Безпековий огляд ЦДАКР №14 (30)

3 серпня 2015

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 серпня 2015

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 серпня 2015

3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Основні виклики і ризики для України у другій половині липня 2015 р.

Перспактиви зближення Афін та Москви на тлі “грецької” кризи в ЄС

Перспективи зближення Анкари та Москви на тлі “Турецького потоку”

Модель оборони: як зрозуміти стиль оборони країни

Ескалація ядерного протистояння США та Росії у контексті російсько- української війни

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 серпня 2015

4

Основні виклики і ризики для України у другій половині липня 2015 року пов’язані з намаганням зо-внішніх сил використати внутрішні проблеми України. На жаль, тенден-ція загострення конкуренції всере-дині влади України набирає обертів та, як свідчать ознаки, буде доміную-чим викликом протягом серпня. Не виключено активізацію деяких полі-тичних сил щодо стимулювання по-зачергових парламентських виборів.

Варто підкреслити, що стратегія Кремля, і особисто Путіна, на зни-щення України не змінилася – транс-формувалася лише стратегія. При цьому, скоріше за все, у серпні так само, як у липні найбільш загрозли-вими залишатимуться невійськові фактори.

Головні ризики військового харак-теру

Станом на 2 серпня ситуація у зоні бойових дій характеризувала-

ся нарощуванням інтенсивності і щільності обстрілів сил оборони України, діями російсько-терорис-тичних угруповань на ураження особового складу.

Фактично позиційні пересуван-ня, які передусім пов’язані з бажан-ням Кремля створити такі умови, які будуть вигідні для подальшого політичного торгу на перемовинах. На цей час Росія фактично відмов-ляється від ідеї масштабного втор-гнення, хоча такі можливості збе-режено для розвитку цієї загрози у майбутньому. На цей час Кремль намагається, сформувавши потуж-ні військові сили на Донбасі, вико-ристати їх для завдання макси-мального ураження нашим військовим. Це є реакцією на вну-трішнє загострення ситуації в Україні. Головна мета Путіна – дис-кредитація української влади та створення умов для її зміни. Для цього російські терористичні гру-

Загальні оцінки

Основні виклики і ризики для України у другій половині липня 2015 р.

Варто підкреслити, що стратегія Кремля, і особисто Путіна, на зни-

щення України не змінилася – транс-формувалася лише стратегія. При цьому, скоріше за все, у серпні так

само, як у липні найбільш загрозливи-ми залишатимуться невійськові

фактори

Головна мета Путіна – дискредитація української влади та

створення умов для її зміни

5

пи намагаються в зоні бойових дій знищити якомога більше україн-ських вояків, завдати показових локальних уражень. Стратегію масштабного наступу переглянуто на користь точкових ударів, які впливають на українське суспіль-ство так само негативно, як і втра-ти територій.

Дуже влучну характеристику ситуації надає газета «День» за 27 липня: «Ступивши рік тому на шлях перемовин і угод з агресором, укра-їнська сторона сама загнала себе в глухий кут, коли їй диктуються умо-ви. І якщо рік тому ці умови нам диктував Кремль, тиснучи провока-ціями і своєю військовою армадою, то тепер нас притискає до виконан-ня угод «Мінськ-2» вже Захід. Тобто ми самі себе позбавили альтерна-тивних маневрів». На додаток ви-дання згадує, що «майже не поміт-ним став факт захоплення бойовиками кількох українських сіл минулого тижня (йдеться про захо-плені бойовиками всупереч Мін-ським домовленостям селищ Со-кільники і Жолобок)».

Отже, військовий важіль Кремля не варто списувати, - він не тільки іс-нує, а й набирає силу у ті моменти, коли внутрішня ситуація в Україні свідчить про наявність загострення суперечок у владі і у суспільстві. Мо-сква досі влучно використовує усі проблемні події в Україні. Нині фак-тором стримування агресії РФ слу-гує патріотизм українців, а також ро-

зуміння Генштабом РФ і Кремлем, що шляхом атак терористичних угруповань, насичених російськими військовослужбовцями, вирішити задачу не вдасться. А використову-вати армію в широкому сенсі, вклю-чаючи бойову авіацію, ракети, Путі-ну не дозволяє обіцяне посилення санкційного тиску з боку західного співтовариства.

Виклики на міжнародній ареніВ цілому Україні вдається роз-

ширювати коло прихильників на світовій арені, не в останню чергу, завдяки окремим вдалим операці-ям. Зокрема, 29 липня в Донецькій області було затримано громадя-нина Росії, який зізнався, що нале-жить до кадрового складу зброй-них сил Російської Федерації. Такі події, в разі ефектного представ-лення світовій спільноті, ведуть до розуміння та засудження Москви на світовій арені.

Досить вагомо, що віце-прези-дент США Джозеф Байден конста-тував 25 липня невиконання Мін-ських угод Росією і проросійськими бойовиками. А за два дні до того, 23 липня, Пентагон розповсюдив ін-формацію про ймовірність надан-ня Україні нових радарів більшого радіусу дії, які повинні допомогти протистояти артилерії, що вико-ристовують бойовики (про це пові-домив The Wall Street Journall).

Варто відзначити думку відомо-го російського політолога, старшо-

Стратегію масштабного наступу переглянуто на користь точкових

ударів, які впливають на українське суспільство так само негативно, як

і втрати територій

Українцям потрібно врахувати і втому політичного Заходу від кризи, і відсутність в західних

столицях розуміння, що робити далі, і їхні побоювання залучитися у

відкриту силову війну з Москвою»

6

го наукового співробітника Brookings Institution Лілії Шевцо-вої, яка висловилася, що «Захід не зміг ні передбачити, ні своєчасно відреагувати на поворот Кремля до «обложеної фортеці» і військовому патріотизму». Вона констатувала «шок і розгубленість західних ліде-рів, що опинилися перед загрозою руйнування світового порядку, до якого вони звикли». Висновок пані Шевцової варто взяти до уваги: «Але без реального повернення Америки до Європи важко очікува-ти, що Берлін, якому американці» віддали на аутсорсинг «україн-ський конфлікт, буде готовий на нові проривні кроки. Українцям потрібно врахувати і втому полі-тичного Заходу від кризи, і відсут-ність в західних столицях розумін-ня, що робити далі, і їхні побоювання залучитися у відкриту силову війну з Москвою».

Між іншим 30 липня Мінфін США розширив список санкцій, у якому керівна компанія РФПИ, до-чірні компанії «Роснафти» і Зовні-шекономбанку, керченська пере-права, а також структури сина Бориса Ротенберга і українського бізнесмена Сергія Курченка.

Ще одна подія заслуговує на особливу увагу з огляду оцінки за-гроз з боку РФ. А саме, президент РФ Володимир Путін затвердив нову Морську доктрину РФ. 26 липня він заявив про це на нараді, а віце-прем’єр РФ Дмитро Рогозін

зазначив, що «особливий акцент зроблено на атлантичному і арк-тичному напрямках», що обумов-лено «увагою до розширення НАТО на Схід і створенням інфра-структури Альянсу поряд з наши-ми кордонами», а також «віднов-ленням присутності нашого флоту в Середземному морі».

В цілому Росія продовжує реа-лізовувати ризиковану політику конфронтації із Заходом, тому най-ближчим часом Україна залишати-меться буферною зоною та терито-рією-полігоном, де російська сторона відпрацьовуватиме специ-фічні завдання щодо залякування Заходу та втягування України у свої сфери впливу.

Виклики у площині економікиСтаном на 29 липня було зафік-

совано подальше зниження цін на нафту та прогнозування ще біль-шого падіння цін - внаслідок пере-насиченості пропозиції. Це, як вка-зують фахівці, пов’язано з очікуваним поставок іранської на-фти на світові ринки. Згідно із про-гнозами профільних аналітиків, ціни на нафту можуть впасти до 35-40 доларів за барель. Останнє може продовжити руйнівну тен-денцію щодо російської економіки.

Варто згадати у цьому контек-сті, що Brent станом на 27 липня опустилася нижче 54 доларів, а на-фтові котирування опустилися до рівня середини березня. Виробни-

7

ки продовжують нарощувати ви-добуток.

Аналітики розраховують, що Росію чекає криза 1986 року через безпрецедентне падіння цін на на-фту. Російські експерти застеріга-ють (під час кризи 1986 р., коли внаслідок надвиробництва нафти її вартість опускалася до 10 дол. за барель – 20 дол. за нинішнім кур-сом), що в умовах нафтової залеж-ності Росія продовжить витрачати резерви і грати на курсовій різниці, опускаючи рубль.

Ще однією позитивною для України подією стали невдалі для РФ перемовини прем’єр-міністра Д.Медведєва щодо участі Словенії у проекті «Турецького потоку» (27 липня) в обхід України.

Також з’явилися висновки (Washington Post, 27 липня), що Ки-тай негласно в економічній площи-ні сприяє економіці України.

Ставлення у світі до агресії Росії та її керівництва

Путіну завдяки активній роботі дипломатів та спецслужб вдається відшукувати союзників або країни, які демонструють лояльність до політики Кремля. У другій полови-ні липня Кремлю вдалося досягти, щоб група італійських депутатів відвідала окупований Крим з ідеєю відновлення контактів між Італією та Росією.

На цей час аналітики відзнача-ють, що близько 6 – 7 країн Європи

є потенційно лояльними до Крем-ля. Серед них особливо виділяють Італію та Грецію.

Водночас, в цілому у світі зрос-тає негативне сприйняття особис-то Путіна та позиції РФ у сфері ор-ганізованого протистояння із Заходом.

Основні виклики в середині дер-жави

В цілому найбільш негативні виклики і загрози Україні пов’язані із внутрішньополітичним життям та падінням рівня довіри до прак-тично усіх гілок влади, та особливо до президента і прем’єр-міністра країни.

Можна констатувати протягом другої половини липня низку симптоматичних публікацій. Одні-єю з таких, що віддзеркалює ситуа-цію, можна назвати статтю Генна-дія Люка «Чого не розуміють Порошенко і Яценюк» (24 липня, електронне видання «Українська правда»). В ній, зокрема, зазначено про «прибутки «сімейних» бізнесів нової влади», згадуються можливі проблеми у зв’язку з катастрофіч-ним падінням економіки і рівня життя населення. А також приведе-но такі слова: «Коли за президент-ську і генеральську показуху народ розплачується сотнями солдат-ських життів – армія перетворю-ється на революційний казан». Од-ним з негативів, що набирає обертів, є слабка тенденція до ста-

В цілому найбільш негативні викли-ки і загрози Україні пов’язані із

внутрішньополітичним життям та падінням рівня довіри до прак-

тично усіх гілок влади, та особливо до президента і прем’єр-міністра

країни

8

білізації ситуації в країні на тлі па-діння рівню життя населення, від-сутності рішення щодо створення професійної армії. Деякі фахівці переконані у тому, що відбувається зростання незадоволення в армій-ських колах.

Негативний відбиток має й по-вільне переозброєння. Так, Держо-боронзамовлення сьогодні ще не містить тих стратегічних компо-нентів, які здатні стати фактором стримування. Варто констатувати, що близько 80% заходів Кремля у нинішній війні є невійськовими, то ж у Кремля завжди залишатиметь-ся можливість розвинути конфлікт і дестабілізувати обстановку, в тому числі шляхом диверсійної і специфічної діяльності серед насе-лення.

Усі перелічені фактори створю-ють додаткові можливості для Кремля, який намагається на практиці довести українським вій-ськовим, що влада не піклується в стратегічному плані питанням створення потужної оборони, а займається своїми приватними ін-тересами. Робиться це Москвою не відірвано від контексту самої ві-йни. Основні дії Кремля зараз

спрямовано на стабільні регіони нашої країни для того, щоб просу-нути у владу лояльних до Путіна людей. Для цього РФ використо-вує і диверсії, й різноманітні тех-нології підриву громадського спо-кою для створення думки в суспільстві, що ця влада не може виконати головну місію, а саме – вести Україну на Захід і робити це професійно.

Той висновок, що українська влада справді ставить питання обо-рони на другий план після захисту себе самої, створює значні виклики для неї самої та певні зачіпки для Москви. Якщо висновки з цього приводу не буде зроблено, то Укра-їна й надалі стикатиметься з ризи-ками подібних атак.

Щодо важливих позитивних рі-шень, то таким є висловлений міні-стром внутрішніх справ України Арсеном Аваковим намір створю-вати структуру спецназу в структу-рі Нацгвардії. Це надзвичайно по-зитивний момент, оскільки спецназ стає фактором стратегічного рівня. Водночас, розвинути дієвий спец-наз реально тільки в разі реалізації курсу на формування професійної армії в країні.

Той висновок, що українська влада справді ставить питання оборони

на другий план після захисту себе самої, створює значні виклики для неї самої та певні зачіпки для Мо-

скви. Якщо висновки з цього приводу не буде зроблено, то Україна й

надалі стикатиметься з ризиками подібних атак

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 серпня 2015

10

Росія нині знаходиться у непро-стій ситуації через тиск фінансових проблем та недалекоглядне інвесту-вання у сферу експорту енергоносі-їв, що робить  її бюджетні надхо-дження залежними від  коливання попиту і цін на міжнародних рин-ках. Роль рубля як міжнародної ре-зервної валюти серйозно послабле-на. Сьогодні Росія намагається укріпити рубль укладаючи довго-строкові транснаціональні  угоди  з експорту газу. Проекти призначені на те, щоби уможливити коротко-строкову ліквідність одночасно зі стабілізацією курсу її валюти.

Інші гравці Балканського регіо-ну, ЄС і США зацікавлені у диферен-ціації поставок газу іншими вироб-

никами, окрім Росії, і це включає в себе презентацію надійних і зрілих проектів. Це складне завдання, так як перед більшістю залучених до цього процесу держав постають пи-тання безпеки і стабільності.

Нині Росія намагається реалізу-вати альтернативний потік за участі Туреччини, Греції та Македонії. Про-те, є вагомі зовнішньополітичні ню-анси взаємовідносин Туреччини і Македонії з  Грецією, такі як втор-гнення Туреччини на Кіпр і  так зва-не «македонське питання» - претен-зії Греції щодо використання  Македонією на національному і дер-жавному рівні назви  «Македонія» (оскільки Греція  наполягає, що на-зва «Македонія» є невід’ємною час-

Перспактиви зближення Афін та Москви на тлі «грецької» кризи в ЄС

У дзеркалі експертноі

думки

Іоаніс НАСІОУЛАС,науковий керівник Інституту соціальної економіки, Салоніки, Греція

Підготовка та переклад – Володимир СОЛОВ’ЯН,керівник зовнішньополітичних проектів ЦДАКР

11

тиною саме її історичної спадщи-ни – ред.). Ці моменти ускладнюють укладання певної угоди, яка б задо-вольнила усі сторони.

Разом з тим, новий грецький прем’єр Алексіс Ципрас намагається відновити зовнішню політику, яку вів уряд  Костаса Караманліса у пері-од 2004-2009 рр. Звичайно, це ро-биться у дуже несприятливий час, адже напруженість у відносинах між ЄС і Росією сягнула історичного максимуму. Уряд Ципраса скорис-тався слабкою позицію США у  пе-реговорах  про заходи фіскальної консолідації для Греції, фінансовані Європейською комісією, Європей-ським центральним банком та МВФ.

Одночасне заперечення домов-леностей, які наразі діють, і про-блемність укладання наступної уго-ди про фінансування на період принаймні, до 2017 року, створює для Росії простір, щоб увійти в гру, запропонувавши торговельні угоди і альтернативні джерела фінансуван-ня, основані на прийнятті рубля для розрахунку хоча б у туристичному секторі.

Росія дуже зацікавлена у зміц-ненні своєї присутності і на святій горі Афон, з 1000 року н.е. чернечій автономній державі на півночі Гре-ції. Існує квота на кількість росій-ських ченців, які мають право пере-бувати на Афоні, і росіяни вважають що ця квота може бути збільшена, якщо уряд Ципраса дотримувати-меться більш гнучкої позиції. Це пи-

тання включає в себе певне порозу-міння між Елладською православною церквою і Константинопольським патріархатом, який є головним авто-ритетом в духовних питаннях, що стосуються регіону півночі Греції. У цьому контексті існує постійна ак-тивність, що включає пожертвуван-ня від російської сторони 21 монас-тирю Святої Гори, щоб покрити витрати на релігійні та культурні за-ходи в рамках 2016 року – «Року грецько-російської дружби».

Альтернатива фінансової та без-пекової  переорієнтації Греції в су-проводі культурних і релігійних ко-нотацій широко використовується протягом цього періоду переговорів Греції з її кредиторами. Загальновиз-нано, що це мало негативні наслідки для уряду Ципраса, стривожило сили НАТО і посилило дефіцит дові-ри між двома сторонами.

Проте, фінансовий стан Греції не викликає достатньо впевненості аби наперед гарантувати  Росії, що будь-який енергетичний проект і страте-гічне планування можуть бути мате-ріалізовані в досяжному майбутньому.

… Двосторонні проблемні пи-тання з Македонією і Туреччиною є частиною цього питання, яке усклад-нюється, коли справа доходить до створення з трьох країн ланцюжка, зав’язаного на  російський енерге-тичний потік і гегемонію Китаю в морській та матеріально-технічній логістиці.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 серпня 2015

12

З точки зору Туреччини, про-позиція щодо газопроводу (Ту-рецький потік) стала несподіва-ним розвитком подій в турецько-російських енергетич-них відносинах.Особливо врахо-вуючи те, що в енергетичній стра-тегії Туреччини пріоритет нині належить Транс-Анатолійському газопроводу (TANAP). Тим не менше, Туреччина не відмовляєть-ся від підписання меморандуму про взаєморозуміння з Росією у питанні Турецького потоку.

В контексті  даного проекту, Ту-реччина, здається, перебуває в про-цесі розрахунку витрат і вигод. З одного боку, Турецький потік, без-сумнівно, збільшить енергетичну

залежність Туреччини від Росії. З іншого боку, це сприятиме гранді-озній енергетичній стратегії Анка-ри, яка має на меті зробити Туреч-чину енергетичним центром між виробниками і споживачами при-родного газу, здобувши вплив на регіональну та, за мірою можли-востей, глобальну енергетичну по-літику.   Тож перспективи Турець-кого потоку як життєздатного конкретного проекту залежать від результатів процесу політико-еко-номічного розрахунку який, ще триває в турецькому уряді.

Відносини Туреччини з Росією засновані  на прагматичному роз-рахунку, який лежить у практичній площині політики, де все вирішу-

Перспективи зближення Анкари та Москви на тлі «Турецького потоку»

Ейюп ЕРЗОЙ,Центр з вивчення проблем безпеки, Анкара, Туреччина

Підготовка та переклад – Володимир СОЛОВ’ЯН,керівник зовнішньополітичних проектів ЦДАКР

З точки зору Туреччини, пропозиція щодо газопроводу (Турецький потік)

стала несподіваним розвитком подій в турецько-російських енерге-

тичних відносинах

13

ється, впроваджується і регулю-ється відповідно до обставин все-редині і за межами двох країн. На мій погляд, економічне зближення між Туреччиною і Росією має сво-єрідну динаміку і не обов’язково відображає політичне примирен-ня, не кажучи вже про політичну співпрацю. Наприклад, у Туреччи-ні та Росії превалюють протилеж-ні погляди і бачення останніх по-дій в Україні та Сирії. Фокусуючись на здобутті абсолютних вигод, Ту-реччина може схилитись до про-сування економічної взаємоза-лежності з Росією, незважаючи на втрату порівняно менш вигідних асиметричних можливостей. Тим не менш,  перехід від економічної взаємозалежності до стійкого та надійного політичного партнер-ства залишається ілюзорною пер-спективою турецько-російських відносин.

Перспективи  узгодження ціни  на  газ між Росією і  Туреч-чиною досить високі.  Значна ціна  на газ  негативно впливає на  поточний фінансовий дефі-цит Туреччини.  З іншого боку, Росія прагне, щоб цей  проект стартував  якнайшвидше.    Тож, якщо брати до уваги взаємну за-цікавленість країн,  я схильний думати,  що у питанні зниження ціни на газ Росія буде поступли-вою.  Проте, звісно,  межа посту-пок  буде визначальним  факто-ром для Туреччини.

Про дострокові вибори і можливі зміни у зовнішній політиці

Туреччини, якщо до коаліції увійдуть націоналісти

Якщо  прем’єр-міністру Туреч-чини Ахмету Давутоглу не вдасть-ся  сформувати уряд, тоді, цілком очевидною, зросте можли-вість  проведення дострокових ви-борів. На мій погляд, у такому ви-падку  Партія справедливості і розвитку(президентська партія більшості –ред.) буде зацікавлена у дострокових виборах, щоб отрима-ти ще один шанс. До коаліційного уряду увійде Партія націоналістич-ного руху (ПНР).

