журнал справжнього чоловіка

НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

захопленняСпотінг: хобі, що поєднує небо і землю

здоров’язайва вага – удар нижче пояса

МандриСицилія: У гості до мафії

#6 (15) 2013

озброєний і дУже...

безпечнийзброя в Україні стає доступнішою

Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно- Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8

тенденції • дрібниці життя

Фахівці центру – дипломовані спеціалісти вирішують проблеми захворювань опорно-рухового апарату:• артрози, коксартрози, артрити, підготовка до ендопротезування тазостегнових суглобів;• реабілітація після операцій;• міжхребцеві грижі, протрузії;• відновлення після травм;• опущення внутрішніх органів.

Напрямок роботи з дітьми, консультує обласний ортопед-травматолог Прусенко В.І.• порушення постави, сколіоз, кіфоз

Команда лікарів працює для досягнення результату та покращення якості життя для Вас та Ваших близьких!

м. Львів, вул. Федьковича, 60А(032) 24510 45www.bubnovsky.com.ua

ЦеНтр реАбІЛІтАЦІї бубНоВсьКого – сучасний центр, що використовує методику професора с. М. бубновського, є офіційним представником в україні та працює за методом кінезотерапії.

Україна, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, тел.: (032) 232-77-83, (063) 230-18-72e-mail:alternatyva.ivf@gmail.com, www.ivf.lviv.ua, skype - alternatyva.ivf

Привітний персонал, досвідчені фахівці, новітні технології –це все про клініку репродукції людини «Альтернатива»!

Пропозиція 2013 року – цикл запліднення in vitro

включно зі стимулюючими препаратами за 25 тис. грн.

Клініка "Альтернатива" – тут народжується диво!

Щовівторка кожному відвідувачу клініки гарантовано "Альтернативний подарунок-сюрприз", деталі на сайті.

4

стор. 16 >

стор. 20 >

стор. 24 >

захопленнястор. 28-45 >

суспільствостор. 14-27 >

зміст

львів витісняє львів’ян

стор. 30 > стор. 34 > стор. 37 >

Директор:Головний редактор:

Остап ПроцикВсеволод Поліщук

Над номером працювали: Василь КрехівськийРостислав ЯщишинВолодимир Бєглов

Дизайн та верстка:

Рекламний відділ:

Всеволод Деревацький Зоряна КрачковськаОльга СідорінаАнна Косик

Розміщення реклами: тел.: (032) 239 -34-01

Спеціалізований журнал «Егоїст»Зареєстрований у Міністерстві юстиції України

Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р.

Адреса редакції та видавця:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73

Засновник: ТОВ «Егоїст Паблішинг»Видавець: ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з

рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

Наклад: 1000 примірниківПеріодичність: 12 разів на рік

Підписано до друку: 02.08.2013 р.Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів,

а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами

відповідальність несе рекламодавець.

попередній договір купівлі-продажу нерухомості.

Що варто знати?

спотінг: хобі, Що поєднує небо і землю

колекція:відвабові сорочки

озброєний і дуже…

безпечний?

Їсти, Щоб рости!

5

стор. 57 >

стор. 66 >

стор. 68 >

відпочинокстор. 46-61 >

дрібниці життястор. 62-72 >

зміст

чоловіча кухня стефка ронделя:

«так хочу твоєЇ мізеріЇ, шом навіть

пива не пив!»

сильна жінка

– страх чоловіка?

стор. 46 >

топ-10 найвиЩих хмарочосів

стор. 52 >в гості до мафіЇ

зайва вага – удар нижче пояса!

6

від редактора

Львів для львів’ян – чи Львів для ту-ристів? Останнім часом саме так часто ставлять питання в різноманітних дис-кусіях. Утім, якщо когось би цікавила моя приватна думка, то така постанов-ка питання не є до кінця коректною.

Львів, облаштований для комфорту туристів, на моє переконання, цілком може бути комфортним і для львів’ян. Так, і справді фестивалі та туристичні атракції часом створюють незручності для тих, хто живе чи працює у центрі. Я сам працюю в офісі на Ринку і теж часто дратуюся від надміру вуличних музик, які перекрикують одне одного, намагаючись отримати від «гостей на-шого міста» ще кілька гривень.

Утім, є процеси неуникненні. По-стійне зростання туристичних потоків дозволило місцевому бізнесу створити тисячі нових робочих місць. Це робота персоналу в ресторанах, готелях, суве-нірних крамницях. Це – альтернатива для істориків, яким раніше на роду було написано іти працювати хіба у школу, а тепер є перспективи в роботі гіда-ми, консультантами туристичних фірм, авторами путівників. Це також марке-тинг, транспорт, логістика, постачан-ня продуктів, написання сценаріїв для фестивалів, дизайн численних афіш чи меню. Це можливість для багатьох за-

йматися улюбленою справою в рідному місті замість виїжджати на заробітки.

Зрештою, це й наслідки, які стосують-ся не лише історичного центру. Адже постійна міграція мешканців з центру на околиці змінює їхній соціальний склад і врешті обличчя цілих районів. Хто б по-думав якихось десять років тому, що Сихів буде комфортним, а Рясне – без-печним? Але так і є. Звісно, владі вар-то б більше дбати, аби облаштування «периферії» Львова не відставало від облагородження центру. Але в цьому контексті логічніше домагатися власне конкретних дій чиновників щодо цих ра-йонів, а не того, щоб нічого не робили в туристичній частині міста.

Якщо ж загальніше – не бачу нічо-го злого, якщо Львів так і залишиться містом, яке живе з туризму, університе-тів та програмістів. Не така вже й по-гана перспектива – місто з кількох кіл, де в центрі є пішохідно-атракційна зона для туристів, довкола неї – університе-ти та коледжі, а по зовнішньому колу – суцільна Силіконова долина. Ще б до того за межею міста – коло фермер-ських господарств, які, користуючись відсутністю шкідливих виробництв, ви-рощують екологічно чисті продукти – і було б ідеальне місто.

Проте це лише приватні думки, які не дозволяють відкинути реальність, у якій ця тема є дискусійною і дражли-вою для багатьох. У цьому номері ми даємо можливість познайомитися і з іншими поглядами на розвиток Льво-ва – зокрема й з боку тих, хто вважає, що надмір туристів заважає львів’янам. А вже вам вирішувати, до якої думки пристати.

Всеволод Поліщук

кадри місяця

день народження левалев Кайло, нещодавно подарований пе-редостанньому Папі римському Бенедик-ту, відсвяткував свій перший день наро-дження у львові, в ресторані «Тераса на ринку». доки гості царя звірів смакували львівські торти, каву, прошуто з динею і хамони з сиром, сам Кайло прогулявся площею та поласував півторакілограмо-вим телячим стейком. на ринок лев при-їхав у супроводі двох дресирувальників та кількох помічників – працівників цирку «Кобзов».

7події

ЧоловІКИ на КУХнІ. львівський пись-менник Юрій винничук, журналіст каналу «1+1» руслан Сенічкін та головний редак-тор «егоїста» всеволод Поліщук готують страви галицької кухні під час фестивалю «львів на тарілці». Майстер-клас просто на площі ринок організували Клуб галицької кухні та «Школа смачного життя» даші Малахової. У ньому також взяли участь олена виноградська з «рестарону», ди-ректор Cafe 1 роксолана Зархіна, кухар-адміністратор «Спіжарки» оксана Солук, власниця дизайн-агенції «Птаха» Маріанна душар. Їхні гуляш, карманадлі, ямки, па-люшки, сирник та інші смаколики стали ласунком для численних глядачів, які зі-бралися на площі.

7

ЧоловІКИ на СЦенІ. Тарас Чубай з гуртом «Плач Єремії», андрій Середа із «Кому вниз» та олег Скрипка із «лє Гранд оркестр» стали хедлайнерами трьох днів «Франко Фесту» у нагуєви-чах під дрогобичем. окрім музичних виступів, у рамках фестивалю мали місце театральні постановки, літера-турні читання та культурологічні дис-кусії.

8 афіша

захід-201316-18 серпняс. Родатичі, Сонячна Галявина

Цього року фестиваль знову пройде у Рода-тичах Городоцького району. Серед музикантів, які виступатимуть на головній сцені, – Zdob Si Zdub, «Ляпис Трубецкой», «Скрябін», «Бум-бокс», «Воплі Відоплясова», Сергій Жадан та «Собаки в космосі», «Крихітка», Los Colorados. Хедлайнерами Арт-сцени будуть Сестри Тель-нюк та «Один в каное». Квитки продають тіль-ки за попереднім замовленням і лише на всі три дні фестивалю.

Довідки за телефонами:063 72 66 222 та 067 368 07 88

X світовий конгрес українців20-22 серпняНаціональний університет «Львівська Політехніка» (вул. С. Бандери, 4)

Ювілейний Світовий конгрес українців об’єднає не лише делегатів від осередків СКУ, які діють у 33 країнах світу, але й широку українську громадськість з України та країн, де СКУ не має осередків. X Світовий конгрес українців присвячений пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-33 рр. у його 80 річницю. А тому 20 серпня по завершенню Першої пленарної сесії біля пам`ятника Тарасові Шевченку пройде церемонія вшанування мільйо-нів жертв Голодомору. Після цього у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької пройде урочисте відкриття. Далі ж – у Політехніці матимуть місце тематичні сесії «Євроінте-грація України», «Світове українство» і «80-річчя Голодомору» та планування діяльності на наступні п’ять років.

міжнародний фольклорний фестиваль «етновир-2013»21-25 серпняпр. Свободи, пл. Ринок, інші куточки центру

Міжнародний фольклорний фестиваль «Етновир» проходить щороку влітку наприкінці серпня під егідою Організацій фестивалів фольклору і традиційних мистецтв (CIOFF), що діє при ЮНЕС-КО. За декілька днів фестивалю у Львові збирається чимала кількість колективів із різних ку-точків світу, наприклад, у заході вже брали участь такі країни як Мексика, Мартініка, Ізраїль, Македонія, Португалія, Франція, Італія, країна Басків, Республіка Бурунді, Чехія, Польща, Індія та Іспанія. Експресивні танцювальні мініатюри поєднують традиційний фольклор, древні храмові й жваві сучасні танці. Цього разу родзинкою фестивалю мають стати танцюристи та музиканти із Непалу та український колектив із Аргентини.

9афіша

гала-концерт LvivKlezFest1 вересняпл. Ринок, вул. Староєврейська, пл. Арсенальна

Фінальний акорд традиційного фестивалю єврейської культури у Львові. В рамках останнього дня фесту пройдуть «Єврейське весілля в Гали-чині» («А хасене ін Галіціє»), свято танго «Люди вулиць», свято вулиці Староєврейської, гала-концерт за участю клезмерів з Ізраїлю, Німеччини, Австрії, Росії, України, Великобританії, Молдови, Польщі, Латвії. Вхід вільний.

кінолев-201322-25 серпняМузей Ідей (вул. Валова, 18 а)

Цього року фестиваль присвячений Андрієві Тарковському. Основну частину програми скла-датимуть фільми останнього п’ятиріччя, які режисер Андрій Тарковський із задоволенням поди-вився би разом із нами. Глядачі зможуть вивчати мову кіно разом із її безпосередніми носіями. Для найменших глядачів – «КіноЛевчик» разом із фестивалем молодого польського глядача Ale Kino! І традиційно 24 серпня – незалежна кінокухня українського кіно.

Детальніше на сайті idem.org.ua

Rover Film Festival31 серпня – 1 вересняпл. Ринок, парки міста та кінотеатр «Львів»

Девіз фестивалю: «Крути педалі – дивись кіно!». Мета його – максимальна пре-зентація користі розвитку велокультури в Україні. Всі заходи фестивалю спрямовані на підвищення екосвідомості та популяризацію короткометражного кіно. У програмі фестивалю – велоперегони, кінопокази та вечірки.

Чоловікові необхідна впевненість у тому,

що він збуджує в жінці щось більше, ніж позіхання.

[Педро Альмодовар]

14 тенденції • суспільство

Cуспільствостор. 14-27 >

Що меру копняк, то журналістам забава

Таке враження, що у Львові жур-налістам зовсім нема чим зайнятися. Нема корупційних скандалів, нема за-будови в історичній частині міста, нема проблем з транспортом, велодоріжка-ми, паркуванням і ще купою справ. Зате можна кілька тижнів спекулюва-ти на тему копняка, який отримав мер міста. Справді, ще перший день, коли не було з’ясовано хто і що – зрозумі-ло, подія нестандартна. Але продо-вжувати політичні спекуляції довкола нападу з боку людини, яка має про-блеми з емоційним здоров’ям – якось уже просто некрасиво. Оці от спроби прив’язати до події «Свободу» – просто смішні. Не смішно з того хіба Андрієві Садовому, якого інша частина преси ледве не звинуватила в тому, що він сам собі це організував заради піару. Ну от чесно – є у львівських журна-лістів підстави недолюблювати мера, але все має мати міру. Є ситуації, коли варто глузувати, а є – коли треба дати людині спокій.

Тим більше, що під ті всі шуми чи-нять ну вже зовсім несмішні речі. На-віть не в останніх кадрових забаганках «Свободи» річ, і не в реакції на них мера. Наприклад, у відповідь на ви-могу звільнити начальника управління комунальної майна Євгена Климко-вича, призначили замість нього Інну Свистун, яка керувала комунальним підприємством «Адміністративно-тех-

нічне управління». А Климковича нато-мість відправили керувати тим самим КП. Зважаючи на те, що від Садового вимагали звільнити п’ятьох чиновни-ків, варто очікувати ще чотирьох схо-жих рокіровок. Таке політичне айкідо, в принципі, цілком у стилі мера. А при-кро те, що поки Садовий з депутатами бавляться у «війнушки», хтось комусь щось ветує, хтось когось блокує – бу-дівельна фірма отримує від міської ради дозвіл зводити багатоповерхівку поруч із собором святого Юра. Але такі рішення проходять майже непомі-

ченими. Бо ж «війнушки» і копняки – набагато цікавіші. І в документах копа-тися не треба, і з юристами радитися. Прийшов, побачив, написав…

символічно про символіку

Що ще зовсім несмішно – так це коли якісь панки, перепрошую на слові, сцяють на твій державний пра-пор, а твоїм, перепрошую на слові, співгромадянам – наплювати. Так сталося з американською групою BloodhoundGang, яка зробила це про-

15

> тенденціЇ

сто посеред концерту. Ніхто навіть не рипнувся. Доблесна київська міліція рухнулася аж за кілька днів, після того, як щось схоже сталося у Росії, і там влада відреагувала швидше. Тут уже наших «зачепило за живе», і вони також відкрили якусь там справу. От тільки музиканти вже давно на британських островах і мали десь українські по-вістки.

І хто б там що не казав про демократію і сво-боду слова, закон про державні символи ніхто не скасовував. І самоповагу теж. Не варто порівню-вати з американськими прецедентами, коли суд виправдовував людей, які палили прапори США на мітингах. Одне діло – вияв політичної позиції, зовсім інше – тупе хуліганство.

Утім, що дивуватися, якщо ще з травня гуля-ють Інтернетом фотографії з учасницями мітингу «антифашистів» (читай Партії регіонів), які сидять на державних прапорах чи загортають у них про-дукти. І жодному інспектору в Святошинському райвідділі не прийшло до голови нікого у зв’язку з цим переслідувати. Це – не виправдання для американських панків. Це – діагноз для україн-ської держави. Брак самоповаги і суцільний по-фігізм з усіма ознаками хронічної хвороби. Тішать хіба українські хакери, які зламали сайт групи BloodhoundGang, а на їхній сторінці стерли весь текст, залишивши одне слово, що починається на «п» і закінчується на «си».

Антін Бандера

16 місто • суспільство

«Львів відкритий для світу» – ця фраза вже перестала бути красивим маркетинговим гаслом і переросла в принцип, який доволі успішно втілюють в життя. Місто стає все більш туристично орієнтованим і дружнім для туристів. Для них відкривають готелі, під них переналаштовують або створюють фестивалі, на них розраховують як на основних клієнтів чимало львівських рестораторів. З іншого боку, все більше нарікань чути від львів’ян, які деколи починають відчувати себе людьми другого сорту в рідному місті. З одного боку, і справді центр перетворюється на такий собі заповідник, в якому дуже тяжко жити і не завжди комфортно працювати, з іншого – це дає роботу тисячам львів’ян, залученим у турфірми, різноманітні атракції, ресторани та готелі. Чи вдасться Львову знайти в цій стратегії «золоту середину»? Про це міркують автори двох текстів, які наробили чимало галасу в мережі Інтернет. Вони цілком різні і за висновками, і за настроєм. Пропонуємо до уваги читача як песимістичний, так і оптимістичний погляди на сучасний Львів, Львів для туриста.

17місто • суспільство

> львів витісняє львів’ян >

Проведення численних фести-валів, звичайно, пожвавлює куль-турне життя міста, а особливо активізує грошові потоки на ра-хунки готельного бізнесу і кишені кураторів квартирного ґешефту. І тому фестиваль Alfa Jazz найбіль-ше сподобався власникам кількох закладів та установ, ліві сторони бюджету яких стали повноводні, як Полтва навесні.

Підлітковість управління містом виявляється раз-у-раз із динамікою у все глибшу юність.

Львів – середніх масштабів та серед-нього рівня розвитку індустрії провін-ційне місто у Східній Європі, яке може бути цікавим лише тим, хто з причин відсутності візи, коштів або часу не може перетнути кордон Євросоюзу або дістатися до Близького Сходу.

Будьмо чесні з містом Лева: у Льво-ві нема екзотики, крім традиційних голубців та гламурних кнедлів, нето-лерантних колядок і розмальованих яєць, які порвали з натуральним сіль-ським шкаралупним походженням і щороку більшають та все більшають уже в дереві й пластику.

Архітектура Львова… мило, але мало; а до Кракова чи Праги не так далеко. Творче переосмислення на-ціоналістичної міфології та загальне використання як не білої штукатурки, так помальованої цегли – слабке пояс-нення того, куди ж зникають сотні ди-зайнерів, що їх щорічно штампує чис-ленна львівська академічна спільнота.

