http://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

СУБОТА,7 лютого2009 р.

№ 13(27844)

Чернігівська Чернігівська обласна газета обласна газета

Заснована Заснована у січні у січні

1838 року1838 рокуhttp://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.nethttp://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

До бережливості нас за-кликали в радянські часи, а ми жили – хто бідно, хто посередньо, – але на широку ногу. Капіталістичний Захід нам у приклад не ставили. Це ми і гірше, і краще бе-ремо звідти, з-за «бугра», налаштовуємося на їхній лад життя. Та щось вихо-дить косо-криво. Наче б і ті гайки, але, певно, не на ту різьбу накручуємо. Ось і рипаємося то в кризу, то в інфляцію, то ще в якусь халепу. Зате свобідні й рота нам ніхто не зашиє, якщо владу полаємо чи навіть її найвищих зверхників. Ось, мовляв, ми які. Нам давай життя на широку ногу. А що криза, так не ми її почали, хіба що двері відчинили. Хворому ще одна болячка, як собаці реп’ях на хвіст. Що робити і хто винен? Щоб

відповісти на ці доленосні для України питання, партії «стінка на стінку» сходять-ся, президентська команда з урядовою сперечаються. Якщо й знайдуть істину і навіть винних назвуть, то, певен, селян серед них не буде. Село завжди жило зі свого мозоля. І благами – електрифікація, газифіка-ція – користувалося вдячно і ощадливо.

Та не до всіх сіл дійшло природне паливо. Якубівка хоч і під боком у Чернігова, та село за недавніми мірка-ми бригадне. Отож трубу на-самперед у сусідній Слабин потягнули, де колгосп сто-яв на обох ногах і жителів не десятки, а сотні налічу-валося.

Фінансова криза торкнулася усіх без винятку, добралася вона й до україн-ських ЗМІ. Щодень чуємо, що якась з газет зменшує обсяги, починає рід-ше з’являтися в кіосках. Навіть ве-ликі видання попередили, що працю-ють у режимі згортання. Що їх чекає, невідомо. Телеканали потерпають від катастрофічного падіння прибутків від реклами, а це, зважаючи на ве-

ликі затрати виробництва телевізій-ного продукту, неминуче позначається й на якості запропонованих глядаче-ві програм.

Через отаку непевність частіше за-лунали дзвінки від наших читачів, які просять сказати відверто, що буде з їх улюбленою «Деснянкою», чому вона виходить тільки двічі на тиж-день і т. д.

Із усією відповідальністю стверджу-ємо: «Деснянська правда» з наступ-ного тижня виходитиме у звичному режимі, тобто тричі, з тією ж кіль-кістю шпальт.

Це щодо життєдіяльності «Дес-нянки». Та, не менш важливим буде сказати й про наповнення газети. Ми намагаємося робити її цікавішою, на-сиченішою, інформативнішою. Соці-альна тематика в «Деснянській прав-ді» залишається провідною, захист прав громадянина – головним акцен-

том. Зважаючи на економічну скруту, спробуємо стати для вас, наші читачі і прихильники, ще й добрим порад-ником у повсякденному виживанні. Сподіваємося, що наше ставлення до проблем серед читацького загалу зна-йде належну реакцію. Ми чекаємо від вас пропозицій щодо удосконалення «Деснянки», і хотіли б, щоб наша з вами розмова була плідною та обо-пільно корисною.

Залишайтеся з нами!З повагою Деснянці

стор. 2

стор. 33

Провінційне життя

«Таксі» для дружини

Світ навколо нас

Дізнайся більше

Передплата – 2009

«ЦЕ – ПОДАРУНОК МОЇЙ ГОСПОДИНІ!»Хто не любить подарун-

ки? Та немає таких! От і наші читачі, учасники кон-курсів для передплатників, телефонують, перепиту-ють, хто став переможцем. Радіють навіть недорогим призам, не кажучи вже про солідні – з Великого Розіграшу. Хто не виграв – зітхає: не везе.

А от ніжинцю Григо-рію Лаврентійовичу КА-РАПУТІ пощастило. Ви-граний ним пилосос чекав на свого власника кілька тижнів – пропустив дідусь сторінку з результатами розіграшу. Тому приїхав до редакції оце тільки на днях. Роздивився пода-рунок, попросив увімкнути: працює.

– Буде моїй господині, Зої Федорівні, – усміхнувся.А чому б і не порадувати дружину, з якою про-

жили довге життя, виростили сина, дочекалися ону-ків? Вона з молодих років, як бджілка – і в домі, і на колгоспній роботі. Щоправда, з хазяїном їй теж пощастило – Григорій Лаврентійович має зо-лоті, майстровиті руки.

«Деснянку» передплачують вже багато років. Осо-бливо люблять новини, розповіді про цікаві події.

– Нехай ваша газета процвітає і виходить тричі на тиждень! – побажав насамкінець дідусь. – Ми лю-бимо читати свіжу інформацію якомога частіше.

Шановні читачі! А ви хочете одержати приємний подарунок? Маєте шанс! Той, хто ще не передпла-тив «Деснянську правду» на 2009-й рік, може зро-бити це зараз, надіслати нам квитанцію і виграти чудовий приз. Як ви вже пересвідчилися, фортуна любить наших читачів!

Єва ДОКІЄНКОФото Миколи ТИЩЕНКА

стор. 8

льше

Передплата – 2009

«ЦЕ – ПОДАРУНОК МОЇЙ ГОСПОДИНІ!

стор. + 3 телеканали

пізнавальних передач

Юрій Дзюбан:

«Приїжджаю я з Гаїті...» 7

Криза. Село. Селянин

Формула виживання

До наших читачів

Як вижити у селі, де донедав-на міцний колгосп «схуд» до не-величкого сільгосппідприємства, яке дає роботу лише двом де-сяткам чоловік? Як жити, коли ціни в магазинах ростуть, мов на дріжджах, а пенсії залиша-ються мізерними? А ще на села, куди підведено природне пали-во, страху нагнала газова криза. Хоч людей і запевняють, що газ не подорожчає, але й водночас закликають освоювати енерго-зберігаючі технології. А як міркує сільський дядько: якщо просять економити, значить дорого той газ нам обходиться.

Фот

о М

икол

и ТИ

ЩЕН

КА

№ 13 (27844)7 лютого 2009 року2

Балакаємо з Василем і Лі-дою вранці, як під’їхали вони зі свого кутка до

центру. За кілька метрів Лідина робота – Корюківський район-ний суд. Там вона вже багато літ секретарем.

Інша б соромилась возом добиратися аж до перехрестя цент ральних вулиць, а Лідія Іванівна просто задоволена: «Кожному – своє! Кому – авто-мобіль. Кому – кінь».

Цих домашніх тварин вона з дитинства любить. І дід, і бать-ко уміли біля них. Виросла на околиці Корюківки. Неподалік ферма, корови, коні – простір і тиша.

Інша, можливо, сказала б своєму чоловікові: «Забирай чи дівай куди хочеш свого коня – люди без них у Корюківці жи-вуть і не бідують!» Вона ж – ні-защо такого не промовить. Як такого помічника позбутися?

Лідію Іванівну та Василя Во-лодимировича звела доля тіль-ки три роки тому. Тепер жал-

кують, що не зустрілися рані-ше. Втім, що б не трапилося, то на краще.

Василева говірка відрізня-ється від Лідиної, трохи наче з білоруським акцентом:

– Не тутешній я! Про Крас-ний Хутір чули? Це в Новгород-Сіверському районі. Навчався там у школі-інтернаті. Матін-ка була дуже хвора. Вийшла боком робота на тракторі. Ото тоді про Пашу Ангеліну писа-ли! А про мою маму – Поліну Бойко – ніхто й ніде. Хіба це головне?! Їх, трактористок, тоді було багато в колгоспах! Мені в житті дехто допікав інтернатом, навіть дітям моїм!.. Ось так. Але ми зла не тримаємо.

За спеціальністю Василь – монтажник-висотник. Працю-вав, у місті жив. Та в селі опи-нився, хату збудував у Радомці, землі кланявся…

І в Лідії Іванівни, і у Васи-ля Володимировича були свої сім’ї. У неї чоловік пішов з життя, і в нього – і перша дру-

жина, і друга. У Радомці на Семенівщині жив, у Холмах – від Корюківки тридцять п’ять кілометрів.

– Мене з Васею звела подруга Валя. Забрав він конячку і свої речі, та й перебрався до мене, – розповідає Ліда.

– Хіба б я міг Зорьку продати? Їй три місяці було. Як купив у Козилівці. Хіба це жарт – хоро-шу кобилу виростити?! Біля неї ходити – вдвічі більше клопоту, ніж біля корови. Та ми з Лідою не ліниві люди!

В основному я біля Зорьки, та як почав хворіти і по лікарнях лежати – на Лідині руки все. Вона не жалілася, не плака-лася, що багато турбот! Я Ліду люблю за її доброту.

– А Ви Василя за що?– Теж за доброту.У Василя двоє синів у Києві.

У Лідії теж двоє, тільки в Ко-рюківці. В усіх – сім’ї.

– Сини наші поріднилися, дружать між собою, ходять одне до одного, – по-всьому вид но,

що Ліда з Василем пишають-ся цим.

Усі вони роботящі! Василів Юрко, наприклад, аж на трьох роботах встигає, квартиру в кредит купив. На будовах хлоп-ці в столиці.

– Так тепер, кажуть, там ні-чого не споруджується. Люди назад повертаються, – встав-ляю слівце.

– Не вірте, що все стоїть! Хто хоче роботу знайти і руки має вмілі, той знайде! Про кризу не хочу балакати! – аж на обличчі Василь перемінився. – То в ко-гось у голові криза! Ми живемо нормально.

У Корюківці Лідія з Василем порають 25 соток городу, прав-да, в двох місцях. У Радомці, де його хата стоїть, ще 65!

– Запрягаємо Зорьку і їде-мо туди. Три години через Ри-бинськ, і там! Картоплю садили, а минулої весни засіяли вівсом. Увесь урожай Зорька перевез-ла! Зерна на базарі не купу-ємо. Сусіди просять, то Зорь-

ка з базару везе – і борошно, і зерно, і комбікорм. Молодчина вона у нас!

Зорька ніби розуміє людську мову, повертає голову.

– Золота вона у нас. У ній – за-ряд позитивної енергії. На душі легко, коли нас удвох везе. Їй же треба не тільки дбайливий догляд і хороші харчі, а й те-пле ставлення. Що й робимо! Спокійна, працьовита, Тільки п’яниць не любить!..

– Мені пора! – говорить Лідія Іванівна. – Чекаю о сімнадця-тій! – звертається до Василя.

Він цілує її і береться за віж-ки. Скоро, передавали по радіо, буде мороз і засніжить. Тоді сани його Ліду повезуть! Це треба тільки побачити, як обе-режно і легко серед білих снігів править конячкою Василь…

Чого тільки не зробиш задля коханої дружини!

Зоя ШМАТОКФото автора

м. Корюківка

Приїхали! Ліда і Василь

– По нас можна звіряти час, – небезпідставно стверджує Василь Бойко. – Моя Ліда ніколи не запізнюється на роботу! О восьмій наша конячка прибуває на місце. Навіть за кілька хвилин до початку трудового дня. О сімнадцятій забираю Ліду назад. Спускається по високих східцях, а ми із Зорькою вже тут як тут!..

– Це ж треба запрягати, їхати, знову розпрягати! – подумалось мені.Турботливий чоловік ніби вгадав мої думки:– То невеликий клопіт – запрягти і розпрягти! Я давно вже наловчився. Не

в столиці ж виріс!

Провінційне життя

«Таксі» для дружини

Цікаво

Скільки магазинів у Чернігові?

Саме цій тематиці була при-свячена VII обласна науково-практична конференція, яку

провели управління у справах сім’ї та молоді Чернігівської облдержадмі-ністрації, підприємство «Навчально-методичний центр» (НМЦ) профспі-лок, обласна організація Спілки жі-нок України та Чернігівська міська громадська організація «Центр ген-дерних ініціатив».

Учасники конференції проаналі-зували гендерні проблеми сучасної сім’ї – низькі показники народжу-ваності, катастрофічне збільшення розлучень, випадків насильства в родині, неспроможність придбати власне житло тощо. Причинами

цього є різке падіння життєвого рів-ня, втрата духовних цінностей.

– З прийняттям Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» ак-тивізувалася робота з формування гендерної політики в нашій державі. На жаль, ми не створили обласний гендерний центр, який би допомагав

досягати рівності жінок і чоловіків. Сподіваюся, через рік-два ми його сформуємо, – зазначила директор НМЦ профспілок, голова облорга-нізації Спілки жінок України Іри-на Дорожкіна.

За матеріалами конференції при-йняті відповідні рекомендації.

Наталія ГАРБУЗ

Конференція

Сучасна українська сім’я:гендерні проблеми та шляхи їх подолання

За інформацією на персо-нальній web-сторінці депу-тата Чернігівської міської

ради Артема Стаха, станом на 1 січня 2009 року в обласному центрі функціонує 947 магазинів (загальна площа понад 88 тисяч квадратних метрів) та більш, ніж 350 закладів ресторанного госпо-дарства. Протягом попереднього

року відкрито 30 крамниць. Най-більші з них – «Велика кишеня» (ТОВ «Квіза-трейд») по вул. Не-залежності, 32, та магазин непро-довольчих товарів по вул. Бори-сенка, 47-а.

Забезпеченість населення тор-говою площею на 1 тисячу жите-лів становить майже 300 квадрат-них метрів.

У структурі роздрібного товаро-обігу частка вітчизняних товарів складає понад 64 відсотки, а по продовольчих – 90%.

Нині в Чернігові працює 46 так званих «секондів» – торгівля вжи-ваними речами та комісійна.

Тож, аби ваші гроші, купувати де знайдеться.

Підготувала Наталія ГАРБУЗ

У Чернігівській області налічується 4514 багатодітних сімей, в яких ви-ховується майже 15,3 тисячі дітей віком до 18 років. Торік надано допо-могу таким родинам на суму 1,4 млн. грн., у тому числі з обласного бю-джету – 838,6 тисячі грн.

На профілактичному обліку в органах міліції перебуває понад 4,3 ти-сячі осіб, які вчинили насильство в сім’ї. 925 чоловік додатково постави-ли на облік протягом 2008 року. До адміністративної відповідальності за знущання в родині притягнуто більше 1800 осіб.

Актуально

Вартість проїзду до Києва зросте до 35 грн.?

Нещодавно містом поширилися чутки, буцімто проїзд з Чернігова до Києва на маршрутних таксі з 5 лютого коштуватиме 35 грн. У цей день я зустрі-лася з водіями маршруток, які відправляються від готелю «Україна».

– Сьогодні вартість проїзду до Києва – 25 гривень. Як далі буде – не знаємо. Нині дуже дорого обслуго-вувати машини: запчастини, пальне, заміна масти-ла… А штрафи які! – бідкається один із водіїв.

– Чи буде підвищення, – вирішать наші директори, – пояснює його колега. – Вони зберуться й обговорять, коли й на скільки підвищувати вартість проїзду.

Підійшовши до маршруток біля «Макдональдсу», дізналася у водіїв, що подорожчати квитки мали таки з 5 лютого, але вранці перевізники сказали, що об-слуговуватимуть пасажирів за старими цінами. Коли зросте вартість проїзду, – поки не знають. Але про по-дорожчання вони сповістять заздалегідь: вивісять у салонах маршрутних таксі відповідне повідомлення.

Нагадаємо: вартість квитка 25 грн. встановили 9 місяців тому.

Якщо ціни на проїзд справді піднімуть, чимало громадян, напевне, пересядуть на автобуси й елек-трички. Доведеться миритися з графіком їх руху, – єдиною незручністю.

Наталія ГАРБУЗФото автора

№ 13 (27844)7 лютого 2009 року 3

Історія однієї станції Поч. на 1-й стор.

Іван Кирилович і Лю-бов Миколаївна Швеці народилися і довге життя прожили в Якубівці. Іван ще десятирічним хлоп’ям як пішов у колгосп, так вийшов з нього вже на пенсію. «Вік на тракто-рі проробив, – каже, – а пенсія мінімальна». Його дружина і ланку в поле водила, і корів доїла, і те-лят порала, а дяка така ж, як і чоловіку. Та сім’я ні на кого не ображаєть-ся. Батьки завжди жили по статках і дітей до роз-коші не привчали. Один з них – Віктор, на столяра вивчився. Живе і працює в Чернігові. Михайло, доки колгосп тримався, шофе-рував. А коли залишило-ся в господарстві кілька тракторів, а автомобіля-ми вже не було чого во-зити, кинув кермо. Не по його вдачі бити байдики, аби вважатися на робо-ті і у кращому випадку мати за це якусь сотню на місяць.

У Михайла Швеця двоє дітей. Дочка Віталіна на четвертому курсі інститу-ту вчиться. Як минув се-местр, так, батьку, плати 1340 гривень. І має пере-дусім у тебе голова болі-ти. Адже дружина вели-ке господарство тримає і працює касиром у сільра-ді. На ті 300 гривень, що одержує Галина Іванівна, хіба розженешся?.. А ще ж у сім’ї син-дев’ятикласник. Звісно ж, це вже помічник у господарстві, але ще не годувальник.

