kolosok.org.ua,...

№ 3 (93) 2016.12

kolosok.org.ua, vk.com/kolosokgroup

ЗМІСТ

................2

Хіллієр – рожева мрія .........................................................................6

Мирослава Гелеш. Що сховала брунька .....................................8Олександр Соколенко. Кольорове, смачненьке, солоденьке, або Хімпром у нашій їжі ....................................... 12Дарія Біда. Жити за накресленнями природи ...................... 18Ірина Кук. Жива вода ....................................................................... 24Наталія Романюк. Фітогормони. Частина 2......................... 30

Олександр Шевчук. Про „пастухів” кілець, кріогейзери і не тільки… ......................................................................................... 36Ольга Возна. Коротка хронiка одного небесного театру тiней........................................................................................... 44

ЖИВА ПРИРОДА

ЗЕМЛЯ І ВСЕСВІТ

ТАЄМНИЦІ ПРИРОДИ

НАУКОВІ ЦІКАВИНКИ

Матеріали та запитання для підготовки шукайте на сайті: kolosok.org.ua

Усіх, хто цікавиться новинами науки і техніки, любить живу природу, дбає про своє здоров’я і про-вадить (або хотів би!) ЕКОстиль життя, ми запро-шуємо на публічні сторінки „КОЛОСКА”. Лише 2-3 хвилини щодня, і Ви завжди будете в курсі природ-ничих новин.

ВКонтакті: vk.com/kolosok_magazine, Facebook: facebook.com/kolosok.magazine.

НАУКОВІ ЦІКАВИНКИ

ПІДЗЕМНІ ОКЕАНИ НА ЗЕМЛІ

І У ВСЕСВІТІЗ року в рік у китайській Та-

римській пустелі спостерігають аномальне поглинання вугле-кислого газу. Як правило, таке явище характерне для лісів і морів. Але це ж пустеля! Учені виявили неймовірне: під пус-телею знаходиться справжні-сінький океан. Щоправда, вода під Таримською пустелею дуже солона і не придатна для пиття, але її можна використовувати у сільському господарстві.

Геологи знайшли величезну підводну водойму в Намібії. За оцінками, вона може забезпе-чувати водою північні регіони країни впродовж 400 років.

Спостереження астроно-мів та фотознімки, зроблені апаратом „Кассіні”, виявили ве-личезний океан під льодовою поверхнею супутника Сатурна Енцелада. А там, де є океани, може бути і життя…

ДОРОГЕ ПОТЕПЛІННЯ

У листопаді 2015 року у Парижі відбулася 21-а Конфе-ренція ООН з проблем гло-бальних змін клімату. Учасники конференції ухвалили довго-строковий план дій для призу-пинення кліматичних змін, які відбуваються у світі. Мета цих заходів – утримати підвищен-ня середньої температури на планеті у межах 2 °С. Для досяг-нення цієї мети країни повинні інтенсивніше скорочувати ви-киди та інвестувати у віднов-лювані джерела енергії. Однак для цього необхідно більше політичної волі: з атмосферою не домовишся. Проект підсум-кової угоди в рамках Всесвіт-ньої конференції ООН з клімату передбачає витрати обсягом $100 млрд для збереження на-вколишнього середовища, по-чинаючи з 2020 року.

22

ЗОЛОТО.… З ПОВІТРЯ?

Здається, вислів „на вагу зо-лота” набуває іншого відтінку. Уяви шматок золота, який пла-ває у пінці капучино. Неймовір-но, швейцарським ученим вда-лося створити новий матеріал, зовні схожий на золото, але у 60 разів легший. Золото-аеро-золь на 98 % складається з по-вітря. Решта – на 4/5 золото і на 1/5 – амілоїдні фібрили (пучки з високовпорядкованих про-теїнових ниток), виготовлені з білків молока. Приблизно така ж частка цього благородного металу у золотому сплаві 833-ї проби. Новий матеріал мож-на використовувати не лише у ювелірній справі. Він може виступати каталізатором у хі-мічних реакціях замість золо-та, з нього можна виготовляти датчики атмосферного тиску. За нормального атмосферного тиску новий матеріал не прово-дить електричний струм.

НАДТВЕРДЕ ЗОЛОТО

Швейцарські учені і го-динникарі здивували іншим золотом – надтвердим. Чисте (1000-на проба) золото – м’яке і пластичне. Щоб збільшити твердість металу, його „розба-вили” бор карбідом, який ви-користовують для виготовлен-ня куленепробивних жилетів, і алюмінієм.

За температури 2 000 °С порошок бор карбіду набуває жорсткої пористої структури. У пори під високим тиском за-ливають розплав золота з не-великим вмістом алюмінію і отримують композитний ма-теріал – 750-та проба золота (75 % чистого металу), сплав-лене з бор карбідом (22 %) і алюмінієм (3 %). До складу но-вої речовини входить два типи кристалів, які тісно переплетені у просторі, наче пара тривимір-них лабіринтів. Твердість ново-го матеріалу в 1,7 разів більша, ніж у сталі. Відтак, нове золото можна подряпати лише алма-зом!

33

ка-водомірки, надзвичайно ефективний. В його „черевці” розміщений паливний еле-мент. Дослідники вважають, що Row-bot може стати у пригоді для дистанційного зондування і моніторингу навколишнього середовища та для очищення водойм від забруднення.

ЕНЕРГІЯ З КОСМІЧНОГО

СМІТТЯ

На орбіті Землі так багато невеликих метеороїдів, уламків та іншого непотребу, що навіть Міжнародна космічна станція іноді вимушена маневрувати, уникаючи зіткнень. Китайські учені розробили ракетний дви-гун, який може перетворювати космічне сміття на паливо.

Апарат захоплює сіткою уламки, не менші за 10 см, а по-тім у циліндрі, що обертається, тверді частинки подрібнюють-ся на порошок, який виходить з сопла і електризується. Відтак, на двигун подається різниця потенціалів, яка і створює тягу.

ROW-BOT, ІДЕАЛЬНИЙ

КЛІНЕРІстота виходить в море і

з’їдає забруднену воду. Що-правда, дуже маленька істота. Фантастика? Ні, реальність. В забруднених водах величезна кількість органічних речовин, які є джерелом енергії. У лабо-раторії робототехніки Брістоль-ського університету розробили робота, який завдяки бактеріям розкладає органічні речовини, які є у брудній воді.

Енергетична система ро– бота-прибиральника базується на мікробіологічному паливно-му елементі (Microbial Fuel Cell, MFC). Система таких елементів виробляє електрику в проце-сі окисно-відновних реакцій, які є в основі метаболізму де-яких бактерій. Робот Row-bot, створений за прикладом жу-

44

ТВАРИНИ, ЩО НЕ СТАРІЮТЬ Одним з основних меха-

нізмів старіння є поступове скорочення розмірів кінцевих ділянок хромосом – теломер. Фермент теломераза, розміще-ний на кінці хромосом омара, захищає їх від зношування. За звичай теломери коротшають, і клітини втрачають здатність до поділу. В омарів фермент відновлює розміри хромосом і захищає клітини від старін-ня. Учені не виявили у омарів ознак старіння: втрати апетиту, змін у метаболізмі, зменшен-ня репродуктивної здатнос– ті, занепаду сил.

На жаль, для людини такий шлях у безсмертя закритий: наші клітини, які переходять межу Хейфліка, як правило, ста-ють раковими.

На Землі досить багато живих істот, старіння яких ми не помічаємо. Гідра (Cnidaria vulgaris) – потенційно безсмерт-на істота. Рекорд тривалості життя демонструє антарктична губка Scolymastra joubini, вік якої оцінюють у 15–23 тис. років.

ЛЮДИНА СТРАШНІША,

НІЖ РАДІАЦІЯ

Майже за 30 років після Чорнобиля територія навко-ло аварійної атомної електро-станції перетворилася з зони катастрофи на унікальний при-родний заповідник. Дикі твари-ни розмножуються тут не менш успішно, ніж у заповідниках, а радіаційне забруднення не пе-решкоджає їм. В зоні зафіксо-вано велику популяцію вовків, косуль, лисиць, рудих оленів, диких свиней. Тенденція до зростання чисельності цих тва-рин у зоні була зафіксована вже за 1–10 років після катастрофи. Коли з природи вилучити лю-дину, природа розквітає – на-віть після найстрашнішої у світі атомної катастрофи. Це не озна-чає, що радіація сприятлива для дикої природи. Але діяльність людини (полювання, сільське господарство, лісівництво) зна-чно гірше впливають на життя дикої природи, ніж радіація.

Гідра

55

ТАЄМНИЦІ ПРИРОДИ

ХіллІЄр – рожева мрія

Австралія – материк дивовижних тварин і чудес природи, а озеро Хіллієр – одне з них.

У 1802 році британський мандрівник Метью Фліндерс вперше дослідив і описав архіпелаг Решерш на південно-західному узбережжі Ав-стралії. Найбільший з-поміж 105-ти островів ар-хіпелагу – острів Міддл. Піднявшись на найвищу вершину острова, мандрівник затамував подих: перед ним повстало справжнє диво – облямо-ване темно-зеленою рослинністю рожеве озеро;

берег, вкритий жовтим піском і білою сіллю; густа зелень ев-каліптових лісів і блакитна синь Тихого океану. Хіба не казка?

Озеро невелике, завдовжки 600 м та завширшки 250 м, і лише вузька смуга дюн, порослих рослинністю, відокремлює його на півночі від океану. Впродовж року колір води в озері змінюється від ясно-рожевого до темно-бордового. З висоти

РОЗТАШУВАННЯ:• Південно-західна Австралія

• АрхіпелагРешерш(„дослідження”)

• острівМіддл(„середній”)

Досі не з’ясовано, чому вода в озері рожева.

66

пташиного польоту здається, що посеред острова гігант-жартівник розчавив велетенську рожеву жувальну гумку.

В озері Хіллієр можна плавати, вода не містить жодних шкідли-вих домішок. Але з усіх відомих стилів плавання тут можна опану-вати лише один – „на спині”, бо міцний соляний розчин, потрапив-ши в очі, викличе не дуже приємні відчуття.

Солоність води в озері у декілька разів більша, ніж на узбереж-жі Австралії. На початку XX ст. тут добували сіль, але, не зважаючи на застосування спеціальних машин, промисел був збитковим, бо острів надто віддалений від материка. За 6 років видобуток солі припинили, а про острів Міддл на деякий час забули. У 1950 році до невеликого озера вирушила наукова експедиція. Учені виріши-ли з’ясувати причину незвичного кольору води в озері і висунули гіпотезу, що у рожевий колір воду забарвлюють водорості.