Львів – чудове європейське місто лише для нелюбих львів’янами ро-сійськомовних туристів. Можливо, азійським гостям теж було б цікаво. Безперечно, що в очах корінних га-личан вони безцінні. Однак ринкову

львів витісняє львів’ян

18 місто • суспільство

> львів витісняє львів’ян >

вартість утворює обмін, тобто скільки за це дадуть покупці. Як би не піарити кулінарну фольгу, її не вийде продати для зовнішньої обшивки літака. Хоча фольга – продукт корисний і вельми-шановний, а результат був би направ-ду блискучий.

Фестиваль світового рівня Alfa Jazz Fest одразу тішить жителів центру. Щоб потрапити додому крізь ряди танкоподібних засобів пересування витончених любителів джазу, потрібно обійти квартал довкола або перестри-бувати через бампери.

Наша міська влада свято вірить, що якщо у місті нема де паркуватися, то треба паркуватися ялиночкою. Де поміщається одна машина, там влізе і ще дві, бо нам не шкода бордюрів, а вони собі на нові дзеркала і фарбу під-зароблять. Загалом, можна магнітики продавати: «Відвідав Львів – змінюй авто”.

Які ж мінливі соціальні установки: на обличчях інтелігентних львів’ян, які шукають собі шляхів до рідного затури-щеного під’їзду, читається безсмертне «Панаєхалі». І правильно, нехай меш-канці «старувки» не розслабляються. У нас соціальне покращення до 2015

року. Не подобається – нехай їдуть жити на Левандівку, бо у нас повага до міської громади і приватної власності.

Це ж не перший фестиваль серед нашої малочисельної та дорогоцінної архітектури, яку реставрують рік до року, а статуї все кришаться чомусь і кришаться, а рельєфи зникають і зни-кають. Що скоріше позникають старі халупи 16-17 століть, то швидше мож-на продати землю під хмарочоси.

Навіщо нам Оперний, краще побу-дуймо стадіон, там цікавіше. От одна тільки заковика: де у Львові стільки спортсменів? Чиї офіси будуть у нових бізнес-центрах? Львівського автобус-ного заводу? Директора Краківського ринку?

Львів’яни, які з дивної прив’язаності до старих родинних помешкань ще живуть в центрі, вже адаптувалися до того, що постійний шум проникає навіть крізь їхні нелегально встанов-лені пластикові вікна, що кав’ярні та піцерії витіснили продуктові магазини, що гуляти з дитиною у візочку, щоб могла заснути, можна лише за хвилин п’ятнадцять ходи від дому.

Те, що туристична стратегія поволі витісняє львів’ян з їхнього власного

простору куди подалі, не може не змі-нити укоханого владою обличчя міста. Туристи приїжджають лише раз чи два у міста, де немає мешканців, лише пе-реодягнені студенти з навколишніх сіл. Дух міста – це не пластикові крісла за парканами на всіх вулицях. Пластик, кухня і готелі в Європі усюди згрубша однакові.

Однак, «все локации расположены так близько, что, ступая легкой по-ходкой по брусчатым улицам истори-ческого центра города Львов, гости не упустят ни ноты из утонченных ме-лодий музыкантов», – ніжно обіцяють піарщики. Не упустять.

Навіть якщо дуже постараються, це проект без шансів. А особливо близько розташована основна сцена у парку ім. Хмельницького, який вражає на смерть рівнем розвитку інфраструктури.

У Львова вже був чарівний досвід Євро-2012. На згадку про піар-успіх у міста є ремонт центральних вулиць, виконаний внаслідок чи то підлітко-вого, чи то препубертатного рішення запустити натовпи туристів на вузькі проспекти Свободи і Шевченка, па-ралізувавши транспортне сполучення для власних мешканців.

добре нам у львові. Ми не столиця, до нас рідко заїжджають президенти, а президент росії владімір Путін тут взагалі не буває. За-вдяки чому в нас не так часто перекривають вулиці (їх перекривають, але з іншої, прагматичнішої причини – ремонти). до нас не спішить на бронепоїзді патріарх російської православної церкви Кирил. а тому в нас ніхто не проводить «зачистки» залізничного вокзалу і приле-глої площі від людей. У нас нема церковно-державних урочистостей з приводу навернення на християнство володаря численного гарему. наші громадсько-політичні молебні відрізняються від їхніх церковно-державних тим, що у нас масовість бажана, а у них – ексклюзивна, відгороджена турнікетами та десятками ланцюгів охорони. напевно

так і має бути в столиці, бо там міністри, президенти, патріархи... не гоже їм опускатися до простолюду, ще чого доброго осиплеться позо-лота, а з-під неї визирне плебейська натура.

Отже, можемо цілком впевнено стверджувати: життя у Львові є на-багато приємнішим і комфортнішим, ніж у столиці. Зрозуміло, що зна-йдуться такі, хто постійно нарікатиме на провінційність Львова, на те, що місто опинилося осторонь сучасних культурних трендів. Але... Тіль-ки в червні-липні у Львові мали місце культурно-мистецькі події, яким позаздрило б будь-яке європейське місто. На свято «Альфа Джаз» до Львова прибули світового рівня музиканти. Місто наповнили цікаві люди і воно вже аж ніяк не нагадувало провінцію, де всі один одного

добре нам у львові

19місто • суспільство

> львів витісняє львів’ян

Ще серед наших здобутків – мільйо-ни боргів та Арена Львів – потьомкін-ське село в дизайні броненосця. Уко-хане коровами села Сокільники.

Розвинута індустрія потребує бага-тьох галузей. Місця для фестивалів, місця для спокійних прогулянок і роз-глядання мешканців міста та для ту-сівок, для концертів для немасових аудиторій і для шопінгу – ОКРЕМО.

Це відокремлені місця у просторі, це не є нашарування всього на площі

Ринок та проспекті Свободи за прин-ципом братської могили. Міський про-стір – не кухня комуналки, міста рос-туть просторово не лише за допомогою базарів між спальними районами.

Можливо, варто спочатку думати практично, а потім бігти піаритися?

Припустімо, що львів’яни, які жи-вуть в центральних районах, усі пра-цюють в чужих ресторанах і готелях біля свого дому (або й просто в ньому). Чудова була ідея колись у пана мера:

виселити львів’ян з центру десь на околиці при Окружній, нехай там пред-ставляють дух Галичини.

Вічна неповнолітність управлінських систем – це дуже мило, як біленькі фіраночки та герань на вікнах. Однак, ідея, що побудова двох-трьох потьом-кінських об’єктів та проведення одного-двох заходів, які можуть бути світовими зразками хронічної гігантоманії піар-конструкцій, є не більше, ніж ілюзією.

Інтернет-видання Varianty.net

знають. Щоб не відставати від модних трендів, до Львова підтягнули-ся і найдорожчі київські лімузини. Кілька вечорів поки тривав «Альфа Джаз» у місті було чути не тільки добру музику, але й сварки водіїв най-дорожчих автомобілів, через брак місця для паркування на львівських хідниках. А особливо нахабні розсікали на своїх автах навіть площею Ринок. До слова, відомий в минулому журналіст Микола Вересень на-поліг, щоб таксист порушив правила і гордо провіз його тушку Ринком. І знову подумалося, добре, що ми не столиця, бо ці авта і їхні власники із плебейськими замашками залишилися б тут назавжди.

Добре, що ми не столиця, а-ля Київ, бо у нас пройшли дві прекрасні виставки – «Лувр» Євгена Равського та Влодка Костирка і «Пустоти» Андрія Боярова та Андрія Сагайдаковського. Обидві експозиції – справ-жній мистецький та інтелектуальний виклик львів’янам, і ніхто нічого не замалював чорною фарбою. Ніякої цензури, особливо такої варварської

як в столичному Мистецькому Арсеналі. І знову ж таки, дякувати Богу – ми не столиця.

В той час, коли над Володимирськими пагорбами у Києві лунав монотонний церковний спів, і віряни чомусь молилися до пам’ятника князю Володимиру, у Львові відкрили фестиваль єврейської музики «Клезмер Фест», який триватиме цілий місяць. Фестиваль відкрив кон-цертом всесвітньовідомої групи The Klezmatics. Філармонія співала і танцювала разом! Такого драйву цей зал давно не переживав. І саме в цей момент найбільшого емоційного задоволення подумалося: добре, що ми не столиця, добре, що можемо бути собою. Добре, що відтво-рюється культурна багатоманітність Львова, незалежно від політичного режиму в Києві і більшості у Львівській міській раді. Бо добре нам у Львові.

Василь Расевич, ZAXID.net

20

озброєний і дуже…

безпечний?

Нагадаємо, що дозвіл на володіння такою зброєю вже мають співробітни-ки правоохоронних органів, судді, держ-службовці та журналісти. За офіційни-ми даними, в Україні зареєстровано близько 200 тисяч травматичних пісто-летів, ще приблизно 3 мільйони стволів дбають про безпеку своїх власників не-легально. Новий закон значно спрощує процедуру отримання дозволів – прине-си довідки, що ти не псих, наркоман і не маєш судимості, а, отже, насправді єдиною реальною вимогою є досяг-нення 18-річного віку. Коштуватиме оформлення документів приблизно 1 тисячу гривень, сам пістолет – від 1,5 до 4,5 тисяч гривень. Значно дешев-шою є травматична зброя іноземного виробництва, але закон передбачає ре-єстрацію лише вітчизняних виробників,

які підпорядковані безпосередньо МВС. Лідером у цій галузі в Україні виступає вінницький завод «Форт», конструкто-ри якого останніми роками працювали над створенням нових моделей травма-тичних пістолетів. Вітчизняна «травма-тика» насправді унікальна, такої в світі більше нема – гладкоствольний пісто-лет має всередині дула перемички, що знижують швидкість і питому енергію куль. Потужність у дві рогатки – при-близно такою силою наділена ця зброя.

Але справа не у силі, а у розумі. Куля – вона ж, м’яко кажучи, немудра. Що казати про пересічного громадяни-на, коли кілька років тому трагічно за-гинув керівник Одеського заводу шам-панських вин, демонструючи друзям свій новий травматичний пістолет? Чим керувався відвідувач івано-франків-

ського нічного клубу, стріляючи у голо-ву дівчині, яка потім дивом залишилась живою? Скільки вчинено нападів із за-стосуванням травматики – невідомо, бо міліцейська статистика не відрізняє гуми від свинцю. Відомо лише, що за останні роки не зафіксовано жодного факту застосування такої зброї з метою самозахисту. А й справді, як розуміти фразу «Захист від злочинних посягань на життя, здоров’я, житло чи майно»? Звідки мені знати, про що думає оцей здоровенний мужчина напідпитку, що швидко йде за мною темною вулицею, і що там у нього випирає у штанях? А якщо я з переляку візьму і стрельну в нього, і, на свою біду, пораню чи не дай Боже, вб’ю – як доведу, що це був самозахист? А якщо я промахнусь, він же зі злості переламає мені всі кістки!

За допомогою доброго слова і пістолета можна досягнути більшого, ніж просто за допомогою доброго слова

Аль Капоне

Чи винесені в епіграф слова американського гангсте-ра припали до душі українським урядовцям, а чи просто звичка діяти всупереч світовим тенденціям (у всьому світі продаж зброї навпаки обмежують). але Кабінет міністрів прийняв ініціативи МвС про дозвіл вільного продажу трав-матичної зброї громадянам від 18 років. Тепер проект від-повідного закону перебуває на розгляді у верховній раді і, цілком можливо, вже восени держава рахуватиме прибут-ки від продажу травматичних пістолетів, а хірурги незлим тихим словом згадуватимуть законотворців, дістаючи гу-мові кулі з покалічених тіл.

зброя • суспільство

21

> озброєний і дуже…безпечний? >

А може він і справді хотів просто до-помогти мені нести сумочку? З такими питаннями я звернулась до знайомого судді. «Не хвилюйся, суд у змозі розі-братись у цих ситуаціях. Тому дозво-лити «травматику» з 18 років можна, за умови чіткого регулювання законом правил отримання, застосування і від-повідальності її власника. Інше питан-ня – чи здатна така зброя захистити людей, діяльність яких спрямована проти злочинного світу? Я вважаю, що суддям пора дати дозвіл на вогнепал!»

А й справді, гумова куля: вбивати не вбиває, але робить калікою. По суті, надзвичайно вигідна як засіб для… злочину, адже її не ідентифікують ба-лістики. А якщо вважати її засобом захисту, то це швидше нагадує ефект плацебо від підробної таблетки. Влас-никам пістолетів самозаспокоєння, а виробникам – прибуток. За їхніми підра-хунками, приблизно 7 мільйонів україн-

ців захочуть придбати собі травматичну зброю. Хоча, і це питання спірне. Ди-ректор магазину «Гармаш» у Львові Роман Волянський розповів, що зараз купують 1-2 травматичних пістолети на місяць, попит у порівнянні із докризови-ми роками впав на 90%, і тепер через брак коштів на перереєстрацію охочих продати травматичну зброю набагато більше, ніж тих, хто хоче її купити.

Автори закону, як аргумент на ко-ристь, наводять досвід сусідніх країн – Молдови, Литви, Латвії та Естонії, рі-вень кримінальних злочинів у яких після дозволу на продаж травматичної зброї значно знизився, забуваючи при цьому сказати, що у цих країнах дозволено продавати і нарізну короткоствольну зброю. А у тій же Росії зараз не знають, як позбутись травматичної зброї, адже 80% її переробляють на вогнепальну!

Здавалось би, для чого створювати такі незручності із тим перероблянням,

може й справді краще одразу дозво-лити кожному охочому при здоровому глузді купити собі бойовий пістолет? За вільний продаж «травматики» виступає Михайло Дзюдзь – керівник Пенітенці-арної служби України у Львівській об-ласті. За його словами, більше полови-ни злочинів вчиняють із застосуванням незареєстрованої зброї. Але каже: «Я категорично проти вільного продажу вогнепальної зброї, суспільство не го-тове до такого радикального способу самозахисту.»

А якщо вважати себе демократич-ним суспільством і рівнятись на Амери-ку та на її знамениту другу поправку до Конституції, то може й справді ми вже доросли до дорослих пістолетів? Ось що розповів мені Олександр Сокульський, підприємець, що кілька років там жив: «В Америці, чим нижчий рівень життя, тим більше озброєне населення. Чітко простежується етнічна приналежність:

зброя • суспільство

22

> озброєний і дуже…безпечний?

у бідних латино- та афроамериканських кварталах зброя – спосіб вирішення усіх суперечок. У районах, де живуть благо-получні американці, її використовують як захист житла, території чи бізнесу. Просто так із пістолетом по вулиці ніхто не ходить. Крім того американці за сво-єю суттю дуже законослухняні люди, а високий рівень захисту громадян забез-печує поліція.»

Андрій Іонов, відомий у Львові гро-мадський діяч, вбачає у прийнятті за-кону «Про дозвіл вільного продажу травматичної та нарізної мисливської зброї» реальну загрозу для вибуху сус-пільства: «Теза про високий культур-ний рівень нашого суспільства – міф. Населення не готове сьогодні адек-ватно ставитись до зброї як до засобу самозахисту. Правдиве рішення мож-на приймати лише за допомогою ре-ферендуму!»

Та саме проведення референду-му не входить у плани авторів цього закону. Бо, як показує проведене у

травні 2013 року незалежне опиту-вання, 84% населення проти вільно-го продажу травматичної зброї, 8,3% утримались, і лише 7,8% сказали «так».

Більшість моїх респондентів були од-ностайними лише в одному – той, хто вважав за потрібне і мав можливість купити травматичний пістолет, вже давно це зробив…і вони у тому числі. Були такі часи, і це було модним. Сьо-годні багато хто мріє про справжню зброю. Фахівці стверджують, що дозвіл на «травматику» – лише перехідний етап на дорозі до цієї мрії. Злочинця гу-мовою кулею не зупиниш, та чи не ста-не турбота про самозахист свого наро-ду способом самознищення громадян напівгангстерської держави?

Є ще один бік медалі, про який не говорять автори законопроекту. В Україні більше мільйона приватних охоронців, але вони не мають права на зброю. Дотепер таким правом во-лодіє лише Державна служба охорони.

Отже, цей закон створить серйозну конкуренцію на ринку охоронних послуг. І хто знає, чим закінчуватимуться мирні демонстрації чи акції протестів невдо-волених діями влади громадян, якщо ті «спортсмени», яких наймають для їхнього контролю, матимуть при собі травматичну зброю?

дозволити не можна заборонити вільний продаж травматичної та на-різної мисливської зброї громадянам України від 18 років. Де поставити кому визначить Верховна Рада, або вкотре відправить закон на доопра-цювання. Позитивний бік у цьому за-конопроекті все ж є – право вибору купувати чи ні.

Анна Косик P.S. У мисливському магазині на якусь

мить я замилувалась гарненьким дамським пістолетиком… але раптом згадала свій пе-реляк і відчула майже фізичний біль у плечі від того єдиного пострілу в навчальному тирі державної служби охорони. Бажання стріляти тоді у мене відпало назавжди. І я ще вірю у силу доброго слова…

зброя • суспільство

23

Cazanova

24 консультація • суспільство

олексюк назар Миронович, керуючий партнер Юридичної

компанії «Перітус Консалтинг», адвокат

www.peritus.com.ua, e-mail: office@peritus.com.ua

+380 96 426 52 10

Останнім часом в Україні значного поширення набула практика придбання квар-тир у недобудованих або не-завершених будинках. Цей крок зумовлений вигодою такої купівлі, адже придбан-ня житла у стані будівництва є значно дешевшим, ніж вже збудованої нерухомості. Та й на сьогодні будівництво у великих містах на місці не стоїть – зводять багатопо-верхівки, вводять в експлу-атацію багатоквартирні бу-

динки тощо. Отож, що варто знати про попередню купів-лю-продаж нерухомості?

