Фонд Михайла За­славського відкриває Громадську прийма­ль ню для надання допомоги і захисту за­конних прав та інтересів житомирян. Звер­нувшись до Громадської приймальні Фонду, Ви зможете отримати правову, консульта­тивну та інформаційну допомогу, почути кваліфіковані відповіді на питання, які Вас турбують. Наші спеціалісти готові захищати Ваші законні інтереси в державних устано­вах чи судових інстанціях.

Ми завжди готові Вам допомогти!

Професійний рівень житомирських аматорів стр 2

М.Коцюбинський в Житомирі стр 2

«Оксія» прийшла до школярів стр 6

Неравнодушный Житомир стр 6

Житомирские истории стр 7

Визволення Греції почалося з Житомира стр 7

Діти допомагають дітям стр 2

Зоряна мандрівка Житомирщиною стр 2

2010 год

распространяется бесплатно

#9(09)

3003

«Дорогу нашим танкам встеляли квітами» стр 8

«З голоду наші полонені ловили черепашок» стр 8

«Мой дед скрывал свое происхождение» стр 8

«Ми робили все, щоб підняти колгосп» стр 8

Живая история Житомира

Громадська приймальня

г.Житомир, ул. Пушкинская 25,Фонд Михаила Заславского «Возрождение Житомира».

Адрес:

Телефон:42­06­08

Порядок на вулицях міста

Житомирський льонокомбінат був одним з найбільших виробників

лляних тканин в Європі

З усіх льонокомбінатів, яких на момент розвалу Радянського Союзу в Україні було чотирнадцять, сьогодні більш-менш успішно працюють лише три. Наш житомирський – серед тих, хто зміг вистояти.

В нашу газету нередко обращаются люди с одним и тем же вопросом: каким дол­жен быть мэр города. Поли­тиком? Хозяйственником? Бизнесменом? очевидно, любой из вариантов имеет свои преимущества и не­достатки. С этим вопросом мы обратились к Михаилу Витальевичу заславскому. о социальной ответствен­ности бизнеса, роли лич­ности на посту мэра и при­оритетах в развитии города читайте в интервью основа­теля Фонда.

СМіття, якого так бага­то на вулицях Житомира, провокує людей на асоці­альну поведінку.

Є така «теорія розби­тих вікон», яка стверджує: якщо в будинку розбили скло і не вставили нове, незабаром у ньому не за­лишиться жодного цілого вікна, а потім почнеться мародерство. Чим біль­ше навколо сміття, тим

легше людині зважитись на злочин. Ця теорія нео­дноразово перевірена на практиці. результати спе­ціальних досліджень свід­чать, що людина порушує різні правила і заборони

приблизно вдвічі частіше, якщо навколо неї бруд­но. на вулицях, де скрізь розкидані недопалки і об­гортки від морозива, від­бувається значно більше крадіжок. і навпаки, якщо міська влада ретельно сте­жить за чистотою на вули­цях, громадяни поводять себе культурніше, а рівень злочинності значно зни­жується. стр 2

«Мэр должен быть хозяйственником»

стр 5стр 4

дорога до серця через казкуініЦіатиВна груПа жи­томирських літераторів, ак­торів та режисерів за під­тримки Фонда Михайла заславського зробила запис

аудіодиску з дитячою літера­турою. організатори випуску переконані, що аудіоказки допомагають дитині пізнава­ти світ та спонукають твори­ти добро.

как живется в ЖитомиреМы ПродолЖаеМ знако­мить читателей с результата­ми социологического иссле­дования «Проблемы города Житомира и возможности их решения». В этом номере мы приводим распределение ответов на вопросы: «Скажи­те, как за последние полгода, по Вашему мнению, изме­нилась жизнь…» и «если Вы считаете, что жизнь в Жито­мире за последние полгода ухудшилась, кто, по Вашему мнению, в наибольшей сте­пени несет ответственность за это ухудшение?»

Стратегія «Великого Житомира»у ВеликоМу західно­європейському місті за­звичай забезпеченість міських жителів каналіза­цією, ванними, гарячим водопоста чанням, як то кажуть, 100­відсоткова. тобто всі міські жителі проживають саме в «місь­ких» умовах. Ситуація, що склалася в окремих обласних центрах укра­їни, є дуже далекою від цього показника. Жито­мир, на жаль, не є виклю­ченням. як покращити якість життя житомирян?

Читайте на стр 3

Акценты Культурный слой Акценты

Читайте на стр 6 Читайте на стр 3

2 # 9 | 30 марта Возрождение Житомира

Газета Фонда Михаила Заславскогоhttp://zaslavskiy.com.ua

благодійністьдитячий ансамбль «Сонечко» провів благодійний виступ з метою допомоги онкохворим дітям

В Житомирському облас­ному музично­драматичному театрі ім. і.кочерги відбувся благодійний концерт дитячо­го хореографічного ансамблю «Сонечко». діти танцювали, щоб зібрати кошти на ліку­вання та допомогти своїм од­ноліткам, які страждають на онкологічні захворювання.

акцію проводили Ми­хайло та тетяна гузун, котрі влаштували концерт сила­ми вихованців ансамблю – і дорослих танцюристів, і дітей. Відкривав концерт заслужений діяч мистецтв

україни Володимир шин­карук. Серед присутніх в залі був новий голова Жи­томирської обладміністрації Сергій рижук. Хоча квитки й недешеві, зал був повніс­тю заповненим. учасникам ансамблю «Сонечко» вдало­ся зібрати 40 тисяч гривень.

В області зараз проживає близько 70 осіб, яким в ди­тинстві пощастило перебо­роти страшну хворобу.

Щиро вдячні за таку акцію і бітьки хворих дітей, і медич­ні працівники. такі речі не тільки допомагають, а й вчать співчувати чужій біді.

больова точкаСміття, якого так багато на вулицях Житомира, провокує людей на асоціальну поведінку

з проблемами зі сміттям щороку стикається, певно, будь­яке українське місто. Цієї весни не став винятком і Жи­томир. Після зими на вулицях скрізь можна побачити купи неприбраного сміття, і не тіль­ки торішнього, а й «свіжого». на подвір’ях розкиданий не­потріб, будівельне сміття, зла­мані гілки. Це не стільки про­вина комунальників, скільки показник нашого з вами рів­ня культури. Між тим, сміт­тєзвалища на вулицях міста, насправді, несуть набагато більшу загрозу, окрім суто не­естетичних якос­тей. як запевня­ють психологи та соціологи, нава­ли сміття в містах спричиняють асо­ціальну поведінку громадян.

американсь­кі вчені у вісімдесятих роках минулого сторіччя вигадали «теорію розбитих вікон», яка стверджує: якщо в будинку розбили скло і не вставили нове, незабаром у ньому не залишиться жодного цілого вікна, а потім почнеться ма­родерство. Цю теорію неод­норазово перевіряли на прак­тиці спочатку в нью­Йорку, а потім у багатьох містах Євро­пи, Сша та інших країн сві­ту. Міська влада ретельно сте­

жила за чистотою на вулицях, змивала зі стін граффіті. В результаті громадяни почали поводити себе культурніше, а рівень злочинності значно знизився.