Господарство виручає бабу Любу і діда Івана, і їхнього сина Мишу з не-вісткою Галею. Якщо старі Швеці в Якубівці прого-дуються з власного двору та куцих пенсій, то мо-лодшим, які мешкають за якихось три кілометри в Слабині, підсобне гос-подарство велика підмо-га, але як кажуть батьки, доки дочка вчиться, треба десь підробляти.

Отож Михайло освоїв будівельні професії і «ша-башив» у Києві на новобу-довах. Та фінансова криза витіснила з столиці чи-мало найманих робітни-ків. Та не з тих Михайло Швець, що руки опуска-ють. Є в нього старенький

«Москвич». Є і що возити у Чернігів на ринок.

У господарстві Швеців кури, порося та дві коро-ви. 65 соток городу, де ви-рощують переважно кар-топлю.

Щоправда, картопля ні раніше, ні тепер, не ці-ниться заїжджими бартер-никами. Восени за мішок цукру правили майже два центнери бульб, а за літр олії – 12 кілограмів. Нині міняйли теж їздять села-ми, але вже на олію ціна знизилася на третину. А ось на борошно і крупи – попередня.

Батьки у Якубівці, в яких теж чималий город, 50 соток, достатньо за-паслися цукрово-олійно-макаронною продукцією, щоб і собі було, і дітям та онукам дати. Та й Миша з Галею світлі голови ма-ють, у них строга селян-ська арифметика. Хоч і добре розуміють: карто-плю ледь не задарма від-дають, але ж «живу» грив-ню економлять. Бульбою за навчання в інституті не

заплатиш, і сина в школу не вирядиш.

Гроші переважно з чер-нігівських базарів. Двом корівкам достатньо на-косили сіна, коренепло-дів наростили. Удої добрі, отож щотижня Михай-ло возить на базар моло-ко, сметану, сир. Заїжджі заготівельники теж охо-че купляють молоко, але ж платять за літр лише 1,20 гривні. Ледь не втри-чі менше, ніж можна ви-ручити на базарі. Хто не має можливості торгувати в обласному центрі, віддає молоко за безцінь.

Важко зрозуміти за-готівельників, які дав-

но в Сірка очі позичили, а ось пожертвування (на партнерський такий торг не «тягне») власників ко-рів молокозаводам має своє пояснення. У Слабині більшість осель газифіко-вано. І хоч мудрі селяни, крім газового котла, поста-вили й такий, де спалюють вугілля і дрова, але за те-пло все одно доводиться платити. І за електрику, за радіо і телефон. А якщо ти ще не пенсіонер, а вже без роботи… Де взяти гривні? Виручає підсобне госпо-дарство. Хтось собі кабан-чика вгодує і на продаж

також. Та не розбагатіє. Треба ж потім порося ку-пити, а це від 500 і аж до 1000 гривень. І хліб нині село не пече. Туди-сюди – і тисяча ляснула. Знову гни спину, натирай мозолі, щоб мати свіжу копійчину в господарстві.

Швецям, якщо вже су-тужно стає, батьки з Яку-бівки бюджет доточують. Але переважно онукам на гостинці. Михайло з Гали-ною самі викручуються. Ще й батькам допомагають. Передусім, дрова загото-вити. У старшого Швеця кобила, сани, віз. А кінь у господарстві – підмо-га ефективна. Він на сво-їх «газує» і в ліс, і на луг. Швеці сіно заготовлять, виорють городи, картоплю викопають, урожай звезуть.

Михайло і Галина жи-вуть на околиці Слабина. На їхню вуличку газову трубу не проклали. Тож колись зароблений у кол-госпі фінський будиночок дровами отоплюють. Отож і молодим без коня ніяк. Коли ми були в Швеців, батько Іван Кирилович привіз з Якубівки соломи худобі на підстилку.

У дворі стоги сіна, гора дров, худоба нагодована. Що й казати, господарі! На таких держава три-мається. Селяни, як діти до матері, до неї горнуть-ся, лише б вона не була їм мачухою. За «царствуван-ня» нашого земляка, хай йому легко ікнеться, бо ми не злопам’ятні, такий указ видали, що колгоспи за кілька місяців «дух ви-пустили». А вони ж дава-ли селу роботу, державі – зерно, молоко, м’ясо. Нині у Слабині на фермі ще є корівки та кільканадцять одиниць техніки. Та хіба то сила! Колись одна бри-гада нинішнє реформова-не сільгосппідприємство на лопатки б поклала. За всіма показниками.

Та що журитися за тим, що горе-реформаторами перемелено, а взамін і кілка не забито. Треба нове будувати. У Слабині поки є з ким. Швеці під-ставлять плечі і ще охочі знайдуться. Важливо, час не втрачати. Бо недовго до тієї межі, коли в селі одні пенсіонери залишаться. Вони нове життя будува-ти не здужають. Вони пе-режитим ситі.

У Михайла і Галини до-чка студентка. Звісно ж, у село вже не повернеть-ся. Втім, хтозна. А Володя ще школяр. Щоб він біля батьків залишився, хлоп-ця зацікавити треба. І не так батькам, як державі. Батькам хоч і сутужно бу-ває, та не жаліються. Вони добре освоїли арифметику виживання, їх ніяка криза не виб’є з колії життя. А діти вразливі, незахище-ні. Та які ж трудолюбиві! І село їм рідне. Та роботи не дає. А одноосібний спо-сіб життя, прикочований з кінця 20-х років минулого століття, для них архаїка з шкільного підручника. А нове життя…Коли воно завесниться у селі?

Поки що просторами України гуляє криза. Не обминає вона і села. Та Швеці мозолями затуля-ють дірки в сімейному бюджеті. У них роками вивірена формула вижи-вання, суть якої напро-чуд проста: хто працює, той і їсть.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙФото Миколи ТИЩЕНКА

Чернігівський район

Криза. Село. Селянин

Формула виживання

Заявадепутатської фракції Партії регіонів у Чернігівській обласній радівід 3 лютого 2009 року

Ми, депутатська фракція партії регіонів у Чернігів-ській обласній раді, глибоко стурбовані наслідками соціально-економічної кризи, що вразила всі сфери суспільного життя держави внаслідок непрофесійної і безвідповідальної політики діючого уряду та діючої коаліції у Верховній Раді.

Україна опинилася на межі банкрутства: відбуваєть-ся падіння промислового виробництва, зростає безро-біття, знецінюється національна валюта, втрачається довіра інвесторів до нашої держави та знижується її авторитет на міжнародному рівні. Внаслідок зростання цін та інфляції більшість населення області не в змозі забезпечити себе продуктами харчування та необхід-ними промисловими товарами. В особливо важкому стані опинилися люди похилого віку та інваліди, яким не вистачає грошей на ліки.

Катастрофічна ситуація в агропромисловому сек-торі – головному на Придесенні. Сільськогосподарські товариства та фермери не можуть за реальною ціною продати торішній рекордний урожай і закупити міне-ральні добрива та паливо-мастильні матеріали. Це – пряма загроза зриву весняно-польових робіт.

Зростання цін на газ згідно з договором «по форму-лі», що підписаний «Нафтогазом» України за активної участі Прем’єр-міністра Тимошенко з Газпромом Ро-сійської Федерації, є провалом з сумною перспективою для геополітичних інтересів нашої держави і призведе в найближчому майбутньому до зростання оплати за користування газом населення України, в тому числі й мешканцями області. Тимошенко програла Москві все, що лише можна було програти, і зробила народ України заручником своєї провальної економічної політики.

Закликаємо всіх депутатів обласної ради, які вболі-вають за долю держави і життя громадян:

Тримати під повсякденним контролем раціональ-• не використання кожної гривні бюджетних коштів для забезпечення життєдіяльності міст, сіл та се-лищ області;контролювати надходження коштів у місцеві бюджети • та їх раціональне використання, своєчасність виплат заробітних плат і пенсій, допомоги малозабезпеченим верствам населення;вимагати від органів влади недопущення скорочен-• ня робочих місць та забезпечення своєчасної випла-ти зарплат та пенсій.Вважаємо, що уряд, який допустив серйозні прора-

хунки в економічному розвитку країни, що призвели до загострення соціально-економічної ситуації в кра-їні, зобов’язаний негайно представити народу України ефективні, а не гнітючі, антикризові заходи, або негайно піти у відставку, поступившись місцем професіоналам, яким небайдужа доля України та її майбутнє.

Колонка депутатаКолонка депутата

Станція «Короп» була побудована в 1989-1992 роках за рахунок коштів сільськогосподар-ських та промислових підприємств району і

передана Укрзалізниці безкоштовно. Має не тіль-ки важливе господарське і комерційне значення, оскільки з’єднує район із залізничною магістрал-лю Москва – Київ, але й несе соціально-економічне навантаження: з її діяльністю пов’язаний подаль-ший розвиток району, в тому числі й інвестування його економіки. Обсяги перевезень щорічно збіль-шуються, а перспективи використання станції для вантажних операцій вже найближчим часом зрос-туть, насамперед за рахунок введення додаткових потужностей на діючих підприємствах. На жаль, наведені аргументи минуле керівництво Укрзаліз-ниці не брало до уваги, і час від часу заявляло про закриття станції. Пристрасті навколо цього питан-ня й досі не вщухають.

Заступник голови Чернігівської облради, голова об-ласної організації Народної Партії Василь Ковальов на-прикінці грудня минулого року офіційно звернувся до Голови Верховної Ради України Володимира Литвина з проханням вплинути на керівництво Укрзалізниці щодо недопущення відміни руху вантажно-пасажирського потягу «Короп – Алтинівка – Конотоп» та інших рішень, що призводять до фактичного закриття залізничної станції «Короп» Південно-Західної залізниці.

Така реакція з боку народників Чернігівщини не залишилася непоміченою і місцевими ЗМІ.

Прес-службаЧернігівської обласної організації Народної Партії

№ 13 (27844)7 лютого 2009 року4

Комунальне підпри-ємство «Ліки Укра-їни» обласної ради

надає медикаментозну до-помогу більшості сіль-ського населення Черні-гівщини. Про це свідчить той факт, що структурні підрозділи підприємства є в 20-ти районах області: 12 центральних районних аптек виконують повне високоякісне забезпечен-ня ліками, в селах працю-ють 37 аптек та 7 аптеч-них пунктів підприємства. На жаль, з кожним роком погіршуються можливості для функціонування цих закладів, що призводить до їх закриття. Біля 10-ти з них припинили свою роботу тільки упродовж останніх 5-ти років – че-рез відсутність фармацев-тичних фахівців. Кожен рік ми подаємо заявки на заміщення вакантних по-сад завідувачів сільських аптек до навчальних за-кладів, але ще жоден ви-пускник так і не приїхав працювати в село.

Внаслідок складної демографічної ситуації, погіршення соціально-економічних показників життя, більшість сіль-ських аптек, аптечних пунктів на сьогодні збит-кові, тобто їх доходи не покривають всіх витрат, що мають місце при ре-алізації ліків. Внаслідок цього, фахівці сільських аптек мають низьку за-робітну плату, немає мож-ливості виконати вимоги

ліцензійних умов, зробити своєчасний ремонт при-міщень, придбати пали-во, тощо.

Дуже прикро, що прак-тично немає державної підтримки сільських ап-тек, яка б сприяла набли-женню медикаментозної допомоги до населення. Ці заклади не мають жодних пільг ні в оподаткуванні, ні в сплаті комунальних послуг. Більш того, деякі законодавчі акти є дис-кримінаційними стосов-но сільського населення. Так, візьмемо закон про патентування окремих ви-дів діяльності. Згідно з його положеннями, без сплати за патент мають право працювати лише аптеки державної форми власності, яких у нас в області взагалі немає. А здавалося б – яка різни-ця? Адже, згідно з Кон-ституцією України, всі форми власності рівні в правах. Головне ж тут те, що заклад забезпечує жи-телів села таким потріб-ним соціальним товаром, як ліки. Чи не так?

Знову ж, згідно з цим законом, передбачено на-дання пільгового патенту, але в тому разі, якщо ап-тека буде реалізовувати лише медичні засоби віт-чизняного виробництва. Виходить, що селянам ім-портні ліки не потрібні? Але ж це не так! І все ж, щоб торгувати ними, тре-ба щомісяця сплатити за патент 80 гривень. Тому,

ми вимушені звертатися до сільських, селищних рад з проханням надати патент за нижчою ціною, щоб зменшити витрати аптеки. Але, на жаль, не всі ставляться до наших звернень з розумінням. А от коли закривається ап-тека, тоді починають шу-кати винних, проводять сходи села і просять не за-лишати без медикаментоз-ної допомоги населення.

Особливо критична си-туація із забезпеченням ліками наших земляків з населених пунктів, де немає аптек. Традиційно вже більше півсторіччя жителів таких сіл, у разі невідкладної допомоги, лі-карськими препаратами забезпечували медичні фахівці фельдшерсько-акушерських пунктів. Ап-тека укладала з ними до-говір, надавала ліки і за їх реалізацію виплачувала грошову винагороду – до 10-12% від обсягів про-даного.

Така схема була від-працьована роками і жи-телі більш, ніж 700 сіл області мали змогу ку-пити найпотрібніші засо-би у свого фельдшера. На жаль, останнім часом все це опинилося під загро-зою руйнування. Великі негативні наслідки мало введення в дію Постанови КМУ від 17 жовтня 2008 року №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення».

Вимогами цієї постанови було обмежено торговель-ну націнку аптек, у ре-зультаті – вони втратили економічну можливість працювати. Адже аптека – це підприємство, котре, як і всі інші, має отримувати від своєї діяльності при-буток. Останнім часом можна часто почути зви-нувачення щодо високої вартості ліків. Ми згод-ні, вона справді висока, але не з вини аптек. Вони лише мають право зроби-ти торговельну націнку на ціну заводу-виробника або митну вартість. При чому, та націнка має дати можливість покрити всі витрати аптечного закла-ду. Так, щоб закупити ліки, підприємство бере в банку кредит і платить за нього відсотки, потім везе ці медичні препа-рати в аптеки і платить за транспортні витрати. Потім передає ці ліки на ФАПи і чекає, поки повер-нуться кошти, щоб відда-ти банку кредит, сплатити заробітну плату, зробити відрахування до бюдже-ту, заплатити комунальні послуги тощо, а, найголо-вніше, знову закупити лі-карські засоби.

Давайте вдамося до найпростіших математич-них підрахунків: якщо сільська аптека за місяць наторгувала 10 тисяч гри-вень, то після розрахун-ку за товар залишаєть-ся 1200-1500грн. І цього всього має вистачити для

того, щоб виплатити за-робітну плату, зробити з неї відрахування до пен-сійного фонду, інших со-ціальних фондів, а це 33% від заробітку. А ще треба сплатити за опалення, ко-мунальні послуги, дезза-соби, податки до бюджету, транспортні витрати, ви-трати на протипожежні заходи, на страхування майна, тощо. От і робіть після цього висновки, чи «жирують» аптеки!

Сьогодні найгостріша проблема – забезпечен-ня аптечних закладів ліками. Змінились умо-ви роботи на фармацев-тичному ринку: всі оптові постачальники вимага-ють попередньої оплати, і це при тому, що заку-півельні ціни підвищи-лися майже удвічі. В та-ких умовах під загрозою медикаментозне забезпе-чення сільського насе-лення. Адже з наведених прикладів видно, що при невеликих об’ємах реалі-зації ліків цей вид діяль-ності є збитковим. І дуже прикро, що сьогодні цього не розуміють в податко-вій адміністрації, окре-мі керівники селищних

рад, котрі вимагають від аптек, всупереч законо-давству, купувати патен-ти для фельдшерсько-акушерських пунктів. Це тільки збільшує збит-ки цих закладів і може призвести до припинення прозорої діяльності з реа-лізації ліків на селі.

На сьогодні наше під-приємство щомісячно на-дає ліки на реалізацію 412 ФАПам в селах, де немає аптек, – на суму майже 1 млн. грн. Це конкрет-ний приклад соціальної спрямованості нашої ді-яльності, яка, до того ж, практично не приносить прибутків і має дуже ба-гато ризиків. Хотілося б, щоб кожен сільський жи-тель розумів, що це добра воля підприємства і його колективу. На наш погляд, цим питанням, перш за все, потрібно опікуватися державі, органам місцево-го самоврядування, реаль-но підтримуючи підпри-ємства, що надають по-слуги жителям сільської громади.

Світлана ПАСТАЛИЦЯ,генеральний директор

КП «Ліки України» обласної ради

Ваше здоров’яВаше здоров’яАктуальна тема

Проблеми сільських аптекПроблеми сільських аптек®

У передсвяткові дні 34-річна жителька Городні везла на велосипеді сина в дитячий

садок. На слизькому тротуарі ве-лосипед враз кинуло в бік, жін-ка впала, вдарилася головою об лід, втратила свідомість. «Швид-ка» доставила її в хірургічне від-ділення райлікарні. Дитина, на щастя, не ушкодилася...