В Україні існує заборо-на на укладання прямих інвестиційних договорів. Це закріплено ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Починаючи з 14 січня 2006 року, інвес-тування та фінансування будівництва фізичними та юридичними особами мож-на здійснювати виключно через фонди фінансування будівництва, фонди опера-цій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом випуску ці-льових облігацій.

Тобто закон забороняє забудовникам «напряму» за-лучати кошти у будівництво житла від інвесторів. Всі схеми інвестування, що ви-значені законом, передба-чають існування посередни-ків. Дуже часто на практиці складається ситуація, коли сам забудовник, що отри-мав права на будівництво на земельній ділянці, прагне будь-якими законними спо-собами самостійно привер-нути засоби для фінансуван-ня будівництва від майбутніх

власників нерухомості, не вдаючись до послуг посе-редників (банків, компаній з управління активами і по-дібних фінансових установ).

Напевне, найпростіший варіант, який приходить в голову, – чом би не укласти з покупцем звичайний до-говір купівлі-продажу май-бутньої нерухомості та пе-редбачити авансування на весь період будівництва? На жаль, при такому підході ми зіткнемося з необхідністю нотаріального посвідчення цього договору. А ця про-цедура вимагає наявності у продавця документів, що встановлюють право на від-чужувану нерухомість – умо-ва, яку ніяк не виконують на етапі закладання будинку. А без нотаріальної відмітки договір автоматично стає недійсним.

І тут на допомогу при-ходить попередній договір купівлі-продажу нерухомості.

В чому суть такої схеми інвестування?

Попередній договір – це угода, сторони якої зобов’язуються впродовж певного терміну (у певний термін) укласти договір в

майбутньому (основний до-говір) на умовах, встановле-них попереднім договором.

Вже у попередньому до-говорі необхідно передба-чити чіткі характеристики нерухомості, яку продають. Серед них:

– місцезнаходження неру-хомості (для квартири – по-верх, номер, площа, кіль-кість кімнат);

– комплектація і устатку-вання, продавані з нерухо-містю;

– інші характеристики об’єкту інвестування;

– порядок передавання нерухомості покупцеві.

особливі моменти, на які варто звернути увагу:

Цікавим і вкрай важли-вим є питання: в якій формі укладати попередній дого-вір?

Стаття 635 Цивільного кодексу України зазначає, що попередній договір укла-дають у формі, встановленій для основного договору. У випадку купівлі-продажу не-рухомості, основний договір

попередній договір купівлі-продажу нерухомості. Що варто знати?

25консультація • суспільство

підлягає нотаріальному по-свідченню.

Суди визнають недійсни-ми попередні договори ку-півлі-продажу нерухомості, якщо вони не посвідчені нотаріально. Виходячи з ви-щенаведеного, все ж таки радимо вам наполягати на нотаріальному посвідченні попередніх договорів купівлі-продажу нерухомості.

Важливий момент – це форма оплати. Адже сенс будь-якої схеми інвестування для забудовника – отримати жадані засоби від покупців ще на етапі закладання кот-ловану.

В практиці склався стій-кий підхід до визначення в попередньому договорі так званого забезпеченого пла-тежу. Це, за задумом авто-рів, якась сума, яку на під-твердження своїх намірів з укладення основного дого-вору і з метою забезпечення виконання зобов’язань, пе-редбачених попереднім до-говором, покупець сплачує на користь продавця. У разі

укладення основного дого-вору, продавець повертає забезпечувальний платіж покупцеві (насправді, мова піде про зарахування в раху-нок виконання зобов’язань за основним договором).

У разі відмови покупця з будь-яких причин від укла-дення основного договору, крім випадків, коли це від-булося з вини продавця, сплачений покупцем забез-печувальний платіж зали-шається у продавця, і поку-пець не має права вимагати його повернення.

чим ризикує інвестор, укладаючи попередній договір купівлі-продажу нерухомості?

1. Найбільший ризик для інвестора – це банкрутство забудовника.

Банкрутство – це процес, коли майно організації, не-здатної оплатити борги, за-

бирають за рішенням суду і розподіляють між креди-торами після попередніх оплат, таких як податки і за-робітна плата працівникам організації-банкрута.

За даними Всеукраїн-ської громадської організа-ції «Асоціація допомоги по-страждалим інвесторам», за час існування економічної кризи в Україні, банкрутами себе оголосили значний від-соток забудовників. Такий показник викликає побою-вання.

2. Перенесення строків завершення будівництва.

Причин затягування мо-же бути безліч. Строки за-вершення будівництва мо-жуть переносити як офіційно (шляхом укладання з інвес-тором додаткової угоди), так і неофіційно (без таких угод). В будь-якому випадку таке затягування є вкрай неви-гідним як для інвестора (він змушений нести додаткові витрати: винаймати жит-ло, виплачувати відсотки за кредитами тощо), так і для

забудовника (зазвичай в договорах купівлі продажу майнових прав передбачені штрафні санкції для забудов-ника за несвоєчасне вико-нання своїх зобов’язань).

висновок: чи варто все ж таки використовувати таку схему інвестування?

Як ми уже зазначали на початку цієї статті, ця схема інвестування в будівництво житла передбачає відсут-ність посередників між за-будовником та інвестором. А це означає відсутність контролю з боку посередни-ка за цільовим використан-ням коштів інвесторів.

Проте, як не дивно, вихо-дячи з досвіду, з порядними забудовниками такі схеми працюють. Інвестори кінець-кінцем отримують у влас-ність свої квадратні метри. Висновок можна зробити один – інвестор в змозі убез-печити себе від ризиків.

26 гроші • суспільство

облігаціям пат «ідея банк» присвоєно кредитний рейтинг на рівні uaa

Високий рівень кредитного рейтин-гу збільшує шанси залучити ресурси за нижчою ставкою, але позитивним є вже сам факт наявності в компанії кредитного рейтингу, незалежно від його рівня, оскільки це свідчить про ін-

формаційну відвертість та відкритість підприємства.

Прогноз рейтингу ПАТ «Ідея Банк» – стабільний. Для визначен-ня кредитного рейтингу агентство використовувало фінансову звітність

ПАТ «Ідея Банк» за 2008-2012 рр. та І півріччя 2013 р., а також вну-трішню інформацію, надану банком у ході рейтингового процесу.

Позичальника або окремий борго-вий інструмент з рейтингом uaА харак-

незалежне рейтингове агентство «Кредит-рейтинг» оголосило про визначення довгострокового кредитного рейтингу випуску іменних відсоткових незабезпечених облігацій (серії в) ПаТ «Ідея Банк» (м. львів) на суму 40 млн грн на рівні uaа

Кредитний рейтинг – це універсальний інструмент для оцінювання кредито-спроможності позичаль-ника, надійності його боргових зобов’язань і встановлення плати за відповідний кредитний ри-зик. він дає можливість заявити потенційним ін-весторам та партнерам про свою кредитоспро-можність, не розголошую-чи при цьому конфіденцій-ної інформації, і зробити стосунки позичальника та інвестора максимально прозорими й ефективни-ми.

27гроші • суспільство

андрій рязанцев, Голова Правління ПаТ «Ідея Банк»:

Рейтингове агентство «Кредит Рей-тинг» присвоїло для наших облігацій серії B рейтинг інвестиційного класу – uaA. Це свідчить про те, що наш банк і наші облігації характеризуються висо-кою надійністю порівняно із багатьма іншими українськими позичальниками або їхніми борговими інструментами. Присвоєння рейтингу інвестиційного класу та підвищений попит на наші облігації, який ми спостерігаємо на фінансовому ринку, свідчать про ви-соку довіру ринку до нас та розуміння ефективності нашої бізнес-моделі. Це досягнення є наслідком постійної під-тримки Ідея Банку (Україна) нашою материнською компанією Getin Holding (Польща) у використанні перевіреного в усіх країнах діяльності Холдингу кра-щого європейського досвіду побудови банку та високих стандартів обслугову-вання, які цінують наші клієнти.

Інформаційна довідка:

ПаТ «Ідея Банк» входить до складу Getin Holding S.A. – однієї з найбільших міжнародних фінансо-вих груп у Європі – з 2007 року.

основні фінансові показни-ки ПаТ «Ідея Банк» станом на 01.01.2013р.: чисті активи – 2 259,93 млн грн, кредитно-інвести-ційний портфель – 1 762,75 млн грн, депозити юридичних осіб – 223,20 млн грн, депозити фізичних осіб – 1 435,01 млн грн.

основні фінансові показни-ки ПаТ «Ідея Банк» станом на 01.07.2013р.: чисті активи – 2 405,44 млн. грн, кредитно-інвести-ційний портфель – 2 177,68 млн. грн, депозити юридичних осіб – 309,6 млн. грн, депозити фізичних осіб – 1 506,89 млн. грн.

ПаТ «Ідея Банк» було заснова-но у 1989 році (на той час Комер-ційний банк «Прикарпатлісбанк»). У 2007 році одна з найбільших фі-нансових груп Східної та Централь-ної Європи Getin Holding S. A. при-дбала 93% акцій банку. З моменту входження до Getin Holding S.A., за останні 5 років кредитний порт-фель банку зріс у 10 разів, депозит-ний – у 7 разів, а кількість клієнтів збільшилася вшестеро. Станом на сьогодні банк виріс із рівня регі-онального до всеукраїнського , з балансовою сумою понад 2,4 млрд грн і впевнено прямує вперед.

Коментар:

фактори, Що підтримують рівень кредитного рейтингу:

• наявність підтримки з боку основного акціонера – польської фінансової групи Getin Holding;

• очікуване збільшення капіталу банку;

• широка диверсифікація кредитного портфеля і ресурсної бази за основними контрагентами;

• збалансована валютна структура ресурсної бази та клієнтського кредитного портфеля;

• зростаючі показники ефективності діяльності;

• збалансованість активів і пасивів за строками до погашення.

теризує висока кредитоспроможність порівняно з іншими українськими по-зичальниками або борговими інстру-ментами. Рівень кредитоспроможнос-ті чутливий до впливу несприятливих комерційних, фінансових та економіч-них умов.

Стабільний прогноз ПАТ «Ідея Банк» вказує на відсутність на поточний мо-мент передумов для зміни рейтингу протягом року. Кредитний рейтинг на рівні uaA зі стабільним прогнозом свід-чить про високу кредитоспроможність банківської установи, а сам факт його наявності підтверджує готовність Бан-ку ділитися важливою інформацією зі своїми клієнтами.

28

захопленнястор. 28-45 >

тенденції • захоплення

лозанна та інші пригоди фк «карпати»

От і прояснилася ситуація з усіма «тєлодвіженіями» у львівських «Кар-патах». Схоже на те, що чистка у ко-манді пройшла не просто так, а як підготовка до рішення Спортивного арбітражного суду в Лозанні щодо мат-чу «Карпати» – «Металіст», який мав місце ще 2008 року.

Отже, вирок сумний. Європа офі-ційно визнала матч договірним, а хар-ківський клуб та футболістів «Карпат» (уже колишніх) порушниками. Серед таких, до речі, опинився і відданий таки «Ростову» в оренду Ігор Худоб’як. Тільки за рахунок того, що в Лозан-ні він не апелював, колишній капітан «Карпат» не дискваліфікований, а лише оштрафований. А от іншому екс-капітану не пощастило. Миколі Іщенку заборонено грати у футбол на про-фесійному рівні, так само як і Віталію Федоріву, Сергієві Пшеничних, Васи-

лю Кобіну та Сергієві Лащенкову. Усі футболісти вже давно екс-карпатівці, а віднедавна такими є й ті, кого лише оштрафували (імовірно, керівництво клубу враховувало й можливість більш жорстких санкцій і вважало це кози-рем у переговорах про нові контракти з футболістами, тим же Худоб’яком).

З іншого боку, це ніяк не робить безхмарним майбутнє команди. На-віть наповнивши її орендованими у «Дніпра» та інших гравцями, частину з яких вважають доволі кваліфікова-ною, клуб не може ставити перед со-бою якісь високі цілі. Втриматися б у Прем’єр-лізі (нагадаємо, минулого се-зону з «Говерлою» теперішньому тре-нерові «Карпат» навіть це не вдалося). Наразі «Карпати» грають не добре, не погано, якось посередньо і без влас-ного обличчя. Хоча, можливо, просто на «притирання» нових гравців потрі-бен час. За кілька турів можна буде робити висновки...

на рівні сан-маріно

Отак українські футбольні функ-ціонери оцінюють львівського вболі-вальника. Це якщо реально. Бо на словах всі – голова ФФУ, головний тренер збірної, та всі без винятку – розхвалюють львів’ян, як палко тут уболівають, як гарно грає збірна. А на ділі – везуть уже навіть не вірме-нії з грузіями, а Сан-Маріно. З яким, можна не сумніватися, особливо ці-кавої гри не вийде. Хіба що можна буде побачити багато голів у вико-нанні наших футболістів. Привезли б нарешті сюди суперника справді серйозного рівня – Англія ж на курсі, Польща... Ні, такими «смаколика-ми» варто годувати киян та харків’ян. Вони ж на якесь там Сан-Маріно не підуть...

Зрештою, все одно вболіватимемо, і все одно перемог збірній України. Але осад залишається...

2929

> тенденціЇ

фестивалимоНе тільки місто Львів, але й весь

регіон продовжує тішити різноманіт-ними фестивалями. «Тустань», «Під-камінь», «Франко Фест» і «Форт.Місія» (об’єднані у «Франко.Місію»), «Львів на тарілці», «Леополіс Гран Прі», «Альфа Джаз» – неповний пере-лік фестивалів, які пройшли на наших теренах за літо. А ще є доволі потужні атракції зовсім поруч, за польським кордоном, а ще ж будуть «Захід» і LvivKlezFest.

Правда, автору цих рядків з усіх виїзних фестивалів вдалося побувати лише на закордонних – у Наролі та Любачові, поруч із польсько-україн-ським кордоном. А з тих, що на Львів-щині – на «Франко Фесті» та «Форт Місії». Що ж сказати? Дуже добре, що фести об’єдналися. Бо сама Місія в Поповичах була бідненькою музич-но, але добре організованою. Ми пої-хали родиною, подивилися-послухали, зрозуміли, що на ФФ треба їхати теж, і порадили знайомим. Думаю, не ми одні такі. Це перший висновок.

Другий – цікаво було поспостеріга-ти за людьми. На справді гарних фес-тах всі якісь позитивніші, ніж у будні. І навіть зовсім п’яні – не агресивні, а причмелені якісь максимум. У цьому сенсі це був гарний фест.

Третій – не такий втішний. Ніяк не зрозумію захоплення «Кохан Бен-дом» та іншими «кавер-бендами». Що то за «звьозди», у яких нема власних пісень? Як їх можна ставити перед хедлайнерами, після груп, які співають авторське? Не розумію, і все. Але народ «хаває», а організато-ри беруть. І навіть платять гонорари, у чому пощастило далеко не всім музи-кантам...

Загалом же, приємно, що попри всі фінансові кризи фестивальна Львівщина живе і місцями навіть про-цвітає. Річ не тільки в залученні турис-тів – навіть у час без відпустки самим львів’янам є куди поїхати та розвіятися на вихідні. І зробити це завжди можна зі смаком, під гарну музику, літературні читання та з купою інших атракцій.

Антін Бандера

www.planetauto.com.ua

ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ

АВТОЗАПЧАСТИНИ

Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83

Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67

Львів, вул. Наукова, 96а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16

Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51

Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

30 колекціонування • захоплення

вишивана сорочка – одна із безумовних складо-вих українського народного костюма. З відроджен-ням національних традицій вона повертається – нині вишиванки мають у своєму гардеробі чимало українців. а деякі можуть пишатись і цілими колек-ціями вишиваних сорочок. Серед них – тернопіль-ський ресторатор Михайло Гросуляк – засновник та власник мережі унікальних в Україні закладів,

«СаМоГонна ресторація», колоритний бізнесмен та колекціонер.

Збирає пан Михайло не усі вишиванки, а тільки борщівські, бо саме вони найяскравіше представля-ють Тернопільщину. Їхня надзвичайність у тому, що по-дібного стилю вишивання немає більше ніде у світі. Символіка цих візерунків сягає своїм корінням далеких часів Трипілля. І повторити її сьогодні вже неможливо.

відвабові сорочкиПівсотні борщівських вишиванок XVIII століття – гордість тернопільського ресторатора і колекціонера Михайла Гросуляка

31

> відвабові сорочки >

колекціонування • захоплення

Колекція Михайла Гросуляка налічує півсотні вишиванок XVIII століття. «Їх в мене небагато, всього лиш 50, але я ціную їх, презентую безкоштовно для усіх охочих, не роблю комерції, не здаю в оренду і не продаю. Намагаюсь попу-ляризувати все українське, різні побутові старожитності, самовари, ткацькі вироби і вишиті сорочки в тому числі. Адже вони зроблені руками українських жінок, від їхнього серця», – каже колекціонер.

Про історично-культурну цінність старовинних борщівських вишиванок свідчить уже той факт, що ще в першій половині 90-х більшість із них були викуплені у власників і вивезені в приватні та музейні збірки США i Канади. Тому зараз попо-внювати колекцію Михайлу Гросуляку вже значно складні-ше. Навіть у селах їх уже практично не залишилось.

«Вишиті сорочки передавали із покоління до покоління, від матері до доньки, а бувало, що перед смертю жінка просила разом з нею у могилу покласти вишивану сорочку. Тому їх зараз так мало», – розповідає Михайло. Ось так багато вишиванок відходять з вишивальницями у небуття. Так, як правило, стареньких хоронять у сорочках, вишитих чорними нитками. Вони наперед заповідають дітям, вну-кам, у що мають їх одягнути. Нерідко ті запитують, чи бабця не хоче залишити таку чорну вишиванку, адже ця річ цін-на не у грошовому вимірі, а в історичному. Та здебільшого старенькі не погоджуються. «У цій сорочці я вінчалася, у ній хрестила дітей, одягала її на Великдень, у ній хочу по-стати перед Богом...», – кажуть старенькі. Чи мотивують так: «Якщо я вдягну щось інше, чи впізнає мене чоловік

32 колекціонування • захоплення

> відвабові сорочки >

на тім світі? Маю там зустрітися з ним у тім вбранні, що до шлюбу йшла…».

