ГСПБ 1.03. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ...
TRANSCRIPT
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
\ ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ
ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ
Кафедра соціології та соціально - гуманітарних дисциплін
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Ректор _______________________ Могильний О.М.
«________» __________________________ 2013 р.
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ГСПБ 1.03. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ
ГАЛУЗІ ЗНАНЬ 0301 «СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ НАУКИ»
НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ 6.030102 «ПСИХОЛОГІЯ»
Київ – 2013
2
Робоча програма навчальної дисципліни «Історія Української культури»
для студентів за напрямом підготовки 6.030601 «Менеджмент».
22 травня 2013 р.- 40 с.
Розробник програми: доктор історичних наук, професор Кучменко Е.М.
Робоча програма навчальної дисципліни «Основи антропогенезу»
укладена у відповідності до Галузевого стандарту вищої освіти Освітньо-
професійної програми та Освітньо-кваліфікаційної характеристики з напряму
підготовки 6.030102 «Психологія», затвердженої наказом МОН України від
15.06.2004 р. № 492.
Рецензенти:
Лукашевич М. П., доктор філософських наук, професор кафедри соціології та
соціально-гуманітарних дисциплін Інституту підготовки кадрів державної
служби зайнятості України
Козир А.В., доктор педагогічних наук, професор Національного педагогічного
університету ім.. М.П. Драгоманова
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри соціології та
соціально-гуманітарних дисциплін
Протокол №______ від _____ 2013 р.
Завідувач кафедри соціології та соціально-гуманітарних дисциплін
__________________ Лукашевич М.П.
Схвалено Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби
зайнятості України.
Протокол №______ від _____ 2013 р.
«Погоджено»
Завідувач навчально-методичного Завідувач навчального відділу
відділу
_____________ М.Руженський _______________ В.Куляша
©Кучменко Е.М., 2013
©Інститут підготовки кадрів
державної служби зайнятості
України (ІПК ДСЗУ), 2013.
3
1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Найменування
показників
Галузь знань, напрям
підготовки, освітньо-
кваліфікаційний
рівень
Характеристика
навчальної дисципліни
денна
форма
навчання
заочна
форма
навчання
Кількість кредитів – 2 Галузь знань: 0301
“Соціально-політичні
науки”
Нормативна
Модулів 3
Напрям підготовки:
6.030102
“Психологія”
Рік підготовки
Змістовних модулів-2 1 -й
Індивідуальне
науково-дослідне
завдання
(контрольна робота)
Семестр
Загальна кількість
годин - 72
2-й
Лекції
Тижневих годин для
заочної форми
навчання:
аудиторних -
самостійної роботи
студента -
Освітньо-
кваліфікаційний рівень:
бакалавр
6 год.
Практичні, семінарські
2 год.
Лабораторні
Самостійна робота
64 год.
Індивідуальні завдання:
(контрольна робота)
Вид контролю: екзамен
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної та
індивідуальної роботи становить:
для денної форми навчання –
для заочної форми навчання – 12,5%
4
2. МЕТА І ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ:
Мета дисципліни: викладання навчальної дисципліни «Історія
української культури» є надання студентам системних знань з об’єктивних
закономірностей, умов, культурно-історичних процесів і специфічних
особливостей формування української культури як науки; набуття студентами
навичок виховувати та формувати себе як культурну особистість в дусі поваги
до культурної спадщини українського народу; набуття навичок практичного
використання знань з «Історії української культури» у повсякденному житті та
у роботі..
Завданнями вивчення дисципліни є:
- розуміння сутності формування української народності та її культури;
- вивчення етапів та особливостей формування української культури;
- усвідомлення необхідності знань з «Історії української культури» для
розуміння сучасних реалій розвитку української культури та світових
культуротворчих процесів;
- проведення культурологічного аналізу сучасних культурних процесів в
українській культурі.
У результаті вивчення начальної дисципліни «Культурологія» студенти
набувають таких компетентностей:
Загальні вміння (компетентності):
Інструментальні компетентності:
- здатність до аналізу концептуальних засад з основ історії української
культури;
- здатність до організації і планування аналітичної діяльності під час
вивчення особливостей розвитку української культури;
- знання і уміння оперувати культурологічними категоріями та історико-
культурними поняттями в сфері формування загальнокультурних та загально
цивілізаційних цінностей;
- усне спілкування українською мовою у процесі дискусії;
- знання другої мови при оволодінні іншомовними джерелами;
- елементарні комп’ютерні навички (використання мережі Інтернет для
опанування рекомендованих електронних джерел, робота у Microsoft Office
PowerPoint при підготовці доповіді з презентацією);
- навики уміння заходити та аналізувати інформацію з різних джерел;
- навички формування власної думки щодо проблем етногенезу
української культури, мистецтвознавчих новацій та особливостей розвитку
української культури.
Міжособистісні компетентності:
5
- уміння працювати в команді;
- здатність до критики та самокритики під час дискусії;
- уміння донести інформації, ідеї, проблеми, власну думку в галузі знання
історії української культурі в контексті своєї професійної діяльності;
- навики та уміння формування між особових стосунків у колективі при
обстоюванні власної позиції, думки під час дискусії;
- етичні зобов’язання при опануванні до виступів доповідачів;
- розуміння традицій і звичаїв інших культур, уміння проявляти
толерантне ставлення;
- уміння критично оцінювати культурні явища, форми, методи, діяльність
осіб, спираючись на отриманні знання.
Системні компетентності:
- здатність застосовувати знання на практиці;
- здатність до навчання;
- критично мислити і генерувати креатині ідеї та вирішувати важливі
проблеми на інноваційній основі;
- здатність працювати самостійно при опрацюванні джерел, підготовці
доповіді з презентацією, підготовці альтернативних підходів до висвітлення
теми дискусії;
- турбота про якість доповіді та презентації;
- бажання досягти успіху при обговоренні теми доповідей з презентацією;
- здатність адаптуватися до нових ситуацій у професійній діяльності із
застосуванням набутих навичок і знань з історії культури;
- уміння реалізовувати на практиці набуті знання з історії култури під час
професійної діяльності;
- здатність дослідити ґенезу формування української культури;
- розуміти основні події в галузі української культури;
- застосовувати методи оцінювання різноманітних культурних подій в
галузі мистецтва, їх форм і напрямків.
Спеціальні (фахові) вміння (компетентності)
- знати сутність ґенези української культури;
- визначати функції культури і застосовувати методи культурологічних
досліджень;
- знати сучасні підходами до теоретичних проблем з історії української
культури;
- знати життєво-ціннісні орієнтири української та зарубіжної культури;
- вміти виховувати естетичне почуття, художній смак;
6
- знати взаємозв’язок дисципліни «Історія української культури» з
іншими дисциплінами гуманітарного і суспільно-практичного та
економічного циклу;
- знати культуру виробництва, дизайн, культуру управління, мовлення;
- розуміти суть художнього образу, краси мелодії, гуманного вчинку,
пізнання історії культури того чи іншого народу, тієї чи іншої епохи;
- вміти застосовувати теоретичні знання з «Історії української
культури» у своїй повсякденній професійній діяльності;
- об’єктивно і неупереджено аналізувати та пояснювати сутність тих чи
інших форм і методів культуротворчого процесу в Україні у їх
історико-культурологічному та загально цивілізаційному вимірах;
- проводити історико-культурні дослідження;
- оперувати теоретичними і фактичними матеріалами з курсу “Історія
української культури”;
- використовувати культурологічні знання в аналізі сучасних
кульутротворчих процесів;
- застосовувати методи оцінки культурологічних явищ в Україні;
- використовувати зразки української та зарубіжної культури як засіб
гуманітаризації навчального процесу;
- уміти користуватися категоріальним апаратом з історії української
культури;.
- оцінювати результати власної діяльності в контексті культурологічної
освіти;
- за результатами аналізу культуротворчих українських та світових
процесів при допомозі зіставлення та порівняння приймати професійні
рішення, адекватні ідеям гуманізму.
7
3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовний модуль 1. Витоки української культури. Становлення та
розвиток української культури.
Тема 1. Витоки української культури.
Історичні передумови виникнення української культури. Культура
дохристиянської Русі. Джерела вивчення культури стародавніх слов’ян.
Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов’ян. Релігійні
вірування та міфологія східнослов’янських племен.
Реалістична та побутова культура. Народна творчість. Східнослов’янські
архітектурні споруди та пам’ятки живопису на території України. Культурні
зв’язки східнослов’ян із зовнішнім світом.
Тема 2. Культура Київської Русі.
Вплив християнства на культуру Київської Русі. Культурний розвиток
Русі-України в Х-ХІУ століттях. Характерні риси та особливості розвитку
культури Київської Русі. Соціально-політична та культурна ситуація Русі-
України в ХІІ-ХІУ століттях. Основні осередки соціального та культурного
життя.
Особливості світорозуміння людини часів Київської Русі. Видозміни
християнства на Русі. Мислителі Київської Русі. Книжна справа. Бібліотеки на
Русі. Перекладна література. Грецька церковна класика. Церковні та біблійні
переклади. Апокрифи. Житійна література. Патерична література. Повісті.