У світі є й інші рожеві озера. Причина їхнього забарвлення – мі-кроскопічні бактерії Dunaliella або Halobacteria. В процесі життєді-яльності вони виробляють β-каротин, який і забарвлює воду. Але, дослідивши гладке кам’янисте дно Хіллієра, учені не виявили жод-них слідів цих водоростей. Можливо, жителями озера є інші мікро-скопічні організми? Якщо це так, то досі не відомо, які саме. Водно-час концентрація пігменту у водоймі така велика, що навіть у мілкій посудині вода рожева!

Не дивно, що серед усіх островів архіпелагу саме острів Міддл користується найбільшою популярністю серед туристів. Озеро приваблює не лише туристів, але й дослідників, які все ще не втра-чають надії розгадати його таємницю. Досі дослідження води озе-ра не дали жодних результатів. Ані бактерій, ані мінералів, які б за-барвлювали воду у рожевий колір, вчені не виявили.

77

ЩО СХОВАЛА БРУНЬКА

МИРОСЛАВА ГЕЛЕШ

Зачаткові листки

Конус наростання

Зачаткове суцвіття

Зачаткове стебло

Брунькові луски

Навесні природа довкола ожи-ває. На деревах, які взимку видава-лись мертвими, бубнявіють бруньки і, пригріті весняним сонцем, розгор-таються у пагони з ніжними зелени-ми листочками або з чарівними квіт-ками. Взимку життя дерева жевріє у бруньках. Майбутні пагони, перш ніж

з’явитися на світ, майже рік живуть у маленьких закритих лусками по-товщеннях – бруньках. А що ж там всередині?

Якщо розгорнути луски бруньки і озброїтись лупою, то

ми побачимо пагін в мініатюрі. Брунька – це зачаток нового па-

гона. Вона складається з вісі (май-бутнього стебла), яка у вегетатив-

Бічні бруньки

Верхівкова брунька

Вегетативна брунька

Генеративна брунька

8

РОСЛИНИ

ній бруньці закінчується конусом наростання. Ця гладенька верхівка є ростовим центром і забезпечує ріст і формування майбутнього пагона та зачаткових листків різного віку, розташованих один над одним. Нижні листкові зачатки більші і загнуті над внутріш-німи зачатками і конусом наростання, прикриваючи і захищаючи їх.

У бруньках деяких рослин є навіть зачатки май-бутніх квіток або суцвіть. Бруньки, з яких розвива-ються пагони із листками, називають вегетативними, а бруньки з зачатками квіток – генеративними. І цей дивовижний мікросвіт існує за своїми законами, обе-рігаючи від лютих морозів майбутній пагінець!

Що ж захищає бруньки від морозів? У дерев і ку-щів зовнішні листки бруньки перетворилися на лус-ки, що захищають її від механічних ушкоджень та від висихання. Прикриваючи бруньку ззовні, вони ство-рюють тепличний ефект всередині бруньки і оберіга-ють її від різких коливань температури. Окрім цього, брунька черпає тепло від рідної гілочки, яка, наче піч, зігріває свої бруньки, дає їм поживу та енергію. Ці зимуючі бруньки ботаніки називають закритими, на відміну від відкритих, які не мають зовнішніх лусок і формуються влітку. Зимуючі бруньки, що мають пев-ний період спокою, а потім дають нові пагони, назива-ють також бруньками відновлення, оскільки завдяки їм після перерви відновлюється періодичне нарос-тання системи пагонів. Такі бруньки – обов’язкова ознака будь-якої багаторічної рослини, деревної чи трав’янистої. Саме вони забезпечують багаторічне іс-нування особини. Щоправда, у трав’янистих рослин такі бруньки формуються під землею на кореневищі, оскільки вся надземна частина трав’янистої рослини на зиму відмирає до рівня субстрату.

Брунька живе і формується цілий рік, чекаючи на сигнал, аби навесні розпуститися. Але не всі брунь-ки прокинуться. У багатьох дерев, чагарників та де-яких багаторічних трав формуються так звані сплячі

Вільха

Ясен

Вишня

Клен

Сосна

Каштан99

бруньки. Вони справді сплять і інколи впро-довж багатьох років не розвиваються в нор-мальні пагони. Ба більше, такі бруньки нерід-ко сплять протягом всього життя рослини і гинуть разом з пагоном, на якому утвори-лися. Напевно, всім доводилося спостеріга-ти, як буйно розвиваються молоді пагони і формується нова крона на деревах, що пе-режили сильне обрізання. Це пробуджують-ся сплячі бруньки. А стимулом для їхнього пробудження слугує зазвичай пошкоджен-ня основного стовбура чи гілки. Ці бруньки мають величезне біологічне значення, адже вони забезпечують відновлення рослини навіть після дуже серйозних травм.

У рослинному світі трапляються і геть нетипові бруньки. Зубчики часнику, до прикладу, – справжнісінькі бруньки, які за-кладаються у пазусі лускоподібних листків під землею. Вічка на бульбі картоплі також бруньки, з яких виростають нові пагони піс-ля того, як бульбину картоплі висадили у ґрунт. А однією з найбільших бруньок є ка-чан капусти. Капуста – дворічна рослина, що у перший рік формує бруньку, а на наступ-ний рік з бруньки розвивається пагін, який зацвітає. Листя цієї велетенської бруньки ми вживаємо у їжу наприкінці першого року вирощування. Це один з прикладів видо-зміни бруньки у орган запасання. Листки ка-

Зубчики часнику – це справжнісінькі бруньки, які закладаються у пазусі лускоподібних листків під землею

Одна з найбільших бруньок – качан капусти

Вічка на бульбі картоплі – це бруньки, з яких виростають нові пагони

Пагін, що розвинувся з бруньки

Брівки (редуковані листки)

Вічка (бруньки)

10

чана капусти майже безколірні, м’ясисті і накопичують багато води і розчинних запасних речовин, головним чином цу-крів. Виникнення такого пристосування легко пояснити середземноморським по-ходженням капусти. Адже тут після теплої вологої весни настає спекотне та сухе літо, яке така водозапасаюча брунька зможе легко пережити. Хоча капуста і нагрома-джує поживні речовини у листках брунь-ки для власних потреб, людина також ко-ристає з цієї особливості і вже сотні років харчується цими поживними бруньками.

На особливу увагу заслуговують так звані „виводкові бруньки”. Їх багато утво-рюється на рослині, а потім вони опада-ють з неї і, наче насіння, проростають у нові рослинки. Найбільш ефектний при-клад – бріофілюм (каланхое) – рослина, яку доволі часто вирощують у кімнатних умовах. По краю його зазубрених листків у кожній виїмці формуються виводкові бруньки, які відразу проростають і обси-паються. Потрапивши на ґрунт, вони вко-рінюються і дають масові сходи (дуже час-то у сусідніх горщиках з рослинами).

Цілющі властивості відвару так званих бруньок сосни (насправді це молоді вегетативні пагони) використовують для інгаляцій при захворюван-нях носа та горла, а також сприяють покращен-ню складу крові. Препарати, до складу яких вхо-дять соснові бруньки, мають бактерицидну дію на мікроорганізми – збудники захворювань носоглотки і порожнини роту

Соснові бруньки

На деревах, що пережили сильне обрізання, буйно розвиваються молоді пагони і формується нова крона

Виводкові бруньки

Верхівкова брунька

Пазушна брунька

Стебло

1111

Олександр СоколенкоЕКОСТИЛЬ ТВОГО ЖИТТЯ

Кольорове, смачненьке, солоденьке,або Хімпром

у нашій їжіБез хімії – ані крокуЗа останні десятиліття світ заполонили пластикові вироби,

синтетичний одяг, штучні миючі, косметичні та лікувальні засоби. До забрудненого навколишнього середовища, перенаселення, ризику глобального потепління додався ще один пункт: безпека харчування, адже більшість продуктів містить чимало синтезова-них сполук (Е-добавок).

Харчові добавки – це простий та дешевий спосіб надати продукту привабливого вигляду, посилити смак, продовжи-ти термін зберігання. Раніше назви цих хімічних речовин писали на етикетках продуктів повністю, але вони займа-ли так багато місця, що в 1953 році в Європі вирішили за-мінити повні назви літерою Е (від Europe) з цифровими кодами відповідно до Міжнародної системи класифіка-ції (INS). Більшість харчових добавок – штучні речови-ни, сторонні для нашого організму, деякі з них є ток-сичними і шкідливими для здоров’я.

12

Окремо – про Е621Серед численних добавок особливу увагу привертає натрій

глутамат (Е621), який використовують для покращення смаку не-якісних продуктів. Ця добавка збуджує апетит, і ми з’їдаємо біль-ше, ніж зазвичай. Для споживача переїдання – це проблема, а для виробника – великий плюс. Деякі дослідники впевнені, що Е621 виробляє залежність, особливо у дітей, які відчувають цю добавку сильніше, ніж дорослі.

Коди підсилювачів смаку можна побачити на упаковках майже всіх рибних, курячих, грибних, соєвих напівфабрикатів, чіпсів, су-хариків, соусів, сухих приправ, бульйонних кубиків та сухих супів. Ось чому прихильникам фаст-фудів (а саме такі страви мають у сво-єму складі найбільше Е621) загрожує і фізична, і психологічна за-лежність. Є дослідження, які підтверджують негативний вплив цієї добавки на здоров’я.

… та Е211Передозування іншою харчовою добавкою – натрій бензоатом

(Е211), яка широко використовується у виробництві газованих на-поїв, соусів, кетчупів і кондитерських виробів може призвести до порушень у системі травлення. Наївно сподіватися, що випічка з натуральних продуктів зберігається тижнями. Без консервантів тут не обійтися! Згадаймо випадки масових отруєнь на курортах чи ве-сіллях після вживання домашніх тортів, які, природно, випікаються без застосування консервантів.

Хто зацікавлений у Е?Відмова від харчових добавок боляче вдарить по галузі вироб-

ництва соків, нектарів та сокових напоїв. Серед соків у пакетах дуже мало натуральних. Та чинні в Україні стандарти передбачають мож-ливість виготовлення сумішей із заниженою фруктовою частиною (нектарів та соковмісних напоїв) за умови належного маркування.

Виробники напоїв та нектарів компенсують „смакову недостат-ність” продуктів з низьким вмістом фруктової частини за допомо-гою лимонної кислоти (Е330), цукру та ароматизаторів. Лимонну кислоту, звісно, можна замінити натуральним лимонним соком.

1313

Е100–Е182 Барвники

Е200–Е299 Консерванти

Е300–Е399 Антиокислювачі

Е400–Е499 Стабілізатори

Е500–Е599 Емульгатори

Е600–Е699 Посилювачі смаку

та аромату

Е700–Е899 Зарезервовані номери

E900–E999 Підсолоджувачі

Сurcuma longa L

Але це, по-перше, призведе до суттєвого збільшення со-бівартості продукту; по-друге, зумовить кореляцію сма-кових особливостей продукту, оскільки лимонний сік, на відміну від лимонної кислоти, має специфічний аромат.

