buletin cacds 6 (22)

31 березня 2015

ВИКЛИКИ і РИЗИКИБезпековий огляд ЦДАКР № 6 (22)

Загальні оцінкиОсновні виклики і ризики для України у другій половині березня 2015 р.

У дзеркалі експертної думкиЕкспертна рада виступила за прискорення створення єдиного органу управління оборонними підприємствами УкраїниНевідкладні заходи щодо підвищення обороноздатності України в умовах агресії з боку РосіїЯкщо демотивована держава ухиляється від війни, то дорікати цим простим громадянам вона не має праваДля посилення тиску на РФ НАТО потрібно посилити консультації з Україною стосовно її майбутнього членства в АльянсіПерспективи членства України в НАТО на тлі конфлікту Заходу і Кремля

Аналітичні розробки Рекомендації експертів НАТО щодо покращення функціонування центрального апарату Збройних Сил УкраїниТориевый резерв: Национальные месторождения урана – не единственная топливная кладовая» для ядерной энергетики УкраиныРусский «бог войны». Часть 2. Ракетно-реактивное вооружение ВС РФ

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ

CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES

Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070

тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22

www. cacds.org.ua

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:

Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР

Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР

Члени Редакційної колегії:

Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)

Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express

Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України

Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»

Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)

Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express

Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 3

Загальні оцінки

Основні виклики і ризики для України у другій половині березня 2015 р.

Основні виклики і ризики для України у другій половині березня 2015 року пов’язані передусім із наявним замороженим конфліктом та постій-ною загрозою його трансформації у війну. Як і протягом усього березня, надалі залишається висока ймовірність проведення Росією масштабних воєнних операцій з метою окупації нових територій України.

Іншою вагомою загрозою залишається активізація підривної діяль-ності на території України, особливо, у Харкові та Одесі – містах, які Крем-лем визначено як потенційно насичені проросійськими рухами та при-хильниками.

Суттєвим викликом для державності України є високий рівень росій-ської пропаганди, в тому числі, всередині власне України. До того ж, слаб-ким місцем України залишається відсутність (а частіше – відсутність мож-ливості) реалізації соціальної та інформаційної стратегії в окупованих регіонах.

Про ці та інші ризики детальніше.

Основні ризики у військовій сфері

Як свідчать офіційні джерела (зокрема, за даними віце-спікера ВРУ А. Парубія), на кордонах з Україною зосереджено до 55 тис. російських військ. Готовність російського угруповання до війни - повна.

Керівник групи «Інформаційний супротив» Дмитро Тимчук, посилаю-чись на оперативні дані, свідчить: «Триває процес нарощування боєздат-ності формувань російсько-терористичних військ практично у всій зоні АТО» (24 березня).

Найбільш ймовірними напрямками можливих військових атак зали-шаються, за висновками аналітиків ЦДАКР, наступи уздовж узбережжя Азовського моря, безпосередньо з морської акваторії (десантна операція) та з Кримського півострову. Як і раніше, з’єднання захоплених територій Донбасу з Кримом південним узбережжям Чорного моря для Росії залиша-ється актуальним.

При цьому російське керівництво рішуче взяло курс на підтримку вогнища війни за рахунок підривної діяльності, застосування мережі підготовлених та завербованих диверсантів, а також атак нібито не-контрольованих загонів бойовиків. Саме тому сили оборони держави зазнають постійних атак та обстрілів, як повідомляється, з боку «нікому не підконтрольних» банд бойовиків. На цьому тлі Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) заявила, зокрема, про відмову теро-ристів самопроголошеної «Луганської народної республіки» надати звіт про відвід важкого озброєння (30 березня). На тлі цієї небезпеки осо-

Надалі залиша-ється висока ймовірність прове-дення Росією масш-табних воєнних операцій з метою окупації нових територій України

Як свідчать офі-ційні джерела (зокрема, за дани-ми віце-спікера ВРУ А.Парубія), на кордонах з Украї-ною зосереджено до 55 тис. російських військ

Особливу роль у протистоянні з путінською Росією може і має відігра-вати контррозвід-ка та СБУ зага-лом.


бливу роль у протистоянні з путінською Росією може і має відігравати контррозвідка та СБУ загалом.

Викликом Україні та світові стала масштабна мілітаризація Криму. Збройні сили Росії до кінця минулого року розгорнули в Криму повноцін-не військове угруповання із 96 з’єднань і частин. Про це заявив міністр оборони Росії Сергій Шойгу (30 березня). За його словами, Володимир Пу-тін наказав розгорнути в Криму «самодостатнє міжвидове угруповання військ, здатне гарантовано захищати національні інтереси РФ на цьому на-прямку».

Головні виклики на міжнародній арені

Головним викликом для України на міжнародній арені протягом другої половини березня залишається пасивна позиція значної частини країн Єв-ропи в організації економічної та інформаційної протидії Кремлю, а також застосування інших важливих важелів, зокрема, курсу на ізоляцію крем-лівської верхівки.

Можна пригадати передусім, що Греція висловлює незгоду з санкціями Заходу проти Росії. Це «дорога в нікуди», - заявив прем’єр-міністр Греції (31 березня). Стримано поводиться й низка інших європейських країн, які побоюються ескалації напруження між Росією та НАТО.

Тим часом в Австралії набули чинності розширені санкції проти Росії, введені у відповідь на порушення територіальної цілісності і суверенітету України. Про це повідомив 31 березня департамент міжнародних відносин і торгівлі Австралії.

Досягнуто й позитивних сигналів від країн, які намагаються утри-матися від конфлікту з РФ. Так, Чеська Республіка доставила 25 берез-ня до України гуманітарну допомогу для ЗСУ, повідомив сайт Мініс-терства оборони України. Допомога включає в себе спорядження, черевики з високими берцями, зимовий одяг, рюкзаки, намети та ін. Йдеться про близько десять тисяч різних найменувань. Крім того, важливо відзначити, що разом із заступником чеського оборонного відомства до України прибули представники низки компаній і підпри-ємств ОПК Чехії, які взяли участь у форумі з питань оборонного спів-робітництва. Просування проектів ВТС з країнами Європи для Украї-ни в даний час має виключне значення та є важелем створення нових союзників та закріплення раніше досягнутих можливостей.

Між іншим, конгрес США вдруге ухвалив резолюцію (нині №162: «За-кликаємо президента надати Україні військову допомогу, щоб захистити свій суверенітет і територіальну цілісність») щодо підтримки України збро-єю. За цей документ проголосували 348 конгресменів, 48 були «проти» (23 березня).

Головним викликом для України на міжнародній арені протягом другої половини березня залишається пасив-на позиція значної частини країн Європи в організації економічної та інформаційної протидії Кремлю, а також застосуван-ня інших важливих важелів, зокрема, курсу на ізоляцію кремлівської верхів-ки

Просування проек-тів ВТС з країнами Європи для України в даний час має виключне значення та є важелем ство-рення нових союзни-ків та закріплення раніше досягнутих можливостей.


Основні виклики в економічній площині

Економічні проблеми для України на початку 2015 року набули сис-темного характеру.

Важливим знаком став черговий виступ Джорджа Сороса із закликом фінансової допомоги Україні (перший відбувся у січні 2015 р.) Він, зокрема, звинуватив Євросоюз в ігноруванні фінансового стану України (27 берез-ня). Так, на думку мільярдера, ЄС при цьому занадто стурбований пробле-мами Греції, в той час, як мав би надати Києву додаткове фінансування, заявив інвестор. «Це жахлива, жахлива помилка з боку Європи», - вважає американський мільярдер угорського походження.

В цілому слід зазначити, що санкції Заходу діють недостатньо. Однак важливою для України є позиція голови Європейської Ради До-

нальда Туска, який заявив про важливість збереження санкцій проти РФ до повного виконання домовленостей у Мінську. «Це - один із кращих спо-собів підтримати Україну», - наголосив Д.Туск 19 березня. Канцлер Німеч-чини Ангела Меркель також наголосила у Бундестазі: «Ми не можемо і не будемо знімати санкції, які завершуються в липні чи вересні, доки не бу-дуть виконані Мінські домовленості».

Також з’явилися повідомлення, які є свідченнями результатів санкцій. Так, австрійський банк Raiffeisen Bank до осені цього року закриє філії сво-їх відділень у 15 містах Росії (25 березня).

Ще одне повідомлення має стати поштовхом для дій української влади, щонайменше в інформаційній сфері. А саме про те, що окупований Крим виявився одним із найбільш дотаційних регіонів РФ. Так, з Росії на півост-рів у 2014 році надійшло 85% необхідних коштів. Крим продовжує сильно залежати від поставок з України. У минулому році російська влада витра-тила на утримання Криму 125 млрд. рублів, в цьому виділить ще як міні-мум 100 млрд., зазначила російська «Независимая газета» 20 березня.

Ставлення у світі до агресії Росії та її керівництва

31 березня стало відомо, що Президент РФ Володимир Путін може ви-ступити на відкритті 70-ї ювілейної сесії Генеральної асамблеї ООН у ве-ресні цього року в Нью-Йорку. Поінформовані російські ЗМІ повідомля-ють, що «поїздка готується», але остаточна ясність з’явиться на початку серпня. Якщо це станеться, то, як вбачають в ЦДАКР, ми станемо свідками ще однієї поразки Західного світу, що виявляється нездатним організувати ізоляцію кремлівської верхівки. ЗМІ нагадують, що Путін востаннє був на відкритті сесії Генасамблеї 10 років тому, коли ООН виповнилося 60 років. До цього він виступав там двічі – у 2003 році й на «саміті тисячоріччя» у 2000-му.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель також наголосила у Бундестазі: «Ми не можемо і не будемо знімати санкції, які завершуються в липні чи вересні, доки не будуть виконані Мінські до-мовленості»

Окупований Крим виявився одним із найбільш дотацій-них регіонів РФ


Важливо, що збільшується кількість впливових осіб та офіційних по-відомлень урядів низки країн щодо засудження політики Кремля та осо-бисто президента РФ Путіна.

Аналіз вчинків російського президента Володимира Путіна вказує на те, що агресія РФ проти України не скінчиться, – під загрозою передусім країни Балтії, Грузія, Молдова, Азербайджан і навіть Польща. Так висло-вився радник кількох президентів США, політолог Збігнев Бжезинський (25 березня). Надзвичайно важливим є висновок відомого фахівця у сфері безпеки, що Польщі передусім не варто надто покладатися на статтю 5 і со-лідарність з атакованим союзником. «В НАТО важливу роль відіграють процедури й одностайність. Тому, в разі чого Альянс буде певний час пара-лізованим. Тією ж Грецією, яка є подругою РФ і має право вето», - зазначив він.

Так само міністр оборони Фінляндії підкреслив, що Росія не залишить територію Фінляндії у спокої, якщо між НАТО і Росією розгорнеться кон-флікт (31 березня).

Російська пропаганда є просто «огидною», - заявив міністр закордон-них справ Данії (Die Welt, 30 березня). Разом з країнами Балтії і Великою Британією ми працюємо над реакцією на російську пропаганду. Ми напи-сали листа до Європейської комісії та Європейської ради із запитом ство-рити незалежне російськомовне ЗМІ, - зауважив він. «Російська пропаган-дистська машина є настільки масивною і, чесно кажучи, просто огидною», – підкреслив глава МЗС Данії.

Чергову критичну заяву зробив і генсек НАТО Єнс Столтенберг (27 бе-резня): «Заяви президента Росії Володимира Путіна, який звинуватив Захід у спробах підірвати його владу і дестабілізувати його країну, – це черговий приклад проросійської пропаганди».

До означених заяв слід додати й промову депутата Бундестагу Норбер-та Реттґена. За його словами, Європа має протидіяти російській пропаган-ді, яка має намір розколоти західний світ (28 березня).

Варто також згадати у цьому контексті, що ЄС має намір боротися з кампанією РФ щодо розповсюдження дезінформації. Відповідне рішення було прийняте під час саміту ЄС, повідомлялося у висновках Європейської ради (20 березня).

Захід має включитися в інформаційну війну з Росією з метою протидії її «брехливим розповідям» у соціальних мережах. Про це заявив і головно-командувач силами НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав.

Також 21 березня стало відомо, що 63% австралійців підтримують жорстку риторику свого прем’єра щодо президента РФ Володимира Путіна (результати опитування минулого тижня).

Молдова видворила з країни співробітника МІА «Россия сегодня», ра-діоведучого, блогера та письменника Армена Гаспаряна (23 березня). Біль-

Польщі передусім не варто надто покладатися на статтю 5 і солі-дарність з атако-ваним союзником

«Російська пропа-гандистська ма-шина є настільки масивною і, чесно кажучи, просто огидною», – під-креслив глава МЗС Данії


ше того, міністр оборони Молдови заявив 19 березня, що країна має готу-ватися до загрози так званої гібридної війни – тактики, яку застосувала Росія для захоплення частин території України.

Водночас, у самій Росії тим часом ситуація зовсім інша: росіяни вважа-ють, що Путін відродив «велику Росію». А саме, майже половина мешкан-ців Росії вважають, що за часів Путіна могутність Росії відродилося. При цьому, міжнародна ізоляція РФ не заважає росіянам любити Путіна. На думку росіян, за час свого перебування при владі президент РФ Володимир Путін добився для країни статусу великої держави (вказують 49%), стабілі-зував напружену обстановку на Північному Кавказі (вказують 34%), засте-ріг РФ від розпаду (вказують 33%). Говорячи безпосередньо про особис-тість Путіна, 41% респондентів назвали його рішучою, вольовою і енергійною людиною (в минулому році таких налічувалося 32% опитаних). Також зріс відсоток росіян, які вважають Путіна досвідченим політиком (40% у порівнянні з 36% в минулому році), і справжнім лідером (25% проти 19% в 2014 році). Також фактично третина жителів Росії (35%) впевнені, що їхню країну стали більше боятися на міжнародній арені. А також, на думку росіян, у країни стало більше внутрішніх і зовнішніх ворогів (63% опита-них).

Також симптоматичними є результати дослідження ставлення до Кремлівської верхівки у деяких регіонах України. Зокрема, найсильніше російська пропаганда крім Донбасу впливає на мешканців Харківської та Одеської областей. Соціологи зазначають, що ефективна протидія росій-ській пропаганді на Донбасі може знизити приплив нових ополченців до лав сепаратистів, а також позбавити агресора можливості втягнути у про-тистояння населення інших східних і південних областей України. Опиту-вання проводилося з 14 по 24 лютого 2015 року. Методом особистого інтерв’ю опитано 2013 респондентів, що мешкають в 108 населених пунк-тах усіх областей України (крім АР Крим) за стохастичною вибіркою, ре-презентативною для населення України старше 18 років. У Донецькій і Лу-ганській областях дослідження проводилося як на територіях, підконтрольних Україні, так і на територіях, непідконтрольних Києву.

Основні ризики організації українською владою оборони та опору Кремлю

25 березня Президент України Петро Порошенко задовольнив прохан-ня Ігоря Коломойського про відставку з посади голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Конфлікт голови Дніпропетровської ОДА з центральною владою набув вагомих масштабів та створив додатко-вий виклик державності. Серед іншого, І.Коломойський погрожував А.Ко-болєву батальйонами АТО захопити «Укртрансгаз» (25 березня), а також

На думку росіян, у країни стало більше внутрішніх і зовнішніх ворогів (63% опитаних)

Найсильніше росій-ська пропаганда крім Донбасу впли-ває на мешканців Харківської та Одеської областей


погрожував захопленням Кременчуцької ТЕЦ у відповідь на відключення одного з підприємств.

Українські за західні ЗМІ приділили цій тематиці чимало місця та часу. «ВіР» пропонує звернути увагу на фаховий коментар ситуації Михайлом Гончаром, президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХI»: «Отже, те, що відбувається в Україні на олігархічному фронті, вписується в одну з ро-сійських концепцій «мятежевойны», тобто війни, яка стимулюється ззовні прихованими каналами і проявляється у вигляді такого собі бунту. Торік він був спровокований російськими спецслужбами на низовому рівні, коли звичайні люди бігали з триколорами, прапорами «ЛНР» і «ДНР». Тепер ми бачимо його ж, але у вигляді бунту олігархічного. Це — персональний олі-гархічний бунт Коломойського проти тієї системи, елементом якої він є сам, але яка намагається його, як-то кажуть, роздерибанити. … Я побоюю-ся того, що влада, різні її гілки насправді займають позиції підтримки різ-них олігархічних груп. Для влади це шлях до катастрофи.» («День», 24 бе-резня).