У потерпілої виявили перелом кількох кісток обличчя. Операцію провів заслужений лікар України, хірург-стоматолог Михайло Мить-ко. Він не міг не помітити вибитого одного із передніх зубів верхньої щелепи. Коли родичі прийшли провідати хвору, лікар запропо-нував відшукати втрачений зуб на місці пригоди. По жмені пере-бирали сніг, зуб знайшли тільки наступного дня. Хірург поставив його на попереднє місце.

– Це не перший випадок, коли потерпілі в дорожньо-транспортній пригоді чи у побутовій втрачають зуби, – говорить Михайло Степано-вич. – У більшості випадків це здо-

рові зуби і їх можна приживити. Бувало, що вибиті зуби привозили в лікарню разом із потерпілим. Я їх ставив на своє місце.

Звичайно, пересадку зубів стоматолог робить не тільки в

екстренних випадках. Прийма-ючи пацієнтів із зубним болем, він оцінює, чи не можна хво-рому зубу дати нове життя. На його рахунку понад 450 тран-сплантацій, проведених у сто-

матологічному відділенні рай-лікарні.

– Інколи дістатися хворого зуба навіть інструментом складно. Ви-даливши, я лікую його в руках: чищу канали, пломбую, нарощую коронку, готую лунку, а потім став-лю на своє місце. Найвірогідніше – приживання протягом двох днів. Є пацієнти, яким трансплантований зуб слугує до 20 років, – констатує Михайло Степанович.

На прийом до Михайла Митька люди йдуть з надією. Він вико-ристовує найменшу можливість, щоб вилікувати зуби. На жаль, деякі пацієнти приходять уже за-пізно, коли вже й сам Бог не може допомогти. І тоді – протезування. Підготовка до нього теж не об-ходиться без хірурга. Інколи до-водиться лікувати навіть єдиний зуб, щоб поставити протез.

Ідею трансплантації зубів Ми-хайло Степанович виніс з інсти-туту. Як і численні стоматологи, він теж випробував штифування, навіть розробив штифти власної конструкції – такого сідельця, що ставиться на кістку, а на ньо-го надівається протез. Технічно можливо це, але хто виготовляє такі штифти? Колись були такі майстри на телезаводі «Агат», але й заводу вже немає. То ж і пішов лікар шляхом трансплантації власних зубів пацієнта.

– А чи можна таку операцію робити з донорським зубом?

– Звичайно, можна, – каже Ми-хайло Степанович. – Але потрібні результати на сумісність організ-мів, інакше приживання не буде. Нашій лікарні такі дослідження не під силу.

До речі, у кабінеті Михайла Митька немає сучасних приладів, які б давали повну інформацію про ротову порожнину, як це мають сто-матологи у Києві. Про це він тільки мріє. Але ж бувають у нього паці-єнти й зі столиці. Лікар бере своїм талантом і відданістю справі, слу-жить якій понад тридцять років.

Можна окремо говорити, скіль-ки уваги приділяє Михайло Сте-панович профілактиці захворю-вань. Попереджати хвороби зубів легше, ніж їх лікувати. І про це він нагадує пацієнту, який уже навіть сидить у лікарняному кріслі. Вже перший симптом має викликати тривогу за всю рото-ву порожнину. Отож передусім – здоровий спосіб життя, фізичні вправи, загартування. А дітям – менше солодощів і тістечок, а більше овочів та фруктів, на що зуби природою даровані.

І сам Михайло Степанович по-дає приклад: за будь-якої погоди купається в річці, як і в ці дні – у крижаній воді, любить лазню, спорт, особливо футбол, до речі, беззмінно виходить на поле з міською командою ветеранів.

Михайло ЄРМОЛЕНКОм. Городня

Майстри своєї справи

Не тільки лікує,а й приживлює... зуби

№ 13 (27844)7 лютого 2009 року 5

До 20-річчя виведення радянських військ з Афганістану

Я йду шляхом батька

Слово про ветерана

Робітник воєнного гарту

...Мені тоді виповнилося лише дев’ять років, але дитя-ча вразлива пам’ять до най-менших подробиць увібрала той день, гіркий і світлий для нашої невеличкої сім’ї. Скрізь тільки й говорили про головну подію, що болі-ла, мабуть, кожному: виве-дення наших військ з Афга-ністану. Я прикипів до теле-екрана і уважно вдивлявся в обличчя бійців і командирів з телерепортажів: вони по-верталися додому, до своїх родин. У програмі «Час» лу-нали вітальні послання ра-дянського керівництва. А в нашій квартирі не змовкав

телефон: мама зі сльозами на очах весь вечір провела з трубкою в руці. Вона була дуже схвильована. Її хви-лювання передалося і мені, малому школяреві. Розгубле-ний, я не знав, що сказати, адже вона і плакала, і усмі-халася водночас.

Свого батька, Валерія Іва-новича Матюшенка, офіцера-прикордонника, я знаю зі зворушливих маминих роз-повідей та спогадів роди-чів і друзів. Мені було всьо-го три місяці, коли його не стало. Батько служив на радянсько-афганському кор-доні і загинув під час бойової операції. Щоранку, збираю-чись у дитсадок чи в школу, я подумки вітався з татком. Він у парадному кителі ди-вився на мене з чорно-білого портрета на стіні. Його по-гляд, такий уважний і до-брозичливо впевнений, не-мов завжди підбадьорював. І бабуся, таткова мати, при-гортаючи мене, часто назива-ла онука іменем свого сина. Тоді, тамуючи сльози, ви-бачалася. Пронизувало гор-дістю, що мене, дитину, вва-жають схожим на батька, справжнього офіцера, ха-ризматичного військового з портрета.

Пригадується з дитин-ства... Кожного року, 15 лю-того, на чернігівських ву-лицях зустрічалися бойо-ві побратими. Я намагався неодмінно побути серед цих мужніх чоловіків у камуф-ляжній формі. Здавалося, що в цей день і батько поруч з ними. Звісно, мені, хлопча-ку, хотілося привернути до себе увагу. Натягував по са-місінькі вуха прикордонний кашкет, приставав до яко-гось гурту. Вслухаючись у спогади колишніх афганців, я сприймав їх серцем і від-чував себе часточкою цього колективу, міцного дружбою, єдиного. Мені дуже хотіло-ся бути схожим на них, цих справжніх чоловіків, ко-лишніх воїнів-афганців. Я знав, хто Герої, і чому вони ними стали…

Моє сприйняття тієї війни протягом 90-х років неодно-разово піддавалося впливу, досі невідомому. Перебува-ючи за кордоном, я вперше усвідомив питання, яке зму-сило мене завершити роз-мову на півслові: «А чия це була війна?» Проте на фоні подій на Балканах і в Іраку я впевнився, що не буває ві-йни нашої або чужої. Понят-тя справедливості втрачає на

війні свій первинний сенс, ніби розчиняючись у «кот-лі» тієї чи іншої військово-політичної проблеми. Рушій-на сила війни – це завжди ідея. А гроші та засоби ма-сової інформації – лише ін-струмент, який сам по собі працювати не зможе. Напев-но, радянська ідео логія не мала собі рівних. Свого часу афганська війна дала змогу державі проявити свою силу і міць, після чого військова складова стала невід’ємною частиною її доктрини.

Мій батько свідомо і відпо-відально робив свою справу. Як громадянин, як офіцер, як

чоловік. І він – Герой, адже завдяки таким, як він, кра-їна стає сильною.

Залишається сподіватися, що ставлення до героїв, які не шкодували свого життя в ім’я виконання військово-го обов’язку, з боку молодої України буде адекватним. І не зірветься з «якоря» в неспокійному «океані» по-літичних пристрастей.

А завтра в зеленому каш-кеті я знову виходитиму на службу в пункті пропуску через державний кордон – із впевненістю: я на своєму міс-ці і цій державі потрібен.

Євген МАТЮШЕНКО

З-під кущуватих брів – уважний погляд сірих на-томлених очей. Олексію Марковичу Ляшенку – 78. Та ще жвавий, має добру пам’ять.

– Розповісти про себе? Кому це буде цікаво? Я ж проста людина, не по-літик...

Біографія Олексія Мар-ковича – частинка історії нашого міста. Пам’ятає, як холодно й страшно було в німецькій тюрмі. За зв’язки з партизана-ми сім’ю ветерана Бобро-вицького цукрового заво-ду Марка Ляшенка – його, дружину і чотирьох ді-тей – кинули у фашист-ські застінки. Олексій, як найстарший, старався розважити менших бра-тиків і сестру...

Арештантів у камері меншало – викликали на допити, а потім розстрі-лювали. Ляшенки теж чекали смертельної ко-манди...

Врятував сім’ю дідусь Михайло, мамин батько, між іншим, герой Пер-шої світової війни, ка-валер двох Георгіївських хрестів. Щодня оббивав пороги німецької комен-датури, випрошував по-милування у коменданта Бібраха. Може, й допо-могли Георгіївські хрес-

ти – Ляшенків не роз-стріляли. Матір з дітьми випустили, а Марка від-правили до Ніжинської тюрми, а потім – на ка-торжні роботи до Німеч-чини...

Трудовий шлях Олек-сій розпочав у 13 років. Мама слабувала: підірва-ла здоров’я фашистська тюрма. Він розумів – ли-шився за годувальника.

20 вересня 1943-го ра-дянські війська визволи-ли місто. А 23-го Олексій прийшов працювати на цукровий завод...

Це було рідне підприєм-ство. Із 1911-го на ньому «цукроварив» дід Михай-ло Шаповал. Тут, до війни, спочатку був ковалем, згодом – начальником змі-ни його батько.

...Худорлявого, але міц-ного, беручкого підлітка влаштували помічником муляра: мурували грубки у госпіталі, що розташо-вувався на території за-воду. Олексій був свідком, як із госпіталю виносили тіла бездиханних бійців, клали штабелями на без-тарку і відвозили на «цу-крозаводське» кладовище. Там й досі оберігається 13 захоронень.

– Якби тоді записали прізвища загиблих, їзди-ли б до могилок рідні ви-

зволителів нашого міста, – сумно зітхає дідусь. – А так – безіменні. Лікува-лися в госпіталі учасники форсування Дніпра, ви-зволення Києва. Гинули такі молоденькі, ну, зо-всім діти...

За зиму Олексій під-учився на токаря. А тут і завод розпочали від-роджувати. Тоді робо-чі руки, навіть підлітка, були незамінні.

До того ж, перед оку-пацією заводське облад-нання було евакуйова-но. Один ешелон дорогою розбомбили фашистські літаки, а другий дістався Краснодара. Машини так і лишилися в Росії – зго-дилися на новостворених підприємствах.

До Бобровиці завезли трофейне обладнання з німецьких заводів. Міс-цеві умільці самі взяли-ся його удосконалювати. Тож знадобилися токар-ні навички і Олексія Ля-шенка.

Його ледь було видно з-за токарного верстата. Але норми перевиконував. Пам’ятає, як у 1944-му на конференції стаханов-ців у Чернігові йому, 14-літньому передовику, вру-чили подарунок – хромові черевики. «Модничав» у них років п’ять.

Годував сім’ю – плати-ли зарплату, ще видавали й пайок: по 64 кілограми борошна.

Минали роки, але для токарного цеху роботи завжди вистачало. Об-слуговували цехи під-приємства, виточували деталі ще й для 56 авто-мобілів. Із колег-ветеранів запам’яталися Іван Ле-бідь, Микола Баранчук, Михайло Сальничов.

Свого часу колектив за-воду очолювали Турчин, Глінкін, Громовий, Фесен-ко, Шум. Та найбільшого розквіту підприємство до-сягло, коли керував Ана-толій Поліщук. Було збу-довано майстерню, нову контору, 56 житлових бу-динків, клуб, їдальню, у якій, до речі, смачний і калорійний обід коштував усього 30 копійок.

Утримували невелику свиноферму. Мріяв Ана-толій Семенович відкри-ти й ковбасний цех. У заводській теплиці ви-рощували ранні овочі і... троянди.

Колектив працював з повною віддачею. Не шкодував сил і Олексій Ляшенко. Його портрет – постійно на Дошці по-шани.

«Назбирав» аж 57 ро-ків робочого стажу. Сім’ї

дали гарний будинок у цукрозаводському сели-щі. Поруч мешкає роди-на молодшого брата Олек-сандра, теж ветерана Бо-бровицького цукрозаводу. Між іншим, Олександр Маркович працює й досі, завідує майстернею тепер здебільшого «мовчазного» підприємства.

...На заводі ж колись вирувало цікаве життя, славилася художня само-діяльність. Олексій Мар-кович – один із засно-вників заводського духо-вого оркестру. Першим керівником і організа-тором колективу (в 1948 році) був Василь Мор’єв. Грали – Микола Ющен-ко, Іван Олійник, Микола Лінник…

Їх чекали на весіллях і танцях, на всіх місь-ких та районних святах. Запрошували й на села: духовий оркестр у 50-х, 60-х роках був єдиним у районі.

Особливо пам’ятає Олексій Маркович, як у 1948-му грали на мі-тингу з приводу перепо-ховання останків Героя Радянського Союзу Оле-га Бичка, які привезли з Мядельського району Бі-лорусії. А скількох зем-ляків провели в остан-ню путь.

...Усього було на віку Олексія Марковича: і ра-дості, і горя.

Виростили Ляшенки двох дітей. Донька за–кінчила автодорожний ін-ститут, працює інженером автоколони, зять – водієм на автобусі.

Та біда не обминула: улюблений онук Олек-сандр загинув у автока-тастрофі.

Син – також незажива-юча батькова рана. Обпа-лило юність війною – слу-жив у Афганістані. Повер-нувся зраненим і сивим. Попрацював трохи воді-єм, механіком хлібозаво-ду. На роботі й помер – і сорока не виповнилося. Наче відірвало частинку серця батькового...

Майже двадцять років як Олексій Маркович на пенсії. Але знайшлася йому справа: працівники міської ради попросили навести лад на «цукро-заводському» кладовищі. Удвох із дружиною пови-носили сміття, повирубу-вали чагарники.

Тепер Ляшенко заві дує кладовищем, яке доглядає і оберігає. Часто зупиня-ється біля могил, де похо-вані його рідні, друзі, зна-йомі. І оживає пам’ять...

Світлана СКРИПКАм. Бобровиця

Вал

ерій

Мат

юш

енко

–сл

ухач

вій

сько

вої

акад

емії

ім

ені

Фру

нзе

№ 13 (27844)7 лютого 2009 року6

Професійним музикан-том Юрій Карпен ко став у неповні п’ят-

над цять, поповнивши духо-вий оркестр міського парку культури і відпочинку іме-ні М.М. Коцюбинського під керівництвом авторитетного диригента Юхима Баліна: саме він помітив природже-ний музичний хист школя-ра у його натхненній грі на флейті та віртуозному во-лодінні ударними інстру-ментами.

Згодом, уже у Харкові, грав у військовому оркестрі, естрадному ансамблі, орке-стрі театру опери і балету, закінчив музичне училище, інститут культури. А повер-нувшись до рідного Черніго-ва, взявся за реалізацію сво-їх творчих планів. Створив у першому міському профте-хучилищі ансамбль барабан-щиць, що став чудовим кро-ком до визнання і до втілен-ня наступного задуму.

Він здійснився у 1982 році народженням «Поліських дзвіночків», без яких сьогод-ні неможливо уявити музич-не мистецтво нашого краю. Уже наступного року дитя-чому колективу із Чернігова дало високу оцінку вимогли-ве журі телетурніру «Сонячні кларнети». Далі були концер-ти у містах України, у Москві і Архангельську, Празі і Бра-тиславі, Берліні і Варшаві, Стокгольмі… Були перемоги

на престижних фестивалях, а відтак і почесні відзнаки. Ось і у грудні минулого року завершився VIII міжнарод-ний конкурс «Музика надії», який зібрав виконавців на різних духових та ударних інструментах у місті Гомель під патронатом президента Республіки Білорусь. Черні-гівську школу тут представ-ляли юні солісти «Поліських дзвіночків», які привезли грамоти за участь у міжна-родному конкурсі.

За всім цим – напруже-на праця Юрія Павловича і в пошуку юних талантів, і у постійному вдосконаленні майстерності учасників ан-самблю. Чудову школу «По-ліських дзвіночків» за роки їх існування пройшли уже кілька сот школярів міс-

та. Серед найталановитіших вихованців «фабрики зірок» Юрія Карпенка Михайло Климовицький, який нині живе в Ізраїлі і грає в одному з найкращих симфонічних оркестрів світу, Ізольда Іш-ханішвілі – солістка відомої московської групи «Ліцей», Микола Махнік, котрий пра-цює музикантом у провідно-му оркестрі в Австралії. А Юлія Роговець тільки навча-ється у Національній музич-ній академії у Києві.

Нині керівникові зраз-кового дитячого ансамблю «Поліські дзвіночки» дитячої музичної школи №2, заслу-женому працівнику культу-ри України Юрію Карпенку виповнюється 60 років.