Відмова від харчових добавок призвела б до зник-нення з полиць магазинів таких популярних продуктів, як ікра рибна, оскільки її виробництво неможливе без використання суміші консервантів (зазвичай це комбіна-ція натрій бензоату Е211 та калій сорбату Е202), а також більшості вин, у виробництві яких традиційно викорис-товують сульфур діоксид Е220, який запобігає псуванню продукту. Консерванти можуть бути небезпечними для здоров’я у разі їх надмірного споживання, але відмови-тись від їх використання у харчовій промисловості дуже складно.

Корисні і безпечні добавкиСеред численних харчових добавок є й безпечні. На-

приклад, харчовий барвник куркумін Е100 виготовляють з тропічної рослини Сurcuma longa L. Він навіть має лі-кувальний ефект: очищає кровоносні судини, покращує травлення, бере участь у метаболізмі жирів, виводить з організму токсини. Е100 використовують у виробництві морозива, соусів, напоїв, хлібних виробів.

Корисні властивості має і харчовий барвник хлорофіл Е140: пригнічує ріст злоякісних клітин, виводить з організ-му токсини. Цей барвник використовують у виробництві соусів, морозива, йогуртів та молочних десертів.

Безпечний і кармін Е120, барвник червоного кольо-ру, який зазвичай використовують у виробництві мо-розива та йогуртів, і каротин Е160, жовтий пігмент, що використовують у виробництві безалкогольних напоїв, морозива, майонезу.

Інколи виробники, додаючи до продуктів натуральні та корисні харчові добавки (наприклад, рибофлавін Е101), зазначають (наприклад, у складі каші для дітей) „вітамін В2”, навмисно уникаючи словосполучення „барвник харчовий Е101”, хоча це одне й теж. Остерігаються, що харчова добав-ка з кодом „Е” не сподобається покупцям.

14

• БЕНЗОЙНА КИСЛОТА + АСКОРБІНОВА КИСЛОТА =

БЕНЗОЛ,• НАТРІЙ БЕНЗОАТ +

АСКОРБІНОВА КИСЛОТА = БЕНЗОЛ

Найчастіше така комбіна-ція трапляється у газованих напоях. Бензол негативно впливає на кровоносну систему, провокує анемію та лейкемію.

Чи вседозволене – безпечне?З переліку харчових добавок, дозволених для

використання в Україні, варто було б вилучити (або принаймні обмежити їх використання) ті, шкідли-вість яких було доведено впродовж останніх років.

Серед них – шість синтетичних барвників:• тартразін (Е102);• хіноліновий жовтий (Е104);• захід сонця жовтий (Е110);• азорубін (кармуазін) (Е122);• Понсо 4Р (Е124);• червоний чарівний АС (Е129)Підстава для негативного ставлення до зазна-

чених добавок – їхній шкідливий вплив на організм дітей, доведений шляхом ґрунтовних медичних досліджень у Великій Британії. Попереджує про небезпеку цих барвників також постанова Євро-пейського парламенту № 1333/2008 від 16.12.2008 року. У документі йдеться про те, що вживання у їжу зазначених харчових барвників може призвес-ти до гіперактивності. Однак їх додають у продук-ти дитячого харчування, бо, власне, ці продукти і створюються барвистими для того, аби приверта-ти увагу дітей. Найпоширенішими продуктами, що містять ці небезпечні барвники, є:

• солодкі напої з яскравим забарвленням (зеле-ним, жовтим, червоним);

• дешеві кольорові цукерки;• вафлі та печиво з кольоровою начинкою;• сухі суміші для приготування желе та киселів;• жувальні гумки та желейні цукерки;• кольорові креми для приготування тортів та

кондитерських виробів;• цукати (схожі на сухофрукти продукти незро-

зумілого походження, зазвичай яскраво забарвлені);• кустарні кондитерські вироби, смоктунці на

паличці.

1515

Смертельний коктейль, або Про що не пишуть на етикетках

Негативний вплив на здоров’я і дорослих, і дітей можуть мати суміші харчових добавок, які по одинці зазвичай не несуть загрози споживачеві. Наприклад, поєднання натрій бензоату Е211 та аскорбінової кис-лоти Е300 (відомої ще як вітамін С) призводить до хі-мічної реакції, внаслідок якої синтезується бензол – небезпечний токсичний канцероген. Водночас деякі виробники солодких напоїв презентують наявність вітаміну С у напоях, що містять натрій бензоат, як озна-ку піклування про здоров’я споживачів (збагачуємо напої вітамінами!), але приховують інформацію про шкідливість поєднання цих харчових добавок.

Звичайно, не йдеться про смертельні дози, як-от „випив лимонаду – і помер”. Але навіщо нам вживати навіть незначну кількість отрути? А навіщо виробни-кам підсипати нам цю отруту? Бо жадібні! Дешевше по-класти натрій бензоат, ніж безпечні, але дорожчі кон-серванти. З цієї ж причини не закупляють обладнання для асептичного пакування напоїв, а тоді потреба у консервантах зникла б!

Фальсифікати:дешево і отруйно, або Не вір очам своїм

До фальсифікованих продуктів харчування пере-дусім належать товари, склад яких не відповідає заяв-леному у державному стандарті.

Фальсифіковане згущене молоко може містити шкідливу добавку – барвник Е171 для відбілювання фальсифікованих рослинних жирів. На етикетці такої продукції може бути зображення дітей, щоб привер-тати увагу батьків, які хочуть купити щось корисне і смачне для дитини. Імітація елементів продукції у сфе-рі дитячого харчування є порушенням закону України про захист прав споживачів і карається штрафом, що може становити мільйони гривень.

• НАТРІЙ НІТРИТ НЕБЕЗПЕЧНИЙ ЗА

НАГРІВАННЯ Міститься практично в усіх ковбасних виробах. Знати про це актуально з огляду на традицію підсмажувати ковбасу.

16

Небезпека підробки товарів полягає передусім у можливості підміни дозволених харчових добавок де-шевшими, але забороненими на території України. На-приклад, фальсифіковані сири, ковбаси чи інші м’ясні вироби можуть бути справжньою отрутою, якщо до їхнього складу замість дозволеного консерванту на-трій нітриту Е250 додали формальдегід Е240, який має канцерогенні властивості і заборонений для викорис-тання в Україні та інших країнах. Але на вигляд та смак відрізнити фальсифіковані продукти харчування від справжніх дуже важко. Єдиний вихід – купувати това-ри лише перевірених виробників у легальних торго-вельних мережах.

Як зменшити ризики• Йдучи в магазин за продуктами, беріть список

заборонених і дозволених Е-добавок.• Не купуйте консерви, напівфабрикати та кон-

дитерські вироби тривалого зберігання: що довший термін зберігання, то більше консервантів.

• Намагайтеся не вживати щоденно консервова-ні продукти, ковбаси та копченості.

• Не купуйте продукти, які містять більше 3-х синтетичних Е. Не відомо, як вони взаємодіють!

• Відмовтеся від солодкої газованої води, буль-йонних кубиків, готових соусів та сухих продуктів і су-пів, які треба „лише залити окропом”.

• Не купуйте продукти з надто яскравим забарв-ленням: вони можуть містити багато синтетичних барвників.

• Не захоплюйтеся картопляними чіпсами, хрусткими хлібцями та крекерами, які містять акрила-мід (канцерогенна та мутагенна речовина) та натрій глутамат.

• Перед вживанням добре промийте гарячою водою і почистіть щіточкою екзотичні фрукти: їх об-робляють біфенілом Е230 та ортофенілфенолом Е231 для захисту від плісняви.

• ЗА НАГРІВАННЯ ЦУКРУ УТВОРЮЄТЬСЯ

ГІДРОКСИМЕТИЛФУРФУРОЛ

Найчастіше міститься у варенні, темних газованих напоях, у фальсифікатах гранатового соку. Найне-безпечніша концентрація – у термічно обробленому меді (мед нагрівають перед консервуванням, щоб він не кристалізувався).

1717

Дарія Біда

ЕКОСТИЛЬ ТВОГО ЖИТТЯ

Людина, з царства ТвариниУсі знають, що тварини в процесі еволюції пристосувалися до

життя у природному середовищі. Можна стверджувати, що вони, наприклад, визначилися із „здоровим” харчуванням, бо вибира-ють для себе їжу з найменшою шкодою для здоров’я.

Не всі здогадуються, що людина теж належить до царства Тва-рини, адже традиційно навіть професійні біологи вживають зво-роти на кшталт „тварини і люди” або „тварини, у тому числі люди”. Ми соромимося, що належимо до царства Тварини? Але це факт, бо у зоологічній системі вид Людина розумна належить до цар-ства Тварини, типу Хордові, підтипу Хребетні, класу Ссавці, ряду

Примати, родини Гомінід.Отож, нам не варто цуратися тварин-

ного походження. До того ж, парадигма „Людина – вінець природи” або „Лю-дина – цар природи” давно вже не в тренді. У моді – ЕКОстиль життя!

ЖИТИ ЗА НАКРЕСЛЕННЯМИ ПРИРОДИ

18

Не цар природи, а її частинаЛюдина сама почепила собі ярлик: „Я – найрозумніша істота на

планеті!” і навіть переконала себе у тому, що керує світом…Але хто в природі виконує її накази? Річки течуть під дією сили

тяжіння, льодовики тануть за законами фізики, вулкани не запиту-ють у нас дозволу напередодні виверження. І у живій природі все відбувається незалежно від нас: птахи відлітають у вирій, жуки-ро-гачі б’ються за самок на „весільних турнірах”, миролюбні морські зайці полюють на мойву, колібрі літає не лише вперед, але й убік і навіть назад.

Так, ми маємо вплив на домашніх і свійських тварин. Можемо, до прикладу, навчити собаку приносити нам капці. Нас послухає корова, вівця, гукнемо – прибіжать їсти кури й гуси. Ці тварини спі-віснують з нами відповідно до угоди „Ти – мені, а я – тобі”. Ми їх го-дуємо, а вони дають нам молоко, шерсть, м’ясо. Але це аж ніяк не наше царювання, це симбіоз. У природі багато прикладів симбіозу. Гриби постачають деревам мінеральні речовини, натомість дерева підживлюють їх органічними; мурахи піклуються про попелиць так, як ми доглядаємо своїх корів, а попелиці підживлюють їх солодки-ми екскрементами; рибки чистильники з’їдають рачків і поліпів на тілі великих риб, очищають їхню шкіру від паразитів, виїдають за-лишки їжі з-поміж їхніх зубів, а натомість почувають себе у повній безпеці „під патронатом” великих тварин. Це норма. І, навпаки, вид, який не живе у симбіозі з навколишнім світом, приречений на ви-мирання. У природи свій імунітет: порушуєш її закони – тебе зни-щує стихія. Або вчися жити у гармонії з навколишнім світом! Зда-ється, людство наразі у першому класі…

Для кого квітнуть навесні дерева? Наливаються соком сливи, помідори, яблука? Гадаєш, для нас, людей? А ось і ні! У живій при-роді діє непорушний закон – залишити по собі потомство, а отже, насіння, яке дасть нове життя і продовження виду. Це стосується і тварин (від комах до ссавців), для яких турбота про потомство – один з найважливіших інстинктів виживання виду.

