журнал справжнього чоловіка

НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

розмовамер Львова про життя “в акваріумі”

здоров’яякий спорт обрати, коли тобі за...

мандриманхеттен за $ 24

#3 (12) 2013

2Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно- Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8

3Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно- Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8

Україна, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, тел.: (032) 232-77-83, (063) 230-18-72e-mail:alternatyva.ivf@gmail.com, www.ivf.lviv.ua, skype - alternatyva.ivf

Привітний персонал, досвідчені фахівці, новітні технології –це все про клініку репродукції людини «Альтернатива»!

Пропозиція 2013 року – цикл запліднення in vitro

включно зі стимулюючими препаратами за 25 тис. грн.

Клініка "Альтернатива" – тут народжується диво!

ЗАПЛІДНЕННЯ IN VITRO («в пробірці»)УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА(комплексне обстеження плоду 3D, 4D)ВСІ ВИДИ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ(прийом онкогінеколога)ШКОЛА МАМ(безкоштовні лекції для вагітних)

––

–

–

6Duresta

7Martini mobili

AM Classic

Cantori

Duresta

AM Classic

Antares

Baxter

BelCor

Brummel

Bizotto

B&B Italia

Bruno Zampa

Dolfi

Duresta

Cantori

Claudia Barbari

Corte Zari

Composit

CTS

Dialma Brown

DVHomecollection

Jaga

Keoma

Martini mobili

Onlywood

Lottocento

Halley

Visionnair

Zanaboni

Салон меблIв та дизайну

тЦ «опера Пасаж»

м. львiв, пр. Свободи, 27

3 поверх

тел. (032) 295 88 04

моб. (097) 61 88 111

моб. (099) 73 88 111

8

стор. 54 >

стор. 18 > стор. 22 >

стор. 38 >

стор. 30 >

стор. 26 >

захопленнястор. 44-63 >

суспільствостор. 16-43 >

тіло – як пластилін. поради фітнес-тренера

зміст

андрій садовий:

«Життя мера – це Життя

в акваріумі»

тато моЖе все

синдром менедЖера

володимир кучинський: «та ср*в я на ваШі таБлички!»

Боулінг:один проти десяти

який спорт оБрати, коли

тоБі за…?стор. 52 >

стор. 48 > стор. 58 >

німфи-2012: фаворити карпат

Директор:Головний редактор:

Остап ПроцикВсеволод Поліщук

Над номером працювали: Василь КрехівськийРостислав ЯщишинВолодимир Бєглов

Дизайн та верстка:

Рекламний відділ:

Всеволод Деревацький Зоряна КрачковськаОксана ЗельманАнна Косик

Розміщення реклами: тел.: (032) 239 -34-01

Спеціалізований журнал «Егоїст»Зареєстрований у Міністерстві юстиції України

Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р.

Адреса редакції та видавця:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73

Засновник: ТОВ «Егоїст Паблішинг»Видавець: ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з

рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

Наклад: 1000 примірниківПеріодичність: 12 разів на рік

Підписано до друку: 05.04.2013 р.Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів,

а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами

відповідальність несе рекламодавець.

дев’ять кроків до фінансової своБоди

9

стор. 68 >

стор. 78 >

стор. 80 >

стор. 81 >

відпочинокстор. 64-73 >

дріБниці Життястор. 74-83 >

зміст

манхеттен за $24

вона сказала «ні»…

коЖному свій OBERIG

краса по-натуральному!

10

від редактора

Є багато різних версій щодо того, яким має бути справжній чоловік. Пе-рераховувати всі варіанти – від «на-стоящєго руського мужика» Міхалича з «Особливостей національного полю-вання» до образу мачо, який творять глянцеві журнали, не буду. Адже все це суб’єктивно. Знаю точно, що чоловік повинен мати одну визначальну здат-ність: брати на себе відповідальність. А для того, щоб брати на себе відпо-відальність, часто треба виходити за межі власної зони комфорту.

Так, це непросто, вимагає зусиль і переламування самого себе. Але без цього чоловіку – незалежно від епохи та культурного середовища – нікуди. Хоча б тому, що спочатку природа, а

потім і ми самі себе призначили в цьо-му світі тими, хто ухвалює рішення: чи то просто як «голови сімей», чи то як керівники бізнесу або політики. Так, звісно, є багато винятків, але правда поки що саме така.

У цьому контексті мені особисто дуже не подобається те, що відбува-ється у львівській владі. Так, дуже добре, що значною мірою завдяки Са-довому і «наближеним» Львів стає сто-лицею фестивалів, столицею туризму

і прочая, прочая… Не маю нічого про-ти того, щоб Львів вважали столицею українського патріотизму чи навіть на-ціоналізму, яким його робить зокрема й «Свобода». Але, зрештою, хотілося б, щоб Львів ставав також столицею ком-форту: якісного транспорту, збережен-ня історичного середовища, появи но-вої міської архітектури і багатьох інших аспектів життя сучасного міста. Однак по тривалих роздумах про конфлікти між мерією та депутатським корпусом міської ради складається враження, що в цей бік вони рухатися не можуть. А радше – навіть не хочуть.

Якби хотіли – мабуть, все ж зна-йшли б можливість сісти за стіл пере-

говорів, знайти компромісні варіанти і позатверджувати хоча б рішення, які лежать на поверхні. Як от питання електронних квитків у громадському транспорті Львова, про які йде мова уже два роки, чи можливість контролю громадянами руху цього транспорту за-вдяки вже запровадженим системам GPS. Але для цього треба, по-перше, вийти з власної зони комфорту: комусь з образу патріота, комусь – мера, від-критого для світу. По-друге ж, захотіти взяти на себе відповідальність. Бо за-раз ситуація, як це не парадоксально, дуже вигідна для обох сторін: Садовий завжди може спихнути якісь проколи на непоступливість «Свободи», «Сво-бода» – на зловживання Садового. І зрештою – віддати право розібратися в цьому всьому Верховній Раді з її слідчи-ми комісіями. Єдині, кому ця ситуація невигідна, – мешканці міста, яке так і не дочекалося багатьох цілком прак-тичних, але дуже важливих з точки що-денного комфорту громадян рішень. А хотілося б, щоб місто було «зоною ком-форту» і для простих посполитих, а не лише для представників влади…

Всеволод Поліщук

12 афіша

Науково-практична конференція, ярмарок галицьких продуктів, перша післявоєнна українсько-польська гастрономічна дуель, вру-чення відзнак Послів галицької кухні – ці та інші заходи матимуть місце в рамках Міжнародного форуму «Галицька кухня: славні тра-диції, велике майбутнє». Форум пройде 13-14 березня 2013 року у Львові в актовій залі ЛНУ ім. Франка, «Леополіс-холі», Музеї ідей та ще на кількох майданчиках. Організаторами його є Клуб галицької кухні, Історичний факультет ЛНУ ім. І. Франка, Львівський туристич-ний альянс та Львівська міська рада. Допомагають в організації Му-зей ідей, Незалежний культурологічний часопис «Ї», «Кумпель Тур», TOP-10 Lviv.

Участь у Форумі візьмуть кілька десятків рестораторів, кухарів, на-уковців, письменників, журналістів з України та Польщі. Вони не лише виступатимуть із доповідями, але й дискутуватимуть про те, чим на за-гал є галицька кухня, і як за її допомогою можна підвищити туристичну привабливість регіону. У дискусії, окрім заявлених учасників, зможуть взяти участь всі охочі. Ті, хто не зможе приїхати до Львова, матимуть можливість стежити за перебігом розмови завдяки онлайн-трансляції.

Практична ж частина Форуму передбачає проведення Ярмарку га-лицьких продуктів, який проходитиме 13-14 березня у дворику Музею Ідей на вулиці Валовій. Окрім презентації та продажу продукції від ви-робників і рестораторів з України та Польщі, тут заплановано спільне приготування однієї з традиційних галицьких страв. Також пройде низка гастрономічних екскурсій та майстер-класів. Кожен обід, кожна вечеря учасників форуму стануть одночасно й презентацією галицьких страв.

Ще одним практичним заходом форуму буде Перша українсько-польська гастрономічна дуель, у якій змагатимуться четверо кухарів – по двоє з Польщі та України. Один кухар з України, один із Польщі прилюдно готуватимуть ту саму першу страву за своїми власними ре-цептами, потім інша пара кухарів готуватиме другу страву – за тим же принципом. Окрім атракційної складової та пригощання гостей, така дуель дасть можливість зрозуміти, наскільки схожими між собою сьо-годні є польський та український варіанти галицької кухні.

Фінальним же акордом Форуму стане гала-вечеря, під час якої буде вручено перші нагороди Послів галицької кухні – за багаторічну діяль-ність з популяризації та розвитку галицької гастрономічної культури.

міжнародний форум

«галицька кухня»Львів, 13-14 березня 2013 року

події • березень

кадри місяця

12 події

13події • березень

ГАСТРОНОМІЯ. 13-14 бе-резня, Львів. У рамках Міжна-родного форуму Галицької кухні у Львові пройшли наукова та практична конференції, Ярма-рок галицьких продуктів, Пер-ша українсько-польська гастро-номічна дуель, а також низка презентацій галицьких страв. Також під час фінальної гала-вечері вручено перші нагороди Послів галицької кухні – за ви-значний внесок у популяризацію місцевої гастрономії. Їх отри-мали львівський письменник Юрій Винничук та варшавський львовознавець Томаш Куба Коз-ловський. Організатор Форуму – Клуб галицької кухні за підтрим-ки Львівської міської ради, ЛНУ ім. Франка, Туристичний Альянс Львова. Цього року Форум від-бувався вперше, планується, що він стане щорічним і прохо-дитиме почергово в Україні та Польщі.

13події

14

фестиваль короткометражок «українські злі» 21-24 квiтня, 19:00 Львівський палац мистецтв (вул. Коперніка, 17)

Фестиваль короткометражок «Українські злі» – результат роботи творчої лабораторії, яка була створена для пошуків шляхів розви-тку українського кіно. В рамках проекту знято 25 короткометражних робіт загальною трива-лістю в десять годин.

У межах фестивалю глядачам покажуть ві-сім кінострічок. Акцентом цьогоріч стануть до-бірки драм. Зокрема, «Гамбург» Володимира Тихого, «Очерет» Руслана Батицького, «Ксено-філія» Іллі Калюкіна, «Гауді» Анастасії Куріної, «Та поїду!» Валерія Шалиги, «Без ГМО» Лари-си Артюгіни, «Красива жінка» Олени Алімової та «Останній день» Анастасії Касілової.

Фестиваль «Українські злі» паралельно зі Львовом пройде в Києві, Одесі, Донецьку та інших великих містах України.

Деталі: www.lpm.com.ua261 47 33, 261 44 91

вистава «так казав заратустра»27-28 квiтня, 19:00Театр ім. Леся Курбаса (вул. Л. Курбаса, 3)

Проект «Геть від Заратустри», в рамках якого поставлено виставу, – спроба драматурга Кліма та режисера Володимира Кучинського театральними засобами осмислити кризу україн-ського суспільства, пропустивши свої думки крізь призму одного з найвідоміших європейських філософських творів «Так казав Заратустра» Фрідріха Ніцше.

Деталі: www.n.kurbas.lviv.ua 272 48 24

афіша

сольний концерт назара савка20 квiтня, 18:00Театр ім. Марії Заньковецької (вул. Лесі Українки,1)

У програмі концерту «Скрипковий рок-н-рол» прозвучать вже знані хіти Назара Сав-ка з «Голосу країни», також будуть прем’єри (зокрема й акустичні) та дуети із зірковими гостями. Серед них – друзі з «Голосу країни» Василь Жадан, Ігор Пєтров, Олеся Киричук, а також Квартет «Tenors Belcanto», тріо «То-ніка», балет Ірини Мазур «Життя», модерн-ба-лет «Тайм-аут» та ансамбль народного танцю «Роси світанку».

Деталі: www.savko.com.ua097 605 35 55, 066 703 21 02

загальноміська толока «зробимо україну чистою!»20 квiтня, 12:00Зелені зони міста

Управління екології та благоустрою ЛМР розпочинає безстрокову акцію під назвою «З нами місто розквітає», що передбачає щоден-ну можливість кожної громадської організації чи мешканців долучатись до прибирання і збе-реження зелених зон.

У рамках акції 20 квітня пройде загаль-номіська толока, куди буде запрошено всі громадські колективи, студентів, військових студентів, а також окремих мешканців для прибирання зелених зон, вулиць, скверів.

Всіх охочих запрошують долучитись до то-локи. Акція відбуватиметься у всіх 28 парках міста. Учасників забезпечать відповідним ін-вентарем та технікою для вивезення сміття.

Деталі: http://letsdoit.org.ua/

15афіша

25-річчя ансамблю «галичанки»21 квітняПалац ім. Петрушевича (пл. Петрушевича, 1)

Концерт-святкування при-урочений до 25-річчя створення народного художнього колективу ансамблю танцю «Галичанки», їх-ньої багаторічної сумлінної праці та вагомого особистого внеску в розвиток хореографічного мистецтва на чолі з художнім керівником та балетмейстером Галиною Курганською. На свя-то будуть запрошені випускники минулих років, а випускників цього року нагородять грамота-ми та вручать дипломи про ви-пуск. Можна буде побачити нові постановки як старших груп, так і найменших, а відтак і нові костюми, спеціально створені з нагоди святкування. Сьогодні художній колектив дитячого тан-цю «Галичанки» об’єднує близь-ко 120 дітей віком від 4 до 17 років, а у репертуарі ансамблю вже є понад 25 постановок.

національний кубок україни з гри «Що? де? коли?»11-12 травняКлуб Picasso (вул. Зелена, 88)

40 найкращих команд України приїдуть до Львова на перші в історії змагання Національного Кубка України з гри «Що? Де? Коли?». 25 із них відібрано за підсумками регіональних ігор, 15 – за рейтингом українських команд у Міжнародній асоціації клубів інтелектуальних ігор (МАК). Відтак, імовірно, що у Львові можна буде побачити і кількох зірок телевізійного «Що? Де? Коли?».

Організатори турніру: Ліга українських клубів інтелектуаль-них ігор (ЛУК), Львівська обласна ліга інтелектуальної творчості (ЛОЛІТ), Львівська міська рада. На сьогодні це єдиний турнір із «Що? Де? Коли?» такого рангу, який проходитиме українською мовою.

Деталі:www.lolit.org.ua

16 цитата номера

Ніщо так не деморалізує чоловіка, як похвала його краси

[Іван Франко]

17цитата номера

18 тенденції • суспільство

Cуспільствостор. 16-43 >

розгул демократії по-львівськиЛьвів – місто контрастів. Ліберальна мерія мусить вжи-

ватися з націоналістичною міськрадою, і часто як за мера, так і за «Свободу», з якою він постійно воює, голосують одні і ті ж виборці. Тому вже навіть не дивує факт, який міг би здивувати в іншому місті. Ідеться навіть не про те, що після «реформи», проведеної депутатами, в місті є аж два перших заступники (до Олега Синютки, який на цій посаді вже давно, депутати додали ще й Василя Павлюка, адже тепер секретар міської ради автоматично стає першим за-ступником мера).

Прецедент з двома першими «замами» мера уже відо-мий дніпропетровцям. Але там не додумалися першим за-ступником мера зробити його ідеологічного опонента. Ви-глядає десь приблизно так, ніби віце-прем’єром до Миколи Азарова опозиції дозволили відрядити Яценюка чи, скажі-мо, Кошулинського. Але там – вертикаль, покращення і тому подібне. А в нас – розгул демократії… Як не дивно, поки що на виконкомах ніхто не побився і навіть не гово-

рив на підвищених тонах. Але ініціативи одне одного «Сво-бода» і Садовий досі регулярно намагаються блокувати.

губернатор – новий. «люді – тє же»В обласній владі у Львові ще більші новини. Принаймні

одна з них – більша: наявність нового губернатора. Віктор Шемчук – ще один представник Тернопільщини на чолі Львівської області (уже були Михайло Цимбалюк та Ми-кола Кміть). Колишній прокурор Криму, представник там же президента Ющенка і навіть свого часу претендент у генпрокурори.

Але на цьому важливі новини закінчуються. Бо якихось інших кадрових чи стратегічних революцій в ОДА не відбу-вається. Начальники управлінь переважно позалишалися на своїх місцях, а першим заступником голови ОДА став Богдан Матолич, який цю посаду обіймає уже не вперше. І навіть не вдруге. Загалом складається враження, що в обласній владі у нас є обмежене коло осіб, яке з при-ходом кожного наступного губернатора або займає одну з

19тенденції • суспільство

керівних посад, або звільняється з неї, аби потрапити на «лаву запасних». Аби отримати посаду у владі знову, коли губернатор зміниться ще раз. Тому всі розмови експертів на тему «Що зміниться на Львівщині з приходом нового керівника» викликають хіба посмішку. Що може змінити-ся, якщо і ті, хто дає губернатору «ЦУ згори» – ті самі, і люди, які виконують його завдання – також?

Зрештою, зовсім не дивує, що наразі не чути ані про якісь «репресії», яких очікували від колишнього прокурора опо-зиціонери, ані про інвестиційні прориви, які обіцяла влада. А найбільш резонансною дією Шемчука стала… вказівка ДАІ розібратися з порушеннями паркування у сквері поруч з будівлею облдержадміністрації. Що ж – працівники ДАІ й справді чергують на вул. Винниченка. От тільки чи губерна-торська це справа – розбиратися з питаннями паркування?

з корабля – на балПолітика політикою, а життя іде своїм ходом. Не

встиг екс-міністр Юрій Луценко вийти на свободу після

несподіваного помилування з боку Віктора Януковича – відразу потрапив на святкування. Навіть більше – взяв у ньому активну участь. Народний депутат від опозиції Юрій Стець якраз хрестив дитину і взяв Юрія Віталійо-вича собі в куми. Цікаво, що хресною мамою дитини стала дружина Петра Порошенка, який зараз представ-ляє владний табір. Отак воно все в українській політиці заплутано…

Тим часом з продовженням політичної кар’єри Луценка теж не все ясно. Одні кажуть, що його звільнення сплутало всі карти Яценюку, Кличку і Тягнибоку, бо опозиційну була-ву доведеться ділити не на трьох, а на чотирьох. Інші – на-впаки, що Луценко зможе стати неформальним лідером, який при цьому не претендуватиме на офіційні посади. Хоча б тому, що помилування не передбачає погашення суди-мостей, як от у випадку з Віктором Януковичем. Отже, по-живемо – побачимо…

Антін Бандера

> тенденції

20 розмова • суспільство

Міський голова Львова Андрій Садовий завжди помітний у пресі, а останнім часом – особливо. То місто за-валить снігом, то «Свобода» завалить чергову ініціативу мера… Утім, про це все багато переговорено і з Садо-вим, і позаочі. Ми ж пропонуємо читачам інтерв’ю з мером за кавою і практично без політики. Можливо, на перший погляд, парадоксально, але розмову вели наші колеги із Закарпаття. На думку працівників «Егоїста», вона вийшла цікавою саме тому, що в журналістів немає ані звичних стереотипів, ані надмірних знань у сфері місцевих боїв «павуків у банці». Розмова з людиною про людське, а от наскільки вдала – вирішувати читачам.

Андрій Садовий: «Життя мера – це Життя в акваріумі»

Фот

о М

аркія

н Л

исей

ко

21розмова • суспільство

> Життя мера – це Життя в акваріумі >

– Чому «Світ кави»? Це Ваша улюблена кав’ярня чи просто близько розташована до міської ради? А, може, Ваша власність?– Подружжя – власники цієї кав’ярні – мають п’ятеро ді-

тей – так само, як і у нас. І я бачу в цьому закладі увагу і пошану до кожної людини. Тому мені приємно тут, і моя дружина також любить приходити саме сюди. Як правило, заходимо у неділю після церкви. А завдяки Вам маю змогу прийти сюди серед робочого тижня, зазвичай таке буває дуже рідко. Переважно на роботі я до 21.00 як мінімум.

– А я люблю цю кав’ярню, бо тут багато картин, зокрема і подружжя Олександра та Іванки Войтовичів. Ви знайомі?– Особисто не знайомий, але картини насправді дуже

милі.

– Яким було перше слово у Ваших дітей?– У моїх хлопців, як правило, це слово «мама». Хоча

мені здається, що деколи вони говорили «тато», але з дру-жиною сперечатися не рекомендую нікому (усміхається, – авт.).

– А яке слово львівського діалекту є Вашим улюбленим?– Я думаю, що кожне слово, якщо говориш його з

любов’ю, є милим.

– Які 3 речі Вам особисто потрібні для щастя?– Підтримка сім’ї. Можливість для самореалізації. Віра

в Бога.

– Щодо самореалізації, плануєте у майбутньому і втретє реалізовува-тися як мер?– Якщо буде підтримка людей, то так. Тому що нема у

світі міста, де вирішені всі проблеми. Я тішуся, що за той час, що працюю, спільно з громадою нам вдалося зробити Львів комфортнішим. Але роботи ще багато. Я народився, закохався, одружився тут, у Львові народилися мої діти, і я маю намір тут постаріти. Тому треба ще багато працювати, щоб Львів за рівнем комфорту не відрізнявся від західних європейських столиць.

– В Ужгороді триває дискусія довкола проекту генплану. Чи має Львів генплан, і як пройшов процес його затвердження?– Генплан є. Ми – одне з небагатьох міст України, які

його мають. Але наступний крок після генплану – розро-

блення детальних планів територій, що не завжди є мож-ливість робити за бюджетні кошти, тому деколи просимо долучатися до цього комерційні організації. Контроль за-лишається за містом, а вони оплачують цю роботу фінан-сово. Інколи громадськість не до кінця розуміє, думають, що це – дозвіл на будівництво, хоча це – бачення (згідно генплану) перспективи розвитку мікрорайону: що тут може бути розміщено, а що – ні. Тому необхідно приділяти більше уваги промоції наших дій, щоб була синергія, розуміння про-цесу спільно з мешканцями.

– Затверджували генплан без конфліктів?– Так, усе пройшло спокійно, адже план був виконаний

дуже якісно.

– Як сприймаєте недоброзичливців і чи «боретеся» з ними?– Кожен удар у спину я сприймаю як прискорення.

– З Вашої біографії відомо, що колись Ви мали досвід «торгових» поїздок закордон?– А хто у Західній Україні не мав такого досвіду? Коли я

прийшов з армії, то працював на підприємстві, оплата була дуже невелика. Колеги їхали до Польщі, щоб щось зароби-ти. Тоді багато людей так підробляли.

– Той підробіток допоміг Вам здобути корисний досвід для подальшої бізнес-діяльності?– Такі поїздки – це ти їдеш невідомо куди. Тому це досвід

бути активним у чужому середовищі.

– Що продавали?– Здається, це були речі, пов’язані з фототехнікою, ще

щось… Те, що можна було купити у нас в магазині. Елек-тронні прилади. Навіть ваги.

– Чому саме медіа увійшли до Ваших бізнес-інтересів?– Думаю, це певною мірою випадково. Коли у Львові за-

сновували одну з перших ТРК, колеги запропонували мені взяти у цьому участь, і я погодився. І з маленької радіос-танції, що була локальною у Львові, це переросло у достат-ньо великий холдинг. Але за законом не маю права брати участь в управлінні, тому повністю пакет акцій переписав на дружину. Вона у цьому активна, і мені приємно, що наша структура розростається та є економічно успішною.

22 розмова • суспільство

> Життя мера – це Життя в акваріумі >

– Що ще є Вашим бізнесом?– Тільки медіа, інших доходів сім’я

не отримує. Життя міського голо-ви – це життя в акваріумі. Все, що я роблю, на виду зранку до вечора. Так само і моя сім’я.

– Про що мріє мер Львова, але особисто, а не «для громади»?– Коли ви говорите слова «міський

голова», то це – про громаду і не мож-на розділяти цих понять.

– Тоді так: про що мріє Андрій Садовий?– Про що я мрію? Щоб ми жили

в успішній країні. Щоб українці були здоровими, щоб у мене в родині все було гаразд, щоб діти не хворіли, щоб батьки були здоровими. Не можу бути оригінальним у цьому. Це нормальні побажання нормальної людини.

– Як багатодітний батько, чи встигаєте при-ділити увагу синам? – Дуже багато на себе бере моя

дружина, яка з дітьми постійно. Я ж долучаюся зазвичай у суботу-неділю. Коли їдемо у відпустку, завжди бе-ремо з собою дітей. Звичайно, цього

недостатньо, але такий вибір мого життя.

