(187) - pgp-journal.kiev.uapgp-journal.kiev.ua/archive/2011/07_2011.pdf · Марк Макаров...

Щомісячний науково�практичнийюридичний журналвидається з 1 січня 1996 р.

НАУКОВО�ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА НАПрН УКРАЇНИ

Шеф�редакторМАКАРОВА

Алла Іванівна

Редакційнаколегія:

ХАВРОНЮК

МиколаІвановичголовнийнауковийредактор

МЕЛЬНИК

МиколаІвановичзаст. головногонауковогоредактора

БЕЛЯНЕВИЧ О.

БОБРИК В.

ГАЛЯНТИЧ М.

ДЕМЧЕНКО С.

ЗУБ І.

КРУПЧАН О.

КУБКО Е.

КУЗНЄЦОВА Н.

КУЧЕРЕНКО І.

ЛУК’ЯНЕЦЬ Д.

ЛУЦЬ В.

МАЙДАНИК Р.

МАМУТОВ В.

НАВРОЦЬКИЙ В.

СТЕЦЕНКО С.

ТОРГАШИН О.

ШАКУН В.

ШЕВЧЕНКО Я.

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО. ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Сергій Вавженчук, Вадим ДовгополОціночні судження та фактичні твердження як цивільно3правові категоріїу сфері захисту честі, гідності та ділової репутації 3

Анатолій КострубаПошуково3інформаційно3аналітичні засоби встановлення правоприпиняючихюридичних фактів у цивільному праві 7

Олег КузьмичДоговір дарування з обов’язком обдаровуваного на користь третьої особив цивільному законодавстві України 11

Роман Таш’янДоговір транспортування трубопроводами у сфері монополії 15

Олександр ВеликородаРозширення сфери застосування наказного провадження 19

Роман МарченкоДо питання про правову природу доказів на прикладі показань свідка 22

ТРУДОВЕ ПРАВО

Віталій ПивоварТрудова дієздатність фізичної особи 26

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Андрій ГалайУмови взаємодії органів місцевої влади та недержавних організаційу контексті децентралізації влади в Україні 30

Юрій ОніщикМитне законодавство як системоутворююча категорія правовогорегулювання митних відносин 34

Олена АндрущакПравові засади функціонування виправно3трудового права Української РСР у 1945–1991 рр. 38

МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

Андрій ОмельченкоОрганізаційно3правові засади інтеграції України у світовий економічний простір 42

Анастасія ТкаченкоОсобливості правової природи міжнародних неурядових організаційу сучасному міжнародному праві 46

Марія ТумаковаВектори розвитку міжнародного інвестиційного права у сучасних умовах 50

Леонід МажарАзовсько3Керченське розмежування (делімітація) 54

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО

Антоніна Бобкова, Василь МанзюкЩодо відміни ліцензування турагентської діяльності 59

Наталя ДятленкоГосподарсько3правові засоби стимулювання економіки у праві Німеччини 63

Марина КузьмінаПравові засоби забезпечення виробництва якісної продукції 66

(187

)2011

Володимир КовальВисновок про неврегульованість майнових відносин у сфері господарюванняГосподарським кодексом і його наслідки 70

Вікторія ТісуноваЕволюція вертикально3інтегрованих корпоративних структур 74

Роман Прокоп’євПроблеми правового регулювання ліцензування перевезення вантажівзалізничним транспортом 79

Катерина ТерещенкоОкремі питання корпоративного шантажу або «грінмейлу» в системікорпоративних відносин 83

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО. ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ФІНАНСОВЕ ПРАВО

Юрій БурилоОрганізаційно3правові аспекти лібералізації державного регулюванняу сфері телекомунікацій 86

Едуард ДемськийПредмет адміністративно3процесуального права: ознаки, поняття та структура 90

Маргарита РєзнікАналіз окремих положень експертно3оціночної діяльності в Україні 94

Володимир ЦицюраСучасний стан законодавства України про землі оборони 97

Ольга СелезньоваКонцептуальні засади методології інформаційного права 101

Олена ШакіроваІнформація та її захист в органах ДПС України в умовахєвроінтеграційного поступу 104

В’ячеслав ХохулякМетодологічні проблеми дослідження фінансового права яксистемного явища 108

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО

Ірина СловськаКласифікація функцій парламенту 112

КРИМІНОЛОГІЯ. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО

Марина ЛарченкоКримінологічні аспекти шлюбно3сімейних стосунків 116

Єгор НазимкоКримінальне право України як навчальна дисципліна: сучасний стан і перспективи підвищення якості викладання у вищих навчальних закладах системи МВС України 120

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС. КРИМІНАЛІСТИКА

Вікторія СмірноваКласифікація рішень суду апеляційної інстанції 124

Денис ЧухраєвЗаконність застосування впливу з боку третіх осіб, за участю якихзастосовуються запобіжні заходи 128

Марк МакаровВідображення принципів екстрадиції в кримінально3процесуальних нормах 131

Володимир РиндаСудовий контроль за проведенням слідчих дій 135

Олександр АлексійчукПредмет доказування у кримінальних справах про вбивства: (встановлення об’єктивної сторони злочину) 139

Марія Фрідман8КозаченкоНормативно3правові причини здійснення податкових злочинів 143

Підписано до друку 27.07.2011. Формат 70×108 1/16. Папір офсетний.Друк офсетний. Ум. друк. арк. 12,6. Обл.3вид. арк. 18,13.Умовн. фарбовідбитків 13,47. Замовлення № 113187.Надруковано з готових форм у ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф»,02094, м. Київ, вул. Віскозна, 8.

© Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантія», 2011.Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформаціїсерія КВ № 1577934251 ПР від 02.11.2009 р.Поштова адреса редакції: 01133, м. Київ3133, а/с 23.Тел./факс (044) 513333316.

На першій сторінціобкладинки –пам’ятник Магдебурзькомуправу в м. Києві

Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О

3

№ 7

Положення ч. 1 ст. 3 Конституції Українивизнає честь і гідність найвищою со3ціальною цінністю. У свою чергу, Ци3

вільний кодекс (далі – ЦК) України охороняєці й інші особисті немайнові блага (ч. 1 ст. 201).Оскільки законодавство забороняє притягненнядо відповідальності осіб, які порушили честь,гідність чи ділову репутацію шляхом критики,оцінки дій чи висловлювань, що не можуть бу3ти витлумачені як такі, що містять фактичнідані, з огляду на характер використання мов3них засобів (гіпербол, алегорій, сатири), у су3довій практиці виникають труднощі при роз3межуванні поширених відомостей у виглядіоціночних суджень і тверджень про факти. Такітруднощі зумовлені тим, що оціночні судженнята фактичні твердження можуть належати донедостовірної інформації, яка здатна порушитизгадані особисті нематеріальні блага. Все зазна3чене пояснює наскільки важливо відрізнятивказані елементи недостовірної інформації.Проте для їх розмежування необхідно розумі3ти їх цивільно3правову сутність. Тому питаннявирішення наявності оціночних суджень і фак3тичних тверджень у разі порушення честі,гідності чи ділової репутації є актуальним.

Серед науковців, які досліджували пробле3ми оціночних суджень і фактичних твердженьяк цивільно3правових категорій у сфері захистучесті, гідності та ділової репутації, слід виділи3ти О. Сергеєва, Р. Стефанчука, М. Проніну, О. Онісімова, М. Малеїна та ін.

Мета цієї статті – визначення сутностіоціночних суджень і фактичних твердженьяк цивільно3правових категорій у сфері за3хисту честі, гідності та ділової репутації.

Для розуміння оціночних суджень і фак3тичних тверджень необхідно з’ясувати сутністьцих понять. Якщо звернутися до тлумачногословника В. Даля, то слово «твердження» слідрозуміти як впевнення особи в істині чогось [1,с. 682]. Щодо розуміння слова «факт», то у слов3нику С. Ожегова воно визначається як реальнаподія [2, c. 692]. Іншими словами, фактичнимтвердженням є впевнене, наполегливе вислов3лення особи на предмет того, що певна реальнаподія відповідає істині. Фактичні твердженнявисловлюються по3різному, тому важливо зро3зуміти, якими способами вони можуть бути по3ширені. Так, способи поширення недостовірноїінформації можна прослідкувати у ст. 278 ЦКУкраїни. Більш детально вони закріплені в аб3зацах 1 і 2 п. 15 постанови Верховного Суду Ук3раїни «Про судову практику у справах про за3хист гідності та честі фізичної особи, а такожділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 р. № 1.

Вказуючи на те, що способи поширення не3достовірної інформації не є важливими для за3хисту честі, гідності та ділової репутації, адже,як правило, спосіб поширення інформації ви3значає спосіб її спростування, Р. Стефанчук на3рівні з законодавчими варіантами виділяє такіспособи поширення згаданої інформації, як вусній, письмовій формі, а також за допомогоютворів мистецтва, міміки та жестів [3, c. 8].

Відповідно до абзацу 4 п. 15 згаданої поста3нови Верховного Суду України, при поширеннінедостовірної інформації цивільне порушенняматиме місце, коли така інформація доведенадо відома хоча б одній особі у будь3який спосіб.Заслуговує на увагу вираз «доведена до відома».Так, акцентуючи увагу на такому необхідному

ОЦІНОЧНІ СУДЖЕННЯ ТА ФАКТИЧНІ ТВЕРДЖЕННЯ ЯК ЦИВІЛЬНО0ПРАВОВІ КАТЕГОРІЇ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ЧЕСТІ, ГІДНОСТІ ТА ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ

Сергій Вавженчук,канд. юрид. наук,

доцент кафедри цивільного та трудового праваюридичного факультету,

Вадим Довгопол,Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

У статті розглядається сутність оціночних суджень і фактичних тверджень як цивільно�правових категорій, досліджуються випадки, за яких дії, спрямовані на поширення зазначенихпонять, призводять до цивільного правопорушення або його не викликають.

Ключові слова: оціночні судження, фактичні твердження, честь, гідність і ділова репу3тація.

© С. Вавженчук, В. Довгопол, 2011


4

елементі поширеної недостовірної інформації,як здатність особи сприйняти її зміст, Р. Сте3фанчук зазначає, що у випадку, коли інфор3мація поширена іноземцем мовою, яку, крім ад3ресата, ніхто з реципієнтів не розуміє, то ні прояке сприйняття мова йти не може, хоча з точ3ки зору визначення, що існує, інформація булапоширена [3, c. 8]. Іншими словами, фактичнітвердження, як і оціночні судження, повинні бу3ти не тільки поширені, а й сприйняті особою.

Існують випадки, коли недостовірна інфор3мація доводиться до відома особи, але цивільнеправопорушення відсутнє. Тому слід зазначи3ти, що фактичні твердження також можуть по3ширюватись у вигляді дифамації. Як відомо, та3ке поняття цивільного права, як дифамація, мо3же передбачати поширення та розголошення нетільки помилкових, а й дійсних відомостей, щоганьблять честь і гідність громадянина або юри3дичної особи. В національному законодавстві тер3мін «дифамація» не використовується і ранішеніколи не використовувався [4, c. 64], проте, нанашу думку, нормативне невизнання дифа3мації є не зовсім правильним, адже, як вказує А. Анісімов, розголосу можуть піддаватися ві3домості, які відповідають дійсності, не вплива3ють на громадську оцінку особистості, але ви3кликають душевні страждання, а іноді й психічніпотрясіння людини (повідомлення про таємни3цю походження, наявність захворювання тощо)[5, c. 31].

Є. Суханов, у свою чергу, вважає за доціль3не встановлення прямої заборони на розголо3шення подібних відомостей [6, c. 368]. Деякі на3уковці пропонують встановити виключний пе3релік відомостей, на поширення яких необхіднонакласти заборону (поширення інформації проте, що особа є ВІЛ3інфікованою, тощо) [3, c. 10].Однак це питання є дуже спірним в юридичнійнауці. Так, М. Проніна зазначає, що відомостіпро хвороби громадянина (туберкульоз, рак,фізичні вади), які відповідають дійсності, неможуть бути спростовані у суді, оскільки вони,хоча і є судженнями, які здатні викликати важ3кі моральні переживання, не впливають на фор3мування громадської думки про людину. Як ви3няток вона припускає настання цивільного пра3вопорушення за розголошення відомостей пронаявність у осіб хвороб, що виникають переваж3но внаслідок розпусної поведінки [7, c. 24].

Н. Малеїн наголошував на тому, що фак3тичні твердження про ті якості людини, які незалежать від її волі та свідомості (наприклад,наявність фізичної вади), не можуть бути під3ставою для позову про захист честі та гідності,оскільки честь як об’єктивна категорія фор3мується відповідно до вчинків, здійснених людиною з власної волі, свідомо [8, c. 23]. Ю. Іваненко вважає, що інформація про наяв3ність у громадянина алкоголізму, наркоманіїабо про нездатність молодої жінки чи молодогочоловіка до дітородіння формує в суспільствідумку про неповноцінність таких людей [9, c. 23–24].

На нашу думку, дія, спрямована на поши3рення фактичних тверджень, викликатиме ци3вільне правопорушення лише у випадках, колидостовірні відомості розповсюджені навмисно зметою компрометації особи. Адже, якщо, напри3клад, лікар розповсюджує такі відомості у ме3жах наданих йому повноважень, цивільне пра3вопорушення відсутнє. Також ми вважаємо, щовиключний перелік відомостей, на поширенняяких необхідно накласти заборону, не вирішитьпроблему, адже це може обмежити право на за3хист згаданих нематеріальних благ.

Cудження – це висловлене відношенняособи до змісту певної події, пов’язане з пере3конанням або сумнівом в її істинності чи хиб3ності [10, c. 1178]. Щодо розуміння поняття«оцінка», то вона розглядається як ставленнядо соціальних явищ, людської діяльності абоповедінки на предмет відповідності певнимнормам і принципам моралі (схвалення та за3судження, згода чи критика) [11, c. 9]. Такимчином, для більш повного розуміння поняття«оціночне судження», наданого в українськомузаконодавстві, його можна визначити як ви3словлення, що містить упевненість або сумнівпо відношенню до соціальних явищ, людськоїдіяльності або поведінки на предмет їх відпо3відності правовим нормам і принципам моралі.Судження наявне лише у випадку, коли йогоможна перевірити на відповідність істині абохибності. Судження необхідно відрізняти відоцінки, оскільки остання виражає ставлення лю3дини до предмета або його окремих ознак і її не3можливо перевірити на критерій істини або хиб3ності.

В. Казанцев і М. Коршунов вказують на не3можливість спростування в суді оцінок у разі їхнедоведеності (наприклад, незграбна робота,нікчемна стаття, безграмотна лекція) [12, c. 40].Погоджуючись з такою думкою, можна навестиприклад із касаційної скарги на рішення Су3воровського районного суду м. Херсона від22.05.2006 р. по справі № 234790/2006, в якійзазначено: оцінка, на відміну від твердження, в принципі не може вважатися такою, що невідповідає дійсності, оскільки не існує уніфіко3ваного людського мислення та світосприйняття[13]. Інша справа, коли є оціночне висловлю3вання, в якому міститься фактичне посилан3ня. Так, в ухвалі Верховного Суду України від28.01.2009 р. наявна ситуація, коли особа ви3словила стосовно позивача образливі оціночнісудження, які посягали на його ділову репу3тацію, а позивач, у свою чергу, довівши те, щовін є професіоналом своєї справи, спростувавфактичне посилання в оціночному судженні. У зв’язку з цим Верховний Суд України дій3шов висновку про наявність цивільного право3порушення, тобто спростування наявних фак3тів в оціночному судженні дає можливість од3ночасно спростувати і негативну оцінку. Так,ще М. Проніна та А. Романович вказували, щоспростовувати оціночні судження можна, зокре3ма, якщо оцінки супроводжуються відтворен3

липень 2011


5

№ 7

ням конкретних фактів, які послужили підста3вою для негативної оцінки особистості [7, c. 26].

У Законі України «Про інформацію», крімкритики й оцінки дій, до елементів оціночнихсуджень відносяться висловлювання, що немістять фактичних даних (п. 2 ч. 1 cт. 30). Ана3ліз рішення Печерського районного суду м. Ки3єва від 18.10.2010 р. (у справі № 215181/10)засвідчив, що під висловлюваннями, які не міс3тять фактичних даних, слід розуміти власне су3б’єктивне ставлення до подій, визнаних відпо3відним судом оціночними судженнями за допо3могою висновку експертного психолого3лінгвіс3тичного дослідження (метод логіко3граматич3ного аналізу синтаксичної структури словеснихконструкцій).

Слід зазначити, що від оціночних судженьнеобхідно відрізняти описові судження, які пе3редбачають надання одному або декільком пред3метам певної властивості, що є більш3меншпостійними (сніг білий, небо блакитне). Інши3ми словами, якщо оціночні судження містятьлише оцінку певного факту, то описові суджен3ня детально описують ознаки наявного факту.На нашу думку, при описовому судженні існуєбільша вірогідність посягання на зазначені не3матеріальні блага, проте, знову ж таки, все зво3диться до того, якою мірою вони порочать ціблага особи.

Слід зазначити, що оціночні судження невважаються перекрученими, якщо вони вислов3лені з використанням таких мовностилістич3них засобів, як гіпербола, алегорія та сатира. У зв’язку з цим заслуговує на увагу точка зоруА. Сергеєва, який вважає, що використання та3ких художніх прийомів, як гіпербола, метафора,гротеск тощо, саме собою не може вважатисяпротиправним, якщо це виправдано законамижанру та не створює у публіки спотвореногоуявлення про суб’єкта, не виражено в образли3вій для нього формі [14, c. 25]. По суті, навітьякщо оціночні судження висловлені жур3налістом чи іншою особою за допомогою роз3глянутих мовностилістичних засобів, у перелі3чених випадках є можливість їх оспорювати.Ситуація дещо ускладнюється, якщо оціночнісудження поширені за допомогою фейлетону,карикатури, пародійних п’єс тощо, адже зазна3чені стилі публіцистики передбачають перебіль3шення та загострення ключових відомостей. У цьому випадку, навіть якщо один із зазначе3них стилів публіцистики і містить жорсткі та не3приємні для суб’єкта публікації епітети, але прицьому вони є пристойними, не зачіпають су3спільну мораль, форма їх подання й оцінки не є іне може бути підставою для цивільно3правовоївідповідальності, оскільки це порушило б сво3боду творчості, передбачену ст. 54 КонституціїУкраїни.

З приводу форми оціночних суджень, яківикористовуються журналістами, Європейсь3кий Суд у справі «Де Хаес і Гійселс протиБельгії» від 27.02.1997 р., не підтримуючи«гостроти» висловлювань, нагадав, що ст. 10 Кон3

ституції захищає не лише висловлені відомостіта судження, а й форму, в якій це робиться. То3му в згаданій справі зазначається, що свободажурналіста включає право на можливе пере3більшення та навіть провокації [15]. Наведе3ний приклад свідчить, що, реалізуючи своє пра3во на творчість, особа може висловлюватиоціночні судження за допомогою згаданих мов3ностилістичних засобів, але лише особам із спе3ціальним статусом (журналістам) у цьому ви3падку дозволяється застосовувати певне пе3ребільшення або провокації. При вирішеннірозглянутого питання важливим є положенняпро статус особи немайнові права якої пору3шені. Так, у рішенні Європейського Суду з правлюдини у справі «Українська Прес3Група про3ти України» від 29.03.2005 р. акцентується ува3га на тому, що, обираючи професію, яка маєпублічний характер (політичний діяч), особазалишає себе відкритою до суворої критики тапильного нагляду з боку суспільства, у томучислі засобів масової інформації [16, п. 67]. У свою чергу, Верховний Суд України звертаєувагу на те, що критична оцінка певних фактів інедоліків, які є вираженням суб’єктивної думкита поглядів відповідача, не визнаються предме3том судового захисту.

Що стосується розмежування оціночнихсуджень і фактичних тверджень, перш за все,необхідно звернути увагу на мовні засоби, яківідрізняють згадані поняття. Так, українськаправозастосовча практика, ґрунтуючись на ма3теріалах практики Європейського Суду з правлюдини, до мовних засобів, які відрізняють оці3ночні судження від тверджень, відносить такізасоби: побудова речень у запитальній формі (іззастосуванням знаку питання в кінці речення);застосування слів, які б безперечно вказувалина оцінку й унеможливлювали твердження[13]. Заслуговує також на увагу рішення Євро3пейського Суду з прав людини від 29.03.2005 р.Так, у п. 41 справи «Українська Прес3Групапроти України» вказано, що суд розрізняє фактий оціночні судження. Якщо існування фактівможе бути підтверджене, правдивість оціноч3них суджень не піддається доведенню. Однак п. 42 аналізованої справи містить таке положен3ня: навіть якщо висловлювання є оціночнимсудженням, пропорційність втручання має зале3жати від того, чи існує достатній фактичний ба3зис для оспорювання. Залежно від обставинконкретної справи, висловлювання, яке єоціночним судженням, може бути перебільше3ним за відсутності будь3якого фактичногопідґрунтя [16]. Згадана справа, по3перше, вка3зує на можливість спростування оціночних суд3жень, якщо вони мають базис для оспорювання;по3друге, на те, що оціночні судження не є пред3метом судового спору у разі відсутності їхпідґрунтя. Так, у абзаці 1 ч. 19 постанови Пле3нуму Верховного Суду України «Про застосу3вання судом законодавства, що регулює захистчесті, гідності і ділової репутації громадян таорганізацій» від 27.02.2009 р. № 1 акцентується

Ц И В І Л Ь Н Е П РА В Олипень 2011

увага на тому, що, вирішуючи питання визнан3ня поширеної інформації недостовірною, судиповинні визначати характер такої інформації таз’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням,чи оціночним судженням. Зазначене правило є досить важливим, адже його недотриманняпризводить до неправильного вирішення спра3ви в суді. Це підтверджується ухвалою Верхов3ного Суду України від 17.12.2008 р., в якій роз3глядається випадок, коли суд, використавшизазначену на початку нашої наукової розвідкинорму закону про те, що ніхто не може бутипритягнутий до відповідальності за висловлен3ня оціночних суджень, не звернув уваги на необхідність розрізняти факти й оціночні су3дження та не дав оцінки викладеним висловлю3ванням і, як наслідок, помилково відмовив у позові.

Закінчуючи розгляд питання про розмежу3вання оціночних суджень і фактичних твер3джень, ми звернули увагу на п. 46 ч. 2 рішенняЄвропейського Суду з прав людини у справі«Лінгенс проти Австрії» від 08.07.1986 р., в яко3му, розрізняючи факти й оціночні судження,суд вказує на те, що існування фактів можна до3вести, а правдивість критичного висловлюван3ня не підлягає доведенню [17]. Тому вимога до3водити правдивість критичного висловлюван3ня є неможливою для виконання і порушує сво3боду на власну точку зору.

Висновки

Сутність фактичного твердження, на нашудумку, слід розуміти як впевнене, наполегливевисловлювання особи на предмет того, що пев3на реальна подія відповідає істині. Для більшповного розкриття сутності поняття оціночногосудження, наданого у законодавстві, ми пропо3нуємо визначити його як висловлювання, щомістить упевненість або сумнів по відношеннюдо соціальних явищ, людської діяльності або по�ведінки на предмет їх відповідності певним пра�вовим нормам і принципам моралі.

Література

1. Даль В. И. Толковый словарь русского язы3ка. – М., 2004. – 736 с.

2. Ожегов С. И. Словарь русского языка / Подред. Н. Ю. Шведовой. – М., 1988. – 750 с.

3. Стефанчук Р. О. Цивільно3правовий захистчесті гідності та репутації в цивільному праві: ав3тореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2000. – 17 с.

4. Луспеник Д. Інститут дифамації і українськезаконодавство щодо захисту честі, гідності та діловоїрепутації // Право України. – 2006. – № 2. – С. 62–65.

5. Анисимов А. Л. Честь, достоинство, деловаярепутация – гражданско3правовая защита. – М.,1994. – 80 с.

6. Гражданское право: В 2 т. – М., 1994. – Т. 1. –384 с.

7. Пронина М. Г., Романович А. Н. Защита честии достоинства гражданина: гражданско3правовыесредства. – Минск, 1976. – 71 с.

8. Малеин Н. С. О социальной защищенностиличности в правовом государстве // Советское го3сударство и право. – 1990. – № 6. – С. 16–23.

9. Иваненко Ю. Г. О гражданско3правовой за3щите чести, достоинства и деловой репутации //Законодательство. – 1998. – № 12. – С. 22–45.

10. Універсальний словник3енциклопедія. – К.,2003. – 1414 с.

11. Большая энциклопедия: В 62 т. – М., 2006. –Т. 35. – 592 с.

12. Казанцев В., Коршунов Н. В каких случаяхкомпенсируется моральный вред // Российскаяюстиция. – 1998. – № 2. – С. 39–41.

13. Касаційна скарга на рішення Суворовсько3го районного суду м. Херсона від 22.05.2006 р. посправі № 234790/2006 [Електронний ресурс]. – Ре3жим доступу: http://www.grivna.ks.ua/document06.php.

14. Сергеев А. П. Право на защиту репутации. –Л., 1989. – 200 с.

15. Постанова Європейського Суду з прав лю3дини у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії»від 27.02.1997 р. (De Haes and Gijsels v Belgium,judgment of 24 February 1997) // [Електронний ре3сурс]. – Режим доступу: http://media.parlament.org.ua/co/.

16. Рішення Європейського Суду з прав люди3ни у справі «Українська Прес3Група проти Укра3їни», Страсбург, 29.03.2005 р. // [Електронний ре3сурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.4280.0.

17. Рішення Європейського Суду з прав людиниу справі Лінгенса, Страсбург від 08.07.1986 р. // [Елект3ронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi3bin/laws/main.cgi?nreg=980_066.

In this article pay attention to the nature of value judgments and factual assertions as civil�legalcategories, study cases in which the actions are aimed at dissemination of these concepts lead to a tortor don’t cause and also indicate to the division of value judgments from similar content categories andfactual assertions.

В статье рассматривается сущность оценочных суждений и фактических утвержденийкак гражданско�правовых категорий, исследуются случаи, при которых действия, направлен�ные на распространение указанных понятий, приводят к гражданскому правонарушению илиего не вызывают.


7

№ 7

ПОШУКОВО0ІНФОРМАЦІЙНО0АНАЛІТИЧНІ ЗАСОБИ ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАВОПРИПИНЯЮЧИХ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВУ ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

Анатолій Коструба,канд. юрид. наук, доцент,

доцент кафедри цивільного і трудового праваТаврійського національного університету ім. В. І. Вернадського

У статті досліджуються правоприпиняючі юридичні факти, які використовуються сторонамицивільно�правових відносин для визначення юридичних фактів і їх властивостей, аналізуються діїсторін правовідносин, які мають пошуково�інформаційно�аналітичний характер і спрямовані на пе�ретворення ймовірного знання у достовірне.

Ключові слова: юридичні факти, правоприпинення, правоприпиняючі юридичні факти, вста3новлення фактів, засоби встановлення фактів.

Пошуково3аналітичні засоби встановлен3ня правоприпиняючих юридичних фак3тів не були предметом розгляду жодної

наукової статті у сфері права. Як правило, ці за3соби розглядаються окремо один від одного,оскільки деякі з них належать до інших галу3зей права, у зв’язку з чим науковці уникають їхрозгляду як міжгалузевих правових явищ. Цяобставина й зумовлює актуальність досліджен3ня визначеної проблеми.

Питанню юридичних фактів та їх місцю в ме3ханізмі правового регулювання суспільних відно3син присвячені праці таких видатних учених3юристів, як М. Агарков, В. Балдіна, М. Гнатюк, А. Завальний, О. Іоффе, В. Ісаков, В. Данілін, О. Петришин, С. Реутов, Л. Солодовник, Г. Ки3коть, О. Красавчиков, В. Чернадчук, М. Цвік та ін.

Метою цієї статті є визначення пошуково3аналітичних засобів встановлення правопри3пиняючих юридичних фактів, здійснення їх ана3лізу та з’ясування особливостей використання.

Термін «встановлення» часто застосовуєть3ся в практичній діяльності, а також на сто3рінках наукових видань і нормативно3право3вих актів. Як приклад можна навести деякі норми Цивільного кодексу (далі – ЦК) Ук3раїни. Зокрема, ст. 647 ЦК України визначає,що договір є укладеним у місці проживанняфізичної особи або за місцем знаходженнямюридичної особи, яка зробила пропозицію ук3ласти договір, якщо інше не встановлено дого3вором. Стаття 257 ЦК України має такий зміст:«Загальна позовна давність встановлюєтьсятривалістю у три роки». В такому розумінні«встановлення» є нічим іншим, як результатомправотворчості, який проявляється у фіксаціїправових моделей поведінки особи, тобто нор3мативному закріпленні юридичної сторониюридичного факту. Іншим видом встановленняюридичних фактів є пошуково3інформаційний

процес, зміст якого полягає у перетворенніінформації про факти: з розрізненої – на систе3матизовану, ймовірного знання – на достовірне[1, с. 10]. Такий вид встановлення не є анало3гічним нормотворчості. Фактично це діяльністьсторін цивільних правовідносин з пошуку іс3тини в разі виникнення юридичного конфліктуміж ними. Також можна вважати, що встанов3лення юридичних фактів у такому разі є діяль3ністю сторін щодо вироблення універсальногопогляду на факти, які стали предметом юридич3ного конфлікту; погляду, який є об’єктивним іправильним, а тому має бути сприйнятий учас3никами цивільно3правових відносин.

Засоби перетворення ймовірного знання надостовірне, які є предметом розгляду цієї статті,мають назву пошуково3інформаційних засобіввстановлення правоприпиняючих юридичнихфактів. Використовуються ці засоби, на відмінувід нормотворчості, як правило, недержавнимиорганами або органами, які не вповноважені направотворчість. Необхідність такої діяльностіне вповноважених на правотворчість (а іноді й уповноважених) суб’єктів цивільного праваможе пояснюватися такими обставинами:

•• норма, в якій закріплена правова модельфакту, не дозволяє чітко визначити її власти3вості та наслідки;

•• сторона правовідносин не визнає ту чи ін3шу властивість чи наслідок правоприпиняю3чого юридичного факту.

Ці дві обставини пов’язує одна мета – вста3новити юридичні факти, перетворити ймовірнезнання на достовірне. Слід зазначити, що ці дві альтернативні обставини супроводжують3ся однією визначальною, яка мотивує осіб довикористання засобів встановлення правопри3пиняючих юридичних фактів. Такою обстави3ною є наявність юридичного конфлікту в широ3кому розумінні цього слова. Такий конфлікт єпротиборством сторін з інтересами, що супере3чать один одному, але мають юридичний харак3

© А. Коструба, 2011


8

липень 2011

тер чи хоча б один елемент (суб’єкт, об’єкт, су3б’єктивна сторона (мотивація), об’єктивна сто3рона) юридичного характеру й обов’язково за3вершується юридичним способом, тобто є та3ким, що юридизується [2, с. 18].

Слід погодитися з тим, що процес перетворен3ня ймовірного знання на достовірне завжди су3проводжуватиметься такою логічною операцією,як доведення. У ході встановлення обґрунтову3ється правильність висновків, оскільки саме до3ведення спрямоване на визначення об’єктивноїістини. Процес доведення супроводжується вико3ристанням різних методів пізнання, зокрема, якступені пізнання категорії аналізу та синтезу,причини та наслідку, сутності й явища, загально3го й окремого, тотожності та відмінності, вони да3ють змогу встановити об’єктивну істину [3, с. 67].

Процес встановлення правоприпиняючихюридичних фактів у вузькому розумінні, на на3шу думку, пов’язаний не лише з пошуково3ін3формаційною діяльністю. Йому багато в чому при3таманний аналітичний характер. Саме аналіз нормчинного цивільного права України свідчить пронаявність чи відсутність у кожному окремомувипадку правоприпиняючого факту. Діяльністьучасників цивільних правовідносин, спрямованана встановлення правоприпиняючих юридичнихфактів, не зводиться до пошуку юридичнихфактів та інформування одне одного про них. Ад3же сам процес пошуку істини, реальності супро3воджується аналізом ситуації, норм права, окре3мих дій, наслідків, які вони спричиняють чи мо3жуть спричинити, тощо. Встановлення не є авто3номним процесом, не відбувається саме собою,тому для його здійснення потрібна участь люди3ни, а в загальному вигляді – спеціального орга3ну. В іншому випадку кожен учасник цивільнихправовідносин може трактувати юридичні фак3ти й їх властивості по3своєму, що зупинить ме3ханізм правового регулювання та призведе донеможливості досягнення його мети. В сучаснихправових системах роль органу, який наділенийправом встановлювати юридичні факти, є суд.

Ще за часів Римської імперії передбачалося,що у певних випадках особа може звернутисядо судді та довести перед державною офіційноюособою, що той або інший факт дійсно мав міс3це, але документи про такий факт втрачені. Ціфакти назвали юридичними, бо лише за їх наяв3ності в особи виникають юридичні права. Вста3новлення таких юридичних фактів державазавжди доручала не окремо взятій людині, а су3ду як спеціалізованій державній установі, зав3данням якої є дослідження на підставі доказівтих чи інших фактів, що мають юридичне зна3чення [4, с. 172]. Аналіз викладеного свідчить,що до засобів аналітично3пошукового встанов3лення правоприпиняючих юридичних фактівможна віднести: доказування (в суді), науково3правову експертизу та тлумачення норми пра3ва, які є процесами, спрямованими на перетво3рення ймовірного знання на достовірне.

Юридичні факти встановлюються в ходірозгляду справи в суді з приводу спору про пра3во (хоча в такому разі предметом спору будутьдії особи, і судове рішення, спрямоване на зобо3

в’язання особи вчинити певні дії або утриматисявід них). Проте дія такого роду, як встановленняюридичних фактів, по3перше, матиме лише про3цесуальне значення; по3друге, обмежуватиметь3ся лише дією щодо судового спору між тими жсторонами, в першій справі між якими буливстановлені. Загальноприйнятим є твердження,за яким юридичні факти не можуть існувати унеоформленому вигляді. Таке існування усклад3нює процес їх встановлення та доказування, а та3кож ставить під сумнів законність настання пра3вових наслідків та обґрунтованість їх подальшоїдії [5, с. 84]. Тому процес встановлення юридич3них фактів тісно пов’язаний з процесом доказу3вання, а точніше – результатом доказування євстановлення юридичних фактів судом.

Встановлення істини в судовому процесіздійснюється шляхом доказування обставин, су3купність яких є предметом дослідження у справі.Доказуванням є з’ясування зв’язків між данимявищем, фактом і обґрунтованими його іншимифактами явищами. Ці зв’язки мають об’єктивнийхарактер, вони існують незалежно від того, пі3знані чи ні, незалежно від волі осіб, які здійсню3ють доказування. У процесі доказування вонивиявляються, пізнаються, дозволяють перекона3тися в істинності того чи іншого припущення. За3собом такого переконання є докази [6, с. 48]. До3казування всіх необхідних обставин дозволяє да3ти їм юридичну оцінку (кваліфікацію) – визнатичи не визнати за ними властивості юридичногофакту (юридичного складу) [7, с. 12].

Заслуговує на увагу те, що судовий процесвиникає внаслідок спору про право і спрямова3ний на захист чи відновлення вже порушеногоправа. У зв’язку з цим рішення суду має значен3ня для матеріального права з точки зору юри3дичних фактів у зв’язку з тим, що підтверджуєпевні юридичні факти, встановлені в ході вирі3шення справи, які матимуть преюдиціальнийхарактер у майбутньому. Суд встановлює наяв3ність або відсутність правоприпиняючих юри3дичних фактів, які мали місце у відносинах міжсторонами й оформлює це визнання судовимрішенням. Тому судове рішення має такі зна3чення з точки зору теорії юридичних фактів:

•• у своєму рішенні (мотивувальній частині)суд встановлює наявність певних юридичнихфактів. Так дотримується законодавча вимогапро те, що результати дослідження судових до3казів та їх оцінки повинні відображатись у мо3тивувальній частині судового рішення [8, с. 138];

•• судове рішення саме може бути правопри3пиняючим юридичним фактом.