Отож, людина не цар природи, а лише її частина. Керувати і диктувати свою волю вона може лише іншим людям, тобто в межах свого виду.

1919

• Посади у саду трави. Хай вони нагадують тобі, звідки походить наша їжа. • Заміни жарівки на енер-гозберігаючі.• Не зловживай однора-зовими поліетиленовими пакетами, купи (або поший) екосумку з тканини.• Вимикай світло та дже-рела електроенергії, коли виходиш з дому.• Невеликі відстані долай пішки або на велосипеді. • Купляй продукти на міс-цевому ринку, підтримуй місцеві кафе, які використо-вують продукти, вирощені у твоїй області. • Друкуй на обох сторінках аркушів.

Людина – розумна?Якщо Homo sapiens – людина розумна і вона себе

такою вважає, то чому стільки шкоди завдає собі і Природі? Чому війни? Розумна, бо вміє писати, чита-ти, оволоділа технікою? Опанувала науки, будує міста, добуває електроенергію, посилає космічні апарати у космос і роздумує над будовою Всесвіту? Хтозна, можливо, тварини теж думають про інші світи. Ми ж не вміємо читати їхні думки J.

У тварин немає мистецтва і культури. Хоча дель-фінів і слонів можна навчити малювати. Втім, вони, на відміну від людей, не малюють пейзажі і не мліють від полотен у картинних галереях, не платять величезні гроші за антикварні речі. Вони не привласнюють і не накопичують. Не мають банків, судів, поліції, ювелір-них прикрас, автомобілів. Бо навіщо все це, якщо його не можна з’їсти?

А людині все це потрібно, вона ненаситна. Може, час згадати, що ми теж з царства Тварин і жити за на-кресленнями природи?

Безперечно, за розвитком ми випереджуємо тва-рин. Але куди веде нас такий розвиток?

Цивілізація – це каналізація„Ну, не лише каналізація”, – скажеш ти. Це й інші

технічні здобутки, освіта, культура, наука. Але цивілі-зації з’являються і щезають, зникають внаслідок гло-бальних катастроф види рослин і тварин. І не лише внаслідок глобальних катаклізмів. Людина розумна цілком нерозумно впливає на зміни клімату, наслідки яких уже сьогодні катастрофічні.

20

• Читай блоги про природу і екологію.• Відремонтуй крани, які підтікають. • Навчись виготовляти до-машній очищаючий засіб. • Суши білизну на свіжому повітрі.• Вивчай культуру інших країн, розширюй кругозір. • Давай речам друге життя.• Вивчай склад продуктів, які ти купляєш у крамниці. • Приймай душ не більше 5-ти хвилин.• Відмовся від паперових рушників. Економніше використовувати махрові рушники.

Водяний ведмідь

Життя на Землі, у тому вигляді, як ми його знаємо, може щезнути внаслідок нового льодовикового періо-ду, техногенної катастрофи, раптової зміни полярності магнітного поля Землі, зіткнення з астероїдом. Можна вигадати ще щось. Але не сумуймо! Життя має шанс від-родитися в іншій формі, навіть якщо щезне людство. Найбільш витривалі виживуть. Таргани, наприклад… Або водяні ведмеді (тихохідки), які витримують навіть космічний вакуум. Ці малі восьминогі екстремали за-вдовжки у міліметр витримують неймовірну спеку і крижаний холод на вершинах Гімалаїв. Відтак, існуван-ня людини не є обов’язковою умовою для існування життя на Землі. І неоднозначна відповідь на запитання, хто найцінніший для природи: люди, комахи чи дель-фіни. Можна лише гадати, кого вона відбере у екстре-мальних умовах, а кого змахне, наче пилинку, зі свого розсердженого обличчя.

Зрештою, і без природних катастроф нинішня циві-лізація вперто пиляє гілку, на якій процвітає. Наче вар-вари, ми відбираємо у тварин їхні прадавні місця про-живання, забруднюємо їх отрутохімікатами, нафтою, сміттям. Сучасна людина, не замислюючись, вбиває на полюванні тварин не тому, що вона голодна, а заради викиду адреналіну і задоволення. Вирубує дерева. За-лишає у лісі сміття. А добре було б взяти за приклад кішку, яка, сходивши до вітру, обов’язково закопає про-дукт своєї життєдіяльності. Оце цивілізовано!

Усього сказаного вже достатньо, щоб засумнівати-ся, що ми розумні…

Про вільний час, інтелект та здоров’яЩоб вижити, деякі тварини безперервно шукають

їжу. Малесенька бурозубка дуже швидко втрачає тепло, а отже, для того, щоб рухатися і підтримувати сталою температуру тіла, змушена багато їсти. Впродовж доби вона з’їдає вчетверо більше, ніж її маса. Не поїла декіль-ка годин – загинула. Усе життя в пошуках їжі. Зрештою, як і у багатьох інших тварин. У них немає холодильників і крамниць.

2121

Найрозумнішими серед тварин учені називають шимпанзе і дельфінів. Останні, до речі, затрачають на пошуки їжі лише 9 % свого часу, а решту витрачають на навчання молоді, ігри, спілку-вання. Найтупішими вважають рослиноїдних диких тварин. Часу на розвиток у них мало – впродовж дня вони невпинно жують…

Їжа і безпека для людини першочергові, як і для тварин. Це ро-зумієш, якщо недостатньо харчів або є загроза життю. Тоді не до мистецтва і світобудови.

Ми надто теплолюбні і зніжені. Протяг – відразу нежить. Зима – нас косить грип. Спека – тепловий удар. І щоразу – до лікаря по таблетки. І що, це допомогло? Нас обсіли хвороби.

У світі тварин виживає сильніший, за себе треба постояти. Ні-яких лікарів, лише природний відбір. Все просто: слабкий гине, а отже, треба бути сильним.

Наше місце у природіЩо ж, саме час повернутися до нашого місця у природі, харчу-

вання, способу життя і здоров’я. Придивімося до приматів, схожих на нас. Серед них немає слабких і хронічно хворих. У них менша потреба в їжі, серед них немає худих і повних. Їх не обсіли тисячі хвороб, як нас. У них здорові зуби, волосяний покрив і шкіра, немає проблем із зором. Вони витривалі, рух для них – норма, а енерго-затрати на життя – мінімальні. Критеріями їхнього (а отже, і нашого здоров’я) можна назвати фізичне навантаження, рух, помірне хар-чування, життя у холоді, спеці, під дощем, свіже повітря, чисту воду, сонце. І багато позитивних емоцій у гармонії із природою!

Жити за накресленнями природи – це і є здоровий спосіб жит-тя. Він не лише корисний для нашого довголіття, але й важливий для виживання виду Homo sapiens. Ми ж не хочемо, щоб стихія зни-щила нас, як вид, котрий опирається гармонійному співіснуванню зі світом Природи?

22

ЯКЩО ТИ ПРАГНЕШ ЖИТИ ЗА НАКРЕСЛЕННЯМИ ПРИРОДИ

3. Загартовуйся у різних природ-них умовах. Не сиди безвилазно за комп’ютером. Полюби прогулянки за будь-якої погоди. Люби свіже повітря, чисту воду для купання і пиття, сонце. 4. Будь приязним, дружелюбним, радій життю. Навчися контролюва-ти себе. Не ображайся, не сварися, прощай. Дивися на світ з гумором. Навіть якщо потрапиш у скрутну си-туацію, посміхнись і скажи собі: „Все це мине!” Радій навіть маленькому власному досягненню.

1. Не переїдай, харчуйся різноманітно. У дикій природі товстих

тварин немає. Вони не переїдають, навіть якщо улю-

бленої їжі довкола в надлишку. 2. Найкраща твоя звичка – фізичне наван-таження і рух. Скажи „ні” алкоголю, палінню і наркотикам. Заради здоров’я, самопочут-тя, сили і витривалості додай у своє життя спорт, ходьбу, фізичну працю.

1

2

3

4

2323

ЕКОСТИЛЬ ТВОГО ЖИТТЯ

Ірина Кук

ЖИВА ВОДА

Навіщо витрачати час і чавити соки, якщо яблуко або морквину можна з’їсти „живцем"? Що кому до смаку – корисні і соки, і фрукти. Однак з'їсти овоч або фрукт – це не те саме, що випити сік. „Сила твого тіла закладена в со-ках рослин”, – так казали ще 5 600 років тому китайські мудреці часів легендарного Шень Нуна, знавця лікувальних властивостей рос-лин. З ним погоджується і сучасна наука: „Фі-зіологічна вода є природною повноцінною складовою продуктів харчування рослинного походження. Її багато в овочевих і фруктових соках, тому вони є продуктами підвищеної бі-ологічної цінності”.

24

1Про пігменти в овочах та фруктах читай у журналі „КОЛОСОК”, № 1/2016.

Чому соки такі корисні?1. У соках багато вуглеводів, особливо глюкози і фруктози, які

легко засвоює організм людини. Вони є основним джерелом енер-гії для життєдіяльності клітин організму, роботи м’язів, мозку.

2. Соки містять харчові волокна – клітковину та пектин. Клітко-вина стимулює роботу кишечника, пришвидшує виведення токсич-них продуктів обміну речовин. У морквяному, яблучному і буряко-вому нектарах і соках з м’якоттю багато пектину. Він містить вільні карбоксильні та гідрокарбоксильні групи галактуронової кислоти, які зв'язують та виводять з організму важкі метали та радіонукліди. Ось чому нектари називають напоями-захисниками. Їх варто пити людям, які живуть в екологічно небезпечних регіонах.

3. У соках є органічні кислоти. Вони сповільнюють ріст хворо-ботворних бактерій, сприяють знешкодженню токсичних речовин, мають протизапальну дію, покращують роботу травного тракту. Дуже корисно пити виноградний сік, бо в ньому багато органічних кислот, які стимулюють обмін речовин.

4. Соки – джерело пігментів1 (каротиноїдів, антоціанів та ін-ших), які мають антиоксидантну, імуностимулюючу, антиалергічну, бактерицидну, противірусну дію.