На жаль, відтворити всесвітньовідомі візерунки поки що не може ніхто – потрібні особливі вовняні нитки ручної ро-боти під назвою відваба. Через це і сорочки називали від-вабовими. У той час люди все виготовляли своїми руками. Щоб пошити одяг, сіяли коноплю, а потім ткали полотно. Воно й було основою для борщівських вишитих сорочок. Орнамент на нього щільно наносили нитками з шерсті мо-лодих ягнят чорного окрасу. Саме тому вироби і сьогодні не втрачають кольору. Вони й надавали вишивці рельєфності.

І жіночі, й чоловічі сорочки шили тут з конопляного по-лотна. Процес виготовлення був трудомістким і тривав практично увесь рік, хоча вишивали жінки та дівчата зде-більшого у зимові місяці.

Щоб добре вибілити полотно, рукодільниці замочували його у водах Дністра, Збруча, Серету, Нічлави, а потім роз-стеляли на мальовничих берегах річок для просушування. Відтак борщівська бавовняна сорочка, виткана і вишита природою, займає почесне місце серед усього розмаїття національного вбрання. Вона викликала і викликає заці-кавлення етнографів, учених, як вітчизняних, так і зару-біжних.

Кожна сорочка в колекції Михайла Гросуляка має для нього особливу цінність. І вимірюють її не у грошах, хоч і коштують сорочки чимало – від 3 тис. грн. «Борщівська вишита сорочка – це виняткова річ для мене, бо пов’язана з моїми мамою та бабусею», – ділиться спогадами колек-ціонер. Тому й не роздаровує він свою колекцію, лише раз зробив виняток для легенди кіно – Ади Роговцевої.

Колись вишиванка була не просто одягом. Вона мала символічне значення. Такі сорочки дівчата вдягали на своє весілля, у свята, до церкви. Вишивка мала закодовану символіку та енергетику. А найбільша унікальність борщів-ської вишиванки у тому, що такої немає більше ніде в світі. Навіть у близьких до Борщівського краю регіонах не було чогось аналогічного. Тому, за словами дослідників-краєз-навців, вона стала брендом Тернопілля, зокрема Борщів-ського району.

«Ця колекція заслуговує на особливе ставлення, потре-бує детального вивчення і має стати предметом гордості нашого регіону. Адже ці витвори є унікальними, їх впізна-ють у всьому світі, і ми просто не маємо права втратити збережені у віках унікальні речі», – додає Михайло Гросу-ляк.

Зоряна Крачковська

Працюємо щодня з 11.00 до 19.00

Пропонуємо велосипеди: Ghost, Kellis

Також широкий вибір запчастин та аксесуарів відомих фірм і марок!

Виконуємо роботи з ремонту та обслуговування велосипедів!

Велосипеди преміум-класу Ghost – cправжня німецька якість!Ghost – № 1 в Україні!

Чекаємо Вас

м. Львів, вул. Наукова, 30тел. 063-78-322-39098-038-06-58WWW.ВЕЛОБАЙК.COMhttp://velobajka.at.ua/

перший велопохід – це не так страшно, як здається

Багато людей звикли до комфорту, мак-симум – прогулянка парком, переважно недалеко від якого-небудь бару, де мож-на посидіти та попити каву. активний же відпочинок передбачає постійний рух за маршрутом з короткими зупинками для відпочинку.

Найзручніший варіант пересування – вело-сипед, це швидше за пішохода, непотрібно все спорядження нести на собі, велосипед все витримає.

Проте багато людей бояться перший раз вирушити навіть у коротку веломандрівку: «Який велосипед? Одяг? Де ночувати? В чому спати? А основне – я не спортсмен, не витри-маю!» Проте це все надумане. Велосипед – не обов’язково дуже дорогий, спорядження мож-на купити, можна взяти напрокат, можна по-просити друзів…але найголовніше у веломан-дрівці – це бажання і ще раз бажання, вже потім – спорядження та велосипед. Поглянемо на це з оптимізмом:

1. Перше – це ваша фізична форма, ви-ходячи з цього виберемо маршрут для подо-рожі.

Поїхати недалеко за місто, дорогами без великих перепадів висоти або по горах, бездо-ріжжю, чи у велопохід на декілька днів – все залежить від тривалості, відстані і перепаду висоти. Навіть недосвідчений велосипедист може все це собі дозволити та отримати задо-волення від мандрівки.

2. Тепер велосипед: тут все залежить від того, якими дорогами ви зібрались подоро-жувати.

Для асфальтного покриття та ґрунтових рівних доріг бажано дорожній або кросовий велосипед з колесами 28 дюймів у діаметрі, для бездоріжжя потрібен гірський велосипед на 26-дюймових колесах – це універсальний варіант велосипеда. Визначаємось, якими дорогами їздитимемо – і в магазин… А там все і різне, очі розбігаються, що купити? Тут все залежить від ціни. Дорожній велосипед: візьмемо початкового або середнього рівня, для подорожі рівними дорогами необов’язково брати дуже «крутий». Гірський велосипед ба-жано обирати середнього рівня і вище – це пов’язано з умовами експлуатації. Вибрали ве-лосипед, обладнали багажником, флягою для води, і далі.

3. Підбираємо спорядження. Для початку беремо медаптечку, також по-

трібні столові прибори (бажано з нержавійки): ложка, миска, горнятко, ножик, також зна-добиться каремат, спальник і намет (останній беруть з розрахунком групи, один намет на 2-3 особи). Тепер це все потрібно якось з’єднати з велосипедом, для цього існують так звані сум-ки-штани. Вони є різного літражу, залежно від кількості багажу і днів подорожі. Якщо у вас немає каремата, спальника, намета – це все можна взяти в прокаті, навіть велосипед.

Тепер ви практично готові, є ще декілька моментів. Давно не катались? За тиждень до навіть одноденної мандрівки на велосипеді по-трібно просто покататись кілька днів парком. Це для того, щоб тіло звикло до велосипеда. Якщо сидіння незручне – його бажано заміни-ти. Це обов’язковий момент: незручне сидіння може зіпсувати всю веломандрівку.

Якщо ж ви вперше хочете спробувати свої сили на велосипеді по Карпатах, то краще для початку звернутись до інструктора. Це вам до-поможе отримати максимум задоволення від поїздки.

Андрій Березій

34 техніка • захоплення

спотінг: хобі, Що поєднує небо і землю

Чоловіки, навіть дуже дорослі та поважні, пово-дяться, як діти, коли справа стосується машин та механіки. літаки посідають верхню ланку в піраміді супермеханічних інтересів сильної половини люд-ства. Це так неймовірно, що ці багатотонні меха-

нізми так легко здіймаються в повітря, пролітають тисячі кілометрів і спокійно сідають, як пушинки, в різних частинах світу. Можливо, саме тому авіа-ція – одне з чоловічих хобі, яке об’єднує нас у цілі клуби.

львівських любителів авіації потішили візитом британського авіаклубу

35техніка • захоплення

Спотінг – одне з таких захоплень. Так називають спостереження за літа-ками, що сідають і злітають. Спотінгіст, озброєний фото- або відеотехнікою, за-лазить на високі точки біля аеропортів і там фіксує всі переміщення авіатехні-ки. Спотінгісти точно знають розклад, у них є радіостанції з частотами пере-говорів авіадиспетчерів із льотчиками. Останні їх не люблять, в деяких країнах на них часто полює охорона аеропор-тів. Штрафи спотінгістів не лякають, адже так цікаво і захоплююче – фік-сувати красу посадки або зльоту літа-ка... Знання бортового номера, типу лі-така, його історії приходять з досвідом та зростанням реєстру. Фотографіями та відеоматеріалом потім діляться на форумах та блогах. Утім, авіафірми розуміють, що спотінг – це додаткова реклама авіаперевезень.

У деяких аеропортах проводять організовані «зустрічі» любителів спо-тінгу з літаками. Таке побачення упер-ше організував Львівський аеропорт імені Данила Галицького. В один із сонячних днів червня в аеропорту зі-бралися фотографи, спотінгісти та інші любителі авіації не лише Львова, а й інших міст. Доброзичливий і приві-тний прийом співробітників та керівни-цтва аеропорту був настільки щирим, що спочатку збентежив гостей. Адже ще вчора за ними полювали і переслі-дували навіть за територією аеропор-ту. Але неформальна обстановка всіх дуже швидко заспокоїла, і незабаром всі разом стежили за видатним днем в історії Львівського аеропорту.

А того дня прилітала делегація британських реконструкторів літаків з авіаклубу Air Squadron. А разом із

нею – палкий любитель авіації Принц Майкл Кентський. У списку апаратів, що сіли на нашу українську землю (а це більше 20 літаків) – бойові одиниці Першої та Другої світових воєн. Ро-дзинкою був приліт Mustang і Як-3: літаків, які безпосередньо воювали і збивали супротивників у боях хоч і на різних полях битв, але приблизно в один час. Як-3, до того ж, воював у Французькому полку Normandie – Niemen. Але всю красу посадки і за-ходу на глісаду, глядачі побачили в попередниках сучасних винищувачів – біпланів Першої світової. Нагріта черв-невим сонцем злітно-посадкова смуга своїми висхідними потоками заважала легким обтягнутим матерією біпланам заходити на посадку. Але пілоти всти-гали не тільки плавно посадити свої крилаті машини, але і помахати приві-

> спотінг: хобі, Що поєднує небо і землю >

36 техніка • захоплення

ресторан «Шеспір» у вас вдома? в офісі? в полі? Хоч на футбольно-му! де завгодно! Консервативний, на перший погляд, заклад про-гресує на організовує заходи до-стойного обслуговування та якості поданих страв! довершеним при-кладом цього став виїзний фуршет 6-7 червня у аеропорту «львів» ім. д. Галицького, де пройшов перший в Україні аероконгрес. Захід відві-дало близько 300 людей, які пред-ставляли 100 провідних компаній та організацій з України та Снд. Захід пройшов у форматі дводенної виставки та конференції, а вечір першого дня закінчився святковою вечерею та конкурсом краси серед стюардес «Міс аеро-2013».

вищий пілотаж від ресторану «шекспір»

тно спотінгістам. Хоч це і виглядало дуже кумедно, але в жаркий літній день льотчик був закутаний у хутряні кожух і шапку: відкрита кабіна не до-зволяє перельоти в легкому одязі.

Посадка Британського клубу за-тягнулася на півдня: літаки були роз-ділені на шістки, і в проміжках ае-ропорт працював у звичному ритмі, приймав і відправляв сучасних красе-нів. Boeing і Bombardier, приватники на 4-6 осіб і великі корпоративні на 140 пасажирів. Захоплюючий день був ще й тим унікальний, що в пере-рвах між посадками і злетами досвід-чені спотінгісти та й прості любителі літаків ділилися цікавими історіями про авіацію. Коли ж приземлилися, вже всіх учасники Британського клу-бу авіалюбителів на автобусі відвез-ли до літальних засобів на стоянку і

дали можливість помацати зблизька цих красенів.

Ну що казати, навіть літаки 40-х років обладнані сучасною авіонікою і навігацією. Льотчики та механіки привітні й доброзичливі. А спотінгісти заповнили свої електронні носії вели-чезною кількістю інформації, а «авіа-душу» позитивними емоціями. Дитячі забави та ігри в літачки іноді пере-ходять в хобі на все життя. А буває, і в професію. Адже льотчики не прихо-вують, що небо ніколи не проміняють на наземну роботу. І на землі дуже часто тягне в хмари, навіть уві сні. А «приземлені» колишні хлопчаки хоч і небагато, але торкаються до таємни-ці польоту і краси інженерної думки та історії авіабудування.

Костянтин Розовенкофото: Дмитро Курилець

> спотінг: хобі, Що поєднує небо і землю >

37

напевно, у вас також є друг, який займається у тре-нажерному залі та постійно нарікає, що працює, як віл, а результату немає: м’язи не ростуть, і все! Такі скарги можна почути дуже часто, особливо від тих, хто не так давно почав тренуватися. а й справді, займаєшся регуляр-но і виснажливо, а омріяних м’язів чомусь немає...

пальне для м’язівНатомість чимало інших хлоп-

ців у залі демонструють міцні й великі біцепси та інші накачані частини тіла. Насправді чимало новачків не приділяють достат-ньої уваги своєму харчуванню, яке у цій справі є головним і визначає 80% успіху. Не дарма ж кажуть, що серйозні заняття фітнесом та бодібілдингом – це дорогий спорт, адже чимало гро-шей треба витрачати саме на їжу. Точніше – на корисну і «пра-вильну» їжу.

як ростуть м’язиНауковці кажуть, що новачки,

які серйозно взялися за своє тіло у тренажерному залі, за пер-ший рік тренувань можуть збіль-шити свої м’язи утричі. Але так стається за умов правильного тренінгу, харчування та відпочин-ку. Це три надважливі складові.

Перш ніж ми перейдемо до особливостей харчування, кіль-

Їсти, Щоб рости!

спорт • захоплення

38

> Їсти, Щоб рости! >

спорт • захоплення

ка слів про те, як власне ростуть наші м’язи. Під час тренувань ми фактич-но їх травмуємо, підіймаючи тягарі. Розрив волокон м’яза відбувається щоразу при кожному підйомі гантелі чи штанги. А далі все просто: після тренування пошкоджені волокна за-ростають і наростають нові. Усе для того, щоб в майбутньому витримати нове навантаження, аналогічне тому, яке було під час тренування. Однак є одне «але». Рости м’язи будуть, якщо їх забезпечити «паливом», тоб-то їжею, з якою наше тіло візьме всі компоненти.

буде їжа – будуть м’язиЗавдяки регулярним тренуванням

наші м’язи ростуть, поглинаючи енер-гію. І чим більше у людини м’язів, тим вищою є швидкість обміну речовин під час відпочинку. Відповідно, що більше м’язів, тим більше потрібно калорій.

Аби мати красиві та великі м’язи, треба дотримуватися здорового спо-собу життя, невід’ємною складовою якого є повноцінне та збалансоване харчування. Якщо коротко, то загалом 30% від загальної калорійності раціо-ну треба отримувати під час сніданку, 40% – під час обіду і 20-25% – під час вечері. Традиційне триразове харчуван-ня дає приблизно 2000-2500 калорій на день. Але цього надто мало. Тому, маючи ціль здобути достойну форму, треба бути готовим до 4-5 прийомів їжі на день, можна невеликими порці-ями, але регулярно. Що їсти? Багаті поживними речовинами продукти: яло-вичина, курятина, макарони, рис, хліб, салати зі свіжих овочів, свіжі фрукти, горіхи тощо.

30-35% калорій повинні надходити з білками, 50-60% – з вуглеводами і 10-15% – з жирами. Кожен грам протеїну або вуглеводів дає організму приблиз-но 4 калорії, а кожен грам жирів – 9

калорій. Також треба пам’ятати: щоб м’язи

росли, їм потрібен енергетичний «над-лишок». Тобто їсти треба більше, аніж зазвичай. Скажімо, щоб на початках набирати м’язову масу, до звичного раціону треба додати ще 10% калорій.

Але тут головне не переборщити: раціон слід тримати на контролі, щоб не розтовстіти більше, аніж треба. Хоча слід бути готовим до того, що якщо ростимуть м’язи, то й одночасно буде рости жир, що є нормальним. Го-ловне – тримати цей баланс у межах розумного. Тому дотримуйтесь рівнова-ги між енергією, яка надходить з їжею і енергією, яку витрачаєте.

складаємо раціонВ Інтернеті є чимало різних таблиць

з описом поживних речовин у тих чи ін-ших продуктах. Але вони надто склад-ні. Важливо засвоїти головне: білок (протеїн) – це основа, без якої немож-

39

> Їсти, Щоб рости!

спорт • захоплення

ливий ріст м’язів. Основними джере-лами надходження білків повинні слу-гувати: риба, морепродукти, нежирне м’ясо (особливо куряче філе), знежи-рений сир і кисломолочні продукти. Другий важливий компонент – вугле-води, основним джерелом яких є рис, макарони та гречка. Іншими словами, вуглеводи – це енергія, яку ми отриму-ємо з їжі.

Універсального раціону не існує – треба виключно експериментувати і

шукати такі комбінації та порції продук-тів, які допоможуть нарощувати якісні м’язи. Годі й казати, що харчування має бути систематичним. На жаль, не у всіх робочий чи навчальний графік дозволяє часто відлучатися для таких потреб, однак цього слід прагнути.

Життєвий досвід показує: що сер-йозніше тренуєшся, тим ретельні-ше обираєш те, що їси. Адже коли з’являється результат, його зовсім не хочеться втрачати, а навпаки – під-

тримувати та нарощувати. Тож ті, кого здоровий спортивний спосіб життя «затягує», дуже швидко відмовляють-ся від шкідливих продуктів та звика-ють до хорошого. Щоправда, найко-рисніші страви зазвичай зовсім прості у приготуванні та не є чимось супер-особливим. Однак немає правила, яке забороняє експериментувати на кухні, створюючи щось не лише корисне, а й смачне. Антон Павленко, www.kulturizm.info

два варіанти раціону для набору м’язової маси

варіант 1Сніданок: тарілка вівсяного супу з фруктами або мюслі; 150 г м’яса з

овочами; молоко з ягодами; хліб висівковий з плавленим сиром; фрукти; ово-чевий салат із соняшниковою олією.

Другий сніданок: склянка молока з хлібом або печивом з цілісного зерна або білково-вуглеводний коктейль на молоці; яйце або 100 г сиру; банан.

Обід: тарілка супу з м’ясом або курятиною; яйце або 100 г сиру; тарілка вареної картоплі або овочів; тарілка овочевого або фруктового салату з со-няшниковою олією; випічка з медом; склянка фруктового соку або мінераль-ної води.

Підвечірок: тарілка м’ясного або рибного супу; 100 г холодного м’яса, риби або птиці; 50 г сиру з хлібом; сік або мінеральна вода.

Вечеря: 200 г м’яса або риби; 100 г сиру з фруктами; тарілка салату; стакан соку; мінеральна вода.

