vozrozhdenie zhitomira #5 vid 02/03/2010

На прошлой неделе житоми-ряне получили наглядное под-тверждение того, что Украи-на находится на 146 месте в мире по уровню борьбы с коррупцией. Так, представи-тели голландской компании «Next Care Invest B.V», кото-рая планирует строительство мусороперерабатывающего завода в Житомире, глав-ным препятствием для реализации этого проекта

назвали именно коррупцию. О том, как бороться с кор-рупцией, читайте в ин-тервью Михаила Заславского.

Вінницька міська влада активно розвиває комунальний транспорт –

і вже досягла в цьому значних успіхів

Економічні, екологічно чисті і комфортні трамваї та тролейбуси набагато краще вирішують транспортні проблеми міста, ніж маршрутки. Вінничани в цьому переконалися на власному досвіді.

Коростень создал свой рецепт выхода из духовного кризиса ñтр 4

Жити в Житомирі скоро стане модно ñтр 6

Зустріч з письменником В. Даниленком ñтр 6

Акумулятори: винахід родом з Житомира ñтр 7

Житомирські історії ñтр 7

Посмотри на Житомир по-новому! ñтр 7

Более ста национальных общин проживают на Житомирщине ñтр 2

ñтр 4

Проект создания заводапо переработке мусора вышел в практическую плоскость ñтр 3

«Оксия-2009»уже в библиотеках ñтр 6

Газета «Відродження Жи-то мира» продовжує вис-віт лювати події навколо аварійної греблі по вулиці Жуйка. Як стало відомо, компанія «Енергоінвест», що орендує споруду, зараз вимагає негайно розірвати угоду. Наша газета вже

писала про те, що спо-руда може не витримати цьогорічного па вод ка. Схо-же, що до такого ж виснов-ку прийшли орендарі. За таких умов ніхто не хоче не-сти відповідальність за ціл-ком ймовірнукатастрофу. ñтр 2

ñтр 5

Моваяк прояв національної ідентичностіУ ПОЛÜСÜКОМУ ДОМІ Житомира відзначено Між-народний день рідної мови,

одним з організаторів якого став Фонд М.Заславського. Захід привернув увагу до питання підтримки мови та культури представників більш як ста національнос-тей, які живуть у місті.

Стартовал проект

П О З Н А К ОМ ÜТ Е С Ü с историями людей, которые обратились в наш Благотво-рительный фонд. Возмож-но, вы поймете, что в силах им помочь. Ведь часто лю-дям нужны не столько день-ги, сколько поддержка при попытке найти свое место в жизни. Например, пред-ложение работы или просто общение. Мы надеемся, что житомиряне не останутся равнодушными к беде тех, кто живет рядом.

Житив Житомирі скоро стане модноН А М О ЛО Д І Ж НОМ У форумі в міському Палаці культури М.Заславський висловив свою позицію щодо пріоритетів робо-ти Фонду. Головне завдан-ня – зробити так, щоб молодь не виїжджала з Жи-томира, мала можливість для самореалізації на бать-ківщині. З’ясувалося, що у М.Заславського є бізнес-проекти для молоді та людей старшого покоління, які ма-ють бажання працювати.

×итаéте на ñтр 6

Урбаністика

Культурный слой Фокус Культурный слой

Стратегія розвитку «Великого Житомира»

За сприяння благодій-ного Фонду Михайла За-славського в Житомир-ському національ ному агро екологічному універ-ситеті відбувся науково-практичний семінар. Ви-явилося, що зараз місто буквально задихається на клаптику землі. Фонд за-кликає житомирських на-уковців приєднатися до розробки стратегії розви-тку міста і регіону. Найкра-щі розробки на тендерній основі будуть підтримува-тися Благодійним фондом Михайла Заславського.

×итаéте на ñтр 2 ×итаéте на ñтр 6


Велика проблема великої

води

Михаил Заславский:«Как победить коррупцию»

2010 год

распространяется бесплатно

#5(05)

0203

История страныи судьба человека ñтр 8

«Мої казки – це моя спадщина» ñтр 8

«Єдине, що зараз добре,– це незалежність» ñтр 8

«В 1941 году мы были готовы к войне» ñтр 8

Живая история Житомира

«Откопаем Брежнева– будем житьпо-прежнему»


НеравНодушНый Житомир

– будем житьпо-прежнему»

2 # 5 | 2 марта Возрождение Житомира

Газета Фонда Михаила Заславскогоhttp://zaslavskiy.com.ua

культураПредставители различных национальных общин области будут работать над совместными проектами

Круглый стол под на-званием «Общий дом – об-щие культуры» состоялся в Житомирском драмтеатре

им. Ко черги. Инициаторами мероприятия выступили объ-единения, представляющие различные этнические груп-пы Житомирщины. Среди выступающих были руково-дитель немецкого товарище-ства «Видергебурт» Влади-мир Пиньковский, директор еврейского благотворитель-ного фонда София Зайцева, руководитель Польского теа-

тра им. Крашевского Йоланта Платек. В зале присутствова-ли также члены российской, чешской, белорусской, азер-байджанской общин.

Местом проведения кру-глого стола неслучайно был выбран театр. Предста-вители различных нацио-нальных групп нашего ре-гиона решили объединиться на культурном поприще. Уже готовится сце-нарий совмест-ного польско-е в р е й с к о г о спектакля, су-ществует про-ект «Родной язык» и мно-гие другие.

Приятно, что начинания Фонда Заславского имеют свое продолжение в про-ектах других общественных организаций. Не так давно в город приезжали театраль-ные коллективы Львова и Люблина. После их спекта-

клей театральный процесс не затих – и в конце февраля житомиряне смогли посмо-треть новый спектакль жито-мирского Польского театра.

На круглый стол были приглашены и представите-ли Фонда Заславского. Ко-ординатор гуманитарных проектов Николай Гоманюк

предложил от-к а з а т ь с я о т термина «на-циональные меньшинства» по отноше-нию к этниче-ским общинам города. «Мы все – украин-

цы, русские, поляки, евреи, армяне, греки, азербайджан-цы – равноправные гражда-не Украины. Мы все в оди-наковой мере любим свой город, работаем для его про-цветания, и называть кого-то «меньшинствами», по мень-шей мере, некорректно».

Светлана Бало

фокус

больова точкаНіхто не хоче нести відповідальність за аварійну споруду

В і н н и ц ь к а к о м п а н і я «Енергоінвест», яка брала гре-блю на вулиці Жуйка в дов-готермінову оренду, вимагає розірвати угоду. Як відомо, гребля сьогодні перебуває в

аварійному стані. За свідчен-нями високопосадовців (се-ред яких і заступник міністра України з надзвичайних си-туацій В.Третьяков), споруда

може не витримати цього-річного паводку. Схоже, що в таких умовах ніхто не хоче нести відповідальності за ціл-ком ймовірну катастрофу.

Формальною причиною для розриву договору став конф лікт між орендаря-ми (він ни цькою компанією «Енер го інвест») та власни-ками греблі (міськрадою). За словами вінничан, нещодав-но вони виконали на греблі підводні роботи вартістю 28 тисяч гривень. Представивши власнику відповідний акт ви-конаних робіт, вони почали вимагати повернення витра-чених на це грошей. Однак міська рада та комунальне підприємство з експлуатації штучних споруд відмовили-ся виділити кошти, адже їх представники не були по-інформовані про виконання робіт і, відповідно, не бачи-ли, скільки реально грошей «пішло під воду».