Вітаємо!Володимир САПОН

Митці

Із «фабрики зірок» Юрія Карпенка

Ансамбль «Поліські дзвіночки»

Підбиті підсумки обласного кон-курсу «Вчитель року-2009». І ось – урочиста церемонія на-

городження. П’ятого лютого в об-ласному палаці дітей та юнацтва заступник голови облдержадміні-страції Володимир Приходько, на-чальник управління освіти і науки ОДА Анатолій Заліський та голова обласного комітету профспілок пра-цівників освіти і науки Тетяна Мат-вєєва вручили переможцям дипломи, грамоти, подарунки.

Цей конкурс – п’ятнадцятий за рахунком. Але номінації щоразу змінюються. Цього року визнача-ли кращих серед вчителів укра-їнської мови та літератури, іно-земної мови, фізики, музики та інформатики.

На початку конкурс зібрав біль-ше 700 учасників. Майже 100 вчи-телів з районів та міст Чернігів-щини пройшли до першого туру обласного етапу всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-2009». До другого – 25. Найбільше ла-уреатів (чотири) – з Ріпкинсько-го району.

– Критерієм відбору були як те-оретичні знання, так і володіння методикою викладання предмету, – зазначив Анатолій Заліський.

Визнання

«Вчитель року-2009»

Освіта

Поспішайте здавати реєстраційні картки

Відбулося розширене засідання колегії управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністра-ції. Головною темою розмови став розгляд процесу

підготовки до незалежного оцінювання, адже до закін-чення реєстрації залишилося менше місяця.

Як повідомив директор Харківського центру оціню-вання якості освіти Олександр Сидоренко, темпи реє-страції повільні. Він висловив занепокоєння тим, що ближче до 3-го березня, коли завершується реєстра-ція, буде велике навантаження на комісію, яка при-ймає картки. Тож, можливі помилки та розбіжності в списках учнів, які бажають пройти тестування.

Керівник центру запевнив, що немає й не буде жод-них стримуючих факторів для реєстрації.

На колегії також розглянули й інші питання.Наталія ГАРБУЗ

Тож імена переможців за номінаціями:Тетяна ЛЕВЧЕНКО (Бахмацька загальноосвітня школа №5) – «Укра-

їнська мова та література»;Наталія ЮЩЕНКО (Бобровицька гімназія) – «Іноземна мова»;Ірина БАКСІЧЕВА (гімназія №16, м. Ніжин) – «Фізика»;Ілона НЕУМИВАКО (гімназія №31, м. Чернігів) – «Музика»;Анна МАЛЬОВАНА (ліцей №22, м. Чернігів) – «Інформатика».Зал вітав переможців стоячи. А в перервах лунали пісні чернігівських

виконавців. Танцювальні колективи міста теж порадували глядачів.Наталія ГАРБУЗ

Фото автора

9 лютого 2009 року відзначає свій ювілейний день народження начальник Головного

управління статистики у Чернігівській області

Галина ІванівнаМІГАЧЕВА

Колектив управління щиро вітає та зичить міцного здоров’я, радості, миру, душевної краси, творчої наснаги, любові і добро-буту в родинному колі.

Хай доля дарує Вам тільки щасливі, сонячні миттєвості, ніколи не міліють джерела Вашої доброти, натхнення, мудрості та не сходить з об-личчя ніжна усмішка.

дарує Вам тільки

За останні місяці набагато зросла заборго-ваність серед усіх категорій споживачів регіону. Така ситуація викликає велике занепокоєння ке-рівництва Компанії.

Нині загальні борги споживачів Чернігівщини за електроенергію становлять 18 мільйонів гри-вень і тільки за січень заборгованість склала 4,4 мільйона гривень.

Не новина, що платіжна дисципліна – це під-ґрунтя, на якому базується забезпечення нор-мального функціонування енергосистеми Черні-гівського регіону.

Справа в тому, що «Чернігівобленерго» купує електричну енергію в Державному підприємстві «Енергоринок» винятково за «живі кошти».

Згідно з умовами угоди з ДП «Енергоринок» ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» зобов’язана забезпе-чити кожні 5 днів 100% предоплату за куплену електроенергію.

В іншому випадку, неповна оплата в ДП «Енер-горинок» тягне за собою застосування до Компа-нії штрафних санкцій.

Крім того, відбувається зменшення для області граничних рівнів з енергії та потужності, що недо-статньо для забезпечення електроенергією плато-спроможних споживачів і населення.

Тобто виникає загроза «віялових» відключень та загострення соціальної напруги в регіоні.

«Чернігівобленерго», залучаючи величезні кре-дитні ресурси, робить все можливе щодо забезпе-чення безперебійного електропостачання. Але, в умовах економічної кризи через погіршення фінан-сового стану Компанії, просто немає можливості знову вдаватися до залучення кредитів.

І тому, тільки завдяки жорсткій платіжній дис-ципліні та за умови 100% розрахунків за електро-енергію всіх споживачів без винятку, Чернігівщина може уникнути такої ситуації.

Якщо проаналізувати стан розрахунків за сі-чень серед всіх категорій споживачів області, то його можна назвати критичним.

Так, наприклад, у підприємств ЖКГ приріст за-боргованості за січень склав 240 тисяч гривень.

З негативного боку відзначились установи, що фінансуються з Держбюджету, їхні розрахун-

ки склали 62,3%, збільшивши заборгованість до 1,2 мільйона гривень.

Також місцевий бюджет залишив за собою за-боргованість у сумі 240 тисяч гривень, крім того, невідшкодованими залишилися збитки від надан-ня населенню пільг та субсидій, яка перевищує 1,2 мільйона гривень.

Щодо побутових споживачів, то недоплата за електроенергію цієї категорії склала понад 1,2 мільйона гривень.

Особливий резонанс наприкінці січня виклика-ло відключення частин Міністерства оборони, борг яких, на момент припинення електропостачання, становив понад 1,5 мільйона гривень.

З огляду на їх стратегічне значення, «Чернігів-обленерго» пішла назустріч військовим. Станом на 1 лютого було відновлено електропостачання до всіх частин, що дислокуються в області. Але за-боргованість Міністерства оборони перед Компа-нією не погашена і на сьогодні вона складає 1,3 мільйона гривень.

За таких обставин, «Чернігівобленерго» стає заручником між державою, якій не можна не спла-чувати за електроенергію і споживачами, котрі не розраховуються за спожитий товар.

Тому Компанія буде проводити жорстку по-літику щодо посилення платіжної дисципліни, спрямовану на забезпечення своєчасних та в повному обсязі розрахунків споживачів всіх категорій, яка безперечно базується на пра-вовому підґрунті і винятку тут не може бути ні для кого.

Відключення від електропостачання – це останній крок.

Споживач, як побутовий так і юридичний, за-вжди має достатньо часу, щоб вчасно розрахува-тися за спожиту електроенергію.

І хочу зауважити, що кожен споживач для нас – це партнер, цивілізований, добросовісний і від-повідальний. І це основа, на якій ми будуємо від-носини з кожним абонентом.

Сподіваюся, що всі з розумінням мають піді-йти до ситуації, яка склалася і разом зробити все можливе, щоб не допустити застосування приму-сових обмежень електроенергії.

Нема розрахунків – нема електроенергії

Дотримання платіжної дисципліни кожного із суб’єктів взаємовідносин: оптового ринку електроенергії, енерго-постачальної компанії, споживача – це та основа, на якій можливе забезпечення сталого функціонування енерго-системи країни.

Проте мало хто знає, яких зусиль потрібно докладати енергопостачальній Компанії для забезпечення безпере-бійного електропостачання споживачів регіону. І найголов-

ніший стримуючий фактор у цьому процесі – низький рівень і несвоєчасна оплата спожи-вачів за електричну енергію.

Останній тиждень січня видався дуже «гарячим» для крупних боржників Чернігівщини за електроенергію. Про ситуацію щодо розрахунків розповідає комерційний директор ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» Юрій МЕЛЬНИК.

®

Під час урочистого нагородження

№ 13 (27844)7 лютого 2009 року 7Зустріч для вас

І це не дивовижно саме для нього. Бо якщо ти мандрівник у душі (в

юності Юрієві справді до-велося подорожувати За-хідною Україною з ляль-ковим вертепом), а в серці живе творча іскра прагнен-ня невідомого, справжньо-го, що обов’язково має коли не дати, то повідомити, як знайти ключі хоча б від маленького ескізу картини всього сущого, – тоді таєм-ничий острів обов’язково дочекається Шукача. І по-вірте, пригоди (у даному контексті – не синонім та-ких собі розваг) не заба-ряться…

А потім обов’язково за-хочеться поділитися своїми враженнями з іншими – друзями, колегами, добри-ми знайомими. Для цього Юрій взяв та й влаштував минулої суботи справжню світську тусовку у вистав-ковій залі обласної органі-зації Спілки художників України. І повірте, це було яскраве видовище, а для Чернігова – унікальне.

Вся зала ніби перетво-рилася на маленьку час-тинку острова Гаїті, де Юрій Дзюбан дивовижним чином опинився чотири з половиною роки тому і прожив там несподівано для себе самого незабут-ні кілька місяців. Уявіть собі, він був єдиним укра-їнцем у цій острівній кра-їні. І, незважаючи на це, «не стушувався», а навпа-ки – влаштував виставку написаних саме тут кар-тин не де-небудь, а у са-місінькій столиці – Санто-Домінго.

Полотна художника про-давалися, тому Юрій міг і далі жити на Гаїті та піз-навати місцеву екзотику й таємниці. Цим він чи-мось нагадує Поля Гогена, котрий так само полюбив Таїті… Однак наш Юрій Дзюбан все ж повернувся на Батьківщину, але – з островами в серці.

Гостей богемної вечірки зустрічав імпозантний гос-подар – у білому капелю-сі, червоному піджаку та білих брюках (цим самим навіюючи спогади про Ріо-де-Жанейро, де два міль-йони люду, і всі – у білих штанях), з цікавими аму-летами на шиї. А поряд він сам усміхався нам зі сво-го автопортрета. Зрозуміла річ, вбраний в улюблений капелюх.

Джаз-банд грав щемли-ву мелодію. Народ розгля-дав картини, час від часу в мікрофон висловлюю-чи своє захоплення. А хто ж брав «інтерв’ю»? Звісно, Юрій, котрий продумав у

своїй тусовці все до най-менших дрібниць.

Чим ще розважали гос-тей? Фільмом про худож-ника, до речі, майстерно зробленим. Танцями – не тільки запальним латино (дует ансамблю «Ніка»), а й у дусі Гаїті. Цікавим був показ мод від магазину «Модільяні». І виступ ак-триси Молодіжного театру Мирослави Витрихівської. Художник у всіх цих но-мерах брав безпосередню участь. Танцював, підспі-вував, розважав публіку і аж ніяк не почувався ве-сільним генералом. Швид-ше – світським левом, або запальним мачо, бо спілку-вався з жіноцтвом галант-но та темпераментно водно-час. А ще Юрій курив сига-ри (може, й домініканські, бо спочатку їх виготовля-ли саме там). Спілкувався з гостями сам і не заважав це робити іншим.

Ще однією окрасою ве-чірки був фуршетний стіл. Його дизайн теж Юрій про-думав сам і намалював ес-кіз. Думаю, ви здогадалися, що основою були екзотичні фрукти – банани, апельси-ни, лимони, просто веле-тенський рожевий виноград і – ананаси. Найбільший з них стояв посередині і сим-волізував собою острівний вулкан…

Напередодні відкриття виставки ми поспілкува-лися з Юрієм Дзюбаном. Його погляди на життя і «нестерпна легкість буття», зізнаюся, лише підкреслю-ють принципи новітньої фі-лософії: всі бажання й не-бажання – в нас самих. Ми – творці самих себе й світу навколо нас. Усі дива і на-

віть вигаданий простір до-вкруж – це наші мрії, котрі можуть стати реальністю.

– Юрію, що це за чарів-ний куточок з бамбуком, світильником в «абори-генському» стилі, карти-ною «Квіти світу» і рари-тетним кріслом чи, може, троном?

– Така ось інсталяція. Картина – це моє передчут-тя Гаїті. Коли я 12 годин поспіль летів до острова, споглядаючи навколишню «фата моргану». Мені уяв-лялася наша земля у ви-гляді лілувато-блакитної кулі, а хмари наяву зли-валися з Атлантикою. І – море квітів, якими потім насправді й зустрів мене Гаїті. Загалом, ця картина – враження про сенс жит-тя, його глобальність… А крісло – його історія просто унікальна. У моєму саду в Чернігові росла яблуня. Одного разу вона перела-малася навпіл – дійшла, як кажуть, віку. Раптом уночі мати побачила во-гонь, вийшла на вулицю, а зі стовбура антонівки вгору палахкотить синьо-червоне полум’я. У трухлявину, як виявилося, поцілила блис-кавка. Опісля я спиляв де-рево, і воно довго лежало просто неба. Якось узявся за стовбур, кора злетіла, а під нею відкрився чис-тий червонуватий колір. Він і став основою… тро-ну. Так-так, це крісло я називаю троном Колумба. Адже саме він відкрив ці острови. Щоправда, іспан-ці бажали золота, землі, влади. Тому й трон… До речі, раніше Гаїті називав-ся «Кіскея», себто «Щелепа крокодила».

– Ви не пробували не малювати, а описати свої враження?

– А я й пишу роман – про острови, пі ра тів-флібустьєрів-конкіс та до-рів-корсарів…

– Картини. Море сонця. Поряд з ним стає тепло й радісно, настрій кращає на очах. За кожною, мабуть, своя історія?

– Звісно. «Поцілунок апельсина», «Колібрі» – це свято природи, вічної жі-ночності, радощів життя, любові. «Вуду» ж цікава своєю історичною прав-дою. Коли іспанці знищи-ли аборигенів, то мусили завозити на острів рабів з Африки. І релігія вуду ста-ла захистом чорного насе-лення від гнобителів. «На-родження острова» має під собою філософську основу. Це магія сущого, виник-нення світу, запліднення життям. Загалом, на Гаї-ті живуть щасливі люди. Вони зовсім не багаті, але вміють бачити світло, це діти природи. Ми – зовсім

інші. Нашарування так званої цивілізації – пев-ною мірою, тягар… «Кока, дихання» – це сфера любо-ві. Хоча місцеве населення справді жує листя коки. І входить в релігійний транс. А потім за допомогою спе-ціальної трубочки має всю цю жуйку, даруйте, виблю-вати. І таким чином запа-морочення зникає. Інакше не можна. Зізнаюся, я теж усього один раз у житті спробував кокаїн. Але мені це настільки не сподобало-ся, що повторювати не став. А «Анакоана» – це місце-ва красуня, донька вождя племені, котра підняла по-встання проти іспанців. Її стратили, але краса… Хіба вона вмируща?

– Ваші фото – теж уні-кальні.

– Чого лишень вартий цей розмальований авто-бус зі стріхою з пальмового листя. Або мафіозі – прав-да, схожий на «хрещеного татуся»? А це авто, яке я брав напрокат… До речі, їз-дити на Гаїті – собі дорож-

че. Правил, здається, нія-ких. Усі тобі поступаються дорогою. Але ганяють так… Я одного разу сів на мото-цикл і зрозумів, що став справжнім камікадзе…

– Опісля ви побували в Єгипті?

– Коли я написав «Наро-дження острова» – останню острівну картину, вже в Чернігові, то зрозумів, що маю познайомитися саме з цією країною. І через два тижні вже був у літаку. В повітрі зрозумів, що Єгипет – це місце, де сходяться всі шляхи. Там є стихія пусте-лі з могутньою енергетикою – пірамідами. І Ніл – стріла життя, котра «летить» че-рез усю Африку. Це – ніби два нерозривних начала. До речі, дивлячись на пірамі-ди, не розумієш, як мож-на мислити такими мону-ментальними категоріями. Це щось неземне, ніби код, який ми маємо розшифру-вати. Про Єгипет я написав дві картини – в гарячих і холодних тонах. А потім вирішив зробити одне по-лотно. І уявіть собі, всі лі-нії збіглися з точністю до міліметрів.

– Ви ще й архітектор.– Так, дизайнер і архі-

тектор. Нещодавно зробив у острівному стилі ди-зайн двокімнатної кварти-ри в Ялті. А макет готелю-ресторану у давньорусько-му стилі мені… наснився. Я прокинувся о п’ятій ранку і намалював ескіз. А потім виготовив ма-кет. Вірю, що знайдуться люди, котрі втілять його в життя.

– Ви – затребуваний ху-дожник? Скільки кошту-ють ваші картини?

– Так, у мене є замовлен-ня, прихильники. Картини я продаю, хоча й не всі… Ціна? Від 500 доларів.

– Юрію, ви займалися боді-артом, розмальовую-чи жіночі тіла. Що для вас жінка? І чи має бути художник сам – аби стати Майстром у цьому житті?

