1

Кам’янець-Подільська міська радаУправління освіти і науки

Лабораторія дошкільної освітиДошкільний навчальний заклад № 16

Художні твори для дітей молодшого та середнього

дошкільного вікуЗгідно Програми розвитку дитини дошкільного віку

«Українське довкілля»

м. Кам’янець-Подільський

2014 р.

2

Автори посібника:

Кондратюк І.В., вихователь дошкільного навчального закладу №16 «Айболить»;Свіргоцька О. П., вихователь дошкільного навчального закладу №16 «Айболить»

Рецензенти:

Роєцька Т.П., завідувачВінцюк О.А., вихователь-методист дошкільним дошкільного навчальним навчального закладом №16 «Айболить»;Олійник О.М., викладач кафедри теорії та методик дошкільної і початкової освіти, педагогічного факультету, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

У поданому посібнику підібрано та систематизовано художні твори, народний фольклор для дітей молодшого та середнього дошкільного віку згідно програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля».

Посібник може бути корисним для роботи вихователів, практичних психологів а також батькам та студентам

3

В даному посібнику зібрано художні твори для дітей молодшого та середнього дошкільного віку. Вихователі знайдуть у ньому рекомендовані програмою розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» згідно переліку народні казки, твори українських і зарубіжних письменників, народний фольклор. Посібник «Художні твори для дітей молодшого та середнього дошкільного віку» рекомендований вихователям, батькам та студентам.

ЗмістВступ………………………………………………………………………………………...................................................................................................................................8Молодший дошкільний вікРозділ ІНародний фольклорПрилетіла зозуленька…………………………………………………………………....ька ……………..................................................................................11Ой ходила журавочка ………………………………………………………………….…………………………………………………………………....11Павлику-равлику………………………………………………………………………...у…………………………………………………………………….….11Я маленький пастушок ……………………………………………………………........11Два півники, два півники …………………………………………………………….......12Ой ну котку-рябку ……………………………………………………………………......12Ой кіт-воркіт ………………………………………………………………………….....12Повішу я колисочку …………………………………………………………….……....13Люлі, люлі мій синочку ………………………………………………………………...13Не йди, не йди дощику …………………………………………………………..….....…..13Розділ ІІ

4

Народні казкиКолосок ……………………………………………………………………………….....14Котик і півник ……………………………………………………………………….......15Коза-дереза ………………………………………………………………………….......16Лисичка-Сестричка …………………………………………………………………..…..18Вовк і чапля ………………………………………………………………………...…...22Розділ ІІІТвори українських та зарубіжних письменниківЗвеселивсь горобчик (М. Барка) …………………………………………………..….…23Бабця спить (В. Багірова) ……………………………………………………………....23Ворона та рак (Г. Барвінок) ………………………………………………………..…...23Перші крапельки весни (Г. Бойко) ………………………………………………..….…24Гуси-гусенята (Г. Бойко) …………………………………………………………….....24Кіт не знав (П. Воронько) ……………………………………………………………....24Ніколи не хвалися (П. Воронько) …………………………………………………..…...25Є у мене киця Мурка (П. Воронько) ……………………………………………..........25Зійшли сніги, шумить вода (П. Грабовський) ……………………………………....………………………………………...25Край городу білі вишні (В. Віденко) ……………………………………………......…25Батьківщина (О. Довгий) ………………………………………………………….........26Щедрівка (С. Жупанин) …………………………………………………………….…...26Наша ялинка (Н. Забіла) …………………………………………………………...…...26Песик, котик і півник (Р. Завадович) ……………………………………………….....27Наша мама (Р. Завадович) …………………………………………………………...…27Світлячок (А. Камінчук) ………………………………………………………………..28Береза розвивається (А. Камінчук) ………………………………………………..…....28Жабка (П. Король) ……………………………………………………………...……....28Для матусі (О. Криштанович) ……………………………………………………....….28Я пісень багато знаю (С Кузьменко) ………………………………………………......29Казочка про хлопчика та янгола (А. М’ястківський) …………………………….…...29Весна (О. Олесь) …………………………………………………………………….......30Пташка (О. Олесь) ………………………………………………………………….…...30Весна (К. Перелісна) …………………………………………………………….…...…31Жовкнуть трави в полі (К.Перелісна)…………………………………………….…....31Пролісок (К. Перелісна) …………………………………………………………..….….31

5

Літо (М. Підгірянка) ……………………………………………………………….……32Різдв’яна зірка (М. Підгірянка) ……………………………………………………..…...32Сніг іде (М. Познанська) …………………………………………………………..…....32Вітер (М. Познанська) …………………………………………………………….…....33Півень (М. Познанська) …………………………………………………………..….…33Ластівка (Н. Поклад) ……………………………………………………………………33Віє вітер (М. Рильський) …………………………………………………………….….33Літо (Л. Савчук) …………………………………………………………………..….....34Неслухняні хмарки (О. Соловей) ………………………………………………………34Лялька під дощем (В. Сухомлинський) …………………………………………..….…35Як хлопчик хотів приголубити сніжинку (В. Сухомлинський) …………………..…..36А я у гай ходила (П. Тичина) ………………………………………………………..……36Осінь така мила (П. Тичина) …………………………………………………….…..…36Добридень тобі, Україно моя (П. Тичина) ……………………………………….…….37Дівчина надворі (В. Шкляр) …………………………………………………………....37Ромашка (Б. Харчук) …………………………………………………………………....38Паска (Л. Храплива-Щур) ………………………………………………………….…..38Великодня пригода (Л. Храплива-Щур) …………………………………………..…..38Не брудни книжки (Г. Чорнобицька) …………………………………………….…....39Колискова (Я Щоголів) …………………………………………………………….…..39Бджілки на розвідці (К. Ушинський) ……………………………………………….…40Літо краснеє минуло (Л. Українка) ……………………………………………………40Тече вода з-під явора (Т. Шевченко) …………………………………………….…….41Лисичка і журавель (І. Франко) ……………………………………………………….….42Шпак (Я. Ярош) ……………………………………………………………………….....42Середній дошкільний вікРозділ ІНародний фольклор

Бім-Бом....................................................................................................................44Коляд, коляд, колядниця........................................................................................44Сію, вію, посіваю....................................................................................................44

Щедрівки............................................................................................................................45Віншування........................................................................................................................47

6

Колядки..............................................................................................................................48Посівалки...........................................................................................................................55Розділ ІІНародні казки

Пан коцький.............................................................................................................61Солом’яний бичок ..................................................................................................62Двоє жадібних ведмежат........................................................................................65

Розділ ІІТвори українських та зарубіжних письменників

Вереда (Г.Бойко) ....................................................................................................67Для мами (Г.Бойко) ................................................................................................70Ясне сонце не гріє (Г.Бойко) .................................................................................70Зараз (О.Буцень) .....................................................................................................71Зайчика злякались (П.Воронько) ..........................................................................72Облітав журавель (П.Воронько) ...........................................................................72Не будь козою (П.Воронько) ................................................................................73Писанка (Т.Верес) ..................................................................................................73Веснянка (С.Воробкевич) ......................................................................................74Рідна мова (С.Воробкевич) ...................................................................................74Веснянка (Л.Глібов) ...............................................................................................75Спасибі лісникові (Г.Демченко) ...........................................................................75Ялинка (Г.Демченко) .............................................................................................76Сніжок (С.Жупанин) .............................................................................................77Віхола (С.Жупанин) ...............................................................................................77Журавлик (С.Жупанин) .........................................................................................77Бджолина перемога (Н.Забіла) .............................................................................80Равлик (Н.Забіла) ...................................................................................................81Олівець-малювець (Н.Забіла) ...............................................................................81Мови нема без народу (В.Забаштанський) ..........................................................82Великдень – милий гість (Р.Завадович) ...............................................................82Тато (Р.Завадович) .................................................................................................82 Вірш про мову (В.Камінчук) .................................................................................83Хліб (Т.Коломієць) ................................................................................................83Білочка восени (Л.Костенко) ................................................................................84Для матусі (О.Криштанович) ................................................................................84Ромасове яблуко і Петрикова груша (Н.Кулик) ..................................................84Пташка (Б.Лепкий) ................................................................................................84Левеня із міста Лева (М.Людкевич) .....................................................................85Він ходить від хати до хати(С.Майданська) .......................................................86Чому равлик ховається (Г.Малик) ........................................................................86Киця прокидається (А.Мястківський) .................................................................86Великдень (А.Мястківський) ................................................................................87У ніч Святого Миколая (Н.Наркевич) .................................................................87

7

Вірші до Святого Миколая (М.Чумарна) ............................................................87Все навколо зеленіє (О.Олесь) ..............................................................................88Колискова (М.Підгірянка) .....................................................................................88Снігова баба (М.Підгірянка) .................................................................................89На волі (М.Підгірянка) ..........................................................................................89Мій дідусь (М.Підгірянка) ....................................................................................89Українка я маленька (М.Підгірянка) ....................................................................90Мамині руки (В.Гринчак) .....................................................................................90Христос Воскрес (К.Перелісна) ............................................................................91Коляда (К.Перелісна) .............................................................................................91Пташина пісня (М.Петрів) ....................................................................................92Про нашу Україну (М.Познанська) ......................................................................92Моїй мамі (М.Познанська) ....................................................................................93Ромашка (М.Познанська) ......................................................................................93Щаслива зустріч (М.Погідник-Угорчак) .............................................................93Хто як говорить (Л.Полтава) ................................................................................94Риби (Л.Полтава) ...................................................................................................95Великодні писанки (Л.Полтава) ...........................................................................95Про книжку (М.Пригара) ......................................................................................95Весняні квіти (О.Пчілка) ......................................................................................96Ялинка (П.Ребро) ...................................................................................................97Сніговик (О.Сенатович) .......................................................................................97Вересень (М.Сингаївський) .................................................................................97Чому рипить сніжок (В.Струтинський) ..............................................................98Святий Миколай (В.Софронів-Левицький) ........................................................98Я вирощу внучку, дідусю (В.Сухомлинський) ..................................................99Зайчик і горобина (В.Сухомлинський) ...............................................................99Шпак прилетів (В.Сухомлинський) .....................................................................99Хто свічки засвітив (В.Сухомлинський) ...........................................................100Фіалка і бджілка(В.Сухомлинський)..................................................................100Конвалія в саду (В.Сухомлинський) ..................................................................100Мамо, іде вже зима (Л.Українка) .......................................................................101На зеленому горбочку (Л.Українка) ...................................................................101Умій почекати (К.Ушинський) ...........................................................................102Зацвіла в долині (Т.Шевченко) ...........................................................................102Мамин заповіт (М.Хоросницька) .......................................................................103Малий львів’янин (М.Хоросницька) ..................................................................103Лівівські ліхтарі (М.Хоросницька) ....................................................................104Паска (Л.Храплива-Щур) ....................................................................................104Святий Миколай (Г.Черінь) ................................................................................104Лисичка і рак (І.Франко) .....................................................................................105Заєць та їжак (І.Франко) ......................................................................................106

8

Вступ

Діти завжди спостережливі і допитливі - їм хочеться найшвидше усе побачити, пізнати, зрозуміти, а ми, дорослі, і повинні допомогти їм осягнути навколишній світ, посіяти в душу дитини зерна доброти, чесності, порядності, бережливості, відчуття прекрасного, робити усе можливе щоб у дітей не згасало бажання до вивчення нового та незвіданого.

У процесі виховання дітей дошкільного віку особливе значення має емоційний комфорт дитини, саме він є однією з головних умов гармонійного й правильного розвитку особистості.

Матеріали збірки містять цікаві й доступні твори для дітей середнього дошкільного віку згідно програми розвитку дітей дошкільного віку «Українське дошкілля» та систематизовано згідно орієнтовного переліку художніх творів. Матеріалом для народних казок завжди служило життя народу, його боротьба за щастя, його вірування і звичаї. Втілення в казках позитивних рис народу робило їх ефективним засобом передачі цих рис з покоління в покоління.

Багато народних казок вселяють впевненість у торжестві правди, перемоги добра над злом. Як правило, страждання позитивного героя і його друзів є минущими, тимчасовими, за ними, зазвичай приходить радість, причому ця радість – результат боротьби, результат спільних зусиль.

В першому розділі «Народний фольклор» міститься щедрівки, колядки, віншування, посівалки. Щедрівки - величальні українські народні обрядові пісні, які співається на Новий рік, після Різдва, із щедрими побажаннями врожаю, здоров’я і достатку на майбутній рік. Щедрівки співали окремо господареві, господині, хлопцеві, дівчині, усій родині.

Щедрівки, так само як і колядки, беруть свій початок дуже давно. Деякі щедрівки мають відбиток образів старого князівсько-дружинного побуту з часів Київської Русі. У щедрівках, так само як і в колядках християнського циклу, відбиваються біблійні епізоди, такі як народження Ісуса Христа. Також в щедрівках є багато образів святих, щоб надати їм більш магічного значення. Колядки і Щедрівки є невід’ємною частиною вертепів і різних Різдвяних вистав, в яких завжди присутні пісні про народження Христа.«Радуйся, ой радуйся, земле, Ясен Світ народився» — є до сих пір одна з найпопулярніших колядок в Україні. Народжується Молоде Сонце, коли закінчується зимове сонцестояння і день починає приростати.

В Україні на Щедрий Вечір батько ховається від дітей за пирогами – символом щедрості, багатства. На щедрий Вечір печуть пироги з м’ясом, смажать гречані млинці на свинячому смальці, печуть бублики, ліплять вареники.

Колядки - величальні обрядові пісні зимового циклу, які походять з глибокої давнини. Колядки приурочені до найголовнішого свята - зимового сонцестояння,

9

перемоги світла і життя над зимовим мороком і змертвінням у природі, пов’язані з давнім арійським культом Сонця. Предки українців відзначали три фази Сонця — весняне рівнодення, літнє і зимове сонцестояння. Коляди і весь обряд колядування у християнський час значною мірою перенесені на християнські Різдвяні свята.

Колядки за традицією вшановували всіх членів родини: господаря, господиню, хлопця, дівчину. Колядування поєднувалось із відповідними іграми, танцями, музикою. По всій Україні першими йдуть колядувати діти, радіючи копійкам і пампушкам. У перший день Різдвяних свят колядують і парубки – вони вже ходять із «звіздою» та дзвоником. «Звізду» роблять з дерев’яної обичайки й тоненьких дощечок – шалівок. І не п’ять чи шість, а саме сім, вона декорується кольоровим папером, стрічками. Посередині – образок «Народження Христа» і свічка. Колядують в хаті перед образами. За коляду господар дає цілого калача, а то й запрошує до столу як бажаних гостей.

Особливо актуальним для українського народу в сьогодення є збереження національних традицій, української мови. Український дитячий фольклор – це найцікавіший, доступний багатофункціональний матеріал для виховання дітей дошкільного віку, сутність якого полягає в наданні дитині перших відомостей про оточуюче середовище, передачі суспільних моральних цінностей і культури свого народу через прості форми фольклорного матеріалу. За своєю природою дитячий фольклор є скерованим на вдосконалення потреб дитини у спілкуванні з батьками, ровесниками, іншими людьми, а також спрямованим на самопоглиблення, саморозвиток та виховання практичного життєвого досвіду особистості. Українська нація вважається однією з наймузичніших у світі. А отже процес засвоєння національного музичного фольклору дітьми дошкільного віку ґрунтується на наявності у них загально музичного інстинкту, природних схильностей, що закладені генетично. Синкретичні жанри дитячого музичного фольклору створюють умови для природного формування музичних здібностей у дітей з раннього віку, позитивно впливають на підвищення інтелекту, становлення й творчу самореалізацію особистості. 

Фольклорний матеріал орієнтує дитину на успішність навчання та здоровий спосіб життя. Народні традиції – це приклад гармонії життя з законами добра і краси. Виховуючи дитину рідною мовою, національною культурою, ми вводимо її у світ народного життя, народної пісні, тим самим передаємо нащадкам, а, отже, зберігаємо, наші національні традиції, обряди, ритуали, міфи, легенди .

В наступному «Народні казки» зібрано казки які вчать цінувати й розвивати дружелюбність, доброзичливість та інші моральні почуття. Без казки неможливо уявити дитинство. Ії можливості великі. У казках акумулюється, збирається все варте уваги нащадків, це своєрідний сплав життєвого досвіду і мрій, реальності і вимислу який вчить дітей і є скарбом народної дидактики. Виховання і навчання завжди починається з казки.

За час нашї роботи ми переконалися, що діти краще і швидше засвоюють навчальний матеріал, коли він подається у вигляді казки. Також казка допомагає виховувати у дошкільників позитивні риси характеру. Отже казки відіграють

10

важливу роль в вихованні й розвиткові дітей їх треба читати дитині кожного дня, оскільки вони сприяють розвиткові уяви, фантазії. Збагачення досвіду дітей у сприйнятті казок дозволяє формувати в них вибіркове ставлення до цих творів. Третій розділ «Твори українських і зарубіжних письменників» складається з творів, які спрямовані на виховання «доброго серця» , адже тільки витончене і щире серце здатне завжди скеровувати людину на гарні вчинки. Емоційний фон і моральний зміст художніх творів мають надзвичайну виховну силу, бо легко й міцно фіксуються у пам’яті дитини, порівнюють літературних героїв з собою, що підносить дитячу свідомість на новий рівень.

11

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Народний фольклор

«Прилетіла зозуленька»Прилетіла зозуленька З темного лісочку,Сіла, сіла – закувала:Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!

«Ой ходила журавочка»

Ой ходила журавочкаДа по комишинуА я свою дитиночкуДа заколишу.

Ой ну люлі, люлі!Ой ходила журавочкаДа на той пожар,Да попекла білі ніжки,Стало мені жаль.Ой ну люлі, люлі!

«Павлику-равлику»

Павлику-равлику,Вистав свої ріжки,Тобі два, мені два,Поділимось обидва.«Сонечко, сонечко»Сонечко, сонечкоВиглянь у віконечкоДітки гуляютьТебе виглядають

«Я маленький пастушок»Я маленький пастушок,Загорнувся в кожушок,На скрипочку граю,

12

Вас усіх вітаю.А ви, люди, чуйте,Коляду рятуйте.Яблучка, горішкиДітям на потішки.

«Два півники, два півники»

Два півники, два півникиГорох молотили,Дві курочки-чубарочкиДо млина носили.Цап меле, цап меле,Коза насипає,А маленьке козеняткоНа скрипочку грає.

«Ой ну, котку-рябку»

Ой ну, котку рябку,Та скопай нам грядку,Малу, невеличку,Як із рукавички.Ми насієм макуТа ще й пастернаку,Та насадим квіточокЗабавляти діточок,Бо в нас діти маленькі, Гулять вони раденькі.

«Ой кіт-воркіт»

Ой кіт-воркітКашу поїв,А нашому ЮрчикуСпать повелів.Ой кіт-воркітТа воркоче,А мале дитяСпати хоче.

13

«Повішу я колисочку»

Повішу я колисочкуВ темнім лісіНа липочку,В темнім лісіНа липочку.Буде вітрець повівати,Мале дитя колисати.Будуть пташки прилітатиТа будуть співати,Дитиночку маленечкуБудуть присипляти.

«Люлі, люлі мій синочку»

Люлі, люлі мій синочкуСправлю тобі колисочкуТа й повішу на дубочку.Сонце зійде, обігріє,Роса впаде та й скупає,Листок впаде та й накриє.Будуть пташки прилітатиТа й будуть співати,Дитиночку малесенькуБудуть присипляти.Колишися, колисонько,Із дуба, із дуба,Колишися в колисоньціДитиночко люба.Колишися, колисонько,З горішка, з горішка,Колишися в колисоньціМамина потішко

«Не йди, не йди, дощику»Не йди, не йди, дощику,Зварю тобі борщику,Поставлю на дуба,Закличу голуба,За ким голуб прилетить,То се дощик розлетит.

14

Народні казки

«Колосок»

Жило-було двоє мишенят Круть і Верть та півник Голосисте горлечко. Мишенята тільки й знали, що співали та танцювали, крутились та вертілись. А півник тільки починало світати, схоплювався, спочатку всіх піснею бідив, а потім брався за роботу.Одног разу замітав півник подвір’я і побачив на землі пшеничний колосок.- Круть, Верть! – покликав півник. – Гляньте, що знайшов!Прибігли мишенята та й кажуть:- Його треба обмолотити і з зерна в млині борошна намолоти.- А хто це зробить? – спитав півник.- Тільки не я! – закричав Круть.- Тільки не я! – закричав Верть.- Добре, я сам зроблю, - сказав півник. Повернувся півник з млина, кличе мишенят:- Сюди Круть, сюди Верть! Я борошно приніс.Прибігли мишенята, дивляться, вихваляють:- От так півник! От так молодець! Тепер треба тісто замісити і пероги пекти.- Хто буде місити? – спитав півник. А мишенята знову своє:- Тільки не я! – запищав Круть.- Тільки не я! – запищав Верть.Подумав, подумав півник та й каже:- Мабуть, мені доведеться.Замісив він тісто, наносив дров, затопив піч і спік у печі пироги. Поклав він пироги на стіл, а мишенята тут як тут. І кликати їх не довелося.- Ох, і голодний я! – пищить Круть.- Ох, і їсти мені хочеться! – ищить Верть.Тай швидше сіли за стіл.А півник їм каже:- Зачекайте! Ви спочатку скажіть: хто знайшов колосок?- Ти знайшов! – голосно закричали мишенята.- А хто колосок обмолотив та зерно поніс у млин?

15

- Теж ти, - тихо відповіли Круть і Верть.- А тісто хто місив? Дрова носив? Піч топив? Пироги пік?- Все ти … Все ти, – ледве пропищали мишенята.- А ви що робили?Нічого сказати мишенята.Стали Круть і Верть вилазити з-за столу, а півник їх і не затримує.Немає за що таких ледарів пирогами пригощати.

«Котик і півник»

Був собі котик і півник, та й побратались. От котикові треба іти по дрова, він і каже півникові: «Сядь же ти, півнику, на печі та їж калачі, а я піду по дрова; та як прийде лисичка, то не озивайсь!» Пішов.

Коли ж біжить лисичка. «Півнику, братику, одчини! Півнику, братику, одчини! Як не одчинеш, оконце видеру, борщик виїм і тебе возьму». А півник каже: «То-ток, то-ток, не велів коток! То-ток, то-ток, не велів коток!» От лисичка оконце видрала, борщик виїла і півника взяла. Несе його, а він кличе котика — співає:

Мій котику,Мій братику!Несе мене лисаЗа кленові ліса,За крутії гори,За бистрії води...

От котик почув, прибіг, одняв півника і поніс додому та й каже знов: «Гляди ж, півнику, як прийде лисичка, не одкликайся, бо тепер я піду дальше!» Пішов.