5. Соки – це джерело вітамінів, мінеральних солей і мікроеле-ментів. До речі, більше мінеральних речовин (сполук Калію, Натрію, Кальцію, Магнію) є в овочевих соках, тому вони прісні на смак, на відміну від фруктових, які містять більше органічних кислот. Фрук-тові соки калорійніші, бо вони містять значно більше вуглеводів. Зловживання фруктовими соками (як, зрештою, і фруктами), може додати декілька зайвих кілограмів. Тому шанувальники фітнесу за-звичай п’ють овочеві фреші.

Вміст води в багатьох соках сягає 90 %. І справді – „жива вода”, збагачена біологічно активними речовинами рослинних клітин.

2525

Сік чи не сік?Ось в чому питання!

Щоб одержати натуральний сік, можна вичавити, скажімо, апельсин, а можна піти в магазин і купити апельсиновий... сік? Не-ктар? Напій? Щоб зрозуміти, що є що, поцікавимося технологіч-ним ланцюжком сокової індустрії.

Сік – це стовідсотково натуральний продукт із фруктів чи ово-чів, отриманий шляхом прямого віджиму або відтворений із кон-центрату. Натуральний сік не містить жодних консервантів, барв-ників, штучних ароматизаторів чи ароматизаторів, ідентичних натуральним. Ароматизатори в натуральних соках – це речовини, що містяться у фруктах, овочах або ягодах.

Нектар – це продукт, що містить лише 25–50 % натурального соку, а решта – це вода, цукор, мед тощо. Його виготовляють з не-соковитих овочів та фруктів: бананів, персиків, полуниць, абрико-сів. Нектари містять цукровий сироп.

Морс – це суміш соку з ягід (або ягідного пюре) та спеціально підготовленої води, цукру (або меду). Мінімальна частка концен-трованого соку в морсі – 15 % від загального об’єму. Замість води для морсів деякі виробники використовують водний екстракт з вичавок ягід.

Соковмісний напій – суміш концентрованого соку (пюре) і спеціально підготовленої води. Частка концентрованого соку ста-новить не менше 10 % (для лимона або лайма – не менше 5 %). Окрім цукру й лимонної кислоти у такі напої додають штучні арома-тизатори, барвники, замінники цукру, стабілізатори м'якоті та інші харчові добавки. У напої, що містять овочеві соки, додають сіль, оцет, спеції.

Найпоширеніша фальсифікація соків – видавати нектар за сік або напій за нектар. Тому з’ясуємо, як обирати напої.

Соки, ваш документ!Найкращим, безумовно, є свіжовичавлений сік – „фреш”. Але

часто ми купуємо в магазинах соки у пакетах або пляшках, споді-ваючись, що вони дуже корисні. На жаль, це не завжди так. Читай склад соку на упаковці, а якщо такої інформації немає, краще від-мовся від цього напою.

?

26

Купляючи сік, дотримуйся ще декількох правил.Звертай увагу на упаковку. Від її якості залежить, як зберігаєть-

ся сік. На нашому ринку найпоширенішими матеріалами для упа-ковки є пластик, скло і комбінований картон. Кожен з них має свої переваги та недоліки. Пластикова упаковка міцна, легка, прозора, але пропускає ультрафіолетові промені, тому сік швидко окислю-ється і псується. Скляна тара прозора, не пропускає УФ-промені (тому сік не окислюється), екологічна, але масивна та крихка.

Комбінований картон – найпопулярніший матеріал для упаков-ки. Він захищає сік від УФ-променів та окислення. Але така упаков-ка непрозора, і ми не бачимо, що в ній знаходиться. Якщо папір ви-цвів, а товар ще не прострочений, то це свідчить про порушення умов зберігання. Ймовірно, зіпсована не лише упаковка, але й сам продукт.

Обираючи напої, уважно читай етикетки на упаковках. Запам’ятай: у соках фруктова частина становить 100 %, а на марку-ванні є напис „сік”. Назва на упаковці „Апельсиновий”, „Персиковий”, „Томатний” та яскрава картинка із зображенням фруктів аж ніяк не гарантують, що ти купляєш натуральний сік. Деякі виробники, ко-ристуючись нашою необізнаністю, маніпулюють поняттями „сік” і „нектар”. До прикладу, на упаковці написано „апельсиновий сік”, а на звороті дрібним шрифтом зазначають „вміст фруктової частини не менше 50 %”. Це не сік, а нектар. Інколи виробники декларують, що напій виготовлений з додаванням соку. Пам’ятай, соковмісним називають напій, до складу якого входить не менше 10 % соку. Якщо на етикетці не наведено вміст соку, то його можна визначити за пе-реліком інгредієнтів, які зазначені в порядку зменшення вмісту в напої. Саме так ти можеш з’ясувати, що деякі звичні напої всупереч твоїм уявленням (і картинкам на упаковці!) є штучні, або, навпаки, вироблені з натуральних компонентів.

Залежно від технології виробництва соки поділяють на концен-тровані, прямого віджиму та відновлені.

Сік концентрований виробляють з попередньо подрібнених свіжих фруктів і овочів методом уварювання за низьких темпера-тур і високого тиску. Він зберігає всі вітаміни і корисні речовини.

Сік прямого віджиму виробляють безпосередньо зі свіжих фруктів і овочів шляхом механічної обробки.

2727

Більшість соків на нашому ринку відновлені, тобто виготовлені з кон-центрованого натурального соку з додаванням спеціально підготовленої

питної води. Ти можеш знайти на упаковці написи

„освітлений” або „неосвітлений”. Сік освітлю-ють, щоб надати йому товарного вигляду. Для цього відокрем-люють дрібні частинки фруктів, крохмаль чи інші полісахариди. Є механічний (сік проціджують) та хімічний (за допомогою природ-них реагентів) способи освітлення соків. Як правило, виробники не зазначають на упаковці спосіб освітлення. Тому краще надавай перевагу неосвітленим сокам. Для впевненості в якості продукту купуй сік у скляній тарі, щоб відразу оцінити прозорість та інтен-сивність кольору соку. Яскраве забарвлення впродовж тривалого часу зберігає лише апельсиновий сік. А ось натуральний гранато-вий сік, який від природи має насичений колір, швидко окислю-ється та тьмяніє. Надати „товарного” вигляду цілющій рідині мож-на лише додаванням барвників натурального або синтетичного походження.

Звертай увагу на те, як зберігається сік. Якщо він довго перебу-вав на сонці і нагрівався, у ньому руйнується цукор і утворюється гідроксиметилфурфурол. Ця ж речовина утворюється внаслідок тривалого зберігання консервованих соків (понад рік). Вона має токсичні та канцерогенні властивості, накопичується в організмі та може спричинити важкі розлади здоров’я.

На деяких упаковках є знак екомаркування. У такий спосіб то-варовиробник наголошує на своєму внеску у збереження навко-

лишнього середовища та безпечність продукції. Український знак екологічного маркування – зе-лений журавлик-паросток на фоні Землі, що символізує життя на нашій планеті. „Зеле-ному журавлику” понад 10 років. Підтри-

май його!

Учні 6-В класу, СЗШ № 97, м. Львів

28

Лабораторія „КОЛОСКА”

ЯК РОЗПІЗНАТИ СИНТЕТИЧНІ ТА

НАТУРАЛЬНІ БАРВНИКИ У СОКАХ?

Учні 6-В класу, СЗШ № 97, м. Львів

ТОБІ ЗНАДОБИТЬСЯ: ПРОЗОРА СКЛЯНКА, СІК, СОДА (АБО ПРАЛЬНИЙ ПОРОШОК).

ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ? 1. Налий у склянку 50 г соку.2. Додай до соку щіпку соди, щоб створити лужне середовище.3. Спостерігай за зміною забарвлення розчину.

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ?Сода змінює значення рН-показника середовища1. Якщо вна-

слідок хімічної реакції колір соку змінюється на брудно-коричневий або чорний, то він натуральний. Синтетичні барвники у лужному се-редовищі не змінюють забарвлення. Це легко зрозуміти на прикладі натуральних червоних соків (малинового, полуничного чи вишне-вого). Вони змінюють колір під дією соди, бо луг руйнує антоціани. Інші натуральні барвники у лужному середовищі теж змінюють за-барвлення. 1Водневий показник рН – величина, що показує ступінь активності йонів

водню (Н+) в розчині (ступінь кислотності або лужності розчину).

2929

ФІТОГОРМОН И Наталія Романюк

ЗАГАДКИ РОСЛИН

Частина 2Гібереліни, або Чомускаженів рис?В Японії, Китаї, Індії добре знана хворо-

ба рису „бакане” або „скажений рис”. Вра-жений „бакане” рис має дуже високі тонкі пагони з великими міжвузлями, тонкі, вузь-кі блідо-зелені листки (мал. 1), дрібні коло-ски, а відтак, дає малий врожай.

У 1920 році японський учений Єіші Ку-росава шукав спосіб боротьби із „бакане”. Він припустив, що гігантизм пагонів спри-чиняє речовина, яку виділяє гриб-паразит Gibberella. Стерильна рідина, у якій ви-рощували цей гриб, спричиняла подібне

видовження проростків рису та ку-курудзи. За 10 років біохіміки То-кійського університету Т. Ябута та

Мал.1. Вивчаючи хворобу рису „бакане”, відкрили гібереліни

Gibberella fujikoroi

30

ФІТОГОРМОН И У. Сумікі виокремили ці речовини, з’ясували їхню будову і назвали гіберелінами (від назви гриба). Сьогодні відомо 136 різних гіберелі-нів, найвідоміший – гіберелова кислота (GA3) (мал. 2). Їх утворюють не лише гриби, а й рослини. Гібереліни є в усіх органах рослини, але найбільше їх у насінні, яке проростає. Із 100 кг насіння іпомеї, що дозріває, можна отримати 500 мг гіберелінів, а зі 100 кг листків тютюну – лише кілька міліграмів!

У великих дозах гібереліни призводять до „бакане”, а у малих – стимулюють ріст рослин. Карликові рослини ставали нормальни-ми після обробки 1 мг фітогормона на кожну рослинку! Гібереліни пришвидшують ріст стебла, стимулюють проростання насіння, стимулюють розвиток бруньок навесні. Вони сприяють ран-ньому цвітінню рослин, збільшують кількість квіток.

На практиці гібереліни особливо ефективні у квітівни-цтві та садівництві. Сполуки, що порушують утворення гібе-релінів, використовують для отримання компактних карли-кових форм кімнатних рослин.

Мал. 2. Структурні формули біологічно активних гіберелінів

3131

Норман Бурлаг (1914–2009) – творець „зеленої революції”, селекціонер напівкарликових форм злаків, лауреат Нобе-лівської премії миру (за внесок у подолання голоду в світі)

Гени „зеленої революції”

Гени, що контролюють синтез гіберелінів, – важливі гени „зеленої революції”. Надзвичайне підвищення врожайності рослин у XX ст. відбулося завдяки використанню добрив і впровадженню напів-карликових сортів, які витрачають більше енергії на зерноутво-рення, ніж на ріст стебла.