Оригінальна література. Лука Жидята. “Повчання до братії”. Іларіон “Слово о
Законі і Благодаті”. Клим Смолятич “Посланія Пресвітеру Фомі”. Кирило
Туровський. “Притча очеловесетій души и о телеси” (про сліпця і хромця), “К
Василисю игумену Печерському (про безтурботного царя і його мудрого
радника)”, “Сказания о черноризьчьстім чину” (тобто про чернечий стан), вісім
похвальних слів. Повчання. “Повчання Володимира Мономаха”. “Послання
Феодосія Печерського до князя Ізяслава Ярославича”. Житійна література (ХІ-
ХІІІ ст.). Оповідання про Ольгу. “Пам’ять і похвала” (кн. Володимиру),
“Сказаніє и страсть и похвала світую мученику Бориса і Гліба” Мономаха
Іакова. “Чтение о житіи и о погубленіи блаженную страстотерпцу Бориса і
Гліба” Нестора Печерського. “Житіє” Феодосія Печерського (1108).
Гімнографія Київської Русі. Канон Борису і Глібу митрополита Іоанна. Канони і
молитви інока Григорія, Кирила Туровського. Легенди і житія. “Києво-
Печерський патерик” (ХІІІ ст.) Симона і Полікарпа. Паломницька література.
“Житіе и хоженье Данила, руськія земли игумена”. “Книга паломник” і
“Странник” Добрині Яндрейковича. Староукраїське письменство. “Слово о
полку Ігоревім”. “Слово про погибель Руської землі”. “Моленіс Данила
Заточника”. Літописання. Київський звід (1037-1039). Новгородський літопис
8
(близько 1050). Перший Печерський літописний звід Никона (1073). Другий
Печерський звід Іоанна (1093-1095). “Повісті врем’яних літ” (1113) –
літературно-енциклопедичний твір. Обласницьке літописання. Виникнення
нових літописних центрів та нових форм літописання. Звід Моїсея. Звід Данила
Галицького.
Зародження і розвиток шкільної освіти. Школи співу, малярства,
різьбярства, гутництва, художнього ковальства тощо. Школа Ярослава –
перший вищий навчальний заклад на Русі та у Західній Європі. Школи для
підготовки духівництва. Школи для дівчат. Києво-Печерський монастир як
науково-освітній осередок.
Наукові знання. Наукові центри на Русі. Теологія і філософія. Природничі
науки. Історія. Переклади візантійських хронік І.Малали, Г.Амартоли,
І.Сінкела; “Історія Палестини” Йосифа Флавія; Шестоднев Василя Великого;
“Фізіолог”; “Космографія” Козьми Інликоплова. “Ізборники” князя Святослава
(1073; 1076рр.) – збірники енциклопедичного характеру. Збірники афоризмів.
“Пчела”. “Ізмарагд”. “Златая цепь”. Вітчизняні оригінальні наукові досліди.
Літописи. “Велесова книга”. “Повість врем’яних літ”. Медицина. Народні
методи лікування. Хірургія. Агапіт.
“Руська правда” – найстаріший правовий кодекс ХІ-ХІІ ст. “Правда
Ярославичів”. Збірки законів Київської Русі як основа Литовського статуту та
законодавства гетьманської доби.
Руська архітектура як світоглядна ідея та художній шедевр. Храмова
архітектура. Християнська іконографія. Ювелірне і прикладне мистецтво.
Рублені дерев’яні хороми, замки, фортеці. Новгородські майстри. Кам’яне
зодчество. Десятина церква у Києві. Спасо-Преображенський Србор у
Чернігові. Зодчество доби Ярослава. Софія Київська. Мистецтво
фортофікаційний споруд, житлових будівель. Лядські, Львівські та Золоті
ворота в Києві. Фортифікаційні укріплення в Переяславі, Чернігові, Білгороді,
Новгороді-Сіверському, Путивлі, Володимирі та ін.
Образотворче мистецтво: іконопис, фреска, мозаїка, книжкова мініатюра.
Образ Вседержителя та Марії-Оранти. Монументальні ансамблі ХІ-ХІІІ ст.
Святителі Русі. Євангельські сцени. Фрески на світську тематику. Визначні
майстри станкового малярства. Алімпій. Григорій. Мистецтво мініатюри.
“Остромирове Євангеліє” (1056-1057) диякона Григорія. “Ізборник
Святослава” (1073) диякона Іоанна. “Трирський псалтир”. Мініатюри
Радзивіллівського літопису. Декоративно-ужиткове мистецтво. Ткацтво,
килимарство та вишивка. Театральне мистецтво. Музика. Танок.
9
Тема 3. Культура Галицько-Волинської Русі.
Галицько-Волинське мистецтво. Володимирські будови. Галицька
архітектурна школа. Княжий Галич. Церква святого Пантелеймона. Холм.
Пам’ять століть. Ротонди в Україні.
Культурно-політичні взаємозв’язки князівств середньовічної Русі.
Україна-Русь в перспективі “Захід-Схід”.
Тема 4. Формування української народності та її культури
(поч. ХІV- перша половина ХVIІ ст.)
Соціально-економічна і політична атмосфера на Українських землях в
часи формування української народності. Південно-східний та Литовсько-
Польський впливи на культуру “малоросійського народу”. Оборонність,
народність культури ХІУ- ХУІ ст. Церковне життя. Діяльність митрополитів
Киприяна і Григорія Цамблаків. Спроба Київської автономізації (1440-1471).
Магдебурзьке право і його вплив на розвиток міської культури в Україні.
Українська культура – невід’ємна складова частина загальноісторичного
процесу. Вплив і поширення ідей західноєвропейського Відродження в Україні.
Поширення діяльності українських гуманістів на європейські країни.
Ствердження ренесансно-реформаційного характеру та традицій української
культури в процесі формування національної самосвідомості українського
народу. Контрреформація в Україні.
Освіта, книжкова справа, мовна ситуація. Художня культура.
Переходовість архітектурних форм. Церква. Замки. Різьба. Стінопис. Галицькі
малярі. Станкове малярство. Українське мистецтво в Польщі. На дворі Ягайла.
Люблінська поліхромія. Сандомир і Краків.
Ренесанс в Україні. Львівська Ставропігія. Корнятківська вежа і палата.
Діяльність Києво-Печерської Лаври. Успенська церква. Літературна спадщина
ХІУ-ХУІ ст. Розвиток фольклору (дума, плач). Закріплення прийомів
регулярного містопланування. Архітектурно-будівничі особливості Галицької і
Волинської архітектурних шкіл. Розвиток замкової і оборонної архітектури.
Кам’яниця – новий тип житлового будинку. Особливості розвитку українського
іконопису ХІУ-ХУІ ст. (Вплив ренесансу та ісіхазму). Ренесанс у провінції.
Різьба і малярство ХУІ століття. Львівські маляри. Ілюміновані рукописи і
друки ХУІ століття.
Український внесок у скарбницю світової культури. Значення культурної
спадщини ХІУ-ХУІ ст. для подальшого розвитку української культури.
Козацтво як явище історії та культури. Вплив козацтва на формування
загальноукраїнських демократичних культурних ознак. Риси духовності, віра,
мораль козацтва. Освіта. Школи вокальної музики, церковного співу.
Кобзарство. Їх вплив на формування національної свідомості українського
народу. Побут. Негативний вплив поділу України на розвиток культури.
10
Нерівномірність протікання культурних процесів у різних регіонах України.
Спільне й відмінне на Лівобережній та Правобережній Україні.
Тема 5. Духовна культура українського народу другої половини ХVІІ –
кінця ХVІІІ ст.
Історичні умови культурного життя українського народу. Нові процеси в
духовному житті: реформування церкви та освіти, розвиток науки.
Книгодрукування: друкарні і друковані книги в Україні. Творчість Герасима
Смотрицького, аскетизм Івана Вишенського. Острозька слов’яно-греко-
латинська академія (1576-1636 рр.) – перший навчальний заклад вищого типу
православних народів Європи. Український варіант гуманістичного
“тримовного ліцею”. Діяльність братств, їх загальнокультурне значення.
Освітня діяльність греко-католиків, єзуїтські освітні заклади. Києво-
Могилянська академія – найвпливовіший заклад східнослов’янського світу.
Історико-культурні традиції, гуманістичні засади, педагогічні орієнтації
Оборона православної церкви. Зв’язки із Західною Європою, слов’янськими
країнами.
Виникнення, ґенеза, світоглядне спрямування полемічної літератури:
науково-теологічні трактати, історико-політичні памфлети, відкриті листи,
послання-диспути тощо. Гуманістичні ідеї в літературному житті. Природничі
науки. Технічні знання. Класична і слов’янська філологія. Історичні знання.
Юриспруденція, філософія і теологія. Містичний неоплатонізм.
Пошуку шкільного театру. Народноярмарковий театр: містерії, фарси,
інтермедії. Ляльковий театр. Вертеп. Кобзарі. Бандуристи.
Українське бароко як нове світовідчуття і нове мистецтво. Філософський
світ українського бароко (30-40 рр. ХУІІ ст.). Філософські студії. Специфіка
національного варіанту бароко в літературі, театрі і музиці. Еволюція
образотворчого мистецтва. Барокова архітектура.
Утвердження загального барочного науково-літературного стилю в
Україні. Віршована поезія. Розповсюдження народних дум, історичних пісень і
переказів. Епос і прозова новела. Драма. Історичні твори. Козацькі літописи.
