Союзу, внаслідок чого кількість країн-членів ЄС зросла до

25-ти.

2007, / січняДо Європейського Союзу приєднуються Румунія та Болгарія, внаслідок чого кількість членів ЄС

становить 27 країн Європи.

Інформацію взято з праці: Паскаль Фонтейн. Європа у 12 уроках. - К'., 2005.

НАЙВАЖЛИВІШІ ОЗНА ЧЕННЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Амстердамський договірЄ результатом міжурядової конференції, яка розпочала свою роботу на засіданні Європейської

Ради в Турині 29 березня 1996р. Договір ухвалено на засіданні Європейської Ради в Амстердамі 16-17

червня 1997р., 2 жовтня 1997р. його підписали міністри закордонних справ п'ятнадцяти держав-членів.

Набрав чинності 1 травня 1999р. після ратифікації в усіх державах-членах згідно з

національними конституційними вимогами.

З юридичного погляду вносить поправки в деякі положення Договору про ЄС, Договору про

створення Європейської Спільноти та інших відповідних актів.

Білі книгиБілі книги Європейської Комісії містять пропозиції щодо діяльності Спільноти. Це конкретні

напрямки політики, що їх розробили експерти та офіційні служби. У деяких випадках появі Білої книги

передує публікація відповідної Зеленої книги, мета якої - започаткувати консультаційний процес на

європейському рівні. Прикладом можуть слугувати такі білі книги Комісії: про завершення

формування спільного ринку; «Зростання, конкурентність і зайнятість»; про зближення законодавства

асоційованих держав Центральної та Східної Європи в сферах, що стосуються спільного ринку тощо.

Якщо Рада підтримує Білу книгу, вона може стати програмою дій Союзу у відповідній сфері.

Гімн Європи

65

«Ода радості» - музика фіналу Дев'ятої симфонії Людвіга ван Бетховена. написаного на вірші

Фрідріха Шіллера. 1972р. вона стала офіційним гімном Ради Європи, а 1985р. глави держав та урядів

Європейського Союзу затвердили «Оду радості» як гімн ЄС. Він призначений не для того, щоб

замінити національні г і м н и держав-.членів. а радше відзначити їхні с п і л ь н і цінності та єдність і

різноманіття. 13 грудня 2007р. у Лісабоні прийнято так званий «Договір реформування», в якому

визначено подальші шляхи розвитку об'єднаної Європи. В цьому документі згадка про гімн Європивідсутня.

Декларація Шумяна

Пропозиція міністра закордонних справ Франції Роберта Шумана, оприлюднена 9 травня 1950р.

щодо об єднання вугільних і сталеплавильних ресурсів передовсім Франції та Н і м е ч ч и н и , а також

І н ш и х європейських країн і створення Європейської спільноти з вугілля та статі. Заклала підґрунтяєвропейської інтеграції.

День Європи

Офіційне свято; від 1985р. за рішенням Європейської Ради країни ЄС відзначають 9 травня - удень оголошення «декларації Шумана»

Економічний та монетарний союз

Процес гармонізації економічної та монетарної політики країн-членів Союзу з метою

запровадження єдиної валюти - євро. Був предметом обговорення однієї з двох міжурядових

конференцій, я к і завершили свою роботу в Маастрихті в грудні 1991р.

У Договорі про ЄС (Маастрихтський договір) передбачається досягнення Економічного тамонетарного союзу (ЕМС) на трьох етапах:

- перший етап (1.07.90-31.12.93): в ільний рух капіталу між країнами ЄС, тісніша координація

економічної політики та співпраця центральних банків:

- другий етап (1.01.94-31. 12. 98): зближення економічної та монетарної політики країн-членів (для

забезпечення стабільності ц і н і систем державних фінансів) і створення Європейського валютногоІнституту та Європейського центрального банку (1998р.);

- третій етап (з 1.01.99): остаточне визначення обмінних курсів та запровадження єдиної валюти на

валютних ринках і в безготівкових розрахунках; від 1 січня 2002р. введення готівкового євро.

Згідно з Договором про ЄС для участі в третьому етапі ЕМС держави-члени повинні відповідати

кільком критеріям, так званим «критеріям конвергенції». З дванадцяти країн, які висловили бажання

брати участь у третьому етапі ЕМС, на І с ічня 1999р. виконали вимоги критеріїв конвергенції тільки

одинадцять. Греція приєдналася до них пізніше, 1 с ічня 2001р. Три «старі» держави ЄС поки що

залишаються поза межам зони євро: Сполучене Королівство й Данія скористалися правом на

неприєднання, що засвідчив протокол до Договору про ЄС, Швеція ж відклала рішення. Десять нових

членів, які вступили до ЄС 1 травня 2004р., автоматично стали членами ЕМС, але з обмеженим

статусом - до зони євро вони поки що не приєдналися.

1 с ічня 2002р. банкноти та монети нової валюти запроваджено в обіг у дванадцятьох країнах ЄС

з поступовою заміною національної валюти. 28 лютого 2002р. завершився перехідний період

подвійного обігу національних валют і євро. Тепер євро - єдина валюта для понад 300 мільйонів

європейців. Подальший успіх Економічного та монетарного союзу пов'язаний з дотриманням

бюджетної дисципліни та точнішої координації економічних політик країн-членів.

Євровійсько

Євровійсько засновано на 59-ому франко-німецькому саміті в місті Ла-Рошелі (Франція) 21-22

травня 1992р. Відтоді до нього приєдналися ще три країни: Бельгія, Іспанія та Люксембург.

