МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ

ФЕДЬКОВИЧА ФІЗИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

European Credit Transfer System ECTS - Інформаційний пакет

2009/2010

Напрям 0702 „Прикладна фізика”

ЧЕРНІВЦІ, 2009

2

Зміст ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС 5Структура та організація факультету 5Адреса 5Контактні телефони 5Деканат 5Кафедри 5Кафедра теоретичної фізики 5Кафедра оптоелектроніки 5Кафедра термоелектрики 6Кафедра фізики твердого тіла 6Кафедра електроніки і енергетики 7Кафедра фізики напівпровідників і наноструктур 8Кафедра радіотехніки та інформаційної безпеки 8Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на

фізичному факультеті 9

I курс 9ІІ курс 10ІІІ курс 10IV курс 10V курс 11Координатор від факультету та його заступники 11Перелік напрямів підготовки, що пропонуються на факультеті 12Умови для навчання 12Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання, що

використовуються на факультеті СТУПЕНЕВА СТРУКТУРА

13

Напрям „Прикладна фізика.” 14ДИСЦИПЛІНИ

17

Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки 21Історія України 21Історія Української культури 22Українська мова 23Філософія 24Релігієзнавство 25Економічна теорія 26Політологія 27Правознавство 27Соціологія 29Іноземна мова 29Фізичне виховання 31Цикл природничо-наукової підготовки 32

3

Математичний аналіз 32Аналітична геометрія і лінійна алгебра 33Основи векторного і тензорного аналізу 34Диференціальні та інтегральні рівняння 35Теорія ймовірностей та математична статистика 37Методи математичної фізики 38Програмування та математичне моделювання 39Механіка 40Молекулярна фізика 41Електрика і магнетизм 43Оптика 46Фізика атома і атомних явищ 47Фізика ядра і елементарних часток 50Основи електротехніки і радіотехніки 51Теоретична механіка і основи механіки суцільних середовищ 52Електродинаміка 53Квантова механіка 55Термодинаміка і статистична фізика 56Основи екології 57Безпека життєдіяльності 58Охорона праці 59Цикл професійної та практичної підготовки 60Техніка фізичного експерименту 60Основи конструювання 62Вступ до метрології 63Фізична електроніка, в тому числі квантова 65Комп’ютерне проектування перетворювачів енергії 67Основи наукових досліджень 69Вступ до спеціальності 71Фізичні основи перетворення енергії 72Дисципліни самостійного вибору ВНЗ 74Персональні компютери 74Математичні моделі у прикладній фізиці 75Прикладна електрофізика 77Термоелектричне матеріалознавство 79Патентознавство та захист інтелектуальної власності 81Прикладна фізика твердого тіла 84Прикладне матеріалознавство 85Комп’ютерні методи та засоби обробки інформації 87Комп’ютерне проектування теплових насосів 88Комп’ютерне проектування енергетичних систем 90Курсова робота (ІІІ курс) 91Курсова робота (IV курс) 91Дисципліни вільного вибору студента 92Чисельні методи у прикладній фізиці 92

4

Фізико-хімічні технології перетворення енергії 94Комп’ютерна графіка та інтернет 97Мікроскопічна теорія явищ перетворення енергії 98НДРС 99Комп’ютерне проектування інформаційних систем 100 Методика викладання фізики* 101 Дисципліни кваліфікаційного рівня спеціаліст 103 Цивільна оборона 103 Термоелектричні генератори 104 Методи вимірювання функціональних матеріалів 106 Енергозбереження та акумулювання енергії 107 Термоелектричні прилади охолодження 109 Комп’ютерне матеріалознавство 110 НДРС 113 Термоелектричні вимірювальні прилади 113 Охорона праці в галузі 114 Нетрадиційні та альтернативні джерела енергії 115 Інтелектуальна власність 118 Дисципліни кваліфікаційного рівня магістр 123 Цивільна оборона 123 Педагогіка і психологія вищої школи 124 Методика викладання фізики у ВНЗ 129 Інтелектуальна власність 131 Термоелектричне перетворення енергії 134 Термоелектричні системи охолодження 136 Фізичні методи заощадження та акумулювання енергії 138 Узагальнена теорія перетворення енергії 139 Комп’ютерне матеріалознавство 142 Інформаційно-енергетична теорія вимірювань 144 Фізичні основи нетрадиційних та альтернативних джерел енергії 146 Охорона праці в галузі 148 НДРС 149 Вища освіта і Болонський процес 149

5

Загальний опис Структура та організація факультету Адреса 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, фізичний факультет. Контактні телефони (0372) 54 – 75 – 20 (0372) 54 – 72 – 42 (03722) 7 – 69 - 17 Деканат

Декан фізичного факультету доктор фіз.-мат. наук, професорГуцул Іван Васильович

Заступник з навчально-методичної роботи

кандидат фіз.-мат. наук, доцент Струк Ярослав Михайлович

Заступник з навчально-виховної роботи кандидат фіз.-мат. наук, доцент Іваночко Михайло Миколайович

Зав. міжкафедральною лабораторією Фалінська Тетяна Іллівна Секретар Тащук Ольга Іванівна Методисти заочного відділу Муздебаєва Наталія Василівна

Михайловська Ольга Іванівна Жаркой Володимир Павлович

Кафедри Кафедра теоретичної фізики Ткач Микола Васильович професор, завідувач кафедри Гуцул Іван Васильович Професор Головацький Володимир Анатолійович Професор Войцехівська Оксана Миколаївна Доцент Іваночко Михайло Миколайович Доцент Константинович Аурел Васильович Доцент Маханець Олександр Михайлович Доцент Фартушинський Ростислав Богданович Доцент Гуцул Василь Іванович Асистент Сеті Юлія Олександрівна Асистент Довганюк Микола Миколайович зав. Лабораторією Жаркой Володимир Павлович зав. Лабораторією Маник Тетяна Орестівна Аспірант Матієк Віталій Олександрович Лаборант

Кафедра оптоелектроніки Махній Віктор Петрович професор, завідувач кафедри Косяченко Леонід Андрійович Професор Сльотов Михайло Михайлович Професор

6

Мельник Володимир Васильович Доцент Склярчук Валерій Михайлович Доцент Собіщанський Борис Максимович Доцент Маслянчук Олена Леонідівна Асистент Склярчук Олена Федорівна Асистент Скрипник Микола Володимирович Асистент Герман Іванна Іванівна Асистент Архілюк Любов Іванівна зав. Лабораторією Івасюк Лідія Семенівна зав. Лабораторією Кульчинський Віктор Васильович зав. Лабораторією Ткач Людмила Іванівна зав. Лабораторією Герман Георгій Васильович фахівець ІІ категорії Кінзерська Оксана Володимирівна Фахівець Савчук Сергій Андрійович Аспірант Склярчук Олександр Валерійович Аспірант Хуснутдінов Сергій Володимирович Аспірант Юрценюк Наталія Сидірівна Аспірант

Кафедра термоелектрики Анатичук Лук’ян Іванович професор, зав. кафедри Лусте Олег Янович професор Михайловський Віліус Ярославович в.о.професор Боднарук Володимир Іванович доцент Маник Орест Миколайович доцент Черкез Радіон Георгійович доцент Ніцович Ольга Володимирівна асистент Струтинська Любов Тимофіївна асистент Константинович Іван Аурелович асистент Розвер Юрій Юрійович асистент Микитюк Павло Дмитрович асистент Мазурова Ельвіра Анатолівна зав.лаб. Івасюк Штефанія Василівна лаборант Руснак Ольга Сергіївна лаборант Гаврилюк Микола Васильович лаборант Дудаль Віктор Олександрович лаборант Дем’янюк Дмитро Дмитрович лаборант

Кафедра фізики твердого тіла Раранський Микола Дмитрович професор, зав. кафедри Фодчук Ігор Михайлович професор Балазюк Віталій Назарович доцент Борча Мар’яна Драгошівна доцент Курек Ігор Геннадійович доцент Новіков Сергій Миколайович доцент Олійнич-Лисюк Алла Василівна доцент

7

Струк Ярослав Михайлович доцент Довганюк Володимир Васильович асистент Литвинчук Іван Васильович асистент Ткач Оксана Олександрівна асистент Федорцов Дмитро Георгійович ст. науковий співробітник Паламарек Микола Юрійович науковий співробітник Зелінський Володимир Володимирович зав. лабораторією Кушнірюк Галина Василівна зав. лабораторією Фалінська Тетяна Іллівна зав. лабораторією Деркач Вячеслав Володимирович технік І категорії Тащук Ольга Іванівна фахівець І категорії Данилюк Ірина Радувна фахівець ІІ категорії Каземірський Тарас Анатолійович фахівець ІІ категорії Федорцова Ірина Василівна фахівець ІІ категорії Парасінчук Микола Сергійович фахівець Фодчук Максим Ігорович фахівець Литвинчук Тарас Васильович аспірант Струк Андрій Ярославович аспірант

Кафедра електроніки і енергетики

Мар'янчук Павло Дмитрович професор, в. о. зав. каф. Ковалюк Захар Дмитрович Професор Парфенюк Орест Архипович Професор Гавалешко Наталія Миколаївна Доцент Горлей Валентина Вікторівна Доцент Горлей Павло Петрович Доцент Орлецький Іван Григорович Доцент Радевич Ярема Іванович Доцент Солончук Леонід Степанович Доцент Фрасуняк Василь Михайлович Доцент Хомяк Володимир Васильович Доцент Білічук Сергій Васильович Асистент Грушка Зінаїда Михайлівна Асистент Грушка Олена Григорівна Асистент Ілащук Марія Іванівна Асистент Микитюк Василь Іванович Асистент Мислюк Оксана Михайлівна Асистент Сльотов Олексій Михайлович Асистент Чупира Сергій Миколайович Асистент Майструк Едуард Васильович зав. лаб. Слободян Всеволод Зиновійович зав. лаб. Бурачок Аркадій Васильович пров. спец. Козярський Дмитро Петрович фахівець 1 кат. Ульяницький Костянтин Сергійович фахівець 1 кат. Шлемкевич Володимир Васильович фахівець 1 кат.

8

Галяноновський Сергій Петрович Фахівець Димко Лариса Миколаївна Фахівець Іващук Володимир Іванович Фахівець Андрущак Галина Олегівна ст. лаб. Тихонюк Володимир Микитович Лаборант Михайловська Ольга Іванівна техн. 1 кат. Заболоцький Іван Іванович Аспірант Козярський Іван Петрович Аспірант

Кафедра фізики напівпровідників і наноструктур Савчук Андрій Йосипович професор, завідувач

кафедри Паранчич Степан Юрійович професор Ткачук Петро Миколайович професор Годованюк Василь Миколайович професор Грицюк Богдан Миколайович доцент Нічий Сергій Васильович доцент Стребежев Віктор Миколайович доцент Юрійчук Іван Миколайович асистент Андрійчук Мирослав Дмитрович асистент Гончарук Анатолій Несторович зав. лабораторією Мельничук Тетяна Аркадіївна зав. лабораторією Обедзінський Юрій Костянтинович зав. лабораторією Савчук Тетяна Андріївна зав. лабораторією Дорошко Віталій Анатолійович фахівець Воробець Максим Олегович фахівець Мельник Світлана Іванівна фахівець Громко Євген Дмитрович фахівець Грушко Євген Валентинович фахівець

Кафедра радіотехніки та інформаційної безпеки Політанський Леонід Францович професор, завідувач

кафедри Хандожко Олександр Григорович професор Бзовий Манолій Георгійович доцент Браїловський Володимир Васильович доцент Жук Олег Павлович доцент Зушман Іван Михайлович доцент Кушнір Микола Ярославович доцент Рождественська Маргарита Григорівна доцент Шпатар Петро Михайлович в.о. доцента Верига Андрій Дмитрович асистент Гресь Олександр Володимирович асистент Іванчук Михайло Михайлович асистент Ластівка Галина Іванівна асистент

9

Косован Григорій Васильович фахівець Муздебаєва Наталія Василівна фахівець ІІ категорії Русин Володимир Богданович фахівець Бердега ВасильФедорович зав. лабораторією Сторощук Володимир Іванович зав. лабораторією Танасюк Володимир Степанович зав. лабораторією Лесінський Валентин Вікторович аспірант Саміла Андрій Петрович аспірант

Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на

фізичному факультеті І курс 1. Баланюк Світлана Сергіївна (факультет іноземних мов) 2. Бойко Тетяна Олександрівна (факультет іноземних мов) 3. Кожем’якіна Людмила Леонідівна (факультет іноземних мов) 4. Лопатюк Олександр Вікторович (факультет іноземних мов) 5. Скляр Юлія Святославівна (факультет іноземних мов) 6. Александрова Ірина Юріївна (факультет іноземних мов) 7. Чолкан Валентина Андріївна (філологічний факультет) 8. Гуцуляк Ірина Георгіївна (філологічний факультет) 9. Дзісь Руслана Петрівна (філологічний факультет) 10. Пукальський Іван Дмитрович (факультет прикладної математики) 11. Блажевський Степан Георгійович (факультет прикладної математики) 12. Перун Галина Михайлівна (факультет прикладної математики) 13. Ленюк Олег Михайлович (факультет прикладної математики) 14. Лучко Володимир Миколайович (факультет прикладної математики) 15. Мельничук Лілія Михайлівна (факультет прикладної математики) 16. Тупкало Іван Степанович (факультет прикладної математики) 17. Борук Сергій Дмитрович (хімічний факультет) 18. Копач Олег Вадимович (хімічний факультет) 19. Демочко Віктор Кузьмич (факультет історії, політології та міжнародних

відносин) 20. Суровцев Олег Андрійович (факультет історії, політології та міжнародних

відносин) 21. Гімчинська Сніжана Юріївна (факультет комп’ютерних наук) 22. Фоменко Леонід Аркадійович (факультет фізичної культури та здоров’я

людини) 23. Логуш Леся Геннадіївна (факультет фізичної культури та здоров’я людини) 24. Стратійчук Наталія Анатоліївна (факультет фізичної культури та здоров’я

людини) ІІ курс 1. Баланюк Світлана Сергіївна (факультет іноземних мов) 2. Бойко Тетяна Олександрівна (факультет іноземних мов)

10

3. Кожем’якіна Людмила Леонідівна (факультет іноземних мов) 4. Лопатюк Олександр Вікторович (факультет іноземних мов) 5. Скляр Юлія Святославівна (факультет іноземних мов) 6. Венкель Тетяна Василівна (факультет іноземних мов) 7. Перун Галина Михайлівна (факультет прикладної математики) 8. Ленюк Олег Михайлович (факультет прикладної математики) 9. Лучко Володимир Миколайович (факультет прикладної математики) 10. Баглей Оксана Василівна (факультет біології, екології та біотехнології) 11. Легета Уляна Володимирівна (факультет біології, екології та біотехнології) 12. Боднар Сергій Богданович (юридичний факультет) 13. Проданик Леся Георгіївна (філософсько-теологічний факультет) 14. Фоменко Леонід Аркадійович (факультет фізичної культури та здоров’я

людини) 15. Бабюк Анатолій Васильович (факультет фізичної культури та здоров’я

людини) ІІІ курс 1. Пукальський Іван Дмитрович (факультет прикладної математики) 2. Тупкало Іван Степанович (факультет прикладної математики) 3. Д’яченко Лілія Іванівна (факультет комп’ютерних наук) 4. Клим’юк Іван Іларіонович (економічний факультет) 5. Антохов Андрій Анатолійович (економічний факультет) 6. Копач Олег Вадимович (хімічний факультет) 7. Стеблина Петро Юрійович (філософсько-теологічний факультет) 8. Булига Інна Володимирівна (факультет педагогіки, психології та соціальної

роботи) 9. Гайсонюк Наталя Артемівна (факультет педагогіки, психології та соціальної

роботи) 10. Равлюк Тетяна Анатоліївна (факультет педагогіки, психології та соціальної

роботи) 11. Филипчук Василь Степанович(факультет педагогіки, психології та соціальної

роботи) 12. Фоменко Леонід Аркадійович (факультет фізичної культури та здоров’я

людини) 13. Логуш Леся Геннадіївна (факультет фізичної культури та здоров’я людини) IV курс 1. Гіджіван Любомир Юзефович (юридичний факультет) 2. Якимчук Олександр Вікторович (філософсько-теологічний факультет) 3. Гаврада Ігор Остапович (факультет історії, політології та міжнародних

відносин) 4. Филипчук Василь Степанович(факультет педагогіки, психології та соціальної

роботи) 5. Равлюк Тетяна Анатоліївна (факультет педагогіки, психології та соціальної

роботи)

11

6. Куковська Ірина Любомирівна (факультет фізичної культури та здоров’я людини)

7. Воробйов Олександр Олександрович (факультет фізичної культури та здоров’я людини)

V курс 1. Руснак Іван Степанович (факультет педагогіки, психології та соціальної

роботи) 2. Стратійчук Наталія Анатоліївна (факультет фізичної культури та здоров’я

людини) Координатор від факультету та його заступники Координатор кандидат фіз.-матем. наук, доцент Струк Ярослав Михайлович Адреса: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 Телефон: (0372) 54-72-42, (03722) 4-48-34 Години прийому: щодня з 12.00 до 17.00, крім суботи і неділі Заступники кандидат технічних наук, в.о. доцента Шпатар Петро Михайлович Адреса: м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 Телефон: (03722) 4-24-36 кандидат фіз.-матем. наук, асистент Чупира Сергій Миколайович Адреса: м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 Телефон: (03722) 4-69-79

12

Перелік напрямків, що пропонуються на факультеті Напрям „Фізика” • ступінь бакалавра – 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра – 1 рік. Напрям „Прикладна фізика” • ступінь бакалавра – 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра – 1 рік. Напрям „Електронні пристрої та системи” • ступінь бакалавра – 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра – 1 рік. Напрям „Електротехніка та електротехнології” • ступінь бакалавра – 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра – 1 рік. Напрям „Мікро- та наноелектроніка” • ступінь бакалавра – 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра – 1 рік. Напрям „Радіотехніка” • ступінь бакалавра – 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра – 1 рік. Напрям „Системи технічного захисту інформації” • ступінь бакалавра – 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра – 1 рік. Умови для навчання Підготовка фахівців за вищезазначеними напрямами підготовки забезпечена

приміщеннями для навчання, самостійної та індивідуальної роботи, проживання та культурно-соціального життя студентів. Площа аудиторного фонду на одного студента не менша 10 м2. Фізичний факультет ЧНУ, на площах якого, в основному, здійснюється

навчальний процес підготовки фахівців за даними напрямами підготовки, забезпечений в повному обсязі як аудиторним фондом, так і навчальними та науковими лабораторіями. Так, для проведення навчального процесу на факультеті обладнані:

• навчальні аудиторії відповідно до кожного напряму підготовки; • сім комп’ютерних класів; • методичні кабінети; • лабораторії курсів фізики та спеціальних дисциплін.

13

Лабораторії кафедр факультету забезпечені персональними комп’ютерами, об’єднані в локальну мережу та підключені до мережі Internet. Для виконання курсових, кваліфікаційних та дипломних робіт, проведення

навчальної та виробничої практики в цілому широко застосовується обладнання та території наукових підрозділів факультету, та матеріально-технічна база навчально-освітніх закладів області (загальні навчальні заклади, школи нового типу, професійно-технічні навчальні заклади), ВАТ „Укртелеком”, ВАТ ЦКБ„Ритм”, АТ „Чернівецький машинобудівний завод”.

Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання, що використовуються на факультеті У процесі викладання курсів професорсько-викладацький склад використовує

різні методи та форми викладання і навчання (лекції: вступні, тематичні, підсумкові, лекції-практикуми, лекції-диспути тощо), практичні, семінарські заняття (у формі діалогу, тренінгів, ділової гри, конференцій тощо), консультації (колективні, індивідуальні, групові), а також реалізує різні форми поточного та підсумкового контролю (тестування, виконання практичних завдань, розв’язування фізичних, математичних та ін. задач, написання рефератів, письмові та усні заліки та екзамени, контрольні, курсові роботи). Студенти, відповідно до навчальних планів, проходять різні види навчальних та

виробничих практик, а також готують протягом навчання курсові, кваліфікаційні (бакалаврську), дипломну (магістерську) роботи. Практика проводиться у навчально-освітніх закладах міста та вищих навчальних закладах II-IV рівнів акредитації. Під час практики студенти виконують завдання з різних напрямів, відповідно до спеціальності, науково-дослідну роботу, проводять апробацію результатів власних курсових, кваліфікаційних та дипломних досліджень.

14

СТУПЕНЕВА СТРУКТУРА НАПРЯМ 0702 „ПРИКЛАДНА ФІЗИКА”

Цей напрям створювався з метою підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів із прикладної фізики до професійної діяльності в інженерній галузі, науковій, викладацькій, інформаційній, організаційній роботах. Він здійснює свою діяльність у науково-дослідних, дослідно-конструкторських і виробничих організаціях, а також середніх школах, ліцеях, коледжах, професійно-технічних училищах та вищих навчальних закладах. Бакалавр з прикладної фiзики може виконувати iнженерну роботу та приймати

участь як виконавець пiд керiвництвом фрахiвцiв при проведеннi науково-дослiдних та дослiдно-конструкторських робiт в галузях науково-мiстких та високотехнологiчних дослiджень i виробничих процесiв, що потребують фундаментальних знань з фiзики, математики та обчислювальної технiки. Функцiональнi обов'язки бакалавра можуть бути реалiзованi в межах вiд участi в

дослiдженнях i розробках до менежменту i маркетiнгу технологiй, зразкiв приладiв, iдей, ноу-хау та винаходiв. Бакалавр прикладної фiзики може обiймати посади молодшого iнженерно-

технiчного персоналу в науково-дослiдних академiчних та галузевих iнститутах i лабораторiях, дослiдно-конструкторських бюро i заводських лабораторiях, в науково-виробничих об'іднаннях i на виробництвi. Вiн може посiдати нижчi посади, що передбаченi для замiщення спецiалiстами з

вищою освiтою iнженера III категорiї, старшого лаборанта, референта тощо. Бакалавр з прикладноі фiзики може також працювати в комерцiйних фiрмах та

рекламних агенствах по реалiзацiї нових зразкiв приладiв матерiалiв та технологiй. Особи, що одержали звання бакалавра можуть, при бажаннi продовжувати навчання для здобуття вищих квалiфiкацiйних рiвнiв та ступенiв спецiалiста або магістра з прикладної фiзики. Бакалавр прикладної фiзики повинен опанувати основнi роздили гуманiтарних i

соцiально-економiчних наук, знати iсторiю України, iсторiю Вiтчизняної та свiтової культури, основнi положення фiлосiфiї та сучасної економiки i полiтологiчних теорiй, основи правознавства (зокрема правознавство з iнтелектуальної власностi), психологiї та педагогiки, екологiї. Вiн повинен володiти принаймнi однiєю мовою на рiвнi, який забезпечує двостороннiй переклад фахової лiтератури та спiлкування на елементарному рiвнi. Бакалавр прикладної фiзики повинен володiти основними поняттями i методами

математики в таких ії роздiлах як математичний аналiз, аналiтична геометрiя, диференцiальнi рiвняння, теорiя ймовiрностi та методи математичноі фiзики. Вiн повинен мати фундаментальнi знання з експериментальної та теоретичної фiзики, з таких ії роздiлiв як механiка, молекулярна фiзика, електрика i магнетизм, атомна i ядерна фiзика, теоретична механiка, електродинамiка, термодинамiка, статистична фiзика, квантова механiка, теорiя коливань i хвиль. Бакалавр з прикладної фiзики повинен вiльно володiти електронно-

обчислювальною технiкою, вмiти складати програми на найбiльш поширених машинних мовах, володiти чисельними методами та комп'ютерною графiкою, основами автоматизацiї наукових експериментiв.

15

Окрiм перелiчених фундаментальних дисциплiн бакалавр з прикладної фiзики повинен мати знання i вмiння з дисциплiн, що визначаються потребами регiону та науковим напрямком вiдповiдного вузу: радiофiзики i електронiки, експериментальної ядерної фiзики та фiзики плазми, науковомiстких фiзичних технологiй, радiацiйного матерiалознавства i оптоелектронiки. Освiтньо-професiйна програма пiдготовки спецiалiста з прикладної фiзики

подiляється на двi основнi частини: блок нормативних навчальних дисциплiн; блок вибiркових навчальних дисциплiн. Нормативнi навчальнi дисциплiни складають не меньш 75 % вiд обсягу годин,

визначеного освiтньо-професiйною програмою. Блок нормативних навчальних дисциплiн складаіться з - циклу гуманiтарних та соцiально-економiчних дисциплiн, на який вiдводиться

27 % вiд загальноі кiлькостi годин для нормативних навчальних дисциплiн, та - циклу фундаментальних i професiйно-орiєнтованих дисциплiн, на якiй

вiдводиться рештка часу. Цикл фундаментальних i професiйно-орiєнтованих дисциплiн мiстить в собi

пiдсумки фундаментальних дисциплiн: математику, фiзику i теоретичну фiзику та пiдсумки професiйно-орiєнтованих дисциплiн, в який входять дисциплiни з програмування, комп'ютерiзацiї та радiоелектронiки. Вибiрковi навчальнi дисциплiни утворюють три цикли: • Цикл професiйно-орiєнтованих дисциплiн за перелiком програми. В цьому роздiлi освiтньо-професiйноі програми бакалавра з прикладної фiзики

надається список багатьох дисциплiн, з яких вищий учбовий заклад має обрати тi, якi найбiльш вiдповiдають напрямку забезпечуваної ним пiдготовки. • Цикл дисциплiн самостiйного вибору вищого навчального закладу. В цьому циклi вищий навчальний заклад має право самостiйно встановлювати та

розробляти програми дисциплiн, що вiдповiдають його науковому напрямку та напрямку забезпечуваної ним пiдготовки, враховуючи потреби народного господарства регiона та можливостi майбутнього працевлаштування випускникiв. 3 цих дисциплiн складаються певнi модулi з логiчно-пов'язаних мiж собою лекцiйних курсiв, семiнарiв та лабораторних практикумiв, якi i пропонуються на вибiр студентам. • Цикл дисциплiн вiльного вибору студентом. За рахунком годин цього циклу студент може пройти на пiдставi особистого

вибору додаткову спецiальну пiдготовку фахового спрямування i (або) додаткову фундаментальну i спецiальну пiдготовку для майбутнього здобуття наукового ступеня магiстра. Функціональним обов’язком спеціаліста з прикладної фізики є: впровадження та

використання комп'ютерних технологій, пов'язаних з програмуванням та моделюванням різних фізичних процесів, також фізико-технологічними методами, інформаційного та програмного забезпечення електронно-обчислювальної техніки та систем. Спеціаліст з прикладної фізики може обіймати посади інженерно-наукового

персоналу в галузях розробки, впровадження та використання методів комп'ютерної

16

та інженерної фізики та інші, передбачені для заміщення спеціалістів з вищою освітою, типові номенклатурні посади у державних, кооперативних та інших установах. Підготовка магістра є базою для продовження навчання в аспірантурі та

підготовки професорсько-викладацького резерву для кафедри «Термоелелектрики та метрології» вищих навчальних закладів різного рівня акредитації та та підготовки висококваліфікованих фахівців з термоелектрики. Напрям включає в себе 240 кредитів вивчення обов’язкових курсів на ступінь

“бакалавра”, та 60 кредитів – ступінь “спеціаліста”, “магістра”.

17

Перелік навчальних дисциплін для підготовки фахівця ОКР «Бакалавр»

6.070201 Прикладна фізика

Назва дисципліни Шифр дисципліни

О/В Години Кредити

БАКАЛАВР 1 курс, 1 семестр

Історія української культури

6.070201/00/1.02 О 54 1,5

Українська мова 6.070201/00/1.03 О 54 1,5 Іноземна мова 6.070201/00/1.10 О 108 3 Фізичне виховання 6.070201/00/1.11 О 54* 1,5*

Математичний аналіз 6.070201/00/2.01а О 216 6 Аналітична геометрія і

лінійна алгебра 6.070201/00/2.01б О 162 4,5

Механіка 6.070201/00/2.04а О 378 10,5 Вступ до спеціальності 6.070201/00/2.10 О 108 2

1 курс, 2 семестр Історія України 6.070201/00/1.01 О 108 3 Іноземна мова 6.070201/00/1.10 О 72 2 Фізичне виховання 6.070201/00/1.11 О 54* 1,5*

Математичний аналіз 6.070201/00/2.01а О 198 5,5 Теорія ймовірностей та

математична статистика 6.070201/00/2.01д О 108 3

Програмування та математичне моделювання

6.070201/00/2.03 О 180 5

Молекулярна фізика 6.070201/00/2.04б О 378 10,5 Вступ до метрології 6.070201/00/2.08 О 72 2 Всього за рік (1 курс) 2268 60

2 курс, 3 семестр Правознавство 6.070201/00/1.08 О 54 1,5 Іноземна мова 6.070201/00/1.10 О 72 2 Фізичне виховання 6.070201/00/1.11 О 54* 1,5*

Основи векторного і тензорного аналізу

6.070201/00/2.01в О 144 4

Диференційні та інтегральні рівняння

6.070201/00/2.01г О 144 4

Електрика і магнетизм 6.070201/00/2.04в О 360 10 Основи екології 6.070201/00/2.07 О 36 1 Основи охорони праці 6.070201/00/2.09 О 54 1,5 Вступ до метрології 6.070201/00/2.08 О 72 2 Основи наукових

досліджень 6.070201/00/3.01 О 45 1,5

18

2 курс, 4 семестр Філософія 6.070201/00/1.04 О 72 2 Іноземна мова 6.070201/00/1.10 О 72 2 Фізичне виховання 6.070201/00/1.11 О 54* 1,5*

Методи математичної фізики

6.070201/00/2.02 О 216 6

Оптика 6.070201/00/2.04г О 360 10 Основи електротехніки і

радіоелектроніки 6.070201/00/2.05 О 306 8,5

Основи наукових досліджень

6.070201/00/3.01 О 45 1,5

Всього за рік (2 курс) 2160 60 3 курс, 5 семестр

Економічна теорія 6.070201/00/1.06 О 90 2,5 Фізичне виховання 6.070201/00/1.11 О 54* 1,5*

Фізика атома і атомних явищ

6.070201/00/2.04д О 252 7

Теоретична механіка і основи механіки суцільних середовищ

6.070201/00/2.06д О 234 6,5

Персональні комп’ютери 6.070201/00/3.01 В 90 2,5 Фізичні основи

перетворення енергії 6.070201/00/3.03 В 108 3

Математичні моделі у прикладній фізиці

6.070201/00/3.02 В 108 3

Патентознавство та захист інтелектуальної власності

6.070201/00/3.04 В 72 2

Прикладна фізика твердого тіла

6.070201/00/3.05 В 108 3

3 курс, 6 семестр Релігієзнавство 6.070201/00/1.05 О 54 1,5 Фізичне виховання 6.070201/00/1.11 О 54* 1,5*

Фізика ядра і елементарних частинок

6.070201/00/2.04е О 198 5,5

Електродинаміка 6.070201/00/2.06б О 252 7 Методи викладання

фізики та інформатики* 6.070201/00/3.1.04 В 162* 4,5*

Техніка фізичного експерименту

6.070201/00/3.02 В 108 3

Основи конструювання 6.070201/00/3.1.05 В 72 2 Прикладна електрофізика 6.070201/00/3.1.03 В 108 3 Чисельні методи 6.070201/00/3.1.01 В 108 3 Фізико-хімічні технології

перетворення енергії 6.070201/00/3.1.02 В 108 3

19

Всього за рік (3 курс) 2160 60 4 курс, 7 семестр

Соціологія 6.070201/00/1.02 О 54 1,5 Квантова механіка 6.070201/00/2.01а О 216 6 Педагогіка* 6.070201/00/5.03 О 90* 2,5* Комп’ютерні засоби та

методи обробки інформації 6.070201/00/4.03 В 90 2,5

Прикладне матеріалознавство

6.070201/00/4.04 В 108 3

Мікроскопічна теорія явищ перетворення енергії

6.070201/00/5.02 В 108 3

4 курс, 8 семестр Політологія 6.070201/00/1.07 О 54 1,5 Термодинаміка і

статистична фізика 6.070201/00/2.01б О 216 6

Безпека життєдіяльності 6.070201/00/2.21 О 54 1,5 Комп’ютерна графіка та

Інтернет 6.070201/00/5.01 В 108 3

Термоелектричне матеріалознавство

6.070201/00/4.01 В 81 2

Комп’ютерне проектування теплових насосів

6.070201/00/4.05 В 108 3

Комп’ютерне проектування енергетичних систем

6.070201/00/4.06 В 81 2,5

Комп’ютерне проектування інформаційних систем

6.070201/00/5.04 В 108 3

Виробнича практика 6.070201/00/4.02 В 216 6 Державний іспит із

загальної фізики 6.070201/00/VII О

НДРС 6.070201/00/5.05 В 36 1 Курсова робота 6.070201/00/3.03 В 216 6 Всього за рік (4 курс ) 1944 60 Всього для підготовки бакалавра 8172 240

БЛОК ДИСЦИПЛІН ДЛЯ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТА 5 курс, 9 семестр

Цивільна оборона 7.070203/00/6.01 О 54 1,5 Термоелектричні

генератори 7.070203/00/6.02 О 81 3

Термоелектричні прилади охолодження

7.070203/00/6.03 О 135 5,5

Нетрадиційні та 7.070203/00/6.04 О 108 4.5

20

альтернативні джерела енергії Енергозбереження та

акумулювання енергії 8.070203/00/6.05 О 108 4.5

НДРС 8.070203/00/6.06 О 108 4.5 Термоелектричні

вимірювальні прилади 8.070203/00/6.07 О 135 5,5

Охорона праці в галузі 8.070203/00/7.01 О 36 1 Методи вимірювання

функціональних матеріалів 8.070203/00/7.02 О 108 4,5

Комп’ютерне матеріалознавство

8.070203/00/7.04 О 54 2

5 курс, 10 семестр Інтелектуальна власність 8.070203/00/7.03 О 36 1 Виробнича практика 8.070203/00/6.08 О 432 12 Дипломна робота 8.070203/00/6.09 О 360 10 Всього за рік (5 курс) 1755 60

БЛОК ДИСЦИПЛІН ДЛЯ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРА 5 курс, 9 семестр

Цивільна оборона 8.070203/00/6.01 О 54 1,5 Методика викладання

фізики у ВНЗ 8.070203/00/7.05 О 54 1,5

Педагогіка і психологія вищої школи

8.070203/00/7.06 О 108 3

Термоелектричне перетворення енергії

8.070203/00/6.02 О 54 1,5

Термоелектричні системи охолодження

8.070203/00/6.03 О 108 3

Фізичні основи нетрадиційних та альтернативних джерел енергії

8.070203/00/6.04 О 81 2

Фізичні методи заощадження та акумулювання енергії

8.070203/00/6.05 О 81 2

НДРС 8.070203/00/6.06 О 108 3 Інформаційно-енергетична

теорія вимірювань 8.070203/00/6.07 О 135 4

Охорона праці в галузі 8.070203/00/7.01 О 36 1 Узагальнена теорія

перетворення енергії 8.070203/00/7.02 О 108 3

Комп’ютерне матеріалознавство

8.070203/00/7.04 О 54 1,5

5 курс, 10 семестр

21

Вища освіта і Болонський процес

8.070203/00/7.07 О 36 1

Інтелектуальна власність 8.070203/00/7.03 О 36 1 Асистентська практика 8.070203/00/6.08 О 432 12 Магістерська робота 8.070203/00/6.09 О 360 10 Всього за рік (5 курс) 1845 60 Програми навчальних дисциплін для підготовки фахівця ОКР «Бакалавр»

6.070201 Прикладна фізика

І. Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки

Обов’язкові (нормативні) дисципліни

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Шифр дисципліни – 6. 040203/00/1.01 Курс 1; семестр 2; всього годин – 108; на тиждень – 2 год. (1лекц., 1сем.); 3

кредити. Обов’язкова. Попередні умови: знання за обсягом ОПП середньої школи. Мета курсу: ознайомити студентів з найголовнішими подіями вітчизняної історії,

з героїчними (і трагічними) сторінками боротьби українського народу проти поневолення, за свою свободу, незалежність, державність; домагатися усвідомленого, міцного засвоєння ними програмного матеріалу, розуміння історичного процесу як закономірного і безперервного розвитку людської цивілізації; навчити студентів самостійно встановлювати причинно-наслідкові зв’язки при аналізі історичних подій, фактів виробляти у них уміння використовувати історичний досвід для вирішення сучасних завдань. Для її досягнення вивчаються історичні джерела і монографічна література, що сприяють розумінню та аналізу подій і явищ історії України; передбаченню висвітлення раніше вилучених з історичної пам’яті народу періодів українського суспільного життя, так званих „білих плям”: при викладенні матеріалу враховується фахова специфіка студентів факультету. На основі неупередженого, об’єктивного викладу багатого фактичного матеріалу

по кожній темі послідовно, у демократичному дусі здійснюється національно-патріотичне виховання студентів, вміло прищеплюється їм любов і повага до рідної Вітчизни – суверенної держави України. Виходячи з принципу історизму (строге трактування кожної події, факту у межах відповідної історичної епохи) та з врахуванням досягнень сучасної історіографії студенти виробляють правильне розуміння закономірностей історичного процесу, загальнолюдської моралі та історичні цінності. Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел та літератури:

22

1. Алєксєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох. – К., 2000.

2. Бойко О.Д.Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 2002.

3. Борисенко В.Й. Курс української історії. З найдавніших часів до ХХ ст. – 2-е вид. – К.,1998.

4. Буковина: історичний нарис / відп. Ред. В.М. Ботушанський. – Чернівці,1998. 5. Грицак Я.Й. Нарис історії України: Формування модерної української нації

ХІХ – ХХ ст. – К.,1996. Викладацький склад: Демочко Віктор Кузьмич – доцент кафедри історії України, історичний факультет,

кандидат історичних наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари, дискусії,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, контрольні роботи, колоквіуми; підсумкове: іспит (усний).

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Шифр дисципліни: 6. 040203/00/1.02 Курс 1; семестр 1; всього годин – 54; на тиждень - 2 год. (1лекц.,1сем.); 1,5

кредити. Обов’язкова. Попередні умови: обсяг знань за ОПП середньої школи. Мета курсу: дати студентам розуміння загальних закономірностей

функціонування культури, її значення в суспільному поступі та розвиткові індивіда, а також засвоєння ними найвидатніших досягнень світового мистецтва, добрі знання специфіки та неповторності української культури. Спираючись на власний досвід, студенти повинні навчитися давати оцінку

явищам культури минулого й сучасного, розрізняти справжні досягнення від сурогату, бездарності, політичної і комерційної кон’юнктурності. У зв’язку з цим курс покликаний розширювати світогляд студентів,

прищеплювати їм український патріотизм, художній смак, моральність, гуманізм, толерантність, інтелігентність. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Антофійчук В.І. Культурологія. Короткий термінологічний словник:

Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2002. – 152 с. 2. Всеобщая история искусств: В 6 т. – М., 1960 – 1964. 3. Головатенко С.І. Біблієзнавство. Вступний курс: Навч. посібник. – К.: Либідь,

2001. – 496с. 4. Головатенко С.І. Історія християнства. Курс лекцій. Навч. посібник. – К.:

Либідь, 1999. – 352 с. Викладацький склад: Чолкан Валентина Андріївна – асистент кафедри української літератури,

філологічний факультет.

23

Методика викладання та навчання: лекції та семінарські заняття, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, контрольні роботи; підсумкове: залік.

УКРАЇНСЬКА МОВА (за професійним спрямуванням)

Шифр дисципліни: 6. 040203/00/1.03 Курс 1; семестр 1; всього годин – 108; на тиждень - 2 год. (2 пр.); 3 кредити. Обов’язкова. Попередні умови: володіння знаннями за ОПП середньої школи. Мета курсу: дати студентам якомога повнішу інформацію про сучасні документи

(особисті й службові) — їх структуру, правила оформлення, призначення, зберігання, міру відповідальності автора або посадовця, до якого вони надходять, за їх якість і проходження у справі; навчити студентів етикету сучасного ділового спілкування з урахуванням традицій українців; переконати майбутнього спеціаліста, що його фаховий рівень визначається і загальним рівнем культури його мовлення: орфоепією, володінням нормами словозміни, виразною (логічною) інтонацією, умінням спілкуватися у різних ситуаціях з різними за рівнем знань і соціальним статусом людьми. Основні завдання курсу: відкоригувати знання студентів у таких практичних

аспектах української мови, як норми та виразові засоби усного і писемного ділового мовлення; систематизувати навички творення ділових паперів, у тому числі заповнення стандартних бланків; ознайомити з класифікацією документів, їх реквізитами; навчити культури усного та писемного ділового спілкування. Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Глущенко С.В. та ін. Сучасні ділові папери. – К.: 2002. – 398 с. 2. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. – Вінниця, 2003. - 472 с. 3. Ділова українська мова. // За ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці, 1996. – 276 с. 4. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і

непрофесійне спілкування. – Донецьк, 2004. – 480 с. 5. Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики. – К., 2003. – 623 с. 6. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс. – К., 2003. – 448 с. Викладацький склад: Гуцуляк Ірина Георгіївна – асистент кафедри історії та культури української мови,

філологічний факультет. Дзісь Руслана Петрівна Георгіївна – асистент кафедри історії та культури

української мови, філологічний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні завдання,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, контрольні роботи; підсумкове: іспит (усний).

24

ФІЛОСОФІЯ Шифр дисципліни – 6. 040203/00/1.05 Курс 2; семестр 4; всього годин – 72; на тиждень - 2 год.( 1лекц., 1сем.); 2

кредити. Обов’язкова. Попередні умови: 6. 040203/00/1.01; 6. 040203/00/1.02. Мета курсу: дати студентам цілісне уявлення про специфіку філософського

знання, його проблематику, поняття та категорії, про історію зарубіжної та вітчизняної філософії, перспективи її подальшого розвитку. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: історичні типи

філософії, основні парадигми філософствування; основні галузі філософського знання, основні форми буття і сутність діалектики; походження свідомості, форми і структура свідомості; шляхи пізнання світу, функціонування знання в сучасному інформаційному суспільстві, особливості взаємозв'язку науки, техніки з сучасними соціальними і етичними проблемами; форми суспільної свідомості, їх взаємозв'язок; умови формування особистості, її свободи, відповідальності за збереження життя, природи, культури. На основі набутих знань студент повинен вміти: обгрунтувати свою світоглядну

та громадянську позицію; застосовувати одержані знання при вирішенні професійних задач, при розробці соціальних і екологічних проектів, організації міжлюдських відносин; науково аналізувати соціальнозначущі проблеми і процеси, факти і явища суспільного життя; розуміти і об'єктивно оцінювати досягнення культури, пояснювати феномен культури і цивілізації; володіти методологією і методами пізнання, творчої діяльності; здатністю до діалогу як засобу вирішення соціальних та етичних проблем,

досягнення консенсусу. Філософія як специфічний тип знання; світовий філософський процес; людина і

світ; проблемність людського буття і свідомість; філософія пізнання; філософська антропологія; соціальна філософія; філософія культури; аксіологія; цінність буття і стратегія майбутнього. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - К., 1996. 2. Барулин В.С. Социальная философия. Учебник. Ч. 1,2. — М., 1993. 3. Введение в философию. Учебник для высших учебных заведений в двух

частях. — М., 1989. 4. Горак Г.І. Філософія. Курс лекцій.-К.,1998. 5. Горський В.С. Історія української філософії. Курс лекцій. - К.,1996. Викладацький склад: Проданик Леся Георгіївна – асистент кафедри філософії, філософсько-теологічний

факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції, семінарські заняття,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, контрольні роботи, реферати, тестування; підсумкове: екзамен (усний).