В рамках дослідження було влаштовано шість ситуацій, в яких людей провокували ки­дати сміття на тротуар, про­ходити там, де не можна, чи здійснювати дрібну крадіжку. кожен експеримент проходив у двох варіантах: коли навколо все чисто й охайно, або брудно й насмічено. В одному з експе­риментів людей провокували на дрібну крадіжку. з пошто­вої скриньки стирчав конверт з прозорим віконцем, з якого виразно проглядалася купюра в 5 євро. згідно зі статисти­кою дослідження, в ситуації

«порядок дотрима­ний» тільки 13% перехожих (з 71) привласнили спо­кусливий конверт. з розмальованої скриньки конверт вкрали 27% пере­хожих (з 60), а роз­

кидане сміття спровокувало на крадіжку 25% людей (з 72).

результати підтвердили тео рію: люди порушують різ­ні правила і заборони при­близно вдвічі частіше, якщо навколо розкидано сміття, а стіни списані і забруднені. Поряд зі звичайним граффіті чи розкиданим сміттям число крадіжок збільшується вдвічі. таким чином, як свідчать дослідники, недопалки і об­гортки від морозива на тро­

туарі провокують оточуючих порушити якесь правило, а потім змушують здійснюва­ти подібні порушення знов і знов. навіть повестися на­хабно набагато легше, коли навколо бруд. В результаті та­кий «дріб’язок», як сміття на

вулицях, призводить до асо­ціальної поведінки громадян та зростання злочинності.

зважаючи на цей експе­римент, проблема зі сміттям в наших містах стає ще на­гальнішою. Порушення сус­пільних норм може зроста­

ти, і боротися потрібно вже з першими проявами, бо анти­громадська поведінка може швидко стати звичною для ба­гатьох явищем, і тоді «систе­ма» підтримуватиме сама себе. тож чистоту вулиць можна вважати профілактичним ме­

тодом боротьби зі злочинніс­тою. Підтримуючи чистоту, будь­хто може зробити свій внесок у цю боротьбу. кожен з нас повинен мати на увазі, що, коли ми кидаємо на газон бляшанку з­під пива або роз­мальовуємо стіни, тим самим сприяємо зростанню злочин­ності і примноженню загаль­ного свинства.

звичайно, в справі бороть­би зі сміттям вистачає і суто міських негараздів, один з яких – брак сміттєвих баків. але якщо самі житомиряни не зацікавлені зробити своє місто чистішим, жодні сміттєбаки чи навіть армія двірників не впораються з ситуацією. тож результати згаданого експери­менту, безумовно, мають бути враховані як міською владою, так і мешканцями міста.

Ольга БОндаренкО

фокус

Новини

література В Житомир­ському університеті ім. іва­на Франка відбулася пре­зентація книги, присвяченої М.коцюбинському. Вона ста­ла першою у новій науково­

популярній серії «Життя і слово» київського видавни­цтва «академія». як стверджує автор ярослав Поліщук, він розповідає про «справжнього коцюбинського». В книзі, зо­

крема, йдеться про житомир­ський період у біографії видат­ного письменника. В нашому місті він перебував з 1878 по 1898 рік, друкувався та вів одну з рубрик в газеті «Волинь».

«когда сходит снег, на ули­цах всегда много мусора. ни­чего удивительного – такую картину мы видим каждую весну. тем не менее, мусор уберут в течение ближайших 2­3 недель. отчасти силами коммунальных предприятий, отчасти – с помощью курсан­тов и студентов. также будут привлекать сотрудников мага­зинов и офисов, которые обя­заны убирать мусор на приле­

гающей территории. активно помогают в этом обществен­ные организации – обращают­ся, в том числе и в наш Фонд, с вопросом, что можно сделать. так что общими усилиями, думаю, мы справимся с этой проблемой».

Эдуард круглЯк,председатель Фонда

Михаила Заславского, экс-заместитель мэра

по вопросам ЖКХ

«Мы справиМся с этой проблеМой»

«і ката, і героя він любив…»

Мистецтво В обласній науковій бібліотеці відкрилась виставка «гармонія душі». на ній були представлені пейза­жі від майстрів­художників, ляльки­мотанки, зроблені мо ло дими умільцями. і, зви­

чайно, писанки та шкрябан­ки (назва походить від спосо­бу виробництва – на поверхні яйця, пофарбованого в тем­ний колір, вишкрябують ві­зерунок) у виконанні учнів Малої академії культури при

школі №17. ансамбль «дже­рельце» виступив з піснями­веснянками. Майстерне ви­конання довело, що категорія «аматори» їм уже затісна, тож краще залишити її «на виріст» молодшим колективам.

Професійний рівень житомирських аматорів

зоряна мандрівка Житомирщиноюрідний край керівник андрушівської обсерваторії Юрій іващенко ініціював увіч нення районних центрів Жи то мир щи ни в назвах ма­лих небесних тіл. на сьогодні вже 14 містечок мають у небі

«свої» зорі. Перший відкри­тий астероїд носить ім’я «ан­друшівка». на небі вже є свій «Житомир», а також «Берди­чів», «коростишів», «овруч» і «радомишль». коли про­грама буде закінчена, Юрій

планує видати книгу під на­звою «зоряна мандрівка Жи­томирщиною». В ній, поряд з характеристиками малої планети, буде коротка розпо­відь – історія містечка, назву якого вона носить.

Фот

ореп

орта

ж Ю

лия

дры

мба

, Сер

гей

роз

дум

Фот

о к

атер

ина

гом

аню

к

Чим більше навколо сміття, тим легше зважитись на злочин

Береги Тетерева завалені сміттям у всіх популярних серед житомирян місцях відпочинку.

«Сонечко» – майстер класичного та народного танцю.

діти допомагають дітям

Порядок на вулицях

міста

3# 9 | 30 марта Возрождение Житомира

Газета Фонда Михаила Заславскогоhttp://zaslavskiy.com.ua

стратегіяМісія Житомира має бути спланована на десятки років вперед

Почнемо з найпрості­шого – порівняємо динамі­ку валового регіонального продукту, номінальної за­робітної плати та тривалості життя населення в україні й Житомирській області. Відразу ж побачимо – тен­денції між першими двома і третім показниками є про­тилежними. окрім того, що номінальне зростання за­робітних плат на Житомир­щині випереджає зростан­ня валового регіонального продукту (хоча ці тенденції мають бути щонайменше па­ралельними), воно поки ще зовсім не відображається на зростанні очікуваної трива­лості життя населення, особ­ливо чоловічої його частини. Подібна ситуація спостері­гається і в Житомирі. Це оз­начає, що в середньому ми попросту «проїдаємо» своє життя. економічне зростан­ня начебто відбувається, рі­вень доходів населення но­мінально зростає, а якісних зрушень у житті середнього житомирянина за цей час як не було, так і немає.