Генеральний штаб Євровійська. в роботі якого беруть участь також представники Австрії, Греції, Італії,

Нідерландів, Сполученого Королівства, Фінляндії, Канади, Польщі й Туреччини, розташований у

Страсбурзі (Франція). Євровійсько може бути залучене до виконання гуманітарних місій, евакуації

громадян країн-членів і миротворчих операцій під егідою 00Н чи ОБСЄ.

Наразі в Євровійську близько 7000 офіцерів та 60000 солдатів. Від червня 2001р.

використовується як сили швидкого реагування, що перебувають у розпорядженні Європейського

Союзу та НАТО.

Європейська асоціація вільної торгівліСтворена 1960р. за ініціативою Британії як альтернатива Європейській Економічній Спільноті.

Початкове до складу Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), крім Британії, ув ійшли Австрія,

Данія, Норвегія, Португалія, Швеція та Швейцарія; пізніше до них приєдналися Ісландія, Ліхтенштейн

і Фінляндія Потім усі, крім чотирьох членів ЄАВТ вступили до ЄС: Британія й Данія - 1973р.,

Португалія - 1986р., Австрія, Фінляндія та Швеція - 1995р. Нині в складі ЄАВТ чотири країни -

Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія, три з яких (крім Швейцарії) є членами Європейської

економічної зони з державами ЄС.

Європейський банк реконструкції та розвиткуСтворено в 1991р. на пропозицію президента Франції Франсуа Міттерана. Ставить за мету

надання фінансової допомоги країнам Центральної та Східної Європи, які встановили демократичні

форми правління та прийняли стратегію переходу до ринкової економіки. Початковими акціонерами

Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) стали країни ЄС, Європейська Спільнота та

Європейський інвестиційний банк, а також Сполучені Штати, Японія та країни колишнього

радянського блоку. Наразі банк має 20 мільярдів євро капіталу (5 млн. внесено та 15 мільйонів на

запит) і завдяки найвищому кредитному рейтингові надає позики, не використовуючи грошей

акціонерів, а залучаючи ресурси з міжнародних фінансових ринків.

Європейська валютна (монетарна) системаЗапроваджена в 1979р. у відповідь на значні коливання світових валют з метою створення в

Європі зони відносної монетарної стабільності. Об'єднала валюти держав-учасниць через механізм

обмінних курсів, який регулював їхні відхилення від «європейської грошової одиниці» - екю (Еигореап

Сиггепсу Шіі, ЕСІІ). Після непевного старту європейська монетарна система (ЄМС) допомогла

країнам-учасницям боротися з інфляцією та відновити економічне зростання; стала перехідним етапом

на шляху до економічного та монетарного союзу.

Європейська грошова одиниця. Екю - євроГрошову одиницю екю запроваджено 1979р. як центральний елемент Європейської монетарної

системи задля підтримки механізму обмінних курсів. В її основу покладено зважений кошик валют. Від

І січня 1999р. запроваджено євро за курсом 1 екю = 1 євро. Готівковий обіг євро - від 1 січня 2002р.

Назву «євро» було узгоджено 15-16 грудня 1995р. на Мадридському саміті.

Європейська економічна спільнотаЗаснована в 1957р. згідно з Договором про заснування Європейської економічної спільноти

(один з Римських договорів) з метою створення спільного ринку. Початкове складалася з шести країн:

Бельгії, Західної Німеччини, Італії. Люксембургу, Нідерландів та Франції. Разом з Європейською

спільнотою з вугілля та сталі (ЄСВС) і Європейською спільнотою з атомної енергії становитьЄвропейські Спільноти. Згідно з Договором про Європейський Союз назву «Європейська економічна

спільнота» було змінено на «Європейська Спільнота». Після того, як 2002р. Паризький договір про

заснування ЄСВС утратив чинність, залишилось дві Європейських Спільноти, які часто узагальнено

називають «Європейська Спільнота». Англійський акронім «ЕС» (Еигореап Сотгпипіііез) також

охоплює всі три (дві) спільноти.

Єдиний Європейський АктОдин з договорів ЄС, підписаний в 1986р. Вперше вніс значні зміни до основоположного

Римського договору; фактично відкрив шлях до формування єдиного ринку. Запровадження в Єдиному

67

Європейському Акті (ЄЄА) процедури голосування кваліфікованою більшістю щодо питань

внутрішнього ринку дало змогу ухвалити близько 300 законів, спрямованих на створення єдиного

ринку. ЄЄА започаткував нову законодавчу процедуру співпраці, яка розширила повноваження

Європейського Парламенту; вніс у-договір поняття про Європейську політичну співпрацю та

гуртування (допомогу б і д н і ш и м регіонам і країнам Спільноти) і зробив чимало інших змін, які сприяли

прискореному розвиткові європейської інтеграції

Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом)

Створена згідно з Римськими договорами в 1957р. одночасно із заснуванням Європейської

економічної спільноти й за шість років після створення Європейської спільноти з вугілля та сталі.