Спроби систематичної обробки української історії. Вплив української барокової
літератури на східних і південних слов’ян.
Розквіт українського (козацького) бароко у другій половині ХУІІ
століття. Поняття “козацьке Бароко”. Барочна архітектура Придніпров’я
України. Меценати і меценатство. Творчість П. Могили, Л.Барановича, І.
Галятовського. Будівництво Хмельниччини. Будови Самойловича. Мазепинське
бароко, його стилістичні особливості. Розвиток іконопису, книжкової графіки.
Граверство, його вплив у Центральній та Східній Європі. Барочна архітектура і
живопис Західної України. Елітарність Галицько-Волинського та демократизм
11
Придністровського бароко. Шкільний театр. Розвиток народної музично-
вокальної майстерності. Початок музичної обробки народних пісень. Партесний
(багатоголосий) спів та його поширення з України на Східну Європу.
Багатоголосий партесний спів М.Дилецького і О.В.Кондзилевича. Лаврський
розспів.
Українська культура ХУІІІ ст. Негативний вплив чужоземного панування
на розвиток української культури. Київська академія (з 1701 р.) та її роль у
культурному житті України та інших слов’янських народів. Рівень шкільної
освіти в Україні за часів Гетьманщини. Колегіум, семінарія, парафіяльні
дяківські школи, народні училища, колегії. Шкільна діяльність ордену Василіан
на Правобережній та Західній Україні. Едукаційна комісія (1773 р.) та
проведення нею реформи шкільної справи. Секуляризація церковних та
монастирських земель (1786 р.) і її негативний вплив на шкільну справу
України. Поширення природничих, математичних і медичних знань. Розвиток
філософської думки та історичних знань. Літературна течія бароко та її
своєрідні риси в Україні.Драматичні та історичні твори. Поява казацьких
літописів: Величка, Грабянки, Самовидця; хронік (“Хроніка” Ф.Софоновича,
“Синопсис”). Марсіянська поезія П.Орлика, Ст.Яворського; епіграма Л.Зизанія
і П.Беринди. Творчість Г.Сковороди, П.Величковського. Демократичні зміни в
театральному мистецтві. Занепад шкільної і розвиток вертепної драми.
Зародження і розвиток світської драматургії і професійного театру в Україні.
Розвиток українського архітектурного бароко в ХУІІІ ст., його характерні
стилістичні особливості. Домінування тринавних і хрещатого складання храмів.
Будівництво надбрамних дзвіниць. Творчість І.Григоровича-Барського,
С.Ковніра, Ф.Старченка. Рокальна архітекутра в Україні. Творчість І.Шенделя.
Книгодрукування. Діяльність Лаврської Київської та Чернігівської друкарень.
Містобудівництво. Барочна архітектура західноукраїнських земель. Заміна
бароко стилем рококо і класицизм.
Народне малярство. Професійні іконописні школи. Школи живопису в
Україні. Українська барокова гравюра. Український портретний живопис ХУІІІ
ст. Українці в художньо-образотворчому мистецтві російської імперії середини
ХУІІІ- початку ХІХ ст. Творчість Д.Левицького, В.Боровиковського, А.Лосенка
у загальноєвропейському контексті та сентименталізму, їх зв’язок з
українською живописною традицією та місце в історії російського живопису.
Культура церковного співу в Україні, її давні джерела та оновлення під
впливом ренесансних і барочних традицій. Київський розспів та його
поширення в Росії. Музичні братства. Творчість композиторів Д.Бортнянського,
М.Березовськолго, А.Веделя, їх зв’язок із традиціями староукраїнської музики
та європейською музичною культурою того часу. Роль і місце українських
композиторів ХУІІІ ст. у формуванні російської музики.
Своєрідність українського бароко в загальноєвропейському контексті.
Культура козацької держави (1648-1781 рр.). Освіта і наука. Культурно-
просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії. Література, театральне
12
мистецтво і музична культура. Архітектура, образотворче, декоративне та
ужиткове мистецтво.
Змістовний модуль 2. Українська культура часів національно -
культурного відродження та національно-демократичних революцій.
Тема 6. Українська культура кінця ХVІІІ – початку ХХ століття.
Національно-культурне відродження.
Соціально-політичні та історичні обставини розвитку української
культури. Дворянський період національно-культурного відродження. Ґенеза та
періодизація національно-культурного відродження на Україні в ХІХ столітті.
Народницький період національно-культурного відродження. Національно-
культурне відродження у Галичині.
Формування української національної самосвідомості. Національно-
культурне Відродження в Україні. Зростання інтересу до національної історії.
Збирання та публікація історичних джерел і пам’яток історичної думки,
видання журналів та альманахів, створення історичних товариств, написання
узагальнюючих праць з історії України. “Історія Русів” – перша політична
історія України. Д.Бантиш-Каменський. “Історія Малой Росії”. Історична
свідомість української еліти. Виділення етнографії, фольклористики та
мовознавства із загального масиву історичних знань. Збірки українського
фольклору. “Граматика малорусского наречия” – перша друкована граматика
української мови. Вихід у світ словника української мови. Просвітницький
реалізм української літератури: І.Котляревський, П.Гулак-Артемовський,
Г.Квітка-Основ’яненко, Є.Гребінка. Ідея “народностів” як чинник українського
національного Відродження. Фольклорні та етнографічні дослідження.
М.Цертелєв, М.Максимович, М.Маркович, І.Срезневський, О.Бодянський,
В.Залевський, М.Костомарова. “Русалка Дністрова” – перший літературно-
фольклорний альманах у Галичині. “Руська трійця”.
Романтизм в українській літературі. Теоретико-естетичні та тематично-
стильові засади літературної романтики. Поезія і проза.
Класики російської літератури в українській культурі. “Українська
школа” в польській літературі. Формування ідеї України в польськомовних
культурних колах.
Світогляд “Кирило-Мефодіївського товариства”. Роль творчості
Т.Г.Шевченка у становленні української культури. Просвітницькі елементи
філософії Григорія Сковороди.
Класицизм в літературі та мистецтві України. Архітектура. Живопис.
Харківська школа портрету. Академія мистецтв у Харкові. Музика класицизму.
Український живопис. В.Штенберг. Реалістично-романтичні тенденції
українського живопису другої чверті ХІХ ст.: Т.Шевченко, І.Сошенко.
13
Українська культура в загальноєвропейському культурному процесі другої
половини ХІХ століття.
Українська суспільна думка: розвиток науки і освіти. Основні осередки
розвитку науки. Створення наукових товариств. Природничі науки в Україні.
М.Бекетов, Є.Ковалевський, І.Мечніков, М.Гамалія. Наукова творчість
Вернадського. Вплив наукових досягнень на піднесення промисловості,
сільського господарства, спосіб життя і характер мислення.
Зрушення у сфері гуманітарних наук. Створення Київського центрального
архіву (1852р.). Створення потужної джерельної бази, розширення
проблематики історичних студій. М.Костомаров, В.Антонович –
основоположники народницького напрямку в українській історіографії.
М.Грушевський, В.Іконников, О.Єфименко, Д.Яворницький, Д.Багалій,
М.Довнар-Запольський. “Філософія серця” П.Юркевича – підсумок української
класичної філософії ХУІІІ-ХІХ ст.
О.Потебня – зачинатель психологічного напряму у вітчизняному
мовознавстві. Історія мови, літератури і фольклору в працях П.Г.Житецького.
Фольклористика та етнографія: М.Ф.Сумцов, П.П.Чубинський,
М.П.Драгоманов, Д.Антонович та ін.
Лібералізація суспільно-політичного життя в Росії в 50-х рр. та його
вплив на піднесення національної освіти. Громадський рух за розвиток
національної освіти. Діяльність громад. Журнал “Основа”. Українські книгарні
і видавництва. Цензурні репресії та їх наслідки. Подальша русифікація шкільної
справи. Діяльність товариства “Просвіта”, недільні школи. Боротьба між
польським і українським впливами на освіту в Галичині. Діяльність греко-
католицької церкви.
Освітня реформа. Створення єдиної системи освіти. Училища. Гімназії,
університети. Створення спеціалізованих навчальних закладів. Зрушення в
освітній галузі в західноукраїнських землях.
Характерні риси розвитку української літератури у другій половині ХІХ
ст. Становлення та піднесення реалізму в українській літературі, її селянсько-
етнографічна орієнтованість. Гостросоціальна проза М.Вовчка, І.Нечуя-
Левицького, П.Мирного, І.Карпенка-Карого. Оновлення української літератури
в контексті загальноєвропейського художнього поступу. Л.Українка,
М.Коцюбинський, В.Винниченко.
Образотворче мистецтво. Поширення принципу реалізму та народності.
Пересувні художні виставки. Побутовий жанр, пейзаж, портретний живопис.
Архітектура. Масштабність забудов, застосування нових технологій і
матеріалів, еклектика.
Музика. Створення першої національної опери. Українська музична
фольклористика. Українська вокальна музика. Видатні митці епохи.
Започаткування професійного театру. Побутові провінційні театри України.
14
Театральне життя в західноукраїнських землях. Українська культура ХІХ
століття – предтеча культурного оновлення ХХ століття.