25

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Шифр дисципліни – 6. 040203/00/1.06 Курс 3; семестр 6; всього годин – 54; на тиждень - 2 год.(1лекц., 1сем.); 1,5

кредити. Обов’язкова. Попередні умови: 6.070102/00/1.01; 6.070102/00/1.02; 6.070102/00/1.03. Мета курсу: надати студентам знання про предмет та об’єкти вивчення

релігієзнавства, основні розділи його дослідження, місце серед інших дисциплін. Студенти знайомляться з різними світоглядними культурами (релігія, вільнодумство), формами їх функціонування та роллю у суспільстві. Для досягнення мети студентами вивчається історія виникнення та еволюції

релігії і вільнодумства, форми їх функціонування на різних історичних етапах, трансформації та сучасний стан. Досліджується динаміка змін релігійної карти світу та мережі України і регіону. Студенти знайомляться з міжнародним та національним законодавством, що гарантує свободу совісті. На основі отриманих теоретичних знань у студентів формується світоглядна

конфесійних культур, що дозволяє попереджати конфлікти на цій основі. Вони розуміють витоки тих чи інших традицій, специфіку менталітету певних народів. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Академічне релігієзнавство. Підручник. / За наук. ред.. А. Колодного. – К.,

2000. 2. Історія релігії в Україні: Навч. посібник. / А.М. Колодний, П.Л. Яроцький, Б.О.

Лобовик. – К., 1997-1998. 3. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: навчальний посібник. –

Чернівці., 2004. 4. Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство: Навч. посібник для студентів вузів.

– К., 2004. 5. Крывелев И.А. История религий. Очерки в двух томах. – М., 1975. Викладацький склад: Стеблина Петро Юрійович – асистент кафедри релігієзнавства та теології

філософсько - теологічного факультету. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, дискусії,

індивідуальні завдання, підготовка рефератів, круглі столи, прес-конференції, зустрічі з церковним активом та відвідування церковних управлінських структур, аналіз релігієзнавчої та богословської літератури і періодики. Оцінювання: поточне: усні відповіді, тестування, реферати; підсумкове: залік (усний).

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ Шифр дисципліни – 6. 040203/00/1.07 Курс 3; семестр 5; всього годин – 90; на тиждень - 2 год. (1лекц., 1сем.); 2,5

кредити. Обов’язкова.

26

Попередні умови: 6. 040203/00/2.01; 6. 040203/00/1.09. Мета курсу: формування у студентів стійкого уявлення про зародження і

еволюцію економічної думки, її різноманітних напрямів і течій; оволодіння основними економічними категоріями, принципами і законами економічної науки; виховання ринкового економічного мислення; ознайомлення з принципами економічної політики держави. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: сутність економічних

явищ та процесів; економічний зміст відносин власності, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ в суспільстві, суперечностей господарського розвитку, економічних потреб та інтересів; механізм дії і використання економічних законів на макро- і мікрорівнях; зміст основних понять, категорій, законів ринкової економіки; механізм становлення різних форм господарювання, маркетингу і менеджменту, розвитку комерційних структур, особливостей розподілу, отримуваних ними доходів, системи оподаткування. На основі набутих знань студент повинен вміти: дати наукове тлумачення

особливостей формування і розвитку товарно-грошових відносин в умовах сучасної ринкової трансформації економіки України; орієнтуватись у глобальних проблемах економічного розвитку світогосподарських зв'язків, інтеграції України в систему міжнародного поділу праці; проводити грунтовний аналіз соціальної спрямованості господарської діяльності та економічного середовища населення в окремих країнах; приймати практичні рішення щодо оптимального застосування набутих знань при виконанні своїх професійних обов'язків. Вступ до економічної теорії; макроекономіка; мікроекономіка; світова економіка. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Економічна теорія. Курс лекцій для студентів неекономічних спеціальностей. /

Під ред. І.Комарницького. – Чернівці: Рута, 1999. 2. Економічна теорія. Практикум. / Під ред. І. Комарницького. – Чернівці: Рута,

2002. 3. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект. / Під ред. Г.Климко. -

Київ, 2003. 4. Макконнелл К., Брю С. Экономикс. - М.: Республика, 1992. 5. Економічна енциклопедія у 3-х томах. - К.: Видавничий центр «Академія» Викладацький склад: Клим’юк Іван Іларіонович - асистент кафедри економічної теорії та менеджменту,

економічний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції та семінарські заняття,

самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, тестування; підсумкове: екзамен (усний, письмовий).

ПОЛІТОЛОГІЯ Шифр дисципліни – 6.040203/00/1.08 Курс 4; семестр 8; всього годин – 54; на тиждень - 2 год. (1лекц., 1сем.); 1,5едити. Обов’язкова.

27

Попередні умови: 6.040203/00/1.01; 6.040203/00/1.03, 6.040203/00/1.10. Мета курсу: політична соціалізація студентів, забезпечення політичного аспекту

підготовки висококваліфікованого спеціаліста на основі сучасної світової та вітчизняної політичної думки. Завдання навчального курсу: дати майбутньому спеціалісту політичні знання,

які стануть теоретичною базою для осмислення соціально-політичних процесів, для формування політичної культури, вироблення особистої позиції та більш чіткого розуміння міри своєї відповідальності. Під час вивчення курсу студенти повинні засвоїти понятійно-категоріальний

апарат науки; знати історію політичних вчень; опанувати сутність і зміст політики, її структуру; засвоїти специфіку політичних владних відносин; навчитися мистецтву вести дискусію та вміти відстоювати свої позиції. Для засвоєння курсу пропонується перелік літературних джерел: 1. Гаджиев К. Политология: Учебник для высших учебных заведений. – М.,

2003 2. Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології: Навчальний посібник. – К.:

Знання, 1999, 428с. 3. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів

вищих. навчальних закладів. – К.: Генеза, 1997. – 400 с. 4. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред.

О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К.: Видавничий Центр “Академія”, 1998, 368с. 5. Санистебан Л. Основы политической науки. – М., 1992. – 123 с. Викладацький склад: Гав рада Ігор Остапович – асистент кафедри політології та державного

управління, факультет історії політології та міжнародних відносин; Цікул Ірина Василівна – асистент кафедри політології та державного управління,

факультет історії політології та міжнародних відносин; Гуйтор Михайло Миколайович - асистент кафедри політології та соціології,

історичний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари,

індивідуальні консультації, дискусії, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, виступи на семінарах; підсумкове: залік.

ПРАВОЗНАВСТВО Шифр дисципліни – 6.040203/00/1.09 Курс 2; семестр 3; всього годин – 54; на тиждень - 2 год. (1лекц.,1сем.); 1,5

кредити. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/1.01; 6.040203/00/1.02. Мета курсу: дати студентам знання про природу і сутність державно-правових

відносин та категорій; сформувати належний якісний рівень правосвідомості та правової культури. Для досягнення цієї мети вивчаються загальні положення теорії держави і права,

28

а також галузевих юридичних наук; основні правові поняття і категорії та науковий аналіз їх законодавчого закріплення. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: основні положення

права з різних галузей права; характер і зміст, що регулюються правом різних суспільних відносин; особливості захисту прав та законних інтересів з метою виховання правової свідомості та культури; непримиримість до порушень законності і правопорядку, активної громадської позиції у боротьбі з ними; нові закони, що регулюють економічне середовище суспільного життя.

На основі отриманих теоретичних знань виробити уміння: здійснювати аналіз змісту нормативних актів; застосовувати норми права у самостійній практичній діяльності; готувати та складати правову документацію; самостійно поповнювати, систематизувати і застосувати правові знання; вільно орієнтуватися в питаннях правового характеру обраної професії; аналізувати принципи і структуру організації та діяльності органів держави. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі

змінами. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2001. – 176 с. 2. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е,

перераб. и доп. отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – 528 с.

3. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.

4. Правоведение: Учебное пособие для высших учебных заведений. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 480 с.

5. Румынина В.В. Основы права: Учебник для студентов учреждений сред. проф. образования. – М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2003. – 256 с. Викладацький склад: Боднар Сергій Богданович - асистент кафедри теорії та історії держави і права,

юридичний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари,

індивідуальні консультації, дискусії, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, тестування; підсумкове: залік (усний).

СОЦІОЛОГІЯ Шифр дисципліни – 6.040203/00/1.10 Курс 4; семестр 7; всього годин – 54; на тиждень - 1 год. (1лекц.); 1,5 кредити. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/1.02. Мета курсу: формування у студентів знань про: об’єкт, предмет і методи

соціології; вміння володіти понятійно-категоріальним апаратом науки; історію виникнення науки, світові й вітчизняні соціологічні школи, концепції, напрями;

29

рівні соціальної реальності, типи соціальних систем, соціальні зв’язки, соціальну взаємодію і відносини; культурні парадигми, суспільні і особисті інтереси; соціальну структуру і типи особистості; суть соціальної стратифікації, механізм і фактори стратифікаційного поділу; структуру та функції соціальних інститутів; соціальну дезорганізацію і соціальну згуртованість, соціальний контроль; соціальні зміни і соціальну стабільність. Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Гіденс Ентоні Соціологія. Пер. з англ. - К.: Основи, 1999. - 557 с. 2. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. - К.: Каравела, 1999. - 248 с. 3. Соціологія: курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів

освіти. За редакцією В. М. Пічі. Друге видання, виправлене і доповнене. – Львів: „Новий світ – 2000”, 2002. – 312 с.

4. Фролов С.С. Социология: учебник. - 3-е изд., доп. - М.: Гардарика, 2000. - 344 с.

5. Черниш Н. Соціологія: курс лекцій. – Львів: Каравела, 2004. – 356 с. Викладацький склад: Якимчук Олександр Вікторович – асистент кафедри соціології, філософсько-

теологічний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари, дискусії,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, тестування; підсумкове: залік (усний).

ІНОЗЕМНА МОВА (за професійним спрямуванням) англійська, німецька, французька

Шифр дисципліни: 6.040203/00/1.04 Курс 1,2; семестр 1,2,3,4; всього годин –324; на тиждень: 1 семестр – 3 год.(3пр.),

2, 3 і 4 семестри – 2 год. (2пр.); 9 кредитів. Обов’язкова. Попередні умови: для вивчення курсу необхідні базові знання: при вступі –

тестування, вміти прочитати текст рівня програми середньої школи, поставити до нього запитання, дати відповіді на запитання до тексту, перекласти його на українську мову та передати зміст. Мета курсу: практичне володіння англійською, німецькою або французькою

мовами, реалізація на письмі комунікативних намірів (встановлення ділових контактів, вираження прохання, згоди/незгоди, відмови, вибачення, подяки); досягнення студентом такого рівня знань, який повинен забезпечити майбутньому спеціалісту можливість спілкуватися іноземною мовою в обсязі тематики, передбаченої програмою, застосовуючи лексико-граматичний мінімум, проводити обговорення проблем загальнонаукового та професійно орієнтованого характеру. Студент повинен навчитися вільно читати фахові тексти; розуміти основний

зміст прочитаного; формувати запитання до прочитаного; спілкуватися однією з вказаних мов, використовуючи вивчений граматичний и лексичний матеріал; робити

30

повідомлення в межах тематики, передбаченою програмою; перекладати автентичні тексти зі словником; працювати з іншомовними джерелами наукового та професійно-виробничого характеру; скласти реферат, анотацію до прочитаного тексту зі спеціальності англійською, німецькою або французькою та українською мовами. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Аркадин В.Д. „Практический курс английского языка”. 1,2,3,; курс. – М.:

ВЛАДОС, 2000. 2. Шпак В.К. Англійська мова для повсякденного спілкування. – Київ: Вища

школа, 2000. 3. Верба Г.В. Довідник з граматики англійської мови. – Київ: Освіта, 1994. 4. R.Murphy. “English grammar in use”. Cambridge university press, 1988. 5. English Learner’s Digest, Київ. 6. Бочко Г.П., Кудіна О.Ф. Українсько-німецький розмовник –К.: Освіта,

1994.- 224 с. 7. Завьялова В.М., Ильина Л.В. Практический курс немецкого языка. – М.:

ЧеРо, 2004. – 336с. 8. Німецька мова: Підручники / М.Р. Корольва, Е.І. Лисенко, В.Ю.

Залевська та ін. – 2-ге вид. перероб. і доповн. – К.: Вища шк., 1992.-303с. 9. Німецька мова: Підручник / Н.П.Щербань, Г.А.Лабовкіна, Я.В.

Бачинський, В.І.Кушнерик. Частина перша – Чернівці, 2003. – 270 с. 10. Універсальна машина природи: Збірник текстів із завданнями для

креативного читання німецькою мовою/Укл.: Кантемір С.О. – Чернівці: Рута, 2004. – 33 с.

11. Бурбело В. Б., Андрашко К. М. та ін. Словник французько-український, українсько-французький. – К., 1996.

12. Ганшина К. А. Французско-русский словарь. – М., 1971. 13. Дроздов А. А. Граматика французької мови в таблицях та схемах. - К.,1997. 14. Иванченко А.И. Практика французского языка. Сборник упражнений по

грамматике.– СПб., 2000. 15. Князєва Д. А., Шаповал Г. А., Яценюк М. Г. Завдання для проведення занять з

розмовної практики для студентів неспеціальних факультетів. – Чернівці, 1992. Викладацький склад: Венкель Тетяна Василівна – асистент кафедри англійської мови для неспеціальних

факультетів, факультет іноземних мов; Кожем’якіна Людмила Леонідівна - асистент кафедри англійської мови для

неспеціальних факультетів, факультет іноземних мов; Баланюк Світлана Сергіївна - асистент кафедри англійської мови для

неспеціальних факультетів, факультет іноземних мов; Лопатюк Олександр Вікторович – асистент секції німецької мови для

неспеціальних факультетів кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства, факультет іноземних мов. Методика викладання та методи навчання: практичні заняття. Для активізації

навчально-пізнавальної діяльності студентів використовуються індивідуальні консультації, педагогічні ігри, тьюторські заняття, письмовий та усний аналіз

31

художніх творів, статей, наукових робіт. Оцінювання: поточне: термінологічний диктант, граматичний диктант, самостійна робота,

контрольна робота, експрес-опитування; підсумкове:2, 3 семестри – залік; 4 семестр - екзамен.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ Шифр дисципліни: 6.040203/00/1.11 Курси 1,2,3; семестри 1,2,3,4,5,6; всього годин – 324; всі семестри на тиждень – 2

год. (2пр.); 9 кредитів. Обов’язкова. Мета курсу: фізичне виховання має закласти основи забезпечення та розвитку

фізичного і морального здоров’я, комплексного підходу до формування розумових і фізичних якостей особистості, вдосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів і форм фізичного удосконалення. Популяризація фізичної культури і спорту, пропаганда здорового способу життя. На основі занять з фізичного виховання вдосконалювати у студентів фізичні

якості: витривалість, спритність, гнучкість, силу; виробити уміння організації фізичного виховання. Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” // Перелік документів, що

регламентують організацію навчально-виховного процесу і поза навчальної роботи з фізичного виховання у вищих навчальних закладах освіти І, ІІ, ІІІ та IV рівнів акредитації. – К., 1999. – С. 3-4.

2. Матвєєв Л.П. Основи загальної теорії спорту та системи підготовки спортсменів. – Київ: Олімпійська література, 1999. – 318 с.

3. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. – К., 31 с.

4. Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації”. – К., 1998. – 46 с.

5. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Львів: Штабар, 1997. – 207 с. Викладацький склад: Фоменко Леонід Аркадійович – старший викладач кафедри фізичного виховання,

педагогічний факультет. Методика викладання та методи навчання: практичні заняття, теоретична

підготовка в процесі практичних занять. Оцінювання: підсумкове: 2,4,6 семестри - залік.

ІІ. Цикл природничо-наукової підготовки. Обов’язкові (нормативні) дисципліни

32

МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.01 Курс 1; семестри 1, 2; всього годин – 414 ; на тиждень - 6 год./1сем. (3лекц., 3пр.),

- 5 год./2сем. (3лекц., 2пр.); 11,5 кредитів. Обов’язкова. Попередні умови: шкільні розділи алгебри та початків аналізу. Мета курсу полягає в тому, щоб студент оволодів необхідними математичними

знаннями та методами, які використовуються у процесі навчання; розкрити широке застосування математичного аналізу в прикладних задачах та фізичних дослідженнях. Студент повинен знати: формулювання основних означень, понять, теорем, та їх

доведення в межах програми; основні методи математичного аналізу; теорію границь, властивості неперервних та диференційованих функцій однієї та багатьох змінних; методи диференціального та інтегрального числення; методи дослідження числових та функціональних рядів. Студент повинен уміти: застосовувати теоретичний матеріал до розв’язання задач

і прикладів, які пропонуються, як у даному курсі, так і в процесі подальшого навчання; обчислювати границі; обчислювати похідні елементарних функцій; інтегрувати функції основних класів; розкладати функції в ряди; застосовувати методи диференціального та інтегрального числення для розв'язку простих фізичних та геометричних задач. Предмет і метод математики; числові послідовності; функція однієї змінної;

неозначений інтеграл; означений інтеграл; функція багатьох змінних; ряди; невласні інтеграли; кратні інтеграли; ряди Фур’є; елементи теорії функції комплексної змінної. Знання з даного курсу будуть використовуватися при вивченні диференціальних

рівнянь, рівнянь математичної фізики, механіки, молекулярної фізики, спеціальних курсів та при написанні курсових, кваліфікаційних і дипломних робіт. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Ильин В. А., Позняк Э. Г. Основы математического анализа. Часть I. – М.:

Наука, 1971. – 600 с. 2. В. А., Позняк Э. Г. Основы математического анализа. Часть II. – М.: Наука,

1973. – 448 с. 3. Никольский С.М. Курс математического анализа. Том I. - М.: Наука, 1983. –

464с. 4. Никольский С.М. Курс математического анализа. Том II.-М.: Наука, 1983. –

484с. 5. Сидоров Ю.В., Федорюк М.В., Шабунин М.И. Лекции по теории функций

комплексного переменного. – М.: Наука, 1982. – 488 с. Викладацький склад: Блажевський Степан Георгійович – доцент кафедри диференціальних рівнянь,

факультет прикладної математики, кандидат фізико – математичних наук; Тупкало Іван Степанович – асистент кафедри диференціальних рівнянь, факультет

прикладної математики; Лучко Володимир Миколайович – асистент кафедри диференціальних рівнянь,

33

факультет прикладної математики; Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації,

практичні заняття (розв’язування задач), самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен (письмовий, усний).

АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ І ЛІНІЙНА АЛГЕБРА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.02 Курс 1; семестр 1; всього годин – 162; на тиждень - 5 год. (3лекц., 2пр.); 4,5

кредита. Обов’язкова. Попередні умови: володіння знаннями з математики за ОПП середньої школи. Мета курсу: на дедуктивній основі, формуванні основних понять, означень,

доведення теорем, розкрити глибоку ідею предмета та його широке застосування в прикладних дослідженнях, виробити у студентів уміння користуватися математичними методами в спецкурсах, які готують його як фахівця. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: метод координат;

геометричний зміст параметрів, що входять в канонічні рівняння різних образів першого та другого порядку; методи теорії лінійних операторів, матриці та дії над ними; елементарну геометрію евклідового n-мірного простору; спектральну теорему; основні означення теорії білінійних та квадратичних форм. На основі набутих знань студент повинен вміти: застосовувати методи

аналітичної геометрії до розв'язку геометричних задач; розпізнавати криві другого порядку по їх загальному рівнянню; розв'язувати системи лінійних рівнянь; обчислювати ранг та визначник матриці; знаходити власні вектори та власні значення оператора, що заданий своєю матрицею; обчислювати найпростіші функції від операторів (матриць); зводити квадратичні форми до суми квадратів; основи векторного та тензорного аналізу. Системи координат, простіші задачі аналітичної геометрії на площині та в

просторі; визначники 2-го і 3-го порядків; елементи векторної алгебри (скалярний,

векторний добутки двох векторів, мішаний та подвійний векторний добуток трьох веторів); перетворення декартових координат на площинні; різні рівняння прямої на площині; різні рівняння площини в просторі; різне задання прямої в просторі; лінії другого порядку; поверхні другого порядку; матриці і визначник довільного порядку; системи лінійних рівнянь; квадратичні форми; лінійні оператори. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Ильин В.А., Позняк Э. Г. Аналитическая геометрия. – М.: Наука, 1981. – 232с. 2. Ильин В.А., Позняк Э. Г. Линейна алгебра. – М.: Наука, 1984. – 295с. 3. Ефимов Н. В. Краткий курс аналитической геометрии. – М.: Наука, 1975. –

272с. 4. Клетеник Д. В. Сборник задач по аналитической геометрии. – М.: Наука, 1980.

– 240с.

34

5. Фаддеев Д. К., Соломинский И. С. Сборник задач по высшей алгебре. – М.: Наука, 1977. – 287с. Викладацький склад: Перун Галина Михайлівна - доцент кафедри диференціальних рівнянь, факультет

прикладної математики, кандидат фіз. - мат наук; Тупкало Іван Степанович – асистент кафедри диференціальних рівнянь, факультет

прикладної математики. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ОСНОВИ ВЕКТОРНОГО І ТЕНЗОРНОГО АНАЛІЗУ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.04 Курс 2; семестр 3; всього годин – 144; на тиждень - 4 год. (2лекц., 2пр.); 4

кредити. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.01; 6.040203/00/2.02; 6.040203/00/2.03. Мета курсу: навчити студентів володінню математичним апаратом, який

дозволяє дослідити та математично описати як скалярні, так і векторні поля, які є предметом вивчення в наступних курсах фізики та теоретичної фізики. Зокрема, курс “Векторного аналізу” передбачає означення диференційних характеристик поля таких, як grad U, div A, rot A та інтегральних характеристик – потік та циркуляція векторного поля, з допомогою яких описуються скалярні, потенціальні, соленоїдальні та лапласові поля. Завдання розділу “Основи тензорного числення” – навчити студентів основних алгебраїчних дій над тензорами та деяких їх властивостей та виробити у них розуміння векторної та тензорної природи різних фізичних величин. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: вектори і скаляри;

операцiї з ними; поняття тензора i закон перетворення його компонент, тензори рiзних рангiв; інварiантнiсть тензорних рiвнянь; тензори в системi узагальнених координат; операцiї з тензорами; вектори і тензори в n-мiрному просторi; тензорне поле; циркуляцiю; теорему Остроградського i теорему Стокса; скалярне поле; векторне поле; інтегральнi теореми векторного i тензорного аналiзу; основну теорему векторного аналiзу тощо. На основі набутих знань студент повинен вміти: здiйснювати рiзнi операцiї з векторами i тензорами; перетворювати компоненти векторiв i тензорiв при поворотi координатної площини навколо перпендикулярної осi; здiйснювати операцiї з тензорами в системах узагальнених координат та в n-мiрному просторi; застосувати практично теорему Остроградського i теорему Стокса, iнтегральнi теореми векторного i тензорного аналiзу, основну теорему векторного аналiзу. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Гольдфайн И.А. Векторный анализ и теория поля. - ГИФМЛ, 1982.

35

2. Борисенко А.И., Тарапов И.Е. Векторный анализ и начала тензорного исчисления. - Изд. Харьковского ун-та, 1959.

3. Кочин И.Е. Векторное исчисление и начала тензорного анализа. - М.: Изд. АН СССР, 1961.

4. Кручкович Г.И., Мордасова Г.М. и др. Сборник задач и упражнений по специальным главам высшей математики. – М.: Высшая математика, 1980.

5. Лаптев Г.Ф. Элементы векторного исчисления. – М.: Наука, 1975. 6. Краснов М.Л., Киселев А.И., Макаренко Г.И. Векторный анализ. – М.: Наука,

1978. 7. Каплан И.А. Практические занятия по высшей математике. Т.5. - Изд.

Харьковского ун-та, 1972. Булах Е.Г., Шуман В.Н. Основы векторного анализа и теория поля. Киев: Наукова

думка, 1998. Викладацький склад: Іваночко Михайло Миколайович – доцент кафедри теоретичної фізики, фізичний

факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ДИФЕРЕНЦІЙНІ ТА ІНТЕГРАЛЬНІ РІВНЯННЯ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.05 Курс 2; семестр 3; всього годин – 144; на тиждень - 4 год. (2лекц., 2пр.); 4

кредити. Обов’язкова. Попередні умови: володіння знаннями з математики за ОПП середньої школи. Мета курсу: на дедуктивній основі, формуванні основних понять, означень,

доведення теорем, розкрити глибоку ідею предмета та його широке застосування в прикладних дослідженнях, виробити у студентів уміння користуватися математичними методами в спецкурсах, які готують його як фахівця; оволодіння прийомами диференціального та інтегрального числення. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: елементарну теорію

рівнянь першого порядку; теорію рівнянь n-го порядку; теорію систем диференціальних рівнянь; теорію стійкості розв’язків диференціальних рівнянь за Ляпуновим; методи наближеного розв’язку диференціальних рівнянь; теорію рівнянь з частинними похідними першого порядку; елементарну теорію варіаційних задач та інтегральних рівнянь. На основі набутих знань студент повинен вміти: розв’язувати елементарні

рівняння першого порядку; розв’язувати лінійні рівняння n-го порядку; розв’язувати системи лінійних рівнянь, розв’язувати у простих випадках варіаційні задачі та інтегральні рівняння. Рівняння І-го порядку, які розв’язані відносно похідної; рівняння І–го порядку, які

36

не розв’язані відносно похідної, та їх застосування; інтегровані типи рівнянь вищого порядку, зниження порядку рівнянь; лінійні рівняння n-го порядку; системи звичайних диференціальних рівнянь; стійкість розв’язків системи диференціальних рівнянь; лінійні і квазілінійні рівняння І-го порядку з частинними похідними; інтегральні рівняння, інтегральні рівняння з виродженим ядром; елементи варіаційного числення, рівняння Ейлера, задачі на умовний екстремум. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Шкіль М.І., Сотніченко М.А. Звичайні диференціальні рівняння. – К.: Вища

школа, 1992. 2. Тихонов А.Н., Васильев А.Б., Свешников А.Г. Дифференциальные уравнения.

– М.: Наука, 1985. – 231с. 3. Смирнов В. И. Курс высшей математики. Учебник в 4-х томах. – М.: Наука,

1981. Т. 4. 4. Филиппов А. Ф. Сборник задач по дифференциальным уравнениям. – М.:

Наука, 1979.- 128с. 5. Эльсгольц Л. Э. Дифференциальные уравнения и вариационное исчисление. –

М.: Наука, 1965. – 424с. Викладацький склад: Перун Галина Михайлівна - доцент кафедри диференціальних рівнянь, факультет

прикладної математики, кандидати фіз. - мат наук; Тупкало Іван Степанович – асистент кафедри диференціальних рівнянь, факультет

прикладної математики. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ТЕОРІЯ ЙМОВІРНОСТЕЙ ТА МАТЕМАТИЧНА СТАТИСТИКА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.03 Курс 1; семестр 2; всього годин – 108; на тиждень - 3 год. (2лекц., 1пр.); 3

кредити. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.01; 6.040203/00/2.02. Мета курсу: дати студентам розуміння ймовірністних закономірностей поведінки

різних систем. Студент повинен оволодіти загальним математичним апаратом теорії ймовірностей та матстатистики і вміти практично застосовувати його для аналізу та прогнозування. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: основнi визначення,

поняття та методи теорiї ймовiрностей та математичної статистики; біноміальний та поліноміальний розподіли; граничнi теореми теорiї ймовiрностi; теорiю ланцюгiв Маркова; основнi методи статистичної оцiнки параметрiв та перевiрки статистичних гiпотез.

На основі набутих знань студент повинен вміти: розв’язувати задачі на класичну та геометричну ймовiрностi; розв’язувати задачі з використанням формул повної

37

ймовiрностi i Байеса; застосовувати граничнi теореми; обчислювати числовi характеристики випадкових величин та їх функцiї розподiлу; оцiнювати параметри гаусiвського розподiлу. ВСТУП. Дослід з кінцевим числом результатів. Стохастичний експеримент.

Простір елементарних подій. Алгебра подій. Класичне означення ймовірностей. Геометричні та гіпергеометричні ймовірності. Аксіоматична побудова теорії ймовірностей. Умовна ймовірність, незалежність

подій. Формула повної ймовірності, формула Байеса. Послідовності незалежних випробувань. Біноміальний та поліноміальний

розподіли. Граничні теореми Пуассона та Муавра-Лапласа. Випадкові величини та вектори. Функції розподілу. Густина розподілу

ймовірностей. Фунції від випадкових величин. Моменти випадкових величин. Математичне сподівання і дисперсія. Нерівності Чебишева. Теореми Чебишева і Бернулі. Характеристичні функції. Центральна гранична теорема. Застосування

центральної граничної теореми. Кінцеві однорідні ланцюги Маркова. Послідовності залежних випробувань.

Ергодичність. Ймовірності переходу за декілька кроків. Матриці переходу. Випадкові процеси. Процеси Пуассона, Віннера. Стаціонарні процеси. Предмет математичної статистики. Основні поняття математичної статистики.

Розподіли Гауса, Пірсона, Стьюдента. Інтервальні оцінки параметрів нормального розподілу. Задача перевірки статистичних гіпотез. Точкові оцінки. Достатні статистики. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Гнеденко Б.В. Курс теории вероятностей. – М.: Наука, 1978. – 400 с. 2. Суходольский Г.В. Основы математической статистики для психологов. – Л.:

Изд-во Ленингр. Ун-та., 1972. – 458 с. 3. Лавренчук В.П., Готинчан Т.І., Дронь В.С., Кондур О.С. Вища математика,

частина 2. – Чернівці: Рута., 2000. – 208 с. 4. Пытьев Ю.П., Шишмарев И.А. Курс теории вероятностей и математической

статистики для физиков. – М.: МГУ., 1983. – 256 с. 5. Валь О.Д., Мельничук С.В., Королюк С.Л. Теорія ймовірностей … від

найпростішого: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 160 с. Викладацький склад: Войцехівська Оксана Миколаївна – доцент кафедри теоретичної фізики, фізичний

факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: залік.

МЕТОДИ МАТЕМАТИЧНОЇ ФІЗИКИ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.06

38

Курс 2; семестр 4; всього годин –216; на тиждень - 7 год. (4лекц., 3пр.); 6 кредитів. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.01; 6.040203/00/2.02; 6.040203/00/2.03;

6.040203/00/2.04; 6.040203/00/2.05; 6.040203/00/2.08; 6.040203/00/2.09; 6.040203/00/2.10. Мета курсу: навчити студентів володінню основними методами розв’язування

задач математичної фізики – методу Фур’є, функцій Гріна, характеристик, потенціалів і інш. І спеціальних функцій – циліндричних, сферичних, ортогональних поліномів, гамма-функцій і початкових відомостей про гіпергеометричні функції. Розглядається поняття коректно і некоректно поставлених задач. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: властивостi

елементарних аналiтичних функцiй комплексної змiнної; геометричнi властивостi цих функцiй; властивостi контурних iнтегралiв; властивостi рядiв Тейлора та Лорана; операцiйне числення; метод розподiлу змiнних при розв’язаннi задач математичної фiзики; властивостi функцiй Бесселя та Лежандра; iнтегральнi методи на пiдставi перетворень Фур’є та Лапласа; властивостi функцiї Грiна. На основі набутих знань студент повинен вміти: обчислювати значення

елементарних аналiтичних функцiй вiд комплексного аргументу; здiйснювати конформнi вiдображення; розкладати аналiтичнi функцiї в степеневi ряди Тейлора та Лорана; обчислювати контурнi iнтеграли за допомогою лишкiв; розв’зувати диференціальні рівняння операційним методом; розв’язувати задачі математичної фізики за допомогою методу розподiлу змiнних (iз застосуванням тригонометричних рядiв та рядiв по функцiям Бесселя та Лежандра); розв’язувати задачі матфізики за допомогою iнтегральних методiв та функцiї Грiна. Вивід та класифікація рівнянь математичної фізики; розв’язування рівнянь

гіперболічного типу; спеціальні функції; інтегрування рівнянь математичної фізики у сферичній системі координат; розв’язування рівнянь параболічного типу; розв’язування рівнянь еліптичного типу. Викладацький склад: Іваночко Михайло Миколайович – доцент кафедри теоретичної фізики, фізичний

факультет кандидат фіз. – мат. наук; Фартушинський Ростислав Богданович – асистент кафедри теоретичної фізики. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіуми, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ПРОГРАМУВАННЯ ТА МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.07 Курс 1; семестр 2; всього годин – 180; на тиждень - 5 год. (3лекц., 2лаб.); 5

кредитів. Обов’язкова.

39

Попередні умови: 6.040203/00/2.01; 6.040203/00/2.02. Мета курсу: оволодіння базовими знаннями, необхідними для роботи з

електронно-обчислювальною технікою. Для досягнення даної мети перед студентами ставиться ряд завдань: ознайомитись з основними формами представлення інформації; вивчити середовище програмування Turbo Pascal 7.0; засвоїти основні числові методи, які застосовуються при розв’язуванні основних фізичних задач, методи обробки експериментальних даних; набути навиків роботи на персональному комп’ютері. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: основні прийоми

програмування; логічні оператори; оператори циклу; процедури та функцiї; введення i виведення даних; основнi обчислювальнi алгоритми; основнi засоби та методи конструювання ефективних програм сучасною мовою Turbo Pascal 7.0; структуровані типи даних та їх використання; основні прийоми моделювання фiзичних процесiв; основні числові методи, які застосовуються при розв’язуванні фізичних задач. На основі набутих знань студент повинен вміти: застосовувати основні прийоми

програмування; реалiзовувати обчислювальнi алгоритми; володіти методами редагування текстiв; використовувати основні методи уточнення коренів лінійних та нелінійних рівнянь, а також систем рівнянь; застосовувати методи числового інтегрування, методи обробки результатів фізичного експерименту (інтерполяція, оптимізація). Системи числення; комп’ютерне представлення інформації; програмування в

середовищі Turbo Pascal 7.0; математичне моделювання, числові методи; обробка експериментальних даних; робота на персональному комп’ютері. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. А.И.Марченко, Л.А. Марченко. Turbo Pascal 7.0. – Киев.: Юниор, 1997. – 495 с. 2. В.С. Зубов. Программирование на языке Turbo Pascal. – Москва.: Филинь, 1997.

– 317 с. 3. К.Г. Самофалов. Прикладная теория цифровых автоматов. – 1997. 4. И.С. Березин, Н.П. Житков. Методы вычислений. – Москва.: Наука, 1966. – 632

с. 5. Фаронов В.В. Тurbo Pascal 7.0 для начинающих. - М.: Нолидж, 2002. 6. Немнюгин С.А. Тurbo Pascal 7.0 (учебник) - С.-П.: Питер, 2000. 7. Немнюгин С.А. Тurbo Pascal 7.0 (практика) - С.-П.: Питер, 2000. Викладацький склад: Нічий Сергій Васильович – доцент кафедри напівпровідників та наноструктур,

фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, лабораторні роботи,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних

робіт; підсумкове: екзамен.

40

МЕХАНІКА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.08 Курс 1; семестр 1; всього годин – 378; на тиждень - 9 год. (3лекц., 3пр., 3лаб.);

10,5 кредита. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.01 Мета курсу: подання фізичної теорії як узагальнення спостережень, практичного

досвіду і експерименту; представлення фізичної теорії як встановлення зв’язків між фізичними явищами та кінематичними величинами, що їх характеризують в математичній формі. “Механіка” як складова частина курсу загальної фізики має два аспекти: - курс повинен ознайомити студента з основними методами спостереження, вимірювання і експериментування, а також супроводжується необхідними демонстраціями та лабораторними роботами у фізичному практикумі; - представити курс як фізичну теорію в адекватній математичній формі для розв’язку практичних не тільки в області фізики, а і в системі суміжних природничо-технічних знань. Досягнення вище вказаної мети ставить перед студентами відповідні завдання:

ознайомити з основними механічними явищами, методами їх спостережень і експериментального дослідження; донести до студента основні принципи і закони механіки та обгрунтувати логіку їх математичного описання; освоїти основні методи точних вимірювань фізичних величин, методи аналізу та обробки результатів експерименту; сформувати у студента навики самостійної експериментальної діяльності; навчити правильно висвітлювати фізичні ідеї, кількісно формулювати і методично правильно розв’язувати фізичні задачі; добитися чіткого розуміння меж застосування фізичних гіпотез та моделей. Як результат вивчення даного курсу студент повинен вміти: ефективно

застосовувати загальні закони механіки для розв’язку конкретних задач; відтворювати математичні моделі найпростіших механічних явищ і використовувати при цьому необхідний математичний апарат; користуватись основними фізичними приладами, самостійно ставити і розв’язувати найпростіші експериментальні задачі, обробляти, аналізувати і оцінювати отримані результати. Фізичні явища, ідеї, принципи, що складають основу сучасної фізики; форми

руху, кінематика та динаміка матеріальної точки та системи точок; закони збереження в класичній фізиці; спеціальна теорію відносності та елементи релятивістської динаміки; закони коливального руху, хвильових процесів; деформації і напруження у твердих тілах; механіка рідин і газів, хвилі у суцільних середовищах; основи акустики. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Матвєєв О.М. Механіка і теорія відносності. – М., 1986. 2. Стрелков С.П. Механіка. – М., 1975. 3. Хайкін С.П. Фізичні основи механіки. – М., 1971. 4. Сивухін Д.В. Загальний курс фізики. Т.1. – М., 1980. 5. Кіттель Ч., Найт У., Рудеман М. Механіка. – М., 1983. 6. Савельєв В.А. Загальний курс фізики. Т.1. – М., 1985. Викладацький склад: Курек Ігор Геннадійович – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат

41

фіз. – мат. наук; Борча Мар’яна Драгошівна - доцент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук; Литвинчук Іван Васильович - асистент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук. Ткач Оксана Олександрівна - асистент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук. Довганюк Володимир Васильович - асистент кафедри ФТТ, канд. фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації,

практичні заняття (розв’язування задач) та лабораторний практикум (лабораторні роботи), самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (письмовий, усний).

МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.09 Курс 1; семестр 2; всього годин – 378; на тиждень - 9 год. (3лекц., 3пр., 3лаб.);

10,5 кредита. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.01, 6.040203/00/2.05. Мета курсу: вивчення основних законів та особливостей молекулярної форми

руху; формування у студентів цілісної системи сприйняття взаємозв’язку фізичних властивостей речовини із їх внутрішньою будовою; ознайомлення з основними молекулярними фізичними явищами, методами їх спостереження та експериментального дослідження; з простими методами обробки і аналізу експериментальних результатів. На основі набутих теоретичних знань і навиків експериментальної роботи

студент повинен уміти: ефективно застосовувати загальні фізичні закони для розв’язування конкретних задач з молекулярної форми руху та комбіновані задачі, які виникають на межі стику молекулярної фізики з іншими науками; розв’язувати прості експериментальні задачі і проблеми, підбираючи для цього відповідне обладнання і експериментальні методики; використовувати в роботі довідкову та навчальну літературу, знаходити інші джерела інформації і працювати з ними. Агрегатний стан речовини; динамічний, статистичний та термодинамічний

методи опису речовини; статистичний метод; випадкові величини; ймовірність; розподіл Максвелла; кінематичні характеристики молекулярного руху; тиск і температура; розподіл Больцмана; розподіл енергії за ступенями вільності і броунівський рух; перший закон термодинаміки; другий закон термодинаміки; гази з міжмолекулярною взаємодією та рідини; потенціал міжмолекулярної взаємодії; рідкий та газоподібний стани; тверді тіла; кристалічні гратки; механічні властивості твердих тіл; кристалізація та плавлення; фазові діаграми; процеси переносу. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Матвеев А.Н. Молекулярная физика. – М.: Высшая школа, 1981. 2. Кікоїн А.К., Кікоїн І.К. Молекулярна фізика. – М.: Наука, 1976. 3. Сивухин Д.В. Общий курс физики. Т2. – Термодинамика и молекулярная

физика. – М.: Наука, 1975.

42

4. Сборник задач по общему курсу физики: Термодинамика и молекулярная физика. Под ред. Д.В. Сивухина, 4-е изд. – М.: Наука, 1976.

5. Гапчин Б.М., Дутчак Я.Й., Френчко В.С. Молекулярна фізика. Лабораторний практикум. – Львів: Світ, 1990. Викладацький склад: Струк Ярослав Михайлович – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет,

кандидат фіз. – мат. наук; Курек Ігор Геннадійович – доцент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук; Борча Мар’яна Драгошівна - доцент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук; Литвинчук Іван Васильович - асистент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук. Ткач Оксана Олександрівна - асистент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації,

практичні заняття (розв’язування задач) та лабораторний практикум (лабораторні роботи), самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (усний).

ЕЛЕКТРИКА І МАГНЕТИЗМ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.10 Курс 2; семестр 3; всього годин – 360; на тиждень - 9 год. (3лекц., 3пр., 3лаб.); 10 кредитів. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.01; 6.040203/00/2.02; 6.040203/00/2.05;

6.040203/00/2.08; 6.040203/00/2.09. Мета викладання дисципліни: формування знань студентів про закономірності

функціонування термоелектричних пристроїв охолодження різноманітного призначення, принципи конструювання таких пристроїв, їх властивості, методи покращення їх параметрів та придбання навичок використання та дослідження таких пристроїв. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання закономірностей електромагнітних фізичних процесів, основи їхнього

використання у науці, техніці та виробництві, сутності електромагнітних ефектів та методів експериментального спостереження, дослідження та вимірювання цих ефектів, експериментальне підґрунтя теорії електрики і магнетизму та його узагальнення в теорії Максвелла; уміння використовувати набуті знання для вимірювання електричних та

магнітних величин та розрахунку електричних, магнітних та електромагнітних полів та розгалужених схем. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «Статичні та стаціонарні електричні явища та процеси»

НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «ЕЛЕКТРИКА І МГНЕТИЗМ». Мета курсу, його основні завдання, методи. Місце електромагнітної взаємодії серед інших фундаментальних фізичних взаємодій. Роль

43

електромагнітної взаємодії в природі. Електромагнітне поле. НЕ 1.2. Електростатика. Мікроскопічні носії зарядів. Елементарний заряд.

Закон Кулона, Напруженість електричного поля. Принцип суперпозиції електричних полів. Силові лінії і лінії напруженості електричного поля. Електричні заряди як джерела та витокиелектричного поля. Теорема Гаусса. Рівняння Пуассона. Потенціальність електростатичного поля. Потенціал електростатичного поля. Потенціал точкового заряду. Різниця потенціалів. Одиниці вимірювання потенціалу та різниці потенціалів, зв’язок між потенціалом та напруженістю. Диференціальне тлумачення потенціальності електростатичного поля. Провідники в електричному полі. Електростатичний захист. Електроємність

відокремленого провідника. Система провідників, взаємна ємність. Конденсатори. Діелектрики в електростатичному полі. Поляризація. Полярні та неполярні діелектрики. Типи поляризації. Вектор поляризації. Напруженість та потенціал електричного поля в середині діелектрика. Електричне зміщення в діелектрику. Діелектрична стала, діелектрична

сприйнятливість. Закон електричного поля в діелектрику. Заломлення силових ліній на межі розділу між різними діелектриками. Сегнетоелектрики. П’єзоелектрики. Електрострикція. Сили в електричному полі. Сили, що діють на заряд, на диполь. Сили, що діють на

діелектрики і провідники, що розміщені в електричному полі. Енергія електростатичного поля. Локалізація енергії та густина енергії електричного поля. НЕ 1.3. Постійний електричний струм. Характеристики електричного струму

(сила струму, густина струму). Електричне поле при наявності електричного струму. Рівняння неперервності і умова стаціонарності електричного струму. Закон Ома. Диференціальна форма цього закону. Закон Джоуля-Ленца, його

диференційна форма. Сторонні сили. Закон Ома для ділянки кола,що містить ерс. Лінійні кола. Правила Кірхгофа. Електропровідність. Природа носіїв заряду в металах. Класична електронна теорія

електропровідності металів та її труднощі. Температурна залежність електропровідності, надпровідність. Концентрація і рухливість електронів в металах. Ефект Холла. Поняття про зонну теорію твердих тіл. Розщеплення енергетичних рівнів і

утворення зон. Енергетичні зони металів, напівпровідників та ізоляторів. Власна та домішкова провідності напівпровідників. Донори та акцептори. Температурна залежність провідності напівпровідників. Контактна різниця потенціалів. Термо-е.р.с. Ефект Пельтьє. Ефект Томсона.