Щоб отримати великі, гарні квіти довгостеблових троянд, їх обробляють гіберелінами. Цей спосіб ефективний і для пробу-дження насіння, яке погано проростає. Як і ауксини, гібереліни можуть спричиняти партенокарпію. Застосування їх для виро-щування чорниць, черешень, персиків, цитрусових дає крупні, правильної форми безкісточкові або малокісточкові плоди.

Чи шкідливий гіберелін? Чи безпечно їсти фрукти і ягоди, об-роблені гіберелінами?

Гібереліни – це природні рослинні сполуки. Їх отримують не хімічним, а мікробіологічним способом. Використання гіберелі-нів відповідає нормам сучасного органічного землеробства. А тому це безпечно!

Гібереліни збільшують розмір ягід кишмиш-них сортів винограду і покращують їхній смак, підвищуючи врожай вдвічі! Ліворуч – гроно за впливу гіберелінів

32

Цитокініни,або Гормон, що

повертає молодістьУ багатьох казках і фантастичних оповіданнях йдеться про

чарівний „еліксир молодості”, який повертає здоров’я і красу. На жаль, для людини і тварин такий еліксир поки що не створений, а ось рослини можуть омолоджуватися! Особливістю рослин є їхня здатність до росту впродовж усього життя завдяки групі особли-вих клітин, які постійно діляться – меристемі. Саме завдяки ме-ристемі вік найдавніших дерев на Землі сягає 4–5 тисяч років.

У 1955 році американські вчені Фолк Скуг та його колега Карл Міллер намагалися вирос-тити клітини стебла тютюну на штучному се-редовищі. Шматочок пагона переносили в стерильні умови і з часом з’являлася маса однакових клітин, які нагадували пухлин-ну тканину – калюс (мал. 3а). Новоутворені

клітини чомусь швидко припиняли ріст. Додавання ауксину не виправляло ситу-ації. Вченим допоміг випадок. Якось один з працівників додав до середовища, на

якому росли клітини, старий або автокла-вований1 препарат ДНК зі сперми осе-

ледця. Клітини почали активно ділитися!

1Автокла́в (гр. „αύτός ”– сам і лат. „clavis”– ключ) – пристрій для стерилізування в герметичній посудині під дією підви-

щених температур та високого тиску.

3333

З’ясувалося, що поділ стимулює 6-фурфурил- амінопурин, речовина, яку можна отримати з будь-якого препарату ДНК за високої температури в кислому середо- вищі. Оскільки 6-фурфурил-амінопурин у присутності ауксину забезпечує поділ клітин, його назвали кінетином (гр. „kinetikós” – рухливий, пов’язаний з рухом). Згодом синтезували багато схожих активних сполук, які назва-ли цитокінінами. За 10 років після відкриття кінетину ще один американець, Девід Летам, виділив природний ци-токінін з незрілих зернівок кукурудзи – зеатин (лат. Zea mays L. – кукурудза). Щоб отримати 1 мг гормону, знадо-билося 70 кг качанів кукурудзи.

Головна особливість дії цитокінінів – за наявності аук-сину вони стимулюють поділ клітин. За допо-

могою кінетину і ауксину вченим вдалося здійснити незвичні перетворення з ка-

люсом тютюну (мал. 3). Зі збільшенням кількості ауксину клітини активно

ділилися, на поверхні маси клітин з’являлися корінці. Збільшення кількості кінетину пригнічувало утворення корінців і призводило до появи пагонів. За оптимально-го співвідношення фітогормонів з

Мал. 3. Вплив співвідно-шення ауксин/цитокінін у поживному середовищі на розвиток культури клі-тин: (а) однорідна маса клітин – калюс; (b) пере-важання у середовищі цитокінінів – формування пагонів; (с) – переважан-ня ауксинів – формування корінців; (d) – оптимальне співвідношення гормо-нів – формування повно-цінної рослини

(а)(b)

(c)(d)

Зеатин

34

Мал. 4. Одна з найстаріших рослин на Землі (~ 5000 років),

сосна Pinus longaeva у штаті Невада (США)

однієї клітини (!) вдавалося отримати повноцінні рослини із коре-нями та пагонами.

Цитокініни мають чудову здатність сповільнювати старіння. У зрізаних листках цитокініни відновлюють фотосинтез, пригнічують руйнування білків, РНК, тобто затримують старіння. Інколи на опа-лому восени листі можна помітити „зелені острівці”. Причина їхньої появи – цитокініни слини шкідників рослин, які таким способом продовжують життя листка і свого джерела живлення.

Цитокініни є також антистресовими гормонами: у оброблених ними рослин підвищується стійкість до посухи, низьких темпера-тур, хвороб. Флористи використовують їх для продовження життя зрізаних квітів. Ще одна область їхнього застосування пов’язана з явищем апікального доміну-вання: ауксини пригнічують розвиток бічних бруньок, а цитокініни знімають дію аук-сину, тому їх використовують у квітівництві і садівництві для по-силення кущіння рослин.

3535

Олександр Шевчук

ПЛАНЕТИ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

ВІДКРИТТЯ СУПУТНИКОВОЇ РОДИНИ САТУРНАРозповідаючи про супутники планет, ми поступово відда-

ляємося від Сонця. Що далі, то менше воно зігріває ці далекі та практично незвідані „землі”. Сьогодні наша розповідь про родину супутників Сатурна, який торує простори Сонячної системи на від-стані майже півтора мільярди кілометрів від Сонця. Сатурн – шоста планета від Сонця, домівка багатьох унікальних світів. У сатурновій родині 62 природних супутники, з яких 53 мають власні назви. За кількістю супутників Сатурн поступається лише Юпітеру.

РЕТРОГРАДНІ І ПРОГРАДНІ СУПУТНИКИРетроградними називають супутники, які обертаються в на-

прямку, протилежному до руху планет навколо Сонця. Якщо ж на-прямки обертальних рухів планети і супутника співпадають, такі супутники називають проградними.

РЕГУЛЯРНІ ТА НЕРЕГУЛЯРНІ СУПУТНИКИДо регулярних супутників належать такі, що мають пряме (про-

градне) обертання і майже колові орбіти з невеликим нахилом до екваторіальної площини планети. Нерегулярні супутники – неве-

ПРО ПАСТУХIВ

КIЛЕЦЬ, КРIОГЕЙЗЕРИ

I НЕ ТIЛЬКИ…

3636

ликі (менше 15 км) об'єкти, що рухаються еліптичними орбітами з великими кутами нахилу до екваторіальної площини планети. За-звичай рух таких супутників ретроградний.

24 супутники Сатурна – регулярні, 38 – нерегулярніПерший супутник Сатурна – Титан – відкрив нідерландський

астроном Христіан Гюйгенс 1655 року. Назву супутника запропо-нував Джон Гершель (син Вільяма Гершеля) 1847 року. Астроно-мічна спільнота пристала на його пропозицію називати супутники Сатурна іменами титанів – братів і сестер бога Кроноса (у римській міфології – Сатурна).

Французький астроном італійського походження Джованні До-меніко Кассіні відкрив чотири супутники Сатурна: Япет (1671), Рею (1672), Діону (1684) і Тефію (1684), а видатний англійський астро-ном Вільям Гершель 1789 року відкрив Мімас і Енцелад. Наступний супутник Сатурна – Гіперіон – відкрили Вільям та Джордж Бонд, а також незалежно від них Вільям Лассел 1848 року. Фебу 1899 року відкрив американський астроном Вільям Пікерінг, а Епіметей і Янус були відкриті 1966 року.

Вивчення Сатурна автоматичними станціями почалося 2 серпня 1979 року, коли космічний апарат „Pioneer-11” вперше пролетів по-близу нього. 1 вересня 1979 року траєкторія руху апарату потрапила у площину кілець Сатурна. Астрономи вперше отримали зображен-ня деяких супутників Сатурна, проте роздільна здатність зображень була недостатньою, щоб розгледіти деталі їхніх поверхонь.

У 1980–1981 роках поблизу Сатурна пролітали космічні апарати наступного покоління: „Voyager-1” та „Voyager-2”. „Voyager-1” наблизив-ся до планети 13 листопада 1980 року і передав на Землю зображення Титана, Мімаса, Енцелада, Тефії, Діони, Реї високої роздільної здатності. Пролітаючи повз Титан на відстані 6 500 км, апарат передав інформацію про склад його атмосфери та її температурний профіль. Учені з’ясували: щільна атмосфера Титана пропускає мало світла у видимому діапазоні, тому деталей його поверхні на фотографіях не видно.

У 1990-х роках Сатурн, його супутники та кільця неодноразово досліджували за допомогою космічного телеско-па ім. Хаббла. Довготривалі спостереження дали чимало нової інформації та увінчалися відкриттям нових супутників Сатурна.

3737

15 жовтня 1997 року був запущений автоматичний космічний апарат (АКА) „Cassini-Huygens”, створений спільно NASA, Європей-ським космічним агентством (ЄКА) та Італійським космічним агент-ством (ІКА). „Cassini-Huygens” призначений саме для дослідження Сатурну, його кілець і супутників. Комплекс складався з орбітальної станції „Cassini” та автоматичної станції-зонду „Huygens”, призначе-ної для посадки на Титан. На цей час вже було відомо 18 супутників Сатурна. Місія „Cassini-Huygens” відкрила ще 4 супутники.

Останні відкриті супутники Сатурна (станом на лютий 2016 року) – Егеон та S/2009 S 1 (тимчасова назва). „Cassini” зафіксував S/2009 S 1 завдяки 36-тикілометровій тіні, яку супутник відкидав на кільця Сатурна. За довжиною тіні оцінили діаметр цього супутни-ка – 300 м. Якщо розрахунки підтвердяться, то цей супутник – най-менший серед усіх супутників планет.

Кожен з супутників Сатурна має унікальну історію. Серед них вчені виявили невелику підгрупу супутників-пастухів, які викону-ють доволі унікальну роль – пасуть кільця Сатурна. Отож, пастухи є і в космосі, щоправда небесні отари зовсім не схожі на земні J.

Супутники-пастухи – це невеликі природні супутники, які стри-мують розсіювання периферійних ділянок кілець Сатурна. Під дією гравітаційного впливу супутників-пастухів речовина кілець змінює траєкторію руху, утворюючи нову орбіту. Саме так у системі кілець виникають прогалини, наприклад, щілина Кассіні, поділ Енке, або „закручуються” кільця. У системі Сатурна є декілька таких супутників.

Нахил осі обертання Сатурна становить 26,7°, тому на планеті та на її супутниках змінюються пори року. Сатурн здійснює повний оберт навколо Сонця приблизно за 30 років, тому кожен сезон три-ває приблизно 7,5 земних років. Зараз на Сатурні та системі його супутників епоха рівнодення.