Разом три об'єднання дістали назву Європейські Спільноти. Згідно з договором Євратом сприяє

розвиткові та дослідженням з атомної енергетики, створенню спільного ринку ядерного пального,

контролю за ядерними виробництвами та розвиткові атомних технологій у мирних цілях у рамках

єдиних стандартів безпеки. Після об'єднання органів керування Спільнотами 1967 р. функції Євратому,визначені договором, виконує Європейська Комісія

Європейська спільнота з вугілля та сталі

Створили в 1951р. (згідно з Паризьким договором) Бельгія, Західна Німеччина, Італія,

Люксембург. Нідерланди та Франція, щоб об'єднати вугільні та сталеливарні ресурси країн-учасниць і

запобігти в такий спосіб новій війні в Європі. Ідея створення наднаціонального органу керування

життєво важливими галузями промисловості, я к и й зв'язав би потенційних суперників економічно,

належала Жанові Моне, а вперше її офіційно озвучив міністр закордонних справ Франції Роберт

Шуман. Європейська спільнота з вугілля та сталі завершила своє існування 2002р., коли втратив

ч и н н і с т ь відповідний договір.

Західноєвропейський союз

Організація, створена в 1948р. для співпраці в сфері оборони та безпеки. Охоплює 28 країн з

чотирма різними статусами: країни-члени, асоційовані члени, спостерігачі та асоційовані партнери. Всі

держави ЄС мають статус краін-членів, крім Австрії, Данії, Фінляндії, Ірландії та Швеції, які належать

до спостерігачів. Асоційовані члени - Ісландія, Норвегія, Польща. Туреччина, Угорщина та Чехія;

асоційовані партнери - Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина та Словенія.

Амстердамський договір зробив Західноєвропейський союз «невіддільною частиною розвитку

Союзу», надавши йому оперативні повноваження в сфері оборони. Західноєвропейський союз відіграв

ключову роль у виконанні перших Петерсберзьких завдань на Балканах. Втім тепер він дедалі більше

поступається своїми функціями підрозділам ЄС, що розвиваються в рамках спільної зовнішньої та

безпекової політики. В листопаді 2000р. Рада міністрів безпеки Західноєвропейського союзу ухвалила

рішення про поступове розформування цієї організації та передання її повноважень відповідним

структурам і агентствам ЄС. 1 с і ч н я 2002р. до Європейського Союзу відійшли такі установи

Західноєвропейського союзу, як Інститут безпеки та Супутниковий центр. Головна функція, що

залишилась у Західноєвропейського союзу, - колективна безпека; передання її Європейському Союзовіпоки що відкладене.

Конституція

Проект Конституції ЄС, підготовлений спеціально для цього створеним Конвентом, упродовж

року широко обговорюваний публічно й на міжурядовій конференції, зазнав певних змін і, зрештою, 18

червня 2004р. його ухвалили глави держав та урядів 25 країн ЄС. Урочисте підписання

Конституційного договору відбулося 29 жовтня 2004р. в Римі; в ін мав набрати чинності післяратифікації в усіх країнах Європейського Союзу,

Конституційний договір був покликаний спростити правовий доробок Спільноти шляхом замінивсіх попередніх договорів єдиним, узагальнення законодавчої процедури, зменшення правових

інструментів та уточнення повноважень Союзу. Серед головних новотворів Конституції - юридичний

68

статус ЄС; запровадження посади президента Європейської Ради та міністра закордонних справ ЄС;

внесення до самого договору Хартії основних прав, яка, отже, стає обов'язковою до виконання;

вдосконалення Інституціиної структури; подальше обмеження застосування права вето за ухвалювання

рішень; заіучення до ухвалювання рішень у ЄС національних парламентів тощо.

Станом на кінець 2005р. Конституційний договір ратифікували: Австрія, Греція, Іспанія, Італія,

Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Німеччина, Словаччина, Словенія, Угорщина. Однак

внаслідок того, що референдуми про ратифікацію у Франції (травень 2005) і Нідерландах (червень

2005) дали негативний результат, процес ратифікації було припинено. Положення «Конституції»

значною мірою повторює згадуваний «Договір реформування».

Європейський інвестиційний фондСтворено в 1994р. для фінансування інвестицій у малі й середні підприємства (МСП). Головний

акціонер Європейського інвестиційного фонду (ЄІФ) - Європейський інвестиційний банк. ЄІФ працює

з МСП не безпосередньо, а через фінансових посередників; його діяльність зосереджена в галузі

ризикового капіталу та надання гарантій. ЄІФ інвестує МСП у межах ЄС та в країнах-кандидатах.

Копенгагенські критеріїУ червні 1993р. Європейська Рада на своєму засіданні в Копенгагені визнала право країн

Центральної та Східної Європи вступати до Європейського Союзу після виконання ними низки вимог

за трьома критеріями:

- політичного характеру: стабільність установ, які гарантують демократію, верховенство права,

дотримання прав людини та захист прав меншин;

- економічного характеру: дійова ринкова економіка;

- «членського» характеру: зобов'язання, що випливають із факту вступу до ЄС, зокрема визнання його

політичних, економічних та монетарних цілей.

Так звані «копенгагенські критерії», або критерії вступу, було підтверджено в грудні 1995р. на

Мадридському засіданні Європейської Ради, яка наголосила, крім того, на значенні перебудови

адміністративних структур країни-заявника та створенні умов поступової гармонійної інтеграції в ЄС.

Втім ЄС лишає за собою право визначати момент, коли він буде готовий прийняти нових членів.

Країни Вишеградської угодиПольща, Угорщина, Чехія, Словаччина (до 1993р. - Чехословаччина). У лютому 1991р.