З р е ш т о ю к о м п а н і я «Енергоінвест» відмовилася проводити будь-які подаль-ші роботи і почала вимагати

Национальные общины ставят совместные спектакли, привлекают туристов и занимаются бизнесом

Реальне вирішення проблеми житомирської греблі стане можливим лише в рамках відродження малої гідроенергетики.

Якщо гребля не витримає, котельня по вул. Жуйка постраждає першою.

Житомирщина – область ста национальностей.

Катерина Сарабанович і Каріне Овакем'ян співали на святі грецьких та вірменських пісень.

Велика проблемавеликої води

Малі ГЕС є одним з най-більш перспективних на-прямів альтернативної елек-троенергетики. У 50-60 роки минулого століття мала гід-роенергетика зробила зна-чний внесок в електропос-тачання сільських населених пунктів та сільгосподарських об’єктів Житомирщини. На території нашої області в той

час працювали 53 малі гідро-електростанції.

Як зазначив начальник від-ділу енергетики та енергозбе-реження головного управлін-ня промисловості та розвитку інфраструктури облдержадмі-ністрації Євген Дідовський, особливо важливе соціальне значення має відродження ма-лої гідроенергетики в районах,

що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильскій АЕС, оскільки ремонт та відновлен-ня розгалужених електричних мереж на радіаційно забруд-нених територіях є економічно невиправданим.

Відродженню малої гідро-енергетики заважає надмірна бюрократизація та корупція, які відляюкують потенційних

інвесторів. Всього по Україні працює біля 50 малих ГЕС. Лідером у використанні ре-сурсів малої гідроенергетики є Вінницька область (11 ма-лих ГЕС) в якій, незважаючи на рівнинний характер тери-торії і відносно невеликий потенціал енергії річок, ство-рені привабливі умови для роботи інвесторів.

відродженню малої гідроенергетики заважає корупція

Фот

о С

ергі

й Р

озду

м

Фот

о К

им С

тецю

к

Фот

о Ю

лия

Дры

мба

Житомир многонациональный

розриву договору оренди. 4 березня (в четвер) це питан-ня буде розглянуто на засі-данні міськвиконкому.

Реальне вирішення про-блеми житомирскої греблі ста-не можливим в рамках відро-дження малої гідроенергетики. Якщо гребля функціонува-тиме як ГЕС, буде виробляти електроенегрію та приносити стабільній прибуток – питан-

ня обслуговування об'єкту зні-мається автоматично. Власник зароблятиме на експлуатації греблі та, відповідно, буде за-цікавлений в утриманні її в на-лежному стані.

Наразі в Житомирській області працюють лише п’ять малих ГЕС загальною потужністю 1,5 мВт. У ми-нулому році ними виробле-но близько 4,5 млн. кВт/год.,

або 0,2% від загального об-сягу електроспоживання об-ласті. Також наближаються до завершення роботи на ма-лій ГЕС потужністю 140 кВт у селі Млинище Житомир-ського району.

Існує ще понад 20 гребель у семи районах області та міс-тах Житомирі і Новограді-Волинському, на яких можна відновити малі гідроспоруди з

досить незначними витратами. За попередніми підрахунками, застосування сучасних гідро-турбін, електротехнічного об-ладнання, засобів автоматики і диспетчеризації дозволить забезпечити практично авто-номне функціонування цих об’єктів та виробництво 100-120 млн. кВт/год. електроенер-гії щорічно.

наталія МіжигурСька

У житомирському Поль-ському домі відзначено Між-народний день рідної мови, одним з співорганізаторів яко-го став Благодійний фонд Ми-хайла Заславського. «Всі наці-ональності, які проживають у Житомирі, роблять свій вне-сок у розвиток культури», – за-значила виконавчий директор Польського наукового товари-ства Анастасія Циганюк.

На святі лунали вірші та пісні польскою, чеською, грецькою, вірменською, єв-рейською мовами. Особливе враження на слухачів спра-

вив музичний виступ Катери-ни Сарабанович – активістки грецької громади і студентки музучилища ім.Косенка.

Після дитячих виступів від-булося нагородження учасни-ків конкурсу «Лист святому Миколаю», який проходив з ініціативи видання «Газета Польська». Подарунки пере-можцям передав Фонд Заслав-ського. «Святий Миколай опікується дітьми не тільки у грудні, а протягом усього року!» – сказав представник Фонду Микола Гоманюк.

ольга литовченко

День мови

3# 5 | 2 марта Возрождение Житомира


Ýдуард Êругляк, ïðåäñåäà-òåëü ïðàâëåíèÿ Æèòîìèðñêîãî ãîðîäñêîãî áëàãîòâîðèòåëüíî-ãî ôîíäà Ìèõàèëà Çàñëàâñêîãî, çàìåñòèòåëü ìýðà Æèòîìèðà, îòâå÷àâøèé çà ñîñòîÿíèå äåë â æèëèùíî-êîììóíàëüíîì õî-çÿéñòâå â àâãóñòå 2007 ã. – íî-ÿáðå 2009 ã.

«Житомирский город-ской благотворительный фонд Михаила Заславско-

го совместно с голландской фирмой NextCare Invest B.V продолжают реализацию проекта «Технологический парк возобновляемой энер-гии и переработки отходов». Должен отметить, что проект демонстрирует довольно вы-сокую динамичность: наши первые встречи с инвесто-рами состоялись в декабре прошлого года, а уже подпи-сан протокол о намерениях

с Житомирской облгосадми-нистрацией и городским го-ловой, мы обсуждаем прак-тические аспекты начала работ. Наибольшие опасения у наших голландских пар-тнеров вызывают, конечно же, высокие риски, которые свойственны ведению биз-неса в Украине, в первую очередь уровень коррум-пированности. По мнению представителей правитель-

ства Голландии, это может помешать эффективной ра-боте над проектом и даже со-рвать ее. Житомирский фонд Михаила Заславского при-лагает значительные усилия, чтобы оградить представите-лей компании NextCare Invest B.V от вовлечения их в кор-рупционные схемы, помочь им адаптироваться в нашей непростой бизнес-среде. Мы прекрасно понимаем, что

от успешности этого проекта зависит не только решение одной из самых сложных для Житомира проблем – проблемы переработки отходов и энергетической безопасности, но и в целом мнение о нашем регионе на всеукраин-ском и миро-вом уровне».

економікаЗа сприяння Фонду Заславського в Житомирському національному агроекологічному університеті відбувся науково-практичний семінар

У рамках семінару з уза-гальненою темою: «Урбо-екосистема Житомира: про-блеми, перспективи, шляхи вирішення» пройшло перше засідання із залученням відо-мих науковців. Зокрема заслу-женого діяча науки і техніки, доктора наук, професора, за-відувача кафедри економічної та соціальної географії Одесь-кого державного університету ім. І.І. Мечнікова Олександра Топчієва та завідувача кафедри соціально-еконо мічної гео-графії Õер сонського дер-жавного уні вер ситету Ігоря Пилипенка.