Крім того, Президент України Петро Порошенко ввів в дію рішення Ради національної безпеки й оборони про планування й формування дер-жавного оборонного замовлення (30 березня). Розв’язання проблеми ДОЗ є надзвичайно вагомою, однак фахівці ЦДАКР переконані: до побудови чіткої урядової вертикалі управління оборонною промисловістю вирішити це питання буде неможливо. А управління «в ручному режимі» призведе до низки зловживань та перекосів.

Також важливим вбачається, що Президент України заявив про при-значення 8 командирів бригад (які проявили себе на фронті) до керівни-цтва Збройних сил. Водночас, системного підходу до заміщення посад в ЗСУ поки ще не застосовано, хоча даний випадок, без сумніву, є натяком на можливі позитивні зміни.

Останнім часом в українському суспільстві активно обговорюється тема притягнення російських керівників до Гаазького трибуналу через анексію Криму та агресію на сході України. Це є надзвичайно важливим та необхідним питанням. Вбачається вагомим коментар з цього приводу відо-мого юриста-міжнародника, судді Міжнародного кримінального трибуна-лу з колишньої Югославії (2002-2005 рр.) Володимира Василенка: «Для ефективного захисту національних інтересів України влада повинна чітко визначити правову позицію Української держави щодо збройної агресії Ро-сійської Федерації й діяти відповідно. Що це означає? Необхідно на дер-жавному рівні, насамперед, на рівні найвищих керівників, однозначно за-явити, що Росія вчинила акт агресії проти України. У деяких своїх виступах Президент України та досить часто прем’єр-міністр називають Російську Федерацію державою-агресором. Але досі відсутні належним чином оформлені й офіційно зроблені ними від імені України відповідні заяви,

«Отже, те, що відбувається в Україні на олігар-хічному фронті, вписується в одну з російських кон-цепцій «мятежевойны», тобто війни, яка стимулюється ззовні приховани-ми каналами і проявляється у вигляді такого собі бунту

Я побоююся того, що влада, різні її гілки насправді займають позиції підтримки різних олігархічних груп

До побудови чіткої урядової вертика-лі управління оборонною промис-ловістю вирішити це питання буде неможливо

Необхідно на дер-жавному рівні, насамперед, на рівні найвищих керівників, одно-значно заявити, що Росія вчинила акт агресії проти України


адресовані Російській Федерації як державі-агресору… Офіційно держава Україна здійснює не індивідуальну самооборону від агресії Російської Фе-дерації відповідно до статті 51 Статуту ООН, а Антитерористичну опера-цію на сході України проти якихось терористів. Небажання називати речі своїми іменами дуже шкодить національним інтересам України - посла-блює позиції держави в сенсі переконання світового співтовариства і до-ведення того факту, що Україна стала об’єктом російської агресії. А з іншо-го боку, це сприяє позитивному сприйняттю російської пропаганди, яка весь час говорить, що в Україні точиться внутрішній громадянський кон-флікт, до якого Росія зовсім не причетна» («День», 27 березня).

Небажання нази-вати речі своїми іменами дуже шкодить націо-нальним інтересам України


У дзеркалі експертної думки

Експертна рада виступила за прискорення створення єдино-го органу управління оборонними підприємствами України

Переважна більшість фахівців Експертної ради з питань національної безпеки виступило за створення єдиного органу управління оборонними підприємствами України. Зокрема, під час засідання Експертної ради 24 березня 2015 року за ініціативою Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) відбулося фахове обговорення проблем удоскона-лення діяльності Кабінету Міністрів, інших центральних органів виконав-чої влади, підприємств, установ та організацій щодо забезпечення поси-лення оборони держави, оснащення Збройних Сил та інших військових формувань озброєнням і військовою технікою, ефективної роботи обо-ронної промисловості, здійснення військово-технічного співробітництва з іноземними державами тощо.

Під час дискусії наголошувалося, що діяльність Уряду, Міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади, а також підпри-ємств оборонної промисловості у сфері переозброєння ЗСУ та інших збройних формувань залишається вкрай незадовільною внаслідок низки причин.

Одна із причин такої ситуації полягає в тому, що вже майже рік у скла-ді Уряду не має першого віце-прем’єр-міністра, до компетенції якого, зо-крема, належать питання щодо забезпечення зміцнення національної без-пеки і обороноздатності держави, оснащення її Збройних Сил та інших військових формувань, охорони та захисту державного кордону, забезпе-чення проведення антитерористичної операції, охорони важливих дер-жавних об’єктів, цивільного захисту населення, організації спеціального зв’язку та захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочас-тотним ресурсом тощо.

В результаті цього неефективною залишається діяльність Урядового комітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та право-охоронної діяльності, який має очолювати перший віце-прем’єр-міністр України. Кабінет Міністрів України досі не визначив пріоритетні напрями розвитку оборонно-промислового комплексу, немає Програми розвитку оборонної промисловості як дорожньої карти реформування цього висо-котехнологічного сектору. На даний час не реалізовано положення Коалі-ційної угоди щодо утворення при Кабінеті Міністрів України у форматі консультативно-дорадчого органу Міжвідомчої комісії з питань розвитку оборонно-промислового комплексу.

У державі відсутня централізована система управління оборонними підприємствами, установами та організаціями.

Суттєвого покращення потребує діяльність Державного концерну «Укроборонпром», підприємств Державного космічного агентства Украї-

Одна із причин такої ситуації полягає в тому, що вже майже рік у складі Уряду не має першого віце-прем’єр-міністра, до компетенції якого, зокрема, належать питан-ня щодо забезпе-чення зміцнення національної без-пеки і обороноз-датності держави, оснащення її Збройних Сил та інших військових формувань, охоро-ни та захисту державного кордо-ну, забезпечення проведення анти-терористичної операції, охорони важливих держав-них об’єктів, цивільного захис-ту населення, орга-нізації спеціально-го зв’язку та захисту інформа-ції, телекомуніка-цій, користування радіочастотним ресурсом тощо.


ни, оборонних підприємств інших відомств, а також профільних приват-них підприємств у частині формування та виконання державного оборон-ного замовлення.

За підсумками дискусії більшість її учасників вважають за необхідне рекомендувати Президентові України та Прем’єр-міністрові України:

• пришвидшити призначення на посаду першого віце-прем’єр-міністра України, який має активізувати діяльність Урядового ко-мітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності, а також утворити у форматі консульта-тивно-дорадчого органу Раду з питань діяльності та розвитку обо-ронної промисловості;

• утворити новий центральний орган виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України з функцією управління та координації діяльнос-ті оборонних підприємств України, діяльність якого б спрямовува-лася Кабінетом Міністрів України через першого віце-прем’єр-міністра України;

• передати до згаданого центрального органу виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України оборонні підприємства усіх установ та організацій.

Переглянути витяги з нормативно-правової бази з цього питання мож-на за посиланням: http://cacds.org.ua/ru/activities/443

Невідкладні заходи щодо підвищення обороноздатності України в умовах агресії з боку Росії

Комунікація влади з експертним середовищем серйозно кульгає. На-рікання людей з досвідом і фаховими знаннями в секторі безпеки свідчать, що представники з високих кабінетів або вважать, що вони все знають, а тому експерта допомога їм не потрібна, або елементарно побоюються ро-зумніших і досвідченіших за них. В часи війни, звичайно, ситуація непри-пустимо. Задля покращення комунікації експертів з владою Центр дослі-джень армії, конверсії, та роззброєння та Рада реформ національної безпеки за умов інформаційної підтримки газети «День» провели 19 берез-ня в «Укрінформі» круглий стіл на тему «Невідкладні заходи щодо підви-щення обороноздатності України в умовах агресії з боку Росії»

Нижче наводитимуться головні тези учасників.Володимир ГОРБУЛІН, радник Президента України, директор На-

ціонального інституту стратегічних досліджень:В країні повністю зруйнована система державного управління сектора

безпеки та оборони — це головна причина наших труднощів і бід. У країні не виявилося органу ні у виконавчій, ні у законодавчій владі, який міг би об’єднати зусилля країни у різних напрямках. Це мобілізаційна підготовка,

Задля покращення комунікації експер-тів з владою Центр досліджень армії, конверсії, та роззброєння та Рада реформ націо-нальної безпеки за умов інформацій-ної підтримки газети «День» провели 19 березня в «Укрінформі» круглий стіл


робота військкоматів, виготовлення необхідних систем озброєнь, прогно-зування подальшого розвитку воєнних дій на сході, що треба для вирішен-ня поставлених завдань. У Кабміні немає жодної людини, яка безпосеред-ньо відповідала б за питання оборонно-промислового комплексу.

Юрій БУТУСОВ, військовий експерт, головний редактор «Цензор.нет»:Зважаючи на останні події на фронті, досвід боїв у січні-лютому цього

року, очевидно, що нам потрібна термінова реорганізація системи оборони країни.

Реорганізація необхідна, адже ті ресурси, які маємо у своєму розпоря-дженні, особливо ресурси важкого озброєння, досить обмежені. І ми не мо-жемо вести війну марнотратно. Більше того, противник має великі сили й кошти. Тому для нас украй важливі гнучкість, грамотне оперативне плану-вання й організація структури, яка могла б найефективніше використову-вати наші кошти й ресурси.

Абсолютно очевидно, що нам потрібен перехід до професійної армії. Сучасне важке озброєння можуть застосовувати лише професійно підго-товлені, організовані люди, для яких армія — це професія.

Андрій АРТЮШЕНКО, заступник директора Департаменту розро-бок і закупівель ОВТ Міністерства оборони України:

Нам доводиться розраховувати на наш ОПК, а ми не використовуємо його навіть на 70%. Якщо ми модернізуємо літаки й вертольоти, у нас не вистачає виробничих можливостей, тому що немає державної програми реформування ОПК. Державні програми, які розробляє МОУ, не викону-ються. Ми завалили «Корвет», комплекс «Сапсан», наявність якого могла б впливати на сьогоднішню ситуацію.

Модернізація всіх бойових літаків практично зайшла в безвихідь, тому що алгоритм бойового управління міститься в Москві, адже вони виробля-лися в СРСР. А купувати нові дуже дорого. Ми почали працювати над так-тичним ракетним озброєнням — теж виникає безліч банальних проблем, тому що раніше не давали грошей. Сьогодні, коли Росія перейшла на нові метальні речовини, ми дивуємося, чому вони підривають наші нові танки. Начальник ГШ сказав, що 75% танків ми втрачаємо через влучення мін у верхню півсферу, дах або корму танка, хоча ми традиційно підсилювали лобову броню, бічну броню й розробляємо одні з найкращих ПТРК. А до-свід показав, що ми не на тому шляху. Купувати американські Javelin доро-го, тому зараз поставлено завдання, і є конструкторські бюро, які на це ре-агують і виконують.

Сергій ТАРУТА, народний депутат України:Проблема, яка у нас є, — закрита система зв’язку, яка одразу розв’язує

проблему секретності. Те саме з безпілотниками. Це те, на чому ми повинні концентруватися. У нас досить багато напрацьовано, але всім компаніям у країні бракує нормального технічного завдання з боку військових.

У Кабміні немає жодної людини, яка безпосередньо відповідала б за питання оборонно-промислового комплексу

Абсолютно очевид-но, що нам потрі-бен перехід до професійної армії

Нам доводиться розраховувати на наш ОПК, а ми не використовуємо його навіть на 70%


Треба аби іноземні військові експерти допомогли нам сформувати тех-нічне завдання, зробити експертизу того, що ми вже напрацювали, налаго-дити спільне виробництво в Україні. Далі у нас будуть великі замовлення, адже нині оборонпром не працює в режимі війни. У цьому винні зокрема й ті, хто займається цими питаннями, а ними займатися повинен прем’єр-міністр. Комісія й перший віце-прем’єр, який має займатися ОПК, — це дуже важливо. Це системні речі, без яких нам неможливо запустити весь механізм.

Сьогодні приватні підприємства готові інвестувати, й вони набагато ефективніше й швидше, ніж державна неповоротка машина, налагодять процес виробництва. Треба щоб на 25% в держпідприємства заходили при-ватні власники (як це відбувається на Заході).

Важлива тема — броньовані швидкі допомоги, які допоможуть збері-гати життя хлопців. Згідно зі статистикою, близько 30% гинуть від втрати крові через неефективну медичну допомогу. Командир взводу думає про бойові дії, а не про свій склад. Якщо у нас будуть спеціалізовані підрозділи швидкої допомоги на броньованих автомобілях, вони зможуть забирати поранених з поля бою.

Вадим ТЮТЮННИК, військовий експерт, співробітник апарату РНБО України (1992—2011), фахівець НІСД:

Не треба забувати, що ми законодавчо закріпили, що вступатимемо в НАТО. І іншого шляху у нас немає. Питання сумісності у нас найгострі-ше — щодо зв’язку, управління, логістики, тилу. Те саме стосується питань держтаємниці. Я хотів би, щоб у Кабміні був хороший і сильний секретарі-ат. Можна створити сильний секретаріат в уряді, але міністерства зали-шаться нікчемними. Чи може взяти на себе секретаріат КМУ функції мініс-терств і вирішувати всі ці питання? Основа — міністерство, а в уряді мають бути політичні фігури. Наші політичні сили в будь-який спосіб уникають відповідальності в таких критичних сферах. Політичну систему треба змі-нювати, адже в країні, де немає політично відповідальних осіб, не буде сильних міністерств і відомств.

Олексій СКРИПНИК, народний депутат, фракція «Самопоміч»:Нещодавно ми мали розмову з Президентом та прем’єром, і вони по-

годились на створення Комісії з контролю по створенню озброєнь. В її рамках ми повинні мати Раду генеральних конструкторів, щоб розуміти, що в подальшому розробляти. Ми так само повинні розуміти, що воєн-но-політична доктрина має розроблятися не на рівні МОУ, а на рівні РНБО. Але, якщо ми не сформуємо оборонну промислову політику та не матимемо її в рамках цієї Комісії, цього ніхто не зробить. Без посади пер-шого віце-прем’єра говорити про можливість керування ВПК неможли-во. Якщо немає керівної вертикалі, то в рамках цих структур нічого пра-цювати не буде.

Комісія й перший віце-прем’єр, який має займатися ОПК, — це дуже важливо. Це сис-темні речі, без яких нам неможли-во запустити весь механізм

Треба щоб на 25% в держпідприємства заходили приватні власники

Нещодавно ми мали розмову з Президентом та прем’єром, і вони погодились на створення Комісії з контролю по створенню озбро-єнь


Леонід ПОЛЯКОВ, перший заступник міністра оборони України (2005—2008); заступник міністра оборони України (2014):

Чому ми досі не маємо профільного віце-прем’єра та структури, яка формує цю політику? Тому що є певні особи, які в ручному режимі хочуть управляти цими процесами.

У нас МОУ та Генштаб залишаються доволі еклектичними структура-ми — там немає системності бачення реформування та будівництва ЗСУ, немає широкого бажання будувати нові Збройні сили. Там є бажання якимсь чином впливати на процес.

Зараз Верховна Рада збільшила чисельність генералів із порушенням закону про оборонне планування, оскільки програму будівництва Зброй-них сил не створено. Я підтримую це рішення, але лише після того як це збільшення буде обґрунтовано.

Між спецназівцем та десантником різниця колосальна. Спецназівець за боєздатністю може замінити десантну роту — у нас цього немає і близь-ко. Ми не маємо ядерної зброї, тому ми повинні в разі потреби мати мож-ливість засилати в тил противника людей, які можуть захоплювати страте-гічно важливі об’єкти. Ракети з’являться невідомо коли, а люди є вже зараз — їх треба підготувати. За допомогою наших партнерів це можливо зробити доволі швидко. Але бар’єром є недалекоглядність закостенілість керівництва МОУ та ГШ.

Щодо Об’єднаного оперативного командування. Ми рік воюємо без центрального органу бойового управління, бо Генштаб не є таким. В пер-спективі МОУ та Генштаб мали б інтегруватися в єдину структуру, щоб ми забули про ці псевдорозподіли, через які існує дублювання функцій, руй-нування бюджету, стосунків і інше.

Ігор КАБАНЕНКО, адмірал запасу, заступник міністра оборони України 2014 року, військовий експерт:

Рішення про відновлення Об’єднаного оперативного командування було прийнято минулого року, але питання в тому, чому воно не реалізу-ється.