Випрямляюча дія напівпровідникового контакту. Напівпровідниковий діод і транзистор. Механізм провідності електролітів. Закони Фарадея. Електропровідність газів. Основні типи газового розряду. Плазмовий стан

речовини. Поняття про високотемпературну плазму. Термоелектронна емісія. Електричний струм у вакуумі. Закон Богуславського- Ленгмюра. Формула Річардсона. Електронні лампи.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

44

«ОСНОВИ МАГНЕТОСТАТИКИ ТА ЕЛЕКТРОДИНАМІКИ» НЕ 2.1. Стаціонарне магнітне поле і властивості магнетиків. Поняття магнітного поля. Сила, що діє в магнітному полі на елемент струму.

Індукція магнітного поля. Закон Ампера. Закон взаємодії елементів струму, його польове тлумачення. Індукція і напруженість магнітного поля в центрі колового провідника,, прямолінійного провідника із струмом. Теорема про циркуляцію вектора В (або Н) по замкненому контуру. Вихровий характер магнітного поля. Магнітний момент елементарного струму. Механізми намагнічування середовищ.

Типи магнетиків. Вектор намагнічування . Молекулярні, об’ємні та поверхневі струми. Теорема про циркуляцію вектора В (або Н) в речовині. Зв’язок між векторами В, (або Н). Магнітна проникливість та магнітна сприйнятливість. Природа молекулярних струмів. Магнетизм атомів. Ларморова прецесія. Теорема

Лармора. Діамагнетизм атомів. Ферромагнетики. Петля гістерезису, залежність ферромагнітних властивостей від температури. Доменна структура. Гіромагнітні ефекти (дослід Ейнштейна - де-Гааза, ефект Барнета). Сила в

магнітному полі (сила Лоренца, сила, що діє на магнітний момент, об’ємні сили в магнетиках). НЕ 2.2. Нестаціонарне магнітне поле (явище електромагнітної індукції). Закон електромагнітної індукції Фарадея. Правило Ленца. Е.р.с-індукції.

Диференційне тлумачення закону електромагнітної індукції. Явище самоіндукції. Індуктивність соленоїда. Енергія магнітного поля ізольованого контуру із струмом. Локалізація енергії і

густина енергії магнітного поля. Енергія магнітного поля декількох контурів із струмом. Коефіцієнт взаємної індукції Є закон збереження енергії при наявності магнітного поля. НЕ 2.3. Квазістаціонарні змінні струми. Критерій квазістаціонарності. Аналіз процесів в електричних колах змінного

струму методом векторних діаграм. Послідовне сполучення. Резонанс напруг. Паралельне сполучення. Резонанс струмів. Метод комплексних величин. Імпеданс. Розрахунок лінійних кіл змінного струму

методом комплексних величин. Робота і потужність змінного струму. Взаємні перетворення електричних та магнітних полів. Теорія Максвела. Вихрове електричне поле. Перше основне положення теорії Максвела. Вихрові

струми. Трансформатори. Витіснення змінного струму. Друге основне положення теорії Максвела. Рівняння Максвела, їх фізичний зміст. Значення теорії Максвела. Електромагнітні хвилі.

Основна література до курсу: 1. Кучерук І.М. Горбачук І. Т., Загальний курс фізики. Т. 2. Електрика і

магнетизм. К.: Техніка. ISBN: 966-575-183-2, 2001,452 стор. 2. Матвеев А.Н. Электричество и магнетизм. - М.: Высшая школа, 1963, - 464 с. 3. Калашников С.Г. Электричество, - М.: Наука, 1985. - 576 с. 4. Сивухин Д.В. Общий курс физики, т.3. - М.: Наука, 1983. - 683 с. 5. Иродов И.Е. Основные законы электромагнетизма. - М.: Высшая школа,

1983. - 280 с.

45

6. Стрелков С.П. и др.. Сборник задач по общему курсу физики. Электричество и магнетизм. - М.: Наука, 1977. - 277с.

7. Ахиезер А.И. Общая физика. Элетрические и магнитные явления. - К.: Наук.думка, 1981.

8. Савельев И.В. Курс общей физики, т.2. - М.: Наука, 1965. - 335 с. 9. З.Парселл. Берклеевский курс физики, электричество и магнетизм. - М.: Мир,

1983. - 416 с. 10. Р.Фейман и др. Феймановские лекции по физике. Электричество и магнетизм.

- М.: Мир, 1977. - 300 с. 11. Волькенштейн В.С. Сборник задач по общему курсу физики. - М.: Наука,

1965. - 464 с. Викладацький склад: Лусте Олег Янович – професор кафедри термоелектрики, фізичний факультет,

кандидат фіз. – мат. наук; Ніцович Ольга Володимирівна – асистент кафедри термоелектрики, фізичний

факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації,

практичні заняття (розв’язування задач) та лабораторний практикум (лабораторні роботи), самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист

лабораторних робіт; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (письмовий, усний).

ОПТИКА

Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.11 Курс 2; семестр 4; всього годин –360; на тиждень - 9 год. (3лекц., 3пр., 3лаб.);

10 кредитів. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.08; 6.040203/00/2.09; 6.040203/00/2.10. Мета курсу: формування системи знань, які сприяють глибокому розумінню

основних законів та принципів класичної і квантової оптики, застосування їх при постановці та організації експерименту, опанування основних методів оптичних вимірювань.

Вивчення курсу передбачає одержання студентом необхідних знань про найбільш суттєві оптичні явища та можливості їх практичного використання. Студент повинен вміти використовувати стандартні оптичні елементи та прилади до умов фізичного експерименту, навчальної та науково-дослідної роботи. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Ваксман Ю.Ф. Оптика.- Одеса: Астропринт, 2001. 2. Годжаев Н.М. Оптика.- М.: Высшая школа, 1977. 3. Бутиков Е.И. Оптика.- М.: Высшая школа, 1986 4. Ландсберг Г.С., Оптика.- М.: Наука, 1976. 5. Матвеев А.Н., Оптика.- М.: Высшая школа, 1985 Викладацький склад: Махній Віктор Петрович – професор кафедри оптоелектроніки, фізичний

46

факультет, доктор фіз. – мат. наук; Сльотов Михайло Михайлович – професор кафедри оптоелектроніки, фізичний

факультет, доктор фіз. – мат. наук; Маслянчук Олена Леонідівна - асистент кафедри оптоелектроніки, фізичний

факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації,

практичні заняття (розв’язування задач) та лабораторний практикум (лабораторні роботи), самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (письмовий, усний).

ФІЗИКА АТОМА І АТОМНИХ ЯВИЩ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.12 Курс 3; семестр 5; всього годин – 252; на тиждень - 8 год. (3лекц., 2пр., 3лаб.);

7 кредитів. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.08; 6.040203/00/2.10. Мета викладання дисципліни: формування у студентів професійних знань

стосовно структури, моделей і властивостей атомних ядер, закономірностей радіоактивних розпадів, різновидностей ядерних реакцій та їх практичного застосування, фізичних процесів та закономірностей взаємодії ядерних випромінювань з речовиною, класифікації та характеристик елементарних частинок, специфіки взаємодії між елементарними частинками, взаємозв’язку між мікросвітом і Всесвітом У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

про фізичну суть процесів, які відбуваються за участю атомних ядер та елементарних частинок; знання та розуміння основних фізичних явищ, які супроводжують радіоактивні розпади та взаємодію ядерного випромінювання з речовиною; уявлення про сучасні методики та техніку, що використовується у фізиці високих енергій; знання про класифікацію атомів та атомних ядер за їхніми статичними властивостями і характеристиками радіоактивного розпаду; уміння самостійно користуватися сучасною технічною і довідковою літературою для обґрунтування впливу ядерних випромінювань на навколишнє середовище, уміння користуватися відповідною апаратурою, датчиками та дозиметричними пристроями. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «СТАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ АТОМНИХ ЯДЕР ТА ЯВИЩЕ

РАДІОАКТИВНОСТІ» НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Фізика ядра і елементарних

яастинок».

47

Структура і зміст навчальної дисципліни, її зв’язок з іншими дисциплінами навчального плану і місце в підготовці фахівців за професійним спрямуванням „Фізика”. Історія виникнення та значення ядерної фізики у загальному розвитку суспільства, науки, техніки і енергетичного забезпечення країни. НЕ 1.2. Статичні властивості атомних ядер. Досліди Резерфорда з розсіяння α-частинок в тонкій фользі. Модель атома,

запропонована Дж. Томсоном. Планетарна модель атома Е. Резерфорда. Поняття про «поперечний ефективний переріз» взаємодії та диференційний переріз. Протон-електронна та протон-нейтронна моделі атомного ядра. Основні характеристики протона, нейтрона та електрона. N-Z діаграма атомних ядер. Стабільні, протон-надлишкові та нейтрон-надлишкові атомні ядра. Використання формули Е. Резерфорда для визначення розмірів атомного ядра. Порівняння розмірів важких та легких ядер. Опис густини розподілу ядерної матерії і електричного заряду співвідношенням Фермі. Визначення маси ядер за допомогою мас-спектрометра. Енергія зв’язку атомних ядер, питома енергія зв’язку та її залежність від числа А. Дефект мас атомних ядер. Енергетична діаграма ядерних рівнів. Спін ядра як сума орбітальних та спінових моментів нуклонів. Класичні статичні електромагнітні моменти атомних ядер. Квантовомеханічні моменти атомних ядер. НЕ 1.3. Явище радіоактивності атомних ядер. Історія відкриття явища радіоактивності. Загальні закономірності радіо-

активного розпаду ядер. Стала розпаду, середній час, період напіврозпаду та активність радіоактивних ядер. Основні види радіоактивного розпаду ядер. Характеристики альфа-розпаду, емпіричний закон Гейгера-Неттола. Залежність альфа-розпаду від числа А. Теорія альфа-розпаду на основі моделювання ядра потенціальною ямою. Три види бета –розпаду та умови їх реалізації. Основні характеристики бета-розпаду. Енергетичні спектри утворених частинок при бета-розпаді. Теорія Фермі та її застосування для пояснення бета-розпаду. Гамма-випромінювання як різновидність електромагнітного випромінювання. Електричні та магнітні гамма-переходи. Кластерний розпад атомних ядер. Еволюція кластерно-радіоактивного ядра в

квазіподільній моделі. Ядерна ізомерія та приклади ізомерних станів. Явище внутрішньої конверсії. Повний коефіцієнт внутрішньої конверсії та відповідна

стала розпаду. Схеми дослідів по виявленню ефекта Мессбауера. Створення сприятливих умов для резонансного поглинання гамма-

випромінювання. Практичні застосування ефекту Мессбауера. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«МОДЕЛІ АТОМНИХ ЯДЕР, ЯДЕРНІ РЕАКЦІЇ ТА ВЗАЄМОДІЯ ЯДЕРНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ З РЕЧОВИНОЮ. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА

ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЧАСТИНОК » НЕ 2.1. Моделі атомних ядер. Краплинна модель атомного ядра. Аналіз напівемпіричної формули Вайцзеккера

для визначення енергії зв’язку атомного ядра. Недоліки краплинної моделі ядра. Оболонкова модель атомного ядра та її аналогія з оболонковою моделлю атома. «Магічні» числа нуклонів в атомних ядрах. Принцип Паулі в застосуванні до моделі оболонок. Три види модельного потенціалу: прямокутна безмежно глибока

48

потенціальна яма, потенціал гармонічного осцилятора та потенціал Вудса-Саксона. Модель газу Фермі. Представлення ядра прямокутною ямою із скінченою глибиною. Колективні обертальні і коливальні стани ядер. Реальний ядерний спектр і узагальнена модель ядра. НЕ 2.2. Ядерні реакції. Канали ядерних реакцій та різні способи запису ядерної реакції. Дві основні

системи координат для розгляду ядерних реакцій (лабораторна система ЛСК та система центра інерції СЦІ). Закони збереження в ядерних реакціях (абсолютні або універсальні закони). Кінематика ядерних реакцій. Співвідношення для визначення порогу реакції в різних системах координат. Класифікація ядерних реакцій за часом їх протікання. Характеристика прямих

реакцій та реакцій через складене ядро. Механізми ядерних реакцій. Використання формули Брейта – Вігнера для визначення залежності перерізу

утворення складеного ядра від енергії. Опис усередненої поведінки перерізів за допомогою оптичної моделі ядра. Реакція поділу важких ядер. Зміна форми ядра в процесі поділу. Практичне використання енергії поділу важких ядер (атомна бомба, ядерний реактор). Реакції синтезу легких атомних ядер. Проблеми практичного використання енергії термоядерного синтезу. НЕ 2.3. Взаємодія ядерного випромінювання з речовиною. Загальна характеристика взаємодії заряджених частинок, нейтронів і гамма-

променів з речовиною. Приклади сильної ядерної взаємодії та слабкої взаємодії. Іонізаційне гальмування заряджених частинок. Залежність питомої іонізації від пробігу альфа частинок. Пружне розсіяння частинок. Радіаційне гальмування електронів. Радіаційна довжина середовища. Випромінювання Вавілова-Черенкова та його застосування для визначення швидкості частинок. Взаємодія нейтронів з речовиною. Фотоефект за участю гамма-променів. Залежність фотоефекту від енергії гамма-квантів. Розсіяння гамма-променів. Закономірності при спостереженні ефекта Комптона. Утворення електронно-позитронних пар. Залежність перерізу утворення електронно-позитронних пар від енергії гамма-квантів. Біологічна дія ядерного випромінювання. НЕ 2.4. Класифікація та основні характеристики елементарних частинок. Класифікація елементарних частинок. Кварки – частинки з яких складаються

адрони. Кварк-глюонна плазма. Античастинки. Космічне випромінювання. Взаємозв”язок між будовою мікросвіту та Всесвіту. Нові напрямки та перспективи подальшого розвитку фізики ядра і елементарних

частинок. Основна література до курсу: 1.Булавін Л.А., Тартаковський В.К. Ядерна фізика. Підручник, 2-е видання,

перероблене і доповнене.- К.: Знання, 2005.- 439 с. 2. Сивухин Д. В. Атомная и ядерная физика: Учеб. пособие для вузов. в 5-и т. Т.

5. М.: Физматлит, 2006.- 784 с. 3. Капитонов И.М. Введение в физику ядра и частиц.-М.: Едиториал УРСС,

2002.- 384 с. 4. Ишханов Б.С.,Кэбин Э.И. Физика ядра и частиц. ХХ век.- М.:МГУ, 2000.- 72

с.

49

5. Мухин К.Н. Экспериментальная ядерная физика. - М.: Энергоатомиздат, 1993. - 375 с.

6. Наумов А.И. Физика атомного ядра и элементарных частиц. - Просвещение,1984 .- 384 с.

7. Широков Ю.М. Юдин Н.П. Ядерная физика. - М.:Наука, 1972.-672с. 8. Hodgson P.E., Gadioli E., Gadioli Erba E. Introductory Nuclear Physics. - Oxford :

Oxford University Press, 1997.- 723 р. 9. Окунь Л.Б. Физика элементарных частиц. М.: Издательство ЛКИ, 2008.- 216 с. 10. Cавчук А.Й., Юрійчук І.М. Фізика ядра і елементарних частинок: Задачі та

методика їх розв’язування.- Чернівці : Рута, 2007. – 88 с. Викладацький склад: Собіщанський Борис Максимович – доцент кафедри оптоелектроніки, фізичний

факультет, кандидат фіз.-мат. наук; Склярчук Валерій Михайлович – доцент кафедри оптоелектроніки, фізичний

факультет, кандидат фіз-мат. наук; Склярчук Олена Федорівна – асистент кафедри оптоелектроніки. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації,

практичні заняття (розв’язування задач) та лабораторний практикум (лабораторні роботи), самостійна робота студента. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (письмовий, усний).

ФІЗИКА ЯДРА І ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЧАСТИНОК Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.13 Курс 3; семестр 6; всього годин – 198; на тиждень - 6 год. (3лекц.,1пр, 2лаб.); 5,5

кредита. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.01; 6.040203/00/2.02; 6.040203/00/2.03;

6.040203/00/2.04; 6.040203/00/2.05; 6.040203/00/2.12. Мета курсу: вивчення студентами структури, моделей і властивостей атомних

ядер, закономірностей радіоактивних розпадів, різновидностей ядерних реакцій та їх практичного застосування, фізичних процесів та закономірностей взаємодії ядерних випромінювань з речовиною, сучасних експериментальних методик у фізиці високих енергій, класифікації та характеристики елементарних частинок, специфіки взаємодій між елементарними частинками, взаємозв’язку між мікросвітом і Всесвітом. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: структуру та основні

властивості ядра і елементарних частинок; фізичні процеси, які відбуваються при взаємодії частинок між собою та з речовиною; принципи практичного застосування ядерних реакцій. На основі набутих знань студент повинен вміти: використовувати ядерно-

фізичні пристрої для наукових і практичних потреб. Властивості атомних ядер; радіоактивність; ядерні реакції; моделі атомних ядер;

взаємодія ядерного випромінювання з речовиною; експериментальні методи в фізиці

50

високих енергій; властивості елементарних частинок; взаємодії у світі елементарних частинок; космічні випромінювання, еволюція Всесвіту. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Капитонов И.М. Введение в физику ядра и частиц. - М.: Едиториал УРСС,

2002. - 384с. 2. Ишханов Б.С., Кэбин Э.И. Физика ядра и частиц. ХХ век. - М.: МГУ, 2000. - 67

с. 3. Мухин К.Н. Экспериментальная ядерная физика. - М.: Энергоатомиздат, 1993.

- 375 с. 4. Наумов А.И. Физика атомного ядра и элементарных частиц. -

М.:Просвещение,1984. -384 с. 5. Широков Ю.М., Юдин Н.П. Ядерная физика. - М.: Наука, 1972. - 672 с. 6. Мухин К.Н. Введение в ядерную физику. - М.: Изд-во литературы по атомной

науке и технике, 1961. - 588 с. 7. Hodgson P.E., Gadioli E., Gadioli Erba E. Introductory Nuclear Physics. Oxford :

Oxford University Press, 1997.- 890 p. Викладацький склад: Савчук Андрій Йосипович – професор кафедри фізики напівпровідників і нано-

структур, фізичний факультет, доктор фіз. – мат. наук. Юрійчук Іван Миколайович – асистент кафедри фізики напівпровідників і нано-

структур, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації,

практичні заняття (розв’язування задач) та лабораторний практикум (лабораторні роботи), індивідуальні і групові завдання для самостійної роботи. Оцінювання: поточне: виконання та захист лабораторних робіт, тестування, контрольні роботи,

самостійні роботи; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (письмовий, усний).

ОСНОВИ ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ І РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.14 Курс 2; семестр 4; всього годин – 306; на тиждень - 6 год. (2лекц., 4лаб.);

8,5 кредита. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.01; 6.040203/00/2.10; 6.040203/00/2.11. Мета курсу: формування системи знань, які дозволяють застосовувати в

практичній діяльності постановку і організацію експерименту, методи вимірювань в електротехніці і радіоелектроніці, накопичення і обробки одержаних даних, набування навичок і уміння працювати зі спеціальною літературою з електротехніки і радіоелектроніки.

Вивчення курсу передбачає одержання студентом необхідних знань про найбільш розповсюджені пасивні і активні елементи електричних кіл та радіоелектронних схем, принцип дії пристроїв на їх основі, можливості їх практичного застосування. Студент повинен вміти: застосовувати електротехнічні пристрої та радіоелектронну апаратуру в практичній діяльності; адаптувати

51

стандартні вимірювальні прилади до умов фізичного експерименту, виробничої діяльності та науково-дослідної роботи. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Жеребцов И.П. Основы элетротехники и электроники.-Л.: Энергоатомиздат,

1990. 2. Потемкин В.В. Радиофизика.- М.: Изд. МГУ, 1988. 3. Электроника. Энциклопедический справочник. - М.: Изд. Энциклопедия, 1991. 4. Электронные приборы. Под ред. Г.Г. Шишкина. - М.: Энергоатомиздат,1989. 5. Радіотехніка: Енциклопедичний навчальний довідник. За ред. Ю.Л. Мазора,

Є.А. Мачуського, В.І. Правди. - К.: Вища школа, 1999. - 838 с. Викладацький склад: Косяченко Леонід Андрійович - професор кафедри оптоелектроніки, фізичний

факультет, доктор фіз. – мат. наук; Собіщанський Борис Максимович – доцент кафедри оптоелектроніки, фізичний

факультет, кандидат фіз.-мат. наук; Мельник Володимир Васильович – доцент кафедри оптоелектроніки, фізичний

факультет, кандидат фіз.-мат. наук; Склярчук Валерій Михайлович – доцент кафедри оптоелектроніки, фізичний

факультет, кандидат фіз-мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації

та лабораторний практикум (лабораторні роботи), самостійна робота студента. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (письмовий, усний).

ТЕОРЕТИЧНА МЕХАНІКА ТА ОСНОВИ МЕХАНІКИ СУЦІЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.15 Курс 3; семестр 5; всього годин – 234; на тиждень - 8 год. (5лекц., 3пр.);

6,5кредита. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.01; 6.040203/00/2.02; 6.040203/00/03;

6.040203/00/2.04; 6.040203/00/2.05; 6.040203/00/2.06; 6.040203/00/2.08; 6.040203/00/2.09. Мета курсу: дати студентам систематичний виклад теоретичної механіки і основ

механіки суцільних середовищ. Студенти повинні оволодіти фундаментальними поняттями і законами механіки Ньютона –Галілея, законами зміни і збереження імпульсу, моменту імпульсу, і енергії, рівняннями Лагранжа, Гамільтона і Гамільтона-Якобі для класу узагальнено-потенціальних сил, а також основами законів механіки суцільних середовищ. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: основнi поняття

класичної механiки (матерiальна точка, простiр, час, сила, маса, інерціальні й неiнерцiальнi системи вiдлiку), принцип вiдносностi Галiлея, закони Ньютона; закони збереження та iнтеграли руху, рiвняння руху в неiнерцiальнiй системi вiдлiку, принцип найменшої дiї; рiвняння Лагранжа; поняття узагальнених сил та

52

узагальнених координат, функцiю Гамiльтона поняття фазового простору, канонiчнi змiннi i канонiчнi перетворення, дужки Пуассона, теорему Лiувiлля, функцiю дiї i рiвняння Гамiльтона-Якобi; поняття про коливання, ознаки стiйкостi положення рiвноваги, метод Крилова-Боголюбова у теорiї нелінійних коливань, тензор iнерцiї, кути Ейлера, рiвняння руху твердого тiла; поняття iдеальної i в’язкої рiдини, рiвняння неперервностi, рiвняння Ейлера та Нав’є-Стокса, закон Бернуллi, поняття потоку енергiї та iмпульсу; тензор напруг i деформацiї, узагальнений закон Гука, рiвняння Ламе, поняття про пружнi хвилi. На основі набутих знань студент повинен вміти: інтегрувати рівняння руху

частки, яка знаходиться пiд дiєю заданих сил; знаходити величини, якi зберiгаються, для частинки, що рухається у заданому полi; знаходити формули перетворення для радiус-вектора швидкостi, прискорення матерiальної точки, що переходить з однiєї системи вiдлiку в iншу; виводити рiвняння Лагранжа з принципу найменшої дiї; складати функцiї Лагранжа i Гамiльтона для заданої системи матерiальних точок у декартових, сферичних та цилiндричних координатах; iнтегрувати рiвняння Лагранжа i рiвняння Гамiльтона у деяких простих випадках; обчислювати момент iнерцiї тiла певної форми вiдносно заданої осi; за допомогою методу Крилова-Боголюбова iнтегрувати рiвняння для слабо нелiнiйних коливань; записувати рiвняння Ейлера i Нав’є-Стокса у сферичних та цилiндричних координатах; визначати поле швидкостей в’язкої нестисливої рідини під дією постійного перепаду тиску при заданих граничних умовах; знаходити дисперсiйнi рiвняння для пружних хвиль, якi поширюються в iзотропному твердому тілі. Основні поняття і закони динаміки; загальні теореми динаміки; задача двох тіл і

теорія розсіяння часток; рух відносно неінерціальних систем відліку; рівняння Лагранжа; лінійні коливання; нелінійні коливання; динаміка твердого тіла; рівняння Гамільтона; основи механіки суцільних середовищ. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Ольховський И.И. Курс теоретической механики для физиков. – М.: Из-

во Московского университета, 1978. – 574 с. 2. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Механика. – М.: Наука, 1988. – 208 с. 3. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Механика сплошных сред. – М.:

Гостехиздат, 1965. – 795 с. 4. Ольховский И.И., Павленко Ю.Г., Кузьменков Л.С. Задачи по

теоретической механики для физиков. - М.: Из-во Московского университета, 1977. – 389 с.

5. Кошкин Г.Л., Сербо В.Г. Сборник задач по классической механике. М.: Наука, 1977. Викладацький склад: Гуцул Іван Васильович – професор кафедри теоретичної фізики, доктор фіз. – мат.

наук, декан фізичного факультету. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації,

практичні заняття, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

53

ЕЛЕКТРОДИНАМІКА

Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.16 Курс 3; семестр 6; всього годин – 252; на тиждень - 7 год. (5лекц., 2пр.);

7 кредитів. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.01; 6.040203/00/2.02; 6.040203/00/03;

6.040203/00/2.04; 6.040203/00/2.05; 6.040203/00/2.06; 6.040203/00/2.08; 6.040203/00/2.09; 6.040203/00/2.10; 6.040203/00/2.11. Мета курсу: полягає в тому, щоб студенти оволоділи положеннями класичної

електродинаміки та спеціальної теорії відносності, їх математичним апаратом, основними фізичними поняттями. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: принцип вiдносностi

Ейнштейна, поняття iнтервалу, власного часу, перетворення Лоренца; поняття чотирьохмiрного вектора, чотирьохмiрного тензора, зв'язок мiж енергiію, iмпульсом i швидкiстю; релятивiстськi функцiї Лагранжа i Гамiльтона для зарядженої частинки в електромагнiтному полi; тензор електромагнiтного поля, тензор енергiї-iмпульсу, рiвняння Максвелла, хвильове рiвняння, вектор Пойтинга; дипольне випромiнювання магнетикiв, дипольне та квадрупольне випромiнювання; повний та диференцiальний перерiз розсiяння, формулу Томпсона; поняття про макроскопiчне поле у середовищi, рiвняння Максвелла для усереднених полiв, матерiальнi рiвняння, поняття iдеальних провiдникiв, скiн-ефект; коефiцiєнти iндукцiї i самоiндукцiї у лiнiйних ланцюгах, основи електродинамiки у середовищах, що рухаються; рiвняння магнiтної гiдродинамiки, електричнi особливостi плазми, поняття фазової i групової швидкостi електромагнiтних хвиль; закони вiдбивання i заломлення електромагнiтних хвиль на межi роздiлу двох середовищ, формули Френеля. На основі набутих знань студент повинен вміти: з релятивiстської функцiї Лагранжа одержувати рiвняння руху зарядженої частинки в електромагнiтному полi i iнтегрувати їх у випадках постiйних та однорiдних полiв; за допомогою тензора електромагнiтного поля знаходити формули перетворення для електромагнiтного поля при переходi до iнерцiальної системи координат, що рухається; записувати рiвняння Максвелла у чотиримiрнiй формi; знаходити iнтенсивнiсть дипольного випромiнювання заданої системи зарядiв; методом електричних вiдображень знаходити потенцiал i напруженiсть електричного поля, створюванi системою точкових зарядiв, що розташованi поблизу провiдних поверхонь; визначати магнiтне поле стацiонарних струмiв для вiдомої конфiгурацiї провiдникiв; розв'язувати рiвняння електростатики i магнiтостатики при заданих граничних умовах; знаходити дiелектричну проникнiсть, фазову i групову швидкостi високочастотних електромагнiтних хвиль у розрiдженiй плазмi. Електростатика; магнітостатичні явища у вакуумі; електромагнітні процеси у

вакуумі; спеціальна теорія відносності; закони електродинаміки в коваріантній формі; механіка спеціальної теорії відносності; електромагнітні хвилі; поле рухомих зарядів та випромінювання; електродинаміка суцільного середовища; поширення електромагнітних хвиль в речовині; дисперсія діелектричної проникності; електромагнітне поле у резонаторах та хвилеводах;

54

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Левич В.Г. Курс теоретической физики. М.Физматгиз, 1962, 695с. 2. Тамм И.Е. Основы теории электричества. М. Наука, 1989, 504с. 3. Сугаков В.Й. Електродинаміка. Київ, Вища школа, 1974, 271с. 4. Матвеев А.Н. Электродинамика и теория относительности. М. Высшая школа.

1964, 424с. 5. Федорченко А.М. Теоретична фізика. Т.1. Класична механіка і

електродинаміка. Київ. Вища школа, 1992, 535с. 6. Джексон. Д. Класическая электродинамика. М. 1965. 7. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Теория поля. М. 1973. 8. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Электродинамика сплошных сред. М. 1973. 9. Пановский В., Филипс М. Классическая электродинамика. М., 1963. Викладацький склад: Головацький Володимир Анатолійович – професор кафедри теоретичної фізики,

фізичний факультет, доктор фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації,

практичні заняття, самостійна робота студента. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

КВАНТОВА МЕХАНІКА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.17 Курс 4; семестр 7; всього годин – 216; на тиждень - 8 год. (5лекц., 3пр.); 6

кредитів. Обов’язкова. Попередні умови: 6.040203/00/2.01; 6.040203/00/2.02; 6.040203/00/03;

6.040203/00/2.04; 6.040203/00/2.05; 6.040203/00/2.06; 6.040203/00/2.08; 6.040203/00/2.09; 6.040203/00/2.10; 6.040203/00/2.11; 6.040203/00/2.12; 6.040203/00/2.13; 6.040203/00/2.15. Мета курсу: дати студентам глибоке розуміння закономірностей мікросвіту.

Студент повинен оволодіти загальним математичним апаратом квантової механіки і вміти використовувати його в релятивістському та нерелятивістському випадках, вміти практично застосовувати його і на цій основі отримати чіткі уявлення про фізичну природу явищ, що підкоряються квантовим закономірностям. Студенти повинні навчитися використовувати наближені методи квантової механіки та методи квантової механіки багатьох частинок. Важливим є вміння студентів інтерпретувати квантові процеси. Основні поняття квантової механіки; зміна квантових станів з часом; найпростіші

застосування квантової механіки; елементарна теорія представлень; рух квантової частинки в полі центральних сил; наближені методи квантової механіки; теорія квантових переходів під дією зовнішнього збурення; власний механічний і магнітний моменти електрона (спін); основи релятивістської квантової теорії; квантова теорія систем, які складаються із однакових часток; елементарна теорія молекул; квантова теорія розсіювання.

55

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Вакарчук І.О. Квантова механіка. – Львів: Вид. Львів. держ. ун-ту, 1998. – 616 с. 2. Юхновський І.Р. Основи квантової механіки. – Київ: Либідь, 1995. – 352 с. 3. Давыдов О.С. Квантовая механика. – М: Наука, 1973. – 704 с. 4. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Квантовая механика. – М.: Наука, 1974. – 752 с. 5. Блохинцев Д.И. Основы квантовой механики. – М.: Высшая школа, 1963. – 620

с. 6. Соколов А.А., Тернов И.М., Жуковский В.И. Квантовая механика. – М.: Наука,

1979. – 528 с. 7. Фок В.А. Начала квантовой механики. – М.: Наука, 1976. – 376 с. 8. Мессиа Альберт. Квантовая механика. Том 1, 2. – М.: Наука, 1978. Викладацький склад: Ткач Микола Васильович – професор кафедри теоретичної фізики, фізичний

факультет, доктор фіз. – мат. наук; Войцехівська Оксана Миколаївна – доцент кафедри теоретичної фізики, фізичний

факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ТЕРМОДИНАМІКА І СТАТИСТИЧНА ФІЗИКА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.18 Курс 4; семестр 8; всього годин – 216; на тиждень - 9 год. (6лекц., 3пр.); 6

кредитів. Обов’язкова. Попередні умови: : 6.040203/00/2.01; 6.040203/00/2.02; 6.040203/00/03;

6.040203/00/2.04; 6.040203/00/2.05; 6.040203/00/2.06; 6.040203/00/2.08; 6.040203/00/2.09; 6.040203/00/2.10; 6.040203/00/2.11; 6.040203/00/2.12; 6.040203/00/2.13; 6.040203/00/2.15; 6.040203/00/2.16; 6.040203/00/2.17. Мета курсу: дати студентам детальне розуміння поведінки різних

макроскопічних систем у стані термодинамічної рівноваги. Студенти повинні оволодіти загальними методами вивчення фізичних систем і явищ та вміти використовувати їх для дослідження систем як на уявленнях класичної статистичної фізики, так і з точки зору квантових закономірностей руху і взаємодії об'єктів. Студенти повинні навчитися використовувати статистичні закономірності поведінки мікрооб'єктів при визначенні мікростану у квантовій статистиці, а також застосувати різні математичні методи для розв'язання прикладних задач фізики. Основні поняття макро- і мікроскопічного підходу до вивчення систем; основні

положення класичної статистичної фізики; статистичне обґрунтування термодинаміки; властивості ідеальних систем; властивості неідеальних систем; основи квантової статистичної фізики ідеальних систем; основи квантової статистичної фізики неідеальних систем. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел:

56

1. Самойлович А.Г. Термодинамика и статистическая физика. – М.: ГИТТЛ, 1955. – 368 с.

2. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Статистическая физика. – М.: Наука, Часть 1, 1995. – 208 с, Часть 2, 1978. – 448 с.

3. Румер Ю.Б., Ривкин М.Ш. Термодинамика, статистическая физика и кинетика. – М.: Наука, 1977. – 552 с.

4. Ансельм Ф.И. Основы статистической физики и термодинамики. – М.: Наука, 1973. - 424с.

5. Терлецкий Я.П. Статистическая физика. - М.: Высшая школа, 1966. - 236с. 6. Кобилянский Б.В. Статистична фізика. – Київ: Вища школа, 1972. - 244с. 7. Фейнман Р. Статистическая механика. - М.: Мир, 1978. - 408с. 8. Киттель Ч. Статистическая физика. М.: Наука, 1977. - 337с. Викладацький склад: Гуцул Іван Васильович – професор кафедри теоретичної фізики, доктор фіз. – мат.

наук, декан фізичного факультету; Маханець Олександр Михайлович – доцент кафедри теоретичної фізики,

фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Фартушинський Ростислав Богданович – асистент кафедри теоретичної фізики. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.20 Курс 2; семестр 3; всього годин – 36; на тиждень - 1 год. (1лекц.); 1 кредит. Обов’язкова. Попередні умови: необхідні загальні знання з ботаніки та зоології, фізики, хімії. Мета курсу: студент повинен знати функціональні складові і зв’язки біосфери,

загальні принципи взаємодії організмів між собою та з факторами навколишнього середовища, основні екологічні проблеми сьогодення та причини їх виникнення; вміти вільно оперувати екологічними термінами та поняттями, розуміти основні екологічні принципи, правила і закони екології, вільно застосовувати їх при аналізі й вирішенні певних екологічних ситуацій і задач. Засвоїти теоретичні та практичні аспекти екології, основні поняття сучасної екологічної науки, вивчити закономірності впливи людини на біосферу та шляхи її захисту. Екологія її предмет і завдання; середовище існування організмів та екологічні

фактори; екологія популяцій та угруповань; вчення про екосистеми; ноосфера; еволюція взаємовідносин людини і природи; глобальна екологія; принципи раціонального природокористування; правові аспекти охорони навколишнього природного середовища; міжнародне співробітництво у галузі охорони природи; екологічна культура та освіта. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Білявський Г.О. Основи екологічних знань. – К.: Либідь, 1995. – 228 с.

57

2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.:Либідь, 1995. – 368 с.

3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього середовища. – Київ, 2000. – 272 с.

4. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / за ред. К.М. Ситникаю – К.: Вища школа, 2001. – 358 с.

5. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 500 с. Викладацький склад: Баглей Оксана Василівна – асистент кафедри загальної та експериментальної

екології, біологічний факультет. Талах Марія Віталіївна – асистент кафедри загальної та експериментальної

екології, біологічний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації,

самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: реферати, письмове тестове опитування. підсумкове: залік.

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ (БЖД) Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.21 Курс 4; семестр 8; всього годин – 54; на тиждень - 2 год. (лекц., пр.); 1,5 кредити. Обов’язкова. Попередні умови: засвоєння знань з біології, анатомії, фізіології та БЖД по

програмі середньої освіти. Мета курсу: забезпечити відповідно сучасним вимогам знання студентів про

загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій мирного часу, можливий вплив на життя і здоров’я людини. Сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності вміння і навички для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, захисту людей та навколишнього середовища. На основі отриманих теоретичних знань і практичних навичок навчити студентів

ідентифікувати потенційні небезпеки, визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що формуються джерелами цих небезпек; планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності; запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення спрямовані на їх ліквідацію. Середовище проживання; небезпечні і шкідливі фактори середовища проживання;

виробниче середовище; надзвичайні ситуації мирного і воєнного часу; оцінка обстановки надзвичайних ситуаціях; захист населення у надзвичайних ситуаціях; стійкість роботи промислових об’єктів у надзвичайних ситуаціях; ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Жалібо Є.П., Завіруха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. - К.:

Каравелла, 2001. 2. Чирва Ю.О., Баб’як О.С. Безпека життєдіяльності - К.: Атіка, 2001. 3. Безпека життєдіяльності . Навчальний посібник за ред. В.Г. Цапка. - К.:

58

Знання-Прес, 2003. 4. Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності - К.: Видавництво Європейського

університету, 2002. 5. Пістун І.І. Безпека життєдіяльності. – Суми: Університетська книга, 2000. Викладацький склад: Козік Наталія Миколаївна – старший викладач кафедри здоров’я людини,

спортивної рекреації та фітнесу, факультет фізичної культури та здоров’я людини. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття,

індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усне опитування; підсумкове: залік в усній формі.

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ Шифр дисципліни – 6.070102/00/2.23 Курс 2; семестр 3; всього годин – 54; на тиждень - 2 год. (2лекц.); 1,5 кредити. Обов’язкова. Попередні умови: Мета курсу: ознайомити студентів з можливими причинами нещасних випадків,

професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж, а також заходами усунення цих причин. Надати знання про потенціальні небезпеки, методи аналізу причин виробничого травматизму, заходи безпечного проведення робіт і профілактики професійних захворювань і отруєнь, організації охорони праці на підприємствах, установах і організаціях. Система охорони праці; основи контролю за дотриманням техніки безпеки і

охорони праці; нормативні і організаційно-методичні основи системи управління охороною праці; основні нормативні документи з охорони праці; порядок ведення документації з охорони праці і техніки безпеки в структурних підрозділах; вимоги правил техніки безпеки і охорони праці щодо обладнання робочих місць; правила безпечної роботи; загальний інструктаж та інструктаж на робочому місці з техніки безпеки і охорони праці. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Денисенко Г. Ф. Охрана труда. -М.: Высшая школа, 1985. – 319 с. 2. Охрана труда в машиностроении / Под ред. Е. Я. Юдина, С. В. Белова. – М:

Наука. -1983. – 316 с. 3. Макушин В. Г. Совершенствование условий труда на промышленных

предприятиях. –М.: Радио и связь, 1981. - 301 с. 4. Павлов С. П., Губонина З. И. Охрана труда в приборостроении. - М.: Радио и

свіязь, 1982. - 230 с. 5. Охрана труда в электроустановках / Под ред. Б. А. Князевского. - М.: Высшая

школа, 1980. - 290 с. Викладацький склад: Бабюк Анатолій Васильович - доцент кафедри безпеки життєдіяльності,

факультет фізичної культури та здоров’я людини. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації,

59

самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ІІІ. ДИСЦИПЛІНИ ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

"ТЕХНІКА ФІЗИЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ" Курс 3,4 ; семестр 6,7 216 год. (6 кредити)

Мета викладання курсу: формування у студентів знань, уміння і навичок з

техніки фізичного експерименту, які забезпечують їм кваліфіковану професійну діяльність в області прикладної фізики. Для досягнення мети курс передбачає глибоке вивчення основ фізичного експерименту; властивостей лабораторних матеріалів, які часто використовуються для експериментальних досліджень; методів і прийомів виконання технологічних операцій; особливостей роботи з апаратурою для створення штучних середовищ; сучасного обладнання і комп'ютерних методів постановки експерименту та обробки його результатів; способів подання ілюстративних матеріалів. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знати

основні вимоги і правила напівпровідникової технології, синтезу та вирощування термоелектричних напівпровідникових матеріалів; фундаментальні властивості, що лежать в основі вибору термоелектричного матеріалу для термоелектричних приладів, та способи їх визначення; пристрої та апаратуру для експериментальних досліджень; комп'ютерні технології в техніці фізичного експерименту. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕХНОЛОГІЯ МАТЕРІАЛІВ»

НЕ 1.1. Підготовка вихідних компонентів Гігієна технології напівпровідникових матеріалів. Вимоги до технологічних

атмосфер та середовищ. Безпечність роботи в лабораторії. Підготовка вихідних компонентів. Подрібнення і зважування. Методи очистки матеріалів. НЕ 1.2. Технологічне обладнання і матеріали Скло і його властивості. Виготовлення скляних ампул. Очистка і пасивація

внутрішньої поверхні ампул. Вакуумна техніка. Будова вакуумної установки і правила її експлуатації. Вимірювання вакууму. Газонаповнення ампул. Техніка безпеки під час роботи з воднем. НЕ 1.3. Вирощування матеріалів і контроль їх властивостей Градієнтні печі. Будова градієнтної печі для вирощування матеріалів.

Вимірювання, контроль і регулювання температури. Підготовка зразків для проведення досліджень. Обладнання для механічної обробки матеріалів. Пристрої для вимірювань параметрів матеріалів. Способи і матеріали для забезпечення необхідних температурних режимів і теплових умов.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

60

«ВИГОТОВЛЕННЯ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНИХ ПРИЛАДІВ І ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ»

НЕ 2.1. Виготовлення макетів Обробка металів. Пайка і зварювання. Особливості та основні методи пайки.

Зварювання. Обробка поверхонь (захисні шари і плівки). Виготовлення термоелектричних модулів. Пайка. Обробка кераміки. Очистка і промивання готових модулів. НЕ 2.2 Прилади і апаратура для експерименттальних досліджень Стабілізовані джерела постійного струму. Методи і обладнання для вимірювання

струму, напруги, потужності. Регулювання і вимірювання температури.. Виготовлення і градуювання термопар. Стабілізація температури вільних кінців термопар. НЕ 2.3. Комп’ютерні технології в техніці фізичного експерименту Узагальнена структурна схема комп'ютерної вимірювальної системи. Переваги і

недоліки кмп'ютерних вимірювальних систем з послідовною і паралельною архітектурою. Структурна схема віртуального приладу. Можливість перебудови віртуальних панелей приладів під різні експериментальні задачі. Використання обчислювальних можливостей для підвищення точності експерименту. НЕ 2.4. Обробка і подання результатів експерименту Записи результатів експерименту і їх математична обробка. Використання

комп'ютерів для обробки результатів експерименту. Побудова графіків і таблиць. Аналіз результатів. Основна література до курсу 1. Анатычук Л.И. Термоэлектрические преобразователи энергии. Т.2. – Киев,

Черновцы: ИТЭ, 2003. – 365с. 2. Ангерер Э. Техника физического эксперимента. – М.: Физматгиз, 1962.– 452с. 3. Сидякин В.Г., Алтайский Ю.М. Техника физического эксперимента. – К.: Изд-

во Киевского ун-та, 1965. – 263с. 4. Спектор С.А. Электрические измерения физических величин: Методы

измерений: Учеб. пос. для вузов. – Л.: Энергоатомиздат, 1987. – 320с. 5. Иванова Г.М. и др. Теплотехнические измерения и приборы. Учебник для

вузов. –М.: Энергоатомиздат, 1984. – 232с. 6. ГлазковА.А., Милованова Р.А. Учебная лаборатория вакуумной техники.