Запрошені Фондом За-славського науковці з Пів-дня мають чималий досвід практичної діяльності: про-фесор Топчієв брав участь у розробці Генерального пла-ну «Великої Одеси», до якої входять прилеглі міста Іллі-чівськ та Южний. Працю-вав заступником губернатора Одеської області, а завдяки доценту Пилипенку на мапі

Õерсонщини з’явився ще один Націо нальний парк. Гос-ті до по віли про проблеми ре-організації адміністративно-територіального устрою кра їни та зокрема Житомира. На їхню думку, наразі Жито-мир перебуває в дуже склад-ній ситуації, вийти з якої без кардинальних змін та кропіт-кого планування неможливо.

Житомир «задиõається» на клаптику землі

Ùоб надати глибокої та всебічної характеристики Жи-томира, науковці першочер-гово розглянули питання місця Житомира в системі міст України. На думку професора Топчієва, говори-ти про Житомир можна довго, але якщо не розгля-нути його місце в країні цілком, в регіоні і області, (варто зазначити, що регіон та об-ласть – поняття абсолютно різні), в системі розселення України, не можна визначи-ти пріоритети розвитку міста. «Сьогодні через адміністра-тивну плутанину і нерівність діє старий територіально-адміністратив ний устрій. Давайте згадаємо адмі ністра-тивно-територіальну рефор-

му і ту програму, яку про-понував суспільству Роман Безсмертний. Ми – єдина серед країн Центрально-Східної Європи, яка не про-вела адміністративно-те -ри то р іальної реформи. Під креслюю – єдина. Мол-довани провели, румуни – теж, поляки – навіть двічі, Росія дещо змінила – було створено федеральні округи. Нова країна – нова рефор-ма, новий адміністративно-територіальний устрій, – так має бути», – зазначив профе-сор Топчієв.

У розрізі дослідження перспектив Житомира фа-хівці, звичайно, не могли оминути питання соціально-економічного розвитку. За словами Ігоря Пилипенка, Житомир вже не зможе стати таким, яким був наприкінці 80-х, коли місто працювало на економіку всього СРСР.

Для прикладу пан Пилипенко наводить ситу-ацію в Õерсоні – місті, яке не має можливості забезпечити ро-бочими місцями чверть населен-ня, і причина не в банальній

відсутності роботи, а в його перенаселенні. «В Õерсоні припадає 1200 населення на квадратний метр, а в Жито-мирі ця цифра – 4370! Місто просто задихається на своєму клаптику землі. Звідси і про-цеси локальної еміграції – люди переселяються в пе-редмістя, а це зачіпає якість

обслуговування. За існуючи-ми правилами, хвору людину з Довжика в реанімацію пове-зуть в Станишівку – бо саме там районна лікарня», – роз-повідає Ігор Пилипенко. Як альтернативне розв’язання проблеми він пропонує ко-ристуватися новим понят-тям – «зона спільних інтер-есів», яке дає можливість «накладання» функцій міста

на приміські райони. І це ви-значення передмістя, вважає пан Пилипенко, обов’язково має взяти на озброєння ко-жен, хто займається роз-робкою адміністративно-територіального устрою.

Êонцепція майбутньогоОлександр Топчієв вба-

чає розвиток міста в чіткій стратегії і вирішенні про-блем галузевої модернізації його господарства. На його думку, стратегія керування містом має виходити з чіткої концепції бачення майбут-нього міста. «Весь господар-ський комплекс Житомира складається з двох основних складових: перша – спожив-ча, друга – інвестиційна. З

одного боку, у нас таке ста-новище, що ми готові дяку-вати будь-якому інвестору з будь-якими інвестиціями. З іншого – міській владі необ-хідно розробити концепцію та надати характеристику господарського комплек-су Житомира за сучасною методологією регіональної

економіки», – відзначає на-уковець.

Не менш важливою на за-сіданні стала і тема впливу Києва на Житомир, оскіль-ки останній потрапляє в зону прямого впливу столиці і по-винен обрати для себе шляхи співробітництва з Києвом. На сьогоднішній день для Житомира існує виклик: або ставати містом-супутником, виконуючи функцію «спаль-ного району Києва», або сер-йозно замислитися над еко-номічним майбутнім міста.

Проблем, на які міські чиновники закривають очі, в місті дійсно багато, тому цілком логічною реакцією на доповіді гостей був виступ архітектора Валерія Голова-тенка. Він наголосив, що всі проблеми, про які розповіда-ли науковці, вже давно «на-висають» над нами, проте ни-нішня влада не збирається їх вирішувати.

Þліß Макаренко

акценты

Стратегія керування містом має виходити з чіткої концепції бачення майбутнього міста

Фот

о В

икто

р Га

лани

н

Стратегія розвитку«Великого Житомира»

Êоординатор гуманітар-ниõ програм Ôонду Ìиõайла Çаславського Ìикола Ãома-нюк наголосив, що цей захід є першим з низки науково-практичних семінарів про-відних українських вчених у галузі економіки, соціально-економічної географії, еко-логії, урбаністики, управ-ління, соціології та тих наук, які безпосередньо або опо-

середковано пов’язані з міс-том. Метою таких заходів є залучення широкого кола експертів до розробки стра-тегії розвитку міста Жито-мира і житомирського регіо-ну – «Великого Житомира», межі якого ще остаточно не визначено. Проте вже за-раз зрозуміло, що сучасний Житомир не обмежується адміністративними кордо-

нами, оскільки навколиш-ні території тісно пов’язані з його соціально-економічним комплексом. Микола Гома-нюк закликав житомирських науковців приєднатися до розробки стратегії розвитку міста і регіону, тим більше, що найцікавіші розробки на тендерній основі будуть підтримуватися Фондом За-славського.

сучасний житомир не обмежується адміністративними кордонами

Олександр Топчієв має досвід розробки Генерального плану Одеси.

«Проект создания завода по переработке мусора динамично реализуется».

Завдяки Ігорю Пилипенку на мапі Херсонщини з'явився ще один парк .

От успешности реализации проекта по переработке отходов зависит имидж Житомира на мировом уровне

Наразі Житомирперебуває у дуже складній

ситуації, вийти з якоїбез кардинальнихзмін неможливо

Фот

о Ю

лия

Дры

мба

Фот

о Ю

лия

Дры

мба



У города Коростеня есть свой рецепт выхода из духов-ного кризиса. Власть и пред-ставители бизнеса давно по-няли, что значительную роль в развитии города играют куль-турные ресурсы: история Ко-ростеня, достопримечатель-ности, народные традиции. Именно они и стали одним из наиболее действенных средств для возрождения интереса ту-ристов к городу.

Результат не замедлил сказаться. Нигде, напри-мер, с таким размахом, как в Коростене, не празднуют Масленицу. В прошлом году горожане порадовали своих гостей вкуснейшими угоще-ниями из простого картофеля на Международном фести-вале дерунов. В рамках фе-стиваля был открыт первый в мире памятник деруну, что привело в восторг не только

местных жителей, но и гостей из других украинских горо-дов и зарубежья.

Особое вни-мание коростен-ская мэрия уде-ляет развитию туристической инфраструкту-ры. По ее ини-циативе были изысканы средства на реконструкцию Центрального парка культуры

и отдыха им. Н.Островского. Именно этот оазис в центре

города привлека-ет и заворажива-ет своей красотой множество гостей. За вклад в развитие родного города мэр Коростеня Влади-мир Москаленко

попал в рейтинг «Лучшие люди своей страны».