варіант 2Сніданок: омлет з двох яєць + сир або м’ясо; 50 г сиру з

хлібом; 200 г сиру з ягодами або фруктової сирної маси; склянка молока з висівковим хлібом; фрукти або ягоди.

Другий сніданок: тарілка вермішельного або овочевого супу з м’ясом або курятиною; 100 г м’яса з хлібом; фрукти; кава або чай.

Обід: тарілка густого супу (наприклад, горохового); 150 г м’яса або риби; тарілка овочевого салату; желе з фруктів; 2 ста-кани соку або мінеральної води.

Підвечірок: фруктовий напій або йогурт, випічка, фрукти.Вечеря: 200 г м’яса або риби; тарілка макаронів; хліб з 50 г

твердого або плавленого сиру; тарілка салату; чай, кава, какао з молоком.

40 рибалка • захоплення

Продовження. Початок у №14

львівський журналіст та рибалка, переможець Куб-ка України з нахлисту ростислав ящишин розповідає про те, як помандрував рибалити з друзями до Поль-щі на річку дунаєць в часи великої цьогорічної повені. як ми з’ясували минулого номера, рибалити, і досить успішно, можна навіть у час «фатальної води». Зараз пропонуємо до вашої уваги продовження репортажу.

легендарна білявка і особливості польської фармацевтики

По пам’яті показував дорогу в рибальський магазин. Власне, рибальським його можна назвати лише умовно,

адже там продають кілька дешевих котушок, якусь дріб-ноту і товари для домашніх тваринок. Я ж хотів показати хлопцям мухи, а їх там справді багато. Старша пані-прода-вець майстерно і ефективно пояснювала, яка муха для якої води і річки. Я сумніваюся, що вона бодай раз тримала в руках нахлистову вудку, але у плані теорії до неї претензій не буде.

Видно, що в коробках на продаж переважають «ґляйхи» – імітації гнойових хробаків (окрім них – плетені польські німфи), яких роблять з рожевих презервативів. Вже пізні-ше я жалівся Войтеку, що наші аптекарі не знають, якого кольору презервативи в коробках, тому я не можу знайти латексну продукцію. І він мені таки зарадив (сам же Вой-тек – фармацевт!) і подарував два рожеві презервативи.

як украЇнці у польЩу на форель під час повені Їздили

41рибалка • захоплення

> як украЇнці у польЩу на форель під час повені Їздили >

Можете уявити собі обличчя Арсена та Андрія, коли вони це побачили…

Стрімери в магазині були однотипні. На головатицю (ду-найського тайменя, який живе в Дунайці, але цілеспря-мовано його ловлять, коли починаються перші замороз-ки) – більші, на форель – менші. Взагалі, Войтек сказав по секрету, що головатицю треба ловити на стрімери не менші, аніж 20-25 сантиметрів. Тобто будемо вважати, що в магазині продають виключно форелеві імітації. На сухі ми не дивилися, але можу сказати, що поляки використовують два типи «сухарів». Перший – це харіусові мушки, зв’язані на малесеньких гачках. В якості матеріалу використовують «качу дупку» – це CDC по-нашому. Інший тип мух – це здо-ровенні імітації одноденок. Їх застосовують тоді, коли по-чинається «роєннє» – тобто масовий виліт комах. В якості крил – пір’я селезня (Mallard Duck). Жодних інших звичних для нас мушок типу red tag чи Goddard сaddis я не побачив. Це, звісно, не означає, що їх нема, але трохи пізніше, на Бьялці, ми познайомилися з Міхалом – гуральським (аналог наших гуцулів) нахлистовиком, який показав свої мушки.

Те саме, що й в магазині: крихітні та здоровенні. Окрім цього він показав нам гуральський флотант: аптечна на-фта, розведена з бджолиним воском. За його словами – це

найкраще, що існує в світі. Ми косо подивилися на свої фірмові швейцарські флотанти в шкіряних футлярах. Кож-ному своє…

А що з мокрими мушками, спитаєте ви? А нічого… По-ляки практично не застосовують такий тип мух, а якщо й використовують, то дуже рідко. І даремно. Коли ввечері на-ступного дня Андрій та Арсен на Дунайці намагалися щось зловити на німфу, в мене здорово ловилися великі пструги на «марчбраунів» та «ред-блек зулу». Правда, я викорис-товував тонучий підлісок, який зіграв ключову роль у тій риболовлі. Та про це згодом.

Роздивившись мушки і придбавши собі щось на згадку, ми поїхали селитися. Войтек сказав, що нас чекають його батьки, бо сам він на роботі. В садибі нашу групу зустрів пан Войтек – батько Войтека, вибачайте за такі каламбу-ри. Насправді ми не пошкодували, що поселилися саме там. Власне, пані Маришя, яка продавала нам ліцензії, люб’язно запрошувала нас до себе, а її білявка-донька, про байдужість якої нахлистовики навіть легенди склада-ють, мовляв, на мухарів вона дивиться гордовито і навіть сердито, привіталася з нами. Справа в тому, що замовити кімнатку в пані Мариші – досить складна справа. Її буди-нок розташований якраз навпроти виходу до спеціальної

42 рибалка • захоплення

> як украЇнці у польЩу на форель під час повені Їздили >

ділянки Дунайця, до того ж, зручно купувати ліцензії. У суботу на ріці мали пройти змагання – чемпіонат Польщі, але через «фатальну» воду все перенесли на липень. Від-повідно, пані Маришя залишилася без клієнтів. У будь-якому разі, якщо вдасться поїхати в Кросценко ще раз, то я навіть думати не буду над місцем дислокації. Хлопці теж. Тільки до Войтека!

домашній розплідник «гідропсихів»

Вже наступними днями ми почувалися в його садибі дуже комфортно, по-домашньому. Пан Войтек сказав, що нам не слід кремпуватися, адже ми їдемо за тридев’ять земель і платимо гроші не для того, аби сидіти скутими і вечорами мовчати. Ви уявляєте, наскільки їхній менталі-тет відрізняється від нашого? Хоча, звісно, поводилися ми чемно.

Алкоголю вживали в міру (у нас же лиш пляшка віскі була), музикою (специфічними звуками дримби у вико-нанні Андрія) не грішили, коли виїжджали – за собою усе прибрали. Було також помітно, що господарі готові виконати будь-яке наше бажання. Наприклад, коли ми

приїхали трохи відпочити і пообідати, то нам приготували чай-каву, так само дали кави на дорогу. Не було про-блем з усім іншим – деякий посуд ми мили самі, решту – посудомийка. Також до наших послуг був безпровідний Інтернет. Усе це задоволення (забув сказати про ідеаль-ну сантехніку, гарячий душ, чисті кімнати, зручні ліжка) вартує 35 злотих за добу. Поміркуйте і порахуйте, що ви знайдете за 80 гривень в наших Карпатах… Це не до порівняння.

Дуже затишно було сидіти на подвір’ї з гарним ви-дом на гори. Поруч стоїть гриль, на якому ми смажили ковбаски та хліб. А після обіду дов’язували мухи, які припали до смаку місцевій форелі. Уже ввечері, після риболовлі, Войтек запросив нас до себе на кухню, яку він трансформує в рибальський кабінет, коли усі ляга-ють спати.

А коли дружина не бачить, то витягає з секретних місць «гідропсихів» (hydropsyche) – так у на хлистовому середови-щі називають вільноживучих волохокрильців, які мешкають у річках і в пробірках у Войтека. Цікаво, що Войтек щоран-ку перед роботою заїжджає на Бьялку, де заміряє рівень води, а також копирсається в каміннях.

43

> як украЇнці у польЩу на форель під час повені Їздили

А ще він – професійний мухов’яз: віддає свої творіння на продаж. До речі, готує цілі флайбокси. Видно також, що мухи дуже добротні та достойні. Правда, каже, що це забирає багато часу. Тому він планує залучати дружину Аґ-нєжку бодай для того, щоб підвантажувала німфи з воль-фрамовими голівками свинцем. Саме так – поляки комбі-нують ці два матеріали. Практично усі мухи Войтека зв’язані з 3,5-міліметровими золотими вольфрамовими голівками. Срібних та мідних він не використовує. Коли темніє вода – то або помаранчеві, або сидить удома.

Перед нашим останнім днем ми в’язали «хрущиків» (на-голос на «и») – імітацій личинок волохокрильців. У нас їх звуть cased caddis або peeping caddis. В Польщі просто «хрущикі». Одначе, як переконував Войтек, білі та зеле-ні «задки» тут не будуть працювати. Виключно червоні, що робить їх схожими на «ред тагів». Причому не просто червоні, а криваво-яскраво-червоні зі спектра дабінгу або його аналогу. Отже, тіло обмотують розплюснутим свин-цевим дротом, а далі потрібно обмотати його натураль-ним сірим чи коричневим дабінгом (Войтек робить дабінги власноруч із хутра тварин. Так само і куріпку замовляє в

мисливців, а не в магазинах). Дабінг намотують до голів-ки, після чого сегментують його мідним дротом. Вуаля! І що тут говорити – наступного дня (принаймні у мене) працювала лише така мушка. Ввечері я зв’язав їх чотири. Кожна приносила по кілька форелей, після чого обрива-лася. А от остання, та що залишалася, просто розірвала мені мізки – я тримав на ній п’ять гарних риб, але кожна з неї сходила.

До цього моменту я мав лише два сходи, але то зрива-лися воістину трофейні риби. Лише в самому кінці я таки упіймав форельку, але гачок не пробив їй губи. Я так і не зрозумів, у чому справа, Войтек також. І що цікаво, коли ми з ним обходили річку по дорозі, то помітили дрібнень-кий лісовий струмок, увесь в кущах. Ми зауважили силуети немалих риб і спробували з’ясувати, хто ж там живе. Де-тальніше про це я опишу згодом, але саме на цю німфу я таки упіймав рибу, причому її губа була пробита надійно. У будь-якому випадку, коли я зачепив і обірвав цю німфу, то анітрішечки за нею не шкодував…

Ростислав ЯщишинПродовження у наступному номері „Егоїста”.

рибалка • захоплення

44 зброя • захоплення

зброяр-легенда

Петер – дуже особлива та ці-леспрямована людина: з ранньо-го дитинства він присвятив себе мисливській справі, особливо мисливській зброї. У 20 років він став наймолодшим рушничним майстром у світі. Петер виріс на сімейному підприємстві свого батька, який займався торгівлею зброєю, проте вирішив не йти його слідами і в 1986 році за-снував власну фірму. Протягом наступних років діяльність Петера Хофера, його подорожі по всьому світу, а головне – висока якість створених мисливських рушниць

у поєднанні з інноваціями і ду-хом винахідництва завоювали захоплення як найдосвідченіших колекціонерів, так і мисливців-практиків.

З того часу ім’я Петера Хофе-ра для акторів, президентів ком-паній, провідних політиків і навіть коронованих осіб, а також для всіх любителів природи, завзятих мисливців і колекціонерів стало синонімом найякіснішої та най-розкішнішої мисливської зброї.

Почерк Хофера – індивідуаль-ність і різноманітність. Збройові бренди все частіше йдуть шля-

хом стандартизації, використо-вують верстати з програмним управлінням, що різко звужує модельний ряд. У той час як деякі фірми взагалі обмеж-уються двома-трьома топовими моделями, у Хофера їх – півсо-тні. Причому тільки базових, не рахуючи більше трьохсот різних сполучень калібрів дул: від .22 Hornet до .700 NE, і аж до най-більшого мисливського калібру 4 bore, кіплауфб’юкси – нарізні рушниці з відкидним стволом, нарізні двостволки, карабіни, бокб’юксфлінти – кулево-дро-

бові двійники з вертикальним розташуванням стволів, чотири-стволки і навіть п’ятиствольні рушниці.

«Я зрозумів, що зможу за-цікавити колекціонерів тільки в тому випадку, якщо запропоную їм щось абсолютно небувале», – говорить він. І пропонує! А за-мовники елітних рушниць просять Хофера витратити на роботу над кожним екземпляром щонайбіль-ше часу, щоб отримати рушницю максимальної цінності. У резуль-таті з’явилася лінійка мегарай-флів (megarifle). Так Хофер нази-

Ми свого часу писали вже не про одного відомого у львові та Укра-їні чоловіка-шанувальника краси та унікальності. Сьогодні ж вирішили познайомити вас із мужчиною, якого знає увесь світ. Світ зброї та її поціновувачів. він у цьому світі – найголовніший. Той, про роботи якого говорять, затамовуючи подих, – Петер Хофер – майстер з Ферлаха, австрія, ім’я якого вписане в історію як одного з найвидатніших збро-ярів нашого часу.

45зброя • захоплення

ває рушниці, на виробництво яких було витрачено більше 10 000 го-дин. Він порівнює їхнє створення з виготовленням швейцарського годинника: годинникар робить п’ять різних моделей, а потім – шосту, в якій з’єднує всі можли-вості попередніх п’яти.

Мегарайфл – це, наприклад, двостволка «Захід сонця у Афри-ці» (калібр .470 NE), Це найдо-рожча рушниця в світі з усіх, ко-ли-небудь виготовлених.

Проте гравіювання – не са-моціль. «Я ніколи не зрозумію, чому рушниця промислового ви-

готовлення за кілька тисяч євро, прикрашена дуже складним і дорогим гравіюванням, повинна раптом коштувати сто, а то й двіс-ті чи триста тисяч євро», – диву-ється майстер. Все-таки завдання рушниці – стріляти, а не блищати поєднанням золота і сталі на ко-лекційній стійці.

Тому майстер створює унікаль-ну і з іншого огляду зброю – Хо-фер розробив найлегшу нарізну рушницю масою всього 1,9 кіло-грама. У майстерні Хофера роз-робили і найменшу, і найлегшу на сьогодні у світі двостволку вагою

всього 0,9 кілограма. Схоже, це абсолютна межа технологічних можливостей сучасних матеріалів і рекорд протримається ще дуже довго, якщо взагалі буде коли-не-будь побитий.

Петер Хофер часто говорить про те, що його вироби є справ-жніми об’єктами інвестицій, вар-тість яких безперервно збільшу-ється і за десять років виростає у кілька разів. «Я вірю, що створені мною рушниці будуть передавати з покоління в покоління», – додає майстер і навряд чи в цьому по-миляється.

А завдяки офіційному пред-ставнику компанії Peter Hofer Jagdwaffen фірмі ТзОВ «Гал-Арс», кожен охочий може відвідати магазин «Арсенал-Л», щоб озна-йомитися з широкими можливос-тями компанії Петера Хофера та зробити замовлення ексклюзив-ної рушниці ручної роботи.

Тзов «Гал-арс» запрошує вас відвідати магазин «арсенал-л» за адресою:м. львів, вул. Городоцька, 115тел./факс: (032) 227-48-21www.arsenall.lviv.ua

46 тенденції • відпочинок

відпочинокстор. 46-61 >

У минулому вступі до цього розділу ми розповідали про пам’ятки зниклих цивілізацій, а тепер хочемо розказати про сьогодення, яке в майбутньому має всі шанси теж стати історією. У цьому номері говоримо про 10 найвищих хмарочосів світу.

47

> тенденціЇ >

тенденції • відпочинок

1. Burj Khalifa (Дубаї, ОАЕ, 828 м)

Пальму першості у цьому списку вже більш ніж 3,5 роки (хмаро-чос відкрили 4 січня 2010 року) утримує цей близькосхідний веле-тень. Причому префікс «най», говорячи про нього, вживають не раз, адже Бурдж Халіфа – це ще й найвища окремо розташована будівля світу, найвища існуюча будівля, споруда з найбільшою кількістю по-верхів (163), найдовший ліфт, найглибший фундамент, найвище роз-ташовані ресторан, нічний клуб та готель. І ще багато інших рекордів за раз поставила вежа.

А до комплексу разом з Burj Khalifa входять також торговий центр №1 за розміром у світі Dubai Mall та найвищі на планеті танцюючі фон-тани. Називається це все разом Downtown Dubai та коштувало уряду емірату неймовірні $1,5 млрд доларів!!!

Але в долі хмарочоса не все так сонячно, як у Дубаї на пляжі... Через кризу в еміраті після відкриття вартість оренди приміщень впала на 40%, проте навіть після того 91% апартаментів та офісів впродовж кількох років залишався порожнім. І лише наприкінці 2012 року було оголошено, що близько 80% приміщень зараз зайняті.

Хмарочос спорудили не просто так. Основна його ідея – відобразити прагнення країни жити не лише за рахунок нафтовидобування, але й туризму. Шейх Еміратів хотів, щоб в державі було щось справді сенса-ційне. І його таки спорудили! А нам не залишається нічого іншого, як цими неймовірними красою та масштабом захоплюватися.

2. Mecca Royal Clock Tower Hotel, або abraj al-Bait Towers (Мекка, Саудівська Аравія, 601 м)

Почесне друге місце займає сусід еміратської вежі. давно ходили чутки про те, що слава Burj Khalifa не дає спокою країнам-сусідам – Катару, Саудівській аравії та іншим. У них в сховку є багато проек-тів, але втілили поки цей. У спину дубаї Мекка дихає з 2012 року, а споруда поставила теж кілька рекордів завдяки розміщеному на вежі годиннику, величезній площі будівлі, а також найвищому та найбільшому готелю.

Завдання ж цього хмарочоса – надавати притулок (в якості готелю) паломникам, які приїздять з різних кінців Близького Сходу до всесвіт-ньо відомої мечеті, яка розташована поряд з Abraj Al-Bait Towers. Комп-лекс вражає своїм масштабом, оскільки містить у собі торговий центр, величезний паркінг, а його готель може одночасно надати нічліг 100 тисячам відвідувачів!!!

Сьогодні відгуки про вежу неоднозначні, адже розташована вона в історичній частині міста і тому для її будівництва та прокладання дороги до комплексу знесли ряд пам’яток архітектури. Проте ми впевнені, що згодом ці розмови вщухнуть, і всі пам’ятатимуть лише рекорди цієї висо-ченної споруди. І, звісно ж, численні паломники зможуть скористатися з можливості прихилити голову поряд з Каабою – головним святилищем ісламу, яке самі мусульмани називають «священним домом».