Однак,  орієнтація Туреччини у  зовнішній політиці залежатиме від нового  міністра закордонних справ.  Тож, поки Партія  справед-ливості і розвитку (ПСР)  зберігає цю міністерську посаду, ми не по-бачимо істотних зрушень у зовніш-ній політиці  Туреччини,  незалеж-но від  того чи буде ПНР частиною коаліції.

Гадаю,  Ахмет  Давутоглу  буде, м`яко кажучи, не в захваті від варі-анту, коли  Міністерство закордон-них справ очолить представник ін-шої партії.

Про роль Туреччини в підтримці кримських татар

Майбутнє кримських татар дуже важливе і тому це питання є чутливим у відносинах Туреччини з Україною та Росією.Туреччина не

Перехід від економічної взаємозалежності до стійкого та

надійного політичного партнер-ства залишається ілюзорною пер-

спективою турецько-російських відносин

Туреччина не визнала анексію Криму Росією

Туреччина може і має наполягати на визнанні статусу кримських татар як громадян України, які

мають рівні права, замість того щоб вести переговори про їхній

статус і права з Росією, що означає мовчазне визнання анексії Криму

14

визнала анексію Криму Росією. Де-факто Росія контролює суверенні території України, на яких прожи-ває більшість кримських татар. Тож  це питання перебуває на високій позиції у порядку денному у дипло-матії Туреччини з Росією. Росія зробила деякі кроки у сфері куль-турних прав кримських татар, зо-крема, щоб заспокоїти Туреччину і вирішувати свої проблеми. Проте,

на мій погляд,  Туреччина може і має наполягати на визнанні стату-су кримських татар як громадян України, які мають рівні права, за-мість того щоб вести переговори про їхній статус і права з Росією, що означає мовчазне визнання анексії Криму. Це було б фундамен-тальною допомогою, яку Туреччи-на могла б надати кримським тата-рам і Україні.

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 серпня 2015

15

ВступВ цій статті визначені гіпотези

щодо моделей оборони для кращо-го розуміння систем оборони, які існують в різних державах, а також цілей кожної моделі та фактичних результатів її існування. Стаття призначена для міністрів, диплома-тів, радників і всіх, хто бере участь в роботі над інституційною розбу-довою системи оборони. При цьо-му не розглядається інституційна модель жодної конкретної країни, оскільки це зменшує здатність оці-нити їхню організацію оборони з нової точки зору. Документ має на меті концептуально осмислити іс-нуючі форми систем оборони в межах єдиної моделі, яку достатньо

легко зрозуміти, пояснити та по-рівняти з іншими.

Таким чином, викладені в статті матеріали відображають сукупний образ, що ґрунтується на порівнян-ні структури збройних сил, чисель-ності військовослужбовців та ви-трат на оборону, статистиці смертності серед військових, пові-домленнях про публічну закупівлю зброї та наміри про її придбання. Все це ми брали з документів із від-критих джерел, засобів масової ін-формації і незліченних семінарів на тему безпеки та оборони.

Потреба нової оборонної моделіПотреба в новій моделі для по-

легшення розуміння Національних

Модель оборони: як зрозуміти стиль оборони країни

Глен Грант, провідний фахівець Центру цивільно-військових відносин ВМС США

(Університет імені Святого Джона, Йорк, Великобританія),Владімір Міленскі,

(Центр цивільно-воєнних відносин, Монтеррей, США)

Викладені в статті матеріали відображають сукупний образ, що

ґрунтується на порівнянні структу-ри збройних сил, чисельності

військовослужбовців та витрат на оборону, статистиці смертності

серед військових, повідомленнях про публічну закупівлю зброї та наміри

про її придбання

16

Оборонних Установ очевидна як ніколи, особливо тоді, коли завдан-ня національної оборони стає все більш складним, а середовище між-народної безпеки продовжує змі-нюватись. В той же час, окремі на-ції, та особливо архітектура міжнародної безпеки і оборони, явно борються за узгодження та послідовність, намагаючись об’єднувати воєнні можливості своїх учасників для загальновій-ськових операцій і завдань. Про-стота початку Першої світової ві-йни – або навіть Другої – з відносно простими оборонними системами та установами, які засновувались майже єдино на великих кількос-тях чоловіків та жінок (часто все населення та економіка) з явним ворогом на державному кордоні, поступилася широкому спектру нових складних факторів. Тепер є вороги, що використовують той же паспорт, що й солдати (не носячи військової форми або відзнак) та працюють в межах кордону кон-кретної держави. Є безпілотні дро-ни, які можуть вбивати на відстані, військові організації все більше співпрацюють з громадськими, за-проваджуючи більш пласкі органі-заційні структури з високими ви-тратами на персонал, і з все більш сумнівними міжнародною морал-лю та правовими рамками.

Ця нова модель також має бути розроблена безпосередньо для обо-рони. Як і з будь-якою громадською

установою, оборонні системи ма-ють справу з державними ресурса-ми, за які громадськість притягує їх до відповідальності та розраховує на ефективне та продуктивне вико-нання заявленої мети. Але на відмі-ну від будь-якої іншої громадської установи, оборонні установи є уні-кальними, походячи від своєї ролі охоронця національної монополії організованого насилля. Така мо-нополія пов’язана з двома важли-вими рисами: значна та незамінна конфіденційність в діях та чимала невизначеність задач. З одного боку, ці дві риси роблять громад-ський контроль щодо ефективності та продуктивності оборонної уста-нови дуже складними. З іншого, вони дозволяють посадовим осо-бам та політикам більш легко від-хилятись від сенсу оборонної сис-теми у власних цілях і бути відносно безкарними, знаючи, що громад-ськість мало розуміє, що вони на-справді роблять.

Зазвичай, популярні загальні оборонні моделі, що використову-ються у нинішній час для охаракте-ризування оборонних систем, які засновані на порівнянні кількості озброєних людей, танків та зброї, військових кораблів та винищува-чів, оборонних бюджетів, та іноді декларацій моральних цінностей та політичних норм. Така статисти-ка, часто оманлива навіть для влас-них національних цілей, тому що вона не надає надійної бази для по-

17

рівняння та співпраці з іншими со-юзниками. Вона є ще менш дореч-ною, якщо не даремною, як основа для запровадження короткостро-кових заходів щодо усунення по-точних недоліків, не кажучи вже про розробку реальної стратегії, яка ґрунтується на достовірній ін-формації.

Неадекватність такого статис-тичного підходу походить від не-можливості цього методу врахову-вати важливі фактори та елементи сучасного середовища оборони та безпеки; від розділення ресурсів та можливостей, політичної волі та громадської підтримки та, що ма-буть є найбільш важливим, від не-хтування національною культурою.

Складність цієї задачі стає явно видимою при створенні багатона-ціональної оборонної структури для проведення військових опера-цій. Квазі-глобалізація оборони є повсюдною в наш час, і безумовно в майбутньому ця тенденція поши-рюватиметься, створюючи собою завдання, як порівняти ефектив-ність, продуктивність та доступ-ність оборонних установ одна до одної, а також моральну основу, прийнятність для громадськості та політичну підтримку.

Багато країн сьогодення, вклю-чаючи ті, що були в складі колиш-ніх СРСР та Югославії, а також їх союзники у всьому світі мають оборонні установи, які до цього часу перебувають під впливом

спадщини холодної війни. Деякі країни нещодавно встановили аб-солютно нові інститути національ-ної оборони. Деякі країни дозволи-ли своїм оборонним інститутам занепадати рік за роком, розкидаю-чи бюджет на шматки, створюючи таким чином «збройні сили селища Потьомкіне», тобто просто існую-чи як організація, але з можливос-тями, що постійно знижуються. Інші країни провели серйозні орга-нізаційні зміни, нав’язані їм полі-тичними обставинами, як бажання вступити в НАТО, або справляти-ся зі значно урізаними бюджетами. Деякі воюють і прагнуть змінитися та покращитися. Але багато країн досі знаходяться в чомусь на зра-зок «забуття оборонного управлін-ня» із застарілим мисленням керів-ництва, спорудами та ідеями, так як багато хто у військових та полі-тичних колах, здається, тужить за простими днями минулого, помір-но утримуючи свої оборонні систе-ми для світу, якого вже давно нема.

Деякі країни, здається, задово-лені таким станом речей; інші ма-ють політичні прагнення до змін, але володіють малою ясністю управління або навичками. Однак, майже без винятків у всьому світі, у наш час є мало міністерств оборо-ни зі своїми оборонними установа-ми, які можуть заявити, що вони є повністю готовими до задач сьо-годнішнього дня, і навіть менше – до завтрашнього.

Багато країн сьогодення, включаючи ті, що були в складі колишніх СРСР

та Югославії, а також їх союзники у всьому світі мають оборонні уста-нови, які до цього часу перебувають

під впливом спадщини холодної війни

18

Таким чином, без загальної мо-делі, яка могла б надати єдину плат-форму для розуміння відмінності оборонних систем одна від одної та своїх, немає інших методів за допо-могою яких нації могли б насправді себе оцінити, або бути чесно оціне-ними іншими.

Перша гіпотеза: Всі оборонні установи прямо підпадають під один з чотирьох шаблонів: Раціо-нальний, Емоційний, Політично-домінантний або Воєнно-домі-нантний.

Друга гіпотеза: Потрібне зусил-ля для того, щоб залишатись в рам-ках однієї конкретної моделі, бо за-вжди є потужні зовнішні та внутрішні сили, що тягнуть уста-нову в різні напрямки, тому, в той час як організація може бути впіз-навана за однією поточною перева-жаючою моделлю, її елементи мо-жуть бути витягнуті, або дрейфувати від моделі до моделі. Тому, ідеального «представника» жодної з моделей не існує. Насправ-ді, оборонні установи завжди ма-ють повне об’єднання чотирьох рис, в той час як одна є переважаю-чою, і, таким чином, є вирішаль-ною для продуктивності, ефектив-ності та громадської думки відносно установи.

Моделі оборониРаціональна модельКонструкція захисту «Дій-

сність» – оборонна модель тих

країн, які бажають використову-вати свої війська для серйозних зовнішньополітичних надбань і готові вести бій та перемагати. Вони намагаються тренувати та наймати воїнів. Для досягнення та підтримання цього, їх бюджети тонко збалансовані між персона-лом, обладнанням та діяльністю. Вони обирають лідерів за резуль-татами та потенціалом. Вони швидко реагують на зміни середо-вища. В результаті, зміни та ново-введення для створення умов для якісних перетворень є постійною темою та частиною оборонного мислення, як у воєнних так і у дер-жавних службовців. Їх армія за-вжди готова до розгортання, вони рахують час реагування та готов-ності в годинах, а не днях або тиж-нях. Утримання сил, які не можна розгорнути є неприпустимим. Вони прагнуть досконалості в усьому, що вони роблять, і завжди готові перейти до кращої моделі або ідеї оборони. Вони мають сильну керівну політику та коор-динуються і кооперуються з інши-ми, коли це потрібно, навіть якщо це непросто. Війська зазвичай по-вністю складаються з професіона-лів та використовують волонтерів, які також йдуть на військові опе-рації, тренуються та регулярно ро-блять фізичні вправи (регулярно – означає щотижнево, а не щорічно або рідше, як в інших оборонних моделях).

Ідеального «представника» жодної з моделей не існує

19

Завжди є проблеми з пошуком найвищої якості. Ці країни не за-вжди добре співпрацюють з міжна-родними військами. Причиною цьому є те, що оборонні штаби кра-їн, що використовують таку мо-дель, часто вважають себе кращи-ми за всіх та їх безсумнівний професіоналізм може легко прояв-лятись як інституційна, воєнна та інтелектуальна зарозумілість. Кра-їни, що використовують цю модель також хочуть зберегти свою полі-тичну незалежність для військових операцій. Це може прискорити їх внутрішній час реагування, але цей внутрішній фокус може зменшити загальний військовий потенціал для операції іншого рівня, хоча й більш повільного, але ширшого та глибшого за своєю організаційною складовою багатонаціонального об’єднання. Бажання надати ефек-тивну здатність для надійного про-ведення військових операцій та «обожнювання» як політичного, так і в ЗМІ, також може відділити частини, такі як служби розвідки або служби спеціального призна-чення від головної течії оборонної системи. Це може призвести до не-сприятливих довгострокових на-слідків в широкому діапазоні опе-раційних, моральних, політичних, фінансових та правових питань для країни, оборонної організації та військ у цілому. Національна орга-нізація оборони, в результаті, стає незбалансованою.

Раціональну модель непросто підтримувати. Завжди є ризик втратити велику суму грошей, на-магаючись на 10% збільшити ефек-тивність їх використання. Дуже часто багато другорядних організа-цій з оборони та безпеки також прагнуть досконалості там, де в ній немає реальної потреби, і це також марнує гроші. Постійні високі рівні готовності до операцій можуть створити внутрішнє загострення обставин, що може призвести до воєнно-соціального «мертвого ходу» у вигляді високого рівня ви-трат та збитків. Політичний клас та вищі посадовці часто прагнуть просування їх воєнної справи, за-буваючи, що сили, на які вони по-кладаються, є людськими. Чим більше такі сили використовують-ся, тим більше грошей має бути ви-ділено для їх повноцінного забез-печення та підтримки, відпочинку та спорту. Серйозну небезпеку для раціональної моделі створює те, що ці життєво важливі компоненти задля створення гідних умов праці, які насправді лежать в основі люд-ського фактору і змушують цю мо-дель працювати, часто-густо є пер-шими на черзі до виключення з бюджету.

Раціональну модель важко до-сягти та підтримувати і легко зруй-нувати. Але будучи правильно по-будованою, це є тільки єдина організаційна модель, яка може на-дійно забезпечити застосування

Раціональну модель важко досягти та підтримувати і легко

зруйнувати

20

воєнної сили країни - коли, де і як це буде необхідно.

Емоційна модельЦя модель є протилежністю

конструкції захисту «Дійсність». Ця модель часто стає основною, коли політичне керівництво та мі-ністерства оборони менш досвідче-ні в фінансах, управлінні та оборо-ні та змушені приймати рішення, спираючись на емоції, аніж на логі-ку, фінанси та факти. Вона також може переважати у випадку «вели-кої дистанції влади» в країнах, де політична еліта домінує і є занадто сильною для військ, таким чином блокуючи їх нормальний розвиток. В такій моделі політична еліта не в змозі передати назовні справжній рівень можливостей для оборонної установи, знаючи, що зі сторони військ буде поступливість та задо-волення – або ніякого опору – зі сторони громадськості. Таке може статись з різних причин. Політики можуть бажати витрачати гроші деінде в уряді, це може бути фаль-шива національна гордість, деякі політики можуть вірити в те, що стан речей набагато кращий, ніж він насправді є, або просто безна-дійне сподівання заплутати потен-ційного ворога, роблячи вигляд, що країна здатна на більше, ніж на-справді.

Ця модель також має культурні основи, засновані на владі. Вона покладається на політичний вибір

генералів та пропорційно слабкі та беззаперечні ЗМІ. Це, зазвичай, симптоми слабкого політичного керівництва в міністерстві оборо-ни та слабких і, можливо, вже по-літизованих завдань міністерству оборони. Така система ніколи не може бути зручною. Всі налякані, і ніхто не почувається в безпеці, на-віть якщо цей страх більше нело-гічний, аніж справжній. Але старі звички керівництва та відсутність адекватного сприйняття та усві-домлення реальності так просто не зникають. Політична влада, часто дуже емоційна, бере верх над здо-ровим глуздом у прийнятті рішень. Керівництво часто засноване біль-ше на здобутті та утриманні влади та розповсюдженні страху, ніж у наданні позитивного управління.

В союзах ця модель може бути утримана тільки шляхом ігнору-вання існуючих реалій в окремій країні, на які пізніше можуть по-кладатись політики та війська. Вони або не хочуть приймати дій-сність союзника з політичних або соціальних міркувань, або просто не можуть його кваліфіковано оці-нити через недостатній досвід.

На захист політичної дійсності можна сказати, що ця конструкція могла б розвинутись з часом на основі базису, на якому колись був створений Варшавський договір; або стати новою демократією, але тоді народ перебуває у системі за-хисту, яка потребує радикальних

Політична влада, часто дуже емоційна, бере верх над здоровим

глуздом у прийнятті рішень. Керівництво часто засноване

більше на здобутті та утриманні влади та розповсюдженні страху,

ніж у наданні позитивного управління

21

змін. Міністри оборони та началь-ники генеральних штабів, можли-во, забажають змінити цю модель, але задля цього недостатньо полі-тичної волі та влади на національ-ному рівні, а також, ймовірно, від-сутнє розуміння сучасного управління змінами або ділових якостей, щоб досягти цього.

Але в деяких випадках цей міф нібито добре працюючої оборони залишається, бо політики просто не можуть встояти перед громад-ськістю. Аналогічно, подекуди ге-нерали та адмірали утримують свої численні війська як обґрунтування свого соціального статусу, або гір-ше – доходів. Навіть якщо реформи проводяться, нова структура може бути захоплена партією – з робочи-ми місцями, створеними для дру-зів, аніж для найкращих солдатів – і, таким чином, цілі групи неефективних військових частин та збройних систем зберігаються заради утримання людей, в проти-лежність раціональній реструкту-ризації для операційної ефектив-ності, об’єднаній з фінансовою рентабельністю.

Війська, певно, матимуть мало ефективних сучасних можливос-тей. Щодо готовності, то вони мо-жуть бути в змозі надати обмежені можливості міжнародним військо-вим операціям, або для невоєнних задач третього рівня, як допомога громадськості під час повеней та снігових заметів «вдома», але вони,

ймовірно, ще не скоро будуть спро-можні якісно забезпечити реаліза-цію своїх функціональних можли-востей для оборонної системи. Кораблі стоятимуть в портах, а лі-таки на землі, техніка старітиме в гаражах, і казарми неухильно псу-ватимуться в той час, як фінанси надходять кудись ще. Бюджет буде сильно перекошений в сторону підтримання кількості особового складу або утримання великих кількостей корпусів суден або ста-рих літаків. Справжня оборонна діяльність та осучаснення будуть погано підтримуватись. Але це не обходитиме самих військовослуж-бовців. Вони можуть бути сміливи-ми та здібними (а окремі солдати такі ж вправні як будь-хто і будь-де), але з обмеженими тренування-ми та підтримкою, їх можливості як воїнів погіршуються і зменшу-ються щорічно. Вони все більше і більше віддаляються від справж-нього духу захисту, від таких зді-бностей як лідерство та бойовий вишкіл, та підтримка громадськос-ті навколо них занепадає.

Модель легко впізнати ззовні за широким розмаїттям діяльностей, які бере на себе міністерство обо-рони, мало з яких мають хоч якесь відношення до проведення опера-цій. Міністри оборони багато по-дорожуватимуть та часто говори-тимуть, генерали регулярно тиснутимуть руки перед громад-ськістю, зазвичай з зарубіжними та

Подекуди генерали та адмірали утримують свої численні війська як

обґрунтування свого соціального статусу, або гірше – доходів

22

акредитованими генералами, мі-ністерство оборони проводитиме численні семінари та писатиме від-волікаючі статті на непрофільні теми, ініціативи, та навіть на про-фільні теми, але завуальовані оман-ливою красномовністю. Потрібні зміни будуть «вивчені», можливо навіть консультантами високого класу, але потім тихо відкладені. Оборонні академії спрямовувати-муть зусилля на низькорівневе так-тичне мислення та дисципліни «м’якої сили» за рахунок «справ-жніх бойових дисциплін». Відкрита оборонна діяльність буде обмеже-на, рідко показуючи більше, ніж кілька «спец призначенців» або по-одиноких гелікоптерів з високою активністю та шумом, виступаючи на публіку більше, ніж тренуючи.

Таку модель, мабуть, найпрості-ше підтримувати, і деякі країни продовжували зберігати ці показні паради протягом багатьох років. Коли правда нарешті на політично-му та національному рівні це усві-домлюється, тоді єдиним рішенням стають радикальні зміни у вигляді збалансування бюджету та змен-шення його до насправді сталого розміру. Створення видимої актив-ності, гучні розмови перед громад-ськістю та намагання зробити по-ступові зміни можуть допомогти на виступах, але ніколи не можуть вирішити справжні, кореневі про-блеми виснаженої системи та не-збалансованого бюджету. Навіть

навпаки – відстрочка зміни цієї мо-делі подовжує цю очевидну гангре-нозну агонію, пізніше не залишаю-чи вибору окрім ампутації. Але з тієї ж причини, що ця зміна потре-бує сильної та твердої політичної волі, яка була відсутня протягом років, цілком ймовірно, що ця «па-родія» триватиме допоки не наста-не повна недоречність оборони, країна програє війну, або покаже себе з гіршої сторони під час між-народної військової операції.