Крім того, вважаємо, що в ході судового роз3гляду суд не тільки встановлює юридичні фак3ти, а й визначає їх властивості. В ході судовогозасідання юридичний факт може встановлюва3тися декількома шляхами:

••юридична сторона діяння не заперечується яктака; сторона погоджується з юридичними на3слідками тих чи інших життєвих обставин, алезаперечує факт того, що фактична сторона юридич3ного факту (дія чи подія) мала місце, а тому каже провідсутність в конкретній ситуації, що розгляда3ється, правоприпиняючого юридичного факту;


9

№ 7

•• сторона погоджується з тим, що мала місцепевна фактична обставина реальної дійсності,проте не погоджується з тим, що ця обставина маєправоприпиняючий характер, у зв’язку з тим, щовона (обставина) не відповідає правовій моделі,закріпленій нормою права, а тому не може викли3кати юридичних наслідків, передбачених нею;

•• сторони також можуть поставити під сумнівне лише відсутність одного з двох основних еле3ментів, що утворюють юридичний факт (реальнаобставина дійсності та правова модель, закріпле3на в нормі права), а й додаткові елементи юридич3ного факту. Зокрема, умови, за яких юридичнийфакт викликає наслідок. Таким чином, виходить,що доказування в цивільному процесі відбуваєть3ся шляхом встановлення чи підтвердження юри3дичних фактів у межах правовідносин як юридич3них фактів і причинно3наслідкових зв’язків міжцими юридичними фактами [9, с. 35].

Правова експертиза як засіб встановленняправоприпиняючих юридичних фактів є віднос3но новим явищем, майже не апробованим укра3їнською правовою системою. Як правило, проекспертизу в законодавстві України йдеться впоєднанні з судовим процесом. Так, згідно із ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» су3дова експертиза – це дослідження експертом наоснові спеціальних знань матеріальних об’єктів,явищ і процесів, які містять інформацію про об3ставини справи, що перебуває у провадженні ор3ганів дізнання, досудового та судового слідства[10, с. 321]. У такому аспекті судова експертиза єчастиною судового процесу, а тому її результат єлише доказом, який також оцінюється судом.

Встановлення юридичних фактів, яке мимаємо на увазі, не знайшло законодавчого оформ3лення. Йдеться про незалежні правові експертизи,що здійснюються спеціалізованими науково3дослідними установами у сфері права. Ця тема єдосить обговорюваною в юридичній літературі ос3таннім часом. Питання, якого ми торкнулися, маєглибоке коріння, оскільки ще в 403х роках ХХ ст.велися дискусії відносно права судово3медичнихекспертів констатувати, що мало місце в конкрет3ному випадку: вбивство, самогубство чи нещаснийвипадок [11, с. 9]. Ці питання знаходяться на сти3ку медицини та права. Існує ще низка питань, якізнаходяться на межі правових і не правових сферзнань. Наріжним каменем у таких спорах є проб3лема призначення експертиз щодо порушенняспеціальних правил (правил охорони праці, охоро3ни надр, пожежної безпеки, безпеки гірничих ро3біт тощо). З одного боку, щоб знатися в цих пи3таннях, необхідні спеціальні знання, тобто експерт3на оцінка; з іншого – правила є нормативним ак3том, застосування та тлумачення якого – прерога3тива суду [4, с. 9]. Слід погодитися з тим, що жоденсуддя не може бути спеціалістом у всіх сферахзнань; більше того, жоден суддя не може володітивсім найсучаснішим матеріалом із приводу всіхправових галузей знань. По3перше, навантаженняна суд не дають суддям фізичної можливості ово3лодівати матеріалом про найсучасніші науковірозробки в тій чи іншій сфері юридичних знань.Слід також констатувати, що сама доктрина невизнається джерелом права в Україні. Проте до3

волі частою є практика, коли вищі спеціалізованісуди чи інші правоохоронні органи звертаються доуніверситетів та інститутів, які мають статус на3уково3дослідних, із проханням надати науковийвисновок з тих чи інших питань. Тому ми вва3жаємо, що незалежна правова експертиза має бутиформально врегульована за допомогою окремогозакону. Науково3дослідним установам в галузіправа закон має передбачити право надавати вис3новки в межах питань наукових досліджень цихустанов. Такі висновки можуть мати встановлю3ючий характер і підтверджувати наявність чи від3сутність тих чи інших правоприпиняючих юри3дичних фактів. Встановлення в такому разі зале3жатиме від визнання його сторонами спору, абоможе бути використане для кінцевого встановлен3ня юридичних фактів за посередництвом судовогорішення. Слід пам’ятати, що такий висновок незамінює судового рішення по суті й якщо одна ізсторін не погодиться із встановленням тих чиінших обставин, зазначених у висновку правовоїекспертизи, ця експертиза може бути використа3на як висновок експерта (як доказ по справі або як методична допомога суду). У зв’язку з цим та3ке встановлення не має примусової сили для ре3алізації, не забезпечується такою силою та мож3ливостями держави, а лише допомагає суб’єктамцивільних правовідносин, які не мають достатньо3го обсягу й якості знань для всебічної правовоїоцінки ситуації, простежити глибоке її науковедослідження. Таке встановлення здійснюється удва етапи. Перший етап – спеціалізованою устано3вою, а другий – сторонами спору або судом.

Тлумачення як засіб встановлення право3припиняючих юридичних фактів може мати двіформи: тлумачення сторонами правовідносинправочину чи норм права; тлумачення судомправочину чи норм права. В юридичній науціпоняття «тлумачення права» розуміють у двохзначеннях [12, с. 419]:

•• як певний розумовий процес, інтелекту3альна діяльність, спрямована на встановленнязмісту норми права. В такому розумінні тлума3чення права виражається в сукупності способівйого інтерпретації;

•• як результат зазначеної діяльності, що ви3ражається в тексті, в якому розкривається,відтворюється дійсний зміст відповідних норм.

Відносно засобів встановлення правоприпи3няючих юридичних фактів ці значення можуть розумітися як засіб встановлення змісту нормиправа та правоприпиняючого юридичного факту,а також як засіб встановлення форми правопри3пиняючого юридичного факту (його оформлення).

З точки зору питання, що досліджується,більше значення має засіб встановлення змісту.Стаття 213 ЦК України визначає, що зміст пра3вочину може бути витлумачений стороною (сто3ронами). На вимогу однієї або обох сторін суд мо3же постановити рішення про тлумачення зміступравочину. При тлумаченні змісту правочину бе3руться до уваги однакове для всього змісту пра3вочину значення слів і понять, а також загаль3ноприйняте у відповідній сфері відносин зна3чення термінів. Якщо буквальне значення слів іпонять, а також загальноприйняте у відповідній


сфері відносин значення термінів не дає змогиз’ясувати зміст окремих частин правочину, їхзміст встановлюється порівнянням відповідноїчастини правочину із змістом інших його час3тин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими ч. 3 ст. 213ЦК України, немає можливості визначити справж3ню волю особи, яка вчинила правочин, до увагиберуться мета правочину, зміст попередніх пе3реговорів, усталена практика відносин між сто3ронами, звичаї ділового обороту, подальша по3ведінка сторін, текст типового договору й іншіобставини, що мають істотні значення.

Таким чином, сторони або суд можуть тлума3чити як зміст, так і форму правочинів. При вста3новленні правоприпиняючих юридичних фактівувага приділяється волі особи на момент вчи3нення юридичної дії або настання події. Сторонивправі встановлювати правоприпиняючі юри3дичні факти способами, які вважають за потрібне,якщо між ними немає спору, бо в іншому випадкуце буде робити суд, розтлумачуючи норму дого3вору чи нормативно3правового акта. При цьому воснову тлумачення, яке здійснюється сторонами,має бути покладено принцип відповідності цихфактів нормі права та формам, передбачених нею.Отже, у межах дії норми права тлумачення (вста3новлення) може бути двох видів:

••спільне (договірне). Коли сторони самостійнотлумачать умови правочину за відсутності споруміж ними й якщо таке тлумачення відповідає нор3мативно3правовому акту (його умовам);

•• судове. Коли суд може тлумачити нормуправа, а також умови правочину, якщо цього бажає одна або обидві сторони, а також, якщоспільне тлумачення сторін не відповідає нор3мативно3правовому акту.

Кожен інформаційно3аналітичний засібвстановлення правоприпиняючих юридичнихфактів використовується окремим суб’єктом. Так,у судовому процесі встановлення здійснюєтьсясудом; при тлумаченні цей процес може здійс3нюватися сторонами або судом, а в разі встанов3лення правоприпиняючих юридичних фактів запосередництвом правової експертизи суб’єктамивстановлення можуть бути спеціальні науково3дослідні установи.

Слід також зазначити, що встановлення за по3середництвом наукової експертизи може мати наметі не тільки надання правової оцінки певнимобставинам, а й розуміння властивості тих чиінших правоприпиняючих юридичних фактів уконкретній обставині з точки зору не судової прак3тики, а теорії правоприпиняючих юридичних фак3тів, що дуже рідко робиться під час судових про3цесів. При такому встановленні правоприпиняючі

юридичні факти досліджуватимуться за посеред3ництвом сучасних наукових методів пізнання, щонадають більше можливостей, ніж способи та за3соби доказування, закріплені в процесуальному законодавстві України. Правова експертиза в та3кому сенсі є сумішшю доктринального тлумачен3ня норм права та наукового дослідження теорії іпрактики застосування цих норм.

Викладене дозволяє зробити висновок, щопід встановленням правоприпиняючих юридич3них фактів у широкому сенсі слід розуміти за3кріплення в нормі права правової моделі пове3дінки особи, яка характеризується дією чи по3дією, – причиною і наслідком у вигляді припи3нення прав, обов’язків чи правовідносин. У вузь3кому сенсі встановлення правоприпиняючихюридичних фактів є пошуково3інформаційно3аналітичним процесом із пошуку істини та пере3творення ймовірного знання на достовірне.


1. Крат В. І. Переважні права: цивільно3право3вий аспект: автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х.,2008. – 19 с.

2. Параскевова С. А. Определение гражданско3правового конфликта // Гражданское право. – 2006. –№ 3. – С. 17–21.

3. Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридичнапсихологія. – Х., 2008. – 240 с.

4. Ясинок М. Встановлення фактів, що маютьюридичне значення // Підприємництво, господар3ство і право. – 2008. – № 11. – С. 172–174.

5. Солодовник Л. Способи фіксації юридичнихфактів у трудовому праві // Право України. – 2002. –№ 5. – С. 84–89.

6. Ніколенко Л. Поняття судових доказів у гос3подарському процесі // Право України. – 2003. – № 9. – С. 48–52.

7. Кикоть Г. В. Юридичні факти в системі пра3вовідносин: автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К.,2006. – 19 с.

8. Тертишніков Р. Доказування в цивільному іадміністративному судочинстві та його мета //Вісник академії правових наук України. – 2008. –№ 2. – С. 136–140.

9. Цюра Т. Принципи і сучасні проблеми про3цесу доказування // Підприємництво, господар3ство і право. – 2002. – № 6. – С. 34–37.

10. Буркацький Л. К. Захист цивільного правата інтересу: Методика складання документів, ко3ментарі, позовні та інші заяви. – К., 2006. – 400 с.

11. Конева Н. А. Правовая экспертиза в граж3данском процессе: pro et contra // Российская юс3тиция. – 2006. – № 1. – С. 9–11.

12. Загальна теорія держави і права / М. В. Цвік,О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Х., 2009. – 584 с.

The means of establishment of right�depriving jural facts, which are used by parties of civil legal relationsfor the determination of jural facts and their kinds which take place in these legal relationships, are the articleof consideration of the article. An author analyses actions of parties of legal relations which have a searching�informatively�analytical character and are directed on transformation of possible knowledge in reliable one.

В статье исследуются правопрекращающие юридические факты, которые используются сторо�нами гражданско�правовых отношений для определения юридических фактов и их свойств, анализи�руются действия сторон правоотношений, имеющие поисково�информационно�аналитический ха�рактер и направлены на превращение возможного знания в достоверное.


11

Одним із договорів, юридична кон3струкція якого опосередковує перехідправа власності на майно, є договір

дарування. Різноманітні аспекти такого до3говору були предметом наукових дослідженьу сучасній цивілістичній літературі, зокремав працях О. Дзери, М. Галянтича, В. Нови3кової, А. Ісаєва та ін. Разом із тим проблемиюридичної природи договору дарування з обо3в’язком обдаровуваного на користь третьоїособи є найменш дослідженими, що й поро3джує в договірній практиці чимало проблем,які не сприяють широкому використанню цієїдоговірної конструкції учасниками цивіль3них відносин. Зазначене зумовлює актуаль3ність обраної теми.

Метою цієї статті є дослідження юридич3ної природи конструкції договору дару3вання з обов’язком обдаровуваного на ко3ристь третьої особи в положеннях цивіль3ного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 Цивільного ко3дексу (далі – ЦК) України за договором дару3вання одна сторона (дарувальник) передає абозобов’язується передати в майбутньому другійстороні (обдаровуваному) безоплатно майно(дарунок) у власність. Таким чином, як зазна3чається в юридичній літературі, договір дару3вання, як і договори міни та купівлі3продажу,спрямований на безповоротне припиненняправа власності у дарувальника та виникненняправа власності в обдарованої особи. Як і про3давець, дарувальник повинен бути власникомвідчужуваного в такий спосіб майна [1, с. 105].

Ознаками, притаманними договору дару3вання, є: безоплатність; збільшення майна об3

даровуваного; зменшення майна даруваль3ника; вичерпний перелік способів дарування[2, с. 48]. Крім того, за своєю юридичною при3родою договір дарування спрямований на пе3редачу майна у власність, безоплатний, можебути одностороннім або зовсім не мати зобо3в’язального характеру, може бути як реаль3ним, так і консенсуальним, а в деяких випад3ках – формальним договором [2, с. 58].

Заслуговує на увагу те, що ЦК України,на відміну від ЦК УРСР 1963 р., передбаченабезпосередньо така конструкція договору да3рування, як договір з обов’язком обдаровува3ного на користь третьої особи (ст. 725 ЦКУкраїни). Так, згідно з ч. 1 ст. 725 ЦК Укра3їни договором дарування може бути встанов3лений обов’язок обдаровуваного вчинити пев3ну дію майнового характеру на користь третьоїособи або утриматися від її вчинення (пере3дати грошову суму чи інше майно у власність,виплачувати грошову ренту, надати праводовічного користування дарунком чи йогочастиною, не пред’являти вимог до третьоїособи про виселення тощо). Однак, як ви3пливає із ч. 2 цієї статті, у третьої особи правовимагати виконання обов’язку, покладеногодарувальником на обдаровуваного, виникаєтільки в разі смерті дарувальника, оголошенняйого померлим, визнання безвісно відсутнімчи недієздатним, тобто до моменту настаннявказаних юридичних фактів правом вимогиволодіє не третя особа, а лише дарувальникяк особа, яка уклала договір.

В юридичній літературі договір, що аналізу3ється, здебільшого відносять до договорів накористь третіх осіб [3, с. 708]. Однак аналізположень ст. 725 ЦК України свідчить, що

ДОГОВІР ДАРУВАННЯ З ОБОВ’ЯЗКОМ ОБДАРОВУВАНОГО НА КОРИСТЬ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ В ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

Олег Кузьмич,канд. юрид. наук,

викладач кафедри судочинства Юридичного інституту

Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника

У статті досліджуються проблеми юридичної природи договору дарування з обов’язком об�даровуваного на користь третьої особи в цивільному законодавстві України.

Ключові слова: обов’язок, обдаровуваний, третя особа, договір дарування, договір на ко3ристь третьої особи.

© О. Кузьмич, 2011

№ 7

О


12

дарувальник, укладаючи договір даруванняіз встановленням обов’язку обдаровуваномувчинити певну дію майнового характеру накористь третьої особи або утриматися від їївчинення (ч. 1 ст. 725 ЦК України), укладаєйого як договір про виконання третій особі,проте з настанням юридичних фактів, перед3бачених ч. 2 ст. 725 ЦК України; укладенийним договір втрачає ознаки договору про ви3конання третій особі, набуваючи при цьомуознак юридичної конструкції договору на ко3ристь третьої особи.

Слід зазначити, що обдаровуваний можевиконати покладений на нього обов’язок накористь третьої особи як до настання, так і піс3ля настання зазначених юридичних фактів.Крім того, ці юридичні факти можуть наста3ти й під час виконання обдаровуваним обов’яз3ку третій особі. Отже, якщо обдаровуваний ви3конає обов’язок на користь третьої особи довиникнення підстав, передбачених абзацом 2ч. 2 ст. 725 ЦК України, то виконання обда3ровуваним обов’язку третій особі здійснюва3тиметься за конструкцією договору про ви3конання третій особі і тільки після настаннявказаних юридичних фактів виконання об3даровуваним обов’язку третій особі здійсню3ватиметься вже за конструкцією договору,укладеного на користь третьої особи. Інши3ми словами, договір дарування з обов’язкомобдаровуваного на користь третьої особи,конструкція якого передбачена положеннямист. 725 ЦК України, на нашу думку, можна вва3жати договором, укладеним на користь третьоїособи, тільки у зв’язку з настанням підстав, пе3редбачених ч. 2 цієї статті [4, с. 54–55].

Як випливає із ч. 1 ст. 725 ЦК України,обов’язок обдаровуваного на користь третьоїособи носить тільки майновий характер. А. Іса3єв зазначає, що встановлення немайновогообов’язку обдаровуваного на користь третьоїособи призвело б до вторгнення волі дару3вальника у сферу немайнових прав обдаро3вуваного, що неприпустимо. Таким догово3ром дарувальник, наприклад, не може по3класти обов’язок на обдаровуваного укластишлюб з певною особою, навіть якщо обдаро3вуваний не проти такого обов’язку [2, с. 108].

Загалом обов’язки на користь третіх осіб,які можуть бути визначені учасниками ци3вільних відносин у договорах дарування, обу3мовлені в ч. 1 ст. 725 ЦК України. Однак, яквипливає з аналізу цієї правової норми, а та3кож положень ст. 6 ЦК України, це не озна3чає, що учасники цивільних відносин, укла3даючи такий договір, не можуть передбачитивиникнення й інших обов’язків в обдарову3ваного на користь третьої особи. Так, уклада3

ючи аналізований договір, учасники цивіль3них відносин можуть, наприклад, визначитистрок (термін), на який обдаровуваний пови3нен надати право третій особі користувати3ся дарунком чи його частиною, або строк(термін), упродовж якого обдаровуваний неповинен пред’являти вимогу до третьої осо3би про її виселення тощо. Зокрема, виплатагрошової ренти обдаровуваним на користьтретьої особи також може мати як строковий,так і безстроковий характер. У той самий часу ч. 1 ст. 725 ЦК України не зазначено, проякий вид грошової ренти повинно йтися в та3ких договорах, у зв’язку із чим це питання,безумовно, має вирішуватися на розсуд сто3рін договору індивідуально в кожному кон3кретному випадку.

Серед істотних умов, які притаманні до3говору дарування з обов’язком обдаровува3ного на користь третьої особи, крім умови прозміст обов’язку на користь третьої особи, вюридичній літературі виділяють також умо3ву про третю особу, на користь якої обдаро3вуваний повинен виконати свій обов’язок [2, с. 108]. Необхідність цієї умови, як зазна3чається, випливає з абзацу 2 ч. 2 ст. 725 ЦКУкраїни, згідно з якою у разі смерті дару3вальника, оголошення його померлим, ви3знання безвісно відсутнім чи недієздатним ви3конання обов’язку на користь третьої особимає право вимагати від обдаровуваного особа,на користь якої цей обов’язок встановлений[2, с. 109].

Однак, виходячи з аналізу юридичноїприроди договору дарування та конструкціїтакого договору з обов’язком обдаровувано3го на користь третьої особи, такий висновок,на нашу думку, є досить дискусійним. Крімтого, положення ст. 725 ЦК України безпосе3редньо не обмежують учасникам цивільнихвідносин при укладенні аналізованої до3говірної конструкції можливість не визнача3ти ім’я чи найменування третьої особи. У та3кому випадку контрагенти в договорі можутьпередбачити, наприклад, порядок і спосібвстановлення третьої особи після укладеннятакого договору. Таким чином, дарувальник,укладаючи договір дарування з обов’язкомобдаровуваного на користь невстановленоїтретьої особи, з огляду на положення ч. 2 ст. 725 ЦК України повинен розуміти, що узв’язку із настанням його смерті (якщо йдеть3ся про фізичну особу) до встановлення іменіабо найменування третьої особи обов’язокобдаровуваного не буде виконаним, оскіль3ки не буде кому його виконувати. З метоюуникнення такої ситуації дарувальникові, бе3зумовно, слід ще з моменту укладення такого

липень 2011


13

№ 7

договору визначити ім’я або найменуваннятретьої особи.

Викладене свідчить, що ім’я або наймену3вання третьої особи не є істотною умовоюдосліджуваного договору, у зв’язку з чимучасники цивільних відносин не обмежені вможливості укладення такого договору з обо3в’язком обдаровуваного саме на користь не3встановленої третьої особи.

Юридична природа договору даруваннятакож не виключає можливості учасникамцивільних відносин встановлювати обов’я3зок обдаровуваного на користь як фізичних,так і юридичних осіб. При цьому цивільнезаконодавство України не передбачає жод3них обмежень.

Аналіз положення ч. 1 ст. 725 ЦК Укра3їни дозволяє стверджувати, що за загаль3ним правилом виконання обдаровуваним накористь третьої особи таких обов’язків, якпередання грошової суми чи іншого майна увласність останньої, виплата грошової рентитощо, має здійснюватися з участю третьої осо3би, що зумовлено специфікою таких обо3в’язків, для виконання яких обдаровуванимвимагається прийняття виконання третьоюособою. У той самий час виконання обдаро3вуваним на користь третьої особи таких обо3в’язків, як надання права останній довічнокористуватися дарунком чи його частиноюабо непред’явлення вимог до третьої особипро її виселення, за загальним правилом, по3винно здійснюватися без участі третьої особи.Зокрема, виходячи з аналізу такого обов’яз3ку, як непред’явлення вимог до третьої особипро її виселення, навряд чи можна зробитивисновок про те, що його виконання обдаро3вуваним є неможливим без участі третьої осо3би, оскільки йдеться про утримання від учи3нення дій обдаровуваним, що є змістом тако3го обов’язку. Тому виконання цього обов’яз3ку обдаровуваним, якщо інше не передбаче3но договором, має здійснюватися безпосеред3ньо з моменту його виникнення. Аналогіч3ний висновок можна зробити і стосовно та3кого обов’язку, як надання обдаровуванимправа довічного користування дарунком чийого частиною третій особі, адже для йоговиконання обдаровуваному достатньо вчи3нення одностороннього правочину, правовимнаслідком якого буде виникнення права до3вічного користування дарунком чи його час3тиною у третьої особи.

Викладене дозволяє зробити висновок,що в договорах дарування з обов’язком обда3ровуваного на користь третьої особи учасни3ками цивільних відносин можуть бути ви3значені обов’язки, виконання яких на ко3

ристь третіх осіб можливе як з участю третіхосіб, так і без їх участі.

Як випливає з аналізу юридичної приро3ди договору дарування з обов’язком обдаро3вуваного на користь третьої особи, останняне бере участі в укладенні таких договорів нібезпосередньо, ні опосередковано (як і приукладенні договорів на користь третіх осібзагалом). У зв’язку з цим виникає питаннящодо доцільності отримання згоди від тре3тьої особи перед виконанням обдаровуванимобумовленого договором обов’язку.

Як уже зазначалося, в договорах даруван3ня з обов’язком обдаровуваного на користьтретьої особи може йтися лише про обов’яз3ки майнового характеру. Крім того, укладен3ня такого договору не передбачає виникнен3ня жодних обов’язків у третіх осіб, тому пе3ред виконанням обдаровуваним обов’язку накористь третьої особи немає необхідності от3римувати таку згоду від останньої. Слід та3кож зазначити, що й у положеннях ЦК Ук3раїни не йдеться про отримання згоди відтретьої особи перед виконанням обдаровува3ним визначеного договором обов’язку. Без3умовно, уклавши такий договір, учасники ци3вільних відносин, передусім дарувальник якособа, яка уклала договір, повинні повідомититретю особу про зміст обов’язку, який передба3чений на її користь договором дарування.

Як випливає з аналізу судової практики,в договорах дарування з обов’язком обдаро3вуваного на користь третьої особи можна по3бачити положення, за яким обдаровуванийзобов’язується, наприклад, укласти договіркупівлі3продажу квартири на користь третьоїособи [5], тобто йдеться про купівлю обдаро3вуваним нерухомого майна вказаній дару3вальником у договорі дарування третій особі.Таким чином, для виконання такого обов’яз3ку обдаровуваному необхідно укласти до3говір купівлі3продажу на користь третьоїособи, предметом якого має бути нерухомемайно. Однак, як випливає з аналізу поло3жень цивільного законодавства України,учасники цивільних відносин на сьогодні об3межені у можливості укладення договорівпро відчуження нерухомого майна на ко3ристь третіх осіб, у зв’язку з чим обов’язокобдаровуваного, про який йдеться, є таким,виконати який неможливо, при цьому не звини обдаровуваного. Таким чином, учасни3ки цивільних відносин, укладаючи договір,що аналізується, при визначенні змісту обо3в’язку обдаровуваного на користь третьої осо3би, перш за все, повинні враховувати, чи до3зволяє законодавство України виконати тойчи інший обов’язок на користь третьої особи.


Висновки

Договір дарування з обов’язком обдаро3вуваного на користь третьої особи, кон3струкція якого передбачена ст. 725 ЦК Ук3раїни, набуває ознак конструкції договору накористь третьої особи тільки у разі настанняпідстав, визначених у ч. 2 цієї статті. До на3стання підстав, встановлених ч. 2 ст. 725 ЦКУкраїни, виконання договору дарування зобов’язком обдаровуваного на користь тре3тьої особи здійснюється за конструкцією ви3конання третій особі; ім’я або найменуваннятретьої особи не є істотною умовою аналізо3ваної договірної конструкції, у зв’язку з чимучасники цивільних відносин не обмежені в можливості укладення такого договору зобов’язком обдаровуваного саме на користьневстановленої третьої особи. На підставі до3говорів дарування з обов’язком обдаровува3ного на користь третьої особи можуть вини3кати як обов’язки, виконання яких на ко3ристь третіх осіб можливе з участю останніх,так і навпаки. Учасники цивільних відносин,

укладаючи такий договір, при визначеннізмісту обов’язку обдаровуваного на користьтретьої особи повинні враховувати, чи дозво3ляє цивільне законодавство України викона3ти такий обов’язок на користь останньої.


1. Цивільне право України: У 2 кн. / О. В. Дзера,Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзе3ри, Н. С. Кузнєцової. – К., 2005. – Кн. 2. – 640 с.

2. Ісаєв А. М. Договір дарування за цивільнимкодексом України: дис. … канд. юрид. наук. – Х.,2009. – 221 с.

3. Науково�практичний коментар до цивільно3го законодавства: У 4 т. / А. Г. Ярема, В. Я. Кара3бань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. – К., 2004. – Т. 2. –867 с.

4. Кузьмич О. Я. Договір на користь третьоїособи в цивільному праві України: дис. … канд.юрид. наук. – Івано3Франківськ, 2010. – 212 с.

5. Рішення апеляційного суду Рівненської об3ласті від 10.09.2008 р. у справі № 2231009/08[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.reyestr.gov.ua.

This thesis examines law nature problems of a deed of gift with the donee’s obligation for benefit ofa third person in the civil legislation of Ukraine.

В статье исследуются проблемы юридической природы договора дарения с обязанностьюодариваемого в пользу третьего лица в гражданском законодательстве Украины.


15

Незважаючи на диспозитивний метод ре3гулювання цивільно3правових відносин,є певні сфери економічної діяльності, де

поряд із приватноправовим застосовуєтьсяімперативне регулювання. Це має місце, зокре3ма, у сфері природних монополій, до яких нале3жить транспортування продуктів магістральни3ми трубопроводами. А тому не викликає сумні3вів важливість наукового дослідження такихпитань, оскільки ця галузь має стратегічне зна3чення для економіки України.

Метою цієї статті є надання правової характе3ристики договору транспортування трубопро3водами, що укладається у сфері природної мо3нополії, аналіз його специфічних рис та відме3жування його від подібних правових конст3рукцій публічного договору та приєднання.

Зазначені питання досліджувались у робо3тах М. Брагинського, О. Григор’єва, В. Дрішлю3ка, О. Іоффе, Г. Калашникова, О. Красавчикова,Ю. Романця, Б. Сейнароєва, Є. Суханова.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про при3родні монополії» регулюється діяльність су3б’єктів природних монополій, зокрема у сферахтранспортування нафти і нафтопродуктів тру3бопроводами, транспортування природного і наф3тового газу трубопроводами та його розподіл,транспортування інших продуктів трубопровіднимтранспортом.

Отже, одна із сторін договору транспорту3вання трубопроводами є суб’єктом природноїмонополії. Це зумовлює особливості правовогорегулювання відносин за цим договором, якийумовно можна назвати монопольним.

Одна із рис договору транспортування тру3бопроводами як монопольного полягає в покла3денні на транспортувальника обов’язку укластицей договір із будь3якою особою, котра до ньо3го звернулася. Це правило діє за умови, що речо3вина, запропонована для транспортування, від3повідає встановленим вимогам, а система від3правника приєднана до системи транспортуваль3ника із дотриманням відповідних технічних норм.

Також для монопольних договорів установленіособливі правила укладення і виконання напевних умовах, передбачені законодавством. Іззазначеного можна зробити висновок, що у сфе3рі монополії не у повній мірі діє принцип свобо3ди договору. Крім того, у цих договорах відбу3вається певне відступлення від принципу юри3дичної рівності суб’єктів приватного права.

Цивільному праву відомі інші договори, детією чи іншою мірою обмежений принцип свобо3ди договору. Наприклад, таким є публічний договір.

Згідно із ст. 633 ЦК України публічним є до3говір, у якому одна сторона – підприємець взялана себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному,хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, переве3зення транспортом загального користування, по3слуги зв’язку, медичне, готельне, банківське об3слуговування тощо). Підприємець не має прававідмовитися від укладення публічного договоруза наявності у нього можливостей надання спо3живачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разінеобґрунтованої відмови підприємця від укла3дення публічного договору він має відшкодуватизбитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Схожими є положення ст. 178 ГК України, уч. 1 якого закріплено, що суб’єкт господарюван3ня, який відповідно до закону та своїх установ3чих документів зобов’язаний здійснювати ви3конання робіт, надання послуг або продаж то3варів кожному, хто до нього звертається на за3конних підставах, не має права відмовити у ви3конанні робіт, наданні послуг, продажу товаруза наявності у нього такої можливості або нада3вати перевагу одному споживачеві перед інши3ми, крім випадків, передбачених законодавст3вом. Проте ГК на відміну від ЦК використовуєтермін «публічне зобов’язання», а не «публічнийдоговір», що не можна назвати більш вдалим,оскільки зобов’язання виникає лише після укла3дення відповідного договору, у той час як ст. 178ГК України договір не згадує взагалі.

Проаналізувавши поняття монопольного тапублічного договорів, можна побачити, що вонимають низку подібних ознак.

ДОГОВІР ТРАНСПОРТУВАННЯ ТРУБОПРОВОДАМИ У СФЕРІ МОНОПОЛІЇ

Роман Таш’ян,канд. юрид. наук,

асистент кафедри цивільного права № 1Національного університету «Юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого»,м. Харків

У статті надається правова характеристика договору транспортування трубопроводами,що укладається у сфері природної монополії, аналізуються його специфічні ознаки та прово�диться відмежування від подібних правових конструкцій публічного договору та приєднання.

Ключові слова: договір транспортування трубопроводами, природна монополія, пуб3лічний договір, договір приєднання.

© Р. Таш’ян, 2011

№ 7


16

липень 2011

Конструкції монопольного та публічногодоговорів спрямовані на встановлення рівностіосіб, які бажають їх укласти. Так, відповідно доабз. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про природнімонополії» суб’єкти природних монополій зо3бов’язані забезпечувати на недискримінацій3них умовах реалізацію вироблених ними това3рів споживачам.

Ці положення конкретизуються законодав3ством, що регулює відносини із транспортуван3ня трубопроводами. Згідно із частинами 2, 3 ст. 7Закону України «Про засади функціонуванняринку природного газу», у разі дотримання ви3мог фізико3хімічних показників, технічнихнорм та стандартів безпеки відповідно до зако3нодавства горючі гази будь3якого походженнябез технічних перешкод можуть бути безпечновведені та транспортовані газотранспортноюсистемою. Газотранспортні, газорозподільні тагазодобувні підприємства під час здійсненнятранспортування та розподілу природного газугазопроводами, які перебувають у їх власностічи користуванні на законних підставах, зобо3в’язані за зверненням суб’єктів ринку природ3ного газу забезпечити їм доступ до цих мережна підставі укладених договорів.

Умови публічного договору також встанов3люються однаковими для всіх споживачів, крімтих, кому за законом надані відповідні пільги.Отже, обидва договори спрямовані на захистправ і законних інтересів більш слабкої сторони.

У науці публічний договір характеризуютьчерез поняття публічної діяльності. Вона визна3чається як діяльність домінуючих на ринку осіб;діяльність особи, що систематично укладає дого3вори, прямо названі в законі як публічні; діяль3ність особи, контрагентами якої є споживачі, якіпридбавають продукцію для непідприємницькихабо для підприємницьких цілей, за умови, що цяпродукція не впливає на попит нової, виробленоїпродукції [1, с. 9]. У монопольному договорі сто3рона3монополіст також здійснює публічну діяль3ність, проте природа такої діяльності інша. Особ3ливістю діяльності із транспортування трубопро3водами є те, що ці послуги неможливо здійснюва3ти кількома різними суб’єктами на умовах конку3ренції, оскільки для надання таких послуг потріб3ні надзвичайно великі капіталовкладення (будів3ництво системи трубопроводів), які окупаютьсятривалий час.

Отже, регулювання правовідносин за обомадоговорами не є суто приватноправовим, оскіль3ки містить публічно3правові елементи імпера3тивності.

Спільною рисою публічного договору і до3говору за участю суб’єкта монополії є такийспосіб захисту прав його учасників, як відшко�дування збитків.

Стаття 255 ГК України встановлює, щозбитки, заподіяні зловживанням монопольнимстановищем, антиконкурентними узгодженимидіями, дискримінацією суб’єктів господарюван3ня органами державної влади, органами місце3вого самоврядування, а також збитки, заподіяні

внаслідок вчинення дій, визначених цим Ко3дексом як недобросовісна конкуренція, підля3гають відшкодуванню за позовами заінтересо3ваних осіб у порядку, встановленому законом.Зловживання монопольним становищем на рин3ку полягає, зокрема, у встановленні таких цінчи інших умов придбання або реалізації товару,які неможливо було б встановити за умов існу3вання значної конкуренції на ринку; застосу3ванні різних цін чи різних інших умов до рів3нозначних угод із суб’єктами господарювання,продавцями чи покупцями без об’єктивно ви3правданих на те причин; обумовленні укладан3ня угод прийняттям суб’єктом господарюван3ня додаткових зобов’язань, які за своєю приро3дою або згідно із торговими й іншими чеснимизвичаями у підприємницькій діяльності не сто3суються предмета договору.

У разі необґрунтованої відмови підприємцявід укладення публічного договору споживачтакож має право вимагати відшкодування збит3ків, завданих такою відмовою.

Договір транспортування трубопроводамияк монопольний має низку особливостей, щовідрізняє його від публічного.

Основна правова ознака публічного догово3ру полягає у наявності в однієї сторони догово3ру – комерційної організації обов’язку з наданняпослуг (продажу товару, виконання робіт), які захарактером своєї діяльності вона має здійснитивідносно кожного, хто до неї звернеться [2]. От3же, особливою ознакою публічного договору єдіяльність, яка полягає в задоволенні потребневизначеного кола осіб. Це не виключає мож3ливість конкуренції між особами, що надаютьпослуги за публічним договором. Навпаки, у сфе3рах, де укладаються публічні договори, наявнівідносини змагальності, і публічний договір єодним із стимулів розвитку конкуренції, ос3кільки він спонукає надавачів послуг підвищува3ти їх якість. Споживач завжди може знайти собііншого контрагента, проте цей пошук пов’яза3ний із додатковими витратами часу й коштів, атому законодавець покладає на підприємцяобов’язок вступати у договірні відносини з усі3ма, хто до нього звернеться. У монопольномусередовищі ситуація зовсім інша – там особа,яка бажає скористатися послугами, не має мож3ливості обрати собі контрагента, і тому моно3поліст не може ухилитися від укладення дого3вору. Правовий режим цивільно3правових до3говорів у сфері монополії є значно жорсткішим,оскільки містить більшу частку елементів імпе3ративності, ніж публічні договори.