Учеб. пос. для вузов. – М.: Атомиздат, 1971. – 277с. 7. Эшбах Г.Л. Практические сведения по вакуумной технике. Пер. с нем. – М.-Л.:

Энергия, 1966. –296с. 8. Боднарук В.І., Охрем О.А. Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу

"Техніка фізичного експерименту".– Чернівці: Рута, 1994. – 23с. 9. Боднарук В.І., Боднарук О.О., Семізоров О.Ф. Термометрія і пірометрія.

Спеціальні методи вимірювання температури.–Чернівці: Рута, 2001.– 32с. 10. Уайт Г.К. Экспериментальная техника в физике низких температур:

Справочное руководство. – М.: Физматгиз, 1961. – 368с. 11. Джон Стронг. Практика современной физической лаборатории. – М.-Л.:

Гостехиздат, 1948. – 443с. 12. Дж. Сквайрс. Практическая физика. – М.: Мир, 1971. – 246с.

61

13. Метрология и электро/радиоизмерения в телекоммуникационных системах / под ред. проф. Нефедова В.И. – М.: Высшая школа, 2001. – 384с.

14. Чернявский Е.А. и др. Измерительно-вычислительные средства автоматизации производственных процессов. – Л.: Энергоатомиздат, 1989.- 271с.

15. Автоматизация измерений и контроля электрических и неэлектрических величин. Учебник для вузов /Под ред проф. Сазонова А.А. – М.: Изд. станд., 1987. – 327с.

16. Михайленко В.Є., Ванін В.В., Ковальов С.М. Інженерна та комп’ютерна графіка: Підручник для студ. вищих закл. освіти / за ред. В.Є.Михайленка. – К.: Каравела, 2004. – 344с.

"ОСНОВИ КОНСТРУЮВАННЯ"

Курс 3; семестр 6 72 год. (2 кредити)

Мета викладання курсу: надання студентам основ теоретичних знань та

практичних навичок з технічного креслення та конструювання технічних пристроїв. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

володіння методами, правилами та практичними навичками виконання робочих креслень деталей та елементів механізмів, основами їх комп’ютерного проектування та аналізу.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА»

НЕ 1.1. Загальні правила виконання креслень Зміст, мета і основні завдання курсу. Лінії. Основні надписи. Зображення – види,

розрізи, перерізи, розриви. Виносні елементи, умовності та спрощення. Лінії перетину поверхонь та лінії переходу. Графічне позначення матеріалів. Е 1.2. Проектування вузлів термоелектричних приладів у вигляді тіл

обертання і пластин Нанесення розмірів на кресленнях. Бази. Категорії розмірів. Способи нанесення

розмірів: координатний, ланцюговий, розмір для довідок. Вимоги до розмірів на робочих кресленнях. Правила нанесення розмірів і розмірних ліній. Допуски та посадки. Умовні позначення допусків. Шорсткість поверхні. Параметри, що визначають шорсткість поверхні та позначення шорсткості на кресленнях. НЕ 1.3. Проекційне креслення Види проекцій. Класифікація розрізів і їх розміщення. Накладені проекції.

Правила виконання зображень нахилених перерізів. Аксонометричні проекції. Особливості прямокутних ізометричної і диметричної проекцій та косокутної диметричної проекції. Правила побудови зображень деталей в аксонометричних проекціях.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «КОМП'ЮТЕРНА ГРАФІКА»

НЕ 2.1. Комп'ютерне проектування Система автоматичного проектування AutoCAD. Інтерфейс системи AutoCAD.

62

Основи роботи з командами. Основні графічні елементи системи AutoCAD. Методи редагування об'єктів. Засоби організації креслень. НЕ 2.1. З'єднання деталей Різьбові з'єднання. Типи різьб. Стандарти різьб. Профіль. Діаметри та кроки різьб.

Зображення та позначення різьби. Різьбові вироби для кріплення: гвинт, шпилька, гайка. Класи точності. Класи міцності. Основні розміри. Допуски та граничні відхи-лення. Стержні та отвори під нарізання різьб. Нероз'ємні з'єднання: зварні, паяні, клеєні. Посадки. Вибір полів допуску та посадки. Позначення посадок на кресленнях. НЕ 2.2. Схеми та елементи механізмів Виконання креслень виробів. Ескізи. Робочі креслення деталей. Складальні

креслення. Деталювання складальних креслень. Схеми. Загальні відомості та призначення. Основна література до курсу 1. Михайленко В.Є., Ванін В.В., Ковальов С.М. Інженерна та комп’ютерна

графіка: Підручник для студ. вищих закл. освіти / за ред. В.Є.Михайленка. – К.: Каравела, 2004. – 344с.

2. Ванін В.В., Білок А.В., Гнітецька Г.О. Оформлення конструкторської документації: Навч. Посібник. – К., 2000. 160 с.

3. ДСТУ 3321-96. Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять. Затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 27 лютого 1996 р. №82.

4. Червінська В.В., Червінський О.А. Інженерне креслення. Ч.1: Навчальний посібник. – Чернівці: ЧНУ, 2009. – 200с.

5. Богданов В.Н., Верхала А.П. та ін. Інженерна графіка: Довідник/ за ред.. А.П. Верхали. – К.: Техніка. – 2001. – 268 с.

6. Справочник конструктора точного приборостроения / Г.А.Веркович,Е.Н.Головенкин и др.– Л.: Машиностроение, 1989. – 792с.

7. Справочник конструктора РЭА: Компоненты, механизмы, надежность /Н.А.Баранов,Б.Е.Бердичевский и др.– М.: Радио и связь, 1985. – 384 с

"ВСТУП ДО МЕТРОЛОГІЇ" Курс 1, 2 ; семестр 2,3 54 год. (1,5 кредита)

Мета викладання курсу: надання студентам знань, уміння та навичок,

необхідних для того, щоб вільно володіти питаннями ролі метрології в процесі пізнання і науково-технічному прогресі та її історичного розвитку; основними метрологічними термінами; поняттями про види і методи вимірювань; похибки вимірювань; види похибок вимірювання; точність, правильність, сходимість результатів вимірювання; математичної обробки результатів вимірювань, що містять випадкові похибки; методи зменшення і усунення систематичних похибок.; залежності похибок вимірювань від розміру фізичної величини і її спектру; державну систему забезпечення єдності вимірювань.

63

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знати роль метрології в процесі пізнання і в науково-технічному прогресі, суть видів і методів вимірювань, методи обробки результатів прямих і непрямих вимірювань, послідовності виконання метрологічних операцій, організаційні структури метрологічного забезпечення, основні метрологічні правила, вимоги та норми, дотримуватися їх у своїй практичній діяльності; уміти реалізовувати метод вимірювань з використанням елементарних операцій та елементарних засобів вимірювань, класифікувати похибки та знати їхні властивості, правильно інтерпретувати та представляти результати вимірювань, використовувати методи зменшення похибок, застосовувати одержані знання, уміння та навички у практиці наукових досліджень та професійній діяльності.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ОСНОВНІ МЕТРОЛОГІЧНІ ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ. ВИДИ І МЕТОДИ ВИМІРЮВАНЬ»

НЕ 1.1. Метрологія – наука про вимірювання Вступ. Метрологія, її розділи та функції. Основні завдання та зміст науково-

теоретичної, законодавчої та прикладної метрологій. Одиниці фізичних величин. НЕ 1.2. Види та методи вимірювань і їх практичне використання Класифікація методів вимірювань. Критерій вибору методу вимірювань. Метод

безпосередньої оцінки. Різницевий або диференційний метод вимірювань. Нульовий метод. Метод співпадання.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ТОЧНІСТЬ ВИМІРЮВАНЬ»

НЕ 2.1. Практичні методи виявлення і зменшення систематичних похибок. Випадкові похибки. Загальні методи зменшення систематичних похибок. Метод інвертування. Метод

зразкових сигналів. Тестовий метод. Метод симетричних спостережень. Обробка результатів вимірювань, що містять випадкові похибки. НЕ 2.2 Точність вимірювань. Залежність похибок вимірювань від розміру і

спектру фізичної величини. Фізичні фактори, що впливають на точність вимірювання малих значень струмів і

напруг. Вимірювання термоЕРС. Вплив шунтів і подільників напруги на точність вимірювання великих струмів у дослідженнях термоелектричних приладів. Зміна величини похибки вимірювального термоперетворювача залежно від частоти змінного струму. НЕ 2.3. Забезпечення єдності та потрібної точності вимірювань. Єдність вимірювань та метрологічне забезпечення. Нормування метрологічних

характеристик. Еталони одиниць фізичних величин. Державний метрологічний нагляд. Задачі і призначення повірки. Вибір зразкового засобу вимірювань за точ-ністю. Схеми повірки. Основна література до курсу 1. Метрологія та вимірювальна техніка: Підручник /Поліщук Є.С., Дорожовець

М.М., Яцук В.О. та ін.; За ред. проф Є.С. Поліщука. – Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2004. – 544с.

64

2. ДСТУ 2681-94 "Метрологія. Терміни і поняття". – К.: ДС, 1994. 3. Метрология и электрорадиоизмерения в телекоммуникационных системах:

Учебник для вузов / В.И.Нефедов, В.И.Хахин, Е.В.Федорова и др.; Под ред В.И.Нефедова. – М.: Высш.шк., 2001. – 383с.: ил.

4. Шишкин И.Ф. Метрология, стандартизация и управление качеством: Учебн. для ВУЗов./под ред. акад. Н.С.Соломенко – М.: Изд-во стандартов, 1990. – 342 с., ил.

5. Шабалин С.А. Прикладная метрология в вопросах и ответах: Учеб. пособие. – 2-е изд., перер.и доп. – М.: Изд-во стандартов, 1990. – 192 с., ил.

6. Сена Л.А. Единицы физических величин и их размерности – М.: Наука, 1977. 7. Основы метрологии и электрические измерения: Учебник для вузов

/Б.Я.Авдеев и др., под ред. Е.М.Душина. – 6-е изд., перераб. и доп. – Л.: Энергоатомиздат, 1987. – 480 с., ил.

8. Бурдун Г. Д., Марков Б.Н. Основы метрологии: Учебн. для вузов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во стандартов, 1985.

9. Тюрин Н.И. Введение в метрологию: Учеб. пособие. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во стандартов, 1985.

«ФІЗИЧНА ЕЛЕКТРОНІКА, в т.ч. КВАНТОВА»

Курс 4, семестр 7 108 год. (3 кредити)

Мета викладання дисципліни: вивчення студентами закономірностей поведінки

заряджених частинок в напівпровідникових структурах та прикладних аспектів фізичної електроніки. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

з напівпровідникових приладів та пристроїв, їх інтегральних та дискретних виконань, методів розрахунку, способів технічної реалізації та їх застосувань для розвитку прикладної фізики. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ОСНОВИ ТЕОРІЇ КОНТАКТНИХ ЯВИЩ І ПРИНЦИПИ РОБОТИ

НАПІВПРОВІДНИКОВИХ ДІОДІВ» НЕ 1.1. Основи теорії контактних явищ і принципи роботи

напівпровідникових діодів. Концентрація електронів і дірок у власному і домішковому напівпровідниках.

Залежність положення рівня хімічного потенціалу від температури. Контакт напівпровідника з металом. Випрямлення на контакті напівпровідника з металом. Дифузійна теорія випрямлення. Діона теорія випрямлення. Роль поверхневих рівнів при контакті напівпровідника з металом. Випрямлення на р-п-переході. Вольт амперні характеристики тонкого р-п-переходу. Діод з короткою базою. Імпульсні і частотні характеристики. Пробій в р-п-переході. НЕ 1.2. Теорія р-п-р-транзисторів. Параметри транзистора на низькій частоті . Транзистор при великих рівнях

інжекції. Залежність параметрів транзистора від частоти. Високочастотні транзистори. Транзистори типу р-п-і-р та п-р-і-п.

65

НЕ 1.3. Основні типи діодів і транзисторів. Точкові і площинні діоди. Діоди з накопиченням заряду. Стабілізатори (опорні

діоди). Гетеро переходи і прилади на їх основі. Тірістори (діністори). Ємнісні діоди (варікапи). Тунельні діоди. Біполярні транзистори. Польові транзистори з р-п-переходами в якості затвору. Польові транзистори типу метал-напівпровідник. НЕ 1.4. Фізика фотоелектричних явищ. Вступ. Рівняння переносу з урахуванням оптичної генерації. Фото дифузійний

ефект. Фотопровідність. Рекомбінація. Фотовольтаїчний ефект. Зовнішня фотоемісія електронів. НЕ 1.5. Фізичні принципи випромінювальних процесів у напівпровідниках. Елементи фотометрії. Світлові і спектральні характеристики світло діодів..

Механізми інжекції. Ефективність генерації світла. Теорія випромінювальної рекомбінації. Найбільші значення світлової віддачі світло діодів з різних матеріалів при 300 К. Деградація електролюмінісценції.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ФІЗИЧНОЇ ЕЛЕКТРОНІКИ»

НЕ 2.1. Основні типи оптоелектронних приладів. Світлодіоди відомого діапазону. Інфрачервоні світло-діоди. Основні матеріали

для світловипромінюючих діодів. Оптрони. НЕ 2.2. Фотодетектори. Критерії оцінки властивостей приймачів. Фотопровідні приймачі. Фотовольтаїчні

приймачі. Сонячні елементи. Болометри. Фото транзистори. Фотопомножувачі НЕ 2.3. Фізика напівпровідникових лазерів. Загальні положення. Стимульоване випромінювання. Хвилевидний ефект.

Порогова густина струму. Робочі характеристики лазерів. Вихідна потужність і спектри випромінювання. Затримка вмикання і частота модуляції. Температурна перебудова випромінювання ДГ-лазера. Деградація лазерів. НЕ 2.4. Напівпровідникові лазерні структури. Лазерні гомо- і гетеро структури. Лазери на подвійних гетеро структурах (ПГ-

лазери). Лазери з розподіленим оберненим зв”язком (РОЗ-лазер). ПГ-лазер з розширеним хвилеводом. Чотиришаровий гетеро лазер. Гетеро лазери з квантовими ямами. НЕ 2.5. Фізіологічні і фізичні основи індикаторної техніки. Особливості зору людини. Фізичні ефекти, які придатні для використання в

індикаторній техніці. НЕ 2.6. Індикатори на різній фізичній основі. Електролюмінісцентні індикатори (ЕЛІ). Вакуумні сегментні індикатори (ВЛІ).

Електрохімічні індикатори (ЕХІ). Електрохімічні індикатори. Сегнетоелектричні індикатори.

Основна література до курсу: 1. Жеребцов И.П. Основы электроники. – Л.: Энергоатомиздат, 1989. – 352 с. 2. Зи С. Физика полупроводниковых приборов. Кн.1, 2. – М.: Мир, 1984. – 456 с. 3. Грин Г.И., Шокальский А.А. Настройка и испытание полупроводниковых

приборов. – М.: Высшая школа, 1969. – 240 с.

66

4. Марков М.Н. Приемники инфракрасного излучения. – М.: Наука, 1968. – 168 с.

5. Шимони К. Физическая электроника. – М.: Энергия, 1977. 6. Левитин И.Б. Инфракрасная техника. – Л.: Энергия, 1973. – 160 с. 7. Носов Ю.Р. Оптоэлектроника. – М.: Советское радио, 1977. – 232 с.

«КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ПЕРЕТВОРЮВАЧІВ ЕНЕРГІЇ» Курс 4, семестр 7

108 год. (3 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування навичок ефективної роботи з основними комп’ютерними засобами, що використовуються при проектуванні термоелектричних перетворювачів енергії; набуття практичного досвіду комп’ютерного проектування термоелектричних генераторів, приладів і систем. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

про актуальні проблемами комп'ютерного проектування, сучасними тенденціями розвитку апаратних та програмних засобів, методикою їх ефективного використання; вміння розробити математичну модель, вибрати методи і створити алгоритм для комп’ютерного проектуванні перетворювачів енергії; вивчення основи роботи в прикладних программах (Mathcad, Maple, Matlab, Mathematica), для комп’ютерного модулювання фізичних процесів перетворення енергії та розрахунку параметрів перетворювачів; Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНИХ ПЕРЕТВОРЮВАЧІВ

ЕНЕРГІЇ» НЕ 1.1. Основи проектування перетворювачів енергії. Постановка задач по проектуванню перетворювачів енергії. Основні класи

екстремальних задач, методи їх розв’язку. Модулювання фізичних процесів в електричних середовищах на ЕОМ. НЕ 1.2. Комп’ютерні методи проектування термоелементів. Комп’ютерне проектування генераторного термоелемента в режимі

максимального ККД. Комп’ютерне проектування генераторного термоелемента в режимі максимальної електричної потужності. Комп’ютерні методи врахування впливу контактних опорів на ефективність перетворення енергії. Врахування температурних залежностей властивостей матеріалу віток при проектуванні генераторного термоелемента..

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ТЕОРІЇ ОПТИМАЛЬНОГО КЕРУВАННЯ ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНИХ ПЕРЕТВОРЮВАЧІВ

ЕНЕРГІЇ» НЕ 2.1. Методи пошуку оптимальних функцій в термоелектриці Методи комп’ютерного проектування функціонально-градієнтних генераторних

термоелементів.

67

Застосування математичної теорії оптимального керування для комп’ютерного проектування неоднорідних термоелементів. Проектування генераторного термоелемента з врахуванням системи теплообміну. Методи комп’ютерного пошуку оптимальних властивостей проникних

неоднорідних термоелементів. НЕ 2.2. Проектування термоелектричних модулів і систем. Особливості комп’ютерного проектування термоелектричних модулів. Врахування системи теплообміну при проектуванні термоелектричних

перетворювачів енергії. Основна література до курсу:

1.

Анатычук Л. И., Семенюк В.И. Оптимальное управление свойствами термоэлектрических материалов и приборов. – Черновцы, 1992.

2.

Анатычук Л.И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. – К.: Наукова думка, 1979.-768с.

3.

Охотин А.С., Ефремов А.А., Охотин В.С., Пушкарский А.С. Термоэлектрические генераторы. – М.: Атомиздат, 1971. -288с.

4..

Дьяконов В. П., Абраменкова И. В. "Mathcad 8 PRO в математике, физике и Internet"- Нолидж, Прикладное программное обеспечение,2000 р.

5.

Понтрягин Л. С., Болтянский В. Г., Гамкрелидзе Р. В., Мищенко Е. Ф. Математическая теория оптимальных процес сов.-М.:Наука, 1976. – 392 с.

6.

Котырло Г.К., Лобунец Ю.Н. Расчет и конструирование термоэлектрических генераторов и тепловых насосов. - К.: Наук. Думка, 1980. - 327 с.

7.

Калитки Н.Н. Численные методы. - М., Наука, 1978. - 512 с.

8.

Науково-технічна база Інституту термоелектрики.

9.

Иглин С.П. Вариационное исчисление с применением MATLAB.- Украина, Харьков, Издательство национального технического университета, 2000.

10.

С.Поршнев. Компьютерное моделирование физических процессов с использованием пакета Mathcad. Учебное пособие. М.: Горячая линия - Телеком, 2002.

11.

Гольдберг. Переходные процессы в электрических машинах и аппаратах и вопросы их проектирования. М.: Высшая школа. 2001.

12.

Тихонов А.Н., Самарский А.А. Уравнения математической физики. М. Наука. 1977.

13.

Бусленко, "Моделирование сложных систем", Москва, изд. "Наука", 1973;

14.

Ту, "Современная теория управления", Москва, изд. "Машиностроение", 1971;

15.

Фаулер, К. Скотт, "UML в кратком изложении. Применение стандартного языка объектного моделирования ", Москва, изд. "Мир", 1999;

1 Лингер, Х. Миллс, Б. Уитт, "Теория и практика структурного

68

6. программирования", Москва, изд. "Мир", 1982; 1

7. Пановко Я.Г., "Введение в теорию механических колебаний", Москва,

изд. "Наука", 1971; 1

8. Беликов Б.С., "Решение задач по физике. Общие методы", Москва, изд.

"Высшая школа", 1986;

“ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ” Курс 2; 3,4 семестр 108 год. (3 кредити)

Мета викладання курсу: надання студентам знань та навичок, необхідних для

організації наукових досліджень, планування науково-дослідної роботи, збору та зберігання інформації, отримання результатів досліджень при розв’язанні задач багатопараметричної оптимізації роботи термоелектричних приладів. Для досягнення мети курс передбачає глибоке вивчення загальних принципів методології наукових досліджень, задач і методів теоретичного і експериментального досліджень, правил оформлення наукових робіт. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

організації наукових досліджень при розв’язанні задач проектування нових термоелектричних приладів, розробки технологічних режимів отримання термоелектричних матеріалів із заданими властивостями.

Вивчення курсу здійснюється за чотирма змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ НАУКИ ТА МЕТОДОЛОГІЇ НАУКИ» НЕ 1.1. Основні етапи розвитку науки. Класифікація наук. Вступ. Історичні передумови виникнення. Основні етапи розвитку науки.

Класифікація наук. Наука як соціальний інститут. НЕ 1.2. Методологія науки. Системність у науковому пізнанні. Методологія науки. Наукознавство. Особливості наукової творчості.

Закономірності та тенденції розвитку науки. Системність у науковому пізнанні. Класифікація систем. Методологічні основи системного дослідження.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ДО ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ УНІВЕРСИТЕТІВ. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ» НЕ 2.1. Виникнення університетів. Університети Західної Європи, .Америки, Азії, Росії. Виникнення

університетів в Україні. Виникнення друкарства. Колегіуми, академії і вчительські семінарії, школи і інститути в Україні. НЕ 2.2. Методологія наукових досліджень. Формування теми, мети і задач наукового дослідження. Методологія

теоретичних досліджень. Методологія експериментальних досліджень. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

«ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ. ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ»

НЕ 3.1. Організація науково-дослідницької роботи в Україні.

69

Вчені ступені та звання. Підготовка наукових та педагогічних кадрів. Науково-дослідна робота. Розвиток наукової творчості. Відкриття та винаходи. Винахідництво та раціоналізаторство. НЕ 3.2. Обґрунтування і оформлення результатів досліджень. Оформлення результатів досліджень у вигляді наукових робіт. Рецензування

наукових робіт. Поняття наукової гіпотези. Обґрунтування і значення наукового дослідження.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4 «ОСОБЛИВОСТІ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ В УКРАЇНІ» НЕ 4.1. Особливості та класифікація наукових досліджень. Оформлення

наукової роботи. Основні етапи наукових досліджень. Наукова творчість. Захист та

патентування наукової інформації. Вимоги до оформлення тез доповідей (повідомлень), статей і стендових доповідей. НЕ 4.2. Реформування освіти в Україні. Вимоги до курсових, дипломних,

магістерських робіт та дисертацій. Реферування тексту. Реферативний огляд. Рекомендації щодо укладення

рефератів. Основні вимоги до курсових, дипломних та магістерських робіт, а також вимоги до дисертацій. Автореферат дисертації.

Основна література до курсу: 1. Ковальчук В.В., Моісєєв Л.М. Основи наукових досліджень. Київ, 2008.–

240с. 2. Сабитов Р.А. Основы научных исследований. Челябинск, 2002.– 138с. 3. Сабитова Р.Г. Основы научных исследований. Владивосток, 2005.– 59с. 4. Вовк С.Н., Маник О.Н. Неклассическая методология и многофакторный

подход. Черновцы, Прут, 1996.– 292с. 5. Anatychuk L.I. Physics of Thermoelectricity. V.1. – Kyiv, Chernivtsi: Institute of

Thermoelectricity, 1998. – 376 p. 6. Анатычук Л.И. Термоэлектрические преобразователи энергии. Т.2. – Киев,

Черновцы: Институт термоэлектричества, 2003. – 376с. 7. А.Ф. Иоффе, Л.С. Стильбанс, Е.К. Иорданишвили, Т.С. Ставицкая

Термоэлектрическое охлаждение. М-Л.: Изд-во АНСССР, 1956.– 111с. 8. Довідник здобувача наукового ступеня. Збірник нормативних документів та

інформаційних матеріалів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації // упорядник Ю.І. Цеков.– К.: Редакція “Бюлетеня ВАК України”, 2000.– 64с.

9. Налимов В.В., Гуликова Т.И. Логическое основание планирования эксперимента. М.: 1981, Таблицы планов экспериментов для факторных и полиномных моделей. Справочное издание.

10. Закон України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі” ВІДОМОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ (ВВР), 1994, №7, С.32-33.

11. Правила складання та подання заявки на винаходи та заявки на корисну модель. Наказ МОН України №22 від 22.01.2001р.

70

12. Інструкція про розгляд заявки на намір здійснити патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах. Наказ Держпатенту України №81 від 22.05.1995р.

“ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ”

Курс 1; 1 семестр 108 год. (2 кредити)

Мета викладання курсу: надання студентам знань, які орієнтуються їх у

прикладній фізиці, роль прикладної фізики для науково-технічного процесу у системі знань які мають опанувати студенти за час навчання в університеті, у їх навчальній та науковій діяльності на кафедрі. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

опанування студентами понять про фізику та прикладну фізику, ознак прикладної фізики, прищепленні студентам вимоги прикладної фізики для розбудови України, значимості та необхідності освоєння знань з прикладної фізики, освоєння загальної логіки навчання з спеціальності, вминню орієнтуватися у діяльності на кафедрі термоелектрики.

Вивчення курсу здійснюється за чотирьма змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ФІЗИКА ЯК ПРИКЛАДНА НАУКА» НЕ 1.1. Фундаментальність фізики. Вступ. Історичні передумови виникнення. Основні етапи розвитку науки. НЕ 1.2. Фізика і філософія. Методологія науки. Наукознавство. Особливості наукової творчості.

Закономірності та тенденції розвитку науки. НЕ 1.3. Фізика і прогрес суспільства. Фізика і соціальні перетворення.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ПРИКЛАДНА ФІЗИКА»

НЕ 2.1. Означення прикладної фізики. Означення прикладної фізики. Напрямки прикладної фізики. НЕ 2.2. Перспективні напрямки розвитку прикладної фізики. Роль прикладної фізики у розв’язанні центральних задач людства, у тому числі

генерації енергії та енергозбереження. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

«ТЕРМОЕЛЕКТРИКА ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМОК ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИКИ»

НЕ 3.1. Електрика як визначальний напрямок прикладної фізики. Основні закони електричного перетворення енергії. Теплові процеси у

прикладній фізиці. Термоелектрика як поєднання двох визначальних предметів прикладної фізики. НЕ 3.2. Термоелектрика і науково-технічний процес. Значення термолектрики у розв’язанні проблем науково-технічного процесу.

Основні напрямки термоелектрики та їх практичне використання. Перспективи

71

термоелектрики.. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4

«ПІДГОТОВКА КАДРІВ З ТЕРМОЕЛЕКТРИКИ» НЕ 4.1. Програма підготовки спеціаліста з спеціальності „Прикладна

фізика”. Програма підготовки спеціаліста по спеціалізації - термоелектрика. Діяльність кафедри термоелектрики. Єднання навчання та наукової діяльності студентів. Зв’язок кафедри термоелект-рики з інститутом термореле-ктрики НАН та МОН України. Порядок підготовки спеціалістів вищої кваліфікації. Аспірантура, докторантура. Захист кандидатських та докторських дисертацій. Про порядок виконання наукових робіт студентами. Міжнародні наукові центри з термоелектрики їх зв’язок з кафедрою термоелектрики та інститутом термоелектрики.

Основна література до курсу: 1. L.I.Anatychuk Physics of Thermoelectricity. - Kyiv, Chernivtsi. - 1998. – Vol.1. -

376p. 2. L.I.Anatychuk Physics of Thermoelectricity. - Kyiv, Chernivtsi. - 2001. – Vol.2. -

370p. 3. А.А.Буряк, Н.Б.Карпова. Очерки развития термоелектричества. – К.:

Наук.Думка, 1988. – 280 с. 4. .А.А.Буряк, Н.Б.Карпова. Термоэлектричество: вчера, сегодня, завтра. –

Кишинев,: Штиинца, 1987. – 74 с.

“ФІЗИЧНІ ОСНОВИ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ” Курс 3; семестр 5;

108 год. (3 кредити)

Мета викладання курсу: вивчення фізичних принципів перетворення енергії і фізичних моделей первинних перетворювачів енергії, сучасні методи перетворення енергії; викладення загальних термодинамічних моделей фізичних процесів перетворення енергії і прикладних методів технічної термодинаміки. Вивчення машинних методів перетворення (теплові двигуни), методів прямого перетворення енергії. Особливу увагу приділено термоелектричному перетворенню енергії: фізиці термоелементів, режимам роботи і визначенню параметрів термопарних елементів, анізотропних та термомагнітних елементів. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знань

та навичок, необхідних для вільного володіння фізичними основами спеціалізації „Фізичні основи енергетики”. До них належать теоретичні основи рівноважної та нерівноважної термодинаміки у застосуванні до сучасних методів перетворення енергії, уміння будувати та аналізувати фізичні моделі перетворювачів енергії, вміти розраховувати та визначати експериментально технічні параметри перетворювачів енергії в різних режимах роботи. Курс є основою для подальшого вивчення комп'ютерних методів проектування та оптимізації перетворювачів енергії, зокрема термоелектричних генераторів, охолоджувачів та опалювачів.

Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

72

НЕ 1.1. Вступ. Мета і завдання курсу. Сучасні методи перетворення енергії, роль і місце

термоелектричного перетворення серед інших методів. Розвиток термодинаміки. НЕ 1.2. Основні поняття та вихідні положення термодинаміки. Термодинамічна система. Параметри і рівновага. Вихідні положення

термодинаміки та їх обговорення. Гомогенні і гетерогенні системи. Фази і компоненти. Рівноважні і нерівноважні процеси. Внутрішня енергія системи. Робота і теплота. НЕ 1.3. Основні закони, рівняння і методи термодинаміки. Рівняння першого начала термодинаміки. Друге начало термодинаміки. Трете

начало термодинаміки. Тепловий рух. Цикл и теорема Карно ККД теплової машини Карно. Модель ідеального газу. Формула Майера. Адіабатично ізольована система. Рівняння Пуассона.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 НЕ 2.1. Загальні термодинамічні моделі фізичних процесів перетворення

енергії і прикладні методи технічної термодинаміки. Метод термодинамічних потенціалів (Метод характеристичних функцій).

Метод циклів. Метод теплових балансів. Ексергетичний метод НЕ 2.2. Теплові двигуни. Джерела тепла. Двигуни внутрішнього згорання. Модель циклу Отто.

Бензинові двигуни. Модель циклу Дізеля. Дизельні двигуни. Модель циклу Ванкеля. Роторні двигуни та турбіни. Водневі двигуни. Термоелектрика у водневій енергетиці. Двигуни зовнішнього згорання. Модель циклу Стірлінга. Порівняльний аналіз двигунів Дізеля та Стерлінга. Модель холодильного циклу. Холодильні машини. Теплові насоси. НЕ 2.3. Методи прямого перетворення енергії. Хімічні методи. Електронно-іонні моделі електрохімічних процесів

перетворення енергії. Сонячні елементи. Фотоелектричний метод. Фізичні моделі фотоперетворювачів на основі явищ внутрішнього та вентильного фотоефекту. Термоемісійний метод. Фізична модель Зінера для терміонного перетворювача. МГД метод. Фізична модель МГД генератора. Комбіновані методи (фото, емісійний, теплові двигуни, термоелектричні).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 НЕ 3.1. Фізичні основи ядерної енергетики. Модель ланцюгової ядерної реакції поділу. Ядерні реактори на повільних і

швидких нейтронах. Модель реакції термоядерного синтезу. Фізичні і технічні проблеми та перспективи керованого термоядерного синтезу. НЕ 3.2. Термодинаміка термоелектричного перетворення енергії. Термодинамічний цикл термоелектричного перетворення енергії і його

порівняння з термодинамічними циклами теплових машин. Основи термодинаміки нерівноважних процесів у термоелектричних перетворювачах енергії. Локальна та інтегральні моделі термоелектричних перетворювачів енергії. Теорія Зінера. Локальний та інтегральний ККД. НЕ 3.2. Фізика термоелементів. Термопарний елемент. Анізотропні

термоелементи Термомагнітні елементи.

73

Фізика елементів. Термопарний елемент. Модель Іоффе, термоелемент Бурштейна. Термодинамічний аналіз режимів генерації, охолодження та нагріву для термопари. Розрахунок основних параметрів. Анізотропні термоелементи. Моделі Юсті та Томсона. Термодинамічний аналіз режимів генерації, охолодження та опалення для анізотропних термоелементів. Розрахунок основних параметрів. Термомагнітні елементи. Фізичні моделі робочих режимів термомагнітних елементів. Термодинамічний аналіз режимів генерації охолодження та нагріву для термомагнітних елементів. Розрахунок основи параметрів.

Основна література до курсу: 1. Базаров И.П. Термодинамика. – М.: Высшая школа, 1993. 2. Дэйсон Дж. Энергия. – М.: Наука, 1995 3. Бурштейн А.И. Физические основы расчета полупроводниковых

термоэлектри-ческих устройств. - М.: ГИФМЛ, 1962. -135 с. 4. Anatychuk L.I. Physical models of thermoelements // Journal of Thermoelectricity. -

2003.-V.11,N1.-P.3-8. 5. Иоффе А.Ф. Полупроводниковые термоэлементы.- М., Л.: Изд-во АН СССР,

I960.-188 с. 6. Anatychuk L.I. Thermoelectricity. Vol. 1. Physics of thermoelectricity: ITE. - Kyiv,

Chernivtsi. - 1998. - 376 p 7. Анатычук Л.И. Термоэлектричество. – Т.2. – Термоэлектрические

преобразователи эне-ргии. – Киев, Черновцы. – 2003

ІV. Цикл дисциплін вільного вибору вищого навчального закладу.

“ПЕРСОНАЛЬНІ КОМП’ЮТЕРИ” Курс 3; семестр 5

90 год. ( 2,5 кредити)

Мета курсу: поглиблення навиків використання персонального комп’ютера для наукової і офісної діяльності в сфері майбутньої фахової діяльності. Зміст дисципліни визначається сукупністю лабораторних робіт, які складають основу курсу, а саме: методи роботи в операційній системі Windows; практичні прийоми і методи для швидкого освоєння любого програмного забезпечення; незаперечна потреба використання комп’ютерів в сфері виробничої і наукової діяльності. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: класифікацію і

принципи функціонування апаратних модулів персонального комп’ютера; методи збереження і обробки текстової і графічної інформації і вміти використовувати їх на практиці; принципи та особливості побудови локальної мережі. На основі набутих знань студент повинен вміти: програмувати на мові високого

рівня; користуватися прикладним програмним забезпеченням призначеним в середовищі MS DOS і Windows; виконувати офісну роботу у Microsoft Office. Використання найпростіших команд MS DOS; меню та конфігурація операційної

оболонки Norton Commander; основи роботи в операційній системі Windows 95; операції з маніпулятором миша у Windows 95; робота з вікнами і файлами у Windows 95; текстовий редактор Word 7, головні принципи створення текстового

74

документу; форматування текстів; таблиці та діаграми; оформлення складних наукових документів; табличний процесор Excel для Windows, використання ділової графіки Excel; використання Excel для економічних розрахунків; налаштування локальної мережі; використання пошукової мережі в Internet. Основна література до курсу : 1. Руденко В. Д., Макарчук О. М., Патланжоглу М. О. Практичний курс

інформатики. – К.: Фенікс, 1997. – 304с. 2. Каханер Д., Моулер К., Неш С. Численные методы и программное обеспечение.

– М.: Мир, 1997. 3. Гутер Р. С., Резниковский П. Т. Программирование и вычислительная

математика. – М.: Наука, 1971. 4. Симонович С., Евсеев Г., Алексеев А. Специальная информатика. – М.:

АСТпресс, 1999. 5. Дьяконов В. П. Справочник по алгоритмам и программам. – М.: Наука, 1989. 6. Борковский А. Б. Англо-русский словарь по программированию и информатике

(с толкованиями) – М.: Рус.яз., 1990.

«МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ У ПРИКЛАДНІЙ ФІЗИЦІ» Курс 3; семестр 5

108 годин (3 кредити)

Мета викладання курсу: надання студентам знань та навичок, необхідних для того, щоб вільно володіти методами побудови математичних моделей, що використовуються в термоелектриці для опису роботи термоелементів, в термоелектричному матеріалознавстві. Для досягнення мети курс передбачає глибоке вивчення методів і підходів, що лежать в основі побудови відповідних математичних моделей та адекватного відтворення математичними моделями фізичних процесів, що відбуваються в досліджуваних термоелектричних приладах і матеріалах. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

набуття практичних навичок проводити відповідні розрахунки при розв’язування задач мікроскопічної теорії, комп’ютерного проектування нових термоелектричних приладів та моделювання технологічних режимів отримання термоелектричних матеріалів із заданими властивостями.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ В ТЕРМОЕЛЕКТРИЦІ»

НЕ 1.1. Основні поняття про математичні моделі та математичне моделювання в термоелектриці. Класичні моделі термоелементів.

Моделювання і моделі. Математичні моделі. Основні вимоги до процесу моделювання. Способи моделювання. Етапи математичного моделювання. Прямі та обернені задачі. Роль законів збереження в побуті математичних моделей, що використовуються в термоелектриці. НЕ 1.2. Нові тенденції до розгляду можливостей неоднорідних віток

75

термоелементів. Математичні моделі для опису термоелементів в умовах генерації ЕРС і

електричного стуму та в умовах термоелектричного і гальваномагнітного охолодження і нагріву.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ В ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНОМУ

МАТЕРІАЛОЗНАВСТВІ. МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТЕПЛОПРОВІДНОСТІ ТА ТЕПЛОПЕРЕДАЧІ»

НЕ 2.1. Математичні моделі в термоелектричному матеріалознавстві. Математичні моделі росту кристалів та хімічного зв’язку в термоелектричних

матеріалах. Математичні моделі теорії пружності.. НЕ 2.2. Математичні моделі теплопровідності та теплопередачі. Математичні моделі теплопровідності однорідної плоскої стінки, комбінованої

багатошарової стінки, сферичної стінки та тіла неправильної форми. Математичні моделі теплопровідності тіл з внутрішніми джерелами. Математичні моделі теплопередачі через складені стінки та ребристі поверхні.

Основна література до курсу:

1. Анатычук Л.И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства: Справочник.- Киев: Наукова думка.- 1979.- 768с.

2. Анатычук Л.И., Семенюк В.А. Оптимальное управление свойствами термоэлектрических материалов и приборов.- Черновцы: Прут.- 1992.- 246с.

3. Anatychuk L.I. Physics of Thermoelectricity. V.1. – Kyiv, Chernivtsi: Institute of Thermoelectricity, 1998. – 376 p.

4. Анатычук Л.И. Термоэлектрические преобразователи энергии. Т.2. – Киев, Черновцы: Институт термоэлектричества, 2003. – 376с.

5. Лейбфрид Микроскопическая теория механических и тепловых свойств кристаллов.- М.- Л.: ГИФМЛ.- 1963.- 312с.

6. Гуфан Ю.М. Структурные фазовые переходы.- М.: Наука, 1982.- 304с. 7. Задачи по физике твердого тела. Под ред.Г.Дж. Голдсмида.- М.: Наук, 1976.-

432с. 8. Закгейм А.Ю. Введение в моделирование химико-технологических процессов.-

М.: Химия, 1982.- 288с. 9. Маник О.М. Багатофакторний підхід в теоретичному матеріалознавстві. -

Чернівці: Прут. - 1999. – 432с. 10. Михеев М.А., Михеева И.М. Основы теплопередачи. – М.: Энергия, 1977. –

344с. 11. Юдаев Б.Н. Техническая термодинамика. Теплопередача. М.: Высшая школа,

1988. – 480с. 12. Михеев М.А., Михеева И.М. Краткий курс теплопередачи. – М. – Л.:

Госэнергоиздат, 1960. -208. 13. Болеста І. Фізика твердого тіла. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.. Івана

Франка, 2003. – 480с. 14. Задачи по физике твердого тела/ под ред. Г.Дж. Голдсмида. – М.:, 1976. – 432с. 15. Переломова Н.В., Тагиева М.М. Задачник по кристаллофизике. – М.: Наука,

76

1976. -432с. 16. Карханіна Н.Я. Технологія напівпровідникових матеріалів. – К.Держ. видав.

техн. л-ри, 1961. – 328с. 17. Маник О.М. Математичні моделі у прикладній фізиці. Чернівці: Рута, 2007. –

100 с

«ПРИКЛАДНА ЕЛЕКТРОФІЗИКА»

Курс 3, семестр 6 108 год. (3 кредити)

Мета викладання дисципліни: вивчення студентами закономірностей поведінки заряджених частинок в напівпровідникових структурах та прикладних аспектів фізичної електроніки. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

з напівпровідникових приладів та пристроїв, їх інтегральних та дискретних виконань, методів розрахунку, способів технічної реалізації та їх застосувань для розвитку прикладної фізики. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ЗАДАЧІ ЕЛЕКТРОФІЗИКИ В ТЕХНОЛОГІЇ НАПІВПРОВІДНИКОВИХ

МАТЕРІАЛІВ» НЕ 1.1. Лінійні кола змінного струму. Однофазні кола. Загальні відомості. Принципи одержання синусоїдальної ЕРС.

Метод векторних діаграм. Послідовне з’єднання R,L,C. Коефіцієнт потужності. Резонансні явища. Спосіб підвищення коефіцієнта потужності. Провідність і розрахунок електричних кіл. Символічний метод. НЕ 1.2. Машини змінного струму. Класифікація машин змінного струму. Принципи роботи і будова асинхронного

двигуна. Створення обертового магнітного поля трифазною системою. Ковзання асинхронних двигунів. Пуск вхід асинхронних двигунів. Однофазні асинхронні двигуни. Будова і принцип роботи синхронного двигуна. ЕРС синхронного генератора. Спрощена векторна діаграма синхронного генератора.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ЕЛЕКТРОМАГНІТИ, ТРАНСФОРМАТОРИ ТА ІНШІ ПРИЛАДИ ТА

ПРИСТРОЇ» НЕ 2.1. Електромагніти, випростувачі, стабілізатори, трансформатори. Будова і принцип дії електромагнітів. стабілізатори струму. Підключення

електромагнітів в електричну мережу. Пускачі. Трансформатори. Будова і принцип роботи трансформатора. Холостий режим роботи трансформатора. Навантажений режим роботи трансформатора. Трифазні трансформатори. Автотрансформатор. Вимірні трансформатори. НЕ 2.2. Прикладні задачі електрофізики в технології термоелектричних

перетворювачів. Загальні відомості про технологію термоелектричних перетворювачів. Нанесення

анти дифузійного шару на пластини напівпровідникового матеріалу методом

77

електролізу. Електричні прилади та пристрої в експлуатаційних схемах при виготовленні термоелектричних перетворювачів. Використання термоелектричних перетворювачів у вимірювальній техніці. НЕ 2.3. Електричні прилади та пристрої в експлуатаційних схемах при

виготовленні термоелектричних пристроїв. Машини постійного струму. Принцип роботи і будова генератора постійного

струму. Типи обмоток якоря. ЕРС і електромагнітний момент генератора постійного струму. Зворотність машин постійного струму. Двигуни постійного струму. Двигуни постійного струму з перетворювачами постійного струму у змінний.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «ЗАДАЧІ ТЕПЛООБМІНУ»

НЕ 3.1. Онови визначення. Метод при теоретичному і експериментальному дослідженні процесів теплообміну. Закони переносу. Теплопровідність. Конвекція. Випромінювання. Тепловіддача і

масовіддача. Теорія подібності як інструмент при теоретичному і експериментальному дослідженні процесів теплообміну. Основні безрозмірні комплекси: числа Нусельта, Біо, Фур’є. Рейнольдса, Пекле, Фруда, Прандля, Грасгофа, Стантона, Ейлера, Вебера. НЕ 3.2. Теплопровідність. Одномірні задачі без внутрішніх джерел теплоти. Теплопровідність вздовж

стрижня (ребра) постійного перерізу. Теплопровідність пластини і циліндра з внутрішніми джерелами теплоти. НЕ 3.3. Конвективний теплообмін, теплообмін випромінюванням. Основні положення конвективного теплообміну. Тепловіддача при вільній

конвекції. Тепловіддача при вимушеному поздовжньому обтіканні пластини. Тепловіддача при вимушеному протіканні в трубах Основні поняття і закони випромінювання. Теплообмін між тілами розділеними прозорим середовищем. Теплообмін між газом і поверхнею твердого тіла.