Відповідно, покращен­ня якості життя населення у місті має роз­глядатися як єдина мета для всіх рівнів вла­ди, як загаль­нолюдська ідея, здатна вплинути на весь хід розвитку Жито­мира, Житомирської області і україни в цілому.При ць­ому слід чітко знати, якими ресурсами володіє місто, які є обмеження щодо їх вико­ристання. на основі оцінки різних складових розвитку –

економічної, соціальної, еко­логічної, культурної визнача­ються ключові функції міста з урахуванням сьогоднішніх тенденцій, а фактично – його місія на перспективу декіль­кох десятків років.

реальним ресурсом міста є те, що для Житомирської області Жи­томир – при­вабливий спо­живчий ринок і фокус тяжін­

ня робочої сили, хоча у цьому з ним конкурує столиця ук­раїни. Водночас природним є те, що найтіснші еконо­мічні, соціальні, екологічні взаємозв’язки існують і роз­виваються саме в межах сво­го регіону, особливо в межах

Житомира і його передмістя. Водночас у контактній смузі між містом і рештою області найгостріше зіштовхуються інтереси різних галузей, те­риторіальних громад і забу­довників, тобто виникає не­обхідність в узгодженості дій міської і обласної влад щодо використання території та її розвитку.

тим більше, особливого «просторового» резерву у са­мого міста немає: щільність населення в Житомирі – одна з найбільших серед обласних центрів україни і становить 4469 чол. на 1 кв.км.

Важливим аспектом роз­витку міст є реальний рівень «урбанізованості» життя. Жи­томир належить до категорії великих міст, що повинно оз­

начати не тільки його високі статусні позиції в регіоні, але й всі атрибути комфортного міського життя його мешкан­ців. наприклад, в середньому західноєвропейському місті, яке не є столицею, але має до­статньо велику кількість жи­телів, побутова оснащеність,

зокрема забезпеченість місь­ких жителів каналізацією, ванними (душовими), гаря­чим водопостачанням, зазви­чай, 100­відсоткова. тобто всі міські жителі проживають саме в «міських» умовах.

Ситуація в окремих облас­них центрах україни є дуже

далекою від цього показни­ка. Житомир, на жаль, не є виключенням. зокрема, дані офіційної статистики дають цифру забезпеченості гаря­чим водопостачанням в ос­танні роки на 83%. Хоча і це ще не означає рівень реаль­ного забезпечення гарячою водою, а тільки відсоток тих, хто підключений до мережі. а реальним є використання більшою частиною сімей ін­дивідуальних систем нагрі­вання води (якщо, звичайно, на ці системи вистачає кош­тів з сімейних бюджетів).

В цьому плані дуже ефек­тивним методом оцінки сприйняття «життя міста» в контексті власного рів­ня якості життя населен­ням є регулярні соціологічні опитування, спрямовані на оцінку якості життя в цілому, виділення проблемних сфер. загалом оцінка якості життя населення на рівні міста на сьогоднішній день має грун­туватися на побудові систе­ми показників, підбір яких співвіднесений зі стратегіч­ними напрямами розвитку Великого Житомира і Жито­мирської області в цілому – збереженням їх соціального та природного капіталу, без­пекою та підвищенням кон­курентоспроможності.

Ірина гукалОва,доктор географічних наук

акценты

100% мешканців Житомира мають жити в «міських» умовах

нашому місту не вистачає «просторового» резерву

25 березня у Житомирі на запрошення Фонду заслав­ського гостювали науковці з києва – співробітники ін­ституту географії національ­ної академії наук україни ірина гукалова і Сергій лісо­вський. Вони були запрошені в рамках проекту розробки Стратегії розвитку «Великого

Житомира». як ми вже писа­ли, головною метою цієї про­грами є підвищення якості життя житомирян, тому саме ціх фахівців було обрано кон­сультантами – ірина гука­лова захистила дисертацію з проблем визначення якості життя, а Сергій лісовський займається проблемами зба­

лансованого розвитку. Вчені підготували аналітичні ма­теріали і виступили з допо­відями на міжнародній кон­ференції «екологія: вчені у вирішенні проблем науки, освіти і практики», яка про­йшла 25­26 березня в Жито­мирському національному аг­роекологічному університеті.

стратегія розвитку «великого житоМира»

как живётся в Житомиресоциология Мы про­должаем знакомить читате­лей с результатами социо­логического исследования «Проблемы г. Житомира и возможности их решения». исследование проведено в февралее 2010 г. (в период до выборов Президента укра­ины). В исследовании была использована двухступенча­тая выборка (N (количест­во респондентов) = 1200) с использованием схем сис­тематического и случайного механического отбора. Ста­тистическая ошибка выборки не превышает 3%.

На конференцію в ЖНАЕУ приїхали науковці з різних міст України та Європи.

0 10 20 30 40 50 60

Затрудняюсь ответить

Другое

Житомирский областной совет

Губернатор Житомирской обл.

Житомирский городской совет

Сами житомиряне

Верховная Рада Украины

Президент Украины

Житомирский городской голова

Правительство Украины 58

39

37

18

13

11

2

2

9

9

Распределение ответов на вопрос:«Если Вы считаете, что жизнь в Житомире за последние

полгода ухудшилась, кто, по Вашему мнению, в наибольшейстепени несет ответственность за это ухудшение?», %*

*Сумма превышает 100%, поскольку можно было дать несколько вариантов ответов

0

10

20

30

40

50

Стала значительно хуже

Несколько ухудшилась

В чем-то улучшилась, а в чем-то ухудшилась

Несколько улучшилась

Стала значительно лучше

… в Украине… в Житомире… в Вашей семье

Распределение ответов на вопрос: «Скажите, как за последниеполгода, по Вашему мнению, изменилась жизнь…», %

2

16

49

28

51

15

4035

9

06

3439

22

4 # 9 | 30 марта Возрождение Житомира

Газета Фонда Михаила Заславскогоhttp://zaslavskiy.com.ua

з усіх льонокомбіна­тів, яких на момент розвалу радянсько­го Союзу в украї­ні було чотирнад­

цять, сьогодні більш­менш успішно працюють лише три. Це Старосамбірський, (роз­ташований у львівській об­ласті), рівненський та Жито­мирський.

Свого часу наш край був лідером льонарської галу­зі. з 45 українських під­приємств, які займались переробкою льону, виготов­ленням первинної сировини та тканин, 11 було розташо­вано на Житомирщині. а

Житомирський льонокомбі­нат, заснований у 1961 році, був найбільшим в україні та одним з головних виробни­ків лляних тканин в Європі.