Законодавством може бути встановленийобов’язок монополіста повідомляти про випад�ки відмови в укладенні договору органи держав�ної влади, що здійснюють регулювання відпо3відної галузі економіки. Так, з метою встанов3лення додаткових гарантій забезпечення правзамовника на оператора і суб’єктів ринку при3родного газу, що здійснюють транспортуваннячи розподіл природного газу газопроводами,покладається обов’язок не пізніше 10 робочих


17

№ 7

днів повідомити про відмову в наданні доступудо мережі не тільки замовника, а й Національнукомісію регулювання електроенергетики Ук3раїни із зазначенням причин відмови. Особа ж,яка відмовила в укладенні публічного договору,не повинна повідомляти про це нікого, крімоферента.

Законодавство містить низку положень, щозабороняють монополісту зменшувати обсягсвоєї діяльності, оскільки такі дії неодмінно по3рушать права осіб, які користуються послугамимонополіста.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про наф3ту і газ» суб’єкти підприємницької діяльності, якіздійснюють видобуток нафти та газу, транспорту3вання нафти трубопроводами, транспортування ірозподіл природного газу і визнані в установле3ному законодавством порядку монополістами наринках нафти і газу, не можуть припиняти своюдіяльність або зменшувати її обсяг з метою ство3рення дефіциту нафти чи газу, якщо необхідністьтакого обмеження не встановлена чинним зако3нодавством. Водночас чинне законодавство невстановлює жодних вимог щодо обсягів діяль3ності осіб, які укладають публічні договори.

Сфера дії монопольного договору обмежуєть3ся лише певними видами діяльності, віднесеними до монопольних. І, навпаки, у законодавстві від3сутній вичерпний перелік галузей, у яких застосо3вується публічний договір. Для вирішення цієїпроблеми у науці є пропозиції щодо критеріїв, якідозволяють віднести правочини до таких, що на них поширюється «режим публічного догово3ру» – пряма вказівка в законодавстві на публіч3ність договору, монопольне становище підприєм3ця на ринку та здійснення підприємцем «публіч3ної діяльності» [3, с. 7; 1, с. 17].

Проте навряд чи правильно обмежувати сфе3ру дії публічного договору монопольними галу3зями економіки. Такі «класичні» публічні дого3вори, як побутового підряду, роздрібної купів3лі3продажу, готельного обслуговування викорис3товуються якраз у конкурентному середовищі.

Слід зазначити, що в публічному договоріпоняття «споживач» використовується в іншо3му значенні, ніж у законодавстві про захист правспоживачів. У публічному договорі спожива3чем може бути як юридична особа, так і фізич3на особа3підприємець.

Законодавство суттєво обмежує вільне ви�значення умов договору у сфері монополії. Так,ціна на транспортування нафти магістральни3ми нафтопроводами визначається на підставі Та3рифів ВАТ «Укртранснафта», затверджених по3становою Національної комісії регулювання елект3роенергетики України від 29.12.2001 р. № 1307.

Сторона публічного договору – підпри3ємець може вільно визначати його умови з до3триманням засад рівності його контрагентів.

Монопольний і публічний договори відрізня�ються способами захисту прав і законних ін�тересів «слабкішої» сторони. За необґрунтова3ну відмову підприємця від укладення публічно3го договору законодавство покладає на нього

обов’язок відшкодування збитків, завданихспоживачеві такою відмовою. У разі встанов3лення умов публічного договору, які не відпо3відають рівності сторін та правилам, обов’язко3вим для сторін при укладенні і виконанні пуб3лічного договору, такі умови є нікчемними.

Чинне законодавство встановлює декіль3ка способів захисту прав і законних інтересівучасників відносин у сферах монополій.

У разі необґрунтованої відмови суб’єкта мо3нополії від укладення договору заінтересованаособа має право вимагати такого укладення всудовому порядку. Це випливає із змісту ч. 3 ст. 179 ГК України, згідно з якою укладення гос3подарського договору є обов’язковим для сто3рін, коли він заснований на державному замов3ленні і виконання його є обов’язком для су3б’єкта господарювання у випадках, передбаче3них законом, або є пряма вказівка закону щодообов’язковості укладення договору для певнихкатегорій суб’єктів господарювання чи органівдержавної влади або органів місцевого само3врядування.

Відповідно до абз. 2 п. 10 постанови Кабіне3ту Міністрів України «Про забезпечення спо3живачів природним газом» від 27.12.2001 р. № 1729 Національна акціонерна компанія «Наф3тогаз України» укладає із газотранспортними,газодобувними підприємствами та суб’єктамигосподарювання, що мають ліцензію на здійс3нення розподілу природного і нафтового газу,договори про транспортування природного газу.

До монопольного договору можуть вноси3тися зміни з метою захисту інтересів його сто3рін та інших учасників економічних відносин.Відповідно до ч. 6 ст. 180 ГК України у разі ви3знання погодженої сторонами в договорі цінитакою, що порушує вимоги антимонопольно3конкурентного законодавства, антимонополь3ний орган має право вимагати від сторін зміниумови договору щодо ціни.

Ще одним виявом публічно3правових еле3ментів у цивільному праві є інститут договоруприєднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України дого3вором приєднання є договір, умови якого вста3новлені однією із сторін у формулярах або ін3ших стандартних формах та може бути укладе3ний лише шляхом приєднання другої сторонидо запропонованого договору в цілому. Другасторона не може запропонувати свої умови до3говору.

Спільною рисою монопольного договору таприєднання є обмеженість у визначенні умовдоговору. Проте коли в монопольному договорітака обмеженість обумовлена специфікою мо3нопольних відносин та відповідними імператив3ними положеннями законодавства, то в дого3ворі приєднання це продиктовано волею однієїіз сторін. Умови договору приєднання розроб3ляються лише однією стороною, а інша можеприйняти або не прийняти їх. У монопольнихдоговорах не виключається можливість взаємо3узгодження сторонами умов договору, напри3


клад строків транспортування нафти трубопро3водами, порядку розрахунків тощо. Звичайно,сторони не можуть відступати від імперативнихположень законодавства, наприклад тарифів натранспортування.

Слід погодитися з думкою, що договірприєднання потенційно може застосовуватисядо майже всіх правовідносин [3, с. 7]. Фактичноприєднання означає особливий спосіб укладен3ня договору, який полягає у відсутності стадіївзаємоузгодження його умов. Монопольнийдоговір діє у певних сферах, чітко визначенихзаконодавством.

Другою стороною договору приєднання мо3же виступати будь3яка особа, яка має достатнійрівень цивільної дієздатності. У договорі транс3портування трубопроводами коло осіб, які мо3жуть бути вантажовідправниками, обмеженеособливими вимогами: ці особи повинні мати від3повідне технологічне устаткування, що дозволи3ло б їм приєднатися до системи транспортуваль3ника. Фактично йдеться про професійних учас3ників ринку паливно3енергетичного комплексу.

Умови договору приєднання визначаютьсяу формулярах або інших стандартних формах.У законодавстві відсутній вичерпний перелікдоговорів, умови яких можуть бути викладенітаким чином, а також перелік органів влади, щоможуть встановлювати цю форму.

Умови договорів, укладених у сфері при3родних монополій, можуть ґрунтуватися на умо3вах типового договору. Наприклад, Типовий до3говір на транспортування природного газу за3тверджений Наказом Державного комітету наф3тової, газової та нафтопереробної промисло3вості України від 10.04.1995 р. № 42.

Законодавство встановлює різні способи за�хисту прав і законних інтересів учасників від3носин за договором приєднання та публічнимдоговором.

У договорі приєднання споживач може за3хистити свої права вже після вступу в договірнівідносини. Як зазначає Є. Суханов, смисл дого3вору приєднання полягає у наданні споживачубільш широкої, ніж звичайно, можливості зміню3вати його або розривати [4, с. 125]. У монополь3них відносинах захист може здійснюватися вжена стадії укладення договору (наприклад, правовимагати такого укладення у разі необґрунтова3ної відмови монополіста).

У літературі є точка зору, згідно з якою су3б’єкти природних монополій можуть укладатидоговори способом приєднання, що позбавляє

споживачів можливості заявляти переддого3вірні вимоги за ним [5, с. 80]. Можна погоди3тися з тим, що за договором транспортуваннятрубопроводами оператор справді встановлюєперелік умов, на які інша сторона погоджуєтьсяабо ні, і в цьому є схожість з договором при3єднання. Проте правова природа відносин міжсторонами є зовсім іншою, що обумовлено спе3цифікою природної монополії.

Відмінність між монопольним договором ідоговором приєднання полягає також у різнихнесприятливих наслідках для учасника, що по3рушив вимоги законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 634 ЦК України договірприєднання може бути змінений або розірванийна вимогу сторони, яка приєдналась, у разі по3збавлення прав, що їх звичайно мала, а також коли договір виключає чи обмежує відповідаль3ність другої сторони за порушення зобов’язанняабо містить інші умови, явно обтяжливі дляприєднуючої сторони. Приєднуюча сторона маєдовести, що вона, виходячи із своїх інтересів, неприйняла б цих умов за наявності у неї можли3вості брати участь у визначенні умов договору.

У чинному законодавстві відсутні особливіположення щодо розірвання монопольного до3говору.

Висновки

Спільними ознаками монопольного, публіч3ного і договору приєднання є те, що всі вониспрямовані на захист інтересів осіб, які бажаютьвступити в договірні відносини, від дискримі3наційних умов або від безпідставної відмови відукладення договору.


1. Калашникова Г. А. Публичный договор: ав3тореф. дис. … канд. юрид. наук. – Краснодар, 2002. –24 с.

2. Сейнароев Б. М. Соотношение публичногодоговора с договором присоединения [Електрон3ний ресурс]. – Режим доступу: http:/www.lawmix.ru/comm/7373/.

3. Дрішлюк В. І. Публічний договір (цивільно3правовий аспект): автореф. дис. … канд. юрид. на3ук. – К., 2007. – 20 с.

4. Гражданское право: В 2 т. – М., 2000. – Т. 2,полутом 1. – 704 с.

5. Григорьева О. А. Правовое регулирование ес3тественных монополий: дис. ... канд. юрид. наук. –Екатеринбург, 2003. – 235 c.

The article gives the legal description of the contract of transportation pipelines, concluding in thesphere of natural monopolies, examines its specific features and distinction from similar legal structuresof a public contract and contract of adhesion.

В статье дается правовая характеристика договора транспортировки трубопроводами, за�ключающегося в сфере естественной монополии, анализируются его специфические черты и прово�дится разграничение от похожих правовых конструкций публичного договора и присоединения.

Ц И В І Л Ь Н И Й П Р О Ц Е С

Новий інститут – наказне проваджен3ня був введений у цивільно3процесу3альне законодавство України в 2004 р.

Перші роки застосування нового цивільно3процесуального законодавства підтвердилидоцільність запровадження цього інституту.Так, у 2009 р. частка справ наказного прова3дження серед усіх справ, які розглядалися в порядку цивільного судочинства, станови3ла 18,8 % [1]. У 2010 р. інститут наказногопровадження зазнав значних змін. Згідно ізчинним законодавством судовий наказ можебути виданий у п’яти випадках. Водночас насьогодні судовий наказ уже не може видава3тися за вимогою, що ґрунтується на право3чині, учиненому у письмовій формі. На нашудумку, надалі ми спостерігатимемо тенден3цію до розширення сфери застосування на3казного провадження, отож виникає потребапроаналізувати можливі шляхи такого роз3ширення.

Проблемами наказного провадженнязаймалися такі вчені, як Д. Луспеник, Г. Фа3зикош, В. Бобрик та ін. Особливо слід від3значити монографію В. Решетняка та І. Чер3них «Заочне провадження та судовий наказ вцивільному процесі», де досліджуються проб3леми та перспективи розвитку наказного про3вадження, і хоча в цій роботі аналізуєтьсяросійське законодавство, проблеми, які в нійдосліджуються, є актуальними і для нашогозаконодавства.

Метою цієї статті є потреба дослідити мож3ливі тенденції до розширення сфери засто3сування наказного провадження саме увітчизняному законодавстві, а також ана3ліз можливих нових підстав для видачі су3дового наказу.

Під час вирішення питання про віднесен3ня певної категорії справ до наказного про3вадження, на нашу думку, слід виходити зєдиного критерію – відсутності фактичногоспору між сторонами.

У науковій літературі висловлюєтьсядумка, що до наказного провадження можнабуло б віднести будь3які обґрунтовані вимо3ги, грошовий вираз яких не перевищує пев3ного розміру, наприклад 100 мінімальнихзаробітних плат, а також нескладні у планіправової оцінки вимоги, але такі, що потре3бують негайного вирішення, наприклад ви3селення із самовільно зайнятого жилого при3міщення. На нашу думку, не слід відноситизазначені вимоги до наказного провадження,оскільки вони суперечать самій природі цьо3го інституту. Наявність спору між сторонаминезалежно від грошового розміру вимог, а та3кож від їх складності вже виключає можли3вість розгляду таких вимог у порядку наказно3го провадження.

У деяких країнах СНД є додаткові під3стави для видачі судового наказу у порів3нянні із законодавством України. Так, у Ка3захстані судовий наказ також може бути ви3даний, коли заявлено вимогу про безспірневитребування предмета лізингу, коли заявле3но вимогу ломбарду до боржника3заставо3давця про звернення стягнення на предметзастави [2]. Згідно із ЦПК Молдови судовийнаказ також може бути виданий, коли заяв3лено такі вимоги: 1) виникає із купівлі това3ру в кредит; 2) виникає внаслідок неповер3нення книг, узятих із бібліотеки; 3) про по3збавлення володіння та примусового продажупредмета застави [3].

Безумовно, розширення підстав для ви3дачі судового наказу є потрібним, водночас

РОЗШИРЕННЯ СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ НАКАЗНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Олександр Великорода,канд. юрид. наук,

завідувач кафедри судочинстваПрикарпатського юридичного інституту

Львівського державного університету внутрішніх справ

У статті досліджується можливість збільшення підстав для видачі судового наказу. Зробленовисновок про доцільність включення до законодавства такої підстави для видачі судового наказу, яквимога про відшкодування шкоди, завданої злочином чи проступком.

Ключові слова: судовий наказ, вимога про відшкодування шкоди, завданої злочином чи про3ступком, наказне провадження.

© О. Великорода, 2011 19

№ 7


20

треба пам’ятати, що судовий наказ видаєтьсятільки по безспірних вимогах. Крім цього,потрібно зважати і на ефективність тієї чи ін3шої вимоги. Наприклад, на нашу думку, ма3лоефективною буде підстава, що виникла вна3слідок неповернення книг, узятих із бібліоте3ки. Навряд чи часто бібліотеки звертати3муться з подібною вимогою до суду. На нашудумку, першочерговим на даний момент є по3вернення такої підстави для видачі судовогонаказу як вимога, що ґрунтується на право3чині, учиненому у письмовій формі.

Після змін 07.07.2010 р. вже не можна ви3давати судові накази, коли заявлено вимогу,що ґрунтується на правочині, вчиненому уписьмовій формі. До 2010 р. ця категорія справсуттєво переважала в наказному провадженні.Так, у 2008 р. за даною вимогою було видано91,6 % (406,5 тис.) судових наказів, у 2009 р. –86,4 % (359,0 тис.). При цьому у 2009 р. булоскасовано тільки 6,5 % судових наказів усіх категорій [1]. Це свідчить про високу якістьвиданих судових наказів, у тому числі і по за3значеній вище категорії. За даною вимогоюстягувалися, як правило, грошові кошти і на3багато рідше витребовувалося майно. Пере3важну бiльшiсть справ по даній категорії ста3новили справи щодо видачі судових наказів простягнення грошових коштів за такими катего3ріями: 1) заяви банків про стягнення із фізичнихосіб боргу за кредитними договорами; 2) за3яви фізичних осіб щодо наданої ними іншимособам у позику грошових коштів за письмо3вим договором (зазвичай позики); 3) заяви щодо стягнення заборгованості за надані кому3нальні послуги, електропостачання, газопоста3чання, послуги зв’язку, оренду землi тощо [4].

Усі ці справи мають безспірний характер,виключення їх із наказного провадженняпризведе тільки до суттєвого збільшення на3вантаження на суди і затягування процесів.Подібна підстава для видачі судового наказує практично в усіх ЦПК держав СНД, томувиключення її із підстав для видачі судовихнаказів, на нашу думку, є недоцільною.

Водночас є справи, які розглядаються упорядку позовного провадження, а спір в нихфактично відсутній, у той же час їх частка упозовному провадженні є досить значною. Дотаких справ належать вимоги про відшкоду3вання шкоди завданої злочином або адмі3ністративним проступком, коли вина особивстановлена рішенням компетентного орга3ну, а розмір збитків підтверджується рішен3ням суду або висновком експерта чи спеці3аліста. Розглянемо детальніше цю можливупідставу для видачі судового наказу на кон3кретних прикладах. У разі, коли шкоду запо3

діяно злочином, то потерпілий може заявитицивільний позов у кримінальній справі. Ко3ли ж цього не було зроблено, то заінтересованаособа може заявити позов у порядку цивіль3ного судочинства на загальних підставах.Наприклад, особа А викрала в особи Б майнона суму 1000 грн. Факт вчинення злочинуособою А, а також розмір заподіяних збитківвстановлений у рішенні суду, яке набрало за3конної сили. Особа Б не подавала цивільнийпозов у кримінальній справі і тепер звер3тається до суду з позовом у порядку цивіль3ного судочинства. Виникає питання, що маєдовести особа Б при зверненні до суду – це,по3перше, вину особи А і, по3друге, розмір за3подіяних збитків. Але ці питання вже розгля3далися у кримінальному процесі і були ви3рішені. Отже, ми маємо позовне проваджен3ня фактично по безспірних фактах, що приз3водитиме тільки до затягування процесу. Бе3зумовно і в цих категоріях справ можливіспори, наприклад щодо розміру заподіянихзбитків, коли викрадене майно старе, але дляцього і передбачений інститут скасування су3дового наказу, коли боржник може запере3чити розмір заподіяних збитків. Крім цього,питання про розмір збитків може виникну3ти і перетворитись у спір і по деяких катего3ріях, які на даний час існують у наказномупровадженні, наприклад, коли заявлено ви3могу про компенсацію витрат на проведеннярозшуку відповідача, боржника, дитини аботранспортних засобів боржника.

Розглянемо інший випадок щодо адміні3стративного проступку, внаслідок якого за3подіяні матеріальні збитки. Сталося ДТП міжособою В і особою Г. Рішенням суду особа Вбула визнана винною у ДТП і притягнена доадміністративної відповідальності. Особа Гзвернулася до особи, яка має право проводи3ти автотоварознавчу експертизу, і було скла3дено висновок спеціаліста, де зазначалося,що розмір збитків, завданих автотранспортувнаслідок ДТП, становить 2000 грн. За чин3ним нині порядком особа Г має звернутисядо суду у порядку позовного провадження,додавши до позовної заяви постанову судупро притягнення особи В до адміністративноївідповідальності та висновок спеціаліста пророзмір завданих збитків. Знову ж таки, як і упопередньому випадку, спір між сторонамифактично відсутній. Спір може виникнутитільки щодо оцінки збитків спеціалістом, алеборжник завжди зможе скасувати судовий на3каз у спрощеному порядку, коли будуть під3стави. Водночас, розгляд даної категорії справу порядку наказного провадження дасть змогупришвидшити захист прав заінтересованої сто3

липень 2011

Ц И В І Л Ь Н И Й П Р О Ц Е С№ 7

The possibility to expand the grounds for issuing a court order is researched in the article. It is con�cluded that it is appropriate to include such grounds for issuing a court order as demand for compensa�tion of damages done by a criminal act or minor offense into legislation.

В статье исследуется возможность увеличения оснований для выдачи судебного приказа.Сделан вывод о целесообразности включения в законодательство такого основания для выдачисудебного приказа, как требование о возмещении вреда, нанесенного преступлением или про�ступком.

рони й унеможливить ситуацію, коли суд за3тягується на рік і протягом цього строку ав3томобіль не ремонтується і у більшості ви3падків не експлуатується. Тому, на нашу дум3ку, більш доречно розглядати дану категоріюсправ у порядку наказного провадження.

Висновки

Проведене дослідження свідчить, що ст. 96ЦПК слід доповнити п. 6 такого змісту: «заявле3но вимогу про відшкодування матеріальної шко3ди, завданої злочином або адміністративнимпроступком, коли вина особи встановлена рі3шенням компетентного органу, а розмір збит3ків підтверджується рішенням суду або виснов3ком експерта чи спеціаліста». Крім цього, слідповернути таку підставу для видачі судовогонаказу, як «заявлена вимога, що ґрунтуєтьсяна правочині вчиненому у письмовій формі».


1. Огляд даних про стан здійснення правосуд3дя у 2009 році [Електронний ресурс]. – Режим до3ступу: http://court.gov.ua/sudova_statystyka/e575747457/.

2. Решетняк В. И., Черных И. И. Заочное произ3водство и судебный приказ в гражданском процес3се. – М., 1997. – 80 с.

2. Гражданский процессуальный кодекс Рес3публики Казахстан от 13.07.1999 г. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://www.pavlodar.com/zakon/?dok=00105&uro=08141.

3. Гражданский процессуальный кодекс Рес3публики Молдова от 30.05.2003 г. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://www.mtic.gov.md/img/ssc/law/act_lege/007%20CPC.rus.pdf.

4. Узагальнення Верховного Суду України.Практика розгляду судами цивiльних справ у на3казному провадженнi від 01.07.2007 р. [Електрон3ний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1077.1850.0.


22

липень 2011

Одним із важливих інститутів цивіль3ного процесуального права, який маєсвою давню історію є доказове право.

Ще за часів римського права були відомі такіпоняття, як докази, предмет доказування, за3соби доказування, презумпція тощо. Доказо3вим правом пронизане все цивільне судочин3ство – від моменту подання позову (заяви) дооскарження судового рішення. Тому розу3міння сутності цього інституту та його складо3вих має вирішальне значення для судовоїпрактики.

Проблемами доказового права займалисяК. Юдельсон, С. Курильов, Б. Матюшин, М. Треушніков та ін. Ґрунтовні дослідженняв цій галузі є надбанням сучасної науки ци3вільного процесуального права. Однак окре3мі теоретичні та практичні питання цього ін3ституту залишаються предметом дискусії, атакож потребує дослідження такий засіб до3казування, як показання свідка.

Метою цієї статті є визначення особливос3тей показань свідка як окремого виду до3казів через загальні положення доказовогоправа та пошук шляхів вирішення окремихтеоретичних проблем.

Враховуючи специфіку цивільного судо3чинства, у рамках якого розглядаються спра3ви, що виникають із цивільних, сімейних,трудових, житлових, земельних та інших пра3вовідносин, найбільш поширеними доказамив судовій практиці з розгляду таких справ єпоказання свідків. Показання свідка як юри3дичне явище має свої особливі ознаки, щодозволяє характеризувати його як самостій3ну правову категорію із своєрідною юридич3ною природою. Однак сутність даного видудоказів слід розглядати через призму доказо3вого права взагалі й інституту доказів зокрема.

Серед учених3процесуалістів немає єди3ної думки стосовно поняття «судові докази».

З точки зору А. Вишинського, під судовимидоказами розуміють факти, що є способом, за3собом доказування, тобто факти, які викорис3товуються для доведення будь3чого [1, с. 223].На думку С. Курильова судовим доказом єфакт, який отриманий із передбачених зако3ном джерел і передбаченим законом спосо3бом [2, с. 9]. Таке визначення неодноразовопіддавалося критиці, оскільки автор пов’язуєсудовий доказ лише з доказовим фактом.

М. Треушніков зазначає, що судовимидоказами є фактичні дані (відомості), які ма3ють властивість належності, здатні прямо абопобічно підтвердити факти, що мають значен3ня для правильного вирішення судової спра3ви, виражені в передбаченій законом процесу3альній формі (засобах доказування), отриманіта досліджені в суворо встановленому про3цесуальним законом порядку [3, с. 75].

У рамках нашого дослідження ми вихо3дитимемо з того, що докази в цивільному про3цесі характеризуються сукупною єдністю:змістом, яким є фактичні дані, що інформу3ють про обставини, необхідні для правильноговирішення справи; процесуальною формою, уякій закладена така інформація, – засоби до3казування; встановленим процесуальним по3рядком одержання, дослідження й оцінки зміс3ту та процесуальної форми (доказової інфор3мації і засобів доказування) [4, с. 247].

Зміст показань свідка – це сукупністьфактичних даних, що можуть підтвердити по3зовні вимоги або заперечення проти позовучи спростувати їх, а також мають інше проце3суальне значення. Така доказова інформаціянабуває юридичного значення лише шляхомпідтвердження її достовірності судом, якийвиносить рішення по суті справи на підставізазначених даних. Недостовірність певногодоказу виявляється через процесуальну ді3яльність суду з оцінювання доказів і має бу3ти обов’язково відображена документально.В іншому випадку отримана інформація ма3

ДО ПИТАННЯ ПРО ПРАВОВУ ПРИРОДУ ДОКАЗІВ НА ПРИКЛАДІ ПОКАЗАНЬ СВІДКА

Роман Марченко,здобувач Науково�дослідного інституту приватного права і підприємництва

НАПрН України

У статті досліджується сутність показань свідка як окремого виду доказів у цивільномупроцесі, розглядаються їх особливості через загальні положення доказового права.

Ключові слова: докази, показання свідка, судочинство, судові докази.

© Р. Марченко, 2011


23

№ 7

тиме загально пізнавальний характер і нега3тивно позначиться на процесі вирішення спра3ви, оскільки таким чином порушується прави3ло належності доказів, закріплене ст. 58 Ци3вільного процесуального кодексу (далі –ЦПК) України.

Достовірність кожного доказу, у тому чис3лі показань свідка, повинна бути перевіренасудом, тобто суд має зважати на властивостіджерела інформації (наприклад, малоліттясвідка; родинний зв’язок між свідком і сто3роною тощо можуть впливати на правдивістьїх показань), відсутність суперечності між на3явними в справі доказами. Виявлення судомнедостовірності в показаннях свідка повиннопотягти негативні наслідки для такої особи увигляді притягнення до кримінальної відпо3відальності за завідомо неправдиві показан3ня, про що зазначається в судовому рішенні уцивільній справі.

Одержання судом необхідної доказової ін3формації відбувається при визначеній зако3ном активності сторін та інших осіб, які бе3руть участь у справі. Відповідно до ч. 3 ст. 10ЦПК України, кожна сторона повинна до3вести ті обставини, на які вона посилаєтьсяяк на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених законом. Ви3ходячи з цього заінтересовані особи маютьрівні права щодо подання доказів, їх дослі3дження та доведення перед судом їх перекон3ливості.

Слід зазначити, що на формування до3казів впливають окремі процесуальні факто3ри, наприклад, строки їх подання. Так, у ч. 1ст. 131 ЦПК України передбачено, що сторо3ни зобов’язані подати свої докази суду до абопід час попереднього судового засідання усправі, а якщо попереднє судове засідання усправі не проводиться, – до початку розгля3ду справи по суті. Докази, подані з порушен3ням цих вимог, не приймаються, якщо сторо3на не доведе, що докази подано несвоєчасно зповажних причин. Таким чином, у разі про3пуску строку на подання доказу, останній ненабуває відповідної процесуальної форми, аіснує у позасудовому просторі та є лише не3процесуальним джерелом інформації.

У даному випадку заслуговує на увагупевна правова колізія. Особливістю такогодоказу як показання свідка, є безпосереднєповідомлення особою, яка викликається су3дом як свідок, усіх відомих їй обставин спра3ви. Відповідно, потенційний носій доказовоїінформації стає реальним джерелом інфор3мації тільки під час проведення офіційноїпроцедури допиту свідка в судовому засідан3ні. На підставі цього сторони чи інші заінте3ресовані особи не можуть подати такий доказдо або під час попереднього судового засідан3ня, як і до початку розгляду справи по суті.

У статті 136 ЦПК України уточнюється по3зиція законодавця та зазначається, що заявапро виклик свідка має бути подана до або підчас попереднього судового засідання, а якщопопереднє судове засідання у справі не про3водиться, – до початку розгляду справи посуті (ч. 2).

На нашу думку, в попередній редакції ст. 131 ЦПК України (2004 р.) правильнішебуло вирішене питання, що розглядається.Положення зазначеної статті передбачали,що сторони зобов’язані подати свої докази чиповідомити про них суд до або під час попе3реднього судового засідання у справі.

Існує ще один важливий аспект пробле3ми. Якщо в заяві про виклик свідка заінтере3сованою особою будуть зазначені обставини,які можуть бути підтверджені таким засобомдоказування (показаннями свідка), але, надумку суду, вони не стосуються справи, – та3ке джерело інформації буде відкинуте судомяк неналежний доказ. Таким чином, необхід3но розглядати одержання доказів у справі якпроцесуальну взаємодію заінтересованих увирішенні справи осіб і суду, що вирішує пи3тання належності та допустимості доказів, атакож визначає можливість прийняття дока3зів пізніше встановленого законом строку занаявності для цього поважних причин.

Дослідження доказів є обов’язковим еле3ментом процесуальної діяльності, що має наметі одержання фактичних даних із наданихджерел доказової інформації для винесенняна їх підставі законного й обґрунтованого су3дового рішення. На думку М. Треушнікова, до3слідження доказів полягає в сприйнятті су3дом фактичних даних, з’ясуванні умов збе3реження інформації, факторів, що впливаютьна достовірність доказів, у порівнянні окре3мих доказів, ліквідації суперечностей міжними [3, с. 41].

Ми поділяємо точку зору автора, але вва3жаємо за необхідне зазначити, що таке ба3чення процесу дослідження доказів оминаєсвоєю увагою роль сторін та інших заінтере3сованих осіб під час проведення такого дослі3дження. Разом із тим саме активність згада3них осіб забезпечує всебічність і повноту до3слідження доказів, сприяє суду в з’ясуваннідійсних обставин справи. Це пов’язано, по3перше, з тим, що в цивільному процесі безпо3середньо на сторони (третіх осіб із самостій3ними вимогами) покладений тягар доказу3вання; по3друге, суддя не є учасником спір3них матеріальних правовідносин, тому йогосудження про обставини справи до моментувинесення рішення мають характер припу3щення. Відповідно, завданням заінтересова3них у справі осіб є не тільки подання необ3хідних доказів, а й застосування тактичнихприйомів для виявлення особливостей кон3


24

липень 2011

кретного доказу під час його дослідження,що дозволить суду зробити певні висновки іздосліджуваного доказового матеріалу.

Право сторін та інших заінтересованих су3б’єктів процесу брати участь у дослідженнідоказів визначено в загальних положеннях ч. 1ст. 27 ЦПК України. Спеціальними нормамицивільного процесуального законодавстваконкретизується зазначене право. Частина 7ст. 180 ЦПК України передбачає, що допитсвідка розпочинається з пропозиції суду роз3повісти все, що йому особисто відомо у спра3ві, після чого першою задає питання особа, зазаявою якої викликано свідка, а потім іншіособи, які беруть участь у справі. При цьомусуд має право з’ясовувати суть відповіді свід3ка на питання осіб, які беруть участь у справі,а також ставити питання свідку після закін3чення його допиту особами, які беруть участьу справі (ч. 8 ст. 180 ЦПК України). Дослі3дження доказів в іншому порядку перетво3рило б змагальну форму судочинства на ін3квізиційну.

Оцінка доказів є багатогранним і неодно3значним поняттям. Наявні в юридичній докт3рині теорії, що досліджують даний елементдоказування, свідчать про відсутність середучених єдиного підходу до вирішення проб3леми оцінки доказів. Так, у юридичній літе3ратурі була висловлена думка, що оцінка до3казів зводиться до розумового процесу, ви3ключно логічної операції, а тому вона вихо3дить за межі процесуальних дій із доказуван3ня [5, с. 37]. Не погоджуючись з такою по3зицією, Б. Матюшин виокремлює процесу3альну форму оцінки доказів, яка містить такіелементи: сукупність процесуальних вимог,що висуваються до розумової діяльності зоцінювання доказів; процес реалізації цихвимог у ході розумової діяльності суддів зоцінки доказів; процесуальний результат, щознайшов відображення в судовому рішенні(ухвалі) [6, с. 7]. Поділяє таку думку і М. Тре3ушніков, зазначаючи, що оцінка доказів яклогічний акт виявляється в процесуальнихдіях і піддається у визначених межах право3вому регулюванню, впливу норм права. Нор3ми права встановлюють не порядок мислен3ня та хід роздумів суддів, а умови та метуоцінки судових доказів, принципи оцінки,зовнішній вираз у процесуальних докумен3тах результатів оцінки [3, с. 160].

На процесуальну складову в оцінці доказіввказував і відомий процесуаліст К. Юдельсон,на думку якого оцінка суддями доказів за їхвнутрішнім переконанням на підставі сукуп3ності зібраних у справі доказів не є безконт3рольним актом та не допускає голого посилан3ня на «внутрішнє переконання» [7, с. 115].

Стаття 212 ЦПК України визначає кри3терії, на яких має ґрунтуватися внутрішнє

переконання судді. Ними є всебічне, повне,об’єктивне та безпосереднє дослідження на3явних у справі доказів. Жоден доказ не маєдля суду наперед встановленого значення. Судоцінює належність, допустимість, достовір3ність кожного доказу окремо, а також до3статність і взаємний зв’язок доказів у їх су3купності. Результати оцінки доказів суд ві3дображає в рішенні, в якому наводяться мо3тиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Можна погодитися з тим, що оцінка дока3зів має як внутрішню (логічну), так і зовнішню(правову) сторони [3, с. 160]. Оскільки внут3рішнє переконання апріорі не може бути норма3тивно врегульованим, законодавець визначаєпевні процесуальні правила (ст. 212 ЦПК Ук3раїни), дотримуючись яких суд зможе пра3вильно оцінити досліджені докази та винестизаконне й обґрунтоване рішення у справі.

В основу діяльності суду з оцінки дока3зів покладені як об’єктивні, так і суб’єктив3ні критерії, що безпосередньо впливають напроцесуальний результат (судове рішення). З об’єктивної точки зору суддя формує вис3новки у справі з урахуванням засад суспільст3ва, традицій, загальнолюдських цінностей і пра3вових норм. Однак пізнання певних явищ(подій) залежить від особистого сприйняття,світогляду суб’єкта (судді), рівня його знаньу конкретній галузі, моральних якостей тощо(суб’єктивний фактор). Іншими словами, тачи інша особа може по3різному сприйматидосліджуваний доказовий матеріал. В одно3му випадку оцінка наданих доказів призведедо задоволення позовних вимог, а в іншому,за подібних умов, – до відмови у задоволенніпозову. Особистий фактор судді як безпо3середнього суб’єкта оцінювання доказів маєключове значення при постановленні судо3вого рішення. Тому з практичної точки зоруце може зумовити судові помилки, наявністьяких встановлюється вищестоящою судовоюінстанцією на підставі звернення з відповід3ною скаргою заінтересованих осіб.

Заслуговує на увагу думка, висловлена в юридичній літературі про те, що визна3чення або встановлення зв’язку, зближенняодних фактів, які безпосередньо стосуютьсяосновного предмета судового розгляду, зіншими фактами, які не мають до нього пря3мого відношення, є досить складним завдан3ням. Вирішення цього завдання, як правило,безпосередньо залежить від точки зору суддіна ті чи інші конкретні факти й обставини.Вирішуючи певне питання, суд повинен ви3ходити із власного досвіду. Він має також па3м’ятати, що суд – не дослідницька лаборато3рія, що має право до безкінечності продовжу3вати ланцюг пов’язаних між собою ланок, по3ки не будуть знайдені всі можливі вирішенняпитання. Суд зобов’язаний обмежити свою

Ц И В І Л Ь Н И Й П Р О Ц Е С№ 7

дослідницьку роботу тими обставинами татими фактами, наявність яких достатня длятого, щоб переконатися в істинності та пра3вильності рішення, що приймається у кон3кретній справі [1, с. 234]. Таким чином, фор3мулюючи остаточні висновки у справі, судвиходить із власного досвіду (особистого тасуддівського) і саме він визначає достатністьі переконливість досліджених доказів для по3становлення рішення, тобто керується внут3рішнім переконанням.

Слід також звернути увагу на питанняоцінки доказів колегіальним складом суду.Як зазначає М. Фокіна, мислення будь3якоїлюдини самостійне й індивідуальне. Тому впроцесі дослідження доказів кожен суддяздійснює пізнання обставин справи ізольова3но та відповідно формулює судження. Привинесенні рішення оціночні висновки суддівз’єднуються та перетворюються на оціночнівисновки суду. Таким чином, суб’єктом оцін3ки виступають як окремі судді, так і судо3вий колективний орган [8]. Особливе значен3ня такого підходу простежується під час ко3легіального розгляду справ окремого прова3дження та перегляду справ в апеляційному порядку. В останньому випадку колегіальнаоцінка доказів відбувається в разі дослідженнядоказів, які судом першої інстанції були дослі3джені з порушенням встановленого порядкуабо в дослідженні яких було неправомірновідмовлено, а також нових доказів, неподанняяких до суду першої інстанції було зумовленоповажними причинами (ст. 303 ЦПК Укра3їни). Так, апеляційний суд може дослідити йоцінити показання свідка, про існування яко3го сторони не знали в момент розгляду спра3ви місцевим судом, оскільки особа перебува3ла в критичному стані в лікарні та не могла за3явити про себе як про свідка певних подій.