Політично-домінантна модельПолітично-домінантна модель є

там, де країна використала полі-тичну доцільність, щоб слідувати конкретній, єдиній та довгостроко-вій моделі національної оборони (але не раціональній моделі, описа-ній вище). Вона бачить це як те, що найкраще підходить їх культурі, географії, або бюджету. Зазвичай, це засновується на таких конструк-ціях, як територіальна оборона, військова повинність або сильна залежність від суспільства або ре-зервів. Така модель зазвичай пов’язана із деякими іншими полі-тичними ідеями, як позаблоко-вість, нейтралітет, тощо. Модель часто спирається на політичне рі-шення мобілізувати країну до ві-йни з «надією», в крайньому разі створити працюючу оборонну ор-ганізацію. Безглуздо очікувати того, що воєнна система, яка може раптом з’явитися за політичним

Створення видимої активності, гучні розмови перед громадськістю

та намагання зробити поступові зміни можуть допомогти на висту-пах, але ніколи не можуть вирішити

справжні, кореневі проблеми виснаженої системи та незбалансо-

ваного бюджету

Політично-домінантна модель є там, де країна використала політичну доцільність, щоб

слідувати конкретній, єдиній та довгостроковій моделі національної

оборони

Безглуздо очікувати того, що воєнна система, яка може раптом

з’явитися за політичним бажанням, одразу ж стане функціонувати

ефективно

23

бажанням, одразу ж стане функці-онувати ефективно. Незалежно від того, наскільки ретельно та якісно опрацьовуються рішення (пере-важно планування на папері та на-копичення планів дій), й хоча це рідко піддається сумнівам, але є повсюдним. Така масова омана по-стійно підтримується політичними міркуваннями з тимчасовими го-ризонтами бачення, рідко вибира-ючись за межі офісу, в той же час здійснюючи витрати на оборону, які за своїми основними показни-ками є меншими, ніж це потрібно задля забезпечення оптимального рівня оборонних можливостей.

Так як це політично виправдана конструкція ігнорування реально-го воєнного світу, рідко має місце ставлення під сумнів або випробу-вання справжніх воєнних можли-востей такої системи (доки не на-стане катастрофа). В більшості випадків, після тривалого періоду, модель розвивається в форму наці-ональної «релігії» і просто стає без-сумнівною для парламенту, військ, або громадськості. Не зважаючи на те, що система була розроблена як політично-стратегічна конструк-ція, вона з часом стає «тактичним стрічковим транспортером, що по-вторюється» з обмеженими опера-ційними або стратегічними мож-ливостями. Для нації, модель здається «чимось добрим», але ви-словлюючись воєнними терміна-ми, «насправді король-то - голий».

Справжня безпека може на-справді надходити від національ-ної політичної позиції, але вона ви-явиться слабкою, навіть під найменшим натиском, бо фунда-ментальна оборонна модель є міра-жем, готовим зникнути при першо-му ж реальному національному воєнному випробовуванні.

Бюджети в цій моделі зазвичай вкрай перекошені в сторону особо-вого складу, інколи в сторону при-дбання високотехнологічного об-ладнання та часто накопичення складів для оборонних резервів, щоб використати їх, коли прийде «страшний ворог». Цей фокус на накопиченні по суті виснажує сили нації сьогодні. Але гроші, які виді-ляються на оборону рідко направ-ляються задля реально потрібних кількостей боєприпасів для забез-печення достатнього рівня трену-вання, необхідного для створення належного рівня боєздатності та стійких оборонних можливостей. Час підготовки та надання трено-ваних та дієздатних військових під-розділів зазвичай занадто довгий для поточного середовища, і в дея-ких випадках мають місце прояви крайньої безвідповідальності. Че-рез те, що військові підрозділи рід-ко приймають участь у реальних бойових діях або виконують трену-вальні завдання без урахування вимог до проведення сучасних вій-ськових операцій, багато аспектів та ключових можливостей будуть

24

або дуже слабкими або взагалі від-сутніми. Підрозділи існують на па-пері, але не насправді. За винятком ініціативних офіцерів, охочих до участі у бойових операціях, пере-важна кількість офіцерів протягом тривалого періоду рідко проходить навчання в польових умовах, які побудовані на реальності та зосе-реджені на виконанні спеціаль-них військово-прикладних вправ у складі підрозділів, які вимагають від них суттєвих розумових зусиль та психологічної та емоційної стій-кості. Не маючи такого справж-нього виклику, більшість офіцерів розвиває навички, більш близькі до вчителів аніж воїнів. Внаслідок цього за відсутності кваліфікова-них «воїноподібних» офіцерів, які могли б бути вчителями та настав-никами, якість бойових навичок солдатів також стає низькою та об-меженою.

«Прийнявши» таку модель, вій-ська можуть розвиватись одним з двох шляхів. Вони можуть просто стати бездіяльними та незацікавле-ними в усуненні недоліків, ігнору-ючи вимоги до створення та забез-печення справжніх оборонних можливостей, служачи більш як вчителі та адміністратори, аніж солдати. З іншого боку, вони мо-жуть використовувати цю модель як «релігію» та за деяких обстави-нах перетворити її в воєнно-домі-нантну модель, залишаючи найгір-ші недоліки моделі, переслідуючи

свої власні корпоративні цілі. В обох випадках ті, кому не подоба-ється таке відношення, йдуть. Під-тримувана слабкими та не ставля-чими критичних запитань ЗМІ, ця модель продовжує існувати, незва-жаючи на очевидні недоліки. Це, зазвичай, симптоми слабкого полі-тичного керівництва міністерством оборони, підтримуваного слабки-ми, оманливими та політизовани-ми діями власне оборонного відом-ства.

В цієї моделі є і винятки, напри-клад, коли уряд дозволяє військам розгортатись на міжнародних вій-ськових операціях, де процвітає ін-дивідуальна якість. Але таке роз-гортання часто є символічного розміру та рідко відбувається в зо-нах проведення інтенсивних бойо-вих дій. Війська часто складаються з абияк зібраних підрозділів із во-лонтерів, які недостатньо та не на-лежним чином треновані як бійці і як команда. Вони зазвичай нездат-ні самостійно діяти на бойових операціях та постійно потребують міжнародної допомоги. Така кон-струкція не надає абсолютно ніякої можливості розвивати інституціо-нальні потужності або організацій-ну пам’ять для самонавчання та са-мовдосконалення, що є ключовим принципом ефективного розвитку військової організації, це також об-межує, як спадковість, так і розви-ток військової культури та бойових традицій в цілому. Воєнна органі-

Це, зазвичай, симптоми слабкого політичного керівництва міністерством оборони,

підтримуваного слабкими, оманли-вими та політизованими діями

власне оборонного відомства

Але що є найбільш важливим – воєнна організація країни в цілому

сама по собі ніколи не розвивається

25

зація країни сама по собі має обме-жену інституційну здатність по-кращуватись шляхом навчання навіть разом із сучасними можли-востями оволодіння новими спосо-бами дій, навичками та техніками, але й вона марнується. Частини системи перевіряються та трену-ються проведенням операцій. Але що є найбільш важливим – воєнна організація країни в цілому сама по собі ніколи не розвивається.

Гірше за це, в деяких країнах, що показують таку модель, до тих осіб, що виконують міжнародні за-вдання або їдуть за кордон для отримання професійної військової освіти або служити міжнародними воєнними співробітниками, після їх повернення до них дуже погано ставляться представники «старої школи», і тому вони ніколи повно-цінно не реалізуються, і навіть час-то носять ярмо ганьби перед гро-мадськістю як найманці. Сучасні військові операції розглядаються як якимось чином відмінні від іс-нуючої політико-військової кон-струкції оборони, а отже у військо-вому значенні вважаються неактуальними або недоречними. Справжні воїни з незавершеними кар’єрами рано йдуть у відставку, і від цього страждає вся система.

Головне питання та лінія недієз-датності цієї моделі – це залежність від політичного рішення мобілізу-вати або надати кошти. Таке мірку-вання суперечить всьому попере-

дньому досвіду, логіці та реалізму, бо практика показує, що вибір та прийняття такого рішення були б політично і фінансово неефектив-ними для будь-якого уряду. Зроби-ти це було б рівносильним оголо-шенню війни на будь-якого ворога, тим самим погіршуючи ситуацію, яка і спонукала таку потребу. Й на додаток, якщо воєнна організація країни і має людський потенціал та мобілізаційні потужності для роз-ширення в розумних часових рам-ках, як це вимагає модель, цього дуже мало. Навіть якби так і було зроблено, це були б погано трено-вані установи на тактичному рівні, і більше нічого. Питання, хто годує та підтримує цих солдатів, або хто тепер керує бізнесом в мобілізова-ній країні здається зручно забутим та ігнорованим всіма, включаючи ЗМІ та оборонні штаби.

Ще раз: ця модель покладається на ігнорування союзниками реалій країни, на яку вони пізніше можуть покластись.

Воєнно-домінантна модельЗа такої оборонної моделі вій-

ська мають політичну владу або вплив та керують воєнною органі-зацією в своїх цілях. Має місце по-вна втрата громадянського полі-тичного контролю, і стає надзвичайно важко його поверну-ти. Це може зайняти десятиліття.

Ця модель містить широкий спектр можливих субмодальнос-

Питання, хто годує та підтримує цих солдатів, або хто тепер керує

бізнесом в мобілізованій країні здається зручно забутим та

ігнорованим всіма, включаючи ЗМІ та оборонні штаби

26

тей, - від взяття збройними силами федеральної влади до простого створення корумпованого, м’якого і простого життя для військової еліти, або навіть і те і інше. Для того, щоб це відбулося, потрібен політичний хаос, моральне занепа-дання, або повна втрата політичної волі зі сторони політичної та гро-мадянської еліти.

Є також менш політичні та більш доброякісні форми цієї кон-струкції, коли військові зловжива-ють ресурсами для підвищення свого соціального благополуччя за рахунок бюджету оборони. Обо-ронні установи марнують бюджет, переоцінюючи роботу, створюючи занадто багато генералів, набираю-чи багато марнотратного персона-лу, призначаючи автомобілі та во-діїв людям без справжніх оперативних потреб та надаючи надлишкові бюджети, підтримую-чи щедрі витрати на курорти, воєн-ні подорожі та яскраві форми. Офі-цери стають лінивими, зменшують кількість важких тренувань та рано йдуть додому під час робочого тижня. Таке може легко статись че-рез правонаступництво слабких міністрів оборони або через держа-ву, що сприймає оборону та безпе-ку як інтермедію, яка не варта їх уваги. Ця «м’яка» воєнна корупція в якійсь мірі є більш підступною через фасадне уявлення та ставлен-ня політиків та суспільства до обо-рони країни, що робить цю систе-

му повністю недієздатною та марнотратною. Такий незадовіль-ний стан справ дуже важко бачити і судити людям ззовні, які не мо-жуть знати реальної картини, що насправді відбувається в оборон-них структурах.

Часто має місце політична по-ступливість, коли політики задо-брюють військових з допомогою закордонних подорожей, марно-тратних військових вечерь, вправ на трибунах та парадів, - все це з мінімумом військового змісту та задумане для догоджання, підле-щування та підкупу, і створюючи видимість політичної законності. Також можуть бути сильні зв’язки з «жорсткою» корупцією, коли старші офіцери та представники міністерства оборони змінюють вимоги в сторону дорогих закупі-вельних програм. Вони отримують політичне схвалення придбання, але з надлишковими коштами, які потім переходять для задоволення особистих потреб представників політичної та військової еліти. Старші офіцери та чиновники час-то можуть віддавати сили для ро-боти над проектами, насамперед, для отримання особистої вигоди.

Коли політична еліта нарешті починає щось робити для того, щоб змінити цю модель, наприклад, коли країна переходить до демо-кратії, залишаючи тоталітарну по-літичну систему повного симбіозу військової еліти з політикою, – тоді

Є також менш політичні та більш доброякісні форми цієї конструкції,

коли військові зловживають ресурса-ми для підвищення свого соціального

благополуччя за рахунок бюджету оборони

Політикам потрібно бути обереж-ними, щоб не втратити тих, хто не міг робити все правильно через

нестачу влади або впливовості, або були під ризиком усунення або

навіть смерті

27

є потреба в повній зміні вищого військового керівництва. Це також означає позбавлення зв’язків з будь-якою колишньою політичною елітою, яка відноситься до оборо-ни, оскільки жорстка корупція створює дуже сильні зв’язки симбі-озу. Ті, хто мали владу, вже показа-ли справжніх себе та свої моральні слабкості. В такому випадку, якщо старший офіцерський корпус в ка-дровому відношенні не замінюєть-

ся повністю, перехідний період буде затягнутим, можливо на де-кілька поколінь. Внаслідок жор-сткої політичної діяльності неми-нуче страждають і добрі у моральному відношенню люди. Політикам потрібно бути обереж-ними, щоб не втратити тих, хто не міг робити все правильно через не-стачу влади або впливовості, або були під ризиком усунення або на-віть смерті.

Малюнок 1: Класифікація моделей оборони

Раціонально-домінантна

Емоційно-домінантна

Воєнно-домінантна Політично-домінантна

28

Взаємодія між моделямиЖодна країна не може повністю

або з легкістю залишатись в рамках однієї моделі, бо зовнішня та вну-

трішня напруженість, особливо бюджет, завжди тягнутиме всі час-тини системи в напрямку іншої мо-делі.

Найважче досягти конструкції реальності, бо здоровий глузд та спостереження показують, що у наш час дуже мало країн з цим справляються. Оборона в більшій частині світу знаходиться ближче

до трьох інших моделей з однією або двома країнами, які дрейфують всередині, показуючи заплутаність в своєму політичному напрямку та військовій послідовності. Їх скорі-ше можна судити за тим, чим вони

Малюнок 2: Взаємодія між моделями оборони

Політична Раціональна

ЕмоційнаВійськоваПу

бліч

ний

інт

ерес

Прив

атни

й ін

тер

ес

Зосередженість на результатіЗосередженість на ресурсах(Екстраверсія)(Інтроверсія)

29

не є, аніж за тим, чим вони є. Важ-ливо мати на увазі те, що націо-нальна організація оборони не обов’язково повністю залишається в одній моделі, але може бути в ба-лансі, створеному з часом між дво-ма або навіть трьома силами, що впливають на різні аспекти устано-ви на різних організаційних рівнях.

Загострення, які потребують змін, чисельні та різноманітні. Ві-йна змушує воєнні організації ста-вати раціональними дуже швидко – навіть якщо досягнення справжніх військових та організаційних стан-дартів проходить не один рік. Обо-ронним союзам також властива тяга до покращення та підвищення ефективності всієї організації; од-нак і навпаки, перебування в вій-ськово-політичному союзі часто по-слаблює політичну волю та мужність, які небезпека приносить поодиноким націям. Парадоксаль-но, але слабші члени союзів віддаля-ються від реальності.

Багато країн страждають від не-впевнених політиків, які, замість того, щоб розібратись з реальніс-тю, просто шукають легкого та швидкого вирішення проблеми за-для збереження свого обличчя, за-надто просто звертаючись до воєн-них за порадою «експертів». Єдиним наслідком цього є немину-ча зневага до політичного класу з боку військових, яке, якщо це не приборкати політичною силою, ін-телектом і чистою політикою, дуже

скоро перетворюється на військове панування.

На операційному рівні є фунда-ментальне бажання багатьох служ-бовців стати професіоналами і сло-вом і ділом, навіть якщо і з гордості. Коли гарні солдати служать в орга-нізаційно непрофесійних устано-вах, вони розширять межі, щоб ви-правити це. Це завжди притягуватиме нереальні моделі в сторону реальних в деяких сферах, але рідко змінюють організацію по-вністю, бо їх ентузіазм є загрозою для особисто зацікавлених в систе-мі. З іншого боку, зловживання професійними солдатами або наяв-ність готівки часто викликатимуть потребу в більших витратах на со-ціальну підтримку.

Дійсно, крім моделі реальності, три інші моделі є неоптимальними для країни в політичних та органі-заційних умовах, навіть якщо вони забезпечують важливі соціальні вигоди. В кращому випадку, вони виконуватимуть вимоги до вій-ськових операцій союзу з підтрим-кою від сильніших союзників. Але в гіршому випадку, вони просто марно витрачатимуть громадські гроші та діятимуть як соціальна служба, політичний «театр», або як прибуткове джерело для симбіо-тичної військово-політичної ко-рупції.

З точки зору культури, багато націй, здається, не можуть або не хочуть помічати той факт, що ке-

Війна змушує воєнні організації ставати раціональними дуже

швидко – навіть якщо досягнення справжніх військових та

організаційних стандартів прохо-дить не один рік. Оборонним со-юзам також властива тяга до

покращення та підвищення ефективності всієї організації; однак і навпаки, перебування в

військово-політичному союзі часто послаблює політичну волю та

мужність, які небезпека приносить поодиноким націям. Парадоксально,

але слабші члени союзів віддаляються від реальності

Коли гарні солдати служать в організаційно непрофесійних уста-новах, вони розширять межі, щоб

виправити це. Це завжди притягу-ватиме нереальні моделі в сторону реальних в деяких сферах, але рідко

змінюють організацію повністю, бо їх ентузіазм є загрозою для особи-

сто зацікавлених в системі

30

рівництво оборонними відомства-ми та його методи управління, які вони зараз використовують є за-старілими та в багатьох випадках абсолютно контрпродуктивними для забезпечення національних ін-тересів в оборонній сфері. Велика дистанційованість у відносинах між старшими офіцерами і їх під-леглими - які вважалися необхід-ними для Другої світової війни - стали тягарем для оборони. Ті лідери-герої політики, старші вій-ськовослужбовці і керівники обо-ронних відомств, які досі підпису-ють кожен документ і приймають кожне рішення, самі й стали голов-ною проблемою на шляху до ре-форм та модернізації. …Вони під-тримують оборонну культуру, яка відноситься до сучасних бойових дій, як кінь до сучасної броньова-ній техніки.

Значення моделейЦя стаття про оборонні моделі

намагається показати, що кожна країна має унікальну модель, яку вона представляє зовнішньому сві-ту, яка складається з комбінації унікальних національних, політич-них та військових культур, але так, що вони, зазвичай, можуть бути впізнавані як панівні в одному з чотирьох квадрантів. Ця модель ві-дображає, як країна думає і як діє. Вона відображає, як та веде політи-ку, але що більш важливо, як вона думає про політику як про ідею, як

вона говорить про політику, і як це формує прийняття рішень щодо оборони. Але мовна конструкція та значення в межах кожної моделі є унікальними для тієї моделі і не є такими ж, як у гравців ззовні. Фі-лософ Вітгенштейн називає це ро-зуміння «мовною грою», де дві або більше сторін розмовляють однією мовою, але значення абсолютно різні. Щоб допомогти з розумінням цього, нижче наведено два простих приклади для слів «директива» та «комітет».

Що ця мовна гра робить, так це створює внутрішній світ всередині кожної моделі, де все, що сказано, самостійно виконується, бо мова може бути почута і зрозуміла лише з точки зору країни, яка її викорис-товує. Культура переважає над ро-зумінням. Сторонні люди рідко мо-жуть її зрозуміти, не кажучи вже про відчуття емоцій за словами. В цьому відношенні, щоб допомогти країні змінити модель, зовнішня допомога стає необхідною, навіть незамінною, бо на найвищому рів-ні системи, єдина мова, яка може і буде використана – це мова, яка по-казує модель успішною, отже вну-трішні зміни стають неможливими. Провести зміни – означає визнати, що вся попередня політична діяль-ність була провалом, і мова, сама основа мислення, значення та бут-тя, була неправильною.

Тому розуміння моделі та ство-рення організаційного з’єднання,

…Вони підтримують оборонну культуру, яка відноситься до сучас-

них бойових дій, як кінь до сучасної броньованій техніки

«Розумна оборона» НАТО, Європейська оборона та розподіл

тягарів – це ідеї, які сприймаються з абсолютно відмінними тлумачен-

нями, залежно від національної моделі, на яку вони впливають

31

як цього вимагають НАТО та Єв-росоюз, потребує більше міркуван-ня та розуміння, ніж просто колек-тивні вислови про «шляхи вперед». Правда в тому, що після повернен-ня з будь-якої зустрічі в НАТО, люди повертаються із власним ро-зумінням, яке значно відрізняється від показаної мови та ідей, і тоді приймають або відкидають дирек-тиви відповідно до того, як мова їх-ньої власної моделі їх сприймає. «Розумна оборона» НАТО, Євро-пейська оборона та розподіл тяга-рів – це ідеї, які сприймаються з аб-солютно відмінними тлумаченнями, залежно від націо-нальної моделі, на яку вони впли-вають.