– Чи плануєте Ви з дружиною шосту дитину, щоб, можливо, дочекатися донечки?– На все воля Божа.

– Що б Ви сказали Богові при зустрічі?– Що я його люблю.

– А з ким з людей, які коли-небудь жили на землі, Ви хотіли б зустрітися?– Життя в світі дуже мудро скла-

дене. Тому не слід лізти туди, куди не потрібно, треба цінувати те, що ми маємо сьогодні та радіти цьому. І не шукати щастя на стороні, не знаючи, чи воно десь там є.

– Яка з відвіданих країн сподобалася Вам найбільше?– Я не дуже багато країн бачив у

своєму житті, але на пам’ять прихо-дить поїздка у вересні в Китай. І озна-йомлення з містом Шанхай. Це мене вразило більше навіть, ніж Нью-Йорк.

– Чим?– Масштабом. Сміливістю архітек-

турних думок. І швидкістю реалізації багатьох проектів.

– Ви любите каву?– Люблю. Але добру.

– Ви куштували каву на Закарпатті?– Так, коли був, звичайно, куштував.

– Яка вона у порівнянні з львівською?– Закарпатська, здається, міцніша.

– Яким є дитинство, прожите у Львові?– Дитинство завжди є добрим, де б

ти не народився.

– Який день свого життя Ви хотіли б по-вторити?– Навіщо повторювати? Треба за-

вжди йти вперед. Треба вірити людям. Треба любити людей. І завжди прагну-ти нових цікавих зустрічей, спілкуван-ня з мудрими людьми. Це збагачує, окрилює, надихає.

– Вам вдається любити усіх людей? Як?– Ви почитайте життєпис Матері Те-

рези і зануртеся у слова, які вона гово-рила. Ви це робите першочергово не

Фот

о М

аркія

н Л

исей

ко

23

для себе, ви це робите для Бога і, відповідно, для себе в тому числі.

– Як любити тих, хто неприємно вразив своїми діями?– А у Вас є діти?

– Є молодші сестри.– От коли будете мати власних дітей, це помі-

няє Ваш світогляд.

– Навіть у ставленні до інших?– Безперечно.

– Для мене кожна поїздка до Львова є очікуваним святом. Чи є у Вас таке місто, куди так само любите приїжджати?– Поза Львовом у мене немає іншого улюблено-

го міста. Є повага до кожного міста світу, у кожно-му місті є щось цікаве, на що звертаєш увагу, що дивує чи захоплює. Але завжди сприймаю це крізь призму того, що можна поміняти чи удосконалити у нас, у Львові.

– Якою слід бути жінці, щоб Вам сподобатися?– Такою, як моя дружина Катерина. Вона до-

бра, мудра, красива. І хороша мама.

– Які риси цінуєте у чоловіках?– Вміння тримати слово. Розмовляла Ганна Тарканій, zaholovok.com.ua

> у моєму Житті є два наркотики...

24 сім’я • суспільство

Самотня постать батька, що простує в супроводі свого по-томства, викликає у нас тради-ційно двояке почуття. З одного боку – розчулення, мовляв, от же який молодець! З іншого – підозріливе, буркітливе чи навіть гнівне питання: «А чим це мама займається?» Із цим обуреним питанням доводиться стикатися кожному таткові, який, напри-клад, лягає в лікарню зі своїм малюком – лікарі чомусь дуже чутливі до «статевого питання». Педагоги також зазвичай обіця-ють «викликати до школи бать-ка» лишень тоді, коли всі інші ар-гументи – аж до дитячої кімнати міліції – вже вичерпані. І від пред-ставників Церкви теж постійно чуєш про «священну роль мате-рі», про «берегинь» та всякі інші «жіночі» справи й ролі – і жодно-го слова про те, де й чим саме в той час займається батько.

Одна моя колега підсміюва-лася над журналом «Мама і я»: «А де недільний додаток «Тато і гроші»?» Цікаво, чи священики, які так сильно люблять розмір-ковувати на тему «священного обов’язку матері», задумуються над тим, що, культивуючи аси-метрію в «священних обов’язках» батьків, вони тим самим освя-чують саму відсутність батька в родині? Не обов’язково формаль-ну – фактичну. Це ж «нормаль-но», коли дитина з мамою. І коли бачить татка зрідка на вихідні – це також, схоже, нормально. Виявляється, це нормально – під-живляти у собі та в інших печерні

уявлення про батька, який здо-буває десь мамонта протягом всього мисливського сезону, і про маму, що підтримує вогонь. А наявність електроплит у бага-токвартирній печері – не більш ніж антураж.

Що ж, мамонти вимерли, але чоловіки, як і раніше, цінують по-вітря свободи, не зіпсуте запаха-ми підгузок, лікарняних коридорів та шкільних підручників. І всі при-

хильники «традиційної сім’ї» зі всі-єї сили допомагають їм позбутися зайвого відчуття відповідальності за власне потомство. Жінки, сво-єю чергою, втрачають цікавість до подружжя, тому що в більшос-ті випадків вони й так самі «тяг-нуть» на собі всі труднощі батьків-ства, при тому, що багато з них можуть матеріально забезпечити і самих себе, і дитину.

Нічого дивного в тому, що за-

мість того, щоб порадити татусям відволіктися від міфічного мамон-та і повернутися в сім’ю, об’єктом критики та джерелом сімейних проблем традиційно роблять жін-ку. Це також частина нашої тра-диції. І крім того, хіба це не вона у своєму прагненні самореалізації, зі своєю непотрібною для дітород-ної функції вищою освітою, своїми творчими планами тощо чинить руйнівний вплив на «традиційну сім’ю»?

Якщо я скажу «ні» – мені, швидше за все, не повірять. Але безліч набагато поважніших авто-рів пристрасно закликають «по-вернути жінку до вогнища». Чого важить на цьому тлі моє «ні»? І я б не писала цієї статті, незважа-ючи на свої внутрішні переконан-ня (рідкісний випадок – зазвичай статті пишуть про те, в чому ав-тор сумнівається), але тут мені на очі потрапило дослідження американських соціологів. Опи-тавши жінок різних освітніх рівнів, вони прийшли до висновку, що теперішні (не тільки наші – їхні також!) судження про те, що жі-ноча освіта руйнує інститут сім’ї, цілковито хибні. Відповідно до опитування, жінки з вищою (уні-верситетською) освітою помітно частіше створюють міцні сім’ї, аніж жінки без освіти чи з серед-ньою (коледж) освітою. На частку освічених мам припадає мінімаль-ний (просто сміховинний) відсоток матерів-одиначок.

Таку ж картину можна спо-стерегти і в Європі. Тут за останні сорок років шлюб катастрофічно втратив зміст для жінок без осві-

тато моЖе все

25сім’я • суспільство

ти і з середньою освітою. І лише жінки з університетськими дипло-мами демонструють зворотну тен-денцію: їхнє прагнення укласти шлюб і мати справжню сім’ю по-силилося за останні роки.

Існує один аспект, про який слід пам’ятати, розглядаючи ста-тистику такого роду: жінки, що не завдали собі турботи здобути освіту, і які не мають соціальних та професійних амбіцій, ТАМ мо-жуть дозволити собі амплуа мате-рі-одиначки. Схоже, в суспільстві, де процвітає загальний добробут, народжувати дітей поза шлюбом значно вигідніше. Існує багато пар, які свідомо не реєструють своїх стосунків, що дає можли-вість користуватися всіма пере-вагами соціального забезпечення для матері-одиначки. Зрештою, за власними спостереженнями можу розповісти, що так само

чинять і деякі мами з вищою осві-тою, що не надто впливає на ста-тистику прагнення до соціальної «халяви».

Те, що здивувало амери-канських соціологів та колег із Reuters, – зовсім не новина. У всякому випадку, для жінки. Якщо ти хочеш мати дітей, але при цьому не бажаєш жертвувати іншими своїми життєвими пори-ваннями – тобі доведеться шука-ти підтримки. І найбільш природ-но – шукати її у батька твоїх дітей.

На Заході у шлюбі зацікавле-на така жінка, що не збирається сидіти на «соціалці» як із фінансо-вих, так і психологічних міркувань. Чого б не говорили про розпуще-ність ліберального суспільства, міцний шлюб там, як і колись, залишається одним із індикато-рів соціальної успішності. Але жінками керують не лише амбіції

такого роду. Головним залиша-ється той самий аргумент, що й для чоловіків у їхньому прагненні шлюбу – можливість покластися на когось у звичайних, але нема-ловажних житейських питаннях. Те, що в нас традиційно назива-ють «міцним тилом». Можливість розподілити між собою побутові обов’язки і – найголовніше – в од-наковій мірі брати участь у вихо-ванні дітей, тобто, в тому, що ви-їдає у мамусь і татусів найбільше часу та душевних сил.

У нашій країні, де на «соціал-ці» не виїдеш, це особливо акту-ально: тут працювати доводиться навіть тим жінкам, які, може, й хотіли б присвятити своє життя тільки дітям та «вогнищу». Тоб-то, і для них підтримка партнера не буде зайвою в жодному разі. Можливо, саме тому в нашій кра-їні жінки з невисокими соціальни-

ми запитами та «посередньою» освітою, як і раніше, прагнуть до сімейного вогнища, зігріваючи серця всіх поборників «за тради-цію». Але, на жаль, тут справа не в нашій славній «моральності» чи «духовному здоров’ї», у чому ми з приємністю вбачаємо нашу відмін-ність від «загниваючого» Заходу. А в тому, що наша перманентна криза всього – від економіки до моралі – не дозволяє розслаби-тися в очікуванні допомоги збоку. У справі вигодовування свого по-томства ми можемо розраховува-ти тільки на себе і своїх чоловіків.

Найскладніше питання, чи буде вона, ця підтримка. Наші шори «традиційності» не дозво-ляють нам поглянути на шлюб як на партнерську угоду. Не потрібно патетичних вигуків і жестів. Готов-ність домовитися у суперечливих питаннях, поділити обов’язки та

> тато моЖе все >

може, це звучить парадоксально,

але відмовившись від традиційних

образів і символів на зразок «берегині»,

відрікшись від традиційного

«викреслювання» з сімейного

побуту особи батька можна

зберегти те, що ми називаємо «традиційною

сім’єю»

26 сім’я • суспільство

зрідка поступитися правами й свободами – неодмінна умова нор-мального шлюбу, яка не виключає ні любові, ні інших чудових речей. І ось тут патетика на кшталт «свя-щенних обов’язків матері» – пали-ця, устромлена в колесо. А чого це я маю міняти йому підгузки? Вставати серед ночі, щоб приго-тувати суміш? Купати? Зриватися з роботи, щоб потрапити на бать-ківські збори? У нього що, мами немає? Про те, щоби татусеві піти на лікарняне – питання навіть не ставиться. У нього ж немає «священних обов’язків» стосовно свого потомства. Причому, якщо татко і виявить чудові якості та зробить це, то питання виникнуть уже у лікарів. Перевірено на собі.

Зрештою, не все так погано у нашому домі. Наші татусі, хоч і повільніше, ніж японці чи аме-риканці, все ж повертаються в сім’ю. І хоча ця тенденція стає впоперек нашій улюбленій тради-ції, все ж вона позитивна: тато з фігури влади й авторитету, вели-

кою мірою символічної і недосяж-ної, перетворюється для власно-го дитяти на людину не менше (а деколи навіть більше) близьку, ніж мама.

І все ж, на відміну від своїх європейських, японських і аме-риканських колег, український татусь, що пішов у декрет за-мість мами, все ще сусідить на сторінках енциклопедії поряд з драконами, дріадами й іншими міфічними істотами. Тата, який бере лікарняне по догляду за дитиною, слід негайно занести в Червону книгу. Статевий дисба-ланс у питанні виховання дітей і взагалі в сімейних правах все ще значно відчутний. Жінки, як і ра-ніше, і «трудівниці», і «берегині», обтикані обов’язками, як Дід Мо-роз ватою. Працедавець зазвичай не поспішає іти їй назустріч, що б там не писалося в законах Укра-їни, і його можна зрозуміти. Зна-чно важче зрозуміти її чоловіка, партнера, батька її дітей. Недав-но було опубліковане вже наше,

вітчизняне опитування, схоже за змістом до американського. Найбільший «статевий» перепад стався в одному параграфі: «ди-тиною більше займається інший із батьків, тому в мене не вини-кає проблем із роботодавцем». З цим пунктом згодилося всього 4% жінок і 37% чоловіків.

Подружжя – це партнерство. Це добре розуміють освічені аме-риканки. Можливо, давня тради-ція шлюбів з розрахунку і шлюб-них контрактів привчила західних дам дивитися на шлюб саме під кутом ділової угоди, можливо, на це є якісь інші причини, але вони, виходячи заміж, як правило, розу-міють, що роблять і для чого. Не знаю, що заважає нам тверезо оцінювати свій «крок на рушник» і його можливі наслідки. Рутинний щоденний бік шлюбу, що вимагає взаємної підтримки, партнерства, залишається абсолютно неусві-домленим головними учасниками урочистості. І не тому, що вони «засліплені пристрастю», а тому,

що все це досі не знаходить адек-ватного розуміння в суспільстві. Ми, як і раніше, переконуємо самі себе та один одного в тому, що «головне – почуття», «серце не обдуриш», а згодом, коли затих-нуть весільні марші, починаємо ділити ролі між чоловіком та жін-кою: «Мама і я», «Тато і гроші». Не дивлячись на те, що зарплати деяких сьогоднішніх «берегинь» немала, а деколи це більша час-тина сімейного бюджету.

І все це тільки тому, що у нас «така традиція». Жодних інших пояснень я не знаходжу. І це ставлення до шлюбу та до ролей у ньому посилено підтримують всі любителі «традиції», в тому числі, особливо активно, священнос-лужителі. Які чи то свідомо, чи несвідомо за деревами не по-мічають лісу, і тому дослідження на кшталт процитованого на по-чатку статті стають для них «від-криттям». Традиція прив’язує нас до минулого. Яке, на жаль чи на щастя, дуже відрізняється від те-перішнього. Це не означає, що якщо ми не повернемося «назад в печери» – сім’я приречена. Це означає, що стосунки в сім’ї по-винні змінитися, і тільки в тако-му випадку вона збережеться. Може, це звучить парадоксально, але, відмовившись від традицій-них образів і символів на зразок «берегині», відрікшись від тради-ційного «викреслювання» з сімей-ного побуту особи батька, можна зберегти те, що ми називаємо «традиційною сім’єю». Що в цьому дивного? Зберегти сімейне вогни-ще можна тільки вдвох.

Катерина Щокіна, Релігійно–інформаційна

служба України, risu.org.ua

> тато моЖе все

28 інтерв’ю • суспільство

Він якось не навчився з професійним пафосом зачитувати Шевченка на регіональному телебаченні. Не вміє він і «по-гетьманському» давати повчальні інтерв’ю екзальтованим журналісточкам. Все якось бігає собі пла-нетою, тішиться життю і при цьому, як Сократ, з блаженною усмішкою будує філософію. І на сцені, і десь на балконі будинку по вулиці Степана Бандери. Його ненавидять, це правда. Тобто його, звичайно, люблять, але кого в наш час не люблять? А от ненависть в усіх: від колег по цеху і кількох чинуш від культури – це, очевидно, своєрідна форма визнання. Що не прем’єра – то квитків не дошукаєшся. Що не гастролі, то броунівський рух тамтешньої публіки перетворюється на останні секунди кипіння молока.

На перший погляд, він навмисно свідомо відмовляється від «традиційно театральних текстів», а натомість береться за читані десь на першому курсі філософські діалоги, перетворює на драматургію вірші з потертих збірок українських авторів, легко експериментує і при цьому – творить Театр, яких в Україні більше нема. Театр Курбаса – це місце, небезпечне для естрадної свідомості. Та й для поціновувачів вишиваного патріотизму – теж не надто комфортне. Тут вас ставлять перед правдою, як перед фактом. Тут з вами не заграють, тут вами граються.

Володимир Кучинський: «та ср*в я на ваШі таБлички!»

Фот

о Н

атал

ки Р

ибки

-Пар

хоме

нко

29інтерв’ю • суспільство

у школі збирався втекти в новосибірськ

– Половину Вашого життя Ви і Театр Курбаса – одне ціле. Звичай-но, цікаво, як виникло те середовище. Але ще цікавіше, чому воно змогло не лише народитися, але й продуктивно працювати стільки часу?– Та біс його знає чому. Як у всіх, напевно! Були молоді, запаль-

ні, розумні, десь вчилися, нахапалися різного по світах, надивилися та й виникли собі. Тоді у Львові був такий стан, який важко описати словами. Ну, наче усюди – стояча вода. Спокій, затягнутий тванню, задушливе повітря. І раптом з цієї води, з цього болота виринають об-личчя та жадібно вдихають повітря, і їх постійно більшає. От якось так можна говорити про кінець вісімдесятих у Львові, коли й починався Театр Курбаса…

– До речі, це стандартна ситуація – коли не лише митці, а й науковці, бізнесмени спершу їдуть кудись в світи, а потім вертаються на рідні землі та починають створювати епохи. Ви повернулися від Васільє-ва… Це якась магія міста? Львів надається до таких історій?– Надається! Справді, Львів у цьому сенсі – місто, з якого тікають і до

якого повертаються. Хоча я і раніше втікав, ще до навчання в Москві. У школі збирався втекти в Новосибірськ. Там була найкраща школа для фізиків-ядерників, серйозно планував стати науковцем. Але трошки за-пізнився – були якісь бюрократичні проблеми з паперами. Тому я пішов вчитися до спеціалізованої школи при нашому університеті.

А потім і справді якось опинився у Москві. Незважаючи на те, на-скільки я вдячний тим людям, у яких вчився, на початку я про них

нічого не знав. Насправді я поступив на курс до Марка Захарова, про якого, відверто кажучи, також знав небагато. Усі абітурієнти носилися коридорами, переживали, мали якісь проблеми. А я почувався дуже вільно – напевно, через те, що справді не мав надмірного пієтету до тих режисерів. Це вже потім ми ближче познайомилися і на вступному іспиті я Захарова чимось купив, чимось запам’ятався. Це вже зараз я усвідомлюю, як воно спрацювало.

театр – це не колектив, це окремі особистості

– Кілька років тому в одному зі своїх інтерв’ю Ви сказали, що зараз театр не має такого образу, як у середині ХХ століття. Тоді існували театральні школи – люди певним чином працювали, створювалися напрямки...– Так, зараз говорячи про театр, краще говорити не про цілісні ко-

лективи, а про об’єднання окремих талановитих людей. Бо у тих теа-тральних школах років за десять утворювалися набори «візиток», які краще називати штампами. І актори, що там працювали, залишалися у межах того колективу, тієї традиції навічно, пожиттєво. Зараз не можна говорити про те, що театр наділений такими рисами... Сьогодні театр не відіграє такої ролі, як колись. У середині ХХ століття не було ні кіно, ні телебачення, ні Інтернету. І весь люд обертався навколо театрів. Я маю на увазі хоча б трохи освічену публіку. Слава Богу, в ті часи театри ще якось різнилися між собою за жанром – то оперета, то драма, то кабаре. А зараз вже й за цим критерієм відмінностей нема! Он у Києві усі театри, за невеликим винятком, перетворюються на «оперету». І львівські теж впевнено ідуть цією стезею.

Не зрадити себе – це сьогодні невигідно й навіть нелогічно. Мої друзі не вірять у того дивака, котрий у свої п’ятдесят з гаком може зранку їсти рибу в міланській забігайлівці, а вже ввечері зірватися лоукостом до Венеції – погуляти музеями. Його кредо: «Життя прекрасне і дивне». 25 років тому цей чоловік з молодими акторами придумав театр. Театр, який пережив усі кризи – від економічних до ментальних – і зумів лишитися таким самим. Тільки кращим.

«Шановних гостей» на святкування 25-річчя курбасівці не кликали – прийшли тільки друзі. Урочистих академій теж не влаштовували – показали свою найновішу виставу «Так казав Заратустра», а потім пустили на сцену молодих музикантів з групи «ГИЧ-оркестр» і згадували, танцювали, курили на балконі, реготали і приймали подарунки. До 4 ранку.

Художній керівник Львівського академічного театру імені Леся Курбаса Володимир Кучинський на зустріч з «Егоїстом» спізнився. Замовляє апельсиново-ґрейпфрутового фрешу і розповідає про молодь: нещодавно курбасівці набрали кілька юних організмів на режисерський та акторський курси.

А почалося усе, коли Кучинський повернувся з Москви, де навчався на режисерському курсі в легендарного Анатолія Васільєва. У Львові Володимир Степанович тусувався в театральних колах (тоді, як не дивно, працював у Театрі Зань-ковецької), де й познайомився з Тетяною Каспрук – тепер примою Театру Курбаса. Роман був романтичним, бурхливим і чесним. А далі, за словами Кучинського, «вони з Танею розійшлися і пішли робити Театр». Трапилося це у 1988 році. Спочатку театр-студія, потім «львівський молодіжний», а вже сьогодні – чи не найпотужніший серед львівських за мето-дологією та репертуаром Академічний театр імені Леся Курбаса…

> та ср*в я на ваШі таБлички! >

30 інтерв’ю • суспільство

– І Театр Курбаса?– Можу упевнено сказати, що ми усвідомлюємо цю небезпеку і на-

магаємося її уникати. Просто треба розуміти, що зараз ми живемо в динамічні часи свідомих митців, які, грубо кажучи, самі за себе від-повідають, себе творять, тому тримаються разом, співпрацюють, про-вокують одне одного. І саме з такої колаборації окремих історій може народитися добрий результат.

достоєвський – це класне почуття гумору

– У перші роки існування Театру Курбаса, Ви на повну експерименту-вали, революції влаштовували! Знаю, що свої вистави за «Злочином і карою» Достоєвського Ви ставили не на звичайній сцені, а в роз-кішних залах Палацу Потоцьких… Чому саме «Злочин і кара»? Чому Палац Потоцьких?– Ми тоді бавилися різними штуками і Достоєвський теж був забавою

(вистава за Достоєвським «Забави для Фауста» досі є в репертуарі теа-тру, наполегливо рекомендуємо – «Егоїст»). Хоча я не схильний вважати це якимсь кроком, якоюсь революцією. Просто тодішня директорка Па-лацу Потоцьких пані Марія була нашою палкою прихильницею, то чому б не грати Достоєвського в таких чудових залах? Навіщо заганяти його в болото, в якусь темряву? Та й концепція була в тому, щоб повіддирати від Федора Михайловича усі кліше, які йому приписували. Для мене він завжди був з класним почуттям гумору. Ну от цього ми і шукали…

– Ну це ж було творення якоїсь реальності. Різні уривки з роману грали в різних залах водночас. Глядач, переходячи з приміщення у приміщення, в якийсь момент і справді відчував себе у містичному Петербурзі…– Ну, може, ти правий, говорячи про революційність, хоча навіть тоді,

на початку 90-х, я себе вважав достатньо консервативним. Просто усе відбувалося як у тому анекдоті… Коли Петі кажуть: «Петю, бачиш та-бличку, що стрибати заборонено?» А Петя революційно відповідає: «Та ср*в я на ваші таблички!» Отак і ми, не зважали на таблички. То просто був такий час – навіщо грати в одній залі, якщо можна сім задіяти?

– А зараз, маючи свою сцену, Ви не тужите за таким часом?– Та ні, мене і тут усе влаштовує.

Театр Курбаса – це не «річ в собі». Дипломи, грамоти і статуетки, хоч і припадають пилом у гримерках та в бухгал-терії, але справді підтверджують одну з головних рис цього об’єднання – постійний пошук нових форм та змістів. Од-нією з найбільших перемог, напевно, є отримана у 2006-му Шевченківська премія.