Ми всі дивимось на схід, на сушу. А якщо подивитись на Чорне море, то вже влітку цього року протилежна сторона матиме там посилене ударне наступальне угруповання. Це підводні човни проекту 636.3, нові фрегати, ракетні кораблі з ракетами «Москіт». Невелике угруповання з 6 одиниць — це 76 ракет середньої дальності комплексу ППО зразка «Іджиса», засоби ППО колективної оборони, 40 крилатих ракет, які мають надзвукову швид-кість і їх важко збивати. Підводні човни — також носії ракетної, торпедної зброї, з комплексними системами автоматизованого управління, зав’язаними на космос. Це угрупування створить зону, в якій можуть бло-куватися будь-які дії прибережної держави. Розмах фронту — 160—180 миль, в глибину — до 80 миль. Такі потужності якраз охоплюють нашу бе-регову зону, зону Азову та Кавказу.

Щодо Об’єднаного оперативного командування. Ми рік воюємо без центрального органу бойового управління, бо Генштаб не є таким

Чому ми досі не маємо профільного віце-прем’єра та структури, яка формує цю політи-ку? Тому що є певні особи, які в ручно-му режимі хочуть управляти цими процесами


Також міністр оборони РФ проводив навчання морської піхоти для ви-садки на узбережжя інших держав. Тобто, готується наступальний компо-нент для якихсь активних дій.

Що ж до нас, то стосовно ДОЗу, то програму «Корвет» заморожено, за-куповуються іноземні зразки техніки. Наприклад, закуповується за 14 млн грн один зразок — в умовах, коли у нас існує виробник, який входить до п’ятірки світових лідерів і пропонує комплексну систему, яка закриває со-тні об’єктів в рамках визначеної ділянки. З іншого боку, вкладають 1 млрд грн в ремонт корабля, якому 39 років. Ми бачимо продовження історії, коли з Одеси намагалися вивезти штаб флоту, а зараз його намагаються ви-вести з того місця, де є всі засоби управління, в іншу частину міста.

Щодо кадрових питань, то скорочено ряд ключових посад, зменшено їх ранг. Наприклад, скорочена посада заступника начальника Генштабу з єв-роатлантичної інтеграції. Ми зберегли цю посаду за часів Януковича, а за-раз її скорочують. Не визначено, хто триматиме зв’язок з флотами НАТО, хто займатиметься навчанням, отриманням військової допомоги і інше. Виходить, ми закриваємо цей проект.

У нас відсутня стратегія національного флоту, відсутня розуміння си-туації. Тому треба негайно звертати увагу на морський напрямок, адже за багатьма індикаторами ситуація там небезпечна. Вона потребує системної стратегії, системного визначення, фінансування. Якщо у нас визначено, що 14 млрд спрямовано на озброєння, то не менше 2 млрд ми маємо вкладати у морські сили. Фактично, це можливість добудувати «Корвет» та закласти новий, побудувати низку катерів, закупити необхідні зразки озброєння, за-грузити наш оборонпром та ті підприємства, які можуть займатися цим питанням. Ситуація розвивається таким чином, що загрози, які є на сьо-годнішній день, будуть реалізовані. А у нас головний інспектор ВМС — ге-нерал сухопутних військ, який жодного дня не служив у Військово-мор-ських силах.

Євген МАРЧУК, прем’єр-міністр України (1995—1996), міністр обо-рони України (2003—2004):

І Президент, і прем’єр, і наші іноземні партнери однозначно та нео-дноразово заявляли, що воєнного вирішення цієї проблеми немає. Але чи можна вирішити цю проблему без воєнного компоненту — тільки дипломатичними засобами? Не можна. Офіційно у нас АТО, і зрозуміло який цей статус має наслідки, в тому числі міжнародно-правового ха-рактеру. Але хто відповість — що відбуватиметься далі в воєнному, по-літичному та міжнародно-правовому відношенні, окрім замороження конфлікту? Ми маємо бути відкритими хоча б для себе. Ми розуміємо, що наші друзі і партнери з Заходу зацікавлені, щоб законсервувати цей конфлікт. І нам не треба на це ображатись. Хоча для нас це серйозна стратегічна поразка.

Тому треба негай-но звертати увагу на морський на-прямок, адже за багатьма індика-торами ситуація там небезпечна

Але чи можна вирішити цю проблему без воєн-ного компонен-ту — тільки ди-пломатичними засобами? Не можна


Влада повинна пояснювати військовим, їх родинам, експертному се-редовищу та просто свідомим громадянам — яка воєнно-політична страте-гія у керівництва держави. Зрозуміло, що на це запитання дуже важко дати відповідь, але, якщо залишати цю проблему під питанням, то не варто ди-вуватись, чому стільки невмотивованих людей. Цифра в 17 тис. дезерти-рів — це погано, і у професіоналів виникає питання: чи знайшов хтось за-гальну закономірність для цих 17 тис.?

Ми всі спостерігали, як Росія рухалась від своїх абстрактних агресив-них амбіцій до втілення їх у воєнну агресію. Вона змінила воєнну доктри-ну — збільшила компоненти агресії аж до застосування ядерної зброї за межами Росії. 3—4 роки тому вона створила сили спецоперацій та законо-давчо закріпила — «для дії за межами Росії». Її воєнний бюджет за останні роки збільшився в кілька разів. В 2007 році Росія заявила, що вона вихо-дить з Договору про звичайні сили в Європі (11 березня 2015 року вже остаточно завершила цей процес). Через рік Росія напала на Грузію.

Я знаю, що таке воєнна доктрина — мені особисто довелося працювати над цим документом, тому не розумію, чому у керівництва держави із нею виникають проблеми. Вона стоїть на вершині піраміди, від якої розбудову-ються всі інші напрямки в оборонному і безпековому секторі. Відсутність таких документів — це не просто формалістика, а сигнал, пусковий меха-нізм для бардака, який присутній в інших сферах.

Україні доведеться готувати сили спецоперацій, адже ми дуже запізни-лися з цим питанням. У сучасних та майбутніх конфліктах це буде один із найефективніших компонентів захисту та вирішення інших питань. І тут досить серйозно стоїть проблема забезпечення військовослужбовця як біо-логічної істоти усіма елементами життєдіяльності.

Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР):

З піднесеним настроєм сприйняв реакцію експертного середовища, бо майже всі висловилися за створення професійної армії. Головним питан-ням на сьогодні залишається здатність України впоратись з новим викли-ком, пов’язаним з демобілізацією. Демобілізованим, які пройшли рік ві-йни, варто пропонувати стати її ядром — військовою елітою, яка б складала 5—7 тис. вмотивованих професійних військових. Вони повинні отримува-ти інше грошове забезпечення та мати інший статус. Я також озвучив про-позицію щодо законодавчого забезпечення створення приватних військо-вих компаній, коли б існувало утримання діючих та формування нових елітних спецпідрозділів. Це збігається з законодавчою ініціативою щодо дозволу розвідці проводити операції за лінією фронту.

Другий момент, який одностайно підтриманий експертним середови-щем і який треба впроваджувати — створення центрального органу вико-

Цифра в 17 тис. дезертирів — це погано, і у професі-оналів виникає питання: чи знай-шов хтось загаль-ну закономірність для цих 17 тис.?

3—4 роки тому вона створила сили спецоперацій та законодавчо закріпила — «для дії за межами Росії».

Україні доведеться готувати сили спецоперацій, адже ми дуже запізнили-ся з цим питанням

Головним питан-ням на сьогодні залишається здатність України впоратись з новим викликом, пов’язаним з демо-білізацією


навчої влади зі спеціальним статусом на чолі з віце-прем’єром, який би опі-кувався переозброєнням українських збройних формувань, налагодив справжню роботу оборонної промисловості та міжнародну співпрацю в цій сфері. Масштабну ревізію цього сектору може зробити лише структура, яка стоїть над будь-яким міністерством. Крім того, є Комісія, яка існує все-редині РНБО та яка опікується політичними питаннями військово-техніч-ного співробітництва, вирішує питання доцільності та політичних ризиків під час виконання проектів постачання озброєння.

Для нас залишається дивним, що досі не прийнята ані нова воєнна доктрина, ані стратегія нацбезпеки, адже вони були готові ще до нового року.

Але те, що така розмова відбулась та на неї звернули увагу медіа — це, можливо, важливий початок розмови, яка може перерости в діалог з вла-дою.

Якщо демотивована держава ухиляється від війни, то дорі-кати цим простим громадянам вона не має права

Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова

Пропоную припинити самим і вимагати припинення іншими викорис-тання виразу: «Воєнним способом цей конфлікт розв’язати неможливо. Крапка». Жодної крапки тут бути не може. Конфлікт не можна врегулюва-ти ані воєнним, ані санкціонним, ані дипломатичним, ані інформаційним, ані будь-яким іншим способом – окремо один від одного. Всі вони є (мають бути) складовими загальної технології. Якщо усунути будь-який з її еле-ментів, то про бажаний результат можна забути.

Саме через комплексність (гібридність) конфлікту бажано відмовитися від іншого помилкового твердження про те, що він не має тотального ха-рактеру – через різні канали впливу (військові, економічні, інформаційні) він із самого початку торкнувся абсолютно всього суспільства, і все суспіль-ство, а не окремі його представники, мають дати відповідь на цей виклик. Відмова визнавати конфлікт тотальним дезорієнтує і державу і суспільство, демотивує і деконсолідує їх. Поки ми не визнаємо тотальний характер кон-флікту, в суспільстві та державі завжди будуть легітимно залишатися демо-тивовані групи громадян. Зокрема, якщо демотивована держава «косить» від війни, то дорікати цим простим громадянам вона не має права.

Якщо ні в кого не викликає сумніву в комплексному характері кон-флікту, то виникає правомірне питання – чому досі йдуть розмови про во-єнну доктрину, а не доктрину національної безпеки, де визначалися б за-сади взаємодії всіх органів сектору безпеки, держави та суспільства в цілому у протидії комбінованим загрозам?

Другий момент, який одностайно підтриманий експертним серед-овищем і який треба впроваджу-вати — створення центрального органу виконавчої влади зі спеціаль-ним статусом на чолі з віце-прем’єром, який би опікувався пере-озброєнням україн-ських збройних формувань, нала-годив справжню роботу оборонної промисловості та міжнародну співп-рацю в цій сфері

Конфлікт не мож-на врегулювати ані воєнним, ані санкціонним, ані дипломатичним, ані інформацій-ним, ані будь-яким іншим способом – окремо один від одного


Сьогодні Україна протистоїть Росії, чий економічний і військовий по-тенціал, слід відверто визнати, набагато перевищує український (але не є необмеженим!). Грати з таким противником за правилами «військо на вій-сько» означає прирікати себе на поразку. Якщо шукати адекватну відпо-відь, то слід пригадати, внаслідок чого Україна втратила частину територі-альної цілісності (слабкість держави) та за рахунок чого вона зберегла свій суверенітет (сила суспільства), на чиї плечі дотепер покладено головний тягар війни. Так, цією силою та опорою стали добровольчий і волонтер-ський рухи.

Не можна розраховувати на перемогу у протистоянні двох ієрархічних структур, маючи слабший потенціал. Рятувальним чинником для слабшої сторони є створення, паралельно з державними силовими структурами, мережевої гнучкої і стійкої організації – відносно самостійного, але коор-динованого державою народного ополчення. За яким принципом і на якій базі її створювати (територіальні громади, українське козацтво), яку назву вона буде мати (Народний резерв, Резервна армія, Українська військова ор-ганізація, тощо) – окрема справа. Перше, що вимагається від влади – при-пинити боятися власного народу, відкинути амбіції та домовитися про на-прями врегулювання конфлікту і стабілізації ситуації, про цілі та напрями наступних реформ і почати зрештою діяти, а не забруднювати інформацій-ний простір, суспільну свідомість начебто правильними гаслами.

Одним з головних завдань – і сьогодні, і надалі – є формування вій-ськово-технічної політики та реструктуризація оборонної промисловості. Першочерговими кроками називаються запровадження посади віце-прем’єра з питань оборонної промисловості і створення при РНБО вій-ськово-технічної комісії. З цим можна, у принципі, погодитися. Але якщо туди будуть призначені чергові нікчеми (а очікувати на краще, з огляду на існуючу практику, немає підстав), то ці кроки навряд чи призведуть до по-кращення ситуації.

Тим більше, що до початку вжиття організаційних заходів бажано було б мати уявлення про оновлений (побудований на ринкових механізмах а не старих радянських схемах) процес функціонування оборонної промисло-вості та детальну технологію керівництва цим процесом (а не підприєм-ствами, про що часто йдеться). Органи управляння мають бути призначені для реалізації цієї технології, а не навпаки.

З цієї точки зору, можна запропонувати декілька кроків:• для стабілізації ситуації піти на запровадження посади віце-

прем’єра з питань оборонної промисловості і створення при РНБО військово-технічної комісії – з налагодженням механізмів парла-ментського контролю і взаємодії з волонтерськими організаціями;

• звільнити (під приводом, наприклад, структурної перебудови) весь склад департаментів МО, що відповідають за формування оборон-

Рятувальним чинником для слабшої сторони є створення, пара-лельно з державни-ми силовими структурами, мережевої гнучкої і стійкої організа-ції – відносно самостійного, але координованого державою народно-го ополчення


ного замовлення, формування та реалізацію військово-технічної політики та матеріально-технічного забезпечення, залишивши найбільш дієздатних осіб як консультантів; запропонувати звільне-ні посади представникам волонтерського руху з відповідною квалі-фікацією;

• створити в ГШ спеціальний підрозділ, відповідальний за форму-вання потреб в ОВТ, технічних вимог, контроль їх дотримання під час виробництва і прийом завершених результатів; налагодити конструктивну взаємодію підрозділу з відповідними структурами МО;

• ініціювати і стимулювати створення асоціації оборонних підпри-ємств (у рамках Українського союзу промисловців і підприємців або, краще, окремо) і запровадження при ній (а не при органах дер-жавної влади) ради генеральних конструкторів; запропонувати асоціації розробити кодекс поведінки, який після приєднання до неї переважної більшості підприємств можна трансформувати у відповідний законодавчий акт.

Загалом можна погодитися з висловленими пропозиціями стосовно реформування ЗСУ та системи державного та військового управління – але з одним зауваженням. Будь-яка реформа природно тимчасово осла-блює систему, що реформується, чого сьогодні допускати не можна. Тому реформувати (трансформувати, удосконалювати) доцільно ті складові, що працюють погано, не працюють зовсім або вести розмову про створення чогось нового, наприклад, системи кризового менеджменту в системному його розумінні.

Для посилення тиску на РФ НАТО потрібно посилити кон-сультації з Україною стосовно її майбутнього членства в Альянсі

Роберт Ондрейчак, директор Центру європейських та північноатлантичних справ

(Словаччина)

Про російсько-український конфлікт

Сьогодні своїми діями в Україні Російська Федерація порушила осно-вні принципи, на яких базується система європейської безпеки, зокрема, територіальну цілісність європейських країн та невикористання військової сили для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей. Як наслідок таких дій, Росія сьогодні перетворилась не лише на стратегічного противника За-ходу, але й на реальну військову загрозу для нього. В свою чергу, це змінило й відношення НАТО до Росії. По-перше, НАТО практично зупинило будь-яку співпрацю з РФ у різних сферах, а по-друге, що найголовніше, змінило

Cтворити в ГШ спеціальний під-розділ, відпові-дальний за форму-вання потреб в ОВТ, технічних вимог, контроль їх дотримання під час виробництва і прийом заверше-них результатів

Росія сьогодні перетворилась не лише на страте-гічного противни-ка Заходу, але й на реальну військову загрозу для нього


основний напрям своєї діяльності, зокрема, повернулось до свого першо-чергового завдання територіальної оборони.

За таких умов, а також у разі продовження російської агресії в Україні, НАТО і ЄС мають реагувати на кожен крок РФ і протиставляти їм свої контрзаходи. Такими контрзаходами повинне бути поєднання економіч-них, політичних та військових дій стосовно РФ за пріоритетності перших. Пріоритетність економічним діям віддається з огляду на те, що на сьогодні всі економіки країн Заходу (США і ЄС) в 25 разів є більшими ніж російська і можуть завдати їй навіть суттєвішої шкоди, аніж військові дії. В даному контексті слід зазначити, що у Заходу уже є позитивний досвід економічно-го тиску. Так, метод впливу шляхом введення різних економічних санкцій, був вдало застосований проти Ірану. При цьому весь спектр випробуваних на Ірані санкцій вводитиметься проти РФ за мірою загострення нею кон-флікту в Україні. Так, наприклад, наступною відповіддю Заходу на росій-ську агресію може стати відключення РФ від системи SWIFT. Поряд з цим можуть бути застосовані економічні санкції призначені для цілеспрямова-ного впливу на здатність РФ до нарощування військової агресії в Україні. При цьому головною метою таких санкцій має стати створення в РФ такої ситуації, при якій ризик для її економіки через збільшення агресії буде ви-щим, аніж вона зможе витримати. Аж до її руйнування.