48

> тенденціЇ >

тенденції • відпочинок

3. One World Trade Center, або 1 WTC (Нью-Йорк, США, 541,3 м)

наймолодшим хмарочосом у Топ-10 найвищих будівель є 1 WTC, який ще навіть не відкрили. Спорудження нового всесвітнього тор-гового центру вже завершили, але залишилися ще оздоблювальні роботи фасаду, тому на всі 100 будівля засяє наприкінці цього або на початку наступного року. а може відкриття приурочать до свят-кування нового 2014 року? все можливо. Хмародер стоїть на місці одного з блоків колишнього всесвітнього торгового центру (Будівлі №6) і з 10 травня цього року (після встановлення шпилю на верхівку споруди) є висоткою №1 у Західній Півкулі.

Будівля №3 є одночасно і номером 1 за вартістю. Подумайте тільки, її будівництво обходиться Штатам вдвічі дорожче, ніж Дубаї цілий згаду-ваний вже комплекс! США готові «відвалити» за цей бізнес-центр, який має для країни ще й символічне значення цілих 3,8 млрд «зелених»! А тепер покажіть того, хто каже, що США ідуть на спад, що супердер-жава скоро впаде...

Тож, з нетерпінням чекаємо на відкриття мегабудівлі та на можли-вість її відвідати.

4. Taipei 101 (Тайбей, Тайвань, 509 м)

відкритий у 2004-му Taipei 101 шість років був найвищим хмаро-чосом світу, розташувавшись на маленькому острівці поряд з Китаєм у Тайвані (країні, яку й державою вважають не всі). Попри свою су-часність, будівля символізує й азійську тайванську культуру та вказує на рух місцевих технологій вперед. Taipei 101 має 5 підземних та 101 надземний поверхи, які покриває фасад з традиційними для цієї місцевості архітектурними елементами.

Будинок і досі залишається дуже відомим як «зелений» та безпечний хмарочос, якому не страшні землетруси, вітри та інші природні явища. Причому безпеку будівлі та міцність фундаменту природа перевірила ще під час спорудження Taipei 101 – тоді місто сколихнув землетрус магні-тудою 6,8 бали. А «сто одинцю» – хоч би що! Важливу роль у цій безпеці відіграє унікальна конструкція – на верхніх поверхах хмародера встанов-лена противага – величезна куля, яка в разі землетрусу розхитується сама, не даючи при цьому трястися та руйнуватися самій будівлі.

Унікальність тайванського хмарочоса полягає ще й в тому, що він був першим, хто перетнув позначку 500 м висоти.

49тенденції • відпочинок

> тенденціЇ >

5. Shanghai World Financial Center (Шанхай, Китай, 492 м)

якщо за самою лише назвою згадати цю висотку не можете, то краєм ока побачивши на фото, відразу зрозумієте, про що йде мова. а все завдяки справді неординарному дизайну з діркою на самому чубку будівлі. не всі знають, але отвір у формі трапеції спочатку пла-нували зробити круглим – так він мав полегшувати вплив вітру на висотку, проте це викликало шквал обурення, оскільки окремі люди вважали, що кругла «діра» символізуватиме прапор сусідньої японії. Форму отвору змінили, а будинок отримав кличку «відкривачка».

До слова, разом з двома іншими хмарочосами (Shanghai Tower та Jin Mao Tower) Шанхайський всесвітній фінансовий центр формує єди-не в світі об’єднання з трьох супервисоких споруд.

SWFC свого часу отримав багато нагород та схвальних відгуків за особливий цікавий дизайн. Його визнавали хмарочосом року-2008, а також найбільш цікавою будівлею Азії та Азійсько-Австралійського ре-гіону. Зараз це гордість цілої країни, адже він є першою за висотою будівлею Китаю.

6. International Commerce Centre (Гонконг, 484 м)

Це перша темна конячка нашого списку: хмарочос займає шосте місце у світі, проте його обриси та вигляд є мало впізнаваними, не-зважаючи на те, що відкрили його ще 2010 року. І справа тут, ма-буть, у висоті: насправді ІСС мав бути 574 м заввишки, що зробило б його третім у світі зараз і другим протягом 2010-2012 років. але влада країни ввела заборону будувати споруди, вищі за місцеві гори. Будівлю довелося «врізати» на 90 метрів.

Цікавинкою ІСС є вражаюче світлове та музичне шоу, екраном для якого служать 2 фасади будівлі площею понад 50 000 кв. м. Якщо матимете бажання, то це видовище зможете побачити і ви. А воно варте уваги хоча б тому, що офіційно занесене до Книги рекордів Гінне-са. Красу краєвиду будинку додає ще один – Two International Finance Centre, розташований з іншого боку гавані Вікторія. Вони обоє зі сто-рони моря формують символічні ворота в місто.

Тому, якщо ви звикли, що схід – це обов’язково історія, філософія і минувшина – маєте хорошу нагоду цього відчуття позбутися.

50

> тенденціЇ >

тенденції • відпочинок

7 та 8. Petronas Towers (Куала-Лумпур, Малайзія, 452 м)

Це ветерани рейтингу серед найвищих, адже збудували близнюків ще у 1998 році, і з того часу до 2004 вони були найвищими в світі. до речі, попри те, що їх обігнали «одиночки», вони і досі залишають-ся найбільшими вежами-близнюками.

Є дуже багато цікавих фактів про ці хмарочоси, адже їх будували з особливою увагою, натхненням та старанністю. Так, для хорошої конкуренції та вчасного виконання робіт кожну з веж зводила інша будівельна компанія. Основа хмарочосів за формою нагадує восьмипро-

меневу зірку – це данина ісламським традиціям. Цікаві також і ліфти у будівлях, адже вони двоповерхові по 2 в шахті: один зупиняється лише на парних поверхах, інший – навпаки. Особливих похвал заслуговує і надміцний фундамент, який повинен бути таким через ненадійність міс-цевого ґрунту. До речі, за дослідженнями вчених завдяки ньому самі хмарочоси є дуже витривалими, тому можуть простояти довше за інші височенні будівлі світу. Ті ж таки вчені обіцяють, що це мало б бути 500 років після зникнення людства. Унікальним елементом будівель є міст, який їх об’єднує. Разом з тим він і найскладніша інженерна задача, яку таки вирішили будівельники, встановивши це рухоме з’єднання між двома вежами.

51тенденції • відпочинок

> тенденціЇ

9. Zifeng Tower (Нанцзінь, Китай, 450 м)

всього на 2 м від попередніх будівель відстає №9 нашого списку – Zifeng Tower – не просто темна конячка, а якийсь хмарочос інкогніто. Зазвичай, коли забудовник вирішує спорудити супервисокий буди-нок, то він це робить заради привернення уваги до міста чи регіону. але це зовсім не той випадок. Про хмарочос інформації вкрай мало, навіть стаття на всезнаючій вікіпедії займає всього 3 рядки. воно може й зрозуміло: всі згадувані вже висотки розташовані у відомих містах-світових центрах туризму, а про китайський нанцзінь чули да-леко не всі.

Але тим не менше, Zifeng Tower є домівкою офісів класу люкс, го-телю «Інтерконтиненталь», торгового центру, а також майданчика на 72 поверсі, звідки можна оглянути панораму всього міста, довколишніх гір, озеро Сюаньу та річку Янцзи. До речі, в місцевому торговому цен-трі продають не якийсь там непотріб. Він спеціалізується виключно на делюкс-товарах.

Цікавим є мультирельєфний фасад будинку, оскільки він не просто створює цікаві обриси хмарочоса, але й має функціональне наванта-ження, бо складається з тисяч окремих рухомих «віконечок».

10. Willis Tower (колишня Sears Tow-er) (Чикаго, США, 442 м)

Завершує наш список «дідусь» усіх згаданих вище хмарочосів. Спорудження вежі закінчили у 1973 і з того часу протягом 25 років Willis Tower була найвищою будівлею у світі.

Сьогодні ж вона на 10 місці в загальному рейтингу. Попри свою ви-соту, знаменитість та особливість, надто успішним хмарочос не став – офісні приміщення пустували (а в планах їх мали зайняти топ-компанії Чикаго та США), будівлю не раз продавали, у 2009 році навіть пере-йменували. Єдині справді успішні проекти, реалізовані у вежі, – це рес-торани (усі відвідувачі захоплені краєвидами та смаком страв), а також оглядовий майданчик хмарочоса (The Sky deck), який протягом року приймає до мільйона туристів. До слова, відвідуючи The Sky deck, не за-будьте сходити в туалет. Нічого особливого в ньому немає, окрім того, що це найвище розташована вбиральня у Західній Півкулі. Ви можете справити нужду, піднявшись вгору над мільярдом тутешніх жителів!

ось і всі 10 найвищих будинків. обирайте 1 або кілька чи навіть всі та відкривайте для себе вражаючі панорами, красиві краєвиди, новинки архітектури і дизайну, навіть якщо ви боїтеся висоти.

Остап Процик

52

в гості до мафіЇ

«Мафія» – перша асоціація пересічного українця, коли він чує про Сицилію. Звісно, на цьому прекрас-ному острові вона була, є і буде, проте звичайному туристові зустріч з нею не загрожує. ну хіба він цього ну дуже вже захоче. а іншим варто просто розслаби-тися та отримувати насолоду, з головою поринувши у місцевий колорит.

Сицилія – це щось особливе. Навіть якщо до цього ви вже бували в Італії, навіть якщо об’їздили її всю та відпо-чивали на Сардинії. За духом та колоритом до цих місць віддалено наближається хіба Неаполь. Тут теж бруднувато на вулицях, під час сієсти все наче вмирає (особливо спаль-

ні, нетуристичні райони), тут також, гуляючи вузенькими вуличками, можна побачити, як у гаражі компанія чолові-ків курить сигари та грає в карти, і почути крізь відчинене вікно, як матір голосно та колоритно свариться на своє сімейство.

Сицилія – найбільший острів Середземного моря, і ціка-вих місць тут пребагато. Щоб не розписувати усього, зупи-нимося на найвизначніших. Тих, без яких враження від ост-рова будуть неповними. А тутешню неповторну атмосферу ви відчуєте та побачите, подорожуючи між цими точками.

Якщо бажаєте, то наш перелік можна взяти на озброєн-ня в якості маршруту. Вперед!

екскурсія • відпочинок

53

палермо

Напевно, мандрівку островом варто розпочати зі сто-лиці. Палермо – надзвичайно цікаве місто, де переплело-ся дуже багато всього: минуле та сучасність, благоустрій і занедбаність, італійська темпераментність та середзем-номорська неквапливість. Столиця Сицилії приберегла для туристів дуже багато всього цікавого, адже місто почало розвиватися ще задовго до початку нашої ери (його заснували фінікійці у 754 р. до н. е.). Не здавало місто позицій і пізніше, в добу Середньовіччя, і як наслі-док, сьогодні тутешнє Старе місто – одне з найбільших в Європі. Тут дуже багато всього цікавого, а що найголо-вніше – незвичного. В Палермо норманська архітектура поєднана з готичною, тут приміщенням культурному цен-тру слугує напівзруйнована церква, всередині якої росте дерево (Санта-Марія-делло-Спазімо), а ще в ресторанах Палермо найдешевша у всій Італії їжа (неодмінно радимо об’їдатися морепродуктами).

Окрім знайомства з місцевим колоритом шляхом зви-чайного вештання вулицями, обов’язковими для відвідин є кілька історичних місць. Найвідомішим з них є, мабуть, Кафедральний собор: архітектура його екстер’єру справді вражає. Захопившись її красою, після входу всередину хра-му стає зрозумілим, чому тут усе так просто і... навіть трохи нудно – для рівноваги. Хоча, сицилійські церкви загалом вирізняються скромністю.

Наступна пам’ятка – теж церква – Палатинська капе-ла Норманського палацу. Сам замок на увагу не дуже за-слуговує, а от тутешня капличка – це щось неймовірне. Поєднання стилів, архітектура, оздоблення. Її просто треба бачити.

Після таких спокійних місць варто піти у Вуккірію – ра-йон, де розташований місцевий базар. Отут кипить жит-тя сицилійської столиці – всі щось продають та купують, кричать, розмовляють, носять, викидають, забирають зі смітників (часом місцеві бомжики можуть знайти цілком вартісні антикварні речі). Частина будинків тут виглядає, ніби щойно після війни. Але так воно і має бути.

А ще радимо піти у Катакомби капуцинів, де дивним чи-ном муміфіковані та поховані понад 8 тис. почесних грома-дян Палермо. Моторошнувате місце, адже окремі тіла тут зберігають ще з 1599 року, але вражень не порівняти ні з чим.

екскурсія • відпочинок

> в гості до мафіЇ >

54 екскурсія • відпочинок

> в гості до мафіЇ >

турецькі сходи

Scala dei Turchi – так називають пляж в околицях містеч-ка Реалмонте у провінції Агрідженто, який сміливо претен-дує на звання найкрасивішого на Сицилії. Розташований він на південному сході острова, тому омиває його вже не Тірренське, а Середземне море. Окраса цього місця – влас-не «сходи» – біла скеля з каменю мергеля, яку 15 мільйо-нів років (!!!) точила природа – море та вітер, створивши таку красоту. В бухтах, оточених білими місцями стрімкими скелями, є доволі просторі піщані пляжі. Тут чисто, гарно, комфортно. Головне на пляжі – прагнучи затінку, не лягати надто близько до скель, бо шматок «сходів» у тих місцях може відколотися та зіпсувати туристові відпочинок...

долина храмів

Ще одна важлива туристична точка острова. І розта-шована вона зовсім недалеко від Турецьких сходів – у місті Агрідженто. Чому це пагорбкувате місце назвали долиною – пояснити важко, але, зрештою, це не так важливо, адже краса комплексу не в назві, а в наповненні. Тож насправді долина – це залишки древньогрецького міста Акрагаса VІ-V ст. до н.е. Найкраще, що дійшло до нас – це рештки храмів того періоду, а унікальність цього місця полягає в тому, що комплекс за площею та кількістю елементів не має анало-гів у світі. Для оглядин доступні руїни Храму Зевса (майже не зберігся), Храм Геркулеса (найдавніший з усіх. Сьогодні можна побачити лише ряд з 8 колон), Храм Гери (вціліла колонада, що оточує храм) та Храм Згоди – він збережений найкраще. Також у найвіддаленішій частині Долини стоїть Храм Деметри, який свого часу перебудували у церкву, тому він дещо змінив первозданний вигляд, проте багато елементів вціліли до сьогодні.

Саме місто Агрідженто досить нудне, тому з долини ми б порадили відразу рухатися далі.

55екскурсія • відпочинок

> в гості до мафіЇ >

пьяцца армеріна

Пьяцца Армеріна – чи не єдине містечко в центрі Сицилії, яке є серед рекомендованих до відвідин у всіх путівниках. Приковує воно увагу туристів першочергово мозаїками Ві-лли дель Казале – однієї з найкраще збережених давньо-римських садиб у світі.

А зображені на них серед інших давньоримські дівчата у купальниках-бікіні, які грають у бадмінтон, теніс, м’яча, фрізбі. Ну хіба ж справжньому чоловікові не буде цікаво побачити, як виглядали тогочасні жінки, враховуючи той факт, що вік мозаїк приблизно 1,5 тис років! А це вам не просто так: усі ті мозаїки є найбагатшою колекцією давньо-римського мистецтва, збереженою на оригінальному місці.

етна

Приїхати на Сицилію і не відвідати найвищого діючого вулкану Європи заввишки 3350 м – зневага до природи та

острова. Звісно, біля вулкану та на ньому особливих розваг нема, проте хоча б наблизитися до цього живого дива при-роди та побачити, як Етна димить – однозначно варто. Або ж ще краще – джип-екскурсія до кратера.

56 екскурсія • відпочинок

> в гості до мафіЇ

таорміна

І найособливіше та найкраще на Острові мафії ми при-берегли на кінець. Це Таорміна – неймовірне місто на висо-ких скелях східного узбережжя Сицилії. Таке собі італійське Монако, тільки не в сенсі кількості Bentley та Rolls-Royce на одному паркінгу, а в розумінні розташування, архітектури. Тільки тут все по-справжньому, без ляльковості та ігор у принців та принцес. Перебуваючи в місті, тебе усюди супро-воджує відчуття якості та правдивості. Воно й не дивно – історія Таорміни нараховує не сотні, а тисячі років, тому тут ультрамодні врізані в скелі готелі та сучасні ліфти для швидкого спуску вниз на пляж вміло вписані між історичні будівлі різних періодів – ренесансні храми, древньогрецький театр, давньоримський театр Одеон. Також Таорміна пиша-ється своїми парками. Та й узагалі, якщо зараз десь у світі і є висячі сади, то це точно тут.

підсумок

Сицилія – захоплюючий острів і прекрасне місце для літнього проведення відпустки. Острів крім згаданих вище місць має у запасі ще багато цікавого – це і середньовічне містечко Еріче та недоторкані території заповідника делло Дзінгаро на північному заході, древньогрецькі Сіракузи на півдні, прекрасні пляжі в околицях містечка Чефалу на півночі, виноробний регіон Марсала на крайньому заході острова.

Сумувати вам точно не доведеться. І навіть якщо ви не поспішаєте оглянути всі історичні місця острова, то просто, обравши один з пляжних регіонів Сицилії, залишитеся за-доволеними чистим білим пісочком та прозорим лазуровим морем.

Остап Процик

57

«так хочу твоєї мізерії, шом навіть пива не пив!»

Стою на зупинці, чекаю на трамвай, поряд проходить старший чоловік років за 50 і говорить до мобільного телефону слова, що я витягнув до заголовка.

