Письменники

Кіровоградщини

Андрушко Тетяна Володимирівна

Андрушко (Костенко) Тетяна Володимирівна народилася 11 лютого 1967 року у м. Мала Виска. Закінчила Новобузьке педагогічне училище Миколаївської області, Київський держуніверситет. Нині працює відповідальним секретарем районної газети «Маловисківські вісті». Твори:Андрушко Т. Весни навідувався птах : поезії. - Кіровоград, 2008. - 99 с.Андрушко Т. На перехресті потаємних зим: збірка поезій / Тетяна Андрушко. - Кіровоград: ПВЦ "Мавік", 2001. - 39 с. - (Сер. "Літ. конкурс ім. В. Гончаренка").Андрушко Т. В. Провінційний блюз: поезія. - Кіровоград, 35 с.

Железняков Євген Михайлович

Народився 20 жовтня 1950 р. в селі Протопопівка Олександрійського району Кіровоградської області в сім'ї вчителів. Закінчив Кіровоградський педагогічний інститут (1972р). Зараз - власний кореспондент газети «Народне слово» в Олександрії. Поет і прозаїк. Твори:Виріс в полі колосок: вірші/ Є. М. Железняков; худож. Н. Волобуєва. - К.: Веселка, 1985. - 16с.Моє село: вірші / Є. М. Железняков; худож. В. Остапенко. - Кіровоград: Імекс ЛТД, 2008.- 32с.: іл.Моє село / Є. Железняков // Народне слово. - 2002. - 19грудня.Танкодром: оповідання / Є.М. Железняков; худож. В. В. Руденко. - К.: Веселка, 1987. - 16 с.: іл.Ходить весело вітерець: вірші / Є. М. Железняков; худож. С. Караффа - Корбут. - К.: Веселка, 1976. - 13с.: іл.

Корінь Антоніна Михайлівна

Народилася 6 серпня 1948 р. в селі Софіївці Щорського району Чернігівської області. Закінчила Харьківський інститут культури. Більше ЗО років проживає у місті Кіровограді.    Працювала бібліотекарем, бібліографом, заступником директора, редактором, вченим секретарем в бібліотеках міста Кіровограда.    Член Національної Спілки письменників України. Друкуватися почала в 1963 році.     В 1993році у видавництві «Степ» вийшла перша книга віршів «Заворожи мене», а у 1994 у співавторстві із сином видала книгу дитячого гумору «Веселі дрібнички із сімейної скарбнички».    Антоніна Корінь - автор поетичних збірок «Сім нот мінору», «Віку мого день», «За руки - по райдузі: синусоїда кохання», «Монолог метелика», «Чому у сойки крила голубі» та інші.    Створила жіноче культурно - просвітницьке товариство «Жменя», яке діяло 10 років, керує літературним клубом «Євшан».

Царук Антоніна Петрівна

Народилася 9 травня 1961 року в смт. Компаніївці Кіровоградської області. Закінчила філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту імені О. Є. Пушкіна (нині - Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка), працює викладачем у Кіровоградському національному технічному університеті. Автор збірок віршів для дітей «Онучечка - чомучечка» (2006), «Відважне Мишеня» (2007), «Гостював у Літа      Дощик» (2007), «Майже вчений» (2008) та п'єси - казки «Земля Світлячків» (2008) за однойменною повістю - казкою Віктора Близнеця. Вона - член обласного літературного об'єднання «Степ», часто публікується в обласній пресі.

Черниш Анатолій Григорович

 Народився 1936 року у місті Кам'янське (Дніпродзержинськ). Але так склалося, що його дитячі та юнацькі роки минули на Кіровоградщині, а з 1964 року він постійно проживає у м. Кіровограді.    Анатолій Черниш - член Національної спілки письменників України. Він давно і добре знаний серед кіровоградців не лише як поет, що пише для дітей, а й як гуморист, сатирик, а останнім часом - ще і як дослідник фольклору.    Проте на першому місці у його доробку багато віршів, казок, приказок, загадок, скоромовок для дітей, які виходили в друк у різних поетичних збірках автора, а саме: «Сонячний зайчик», «Рідних звуків голоси», «Зачекалися весни», «Як умивається кіт», «Казка про зиму та її дітей» тощо. Київське видавництво «Слово» випустило у 2011 році навчальний посібник для філологічних та педагогічних факультетів «Дитяча література». Він упорядкований доцентом Київського університету імені Б. Грінченка Н.Богданець - Білоскаленко.