А лисичка вже й біжить. Стук-стук у віконце: «Півнику, братику, одчини! Як не одчинеш, оконце видеру, борщик виїм і тебе возьму!» А півник усе: «То-ток, то-ток, не велів коток!» От вона оконце видрала, борщик виїла і його взяла. Несе, а півник знову:

Мій котику,Мій братику!Несе мене лисаЗа кленові ліса,За крутії гори,За бистрії води...

Раз проспівав – не чує котик; він вдруге голосніше — котик прибіг, одняв його і поніс додому та й каже: «Тепер же я піду далеко-далеко, і хоч як уже будеш кричать — не почую; то вже мовчи, не озивайся до лисички!»

Коли ж ізнов лисичка: «Півнику, братику, — каже, — одчини! Півнику, братику, одчини! Як не одчинеш, оконце видеру, борщик виїм і тебе возьму!»

16

А півник: «То-ток, то-ток, не велів коток!» От лисичка оконце видрала, борщик виїла і його взяла. Несе, а півник співає — раз, вдруге, втретє... Котик не почув, а лисичка й понесла півника додому.

Увечері приходить котик додому — нема півника. Він зажуривсь, а далі зробив собі бандурку, узяв мішок і молоток і пішов до лисиччиної хатки. Став і заграв:

А в лиски-лиски новий двір,Чотири дочки — на вибір,П’ятий Пилипко,Та й той мій!Пилипко-Пилипко, вийди на ринку — погляди;Як бубни бубнять, як сурми сурмлять — погляди!

А лисичка саме пекла палянички. От старша дочка лисиччина і каже: «Мамо, піду я подивлюсь: хто се так гарно грає, й паляничку возьму». А лисичка каже: «Іди!» І дала їй паляничку. Дочка пішла, а котик її — цок, та в лобок, та в мішок, та й знов став грать.

От і друга дочка каже лисичці: «Піду і я, мамо!» Лисичка каже: «Іди, доню!» І їй дала паляничку, і ся пішла. А він і ту — цок, та в лобок... А після і третя дочка, і четверта. А Пилипко ждав-ждав і каже: «Піду я, мамо, зажену їх, — чого вони так забарились!» Пішов. А котик і його — цок, та в лобок, та в мішок. А послі в хату до лисички — і її убив, та тоді дивиться, що півник уже без стегенця, — витяг борщик, достав стегенце, притулив до півника та й поніс його додому. От вони живуть і хліб жують, і постолом добро возять.

«Коза-Дереза»

17

Був собі дідо й баба. Та й мали хлопця. Купили вони козу. Та й каже дідо бабі:

- Гони, бабо, козу пасти.Баба ймила козу, погнала в поле, напасла її, напоїла та й гонить додому. А

дідо вийшов, став на воротях в червоних чоботях, ціпком підпирається, в козоньки питається:

- Козонько моя люба, козонько моя мила, чи ти їла, чи ти пила?А коза каже:- Бігла через лісочок, ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку,

ухопила води крапельку. Тілько їла, тілько пила.І дід бабу насварив.На другий день дідо каже:- Гони, хлопче, козу пасти.Хлопець козу напас, напоїв і жене додому. А дідо став на воротях в

червоних чоботях, ціпком підпирається, в козоньки питається:-Козонько моя люба, козонько моя мила, чи ти їла, чи ти пила?- Не їла, дідоньку, не пила, дідоньку. Йшла через лісочок, ухопила

кленовий листочок, йшла через гребельку, ухопила водички крапельку. Тілько їла, тільки пила.

А дідо хлопця насварив.І самий іде козу пасти. Та й напас, напоїв та й жене додому. І пішов дідо

наперед кози. І став на воротях, у червоних чоботях, ціпком підпирається, козоньки питається:

- Козонько моя люба, козонько моя мила, чи ти їла, чи ти пила?А коза каже:- Не їла, дідоньку, не пила, дідоньку. Йшла через лісочок, ухопила

кленовий листочок, йшла через гребельку, ухопила водички крапельку. Тілько їла, тілько пила.

А дідо скричав:- Та я тебе не пас, та я тебе не напоював?! А ти кажеш, що ні?!Узяв дід ніж та й лупить козу. А коза:- Не мене-е-е!Дід півбока облупив, а півбока ще ні. А коза вирвалася та й утекла. Утекла

коза та й забігла до лисячої хатки. А лисички дома не було. Приходить лисичка додому, а то двері замкнені. А вона ковт-ковт.

- Хто там є в хатці?- Я Коза-Дереза, півбока драна, пів ні. Цупну ніжками, сколю ріжками,

хвостиком замету. Тут тобі й смерть.Лисичка йде та й плаче, а назустріч біжить вовк. Та й каже:- Чого ти плачеш, лисичко?- Щось у мої хатці є.- Ходім, може, виженемо. Та й прийшли, та й ковт-ковт.- Хто є в хатці? А вона каже:

18

- Я Коза-Дереза, півбока драна, пів ні. Цупну ніжками, сколю ріжками, хвостиком замету. Тут тобі й смерть.

- Ой, я цего боюся, — сказав вовк та й утік.А лисичка йде та й плаче. Назустріч біжить медвідь.- Чого плачеш, лисичко?- В мої хатці щось є.- Ходім, може, виженемо. Та й приходять. Ковт-ковт.- Хто там є в хатці?- Я Коза-Дереза, півбока драна, пів ні. Тупну ніжками, сколю ріжками,

хвостиком замету. Тут тобі й смерть.А медвідь каже:- Ой, я цего боюся. Та й пішов медвідь.Лисичка йде та й плаче. А назустріч їй мурашка червона лізе.- Чого ти плачеш, лисичко? — питає мурашка.-В мої хатці щось є.- Ходім, може, виженемо. А лисичка каже:- Як вовк не вигнав, як медвідь не вигнав, то й ти не виженеш.А мурашка знов каже:- Ходім, може, виженемо.Та й приходять. Ковт-ковт у дверці.- Хто там є в хатці?- Я Коза-Дереза, півбока драна, пів ні. Цупну ніжками, сколю ріжками,

хвостиком замету. Тут тобі й смерть.А мурашка каже:- Я цего не боюся.Та й полізла, та як ущипне козу. А коза лиш каже:- Не мене-е-е!А вона другий раз як ущипне. А коза напудилася та й надвір. А лисичка

стала за двері та й крикнула:- Гу!А коза як пішла, та й пішла.

«Лисичка-Сестричка»

19

Украла собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить та й біжить, от стала її ніч застигати. Бачить вона хатку, заходить туди, вклонилась звичайненько та й каже:

- Добривечір, люди добрі!- Дай, Боже, здоров’ячка.- Пустіть переночувати!- Ой, лисичко-сестричко, у нас хатка маленька, — ніде буде тобі лягти.- Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.Хазяї й кажуть:- Добре, ночуй!- А де ж я свою курочку подіну?- Пусти її під піч.От вона так і зробила. А вночі нишком устала, курочку з’їла й пір’ячко

загребла.Другого дня встала раненько, вмилася біленько, господареві на добридень

дала.- Ой, де ж це моя курочка?- А під піччю.- Я дивилась, там нема. Сіла та й плаче.- Тільки й було добра, що курочка, та й ту забрано. Віддай мені, хазяїне, за

курочку качечку!Нема що робити — треба давати. Взяла лисичка качечку в мішок та й

пішла. Біжить та й біжить, аж застигла її на дорозі ніч. Бачить вона хатку, заходить туди та й каже:

- Добривечір, люди добрі! Ті їй:- Дай, Боже, здоров’я!- Пустіть переночувати!- Не можна, лисичко-сестричко: у нас хатка маленька, ніде буде тобі лягти.- Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.

20

- Ну, добре, ночуй!- А де ж я свою качечку подіну?- Пусти її в хлів між гуси.От вона так і зробила. А сама вночі нищечком устала, качечку з’їла й

пір’ячко загребла.Другого дня встала раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень

дала.- А де ж моя качечка?Глянули в хлів — нема. Каже їй хазяїн:- Мабуть, гусей випускали, та випустили й її. А лисичка плаче:- Тільки й добра було, що качечка, та й ту забрано. Віддай мені, хазяїне, за

качечку гусочку!Нема що робити — треба давати. Взяла вона гусочку в мішок та й пішла.Іде та й іде... Аж ізнову вечір настає. Бачить вона, що стоїть хатка, зайшла

туди та й каже:- Добривечір, люди добрі! Пустіть переночувати!- Не можна, лисичко-сестричко: у нас хатка маленька, ніде буде тобі лягти.- Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся, так і переночую.Люди кажуть:- Ну, добре, — ночуй!- А де ж я свою гусочку подіну?- Пусти в хлів до ягнят.От вона так і зробила. А сама вночі нищечком устала, гусочку з’їла і

пір’ячко загребла.Другого дня устала раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень

дала, а тоді:- А де ж моя гусочка?Подивились — нема. От вона й каже хазяїнові:- Де я не бувала, такої пригоди не знала, щоб у мене що вкрадено!Хазяїн і каже:- То, може, ягнята затоптали її.А лисичка:- То вже як хоч, хазяїне, а віддай мені ягня. Нічого робити. Віддали.Узяла лисичка в мішок те ягня та й пішла. Іде та й іде, — застає її знову

ніч. От вона, побачивши хатку, стала проситися на ніч:- Пустіть, люди добрі, переночувати!- Не можна, лисичко-сестричко: у нас хатка маленька, ніде буде тобі й

лягти.- Дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.- Добре, — ночуй!- А де ж я своє ягня подіну?- Пусти в загороду.От вона так і зробила. А вночі нищечком устала та й з’їла те ягня.

21

Другого дня встала раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень дала, та й питає:

- А де ж моє ягня?Далі сіла та й давай плакати та примовляти:- Де я не бувала, такої пригоди не знала, що одно було добро, та й те

вкрадено.Хазяїн їй каже:- Ото невістка гнала воли, то, може, й випустила.От вона й каже йому:- Ну, як собі хоч, хазяїне, а віддай мені невістку!Свекор плаче, свекруха плаче, син плаче, діти плачуть. А лисичка таки

зав’язала невістку в мішок. От іще вона не вийшла та якось там на часину одвихнулась із хати, а син узяв, вив’язав з мішка невістку, а ув’язав собаку.

Прийшовши, лисичка взяла не розв’язуючи той мішок з собакою та й понесла. Несе та ще й приказує:

- За курочку — качечку, за качечку — гусочку, за гусочку — ягнятко, а за ягнятко - невістку!

Та як струсоне тим мішком, а собака: «Авурр!..» А лисиця:- А, капосна невістко, пособачилась! Ану, гляну на тебе, яка ти є.Сіла та й розв’язала мішок. Тільки розв’язала, собака звідти як не

вискочить. Вона навтіки, собака за нею та далі в ліс... от-от дожене! Ні, таки добігла лисичка до нори, заховалась. Сидить вона в норі, а собака над норою — не може влізти. А лисичка і давай питатися ушей:

- Ушечки мої любі, що ви думали-гадали, як від того проклятого хортища втікали?

- Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, щоб хорт не догнав, золотої кожушини не порвав.

- Спасибі ж вам, мої любі ушечки, я вам сережки золоті куплю.Тоді до очей:- Що ви, оченьки мої любі, думали-гадали, як від того проклятого хортища

втікали?- Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, туди-сюди розглядали, щоб

хорт не догнав, золотої кожушинки не порвав.- Спасибі ж вам, мої оченьки любі, я вам золоті окуляри куплю.Потім до ніг:- Що ви, ніженьки мої любі, думали-гадали, як від того проклятого

хортища втікали?- Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, швидше втікали, щоб хорт не

догнав, золотої кожушини не порвав.- О, спасибі ж вам, мої ніженьки, я вам куплю червоненькі черевички з

срібними підківками.- А що ти, хвостище-помелище, думало-гадало, як від того проклятого

хортища втікало?

22

А хвіст розсердився, що лисичка до нього так неласкаво заговорила, та й каже:

- Те я думав-гадав, поміж ногами плутав, щоб хорт догнав, золоту кожушину зняв.

Розсердилась лисиця на хвоста, та й вистромила його з нори:- На тобі, хортище-собачище, хвоста, відкуси, поки біле!А хорт як ухопив, так увесь і відкусив.От тоді лисиця пішла між зайці. А зайці ще тоді хвостатими були.

Побачили вони, що лисиця куца, — давай з неї сміятися. Вона їм і каже:- Дарма, що без хвоста, але я вмію хоровода скакати.- Як?- Та так. Тільки треба вам хвости позв’язувати, то й ви навчитесь.- Ну, позв’язуй!Позв’язувала їм хвости, а сама збігла на шпиль та звідтіля як гукне:- Тікайте, бо йде вовчище!Зайці як сунуть в усі сторони, — так хвости й пообривали. Після того, як

посходились докупи зайці, бачать — усі без хвостів. От і давай питатись один одного:

- Ти був у лисички?- Був.- І я ж, братику, був!Почали вони змовлятись, щоб як-небудь віддячити лисиці. А вона й

підслухала, бачить, що лихо, та мерщій з того лісу, більше про неї й не чули.

«Вовк і Чапля»

Ішов голодний вовк. Він, бідний, так їсти хотів, аж у очах йому чорніло. Ішов він, ішов, аж гульк — чапля стоїть. Підкрався вовк тихенько та хап її! Бачить чапля, що непереливки їй, та й каже:

— Дозволь мені, вовче, хоч перед смертю потанцювати.«Від цього мені шкоди не буде», — подумав вовк і дозволив.— Танцюй, коли хочеш, тільки пошвидше, а то я їсти хочу. Чапля перед ним з

ноги на ногу перескакує — танцює наче (хоч усім відомо, що чаплі ніколи не танцюють). Скаче, а сама потрошки вбік відходить. А коли відійшла вже далеченько, знялась та й полетіла.

Вовк подививсь їй вслід та й говорить:— І нащо мені ті танці здалися, коли я їсти хочу!..

23

Твори українських та зарубіжних письменників

«Звеселивсь горобчик»(М. Бабка)

- Цвінь-цвіріньОй, яка хороша весняна теплинь!Сипле ясне сонечкоТеплі промінці,І спішать в таночокНіжки-стрибунці

«Бабця спить»(В. Багірова) 

Ходить тиша в теплих капцях,Задрімала в кріслі бабця.А годинник цокотить:Бабця спить, бабця спить.

Я навшпиньках вийду з хати,Щоби їй не заважити.Не скачи, собачко, цить!Бабця спить, бабця спить! 

«Ворона та рак»(Г. Барвінок)

24

Ворона вхопила рака i над берегом моря скаче.- Вороно-матінко,— каже рак,— яка у тебе матуся хороша.- Умгу!- Вороно-матінко, який твій батенько хороший!- Умгу!- Вороно-матінко, яка у тебе сестриця хороша.- Умгу.- Вороно-матінко, який у тебе братчик хороший.- Умгу.- А згадай, вороно-матінко, як ми у Києві бували, у пишну одежину вбирались, а ти краща від всіх була.- Коли, коли? — рот роззявила, а рак навтіки, аж вода розлягається.

«Перші крапельки весни»(Г. Бойко)

Ще навколо біло-біло,Та вже сонечко пригріло.І з-під стріхи: капу-капу! –Прямо цуцику на лапу.

Цуцик носа підставляє,Цуцик хвостиком виляє:Він радіє довгожданимПершим крапелькам весняним

«Гуси-гусенята»(Г. Бойко)

Гуси-гусенятаНа ніжкиОдягли червоніПанчішкиІ пішли рядкомДо коритаСвіжої водиціПопити.Напились водиГусенята,Почали купатись,Пірнати.Гуси-гусенята

25

Сердиті:Дуже близько дноУ кориті.

«Кіт не знав»(П. Воронько)

Падав сніг на поріг, Кіт зліпив собі пиріг.Поки смажив, поки пік,А пиріг водою стік.Кіт не знав, що на пиріг Треба тісто, а не сніг

«Ніколи не хвалися» (П. Воронько)

Хвалився кіт Що він у брідДніпро передредеТо як пішов – І не прийшов,Нема кота ніде.

І ти ніколи не хвались,Коли не можеш – не берись.

«Є у мене киця Мурка»(П. Воронько)

Є у мене киця Мурка,Дуже мудра кішка.Тільки скажеш:«Замазурка!» —Вмиється хоч трішки.А синок її ВаськоМуркне:«Мила нене,Поки вип'ю молоко,Вмийся ти за мене»

«Зійшли сніги, шумить вода»

26

(П. Грабовський)Зійшли сніги, шумить вода,Весною повіва;Земля квіточки викида,Буяє травка молода;Все мертве ожива.Веселе сонечко блистить,Проміння щедро ллє;Гайок привітно шелестить,Неначе кличе пригостить;Струмочок виграє...

«Край городу білі вишні»(В. Віденко)

Край городу вишні біліНаробили заметілі —Розметали пелюстки.Понад луки, понад полеПоспішають бистрі бджолиМед збирати залюбки.Я беру тоненьку гілку.А вона:- Пусти, Васильку,—Так почулося мені,—Не ламай мойого цвіту:Скоро-скоро бути літу —Вродять вишеньки смачні.

«Батьківщина»(О. Довгий)

Моя рідна БатьківщинаМає назву Україна.В мене й нація своя – Українець в мами я.Є у мене й рідна мова,Де вкраїнське кожне слово.

«Щедрівка»(С. Жупанин)

Я несу щедрівочкуУ будинки,

27

Сію-вію житечкоІз торбинки.Сію-вію зернята —Зоренята.Хай добром промінитьсяКожна хата!Як моя торбиночкаПорожніє, —То навколо радістюСвіт повніє.

«Наша ялинка»(Н. Забіла)

З неба падають сніжинкиНа дерева, на будинки,На майдани, на садки,На ялинки, на дубки.Закрутилися сніжинки,Як веселі комашинки,Наче зграї білих мух,Як м’який холодний пух.Біле-біле все навколо,Ясне й чисте, як ніколи!Мов пухнаста ковдра ліг,Скрізь на землю білий сніг.І тупочуть ноженята По блискучому сніжку.Це ж у нас сьогодні святоУ дитячому садку!

«Песик котик і коник»(Р. Завадович)

Де ти, песику, бував?На подвір'ї вартував,Від смеркання аж до ранкуБезустанку - гав, гав, гав.Де ти, котику, бував?Я на мишок полювавІ в кімнаті, і надворі,І в коморі - няв, няв, няв.Де ти, конику, бував?По левадах я гуляв,

28

По степах, лугах гуляв я,Всіх вітав я - і-га-га!

«Наша мама»(Р. Завадович)

Матусю наша, ми це знаєм:Багато ангелів є в Божім раю,Та на землі лише один між нами:Це наша мама!За вас ми молимося Богу,За вас благаєм Пресвятого, Щоб вам здоров’я, силу дав, Щоб щастя-радість вам послав,Щоб обминало лихо і пригоди злі.Матуся наша – ангел на землі!

«Світлячок»(А. Камінчук)

Сидить метелик-біланець, Спить зелений стрибунець, Спить ромашка і кульбабка, Під листком заснула жабка. А маленький світлячок Не лягає на бочок. Він засвічує ліхтарик І чита собі букварик.

«Береза розвивається»(А. Камінчук)

Береза розвиваєтьсяУ тихому гайку.Зозуля озивається:Ку- ку, ку-ку, ку-ку!А сонце усміхаєтьсяВ зеленому вінку.Он зайчик умиваєтьсяНа теплому пеньку.

«Жабка»(П. Король)

У кущі на корчіЖабка-скрекотушка

29

Упіймала уночіКомара за вушко,Щоб над лугом не гасав,Жабеняток не кусав.

«Для матусі»(О. Криштанович)

Нині свято – Мамин день.Заспіваю пісеньДля матусіЩе й рясних, запашнихНарву квітів польовихДля матусі.Затанцюю гопака –У присядку ще й млинкаДля матусі.І гукну на цілий світ,Що бажаю многих літЯ матусі!

«Я пісень багато знаю»(С. Кузьменко)

Я пісень багато знаю,Я матусі їх співаю:І колядки, і щедрівки,І веснянки, і гаївки,І про пташку, і про квітку,І про те, як гарно влітку.Це мене матуся милаВсіх пісень співать навчила.

«Казочка про хлопчика та янгола»(А. М’ястківський)

Бджілка бджілці казку каже, бджілка губи медом маже… Чує татко, чує ненька, чує дівчинка маленька про ліси і про гаї та про хлопчика малого, та про Янгола святого, про зірничку у росі… Й ви послухайте усі! Лісом йшов малий хлопчина, й прикра трапилась причина: заблудився він. Стежка вилась, та урвалась… Вже не ліс, а чорний праліс на стонадцять гін… Десь далеко дзвін… Хлопчик стрів мале Зайчатко:- Йди до мене, в мене – хатка, в ній привітно, в ній не пусто — є морквина, є капуста, коржик на меду! Й каже хлопчик той маленький:

30

- Там нема моєї неньки, отже не піду! Із кринички він напився, чемно Зайчику вклонився й мимо Зайчикової хати стежечку пішов шукати, а її нема, й падає пітьма… Переліз глибокий рів і Лисичку там зустрів:- Заблудився-заблукався, може, Вовка ти злякався… В мене є сосна висока, в мене є нора глибока, в ній і проживеш. Чом же ти не йдеш?- Не життя там – посиденьки. Мені ж хочеться до неньки, до бабусі і до татка…

- Так промовив він. Й знову чує дзвін. Хлопчик дзвону уклонився, тричі він перехристився та з-за листя, з-за гілляччя раптом Янгола побачив. При берізці, при ліщині усміхався він хлопчині:- Коли хрестишся до неба, йти тобі зі мною треба, твій знайдеться дім. Взяв за руку і повів через хащі, через рів… Їм цвіли зірниці-квіти, нахилялись пружні віти до травиці, до землі… Далечінь обох манила й церква солодко дзвонила за переліском в селі. І забув той хлопчик втому, бо без зайвих слів, Янгол вів його додому, до матусі вів.

«Весна»(О. Олесь)

Скоро сонечко пригріє.Потечуть струмочки,Темний гай зазеленіє,Зацвітуть квітки.Підем ми тоді з тобоюВ ліс на цілий деньІ натішимось весною,І наслухаємсь пісень.

«Пташка»(О. Олесь)

Пташко! будь рада теплу і весні,Кинь жалкувати по долі...Слухай: навколо лунають пісні,В сонці купається поле.

Плаває — в’ється над річкою мла,Ваблять, всміхаючись, луки...Дай мені руку, і — геть від села,Де нам дались тільки муки.

31

Дай мені руку, і в поле біжім,В степ голубий та широкий;Там, серед нього, під небом яснимЗнайдем ми втіху і спокій.