ольга литовченко

інтерв'юВолодимир Бугайчук розповів, як вінницькому ТТУ вдалося стати найкращим в Україні.

– Володимире Івановичу, завдяки чому в непростий період економічного життя країни вінницьке трамвайно-тролейбусне управління про-довжує розвиватися?

– Це стало можливим за-вдяки правильно організо-ваній роботі. Ми відчуваємо постійну підтримку з боку нинішньої міської влади, співпрацюємо і разом вті-люємо в життя поставлені завдання. Але керівництво міста ставить перед нами свої вимоги, згідно з якими ми не можемо надавати не-якісні послуги, бо в першу чергу це не вигідно самому ТТУ. Та й економічно недо-цільно. Наприклад, для за-пуску тролейбусних марш-рутів було прокладено 4,5 кілометри нової тролейбус-ної лінії. А гроші на її про-кладання, ремонт дороги і тротуарів – більше п'яти мільйонів гривень – спіль-но виділяли як міський бю-джет, так і ТТУ. Завдяки нашій співпраці з мерією в

місті капітально відремон-товано всі дороги, якими їздять наші тролейбуси. Ми вже забули, коли востаннє купували ресори. І хоч парк рухомого складу є доволі зношеним, все ж завдяки ремонту електроліній тран-спорт перебуває у догляну-тому стані. А це дозволяє нам зекономити на недеше-вих транспортних ремонтах.

– Та все ж рано чи пізно трамвайно-тролейбусний парк потребуватиме оновлення?

– Порятунком для нас стала співпраця зі швейцар-цями. У 2006 році було під-писано відповідну угоду і розпочата співпраця в межах проекту «Цюріхські трамваї для Вінниці». Завдяки цьому ми отримали вже 54 трамваї типу «Karpfen» та «Mirage», які належали цюріхському транспортному підприємству (VBZ). У березні отримаємо ще 16. Якщо вдасться домови-тися про поставку ще 40 трам-ваїв, ми повністю відмовимося від зношених чеських вагонів. Доставлені нам трамваї до цьо-го експлуатувалися вже 30 ро-ків, але вчасно ремонтувалися і проходили техогляд. Тому перебувають у набагато кра-щому стані за новіші чеські трамваї, якими зараз користу-

ється наше ТТУ. Більше того, швейцарська сторона взяла на себе транспортні витрати і до-датково передала запчастини та комплектуючі на суму 10 мільйонів гривень. Тож це сут-тєва допомога.– А чому швейцарці обрали саме Вінницю для реалізацї цього проекту?

– Знову ж таки все зале-жить від став-лення до поді-бних проектів міської влади. Усі переговори здійснює мерія. До того ж, наша ремонтна база дозволить ще довгий час підтримувати подарова-ні вагони у робочому стані.– Чому, на Вашу думку, чиновники виявляють за-цікавленість у модернізації трам вайно-тролейбусного

управління?– Тролейбуси і трамваї –

це комфортний, економіч-ний і екологічно чистий вид транспорту. Більше того, один трамвай з двох вагонів може одночасно вмістити по-над 200 чоловік. По рахуй те, скільки маршруток потріб-

но, щоб перевез-ти таку кількість пасажирів. І не слід забувати, що маршрутки не лише забрудню-ють екологію, а й ускладнюють рух усім учасникам

дорожнього руху. Нинішня влада чудово це розуміє. В результаті ми жодного разу не лишилися один на один зі своїми проблемами. Навпа-ки, чиновники щоразу нама-гаються шукати нові можли-вості для розвитку.

– які ж функції повинні ви-конувати маршрутки?

– На мою думку, приватні перевізники повинні достав-ляти пасажирів до зупинок громадського транспорту з віддалених районів міста, і поступово ми до цього при-йдемо. Додам, що на базі ТТУ створено муніципаль-ний автобусний парк. А ву-лицями міста курсують шість великих комфортабельних автобусів загального корис-тування. Якби не криза, їх було б придбано набагато більше. Всього ж, тільки за приблизними підрахунками, було б зовсім непогано при-дбати близько 40 таких ав-тобусів. Тож до праці, а ро-зуміння і підтримка з боку влади та консолідація наших зусиль допоможуть у розви-тку спільної справи на ко-ристь вінницької громади.

андрій граМенко

опыт соседей

Трамвай з двох вагонів може вмістити понад 200 пасажирів.

На фестиваль дерунов приезжают гости из разных стран.

Тролейбуси і трамваї – це комфортний, економічний і екологічно чистий вид транспорту

Коростень создал свой рецепт выхода из культурного кризиса

Коростень: туризм и культурное возрождение

«Ми вже давно забули, коли купували ресори»

За последние несколько лет коммунальный транспорт в Виннице преобразился. Были построены две новые троллей-бусные линии. Идет активная прокладка новых трамвайных путей. Проводится полная за-мена трамвайного парка. Вин-

ничане уже начали ездить на швейцарских трамваях. Город запустил шесть больших ком-фортабельных маршрутных ав-тобусов.

Все эти изменения являют-ся результатом политики го-родской власти, которая сде-

лала ставку на коммунальный, а не частный маршруточный транспорт. Сегодня на первое место в планах винницких чи-новников выходят создание в городе комфортной и эконо-мичной транспортной сети, улучшение экологической си-

туации, повышение безопас-ности движения на дорогах. А маршруткам винницкие транс-портники уже в ближайшем бу-дущем отводят место перевоз-чиков из отдаленных районов города к остановкам муници-пального транспорта.

винницкие власти развивают городской транспорт

«Відродження Житомира» продовжує знайомити читачів з кращим досвідом міст, які досягли успіху і зробили крок вперед задля вирішення непростих соціально-економічних проблем.

Фот

о С

ергі

й Р

озду

мФ

ото

Сер

гій

Роз

дум

Фот

о С

ергі

й Р

озду

м

Фот

о С

ергі

й Р

озду

м



прямая речь

интервьюПо мнению Михаила Заславского, действия власти должны стать прозрачными и понятными для граждан

– Чем так страшна укра-инская коррупция, что гол-ландские инвесторы, недав-но приеõавшие в Житомир, назвали ее главным препят-ствием для ведения бизнеса?

– Люди со стороны со-вершенно четко определи-ли нашу самую проблемную точку. Они приехали в Украи-ну, хотят вложить деньги в се-рьезное дело, а не потратить их на взятки. Так и предупре-дили. Если столкнутся с вы-могательством чиновников – разворачиваются и уезжают. – È как? Åùе не столкнулись?

– И не столкнутся. Наш фонд выступает гарантом того, что инвестиционный про-ект голландской компании по строительству завода по пере-работке мусора в Житомире будет реализован без корруп-ционных схем. В конце концов все мы в этом заинтересованы. Житомиру нужен этот завод, и он будет построен. – Ìиõаил Витальевич, в чем все-таки причина тотальной коррумпированности нашиõ властей? Ìожет, коррупция – ýто особенность украин-ского менталитета?