Але розуміння того, що є різні моделі та культури і те, що мови тлумачаться дуже по-різному, саме по собі допомагає міжнародному розумінню. Наступна стадія розви-тку буде, коли автори створять ряд питань, метод визначення органі-зації національної оборони таким способом, який показує, до якої моделі країна найближча. Таким чином, посадові особи можуть кра-ще розуміти себе і вирішити, де конкретно потрібні зміни. Наступ-ною стадією буде змусити країни визнати, що їх модель, можливо, не слугує в їх найкращих політичних та військових інтересах. Ця задача здається більш складною. Як би там не було, як тільки модель орга-нізації оборони виявлена і зрозумі-

ла, це дуже сприятиме рішенням щодо наступних дій.

ВисновокВ цій статті не було поглиблено-

го вивчення того, з чого складаєть-ся гідна оборонна система, бо є дуже багато національних, істо-ричних та культурних винятків, які потрібно брати до уваги. Але є кілька життєво необхідних речей, які необхідно вирішувати політич-но всередині будь-якої моделі, якщо оборонна система повинна мати довгострокову життєздат-ність як національний інструмент.

Першою з них є бюджет, збалан-сований між особовим складом і обладнанням та діяльністю близь-кою до того що необхідно та де можна досягти реальних змін. Не-рівномірний бюджет завжди веде до втрати здатності до стабільності та створює потребу в постійних та різких змінах що може стати при-чиною повернення системи назад у попередній стан.

Другою є потреба у рівності під-ходів до підготовки вищих і ниж-чих військових структур воєнної організації. Без цих змін, жодної сучасної військової силі не вдасть-ся досягти необхідного рівня бойо-вої ефективності, результативності та психологічної стійкості для ви-рішення складних завдань в умовах непередбачуваних змін і швидко мінливих ситуацій. Ця зміна осо-бливо складна з точки зору культу-

32

ри для всіх вищих та старших офі-церів, але вона має бути пройдена.

Третьою є те, що професійні війська всіх категорій та всі органі-зації (особливо міністерства обо-рони) мають використовувати кожну секунду своєї повсякденної діяльності для забезпечення по-вноцінного тренування і підготов-ки військ, якщо вони хочуть досяг-ти світових стандартів або рівня стандартів потенційних ворогів. Час і гроші, витрачені на будь-що непрофільне – витрачені небезпеч-но.

Приклади різного значення термінів залежно від моделі

оборони

Розуміння поняття «політика»У раціональній моделі – спіль-

на узгоджена позиція щодо страте-гічного розвитку системи оборони для максимальної політичної і вій-ськової вигоди.

У політично-домінантній моде-лі  – прийняття рішень, які отриму-ють максимальну довгострокову під-тримку суспільства і нібито забезпе-чують впевненість у системі націо-нальної безпеки, навіть якщо цьому немає жодного підтвердження.

В емоційній моделі – прийнят-тя короткострокових рішень щоб скласти враження, що система обо-

рони і старші посадові особи діють ефективно, навіть якщо такі рішен-ня є шкідливими в довгостроковій перспективі.

У воєнно-домінантній моде-лі  – всі рішення приймаються для максимальної користі самих вій-ськових, а не для країни, якій вони служать, хоча публічно цьому може бути знайдене виправдання.

Розуміння поняття «комітет»У раціональній моделі - група

експертів та відповідальних осіб, які співпрацюють для пошуку шля-ху до найкращого результату для системи оборони і для країни в ці-лому.

У політичній моделі – засідан-ня, на якому підтримується уже прийняте політичне рішення.

В емоційній моделі – можли-вість для чиновників уникнути особистої відповідальності, а та-кож долучитися до найпростішого й найпопулярнішого курсу.

У військовій моделі – збори, на яких старші офіцери нібито при-ймають рішення та забезпечують колективну відповідальність за не-законні дії.

Ця стаття в жодному разі не за-кінчує наукову дискусію, а лише її відкриває. Автори зробили спробу внести певну ясність в цю складну і малодосліджену сферу військового та публічного життя.

Професійні війська всіх категорій та всі організації (особливо

міністерства оборони) мають використовувати кожну секунду своєї повсякденної діяльності для

забезпечення повноцінного трену-вання і підготовки військ, якщо вони

хочуть досягти світових стандартів або рівня стандартів

потенційних ворогів. Час і гроші, витрачені на будь-що непрофільне –

витрачені небезпечно

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 3 серпня 2015

33

В дослідженні здійснена спроба визначити вплив російсько-української війни на відносини двох наддержав у сфері ядерного протистояння, динаміку їх подаль-шого розвитку, та сформулювати рекомендації уряду України.

Окрему подяку за підтримку та внесок автор висловлюєВалентину Бадраку, директору Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння.

Список скорочень: • РВСП РФ – Ракетні війська

стратегічного призначення РФ

• МБРК – міжконтинентальний балістичний ракетний комп-лекс

• МБР -міжконтинентальна ба-лістична ракета

• КР – крилата ракета• СЯО – стратегічні ядерні

озброєння• РВСП – ракетні війська стра-

тегічного призначення РФ• ТЯЗ – тактична ядерна зброя• РСМД – ракети середньої та

малої дальності (від 500 до 5 тис. км)

• Договір СНО-3 – Договор між США та РФ про стратегічні наступальні озброєння від 2010 року

• ЄвроПРО США – 4- й пози-ційний район ПРО США (European Phased Adaptive Approach (EPAA)

Ескалація ядерного протистояння США та Росії у контексті російсько- української війни

Олексій Куроп`ятникексперт Муйдану закордонних справ

Аналітичні розробки

34

• ЗРК ППО – зенітно-ракетний комплекс протиповітряної оборони

• ЗРК ПРО – протиракетний комплекс

• ОТРК – оперативно-тактич-ний ракетний комплекс(до 500 км)

• ВО – воєнний округ (РФ)• Стратегія НБ – Стратегія наці-

ональної безпеки (РФ)• КП – командний пункти• СП – Сухопутні війська

I. Загальні зауваження: Відносини США та Росії в

останні 25 років стабільно харак-теризуються домінуванням вій-ськового аспекту, зокрема, підтри-манням балансу ракетно-ядерного та звичайного озброєння. При цьому військове протистояння відбувалося паралельно зспівро-бітництвом в сфері ліквідації та контролю над озброєннями, реа-лізацією програми «Мегатонина мегавати», співробітництвом в сфері космосу, а також інвестиція-миСША в енергетику РФ та тор-гівлею в окремих секторах. Почи-наючи з 2011 року, коли через низку факторів (сирійська криза, Європейське ПРО, справа Сноуде-на, протести на Болотній площі) сторони призупинили співробіт-ництво у військовій та політичній сферах, військове протистояння почало стрімко зростати, двосто-роннє економічне співробітни-цтво знов стало маргінальними із

тенденцією з 2014 року до подаль-шого згортання на фоні введення економічних санкцій через агре-сію РФ в Україні та анексію Криму.

Перехід до ядерного шантажу з боку РФ в контексівійни із Украї-ною виник не на пустому місці, а став черговим етапом зміни пара-дигми мислення лідерів Кремля, які шукають політичних гарантій від Заходу для свого права творити свавілля у внутрішній політиці РФ та в країнах «сфери впливу» на по-страдянському просторі. Захід цьо-го права не визнає, відтак існує ви-сока вірогідність затягування нинішнього воєнного протистоян-ня, в тому числі ядерного, на деся-тиріччя.

Україна після Майдану 2014 року опинилася у цілком новій геополітичній та військово-полі-тичній ситуації, коли попередні уявлення про шляхи забезпечен-ня воєнної безпеки вже не працю-ють, а нові ще не напрацьовані. Ситуація погіршується тим, що країна має високі ризики опини-тися в зоні ядерного протистоян-ня НАТО-РФ в умовах помітного посилення конфронтації в сфері звичайних озброєнь на наших кордонах. В дослідженні зроблена спроба оцінити як реальність ядерної загрози, так і нові опції, які вона відкриває для нашої кра-їни, та опрацювати відповідні ре-комендації для керівництва дер-жави в цих умовах.

35

II. Актуальність дослідження:З квітня 2015 року на тлі заяви

Президента В.Путіна про готов-ність РВСП РФ нанести удар у разі втручання Заходу в ситуацію в Криму на початку 2014 року,західні політики та експер-тирозпочали дискусію про зрос-тання російської ядерної загрози. Це відбувається на фоні значної активності ЗС РФ на східних кор-донах НАТО, декларації намірів наростити свій ядерний потенці-ал та рівень його боєготовності, тестові пуски стратегічних ракет та польоти стратегічних бомбар-дувальників, масштабні маневри та навчання військ на кордонахз НАТО з імітацією застосування тактичної ядерної зброї (Калінін-град). В ході прямих конфіденцій-них контактів відставних військо-вих РФ та НАТО в Берліні росіяни, з санкції керівництва РФ, пригро-зили застосуватитактичну ядерну зброю у разі прямого боєзіткнен-ня ЗС РФ із ЗС країн НАТО в рам-ках російсько-української війни та в деяких інших випадках.

Вперше за багато років зброй-ний конфлікт між РФ та НАТО став реальною небезпекою. Агресія РФ проти України не лише підірвала післявоєнний порядок в Європі, але і знов поставила на порядок денний НАТО питання ядерного стримування.• В серпні 2014 р. В.Путін заявив

в одному з інтерв’ю: «Нашипар-

тнеры, независимо от ситуации в ихстранахилиихвнешнейпо-литики, должнывсегдаиметь в виду, что с Россиейлучше не связываться. Я напомню, что-Россияявляетсяоднойизкруп-нейшихядерных держав. Это не просто слова, этореальность, и, более того, мыукрепляем наш потенциал ядерного сдержива-ния». 

• В документальному фільмі «Крым. Путь на Родину» в квітні 2015 року на запитання журналістки щодо підвищення боєготовності РВСП РФ на по-чатку 2014 року Путін відповів: «Мы думали об этом». За кор-доном цю фразу розцінили як однозначне підтвердження ескалації ядерного протистоян-ня.

• Тему почали розвивати деякі російські посадові особи, які публічно вимагали внести у Воєнну доктрину РФ авантюрні доповнення про можливість за-стосування тактичної ядерної зброї улокальних конфліктах в якості «превентивного удару» для «деескалації конфлікту». Щоправда, нова редакція ВД РФ від грудня 2014 року не містить цих новацій.

Подібна концепція десятки ро-ків дебатувалася в НАТО і була остаточно відкинута на рубежі 70-80 років як суіцідальна. Їй на замі-ну прийшла концепція «повітряно-

З квітня 2015 року на тлі заяви Президента В.Путіна про

готовність РВСП РФ нанести удар у разі втручання Заходу в ситуацію в Криму на початку 2014 року,західні

політики та експертирозпочали дискусію про зростання російської

ядерної загрози

36

наземних операцій», яка передбачає нанесення високоточних неядер-них авіаракетних ударів по друго-му ешелону військ, що наступають. Після завершення «холодної війни» технічні засоби реалізації цієї кон-цепції були вивезені із Європі в США. СРСР також завжди відки-дав будь-які концепції повномасш-табного ядерного конфлікту і роз-глядав тільки можливість застосування ТЯЗ.

Варто відзначити, що зростання військового протистояння РФ-США крім заяв має і матеріальні ознаки: • Війна РФ-Грузія 2008 року не

тільки надала поштовх для модернізації звичайних ЗС РФ, але і стала початком модернізації ядерного арсеналу РФ: з`явилися ракети із більшою кількістю боєголовок, введено нове покоління ядерних субма-рин, випробувано нові крилаті ракети великої дальності.

• Країни НАТО стурбовані тим що РФ почала розглядати можливість застосування в бой-ових діях ТЯЗ. Зокрема,проти Польщі через розміщення та її території елементів ПРО США: у 2009 році під час щорічнихвійськових навчань «Захід» ЗС РФ почали імітувати ядерний удар по Польщі. З по-чатку російсько-української війниКремль почав проводити військові навчання із елемента-

ми озброєнь, здатними нести ТЯЗ (РС Іскандер, Ту-22М).

• В грудні 2014 року РФ припини-ла дію програми Нанна-Лугара 1991 року, яка сприяла надійному збереженню та ско-роченню ядерного арсеналу та ядерних субмарин РФ на суму 20 млрд.дол.. Одночасно з цим РФ оголосила про свій вихід із щорічного саміту РФ-США по ядерній безпеці.

• Після анексії Криму вперше за кілька десятирічь зросла загро-за військового конфлікту НАТО із Росією. В НАТО вважають, що РФ знизила запобіжники ядерного конфлікту із сусідніми країнами, а члени НАТО в Східній Європі всерйоз вірять в можливість збройного, зокре-ма, ядерного конфлікту із РФ.

• Демонстрація в останній час своїх ядерних можливостей вказує на бажання РФ попере-дити НАТО про невтручання в конфлікт в Україні та залякати неядерні країни щодо можливо-го вступу в НАТО (Швеція, Фінляндія)

Військове протистояння США та РФ мало з початку 90-х років певну динаміку до послаблення, російсько-українська війна припа-ла на період, • коли договір про СНО-3 2010

року закріпив тенденцію до зниження загального рівня СЯО, хоча питання про початок

Війна РФ-Грузія 2008 року не тільки надала поштовх для модернізації

звичайних ЗС РФ, але і стала почат-ком модернізації ядерного арсеналу

РФ: з`явилися ракети із більшою кількістю боєголовок, введено нове покоління ядерних субмарин, випро-бувано нові крилаті ракети великої

дальності

37

аналогічногопроцесу щодо ТЯЗ лише планувалося розпочати,

• коли між США та РФ намітилося певне співробітництво у воєнній сфері (Афганістан, боротьбі із тероризмом та морським піратством, Іранська та Корейська ядерні програми).

Водночас, вже за 3-4 роки до ро-сійська-української війни почали проявлятися ознаки відновлення протистояння в сфері безпеки та оборони: • Плани США розмістити еле-

менти національного ПРО в Європі на фоні виходу в 2002 році США із договору про ПРО, початок роботи по ство-ренню проекту Швидкого (мо-ментального) глобального удару, розширення НАТО на Схід були сприйняті в РФ як спроби порушити баланс у військовій сфері.

• З іншого боку, політика РФ щодо підтримки режиму Б.Асада в Сирії, розвитку про-грами мирного атому в Ірані, шантаж щодо постачання енергоносіїв в Європу, війна РФ-Грузія 2008 та РФ-Україна 2014 рр. спонукали США пере-глянути окремі позиції своєї політики щодо РФ.

Рсійсько-українськавійна стала лише етапом до загострення ракет-но-ядерного протистояння. Процес розпочався в 2012 році, коли В.Пу-тін вирішив, що домогтися статусу

«рівноправного партнера» росій-ська політична еліта може не шля-хом співробітництва із США\НАТО, а тільки шляхом конфронта-ції, і що військово-політична ситуа-ція у світі та на тлі фінансової кризи Заходу є сприятливою для зміни курсу. Тепер на вищому рівні ве-деться дискусія у стилі двосторон-нього залякування та погроз, зна-чно посилилося військове протистояння в сфері звичайних озброєнь. На рівні експертів ведеть-ся дискусія щодо можливості обмі-ну «обмеженими ядерними удара-ми» між США\НАТО та Росією на фоні суттєвої ерозії окремих базо-вих двосторонніх угод щодо обме-ження ядерних арсеналів кількісно та якісно, а можливості відновлення політики «розрядки» проглядають-ся у дуже віддаленій перспективі.

Україна, як неядерна держава, змушена чітко визначити своє міс-це в нинішній конфронтації в сфері безпеки та оборони, справжні мо-тиви та наміри сторін, реальний розклад сил та перспективи його зміни, можливі сценарії розвитку відносин між США\НАТО та РФ, власні національні інтереси, умови та межі їх досягнення, має відпо-відним чином скорегувати націо-нальну політику в сфері безпеки та оборони.

III. Яким насправді є баланс ядерних сил США-РФ:

Попри досягнутий паритет, роль і місце сил стратегічного ядер-

38

ного стримування в оборонних доктринах обох супердержав зали-шається і буде залишатися принай-мні до 2050 року пріоритетним. Після 2000 року Адміністрація США почала шукати шляхи змен-шення своєї залежності в сфері стратегічного стримування від суто ядерних сил, однак нині мож-на констатувати, що ця тенденція не закріпилася.

Обидві супердержави шукають шляхи як модернізації своїх ядер-них сил, так і можливості їх прак-тичного застосування, що відбива-ється особливо помітно в змінах концептуальних підходів.

Якщо на кінець епохи «холодної війни» колишній СРСР мав перева-гу над США та НАТО у звичайних озброєннях та приблизний паритет сил в ядерних озброєннях, то зараз картина зовсім інша. США та НАТО зробили ставку на розвиток звичайних озброєнь, оскільки ядерні сили виявилося вкрай складно або практично неможливо використовувати в бойових умовах локальних війн, відтак ЗС США\НАТО мають тут суттєву перевагу, а їх ядерні сили стримування вико-нують другорядну роль.

Росія, навпаки, після тривалого занепаду звичайних озброєнь, основний акцент в розбудові ЗС зробила на модернізації ядерних сил, розвиток яких став національ-ним пріоритетом. З 2000 року Росія відкинула доктринуСРСР відмови

від першого ядерного удару та по-чала розробляти концепцію «деес-калаційних» превентивних ядерних ударів: погрожувати або здійснюва-ти обмежені тактичні ядерні удари в ході звичайного військового кон-флікту з метою його припинення на російських умовах. Таким чином, хоча звичайні сили РФ значно по-ступаються США та НАТО, ядерні сили РФ продовжують становити паритетну загрозу.• Стратегічні ядерні МБР вели-

кого радіусу дії (СЯО):За оцінками експертів з обох

сторін, стратегічні ядерні сили США\НАТО та РФ перебувають в балансі, обидві сторони підкреслю-ють необхідність його подальшого підтримання та контролю через іс-нуючі ефективні верифікаційні ме-ханізми, незважаючи на російсько-українську війну. Баланс сил враховується прискіпливо по

• усім трьом групам боєголовок: на бойовому чергуванні, в складах, в черзі на утилізацію.

• усім групам носіїв: МБР ве-ликого радіусу дії наземно-го (шахтного та мобільного) базування, МБР та крилаті ракети середнього радіусу дії морського (надводні кораблі) та повітряного ба-зування (на стратегічні бомбардувальники).

США та РФ все ще мають значні надлишкові ядерні потужності, а

Якщо на кінець епохи «холодної війни» колишній СРСР мав перевагу

над США та НАТО у звичайних озброєннях та приблизний паритет

сил в ядерних озброєннях, то зараз картина зовсім інша. США та НАТО

зробили ставку на розвиток звичай-них озброєнь, оскільки ядерні сили

виявилося вкрай складно або прак-тично неможливо використовува-

ти в бойових умовах локальних війн, відтак ЗС США\НАТО мають тут суттєву перевагу, а їх ядерні сили

стримування виконують другоряд-ну роль

39

процес їх скорочення рухається дуже повільно, наразі в рамках До-говору про СНО-3 2010 року до лі-міту 1.550 боєголовок до лютого 2018 року. Крім того, вказані данні не охоплюють всі ядерні боєзаряди (зокрема, ті, що на складах та в чер-зі на утилізацію). Станом на 1 бе-резня 2015 року ситуація наступна: • РФ має усього 7.500

боєголовок,з яких 4.500 пере-бувають на військових скла-дах, 1.582 боєголовки на чергуванніна 515 стратегічних пускових установках (ПУ), а решта (1.418) очікує на утилізацію.

• США мають 7.100 боєголовок, 4.760 перебувають на військових складах, 1.597 боєголовок на чергуванні(+15) на 785 ПУ (+270), решта (743) очікує на утилізацію.

Ситуація щодо стратегічних ПУна користь СШАпри лімітіобме-жень по Договору СНО-3 – 700 ПУ:• РФ має515 ПУ, що на 185 ПУ

менше ліміту згідно Договору СНО-3.

• США мають 785 ПУ – на 270 більше ніж у РФ та на 85 більше ліміту.

США мають перевагу по ПУ у всій ядерній триаді: стратегічні бомбардувальники, шахтні наземні ПУ та ядерні субмарини. Зокрема, тенденція до збереження більшої кількості носіїв при зменшенні бо-

єголовок на кожній з них, т.зв. «lowattractiontargetapproach» (так-тика зниження привабливості об’єкту як цілі для ураження) прак-тикується США в рамках концепції «удару у відповідь». Певна перевага США тут компенсується тим, що після розвалу СРСР Америка напо-легливо зменшувала загрозу ядер-ного конфлікту і посилювала захо-ди взаємної довіри. Більше того, в 2013 року Адміністрація Б.Обами пропонувала скоротити до 2018 року за Договором СНО на трети-ну більше боєголовок (до ліміту 1.000), але республіканці та Кремль не підтримали цю ініціативу.