Всіх там, у полі, уклоном низькимЖито привітно стрічає,Сонце ласкаве промінням своїмРівно для кожного сяє.

Станем ми в полі на стежці глухій,Стане нам тепло і ясно,Стомлене серце під шум польовийСтихне і солодко засне.

Сонце погасне, і ніч прилетитьЗ чарами, сріблом, красою,Пісня кохання в гаю задзвенить,Нас зачарує собою...

Цілу ми ніч проблукаємо там,Ранком ми підем щасливі...Буде проміння всміхатися нам,Будуть кивати нам ниви..

«Весна»(К. Перелісна)

Що з весною настає?Сніг у полі розтає.А чому то так буває?Сонце його пригріває.Що ж синіє на землі?Ніжні проліски малі.А що пнеться з-під листа?То травичка вироста.А над полем що бринить?Любий жайворон дзвенить.

«Жовкнуть трави в полі»(К. Перелісна)

Жовкнуть трави в полі, Квіти у ліску. Облітає листя 

32

Із дерев в садку.Сумно вітер виє, Гілочки лама. Плачуть хмари сиві — Сонечка нема.І пташок не чути В полі і садках. Листячко зів'яле Мокне по стежках.

«Пролісок»(К. Перелісна)

Я – пролісок синенький,І перший на весніСказати вам раденький:«Кінець! Кінець зимі!»З-під снігу мій листочокДо сонця простягнуІ ніжний мій дзвіночокДо сонця простягнуІ ніжний мій дзвіночокВітатиме весну.

«Літо»(М. Підгірянка)

Зеленая травичка,Прозорая водичка,Край водички — дубочок,За дубочком —лісочок.А у лісі ягідки,І квітоньки, і пташки,І зайчики малесенькі,І білочки рудесенькі.

«Різдв’яна зірка»(М. Підгірянка)

Різдвяна зірка на небо вийде,Малий Ісусик до дітей прийде.Малий Ісусик, Божа дитинка,Буде Свят-вечір, буде ялинка.

33

Буде колядка в кожній хатині,Настане радість в кожній родині.

«Сніг іде»(М. Познанська)

Тихо, тихо сніг іде,Білий сніг, лапатий;Ми у двір скоріш підем,Візьмемо лопати.Ми прокинем зранкуСтежку біля ганку,Вийде мама з хати І почне питати:Хто ж це так доріжкуВиіє прокидати?

«Вітер»(М. Познанська)

Вітер, вітер пустотливийЗалетів до нас у сад,Оббиває груші, сливи,Трусить яблуні підряд.І хустиночку в МарусіНа голівці розв’язав.Свиснув дівчинці у вусіІ нічого не сказав.Перебіг, упав на квіти,На траві лишив сліди.Неслухняний і сердитий,Хто просив тебе сюди?

«Півень»(М. Познанська)

Півнику-розбійнику, що ти наробив?Півникові меншому голову зробив!Як тобі не соромно меншенького бить?Я не буду, півнику, більш тебе любить!І пшона не дам тобі, не наллю води.Помирилися з меншеньким, зараз підійди!

34

«Ластівка»(Н. Поклад)

- Де ти, ластівко, літала? Де ти зиму зимувала? - За лісами, за морями. Я носила телеграми, В них весела новина: «Повертається весна!»

«Віє вітер»(М. Рильський)

Віє вітер з-під воріт, У воротях — сірий кіт. Вітер сірому котові Чеше вусики шовкові.

Ясне сонце виплива, Коту спинку пригріва. Кіт воркоче, кіт муркоче, Ніби щось сказати хоче.

«Літо»(Л. Савчук)

Літо-літечкоВ небі сонечко яскраве,В травах — коники.А у лісі кучерявім —Всюди дзвоники.

«Неслухняні хмарки»(О. Соловей)

- Я хочу пити, — розплакалася жовта нагідка, — вже так довго я не маю ні краплини води. - Я теж хочу пити, — схлипнула маленька біла ромашка, — дуже-дуже хочу пити. Мене так змучила спрага, що я не здатна втримати рівно голову. - Ох, і моє коріння зовсім пересохло, — зітхнула яблуня, — І воно не знаходить води вже багато днів. І мої яблука не можуть наливатися й рости. - Якщо я не дістану незабаром хоч ковток води, — простогнав маленький кущик, — то на мені не буде цього літа солодких червоних ягід для дітей. - А я дощенту вигорю! — зойкнула трава. — Вигорю, і ряба корова не матиме чого їсти.

35

Сонце подивилося з неба на спраглу землю. - Де поділися всі дощові хмари? — запитало Сонце.Ген далеко, в самому куточку неба, причаїлися дві маленькі хмаринки. - Ходіть, ходіть! — гукнуло Сонце. — Чому ви не напоїте землю?А тут і Вітер, дмухаючи, підлетів до хмарок. - Справді, — зашумів Вітер, — чому ви не напоїте спраглу землю? Бідні квіти понахиляли голівки. Там усе загине, якщо ви не дасте хоч трохи води. - Ми ж ще не готові, — відповіли хмарки. — Ми не дамо жодної краплини води, аж доки не будемо готові. - Ось я зроблю вас готовими, — розсердився Вітер і почав щосили дмухати. Дмухав, дмухав та й видмухав обидві хмарки на самий вершечок неба. - А що це за шум та дмуханина? — суворо озвався старий Грім. - Земля зовсім висохла, — пояснив Вітер, — квіти понахиляли голівки, усе загине, якщо хмари не напоять землю. - То в чому ж річ? — гуркотить Грім, — чому хмарки не посилають униз дощу? - О, знову кажуть, що не готові. Вони не хочуть посилати на землю дощ, аж доки не будуть готовими. - Ось ми їм допоможемо приготуватися! — гукнув Грім. — Ми їм допоможемо! Ану подми з усієї сили! Вітер почав дмухати, дмухати, дмухати та й нарешті зігнав обидві хмарки докупи. Тоді почулося сссс, сссс, ссс — то вогняна гадюка прослизнула поміж хмарками, і старий Грім гримнув на все небо: - Неслухняні діти! Маленькі хмарки гірко розплакалися, і важкі краплі почали падати на суху землю. Угорі хмарки все плакали й плакали, а внизу ромашки й нагідки почали підводити голови. - Нарешті маю що пити, — весело зашелестіла яблуня, — тепер мої яблука наливатимуться й ростимуть. - Її коріння вже смоктало воду. - А я знову стану свіжою й зеленою, — раділа травичка, — і ряба корова матиме смачну їжу. - А на мені будуть солодкі червоні ягоди для дітей, — радісно сказав кущик.Всі рослини були щасливі, тільки неслухняні хмарки не переставали гірко плакати.

«Лялька під дощем»(В. Сухомлинський)

Зіна вкладалася спати. А надворі почалася гроза. Гримів грім, з-за Дніпра

36

насувались чорні хмари. По залізному даху зашумів дощ. Блиснула блискавка, на мить стало ясно, як удень. Зіна побачила: на подвір'ї стоять калюжі води, йде дощ. Ой горе, що ж це таке? — на лавці, під дощем, лежить її лялька Зоя. Вона забула Зою на лавці. Як же це трапилось? Як же вона не згадала про Зою, лягаючи спати, як же вона не подумала про неї, коли почалася гроза? Від цих думок Зіні стало важко, і вона заплакала. А ще важче було від думки про те, що на лавці лежить під холодним дощем її Зоя... Зіна встала з ліжка, тихо відкрила двері, побігла на подвір'я. Дощ миттю змочив її сорочечку. Вона підбігла до лавки, взяла Зою, пригорнула її до грудей.Коли Зіна відкрила двері, мама ввімкнула світло й широко відкритими від страху очима дивилась на порожнє ліжко. Побачивши Зіну з притуленою до дитячих грудей лялькою, мама перевела дух. Вона зняла рушник, витерла Зіну, переодягла в суху сорочечку. Давши рушник, сказала: - Витри ж і Зою... Як же це ти її забула на лавці? - Ніколи більше цього не буде, матусю...

«Як хлопчик хотів приголубити сніжинку»(В. Сухомлинський)

З неба летіла на землю сніжинка. Вона була легка, ніжна, прозора, мов пушинка. І красива, мов зірка.

На землі стояв хлопчик. Він бачив, як падає сніжинка. Хлопчик думав: ось впаде під ноги, і її затопчуть.

Ні, не треба падати сніжинці на землю. Не треба її затоптувати. Хлопчик простяг долоню. Він захотів приголубити сніжинку. А вона впала на теплу, добру руку хлопчика й розтанула. Хлопчик з жалем дивиться на руку. На долоні блищить крапелька, мов сльозинка.

«А я у гай ходила»(П. Тичина)

А я у гай ходилаПо квітку ось якуА там дерева люліІ все отак зозуліКу – куЯ зайчика зустрілаДрімав він на горбкуБула б його спіймалаЗозуля ізлякалаКу – ку

37

«Осінь така мила»(П. Тичина)

Осінь така мила,Осінь, славна.Осінь матусі їсти несе:Борщик у горщику,Кашка у жменці,Скибка у пазусі,Грушки у фартушку.Осінь така мила,Осінь, славна.Прийде, поставить:Мамо, спите?Підведуться мати:— Це ти, моя доню?— Я ішла все лісом,Дуб мене за хустку,Він хотів догнати,Горщик однять!Осінь така мила,Осінь, славна:— Мамо, мамусю, чом не їсте? —Бистро подивилисьОчі матусі,Зсунулось тіло,Звісилась рука…Осінь така мила,Осінь, славна:— Мамо, мамусю, чом не їсте?

«Добридень тобі. Україно моя!»(П. Тичина)

Струмок серед гаю, як стрічечка.На квітці метелик, мов свічечка.Хвилюють, маюють, квітують поляДобридень тобі, Україно моя!

«Дівчина надворі»(В. Шкляр)

Мама щось сіяла на грядці та й Петруся покликала:- Ходи поможеш борозенки робити.

38

- А що це буде? – спитав Петрусь.- Дівчина в коморі, а коса на дворі, - всміхнулася мама.- Що – що? Яка дівчинка?- А вгадай.Думав петрусь, думав, та так нічого путнього й не спало йому на думку.- Морква, - підказала мама.- А – а – а… Справді, солодкий рожевий корінець у землі, а кіска зелена

зверху, - зрадів Петрусь, бо моркву він дуже любив. Як заєць. От і заходився допомагати мамі.

От і минуло від тоді чималенько часу, вже й літечко завітало на город, і Петрусь пішов подивитися що там доспіло. Глядь – а там на грядці, де він борозенки робив, - кіски зелені до сонця тягнуться. Кучеряві такі, височенькі. О, то це там «у коморі» вже є чим поласувати!

Висмикнув Петрусь одну кіску, а морква маленька о неї вчепилась – з мізинчик. Висмикнув другу – ще менша. Отак посмикав, посмикав, і жодної не знайшов великої.

Треба посадити ї назад, - думає. Хай підростає.А щоб видно було, коли морква величенькою стане, то Петрусь посадив її

зеленим бадиллям у землю. А рожеві корінці зверху стримлять.Потім прибіг до мами й питає:- А вгадай, що це таке – дівчина надворі, а коса в коморі?Тепер уже мама думала, думала й не додумалась. Петрусь сміявся радів

що ніхто загадку його не розадає, а коли сам про все розповів, то було йому не дуже смішно. Ой же ж і зовсім не до сміху було Петрусеві.

«Ромашка»(Б. Харчук)

Проклюнулась на леваді маленька ромашка. Навколо високі трави стоять. І всім їм до ромашки байдуже. Незатишно стало ромашці, й вона сумно похилила голову. Коли чує: хтось грає. Срібно так, солодко. Ворухнувся на ромашчиному стеблі один листочок, другий. Розплющила ромашка очі — аж то бджілка кружляє. її крильця бринять, і від того — музика. Радіє зелена земля. Радіє синє небо. Ромашка підвела голову і розквітла: біла, біла, ще й з крапелькою жовтогарячого сонця. І від того, що ромашка розквітла, літо стало ще краще.

«Паска»(Л. Храплива-Щур)

Тішиться маленька паска,Тішуся і я,–Що несу її святити,Що вона моя.

39

«Великодня пригода»(Л. Храплива-Щур)

Засвітило сонечко ранком у віконечко. Поклала мама в кошик паску, писанки, ковбаску, та покликала донечку — Параску:- Від себе і від Батька і від мене занесеш Бабусі Свячене!І пішла Параска: в кошику ковбаска, писанки і паска. А дорогою дивуються горобчики:- Цьвірінь! — що в Параски вишита запаска.Іде Параска, вийшла на горбок. А до неї Бровко — песик: скік та скок!- Куди ідеш та що несеш?- Несу я паску, писаночки, ковбаску, від Батька і від Мами і від мене — несу Бабусі Свячене.- А не буде там нічого і для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.- Писанки Матуся написали, оленями, півниками, сонцями прикрашали. Не на те трудились мої Ненька, щоб з'їв Бровко писанки смачненько!- Подивись, Парасю, ще раз на Свячене: може там найдеться що для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.- Білу паску — не малі це речі! — Мама цілу ніч місили ще й пекли у печі. Ой, багато мали з нею праці! Чи ж годиться пасочка — собаці?- Подивись, Парасю, ще раз на Свячене: я голоден — чи нема нічого в кошику для мене?- Лиш ковбаска, вся товстенька, з салом. Мама її довго начиняли, ще й пекли! Я знаю, їсти ти готовий, та не дам ніяк ковбаски — псові!- Поглянь, Парасю, в кошик — ще ж бо не порожній він! — Бровко благає, хвостиком махає.- Не порожній, ще остався... хрін. Викопала я його сама в городі — може стане Бровкові в пригоді? Дала Параска Бровкові ласощів тих, а Бровко лиш понюхав та: — Аааапчих!В носі закрутило, в очах потемніло. Пчихнув Бровко, заточився та штовхнув Параску. Випустила вона з рук кошик, паску, писанки, ковбаску... Покотилася з горбочка паска, а за нею стежкою всі писанки й ковбаска, а за ними кошик і Параска, а за ними, гавкаючи, Бровко — пес. Котилися, котилися ранок весь. Аж мусіли стати, бо докотились до бабусиної хати. Встала тоді Параска, позбирала в кошик паску, писанки, ковбаску та промовила:- Бабусенько, від Мами і від Тата і від мене принесла я ласощі вам на Свячене.І сказала, як пригода приключилася: як усі вони з горбочка покотилися. А Бабуся — нумо Параску цілувати. Посадили її на покутті в хаті, а Бровкові біля порога дали велику кість. А він зубами: — хап! — і їсть, і досі їсть!

«Не брудни книжки!»

40

(Г. Чорнобицька)Це була чистенька книжка, А тепер брудна вже стала. Може киця, може мишка Уночі її читала. Чуєш, кицю, чуєш, мишко, Не годиться так робити! Як читати хочеш книжку, Спершу лапки слід помити.

«Колискова»Я. Щоголів)

Мати сина колихала,Колихаючи співала: —Ніч приходить, треба спати,Коло тебе рідна мати,Я тебе нагодувала,І сповила, і приспала,Колишу тебе й співаю:Спи, дитино, баю, баю.

Геть від нас усяке лихо,Хай круг тебе буде тихо,Над тобою я співаю:Спи, дитино, баю, баю.Спи ж, дитино, я з тобою,Ніч покрила землю млою,Я не сплю, тобі співаю:Спи, дитино, баю, баю...

«Бджілки на розвідці» (К. Ушинський)

Настала весна; сонце зігнало сніг з полів; у пожовклій торішній травичці з'явилися свіжі яскраво-зелені стеблинки; бруньки на деревах розгорталися і випускали молоденьке листячко.

От прокинулась і бджілка від свого зимового сну, прочистила очиці волохатими лапками, розбудила подруг, і виглянули вони у віконечко — дізнатися: чи зник уже сніг, і лід, і холодний північний вітер?

Бачать бджілки, що сонечко світить весело, що скрізь ясно й тепло; вибралися вони з вулика і полетіли до яблуньки:

- Чи нема в тебе, яблунько, чого-небудь для бідних бджілок? Ми цілу зиму голодували.

41

- Ні,— каже їм яблунька,— ви прилетіли занадто рано; мої квіти ще заховані в бруньках. Спитайте у вишні.

Полетіли бджілки до вишні: - Люба вишенько! Чи нема в тебе квіточки для голодних бджілок? - Завітайте, любоньки, завтра,— відповідає їм вишня,— сьогодні ще нема

на мені жодної розкритої квіточки, а коли розкриються, я буду рада гостям. Полетіли бджілки до тюльпана, заглянули в його яскраву голівку; та не

було в ній ні запаху, ні меду. Сумні та голодні бджілки хотіли вже додому повернутись, коли враз

побачили під кущиком маленьку темно-синю квіточку: це була фіалочка. Вона відкрила бджілкам свою чашечку, повну запашного солодкого соку.

Наїлися, напилися бджілки і полетіли додому — радесенькі.

«Літо кранеє минуло»(Л. Українка)

Літо краснеє минуло,Сніг лежить на полі;Діти з хати виглядаютьВ вікна… шкода волі!Діти нудяться в хатині,Нудять, нарікають:«І нащо зима та люта? –Все вони питають. –Он все поле сніг завіяв,Хоч не йди із хати!У замкнуті дивись вікна,Ніде й погуляти!Сніг з морозом поморозивВсі на полі квіти…Десь зима та не скінчиться!»Нарікають діти.Ждіте, ждіте, любі діти!Літо знов прилине,Прийде мжла годинонька,Як зима та згине;І заквітне наше поле,І зазеленіє, –Знов його весна прекраснаКвіточками вкриє.

«Тече вода з-під явора»(Т. Г. Шевченко)

42

Тече вода з-під явораЯром на долину.Пишається над водоюЧервона калина.Пишається калинонька,Явор молодіє,А кругом їх верболозиЙ лози зеленіють.Тече вода із-за гаюТа попід горою.Хлюпощуться качаточкаПомеж осокою.А качечка випливаєЗ качуром за ними,Ловить ряску, розмовляєЗ дітками своїми.Тече вода край города.Вода ставом стала.Прийшло дівча воду брати,Брало, заспівало.Вийшли з хати батько й матиВ садок погуляти,Порадитись, кого б то їмСвоїм зятем звати?

«Лисичка і Журавель»(І. Франко)

Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.

- Приходи, кумцю! Приходи, любочку! Чим хата багата, тим і погощу.Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком,

розмазала тонесенько по тарілці та й поставила перед кумом.- Живися, кумочку, не погордуй! Сама варила.Журавель стук-стук дзьобом — нічого не спіймав.А Лисичка тим часом лиже та й лиже кашку, аж поки сама всеї не з’їла. А

коли кашки не стало, вона й мовить:- Вибачай кумочку, більше не маю вас чим гостити.- Спасибі й за те, — пісним голосом промовив Журавель. — А ти б,

кумонько, до мене завтра в гості прийшла!- Добре, кумочку, прийду, чому не прийти, — мовить Лисичка.

43

На другий день приходить Лисичка, а Журавель наварив м’яса, бурячків, фасольки, картопельки, покраяв усе те на дрібні шматочки, зложив у високе горнятко з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.

- Живися, кумонько! Не погордуй, люба моя, — припрошує Журавель.Нюхає Лисичка — добра страва! Встромляє голову до горнятка — не йде

голова! Пробує лапою — годі витягнути. Крутиться Лисичка, заскакує відти й відти довкола горнятка — нічого не порадить. А Журавель не дармує. Дзьоб-дзьоб у горнятко та й їсть собі шматочок за шматочком, поки всього не виїв.

- Вибачайте, кумонько, — мовить, випорожнивши горнятко, — чим хата багата, тим і рада, а більше на сей раз нічого не розстарав.

Розсердилася Лисичка, навіть не подякувала за гостину. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти, облизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з журавлями приязнь водити.

«Шпак»(Я. Ярош)

Устає раненько шпакІ вдягає чорний фрак.Як артист — не просто так:Шпак — заслужений співак.Він увечері і зрання Шле усім пісні-вітання. Та ніхто не чує вдень Голосних його пісень.На полуднє замовкає — Шкідників-комах шукає. І тоді малі шпачата З нетерпінням ждуть на тата.

44

СЕРЕДНІЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Народний фольклор

Бім-бом

Бім-бом, дзелень-бом,Загорівся кицин дом!Біжить курочка з відром,Біжить півничок з цебром.Бім-бом, дзелень-бом,Щоб гасити кицин дом.Бім-бом, дзелень-бом,Біжить котик з помелом.Погасили помелом,Стоїть цілий кицин дом,Лиш коточок зажуривсь,Бо хвосточок присмаливсь.

Коляд, коляд, колядниця

Коляд, коляд, колядниця,Добра з медом паляниця,

45

А без меду не така, —Дай, дядьку, п’ятака.Як не даси п’ятака, —Візьму вола за рога.Та виведу на моріг,Та викручу правий ріг.Буду рогом трубити,А воликом робити.

Сію, вію, посіваю

Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!На щастя, на здоров'я та на Новий рік,Щоб уродило краще, ніж торік, -Жито, пшениця і всяка пашниця,Коноплі під стелю на велику куделю.Будьте здорові з Новим роком та з Василем!Дай, Боже!

Щедрівки

Щедрик, щедрик, щедрівочка

46

Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка,Стала собі щебетати,Господаря викликати:-Вийди, вийди, господарю,Подивися на кошару,Там овечки покотились,А ягнички народились.В тебе товар весь хороший,Будеш мати мірку грошей.Хоч не гроші,то полова,В тебе жінка чорноброва.Щедрик, щедрик, щедрівочка,Прилетіла ластівочка.

Ой чи є, чи нема пан господар вдома

Ой чи є, чи нема пан господар вдома,Щедрий вечір, добрий вечір, пан господар вдома?Ой є він, є, сидить поконець стола,Щедрий вечір, добрий вечір, сидить поконець стола.А на тім столику три келішки стоять,Щедрий вечір, добрий вечір, три келішки стоять.З першого келіха п'є Пречиста Діва,Щедрий вечір, добрий вечір, п'є Пречиста Діва.З другого келіха сам Господь ужива,Щедрий вечір, добрий вечір, сам Господь ужива.З третього келіха сам господар ужива,Щедрий вечір, добрий вечір, сам господар ужива.

***

Щедрик добрий, я не гіршийДайте млинця, котрий більший!Що щедрушка-то пампушка,Що й щедрик-то вареник.

***

Щедрик-Петрик,Дай вареник!Ложечку кашки,Наверх ковбаски.

47

Цього мало,Дай кусок сала.Винеси скоріш,Не морозь дітей!Горобчик летить,Хвостиком вертить,А ви, люди, знайте,Столи застиляйте,Гостей приймайте,Новий рік зустрічайте!

***Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоров’я!А пан, як господар,Господиня, як калина,А діточки, як квіточки!Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоров’я!

Віншування

Бувайте здорові!Бувайте здорові!Щоб вам ся вели воли та корови,Овець - повний хлівець,молока - повний скіпець,Цибуля - як дуля,Петрушка, як кушка,Морквиця, як кобиця,Коноплі - під стелю,А лен - по коліна.Щоб вас всіх в доміГолова не боліла.

***Я маленький пастушок,Маю куций кожушок,На дудочку граю,Людей звеселяю,З Новим роком вас вітаю!

48

Колядки

49

Я — маленький хлопчик    Я — маленький хлопчик,     Сів собі на стовпчик,В сопілочку граю,                  Діток забавляю.А ви, люди, чуйте,Коляду готуйте.Яблучка, горішки -Це мої потішки.

* * *Бігла теличка та з березничка Бігла теличка та з березничка Та до діда в двір. А ти, діду, дай пиріг. А ти, бабо, глянь на поличку. Дай паляничку. Паляничка впала, Дайте кусок сала.

* * *Колядин - колядинКолядин - колядин,  Я, бабусю, один.                 Винеси мені пиріжок       Та положи  у мішок.З руками, з ногами,Щоб бігав за нами.

* * *Коляд, коляд, колядницяКоляд, коляд, колядниця, Добра з медом паляниця, А без меду не така, Дайте, тітко, пирога. Як не дасте пирога, Візьму бика за рога, Поведу на торжок, Куплю собі пиріжок.

* * *

50

Коляда, колядаКоляда, коляда,Дай, дядьку, пирога! Як не даси пирога,Візьму вола за рога, Та виведу на моріг, Та виломлю правий ріг. У ріг буду трубити, Волом буду робити, Хвостом буду поганять Та на гречку орати. Добрий вечір!

* * *

Що в дядькаЩо в дядька, дядька Три стоги стоять. Один стіг пшениці — На паляниці,Другий стіг гречки На варенички, А третій вівса, Та й колядка вся* * *Ой на річці на ЙорданіОй на річці на Йордані, Там Пречиста ризи прала, Свого сина сповивала,На ялині колихала. Прилетіли три янголи, Взяли Христа під небеса. Всі небеса розтворилися, Всім святим поклонилися.

* * *Ой дай, Боже, святок діждатиОй дай, Боже, святок діждати, Підем до діда колядувати. А в нашого діда є багато хліба:Два стіжки жита, а третій пшениціНа паляниці,А четвертий гречки на гречанички,

51

А п'ятий вівса та й колядка вся.Добрий вечір!* * *КолядуюКолядую – дую,Колядую – дую,Ковбасу чую,А ще, мамо,Дайте сала.Сало велике,Тягну за лико.Лико порвалось,Сало зосталось.Добрий вечір!***КолядкаПроспіваю я колядку На весь голос, на всю хату: — Коляд, коляд, коляди, Колядую я один.Коляд, коляд, колядочка, Прокидайтесь, маляточка. Прокидайтесь, годі спати, Будем всі колядувати.Л. Куліш-Зіньків

***

КолядкаОй, колядо-колядине! Ішла полем господиня, З торби жито брала, Ниви засівала: Вроди, Боже, жито На довгії літа, На щастя родині І всій Україні.К. Перелісна

* * *Ой чи є, чи нема Ой чи є, чи нема Пан господар вдома? 

52

Щедрий вечір, добрий вечір, Пан господар вдома?Ой нема, ой нема, Та й поїхав до млина. Щедрий вечір, добрий вечір, Та й поїхав до млина.Та й муки спитлювать, Меду-пива купувать. Щедрий вечір, добрий вечір, Меду-пива купувать.Меду-пива купувать, Щедрівників частувать. Щедрий вечір, добрий вечір, Щедрівників частувать.

***

На синім небі

На синім небі Зіронька стала, По всій ВкраїніЗвістку  подала.Що в Віфлеємі, В  стайні  низенькій, Дитя  родилось  — Ісус маленький.Ісус родився, Ручки складає, Всіх засмучених Радо вітає.Тож перестаньте Вже сумувати, Вкраїнські хлопці, Гожі дівчата.Дівчата  й хлопці, Всі  поклонімся,В добрій надії Богу молімся.Щоб ми діждали Кращої долі, Щоб розквітали, Як квітки в полі.

53

Маленький Ісусик не спить, не дрімає, Своїми руками усіх обіймає —І нашу хатину, і нашу родину,   І всю Україну.Христос ся рождає!

***Коляда українських дівчатокЯсна зірка засвітила, Це мати Марія — Пречиста Лелія — Бога зродила.Там Ангели все співають,І вбогі пастушки — Вкраїнські діточки — Христа вітають.Слава тобі, Христосе, на сіні! Просвіти рідний край — І кращу долю дай Всій Україні!***КолядкаТемної ночі Зорі засяли, Ангели людям Радість звіщали.У Вифлиємі, В стайні, на сіні, Христос родився Всім на спасіння!Люди, радійте, Христа вітайте, Божому Сину Славу віддайте!Слава на небі Богу святому, На землі спокій Роду людському

***

Коляд, коляд, колядницяКоляд, коляд, колядниця. 

54

Добра з медом паляниця. А без меду не така, Дайте, дядьку, п'ятака. Як не дасте п'ятака, Візьму бика за рога. Не давайте копійки, Бо порвуться кишеньки, Будьте, люди, гонорові! Дайте гроші паперові.***КолядаТешуть теслі з срібла сани, Стелиться сніжиста путь. На тих санях в синь незнану Дитя Боже повезуть.Тешуть теслі з срібла сани, Сняться веснянії сни. На тих санях Ясна Пані, Очі наче у сарни.Ходить сонце у крисані, Спить слов'янськеє Дитя, їЇдуть сани, плаче Пані, Снігом стелиться життя.Богдан-Ігор Антонич

КолядкаЯ маленький пастушок,Загорнувся в кожушок,На скрипочці граю,Вас всіх вітаю.А ви, люди, чуйте,Коляду готуйте – Яблучка, горішкиДітям на потішки.

Різдвяна колядкаКоляду для вас співаю,Дай вам боже урожаю,Щедрих нив, садів квітучих,Зірку в небі на СвятвечірДля дорослих и малечі.

55

Коляда моя лунає,Увесь світ з Різдвом вітає.

* * * КолядаКоляд, коляд ,колядаУ віконце загляда.У різдвяну світлу нічкуЗапали на радість свічку.Коляду поклич до хати,Щоб Ісуса привітати.Люди добрі, колядуйте,Сина Божого шануйте!

* * * Коляд, коляд, колядаКоляд, коляд, коляда, Хай обходить вас біда. І нехай на ваш поріг Прийде радість в Новий рік.Щоб в добробуті цвіли, Щоб щасливо ви жили, І щоб рік цей молодий Вам був кращий за старий.Друзів зичимо багато; Щоб у будні та на свято Ваші гнулися столи. Щоб здорові всі були!

Посівалки

56

Сійся, родися

Сійся, родися,Жито, пшениця!На щатя, на здоров'я,На Новий рік!Аби вам вродилось краще, як торік!Коноплі - під стелю,А лен - по коліна.Аби вас хрещенихНіколи голова не боліла.

Сію, вію, посіваю

Сію, вію, посіваю,З Новим роком вас вітаю,Щоб родилася пшеницяЙ колосилася пашниця,Щоб гараздилось у хатіНа діла завжди багаті!З Новим роком вас, з новим щастям!

Сію, сію, засіваю

Сію, сію, засіваю,Вашу хату не минаю.З новим роком йду до хати,Мило буду вас вітати.Зичу щастя і гаразду,Щоб прогнали всю біду.Щоб не було сварки в хаті,Ані вітру на загаті.Щоби діти всі здоровіЇсти кашу все готові!Щоби вам з них була втіха,А мені  - грошей пів міха.

57

Сійся, родисяжито, пшениця,Та всяка пашниця.Зверху колосиста,Знизу коріниста.А на полі - мед зерном,А у хаті все з добром.

Сійся, родисяжито, пшениця,На щастя, на здоров’я!На той Новий рікЩоби краще вродило,Як торік!

Старий рік утік

Старий рік утік,Новий рік настав,Щоб вам той новий рікЩастя і здоров'я дав.А ви, родичі, щоб багато літ прожили,своїх дітей розуму навчили, онуків поблагословили.Щоб ваша нивка сто кіп зродила,Щоб ваша худібка здорова по оборах ходила.

Сійся, родисяжито, пшениця,всіляка пашниця:Коноплі - під стелю,А лен - по коліна.Аби вас ніколи голова не боліла.

***Сію,сію,засіваю-Вашу хату не минаю.З Новим Роком йду до хати,щось Вам маю віншувати.Щоб в достатку було сала і свиня Вас не кусала.Щоб мали маму і доброго тата,щоб була Ваша хата на гроші багата.

58

Щоб чехи хати мурували,італійці самотніх доглядали,щоб поляки в Вас трави косили,німці загрібали,а москалі зі стайні гній викидали.Хай все це збувається, з Новим Роком,Христос Рождається !!!!

***Сію, сію, засіваю,З Новим роком вас вітаю!На той новий рік,Щоб вродило краще,Ніж торік!******Щедрик, щедрик, щедринець,Ой, який я молодець!Прийшов посипати, зернят забув взяти.Маю у кишені гороху півжмені.Сію, вію, посіваю узимі на літо.Допоможи, Боже, щоб все було гоже:І жито, й пшениця, і всяка пашниця.З Новим роком будьте й мене не забудьте!***Сієм, сієм, посіваєм,Щастя-долі вам бажаєм!У щасливій вашій хаті,Щоб ви всі були багаті,Щоб лежали на століПаляниці немалі,Щоб були у вас ковбаси,Молоко і сало, й м'ясо,і млинці, і пиріжки,і пухнасті пампушки.Щоб були ви в цій оселіі щасливі, і веселі!***Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,На щастя, на здоров'я та на Новий рік,Щоб уродило краще, як торік, -Коноплі під стелю, а льон до коліна,Щоб у вас, онуків Дажбожих, голова не боліла.

59

Будьте здорові. З новим роком.Дай, Боже!***Сію сію посіваюЗ Новим Роком Вас вітаюА три Царі несуть даріХристос ся рождає.***Сієм, сієм, посіваєм,З Новим роком вас вітаєм!Сієм зерном ваговитимДобрим людям працьовитим,Не з сівалок, а з долоні,По долівці, по ослоні,Посіваєм в кожній хаті,Будьте радісні, багаті.Сієм густо, перехрестямНа добробут людям чесним.Промовляєм з кожним кроком,З новим щастям, з Новим роком!***Сійся, родися,Жито, пшениця,Горох, чечевиця,І всяка пашниця,Внизу корениста,Зверху колосиста,Щоб на майбутній рікБуло більше, ніж торік.Щоб всього було доволіІ в коморі, і на полі.Сію, сію, посіваю,З Новим рокомПоздоровляю!***Я малий пахолокРодився у вівторок,Хрестився в четвер,Знаю як тепер.У середу раноДо школи оддано...Я іду та й плачу,Стежечки не бачу,

60

Очиці протираю -Зі святом вітаю!***Сію, сію, засіваю,З Новим роком вас вітаю!На той новий рік,Щоб ліпше вродило,Ніж торік!Сію, сію, засіваю,Вашу хату не минаю,З Новим роком йду до хати,Щось вам маю віншувати:Щоби діти всі здорові,Їсти кашу всі готові,Щоб вам була з них потіха,А нам грошей хоч півміха!***Щастя, здоров’я господарю бажаємо.Щедрий вечір, хато-світлице,Сійся-родися, житечко, пшениця!Сію, вію, посіваю,З Новим роком вас вітаю.

***Аби сіялось-родилось,На гаразд усе робилось,У садочку, в полі, в хатіЩоб добра було багато,Щоб росли здорові дітиАби мир був в цілім світі.Сію, сію, посіваюЩастя, радості бажаю.Аби вам весь Новий рікБуло краще ніж той рік.

***Сію, сію,Посіваю,З Новим роком вас вітаю!Зичу щастя, гаразди,Щоб не було в вас біди!Ані вітру на загаті,Ані сварки в вашій хаті!

61

Щоби каші все готовіЇли діти все здорові!Щоби вам була з них втіха,А на мені - грошей півміха!Сійся, родисяЖито-пшениця,Та всяка пашниця!Знизу коріниста,Зверху колосиста,А полі - мед з житом,А у домі - все з добром!Христос ся рождає!

Народні казки

Пан Коцький

(казка)В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. От

хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати,— нехай краще в лісі ходить».

Покинув його й сам поїхав.Коли це приходить до кота лисичка та й питає його:— Що ти таке?А він каже:— Я — пан Коцький.Лисичка й каже:— Будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку буду.Він і згодився. Веде його лисичка до своєї хати,— так уже йому годить:

уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе.От якось зайчик побачив лисичку та й каже їй:— Лисичко-сестричко, прийду я до тебе на досвітки.А вона йому:— Є у мене тепер пан Коцький, то він тебе розірве.Заєць розказав за пана Коцького вовкові, ведмедеві, дикому кабанові.Зійшлися вони докупи, стали думати, як би побачити пана Коцького,— та

й кажуть:

62

— А зготуймо обід!І взялися міркувати, кому по що йти. Вовк каже:— Я піду по м'ясо, щоб було що в борщ.Дикий кабан каже:— А я піду по буряки і картоплю.Ведмідь:— А я меду принесу на закуску.Заєць:— А я капусти.От роздобули всього, почали обід варити. Як зварили, почали радитись,

кому йти кликати на обід пана Коцького.Ведмідь каже:— Я не підбіжу, як доведеться тікати.Кабан:— А я теж неповороткий.Вовк:— Я старий уже і трохи недобачаю.Тільки зайчикові й приходиться.Прибіг заєць до лисиччиної нори, коли це лисичка вибігає, дивиться, що

зайчик стоїть на двох лапках біля хати, та й питає його:— А чого ти прийшов?Він і каже:— Просили вовк, ведмідь, дикий кабан, і я прошу, щоб ти прийшла зі

своїм паном Коцьким на обід.А вона йому:— Я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве.Прибігає зайчик назад та й хвалиться:— Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас.Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем,

кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ.Коли це веде лисичка свого пана Коцького. Доводить до столу, а він

побачив, що на столі м'яса багато, та й каже:— Ма-у!.. Ма-у!.. Ма-у!..А ті думають: «От вражого батька син, ще йому мало! Це він і нас поїсть!»Виліз пан Коцький на стіл та почав їсти, аж за ушима лящить. А як наївсь,

то так і простягсь на столі.А кабан лежав близько столу в хмизі, та якось комар і вкусив його за хвіст,

а він так хвостом і крутнув; кіт же думав, що то миша, та туди, та кабана за хвіст. Кабан як схопиться, та навтіки!

Пан Коцький злякався кабана, скочив на дерево та й подерся туди, де ведмідь сидів.

63

Ведмідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізти по дереву, та до такого доліз, що й дерево не здержало — так він додолу впав — гуп! — та просто на вовка,— мало не роздавив сердешного.

Як схопляться вони, як дременуть, то тільки видко. Заєць і собі за ними — забіг не знать куди... А потім посходились та й кажуть:

— Такий малий, а тільки-тільки нас усіх не поїв!

Солом'яний бичок(казка)

Жили собі дід та баба. Дід служив на майдані майданником, а баба сиділа дома, мички пряла. І такі вони бідні - нічого не мають; що зароблять, то проїдять, та й нема. От баба й напалася на діда:

- Зроби та зроби мені, діду, солом'яного бичка і осмоли його смолою.- Що ти говориш? Навіщо тобі той бичок здався?- Зроби, я вже знаю навіщо.Дід - нічого робити - взяв, зробив солом'яного бичка й осмолив його

смолою.Переночували. От на ранок баба набрала мичок і погнала солом'яного

бичка пасти; сама сіла під могилою, пряде кужіль і приказує:- Пасись , пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись ,

пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору

біжить ведмідь з обдертим боком. Наскочив на бичка:- Хто ти такий? - питає, - Скажи мені!А бичок йому:- Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.Ведмідь каже:- Коли ти солом'яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний

бік залатати!Бичок нічого, - мовчить. Ведмідь тоді його хап за бік, давай смолу

віддирати. Віддирав, віддирав та й зав'яз зубами, ніяк і не вирве. Сіпав, сіпав - затяг того бичка хтозна-куди!

От баба прокидається - аж бичка нема. "Ох, мені лихо велике! Де це мій бичок дівся? Мабуть він уже додому пішов". Та мерщій днище та гребінь на плечі та додому. Коли дивиться - ведмідь у бору бичка тягає. Вона до діда:

- Діду, діду! Бичок наш ведмедя привів, - іди його вбий!Дід вискочив, віддер ведмедя, взяв і кинув його в погріб.От на другий день, ще ні світ ні зоря, баба вже набрала кужелю і погнала

на толоку бичка пасти. Сама сіла під могилою, пряде кужіль і приказує:

64

- Пасись , пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись , пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!

Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору вибігає сірий вовк та до бичка: - Хто ти такий? - питає, - Скажи мені!

А бичок йому:- Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.- Коли ти солом'яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний

бік залатати, а то капосні собаки обідрали!- Бери!Вовк зразу до боку, хотів смоли віддерти. Драв-драв та зубами й зав'яз, що

ніяк уже не віддере; що хоче назад, та ніяк. Вовтузився з тим бичком!Прокидається баба - аж бичка уже й не видно. Вона й подумала: "Мабуть,

мій бичок додому побрів". Та й пішла. Коли дивиться - вовк бичка тягає. Вона побігла, дідові сказала. Дід і вовчика у погріб укинув.

Погнала баба і на третій день бичка пасти. Сіла під могилою та й заснула. Аж біжить лисичка:

- Хто ти такий? - питає, - Скажи мені!- Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.- Коли ти солом'яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний

бік залатати; капосні хорти трохи шкури не зняли!- Бери!Зав'язла й лисиця зубами в смолі, ніяк не вирветься. Баба дідові сказала -

дід укинув у погріб і лисичку. А далі й зайчика-побігайчика отак упіймали.От як назбиралось їх, сів дід над лядою та й давай гострити ножа. Ведмідь

його й питає:- Діду, навіщо ти ножа гостриш?- Щоб з тебе шкуру зняти та пошити з тієї шкури і собі і бабі кожухи.- Ой, не ріж мене, дідусю, пусти краще на волю! Я тобі багато меду

принесу.- Ну, гляди!Взяв і випустив ведмедика. Сів над лядою, знов ножа гострить. Вовк його

й питає:- Діду, навіщо ти ножа гостриш?- Щоб з тебе шкуру зняти та на зиму теплу шапку пошити.- Ой, не ріж мене, дідусю, я тобі за це цілу отару овечок прижену.- Ну, гляди!І вовка випустив. Сидить та ще ножа гострить. Лисичка виткнула

мордочку, питає:- Скажи мені, будь ласка, дідусю, навіщо ти ножа гостриш?- У лисички, - каже дід, - гарна шкурка на опушку й на комірець, хочу

зняти.- Ой, не знімай з мене, дідусю, шкури, я тобі курей, і гусей принесу!- Ну, гляди!

65

І лисичку пустив. Зостався один зайчик; дід і на того ножа гострить. Зайчик його питає: "Нащо?" А він і каже:

- У зайчика шкурка м'якенька, тепленька, - будуть мені на зиму рукавички й капелюх.

- Ой, не ріж мене, дідусю, - я тобі стьожок, сережок, намиста доброго нанесу, тільки пусти на волю!

Пустив і його.От переночували ту ніч, коли на ранок, ще ні світ ні зоря, аж - дер-дер! -

щось до діда в двері. Баба прокинулась:- Діду, діду! Щось до нас у двері шкряботить, - піди подивись!Дід вийшов, коли то ведмідь цілий вулик меду приніс. Дід узяв мед, та

тільки ліг, аж у двері знов - дер-дер! - повен двір овець вовк понаганяв. А незабаром лисичка принесла курей, гусей - усякої птиці; зайчик понаносив стьожок, сережок, намиста доброго... І дід радий, і баба рада. Взяли попродали овечки, та накупили волів, та став дід тими волами ходити чумакувати, та так забагатіли!

А бичок, що не стало вже треба, доти стояв на сонці, поки й не розтанув.

Двоє жадібних ведмежатУгорська народна казка

Казка про те, як двоє дурненьких ведмежат не змогли поділити шматок сиру.

Далеко-далеко за синіми горами ріс густий дрімучий ліс. У тому лісі жила ведмежа сім’я: батько — старий ведмідь, мати — ведмедиця і двоє маленьких ведмежат. Коли батьки ходили на полювання, ведмежата самі зоставалися вдома і гралися біля барлогу. Одного разу надокучило їм гратися, вирішили вони подивитися, що робиться в лісі. Ідуть-ідуть І раптом бачать — дорога, а на ній повно возів та людей. Ведмежата принишкли в кущах і пильнують за дорогою. А вона вся у вибоїнах, ямах та ритвинах, і вози так трясе та підкидає, що люди ледве сидять на них, Це дуже розвеселило ведмежат і насмішило до сліз. Зненацька почулося пронизливе рипіння — то їхав величезний віз. Він аж угинався від усякого добра. Ведмежата зацікавлено стежили, що ж буде далі. А далі сталося те, чого вони й не ждали. Одне колесо воза вскочило в яму, а з воза впало ніби велике колесо чи круглий камінь і покотилося в кущі.Ведмежата вирішили подивитися, що то таке. Підбігають, розсувають гілля і бачать великий круг жирного і дуже ласого сиру. Вони від подиву аж роти пороззявляли.— Ми його з’їмо! — вигукнули ведмежата в один голос. Взяли вони той сир і віднесли в гущавину, щоб там порівну поділити. Але як це зробити? Кожне

66

хотіло ділити саме, та боялося, що більший шматок може дістатися другому. Ведмежата почали сперечатися, гарчати одне на одного і зняли такий галас, що чутно їх стало дуже далеко. А саме на ту годину неподалік бігла лисичка. Почула вона розпачливі голоси ведмежат, підійшла та й питає:— Чого це ви сперечаєтесь, ведмежата? Ведмежата розповіли їй про свою біду й попросили допомогти.— Хіба ж це біда? — здивувалася лисичка.— Зараз я поділю між вами сир. Це зовсім неважко.— От добре! — зраділи ведмежата.І хитра лисичка почала ділити той сир. Вона розламала його надвоє, але в око

одразу впало, що шматки нерівні.— Цей більший! — зарепетували вмить ведмежата.Лисиця їх заспокоїла:— Цитьте! Зараз усе буде гаразд.— І відкусила добрячий шматок від більшої частини та й проковтнула. Тепер більшою стала друга частина.— Знову нерівно! — занепокоїлися ведмежата.— Годі вже вам,— сказала лисиця.— Я добре знаю, що роблю.— І знову відкусила від більшого шматка. Ледве повертаючи язиком, бо в роті в неї повно смачного сиру, додала: — Ще трохи, і буде порівну. Лисиця ділила сир далі, а ведмежата тільки тупцяли волохатими лапами та водили чорними носиками від меншого шматка до більшого, від більшого до меншого. Так лисиця ділила сир, поки наїлася досхочу. Нарешті шматочки стали однакові, а ведмежатам майже нічого не залишилося.— Ну що ж,— сказала лисиця,— хоч шматочки й маленькі, зате однакові. Смачного вам, ведмежата! — і, майнувши хвостом, зникла в лісі. Ведмежата подивилися на рештки сиру й дуже зажурилися.— Ось бачиш,— сказало одне,— якби ми були довірливіші й не такі жадібні, то самі ласували б смачним сиром. Так завжди буває з тими, хто жадібний.