президенти Польщі, Угорщини та Чехословаччини зустрілися в угорському місті Вишеграді, щоб

домовитись про співпрацю в процесі європейської інтеграції. Вони оголосили, що країни

«Вишеградського трикутника» ставлять за мету повну господарську, політичну та юридичну

інтеграцію до Європейського Союзу і вступ до НАТО. 1999р. до НАТО вступили Польща, Угорщина та

Чехія; 2003р. - Словаччина. А 1 травня 2004р. всі чотири «Вишеградські країни» увійшли до

Європейського Союзу разом з шістьма іншими учасницями останнього розширення.

Люксембурзький компромісСпосіб розв'язання кризи «порожнього крісла», що виникла в липні 1965р. внаслідок

демонстративної відмови Франції від свого місця в Раді. Рішення президента Франції Шарля де Голля

бойкотувати засідання Ради було спричинене завершенням перехідного періоду, упродовж якого

рішення щодо єдиного ринку ухвалювали одностайно. Перспектива голосування кваліфікованою

більшістю такого життєво важливого для Франції питання, як фінансування спільної

сільськогосподарської політики, і вірогідність залишитись у меншості змусили де Голля вдатися до

такого радикального заходу. Люксембурзький компроміс, завдяки якому країни-члени здобули право

накладати вето на пропозиції, що зачіпають головні національні інтереси, досягнуто в с ічні 1966р.

Маастрихтський договірТакож відомий як Договір про Європейський Союз (Договір про ЄС, ДЄС), проклав шлях до

поглиблення європейської інтеграції, зокрема через внесення до Римського договору Економічного та

64

монетарного СОЮЗУ ДЄС запровадив також начну «Європейський Союз»; останній об'єднав

наднаціональну Спільноту й два міждержавних «стовпи» політичної с п і в п р а ц і : с п і л ь н у зовнішню та

безпекову п о л і т и к у та с п і в п р а ц ю в галузі правос\ддя та внутрішніх справ. Крім того. ДСС запровадив

посаду Європейського Омбудсмена, Комітет рег іонів, процедуру с п і л ь н о г о ухвалювання рішень, а

також р о ч і ї п і р н в сферу застосування процедури голосування кваліфікованою більшістю. П і д п и с а н и й у

Маастрнхті 7 лютого 1992р.. ДЄС наорав ч и н н о с т і І листопада 1993р. Ратифікація Договору про СС

наразилася на з н а ч н і перешкоди в деяких країнах Союзу. Зокрема, референдум у Данії 1992р. в ідкинув

її; лише повторний референдум наступного року відкрив шлях до ратифікаці ї ДЄС.

НАТО (Організація північноатлантичного договору)

Організацію північноатлантичного договору (вживають також назви «Північноатлантичний

альянс» або «НАТО») засновано 1949р.. її штаб-квартира розташована в Брюсселі. До складу НАТО

входить 26 країн: країнІІ-члени ЄС ( к р і м Австрії. Ірландії. Кіпру. Мальти. Фінляндії та Швеції),

кандидати до ЄС" - Болгарія. Румунія й Туреччина, а також Канада, СІНА, Ісландія та Норвегія

Головною метою Північноатлантичного договору с забезпечення свободи та безпеки країн-учаснішьп о л і т и ч н и м и й воєнними засобами.

Політика ЄС формується з урахуванням зобов'язань, що мають деякі країни Союзу у зв'язку зчленством у НАТО. І не суперечить спільній оборонній та безпековій політиці, яку провадить НАТО.

Ніццький договір

Змінює окремі положення Договору про Європейський Союз. Договору про заснування

Європейської Спільноти та деяких пов"язаних з н и м и законодавчих актів. Ухвалили в грудні 2000р. на

засіданні Європейської Ради в Ніцці ; підписали 26 лютого 2001р. Ніццький договір є результатом

роботи міжурядової конференції, відкритої в лютому 2000р., завданням якої було підготувати

європейські Інституції до розширення.

Головні з м і н и полягають в обмеженні складу Комісії, розширенні сфери застосування

кваліфікованої більшості, визначенні нової ваги голосів у Раді міністрів, реформуванні процедури

тіснішої співпраці. Окрім цих чотирьох ключових питань, велику увагу приділено спрощенню

договорів, розподілові повноважень, легітимізації Хартії основних прав та визначенню ролі

національних парламентів. До договору додається Декларація про майбутнє Союзу (Ніццькадекларація), де визначено подальші кроки інституційної реформи.

Н і ц ц ь к и й договір ратифікували всі держави-члени, і він набрав чинності 1 лютого 2003р.Паризький договір

Договір про заснування Європейської спільноти з вугілля та сталі, перший з чотирьох

основоположних договорів ЄС (разом з Римськими договорами та Договором про Європейський

Союз). Підписаний у Парижі 18 квітня 1951р., набрав чинності 23 липня 1952р., втратив чинність 23

л и п н я 2002р. У «Договорі реформування» згадка про прапор об'єднаної Європи відсутня.

Прапор Європи

1985р. Європейська Рада ухвалила рішення, згідно з яким прапор, який доти був символом Ради

Європи, став також офіційною емблемою Європейського Союзу. Синє поле з дванадцятьма золотими

зірками в центрі, розміщеними по колу, символізує союз народів Європи. Кількість зірок незмінна,коло є уособленням єдності, число 12 - досконалості.

Римські договори

Два основоположні евроінтеграційні договори, підписані в Римі 25 березня 1957р.: Договір про

заснування Європейської економічної спільноти та Договір про заснування Європейської спільноти з

атомної енергії. Договори підписали країни-засновниці - Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди,

Федеративна Республіка Німеччина та Франція. Після перейменування Європейської економічної

спільноти на Європейську Спільноту, згідно з Договором про Європейський Союз, відповідний

Римський договір почали називати «Договором про заснування Європейської Спільноти», і, коли

говорять «Римський договір», в однині, найчастіше розуміють саме його.