– Мій боді-арт – це нос-тальгія жінок за райським садом… У такому розписі художник теж відкриває себе, зливаючись з про-тилежним єством, іншою сутністю. Бо жінка – то річка зі швидкою течією. І ти завжди ніби на бистри-ні. Без цього хто ми? Адже муза – то теж жінка… А все моє життя – воно схоже на те, що я покажу на цій світській тусовці. Це і ра-дість, і мрії, і магія, і кри-ла муз, і гармонія, і свято, і успіх…

Людмила ПАРХОМЕНКО

Фото Віктора КОШМАЛА

Пам’ятаєте мелодію «Острова, где-то ждут нас острова, даже карты не всегда бывают правы. Я найду вас, острова, даже если мне всю жизнь придется плавать»? Так от, непересічний чернігівський художник та дизайнер і просто дуже творча особистість Юрій Дзю-бан свої острови вже знайшов. І в прямому, і в переносному сенсі…

Юрій Дзюбан Юрій Дзюбан і магія його Островіві магія його Островів

і і Н

п–шл–жрдрднмЦяв

№ 13 (27844)7 лютого 2009 року8 Світ навколо насСвіт навколо нас

ТЕЛЕБАЧЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНІ ПРОГРАМИТЕЛЕБАЧЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНІ ПРОГРАМИПонедiлок, 9 лютого

ANIMAL PLANETANIMAL PLANET10.00 Собаки у в’язницi: Кiт Карсон11.00, 19.00, 01.00 Свiт природи:

Слониха на iм’я Луна12.00 Здобич хижака: Нове

поколiння12.30 Перед обличчям небез-

пеки: Африканський слон, бiлi ведмедi й бiзони

13.00 Пригоди Корвiна: Акулячi щелепи (Напад)

14.00 Справа майстра боїться: Показ мод

17.30 Найнестерпнiшi ручнi тварини Британiї

18.00 Заповiдник у нетрях Африки18.30, 00.30 Щоденник великої

кiшки20.30, 02.30 Ветеринари-

стажисти: Новi обрiї21.00, 21.30, 03.00, 03.30 Шам-

вари: життя на волi

VIASAT HISTORYVIASAT HISTORY09.00 «Магiя затонулих кораблiв»10.00 «Римська iмперiя»11.00 «Загадка обезголовлених

римлян»12.00 «Ньютон – похмурий єретик»13.00 «Забутий принц»17.00 «Дiккенс в Америцi»17.30, 01.30 «Релiгiя й полiтика»18.00, 02.00 «Це цивiлiзацiя»19.00, 03.00 «Рай на Землi»19.30 «Таємницi Ренесансу»20.00 «Права рука Гiтлера»21.00, 05.00 «Забутий принц»23.00 «Хто ти такий?»00.00 «Сiм чудес

iндустрiального свiту»

NATIONAL GEOGRAPHICNATIONAL GEOGRAPHIC09.00, 14.00 Мiй Багдад: ч. 111.00 Народженi вбивати: Кiшки12.00 Весела наука: с. 412.30 Я не знав цього: с. 513.00 З погляду науки: Танення

льодовикiв16.00 Риба-монстр iз Амазонiї17.00 Полювання на мисливця:

Павiани18.00 Вiйськовi лiтаки: Вiйна у

повiтрi19.00 Весела наука: с. 519.30 Я не знав цього: с. 620.00 Дива iнженерiї: Авiаносець21.00, 00.00, 03.00 Авiаносець:

Демонстрацiя сили22.00 Розслiдування

авiакатастроф: Нещасливий вантаж

Вiвторок, 10 лютого

ANIMAL PLANETANIMAL PLANET09.30 СОС дикої природи10.00 Собаки у в’язницi: Бранчвiлл11.00, 19.00, 01.00 Моя безтур-

ботна рiка12.00 Поля звiриних боїв: Рiки12.30 Зовсiм дикi: Сiрий кит13.00 Пригоди Корвiна: спец-

випуск: Усе, що я для вас зробив, випуск 1

14.00 Ветеринари-стажисти: Спробуй-но ще раз!

15.00 Шамвари: життя на волi17.30 Найнестерпнiшi ручнi

тварини Британiї18.00 Заповiдник у нетрях Африки18.30 Щоденник великої кiшки20.00, 02.00 Полiцiя Х’юстона

– вiддiл з захисту тварин: лоша, що повернулося

21.00 Полiцiя Х’юстона – вiддiл з за-хисту тварин: Треногий Ахiлл

VIASAT HISTORYVIASAT HISTORY09.30 «Релiгiя й полiтика»10.00 «Це цивiлiзацiя»11.00 «Рай на Землi»11.30 «Таємницi Ренесансу»12.00 «Права рука Гiтлера»13.00 «Забутий принц»17.00, 01.00 «Шерлок Холмс iз

Бейкер-Стрiт»18.00 «Про замки й королiв»19.00, 03.00 «Iмпресiонiсти»19.30 «Картина скаже тисячу слiв»20.00, 04.00 «Крiстiан Дiор: пiд

маскою легенди»21.00 «Життя при Наполеонi»22.00, 06.00 «Японiя в руїнах»23.00 «Контракт iз дияволом»

NATIONAL GEOGRAPHICNATIONAL GEOGRAPHIC09.00, 14.00 Авiаносець:

Демонстрацiя сили10.00, 15.00 Розслiдування

авiакатастроф: Нещасливий вантаж

11.00 Таємницi норвезької природи16.00 Змiїний рай17.00 Полювання на мисливця:

Крокодили18.00 Суперспоруди: Будiв-

ництво зеленого Пекiна19.00 Весела наука: с. 619.30 Я не знав цього: с. 720.00 Розслiдування авiака та строф:

Панiка над Тихим океаном21.00 Мега-злам: Суперстадiон

Майамi22.00 Суперспоруди: Олiм-

пiйський стадiон у Пекiнi

Середа, 11 лютого

ANIMAL PLANETANIMAL PLANET09.30 СОС дикої природи10.00 Собаки у в’язницi: Уорм

Спрiнгс11.00, 19.00 Острiв тайфунiв12.00 Поля звiриних боїв: Пустелi12.30 Зовсiм дикi: Вомбат-

мисливець13.00 Пригоди Корвiна: спецви-

пуск: Усе, що я для вас зробив14.00 Полiцiя Х’юстона – вiддiл

з захисту тварин: лоша, що повернулося

15.00 Полiцiя Х’юстона – вiддiл з захисту тварин: Треногий Ахiлл

17.00 Найнестерпнiшi ручнi тварини Британiї: Фiнал

18.00 Заповiдник у нетрях Африки18.30 Щоденник великої кiшки20.00 Дика Африка: Пустелi21.00 Планета Земля: Прiсна вода

VIASAT HISTORYVIASAT HISTORY09.00 «Шерлок Холмс iз

Бейкер-Стрiт»10.00 «Про замки й королiв»11.00 «Iмпресiонiсти»11.30 «Картина скаже тисячу слiв»12.00 «Крiстiан Дiор: пiд мас-

кою легенди»13.00 «Життя при Наполеонi»14.00 «Японiя в руїнах»17.00, 01.00 «Шерлок Холмс iз

Бейкер-Стрiт»18.00 «Днi, що потрясли свiт»19.00 «Вiдкриття античностi»20.00, 04.00 «Ганди»21.00 «Життя при Наполеонi»22.00, 06.00 «Сомма»

NATIONAL GEOGRAPHICNATIONAL GEOGRAPHIC08.00 Полювання на мисливця:

Крокодили09.00, 14.00 Мега-злам:

Суперстадiон Майамi10.00, 15.00 Суперспоруди: Олiм-

пiйський стадiон у Пекiнi11.00 Велика гра великих кiшок16.00 Гiгантськi панди:

загубленi гори Циньлiн17.00 Полювання на мисливця:

Леви18.00 Загублена могила Iрода19.00 Весела наука: с. 719.30 Я не знав цього: с. 820.00 Секрети Бiблiї: Лицарi-

тамплiєри: воїни Бога21.00 Загадки Бiблiї: У пошуках Ноя22.00 Загибель суперлайнера

Гiтлера

Четвер, 12 лютого

ANIMAL PLANETANIMAL PLANET09.00 Ветеринари-стажисти:

Фiлософiя Фiтца10.00 Собаки у в’язницi: Рiджленд11.00, 19.00 Подорож довжи-

ною в життя: Море життя12.00 Поля звiриних боїв: Моря12.30 Зовсiм дикi: Морська корова13.00 Пригоди Корвiна: спецви-

пуск: Без купюр14.00 Дика Африка: Пустелi15.00 Планета Земля: Прiсна вода18.00, 00.00 Заповiдник у не-

трях Африки18.30 Щоденник великої кiшки20.00 Поле ведмежих боїв21.00, 03.00 Дикий i небезпечнi:

Напад полярного ведмедя22.00, 04.00 Полiцiя Детройт-

вiддiл з захисту тварин: Загiн особливого призна-чення

VIASAT HISTORYVIASAT HISTORY09.00 «Шерлок Холмс iз

Бейкер-Стрiт»10.00 «Днi, що потрясли свiт»11.00 «Вiдкриття античностi»12.00 «Ганди»13.00 «Життя при Наполеонi»14.00 «Сомма»17.00 «Пiдводнi детективи»18.00 «Днi, що потрясли свiт»19.00 «Цегла: подорож вiд

Вавилона до Венербергу»20.00, 04.00 «Молодий Iоанн

Павло II: свiдок зла»21.00, 05.00 «Божевiлля в

Бiлому мiстi»22.00 «Вiйськовi детективи»

NATIONAL GEOGRAPHICNATIONAL GEOGRAPHIC08.00 Полювання на мисливця:

Леви09.00, 14.00 Загадки Бiблiї: У

пошуках Ноя10.00, 15.00 Загибель супер-

лайнера Гiтлера11.00 Дикi собаки: укус у вiдповiдь16.00 В об’єктивi: незвичайна

поведiнка тварин17.00 Полювання на мисливця:

Вовки18.00 Довгий шлях на пiвдень:

Вiд Шотландiї до Iталiї19.00 Весела наука: с. 819.30 Я не знав цього: с. 920.00 Мавпи в мiстi!: Банда хлопцiв21.00 Мавпи-злодюжки: Зрос-

тання сили; 21.30 – Герої i лиходiї

П’ятниця, 13 лютого

ANIMAL PLANETANIMAL PLANET09.00 Ветеринари-стажисти10.00 Собаки у в’язницi:

Менсфiлд11.00, 19.00, 01.00 Свiт природи:

Дикi жiнки Вiрамба12.00 Поля звiриних боїв:

Повiтря12.30 Зовсiм дикi: Жовтоногий

валлабi13.00 Пригоди Корвiна: спецви-

пуск: Без купюр14.00 Поле ведмежих боїв15.00 Найджел Марвен

розповiдає про пацюкiв18.00, 00.00 Заповiдник у не-

трях Африки18.30 Щоденник великої кiшки21.00, 03.00 Справа майстра

боїться: Мяуза!22.00 Полiцiя Детройт-вiддiл з

захисту тварин: Щенята

VIASAT HISTORYVIASAT HISTORY09.00 «Пiдводнi детективи»10.00 «Днi, що потрясли свiт»11.00 «Цегла: подорож вiд

Вавилона до Венерберга»12.00 «Молодий Iоанн Павло II:

свiдок зла»13.00 «Божевiлля в Бiлому мiстi»14.00 «Перший блiцкриг»17.00 «Втеча по-iрландському»18.00 «Велике повстання iнкiв»19.00 «Опус Деї й Код да Вiнчi»20.00 «Распутiн: диявол у плотi»21.00, 05.00 «Пошуки Пiвнiчно-

Захiдного проходу»22.00, 06.00 «Тюдоровський

рiздвяний бенкет»

NATIONAL GEOGRAPHICNATIONAL GEOGRAPHIC08.00 Полювання на мисливця:

Вовки09.00, 14.00 Мавпи-злодюжки:

Зростання сили09.30, 14.30 Мавпи-злодюжки:

Герої i лиходiї10.00, 15.00 Свiт хижакiв: Лев11.00 Мегариба16.00 Алькатрас для бiлих

ведмедiв17.00 Полювання на мисливця:

Дельфiни18.00 З погляду науки: Епоха

танення льодовикiв19.00 Весела наука: с. 919.30 Я не знав цього: с. 1020.00, 02.00 Мегазаводи: БМВ21.00, 00.00, 03.00 З погляду

науки: У надрах Землi

Субота, 14 лютого

ANIMAL PLANETANIMAL PLANET09.00 Свiт природи: Дикi жiнки

Вiрамба10.00 Екстремали: Дизайнери з

iнтер’єру11.00 Сiм смертних ударiв12.00 У пошуках королiвської кобри13.00 Королiвська кобра i я14.00 Краса змiй15.00 У пошуках гiгантської

анаконди16.00 Змiї17.00 Заповiдник: дикi мешканцi

Захiдного узбережжя18.00 Екстремали: Жертви моди19.00 На днi безоднi: Аризона19.30 На днi безоднi: Аляска20.00 Остiн Стiвенс: найнебез-

печнiшi: Долина змiй21.00 Здобич хижака: Тактика;

«Фокусники»

VIASAT HISTORYVIASAT HISTORY09.00 «Втеча по-iрландському»10.00 «Велике повстання iнкiв»11.00 «Опус Деї й Код да Вiнчi»12.00 «Распутiн: диявол у плотi»13.00 «Пошуки Пiвнiчно-

Захiдного проходу»14.00 «Тюдоровский рiздвяний

бенкет»17.00 «Магiя затонулих кораблiв»18.00, 02.00 «Римська iмперiя»19.00, 03.00 «Олена Прекрасна»20.00, 04.00 «Сноудон i Марга-

рет: королiвський шлюб»21.00, 05.00 «Пошуки Пiвнiчно-

Захiдного проходу»22.00 «Лiтальний апарат братiв

Райт»

NATIONAL GEOGRAPHICNATIONAL GEOGRAPHIC09.00 У серцi джунглiв: Мон-

стри лiсу10.00 Комахи диявола: Жала

та клiшнi10.30 Комахи диявола: Один

жук на день11.00 У гiрськiй країнi гелад:

Матрiархат12.00 Реальнiсть або фантасти-

ка?: Атлантида13.00 На волосину вiд загибелi:

Надлюдська сила14.00 Народженi вбивати: Щелепи15.00 Талановитi тварини:

Розумнi голуби16.00 Хижаки неба17.00 Розбiйники Селуса18.00 Пiрамiди смертi19.00 Загублена могила Iрода

Недiля, 15 лютого

ANIMAL PLANETANIMAL PLANET09.00, 09.30 СОС дикої природи11.00 Полiцiя Х’юстона – вiддiл

з захисту тварин: Ангел-хранитель; Драма в залi суду

13.00 Заповiдник: дикi меш-канцi Захiдного узбережжя

14.00 Екстремали: Жертви моди15.00 На днi безоднi: Мадагаскар15.30 На днi безоднi: Шотландiя16.00 Остiн Стiвенс: найнебез-

печнiшi: Долина змiй17.00 Здобич хижака: Саме вчасно17.30 Здобич хижака: Спритнiсть18.00, 18.30, 00.00, 00.30 Шам-

вари: життя на волi19.00, 01.00 Дiн i дюгонi20.00 Тi, що борознять океани21.30, 03.30 Тварини вiд А до Я:

Дельфiни – найрозумнiшi?

VIASAT HISTORYVIASAT HISTORY09.30 «Магiя затонулих кораблiв»10.00 «Римська iмперiя»11.00 «Олена Прекрасна»12.00 «Сноудон i Маргарет:

королiвський шлюб»13.00 «Пошуки Пiвнiчно-

Захiдного проходу»14.00 «Лiтальний апарат братiв

Райт»17.00, 01.00 «Людина, яка зна-

йшла «Титанiк»18.00, 02.00 «Острiв Мiнотавра»19.00, 03.00 «Олена Прекрасна»20.00, 04.00 «Цариця Савська»21.00, 05.00 «Елiзабет Дейвiд:

життя в рецептах»

NATIONAL GEOGRAPHICNATIONAL GEOGRAPHIC08.00 Пiшли рятувати планету09.00 Хронiки живої природи:

Хронiки живої природи10.00 Мавпи-злодюжки: Зрос-

тання сили; Герої i лиходiї11.00 Свiт хижакiв: Лев12.00 Авiаносець:

Демонстрацiя сили13.00 Розслiдування авiаката-

строф: Нещасливий вантаж14.00 Смертельно небезпечна

дюжина: Пiвнiчна Америка15.00 Смертельно небезпечна

дюжина: Австралiя16.00 Дива iнженерiї: Хма-

рочос; Авiаносець; Мiст; Аеропорт

20.00 З погляду науки: Епоха танення льодовикiв

Немо загубитьсяРибка-клоун, відома нам з діснеєвського мульт-

фільму, у реальному житті має усі шанси загуби-тися на шляху з глибин, де вони народжуються, до берегів, де мешкають у симбіозі з актініями. Відо-мо, що родичі Немо шукають шлях додому за зву-ком прибою та запахами. Саме запахи відіграють головну роль у житті цих риб: кожне узбережжя має свій унікальний запах, зумовлений стоком вод із тропічних лісів. За багато років еволюції вони навчилися відрізняти запахи різних островів, тип рослинності, і навіть ближніх родичів.