Бровченко Володимир Якович

Український поет та громадський діяч (1 червня 1931, м. Мала Виска Кіровоградської області) - (19 серпня 2013, м.Київ). Заслужений діяч мистецтв України. За 50 років літературної праці Володимиром Яковичем Бровченком написано та видано більш ніж 30 книжок: «Зустрічайте сонце» (1959), «Скеля Любові» (1964), «Нерозстріляні зорі» (1966), «Перелоги» (1968), «На крилах вечорів» (1971), «Думна гора» (1975), «Вічний жайвір» (1977), «Зошит з-під каменя» (1980), «Найдорожче» (1981), «Повернення з літа» (1985), роман у віршах «Як Мамай до Канади їздив» (1984), збірник пісень «Вірність» (1980) та інші. Його твори перекладалися багатьма мовами народів СРСР. Три збірки віршів побачили світ російською мовою у видавництвах Москви. Вірші Володимира Бровченка виходили в перекладах англійською, німецькою і румунською мовами.

Базилевський Володимир Олександрович

Український письменник, літературний критик, перекладач. (14 серпня 1937, селище Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області). Член Національної спілки письменників України (від 1972 року). За віком належить до покоління «шістдесятників» (дебютував збірками «Ятрань» і «Рівновага» 1968 p.), хоч у літературі його ім'я набуло розголосу в кінці 70-х — на початку 80-х років, коли вийшли збірки його віршів «Побачення з тобою» (1978), «Допоки музика звучить» (1982), «Чуття землі небесне» (1983), «Труди і дні» (1984) та ін. Виходили з-під його пера й книжки нарисів, документальних повістей («Делегат конгресу», «Земля двох морів» тощо), які, однак, не стали домінуючими у творчості. За свій творчій доробок був нагороджений кількома вагомими літературними преміями і відзнаками:- 1990 — літературна премія ім. Павла Тичини;- 1996 — Державна премія України ім. Тараса Шевченка;- 2012 — Літературно-мистецька премія ім. Пантелеймона Куліша.

Винниченко Володимир Кирилович

(14 (26) липня 1880, Єлисаветград, Херсонської губернії - 6 березня 1951, Мужен, Франція) - український драматург, прозаїк, художник, державний та політичний діяч. Літературна спадщина Володимира Винниченка - золотий фонд української літератури. Винниченко - автор першого українського фантастичного роману «Сонячна машина» (1922-1924 рр.,), де вказано: «Присвячую моїй сонячній Україні». Появу перших його творів вітали Іван Франко і Леся Українка. 1902 р., в «Киевской старине» з'являється його перше оповідання «Краса і сила».Творчий доробок В.Винниченка обіймає десятки томів. Ще в 1926 – 1930 рр. кооперативне видавництво „Рух” видало його твори в 24-х томах. Це оповідання та повісті 1902 – 1907 рр. романи „Чесність з собою”, „Заповіти батьків”, „Божки”, „Хочу”, „Записки Кирпатого Мефістофеля”; майже два десятка п`єс, які з успіхом йшли на сценах українських театрів майже до початку 30-х років („Базар”, „Щаблі життя”, „Чорна Пантера і Білий Ведмідь”, „Співочі товариства”.