Соціальна хартіяУ 1989р. всі держави Європейського Союзу, крім Сполученого Королівства, підписали

декларацію під назвою «Хартія основних соціальних прав робітників» (скорочено Соціальна хартія, не

плутати з Європейською соціальною хартією Ради Європи, підписаною 1961р.). Це політичний

інструмент, я к и й накладає на країн-учасниць «моральні зобов'язання» й покликаний гарантувати певні

соціальні права громадянам цих країн. Йдеться насамперед про ринок праці, фахову підготовку, умови

праці та однакові можливості. Хартія також доручала Європейській Комісії якомога швидше розробити

пропозиції для перенесення її положень до законодавства Союзу.

Розвиваючи положення Соціальної хартії, в грудні 1991р. держави-члени підписали Договір із

соціальної політики. Британія знов утрималась, і, щоб і н ш і країни могли, попри неучасть Британії,

просуватися далі в узгодженні соціальної політики, Договір зробили додатком до Маастрихтського

разом з так званим «Протоколом із соціальної політики» (соціальний протокол). Коли 1997р. Тоні Блер

став прем'єр-міністром Британії, країна приєдналася до соціальної політики Спільноти, що дало змогу

через поправки, внесені Амстердамським договором, ввести так звану «соціальну главу» в Договір про

заснування Європейської Спільноти.

«Стовпи», або підвалини, ЄСПоширена метафора, за якою Європейський Союз - ніби храм на трьох стовпах. Стовпи-

складники Договору про Європейський Союз такі:

- Європейські Спільноти - договори про заснування Європейської економічної спільноти,

Європейської спільноти з вугілля та сталі та Європейської спільноти з атомної енергії - перший

«стовп». Охоплює широке коло напрямків діяльності, визначених у договорах: спільна

сільськогосподарська політика, митний союз та спільний ринок, економічний і монетарний союз тощо;

- спільна зовнішня табезпекова політика, визначена в розділі V Договору про ЄС (другий «стовп»);

- співпраця у сфері правосуддя та внутрішніх справ, визначена в розділі VI Договору про ЄС (третій

«стовп»).До першого «стовпа» належать сфери, право рішення в яких держави-члени передали Спільноті.

Натомість другий і третій «стовпи» здебільшого міждержавні, тож рішення тут ухвалюються за

наявності консенсусу між державами. Згідно з Амстердамським договором деякі напрямки, що раніше

належали до третього «стовпа», перенесли до першого.

СубсидіарністьОдин з основоположних принципів Європейського Союзу, згідно з яким Спільнота вдається до

будь-яких заходів лише в тому разі, якщо вони ефективніші за відповідні заходи на національному,

регіональному або місцевому рівнях (виняток становлять сфери виняткової компетенції Спільноти).

Означає постійне оцінювання обгрунтованості дій ЄС з погляду наявних можливостей на

національному, регіональному та місцевому рівнях. Амстердамський договір додав до Договору про

заснування Європейської Спільноти Протокол про застосування принципів субсидіарності та

пропорційності, де викладено керівні настанови щодо субсидіарності. Цей Протокол після оновлення

стане додатком до Європейської Конституції.

«ФАРЕ» програмаОдин з трьох фінансових інструментів Європейського Союзу (разом з «САПАРД» та «ІСПА»)

на допомогу країн ам-канди датам з Центральної та Східної Європи в підготуванні до вступу в ЄС.

Започаткована в 1989р.; спочатку стосувалася лише Польщі й Угорщини (звідки й назва- абревіатура з

початкових букв «Роїапс! апд Нип§агу: Асііоп Гог КезІгисІигіп§ оґ Есопотіез»), наразі поширюється на

десять країн, зокрема вісім нових держав-членів (Естонію, Латвію, Литву, Польщу, Словаччину,

Словенію. Угорщину та Чехію), а також Болгарію та Румунію. До 2000р. західнобалканські країни

71

(Албанія. Боснія та Герцеговина і Колишня Югославська Республіка Македонія) також користувалися

фінансовою допомогою «ФАРЕ», але від 2001р. відповідні проекти в цих країнах фінансуються з

програми «КАРДС»(САК05).Бюджет програми «ФАРЕ» на 2000-2006рр. - понад 10 млрд. євро. її головні завдання в цей-

період:

- поліпшити державне керування та інституції, щоб вони могли ефективно працювати в ЄС;- сприяти засвоєнню масштабного правового доробку ЄС і скороченню перехідного періоду;

- сприяти економічному й соціальному зближенню.

Дія нових держав-членів 2003-й був останнім роком подання проектів у рамках «ФАРЕ», втім

виконання проектів та їх фінансування тривало ще до 2006р.

Інформацію взято з праці: Європейський Союз. Словннк-довідник / Ред. М. Марченко. -

К.. 2006.

ОСНОВНІ ІНСТИТУЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Європейський ПарламентЄвропейський Парламент обирається громадянами Європейського Союзу для захисту їхніх

інтересів. Історія Парламенту починається у 1950-ті рр. і сягає корінням основоположних угод. З1979р. члени Європейського Парламенту напряму обираються громадянами, яких вони представляють.