Що стосується безпосереднього військового втручання НАТО у кон-флікт, то така ймовірність виключається, оскільки Україна не є членом Альянсу і на неї не розповсюджується дія ст.5 його статуту. В той же час, у разі ймовірної агресії РФ проти балтійських країн, НАТО буде захищати їх використовуючи всі доступні військові сили і засоби. Альянс буде змуше-ний їх захищати, оскільки це покаже його надійність та ефективність. В противному випадку, якщо НАТО дозволить противнику захопити хоча б невелику територію будь-кого з його членів, то це суттєво підірве його ав-торитет, як найпотужнішого гаранта безпеки в світі. Іншими словами, ймо-вірний конфлікт в прибалтійських країнах буде визначальним для існуван-ня НАТО.

Більш того, сьогодні НАТО необхідно наростити свою військову при-сутність в Центральній Європі, зокрема в країнах Вишеградської групи, Румунії та Болгарії. При цьому особливу увагу слід звернути на військову присутність в Чорному морі. Такий крок, може відновити порушений після анексії Криму баланс сил в чорноморському регіоні. Це, зокрема, можна зробити шляхом посилення присутності ВПС НАТО в Румунії та Болгарії. По-друге, деякі з країн НАТО (ті що володіють сильними ВМС) можуть по-силити свою військово-морську присутність в Чорному морі. При цьому, розміщувати нові ВМБ НАТО не потрібно. Достатньо буде щоб деякі кора-блі з високими бойовими можливостями, наприклад, з того ж 6-го флоту ВМС США, були розміщені в Чорному морі на ротаційній основі – що, зо-крема, вже робиться на сьогодні.

Ймовірний кон-флікт в прибал-тійських країнах буде визначальним для існування НАТО


Також, для посилення тиску на РФ, НАТО потрібно посилити консуль-тації з Україною стосовно її майбутнього членства в Альянсі. Це буде чіт-ким сигналом для РФ, що у разі продовження агресії, перспектива членства України в НАТО суттєво зростатиме. Крім того, для отримання більшого ефекту, до даного процесу можна долучити й Грузію.

Що стосується ймовірності участі поліцейської місії ЄС в конфлікті в Україні, то, відповідно до принципів ЄС, будь-яка його місія повинна базу-ватись на рішенні РБ ООН, яке в питанні, що стосується України, на сьо-годні не може бути прийнятим через російське вето. З іншого боку, для ЄС не має необхідності отримувати офіційний дозвіл від ООН для проведення своєї місії, оскільки в законодавстві ЄС це не передбачено. Проте, існуючі принципи змушують Євросоюз звертатись до ООН за таким дозволом. Та-ким чином, ЄС страхує себе від участі у невигідних для нього місіях та опе-раціях. Що ж стосується власне конфлікту в Україні, то сьогодні така участь буде політично ризикованою для окремих країн-членів ЄС.

Говорити про якусь військову допомогу від ЄС на сьогодні теж не до-водиться, оскільки незважаючи на всі свої спроби, він ніколи не був вій-ськовим союзом. Так, бойові групи ЄС, довкола яких на сьогодні точиться багато розмов, не підходять для вирішення таких криз як в Україні, оскіль-ки вони є досить малими підрозділами для участі в операціях з врегулю-вання криз. Крім того, у керівництва ЄС сьогодні навряд чи є політична воля для того, щоб спрямувати свої військові чи будь-які інші контингенти в Україну.

Що стосується ефективності Мінських угод, то вони сьогодні є «кра-щим, ніж нічого». При цьому їх проблема полягає в тому, що ці домовле-ності не стосуються стратегічного рівня проблем Східної України, зокрема, військової присутності РФ. А питання, що стосуються контролю за кордо-ном є сильно рознесеними в часі, який бойовики і російська армія ефек-тивно використають для перегрупування, підсилення і продовження на-ступу вглиб території України.

Про реформування оборонного сектору України

Якщо Україна хоче в майбутньому бути частиною європейських і євро-атлантичних структур, то їй потрібно, в першу чергу, провести реформи, які стосуються питань оборонних документів, оборонного планування, зв’язків з громадськістю, структури ЗС, інтероперабельності із ЗС НАТО. Найбіль-шою перешкодою на шляху реформ є те, що Україна на сьогодні знаходить-ся у стані війни. При цьому реформи не можуть бути призупинені чи скасо-вані із посиланням на війну. Крім того, дуже важливим є політичне рішення вищого керівництва держави для проведення таких реформ. Це рішення не може бути прийняте однією політичною групою чи однією партією. Воно

Існуючі принципи змушують Євросоюз зверта-тись до ООН за таким дозволом. Таким чином, ЄС страхує себе від участі у невигідних для нього місіях та операціях


має базуватись на широкому консенсусі серед усіх політичних сил країни. Оскільки може бути так, що теперішній уряд прийме рішення про прове-дення реформ, а його наступник їх відмінить і від цього для держави не буде користі. Крім того, важливою в питанні проведення реформ є підтримка громадськості, зокрема, що стосується зовнішньої політики, де рівень під-тримки має бути максимальний (наприклад, щодо вступу до НАТО).

Після створення вищезазначених умов необхідно вже проводити ро-боту над відкритою і прозорою стратегією національної безпеки, яка має включати цілі, інтереси держави та шляхи їх досягнення. Після цього необ-хідно змінити оборонні і доктринальні документи в секторі безпеки, які мають бути гармонізовані, наприклад, з відповідними документами НАТО. Далі потрібно проводити реформування ЗС, які мають максимально віді-йти від радянської моделі, бути більш сучасними і здатними співпрацюва-ти та проводити спільні операції з військами НАТО.

В даному контексті слід відмітити, що реформи потрібно проводити незалежно від перспективи членства в НАТО, оскільки таким чином ре-формується і змінюється в позитивному плані власне держава цілком.

Що стосується питання вступу України до НАТО, то для цього Україні потрібно виконати ряд критеріїв. У разі, якщо Україна їх виконає, то шанси на вступ будуть досить високими, оскільки вона тоді зробить НАТО силь-нішим. Проте, в теперішньому стані, Україна не може посилити Альянс. Якщо ж порівнювати перспективи вступу України в НАТО з процесом вступу Румунії в 2004 р., то тоді, при прийнятті рішення, звичайно, не обі-йшлось без політики. При цьому слід зазначити, що на той час Румунія в цілому відповідала визначеним для вступу критеріям і завдяки її вступу НАТО змогло посилити свій вплив в Східній Європі.

Про ставлення Словаччини до подій в Україні

На сьогодні в експертному середовищі Словаччини існує чітке пере-конання стосовно того, що РФ є глибоко військово і політично втягнутою у конфлікт на сході України. В той же час, в оцінці ставлення Словаччини стосовно подій в Україні слід розглядати офіційну позицію держави та осо-бисті погляди державних високопосадовців. Що стосується першого ви-падку, то Словаччина завжди чітко слідувала і надалі буде слідувати курсу НАТО і ЄС, зокрема, в питаннях, що стосуються підтримки України, а та-кож застосування санкцій проти РФ та їх посилення. Такою є власне пози-ція МЗС Словаччини та президента країни, який, досить тверезо оцінює ситуацію в Україні. Що стосується заяв прем’єр-міністра країни, зокрема, стосовно послаблення санкцій проти РФ, то це є суто «домашні» заяви, спрямовані на його електорат. З огляду на це, на такі заяви не слід звертати увагу. Основне – це позиція Словаччини в НАТО і ЄС, яка на сьогодні по-лягає у підтримці України.

Реформи потрібно проводити неза-лежно від перспек-тиви членства в НАТО, оскільки таким чином реформується і змінюється в позитивному плані власне держава цілком


Що стосується участі Вишеградської групи в підтримці України, то на сьогодні в даному питанні їй бракує єдності. Протягом 20 років у Више-градської групи була спільна позиція щодо України, проте на сьогодні є певні розбіжності. Зокрема, у Польщі одне бачення, у Словаччини і Угор-щини - інше, у Чехії - ще інше. Взагалі, в сьогоднішніх умовах, питання об’єднання і вироблення єдиної позиції стосовно України є для організації надважливим, оскільки від нього залежить її подальша доля.

Перспективи членства України в НАТО на тлі конфлікту За-ходу і Кремля

Володимир Солов’ян, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

Нещодавно минула річниця анексії Криму. Світова спільнота в ці дні підбивала підсумки року, прожитого в умовах нівеляції норм міжнародно-го права, які з часів Другої Світової війни вважалися непорушними.

Наразі процес переосмислення місця і ролі Росії в системі глобальної безпеки генерує в європейських та заокеанських експертних колах більше дискусій аніж точок порозуміння. Основне питання полягає у визначенні української кризи в глобальному вимірі. Нинішня конфронтація з Крем-лем — це свідчення чергового етапу холодної війни чи принципово нове явище? Єдиної відповіді поки що немає. Разом із тим, ця дилема має стра-тегічне значення для України, адже від результатів її вирішення залежати-ме не лише стратегія, яку обере Захід на найближчі роки, але й те, яким буде вікно можливостей для інтеграції України в атлантичні структури.

Сучасна геополітика часто описує структуру світу, в якому ми живемо, через термін «стратегічне партнерство». З часу розпаду біполярної систе-ми, це словосполучення лягло в основу стількох угод, що стало своєрідним кодом міжнародних стосунків. При цьому важко зрозуміти його практич-не значення. Насправді, кожна держава має власні інтереси, а відтак, трак-тує своє «стратегічне партнерство» по-своєму. Таку хитку конструкцію За-хід до останнього часу утримував завдяки монополії на «жорстку силу» та взаємодовірі з ключовими регіональними гравцями.

Але дії РФ порушили цей геополітичний алгоритм. І справа тут не стільки в анексії Криму чи агресії на Донбасі. Найтяжчим ударом виявився підрив Росією базових принципів довіри. Нині Кремль цілком не прогно-зований у своїх діях. Ніхто не в змозі передбачити наступний крок Путіна, як і реакцію на ті чи інші контрзаходи Вашингтону та Брюсселя.

Тому, зваживши усі можливі ризики, Захід поставив собі за мету лока-лізувати конфлікт навколо України, а санкційною політикою максимально послабити позицію Росії. Одночасно, політичні центри Європи і США єди-ні в своєму бажанні дистанціюватись від будь-якого втручання у воєнні дії

Кожна держава має власні інтереси, а відтак, трактує своє «стратегічне партнерство» по-своєму

Захід поставив собі за мету локалізувати конфлікт навколо України, а санкційною політикою макси-мально послабити позицію Росії


на сході нашої держави. Яскравий приклад – епопея із наданням Україні летального озброєння. Ця тема стала центральною в публікаціях і комен-тарях американських експертів стосовно України. Деякі з них, виправдову-ючи вагання Білого дому, засвідчили симптоми мислення у дусі холодної війни з її поділом світу на сфери впливу.

У той же час, американські парламентарії виявили більше готовності піти на зустріч Києву. 24 березня нижня палата Конгресу схвалила резолю-цію, що закликає Президента США направити в Україну летальну зброю. Однак це зовсім не означає, що тепер Білий дім зважиться на такий крок. В адміністрації Барака Обами панує переконання, що Росія може відіграти важливу роль у переговорах щодо іранської ядерної програми. Від її ре-зультатів значною мірою залежить успішність боротьби міжнародної коа-ліції з терористичною Ісламською державою (ІД). Остання становить пря-му терористичну загрозу для США. До того ж, після військової операції, яка проводилась в Іраку з 2003 по 2011 роки, забезпечення миру в цій кра-їні – одна з першочергових цілей зовнішньої політики Штатів з огляду на послаблення міжнародного престижу Америки.

Отож, як бачимо, незважаючи на всі декларації «стратегічного парт-нерства», на яких досі будувались відносини України з євроатлантичною спільнотою, жертвувати власною безпекою і добробутом заради нас ніхто не поспішає. Правлячі кола США та ЄС діють у дусі практик свого старого «винаходу» - Realpolitik, концепції так званої «реальної політики».

В таких умовах єдиною можливістю для України зберегти свою суб’єктність на міжнародній арені залишається посилення зусиль у напря-мі інтеграції в структури НАТО. На зміну Будапештському меморандуму має прийти реальна гарантія безпеки України. Вона одна. Це п’ята стаття Північноатлантичного Договору.

Нещодавно генсек Альянсу Єнс Столтенберг у відповідь на питання про перспективи членства України в НАТО відповів: «це питання, яке по-винна вирішувати Україна, - чи буде вона подавати заявку. Якщо подасть, ми вивчимо її таким же чином, як ми вивчаємо заявки від будь-якої іншої країни». В самій Україні ці слова багато хто сприйняв мало не як зелене світло від керівництва Альянсу. Але насправді наразі доводиться констату-вати повну відсутність консенсусу серед країн-членів НАТО щодо можли-вості України поповнити ряди учасників блоку.

Українське керівництво, в свою чергу, не продемонструвало жодної чіткої стратегії досягнення такої мети. На сайті МЗС значиться, що нині триває розробка «нової національної системи координації співробітництва України з НАТО з урахуванням рішення Саміту Комісії Україна-НАТО щодо подальшого поглиблення Особливого партнерства України з Альян-сом та на виконання Указу Президента України від 24 вересня 2014 року «Про Рішення Ради національної безпеки та оборони України від 28 серпня

В адміністрації Барака Обами панує переконання, що Росія може відіграти важливу роль у переговорах щодо іранської ядерної програми

В таких умовах єдиною можливіс-тю для України зберегти свою суб’єктність на міжнародній арені залишається посилення зусиль у напрямі інтеграції в структури НАТО. На зміну Будапештському меморандуму має прийти реальна гарантія безпеки України. Вона одна. Це п’ята стаття Північно-атлантичного Договору


2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності». Та хід переговорів з російською стороною, навпаки, за-свідчує готовність української влади виставити єдину (і останню) можли-вість забезпечити міжнародний рівень безпеки на аукціон великих держав. Відтак, поміркований оптимізм може вселяти лише сам факт того, що висо-копоставлені чиновники організації обмовились на тему членства України в НАТО після довгих місяців мовчання.

Окрім очевидної пасивності в цьому питанні українських і західних еліт, експерти виділяють ще цілу низку перешкод на шляху України до НАТО. Більшість цих бар’єрів виросло за останній рік. Зазвичай можна по-чути про невирішений територіальний конфлікт і загрозу повномасштаб-ної агресії Росії. Насправді, перший аргумент є несправедливим, адже в 1974 році член НАТО Туреччина анексувала територію Північного Кіпру, а Турецька Республіка Північного Кіпру досі залишається невизнаною інши-ми учасниками Альянсу. Щодо позиції Москви, то її прогнозувати дійсно складно. Однак перебіг війни на Донбасі переконливо засвідчив, що по-дальша інтервенція Росії становитиме більшу загрозу для неї самої, ніж для України.

Зважаючи на такі суперечливі оцінки Заходом перспектив членства нашої країни в НАТО, ЦДАКР вирішив з’ясувати думку провідних експер-тів Європи та Америки.

Юліан Кіфу, президент Центру раннього попередження та запобіган-ня конфліктів (Румунія, Бухарест) наголошує на першочерговості рефор-мування оборонного сектору України: «Давайте поглянемо на перспекти-ви членства України в НАТО. В першу чергу, ми маємо відповідь, озвучену на саміті НАТО в Бухаресті, про те, що Грузія і Україна можуть стати члена-ми блоку. З іншого боку, у нас є заява президента Франції Фансуа Олланда, зроблена перед переговорами у Мінську, що Україна не буде членом НАТО. Олланд не може говорити від імені НАТО, однак, усі рішення в Альянсі приймаються одностайно. Тож на цей момент цілком можлива співпраця, але членство – ні.

Нам потрібна справжня реформа в безпековій сфері України, для того, щоб мати тверде підґрунтя для співпраці. Наступний крок, на мою думку, – дебати про озброєння української армії. Гадаю, знадобиться близько 2-х років для реформи сектору оборони України і принаймні 10-12 місяців, щоб переозброїти українську армію. Для цього потрібен час, політична воля і чітке усвідомлення того, що у цій війні є не лише дві сторони - Укра-їна і Росія. Це увесь західний світ і його демократичні цінності з одного боку, і Росія, з її авторитарним підходом, переглядом світового устою, по-рушенням усіх правил і зобов’язань, узятих на міжнародному рівні».