Для виконання умов Договору СНО-3 США маютьзнищити по-рожні пускові шахти наземного ба-зуванні, зняти ядерне спорядження з бомбардувальників B-52H, змен-шити кількість ПУ на своїх страте-гічних ядерних субмаринах із 24 до 20, починаючи з 2015 року.

Але диспаритет на користь США залишиться і після лютого 2018 року, коли умови Договору бу-дуть виконані: РФ планує залиши-ти менше ніж 500 стратегічних ПУ та компенсувати це більшою кіль-кістю шахтних та мобільних ПУ наземного базування для своїх МБР. Менша кількість ПУ вимагає більшу кількість боєголовок на кожній МБР, зокрема, РК Сармат, що в свою чергу робить ці занадто важка та не мобільна МРБ пріори-

40

тетними цілями для превентивно-го удару.

Важливо мати на увазі, що по-прирозгортання РФ цілої низки програм модернізації РВСП, які можна трактувати як відновлення гонки стратегічних озброєнь, США не виказують при цьомужодної стурбованості. Причина у тому, що ці програми модернізації відбува-ються після тривалого часу занепа-ду внаслідок розвалу СРСР. Резуль-тати російської модернізації все одно не змінять американської пе-реваги:• у засобах доставки: у США 794

МБР та КР трьох видів базуван-ня із максимум 3 боєголовками, а у РФ тільки 528 з тенденцією до зменшення,

• баланс засобів доставки «морського-наземного базу-вання» також на користь США (2/3 проти 1/3),

• у разі кризи Договору про СНО-3 США здатні поставити на свої МБР до 1000 боєголовок зі складів, а у РФ, при паритеті кількості боєголовок, просто не вистачить МБР, щоб туди додати ще боєголовок.

• в умовах економічних санкцій та без ВПК України Росія про-сто фінансово та технічно не-здатна наздогнати США в цій сфері.

На думку експертів США, ро-сійська модернізація СЯО у задумі містить в собі низку вад, а саме:

• На початок 2020-х років РФ, як очікується, завершить свої програми модернізації, мож-ливо крім нового бомбарду-вальника. Саме в той момент США розпочне свою фазу модернізації, створить нову ядерну субмарину на заміну класу «Ohio», новий ударний стратегічний бомбардуваль-ник і, можливо нові крилаті ракети, нові МБР морського базування або модернізує існуючі МБР класу «Minuteman III» як більш бюд-жетний варіант. В такий спосіб США знов будуть домінувати в СЯО.

• Важка шахтна МБР Сармат із 10-15 боєголовками стане з 2018 року наступником МБР Воєвода розробки 60-х років, термін експлуатації якої спливає, хоча проблеми із допоміжними програмами та значні витрати можуть уповільнити реалізацію цих планів.

• На відміну від Росії, США практикує дуже економний варіант своєї модернізації, яка передбачає «термін життя» МБР втричі довший від російської.

Висновок: Якщо Росія і погро-жує «деескалаційним» ядерним ударом по країнам НАТО та США, то це явно не у сфері СЯО, де існує кількісний паритет та де американ-

41

ці мають певну тактичну перевагу. Тут обидві сторони тримаються чітких правил поведінки та проце-дур взаємної перевірки, відтак сюрпризів очікуватине варто. • Проект «моментальний гло-

бальний удар» (Instant\PromptGlobalStrike)

Проект «PromptGlobalStrike» (PGS) виник на початку каденції Дж.Буша молодшого для нанесен-ня протягом 1 години по будь-якій точці світу, по окремих критично важливих ціляхвисокоточного не-ядерного удару з території конти-нентального США або з мобільних платформ морського, повітряного або космічного базування. Ідею за-пропонувало МО США (Дональд Рамсфельд) після того, як без успі-ху шукало шляхивикористатиТЯЗ для проведення в 2001-2002 рр. ударів проти талібів в Афганістані в гірському важкодоступному ра-йоні Тора-Бора.Вже тоді з`ясувалося, що ядерна зброя, на-віть тактична, має один великий недолік – її неможливо використо-вувати на практиці навіть у вигляді міні-зарядів. За оцінками амери-канських експертів, у разі успіху проект PGSзможе частково заміни-ти СЯО США для удару по 30% ці-лей. Проект PGS мав доповнювати вже створені на той час Сили швид-кого реагування США (Rapid-ResponseForces), зокрема: передові сили (ForwardDeployedForces), екс-педиційнугрупу ВПС

(AirExpeditionaryGroups), групи авіаносців.

Проект передбачав розгляд різ-них варіантів запуску боєзарядів: з підводних човнів та наземних уста-новок, за допомогою крилатих ра-кет або надзвукових установок (AdvancedHypersonicWeapon), кі-нетичної зброї з платформ на кос-мічній орбіті. Адміністрація Дж.Буша пізніше відмовилася від про-екту через побоювання спровоку-вати РФ на зворотній ядерний удар, оскільки PGSне надає супротивни-ку шансрозрізнити який саме тип боєголовки має носій – звичайний чи ядерний. Адміністрація Обами проект відновила, Конгрес поста-вився до проекту спочатку скеп-тичнота з середини 2000 років сут-тєво обмежив виділеня фондів, що призвело до відмови від варіанту повітряного базування. Проте вже на 2014 фінансовий рік було виді-лено $65.4 млн, на 2015 - $95. 6 млн, а на 2016 планується $78.8 млн.

Однак в США ще й досі не ви-значилися щодо найбільш перспек-тивного варіанту реалізації проек-ту. В 2010 році перевагу віддавали запуску боєголовок з модифікова-ної МБР Мінітмен, однак не без конфузу: 8 квітня 2010 року було підписано Договір СНО-3, а вже 11 квітня 2010 Міністр оборони США Роберт Гейтс заявив про наявність у США засобів «раптового глобаль-ного ударі», хоча Договір СНО-3 не робить різниці між ядерними та

42

неядерними МБР і накладає додат-кове скорочення на ці засоби до-ставки боєголовок до 2018 року. Відтак, в 2011 році США заявили про інший варіант – надзвуковий планер, однак і його було відкину-то. В січні 2012 року Пентагон зая-вив, що планує використовувати в якості платформи для запуску над-звукової зброї підводний човен, од-нак роботу на цьому напрямку зновбуло відкладено через ризик спровокувати ядерний інцидент із РФ. В лютому 2014 року ВМФ США започаткували дворічний тестовий проект по вивченню технологічних варіантів розвитку надзвукової зброї середнього радіусу дії на базі підводного човна на суму $5 млн. Таким чином, ясності поки немає який тип доставки буде використо-вуватися.

Не краще складається ситуація і щодо результатів випробувань до-слідницьких зразків. 18 листопада 2011 вперше в США було успішно випробувано перший зразок Про-сунутої надзвукової зброї ( Adv anc e d Hy p e rs on i c We ap on (AHW) в рамках проекту PGS. Ра-кета була запушена з ПУ на Гаваях і через 30 хвилин вразила ціль за 3700 км на полігоні атолу Кваялейн. В прототипі устрою були викорис-тані технології, розроблені в Націо-нальній лабораторії Сандія, а сам устрій рухався по небалістичній низькій траекторії. Друге, на цей раз невдале випробування надзву-

кової зброї відбулося 25 серпня 2014 року на пусковому комплексі Кодіак на Алясці.

Однак незважаючи на ці невда-чі, керівництво РФ віднесло проект американської PGS до найбільших загроз для своєї національної без-пеки і почало дещо хаотично та не дуже вдало шукати засоби проти-дії. Так, в грудні 2010 року російські експерти повідомили, що перспек-тивний ЗРК ППО С-500 буде здат-ним знешкоджувати надзвукову зброю. В грудні 2012 року команду-вач РВСП РФ Сергій Каракаєвпри-грозив, що РФ вже здатна створити високоточну МБР (очевидно, МБР Сармат, яка йде на заміну МРБ-36М2 Воєвода), яка вражає цілі із звичайними боєголовками по всьо-му світу (тобто, фактично створить аналог американської PGS) у разі, якщо США не припинить надалі просувати проект надзвукової зброї. 11 грудня 2013 року віце-прем’єр РФ Д.Рогозін під час ви-ступу в Держдумі попередив, що РФ застосує ядерну зброю, якщо на країну буде здійснено напад, маю-чи на увазі спроби США створити високоточну надзвукову зброю на базі МБР великого радіусу дії. Д.Ро-гозін додав що Російський фонд перспективних досліджень ство-рить військову відповідь на амери-канську стратегію PGS, який начеб-то вже розглянув 60 проектів і навіть виділив 8 з них як пріори-тетних. 10 вересня 2014 року Д.Ро-

43

гозін знов пригрозив, що РФ на-дасть відповідь США на спробу створити надзвукову зброю із зви-чайними боєголовкамишляхом мо-дернізації РВСП наземного та мор-ського базування, розвитку систем ППО та ПРО.

Висновок: Військово-політичне керівництво РФ, принаймні пу-блічно, серйозно стурбоване пер-спективами створення в США но-вого типу високоточної надзвукової зброї із звичайними боєголовками, яка не підпадає (крім окремих носі-їв – МБР великого радіусу дії в рам-ках Договору про СНО-3) під між-народні обмеження. Однак США таку зброю ще не створили і неві-домо коли вона буде створена вза-галі та чи вистачить у США коштів на її створення з огляду на її значну вартість. Відтак, погрози РФ засто-сувати ядерну зброю хоча і лунали в останній час в контексті PGS, екс-перти не сприйняли їх серйозно, оскільки поки що йдеться про ядерну відповідь на фантомні за-грози для РФ. • Ракетисередньої та

малоїдальності (РСМД): Ракети цієї категорії є відмінни-

ми тим, що тут йдеться про євро-пейських союзників по НАТО та Росію. Північну Америку ці ракети не досягають. Договір про заборо-ну балістичних та КР середньої дальності (1000-5000 км) та малої (500-1000 км) наземного та мор-ського та на підводних човнах ба-

зування (крім КР повітряного та надводного базування) був підпи-саний між СРСР та США в 1987 ро-цістав успіхом в Європі, але він не створив паритету загроз. Спроба СРСР в 1962 році створити паритет загроз шляхом розміщення такої зброї на Кубі виявилася невладою, інша спроба в середині 80-х років комплексів РСД «Піонер» на Чу-котці для обстрілу території конти-нентального США також успіху не мали. Більше того, для сторінпе-редбаченірізні умовивиконання умов договору: СРСР ліквідував ракети цього класу взагалі, а США тільки вивезли свої ракети з Євро-пи на власну територію без зобов’язання їх ліквідувати.

В процесі реалізації Договору про РСМД, СРСР ліквідував вдвічі більше ракет, ніж США (1846:846), та втричі більше ПУ (825:289). Лік-відовані ракети були здатні нести вчетверо більше ядерних боєголо-вок, ніж американські (3154:846).США, зі свого боку ліквідували за договором більше крилатих ра-кет BGM-109G «Томахок» (443:80), однак це не вплинуло на баланс сил, оскільки США зберегли зна-чну кількість аналогічних крилатих ракет морського (надводні кораблі) та повітряного базування(ALCM-B) з аналогічними характеристиками, які не підпали під договір. Образа за несправедливі умови договору з США довго крає серця керівників та військових РФ, які з середини

Висновок: Військово-політичне керівництво РФ, принаймні

публічно, серйозно стурбоване перспективами створення в США

нового типу високоточної надзвукової зброї із звичайними

боєголовками, яка не підпадає (крім окремих носіїв – МБР великого

радіусу дії в рамках Договору про СНО-3) під міжнародні обмеження

44

2000-х років почали виступати за вихід із Договору про ліквідацію РСМД, однак поки що утримують-ся від цього кроку, оскільки зна-йшли інші рішення: • РФ почала створювати МБР

великого радіусу дії, яка здат-на виконувати задачі РСМД, що не заборонено договором про РСМД:

США вірять у те, що новастратегічнаМБР«Ярс» (РС-26)шахтного та мобільного базування декілька разів випробовуваласяяк середнього радіусу дії. При цьому РФ відмовляється від переговорів із США на цю тему. Експерти ви-словлюють думку, що в такий спо-сіб ракету випробовували на здат-ність долати ПРО супротивника, оскільки полігон Сари-Шаган саме на цьому і спеціалізується, однак це не знімає питання про заборо-нені можливості ракети і 17 січня 2015 року США поінформували своїх союзників про свою стурбо-ваність. • РФ почала створювати ОТРК,

який здатен працювати як РСМД (з реальним радіусом дії більше 500 км), що заборо-нено Договором, але це склад-но довести як порушення:

ОТРК «Іскандер» є модифікаці-єю ОТКР «Ока» (SS-23 за класифі-кацією НАТО) із дальністю стріль-би 450-470 км, яку технічно можливо збільшити за рахунок ви-користання нової крилатої ракети

П-500 (випробувана в 2007 р.), що збільшить радіус стрільби до 600-700 км. Вказана ракета має даль-ність 500 км і була успішно випро-бувана на дальність 360 км, проте вона вонастворена як модифікація протикорабельної крилатої ракети C-10 «Гранат» (SSN-21«SAMPSON» за класифікацією НАТО) із даль-ністю 2600 км, які у 1989 році були зняті з озброєння на виконання умов Договору про РСМД.Відтак-прямихдоказів у порушення РФ умов договору немає,існуютьлишепідозри, одна-кпопередняповедінки РФ вказує, щоКремль наврядчипіде на пря-мий обман США. • РФ почала створювати КР

РСМД надводногобазування, які не підпадають під заборо-ну Договору про РСМД:

У вересні 2014 року РФ заявила про намір ввести у бойовий склад Каспійської флотилії РФ дев`ять малих ракетних кораблів проекту 21631 «Буян-М» класу «ріка-море», які мають на озброєнні РК «Ка-лібр» з 8 ракетами у вертикальних ПУ. Три таких корабля вже в строю, решта увійде до складу флоту до 2018 року.РК «Калібр» може вико-ристовувати звичайні крилаті ра-кети із дальністю стрільби до 300 км, але на Каспії немає цілей для такої зброї. Крім того, в Новоросій-ську планується озброїти до 2016 року модернізовані дизельні під-водні човни «Варшавянка»новими

ОТРК «Іскандер» є модифікацією ОТКР «Ока» (SS-23 за класифікацією

НАТО) із дальністю стрільби 450-470 км, яку технічно можливо

збільшити за рахунок використання нової крилатої ракети П-500 (випро-

бувана в 2007 р.), що збільшить радіус стрільби до 600-700 км

45

крилатими ракетами із дальністю 1500 км (торпедного старту), що автоматично підпадає під Договір про СНО-3, але для надводного ба-зуванні КР обмежень немає, відтак «Буяни-М» можуть бути озброєні-цими неназваними крилатими ра-кетами, які одним залпом зможуть зруйнувати до 70 цілей. Однак «мо-жуть» не значить, що так воно і є в реальності.• РФ почала готуватися до ви-

користання крилаті РСМБ повітряного базування з вико-ристанням нестратегічного бомбардувальника ТУ-22М3:

Вказаний бомбардувальник не підпадає під обмеження договору СНО-3. В 1990-ті роки ВАО «Тупо-лев» та ГосМКБ «Радуга» вже опра-цьовували використання модерні-зованого бомбардувальника Ту-22М3 для повітряного запуску ракети-носія «Скіф», створеного для виводу на орбіту космічних апаратів із стартовою масою 17 т.з висоти 12 км при швидкості польо-ту 1800 км\годину. Іншим можли-вим варіантом платформи є вико-ристання бойового літака Міг-31(цей літак також не підпадає під СНО-3) з авіаційним ракетним комплексом «Ішим» (невдала роз-робки РФ-Казахстан2005-2007 рр.).

Висновок: Хоч якими б гіпоте-тичними не виглядали вказані ва-ріанти оминання Договору про РСМД 1987 року з боку РФ, тим не менш 27 лютого 2015 року глава

Пентагону Ештон Картер в Конгре-сі США звинуватив РФ в порушен-ні умов договору і пригрозив діями у відповідь. РФ з цим не погоджу-ється і висуває зустрічні звинува-чення у тому, що США незаконно створюють балістичні ракети вели-кої дальності в якості мішеней для випробування свого ПРО, які лег-ко можна переробити в РСД.Таким чином, обидві сторони підозрюють одна одну в таємній спробі омину-ти Договір РСМД 1987 року, але це гра із нульовим результатом.

Однак тут важливе інше: арсе-нал крилатих РСМД є стратегічною зброєю, розвиток якої здатен сут-тєво змінити баланс ядерних сил. Хоча в 2013 році країни НАТО опрацьовували в ході військових навчань SteadfastJazz в Польщі та країнах Балтії із залученням біль-ше 6.000 вояків (при символічному залученні США), в тому числі, варі-анти обміну локальними ядерними ударами із РФ. Пентагон дійшов висновку, що прийнятним варіан-том є зворотний удар високоточ-ною неядерною зброєю, оскільки ескалація ядерного конфлікту при-зводить тільки до гарантованого взаємного знищення. Схожої дум-ки тримаються і в РФ.

Варто додати, що РФ вважає До-говір застарілим через те, що низка третіх країн, як Китай, Північна Корея, Індія, Пакистан, Іран, Ізра-їль мають ядерну зброю, але не є участинками Договору. Проте спо-

46

кійна реакція США щодо перспек-тив модернізації СЯО Росії пояс-нюється слабкістю економіки РФ, її нездатністю забезпечити стабіль-ний паритет.Відтак, поточні загро-зи керівництва РФ навряд чи ма-ють на увазі сценарій обміну ядерними ударами балістичними та крилатими РСМД в Європі, В.Путін вірогідно мав на увазі якийсь інший сценарійзастосування ядер-ної зброї. • Тактична ядерна зброя (ТЯЗ):

Особливістю тактичної ядерної зброї є те, що, з одного боку, ані ядерні боєзапаси, ані засоби їх до-ставки сторонами не підраховува-лися і не контролювалися двосто-ронніми договорами (основна увага приділялася сторонами СЯО), а з іншого боку, сам клас зброї з часом став мало чим відріз-нятися від стратегічної. Наразі не-має чітких критеріїв розмежування двох класів зброї: за потужністю, за точністю ураження, за здатністю вражати «стратегічні цілі», за раді-усом дії носіїв – все це дуже умов-но. Фактично, одна і та сама зброя може бути одночасно в двох класах, однак умови контролю для них суттєво різні, і це становить про-блему: більшість одиниць страте-гічної ядерної зброї цілком здатні сьогодні виконувати тактичні за-вдання, і навпаки, за рахунок під-вищеноя точності тактична зброя цілком здатна виконувати страте-гічні завдання (наприклад, бомбар-

дувальна стратегічна авіація США та РФ). Фактично, різниця полягає лише у характеристиках цілі, яку треба зруйнувати, а не в потужнос-ті або дальності.

На кінець «холодної війни» було створено тисячі одиниць ТЯЗ, але потім обидві сторони їх добровіль-но суттєво скоротили. На відміну від стратегічного, тактичний арсе-нал не привертає публічної уваги, тут не ведуться переговори по контролю, оскільки він не стано-вить прямої загрози для безпеки континентальних США.При цьому РФ, яка малаблизько 15 000 - 25 000 таких зарядів (точних даних немає) на початок 90-х років ліквідовувала ТЯЗ із швидкістю до 2 000 боєзаря-дів на рік. США скоротили свій ар-сенал ТЯЗ з 1988 по 1994 рік на 75% (більше ніж РФ), ліквідували два з 4 складів такої зброї на власній те-риторії, станом на 2000 рік з 125 до 10, розташованих в 7 країнах ЄС. В 2000 роках Дж.Буш-молодший лік-відував ще 4 бази з ТЯЗ – у Греції та на базіРамштайн в Німеччині. Тим не менш, попри скорочення, збере-ження в Європі американської ТЯЗ забезпечує для СШАпереваги, що викликає невдоволення з боку РФ: • Ядерна зброя продовжує

відігравати для США роль інструменту стримування Росії, як засіб неминучої відповіді на російський ядерний удар по США та союзникам в Європі боку Росії. Це є симетричний

47

підхід до воєнної концепції пре-вентивний ядерний удар РФ: американські стратеги також вважають його кращім, ніж до-вга та коштовна війна за визво-лення європейських союзників по НАТО від Росії.

• Нинішнє розміщення американської ТЯЗ в Європі, а саме на 6 базах в 5 країна-союзницях по НАТО, які мають статус неядерних держав (Бельгія, Німеччина, Туреччи-на, Італія, Нидерланди), по завершенні «холодної війни» не сприймається як нормальна ситуація. Більше того, у випадку кризи ВПС США планують ви-користовувати для удару тільки половину із цих 180 авіабомб, а решту мають застосувати ВПС неядерних країн НАТО, де роз-ташована ця зброя, що вважається прямим порушен-ням режиму нерозповсюджен-ня.