Не применшуючи правового значенняоцінки інших доказів, необхідно відзначитиособливий характер оцінки показань свідкаяк особистого доказу, тим більше, колисвідок є єдиним джерелом інформації усправі, що загалом не забороняється законо3давством. Рішення у справі може бути прий3няте на підставі показань одного свідка тіль3ки за умови, якщо він є очевидцем події. Як3що ж особа дізналася про обставини справичерез повідомлення про них іншими особами(непрямий доказ), яких неможливо виклика3ти до суду з поважних причин (смерть особи;невстановлене місцезнаходження особи), тавідсутні будь3які інші докази, суд відмовляє

в задоволенні позову у зв’язку з його необ3ґрунтованістю.

При оцінці показань свідка суду слід вихо3дити з того, за яких умов особа сприймалапевні події. Наприклад, страх, біль, пригніче3ний стан тощо можуть спровокувати спотво3рення реальності. Якщо свідок заявляє про на3явність таких негативних факторів, його пока3зання мають оцінюватись як такі, що маютьпевну похибку. Крім того, у процесі оцінки по3казань свідка на особливу увагу заслуговуютьвік, фізичний стан особи (вади зору, слуху то3що), стосунки свідка із сторонами тощо. Алезазначені чинники не зумовлюють відкиданняінформації, отриманої з таких джерел, а впли3вають лише на повноту доказової інформації,яка може доповнюватися іншими доказами.

Проведений аналіз дозволяє зробити вис0новок, що доказова інформація, яка містить3ся в показаннях свідка, набуває юридичногозначення лише шляхом підтвердження її дос3товірності судом, який виносить рішення посуті справи на підставі зазначених даних. Наформування доказів впливають окремі про3цесуальні фактори, наприклад строки їх по3дання. Сторони чи інші заінтересовані особине можуть надати показання свідка до або підчас попереднього судового засідання, як і допочатку розгляду справи по суті, як це перед3бачено загальними правилами ст. 131 ЦПКУкраїни, тому ця норма потребує уточнення.В процесі оцінки показань свідка слід врахо3вувати умови сприйняття подій цією особою,стосунки між свідком і сторонами, вік, вадиздоров’я особи та інші обставини, що вплива3ють на повноту такого доказу.

Література1. Вышинский А. Я. Теория судебных доказа3

тельств в советском праве. – М., 1950. – 308 c. 2. Курылев С. В. Объяснения сторон как дока3

зательство в советском гражданском процессе: ав3тореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1953. – 22 с.

3. Треушников М. К. Судебные доказательст3ва. – М., 1997. – 318 с.

4. Штефан М. Й. Цивільний процес. – К., 1997. –608 с.

5. Курылев С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии. – Минск, 1969. – 202 с.

6. Матюшин Б. Т. Общие вопросы оценки доказательств в судопроизводстве. – Хабаровск,1987. – 68 с.

7. Юдельсон К. С. Судебные доказательства ипрактика их использования в советском граждан3ском процессе. – М., 1956. – 251 с.

8. Фокина М. А. Оценка доказательств и но3вый ГПК РФ [Електронний ресурс]. – Режим до3ступу: http://www.lawmix.ru/comm/3977/.

Essence of testimonies is investigational as a separate type of proofs in civil procedure, and theirfeatures are considered through the generals of evidential right.

В статье исследуется сущность показаний свидетеля как отдельного вида доказательств в гражданском процессе, рассматриваются их особенности через общие положения доказа�тельственного права.

Т Р УД О В Е П РА В О

26

липень 2011

Системний поступ від пріоритету інте3ресів держави до загальної гуманізаціїсоціальних інститутів передбачає рів3

ність можливостей індивідуальних суб’єктівправа у сфері правовідносин, у тому числітрудових. На часі стоїть питання прийняттянового кодифікованого нормативного акта,що слугуватиме законодавчою основою длягалузі трудового права України. З огляду назміну вихідних ідей галузі у напрямі демо3кратичного осмислення фізичної особи як клю3чового суб’єкта трудового права постає не3обхідність у дослідженні його властивостей,зокрема трудової правосуб’єктності. Особли3во актуальним є виокремлення комплексузнань щодо найбільш «суб’єктивної складо3вої» трудової правосуб’єктності, а саме тру3дової дієздатності як елемента характеристи3ки фізичної особи, що окреслює потенційноважливі для її активної участі у правовідно3синах індивідуальні ознаки.

Метою цієї статті є з’ясування змістовихоснов трудової дієздатності з урахуваннямреалій трансформації галузі трудовогоправа України.

Дослідженню трудової дієздатності при3свячені праці таких науковців, як: М. Александ3рова, Б. Бегічева, П. Пилипенка, О. Ярошенка,В. Прокопенка, Н. Болотіної, Н. Хуторян, І. Якушева, В. Костюка, О. Зайцевої та іншихучених3юристів. Проте єдиного підходу до ро3зуміння трудової дієздатності і досі не сфор3мовано, що зумовлює певну проблематику.

Фізична особа у ролі суб’єкта трудових пра3вовідносин має бути наділена певними якостя3ми, що у сукупності становлять таку юридичнукатегорію, як трудова правосуб’єктність. Длятого щоб бути активним суб’єктом трудових пра3вовідносин, фізична особа має бути наділена без3заперечним елементом правосуб’єктності – діє3здатністю. «Це така властивість суб’єкта права,яка встановлена в законодавстві і завдяки якійвін здатний реалізовувати свої юридичні пра3

ва й обов’язки, тобто бути учасником пра3вовідносин»[1, с. 142].

У Кодексі законів про працю (далі – КЗпП)України відсутнє визначення трудової дієздат3ності. На жаль, воно відсутнє у проекті Тру3дового кодексу (далі – проект ТК) України,який знаходиться на розгляді у ВерховнійРаді України. Характеризуючи інститут тру3дової дієздатності, слід звернутися до нормцивільного законодавства, де містяться загаль3ні визначення елементів правосуб’єктності,зокрема дієздатності. Проте до уваги можнавзяти лише основні понятійні характеристи3ки і аж ніяк не змістовні. При дослідженні тру3дової дієздатності і досі залишаються диску3сійними питання окреслення основних її еле3ментів, а саме: вікового критерію, психічногота соматичного станів особи. Два останніхелемента у науці трудового права деякі до3слідники розглядають як працездатність осо3би. Дещо інша ситуація із цивільною дієздат3ністю, розуміння якої має чітке змістовне на3повнення з огляду на її визначення у Цивіль3ному кодексі (далі – ЦК) України.

Н. Марченко зазначає, що дієздатність пе3ребуває у тісному зв’язку і взаємозалежностііз правоздатністю. Разом з нею вона свідчитьпро потенційні можливості суб’єктів бутиучасниками різних правовідносин [2, с. 594]. Ізданою думкою ми погоджуємося лише в части3ні щодо дієздатності як властивості, без якої су3б’єкт не може реалізувати власні інтереси.

На відміну від правоздатності, яка є за3гальною властивістю і дає змогу кваліфіку3вати фізичну особу суб’єктом права, дієздат3ність має якісний характер і саме за нею мож3на індивіалізувати конкретну фізичну особу.На думку Р. Ромашова, дієздатність за зміс3том поділяється на загальну, за наявностіякої особа самостійно може реалізувати такзвані основні суб’єктивні права та юридичніобов’язки, здійснення яких не ставиться в за3лежність від спеціального правового статусу,зумовленого професією, соціальним станом,місцем проживання та інше; спеціальну діє3

ТРУДОВА ДІЄЗДАТНІСТЬ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Віталій Пивовар,аспірант кафедри трудового, господарського та екологічного права

юридичного факультетуВолинського національного університету ім. Лесі Українки

У статті з’ясовується зміст дієздатності як елемента трудової правосуб’єктності фізичної осо�би. Трудова дієздатність – властивість, притаманна особі і містить у собі індивідуальні рисисуб’єкта, що мають ключове значення при вступі у правовідносини.

Ключові слова: трудова дієздатність, правовідносини, суб’єкт права, правосуб’єктність фізичноїособи, правоздатність, правовий статус.

© В. Пивовар, 2011


27

№ 7

здатність, зумовлену спеціальним правовимстатусом суб’єкта і залежну від багатьох обс3тавин (роду занять, громадянства, націо3нальної належності тощо) [3, с. 144]. Справ3ді, зв’язок дієздатності та правового статусу є безпосереднім, адже зі змінами характе3ристик дієздатності конкретної фізичної осо3би змінюється правовий статус, який на неїпоширюється. Власне конкретний правовийстатус як права і обов’язки, визначені в нор3мах законодавства, належатиме особі лишеза наявності в неї відповідної дієздатності.

С. Архіпов характеризує дієздатність якстадію (етап) розвитку правосуб’єктності,правову зрілість. Вона передбачає здатністьособи самостійно здійснювати функції суб’єк3та права [4, с. 21]. Такі міркування, на нашудумку, є доречними з огляду на часову різни3цю появи в особи деяких елементів право3суб’єктності. Правоздатністю фізична особанаділена з моменту народження. Дієздатністьз’являється в особи після досягнення певно3го віку, визначеного в нормах права та станіздоров’я, сприятливому для реалізації прав івиконання обов’язків.

«Фізичні особи можуть бути суб’єктамитрудового права лише із досягненням вста3новленого законом віку» [5, с. 101]. У нормахтрудового законодавства відсутня чітка вказів3ка на вік, із досягненням якого фізична особанабуває трудову дієздатність в повному обсязі;це спричинило широкий плюралізм у науко3вому середовищі щодо підходів при встанов3ленні моменту появи в індивідуальногосуб’єкта права повної трудової дієздатності.

Відповідно до ст. 188 КЗпП України «недопускається прийняття на роботу осіб мо3лодше шістнадцяти років». За частиною 2 ст. 20 проекту ТК України: «працівником мо3же бути особа, яка досягла шістнадцятиріч3ного віку».

Саме з моментом досягнення шістнадця3ти років І. Якушев пов’язує виникнення пов3ної трудової дієздатності, спираючись нанаступні аргументи: 1) це прямо закріпленоу ст. 188 КЗпП України, де в імперативнійформі вказана заборона приймати на роботуосіб молодше шістнадцяти років; 2) після до3сягнення шістнадцяти років особа самостійно,без згоди одного з батьків або особи, що йогозамінює, реалізує свою здатність до праці; 3) при відсутності згоди одного з батьків абоособи, що його замінює, неповнолітній до шіст3надцяти років самостійно не може вступитиу трудові правовідносини [6, с. 67].

Нормами трудового законодавства перед3бачена можливість вступу у трудові правовід3носини і до досягнення особою шістнадцятироків. За згодою одного із батьків або особи,що його замінює, можуть прийматися на ро3боту особи, які досягли п’ятнадцяти років (ч. 2

ст. 188 КЗпП України та ч. 3 ст. 20 проектуТК України). Для підготовки молоді до про3дуктивної праці допускається прийняття нароботу учнів загальноосвітніх шкіл, про3фесійно3технічних і середніх спеціальних нав3чальних закладів для виконання легкої робо3ти, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушуєпроцесу навчання, у вільний від навчаннячас по досягненні ними чотирнадцятирічно3го віку за згодою одного з батьків або особи,що його замінює (ч. 3 ст. 188 КЗпП Українита ч. 4 ст. 20 проекту ТК України). Більше то3го, у частині 5 ст. 20 проекту ТК України міс3титься норма, відповідно до якої допускаєть3ся прийом на роботу осіб, яким навіть не ви3повнилося чотирнадцять років. Навряд прианалізі згаданих вище норм можна говоритипро цілковиту трудову дієздатність, адже одинз її елементів – вольовий фактор (здатністьособи усвідомлювати значення своїх дій такерувати ними) має дещо обмежений харак3тер і не спроможний повною мірою бути вті3лений без участі сторонніх осіб, у даному разібатьків, або ж право на працю може бути ре3алізоване виключно у певній сфері.

Заслуговує на увагу позиція П. Пилипен3ка, котрий відстоює позицію, відповідно доякої настання повної трудової дієздатності від3бувається із досягненням особою вісімнад3цяти років. Науковець наголошує на низціобмежень, що містяться у нормах трудовогозаконодавства щодо трудової дієздатності не3повнолітніх осіб. Зокрема, він звертає увагу наст. 199 КЗпП України, де передбачено, щобатьки або особи, які їх замінюють, уповно3важені органи мають право вимагати розір3вання трудового договору із неповнолітнім утому разі, коли продовження його дії загро3жує здоров’ю неповнолітнього або не відпові3дає його інтересам [1, с. 148]. Слід зазначити,що подібна норма міститься у ст. 112 проектуТК України.

Професор П. Пилипенко наголошує наособливих умовах праці неповнолітніх. Зокре3ма їм заборонено працювати у нічний час, ви3хідні дні, їх не можна залучати до надурочнихробіт, не дозволено працювати за сумісниц3твом, а також на роботах із шкідливими і не3безпечними умовами праці [1, с. 148].

Особливі умови праці встановлюються длянизки категорій працівників із спеціальнимстатусом. Зокрема, багато застережень, пов’я3заних із виконанням трудової функції непов3нолітніми, поширюється на працюючих жінок,про повну трудову дієздатність яких ні в когоне виникає сумніву. Ми маємо низку норм,які в імперативному порядку забороняють за3лучати жінок до певних видів робіт. Зро3зуміло, що особливий правовий статус жін3ки3працівника пов’язаний із виконанням неюіншої «особливої функції» – материнства і


28

липень 2011

застереження, що містяться у трудовому за3конодавстві, спрямовані на її забезпечення.Одним із основних факторів, який беретьсядо уваги, є стан здоров’я, а точніше – забезпе3чення сприятливих умов для його збережен3ня. Цей фактор береться за основу при гаран3туванні трудових прав неповнолітніх.

Поважаючи точку зору П. Пилипенка, ми знею не погоджуємося, оскільки застереження,пов’язані із реалізацією права на працю не3повнолітніми особами, є наслідком особли3вого правового статусу даної категорії осіб.Це саме стосується і працівників зі спеціаль3ним правовим статусом, які можуть обійматипевні посади тільки після досягнення вста3новленого у законодавстві віку, зокрема де3які виборні посади.

Коли характеризувати вік, із досягненнямякого трудовим законодавством передбачаєть3ся можливість особи вступати у трудові пра3вовідносини, то тут передусім береться до ува3ги не юридичний факт досягнення певноговіку, а інші властивості, що мають бути прита3манні фізичній особі. Зокрема, З. Ромовськанаголошує, що фізична особа вважаєтьсядієздатною саме тому, бо наділена психічною й інтелектуальною здатністю усвідомлюватизначення своїх дій, керувати ними. Науковецьвиокремлює такі елементи дієздатності: 1) осо3ба усвідомлює, що чинить чи збирається вчи3нити; 2) особа сама може керувати своїми ді3ями; 3) особа діє сама; 4) особа створює пра3вові наслідки зазвичай для себе [7, c. 248].

Вік безпосередньо пов’язаний з іншоюскладовою дієздатності – усвідомленням зна3чення своїх дій та керування ними, тобто звольовим (психічним) станом особи. Ця влас3тивість дієздатності є визначальною для ха3рактеристики суб’єкта права і саме відповід3ність стану особи вимогам дієздатності, щомістяться в нормах законодавства, і дає змо3гу вступити у правовідносини та реалізуватисвої права. Факт досягнення певного віку єлише умовністю, встановленою законодавцемдля диференціації суб’єктів у правовій пло3щині та є виявом єдиного підходу до характе3ристик дієздатності фізичної особи у контек3сті її змістового наповнення.

Як уже зазначалося, висвітлення трудовоїдієздатності буде не повним без згадки ч. 1 ст. 30ЦК України, де визначена цивільна дієздат3ність. За певною аналогією можна звернутиувагу і на диференціацію дієздатності за обся3гом залежно від віку та психічного стану осо3би у цивільному законодавстві (ст. 31, 32, 36,39 ЦК України), що також трапляється у тру3довому праві.

У науці трудового права нині відсутнійєдиний підхід до розуміння трудової дієздат3ності у контексті впливу на неї такого цивіль3ного інституту, як визнання фізичної особи

недієздатною. У КЗпП України відсутня нор3ма про можливість або заборону праці осіб уконтексті наділення їх певним обсягом діє3здатності, проте вже у проекті ТК України мимаємо конкретні норми, де окреслено зв’язокміж дієздатністю особи та можливістю вико3нання нею трудової функції.

Основою трудової дієздатності є здатністьдо праці. Здатність до праці – сукупністьінтелектуальних і вольових якостей [8, с. 108].Складовою даної здатності є інша категорія,що досить часто вживається в науці трудовогоправа, а саме працездатність – здатність до тру3дової діяльності за станом здоров’я [9, с. 467].

Поняття «працездатність» О. Заржиць3кий, О. Козаков поділяють на два види: фі3зичну – здатність виконувати фізичну пра3цю, безпосередньо пов’язану із можливістюособи виконувати певні рухи частинами тіла;інтелектуальну – здатність виконувати розу3мову працю, безпосередньо пов’язану з інте3лектуальними можливостями особи, її свідо3містю, психічним станом [10, с. 99].

За даних умов ми маємо певну відмінністьіз галуззю цивільного права, де за основу діє3здатності береться здатність усвідомлення влас3них дій та керування ними, тобто психічнийстан. Для трудового права приматом є самездатність виконання трудової функції залеж3но від роду занять. Робота може бути викона3на із залученням інтелектуальних ресурсів,аналітичних можливостей, логічного мислен3ня, інших здібностей, безпосередньо пов’яза3них із психічним станом особи, але є пере3важно фізична робота, яка не потребує знач3них вольових здібностей. Узагалі праце3здатність є дуже складною категорією із по3зицій її оцінювання як властивості фізичноїособи, що безпосередньо впливає на виконан3ня трудової функції. Сучасний етап науково3технічного прогресу зумовлює переосмислен3ня здатності людини виконувати певну робо3ту, у тому числі таку, що регулюється трудо3вим законодавством.

Специфічний характер трудової дієздат3ності проявляється саме в тому, що разом ізвіковим і вольовим фактором до уваги береть3ся стан здоров’я фізичної особи. «Ідеться непро стан здоров’я як юридичний факт, що мо3же бути підставою для припинення, напри3клад трудового договору чи переведення наіншу, легшу роботу, а про власне сам стан здо3ров’я як одну з характеристик ознак суб’єктатрудового права – працівника» [1, с. 152].

Поряд із цим у трудовому законодавствііснує специфічний підхід щодо створення умовдля праці осіб зі зниженою працездатністю.Звичайно, можна беззастережно говорити прорівність трудової дієздатності фізичних осіб«з особливим станом здоров’я» та здоровимифізичними особами і не встановлювати жод3

Т Р УД О В Е П РА В О№ 7

The article is devoted to clarifying the content of capability as part of the labour judicial subjecti�vity of physical person. Labour capability – characteristic, that inherent a person and contains the indi�vidual lines of subject, which are a determining value at entering into labour legal relationships.

В статье выясняется содержание дееспособности как элемента трудовой правосубъект�ности физического лица. Трудовая дееспособность – качество, присущее лицу и содержит в се�бе индивидуальные черты субъекта, которые имеют ключевое значение при вступлении в тру�довые правоотношения.

них додаткових гарантій її реалізації, протетоді така рівність буде нівельована. Для да3ної категорії фізичних осіб необхідним є на3явність спеціальних умов для реалізації пра3ва на працю. Проте нормами трудового зако3нодавства встановлені преференції для пра3цівників із фізичними вадами, а питання що3до статусу осіб із психічними хворобами, за3лишається не врегульованим на достатньо3му рівні.

На нашу думку, слід брати до уваги сту3пінь психічного розладу фізичної особи у вза3ємозв’язку із конкретною роботою, що її цяособа може виконувати. «Підхід до визнанняособи непрацездатною та визначення рівняпрацездатності повинні бути виключно інди3відуальними» [10, с. 99]. При залученні допраці фізичних осіб, не наділених повною тру3довою дієздатністю, до уваги слід брати двамоменти: 1) ступінь психічного розладу фі3зичної особи; 2) характер роботи, яку вико3нуватиме така особа.

Можна говорити про наявність в особипевного обсягу трудової дієздатності навітьпісля визнання її судом недієздатною у поряд3ку цивільного судочинства. За даних умов, які при вступі у трудові правовідносини осіб, якіне досягли шістнадцятирічного віку, великезначення має допомога уповноважених осіб.

І. Кисельов, досліджуючи трудове зако3нодавство іноземних держав, зазначає, що пов3нолітні особи, визнані судом недієздатними,у більшості країн не можуть працювати по най3му, за укладеним трудовим договором. Протеє чимало країн (Іспанія, Данія, Фінляндія),де особа, котра перебуває під опікою черезпсихічний розлад, може найматися на роботуі підписувати від свого імені трудовий до3говір. Однак суд у кожному конкретному ви3падку може заборонити трудову діяльністьтакої особи, враховуючи стан її психіки, ро3зумових здібностей. У такому разі опікун маєрозірвати трудовий договір свого підопічного,укладений до вказаного рішення суду [11, с. 53].

Ми не маємо забувати про демократичніпринципи, які закріплені у Конституції Ук3раїни, національному законодавстві та ви3значають підходи до розуміння поняття «лю3дина – найвища соціальна цінність». Зокре3ма, соціальна спрямованість галузі трудовогоправа полягає у тому, що найбільшої вагимає не факт психічної хвороби, а існуваннялюдини як члена соціуму, забезпечення її роз3витку як особистості. У національному тру3довому законодавстві має бути сформований

підхід, за якого цивільно3недієздатна фізичнаособа не залишається обабіч функціонуваннясоціально3правових інститутів, а є її актив3ною частиною поряд із дієздатними особами.Невід’ємним елементом життя людини є пра3ця, тому така особа повинна мати змогу за пев3них умов реалізувати свої трудові інтереси.

Норми трудового законодавства маютьґрунтуватися на конституційних положенняхі забезпечувати людині можливість вільного ви3явлення та розвитку своєї особистості у праці[12, с. 66], адже саме в Основному Законі закріп3лена гарантія кожному права на працю (ст. 43).

Висновки

Трудова дієздатність є юридичною влас3тивістю фізичної особи, наявність якої даєзмогу бути суб’єктом трудових правовідно3син. Від обсягу дієздатності залежать право3вий статус особи і можливість реалізації тру3дового права. Трудова дієздатність є складо3вою трудової правосуб’єктності фізичноїособи та найбільш індивідуалізуючою кате3горією її характеристики як суб’єкта трудо3вих правовідносин.


1. Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудовогоправа. – Л., 1999. – 214 с.

2. Марченко Н. М. Теория государства и права:Учебник. – М., 2004. – 648 с.

3. Теорія держави і права / Р. А. Ромашов, Н. М. Пархоменко, С. М. Легуша та ін.; За ред. Р. А. Ро3машова, Н. М. Пархоменка. – К., 2007. – 216 с.

4. Архипов С. И. Субъект права в центре право3вой системы // Государство и право. – 2005. – № 7. –С. 13–23.

5. Трудове право України: Академічний курс /А. Ю. Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана таін.; За ред. Н. М. Хуторян. – К., 2004. – 608 с.

6. Якушев І. М. Суб’єкти трудового права: авто3реф. дис. … канд. юрид. наук. – Л., 1999. – 201 с.

7. Ромовська З. В. Українське цивільне право: За3гальна частина. Академічний курс. – К., 2005. – 560 с.

8. Трудовое право России / Под ред. С. П. Мав3рина, Е. Б. Хохлова. – М., 2002. – 514 с.

9. Трудовое право: Энциклопедический сло3варь. – М., 1979. – 529 с.

10. Заржицький О., Козаков О. До питання провизнання особи непрацездатною // Право України. –2006. – № 5. – С. 97–100.

11. Киселев И. Я. Зарубежное трудовое право. –М., 1998. – 263 с.

12. Щербина В. Суспільні функції трудовогоправа в умовах ринкових відносин // Підприємниц3тво, господарство і право. – 2006. – № 11. – С. 65–69.

Т Е О Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В А

30

липень 2011

Завдання місцевої влади й очікування міс3цевої громади є взаємнозумовленими.Ключовим завданням органів влади на

місцях (місто, район у місті, селище/село) євирішення потреб місцевого населення. Ра3зом із тим О. Батанов, В. Борденюк, І. Дро3буш, А. Кадомцев, В. Кампо, А. Колодій, М. Кор3нієнко, В. Кравченко, В. Куйбіда, П. Любчен3ко, В. Погорілко, І. Разнатовський, Ю. Тоди3ка, О. Фрицький, В. Шаповал, К. Шугринастверджують, що в Україні інтереси народунедостатньо враховуються органами влади;існує протиріччя між реальними місцевимипотребами та діяльністю органів, які зобов’я3зані їх вирішувати; українській організаціїсуспільного життя притаманна централізація.

У розвинутих державах світу вирішенняпроблем місцевого значення базується на кон3цепції розвитку (Development Аpproach,Community Based Approach to Local Develop3ment), який правники безпосередньо пов’я3зують з правами людини [1–5].

Метою цієї статті є аналіз умов спільногофункціонування інститутів держави та гро3мадянського суспільства, спрямованих навирішення соціальних проблем місцевогонаселення певної території.

Передумовою позитивного вирішеннямісцевих ініціатив є діяльність місцевої вла3ди на засадах орієнтації на потреби громади.В. Сороковський називає такий підхід де3централізацією [6, с. 18–19] і включає до зміс3ту цієї концепції політичну, адміністративнута фінансову децентралізацію.

Політична децентралізація спрямованана поліпшення активної участі населення упроцесах прийняття рішень. Адміністратив�на децентралізація – це відповідальність запланування на регіональному та місцевомурівнях, оперативне управління передаєтьсявід центру до регіональних й місцевих струк3тур. Фінансова децентралізація заснована на

доступі до необхідних ресурсів і права прий3няття фінансових рішень.

На основі опрацювання зазначеного дже3рела виділимо елементи концепції, що, на на3шу думку, можуть бути реалізовані у сучас3них українських реаліях. На рівні місцевогосамоврядування, крім участі у виборах, насе3лення має й інші форми безпосередньої учас3ті у вирішенні місцевих питань: місцеві ініці3ативи, громадські слухання, збори за місцемпроживання, органи самоорганізації населен3ня, громадські організації тощо. Виборча си3стема має бути перебудована для надання ре3альної можливості кандидатам нести від3повідальність за реалізацію передвиборчихпрограм і формального закріплення вибор3них представників за конкретними виборчи3ми округами, які, у свою чергу, мають бутиукрупнені.

Послуги (адміністративні, соціальні то3що) мають надаватись якомога ближче доспоживача цих послуг, тобто до громади. Гро3мада та створені нею організації повинні ма3ти можливості, функціональні механізми вза3ємодії з органами місцевої влади, фінансові ре3сурси для здійснення ініціатив, що напрацьо3вані громадою.

Наступним засадничим принципом діяль3ності влади, орієнтованої на інтереси місце3вої громади, є розвинутість суб’єктів, що ви3ражають громадянські ініціативи. Це, першза все, різні форми місцевих громадських ор3ганізацій (у тому числі благодійні, молодіж3ні, релігійні, формування з охорони громад3ського порядку), органи самоорганізації на3селення (роль яких зросте із зменшеннямкількості депутатів органів місцевого само3врядування), неформальні групи громадсь3кої ініціативи (різноманітні форми дорадчихорганів за участю представників місцевихорганів виконавчої влади та місцевого само3врядування: з координації місцевої діяльнос3ті у галузі освітніх, культурних, правозахис3них ініціатив тощо). Такі суб’єкти громадсь3

УМОВИ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ ТА НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У КОНТЕКСТІ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Андрій Галай,канд. юрид. наук, доцент,

керівник навчально�тренінгового центру юридичної клінічної освітиНаціональної академії внутрішніх справ

У статті розглядаються питання взаємодії держави та суспільства при вирішенні питань місце�вого значення, розкриваються умови реалізації ініціатив громадськості у співпраці з органами само�врядування.

Ключові слова: місцеве самоврядування, недержавні організації, місцеві ініціативи, взаємодіявлади та громади.

© А. Галай, 2011


31

№ 7

кої ініціативи при реалізації концепції вза3ємодії з місцевою владою виконуватимутьзначно ширший обсяг завдань порівняно зсучасним станом:

•• визначатимуть потреби громади;•• спільно з місцевою владою планувати3

муть шляхи розв’язання проблеми: склада3тимуть і реалізовуватимуть проект;

•• залучатимуть необхідні фінансові йінші ресурси для розв’язання проблеми: яквід місцевої влади (у тому числі районної чиобласної), так і від спонсорів;

•• візьмуть на себе повну відповідальністьза успішну реалізацію проекту (у тих органі3заційних формах, що зареєстровані як юри3дичні особи): кошти проекту надходитимутьбезпосередньо на банківський рахунок ор3ганізації; самостійно укладатимуть угоди навиконання робіт і надання послуг для реалі3зації проекту; у межах затвердженого кошто3рису здійснюватимуть усі платежі через своїбанківські рахунки; фінансово звітуватимутьпро витрати;

•• спільно з місцевою владою визначати3муть механізм утримання й обслуговуванняналагодженої системи (наприклад, центрудитячої творчості);

•• при функціонуванні налагодженої систе3ми (наданні послуг) виступатимуть механіз3мом громадського контролю в обох напря3мах: стосовно надавача послуги – контрольза якістю послуг; стосовно споживачів –контроль за окупністю послуги та дотриман3ням вимог ощадливого використання об’єкта.

Місцеві органи влади у такій взаємодіївиконуватимуть функції:

•• делегування повноважень із створення(поліпшення) механізму надання послуг дляреалізації потреб громади;

•• вкладання фінансових ресурсів у заходиіз створення (поліпшення) надання послуг;

•• участь в управлінні налагодженими сис3темами;

•• забезпечення підтримки діяльності таконтроль якості налагодженої системи надан3ня послуг населенню (використання капі3тальних об’єктів і забезпечення ініційованихзаходів).

Чи спроможне українське суспільстводіяти на таких засадах сьогодні? Розглянемосучасний стан організацій громадянськогосуспільства на прикладі досить показовогодослідження, проведеного у Донецькій об3ласті [7, с. 4–5]. За станом на 1 січня 2010 р.зареєстровано 1075 громадських організацій,які за статусом можуть поширювати свою ді3яльність на територію всієї області, та 333 ре3гіональні благодійні організації. Територі3альними установами Донецького управлінняюстиції зареєстровано ще близько 6 тис. гро3мадських організацій із місцевим статусом.

У структурі громадських організацій заспрямуванням і видами діяльності у 2009 р.найбільш поширеними залишались оздо3ровчі та фізкультурно3спортивні об’єднання(17,0 %). Молодіжні організації, організаціїветеранів та інвалідів становлять, відповідно,11,2 та 10,1 % загальної кількості громадсь3ких організацій; об’єднання професійноїспрямованості – 7,6, жіночі та дитячі органі3зації – 4,2 та 3,9 відповідно, об’єднаннянаціональних і дружніх зв’язків – 3,9, освітні,культурно3виховні об’єднання – 3,9 %.

У Донецькій області діє чимало проф3спілок, які об’єднують близько 2,4 млн осіб, і ветеранських організацій. Усього в областізареєстровано 28 міських та 17 районних ор3ганізацій ветеранів України. В області меш3кають понад 248 тис. інвалідів, інтереси якихпредставляє об’єднання «Асамблея громад3ських організацій інвалідів і громадських ор3ганізацій Донбасу», до складу якої входять20 громадських організацій.

Окремою категорією організацій є органисамоорганізації населення й організації спів3власників багатоквартирних будинків. Прицьому органи самоорганізації населення біль3ше поширені на теренах області. Також за3реєстровано 20 постійно діючих третейськихсудів і 11 творчих спілок.

Більшість організацій, зареєстрованих уДонецькій області, поширюють свою діяль3ність на територію міста Донецька та рідкоохоплюють інші міста та райони. Кількістьдієвих громадських організацій у містах ірайонах області вкрай мала, що пояснюєтьсявідсутністю належних умов для виникненнята розвитку громадських ініціатив: бракує до3свіду, доступу до інформації, державних і недержавних фінансових ресурсів, а такожпрофесійних кадрів.

Отже, незважаючи на особливості соці3ально3демографічного стану проаналізованоїобласті (у менш населених регіонах меншеорганізацій громадянського суспільства), за3гальні тенденції, на нашу думку, визначеніправильно (недостатній зв’язок з місцевимигромадами через замкненість на груповихінтересах, недостатній рівень поширення замежі обласного центру). Це можуть підтвер3дити дані Головного управління юстиції Жи3томирської області [8] (із 306 зареєстрова3них на 01.04.2010 р. громадських організаційлише 29 мали керівний орган не в обласномуцентрі; при цьому 20 із них – у другому за величиною місті області; слід також зазначи3ти, що реєстрація не означає активної ді3яльності). Тому необхідно шукати способистимулювання соціальної активності та са3моорганізації українського народу, підтриму3вати існуючі організації шляхом надання їмважелів взаємодії з місцевою владою; запо3


32

липень 2011

чатковувати неформальні вияви самоорга3нізації (наприклад, громадські ради при ор3ганах місцевої влади), поширювати практикуобміну досвідом серед представників недер3жавних організацій, сприяти їх професіона3лізації, на рівні кожного регіону запровади3ти програму розвитку громадянського сус3пільства.

На сучасному етапі розвитку українсько3го громадянського суспільства можна перед3бачати такі форми орієнтації місцевої владина ініціативи громади:

•• введення у штат місцевих органів владипрацівників (підрозділів), які зобов’язанісупроводжувати реалізацію конкретних гро3мадсько3орієнтованих проектів;

•• введення у штат місцевих органів владипрацівників, які зобов’язані створити умовидля виявлення й оформлення ініціатив не3державних інституцій, спрямованих на вирі3шення потреб громади;

•• винайдення можливостей для запрова3дження статей місцевих бюджетів, спрямова3них на реалізацію виявлених ініціатив інсти3туцій громадськості.

Безумовно, автономно на місцевому рівнівельми складно досягти реалізації заходів та3кого рівня. Загалом, з боку Кабінету Мініст3рів і центральних органів виконавчої владислід забезпечити:

•• підвищення спроможності громад (та їхпредставників) у сфері прав на достатній жит3тєвий рівень, здоровий спосіб життя, правона свободу асоціації та мирних зібрань;

•• створення дієвого механізму реалізаціїправ і підвищення якості життя у сфері ко3мунальних і соціальних послуг;

•• систематизацію та поширення позитив3ного досвіду в різних регіонах нашої держави.

Жодна соціально3економічна криза неможе бути поясненням причин відмови відтакої діяльності, адже представники місцевоїгромади як платники податків мають правона їх спрямування на реалізацію суспільнихпотреб. Так, на підтримку ініціатив місцевихгромад лише коштами, якими розпоряджа3ється Донецька обласна рада, було спрямова3но у 2008 р. – 1 млн грн, у 2009 р. – 3,4 млнгрн, у 2010 р. – 4 млн грн [7, с. 6].

Наведений приклад свідчить як про по3зитив реалізації останньої форми орієнтаціїмісцевої влади на ініціативи громади, так інедоліки щодо інших форм (напрямів ре3алізації зазначених мікрогрантів могло б бу3ти більше). Вважаємо, що відповідальні пра3цівники місцевої влади мають сприяти про3веденню регулярних зустрічей із громадою, їїініціативними групами й організаціями, спіль3но формулювати ініціативи, супроводжува3ти їх впровадження, контролювати функціо3нування введених об’єктів. Разом із тим слід

зазначити, що до взаємодії органів місцевоївлади та недержавних організацій наша дер3жава повною мірою не готова. Зазначеніпринципи необхідно реалізовувати поступо3во; особливе значення має розуміння пріори3тетів орієнтації на потреби громади.