Проте в 1994 році, вна­слідок загальноекономічної кризи, настали важкі часи в історії підпри­ємства. тоді по чало занепа­дати льонар­ство, припини­ли свою роботу більше половини підпри­ємств текстильної промис­ловості, виробничі відноси­ни в галузі були практично зруйновані. за даними дер­жавного комітету статисти­ки, у 1990 році в україні було виготовлено 1260 мільйонів

квадратних метрів тканин усіх видів. для порівняння, в 2009 році з українських підприємств вийшло лише 86 мільонів квадратних ме­трів продукції.

Відновити виробництво на Житомирському льоно­

комбінаті вда­лося за рахунок коштів приват­ного інвесто­ра. В період з листопада 2003

року по квітень 2004 тоВ «Металлон» інвестувало у поновлення виробництва більше 37 млн. грн., що до­зволило створити більше 2500 робочих місць та довес­ти виробництво лляних і на­півлляних тканин до обсягу

650 тис. погонних метрів на місяць. діюча фінансова по­літика дозволила призупи­нити зростання кредитор­ської заборгованості, в тому числі й перед бюджетними організаціями. на підпри­ємстві почали вчасно випла­чувати заробітну плату.

В той час облдержадмі­ністрація, фактично в руч­ному режимі, забезпечила комбінат сировиною. з нею на той час були великі про­блеми, адже посіви льону протягом дев’яностих років скоротились у 10 разів. Була не тільки організована нара­да керівників льоносіючих районів і господарств, щоб зорієнтувати їх на співпра­цю з комбінатом, а й ство­

рив робочу группу під своїм керівництвом, яка мала за­йматись виключно пробле­мами підприємства.

наразі комбінат склада­ється з п’яти основних ви­робництв, розміщених у двох виробничих корпусах – пря­дильного, двох ткацьких і двох оздоблювальних. крім того, наявні транспортний і ремонтно­будівельний цехи.

звичайно, і сьогодні ви­

стачає серйозних проблем як в аПк україни, так і в розвитку галузі льонарства. загалом по україні спосте­рігається зниження кількос­ті лляних тканин, спричи­нене нестачею сировини і необхідного обладнання для переробки волокна, неста­більністю внутрішнього та зовнішнього ринків.

але, навіть незважаючи на всі несприятливі умови дано­го сектору, Житомирський льонокомбінат розвиваєть­ся, що дає змогу працювати й суміжним виробництвам. В першу чергу збільшується ви­робництво і росте зайнятість на сільськогосподарських під­приємствах, які постачають сировину, а також тих, які за­ймаються її переробкою. на сьогоднішній день Житомир­ський комбінат – це одне з найуспішніших підприємств регіону. а його продукція, як і раніше, добре відома в україні та за кордоном.

Ольга БОндаренкО

житоМир индустриальный

льонарство почало занепадати з 1994 року

Житомирське полотно: історія виживання

індустрія Житомирський льонокомбінат був одним з найбільших виробників лляних тканин не тільки радянського Союзу, а й всієї Європи

одним з найважливіших виробників льонопродукції в радянському Союзі була Бі­лорусія. Проте, навіть після розпаду СрСр і руйнування економічних звязків, біло­руське льонарство не зазнало занепаду. В наших сусідів іс­нує план, згідно з яким дер­жава розвиває в першу чер­гу ті виробництва, для яких країна має власну сировину та ресурси. а для виробни­цтва якісної лляної продукції

Білорусь має все необхідне: кліматичні умови, кадрові ре­сурси, технології. крім того, з 2005 року в країні було вве­дено високе вивізне мито на льоноволокно, що практично унеможливило його експорт. з того часу всю вирощену в країні сировину спрямова­но на переробку до оршин­ського льонокомбінату. тож практично весь об’єм готової продукції цього підприємства йде на експорт.

льонарство під патронатоМ президента

Близько 70% підприємств, які працювали в текстиль­ній промисловості україни до 90­х, припинили своє існуван­ня впродовж останніх 10 років. головною проблемою ринку нашого часу аналітики вва­жають значний вплив імпорт­ної продукції. за результатами держкомітету, імпорт тканин становить 80­85%. основні країни­постачальники украї­ни: англія, німеччина, корея, китай, голландія, індія і ту­реччина. Майже половина по­ставок надходить з китаю.

загалом структура прода­жу тканин в україні виглядає

наступним чином: тканини, виготовлені з натурального шовку – 0,05­0,1%, синтетич­ні – 20­25%, вовняні тканини – 5­6%, бавовняні – 50­55%, лляні – 5­7%. зараз відбува­ється скорочення частки де­шевого ситцю та бавовни в роздрібній торгівлі. Поясню­ється це тим, що чільне місце у виробництві бавовняної ма­терії належить державі. крім того, учасники ринку відзна­чають зростання потреби в недорогій синтетиці, спри­чинене малозабезпеченістю вітчизняного споживача. за даними виробників вовня­

них і напіввовняних тканин, конкурувати з синтетикою в ціновому сегменті ринку стає дедалі важче.

згідно з останніми да­ними держкомстату украї­ни, в січні 2010 р., порівня­но з січнем 2009 р., україна збільшила імпорт текстилю і виробів з нього на 6,5% (до 78 млн. 412,2 тис. дол.). екс­порт текстилю і виробів з нього за вказаний період та­кож продемонстрував збіль­шення на 7,8% (до 54,439 млн. дол.). зокрема, імпорт тканин з бавовни збільшив­ся на 44,3% (10 млн. 813,5

тис. дол.), експорт – на 38,% (до 551,2 тис. дол.). імпорт вовни в січні цього року зменшився на 23,3% (до 978,2 тис. грн.), експорт – на 18,3% (до 257,1 тис. дол.), порівня­но з січнем 2009 р.

і хоча вітчізняна текстиль­на промисловість сьогодні перебуває в досить складному та нестабільному становищі, експерти зазначають, що за умови правильного керівни­цтва, розподілу коштів та від­повідної підтримки держави україна має всі шанси стати в цьому секторі однією з про­відних країн.

дисонанси вітчизняного текстильного сектору

Незважаючи на загальний занепад текстильної галузі, Житомирський льонокомбінат залишається відносно успішним підприємством.

Фот

ореп

орта

ж С

ерге

й р

озду

м

5# 9 | 30 марта Возрождение Житомира

Газета Фонда Михаила Заславскогоhttp://zaslavskiy.com.ua

пряМая речь

интервьюМихаил заславский считает: бизнес и власть должны быть социально ответственными

– Михаил Витальевич, Ваш фонд уже довольно долго работает в Житомире. Что бы Вы поставили на первое место в рейтинге городских проблем? Где наша главная болевая точка?

– Посмотрите на отчет о выполнении городского бюджета­2009. думаю, что Вы сами поймете ответ. го­родской бюджет – вот с чем на самом деле нужно рабо­тать в первую очередь.

– А что с нашим бюджетом не так? Он слишком мал?