Після розвалу СРСРсторони трималися різних філософій засто-сування ТЯЗ: в 1999 році керівни-цтво РФ зробило ставку на модер-нізацію та розвиток ТЯЗ, оскільки у звичайних силах НАТО отримало і утримує донині значну перевагу. У РФ в 2009 році дискутувалася можливість застосування ТЯЗ у ре-гіональних конфліктах та у кон-фліктах на своїх кордонах, в тому числі для превентивного удару – якраз нинішній випадок в Україні.

Однак у останніх версіяхСтратегії НБ РФ 2010 та 2014 рр. така опція звужена до ситуації, критичної для самого існування РФ. Питання в тому чи буде керівництво РФ при-тримуватися духу власної оборон-ної доктрини.

Зовсім іншу філософію має За-хід: Європа, особливо Великобри-танія, сприймаєТЯЗ як неважливу, в 2009 році Німеччина навіть ста-вила питання (нереалізоване) про повнийїї вивід з території Європи.США вважає ТЯЗ страховкоюна випадок непередбачуваної поведін-ки РФв Європі. При цьому амери-канська ТЯЗ в Європі має ще одну важливу функцію «скрепи» – об`єднання НАТО навколо США, важливість якої наразі суттєво по-силилася. Різниця концепцій за-стосування із РФ полягає у тому, що Адміністрація Б.Обами виклю-чила можливість застосування ТЯЗ у регіональному конфлікті, особли-во із неядерною державою.

США наразі мають 760 одиниць ТЯЗ, з яких 260 розміщено в Євро-пі. РФ має від 1000 до 6000 боєголо-вок тактичної ядерної зброї (за ін-шими оцінками – 3800), точні дані відсутні, однак баланс беззапере-чно на користь РФ. Загально при-йняті наступні оцінки тактичного ядерного арсеналу РФ: 170 боєго-ловок на ракетах у Сухопутних вій-ськах, 430 боєголовок на ЗРК ППО, 730 боєголовок у ВПС, 700 боєголо-вок морського базування.За інши-

48

ми оцінками -1000 боєголовок, зо-крема: до 210 боєголовок в СВ, до 166 боєголовок на ЗРК ППО, 334 боєголовок у ВПС, 330 боєголовок морського базування.

Наразі в США немає єдиної точ-ки зору щодо способу реагування на наявний диспаритет в ТЯЗ: окре-мі експерти вважають, що пробле-ми взагалі не існує, інші вважають за потрібне збільшити чисельність власної ТЯЗ з огляду на агресію РФ проти України, є думки, що США мають стимулювати РФ зменшити їх чисельність та що РФ та США мають посилити співпрацю з метю-її надійного зберігання та ліквіда-ції\скорочення. Крім того, після 2001 року США знизили роль своїх ядерних сил стримування з ураху-ванням зростання ролі ПРО та не-традиційних засобів ураження, і тільки після 2012 р. Президент Обама відновив увагу до СЯО США в контексті фінансування їх модер-нізації після 2020 року.

Конгрес та Адміністрація США за останні роки вели себе щодо ТЯЗ доволі непослідовно і пере-важно ігнорували проблему. На по-чатку 2000 років Конгрес висловив стурбованість щодо цього арсена-лу, переважно в плані необхідності його скороченнята охорони росій-ського арсенала від розкрадання, і навіть виділив 5 млн.дол. для того, щоб ці арсенали нарешті підраху-вати, однак в подальшому про про-блему у Вашингтоні просто забули.

В 2009 році була знов проявлена стурбованість диспаритетом і тим, що РФ робить ставку саме на так-тичну ядерну зброю у звичайному конфлікті, однак знов без результа-ту. В 2009-2010 рр. при написанні останньої Стратегічної Концепції НАТО вивчалося питання доціль-ності вивезення з Європи ТЯЗ США, але було вирішено, що НАТО є ядерним оборонним альянсом, який покладається на комбінацію ядерних та звичайних озброєнь для стримування РФ в Європі. При цьому США розглядають свою так-тичну ядерну зброю переважно в контексті захисту європейських со-юзників по НАТО, а не для самоо-борони від РФ. Американські так-тичні ядерні бомби B-61, єдиний тип ядерної зброї США в Європі, наразі модернізуються під нові стандарти безпеки зберігання.

Якщо раніше в НАТО велись де-бати щодо доцільності більш ради-кально оновити цю зброю, врахо-вуючи, що РФ може розцінити такий крок як підготовку до агресії, то з початком російської агресії в Україні зараз з`явився інший під-хід:

• Роль американської ТЯЗ як стримуючого фактору зна-чно посилилася,

• ТЯЗ слід розглядати разом із стратегічною зброєю США,

• Посилився фактор ядерної зброї Великої Британії та Франції.

49

Важливо підкреслити, що США продовжує мати спроможності для застосування ТЯЗ в Європі, хоча ресурс засобів доставки американ-ської тактичної зброї в Європі (Tornado, F-15, F-16) добігає кінця: Eurofighterне пристосований до ядерної зброї, а новітній F-35 вва-жається, зокрема в Німеччині, за-надто дорогим для закупок та екс-плуатації. Однак засоби доставки завжди булав НАТО питанням тех-нічним, а не політичним. Декілька років томуСША заявляли, що су-часна авіація США може виконува-ти місії по застосуванню ТЯЗ в Єв-ропі у разі, якщо союзники не мають засобів доставки (не хочуть підтримувати старі та закупати нові літаки). Однак в нинішніх умовах російської ядерної загрози питання засобів доставки є друго-рядним.

Наразі Росія йде шляхом ство-рення концептуальний новацій щодо спектру застосування ядер-них сил за межі оборонної війни. З початком війни з Україною РФ за-явила про готовність їх застосува-ти в рамках стратегії упереджу-вального удару проти Заходу. Зокрема, Росія заявила про право розмістити ТЯЗ в Калінінграді та в Криму, що підняло рівень загрози ядерного конфлікту США\НАТО із РФ на небачений після «холодної війни» рівень. Як наслідок, у Ва-шингтоні не виключають, що США можутьнесподівано опинитися у

ситуації ядерного протистояння із РФ через ескалацію конфлікту в Україні або в країні-члені НАТО.

Висновок: В.Путін та члени його «команди», погрожуючи США та НАТО в Європі застосуванням ядерної зброї в контексті росій-сько-української війни, скоріш за все мав саме тактичну ядерну зброю. При цьому США та НАТО не надавало В.Путіну жодних при-водів бачити загрозу саме в ядер-них озброєннях. Відтак, В.Путін вдався до погроз на адресу НАТО використати ТЯЗ у разі застосуван-ня НАТО в Україні своїх звичайних озброєнь. Однак де саме і проти кого саме – залишається тільки здогадуватися, відтак, реалістич-ність цих погроз ставиться експер-тами під серйозний сумнів. Навіть станом на березень 2015 року в США не вірять у ймовірність засто-сування РФ своєї ТЯЗ проти НАТО, оскільки наразі немає прямого во-єнного конфлікту РФ-НАТО, а вка-зана зброя передбачає удари в пер-шу чергу по КП, аеродромам НАТО в Європі та тилам наступаючих військ.

Напередодні ескалації поведін-ка НАТО в сфері ТЯЗ мала тенден-цію до послаблення будь-яких за-непокоєнь росіян. Після 1991 року США завжди послідовно пропону-вали скоротити ТЯЗ в Європі пара-лельно із російськими озброєння-ми. Однак такий паралельний підхід кожного разу виявлявся не-

50

вдалим: РФ вимагає, щоб спочатку США вивели всю свою зброю з Єв-ропи на територію континенталь-них США, оскільки російська так-тична ядерна зброя вся знаходиться на території РФ. Нинішня ескала-ціянапруги в сфері ТЯЗ вірогідно призведе до зміни позиції США на більш жорстку. • Відкрите питання про

російську ТЯЗ в Криму:В середині грудня 2014 року

з`явилися чутки про розміщення в Криму російської ядерної зброї.

• Це стало приводом для того, щоб низка конгресменів США виступила проти по-дальшого скорочення ядер-них арсеналів США-РФ в рамках Договору СНО-3 2010 року.

• Командувач НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав (PhilipBreedlove) заявив про переміщення ОТРК Іскандер РФ, здатного нести ядерну зброю, до Криму, хоча і визнав, що НАТО достовірно не знає про переміщення на півострів боєкомплекту із ядерними боєголовками.

• МЗС РФ заявило проте, що вказані вище дії є реакцією на переміщення амери-канських бойових літаків, здатних нести тактичну ядерну зброю, до країн Балтії. Міністр С.Лавров

аргументував позицію тим, що РФ вільний пересувати по своїй території, включа-ючи Крим, ядерну зброю як йому заманеться.(26 квітня 2015 року РФ спро-стувала цю позицію)

Таким чином, тематика ТЯЗ в контексті протистояння Росії та США\НАТО вже стала частиною кризи відносин РФ-Україна-Захід. Провідні експерти США в сфері ядерного озброєння ще на початку 2015 року вказали на слабку віро-гідність того, що РФ розмістила ОТРК Іскандер із ядерними боєза-рядами в анексованому Криму.

Тут виділяються наступні мо-менти: носії російської тактичної ядерної зброї знаходяться в Криму завжди, після розвалу СРСР вони не виводилися з півострова. СРСР там тримав бойові кораблі, ЗРК ППО, бойову авіацію, артилерій-ські снаряди із ядерними боєголов-ками. Після розвалу СРСР боєго-ловки ТЯЗ вивезли, із засобів доставки залишилися ті, що входи-дятьдо складу ЧФ РФ, зокрема, крейсери, есмінці, фрегати, корве-ти та підводні човни, здатні нести тактичні ядерні крилаті ракети (SS-N-12, SS-N-22 за класифікацією НАТО) та торпеди. Однак ядерні боєзапаси до них зберігаються на центральних складах на території Росії, зокрема, на найближчому – Белгород-22. Після окупації пів-острову Росія почала швидко наро-

Таким чином, тематика ТЯЗ в контексті протистояння Росії та

США\НАТО вже стала частиною кризи відносин РФ-Україна-Захід.

Провідні експерти США в сфері ядерного озброєння ще на початку

2015 року вказали на слабку вірогід-ність того, що РФ розмістила ОТРК Іскандер із ядерними боєзарядами в

анексованому Криму

51

щувати свій військовий контингентна півострові, проводи-ти модернізацію існуючих військо-вих обїектів, завозити техніку, здасну використовувати тактичні ядерні заряди. Про розміщення в Криму стратегічної ядерної зброї мова взалагі не йде.

Сили ВМФ, здатні нести ядер-ну зброю:

ЧФ РФ в Севастополі включає у свій склад крейсери, есмінці, фре-гати, корвети та підводні човни. Усі вони здітні нести тактичну ядерну зброю, зокрема крилаті ракети із ядерними боєголовками, торпеди. Однак ядерні боєзапаси для таких типів озброєння зберігаються на центральних складах в Росії, аде достовірні дані про їх переміщення в Крим наразі відсутні.

Бомбардувальники: На початку 2014 року, а потім в

березні 2015 року Кремль заявив, що 10дальніхракетоносців-бом-бардувальників Ту-22М3 (Backfire), здатних нести крилаті ракети класу Х-22, Х-15та авіабомби з ядерним озброєнням, будуть переміщені до Криму на авіабазуГвардейскоє, що-правда, на тиждень на період на-вчань до 21 березня. На Заході екс-перти вважають їх передислокацію на постійній основі з військової точки зору нелогічним та безглуз-дим кроком через низку причин.Ракетоносці-бомбардувальники Ту-22М3 розташовані в Росії в рам-ках на 4 діючих авіабазах:

• База ВПС морської авіації Оленегорск на Кольському півострові для тактичної авіації,

• База ВПС Шайковка, м. Кіров, Калужська область, Західний ВО, це самі ці Ту-22М3 перехо-плюються авіацією НАТО над Балтикою в останні місяці

• База ВПС Белава, Іркутська область, Центральний ВО,

• База ВПС Алексєєвка, Мон-гохто, Хабаровська область, Східний ВО.

• П’ята база ВПС в м. Нового-род Західного ВО в стадії за-криття.

З воєнної точки зору, для вра-ження цілей в Європі немає потре-би переміщувати середній бомбар-дувальник Ту-22М3 в Крим, бойовий радіус його дії з бази Шай-ковка повністю перекриває можли-вості бази Гвардейскоє, Крим, в Єв-ропі, хоча трохи додає в північній Африці та на Аравійському півост-рові. Однак таке переміщення створює значні ризики для вразли-вості авіабази на випадок уперед-жувального удару з боку НАТО че-рез її близькість до кордону.

ОТРК Іскандер-М:Західні експерти ставлять під

сумнів розміщення дивізіону ОТРК Іскандер-М в Криму, відомості про яке з`явилося в травні 2014 року у заяві генерала ГШ ЗСУ А.Розмазні-на. Вважається, що насправді це були протикорабельні РК крилатих

52

ракет берегової оборони Бастіон-П (K300P абo SSC-5), дуже схожі ззов-ні.

Вже в середині грудня 2014 року командувач РВСН РФ С.Каракаєв-спростував інформацію про плани розміщення в Криму стратегічних ракет, однак ситуація щодо ОТРК Іскандер-М залишається неясною: РФ наразі проводить модернізацію РК Точка (SS-21) для ОТРК Іскандер-М як SS-26. Чотири із 10 бригад ОТРК Іскандер-М вже отри-мали їх на озброєння (усі в Захід-ному ВО), а п’ята бригада мала їх отримати до кінця 2014 року. В по-точному році модернізація тор-кнеться бригад в Центральному та Східному ВО. Дивізіон Іскандерів-М, найближчий до Кри-му, розташований поблизу Молкі-но в Краснодарському краї. Відтак, розміщення дивізіону Іскандер-М в Криму вимагає зміни конфігура-ції розташування усієї мережі диві-зіонів цього класу на території РФ, що малоймовірно в короткій пер-спективі.

ЗРК ППО С-300: Російські ЗРК ППО С-300 здатні

використовувати ракети із ядерни-ми боєзарядами проти групових та надшвидких цілей і, як правило, мають такі спец ракети в штатному боєзапасі. Після анексії Криму українські ЗРК ППО С-300 були покинуті неушкодженими, РФ пла-нує їх використати в інтегральній системі національної ППО. Однак

на авіабазу Гвардєйскоє були ще у березні 2014 року передислоковані російські ЗРК ППО С-300. Наразі немає чіткої інформації про наяв-ність ядерних боєзапасів в їх штат-ному боєкомплекті.

Висновок: інформація про так-тичну ядерну зброю в анексовано-му Криму відбиває звичну пробле-му із ТЯЗ – більшість її носіїв є подвійного використання, відтак складно довести, що техніка вико-ристовує лише звичайні боєзаряди. Більше того, поведінка керівництва РФ в цьому питанні вказує на не-бажання порушувати існуючий ядерний баланс сил із НАТО, в тому числі в сфері ТЯЗ. • Протиракетна оборона:

Із публічний заяв військово-по-літичного керівництва РФ випли-ває, що ПРО США в Європі стало серйозним викликом для СЯО РФ. Тут є два моменти:

• ПРО США в Європі потенційно загрожує ефективності РВСП РФ у разі конфлікту із США (РФ всерйоз у це вірить і готується до нього)

• ПРО США в Європі нейтралізує ефективність тактичних ядерний сил РФ на європейському ТВД, на які РФ все більше покладається.

Саме тому РФ з 2000 року шукає шляхи запобігти розгортанню в Європі ПРО США, навіть шанта-

53

жем ядерного удару по країнам Єв-ропи, де елементи ПРО США пла-нується розташувати. Кремль погрожував Польщі та Данії наве-денням на ці неядерні країни своїх стратегічних МБР, але без особли-вого успіху. В контексті погроз РФ застосувати ядерну зброю через російсько-українську кризу питан-ня розгортання ПРО США в Євро-пі заслуговує на окремий розгляд.

Базовий Договір між США та СРСР про обмеження ПРО 1972 року мав на увазі національні сис-теми, які обмежувалися двома по-зиційними районамипо 100 проти-ракет (для прикриття столиці та району дислокації МБРК). Але основні засади Договору на поча-ток 2000-х років зазнали швидкої ерозії.

Спроби з боку США 1983, 1991 та 1999 рр. модернізувати націо-нальну ПРО не зруйнували Дого-вір, оскільки всі ці зусилля та кон-цепції мали більше теоретичний, ніж практичний характер. Однак ситуація суттєво змінилася в 2001 році, коли Президент Дж.Буш зая-вив, що національна ПРО буде за-хищати не тільки США, але ще її союзників, тобто, що вона буде міжнаціональною (станом на 2007 рік в зусиллях США брали участь вже 15 країн, на сьогодні – 24 краї-ни, що межують із РФ та КНР). В червні 2002 року США офіційно вийшли із Договору ПРО 1972 року, хоча Договір про СНО-3 2010

року ув’язує обмеження ядерних сил із системами ПРО. В 2009 році США започаткували новуверсію-поетапного Європейського ПРО на базі Іджіс.

Основний компонент ПРО США – протиракети наземного ба-зування (Ground-Based Midcourse Defense (GBMD)має обмежені бойо-ві можливості: вони були здатні збивати тільки моноблочні боєго-ловки і тільки балістичних ракет, що частково підтверджує їх спрямо-ваність проти Ірану. Додатково Пентагон розгорнув програму мор-ського ПРО Іджіс (Aegis), кількість яких з 24 кораблів в 2011 році мала сягнути 84, та посилити наземну компоненту в Європі. Вже в 2015 році майже 50% всієї системи ПРО має бути морського базування, тоб-то не на території США, а прямо під кордонами Росії, що може суттєво змінити баланс СЯО (якщо точка зору росіян на ПРО США правиль-на).

В березні 2013 року США оголо-сили про скасування четвертої фази Європейської ПРО для зняття занепокоєння РФ, однак без успіху. Уся система ПРО в Європі ще не повністю введена в дію, але так буде на завжди. Хоча головна мета ПРО – це захист США та їх євро-пейських союзників від МБР Ірану, є і інша прихована мета – захисти-ти європейських союзників по НАТО від інших агресорів, зокрема від РФ.

54

В Кремлі стурбовані тим, що в стратегічній перспективі ПРО США може звести нанівець росій-ський стратегічний ядерний потен-ціал і радикально змінить баланс на користь Заходу. Роботи по роз-гортанню системи ПРО США вели-ся з 2004 року під приводом загро-зи ракетного нападу з боку Ірану, що було сприйнято в Росії як ома-на. В 2007 році Росія спробувала своїми контрпропозиціями спону-кати США відмовитися від ідеї роз-ташування елементів ПРО в Євро-пі (Чехія та Польща) або інтегрувати в цю систему РФ, однак без успіху, що призвело до ескалації гонки озброєнь в цьому секторі. В серпні 2007 року Росія поставила на бойо-ве чергування під Москвою нові ЗРК ППО\ПРО С-300 «Тріумф», з 2011 року почали вводитися в екс-плуатацію нові станції раннього попередження про ракетний удар («Воронеж»).

Попри укладений між США та РФ договір СНО-3 в 2010 році, де зафіксований зв’язок між силами стратегічного ядерного стримуван-ня та ПРО, новим етапом гонки озброєнь в ПРО стало успішне ви-пробування в червні 2014 нової системи наземного ПРО компанії Boeing для перехоплення МБР на маршевій ділянці польоту (самому вразливому). Успішно проведено випробування одного із компонен-тів нового комплексу ПРО США ТHAAD (Terminal

HighAltitudeAreaDefense), здатний вражати ракети середньої та молої дальності. Крім того, на базі ВМС Іспанії у м.Рота з 2014 року засту-пили на бойове чергування два ес-мінця США із системою Іджіс, в 2015 році очікується ще два кора-блі. В Румунії та Польщі ведеться спорудження наземних комплексів ПРО. В свою чергу, з січня 2015 року РФ почала випробування но-вої системи ПРО концернуППО «Алмаз-Антей».

В контексті розгортання Євро-пейського ПРО США (EuropeanPhasedAdaptiveApproach (EPAA) російське керівництва за-звичай веде себе обережно. Звертає на себе увагу суперечність ключо-вих заяв РФ напередодні агресії проти України: В.Путін вирішив не визнавати наявність ракетних сис-тем Іскандер-М в Калінінграді 19 грудня 2013 на прес-конференції, що явно суперечило заяві МО РФ в Західному ВО (військовому окру-зі). Загроза розміщення таких сис-тем як «адекватна» відповідь на рі-шення США 2009 року про розміщення елементів ПРО НАТО в Східній Європі і створює небез-пеку для Польщі та країн Балтії: Іскандер-М в Калінінграді є пря-мою загрозою для ПУ ракет-пере-хоплювачів та радарної системи ПРО США в Реджіково (Redzikowo), Польща.