Певні ознаки пожвавлення громадськихініціатив можемо спостерігати вже сьогодні.Воно відбувається, як правило, шляхом ко3операції ресурсів на реалізацію ініціатив гро3мади. В різних регіонах України з метою ре3алізації соціальних ініціатив, формування тарозвитку інституцій громадянського суспіль3ства, орієнтації громади та місцевої влади навзаємодію реалізуються проекти, що поєдну3ють для виконання соціальних проектів кош3ти місцевого бюджету, коштів громади і бла3годійних надходжень. Таким є комплекс ре3алізованих ініціатив місцевих громад Авто3номної Республіки Крим і Вінницької областіу співпраці з місцевою владою та Швейцар3ським бюро співробітництва в Україні. Запрограмою DESPRO впродовж 2007–2010 рр.реалізовано близько 20 місцевих ініціатив ізводопостачання на селі [9]. До їх реалізаціїзалучені кошти громади, місцевих бюджетів і кошти міжнародного фонду. У конкретнихініціативах внески сторін були такими:

•• кошти громади – 10–55 %;•• кошти місцевих бюджетів – 10–33 %;•• кошти міжнародного фонду – 35–70 %.До аналогічних ініціатив в Україні залу3

чаються, наприклад, Європейський Союз таПрограма розвитку ООН, які співпрацюютьіз громадами (самоврядні організації громад,активісти та безпосередні мешканці громад) імісцевими органами влади (сільські, селищ3ні, міські голови та ради, районні ради, район3ні державні адміністрації) [10].

Серед пропозицій, які висловлюють іні3ціатори таких проектів до їх реалізації, за3слуговують на увагу необхідність вирішеннясимптоматичних українських проблем низь3кої соціальної активності та безгосподарнос3ті. Тому залучення коштів міжнародних ор3ганізацій надає можливість додаткового кон3тролю за ефективністю витрачання фінан3сових ресурсів. Ефективне обслуговуванняж новостворених об’єктів соціальної інфра3структури є спільною відповідальністю міс3цевих громад й органів влади.

Слід зазначити, що в умовах незначноїсоціальної активності українського населен3ня практикуються переважно проекти, спря3мовані на налагодження соціально3еконо3мічної інфраструктури. Проте сподіваємося,що розбудова громадянського суспільствасприятиме зростанню взаємодії місцевих ор3ганів влади та недержавних організацій у таких напрямах соціально3гуманітарної по3літики, як права людини, освіта, культура,

Т Е О Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В А№ 7

спорт. Іншим чинником розвитку напрямівреалізації місцевих потреб є професіоналі3зація недержавних організацій, яка поволівідбувається в Україні.

Важливою умовою налагодження якіснонового стану взаємодії громади та місцевоївлади є досягнення високого ступеня соціаль3ної згуртованості населення. В. Сороковськийназиває цю категорію соціальною мобіліза3цією та визначає її як добровільну участь жителів громади у громадських об’єднаннях(органах самоорганізації населення, громад3ських організаціях, неприбуткових коопера3тивах) для реалізації місцевих ініціатив і про3ектів. Проте без зовнішньої допомоги процессоціальної мобілізації сам собою початися неможе. За активної підтримки ініціатив на3селення з боку місцевих органів виконавчоївлади та місцевого самоврядування, за участізаінтересованих міжнародних недержавнихорганізацій можна сприяти цьому процесу тазабезпечити сталий розвиток місцевих гро3мад [6, с. 58–59].

Незважаючи на те, що концепція згурто3ваності населення вважається суто сільсь3ким явищем, в умовах сучасної України такасистема може бути придатна для згуртова3ності представників міських мікрогромад.Адже соціальна згуртованість спрямована наодночасне:

•• підвищення соціальної активності тасоціальної відповідальності населення шля3хом організації людей у громадські об’єднан3ня для розв’язання місцевих проблем і забез3печення сталого розвитку;

•• сприяння процесам демократизації шля3хом запровадження децентралізованих ме3тодів місцевого самоврядування.

Налагодження високого рівня соціальноїзгуртованості населення сприятиме розши3ренню форм пошуку та реалізації ініціативгромадськості із забезпечення його потребзамість очікування вирішення проблем з бо3ку місцевої влади. Зазначені ініціативи, яксвідчить досвід іноземних країн, як правило,стосуються реалізації тих проектів, що біль3

шою мірою спрямовані на створення та зміц3нення соціально3економічної інфраструкту3ри життя населених пунктів, виконання клю3чових завдань соціально3правового життя.

Висновки

Реалізація розглянутих умов спільногофункціонування інститутів держави та гро3мадянського суспільства є важливою складо3вою децентралізації влади. Вони більшою мі3рою, ніж сучасне місцеве врядування, спря3мовані на сталий розвиток місцевості.

Напрямами подальших досліджень сфе3ри взаємодії влади й інститутів громадянсь3кого суспільства вважаємо розгляд правоза3хисного напряму діяльності неприбутковихгромадських організацій.


1. Joining Forces and Resources for SustainableDevelopment Cooperation among Municipalities – A Guide for Practitioners. – Bratislava: UnitedNations Development Programme. – Bratislava Regio3nal Centre for Europe and the Commonwealth of Inde3pendent States, 2006. – 81 с.

2. http://cba.org.ua/ua/about/about3cba.3. http://en.wikipedia.org/wiki/Rights3based_

approach_to_development.4. http://hrbaportal.org/?page_id=929.5. http://waterwiki.net/index. php/Human_ Rights3

Based_Approach.6. Сороковський В. Є. Децентралізація в дії:

підвищення спроможності громад у наданні по3слуг. – К., 2009. – 115 c.

7. Ткаченко С., Клюжев О., Гришин О. Грома3дянське суспільство на Донеччині // Громадянськесуспільство. – 2010. – № 2. – С. 4–11.

8. http://www.ztobljust.gov.ua/structure/Yediniy_Reyestr_gromadskih_formuvan/Reyestr_gromad3skih_ organizatsiy /?&s_ page=1&l=100.

9. Успішні практики децентралізованого на3дання послуг: набуваємо, примножуємо та поши3рюємо позитивний досвід (Фаза І проекту: 2007–2009). – К., 2009. – 64 с.

10. Місцевий розвиток, орієнтований на грома3ду: Національна програма дій Tacis для України на2006 р. – Європейський Союз, ПРООН, 2007. – 27 с.

The article reveals the conditions of local partnership initiatives in local government and NGOs.

В статье рассматриваются вопросы взаимодействия государства и общества при решенииместных вопросов, раскрываются условия реализации инициатив общественности при помощиместного самоуправления.


34

липень 2011

Правовідносини є складовою, необхід3ною частиною всієї системи суспіль3них зв’язків, що існують у суспільстві

[1, с. 334]. Врегульовані нормами права, вониє різновидом суспільних відносин між людь3ми. Особливості правовідносин як індивіду3алізованих зв’язків між людьми дозволяютьїм виступати «конкретизаторами» вимог юри3дичних норм щодо даних суб’єктів, «фіксато3рами» конкретної поведінки, до якої їх зо3бов’язують або які дозволяють норми права[2, с. 104].

Митне законодавство України, що є пра3вовим фундаментом взаємовідносин суб’єк3тів митних відносин, не дає відповіді на пи3тання, які відносини воно регулює. Це по3роджує проблемні питання у сфері митногорегулювання (неврегульованість на рівні за3кону багатьох важливих організаційно3пра3вових аспектів митного регулювання; наяв3ність прогалин у правових актах; не завждиправові норми як підзаконних, так і відомчихправових актів відповідають вимогам зако3нів, що регламентують митну сферу, а інколиі суперечать їм; має місце прийняття норм, щообмежують права та законні інтереси су3б’єктів митних відносин; окремі норми пра3вових актів не відповідають правилам право3творчості, перенасичені нормами3деклараці3ями, які ні до чого не зобов’язують, тощо).

Метою цієї статті є з’ясування категорії«митне законодавство», аналіз проблеммитного законодавства, а також розроб3лення рекомендацій щодо вдосконаленнячинного митного законодавства та прак3тики його застосування.

Дослідженню митного законодавства уйого різних аспектах приділяється багато

уваги, але вчені по3різному підходять до ви3рішення проблем митного регулювання. Дис3кусійним є питання про галузеву належністьмитних правовідносин. Вирішення цієї проб3леми має не тільки теоретичне, а й практичнезначення, оскільки це надасть можливість по3ширити на них відповідний галузевий режим(принципи, методи правового регулюваннятощо). У зв’язку з цим у процесі досліджен3ня правової природи митних відносин не3обхідно визначити: чи утворюють норми, якідіють у сфері митних правовідносин, само3стійну галузь національного права або ж во3ни входять до складу тієї чи іншої галузі як їївідокремлені комплекси3інститути, а, мож3ливо, підгалузі права; чи має право на існу3вання таке правове утворення, як митне пра3во в правовій системі?

Р. Халфіна звертала увагу на те, що особ3ливості різних галузей права виражаються вструктурі правовідносин, у співвідношенніправ і обов’язків, у складі учасників та їх пра3вовій характеристиці, у засобах впливу на по3ведінку учасників. Дослідження правовідно3син у різних галузях регулювання дозволяєглибше розкрити зв’язки предмета та методу,розкрити об’єктивні закономірності співвід3ношення окремих видів суспільних відносинта їх правових форм [3, с. 9–10].

Аналіз наукових праць із проблематики,яка розглядається, свідчить, що серед юрис3тів (як в Україні, так і в зарубіжних країнах)немає єдиної точки зору щодо поняття «мит3не право» та його місця в правовій системі.Одні автори вважають митне право підгалуз3зю [4, с. 16] і навіть інститутом адміністратив3ного права [5, с. 13–21], інші визнають йогосамостійною галуззю права [6, с. 4], відносятьмитне право до комплексних галузей права[7, с. 8], вважають, що митне право слід від3

МИТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЯК СИСТЕМОУТВОРЮЮЧА КАТЕГОРІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МИТНИХ ВІДНОСИН

Юрій Оніщик,канд. юрид. наук,

доцент кафедри фінансових розслідуваньНаціонального університету державної податкової служби України,

м. Ірпінь

У статті розглядається правова категорія «митне законодавство», аналізуються пробле�ми у сфері митного регулювання, пропонуються рекомендації щодо вдосконалення чинного мит�ного законодавства та практики його застосування.

Ключові слова: митне законодавство, митні правовідносини.

© Ю. Оніщик, 2011


35

№ 7

нести до групи комплексних галузей зако3нодавства [8, с. 13].

Аналіз чинного законодавства Українидає підстави стверджувати, що до предметаправового регулювання митних правовідно3син входять норми адміністративного (су3купність суспільних відносин, що виникаютьу процесі організації та проходження держав3ної служби у митних органах, організації таздійснення митного контролю, встановленняпорядку митного оформлення, запроваджен3ня митних режимів щодо товарів і транспорт3них засобів, які переміщуються через митнийкордон, ведення митної статистики та товар3ної номенклатури зовнішньоекономічної ді3яльності, адміністративні правопорушення у галузі митної справи, що врегульовуютьсяадміністративно3правовими нормами), фінан3сового (п. 1.2 ст. 1, підпункт 41.1.2 п. 41.1 ст. 41Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 11, ч. 2ст. 24 Митного кодексу (далі – МК) України,ст. 22 Бюджетного кодексу України), кримі3нального (ст. 391 МК України), криміналь3но3процесуального (п. 4 ст. 101 Кримінально3процесуального кодексу України), цивільно3го (статті 255–258 МК України), Трудового(розділ ХХ МК України) та міжнародного(ч. 2 ст. 3, глава 5 розділу І, глава 21 розді3лу V МК України) права. Викладене свідчить,що суспільні відносини, пов’язані з перемі3щенням товарів і транспортних засобів черезмитний кордон України, регулюються сукуп3ністю правових норм різної галузевої належ3ності. У зв’язку з цим не можна погодитися зученими, які зазначають про існування тако3го правового утворення, як митне право.

Відомо, що критеріями поділу права нагалузі й інститути є предмет і метод право3вого регулювання. Предметом правового ре3гулювання є різноманітні суспільні відноси3ни, які об’єктивно, за своєю природою мо3жуть піддаватися нормативно3організацій3ному впливу і в існуючих умовах вимагаютьтакого впливу, який здійснюється за допомо3гою юридичних норм і всіх інших юридичнихзасобів, що утворюють механізм правовогорегулювання [9, с. 338]. У галузі митної спра3ви такі відносини функціонують при перемі3щенні через кордон товарів і транспортнихзасобів. Однак юридична природа їх різна.

Предметом митних правовідносин є від3носини адміністративного, фінансового, ци3вільного, кримінального, кримінально3про3цесуального та міжнародного характеру. Всеце зумовлюється комплексністю галузі мит3ного законодавства. При цьому різноріднийправовий матеріал об’єднується в галузі митно3го законодавства за предметною ознакою, якавиражається у переміщенні товарів і транс3портних засобів через митний кордон. У своючергу, метод правового регулювання – це су3

купність прийомів і засобів правового впли3ву на суспільні відносини (відповідає на за3питання «як?»). Він несе основне наванта3ження в динаміці, «роботі» права, показує, якрегулюються суспільні відносини, якимиприйомами та в які способи [10, с. 241].

Митним правовідносинам властиві імпе3ративний і диспозитивний методи правовогорегулювання, оскільки ці відносини врегульо3вуються нормами різних галузей права. Вва3жаємо, що кожна галузь права повинна ма3ти свій (однорідний) предмет і специфічнийметод правового регулювання. Різнорідністьпредмета та методу правового регулюваннявказує на те, що не можна вести мову про га3лузь права взагалі. До предмета правовогорегулювання митних правовідносин входятьнорми адміністративного, фінансового, ци3вільного, міжнародного й інших галузей пра3ва. Це свідчить про те, що митне законодавст3во містить норми та використовує методиправового регулювання різних галузей права.В результаті цього воно є комплексною га3луззю законодавства. Саме тому не можнапогодитися з ученими, які зазначають проіснування такого правового утворення, якмитне право. Тому, на нашу думку, доцільновести мову про галузь митного законодавст3ва, а не про митне право.

На особливу увагу заслуговує питаннящодо визначення митного законодавства.Поняття «митне законодавство» є системо3утворюючою категорією, яка визначає сут3ність правового регулювання суспільних від3носин у галузі митної справи. На жаль, у по3нятійному апараті чинної системи норматив3но3правових актів України, що регулюють су3спільні відносини у галузі митної справи,відсутнє таке поняття, як «митне законодав3ство», що негативно позначається на ефек3тивності правозастосовної практики у сферімитного регулювання. Відсутність одно3манітного розуміння категорії «законодав3ство» в юриспруденції та в законотворчостігальмує процес створення правової державив Україні. Безумовно, необхідно дати науко3во обґрунтоване визначення поняття «зако3нодавство», у тому числі «митне законодав3ство», яке широко вживається в юридичнійлітературі.

У чинному законодавстві України (Кон3ституція України, Митний кодекс України,Податковий кодекс України тощо) вжива3ється категорія «законодавство України зпитань митної справи», а не «митне законо3давство». Так, відповідно до ч. 1 ст. 7 розділу ІМК України законодавство України з питаньмитної справи складається з Конституції Ук3раїни, МК, законів України й інших норма3тивно3правових актів із питань митної спра3ви, виданих на основі та на виконання Конс3


36

липень 2011

титуції України, МК та законів України. Нанашу думку, ст. 7 Митного кодексу Україниповинна більш детально конкретизувати ко3ло суспільних відносин, яке регулює законо3давство з питань митної справи. У зв’язку зцим слід звернутися до аналізу законодав3ства зарубіжних країн з даного питання. На3самперед, слід зазначити, що у більшості за3рубіжних країн вживається конструкція «мит3не законодавство». Наприклад, у ст. 4 МКБілорусі вказується на те, що митне законо3давство складає систему прийнятих (вида3них) на підставі та відповідно до КонституціїРеспубліки Білорусь нормативно3правовихактів, яка включає: МК Білорусі та прийнятівідповідно до нього закони; акти ПрезидентаРеспубліки Білорусь з питань митного регу3лювання; постанови уряду Республіки Біло3русь, що видаються на підставі та на вико3нання МК, та прийнятих (виданих) відпо3відно до нього законів, актів Президента Рес3публіки Білорусь з питань митного регулю3вання; нормативно3правові акти Державногомитного комітету Республіки Білорусь, яківидаються у випадках і межах, передбаченихМК та прийнятими (виданими) відповіднодо нього законами, а також актами Прези3дента Республіки Білорусь та постановамиуряду Республіки Білорусь.

Натомість, у ч. 1 ст. 3 МК КиргизькоїРеспубліки зазначається, що митне законо3давство базується на Конституції КиргизькоїРеспубліки та складається з МК, інших нор3мативно3правових актів Киргизької Респуб3ліки, а також міжнародних договорів та ін3ших норм міжнародного права, що вступи3ли в силу у Киргизькій Республіці, в поряд3ку, визначеному законодавством КиргизькоїРеспубліки про міжнародні договори. Згідноз ч. 2 ст. 3 МК Киргизької Республіки митнезаконодавство застосовується у сфері регу3лювання відносин, що виникають із пере3міщення товарів і транспортних засобів че3рез митний кордон, встановлення, ведення,стягнення митних платежів, а також відно3син, які виникають у процесі здійснення мит3ного оформлення та митного контролю, при3тягнення до відповідальності за порушеннямитних правил і оскарження актів, дій (без3діяльності) митних органів та їх посадовихосіб. Відповідно до ч. 3 ст. 3 МК КиргизькоїРеспубліки у митній справі застосовуютьсянормативно3правові акти Киргизької Респуб3ліки, що діють на день прийняття митної де3кларації митним органом, за винятком випад3ків, передбачених чинним МК та іншими нор3мативно3правовими актами Киргизької Рес3публіки. Частиною 4 ст. 3 МК КиргизькоїРеспубліки передбачено, що до відносин, по3в’язаних із встановленням і стягненням мит3них платежів, які є податками, митне законо3

давство застосовується у частині, що не вре3гульована податковим законодавством Кир3гизької Республіки.

У частині 1 ст. 1 МК Арменії зазначено,що митне законодавство Республіки Арменіярегулює відносини, пов’язані з митною спра3вою у Республіці Арменії. Відповідно до ч. 2ст. 1 цього кодифікованого акта передбачено,що митне законодавство Республіки Арменіїскладається із МК, інших законів і правовихактів, які регулюють митні відносини.

Згідно з ч. 2 ст. 3 МК Російської Федерації,під митним законодавством розуміють МКРосійської Федерації та прийняті відповіднодо нього інші федеральні закони. Митне за3конодавство Російської Федерації регулюєвідносини в галузі митної справи, у тому чис3лі відносини щодо встановлення порядку пе3реміщення товарів і транспортних засобів че3рез митний кордон, які виникають у процесімитного оформлення, оскарження актів, дій(бездіяльності) митних органів та їх посадо3вих осіб, а також відносини щодо встановлен3ня та застосування митних режимів, встанов3лення, введення та стягнення митних пла3тежів. У МК Російської Федерації також зазначається про поширення на дану групувідносин законодавства Російської Федера3ції про Державний кордон та законодавст3ва Російської Федерації про податки і збори.Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 МК РосійськоїФедерації порядок фактичного перетину то3варами та транспортними засобами митногокордону у місцях його збігу з Державним кор3доном Російської Федерації регулюється за3конодавством Російської Федерації про Дер3жавний кордон Російської Федерації, а у час3тині, не врегульованою законодавством Ро3сійської Федерації про Державний кордон, –митним законодавством; при регулюваннівідносин щодо встановлення, введення тастягнення митних платежів митне законо3давство застосовується у частині, яка не вре3гульована законодавством Російської Феде3рації про податки та збори. При цьому мит3ні відносини відповідно до ч. 3 ст. 3 МКРосійської Федерації можуть регулюватисятакож указами Президента Російської Феде3рації, а на підставі та на виконання актів мит3ного законодавства, указів Президента Росій3ської Федерації Уряд Російської Федераціївидає постанови та розпорядження в галузімитної справи.

На нашу думку, митне законодавство Ук3раїни складається, насамперед, із МК Укра3їни, законів України, інших нормативно3пра3вових актів органів державної влади (актівПрезидента України, постанов Кабінету Мі3ністрів України, наказів Державної митноїслужби України тощо), а також міжнароднихдоговорів та інших норм міжнародного пра3

Т Е О Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В А№ 7

The article focuses on the law category known as «customs legislation». The author investigates theproblems in customs regulation and gives suggestions to improve the applicable customs legislation andits use.

В статье рассматривается правовая категория «таможенное законодательство», анали�зируются проблемы в сфере таможенного регулирования, предлагаются рекомендации по со�вершенствованию действующего таможенного законодательства и практики его применения.

ва, укладених у встановленому законом по3рядку. При цьому слід враховувати, що зга3дані нормативно3правові акти повинні сто3суватися питань митного регулювання. Слідзазначити, що ст. 7 МК України має чіткішевизначити коло суспільних відносин, яке ре3гулює митне законодавство. Необхідно та3кож у цій статті МК України зазначити, щомитне законодавство є комплексним, тобтомістить норми інших галузей законодавства,а саме – норми адміністративного, фінансо3вого, цивільного й іншого законодавства Ук3раїни. Це свідчитиме, що у МК України дійснозакладені основи легітимності застосуванняположень інших галузей права.

Висновки

Викладене свідчить, що до предмета пра3вового регулювання митних правовідносинвходять норми адміністративного, фінансо3вого, цивільного, міжнародного та інших га3лузей права, тобто митне законодавство міс3тить норми і використовує методи правовогорегулювання різних галузей права. В резуль3таті цього, воно є комплексною галуззю зако3нодавства.

На нашу думку, доцільно вести мову прогалузь митного законодавства, а не про мит3

не право. Тому ст. 7 МК України повинна де3тальніше конкретизувати коло суспільнихвідносин, яке регулює законодавство з пи3тань митної справи. У статті 7 МК Українинеобхідно зазначити, що митне законодавст3во є комплексним, тобто містить норми адмі3ністративного, фінансового, цивільного й ін3шого законодавства України.


1. Алексеев С. С. Общая теория права. – М.,2009. – 576 с.

2. Алексеев С. С. Проблемы теории права: В 2 т. –Свердловск, 1972. – Т. 1. – 396 с.

3. Халфина Р. О. Общее учение о правоотноше3нии. – М., 1974. – 352 с.

4. Сандровский К. К. Таможенное право (общаячасть). – К., 1971. – 97 с.

5. Бахрах Д. Н. Таможенное право как инсти3тут административного права // Государство и пра3во. – 1995. – № 3. – С. 13–21.

6. Топорнин Б. Н. Юридическая энциклопедия. –М., 2001. – 1272 с.

7. Митне право України / В. Я. Настюк, М. Г. Шуль3га. – Х., 2001. – 114 с.

8. Таможенное право / О. Ю. Бакаева, Г. В. Мат3виенко. – М., 2009. – 272 с.

9. Алексеев С. С. Восхождение к праву: Поискии решения. – М., 2001. – 752 с.

10. Скакун О. Ф. Теорія держави і права / Пер.з рос. – Х., 2006. – 656 с.

І С ТО Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В А

38

липень 2011

Науково3практичний інтерес до дослі3дження виправно3трудового права Ук3раїнської РСР викликаний, з одного

боку, значними розбіжностями серед науков3ців в оцінці його соціальної ефективності ізвизначенням двох основних позицій: а) правапотерпілих у ході виконання кримінальнихпокарань не стали основним об’єктом захистуз боку держави; б) еволюція виправно3трудо3вого права характеризувалася динамізмом,стабільністю, поступовим виробленням основ3них пенітенціарних ідей, які підготували ґрунтдля виділення кримінально3виконавчого пра3ва в умовах української незалежності в само3стійну галузь права; з іншого, можливістю ви3ділення позитивного досвіду, оцінка і пере3оцінка якого з позицій безперервного посту3пального суспільного розвитку може стати ос3новою сучасного процесу реформування віт3чизняного законодавства і практики виконан3ня кримінальних покарань.

Об’єктивну відповідь на ці питання можедати поглиблене вивчення історії виправно3трудової політики досліджуваного періоду ізвизначенням ключових періодів цього проце3су та виявленням основних недоліків і при3чин, що його гальмували, передусім складніс3тю українського державотворення в умовахтоталітарної радянської системи.

Метою цієї статті є з’ясування правовихзасад функціонування виправно3трудово3го права Української РСР у 1945–1991 рр.із виділенням його основних пріоритетів івстановленням їх відповідності (невідповід3ності) до тогочасних потреб суспільногорозвитку.

У становленні та розвитку виправно3тру3дового права (далі – ВТП) сучасні дослідни3ки А. Кирилюк, О. Пташинський, В. Прусс,С. Фаренюк, Д. Ягунов та ін. умовно виділя3ють чотири періоди. Перший – від початкувстановлення Радянської влади і до середи3ни 303х років XX ст. – характеризувався ви3никненням і становленням виправно3трудо3вого права. Перший загальносоюзний зако3

нодавчий акт у сфері карної і виправно3тру3дової політики був прийнятий ЦВК СРСР31.10.1924 р. під назвою «Основні засадикарного законодавства СРСР». В Україн3ській РСР перший Виправно3трудовий ко3декс (тоді – УСРР) був прийнятий через рік –27.10.1925 р. Його ідейні засади відверто роз3крив тодішній нарком юстиції СРСР М. Ки3риленко: «Покарання має за мету подоланняопору класово3ворожих елементів і виправ3лення тих, хто піддається виправленню, ви3ховання дисципліни нестійких елементів ізсередовища трудящих шляхом виправно3трудового впливу до них і застосування за3ходів суворого примусу до тих з них, дії якихє особливо небезпечними для соціалістич3ного будівництва» [1, с. 18].

Правовою основою функціонування цьо3го карального інституту стала постановаЦВК і РНК СРСР від 06.11.1929 р. «Прозміни статей 13, 18, 22, 33 Основ криміналь3ного законодавства СРСР та союзних рес3публік», де йшлося про нову міру соціальногозахисту – позбавлення волі у виправно3трудо3вих таборах (ВТТ) віддалених місць СРСР. Перший такий табір почав діяти у квітні1929 р., але саме «Положення про виправно3трудові табори ОДПУ СРСР» було прийня3те 07.04.1930 р. постановою РНК СРСР [2, с. 68]. За мету ставилося фізичне знищенняпевних соціальних груп, погляди представ3ників яких розбігалися з поглядами влади, тана ізоляцію тих, чиї погляди піддавалисязмінам, вигідним владі.

Другий період функціонування ВТП –від середини 303х років і до закінчення Вели3кої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. У цейперіод видозміна функцій виправно3трудо3вого права пов’язувалася, передусім, із воєн3ною та економічною необхідністю. Тобто домети фізичного знищення та фізичної ізо3ляції додавалася третя мета: використанняпраці ув’язнених для потреб індустріалізаціїкраїни у спеціально створених для цьоговиправно3трудових таборах системи ГУЛАГ[3, с. 28–31]. Отже, в’язничне відомство ста3ло основою всієї системи народного господар3

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИПРАВНО0ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНСЬКОЇ РСР У 1945–1991 рр.

Олена Андрущак,аспірантка Волинського національного університету ім. Лесі Українки

Реформування пенітенціарної системи, що відбувається в Україні, доводить необхідність враху�вання позитивного радянського досвіду і на цій основі вдосконалення законодавчої бази функціонуван�ня системи виконання покарань.

Ключові слова: виправно3трудове право, правові засади, кримінально3виконавча політика.

© О. Андрущак, 2011


39

№ 7

ства із використанням небаченої досі по жор3стокості виробничої системи та умов працідля кількох мільйонів ув’язнених. У розпо3рядженні цієї системи в Україні перед почат3ком Великої Вітчизняної війни перебувало53 виправно3трудові табори, 425 виправно3трудових колоній та 392 загальні тюрми [4, с. 404–408].

Третій період функціонування виправно3трудової системи, який є предметом нашогодослідження, позначився змінами пенітенці3арної політики держави в період реформуван3ня радянської системи у 1950–1980 рр. Однакуже в перші повоєнні роки почали вживати3ся заходи щодо деякого пом’якшення суво3рості режиму ув’язнених у виправно3трудо3вих таборах. Так, становище ув’язнених у всіхрежимних установах почало регулюватисяІнструкцією по режиму тримання в’язнів у виправно3трудових таборах і колоніяхМВС СРСР, затвердженою наказом МВСвід 24.03.1947 р. Одним із завдань режимувизначено перевиховання ув’язнених. Середінших нормативних актів того часу треба ви3ділити Положення про трудові колонії для не3повнолітніх, а також Інструкцію про режимтримання ув’язнених у строкових тюрмах,затверджену наказом МВС від 11.09.1950 р.(діяла до 1954 р.). У липні 1949 р. ухваленонове Положення про Головне управління ви3правно3трудових таборів і колоній, яким нацю структуру покладалися такі завдання: ви3конання вироку, організація охорони, виправ3лення та перевиховання засуджених на ос3нові залучення їх до суспільно3корисної пра3ці [5, с. 75].

Як відомо, після смерті Сталіна в суспіль3но3політичному житті радянського суспіль3ства відбулися істотні зміни, спрямовані наподолання наслідків «культу особи», зміцнен3ня законності. Зрозуміло, що це торкнулось і виправно3трудової системи, і відповідноїпенітенціарної політики радянської держави,отже, й права, яке її закріплює. Однак стано3вище тут залишалося далеко непростим. Пе3редусім зазначимо про ту важливу обстави3ну, що матеріально3технічна база і органі3заційно3штатна структура системи виконав3чо3трудових установ (ВТУ) практично зали3шилася попередньою. Не змінилась і загальнаспрямованість у діяльності ВТУ – на вико3ристання праці ув’язнених у фіскальних (дер3жавних) інтересах (крім каральної складовоїпокарання, незважаючи на голослівні декла3рації про те, що основним завданням ВТУ єперевиховання і виправлення засуджених).

Отже, основа виконання позбавлення волібула збережена. Деяких змін зазнала лише по3літико3ідеологічна і правова надбудова цієїсистеми. У березні 1953 р. ЦК КПРС, РадаМіністрів СРСР та Президія Верховної РадиСРСР прийняли постанову, якою Міністер3ство державної безпеки (МДБ) СРСР і Мі3ністерство внутрішніх справ (МВС) СРСР

були об’єднані у МВС СРСР. При цьомутюрми, СІЗО і трудові колонії неповнолітніхбули залишені у віданні МВС, а виправно3трудові колонії і табори передані у підпоряд3кування Міністерства юстиції. Таке рішенняне виправдало себе, і на початку 1954 р. ви3правно3трудові колонії і табори були повер3нуті у відання МВС.

У 1954 р. було відновлено довгостроковей умовно3дострокове звільнення засудженихі внесені відповідні зміни до ВТК України.Інститут зарахування робочих днів, що існу3вав до цього, був скасований. У 1957 р. поста3новою Ради Міністрів УРСР було затвердже3но Положення про спостережні комісії. Пож3вавилася діяльність комісій у справах непов3нолітніх при місцевих радах. У 1958 р. РадаМіністрів СРСР затвердила загальносоюзнеПоложення про виправно3трудові колонії ітюрми. Основним видом ВТУ для дорослихзасуджених були визнані виправно3трудовіколонії. Для них передбачалося три види ре3жимів: загальний, посилений і суворий. По3ложенням не передбачалися виправно3тру3дові табори, і вони були або реорганізовані вколонії, або ліквідовані [6, с. 73–83].

13 січня 1960 р. союзне МВС було скасо3вано. У зв’язку з цим МВС УРСР довелосяперебудувати свою структуру, у тому числістосовно місць позбавлення волі. Самостійніуправління (відділи), що відали місцямиув’язнення, були об’єднані в один орган – уп3равління виправно3трудових установ. Цей за3хід дозволив ліквідувати зайві та дублюючіуправлінські ланки і централізувати вирішен3ня питань діяльності місць позбавлення волі,зокрема комунально3побутового облашту3вання, розвитку виробництва, навчання за3суджених робітничим професіям тощо. 26 лип3ня 1961 р. указом Президії Верховної РадиУРСР затверджено Положення про виправ3но3трудові колонії і тюрми МВС УкраїнськоїРСР. Передбачалися чотири види виправно3трудових колоній: загального, посиленого, су3ворого й особливого режимів. Республікан3ське Положення 1961 р. діяло до липня 1969 р.[5, с. 75].

На базі Основ кримінального законодав3ства СРСР і союзних республік ВерховноюРадою УРСР 28.12.1960 р. було прийнятоКримінальний кодекс (КК) УРСР, який набув чинності з 01.04.1961 р. і діяв понад 40 років – до 01.09.2001 р.

Перший в історії радянської держави ко3дифікований нормативний акт у галузі вико3нання покарань – Основи виправно3трудово3го законодавства СРСР і союзних республікприйнято у 1969 р. Протягом 1970–1971 рр.відповідно до Основ і на їх базі були підго3товлені і затверджені ВТК союзних респуб3лік, зокрема ВТК УРСР, ухвалений ЗакономВерховної Ради УРСР від 23.12.1970 р., якийнабув чинності з 01.06.1971 р. і діяв на тери3торії УРСР, а потім і незалежної України


40

липень 2011

майже 33 роки – аж до 01.01.2004 р., коли на3був чинності новий Кримінально3виконав3чий кодекс (далі – КВК) України.

У Кодексі визначено порядок та умовивідбування покарання, а також регламентованодіяльність виправно3трудових установ. Хочабсолютної текстуальної тотожності нормВиправно3трудових кодексів 1925 і 1970 роківнемає, однак сутність основних положень щодовиконання покарань в обох актах збереглася.

Кодекс має 8 розділів, які містять 23 гла3ви (126 статей). У першому розділі сфор3мульовано завдання і порядок застосуваннявиправно3трудового законодавства; підставивідбування покарань. Другий розділ охоп3лює загальні положення виконання різноговиду покарань (позбавлення волі, заслання,вислання, виправні роботи без позбавленняволі). Статті третього розділу регулюють по3рядок та умови виконання покарання у ви3гляді позбавлення волі (види і розміщеннявиправно3трудових установ, режим, політи3ко3виховна робота, загальноосвітнє і профе3сійно3технічне навчання, заходи заохочення,матеріальна відповідальність, матеріально3побутове забезпечення і медичне обслугову3вання, пересування без конвою, заходи без3пеки і підстави застосування зброї щодо осіб,позбавлених волі). Четвертий і п’ятий роз3діли, які визначали порядок та умови вико3нання покарання у вигляді заслання і вислан3ня, Законом України від 06.03.1992 р. виклю3чено. Шостий розділ містить норми, які регу3люють виконання покарання у вигляді ви3правних робіт без позбавлення волі. У сьомо3му розділі визначені підстави звільнення осібвід покарання і порядок нагляду за ними; до3помога громадянам, звільненим із місць поз3бавлення волі. Норми восьмого розділу регу3люють участь громадськості у виправленніта перевихованні засуджених.

Із прийняттям Виправно3трудового ко3дексу УРСР виправно3трудове право сталовизначатись як окрема галузь права, що регу3лює суспільні відносини, виниклі у зв’язку звиконанням кримінальних покарань. Пред3метом ВТП є: регулювання порядку й умоввідбування кримінальних покарань, пов’яза3них із виправно3трудовим впливом (позбав3лення волі та виправні роботи без позбавленняволі); регулювання порядку виконання пока3рання у вигляді направлення у дисциплінар3ний батальйон, а також інших передбаченихКримінальним кодексом України покарань,не пов’язаних із виправно3трудовим впли3вом; регламентація діяльності установ та ор3ганів, виконуючих покарання.

Ю. Александров та В. Корчинський доскладу ВТП відносять Виправно3трудовий ко3декс України, Положення про порядок і умовивиконання в Україні кримінальних покарань,не пов’язаних із заходами виправно3трудово3го впливу на засуджених (1984), Правила внут3рішнього розпорядку виправно3трудових ус3

танов, затверджені наказом МВС УРСР (1971 р.)та інші нормативні акти [7, с. 403].

Законодавством встановлюється, зокрема,порядок направлення засуджених до виправ3но3трудових установ (визначається МВСУкраїни; ст. 20 ВТК); порядок переведеннязасуджених з однієї колонії до іншої того са3мого виду режиму або з однієї тюрми – доіншої (встановлюється МВС України за по3годженням з Генеральною прокуратуроюУкраїни; ст. 22 ВТК); умови і порядок опла3ти праці осіб, позбавлених волі (визначаєть3ся Радою Міністрів України; ст. 52 ВТК); по3рядок надання особам, позбавленим волі, медичної допомоги, організації і проведеннясанітарного нагляду, використання лікуваль3но3профілактичних і санітарно3профілактич3них закладів органів охорони здоров’я та за3лучення для цієї мети їх медичного персона3лу (встановлюється МВС України і Міністер3ством охорони здоров’я України; ст. 76 ВТК);правила внутрішнього розпорядку виправно3трудових установ, затверджувані МВС Ук3раїни за погодженням із Генеральною проку3ратурою України.