67

Твори українських і зарубіжних письменників

Вереда Г. БойкоМала мама одинця,Одинця-мазунця.Мамі з ним була біда:Одинець був вереда.Вереда вередував,Всім спокою не давав:І бабусі,Й тьоті Ірі,І сусідамПо квартирі.Навіть котику-ВоркотикуМаломуВід плачуТікать доводитьсяІз дому,А горобчикиСміються

68

У садах:— Цвір-цвірінь!Уже проснувсяВереда!Ось у ліжкуВін сидить,В стінку стука:— Мамо, йди!Іди сюди!Візьми на руки! —Хлопець дриґає ногами,Обливається сльозамиІ подушку обніма:— Ма-ма-ма!Стала мамаУмиватьОдинця, —РепетуєМазунецьБез кінця!

Кулачками тре він очі:— Я вмиватися не хочу!Теплої води нема!Ма-ма-ма!Мама милоЧервоненькеУзяла,Вереду свогоВмиватиПочала.Знову плаче:— Я не хочу!Ой, заходить мило в очі!Не намилюй!Не вмивай!Ай-ай-ай!Стала мамаВередуУтирать,Вереда давайЩе дужчеКричать.

69

Він до лоба приклада кулачок:— Ой, колючий рушничок, рушничок!Ти мене не обдирай,Ти гладеньким витирай!Ай-ай-ай!Мама супуІз каструліНалила,Мама ложкуВередуліПодала.— Нащо ложка? Забери ти!Хочу суп з тарілки пити! —І руками обомаВін тарілку підніма.— Ма-ма-ма!Враз за шиюПотекло —Гаряче!Верещить він:— Ой пече!Ой, пече! —Як затупає ногами,Та до мами із сльозами:— Суп гарячий... їж сама!Дай того... (чого нема!)Ма-ма-ма!Ось бабусяВже зайшлаДо кімнати,Булку з макомПринеслаДля внучати.— Я не хочу їсти так!Чом варення в ній нема?Ма-ма-ма!ВередаУсе кричить,Не змовка:— Ви з вареннячкомСпечітьПиріжка!Яз варенням хочу їсти,

70

Тільки так, щоб був без тіста,А начиночка сама!Ма-ма-ма!Стала мамаОдягатьВереду,ВередаГаласувать:— Не піду!Хочу дома я сидіти!Вже набридло мені літо!Хочу, щоб була зима!Ма-ма-ма!Мама слоникаКупилаЗаводного.Вереда Горла щосили:— Не такого!Я не хочу заводного!Ти купи мені живого,Із ногами чотирма!Ма-ма-ма!Він із мамоюГулявУ саду.Хто проходив —ВпізнававВереду.Знов розплакався синочок:— Мамо! Хочу в дитсадочок,Гратись з дітками всіма!Ма-ма-ма!А йому відповіли Малюки:— Ну, навіщо вередаНам такий?Ні, не візьмемо тебеМи сюди:В дитсадочок нам не требаве-ре-ди!

Для мами. Грицько Бойко

71

Сказав мені мій тато,що скоро в мами свято.Я ж так його чекаюй хустинку вишиваюшовковими нитками,для рідної, для мами!

Ясне сонце не гріє Грицько БойкоЯсне сонце не гріє, Холодок повіва, Засихає, жовтіє На узліссі трава. Небо хмуриться часто, Потемніла ріка...Щоб дощами упасти, Плине хмара важка. Осипаються клени, Листя з дуба летить... Лиш ялинка зелена Серед лісу стоїть.

Зараз Олег Буцень

Цікавою була Маринка, все їй треба знати. Почує, наприклад, якесь нове слово - неодмінно спитає, а що воно значить. Пояснять їй раз - і запам'ятає.

Та трапилось Маринці одне слово, яке вона ніяк не могла втямити. А слово те звичайнісіньке: «зараз». І якби через нього не стався один неприємний випадок, Маринка, мабуть, і досі б його не зрозуміла.

Прокинулась дівчинка в неділю, сяк-так одягнулась і давай бавитись ляльками. Мама каже їй:

- Ти, доню, спершу ліжко застели, вмийся, а тоді вже грайся.А Маринка на те:- Зараз, мамусю, - і знову грається.І скільки разів не повторювала їй мама, вона все своє: «зараз» та «зараз».«Напевно, не розуміє дочка цього слова», - подумала мама.От і каже чоловікові:- Може сьогодні поїдемо в зоопарк? Погода чудова. Давно вже там не

були.Як почула те Маринка, так і закрутилась по кімнаті дзиґою.

72

Ой, мамочко, як добре ти надумала! Давай швидше снідати і поїдемо.- Зараз, - відказала спокійно мама і пішла до кухні. Не сидиться Маринці в

кімнаті- Мамусю, ми скоро будемо снідати?- Зараз, доню, - знову відповідає мама, а сама порається біля плити.Бігає Маринка і кімнати в кухню, то попросить маму плаття випрасувати,

то бант блакитний зав'язати. А мама на те - «зараз» та «зараз». Прикро стало Маринці розрюмсалась.

- Чого це ти плачеш? - питає тато.- Я маму стільки просила, а вона все відповідає, що зараз, і нічого не

робить...І знову хлюпнула носом.- Ая чув, що «зараз» - це „потім”.- Хто ж тобі таке сказав? – дивується Маринка- А твоє незастелене ліжко, розкидані ляльки, неприбрані звечора фарби...Подивилася навколо Маринка, витерла кулачками сльози і сказала:- Я татуню, зараз... зараз... усе приберу.І швиденько все прибрала.Отак і зрозуміла Маринка те «зараз». А як тільки зрозуміла, то й мама вже

не барилась: посміхаючись подала снідати.Сніданок видався Маринці надзвичайно смачним. І незабаром усі поїхали

в зоопарк

Зайчика злякались П. ВронькоМи ходили по гриби, Зайчика злякались, Поховались за дуби, Розгубили всі гриби,Потім засміялись —Зайчика злякались!

Облітав журавель П. ВоронькоОблітав журавельСто морів, сто земель,Облітав, обходив,Крила, ноги натрудив.Ми спитали журавля:— Де найкращая земля?

73

Журавель відповідає:— Краще рідної немає!

Не будь козою П. ВоронькоІде коза,Стоїть лоза,Густа, рясна, зелена.«Яка краса! —Кричить коза. —Це вся лоза для мене!»І у козиАж дві сльозиНа радощах повисли.Тріщить лоза,Гризе козаІ всю красу погризла.І ти, мала,Що в сад пішлаРанковою порою,Не рви квіток,Не псуй гілок,Не будь, мала, козою.

Писанка М. Верес.

Спекла мама на ВеликденьБіленькі паски.А я куплю фарб і спишуГарні писанки.Розмалюю на писанкахКвіти, ялички,І роздам їх на ВеликденьПоміж діточки.А братові маленькомуДам писанки дві,Щоб качав їх по зеленійШовковій траві.

Веснянка С. Воробкевич

74

Куку! куку!Чути в ліску.Ходім, співаймо,Радо вітаймоКрасну весну!Куку! куку!Чути усе.Гаєм, лісочком,Бором, поточкомГолос гуде.Куку! куку!Птичко мала,Що ти співала?Правду-сь казала:Щезла зима!

Рідна мова С.ВоробкевичМово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має.Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила.У тій мові нам співали, Нам казки казали, У тій мові нам минувшість Нашу відкривали.От тому плекайте, діти, Рідну свою мову, Вчіться складно говорити Своїм рідним словом.

75

Веснянка Л. Глібов«Весна прийшла!Тепло знайшла!» —Кричать дівчатка й хлопчики.«Цвірінь! Цвірінь!Журбу покинь!» —Клопочуться горобчики.Приліз дідок,Зліз на горбок —У хаті буть не хочеться.Тепляк дмухнув,Крилом махнув,По бороді лоскочеться.Все ожило,Все розцвіло.І рій дітей привітненькихНа той горбокНесе вінокЗ фіалочок блакитненьких.Бринить дідок,Як той мачок,Крапчастий і повнесенький;Кричать, гудуть,Далеко чутьТаночок голоснесенький.«Весну шануй,Не спи,воркуй,Наш голуб зозулястенький!Не в'янь, рости,Красуйся ти,Королику квітчастенький.«Цвірінь! Цвірінь!Журбу покинь!» —Підспівують горобчики;І я зрадів,Помолодів,Як ті дівчатка й хлопчики.

Спасибі лісникові Г. Демченко

76

Нахвалявся мороз усіх в лісі поморозити. Холодних вітрів, лютих хурделиць накликав. Завивали вітри, шаленіли хурделиці. Снігом усе замітали. Скрутно, голодно стало птахам і звірам. Навіть білочка і та зажурилася. Були в неї сякі-такі припаси, та й вийшли. А до весни ще далеченько. « Добре їжачкові, - думає білочка, - добре борсукові й ведмедеві: позасинали у своїх схованках під снігом і горя не знають. А тут, мабуть, доведеться по чужих лісах поживи шукати ». Дострибала білочка до узлісся. Аж чує: хтось шурх-шурх, рип-рип!Глянула, а то лісник на лижах пробирається. За плечима у нього тугий мішок, при боці-верболіз та осика, в пучечки пов’язані.Підійшов лісник до крислатого дуба. Розклав на снігу свої вінички. Це - для зайців. Потім відступив трохи і в простору дуплянку, що висіла на сучку, поклав жолудів, соняшникового насіння, житніх сухарів. Це вже для білочки. Тепер їй не доведеться свою домівку й рідний ліс полишати.

Ялинка Галина ДемченкоОй ялинко зелененька, Ти була колись маленька, А тепер ти ось така І висока, і струнка. Ось така, ось така І висока, і струнка.Швидко ти набралась сили: Сонце, дощ тебе ростили. Сірий зайчик для забав Під ялинкою стрибав. Для забав, для забав Під ялинкою стрибав.Біля тебе ми, ялинко, Заспіваєм пісню дзвінко, Візьмем руки у бочок, Затанцюєм гопачок.У бочок, у бочок, Затанцюєм гопачок.

Сніжок Степан ЖупанинПо селу тепер щоднини    Крутиться метелиця.    

77

Сніг лапатий на долини    І на гори стелиться.    Ой, сніжок,    Ой, пушок    Срібно-білий!    Від сніжку    Ми усі    Посвіжіли.— На санки сідайте, діти!Всіх зима запрошує.За санками в'ється вітерСрібною порошею.Ой, сніжок,Ой, пушок,Ой, глибокий!Від сніжку,Наче мак,Наші щоки.Карпатське озерцеУ грайливому озерціПлавають хмаринки.Там верхи свої купаютьБуки і ялинки.І дзвіночки прибережніДивляться на нього,Навіть сонце не минаєОзера гірського.Глянь на ті прозоро-чисті,Кришталеві води.Це озерце у Карпатах –Дзеркало природи.

Віхола Степан ЖупанинНа білих конях віхолаВ село моє заїхала.Село дзвенить копитами,Снігами-оксамитами.І світиться домівкамиЗ веселими щедрівками.Ми линемо крізь віхолуІз радісною втіхою.

78

Журавлик Степан ЖупанинОсіннього ранкуЖуравлик летівДалеко за море,До теплих країв.— Журавлику любий,Скажи нам «курли»,Коли ти повернешсяЗнову? Коли?— Вернуся весноюДодому назад,До вас, милі друзі,До рідних Карпат.—Журавлик махнувНа прощання крильми:— Бувайте здорові!

Бджолина перемога Наталя Забіла – Дум-дзум-дзум! –дзвенить сопілкав тихій ранішній імлі:це прокинулася бджілкана дубочку у дуплі.

Із дупла, немов із хатки,вилітають волохатки,вилітає рій бджілокна зелений моріжок.

Там блищить на сонці річка,там високий очерет,а на березі – травичка,а в квітках – солодкий мед.

Кожна квітка так привітнорозтуляє пелюстки,і летять на квітку з квіткизаклопотані бджілки.

Назбирають меду досить

79

і додому все відносять,до клітинок-щільників,до личинок-малюків.

– Дум-дзум-дзум! –немов сопілкапізно ввечері дзижчить.Це летить трудяща бджілкаПісля праці відпочить.А у лісі, у барлозі, у норі,де шумлять високі сосни угорі,де прудкі стрибають білки з верховіть,жив кудлатий, непривітливий ведмідь.От вилазить клишоногий уночі,та як піде без дороги у кущі,та до спілої малини добреде –аж оскома на старого нападе.Буркотить незадоволено ведмідь:– Чим би це мені солодким закусить?Десь недавно я прочув, що у бджілоксолоденький та пахучий є медок.От по лісу я піду, піду, підуі бджілок обов'язково я знайду!

Та почув це світлячок,непомітний черв'ячок.Він ліхтарик засвітивІ комарика збудив:

– Ой комаре, любий брате,треба бджіл порятувати,бо на них напасти хочелютий велетень-ведмідь!

І понісся серед ночітонконогий молодецьна узлісся, на дубочокбез дороги, навпростець.

– Бджоли, бджоли! Годі спати!Вилітайте геть із хати,бо на вас напасти хочелютий велетень-ведмідь!

80

Стурбувались волохатки,швидко вилетіли з хатки,і на гілку, на дубоксіла бджілка-ватажок:

– Не тікати! Нас багато!Наші жала як голки!Треба хатку боронити,бо загинуть наші дітиі медові щільники!

А вже ворог посувається вперед.Чути – шорох пробігає між дерев…Чути хрускіт під вагою підошов –це ведмедище до дуба підійшов.Ось підходить волохатий та старий,ось підводить хижу пащу догори,ось він лізе по дуплистому дубку:– Зараз, зараз покуштую я медку!Тут бджілки усі до зброї:– Дзум-дзум-дзум! —Як знялися цілим роєм:– Дзум-дзум-дзум!

Задзвеніли, задзижчали на весь ліс,і вп'ялися гострі жала звірю в ніс!Не дають ведмедю бджоливідпочити ні на мить.

Покотився аж додолупереляканий ведмідь…Ну, й було ж тут реву, реву,як тікав він до нори,навіть білки на деревахреготалися згори.Втік злодюга до барлогу,а комарик на весь ліспро бджолину перемогузвістку радісну розніс.

І в дуплі радіють бджоли:– Дум-дзум-дзум! – лунає спів, –

81

Не злякаємось ніколинайлютіших ворогів.Всі ми дружні, всі сестрички.Кожна бджілка невеличка,та в великому роювсі ми дужі, одностайніі гуртом усіх, звичайно,переможемо в бою!

Равлик Наталя Забіла Лізе, лізе равлик по моріжку, Виставляє равлик довгі ріжки. 

А на спині в равлика хатинка. Заболить у тебе, равлик, спинка!Ні, не важко равлику, не важко, Бо легка хатинка-черепашка. 

Та зате, як поруч небезпека, Равлику додому недалеко: 

В черепашку зразу може влізти, — І вже пташці равлика не з’їсти!

Олівець-малівець Наталя Забіла

Взяла Яся олівець, олівець-малювець. Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець. Треба тут намалювати отаку здорову хату! Вікна. Дах. Димар на нім. З димаря — великий дим! Ось травичка. Ось доріжка. Ось дитинка. Ручки. Ніжки. Ротик. Носик. Голова. І волосся — як трава! Ось на небі сяє сонце, довгі промені ясні... А в сторонці, під віконцем, квітнуть квіти запашні. У дитинки є спідничка, а на ніжках черевички. Ще їй кошика зроби — піде ляля по гриби. Ліс такий густий, кошлатий, і дерев у нім багато — все ялинки та дубки. Як щітки, стирчать гілки. А під кожним під дубочком два грибочки, три грибочки, ось чотири, ось і п'ять... Вже нема де малювать! Враз на сонце, як примара, налетіла чорна хмара, чорна-чорна, наче дим...

82

Ось і блискавка! І грім! І полився з хмари дощик на грибочки, на дубочки, на ялинку, на хатинку, на малесеньку дитинку, на волоссячко, на кошик, ллється дощик, дощик, дощик, ллється швидко, швидко, швидко!І нічого вже не видко!— Що ж ти, Ясю, наробила? Зачорнила весь папір! І протерла, і продерла, і пробила аж до дір!.. Яся каже:— Ай-яй-я! Яся каже:— Це не я! Це такий вже олівець, олівець-малювець!

Мови нема без народу В. ЗабаштанськийМови нема без народуЯк нема без зірок небозводуЯк блакиті без сонця немаТак і мови нема без народуІ народу без мови нема

Великдень — мій гість Р.ЗавадовичЗима пропала, люта, зла —Весна воскресла над полями,Луги змережала квіткамиІ нам Великдень принесла.

Встаєм удосвіта. За митьПобожно в церкву поспішаєм,«Христос воскрес!» — гуртом співаємІ серце радісно тремтить.

І нас Великдень — милий гість,Його вітаєм гаївками,Його стрічаєм писанками —Он на тарілці їх аж шість!

Тато Р. ЗавадовичМій тато добрий і ласкавий,

83

Всміхнеться - сонце гріє,Він різні гарні ігри-забавиПридумати уміє.Я кожного шаную тата,Хоч як їх скрізь багато,Та лиш таким хотів би статиРозумним, добрим і завзятим,Як мій, мій рідний тато.

Вірші про мову В КамінчукНа білому світі,На чорній земліЄ мова у квітів,Є мова в зорі.Є мова у бджілки,В метелика й клена,В бузкової гілки,В любистку зеленого.Є мова в калини,В дрімучого лісу,У річки й стежини,В осіннього листу. Та тільки тому,Хто цураєтьсяРідної мови,Не промовлять вониАні слова.

Хліб Тамара Коломієць

Принесли хліб. На столі поклали. Пахучий, теплий ще. Із скоринкою золотавою. Це від вогню позолота в нього.

Та не тільки від вогню. Золоте зерно на борошно мололи. А зерно в золотому колоску на стеблині золоченій гойдалося, срібною росою вмивалося. Золоте проміння сонячне в себе увібрало. Від сонця позолота в хліба. Та чи тільки від нього? Золоті роботящі руки зерно в ріллю посіяли. Урожай доглянули й зібрали. Роботящі руки зерно змололи, тісто замісили, хліб спекли. Роботящі руки в дім його принесли, на вишивану скатертину поклали. І лежить на столі хліб, теплий, пахучий, руками роботящими подарований. Лежить ясний, як сонечко, і ніби промовляє: любіть мене, шануйте, їжте та здоровими

84

будьте.

Білочка восени Л. КостенкоНа гіллячках, на тоненьких,Поки день ще не погас,Сироїжки та опенькиБілка сушить про запас.Так нашпилює охайно,Так їх тулить на сосніІ міркує: а нехай-ноЩе побудуть тут мені!Поки дні іще хороші,Поки є іще тепло,А як випадуть пороші,Заберу їх у дупло.«Буде холодно надворі,Сніг посиплеться з дубів,Буде в мене у коморіЦіла в'язочка грибів!Але білочці не спиться.Дятел тукає: тук-тук!Щоб не вкрала їх лисицяАбо хитрий бурундук.

Для матусі. Одарка КриштановичНині свято – Мамин день.Заспіваю я пісеньДля матусі.Ще й рясних, запашних Нарву квітів польовихДля матусі.Затанцюю гопака – У присядку ще й млинкаДля матусі.І гукну на цілий світ,Що бажаю многих літЯ матусі!

85

Ромасеве яблуко і Петрикова груша Н. Кулік

У Ромасевому садку ростуть самі яблуні, тож і вродили там тільки яблука. А Ромасеві закортіло грушки.Підійшов Ромась до тину і почав тихенько перелазити у сусідній садок до Петрика, де жовтіли груші.Раптом зачепився за гвіздок, а штанці дир-дир-р!- і розірвалися.Де не взявся Петрик, а в руках у нього соковита червонобока грушка.- Ромасю, - каже Петрик, хочеш, я тебе грушкою пригощу, а ти мене - яблуком?..Сидить Ромась на лавочці, тримає Петрикову грушу та й думає: «І чому я так, як Петрик, не здогадався зробити?».

Пташечка Б.Лепкий

Сподівалась пташечка весни з сонечкомЩебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з сонечком."Прилинь. прилинь, чаронько, весна красная,

Як легенька хмаронька в небі ясная.Вбери степи травами, вквітчай ніжнимиПотоки купавами білосніжними.

Осип луки перлами, вкропи росами,Розлийся джерелами стоголосими!"

Щебетала пташечка під віконечком,Сподівалась пташечка весни з сонечком.

Левеня із міста Лева  Марії Людкевич 

Левеня із міста Лева,В нього мати королева,Біля ратуші на троніНа залізному припоні.

86

На гербі Лев-батько гідноСім віків стоїть незмінно.

Левеня--воно ж дитина,Звісна річ, у тім причина,

Що воно не скам`янілоНі душею, ані тілом.Хоче гратись, пустуватиІ зубами гризти ґрати.

І бруківкою кидатись,І нікого не боятись.На гойдалці в "Луна-парку"Левеняті ох як жарко.

Пишна грива, очі сині,Левеня щасливе нині.Бо день міста в ріднім Львові--І воно вже на значкові.

Той значок купила матиДля синка Левка на свято.І так гарно їм обом--Левенятку із Левком.

Він ходить від хати до хати... Софія МайданськаВін ходить від хати до хати,Питається мами і тата.Чи є у вас чемна дитина,Дівчатко мале чи хлопчина?Для кожного має в торбинціНайкращі у світі гостинці……Синочку, лише пригадай,Це добрий, святий Миколай.