Етапи розміщення наземних компонентів ПРО в Східній Європі

В Кремлі стурбовані тим, що в стратегічній перспективі ПРО США

може звести нанівець російський стратегічний ядерний потенціал і

радикально змінить баланс на користь Заходу

55

були оголошені заздалегідь: в Ру-мунії- в 2015 та в Польщі- в 2018 рр. Ці елементи ПРО технічно безпо-радні проти РВСП РФ, оскільки траєкторії російських МБР на бо-йовимукурсі до США проходять північніше, ближче до Ісландії та Шотландії. Крім того, потужність (кількість ракет) цього компоненту ПРО незначна. Проте особливістю системи Aegis є її здатність еволю-ціонувати і набувати додаткових спроможностей, у Москві про це знають.

Висновок: Складається вражен-ня, що сторони використовують власні міжнародні зобов`язання для прикриття зусиль по досягнен-ню військової переваги в сфері стратегічних озброєнь, оскільки рі-вень взаємної довіри наразі набли-жається до нуля. Водночас погрози ядерного удару по НАТО з боку РФ слідрозглядати не як посиленнязу-силь по недопущеннюрозгортання ПРО США в Європі, а як окремий-новийнапрямоквимог з викорис-танням ядерного шантажу – «суве-ренітет на безкарнідії» в Україні та, можливо, ще в Молдові. При чому РФ церобитьна випередження, без фактичного приводу для стурбова-ності з боку США\НАТО. Такий-підхідвідбиваєособливості нового мисленняполітичноїелітив Кремлі. • Політичний вимір ядерного

протистояння РФ-СШАОчевидно, що Захід не провоку-

вав в політичній площині ядерний

шантаж з боку РФ в контексті ро-сійсько-української війни. Що-правда, замість інтеграції в свою систему міжнародних оборонних та економічних структур, Захід спробував допомогти Росії створи-ти власні політичні, економічні та соціальні інститути, які б наблизи-ли РФ до Заходу у якісному плані:

• Західні уряди підтримали програми демократизації ринкових практик,

• До дефолту 1998 року бю-джет РФ 6 років підтриму-вався за рахунок МВФ,

• У економічному та інших блоках уряду РФ працюва-ло багато західних радни-ків,

• Захід підтримував держав-ну владу під час внутріш-ніх криз в Росії – збройного конфліктуБ.Єльцина із парламентом 1993року, ви-борчої компанії 1996 року.

Однак нове керівництво РФ «розчарувало» Захід:

• Після фінансової кризи 1998 року на хвилі зростан-ня світових цін на нафту та газ РФ швидко потрапила у залежність від експорту енергоносіїв (непатріотич-на політика особистого збагачення чиновників).

• Політична система РФ трансформувалася у засил-ля олігархів, потім – в авто-ритаризм Путіна.

56

• Громадянське суспільство так і не укорінилося в РФ, демократія виявилася скомпрометованою в ма-сах. Замість цього почали цінувати так звану «ста-більність». Російські лібе-рали, щодо яких Західмав певні надії, були успішно маргіналізовані режимом Путіна.

• Москва продовжує наполя-гати на великодержавному статусі.

Захід не прагнув ізолювати Ро-сію, як це стверджує Кремль, він пропонував їй місце молодшого партнера США, ЄС та НАТО.

• В 1991 році Росії дозволили зберегти за собою місце в РБ ООН.

• В 1996 році прийняли до Ради Європи.

• В 1998 році – до Групи ві-сім.

• В 2002 році – створено Раду Росія-НАТО щодо військо-вого співробітництва.

• РФ встановила тісне спів-робітництво із ЄС, підси-лене в 2003 році «концепці-єю 4-х просторів».

• В 2012 році РФ прийняли до СОТ.

• В політичному плані усі лі-дери РФ проводили при-ватні та неформальні зу-стрічі із лідерами США та країн Заходу.

Проте за 24 роки США та ЄС РФ відмовили Росії у статусі рівного партнера, замість цього запропо-нували статус регіонального грав-ця із послабленим впливом. Однак головне те, що РФ було відмовлено у праві на особливі привілеї, насам-перед на теренах колишнього СРСР щодо зон впливу. Захід був стурбо-ваний діями РФ в Чечні та на Пів-денному Кавказі, які розглядав як індикатори порушення прав люди-ни, політики колоніалізму та над-мірного впливу військових та спец-служб в керівництві держави. Розширення НАТО на Схід не очі-кувало спротиву з боку РФ.

Ключовий момент полягає у тому, що Захід сприйняв «кольоро-ві революції» в Грузії 2003, Україні 2004, Киргизстані 2005, як і розши-рення НАТО – як самодіяльність народу та прояв свободи вибору. РФ ніколи не визнавала права на-роду на самодіяльність, завжди розглядала такі прояви як прихо-ваний замах Заходу на стабільність політичної системи в Росії та по-слаблення її на міжнародній арені. Події на Майдані в лютому 2014 року не стали виключенням на фоні того, що: Захід втратив\ по-слабив інтерес до Росії, а еліта Росії перестала довіряти Заходу та на-вчилася його використовувати в своїх корпоративних інтересах. Проте керівництво РФ прагнуло рівного статусу із лідерами Заходу, що давало б йому гарантії невтру-

57

чання їх у внутрішні справи Росії, нівелювало б загрозу військової конфронтації в умовах значної вій-ськової переваги Заходу.

Висновок: Починаючи ядерний шантаж, Кремль виходив із того, що апогей американської та захід-ної гегемонії в світі пішов на спад, отримання рівного статусумирним шляхом виявилося неможливим, відтакросійсько-українська війна стала лише ланкою в ланцюгу еска-лації кризових подій між США та РФ починаючи з 2012 року (Сирія, справа Сноудена). Таким чином, причиною ескалації ядерного про-тистояння стали неполітичні чин-ники. • Психологічні причини вій-

ськового протистояння: Існують підстави вважати, що

ані реальних військових, ані еконо-мічних підстав для Росії з боку За-ходу вдаватися до ескалації ядер-ного протистояння не існує, відтак причини кризи слід шукати не в політиці або економіці, а на більш тонких планах – в психології та іде-ології. Ідеологія свідомо ставиться на другий план, оскільки до друго-го приходу В.Путіна на посаду Пре-зидента РФ в 2012 році в РФ відпо-відно до Конституції державної ідеології не існувало взагалі, а пар-тія «Єдина Росія» коливалася в сво-їх політичних уподобаннях в дово-лі широкому діапазоні. Однак це закінчилося в 2012 році, коли з`явилася і стала домінуючою дер-

жавна ідеологія паралельно із кон-цепцією «руського міра». Відтак, корені проблеми слід шукати рані-ше, тобто, в психології російської правлячої еліти, яка сприймає ядерну зброю як символ великої держави та власної безкарності, звідси нагадування В.Путіна захід-ним лідерам про ядерний статус РФ через стурбованість останніми подіями в Україні. Однак проблема у тому, що РФ стурбована міфіч-ним загрозами, зокрема:

• США прагне повалити по-літичний режим в РФ (хоч би як дивно це не лунало для експертів)

• США планує проти РФ вій-ськову агресію.

Якщо вірити офіційним заявам керівництва РФ, то виходить так, що РФ планує застосовувати саме ядерну зброю для протидії обом мі-фічним загрозам, що виглядає ма-ловірогідним. Більш вірогідним ви-глядає твердження, що насправді у Путіна і його команди увірвався терпець чекати поки їх на Заході по-чнуть «шанувати належним чи-ном». Вочевидь, причина нинішньої ескалації відносин США-РФ лежить не у сфері порушень стратегічного ядерного балансу, не в економічних дисбалансах, не в протистоянні по-літичних систем державного управ-ління, а саме в ущербній психології правлячої політичних еліти Росії, яка вирішила, що якщо Захід не хоче надати їй статусу рівного партнера,

Починаючи ядерний шантаж, Кремль виходив із того, що апогей

американської та західної гегемонії в світі пішов на спад, отримання рівного статусумирним шляхом

виявилося неможливим, відтакросійсько-українська війна

стала лише ланкою в ланцюгу ескалації кризових подій між США

та РФ починаючи з 2012 року (Сирія, справа Сноудена). Таким чином,

причиною ескалації ядерного проти-стояння стали неполітичні чинники

58

то нехай надасть статус рівного су-противника. Головне, у що вірить кремлівська еліта, так це в те, що ре-сурсів РФ вистачить на те, щоб для еліти цей «випад» залишився без-карним. Партнерство Заході із РФ виявилося дійсно зруйнованим, але не через «впертість» або «підступ-ність» США, а в наслідок розуміння на Заході того, що політична еліта в РФ не є «нормальною» із відчуттям відповідальності перед свої наро-дом та планетою, а є закомплексова-ним моральним калікою з гіпертра-фованим відчуттям пихи та глибокою вірою у свою безкарність за будь-які злочини саме через ядер-ний статус РФ, який був створений не ними, а ще за часів СРСР.

Ознаки руйнації спроби США «перезавантаження» свої відноси-ни із РФ 2009 року проявилися спо-чатку в сирійській кризі та в справі Сноудена 2012-2013 рр, потім у вве-денні санкцій через анексію Криму та агресію на Донбасі 2014 року із швидким переведенням відносин у стан ядерного протистояння. Тут варто підкреслити, що швидкий розверненняполітики Кремля вия-вився повною несподіванкою для США та ЄС, які спочатку реагували мляво і обережно, відповідально ставлячись до можливих наслідків відновлення «холодної війни-2», але на кінець 2014 року ситуація вже виглядала сумно: • Довіра та практика персональ-

них контактів між В.Путіним

та лідерами Заходу виявились повністю зруйнованими,

• Військова активність РФ в Україні, на Балтиці та в районі Чорного моря очікувано при-звела до різкої зміни військо-во-політичного ландшафту із тенденцією до переходу в пе-редвоєний стан.

• Млява динаміка зусиль сторін зрушити на свою користь ба-ланс сил стратегічного ядер-ного стримування явно заго-стрилася, при чому не стільки в сегменті МБР великої даль-ності, небезпечних власне для США, скільки в сегменті малої та середньої дальності та опе-ративно-тактичної зброї, які загрожують європейським со-юзникам США. Дивно те, що така політика РФ не загрожує напряму безпеці континен-тального США, але створює чималі загрози безпеці саме тим країнам в Європі, доходи від торгівлі із якими станов-лять основу економічної ста-більності Росії.

• Важливо додати, що зусилля щодо «економічної переорієн-тації» РФ з Європи (Заходу) та Схід (Китай), важливим сег-ментом якої для Росії є екс-порт продукції ВПК, має тенденцію до зміни військово-політичного балансу в Азії не на користь самої Росії, оскільки:

59

• ставить під сумнів можли-вість розвитку економічно-го співробітництва із Япо-нією, Кореєю, Індією (через військове посилення КНР за рахунок російської зброї), та

• створює небезпеку для са-мої Росії стати молодшим партнером Китаю, оскіьки в такий спосіб РФ поміняє технологічну залежність від Заходу на економічну залежність від Китаю.

Такі дії керівництва РФ є не тільки небезпечними для її сусідів на Заході, але і відбивають карди-нальну зміну військового мислен-ня в РФ у порівнянні до часів СРСР, яке було більш стриманим і відпо-відальним.

IV.Висновки дослідження: Ядерну риторикуРФ з елемента-

ми шантажу в контексті російсько-української війни слід розуміти ви-ключно як блеф Путіна, який боїться застосування звичайних сил НАТО на боці України, і саме заради недопущення такого сцена-рію погрожує застосувати тактич-ну ядерну зброю.

Основу сил ядерного стриму-вання РФ продовжують складати МБРК наземного, переважно шах-тного базування. При цьому 2\3 всіх ядерних сил РФ розташовані на території країни (переважно за Уралом), і тільки 1\3 – морського базування. Паралельно Росія вво-

дить в експлуатацію підводні чов-ни з МБР морського базування но-вого покоління, здатними долати систему ПРО США, але вразливі для американських субмарин-мис-ливців. США, навпаки, 2\3 свого арсеналу сил ядерного стримуван-ня тримає на підводних човнах по-ближче до території Росії, який складніше перехопити системою ПРО РФ, і тільки третину – на влас-ній території, яка прикрита влас-ною системою ПРО на Алясці.

Драматичного характеру набу-ває в останній час протистояння США та Росії в двох сферах: ракети середньої дальності та ПРО. В цій сфері важливим вбачається на-ступний висновок: попри кількіс-ний паритет наразі США мають відчутну перевагу над РФ щодо спроможності нанести масштаб-ний стратегічний ядерний удар. Це пояснюється наступними фактора-ми: • Роль союзників: у разі обміну

ядерними ударами РВСП РФ мають вражати дві території: власне територію США та тери-торію Європи, принаймні ті 5 країн НАТО, де розташовані тактичні ядерні сили США, Ве-ликобританію та Францію із їх власним ядерним потенціалом та ті країни, на яких розташова-ні об’єкти Європейської ПРО США, в той час як США\НАТО будуть вражати тільки терито-рію власне РФ. Крім того, союз-

60

ники дозволяють США вража-ти РФ з території сусідніх із РФ держав, в РФ такої можливості щодо континентального США немає.

• Географія розташування пус-кових установок (ПУ):• 2\3 МРБ РФ розташовані та

території РФ із відповідним найдовшим часом підльоту до території США. МБР морського базування, які можуть наблизитися до без-посередніх кордонів США – тільки третина. Крім того, морське базування є більш скритним та запобігає упе-реджувальному удару.

• США, навпаки, 2\3 МБР має на субмаринах, що дозволяє максимально наблизити основні ударні ядерні сили до безпосередніх кордонів РФ та скоротити до мініму-му підльотний час, що ро-бить неефективною систе-му ПРО. Водночас, для боротьби із російськими ядерними субмаринами США створили потужний флот субмарин-мисливців, здатних знешкоджувати ро-сійські субмарини до пусків ними МБР з-під води.

• Роль новітніх засобів ПРО\ППО: тут маємо наступні тенденції:• розширення та наближен-

ня до кордонів РФ з тери-

торії Європи позиційних районів ПРО США надає США суттєві переваги в тому, що посилює вірогід-ність ураження МРБ РФ, націлених на Європу із перспективою враження їх на маршевому відрізку по-льоту – найбільш вразли-вому. Росіяни не мають можливості розташувати на кордонах США власні сили ПРО для враження МБР на маршевому відріз-ку, відтак намагаються вдо-сконалити власні сили ПРО для ураження воро-жих боєголовок вже над своєю територією, що зна-чно складніше і не гарантує успіху.

• Як часткова компенсація, вдосконалення сил ППО РФ на кордоні з НАТО до-зволяє РФ значно знизити ефективність ударів так-тичної ядерної авіації з те-риторії Європи.

• Географія розташування ядер-них боєголовок: між США та РФ продовжує діяти ефектив-ний верифікаційний механізм контролю за складамистрате-гічної ядерної зброї та обміну секретними списками таких складів раз на 6 місяців. Розта-шування ТЯЗ РФ в Криму тео-ретично можливе і, з точки зору Москви, не буде супере-

61

читиме двостороннім зобов’язанням РФ та США. Однак при цьому радіус дії стратегічної ядерної авіації РФ в Західній Європі у разі базу-вання в Криму (база ВПС в м.Гвардійське) не створить РФ додаткових можливостей бази ВПС РФ Шайковка, Калуж-ська область РФ на кордоні з Білоруссю, однак буде полі-тично шкідливим. Схоже, в кінці квітня 2015 року в Крем-лі це вже зрозуміли.

Відтак, найбільш вірогідна во-єнна причина того, що РФвдалася до ядерного шантажу Заходу, це стурбованість керівництва країни перевагою НАТО в звичайних си-лах, особливо в найсучасніших ударних та інформаційно-керу-вальних системах. Воєнний екс-перт М.Ходаренок оцінив ситуацію наступним чином:

• «сейчас на юго-востокеУкраины, по сути, воюютдвесоветскиеармии-разнойстепенимодернизи-рованности, но без исполь-зования новыхвооружений или новых приемов веде-ния войны. Ноесли чисто гипотетически предполо-жить, что на стороне укра-инской армии начали бы сражаться «добровольцы и отпускники из США и За-падной Европы на своем штатном вооружении», то

итоги такого противостоя-ния предсказать было бы не трудно – вооруженные формирования юго-восто-ка продержались бы «не-сколькочасов». 

Далі експерт підкреслює зна-чний брак сучасного озброєння в Росії для ефективного протистоян-ня НАТО і констатує:

• «ни при каких обстоятель-ствах нельзя допустить втягивания в конфликт на юго-востоке Вооруженных сил Российской Федера-ции. Наша страна, армия и флот еще не готовы к мас-штабному вооруженному противоборству с приме-нением только обычных средств поражения».

Основна рекомендація експерта така: «Надофорсированными (пря-мо-таки большевистскими) темпа-ми укреплять обороноспособность страны, создавать Вооруженные силы России, отвечающие самым высоким стандартам ведения со-временной войны». 

Таким чином, російська ядерна риторика пояснюється саме вій-ськовою відсталістю звичайних сил і політичним сигналом США та НАТО про те, щоб ці гравці в жод-ному випадку не втручалися у збройний конфлікт в Україні, оскільки цей конфлікт є життєво важливим для національної безпе-ки РФ, і що РФ готова до застосу-

62

вання тактичної ядерної зброї, щоб вирішити ситуацію на свою ко-ристь не зважаючи на те, легітим-ними чи ні вважатимуть такі дії на Заході.

Така оцінка має підтвердження: командувач РВСП РФ генерал-пол-ковник Сергій Каракаєвзаявляв в 2014 році про те, що в ході анексії Криму рівень боєготовності РВСП не підвищувався і МРБ РФ мають в своїй бортових комп’ютерах «ну-льові польотні завдання» відповід-но до Угоди із США від 1994 року, додавши, що у РФ немає планів розміщувати Криму СЯО. Експер-ти на Заході та в США також скеп-тично поставилися до вказаної за-яви В.Путіна, оскільки США мають національні засоби фіксації поді-бних тривожних кроків РФ. Від-сутня інформація про підвищення рівня боєготовності оперативно-тактичних ядерних засобів РФ, хоча до Калінінграду були перемі-щені ОТРК «Іскандер», а в Крим передислоковані середні бомбарду-вальники Ту-22М3 (на період вій-ськових навчань). Обидві системи мають подвійне призначення.

На Заходіна політичному рівні заяви Кремля отримали також нео-днозначну реакцію: США та НАТО неодноразово заявляли, що не роз-глядають можливість прямого во-єнного втручання в російсько-українську війну як через ризик значних втрат, так і через вірогід-ність ядерної ескалації. Проте в

США та НАТО детально знають реальний стан боєготовності ЗС РФ і розуміють, що застосування ядерної зброї не принесе перевагу жодній стороні, наслідком стане глобальна катастрофа.      

Більше того, російська ядерна риторика є контрпродуктивною, оскільки вона об’єктивно сприяє збільшенню оборонних бюджетів в США та НАТО, нарощуванню при-сутності та активності ЗС країн НАТО на кордонах РФ та буде сприяти прискоренню їх модерні-зації.

V. Уроки для України:Посилення ядерної конфронта-

ції між двома ключовими гравцями в українському військовому проти-стоянні із РФ створюють нові ви-клики та загрози, які вимагають адекватного реагування. Цю ситуа-цію погіршує те, що перспектива військової конфронтації в сфері звичайних озброєнь між Україною і РФ та США\НАТО – РФ має тен-денцію затягнутися років на 10, ви-магає значних ресурсів, корегуван-ня внутрішньої політики і опрацювання нових ідейних підхо-дів. • Ядерний шантаж з боку РФ

слід розглядати як прояв того, що російська сторона з пози-цій натовпо-елітарної картини світу розглядає війну в Україні виключно як результат еска-лації закулісної конфронтації між США\НАТО та РФ через

Війну в Україні виключно як резуль-тат ескалації закулісної

конфронтації між США\НАТО та РФ через невдачу інтеграції Росії в

євроатлантичну систему безпеки

63

невдачу інтеграції Росії в єв-роатлантичну систему безпе-ки. В цій моделі світогляду на-род України не розглядається як свідомий суб’єкт політич-ного процесу, новий уряд України розглядається як пі-шак між ядерними супердер-жавами.