Як виявилося з дослідження, опублікованого Національною академією наук США, підвищен-ня кислотності океану практично повністю по-збавляє його мешканців можливості відчувати запахи. Звичайна морська вода має рН=8,1–8,2, та через постійні викиди промисловістю СО2 цей показник невпинно знижується. Навіть фіто-планктон, який під дією ультрафіолету мав би переробляти двоокис вуглецю у кисень, не всти-гає, і вчені прогнозують зниження рН до 7,8–7,6 до кінця століття.

Експеримент виявив, що риби, які виросли у сучасному океані, не орієнтуються у «воді май-бутнього», а спеціально вирощене у цьому середо-вищі покоління втрачає здатність відрізняти за-пахи взагалі – навіть в ідеальних умовах.

Прикро, що досі ніхто не думав, як упоратися з СО2 в океані. Сучасні проекти зниження його вмісту в повітрі фактично зводяться до «закачу-вання» цієї речовини в океан...

«Звіряча поліція»Домашні тварини Талліна

мають зітхнути з полегшен-ням: місцеві жителі ство-рили «Поліцію тварин». Усе серйозно – спеціальний па-труль їздить містом, спосте-рігаючи, щоб люди не обра-жали братів своїх менших. Серед обладнання – пристрій для зчитування чіпів-ідентифікаторів (у Талліні вони вводять ся під шкіру до-машнім тваринам). При першому порушенні з хазяїном буде проведено бесіду, і якщо це не подіє, то випишуть штраф. Якщо ваша собака бігає без вашого нагляду, го-туйте 6 000 крон, а якщо покусала перехожого – 12 000.

Нове місцеве законодавство передбачає норми і для інших наших улюбленців. Так, для кішки у вас має бути обладнане місце для точіння кігтів та ящик з піском для екскрементів, а для хом’яків – кліт-ка заввишки не менше 20 см і 0,12 м2 за площею на кожного, повідомляє

«Молодь Естонії»

NASA + Google = ?Створений NASA

спіль но з Google Уні верситет сінгу-

лярності готуватиме спеці-алістів з вирішення сучас-них глобальних проблем людства. Цей навчаль-ний заклад розташову-ватиметься на території дослідницького центру Еймса у Каліфорнії. Се-ред засновників – Пітер Діамандіс, голова фон-ду X PRIZE Foundation, організації, яка фінан-сує приватні досліджен-ня у різних галузях, і, наприк лад, обіцяє 10 міль-

йонів доларів організа-ції, яка запропонує метод розшифрування геному людини менш, ніж за 10 діб. Очолюватиме цей за-клад винахідник і футу-рист Рей Курцвел – один з піонерів комп’ютерного розпізнавання тексту та мови, відомий своїми не-однозначними висловлю-ваннями. Він вважає, що вже у найближчому май-бутньому нанотехнології сягнуть такого рівня, що в тілі людини існувати-муть мільйони наноробо-тів, які мають очищувати

та підтримувати організм, подов жуючи життя.

Місія одного з флаг-манів інформаційної га-лузі – Google – полягає в інформаційній підтримці та вдосконаленні інфор-мативності знань.

Університет пропону-ватиме слухачам дев’яти-тижневі курси для випуск-ників вузів, десятиден-ні – керівникам середньої ланки, та триденні – для вищих керівників. Курси мають вмістити питання з різних дисциплін: управ-ління знаннями та плану-

вання, мереж та обчислю-вальної техніки, медицини, нанотехнології, штучно-го інтелекту, робототехні-ки, енергетики та екології, різноманітні аспекти кос-мічних та фізичних знань, законодавства, етики, фі-нансування та підприєм-ництва.

За матеріалами Space.com

Запам’ятай нас, бункер...Небагатьом відомо, що

у Норвегії на острові Свальбард, що у Пів-нічному Льодовитому океані, створено «бун-кер життя». Global Seed Vault – глобальне сховище насіння – захищено навіть від прямого попадання ядерної бомби. З усього сві-ту сюди звозять насіння рослин і зберігають в опти-мальному температурному режимі.

Світ змінюється, і ми змінюємо його. Організми способом мутацій пристосовуються до нового середо-вища, та й ми самі вже вирощуємо генних мутантів, які не бояться ані холоду, ані колорадського жука (ГМ-насіння відомої компанії «Сингента» знають вже і в Чернігові). Звичайно, генна інженерія – не панацея від голоду, та нікому поки що не відомо, як змінимо-ся ми. Отже, сучасний Ковчег Ноя створено.

№ 13 (27844)7 лютого 2009 року 9Реклама та оголошенняРеклама та оголошення

Про звільнення від оподаткування новорічних подарунків для дітей

У країні здавна існує традиція, за якою щорічно організовується про-ведення новорічно-різдвяних свят для дітей та вручення їм дитячих святко-вих подарунків. При цьому, їх вартість та включення її чи не включення до загального оподатковуваного доходу батьків дітей залежить від кого отри-мувались дітьми подарунки.

З 2000 року діє Закон України №2117-ІІІ, яким визначено звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та придбання дитячих святкових по-дарунків.

Однак за цим Законом не оподат-ковувалася лише сума коштів у роз-мірі 17 гривень за один подарунок та за умови, що ці подарунки видавалися від органів влади, органів місцевого самоврядування, профспілок, інших громадських організацій, Фонду со-ціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Якщо вартість дитячого новоріч-ного подарунку перевищувала цю суму (17 грн.), то вона включалася до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб – батьків дітей, яким на-давалися подарунки. Закон був чинний щороку з 1 грудня до 15 січня.

Звичайно, інфляційні процеси, що відбулися за цей період і прогнозують-ся на 2009 рік знецінили граничну суму коштів, яку можна без оподаткування спрямовувати на придбання дитячих святкових подарунків.

Тому Федерація профорганізацій області останні роки неодноразово зверталася до Федерації профспі-лок України, народних депутатів від нашої області, в комітети Верховної Ради щодо внесення змін до цього Закону.

І нарешті 19 грудня 2008 року Вер-ховна Рада України прийняла розро-блений фахівцями Федерації профспі-лок України Закон України «Про вне-сення змін до Закону України «Про звільнення від оподаткування грошо-вих коштів, які спрямовуються на про-ведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих свят-кових подарунків».

Він набрав чинності з 1 січня 2009 року.

Законом визначено нову гранич-ну суму коштів, які спрямовуються на придбання дитячих святкових ново-річних подарунків, що звільняються від оподаткування, – це 8% місячно-го прожиткового мінімуму на працез-датну особу, встановленого на 1 січня звітного податкового року – у 2009 році це 53 гривні 52 коп.

Крім того, збільшено термін що-річної дії цього Закону – не з 1 груд-ня, як було раніше, а з 15 листопада поточного року до 15 січня наступ-ного року.

Такі зміни Закону дозволяють збільши-ти вартість дитячих подарунків і їх якість та організовувати новорічно-різдвяні за-ходи для дітей на належному рівні.

Тим самим нейтралізовано вплив інфляції щодо величини святкових подарунків.

При цьому обмеження вартості квитків на дитячі новорічні заходи за-лишилося не визначеним, як і раніш.

Однак залишилося без змін положен-ня про те, що підприємства можуть за рахунок власних коштів закуповувати новорічні подарунки або квитки на но-ворічні заходи безпосередньо в органі-заціях, що проводять такі заходи або в торговельній мережі. Проте в такому разі це вважається додатковим благом і його одержувачі – батьки дітей, що отрима-ли подарунки або квитки на новорічно-різдвяні заходи, обкладаються в сумі вартості цих подарунків і квитків подат-ком з доходів фізичних осіб.

ЗАО «Черниговский механический завод»Оказывает услуги предприятиям и индивидуальным заказчикам по:– токарной обработке деталей диаметром до 1500 мм и длиной до 3,0 м;– фрезеровке деталей различных форм и конфигураций;– плоской и круглой шлифовке;– строганию плоскостей длиной до 3,0 м;– расточке и сверлению деталей;– термообработке (закалка, цементация, отпуск, отжиг);– гибке и штамповке листового металлопроката;– газовой резке листа толщиной до 120 мм различной конфигурации;– порезке и рихтовке листа толщиной до 20 мм;– перемотке электродвигателей до 30 кВт;– ремонту металлообрабатывающего оборудования.Принимает заказы на изготовление:– запасных частей к различным машинам;– металлоконструкций (ферм, колонн, балок, ограждений, решеток,

ворот и т.п.)– грузовых строп;– нестандартного оборудования;– цветного и чугунного литья (в том числе художественного);– восстановление и ремонт отдельных узлов и деталей;– изготовление металлоформ для производства железобетона, газобе-

тона, пенобетона.Предлагает:– железобетонные изделия для промышленного, сельскохозяйствен-

ного и индивидуального строительства;– пеноблоки;– керамзит.

Справки по телефонам: (04622) 5-60-06, т/ф 5-61-63.E-mail: chmzto@ukr.net14007, г. Чернигов, ул.Любченка, 15.

Виклики до суду

Заступник заввідділом соціально-правового захистута економічних питань ФПО ГРИЦАЙ Н. Д.

Новозаводський районний суд м. Чернігова повідо-мляє, що розгляд цивільної справи за позовом Вовк Ган-ни Дмитрівни до Лютикова Андрія Євгеновича про ви-знання таким, що втратив право на користування жит-ловим приміщенням призначено на 17 лютого 2009 р. на 9 год.

Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адре-сою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуван-ням судді Філатової Л.Б. (каб. 13). Для участі у справі як відповідач викликається Лютиков Андрій Євгенович, 17.07.1970 року народження (останнє відоме місце про-живання: м. Чернігів, вул. Войкова, 32/54).

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголо-шення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідо-млення про причини неявки або причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі на-явних у ній даних та доказів.

Новозаводський районний суд м. Чернігова повідо-

мляє, що розгляд справи за позовом Корноух Наталії Анатоліївни до СПД Леоненка Олександра Миколайовича про стягнення коштів та моральної шкоди призначено на 16 лютого 2009 р. на 11 год., під головуванням судді Гордійко Ю.Г. у приміщенні суду за адресою: м. Черні-гів, вул. Мстиславська, 17, каб. 18. Для участі у справі як відповідач викликається СПД Леоненко Олександр Миколайович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Харківська, 10/29).

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням ого-лошення про виклик відповідач вважається повідомле-ним про час та місце розгляду справи, тому у разі не-повідомлення про причини неявки СПД Леоненка, по-відомленого належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Новозаводський районний суд м. Чернігова (14000,

м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, каб. 18) розглядає цивільну справу №2-4169/2008 за позовом ВАТ «Райффай-зен Банк Аваль», в особі ЧОД «Райффайзен Банк Аваль» до Яременка Андрія Володимировича, Михеля Воло-димира Степановича та Бурносова Андрія Алікови-ча про стягнення кредитної заборгованості. Відповідачі у справі Яременко А.В., 28.08.1980 р.н. (зареєстрований за адресою: м. Чернігів, вул. Шевчука, 30), Михель В.С., 01.01.1955 р.н. (зареєстрований за адресою: м. Черні-гів, пр-т Миру, 212/42), та Бурносов А.А., 01.02.1966 р.н. (зареєстрований за адресою: м. Чернігів, вул. 50 років ВЛКСМ, 42/52), викликаються 20 лютого 2009 року на 9 год. до суду, суддя Гордійко Ю.Г. , для участі у роз-гляді справи по суті. Відповідачам пропонується нада-ти свої заперечення щодо позову та докази. У випадку неприбуття, відповідачі повинні повідомити суд про причину неявки, інакше справу буде розглянуто за на-явними матеріалами.

Бахмацький районний суд Чернігівської області ви-

кликає в судове засідання Телігу Ірину Григорівну, яка є відповідачем у справі за позовом прокурора Бах-мацького району в інтересах неповнолітніх Теліги Єв-генія Петровича, Теліги Дмитра Петровича, Дерев’янка Олександра Юрійовича, Дерев’янка Миколи Юрійовича, третя особа Служба у справах дітей Бахмацької райдерж-адміністрації до Теліги Ірини Григорівни про позбавлен-ня батьківських прав та стягнення аліментів. Судове за-сідання відбудеться 20 лютого 2009 року о 10 год. у приміщенні Бахмацького районного суду Чернігівської області за адресою: вул. Жовтнева, 42, м. Бахмач, Чер-нігівська область. Суддя Ковалюх В.М.

Бахмацький районний суд Чернігівської області ви-кликає в судове засідання Телігу Петра Олександрови-ча, який є відповідачем у справі за позовом прокурора Бахмацького району в інтересах неповнолітніх Теліги Єв-генія Петровича, Теліги Дмитра Петровича, третя особа Служба у справах дітей Бахмацької райдержадміністрації до Теліги Петра Олександровича про позбавлення бать-ківських прав та стягнення аліментів. Судове засідання відбудеться 20 лютого 2009 р. о 9 год. у приміщенні Бахмацького районного суду Чернігівської області за адресою: вул. Жовтнева, 42, м. Бахмач, Чернігівська область. Суддя Ковалюх В.М.

Чернігівський районний суд у порядку частини 9 стат-

ті 74 ЦПК України викликає в судове засідання 20 лютого 2009 р. на 10 год. 30 хв. відповідачку М’якоту Тетяну Павлівну (яка зареєстрована та проживає: с. Піски Чернігів-ського району Чернігівської області, пров. Пісочний, буд.9), у справі за позовом директора Прилуцького ДНЗ «Дитячий будинок інтернатного типу» в інтересах Коробка Богдана Володимировича до М’якоти Тетяни Павлівни про стягнен-ня аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Воровського, 4.

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням ого-лошення про виклик відповідачка вважається повідо-мленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки М’якоти Т.П., по-відомленої належним чином, або якщо причину неяв-ки буде визнано судом неповажною, справу буде роз-глянуто за його відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Чернігівський районний суд у порядку частини 9 ст.

74 ЦПК України викликає в судове засідання 16 люто-го 2009 р. на 12 год. відповідачку Войтех Людмилу Андріївну (яка зареєстрована за адресою: с. Олишів-

ка, вул. Садова, буд. 45, Чернігівського району Черні-гівської області), у справі за позовом ВАТ «Чернігівгаз» про стягнення боргу.

Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Воровського, 4.

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголо-шення про виклик відповідачка вважається повідомле-ною про час та місце розгляду справи, тому у разі непові-домлення про причини неявки Войтех Л.А., повідомленої належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто за її відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів.

У порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України апеляційний суд

Чернігівської області викликає в судове засідання 12 лютого 2009 р. на 10 год. Хропача Леоніда Анатолі-йовича (останнє відоме місце проживання: вул. Леніна, 45, м. Мена), у справі за апеляційною скаргою Хропача Леоніда Анатолійовича на рішення Менського районно-го суду Чернігівської області від 30.09.08 р. за позовом ЗАТ «Український мобільний зв’язок» до Хропача Леоніда Анатолійовича про стягнення боргу по оплаті за корис-тування послугами мобільного зв’язку.

Чернігівський районний суд Чернігівської області по-

відомляє, що судове засідання за позовом ЗАТ КБ «При-ватБанк» до Мацапури Вікторії Олександрівни (останнє відоме місце проживання: Чернігівська область, Черні-гівський район, с. Селянська Слобода, вул. Космонавтів, буд. 95) про стягнення заборгованості за кредитним до-говором призначено до розгляду на 20 лютого 2009 р. на 9 год. 30 хв., під головуванням судді Хоменко Л.В. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Во-ровського, 4.

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням ого-лошення про виклик відповідачка вважається повідо-мленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Мацапури Вікторії Олександрівни, повідомленої належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (по-становляє заочне рішення).

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

викликає Колодія Степана Івановича і Афанасійову Зі-наїду Іванівну (проживаючих за адресою: м. Київ, вул. Героїв революції, №6, кв. 19) як відповідачів у цивільній справі №2-29/2009 року за позовом Копиці Марії Мико-лаївни до Шкіль Тамари Феодосіївни, Руденко Світлани Едуардівни, Чепіги Людмили Едуардівни, Колодія Степана Івановича, Афанасійової Зінаїди Іванівни про встановлен-ня порядку користування земельною ділянкою.

Розгляд справи призначено на 23 лютого 2009 р. на 9 год. у приміщенні Ніжинського міськрайонного суду: м. Ніжин, вул. Шевченка, 57-А, суддя Марченко М.М.

У разі неявки відповідачів Колодія С.І., Афанасійової З.І. у судове засідання або неповідомлення про причини неявки, справу буде розглянуто за наявними матеріала-ми за їх відсутності.

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

повідомляє, що судове засідання за позовом ЗАТ КБ «При-ватБанк» до Кохана Олексія Івановича (останнє відоме місце проживання: м. Ніжин, вул. Шевченка, буд. 11, кв. 77) та Кохан Марини Олександрівни (останнє відоме місце проживання: м. Ніжин, вул. Піонерська, буд. 32) про стягнення боргу за кредитним договором призна-чено до розгляду на 11 лютого 2009 р. на 11 год. під головуванням судді Ковальової Т.Г. у приміщенні суду за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, 57а.