– Нет, менталитет здесь ни при чем. У коррупции есть вполне объяснимая эконо-мическая причина. Если мы даем чиновнику зарплату в тысячу гривен и хотим, что-бы он принимал решения на миллионы, то на выходе практически наверняка полу-чим коррупционера. Вместо того чтобы работать на стра-ну, человек по вполне понят-ным причинам будет работать на себя. А то, что Вы назы-ваете ментальностью, скорее привычка и попустительское отношение к взяточничеству. Люди привыкли давать, а чи-новники привыкли брать.

– Áерут не только чиновни-ки, но и учителя, врачи…

– Знаете, это незаконно, однако я не могу их осуждать с точки зрения морали. Да, те же врачи берут деньги. Но Вы ведь сами прекрасно знаете, почему они это делают и ка-кие у них зарплаты. А у людей есть семьи, которые нужно кормить. И давайте будем от-кровенны до конца – и врачи, и педагоги неплохо справ-ляются со своей работой. Если бы у нас во всех отрас-лях была такая же ситуация, как в системе образования и здравоохранения, то проблем в стране стало бы вдвое мень-ше. Да, есть проблема, но все-таки самое боль-ное место у нас не здесь. Коррупция в сфере управления – вот что мешает нам нормально раз-виваться. – Вы действительно счи-таете, что повышение зар-плат чиновникам решит про-блему коррупции?

– Нужна не только достой-ная зарплата. Чиновник дол-жен понимать, что наказание за коррупционное деяние бу-дет суровым и неотвратимым. И по-другому нельзя. С таким уровнем коррупции у страны просто нет будущего. – Ìожет, в Êиеве и получи-лось бы повысить чиновни-кам зарплаты, но в бюджете Житомира на ýто просто нет денег…

– А Вы задавались вопро-сом, почему денег в бюджете нет? Здесь же прямая связь. Чем выше коррупция, тем меньше бюджет. Потому что деньги до бюджета просто не доходят.

Есть, к примеру, предпри-ятие, которое должно платить за землю арендную плату в

Чем выше уровень коррупции, тем меньше

городской бюджет

«Или мы уничтожим коррупцию, или она уничтожит Житомир»

Контакти:До нас Ви можете завітати у робочі дні за адресою: вул. Пушкінська, 25.У Фонді на Вас завжди чекаютьгарячий чай та наша гостин-ність.

Телефон гарячої лініїпроекту «Жива історія»:

42-06-08Інтернет-сайт:

http://zaslavskiy.com.ua

предприятия не получает ни-чего. Понятно, что чиновник делает это не безвозмездно. К сожалению, такие вещи про-исходят сплошь и рядом. Если не сломать коррупционные схемы, городской бюджет на-

полнить невозможно. И про-блема не только с бюджетом. Коррупция уничтожает вся-кую мотивацию к развитию. Зачем модернизировать про-изводство, развивать биз-нес, если твоя прибыль зави-сит лишь от того, насколько успешно ты «договорился» с чиновником.

– А могут ли вообùе бизнес и власть взаимодействовать без того, чтобы не вступать в коррупционные отношения?

– Могут, конечно. Но для этого нужно предоставить бизнесу возможность рабо-тать и зарабатывать в городе. Использование бюджетных средств следует сделать мак-симально прозрачным, чтобы бизнес видел, куда идут упла-ченные налоги. В конце кон-цов, у бизнеса и власти одна цель. Давайте определимся, что мы будем богатеть вместе с городом, а не за счет него. Если мы не уничтожим коррупцию, она уничтожит Житомир. Ýто четко нужно понимать. – Êак бороться с коррупци-ей, если она – буквально на каждом ýтаже государствен-ной власти?

– К счастью, это не так. Многие люди на государствен-ной службе честно выполняют свою работу, так что на самом деле есть на кого опереться. Не нужно на всех чиновников клеить ярлыки взяточников. Ýто не только несправедливо, но и просто абсурдно. У нас же люди настолько привыкли к коррупции, что, бывает, даже не пытаются решить вопрос без взятки. Õотя иногда в этом нет никакой необходимости. – Íо ведь чаùе, к сожалению, происõодит наоборот. Вы знаете циничное выражение чиновника-коррупционера: «Ìне нужна лишь печать и живая очередь»?

– Правильно, поэтому нуж но не дать чиновнику воз-можности создать очередь из посетителей. Очередей вообще

не должно быть! Тогда не будет почвы для злоупотреблений, не будет взяток «за срочность» решения вопроса. В этом смысле интересен опыт «Про-зрачного офиса» в Виннице. Система автоматизирована, все вопросы решаются за счи-танные минуты. И дело ведь не только в экономии времени. Ýто другой подход, который исключает коррупционные от ношения между чиновни-ком и посе тителем. И такую же систему уже давно пора создать в Житомире. Причем не только в режиме приема посетителей. В целом дей-ствия власти должны стать прозрачными и понятными для горожан. Так – и только так – действительно можно победить коррупцию.

Сергей леонов

или она уничтожит Житомир»

бюджет. Есть коррумпированный чи-новник, который делает пере-расчет. После этого город с

Михаил Заславский: «Бизнес должен видеть, куда идут уплаченные им налоги. В конце концов у всех нас одна цель. Давайте определимся, что мы будем богатеть вместе с городом, а не за счет него».



культурный слой

Житомирские новости

Альманах «Оксия-2009», издание которого иницииро-вал Житомирский благотвори-тельный фонд М.Заславского, был представлен библиотека-рям средних школ города.

«Именно эти люди явля-ются посредниками между школьниками и книгой. В наше время очень важно по-

пуляризировать поэзию. Пора вывести ее на такой уровень, чтобы поэтическое слово было не менее популярным, чем кино или поп-музыка. Мы и в дальнейшем будем продол-жать поддерживать такие про-екты», – сообщил координа-тор гуманитарных программ Фонда Николай Гоманюк.

В міському Палаці культури відбув-ся молодіжний форум, де зустрі-лися Михайло

Заславський та представники житомирської молоді. Учас-ники форуму обмі нялися думками щодо проблем міс-та та шляхів їх вирішення. За словами Михайла Заслав-ського, «головне завдан-ня – зрозуміти, що потрібно зробити, аби молодь не ви-їжджала з Житомира, могла самореалізуватися на бать-ківщині».

Затишний зал налашто-вував на щиру, відверту розмову «без краваток». На форум зібралися лідери гро-мадських рухів, мистецьких, спортивних організацій. В той же час в стінах ЖДУ іме-ні Івана Франка проходили змагання Клубу веселих та кмітливих (кубок Житоми-ра) – культова молодіжна гра, з якою майже немож-ливо змагатися в популяр-ності. І той факт, що най-активніша молодь віддала перевагу спілкуванню про насущні проблеми, свідчить про актуальність питань, піднятих на форумі.

«Для мене образливо зву-чить, коли Житомир з його багатовіковою історією нази-вають сателітом, таким собі «селом» під Києвом, – почав з обурення Михайло Заслав-ський. – Житомир на сьогод-ні – надзвичайно перспек-тивне місто. Я хочу, щоб тут жили й працювали мої діти. Наша команда вже зараз ро-бить усе, що в наших силах, аби місто було квітучим».