Парламент виконує три основні функції :

1. Разом з Радою здійснює законодавчу функцію і, як орган, обраний прямим голосуванням,

виступає гарантом демократичної законності європейських законів;2. Парламент здійснює демократичний нагляд за діяльністю інституцій ЄС, зокрема Комісії. Він

уповноважений схвалювати чи відхиляти кандидатури комісарів і має право не схвалювати діяльність

Комісії в цілому:

3. Сила гаманця. Разом з Радою Парламент здійснює контроль за втіленням бюджету ЄС і,

таким чином, впливає на витрати ЄС; в і н затверджує чи відхиляє бюджет в цілому.

Рада Європейського СоюзуРада ЄС - основний законодавчий орган ЄС. Як і Парламент, Рада була заснована згідно з

установчими договорами у 1950-х рр. і представляє держави-члени ЄС. У засіданнях беруть участь по

одному міністру від кожного національного уряду країн-членів ЄС.

Рада виконує шість головних функцій:1 . Приймає європейські закони (у багатьох сферах спільно з Європейським Парламентом);

2. Координує загальну економічну та соціальну політику країн-членів;3. Укладає міжнародні угоди між ЄС та іншими країнами чи міжнародними організаціями;

4. Схвалює бюджет ЄС (разом з Європейським Парламентом);5. Розробляє спільну зовнішню політику та політику безпеки ЄС, що базується на керівних

принципах, визначених Європейською Радою;

6. Координує співпрацю між національними судами та силами поліції у кримінальних справах

(див. розділ «Свобода, безпека та правосуддя»).Європейська КомісіяКомісія - незалежний від національних урядів орган, який представляє та захищає інтереси ЄС в

цілому. Комісія пропонує нові законопроекти Європейському Парламенту та Раді.

Європейська Комісія виконує чотири головні функції :1 . Пропонує нові законопроекти Парламенту та Раді;2. Здійснює керівництво та втілює політику на бюджет ЄС;

72

3. Забезпечує дотримання європейського законодавства (разом з Судом ЄС);

4. Представляє Європейський Союз на міжнародній арені, наприклад, на переговорах ЄС зі н ш и м и країнами.

Суд Європейських Співтовариств

Суд Європейських Співтовариств (який часто називають просто Суд) був заснований згідно з

угодою про Європейське об'єднання вугілля та сталі у 1952р. Суд розташований у Люксембурзі.Суд виносить рішення у справах, які він розглядає. Найбільш типові справи:

1 . Клопотання про попереднє вирішення;

2. Позови у зв'язку з невиконанням зобов'язань;

3. Позови про визнання рішень недійсними;4. Позови про бездіяльність.

Європейський суд аудиторівСуд аудиторів (Рахункова палата) заснований у 1975р.; місце знаходження - Люксембург. Суд

аудиторів перевіряє правильність збирання коштів, одержаних від платників податків, законність,

виправданість та цільове використання фондів ЄС. Суд має право проводити аудит будь-якої особи чи

організації, що розпоряджається фондами ЄС.

Головна функція Суду - здійснювати контроль за виконанням бюджету, іншими словами, щобдоходи та витрати ЄС були легальними та прозорими, а також забезпечувати якісний фінансовий

менеджмент. Діяльність Суду гарантує ефективність та відкритість функціонування системи ЄС.

Європейський комітет з економічних і соціальних питаньЗаснований у 1957р. відповідно до Римського договору, Європейський комітет з економічних та

соціальних питань є дорадчим органом ЄС, що представляє інтереси роботодавців, профспілок,фермерів, споживачів та інших груп, які разом складають «організоване громадянське суспільство».

Комітет представляє їхні погляди та захищає їхні інтереси під час обговорень політичних питань з

Комісією, Радою та Європейським Парламентом.Економічний та соціальний комітет виконує три основні функції:

1. Консультує Раду, Комісію та Європейський Парламент на їхнє прохання чи за власною

ініціативою;

2. Сприяє активній участі громадянського суспільства у виробленні політики ЄС;

3. Сприяє поширенню ролі громадянського суспільства у країнах-нечленах ЄС і надає допомогуу створенні дорадчих структур.

Комітет регіонівЗаснований у 1994р. за Договором про Європейський Союз (Маастрихтським), Комітет регіонів

- дорадчий орган, який складається з представників європейських регіональних і місцевих органіввлади. Комітет консультує з питань, що стосуються діяльності та обов'язків місцевих та регіональнихадміністрацій: регіональної політики, довкілля, освіти та транспорту.

Комітет регіонів представляє точку зору місцевих та регіональних адміністрацій назаконодавство ЄС, подаючи свої висновки на пропозиції Комісії.

Комісія та Рада звертаються до Комітету за консультаціями стосовно тем, які прямо стосуютьсядіяльності місцевих та регіональних адміністрацій, але вони, за бажанням, можуть консультуватися зКомітетом і в інших випадках. Зі свого боку Комітет може приймати рішення за власною ініціативою і

представляти їх Комісії, Раді та Парламенту.

Європейський інвестиційний банкЄвропейський інвестиційний банк (Є1Б), заснований у 1958р. згідно з Римським договором,

фінансує проекти загальноєвропейського значення (такі, як будівництво залізниць та доріг, аеропортівта проекти із захисту довкілля), особливо в найменш розвинених регіонах, країнах-кандидатах та вкраїнах, що розвиваються. Банк також надає кредити для інвестування малого бізнесу.

