Консультація для батьків

«Швидка допомога» при взаємодії батьків з гіперактивною дитиною ·

Поради психолога .. Підготувала :

практичний психолог ТНВК №35 Ханенко С.В.

Як визначити гіперактивність?

• СДУГ дуже часто проявляється у віці з 2 до 3 років. Але також він може себе проявити в більш пізньому віці - в період навчання в школі, тобто у віці 6-8 років. У гіперактивних дітей виникають проблеми з навчанням і в спілкуванні з однолітками. На них не діють ні покарання, ні вмовляння. Вони немов пропускають повз вуха все те, що їм кажуть. Вони порушують встановлені батьками або навчальними закладами правила поведінки.

• Дослідження показали, що гіперактивність практично у всіх випадках супроводжується синдромом дефіциту уваги. Так у даного захворювання з'явилася власна назва - СДУГ, тобто синдром дефіциту уваги з гіперактивністю.

• Головний мозок такої дитини дуже важко сприймає інформацію - як зовнішню, так і внутрішню. Такі дітки не можуть довго концентрувати свою увагу на одному предметі і відрізняються від здорових дітей непосидючістю, неуважністю, імпульсивністю, а також невмінням контролювати свої рухи.

• Якщо вчасно не почати лікування, то є велика ймовірність того, що гіперактивній дитині буде дуже складно адаптуватися в суспільстві, а також у нього можуть виникнути проблеми з навчанням.

Симптоми СДГУ

• До симптомів СДУГ можна віднести наступне: • непосидючість (дитина не може просидіти на одному місці без рухів більше 2 хвилин); • неуважність (дитина не в змозі концентрувати тривалий час свою увагу на одному предметі); • емоційна нестабільність (часті зміни настрою, плаксивість); • метушливість і занепокоєння; • проблеми зі сном (дитина довго не може заснути і часто прокидається вночі); • ігнорування правил і норм поведінки; • затримка розвитку мови.

• Що робити? Отже, якщо у вас зростає гіперактивна дитина і ви не знаєте, що з цим робити, то вам просто необхідно створити мікросвіт для свого чада, який матиме певні правила, дотримання яких необхідно, де він буде отримувати необхідне йому увагу від дорослих, але не шляхом покарань або криків, а нормального спілкування, яке супроводжується фізичним контактом, тобто частіше його обіймайте і гладьте по голові, особливо коли він плаче.

• В цьому мікросвіті повинні існувати всі умови для нормального існування. Запишіть його в який-небудь гурток чи спортивну секцію. Там гіперактивна дитина буде вихлюпувати свою енергію і одночасно вчитися дисципліні. Але найважливіше - це заняття повинно подобається вашому чаду. Також цей мікросвіт повинен бути максимально передбачуваним, спокійним і стійким для малюка.

• Повинен бути строгий режим дня, виконання якого необхідно і при якому не існує «поважних» причин, щоб його не дотримуватися.

• Тобто підйом в 7:00, туалет, умивання, чищення зубів, сніданок, заняття.

• Увечері в 9:00 – 9.30 потрібно лягати спати,

• перед сном за годину обов'язково виключаються активні ігри, гучна музика - загалом, все, що дратує і збуджує нервову систему.

• Купаємося, п'ємо кефір, читаємо казку і лягаємо спати.

• Крім того, ви також повинні брати активну участь в житті вашої дитини, особливо якщо він гіперактивний.

• Грайте з ним частіше, робіть разом будь-які саморобки, вам необхідно зацікавити малюка, так ви навчите його концентрувати свою увагу на чомусь одному. Також можна чергувати активні ігри з спокійними. Побігайте з малюком, пограйте в прядки, а потім посадіть його за стіл і помалюйте разом.

• Спробуйте на початку гри створити позитивний емоційний настрій і підтримувати його протягом всього часу взаємодії з дитиною. Сядьте поруч, не забувайте дивитися один одному в очі, щиро дивуватися, радіти, використовувати ласкаві дотики.

Яким має бути зміст цих ігор?

Перш за все це ігри, безпосередньо направлені на збагачення емоційних відчуттів, розраховані на те, щоб розсмішити, здивувати, заспокоїти і тому подібне.

• Наприклад, можна використовувати гру "Розкажи вірші руками", коли мама і дитина по черзі і разом намагаються різними рухами рук з використанням міміки показати зміст вірша. Або ігри на узгодженість спільних рухів типу "Насос", "Кузня".

• Можна використовувати ігрові вправи типу "Спробуй показати, спробуй вгадати", головним змістом яких є зображення різних предметів і дій з ними (наприклад, з'їсти кислий лимон, морозиво, що тане, підняти важку валізу та ін.).