Тема 7. Українська культура ХХ- поч. ХХІ століття.
Українська культура на зламі ХІХ-ХХ століть – в перспективі світових
процесів, зрушень, нових явищ і тенденцій. Соціально-економічні та суспільно-
політичні умови формування української культури кін. ХІХ- поч. ХХ ст.
Основні етапи в історії української культури ХХ століття. Розвиток
національної самосвідомості. Теорія українства Микити Шаповалова.
Українське культуротворення. Обстоювання права на навчання рідною мовою.
Створення україномовних підручників. "Українська граматика" Є.Тимченка.
“Українська абетка” Г.Нарбута. Відкриття українських кафедр в університетах.
Культурно-просвітницька робота серед населення. Створення мереж
“Просвіти”. “Українські клуби”.
Розвиток української етнографії та історії. Наукове товариство ім.
Т.Г.Шевченка (НТШ). “Історія запорозьких козаків” Д.Яворницького. “Історія
українського народу” О.Єфименко. “Історія України-Руси” М.Грушевського.
“Етнографічний збірник”. Матеріали до українсько-руської етнології.
“Галицько-руські народні пісні з мелодіями” (1902), “Мелодії українських
народних дум” (1910,1913).
Національна самобутність у художній творчості. Обробки народних
пісень. Відтворення особливостей народного світобачення, канонів народного
мелосу та фольклорної символіки в літературі. “Тіні забутих предків”
М.Коцюбинського, Б.Лепкий, В.Пачковський, П.Картанський.
Художня структура українського народного живопису. М.Жук,
В.Кричевський, М.Бойчук. Українські художники авангардисти: К.Малевич,
В.Єфімов, Д.Бурлюк, О.Богомазов. Український модерн в архітектурі.
Національне відродження театру. М.Кропивницький, М.Старицький,
М.Заньковецька. Мандрівні трупи М.Кропивницького, П.Саксаганського,
І.Карпенка-Карого та ін. Перший стаціонарний український театр
М.Садовського. Театр на західноукраїнських землях. “Руська
бесіда”.Українська культура як культура світового рівня. Соломія
Крушельницька О.Кошиць. Українська республіканська капела.
Гуманізм українського неоромантизму. Розвиток національної культурної
традиції та формування нової естетичної свідомості у художній творчості.
Екзистенціально-романтичні мотиви української філософії. “Філософія серця”
П.Юркевича. Неоромантична, гуманістична концепція в літературі. “Зів’яле
листя” І.Франка, поезія М.Вороного, “Лісовіа пісня”, “Касандра” Л.Українки,
“Людмила”, “Царівна”, “У неділю рано зілля копала” О.Кобилянської.
Неоромантизм в українській музиці. Творчий метод М.Лисенка.
Індивідуальна історична, орієнтальна, астрально-космогонічна, казково-
15
фантастична сюжетика. Символістський театр. Нова мистецька світомодель в
архітектурі. Модерн як реакція на еклектичне будівництво. В.Городецький,
О.Бекетов, В.Шратер, О.Кобелев, Г.Кітнер, О.Вербицький.
Нова генерація українських живописців. О.Мурашко, М.Пимоненко,
К.Костанді, П.Холодний, С.Васильківський, К.Богаєвський, О.Новаківський,
Ф.Кричевський.
Взаємовідносини особистості і світу в українському експресіонізмі.
Український авангард 1900-1910-х рр. Утворення нової моделі світобудови.
Пошуки нових шляхів організації художньої творчості. Включення в загально
європейський художній процес. “Мистецтво заради мистецтва”. Українські
творчі угрупування. “Молода Муза” (Б.Лепкий, В.Пачовський, П.Карманський,
С.Чернецький, О.Луцький. В.Бурчак, М.Яцків, О.Турмінський). “Українська
хата” (М.Вороний, А.Кримський, М.Фільнський, М.Чернявський, Х.Ачевська,
О.Кандиба, Гр.Чупринка). Мистецькі виставки як осередки авангардних
пошуків. Європеїзація українського малярства й пластики. Формування нової
художньої свідомості. І міжнародна авангардна виставка в Одесі та Києві.
Київський художній інститут – осередок практики й теорії новітнього
мистецтва.
Український образотворчий авангард. Брати Бурлюки, художник
передвижник С.Кишинівський та ін. Кубофутуризм О.Богомазова, В.Єрмілова.
Супрематизм К.Малевича. Акварелі М.Синякової. творчість М.Бойчука.
Взаємопроникнення суміжних мистецтв. Українське кіномистецтво (навчальне,
документальне, дитяче).
Діяльність Центральної Ради. Розвиток освіти. Доля українських
університетів у перше пореволюційне десятиріччя.
Заснування Української педагогічної Академії, Української Академії наук
(В.Вернадський її перший президент).
Національно - культурне піднесення 20-х рр. ХХ ст. в Україні як
передумова розбудови освіти і науки. Соціально-національні передумови
українського культурного Ренесансу. Політика українізації та стан освіти в 20-
ті роки ХХ ст..
Література і театр на тлі нових національних та соціальних реалій.
Основні літературні течії 20-х років в Україні та їх представники. Український
символізм (П.Тичина, Є.Плужник). “Біла студія”. Революційні романтики
(Д.Загул, В.Кобилянський). Футуристи (О.Слісаренко, М.Семенко, В.Коряк,
В.Поліщук). Парафутуристи. Неокласики (М.Зеров, М.Драй-Хмара,
М.Рильський, П.Пилипович, Р.Бургардт). Західноукраїнські митці слова
(Богдан-Ігор Антонич, О.Ольжич, С.Гордитнський, Н.Л.Холодна,
О.Туринський). Реалістично-образне осмислення нової дійсності (А.Головко,
П.Панч, І.Ле, Ю.Яновський). “Експериментальна ” проза М.Йогансена,
Г.Шкурупія, Д.Юузька. “Масовізм” і М.Хвильовий. Дітературні дискусії.
Досягнення театру і кіно. Поява перших фільмів О.Довженка. Реформатор
театру Лесь Курбас. “Березіль”. Експериментальні вистави.
16
Український мистецький авангард та його доля. Кубофутуризм
(О.Богомазов, О.Екстерн, К.Малевич, Г.Собачко-Шостак, М.Лисицький,
Д.Бурлюк, В.Меллер, А.Петрицький). Кубізм, конструктивізм, супрематизм
(О.Хвостенко-Хвостов, В.Єрмилов). Сценографія. Портретна галерея
А.Петрицького. Школа “бойчукістів”. Скульптор кубофотурист О.Архипенко.
Культура України в період комуністичної системи. Втрата національно-
культурної незалежності в 30-ті роки ХХ ст. “Розстріляне Відродження”.
Основні тенденції розвитку художньої творчості в роки ІІ-ої світової війни та
перше повоєнне десятиріччя.
Українська культурна парадигма ІІ-ої половини ХХ ст. “Відлига” в
культурно-мистецькому житті України. Пошуки нових форм мистецького
самовираження. Позитивні зрушення в галузі освіти, науки. Дисидентство.
“Шістдесятники”. Позитивні зрушення і негативні тенденції в культурі, освіти,
науці періоду “застою”. Деформація етнокультурної парадигми мислення
народу. Реабілітація та відродження української культури та національної
думки в часи “перебудови”.
Культура незалежної України Тенденції національно - культурного
відродження. Культура в умовах нової соціальної реальності. Формування нової
соціокультурної дійсності та її риси. Національна культура в умовах зростання
національно-культурної ідентичності. Діячі української культури в еміграції.
Українська культура на початку ХХІ століття.
Проблеми української культури в контексті світового розвитку. Культура
і глобальні проблеми сучасності. Феномен Чорнобилю. Проблема глобалізації.
Україна як незалежна держава. Створення Міжнародної асоціації
україністів (МАУ). Участь України в міжнародних організаціях з гуманітарних
питань, науки, культури (ЮНЕСКО). Реалії та перспективи культури України
на зломі століть.
Культура і глобальні проблеми сучасності. Інтерекологічні аспекти
глобальних проблем цивілізації. Інтеросвітні аспекти глобальних проблем
цивілізації. Інтердемографічні проблеми глобальної цивілізації.
17
4. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Назва змістовних модулів і тем
Кількість годин, відведених на:
заочна форма навчання
Усього
в тому числі
Лекції
Семінари
СРС
ІНДЗ
72 6 2 44 20
Модуль 1.
Змістовний модуль І. Витоки української культури. Становлення та розвиток
української культури.
Тема 1. Витоки української
культури.
6,5 0,5 - 6
Тема 2. Культура Київської Русі. 9 1 1 7
Тема 3. Культура Галицько-
Волинської Русі.
6,5 0,5 - 6
Тема 4. Формування української
народності та її культури (поч. ХIV-
перша половина ХVII ст.).
9 1 1 7
Тема 5. Духовна культура
українського народу другої
половини ХVII- кінця ХVIII ст.
7 1 - 6
Разом за змістовним модулем 1 38 4 2 32
Змістовний модуль 2. Українська культура часів національно-культурного
відродження та національно-демократичних революцій.
Тема 6. Українська культура кінця
ХVIII – початку ХХ століття
7 1 - 6
Тема 7. Українська культура ХХ-
поч. ХХІ століття.