73

ЄІБ - неприбуткова організація: банк не отримує гроші з поточних чи ощадних рахунків та не

використовує фонди з бюджету ЄС. ЄІБ фінансується завдяки позикам на фінансових ринках та

акціонерами банку - членами Європейського Союзу. Вони об'єднали капітали, причому внесок кожної

країни пропорційний е к о н о м і ч н і й вазі країн в Союзі.

Європейський центральний банк

Європейський центральний банк (ЄЦБ) заснований у 1998р. згідно з Договором про

Європейський Союз та розташований у Франкфурті (Німеччина). Завдання банку - управління єдиною

валютою ЄС (євро). ЄЦБ несе також відповідальність за вироблення та втілення економічної та

валютної політики ЄС.

Одне з найголовніших завдань банку - зберігати цінову стабільність в зоні євро, таким чином

оберігаючи купівельну спроможність євро від впливу інфляції. ЄЦБ ставить на меті забезпечення того,

щоб щорічне зростання споживчих цін не перевищувало 2%.

Європейський Омбудсмеи

Посада Європейського Омбудсмена була утворена згідно з Договором про Європейський Союз

(Маастрихт, 1992р.) Омбудсмен діє як посередник між громадянами та інституціями ЄС. Він

у п о в н о в а ж е н и й отримувати та проводити розслідування скарг громадян ЄС, компаній та організацій, а

також всіх, хто проживає чи офіційно зареєстрований в країнах ЄС.

Омбудсмен допомагає викрити випадки порушення в адмініструванні в інституціях та органах

ЄС. «Порушення в адмініструванні» означають неефективне або погане адміністрування, тобто

випадки, коли інституції ЄС залишалися бездіяльними, коли вони вдавалися до дій, що порушували

п р и н ц и п доброго адміністрування чи права людини.

Такими прикладами є:

1 . Несправедливість;

2. Дискримінація;

3. Зловживання владою;

4. Відсутність інформації або відмова надати її;

5. Невиправдане затягування справ;

6. Неправильна процедура.

Омбудсмен проводить розслідування після отримання скарги чи за власною ініціативою. Він

повністю незалежний та неупереджений у своїй діяльності. Він не звертається з проханням про

інструкції до урядів та організацій та не виконує їхніх розпоряджень.

Генеральний інспектор з охорони даних

До функцій Генерального інспектора з охорони даних, посада якого створена в 2001р., входить

забезпечення дотримання інституціями та органами ЄС прав людини на приватне життя під час

обробки її персональних даних.

Під час обробки чи дізнання інституціями чи органами ЄС персональних даних особи вони

мають поважати право людини на особисте життя. Генеральний інспектор слідкує за дотриманням

цього та дає рекомендації щодо різних аспектів обробки персональних даних.

Інформацію взято з праці: Як працює Європейський Союз. Довідник інституцій ЄС. - К'.,2006.

ГАЛЕРЕЯ ІСТОРИЧНИХ ПОРТРЕТІВ

Аденауер Конрад (1876-1967)

Німецький політик, співзасновник Християнсько-демократичного союзу. Від 1949р. до 1963-го -

канцлер Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). Доклав багато зусиль до створення ФРН як

74

незалежної держави та її входження в Раду Європи (1950) і НАТО (1955). У 1951-55рр., за перебування

Аденауера одночасно на посаді міністра закордонних справ, ФРН стала країною-засновницею

Європейських Спільнот. Дотримувався федералістських поглядів на майбутній устрій інтегрованоїЄвропи.

У березні 1946р. у своїй першій публічній промові К. Аденауер визначив кінцевою метою

зовнішньополітичного курсу ФРН - стати частиною Сполучених Штатів Європи. На думку окремих

дослідників, саме з цього виступу К. Аденауера почалася нова історія Старого світу- історія сучасного

Європейського Союзу, її ключовим стрижнем постало співробітництво К. Аденауера з Ш. де Голлем. В

процесі співпраці, за чотири роки, ці два політики провели близько сорока зустрічей, в ході яких

однією з головних тем обговорення була структура нової Європи.

Бар Раймон (р. н. 1924)

Французький політик, міністр зовнішньої торгівлі, прем'єр-міністр Франції, один із творців

європейського Економічного та монетарного союзу. Перебуваючи на посаді віце-президента

Єврокомісії (1967-1972), керував підготуванням так званого «Меморандуму Бара» (1969) - плану

монетарної стабільності в Європі. Головними засадами цього документа стали: співпраця країн-членів

у валютній сфері; фінансова допомога країнам з валютними проблемами; економічне зближення як

база для подальшої фінансової інтеграції.

Де Ґаспері Альчіде (1881-1954)

Італійський політик. У 1927р. заарештований фашистами, звільнений після втручання папи Пія

IX. Створив італійську Християнсько-демократичну партію, яку очолив 1946р. У період 1946-53рр.

кілька разів був прем'єр-міністром Італії та сприяв переходові країни від фашизму до демократії. Саме

тоді Італія вступила до Ради Європи, НАТО й стала однією з шести країн-засновниць Європейської

спільноти з вугілля та сталі. Вважається одним з «батьків-засновників» європейської інтеграції; був

прихильником її федералістської концепції.

Делор Жак(р. н. 1925)

Французький економіст і політик, видатний європейський діяч, президент Європейської Комісії

(1985-1995). Від 1981 до 1984р. був міністром економіки й фінансів Франції, домагався відродити

французьку економіку після економічної кризи. На посаді президента Європейської Комісії готував

Єдиний Європейський Акт (1986р.), який проклав шлях до завершення формування єдиного ринку до

1993р. (програма «1992»). Сприяв трансформації Європейської Спільноти в Європейський Союз. У

своєму «плані Делора II» (попередній «план Делора І» підготував успіх Єдиного Європейського Акту)

заклав підґрунтя економічного і монетарного союзу.