• Ці вправи не лише збагатять дитину всілякими емоційними відчуттями, але і сприятимуть розвитку уяви. Дуже корисно також спільне вигадування казок, віршів, розповідей.

Нейропсихологические вправи для дітей з СДУГ Ці вправи спрямовані на розвиток у дітей можливостей довільно (цілеспрямовано) планувати, регулювати і контролювати свої дії. Також вони дозволяють поліпшити концентрацію і розподіл уваги.

• Вправа «Вгадай-ка»( Автор: Семенова О.)

• Для того, щоб спрямувати увагу дитини на суттєві ознаки предметів, можна виконувати прості вправи.

• Варіант 1 • Для цієї вправи вам знадобиться набір карток із

зображенням різних предметів. Чим різноманітніше, тим краще. Для цього підійдуть матеріали предметних «лото».

• Розкладіть перед дитиною 30-40 карток. • Інструкція: «зараз Я загадаю один з предметів,

зображених на картках. Спробуй вгадати, що я загадала, не більше ніж за 20 спроб. Для цього задавай мені питання, на які можна відповісти тільки «так» або «ні»«. Якщо дитині важко зрозуміти, про що йде мова, підкажіть йому: «Уяви, що я загадала цей олівець. Які питання ти міг би задати, щоб здогадатися? Наприклад, «це пише?» або «це - довге?» і т. д.

• Варіант 2 • Для цієї вправи вам знадобиться невеликий

набір з 6-8 карток із зображенням предметів, що володіють загальною властивістю. Наприклад, це можуть бути круглі або червоні предмети, або, наприклад, предмети з одного класу (посуд, одяг тощо). Попросіть дитину розповісти про який-небудь з цих предметів, не вимовляючи його назви, так, щоб інша людина зміг здогадатися, про що йде мова. При цьому дорослий повинен намагатися при будь-якій можливості назвати не той предмет, якщо він теж підходить під перераховані дитиною властивості. Таким чином, дитина буде отримувати зворотний зв'язок - «ти назвав не все, чогось не вистачає».

• Коментар: у цю гру можна грати з дітьми, починаючи з 4 років, до 7-8 років. Пізніше це вже може здатися дитині нецікавим. З молодшими важливо не захопитися роллю нетямущих батьків. Вони можуть втомитися від цього.

• Вправа «Річка-берег» • Для цієї гри вам знадобиться мотузочок, яка буде лежати

на підлозі і позначати «берегову лінію». Таку ж роль може зіграти край килима або будь-яка інша виразна межа.

• • Учасники стоять «на березі» (по одну сторону мотузочки).

З іншого боку «тече» річка. • • Ведучий пропонує учасникам виконувати його команди.

Коли він каже «річка!» - стрибати у річку, коли говорить «берег!» - на берег.

• • Перша частина гри - тренувальна. Ведучий командує,

називаючи у випадковому порядку «річка», «берег», і дивиться - чи зміг дитина виробити виборчу реакцію на різні інструкції. Якщо на тренувальній стадії все в порядку - переходимо до основних.

• • Варіант 1 • Ведучий продовжує командувати, куди стрибати, і

стрибає разом з учасниками. В якийсь момент він починає давати команди в чіткому порядку чергування (річка, берег, річка, берег і т. д.). Коли учасники звикають до такого ритму і починають стрибати автоматично то туди, то сюди, ведучий раптом порушує порядок і командує, наприклад: «Річка! Берег! Річка! Річка!». На цей прийом особливо часто трапляються діти, які відчувають труднощі перемикання. Вони легко входять у певний ритм, але потім не можуть вчасно змінити свою тактику і продовжують діяти старим способом.

Вправи для групової взаємодії

• Вправа «Малюємо разом». • Мета: розвиток емпатії, взаємодії, сенситивних

здібностей. • Учасникам пропонується в парах (батьки і

дитина) намалювати спільний малюнок, використовуючи один олівець. Під час роботи не можна домовлятися і взагалі розмовляти. Після закінчення завдання проводиться обговорення:

• хто перший починав малювати? • чи важко було зрозуміти партнера? • які почуття виникали під час малювання?.

• Вправа «Чарівний капелюх». • Мета: розвиток уміння доброзичливого

спілкування з дітьми. • (Учасники залишаються в колі) • Інструкція: – Поки звучить музика, передаємо

капелюх по колу, коли музика зупиняється, той, у кого вона залишилася, одягає її на себе і каже комплімент поруч стоїть, як одному з батьківчи дітей своєї групи. Це може бути і поверхневий комплімент, що стосується одягу, прикрас, зовнішності, а так само можна сказати що-небудь позитивне про «дитину». Той «батько»»дитина», якому адресований «комплімент», повинен прийняти його сказавши: «Спасибі, мені дуже приємно!».