З 94-го раз на чотири роки курбасівці проводять влас-ний міжнародний фестиваль «Театр: метод і практика» – бо важливо не стільки «штампувати» вистави, скільки вчити-ся, пізнавати. Спитайте у фахівців! Італійський Workcenter Єжи Ґротовського, польський осередок Gardzienice, Сара-тозький театральний центр у Штатах – це нелегкий шлях, але спільні проекти з цими структурами є точкою неповер-нення. Після цього просто неможливо ставити оперетки…

– Якщо продовжувати про Достоєвського, то використання у театрі його творів – це теж крок вбік і вперед. Бо ж це зовсім не п’єси, не драматургічні твори…– Та де! Я навпаки вважаю, що у Федора Михайловича, окрім «Бі-

сів», усе – драматургічне за структурою. Розумієш, хтось пише, як Тол-стой, в довжину. А хтось пише просторово – от Достоєвський такий, він дуже театральний. Ми навіть п’єси не робили! Взяли три різні шматки, і маєш п’єсу, маєш «Забави для Фауста»!

– А чому для вистави, яка майже 20 років іде на вашій сцені, Ви об-рали саме ті три шматки?– У нас була ще вистава «Сни», зроблена за Достоєвським. І вона

також, як крапля води, відбивала весь роман. Але зазвичай, коли запитуєш у людини, що читала «Злочин і кару» один раз, хто такий Свидригайлов, вона не може відповісти. А мені здається, що головна притча роману – в історії з цим персонажем. У мене часто запитують,

> та ср*в я на ваШі таБлички! >

31інтерв’ю • суспільство

чому назва – «Забави для Фауста»? Здогадуйтеся самі, але підказка – історія Свидригайлова.

після смерті Богдан ступка подарував мені костюм

– Ви кілька разів за цих 25 років поривалися покинути Театр Курбаса і почати нове життя. В черговий раз Вас запросили до київського Те-атру Франка. Там Ви ставили «Посеред Раю на майдані» за Клімом про І. Франка, вистава йшла два роки на одній з головних сцен кра-їни. Ми б могли довго говорити про хитросплетіння та подвійне дно змістів, але краще один раз побачити, ніж сто разів почути… А що Ви відчули, коли художній керівник того театру Богдан Ступка помер?– А я тобі не розповідав тієї класної історії? Це так дивно. Ще з зими

серед друзів говорили про те, що Богдан Сильвестрович нездужає. А влітку я поїхав до Італії. І от однієї ночі в Римі мені сниться сон, що я на похороні у Ступки. Це похорон, але Богдан сидить поруч та жартує. І я, знаючи, що це сон, плачу, просто ридаю… І навіть тішуся, що це сон, та можна віддатися почуттю, виплакатися. Прокидаюся зранку і кажу попутникам – щось не так, щось сталося... Потім я дізнався, що того дня він впав у кому. Ну але подорож тривала. Вранці ми поїхали гуляти італійською столицею і біля однієї з пам’яток мене затягнули на роз-продаж. Там були справді класні речі, але справа не в тому. Там висів костюмчик з дуже доброї тканини, дуже гарного фасону…

– А де зв’язок між Ступкою та костюмом?!– От власне з цим костюмом пов’язане найцікавіше. Коли я працю-

вав у Ступки в Театрі Франка, одного вечора прогулювався вулицею Го-родецького. Іду собі, бреду, аж тут з одного модного магазину виглядає Ступка і весело каже: «Слухай, поглянь, який костюм! Купи собі!» Ну але ж це вулиця Городецького! (вулиця Городецького у Києві – це, як 5 авеню у Нью-Йорку, місце скупчення дорогих брендів одягу – «Егоїст») Костюмчик коштував «смішні гроші» – 25 000 гривень. Богдан Сіль-вестрович сміється: «Ну ти ж нещодавно отримав премію Шевченка! Візьми собі! Я знаю господаря, він тобі знижку зробить!» Я тоді ввічливо відмовився. А от у Римі, після сну зі Ступкою, придбав собі ідентичний –

за 25 євро. І що ви можете сказати? Маю костюм від Богдана Сильве-стровича. І смішно, наче, але… Знає господаря – знижку зробив.

Виставу «Так казав Заратустра» на своє 25-річчя курба-сівці показали не просто так. На особисту думку автора, це потужний проміжний підсумок в історії Театру. І, безумовно, ще один крок назустріч собі, змісту, Богові, якщо хочете. Це, знову таки, не драматургічний твір, який вдалося поста-вити на сцені. Це «забави» – такі самі, як вистави, постав-лені на основі творів давньогрецького філософа Платона, українського поета Стуса, мандрівного філософа Григорія Сковороди, «українського самашедшего» Ліни Костенко. Це гучний фініш, який по суті – старт.

Не на диктофон Кучинський часто згадує про свою мрію – Академію Гри. Це мав би бути логічний крок у роз-витку театру. Це потужне об’єднання окремих творчих осо-бистостей. Від традиційного театру Академія Гри має відріз-нятися самим підходом до творчого процесу. Якщо в театрі переважно існує поділ на режисерів та виконавців, то тут існуватимуть лише співтворці. Відтак навчання і передача досвіду мають відбуватися не в традиційно-академічний спосіб, а за принципом практичного освоєння матеріалу і ремесла під керівництвом майстрів. Окрім того, що Акаде-мія Гри продовжуватиме лінію репертуарного театру, вона стане й місцем реалізації багатьох мистецьких проектів різ-них форм – від постановок на малій та великій сценах (ро-бота у цих двох форматах є засадничою для Академії Гри) до роботи на мегасцені – тобто, майданчиком може стати, приміром, весь Львів.

Це буде щось неймовірне.

Розмовляв Володимир Бєглов

> та ср*в я на ваШі таБлички!

Фот

о М

арти

Шве

ць

32 економіка • суспільство

дев’ять кроків до фінансової своБоди

– Вчителю, чи довго ще чекати змін на краще?

– Якщо чекати, то довго.

Останні роки не тішать нас фі-нансовою стабільністю. Безробіття, неспокій на валютному ринку та ринку нерухомості, невпевненість у надійності банків та постійні по-

боювання через можливе введення нових податків – все це навряд чи додає оптимізму. Звичайно, усі ми сподіваємось на краще. Але сама лише надія нічого не змінює – тіль-ки ваші зусилля можуть принести плоди.

Якщо ви хочете ефективно управляти особистими фінанса-

ми (замість того, щоб дозволяти їм управляти вами), вам у пригоді може стати коротенька інструкція щодо основних фінансових прийо-мів. Ось, наприклад, дев’ять еле-ментарних, але дуже ефективних кроків, які допоможуть вам побу-дувати стабільне фінансове май-бутнє.

33економіка • суспільство

> дев’ять кроків до фінансової своБоди >

крок 1. облікуйте кожну копійку, яку витрачаєте

Це найкращий спосіб усвідомити, на що насправді витрачені ваші гроші (реальність може виявитись дещо від-мінною від ваших уявлень). Цей про-стий крок зазвичай має величезні на-слідки для всього вашого життя.

Немає значення, як саме ви буде-те вести облік: можна використову-вати ручку і блокнот або скористати-ся онлайн-інструментами (Wesabe, Mint, QuickenOnline) чи встановити на комп’ютері спеціальну програму (MicrosoftMoney, AceMoney тощо). Який спосіб ви б не вибрали, важли-во перетворити облік ваших витрат на звичку. Записуйте усі операції з гроши-ма якнайшвидше, не «підтасовуйте» цифри. І найважливіше: не засуджуй-те себе, ставтеся до цих записів про-сто як до збору фінансових даних.

крок 2. складіть бюджет

Коли ви зберете інформацію про свої видатки за кілька тижнів (чи на-віть місяців), використайте її для того, щоб скласти бюджет на майбутній тиждень чи місяць. Як свідчать дослі-дження, бюджет – це звичка мільйо-нерів: більшість багатіїв планують свої видатки наперед.

Дуже багато людей пробують склас-ти бюджет, але за деякий час відмовля-ються від нього. Причини можуть бути найрізноманітнішими: планування – це нудно, нам здається, що від бюджету нема ніякої користі, або ми просто не знаємо, як його правильно скласти. Але ця нескладна процедура насправ-ді – дороговказ для ваших грошей.

Методів бюджетування є дуже ба-гато. Пам’ятайте: не обов’язково роз-писувати всі витрати наперед до ко-пійки – швидше за все, такий бюджет виявиться нереалістичним. Чудовим прикладом простого бюджету може слугувати «збалансована формула особистих фінансів»: 50% доходів ви-трачають на потреби, 20% – на за-ощадження, решта – на «забаганки». Але, звичайно, ці відсотки залежати-муть від вашого доходу та особистих обставин.

Незмінним залишається лише одне фундаментальне правило: витрачайте менше, ніж ви заробляєте. Його диктує нам звичайний здоровий глузд – і тим не менш, небагато людей цим правилом керується. Лише такий спосіб життя дає надію забезпечити свій добробут.

крок 3. оптимізуйте свої рахунки

Присвятіть час і докладно вивчіть умови, які вам пропонують різні банки щодо зарплатних та інших рахунків. Ді-знайтесь, скільки ви платите за обслу-говування своєї кредитної чи дебетної карти, які умови вашого овердрафту, за які послуги з вас стягують додатко-ву платню. Постарайтесь оптимізувати свої рахунки: відкрийте надійний і при-бутковий рахунок для заощаджень, виберіть оптимальну для вас кредитну карту (звичайно, якщо вона вам по-трібна, і ви здатні відповідально її ви-користовувати).

Найважливіше – вибирати такі фі-нансові продукти, які відповідають вашому стилю життя та вашим ці-лям. Не ведіться на усі рекламні про-позиції лише тому, що вони обіцяють якусь знижку у вашому улюбленому магазині.

крок 4. сформуйте резервний фонд

Якщо ви живете від зарплати до зарплати і витрачаєте усе, що заробля-єте – це триватиме доти, доки не тра-питься щось непередбачуване. Злама-ється машина, потрібно буде відвідати стоматолога, вас звільнять з роботи – і ось ви у великій фінансовій скруті.

Після того, як ви розібралися зі сво-їми рахунками, започаткуйте резервний фонд на випадок неприємних несподі-ванок. Як тільки у вас буде певна сума грошей, ви забезпечите собі «простір для маневру» і зменшите свою вразли-вість перед сюрпризами долі. Резерв-ний фонд – це крок до свободи.

крок 5. позбудьтесь боргів

Поставте собі за мету якомога швидше позбутися своїх боргів та кре-дитів. Ви відчуєте неймовірне полег-шення, коли кредитні установи злізуть з вашої шиї.

Якщо ви людина скрупульозна і дисциплінована, найкраще спочатку зосередити свої зусилля на виплаті кредиту із найбільшими відсотками (це називають методом снігової лавини). Це роблять таким чином:

– Випишіть усі свої борги за поряд-ком зростання відсоткової ставки – від найбільшої до найменшої.

– Виплачуйте мінімальні обов’язкові платежі за усіма кредитами, окрім кредиту з найбільшою відсотковою ставкою.

– Усі можливі кошти спрямовуйте на прискорену виплату «найдорожчо-го» кредиту.

– Коли кредит із найбільшою відсотко-вою ставкою погашено, переходьте до наступного за величиною ставки боргу.

34 економіка • суспільство

> дев’ять кроків до фінансової своБоди >

Але метод снігової лавини спрацьовує не для всіх. Є ще й інший спосіб: спершу виплачувати найменший за величиною кредит (незалежно від розміру відсоткової ставки). Цей метод не є ідеальним з фінансової точ-ки зору, зате він психологічно легший – ви набагато швидше відчуєте, що позбуваєтесь своїх боргів один за одним.

Який би шлях ви не вибрали – головне послідовно його втілювати в життя.

крок 6. подумайте про пенсіюЯкщо ви молодий, то, мабуть, ще не задумуєтесь про

пенсію – вона ж так далеко! Але це неправильно. Не-важливо скільки вам років, у нашій країні задумуватись про «життя після пенсії» ніколи не зарано. А на державу надії мало.

На жаль, недержавні пенсійні фонди не можна вва-жати надійним місцем для інвестування вашого капіталу. Так що проблема пенсійних накопичень – це виключно наша власна морока. Наразі єдиним виходом здається обережне використання банківських депозитів. Втім, якщо у вас є фінансові можливості, можна задуматись про купівлю банківського золота.

крок 7. автоматизуйте управління фінансами

Автоматизація регулярних фінансових платежів – чу-дова річ. На жаль, наші банки ще відстають у наданні подібних послуг, але деякими уже можна (і варто) ско-ристатися.

Коли ви автоматизуєте управління своїми фінанса-ми, то виключаєте з них людський фактор – усі ці «хочу», «дуже треба», і «почну з наступного місяця». Якщо ви сплачуєте комунальні рахунки та переводи-те гроші на ощадний рахунок автоматично, у вас за-лишається менше можливостей спустити їх на різні дрібниці.

крок 8. Шукайте підробітокМожна досягти багато чого, знижуючи свої ви-

трати і використовуючи правильні інструменти. Але ніщо так не допомагає покращити вашу фінансову ситуацію, як зростання доходів. Як можна отримати додаткові гроші?

поставте собі за мету якомога швидше позбутися своїх боргів та кредитів. ви відчуєте неймовірне полегшення, коли кредитні установи злізуть з вашої шиї.

35

– Попросити про збільшення зарплати. – Змінити роботу. Не усі роботодавці бажають чи мо-

жуть платити більше. Тож іноді треба підшукати собі перспективніше місце.

– Знайти роботу за сумісництвом. Ніхто не хоче пра-цювати більше 40 годин на тиждень, але якщо потрібно вилізти з боргів чи назбирати грошей на велику покуп-ку – тимчасова робота за сумісництвом може бути ви-ходом.

– Використати свої хобі. Так, хобі, що приносять гро-ші – це цілком реально. Навряд чи ви розбагатієте, гра-ючись у Worldof Warcraft, але деякі улюблені заняття можуть забезпечити додаткові прибутки.

– Продати непотрібні речі. Мабуть, у всіх нас вдома є непотрібні речі, які шкода викинути: наприклад, пода-рунки від далеких родичів чи речі, якими ми планували скористатись, але не вийшло (яскравий приклад – різ-номанітні домашні тренажери). Використайте можли-вості Інтернет-аукціонів, щоб розчистити трохи місця і заробити при цьому зайву копійку.

– Почати власну справу. Досить ефективний спосіб збільшити свій дохід – відкрити невеликий бізнес пара-лельно з основною роботою.

крок 9. набувайте знаньЗнання – це сила. Фінанси – це не таємниця за сімо-

ма замками. Читайте, думайте, збирайте інформацію і застосовуйте її на практиці. Не кожна книга з управ-ління власними фінансами може стати універсальним порадником, але в кожній ви можете знайти уривки, які допоможуть саме вам.

підбиваючи підсумкиУправління особистими фінансами – зовсім не нуд-

не, гнітюче заняття. Головне – зробити перший крок. Виберіть день, щоб розібратися зі своїми грошима, підберіть та встановіть фінансову програму на свій комп’ютер (якщо відчуваєте у ній потребу), почитайте про депозитні програми, дізнайтесь про умови страху-вання – і вперед. Просто пам’ятайте, що ви йдете до власної фінансової свободи та впевненості у завтраш-ньому дні.

Лілія Українецьм. Львів, вул. Наукова, 7 бтел. (032) 22-44-680 факс (032) 22-44-682www.cedepe.com.ua e-mail: cedepeukr@ukr.net

Ми належимо до великої європейської компанії CeDePe group, історія якої розпочалася 20 років тому в Польщі.Ми працюємо з іноземними інвесторами в Україні та з українськими інвесторами, які розпочинають свій бізнес в Європі.

Бухгалтерські послугиПослуги "Офіс на години"Послуги секретаріатуЮридичні послуги – спільно із парт-нером СeDePe group Адвокатською компанією "Косило та Партнери"

Ми відкриті до діалогу для фірм різних форм господарювання та на всій території України.

Ми надаємо:

Як розпочати співпрацю з нами?

Як нас знайти?

36 гроші • суспільство

ідея Банк розпочинає кампанію «ансамБль героїв Бренду»

«Віссю нашої стратегії є людина, – істота дуже складна і заплутана, але завжди різноманітна та цікава. Таких людей я зустріла в Україні, коли почи-нала працювати з Ідея Банком. Працю-ючи багато років на фінансовому ринку, я знала також, що фінансові послуги спрямовані до людей, для реалізації їхніх потреб і мрій. Мені б хотілось, щоб Ідея Банк створював близький, безпосеред-ній контакт зі своїми клієнтами і пропо-нував лише той продукт, який їм дійсно потрібен. Водночас, спостерігаючи за людьми і ринком, я зробила висновок, що не можу боятись сміливих ідей, що люди в Україні готові до європейських стандартів, вони творчі, відважні та від-криті, – розповідає Йоланта Богуш, від-повідальна за напрямок маркетингу на українському ринку на рівні Групи Getin Holding S. A. – На початках моєї роботи в Україні, перше, що я помітила – це цікаві люди з цікавими ідеями. Подоро-жуючи світом я знала, що в різнома-нітності – сила. Далі все пішло, як по маслу. Одночасно з’явився наш ультра-сучасний дизайн, позиціонування, ви-ражене гаслом «Різні люди, різні ідеї – один банк», яке відображає характер

наших клієнтів та їхні відносини з нами. Згодом почався етап пошуку візуаліза-ції та зображень, які б змогли показати те, що ми хочемо розказати, надаючи бренду «Ідея Банк» його ідентичності, – продовжує Йоланта Богуш. – Ми роз-глядали сильні локальні постаті, і тоді я зрозуміла, що нам потрібно шукати ко-гось дуже харизматичного, іноді навіть контраверсійного. А все для того, аби підкреслити, що люди – різні, кожен має свою історію, а історія інших пока-зує, що все можливо. Кожен з нас має в собі велику силу, потрібно лише роз-будити в собі Гіганта і повірити у власні можливості. Звідси, власне, і з’явилось рішення щодо використання легенди Мерилін Монро, Альберта Ейнштейна і Магатми Ганді. Це дуже сильні осо-бистості та цілком різні життєві історії. З ними можна асоціюватись, їх можна любити, але також можна і ненавидіти. Не скажеш, що вони одинакові, поза-як – це виразні постаті. Переконана, що інколи кожна з жінок бачить у собі Мерилін Монро, або ж в певні хвилини хотіла б нею бути».

«Коли я вперше побачив концепцію, зокрема лише графіку з Мерилін Мон-

ро, Альбертом Ейнштейном і Магатмою Ганді – то сказав, що ніколи б не впро-ваджував такого концепту. Вже тоді я майже рік працював і жив в Україні разом зі своєю сім’єю. Лише коли я по-чав розуміти, що приховується за цими постатями, саму ідею, – то щораз біль-ше ставав прихильником цієї ідеї. Тепер я отримав шанс реалізувати рекламну кампанію, в якій ілюструємо наше гас-ло «Різні люди, різні ідеї». Я перекона-ний, що в кожному з героїв нашої ре-клами ми віднайдемо частинки наших героїв бренду. Однак, що важливо, – вони не є копіями. Це схожість, але, знову ж таки, це різні люди, для яких ми хочемо бути партнером у реалізації їхніх ідей.», – говорить Аркадіуш Цемпу-ра, Директор департаменту маркетин-гу та альтернативних каналів продажу Ідея Банк.

Разом з рекламною кампанією, Ідея Банк впроваджує нову креативну лінію щодо BTL і візуалізації відділень. Тому кожен зможе долучитися до кампанії та зрозуміти: попри те, що всі ми різні, є речі, які нас об‘єднують - спільні ідеї, спільні рішення, спільний вибір і один для всіх банк...

Комунікація гасел «Різні люди, різні ідеї – один банк», розпочалась з 5 квітня і триватиме до 25 квітня цього року. Передусім вона покликана ознайомити існуючих та потенційних клієнтів Ідея Банку з новою концепцією, в якій кожен знайде щось своє.

37гроші • суспільство

38 консультація • суспільство

Як сказано у Старому Заповіті – «покоління при-ходить й покоління відхо-дить, а земля віковічно стоїть». Справді золоті слова, які завжди були визначальними та близь-кими серцю українського народу. Довгі роки праг-нули всі не тільки волі, а й землі. І ось нарешті отримали тієї землі… ра-зом із бюрократичними проблемами її викорис-тання, отримання тощо. Напевне, цю рутину, що існує навколо землі, пояс-нють слова з Конституції України: «Земля є осно-вним національним багат-ством, що перебуває під особливою охороною дер-жави». Авжеж, держава не так просто цю землю дає громадянам, хоча таке право гарантоване.

У попередньому номері ми розповідали про склад-нощі, які виникли у пере-січних українців при оформ-ленні права власності на нерухомість чи земельні ділянки, а також їхнє від-чуження. Отож, хотілось би сьогодні окремо зупинитись на особливостях відчуження земельних ділянок та поряд-ку їхнього кадастрування, що стало законодавчим но-вовведенням у 2013 році.

По-перше, з 1 січня 2013 року громадянам не видають такі звичні акти на право власності на земельні ділян-ки. Так, зокрема, згідно ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюють від-повідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». До того ж, названий закон іс-тотно змінює зміст підтвер-дження виникнення у особи земельних прав. Так, згідно ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтя-жень» державна реєстрація речових прав на нерухоме

майно являє собою офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнен-ня, переходу або припинення прав на нерухоме майно, об-тяження таких прав шляхом внесення відповідного за-пису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, наявність у особи права на земельну ді-лянку підтверджуватиметься з 1 січня 2013 р. фактом проведення державної реє-страції такого права у Дер-жавному реєстрі прав на не-рухоме майно.

Водночас права на зе-мельні ділянки та інше не-рухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 січня 2013 р., визнаються дійсни-ми навіть у разі відсутності їхньої державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до за-конодавства, що діяло на момент їхнього виникнення. Або якщо на момент виник-нення прав діяло законодав-ство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав. Таким чином, Закон «Про державну реєстрацію

речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ви-знає всі права на земельні ділянки, які були зареєстро-вані до 1 січня 2013. Це, зокрема, означає, що видані до 1 січня 2013 р. державні акти на право власності на земельні ділянки зберігати-муть свою чинність і після 1 січня 2013 р. – до тих пір, поки існуватиме відповідна земельна ділянка як об’єкт цивільних прав.

По-друге, відсутність у земельної ділянки када-стрового номера свідчить про ще один істотний не-долік її правового режиму. Він полягає у тому, що ві-домості про таку ділянку не внесені до Державного реєстру земель. Це озна-чає, що на картографічних документах Державного реєстру земель (черговому кадастровому плані тощо) відсутнє позначення наяв-ності такої ділянки на від-повідній території. У зв’язку з цим пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та пере-хідні положення» Закону «Про Державний земель-ний кадастр» визначено правовий режим усунення

справи земельні

Олексюк Назар Миронович, керу-ючий партнер Юридичної компанії «Перітус Консалтинг», адвокат

39консультація • суспільство

> справи земельні

вищезазначеного недоліку правового режиму земель-ної ділянки. Зокрема, ним визначено порядок внесен-ня відомостей про такі зе-мельні ділянки до Держав-ного реєстру земель. Так, цим пунктом встановлено, що у разі, якщо відомості про зазначені земельні ді-лянки не внесені до Дер-жавного реєстру земель, їхню державну реєстрацію здійснюють у спрощеному порядку – на підставі техніч-ної документації із землеу-строю щодо встановлення

(відновлення) меж земель-ної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їхніх власників (користувачів зе-мельної ділянки державної чи комунальної власності). А внесення інших відомос-тей про ці земельні ділянки здійснюють вже після дер-жавної реєстрації земель-них ділянок.

Ну і повертаючись до теми кадастрування. На-явність кадастрового но-мера земельної ділянки є обов’язковою умовою для її відчуження. Чимало

державних актів на право власності на земельні ді-лянки, що були видані до 2002 року, такого номера не мають, а відтак грома-дяни змушені виготовляти кадастровий номер. Подачі документів на присвоєння кадастрового номера пере-дує процедура оформлення та виготовлення технічної документації на земельну ділянку. Присвоєння када-стрового номера здійсню-ють регіональні управління Державного земельного агентства України.

У тому випадку, якщо ви маєте на меті продати, подарувати, отримати в спадщину тощо земельну ді-лянку, маючи акт на право власності старого зразка, де не вказано кадастрового номера, то його присвоєння для вас неминуче.