Козаченко Василь Павлович

(25 березня 1913 р., м. Новоархангельськ (Кіровоградської області) -2 березня 1995 р., м. Київ) - український письменник. Вперше В. Козаченка опублікували в «Літературній газеті» 1938 року. У 1938–1941 вийшли друком його повісті «Пегас», «Данило Скоробогатько», «Перший взвод», збірка оповідань «Золота грамота» (1939). У творах часів війни і повоєнних років — повістях “Ціна життя” (1942), “Атестат зрілості” (1946), “Серце матері” (1947), збірці оповідань “Три літа” — знайшла відображення героїчна боротьба партизан проти фашистських загарбників. Повісті “Листи з патрона” (1967), “Яринка Калиновська” (1969), “Біла пляма” (1970) — пов’язані між собою часом і місцем дії. Тему відбудови українського повоєнного села відтворено у повістях “Нові Потопи” (1948), “Зорі назустріч” (1954). Морально-етичні проблеми порушено в повісті “Сальвія” (1956). Окремі твори В. Козаченка виходили російською, болгарською, вірменською, литовською, німецькою, польською, угорською, французською та іншими мовами.

Кропивницький Марко Лукич

(10 (22) 1840, с. Бежбайраки, Бобринецького повіту Херсонської губернії (тепер с. Кропивницьке Кіровоградської області) — 21 квітня 1910, Харків) — український письменник, драматург, театральний актор. З ім'ям М. Кропивницького пов'язані створення українського професійного театру й наступний етап розвитку реалістичної драматургії. У 1863 році Марко написав першу п'єсу "Микита Старостенко", а згодом ще одну - "Помирились". Залишивши в 1871 році офіційну службу, присвятив себе літературній і сценічній діяльності. Одна за одною з'являються п'єси "За сиротою і бог з калитою" (1871), "Невольник" (1872).

Маланюк Євген Филимонович

(1 лютого (20 січня за старим стилем) 1897 р., с. Архангород Херсонської губернії Єлисаветградського повіту (тепер м. Новоархангельськ Кіровоградської області) — 16 лютого 1968, Нью-Йорк) — український письменник, поет, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, одна з найяскравіших і найталановитіших постатей вітчизняної літератури ХХ століття. До 1945 року вийшли поетичні збірки письменника: "Стилет і стилос" (1925), "Гербарій" (1926), "Земна Мадонна" (1934), "Перстень Полікрата" (1939), "Вибрані поезії" (1943). До доробку поета долучилися збірки "Влада" (1951), "П'ята симфонія" (1954), "Поезія в одному томі" (1954). Окремими нарисами вийшли його есе та історіософічні праці: "Нариси з історії нашої культури" (1954), "До проблеми більшовизму" (1956), "Малоросійство" (1959) та два томи унікальних "Книг спостережень" (І962, 1966).

Масенко Терень Германович

(28 жовтня (10 листопада) 1903, с. Глодоси — 6 серпня 1970, Київ) — український журналіст, поет, перекладач, член Спілки письменників України з 1934 р. Автор цінних спогадів про поетів, драматургів «розстріляного Відродження».Чимало віршів Т. Масенка покладено на музику композиторами Георгієм та Платоном Майбородами, А. Філіппенком, М. Дремлюгою, К. Домінченим, І. Шамо, Я. Цеглярем та іншими. На його вірші написано понад двісті пісень, романсів, хорів. Деякі з них увійшли до великої збірки «Хвилі дніпровські». Окремими виданнями вийшли збірки поезій та пісень: "Південне море" (1929), "Ключ пісень" (1930), "П'ятнадцята весна" (1932), "Наша Азія" (1933), "Книга лірики" (1935), "Нові поезії" (1938), "Вітчизна" (1937), роман у віршах "Степ" (кн. І, 1938; кн. ІІ, 1968), "У стані воїнів" (1944), "Срібна дорога" (1946), "Пісня миру" (1952), "Київські каштани" (1954), "Сорок весен" (1957), "Вишневі зорі України" (1960), "Твори" в 2-х томах (1963), "Багряні жоржини" (1969), а після смерті письменника - "Вибране" (1975) та "Поезії" (1983).