Основна література до курсу:

1. Практикум по теплопередаче. Под редакцией А.П. Солодова. М. : Энергоатомиздат, 1986.

2. Теоретические основы теплотехники. Теплотехнический эксперимент. Справочник. Под редакцией В.А. Григорьева и В.М. Зорина. М. : Энергоатомиздат, 1988.

3. А.А. Евсюнов. Электротехника. М.: Высшая школа, 1976. 4. Л.А. Бессонов. Теоретические основы электротехники. М.: Высшая школа,

1973. 5. Электрические измерения. Под редакцией А.В. Фреике. М.:Энергия, 1973. 6. А.И. Вольден. Электрические машины. М.: Энергия,1974. 7. С.А. Гинсбург, И.Я. Лехтман, В. С. Малов. Основы автоматики и

тепломеханики. М.: Наука, 1977. 8. Л.И. Анатычук. Термоэлементы и термоэлектрические устройства.

Справочник. К.: Наукова думка, 1979.

78

“ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНЕ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО” Курс 4; семестр 8 81 год. (2 кредита)

Мета викладання дисципліни: вивчення студентами фізичних основ

термоелектричного матеріалознавства, методів створення і термоелектричних властивостей напівпровідникових термоелектричних матеріалів; сформувати у студентів систему базових знань про фізичні процеси, явища, фізико-хімічні закономірності їх протікання, на основі яких створені технології отримання і підвищення ефективності ТЕМ; вироблення умінь проводити науково-методичний аналіз інформації, планувати науково-навчальну роботу з предмету; сформувати у студентів навики проведення технологічного і фізичного експерименту. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

сучасного матеріалознавства, вимоги до термоелектричних матеріалів (ТЕМ), їх класифікацію, перспективи розвитку термоелектричного матеріалознавства; знання фізичних основ термоелектричного матеріалознавства, зокрема шляхи досягнення високих значень добротності для термопарних елементів, у термомагнітних матеріалах і матеріалах з анізотропією термоЕРС; знання та уміння використати основні методи створення низькотемпературних, середньотемпературних і високотемпературних ТЕМ, методи механічної обробки термоелектричних матеріалів.

Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ФІЗИЧНІ ПРИНЦИПИ ОДЕРЖАННЯ І ОПТИМІЗАЦІЇ ТЕМ»

НЕ 1.1. Завдання і перспективи сучасного матеріалознавства. Основні етапи розвитку термоелектричного матеріалознавства. Класифікація

термоелектричних матеріалів. Вимоги до ТЕМ і основні критерії високоефективних ТЕМ. НЕ 1.2. Фізичні принципи оптимізації ТЕМ для термоелементів. Термоелектрична ефективність. Вибір оптимальної концентрації носіїв струму.

Вибір оптимального інтервалу температур. Збільшення ефективності за зміною механізму розсіяння. НЕ 1.3. Методи одержання напівпровідникових ТЕМ. Синтез і очистка матеріалів. Методи вирощування кристалів. Методи легування.

Метод зонного вирівнювання. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«ТЕМ ДЛЯ РІЗНИХ ІНТЕРВАЛІВ РОБОЧИХ ТЕМПЕРАТУР» НЕ 2.1. Низькотемпе-ратурні ТЕМ. Пресовані і екструдовані ТЕМ. Фізико-хімічні властивості ТЕМ на основі Ві2Те3. Зонна структура. Залежність

термоелектричної ефективності від основних фізичних параметрів. Поведінка дефектів і домішок у матеріалах на основі Bi2Te3. Технологія одержання кристалів. Термоелектрична ефективність твердих розчинів n-Bi2(Te,Se)3 і p-(Bi,Sb)2Te3. Теплові властивості Bi2Te3 і твердих розчинів на його основі. Анізотропія електропровідності в пресованих матеріалах Екструдовані термоелектричні

79

матеріали НЕ 2.2. Макро- і мікронеоднорідності в ТЕМ на основі Ві2Те3. Концентраційні неоднорідності в ТЕМ. Мікронеоднорідності. Вплив разорієнтації

зерен на термоелектричні властивості ТЕМ. Рухливість і механізми розсіяння носіїв заряду. Зонна структура твердих розчинів на основі Bi2Te3. НЕ 2.3. Середньотем-пературні ТЕМ. Фізико-хімічні властивості телуриду свинцю і його аналогів. Особливості

одержання і властивості кристалів А4В6. Вплив гетеро- і ізовалентного легування на термоелектричну ефективність селеніду свинцю. Термоелектричні властивості твердих розчинів на основі телуриду олова. Технологія вирощування тонких плівок сполук Аiv Вvi та методика дослідження їх термоелектричних властивостей. НЕ 2.4. Високотемпе-ратурні ТЕМ. Фізико-хімічні властивості та особливості одержання кристалів твердих розчинів

системи Ge-Si. Зонна структура та термоелектирчні властивості твердих розчинів Ge-Si. Високотемпературні ТЕМ на основі силіцидів перехідних металів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ТЕМ І КОНТАКТІВ ДО НИХ»

НЕ 3.1. Часова і термічна стабільність ТЕМ. Процеси рекристалізації в ТЕМ. Типи термічної обробки. Дифузійні процеси в

ТЕМ. Концентраційне переохолодження. Кристалізаційна очистка компонент. НЕ 3.2. Контакти до термоелектри-чних матеріалів. Металічні сплави, комутаційні матеріали. Ізоляційні матеріали. Методи

вимірювання параметрів ТЕМ . НЕ 3.3. Методи механічної обробки термоелектричних матеріалів. Основні технологічні прийоми термічного напилення ТЕМ. Вплив умов

термічного напилення на властивості плівок ТЕМ на основі Bi2Te3 і Sb2Te3. НЕ 3.4. Новітні досягнення термоелектричного матеріалознавства. Надгратки низькорозмірних наноструктур. Нові методи суттєвого зниження

граткової теплопровітності. ФГМ, їх властивості, методи отримання Матеріали на квантових ямах, органічні напівпровідники. Новітній клас ТЕМ – скуттерудіти.

Основна література до курсу: 1. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. Справочник / Л.И.

Анатычук. – Киев: Наукова думка, 1979. -769 с. 2. Гольцман Б.М., Кудинов В.А., Смирнов И.А. Полупроводниковые

термоэлектрические материалы на основе Вi2Te3 / Под ред. Б.Я.Мойжеса – М.: Наука, 1972.-320 с.

3. Охотин A.С., Пушкарский А.С., Горбачев В.В. Теплофизические свойства полупроводников. – М.: Атомиздат, 1972. –199 с.

4. Охотин A.С., Ефремов А.А. Термоэлектрические генераторы. – М.: Атомиздат, 1976. –320 с.

5. Буряк А.А., Карпова Н.Б. Очерки развития термоэлектричества. – Киев: Наукова думка, 1988. –208 с.

6. Шалимова К.В. Физика полупроводников. – М.: Энергоатомиздат, 1985. – 392 с. 7. Угай Я.А. Введение в химию полупроводников. –М.: Высшая школа, 1975.-302

с.

80

8. Шперун В.М., Фрейк Д.М., Запухляк Р.І. Термоелектрика телуриду свинцю та його аналогів. – Івано-Франківськ: Плай, 2000.–250 с.

9. Нашельский А.Я. Производство полупроводниковых материалов. – М.: Металлургия, 1982. – 312с.

10. Готра З.Ю. Справочник по технологии микроэлектронных устройств – Львов: Каменяр, 1986.– 287 с.

11. Беляев А.И. Физико-химические основы очистки металлов и полупроводниковых материалов. – М.: Металлургия, 1973. – 222 с.

12. Ормонт Б.Ф. Введение в физическую химию и кристаллохимию полупроводников. – М.: Высшая школа, 1973, 655с.

13. Стриха В.И., Бузанева Е.В. Физические основы надежности контактов метал-полупроводник в интегральной электронике.- М.: Радио и связь, 1987.-256с.

14. Товстюк К.Д. Полупроводниковое материаловедение. –Киев: Наукова думка, 1984.-264 с.

ПАТЕНТОЗНАВСТВО ТА ЗАХИСТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Курс 3, семестр 5 72 год. (2 кредити)

Мета викладання дисципліни: надання студентам знань та навичок необхідних для отримання патенту на винахід, особливо в галузі термоелектрики, та ефективного використання патенту для захисту експорту продажу ліцензій, забезпечення пріоритету вітчизняної науки і техніки. Для досягнення мети курс передбачає глибоке вивчення методів патентного пошуку, основ впровадження заявки на винахід у патентному відомстві, основних засад патентно-ліцензійної роботи та використання „ноу-хау”. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

та навики необхідні для отримання патенту на винахід, особливо в галузі термоелектрики, та ефективного використання патенту для захисту експорту продажу ліцензій, забезпечення пріоритету вітчизняної науки і техніки. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 Для чого необхідно патентувати винаходи і використовувати патенти

НЕ 1.1. Як створити винахід в галузі термоелектрики. Творчі результати наукових досліджень і технічних розробок – відкриття та

винаходи. Новизна і корисність винаходу. Предмет винаходу – пристрій, метод, речовина. Правова, економічна та етична сутність патенту. Права автора винаходу і власника патенту. Доцільність патентного захисту винаходів для автора, роботодавця і держави. Форми використання патентних прав. НЕ 1.2. Як оформити заявку на винахід (корисну модель) і отримати патент

України. Перелік документів заявки. Формула винаходу. Опис винаходу: область техніки,

рівень техніки (аналоги і прототипи), мета винаходу, сутність винаходу, статика, динаміка, достовірність і корисність. Процес діловодства у Патентному відомстві – пріоритетна довідка, попередня експертиза і експертиза по суті, мотивування заперечення на відмову, апеляції, отримання патенту і підтримання його у силі,

81

патентне мито. НЕ 1.3. Як забезпечити міжнародний захист винаходу і отримати патенти у

зарубіжних країнах. Мета закордонного патентування: захист експорту, продовж ліцензій,

дезинформація конкурентів. Визначення зони міжнародного патентування. Конвенційний пріоритет. Англійська та німецька патентні системи. Особливості національного патентного законодавства провідних промислових країн світу. Всесвітня патентна організація. Міжнародний патент. Європейський патент. Національні і міжнародні процедури патентування винаходів. Робота заявника з патентним повіреним та експертом. Патентне мито та терміни дії патентів у зарубіжних країнах.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 Права автора винаходу та їх використання

НЕ 2.1. Як автору винаходу – власнику патенту використовувати свої права. Варіанти отримання авторської винагороди винахідником: монопольне

використання винаходу, передача права та патентування винаходу, генеральні та ексклюзивні ліцензійні угоди. Колізія патентів. Оскарження порушень патентних прав у суді. Юридичні форми дотримання конфіденційності при патентуванні та використанні винаходів. НЕ 2.2. Як укласти і виконати ліцензійну угоду. Типи ліцензійних угод між ліцензіаром та ліцензіатом. Контроль за виконанням

патентних прав. Забезпечення патентної чистоти. Сплата мита і податків. Оцінка ефективності патентування і ліцензування. Світовий ринок патентів з термоелектрики. Юридичні послуги провідних патентних фірм світу. Моральне заохочення винахідників. НЕ 2.3. Що таке „ноу-хау” і як ними користуватись. Поняття секретів виробництва. Авторське супроводження впровадження

винаходів. Патентоздатні та не патентоздатні секрети виробництва. Ліцензійні угоди на передачу секретів виробництва. Порівняльний аналіз ефективності патентування та ліцензування секретів виробництва

Основна література до курсу: 1. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності. – К.: ЗАТ “Інститут

інтелектуальної власності і права”, 2002. - 104 с. 2. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук. практ.

вид.: у 4-х т./ За заг. ред. О.Д. Святоцького. – Т.2: Авторське право і суміжні права /С.О.Довгий, В.С. Дроб’язка. – К. – Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 640 с.

3. Калятин О.В. Интеллектуальная собственность (исключительные права). Учебник для вузов / М.: «НОРМА», 2000. – 80 с.

4. Основи інтелектуальної власності. – К.: Юридичне видавництво “Ін Юре”, 1999. – 232 с. Закон України “ Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993р.

5. Закон України “Про власність” від 07.02.1991р. 6. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від

15.12.1993р. 7. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 24.04.1993р. 8. Конституція України від 28.06.1996р

82

9. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2000 рік. - К., 2001. - 64 с.

10. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2001 рік. - К., 2002. - 64 с.

11. Шлемко В. Т., Бінько І. Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення. - К.: НІСД, 1997. - 144 с.

12. Фейгельсон В. М. Интеллектуальная собственность и внешнеэкономическая деятельность. - М.: ВНИИПИ, 1997. - 114 с.

13. IV Международная конференция "Актуальные проблемы интеллектуальной собственности": Тез. докл. - К.: УкрІНТЕІ, 2000. - 256с.

14. Гаврилов Э.П. Авторское право. - М.,1988. 15. Гаврилов Э.П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. -

М., Юрид.лит.,1988. 16. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. - Киев : Изд. “Консум”. 1996. С.

136 -149. 17. Маркова М.Г. Основы гражданского права. - С-П., 1996. С. 80 - 87. 18. Сергеев А.П. Патентное право. - М.: БЕК, 1994. 19. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів, ч. 1. - К.:

Вентурі, 1997.- 544с.

«ПРИКЛАДНА ФІЗИКА ТВЕРДОГО ТІЛА» Курс 3; семестр 5

108 год. (3 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування знань та навичок про фундаментальні фізичні властивості кристалічних твердих тіл з різним характером хімічного зв’язку, залежність цих властивостей від температури, тиску, при накладанні електричного та магнітного полів. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

основних законів та закономірностей що описують вказані властивості, а також фізичних моделей за допомогою яких можна не тільки розрахувати кількісно дану властивість, але і пояснити явища і процеси що виникають в кристалах – як досконалих так і недосконалих. Ознайомлення студентів з новітніми досягненнями ФТТ та їх застосуванням в аспектах фізики. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «Фізика твердого тіла (ФТТ) як наука»

НЕ 1.1. Вступ у ФТТ. Предмет ФТТ і її місце серед інших фізичних наук. Практичне значення ФТТ.

Роль вітчизняних та зарубіжних вчених у вирішенні проблем ФТТ. Кристалічний, аморфний, квазістатичний, рідкокристалічний стан речовини. Моно- та полікристали. НЕ 1.2. Основні положення геометричної кристалографії. Елементи симетрії, їх взаємодія, кристалографічні системи (сингонії). Гратки

Браве, 32 класи точкової симетрії. Просторові групи. Типові кристалічні структури:

83

о.ц.к., г.ц.к., г.щ.у., гратки типу NaCl, CsCl, ZnS. Атомні та іонні радіуси. Некристалічні матеріали. Кристалографічні позначення, індекси Міллера. Пряма і обернена гратки. Комірки Вінера-Зейца та зона Бріллюена. НЕ 1.3. Хімічні зв’язки в кристалах. Принцип класифікації твердих тіл. Основні типи хімічного зв’язку: 1) Ван-дер-Ваальсівський зв'язок. Квантові кристали. 2) Ковалентний зв'язок. Ковалентні кристали. 3) Йонний зв'язок. Йонні кристали. 4) Металічний зв'язок. Металічні кристали. Змішані зв’язки в кристалах (йонно-ковалентні, метало-ковалентні, їх аналіз та

визначення на експериментальній основі). НЕ 1.4. Основи динаміки кристалічних граток. Коливання атомів в 1- та 3-мірних гратках. Фонони, закони дисперсії. Функція

розподілу частот коливання f(ω). Модельні функції розподілу f(ω) за Ейнштейном, Дебаєм, Нернстом-Ліндеманом, Лейбфрідом. Ангармонічні ефекти в кристалах. Основи квантової теорії теплоємності за Ейнштейном, Дебаєм, Борном. Рівняння стану твердих тіл. Експериментальні методи його визначення.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «Властивості твердих тіл»

НЕ 2.1. Фундаментальні властивості твердих тіл в широких інтервалах температур. Температурні залежності теплоємності CV(T) металів, ізоляторів,

напівпровідників в інтервалах 0≤Т≤Тпл.. Їх інтерпретація з точки зору класичної та квантової теорії. Термічне розширення β(Т) в інтервалі 0≤Т≤Тпл.. Закон Грюнайзена. Теплопровідність металів, ізоляторів, напівпровідників χ(Т) в інтервалі 0≤Т≤Тпл.. Механізми теплопровідності в основних класах твердих тіл. НЕ 2.2. Механічні властивості твердих. Тензор пружних модулів кристалів різних сингоній, та їх температурні залежності

в інтервалах 0≤Т≤Тпл. НЕ 2.3. Динамічні та статистичні методи вимірювання пружних сталих. Ультразвуковий імпульсний метод. Метод Бергман-Шерера (оптичний метод). НЕ 2.4. Пружність полікристалічних твердих тіл Модуль Юнга, зсуву, всебічного стиску, коефіцієнт Пуасона, стисливість, пружна

анізотропія. Основна література до курсу:

1. Н. Ашкрофт, Н.Мермин, Физика твердого тела Т.1 и Т.2 М. 1979. 2. Киттель Ч. Введение в физику тв. тела. М.:Наука,1978.–791с. 3. Г.С. Жданов, Физика твердого тела изд. МГУ М. 1962. 4. Жданов Г.С., Хунджуа А.Г. Лекции по физике тв. тела: принципи строения,

реальная структура, фазовые превращения. М.:Изд. МГУ,1988.–231с. 5. А.А. Кацнельсон, Введение в физику твердого тела изд. МГУ М. 1984. 6. Дж. Займан, Принципы теории твердого тела. “Мир” М. 1971. 7. О. Смакула, Монокристали. Київ, “Рада”, 2000. 8. Постников В.С. Физика и химия твердого состояния. М.:Металлургия,1978.–

544с.

84

9. Ансельм А.И. Введение в теорию полупроводников. М.:Наука,1978.–615с. 10. Харрисон У. Теория тв. тела. М.:Мир,1972.–612с. 11. Епифанов Г.И. Физика тв. тела. М.:Изд."Высшая школа",1985.– 275с. 12.Уханов Ю.И. Оптические свойства полупроводников. М.:Наука,1977.–366с. 13. Бонч-Бруевич В.Л., Калашников С.Г. Физика полупроводников. М.: Наука,

1977.–672с. 14. Дутчак Я.Й., Фреїк Д.М., Чобанюк В.М., Галущак М.О. Фізика металів. Київ:

НМКВО,1993.–162с.

“ПРИКЛАДНЕ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО” Курс 4; семестр 7

108 год. (3 кредита)

Мета викладання дисципліни: вивчення студентами фізичних основ прикладного матеріалознавства, методів створення і властивостей матеріалів; явищ та закономірностей їх протікання у матеріалах, вироблення умінь проводити науково-методичний аналіз інформації, планувати науково-навчальну роботу з предмету; сформувати у студентів навики проведення технологічного і фізичного експерименту при дослідження матеріалів. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

сучасного матеріалознавства, вимог до різних видів матеріалів, їх класифікацію, перспективи розвитку термоелектричного матеріалознавства та металознавства; знання фізичних основ матеріалознавства, зокрема шляхи досягнення високих значень параметрів матеріалів; знання та уміння використати основні методи створення матеріалів; знання методів механічної обробки термоелектричних матеріалів.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ПРИКЛАДНЕ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО ЯК НАУКА»

НЕ 1.1. Вступ у прикладне матеріалознавство. Фазова рівновага в напівпровідни- кових і металевих системах. Т-х діаграми фазової рівноваги подвійних систем. Діаграми з евтектикою. Т-х

діаграми фазової рівноваги потрійних систем. Взаємна розчинність елементів. Тверді розчини. Хімічні сполуки. Роль діаграм стану при виборі режимів технологічних процесів. НЕ 1.2. Кінетика кристалізації. Вільна енергія рідкого та твердого стану. Кристалізація з розплаву. Розподіл

домішок між розплавом і твердою фазою. Теорія очистки матеріалів. Теорія Пфана. Механізми росту кристалів. Механізми появи дефектів росту. Концентраційне переохолодження.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО НАПІВПРОВІДНИКІВ ТА ДІЕЛЕКТРИКІВ.

МЕТАЛОЗНАВСТВО» НЕ 2.1. Вирощування кристалічних структур.

85

Вирощування кристалічних структур з розплаву. Спрямована кристалізація. Вирощування з газової фази. Методи легування. НЕ 2.2. Фізичні основи отримання полікристаліч-них структур. Керамічні і металокерамічні структури. Пористі і проникні структури. НЕ 2.3. Фізичні основи отримання плівкових і нитевидних структур. Термічне розпилення. Магнетронні методи. Іонно-кластерне осадження.

Осадження плівок із газової фази. Нитевидні структури. НЕ 2.4. Дифузія в напівпровідниках і металах. Механізми дифузії, закони дифузії, основні параметри дифузії, вплив структурних

дефектів на швидкість дифузії. Основна література до курсу:

1. Френкель Я.И. Кинетическая теория жидкости. Изд. АН СССР. – М.-Л., 1945. 2. Уманский Я.С., Скаков Ю.А. Физика металлов. – М.: Атомиздат, 1978. 3. Горелик С.С., Дашевская М.Я. Материаловедение полупроводников и

металловедение. – М., 1973. 4. Карханіна Н.Я. Технологія напівпровідникових матеріалів. – К.: Наук.думка,

1961. 5. Медведев С.А. Введение в технологию полупроводников. – М.: ВШ, 1965. 6. Угай Я.А.Введение в химию полупроводников. – М.: ВШ, 1965. 7. Физическое материаловедение. Под ред. Канна Р. – М.: Мир, Т.1-3. 8. Салли И.В. Кристаллизация сплавов. – К.: Наук.думка, 1974. 9. Лахтин Ю.М., Леонтьева В.П. Материаловедение. – М.: Машиностроение,

1990. 10. Кример Б.И., Панченко Е.В., Шишко Л.А., Николаева В.Н., Аврамов Ю.С.

Лабораторный практикум по металлографии и физическим свойствам металлов и сплавов. – М.: Металлургия, 1966.

11. Черепин В.Т. Экспериментальная техника в физическом металловедении. – К.: Техника, 1968.

12. Анохин В.З. и др. Практикум по химии и технологии полупроводников. – М.: Высш. Школа, 1978.

13. Кузін О.А., Яцюк Р.А. Металознавство та термічна обробка металів. – Львів: Афіша, 2002.

14. Горелик С.С., Дашевский М.Я. Материаловедение полупроводников и диэлектриков. – М.: Металлургия, 1988.

15. Джонс В.Д. Основы порошковой металлургии. – М.: Мир, 1965. 16. Блинов И.Г., Кожитов Л.В. Оборудование полупроводникового производства.

– М.: Машиностроение, 1986.

“КОМП’ЮТЕРНІ ЗАСОБИ ТА МЕТОДИ ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ”

Курс 4; семестр 7 72 год. ( 2 кредити)

Мета курсу: освоєння методології обробки даних фізичного експерименту,

вивчення програмного забезпечення сучасного експерименту, основних методів

86

статистичної обробки даних, засобів оптимізації. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: програмні засоби,

що забезпечують фізичний експеримент; основні методи статистичної обробки даних та відповідне комп’ютерне забезпечення.

На основі набутих знань студент повинен вміти: застосовувати методи моделювання до експериментальних задач; здійснювати пошук і працювати з науково-технічною літературою. Поняття інформації і можливості її обробки комп’ютером; перетворення

дискретної інформації в аналогову; методи оптимізації інформації; основи спектрального аналізу Фур’є; засоби зв’язку з об’єктом. Основна література до курсу : 1. Ляшенко М. Я., Головань М. С. Чисельні методи. – Київ: Либідь, 1996. 2. Каханер Д., Моулер К., Неш С. Численные методы и програмное обеспечение

– М.: Мир, 1997. 3. Гутер Р. С., Резниковский П. Т. Программирование и вычислительная

математика. - М.: Наука, 1971. 4. Дьяконов В. П. Справочник по алгоритмам и программам. – М.: Наука, 1989. 5. Симонович С., Евсеев Г., Алексеев А. Специальная информатика. –

М.:АСТпресс, 1999. 6. Левин Дж., Бароди К. Секреты Internet. - К.: Диалектика, 1996. 7. Руденко В. Д., Макарчук О. М., Патланжоглу М. О. Практичний курс

інформатики. – К.: Фенікс, 1997. – 304с. 8. Рубенкинг Н. Паскаль для Windows. – М.: Мир, 1993. 9. Гулд Х., Тобочник Я. Компьютерное моделирование в физике. - М.: Мир,

1990.

“КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕПЛОВИХ НАСОСІВ” Курс 4; семестр 8

108 год. (3 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування знань та навичок користування прикладними комп’ютерними програмами (Mathcad, Maple, Mathlab) для комп’ютерного модулювання фізичних процесів; ознайомлення студентів з актуальними проблемами і задачами комп'ютерного проектування теплових насосів, тенденціями розвитку програмних засобів. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

з формування математичної моделі, вибору методів і створення алгоритмів та їх реалізації в пакетах прикладного комп’ютерного забезпечення; набуття практичного досвіду комп’ютерного проектування термоелектричних теплових насосів. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕПЛОВИХ НАСОСІВ»

НЕ 1.1. Основи проектування термоелектричних теплових насосів. Фізичні принципи, що закладені у роботі теплових насосів. Класифікація і основні

вимоги, що ставляться до теплових насосів. Сучасні комп’ютерні засоби розрахунку

87

і проектування теплових насосів НЕ 1.2. Основи моделювання та розрахунку термоелементів. Вихідні співвідношення термодинаміки для опису температурних та електричних

полів, методи їх визначення. Співвідношення для розрахунку енергетичних характеристик теплових насосів. Комп’ютерні методи розрахунку термоелемента охолодження в режимі максимальної ефективності. Комп’ютерне модулювання впливу контактних електричних опорів на характеристики ТТН. НЕ 1.3. Методи проектування теплообмінних пристроїв. Термоелектричні теплообмінні системи, особливості їх проектування.

Модулювання теплофізичних процесів в каналах рідинного теплообмінника. Комп’ютерне модулювання теплофізичних процесів в повітряних

теплообмінниках. Методи розрахунку теплових труб та термосифонів. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«ПРОЕКТУВАННЯ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНИХ СИСТЕМ» НЕ 2.1. Методи проектування термоелектричних модулів. Комп’ютерне проектування конструкційних параметрів модулів охолодження і

нагріву. Особливості врахування теплопереходів, комутаційних пластин, антидифузійних та ізоляційних шарів. Комп’ютерне проектування багато каскадних охолоджувачів Пельтьє. Методи знаходження оптимального функціонально-градієнтного матеріалу. НЕ 2.1. Комп’ютерне проектування каскадних термоелектричних систем. Комп’ютерне проектування термоелектричних охолоджувачів з системою

теплообміну типу рідина-рідина. Проектування термоелектричних кондиціонерів типу повітря-рідина.

Основна література до курсу: 1

. Анатычук Л. И., Семенюк В.И. Оптимальное управление свойствами

термоэлектрических материалов и приборов. – Черновцы, 1992. 2

. Анатычук Л.И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. – К.:

Наукова думка, 1979.-768с. 3

. Вайнер А. Л. Термоелектрические охладители. - М.: Радио и связь,

1983. – 176 c. 4

. Анатычук Л.И. Термоэлектричество, Т.1. Физика термоэлектричества//

Прут, Киев: Черновцы. – 1998. – 376c. 5

. Ивановский Р. Компьютерные технологии в науке. Практика

применения систем Mathcad Pro. М.: Высшая школа. 2003. 6

. Котырло Г.К., Лобунец Ю.Н. Расчет и конструирование

термоэлектрических генераторов и тепловых насосов. - К.: Наук. Думка, 1980. - 327 с.

7.

Калитки Н.Н. Численные методы. - М., Наука, 1978. - 512 с.

8.

Науково-технічна база Інституту термоелектрики.

9.

С.Поршнев. Компьютерное моделирование физических процессов с использованием пакета Mathcad. Учебное пособие. М.: Горячая линия - Телеком, 2002.

88

10.

Канавец Г.Е. Теплообменники и теплообменные системы. Киев: Наук. думка, 1982. 272с.

11.

Кутепов А.М.,Жихарев А.С. Конструирование и расчет теплообменных аппаратов. М.: МИХМ, 1983. 56с.

12.

Гулд Х., Тобочник Я. Компьютерное моделирование в физике. М.: Мир, 1990. Т. 2.

«КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ» Курс 4, семестр 5

81 год. (2,5 кредити) Мета викладання дисципліни: формування навичок та ознайомлення

студентів з актуальними проблемами комп'ютерного проектування, сучасними тенденціями розвитку апаратних та програмних засобів, методикою їх ефективного використання; вивчення основних пакетів прикладних программ (Mathcad, Maple, Matlab), для комп’ютерного модулювання теплофізичних процесів енергетичних систем.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про розробку математичної моделі, вибору методів і створення алгоритмів для комп’ютерного проектуванні енергетичних систем; набуття практичного досвіду комп’ютерного проектування термоелектричних генераторів, приладів і систем.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ» НЕ 1.1. Основи проектування енергетичних систем. Основні поняття і задачі проектування енергетичних систем. Загальні вимоги до конструкції термоелектричних пристроїв. Сучасні комп’ютерні методи проектування енергетичних систем. НЕ 1.2. Методи проектування теплообмінних пристроїв. Теплообмінна апаратура. Класифікація і основні вимоги, що ставляться до теплообмінних пристроїв. Модулювання теплофізичних процесів в каналах рідинного теплообмінника. Комп’ютерне модулювання теплофізичних процесів в повітряному теплообміннику. Методи розрахунку теплових труб та термосифонів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ТЕОРІЇ ОПТИМАЛЬНОГО КЕРУВАННЯ ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНИХ ПЕРЕТВОРЮВАЧІВ

ЕНЕРГІЇ» НЕ 2.1. Методи проектування термоелектричних модулів. Основи проектування термоелектричних генераторних модулів. Вихідні співвідношення нерівноважної термодинаміки для визначення розподілу температур та електричного потенціалу. Комп’ютерне проектування генераторного термоелектричного модуля в режимі максимального ККД. Комп’ютерне проектування генераторного модуля в режимі максимальної електричної потужності. Застосування математичної теорії оптимального керування для проектування термоелектричних модулів різних конструкцій і призначення.

89

НЕ 2.2. Проектування термоелектричних систем. Основи проектування термоелектричних енергетичних систем з різними типами джерел енергії – сонячної, радіоізотопної, геотермальної, тепла згорання органічного палива, тощо. Особливості використання сучасних комп’ютерних засобів для проектування термоелектричних генераторних систем. Визначення оптимальних параметрів конструкції проекту термоелектричної генераторної системи на основі тепла відпрацьованих газів.

Основна література до курсу: 1. Анатычук Л. И., Семенюк В.И. Оптимальное управление свойствами

термоэлектрических материалов и приборов. – Черновцы, 1992. 2. Анатычук Л.И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. – К.:

Наукова думка, 1979.-768с. 3. Охотин А.С., Ефремов А.А., Охотин В.С., Пушкарский А.С.

Термоэлектрические генераторы. – М.: Атомиздат, 1971. -288с. 4. Вайнер А. Л. Термоелектрические охладители. - М.: Радио и связь, 1983.

– 176 c. 5. Анатычук Л.И. Термоэлектричество, Т.1. Физика термоэлектричества//

Прут, Киев: Черновцы. – 1998. – 376c. 6. Потемки В. MATLAB 6: Среда проектирования инженерных

приложений. М.: Диалог-МИФИ, 2003. 7. Котырло Г.К., Лобунец Ю.Н. Расчет и конструирование

термоэлектрических генераторов и тепловых насосов. - К.: Наук. Думка, 1980. - 327 с.

8. Калитки Н.Н. Численные методы. - М., Наука, 1978. - 512 с. 9. Науково-технічна база Інституту термоелектрики. 10. С.Поршнев. Компьютерное моделирование физических процессов с

использованием пакета Mathcad. Учебное пособие. М.: Горячая линия - Телеком, 2002.

11. Канавец Г.Е. Теплообменники и теплообменные системы. Киев: Наук. думка, 1982. 272с.

12. Кутепов А.М.,Жихарев А.С. Конструирование и расчет теплообменных аппаратов. М.: МИХМ, 1983. 56с.

13. Варгафтик Н.Б. Справочник по теплофизическим свойствам газов и жидкостей. М.: Фиаматгиз, 1972. 720с.

14. Справочник по теплообменникам: B2 - х.т.: Пер. с англ. М.:Энергоатомиадат, 1987. Т. 1,2.

15. Нестеров В.Д., Васильев Ю.Н. Вихревые динамические теплообменники. М.: Недра, 1982. 181с.

16. Мигай В.К. Повышение эффективности современных теплообменников. Л.: Энергия, 1980. 144с.

Курсова робота (ІІІ курс) – 6 семестр, 180 год.(5 кредитів) Курсова робота (ІV курс)- 8 семестр, 216 (6 кредитів).

90

Курсові роботи зі спеціальності “Прикладна фізика” виконуються за планами держбюджетної тематики, кафедральної науково-дослідної теми. Виконання цих робіт починається з самостійної наукової роботи студентів (НДРС) на 3 курсі, яка завершується доповіддю студента на семінарі в присутності всіх керівників робіт.

На 4 курсі студент продовжує дослідження в переважній більшості за тією ж тематикою. Окрім самостійної роботи, в розлад занять включені обов‘язкові 4-6 годин НДРС щотижня, що сприяє підвищенню рівня, кращій організації та контролю роботи студентів. Теми курсових робіт затверджуються щорічно на початку навчального року.

Керівниками робіт є викладачі кафедри: доктори наук, професори, кандидати наук, доценти, а також провідні науковці Інституту термоелектрики. У відгуках і рецензіях на кваліфікаційні роботи, згідно методичних розробок кафедр, належним чином висвітлюються актуальність, основні результати, а також недоліки роботи.

V. Дисципліни вільного вибору студентів.

«ЧИСЕЛЬНІ МЕТОДИ У ПРИКЛАДНІЙ ФІЗИЦІ» Курс 3; семестр 6

108 год. (3 кредити)

Мета викладання курсу: надання студентам знань та навичок, необхідних для того, щоб вільно володіти чисельними методами при розв’язуванні задач багатопараметричної оптимізації роботи термоелектричних приладів; розв’язуванні задач мікроскопічної теорії; побудові емпіричних формул та визначенні їх параметрів з експериментальних даних; розв’язуванні системи алгебраїчних і трансцендентних рівнянь в задачах комп’ютерного проектування; розв’язуванні рівнянь в частинних похідних та інтегральних рівнянь в задачах комп’ютерного моделювання. Для досягнення мети курс передбачає глибоке вивчення методів чисельного розв’язування системи алгебраїчних і трансцендентних рівнянь, чисельних методів інтерполяції та екстраполяції, методів чисельного диференціювання та інтегрування, чисельних методів розв’язування рівнянь в частинних похідних та інтегральних рівнянь.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: набуття практичних навичок проводити відповідні розрахунки при розв’язуванні задач мікроскопічної теорії, розв’язуванні задач проектування нових термоелектричних приладів та моделювання технологічних режимів отримання термоелектричних матеріалів із заданими властивостями. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ЧИСЕЛЬНІ МЕТОДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ РІВНЯНЬ, СИСТЕМИ РІВНЯНЬ ТА

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ЕМПІРИЧНИХ ФОРМУЛ» НЕ 1.1. Основні поняття про чисельні методи розв’язування математичних

задач у прикладній фізиці. Вступ. Основні поняття про чисельні методи. Похибки. Загальна формула

91

похибки. Розв’язування прикладів і задач на застосування методів теорії похибок в термоелектриці

НЕ 1.2. Чисельні методи розв’язування системи лінійних алгебраїчних

рівнянь. Метод Гаусса. Застосування методу Гаусса для обчислення визначників та

обернених матриць. Розв’язування задач на знаходження коренів системи лінійних алгебраїчних рівнянь. НЕ 1.3. Чисельні методи розв’язування алгебраїчних та трансцендентних

рівнянь. Відокремлення коренів. Уточнення коренів. Метод Ньютона, метод лінійної

інтерпретації (метод хорд) . метод ітерацій. Розв’язування задач на застосування розглянутих методів в термоелектриці. НЕ 1.4. Чисельні методи визначення параметрів емпіричних формул. Застосування способів натягнутої нитки, вибраних точок та середнього для

побудови емпіричних формул. Лінійне та квадратичне наближення. Наближення при допомозі показникової та степеневої функцій. Спосіб найменших квадратів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ЧИСЕЛЬНІ МЕТОДИ ІНТЕРПОЛЯЦІЇ ТА ЕКСТРАПОЛЯЦІЇ,

ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ ТА ІНТЕГРУВАННЯ, РОЗВ’ЯЗУВАННЯ РІВНЯНЬ В ЧАСТИННИХ ПОХІДНИХ»

НЕ 2.1. Чисельні методи інтерполяції та екстраполяції. Кінцеві різниці. Інтерполяційні формули Ньютона. Формули Бесселя,

Лагранжа. Обернене інтерполювання. Приклади застосування інтерполяційних формул в термоелектриці. НЕ 2.2. Чисельні методи диференціювання. Чисельні методи інтегрування. Вивід формули чисельного диференціювання. Формули наближеного

диференціювання на основі інтерполяційних формул Ньютона та Стерлінга. Чисельні методи знаходження екстремумів. Приклади застосування чисельних методів диференціювання в термоелектриці. Квадратурні формули. Приклади застосування чисельних методів в термоелектриці. НЕ 2.3. Чисельні методи розв’язування рівнянь в частинних похідних та

інтегральних рівнянь. Загальна характеристика імовірностей методів обчислення випадкових величин. Метод Монте – Карло.

Метод сіток. Ітераційний метод. Розв’язування системи кінцево різницевих рівнянь та крайових задач. Приклади застосування чисельних методів розв’язування рівнянь в частинних похідних та інтегральних рівнянь в термоелектриці. Способи отримання випадкових чисел. Ідея методу Монте – Карло. Приклади застосування методу Монте – Карло в термоелектриці. НЕ 2.4. Операційне числення. Властивості перетворень Лапласа. Основні операційні співвідношення. Лінійні

диференційні рівняння. Рівняння в частинних похідних. Задачі теплопровідності. Невласні інтеграли. Основна література до курсу:

92

1. Anatychuk L.I. Physics of Thermoelectricity. V.1. – Kyiv, Chernivtsi: Institute of Thermoelectricity, 1998. – 376 p.

2. Анатычук Л.И. Термоэлектрические преобразователи энергии. Т.2. – Киев, Черновцы: Институт термоэлектричества, 2003. – 376с.

3. Демидович Б.П., Марон И.А. Основы вычислительной математики. – М.: Наука, 1966. – 664 с.

4. Березин И.С., Жидков Н.П. Методы вычислений. Т.1,2. - М.: ГИФМЛ. – 1962.

5. Фильчаков П.Ф. Численные и графические методы прикладной математики. – К.: Наукова думка. – 1970. – 792с.

6. Зельдович Я.Б., Мышкис А.Д. Элементы прикладной математики. – М.: Наука, 1967. – 646с.

7. Копченова Н.В., Марон И.А. Вычислительная математика в примерах и задачах. – М.: Наука, 1972. – 368 с.

8. Тамм И.Е. Основы теории электричества. – М.: ГИТЛ, 1987. – 620с. 9. Калиткин Н.Н. Численные методы. – М.:Наука, 1978. – 512с. 10. Маделунг Э. Математический аппарат физики. – М.: Наука, 1968. – 618с. 11. Будак Б.М., Самарский А.А., Тихонов А.Н. Сборник задач математической

физики. – М.: Наука, 1980. –688с. 12. Тихонов А.Н., Самарський А.А. Уравнения математической физики. – М.:

Наука, 1980. –736с. 13. С.П. Пулькин Вычислительная математика. – М.: Просвещение, 1974. – 240с. 14. В.А. Диткин, А.П. Прудников Операционное исчисление. – М.: Высшая

школа, 1975. – 408с. 15. М.А. Лаврентьев и Б.В. Шабат. Методы теории функций комплексного

переменного. – М.: Наука, 1965. – 716с. 16. Б.В. Шабат Введение в комплексный анализ. – М.: Наука, 1969. – 576с. 17. В.А. Диткин, А.П. Прудников Интегральные преобразования и операционное

исчисление. – М.: Наука, 1974. – 544с. 18. Чисельні методи у прикладній фізиці: Збірник задач/ Укл. Маник О.М. –

Чернівці: Рута, 2007. – 112с.

«ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПЕРЕТВОРЮВАЧАХ ЕНЕРГІЇ» Курс 3; семестр 6

108 год. (3 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування у студентів системи базових знань про фізико-хімічні процеси, явища, закономірності їх протікання, на основі яких створені технології; вивчення студентами фізичних та хімічних технологій, що використовуються у виробництві термоелектричних перетворювачів енергії; вироблення умінь проводити науково-методичний аналіз інформації, планувати науково-навчальну роботу з предмету; сформувати у студентів навики проведення фізико-хімічного експерименту.

93

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про основи загальної хімії, хімічні методи перетворення енергії та сучасні фізико-хімічні технології, що використовуються у виробництві термоелектричних перетворювачів; основні закони хімічної взаємодії, хімічної кінетики та теорії хімічного зв’язку, основні процеси, що протікають в розчинах; основні хімічні та електрохімічні властивості металів, процеси корозії металів, методи захисту металів та сплавів від корозії; хімічні та фізичні технології очищення поверхонь, нанесення неорганічних та органічних захисних покриттів; фізико-хімічні явища, що протікають при паянні та зварюванні металів, а також технології паяння і зварювання металів; уміння: застосувати отримані базові знання у технології та створенні термоелектричних перетворювачів, зокрема технологіях пайки і зварювання і нанесенні захисних покриттів. Вивчення курсу здійснюється за чотирма змістовними модулями:

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ»

НЕ 1.1 Основні поняття та визначення у технологіях. Вступ до технології. Виникнення технології як науки. Класифікація технологічних процесів: фізичних, хімічних, механічних. Теплові та масообмінні процеси. Роль тиску у технологіях.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2 «ОСНОВИ ХІМІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ»

НЕ 2.1. Основні закони хімічної взаємодії. Закони хімічної взаємодії: закон збереження енергії, закон Авогадро, закон сталості складу, закон кратних відношень, закон еквівалентів. НЕ 2.2. Хімічна кінетика. Гомогенні та гетерогенні процеси. Швидкість

гомогенних процесів. Вплив концентрації на швидкість гомогенних процесів. Фізико-хімічні методи визначення концентрації речовин. Вплив температури на швидкість реакції. Енергія активації хімічних реакцій. Рівняння Ареніуса. Каталіз. Теорія проміжних сполук. Гомогенний та гетерогенний каталіз. Практичне використання каталізу. Хімічна рівновага. Вплив зміни концентрації та тиску на стан рівноваги. Принцип Ле-Шательє. НЕ 2.3. Теорія хімічного зв’язку. Валентність та хімічний зв’язок. Іони та іонний

зв’язок. Електровалентність. Ковалентний зв’язок. Металічний зв’язок. НЕ 2.4. Розчини та їх властивості. Поняття про систему, компонент, фазу.