Юридична компанія «Перітус Консалтинг» (Peritus Consulting), м. Львів, вул. Саксаганського, 16/4, www.peritus.com.ua,e-mail: office@peritus.com.ua, office@advokat-lviv.com, +380 96 426 52 10

40 робота • суспільство

синдром менедЖера

Сьогодні ми говоритимемо не про звичні ознаки професійного успіху офісних працівників… На жаль, до атрибутів такого успіху, окрім мо-більного телефона і лептопа остан-ньої моделі та набору кредиток, додався ще один, фізіологічний – синдром менеджера, що здатний ускладнити життя будь-якому успіш-ному спеціалістові. Синдром мене-джера, він же синдром хронічної втоми або синдром «вигоряння» – це стан довготривалого стресу, на-слідком якого є фізичне і психічне,

передусім емоційне, виснаження. Найточніше причину виникнення цього синдрому розкриває відомий анекдот про чоловіка, який дружині каже, що йде до товариша, кохан-ці – що йде додому, а сам зачиня-ється в офісі, щоб працювати, пра-цювати, працювати…

Колись наші предки важко трудилися фізично і не відчували втоми, схожої на ту, яку відчувають сьогодні офісні працівники. Чому? Сьогоднішній розвиток цивілізації дає можливість трудоголікам працювати до ран-ку, завдяки Інтернету впроваджувати свої ідеї в життя цілодобово, в барах чи ресторанах

святкувати вдалу угоду без ліку часу. Існує ще багато інших «принад», які тільки шкодять здоров’ю. Недостатньо зовнішнього прести-жу, щоб вважати якість життя високою. Іноді успішні на роботі профі не вилазять з родин-них конфліктів, страждають від самоти. А в запущених випадках людина втрачає інтерес до сім’ї, колишніх захоплень і навіть власного здоров’я. Працювати на догоду тільки своїм амбіціям – найнераціональніша стратегія. Бо спочатку спалюєш себе, щоб заробити гроші, потім витрачаєш їх на відновлення власного здоров’я. Якщо недосипаєте, відчуваєте без-межну втому та постійну дратівливість – це вже привід замислитися.

Усі трудоголіки, які вимушені підтримува-

41робота • суспільство

> синдром менедЖера >

ти високий темп життя, відповідати за те, що для них є дійсно важливим і покладати-ся в основному на себе, знаходяться в групі ризику та обґрунтовано мають побоюватися виникнення цього захворювання. Крім того, до групи ризику входять чоловіки віком від тридцяти п’яти до п’ятдесяти років і старше, що мають власний бізнес або працюють на декількох роботах, займають керівні поса-ди – для яких почуття обов’язку і досягнення мети є визначальними цінностями в житті. На чоловіків синдром менеджера діє гірше, ніж на жінок: тривалий стрес у них здат-ний значно знизити рівень тестостерону. А оскільки тестостерон відповідає не лише за активність і настрій, але ще й за інтимні мо-менти чоловічого життя, синдром менедже-ра цілком може позбавити таких чоловіків ще і впевненості в собі.

Але це не означає, що цей розлад не може траплятися у працівників будь-якої ін-шої ланки. Механістичність роботи, постійне переживання за стан бізнесу, страх звільнен-ня чи боязнь банкрутства, штучно створене місце постійного перебування (офіс) – усе це впливає на психіку впродовж багатьох років і, як результат, призводить до стійкого пору-шення працездатності. Треба пам’ятати, що ми – живі люди і все ще, як і раніше, потребу-ємо сонячного світла, затишного житла, нам, як і раніше, приємніше жити серед природ-них звуків, кольорів і запахів. А середовище перебування сучасного трудоголіка, як прави-ло, повністю суперечить цим умовам.

Сучасне життя з його високою конку-ренцією робить людей усе вразливішими. Женучись за високими заробітками або на-магаючись догодити начальству, ми часто перепрацьовуємо. Проводимо на роботі не 8 годин на добу, а всі 12 і навіть більше. Не-рідко планування робочого дня зведене до того, щоб максимально завантажити себе справами. Хоча треба навпаки спробувати зрозуміти, на чому заощадити сили, щоб добитися кращих результатів. І коли дехто каже: «Шкода, що доба має всього 24 го-дини!», – це означає, що він просто не вміє правильно розпоряджатися власним часом. Роботу слід організовувати раціонально.

Інакше світ стиснеться до розмірів офісу. Свіжих вражень, не пов’язаних з роботою, стане дуже мало, і тому все важче буде пе-ремкнутися на життя поза офісними стіна-ми. Ще гірше, якщо ви ідентифікуєте себе з бізнесом або якимсь продуктом (я без цьо-го – ніщо). Це визнання дефекту особистого розвитку. А де ж тоді ви самі? Така тотальна фіксація на кар’єрі є ненормальною (якщо це, звичайно, не втеча від якихось особис-тих проблем).

Основні прояви синдрому менеджера – це психологічний надлом та виснаження, що є наслідками хронічного стресу. Ознаки розладу найрізноманітніші: хронічна втома, що не минає навіть після сну та відпустки; прояви депресії (дратівливість, неуважність, апатія, відчуття безвиході та безглуздя того, що відбувається навколо); імунні порушення (схильність до частих застуд); дистонія (необ-ґрунтовані скачки артеріального тиску); по-рушення обміну речовин (надмірна маса тіла або необґрунтоване схуднення); сексуальні розлади, дискомфорт в ділянці серця тощо. Але, мабуть, головною особливістю, що до-зволяє відрізнити синдром менеджера від звичайної депресії, а патологічну залежність від роботи – від нормальної працьовитості,

є відраза до своєї професійної діяльності. При синдромі менеджера все, що пов’язано з роботою, викликає відразу: ранкове проки-дання, дорога на роботу, сам офіс, колеги, начальник, підлеглі, дратують їхні розмови, звуки факсу, принтера, телефонних дзвінків, саме робоче місце і електронна скринька, завалена повідомленнями. Це класичні озна-ки захворювання. У реальності ж синдром менеджера обростає ще безліччю додат-кових ознак, маскується під інші хвороби. Саме синдром менеджера дає початок роз-витку цілого букета серцево-судинних, шлун-ково-кишкових і невротичних захворювань.

Як же зарадити цим проявам? Що треба робити?

Терапія, що веде до позбавлення від синдрому менеджера, дієва тільки у вигляді комплексу заходів, і довільне виключення з неї «незручних» ланок відгукнеться повною даремністю її проведення.

Дванадцятигодинний робочий день до-ведеться змінити на нормальний восьмиго-динний навіть тим, хто не може прожити ані хвилини без роботи. Італійський економіст Вільфредо Парето в 1897 році сформулював принцип, згідно якого 20% зусиль і часу ви-стачає, щоб отримати 80% результату. Тому, знаходячи можливості отримати «реальний» результат замість «ідеального», можна заоща-дити сили і час для вирішення інших справ.

Доведеться серйозно переглянути свій режим дня, знайшовши в ньому час для нор-мального сну і повноцінних фізичних наван-тажень. Не слід користуватися ліфтом, а гро-мадський або особистий транспорт замініть пішими прогулянками, додавши обов’язкову зарядку або відвідування спортивних секцій не рідше двох разів на тиждень. Необхідно знаходити противагу роботі – хобі, на якому можна повністю зосередитися в хвилини до-звілля. Причому корисні тільки ті захоплен-ня, які за характером сильно відрізняються від турбот робочого дня.

Тістечко, перекур і міцна кава – зовсім не найкращі варіанти зняття стресу. Забудьте про стимулятори, які дають короткочасний тонізуючий ефект, але не вирішують про-блему. Доведеться змінити звичний раціон

при синдромі менеджера все, що пов’язано з

роботою, викликає відразу: ранкове

прокидання, дорога на роботу, сам офіс, колеги, начальник, підлеглі, дратують їхні розмови, звуки факсу, принтера,

телефонних дзвінків, саме робоче місце і електронна

скринька, завалена повідомленнями

42

> синдром менедЖера

робота • суспільство

харчування на здоровіший: поменше напоїв, що виснажують і без того знесилену нервову систему, менше холестерину і «нездорових» продуктів: фаст-фуду, копченини, консервів. Замість них – більше свіжих овочів і фрук-тів. Відмовтеся від штучних підсолоджувачів, алкоголю та кофеїну. Спробуйте зменшити кількість споживаних вуглеводів і збільшити кількість білків. Тобто їжте більше м’яса та риби і поменше булок та солодощів.

Для профілактики й лікування синдрому менеджера медики США виробили «пра-вило чотирьох F: food – feet – fight – fuck» (буквально «їжа – ноги – двобій – трах», а в більш довільному перекладі це: здорове хар-чування, ходьба, скидання негативної енергії через заняття спортом і сексуальна актив-ність). Гадаю, що це досить оптимальний спосіб вирішення проблем такого характеру.

Проте без медикаментозної підтримки іно-ді повного одужання не досягти. Не слід без-

контрольно і самостійно лікуватися! Cедативні препарати можуть заспокоїти на якийсь час, але при цьому загальмовують реакції людини,

викликають сонливість. У такому стані немож-ливо адекватно сприймати дійсність, якісно виконувати службові обов’язки, приймати

важливі рішення і керувати автомобілем. Ско-ристайтеся засобами, до складу яких входять рослинні екстракти, вітаміни та мінерали, не-обхідні для стабільної роботи нервової системи у будь-яких умовах. Вони здатні захистити від стресу, зміцнити нервову систему, поліпши-ти пам’ять і концентрацію уваги, повернути ясність мислення та відновити сили. Після їхнього прийому ви зможете впевнено керува-ти автомобілем, не побоюючись за швидкість своєї реакції, оскільки вони не викликають со-нливості та звикання. Для правильного вибору лікарського засобу та корекції медикаментоз-ної терапії не полінуйтеся звернутися за допо-могою до лікаря.

І на закінчення. Якщо остогидла робота – її можна, звичайно, змінити. Якщо ж змінюва-ти роботу для вас занадто радикальний крок, спробуйте змінити себе. І все буде добре!

Роман Роняк, лікар

для профілактики і лікування синдрому менеджера медики

сШа виробили „правило чотирьох

F: food – feet – fight – fuck”. гадаю,

що це досить оптимальний спосіб вирішення проблем такого характеру

43консультація • суспільство

авторське право – інтелектуальний продукт чи аБстракція?

Олег Мицик – керуючий партнер адвокат-ського об’єднання «Мицик і Партнери»

Сучасні умови ведення бізнесу характе-ризує жорстка конкуренція, якій притаманні безліч способів привернути увагу споживача до запропонованої продукції чи послуги. Осо-бливо ця тенденція торкнулася розважальної сфери, діяльності закладів харчування, те-лебачення та радіомовлення. Бажання при-вернути увагу потенційного клієнта потребує створення відповідної атмосфери, що, своєю чергою, супроводжується використанням ре-зультатів творчої діяльності інших осіб.

Найпоширенішим є використання у веденні бізнесу музичних творів, творів образотворчого мистецтва та аудіовізуальних творів, до яких зокрема належать кінострічки, мультфільми, телепередачі тощо.

При цьому, не усі, хто використовує у своїй діяльності об’єкти авторських прав, розуміють, що створення, наприклад, музичних творів по-требує відповідних технологій, ресурсів, зусиль, котрі є реальними та матеріально витратними. Відповідно, не тільки ресторан має право на отримання прибутку від клієнтів, які смачно по-вечеряли під приємну музику, а й автори музи-ки, відеокліпів, чи мультфільмів, які доклали до цього не менше своїх зусиль.

Українське законодавство передбачає ді-євий механізм захисту авторських та суміжних

прав, який знайшов своє відображення, зо-крема, у статті 47 Закону України «Про автор-ське право і суміжні права», де передбачено обов’язок сплачувати авторську винагороду (роялті*) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав.

Попри досконалість законодавства у сфері захисту інтелектуальної власності, українці впер-то не розуміють, що платити потрібно не тільки за проїзд у громадському транспорті чи пальне на заправці, а й за результати творчої діяльнос-ті, якими вони користуються. До речі, громадя-ни потроху зрозуміли, що у ціну пального закла-дено витрати на майбутній ремонт доріг, однак власник кафе не знає про те, що у ціну кави (в силу приписів законодавства) вже повинно бути закладено вартість музичного супроводу.

До речі, отримавши роялті, правовласник (автор) повинен негайно сплатити податки, які надходитимуть саме у місцеві бюджети. До прикладу, надходження податків від отриманих роялті за використання творчості групи «Абба» у бюджет Швеції були свого часу більшими, ніж податки від діяльності концерну «Вольво».

Український ринок послуг в цілому, і львів-ський ринок зокрема, має дві точки зору щодо сплати роялті: одні не знають, або ж роблять вигляд, що не знаються про це, інші ж знають, але відмовляються виконувати норми закону та сплачувати авторську винагороду.

Для тих, хто поки не розуміє, достатньо сказати, що роялті можна ставити поряд з ви-тратами на закупівлю напоїв, водопостачання, оренду приміщення, а, отже, у законний спо-сіб оптимізовувати податки. В той же час, за порушення майнових авторських прав перед-бачена як адміністративна відповідальність, так і кримінальна (аж до позбавлення волі). Зокрема, виявлення факту порушення майно-вих авторських прав відповідно до статті 52 Закону України «Про авторські та суміжні пра-ва» є самостійною підставою для звернення в порядку цивільного судочинства з вимогою про відшкодування моральної та матеріальної шко-

ди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, стягнення із порушника отриманого внаслідок допущеного порушення доход, виплату компенсації, розмір якої визна-чає суд, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Фіксацію порушення авторських прав про-водять як (і не тільки!!!) органи внутрішніх справ за заявами осіб, інспектори з питань інтелек-туальної власності, так і безпосередньо пред-ставники організації колективного управління (ОКУ), з котрими і укладають угоди про надання дозволу на використання об’єктів авторських та суміжних прав. А тому власник кафе, бару чи ресторану не повинен дивуватися, якщо група відвідувачів, отримавши чек за вечерю, запропонує розписатися ще й у акті про відпо-відне порушення. Механізм, до речі, простий, дієвий, а у Державному реєстрі судових рішень є тисячі прикладів стягнення з порушників де-сятків і навіть сотень тисяч гривень.

В той же час, вартість сплати роялті вста-новлюють, виходячи із критеріїв, які визнача-ють на договірній основі. На практиці це абсо-лютно адекватна сума.

Підсумовуючи вищесказане, потрібно наго-лосити, що хто рухається в сторону цивілізова-ного світу, має зрозуміти, що рано чи пізно він повинен узаконити свої стосунки з власниками щодо сплати роялті. Є всі складові в системі, є умови її функціонування. Потрібно лише більше інформації, прозорості та контролю.

З приводу консультації щодо захисту ін-телектуальної власності звертайтеся до спе-ціалістів Адвокатського об’єднання «Мицик і Партнери»

м. Львів, вул. К. Левицького 5/5 «а»тел.: (032) 243-39-42www.mytcyk.com

*Роялті (англ. royalties) – авторське право – платежі за користування,

котрі «ліцензіат» (отримувач ліцензії, патенту) сплачує «ліцензіару» (про-давцю ліцензії, патенту) за поточне користування активами, найчастіше правами інтелектуальної власності. Роялті, як правило, виплачуються у

відсотках від суми валового або чистого продажу, отриманої від викорис-тання активу або як фіксована ціна за одиницю проданого товару.

44

ксенія ліардо:“...ідеальний чоловік – це той,

хто насамперед дозволяє

жінці бути собою...”

Жінки про чоловіків

На питання, яким саме має бути ідеальний чоло-вік, можна відповідати го-динами...

В моєму розумінні ідеаль-ний чоловік – це той, хто на-самперед дозволяє жінці бути собою. Не важливо, чим вона при цьому займається. Якою б не була її професія, чоловік повинен дозволяти жінці по-чувати себе вільною у своєму виборі. Звичайно, сьогодні ми стали самостійнішими і часто досягаємо більшого за чоловіків, якщо говорити про сім’ю. Але головна помилка, якої припускаються сучасні жінки –- вони забувають, що вони жінки. І, захопившись кар’єрою, ігнорують свій го-ловний обов’язок – бути дру-жиною, мамою та просто представницею слабкої статі. Чи маю я кумирів?

Звичайно, є улюблені ак-тори – Орландо Блум, Крис-тіан Бейл, Ченнінг Татум і найбільше моє захоплення Фредді Принц-молодший!!! Ці чоловіки – мій ідеал зовніш-ності. Якщо бути зовсім від-вертою, судити можу тільки за ролями, які вони викону-вали: витримані, благородні, спокійні, ввічливі, трішки ху-лігани з гарним почуттям гу-мору та щирістю у ставленні до жінки.

гендер • суспільство

Я в душі романтик, а тому хочу від стосунків романтичнос-ті. Хоча в мене самої досить чоловічий характер, і по житті мені доводиться керувати, я все рівно вірю, що є такий муж-чина, який зможе знайти серед усіх моїх якостей саме ніжні і жіночні.

Вважаю, що чоловік повинен займатись своєю улюбленою справою. Не важливо, скільки грошей вона йому приносить, але мужчина повинен працю-вати постійно, щоб самому собі не набриднути і не наскучити. Чоловік має бути цікавим мені щодня, щоб, зустрівшись вве-чері, ми могли поділитись одне з одним тим, як минув день, щоб я могла розповісти йому про свій, а він про свій, і була можливість одне одному дати пораду... А на вихідних разом відпочити так, як буде зручно і цікаво нам обом...

В мене дуже мало вільного часу, а тому кожну вільну хвили-ну ми змогли б проводити з ним і моєю коханою донечкою Ліо-рою. А ще він має бути хорошим та люблячим батьком, тому що я планую народити ще як міні-мум двох дітей, і Він має хотіти цього навіть більше за мене!

От таке моє коротеньке ба-чення ідеального чоловіка... А на завершення скажу, що важ-ливо покохати, адже якщо буде кохання – складатиметься все так, як ми самі собі напишемо. Я вірю, що кожному дається по вірі його, а тому найкраще в мене ще попереду!!!

45

karaokeclub888.com.ua

пл. Данила Галицького, 1(прим. Лялькового театру)093 859-29-08032 235-88-77

Любиш співати?

46

захопленнястор. 44-63 >

тенденції • захоплення

Снігопади снігопадами, жарти жартами, а фут-больна весна приходить за розкладом, затвер-дженим федераціями. І в Україні теж вона уже йде повним ходом. Тому за-буваємо про біатлони та інші ліричні відступи, про новини з трансферних ринків і пляжів, і можемо спокійно поговорити про Її Величність Гру Мільйо-нів.

збірна: шанси знову є

Українським вболівальникам футболу уже не доводиться тіши-тися виступом своїх клубів у Лізі чемпіонів чи Лізі Європи. Там, звісно, феєрії: Мессі проти ПСЖ із соло арбітра, неймовірна Бо-русія та її камбек проти Малаги, Кріштіану Роналду, який «ховає» «Галатасарай»… Однак, ми чужі на цьому святі життя. Тепер вся увага – до внутрішнього чемпіона-ту і, звісно ж, до матчів збірної.

А збірна – потішила, наскіль-ки могла. У матчі проти збірної Польщі, звісно, було півгодини, протягом яких був переляк, що наша збірна досі грає в типовий «бий-біжи», причому «біжи» – в основному до власних воріт. Але жвавий старт, вдала контратака наприкінці тайму і надзвичайно впевнена гра у другій половині зустрічі показали, що ми, все ж,

сильніші за поляків. Та й узагалі, команда в нас є.

Попри весь скептицизм щодо Михайла Фоменка, який давно нікого не тренував на високому рівні, головний тренер збірної по-казав, що клас не проп’єш. Усе ж, чи не останній з тих, кого мож-на назвати учнем Лобановського без жодної іронії. І гра відповідна. Замість натхненного сумбуру імені Блохіна – дуже раціональна гра з кількома добре продуманими і відточеними варіантами швидко-го виходу в контратаки. Проти поляків – саме те, та й проти чорногорців з англійцями мало б спрацювати – якщо додати точ-ності в останній момент і спокою в обороні. Ну і не варто забувати,

що Фоменко не міг розраховувати на Коноплянку, який обов’язково додасть варіантів і творчого нача-ла в атаці української збірної.

Інша річ, що Фоменко, як і ба-гато його попередників, також не зміг навчити збірну спокійно, на класі обігравати слабкі, але до-бре організовані збірні на кшталт Молдови. Як наслідок, матч проти молдаван українці провели гірше, ніж проти поляків, і виграли дуже тяжко, на характері. Тішить хіба те, що з молдаванами ми більше грати не будемо. З Сан-Маріно, є споді-вання, проблем не буде взагалі, а вже на англійців та поляків вдома таки налаштуємося як слід. Шан-си є, треба просто згадати другий тайм проти поляків у Варшаві.

«подарунок» для костова

«Карпати» останнім часом рідко тішать приємними несподіванками. Та й сподіванками – також. Скажі-мо, чергові вилучення в стані львів-ського клубу під час матчу проти «Шахтаря» сюрпризом зовсім не назвеш. Більше нагадує якусь за-кономірність. Чи то в суддівському корпусі справа, чи в самому настрої гравців на грубість – не будемо стверджувати. Однак, факт у тому, що так само не стало несподіван-кою те, що одним із вилучених став саме Даушвілі, у якого й так карт-ка на картці, та й вигнали його з поля вже втретє за сезон. Як міг би сказати Михайло Кополовець в черговому інтерв’ю: «Каждої, каж-дої гри Даушвілі наривається на вилучення. Каждої, каждої гри…»

Невеликий сюрприз – і поразка від донецького «Металурга». Сюрп-риз – розгромний рахунок 4:0 і без-вольна гра львів’ян. Найбільшою несподіванкою вона стала, мабуть, для головного тренера «Карпат» Ніколая Костова, який свого часу тренував «металургів». Принци-повий суперник, а результат – на табло. І якщо Даушвілі якось не шкода – ще Лобановський колись говорив, що у футбол грають не но-гами, а головою (в сенсі, що на полі треба думати), то от за Костова – жаль. Усе-таки роботу тренера – і в плані тактики, і в плані перегляду новачків та молодих «карпатівців» – помітно. Такої ганьби він точно не заслуговує…

Антін Бандера

47

З вигляду звичайні машин-ки «на пультах», а насправді – складні механізми, якими керує не людина з дистанційкою в руці, а «штучний інтелект». Змаган-ня таких роботів відбулися вже в трьох містах Галичини: спо-чатку в Тернополі, наприкінці березня – у Львові, а на почат-ку квітня – в Івано-Франківську. Перемогу здобула команда гос-подарів змагань. Організатори кажуть, що ці змагання — дуже добра практика з набуття на-вичок програмування, робото-техніки, виготовлення систем зі «штучним інтелектом». Україн-ські студенти, за бажання, мо-жуть отримати гарні теоретичні знання, а от практикуватися їм ніде. Для цього й започатковано Roborace-2013.

П’ятий етап відкритого чемпіо-нату з перегонів роботів завершив-ся перемогою франківчан – ко-манди TopNode з вишу «Галицька академія». Команда також веде перед за загальною кількістю ба-лів усіх попередніх етапів змагань. Їхній робот – повнопривідний і не має аналога на цьому чемпіонаті. Загалом у змаганнях в Івано-Фран-ківську взяли участь 13 команд із Західної України. Крім господарів були ще гості зі Львова та Чер-нівців. Планували участь команди з Білорусі, але, як пояснили орга-нізатори, білоруси затрималися в дорозі. За результатами всіх етапів змагань буде визначено абсолют-ного переможця.

Попередні етапи чемпіонату пройшли в Тернополі, у Коврові

(Росія), Чернів-цях та Львові за правилами, дуже наближеними до «Форму-ли-1». Єдина відмінність – маши-нами керує «штучний інтелект». Інші прийоми, як-от дистанційне керування, заборонені. Саме «штучний розум» розпізнає марш-рут, обирає оптимальну швидкість і долає перешкоди на треку. Учас-ники кажуть, що найголовнішими для перемоги характеристиками є витривалий двигун, надійна сис-тема живлення і вдалий вибір ме-тоду розпізнавання перешкод та кордонів треку. Робот, який про-йде за найкоротший період часу визначену кількість кіл, стає пе-реможцем. Треки на всіх етапах змагань різні. Тож пристосувати машину до певної траєкторії руху неможливо.