ВТК 1970 р. більш чітко визначав статутвиправно3трудової установи – закладу, щовиконує покарання у вигляді позбавленняволі. За кримінальним і виправно3трудовимзаконодавством України (ст. 25 КК і ст. 12ВТК) до цих установ належать: виправно3трудові колонії – основний вид виправно3трудової установи для засуджених до позбав3лення волі, які досягли повноліття; тюрми; ви3ховно3трудові колонії для неповнолітніх.

Дана система ґрунтувалася на принципахдиференціації та індивідуального підходу допризначення і виконання покарання залежновід характеру та ступеня суспільної небезпе3ки засудженої особи, вчиненого злочину, її ві3ку, статі та громадянства. Так, виправно3тру3дові колонії поділялися на колонії3поселення:для осіб, які вчинили злочини з необережності;для осіб, які вчинили умисні злочини; для осіб,які твердо стали на шлях виправлення. Існува3ли також колонії загального, посиленого (тіль3ки для чоловіків), суворого та особливого (тежтільки для чоловіків) режиму. У тюрмах вста3новлювався загальний або суворий режим. Ви3ховно3трудові колонії для неповнолітніх – цеколонії загального і посиленого (тільки для не3повнолітніх чоловічої статі) режиму.

Вид виправно3трудової установи з відпо3відним режимом, де засуджені мають відбу3вати покарання, визначався судом. Виправ3но3трудові установи організовувалися і лікві3дувалися МВС України.

У контексті виправно3трудового правафункціонував й виправно3трудовий профілак3торій (далі – ВТП), введений у 1982 р. у чин3ний Кримінальний кодекс України як уста3нова для відбування спеціального виду ос3новного покарання [8, с. 404]. ВТП як видпокарання призначався тільки за бродяж3

І С ТО Р І Я Д Е Р Ж А В И І П РА В А№ 7

Reformation of the prison system, which occurs in Ukraine needs and proofs to bring positive Sovietexperience, and on this basis to improve the legal framework of functioning of penal system.

Реформирование пенитенциарной системы, которое происходит в Украине, доказывает не�обходимость учета позитивного советского опыта и на этой основе совершенствования зако�нодательной базы функционирования системы исполнения наказаний.

ництво, жебрацтво або ведення іншого пара3зитичного способу життя – на строк від 1 до 2 років. Час роботи у ВТП зараховувався за3судженим у загальний трудовий стаж. Длятих, хто не мав виробничих спеціальностей,організовувалося професійно3технічне навчан3ня, а також загальне середнє навчання длямолоді та обов’язкове 83річне навчання длятих, хто не досяг 403річного віку.

ВТП не застосовувався до неповнолітніх,інвалідів, хворих на туберкульоз, психічні,венеричні і тяжкі шкірні захворювання, нар3команію та інші, а також до особливо небез3печних рецидивістів, раніше судимих за тяж3кі злочини, які після звільнення вели пара3зитичний спосіб життя. Не призначалося цепокарання іноземним громадянам та особамбез громадянства (ч. 3 ст. 341 КК). У разі, ко3ли засуджені ухилялися від роботи, злісно чисистематично порушували дисципліну або пра3вила поведінки, невідбутий строк покараннязамінювався їм на позбавлення волі.

До засуджених у ВТП могло бути засто3соване умовно3дострокове звільнення, замінаневідбутого покарання більш м’яким. Особи,які відбули покарання у ВТП або достроковозвільнені з нього, визнавалися такими, що немають судимості.

Законом України від 07.07.1992 р. данийвид покарання скасовано. Водночас ліквідо3вані і ВТП як установи.

Крім ВТК 1970 р., порядок і умови відбу3вання (виконання) покарання у вигляді поз3бавлення волі регламентували інші числен3ні нормативно3правові акти. У наступні ро3ки вносилися зміни і у чинний ВТК УРСР, і у структуру головного управління ВТУ. У 1989 р. ця установа була реорганізована вГоловне управління виправних справ із част3ковими структурними змінами [5, с. 76]. Пе3ребудовчі процеси кінця 803х років ХХ ст.дали змогу подивитися по3новому на кримі3нально3виконавчу систему, створену на прин3ципах суворого централізму й адміністративно3командного управління, яка не могла повноюмірою забезпечити покладені на неї функції.

Висновки

Розпад Радянського Союзу визначив у ці3лому сприятливі економічні й політичні умо3

ви для формування нової кримінально3вико3навчої політики, позбавленої застарілих кон3сервативних методів управління системоювиконання покарань, на засадах демократиз3му, захисту прав і свобод людини та громадя3нина. Нині сам термін «Виправно3трудовеправо» вже є архаїчним. Сучасне законодав3ство визначає цю галузь як кримінально3ви3конавче право та визначає напрями його вдо3сконалення відповідно до потреб сучасногосуспільного розвитку.

Водночас у процесі реформи відчуваєть3ся необхідність залучення позитивного ра3дянського досвіду щодо вдосконалення зако3нодавчої бази, розвитку науки кримінально3виконавчого права, створення матеріально3тех3нічної бази УВП та засобів їх забезпечення.

Отже, наявний досвід пенітенціарногобудівництва, відновлені справжні історичніфакти, їх оцінка і переоцінка з позицій безпе3рервного поступального розвитку можуть ста3ти основою сучасного вдосконалення кри3мінально3виконавчої політики, реформуваннявітчизняного законодавства і практики вико3нання кримінальних покарань.


1. Прусс В. М., Ягунов Д. В. Пенітенціарна сис3тема України. – О., 2006. – 252 с.

2. Кримінально�виконавче право України (За3гальна та Особлива частини) / О. М. Джужа, С. Я. Фаренюк, В. О. Корчинський та ін.; За ред. О. М. Джужи. – К., 2002. – 448 с.

3. Кузьмин С., Гылязуждынов Р. ГУЛАГ в годывойны // Преступление и наказание. – 1998. – № 5. –С. 28–31.

4. Упоров И. В. Пенитенциарная политика Рос3сии в XVIII–ХХ вв.: Историко3правовой анализтенденций развития. – СПб., 2004. – 610 с.

5. Яцишин М. М. Історико3правові засади кри3мінально3виконавчої політики України. – Луцьк,2010. – 448 с.

6. Детков М. Г., Зубков А. И., Кузьмин С. И. Уго3ловно3исполнительное право России: теория, за3конодательство, международные стандарты, отече3ственная практика ХХ века. – М., 1997. – 499 с.

7. Виправно�трудове право // Юридична енцик3лопедія: У 6 т. – К., 1998. – Т. 1.

8. Виправно�трудовий профілакторій // Юри3дична енциклопедія: У 6 т. – К., 1998. – Т. 1.

М І Ж Н А Р О Д Н Е П РА В О

42

липень 2011

4242

Усистемі функцій будь3якої державиважливу роль відіграють зовнішньо3політичні та зовнішньоекономічні фун3

кції. Не є винятком і Україна, перед якоюстоїть завдання ефективної зовнішньоеко3номічної інтеграції у світовий економічнийпростір. Від його реалізації залежить подаль3ше політичне, економічне та соціальне зрос3тання держави, оскільки сучасні світові тен3денції зобов’язують держави спільно вирі3шувати питання міжнародного розвитку.

Представники юридичної науки приділя3ють увагу окремим аспектам правового регу3лювання міжнародних інтеграційних про3цесів за участю України [1–11], але комп3лексне науково3теоретичне дослідження ор3ганізаційно3правових засад зовнішньоеко3номічної інтеграції України до світового еко3номічного простору на сьогодні відсутнє.

Метою цієї статті є дослідження орга3нізаційно3правових засад інтеграції Укра3їни у світовий економічний простір.

Загальні правові засади економічних від3носин України з іншими державами та між3народними організаціями визначені в розділі IVЗакону України «Про зовнішньоекономічнудіяльність». У ньому, зокрема, зазначається,що економічні відносини України з іншимидержавами регулюються відповідними між3народними договорами та нормами міжнарод3ного права. Україна укладає, виконує та де3нонсує міжнародні договори з питань зов3нішньоекономічної діяльності, а також до3говори, що стосуються таких питань, відпо3відно до Конституції України та законів Ук3раїни, самостійно набуває членство у міжна3

родних міжурядових економічних органі3заціях, установчі акти яких не суперечать цілям і принципам Конституції України. Ук3раїна може вступити у відносини з міжна3родними міжурядовими економічними ор3ганізаціями на основі відповідних міжнарод3них договорів та/або установчих актів зазна3чених організацій (статті 26, 27 зазначеногоЗакону).

Як зазначається у ч. 1 ст. 11 Закону Ук3раїни «Про засади внутрішньої і зовнішньоїполітики» від 01.07.2010 р. № 24113VI Ук3раїна як європейська позаблокова державаздійснює відкриту зовнішню політику тапрагне співробітництва з усіма заінтересова3ними партнерами, уникаючи залежності відокремих держав, груп держав чи міжнарод3них структур. Серед основних засад зовніш3ньої політики України (що визначаються у ч. 2 ст. 11) виділяються і такі, що спрямованіна зовнішньоекономічну інтеграцію Україниу світову економічну систему: використанняміжнародного потенціалу для сталого еконо3мічного розвитку України; створення спри3ятливих зовнішньополітичних умов для роз3витку економічного потенціалу українськоїнації; забезпечення інтеграції України вєвропейський політичний, економічний, пра3вовий простір із метою набуття членства вЄвропейському Союзі; забезпечення інте3грації економіки України у світову економіч3ну систему тощо.

Визначені Законом України «Про засадивнутрішньої і зовнішньої політики» засадивнутрішньої та зовнішньої політики маютьвраховуватися під час розроблення проектівзаконодавчих та інших нормативно3право3вих актів (ч. 2 ст. 12), що свідчить про те, що

ОРГАНІЗАЦІЙНО0ПРАВОВІ ЗАСАДИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У СВІТОВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР

Андрій Омельченко,канд. юрид. наук, доцент,

завідувач кафедри цивільного та трудового праваДВНЗ «Київський національний економічний університет

ім. Вадима Гетьмана»

У статті визначаються організаційно�правовий зміст і поняття зовнішньоекономічноїінтеграції України, система суб’єктів її забезпечення, напрями та система правового регулю�вання такої інтеграції, загальні положення про завдання, функції, форми, методи діяльності ор�ганів виконавчої влади у сфері зовнішньоекономічної інтеграції України.

Ключові слова: зовнішня політика, зовнішньоекономічна діяльність, зовнішньоеко3номічна інтеграція, суб’єкти забезпечення зовнішньоекономічної інтеграції України, завдання,функції, форми і методи зовнішньоекономічної інтеграції України.

© А. Омельченко, 2011


43

№ 7

вказані засади є принципами розвитку зако3нодавства України.

Аналіз науково3монографічних джерел,чинного законодавства та практики його за3стосування дає можливість запропонуватиавторське визначення терміна «зовнішньо3економічна інтеграція України» як одного ізнапрямів державної зовнішньої політики, щоявляє собою сукупність організаційно3пра3вових заходів уповноважених органів дер3жавної влади та суб’єктів недержавного уп3равління зовнішньоекономічною діяльніс3тю, спрямованих на розширення міжнарод3ного економічного співробітництва державиіз суб’єктами міжнародних економічних від3носин із метою забезпечення економічнихінтересів України.

Аналіз законодавства та практики дер3жавного управління зовнішньоекономічноюінтеграцією свідчить, що виконання функційу зазначеній сфері покладається майже на всіоргани державної влади й органи місцевогосамоврядування. Однак більший обсяг функ3цій покладається на органи виконавчої вла3ди, перед якими постає низка завдань, по3в’язаних із нормативним та організаційнимзабезпеченням зовнішньоекономічних інте3граційних процесів, що зумовлює актуаль3ність і важливість науково3теоретичного до3слідження організаційно3правових засад дер3жавного управління зовнішньоекономіч3ною інтеграцією України.

У статті 12 Закону України «Про засадивнутрішньої і зовнішньої політики» зазна3чається, що визначення та реалізація засадвнутрішньої і зовнішньої політики здійсню3ються на основі тісної взаємодії та коорди3нації зусиль Верховної Ради України, Прези3дента України, Кабінету Міністрів України,міністерств, інших центральних і місцевихорганів виконавчої влади у цьому напрямі.Отже, у зазначеній статті Закону фактичновизначається перелік суб’єктів, які в межахсвоєї компетенції забезпечують зовнішньо3економічну інтеграцію України.

Повноваження Верховної Ради України,Президента України та Кабінету МіністрівУкраїни у зазначеній сфері визначаютьсяКонституцією України (статті 85, 92, 106, 116).Рада національної безпеки і оборони Українияк контролюючий і координуючий орган усфері національної безпеки й оборони приПрезидентові України здійснює відповідніповноваження на підставі ст. 107 Консти3туції України та Закону України «Про Радунаціональної безпеки і оборони України» вiд05.03.1998 р. № 183/983ВР.

Центральні та місцеві органи виконавчоївлади, інші державні органи здійснюють пов3новаження щодо визначення і реалізації за3сад внутрішньої та зовнішньої політики шля3

хом участі в межах своєї компетенції у фор3муванні та реалізації внутрішньої і зовніш3ньої політики у відповідній сфері, розроб3лення в межах наданих повноважень проек3тів законів та інших нормативно3правовихактів, спрямованих на реалізацію засад внут3рішньої і зовнішньої політики, здійсненнякадрової політики в межах, визначених зако3нодавством.

Слід зазначити, що певні повноваження усфері державного управління інтеграцієюУкраїни до світової економічної системи ви3конують такі центральні органи виконавчоївлади функціональної компетенції, як Міні3стерство економічного розвитку і торгівлі Ук3раїни, Міністерство закордонних справ Ук3раїни, Міністерство фінансів України, Міні3стерство юстиції України. Аналіз функційінших центральних органів виконавчої вла3ди (галузевої та міжгалузевої компетенції)також свідчить про те, що вони, в певній час3тині, виконують функції у сфері зовнішньо3економічної інтеграції України до світовогоекономічного простору у співпраці із вказа3ними міністерствами з питань здійснення за3ходів міжнародної економічної інтеграції повсім її напрямам.

Повноваження місцевих державних адмі3ністрацій відображені в положеннях ст. 119Конституції України та Закону України«Про місцеві державні адміністрації» від09.04.1999 р. № 5863XIV. До відання місцевихдержавних адміністрацій у межах і формах,визначених Конституцією і законами Укра3їни, серед інших повноважень, належить ви3рішення питань зовнішньоекономічної діяль3ності (п. 8 ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону). В галузі міжнародних і зовнішньоекономічнихвідносин місцеві державні адміністрації за3безпечують виконання зобов’язань за міжна3родними договорами України на відповіднійтериторії; сприяють розвитку міжнародногоспівробітництва в галузі економіки; уклада3ють договори з іноземними партнерами проспівробітництво в межах компетенції, визна3ченої законодавством, тощо (ст. 26 зазначе3ного Закону).

Органи місцевого самоврядування здійс3нюють повноваження щодо визначення і ре3алізації засад внутрішньої та зовнішньої по3літики шляхом вирішення в межах Кон3ституції, Закону України «Про місцеве са3моврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/973ВР та інших законів України пи3тань місцевого значення у відповідних сфе3рах внутрішньої політики та у сфері зовніш3ньоекономічної діяльності.

Слід зазначити, що система суб’єктів за3безпечення зовнішньоекономічної інтеграціїУкраїни формується під впливом певних фак3торів. Такими факторами, передусім, є зав3


44

липень 2011

дання (умови) інтеграції, які ставляться пе3ред Україною на шляху інтеграції на рівнівідносин як із зарубіжними державами, так і міжнародними організаціями. У виконаннізазначених умов (завдань) беруть участь нелише органи державної влади, а й суб’єктинедержавного управління (об’єднання гро3мадян, спілки підприємців, торгово3промис3лові палати, біржі тощо), які в цілому утво3рюють систему суб’єктів забезпечення зов3нішньоекономічної інтеграції України, якихможна поділити на державні, міждержавні танедержавні.

Аналіз практики реалізації зовнішньо3економічної політики та державного управ3ління у сфері зовнішньоекономічної інте3грації свідчить про те, що на сьогодні існуєп’ять основних її напрямів:

•• участь України у СОТ (Протокол провступ України до Світової організації торгів3лі, підписаний у м. Женеві 05.02.2008 р., ра3тифікований Законом України від 10.04.2008 р.№ 2503VI);

•• співробітництво між Україною та ЄС(Угода про партнерство і співробітництвоміж Україною і Європейськими Співтовари3ствами та їх державами3членами підписана14.06.1994 р., ратифікована Законом Українивід 10.11.1994 р. № 237/943ВР та набула чин3ності 01.03.1998 р.; План дій «Україна –Європейський Союз» схвалений розпоря3дженням Кабінету Міністрів України від12.02.2005 р. № 363р та Радою з питань спів3робітництва між Україною і ЄвропейськимСоюзом від 21.02.2005 р.);

•• участь України в СНД (Угода про ство3рення Співдружності Незалежних Держав,підписана від імені України 08.12.1991 р., ратифікована із застереженнями Постано3вою Верховної Ради України від 10.12.1991 р.№ 19583XII, Договір про створення Еконо3мічного союзу СНД, підписаний 24.09.1993 р.;Україна є асоційованим членом зазначеногоЕкономічного союзу);

•• участь України в Єдиному економічномупросторі країн СНД (Угода про формуванняЄдиного економічного простору між Респуб3лікою Білорусь, Республікою Казахстан, Ро3сійською Федерацією та Україною підписана19.09.2003 р. і ратифікована із застереженнямиЗаконом України від 20.04.2004 р. № 16833IV);

•• участь у зонах вільної торгівлі між Ук3раїною та окремими державами (на початок2011 р. Україною ратифіковано 15 угод провільну торгівлю, у тому числі з СНД та ГУУАМ; ведуться переговори про укладеннятаких угод із Європейською асоціацією віль3ної торгівлі (далі – ЄАВТ), Турецькою Рес3публікою та Сінгапуром).

Системний аналіз нормативно3правовогозабезпечення зовнішньоекономічної інте3

грації України дозволяє стверджувати, що від3повідні нормативні акти можна класифікува3ти на три групи. До першої групи слід віднес3ти нормативні акти суб’єктів міжнароднихекономічних відносин (держав або міжна3родних організацій), з якими здійснюєтьсяінтеграція іншої держави. Йдеться про націо3нальне законодавство зарубіжних державабо нормативні акти, на основі яких створеніта діють відповідні міжнародні організації.До другої групи зазначених нормативнихактів відносяться відповідні акти національ3ного законодавства держави, яка інтегруєть3ся до світового економічного простору надвосторонній або багатосторонній основі. Дотретьої групи належать договірні акти міжсуб’єктами міжнародних економічних відно3син, між якими здійснюється інтеграція, тасуб’єктами міжнародних економічних відно3син, які здійснюють таку інтеграцію.

Система нормативних актів, в яких ви3значаються правові засади діяльності орга3нів виконавчої влади у сфері забезпеченнязовнішньоекономічної інтеграції України,має такі характеристики: складається із трьохвказаних різнорідних підсистем; не є статич3ною, постійно перебуває у стані розвитку, ха3рактеризується наявністю прямих і зворот3них зв’язків між її підсистемами, які, діючиодна на одну, постійно змінюють свою внут3рішню структуру, у тому числі структуру ос3новної системи; їй притаманна кількісна тазмістовна ускладнюваність; кожна із згада3них підсистем нормативних актів має влас3тиві лише цій підсистемі особливості; зазна3чена система нормативних актів має комп3лексний функціональний характер, що пов’я3зано із необхідністю узгодження діяльностівсієї системи суб’єктів, які задіяні в реаліза3ції інтеграційної політики.

Найбільш важливою для забезпеченняреалізації органами виконавчої влади зовніш3ньоекономічної інтеграційної політики Ук3раїни є їх нормотворча діяльність, за допомо3гою якої вирішується подвійне завдання: по3перше, здійснюється наближення законодав3ства України до вимог ЄС, СОТ, норматив3них актів інших міжнародних організацій іміжнародного права; по3друге, створюютьсянеобхідні правові умови для інтеграційноїдіяльності органів виконавчої влади у сферахзовнішньоекономічної співпраці та питан3нях, які не отримали взагалі або отрималинеповне законодавче регулювання.

Слід зазначити, що у сфері забезпеченнязовнішньоекономічної інтеграційної політи3ки України нормотворча діяльність органіввиконавчої влади є різноспрямованою, ос3кільки має на меті формування правових за3сад для реалізації органами виконавчої владивідповідних інтеграційних завдань, створення

М І Ж Н А Р О Д Н Е П РА В О№ 7

In article the organizational and legal maintenance and concept of the external economic integra�tion of Ukraine, system of securing subjects of this integration, directions and system of legal regulationof such integration, general provisions on tasks, functions, forms and methods of activity of enforce�ment authorities in sphere of the external economic integration of Ukraine are defined.

В статье определяются организационно�правовое содержание и понятие внешнеэкономи�ческой интеграции Украины, система субъектов ее обеспечения, направления и система право�вого регулирования такой интеграции, общие положения о задачах, функциях, формах и мето�дах деятельности органов исполнительной власти в сфере внешнеэкономической интеграцииУкраины.

необхідних організаційних, технічних, фінан3сових та інших передумов для їх виконання.Іншими словами, предметом регулюваннятаких актів є суспільні відносини, що вини3кають у сфері зовнішньоекономічної інте3грації України. Разом із тим органи виконав3чої влади видають не тільки організаційно3забезпечувальні акти з питань зовнішньоеко3номічної інтеграції. Значна частина такихактів присвячена питанням, врегулюванняяких створює передумови для зовнішньоеко3номічної інтеграції. Зокрема, це стосуєтьсястворення необхідних умов для реалізації при3ватними особами наданих їм прав і свобод,розбудови ефективної системи публічногоуправління у відповідних галузях та сферахекономіки тощо.

Науково3теоретичний аналіз функцій,форм і методів державного управління зов3нішньоекономічною інтеграцією України усвітовий економічний простір свідчить проїх системний змістовний зв’язок із функція3ми, формами та методами державного уп3равління зовнішньоекономічною діяльністювзагалі. Функції, форми та методи державно3го управління зовнішньоекономічною інте3грацією України є складовою частиною від3повідно функцій, форм і методів державногоуправління зовнішньоекономічною діяль3ністю, мають спільні з ними ознаки.

Викладене дає можливість зробити вис0новок про те, що для досягнення інтегра3ційних цілей Україна (як і будь3яка держава)має виконувати значну кількість формаль3них вимог тих міжнародних об’єднань (ор3ганізацій), до яких вона інтегрується, щопокладає на органи державної влади Українивідповідні обов’язки приведення національ3ного законодавства у відповідність із міжна3родними та європейськими правовими ак3тами, подальше проведення реформ у всіхсферах державного та суспільного життя то3що. При цьому має бути чітко визначена тарозмежована компетенція суб’єктів забезпе3чення зовнішньоекономічних інтеграційнихпроцесів. Завдання, функції, форми та мето3ди діяльності органів виконавчої влади усфері зовнішньоекономічної інтеграції по3

винні відповідати вимогам національного та міжнародного права, а також практиціміжнародної економічної інтеграції. Перс3пектива подальших наукових досліджень ор3ганізаційно3правових засад участі України уміжнародних інтеграційних економічнихпроцесах визначається постійним характе3ром зазначених процесів, виникненням їх но3вих напрямів і форм.


1. Адміністративна реформа в Україні: шляхдо Європейської інтеграції. – К., 2003. – 322 с.

2. Білозерська Т. О. Адміністративно3правовізасади співробітництва України та ЄвропейськогоСоюзу у сучасних умовах: автореф. дис. ... канд.юрид. наук. – К., 2009. – 24 с.

3. Вишняков О. К. Правове забезпечення зов3нішньоекономічної інтеграції України. – О., 2007. –288 c.

4. Горбатенко В. П., Луць Л. А., Бігун В. С.,Кресін О. В., Копійка В. В. Європейська інтеграціяУкраїни: політико3правові проблеми. – К., 2005. –329 с.

5. Зона вільної торгівлі Україна – Європейсь3кий Союз та європейська інтеграція: правові таекономічні аспекти. – О., 2007. – 243 с.

6. Лавренчук А. О. Становлення та розвитокрегіональних механізмів інтеграції України доЄвропейського Союзу: автореф. дис. ... канд. наук з держ. управління. – К., 2004. – 20 с.

7. Манжола В. А., Муравйов В. І., Філіпенко А. С.,Сапсай А. П., Копійка В. В. Інтеграція України в європейські правові, політичні та економічні си3стеми. – К., 2007. – 320 с.

8. Міжнародне економічне співробітництвоУкраїни (правові проблеми): Матеріали міжнар.наук.3практ. конф. – К., 2004. – 455 с.

9. Опришко В. Ф. Проблеми міжнародного еко3номічного співробітництва України та його пра3вове забезпечення // Правове регулювання еко3номіки. – К., 2001. – Вип. 2. – С. 3–20.

10. Пономаренко Є. В. Адміністративно3право3ве забезпечення євроінтеграційних процесів удіяльності органів виконавчої влади України: ав3тореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2010. – 19 с.

11. Україна та європейська інтеграція: публіч3но3правові аспекти / В. Б. Авер’янов, І. А. Грицяк,С. Ф. Демченко та ін.; За ред. В. Б. Авер’янова, С. Ф. Демченка. – К., 2010. – 632 с.


46

липень 2011

Протягом останніх десятиліть намітиласястійка тенденція до збільшення числаміжнародних неурядових організацій

(далі – МНУО) та зростання їх авторитету тавпливу у сучасних міжнародних правовідноси3нах. Такий процес найчастіше пов’язують із не3достатніми можливостями держав та міжнарод3них міжурядових організацій власними силамирозв’язувати глобальні проблеми людства [4, с. 4];із посиленням демократичних процесів у сферівнутрішніх і міжнародних відносин у зв’язку іззакінченням «холодної війни» [17, c. 1]; дезідео3логізованістю економічних, соціальних, куль3турних проблем соціуму. Тому діяльність не3урядових організацій (далі – НУО) стала основ3ною формою участі населення у вирішенні та3ких проблем.

Питання взаємин системи ООН та МНУОнині є настільки актуальними, що жодна до3повідь генеральних серетарів ООН не залишаєпоза увагою необхідність їх співпраці. ВеликіМНУО, річний бюджет яких нерідко переви3щує валовий національний продукт деякихкраїн Півдня та Сходу, є сьогодні найбільшими«вкладниками» у дебати із різноманітних ас3пектів економіки, права, соціальної політики то3що. Вони беруть реальну участь в управлінні нанаціональному і світовому рівнях.

Також слід звернути увагу на те, що сучасніМНУО є активними «групами тиску» на між3народні структури з метою акцентування їх ува3ги на питаннях соціальної справедливості, сві3тової інтеграції, рівності на глобальному рівні.Крім того, багато МНУО дали можливість ло3кальним і регіональним НУО сказати своє сло3во на світовій арені.

Функціонування МНУО викликало науко3вий інтерес ще з 703х років ХІХ ст. [13, c. 24].Нині питання діяльності МНУО привертаютьувагу все ширшого кола вчених3міжнародників.Так, передусім, потрібно виділити комплекснідослідження Ю. Бєлозьорової, І. Білорус, Т. Кіре3

євої, І. Коваленка, В. Лисика, І. Малкіної, Е. Ні3колаєвої, С. Подшибякіна, Д. Сємьоничевої, О. Та3расова, Д. Урсіна, Л. Чернявської [1; 2; 4; 5; 7;10–12; 14; 17]. Однак у вітчизняній науці відсут3ні спеціальні міжнародно3правові дослідження,що всебічно аналізують правову природу сучас3них МНУО, розкривають внесок МНУО у роз3виток сучасної системи міжнародного права тависвітлюють їх значний потенціал. Зазначенезумовлює актуальність обраної теми.

Метою цієї статті є дослідження значеннядіяльності міжнародних неурядових органі3зацій у сучасному міжнародному праві, з’ясу3вання їх правової природи крізь призму ін3ституту міжнародної правосуб’єктності.

Передусім зазначимо, що нині поняття «між3народна неурядова організація» залишаєтьсядосить дискусійним, що пов’язано із відсутніс3тю одностайних поглядів на поняття «міжнарод3на організація», «міжнародна міжурядова ор3ганізація». Теоретичні розроблення зазначенихправових категорій частково є основою розу3міння правової природи МНУО, які відрізня3ються, передусім, порядком свого створення (напідставі внутрішньодержавного акта) та член3ського складу, що має приватноправовий харак3тер, а також у зв’язку із цим цілями, способамита методами діяльності у сфері міжнароднихвідносин. Слід погодитися з О. Тарасовим, щоосновним критерієм розмежування міжнарод3них міжурядових та МНУО є соціальна приро3да. Цей критерій дає можливість чітко визначи3ти, до якого рівня (сектора) міжнародногоспівробітництва належить будь3який міжнарод3ний інститут – до громадянського суспільства чиміжнародного співтовариства держав [13, c. 86].

Зауважимо, що надати легальне визначенняМНУО намагалися ООН та Рада Європи. Зо3крема, згідно із Резолюцією Економічної та Соці3альної Ради ООН «Консультативні відносини між

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ МІЖНАРОДНИХ НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

Анастасія Ткаченко,аспірантка кафедри міжнародного права

Національного університету «Юридична академія Україниім. Ярослава Мудрого»

У статті досліджується значення діяльності міжнародних неурядових організацій у сучас�ному міжнародному праві, розкривається їх правова природа крізь призму інституту міжна�родної правосуб’єктності.

Ключові слова: міжнародні організації, міжнародні неурядові організації, міжнародне пра3во, міжнародна правосуб’єктність.

© А. Ткаченко, 2011


47

№ 7

Організацією Об’єднаних Націй і неурядовимиорганізаціями» від 25.06.1996 р. № 1996/31МНУО є будь3яка організація, не заснованабудь3яким державним органом або на підставіміжурядової угоди, у тому числі організація, доскладу якої можуть входити члени, призначеніурядовими органами, за умови, що таке член3ство не перешкоджає вільному вираженню по3глядів цієї організації. При цьому зазначене тлу3мачення МНУО є досить широким і побудова3не виключно на противагу міжнародним між3урядовим організаціям, тому не може розгляда3тися досить вдалим.

Нині єдиним міжнародним договором, щомістить поняття МНУО, залишається Європей3ська конвенція про визнання правосуб’єктностіМНУО від 24.04.1986 р. № 124 (набула чин3ності 01.01.1991 р.; для України не набула чин3ності), однак сфера її дії поширюється лише надержави – члени Ради Європи. Зокрема, у ст. 1Конвенції визначені такі риси: а) наявність не3прибуткової мети; б) створення відповідно до внут3рішньодержавного права держави3учасниці Кон3венції; в) ефективне здійснення діяльності натериторії не менше двох держав; г) наявністьпредставництва на території держави3учасниціКонвенції та централізованого керівництва і кон3тролю на території даної країни або іншої кра3їни3учасниці Конвенції.

Проте такий підхід до змісту МНУО не поз3бавлений недоліків. По3перше, через віднесеннядо МНУО релігійних і політичних організацій,діяльність яких у більшості країн регулюєтьсяна підставі правових норм, відмінних від тих,що застосовуються до громадських організацій;по3друге, через нечіткість формулювання по3няття «некомерційний характер діяльності»МНУО; по3третє, через неоднозначність вимо3ги про поширення діяльності МНУО мінімумяк на дві країни; по3четверте, через наявність ви3моги про розміщення штаб3квартири або фак3тичного перебування на території держав3учас3ниць Конвенції, що виключає широке коло тихнеурядових організацій, які не відповідають цимкритеріям, однак функціонують у Європі.

У доктрині активно продовжується пошукоптимального підходу щодо змісту поняттяМНУО. Так, І. Білорус надає досить широкевизначення МНУО: це створені з ініціативиприватних (фізичних або юридичних) осібоб’єднання з метою здійснення міжнародної ді3яльності некомерційного характеру, що маютьстатус юридичної особи по внутрішньому (а неміжнародному) праву [2, c. 55]. На думку О. Та3расова, МНУО – це основний інститут світово3го громадянського суспільства, що об’єднує напостійній основі суб’єктів внутрішньодержав3ного права декількох країн, який володіє право3реалізуючою (функціональною) міжнародноюправосуб’єктністю у межах, передбачених пра3воутворювальними суб’єктами міжнародногоправа, не ставить перед собою отримання при3бутку і діє відповідно до основних принципів інорм міжнародного права [13, c. 88].

Більшість західних учених розкриваютьзміст МНУО через сукупність її критеріїв, зо3крема, Ф. Брайар та М. Джалілі виділяють між3народний характер змісту і цілей; приватнийхарактер заснування; добровільний характердіяльності. Ш. Зоргібаб, окрім усього іншого,визначає політичну волю до співробітництва, що зафіксовано в установчих документах, на3явність постійного апарату, що забезпечує на3ступність у розвитку організації; автономністькомпетенції та рішень [4, c. 26].

Окрім того, деякими українськими та росій3ськими вченими [11] виділяється така осново3положна риса МНУО, як наявність консульта3тивного статусу при міжнародних міжурядовихорганізаціях. Однак залишається незрозумілим,наявність консультативного статусу при якихта скількох міжнародних міжурядових органі3заціях буде достатнім для визнання її МНУО.Такий підхід заперечує існування МНУО, якіспівпрацюють виключно із державами або ізміжнародними організаціями, де не передбаче3но надання консультативного статусу або самаМНУО обмежується звичайним рівнем співро3бітництва. Тому, на нашу думку, наявність кон3сультативного статусу МНУО має розглядати3ся не обов’язковою ознакою, а наслідком актив3ної участі МНУО у міжнародному спілкуванні.

На нашу думку, найприйнятнішим визна3ченням МНУО може бути таке: МНУО – са3мостійне міжнародне утворення, створене у ре3зультаті об’єднання юридичних осіб приватно3го права (та фізичних, їх груп) на підставі актавнутрішньодержавного законодавства, що маєстабільну організаційну структуру, завдання іцілі якого мають некомерційний характер,спрямовані на пропаганду цінностей грома3дянського суспільства на міжнародному рівні,діяльність якого поширюється за межі держависвоєї реєстрації та відповідає основоположнимпринципам і нормам міжнародного права. Прицьому для визнання МНУО суб’єктами міжна3родного права вони мають реально володіти між3народною правосуб’єктністю.

Дослідивши праці вчених3міжнародників,можна зробити висновок про наявність двох ос3новних підходів до визнання міжнародної пра3восуб’єктності МНУО. Представники першоїконцепції, що заперечують міжнародну право3суб’єктність МНУО, ґрунтують свої висновкина тому, що основним суб’єктом міжнародногоправа є суверенна держава (О. Вишинський, С. Крилов, Л. Маджорян, М. Ушаков [3; 6; 9; 15]).Із позиції вчених, МНУО приділялася роль де3якої складової у соціально3економічній або по3літичній сфері діяльності держав, що не має пра3воздатності на здійснення реалізації норм між3народного права, і, тим більше, на участь у їхстворенні. Наголошувалося на відсутності між3народної правосуб’єктності у засновників, твор3ців, членів МНУО, а отже і у самої організації.Отож, недержавна природа МНУО була основ3ною перешкодою для визнання їх суб’єктамиміжнародного права. Очевидно такий підхід є


48

липень 2011

дещо застарілим з огляду на реалії розвитку між3народно3правових відносин та значно звужуєколо суб’єктів міжнародного права.

Більш поширеною є позиція, що середміжнародних організацій суб’єктами міжнарод3ного права є лише міжурядові організації, ство3рені іншими суб’єктами міжнародного права, –державами, а неурядові організації здійснюютьлише певний вплив у міжнародному правопо3рядку. Знову ж таки до уваги береться елементсуверенності суб’єкта.

Інші вчені в межах цього підходу (Д. О’Ко3нел, В. Кравченко, В. Шуршалов) не визнаютьМНУО суб’єктами міжнародного права, од3нак вважають їх учасниками конкретних міжна3родних правовідносин. Такий підхід частковопідтримується у доктрині міжнародного права і унаш час, однак є неприйнятним для деяких на3уковців (Г. Курдюкова, І. Лукашука, Д. Фельд3мана, С. Черниченка [16]), оскільки, на їх дум3ку, вступити у правовідносини можуть лишесуб’єкти права.