Мал.

2. Ян

ус

Мал. 1. Атлас та Пан

Мал. 3

. Епім

етей

3838

ЗНАЙОМСЯ, СУПУТНИКИ САТУРНААтлас та Пан – супутники-пастухи, гравітація яких впливає на

зовнішній край кільця A („пасуть” кільце А). На фото, зроблених у червні 2005 року космічним апаратом „Cassini” (мал. 1), видно, що Атлас та Пан ширші на екваторі, ніж на полюсах, і схожі на „літаючу тарілку”. Вчені вважають, що супутники „стягнули” речовину з кіль-ця А до своєї екваторіальної зони.

Янус (мал. 2) відкрив французький астроном Одуен Дольфюс 1966 року. Досі достеменно не відомо, чи насправді Дольфюс спо-стерігав Янус, чи Епіметей (мал. 3). Неймовірно, але ці супутники рухаються однією орбітою, періодично міняючись місцями! Від-стань між орбітами супутників (50 км) істотно менша, ніж їхні розмі-ри. Тож Янус насправді виявився „дволиким”, як і його міфологічний тезка – дволикий бог Янус.

Густина Януса менша, ніж у води (приблизно 0,64 г/см3). Вчені висловили гіпотезу, що Янус (а також Епіметей) має пористе тіло. Янус, Епіметей і Егеон належать до родини супутників-пастухів.

Супутник Сатурна Прометей має неправильну витягнуту форму (мал. 4). Його розміри приблизно 148 × 100 × 68 км. На поверхні Про-метея розташовані хребти, долини і кратери діаметром менше 20 км. Середня густина Прометея 0,6 г/см3, тому, найімовірніше, супутник має крижане пористе тіло. Прометей – типовий супутник-пастух. Він „пасе” кільце F, збурюючи в ньому характерні хвилі (мал. 6) та ліній-часті структури („спиці”). За гіпотезою, спиці формуються під впли-вом електростатичних та гравітаційних сил з боку пастухів.

Гіперіон має незвичну губчасту форму поверхні (мал. 5), рясно вкриту кратерами. Зубчасті обриси поверхні – наслідок катастро-фічних зіткнень. Супутник обертається хаотично, постійно зміню-ючи напрямок осі обертання. Аперіодичність осьового обертання

Мал. 4. Прометей

Мал. 3

. Епім

етей

Мал. 6. П

ромет

ей п

асе к

ільця

Ма

л. 5. Гіперіон

3939

супутника пояснюють зіткненням Гіперіону з астероїдом, яке відбу-лось 100 млн років тому. Тривалість доби на Гіперіоні може змінюва-тися в декілька разів упродовж двох місяців! Густина супутника дуже мала. Він на 60 % складається з водяного льоду та невеликих домі-шок каміння й металів, а 40 % об’єму Гіперіона – порожнини.

Діону (мал. 7) супроводжують два супутники: Єлена (мал. 8) та Полідевк. Ці супутники рухаються однією орбітою на „безпечній” відстані, яка не змінюється впродовж мільйонів років. Точки на орбіті, в яких знаходяться супутники-ескорти, називають точками Лагранжа. Ці дві точки і центр мас Діони завжди знаходяться у вер-шинах рівностороннього трикутника. В орбітальному русі Єлена випереджає Діону, а Полідевк відстає від неї.

За будовою та характеристиками поверхні на Діону дуже схожий ще один супутник Сатурна – Рея (мал. 9). В обох супутників світліша поверхня та більша концентрація кратерів на ведучій (поверненій за рухом супутника) стороні. Зворотний, темніший бік, покреслений яскравими тонкими лініями (ймовірно, це каньйони або рифові зони).

На поверхні Тефії є величезна рифова зона – каньйон Ітаку, який охоплює майже три чверті екваторіальної дуги супутника (мал. 10). Супутники-ескорти Тефії Телесто та Каліпсо знаходяться у точках Лагранжа Тефії. Телесто в своєму орбітальному русі випереджає Те-фію на 60°, а Каліпсо на стільки ж відстає.

Особливістю поверхні Мімаса (мал. 11) є велетенський (по-рівняно з його розмірами) ударний кратер Гершель діаметром 139 км, названий на честь першовідкривача супутника. Удар астероїда, внаслідок якого утворився кратер Гершель, мало не розколов Мі-мас. Тріщини, які йдуть від кратера, помітні аж на протилежній сто-роні супутника! Вони, ймовірно, утворені ударними хвилями, що пройшли крізь тіло Мімаса. Діаметр кратера становить третину діа-метра Мімаса, висота стін кратера – майже 5 км, найбільша глиби-

Мал. 7. Діона

Мал. 8. Єлена

Ма

л. 9. Рея

Мал.

10. Теф

ія

4040

Ма

л. 9. Рея

Мал.

10. Теф

ія

Мал. 11.

Міма

с

Мал. 12. Феба

на – 10 км. У центрі кратера височіє 6-тикілометрова гора. Станом на лютий 2016 року 45 утворень на поверхні Мімаса мають власні назви: 35 кратерів, 6 каньйонів та 4 долини.

Супутник Сатурна Феба – один з найтемніших супутників Cонячної системи (мал. 12), але верхівки центральних гір його кра-терів доволі світлі. У червні 2004 року космічний апарат „Cassini” досягнув Феби і передав на Землю якісні зображення.

Супутник Сатурна Япет названий на честь титана Япета, сина Урана, батька Прометея і Атланта. Першовідкривач Япета Джован-ні Доменіко Кассіні помітив, що Япет видно в телескоп лише тоді, коли він знаходиться по один бік від Сатурна, у східній елонгації. Учений зробив висновок, що Япет має світлу й темну півкулі і по-вернений до Сатурна завжди однією стороною. Це передбачення блискуче підтвердилось, коли космічний апарат „Cassini” передав на Землю зображення Япета (мал. 13). Ведуча півкуля Япета вияви-лась чорною, наче сажа, а зворотна блищала, як сніг.

У грудні 2004 року космічний апарат „Cassini” передав нові зо-браження Япета. На них видно унікальний гірський хребет, який оперізує супутник уздовж екватора. Висота хребта сягає 13 км, ширина 20 км, довжина – приблизно 1300 км. Поглянь на фото (мал. 14): Япет схожий на волоський горіх, чи не так? Можливо, хре-бет утворився внаслідок осідання речовини кілець Сатурна, крізь які пролягала траєкторія руху Япета. А, може, це наслідок катастро-фічних стиснень поверхні моло-дого Япета.

Подальші дослідження Япета допоможуть розга-дати феномен утворення екваторіального хребта супутника.

Мал. 13. Япет

Мал. 14. Хребет на Япеті 4141

Енцелад – шостий за величиною супутник Сатур-на. Поверхня Енцелада вкрита товстим шаром криги з

величезною кількістю розломів – так званих „тигрових смуг”(мал. 15). За оцінками, товщина крижаного панцира Енцелада сягає 120 км! Завдяки крижаному покриву Енцелад є найсвітлішим супутником у Сонячній системі.

Енцелад обертається всередині найбільш щільної части-ни кільця Е і обмінюється з ним речовиною. Можливо, кільце Е „зобов’язане” своєю появою Енцеладу. У 2006 році NASA повідо-мило, що апарат „Cassini” виявив на Енцеладі гейзери (мал. 16). Енцелад – один з трьох супутників у зовнішній частині Сонячної системи (разом із супутником Юпітера Іо і супутником Нептуна Тритоном), на яких спостерігали активні виверження гейзерів та вулканів. Можливо, внутрішні частини Енцелада нагріваються вна-слідок розпаду радіоактивних елементів, лід випаровується, і над Південним полюсом супутника утворюється величезна хмара во-дяної пари. Температура на поверхні Енцелада не перевищує мінус 200 °С, тому такі гейзери назвали кріогейзерами (на противагу зем-ним термогейзерам).

У травні 2011 року вчені NASA повідомили, що Енцелад „може виявитись найпридатнішим місцем для життя в Сонячній системі після Землі”.

Титан (мал. 17) – найбільший супутник Сатурна, другий за ве-личиною супутник у Сонячній системі (після супутника Юпітера Ганімеда) і єдине, крім Землі, тіло в Сонячній системі, на поверхні якого є речовина у рідкому стані. Діаметр Титана 5 152 км (на 50 % більший, ніж Місяця), а його маса на 80 % більша, ніж маса супутни-ка Землі. Титан більший, ніж Меркурій, хоч і поступається йому за масою. Маса Титана становить 95 % маси всіх супутників Сатурна, а сила тяжіння на поверхні Титана становить приблизно одну сьому земної. Відтак, Титан відчутно впливає на орбіти близьких до нього супутників Сатурна.

Мал. 1

5. Енцелад

Мал. 16. Гейзери на Енцеладі

Мал. 17. Титан в ІЧ діапазоні

4242

Титан – єдиний супут-ник в Сонячній системі,

який має потужну атмосферу. Порівняй: основна маса (99,99 %) атмосфери

Землі зосереджена в 60-тикілометровому шарі, а Титана – в 600-ткілометровому! Тиск атмосфери

поблизу поверхні приблизно в 1,5 рази перевищує тиск земної атмосфери. Атмосфера Титана приблизно на

95 % складається з азоту та на 5 % з метану, етану та інших газів, які утворюють хмари – джерело метанових дощів та метан-етанових снігопадів. Саме вміст метану та етану в атмосфері Титана є при-чиною унікального для Сонячної системи антипарникового ефекту і зниження температури поверхні супутника на 9 °C! Температура атмосфери поблизу поверхні Титана мінус (170 –180) °C.

Дослідження супутника космічним апаратом „Cassini” в інфра-червоному діапазоні підтвердили, що поверхня Титана здебільшо-го складається з водяного льоду та органічних опадів. На Титані є метан-етанові озера та річки.

Модуль „Huygens” сів на поверхню Титана 14 січня 2005 року. Якщо не брати до уваги Місяць, то „Huygens” – перший апарат, ство-рений людиною, що потрапив на поверхню супутника планети. Він опускався на парашутах крізь атмосферу супутника 2 години 27 хвилин 50 секунд і зіткнувся з поверхнею Титана на швидкості 4,4 м/с. Зонд не зареєстрував прямих сонячних променів під час перебування на поверхні супутника: денне освітлення на Титані схоже на наші сутінки. Товста атмосфера поглинає більшу частину сонячного світла, забарвлюючи денне світло у помаранчеві кольо-ри (мал. 18).

На Титані є чіткі ознаки вулканічної активності. Однак на су-путнику діють не силікатні вулкани, як на Землі, Марсі та Венері, а кріовулкани, які, найвірогідніше, вивергають водно-аміачну суміш з домішками вуглеводнів.

Учені вважають, що під крижаним панциром Титану можуть іс-нувати примітивні форми життя.