Готує ці змагання громадська організація «Асоціація робототех-ніки». Ліга молода, існує лише три роки, і створювали її саме під ідею проведення змагань з робототехніки. Це зараз головний напрямок її діяльності. Асоціація має кілька філій в Західній Укра-їні (Чернівці, Львів, Тернопіль,

Івано-Фран-к і в с ь к ) . Н е щ о д а в -но її пред-

ставництво з’явилося в Киє-

ві. Як розповідає член «Асоціації робототехніки» Степан Мельни-чук, від 2011 року змагання ви-йшли на міжнародний рівень: «В нас є постійні команди з Білорусі, Росії, час від часу участь у зма-ганнях беруть команди з Польщі та Румунії. Пробуємо далі розши-рювати географію, адже у світі аналогів таких змагань немає. Є різні, але таких, коли змагання включають масові заїзди машин, немає. Один з вищих навчальних закладів з ПАР зацікавився на-шим чемпіонатом. Нас попросили надати їм умови та правила. Тіль-ки не знаю, наскільки реально туди з’їздити, чи щоб вони приїха-ли до нас. Можливо, з часом…». Восени Roborace відбувся в Росії (Красноярськ) в межах Сибір-ського роботехнічного фестивалю «Роботех».

Такі змагання – це мотиватор для молодих людей застосовувати свої знання на практиці. «Справа не стільки в робототехніці. Коли ви відправляєте дитину в якусь спортивну школу – це ж не зна-

чить, що ви хочете зробити з неї олімпійського чемпіона. В інститу-ті, коли дитина вчиться на техніч-них спеціальностях, одна справа сходити на олімпіаду, коли дають якісь абстрактні задачі, з якими, можливо, ніколи не стикнешся в життя, а інша – практичні завдан-ня, які треба комплексно виріши-ти ось тут, на треку. Фактично ми проводимо одночасно олімпіаду з програмування, робототехніки, системотехніки та «штучного ін-телекту», – пояснив Степан Мель-ничук.

Цікаві змагання і програмер-ським компаніям. «Наші студенти, порівняно з іноземними, мають гар-ний рівень теоретичних і базових знань, можливо, навіть фундамен-тальних знань з вищої математики, у сфері алгоритмів та програмуван-ня, – говорить представник однієї з таких фірм Євген Вершинін. Але їм не вистачає практичних нави-чок. Практику їм доводиться про-ходити вже на робочому місці. А такі змагання надають дуже багато практичних навичок, які допомо-жуть конкурувати на найвищому рівні на міжнародному ринку». Хоч, як каже пан Вершинін, і в Україні замовлень вистачає. Є також дер-жавні замовлення. Але здебільшо-го це стосується програмування, а власне робототехніка розвивається меншою мірою. Попри те, пан Вер-шинін налаштований оптимістич-но: каже, що за декілька років в Україні буде шалений попит на роз-робників робототехніки, і тому така робота є дуже перспективною.

Наталія Федоляк, zbruc.eu

інтерв’ю • захоплення

ROBORaCE – недитяче захоплення маШинками

48 інтерв’ю • захоплення

– Пані Ольго, як виникла ідея створення галереї? – Сама ідея визріла давно. Закінчивши

школу мистецтв в Сієтлі (США) я вже знала, що буду мати власну арт-галерею. Проте для цього необхідно було дозріти морально, ма-теріально, набратись необхідного досвіду. Рік тому я зрозуміла, що ГОТОВА, тому вирішила відкрити свою галерею у мальовничому і при-вітному місті Львові.

– Чи складно в наш час займатися такою справою, як арт-галерея?– Якщо ще 20 років тому колекціонування

живопису вважали доступним лише людям з надприбутками, то сьогодні вже середній клас купує картини з недорогого сегменту. Арт-споживання стає новою нормою, якщо хочете,

модою. Купівля предметів мистецтва стоїть в одному ряду з дорогими машинами чи брен-довим одягом. Ми працюємо в найдемокра-тичнішому сегменті живопису – до $ 50 000, тобто наша діяльність розрахована на покупця із середнім доходом. Економічна нестабіль-ність і побоювання нової хвилі кризи зробили привабливими для багатьох інвестиції в пред-мети мистецтва. Це хороший спосіб зберегти та примножити свої кошти в умовах сучасної України. Зараз саме той час, коли виникають унікальні можливості зібрати дуже гідну з ху-дожньої точки зору колекцію за цінами, про які ще 3-5 років тому можна було тільки мріяти. Тому, незважаючи на те, що зараз середній клас переживає далеко не кращі часи, розви-ток цього сегмента ринку тільки зростатиме.

– Усе ж, мабуть, певні труднощі існують?– Основна складність у тому, що якщо в

Європі та Америці арт-ринки формувалися сто-літтями, то на сьогодні в Україні (як і в Росії), арт-ринок такий же молодий, як молоді й самі держави, тобто тільки починає формуватися. Немає не тільки відповідної правової бази, що регулює відносини між художником і галерис-том, але навіть не сформовані чіткі правила просування художників та їхніх робіт. Сьогодні на Заході активно розвивається арт-туризм. Арт-ярмарки із закритих заходів перетворю-ються на об’єкти масового паломництва. На превеликий жаль, Україна поки не може стати повноцінним учасником цього процесу, зважа-ючи на складні митні процедури та високе мито на ввіз-вивіз предметів мистецтва. Ці фактори відлякують багато західних галерей від поїздок в Україну і роблять недозволеною розкішшю представлення українського мистецтва на ін-

ших ринках. І це дуже сумно, оскільки саме українське образотворче мистецтво відіграє одну з найважливіших ролей у збереженні на-ціональної самобутності та подання на світовій арені сучасного українського суспільства, його духовних і естетичних цінностей.

– Чи є щось, чим ви відрізняєтеся від біль-шості арт-галерей міста?– Від більшості галерей міста «Арт галерею

мадам Пальмгрен» відрізняє насамперед колек-ція живопису, зібрана в наших стінах. Складаєть-ся вона в основному з полотен художників, що творять у різних куточках України, Росії, Європи, Америки та охоплює період понад 30 років.

Спочатку «Арт галерею мадам Пальмгрен» планували як якийсь творчий майданчик, де ми творитимемо для наших гостей і разом з ними. Враховуючи це, ми всіляко підтримуємо будь-який творчий порив наших клієнтів і до-кладаємо усіх зусиль для швидкої та повної реалізації. Якщо у нашого гостя з’явилося бажання написати картину, відреставрувати власними руками ікону або предмет інтер’єру, вдихнувши нове життя в сімейну реліквію, створити власноруч шедевр у техніках деко-рування, декупажу, батіку або будь-яка інша творча ідея, ми в зручний для клієнта час го-тові надати нашу майстерню, матеріали, наші час і руку допомоги професійного художника, що спеціалізується в цікавій клієнту області.

– Чим зараз займаєтесь? Які плани на майбутнє?– Перший рік роботи галереї був наповне-

ний заходами і приємними відкриттями, як для нас, так і, сподіваюсь, для наших відвід-увачів. Нам, я вважаю, вдалося, не міняючи

в україні настав сприятливий час

для інвестицій у предмети мистецтва

В гостях у Ольги Пальмгрен – художниці, засновниці “Арт галереї мадам Пальмгрен”

49інтерв’ю • захоплення

своєї початкової концепції, тим не менше, по-стійно змінюватись, знайомлячись з вподобан-нями і побажаннями наших клієнтів, ставати до них ближчими. Остаточно сформувалася професійна команда, що працює в «Арт гале-реї мадам Пальмгрен».

Зараз ми із захопленням займаємось під-готовкою проектів, запланованих на 2013 рік. Серед них – персональні та збірні виставки професійних художників, творчі вечори, благо-дійні заходи і багато іншого. Ми перебуваємо в безперервному пошуку та прагнемо постійно відкривати для наших клієнтів нові імена. Нам дуже приємно, що у 2012 році в нашій гале-реї пройшов ряд цікавих виставок художників, які вперше представили свої роботи у Львові. У 2013 році ми також плануємо продовжити спільну роботу з обміну колекціями з нашими партнерами – арт-галереями з інших міст. Це дозволяє нам, з одного боку, значно розшири-ти свою аудиторію, а з іншого – частіше тішити клієнтів галереї новими експозиціями.

Також ми продовжимо працювати з учнями на майстер-класах живопису. Ми пишаємося тим, що за рік нашої роботи не один десяток людей вперше взяли в руки пензель і з по-дивом відкрили в собі здібності до живопису. Більш того, у деяких з них в результаті занять вже став з’являтись свій стиль, так звана пластична мова.

– А як Вам працюється з клієнтами, адже бувають різні прихильники мистецтва?– Нам нескладно працювати з нашими

гостями. Мій багаторічний досвід клієнта га-

лерей у різних країнах дозволив організувати роботу в «Арт галереї мадам Пальмгрен» так, щоб придбання живопису приносило задо-волення з першого погляду на картину і до того самого моменту, коли вона займе своє чільне місце в інтер’єрі покупця. Насправді, дуже важливо, щоб цей процес не захмарю-вали ніякі проблеми, пов’язані з підбором – доставкою – оплатою. Усі ці питання вміло вирішує наша професійна команда. Галерея здійснює пошук робіт за індивідуальними за-мовленнями, організовує «примірку» робіт в інтер’єрі клієнта, бере на себе оформлення дозволів на вивіз картин за межі України, на-дає необмежені можливості вибору варіантів оплати та багато іншого. З нашого досвіду, тільки придбана легко і з задоволенням кар-тина зможе тішити довгі роки.

Часто клієнти самі направляють діяльність галереї та підказують нові рішення. Наприклад, в якийсь момент нашим учням стало тісно в рамках окремих майстер-класів. Багато з тих, хто спробував себе в живописі, хочуть розви-ватися і рости далі. Для них ми зараз створює-мо формат арт-студії, де учні будуть отримувати знання за спеціально розробленою програмою, підібраною за індивідуальним порядком. Запла-новані виїзди на пленери як для учнів, так і для охочих професійних художників.

– Галерея – це більше мистецький проект чи все-таки комерційний?– У колекції нашої галереї є як комерційні,

так і високопрофесійні художні роботи. Наша комерційна діяльність дозволяє нам регулярно

проводити благодійні заходи самим, і бути по-стійним учасником різних благодійних акцій, які влаштовують в місті. Тому складно дати одно-значну відповідь. Єдине, про що можемо сказа-ти впевнено, так це те, що на сьогодні в Україні приходити в галерейну справу з розрахунком на швидке отримання прибутку абсолютно безпер-спективно. Галерейний бізнес в нашій країні, як і раніше, тримається на фанатах своєї справи, він вимагає значних, а головне, довгострокових вкладень. Крім грошей також потрібно бути го-товим інвестувати масу особистого часу – їздити на виставки, аукціони, відстежувати нові імена, спілкуватися з художниками та галеристами. І, звичайно ж, говорячи про успішність, ніхто не скасовував правила правильного місця й часу, яке у галерейному бізнесі актуальне, як ніде інде. Стосовно першого – розкішний старовин-ний Львів, на мій погляд, – найправильніше міс-це на світі, з часом – теж все гаразд, про це ми вже сказали. Таким чином, у стінах «Арт га-лереї мадам Пальмгрен» зібралися люди, яким у якийсь момент здалося, що займаючись цією справою, вони принесуть собі та суспільству на-багато більше користі, ніж роблячи щось інше. А гроші... Як відомо, головне щодня займатися улюбленою справою, і гроші обов’язково при-йдуть. Ми теж в це віримо.

Арт галерея мадам Пальмгренм. Львів, вул. Фредра, 7Тел.: +38 (032) 225 57 96 +38 (097) 363 99 97info@palmgren-gallery.com www.palmgren-gallery.com

50

один проти десяти

відпочинок • захоплення

Як то кажуть: ламати – не будувати. А якщо за це ще й нічого окрім задоволення не буде, то чому б не спро-бувати зайнятися такою цікавою справою… як боулінг. Розгромити однією кулею купу кеглів – що ж може бути приємнішим для любителів активного і веселого відпочинку?

Сьогодні боулінг займає впевнені позиції серед інших видів дозвілля. Завзяті гравці та професіонали ствер-джують, що погравши в боулінг один раз, знову захочете з тріском закотити кулею по кеглях.

51відпочинок • захоплення

америка – мати сучасного боулінгу

Історія боулінгу налічує більше 7000 років, тому, гадаю, її не вдасться вписати у кілька аб-заців. Розповім лише найцікавіші факти. У 30-ті роки ХХ століття археолог Фліндерс Петрі знай-шов єгипетське поховання, датоване 5200 р. до н.е. Воно виявилося дитячою гробницею з предметами, які нагадали археологам приладдя для гри в боулінг. Наступні 5000 років історія цієї гри покрита мороком. Боулінг за час свого існування пережив чимало суперечливих етапів. У Німеччині гра довгий період була частиною релі-гійного обряду, а кеглі уособлювали язичницьких богів. Вважалося, чим більше кеглів зіб’є люди-на, тим чистішою стане її душа.

Знає історія й такі періоди, коли боулінг при-рівнювали до пороків та вважали азартною грою. А оскільки церква стверджувала, що азарт породжує бандитизм, гра була заборо-нена. Наприклад, в Англії другої половини XIV століття боулінгом дуже захоплювали-ся солдати, і король Едуард III помітив, що вони на неї витрачають більше часу, ніж на заняття стрільбою з лука. Щоб зберегти обороноздатність своєї армії, правитель змушений був ввести забо-рону на гру в кеглі.

І лише наприкінці ХІХ століття бо-улінг став таким, яким ми його зна-ємо сьогодні. Правила сучасного бо-улінгу були розроблені в Шотландії в 1849 р. Але загальними та єдиними їх прийняли тільки 6 років опісля в Америці, де гра набула найбільшого поширення і зазнала серйозних змін. До речі, саме на цьому етапі було ви-рішено використовувати для гри звичні нам десять кеглів (раніше їх було лише дев’ять).

США залишаються лідерами не лише за кількістю гравців, але і в розробці орга-нізаційно-технічних та комерційних проектів у цьому виді розваги і спорту.

так що ж таке боулінг?Боулінг як спорт і спосіб активного відпочинку

має чудову властивість об’єднувати людей. Голо-вний плюс такого проведення часу полягає в тому, що він є азартною і дуже енергійною спортивною грою, і в той же час захоплюючою розвагою, пре-красним способом організації дозвілля в колі роди-ни або друзів. Боулінг – гра майже без обмежень, долучитися до неї може будь-яка людина, незалеж-но від віку, статі та фізичної підготовки.

Принцип гри у боулінг простий: збити всі ке-глі на доріжці. Якщо гравець впорався з цим за-вданням, то результат буде називатися страйком, і фрейм закривають. Якщо певна кількість кеглів все ще стоїть після першого удару, то випадає друга куля. Якщо кеглі, що залишилися, збиті, то буде спеа, якщо одна кегля або більше стоять піс-ля другого удару, то результатом буде відкритий фрейм. У цьому випадку гравцю присуджують таку кількість очок, яка відповідає кількості ке-глів, що впали.

деталі, без яких гри не будеПопросивши будь-кого згадати атрибути,

які потрібні для гри у боулінг, кожен без ва-гань назве кулі та кеглі. Звичайно – це ж суть самої гри. Обрати з існуючого різно-маніття кулю для боулінгу відповідну саме вам, – досить складне завдання, особли-во для початківця. Використовуючи кулю для боулінгу невідповідного типу і ваги, ви не досягнете хорошого та стабільного результату, а техніку кидка розвинути буде набагато складніше. Важкі кулі простіше контролювати в процесі виконання кидка. Вага кулі в ідеалі повинна складати приблиз-но 1/10 маси гравця. На кулі є номер, який відповідає вазі, але не у кілограмах, а у фун-тах (1 фунт = 453г). Можна обрати кулі для боулінгу і за такою методикою: підніміть її перед

собою на витягнутих руках. Якщо зможете утри-мувати кулю в такому положенні 5-10 секунд, то

ця вага оптимальна для вас, і ви зможете досить успішно контролювати її в процесі гри.

52 відпочинок • захоплення

> один проти десяти >

Кеглі – ще одна невід’ємна частина атрибутів боулінгу. Саме на ці фігури спрямовані всі думки гравця в момент кидка. Немає нічого приємнішого, ніж побачити, як вони розлітаються від удару кулі. Вага, форма, матеріал, з якого вони зроблені, порядок розстановки – все це виявляється важливим при ударі кулі. І щоб не було розбіжностей, за-гальні вимоги до кегель, як і до іншого обладнання, були обговорені та офіційно затверджені.

Сучасні 10 фігур, кожна зі своїм номером, мають висо-ту 15 дюймів і діаметр в найширшому місці близько 4,75 дюйма та внизу 2,75 дюйма. Важать вони від 3 фунтів 2 унцій до 3 фунтів 10 унцій. При цьому в кожному комплекті маса фігур не може відрізнятися від інших більш ніж на

4 унції, і їхні конструкція, форма, оздоблення, маркування повинні бути однаковими. При виготовленні кегель зазви-чай використовують цільні шматки високоякісного важкого клена, який захищають пластиковим покриттям, або ж за-стосовують тільки синтетичні матеріали.

екіпірування для гравцівПідібрати одяг для боулінгу легко. Єдиний спеціальний

атрибут – черевики (без них вас просто не пустять на до-ріжки). Все інше знайдеться в гардеробі. Зручні джинси чи шорти і бавовняна сорочка з коротким рукавом – опти-мальний варіант для гри. Занадто облягаючий або мішкува-тий одяг може заважати руху.

поради початківцям

– Ніколи не кидайте кулю, якщо на будь-якій доріжці стоїть людина. Це небезпечно, адже куля може відрикошетити і збити її.– Людям, у яких є проблеми зі спиною чи попереком, краще відмовитися від цього виду спорту.– Обирайте кулю так, щоб пальці легко входили в отвори, а долоня залишалася розправленою. Але куля не повинна вислизати

або бути занадто важкою.– Стежте за апаратом, який виставляє кеглі. Кидати кулю можна тільки після закінчення його роботи. В іншому випадку, можна

потрапити в загороджуючий щиток, заплатити штраф і зіпсувати враження від гри.

53

коментарОлексій Асаєвіч, боулер-тренерНасправді, при грі у боулінг потрібно враховувати багато деталей.

Але найголовнішим є вибір кулі. Не можна грати тією кулею, яка про-сто подобається за кольором. В принципі, кулі за розміром усі одна-кові, але верхом різняться, тому потрібно правильно обрати для себе. Важливим є сам кидок кулі. Його треба робити правильно – для цього є спеціальний рух. Щоб досягнути результатів і отримувати задово-лення від гри, найкраще придбати індивідуальну кулю. Її підбирають за вагою (для дітей, жінок, чоловіків різної вагової категорії). Окрім цього, в індивідуальній кулі спеціальний майстер свердлить отвори за розмірами долоні та пальців, вставляє у них фінгера і тампи для того, щоб добре фіксувалася рука і кидок був легким. Варто знати, що куля не вічна.

Зазначу, що доріжку на боулінгу намазують олією для того, щоб куля ковзала і не протирала її. І чим більше впитається в кулю цієї олії, тим гірше вона «гратиме». Цю олію потрібно добувати з кулі, і роблять це за допомогою термообробки. Для того, щоб куля набирала олії мен-ше, її потрібно періодично полірувати. Самому цього робити не можна. Полірування проводять спеці-альним пристроєм. Окрім куль, важливим еле-ментом для гри у боулінг є взуття. Воно пови-нно бути особливим, оскільки правильному кидку передує останній крок, який повинен бути ковзким. Взуття для боулінгу – це чере-вики зі спеціальною підошвою. На одному з них є наліпка, яка дозволяє правильно ковзати. Якщо вас цікавить боулінг, і ви хочете правильно грати в цю гру – найкраще звернутися до тренера, який покаже правильні рухи, допо-може обрати кулю, взуття і потрібні аксе-суари.

відпочинок • захоплення

> один проти десяти

Взуття для боулінгу можна розділити на 3 категорії:1. Черевики, які можна отримати в боулінг-центрі, –

rental shoes. Це універсальне взуття для нерегулярної гри. 2. «Перше» взуття. Необхідне, якщо грати у боулінг ре-

гулярно. Дуже схоже на кросівки, але зі спеціальною під-ошвою. Універсальне для всіх гравців.

3. Профі-взуття. Практично обов’язкове для тих, хто грає в спортивний боулінг. Забезпечує необхідне ковзання на потрібній нозі. Зручне і функціональне.

На тренуванні або під час розминки перед змаганнями обов’язково потрібно випробувати та налаштувати ковзан-ня черевика, перш ніж зробити перший кидок.

Існує безліч аксесуарів для боулінгу: рукавички, кульки для сушіння рук, чохли для черевиків, сумки для перене-сення куль тощо. Все це максимально може захистити гравця під час гри і зробити її ще приємнішою.

До прикладу, стрічка для пальців дозволяє захисти-ти шкіру від порізів і мозолів та забути про зламані нігті. Щітка для взуття забезпечить чистоту підошов та відмінне ковзання. Кольорові кульки та мішечки для рук видалять надлишки вологи, а спеціальна присипка зробить ковзан-ня ідеальним.

Дар’я Бура

54

Відомо, що фізична активність допомагає зберегти здоров’я, відмінну форму, гарну фігуру. Про це пишуть у газетах, книжках, розповідають по телебаченню та радіо. Але як правильно обрати такий вид спорту, який підходив би саме тобі, коли і часу обмаль, і роки вже не дозволяють «тягати залізо»?

футболХлопці, яким за тридцять, часто обирають для себе

футбол. Є у Львові достатньо спортмайданчиків і ста-діонів, де вони збираються раз чи двічі на тиждень з друзями, колегами чи просто знайомими. Цей вид спор-ту дозволяє і форму підтримати, і відпочити від робочої метушні, і поспілкуватися з друзями на чоловічі теми. Та й підходить чоловікам будь-якого віку та рівня фізичної підготовки.

єдиноборстваТим, в кого через складнощі на роботі часто виникає

нервове напруження, варто задуматись про такий екс-тремальний варіант, як єдиноборства. Це може бути як і айкідо, яке не потребує великих фізичних зусиль, але до-зволить направити енергію в правильне русло та розім’яти кістки, так і карате чи кікбоксинг, що вже є жорсткішими та травматичнішими видами спорту.

В кожного чоловіка був підлітковий період, коли відчу-валась потреба позбутись зайвого адреналіну. Тоді вони викидали його за допомогою вуличних бійок чи футболь-ного хуліганства. Але з роками ця потреба тільки зростає. Людина стає успішною і дорослою, але підсвідомість все одно бере своє. А позасвідомо кожен мужчина прагне бути чоловіком-воїном. В такому випадку єдиноборства підійдуть чи не найкраще.

спорт • захоплення

який спорт оБрати, коли тоБі за…?

55спорт • захоплення

гіпертонікамГіпертонікам не рекомендують займатися ігровими вида-

ми спорту, робити вправи з гантелями. Дуже корисні прогу-лянки босоніж по траві, танці, взимку – катання на ковзанах.

якщо проблеми з суглобами

Чоловікам, у яких є захворювання суглобів, шкідливо бі-гати, займатися ігровими видами спорту, виконувати впра-ви з гантелями. Краще плавати, робити піші прогулянки, можна займатися на велотренажері.

Хворі на остеохондроз та інші захворювання хребта можуть плавати, тренуватися на перекладині, робити вправи на зміц-нення м’язового корсета. Не слід стрибати, присідати.

на що звернути увагуВартує звернути увагу так само і на зал для занять спор-

том, на тренерський склад, на загальну атмосферу під час занять. Важливо, щоб окрім фізичної розрядки, була також і моральна. Тренер першочергово має бути хорошим психоло-гом і створювати таку атмосферу в групі, щоб опісля занять всі залишались з хорошими враженнями та настроєм.

Не можна відмовлятися від тренувань і чоловікам, в яких вже виникали проблеми зі здоров’ям. Головне – правильно

вибрати вид спорту та стежити, щоб фізичні навантаження не були надмірними. При захворюваннях серцево-судинної системи корисно займатися йогою, можна відвідувати й тренажерний зал. Однак, якщо вам за сорок, краще за-йматися спортом у другій половині дня, бо вранці після сну кров стає в’язкішою, збільшується рівень адреналіну, що підвищує ризик серцевого нападу.

Для того, щоб підтримувати фізичну форму, чоловікам достатньо займатись тричі на тиждень по півтори-дві годи-ни. А щоб бути фізично і морально здоровими, достатньо один раз на тиждень відвідати лазню, один раз пограти у футбол, один-два рази поплавати в басейні та двічі відвіда-ти заняття з єдиноборств. Заняття спортом дасть можли-вість кожному чоловікові відчувати себе сильним, здоро-вим, залишатись у хорошому настрої та формі.