Експерт Центру Вільсона (США, Вашингтон), Майкл Кофман, більш обережний у своїх оцінках можливого поглиблення співпраці України і

Однак перебіг війни на Донбасі переконливо засвідчив, що подальша інтервенція Росії становитиме більшу загрозу для неї самої, ніж для України

Гадаю, знадобить-ся близько 2-х років для реформи сектору оборони України і принаймні 10-12 місяців, щоб переозброїти українську армію


НАТО: «Україна продовжує бути важливим партнером НАТО в рамках програми «Партнерство заради миру». Можуть бути впроваджені певні не-великі структурні зміни у співпраці України і НАТО для допомоги в забез-печенні безпеки України. Але, на мій погляд, кожна країна буде визначити рівень своєї залученості до такої співпраці відповідно її інтересів. Загалом, я не передбачаю якихось серйозних заходів НАТО і всієї європейської без-пекової системи відносно співпраці з Україною. Подальше розгортання си-туації в такому руслі, за умов відсутності якісних змін всередині України, зменшуватиме число країн, зацікавлених у допомозі вашій країні без відпо-відних гарантій».

Корнелій Какачія, політолог, професор Тбіліського державного уні-верситету вважає, що Україна має альтернативний шлях – Балто-Чорно-морський союз: «Я думаю, беручи до уваги, що Україна за часів Януковича втратила час щоб відстояти свої амбіції щодо вступу до НАТО, на даний момент дуже важко говорити про чітку перспективу щодо членства. Однак, є інший, цілком реалістичний варіант для України. Це нові ініціативи ре-гіональної безпеки, у яких могли би брати участь такі країни-члени НАТО, як Польща, країни Балтії, Румунія, а також країни не члени НАТО - Мол-дова та Грузія для належного вирішення проблеми регіональної безпеки. Звичайно, новий формат повинен бути узгоджений у тісній координації з керівництвом ЄС і НАТО. У рамках реалізації безпеки в Балто-Чорномор-ського простору саме Україна може зіграти важливу роль».

Іржі Шнайдер, старший науковий співробітник Празького інституту досліджень проблем безпеки нагадує про існування формату Комісії Укра-їна-НАТО (NATO Ukraine Commission (NUC)), що повинно бути повністю використано в якості основного формату співпраці. Окрім того, «присут-ність консультантів НАТО, встановлення контактів з Інформаційним бюро НАТО в Києві, а також двосторонні домовленості між Україною та держа-вами-членами НАТО відкривають хороші перспективи для української сторонни», - резюмує експерт.

Польський політолог, член Європейського інституту в Лодзі, дослідник Європейського центру Натоліні, Пшемислав Зуравський вел Граєвський, виділяє ряд кроків на шляху України до НАТО:

«На даний момент, членство в НАТО для України неможливе. Насам-перед, через відсутність волі з боку Альянсу. При цьому немає ознак того, що ситуація може змінитися у передбачуваному майбутньому. Справа в тому, що Україна фактично перебуває у збройному конфлікті з Росією і це, звичайно, має значення для НАТО. Однак, свого часу, ні поділ Німеччини на ФРН і НДР та проблема Західного Берліну, ні відсутність демократії в Туреччині не стали на заваді прийняттю цих держав до блоку. Внутрішні проблеми України та її війна з Росією - більш істотні обставини, але не ви-значальні.

Загалом, я не пе-редбачаю якихось серйозних заходів НАТО і всієї євро-пейської безпекової системи відносно співпраці з Украї-ною

У рамках реаліза-ції безпеки в Бал-то-Чорноморського простору саме Україна може зіграти важливу роль»

На даний момент, членство в НАТО для України не-можливе


Україні слід офіційно оголосити про своє бажання вступити до НАТО і намагатися розвивати двосторонні та багатосторонні стосунки з групою країн, що сприяють їй, або перебувають у конфлікті з Росією (США, Кана-да, країни Скандинавії, Польща, Прибалтика, Румунія, Австралія). Вій-ськове співробітництво України з вказаними країнами має сконцентрува-тися на:

1. Співробітництві в навчанні на території України.2. Досягнення постійної присутності бойових одиниць НАТО на те-

риторії України в областях, де є ризик російської агресії. В даний час це мета, яку важко досягти, зважаючи на велику територію на яку поширюються військові дії. Можна, однак, обмежитись утво-ренням міжнародних миротворчих місій НАТО для запобігання створення Росією нових фронтів.

3. Матеріальній допомозі, в постачанні зброї і військового озброєння для ЗСУ та батальйонів Національної Гвардії.

4. Також, Україна повинна запропонувати власний досвід щодо мето-дів боротьби, які використовує Росія у якості матеріалу для вій-ськових досліджень в аналітичних відділах НАТО.

Томас Янелюнас, політолог, завідувач кафедри Інституту міжнарод-них відносин і політичних наук Вільнюського університету зазначає, що Заходу не варто знімати з порядку денного питання членства нашої держа-ви в НАТО:

«Було б великою помилкою прийняти вимоги російського режиму: піти на те що Україна залишиться на позиції нейтралітету і навіть не роз-глядатиме можливість інтегруватися в ЄС і НАТО. Таке умиротворення Росії автоматично призведе до ще більш агресивної позиції Кремля.

Зараз першочерговим завданням має бути допомога Україні чинити опір і захищати свою територію, стабілізувати політичну ситуацію і власну безпеку. Сильна підтримка з боку НАТО, в тому числі військова допомога зброєю, повинні бути найбільш затребуваним рішенням. Навіть якщо си-туація призведе до де-факто розділення України на сепаратистські регіони і «головну» Україну, це було б меншою загрозою для системи безпеки всієї Європи, ніж втрата України як суверенної країни».

Досвід прибалтійських держав згадує Альварас Медалінскас – латвій-ський політичний і громадський діяч: «Перед самітом НАТО в Мадриді (в 1999 році ), ніхто серйозно не розглядав можливість приєднання Латвії, Литви та Естонії до блоку. Але ми не стали залучати весь світ до дискусії. Ми просто проводили реформи, які були необхідні для вступу до НАТО. Тож якщо Україна виконає своє домашнє завдання, перспектива членства стане цілком реальною».

Отож, опитування експертів черговий раз підтверджує твердження, що наразі Захід не готовий взяти на себе повну відповідальність за Украї-

Було б великою помилкою прийня-ти вимоги росій-ського режиму: піти на те що Україна зали-шиться на позиції нейтралітету і навіть не розгля-датиме можли-вість інтегрува-тися в ЄС і НАТО


ну, включивши її до НАТО. Опитані ЦДАКРом експерти відзначають ши-роке коло можливостей, якими нам варто скористатися для реалізації ат-лантичної перспективи. Це співпраця в рамках наявних форматів, лобіювання поставок військових технологій, реформування вітчизняного ОПК тощо. Разом із тим, ключовим меседжем залишається твердження про те, що майбутнє України в її руках. Лише послідовно відстоюючи на-ціональні інтереси можна зламати стереотипи про належність нашої дер-жави до чужих сфер впливу.


Рекомендації експертів НАТО щодо покращення функціо-нування центрального апарату Збройних Сил України

Глен Грант,Провідний експерт з питань оборони,

Centre for Civil Military Relations, USAАндрій Риженко,

Заступник начальника штаба командування ВМС України

1. Система військового управління на всіх рівнях наповнена стра-хом щодо прийняття рішень і можливістю покарання.

Більшість офіцерів бояться приймати рішення через можливість по-милок та покарання з боку начальників. Ця проблема небезпечно впливає на ефективність дій військових, що стало головним чинником втрати Кри-му. Офіцери часто добре усвідомлюють суть проблеми, але намагаються просити інших, щоб підняти проблему замість них. Згадане є явною небез-пекою та наслідком дистанціювання влади від поточних справ і проблем. Замість того, щоб всі військові розглядалися як рівні за Християнською моделлю, звання та посади занадто цінуються і шануються з неправильних причин. Існує прийняття скоріше рангів ніж професійних здібностей. Вва-жається кращім той хто просто «старше», ніж той хто молодший і більш здатний.

Ця проблема може бути вирішена тільки шляхом визнання керівни-цтвом факту її існування і чіткою демонстрацією намірів скоротити дис-танцію між керівництвом та особовим складом. Перевага має віддаватися кращій освіті і підбору таких старших офіцерів, які комфортно почувають себе в компанії молодших офіцерів і солдатів, хто може бути делегатом їх-ніх думок та здатним приймати рішення. Зовнішні «прикраси» влади пови-нні бути зменшені.

2. В системі управління слідують догмам, а не креативному мислен-ню, розумним і швидким рішенням.

Слідування догмам стало основою системи, прийняття рішення при цьому є вкрай шаблонним, зосереджено навколо суворих норм і правил. Догма сприймається як основа рішення проблеми як копіювання вимог по-сібників або думок одноосібних можновладців, а не процесу мислення.

Систему освіти і навчання необхідно зосередити на вивченні методо-логії рішення проблем (зокрема методом мозкового штурму), а не пошуку шаблонних рішень з пам’яті.

3. Уроки бойових подій мають вивчатися і втілюватися на всіх рів-нях негайно.

Основним методом розвитку збройних сил у кризовий період є ви-вчення і негайне втілення отриманих у бойових діях уроків. Цього у Зброй-них Силах України не спостерігається.

Аналітичні розробки


Систематично використання уроків військових операцій має стати ключовим методом розвитку вітчизняного військового потенціалу. Вони повинні бути зібрані від частин на передовій, опрацьовані через штаби і надані міністрові. Процес втілення уроків має включати визначення відпо-відальної структури, бюджету та пріоритетів для фінансування змін. Змі-ни за підсумками уроків бойових дій повинні бути швидкими.

4.Мобільні тренувальні групи мають здійснювати остаточну підго-товку підрозділів до участі у бойових діях.

На теперішній час підготовка підрозділів є неадекватною до бойових дій на сході України.

Мобільна тренувальна група має проводити інтенсивну остаточну під-готовку підрозділів до бойових дій. Група має очолюватися офіцером у ран-зі полковника, складатися з: головного інструктора (підполковник, з досві-дом участі у операції) та декількох досвідчених інструкторів офіцерів і сержантів, які можуть навчити особовий склад питанням тактики та за ви-дами бойового забезпечення. Група має провести блочну підготовку під-розділу тривалістю 3 тижні, до переліку навчальних питань терміново не-обхідно включити особливості боротьби з повстанцями.

5. Лідерство на всіх рівнях бажає кращого.Розуміння та слідування «сенсу існування» (почуття небезпеки) у бага-

тьох лідерів було втрачено. В ході прийняття рішень лідери занадто часто використовують авторитарні методи і надмірну централізацію процесу.

Старші офіцери повинні усвідомити наслідки своїх дій (скоріше – без-діяльності) та пройти перепідготовку з питань лідерства. Повинно чітко розуміти як погане керівництво пошкоджує культурну атмосферу органі-зації. Існує гостра необхідність делегувати повноваження підлеглим діяти і дозволяти їм робити помилки.

6. Бюрократія повинна бути зменшена щоб забезпечити відроджен-ня життєздатності після завершення російської «руйнації».

Протягом останніх майже 20 років система була фактично зруйнована «зсередини» через значне збільшення бюрократії, більшість якої складає з чисельних правил і законів, які зупиняють належну роботу.

Бюрократичні правила і закони, які перешкоджають функціонуванню та розвитку системи повинні бути офіційно визначені і змінені, що дозво-лить системі нормально працювати. У певному сенсі це має бути формою військової «люстрації», з метою відкрити систему для змін.

Робота “по папірцю” має бути скоріше винятком ніж правилом.7. Українські військові мають створити нове почуття гордості за

свою професію. Українські військові мають відновити себе у моральному сенсі, дифе-

ренціювати себе від старого військового устрою, який існував до кризи.Мета полягає в тому, щоб створити в підрозділах нову гордість. Одним

з рішень може бути найменування всіх батальйонів видатними історични-


ми назвами з історії України замість звичайної нумерації. Ці назви можуть бути на честь відомих боїв, міст України або видатних осіб.

8. Смерть повинна бути правильно зрозуміла і використана.Смерть військових є одним з найбільш емоційних понять, інструмен-

том впливу на політиків, рубцем в серцях усієї нації і потужним інструмен-том моралі військовослужбовців.

Загибель військовослужбовців в бою має впливати на корегування бойової підготовки, згуртування та відточення майстерності особового складу перед направленням в район операцій. Це змушує політиків і ко-мандирів відноситься до своїх обов’язків серйозно. Загибель повинна вла-штовуватись системою належним чином, зокрема - чітке розуміння того, як слід ставитися з дружинами і сім’ями загиблих має бути пріоритетним інтересом суспільства.

9. Дуже багато постів займають особи у занадто високих військових званнях.

Багато посад в Міноборони і Генеральному штабі займаються людьми занадто високого рангу, робота при цьому виглядає дуже простою для них, через що вони не працюють належним чином, система ж витрачає більше грошей, ніж необхідно. Крім того, система позбавляється молоді, яка при-їжджає останнім часом з операцій і приносить нове мислення, але молоді офіцери не можуть бути призначені на посади з дуже високими рангами, вони позбавлені можливості росту і розвитку. Це означає, що на верхівці системи зосередилось дуже багато старших офіцерів, які страждають від браку сучасного досвіду і практичних випробувань та фактично не мають достатнього рівню для зайняття цих посад. Крім того, після переходу від призову до професіоналізації не відбулось адекватного підвищення профе-сійних навичок офіцерів, який тепер командують професійними солдатами.

Вся організаційно-штатна структура має бути змінена з урахуванням реальних операційних вимог до будь-якої посади і правильного рангу, яко-му вона відповідає. Кожна посада має принести в діяльність системи жор-сткий вплив і корисний досвід. Офіцерами мають комплектуватися тільки ті посади, які вимагають навичок керівництва, військового досвіду і авто-ритету.

Офіцери, які не показують високу продуктивність на посадах, особли-во – практичних результатів, не виявляють творчість і ініціативу, не мають бути прасовані до наступного військового звання.

В системі занадто багато старших офіцерів. Відсоток майорів, що мо-жуть стати підполковниками має бути 25-30%, ще менше з них повинна стати полковниками. Більшість посад в органах управління до оперативно-го рівня включно повинна комплектуватися капітанами і майорами, в більш старших органах управління – майорами і підполковниками. Кіль-кість полковників має бути невеликою.


10. Міністр перевантажений вирішенням адміністративних дрібниць.Через ієрархічну структуру Міноборони багато дрібних і незначних за

суттю документів йдуть для затвердження до Міністра оборони, але за здо-ровим глуздом можуть і повинні розглядатися на більш низьких рівнях.

Міністру потрібен апарат на чолі з висококваліфікованим виконавчим помічником, який координує потоки документів, проводе їх селекцію для міністра з метою надання йому тільки необхідної для його рівня інформа-ції. Необхідно надати повноваження візувати документи на більш низьких рівнях, ніж міністр оборони: начальникам департаментів, відділів або на-віть окремим фахівцям за напрямами діяльності.

Необхідно ввести посаду Статс-секретаря міністерства оборони для вирішення та координації усіх питань забезпечення збройних сил (зі ста-тусом заступника міністра оборони). Ця посада не має бути політичною, а комплектуватися за професійними навичками на підставі конкурсу. Статс-секретар щорічно доповідає у Парламенті звіт за використані збройними силами ресурси та фінанси.

11. Офіс зв’язків з громадськістю недостатньо пов’язаний із загаль-ною діяльністю системи і не забезпечує ефективного реагування на ви-никаючі проблемні питання.

Офіс зв’язків з громадськістю налаштований на мирний лад і не має розпису діяльності щодо дій у кризовій ситуації.

Міністерству оборони потрібен цілодобовий центр зв’язків з громад-ськістю.

12.Режим захисту (безпеки) інформації перешкоджає нормальної роботі з союзниками і партнерами України.

Режим захисту (безпеки) інформації в Міністерстві оборони і видах надзвичайно суворий для союзників і партнерів України для здійснення роботи з допомоги перетворень. Через це мінімізується потенціал союзни-ків і партнерів у веденні цієї діяльності.

Правила і інструкції мають бути переглянуті для забезпечення легкого доступу ключових союзників. Радники мають працювати у системі на тих самих умовах, що й українські офіцери.

13. Міністерство оборони і Генеральний штаб не бачать і не спілку-ються один з одним.