87

Чому равлик ховається? Галина Малик

Якось до Равлика завітала Не-Дуже-Чемна-Жаба.— Запроси мене до своєї хатки, — сказала вона Рав-лику.— Але ж ти не помістишся в ній, — відповів Равлик.— Але ж я прийшла до тебе в гості? — спитала Жаба.— В гості… — розгублено ствердив Равлик.— Отож ти мусиш мене запросити! — закричала Не-Дуже-Чемна-Жаба.Незручно стало Равлику. Справді, якось негарно виходить: прийшли до тебегості, а ти не можеш запросити до хатки. Виліз Равлик зі своєї мушлі й каже:— Заходь, будь ласка!Почала Жаба лізти. І вона лізла, лізла і пхалася до маленької мушлі, аждоки мушля тріснула і розпалася на дві половинки.І залишився бідний Равлик без домівки.Він збудував собі нову хатку. Але відтоді, як тільки хтось торкнеться його, Равликодразу ж ховається.Він думає, що це знову до нього в гості прийшла Не-Дуже-Чемна-Жаба.

Киця прокидається А. МястківськийВерба б’є, не я б’ю,За тиждень – Великдень!Уже недалечкоЧервоне яєчко.Лоза б’є, не я б’ю,За тиждень – Великдень!Будь здоровий, як вода,І багатий, як земля.

ястківськийКиця прокидається —Лапками вмивається;

Квітка прокидається —Росами вмивається;

Сонце прокидається —Хмаркою вмивається.Ну а ми з сестричкою

Вмиваємось водичкою.

88

ВЕЛИКДЕНЬ АНДРІЙ М'ЯСТКІВСЬКИЙ

Чи є що в світі гарніше за Великодній світанок! Незрадлива сила вступає в кожного, хто зустріне його. Дзвони над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: Христос воскрес! Село не спить - воно ж бо

чекало цієї радості.З уст в уста передається щаслива вість: Христос воскрес! - Воістину вос-крес! І чує земля цю християнську радість та й тішиться у весняному

розвої разом з людьми.Яка це добра і світла година, коли село йде на Великдень до церкви! А

церква і довкола церкви - мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паску. Село стоїть у всій своїй одвічній красі, душевній

просвітленості. Рід коло роду, як з давніх-давніх часів - усе тут, на одному місці.

Ми - християни. Один у нас Бог, і однією, нероздільною любов'ю славімо Його, бо він благословляє нас на взаємну християнську любов і милосердя, одна Україна у нас, яка нині воскресає, і для якої на світі живемо, бо ми -

її діти.

У ніч на Святого Миколая Н.Наркевич

Високо-високо в небі у ту ніч можна почути срібні дзвіночки – то на санчатах їде Святий Миколай.

Їдуть санчата поміж зірочками, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць весело посміхається. Він знає, що в

цю ніч всі мусять бути щасливі! І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро!

Вірші про святого Миколая М.Чумарна

Котилося колесо та й стало в дворі: А вже наше сонечко змаліло в горі. Стала нічка темная – довга, як зима. 

Ходить попід вікнами заспана пітьма. Не ходи під вікнами, діток не буди – 

Знов вернеться сонечко юним, молодим.А щоб діткам затишно в білих снах жилось –

Ходить, ходить лагідно тої ночі Хтось: Хтось несе даруночки сонним діточкам, - 

Знає він і відає, хто на що чекав. 

89

Кому гарну лялечку, а кому - санки, Кому теплу шапочку, кому – чобітки. 

А ще добру посмішку в усмішку вкладе – Щоб були здоровими діти увесь день. 

Щоб були здоровими діточки рідненьки – Для землі, для сонечка, для тата і неньки. 

Не покіне діточок у пітьмі ніколи – Щедрий, милий, люблячий наш дідусь Микола....

ВСЕ НАВКОЛО ЗЕЛЕНІЄ... ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

Все навколо зеленіє,Річка ллється і шумить.

Тихо, тихо вітер вієІ з травою гомонить.Як тут всидіти у хаті,Коли все живе, цвіте,

Скрізь дзвенять пташки крилаті,Сяє сонце золоте?..

«Швидше, мамо, — черевички!Глянь, як весело в саду!

Ти не бійся — до криничкиЯ і сам не підійду».

КОЛИСКОВА МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА

Спіть, діточки, спіть,Віченька стуліть!

Дрібен дощик стукотить,Вікнам казку гомонить...Дрібен дощик пада там,А тут тихо, тепло нам.При матусі рідненькій,У світличці чистенькій.

Спіть, діточки, спіть.Віченька стуліть

СНІГОВА БАБА МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА

90

Що за гамір?Що за гра?Ліпить бабу дітвора!Ой же, баба снігова,Біла в баби голова.

Ой, у баби горб на спиніІ ломака он яка!

Ніс у баби3 картоплини.

Рот у бабиЗ буряка!

На волі МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА

На зеленій гілці пташка співала.Мила, звучна співанка сад звеселяла.Та зловила дівчинка пташку співучу,

Та й закрила пташку в клітку блискучу.І дає їй їсти, водичку носить.

- Співай мені співанки! - пташечку просить.Не їсть, не п`є пташечка, сидить тихенько,

Опустила крильця, ниє серденько.- Чом не хочеш, пташечко, їсти й пити?

Чи в золотій клітці зле тобі жити?- На зеленій гілочці любо співати,А в золотій клітці треба вмирати...Бо в саду на гілочці - вільні крила,

А золота клітка - то могила...Пожаліла дівчинка пташку співучу,

Відчинила кліточку, гарну, блискучу.Стрепенула пташечка крильцями над ними,

Задзвеніла співанка полем, лугами.

МІЙ ДІДУСЬ МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА

Мій дідусь старенький,Як голуб сивенький,По садочку ходить

І мене малого,Онученька свого,

За рученьку водить.По садочку ходить,Яблучка знаходить

91

Ще й з горішків зерна.Дідусь любий, милий,

Як голубчик сивий,Голівка сріберна.

Українка я маленька МАРІЙКА ПІДГІРЯНКА

Українка я маленькаУкраїнці батько й ненькаІ сестричка, братик милий

На вкраїні народились. 

Не забуду я ніколиЗнак мій – тризуб в синім полі

Україна – край мій рідний,Що був славний і свобідний. 

А як буду вже велика,Не злякаюсь труду, лиха

Буду братам помагатиСлави й долі добувати. 

А тепер я вчитись будуТої праці того труду

Щоб пішла скрізь добра славаЩо я Українка жвава. 

Гей гуртуймось та лучімсяУкраїнські діти!

Зранку, змалку вже учімсяДля вкраїни жити!

Мамині руки В. Грінчак

Мамині руки - щедрі, робочі -Втоми не знають з ранку до ночі.Вранці, коли ще усі спочивають,

Сонце, напевно, вони піднімають.Мамині руки - ніжні і мілі -

Воду ранкову з криниці носили.Діти плескались, діти вмивались,Сонцю і матері щиро всміхались.

92

Христос Воскрес! К. Перелісна

Христос Воскрес! І залишив могилу,Він смертю смерть навіки переміг,

Він подолав усю ворожу силу,Лиш Він один таке вчинити зміг.Христос Воскрес! Апостоли звіщають;

Та ще живе невіра в їх серцях,Ось ангели жінок їм посилають,Щоб розігнати смуток їх і страх.Христос Воскрес! Радіє вся природа!

Усі пташки хвалу Христові шлють,І сонечко всміхається народам,І квіти пахощі приємні ллють.

Христос Воскрес! Лунає Боже Слово, -Воскреслий Спас дає усім обнову,

І голос той приходить із небес.Хто разом з Ним для правди вже воскрес!

Христос Воскрес, щоб щастя людям дати,Ласкаво кличе Він усіх: «Прийди!»

Свою Він кров пролив за тебе, друже,Спасти тебе Він хоче від біди.

Христос Воскрес! Розказуй всім, мій друже,Скажи, що в серці Він воскрес твоїм,Отож, не будь до Нього ти байдужим,

Його ти визнай Господом Своїм!Христос Воскрес! Не смій цього забути,

Тепер до Себе кличе усіх нас.Іди скоріш, бо пізно може бути,Прийми спасіння, поки ще є час.

Коляда К. Перелісна

На Свят-Вечір раз юрбоюМи ходили з колядою.А була така пороша.

Що аж плакав міхоноша,Бо у торбу з пиріжками

Набивався сніг грудками.Довелося торбу зняти

Й під полою прив’язати.

93

Та як бігли на льоду,Розгубив він коляду.

Пиріжки ми розшукали,Хоч із снігом, позбирали,А горішки погубились –

Вранці білки поживились.Ну, та це вже не біда,Не пропала ж коляда!

Пташина пісня М. Петрів

Пташенятам є робота – Цілий день читають ноти:Тірлі – до! Тірлі – до! – Всім на щастя і добро!Тірлі – ре! Тірлі – ре! – Лине пісенька з дерев.Тірлі – мі! Тірлі – мі! – 

Її вивчили самі.Тірлі – фа! Тірлі – фа! – 

Дирегує їм дрофа.Соль – тюї! Соль – тюї! – 

Аплодують солов’ї.Тірлі – ля! Тірлі – ля! – Вальс танцює ластів’я. Тірлі – сі! Тірлі – сі! – Заспівали хором всі!

ПРО НАШУ УКРАЇНУ М. Познанська

Ми дуже любим весь наш край,         І любим Україну,                                 Її лани, зелений гай,                           

В саду — рясну калину.Там соловейко навесні

Співає між гілками:Та й ми співаємо пісні -Змагається він з нами!

МОЇЙ МАМІ МАРІЯ ПОЗНАНСЬКА

94

Мамо люба, добра, мила —Як іще назвать тебе?

Це ж для мене ти пошилаЗ шовку плаття голубе.Ти мені читаєш книжку,Хочеш розуму навчить...

Ляжу спати — ходиш нишком,Все боїшся розбудить.

Захворію хоч злегенька —Цілу ніч не будеш спать.

Тож дозволь тебе, рідненька,За усе поцілувать

РОМАШКА МАРІЯ ПОЗНАНСЬКА

На стрункій, високій ніжці,Біля річки, на лужку,У косинці-білосніжці

Стрів я квітоньку таку.Ясним оком жовтуватим

Усміхалася мені...Я хотів її зірвати,

А бджола сказала: — Ні!

Щаслива зустріч Микола ПОГІДНИЙ-

УГОРЧАКЗ дерев’яного вулика вилетіла маленька бджілка. Летіла, бриніла, але

якось важко, томливо, сумовито. Ще холодком подувало, ще зимою лякало.Летить бджілка і дивиться, а перед нею не то царівна, не то князівна, та така

гарна на вроду, що бджілка сіла на листочок і задивилася.Князівна усміхнулася і каже:

— Будь щаслива, моя бджілко! Чого ти сумуєш, чого горюєш? Скажи мені, чого тобі треба?

— Тепла хочу, — відповідає бджілка. — Маю великі обов’язки. Мій господар пасічник випустив мене з вулика, поблагословив іконою і сказав: «Іди, гуляй і

солодкий медок мені збирай!» А я не годна, не маю сили, бо холодно й голодна!

Тоді князівна нахилилася над бджілкою, пальчиком її діткнулася і дивним

95

духом на неї подула. А бджілка від того подиху наче повеселішала: крильцями замахала, вусиками заграла і дивується, що воно таке?

Князівні це сподобалося, і вона знов питає:— Скажи мені, бджілко, чого ти ще хочеш?

— Хочу силу мати, хочу всі поля облітати! — відповіла маленька бджілка.— Гаразд! — промовила князівна. Підняла рученьку вгору, тричі махнула,

хмари розгорнула, і враз блиснуло ясне сонечко.А бджілка так утішалася, що враз крильцями заграла і почала довкруги

князівни кружляти, бджолину пісню співати. Князівна здогадалася, що бджілка ще чогось собі бажає, то ж її й питає:

— Чого ще тобі потрібно, моя люба бджілко?— Нічого більше не хочу, тільки цвіту! У квітках пахощ прекрасний, а медок

молодий і запашний. Князівна головоньку склонила і свою білу ручку до землі приклала. І зараз скоїлося не чудо, а диво, всю землю розкішним цвітом укрило. І все заграло

розкішними барвами, кучерявими листками, дрібними пелюстками. А бджілка, як це все побачила, з радості затремтіла, крильцями забриніла і запитала:— Скажи мені, хто ти — царівна, чи князівна, чи боярівна? Хто ти така

вродлива? Хто ти така мені зичлива, що стала в пригоді немічній бджілці?Князівна чарівно до неї усміхнулась, до сонечка свої оченята піднесла і

сказала:— Я — весна!

Як бджілка це почула, то з радости за голод забула. Вона крилонька свої підняла, підлетіла вгору назустріч сонечку золотому і заспівала:

Гей, весна-князівна з нами! Вже минувся холодок, 

Світ замаєний квітками, Буде знов смачний медок!

ХТО ЯК ГОВОРИТЬ Полтава Леонід

Все, що живе на світі,Уміє розмовляти.

Уміють говорити зайці і зайченята,По-своєму говорять і риби серед моря,І у садочку пташка, і у траві комашка...

Говорять навіть квіти з блискучими зірками...— А як говорять діти?

— Так, як навчила мама!— Прийми ж, матусю,

Слово подяки від дитиниЗа нашу рідну мову,

96

За мову України

Риби Леонід Полтава

Є різні риби у воді: товсті, тоненькі і худі,дрібненькі риби-малюки, а є й великі – от такі!

Є войовничі – із мечами,є з довжелезними хвостами,

є рибки срібні й золоті,є дуже мудрі, є й пусті...

Живуть вони в річках і в морі,і все беруться до розмов,але ніколи не говорять,

немов своїх не знають мов.Набравши в ротики води, вони мовчать.

Мовчать завжди: в воді не можна говорити,тож риби мовчки мусять жити..

Великодні писанки Леонід Полтава

Що за дивнії яєчкаНаша курочка знесла!

Намальоване гніздечкоЩе й пташиночка мала,

Навкруги – барвисті квіти,Жовті, сині гілочки....

Чи здогадуєтесь, діти,Що це? Певно – писанки!

Їх не курочка знесла,Їх матуся принесла,

Ми гуртом розмалювалиДля святкового стола:Сяють наші писанки,Як весняні квіточки!

ПРО КНИЖКУ Марія Пригара

Книжка скаржилась Мар'яні:— Я у тебе не в пошані.

Звідкіля це на меніПлями сині та масні?

97

Подивися, от сторінка:Намальована хатинка,Під хатиною — маля,

І написано: «Це я».А за дві сторінки далі —

Різні звірі небувалі:Сині, жовті та рябі,

Що й не снилося тобі.Люди кажуть: — Ой, чия ти?!

Як тебе тепер читати?Скільки ми читали книг,

А не бачили таких!

ВЕСНЯНІ КВІТИ ОЛЕНА ПЧІЛКА

Весна чарівниця,Неначе цариця,

Наказ свій послала,Щоб краса вставала.І проліски, і травка,

Й зелена муравка,І кульбаба рясна

Й фіалочка ясна —Всі квіти весняні,

Веселі, кохані,З-під листя виходять,

Голівки підводятьОд сну зимовогоДо сонця ясного!

Ті квіти дрібненькі,Мов дітки маленькі,

Розбіглись у гаю,Я їх позбираю

В пучечок докупки —Для мами-голубки!

Ялинка П.Ребро

98

Йшов ти, Діду, довго,Всі стоптав доріжки.

То ж сідай із намиТа спочинеш трішки.

Ми тобі, Дідусю,Будемо співати

Про ялинку нашу,Про веселе свято!

Ми весело всі грались,Співали й танцювали.

Дід Мороз, і ти давай –Затанцюй і поспівай!

СНІГОВИК-ПИТАЙЛИК ОКСАНА СЕНАТОВИЧ

Сніговик Моркв'яний НісВгору віника підніс і питає:— Перехожі, чом на мене

Ви не схожі?Я стою, а ви в бігах,

Ви у пальтах, у шапках...Гей, скажіть, у вас носи,

Як у мене, для краси?

Вересень М.Сингаївський

Ходять хмари в небі синім,Місяць Вересень прийшов,

Сповнивсь вереском пташинимТихий затишок дібров.Позлітавшися у зграї,Різне птаство молоде

В крилах сили набираєІ відльоту в вирій жде.

Бо пташки дзвінкоголосіЗнають – літа вже нема.Хоч і тепло ще та осінь

Вже підходить крадькома.І набравшись сил за  літо,

Галасливі, як пташки,Знов ідуть до школи діти

І сідають за книжки.

99

Чому рипить сніжок? Василь

СтрутинськийА й справді, чому рипить сніжок? Не знаєте? То я вам розповім.

Якось ішов лісом Дід Мороз. Нечутно, по м'якому, наче вата, сніжку. Стомився. Присів на пеньок, а мішок з гостинцями поруч поклав. Довгу бороду гребінцем розчесав. Дивиться, аж під ялинкою зайчик сидить і плаче. Дідусеві

жаль стало зайчика. Підійшов до нього та й питає: «Чому це ти, вуханчику, плачеш?» А той, схлипуючи, відповідає: «Заблукав, додому нія-а-ак не

втраплю!»Здивувався дідусь: отакої, заєць- і раптом заблукав у лісі. Як же те могло

статися? Все ще схлипуючи, куцохвостий розповів старому свою пригоду.Уранці він гуляв з братиками та сестричками на галявині. їм було весело,

так добре стрибати з розгону в снігові кучугури, що й незчулися, як мисливець підійшов. Пролунав постріл. Зайчата кинулися тікати. Найдалі, в лісову

гущавину, забіг той зайчик, якого оце й зустрів Дід Мороз...Добрий дідусь заспокоїв малюка, і вони разом швидко знайшли стежину

до заячої хати. А там уже зібралися його братики й сестрички. Всі живі та здорові. Мама з татом уже ходили шукати свого найменшенького. Шукали,

шукали та вже й зневірилися, що він живий. Ото радощів було, коли побачили свого синочка та ще й з Дідом Морозом!

Дідусь привітав усю заячу родину з Новим роком, гостинці роздав: кожному по великій соковитій морквині. А на прощання, погладжуючи довгу бороду, сказав: «Я зроблю так, що сніжок рипітиме. Щоб ви, зайці, чули, коли

хтось буде до вас підкрадатися ».Як сказав, так і сталося: відтоді сніжок рипить, тобто попереджає зайців та

інших беззахисних звірів про небезпеку. Ось так: рип-рип, хтось іде, пильнуй!

Святий Миколай Василь Софронів-Левицький

Нині святий Миколай В український піде край,

Всім, хто чемний був весь час, Він даруночки роздасть.Тут цукерки, шоколадки,

І тістечка, і помадки,Для дівчаток лялечки,

А для хлопців шабельки.Тут вояки є цинові,І паяци є цукрові,

Образочки і зшитки,

100

Ще й гарненькі книжечки.Тож чекають усі діти,

Миколая щоб зустріти, Миколаю честь складають, 

Миколая величають.

Я вирощу внучку, дідусю ВАСИЛЬ

СУХОМЛИНСЬКИЙУ садочку росте стара вишня. Маленький хлопчик Олесь побачив

недалеко від неї маленьку вишеньку та й питає дідуся: - Дідусю, де взялася ця маленька вишенька?

- З кісточки виросла, - відповів дідусь.- То це донька старої вишні?

- Так, донька. - А внучка у старої вишні буде?

- Буде, Олесю, - відповів дідусь, - якщо ти викохаєш оцю маленьку вишеньку, діждешся з неї ягідок, посадиш кісточку, то з кісточки її виросте

внучка старої вишні.Олесь задумався. 

- Я вирощу внучку старої вишні, - сказав Олесь.

ЗАЙЧИК І ГОРОБИНА ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ

Засипало снігом землю. Нема чого їсти зайчикові. Побачив зайчик червоні ягоди на горобині. Бігає навколо дерева, а ягоди — високо. Просить зайчик:

«Дай мені, горобино, одне гроно ягідок». А горобина й каже: «Попроси вітра, він і відірве».

Попросив зайчик вітра. Прилетів вітер, гойдає, трусить горобину. Відірвалося гроно червоних ягід, упало на сніг. їсть зайчик ягоди, дякує

вітрові.

ШПАК ПРИЛЕТІВ ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ

Спів шпака почув у своєму гнізді горобець. Він спав під стріхою в теплому кубельці. Йому не хотілося рано вставати. Та, почувши шпака, горобець стурбувався. Він розбудив горобчиху, що спала в сусідньому

кубельці, й сказав:— Шпак прилетів. Тепер нам доведеться раніше вставати.

Бо за шпаком важко буде якусь їжу роздобути. Він скрізь устиг не першим... Був тихий весняний ранок. Ще не зійшло сонце, тільки небо на сході стало

рожевим.

101

На голій гілочці клена голосно заспівав шпак. Він тільки-но прилетів з далекого теплого краю. Знайшов свою шпаківню, сів біля неї й радісно

сповістив:— Я вже прилетів! Весна настала!Горобчиха зітхнула й відповіла:

— Спасибі шпакові, що будитиме тебе, ледаря.

Хто свічки засвітив ВАСИЛЬ

СУХОМЛИНСЬКИЙПішла Маринка з мамою до лісу. Був травень, усе зеленіло. Глянула

Маринка на зелені крони каштанів. Радісно загорілися її оченята.Дивіться, мамо, – говорить дівчинка, – на каштанах свічки горять. Хто це

їх засвітив?Прийдемо вранці, подивимось, – усміхнулась мама.

Рано-вранці по холодній росі прийшла мама з Маринкою до лісу. Дивиться Маринка на зелені каштани. Бачить – білочка стрибає. Ой, та це ж

вона свічки засвітила. Хто їй вогнику дав? Певно, сонечко? Зійшло, дало білочці гарячу іскорку, вона й засвітила свічки на каштанах.

Фіалка і бджілка ВАСИЛЬ

СУХОМЛИНСЬКИЙПодружили бджілка і фіалка. Фіалка в полі дивилась на світ своїм

радісним фіолетовим оком. А бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала бджілка до фіалки – брала пилок і нектар. Раділа фіалка своїй

подрузі.Та ось прилетіла бджілка, дивиться, а фіалка закрила свою квітку, схилила

журливо голівку.Чому це ти, фіалко, зажурилася? Чому квітку свою закрила? – питає

бджілка.Ой, лети, бджілко, додому, бо негода наближається. Буде великий дощ.

Прилетіла бджілка додому. І справді, пішов дощ.

Конвалія в саду ВАСИЛЬ

СУХОМЛИНСЬКИЙПетрик уранці прийшов у сад і побачив конвалію. Зачарований дивною

красою квітки, хлопчик довго стояв перед нею. «Зірву квітку, поставлю в вазу на столі, – подумав Петрик. – Красиво буде в кімнаті».