Друга група дослідників, до якої ми приєд3нуємося, (частково) визнає (спеціальну) право3суб’єктність міжнародних неурядових організа3цій (І. Білорус, Г. Вельямінов, І. Макарова, С. Ма3лінін, І. Малкіна, Г. Морозов, Т. Нешатаєва, А. Та3лалаєв, Л. Тимченко, О. Шибаєва та ін.). Зокре3ма наголошується, що оскільки МНУО берутьучасть у міжнародних відносинах, то й маютьпевні міжнародні правові повноваження та пра3вовий статус у цій галузі, тому що міжнародніправа і обов’язки – невід’ємні елементи право3вого статусу суб’єктів права. Правовий же ста3тус залежить від того, якими правами і обов’яз3ками володіє суб’єкт міжнародного права [23, c. 317–318]. Тому вони є правосуб’єктними уміжнародному праві.

Вагомим аргументом на користь того, щоМНУО мають визнаватися суб’єктами міжна3родного права, є визнання їх такими з боку між3народної міжурядової організації, яка має між3народну правосуб’єктність. Сьогодні практикає такою, що визнана міжнародною урядовоюорганізацією МНУО отримує відповідний ста3тус (зазвичай консультативний) і набуває між3народних прав та обов’язків у рамках обсягу,який визначається відповідним договором івнутрішніми актами міжнародної міжурядовоїорганізації.

Наявність консультативного статусу озна3чає можливість брати участь у роботі системиООН і Ради Європи, хоча права МНУО при цьому є суттєво обмеженими порівняно із права3ми інших суб’єктів. МНУО не мають права го3лосу, не виступають на пленарних засіданняхвищих органів міжнародних організацій, не бе3руть участі у голосуванні тощо. При цьому вониберуть участь у роботі більшості спеціалізова3них установ і органів системи ООН і РадиЄвропи. МНУО практично на рівні з офіційни3ми делегаціями держав беруть участь у діяль3ності робочих груп різних комітетів, наприкладіз прав дитини, пропонують проекти повісток

дня конференцій, договорів і конвенцій. Свогочасу правозахисна міжнародна неурядова ор3ганізація Міжнародна амністія спонукала ООНпідготувати Конвенцію про заборону катувань;Міжнародна асоціація юристів разом із Міжна3родним комітетом Червоного Хреста виступилаініціатором створення додаткових протоколівдо Женевських конвенцій 1949 р. тощо. Великуроль МНУО у системі ООН відіграють прирозв’язанні міжнародних суперечок через ме3ханізми ООН. Наприклад, за рішенням РадиБезпеки при врегулюванні Карибської кризифункцію посередника виконував Міжнароднийкомітет Червоного Хреста.

Більше того, участь МНУО у міжнароднихправовідносинах як окремих суб’єктів прававизнається актами Генеральної Асамблеї ООН,Ради Європи. Отже, правосуб’єктність МНУОнині нормативно визначена іншими суб’єктамиміжнародного права.

ЮНЕСКО, ВОЗ та інші міжнародні між3урядові організації підтримують безпосередні(тобто без санкції якої3небудь держави3членаорганізації) відносини із МНУО. Подібні від3носини мають міжнародний характер, тобто неохоплюються юрисдикцією внутрішньодержав3ного національного законодавства та регулю3ються міжнародно3правовими актами (резо3люціями, особливими міжнародними догово3рами – статутами, директивами міжурядовихорганізацій тощо).

Окрім того, МНУО визнаються суб’єктамивідповідальності нарівні із державами та МНУО.Яскравим прикладом цього може бути Віденсь3ка конвенція про експлуатацію ядерних об’єк3тів 1963 р., відповідно до якої ті МНУО, що бе3руть участь у розробленні й експлуатації ядер3ного об’єкта, несуть таку саму відповідальність,як і держава або міжурядові організації.

При цьому одним із найпоширеніших ар3гументів для заперечення міжнародної право3суб’єктності МНУО є неможливість створю3вати норми міжнародного права. Не погоджу3ючись із таким категоричним підходом дозво3лимо собі зазначити, що сучасне розуміння пра3восуб’єктності міжнародних організацій (і уря3дових, і неурядових) потрібно формувати на основі змісту правового статусу, обсягу прав таобов’язків, визначених в установчих актах, і необмежуватися лише здатністю безпосередньоприймати норми міжнародного права, прямобрати участь у міжнародній правотворчості.Так, МНУО часто виступають ініціаторамиприйняття певних норм міжнародного права,звертають увагу світової громади на наявністьпевних проблем і прогалин у регулюванні важ3ливих суспільних відносин, а тому суттєво впли3вають на розвиток міжнародної правосвідо3мості, встановлення договірної ініціативи дер3жави, міжнародної міжурядової організації.

Вважаємо, що основними формами участіМНУО у процесі створення норм міжнародно3го права є: а) участь у конференціях, де обгово3рюються питання, пов’язані із розробленням


нових норм міжнародного права, у тому числі їх ініціювання; б) надання допомоги на всіхстадіях правотворчого процесу як експертнаорганізація; в) участь у реалізації міжнародно3правових норм (правозастосуванні) та залучен3ня до заходів, спрямованих на їх захист.

При цьому МНУО виконують досить важ3ливу місію на міжнародному рівні. Як містокміж громадянським суспільством і державамивони здатні доносити на міжнародний рівеньнаявні проблеми, виявляти прогалини право3вого регулювання у нормативних системах, спри3яючи прийняттю відповідних норм міжнарод3ного права. Так, саме МНУО першими зверну3ли увагу на чинні глобальні проблеми сучас3ності: необхідність попередження ядерної вій3ни, подолання економічного відставання країн,що розвиваються, дослідили демографічну,екологічну, економічну, сировинну, продоволь3чу кризу тощо. У результаті за їх сприянням бу3ло укладено чимало міжнародних договорів таприйнято норми рекомендаційного характеру.

Висновки

На сучасному етапі розвитку міжнародногоправа МНУО значно активізували свою діяль3ність і довели свою здатність визнаватися йогосуб’єктами. Про це свідчить активне залученнядо процесу створення, реалізації норм міжна3родного права та контролю за їх дотриманням;визнання їх такими з боку інших суб’єктівміжнародного права – держав і МНУО; їх мож3ливість здійснювати суттєвий вплив на форму3вання світової громадської думки і позиції кон3кретних суб’єктів міжнародного права.


1. Белозерова Ю. В. Международные неправи3тельственные организации в области защиты правребенка в условиях глобализации: дис. ... канд. по3лит. наук. – СПб., 2004. – 162 c.

2. Білорус І. О. Правосуб’єктність міжнароднихнеурядових організацій в умовах глобалізації між3народного економічного права: дис. ... канд. юрид.наук. – Х., 2005. – 246 с.

3. Вышинский А. Я. Вопросы международногоправа и международной политики: V сессия Гене3ральной Ассамблеи ООН, 1950 г. – М., 1952. – 507 c.

4. Киреева Т. А. Неправительственные органи3зации в системе международных отношений: дис. ...канд. полит. наук. – М., 2006. – 175 с.

5. Коваленко И. И. Международные неправи3тельственные организации. – М., 1976. – 176 с.

6. Крылов С. Международный Суд Организа3ции Объединенных Наций (вопросы международ3ного права и процесса в его практике за десять лет –1947–1957). – М., 1958. – 168 с.

7. Лисик В. М. Правовий статус Міжнародногокомітету Червоного Хреста в міжнародному праві:дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2008. – 205 с.

8. Малкина И. Б. Международные неправи3тельственные организации в современном между3народном праве: дис. ... канд. юрид. наук. – Казань,2001. – 194 c.

9. Моджорян Л. А. Субъекты международногоправа. – М., 1958. – 156 с.

10. Николаева Э. Н. Международно3правовыепроблемы международных неправительственных ор3ганизаций: дис. ... канд. юрид. наук. – М., 2001. – 156 c.

11. Подшибякин С. Правовой статус междуна3родных неправительственных организаций: дис. ...канд. юрид. наук. – М., 2004. – 158 с.

12. Семенычева Д. А. Развитие организацион3но3экономической деятельности международныхнеправительственных организаций: дис. ... канд.экон. наук. – Екатеринбург, 2002. – 221 c.

13. Тарасов О. В. Международные неправи3тельственные организации и международное пра3во. – Х., 1998. – 230 с.

14. Урсин Д. А. Международные неправитель3ственные организации и прогрессивное развитиемеждународного права: дис. … канд. юрид. наук. –М., 2000. – 188 с.

15. Ушаков Н. А. Субъекты современного меж3дународного права // Советский ежегодник меж3дународного права (1964–1965 гг.). – М., 1966. – С. 60–72.

16. Черниченко С. В. Допуск индивидов в меж3дународные суды и международная правосубъект3ность // Советский ежегодник международногоправа (1968). – М., 1969. – С. 270–275.

17. Чернявська Л. Н. Суб’єктність міжнароднихнеурядових організацій у світовій політиці: авто3реф. дис. ... канд. політ. наук. – К., 2007. – 20 с.

The role of international non�governmental organizations in modern International Law, their legalnature through the prism of international personality is investigated in this article.

В статье исследуется значение деятельности международных неправительственных орга�низаций в современном международном праве, раскрывается их правовая природа сквозь приз�му института международной правосубъектности.


50

липень 2011

Глобалізація сучасного економічногожиття зумовила необхідність визначен3ня перспектив розвитку правового за3

безпечення процесів руху інвестиційногокапіталу. Міжнародне інвестиційне право ре3гулює специфічні відносини між країнами3учасниками міжнародних інвестиційних про3цесів, його основні принципи відображають3ся у національному законодавстві країн, згід3но з яким кожна держава створює стратегіюзалучення іноземного капіталу у власну еко3номіку. Прогнозування розвитку міжнарод3ного інвестиційного права має велике значен3ня для кожної держави, оскільки дає мож3ливість ефективно адаптувати внутрішнє за3конодавство у сфері іноземного інвестуваннядо вимог міжнародно3правових норм, урахо3вуючи власні соціально3економічні інтереси.

Питання визначення та обґрунтуваннянапрямів подальшого розвитку міжнародно3го інвестиційного права можна знайти у на3укових працях таких учених, як І. Фархутди3нов, В. Трапезніков, В. Шумилов, Д. Карро,П. Жюйар; розробленням цього питання зай3маються також міжнародні організації, напри3клад Організація економічного співробітницт3ва та розвитку.

Метою цієї статті є визначення й обґрун3тування напрямів подальшого розвиткуміжнародного інвестиційного права в су3часних умовах.

Міжнародному руху капіталів сприяєшироке розповсюдження уніфікованих нормінвестиційних процесів. Наявність широкогокола міжнародних організацій, які розгляда3ють питання, пов’язані із регулюванням іно3земних інвестицій та прагнуть закріпитивзаємодію у міжнародно3правовому розвит3ку правовідносин в області регулювання іно3земних інвестицій. Укладення міжнароднихдвох3 та багатосторонніх договорів під егідою

міжнародних економічних організацій даєпідвалини перспективою розвитку міжна3родного інвестиційного права вважати гло3бальне інвестиційне право, що діє за однако3вими принципами та нормами.

У 2005 р. Міжнародний інститут сталогорозвитку запропонував Проект Модельноїугоди, названий Міжнародною інвестицій3ною угодою. Ця подія була спрямована наоновлення спроб заснувати універсальнийміжнародний договір задля створення гло3бального міжнародно3правового механізму ре3гулювання іноземних інвестицій. З 1995 р.інтенсивно проводилися перемови про підпи3сання членами Організації економічного спів3робітництва та розвитку (далі – ОЕСР) Ба3гатосторонньої інвестиційної угоди (далі –БІУ). Поштовхом до розроблення БІУ сталибагатосторонні торговельні перемови наУругвайському раунді у рамках ГАТТ, у ре3зультаті яких було створено Світову торго3вельну організацію.

Ратуючи за прийняття максимальноюкількістю країн БІУ, ОЕСР представила її якуніверсальний інструмент, що сприяє залу3ченню й ефективному розміщенню інозем3них інвестицій з урахуванням інтересів якдержави3реципієнта, так і інвестора.

Згідно з позицією ОЕСР Багатосторонняінвестиційна угода створюватиме широку, ба3гатосторонню рамочну основу для міжнарод3них інвестицій, що встановлює високі стан3дарти лібералізації інвестиційних режимів ізахисту інвестицій та ефективні процедуривирішення спорів; буде незалежним міжна3родним договором, відкритим для всіх членівОЕСР і Європейського суспільства, а такождля інших країн; створюватиме рівні умовидля діяльності міжнародних інвесторів, з од3наковими правилами доступу на ринки і пра3вової безпеки. Ці правила будуть націлені наусунення чинників, що деформують потокиінвестицій і на більш ефективний розподіл

ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРАВА У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Марія Тумакова,здобувачка кафедри міжнародного права

Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі

У статті аналізуються сучасні погляди на перспективи розвитку міжнародного інвестиційногоправа. Особлива увага приділяється укладенню Багатосторонньої інвестиційної угоди як основногосценарію розвитку міжнародного інвестиційного права, обґрунтовується ймовірність його реалізації.

Ключові слова: міжнародне інвестиційне право, Багатостороння інвестиційна угода, напрямирозвитку міжнародного інвестиційного права.

© М. Тумакова, 2011


51

№ 7

економічних ресурсів; вводитиме нові дис3циплінарні вимоги; сприятиме розробленнюдокументів про захист інвестицій, які відпо3відають сучасним вимогам; стимулюватиместворення юридично обов’язкових процедурурегулювання інвестиційних спорів звернен3ням у міжнародні арбітражні органи; націленатакож на закріплення позитивних результатівзначної лібералізації інвестиційного режимута ліквідацію дискримінаційних заходів щодозарубіжних інвесторів; полегшуватиме міжна3родний рух капіталів, досвіду та знань, від чо3го виграють як країни3джерела інвестицій, такі країни3об’єкти інвестування.

На країни ОЕСР припадає більша части3на прямих іноземних інвестицій, а тому вонинайбільше заінтересовані у розробленні пра3вил міжнародного інвестування. Вони маютьтакож спільний погляд на позитивну рольпрямих іноземних інвестицій (далі – ПІІ) тадалеко просунулися у процесі лібералізації.Більше того, вони мають чималі знання тадосвід аналізу й розгляду питань щодо БІУ.Хоч ОЕСР відома в основному своїми дослі3дженнями та аналітичною роботою, воназавжди визначала правила діяльності країн –своїх членів. Крім інвестиційної дисципліни,ОЕСР має також правила та процедури між3народного співробітництва у багатьох галу3зях, зокрема у сфері руху капіталу, оподатку3вання, політики в області конкуренції, еко3логії і по справах про хабарі у міжнароднихправочинах. Прогрес у всіх цих сферах ставможливим завдяки знаходженню у рамкахОЕСР консенсусу для руху вперед тоді, колиіншим міжнародним організаціям дійти кон3сенсусу не вдавалося.

Мета встановлення «високих стандартів»має відношення в основному до якості інвес3тиційного клімату – створення правил, якізабезпечують максимально вільний доступна ринок і правовий захист інвесторам та їхінвестиціям. Це стосується кожного з основ3них аспектів обговорюваних правил – лібе3ралізація інвестиційних режимів по відно3шенню до нових інвестицій, надання інозем3ним інвесторам рівних умов і прав з націо3нальними інвесторами та статусу найбільшо3го сприяння для створених підприємств, щоперебувають у іноземному управлінні, захис3ту інвестицій та вирішення спорів.

Цей підхід, на думку ОЕСР, не означаєбудь3якого послаблення правил відповіднос3ті корпорацій, не підірве він і спроможністькраїн3реципієнтів регулювати свою економі3ку за умови, що вони не практикуватимутьдискримінацію іноземних інвесторів. Більшетого, БІУ ймовірно складатиме конкретні га3рантії проти зниження внутрішніх стандартів(наприклад, у екологічній сфері) як засіб за3лучення додаткових інвестицій. Вірогідно та3кож, що БІУ кореспондуватиме Основні по3ложення ОЕСР про міжнародні підприємст3ва, що включають всеобіймаючий (юридично

не зобов’язувальний) кодекс дій міжнарод3них компаній.

ОЕСР декларує, що порівняно з наявни3ми інструментами ОЕСР БІУ даватиме: єди3ну угоду, що зробить юридично обов’язкови3ми всі обіцянки та створить юридично обо3в’язкові процедури вирішення спорів та вико3нання рішень; нову дисципліну за показни3ками роботи в області приватизації для дер3жавних підприємств, монополій і концесій;зниження рівня існуючих перешкод для ін3вестування.

Порівняно із двосторонніми договорамипро інвестиції БІУ створюватиме єдиний па3кет високоякісних правил захисту інвестората правил доступу на ринок, які не визнача3ються більшістю двосторонніх договорів.

На відміну від Загальної угоди про тор3гівлю та послуги БІУ включатиме: всеохоплю3ючі обов’язки щодо доступу для інвестицій вобробну промисловість та розробку природ3них ресурсів, а також у галузь послуг та ор3ганізовану «зверху вниз» систему плануванняумов по конкретних країнах, здатним фак3тично паралізувати реалізацію нових заходів,що становлять собою порушення наявних уцій області правил; захист інвестицій для ство3рених підприємств; систему врегулювання спо3рів, яка забезпечуватиме права приватногопідприємця встановленням режиму відносинінвестора із державою.

БІУ поширюватиме правила по показни3ках роботи на заходи, що деформують інвес3тиційний процес незалежно від того, мають во3ни відношення до торгівлі, чи ні. Згідно із за3явою ОЕСР країни, які не входять до ОЕСР,можуть керуватися тими самими мотивами,прагнучи підписати БІУ, що і країни ОЕСР.

По3перше, всі підписанти БІУ можуть спо3діватися на залучення більшої кількості інвес3тицій, оскільки БІУ становитиме новий між3народно визнаний стандарт доступу на ринки та правового захисту потенційних інвесторів.Безумовно, у цьому відношенні участь БІУ бу3де ефективнішою, ніж участь у двосторонніхдоговорах, оскільки БУІ охоплюватиме всі ста3дії інвестиційного процесу, у тому числі ста3дію входу на ринок, та передбачатиме більшдієві положення щодо вирішення спорів.

По3друге, для країн – експортерів капіта3лу ця угода створюватиме гарантії доступуна ринки та правовий захист на більшості ве3ликих світових інвестиційних ринках. Хочадеякі країни, що не входять до БІУ, можутьавтоматично здобути деякі вигоди за рахунокстатусу найбільшого сприяння ГАТС і дво3сторонніх договорів про інвестиції. Разом ізтим БІУ ширше за масштабом, ніж ці угоди,бо охоплює всю економічну діяльність.

По3третє, підписання БІУ даватиме кра3їні3учасниці доступ до «групи сторін», щополегшуватиме реалізацію та дію цієї уго3ди. У «групі сторін» братимуть участь усі кра3їни на рівних засадах.


52

липень 2011

5252

Однак, незважаючи на таке позитивне ре3зюме даного документа, переговори в ОЕСРвідносно міжнародної інвестиційної угодибули зупинені у 1998 р. – значною мірою узв’язку з позицією Франції, яка була спрямо3вана на протидію процесам глобалізації в еко3номіці. В остаточному підсумку, маючи схо3жі позиції у сфері торгівлі, держави не булиготові настільки уніфікувати регулюванняіноземних інвестицій.

У своїх дослідженнях І. Фархутдинов на3голошує, що вести мову про формування насвітовому ринку глобального права, було бипоки перебільшенням [1, с. 11]. Наприклад,британський учений Р. Дольцер передусімперед міжнародним правом ставить завдан3ня, крім гармонізації його норм із національ3ними, їх чіткий розподіл між публічним і при3ватним правом [2, с. 20]. Аналіз праць іншихдослідників проблем міжнародного інвес3тиційного права дає можливість дійти вис3новку, що складність питання про створенняєдиної інвестиційної угоди зумовлена спе3цифікою сучасного руху капіталу, його дже3рел, цілей та належності.

Логічним буде припустити, що заснуван3ня такої універсальної угоди, яка була б безу3мовно ратифікована урядами всіх країн –учасниць сучасних інвестиційних відносин,має передувати підписанню низки документівпро регіональне співробітництво у сфері інвес3тування, які визначають принципи, умови тавимоги до іноземних інвестицій. Як правило,міжнародне регіональне співробітництво об3межене та більшість членів одного блока ма3ють однакові економічні позиції.

У 2003 р. главам урядів тридцяти чоти3рьох країн американського континенту булазапропонована для обміркування угода, по3ложення якої виключали або зменшували тор3говельні бар’єри між країнами3потенційни3ми учасницями. Фактично даний документпредставляв собою розширену версію чинноїУгоди про вільну торгівлю між Канадою, СШАта Мексикою. Однак суттєва різниця у соці3ально3економічному розвитку цих країн пе3редбачала переслідування ними різних цілей,у тому числі і діаметрально протилежних.

Економічна та політична ситуація у країнах,що розвиваються, не дозволила мати сильніпозиції на переговорному процесі, що означаєвступ у Всеамериканську зону вільної тор3гівлі на умовах розвинутих країн, які про3штовхували серед основних принципи, що за3бороняють надання будь3яких переваг націо3нальним підприємствам у їх конкурентнійборотьбі з іноземними корпораціями. Прин3циповим стало питання про фермерські суб3сидії у США, які можуть бути загрозою сіль3ському господарству країн Латинської Аме3рики, коли угода набуде чинності.

Такі тривалі спроби заснувати велику ре3гіональну угоду, які радше за все не будуть унайближчий час мати успіх, реально відобра3

жають усі наслідки антагонізму, що трапля3ється між різними категоріями країн та якічерез економічну нерівність складно подолати.Більша частка ввозу та вивозу ПІІ, на думкупровідних спеціалістів, як і раніше припада3тиме на зону індустріального та постінду3стріального ядра світової економіки. Сьо3годні найбільш інвестиційно3привабливимигалузями залишаються фінансово3банківсь3ка сфера, сфера послуг, передусім інформа3ційних, фармацевтика, біотехнологія, елект3ронна промисловість, техно3 та наукоємне ма3шинобудування. У менш розвинутих регіонахсвіту збережуть свою привабливість такі ге3остратегічні галузі, як нафто3 та газодобу3вання, деякі сектори машинобудування, а та3кож окремі підгалузі аграрно3промисловогокомплексу.

Фактичне заснування універсальної міжна3родної інвестиційної угоди допускає створен3ня деякої глобальної правової системи у сфе3рі регулювання міжнародних інвестиційнихвідношень, яка б мала наднаціональні влас3тивості. При цьому, як зазначалося вище, по3зиції багатьох країн на економічній арені недозволяють їм на рівних засадах із розвину3тими країнами обговорювати будь3які кон3кретні умови цієї угоди.

Противники БІУ наголошують на потен3ційній загрозі суверенітету і демократії дер3жави та наполягають на тому, що воно спрово3кує зниження трудових та соціальних стан3дартів країн3учасниць. Фактично БІУ станеосновою для створення нових універсальнихзаконів, які гарантують транснаціональнимкорпораціям надмірні повноваження щодо ку3півлі, продажу активів, проведенні фінансо3вих операцій по всьому світу, втручаючись унаціональне законодавство країн у сфері охо3рони довкілля, трудових стандартів і правлюдини.

На думку Марка Вальонатоса, БІУ :••обмежуватиме можливість урядів ліміту3

вати участь ТНК у тих секторах економіки,які вважаються стратегічними, недоступнимидля іноземного інвестора з екологічних абоінших причин. Наприклад, відповідно до чин3ного законодавства Філіппін іноземне інвес3тування не може бути здійснене у банківсь3кий сектор, обслуговуючий сільське господар3ство, а Гондурас обмежує участь іноземногокапіталу у лісовому господарстві міноритар3ним пакетом акцій. Такі засоби захисту бу3дуть недопустимими після підписання БІУ;

••установить «національний режим» (приякому держава має поводитися з іноземнимиінвестиціями так само, як і з національними).Фактично у деяких випадках іноземні ком3панії можуть мати більший захист, ніж інозем3ний інвестор. БІУ обмежує низку вимог дофункціональних характеристик, що вимага3ються від іноземних компаній, або до деякихумов, незважаючи на те, що до місцевих ком3паній вони застосовуються. Прикладом забо3


ронених вимог до іноземних інвесторів є: обо3в’язковість партнерства з локальною компа3нією або обов’язок надати будь3яку кількістьтрудових місць місцевим мешканцям, тобтовимоги створити умови, що позитивно впли3вають на рівень життя населення;

••має значення для її засновників, бо маєвеличезний вплив та створює механізми при3мушення. При потраплянні іноземного інвес3тора у ситуацію, коли держава3реципієнт по3рушує умови БІУ, у нього є вибір: податискаргу у своїй країні, яка в установленомупорядку залучатиме державу3реципієнта доучасті у міжнародному арбітражі або прямооскаржить дії реципієнта. У будь3якому разіарбітражний процес – закритий і односто3ронній. Такий дисбаланс свідчить про фун3даментальний недолік БІУ: незважаючи на необхідність підзвітності корпорацій у світо3вій економіці, БІУ не включає відповіднихобов’язків [3, с. 34].

Сьогодні неможливо не визнати впливсвітової фінансової кризи на стан міжнарод3них інвестиційних відносин. Уряди більшостікраїн, незважаючи на прийняті міжнародніобов’язки у рамках підписання договорів прорегіональне співробітництво, використову3ють допустимі механізми для підтримання тавідбудови передусім національних економік.Такі суттєві коливання, що похитнули по3зиції всіх учасників світогосподарських про3цесів, віддаляють у часі заснування універ3сальної інвестиційної угоди з тієї причини,що їх зусилля і ресурси будуть спрямовані назабезпечення заходів, що відбудовують внут3рішньо3національну соціально3економічнусистему. Одним із вирішальних чинників по3дальшого розвитку міжнародного інвестицій3ного права є стратегічна поведінка кожної ок3ремої держави в умовах необхідності санаціївласної економіки, які обтяжені обмеженоюкількістю фінансових ресурсів.

З урахуванням сучасних світових фінан3сово3економічних реалій перед міжнароднимінвестиційним правом постає завдання пра3вового забезпечення міжнародних інвестицій3них потоків в умовах спаду загальної фінан3сової активності. На даному етапі у світовій

практиці застосовується достатня кількістьефективних інструментів, що гарантують ін3весторам безпеку вкладень на територіїінших держав. Приклад складності спроб ук3ладення угоди про створення Всеамерикан3ської зони вільної торгівлі, сучасні несприят3ливі фінансово3економічні умови ілюструютьвідсутність перспективи у найближчому май3бутньому прийняти універсальну інвестиційнуугоду.

Висновки

Обґрунтування напрямів подальшогорозвитку міжнародного інвестиційного пра3ва є одним з актуальних питань цієї науки.Думка про те, що зведення норм міжнарод3ного інвестиційного права до Багатосторон3ньої інвестиційної угоди є логічним резуль3татом міжнародної інвестиційної співпраці маєслабкі позиції, по3перше, оскільки історіяспроб укласти цей документ демонструє ве3ликий антагонізм між його потенційнимиучасниками, по3друге, укладення багатосто3ронньої інвестиційної угоди призведе до збід3нення змісту міжнародного інвестиційногоправа. На сучасному етапі становлення між3народного інвестиційного права прогнозомйого розвитку є розширення бази двосторон3ніх інвестиційних договорів та регіональнихугод. Отже, кожна держава має розроблятиправову основу стратегії залучення інозем3них інвестицій з урахуванням вимог прин3ципів міжнародного інвестиційного права, атакож беручи до уваги вектори його подаль3шого розвитку.


1. Фархутдинов И. З. Международное инвес3тиционное право: теория и практика применения. –М., 2005. – 432 с.

2. Dolzer R., Schreuer C. Principles of Inter3national Investment Law, Oxford University Press,Oxford, 2008. – 433 p.

3. Lipson, Charles Standing Guard: ProtectingForeign Capital in the Nineteenth and TwentiethCenturies. Studies in international political economy. –University of California Press, 1995.

This article contains the analyses of contemporaneous opinions about international investment law per�spectives. The focus was made on conclusion of Multilateral investment agreement as a principal scenario ofinternational law development and the probability of it s implementation is researched.

В статье анализируются современные взгляды на перспективы развития международного инвес�тиционного права. Особое внимание уделяется заключению Многостороннего инвестиционного согла�шения как основного сценария развития международного инвестиционного права, обосновывается вероятность его реализации.


54

липень 2011

Після розпаду СРСР одним із питань,яке довелося вирішувати новим су3веренним державам Росії й Україні

стало питання правового статусу на вико3ристання Азовського моря та Керченськоїпротоки.

Режим водних просторів Чорного таАзовського морів, Керченської протоки роз3глядали вітчизняні та зарубіжні автори: Г. Анцелевич, М. Баймуратов, І. Білорус, О. Богдан, В. Василенко, О. Висоцький, С. Го3ловатий, І. Дмитриченко, В. Цемко, О. Ше3мякін, О. Щипцов, С. Гландін, А. Ковальов,В. Котляр, А. Суржин, Д. Коломбос, А. Тео3дореску.

Метою цієї статті є дослідження процесурозмежування (делімітації) морських ак3ваторій між Україною та Російською Фе3дерацією в Азовському морі та Керченсь3кій протоці.

Нині Азовське море омиває сухопутні те3риторії лише двох держав – Російської Фе3дерації та України. Воно є одним із наймен3ших та наймілководніших із морів, середняглибина близько 7,4 м, найбільша глибина –13 м, але воно посідає значне місце в народ3ногосподарському комплексі та питаннях на3ціональної безпеки і України, і Росії [1, с. 108].

У науковій доктрині та практиці дослід3ники відзначали і аналізували можливістьзастосування різних підходів для визначеннястатусу Азовського моря та, відповідно, Кер3ченської протоки після розпаду СРСР. Так,І. Білорус наводила дві основні точки зору,згідно з якими, по3перше, Азовське морепісля утворення на його берегах двох суве3ренних держав втратило статус внутрішніхморських вод і має бути віднесене до кате3горії закритих морів; по3друге, відстоювала3ся позиція збереження за Азовським моремстатусу внутрішніх вод [2, с. 51].

Г. Анцелевич, О. Висоцький, О. Щипцовзвертали увагу на тенденцію щодо поширен3

ня на води Азовського моря режиму відкри3того моря, з одного боку, та механічного роз3поділу сфер впливу в Азовському морі в об3ласті використання його ресурсів – з іншого[3, с. 8].

Згідно з існуючою практикою держав що3до режиму закритих морів, описаною Д. Ко3ломбосом, коли води оточені берегами, щоналежать двом або кільком державам та міжними відсутня інша угода, суверенні правакожної держави встановлюються в межах їїтериторіальних вод, а правовий режим цент3ральної частини має бути аналогічним режи3му відкритого моря [4, с. 177]. Саме шляхомзакріплення в Азовському морі сувереннихправ України в межах лише її територіаль3них вод пішла спочатку українська сторона.На цьому етапі позиція України в Азовсько3Керченському питанні зводилася до того,щоб надати Азовському морю статус тери3торіального моря і для України, і для Росії зчітким його розмежуванням і визначеннямвиключних економічних зон. Окремо мав ви3рішуватися статус Керченської протоки.

Російська сторона наполягала на закріп3ленні за акваторією Азовського моря та Кер3ченської протоки статусу внутрішніх водРосії й України без їх розмежування і вста3новлення спеціальних позначень кордону; нанерозривності правового режиму Азовськогоморя та Керченської протоки; на спільномукористуванні мінеральними та біологічнимиресурсами моря [5, с. 49].

Перший підхід був менш сприятливимдля України (у порівнянні з концепцією за3кріплення за Азовським морем статусу внут3рішніх вод Росії та України), оскільки пер3ший підхід відкривав вільний доступ в Азов3ське море через Керченську протоку для між3народного судноплавства та для вільного за3ходу торгових суден і військових кораблів ін3ших держав.

Однак уже в 1998 р. президенти обох дер3жав – Росії й України визнали за Азовськимморем статус історичних внутрішніх вод Росії

АЗОВСЬКО0КЕРЧЕНСЬКЕ РОЗМЕЖУВАННЯ (ДЕЛІМІТАЦІЯ)

Леонід Мажар,аспірант кафедри міжнародного права

Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі

У статті розглядається процес розмежування (делімітації) морських акваторій між Україною та Російською Федерацією в Азовському морі та Керченській протоці.

Ключові слова: розмежування, делімітація, Азовське море, Керченська протока.

© Л. Мажар, 2011


55

№ 7

й України, який був офіційно закріпленийлише через п’ять років міждержавним дого3вором між Україною та Російською Федера3цією 24 грудня 2003 р. [1, с. 109].

Таке визнання не зменшило існуванняпротиріч між двома державами в питанні роз3поділу між ними акваторій та просторів Азов3ського моря і Керченської протоки, які особ3ливо загострилися на тлі ситуації довкола бу3дівництва російською стороною дамби від сво3го берега на Кубані в сторону українськогоострова Коса Тузла (або острів Тузла) у Кер3ченській протоці восени 2003 р. [5, с. 49; 6].

Таким чином, між двома державами сфор3мувалися спірні міжнародні відносини щодовизначення статусу Азовського моря і Керчен3ської протоки та розмежування їх просторів.

Для їх вирішення сторони розпочали пе3реговори з 1996 р. щодо визначення правовогостатусу Азовського моря і Керченської про3токи у формі двосторонніх консультацій [7].

Позиція російської сторони суттєво незмінилася: по3перше, збереження за Азовсь3ким морем статусу внутрішніх вод Росії йУкраїни та розповсюдження такого самогостатусу на Керченську протоку, яка є при3родною невід’ємною частиною єдиної аква3торії з Азовським морем; по3друге, щодо всієїакваторії, її вод, ресурсів має застосовувати3ся принцип спільного використання з деяки3ми виключеннями за згодою сторін, зокремадоговірним шляхом можуть встановлювати3ся прибережні функціональні зони відпові3дальності та контролю Росії й України з ме3тою здійснення відповідної національноїюрисдикції безпосередньо біля свого узбереж3жя. За межами таких зон уся акваторія вико3ристовується спільно. На морському дні врайоні спільного використання можуть бутивизначені райони переважних (виключних)прав Росії й України стосовно користуваннянадрами [7].

Подібний режим спільного використаннярибних ресурсів уже був запроваджений вАзовському морі за Угодою від 14.09.1993 р.між Державним комітетом України з рибногогосподарства та рибної промисловості та Ко3мітетом Російської Федерації з рибальства зпитань рибальства в Азовському морі.

Основні положення української сторонина переговорах щодо правового статусуАзовського моря і Керченської протоки зво3дилися до того, що державний кордон міжУкраїною та Росією визначається на основіадміністративного кордону між УРСР іРРФСР у складі колишнього СРСР. Статусвнутрішніх морських вод Азовського моря по3ширюється не тільки на його акваторію, алетакож на всю водну масу, поверхню і надраморського дна, а також на повітряний прос3тір над ними. Усе дно Азовського моря – це

суцільний континентальний шельф. Війсь3кові кораблі прибережних держав здійсню3ють мореплавання у водах Азовського моряза встановленими для цього курсами і зона3ми винятково у мирних цілях. Відвідуваннявод Азовського моря військовими кораб3лями неприбережних держав вважаєтьсянебажаним, але, як виняток, – у мирнихцілях із загальною згодою України й Росії[3, с. 214–228].

Стосовно Керченської протоки українсь3ка позиція полягала в тому, що поділ аква3торії у протоці і встановлення лінії держав3ного кордону між Україною та Росією маєвідбуватися по серединній лінії із врахуван3ням лінії адміністративного кордону колиш3нього СРСР; встановлення у протоці правамирного проходу для суден усіх прапорів умирний час, що не виключає необхідностідля суден неприбережних держав при під3ході до протоки погоджувати свій прохід та зобов’язковою лоцманською проводкою черезскладні навігаційні умови [3, с. 226–227].

Початково статус Азовського моря яквнутрішніх вод обох сторін був в договірно3му порядку закріплений у підписаному До3говорі між Україною та Російською Федера3цією про українсько3російський державнийкордон від 28.01.2003 р., у ст. 5 якого сторонивизначили, що врегулювання питань, які на3лежать до суміжних морських просторів таздійснюється за угодою між ДоговірнимиСторонами відповідно до міжнародного права.При цьому ніщо в Договорі не завдає шкодипозиціям України та Російської Федераціїщодо статусу Азовського моря і Керченськоїпротоки як внутрішніх вод двох держав.

Подальші відносини були ускладнені си�туацією, що виникла нещодавно навколоострова Тузла, через відсутність просуванняпо Азовсько3Керченській проблематиці», якзаявив В. Калюжний [7].

На відміну від офіційної оцінки російсь3кої влади подій довкола острова Тузла як «ситуації», український парламент охаракте3ризував ці події більш категорично – як «за3грозу територіальній цілісності України» та«недружній акт» у Постанові Верховної РадиУкраїни «Про усунення загрози територіаль3ній цілісності України, що виникла внаслідокбудівництва Російською Федерацією дам3би в Керченській протоці» від 23.10.2003 р. № 12343IV.