Мал. 17. Титан в ІЧ діапазоні

Мал. 18. Ландшафт на Титані

4343

КОРОТКА ХРОНiКА ОДНОГО

”НЕБЕСНОГО”

ТЕАТРУ ТiНЕЙ

АСТРОНОМІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

(20 березня 2015 року)Гра світла й тіні – це об’єм, Цим всім пояснюються згини. У Всесвіті багато схем, Але у всіх існують тіні... Без них не зрозуміти суть, Без них побачимо лиш пляму, В якій пороги Світла жмуть, Щоб встановить до світу браму.

М. Щасливий „Світло і тінь”

Ольга Возна

4444

Можна читати про сонячні затемнення, переглядати в Інтернеті фото чи відео цих явищ, але це не зрівня-ти з неймовірним захопленням від небесного спек-таклю, який спостерігаєш, а ще цікавіше – досліджуєш особисто. Щоправда, такі спостереження треба планувати заздалегідь. Зрештою, так само, як і похід до театру.

20 березня 2015 року територія України перетворилася на велетенську театральну залу. Юні астрофізики Луківської школи Самбірського району на Львівщині скористалися безкоштовним квитком на цю грандіозну виставу, щоб спостерігати за частковим затемненням Сонця, яке за дивним збігом обставин випало ще і на день весняного рівнодення.

ЗА ТИЖДЕНЬ ДО ЗАТЕМНЕННЯ, З чого почати

Винарчик Наталія, учениця 10 класу: „Про те, що затемнення Сонця буде видно на всій території нашої держави, ми дізналися ще задовго до очікуваної події та вирішили спочатку підготувати-ся „теоретично”. Читали про сонячні затемнення у нашому столітті, переглядали астрономічні сайти, ретельно вивчали дані астро-номічного календаря про обставини затемнення 20 березня на Львівщині, а також розповідали друзям та знайомим про цю неор-динарну подію”.

ЗА ЧОТИРИ ДНІ ДО ЗАТЕМНЕННЯ.Розподіл ролейЦісінська Наталя, учениця 11 класу: „Ми розробили програму

досліджень, до якої увійшли не тільки візуальні спостереження та замальовки, а й фотографування явища, фенологічні та метеоро-логічні заміри.

Стебельська Ольга, учениця 11 класу: „Ще не зовсім уявляю, як маю виконувати свою роль, бо я – „Володарка тіні”. У моїх друзів – інші ролі: „Володар часу”, „Володар вітру”, „Володар температури”, „Володар неба”, „Володар тиску”, а всі разом ми – „Володарі приро-ди”. Ми вивчали ролі і вчилися взаємодіяти…”

„Володарі природи” ( зліва направо): Стебельска Ольга, Чорній Соломія, Стецюк Олексій, Краль Наталя, Клюка Наталя, Коваль Олена, Бахурська Христина, Балабух Мар’яна, Папіш Надія та керівник проекту Ольга Возна, вчитель астрономії і директор школи

4545

sos

o

ЗА ДВА ДНІ ДО ЗАТЕМНЕННЯ. Заходи безпеки

Коваль Олена, учениця 10 класу: „Сьогодні довго говорили про загрозу для очей. Хочу застерегти кожно-

го: ніколи не дивіться на Сонце неозброєним оком, навіть під час затемнення!” Балабух Мар’яна, учениця 10 класу: „Вас не захистять жодні

сонячні окуляри, СD-диски або гнучкі диски, медична чи кольо-рова фотоплівка”

Цісінська Наталя, учениця 11 класу: „Можна використовувати чорно-білі фотоплівки, але не проявлені і тільки ті, що містять шар срібла. Підійдуть спеціальні окуляри для спостереження та найкраще – скло від зварювального апарату, або „старий діді-вський спосіб” – добре закопчене на полум’ї свічки скло”.

Винарчик Наталія, учениця 10 класу: „Я буду замальовувати картину сонячного затемнення, використовуючи безпечний ме-тод непрямого спостереження: одержання проекції затемнен-ня за допомогою маленького телескопа. Цей метод безпечний лише для отримання проекції зображення. В жодному разі не можна заглядати в телескоп!

ЗА ДЕНЬ ДО ЗАТЕМНЕННЯ. Генеральна репетиціяПапіш Надія, учениця 11 класу: „Як і у справжньому театрі, для

успішних постановок ми обрали реквізити – фізичні та астроно-мічні прилади (термометри, барометр, аерометр) та практику-валися швидко знімати покази”.

Стецюк Олексій, учень 10 класу: „Не така вже й проста робо-та – закоптити стільки скла, щоб вистачило для всієї школи… ”

Коваль Олена, учениця 10 класу: „ Сонце буде в східній час-тині неба. Обійшли територію школи та вибрали площадку для спостережень. Принесли та встановили „декорації”. Усі зайняли свої місця та тренувалися швидко і злагоджено працювати. Було весело! Генеральна репетиція вдалася…”

Фази повного сонячного затемнення

4646

sb

so s

o

so

20 БЕРЕЗНЯ 2015 РОКУ. НЕБЕСНИЙ ТЕАТР ЗАПРОШУЄ ГЛЯДАЧIВ…

Процько Наталя, учениця 11 класу: „Як справжні по-ціновувачі театру, ми зайняли місця в нашій імпрові-зованій „глядацькій залі” за годину до початку дійства, перевірили прилади, встановили телескоп, зробили перші записи в журналах спостережень”.

Бахурська Христина, „Володарка часу”: „Мені моя роль дуже сподобалась. В якийсь момент я майже по-вірила, що керую часом! Від мене залежала точність, бо в процесі спостережень сонячного затемнення над-звичайно важливо фіксувати моменти часу. Я синхро-нізувала власний годинник з радіосигналами точного часу і голосно відраховувала моменти часу, спочатку з інтервалами 15 хв., потім 10 хв., потім 5 хв. За моєю ко-мандою вся наша група записувала покази своїх при-ладів. Коли до затемнення залишилося всього 5 хв., інтервали скоротилися до однієї хвилини. У Львові за-темнення мало початися о 10 год. 58 хв. Увага!!! Пер-ший контакт ми зафіксували о 10 год. 49 хв. Отже, ми уточнили момент початку затемнення для конкретної місцевості”.

Винарчик Наталія, „Володарка тіні”: „Ура! Вистава розпочалася! За допомогою телескопа отримала чітке зображення Сонця на екрані і зробила серію замальо-вок. Якщо вам випаде нагода застосувати цей метод, то скористайтеся порадами:u Поверніться до Сонця спиною. u Спрямуйте телескоп в бік затемнення, так, щоб

світло падало на об'єктив. u Наближаючи і віддаляючи телескоп до аркуша

паперу, досягніть чіткого зображення Сонця на ньому.

39 хвилин від моменту початку затемнення, 11 год. 18 хв. Замальовки Сонця методом непрямого спостереження

Налаштування телескопа для непрямих спостережень

so

so

Візуальні замальовки фаз затемнення

Фази повного сонячного затемнення

Інструктаж для наймолодших

4747

sb

ss

bd

sb

d

so

u Спроектуйте зображення на великий ар-куш білого паперу, який ви можете тримати вільною рукою. u Оптимальна відстань від окуляра теле-

скопа до екрану приблизно 30 см. u Що далі від приладу папір, то більше зо-

браження.u Не торкайтеся телескопу. Якість зобра-

ження краща, якщо він нерухомий”. Коваль Олена, Цісінська Наталя, „Володарки

світла”: „Неймовірно, але на наших очах Сонце почало надщерблюватися з правого краю де-далі швидше, а ми замальовували ці зміни – це ж історичний момент.”

Чорній Соломія, „Володарка неба”: „Моє за-вдання – оцінювати стан неба та хмарність. Вона визначається на око за десятибальною шкалою від 0 до 10. Ясно – це 0 балів, незначна хмарність – 1–4 бали, половина неба в хмарах – 4–6 балів, змінна хмарність – 7–9 балів, похму-ро або суцільна хмарність – 10 балів. Я вважала себе найголовнішою, адже від мене залежало, чи відбудуться спостереження взагалі… Проте погода видалася пречудовою. Яскрава сонячна „тарілка” висіла собі в чистому ясному небі. Та зі збільшенням фази затемнення, небо зміню-валося, з’явилися хмарки, спочатку незначні, а потім на якийсь час в момент найбільшої фази Сонце ледь проглядало з-за хмар. Cклалося враження, що у театрі опустилася завіса… Це що – антракт?”

Папіш Надія, Балабух Мар’яна, „Володарки температури та тиску”: „Тримали в полі зору термометр та барометр, хоч так хотілося диви-тися на Сонце! Та саме ми зафіксували істотні погодні зміни: в кульмінаційний момент темпе-ратура знизилася аж на 6 °С! Реальне відчуття холоду помітили всі, хто був поруч з нами”.

Максимальна хмарність в момент найбільшої фази

Папіш Надія, „Володарка температури та тиску”

Стецюк Олексій, „Володар вітру”

Дивна поведінка комах

4848

sbds

bd

soСтецюк Олексій, „Володар вітру”: „Мені було складніше, ніж ді-

вчатам, бо я оцінював одразу декілька характеристик: напрям вітру, силу вітру (за спеціальною шкалою візуальних оцінювань) та швид-кість вітру (вимірював аерометром). Попередньо довго тренувався, щоб досягти певної точності. Здавалося, що вітрячки аерометра ні-коли не зрушать з місця, був повний штиль. Аж раптом, ближче до максимальної фази, значно посилився північно-східний вітер ”.

Краль Наталя, Клюка Наталя, „Володарки живої природи”: „Пред-ставники живої природи теж реагували на затемнення. Ще до мо-менту максимальної фази замовкли птахи, горобці літали незвично низько над землею, дуже дивно поводилися і комахи. Маленька бджілка навіть намагалася знайти прихисток у людей. Цікаво було спостерігати і за нашим чотирилапим другом Рижиком, який на по-чатку затемнення розлігся поблизу нас, ліниво спостерігаючи за метушнею, а в кульмінаційний момент, коли стало холодно та небо вкрили хмарки, він раптово кудись щез. За півгодини повернувся, і наче нічого не трапилося, влігся на те ж місце”.

Винарчик Наталія, „Володарка тіні”: „Емоції зашкалювали! А тут ще до нас приєдналися учні молодшої школи і почали захоплено вигукувати: „Погляньте, погляньте! А де ж половина Сонця ?!”

ЗА ХВИЛИНУ ДО ЗАВЕРШЕННЯ…Місячна тінь ковзала по Землі. Сонце знову урочисто і перемож-

но засяяло, а Природа ожила. Кінець вистави…Наступна буде не-скоро…

Спостерігають старшокласники Минула кульмінаційна фаза, 12 год. 13 хв.

4949

kolosok.org.ua,...

Documents