Міністерство оборони і Генеральний штаб побудовані у вертикалі управління, у який вся інформація і робочі документи спочатку йдуть на-верх, а потім вже по горизонталі у відповідний департамент. Це дуже по-вільно, ускладнено, вимагає у будь-якому випадку візування відповідного начальника, хоча за своєю суттю виконується звичайним офіцером, які вже навіть не мають бажання робити це тільки за своєю ініціативою. Вза-ємодія по горизонталі існує тільки у випадку коли люди знають один одно-го й то з певним почуттям ризику.


Декілька варіантів вирішення проблеми. Один з них об’єднати Мініс-терство оборони і Генеральній штаб. Другий – наказати працювати по го-ризонталі на рівні експертів за відповідними напрямами у ході підготовки документа, карати якщо це не виконується. Трете – це навчання усього цен-трального апарату новим методам і менеджменту роботи.

14. Система кадрового менеджменту не спрацювала в умовах кризи, не реалізувала повністю переваг професійної армії, не має морального підживлення з боку громадськості.

Система кадрового менеджменту має технократне мислення мирного часу, яке зараз виглядає дуже статичним і незрозумілим у небажанні транс-формуватися до умов кризи. Процеси призначення на посади більше не відповідають вимогам реальності і людської сутті. Введення професіоналі-зації було дуже швидким без концептуальних змін, які малі б цей процес успішно втілювати у життя.

Система кадрового менеджменту має бути повністю переглянута з ме-тою реалізації переваг професійної армії та набуття моральної підтримки з боку населення.

15. Військова освіта більше не задовольняє потреби сьогодення. Військова освіта є дуже важкою і повільною, повною непотрібних

предметів. Багато часу проводиться в класах, що є неефективним та має надмірні витрати. Це не відповідає сучасним методам.

Система військової освіти має бути переглянута з початкових принципів.

Ториевый резерв: Национальные месторождения урана – не единственная топливная кладовая» для ядерной энергетики Украины

Сергей Гончаров

Об этом источнике энергии в Украине вспоминают редко. В отличие от урана и плутония - изотоп химического элемента №90 с массовым числом 232 остается в глубокой «тени». Причем как властного и общественного, так и экспертного внимания. Но – обо всем по порядку…

Первое знакомство с торием не сулило Человечеству ничего особенно-го. Довольно тугоплавкий (плавится при 1750°С) металл. Но малопрочный и неустойчивый к коррозии. Правда, при углубленном изучении выяснилось, что малые добавки тория упрочняют сплавы на основе железа и меди, но прошло много лет, прежде чем легирование торием приобрело практическое значение. В авиационной, радиоэлектронной и легкой бро-нетехнике наших дней широко используются многокомпонентные сплавы на основе магния. Вместе с цинком, марганцем и цирконием в их состав входит также и торий.

В авиационной, радиоэлектронной и легкой бронетехнике наших дней широко используются многокомпонентные сплавы на основе магния. Вместе с цинком, марганцем и цирконием в их состав входит также и торий


Впрочем весьма вероятно, что разговор о практическом применении тория был бы вообще беспредметным, если бы Человечество располагало лишь торием, заключенным в торите. Минерал этот очень богат торием, но и очень редок. Так же, как и другой богатый ториевый минерал — ториа-нит, содержащий от 45 до 93% двуокиси тория.

Требовался другой источник, и он был найден. Еще в конце XIX в. на побережье Бразилии были начаты разработки монацитовых песков. Мона-цит — важнейший источник и редкоземельных элементов, и тория. А кро-ме них — урана. Тория в монаците, как правило, содержится от 2,5 до 12%. Богатые монацитовые россыпи, помимо Бразилии, есть в Австралии, Ин-дии (32% мировых запасов), Малайзии, США. Известны и «жилы» тория (жильные месторождения — наподобие месторождений золота и, кстати, часто с ними соседствующие) — в Намибии и ЮАР. В целом, считать торий очень уж редким металлом было бы неправильно. В земной коре его «за-пасено» примерно столько же, сколько и свинца. Однако ториевое сырье — это всегда сырье даже не просто комплексное, а, так сказать, «мультикомп-лексное».

Выяснив, что под действием потока нейтронов торий превращается в уран-233 — отличное ядерное топливо и ядерное взрывчатое вещество, его сразу же стали считать стратегическим сырьем. Например, в СССР монацитовые пески, собранные «на всякий случай» на спецкомбинате «По-беда» Госкомитета СССР по материальным резервам (сейчас это «област-ное государственное учреждение «Урал Монацит» в Свердловской области России), свозили даже из Северной Кореи. Всего набралось 82 тыс. т.

Уран-233 имеет некоторые преимущества перед другими видами ядер-ного горючего: при делении его ядер выделяется больше нейтронов. Каждый нейтрон, поглощенный ядром плутония-239 или урана-235, дает 2,03-2,08 новых нейтронов, а урана-233 - намного больше - 2,37! «Намно-го» — не опечатка. В бридерном процессе («размножении» ядерного топли-ва) и дополнительные 0,1 нейтрона на одну «усредненную» реакцию имеют большое значение. А тут — 0,3-0,35 — до 15% больше! И главное — в отли-чие от «быстрых» уран-плутониевых реакторов-«размножителей» (так называемых Fast Breeder Reactor/FBR по международной классификации), торий можно «заряжать» сразу в тепловыделяющий элемент (ТВЭЛ). Вся «ядерная алхимия» свершится внутри герметичной стальной или цирко-ниевой оболочки и притом — в потоке более «привычных» для ядерной энергетики тепловых нейтронов. Нужна только «запальная свеча» — до-бавка 6,25% урана-233 (можно, впрочем, и урана-235, но это усложняет ядерно-физические свойства реактора).

Естественно, что за любое удовольствие надо платить. Применение то-рия в качестве ядерного топлива затруднено прежде всего тем, что в побочных реакциях образуются изотопы с высокой активностью. Главный

Выяснив, что под действием потока нейтронов торий превращается в уран-233 — отлич-ное ядерное топли-во и ядерное взрывчатое веще-ство, его сразу же стали считать стратегическим сырьем


из таких загрязнителей — уран-232 — альфа- и гамма-излучатель с перио-дом полураспада 73,6 года. Но даже тут есть свои плюсы. По меркам инду-стрии, занимающейся обработкой радиоактивных отходов и облученного/отработанного ядерного топлива (ОЯТ), тот же уран-232 — загрязнитель короткоживущий. ОЯТ на основе тория становится низкоактивным за го-раздо более короткие сроки, чем любое другое — кроме «снаряженного» необогащенным (для реакторов CANDU) или сверхнизкообогащенным (для реакторов Advanced CANDU) ураном. Неудивительно, что опытно-промышленные образцы ториевых ядерных энергетических реакторов по-явились уже в первой половине 1970-х годов. Любопытно, что и здесь «при-ложили руку» опять канадцы: первым в мире производителем ториевых ТВЭЛов стала хоть и с мощными американскими корнями, но все же ка-надская Addison Energy Inc. Company. Впрочем, годовой расход металли-ческого тория во всех ядерных реакторах мира пока ни разу не поднимался выше нескольких сотен килограммов. Его использованию препятствует то обстоятельство, что торий дороже урана.

В результате этого, а также падения цен на ядерное топливо, сейчас «в строю» остался только один ториевый реактор — KAMINI (Kalpakkam Mini-Reactor) в Индии. Стоит отметить, что этот реактор уникален и в дру-гом отношении — он единственный в мире, имеющий свойства безопас-ности, выше требований (очень немаленьких), предъявляемых ЕС и США к ядерным энергетическим реакторам следующего (!) поколения. Проще говоря, ториевый KAMINI по своим ядерно-физическим свойствам над-ежнее самых «продвинутых» урановых реакторов на «легкой» (обычной) воде – включая и те, проекты которых пока пребывают только на чертежных досках. Для страны, пережившей Чернобыльскую катастрофу, уже одно это должно быть веским аргументом того, что о ториевой ядерной энергетике следует думать всерьез. Плюс — запасы тория только в редкоземельных рудах втрое превышают все мировые запасы урана. А об-щий баланс — вообще 4:1.

Но то в мире «вообще». А что конкретно у нас? А у нас — парадоксаль-ная ситуация. Украина унаследовала от СССР производство циркония и гафния. Но еще в 2002 г. отечественное ГНПП (государственное научно-производственное предприятие) «Цирконий» оказалось на грани банкрот-ства и сейчас пребывает в режиме санации. Основная причина — объективная нерентабельность производства. Слишком дорог украинский цирконий. Дорог (по сравнению с главным конкурентом — аналогичным российским полуфабрикатом) и отечественный титановый концентрат. Хотя торийсодержащие ильмениты (титанистый железняк — одна из промышленных титановых руд, являющаяся поставщиком также и доро-гостоящих на мировом рынке «редких земель» — ванадия, скандия, тех же гафния и циркония) образуют на территории Украины крупный и богатый

Впрочем, годовой расход металличе-ского тория во всех ядерных реак-торах мира пока ни разу не подни-мался выше не-скольких сотен килограммов. Его использованию препятствует то обстоятельство, что торий дороже урана


рудный массив (в основном «дислоцированный» в Житомирской области). В большинстве наших ильменитовых месторождений встречаются еще и апатиты (одна из главных «агрономических» руд). И не простые, а с само-цветами, вполне пригодными для ювелирного производства.

С переработкой же всего этого богатства дело обстоит в точности по принципу «не было бы несчастья, да счастье помогло». Каждый из ценных сам по себе минеральных ресурсов уникального рудного массива при попытках переработать его ради извлечения любых одной-двух составля-ющих превращается в трудноотделимую обузу, дважды дорогостоящий (и в плане отделения от желаемого конечного продукта, и в плане потенци-альной стоимости) шлак. Необходимость очищать украинский титан от циркония, гафния и тория «топит» его на рынке. В свою очередь титан с торием «топят» цирконий и гафний, а титан, цирконий и гафний вместе взятые делают нерентабельной добычу тория. Я уж не говорю о том, что при добыче полудрагоценных камней все эти ценные металлосодержащие породы — отходы производства.

Очевидно, что с цирконий-гафниевым и титановым производством в Украине была допущена грубая ошибка. Вместо того чтобы спланировать и реализовать государственную комплексную программу по разведке, добыче, переработке и использованию в национальной экономике ильменитовых и апатитовых руд, подошли к ним, как в свое время к утили-зации боеприпасов. Попытавшись «сепаратным» порядком (каждая ком-пания — свое) «понавыдергивать» два-три-четыре казавшиеся наиболее ценными компонента. В результате «маємо те, що маємо». С той, однако, разницей, что в рассматриваемом случае еще не поздно начать исправлять положение.

Тем более что, кроме перспектив в ядерной энергетике, у элемента №90 теперь есть и обширная практическая жизнь в других областях. Как уже говорилось в начале этой статьи, торий с успехом применяется в современ-ной металлургии, придавая легким сплавам повышенные эксплуатационные характеристики (сопротивление разрыву, жаропрочность). Оксид тория из-за его наивысшей температуры плавления среди всех оксидов (3080°С!) и неокисляемости в воздухе идет на производство наиболее ответственных конструкционных элементов, работающих в сверхмощных тепловых пото-ках. Возможность дальнейшего развития авиационного двигателестроения (что немыслимо без повышения рабочих температур газотурбинных дви-гателей) — это торий. Сверхвысокотемпературная химия — тоже торий. Сверхмощные генераторные лампы — это тоже торий. Его используют и как катализатор — в процессах нефтеперегонки и при получении жидкого топлива из каменного угля.

Разумеется, все это стоит денег. И немалых. Но тут стоит вспомнить две вещи. Первая — валовая прибыль (то есть за вычетом себестоимости

Необходимость очищать украин-ский титан от циркония, гафния и тория «топит» его на рынке


работ, но без учета налоговых издержек) от комплексного (подчеркиваю!) извлечения ценных элементов из российского запаса монацита по о состо-янию на 2005 г. оценивалась в 38,5 млн. USD (сейчас — существенно доро-же) на каждые 1000 т — даже без учета стоимости получаемого в результате тория и урана. И вторая: житомирские ильмениты — более богатая тем же набором «редких земель» и ядерного энергетического сырья порода. Так, может, игра все-таки стоит «запальной свечи» в виде стартовых инвести-ций?

Русский «бог войны». Часть 2. Ракетно-реактивное вооружение ВС РФ

Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР

Ракетно-реактивное вооружение представлено самоходными такти-ческими и оперативно-тактическими ракетными комплексами (ТРК и ОТРК), реактивными системами залпового огня (РСЗО) и противотанковыми ракетными комплексами (ПТРК).

ТРК и ОТРК (см. табл. 1) включают ТРК «Точка-У» и ОТРК «Искандер-М».

Табл. 1Наименование «Точка» «Точка-У» «Искандер-М»Обозначение 9К79 9К79-1 9К720На вооружение, год

1975 1989 2006

Расчёт, чел. 4 4 3Тип ПУ 9П129 9П129-1М 9П78-1Вес ПУ, т 18,146 18,146 42,3Размеры ПУ, мдлинаширинавысота

9,4862,3752,89

9,4862,3752,89

13.73,073,29

Мощность, л.с. 220 220 500Скорость, км/ч 70 70 70Запас ходя, км 650 650 1000Типы ракет 9М79Б, 9М79Ф,

9М79К, 9М79ФР, 9М79Г

9М79-1Б, 9М79-1Ф, 9М79-1К, 9М79-1ФР, 9М79-1Г

9М723-1, 9М723-1 К , 9 М 7 2 3 - 1 Ф , Р-500

Житомирские ильмениты — бо-лее богатая тем же набором «ред-ких земель» и ядерного энергети-ческого сырья порода


Размеры ракеты, мдлинадиаметр

6,1460,65

6,1460,65

7,20,92

Вес, кг ракетыБЧ

2,010,482

2,010,482

4,6150,48/0,72

Скорость ракеты м/с

До 1000 До 1000 До 2100

Дальность стрельбы, км

15-70 20-120 50-280/400/480/до 500

КВО, м 50-200 До 50 30-70 с ИНС5-7 с ИНС и ОС

ТРК 9К79-1 «Точка-У» предназначен для нанесения ядерных ударов, поражения живой силы, боевой техники, фортификационных сооруже-ний, пунктов управления, стартовых позиций ТРК, ОТРК и ЗРК, самолётов и вертолётов на аэродромах, постановки минных полей, создания очагов заражения ОВ.

Но сначала в 1975 г. на вооружение поступил его ранний вариант – ТРК «Точка», а в 1983 г. – ТРК «Точка-Р» (его ракеты с пассивной радиоло-кационной головкой самонаведения /ГСН/ были предназначены для пора-жения РЛС).

ТРК «Точка-У» является модернизированным вариантом ТРК 9К79 «Точка» и был предназначен для его замены. Это комплекс армейского зве-на поступил на вооружение в 1989 г и полностью заменил ТРК «Точка» и «Точка-Р». В состав комплекса «Точка-У» входят пусковые установки (ПУ) 9П129-1М; ракеты 9М79-1 с разными головными частями (ГЧ); транспорт-но-заряжающие машины (ТЗМ) 9Т128-1М, несущие по 2 ракеты и кран; транспортные машины 9Т238-1; автоматизированные контрольно-испытательные машины 9В819-1; машины технического обслуживания 9В844М; комплект арсенального оборудования 9Ф370-1 и учебно-тренировочные средства: тренажёр 9Ф625М; габаритно-весовые макеты ракет; учебно-тренировочные ракеты и головные части; а также разрезные учебные макеты ракет. В армейской бригаде ТРК «Точка-У» 12 ПУ (3 диви-зиона по 4 ПУ и подразделения обеспечения). Бригада оснащена также комплексом средств автоматизированного управления огнём (КСАУО) 9М729М «Слепок-М» и включает 11 командно-штабных машин (КШМ) МП32 (по 1 для комбрига и его начштаба, 3 для командиров дивизионов и 6 для командиров батарей). Эта КШМ создана на базе 6х6 шасси автомоби-ля КамАЗ-43114.

ПУ 9П129-1М (на одну ракету) смонтирована на колёсном 6х6 не-бронированном автомобиле БАЗ-5921. ПУ может перебрасываться по


воздуху самолётами Ил-76, Ан-22 и Ан-124 и является плавающей (ско-рость 10 км/ч).

Ракета одноступенчатая с твердотопливным двигателем и дальностью стрельбы до 400/480 км. Она имеет инерциальную бортовую систему управ-ления (БСУ), с гиростабилизированной платформой и бортовым цифровым вычислительным комплексом. В БСУ реализован алгоритм терминального наведения на цель, когда траектория рассчитывается на всём протяжении полёта и ракета управляется вплоть до падения в точку прицеливания.