Житомир називають «По-ліською Швейцарією» за його неповторну природу. Це благодатний край для фести-вального життя. Але, якщо порівнювати з іншими регіо-

нами, фестивалів у нас про-водять мало. Про це говорив організатор фестивалів «По-ліське весілля» та «Зоряна Україна», знаний майстер Олег Земнухов. Лідер громад-ського об’єднання «Оксія» Костянтин Куліков також торкнувся теми фестивалів, але вже поетичних. Спортив-ний журналіст Сергій Роздум піднімав питання відсутності в місті професійної футболь-ної команди, незадовільного стану стадіонів. Не оминули

присутні й таку «немолодіж-ну» проблему, як руйнацію житомирської промисловос-ті та заводів, колись знаних у всьому світі.

Над багатьма озвученими проблемами команда Ми-хайла Заславського вже пра-цює. Михайло Віталійович пояснив принципову пози-цію роботи Фонду. Не варто давати людям рибу, краще дати вудки. Він пообіцяв на-вчити житомирську молодь заробляти гроші.

– Я не займаюсь благо-дійністю на кшталт роздачі гречки чи якихось грошей, – висловив свою позицію Ми-хайло Заславський. – Моя робота – розвиток рідного міста. Я хочу дати молоді можливість навчитись за-робляти гроші. Тільки в та-кій позиції є перспектива. Пріоритетами нашої робо-ти є не лише культурний, спортивний розвиток. Ве-лика увага приділятиметься відродженню потужностей агропромислового комп-лексу, знаного колись жито-мирського виробництва. В цих галузях будуть створені бізнес-проекти із залучен-ням молоді та людей стар-шого покоління, які мають бажання працювати.

Михайло Віталійович чітко і відкрито відповідав на всі поставлені питання. Зокрема він відзначив, що не приєднався до жодної політичної партії і не зби-рається цього робити. А на питання, чому, відповів, що керівник має бути гос-подарником, а не політи-ком.

«Я – небідна та успіш-на людина, патріот Укра-їни. Виїжджати нікуди не збираюся, весь свій по-тенціал хочу реалізувати тут. Зрештою, жити в Жи-томирі скоро буде мод-но», – впевнено заявив М.Заславський.

Один з постулатів Фон-ду Заславського звучить як «зухвалість надії». На запи-тання студентського мера Житомира Дмитра Ско-ропада Михайло Віталійо-вич відповів: «Зухвалість надії – це, передовсім, впевненість. Впевненість у тому, що будь-яку пробле-му можна вирішити».

віктор Мельниченко

У Михайла Заславського є бізнес-проекти для молоді та людей старшого покоління, які мають бажання працювати.

Михайло Заславський пояснив молоді, що будь-яку проблему можна вирішити.

форум Михайло Заславський обіцяє поділитися досвідом з житомирською молоддю як заробляти гроші, та закликає

власноруч будувати своє майбутнє

Жити в Житомирі скоро стане модно

«Оксия-2009» уже в библиотеках В прошлом номере нашей газеты мы рассказали о том, что благотворительный Фонд Михаила Заславского начинает проект

под названием «Неравнодушный Житомир». Цель проекта – конкретная помощь тем жителям нашего города, которые в этом нуждаются. Конечно же, Фонд примет всевозможное участие в решении проблем, с которыми к нам уже приходят люди. Но мы надеемся, что и сами житомиряне не останутся равнодушными к беде тех, кто живет рядом. Ознакомьтесь с историями на-ших героев. Возможно, вы поймете, что в силах помочь им. Ведь часто людям нужны не столько деньги, сколько поддержка при попытке найти свое место в жизни. Например, предложение работы, помощь в получении образования или просто общение.

Если вы решите помочь людям, о которых мы пишем, за информацией просим Вас обращаться в Фонд М.Заславского.

Татьяна

Изначально Татьяна Мар-ченко обратилась к нам с просьбой помочь с заменой водопровода. Женщина жи-вет в старом, требующем ре-

монта частном доме. В январе водопроводная труба, кото-рой уже почти 50 лет, не вы-держала – лопнула. Сегодня Татьяна и ее дети живут без воды и тепла.

Позже оказалось, что Та-тьяна нуждается в помощи для решения не только техниче-ских проблем. Несколько лет назад она потеряла мужа, а за-тем и старшего сына. Из-за от-сутствия денег дочери Татьяны пришлось бросить институт. Кроме этого, старший из детей Татьяны, сын Андрей, инва-лид. Сегодня семья существует на пенсию, их единственная надежда – госпремия, 6 тысяч гривень, которые положены Татьяне как матери-героине.

Юра

Юре Смашнюку 20 лет. Он живет с родителями, бра-том и двумя сестрами (одна из которых замужем), в доме из трех комнат. Зимой кры-

ша дома обвалилась, и из-за ремонта семья едва сводит концы с концами, потому что работает только отец. Сам Юра – инвалид детства. Он слесарь-электрик, но найти работу не может. Еще Юре очень нужна специально для него сшитая одежда, зимняя и летняя.

Несмотря на все свои сложности, Юра – обычный человек. Его часто можно увидеть проезжающим на ве-лосипеде в районе железно-дорожного вокзала. И его же-лания ничем не отличаются от желаний других людей: иметь свое жилье, работу, семью. Просто для этого ему нужно больше помощи, чем другим.

НеравНодушНый Житомир

Запрошуємо Вас на зустрічі з українським прозаїком, літературознавцем, критиком Володимиром Даниленком, однією з найяскравіших зірок української літератури.

Перша зустріч

12.00Житомирський державний університет, 120 аудиторія

Друга зустріч

15.00Житомирський музей космо

навтики ім. С.П. Корольова

4 березня

Фот

о Ю

лия

Дры

мба

Фот

о Ю

лия

Дры

мба

Фот

о В

итал

ий К

ички

рук

Фот

о В

икто

р М

ельн

ичен

ко



житомирский глобус

Ïоñмотри на Житомир ïо-ноâомó!Фонд Михаила Заславского вместе с Житомирским клубом фотографов «Фотосфера»

и ЖОО НСФУ объявляют конкурс фотографий «Посмотри на Житомир по-новому!»

Условия конкурса:Фотографии принимаются в цифровом виде на email: [email protected],либо в бумажном варианте по адресу ул. Пушкинская, 25.Приём работ – по 15 марта 2010 года включительно.

Если на минуту остановиться и посмотреть вокруг, можно увидеть, как прекрасен наш город и его люди. Архитектура, природа и пейзажи Житомира, исторические места, интересные лица житомирян – всё это нужно запечатлеть. В течение двух месяцев мы будем собирать снимки,

которые отражают дух нашего города, чтят его историю, передают характер его жителей. Конкурс проводится в четырех номинациях:

жанровый портретлюдей нашего города

жизнь города, репортажные фотографии

природа Житомираи его окрестностей

архитектура, исторические места Житомира

У 1919 році в Україні дуже не вистачало бензину. І от, щоб «вирішити» проблему, Микола Ùорс видав наказ по Житомирському гарнізону. У ньому суворо зазначаєть-ся, що, оскільки «некоторые лица позволяют себе роскошь раскатывать на автомобилях с женщинами, приказываю всем командирам частей диви-зии арестовывать автомобили с женщинами и препровож-дать их в дивизию, где автомо-биль подлежит конфискации авторотой, какому бы учреж-дению он ни принадлежал».