7 1 - 6
Разом за змістовним модулем 2 14 2 - 12
Усього годин: 52 6 2 44
Модуль 2. ІНДЗ - - - 20
Усього годин: 72 6 2 44 20
18
5. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 2. Культура Київської Русі.
Семінарське заняття:
1. Київська Русь – якісно новий етап розвитку культури стародавніх
слов’ян.
2. Література Київської Русі.
3. Архітектура Київської Русі. Структура храму.
4. Ікона. Мозаїка і фрески Київської Русі.
Література: [1, 4, 18, 19,20, 23]
Тема 4. Формування української народності та її культури (поч. ХIV-
перша половина ХVII ст.).
Семінарське заняття:
1. Полемічна література.
2. Літописання.
3. Культура козацької держави (1648-1781 рр.)
4. Освіта і наука. Культурно - просвітницька діяльність Києво-
Могилянської академії
Література: [1, 5, 7, 10, 20 - 24,32]
19
6.САМОСТІЙНА РОБОТА
№
з/п
Назва теми та зміст самостійної роботи Кількість
годин
1
Тема 1. Витоки української культури
Завдання:
1. Дослідити історичні передумови виникнення української
культури.
2. Вивчити культуру дохристиянської Русі.
3. Проаналізувати джерела культури стародавніх слов’ян
4. Дослідити основні етапи розвитку стародавньої культури східних
слов’ян.
5. Дослідити релігійні вірування та міфологію східнослов’янських
племен.
6
2
Тема 2. Культура Київської Русі.
Завдання:
1. Проаналізувати вплив християнства на культуру Київської Русі.
2. Вивчити Характерні риси та особливості розвитку культури
Київської Русі.
3. Проаналізувати особливості світорозуміння людини часів
Київської русі.
4. Дослідити культурну спадщину часів Київської Русі..
7
3
Тема 3. Культура Галицько-Волинської Русі.
Завдання:
1. Проаналізувати соціально-економічне і політичне становище
Галицько-Волинської Русі.
2. Дослідити культурно-політичні зв’язки князівств середньовічної
Русі.
3. Проаналізувати досягнення культурної спадщини доби Галицько-
Волинського князівства.
6
4
Тема 4. Формування української народності та її культури (поч.. ХІV-
перша половина ХVІІ ст.).
Завдання:
1. Проаналізувати соціально-економічну і політичну атмосферу на
Українських землян в часи формування української народності.
2. Проаналізувати південно-східні та Литовсько-Польський впливи
на культуру «малоросійського народу».
3. Проаналізувати Магдебурзьке право і його вплив на розвиток
міської культури в Україні.
4. Дослідити поширення діяльності ідей західноєвропейського
відродження в Україні.
5. Дослідити поширення діяльності українських гуманістів на
європейські країни.
7
20
№
з/п
Назва теми та зміст самостійної роботи Кількість
годин
6. Проаналізувати ствердження ренесансно-реформаційного
характеру та традицій української культури в процесі формування
національної самосвідомості українського народу.
7. Проаналізувати Контрреформаційні рухи в Україні.
8. Проаналізувати значення культурної спадщини ХІV – ХVІ ст.. для
подальшого розвитку української культури.
5
Тема 5. Духовна культура українського народу другої половини ХVІІ –
кінця ХVІІІ ст.
Завдання:
1. Проаналізувати історичні умови культурного життя українського
народу.
2. Дослідити нові процеси в духовному житті українського народу
3. Проаналізувати полемічну літературу та гуманістичні ідеї в
літературному житті.
4. Проаналізувати українське бароко як нове світовідчуття і нове
мистецтво.
5. Проаналізувати еволюцію образотворчого мистецтва.
6. Проаналізувати українську культуру ХVІІІ ст. Гетьманщина.
6
6.
Тема 6. Українська культура кінця ХVІІІ – початку ХХ століття.
Національно-культурне відродження.
Завдання:
1. Дослідити специфіку дворянського періоду національно-
культурного відродження.
2. Проаналізувати процес формування української національної
самосвідомості та національно-культурне відродження в
Україні.
3. Дослідити культурні течії.
4. Проаналізувати українську суспільну думку.
5. Проаналізувати імперську політику та її вплив на формування
української культури та української національної ідеї.
6
7.
Тема 7. Українська культура ХХ- поч.. ХХІ століття.
Завдання:
1. Вивчити соціально-культурні умови розвитку української
культури.
2. Дослідити основні етапи розвитку української культури ХХ
століття.
3. Проаналізувати культурно-просвітницьку роботу серед
населення..
4. Проаналізувати гуманізм українського неоромантизму.
5. Дослідити взаємовідносини особистості і світу в українському
експресіонізмі.
6. Проаналізувати український образотворчий авангард.
6
21
№
з/п
Назва теми та зміст самостійної роботи Кількість
годин
7. Проаналізувати українську культурну парадигму другої половини
ХХ ст.
8. Дослідити умови культурного розвитку в незалежній Україні.
9. Проаналізувати українську культуру і глобальні проблеми
сучасності.
10.
Разом 44
ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Самостійна робота студентів має на меті формування пізнавальної
активності студентів, засвоєння ними основних умінь та навичок роботи з
навчальними матеріалами, поглиблення та розширення вже набутих знань,
підвищення рівня організованості студентів тощо.
У процесі самостійної роботи студенти мають оволодіти вміннями та
навичками:
- організації самостійної навчальної діяльності;
- самостійної роботи в бібліотеці з каталогами;
- праці з навчальною, навчально-методичною, науковою, науково-популярною
літературою;
- конспектування літературних джерел;
- роботи з довідковою літературою;
- опрацювання статистичної інформації;
- написання рефератів з проблем курсу;
Кожен студент повинен уміти раціонально організовувати свою
навчальну самостійну діяльність. Важливим є вміння скласти план своєї робот,
чітко визначити її послідовність. Необхідно, щоб план самостійного навчання
був реальним і його виконання приводило до плідних наслідків у навчальному
процесі.
Для успішної самостійної роботи значну частину часу студент виділяє для
роботи в бібліотеці. Треба розуміти сутність складання алфавітного й
тематичного каталогів, вміти швидко знаходити в них необхідну літературу,
знати особливості бібліографічного шифрування. Для плідної роботи з
літературними джерелами студентові корисно скласти свою власну
бібліографію, заповнюючи бібліографічні картки на необхідні для нього книги,
брошури або статті. Для роботи у провідних бібліотеках м. Києва студенту
треба знати їх структуру, спеціалізацію окремих підрозділів, вміти
користуватися різноманітними каталогами, правильно заповнювати бланки
вимоги на літературу тощо.
Відібрана для самостійного опрацювання література може бути різною як
за обсягом наукових даних, так і за характером їхнього викладу. Потрібно
відібрати необхідний для опрацювання матеріал (розділи, підрозділи тощо), а
22
також розсортувати його за важливістю (що для детального вивчення, а що для
ознайомчого читання). Процес читання має відбуватися повільно, вдумливо, до
незрозумілих питань слід обов’язково повертатися, наводити додаткові довідки,
щоб зрозуміти сутність думки автора. Знання незнайомих термінів слід одразу
ж з’ясовувати за тлумачними словниками, енциклопедіями або
спеціалізованими довідниками. У процесі роботи з літературою корисно робити
виписки найважливіших думок, формулювань, окремих висловів на аркушах
паперу із зазначенням автора, джерела, сторінок і абзаців. Для кращого
засвоєння матеріалу, розвитку творчого мислення основний зміст прочитаного
доцільно формулювати у вигляді тез.
Конспект є стислим викладом основної сутності опрацьованого
літературного матеріалу. Конспект має бути стислим, змістовним і записаним
своїми словами і формулюваннями. Класичні визначення, оригінальні думки,
вислови слід записувати до конспекту повністю з посиланням на автора,
джерело і сторінку. У процесі конспектування важливо витримувати логічний
зв’язок іж окремими складовими тексту. У тексті конспекту корисно
підкреслювати найважливіші теоретичні положення, визначення, висновки і
робити помітки на полях. Систематичне конспектування опрацьованого
матеріалу дисциплінує розум, відпрацьовує вміння формулювати свої думки в
короткій змістовній формі, сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу.
Для цілісного уявлення про навчальну дисципліну студентові необхідно
користуватися довідкою літературою: енциклопедіями, енциклопедичними
словниками, галузевими довідниками тощо.
Майбутній фахівець повинен достатньо вправно користуватися
персональним комп’ютером. Робота з матеріалами «Інтернету» надає
можливість отримувати найповнішу інформацію з різних сфер життя нашої
держави.
Самостійна робота студентів з курсу передбачає і написання рефератів та
підготовку фіксованих виступів. Для цього необхідно скласти план реферату чи
виступу, вивчити потрібні літературні джерела, зробити виписки. За своїм
змістом реферат і виступ повинні відповідати обраній темі. Виклад матеріалу
має бути логічним, послідовним. Обсяг реферату, як правило, у межах 10-12
сторінок формату А;. Писати текст слід на одному боці аркуша, розбірливо, без
помилок. У разі потреби слід робити посторінкові виноски.
Останнім розділом реферату повинні бути висновки, в яких студент
узагальнює викладений матеріал і формулює свої думки з приводу
опрацьованої проблеми. До реферату має бути доданий список використаної
літератури, складений відповідно до існуючих вимог.