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються по-відомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Кохана Олексія Івановича та Кохан Марини Олександрівни, по-відомлених належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України апеляційний суд

Чернігівської області викликає в судове засідання 13 лютого 2009 р. на 10 год. Моргуна Сергія Владисла-вовича (останнє відоме місце проживання: вул. Пухова, буд. 138, кв. 98, м. Чернігів, 14032) у справі за апеляцій-ною скаргою Федотової Лелі Павлівни на рішення Дес-нянського районного суду м. Чернігова від 28 листопада 2008 року у справі за позовом Федотової Лелі Павлівни до Моргуна Сергія Владиславовича про визнання осо-би такою, що втратила право на користування житло-вим приміщенням.

Чернігівський районний суд викликає в судове засі-

дання у цивільній справі за №2-164/2009 за позовом Га-дючка Миколи Дмитровича про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, як відпові-дача, Лучка Юрія Васильовича (що зареєстрований по вул. Шевченка, буд. 22, с. Іванівка Чернігівського району та області). Судове засідання відбудеться 18 лютого 2009 р. о 10 год. 30 хв. у приміщенні Чернігівського район-ного суду: м. Чернігів, вул. Воровського, 4.

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням ого-лошення про виклик відповідач вважається повідомле-ним про час та місце розгляду справи, тому у разі не-повідомлення про причини неявки відповідача Лучка Ю.В., повідомленого належним чином, або якщо при-чину неявки буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто за його відсутності на підставі наявних даних чи доказів.

№ 13 (27844)7 лютого 2009 року10 Реклама та оголошенняРеклама та оголошення

Купон РУБРИКА: Продам Куплю Міняю Зніму Здам

Текст оголошення (українською мовою):

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)

Телефон, адреса:

Телефон: Підпис:

Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса:

безкоштовногобезкоштовногооголошенняоголошення

Шановні читачі!Якщо ви хочете, щоб ваше оголошення було опубліковано, запо-

вніть, будь-ласка, розбірливо купон, бажано друкованими літерами, вказавши всі потрібні дані про вас та про предмет оголошення.

Заповнений купон надішліть листом на адресу редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.

Редакція залишає за собою право редагувати текст оголошення.

Приватні оголошення

Повідомленняуправління комунального майна обласної ради9 лютого 2009 року на офіційному веб-порталі обласної

ради (www.chernihiv-oblrada.gov.ua) буде розміщено проект регуляторного акта Чернігівської обласної ради «Положення про порядок відчуження та списання майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігів-ської області» в новій редакції.

Зауваження та пропозиції до проекту регуляторного акта приймаються протягом місяця з дня його розміщення за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 43, к. 314, тел: 77-73-36, 77-42-22.

Колектив науково-педагогічних пра-цівників та співробітників Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці висловлює глибо-ке співчуття ректору Василю Михайло-вичу Андріїву з приводу передчасної смерті батька

Михайла Васильовича АНДРІЇВА.

ІНФОРМАЦІЯУправління комунального майна Чернігівської обласної ради про підсумки конкурсу з відбору суб’єкта оціночної діяльності (юридичної особи),

який відбувся 30 січня 2009 року.

Переможцем конкурсу для проведення незалеж-ної оцінки об’єкта оренди – будівлі палацу П.О. Рум’янцева-Задунайського, розташованої за адре-сою: Чернігівська область, Коропський район, с. Ви-шеньки, вул. Центральна, 45, визнано ТОВ «Центр нерухомості».

ІНФОРМАЦІЯУправління комунального майна Чернігівської

обласної ради про оголошення конкурсу з відбору суб’єкта оціночної діяльності, який буде

залучений до проведення незалежної оцінкиНазва об’єкта оцінки: будівля складу з допо-

міжними спорудами, які розташовані за адресою: Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт Мала Ді-виця, вул. Чернігівська, 27-б.

Балансоутримувач: Управління комунального майна Чернігівської обласної ради.

Мета проведення оцінки: визначення вартості майна для розрахунку орендної плати. Претенден-там потрібно подати в запечатаному конверті доку-ментацію з описом підтвердних документів:– заяву на участь у конкурсі за встановленою фор-

мою (відповідно до Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності, затвердже-ного наказом ФДМУ №2100 від 25.11.03);

– копію установчого документа претендента;– копії кваліфікаційних документів оцінювачів,

які працюють у штатному складі та яких буде залучено до проведення оцінки та підписання звіту про оцінку майна;

– письмові згоди оцінювачів, яких буде додатко-во залучено претендентом до проведення робіт з оцінки майна та підписання звіту про оцінку майна, завірені їхніми особистими підписами;

– копію сертифіката суб’єкта оціночної діяльності, виданого претенденту Фондом державного майна України;

– інформацію про претендента (документ, який містить відомості про претендента щодо його досвіду роботи, кваліфікації та особистого до-свіду роботи оцінювачів, які працюють у його штатному складі та додатково залучаються ним з незалежної оцінки майна, у тому числі подіб-ного майна тощо).Конкурсні пропозиції претендента подаються у

запечатаному конверті і мають містити пропозиції щодо вартості виконання робіт, калькуляцію ви-трат, пов’язаних з виконанням робіт, а також тер-міну виконання робіт.

Конкурс відбудеться в управлінні комунально-го майна 23 лютого 2009 р. о 16 год. за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 43, кім. 314.

Документи приймаються до 16 лютого 2009 р. (включно) за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 43, к. 316, тел. для довідок: 77-73-36, 77-51-83.

Продам:Автомобілі КамАЗ 5410, МАЗ 5551, • КамАЗ 5320, ЗІЛ 431610 за низьки-ми цінами. Тел.: 8-050-382-37-67, 8-097-385-28-25, 4-33-75.УАЗ «Патріот» аварійний, недорого, • можна запчастинами, мости, двигун, коробка, кондиціонер, люк, сидіння шкіряні, внутрішні облаштунки. Тел. 8-095-87-46-047.Кінний плуг і культиватор. Ціна до-• говірна. Тел.: 8 063 430-59-38, 8 243 2-51-45.В’єтнамські поросята та дорослі • свині живою вагою. Тел.: 68-86-48, 8 098-483-09-94.Карнизи з алюмінію подвійні, лицева • частина дерево, з кріпленням, розмір 1,5м і 3 м нові та б/у. Тел. 604-883.Борти причепа легкового авто з • алюмінію, р-р 1,5х1,8 м, скло заднє ГАЗ 24, диски колесні ГАЗ 24 «Вол-га». Тел. 604-883.Шифер плоский товщ. 10 мм 0,8х0,9 • м, фанеру бакелітову (вологостійка) товщ. 8 мм 1,5х1,6 м. Тел.: 604-883.Частину будинку, 2 кімн. площ. 56 м • кв. Тел. 2-24-14.МАЗ-5551 самосвал, ЮМЗ-6, ГАЗ-3307 • верстат токарний 16 МО-5А, вер-стат чотиристоронній С-16-УА. Тел.: 8-096-588-22-18.Житловий будинок у с. Смолянка Ку-• ликівського району (центр, асфальт, газ, колодязь, сарай, 2 погреби, ді-лянка 0,5 га, приватизований). Тел. 2-56-24.

3-кімн. квартиру в Криму м. Крас-• ноперекопськ, 65 кв.м, на 6 пов. у 9-пов. будинку, панель, 2 заскле-ні балкони, кімн. роздільні, кух-ня 9 кв.м. Ціна 50 тис. євро. Тел. 8-095-214-02-71.В’єтнамських поросят, вік 3 міс. Тел.: • 5-86-20, 8-066-29-700-85.Продам золотой вус на ліки. Тел. • 628-392.Житловий будинок в с.Гнідинці • Варвинського району Чернігів-ської обл. (два будинки, два са-раї, гараж, погріб, колодязь, 0,6 га землі, сад). Тел.: 8-050-367-45-33, 8-0462-69-47-71.Продаю свої рукописи (одна повість • і 30 оповідань). Тема: побут, мораль, спогади про ВВВ. Тел. 2-34-76.

Куплю:Човен будь-який, весла, бінокль, • гвинтівку чи пістолет пневматичні, велосипед, моторолер, автомобіль ВАЗ, монети України 2,5,10,20,50,100 гривень. Тел. 61-00-50.Ордени та медалі СРСР, значки, • картини, монети, вироби з бронзи, сріб ла, фарфору, телевізор, колонки 10-150 вт, підсилювач, комбайн ку-хонний «Мрія». Тел. 61-00-50.1,2-кімн. квартиру Гараж капітальний • в а/к. Тел. 97-14-19.Бідон молочний 25, 40 л, банки 10, 20 • л, каністри металеві 10, 20 л, статует-ки з фарфору. Тел. 61-22-32.

ВАТ «АГРОІНФОРМСЕРВІС»Повідомляє про скликання чергових загальних зборів акці-

онерів 31 березня 2009 р. о 14 год. в приміщенні ВАТ «Агроін-формсервіс» за адресою: м. Чернігів, пр-т Перемоги, 129.

Порядок денний:1. Звіт правління про результати господарської діяльності Това-

риства за 2006 р. та розподіл прибутку за 2006 рік.2. Звіт правління про результати господарської діяльності това-

риства за 2007 рік та розподіл прибутку за 2007 рік.3. Звіт правління про результати господарської діяльності това-

риства за 2008 рік та розподіл прибутку за 2008 рік.4. Звіт спостережної ради товариства про роботу у 2006 році.5. Звіт спостережної ради товариства про роботу у 2007 році.6. Звіт спостережної ради товариства про роботу у 2008 році.7. Звіт ревізійної комісії за результатами перевірки діяльності това-

риства у 2006 році та затвердження річного балансу за 2006 рік.8. Звіт ревізійної комісії за результатами перевірки діяльності това-

риства у 2007 році та затвердження річного балансу за 2007 рік.9. Звіт ревізійної комісії за результатами перевірки діяльності това-

риства у 2008 році та затвердження річного балансу за 2008 рік.10. Про плановий розподіл прибутку на 2009 рік.11. Про затвердження нового реєстроутримувача.

З документами, підготовленими для проведення чергових за-гальних зборів, акціонери можуть ознайомитися з 9 до 12 год. в робочі дні. Реєстрація учасників зборів у день скликання з 12.30 до 13.45 за місцем проведення чергових загальних зборів. Учас-ники зборів повинні мати: документ, який засвідчує особу, для представників акціонерів – доручення, оформлене відповідно до чинного законодавства.

Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ «Агроінформсервіс» (тис.грн.)

Найменування показника Періоди

звітний попередній Усього активів 218 318Основні засоби 173 186Довгострокові фінансові інвестиції – –Запаси 3 4Сумарна дебіторська заборгованість 75 64Грошові кошти та їх еквіваленти 29 63Нерозподілений прибуток –10 9Власний капітал 267 286Статутний капітал 57 57Довгострокові зобов’язання – –Поточні зобов’язання 13 31Чистий прибуток (збиток) –19 0Середньорічна кількість акцій (шт.) 227484 227484Кількість власних акцій, викуплених про-тягом періоду (шт.)

– –

Загальна сума коштів, витрачених на ви-куп власних акцій протягом періоду

– –

Чисельність працівників на кінець пе-ріоду (осіб)

11 11

ВАТ «Чернігівський проектно-вишукувальний інститут

«Чернігівводпроект»повідомляє, що річні загальні збори акціоне-

рів відбудуться 27 березня 2009 р. о 15 год. за адресою: вул. Щорса, буд. 53, м. Чернігів, 14017 (3-й поверх, кімн. 312).

Реєстрація акціонерів та їх представників з 14.00 до 14.45.

Порядок денний:1. Затвердження річного звіту директора про ре-

зультати діяльності ВАТ «Чернігівводпроект» та ДП «Водземпроект» у 2008 році. Визначення основ-них напрямів діяльності ВАТ та ДП на 2009 рік.

2. Затвердження звіту та висновків ревізора. За-твердження балансу і звіту про фінансові ре-зультати ВАТ та його ДП за 2008 рік.

3. Розподіл чистого прибутку за результатами ді-яльності ВАТ та ДП у 2008 році.

4. Відкликання та обрання директора ВАТ.Для підготовки до загальних зборів акціонери

можуть ознайомитись із документами, потрібни-ми для прийняття рішень з питань порядку ден-ного, за місцезнаходженням товариства за адре-сою: пр-т Перемоги, буд. 39, м. Чернігів, 14017 (3-й поверх, приймальня) у робочі дні з 10 год. до 16 год. Особою, відповідальною за порядок озна-йомлення акціонерів з документами є директор, контактний телефон (04622) 4-40-38.

Акціонерам для реєстрації потрібно мати до-кумент, що посвідчує особу. В разі призначення представника йому потрібно мати також дові-реність, оформлену згідно з чинним законодав-ством України.

Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ «Чернігівводпроект» (консолідовані) (тис.грн.)

Найменування показника Період

Звітний 2008 рік

Попередній 2007 рік

Усього активів 2255 1542,8 Основні засоби (залишкова вартість) 776 651,4Довгострокові фінансові інвестиції 325 108,6Запаси 31 20,8Сумарна дебіторська заборгованість (первіс-на вартість)

834 130,9

Грошові кошти та їх еквіваленти 220 506,6

Нерозподілений прибуток 959 476,7Власний капітал 1775 1237,0Статутний капітал 220,1 220,1Довгострокові зобов’язання - -Поточні зобов’язання 256 184,7Чистий прибуток (збиток) 538 255,5Середньорічна кількість акцій (шт.) 880240 880240Кількість власних акцій, викуплених протягом періоду (шт.)

– –

Загальна сума коштів, витрачених на викуп влас-них акцій протягом періоду

– –

Чисельність працівників на кінець періоду (осіб)

74 72

Директор ВАТ «Чернігівводпроект»

№ 13 (27844)7 лютого 2009 року 11ЛітератураЛітература

Старший лейтенант Ми-хайло Семишкур, як і біль-шість чернігівців, любить древній Вал. Він запевняє, що тут і хороших друзів чи знайомих зустрінеш, і ма-льовничими придеснянськи-ми краєвидами помилуєшся, і зі своїми думками наодинці побудеш. І неодмінно «назби-раєш чималу торбинку» но-вих сюжетів для казок. Так, так, Михайло пише казки. «По секрету» він розповідає, що почав вигадувати казкові історії ще дошкільням і охоче переказував їх рідним. Звісно, дорослі заохочували малень-кого фантазера.

У школі хлоп-чик теж залюбки читав книжки і писав «щось своє». Учителі хвалили Михайлові твори і навіть деякі з них читали вголос на уроках літератури. Хоча іноді запиту-вали, чи, бува, не переписав, не за-позичив у когось оповідання. І тоді учень, трохи обра-зившись, приносив нову історію, яка дивувала і одно-класників, і на-ставників. Михай-ло потай мріяв стати пись-менником. Всім здавалося, що після закінчення школи він вступатиме до якогось гу-манітарного вузу. Але юнак, продовжуючи сімейну тради-цію, віддав перевагу військо-вому училищу.

У студентські роки він спробував віршувати. Зго-дом молодий офіцер розпо-чав свою військову службу в Мукачево і був вражений красою та загадковістю цьо-го старовинного міста. Отож, відвідавши якось легендар-ний місцевий замок, засів за … фантастичний роман. А щоб твір вийшов вдалим, Михайло вирішив трохи «по-тренуватися» на невеличких оповіданнях «із життя». І сам не помітив, як «дійшов» до казок.

– А сьогодні, – зізнається автор-початківець, – я вже не уявляю свого життя без казкових героїв. Ми звикли до старих казок, а щось нове сприймаємо якось насторо-жено. Частіше ж створюють-ся пісні, вірші чи романи, але не казки. Тільки ж все тече і все змінюється. Можливо, і казки треба осучаснити?

Михайло жартома прига-дує, як втілював один із сво-їх казкових задумів завдяки кращому другу дитинства:

– Ми з Олексієм з п’ятого класу один одного назива-ли «кабанчиками» – це було «прикольно» і весело. Ви-пливли ці спогади – і наро-дилася казка про Хрюнчика і Хрянчика, двох кабанчиків, які жили на різних повер-хах одного будинку. Коли я запропонував Альоші почи-тати моє творіння, він дов-го сміявся. Справді, якщо доля змусить вибирати між військовою кар’єрою і пись-

менницькою, я б писав каз-ки. До речі, цим і хочу за-йнятися після завершення військового контракту. Між іншим, нині я здобуваю дру-гу вищу освіту: навчаюся на філологічному факульте-ті відкритого міжнародного університету розвитку лю-дини «Україна». І до напи-сання казок тепер ставлюся серйозніше. Вигадуючи но-вих героїв, хочу порадувати і здивувати читача. Білочка – це моя племінниця Сонечка, Киця – дружина... А редагує написане, тобто і вичитує, і помилки виправляє, моя мама, філолог за освітою. Я дуже вдячний долі за те, що в моєму житті є дві прекрас-ні жінки: мама, Любов Іва-нівна, і дружина Віра. Вони і підтримують мене, і на-тхнення дарують. Пам’ятаю, ще коли ми з Вірою зустрі-чалися, частенько читав їй свої казки «на добраніч» по телефону. Якось їй навіть наснилася одна з моїх казо-чок. Тому коли я у вільний час сиджу і щось пишу, Віра поруч присяде і починає ви-гадувати ілюстрації…»

Поліна ФЕСЮН

В одному селі, у не-величкій похилій хатці, жила само-

тня бабуся. Чоловік її давно помер, а діти жили далеко і навідувалися до матері вряди-годи.