МонеЖан (1888-1979)

Француз, один з «батьків-фундаторів» європейської інтеграції. У 1919р. брав участь у створенні

Ліги Націй і став заступником її генерального секретаря. За обох світових війн працював в

адміністративних органах союзників; був одним з найближчих радників президента Рузвельта й

відіграв визначну роль у запровадженні «Програми перемоги», що призвела до втручання США у

війну. 1943р. ввійшов до складу першого уряду вільної Франції у вигнанні (в Алжирі), керував

озброєнням французьких визвольних військ. Після Другої світової в ійни на прохання де Голля

розробив і здійснював Програму модернізації економіки Франції. 1950р. спільно з Робертом Шуманом

ініціював створення Європейської спільноти з вугілля та сталі (ЄСВС), став першим головою його

Вищого органу. Успіх проголошеної Шуманом ідеї ЄСВС величезною мірою завдячував підготовчій

роботі Моне, його авторитетові й міжнародним зв'язкам. У 1954р. створив та очолив «Комітет дій за

Сполучені Штати Європи» з лідерів політичних партій і профспілок. «Ми об'єднуємо не держави, ми

єднаємо людей» - цій меті Жан Моне присвятив усе своє життя. 1982р. будинок у містечку Унжарей(регіон Іль-де-Франс, Франція), де жив і помер Моне, викупив Європейський Парламент; н и н і там

75

музей і працює Фундація Жана Моне. Прах видатного європейця 1988р. помістили в паризький

Пантеон.

Шуман Роберт (1886-1963)Міністр закордонних справ Франції, один з «батьків-фундаторів» європейської інтеграції. 9

травня 1950р. оприлюднив «Декларацію Шумана» - план створення Спільноти вугілля та сталі з

Німеччиною та іншими європейськими країнами. Нескінченний перерозподіл Європи безпосередньо

відбився на долі цієї видатної людини. Шуман народився 1886р. в Лотарингії (в люксембурзькій

частині) на франко-німецько-люксембурзькому кордоні, який неодноразово зсувався в той чи інший бік

унаслідок війн і конфліктів. Громадянин Німеччини до Першої світової війни (за війни був залучений

до роботи в н і м е ц ь к і й адміністрації як юрист), після війни формально стає французом унаслідок

повернення Лотарингії з Ельзасом до складу Франції. Заарештований німцями під час Другої світової

війни, Шуман - депутат від реанексованого фашистами департаменту Мозель - втікає й вимушений

переховуватись. Після війни успішно продовжує політичну кар'єру у Франції: був міністром фінансів,

прем'єр-міністром і міністром закордонних справ країни. 1958р. його обрано президентом

Європейської асамблеї(1958-1960), яка пізніше стала Європейським Парламентом. Від 1955 до 1961рр.

очолював Європейський рух.

Черчіль Вінстон Леонард Спенсер (1974-1965)Британський політик, один з піонерів європейської інтеграції. Двічі був прем'єр-міністром

Великої Британії; член кількох урядів. Виступаючи 1946р. в Цюриху, закликав утворити Сполучені

Штати Європи за зразком США. Головував на Європейському конгресі в Гаазі, який заклав формальні

підвалини євроінтегращйного процесу.Інформацію взято з праці: Європейський Союз. Словник-довідник / Ред./ М.Марченко. -

К., 2006.

76

КОРИСНІ САЙТИ

Європейський Союз

Ііпр://сигора.еи .ІІП/

Європейська Рада

Нцр://це.еи.іт

Європейський Парламент

пПр://еигора1.еІІ.іп1

Офіс інформації

ІІ»р://ецгопа1.сІІ.іп{/ас1(іге55Є5/ог-{1се5/сІеинІІ[.НІт

Європейська Комісія

Нкр://ецгора.еч.іт/

Офіс Статистики Європейських Співтовариств

1Шр://ецгора.ец.іп(/ецго5ІаІ.ІИтІ

Агенції та установи

НИр:/7еигора.еи.іпІ/ааепсіе5/саг(еІ пігпі

Центри європейської документації

Нпр;//еигора.еи.іпІ/сотІп/сІа10/ІіЬгагіе$,/еа'с/ІтІетЬегІтк5 епппп

Європейський Центральний Банк

п1гр://\ууууу.ссЬ.іп(

Офіс публікацій ЕШ-ОР

ІІИр://еиг-ор.еч.іп1

Офіс європейської поліції ЕІЖОРОЬ1ІЦр:/Лу\у\у.еІІгороІ.еІІ.іги

Історичні архіви Європейських Співтовариств

пир://\у\у\у.агс.ше.і1

Сторінка євро

піго://ечго.еіі.іп1

Виїїеііп оїЧпе Еигореап Кпіоп,

щомісячне видання Європейської Комісії

Нцр://еигора.еи.іпІ/аЬсМос/оІ'І7ЬцІІ/еп/

ЛІС іп Асііоп, бюлетень Об'єднаного центру наукових досліджень

пир://уууууу.ігс.сес.еи.іпї

Інформацію взято від Представництва Європейської Комісії в Україні ти Бс.шрусі.

77

ЄВРОШТЕГР АЦШН А ПРОБЛЕМАТИКА НА УРОКАХ...

Documents