Плотнір Федір Миколайович

(3 жовтня 1918, с. Нова Прага, Олександрійський повіт Херсонської губернії - 23 вересня 2011, с. Нова Прага, Олександрійський район Кіровоградської області) — краєзнавець, літописець Нової Праги. Створив унікальну приватну бібліотеку. Учасник Великої Вітчизняної війни. Автор книг «Петриківські бувальщини» (2000), «Новопразький літопис» (2002), «Наші земляки» (2004). Лауреат обласної краєзнавчої премії ім. В. Ястребова. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького.

Рибак Натан Самійлович

(21 грудня 1912 (3 січня 1913), Іванівка — 11 вересня 1978, Київ) - український письменник, громадський і політичний діяч, лауреат Державної премії СРСР (1950), член Спілки письменників України (1934). Найбільш відомі читачу його історичні романи («Дніпро», 1939; «Зброя з нами»; «Переяславська Рада», 1948—1953 й ін.) та твори історично-біографічного жанру (збірка «Історичні новели», 1938; роман «Помилка Оноре де Бальзака», 1940). Всього з-під пера українського художника слова вийшло 30 книг. За сценаріями деяких його творів поставлені художні фільми. Натан Рибак – майстер з оригінальною манерою письма, в якій виразно поєднались реалістична конкретність та лірико-романтичний пафос. За роман «Переяславська рада» письменник нагороджений Державною премією СРСР (1950).

Сухомлинський Василь Олександрович

(29 вересня, 1918, с. Василівка – 2 вересня 1970, с. Павлиш) - український педагог, публіцист, письменник, поет. В. А. Сухомлинський — автор 41 монографії і брошури, понад 600 статей, 1200 оповідань і казок. Твори В. Сухомлинського видані 53 мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн. примірників. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена 30 мовами світу і витримала 54 видання. В період з 1945 по 1970 рр. надруковано 463 статті; у 1971—1986 рр. — 105 статей.

Тобілевич Іван Карпович (Карпенко-Карий)

(29 вересня 1845, с. Арсенівка, Бобринецького повіту Херсонської губернії, тепер Новомиргородський район, Кіровоградська область — 15 вересня 1907, Берлін) — український письменник, драматург, актор, режисер, брат Миколи Садовського та Панаса Саксаганського. На його честь названо Київський національний університет театру, кіно і телебачення. Перші його твори з’явилися в 1883 році (оповідання «Новобранець»). Усього він написав 18 п'єс. Серед них: Бурлака (1883)Безталанна (1884), Бондарівна (1884), Розумний і дурень (1885), Наймичка (1885)Мартин Боруля (1886), Гроші (1889), Сто тисяч (1889), Сава Чалий (1899), Хазяїн (1900), Суета (1903), Житейськеє море (1904)ЕкранізованіАвтор багатьох п'єс, які було екранізовано:«Мартин Боруля» (1953, реж. О.Швачко),«Наймичка» (1964, реж. І.Молостова, В.Лапокниш),«Сто тисяч» (1957, реж. В.Іванов),«Хазяїн» (1976, реж. Ю.Некрасов, А.Ріпко)

Яновський Юрій Іванович

( 27 серпня 1902, Маєрове Єлисаветградського повіту (тепер село Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області) - 25 лютого 1954, Київ) — український письменник-класик. 1925р. — збірка «Мамутові бивні»,1927р. — книжка «Кров землі», «Байгород», «Рейд».1930р. — книжка нарисів «Голлівуд на березі Чорного моря». Підсумок літературної молодості — два романи — «Майстер корабля» (1928) та «Чотири шаблі» (1930).  1932p. — вийшла п'єса «Завойовники». 1935р. — опублікування «Вершників». 1940р. виходить книжка оповідань «Короткі історії». 1944р. — збірка новел «Земля батьків». 1945 — 1946 pp. — робота над романом «Жива вода» (1947), який у пізнішій редакції (після смерті письменника) публікувався вже під назвою «Мир» (1956). 1948р. — нова книжка «Київські оповідання», 1954р. видана «Нова книга» . Спадщина письменника здобула широке визнання читачів. Кращі з них перекладені багатьма мовами, опубліковані в Болгарії, НДР, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Австрії, Італії, Франції.