102

Він простяг руку, щоб зірвати квітку, та враз уявив собі: що ж станеться із садом без конвалії? Затулив долонями квітку, і в саду стало похмуро й

незатишно. На зелені листки впала сіра тінь, замовкли пташки.Петрик відтулив квітку, і на деревах знов почувся пташиний спів.

«Он яка ти, дивовижна квітко, – подумав Петрик. – Хіба ж можна тебе зривати й нести до кімнати?»

Мамо, іде вже зима… Леся Українка

«Мамо, іде вже зима,Снігом травицю вкриває,В гаю пташок вже нема…Мамо, чи кожна пташинаВ вирій на зиму літає?» –В неньки спитала дитина.

«Ні, не кожна, – одказує мати, –Онде, бачиш, пташина сивенькаСкаче швидко отам біля хати, –

Ще зосталась пташина маленька».«Чом же вона не втіка?

Нащо морозу чека?»«Не боїться морозу вона,Не покине країни рідної,Не боїться зими навісної.

Жде, що знову прилине весна».«Мамо, ті сиві пташки

Сміливі, певно, ще й дуже,Чи то безпечні такі, –

Чуєш, цвірінькають так,Мов їм про зиму байдуже!

Бач – розспівалися як !»«Не байдуже тій пташці, мій синку,Мусить пташка малесенька дбати,

Де б водиці дістати краплинку,Де під снігом поживку шукати».

«Нащо ж співає? Чудна!Краще шукала б зерна!»

«Спів пташині потіха одна, –Хоч голодна, співа веселенько,Розважає пташине серденько,

Жде, що знову прилине весна».

103

На зеленому горбочку… Леся Українка

На зеленому горбочку,У вишневому садочку,Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинкаСтиха вийшла виглядати,

Чи не вийде її мати.І до білої хатинки,

Немов мати до дитинки,Вийшло сонце, засвітило

І хатинку звеселило.

Умій почекати К. Ушинський.

Жили собі брат і сестра - півник та курочка.Побіг півник у садок та й почав клювати зеленісіньку смородину, а

курочка й каже йому:- Не їж, півнику! Почекай, поки смородина достигне.

Півник не послухався, клював та й клював і наклювався так, що насилу додому дійшов.

- Ох! - кричить півник. - Лишенько моє! Боляче мені, сестричко, боляче!Напоїла курочка півника мятою, приклала гірчичник, - і пройшло.

Видужав півник і пішов у поле; бігав, стрибав, зогрівся, спітнів і побіг до ручаю пити холодну воду; а курочка йому гукає:

- Не пий, братику, почекай, поки прохолонеш!Не послухався півник, напився холодної води, - і тут почала його трусити

лихоманка; насилу курочка додому його довела.Побігла курочка до лікаря, прописав лікар півникові гірких ліків, і довго

пролежав півник у ліжкові.Поки хворів півник, вже й зима настала. Видужав півник і бачить, що

річка льодом укрилася.Схотілося півникові на ковзанах поковзатись; а курочка й каже йому:

- Ой, почекай, півнику! Дай річці зовсім замерзнути, тепер ще лід дуже тонкий, втопишся.

Не послухався півник сестри: покотився по льоду; лід проломився, а півник - шубовсть у воду! Тільки того півника й бачили.

Зацвіла в долині Т.

ШевченкоЗацвіла в долиніЧервона калина,

104

Ніби засміяласьДівчина-дитина.

Любо, любо стало,Пташечка зраділа

І защебетала.Почула дівчина,І в білій свитиніЗ біленької хати

Вийшла погулятиУ гай на долину.І вийшов до неїЗ зеленого гаю

Козак молоденький;Цілує, вітає,

І йдуть по долиніІ йдучи співають.Як діточок двоє,Під тую калину

Прийшли, посідалиІ поціловались.Якого ж ми раюУ Бога благаєм?Рай у серце лізе,

А ми в церкву лізем,Заплющивши очі, —

Такого не хочем.Сказав би я правду,Та що з неї буде?Самому завадить,А попам та людям

Однаково буде.

Матусин заповітМарія Хоросницька

Раз мені казала мати: «Можеш мов багато знати, кожну мову шанувати, та одну із мов усіх, щоб у серці ти зберіг».

В серці ніжну і погідну збережу я мову рідну!

 Малий Львів'янин

Марія Хоросницька

105

Горджуся Львовомі росту для нього.

Не знаю містаіншого такого.

Чей тут по львівськімпосивілім брукуходити вчивсь яз мамою за руку.Слова найперші

вимовляв за татом,сміявся, плакав.

Львів — це мій початок!І де б не був я,

серцем полум'янимскажу по праву:

— Я — малий львів'янин! 

Львівські ліхтарі Марія Хоросницька

Сяє місяць угорі,в місті світять ліхтарі.Не подумайте, що газ

в ліхтарях горить весь час...Так було у давнину.

Назавжди той час минув!В старовинних ліхтарях

електричний є заряд.Наче добрий чарівник,

струм в залізний стовп проникй оживив старі-старі

наші львівські ліхтарі. 

Паска Леся Храплива-Щур

Тішиться маленька паска,Тішуся і я,–

Що несу її святити,Що вона моя.

Лист до Святого Миколая Г.Черінь

Святий Миколаю! 

106

Я тебе чекаю! Може, знати б ти хотів, 

Що собі бажаю На Різдво в дарунок? Навантажуй клунок. 

Перш за все хотіла б лялю, Найпишнішу в світі кралю. 

Потім зайчика м”якого – Сам вже вибери якого. 

Ще хотіла б я коня, Ще також хотіла б качку, Гуску, котика й собачку, 

Та не справжніх, тільки цяцьку, Щоб не їли забагацько. Принеси цікаву книжку 

Про кота, або про мишку, Про таких, як я, дівчаток, І з малюнком на початок. 

Ще б хотіла черевички Гарну блузку, дві спіднички, На голівку – синю стрічку, 

А найбільш – малу сестричку. Щоб її я доглядала, 

По годинах годувала І у возику возила, 

І ходить маленьку вчила...Любий Отче Миколаю! 

Я, звичайно, добре знаю, Що цей список – аж задовгий, Але ж Ти – незмірно добрий...

Принеси мені гостинців, Скільки вміститься в торбинці: 

Ані мало, ні багато – Так, як скажуть мама й тато.

Лисичка і Рак. Іван Франко

Зустрілася Лисичка з Раком. Стала й дивиться, як він помаленьку лізе. А далі давай над ним насміхатися:

— Ну, та й швидкий же ти, нема що й казати! Справжній неборак! А скажи мені, Раче-небораче, чи то правда, що тебе раз по дріжджі послали, а ти аж

через рік з дріжджами прийшов та й ті посеред хати розілляв?— Може, коли й правда була,— каже Рак,— а тепер дуже на брехню схоже.

107

— Овва! Значить, ти тепер прудкіший став?— Прудкіший чи не прудкіший, а тобі глузувати не дозволю. Коли хочеш

знати, який я прудкий, то давай побиймося об заклад, що я швидше від тебе до того пенька добіжу.

— Що? що? що? — здивувалася Лисичка.— Ти хотів би зі мною наввипередки бігати?

— Не тільки побіжу, а хоч ти на один скок спереду ставай, то я швидше тебе на місці буду,— мовить Рак.

Побилися вони об заклад. Стала Лисичка на один скок поперед Рака, а Рак учепився їй кліщами за хвіст. Рушила Лисичка, біжить щодуху, аж курява

здіймається. Добігла до пенька та й кличе:— А де ти, Раче? Нічого не чути.

— Ну, Раче, де ти там? — ще раз кличе Лисичка та й обернулась хвостом до пенька.

— Та ось де я! Давно вже жду тебе, аж трохи за пеньок забіг.

Заєць та їжак. Іван ФранкоЇжак стояв собі коло дверей своєї нори, заклав лапки за пояс, виставив ніс

на теплий вітер та й мугикав собі стиха пісеньку — чи гарну, чи погану, кому яке до того діло? Як знає, так і співає.

Мугикав собі тихенько, а далі подумав:«Поки там моя жінка миє дітей та дає їм свіжі сорочечки, дай лишень піду

я трохи в поле, пройдуся та й на свої буряки подивлюся, чи добрі виросли».Буряки були недалеко від його хати. їжак брав їх, скільки йому треба було

на страву для своєї родини, а тому говорив завжди «мої буряки». Ну, добре. Обережно зачинив він за собою двері й поплентався стежкою в поле. Недалеко

й пройшов, аж тут назустріч йому Заєць. Він також вийшов прогулятись і до «капусти своєї» теж навідатись.

Побачивши Зайця, їжак привітав його чемненько. Та Заєць був собі великий панич і дуже горда штука. Він не відповів на їжакове привітання, а

тільки глянув на нього дуже звисока й озвався:— Ого, а ти чого так рано ось тут по полі волочишся?

— Погуляти вийшов,— відповів їжак.— Погуляти? — зареготав Заєць.— А я думаю, що з твоїми кривими

ногами краще було б лежати, ніж на прогулянку лазити.Ця насмішка дуже розсердила їжака, бо ноги в нього таки криві.

— Ти, певно, думаєш,— каже їжак до Зайця,— що ти своїми довгими лапами швидше побіжиш?

— Авжеж,— відповів Заєць.— Можемо спробувати,— мовив їжак.— Ану, побиймося об заклад,

побачиш, чи я тебе не пережену.

108

— Це вже сміх людям сказати. Ти своїми кривульками випередиш мене? — сміявся Заєць.

— Ну, про мене, спробуймо, коли тобі охота.— Гаразд! — відповідає Заєць.— Давай руку. А тепер біжім.

— Ну, ну, чого так поспішати,— відповів їжак.— Треба наперед піти додому, трішки поснідати, а через півгодинки я повернусь на оце місце.

Заєць не мав нічого проти, бо і йому хотілось перед тим похрумати свіжої капусти. А їжак тим часом поплентався додому.

Приходить їжак додому і каже до своєї жінки:— Жінко, збирайся швиденько, підеш зо мною в поле.

— А чого мені в поле? — питає їжачиха.— Знаєш, я з Зайцем маємо бігати наввипередки.

— Чи ти, чоловіче, з глузду з'їхав? — скрикнула їжачиха.— Ти з Зайцем хочеш наввипередки бігати?

— Авжеж хочу. І ти мусиш мені допомогти. Що мала їжачиха робити? Зібралася й пішла з чоловіком.

А дорогою їжак і мовить до неї:— Бачиш оцю довгу ниву? Тут мають бути наші перегони. Заєць бігтиме

одною борозною, а я другою. Відтіля, з гори, починаємо бігти. Отже, ти стань собі ось тут, у борозні, і коли Заєць прибіжить сюди, то ти підведи голову та й

крикни: «А я вже тут!»Так, розмовляючи, вони прийшли на умовлену ниву.

Їжак поставив свою жінку на її місце, а сам пішов борозною на другий кінець.

Приходить, а Заєць уже там.— Ну, що ж, біжімо? — питає Заєць.— Ну, раз... два...

Один став в одну борозну, другий — у другу.Заєць крикнув «три» і рушив сам, як вихор, нивою.

А їжак пробіг, може, з три кроки, потім притаївся у борозні і повернув назад на своє перше місце. А Заєць біжить щосили. Та коли добіг на кінець

ниви, аж тут їжакова жінка з другої борозни кричить йому назустріч:— А я вже тут!

Заєць тільки очі витріщив з дива: йому і в голову не прийшло, що це не той їжак, бо, знаєте, їжак і їжачиха однаковісінькі на вигляд.

— А це ж як могло статись? — скрикнув Заєць.— Біжім ще раз, назад!І, не передихнувши добре, він вихором полетів нивою, поклавши вуха на

спину. їжачиха лишилася спокійнісінько на своїм місці. А коли Заєць добіг на другий кінець ниви, то там їжак йому назустріч:

— А я вже тут!Розлютився Заєць. Що за диво? Щоб кривоногий їжак мене випередив? І,

не тямлячи себе з досади, крикнув:— Ану, ще раз біжім!

109

— Про мене Семене,— мовив їжак,— біжім хоч десять разів, мені байдуже.

Побіг Заєць, а знизу знову чує:— Я вже тут!

Біжать ще раз угору — знов те саме. Так він, бідолаха, бігав, бігав аж сімдесят і три рази туди й назад, а їжак кожного разу був «уже тут». Чи Заєць добіжить до одного краю ниви, чи до другого, все чує одно: «Я вже тут». А

сімдесят четвертий раз Заєць не добіг. Саме на середині ниви впав на землю і сконав на місці.

А їжак гукнув на свою жінку, і обоє пішли, радіючи, додому. І живуть, мабуть, і досі, коли не померли.

Після того ввесь заячий рід зарікся бігати наввипередки з їжаками. Великдень

Андрій МястковсмькийЧи є що в світі гарніше за Великодній світанок! Незрадлива сила вступає в

кожного, хто зустріне його. Дзвони над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: Христос воскрес! Село не спить - воно ж бо чекало цієї радості.

З уст в уста передається щаслива вість: Христос воскрес! - Воістину вос-крес! І чує земля цю християнську радість та й тішиться у весняному розвої разом з людьми.

Яка це добра і світла година, коли село йде на Великдень до церкви! А церква і довкола церкви - мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паску. Село стоїть у всій своїй одвічній красі, душевній просвітленості. Рід коло роду, як з давніх-давніх часів - усе тут, на одному місці.

Ми - християни. Один у нас Бог, і однією, нероздільною любов'ю славімо Його, бо він благословляє нас на взаємну християнську любов і милосердя, одна Україна у нас, яка нині воскресає, і для якої на світі живемо, бо ми - її діти.

У ніч на Святого Миколая Н.Наркевич

Високо-високо в небі у ту ніч можна почути срібні дзвіночки – то на санчатах їде Святий Миколай.

Їдуть санчата поміж зірочками, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць весело посміхається. Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливі! І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро!

Вірші про Святого Миколая

110

М.ЧумарнаКотилося колесо та й стало в дворі: А вже наше сонечко змаліло в горі. Стала нічка темная – довга, як зима. Ходить попід вікнами заспана пітьма. Не ходи під вікнами, діток не буди – Знов вернеться сонечко юним, молодим.А щоб діткам затишно в білих снах жилось –Ходить, ходить лагідно тої ночі Хтось: Хтось несе даруночки сонним діточкам, - Знає він і відає, хто на що чекав. Кому гарну лялечку, а кому - санки, Кому теплу шапочку, кому – чобітки. А ще добру посмішку в усмішку вкладе – Щоб були здоровими діти увесь день. Щоб були здоровими діточки рідненьки – Для землі, для сонечка, для тата і неньки. Не покіне діточок у пітьмі ніколи – Щедрий, милий, люблячий наш дідусь Микола....

Все навколо зеленіє Олександр ОлесьВсе навколо зеленіє,Річка ллється і шумить.Тихо, тихо вітер вієІ з травою гомонить.Як тут всидіти у хаті,Коли все живе, цвіте,Скрізь дзвенять пташки крилаті,Сяє сонце золоте?..«Швидше, мамо, — черевички!Глянь, як весело в саду!Ти не бійся — до криничкиЯ і сам не підійду».

Колискова Марійка ПідгірянкаСпіть, діточки, спіть,Віченька стуліть!Дрібен дощик стукотить,Вікнам казку гомонить...Дрібен дощик пада там,

111

А тут тихо, тепло нам.При матусі рідненькій,У світличці чистенькій.Спіть, діточки, спіть.Віченька стуліть

Снігова баба Марійка ПідгірянкаЩо за гамір?Що за гра?Ліпить бабу дітвора!Ой же, баба снігова,Біла в баби голова.Ой, у баби горб на спиніІ ломака он яка!Ніс у баби3 картоплини.Рот у бабиЗ буряка!

На волі Марійка ПідгірянкаНа зеленій гілці пташка співала.Мила, звучна співанка сад звеселяла.Та зловила дівчинка пташку співучу,Та й закрила пташку в клітку блискучу.І дає їй їсти, водичку носить.- Співай мені співанки! - пташечку просить.Не їсть, не п`є пташечка, сидить тихенько,Опустила крильця, ниє серденько.- Чом не хочеш, пташечко, їсти й пити?Чи в золотій клітці зле тобі жити?- На зеленій гілочці любо співати,А в золотій клітці треба вмирати...Бо в саду на гілочці - вільні крила,А золота клітка - то могила...Пожаліла дівчинка пташку співучу,Відчинила кліточку, гарну, блискучу.Стрепенула пташечка крильцями над ними,Задзвеніла співанка полем, лугами.

Мій дідусь

112

Марійка ПідгірянкаМій дідусь старенький,Як голуб сивенький,По садочку ходитьІ мене малого,Онученька свого,За рученьку водить.По садочку ходить,Яблучка знаходитьЩе й з горішків зерна.Дідусь любий, милий,Як голубчик сивий,Голівка сріберна.

Українка я маленька Марійка ПідгірянкаУкраїнка я маленькаУкраїнці батько й ненькаІ сестричка, братик милийНа вкраїні народились. 

Не забуду я ніколиЗнак мій – тризуб в синім поліУкраїна – край мій рідний,Що був славний і свобідний. 

А як буду вже велика,Не злякаюсь труду, лихаБуду братам помагатиСлави й долі добувати. 

А тепер я вчитись будуТої праці того трудуЩоб пішла скрізь добра славаЩо я Українка жвава. 

Гей гуртуймось та лучімсяУкраїнські діти!Зранку, змалку вже учімсяДля вкраїни жити!

Мамині руки В. Грінчак

113

Мамині руки - щедрі, робочі -Втоми не знають з ранку до ночі.Вранці, коли ще усі спочивають,Сонце, напевно, вони піднімають.Мамині руки - ніжні і мілі -Воду ранкову з криниці носили.Діти плескались, діти вмивались,Сонцю і матері щиро всміхались.

Христос Воскрес! К. ПереліснаХристос Воскрес! І залишив могилу,Він смертю смерть навіки переміг,Він подолав усю ворожу силу,Лиш Він один таке вчинити зміг.Христос Воскрес! Апостоли звіщають;Та ще живе невіра в їх серцях,Ось ангели жінок їм посилають,Щоб розігнати смуток їх і страх.Христос Воскрес! Радіє вся природа!Усі пташки хвалу Христові шлють,І сонечко всміхається народам,І квіти пахощі приємні ллють.Христос Воскрес! Лунає Боже Слово, -Воскреслий Спас дає усім обнову,І голос той приходить із небес.Хто разом з Ним для правди вже воскрес!Христос Воскрес, щоб щастя людям дати,Ласкаво кличе Він усіх: «Прийди!»Свою Він кров пролив за тебе, друже,Спасти тебе Він хоче від біди.Христос Воскрес! Розказуй всім, мій друже,Скажи, що в серці Він воскрес твоїм,Отож, не будь до Нього ти байдужим,Його ти визнай Господом Своїм!Христос Воскрес! Не смій цього забути,Тепер до Себе кличе усіх нас.Іди скоріш, бо пізно може бути,Прийми спасіння, поки ще є час.

Коляда

114

К. ПереліснаНа Свят-Вечір раз юрбоюМи ходили з колядою.А була така пороша.Що аж плакав міхоноша,Бо у торбу з пиріжкамиНабивався сніг грудками.Довелося торбу знятиЙ під полою прив’язати.Та як бігли на льоду,Розгубив він коляду.Пиріжки ми розшукали,Хоч із снігом, позбирали,А горішки погубились –Вранці білки поживились.Ну, та це вже не біда,Не пропала ж коляда!

Пташина пісня М. ПетрівПташенятам є робота – Цілий день читають ноти:Тірлі – до! Тірлі – до! – Всім на щастя і добро!Тірлі – ре! Тірлі – ре! – Лине пісенька з дерев.Тірлі – мі! Тірлі – мі! – Її вивчили самі.Тірлі – фа! Тірлі – фа! – Дирегує їм дрофа.Соль – тюї! Соль – тюї! – Аплодують солов’ї.Тірлі – ля! Тірлі – ля! – Вальс танцює ластів’я. Тірлі – сі! Тірлі – сі! – Заспівали хором всі!

ПРО НАШУ УКРАЇНУ М. ПознанськаМи дуже любим весь наш край,         І любим Україну,                                 

115

Її лани, зелений гай,                           В саду — рясну калину.Там соловейко навесніСпіває між гілками:Та й ми співаємо пісні -Змагається він з нами!

Моїй мамі Марія ПознанськаМамо люба, добра, мила —Як іще назвать тебе?Це ж для мене ти пошилаЗ шовку плаття голубе.Ти мені читаєш книжку,Хочеш розуму навчить...Ляжу спати — ходиш нишком,Все боїшся розбудить.Захворію хоч злегенька —Цілу ніч не будеш спать.Тож дозволь тебе, рідненька,За усе поцілувать

Ромашка Марія ПознанськаНа стрункій, високій ніжці,Біля річки, на лужку,У косинці-білосніжціСтрів я квітоньку таку.Ясним оком жовтуватимУсміхалася мені...Я хотів її зірвати,А бджола сказала: — Ні!

Щаслива зустріч Микола ПОГІДНИЙ-УГОРЧАК

З дерев’яного вулика вилетіла маленька бджілка. Летіла, бриніла, але якось важко, томливо, сумовито. Ще холодком подувало, ще зимою лякало.

116

Летить бджілка і дивиться, а перед нею не то царівна, не то князівна, та така гарна на вроду, що бджілка сіла на листочок і задивилася.Князівна усміхнулася і каже:— Будь щаслива, моя бджілко! Чого ти сумуєш, чого горюєш? Скажи мені, чого тобі треба?— Тепла хочу, — відповідає бджілка. — Маю великі обов’язки. Мій господар пасічник випустив мене з вулика, поблагословив іконою і сказав: «Іди, гуляй і солодкий медок мені збирай!» А я не годна, не маю сили, бо холодно й голодна! Тоді князівна нахилилася над бджілкою, пальчиком її діткнулася і дивним духом на неї подула. А бджілка від того подиху наче повеселішала: крильцями замахала, вусиками заграла і дивується, що воно таке? Князівні це сподобалося, і вона знов питає:— Скажи мені, бджілко, чого ти ще хочеш?— Хочу силу мати, хочу всі поля облітати! — відповіла маленька бджілка.— Гаразд! — промовила князівна. Підняла рученьку вгору, тричі махнула, хмари розгорнула, і враз блиснуло ясне сонечко.А бджілка так утішалася, що враз крильцями заграла і почала довкруги князівни кружляти, бджолину пісню співати. Князівна здогадалася, що бджілка ще чогось собі бажає, то ж її й питає:— Чого ще тобі потрібно, моя люба бджілко?— Нічого більше не хочу, тільки цвіту! У квітках пахощ прекрасний, а медок молодий і запашний. Князівна головоньку склонила і свою білу ручку до землі приклала. І зараз скоїлося не чудо, а диво, всю землю розкішним цвітом укрило. І все заграло розкішними барвами, кучерявими листками, дрібними пелюстками. А бджілка, як це все побачила, з радості затремтіла, крильцями забриніла і запитала:— Скажи мені, хто ти — царівна, чи князівна, чи боярівна? Хто ти така вродлива? Хто ти така мені зичлива, що стала в пригоді немічній бджілці?Князівна чарівно до неї усміхнулась, до сонечка свої оченята піднесла і сказала:— Я — весна! Як бджілка це почула, то з радости за голод забула. Вона крилонька свої підняла, підлетіла вгору назустріч сонечку золотому і заспівала:Гей, весна-князівна з нами! Вже минувся холодок, Світ замаєний квітками, Буде знов смачний медок!