Вартує також залучати до занять спортом і синів. У Львові в багатьох школах існують групи для дітей віком від 5-ти років. Саме заняття спортом допоможе виховати з хлопчиків справжніх майбутніх чоловіків, які завжди вміти-муть направляти енергію в правильне русло.

Редакція журналу «ЕГОЇСТ» дякує за допомогу в підготовці статті професійному тренеру з кікбоксингу

Юрію Кардашевському

> який спорт оБрати, коли тоБі за…?

56 спорт • захоплення

Впродовж року «Егоїст» розповідав про те, як мож-на підтримувати власну форму, займаючись фізичними

вправами вдома, маючи, в основному, турнік, невелику штангу та комплект ганте-

лей. Ми розглянули найефективніші базові вправи для розвитку усіх груп м’язів. Тренінг вдома – це вже добре, адже фізична актив-ність додає тілу тонусу та жит-тєвої сили. Але якщо з’явилося відчуття того, що займатися у своїх рідних чотирьох стінах ста-ло нецікаво, а хочеться більше

експериментувати із вправа-ми та тягарями, то слід про-довжувати свої тренування у призначених для цього місцях – тренажерних за-лах.

Це усвідомлення наста-не рано чи пізно, адже до-машнє обладнання стане

залегким, бо внаслідок за-нять з’явиться більше сили і

захочеться досягати ще нових ре-зультатів. А купувати собі додаткові тренажери неви-гідно: для них потрібно багато місця, та й коштують вони недешево. Тому спортзал – ідеальний варіант для тих, хто вирішив серйозно взятися за свою форму.

Для того, щоб розібратися як обрати собі спортзал, якими мають бути перші тренування та коли з’являться перші помітні результати, ми розпитали у ексклюзивному інтерв’ю досвідче-ного фітнес-тренера Олега Кобилюха, який 30 років свого життя віддав цій справі.

57спорт • захоплення

> тіло – як пластилін. поради фітнес-тренера >

три правила вибору

– Пане Олеже, скажіть, будь ласка, за яким принципом новачку варто вибирати свій перший тренажерний зал?– На жаль, наша спортивна інфраструктура є настільки бідною, що

іноді вибирати просто немає з чого. Якщо в невеликих містечках тре-нажерні зали зовсім убогі, то у великих містах ситуація дещо краща. Загалом, чим більше місто, тим легше знайти для себе комфортний спортзал. У будь-якому випадку, при виборі місця для тренувань, на мою думку, є три важливі фактори.

По-перше, це обладнання. Є різні спортзали: пауерліфтерські, важ-коатлетичні, богатирські (стронгмен) та фітнес-зали. Останні – ідеаль-ний варіант для новачків, адже, скажімо, у залі для пауерліфтерів дуже важке обладнання і «слабаків» там не буває.

Але і звичайні тренажерні зали різняться між собою. Уявімо, що новачок не має досвіду тренувань, прийшов у зал, а там найлегші ган-телі – 20 кг, і такої ж ваги найлегші диски для штанги. Зрозуміло, що такій людині там нічого робити.

– А якими є другий і третій фактори?– По-друге, ціна місячного абонемента. На жаль, у багатьох трена-

жерних залах невиправдано високі ціни, які можуть бути не всім по кишені. Можна заплатити за абонемент 700 грн на місяць, а можна знайти простий зал за 150 грн, у якому є все, що потрібно. Зрештою, усе залежить від можливостей кожного.

І дуже важливий третій момент – це час, який витрачають на до-бирання. Особисто я вважаю, що доїзд до залу має тривати не до-

вше 40 хвилин. Поясню чому. Яким би чудовим не був зал, добиратися кілька разів на тиждень з одного кінця міста в інший після роботи чи навчання – не вихід, бо просто увірветься терпець. Ідеальний варіант, коли місце тренувань пролягає по «маршруту дім-робота (навчальний заклад)». Тоді не виникатиме незручностей.

постановка цілей незалежно від віку

– А з якого віку можна розпочинати силові тренування? – Якщо ввечері зайти у будь-який спортзал, побачимо велику кіль-

кість старшокласників. Часто хлопців «тягне» до тренувань переважно у 16-17 років, щоб похизуватися перед ровесниками та добре вигляда-ти. Це цілком нормальний вік для тренувань, хоча у 16 ставити якісь силові рекорди не варто.

Розпочинати тренування можна у будь-якому віці – він не має жод-ного значення. Молодшим легше досягати помітних результатів тре-нувань, старшим – трішки важче, але все залежить від власної напо-легливості. Дбати про себе і своє здоров’я ніколи не пізно. Потрібно розуміти, що пропри стереотипи, далеко не всі ходять у тренажерні зали за великими м’язами: чимало людей тренуються, щоб просто бути у тонусі.

– Людині, яка вперше переступила поріг тренажерного залу, треба мати якусь фізичну підготовку?– Зовсім не обов’язково. В залі ж є все для того, щоб, не маючи

жодного досвіду і досягнень, здобути їх. Щоправда, хороша фізична підготовка вітається у будь-якому спорті.

розпочинати тренування можна у будь-якому віці – він не має жодного значення. молодшим легше досягати помітних результатів тренувань, старшим – трішки важче, але все залежить від власної наполегливості.

58 спорт • захоплення

> тіло – як пластилін. поради фітнес-тренера

Кожен, хто планує розпочати тренування, повинен для себе поста-вити цілі та йти до них. Один хоче тренуватися, щоби схуднути, інший – навпаки, щоб набрати вагу і мати великі та красиві м’язи, ще хтось приходить, аби реабілітуватися після якихось травм.

– Та все ж якісь навики треба мати новачкам?– Із впевненістю можу сказати, що 100% тих, хто вперше прихо-

дить у спортзали, неправильно виконують вправи, тобто із порушенням техніки, і за цим страшно спостерігати. Іноді такі вправи вигадують, що просто дивуєшся, як таке могло народитися в голові (сміється, – «Егоїст»). Добре, якщо є тренер, який покаже, що і як робити, гірше, коли такого немає. Тоді новачки можуть місяцями незрозуміло що і як тренувати, а потім нарікають, що у них немає результатів. Так було, є і буде, адже фізична культура – це ж ціла наука, і не всі розуміють її ба-зових речей. Попри те, в Інтернеті є безліч навчальних відеороликів, які треба просто сісти і подивитися, адже людина повинна розуміти основи того, чим вирішила займатися.

режим та тренінг

– Пане Олеже, а скільки часу має тривати тренування?– Для новачка 40-60 хвилин. Досвідченіші можуть займатися і біль-

ше – до півтори години, але довше не варто. Головне, не відволікатися на базікання із колегами по спорту, а тренуватися. Тренажерний зал варто відвідувати три рази на тиждень, через день. Це тому, що для відновлення м’язів треба 48 годин.

– А за яким принципом радите будувати свої перші тренування? – Не варто уявляти себе супергероєм і намагатися піднімати непо-

сильні тягарі, щоб справити на себе враження. Це не місце, де треба

такі речі робити. У першу пору тренування мають чимось нагадувати звичайний фітнес: тренуватися слід із невеликою вагою, бо тілу треба дати час звикнути до регулярних навантажень. І лише згодом додавати вагу на тренажери.

Також треба тренуватися за програмою: це послідовність вправ і кількість їх повторів під час одного тренування. Кожна група м’язів має мати день тренування: скажімо, груди та трицепс – одного дня, спина-біцепс – іншого, ноги та плечі – на кінець тижня.

– Багато новачків бояться травмуватися під час тренувань. Це справ-ді актуальна проблема?– Ризик травмуватися є завжди, під час виконання будь-яких фі-

зичних вправ. Але, як правило, це стається виключно через порушен-ня правильної техніки. Крім того, дуже багато людей у спортзалах не роблять розминки, з якої повинне починатися кожне тренування! Це основа! А приходять і відразу працюють з великою вагою. От тоді страждають не розігріті м’язи, зв’язки та хребці. Якщо людина грамот-но підходить до справи, то ризик травм – мінімальний.

– Наче все зрозуміло. Гадаю, в контексті сказаного вище буде дореч-ним питання, коли можна спостерігати перші серйозні результати?Результати будуть залежати від того, чи людина повноцінно ви-

кладається на тренуванні, чи правильно і добре харчується та чи ви-сипається. Це три чинники, від яких залежить результат. Якщо їх до-тримуватися, то вже за 4-5 місяців можна буде побачити якісь перші наслідки тренувань. Маючи ціль схуднути чи накачати м’язи, треба ро-зуміти, що ключову роль відіграє самодисципліна. Дотримання режиму дасть змогу кожному стати таким, яким він мріє, адже наше тіло – наче пластилін: ми можемо як зліпити шедевр, так і зіпсувати його.

Розмовляв Антон Павленко

59кіно • відпочинокза столом • відпочинок

• РЕСТОРАНи, БАРи, КАВ’ЯРНІ, ПАБи • BianCO ROssO PasTeRia | пр. Свободи, 6/8 • GLORia Jean’s COFFees | пл. Міцкевича, 1 • MOns Pius | вул. Л. Українки, 14 • sTRudeL hOuse | вул. Шевська, 6 • АМАДЕУС | пл. Катедральна, 7 • АРСЕНАЛьСьКЕ | вул. Ар-сенальська, 7 • БАГРАТІОНІ | пр. В. Чорновола, 59 • БАТЯР | вул. Менцинського, 3 • ВЕЛиКА ТАРІЛКА | вул. Валова, 13 • ВЕРОНІКА | пр. Шевченка, 21 • ВІДЕНСьКА КАВ’ЯРНЯ | пр. Свободи, 12 Гальба пива • вул. І. Франка, 46 • ГАРМАТА | вул. Грабовського, 11 • ДАРВІН | вул. Шевська, 6/10 • ДЕЛІС | вул. Самчука, 8 • ДЗиґА | вул. Вірменська, 35 • ДиНАМО БЛЮЗ | вул. Стуса, 4 • ЗОЛОТА ГУСА | вул. Січ. Стрільців, 3 • КАФЕ 1 | пл.Катедральна, 5 • КЕНТАВР | пл. Ринок, 34 • КОРЗО | вул. Братів Рогатинців, 10 • КРАКІВСьКА БРА-МА | вул. Краківська, 5 • КУЛьТ | вул. Чайковського, 7 • КУМПЕЛь | вул. Винниченка, 6 • ПАН ТАО | вул. Кримська, 28 • ПАНОРАМА | пр. Свободи, 45 • ПАНСьКА ЧАРКА | вул. Винниченка, 3 • ПЕКІН | вул. Грушевського, 8 • ПРАГА | вул. Гнатюка, 8 • САЛО | пр. Свободи, 6/8 • СМАКОЛиК | вул. Михальчука, 5 • ТАРОН | вул. Кузневича, 16а • ФІЛІжАНКА | пр. Крива липа, 3 • ФРЕСКА | вул. Краківська, 9 • ЦУКЕРНЯ | вул. Староєврейська, 3 • ЧОРНиЙ КІТ | вул. Гвардійська, 4 • ШЕКСПІР | вул. Любінська, 144 • ШТУКА | вул. Котлярська, 8 • МАГАЗиНи • BaseL | вул. Банківська, 5 • CezaRe | вул. Дудаєва, 12 • neRi KaRRa | вул. Чорновола, 25 • PRinCess | вул. Л. Українки, 7 •БІЗНЕС СТиЛь | вул. Театральна, 23 • ПРЕЗиДЕНТ | вул. Городоцька, 8 • КЛУБи • CazanOva | вул. Ставропігійська, 7 • MusiC LaB | вул. Бра-тів Рогатинців, 27 • MaesTRO | вул. Лазнева, 3а • RaFinad PeOPLe | вул. Руданського, 1 • sPLiT-Lviv | вул. Міцкевича, 6\7 • АТМОСФЕРА | вул. Братів Рогатинців, 18 • ТУРФІРМи • АЛГОЛь | вул. Коперніка, 16/3 • КОЛІЗЕЙ | вул. Братів Рогатинців, 18 • МІСТ-ТУР | пр. Шевченка, 34 •

ПІЛІГРиМ | вул. Коперніка, 26 • РІТУРНЕЛь | вул. Водогінна, 2 • ТУР-РЕТУР | вул. Київська, 27 • КЛІНІКи • АЛьТЕРНАТиВА | вул. Героїв

УПА, 73 • ВІЗЕКС | вул. Наукова, 96 б • КЛІНІКА ЗАБЛОЦьКОГО | вул. Коперника, 20 • КЛІНІКА СВ. ПАРАСКЕВи | вул. Заводська, 7 • ЛАЗЕР ПЛЮС | вул. Миколайчука, 9 • ПАРОДЕНТ | вул. Глибока, 4 • РІКОТА | вул. В. Великого, 31 • ГОТЕЛІ • nOBiLis | вул. Фредра, 5 • ReiKaRTz | вул. Городоцька, 107 • ReiKaRTz | вул. Друкарська, 9 • АНДРІЇВСьКиЙ ДІМ | вул. К. Левицького, 112 • ВЕжА ВЕДМЕ-жА | Львівська обл., с. Волосянка, урочище Цоцора • ВІНТАж БУТІК ГОТЕЛь | вул. Сербська, 11 • ГРАНД ГОТЕЛь | пр. Свободи, 13 • ЕДЕМ | вул. Городоцька, 95а • ЄВРОГОТЕЛь | вул. Тершаковців, 6а • КУПАВА | вул. Комарова, 17 • ЛЕОПОЛІС | вул. Театральна, 16 • ОПЕРА | пр. Свободи, 45 • ЦиТАДЕЛь ІНН | вул. Грабовського, 11 • ШВЕЙЦАРСьКиЙ | вул. Князя Романа, 20 • ШОПЕН | пл. Мала-нюка, 7 • АВІАКОМПАНІЇ • LОТ | вул. Січ. Стрільців, 5 • КиЙ-АВІА | пр. Шевченка, 11 • КиЙ-АВІА | пл. Григоренка, 5 • АВТОСАЛОНи • ЗАХІД-МОТОРС | вул. Липинського, 50 б • ЗАХІДНО-УКРАЇНСьКиЙ АВТОМОБІЛьНиЙ ДІМ | вул. Антоновича, 59 • ІЛТА ЛьВІВ (ПЕжО) | вул. Чайковського, 20 • НІКО-ЗАХІД | вул. Липинського, 50 б • ПФ «Христина» (BMW) | вул. П’ясецького,1 • ТОЙОТА ЦЕНТР ЛьВІВ «ДІАМАНТ» | вул. Кульпарківська, 226 • ТРІСТАР АВТО ЕЛІТ | вул. Липинського, 36 • ФІТНЕС-КЛУБи • 3 СТиХІЇ | вул. Щирецька, 36 • АКВАПАРК «ПЛЯж» | вул. Кн. Ольги, 114 • ЄВРОСПОРТ | пл. Петрушевича, 1 • ІНШЕ • СВ-вагони потягів | у напрямку Києва, Одеси, Сімферополя •

а також на www.issuu.com/egoist_magazine, www.store.obreey.com, www.presspoint.ua, www.journals.ua та www.ej.ua

ч и т а й т е н а с т у т :

60

німфи-2012: фаворити карпат

рибалка • захоплення

2012 рік у плані нахлисту приніс чимало інформації для роздумів. Вечорами в компанії настільної лампи, стан-ка з інструментами та ноутбука я пробував в’язати різні моделі мушок. Нарешті, після кількох десятків виїздів у гори, мені вдалося остаточно сформувати бойовий склад свого флай-бокса. Якщо раніше я приходив на берег річки, відкривав коробку і думав, що з неї дістати, то тепер такої проблеми нема. Достатньо знати, який колір та рівень води, на яку рибу збираюся полювати, і чи є поруч ями. У принципі, цього має вистачити.

61рибалка • захоплення

Але не виключаю, що і цих тез бракувало б, якби, по-чинаючи з цьогорічного літа, я не поїхав у Закарпаття і не побачив на власні очі можливості французького методу. На мій погляд, жоден інший відомий на сьогодні спосіб виду-рити рибу за допомогою німфи (чеський, новозеландський, довга німфа тощо), не дасть такої реальної можливості пе-ревірити справжню ціну зв’язаної мушки. Справа в тому, що риба, особливо харіус, встигає непомітно для вас «скушту-вати» обманку, але далеко не завжди цей момент вдається зафіксувати. Натомість французький метод за рахунок сво-єї делікатності дозволяє ідентифікувати майже усі спроби харіуса поласувати свіжою личинкою. Таким чином, у 2012 році мені вдалося відділити зерно від полови і зрозуміти, на які типи мушок риба буде ловитися, а які ігноруватиме…

Як відомо, усі мушки ділять на чотири основні категорії – німфи, сухі, мокрі та стрімери. Чимало нахлистовиків вво-дять і п’яту категорію – емерджери (симбіоз сухої та мокрої), і з ними важко не погодитися. За винятком хіба стрімерів, з якими я все ще не потоваришував, з іншими типами му-шок склалися куди кращі стосунки. У цьому та наступному номерах «Егоїста» поговоримо про основу рибного раціону – німф, які стали моїми фаворитами у 2012 році. Про три з них – прямо зараз.

1. смачна «шоколадка»Найпоширеніші назви цієї німфи – закарпатська або

шоколадна. Її українським «імпортером» є закарпатський нахлистовик Gavriil, а походження, скоріш за все, чеське. Парадоксально, але цю німфу роблять з тонкого гачка для сухих мушок, а також дабінгу для сухих мушок – суперфайн. Це потрібно для того, щоб німфа мала максимально тонке тіло. Ось що пише про неї сам автор: «Важливо, щоб ма-теріал для тіла був саме суперфайн Mahogany. Бувало, що інші мухи не працювали, а саме «шоколадка» йшла на ура! І при цьому регулярно. Для цих мух я, в основному, вико-ристовую тонкі безбороді гачки на 14-му і 16-му номерах».

Інший закарпатський нахлистовик Varus розвиває цю тему: «В основному, використовуємо японські безбороді гачки Akita AK503BL (аналог Tiemco 103BL). Гачки при-значені для сухих мушок і виготовлені з дуже тонкого дро-тика. Це дозволяє зв’язати делікатне тонке тіло. Основний робочий розмір для карпатських річок 14-й із 3-міліметро-вою головкою. Якщо 12-й номер, то головку, в основному, ставимо 3-3,5 мм».

Особливу увагу слід звернути на кольори вольфрамових головок. Найпоширенішими є золоті, срібні та мідні. Ось що каже Varus: «Потрібно мати всі ці три кольори, вони є основними. Іноді перевага риби змінюється протягом дня. Як на мене, універсальною є золота – вона всесезонна, срібна – на осінь, мідна – на літо (мідні бувають новими та блискучими, а бувають старими, які окислилися і потьмя-ніли. Так ось, це не заважає обом бути, за певних умов, ефективними в сірій воді), хоча часто бувають варіанти. До-датково в’яжу з рожевими головками – на випадок посірі-лої води чи різкого похолодання».

Ще один нахлистовик із Закарпаття Шерлок звертає увагу і на те, що «шоколадки» з рожевими головками мо-жуть прекрасно працювати у чистій, як сльоза, воді.

У «шоколадки» є чимало модифікацій. Скажімо, можна її в’язати і в чорних тонах. Свого часу я робив «шоколадки» з тонких шовкових ниток виробництва Shakespeare. Осо-бливо добре працювали німфи з коричневих та червоних ниток, а обмотку по тілу виконували тонкими дротиками. Такі німфи особливо полюбила наша форель.

Ще слід звернути увагу на нитки. Можливо, тонкі нитки для початківців – не ідеальний варіант, але до цього потріб-но прагнути. Безперечно, аби зв’язати максимально тонке тіло, слід використовувати найтоншу нитку.

Взагалі, як вже згадувалось, «шоколадку» можна ви-користовувати протягом всього року. Якщо на ріці є ями, доцільно спробувати їх «пробивати» німфами з набагато більшими вольфрамовими голівками. При цьому слід мати на увазі, що кожна проводка може бути для неї останньою: чим більший діаметр головки, тим більший ризик того, що муха зачепиться за каміння, відповідно, дістати її стане практично нереально. Але хто не ризикує, той не тримає в руках трофеїв.

Також треба мати в коробці німфи різних розмірів. Спра-ва в тому, що мушки, якими нахлистовики намагаються ошукати форель та харіуса, як правило, значно більші, ніж їхні живі аналоги. Буває, що риба просто не реагує на об’ємні приманки, тому слід запропонувати їй зовсім дріб-ні. Не варто хвилюватися за те, що риба не побачить такі мікроскопічні мушки – практика показує, що із зором у на-ших лососевих все в порядку.

Нарешті ще один елемент «шоколадки», який не можна оминути, це її торакс. Як і з головками, варіантів може бути безліч. Знову ж таки, слід мати в коробці німфи з торак-

> німфи-2012: фаворити карпат >

62 рибалка • захоплення

сами як з натуральних, так і з синтетичних дабінгів. Якщо вода чиста – логічним буде використання тораксів «шоко-ладок» з темних натуральних матеріалів. Якщо річка ка-ламутна, я використовую яскравіші елементи, наприклад, помаранчевий дабінг. Однак, переважно, «шоколадки» все ж більше підходять для чистих рік. Коли вода мутніє, є сенс спробувати інший тип мушок.

2. карпатський фезентейлФезентейл (Pheasant tail nymph) – мушка відома кожному

нахлистовику. Але мені раніше ніяк не вдавалося вивести її на рівень лідерів у своїх флай-боксах. У класичному варіанті (хвіст, тіло, ніжки та спинка – з пера фазана, торакс – з пера павича) вона у мене не працювала. Тому довелося експери-ментувати і вигадувати модифікації фезентейла, пристосову-вати його до карпатських рік. Кілька фото чужих флай-боксів, кілька варіантів вечірніх спроб, і нарешті результат – є пре-красний варіант фезентейла для каламутної води.

За кілька останніх років я спробував визначити кольо-рову гаму, яку сприймає наша риба. З-поміж усієї палітри я зупинився на кількох – чорному, сірому, коричневому, оливковому, зеленому та помаранчевому. Іноді до них до-даю рожевий і червоний, але далеко не завжди. Не раз бувало, що, прибувши в пункт призначення, я бачив перед собою річку не надто приємного кольору. На дзвінки до колег з одвічним питанням «Що робити?» чув жарти типу «Копай хробаків». Так було до того часу, поки я не звернув увагу на помаранчеві головки. Вони виявилися панацеєю від брудної води.

Отже, для того, щоб зв’язати карпатського фезентейла, потрібні пера фазана (краще з хвоста), тоненький золотий чи мідний дротик, матеріал мікрофібра для створення хвос-

тика, яскравий синтетичний дабінг та вольфрамова головка пофарбована у помаранчевий колір. Від свого класичного родича карпатський фезентейл відрізняється відсутністю «спинки». Тобто борідки з пера фазана намотують від хвос-та до голови, а яскравий дабінг, чорний, рожевий чи пома-ранчевий, намотують вже безпосередньо в останню чергу, займаючи лише шосту-сьому частину від всього тіла німфи.

Щодо гачків, то я переважно користуюся джиговими від чеської фірми Hends. Саме для таких гачків і створені спеціальні вольфрамові головки з вирізом. Оригінальна кон-струкція таких гачків дозволяє ловити і в глибоких ямах без остраху втратити муху, оскільки жало направлене вгору.

Треба зважити також на те, що помаранчеві головки не завжди залишаються помаранчевими. Після кількох ви-їздів у гори фарба, зважаючи на постійні удари об каміння, облущиться і ви отримаєте просто вольфрамову кульку не надто привабливого для риби кольору. Тому фезентайлами в різних варіаціях слід запастися. Так само доцільно по-бавитися з різними кольорами тораксів. Скажімо, пізньої осені хороші результати показують фезентейли з яскраво-зеленим тораксом.