Це не означає для України по-требу відновити свій ядерний ста-тус, проте свідчить про неможли-вість навіть у середній перспективі забезпечити свою національну без-пеку у позаблоковому статусі. Од-нак навіть зараз, коли реальні пер-спективи вступу України до НАТО та ЄС не проглядаються, політична еліта нашої держави має створити та презентувати народу реалістич-ну модель побудови у середній пер-спективі нової «неєвропейської» (в сенсі формального членства в ЄС та НАТО) модернізованої України західного зразка.

Це не зовсім однє і те саме, що «вектор євроінтеграції» на вступ, він передбачає більшу гнучкість та само-стійність у виборі конкретного шля-ху, що значно складніше від «євроін-теграції» в сенсі курсу на вступ в ЄС\НАТО. Але така певним чином «са-мостійна» модель модернізації має бути приваблива в ідейному сенсі для усього народу України та пови-нна мати потенціал бути схвально сприйнятою у прикордонних із нами регіонах РФ та Білорусі, де проживає етнічно близьке до нас населення.

• Скандал навколо вірогідного розміщення тактичної ядерної зброї РФ у анексованому Кри-му та реакція на нього на За-ході вказує на те, що попри усі сподівання, керівництво РФ так і не відчуває себе достат-ньо впевнено щодо нового статусу півостровачерез рік після анексії і, скоріш за все, припускає варіант, що допоки Крим є непідконтрольним Україні, РФ не зможе вільно використовувати його терито-рію як свою невід`ємну частину.з усіма правовими на-слідками.

З політичної точки зору ситуа-ція явно використовується лідера-ми Кремля в риториці проти роз-міщення в Польщі та Румунії американських бойових літаків (на ротаційній основі), які здатні нести ТЯЗ.

Нарешті швидкий перехід пу-блічної риторики лідерів РФ з зон-дажного просування ідеї передис-локації російського ТЯЗ в Крим (травень-грудень) до рішучого за-перечення таких фактів з початку 2015 року на найвищому рівні свід-чить про те, що де-фактокерівництво РФ:

• Визнає сумнівність росій-ського статусу Криму,

• Визнає, що розміщення ТЯЗ в Криму руйнує решт-ки необхідної атмосфери довіри із США в контексті

Це не означає для України потребу відновити свій ядерний статус,

проте свідчить про неможливість навіть у середній перспективі

забезпечити свою національну безпеку у позаблоковому статусі.

Однак навіть зараз, коли реальні перспективи вступу України до НАТО та ЄС не проглядаються,

політична еліта нашої держави має створити та презентувати народу

реалістичну модель побудови у середній перспективі нової

«неєвропейської» (в сенсі формаль-ного членства в ЄС та НАТО)

модернізованої України західного зразка

Допоки Крим є непідконтрольним Україні, РФ не зможе вільно викори-стовувати його територію як свою

невід`ємну частину

64

контролю над стратегічни-ми ядерними озброєння-ми, навіть із врахуванням того, що ТЯЗ не підпадає під цей контроль з техніч-ної точки зору.

• Загроза застосування ТЯЗ РФ проти України:

Об`єктом залякування щодо можливості використання ТЯЗ РФ є США та інші країни НАТО. Окре-мі експерти допускають включення в число цілей щодо застосування російської ТЯЗ Україну, наводять для підтвердження своєї думки по-ложення Воєнної доктрини РФ 2010, 2014 рр., публічні висловлю-вання воєнно-політичних лідерів РФ щодо доцільності упереджу-вального «деескалаційного» удару проти неядерної країни. За окреми-ми ознаками ці аргументи вклада-ються у контекст збройного кон-флікту України та РФ, однак автор не поділяє таку точку зору, і ось чому.

ЗС РФ мають значну перевагу щодо України у ВПС, які, однак складно застосовувати в поточно-му контексті бойових дій на Донба-сі через політичні фактори – не може бути такої трофейної зброї у сепаратистів, відтак «сховати ро-сійські вуха» в цьому конфлікті стане ще складніше. Проте у разі загострення ситуації в зоні АТО у лідерів Кремля завжди буде вибір: застосовувати ВПС та ВМФ чи ТЯЗ, і з огляду на зовнішньополітичні

ризики перевага буде віддана зви-чайним озброєнням, оскільки ба-ланс сил із ЗСУ тут на користь Ро-сії.

Інша причина є суто ідеологіч-на: російська агресія на Донбасі проводиться в рамках концепції за-хисту «руского мира», де за сцена-рієм Росія «допомагає російсько-мовним братам звільнитися від фашистів», причому не напряму своїми збройними силами, а ви-ключно військово-технічними по-ставками та направленням своїх добровольців. У цей сценарій явно не вписується застосування для звільнення «братів» ядерної зброї, якої не може бути не тільки у сепа-ратистів, але і в Україні (викорис-тання версії «військових трофеїв» щодо походження зброї у сепара-тистів), оскільки це неядерна краї-на. Такий крок створить ризик руй-нації усієї версії Кремля щодо справжнього змісту подій на Дон-басі і створить внутрішньополітич-ніпроблеми, що навіть гірше, ніж зовнішньополітичні.

Нові можливості: Україна може скористатися нео-

бачними залякуваннями Кремля та вийти із Договору про РСМД і створити крилаті та балістичні ра-кети середнього радіусу дії із зви-чайними боєголовками як зброю стримування для загрози уражен-ня столиці РФ Москви, С.Петер-сбурга та інших промислових цен-трів країни-агресора з метою

65

нанесення неприйнятної шкоди у разі відновлення агресії або для на-несення превентивногонеядерного удару. З політичної точки зору ви-правдати такий крок перед наши-ми партнерами буде значно прості-ше, ніж позбуватися неядерного статусу.

Іншим напрямком використан-ня ситуації може стати приєднання України до створення Європей-ської ПРО США, про що А.Турчи-нов вже натякнув 20 травні ц.р.Із заяви не ясно, чи йдеться про на-земні системи перехоплювачів SM-3 IB (із США такий варіан не обговорювався) чи про викорис-тання морської платформи недобу-дованого ракетного крейсеру «Україна», який стоїть у стінки в Миколаєві (варіант його викорис-тання проговорювався 12 років тому із представниками США, але без результату).

Питання участі України в ство-ренні ЄвроПРО не нове і вперше по-чало дискутуватися в 2001 році. Піз-ніше президенти В.Ющенко та прем’єр-міністр В.Янукович демон-стрували неспроможність зрозуміти перспективи стратегічної безпеки України та тримаючись протилеж-них позицій: в 2009 р. В.Ющенко під-твердив готовність до участі в ПРО, але вже в 2011 р. його наступник В.Янукович заявив: «Ми не збиралися, не збираємося, і, я певен, не будемо учасниками будівництва цієї систе-ми».  Варто нагадати, що крім суто

безпекового аспекту, така участь створювала передумови для переорі-єнтування ОПК Україні на замовни-ків в США: в 2003—2004 рр. КБ «Пів-денне» і ВО «Південмаш» разом із харківським «Хартроном» успішно виконали замовлення американ-ських LockheedMartinMissile (гене-ральний підрядник у НПРО США), Boeing і NorthropGrumman. У 2006 р. Україну відвідав заступник керівни-ка Агентства протиракетної оборо-ни США МарвінМакнамара. Тоді з’явилися контракти, які успішно ви-конав «Укроборонсервіс», обговорю-валися перспективи розвитку спів-робітництва, зокрема створення протиракет для перехоплення росій-ських МБР типу «Тополь-М». В умо-вах війни із РФ, коли політика балан-сування між двома потугами вже недоречна, Україна просто зобов’язана чітко визначити своє місце в архітектурі європейської без-пеки.

• Загроза застосування ТЯЗ проти НАТО показала, що РФ серйозно занепокоєна тим, що країни НАТО мо-жуть надати ЗСУ сучасні засоби ведення війни, у тому числі не скільки ле-тальні, скільки нелетальні, зокрема, управління вог-нем, закритого зв’язку, ве-дення логістики, ведення тактичної розвідки.

Наджаль, цей висновок з кінця 2014 року втратив свою актуаль-

Надати ЗСУ сучасні засоби ведення війни, у тому числі не скільки

летальні, скільки нелетальні, зокре-ма, управління вогнем, закритого

зв’язку, ведення логістики, ведення тактичної розвідки

66

ність. Відтак, наше військово-по-літчине керівництво має докладати зусиль щодо розширення військо-во-технічного співробітництва із країнами НАТО саме на цих на-прямках з метою не скільки закуп-ки, скільки налаштування спільно-го виробництва вказаних засобів на підприємствах ОПК України. Нелетальний характер співробіт-ництва значно полегшить в полі-тичному плані переорієнтацію на-шого ОПК на західних партнерів, а серйозні позитивні зміни в цій сфе-рі в ЗСУ автоматично відкриють можливості для посилення співро-бітництва щодо отримання сучас-них зразків ураження. • Кремль почав «ядерний шан-

таж» Заходу, між іншого, з ме-тою отримати необхідного часу для створення своїх ефек-тивних зразків звичайної високоточної зброї, на яку немає міжнародних обмежень для застосування. Таке за-вдання прямо поставив перед ОПК РФ Президент В.Путін.

Для нас висновок такий: ядер-ний шантаж – це тимчасовий захід Кремля, погроза скоріш за все по-рожня, оскільки бойове застосу-вання ядерних зарядів, навіть ТЯЗ, є доволі проблематичним з точки зору внутрішніх та зовнішніх ризи-ків. Набагато простіше застосову-вати високоточну зброю із звичай-ними зарядами, яка за своїми бойовими можливостями не по-

ступається ядерній зброї завдяки своїй точності.

Тому наступним кроком Крем-ля буде вже не погроза, а відразу бойове використання високоточ-ної зброї із звичайними боєзаряда-ми, в тому числі проти нас. Україна має шанс та час самій створити аналогічну зброю в осяжнійпер-спективі, оскільки подібні роботи вже проводилися на підприємствах ОПК країни. • В короткій перспективі слід

очікувати на переміщення складів із ТЯЗ в країнах-членах НАТО ближче до наших кордонів.

Наразі країни Східної Європи (Польща та країни Балтії) запере-чують саму ідею зменшення ядер-них арсеналів США (авіабомб) в Європі і, скоріш за все, будуть про-понувати власну територію для її додаткового розташування, хоча цей варіант суперечить основному Акту НАТО-РФ 1997 року (основу якого підірала російська агресія в Україні). Тим не менш, слід очіку-вати, що все більше неядерних кра-їн НАТО в ЦСЄ будуть брати участь у ядерних операціях НАТО. Крім того, дуже сумнівно очікува-ти, що за даних умов будь-яка із країн, де знаходяться ядерні бомби США, порушить питання про їх вивезення.

Вбачається доцільним, щоб ке-рівництво України навіть в гіпоте-тичній формі не вдавалося до обго-

Створення своїх ефективних зразків звичайної високоточної зброї, на яку

немає міжнародних обмежень для застосування

Переміщення складів із ТЯЗ в країнах-членах НАТО ближче до

наших кордонів

67

ворення можливості розміщення таких запасів ТЯЗ НАТО на своїй території як елементу захисту влас-нойтериторії через виникнення не-пропорційних ризиків для нашої безпеки.• Варто звернути увагу на пози-

цію США щодо ядерного шан-тажу з боку РФ – вона напро-чуд спокійна через свідомість своєї стратегічної переваги в економічних можливостях розбудови національної обо-рони.

Економічні можливості ОПК РФ для проведення модернізації систем озброєння після початку російсько-української війни суттє-во зменшилися. Довготривалий ха-рактер нинішньої конфронтації між Заходом та РФ призведе до стратегічної поразки РФ через зна-чну перевагу Заходу у ресурсах. Відтак завданням керівництва України, має стати наступне:

• Не допустити за жодних умов використання ОПК України, навіть опосеред-ковано, для реалізації вій-ськових програм РФ, які і так вже буксують.

• Україна має вдатися до зба-лансованої та поетапної торгівельної політики із РФ, яка б, з одного боку не призвела до негайного ко-лапсу власної економіки, а з іншого, не дозволила отримати РФ додаткові ко-

шти для швидкої модерні-зації своїх ЗС, розгорнутих проти України.

• Використати ресурсну базу Заходу в плані технологій для проведення швидкої модернізації власних ЗС та ОПК як основи для належ-ного підтримання їх рівня у подальшому.

• Ризики економічного колапсу України та прямого військово-го протистояння США\НАТО-РФ будуть зберігатися високими.

Україна залишиться у фокусі протистояння США-РФ на доволі тривалий час. Відтак, існує висока вірогідність того, що Україна не отримає достатньої допомоги від США та ЄС,а політична еліта Укра-їни виявиться неспроможною про-водити необхідні для виживання країни реформи, якіза своїм зміс-том призведуть до знищення ни-нішньої корумпованої еліти. На-слідком вказаного може стати втрата Україною керованості, офі-ційний Київ та Захід будуть фоку-сувати увагу на боротьбі із РФ та сепаратистами на Донбасі, а Кремль буде прагнути дестабілізувати Україну та намагатися повернути усю країну під свій вплив. Мирне майбутнє України залежитиме від здатності нового уряду країни про-вести реформи та впоратися із не-вдоволенням населенням через економічні негаразди, не допусти-

Варто звернути увагу на позицію США щодо ядерного шантажу з

боку РФ

Ризики економічного колапсу України та прямого військового протисто-

яння США\НАТО-РФ будуть зберігатися високими

68

ти втрати підтимки з боку західних союзників.

Провідним напрямом протибор-ства РФ та США залишається еконо-міка.Росія вже значно потерпає від санкцій Заходу через анексію Криму та агресію на Донбасі. Україна має долучитися до економічних зусиль Заходу по руйнації російської еконо-міки, посилювати обмеження еконо-мічного співробітництва з окупова-ним Кримом та Донбасом.

Попри наростання економічних проблем, Кремль проводити необ-хідні реформи не буде, бо вони не-минуче підірвуть економічний та політичний баланс в РФ і створять ризики послаблення діючогорежи-му. Реалістично очікувати коротко-термінове кризисне регулювання у сподіванні та не, що криза сама «розсмокчеться», санкції ЄС бу-дуть пом’якшені та відмінені, і що Китай надасть Росії якусь еконо-мічну підтримку, світові ціни на нафту самі підвищяться, а ставлен-ня світу до Росії саме покращиться. • Успіх зусиль по модернізації

Україниє рецептом не тільки стабілізації країни, але і по-вернення нашої країни до кордонів на початок 2014 року.

Тактика РФ щодо України буде змінюватися, але мета залишить-ся – зробити з неї буфер між РФ та ЄС\НАТО. Однак тут є ризики: нейтральний\позаблоковийстатус може не підтримати більшість на-селення України. Подальші вну-

трішні конфлікти в Україні будуть провокувати конфронтацію між РФ та США.

Україна не може інтегруватися у Західну цивілізацію виключно в сфері зовнішньої політикибез вну-трішнього переформатування. По-трібна зміна цінностей у еліти, змі-на якості влади, її філософії управління – будування країни для своїх онуків, а не ховати вкрадені з бюджету гроші у західних банках.

Список літератури: 1. DoesRussiaThinkTheirNewNucl

earWeaponsCouldWin A War? 11/20/2014 Forbes.com http://w w w . f o r b e s . c o m / s i t e s /jamesconca/2014/11/20/could-russias-new-nuclear-weapons-win-world-war-iii/

2. New START TreatyCount: RussiaDipsBelow US Again, Hans M. Kristensen,http://fas.org/blogs/security/2015/04/newstart2015/

3. New START TurnsFour, StevenPifer  |  February 2, 2015http://www.brookings.edu/b l o g s / u p - f r o n t /posts/2015/02/02-new-start-nuclear-weapons-treaty-four-years-pifer

4. NonstrategicNuclearWeapons, Amy F. Woolf, Specialistin Nuclear Weapons Policy, Congressional ResearchService, https://fas.org/sgp/crs/nuke/RL32572.pdfFebruary 23, 2015

Успіх зусиль по модернізації Україниє рецептом не тільки стабілізації

країни, але і повернення нашої країни до кордонів на початок 2014

року

69

5. ConventionalPromptGlobalStrikeand Long-Range BallisticMissiles: Background and Issues, Amy F. Woolf, Speciali stin Nuclear Weapons Policy, February 6, 2015 Congressional Research Service, https://fas.org/sgp/crs/nuke/R41464.pdf

6. The U.S. Nuclear War Plan, A Time for Change, Natural Resources Defense Concil http://www.nrdc.org/nuclear/warplan/Index.asp

7. Nuclear Implications of the Russian-Ukrainian conflict, Karl Heinz Kamp, Academic Directorof the Federal Academy for Security Policyin Berlin, NDC Research Report, NATO Defense College, 3\15 April 2015http://t.co/joOZVsJ6Au

8. Nuclear Weapons Modernization: A Threatto the NPT? Hans M. Kristen senis director of the Nuclear Information Project atthe Federation of American Scientists. May 1 2014, http://w w w . a r m s c o n t r o l . o r g /act/2014_05/Nuclear-Weapons-Modernization-A-Threat-to-the-NPT

9. RumorsAboutNuclearWeaponsinCrimea, Hans M. Kristensen, director of theNuclear Information Project attheFederationof American Scientists, December182014,

h t t p s : / / f a s . o r g / b l o g s /security/2014/12/crimea/

10. Statemen tof Dr. Matthew Kroenig, Associate Professor of Government and Foreign Service, George town University and Senior Fellow, Brent Scowcroft Centeron International Security, Atlantic Council, Hearingon “Regional Nuclear Dynamics” SenateArmed Services Committee Subcommitteeon Strategic Forces Thursday February 25, 2015 2:30 p.m. –222 RussellSenate Office Buildinghttp://www.armed-services.senate.gov/imo/media/doc/Kroenig_02-25-15.pdf

11. The UK andthe NPT Review Conference: Beyondthe Status Quo?, By Shatabhisha Shetty, Deputy Director, ELN, Thursday 23 April 2015, http://www.europeanleadershipnetwork.org/the-uk-and-the-npt-review-conference-beyond-the-status-quo_2683.html

12. Why Nuclear Deterrence Still Mattersto NATO, BY MATTHEW KROENIG AND WALTER B. SLOCOMBE. Atlantic Council. AUGUST 14 2014 http://www.atlanticcouncil.org/publications/issue-briefs/why-nuclear-deterrence-still-matters-to-nato

13. World wide deployment of nuclear weapons 2014, Hans M.

70

Kristensenisdirector of the Nuclear Information Project at the Federation of American Scientists.Robert S. Norris, http://thebulletin.sagepub.com

14. Интервью директора Департа-мента по вопросам нераспро-странения и контроля над во-оружениями МИД России М.И.Ульянова информагент-ству «Россиясегодня», 7 апре-ля 2015 года

15. Еще раз о ракетах средней-дальности, У Россииесть шанс восстановить утраченный по-тенціал, 13.09.2013, М.А.Кардашев – независимый эксперт, в 1973–1994 годахра-ботал в ЦНИИмаш, возглав-лялнаучно-исследовательский сектор в Центре системных исследований .http://nvo.ng.ru/a r m a m e nt / 2 0 1 3 - 0 9 - 1 3 / 8 _rockets.html

16. НарушаетлиРоссияДоговор о РСМД? («TheNationalInterest», США)НиколайСоков, Май-лзПомпер (Miles A. Pomper) h t t p : / / i n o s m i . r u /russia/20140212/217446969.html#ixzz3Yaflrjgg,

17. O v e r b l o w n : Russia’sEmptyNuclear Sabre-Rattling, CurrentRussiannuclearprogramspresentnocauseforunduealarm.StevenPifer, March 17,

2015, http://nationalinterest.org/feature/overblown-russias-e m p t y - n u c l e a r - s a b r e -rattling-12432

18. ЯДЕРНЫЙ СЮРПРИЗ ПУТИ-НА, КонстантинДушенов, 15.10.2014 http://www.segodnia.ru/content/149503

19. Протитивостояние, Д.Тренин, экспертмосковськогофилиалафондаКарнеги, http://carnegie.ru/2015/03/16/ru-59380/i4c2

20. Россия порвала с однополяр-нойсистемой: побудительныемотивыполитикиПу тина , ДмитрийТренин 19 МАРТА 2015, http://carnegie.ru/2015/03/19/ru-59425/i4la#

21. ЗачемРоссияугрожает Западу ядерныморужием, Алексей Арбатов 22 АПРЕЛЯ 2015 Член научного сонета Мос-ковского Центра Программа Проблемы нераспростране-ния» http://carnegie.ru/2015/04/22/ru-59866/i7m0

22. NonstrategicNuclearWeapons, Amy F. Woolf, SpecialistinNuclea r W e a p o n s P o l i c y , CongressionalResearchService, February 23, 2015, https://fas.org/sgp/crs/nuke/RL32572.pdf

23. Румунський плацдарм США, Валентин Бадрак, «Дзеркало тижня. Україна, №4, 8 листо-пада 2013 року