Старенька частенько сумувала. Бувало, сяде біля вікна й зітхає тяж-ко, бо здавалося, що ніх-то вже не зігріє її одино-кого серця.

Та якось сусідка пода-рувала бабусі трьох ко-шенят. Жінка принесла їх загорнутими в хустин-ку. Господиня розв’язала вузлик і обережно погла-дила маленьких. Вони лагідно муркотіли й гор-нулися до старечих рук. Бабуся посміхнулася і стала думати-гадати, як би кошенят назвати. Довго-довго мудрувала, вже й вечоріти почало… Аж раптом як вигукне:

– І чому я відразу не помітила?! Пухкень-ка хай буде Кицюнею-Ласунею, найкрасивіша – Кицюнею-Гарнюнею, а найменша – Кицюнею-Манюнею.

І стали всі гуртом жити, як ніхто у світі. Удень кицьки гралася надворі та хвостиком бі-гали за бабусею, поки та поралася. А ввечері ста-ренька ніжно пригортала їх до себе та й засинала солодким сном.

Якось на городі киць-ки побачили зайченя, яке обхопило лапками бадилля й з усієї сили намагалося висмикнути із землі морквину.

– А що ти тут таке ву-хате робиш? – сердито запитала його Кицюня-Ласуня. Зайченя насу-пилося, надуло щічки й голосно відповіло:

– Я не вухате, а зви-чайне, як і всі зайчата!

Кицьки розгубилися і вже навіть хотіли виба-

читися перед зайченям, та воно сказало раптом:

– Якщо ви допоможете мені вирвати морквину, я забуду образу.

– Може ще й почисти-ти? – обурилася Кицюня-Гарнюня й хотіла схопи-ти грабіжника, але той утік.

Кицьки здогадалися, що зайченя ще повер-неться до їхнього городу. Вони вирішили спіймати маленького шкодника і відвести його до бабусі. Біля грядки з морквою росли круглі, як м’ячики, качани капусти. Ласуня, Гарнюня і Манюня схо-валися за ними і стали чекати… А зайчик вирі-шив замаскуватися: він зірвав широкий лопух і, накинувши його на себе, по-пластунськи поповз до грядки. Та коли малень-кий грабіжник тихенько прокрадався до капус-ти, він, не помітивши Кицюні-Ласуні, вдарив-ся об неї головою.

– Ой, що це!!! – зляка-лася киця.

– Де? – здивувалися Гарнюня з Манюнею і підбігли до неї.

– Привіт! – махнув лапкою зайчик, вилі-заючи з-під лопуха. – Якщо хочете, розкажу вам щось цікаве.

Ласуня з Гарнюнею миттю вхопили малого злодія за вуха.

– Ось тепер ти не вте-чеш, – задоволено посмі-халися спритні киць-ки.

Та Манюні стало ціка-во, що ж хотів розповісти зайчик.

– Розказуй швидень-ко! – вигукнула нетерп-ляче.

– Я вигадав для вас ку-медні прізвиська. Тебе на-звав Кицею-Полуницею, тому що ти пухкенька й рум’яненька, – сказало зайченя Ласуні.

«А й справді, наче полуниця! – подума-ла Кицюня-Гарнюня. – Ти диви, який розум-ний…!»

– Ти – Киця-Мандрів-ниця, – продовжував зай-чик, звертаючись до Гар-нюні, – тому що гарнень-кі дівчатка не всидять на одному місці.

«Дивно, вона ж на-віть з двору бабусиного не виходила, – думала Кицюня-Ласуня, – Ма-буть він трішечки дур-ненький …!».

А ти…, ти…, а ти про-сто Киценя, – сказав зай-чик Манюні.

– Для мене вже не ви-стачило фантазії, – дещо засмучено промовила Кицюня-Манюня своїм подругам-кицькам. І вони почали голосно сміяти-ся та й відпустили заячі вушка. А кмітливому ви-гаднику тільки цього й треба: прудко схопився і щосили дременув геть.

Довгенько подруги не бачили зайчика, і вже стали його забувати. Та зайченятко не могло від-мовитися від соковитої морквинки, і невдовзі

прокралося на грядку. Та шкоднику не пощастило: його спіймала бабуся й посадила в клітку.

– Ну що, попався гра-біжнику? – глузували з нього кицьки. – Тепер тобі буде непереливки.

Зайченятко похнюпи-лося й не відповідало. Минуло кілька днів, а воно мовчки сиділо в куточку. Кицькам ста-ло жаль маленького, і вони його випустили на волю.

– Якщо захочеш смач-ненького, то просто по-проси, – повчали вони зайчика.

Зайченя кулею помча-ло геть. Кицькам здало-ся, що бачать свого не-проханого гостя востан-нє. Та невдовзі малий вухань прийшов знову. Йому було сумно одно-му, тож і надумав пото-варишувати з рішучими кицьками.

– А я склав про вас лічилку, – сором’язливо сказав зайчик і став ти-хенько її наспівувати:

– Перша киця – По-луниця,

Друга киця – Ман-дрівниця,

Третя – просто Ки-ценя.

– А четверте – Зайче-ня, – засміялися киць-ки.

Відтоді Кицюня-Ла-суня, Кицюня-Гарнюня і Кицюня-Манюня ста-ли дружити з зайчиком. Вони назвали його Ву-хастиком і дуже раділи, коли він забігав у гості. Кицьки пригощали його смачненькою морквою та хрумкою капустонькою, і вже ніколи зайчик Ву-хастик не шкодив на чу-жих городах. А бабуся раділа, що її оточує така хороша родина.

Михайло СЕМИШКУР

Щойно видано

Що єднає Короп та Ічню…А єднають їх щойно ви-

дані літературні альмана-хи. У Коропі він називаєть-ся «Сіверяночка», в Ічні – «Криниця». В один день їх вручили нам – редакції «Деснянської правди».

Як пише у передмові до альманаху голова Ічнян-ського районного об’єднання літераторів «Криниця», за-служений працівник куль-тури України Станіслав Ма-ринчик, літературні тради-ції краю починали Степан

Васильченко і Василь Чу-мак, а трохи згодом – Гри-горій Коваль, Анатолій Дро-фань, Іван Цинковський, твори яких знані в Україні. Нині членами Національної спілки письменників Украї-ни є аж три літератори, які живуть у районі, – Микола Клочко, Михайло Кожедуб і сам Станіслав Маринчик. А тому відрадно, що «Крини-ця» не міліє, вона постійно поповнюється новими літе-ратурними джерелами. Пе-

реконує у тому і альманах «Криниця», в якому опублі-ковано твори більше трид-цяти авторів.

Літературні традиції Ко-ропського району бідніші, ніж Ічнянщини. Проте ще чотири роки тому тут було видано альманах «Короп-щина літературна», а ось тепер – і альманах «Сіве-ряночка». Вихід обох ша-нувальники красного сло-ва пов’язують із головою районного творчого клубу

«Первоцвіти Коропщини» Валентиною Михайленко, поетом, прозаїком і краєз-навцем, автором книг «Осін-ній стриптиз», «По спіралі часу», «Острів надії», «Короп історичний» та інших. Тут теж тридцять авторів – вчи-телі, журналісти, бібліотеч-ні працівники, школярі.

Не всі, звісно, стануть професіональними поетами чи прозаїками, але те, що обидві літстудії шукають молоді обдарування, допо-

магають їм знайти доро гу до читача – заслуговує на ува-гу. Особливо тепер, в умовах економічної кри зи, коли ра-йонні державні адміністра-

ції та ради вишукують ко-шти на такі альманахи.

Володимир САПОН

Захоплення

«...І народилася казка про Хрюнчика і Хрянчика, двох кабанчиків»

ТРИ КИЦЬКИ

Михайло Семишкур з дружиною Вірою

•• К А Л Е Н Д А Р К А Л Е Н Д А Р •• П О Г О Д А П О Г О Д А • • К А Л Е Н Д А Р К А Л Е Н Д А Р • • П О Г О Д А П О Г О Д А ••

№ 13 (27844)7 лютого 2009 рокуОстання сторінкаОстання сторінка12

За даними Амери-канської асоціації вітальних листівок,

День Cвятого Валентина є третім за популярністю святом після Різдва і Но-вого року.

Щорічно в світі про-дають близько мільярда любовних послань – ва-лентинок.

Валентинки з’явилися в XV столітті. Найдавні-ша, яка дійшла до наших днів, датується 1415 роком. Її написав Чарльз, герцог Орлеанський, своїй дру-жині. Нині любовне по-слання герцога виставлене на огляд у Британському музеї. На вигляд це непо-казний шматочок паперу з надряпаними на ньому декількома словами. Така непрезентабельність ва-лентинки не дивна: адже герцог писав її, перебува-ючи в’язнем Тауера.

З часом все змінилося: стали цінуватися яскраві, оформлені квітами і сер-дечками привітання. Ви-нахідливість закоханих у створенні валентинок не знала меж. Паперові приві-тання розмальовували від

руки або через трафарет кольоровим чорнилом, їх ажурно вирізали, найма-ли навіть спеціальних лю-дей для того, щоб красиво написати текст любовного послання. Кілька століть тому перевагу надавали віршованим освідченням у коханні. Найталановитіші писали валентинки акро-віршем, із зашифрованим ім’ям коханого. Той, хто був позбавлений літератур-ного хисту і не міг краси-во висловити свої почут-тя, списував привітання зі спеціальних книг. Перша така книга була опубліко-вана в 1797 році і назива-лася «Керівництво для мо-лодої людини з написання валентинок». Виготовлення валентинок стало настіль-ки комерційно вигідним, що в XIX столітті було налагоджено їх фабричне виробництво.

За старовинними пра-вилами, валентинку не можна передавати з рук в руки. Зазвичай, любовні послання підкладають не-помітно для адресата. Ця традиція стала подарун-ком для боязких людей,

які ніколи не зважилися б відкрито освідчитися в коханні. Підписувати ва-лентинку не можна. Існує повір’я, що закохане серце само має підказати, хто по-слав тобі валентинку. Про-те частенько серце нічого підказувати не хоче. Саме тому після 14 лютого при-ватні детективні агентства багатьох західних країн буквально завалені ви-могами встановити осо-бу відправників валенти-нок. Власники таких фірм з нетерпінням чекають Дня закоханих для того, щоб поповнити бюджет компанії. В Україні День Cвятого Валентина теж відзначають, але немало й тих, хто скептично каже: «Це – не наше свято, нема чого наслідувати західних сусідів!».

Та справа не у «наших» чи «не наших» святах. Це ж лише зайвий привід по-дарувати коханим квіти, солодощі чи коштовнос-ті, а насамперед – увагу! Сказати: «Я тебе кохаю!». Адже на цьому загадко-вому почутті тримається весь світ!

Співзасновники:Чернігівська обласна рада,

облдержадміністрація,первинна організаціяжурналістів редакції

•Головний редактор

Лариса МІЛОВА•

Заступник головного редактора

Борис МЕЛАШЕНКОТел. 4-44-42

•Літературний редактор

Леся КОШЕЛЬТел. 678-200

•Відповідальний

секретарВіталій АДРУГ

Тел. 4-21-92•

Комп’ютерний набірЛюдмила ШЕВЧЕНКО

•Комп’ютерна верстка

та дизайнОлександр БОЖОК,

Ганна ЗЕВКО,Світлана КУЗЬМЕНКО

•Коректори

Альона ШЕВЧЕНКО,Олександр

ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ•

Відповідальна за випускВіра ГУБАР

•Телефони відділів редакції:

суспільних питань4-22-71;

соціальних питань4-44-12;

гуманітарної сфери4-21-92;

реклами та оголошень4-40-07.

•Факс

4-21-92, 4-42-35.•

Веб-сайт:www.dponline.cn.ua

•Електронна пошта: despravda@ukr.net

•Реєстраційне свідоцтво

ЧГ № 230 від 10.11.2000 р.Видавець – ВАТ «РВК «Деснянська правда»

•Віддруковано в редакційно-

видавничому комплексі «Деснянська правда»,

14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.

•Газета виходить двічі на тиждень(четвер, субота).

•Тираж тижня – 28 348

•Розповсюджується

по передплаті•

Передплатні індекси:для індивідуальних

передплатників – 61651,

для підприємств, організацій –

94530,четверговий випуск –

94531.•

Редакція не завжди поділяє погляди авторів

публікацій.•

Відповідальність за достовірність

інформації та реклами несуть автори

та рекламодавці.Знаком позначені

матеріали рекламного змісту.

•Листування

з читачами – тільки на сторінках газети.

ВДЕНЬВНОЧІ 7.02 8.02 9.02

Хмарність

Опади

Температура, °C 0 ...+5 –1 ...+6 +2 ... +7 –1 ...+6 +2 ... +7Вітер (напрямок, швидкість, м/с)

Пд-С, 3–8 Пд-С, Пн-З, 7–12 Пд-С, Пн-З, 7–12

Радіаційний фон, мкР/год Чернігів 11Ніжин – Покошичі 9 Семенівка 10Остер 12 Прилуки 12 Щорс 8

Несприятливі дні лютого 13, 16, 19, 24, 27 За даними облгідрометцентру

За релігійним календарем сьогодні — святителя Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського. Святите-ля Мойсея, архієпископа Новгородського. Священномучени-ка Володимира, митрополита Київського і Галицького (1918). Преподобного Мара співця. Ікони Божої матері «Утамуй мої печалі».

Завтра — преподобних Ксенофонта, жінки його Марії і си-нів їхніх Аркадія та Іоанна. Мучеників Ананія пресвітера, Петра, темничного стража, і з ними семи воїнів.

Післязавтра — перенесення мощей святителя Іоанна Златоуста.Іменинниками будуть: сьогодні — Григорій, Пилип, Олек-

сандр, Володимир, Фелікс; завтра — Федір, Марія, Давид, Ар-кадій, Павло; післязавтра — Іван, Йосип, Дмитро, Петро.

Перша чверть 3.02Схід 7:24Захід 17:01Тривалість 9:37

Увага: конкурс!Надсилайте нам тексти валентинок,

але не анонімно (обов’язково залиш те свої координати), щоб ми знали, ко му за найкраще, найцікавіше та най ори гі-нальніше зізнан ня в коханні вручити подарунок – ТОРТ!

Надіслати текстові валентинки на конкурс в редакцію «Деснянської правди» можна за адресою: 14000, м. Чернігів, пр-т Пере-моги, 62, але не пізніше 9 лютого, по sms на номер 8-050-334-86-24 або електронною поштою despravda@ukr.net до 13.02.2009 р.

Жагою слова про Жагою слова про кохання мовим...кохання мовим...

Ч

На полицях магазинів з’явилася нова, вже п’ята дитяча книж-

ка Маргарити Бордонос. Дітям та їх батькам добре знайомі повчальні, веселі та яскраві книжки черні-гівської поетеси. Віршики зі збірок «Мишка – хвас-тунишка», «Школярик», «Гошка», «Храбрый галчо-нок» діти перечитують ба-гато разів і залюбки вчать напам’ять. Твори Марга-рити легко сприймають-ся дітьми, яка через каз-кову форму вчить їх бути слухняними, розумними, наполегливими, дотепни-ми. Всі книжки мають чудове художнє оформ-лення. У кожний твір по-етеса вкладає часточку своєї душі, герої її творів «живі», добрі та щирі, але наділені маленькими не-доліками, на які авторка

ненав’язливо звертає ува-гу дорослих та дітей. Нова книжка «Овочева сімей-

ка» знайомить дітлахів з овочами. Для кожної рос-лини поетеса вигадала ці-

кавий образ, талановито від ображений художницею Світланою Сухорученко-вою. «Овочева сімейка» – це перша спільна робота двох талановитих жінок, до цього Маргарита працю-вала теж з чернігівською художницею, чудовим ілю-стратором Лізою Зотовою. Дитяча авторська книжка переживає не найкращі часи, інколи вона зали-шається недоступною для дітлахів, бо на плечі ав-тора лягає не лише ство-рення художнього твору, а й його видавництво та розпов сюдження. У наш

нелегкий кризовий час небагато державних чи-новників опікується тим, щоб у дітей були яскраві і корисні книжки і лише ентузіазм авторів, які за свої «кровні» видають ди-тячу літературу дозволяє нашій малечі не перетво-ритися у маленьких мон-стрів, з якими їх постій-но знайомлять телевізійні канали. Хочеться нагадати батькам, що лише книж-ка дає можливість гармо-нійного розвитку дитини, знайомить її з навколиш-нім світом, розвиває вну-трішній світ і дозволяє батькам щоденно спілку-ватися з дитиною, читаючи їй яскраві та цікаві книж-ки. Побажаємо чернігів-ській поетесі вдачі, нових книжок, бо вони такі по-трібні нашим маленьким українцям.

ка» знайомить дітлахів зненав’язливо звертає ува- кк

Щойно видано

«Овочева сімейка» – новий дарунок авторки дітям