3. зелений бокоплавОдноосібний лідер 2012 року – муха, яка вразила мене

до глибини душі. По правді, я готовий написати зеленому бокоплаву не одну оду. Він це заслужив, адже в його активі у цьому році кілька сотень харіусів точно назбирається. Не можна не погодитися з тими, хто каже, що все геніальне – просте. Кілька років тому, коли львівські нахлистовики по-любляли збиратися в підвальних залах місцевих ресторанів і за довгими столами ділилися своїм досвідом, мені, ще зо-всім зеленому початківцю, показали одну мушку. Її автором

> німфи-2012: фаворити карпат >

63рибалка • захоплення

> німфи-2012: фаворити карпат

був Андрій Коваль – володар Кубка України 2012 року. Скажу відверто, на перший погляд, муха мене не вразила. У ній не було жодних «родзинок», ніякої складної техніки виконання, ніяких дефіцитних матеріалів. Муха була про-стою, як двері. Звісно, я її не викинув, але і не ловив на неї. Бокоплав кочував від одного флай-бокса до іншого, а на очі практично не потрапляв. Так було до липня.

Перед черговою поїздкою в Карпати я прочитав на од-ному з форумів невеличкий звіт про успішну риболовлю на ріці в передгірних районах. Автору там вдалося упіймати і подуста, і рибця, і марену, і ще кілька риб, якими рідко можуть похизуватися нахлистовики. Ловив він, мовляв, на живих комах, тих, що знайшов під камінням. Звичайно, що це були так звані рачки, личинки одноденок. Назване ав-тором місце пролягало якраз по нашому маршруту. Тому я скерував своїх товаришів, які складали мені компанію, зупинитися там же і спробувати зловити щось інше, окрім форелі та харіуса. Побачити лососевих за 30 кілометрів до гір я ніяк не сподівався.

Був обід – туристи засмагали на камінні, купалися в чис-тій холодній воді. Я вдягнув спеціальні кросівки для літніх річок з міцними носками та чіпкою підошвою, легкі шорти, білу футболку і капелюха. Зупинився біля швидкого пере-кату, який закінчувався перед глибокою та великою ямою. Тоді я ще практично не ловив французьким способом, натомість використовував метод довгої німфи з піноплас-товим індикатором. У таких умовах це було оптимальним рішенням. На місце кінцевої німфи, звичайно, прив’язав класичного фезентейла – найреалістичнішу імітацію личи-нок одноденок. А от яку мушку запропонувати рибі в якості підвісної, я не знав. І тут мій погляд зупинився на зеленому бокоплаві, який років зо три пролежав у флай-боксі без

роботи. «Даю тобі шанс», – сказав я і прив’язав німфу до повідка. Далі на мене чекали неймовірні пригоди. Трапи-лися одразу дві події, які змусили мене округлити очі. Вже на другій чи на третій проводці я відчув енергійну потяжку, підсік і витягнув… харіуса! Що він тут робив, я і гадки не мав, але найцікавішим було те, що рибина міцно тримала в губах саме зеленого бокоплава. Не інакше, як заблудив-ся – подумав я і, випустивши рибу, продовжив прочісувати територію. За мить все повторилося – черговий харіус з бокоплавом у роті. За якихось 40 хвилин у мене в «за-ліку» було вже сім харіусів. Висновки напрошувалися самі собою. Перший: харіуси живуть не лише в горах, вони мо-жуть запливати і на далекі відстані від них. Другий – зеле-ний бокоплав скоро стане моєю улюбленою мухою.

З того часу кінцеві німфи змінювалися, а підвісна ні – зелений бокоплав з найкращого боку показав себе на усіх річках, де мені доводилося ловити рибу. Для його виготов-лення потрібно два види дабінгу та свинцевий дріт. Отже, спершу, для підвантаження, слід обмотати вигнутий гачок дротом, після цього намотують зелений дабінг у формі ко-нуса – від тоншого до грубшого. Зупинитися слід приблизно там, де закінчується друга третина від усього тіла мушки. Третину, що залишилася до колечка гачка, треба обмотати натуральним помаранчевим дабінгом з білки, також кону-сом. Але цього разу вже навпаки – з грубшого до тоншого. Біля колечка робляться вузол. Таку мушку можна зробити за дві хвилини. Однак, зважаючи на те, що в Карпатах час-то йдуть дощі, від чого ріки мутніють, замість натурального дабінгу я почав використовувати яскравий синтетичний. Від цього мушка тільки вигравала.

Ростислав ЯщишинПродовження – у наступному номері «Егоїста»

64 авто • захоплення

Що потрібно, аби зробити пре-зентацію вдалою? В принципі, те саме, проте ще треба вкласти у це все душу! Саме на такій імпрезі по-бував журнал «Егоїст» 5 квітня у автосалоні офіційного дилера volvo «Трістар Авто Еліт», який презенту-вав публіці найновішу розробку від volvo Car Corporation – надсучасну модель з яскраво вираженими ри-сами позашляховика – кросовер v40 Cross Country.

Звісно, винуватця свята вишуканій публіці показали не відразу: організа-тори берегли інтригу до останнього, проте це аж ніяк не було нудним че-канням, адже присутні на презентації шанувальники скандинавського ди-зайну та шведської якості з усіх боків відчували турботу, гостинність та друж-ню атмосферу.

Розпочалося все частуванням від-відувачів вишуканими солодощами від майстра-шоколатьє партнерів заходу – готелю «Нобіліс». Цього дня все було особливим, навіть рецепція змінила

своє призначення: професіонали з бар-менського центру «Promix» перетвори-ли її на бар, де серед інших пропонува-ли гостям унікальний запатентований коктейль «Volvo». Мелодійних відтінків хорошому настрою присутніх додав ви-ступ львівського гурту «West Music».

А бармени-віртуози з «Promix» не лише пригощали напоями, але й влаштували феєричне шоу, фіналом якого стали оригінальні коктейлі. Пе-ред тим, як показати гостям новинку, серед присутніх провели лотерею та вибрали власника цінного подарунка – призового сертифіката на відпочинок у готельно-оздоровчому комплексі «Жива вода».

І от найголовніше: представлення новинки! Відбулося воно у формі не-ймовірного та справді унікального 3D Mappig Show. Це були не просто аб-страктні світлові проекції на авто. За допомогою сучасних технологій було відтворено живу динамічну картинку автомобіля із передачею особливос-тей його конструкції та дизайну. Проте і це не все – організаторам вдалося не

Новий Volvo V40 Cross Country – елітна безпека на дорозі від «трістар авто еліт»Що потрібно, аби зробити презентацію авто? Сам автомобіль, частунок та напої для гостей, виступ музичного колективу...

65авто • захоплення

лише показа-ти зовнішні атрибути Volvo V40 Cross Country, але й повідомити про осо-бливості конструкції новинки. І звісно ж, кожен охочий міг дослідити новий Volvo сам – оглянути усі атрибути ди-зайну, відчути комфорт зручного сало-ну, перевірити місткість багажника та багато іншого.

Абсолютно нову модель V40 Cross Country створено у кращих традиці-ях Volvo – легендарного шведського бренду, який упродовж вже майже століття символізує безпеку та якість, надійність та довговічність.

Передбачаючи очікування своїх при-хильників та відповідаючи вимогам су-часного стрімкого ритму життя, авто-мобіль отримав динамічну зовнішність,

в і д -повідні швидкісні можливості та осо-бливості, притаманні позашляхови-кам. Спортивний дизайн свідчить про динамічний настрій авто, реалізовані в ньому інноваційні технології дозволяють не лише краще керувати ним, а й на-солоджуватись безпечною їздою неза-лежно від якості дорожнього покрит-тя та за будь-яких погодних умов. До слова, новий кросовер Volvo V40 Cross Country доступний для замовлення у двох версіях двигуна – бензиновій та дизельній.

Така подія запам’ятається гостям надовго, а для того, щоб кожен при-

с у т -н і й

з а б р а в трішки неви-

мушеної та друж-ньої атмосфери зі собою, у

автосалоні усі могли скористатися по-слугою миттєвого фото та отримати на згадку власну фотографію у пода-рунковій брендованій фоторамці.

Таким чином V40 Cross Country гарантує своєму власнику отримання відчуття пригоди та комфорту в по-всякденному житті! А для того, щоб відчути, що новинка від Volvo – це ваш автомобіль, варто просто записатися на тест-драйв у автосалоні офіційного дилера Volvo «Трістар Авто Еліт».

Трістар Авто Елітм. Львів, вул. Липинського, 60

(032) 236 15 55 (067) 3 100 500

66 тенденції • відпочинок

відпочинокстор. 64-67 >

в останній вагон потягаХоча ні, тоді вже на «останній» рейс. На Гоа! Гоа – скільки романтики та екзотики у цій назві. От про-

читаєш її чи почуєш і одразу уявляєш бунгало на березі океану, біленький пісочок, блакитно-прозору воду і себе у всій цій красі...

Теж таке уявили? Розслабтеся! Так виглядають Маль-діви. Гоа – це щось зовсім інше. Це переважно шум, гам, хвилі, рятувальники, які не дозволяють заходити у воду глибше, ніж до пояса. Також це корови, цікавські індійці, незліченна кількість пляжних кафе (шеків) і продавців, які ходять вздовж пляжу та не дають вам спокою бажанням продати фрукти, барабани, намисто, парео, сувеніри та ще багато-багато всього-всього.

А ще Гоа – це зовсім не райське місце. Ті, хто переко-нують вас у протилежному, або ніколи райських курортів

не бачили, або настільки невибагливі, що де пальма – там і рай. Екзотичне – безперечно. Але про все за порядком.

Найменший у Індії штат Гоа – найбільш популярне місце відпочинку серед індійців. Великим попитом користуються пляжі курорту і серед європейців, особливо британців. Вони узагалі дуже люблять усі свої колишні колонії. Проте обира-ють місцеві пляжі не завдяки екзотиці, а через дешевизну. І їдуть сюди не на тиждень-два. Навіть не на три. Більшість з них проводить тут по кілька місяців. Окремі затяті відпо-чивальники – навіть по півроку. Подумайте самі: найбільше коштує переліт. Це разова витрата, решта – дешевше, ніж будь-де в Європі чи навіть Україні. А довкола – сонце, море, пальми!

Але, обираючи цей курорт для відпустки, будьте готовими до «єднання з культурою». Це не мальдівські тихі острови і не єгипетські «резервації» для туристів. Тут місцеве населен-

67

> тенденції >

тенденції • відпочинок

ня цікавське, готелів «на першій лінії» немає (дивна річ, усі вони, навіть найкращі, розташовані не біля моря, а посеред населених пунктів), тому добиратися так чи інакше, але до пляжу треба. Також не омине вас сміття на узбіччі, корови на прогулянці, місцеві відпочивальники на пляжі.

Гоа – дуже європеїзований курорт. Тут багато років пану-вали європейці, тому древньою індійською культурою в штаті познайомитися важко. А з іншого боку, попри те, що усі вивіски тут англо- або двомовні, кожен житель штату знає англійську, та усі вони дивляться в напрямку Європи, Гоа залишається частиною Індії. Він дуже добре підходить для легкого знайомства з країною без культурних надмірностей.

Але не уявляйте собі Едему – є велика імовірність роз-чаруватися. Це живий курорт з постійним рухом, з масою приїжджих індійців, які неодмінно питатимуть, звідки ви,

хотітимуть з вами сфотографуватися. Це корови (класні, чисті, прикольні корови), які ходять усюди, де їм заманеть-ся. Також Гоа – це пальми, кокоси, пляжні вечірки. Але недоторканих пляжів тут мало – на більшості з них розта-шована купа згадуваних вже шеків, де можна безкоштов-но користуватися лежаком та парасолькою, якщо ви у них щось замовите.

Курортів на Гоа кілька. Якщо вас більше цікавить мир і спокій, тоді краще підходять села Південного Гоа (нижче столиці штату міста Панаджі). А якщо хочете вечірок – пів-нічна половина штату чекає на вас.

Головне зараз – не зволікати. Про «останній» рейс ми згадали власне тому, що ще кілька тижнів і на Гоа почнеть-ся сезон дощів. Туди в цей час їхати не варто. А зараз – хороша погода і непогані ціни на тури!

68

> тенденції >

тенденції • відпочинок

несезону не буваєЯкщо ви любитель поїхати на море експромтом вже і

зараз, тоді Канари – ідеальний для цього варіант. Сезону/несезону/міжсезоння тут просто немає. Недарма їх назива-ють місцем вічної весни: їхати сюди можна будь-коли.

Канари – це вулканічні острови у Атлантичному океані поблизу північно-західного узбережжя Африки, які, тим не менше, є цілком європейським курортом, адже належать вони до Іспанії. А для в’їзду потрібна, відповідно, Шенген-ська віза. Тури на Канари у нас не дуже популярні та у пропозиціях туристичних фірм їх небагато. Пов’язано це першочергово з відсутністю хорошого сполучення. Тому, відповідно, і ціни на тури вищі, ніж мали б бути насправді. Проте якщо взятися за організацію такого відпочинку са-мотужки, то вийде прекрасна цікава відпустка за зовсім невеликі гроші.

Наприклад, можна летіли зі Львова до Мілана чи з Киє-ва до Барселони та витратити 1 день на прогулянку містом, де здійснюєте «стикування», а потім вже – море і пісок!

Чорний пісок. Це у випадку, якщо для відпочинку ви обе-рете острів Тенеріфе. Він, мабуть, найособливіший з усіх і найбільш популярний: тут є вулкан Тейде, джунглі та всі атрибути екзотики. Власне Тенеріфе цікавий тим, що тут поєднані кілька кліматичних поясів, тому на острові можна знайти і джунглі, і посушливу пустелю, і гори зі скелями. Ну а щодо екзотичного кольору піску на пляжах, який тут можна побачити, то це ніщо інше як подрібнена вулканічна лава.

Унікальність Канарів полягає в тому, що це єдиний єв-ропейський пляжний курорт, який можна відвідати з метою засмагання і купання взимку чи на початку весни. Також про Канари варто пам’ятати, якщо ви зібралися на відпочи-нок в час міжсезоння, коли у Азії починається сезон дощів, а на європейських курортах захолодно.

До складу Канарів входять сім островів, кожен з яких прекрасно підходить для активного чоловічого відпочин-ку – вилазок в гори, риболовлі в океані, водних видів спорту.

69тенденції • відпочинок

> тенденції

відкриваємо сезонЯкщо з відпусткою не поспішаєте і плануєте її на кінець

місяця, то можна їхати відкривати пляжний сезон в Тунісі. Якщо залізете в Інтернет і вирішите почитати що й до чого там в цей період, то відгуки будуть неоднозначними: одні кажуть, що ще зарано в Туніс збиратися, інші – що погода хороша і тепла. Ми ж стверджуватимемо одне: шаленої спеки в цей період точно не дочекаєтеся. А решта – цілком добре.

Отож, Туніс, окрім пляжів на узбережжі Атлантичного океану, приваблює туристів історією, яка сягає 200 тис. років до н. е. Саме такого часу перші стоянки первісних людей були знайдені на території країни. Хто тут відтоді тільки не жив: фінікійці, римляни, іспанці, турки, францу-зи. І кожен з народів залишав щось своє. Найвідомішим місцем «паломництва» є, звісно, руїни Карфагена – столи-ці однойменної могутньої колись держави, яка свого часу підкорила собі Південну Іспанію, Північну Африку, острови Сицилію, Сардинію, Корсику. Сьогодні це лише залишки та

руїни колишньої могутності, проте, якщо цікавитеся істо-рією, то знайдете для себе багато захоплюючого. Також туристи часто відвідують інші давні міста – Дуггу, Сбітлу, Бела Ріджу, Шемту, Сіді-бу-Саїд. Кожне з них особливе по-своєму і дає можливість все краще і краще відкрити для себе місцеву культуру.

Найпопулярніша ж туніська екскурсія – це мандрівка в Сахару. Триває вона зазвичай 2 дні та дає можливість впо-вні відчути, що таке пустеля. Побачити світанок та захід сонця в Сахарі, спробувати усвідомити, наскільки величез-на та могутня, і, здається, навіть безкрайня ця пустеля. Для кращого поринання в екзотику вас одягнуть в традиційний бедуїнський одяг, посадять на верблюда та розкажуть все про те, як колись жилося людям у безкраїй Сахарі.

Також надзвичайно популярна у Тунісі таласотерапія – процедури догляду за тілом з використанням підігрітої мор-ської води, водоростей і морської грязі в поєднанні з мор-ським кліматом. Це точно до вподоби буде вашій коханій...

Остап Процик

манхеттен за $24

71

варіант 1. The BuildingThe Empire State Building – це нью-

йоркський хмарочос «намбер ван». Навіть незважаючи на те, що вже протягом року в місті стоїть нова найвища будівля, – One World Trade Center – Емпайр-Стейт-Білдінг є і ще довго буде одним з головних сим-волів власне Манхеттена. Щороку його відвідує понад 2 млн осіб! Уявіть тільки: це ніби населення всієї Львівської області протягом року піднялося на вершину сим-вола Манхеттена! І вартує це щастя всьо-го $24.

Висота його складає 448,7 м, і з часу спорудження (у 1931) протягом 40 років (поки не відкрили першої вежі Всесвітньо-го Торгового Центру) хмарочос був най-вищою спорудою планети! Ну хіба ж таке можна проґавити? А світову славу будинку приніс Кінг-Конг, адже саме на його вер-шину він виліз у одній з фінальних сцен фільму.

The Building має 2 оглядові майданчики (на 86-му та 102-му поверхах), але ми під-емо лише на нижній, адже на верхній вхід ще дорожчий і складає разом $ 42.

Радимо організувати візит так, щоб по-трапити туди ще вдень, а вертатися вже після заходу сонця, аби оглянути околиці у різний час доби (у погожі дні до огляду доступне все в радіусі 50 миль).

варіант 2. збірнийЦей різновид проведення часу

об’єднує більше опцій, відповідно, по-требує більше витраченого часу на його реалізацію. А все завдяки невеликим хитрощам.

Отож, почнемо з музеїв. Найкрутіших у місті (на острові) два – Метрополітен-музей (Metropolitan Museum of Art) та Природни-чий музей (American Museum of Natural History). Якщо про перший ви знаєте з ми-нулого номера «Егоїста», пригадайте, ми писали про неоціненні збірки з усіх кінців світу. То другий відомим широчезному за-галу став після фільму «Ніч у музеї», дія якого відбувається саме тут. Музей слав-ний такими експонатами, як скелети та яйця динозаврів, найбільший з коли-не-будь знайдених метеоритів, сапфір «Зірка Індії» вагою 563 карати.

екскурсія • відпочинок

> манхеттен за $24 >

Існує думка, що Нью-Йорк – єдине місто на Землі, яке наживо виглядає кра-ще, ніж на поштівках чи постерах. Із цим важко не погодитися. Але коли кажуть «місто», мають на увазі зовсім не його в цілому. Більшість людей, коли говорить про Нью-Йорк, уявляє лише конкретну неповторну його частину, його серце – острів Манхеттен.

Важко повірити, що острів площею майже у пів-Львова, одне з найвідомі-ших місць на планеті, частину Нью-Йорка, річний бюджет якої дорівнює річному бюджету України, колись придбали (тобто виміняли) всього за $24. Саме так, 1626 року голландські моряки на чолі з Петером Мінейтом обміняли Манхеттен на скляне намисто та кульки, сумарна вартість яких склала згадувані вже 24 долари.

От і ми вирішили, не проводячи індексацій, перерахунків та нічого подібного, озброїтися двадцятьма чотирма доларами та вирушити на прогулянку найбільш знаною та відомою частиною Міста великого яблука. На що з користю турист може витратити таку суму – читайте далі.

72 екскурсія • відпочинок

Ну а хитрість полягає в тому, що офіційно, купуючи квитки, за кожен з них треба заплатити приблизно $20, проте в обох музеях існує опція добровільної пожертви: ви даєте стільки, скільки вважаєте за потрібним. Ми ж дамо хоч по $1 за кожен (менше просто совість не до-зволяє).

Лишається $22. Ідемо витрачати і їх. За $2 купимо хот-дог (національна страва, все ж таки). Тільки не дивуйтеся, якщо нічого окрім булки, сосиски та гірчиці не отримаєте – більше інгредієнтів тут не передбачено. Якщо дуже вже ба-жаєте, то можуть дати вам трохи підсмаженої цибульки. Це нас в Україні розбестили морквою/капустою/кукурудзою/майонезом та всім іншим.

Ну і надивившись трохи на образотворче мистецтво та перекусивши, пропонуємо піти на мюзикл на Бродвеї. Без цього так само Нью-Йорк не Нью-Йорк, а Менхеттен не Манхеттен. Вибір шоу тут величезний. І ціни, прямо скаже-мо, в бюджет не вписуються. Хороші місця на будь-яку з вистав менш ніж за $170 не купиш. Проте! Знову ж таки. Якщо ви не шалений фанат мюзиклів, але подивитися, як воно виглядає вживу, не проти, то можна у день вистави прийти в касу і купити rush ticket – квиток із суперзнижкою або ж стоячі місця. Ну а що тут такого: уявлення скласти, не витрачаючи зайвих $150 – хороша нагода! Це ми до того, що ціни власне стартують з $20. Головне – прийти у касу вчасно, тобто за кілька хвилин до її відкриття.

> манхеттен за $24 >

73екскурсія • відпочинок

варіант 3. The LadyЗдогадалися? Саме так, коротко, але з любов’ю та по-

вагою американський народ називає свій символ нації – Статую Свободи. Кожен, будучи в Нью-Йорку, вважає своїм святим обов’язком відвідати цей 93-метровий монумент. Тим більше, що поїздка на Ліберті-айленд коштує зовсім небагато. Так, розташована вона не на Манхеттені, проте саме звідси відчалює більшість кораблів до Статуї, а також з води з цього боку відкривається напевно найгарніший вид на острів.

У кращі часи (поки над містом не наругалася інша північ-ноамериканська «леді» – ураган Сенді) паром за $7 та го-дину часу доправив би вас до підніжжя пам’ятника. Проте

зараз це неможливо: тільки острову Свободи стихія завда-ла збитків приблизно на $30 млн. Тому близький доступ до найвідомішої американки (французького походження) закритий на невизначений термін. Може це й на краще, адже, як бачимо на фото, наразі поблизу монументу краси і комфорту мало.

Але саме за $24 можна замовити екскурсію на кора-блі, який у супроводі аудіогіда довезе вас якомога ближче до острова, прокатає вас довкола нього, щоб ви могли оглянути величний подарунок Франції з усіх боків. Триває екскурсія годину. Паром вирушає щопівгодини з World Trade Center Terminal, який розташований у Нижньому Манхеттені.

> манхеттен за $24 >

74 екскурсія • відпочинок

> манхеттен за $24 >

БонусЗвісно, не за все навіть у найдорожчому районі такого

дорогого міста як Нью-Йорк треба платити. Є купа безко-штовних і мегапопулярних визначних місць на Манхеттені, не відвідавши які не можна з впевненістю казати, що ви відкрили для себе острів чи місто в цілому. Отож, все тут теж за порядком:

1. Times square – тут слів недостатньо. Цю головну пло-щу країни просто треба бачити. Не на екрані телевізора, не на моніторі комп’ютера, не на поштівках чи у буклетах. Так, на них зображено все те саме – ті ж будинки, той же асфальт, ті ж мільйони кольорових вогнів, ту ж незліченну кількість рекламних повідомлень, які майорять усюди! По суті, якщо описувати зовсім-зовсім цинічно та відстороне-

но, то Times square – це просто вщерть забита рекламою площа. Але ж яка тут атмосфера!!! Вас точно охопить від-чуття дежавю, ви вже ніби тут були. Були, дивлячись чер-говий фільм про Нью-Йорк, але тепер все насправді. До слова, вперше на Times square радимо приходити ввечері.

2. Central Park. Тут ви вже теж бували. Згадайте: у нижній його частині, де багато велетенських кам’яних брил (які лишилися після відходу льодовика багато тисяч років тому) та взимку працює велетенська ковзанка, ви тікали з Кевіном із «Сам удома-2» від грабіжників. А ближче до верху ви бували не раз на пікніках разом з іншими героями фільмів. Пригадуєте, картата скатертина, кошик, вино, зе-лененька трава, фрізбі, а довкола – вершечки хмарочосів.? Так, це ті місця парку, які показують найчастіше.

75екскурсія • відпочинок

> манхеттен за $24

3. Brooklyn Bridge – найвідоміший міст Нью-Йорка. Збу-дований ще в 1869-1873 рр. він був направду унікальною спорудою того часу. Інженери проекту – батько і син Реслін-ги – стали піонерами у використанні залізного тросу, який втримує дорожнє полотно. Характерне сплетіння цих кана-тів у формі павутини надає неповторності підвісному мосту та робить його однією з найбільш впізнаваних пам’яток ар-хітектури міста. До речі, міст відіграв ще й велику історичну роль, адже сприяв свого часу приєднанню міста Брукліна до Нью-Йорка.