Оскільки у наказі начдива не пояснювалося, про яких саме жінок йдеться, не обі-

йшлося без курйозів. Якось патруль конфіскував авто, в якому їхала Житомиром член Волинського губвиконкому тов. Лєсная... І лише звер-нення губернської влади до ВУЦВК змусило останній

«народити» директиву, в якій пропонувалося «указать на-чальнику дивизии т. Ùорсу на необходимость перередак-тировать приказ об аресте ав-томобилей с проезжающими женщинами»...

Без жінок і без бензину

Якби наші мо-більні телефо-ни, фотоапарати (та інша подібна техніка) роз-

мовляли – перш за все, ма-буть, подякували б малень-ким скромним акумуляторам, в яких схована потрібна їм енергія. А ті «проспівали б оду» академіку Михайлу Уса-

новичу – талановитому вче-ному, творцю революційної теорії, що принесла практич-ні плоди у вигляді новітніх технологій і наденергоємних акумуляторів.

Життєвий шлях Михайла Ілліча починався на всім ві-домій пішохідній Михайлів-ській вулиці. Тут, у будинку ¹5 (де донедавна знаходи-

лася музична школа ¹ 1), теплого червневого дня 1894 року у родині шановано-го житомирського дантиста Іллі Ілліча Усановича та його дружини Євгенії Мусіївни з’явися на світ хлопчик, яко-го нарекли Михайлом.

З раннього дитинства Мишко виявив неабиякі зді-бності – вже у три рочки на-вчав грамоті... свою няню! Потім – Перша житомир-ська чоловіча гімназія, яку закінчив із золотою медал-лю, Київський університет. Перед юнаком відкривалися чудові обрії.

З перших днів створен-ня Всеукраїнської академії наук (за гетьмана Скоропад-ського) Михайло Усанович плідно працює у хімічній ла-бораторії під керівництвом самого Президента академії Володимира Вернадського. Пер спективного молоди-ка приймають кандидатом у дійсні члени академії наук. Але революційна хвиля зме-ла Гетьманат і змінила життя молодого вченого. Михайло Усанович повернувся до Жи-томира. Працював у різних губернських установах, щоб заробити на хліб. Наукою тут і не пахло. Нарешті влашту-вався на кафедру хімії Жито-мирського інституту народ-ної освіти.

Потім були посади тех-нічного директора фар-мацевтичної фабрики в Києві, викладача Військово-політичної школи Україн-ського військового округу, професора Томського уні-верситету. Згодом – Таш-кент, де професор Усано-вич очолив Академічний інститут хімії. Нарешті, опинився в Алма-Аті, де з 1944 року до самої смерті

майже сорок років пропра-цював в університеті.

Головне ж в біографії вченого-житомирянина – відкриття, до якого він йшов майже десятиріччя. У 1938 році він вперше у світі ви-сунув нову теорію кислот і

лугів. За це відкриття йому було присуджено вчений ступінь доктора наук без за-хисту дисертації. Але точка зору професора Усановича викликала бурхливу реакцію з боку колег-хіміків, оскіль-ки більшість вчених не ба-

жали відмовлятися від уста-лених концепцій.

Теорія Усановича «запра-цювала» пізніше – тільки наприкінці ÕÕ ст. Але – на повну потужність! Космос, наденергоємні акумулятори, нові матеріали, технології. А

тоді, у 1930-х, за високою стіною секретності, якою був огороджений Радян-ський Союз, ніхто не по-бачив наукові дослідження нашого вченого. Багато де-сятиліть славу цього від-криття приписували амери-канцю Льюісу.

Крапки над «і» розста-вив німецький вчений Карл Õайнінг, який у книжці «Біографії видатних хімі-ків» розповів про пріоритет Усановича. Про відкриття абсолютно нової, нестан-дартної, сміливої і блискучої теорії, яка перевертала уста-лені уявлення про кислоти і луги. А відтак – відкрила широкий шлях для науково-технічного прогресу в бага-тьох галузях і країнах світу.

георгій МокриÖький

Акумулятори: винахідродом із Житомира

історія Відкриття житомирянином Михайлом

Усановичем нової теорії лугів та кислот відкрило шлях для

створення новітніх технологій і наденергоємних акумуляторів

Будинок Усановичів на Михайлівській, 5 у Житомирі був знесений для відбудови з сучасних матеріалів. Будівництво триває…

Михайло Усанович – юний гравець футбольної команди. Житомир, 1911 р.

У 1919 році був виданий наказ по Житомирському гарнізону арештовувати автомобілі з жінками.

Ì.Óсанович – физик и õимик, автор обобùенной теории кислот и ùелочей. Ðодился в 1894 г. в Житоми-ре. Академик АÍ Êазаõской ÑÑÐ (с 1962 г.)

В 1917 г. окончил Киевский университет. В 1919–1921 гг. работал в руководимой ака-демиком В.И. Вернадским химической лаборатории. С 1924 по 1929 г. был техниче-

ским руководителем химико-фармацевтического завода. С 1930 г. – профессор Томско-го, с 1935 – Среднеазиатского университетов. С 1944 г. и до самой смерти заведовал кафе-дрой Казахского университе-та. Награжден тремя орденами Трудового Красного Знамени, медалями и Почетными гра-мотами Верховного Совета Узбекской и Казахской ССР.

досье

Житомирські історії

Фот

о из

арх

ива

авто

ра

Фот

о из

арх

ива

авто

ра

Фот

о из

арх

ива

авто

ра



проектМы продолжаем собирать живые истории житомирян

Уважаемые житомиряне, мы продолжаем публиковать ваши воспоминания в рамках проекта «Живая история Жи-томира». Истории на страни-цах нашей газеты – это лишь небольшой фрагмент тех сви-детельств, с которыми к нам пришли люди. К сожалению, ограниченный объем газеты не позволяет вместить все.

Просто физически нет ме-ста, чтобы рассказать о друж-бе Галины Чепорнюк со сво-им соседом по даче писателем Валентином Грабовским. Точ-но так же нет возможности рассказать о том, как офицер танковых войск Валентин Дубовик в санатории ставил спектакль по мотивам поэмы Тараса Шевченко «Катерина».

Кто-то может нас упре-кнуть в том, что некоторые истории похожи друг на дру-га – и отчасти это будет прав-дой. Судьбы наших героев во многом предопределены эпо-хальными событиями. Голод, оккупация, послевоенное строительство, распад СССР и независимость Украины – все это не могло не отраз-иться на каждом конкретном человеке. Сквозь бытовые и в чем-то прозаические эпизо-ды из жизни житомирян про-сматривается история эпохи, живая история Житомира.

живая история

спогадиДля Марії Пономаренко«жива історія» її родинистала джерелом творчості

Житомирська письмен-ниця Марія Пономаренко є автором великої кількості дитячих книжок. Це і казки, і п’єси, і вірші. Лише про ко-тів у пані Марії три сотні вір-шиків. Проте сюжети своїх творів пані Марія не вигадує. Вони приходять до неї зі спо-гадів та історії її родини.

«Жінки у нашій роди-ні завжди були талановити-ми, небуденними і мудрими. Моя прабабуся – звичайна, неписьменна сільська жін-ка була повитухою і, кажуть, вміла пророкувати долю но-вонародженому. Бабусю мою

і досі пам’ятають у Левкові, де жила наша сім’я. Вона вмі-ла і знала так багато, що на-віть лікувала людей у селі за-мість лікаря. Мама моя теж була народною цілителькою.