– дело даже не в этом. Житомир – дотационный город. Мы лишь частично формируем бюджет за счет своих доходов, а в остальном зависим от государственных субвенций. В городе очень мало работающего бизне­са – а производственных площадок еще меньше. Без бизнеса, без собственного промышленного производ­ства, город лишен реальных возможностей для развития. не говоря уже о том, что лю­дям просто негде зарабаты­вать деньги.

– Подождите, но не все же сводится к деньгам и бизнесу.

– не все. но давайте бу­дет реалистами – ни одна

отрасль без финансиро­вания не будет работать в принципе. Больница, шко­ла, библиотека – думаю, не нужно перечислять все объ­екты социальной сферы, нуждающиеся в финансовой поддержке за счет бюджета. Фундаментом для него как раз и являются налоги и по­ступления с работающего бизнеса.

– Вы знаете, объекты со-циальной сферы давно уже сами научились зарабаты-вать деньги. Это можно ска-зать и про учебные заведе-ния, и про больницы.

– к сожалению, Вы пра­вы. образование и здраво­охранение у нас хоть и счи­таются бесплатными, но по факту постепенно переходят на коммерческие рельсы. Пе­реходят как раз потому, что государственного финанси­

рования им явно не хватает. Этот процесс коммерциали­зации социальной сферы не­обходимо остановить, пока не поздно. опять же, нужно проводить соответствующую бюджетную политику – это очень важно, поскольку до­ступ к качественному об­разованию и медицинско­му обслуживанию является

основой социальных гаран­тий. Это право каждого че­ловека. если его разрушить, о социальной стабильности можно будет забыть. и дело не только в этом. качество рабочей силы в регионе на­прямую зависит от уровня, на котором находится систе­ма здравоохранения и обра­зования. умные и здоровые работают лучше – по­моему, спорить здесь нечего.

– Разве забота о социальной сфере не является прерога-тивой центральных властей? Что здесь может сделать какой-то отдельный город?

– Может. не нужно не­дооценивать значение го­родского руководства, так же как и роль личности на посту мэра.

– Вы хорошо знаете многих мэров?

– да, сотрудничество с местными властями по всем регионам украины является частью моей работы. Честно скажу, мне интереснее всего работать с людьми, которые вышли на пост городского головы из хозяйственников или производственников.

– Сейчас распространено

мнение, что мэр – это, в пер-вую очередь, политическая фигура…

– нередко именно так и бывает. Во многих городах мэрами становятся люди, «встроенные» в политическую систему, имеющие четкую партийную принадлежность. но для города это – не луч­ший вариант. тут слишком много минусов. Мэр­политик по определению зависит от своей партии, он обязан вы­полнять указания политсове­та. Фактически, он не имеет самостоятельности в приня­тии ключевых для города ре­шений. наконец, человек для себя должен ответить на во­прос – кто его поставил ру­ководить городом. Партия,

политическая сила – или все­таки жители города. а со­вместить лояльность по отно­шению к своей партии и ин­тересы родного города очень трудно, практически невоз­можно. Понятно, что любой градоначальник сталкивает­ся с политическими вопро­сами. как минимум, ему нужно найти политический компромисс со всеми по­литическими силами, пред­ставленными в городе. од­нако, в первую очередь мэр должен быть хозяйствен­ником. Более того – мало привлечь инвестиции, мало развивать производство – необходимо сделать бизнес социально ответственным.

– Кажется, что сегодня частный бизнес и социаль-ная ответственность – несо-вместимые понятия.

– В какой­то мере Вы, ко­нечно, правы. Бизнес дей­ствительно ориентирован только на получение при­были, а не на обеспечение социальных льгот. С бизне­сом необходимо работать. Поэтому­то столь важной является роль мэра как га­ранта социальной стабиль­ности. и если руководство города дает возможность предпринимателям зараба­тывать деньги, у мэра есть полное право требовать от них полного спектра соци­альных гарантий для людей.

Сергей леОнОв

не нужно недооценивать роль

личности на посту мэра

Без промышленного производства город лишен реальных возможностей для развития.

Посмотри на Житомир по-новому!

Условия конкурса:Фотографии принимаются в цифровом виде на e-mail: photosphere@rambler.ruлибо в бумажном варианте по адресу ул. Пушкинская, 25.

Фонд Михаила Заславского вместе с Житомирским клубом фотографов «Фотосфера» и ЖОО НСФУ объявляют конкурс фотографий «Посмотри на Житомир по-новому!»

Если на минуту остановиться и посмотреть вокруг, можно увидеть, как прекрасен наш город и его люди. Архитектура, природа и пейзажи Житомира, исторические места, интересные лица житомирян – всё это нужно запечатлеть. В течение двух месяцев мы будем собирать снимки,

которые отражают дух нашего города, чтят его историю, передают характер его жителей. Конкурс проводится в четырех номинациях:

природа Житомира и его окрестностей

архитектура города, исторические места

жизнь города репортажные фотографии 

жанровый портрет людей нашего города

Михаил заславский:«Мэр должен быть хозяйственником»

6 # 9 | 30 марта Возрождение Житомира

Газета Фонда Михаила Заславскогоhttp://zaslavskiy.com.ua

поезіязнайомство житомирян з новим поетичним альманахом продовжується

25 березня відбулася черго­ва презентація поетичної збір­ки «оксія – 2009», виданої за сприяння Фонда Михайла за­славського. Цього разу озна­йомитись з творчістю жито­мирських поетів мали змогу учні 8­х класів школи №21. для школярів ця зустріч була цікава в першу чергу тим, що поспілкуватись з ними при­йшли автори, за віком не на­багато старші від них. зокре­ма, свою поезію читали Юлія Соколовська (9­й клас, шко­ла №1), Марина декіна (10­й клас, школа №23), оксана гаджій, першокурсниця педа­гогічного університету. крім того, на презентації альма­наху був присутній засновник «оксії» костянтин куліков. за його словами, останнім ча­сом літературний гурток по­

мітно прогресує. збільшується кількість поетів, зростає їхній рівень. Перша збірка «оксії», видана кілька років тому, не налічувала й половини авто­рів, чиї твори сьогодні увійшли до нового альманаху.

у школі діє власна літера­турна студія. Її керівник – вчи­телька математики ніна Пала­марчук, а учасники – учні від п’ятого до десятого класів. до

речі, поезія ніни Паламарчук також увійшла до альманаху «оксія­2009». Було цікаво ба­чити, як чекали учні, коли ж читатиме вірші їх улюблена вчителька. Частину з її творів діти вже знали напам'ять. але найбільше, мабуть, школярам сподобались дитячі «страшил­ки» самого костянтина кулі­кова. на завершення зустрі­чі він та його учениця олена

тюлендіна виконали під гітару кілька своїх пісень.

як відзначив представник Фонду заславського, таке знайомство учнів з творчістю житомирських поетів є дуже важливим. школярі повинні знати імена не лише класи­ків, а й сучасників, які тво­рять самобутню літературу рідного краю.