В разных вариантах ракеты 9М79-1 могут использоваться следующие ГЧ: • ядерные 9Н39 (заряд АА-60, мощность 10-100 кТ) в ракетах 9М79-

1Б, 9Н64 (АА-86, 100-200 кТ) в ракетах 9М79-1Б1 и ещё одна (АА-92, 100-200 кТ) в ракетах 9М79-1Б2;

• осколочно-фугасная 9Н123Ф (вес ВВ 163 кг, площадь поражения 2-3 га) в ракетах 9М79-1Ф;

• кассетная 9Н123К (50 осколочных БЭ 9Н24 по 7,45 кг, площадь по-ражения 3,5-7 га) в ракетах 9М79-1К;

• осколочно-фугасные ГЧ 9Н123Ф-Р/Р2/Р3 с пассивной радиолока-ционной ГСН 9Н215 в противорадиолокационных ракетах 9М79-1ФР;

• химические кассетные 9Н123Г и 9Н123Г2-1 (65 БЭ с ОВ Р-33 и Р-55, всего 60 и 50 кг ОВ) в ракетах 9М79-1Г2-1 [1 C.184-188, 2].

В настоящее время ТРК «Точка-У» считается устаревшим. Он имеет недостаточную дальность стрельбы, невысокую точность и эффективность БЧ. ТРК «Точка-У» остался в 5 ракетных бригадах из 10, и он активно за-меняется на ОТРК 9К720 «Искандер-М».

Сообщалось, что 4 ПУ ТРК «Точка-У» военное руководство России на-правило в Донецкую область на территорию АТО. Из района Донецка этот дивизион может наносить ракетные удары по Мариуполю.

ОТРК 9К720 «Искандер-М» – многоцелевой модульный ракетный комплекс. Он предназначен для поражения боевыми частями в обычном (и, возможно, ядерном) снаряжении малоразмерных и площадных целей в глубине оперативного построения: средств огневого поражения (ракетные комплексы, РСЗО, дальнобойная артиллерия), систем ПВО и ПРО, самолётов и вертолётов на аэродромах, командных пунктов и узлов связи, важнейших объектов гражданской инфраструктуры. В последнем качестве он может использоваться в качестве средства стратегического неядерного сдерживания.

В состав комплекса (бригады) входят 6 типов машин (51 ед.):• самоходные ПУ 9П78 на белорусском колёсном 8х8 шасси МЗКТ-

7930 (12 ед.) – для хранения, транспортировки, подготовки и запус-ка 2-х ракет;

• ТЗМ 9Т250 на шасси МЗКТ-7930 (12 ед.) – для транспортировки

В настоящее время ТРК «Точка-У» считается уста-ревшим. Он имеет недостаточную дальность стрель-бы, невысокую точность и эф-фективность БЧ. ТРК «Точка-У» остался в 5 ракет-ных бригадах из 10, и он активно заменяется на ОТРК 9К720 «Искандер-М»


дополнительных 2-х ракет, оснащена краном;• командно-штабные машины (КШМ) 9С552 на колёсном 6х6 шасси

КамАЗ-43101 (11 ед.) – для управления ОТРК «Искандер-М»; • машина регламента и технического обслуживания на шасси КамАЗ

(1 ед.) – для проверки бортовой аппаратуры ракет и приборов, для проведения текущего ремонта;

• пункт подготовки информации (ППИ) 9С920 на шасси КамАЗ-43101 (1 ед.) – для определения координат цели и подготовки полётных заданий для ракет с последующей их передачей на ПУ. ППИ инте-грирован со средствами разведки и может получать задания и назначенные цели из всех источников, в т.ч., со спутника, самолёта или БпЛА;

• машина жизнеобеспечения на 6х6 шасси КамАЗ-43118 (14 ед.) – для размещения, отдыха и приёма пищи боевых расчётов.

Кроме того, имеется комплект арсенального оборудования и учебно-тренировочные средства.

Перед стартом ракет ПУ выставляется на 4-х гидравлических опорах. ПУ, ПЗУ и другие машины комплекса могут перебрасываться по воздуху самолётами Ан-124 и не являются плавающими.

Ракета 9М723-1 комплекса одноступенчатая с твердотопливным дви-гателем, имеющая неотделяемую ГЧ. Её траектория полёта квазибаллисти-ческая, маневрирующая, ракета управляется весь полёт аэродинамическими и газодинамическими рулями. Она имеет пониженную радиолокационную заметность. Бо́льшая часть полёта проходит на высоте до 50 км. Ракета ведёт интенсивное маневрирование с перегрузками 20-30G на начальном и конечном участках полёта. Система наведения смешанная: инерциальная на начальном и среднем участках полёта (возможно использование GPS/ГЛОНАСС) и оптическая (с ГСН 9Э435), или активная радиолокационная (ГСН 9Б918) на конечном участке полёта, чем достигается КВО 5-7 м. С 2013 г поставляются ракеты с системой РЭБ, обеспечивающей прикрытие ракеты на конечном участке полёта.

Имеется также вариант ОТРК «Искандер-К», использующий дозвуковые маловысотные крылатые ракеты Р-500 (вариант морской ракеты 3М10 «Гранат») с дальностью стрельбы до 500 км и БЧ 480 кг. Мо-жет также использоваться вариант крылатой ракеты Р-500 с дальностью стрельбы св. 2000 км. На экспорт предлагается упрощённый вариант ОТРК («Искандер-Э») с дальностью стрельбы 280 км и ГЧ 480 кг, удовлетворяю-щий требованиям режима контроля за ракетными технологиями.

Могут использоваться следующие варианты ракеты 9М723-1 с ГЧ в обычном снаряжении:

• 9М723-1К1 и 9М723-1К5 без ГСН и с кассетными ГЧ 9Н722К1 и 9Н722К5 (с неконтактными осколочными БЭ, с кумулятивно-


осколочными БЭ, с самоприцеливающимися БЭ, объёмно-детонирующего действия);

• 9М723-1, 9М723Ф, 9М723Ф2, 9М723Ф3 с ГСН и моноблочными ГЧ 9Н722Ф, 9Н722Ф2, 9Н722Ф3 с ГСН (фугасная, фугасно-зажигатель-ная, проникающая);

• ядерная 5-50 кТ (она возможна – сейчас на ПУ и ТЗМ нет систем обогрева ядерных зарядов, но могут быть быстро установлены) [1 C.189-192, 3, 4, 5].

В настоящее время ОТРК «Искандер-М» считается современным и высокоэффективным. Он имеет достаточную дальность стрельбы, высокую точность и поражающую способность БЧ. ОТРК способен пора-жать типовые цели пуском 1-2 ракет, что по эффективности соответствует применению ядерного боеприпаса.

ОТРК «Искандер-М» находится на вооружении уже 5 ракетных бригад из 10. Он активно заменяет ТРК «Точка-У» (планируется закончить эту за-мену в 2018 г). Сейчас 2 бригады ОТРК «Искандер-М» находятся в Запад-ном ВО, по одной бригаде – в Южном, Центральном и Восточном ВО. Осо-бую угрозу для Украины представляет 1-я ракетная бригада (г. Краснодар) 58-й армии. Из районов пуска около восточных границ Украины ракеты этой бригады могут поражать Киев, Днепропетровск, Запорожье и другие города Украины.

РСЗО (см. табл. 2) представлены самоходными системами: 122-мм 9К51 «Град» и 9К51М «Торнадо-Г», 220-мм 9К57 «Ураган», 300-мм 9К58 «Смерч» и 220-мм/300-мм 9К512 «Ураган-1М». В условиях неприменения боевой авиации в зоне АТО, российское командование рассматривает ре-активную артиллерию как главное средство поражения на поле боя.

Таблица 2 Наименование «Град» «Торнадо-Г» «Ураган» «Смерч» «Ураган-1М»Обозначение 9К51 9К51М 9К57 9К58 9К512На вооруже-ние, год

1963 2012 ? 1975 1987 2015 ?

Калибр, мм 122 122 220 300 220/300Число направ-ляющих

40 40 16 12 30/12

Расчёт, чел. 6 2 4 4Вес, т 13,7 14 20,2 43,7 44,5Размеры, мдлинаширинавысота

7,352,43,09

7,352,43

11,53,12,7

12,43,13,1

12,73,07

ОТРК «Искандер-М» считается совре-менным и высоко-эффективным. Он имеет достаточ-ную дальность стрельбы, высо-кую точность и поражающую способность БЧ. ОТРК способен поражать типо-вые цели пуском 1-2 ракет, что по эффективности соответствует применению ядер-ного боеприпаса

Особую угрозу для Украины пред-ставляет 1-я ракетная бригада (г. Краснодар) 58-й армии. Из районов пуска около вос-точных границ Украины ракеты этой бригады могут поражать Киев, Днепропе-тровск, Запорожье и другие города Украины.


Вес, кг НУРБЧ

66,419,2

70/6621-25/19,2

280,490/99

800280

280/80099/280


5 (1,6)-20,75

5-30/40 8,5-34 20-70…90

8-70/20-120

Продолжитель-ность залпа, с

20 20 20 38 36/38

Углы наводки, градвертикальныйгоризонтальный

0 +55172

0 +55172

+5 +5560

0 +5560

Площадь поражения л/с, тыс. кв. м

145 290 430 672 672-1000

Время переза-рядки, мин

7 7 15 36

Мощность, л.с. 180 210 2х180 525 500Скорость, км/ч 75 85 70 60 70Запас ходя, км 750 500 850 1000

Достоинства РСЗО: внезапность атаки, высокая плотность огневого поражения по значительным площадям, быстрый отстрел ракет, высокая мобильность (выход из-под ответного удара – несколько минут), малогаба-ритность, соответствие критерию «простота в управлении – эффектив-ность», способность работать в любое время суток и при любой погоде,относительно низкая стоимость.

Недостатки РСЗО: значительное рассеивание снарядов, демаскирую-щая стрельба (клубы дыма, пыли и языки пламени), невысокая масса БЧ ракеты, ограниченная возможность огневого маневра на небольших даль-ностях стрельбы.

РСЗО БМ-21 «Град» (9К51) предназначена для общей огневой под-держки дивизий и бригад, поражения живой силы, небронированной тех-ники и полевых укреплений, постановки минных полей, дымовых завес и радиопомех, создания очагов загорания, освещения поля боя, ведения аги-тации.

РСЗО состоит из ПУ 2Б5, 122-мм неуправляемых реактивных снаря-дов (НУРС), системы управления огнём (СУО) и ТЗМ. Для подготовки дан-ных для стрельбы в батарее (6 ПУ) имеется 1 машина управления (1В110 «Берёза» на шасси ГАЗ-66 или 1В18 на шасси БТР-60).

ПУ состоит из артиллерийской части на колёсном 6х6 шасси Урал-375Д. Впоследствии выпускались ПУ 2Б17 и 2Б26 на шасси Урал-4320 и Ка-мАЗ-5350. Артиллерийская часть состоит из 40 трубчатых направляющих


на поворотном основании с возможностью наведения в вертикальной и горизонтальной плоскости, подъёмного и поворотного механизмов, при-цельных приспособлений, пневмо-, электро- и радиооборудования.

Основным типом НУРС является осколочно-фугасный БМ-21ОФ. Его длина 2,87 м, скорость полёта 690 м/с. Имеются и другие типы НУРС: усо-вершенствованный осколочно-фугасный 9М22У, осколочно-фугасный с отделяемой ГЧ 9М22Ф, кассетный 9М28К с противотанковыми минами ПТМ-3, кассетный 3М16 с противопехотными минами ПОМ-2, зажига-тельный 9М22С, дымовой 9М43, осветительный 9М42, комплект снарядов 9М519-1-7 («Лилия-2») для постановки КВ и УКВ помех, агитационный 9М28Д и др. Известно о создании 3-х новых типов НУРС:

• с дальностью стрельбы до 40 км и вдвое более эффективной оско-лочно-фугасной ГЧ;

• с дальностью стрельбы до 33 км и отделяемой, в 6 раз более эффек-тивной осколочно-фугасной ГЧ;

• с дальностью стрельбы до 33 км и самоприцеливающимися боевы-ми элементами [1 С.241-248].

РСЗО «Град» – одно из наиболее применяемых и эффективных огне-вых средств формирований ВС России и сепаратистов в зоне АТО. Извест-но, например, что в Украину из России с 30 октября до 9 декабря завезено 77 ствольных систем и 138 РСЗО «Град», что говорит о преимущественном применении этого РСЗО.

Модификации 122-мм РСЗО БМ-21 включали:9К54 «Град-В» в 1967 г поступила на вооружение артполков воздуш-

но-десантных дивизий. Её десантируемая ПУ 9П125 отличалась от ПУ РСЗО «Град» 12-ю направляющими трубами, установкой на шасси ГАЗ-66 и меньшим весом (6 т). РСЗО «Град-В» могла использовать те же НУРС, что и РСЗО «Град». [1 С.255-257]. Сейчас РСЗО «Град-В» снята с вооружения.

9К55 «Град-1» была предназначена для общей огневой поддержки бое-вых полков. Её ПУ 9П138 отличалась от ПУ РСЗО «Град» 36-ю направляю-щими трубами, установкой на шасси ЗИЛ-131 и меньшим весом. РСЗО мо-жет использовать те же НУРС, что и РСЗО «Град»; кроме того, для неё разработан НУР с дальностью стрельбы до 14 км и вдвое более эффектив-ной осколочной БЧ [1 С.252-254]. Сейчас РСЗО «Град-1» СВ находятся на хранении.

9К59 «Прима» предназначалась для общей огневой поддержки диви-зий и замены РСЗО «Град». Её ПУ 9А51 отличалась от ПУ РСЗО «Град» 50-ю направляющими трубами и установкой на шасси Урал-4320 с гидрав-лическими опорами. РСЗО могла использовать те же НУРС, что и РСЗО «Град» (включая кассетные снаряды с минами); кроме того, для неё разра-ботан НУР с отделяемой осколочной ГЧ и в 6 раз большей площадью по-ражения [1 С.249-251]. В 1988 г. РСЗО «Прима» была принята на вооруже-ние, но поступила в малом количестве.

РСЗО «Град» – одно из наиболее применяемых и эффективных огневых средств формирований ВС России и сепарати-стов в зоне АТО


9К132 «Град-П» была создана по заказу ДРВ для южновьетнамских партизан и производилась с 1966 г. Она представляла собой направляю-щую трубу на треножном станке с механизмами наведения и прицелом. Переносная ПУ весом 55 кг стреляла ракетами 9М22М весом 46 кг на 10,8 км. ПУ (и ракета) разбиралась на 2 части для переноски расчётом 4 чел. [1 С.258-260]. Система поставлялась в 13 стран, и она имеется на складах в России. Известно об её применении боевиками ЛНР и ДНР.

РСЗО «Торнадо-Г» (9К51М) предназначена для общей огневой под-держки дивизий и бригад, поражения живой силы, бронетехники и небро-нированной техники, полевых укреплений, постановки минных полей, ды-мовых завес и радиопомех, создания очагов загорания, освещения поля боя, ведения агитации.

РСЗО представляет собой глубокую модернизацию РСЗО «Град» и пред-назначена для её замены. Она состоит из ПУ БМ-21-1 2Б17-1 (2Б17М) на шас-си Урал-4320, 122-мм НУРС, КСАУО «Капустник-БМ» (от СГ 2С3М2) и ТЗМ.

Модернизация РСЗО осуществлялась в направлении автоматизации наведения и прицеливания. Отличия «Торнадо-Г» от РСЗО «Град» состоят в уменьшении расчёта до 2-х человек, сокращении времени развёртывания на позиции и ведении огня без топогеодезической подготовки. При этом пакет направляющих можно наводить без выхода расчёта из кабины. Для обеспечения стрельбы НУРС с отделяемой ГЧ, ПУ получили установщики времени срабатывания взрывателя.

Боевые возможности РСЗО были расширены за счёт новых кассетных НУРС с самоприцеливающимися кумулятивными БЭ, позволяющими по-ражать бронетехнику (пробивают 70-/100-мм брони).

Основными новыми типами НУР (кроме тех, что применяются для РСЗО «Град») являются: кассетные 9М217 и 9М218 с КО БЭ и дальностью стрельбы до 30 км; осколочно-фугасные 9М521 и 9М522 с дальностью стрельбы 40 и 37,5 км.