Дисперсні системи: дисперсне середовище, дисперсійна фаза. Розчини рідкі, тверді, газоподібні. Способи вираження концентрації: масова частка (процентна), молярна, моляльна, нормальна. Методи визначення концентрацій речовин. Електролітична дисоціація. Механізм дисоціації. Явище гідратації (сольватації). Ступінь дисоціації. Сильні та слабкі електроліти. НЕ 2.5. Фізичні та хімічні властивості металів. Метали в періодичній системі.

Зміна фізичних властивостей і хімічної активності елементів у групах і періодах. Хімічно стійкі метали. Корозія металів та сплавів. Види корозії. Методи захисту металів та сплавів від корозії.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3 «ХІМІЧНІ МЕТОДИ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ»

НЕ 3.1. Гальванічні елементи. Електрорушійна сила гальванічного елементу,

94

фактори, які на неї впливають. Класифікація гальванічних елементів. Процеси електролізу. Практичне використання електролізу. НЕ 3.2. Паливні елементи. Хімічні та фізичні процеси, що протікають на

електродах паливних елементів. Каталітичні електроди. Практичне використання паливних елементів. НЕ 3.3. Органічні палива. Основи теорії горіння. Каталітичне спалювання.

Практичне використання каталізаторів у ТЕП. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 4

«ОСНОВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИРОБНИЦТВІ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНИХ ПЕРЕТВОРЮВАЧІВ»

НЕ 4.1. Фізико-хімічні технології. Хімічні методи очистки поверхні, травники. Методи очистки контейнерів, що використовуються для виготовлення ТЕ матеріалів. Захисні поверхні та гальванічні покриття, пасивування вуглецем, азотування, ціанування. Органічні захисні покриття: лаки, фарби. Неорганічні захисні покриття. Кераміка. Нітриди. Клеї, герметики, полімерні покриття. Процеси пайки, зварювання. Фізико-хімічні явища, що протікають при пайці та зварюванні. Припої, флюси. Прилади та пристрої для пайки. Технології пайки та зварювання. НЕ 4.2. Технології створення термоелектричних модулів. Технології

низькотемпературних модулів. Технології середньо-температурних модулів. Технології високотемпературних модулів.

Основна література до курсу: 1. Телегус В, Бодак О. Основи загальної хімії. – Львів: Світ.- 2000. 2. Ахметов Н. Общая и неорганическая химия. – М.: Химия. -1988. 3. Дамье В.Н., Расухин Н.Ф. Производство первичных химических источников

тока - М.: Высш. школа. 1980, 288с. 4. Лидоренко Н.С., Мучник Г.Ф. Электрохимические генераторы М.: Энергоиздат,

1982. - 448с. 5. Беленький М.А. Иванов А.Ф. Электроосаждение металлических покрытий.

Справочник М.: Металлургия, 1985.- 288с. 6. Справочник по пайке. / Под ред. И.Е Петрунина. - 2-е изд. -М.:

Машиностроение, 1984. - 400с. 7. Богацкий В.С. Основы электрохимии - М.: Химия, 1988 - 400с. 8. Хаускрофт К., Констебл Э. Современный курс общей химии. Т1, Т2, М.: Мир.-

2002.– 540с., 528с. 9. Григорьева В.В., Cамійленко В.М., Сич А.М. Загальна хімія. – Київ: Вища

школа, 1991.- 431с. 10. Стромберг А.Г., Семченко Д.П. Физическая химия. – М.: Высшая школа,

2001.– 526с. 11. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. Справочник / Л.И.

Анатычук. –Киев: Наукова думка, 1979. –769 с. 12. Поздняков Б.О., Коптелов Е.А. Термоэлектрическая энергетика. –М.:

Атомиздат, 1974. –264 с. 13. Расчет и конструирование термоэлектрических генераторов и тепловых

насосов. Справочник / Г.К. Котырло, Ю.Н. Лобунец. – Киев: Наукова думка, 1980. –315 с.

95

14. Гончаров А.І., Середа І.П. Хімічна технологія. Частина 1, Київ: Вища школа, 1980, 360с.

КОМП’ЮТЕРНА ГРАФІКА ТА ІНТЕРНЕТ

Курс 4; семестр 8 144 год. ( 4 кредита)

Мета курсу: сформувати навички створення, представлення, обробки і оцінки

графічних об’єктів за допомогою комп’ютерів; познайомити студентів з транспортною системою глобальної інформаційної мережі, створенням зв’язку з нею, оцінкою продуктивності мережі, сервізами мереж, мовою створення гіпертекстових документів з використанням гіперзсилок та ресурсів Інтернет; навчитися використовувати броузер Microsoft Explorer для інформаційного пошуку і електронної пошти. У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: класифікацію і

принципи функціонування пристроїв вводу-виводу графічної інформації; методи збереження, передачі та перекодування графічної інформації в ЕОМ і вміти використовувати це на практиці; принципи та особливості побудови глобальної інформаційної мережі Інтернет; технології створення гіпертекстових документів реального часу. На основі набутих знань студент повинен вміти: реалізовувати графічне

програмування на мові високого рівня; користуватися прикладним програмним забезпеченням призначеним для створення і модифікації графічних зображень; застосовувати графічні можливості ЕОМ для фізичного моделювання; виконувати роботу у найбільш поширеному браузері Microsoft Explorer для інформаційного пошуку, електронної пошти. Класифікація і принципи функціонування пристроїв вводу-виводу графічної

інформації, модель інтерактивної графічної системи; структура зображення і його перетворення, перспективне зображення тривимірних об’єктів; організація дисплейного файлу та файлу зображень; реалізація графічного програмування на мові високого рівня; графічний редактор Paint; сучасне прикладне забезпечення для сканування, обробки і перетворення графічної інформації; технології глобальних інформаційних мереж та їх технічна реалізація; основні характеристики і оцінка продуктивності; використання і застосування різних класів сервісу; вивчення організації WWW сторінок та створення гіпертекстових документів реального часу для подальшого застосування в додатках Інтернет. Основна література до курсу : 1. Гилой В. Интерактивная машинная графика. – М.: Мир, 1981. 2. Павлидис Т. Алгоритмы машинной графики и обработка изображений. – М.:

Радио и связь, 1988. 3. Шикин Е. В., Боресков А. В. Компьютерная графика. Динамика, реалистические

изображения. – М.: Диалог-МИФИ, 1995. 4. Симонович С., Евсеев Г., Алексеев А. Специальная информатика. – М.:

АСТпресс, 1999. 5. М. Левин Янг и др. Internet. Полное руководство: Пер. с англ. – К.:

96

Издательская группа BHV, 2001. 6. Вуд Л. Web-графика: справочник. – С-Пб.: Питер, 1998.

«МІКРОСКОПІЧНА ТЕОРІЯ ЯВИЩ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ» Курс 4; семестр 7

108 год. (3 кредити)

Мета викладання курсу: надання студентам знань та навичок для того щоб вільно володіти методами мікроскопічної теорії при дослідженні енергетичного спектру та температурної залежності концентрації носіїв стуму в кристалах; контактних та термоелектричних явищ; поверхневих явищ та механізмів розсіювання. Курс передбачає глибоке вивчення основ зонної теорії, її методів та наближень, що використовуються при розрахунках енергетичних спектрів в кристалах; статистики електронів і дірок у твердому тілі; кінетичних явищ та механізмів розсіювання в кристалах; опису термоелектричних ефектів за допомогою кінетичних коефіцієнтів. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

набуття практичних навичок проводити відповідні розрахунки при проектуванні нових термоелектричних приладів та моделюванні технологічних матеріалів із заданими властивостями.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ МІКРОСКОПІЧНОЇ ТЕОРІЇ ЯВИЩ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ ТА ОСНОВИ ЗОННОЇ ТЕОРІЇ»

НЕ 1.1. Вступ. Експериментальні та теоретичні передумови виникнення мікроскопічної теорії явищ перетворення енергії.

Модельні представлення електропровідності. Контактні явища в напівпровідниках. Робота виходу. Контакт метал – метал.; контакт метал – напівпровідник. НЕ 1.2. Основи зонної теорії твердого тіла. Електрони в атомі та в ідеальному кристалі. Модель вільних електронів. Хвилі

де – Бройля. Електрони в періодичному полі кристалу. Хвилі Блоха. Обернена гратка. Зони Бріллюена. Рівняння Шредінгера. Адіабатичне та одно електронне наближення. Наближення слабозв’язаних та сильнозв’язаних електронів. Моделі зон. Зонна структура напівпровідникових термоелектричних матеріалів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «СТАТИСТИКА ЕЛЕКТРОНІВ І ДІРОК У ТВЕРДОМУ ТІЛІ. МЕХАНІЗМИ РОЗСІЮВАННЯ ЕЛЕКТРОНІВ В КРИСТАЛАХ. ЯВИЩА ПЕРЕНОСУ.

КІНЕТИЧНІ КОЕФІЦІЄНТИ» НЕ 2.1. Статистика електронів і дірок у твердому тілі. Функція розподілу та функція густини станів для електронів і дірок.

Обчислення концентрації електронів і дірок в зоні провідності та дірок і валентній зоні. Концентрація електронів і дірок у власному та домішковому напівпровіднику. Температурна залежність рівня Фермі. Вироджені напівпровідники НЕ 2.2. Розсіювання електронів в кристалах.

97

Механізми та ефективний переріз розсіювання. Час релаксації. Розсіювання носіїв заряду на іонах домішки; нейтральних центрах; атомах домішки; дислокаціях; акустичних та оптичних фононах. Залежність рухливості носіїв заряду та часу релаксації від температури. Відхилення від закону Ома. НЕ 2.3. Кінетичні явища. Кінетичні рівняння Больцмана. Наближення часу релаксації. Нерівноважна

функція розподілу. Густина стуму та густина потоку енергії. Кінетичні коефіцієнти. Електричні стуми дрейфу та дифузії. Біполярна дифузія. Теплопровідність носіїв стуму. НЕ 2.4. Опис термоелектричних та термомагнітних ефектів за допомогою

кінетичних коефіцієнтів. Термомагнітні та термоелектричні явища. Механізми виникнення.

Термоелектричні властивості металів, сплавів, аморфних матеріалів. Основна література до курсу:

1. Анатычук Л.И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. – Киев: Наук.думка, 1979. – 768 с.

2. Ансельм А.И. Введение в теорию полупроводников. – М.-Л.: Физматгиз, 1962. – 418с.

3. Бонч-Бруевич В.Л., Калашников С.Г. Физика полупроводников. – М.: Наука. – 1990. – 672с.

4. Киреев П.С. Физика полупроводников.- М.: Высшая школа.- 1969.- 592с. 5. Стильбанс Л.С. Физика полупроводников.- М.: Советское радио.- 1967.- 452с. 6. Шалимова К.В. Физика полупроводников.- М.: Энергоатомиздат.- 1985.- 392с. 7. Горбачев В.В., Спицына Л.Г. Физика полупроводников и металлов.- М.:

Металлургия.- 1976.-368с. 8. Анималу А. Квантовая теория кристаллических твердых тел.- М.: Мир.- 1981.-

574с. 9. Карслоу Г. И Егер Д. Теплопроводность твердых тел.- М.: Наука.- 1964.- 487с. 10. Охотин А.С., Пушкарский А.С., Боровикова Р.П., Симонов В.А. Методы

измерения характеристик термоэлектрических материалов и преобразователей.- М.: Наука.- 1974.- 168с.

11. Anatychuk L.I. Physics of thermoelectricity, Institute of Thermoelectricity, Kyiv, Chernivtsi, 1998, -376.

12. Дж. Каллуэй Теория энергетической зонной структуры. – М.: Мир, 1969. – 360 с.

13. Г. Джонс Теория зон Бриллюэна и электронные состояния в кристаллах. – М.: Мир, 1968. – 264с.

14. Л. П. Павлов Методы определения основных параметров полупроводниковых материалов. – М.: Высшая школа, 1975. – 208с.

15. П. М. Воловик Фізика для університетів. – Київ: Ірпінь: Перун, 2005. – 864с. 16. Дж. Най Физические свойства кристаллов. М.: Мир, 1967. – 386с.

НДРС 4 курс, 8 семестр 36 год. (1 кредит)

98

НДРС - науково-дослідна робота студента по профілю спеціалізації. НДРС сприяє підвищенню рівня, кращій організації та контролю роботи студентів. Викладач : Кожен студент закріплюється за викладачем кафедри, у якого пише

курсову роботу.

“КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ” Курс 4, семестр 8

108 год. (3 кредити) Мета викладання дисципліни: формування навичок організації комп’ютерних

експериментів у застосуванні до інформаційних систем. Методи розрахунку масштабних факторів, зміни умов експерименту, виводу результатів, їх обробки, аналізу і представлення у вигляді баз даних, і графічних об`єктів. Методи обробки чисельної, символьної інформації. Методи пошуку у базах даних і базах знань. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

з розробки математичних моделей, алгоритми і програми машинних експериментів для конкретних інформаційних систем. Вільно користуватися сучасними програмами машинної обробки чисельної, символьної та графічної інформації. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «Основи термоелектричних інформаційних систем»

НЕ 1.1. Основи проектування термоелектричних інформаційних систем. Еволюція підходу до опису термоелектричних сенсорів і вимірювальних приладів.

Традиційні параметри та характеристики інформаційних систем. НЕ 1.2. Проектування термопарних датчиків. Основні типи термопарних датчиків. Інформативність термопарних датчиків.

Математичні співвідношення для розрахунку термопарних датчиків. Оптимізація геометричних параметрів термопарних датчиків.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «Проектування інформаційних систем»

НЕ 2.1. Особливості проектування мікрокалориметрів. Мікрокалориметри та їх основні параметри. Фізичні моделі мікро калориметрів,

основні співвідношення для їх розрахунку та проектування. Методи комп’ютерної оптимізації основних параметрів мікрокалориметрів. НЕ 2.2. Основи комп’ютерного розрахунку вихрових термоелектричних

сенсорів. Фізичні моделі вимірювальних сенсорів на основі вихрових термоелектричних

ефектів. Математичні співвідношення для опису вихрових термоелектричних сенсорів. Оптимізація вихрових термоелектричних сенсорів засобами математичної теорії оптимального керування.

Основна література до курсу:

99

1.

Анатычук Л.И., Лусте О.Я. Микрокалориметрия.- Львов:Вища школа. – 1981.- 160с.

2.

Анатычук Л. И., Семенюк В.И. Оптимальное управление свойствами термоэлектрических материалов и приборов. – Черновцы, 1992.

3.

Анатычук Л.И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. – К.: Наукова думка, 1979.-768с.

4.

Баранский П.И., Клочков В.П., Потыкевич И.В. Полупроводниковая электроника: Справочник – К.: Наукова думка , 1975. – 704 с.

5.

Ансельм А.И. Введение в теорию полупропроводников.-М.:Физматиздат, 1962.- 418с

6.

Дьяконов В. П., Абраменкова И. В. "Mathcad 8 PRO в математике, физике и Internet"- Нолидж, Прикладное программное обеспечение,2000 р.

7.

Понтрягин Л. С., Болтянский В. Г., Гамкрелидзе Р. В., Мищенко Е. Ф. Математическая теория оптимальных процес сов.-М.:Наука, 1976. – 392 с.

8.

Калитки Н.Н. Численные методы. - М., Наука, 1978. - 512 с.

9.

Науково-технічна база Інституту термоелектрики.

10.

С.Поршнев. Компьютерное моделирование физических процессов с использованием пакета Mathcad. Учебное пособие. М.: Горячая линия - Телеком, 2002.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКИ ТА ІНФОРМАТИКИ» Курс 3; семестр 6

162 год. (4,5 кредити)

Мета викладання дисципліни: вивчення студентами наукових і психолого-педагогічних основ, структури і змісту курсу фізики середніх і вищих учбових закладів; надання студентам знань методів і засобів навчання фізики, формування діалектико-матеріалістичного світогляду; вироблення умінь проводити науково-методичний аналіз дидактичного матеріалу, вибирати методичні заходи навчання з врахуванням особливостей учбового матеріалу і профілю учбового закладу, планувати учбово-виховну роботу з предмету; прищеплювати студентам навиків проведення учбового фізичного експерименту; використання технічних засобів навчання і комп’ютерних технологій; підготовка студентів до проведення занять в середній загальноосвітній і професійній школі з використанням комп’ютерних технологій, алгоритмізації задач і технології програмування. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

наукових і психолого-педагогічних основ, структури і змісту курсу фізики середніх і вищих учбових закладів; уміння проводити науково-методичний аналіз дидактичного матеріалу, вибирати

методичні заходи навчання з врахуванням особливостей учбового матеріалу і

100

профілю учбового закладу; планувати учбово-виховну роботу з предмету, використовувати технічні засобів навчання і комп’ютерні технології для підготовки до проведення занять в школі. Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКИ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ І ЇЇ РОЗВИТОК» НЕ 1.1 Методика вивчення фізики як педагогічної науки. Короткий нарис

розвитку фізики і її актуальні проблеми. Зв’язок з життям і політехнічне навчання в процесі вивчення фізики. Індукція, дедукція, аналогії і моделі в навчанні фізики. Словесні методи навчання. Записи і малюнки на дошці. Проблеми навчання фізики. Технічні засоби в навчанні фізики. НЕ 1.2. Методика і техніка шкільного фізичного експерименту. Учбовий

фізичний експеримент, його задачі і система. Демонстраційний експеримент. Методика і техніка підготовки і проведення демонстрацій. Фронтальні лабораторні роботи і досліди. Фізичний практикум.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ З ФІЗИКИ»

НЕ 2.1. Фізичні задачі як засіб навчання і виховання. Місце фізичних задач в учбовому процесі. Види задач і способи їх розв’язування. НЕ 2.2 Форми організації учбових занять з фізики. Типи і структура уроків з

фізики. Системи учбових занять. Урок фізики в світлі ідей навчання, що розвивається.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «ДРУГА СТУПІНЬ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ В ШКОЛІ»

НЕ 3.1. Факультативні курси. Поглиблене вивчення фізики. Педагогічна доцільність диференціації навчання фізики і її можливі форми. НЕ 3.2. Позакласна робота з фізики. Зміст і форми позакласної роботи з фізики.

Система побудови і зміст курсу фізики загальноосвітньої середньої школи. НЕ 3.3. Друга ступінь вивчення фізики в школі. Механіка. Молекулярна фізика.

Електродинаміка. Коливання і хвилі. Фізика атомного ядра. Основна література до курсу: 1. А.И. Бугаева „Методика преподавания физики в средней школе” М.

Просвещение 1981. 2. К.В. Альбін, М.С. Білий і ін. „Методика викладання фізики” К. Вища школа

1970. 3. Э.Е. Эвенчик, С.Я. Шаман, В.А. Орлов „Методика преподавания физики в

средней школе”. Механика. М. Просвещение 1986. 4. „Методика преподавания физики в 7-8 классах средней школы” под. Ред..

Усовой М. Просвещение 1980. 5. В.А. Сухомлинський „Сто советов учителю” К.1984. 6. Малофеев Р.И. „Творческие задания по физике в VI-VII классах” М.

Просвещение 1971. 7. Ланина И.Я. Внеклассная работа по физике. М. Просвещение 1977. 8. Внеурочная работа по физике. Под редак. О.Р. Кабардина. М. Просвещение,

1983.

101

9. Кабардин О.Р. , Орлова В.А. „Методика факультативных занятий по физике”. М. Просвещение, 1983.

10. Махмутов М.И. „Проблемное обучение”. М. Педагогика, 1975. 11. Методика преподавания физики в средней школе. Под ред.. Е.С. Каменецкого,

А.Л. Ивановой. М. Просвещение, 1987. 12. Самсонова Г.В. Методика викладання фізики. К. Радянська школа. 1980. 13. Колтунова В.І. „Між предметні зв’язки у викладанні природничо-

математичних дисциплін”. Рад. Школа. 1981. 14. Реалізація між предметних зв’язків під час вивчення фізики. Серед. Спец.

Освіта 1989. 15. Малофеев Р.И. Проблемное обучение в средней школе. М. Просвещение. 1980. 16. Каменецкий С.Е., Орехов В.П. Методика решения задач по физике в средней

школе. М. Просвещение 1987. 17. Розв’язування задач з фізики в середній школі. Методичні вказівки

Іванчук Р.Д. Чернівці 2002р. ДИСЦИПЛІНИ КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ СПЕЦІАЛІСТ

«ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА»

Кількість годин: 54 год. (2 кредити) Форма контролю – залік

Мета викладання дисципліни – це теоретична й практична підготовка студентів з питань організації захисту населення; вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження. Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної

дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, модульні контрольні роботи, тести. Оцінювання: В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного

контролю (складання тестових завдань, проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі письмового заліку. У результаті вивчення курсу студент має набути такі компетенції: а) знати: характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних

умовах мирного та воєнного часу; способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження; порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин; призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного контролю; методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної), біологічної обстановки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії; основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС; основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілим і життєзабезпечення населення при виникненні Н С.

102

б) уміти: практично здійснювати заходи захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і застосування сучасної зброї масового ураження; оцінювати радіаційну, хімічну, біологічну обстановку й обстановку, яка може виникнути в результаті стихійного лиха та аварії; керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єктах н/г відповідно до майбутньої спеціальності. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

МОДУЛЬ 1. ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ (ЦЗ) В СУЧАСНИХ УМОВАХ.

НЕ 1.Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей; НЕ 2.Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; НЕ 3. Захист населення в надзвичайних ситуаціях.

МОДУЛЬ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ НАСЕЛЕННЯ З ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ, МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ.

НЕ 1.Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим та життєзабезпе- чення населення у надзвичайних ситуаціях. НЕ 2. Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях. Список літератури з цивільної оборони: 1. Закон України "Про правові засади цивільного захисту", № 1859 - IV, 24 червня

2004. 2. Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. –

Чернівці: Ру- та, 2008. – 152 с. 3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і

доповнене. - К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.

«ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ ГЕНЕРАТОРИ»

Курс 5, семестр 9 81 год.(3 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування у студентів системи базових знань по термоелектричних приладів для генерування електричної енергії; вивчення студентами конструкцій та особливостей практичного використання термоелектричних генераторів; ознайомлення студентів з основними розробками термогенераторів відомих компаній світу, основними критеріями їх вибору для конкретних областей застосування; вміння застосувати отримані знання у створенні термоелектричних приладів для генерування електричної енергії. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

про типи та параметри термоелектричних батарей для ТЕГ, класифікацію термоелектричних генераторів по головних ознаках, фізичні моделі термогенераторів, раціональні системи підведення та відведення тепла, основні

103

методи та раціональні схеми рекуперації тепла, основні типи джерел тепла для термогенераторів, конструкції та параметри ТЕГ різного призначення, особливості експлуатації, уміння: застосувати отримані базові знання у розробці та створенні термоелектричних приладів для конкретних прикладних проблем енергетики, зокрема, термоелектричного генерування електричної енергії. Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовними модулями:

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ МОДУЛІ ДЛЯ ТЕРМОГЕНЕРАТОРІВ»

НЕ 1.1 Конструкції модулів для термогенераторів. Характеристики і параметри модулів. (потужність, робочі температури, розміри, призначення). Класифікація модулів. Герметичні модулі. Методи герметизації модулів. Методи підвищення ефективності та надійності модулів. НЕ 1.2. Термоелектричні модулі різних компаній світу. Конструкції та

технології одержання модулів. Порівняльна характеристика. Методи визначення термоелектричних параметрів модулів.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2

«ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ ГЕНЕРАТОРИ НА ОРГАНІЧНОМУ ПАЛИВІ»

НЕ 2.1. Джерела тепла для термогенераторів на газовому паливі. Полум’яні інжекторні джерела тепла на газовому паливі. Радіаційні інфрачервоні джерела тепла на газовому паливі. Ефективність джерел тепла, екологічні показники. Каталітичні джерела тепла на газовому паливі. Зустрічна та сумісна подача реагентів на каталізатор. Типи каталізаторів, техніко-економічні, екологічні показники. НЕ 2.2. Термогенератори на газовому паливі. Фізичні моделі ТЕГ. Системи

підведення та відведення тепла у ТЕГ на газовому паливі. Рекуперація тепла в ТЕГ. Конструкції ТЕГ на газовому паливі. Автоматичні системи безпеки газових ТЕГ. Методи оптимізації енергетичних характеристик ТЕГ на органічному паливі. НЕ 2.3. Термогенератори на рідкому та твердому паливі. Термогенератори на

рідкому паливі, фізичні моделі, конструкції ТЕГ на рідкому паливі, перспективи використання. Термогенератори на твердому паливі, конструкції, перспективи використання.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3

«ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ ГЕНЕРАТОРИ З ІЗОТОПНИМИ ТА ЯДЕРНО-РЕАКТОРНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ТЕПЛА. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ

ВИКОРИСТАННЯ ТЕГ» НЕ 3.1. Принцип роботи та схеми ТЕГ з джерелами тепла на ядерному

паливі. Теплові моделі ТЕГ. Джерела тепла для ТЕГ, Ррдіоізотопні матеріали для ДТ. Конструкції ТЕГ з ізотопними джерелами тепла, практичне використання. Конструкції ТЕГ з ядерно-реакторними джерелами тепла. Області використання. НЕ 3.2. Економічна ефективність використання ТЕГ. Основні шляхи

підвищення ефективності ТЕГ на органічному паливі та розширення їх практичного використання.

104

Основна література до курсу:

1. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. Справочник / Л.И.

Анатычук. – Киев: Наукова думка, 1979. –769 с. 2. Анатычук Л.И. Термоэлементы. Черновцы: Букрек.–2003.– 376 с. 3. Охотин A.С., Пушкарский А.С., Горбачев В.В. Теплофизические свойства

полупроводников. – М.: Атомиздат, 1972. –199 с. 4. Охотин A.С., Ефремов А.А. и др. Термоэлектрические генераторы. – М.:

Атомиздат, 1976. –320 с. 5. Поздняков Б.О., Коптелов Е.А. Термоэлектрическая энергетика. – М.:

Атоммздат, 1974. –264 с. 6. Буряк А.А., Карпова Н.Б. Очерки развития термоэлектричества. – Киев:

Наукова думка, 1988. –208 с. 7. Иорданишвили Е.К. Термоэлектрические источники питания. – М.: Сов. Радио,

1986. –183 с. 8. Расчет и конструирование термоэлектрических генераторов и тепловых

насосов. Справочник / Г.К. Котырло, Ю.Н. Лобунец. – Киев: Наукова думка, 1980. –315 с.

9. Журнали “Термоелектрика” 1993-2009 рр. 10. Иоффе А.Ф. Полупроводниковые элементы.– М.-Л.: Изд. АН СССР, 1960.–187

с.10. 11. Лобунец Ю.Н. Методы расчета и проектирования термоэлектрических

преобразователей энергии.– Киев: Наукова думка, 1980.-327с.

МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ Курс 5, семестр 9

108 год (4,5 кредитів) Знати: методи вимірювання електропровідності, термо ЕРС, теплопровідності,

метод Ван-дер-Вау, нестаціонарні методи вимірювань добротності, метод Хармана, метод Генцеля, зондові методи вимірювання неоднорідності матеріалів, метод кругових діаграм, абсолютні методи вимірювання, теплових властивостей. Похибки методів, вимоги до зразків, похибки при вимірах температурних залежностей властивостей матеріалів. Конструкції та особливості вимірювальних стендів.

Вміти: проводити вимірювання параметрів матеріалів, володіти вимірювальною технікою, визначати систематичні та випадкові похибки, здійснювати обробку результатів вимірювань, визначати вимоги до вимірюваних зразків та пов’язувати їх геометрію із величиною похибки. Основна література до курсу:

1. L.I.Anatychuk Physics of Thermoelectricity. - Kyiv, Chernivtsi. - 1998. – Vol.1. - 376 p. 2. L.I.Anatychuk Physics of Thermoelectricity. - Kyiv, Chernivtsi. - 2001. – Vol.2. - 370 p.

105

3. А.А.Буряк, Н.Б.Карпова. Очерки развития термоелектричества. – К.: Наук.Думка, 1988. – 280 с. 4. .А.А.Буряк, Н.Б.Карпова. Термоэлектричество: вчера, сегодня, завтра. – Кишинев,: Штиинца, 1987. – 74 с.

“ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ТА АКУМУЛЮВАННЯ ЕНЕРГІЇ” 108 год. ( 4 кредити)

Мета викладання дисципліни: одержання знань про закономірності, закони, принципи, форми, методи, досягнення в області акумулювання і заощадження енергії. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

отримати базу знань в області акумулювання і заощадження енергії, розглянути сучасні методи акумулювання енергії, одержати уявлення щодо принципів роботи енергозберігаючих установок, показати необхідність проведення подальших наукових розробок у цій області знань.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «БІОЛОГІЧНІ І ЕЛЕКТРОХІМІЧНІ АКУМУЛЯТОРИ ЕНЕРГІЇ»

НЕ1.1. Біологічне і хімічне акумулювання енергії. Розглядається низка найбільш важливих методів акумулювання енергії. Значна

увага приділяється питанням фотосинтезу. Процеси фотосинтезу розглядаються на молекулярному рівні й рівні рослин. Показана будова листя і розглядаються такі питання, як термодинамічний аналіз

біохімічних процесів. Розглядаються проблеми виготовлення біопалива. Наводяться приклади використання неорганічних сполук, які можна застосовувати в хімічних акумуляторах. НЕ 1.2. Електрохімічні накопичувачі. Загальні відомості. Фізико-хімічні процеси в електрохімічних генераторах.

Електроенергетичні установки з електрохімічними накопичувачами, виготовленими на їх основі. Регенеративні установки з воднево-кисневими електрохімічними накопичувачами. Фізико-хімічні процеси в акумуляторних батареях. Динамічні режими акумуляторних батарей. НЕ 1.3. Особливості навчально-методичного забезпечення курсу

«Енергозбереження та акумулювання енергії» Певні трудності в енергетиці потребують розробки нових форм і джерел енергії і

підготовки спеціалістів у цій області науки та техніки. Безумовно, для високого рівня навчання студентів потрібні підручники, а інколи монографії. У даному випадку підручників за цим профілем існує багато.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ АКУМУЛЮВАННЯ І ЗАОЩАДЖЕННЯ ЕНЕРГІЇ»

НЕ 2.1. Індуктивне акумулювання енергії. Загальні відомості. Особливості розрахунку індуктивностей, магнітних полів і

електродинамічних зусиль в індуктивних накопичувачах. Основні типи індуктивних

106

накопичувачів енергії, їх параметри і показники. Фізичні процеси в індуктивних накопичувачах. Трансформаторні і надпровідникові накопичувачі енергії, джерела живлення і комутатори. НЕ 2.2. Ємнісні накопичувачі енергії. Загальні відомості про ємнісні накопичувачі і характеристики режимів їх роботи.

Основні типи зарядних пристроїв. Математичні моделі зарядних пристроїв. Регулювання зарядних і розрядних процесів. НЕ 2.3. Механічні і електромеханічні накопичувачі енергії. Загальні відомості. Пристрої і установки на базі механічних і електромеханічних

акумуляторів енергії. Загальні принципи технічного застосування динамічних інерційних накопичувачів. Елементи розрахунку на міцність механічних накопичувачів. Загальні відомості про електромеханічні накопичувачі енергії. Пристрої і установки з електрохімічними накопичувачами енергії. НЕ 2.4. Заощадження енергії. Обґрунтування і конкретизація мети. Енергозберігаючі технології.

Найперспективніша енергозберігаюча технологія ХХІ ст.. – створення космічних електростанцій і проблеми передавання енергії на Землю. Основна література до курсу: 1. Бут Д.А., Алиевский Б.А. и др. Накопители энергии. – М.: Энергоатомиздат,

1991. 2. Нестеров Б.П., Рыдник В.И. Прямые методы преобразования енергии. – М.:

Знание, 1971. 3. Кильчицька С.С. Відновлювальні джерела енергії. – К.: Т-во «Знання» УРСР,

1990. – 47 с. 4. Кирикса Е.В. Научно-технический прогресс и политика энергосбережения. –

Тбилиси. – 1988. – 66 с. 5. Степанов А.Е. и др. Теплометрия. Энерго- и ресурсосбережение. – Сб. науч.

Трудов. – Киев: Изд.пробл. энергосбережения, 1989. – 121 с. 6. Мейер-Абих К.М., Майкснер Х., Хампике У. Экономия энергии. – Новый

энергетический источник (Перев. с нем.)- М.: Прогресс, 1982. – 384. с. 7. Коровин Н.В. Электрохимическая энергетика. – М.: Энергоатомиздат, 1991. –

263с. 8. Колесникова Н.С. Энергетика вчера, сегодня, завтра. – М.: «Книга», 1977. – 47

с. 9. Аджиев М Э. Энергосберигающие технологии. – М.: Знание, 1990. – 62с.

«ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ ПРИЛАДИ ОХОЛОДЖЕННЯ» Курс 5, семестр 9

135 год (5,5 кредитів) Мета викладання дисципліни: формування знань магістрантів про основні

положення термоелектричного охолодження, методи розрахунку термоелектричних охолоджуючих пристроїв, в тому числі із застосуванням сучасних програмних продуктів, галузі застосування термоелектричного охолодження. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

про основні положення теорії термоелектрики у застосуванні до термоелектричного

107

охолодження, основні розрахункові співвідношення для термоелемента, режими роботи охолоджуючих термоелементів; знання про матеріали для термоелектричних перетворювачів і конструктивне оформлення термоелектричних модулів; уміння користуватися сучасними програмними продуктами для розрахунку охолоджуючої термобатареї як в режимі максимального холодильного коефіцієнта, так і в режимі максимальної холодопродуктивності, вибрати параметри стандартних модулів для забезпечення роботи охолоджуючого пристрою в оптимальному режимі. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовними модулями:

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ПРИЛАДІВ

ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНОГО ОХОЛОДЖЕННЯ» НЕ 1.1 Основні положення теорії термоелектрики у застосуванні до

термоелектричного охолодження. Види провідності термоелектриків. Термоелектричні ефекти. Термоелектричний модуль. Основні розрахункові співвідношення для охолоджуючого термоелемента. Режими роботи охолоджуючих термоелементів. НЕ 1.2. Матеріали для термоелектричних перетворювачів. Основні вимоги,

що висуваються до матеріалів, які використовуються у приладах термоелектричного охолодження. Способи пониження теплопровідності термоелектричних матеріалів. Сучасний стан досліджень термоелектричних матеріалів для приладів термоелектричного охолодження. НЕ 1.3. Конструкційне оформлення термоелектричних модулів. Конструктивні

компоненти приладів охолодження. Керамічні матеріали. Основні технологічні процеси виготовлення термоелектричних модулів. Способи підвищення ефективності тепловіддачі. Способи електричної комутації термоелектричних модулів охолодження. Методи вимірювання параметрів термоелектричних модулів.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2

«ЗАСТОСУВАННЯ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНОГО ОХОЛОДЖЕННЯ. РОЗРАХУНОК ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНИХ

ОХОЛОДЖУЮЧИХ ПРИСТРОЇВ»

НЕ 2.1. Основні галузі застосування термоелектричного охолодження. Переваги термоелектричного охолодження над компресійним. Випробувальні камери і термостати. Високовакуумні уловлювачі з термоелектричним охолодженням. Лабораторні мікрохолодильники, термоелектричні гігрометри. Охолоджувачі фоторезисторів. Побутові термоелектричні холодильники, льодогенератори, автомобільні холодильники і охолоджувачі води. НЕ 2.2. Розрахунок термоелектричних охолоджуючих пристроїв. Параметри,

що є основою вибору стандартного термоелектричного модуля. Розрахунок охолоджуючої термобатареї в режимі максимального холодильного коефіцієнта. Розрахунок термобатареї в режимі максимальної холодопродуктивності. Способи покращення надійності пристроїв термоелектричного охолодження. Способи керування роботою термоелектричного охолоджувача.

108

Основна література до курсу:

1. Иоффе А.Ф. Полупроводниковые термоэлементи. – м.-Л.: Изд-во АН СССР, 1960 -187 с.

2. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. Справочник / Л.И. Анатычук. – Киев: Наукова думка, 1979. -769 с.

3. Булат Л.П. Термоелектрическое охлаждение: сосотояние и перспективы // Холодильная техника.-1999.- №7.-С.12-14.

4. Бараненко А.В. Холодильные машины: Учеб. Для студентов втузов специальности «Техника и физика низких температур» / Под общ. Редакцией Л.С.Тимофеевского. –СПб.: Политехника. 1997.- 992 с.

5. Лукишкер Э.М., Вайнер А.Л., Сомкин М.Н., Водолагин В.Ю. Термоэлектрические охладители – М.: Радио и связь.- 1983.- 176 с.

6. Thermoelectric materials – New Directions and Approaches // MRS, Pittsburgh, 1998.-V.478.- 348 p/

7. Mahan G.D. Good Thermoelectrics // Solid State Physics.-1998.- V. 51, p.81-157. 8. Handbook of Thermoelectric- London, N.Y.: CRC Press, 1995. 9. Anatychuk L.I. Physics of Thermoelectricity.-Kyiv, Chernivtsi: Institute of

Thermoelectricity,1998. 10. Булат Л.П., Бузин Е.В. Термоэлектрические охлаждающие устройства – С.-

Петербург: СПбГУНиПТ.- 2001.- 44с. 11. Stockholm J.G. Current state of Peltier cooling // Proc. of XVI ICT, Dresden,

Germany, 1997.

«КОМП’ЮТЕРНЕ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО» 54 год. (1.5 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування знань та навичок ефективної роботи

з основними комп’ютерними засобами, що використовуються при проектуванні термоелектричних матеріалів з екстремальними значеннями узагальнених критеріїв термоелектричної ефективності. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

про принципи побудови баз знань у комп’ютерному матеріалознавстві, розробки узагальнених комп’ютерних моделей функціональних матеріалів для енергетики, методи знаходження оптимумів фізичних параметрів матеріалів в широких діапазонах узагальнених координат - фізичних, технологічних, економічних та надійностних факторів, що визначають ефективність застосування матеріалів. Комп’ютерні методи розробки термоелектричних матеріалів з екстремальними значеннями узагальнених критеріїв термоелектричної ефективності. Новітні методи комп’ютерних технологій функціональних матеріалів для перетворювачів енергії та вимірювальної техніки. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ

ВІТОК ТЕРМОЕЛЕМЕНТА»

109

НЕ 1.1. Проектування термоелектричного матеріалу для віток термоелемента з використанням пакета прикладної комп’ютерної програми Mathcad. Ознайомлення студентів з актуальними принципами і проблемами побудови баз знань у комп’ютерному матеріалознавстві. Основи роботи в пакеті прикладної комп’ютерної програми Mathcad для проектування функціональних матеріалів в термоелектриці. НЕ 1.2. Знаходження оптимальних параметрів термоелектричного

матеріалу при яких реалізується максимальне значення добротності ZT. Використовуючи експериментальні температурні залежності коефіцієнтів Зеебека

α, електропровідності σ, теплопровідності κ з бази даних матеріалів провести пошук оптимального матеріалу при якому досягається максимум добротності ZT для термоелементу охолодження, що працює в заданому інтервалі температур.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОПТИМІЗАЦІЯ ОДНОРІДНИХ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ» НЕ 2.1. Визначення оптимальних параметрів матеріалу на основі

експериментальних даних. Використовуючи експериментальні залежності коефіцієнтів Зеебека α, електропровідності σ, теплопровідності κ матеріалу n-BiSb від температури й напруженості магнітного поля, визначити оптимальне значення напруженості поля, що забезпечує максимум значення добротності матеріалу ZT. НЕ 2.2. Комп’ютерні методи визначення оптимальної концентрації носіїв

струму для матеріалу віток генераторного термоелемента. На основі макроскопічної теорії явищ переносу та застосовуючи методи комп’ютерного матеріалознавства навчитись моделювати напівпровідниковий матеріал для створення віток термоелектричних генераторних модулів. НЕ 2.3. Комп’ютерні методи визначення оптимальної концентрації носіїв

струму для матеріалу віток термоелемента охолодження. Визначення оптимальних властивостей матеріалу віток для термоелемента охолодження, при яких досягається максимальне значення параметра термоелектричної добротності на основі фізичної моделі домішкового напівпровідника при довільному виродженні носіїв зарядів. НЕ 2.4. Модулювання об’ємних термоелектричних ефектів в неоднорідних

структурах комп’ютерними засобами. Комп’ютерне моделювання об’ємних термоелектричних ефектів та визначення основних параметрів термоелектричних матеріалів при наявності виродження електронного газу. Опанування методів ефективної роботи з основними комп’ютерними засобами, що використовуються при проектуванні термоелектричних матеріалів з екстремальними значеннями узагальнених критеріїв термоелектричної ефективності.

Основна література до курсу:

110

1. Анатычук Л. И., Семенюк В.И. Оптимальное управление свойствами термоэлектрических материалов и приборов. – Черновцы, 1992.

2.

Анатычук Л.И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. – К.: Наукова думка, 1979.-768с.

3.

Иоффе А.Ф. Полупроводниковые термоэлементы. – Л. АН СССР, 1960. – 188с.

4..

Дьяконов В. П., Абраменкова И. В. "Mathcad 8 PRO в математике, физике и Internet"- Нолидж, Прикладное программное обеспечение,2000 р.

5.

Понтрягин Л. С., Болтянский В. Г., Гамкрелидзе Р. В., Мищенко Е. Ф. Математическая теория оптимальных процес сов.-М.:Наука, 1976. – 392 с.

6.

Котырло Г.К., Лобунец Ю.Н. Расчет и конструирование термоэлектрических генераторов и тепловых насосов. - К.: Наук. Думка, 1980. - 327 с.

7.

Калитки Н.Н. Численные методы. - М., Наука, 1978. - 512 с.

8.

Науково-технічна база Інституту термоелектрики.

9.

Иглин С.П. Вариационное исчисление с применением MATLAB.- Украина, Харьков, Издательство национального технического университета, 2000.

10.

С.Поршнев. Компьютерное моделирование физических процессов с использованием пакета Mathcad. Учебное пособие. М.: Горячая линия - Телеком, 2002.

11.

Гольдберг. Переходные процессы в электрических машинах и аппаратах и вопросы их проектирования. М.: Высшая школа. 2001.

12.

Irving B. Cadoff, Edward Miller Thermoelectric materials and devices. – London. – 1960. – 352 c.

13.

Бусленко, "Моделирование сложных систем", Москва, изд. "Наука", 1973;

14.

Ту, "Современная теория управления", Москва, изд. "Машиностроение". – 1971;

15.

Фаулер, К. Скотт, "UML в кратком изложении. Применение стандартного языка объектного моделирования ", Москва, изд. "Мир". – 1999;

16.

Лингер, Х. Миллс, Б. Уитт, "Теория и практика структурного программирования", Москва, изд. "Мир". – 1982;

17.

Пановко Я.Г., "Введение в теорию механических колебаний". – Москва, изд. "Наука". – 1971;

18.

Беликов Б.С., "Решение задач по физике. Общие методы". – Москва, изд. "Высшая школа". – 1986;

ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ ВИМІРЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ І СИСТЕМИ

111

Курс 5, семестр 9 135 год (5, 5 кредитів)

Знати: основні положення інформаційно-енергетичної теорії в застосуванні до термоелектричних вимірювальних приладів і систем. Будову, принцип роботи, основні параметри і характеристики термоелектричних вимірювальних перетворювачів, приймачів інфрачервоного і лазерного випромінювання, тепломірів, мікрокалориметрів і інших приладів. Особливості застосування термоелектричних приладів, специфіку виконання вимірювань.

Вміти: застосовувати вивчені положення і принципи для оцінки можливості використання термоелектричних приладів і систем з метою дослідницьких задач з найвищою ефективністю. Користуватися термоелектричними приладами і системами. Основна література до курсу: 1. Анатычук Л. И., Лусте О. Я., Микрокалориметрия. –Львов: Вища школа: Из-во

при Львов. ун-те. – 1981. – 160с. 2. Анатычук Л. И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства:

Справочник. –К. Наук. думка. – 1979. – 768с. 3. Брилюэн Л. Наука и теория информации. – М: Физматгиз. – 1960. – 300с. 4. Ван дер Зил А., Флуктуации в радиотехнике и физике, Госэнергоиздат. – 1958.