Що ж то таке – та пречудова мізерія? Використовуючи принцип «Спитати – встид однієї

хвилини, не знати – встид цілого життя», порозпитував знайомих. Я дізнався, що то є салат з огірків зі сметаною, закислений оцтом або лимонним соком, котрий давно роблять на Галичині. Кожен регіон має свій рецепт: в одних тре обов’язково давати помідори і цибулю, в інших додають сир тощо. Тобто це наводить на думку, що то є суто галицький салат. Дали мені такий во рецепт, правда замість воцту додаю лимоний сік (мій сусід казав, що в одній ресторанній «сітці» так і роблять).

чоловіча кухня стефка ронделя

Молоді огірки – штук так 7-8 (молоді від старих відрізняються тим, що ще можна насіння пережувати і не помітити, що ти його з’їв) – нашинкувати на тонко, пересипати чайною ложкою солі, коли постоять хвилини 3-4 (пустять сік), легко відтиснути огірки. далі готуємо заправку: три чверті склянки сметани розводимо соком з половини лимона (я би радив давати лимонний сік потроху, щоб не вийшло таке кисле, що око аж сі буде

закривало), половину чайної ложки цукрової пудри, це все додаємо до огірків (перед тим як ту заправку дати до огірків, покуштуйте). далі додаю столову ложку порубаного молодого кропу, перемішую і посипаю меленим чорним перцем! І так десь на півгодини поставити в холодильник.

я вам скажу таке, що поставивши салат на стіл, я був здивований запахом, що давали молоді огірки в купі з лимоном і кропом. Цей

запах відтінений свіжістю і холодом, смак кислувато-солодкий! жодного разу я навіть уявити не міг, що це настільки СМаЧна страва, особливо коли спека. Кожен може складові салату, та й пропорції обрати свої.

Усім скажу, що до нашої мізерії ніколи сі не зрівняє ніяка окрошка наших північних братів, а її я перепробував тіко, шом би сі наїло п’ятсот китайців. от болгарський таратор – то також смакота, але все їдно трохи не то!

58 за столом • відпочинок

новини ресторанівна зміну гастрономічним легендам приходить європейська кухня

Стало звичним вважати, що Львів є га-строномічною столицею України та прива-блює все більше туристів своїми кулінарними історіями та рецептами, збереженими з дав-ніх часів. Натомість у місцевих закладах все частіше пропонують шоу – атракції на тему споживання їжі, котрі часто не мають нічого спільного із основною ознакою ресторану – вмінням смачно та недорого прийняти гостей. Та й гостям міста нецікаво відвідувати ресто-рації двічі, адже так званий WOW-ефект, як відомо, втрачає цінність після першого візиту.

Проте є заклади, які пропонують альтерна-тивний погляд на гастрономічну цінність захід-ної столиці – сучасну європейську кухню. Один з них – Play Bar. Меню закладу не має вузької

специфіки, орієнтованої на гурмана, – це мікс з найбільш відомих та популярних страв, назви котрих сьогодні формують культуру відвідування ресторанів. Серед них: улюблений салат «Це-зар», курячі та свинні стейки, сандвіч-меню з ресторанною подачею, вже звична для львів’ян паста, крем-супи та широкий вибір закусок до львівського пива. Для любителів солодкого у меню – штруделі, чізкейк, тірамісу та морозиво з фруктами. Проте оминути відомої на всю Єв-ропу української кухні Play Bar теж не зміг.

Отож, Play Bar запрошує читачів «Егоїста» на обід або ж вечерю, де запропонує власний погляд на сучасну кулінарію!

Play BarLounge|Cocktail|European cuisine11.00 – 02.00Проїзд Крива липа,6Hotline: 096 367 60 26http://vk.com/playbarwww.facebook.com/play.lviv.ua

проект «грицько чубай. п’ятикнижжя»

основним завданням проекту є: актуалізувати творчість Грицька Чубая через його творчий «ін-струментарій»: поезію, візуалізацію, перформенс.

У вересні 2013 р. донька Грицька Чубая – Со-ломія Чубай – та «Видавництво Старого Лева» видають повне зібрання творів Грицька Чубая під назвою «П’ятикнижжя». Основу книги, яка вийде, становлять п’ять книжок-«поем»: «Вертеп», «Від-шукування причетного», «Світло і сповідь», «По-стать Голосу» та «Плач Єремії». Ця книжка – осо-блива. Здається, ніби її упорядковував та оформив сам Грицько Чубай. Передмову до «П’ятикнижжя» написав легендарний поет Кость Москалець, а післямову – Олег Лишега. Крім того, до цієї збірки увійшли Чубаєві фотографії, факсиміле автогра-фів, есклібрис та листи. Усе це раніше ніде не пу-блікували. Дизайн та оформлення книжки – Арт-студія «Аґрафка» та Роман Романишин.

Проект проходитиме у два етапи:1. 5 вересня 2013 року – відкриття Дисидент-

ської кімнати (камери) Грицька Чубая у Музеї-мемо-ріалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонць-кого» + виставка картин Юлії Долинської + відеоарт Романа Федюка + дійство з Театром тіней «Див» за участю «Фідель тріо-квартет», під акомпанемент яких у приміщенні, де перебував на допитах Гриць-ко Чубай, вірші поета читатимуть Микола Рябчук, Мар’яна Савка, Віктор Неборак, Остап Сливинський.

2. Бонус до Форуму видавців!!! 18 вересня 2013 року – концерт-презентація «Грицько Чубай. П’ятикнижжя» у театрі ім. М. Заньковецької, де ви-ступлять Тарас Чубай та гурт «Плач Єремії», Віктор Морозов та гурт «Четвертий кут», Олег Лишега, Юрій Винничук, Юрій Андрухович, «Піккардійська терція», квартет «Віртуози Львова», Юрко Кох, Влод-ко Кауфман, Театр тіней «Див», гурт «Файно», «Фі-дель тріо-квартет», гурт «Джалапіта», актор театру Леся Курбаса – Олег Онещак; відеоарт – Олексій Хорошко.

59за столом • відпочинок

пивна дефіляда у Cafe 1

У Café 1 на Катедральній відтепер наливатимуть живе пиво «Кумпель». У меню винотеки з’являться два сорти: добре відоме «Кумпельове світле» та новинка пивоварні «Кум-пеля» – «Кумпельове пшеничне». до пива у кафе рекомендуватимуть кіш-лорен із сьомгою та тонку ельзаську піцу-фламбе.

Ця акція – тільки початок мандрівки пива «Кумпель» львівськими заклада-ми. У перспективі пиво відомого ресто-рану з’явиться також в інших закладах, зокрема у водка-барі «САЛО» на про-спекті Свободи, «Дарвіні» на Шевській, новому «Кумпелі» на Чорновола та кіль-кох рестораціях, які «Спільнота доброго смаку Kumpel Group» тільки готує до відкриття.

новий «кумпель» відкриють у вересні

Середина вересня – орієнтовний час відкриття Пивної ресторації «Кумпель» на проспекті Чорновола. Це вже шос-тий ресторан «Спільноти доброго смаку Kumpel Group», але лише другий під брендом «Кумпель». У новому рестора-ні буде схожа кухня (бренд-шефом та-кож є добре відома гурманам Оксана Задорожна), те ж живе пиво, але біль-ше місць і жвавіші атракції. Загалом за-клад буде трохи демократичнішим – і в стилістиці спілкування з відвідувачами, і в цінах. Ще однією відмінністю від рес-торану-пивоварні «Кумпель» буде наяв-ність сцени, де проходитимуть концер-ти ретро-музик. Також у ресторані не буде окремої пивоварні, «Кумпельове» пиво сюди доправлятиме «ЛьвівПиво-Канал».

60 на канапі • відпочинок

книга місяця

АНТІН МУХАРСьКиЙ ПІСЛЯ ЗЛУЧЕННЯ ТВАРиНА СУМНА НАШ ФОРМАТ, 2013

музика місяця

ФЛІТ «ВиХІД Є!»

Гурт «Фліт» видав четвертий альбом, який отримав назву «вихід є!», його можна вільно завантажити з сайту flit.net.ua. Це перша платівка, записана у майже повністю оновленому складі. Після багаторічної роботи сталого складу команди троє її учасників – вокаліст і гітарист володимир новіков, басист Михайло Копієвський та ударник Ігор озарко – з різних причин покинули групу. Це мало не поставило хрест на існуванні «Фліта». але гітарист андрій Марків не зупинився і зібрав новий склад.

До гурту прийшли Анатолій Блєдних (бек-вокал, бас-гітара), Володимир Кор-чак (барабани, перкусія) та Юлій Гонський (гітара, бек-вокал). Уже під час роботи над альбомом гурт знову стрясає зміна складу. Через різні погляди на творчий процес групу покидає гітарист і бек-вокаліст Юлій Гонський. На допомогу прий-шов давній друг – гітарист Станіслав Боднарук, відомий своєю роботою в іншій івано-франківській групі «Пан Пупец’». На відміну від попередніх релізів, які ство-рювали самі музиканти та кілька їхніх друзів, над четвертим студійником «Фліта» працювали близько двох десятків людей. Основну частину текстів для альбому «Вихід є!», зокрема і пісні, яка дала назву самому альбому, написав Володимир Гарматюк. Важливу роль у творенні нового звучання групи зіграли Олена Кулик (вона ж є продюсером цього альбому та автором слів пісні «Я не хочу йти» і спі-вавтором пісні «А ви казали»). Партію віолончелі в пісні «А ви казали» виконала Надія Сопків з івано-франківського ансамблю Quattro Corde.

«Після злучення тварина сумна» – так назвав свою збірку кримінально-містичних повістей антін Мухарський.

Тексти задумав і написав з 1998 по 2012 рік. Перша повість у книзі називається «Донецкий х...». Там ідеться про колективне уособлення

бандитського менталітету, яке автор досліджував емпіричним шляхом. Увага! радикальна українська проза! Чорний гумор! Читати обережно! Можливий культурологічний шок!Не бажане читання цієї книги людям з обмеженими розумовими здібностями, адептам різних

людоненависницьких та тоталітарних ідеологій, особам із ознаками політичної шизофренії, соціо-культурних та психопатичних станів, спричинених браком освіти, культури та виховання, людям із ознаками «совкового дебілізму», особам, яким не виповнився 21 рік, вагітним жінкам та тим, хто керує транспортними засобами.

Всі збіги імен, подій та місць, описаних у цій книзі з реальними людьми та об’єктами, є ви-падковими і не ставлять на меті ніякого іншого завдання, окрім створення повноцінної художньої картини світу, часу і характерів, описаних у творах.

Після прочитання цього попередження жоднІ ПреТенЗІЇ не ПрИЙМаЮТьСя!!! ЗаБоронене ЧИТання лЮдяМ БеЗ ПоЧУТТя ГУМорУ!!!

61на канапі • відпочинок

фільм місяця

ЗАМЕРЗЛА ЗЕМЛЯ

Головний герой – сумнозвісний серійний вбивця роберт Хансен. Протягом 12 років пристойний сім’янин Хансен викрав і вбив близько 24 жінок. він вивозив своїх жертв на аляску, де випускав у ліс і полював на них. Утекти вдалося лише 17-річній Сінді Полсон. дивом вцілілу ді-вчину-підлітка на вулиці знаходить принциповий поліцейський. Завдяки її допомозі він починає пошуки злочинця.

Прикрашає стрічку чудовий акторський дует: Ніколас Кейдж та Джон К’юсак. А разом із ними в фільмі знявся репер 50 Сent.

62

дрібниці життястор. 62-72 >

вино без напруженняЛюдська лінь все ще рухає науко-

вий прогрес уперед. І що химерніших форм той прогрес набуває, тим крас-номовніше вимальовується його го-ризонт. Якби Ванга жила у наші дні, то під час святкування свого століття вона б прорекла «Бачу апокаліпсу: у пристрої для відкривання алкоголю сіла батарейка, всі ходять тверезі та злі». Наразі, слава Богу, людство особливо не задумується над коло-сальною витратою своєї енергії під

час відкривання пляшок з вином, од-нак всі передумови для страшенної економії уже створені. Вигадники ви-пустили електричний коркотяг, яко-му ми незабаром завдячуватимемо красою наших неперепрацьованих м’язів.

Здавалось би: вкрутив коркотяж-ний гвинт у корок, потягнув на себе файно, та й по всьому. Ще й чпокнуло приємно. Хлоп ти чи нє? Однак навіщо напружуватись, якщо можна не на-пружуватись завдяки красивому при-

строю з матовим покриттям та лам-почками індикатора зарядки? Одним елеґантним жестом просто притуліть електричний коркотяг Brookstone до горла пляшки, і він зробить усе, що треба, за вас. Коркотяг вкладається у якихось вісім секунд, аби викрутити корок, а його акумулятора вистачить на відкривання півсотні пляшок – до-статньо, аби спитись з нудьги і ліно-щів. Тому ви обережно з тим. Розбав-ляйте трохи вино водою – спека ж, як не як.

тенденції • дрібниці життя

Літня спека поволі плавить мізки львів’янам, через що ті вперто паркуються на тротуарах і велодоріжках. Однак сонячний катаклізм жодним чином не впливає на креативні здобутки творців ґаджетів. Підозрюємо, це через те, що їхні осяяні геніальністю мізки вже давно поплавились. Звісно ж, в хорошому сенсі цього слова. Ось вам чергова порція урожаю із грядки реалізованої потенції.

63

> тенденціЇ >

тенденції • дрібниці життя

приватний оператор для смартфонів

Хай там як, але для відкривання вина навіть елек-тричним коркотягом все ще потрібні руки. Як і для фотографування себе. І бувають моменти, коли тре-ба вибирати – або спрага, або модний лук. І вибір цей, самі розумієте, з тих складніших. Та насправді вибирати вже не треба. Нам у пригоді стане розумний пристрій з дурнуватою назвою Swivl.

Swivl – це, фактично, чудернацька підставка під смартфон, яка є повноцінним роботом. І завдан-ня того робота – скеровувати об’єктив фотокаме-ри смартфона просто на вас. «А як то воно так вміє?», – запитаєте ви. А ми вам зараз розповімо.

Насправді підставка постійно «дивиться» об’єктивом не на вас, а на спеціальний маркер, який ви десь мусите мати біля себе. На маркері є мі-крофон, кнопки запису відео та фотографування, а та-кож маячок, який дозволяє смартфону реагувати на ваше пересування. Сфера використання пристрою, самі розумі-єте, широченна. Це і спілкування у скайпі під час гри у футбол, і запис лекцій жвавого викладача, і навіть фільму-вання прогулянки домашнього улюбленця для подальшого викладання його на youtube і заробляння мільйона лайків.

Попри те, що вставити в Swivl можна будь-який смарт-фон з відеокамерою (обмеження по вазі – 160 грамів, у які

вписуються практично всі), найкраще працює він із продук-цією Apple. А все тому, що для iPhone створили відповідний софт, який значно розширює функціональність пристрою. Та й шнурок, яким при потребі можна з’єднати смартфон та Swivl, має айфонівський роз’єм.

Працює пристрій від пальчикових батарейок, коштує 199 доларів. Зрештою, ціна обов’язково впаде, коли про пристрій дізнаються китайці.

телеприставка від GoogleРозваги розвагами, високі технології – технологіями, а телевізор – то святе. До того ж, настільки святе, що «кашалот»

Google не погребував влізти у акваріум до відвертого планктону, влаштувавши конкуренцію китайським підпільним цехам з виробництва Android TV. В це важко повірити, але Google створив дешеву телеприставку.

Chromecast, розміром із звичайну флешку, вміє не лише транслювати на великий екран мульти-медійний контент з мережі Інтернет (зокрема, із кінотеатру Netflix), але й ретранслювати його з

домашнього комп’ютера – відповідне розширення до браузера можна завантажити із Google Play. Щоб якось виділитись на тлі сотень телеприставок, які працюють на її ж софті, ком-панія Google вирішила відмовитись від прив’язки у назві до Android, яка вже набрид-

ла, натомість використала своє інше дітище – Chrome. Однак мікрокомп’ютером Chromecast назвати не можна – він працює як комунікатор між телевізором і пристроєм на Android, iOs чи просто браузером Chrome на комп’ютері.

Ціна телеприставки від Google виявилася значно нижчою за китайські Android TV – всього 35 доларів. А от функціоналу, рекламної підтримки та довіри споживачів у неї виявилось в рази більше. Про це свідчить бодай те, що в США Chromecast змітають з онлайн-прилавків як гарячі пиріжки.

64 тенденції • дрібниці життя

> тенденціЇ

кермо для айфонаА щоб ви не подумали, бува, що людство не таке вже

й безнадійне, і робить щось по-справжньому цікаве, а не лише ґаджети для лінюхів чи прибамбаси до смартфонів, ось вам черговий прибамбас до смартфонів.

У кожному сучасному смартфоні є акселерометр, який визначає положення пристрою у просторі. А навіщо він там, якщо не бавитись у гонки, де повертати автомобіль треба нахилянням смартфона в боки? А що б таке зро-бити, щоб на тому нахилянні якось заробити? Ось такий простий ланцюжок запитань дозволяє відкрити непочатий край роботи із золотим дном.

Спеціальне кермо для смартфона appWheel – це силь-но. І що головне – стильно. Заряду його вистачить наза-вжди, бо батарейки йому не потрібні. І підходить воно до усіх смартфонів, в яких є акселерометри і відповідні ігри. Круглий бублик за ціною 15 фунтів, у який вставляють смартфон, і за який ви тримаєтесь, керуючи «транспорт-ним засобом»... Це настільки геніально, що ми вирішили запустити свою версію пристрою, але для мотоциклетних ігор – шматок екологічно чистого древа, що міцно кріплять до корпусу смартфона двостороннім скотчем. Шукайте во-сени на Краківському, і вйо гратись в мотоцик!

Богдан Юрочко

66 здоров’я • дрібниці життя

зайва вага – удар нижче пояса!

Ми різні?! Так! Ми навіть мов-чимо по-різному… я не зроблю, мабуть, ніякого відкриття, якщо скажу, що існує велика різниця в фізіології чоловічого та жіночого організмів. І сьогодні ми говорити-мемо про вплив зайвої ваги на фізі-ологію чоловіка.