Хто як говорить Полтава ЛеонідВсе, що живе на світі,

117

Уміє розмовляти.Уміють говорити зайці і зайченята,По-своєму говорять і риби серед моря,І у садочку пташка, і у траві комашка...Говорять навіть квіти з блискучими зірками...— А як говорять діти?— Так, як навчила мама!— Прийми ж, матусю,Слово подяки від дитиниЗа нашу рідну мову,За мову України

Риби Леонід ПолтаваЄ різні риби у воді: товсті, тоненькі і худі,дрібненькі риби-малюки, а є й великі – от такі!Є войовничі – із мечами,є з довжелезними хвостами,є рибки срібні й золоті,є дуже мудрі, є й пусті...Живуть вони в річках і в морі,і все беруться до розмов,але ніколи не говорять,немов своїх не знають мов.Набравши в ротики води, вони мовчать.Мовчать завжди: в воді не можна говорити,тож риби мовчки мусять жити..

Великодні писанки Леонід ПолтаваЩо за дивнії яєчкаНаша курочка знесла!Намальоване гніздечкоЩе й пташиночка мала,Навкруги – барвисті квіти,Жовті, сині гілочки....Чи здогадуєтесь, діти,Що це? Певно – писанки!Їх не курочка знесла,Їх матуся принесла,Ми гуртом розмалювали

118

Для святкового стола:Сяють наші писанки,Як весняні квіточки!

Про книжку Марія Пригара

Книжка скаржилась Мар'яні:— Я у тебе не в пошані.Звідкіля це на меніПлями сині та масні?Подивися, от сторінка:Намальована хатинка,Під хатиною — маля,І написано: «Це я».А за дві сторінки далі —Різні звірі небувалі:Сині, жовті та рябі,Що й не снилося тобі.Люди кажуть: — Ой, чия ти?!Як тебе тепер читати?Скільки ми читали книг,А не бачили таких!

Весняні квіти Олена Пчілка

Весна чарівниця,Неначе цариця,Наказ свій послала,Щоб краса вставала.І проліски, і травка,Й зелена муравка,І кульбаба ряснаЙ фіалочка ясна —Всі квіти весняні,Веселі, кохані,З-під листя виходять,Голівки підводятьОд сну зимовогоДо сонця ясного!Ті квіти дрібненькі,

119

Мов дітки маленькі,Розбіглись у гаю,Я їх позбираюВ пучечок докупки —Для мами-голубки!

Ялинка П.РеброЙшов ти, Діду, довго,Всі стоптав доріжки.То ж сідай із намиТа спочинеш трішки.Ми тобі, Дідусю,Будемо співатиПро ялинку нашу,Про веселе свято!Ми весело всі грались,Співали й танцювали.Дід Мороз, і ти давай –Затанцюй і поспівай!

Сніговик-питайлик Оксана Сенатович

Сніговик Моркв'яний НісВгору віника підніс і питає:— Перехожі, чом на менеВи не схожі?Я стою, а ви в бігах,Ви у пальтах, у шапках...Гей, скажіть, у вас носи,Як у мене, для краси?

Вересень М.Сингаївський

Ходять хмари в небі синім,Місяць Вересень прийшов,Сповнивсь вереском пташинимТихий затишок дібров.

120

Позлітавшися у зграї,Різне птаство молодеВ крилах сили набираєІ відльоту в вирій жде.Бо пташки дзвінкоголосіЗнають – літа вже нема.Хоч і тепло ще та осіньВже підходить крадькома.І набравшись сил за  літо,Галасливі, як пташки,Знов ідуть до школи дітиІ сідають за книжки.

Чому рипить сніжок? Василь Струтинський

А й справді, чому рипить сніжок? Не знаєте? То я вам розповім.Якось ішов лісом Дід Мороз. Нечутно, по м'якому, наче вата, сніжку.

Стомився. Присів на пеньок, а мішок з гостинцями поруч поклав. Довгу бороду гребінцем розчесав. Дивиться, аж під ялинкою зайчик сидить і плаче. Дідусеві жаль стало зайчика. Підійшов до нього та й питає: «Чому це ти, вуханчику, плачеш?» А той, схлипуючи, відповідає: «Заблукав, додому нія-а-ак не втраплю!»

Здивувався дідусь: отакої, заєць- і раптом заблукав у лісі. Як же те могло статися? Все ще схлипуючи, куцохвостий розповів старому свою пригоду.

Уранці він гуляв з братиками та сестричками на галявині. їм було весело, так добре стрибати з розгону в снігові кучугури, що й незчулися, як мисливець підійшов. Пролунав постріл. Зайчата кинулися тікати. Найдалі, в лісову гущавину, забіг той зайчик, якого оце й зустрів Дід Мороз...

Добрий дідусь заспокоїв малюка, і вони разом швидко знайшли стежину до заячої хати. А там уже зібралися його братики й сестрички. Всі живі та здорові. Мама з татом уже ходили шукати свого найменшенького. Шукали, шукали та вже й зневірилися, що він живий. Ото радощів було, коли побачили свого синочка та ще й з Дідом Морозом!

Дідусь привітав усю заячу родину з Новим роком, гостинці роздав: кожному по великій соковитій морквині. А на прощання, погладжуючи довгу бороду, сказав: «Я зроблю так, що сніжок рипітиме. Щоб ви, зайці, чули, коли хтось буде до вас підкрадатися ».

Як сказав, так і сталося: відтоді сніжок рипить, тобто попереджає зайців та інших беззахисних звірів про небезпеку. Ось так: рип-рип, хтось іде, пильнуй!

Святий Миколай

121

Василь Софронів-ЛевицькийНині святий Миколай В український піде край,Всім, хто чемний був весь час, Він даруночки роздасть.Тут цукерки, шоколадки,І тістечка, і помадки,Для дівчаток лялечки,А для хлопців шабельки.Тут вояки є цинові,І паяци є цукрові,Образочки і зшитки,Ще й гарненькі книжечки.Тож чекають усі діти,Миколая щоб зустріти, Миколаю честь складають, Миколая величають.

Я вирощу внучку, дідусю ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ

У садочку росте стара вишня. Маленький хлопчик Олесь побачив недалеко від неї маленьку вишеньку та й питає дідуся: - Дідусю, де взялася ця маленька вишенька?

- З кісточки виросла, - відповів дідусь.- То це донька старої вишні?

- Так, донька. - А внучка у старої вишні буде?

- Буде, Олесю, - відповів дідусь, - якщо ти викохаєш оцю маленьку вишеньку, діждешся з неї ягідок, посадиш кісточку, то з кісточки її виросте внучка старої вишні.

Олесь задумався. - Я вирощу внучку старої вишні, - сказав Олесь.

Зайчик і горобина Василь Сухомлинський

Засипало снігом землю. Нема чого їсти зайчикові. Побачив зайчик червоні ягоди на горобині. Бігає навколо дерева, а ягоди — високо. Просить зайчик: «Дай мені, горобино, одне гроно ягідок». А горобина й каже: «Попроси вітра, він і відірве». Попросив зайчик вітра. Прилетів вітер, гойдає, трусить горобину. Відірвалося гроно червоних ягід, упало на сніг. їсть зайчик ягоди, дякує вітрові.

122

Шпак прилетів Василь СухомлинськийСпів шпака почув у своєму гнізді горобець. Він спав під стріхою в

теплому кубельці. Йому не хотілося рано вставати. Та, почувши шпака, горобець стурбувався. Він розбудив горобчиху, що спала в сусідньому кубельці, й сказав:— Шпак прилетів. Тепер нам доведеться раніше вставати. Бо за шпаком важко буде якусь їжу роздобути. Він скрізь устиг не першим... Був тихий весняний ранок. Ще не зійшло сонце, тільки небо на сході стало рожевим. На голій гілочці клена голосно заспівав шпак. Він тільки-но прилетів з далекого теплого краю. Знайшов свою шпаківню, сів біля неї й радісно сповістив:— Я вже прилетів! Весна настала!Горобчиха зітхнула й відповіла:— Спасибі шпакові, що будитиме тебе, ледаря.

Хто свічки засвітив Василь Сухомлинський

Пішла Маринка з мамою до лісу. Був травень, усе зеленіло. Глянула Маринка на зелені крони каштанів. Радісно загорілися її оченята.

Дивіться, мамо, – говорить дівчинка, – на каштанах свічки горять. Хто це їх засвітив?

Прийдемо вранці, подивимось, – усміхнулась мама.Рано-вранці по холодній росі прийшла мама з Маринкою до лісу.

Дивиться Маринка на зелені каштани. Бачить – білочка стрибає. Ой, та це ж вона свічки засвітила. Хто їй вогнику дав? Певно, сонечко? Зійшло, дало білочці гарячу іскорку, вона й засвітила свічки на каштанах.

Фіалка і бджілка Василь Сухомлинський

Подружили бджілка і фіалка. Фіалка в полі дивилась на світ своїм радісним фіолетовим оком. А бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала бджілка до фіалки – брала пилок і нектар. Раділа фіалка своїй подрузі.

Та ось прилетіла бджілка, дивиться, а фіалка закрила свою квітку, схилила журливо голівку.

Чому це ти, фіалко, зажурилася? Чому квітку свою закрила? – питає бджілка.

Ой, лети, бджілко, додому, бо негода наближається. Буде великий дощ.Прилетіла бджілка додому. І справді, пішов дощ.

123

Конвалія в саду Василь Сухомлинський

Петрик уранці прийшов у сад і побачив конвалію. Зачарований дивною красою квітки, хлопчик довго стояв перед нею. «Зірву квітку, поставлю в вазу на столі, – подумав Петрик. – Красиво буде в кімнаті».

Він простяг руку, щоб зірвати квітку, та враз уявив собі: що ж станеться із садом без конвалії? Затулив долонями квітку, і в саду стало похмуро й незатишно. На зелені листки впала сіра тінь, замовкли пташки.

Петрик відтулив квітку, і на деревах знов почувся пташиний спів.«Он яка ти, дивовижна квітко, – подумав Петрик. – Хіба ж можна тебе

зривати й нести до кімнати?»

Мамо, іде вже зима… Леся Українка«Мамо, іде вже зима,Снігом травицю вкриває,В гаю пташок вже нема…Мамо, чи кожна пташинаВ вирій на зиму літає?» –В неньки спитала дитина.«Ні, не кожна, – одказує мати, –Онде, бачиш, пташина сивенькаСкаче швидко отам біля хати, –Ще зосталась пташина маленька».«Чом же вона не втіка?Нащо морозу чека?»«Не боїться морозу вона,Не покине країни рідної,Не боїться зими навісної.Жде, що знову прилине весна».«Мамо, ті сиві пташкиСміливі, певно, ще й дуже,Чи то безпечні такі, –Чуєш, цвірінькають так,Мов їм про зиму байдуже!Бач – розспівалися як !»«Не байдуже тій пташці, мій синку,Мусить пташка малесенька дбати,Де б водиці дістати краплинку,Де під снігом поживку шукати».«Нащо ж співає? Чудна!Краще шукала б зерна!»

124

«Спів пташині потіха одна, –Хоч голодна, співа веселенько,Розважає пташине серденько,Жде, що знову прилине весна».

На зеленому горбочку… Леся УкраїнкаНа зеленому горбочку,У вишневому садочку,Притулилася хатинка,Мов маленькая дитинкаСтиха вийшла виглядати,Чи не вийде її мати.І до білої хатинки,Немов мати до дитинки,Вийшло сонце, засвітилоІ хатинку звеселило.

Умій почекати К. Ушинський.

Жили собі брат і сестра - півник та курочка.Побіг півник у садок та й почав клювати зеленісіньку смородину, а

курочка й каже йому:- Не їж, півнику! Почекай, поки смородина достигне.Півник не послухався, клював та й клював і наклювався так, що насилу

додому дійшов.- Ох! - кричить півник. - Лишенько моє! Боляче мені, сестричко, боляче!Напоїла курочка півника мятою, приклала гірчичник, - і пройшло.Видужав півник і пішов у поле; бігав, стрибав, зогрівся, спітнів і побіг до

ручаю пити холодну воду; а курочка йому гукає:- Не пий, братику, почекай, поки прохолонеш!Не послухався півник, напився холодної води, - і тут почала його трусити

лихоманка; насилу курочка додому його довела.Побігла курочка до лікаря, прописав лікар півникові гірких ліків, і довго

пролежав півник у ліжкові.Поки хворів півник, вже й зима настала. Видужав півник і бачить, що

річка льодом укрилася.Схотілося півникові на ковзанах поковзатись; а курочка й каже йому:- Ой, почекай, півнику! Дай річці зовсім замерзнути, тепер ще лід дуже

тонкий, втопишся.Не послухався півник сестри: покотився по льоду; лід проломився, а

півник - шубовсть у воду! Тільки того півника й бачили.

125

Зацвіла в долині Т. ШевченкоЗацвіла в долиніЧервона калина,Ніби засміяласьДівчина-дитина.Любо, любо стало,Пташечка зраділаІ защебетала.Почула дівчина,І в білій свитиніЗ біленької хатиВийшла погулятиУ гай на долину.І вийшов до неїЗ зеленого гаюКозак молоденький;Цілує, вітає,І йдуть по долиніІ йдучи співають.Як діточок двоє,Під тую калинуПрийшли, посідалиІ поціловались.Якого ж ми раюУ Бога благаєм?Рай у серце лізе,А ми в церкву лізем,Заплющивши очі, —Такого не хочем.Сказав би я правду,Та що з неї буде?Самому завадить,А попам та людямОднаково буде.

Матусин заповітМарія Хоросницька

Раз мені казала мати: «Можеш мов багато знати, кожну мову шанувати, та одну із мов усіх, щоб у серці ти зберіг». В серці ніжну і погідну збережу я мову рідну!

126

 Малий Львів'янин

Марія ХоросницькаГорджуся Львовомі росту для нього.Не знаю містаіншого такого.Чей тут по львівськімпосивілім брукуходити вчивсь яз мамою за руку.Слова найпершівимовляв за татом,сміявся, плакав.Львів — це мій початок!І де б не був я,серцем полум'янимскажу по праву:— Я — малий львів'янин! 

Львівські ліхтарі Марія ХоросницькаСяє місяць угорі,в місті світять ліхтарі.Не подумайте, що газв ліхтарях горить весь час...Так було у давнину.Назавжди той час минув!В старовинних ліхтаряхелектричний є заряд.Наче добрий чарівник,струм в залізний стовп проникй оживив старі-старінаші львівські ліхтарі.  Паска Леся Храплива-ЩурТішиться маленька паска,Тішуся і я,–Що несу її святити,Що вона моя.

127

Лист до Святого Миколая Г.ЧеріньСвятий Миколаю! Я тебе чекаю! Може, знати б ти хотів, Що собі бажаю На Різдво в дарунок? Навантажуй клунок. Перш за все хотіла б лялю, Найпишнішу в світі кралю. Потім зайчика м”якого – Сам вже вибери якого. Ще хотіла б я коня, Ще також хотіла б качку, Гуску, котика й собачку, Та не справжніх, тільки цяцьку, Щоб не їли забагацько. Принеси цікаву книжку Про кота, або про мишку, Про таких, як я, дівчаток, І з малюнком на початок. Ще б хотіла черевички Гарну блузку, дві спіднички, На голівку – синю стрічку, А найбільш – малу сестричку. Щоб її я доглядала, По годинах годувала І у возику возила, І ходить маленьку вчила...Любий Отче Миколаю! Я, звичайно, добре знаю, Що цей список – аж задовгий, Але ж Ти – незмірно добрий...Принеси мені гостинців, Скільки вміститься в торбинці: Ані мало, ні багато – Так, як скажуть мама й тато.

Лисичка і Рак. Іван Франко

Зустрілася Лисичка з Раком. Стала й дивиться, як він помаленьку лізе. А далі давай над ним насміхатися:— Ну, та й швидкий же ти, нема що й казати! Справжній неборак! А скажи

128

мені, Раче-небораче, чи то правда, що тебе раз по дріжджі послали, а ти аж через рік з дріжджами прийшов та й ті посеред хати розілляв?— Може, коли й правда була,— каже Рак,— а тепер дуже на брехню схоже.— Овва! Значить, ти тепер прудкіший став?— Прудкіший чи не прудкіший, а тобі глузувати не дозволю. Коли хочеш знати, який я прудкий, то давай побиймося об заклад, що я швидше від тебе до того пенька добіжу.— Що? що? що? — здивувалася Лисичка.— Ти хотів би зі мною наввипередки бігати?— Не тільки побіжу, а хоч ти на один скок спереду ставай, то я швидше тебе на місці буду,— мовить Рак. Побилися вони об заклад. Стала Лисичка на один скок поперед Рака, а Рак учепився їй кліщами за хвіст. Рушила Лисичка, біжить щодуху, аж курява здіймається. Добігла до пенька та й кличе:— А де ти, Раче? Нічого не чути.— Ну, Раче, де ти там? — ще раз кличе Лисичка та й обернулась хвостом до пенька.— Та ось де я! Давно вже жду тебе, аж трохи за пеньок забіг.

Заєць та їжак. Іван Франко

Їжак стояв собі коло дверей своєї нори, заклав лапки за пояс, виставив ніс на теплий вітер та й мугикав собі стиха пісеньку — чи гарну, чи погану, кому яке до того діло? Як знає, так і співає.

Мугикав собі тихенько, а далі подумав:«Поки там моя жінка миє дітей та дає їм свіжі сорочечки, дай лишень піду

я трохи в поле, пройдуся та й на свої буряки подивлюся, чи добрі виросли».Буряки були недалеко від його хати. їжак брав їх, скільки йому треба було

на страву для своєї родини, а тому говорив завжди «мої буряки». Ну, добре. Обережно зачинив він за собою двері й поплентався стежкою в поле. Недалеко й пройшов, аж тут назустріч йому Заєць. Він також вийшов прогулятись і до «капусти своєї» теж навідатись.

Побачивши Зайця, їжак привітав його чемненько. Та Заєць був собі великий панич і дуже горда штука. Він не відповів на їжакове привітання, а тільки глянув на нього дуже звисока й озвався:

— Ого, а ти чого так рано ось тут по полі волочишся?— Погуляти вийшов,— відповів їжак.— Погуляти? — зареготав Заєць.— А я думаю, що з твоїми кривими

ногами краще було б лежати, ніж на прогулянку лазити.Ця насмішка дуже розсердила їжака, бо ноги в нього таки криві.— Ти, певно, думаєш,— каже їжак до Зайця,— що ти своїми довгими

лапами швидше побіжиш?— Авжеж,— відповів Заєць.

129

— Можемо спробувати,— мовив їжак.— Ану, побиймося об заклад, побачиш, чи я тебе не пережену.

— Це вже сміх людям сказати. Ти своїми кривульками випередиш мене? — сміявся Заєць.

— Ну, про мене, спробуймо, коли тобі охота.— Гаразд! — відповідає Заєць.— Давай руку. А тепер біжім.— Ну, ну, чого так поспішати,— відповів їжак.— Треба наперед піти

додому, трішки поснідати, а через півгодинки я повернусь на оце місце.Заєць не мав нічого проти, бо і йому хотілось перед тим похрумати свіжої

капусти. А їжак тим часом поплентався додому.Приходить їжак додому і каже до своєї жінки:— Жінко, збирайся швиденько, підеш зо мною в поле.— А чого мені в поле? — питає їжачиха.— Знаєш, я з Зайцем маємо бігати наввипередки.— Чи ти, чоловіче, з глузду з'їхав? — скрикнула їжачиха.— Ти з Зайцем

хочеш наввипередки бігати?— Авжеж хочу. І ти мусиш мені допомогти. Що мала їжачиха робити?

Зібралася й пішла з чоловіком.А дорогою їжак і мовить до неї:— Бачиш оцю довгу ниву? Тут мають бути наші перегони. Заєць бігтиме

одною борозною, а я другою. Відтіля, з гори, починаємо бігти. Отже, ти стань собі ось тут, у борозні, і коли Заєць прибіжить сюди, то ти підведи голову та й крикни: «А я вже тут!»

Так, розмовляючи, вони прийшли на умовлену ниву.Їжак поставив свою жінку на її місце, а сам пішов борозною на другий

кінець.Приходить, а Заєць уже там.— Ну, що ж, біжімо? — питає Заєць.— Ну, раз... два...Один став в одну борозну, другий — у другу.Заєць крикнув «три» і рушив сам, як вихор, нивою.А їжак пробіг, може, з три кроки, потім притаївся у борозні і повернув

назад на своє перше місце. А Заєць біжить щосили. Та коли добіг на кінець ниви, аж тут їжакова жінка з другої борозни кричить йому назустріч:

— А я вже тут!Заєць тільки очі витріщив з дива: йому і в голову не прийшло, що це не

той їжак, бо, знаєте, їжак і їжачиха однаковісінькі на вигляд.— А це ж як могло статись? — скрикнув Заєць.— Біжім ще раз, назад!І, не передихнувши добре, він вихором полетів нивою, поклавши вуха на

спину. їжачиха лишилася спокійнісінько на своїм місці. А коли Заєць добіг на другий кінець ниви, то там їжак йому назустріч:

— А я вже тут!Розлютився Заєць. Що за диво? Щоб кривоногий їжак мене випередив? І,

не тямлячи себе з досади, крикнув:

130

— Ану, ще раз біжім!— Про мене Семене,— мовив їжак,— біжім хоч десять разів, мені

байдуже.Побіг Заєць, а знизу знову чує:— Я вже тут!Біжать ще раз угору — знов те саме. Так він, бідолаха, бігав, бігав аж

сімдесят і три рази туди й назад, а їжак кожного разу був «уже тут». Чи Заєць добіжить до одного краю ниви, чи до другого, все чує одно: «Я вже тут». А сімдесят четвертий раз Заєць не добіг. Саме на середині ниви впав на землю і сконав на місці.

А їжак гукнув на свою жінку, і обоє пішли, радіючи, додому. І живуть, мабуть, і досі, коли не померли.

Після того ввесь заячий рід зарікся бігати наввипередки з їжаками.

131