– 380с. 5. Вентцель Е. С. Теория вероятностей. – М: Физматгиз. – 1962. – 270с. 6. Левшина Е. С., Новиций П. В. Эелектрические измерения физических величин

(измерительные преобразователи): Учебное пособие для вузов –Л.: Энергоатомиздат. Ленингр. отд-ние. – 1983. – 320с.

7. Мальштейн В. Н. Энергетические соотношения в электроизмерительных приборах. М.: Госэнергоиздат. – 1960. – 280с.

8. Новиций П. В., Основы информационной теории измерительних устройств. – Л.: Энергия. – 1968. – 248с.

9. Турчин А. М. и др., электрические измерения неэлектрических величин. Изд. 5-е перераб. доп. – Л.: Энергия. – 1975. – 575с.

10. Шенон К. Работы по теории информации и кібернетики. . – М.: Изд-во иностр. лит. – 1963. – 292с.

НДРС

5 курс, 9 семестр 36 год. (1 кредит)

НДРС - науково-дослідна робота студента по профілю спеціалізації. НДРС сприяє підвищенню рівня, кращій організації та контролю роботи студентів. Викладач : Кожен студент закріплюється за викладачем кафедри, у якого пише

дипломну роботу.

«ОХОРОНА ПРАЦІ В ЕНЕРГЕТИЦІ» 9 семестр

27 год. (1 кредит)

112

Мета викладання курсу: У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знати

основні закони України про охорону праці. Володіти базовими знаннями про вплив на організм людини шкідливих факторів, речовин і умов праці, вміти правильно і своєчасно приймати міри по запобіганню нещасних випадків.

Вивчення курсу здійснюється за одним змістовим модулем: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ОХОРОНА ПРАЦІ В ЕНЕРГЕТИЦІ» НЕ 1. Соціально-економічні, правові і організаційні питання охорони праці

Вступ до курсу лекцій «Охорона праці в енергетиці». Основні питання та визначення. Методична основа курсу лекцій. Завдання і значення охорони праці в Україні. Фактори, що діють на формування умов праці: шкідливі та небезпечні. Категорії важкості праці. Травматизм та захворювання на підприємстві. Порядок розслідування та облік нещасних випадків та професійних захворювань. Відповідальність за порушення закону про охорону праці. Нормативно-технічна документація. Економічні питання охорони праці.

НЕ 2. Основи виробничої санітарії Захист від шкідливих речовин в промисловості та енергетиці. Вплив на

організм людини метеорологічних умов: перегрів, охолодження, вологість, теплове випромінювання. Способи нормалізації мікроклімату виробничих приміщень. Захист від випромінювання. Іонізуюче випромінювання. Забезпечення лазерної безпеки. Ультрафіолетове випромінювання. Норми радіаційної безпеки. Виробниче освітлення. Захист від шуму, ультразвуку, інфразвуку, вібрації.

НЕ 3. Основи техніки безпеки Загальні вимоги до виробничих процесів. Вимоги безпеки до виробничого

обладнання, балонів під тиском, горючих газів. Забезпечення електробезпеки. Електрозахисті засоби та пристрої. Перша допомога при ураженні електричним струмом

НЕ 4. Основи забезпечення пожежо- і вибухобезпеки промислових та енергетичних об’єктів.

Основні відомості про процес горіння, пожежі та вибухи. Причини пожеж та вибухів на підприємствах. Пожежо- та вибухонебезпечні речовини. Методи попередження пожеж та вибухів на виробництві. Обладнання для гасіння пожеж. Засоби повідомлення і сигналізації про пожежі.

Економічна ефективність заходів по підвищенні рівня пожежної безпеки промислових та енергетичних об'єктів.

Основна література до курсу : 1. Денисенко Охорона праці. - М.: Вища школа, 1985, 318 с. 2. Макаров Г.В., Стрельчук Н.А. и др. Охрана труда в химической

промьішленности. - М.: Химия, 1977, 566 с. 3. Долин П.А. Справочник по технике безопасности - М.: Знергоатомиздат,

1985.- 824 с. 4. Борисполец Ю.В. Геращенко В.Е. Охрана труда в строительстве. - К.:

Будівельник, 1985.-304 с.

113

5. Охрана труда в електроустановках /Под ред.. Б.А. Князевского.- М.: 1983,345 с.

6. Кязимов К.Г., Гусев В.Б. Зксплуатация и ремонт оборудования систем газоснабжения.- К.: Основа, 2000,-285 с.

7. Порядок розслідування та ведення обміну нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (НПАОП 00.0-6.02.-04).

8. Нормативно-технічна документація з питань охорони праці. 9. Закон України «Про охорону праці». 10. Закон України «Про пожежну безпеку».

«НЕТРАДИЦІЙНІ ТА ВІДНОВЛЮВАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ» 108 год. (3 кредити)

Мета викладання курсу: Метою курсу “Нетрадиційні та альтернативні джерела

енергії ” є ознайомлення студентів з відновлювальними джерелами енергії (ВДЕ) на Землі, їх порівняльними характеристиками. способами отримання та використання.

Завдання курсу полягає в: · засвоєнні студентами інформації про класифікацію джерел енергії на Землі;

фізичні основи отримання і перетворення різних видів енергії, розширенні відомостей про відновлювальні джерела енергії та можливості їх практичного використання;

· набуття студентами практичних навичок здійснення перетворення різних видів енергії в електричну і навпаки;

· ознайомлення з фізико-технологічними основами створення і використання термоелектричних джерел живлення з відновлювальними джерелами енергії, зокрема з використанням термоелектричного способу перетворення енергії у поєднанні з іншими відомими способами використання ВДЕ. У результаті вивчення курсу студент має стати компетентним у: - способах перетворення енергії відновлювальних джерел енергії в інші види

енергії та фізичних процесах, які при цьому відбуваються; - способах, методах і засобах практичного перетворення енергії ВДЕ; - методах створення і конструктивно-технологічних можливостях

термоелектричних джерел живлення з використанням тепла ВДЕ. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

Змістовий модуль 1 «Відновлювальні джерела енергії (ВДЕ) та фізичні основи їх використання»

НЕ 1.1. Джерела енергії на Землі. Предмет, завдання і мета курсу. Зв’язок з іншими дисциплінами. Класифікація

джерел енергії: традиційні – невідновлювані джерела енергії (НДЕ); нетрадиційні, альтернативні – відновлювані джерела енергії (ВДЕ). Енергетика і

оточуюче середовище. Екологічні аспекти використання НДЕ. НЕ 1.2. Сонячна енергія (СЕ).

114

Характеристика Сонця. Характеристика та ресурси СЕ. Проходження сонячного випромінювання через земну атмосферу. Баланс тепла на Землі. Температурне забруднення. НЕ 1.3. Способи та засоби перетворення і використання СЕ: - теплове використання СЕ (пасивні та активні сонячні теплові системи,

сонячні колектори, електростанції на базі «сонячного ставка», сонячні електростанції вежового типу);

- фотоелектричне перетворення СЕ (зовнішній фотоефект, внутрішній фотоефект у напівпровідниках, сонячні елементи з p-n переходом у гомогенному напівпровіднику, сонячні фотоелектричні батареї, космічні сонячні електростанції);

- термоемісійнийний спосіб перетворення СЕ (термоелектронна емісія, термоіонний генератор);

- термоелектричний спосіб перетворення СЕ (термоелектричний генератор із сонячним колектором);

- фотобіологічне перетворення СЕ; - хімічні методи перетворення СЕ; - використання СЕ в космічному матеріалознавстві НЕ 1.4. Енергія вітру. Класифікація вітрів. Визначення потенціалу вітрової енергії. Класифікація

вітроенергетичних установок (ВЕУ). Розвиток вітроенергетики в Україні.Екологічні аспекти використання ВЕУ НЕ 1.5. Енергія океанів, морів і річок Енергія хвиль. Припливна енергія. Енергія океанських течій. Океанічна

теплоенергетика. Геотермальна енергія. Енергія водних потоків у річках. Екологічні аспекти використання енергії океанів, морів та річок. НЕ 1.6. Енергія оточуючого середовища Енергія системи “повітря - повітря”, “вода – повітря”, “повітря – грунт”.

Використання перепадів температури у водоймах. Використання теплових потоків у грунтах (механізми теплообміну у грунтах, теплоакумуляція у грунті, термоелектричне перетворення тепла грунтів).

Змістовий модуль 2. «Джерела живлення з ВДЕ та фізичні основи їх використання». НЕ 2.1. Джерела живлення з нетрадиційним ВДЕ. Фізичні і технологічні особливості створення і використання джерел живлення з

нетрадиційними та відновлювальними ВДЕ. НЕ 2.2. Термоелектричні джерела живлення з ВДЕ. Конструктивні особливості, параметри і характеристики термоелектричних

джерел живлення з ВДЕ. Тенденції і прогнози розвитку та використання нетрадиційних і ВДЕ та термоелектричних джерел живлення, створених з їх використанням. Основна література до курсу: 1. В.Г. Бар’яхтар, В.П. Кухар, Г.Ш. Пальшин. Фізика та виробництво енергії ХХІ

сторіччя ІІ Укр.фіз.журнал.-2000.-45, №7.- С.767-777. 2. Девинс Д. Энергия.-М.: Энергостатиздат, 1985.-360 с.

115

3. Давыдова Л.С., Буряк А.А. Энергетика: пути и перспективы.- М.: Наука,1981.- 259 с.

4. Тёльдеши Ю., Лесны Ю. Мир ищет энергию.- М.: Мир, 1981- 439 с. 5. С.Ю. Паранчин. Невідновлювальні джерела енергії.- Чернівці. – “Рута”, 2002.-

51 с. 6. А.Й. Савчук. Нетрадиційні способи та засоби видобутку електроенергії. –

Чернівці “Рута”, 2002.- 58 с. 7. С.Ю. Паранчин. Відновлювальні джерела енергії. – Чернівці, - “Рута” 2002,-68

с. 8. С.Ю. Паранчин. Використання енергії Сонця. – Чернівці, - “Рута”, 2002. –47 с. 9. Бранкворт Б.Дж. Солнечная энергия для человека. М.: Мир, 1976, 291 с. 10. Преобразование солнечной энергии /под редакцией Серафина Б./ М.:

Энергоатомиздат, 1982, 200 с. 11. Сердюк В.В. Физика солнечных элементов. Одесса: Логос, 1994, 333 с. 12. Прикладные проблемы прямого преобразования энергии /под редакцией В.И.

Толубинского и др. /Киев: Наукова думка, 1997, 165 с. 13. Кузнецова Л.М. Нетрадиционные источники энергии, М.: 1984, 113 с. 14. Анатычук Л.И. Термоэлектричество. том II, 2003. 15. Анатычук Л.И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства.

Справочник. Киев: Наукова думка, 1979, 768 с. 16. Кильчицька С.С. “Відновлювальні джерела енергії”.Київ. Тов-во “Знання”,

1990, 47 с. 17. Обухов Є.Вє Використання відновлювальних джерел енергії. Одеса.“ТЄС”

1999, 254 с. 18. Байлс Д.Т. Биоэнергетика: технология, термодинамика, издержки /под

редакцией Е.А. Бирюковой/, М. Машиностроение, 1972. 310 с. 19. Берштейн Л.Б. Покорение энергии прилива. М.: Знание, 1989, 59 с. 20. Шефтер Я.И. Ветроэнергетические агрегаты, М.: Машиностроение, 1972, 310

с. 21. Использование водной энергии /под редакцией Д.С. Шевелева/.М.–

Л:Энергия,1965, 115 с. 22. Геотермия. /Сб. Статей под редакцией К.М. Магамедова/. М.: Наука,

1991,вып.1, 247 с. 23. Росс Д. Энергия волн. Первая книга о революции в технике. Л:

Гидрометеоиздат, 1981, 111 с. 24. Толмачов Д. Роль і перпектива окремих енергоносіїв в енергетиці України. 25. Меррей Раймонд Л. Атомная энергетика. М.: Мир, 1981, 439 с. 26. Орасвекий В.Н. Ядерная энергетика. К: Наукова думка, 1978, 254 с. 27. Зелена енергетика, “Екоінформ” №1,2,3, 2005 р. 28. М.М. Колтун. Солнечные элементы. М.: Наука, 1987, 199 с. 29. “Прилади фізичного перетворення теплової енергії грунту. П.Д. Микитюк,

дисертація на здобуток вченого ступеня к.ф.-м.н., Чернівці, 2004 р., 133 с.

«ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» 36 год. (1 кредит)

116

Мета викладання дисципліни: забезпечення інтелектуального і соціального розвитку особистості шляхом навчання основам правових, економічних та технічних аспектів інтелектуальної власності. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: вміти

визначати основні поняття системи правової охорони інтелектуальної власності; складові міжнародної системи охорони інтелектуальної власності; складові системи інтелектуальної власності в Україні; інтелектуальну власність в нормах загального законодавства України; об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності; алгоритм правової охорони об’єктів патентного права (винаходів, корисних моделей, промислових зразків); алгоритм правової охорони засобів індивідуалізації сучасників цивільного обороту (знаків для товарів і послуг, зазначень походження товарів); алгоритм правової охорони нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (топографій, інтегральних мікросхем та сортів рослин); алгоритм правової охорони об’єктів промислової власності (винаходів, знаків для товарів і послуг) в іноземних державах; алгоритм правової охорони об’єктів авторського права (творів літератури, науки та місництва); права та обов’язки власників охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності; вартість предмета ліцензійного договору про передачу прав на використання об’єктів права інтелектуальної власності; процедуру захисту прав інтелектуальної власності у разі їх порушення; випадки порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти промислової власності.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. «ПОНЯТТЯ ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ, СИСТЕМА

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ОХОРОНА ПРАВА НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ»

НЕ 1.1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини. Поняття інтелектуальної власності: інтелектуальна власність як результат творчої діяльності; інтелектуальна власність як право. Еволюція інтелектуальної власності: еволюція промислової власності; еволюція авторського права і суміжних прав. Місце і роль інтелектуальної

власності в економічному і соціальному розвитку держави: соціально-економічні стратегії в країнах світового товариства; роль промислової власності у економічному розвитку; авторське право і розвиток культури. НЕ 1.2. Система інтелектуальної власності. Об'єкти права інтелектуальної

власності: класифікація об'єктів права інтелектуальної власності; об'єкти промислової власності; нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності; об'єкти авторського права і суміжних прав. Суб'єкти права інтелектуальної власності. Система законодавства України про інтелектуальну власність. Державна система правової охорони інтелектуальної власності. Міжнародна система інтелектуальної власності. НЕ 1.3. Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності. Мета і принципи

правової охорони. Охорона прав на об'єкти промислової власності. Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав: джерела права; охорона об'єктів авторського права; охорона об'єктів суміжних прав. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за

117

кордоном: охорона прав на об'єкти промислової власності; охорона прав на об'єкти авторського права і суміжних прав.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ЕКОНОМІКА ТА ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ»

НЕ 2.1. Економіка інтелектуальної власності. Права на об'єкти інтелектуальної власності як товар: особливості права інтелектуальної власності як товару; інтелектуальна власність як нематеріальний актив. Комерціалізація прав на об'єкти інтелектуальної власності: мета і основні способи комерціалізації; використання об'єктів права; внесення інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства; передача прав на об'єкти інтелектуальної власності. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності: цілі оцінки прав; підходи до оцінки; методи оцінки; послідовність оцінки. Управління правами інтелектуальної власності: життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі його створення; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації. НЕ 2.2. Захист прав інтелектуальної власності. Система захисту прав

інтелектуальної власності та її призначення. Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності. Категорії спорів. Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності. Способи захисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий спосіб захисту прав; цивільно-правовий спосіб захисту прав; кримінальна відповідальність за порушення прав. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS. Основна література до курсу: 1. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності. – К.: ЗАТ “Інститут

інтелектуальної власності і права”, 2002. - 104 с. 2. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук. практ.

вид.: у 4-х т./ За заг. ред. О.Д. Святоцького. – Т.2: Авторське право і суміжні права /С.О.Довгий, В.С. Дроб’язка. – К. – Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 640 с.

3. Калятин О.В. Интеллектуальная собственность (исключительные права). Учебник для вузов / М.: «НОРМА», 2000. – 80 с.

4. Основи інтелектуальної власності. – К.: Юридичне видавництво “Ін Юре”, 1999. – 232 с. Закон України “ Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993р.

5. Закон України “Про власність” від 07.02.1991р. 6. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від

15.12.1993р. 7. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 24.04.1993р. 8. Конституція України від 28.06.1996р 9. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2000 рік. - К.,

2001. - 64 с. 10. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2001 рік. - К.,

2002. - 64 с.

118

11. Шлемко В. Т., Бінько І. Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення. - К.: НІСД, 1997. - 144 с.

12. Фейгельсон В. М. Интеллектуальная собственность и внешнеэкономическая деятельность. - М.: ВНИИПИ, 1997. - 114 с.

13. IV Международная конференция "Актуальные проблемы интеллектуальной собственности": Тез. докл. - К.: УкрІНТЕІ, 2000. - 256с.

14. Гаврилов Э.П. Авторское право. - М.,1988. 15. Гаврилов Э.П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. -

М., Юрид.лит.,1988. 16. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. - Киев : Изд. “Консум”. 1996. С.

136 -149. 17. Маркова М.Г. Основы гражданского права. - С-П., 1996. С. 80 - 87. 18. Сергеев А.П. Патентное право. - М.: БЕК, 1994. 19. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів, ч. 1. - К.:

Вентурі, 1997.- 544с.

ПРОГРАМА ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ Практика студентів є невід'ємною складовою частиною процесу підготовки

фахівців на кафедрі термоелектрики. Дана програма складена з урахуванням наскрізної програми практик і передбачає логічне узгодження і послідовний розвиток практичних навичок, необхідних для виконання професійних обов'язків в умовах реального виробничого, наукового, навчального колективу. Для спеціальності 6.070200 – прикладна фізика, навчальним планом передбачено

термін і тривалість проведення виробничої практики: 5 курс, 10 семестр, 8 тижнів. МЕТА ПРАКТИКИ

Метою виробничої практики є безпосередня практична підготовка студентів до інженерної, науково-дослідної, проектно-конструкторської роботи в умовах реального виробничого процесу. Під час виробничої практики у студентів формується на базі одержаних у вищому

навчальному закладі знань, професійних умінь і навичок уміння приймати самостійні рішення під час конкретної роботи в реальних ринкових і виробничих умовах, виховується потреба систематично поновлювати свої знання, вести наукові дослідження та творчо застосовувати отримані знання в практичній діяльності. Практика студентів передбачає безперервність і послідовність її проведення та

органічне поєднання з практичними та лабораторними заняттями при одержанні потрібного достатнього обсягу практичних знань і умінь відповідно до кваліфікаційного рівня – бакалавр, спеціаліст, магістр.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИКИ Виробнича практика студентів проводиться на оснащених відповідним чином

базах кафедри термоелектрики НАНУ, а також на інших сучасних підприємствах і організаціях різних галузей господарства з якими є договір про потребу в спеціалістах. Відповідальність за організацію, проведення, поточний контроль і підведення

підсумків практики покладається на завідуючого кафедрою та керівника практики, який визначається перед початком навчального року і яким визначаються завдання

119

організації і методичного забезпечення практики. Розподіл студентів на практику проводиться факультетом (готується проект

наказу за 10 днів до початку практики, який узгоджується з учбовим відділом, відділом кадрів, бухгалтерією. Студенти направляються на практику, як правило, групами не менше 3 осіб. У

разі необхідності кафедра може прийняти рішення про направлення в одну базу практики меншої кількості студентів. Студенти 5-го курсу можуть направлятись для проходження виробничої практики

за індивідуальним планом на місця їх майбутнього працевлаштування за умови надання відповідних гарантій цими підприємствами (установами) і наявності у них кадрів високої кваліфікації. З базами практики (підприємствами, організаціями, установами будь-яких форм

власності) вищі навчальні заклади завчасно укладають договори на її проведення за встановленою формою. До керівництва практикою студентів залучаються досвідчені викладачі кафедр.

Керівник практики зобов'язаний: – безпосередньо перед початком практики проконтролювати підготовленість бази

практики; – забезпечити проведення всіх організаційних заходів перед відбуттям студентів

на практику: інструктаж про порядок проходження практики і з техніки безпеки, надання студентам-практикантам необхідних документів (направлення, програми, щоденник, методичні рекомендації);

– проінформувати студентів про форми звітності з практики; – своєчасно отримати від керівництва бази практики виписку з наказу про

прийняття студентів на практику і призначення керівників практики від бази практики:

– під час проведення практики постійно контролювати забезпечення нормальних умов праці студентів і проведення з ними обов'язкових інструктажів з охорони праці і техніки безпеки;

– надавати студентам-практикантам методичну допомогу у вирішенні задач, поставлених програмою практики;

– подати завідуючому кафедрою письмовий звіт про проведення практики із зауваженнями і пропозиціями щодо поліпшення практики студентів. Студенти університету при проходженні практики зобов'язані: – до початку практики одержати від свого керівника практики консультації щодо

оформлення всіх необхідних документів; – своєчасно прибути на базу практики; – вивчити і суворо дотримуватись правил проходження практики, охорони праці,

техніки безпеки; – нести відповідальність за виконану роботу; – своєчасно скласти звіт з практики.

ЗМІСТ ПРАКТИКИ Під час виробничої практики студент повинен ознайомитись з організацією

виробництва, режимом роботи і нормативними документами, що регламентують виробничі відносини на реальній посаді, яку він обіймає. На протязі тижня повинен

120

скласти індивідуальний план роботи і погодити його з керівником практики від виробництва. Виробнича практика передбачає застосовування отриманих базових і спеціальних

знань для рішення конкретних науково-дослідних, інформаційно-пошукових, дослідно-конструкторських і виробничих завдань. На останньому етапі практики студент повинен вміти самостійно планувати і

організовувати процеси виробництва необхідних матеріалів, виробів і приладів, здійснювати контроль якості, усувати причини можливих порушень технології, впроваджувати нові методи організації праці і техніки безпеки. Відповідно до профілю виробництва, або науково-дослідної діяльності бази

практики вміти застосовувати сучасні раціональні методи пошуку, обробки, використання і аналізу наукової інформації, орієнтуватися у вітчизняній і зарубіжній спеціальній літературі. Керівництво практикою повинно сформувати належну атмосферу в трудовому

колективі, яка повинна закріпити у практиканта бажання систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію. В кінці виробничої практики складається письмовий звіт і оформляється вся

документація. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ Після закінчення терміну практики студенти звітують про виконання програми та

індивідуального завдання - подання письмового звіту, підписаного і оціненого безпосередньо керівником від бази практики. Письмовий звіт разом із щоденником, характеристикою та інше подається на рецензування керівнику практики від кафедри. Звіт має містити відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики та індивідуального завдання, при необхідності мати розділи з питання охорони праці, висновки і пропозиції, список використаної літератури. Оформляється звіт за формою розробленою на кафедрі. Звіт практики захищається студентом (з диференційованою оцінкою) в комісії,

призначеною завідувачем кафедри не пізніше десяти днів після закінчення терміну практики. Підсумки кожної практики обговорюються на засіданні кафедри з питання практики.

ДИСЦИПЛІНИ КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ МАГІСТР

«ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА» Кількість годин: 54 год. (2 кредити)

Форма контролю – залік Мета викладання дисципліни – це теоретична й практична підготовка студентів з

питань організації захисту населення; вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

121

Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, модульні контрольні роботи, тести. Оцінювання: В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного

контролю (складання тестових завдань, проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі письмового заліку. У результаті вивчення курсу студент має набути такі компетенції: а) знати: характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних

умовах мирного та воєнного часу; способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження; порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин; призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного контролю; методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної), біологічної обстановки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії; основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС; основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілим і життєзабезпечення населення при виникненні Н С. б) уміти: практично здійснювати заходи захисту населення від наслідків аварій,

катастроф, стихійного лиха і застосування сучасної зброї масового ураження; оцінювати радіаційну, хімічну, біологічну обстановку й обстановку, яка може виникнути в результаті стихійного лиха та аварії; керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єктах н/г відповідно до майбутньої спеціальності. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

МОДУЛЬ 1. ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ (ЦЗ) В СУЧАСНИХ УМОВАХ.

НЕ 1.Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей; НЕ 2.Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; НЕ 3. Захист населення в надзвичайних ситуаціях.

МОДУЛЬ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ НАСЕЛЕННЯ З ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ, МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ.

НЕ 1.Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим та життєзабезпе- чення населення у надзвичайних ситуаціях. НЕ 2. Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях. Основна література до курсу: 1. Закон України "Про правові засади цивільного захисту", № 1859 - IV, 24 червня

2004. 2. Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. –

Чернівці: Ру- та, 2008. – 152 с.

122

3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і доповнене.

- К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.

«ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ» Кількість годин:108 год. (3 кредити)

Форма контролю – екзамен Гуманізація освіти потребує від викладача вищої школи психологічної

зверненості як до особистості студента, так і до себе, що підвищує вимоги психолого-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу. Саме тому в підготовці магістрантів до науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі виникає потреба у підвищенні теоретичних психолого-педагогічних знань, практичному оволодінні методами самопізнання та самовдосконалення забезпечення готовності до організації навчального процесу у вищій школі. Виконанню окреслених завдань в педагогічному соціумі сучасного ВНЗ, зокрема в процесі підготовки магістрів, покликаний інтегрований курс «Педагогіка та психологія вищої школи». Метою даного навчального курсу є ознайомлення студента, як майбутнього

викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; теоретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічного знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір. У результаті вивчення курсу студент повинен набути таких компетенцій:

Знання: - специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі професійної

діяльності; понятійно-категоріального апарату інтегрованого навчального курсу; принципів, методів, форм організації педагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфіки застосування новітніх технологій навчання у вищій школі; особливостей управлінської діяльності у ВНЗ; психологічних закономірностей психолого-педагогічних умов ефективності організації процесу навчання і виховання у вищій школі.

- психолого-педагогічних основ діяльності основних підрозділів вищого навчального закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в контексті вимог Європейського освітнього простору,

123

основних методів профорієнтації студентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів і форм активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого-педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові особливості студентського віку, основні компоненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та закономірності формування і прояву Я-концепції студента; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог до нього. Вміння: педагогічний досвід зарубіжних вищих навчальних закладів;

організовувати виховну роботу- проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну програму, лекцію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу; - організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх самостійну роботу та наукову творчість; готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студентів, стимулювати самостійну роботу студентів; забезпечувати управління ВНЗ; використовувати зі студентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію; аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню систему. Навчання здійснюється за двома змістовими модулями:

Змістовий модуль 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

НЕ 1.1.Педагогіка вищої школи як наука (2 год.) Предмет педагогіки вищої школи. Основні категорії педагогіки вищої школи.

Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження. НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні (2 год.) Структура вищої освіти в Україні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої

освіти. Документи про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України. Управління вищою освітою в Україні.

Змістовий модуль 2 ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС У ВИЩІЙ ШКОЛІ

НЕ 2.1.Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі (2 год.) Сутність і структура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу

навчання та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу. НЕ 2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації(2 год.)

124

Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливості використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів навчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі. НЕ 2.3. Форми організації навчання у вищій школі (2 год.) Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх

види, методика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців. НЕ 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі (2 год.) Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі.

Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технології навчання у ВНЗ. НЕ 2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів (2 год.) Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації

контролю. Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методи самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань. НЕ 2.6. Виховна робота зі студентською молоддю (2 год.) Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання

виховання студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.

Змістовий модуль 3 УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ШКОЛОЮ

НЕ 3.1. Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу (2 год.). Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ.

«ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ» Змістовий модуль 1

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ

125

НЕ 1.1. Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологічних досліджень. Психологія вищої школи як галузь психологічної науки: предмет,

завдання, зв’язок з іншими галузями психологічних знань. Принципи, методи та методики психологічних досліджень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психології вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження. Не 1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку та

студентської групи. Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності

або ранньої дорослості. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучасних студентів. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція)

Змістовий модуль 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ТА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-

ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ НЕ 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою

освітою у навчально-професійній діяльності Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. Професіоналізація

особистості студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Роль самовиховання в професійному зростанні студента. НЕ 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів. Студент як суб'єкт власної

навчально-професійної діяльності. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішності і шляхи їх усунення. НЕ 2.3. Психологія виховання особистості студента як фахівця з вищою

освітою. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та мета, зміст, завдання виховання студентів. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповідних функцій виховання. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчальному закладі та їх характеристика. НЕ 2.4. Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховним

процесом у вищій школі. Освіта як система, характерні для неї особливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління.

Змістовий модуль 3.

126

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВНЗ НЕ 3.1. Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та

особистості викладача вищої школи. Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ.

Психолого-педагогічна структура діяльності викладача. НЕ 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі

студентами. Психологічна характеристика педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування як форма контактної взаємодії. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика. НЕ 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії,

шляхи їх запобігання та вирішення. Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання.

Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту. Основна література до курсу: 1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. Навчальної

літератури, 2003. – 316 с. 2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-

рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

4. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. –399 с.

5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с.

6. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993.

7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005. 8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.:

Скорпіон, 2000. - 120 с. 9. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому

навчальному закладі. - К., 1996 10. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній

системі підготовки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с. 11. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі

куратора академгрупи. – К., 2007. – 304 с. 12. Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. –

288. 13. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. -

Тернопіль, 2001. 14. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і

психологія. - 2002. - №3. 15. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с.

127

16. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с.

17. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333с.

„МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У

ВИЩІЙ ШКОЛІ” 54 год. ( 2 кредити )

Мета дисципліни: викласти магістрантам основи формування знань про методи, засоби, форми, принципи викладання теоретичного та практичного курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі». У результаті вивчення курсу студент повинен набути таких компетенцій:

знання про основи методики викладання як науки та навчальної дисципліни в системі підготовки фахівців, теоретичні основи щодо організації навчального процесу при викладанні фізико-технічних дисциплін; шляхи активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення фізики; особливості та специфіку викладання окремих розділів фізики; уміння підбирати зміст лекційних чи практичних занять; розробляти структуру лекційних, практичних та лабораторних занять; здійснювати систему оцінювання знань, умінь та навичок студентів у процесі вивчення фізико-технічних дисциплін. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ

„МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ”»

НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі». Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» як початковий етап формування викладача фізико-технічних дисциплін «Методика викладання фізико-технічних

дисциплін у вищій школі» в системі підготовки магістрантів. НЕ 1.2. Особливості навчально-методичного забезпечення курсу «Методика

викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі». Створення навчально-методичного комплексу дисципліни «Методика викладання фізико- технічних дисциплін у вищій школі». Вимоги та особливості створення навчально-методичного комплексу дисципліни. НЕ 1.3. Основні форми організації навчального процесу в системі вивчення

курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі»: лекція, семінар, практичне заняття, лабораторний практикум. Аналіз основних форм організації навчального процесу у вищій школі з вивчення фізико-технічних дисциплін. Лекція в системі формування професійно-орієнтованих знань майбутніх магістрів.

Практичні та семінарські заняття як основа поглиблення теоретичних знань та формування практичних умінь майбутніх магістрів. Характеристика методів і засобів навчання при вивченні фізико-тахнічних

дисциплін.

128

НЕ 1.4. Організація самостійної роботи студентів при вивченні фізико-технічних дисциплін, активізація їх навчально-пізнавальної діяльності у процесі навчання. Перевірка та оцінювання знань, умінь та навичок студентів. Теоретично-методичні засоби самостійної роботи у навчально-виховному процесі

ВНЗ. Методи та прийоми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення фізико-технічних дисциплін. Основи педагогічного контролю та основні форми його здійснення при формуванні знань студентів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ

„МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ”

НЕ 2.1. Методичні рекомендації до викладання курсів загальної фізики у вищій школі: МЕХАНІКА. Способи описування руху систем матеріальних точок. Основні

закони механіки. МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА. Описування теплових процесів на макро- і

мікрорівнях. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії та основні закони термодинаміки і їх застосування. ЕЛЕКТРИКА І МАГНЕТИЗМ. Електромагнітна взаємодія. Електродинаміка.

Розповсюдження електромагнітних хвиль. Основні закони електродинаміки, їх застосування. ОПТИКА. Описування оптичних явищ на основі корпускулярно-хвильового

дуалізму світла. АТОМНА ФІЗИКА. Структура атома. Поглинання та випромінювання енергії. ФІЗИКА АТОМНОГО ЯДРА. Радіоактивність. Структура атомних ядер. Ядерні реакції . Аналіз змісту та

особливостей вивчення курсів. НЕ 2.2. Методичні рекомендації до викладання курсів теоретичної фізики у

вищій школі : Теоретична механіка і основи механіки суцільних середовищ. Електродинаміка. Квантова механіка. Термодинаміка і статистична фізика. Аналіз змісту та особливостей вивчення курсів. НЕ 2.3. Методичні рекомендації до викладання спеціальних курсів. Аналіз змісту

та особливостей вивчення. НЕ 2.4. Методичні рекомендації до керівництва курсовими, дипломними та

магістерськими роботами студентів. Аналіз змісту та особливостей вивчення. Основна література до курсу: 1. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методич-ний

посібник для викладачів, аспірантів, студентів магістратури.- К.: Кондор, 2008.- 272 с.

2. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2007 .- 232с.

3. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навчальний посібник.- К.: Вища школа, 2005.- 239с.

129

4. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти.- К., 1997.- 63с.

5. Валуев А.А., Зубицкая Э.Г., Яринина Е.Ф. Преподавание физики в высшей школе.- М.: Просвещение, 1984.- 375 с.

6. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник.- К.: Знання, 2005.- 486с.

«ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

36 год. (1 кредит) Мета викладання дисципліни: забезпечення інтелектуального і соціального

розвитку особистості шляхом навчання основам правових, економічних та технічних аспектів інтелектуальної власності. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: вміти

визначати основні поняття системи правової охорони інтелектуальної власності; складові міжнародної системи охорони інтелектуальної власності; складові системи інтелектуальної власності в Україні; інтелектуальну власність в нормах загального законодавства України; об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності; алгоритм правової охорони об’єктів патентного права (винаходів, корисних моделей, промислових зразків); алгоритм правової охорони засобів індивідуалізації сучасників цивільного обороту (знаків для товарів і послуг, зазначень походження товарів); алгоритм правової охорони нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (топографій, інтегральних мікросхем та сортів рослин); алгоритм правової охорони об’єктів промислової власності (винаходів, знаків для товарів і послуг) в іноземних державах; алгоритм правової охорони об’єктів авторського права (творів літератури, науки та місництва); права та обов’язки власників охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності; вартість предмета ліцензійного договору про передачу прав на використання об’єктів права інтелектуальної власності; процедуру захисту прав інтелектуальної власності у разі їх порушення; випадки порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти промислової власності.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. «ПОНЯТТЯ ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ, СИСТЕМА

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ОХОРОНА ПРАВА НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ»

НЕ 1.1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини. Поняття інтелектуальної власності: інтелектуальна власність як результат творчої діяльності; інтелектуальна власність як право. Еволюція інтелектуальної власності: еволюція промислової власності; еволюція авторського права і суміжних прав. Місце і роль інтелектуальної

власності в економічному і соціальному розвитку держави: соціально-економічні стратегії в країнах світового товариства; роль промислової власності у економічному розвитку; авторське право і розвиток культури. НЕ 1.2. Система інтелектуальної власності. Об'єкти права інтелектуальної

власності: класифікація об'єктів права інтелектуальної власності; об'єкти промислової власності; нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності; об'єкти

130

авторського права і суміжних прав. Суб'єкти права інтелектуальної власності. Система законодавства України про інтелектуальну власність. Державна система правової охорони інтелектуальної власності. Міжнародна система інтелектуальної власності. НЕ 1.3. Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності. Мета і принципи

правової охорони. Охорона прав на об'єкти промислової власності. Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав: джерела права; охорона об'єктів авторського права; охорона об'єктів суміжних прав. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном: охорона прав на об'єкти промислової власності; охорона прав на об'єкти авторського права і суміжних прав.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ЕКОНОМІКА ТА ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ»

НЕ 2.1. Економіка інтелектуальної власності. Права на об'єкти інтелектуальної власності як товар: особливості права інтелектуальної власності як товару; інтелектуальна власність як нематеріальний актив. Комерціалізація прав на об'єкти інтелектуальної власності: мета і основні способи комерціалізації; використання об'єктів права; внесення інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства; передача прав на об'єкти інтелектуальної власності. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності: цілі оцінки прав; підходи до оцінки; методи оцінки; послідовність оцінки. Управління правами інтелектуальної власності: життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі його створення; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації. НЕ 2.2. Захист прав інтелектуальної власності. Система захисту прав

інтелектуальної власності та її призначення. Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності. Категорії спорів. Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності. Способи захисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий спосіб захисту прав; цивільно-правовий спосіб захисту прав; кримінальна відповідальність за порушення прав. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS. Основна література до курсу: 1. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності. – К.: ЗАТ “Інститут

інтелектуальної власності і права”, 2002. - 104 с. 2. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук. практ.

вид.: у 4-х т./ За заг. ред. О.Д. Святоцького. – Т.2: Авторське право і суміжні права /С.О.Довгий, В.С. Дроб’язка. – К. – Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 640 с.

3. Калятин О.В. Интеллектуальная собственность (исключительные права). Учебник для вузов / М.: «НОРМА», 2000. – 80 с.

4. Основи інтелектуальної власності. – К.: Юридичне видавництво “Ін Юре”, 1999. – 232 с. Закон України “ Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993р.

5. Закон України “Про власність” від 07.02.1991р.

131

6. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993р.

7. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 24.04.1993р. 8. Конституція України від 28.06.1996р 9. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2000 рік. - К.,

2001. - 64 с. 10. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2001 рік. - К.,

2002. - 64 с. 11. Шлемко В. Т., Бінько І. Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки

забезпечення. - К.: НІСД, 1997. - 144 с. 12. Фейгельсон В. М. Интеллектуальная собственность и внешнеэкономическая

деятельность. - М.: ВНИИПИ, 1997. - 114 с. 13. IV Международная конференция "Актуальные проблемы интеллектуальной

собственности": Тез. докл. - К.: УкрІНТЕІ, 2000. - 256с. 14. Гаврилов Э.П. Авторское право. - М.,1988. 15. Гаврилов Э.П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. -

М., Юрид.лит.,1988. 16. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. - Киев : Изд. “Консум”. 1996. С.

136 -149. 17. Маркова М.Г. Основы гражданского права. - С-П., 1996. С. 80 - 87. 18. Сергеев А.П. Патентное право. - М.: БЕК, 1994. 19. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів, ч. 1. - К.:

Вентурі, 1997.- 544с.__

«ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ» 54 год. (1,5 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування у магістрантів системи базових знань

по термоелектричних перетворювачах теплової енергії в електричну; вивчення студентами конструкцій та особливостей практичного використання термоелектричних перетворювачів теплової енергії в електричну; ознайомлення студентів з основними розробками термогенераторів відомих компаній світу, основними критеріями вибору перетворювачів для конкретних областей застосування; вміння застосувати отримані знання у створенні термоелектричних перетворювачів теплової енергії в електричну. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

про типи та параметри термоелектричних модулів для ТЕГ, класифікацію термоелектричних генераторів по головних ознаках, фізичні моделі термогенераторів, раціональні системи підведення та відведення тепла, основні методи та раціональні схеми рекуперації тепла, основні типи джерел тепла для термогенераторів, конструкції та параметри ТЕГ різного призначення, особливості експлуатації, уміння: застосувати отримані базові знання у розробці та створенні термоелектричних приладів для конкретних прикладних проблем енергетики, зокрема, термоелектричного генерування електричної енергії. Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями:

132

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ МОДУЛІ ДЛЯ ТЕРМОГЕНЕРАТОРІВ»

НЕ 1.1 Конструкції модулів для термогенераторів. Термоелектричні матеріали (ТЕМ) для модулів. Нові ТЕМ. Характеристики і параметри модулів (потужність, робочі температури, розміри, призначення). Комутація модулів в ТЕГ. Використання різної комутації термоелементів у модулях для підвищення їх надійності. Герметичні модулі. Методи герметизації модулів. НЕ 1.2. Термоелектричні модулі різних компаній світу. Порівняльна

характеристика. Мікромодулі. Методи визначення термоелектричних параметрів модулів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ ГЕНЕРАТОРИ НА ОРГАНІЧНОМУ ПАЛИВІ»

НЕ 2.1. Термогенератори на газовому паливі. Класифікація термоелектричних генераторів. Фізичні моделі ТЕГ. Теплові схеми ТЕГ. Монолітні та проникні ТЕБ. Полум’яні інжекторні джерела тепла на газовому паливі. Радіаційні інфрачервоні джерела тепла на газовому паливі. Теорія горіння палива. Каталітичні джерела тепла на газовому паливі. Зустрічна та сумісна подача реагентів на каталізатор. НЕ 2.2. Системи підведення та відведення тепла у ТЕГ на газовому паливі.

Рекуперація тепла в ТЕГ. Конструкції ТЕГ на газовому паливі (характеристики, області використання, перспективи розвитку). Автоматичні системи безпеки газових ТЕГ. Методи оптимізації енергетичних характеристик ТЕГ на органічному паливі. Особливості рекуперації тепла в термогенераторах на органічному паливі. Раціональні схеми рекуперації. НЕ 2.3. Методи розрахунку та оптимізації термогенераторів.

Термогенератори на рідкому паливі. Фізичні моделі. Конструкції ТЕГ на рідкому паливі. Перспективи використання. Термогенератори на твердому паливі. Конструкції ТЕГ. Перспективи використання.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ ГЕНЕРАТОРИ З ІЗОТОПНИМИ ТА ЯДЕРНО-

РЕАКТОРНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ТЕПЛА. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕГ»

НЕ 3.1. Принцип роботи та схеми ТЕГ з джерелами тепла на ядерному паливі. Фізичні моделі ТЕГ. Радіоізотопні матеріали для ДТ. Конструкції ТЕГ з ізотопними джерелами тепла. Практичне використання. Конструкції ТЕГ з ядерно-реакторними джерелами тепла. Схеми відведення та підведення тепла в ТЕГ з ізотопними та ядерно-реакторними джерелами тепла. Області використання. НЕ 3.2. Економічна ефективність використання ТЕГ. Основні шляхи

підвищення ефективності ТЕГ на органічному паливі та розширення їх практичного використання.

Основна література до курсу: 1. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. Справочник / Л.И.

Анатычук. – Киев: Наукова думка, 1979. –769 с. 2. Анатычук Л.И. Термоэлементы. Черновцы: Букрек.–2003.– 376 с. 3. Охотин A.С., Пушкарский А.С., Горбачев В.В. Теплофизические свойства

полупроводников. – М.: Атомиздат, 1972. –199 с.

133

4. Охотин A.С., Ефремов А.А. и др. Термоэлектрические генераторы. – М.: Атомиздат, 1976. –320 с.

5. Поздняков Б.О., Коптелов Е.А. Термоэлектрическая энергетика. – М.: Атоммздат, 1974. –264 с.

6. Буряк А.А., Карпова Н.Б. Очерки развития термоэлектричества. – Киев: Наукова думка, 1988. –208 с.

7. Иорданишвили Е.К. Термоэлектрические источники питания. – М.: Сов. Радио, 1986. –183 с.

8. Расчет и конструирование термоэлектрических генераторов и тепловых насосов. Справочник / Г.К. Котырло, Ю.Н. Лобунец. – Киев: Наукова думка, 1980. –315 с.

9. Журнали “Термоелектрика” 1993-2006 рр. 10. Иоффе А.Ф. Полупроводниковые элементы.– М.-Л.: Изд. АН СССР, 1960.–187

с.10. 11. Лобунец Ю.Н. Методы расчета и проектирования термоэлектрических

преобразователей энергии.– Киев: Наукова думка, 1980.-327с.

«ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ» 108 год. (3 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування знань студентів про

закономірності функціонування термоелектричних пристроїв охолодження різноманітного призначення, принципи конструювання таких пристроїв, їх властивості, методи покращення їх параметрів та придбання навичок використання та дослідження таких пристроїв. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

знання фізичних процесів, які відбуваються в пристроях термоелектричного охолодження; особливості їх використання та вимоги при конструюванні й створенні цих пристроїв, основи технології їх виготовлення та дослідження параметрів, існуючі світові центри по випуску таких пристроїв та їх основні властивості й конструктивні особливості; уміння підбирати на основі аналізу умов експлуатації тип та кількість модулів охолодження, конструкцію теплообмінних вузлів та джерел електричного живлення; здійснювати дослідження параметрів та характеристик існуючих приладів термоелектричного охолодження. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ БАТАРЕЇ ОХОЛОДЖЕННЯ, ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ

ОХОЛОДЖУВАЧІ ЕЛЕКТРОННОЇ АПАРАТУРИ ТА ПРИЙМАЧІВ ВИПРОМІНЮВАННЯ»

НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Термоелектричні системи охолодження». Батареї для термоелектричного охолодження. Мета курсу, його основні завдання, методи. Фізичні основи роботи приладів

термоелектричного охолодження. Конструктивні та технологічні особливості термоелектричних батарей (модулів) охолодження, їх основні параметри та характеристики. Методи та порядок вимірювань параметрів термоелектричних

134

модулів. НЕ 1.2. Термоелектричні охолоджувачі для електронної апаратури. Холодильники параметричних підсилювачів НВЧ систем. Холодильники в

обчислювальній техніці. Термостати. Засоби охолодження діодів, транзисторів. Термоелектричні охолоджувачі для оптоелектронних перетворювачів. Мікрохолодильник для світлодіодів. Пристрій охолодження інтегральних схем. Термоелектричний пристрій охолодження телевізійної камери. НЕ 1.3. Охолоджувачі приймачів випромінювання. Охолоджувачі

фоторезисторів. Охолодження фотопомножувачів. Мікротермостат для охолодження болометрів. Термоелектричний охолоджувач для радіаційних балансомірів. Охолоджувачі діафрагм. НЕ 1.4. Термоелектричні охолоджувачі в вимірювальній техніці.

Термоелектричні гігрометри.Термозонд. Лабораторні мікрохолодильники. Нуль-термостати. Охолоджувач для рентгенівського спектрометра. Термоелектричний охолоджувач для випробувань нафтопродуктів. Термоелектричні охолоджувачі в сигналізаторах обледеніння. Термоелектричний пристрій для випробування низькотемпературних властивостей фарб та масел. Охолоджувач для а.ч.т. Термоелектричні системи для охолодження джерел іонів в прискорювачах заряджених часток і мас-спектрометрах. Охолоджувач для вимірювача вмісту протеїну в фруктах та винограді.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОХОЛОДЖУВАЧІ ДЛЯ ПРИЛАДОБУДУВАННЯ. ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ ОХОЛОДЖУВАЧІ НА ТРАНСПОРТІ Й В ПОБУТІ. ВИКОРИСТАННЯ

ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНОГО ОХОЛОДЖЕННЯ В МЕДИЦИНІ ТА БІОЛОГІЇ. ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ КОНДИЦІОНЕРИ ПОВІТРЯ»

НЕ 2.1. Термоелектричні охолоджувачі для приладобудування. Пастки для вакуумних систем та відкачних автоматів. Термоелектричні охолоджувачі для лазерів. Термоелектричний охолоджуючий елемент для магнітної головки. Охолоджувач для напівпровідникового лазера. Термоелектричні прилади опріснення води. Пристрої для термоелектричного заморожування деталей. Термоелектричний осушувач для пневмоавтоматики та трансформаторів. Пристрій відведення тепла від комп’ютера. НЕ 2.2. Термоелектричні охолоджувачі на транспорті і в побуті.

Охолоджувачі питної води та повітря. Холодильники для підводних човнів. Автомобільні холодильники. Термоелектричний „ Антисон „ для водіїв. Побутові холодильники, їх параметри, способи вимірювання. Льодогенератори та водоохолоджувачі. Охолоджувачі дитячого харчування. Охолоджувані сервувальні столики. Меблі з термоелектричним охолоджувачем.Сумісний фреоново-термоелектричний холодильник. НЕ 2.3 Використання термоелектричного охолодження в медицині та біології

.Кріоекстрактори. Кріошлем. Термод.Холодильник для пластичної хірургії.Пристрої для збереження крові.Мікрохолодильники для лікування шкірних захворювань.Мікротомні столики з термоелектричним охолодженням.Мікрохолодильники для нейрохірургії.Термохолодильник для шлункових захворювань. Охолоджувана камера для декомпресійних процедур.

135

Аптечка з термоелектричним охолодженням. Термоелектричний пристрій лікування прямої кишки. Термоелектричний гінекологічний пояс. Прилад для рефлексотерапії. Кріотонзиликтом для видалення мигдалин. НЕ 2.4. Термоелектричні кондиціонери повітря. Санітарні вимоги до якості

повітря. Переваги та труднощі термоелектричного кондиціювання повітря. Основні параметри та характеристики термоелектричних кондиціонерів повітря, способи оцінки якості кондиціонера. Промислові термоелектричні кондиціонери. Локальні кондиціонери. Транспортні кондиціонери. Кондиціонери побутового призначення. Кондиціонер для астронавта. Термоелектрична тепло відвідна система для космічних кораблів. Пристрій для кондиціювання повітря в захисному костюмі.

Основна література до курсу: 12. Иоффе А.Ф. Полупроводниковые термоэлементи. – м.-Л.: Изд-во АН СССР,

1960 -187 с. 13. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. Справочник / Л.И.

Анатычук. – Киев: Наукова думка, 1979. -769 с. 14. Булат Л.П. Термоелектрическое охлаждение: сосотояние и перспективы //

Холодильная техника.-1999.- №7.-С.12-14. 15. Бараненко А.В. Холодильные машины: Учеб. Для студентов втузов

специальности «Техника и физика низких температур» / Под общ. Редакцией Л.С.Тимофеевского. –СПб.: Политехника. 1997.- 992 с.

16. Лукишкер Э.М., Вайнер А.Л., Сомкин М.Н., Водолагин В.Ю. Термоэлектрические охладители – М.: Радио и связь.- 1983.- 176 с.

17. Thermoelectric materials – New Directions and Approaches // MRS, Pittsburgh, 1998.-V.478.- 348 p/

18. Mahan G.D. Good Thermoelectrics // Solid State Physics.-1998.- V. 51, p.81-157. 19. Handbook of Thermoelectric- London, N.Y.: CRC Press, 1995. 20. Anatychuk L.I. Physics of Thermoelectricity.-Kyiv, Chernivtsi: Institute of

Thermoelectricity,1998. 21. Булат Л.П., Бузин Е.В. Термоэлектрические охлаждающие устройства – С.-

Петербург: СПбГУНиПТ.- 2001.- 44с. 22. Stockholm J.G. Current state of Peltier cooling // Proc. of XVI ICT, Dresden,

Germany, 1997. “ФІЗИЧНІ МЕТОДИ ЗАОЩАДЖЕННЯ ТА АКУМУЛЮВАННЯ ЕНЕРГІЇ”

81 год. ( 3 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування знань магістрів про закономірності, закони, принципи, форми , методи, досягнення в області акумулювання і заощадження енергії. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

отримати базу знань в області акумулювання і заощадження енергії, розглянути сучасні методи акумулювання енергії, одержати уявлення щодо принципів роботи енергозберігаючих установок, показати необхідність проведення подальших наукових розробок у цій області знань.

136

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«БІОЛОГІЧНІ І ЕЛЕКТРОХІМІЧНІ АКУМУЛЯТОРИ ЕНЕРГІЇ» НЕ1.1. Розглядається основне призначення акумулюючи систем і різні

конструкції акумулюючи установок. Показано, що у даний час існують установки, які дозволяють акумулювати тепло і електрику. У курсі лекцій розглядається ділянка найбільш важливих методів акумулювання енергії. Значна увага приділяється питанням фотосинтезу. Ці процеси розглядаються на молекулярному рівні й рівні рослин. Розглядаються фізико-хімічні процеси в електрохімічних генераторах. Аналізується робота кислотних і лужних акумуляторів. Наводяться їх параметри. НЕ 1.2. Особливості навчально-методичного забезпечення курсу «Фізичні

методи заощадження та акумулювання енергії». Певні трудності в енергетиці потребують розробки нових форм і джерел енергії і підготовки спеціалістів у цій області науки та техніки. Безумовно, для високого рівня навчання студентів потрібні підручники, а інколи монографії. У даному випадку підручників за цим профілем існує багато.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ АКУМУЛЮВАННЯ І ЗАОЩАДЖЕННЯ ЕНЕРГІЇ» НЕ 2.1. Індуктивне акумулювання енергії. Загальні відомості. Основні типи

індуктивних накопичувачів енергії. Фізичні процеси в індуктивних накопичувачах. НЕ 2.2. Ємнісні накопичувачі енергії. Загальні відомості. Конденсатори для

ємнісних накопичувачів енергії. Основні типи зарядних пристроїв. НЕ 2.3. Механічні і електромеханічні накопичувачі енергії. Загальні відомості.

Пристрої і установки на базі механічних і електромеханічних акумуляторів енергії. НЕ 2.4. Заощадження енергії. Обґрунтування і конкретизація мети.

Енергозберігаючі технології. Найперспективніша енергозберігаюча технологія ХХІ ст.. – створення космічних електростанцій і проблеми передавання енергії на Землю.

Основна література до курсу: 1. Бут Д.А., Алиевский Б.А. и др. Накопители энергии. – М.: Энергоатомиздат,

1991. 2. Нестеров Б.П., Рыдник В.И. Прямые методы преобразования енергии. – М.:

Знание, 1971. 3. Кильчицька С.С. Відновлювальні джерела енергії. – К.: Т-во «Знання» УРСР,

1990. – 47 с. 4. Кирикса Е.В. Научно-технический прогресс и политика энергосбережения. –

Тбилиси. – 1988. – 66 с. 5. Степанов А.Е. и др. Теплометрия. Энерго- и ресурсосбережение. – Сб. науч.

Трудов. – Киев: Изд.пробл. энергосбережения, 1989. – 121 с. 6. Мейер-Абих К.М., Майкснер Х., Хампике У. Экономия энергии. – Новый

энергетический источник (Перев. с нем.)- М.: Прогресс, 1982. – 384. с. 7. Коровин Н.В. Электрохимическая энергетика. – М.: Энергоатомиздат, 1991. –

263с. 8. Колесникова Н.С. Энергетика вчера, сегодня, завтра. – М.: «Книга», 1977. – 47

137

с. 9. Аджиев М Э. Энергосберигающие технологии. – М.: Знание, 1990. – 62с.

"УЗАГАЛЬНЕНА ТЕОРІЯ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНОГО ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ"

108 год. ( 3 кредити)

Мета викладання дисципліни: надання студентам знань, які формують загальний підхід та розуміння логіки розвитку термоелектрики, її перспектив і впливу на науково-технічний прогрес; знань про узагальнену теорію термоелектричного перетворення енергії та елементну базу термоелектрики, тенденції розвитку термоелектрики. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

опанування підходів щодо, розвитку та перспектив термоелектрики, розуміння студентами єдності електричних, теплових та термоелектричних процесів, освоєння методик управління термоелектричними струмами та винайденні нових типів термоелементів на основі використання закону термоелектричної індукції, здобуття студентами знань з властивостей термоелементів для їх використання у створенні термоелектричної апаратури. Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «УЗАГАЛЬНЕНА ТЕОРІЯ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНОГО ПЕРЕТВОРЕННЯ

ЕНЕРГІЇ» НЕ1.1. Проблеми розвитку термоелектрики. Перший етап розвитку

термоелектрики. Втрачені можливості термоелектрики. Відкриття термоелектрики Вольта. Експерименти Вольта. Другий етап розвитку термоелектрики. Досліди Альтенктрха. Ефективність термоелектричних матеріалів. Використання у термоелектриці напівпровідників. Роль Іоффе у розвитку термоелектрики. Роль Голдсміта у розвитку термоелектрики. Основні механізми покращення добротності матеріалів та їх реалізація. Термоелектричні матеріали. Практичне застосування термоелектрики. НЕ1.2. Узагальнена теорія термоелектричного перетворення енергії.

Термопара як випадкова модель термоелектричного перетворювача енергії. Загальний стан фізики у час відкриття термопари. Загальні підходи у теплоенергетиці. Загальні підходи у електриці. Узагальнені підходи у описі термоелектричних явищ. Рівняння Максвела для неізотермічних процесів. Узагальнена модель термоелектричного перетворення енергії. Узагальнення закону Фарадея. Обернені задачі термоелектрики. Методика винайдення нових типів термоелементів. Модель узагальненого термоелектричного перетворювача енергії. Вихрові струми та методи їх керуванням. Друге винайдення термопари.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ЕЛЕМЕНТНА БАЗА ТЕРМОЕЛЕКТРИКИ»

НЕ2.1. Класифікація термоелементів. Вихрові термоелементи. Основні співвідношення для опису вихрових термоелементів. Кільцевий термоелемент. Спіральний термоелемент. Анізотропний прямокутний термоелемент поздовжнього

138

типу. Подвійний круговий анізотропний термоелемент. Анізотропний прямокутний стрижневий термоелемент поздовжнього типу. Анізотропн6ий спіральний термоелемент поздовжнього типу. Неоднорідний прямокутний термоелемент. Неоднорідний прямокутний спіральний термоелемент. Сотовий анізотропний термоелемент. НЕ2.2. Термопари. Анізотропні термоелементи. Короткозамкнені

термоелементи. Термопари з активними вітками. Термопари з пасивною віткою. Складова термопари. Функціонально-градієнтні термопари. Термопари з боковим теплообміном. Проникні термопари. Анізотропний термоелемент поздовжнього типу. Анізотропний термоелемент поперечного типу. Штучно-анізотропні термоелементи. Косослоїстий термоелемент. Евтектичні термоелементи. Короткозамкнутий анізотропний термоелемент. Термоелемент з косим замиканням. Подвійний анізотропний коротко- замкнутий термоелемент. Двошаровий анізотропний короткозамкнутий термоелемент. НЕ2.3. Термоелементи в магнітному полі. Термоелементи з великим

градієнтом температури. П’єзотермоелементи. Прямокутний термоелемент Нернста-Еттінсгаузена. Прямокутний термоелемент Еттінсгаузена. Спіральний термоелемент Нернста-Еттінсгаузена з радіальними тепловим потоком. Термоелемент Еттінсгаузена оптимальної форми. Спіральний гальваномагнітний охолоджуючий термоелемент з радіальним тепловим потоком. Спіральні гальваномагнітні охолоджуючі термоелементи з живленням змінним струмом. Короткозамкнуті термоелементи в магнітному полі. Евтектичні термоелементи в магнітному полі. Магнітотермоелектричні термоелементи. Термопарні термоелементи в магнітному полі. Термоелемент з великим градієнтом температури в прямокутній пластині. Термоелемент з пластини з вістрям. Лінійний термоелемент. Спіральний термоелемент з великим градієнтом температури. Термопарний п’єзотермоелемент. Анізотропний п’єзотермоелемент. Спіральний анізотропний п’єзотермоелемент.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 « ІННОВАЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПРАКТИЧНИХ ЗАСТОСУВАНЬ

ТЕРМОЕЛЕКТРИКИ» НЕ3.1. Функціонально-градієнтні матеріали - як третій етап розвитку

термоелектрики. Функціонально-градієнтні матеріали. Генератори та холодильники з функціонально-градієнтних матеріалів. Функціонально-градієнтні матеріали у магнітному полі. Основні закономірності та величини зростання ефективності. Технологічні проблеми та їх розв’язок. НЕ3.2. Наноструктури у термоелектриці. Моделі, фізичні ефекти, методи

досягнення екстремальної добротності. Матеріали з квантовими ямами. Ниткові матеріали. Багатошарові плівки. Бар’єрні ефекти. Ефекти вакуумної емісії. НЕ3.3. Перспективи практичних застосувань термоелектрики. Комбіновані

теплові машини з низькотемпературним термоелектричним каскадом. Використання низько потенційного тепла. Відновлювальна енергетика майбутнього. Медико-біологічна термоелектрика. Комбінована термо- та оптоелектроніка. Комбінована термо- та мікроелектроніка. Інформаційна термоелектрика.

Основна література до курсу:

139

1. Анатычук Л.И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. – К.: Наукова думка, 1979. – 768 с.

2. Анатычук Л. И., Лусте О. Я. Микрокалориметрия. – Л.: Вища школа, 1981.– 160 с.

3. Анатычук Л.И., Семенюк В.А. Оптимальное управление свойствами термоэлектрических материалов и приборов. – Черновцы: Прут, 1992. – 264 с.

4. Anatychuk L.I. Thermoelectricity. Volume I. Physics of Thermoelectricity. Institute of Thermoelectricity, Kyiv, Chernivtsi, 1998. – 376 р.

5. Анатычук Л.И., Булат В.П. Полупроводники в экстремальных температурных условиях. – С.-Пб.: Наука, 2001. – 224 с.

6. Анатычук Л.И. Термоэлектричество. Том 2. Термоэлектрические преобразователи энергии. Институт термоэлектричества, Киев, Черновцы, 2003. – 376 с.

7. Anatychuk L.I. Thermoelectricity. Volume II. Thermoelectric energy converters. Institute of Thermoelectricity, Kyiv, Chernivtsi, 2005. – 348 р.

8. Анатичук Л.І. До 70-ти річчя від дня народження/ Під.ред. А64 Л.М. Вихор. – Чернівці. Інститут термоелектрики НАН та МОН України, 2007. – 720 с.

«КОМП’ЮТЕРНЕ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО»

54 год. (1.5 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування знань та навичок ефективної роботи з основними комп’ютерними засобами, що використовуються при проектуванні термоелектричних матеріалів з екстремальними значеннями узагальнених критеріїв термоелектричної ефективності. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

про принципи побудови баз знань у комп’ютерному матеріалознавстві, розробки узагальнених комп’ютерних моделей функціональних матеріалів для енергетики, методи знаходження оптимумів фізичних параметрів матеріалів в широких діапазонах узагальнених координат - фізичних, технологічних, економічних та надійностних факторів, що визначають ефективність застосування матеріалів. Комп’ютерні методи розробки термоелектричних матеріалів з екстремальними значеннями узагальнених критеріїв термоелектричної ефективності. Новітні методи комп’ютерних технологій функціональних матеріалів для перетворювачів енергії та вимірювальної техніки. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ

ВІТОК ТЕРМОЕЛЕМЕНТА» НЕ 1.1. Проектування термоелектричного матеріалу для віток

термоелемента з використанням пакета прикладної комп’ютерної програми Mathcad. Ознайомлення студентів з актуальними принципами і проблемами побудови баз знань у комп’ютерному матеріалознавстві. Основи роботи в пакеті прикладної комп’ютерної програми Mathcad для проектування функціональних матеріалів в термоелектриці.

140

НЕ 1.2. Знаходження оптимальних параметрів термоелектричного матеріалу при яких реалізується максимальне значення добротності ZT. Використовуючи експериментальні температурні залежності коефіцієнтів Зеебека

α, електропровідності σ, теплопровідності κ з бази даних матеріалів провести пошук оптимального матеріалу при якому досягається максимум добротності ZT для термоелементу охолодження, що працює в заданому інтервалі температур.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОПТИМІЗАЦІЯ ОДНОРІДНИХ ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ» НЕ 2.1. Визначення оптимальних параметрів матеріалу на основі

експериментальних даних. Використовуючи експериментальні залежності коефіцієнтів Зеебека α, електропровідності σ, теплопровідності κ матеріалу n-BiSb від температури й напруженості магнітного поля, визначити оптимальне значення напруженості поля, що забезпечує максимум значення добротності матеріалу ZT. НЕ 2.2. Комп’ютерні методи визначення оптимальної концентрації носіїв

струму для матеріалу віток генераторного термоелемента. На основі макроскопічної теорії явищ переносу та застосовуючи методи комп’ютерного матеріалознавства навчитись моделювати напівпровідниковий матеріал для створення віток термоелектричних генераторних модулів. НЕ 2.3. Комп’ютерні методи визначення оптимальної концентрації носіїв

струму для матеріалу віток термоелемента охолодження. Визначення оптимальних властивостей матеріалу віток для термоелемента охолодження, при яких досягається максимальне значення параметра термоелектричної добротності на основі фізичної моделі домішкового напівпровідника при довільному виродженні носіїв зарядів. НЕ 2.4. Модулювання об’ємних термоелектричних ефектів в неоднорідних

структурах комп’ютерними засобами. Комп’ютерне моделювання об’ємних термоелектричних ефектів та визначення основних параметрів термоелектричних матеріалів при наявності виродження електронного газу. Опанування методів ефективної роботи з основними комп’ютерними засобами, що використовуються при проектуванні термоелектричних матеріалів з екстремальними значеннями узагальнених критеріїв термоелектричної ефективності.

Основна література до курсу:

1. Анатычук Л. И., Семенюк В.И. Оптимальное управление свойствами термоэлектрических материалов и приборов. – Черновцы, 1992.

2. Анатычук Л.И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства. – К.: Наукова думка, 1979.-768с.

3. Иоффе А.Ф. Полупроводниковые термоэлементы. – Л. АН СССР, 1960. – 188с.

4. Дьяконов В. П., Абраменкова И. В. "Mathcad 8 PRO в математике, физике и Internet"- Нолидж, Прикладное программное обеспечение,2000 р.

5. Понтрягин Л. С., Болтянский В. Г., Гамкрелидзе Р. В., Мищенко Е. Ф. Математическая теория оптимальных процес сов.-М.:Наука, 1976. – 392 с.

6. Котырло Г.К., Лобунец Ю.Н. Расчет и конструирование термоэлектрических генераторов и тепловых насосов. - К.: Наук. Думка,

141

1980. - 327 с. 7. Калитки Н.Н. Численные методы. - М., Наука, 1978. - 512 с. 8. Науково-технічна база Інституту термоелектрики. 9. Иглин С.П. Вариационное исчисление с применением MATLAB.- Украина,

Харьков, Издательство национального технического университета, 2000. 10

. С.Поршнев. Компьютерное моделирование физических процессов с

использованием пакета Mathcad. Учебное пособие. М.: Горячая линия - Телеком, 2002.

11.

Гольдберг. Переходные процессы в электрических машинах и аппаратах и вопросы их проектирования. М.: Высшая школа. 2001.

12.

Irving B. Cadoff, Edward Miller Thermoelectric materials and devices. – London. – 1960. – 352 c.

13.

Бусленко, "Моделирование сложных систем", Москва, изд. "Наука", 1973;

14.

Ту, "Современная теория управления", Москва, изд. "Машиностроение". – 1971;

15.

Фаулер, К. Скотт, "UML в кратком изложении. Применение стандартного языка объектного моделирования ", Москва, изд. "Мир". – 1999;

16.

Лингер, Х. Миллс, Б. Уитт, "Теория и практика структурного программирования", Москва, изд. "Мир". – 1982;

17.

Пановко Я.Г., "Введение в теорию механических колебаний". – Москва, изд. "Наука". – 1971;

18.

Беликов Б.С., "Решение задач по физике. Общие методы". – Москва, изд. "Высшая школа". – 1986;

«ІНФОРМАЦІЙНО-ЕНЕРГЕТИЧНА ТЕОРІЯ ВИМІРЮВАНЬ»

135 год. (4 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування знань магістрантів про загальні теоретичні закони вимірювальної техніки, методи теорії інформації і їх використання для створення науково обґрунтованої системи нормування параметрів вимірювальних пристроїв, аналізу різних шляхів розвитку і вдосконалення приладобудування з метою виявлення найбільш перспективних. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

про основні положення теорії інформації та їх застосування для характеристики процесу вимірювань; особливості вимірювального перетворення як основного методу побудови вимірювальних пристроїв; співвідношення між енергією та граничним значенням інформації, яка нею переноситься; можливі шляхи вдосконалення вимірювальних приладів; уміння практично визначити ентропійне значення похибок вимірювання; сумувати похибки і враховувати їх кореляційні зв’язки; оцінювати втрати інформації про значення вимірюваної величини в каналі вимірювального приладу на основі поняття інформаційного ККД процесу вимірювання.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовними модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

142

«ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ІНФОРМАЦІЇ» НЕ 1.1. Основні поняття і визначення. Вихідні положення, що визначають

сутність вимірювань. Вимірювальні перетворення, функціональні шкали і поняття одиниці вимірювальної величини. Шкала реперів. Вимірювання як процес звуження інтервалу невизначеності. Практичні методи визначення ентропійного значення похибки. Правила сумування похибок і врахування їх кореляційних зв’язків. Визначення ентропійного значення результуючої похибки. НЕ 1.2. Інформаційна здатність і оптимальний робочий діапазон

вимірювальних пристроїв. Повний, або динамічний, діапазон вимірювальних пристроїв. Визначення поняття точності вимірювань. Логарифмічні характеристики, точності вимірювальних пристроїв. Виявна здатність приладів. Загальна закономірність зміни густини розподілу різних значень вимірюваної величини. Інформаційна здатність приладу з чисто мультиплікативною або адитивною похибкою. Визначення інформаційної здатності приладів при довільному співвідношенні адитивної і мультиплікативної складових похибки. Практичні методи оцінки точності вимірювальних пристроїв на основі положень теорії інформацій.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ІНФОРМАЦІЙНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СТАНУ

ВИМІРЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ І МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ВДОСКОНАЛЕННЯ»

НЕ 2.1. Співвідношення між величиною енергії і граничним значенням інформації, що передається. Негентропійний принцип інформації Бріллюена. Вихідна гранична визначеність (негентропія) вимірюваної величини. Втрати інформації про значення вимірюваної величини в каналі вимірювального приладу, поняття інформаційного ККД процесу вимірювання. Енергетичний ККД вимірювальних приладів і його зв'язок з інформаційним ККД процесу вимірювання. Енергетичний поріг чутливості і логарифмічний показник відносної енергетичної добротності вимірювальних пристроїв. Граничні можливості мікрокалориметрів. НЕ 2.2. Оптимізація параметрів і характеристик вимірювальних пристроїв.

Принципова обмеженість можливостей вдосконалення і тісний взаємозв’язок точності, споживання та швидкодії вимірювальних приладів. Поняття «мертвого» часу вимірювальних пристроїв. Можливі шляхи вдосконалення вимірювальних приладів. Раціональна система основних параметрів і характеристик мікрокалориметрів. Оптимізація мікрокалориметрів. Узагальнена модель мікрокалориметра із роззосередженими параметрами. Моделювання реальних конструкцій з метою оптимізації. Інформаційно енергетичні співвідношення при підвищенні точності, чутливості або швидкодії вимірювальних пристроїв.

Основна література до курсу: 11. Анатычук Л. И., Лусте О. Я., Микрокалориметрия. –Львов: Вища школа: Из-во

при Львов. ун-те. – 1981. – 160с. 12. Анатычук Л. И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства:

Справочник. –К. Наук. думка. – 1979. – 768с. 13. Брилюэн Л. Наука и теория информации. – М: Физматгиз. – 1960. – 300с.

143

14. Ван дер Зил А., Флуктуации в радиотехнике и физике, Госэнергоиздат. – 1958. – 380с.

15. Вентцель Е. С. Теория вероятностей. – М: Физматгиз. – 1962. – 270с. 16. Левшина Е. С., Новиций П. В. Эелектрические измерения физических величин

(измерительные преобразователи): Учебное пособие для вузов –Л.: Энергоатомиздат. Ленингр. отд-ние. – 1983. – 320с.

17. Мальштейн В. Н. Энергетические соотношения в электроизмерительных приборах. М.: Госэнергоиздат. – 1960. – 280с.

18. Новиций П. В., Основы информационной теории измерительних устройств. – Л.: Энергия. – 1968. – 248с.

19. Турчин А. М. и др., электрические измерения неэлектрических величин. Изд. 5-е перераб. доп. – Л.: Энергия. – 1975. – 575с.

20. Шенон К. Работы по теории информации и кібернетики. . – М.: Изд-во иностр. лит. – 1963. – 292с.

«ФІЗИЧНІ ОСНОВИ НЕТРАДИЦІЙНИХ І АЛЬТЕРНАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ»

81 год. (2 кредити)

Мета викладання дисципліни: ознайомлення студентів з фізичними основами нетрадиційних і альтернативних джерел енергії. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

засвоєння студентами фізичних основ видобутку і перетворення енергії та розширенні відомостей про відомі традиційні невідновлювальні та нетрадиційні відновлювальні, так звані альтернативні, джерела енергії; набуття студентами практичних навичок здійснення перетворення різних видів енергії в електричну і навпаки; ознайомлення з фізико-технологічними основами створення і використання термоелектричних джерел живлення з відновлювальними джерелами енергії. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовними модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ВДЕ ТА ФІЗИЧНІ ОСНОВИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ»

НЕ 1.1. Джерела енергії на Землі. Предмет, завдання і мета курсу. Зв’язок з іншими дисциплінами. Класифікація джерел енергії. НЕ 1.2. ВДЕ та фізичні основи їх використання. Сонячна енергія (СЕ). Енергія

вітру. Енергія океанів, морів та річок. Енергія оточуючого середовища. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«ТЕРМОЕЛЕКТРИЧНІ ДЖЕРЕЛА ЖИВЛЕННЯ З НЕТРАДИЦІЙНИМИ ВДЕ» НЕ 2.1. Джерела живлення з нетрадиційними відновлювальними джерелами

енергії. Фізичні і технологічні особливості створення і використання термоелектричних джерел живлення з нетрадиційними та відновлювальними ВДЕ. Конструктивні особливості, параметри і характеристики термоелектричних джерел живлення з ВДЕ. НЕ 2.2. Перспективи розвитку ВДЕ. Тенденції і прогнози розвитку та

використання нетрадиційних і ВДЕ та термоелектричних джерел живлення

144

створених з їх використанням. Принципова схема електростанцій на базі «сонячного ставка». Принципова схема грунтового термоелектричного генератора. Принципова схема припливних електростанцій. Принципова схема океанічних теплоелектростанцій (ОТЕС). Принципова схема геотермальних електростанцій для вулканічних і невулканічних районів. Класифікація вітроенергетичних установок (ВЕУ).

Основна література до курсу: 1. В.Г. Бар’яхтар, В.П. Кухар, Г.Ш. Пальшин. Фізика та виробництво енергії ХХІ

сторіччя ІІ Укр.фіз.журнал.-2000.-45, №7.- С.767-777. 2. Девинс Д. Энергия.-М.: Энергостатиздат, 1985.-360 с. 3. Давыдова Л.С., Буряк А.А. Энергетика: пути и перспективы.- М.: Наука,1981.-

259 с. 4. Тёльдеши Ю., Лесны Ю. Мир ищет энергию.- М.: Мир, 1981- 439 с. 5. С.Ю. Паранчин. Невідновлювальні джерела енергії.- Чернівці. – “Рута”, 2002.-

51 с. 6. А.Й. Савчук. Нетрадиційні способи та засоби видобутку електроенергії. –

Чернівці “Рута”, 2002.- 58 с. 7. С.Ю. Паранчин. Відновлювальні джерела енергії. – Чернівці, - “Рута” 2002. –

68 с. 8. С.Ю. Паранчин. Використання енергії Сонця. – Чернівці, - “Рута”. – 2002. –47

с. 9. Бранкворт Б.Дж. Солнечная энергия для человека. М.: Мир. – 1976. – 291 с. 10. Преобразование солнечной энергии /под редакцией Серафина Б./ М.:

Энергоатомиздат, 1982, 200 с. 11. Сердюк В.В. Физика солнечных элементов. Одесса: Логос. – 1994. – 333 с. 12. Прикладные проблемы прямого преобразования энергии /под редакцией В.И.

Толубинского и др. /Киев: Наукова думка. – 1997. – 165 с. 13. Кузнецова Л.М. Нетрадиционные источники энергии, М.: . – 1984, 113 с. 14. Анатычук Л.И. Термоэлектричество том II. – 2003. 15. Анатычук Л.И. Термоэлементы и термоэлектрические устройства.

Справочник. Киев: Наукова думка. – 1979. – 768 с. 16. Кильчицька С.С. “Відновлювальні джерела енергії”.Київ. Тов-во “Знання”. –

1990. – 47 с. 17. Обухов Є.Вє Використання відновлювальних джерел енергії. Одеса.“ТЄС”

1999. – 254 с. 18. Байлс Д.Т. Биоэнергетика: технология, термодинамика, издержки /под

редакцией Е.А. Бирюковой/, М. Машиностроение. – 1972. – 310 с. 19. Берштейн Л.Б. Покорение энергии прилива. М.: Знание. – 1989. – 59 с. 20. Шефтер Я.И. Ветроэнергетические агрегаты, М.: Машиностроение. – 1972. –

310 с. 21. Использование водной энергии /под редакцией Д.С. Шевелева/.М.–Л:Энергия.

– 1965. – 115 с. 22. Геотермия. /Сб. Статей под редакцией К.М. Магамедова/. М.: Наука. – 1991. –

вып.1. – 247 с.

145

23. Росс Д. Энергия волн. Первая книга о революции в технике. Л: Гидрометеоиздат. – 1981. – 111 с.

24. Толмачов Д. Роль і перпектива окремих енергоносіїв в енергетиці України. 25. Меррей Раймонд Л. Атомная энергетика. М.: Мир. – 1981. – 439 с. 26. Орасвекий В.Н. Ядерная энергетика. К: Наукова думка. – 1978. – 254 с. 27. Зелена енергетика, “Екоінформ” №1,2,3. – 2005 р. 28. М.М. Колтун. Солнечные элементы. М.: Наукам. – 1987. – 199 с. 29. “Прилади фізичного перетворення теплової енергії грунту. П.Д. Микитюк,

дисертація на здоьуток вченого ступеня к.ф.-м.н., Чернівці. – 2004 р. – 133 с.

«ОХОРОНА ПРАЦІ В ЕНЕРГЕТИЦІ»

9 семестр 27 год. (1 кредит)

Мета викладання курсу: У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знати

основні закони України про охорону праці. Володіти базовими знаннями про вплив на організм людини шкідливих факторів, речовин і умов праці, вміти правильно і своєчасно приймати міри по запобіганню нещасних випадків.

Вивчення курсу здійснюється за одним змістовим модулем: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ОХОРОНА ПРАЦІ В ЕНЕРГЕТИЦІ» НЕ 1. Соціально-економічні, правові і організаційні питання охорони праці

Вступ до курсу лекцій «Охорона праці в енергетиці». Основні питання та визначення. Методична основа курсу лекцій. Завдання і значення охорони праці в Україні. Фактори, що діють на формування умов праці: шкідливі та небезпечні. Категорії важкості праці. Травматизм та захворювання на підприємстві. Порядок розслідування та облік нещасних випадків та професійних захворювань. Відповідальність за порушення закону про охорону праці. Нормативно-технічна документація. Економічні питання охорони праці.

НЕ 2. Основи виробничої санітарії Захист від шкідливих речовин в промисловості та енергетиці. Вплив на

організм людини метеорологічних умов: перегрів, охолодження, вологість, теплове випромінювання. Способи нормалізації мікроклімату виробничих приміщень. Захист від випромінювання. Іонізуюче випромінювання. Забезпечення лазерної безпеки. Ультрафіолетове випромінювання. Норми радіаційної безпеки. Виробниче освітлення. Захист від шуму, ультразвуку, інфразвуку, вібрації.

НЕ 3. Основи техніки безпеки Загальні вимоги до виробничих процесів. Вимоги безпеки до виробничого

обладнання, балонів під тиском, горючих газів. Забезпечення електробезпеки. Електрозахисті засоби та пристрої. Перша допомога при ураженні електричним струмом

НЕ 4. Основи забезпечення пожежо- і вибухобезпеки промислових та енергетичних об’єктів.

Основні відомості про процес горіння, пожежі та вибухи. Причини пожеж та

146

вибухів на підприємствах. Пожежо- та вибухонебезпечні речовини. Методи попередження пожеж та вибухів на виробництві. Обладнання для гасіння пожеж. Засоби повідомлення і сигналізації про пожежі.

Економічна ефективність заходів по підвищенні рівня пожежної безпеки промислових та енергетичних об'єктів.

Основна література до курсу : 11. Денисенко Охорона праці. - М.: Вища школа, 1985, 318 с. 12. Макаров Г.В., Стрельчук Н.А. и др. Охрана труда в химической

промьішленности. - М.: Химия, 1977, 566 с. 13. Долин П.А. Справочник по технике безопасности - М.: Знергоатомиздат,

1985.- 824 с. 14. Борисполец Ю.В. Геращенко В.Е. Охрана труда в строительстве. - К.:

Будівельник, 1985.-304 с. 15. Охрана труда в електроустановках /Под ред.. Б.А. Князевского.- М.: 1983,345

с. 16. Кязимов К.Г., Гусев В.Б. Зксплуатация и ремонт оборудования систем

газоснабжения.- К.: Основа, 2000,-285 с. 17. Порядок розслідування та ведення обміну нещасних випадків, професійних

захворювань і аварій на виробництві (НПАОП 00.0-6.02.-04). 18. Нормативно-технічна документація з питань охорони праці. 19. Закон України «Про охорону праці». 20. Закон України «Про пожежну безпеку».

НДРС 5 курс, 10 семестр 36 год. (1 кредит)

НДРС - науково-дослідна робота студента по профілю спеціалізації. НДРС сприяє підвищенню рівня, кращій організації та контролю роботи студентів. Викладач : Кожен студент закріплюється за викладачем кафедри, у якого пише

дипломну роботу.

ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС 5 курс; 10 семестр; 36 год.; 4 год. на тижд.; 1 кредит Форма контролю: залік Мета курсу «Вища освіта та Болонський процес» полягає в тому, щоб

ознайомити студентів з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобами запровадження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен 220 знати: - поняття «вища освіта», загальні засади формування і функціонування системи

147

вищої освіти та її інститути; - хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і ЄС; - зміст основних документів Болонського процесу, - механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення

участі ЄС у національних дослідницьких програмах, входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле;

- основні засади науково-технічного співробітництва України та ЄС; - специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи і Америки; - основні підходи, завдання, принципи та етапи формування Зони європейської

вищої освіти; - характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи; - загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу; - структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням

студента; - особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS; - зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS. - принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування

кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України; - заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації

навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації. уміти: - аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-

економічного розвитку держави; - аналізувати роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами; - аналізувати сучасні принципи побудови та завдання u1074 вищої освіти у

розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії;

- здійснювати порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи; - характеризувати чинники євроінтеграції вищої освіти; - аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілей Болонського

процесу; - формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчального закладу,

факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін.; - використовувати європейську систему «полегшеної шкали оцінювання»

навчальних досягнень студента; - визначати сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 . ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ЗОНИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ НЕ 1.1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку

держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами Європейський вибір України – невід'ємна складова її подальшого розвитку.

Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та

148

громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку.

НЕ1. 2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи

побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи.

НЕ1. 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу

Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу:

- Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25травня 1998 р.).

- Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.).

- Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій ( Саламанка, 29-30 березня 2001 р.).

- До Зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту(Прага, 13-19 травня 2001 р.).

- Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.).

НЕ1. 4. Основні завдання, принципи та етапи формування. Зони європейської вищої освіти

Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.

Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

149

ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА ПЕРЕЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТІВ (ЕСТS) У ВИЩІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИ

НЕ 2.1. Європейська кредитно-трансферна система та система накопичення (ЕСТS)

Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін.

Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з боку навчального закладу. Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок з академічним навантаженням

студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS. Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський

координатор. Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету,

навчальної дисципліни, змістового кредиту. Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний

план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу. Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання»

навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

НЕ 2.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України

Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти.

Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав.

Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного u1077 експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації.

Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на

150

навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання).

НЕ 2.3. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України

Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчального процесу.

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об'єктові.

Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента.

Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача.

Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Болонський процес: Документи/ Укладачі З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А.

Гамон, Ю.І. Полеха. – К.: Вид.-во Європ. ун.-ту, 2004. – 169 с. 2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За ред.

В.Г.Кременя. – Тернопіль, 2004. – 384 с. 3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи

входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво“Політехніка”, 2003. – 200 с.

4. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон,

151

2004. – 208 с. (Вища освіта в сучасному світі). 5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація.

Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с. 6. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми,

перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с. 7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко,

Я.Я. Боголюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с. 8. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник для

студентів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с. 9. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи

організації навчального процесу. – К.: «Освіта України», 2005. – 278 с. 10. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В.

Ситяшенко. – К.: Задруга, 2004. – 338 с. 11. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу:

Документи і матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 188 с.

12. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-во Європ. ун-ту, 2004. – 127 с.

14. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.

АСИСТЕНТСЬКА ПРАКТИКА

8 тижнів (8 кредитів) Асистентська практика триває 8 тижнів й складається з двох частин: науково-педагогічної практики (4 тижня) та науково-дослідної практики (4 тижня). Науково-педагогічна практика проводиться з метою підготовки магістра до викладацької роботи у вищому навчальному закладі. Основними завданнями практики є: розвиток теоретичних знань і практичних навичок, отриманих при вивченні гуманітарних і професійно-орієнтованих дисциплін; набуття досвіду роботи викладача на штатній посаді асистента або викладача-стажиста; набуття методичних вмінь в плануванні, організації та проведенні лабораторних, практичних і лекційних занять, семінарів; набуття досвіду проведення виховних заходів у студентській академічній групі. Науково-педагогічна практика передбачає: ознайомлення магістра з організацією навчального процесу на кафедрі, що включає: планування навчального навантаження викладачів та науково-допоміжного персоналу, організація відкритих занять та показових лекцій, взаємовідвідування занять викладачами, планування засідань кафедри; відвідування магістром занять, що проводяться керівником практики, а також окремих занять провідних викладачів кафедри; відвідування відкритих занять та показових лекцій, участь в їх обговоренні; проведення двох-трьох пробних занять і залікового заняття з дисципліни спеціальності, на яких повинні бути присутні керівник практики, завідувач кафедри, інші магістри даної спеціальності.

152

Науково-дослідна практика проводиться з метою підготовки студента до виконання магістерської кваліфікаційної роботи й підготовки випускника до професійної діяльності в якості магістра після закінчення університету. Основними завданнями практики є: закріплення теоретичних знань і поглиблення практичних умінь, отриманих при вивченні професійно-орієнтованих і спеціалізуючих дисциплін; набуття досвіду роботи зі спеціальності згідно штатних посад молодшого наукового співробітника, викладача ВНЗ, начальника дільниці, інженера дослідника; збір та обробка науково-технічних першоджерел, вибір об’єктів дослідження, методів і методик науково-дослідних пошуків, необхідних для виконання магістерської кваліфікаційної роботи; визначення і формулювання теми магістерської кваліфікаційної роботи. Науково-дослідна практика складається з наступних етапів: вивчення структури підприємства, лабораторії, кафедри, організації в них виробничої та науково-пошукової діяльності; вивчення кола виробничих, науково- дослідних завдань, над вирішенням яких працює підрозділ; вивчення суті індивідуального завдання, поставленого керівником, вивчення його місця і значимості у загальній структурі завдань підрозділу; інформаційне забезпечення завдання, робота над відповідною науково-технічною літературою, керівними нормативними документами, їх аналіз; отримання конкретних результатів з розробки індивідуального завдання (дослідження, залежності, креслення, розрахунки, моделювання, програми ЕОМ) та їх аналіз; оцінка отриманих результатів з точки зору їх впровадження у виробництво, написання наукової публікації і можливості їх використання в подальшому виконанні магістерської роботи; вибір та обґрунтування теми магістерської роботи.