Ірина кОгут

Мистецтвоказки допомагають дитині пізнавати світ та спонукають творити добро

Минуло близько двох мі­сяців відтоді, як Фонд за­славського разом з ініціатив­ною групою житомирських літераторів, акторів, режисе­рів взялися за запис аудіодис­ку з дитячою літературою. за­пис вже завершено, і невдовзі буде оголошено дату його презентації. Після чого диски будуть безкоштовно розпо­всюджені серед навчальних закладів та бібліотек міста і області. окремо диск буде передано у заклади, що пра­цюють з дітьми­сиротами та дітьми з порушеннями зору.

на аудіодиску можна буде прослухати арабські народ­ні казки, у супроводі звуків природи та музичних творів світових класиків: «алладін і чарівна лампа», «алі­Баба та сорок розбійників», «Малень­кий Мук». участь в записі цих казок взяли відомі житомир­ські діячі мистецтва: режисер Житомирського обласного музично­драматичного теа­тру ім. івана кочерги Петро авраменко, сценарист ната­лія Бутова, заслужені артис­ти україни Михайло Баклан, Микола карпович, Василь Макаренко, оксана Павлова, Фелікс Чернюк, які виконали головні ролі.

окрім арабських аудіока­зок, організатори в рамках проекту «Слухай, читачу!» до­повнили видання казками та віршами поетів Житомирщи­

ни: Світлани штатської, Ві­ктора Васильчука, Марії По­номаренко, Василя дацюка, олени корж і Бориса оста­пенка. Включили до запису й казки та вірші дитячої авторки з Житомирської обласної орга­нізації товариства сліпих тетя­

ни яковенко, яка, незважаючи на інвалідність першої групи по зору, понад 10 років життя присвятила роботі в дошкіль­ному навчальному закладі №46 та написанню творів для своїх маленьких вихованців.

як зазначає координатор

проекту Петро авраменко, роль казок та віршів надзви­чайно важлива, оскільки саме з них починається знайомство дитини з літературою і саме вони виховують моральні цін­ності, допомагають пізнава­ти світ, спонукають творити добро. до того ж, аудіодиск сприятиме кращому розвитку дитини, оскільки під час пе­регляду програм телебачення вона здебільшого сприймає візуальну, нав’язану кимось картинку, а під час прослу­ховування запису «вмикає» свою фантазію і розвивається в належному напрямку.

інший важливий аспект проекту, на думку Сергія Че­ревка (координатора проекту «Слухай, читачу!»), зумовле­

ний вкрай негативним ста­ном спеціалізованої літера­тури для людей з вадами зору. така література, за даними утоС, майже не випускаєть­ся – книги фактично відсут­ні, аудіодиски містять заста­рілий літературний матеріал. таким чином, цей проект має

дати дітям з вадами зору та дітям, позбавленим батьків­ської уваги, можливість не бути відокремленими від су­часного ритму життя, позна­йомитися з творами світової дитячої класики – казками. якщо українську і зарубіжну класичну літературу в mp3­форматі ще можна знайти, скажімо, в республіканській бібліотеці для сліпих ім. Мико­ли островського (м. київ) або в обласних бібліотеках укра­їнського товариства сліпих, то з літературним краєзнавством справи набагато гірші.

дане видання може стати неабиякою підтримкою для незрячих батьків, які не в змо­зі прочитати казку своїм дітям. загалом, воно може знадоби­тися сліпим та людям з вадами зору, яких в області нарахову­ється близько трьох тисяч.

«Хоча диск ще не вида­но, проте записи зроблено і їх вже можна використову­вати на радіо – ознайомлю­вати житомирян з творчістю земляків», – зазначає Петро авраменко. Бажаючі можуть звернутися у Фонд заслав­ського і отримати записи.

ЮліЯ МакаренкО

культурный слой

назарза помощью обратилась

мама назара гусеева анже­ла. у ее маленького сына останавливается рост. В свои пять лет малыш выглядит всего лишь на три года. Что­бы определить причину за­держки роста назара, ребен­ка необходимо обследовать в киеве. только там ему мож­но сделать анализ на нали­чие в организме гормона, от­вечающего за рост.

Сейчас анжеле очень нужны деньги на это обсле­дование, результатов которо­го она и ждет, и боится. Ведь если причина задержки роста именно в гормонах, ребенку придется пройти длительное и дорогостоящее лечение, на которое у одинокой матери просто нет стредств. кро­ме того, возникает еще одна проблема – ограничение во времени, ведь лечение может помочь мальчику лишь до шестилетнего возраста.

наша рубрика «неравно­душный Житомир» полно­стью оправдала свое назва­ние. В Фонд не перестают обращаться люди, сопережи­вающие участникам нашего

проекта. на имя Саши Фе­дорова, который нуждается в восстановлении слуха, посту­пило уже более 1.600 гривень. Хотим еще раз напомнить имена тех людей, чьи исто­рии были размещены в на­шей рубрике. Это многодет­ная мать татьяна Марченко, Юрий Смашнюк (которому нужна специальная одежда), поэт и композитор Владимир шинкарук, нуждающийся в срочном лечении, а также ан­самбль «гармония», утоС (необходима помощь в приоб­ретении костюмов).

Банківські реквізити для надання благодійної допомоги:

Р/рахунок 26007000720002в ЖФ АТ «Укрінбанк» МФО 311584

код ЄДРПОУ 36893843Обов’язково вкажіть мету банківського переказу: Благодійна допомога для …

(впишіть прізвище та ім’я людини, якій Ви збираєтесь допомогти)

НеравНодушНый Житомир

Художній керівник Житомирського польського театру Микола Варфоломєєв не залишився осторонь проекту.

Літературна студія ЗОШ №21: юні учасники поетичних читань.

Пряма дорога до серця

«Оксія» прийшла до школярів

Петро Авраменко під час запису диску.

7# 9 | 30 марта Возрождение Житомира

Газета Фонда Михаила Заславскогоhttp://zaslavskiy.com.ua

житоМирский глобус

житоМирские историиПроблема чистоты на улицах города волновала житомирян еще в XIX веке

В газете «Волынь» от 4 мая 1899 года написано: «наша кафедральная улица – это в своем роде Московский торго­вый ряд. здесь, от утра до позд­ней ночи самое оживленное движение как прохожих, так и приезжих… тротуары этой улицы значительно уже, чем требуется правилами. и, кро­ме того, тротуары загромож­дены безобразными неуклю­жими рундуками. В рундуках этих ведется жалкая торговля

«галантерейными товарами» и тут вечно толкутся невзыска­тельные покупатели. Прохо­жим же остается пробираться по мостовой, ежеминутно ри­скуя очутиться под копытами лошадей снующих здесь из­возчиков и ломо­виков…

Чуть ли не би­блейская торговка сидит на табурете, возле нее горшок с углем для согре­вания рук, а на столике бубли­ки, орехи, пряники, яблоки, апельсины и прочее, все это накрыто рядном, очень смахи­вающим на половую тряпку. и это в центре города!