За структурою реферат складається із короткого вступу, двох або трьох
розділів основної частини, висновків та списку використаної літератури. План
написання реферату повинен мати внутрішню єдність і логіку, враховувати
актуальність проблеми, її наукову розробленість та практичну значимість.
23
У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, що вивчається, її
практична значимість; формулюються мета й завдання дослідженн6я,
вказуються обсяг і структура реферату. Обсяг вступу не повинен перевищувати
однієї сторінки комп’ютерного тексту.
Основна частина обсягом до 10 сторінок комп’ютерного тексту,
викладеного у двох-трьох розділах, повинна містити виклад основних
теоретичних положень, що визначають сутність і зміст предмета досліджуваної
теми, з огляду на цілі й завдання реферату; розгляд різних точок зору провідних
фахівців з досліджуваних питань на основі аналізу літературних та інших
інформаційних джерел; визначення пріоритетних питань, що підлягають
першочерговому розв’язанню; аналізуються практичні матеріали, сучасні
тенденції розвитку та особливості, притаманні державотворчому процесу в
Україні. На основі отриманих результатів розглядаються пропозиції,
рекомендації, заходи щодо осягнення цілей згідно з темою реферату. При
цьому студент повинен виявити самостійність та ініціативу.
Висновки є завершальним етапом виконаного студентом реферату. Вони
повинні містити короткі підсумки за результатами дослідження та прикладного
аналізу об’Єкта дослідження з наведенням позитивних і негативних сторін, а
також нереалізованих можливостей; перелік заходів, спрямованих на
розв’язання проблеми, підвищення ефективності об’єкта дослідження; отримані
якісні та кількісні показники; можливі варіанти реалізації запропонованих у
рефераті заходів.
Реферат виконується державною (українською) мовою. Викладення
повинно мати науковий характер, чіткий, без орфографічних і синтаксичних
помилок, логічно послідовний. Пряме переписування матеріалів з літератури
неприпустиме. Оформлення реферату має відповідати встановленим вимогам
(див. Патика Н.І.Стандарти на оформлення магістерських, дипломних,
бакалаврських, курсових, контрольних робіт та рефератів. – К.: ІПК ДСЗУ,2008.
– 26 с.).)
24
7. ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ
(контрольна робота для заочної форми навчання)
7.1. Виконання контрольної роботи передбачає письмове розв’язання завдань
за відповідним варіантом. Кожен варіант включає завдання з тематики,
визначеної навчальною програмою з дисципліни, за якою пишеться контрольна
робота.
7.2. Для слухачів, які навчаються на заочному відділені ІПК ДСЗУ, передбачена
методика розподілу варіантів контрольних робіт, в основу якої покладено
алфавітний принцип.
Початкова літера
прізвища студента Номер варіанту
Початкова літера
прізвища студента Номер варіанту
А 1 П 16
Б 2 Р 17
В 3 С 18
Г 4 Т 19
Д 5 У 20
Є 6 Ф 21
Ж 7 Х 22
З 8 Ц 1
Й 9 Ч 2
І 10 Ш 3
К 11 Щ 4
Л 12 Ю 5
М 13 Я 6
Н 14
О 15
7.3. Контрольна робота з дисципліни «Історія Української культури» складається
з двох питань, що потребують поглибленої відповіді та тестового завдання.
7.4. Відповіді мають бути повними та обґрунтованими на всі завдання, що
передбачені конкретним варіантом контрольної роботи. Висновки необхідно
робити з посиланням на конкретне літературне чи наукове джерело.
7.5. Запис умови завдань, передбачених варіантом, є обов’язковим. Контрольна
робота повинна мати самостійний характер. Недопустимо запозичення тексту,
фактичних даних із літературних джерел без посилання на них. Тому
контрольні роботи, написані без врахування цих вимог, викладачем перевірятися
не будуть.
7.6. Слухач може спиратися у своїй роботі на відповідну навчальну і
монографічну літературу з даної проблеми. При цьому, якщо він наводить
цитату чи запозичує із літературного джерела якесь теоретичне положення
(наприклад, визначення, висновки дослідження, думку автора літературного
джерела з того чи іншого питання тощо), то обов’язково треба робити
посилання на літературне джерело.
25
ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
7.7. Контрольна робота виконується державною (українською) мовою.
7.8. Обсяг контрольної роботи не повинен перевищувати 15 сторінок
комп’ютерного тексту. Контрольна робота має бути оформлена належним
чином (див. Патика Н.І. Стандарти на оформлення магістерських, дипломних,
бакалаврських, курсових, контрольних робіт та рефератів. – К.: ІПК ДСЗУ,
2008. – 26с.).
7.9. Контрольна робота має бути виконана і направлена для перевірки
протягом міжсесійного періоду, тобто навчального року, протягом якого
здійснюється робота слухача над засвоєнням навчального матеріалу як
самостійно, так і під керівництвом викладача, але не пізніше як за 30 днів
до початку сесії для слухачів заочної форми навчання, передбаченої
навчальним планом.
ПОРЯДОК ЗАРАХУВАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
7.10. Контрольна робота оцінюється за чотирибальною національною шкалою
та в балах за кредитно-трансфертною системою:
Оцінка ECTS Оцінка
у національній шкалі Бали за ECTS
A ( відмінно) 5 (відмінно) 47 - 50 B (дуже добре)
4 (добре) 44 - 46
C (добре) 40 - 43 D (задовільно)
3 (задовільно) 35 - 39
E (достатньо) 30 - 34 FX (незадовільно) з можливістю
повторного складання 2 (незадовільно)
18 - 29
F (незадовільно) з обов’язковим
повторним вивченням 1-17
7.11. У разі отримання слухачем незадовільної оцінки, останній повинен
усунути виявлені недоліки і повторно захистити її в установлений
викладачем строк.
7.12. Слухач, який не виконав контрольної роботи або якщо його робота не
зарахована за результатами її виконання, не допускається до семестрового
контролю з дисципліни.
26
ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
ВАРІАНТ 1
1. Особливості розвитку культури України литовсько-польського
періоду.
2. Українська полемічна література ХУП-ХУШ ст.
Тест 1. Культура – це ...
а/ творча діяльність людей а взаємовідносини, що склалися в процесі розподілу
культурних надбань;
б/ сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством в
процесі історії;
с/ відображення творчих сил і здібностей людей, виражених у темах і формах
організації їх життя та діяльності;
d/ творча діяльність людей, сукупність створених ними матеріальних і
духовних цінностей, взаємовідносини, що склалися в процесі розподілу
культурних надбань.
ВАРІАНТ 2
1. Поняття і сутність культури.
2. Ідейні джерела української культури ХХ ст.
Тест 2. Перелічіть основні риси стилю українського бароко
1.
2.
3.
4.
5.
ВАРІАНТ 3
1. Книжкова справа на Русі.
2. Українська парсуна на гравюрах ХУП-ХУШ ст.
Тест 3. Особливостями первісної культури є:
а/ гетерогенність, тотеїзм, табу;
б/ гомеостатичність, гетерогенність, гомогенність;
с/ гомогенність, синкретичний характер, табу.
ВАРІАНТ 4.
1. Мистецтво Давньої Русі (іконопис, фреска, мозаїка, книжкова
мініатюра).
2. Ідеї просвітництва та романтизму на українському ґрунті. Становлення
національної культури.
Тест 4. Утвердження мистецтва з необмеженою свободою, втеча від
дійсності, погляд на світ крізь призму фантазій і вигадок – така основна суть
мистецького напрямку
__________________________________________________
ВАРІАНТ 5.
27
1. Фольклор, його самобутність і жанри.
2. Література України ХІУ- початку ХУП ст.ст.
Тест 5. Художній метод, що передбачає правдиве відображення реальної
дійсності, правдивість відтворення не лише деталей, а й типових характерів у
типових обставинах називається
__________________________________________
ВАРІАНТ 6.
1. Функції культури.
2. Міфологія язичництва на терені України.
Тест 6. Естетико-філософською основою модерну є ___________________
ВАРІАНТ 7.
1. Українська культурологічна думка, її особливості.
2. Українська полемічна література ХУП-ХУШ ст.
Тест 7. Назвіть основні риси стилю модерн.
1.
2.
3.
ВАРІАНТ 8.
1. “Велесова книга” як дохристиянський міфічно-історичний літопис
прадавніх українців.
2. Архітектурні стилі України ХІХ ст.
Тест 8. В яких видах мистецтва виявив себе рокайльний стиль
1.
2.
3.
4.
ВАРІАНТ 9.
1. Концепції культури, їх сутність.
2. Архітектура України ХІУ-ХУП ст.
Тест 9. Найскладнішою авангардистською течією вважається:
1. Кубізм.
2. Футуризм.
3. Абстракціонізм.
4. Ексмпресіонізм.
5. Дадаїзм.
6. Сюрреалізм.
ВАРІАНТ 10.
1. Періодизація розвитку української культури.
2. Ідеї бароко в Україні. Поняття “ козацьке бароко”.
Тест 10. Характерними особливостями трипільської культури є:
1.
28
2.
3.
ВАРІАНТ 11.
1. Художня культура як засіб духовного розвитку особистості.