«А про що тут можна стільки говорити? Все сказано-переказано»,– подумаєте ви. Але ж ні…

Бо ожиріння для чоловіків відгукується багатьма негативними наслідками… Основні з них – серцево-судинні захворювання, про-блеми з опорно-руховим апаратом, діабет та імпотенція. Найцікавіше, що на перші три за-стороги чоловіки найчастіше не реагують. А от коли мова заходить про порушення потенції, починають замислюватися. І є над чим.

Почну з того, що підшкірно-жирова клітко-вина – це не просто шар жиру, а ще й депо жіночих статевих гормонів (естрогенів). При ожирінні їхній рівень в організмі значно зрос-тає. І якщо для жіночого організму цей стан є фізіологічним, то для чоловічого – навпаки. У організмі мужчини нормальним гормональним фоном є переважання андрогенів (чоловічих статевих гормонів). Коли мужчина набирає вагу, в нього збільшується жирове депо і, від-повідно, зростає рівень естрогенів. Спочатку чоловічий організм намагається це компенсува-ти за рахунок посилення продукції тестостерону наднирниками та яєчками. Але поступово їхні можливості виснажуються, і відбувається змі-щення гормонального дзеркала в естрогенний бік. Надлишок естрогенів має вплив на весь організм чоловіка. Спостерігають гінекомас-тію – починають збільшуватися грудні залози. Підвищується тембр голосу. Проходить пригні-чення сперматогенезу: зменшується кількість

сперматозоїдів та їхня рухливість – виникає чоловіче безпліддя. А з часом при ожирінні знижується і потенція за рахунок не лише гор-монального дисбалансу, а й порушення крово-обігу та живлення тканин. Крім того, естрогени впливають на психіку – чоловіки стають апатич-ними, впадають у депресію. Дехто вважає це кризою середнього віку, а насправді – гормо-нальні зміни, пов’язані з надлишковою вагою.

Основними факторами, що сприяють наби-ранню зайвої ваги, є переїдання та малорухо-

мий спосіб життя. Чоловіки вже не полюють на мамонтів, як це було в древні часи. Мужчина сьогодні більше працює головою і дуже мало рухається. Зниження добових витрат калорій призводить до того, що навіть щоденне їхнє вживання в оптимальній кількості призводить до зростання зайвої ваги. А чоловіки не зви-кли обмежувати себе в їжі. Хоч іноді варто…

Нагадаю також, що включення в раціон деяких продуктів харчування може також призвести до зростання рівня естрогенів. Це,

67здоров’я • дрібниці життя

перш за все, продукти, що містять рослинні естрогени (ізофлавони). За своїй хімічною структурою вони схожі на жіночі статеві гор-мони. Тому при вживанні в їжу цих продуктів запускаються ті ж процеси, які проходять в чоловічому організмі при надлишку жіночих статевих гормонів: змінюються вторинні стате-ві ознаки, зростає зайва вага. Рослинні естро-гени містяться в продуктах, до складу яких входить хміль, соя. Багато їх у шпинаті, броко-лі, пророслій пшениці. Тому такий негативний вплив на чоловічий організм має тривале і ре-гулярне вживання пива.

Все ж, мужчинам набагато легше (ніж жінкам) боротися із зайвою вагою, оскільки чоловічі статеві гормони посилюють процеси катаболізму в організмі (розщеплення жирів). Естрогени ж навпаки, володіють анаболічним ефектом (активізують синтез ліпідів). Звичай-но, вага чоловіка залежить від зросту, роду діяльності (перевага розумової чи фізичної праці), ступеня розвитку м’язів, загального (соматичного) здоров’я та харчових забаганок.

«Я не товстий!», – саме так заявляє біль-шість чоловіків з надмірною вагою. Але чи це справді так?

Чоловіки та жінки різняться за характе-ром розподілу й відкладання жирової тканини

в організмі. У жінок більша частина жирової тканини зосереджена в периферичних жиро-вих депо (груди, сідниці, стегна). У чоловіків відкладання жирової тканини має центральний характер. Найбільше його накопичується в ді-лянці живота. Тому в мужчин навіть при нор-мальному показникові індексу маси тіла (ІМТ) треба ще враховувати об’єм талії на рівні пупка. Якщо цей показник більший за 94 см – мож-на також говорити про наявність зайвої ваги. Пам’ятайте: надлишкова вага – це удар нижче пояса. Поширеність порушень у статевій сфері в чоловіків з ожирінням складає близько 50%. Крім цього, у мужчин із зайвою вагою завжди порушений вуглеводний і жировий обміни, які сприяють розвитку гіпертонічної та ішемічної хвороби і цукрового діабету. А ці стани своєю чергою ще більше пригнічують статеву функ-цію. Іншими словами, чоловікам з надмірною вагою набагато складніше стати батьками, ніж їхнім струнким одноліткам. Недарма говорили наші дідусі: «Живіт росте – кінець сохне…» Тому більше рухайтеся, не переїдайте, і ви бу-дете здорові, гарні та впевнені в собі.

Пам’ятайте: зберегти чоловіче здоров’я можна в будь-якому віці. Але все залежить від вас самих!

Орест Михальський, лікар

для того, щоб зрозуміти, чи є проблеми у вас з вагою, слід роз-рахувати індекс маси тіла (ІМТ) за спеціальною формулою:

ІМТ = вага (кг) : зріст(м)2.

Для прикладу, якщо ваш зріст складає 180 см (1,8 м), а вага 100 кг, тоді

ІМТ = 100 : 1,82 = 30 кг/м2

як правильно трактувати отри-маний результат? який показник вважають нормальним?

Показник ІМТ результат

18,5 – 24,9 кг/м2 нормальна вага

25,0 – 29,9 кг/м2 надлишкова вага

30,0 – 39,9 кг/м2 ожиріння

більше 40,0 кг/м2 різко виражене ожиріння

> зайва вага – удар нижче пояса!

68 стосунки • дрібниці життя

“чоловіки бояться сильних жінок”. як на мене, це вигадали не стільки сильні, як самотні жінки. «вони бояться яскравих і самостійних жінок, а обирають сірих мишок, бо з ними легше. тому ми і самотні…», – каже моя подруга – самодостатня та яскрава особистість. а чоловіки на такі закиди усміхаються і доводять свою точку зору. мовляв, жінка, яка коня на ходу зупинить, і досі цікавить сильну стать, та хотілося б, щоб та ж таки дама потім не дорікала своїми досягненнями. а взагалі, фразу «чоловіків відлякує моя успішність» сильна стать сприймає виключно як виправдання самотності.

69стосунки • дрібниці життя

Майже усі знайомі чоловіки ствер-джують, що немає нічого настільки віддаленого від правди, як оця поши-рена жінками думка: «Ми не маємо ні-чого проти незалежних, сильних і ком-петентних жінок. Що нам дійсно не подобається, так це відчувати, що ми непотрібні», – говорить мій знайомий.

Виявляється, у обох статей одна й та сама проблема, один і той самий страх перед цією фразою – бути непо-трібною і бути непотрібним.

Одна знайома старшого віку до-сить довгий період живе сама і при кожній нагоді стверджує, що їй так чу-дово-пречудово: ніхто не розкидає по квартирі шкарпеток, не залишає неви-митий посуд, не приходить раз на рік, випивши з корпоративу, не керує, не злить… і ще багато «не» вона вигада-ла за роки самотності. Але насправді, не здивуюся, якщо кожного вечора, лягаючи спати, вона думає про те, як би добре було пригорнутися до плеча люблячого чоловіка.

Мужчини, звичайно, можуть після цих слів розслабитися, мовляв, ви і так нас потребуєте, і ми будемо вирі-шувати, кого обирати: незалежну ти-грицю чи сіру мишку, яка і слова не пискне наперекір. Але варто зрозумі-ти, що сірій мишці може і добре буде жити із сильним та статним обранцем, але якщо ви хочете бачити біля себе жінку, яка може приймати якісь рішен-

ня сама – ви повинні відповідати такій жінці.

Чоловіче самолюбство вельми боїться дуже розумних жінок, які по-стійно підкреслюють свою перевагу. Але і дурних жінок важко переносить чоловіче серце. Все ж, в цьому питан-ні краще дотримуватися міри. Якщо дівчина таки відчуває інтелектуальну перевагу над чоловіком, варто просто дати зрозуміти, що з ним нецікаво і знайти гідного суперника для бороть-би інтелектів.

Не варто вірити жодній жінці, якою б самодостатньою вона не була, якщо вона стверджує, що без чоловіка їй краще. Знаєте, як кажуть: «Людині потрібна людина», але сильній жінці потрібен сильний, люблячий чоловік, який розуміє. Якщо вона зуміла доби-тися всього своїми силами, її обранець повинен бути сильнішим за неї. Кож-на жінка мріє (і вміє) бути слабкою. Кожна хоче бути тендітною, чекати з роботи коханого, варити йому борщ і прасувати сорочку, щоправда, не кож-на у цьому зізнається. Або просто ще

не зустріла «свого» чоловіка. Бо, якщо жінці не хочеться нагодувати свого мужчину, значить, це не її чоловік.

Не можна не погодитися, що проти природи не попреш: хтось народжуєть-ся сильним духом, а хтось – дужим фі-зично; одні потребують все життя жити або «під каблуком», або під маминою спідницею, а інші хочуть бути тією ма-мою у спідниці… Скільки людей, стіль-ки і потреб. Адже якби дійсно сильні жінки не залишалися самотніми саме через свої досягнення, то чи знали б ми взагалі когось з жінок? Вони ж лише піклувалися б про чоловіків, не виходячи з їхніх тіней. Головне: навчи-тися обом статям правильно сприйма-ти переваги і недоліки своїх половинок.

Але існує ще одна думка, яка може виправдати жіночу точку зору про зв’язок між незалежністю і самотніс-тю. Можливо, жінки стають сильними, тому що чоловіки стають слабкими? Жінки завжди боролися за рівноправ’я з чоловіками, а досягнувши його, по-чали страждати від нестачі любові. Навчившись досягати бажаного лише власними силами, жінки почали дума-ти: перевелися, мовляв, богатирі… Так і чоловіки ж розслабилися. Вони вже не бачать потреби підставляти своє плече тій, котра презирливо по-дивиться і зробить усе сама.

Не секрет, що самодостатній чо-ловік не полюбить дурну, пусту жінку.

сильна жінка – страх чоловіка?

не варто вірити жодній жінці, якою б самодостатньою вона не була, якщо вона стверджує, що без чоловіка їй краще

70 стосунки • дрібниці життя

> сильна жінка – страх чоловіка?

Тому, все ж, мужчинам варто зрозуміти: хочеш бачити біля себе жінку із захопленнями і цілями – повинен відповіда-ти їй. Маєш показати обраниці, що навіть якщо вона вміє керувати цілим колективом на роботі, то вдома може роз-слабитися і знати, що ти – її фортеця. Справді сильному чоловікові потрібна поруч самодостатня та розумна жінка. Якщо ж мужчина відчуває себе ніяково поряд із своєю жін-кою, розуміючи, що вона в чомусь перевершує його, варто задуматися, чи влаштовує така ситуація обох, чи це просто штучні стосунки і втеча від самотності.

Існує величезна кількість чоловіків, які дійсно з гідністю можуть оцінити свою жінку, що досягає висот і в кар’єрі, і в побутовому плані. Такі представники сильної статі в усьому підтримують своїх супутниць по життю, намагаються ство-рювати всі необхідні умови для ідеального спільного прожи-вання. І саме в цих чоловіках присутня справжня сила духу,

гідність і мужність, тому що в таких сім’ях майже завжди всі важливі рішення приймають спільно. У цих сім’ях щас-ливі обидвоє: і чоловік, і дружина.

Взагалі, мужчини не такі товстошкірі, якими їх вважа-ють. Вони чудово розпізнають жіночі сигнали і часто цілком логічно їх інтерпретують. І під поняття «сильна жінка» часто потрапляють холодні і пихаті дами, які тільки одним погля-дом, змірявши з голови до ніг, можуть знецінити чоловіка. Це негативний сигнал, який мужчина розцінить правильно: до такої жінки краще не підходити. Будь-якому чоловіко-ві буде набагато комфортніше в товаристві цікавої та до-брозичливої дівчини, ніж у компанії Снігової королеви, яку турбує тільки те, хто ж серед присутніх відповідає її рівню. Байдужий зверхній погляд швидше відштовхне, ніж викли-че істинно чоловіче бажання «вполювати». Але найнеймо-вірніше в цій ситуації – те, що коїться всередині у такої «сніжинки» – а це бажання бути завойованою кимось, хто розумніший, сильніший, нахабніший, ніж всі інші, і перш за все – ніж вона сама. Але мало хто з чоловіків буде прори-ватися «крізь терни до зірок».

Існує міф, що чоловіки хочуть, щоб сильні, незалеж-ні жінки знижували вимоги або звикали жити на самоті. «Ніщо не дратує сильніше, ніж відмова сильної, незалеж-ної, надзвичайно прискіпливої жінки визнати, у чому кри-ється можливо основна причина її самотності. А саме в тому, що вона надмірно звузила коло людей, з якими гото-ва зустрічатися. Вона залишила за його кордоном безліч прекрасних мужчин і безцільно переслідує тих, хто недо-ступний», – кажуть чоловіки. Але при цьому, жоден з них не сказав, що готовий досягати тієї планки, яку висуває кохана жінка. Представники обох статей здатні малювати в уяві образи тих, кого б хотіли бачити біля себе, але досить рідко буває таке, що вони зустрічають ці ідеали насправді. У кожного свій вибір і кожен сам визначає межі власного щастя. Але від перекладання відповідальності на даму вона стає жінкою, про яку не піклуються. Жінка завжди хоче, щоб про неї дбали. Вона прагне відчувати на собі прояви цієї турботи.

А чоловіки визначають для себе причини, за якими не підійдуть до самостійних жінок, бо бояться, що їх не сприй-муть, не зрозуміють, і взагалі – «цілішим будеш»… Але, хто не ризикує, той… – обирайте власний варіант.

Дар’я Бура

71здоров’я • дрібниці життя

останнім часом про п’явок пи-шуть і говорять дуже багато. але, не дивлячись на велику кількість позитивної інформації, цей метод лікування має все ще дуже обме-жене застосування і недостатнє ви-знання в офіційній медицині.

Причин цьому декілька. Деякі медики від-чувають настороженість у зв’язку зі складною епідеміологічною обстановкою. Багато інфек-цій передаються через кров. А чи не є п’явка переносником зарази? Наукові дослідження довели: максимум через 2 тижні колись інфі-кована кров в шлунку п’явки стає стерильною за рахунок проживання там бактерії «Аеромо-нас Гідрофілла». Та й самі п’явочні укуси сте-рильні і не потребують додаткової асептичної обробки за рахунок цієї ж бактерії. Крім того п’явки є одноразовими, як шприци і після ви-користання їх знищують.

Другим аргументом сучасних супротивників гірудотерапії є старовина методу.

Дійсно, історичні документи свідчать, що п’явки застосовують вже протягом 35 століть, а можливо і більше. Так, гірудотерапія дуже стара, але аж ніяк не застаріла методика. Ці-каво те, що посилання на «застарілість» гіру-дотерапії були завжди. Професор Г.А. Захар’їн у своїх «лекціях про кровопускання» наводить кілька анекдотичних висловлювань лікарів – своїх сучасників, а саме: «... Та хіба тепер ставлять п’явки? ... Або «... скільки років було лікарю, котрий ставив вам п’явки? ... я думаю 70 років, адже він вживає такі старовинні ме-тоди!... » Ці репліки відносяться до 80-х – 90-х років 19 століття. Зараз за вікном 21 століт-тя, але висловлювання наших сучасників ті ж!

З цього можна зробити висновок, що кри-тика «примітивності» і «застарілості» гірудоте-рапії була завжди, можливо протягом усіх 3,5 тис. років застосування п’явок. Інформація про весь спектр впливу п’явкового секрету на систему гомеостазу, ніколи не ставить знак

п’явка – “жива голка”рівності між гірудотерапією і фармпрепарата-ми!

За комплексністю впливу гі-рудотерапії немає рівних! Судіть самі: «біофабрика», що міститься в п’явочній слині, при укусі починає «працювати» в тканинах нашого ор-ганізму. Такі ферменти, як гірудин і дестабілаза знижують згортан-ня крові та зменшують агрегацію тромбоцитів.

Фермент оргелаза є стимулятором онто-генезу, тобто сприяє утворенню нового мікро-циркуляторного русла. Гіалуронідаза підви-щує проникність сполучної тканини, покращує обмін кисню і поживних речовин, у тому числі в судинній стінці. Дестабілаза забезпечує по-вільне розчинення тромбу, що вже утворив-ся. Колагеназа сприяє розсмоктуванню руб-цевої тканини. Всього ж біологічно-активних амінів у слині п’явки відкрито вже понад 200! Вплив здійснюється практично на всі ланки системи кровообігу, включаючи центральну регуляцію.

За широтою позитивного впливу на всю мікроциркуляторну систему організму люди-ни гірудотерапія не має собі рівних! Жоден із сучасних фармпрепаратів навіть віддалено не може нічого подібного!

Кровотечі після п’явкових постановок, які ля-кають деяких пацієнтів, – не ускладнення, а бла-го. Та й сучасне суспільство було б менш агре-сивним, якщо б йому частіше «пускали кров»!

Наступним моментом, що відлякує бага-тьох пацієнтів від гірудотерапії, є неприязнь до п’явки, як живої істоти не цілком «білого і пухнастого» вигляду. Однак після першого ж «спілкування» з цією цікавою «тваринкою», ці почуття проходять, а приходить подяка за все, що вони зробили для нас, людей: комусь по-правили здоров’я, а комусь і життя врятували!

Лікар-гірудотерапевт Богдан Пале-ничак

Клініка “ГІРУДА–ВІТА». вул. Короленка, 4, оф.4

т. (032) 225-71-98www.giruda-vita.com

Розпочались

СЕЗОННІ ЗНИЖКИ! Запрошуємо у магазин "Ролада"

м. Львіввул. І. Франка, 9

тел.: (032) 275-15-61www.rolada.com

Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно- Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8