4. south street seaport – ще одне цікаве та популярне місце як серед жителів міста, так і серед туристів. Між іншим, знаходиться він поряд з Бруклінським мостом, тому далеко йти не доведеться. Отож, це відновлене та відрес-

тавроване місце, де у ХІХ ст. був Нью-Йоркський морський порт. Територія, яка донедавна була нетрями, сьогодні – розважально-торговий центр та історична пам’ятка. А ще тут працює знаменитий оптовий Фултонський рибний ри-нок (Fulton Fish Market), і неподалік можна скуштувати ви-шуканих рибних страв у одному з численних ресторанчиків.

Манхеттен – дивовижне місце, де є все: офіси ве-личезних фінансових корпорацій, всесвітньо відомі пам’ятки архітектури, дешевий і неповторний China Town, район з неперевершеними італійськими ресто-ранами Little italy, навіть українська дільниця. Вам за-лишається лише це все для себе відкрити!

Остап Процик

76

дріБниці Життястор. 74-83 >

зарядка взасосhttp://www.quirky.com/products/137

Крутою мобілкою зараз мало кого здивуєш – навіть найвідлюдькуватіші гуцульські вівчарі інколи мають смарт-фони, а Vertu сприймається нині як позолочений пейджер – «красіво», але архаїчно. Так що час хизування мобіл-ками пройшов, тому настав час хизу-вання зарядками!

Заряджувалка для мобілок від компанії Quirky може не лише викли-кати захват у людей, які її не мають, але й замінити порожнє місце на ло-бовому склі, де ще кілька десятиліть тому красувався блокнот на присо-сці. Фактично, Quirky Ray і є такою присоскою, яку кріплять до вікна, і

живить вона підімкнений до неї при-стрій за допомогою сонячного про-міння.

Слід зауважити, що лише лобови-ми вікнами автівок зона дії зарядки не обмежена. Її можна причепити на будь-яку прозору поверхню (виробники говорять навіть про ілюмінатор літака, але самі розумієте – «не поймуть»), ба більше, можна навіть керувати кутом її нахилу, аби впіймати найбільшу кіль-кість сонячних променів. З іншого боку присоски – USB-порт, до якого можна підімкнути все, що завгодно.

Доцільність такого девайсу доволі дискусійна, адже, зважаючи на не-велику площу поверхні присоски, ві-конний захист від ультрафіолету, ін-

тенсивність сонячного світла у наших краях та наявність звичайного прику-рювача, що є практично в кожному транспортному засобі (і який може запросто дати прикурити мобільному телефону), пристрій Quirky Ray знадо-биться хіба у вкрай екстремальному випадку, і користі з нього, вочевидь, дуже не багато. Виробники, своєю чергою, не такі вже й дурні, як ми про них думаємо, тому кажуть: заря-джати мобільні девайси за допомогою їхнього присосного пристрою справді немає сенсу. А от підзаряджати – те, що треба. Ну і не забуваймо про ефект, який справлятиме присоска на оточуючих, всього за без одного цента $40.

тенденції • дрібниці життя

77

> тенденції >

тенденції • дрібниці життя

е-паперовий годинникhttp://getpebble.com/

Наступна штука, яку ми хочемо вам показати, не засмоктує в смартфон енергії, а навпаки, висмоктує через «блютуз» все те, що вам потрібно, без набридлого виймання широкодіаго-нального пристрою з задньої кишені споднів.

Після того, як комерсанти спіль-но з науковцями та виробниками перетворили звичайні телефони на чортзна-що, вони взялися за годин-ники. Он навіть Apple після смерті Стіва Джобса пустилось берегів і вже оголосило про розробку годин-никофона. Навіть попри те, що осо-бливого успіху в запиханні у наручний

годинник всього на світі досягли ки-тайці: їхні онлайн-крамниці перепо-внені «вочфонами» різного ступеня потворності, ваги й дешевизни. Од-нак, цей пристрій – не з тієї когорти та справді може стати потрібним до-повненням до звичних повсякденних аксесуарів.

Pebble – це стильний годинник, ство-рений з використанням технології елек-тронних чорнил, який, отже, не «сліпне» на сонці та працює в рази довше, аніж його звичні LCD-побратими. Попри здат-ність змінювати вигляд циферблата як і коли заманеться власникові, він легко під’єднується до смартфонів і переймає на себе більшість важливих функцій.

Автори Pebble стверджують, що

кількість додатків, які можна буде встановлювати на нього, зростатиме. Та вже зараз годинник, окрім, влас-не, хронографування та будіння в по-трібний момент, вміє сигналізувати ві-брацією про вхідний дзвінок, керувати музикою, що транслюється зі смарт-фона, показувати отримані електро-нні листи та повідомлення, за допо-могою GPS повідомляти про місце перебування, швидкість і час руху, що буде корисним для велосипедистів чи бігунів. Навіть є якась приблуда для гольфістів! Отож, годинник Pebble дарує телефонам можливість повер-нутись до своєї звичної функції – те-лефонування. Все решта за якихось $150 він візьме на себе.

78 тенденції • дрібниці життя

> тенденції

керуй своєю батарейкою!http://www.tetherboard.com/

Гаджетів, що керують на відстані, людство понаприду-мувало чимало: починаючи зі смачного і гучного матюка, закінчуючи усіма девайсами, про які ми не втомлюємось вам розповідати. Ось ще один такий: Tethercell, що вміє керувати... пальчиковими батарейками!

«Свіженький» пристрій, нещодавно представлений на ви-ставці MWC-2013, вміє підкоряти елементи живлення фор-мату AA – стандартні «пальчики». Для цього йому знадобить-ся всього лише ААА-батарейка і сучасний мобільний телефон.

Принцип дії адаптера Tethercell, що за формою нага-дує «пальчик», до банального простий. Запихаєте у нього маленьку ААА-батарейку, сам Tethercell – у пристрій, що працює від АА-батарейок, наприклад, пульт від телевізора, і все – ви можете керувати ним на відстані зі свого смарт-фона за допомогою Bluetooth-модуля, завантаживши для цього спеціальну безкоштовну аплікацію.

Серед можливих веселих дій, які можна здійснювати за допомогою Tethercell – віддалене вмикання чи вимикання пристроїв, складання розкладу роботи приладів (напри-клад, для контролю над переглядом дітьми мультиків по телевізорі), встановлення таймера на вимикання та інте-грацію з Twitter (оце якраз те, на що усі чекали, ага). Також він інформує про рівень заряду батареї.

Коштуватиме така «батарейка» $20 за один адаптер. Якщо попит на Tethercell виправдає сподівання, виробник обіцяє зменшити ціну удвічі – до $10. Це, звісно, у тому ви-падку, якщо кмітливі китайці не почнуть робити аналогічні ґаджети за жменьку рису. Хоча тоді все одно користувач залишиться у виграші.

Богдан Юрочко

музично-телефонічний жетонhttp://jabra.ua/ua/products/music/jabra-street2.html

Якщо ж пере-носити геть усе зі смартфона у зо-внішній пристрій вам не потрібно, а хочете лише зробити так, аби музикою можна було керувати, не виймаючи теле-фон, на допомогу прийде «жетон» від компанії Jabra. Можна сказати, що це – звичайна гарнітура у специ-

фічному корпусі, однак щодо його звичайності можна по-сперечатись. Принаймні, у цьому переконує виробник.

За 449 грн ви отримуєте нашийний металевий жетон зі звичним набором «плеєрних» кнопок, а також кнопкою виклику. З’єднавши жетон зі смартфоном через Вluetooth, і встромивши у Jabra STREET2 навушники, можна користу-ватись ним як звичайним плеєром і забути про смартфон у кишені: заряду жетона вистачить на 7 годин прослухову-вання музики. Девайс обладнаний функцією об’ємного зву-чання VirtualSurroundSound та підсилення низьких частот PowerBass (AM3D). Коли ж вам хтось телефонуватиме, жетон про це повідомить звичним телефонічним дринь-канням, і перетвориться на гарнітуру, аби після розмови знову повернутись в режим прослуховування музики: у кор-пусі «жетона» вмонтований якісний мікрофон, який влов-люватиме ваш голос на відстані, без наближення Jabra STREET2 до уст.

«Не потрібно виставляти телефон напоказ – просто три-майте його в кишені!», – кажуть виробники. З іншого боку, телефони за $900 купують не для того, аби тримати їх по-далі від очей, хоча бувають такі очі, від яких справді варто телефон заховати.

Зрештою, одним лише смартфоном Jabra STREET2 не обмежується. Його можна підімкнути і до ноутбука, і до звичайного плеєра. У будь-якому разі, це зручніше, аніж обмотуватись шнурком, що веде з кишень до вух.

"Бухта Вікінгів" продовжує Вас дивувати!

Ми відкрили 15-метровий критий басейн з очищенням води без хлорування. До Ваших послуг три сауни: фінська, римська та єдина у Львова – сінна баня з оригінальним дизайном і ароматерапією.Якщо Ви змучились від шуму, запаху хлорки на Вашому тілі після відвідин басейнів міста – приїжджайте до нас (12 км від Львова в напрямку Бібрки).Незабаром відкриття мотузкового парку з 300-метровою «тарзанкою».

Завітайте, і Вам сподобається!тел. +38 (032) 240-34-28

моб. тел. +38 (067) 512 55 55GPS 49.691648, 24.225147

е-mail:buhta-vikingiv@mail.ruwww.viking.com.ua

79

"Бухта Вікінгів" продовжує Вас дивувати!

Ми відкрили 15-метровий критий басейн з очищенням води без хлорування. До Ваших послуг три сауни: фінська, римська та єдина у Львова – сінна баня з оригінальним дизайном і ароматерапією.Якщо Ви змучились від шуму, запаху хлорки на Вашому тілі після відвідин басейнів міста – приїжджайте до нас (12 км від Львова в напрямку Бібрки).Незабаром відкриття мотузкового парку з 300-метровою «тарзанкою».

Завітайте, і Вам сподобається!тел. +38 (032) 240-34-28

моб. тел. +38 (067) 512 55 55GPS 49.691648, 24.225147

е-mail:buhta-vikingiv@mail.ruwww.viking.com.ua

80 стосунки • дрібниці життя

Я завжди була впевнена, що чо-ловікові набагато легше завоювати увагу жінки, ніж навпаки. Достат-ньо погляду, усмішки, комплімен-ту – і жінка вже піймалася на пер-ший гачок. Відтоді вона в грі. Далі потрібно просто діяти. Але так, щоб не переборщити, не злякати.

Моя знайома розповіла мені, що якось у соцмережі їй написав незна-йомий хлопець. Зробив кілька комплі-ментів, першим почав розмову, ні на що не натякав… Так вони поспілку-валися досить короткий час, і юнак запросив її на зустріч. Як зізналася подруга, хлопець зовні був не її типа-жу. Перед зустріччю вони, звичайно, передивилися фотографії на сторінках одне одного, і вона одразу зрозуміла, що він не з таких, які їй подобають-ся. Але цікава переписка переважила над зовнішніми вподобаннями. Зустріч пройшла досить вдало: цікава розмо-ва, кава, жодних непристойностей. Але подруга чомусь одразу визначила місце для цього хлопця у «френдзоні». Потім він ще зробив спробу запросити її на зустріч. А вона не знає – погоджу-ватися чи відмовлятися. Адже це вже ніби побачення, а для чого воно, якщо він її не приваблює? Хоча, з іншого боку, їй лестить його увага, і якби він виявився хоч трішки наполегливішим, напевно вона б погодилася на ще одну зустріч.

Мені стало цікаво, чи потрібно чоло-вікові робити якісь наполегливі кроки, якщо жінка йому сподобалася, але не дає зрозуміти, хоче вона подальших стосунків чи ні? Раніше я була переко-нана, що не важливо, хто робить пер-ший крок – головне, щоб потім двоє були задоволені. Але вже не один зна-йомий переконує мене, що часи хоч і минули, але всі лишилися тими сами-ми, тобто чоловік повинен добивати-ся жінки. З цим би я посперечалася, але, як не крути, та коли чоловікові не байдужа жінка, він зробить усе, аби завоювати її увагу і, можливо, навіть взаємне почуття. Ще помітила одну закономірність: якщо жінка хоче доби-тися чоловіка, а він не відчуває взаєм-ності – в неї менше шансів отримати його, ніж коли чоловік хоче здобути жінку, а вона не відчуває до нього того самого. Чоловікам ніколи не завадить наполегливість у стосунках із жінкою. Вони її не зможуть сполохати, як часто буває у протилежній ситуації. Жінку не злякаєш впевненими вчинками щодо неї. Їй може набриднути, але жодна увага не буде неприємною. Як гово-рять: «Жінка говорить «ні», – деяких чоловіків це лякає, а деяких – ні».

Напевно, такі ситуації не подобають-ся і самим чоловікам, мовляв, проявив увагу, повагу, симпатію, а вона ще й не знає чого хоче… Проте коли дівчина відмовляє в наступному побаченні, але не дає чіткої відповіді щодо подальших

зустрічей – не варто покидати усі спро-би, можливо вона погодиться. Це за умови, що чоловік дійсно зацікавле-ний у розвитку знайомства і можливих стосунках. Бо якщо ні, то немає сенсу взагалі робити якісь спроби.

Мужчинам важко зрозуміти жіночу логіку в системі «ні» дорівнює «так». У них же все просто: хочеш – погоджу-єшся, не хочеш – не погоджуєшся. А у жінок ще є варіанти: «не знаю», «можливо», «скоріше так, ніж ні». Але зазвичай жінка не просто говорить та-кими розмитими фразами. Вона хоче, аби чоловік змінив тактику.

Можливо, став енергійнішим. Побігав, проявив наполегливість. Не-визначеність або нечітка відмовка не означає, що жінка ні про що не думає і треба скласти зброю. Ще й як думає! Але дає змогу чоловікові завоювати її, довести, що він її вартий. Хоче впев-нитися, що він справді зацікавлені у майбутніх стосунках.

Можливо, змінив переконання. Часто зайва жіноча поступливість може наштовхнути чоловіка на непотрібні дум-ки, мовляв: «Якщо вона зі мною так легко погодилася, то що з іншими?». А з іншими може не бути нічого. З іншими може бути зовсім усе не так. Проте чо-ловіча логіка не завжди здатна це опа-нувати. Тому жінка вдається до «зама-нювання» мужчини. Чоловікові головне тут правильно усе зрозуміти, а жінці – не переборщити з відмовками.

вона сказала «ні»…Якщо жінка говорить «ні» один раз – вона вагається. Якщо двічі – торгується

81стосунки • дрібниці життя

Можливо, чоловік просто не для неї. Не потрібно це сприймати як об-разу і забиватися у комплекси. Але таке трапляється: іноді люди зустріча-ють «не своїх» людей і мають хибні пла-ни щодо них. Якщо жінка адекватна та не має підступних цілей щодо чоло-віка, він одразу зрозуміє, що наступні його зусилля і кроки ні до чого не при-ведуть.

Можливо, не зараз... Може так статися, що після такого побачення, як було в моєї подруги, жінка просто не розуміє, як їй вчинити правильно. Чоловік може їй симпатизувати як лю-дина, але не викликати інших почуттів. Гадаю, це все можна виправити. Але мужчині доведеться (знову ж таки, якщо йому справді це потрібно) обе-режно натякнути, додати зусиль (а не

просто запросити ще раз на зустріч, отримати чергову відмову або туманне «можливо» і здатися). Загалом, знову ж таки, в цій ситуації жінка теж хоче, щоб її добивалися. Але тут треба діяти обережно, бо якраз тоді, коли вона сама не визначилася, її можна зляка-ти увагою, якої буде занадто багато.

Після відмови чи незрозумілої відпо-віді краще підійти до жінки якось інак-ше, сказати інші слова, зробити інші вчинки. Такі, щоб вибити їй з голови першу відмову, щоб вона її ніби забула. Можна спробувати підійти до жінки з різних сторін, застосувати іншу манеру, вчинки і слова. Наполегливість потріб-на не лише під час знайомства. Чоло-вікові варто бути готовим до того, що доведеться проявляти наполегливість у багатьох ситуаціях. Тоді він матиме

більше шансів завоювати ту жінку, яка його зацікавила.

Важлива деталь: пам’ятайте про жіночу «перевірку на наполегливість», а також про те, що жінки – хороші ак-торки і вміють грати недоторк, навіть якщо насправді хочуть погодитися без жодних вагань на наступну зустріч чи навіть на щось більше. Також жінки іноді можуть відмовити «на автоматі». Ну, ніби ж непристойно погоджувати-ся одразу. Тут спрацьовує реакція на стереотип, якому досі вірять чолові-ки: сказала «ні» – недоторка, сказала «так» – розпусна.

Хоча, мужчини, зрозумійте одне: розумна, впевнена у собі дівчина не буде впиратися довго, хоча б через те, щоб не витрачати даремно свій час.

Дар’я Бура

82 імідж • дрібниці життя

Використання етнічних традицій в су-часному дизайні ювелірних прикрас, одягу, інтер’єру є цілком закономірним. Бажан-ня відновити забуті знання наших предків, відродити національну культуру, зберегти зв’язок поколінь повертає нас сьогодні до древніх джерел, до багатої культурної спад-щини, до нашого минулого. Адже тільки на основі минулого можна осмислити сьогоден-ня та побудувати майбутнє.

Ідеї, які лежать в основі створення колекції коштовностей Ювелірного Дому OBERIG jewelry, сягають корінням у давні часи, коли кожен стібок вишивки слов’янського національного костюму мав свій сакральний зміст. Сучасне пе-реосмислення древніх знаків і символів дозво-лило створити розкішні та стильні прикраси, які можна охарактеризувати трьома словами: творчість, автентичність і оригінальність. Але, мабуть, однією з найголовніших характеристик українського бренду є те, що, зберігаючи в собі захисну силу оберегу, ці прикраси покликані жити століттями і залишатися настільки ж мод-ними й актуальними, як і сьогодні.

Кожна прикраса колекції OBERIG jewelry є не тільки творінням ювелірного мистецтва,

але й своєрідною подорожжю в далеке мину-ле, символічним нагадуванням про невидимі зв’язки, що з’єднують людину з її предками. «Дух творить Матерію!» – це філософія OBERIG jewelry, яка визначає особливість стилю, що поєднує в собі досконалу форму з глибоким змістом. У кожного виробу є своя історія, свій зміст і своя символіка, адже кожна прикраса виготовлена умілими майстрами в єдиному ек-земплярі.

Ключову роль у створенні неповторного стилю відіграє вивчення візерунків і орна-ментів, які використовують в традиційній слов’янській вишивці. Значення елементів кожного візерунка, властивості металу та до-рогоцінного каміння, можливість їх об’єднання та художнього втілення, особлива техніка і прийоми при виготовленні прикрас – все це є предметом пильної уваги майстрів. Як і наші пращури, що вишивали на полотні знаки Всесвіту, захищаючи своє життя і передаючи вміння та досвід від покоління до покоління, майстри відтворюють стародавні візерунки в діамантах, рубінах, сапфірах та золоті.

Висока якість ювелірних виробів OBERIG jewelry забезпечена використанням прогре-сивних технологій світового рівня і високою

якістю сировини, саме тому ці вироби не по-ступаються світовим брендам.

Створення кожної ексклюзивної прикра-си від першого орієнтовного ескізу до ви-ходу готового виробу – це складний і трива-лий процес. Наприклад, процес виробництва браслета може тривати від 3 до 6 місяців. На завершальному етапі прикрасу обов’язково «очищають», омиваючи в Святому джерелі з побажанням любові та подяки, і тільки після цього вона потрапляє до рук людини.

Здавна в слов’янській культурі дуже важ-ливе місце займав оберіг. Часи змінюються, але істинні цінності залишаються незмінними. Розкриваючи справжній інтерес до великого минулого, до того способу життя, який вели наші предки, ми дбайливо шануємо перевірені часом традиції та створюємо чудові прикраси, в яких таїться глибокий сенс слов’янських обе-регів, родова пам’ять і сила наших предків.

Прикраси OBeRiG jewelry ексклюзивно представлені у фірмовому бутіку «OBeRiG jewelry» в Києві, в мультибренді «sublime by Bosco» в Москві, а також в ювелірному бутіку «Колекція» у Львові (вул. Театральна, 4).

КОЖНОМУ СВІЙ OBERIG

83стиль • дрібниці життя

Lush – косметика з Великобританії, зробле-на із вирощених органічним методом овочів і фруктів, розкішних олій та ароматних трав. Сьогодні практично в усіх куточках світу працю-ють більше ніж 900 магазинів компанії. Інгреді-єнти для створення косметики виробники отри-мують від перевірених надійних постачальників. А ще косметична компанія Lush не проводить тестувань своєї продукції на тваринах.

Lush скоріше нагадує продавця свіжих про-дуктів, ніж традиційну косметичну компанію. Якщо соки, то лише свіжовичавлені, якщо со-лодощі – то найкращий бельгійський шоколад.

«Витрачати мільйони на те, що знаходить-ся зовні (пакування, реклама тощо) – не в сти-лі нашої компанії», – сміливо заявляє засно-вник Lush Марк Константин.

З першого дня й протягом всієї історії успіху команда косметичної компанії Lush вірна ори-гінальному задуму: «Справжня краса – всере-дині, а не зовні». Косметика Lush якнайкраще відповідає цій істині. Компанія не витрачає мільйонів на розкрутку. Єдина функція упаков-

ки – бути упаковкою. Першочергове завдан-ня – практичне застосування, вторинна мета – не забруднювати навколишнє середовище. А ще пакування є для того, щоб повідомляти дані про продукт: дату виготовлення, термін придатності, повний перелік інгредієнтів, щоб ви знали точно, що саме купуєте. Бомби і плитки для ванни, мило і шампуні розливають в форми та баночки вручну. Якщо на виробі є упаковка, то на турботливо наклеєній вручну етикетці вказане ім’я спеціаліста, котрий ви-готовив продукт. Відповідальність має індиві-дуальний критерій.

Кожен косметичний засіб буквально «на-шпигований» органічними інгредієнтами: цілю-щими травами, фруктами, квітами та ефірни-ми оліями. Вже декілька десятиліть (компанія започаткувала свою діяльність наприкінці сім-десятих років минулого століття) удосконалю-ються формули для продукції Lush. Свіжість продуктів зберігається натуральним шляхом.

Джерелами натхнення для створення сти-лю і дизайну салонів косметики Lush стали

магазини сирів, німецькі вегетаріанські ресто-рани та крамниці півдня Франції.

Гель для душу, мило, шампунь, парфуми,

крем для обличчя та тіла і навіть зубна пас-та можуть перевернути шаблонні уявлення. Шампунь буває твердим, гель для душу схо-жим на желе, парфуми – сухими, а одним із складників зубної пасти може виявитися чорний перець!

Lush здатна дивувати, захоплювати, нади-хати, а головне – приносити результат.

Ми віримо в те, що наша косметика до-стойна наших покупців!

Ознайомитися з асортиментом косметики можна на Інтернет-сайті: www.lush.com.ua

Придбати у Львові за адресою:Торгова галерея «Опера Пасаж», пр. Свободи, 27, тел.: (032) 295-88-09Чоловіки, любіть своїх коханих по-

натуральному, даруйте їм свіжу косметику від компанії Lush!

краса по-натуральному!Для того, щоб її всі хотіли, гламурна обгортка не потрібна, гучний PR – зайвий.Достатньо бути свіжою, чесною, ефективною і мати власний стиль.

«Наш план полягав у тому, щоб зробити

косметику максималь-но свіжою, використо-вуючи тільки продукти

живої природи», – говорить засновник

компанії Lush Марк Константин.

+38 (032) 239-33-51 067-268-49-40

бізнес-сувеніри поліграфія дизайнДопоможемо підібрати подарунки для працівників чи партнерів

ГРАФІК КОНЦЕРТІВ

пр. Свободи, 27 Львів

19 квітня 20:00 — квартет ІНСО-ЛЬВІВ20 квітня 21:00 — COVER JAM 26 квітня 20:00 — ЮРАННА

www.lapiazza.com.ua

ВЕЧОРИ ЖИВОЇ МУЗИКИ В LA PIAZZA

ВХІД ВІЛЬНИЙ!