2. Трьохмовність української культури ХУП-ХУШ ст. Братські та перша
вища школа.
Тест 11. Назвіть основні осередки культури в Галицько-Волинському
князівстві.
1.
2.
3. ВАРІАНТ 12.
1. Ціннісна природа культури. Ієрархія цінностей.
2. Українське образотворче мистецтво ХІХ ст. Особливості його
розвитку.
Тест 12. Приведіть у відповідність літературні напрями, жанри на Русі:
1. Перекладна література а. Записи подій, ведені ченцями;
2. Оригінальна література б. Матеріали про мандри українців;
3. Паломницька література с. Власна література, що сформувалась
4. Апокрифи і розвивалась на місцевому
5. Житійна література національному ґрунті;
6. Патерик d. Жанр перекладної літератури
7. Природничо-наукова подій світової історії;
література е. Література пов’язана з вивченням
8. Історична література природи;
9. Літописи f. Розповіді про духовних, світських
осіб канонізованих християнською
церквою;
g. Неканонізовані перекази на біблійні теми;
h. Оповідання про подвиги
пустельників певної території, общини;
і. Твори, оригінали яких надійшли у
Русь з країн Заходу чи Сходу.
ВАРІАНТ 13.
1. Архітектурні споруди первісного суспільства на території України.
2. Становлення критичного реалізму як мистецького стилю в українській
культурі. Соціально-економічні умови його утвердження.
Тест 13. Вкажіть назву стилю модерн та його представників.
1. Україна А. ”Стиль Тіффані” а. Клімт Г.
2. Росія В. “Ар - Нуво” б. Хофман А.
3. Франція С. “Стиль модерн” с. Шехтель Ф.
4. Бельгія D. ”Югенд - Штиль” d. Городецький В.
29
5. Німеччина Е. ”Сецесіон” е .Врубель М.
6. Австрія F. ”Стиль Ліберті” f. Тіффані.
7. Італія G. ”Модерн стайль” g. Ліберті.
8. Англія h. Ж.Штук Ф.
9.США і. Боннар П’єр
j. Рансон П.
ВАРІАНТ 14.
1. Релігійний та еволюційний погляд на проблему антропосоціогену.
2. Аналіз основних напрямків культури модернізму.
Тест 14. Вкажіть специфічні особливості української культури в польсько-
литовську добу.
1.
2.
3. ВАРІАНТ 15.
1. Антропологічний підхід вивчення культури.
2. Особливості розвитку культури України литовсько-польського
періоду.
Тест 15 Які з названих особливостей притаманні мистецькому стилю
українського бароко:
1. Аристократичний стиль, переважно світське мистецтво.
2. Елітні мотиви в літературі.
3. Безпосередній зв’язок з народною творчістю і народною свідомістю.
4. Нереалістичне світобачення.
5. Алегоричність образів.
6. Асоціативне мислення, символічні коди.
7. Химерні зображення східного походження у геральдиці.
8. Асоціативність з побутом і природою у герботворчості.
9. Вежеподібний зруб дерев’яних храмів, залом.
10. Однаковість храму з усіх боків.
11. Три главки, “ганки”, промальований декор в храмовій архітектурі. ВАРІАНТ 16.
1. Найдавніші пам’ятки живопису на території України.
2. Феномен масової культури.
Тест 16. Вкажіть три періоди українського культурного відродження:
1.
2.
3.
ВАРІАНТ 17.
1. Джерела вивчення культури стародавніх слов’ян.
2. Український авангард.
Тест 17. Представниками якого напряму були:
30
1. В.Сосюра, В.Чумак, В.Елланський. а/. неокласицизму;
2. М.Зеров, П.Филипович, М.Рильський. б/ романтизму;
3. Я.Савченко, В.Кобилянський, Д.Загул. с /символізму.
ВАРІАНТ 18.
1. Антропологічний підхід вивчення культури.
2. Український модернізм та становлення соціалістичного реалізму в
українському мистецтві початку ХХ ст.
Тест 18. Театр “Березіль” працював під керівництвом:
1. О.Мар’яненка.
2. Л.Курбаса.
3. А.Бучми.
4. П.Саксаганського.
ВАРІАНТ 19.
1. Міфологія як складова частина духовного життя людини.
2. Реалії та перспективи української культури початку ХХІ ст.
Тест 19. Авторами яких творів є перелічені письменники?
1. О.Довженко. а/ “Правда і кривда”;
2. П.Панч. б/ “Поема про море”;
3. Г.Тютюнник. с/ ”Гомоніла Україна”;
4. О.Гончар. d/ ”Вир”;
5. М.Стельмах. е/ ”Людина і зброя”.
ВАРІАНТ 20.
1. Дикість, варварство, цивілізація як етапи культурної еволюції
людства.
2. Національне Відродження 20-х років ХХ ст. в Україні.
Тест 20. Встановіть відповідність:
1. Л. Осика. а/ ”Білий птах з чорною ознакою”;
2. І. Миколайчук. б/ “Тіні забутих предків”;
3. С. Параджанова. с/ ”Камінний хрест”,
4. Ю. Іллєнко. d/ “Криниця для спраглих”;
ВАРІАНТ 21.
1. Розвиток мистецтва як історія зміни напрямів, методів, жанрів та
стилів.
2. Поняття постмодернізму. Ціннісні орієнтації культури
постмодернізму.
Тест 21. Суть нової моделі освіти в Україні полягає в докорінних зрушеннях у
педагогічному процесі:
1. Посиленні централізації управління освітою.
2. Децентралізації та демократизації управління освітою.
3. Диференціації, гуманізації, індивідуалізації навчально-виховного процесу.
4. Безперервності освіти та варіантності навчальних планів та програм.
31
5. Посиленні ідеологізації навчального процесу.
6. Переорієнтації всієї сфери освіти на пріоритетний розвиток особистості
та створення для цього відповідних умов у суспільстві.
ВАРІАНТ 22.
1. Походження та головні етапи розвитку української культури.
2. Екологія та культура.
Тест 22. Відродженню релігійного життя в сучасній Україні сприяють такі
фактори:
1. Зняття заборони на релігійне життя, забезпечення з боку держави реальних
гарантій свободи совісті.
2. Перетворення церкви на державну структуру.
3. Різке загострення всього спектра суспільних проблем
політичних, економічних, соціальних, міжнаціональних, екологічних тощо).
4. Часткова втрата старих ідеологічних орієнтирів та шкали цінностей.
5. Відсутність міжконфесійних протиріч.
6. Різновекторний пошук народом духовної опори у житті
32
8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Для активізації процесу навчання студентів в ході вивчення дисципліни
застосовуються такі навчальні технології та засоби:
на лекціях чітко та зрозуміло структурується матеріал;
зосереджується увага студентів на проблемних питаннях; наводяться конкретні
приклади практичного застосування отриманих знань; звертаються до
зарубіжного досвіду вирішення окремих проблем; заохочуються студенти до
критичного сприймання нового матеріалу замість пасивного конспектування;
використовуються наочні матеріали, схеми, таблиці, моделі, графіки;
використовуються технічні засоби навчання: мультимедійний проектор, слайди
тощо;
на семінарських заняттях запроваджуються різні навчальні
технології: семінар-розгорнута бесіда, обговорення проблем, дискусії; семінар-
вирішення ситуаційних вправ; семінар-розв’язання проблемних питань;
мозковий штурм; кейс-методи; презентації; аналіз конкретної ситуації; робота в
малих групах; рольові та ділові ігри; банки візуального супроводження;
письмовий контроль знань; індивідуальне та групове опитування; перехресна
перевірка завдань з наступною аргументацією виставленої оцінки тощо.
Обов’язковими елементами активізації навчальної роботи студентів є
чіткий контроль відвідування студентами занять, заохочення навчальної
активності, справедлива диференціація оцінок.
33
9. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ
Контроль і оцінювання знань, вмінь та навичок студентів складається з
двох етапів:
- поточного контролю роботи студентів;
- підсумкового контролю (іспит).
Поточний контроль здійснюється в процесі вивчення дисципліни на
семінарських заняттях і проводиться у терміни, які визначаються календарним
планом.
Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння
теоретичного матеріалу, вироблення навичок проведення розрахункових робіт,
умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми, умінь
публічно чи письмово представити певний матеріал (презентація).
Об’єктами поточного контролю знань студентів є:
систематичність, активність, своєчасність та результативність роботи
над вивченням програмного матеріалу дисципліни, у т.ч. виконання домашніх
завдань та розв’язання задач;
виконання завдань для самостійного опрацювання;
виконання модульного завдання.
Поточний контроль знань, вмінь та навичок студентів передбачає
застосування таких видів:
тестові завдання;
розрахункові завдання;
обговорення проблеми, дискусія;
аналіз конкретних ситуацій (поданих у вигляді усного, текстового або
графічного матеріалу);
ділові ігри (кейс-методи);
презентації результатів роботи;
інші.
Об’єктом підсумкового контролю знань студентів у формі іспиту є
виконання усних та письмових завдань.
На іспит виносяться вузлові питання, типові та комплексні задачі,
завдання, що потребують творчого підходу та вміння синтезувати отримані
знання.