две винные лавки, нахо­

дившиеся ранее в разных кон­цах кафедрального собора, ныне помещаются не только на одной и той же улице, но даже в одном и том же доме, почти рядом дверь с дверью, да еще на грязной и узень­

кой Подольской улице. Благодаря такому совмести­тельству да еще существующему обычаю опорож­нять «шкалики»

тут же, около казенной лавки, уличка эта весь день загро­мождена прикладывающи­мися к «живительной влаге». Мостовая же, как снегом, усыпана пробками».

геннадий МахОрин

«Мостовая, как снегом, усыпана пробками от «шкаликов»»

Всерпні 1806 р. в Житомир до волинського гу­бернатора графа Михайла кам­

бурлея – грека за поход­женням – несподівано заві­тали земляки. Це був князь костянтин іпсіланті з роди­ною та невеликою кількістю

слуг. Виявилося, що князь костянтин, який раніше за­ймав високі державні поса­ди при дворі турецького сул­тана, а потім був господарем Молдавії та Валахії, впав в немилість у османсько­го володаря. за підтримку національно­визвольного руху сербів та греків султан звинуватив костянтина іп­сіланті у державній зраді та наказав схопити його ра­зом з родиною. але князю вдалося перетнути кордон і втекти на територію ро­сійської імперії – до Жи­томира, врятувавши життя як собі, так і своїм синам – майбутнім визволи телям греції. не вдалося вивезти тільки батька князя костян­тина – олександра, який залишився в заручниках

у османів і незабаром був страчений.

гонорові іпсіланті, які походили з давнього візан­тійського роду імператорів комнинів, не збиралися ані пробачати особисті образи, ані змиритися з долею ви­гнанців. Всі наступні роки життя князь костянтин при­святив спробам звільнити свою Батьківщину за допо­моги російської імперії. Його шлях пролягав далі на київ та Москву, тож надовго в Жито­мирі він не затримався.

напевно, якби князь об­рав спокійніший спосіб життя і залишився в нашо­му місті, один з його синів у майбутньому, безперечно, за­кохався б у доньку губернато­ра – красуню катерину. але батько обрав для молодих іп­сіланті іншу долю.

Вже в 15 років старший син іпсіланті – олександр – був представлений до дво­ру російського імператора та вступив у кавалергардський полк у чині корнета. Потім була війна з наполеоном, в якій син князя виявив не­абияку хоробрість, але в бит­ві під дрезденом у 1813 році втратив праву руку. Важке поранення не зламало юна­ка, він залишився на службі в російській армії, одночасно пам’ятаючи про свою уярм­лену Батьківщину.

Випросивши відпустку для лікування, олександр іпсіланті поїхав на україну лише з однією метою – пе­рейти турецький кордон та спробувати підняти повстан­ня християнських народів османської імперії. 6 берез­ня 1821 року разом з кілько­ма відданими друзями, теж греками, що служили у ро­сійській армії, він перейшов вкритий льодом Прут. на ін­шому березі його вже чекали

повстанці. реально оціню­ючи шанси на успіх, князь олександр привітав сорат­ників словами: «я прийшов померти разом з вами!»

Похід олександра іпсі­ланті завершився трагічно, невдовзі повстанці були роз­

биті турецькими військами, але ці події сколихнули всю османську імперію. В греції розпочалася 9­річна війна, по закінченні якої країна отримала незалежність.

Цікаво, що подвигом олександра іпсиланті захо­

плювався його тезка олек­сандр Пушкін, а французь­кий емігрант де лагард описав сподвижницьке жит­тя костянтина іпсиланті у мемуарах. Потім сюжети де лагарда використав фран­цузький письменник олек­

сандр дюма, створивши ро­ман «граф Монте­крісто»...

ось такі перехрестя істо­рії, на яких зустрілися ви­датні особистості минулого. і одним з таких перехресть був наш Житомир.

геОргій МОкрицький

Визволення греції почалося з Житомира

історія у 1806 роців Житомирі знайшли притулок

князі іпсіланті – нащадки візантійських імператорів та

національні герої греції

Вид на Замкову гору, де на початку дев’ятнадцятого сторіччя знаходилася резиденція волинського губернатора.

Олександр Іпсіланті на військовій службі при імператорському дворі.

родина іпсиланті зо­всім не випадково гостю­вала в Житомирі саме у і.камбурлея. адже волин­ський губернатор за націо­нальністю також був греком. особистість теж вельми ціка­ва. Саме Михайло іванович камбурлей був засновником та ініціатором спорудження першого міського театру, по­будованого на місці ниніш­

нього майдану корольова у 1809 році. у театрі камбурлея упродовж наступних десяти­річь виступали багато видат­них акторів: а.змієвський, М.Щепкін, к.Соляник, хар­ківська трупа, у виконанні якої житомиряни вперше побачили «Сватання на гон­чарівці» григорія квітки­основ’яненка. з його сцени лунала музика у виконанні

видатного австрійця Ферен­ца ліста, а в самій залі у ве­ресні 1816 року житомирські дами мали щастя танцювати на урочистому прийомі із са­мим імператором алєксан­дром і та графом аракчеєвим.

театр був невеликий – на 350 глядачів, без архітектур­них надмірностей. на жаль, споруда була дерев’яна і не перенесла пожежі 1842 року.

грек на посаді волинського губернатора

Воздвиженская площадь в начале ХХ века: место, где торговали житомиряне и приезжие.

По центру города прохожие пробирались с трудом

Фот

о с

архи

ва г

еорг

ия М

окри

тско

го

Мал

юно

к н

апол

еона

орд

и з а

рхів

у ви

давн

ицтв

а «В

олин

ь».

8 # 9 | 30 марта Возрождение Житомира

Газета Фонда Михаила Заславскогоhttp://zaslavskiy.com.ua

антон нерих відроджував повоєнне село

«коли зимою 1944 року Житомир звільнили від нім­ців, навесні ми зразу поча­ли піднімати колгосп. коней практично не було, бо коли фронт проходив, то кращих позабирали, позалишались одні каліки. Було пару волів, ними і почали орати. роби­ли тоді такі малолітні хлопці, як я, і старі, яких на фронт не брали. навіть корів запрягали і боронували. з лісу на бич­

ках тягнули дерево, будинки зводили. а вже в 50­му в нас була вся землеоброблювальна техніка, трактори, комбайни. ніхто вже кіньми не орав.

за роботу нам тоді не пла­тили. за півроку по 300 грамів зерна нараховували за день роботи, а ще за півроку – тру­додні. гроші тільки в 70­х ро­ках почали платити.

так підняли колгосп. три тисячі гектарів землі в нас па­хотної було, і вся обробляла­ся. грунти в нас – один пісок, і то вже було по 13 центне­рів зерна з гектара. техніч­

ні культури родили добре. і льон був, і люпін ріс для від­годівлі худоби. у 70­х роках держава зробила меліорацію. Можна було вже орати не гу­сенічними тракторами, а ко­лісними, і не грузнути.