По эффективности «Торнадо-Г» превосходит «Град» в 2,5-3 раза [6, 7].Всего выпущено 56 ПУ 9Б17М: 18 ед. находится в опытной эксплуата-

ции в 20-й МСбр, по 6 ед. в 18-й и 19-й МСбр. РСЗО «Торнадо-Г» была при-нята на вооружение в 2013 г. На 2014 г. госзаказ на неё вырос в 2 раза, а на 2015 г. вырастет (как ожидается) в 3 раза.

ВС России успешно испытали РСЗО «Торнадо-Г» в зоне АТО.РСЗО БМ-27 «Ураган» (9К57) предназначена для общей огневой под-

держки армий, поражения живой силы, небронированной техники и по-левых укреплений, постановки минных полей.

РСЗО состоит из ПУ 9П140, 220-мм НУРС, КАУО 1В126 «Капустник-Б», ТЗМ 9Т452, учебно-тренировочных средств, автомобиля топографической съёмки 1Т12-2М, радиопеленгационного метеокомплекса 1Б44, комплекса арсенального спецоборудования и инструмента 9Ф381.

Боевые возможно-сти РСЗО были расширены за счёт новых кассетных НУРС с самоприце-ливающимися кумулятивными БЭ, позволяющими поражать броне-технику (пробива-ют 70-/100-мм бро-ни)


ПУ состоит из артиллерийской части на шасси 8х8 автомобиля ЗИЛ-135ЛМП. Артиллерийская часть состоит из 16 трубчатых направляющих на поворотном основании с возможностью наведения в вертикальной и горизонтальной плоскости, подъёмного и поворотного механизмов, при-цельных приспособлений, гидро-, электро- и радиооборудования. Сзади шасси установлены 2 опоры с гидравлическими домкратами. ПУ и другие машины РСЗО могут перебрасываться транспортными самолётами Ил-76, Ан-22 и Ан-124.

Основными типами НУРС являются: фугасный 9М27Ф, кассетный 9М27К с 30 ОФБЭ 9Н210 по 1,85 кг, кассетный 9М27К1 с 30 ОФБЭ 9Н235 по 1,85 кг, кассетный 9М27К2 с 24 противотанковыми минами ПТМ-1, кас-сетный 9М27К3 с 312 противопехотными минами ПФМ, кассетный 9М59 с 9 противотанковыми минами ПТМ-3, зажигательный 9М27С, термобари-ческий 9М51 (вес БЧ 143,5 кг, дальность стрельбы 5-13 км), химический с БЧ 9Н519 [1 C,270-273, 8].

ВС России активно использовали РСЗО «Ураган» в зоне АТО.РСЗО БМ-30 «Смерч» (9К58) – самая мощная в СВ России. Сила залпа

3-х её ПУ по эффективности такая же, как у 2-х бригад ТРК «Точка-У». РСЗО предназначена для общей огневой поддержки объединённых

стратегических командований, поражения живой силы, боевой техники (в т.ч. танков), фортификационных сооружений, пунктов управления, стар-товых позиций ТРК, ОТРК и ЗРК, вертолётов на аэродромах, постановки минных полей, создания очагов загорания.

РСЗО состоит из ПУ 9А52-2, 300-мм НУРС, АСУ «Виварий», ТЗМ 9Т234-2, учебно-тренировочных средств и комплекса арсенального обору-дования.

ПУ состоит из артиллерийской части на шасси 8х8 автомобиля МАЗ-543М. Артиллерийская часть включает 12 трубчатых направляющих на по-воротном основании с возможностью наведения в вертикальной и гори-зонтальной плоскости, подъёмный, поворотный и уравновешивающий механизм, прицельные приспособления, гидро-, электро- и радиооборудо-вание.

Основными типами НУРС являются: осколочно-фугасный 9М528 (дальность стрельбы до 90 км), осколочно-фугасный 9М55Ф с отделяемой ГЧ; кассетный 9М55К с 72 ОБЭ 9Н235 по 1,75 кг; кассетный 9М55К1 с 5 самоприцеливающимися СПБЭ «Мотив-3М» по 15 кг; кассетный 9М55К4 с 25 противотанковыми минами ПТМ-3 по 4,85 кг; кассетный 9М55К5 с 646/588 КОБЭ по 0,24 кг (пробивают 120-/160-мм броню), термобариче-ский 9М55С (создаёт термическое поле диаметром 25 м), разведыватель-ный 9М534 с БПЛА типа «Типчак», а также кассетный с противопехотны-ми минами и кассетный зажигательный.


Рассеяние корректируемых ракет составляет до 0,21% от дальности стрельбы [1 C,274-279]. ВС России использовали РСЗО «Смерч» в зоне АТО.

На базе РСЗО «Смерч» создана опытная РСЗО «Кама» на 8х8 шасси КамАЗ-6350. Её ПУ 9А52-4 имеет 6-ствольный транспортно-пусковой кон-тейнер (ТПК) артиллерийской части, а также меньшие размеры и вес. На том же шасси создана ТЗМ 9Т234-4. Эти ПУ и ТЗМ могут перебрасываться самолётом Ил-76. РСЗО «Кама» создавалась для экспорта.

В настоящее время разрабатывается проект глубокой модерниза-ции РСЗО «Смерч» (9К58М «Торнадо-С»). При этом будет реализо-вана автоматизация наведения и прицеливания, созданы новые реак-тивные снаряды с повышенной дальностью до 120 км (намечено довести её до 200 км) и точностью стрельбы за счёт введения инерци-альной системы наведения и аппаратуры спутниковой навигации ГЛОНАСС. По эффективности «Торнадо-С» превосходит «Смерч» в 3-4 раза [7].

Новая бикалиберная РСЗО «Ураган-1М» (9К512) создана с использо-ванием НУРС РСЗО «Ураган» и «Смерч». Она предназначена для выполне-ния задач этих РСЗО и их замены, а также с целью уменьшения номенкла-туры РСЗО.

РСЗО состоит из ПУ 9А53, существующих 220-мм и 300-мм НУРС в новых ТПК, СУО, ТЗМ 9Т249, учебно-тренировочных средств и комплекса арсенального оборудования. Создаётся новый 220-мм НУРС с повышен-ной дальностью стрельбы, точностью и кучностью.

ПУ способна вести огонь 220-мм и 300-мм НУРС, её заряжение произ-водится путём замены ТПК с этими НУРС. ПУ состоит из артиллерийской части на шасси 8х8 автомобиля МЗКТ-7930. Артиллерийская часть вклю-чает 2 ТПК (пакета направляющих, в каждом 15 220-мм трубчатых направ-ляющих, или 6 300-мм, которые краном ТЗМ могут устанавливаться на по-воротном основании с возможностью наведения в вертикальной и горизонтальной плоскости), подъёмный, поворотный и уравновешиваю-щий механизм, прицельные приспособления, гидро- электро- и радиообо-рудование [7, 9].

С 2012 г ведутся государственные испытания этих РСЗО, и к 2015 г планировалось сформировать 2 полка, однако данные о реализации этих планов отсутствуют.

Самоходные ПТРК (см. табл. 3) представлены комплексами «Кон-курс», «Корнет-Т», «Штурм-С» и «Хризантема-С». Они предназначены для поражения танков (в первую очередь) и другой бронетехники, фортифика-ционных сооружений и полевых укрытий, надводных и малоскоростных воздушных целей (в т.ч. низколетящих вертолётов), укрытой и открыто расположенной живой силы.

На базе РСЗО «Смерч» создана опытная РСЗО «Кама» на 8х8 шасси КамАЗ-6350

Новая бикалибер-ная РСЗО «Ураган-1М» (9К512) созда-на с использованием НУРС РСЗО «Ура-ган» и «Смерч».


Таблица 3

Наименова-ние

«Конкурс» «Корнет-Т» «Штурм-С» «Хризантема-С»

Обозначение 9К113/ 9К113М

9К135 9К114 9К123

На вооруже-ние, год

1974 2005 (2013) 1979 2005 (2012)

Расчёт, чел 2 2 2 2Вес, т 7 18 12,3 19,4Размеры, мдлина ширинавысота

5,752,352-2,68

6,73,32,3

6,452,851,92

6,73,32,3

ПУ 1х5 2х1 1х1 1х2Тип ПТУР 9М113/

9М113М9М133, 9М133Ф

9М114, 9М120

9М123, 9М123Ф

Боекомплект, ПТУР

15 16 12 15

Размеры ПТУР, ммдлинадиаметр

1165/1260135

1200152

1832130

2040152

Вес ПТУР, кгС ТПК ракетыБЧ

25/26,514,6/16,52,75/4,75

29267

46,5/49,531,4/33,55,4

54468

Скорость ПТУР, м/с

208-250 300/320 400-510 400


0,075-4 0,1-5,5/8/10 0,4-5/8 0,4-5/6

Пробивание брони, мм

560/ 800 1200/ 1300/ 1400

650/ 720/ 800/ 950

До 1200

Скорострель-ность в/мин

2-3 2-3 3-4 6-8

Мощность двигателя, л.с

140 500 240 500

Скорость, км/ч

95 70 65 70

Запас хода, км

750 600 500 600


ПТРК 9К113 «Конкурс» морально устарел. В своё время он был создан для противотанковых батарей мотострелковых полков и противотанковых дивизионов мотострелковых дивизий, а сейчас входит в мотострелковые бригады – преимущественно, 5-й и 35-й армий Восточного ВО, а также на-ходится на их базах хранения.

Боевая машина (БМ) ПТРК «Конкурс» 9П148 создана на колёсном шасси БРДМ-2. ПТРК имеет полуавтоматическое наведение по проводам. На выдвижной ПУ устанавливается 5 ТПК с ПТУР, а в корпусе БМ имеется боеукладка. Моторно-трансмиссионное отделение расположено сзади, бронирование – противоосколочное и противопульное. Установка являет-ся плавающей (скорость 10 км/ч) и может перебрасываться по воздуху самолётами Ан-12 и Ил-76 [10].

ПТУР 9М113 с кумулятивной БЧ пробивает броню 560 мм, а 9М113М с тандемной кумулятивной БЧ модернизированного комплекса «Конкурс-М» – 800 мм. В настоящее время система управления ПТРК «Конкурс» устарела. Даже в модификации «Конкурс-М» он не может про-бивать лобовую броню танков (например, Т-72Б3 и Т-90А) и нуждается в замене.

ПТРК 9К135 «Корнет-Т» является относительно новым, он создан для замены ПТРК «Конкурс» и «Штурм-С» в противотанковых дивизионах мотострелковых бригад.

ПТРК 9К135 разработан на основе комплекса танкового управляемого вооружения «Рефлекс». Он может пробивать лобовую броню современных танков (например, Т-72Б3 и Т-90А), оснащённых динамической защитой.

БМ 9П162 создана на базе БМП-3 и ПТРК 9К135 «Корнет». ПТРК име-ет лазерную систему наведения. На двух выдвижных ПУ устанавливается по одному ТПК с ПТУР, а в корпусе БМ имеется автоматизированная бое-укладка. Моторно-трансмиссионное отделение расположено сзади, брони-рование – противоосколочное и противопульное. Установка является пла-вающей (скорость 10 км/ч) и может перебрасываться по воздуху самолётами Ил-76, Ан-22 и Ан-124.

Комплекс 9П162 «Корнет-Т» использует все варианты ПТУР и УР 9М133: ПТУР 9М133, 9М133-1 и 9М133М-2 с тандемной кумулятивной БЧ, или УР 9М133Ф, 9М133Ф-1, 9М133ФМ и 9М133ФМ-3 с термобарической БЧ. Ракеты с кумулятивной БЧ имеют дальность стрельбы до 5,5 км и 8 км, и способны пробить 1100, 1200 и 1300 мм брони за динамической защитой. Ракеты с термобарической БЧ имеют дальность стрельбы 5,5 км, 8 км и 10 км, и обладает могуществом, эквивалентным 152-мм артиллерийским сна-рядам или 7 и 10 кг тротила [11, 12].

Недостатком ПТРК «Корнет-Т» является то, что системы РЭБ способны создавать помехи лазерной системе наведения его ракет.

ПТРК 9К114 Штурм-С морально устарел. В своё время он был создан для противотанковых дивизионов противотанковых полков и бригад, а


сейчас входит в мотострелковые бригады (преимущественно, Западного и Центрального ВО, 29-й и 36-й армий Восточного ВО, и находится на их базах хранения). Кроме того, он входит в противотанковые дивизионы ар-тиллерийских бригад и базы хранения артиллерии.

БМ 9П149 создана на базе МТ-ЛБ и ПТРК 9К114. ПТРК имеет радио-командную систему наведения. На выдвижной ПУ устанавливается один ТПК с ПТУР, а в корпусе БМ имеется автоматизированная боеукладка. Мо-торно-трансмиссионное отделение расположено спереди (за отделением управления), его бронирование – противоосколочное и противопульное. Установка является плавающей (скорость 4,5 км/ч) и может перебрасываться по воздуху самолётами Ил-76, Ан-22 и Ан-124.

Комплекс «Штурм-С» применяет ПТУР 9М114 (пробивает 650 мм бро-ни) и 9М114М (720 мм), а также созданную в 1996 г на его базе многоцеле-вую УР 9М120 «Атака» с повышенной мощностью БЧ (пробивает 800 мм брони) и дальностью стрельбы до 8 км. В 2010 г была разработана её модер-низация (9М120-1, пробивает 950 мм брони) с комбинированной радиоко-мандной и лазерной системой управления. ПТУР 9М120-1 «Атака», УР с термобарической БЧ 9М120-1Ф и 9М120-1Ф-1 были приняты на вооруже-ние СВ в 2014 г. [13].

Поскольку новый ПТРК «Хризантема-С» очень дорог, в 2014 г на воо-ружение СВ РФ поступил более дешёвый модернизированный ПТРК 9К132 «Штурм-СМ» с новыми ПТУР «Атака», обладающий возможностью стрельбы ночью. Им будут оснащаться артиллерийские бригады на менее приоритетных направлениях.

Недостатком ПТРК «Штурм-С» и «Штурм-СМ» является то, что системы РЭБ способны создавать помехи системам наведения их ракет.

ПТРК 9К123 «Хризантема-С» является новым, он создан для замены ПТРК «Штурм-С» в противотанковых дивизионах артиллерийских бригад.

ПТРК Хризантема» состоит из боевой машины 9П157-3 с ракетами 9М123/9М123-2 и 9М123Ф/9М123Ф-2, контрольно-проверочных машин 9В945 и 9В990 для проведения проверок боевой машины и ракет соответ-ственно, комплекта аппаратуры для проверки ракет 9В946, учебной мише-ни 9Ф734 и тренажера для обучения 9Ф852.

БМ 9П157-3 создана на базе шасси БМП-3 и ПТРК 9К123. ПТРК имеет РЛС миллиметрового диапазона, обеспечивающую обнаружение и сопро-вождение цели с одновременным автоматическим наведением ракеты. Имея дополнительную лазерную систему наведения, ПТРК может вести огонь с места одновременно по двум целям. На выдвижной ПУ устанавли-вается 2 ТПК с ПТУР, а в корпусе БМ имеется автоматизированная боеу-кладка. Моторно-трансмиссионное отделение расположено сзади, брони-рование – противоосколочное и противопульное. Установка является плавающей (скорость 10 км/ч) и может перебрасываться по воздуху самолётами Ил-76, Ан-22 и Ан-124.


В батарее ПТРК есть боевая машина командира 9П157-4, обеспечива-ющая раннее обнаружение и распознавание целей, определение их коорди-нат и распределение целей между БМ 9П157-3 с выдачей координат целей.

Комплекс «Хризантема-С» применяет ПТУР 9М123 в 4-х вариан-тах: 9М123 (с тандемной кумулятивной БЧ и наведением по лазерному лучу); 9М123-2 (с тандемной кумулятивной БЧ и наведением по радиока-налу); 9М123Ф (с термобарической БЧ и наведением по лазерному лучу); 9М123Ф-2 – с термобарической БЧ и наведением по радиоканалу [14].

Недостатком ПТРК «Хризантема-С» является высокая стоимость, поэтому он поступает в войска, расположенные только на приоритетных направлениях (в частности, им оснащены артиллерийские бригады Юж-ного ВО). Кроме того, системы РЭБ способны создавать помехи системам наведения его ракет. И главное – он использует прицел украинского про-изводства, поэтому выпуск его будет, как минимум, задерживаться. Сооб-щалось об его успешном испытании в зоне АТО.

Продолжение следует…

И главное – он использует прицел украинского произ-водства, поэтому выпуск его будет, как минимум, задерживаться

buletin cacds 6 (22)

News & Politics