Результати іспиту студентів заочної форми навчання оцінюються в
діапазоні від 0 до 50 балів. Екзаменаційний білет містить 3 завдання.
34
10. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ
Поточне тестування, самостійна та
контрольна робота
Підсумковий тест Сума
50 50 100
Шкала оцінювання:національна та ECTS 90-100 балів – відмінно (А);
82 - 89 балів – добре (В С);
75—81 балів – добре (С);
68 -74 балів – задовільно (D);
60 – 67 балів – задовільно (Е);
35 – 59 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (FX);
1 – 34 балів – незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).
11. Методичне забезпечення: навчально-методичний комплекс вивчення
дисципліни, робоча програма навчальної дисципліни, програма навчальної
дисципліни, ілюстративні матеріали, ТЗН.
35
12. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО
КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ
1. Поняття і сутність культури.
2. Функції культури.
3. Концепції культури, їх сутність.
4. Українська культурологічна думка, її особливості.
5. Походження та головні етапи розвитку української культури.
6. Періодизація розвитку української культури..
7. Художня культура як засіб духовного розвитку особистості.
8. Людина як підсумок космічної, біологічної та культурної еволюції.
9. Релігійний та еволюційний погляди на проблему антропосоціогену.
10. Розвиток мистецтва як історія зміни напрямів, методів, жанрів та стилів.
11. Міфологія як складова частина духовного життя слов’ян.
12. Фольклор, його самобутність і жанри.
13. Міфологія язичництва на терені України.
14. ”Велесова книга” як дохристиянський міфічно-історичний літопис
прадавніх українців.
15. Архітектурні споруди первісного суспільства на території України.
16. Найдавніші пам’ятки живопису на території України.
17. Джерела вивчення культури стародавніх слов’ян.
18. Мистецтво Давньої Русі (іконопис, фреска, мозаїка, книжкова мініатюра).
19. Книжна справа на Русі.
20. Основні осередки культурного життя на Русі.
21. Цивілізація як етап розвитку культури.
22. Феномен масової культури.
23. Ціннісна природа культури. Ієрархія цінностей.
24. Антропологічний підхід вивчення культури.
25. Язичництво стародавніх слов’ян. Поняття “анімізм” та “тотемізм”.
26. Трипільська культура землеробів.
27. Київська Русь – якісно новий етап розвитку слов’янської культури.
28. Культура Київської Русі як культура Слова. Перекладацька та
оригінальна література середньовічної Русі.
29. Архітектура Київської Русі. Вплив візантизму на її становлення.
30. Розвиток іконопису. Поняття ікони як богослов’я у фарбах.
31. Мозаїка та фрески Київської Русі.
32. Особливості розвитку культури Київської Русі ХІУ-ХУІ ст.
33. Ренесансні ідеї в Україні.
34. Ідея бароко в Україні. Поняття “козацьке бароко”.
35. Трьохмовність української культури ХУІІ-ХУІІІ ст. Братські та перша
вища школи.
36. Полемічна література ХУІІ-ХУІІІ ст.
37. Українська барокова архітектура. Особливості стилю.
38. Українська парсуна гравюра ХУІІ-ХУІІІ ст.
36
39. Архітектурні стилі України ХІХ ст.
40. Українське образотворче мистецтво ХІХ ст. Особливості його розвитку.
41. Український модернізм та становлення соціалістичного реалізму в
українському мистецтві поч. ХХ ст.
42. Національне Відродження 20-х років ХХ ст. в Україні.
43. Поняття постмодернізму. Ціннісні орієнтації культури постмодернізму.
44. Реалії та перспективи української культури кінця ХХ – поч. ХХІ ст.
37
13. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Джерела
1. Бєсов Л.М. Історія науки і техніки. З найдавніших часів до кінця
двадцятого століття.- Харків: ХДПУ, 2000.-250с.
2. Безрогов В.Г.,Гуревич А.Я. От глиняной таблички к университету:
Образовательные системы Востока и Запада в эпоху Древности и
Средневековья.- М.: Изд-во Рос. ун-та дружбы народов,1998.-532с.
3. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств.-М.:Искусство,1988 -1993.-
4. Історія українського мистецтва в 6 т. -К.:АН УРСР. Голов. ред УРЕ.-1966-
1970.
5. Культурология: История мировой культури: Уч.-к для вузов /Под ред
А.Н.Марковой.-Изд.2.-М.,1998.-387с.
6. Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб. / Б.І.Білик,Ю.А.,
Горбань Я.С., Калакура та ін; За ред. С.М. Клапчука, В.Ф.Остафійчука.-
К.:Вища шк.:Т-во “Знання”, КОО,1999.-326с.
7. Історія світової культури: Навч.пос. / Кер.авт.кол.Л.Т.Левчук.-
К.:Либідь,1994.-320с.
8. Історія українського мистецтва в 6 т. – К.: АН УРСР. Голов. Ред.. УРЕ.-
1996-1970.
9. Кучменко Е.М. Історія культури Західної Європи і Америки.:Навч.посіб.-
К.:Стилос,1997.-240с.
10. Кучменко Е.М. Історико-культурна спадщина країн Азії і Африки в новий
час.- К.:Стилос,1998.-319с.
11. Кучменко Е.М. Людина і природа в культурі Китаю (ХУІ-ХУП ст.).-
К.:Знання,1999.-25с.
12. Кучменко Е.М. Народна нормотворчість як складова моральної культури
України ХІХ століття.-К.:Знання,1999.-19с.
13. Кучменко Е.М. Розвиток українського театрального руху у 20-30-х роках
ХХ ст. (на прикладі творчості Л.Курбаса).К.:Знання,1999.-28с.
14. Кучменко Е.М. Національно-культурне життя в Україні (1917-1920 рр.).-
К.:Знання,1999.-20с.
15. Кучменко Е.М. До проблеми примітивізму в образотворчому мистецтві
Нового і Новітнього часу.-К.:,Знання,1999.-22с.
16. Кучменко Е.М. Взаємовпливи Заходу і Сходу в контексті історії культури
Європи та Америки (ХУІІІ-ХХст.)-К.:Знання,1999.-185с.
17. Кучменко Е.М., Кучменко Б.А., Михайлюк В.В. Духовна спадщина як
історико-культурний і соціально-політичний вимір.- К.: Вид дім
“Слово”,2004.-235 с.
18. Кучменко Е.М. Культурологія. Історія світової культури. Навч. Посіб.- К.:
ІПК ДСЗУ, -2012 р.-464 с.
38
19. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя
українського народу.-К.:Абрис,1991.-272с.
20. Огієнко І. Українська церква. Нариси з історії Української Православної
Церкви: У 2-х т.:Т.1-2.-К.:Україна,1993.-284с.
Допоміжна
21. Алексієвець Л.М. Києво-Могилянська академія у суспільному житті
України і зарубіжних слов’янських країн (ХУІІ-ХУІІІ ст.) –
Тернопіль.:Збруч,1999.-264с.
22. Дзюба І. Між культтурою і політикою/Національний університет «Києво-
Могилянська академія№, Центр євро пейс=яких гуманітарних
досліджень.-К.: Сфера, 1998. – 372 с.
23. Греченко В.А., Чорний І.В., Кушнерук Ю.А., Реженко В.А. Історія
світової та української культури: Підручник для вищих закладів.-
К.:Літера,2000.-464с.
24. Залізняк Л.Л. Первісна історія України:/ Навч. посібник.-К.:Вища школа,
1999.-263с.
25. Леонова А.О. Етнокультурна політика України. – К.: ІПК ДСЗУ, 1998.-
228 с.
26. Макаров А. Світло українського бароко.- К.: Мистецтво, 1994. – 288 с.
27. Хижняк І.А. Парадокси рок-музики.-К.,1990.-327с.
28. Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець ХІХ- початок
ХХІ ст.):Моногр.:В 2 т.-Т.1.-Х.:Основа,2001.-520с.:Т.2.-Х.:Основа,2001.-
400с.
Інформаційні ресурси
29. www.nbuv.gov.ua – офіційний сайт Національної бібліотеки України
імені В.І.Вернадського.
30. www.nplu.org – офіційний сайт Національної парламентської бібліотеки
України
39
ЗМІСТ
1. Опис навчальної дисципліни 3
2. Мета та завдання навчальної дисципліни 4
3. Програма навчальної дисципліни 7
4. Структура навчальної дисципліни
17
5. Теми семінарських занять 18
6. Самостійна робота
19
7. Індивідуальні навчально-дослідні завдання 24
8. Методи навчання 32
9. Методи контролю
10. Розподіл балів, які отримують студенти
11. Методичне забезпечення
33
34
34
12. Орієнтовний перелік питань до підсумкового
контролю знань
35
13. Рекомендована література 37
Зміст 39
40
Навчально - методичне видання
КУЧМЕНКО ЕЛЕОНОРА МИКОЛАЇВНА
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Відповідальний за випуск М.М. Руженський
Комп’ютерний набір Кучменко Е.М.
Підписано до друку ______________2013 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний.
Друк ротаційний трафаретний. Ум друк. арк. 1,7.
Наклад 30 прим. Зам. № _____
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру
видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції.
Серія ДК № 1805 від 25.05.2004.
Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ)
03038, Київ – 38, вул. Нововокзальна 17.
Тел./факс (044) 536-14-85