а у 90­х роках все перестро­їли, поламали і знищили. і вже 16 років земля не ореться і ху­доби немає. Мені 80 років, то за моїми плечима 40 років кол­госпного стажу. у мене душа болить, коли я це бачу. Ми ж тут робили – і задарма, і напів­дарма, старалися. Хай би воно все було, навіщо ж ламати?»

Михайло ковальчук дитиною жив у окупованому Житомирі

«коли почалась війна, ми, діти 5­6­ти років, бігали скрізь, і я добре пам’ятаю ті події. я бачив, як наших вій­ськовополонених водили на річку строєм. на корбутовці тоді були казар­ми, і там німці тримали наших солдат. коли на­ші йшли до річки митися, то співа­ли українських пісень: «роз­прягайте, хлопці, коней» та інших. Приходили туди зі своїми котелками, ловили там черепашок, варили на кострі і їли. голодні були. а там, де зараз будинки на корбутовці, бараки були і

там словацькі вояки стояли. на місці спорт­комплексу «динамо» були маленькі бу­диночки, там угорці жили.

Ще пам’ятаю, був ви­падок у 43­му, коли в Жи­томирі партизан підірвав гранату. Він почав втікати, а один поліцай догнав, і як гарбуз його ножем довбав. Самі німці дивились на це,

головами махали і казали: «не гут». німці тоді різали сосни на кобу­товці, і в одній з ям на березі річ­ки самі його за­копали. Пізніше

його наші перезахоронили. але було й інше. Пам’ятаю, в однієї старої єврейки сажа загорілась, то німці їй туши­ти помагали. але був такий наказ, і всіх євреїв забрали. напевно, до концтабору».

Прадед александра каленского, царский офицер, участвовал в русско­японской войне

«Мой дед по материнской линии, Сергей романов, не любил распространяться о своем происхождении. охот­но рассказывал только о годах учебы. я не понимал причин такой сдержанности и таин­ственности. лишь незадолго до своей смерти в 1976 г. дед рассказал о своем происхожде­нии. оказалось, что его отец, а мой прадед, роман романов, был царским офицером – рот­мистром драгунского полка. он геройски погиб при атаке японских позиций под Санде­пу во время русско­японской войны. Моя прабабушка нена­долго пережила мужа, и дед с сестрой остались круглыми си­ротами. их поместили в приют для штаб­офицерских детей в киеве, а особняк и земель­ный участок где­то в районе

Владимирского собора взяло под опеку государство. Потом опекуном детей стал ордина­рец прадеда – унтер­офицер и георгиевский кавалер.

дед с золотой медалью окончил коммерческое учи­

лище и поступил в киевский коммерческий институт. уче­ба была прервана революци­ей. его «неудачная» родос­ловная и громкая фамилия могли дорого обойтись вла­дельцу… Поэтому с тех пор

дед всячески подчеркивал свое «пролетарско­приютское» происхождение. В 1933 г., ког­да семья переехала в Житомир, дед, купив здесь часть дома над каменкой, из осторожности даже записал его на имя тещи».

Брат Христини шатковської воював у польській армії людовій

«Після звільнення Жито­мира мого брата мобілізували та відправили аж у казань на навчання. на фронт їх мали відправляти вже звідти. але приїхав туди якийсь польський

представник, військовий. Став записувати, хто католик, той має йти не в радянську, а Польську армію. туди запи­сався брат мій, шатковський Станіслав, з двома товариша­ми з села, томашевським Це­заром і яроцьким казиміром. Писались туди не тільки като­лики, а й українці йшли, і на­віть росіяни. а за день чи два після того їх повезли назад в Житомир.

Мама як дізналась, що син в Житомирі, почала збиратись. Це ж треба було пішки йти. Ми з мамою цілу ніч не спи­мо, мелемо в жорнах, щоб хоч якогось пирога спекти. нічого ж не було. і вже йдуть три жін­ки з цими клумаками. Маши­ни військові проїжджають, але солдати жартують, що якби ще молоді, то підвезли б, а старих не хочуть. але вже прийшли

якось, знайшли польську вій­ськову частину аж на Богунії.

а я в цей час сама вдома. коли чую вночі, хтось стукає. я до вікна, дивлюсь – стоять Стасік з мамою. В Стасіка гім­настерка стара, порвана, так їх обмундірували. у Цизька то­машевського обидва череви­ки на ліву ногу. такі солдати. Мама випрала цю одежу, по­зашивала. Стасік сам комірця під­шив білого.

Потім їх з Житомира пере­вели в Бердичів, і там вже дали нову польську форму, чотири­кутні кашкети. Мама раз їхала туди з жінками товарняком. то хтось пустив чутку, що по­їзд в Бердичеві ставати не буде. Вони порадились, ці три баби: будемо цибати. а ніхто не на­

важується. Мама вирішила перша. кидає клумака, і сама за ним. а поїзд трохи проїхав та й став. Це ж так, ці баби, хтось скаже, а вони слухають.

а вже через якийсь час приходить лист: «Привіт з фронту». як же мама тоді плакала. Брат воював десь на одері. Писав нам тоді, як їх там зустрічали. коли їх тан­

ки в’їжджали в якесь польське місто, то вся до­рога була всте­лена квітами.

а вже після війни була така

чутка, що поляків будуть в Польщу висилати. то мама пи­сала: «Стасік, я сподіваюсь, що ти нас скоро до себе забереш». Він тоді відповів: «Мамо, я вже не можу переносити цієї поль­ської землі і хочу додому».

живая история

Газета «Возрождение Житомира»Выходит каждый вторник

Тираж 20 000Свидетельство о регистрации:

серия ЖТ №61/438Р от 26.01.2010 Учредитель: Житомирский городской благотворительный фонд развития

громады Михаила Заславского

Адрес редакции-издателя: 10014, Житомир, ул. Пушкинская, 25

Телефон: (0412) 42-21-06Главный редактор: Байша И.В.

Заместитель главного редактора: Журба А.Г. Дизайн и верстка: Садковский Н.В.

Друк ТОВ «Мега-Поліграф», 04073, Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14, тел: (044) 581-68-15, зам №

Детская фотография из архива Александра Каленского, 1948 г.

Михайло Ковальчук під час служби в армії.

Антон Нерих (з гармошкою) та односельчани.

«дорогу нашим танкам встеляли квітами»

католиків записували не у радянську, а в Польську армію

Пам’ятаю, як німці допомагали єврейці тушити пожежу

«з голоду наші полонені ловили черепашок»

«Ми робили все, щоб підняти колгосп»

«Мой дед скрывал свое происхождение»

Контакти:До нас Ви можете завітати у робочі дні за адресою:

вул. Пушкінська, 25.У Фонді на Вас завжди чекають гарячий чай

та наша гостинність.Телефон гарячої лінії проекту «Жива історія»:

42­06­08Інтернет­сайт: http://zaslavskiy.com.ua