Я досі пам’ятаю як на Різд-во в нашій хаті збирались мо-лодиці з усього села, в яких моя бабуся приймала поло-ги. Кожна несла подарунок у вузлику, і потім в хаті ще дов-го не затихали пісні та жарти.

Тому я зовсім не дивуюся, звідки до мене приходять мої казки. Вони дістались мені як спадщина від прабабусі, бабусі, мами. Це справжня пам’ять поколінь. Я сама була вихована на народних казках, в яких добро завжди перема-гає зло і, сподіваюся, мої тво-ри можуть зробити світ хоч трішечки кращим».

«Откопаем Брежнева– будем жить по-прежнему»

«Мої казки – це моя спадщина»

Газета «Возрождение Житомира»Выходит каждый вторник

Тираж 20 000Свидетельство о регистрации:

серия ЖТ №61/438Р от 26.01.2010Учредитель: Житомирский городскойблаготворительный фонд развития

громады Михаила Заславского

Адрес редакции-издателя:10014, Житомир, ул. Пушкинская, 25

Телефон: (0412) 42-06-08Главный редактор: Байша И.В.

Заместитель главного редактора: Журба А.Г.Дизайн и верстка: Садковский Н.В.

Друк ТОВ «Мега-Поліграф», 04073, Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14, тел: (044) 581-68-15, зам №

Вчителька Галина Чепорнюк відстоювала українську незалежність

«Ми дуже ждали розпаду СРСР, всі ходили на референ-дум, маючи надію на те, що станемо добре жити. І коли вже почались оці заворушен-ня й люди робили «ланцюг єднання», ми вийшли всі. Прогресивні вчителі вийшли, і ми приєдналися. Я, напри-клад, стояла там, де Преобра-женський собор. Голова йшла обертом, стояли всі і тримали-ся за руки. Це було єднання, ми всі сподівалися на краще. Õотілось мати щось своє.

Чому я про це говорю з болем? Бо я весь час працю-

вала в україномовній школі, а в місті їх було небагато. Але вся література, яку я ви-користовувала на уроках, була російськомовна. Всі методики і будь-які цікаві методичні розробки – все було російською мовою. І тому, коли зараз говорять, що в нас принижується російська мова, чому ж ніхто не каже про те, що українська мова тоді в нас принижувалась?

Ми сподівались на кра-ще, але дуже важко стало після того, коли переходили на свою валюту – купони, гривню. А коли вже стали 1996-1997 роки і в нас поча-лися затримки по оплаті на три місяці, а потім не давали ніяких надбавок – то були дуже важкі часи.

Я колись мріяла, що тільки дороблю – піду на пенсію. Як раніше було за Радянського Союзу: 132 карбованці от-римували і могли ще дітям відкласти. На жаль, я вже пенсіонерка, але зараз пра-цюю, бо на цю пенсію прожити не можна. Єдине, що зараз до-бре, якщо проаналізувати, – незалежність. Я – за неї…».

«Ми чекали на зміни»

Валентин Дубовик помнит, как ловили немецких шпионов под Житомиром

«Еще до начала войны на-селение было настроено на нее. Все готовились. Даже фильм транслировали «Если завтра война». Все люди были под впечатлением от этого фильма. Мы в школе изучали противохимическую защиту, как противогазы надевать. Психологически настраивали все газеты, чтобы мы вычис-ляли шпионов, диверсантов. И они были, эти шпионы! На поле в Заречанах, за Тете-ревом, появлялись ракетчи-ки, которые давали сигналы

самолетам. А у нас органи-зовывались комсомольские отряды, которые ходили их ловить, но никак не могли найти… Подготовка к войне шла с начала 1940 по июнь 1941-го. К войне мы психо-логически были готовы.

Я хорошо запомнил на-чало войны. Шел второй или третий день после объ-явления войны нашим пра-вительством. Было чистое небо – хорошо видно, как прилетели три немецких самолета. Ýто были юнкер-сы – такие серебристые, и гул у них особенный. Они полетели в сторону вокзала и там сбросили бомбы. А там же нефтебаза была, и клубы дыма от взрывов видел весь город. Но не было ни одного нашего самолета.

А потом немцы без боя вошли в Житомир. Мы с то-варищем спрятались в зем-лянке недалеко от взорван-ного моста и видели, как шла колонна. Наши мирно их встретили, даже начали раз-говаривать с солдатами. Один немец говорил по-польски, показывал свои медали».

«В 1941 году мы были готовы к войне»

спогадиАнтоніна Гоша бачила, як будувався комунізм у Житомирі

«Вперше я потрапила до Житомира ще дитиною. З Троянова, де ми жили, доби-ралися до міста попутками, бо автобусів не було. Най-більше мене вразив трамвай (тоді була тільки одна лінія від льонокомбінату до Музи-калки). Пам’ятаю, як поба-чила цього трамвая, і кричу: «Поїзд, мамо!».

І ще було таке дитяче вра-ження, що людей дуже бага-то. «Ой ні, – кажу, – мамо, мабуть ніколи я не буду в міс-ті жити, бо що то таке, коли люди йдуть і позаду, і спере-ду». Я себе питала, як тут всі живуть, коли такий галас. І машини туди-сюди! Õоч їх тоді й менше було.

Потім уже у шістдесят дев’ятому, після закінчення школи, я приїхала до Жи-томира вчитися на ткалю. Тоді я знімала з подружкою врем’яночку за 12 карбован-ців. В нас не було опалення,

була тільки грубка, і ми пали-ли, як в селі. А на керосинці їсти варили. Але вже були щасливі, що попали в місто, ніби дорослі, і самі можемо собі їсти приготувати.

А ще при Õрущові і хліб самі пекли, і навіть олію били. Я пам’ятаю, як бабця сіяла коноплі, як їх мочила. У нас була така копанка, то зер-но здавали на олію, а коноплі вона відбивала пательнею, і виходило волокно. Потім з нього ткали полотно, і баба шила руками, як вона казала, «рядно». Ùе ж не було про-стирадел, то підстеляли ряд-но полотняне…

А вже у 1979 ми з чолові-ком та дітьми отримали ключі від квартири. І наче потрапи-ли у рай: трикімнатна кварти-ра зі зручностями: газ, вода, всі кімнати окремі!

Тоді, при Брежнєві, каза-ли, що ми доходимо до ко-мунізму, але, мабуть, то вже й був комунізм. В магазинах і хліб з’явився, і мука, і олія – було все, що їсти та пити. Було дуже добре жити. Варе-

ної ковбаси ніхто їсти не хотів, бо є «Краківська». У мене колись зо-шит був, куди я різне запи су-вала, так в той час анекдот та-кий смішний хо див: «Откопа-ем Брежнева, бу-дем жить по-преж-нему».

Пам’ятаю, як Бреж-нєв помер, плакали люди, і я плакала».

История страныи судьба человека

Êоли в 1979 році Антоніна Ìиколаївна отримала ключі від трикімнатної квартири, то думала, ùо потрапила у рай.

Жінки в родині Ïономаренків завжди були небуденними, мудрими і, кажуть, могли пророкувати долю.

– будем жить по-прежнему»їсти не хотів, бо є «Краківська». У

нєв помер, плакали

vozrozhdenie zhitomira #5 vid 02/03/2010

Documents