• Аналіз вправи: • Які труднощі виникли у Вас при виконанні

завдання? • Чи вдалося Вам висловити комплімент,

звертаючись саме до батьків, а не до колеги по роботі?

• Ведучий підводить підсумок: найкращим компліментом для батьків служать добрі слова про їхню дитину. Крім того, вміння педагога знаходити гарну якість у кожній дитині свідчить про його компетентність в очах батьків.

Поради батькам

• Деякі прийоми поведінки дітей з гіперактивністю можна звести до наступних:

• 1. У своїх стосунках з дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це зміцнює впевненість дитини у власних силах, підвищує її самооцінку.

• 2. У вихованні необхідно уникайте крайнощів - надмірної суворості і надмірного потурання. Чітко поясніть дитині правила поведінки в різних ситуаціях.

• 3. Заохочуйте дитину в кожному випадку, коли їй вдалося довести розпочату справу до кінця. На прикладі відносно простих справ вчіть її правильно розподіляти сили.

• 4. Дуже важливим є емоційний і фізичний контакт. Треба обійняти, приголубити, погладити, заспокоїти у важких ситуаціях - і неконтрольовані емоції та м'язова напруга почнуть спадати.

• 5. Дотримуйтеся вдома чіткого розпорядку дня. Це діє на суперактивну дитину заспокійливо. Оскільки їй через свою імпульсивність важко миттю переключитися з одної справи на іншу, бажано попередити її заздалегідь, а ще краще - виставити будильник чи таймер.

• 6. Оберігайте дітей від перевтоми, що пов'язана з надлишковою кількістю вражень (телевізор, комп'ютер), уникайте місць з підвищеним скупченням людей(магазинів, базарів).

• 7. Залучайте і заохочуйте дитину до пасивних ігор, що вимагають концентрації уваги (лото, доміно, розмальовування, ліплення, читання тощо). Ці заняття дають змогу розслабитися, що надзвичайно важливо для гіперактивної дитини.

• 8. Дайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисними є щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття, ігри. Але й тут запобігайте перевтомі, яка переростає у гіперактивність. Крім того, таким дітям не слід брати участь у командних, іграх, де задіяні сильні емоції (футбол, баскетбол, естафети тощо).

• 9. Продумуйте раціон дитини, віддавайте перевагу правильному харчуванню з достатнім вмістом вітамінів і мікроелементів. Дитина має вживати якомога менше смаженого, гострого, соленого, копченого, більше - вареного, тушкованого, свіжих овочів і фруктів. Якщо дитина не хоче їсти - не примушуйте її!

• 10. Дитина повинна мати свою кімнату або свій куточок для ігор, навчання, де вона може усамітнитись.

• 11. Не забувайте говорити дитині, як сильно ви її любите.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

• Література: • Альтхерр П., Берг Л., Вельфль А., Пассольт М. Гіперактивні діти. Корекція психомоторного розвитку. - М:

Видавничий центр «Академія», 2004. • Брязгунов І.П., Касатикова Є.В. Непосидюча дитина або все про гіперактивних дітей. - М: Видавництво

інституту Психотерапії, 2002. • Заваденко Н. Н. Гіперактивність і дефіцит уваги в дитячому віці. - М: Видавничий центр «Академія»,

Брязгунов И.П., Касатикова Е.В. Непоседливый ребенок, или все о гиперактивных детях. М: Изд-во Института Психотерапии, 2008.

• Брязгунов И.П., Касатикова Е.В. Трудный ребенок с диагнозом – гиперактивность // Семья и школа.1999. • Брязгунов И.П., Касатикова Е.В.Характеристика детей с синдромом дефицита внимания с гиперактивностью

// Педиатрия. 2001. – №2. • Заваденко Н.Н. Гиперактивность и дефицит внимания в детском возрасте: Учеб. пособие для студ. высш.

Учеб. заведений / Николай Николаевич Заваденко. – М.: Издательский центр «Академия», 2005. • Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології: Навч. Посібник. – К.: Перун,

1996. • Романчук О. Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги у дітей. – Львів: Джерело, 2008. – 326 с. • Сиротюк А. Л. Синдром дефицита внимания с гиперактивностью. Диагностика, коррекция и практические

рекомендации родителям и педагогам. – М.: ТЦ Сфера, 2008. – 128 с • Сухотина Н.К., Красова А.В. Современные подходы к терапии гиперкинетических расстройств у детей //

Журнал клинической и социальной психиатрии. – 2006. – № 2. • Шевченко Ю. С. Коррекция поведения детей с гиперактивностью и психопатоподобным синдромом:

Практическое руководство для врачей и психологов. – М., 1997. • 00

Дякую за увагу !