22 жовтня 2003 р. Президенти РосійськоїФедерації В. Путін та України Л. Кучма у те3лефонній розмові погодилися негайно від3крити великомасштабні переговори з питаньАзово3Керченської акваторії, для чого мализустрітися 24 жовтня керівники урядів обохдержав та обговорити ситуацію, що склалася.У зв’язку з цією домовленістю двох прези3


56

липень 2011

5656

дентів були зупинені будівельні роботи зросійського боку на дамбі та відновлено пе3реговорний процес [8].

У ході переговорів, що відбулися 30 жов3тня 2003 р. у м. Києві на рівні міністрів іно3земних справ Росії й України було домов3лено форсувати переговорний процес і ство3рити відповідні робочі групи, які готувати3муть двосторонні угоди по співробітництву вакваторіях Азовського моря та Керченськоїпротоки у сфері судноплавства, рибальства,використання надр, екології тощо. Сторонинаголосили, що ситуація, яка склалася нав3коло острова Тузла, є лише одним із окремихпитань, яке вирішується в контексті Азово3Керченської проблематики в цілому.

Під час цих переговорів російська сторо3на передала українській проект принципівдля врегулювання даного питання. В основіврегулювання має бути розуміння обома сто3ронами, що Азовське море та Керченськапротока є внутрішніми водами обох держав.Росія пропонує зафіксувати, що Азово3Кер3ченська акваторія залишається цілісним гос3подарським комплексом, який використо3вується в інтересах обох держав та залиша3ється у загальному користуванні для судно3плавства та рибальства. Дно та надра підляга3ють розмежуванню між Україною та Росієюз метою надрокористування на відповідні ді3лянки. На таких ділянках кожна сторона маєвиключні права на ресурси дна і надр, їхрозвідку та розробку. Також російська сторо3на вважала необхідним вирішувати ці питан3ня за «пакетним» принципом, згідно з якимдосягнення угоди по будь3якому з цих еле3ментів (Азовське море – Керченська протока –співробітництво в акваторії, у тому числі ре3жим судноплавства в ній) має бути пов’язанез іншими елементами. При цьому Росія за3являла про можливість застосування преце3дентів для вирішення даного питання, на3приклад Каспійську модель або врегулюван3ня питання між Аргентиною та Уругваєм простатус затоки Ріо3де3ла3Плата, що знаходить3ся в їх спільному користуванні.

Наступні раунди переговорів у 2003 р.увінчались укладенням між обома держава3ми Договору про співробітництво у викорис3танні Азовського моря і Керченської протокивід 24.12.2003 р., що був ратифікований Зако3ном України від 20.04.2004 р. № 16823ІV.

Згідно із ст. 1 цього Договору сторони за3кріпили статус внутрішніх вод України та Ро3сійської Федерації за Азовським морем і Кер3ченською протокою. Сторони обумовили, щоАзовське море розмежовується лінією дер3жавного кордону відповідно до угоди міжними. Врегулювання питань, що належать доакваторії Керченської протоки, здійснюєтьсяза угодою між сторонами.

Торговельні судна та військові кораблі, атакож інші державні судна під прапором Ук3раїни чи Російської Федерації, що експлуату3ються в некомерційних цілях, користують3ся в Азовському морі та Керченській протоцісвободою судноплавства. Торговельні суднапід прапорами третіх держав можуть заходи3ти в Азовське море і проходити Керченськоюпротокою у разі, коли вони прямують до ук3раїнського або російського порту чи поверта3ються з нього. Військові кораблі чи інші дер3жавні судна третіх держав, що експлуатують3ся в некомерційних цілях, можуть заходити в Азовське море та проходити Керченськоюпротокою у разі, коли вони прямують із візи3том чи діловим заходженням до порту однієїзі Сторін на її запрошення або дозвіл, пого3джений з іншою Стороною (ст. 2 Договору).

Українсько3російське співробітництво, утому числі спільна діяльність у галузі судно3плавства, включаючи його регулювання танавігаційно3гідрографічне забезпечення, ри3бальства, захисту морського середовища, еко3логічної безпеки, а також пошуку та рятуван3ня в Азовському морі та Керченській протоці,забезпечуються шляхом як реалізації наявнихугод, так і укладення, у відповідних випадках,нових домовленостей (ст. 3 Договору).

Водночас залишилися невирішеними пи3тання про розмежування Азовського моря таКерченської протоки, вибір методів делімі3та3ції, завуальованість питань щодо острова Туз3ла. У цьому напрямі сторони продовжили пе3реговорний процес.

Одним із найбільших каменів спотиканнязалишалися методи делімітації. Від 2003 р.росіяни пропонували застосування каспійсь3кої моделі: «поділити дно – вода спільна»,тобто провести лінію розмежування лише подну з метою використання надр. Українці непогодилися з такою моделлю, а так само іззапропонованим методом делімітації – мо3дифікованою серединною лінією [9].

У ході переговорів окремим розглядалосяпитання розмежування в Керченській аква3торії та про належність острова Тузла. Ук3раїнська сторона зайняла тверду позицію в то3му, що острів Коса Тузла є невід’ємною части3ною території України, і його державна на3лежність не була і не буде предметом перего3ворів із Російською Федерацією. При цьомуУкраїна наполягала на необхідності визнанняадміністративного кордону між колишнімиУРСР та РРФСР у Керченській протоці [10].

Росія вважала правовий статус островаТузла не визначеним і виходила з того, щоКерченська протока має бути у спільному ви3користанні, а кордон може проходити, на3приклад, по узбережжю сторін. Питання простатус острова Тузла, на думку російськоїсторони, можливе в межах запропонованої


57

№ 7

концепції. Росія також не сприймала тезупро необхідність визнання адміністративно3го кордону між колишніми УРСР та РРФСРу Керченській протоці [10].

Українська сторона в ході переговорів у2005 р. почала використовувати тактику заявпро безперспективність переговорів, якщоросійська сторона не визнає адміністратив3ний кордон в Керченській протоці, а такожУкраїна заявила про можливе звернення доміжнародних юрисдикційних органів та од3ностороннє встановлення морського кордо3ну [9].

Російська сторона вважала необхіднимдотримуватися раніше укладених з Укра3їною угод, зокрема Керченського договору від24.12.2003 р.; визнання необхідності встанов3лення державного кордону з Україною вАзовському морі; поділу дна між сторонамиза принципом модифікованої серединноїлінії, що, на її думку, дозволяє найбільш пов3но врахувати інтереси сторін; вона не визнаєіснування адміністративного кордону міжУРСР і РРФСР у Керченській протоці тавідповідно відкидає можливість встановлен3ня кордону на основі запропонованого Укра3їною принципу uti possidetis; Росія дотри3мується поетапного двостороннього врегу3лювання і не підтримує можливості односто3роннього встановлення морського кордонуУкраїни в Азовському басейні та 123мильноїзони територіального моря [9].

У наступні роки переговори відбувалисябез особливих зрушень убік досягненняприйнятної для обох сторін домовленості зпитань розмежування в Азовському морі таКерченській протоці.

У листопаді 2008 р. представник ук3раїнського МЗС заявив, що Російська Феде3рація намагається пересунути убік Українитой кордон, який є сьогодні в Керченськійпротоці. На цю заяву Міністр іноземних справРосії С. Лавров відповів, що не сприймає та3ких звинувачень, оскільки перед тим, як по3сунути кордон, треба розуміти, що він був, а«його не було». Після розвалу СРСР ці пи3тання виникли й їх потрібно вирішувати;кордон потрібно встановити [11].

За станом на січень 2009 р. сторонам вда3лося лише погодити проходження середин3ної лінії в Азовському морі [11].

Певний прогрес був досягнутий сторона3ми у 2010 р., після того як обидві державивирішили питання про продовження термінубазування Чорноморського флоту Російсь3кої Федерації на території України згідно зУгодою між Україною і Російською Феде3рацією з питань перебування Чорноморсько3го флоту Російської Федерації на територіїУкраїни, вчиненою у м. Харкові 21.04.2010 р.,а також домовилися про проведення демар3

кації сухопутного державного кордону згідноз Угодою між Україною і Російською Феде3рацією про демаркацію українсько3російсько3го державного кордону, вчиненою 17.05.2010 р.в м. Києві.

Поліпшення стосунків між Росією й Ук3раїною у зовнішніх відносинах однак не змі3нило станом на серпень 2010 р. принциповихзасад, з яких виходили дві сторони. Так, засловами представника українського МЗС О. Волошина, інтерес України та її право по3лягають в тому, що в радянський час існувавкордон в Керченській протоці, він був позна3чений на відповідних картах, тому українсь3ка позиція в цих питаннях незмінна – кордонв Керченській протоці необхідний і він маєпроходити східніше острова Коса Тузла. Прицьому Україна готова до пошуку компромісіву господарських питаннях [12].

Українська сторона готова на поступки упитаннях судноплавства (безплатний прохідросійських суден через канал), екологічноїбезпеки, використання протоки обороннимивідомствами тощо, але Росія не погоджуєть3ся з тим, аби Україна контролювала канал,стверджував екс3міністр закордонних справУкраїни В. Огризко [13].

За словами заступника міністра закор3донних справ Росії Г. Карасіна, позиції Києвата Москви щодо вирішення азово3керченсь3кої проблеми відрізняються у визначенністатусу Керченської протоки та питанняхрозмежування, але сторони домовились успокійному режимі шукати вирішення цьогопитання [14].

Крім того, сторони мають намір підготу3вати угоду про використання навігаційно3гідрографічних об’єктів, які орендує Чорно3морський флот Росії на території України, танизку інших угод щодо базування Чорно3морського флоту Росії у Криму [14].

Звичайно, час покаже, яким чином сторо3ни знайшли компроміс і в чому пішли на по3ступки, щоб урегулювати питання азово3кер3ченського розмежування.

Висновки

З укладенням між Україною та РосієюДоговору про співробітництво у викорис3танні Азовського моря і Керченської прото3ки від 24.12.2003 р. сторонами були врегу3льовані лише спірні питання щодо правовогостатусу Азовського моря та Керченської про3токи як внутрішніх вод обох сторін та деякіпитання судноплавства, рибальства, захистуморського середовища, екологічної безпеки,а також пошуку та рятування. Водночас за3лишилися невирішеними питання про роз3межування Азовського моря та Керченськоїпротоки, вибір методів делімітації, завуальо3

М І Ж Н А Р О Д Н Е П РА В Олипень 2011

ваність щодо острова Коса Тузла. У цьомунапрямі сторони продовжили переговорнийпроцес. Станом на січень 2009 р. сторонамвдалося лише погодити проходження сере3динної лінії в Азовському морі. Очевидним єте, що сторонам удалося відвернути еска3лацію у двосторонніх відносинах у спорі проделімітацію Азово3Керченської акваторії, утому числі – у дотичному питанні щодо на3лежності острова Коса Тузла, і перевести йогоу русло переговорів, тобто вирішувати мирни3ми засобами згідно із міжнародним правом.


1. Шемякин А. Н. Современное международноеморское право и перспективы его развития. – О.,2003. – 316 с.

2. Білорус І. О. Сучасне міжнародне морськеправо і морське право України. – К., 2003. – 116 с.

3. Современное международное морское правои практика применения его Украиной / А. А. Щип3цов, Г. А. Анцелевич, А. Ф. Высоцкий и др. – К.,1995. – 341 с.

4. Коломбос Д. Международное морское право /Пер. с англ. В. В. Зайцевой, Н. И. Кузьминского. –М., 1975. – 782 с.

5. Бєлова О. І. Міжнародно3правові проблемиреалізації морської політики України в Азово3Чорноморському басейні // Зовнішня торгівля:право та економіка. – 2006. – № 1.

6. Российско�Украинский конфликт в Керчен3ском проливе // Крымское обозрение: Специаль3

ный выпуск обзора российских СМИ [Электрон3ный ресурс] / Режим доступа: http://www.kirim3tatar.com/Press/tuzla/20031024.html.

7. Пресс�релиз Посольства России. № 130 – 05декабря 2003 года [Электронный ресурс] / Режимдоступа: http://www.georgia.mid.ru/press2003/130.html#s9.

8. Керченский прорыв: Президенты России иУкраины нашли путь к компромиссу // Время но3востей. 2003 – 24 октября.

9. Гландин С. В. Международно3правовые ас3пекты договорного раздела дна Азовского моря //Интернет3журнал «Морское право», № 1 – январь,февраль, март 2007 г. [Электронный ресурс] / Ре3жим доступа: http://www.sea3law.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=75&Itemid=76.

10. МИД Украины занял жесткую позицию попроблеме острова Коса Тузла // РИА «Новости». –14 июля 2005, 16:22.

11. В Киеве пройдут украинско3российскиеконсультации по разграничению морей: По мате3риалам УНИАН, РИА Новости [Электронный ре3сурс] / Режим доступа: http://news.bigmir.net/ukraine/93493/.

12. Украина и Россия намерены изменить ука3зы Ющенко по ЧФ [Електронний ресурс] / Режимдоступу: http://news.bigmir.net/ukraine/319624/.

13. Дело: Украина может потерять часть Азов3ского моря и Керченского пролива [Електроннийресурс] / Режим доступу: http://delo.ua/vlast/mezdy3narodnaya3politika/morskaja3granica3s3rossiej3pridv3inutsja3k3ukraine3140513/.

14. Замглавы МИД РФ: Позиции Киева иМосквы расходятся в вопросе размежевания Кер3ченского пролива [Электронный ресурс] / Режимдоступа: http://news.bigmir.net/ukraine/319490/.

The article describes the delimitation of maritime spaces between Ukraine and Russian Federationin the Azov Sea and the Kerch strait.

В статье рассматривается процесс делимитации морских акваторий между Украиной иРоссийской Федерацией в Азовском море и Керченском проливе.

Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В О№ 7

Одним із перспективних напрямівсоціально3економічного розвитку на3шої країни є туризм, на який напере3

додні «Євро32012» покладаються неабиякінадії, бо є реальна можливість набути пози3тивного туристичного іміджу Україні, підтвер3дити те, що наша країна посідає одне з про3відних місць у Європі за рівнем забезпече3ності цінними природними лікувальними таісторико3культурними ресурсами, що викли3кають значний інтерес у вітчизняних та іно3земних туристів. Забезпечити належну від3дачу від цього потужного потенціалу, вико3ристати його в інтересах активного відпо3чинку та оздоровлення можна лише за умовичіткої організації туристичної діяльності,зміцнення наявної та створення нової ма3теріально3технічної бази, залучення досвід3чених і кваліфікованих кадрів, тобто за умо3ви правильної організації й ефективного уп3равління туризмом. Це дасть змогу закластипідґрунтя для подальшого розвитку турис3тичної галузі і надалі успішно використову3вати відповідну туристичну інфраструктуру,що інтенсивно створюється в останні роки.

Важливу роль на туристичному ринку ві3діграють туристичні агенти, яких на середи3ну 2010 р. було понад п’ять з половиною ти3сяч. Саме ці суб’єкти здійснюють посеред3ницьку діяльність із реалізації туристичногопродукту туроператорів та туристичних по3слуг інших суб’єктів туристичної діяльності,а також посередницьку діяльність щодо ре3алізації характерних та супутніх послуг, тоб3то від їх активності й організованості фак3тично залежить результативність діяльностітуристичних операторів і розвиток ринку ту3ристичних послуг у цілому.

Донедавна турагентська діяльність моглаздійснюватися за таких умов: а) наявністьслужбового приміщення (офісу), яке відпо3відає певним вимогам; б) наявність у керів3ника турагента чи керівника філії, іншоговідокремленого підрозділу турагента (юри3дичної особи) стажу роботи в галузі туризмуне менше ніж 3 роки або освіти в галузі ту3ризму, а у штаті турагента (юридичної осо3би) наявність не менш як 30 відсотків фа3хівців зі стажем роботи в галузі туризму неменше ніж 3 роки або освіту в галузі туризму(у турагента – суб’єкта підприємницькоїдіяльності – фізичної особи наявність освітив галузі туризму); в) здійснення фінансовогозабезпечення своєї цивільної відповідаль3ності (гарантією банку або іншої кредитноїустанови) перед туристами, що має станови3ти суму, еквівалентну не менше ніж 2000 єв3ро; г) виконання вимог чинного законодав3ства України щодо забезпечення безпеки ту3ристів, охорони туристичних ресурсів Ук3раїни та довкілля; д) подавання до місцевихорганів виконавчої влади в галузі туризму та органів державної статистики за місце3знаходженням у визначені терміни, у пов3ному обсязі достовірну статистичну інформа3цію за встановленими формами.

Установлення зазначених вимог Ліцензій3ними умовами провадження туроператорсь3кої та турагентської діяльності, затверджени3ми наказом Державного комітету України зпитань регуляторної політики та підприєм3ництва, Міністерства культури і туризму Ук3раїни від 11.09.2007 р. № 111/55 позитивновплинуло на структуризацію туристичногоринку, підвищило гарантії захисту прав ту3ристів. Це стало можливим після прийняття

ЩОДО ВІДМІНИ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТУРАГЕНТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Антоніна Бобкова,д�р юрид. наук, професор, член�кореспондент НАПрН України,

завідувач кафедри господарського праваДонецького національного університету,

Василь Манзюк,старший викладач Ужгородського національного університету

У статті розглядаються питання відміни ліцензування турагентської діяльності таобґрунтовуються пропозиції щодо усунення негативних наслідків таких змін до законодавства.

Ключові слова: ліцензування, туристична діяльність, суб’єкти туристичної діяльності, ту3ристичні послуги, безпека держави.

© А. Бобкова, В. Манзюк, 2011

О

59

Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В О

60

липень 2011

Закону України «Про туризм» в новій ре3дакції від 18.11.2003 р., зміст якого позитив3но оцінюється фахівцями як України, так іінших країн.

Разом із тим здійснення турагентської ді3яльності все ще супроводжувалося пробле3мами, що вимагали подальшої конкретизаціїумов такої діяльності, серед яких: слабка ко3ординація таких та інших суб’єктів турис3тичного ринку, їх взаємодія з органами дер3жавної влади та місцевого самоврядування;відсутність цілісної та комплексної системиуправління і контролю у сфері здійснення ту3ристичної діяльності та використання турис3тично3рекреаційних ресурсів країни; відсут3ність ефективної системи захисту прав та ін3тересів туристів тощо.

Натомість, усупереч наведеному та не3зважаючи на те, що за три роки не сталосясуттєвих змін на ринку туристичних послуг,Законом України від 19.10.2010 р. турагент3ська діяльність вилучена із числа тих, щопотребують ліцензування, при цьому аргу3ментувавши це саме тим, що і є проблемнимпри здійсненні такої діяльності, тобто ви3знанням того, що провадження такої діяль3ності не пов’язане із загрозою безпеці держа3ви, життю та здоров’ю людей, погіршеннямстану навколишнього природного середови3ща, а також наявністю інших засобів держав3ного регулювання.

У науковій літературі неодноразово звер3талась увага на різні проблеми туристичноїгалузі [1–6], проте питання ліцензування турагентської діяльності та його відміни щене були предметом дослідження, хоча вжеотримали неоднозначну оцінку різних фа3хівців.

Метою цієї статті є обґрунтування пропо3зицій щодо ліцензування турагентськоїдіяльності.

Скасування ліцензування турагентськоїдіяльності позитивно оцінили окремі туро3ператори – члени Асоціації лідерів турбізне3су України, бо, на їх думку, фактично ліцен3зування діяльності турагентів не забезпечуєдієвого контролю за якістю надання турис3тичних послуг та не стимулює зростання рів3ня обслуговування і таким чином перетвори3лося на перевірку відповідності певним фор3мальним вимогам, своєрідним недорогим«вхідним квитком» на туристичний ринок [7].Як альтернатива ними запропоноване доб3ровільне тестування турагентів на відповід3ність своїм стандартам ділової практики,спрямоване на зменшення ризиків придбан3

ня споживачами турпродукту у недобросо3вісних турагентів, що з’явилися на туристич3ному ринку після набуття чинності ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких за3конодавчих актів України щодо обмеженнядержавного регулювання господарської ді3яльності» [8], що заслуговує на позитив3ну оцінку. Нині на туристичному ринку Укра3їни впроваджена перша недержавна програмазахисту прав споживачів турпродукту «ЗнакЯкості АЛТУ». Турагенти – учасники Програ3ми вносяться до реєстру Асоціації та отриму3ють право використовувати зображення«Знаку Якості АЛТУ» з індивідуальним но3мером. При цьому Асоціація гарантує: повнета належне виконання зобов’язань тураген3том відповідно до договору на туристичне об3слуговування, допомогу у вирішенні питань,пов’язаних із захистом прав і законних інте3ресів споживачів у разі виникнення у турис3та претензій до турагента [8]. Разом із тимтака програма охоплює далеко не всіх тур3агентів, а тим більше інших суб’єктів під3приємництва, які тепер отримали зовсім «без3оплатний квиток» на туристичний ринокмайже без будь3яких зобов’язань щодо спо3живачів, туроператорів, інших суб’єктів ту3ристичної діяльності та держави. При цьомупричиною названих проблем, навіть при по3верховому аналізі стану туристичного ринкузовсім не є наявність ліцензування, а радше не3завершеність механізму його запровадження.

Отже, навряд чи можна розділити опти3мізм членів названої Асоціації стосовно то3го, що скасування ліцензування діяльностітурагентів – це шанс для впровадження су3часних, якісно нових механізмів забезпечен3ня прав споживачів і саморегулювання ту3ристичного ринку [7], бо таке ліцензуванняніяк не заважало використати шанс, наданийприйняттям нової редакції Закону України«Про туризм», але цього не сталося, натомістьтепер у суб’єктів туристичного ринку збіль3шилася кількість ризиків на такому ринку.

З урахуванням наведеного потребуютьаналізу аргументи скасування ліцензування се3ред суб’єктів турагентської діяльності. Спершує сенс розглянути можливий вплив турагент3ської діяльності на безпеку держави. Відпо3відно до Закону України «Про основи націо3нальної безпеки України» від 19.06.2003 р.національна безпека – це захищеність жит3тєво важливих інтересів людини і громадя3нина, суспільства і держави, за якої забезпе3чуються сталий розвиток суспільства, своє3часне виявлення, запобігання і нейтралізаціяреальних та потенційних загроз національ3ним інтересам. Право на відпочинок, що ре3


61

№ 7

алізується громадянами при користуванніпослугами турагентів, є одним із життєвоважливих прав людини. Сьогодні кількістьтуристів, які скористалися послугами з ор3ганізованого в’їзного та виїзного туризму,фактично є однаковою, проте наближення «Євро32012» дасть можливість суттєво збіль3шити кількість в’їзних потоків туристів. Добільшої частини цих мандрівок мають відно3шення турагентства, а отже від їх діяльностібагато у чому залежатиме сприйняття турис3тами інших країн наших духовних, морально3етичних, культурних, історичних, інтелекту3альних та матеріальних цінностей, можли3востей та переваг навколишнього природно3го середовища і природних ресурсів.

З урахуванням скасування раніше вста3новлених вимог до турагентської діяльності(щодо фінансового забезпечення їх відпові3дальності, кваліфікаційних тощо), отже, втра3та будь3якого контролю кількості та діяль3ності таких суб’єктів фактично призведе допояви на туристичному ринку будь3якихсуб’єктів – одноденок, змістом діяльностіяких може стати тільки збирання грошей ізтуристів, а тому діяльність їх можна розгля3дати як потенційну загрозу національним ін3тересам, оскільки втрату такої інформацій3ної можливості щодо туризму в нашій країнібуде нереально компенсувати навіть за деся3ток років.

Відтак замість заінтересованості осіб узапочаткуванні туристичного бізнесу, спря3мованого на ефективне просування національ3ного туристичного продукту на міжнарод3ному ринку та збереження позитивної дина3міки туристичних потоків у подальші роки,проведені зміни швидше за все сприятимутьпояві турагентів, які, не маючи навіть офісів,кваліфікованих кадрів та будь3якого фінан3сового забезпечення своєї відповідальності,досить швидко зруйнують і без того неуста3лений туристичний імідж України, бо іден3тифікувати таких суб’єктів із добропорядни3ми турагентами можливості не буде.

Більш логічно було б із боку держави за3пропонувати форми координації суб’єктів ту3рагентської діяльності, організувати підвищен3ня кваліфікації їх працівників, створити ін3формаційну базу щодо туристичних ресурсів,об’єктів туристичної інфраструктури тощо.

Помилковим є аргумент, що така діяль3ність не пов’язана із загрозою життю та здо3ров’ю людей, бо у будь3якому разі йдетьсяпро організацію відпочинку громадян, тобтовідновлення власних життєвих сил, витра3чених за певний період часу, а тому втратаможливості такого відновлення через неква3

ліфіковані дії турагента фактично може бутисаме загрозою або життю, або здоров’ю гро3мадянина, бо компенсація такої втрати ре3альною може стати тільки після спливу пев3ного часу, понесення відповідних додатко3вих витрат тощо.

Важко погодитись із твердженням у По3яснювальній записці, що такі зміни сприяти3муть створенню належних умов для прова3дження турагентської діяльності, бо тепер го3ді і думати, що при здійсненні цієї діяльнос3ті суб’єкт, у якого може бути статутний капі3тал у розмірі однієї мінімальної заробітноїплати або взагалі може не бути майна, зможеналежним чином виконати такі свої обов’яз3ки, як: виконувати вимоги закону щодо забез3печення безпеки туристів, охорони туристич3них ресурсів України та довкілля; відшкодо3вувати в установленому порядку збитки, зав3дані туристам (екскурсантам), іншим особамта довкіллю, та інші, покладені на нього За3коном України «Про туризм».

Не стосується турагентської діяльності ітакий аргумент, як наявність інших засобівдержавного регулювання, бо вони фактичновідсутні, оскільки сертифікація і стандарти3зація у сфері туристичної діяльності, перед3бачена ст. 18 Закону України «Про туризм»,не розповсюджується на послуги, що нада3ють турагенти.

Одним із аргументів відміни ліцензуван3ня турагентської діяльності є відсутність та3кого в інших країнах, серед яких називаєтьсяРосійська Федерація, Великобританія таінші, але такий досвід, зокрема у РосійськійФедерації, навряд чи можна вважати пози3тивним, бо наразі у них відсутній будь3якийоблік турагентської діяльності, суб’єктів та3кої діяльності, а отже відповідний контрольза забезпеченням ними прав туристів, та йфахівці туристичного ринку оцінюють йогостан як проблемний та такий, що потребуєсуттєвих змін [9]. Навряд чи за зразок можнавзяти і досвід Великобританії, де 80 % ринкуконтролюють чотири туристичні фірми [10,с. 25], тоді як в Україні близько 8 тисяч су3б’єктів туристичної діяльності.

Отже, скасування вимоги щодо ліцензу3вання до туристичних агентів без введеннябудь3якої альтернативи стосовно гарантійправ туристів, обліку таких суб’єктів, конт3ролю за їх діяльністю, наявності матеріаль3ної бази, відповідальності тощо сприяє дез3організації ринку туристичних послуг, який і без того потребував більш високого рівняорганізації, з огляду на позитивний досвід ба3гатьох країн, де такий бізнес є найбільш при3бутковим.

Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В Олипень 2011

The article deals with the abolition of licensing of travel agencies activity. The propositions on theelimination of the negative effects of the given legislative modification have been developed.

В статье рассматриваются вопросы отмены лицензирования турагентской деятельностии обосновываются предложения по устранению негативних последствий таких изменений за�конодательства.

Крім того, наведене слугуватиме тінізаціїтакого ринку, що особливо є небажаним фак3тором напередодні фінальної частини чемпі3онату Європи з футболу у 2012 р., оскількипорушення прав іноземних туристів, якимскладно буде зорієнтуватись у пропозиціяхтуристичного ринку України, негативно мо3же вплинути на туристичний імідж держави.

З урахуванням цього, перш за все, покище основна частина туристичних агентівдіють на підставі ліцензій, необхідно віднови3ти вимоги щодо ліцензування турагентськоїдіяльності, терміново завершити розроблен3ня Концепції Державної цільової програмирозвитку туризму і курортів на 2011–2015 рр.,проект якої оприлюднювався; передбачити вній посилення ролі держави у системномурозвитку туризму з одночасним формуван3ням ефективної моделі державно3приватно3го партнерства та забезпечення на цих заса3дах сталого розвитку туризму; конкретні тареальні кроки щодо створення цілісної такомплексної системи управління і контролюздійснення туристичної діяльності та вико3ристання туристично3рекреаційних ресурсівкраїни, підвищення заінтересованості всіх су3б’єктів туристичної діяльності у формуванніпозитивного туристичного іміджу держави.


1. Давиденко Л. І. Державне регулювання сфе3ри туризму на обласному рівні: автореф. дис. …канд. наук з держ. упр. – Д., 2006. – 19 с.

2. Данильчук В. Ф. Особенности развития иформирования туристических предприятий: Моно3графия. – Д., 2006. – 240 с.

3. Дубенюк Я. А. Розвиток світового ринку ту3ристичних послуг. – Д., 2009. – 184 с.

4. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяль3ності в Україні. – Чернівці, 2003. – 300 с.

5. Резнікова В. В. Правове регулювання посе3редницької діяльності у сфері туризму. – Хмель3ницький, 2010.

6. Роїна О. М. Туристична діяльність в Україні:нормативно3правове регулювання. – К., 2006. –464 с.

7. АЛТУ: наслідки скасування ліцензуваннятурагентської діяльності для туристичного ринкуУкраїни [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.express3release.com/release/30330.

8. АЛТУ: провідні туроператори України тесту3ватимуть турагентів на професіоналізм [Елект3ронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.express3release.com/release/31096.

9. Писаревский Е. Л. Актуальные вопросы раз3вития туризма в Российской Федерации // Туризм:право и экономика. – 2009. – № 3. – С. 2–11.

10. Исаева Н. В. Субъекты предприниматель3ской деятельности в туризме: дис. … канд. экон. на3ук. – М., 2002. – 201 с.


63

№ 7

Федеративна Республіка Німеччинаналежить до числа країн, де найбільшповно та гармонійно поєднується

господарсько3правова теорія та практикадержавного управління. Досвід Німеччинищодо правового регулювання економіки маєвелике значення для України; одним із най3цінніших аспектів німецької концепції пуб3лічно3правового регулювання економіки єсистема господарсько3правових засобів сти3мулювання економіки.

Метою цієї статті є визначення господарсь3ко3правових засобів стимулювання еко3номіки Німеччини з метою використанняцих положень у теорії та практиці України.

Питання використання досвіду Німеччи3ни розглядалися в роботах знаних українсь3ких учених3правознавців В. Мамутова [1], Г. Знаменського [2]. Окремі аспекти правовоїтеорії Німеччини розкривали у своїх роботахІ. Кияниця [3], С. Шимон [4]. Цій проблеміприділяли увагу також російські дослідникиА. Бушев та О. Городов [5] та ін. Але проблемавикористання досвіду Німеччини в праві Ук3раїни залишається недостатньо дослідженою.

У Німеччині проблеми правового регулю3вання економіки досліджують Вернер Фрот3шер [6], Юрген Пелка [7], Петер Бадура [8],Рольф Штобер [9], Хедвига Ламуру та РольфПоль [10] та ін.

Складовою частиною теорії німецького гос3подарського адміністративного права є сис3тема заходів щодо стимулювання економіки.Правова природа регулювання та стимулю3вання економіки має спільне – адміністратив3но3господарські відносини. Стимулюванняекономіки у формі підтримки новостворюва3них підприємств, заходів щодо охорони нав3колишнього середовища відповідає в правіФРН конституційному принципу соціальноїй екологічної держави. При цьому державні

заходи щодо стимулювання економіки не по3винні послабляти відповідальності підприєм3ця за результати господарської діяльності тапереносити підприємницькі ризики на дер3жаву. Завдання стимулювання економікизакріплені ст. 74, абз. 1, п. 17 Основного За3кону, в якому йдеться про стимулювання ви3робництва в сільсько3 і лісогосподарськомусекторі. У ст. 91а, абз. 1 Основного Законуйдеться про поліпшення економічної струк3тури. Конституції багатьох федеральних зе3мель ФРН також виділяють стимулюваннярозвитку сільського господарства, малих і се3редніх підприємств. Відповідно до цього дер3жава й федеральні землі прийняли закони, яківпорядковують специфічне регіональне та га3лузеве стимулювання економіки [8, с. 87].

У літературі з господарського адміністра3тивного права ФРН термін «стимулюванняекономіки» використовується в основному в контексті комунального рівня, хоча, безу3мовно, має місце стимулювання в масштабахдержави й ЄС [9, с. 248]. Темі стимулюванняР. Штобер приділяє особливу увагу, розгля3даючи як правові засоби стимулювання, так істратегічні цілі цього процесу. Р. Штобер вва3жає, що стимулювання економічного розвит3ку має ранг особливо важливого завданняСпівтовариства та держави [9, с. 250].

У праві ФРН розглядаються напрямистимулювання економіки. Поєднує ці напря3ми принцип «звільнення від зобов’язань».Можна виділити три напрями: податковіпільги; стимулювання економіки з урахуван3ням тимчасового фактора; інформаційне сти3мулювання економіки. У праві ФРН іноді підстимулюванням економіки розуміють дота3ції, тобто терміни «стимулювання економі3ки» та «дотації» використовуються як си3ноніми [6; 8; 9]. Разом із тим висловлюютьсядумки про те, що стимулювання містить усобі не тільки дотації, а й широкий перелікінших заходів [7]. При цьому зазначається,

ГОСПОДАРСЬКО0ПРАВОВІ ЗАСОБИ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ У ПРАВІ НІМЕЧЧИНИ

Наталя Дятленко,канд. юрид. наук,

старший науковий співробітникІнституту економіко�правових досліджень НАН України,

м. Донецьк

У статті аналізується правова база, на якій ґрунтується сфера господарювання в Німеччині, визна�чається роль стимулювання як господарсько�правового засобу в правовому регулюванні економіки ФРН.

Ключові слова: господарське право, господарсько3правові засоби, стимулювання економіки,право Федеративної Республіки Німеччини.

© Н. Дятленко, 2011


64

липень 2011

що завдання щодо стимулювання економікине обмежується тільки наданням матеріаль3ної або фінансової допомоги [10]. Деякі на3укові джерела ФРН указують, що теоретич3но має місце заплутане сплетіння засобів сти3мулювання економіки, які не піддаються сис3тематизації [9]. Але в цілому стимулювання вправовій літературі ФРН розглядається вдвох аспектах: як ефективне й як непряме(що впливає на економіку опосередковано).

Ефективні заходи – це фінансові стиму3ли у формі засобів, платежів або пільг, які негайно позначаються на майновому стано3вищі підприємця та зобов’язують його до3тримуватися певного способу дій (наприклад,створення робочих місць). Ефективне сти3мулювання називають поєднанням ефектив3них і звільняючих дотацій. Під заходами, щовпливають на поведінку, мається на увазівстановлення сприятливих рамкових умов,які покликані впливати на господарську по3ведінку окремого сектора економіки. В осно3ву всіх заходів щодо стимулювання економі3ки покладено принцип дотримання суспіль3них інтересів. Економічне стимулювання пе3редбачає компенсацію економічного збиткуза рахунок бюджету, оскільки видатки та ризикщодо фінансової допомоги несе суспільство.Принцип компенсації економічного збитку зарахунок бюджету допускається тільки тоді,коли конкретний захід щодо стимулюванняйде на благо суспільства або спрямований насуспільні інтереси. В іншому випадку відсут3ні правова й економічна підстави стимулю3вання. Р. Штобер виділяє 12 правових засо3бів стимулювання економіки [9, с. 267]:

•• безповоротні субсидії (надбавки, дота3ції) вимагають від одержувача дотацій до3тримання або відмови від певного способу гос3подарських дій і не підлягають поверненню.Вони зустрічаються в різних формах прак3тично в усіх програмах щодо стимулюванняекономіки. Надаються у вигляді субсидій наінвестиції, на відсотки та консалтингові ви3датки, на стимулювання навчання, а також увигляді субсидій на видатки із заробітноїплати при прийнятті на роботу осіб, які три3валий час були безробітними, або у вигляді«підйомних» для безробітних на початку са3мостійної діяльності;

•• премії та призи – класичний приклад інвестицій «ех post» (лат. – здійснених), ос3кільки вони виплачуються на підставі вже за3вершених господарських процесів. Вони ви3користовуються для залучення робочої силив регіони, які переживають занепад, або впевні сектори економіки;

•• безпроцентні або пільгові позички нада3ють одержувачеві дотацій грошову перевагув порівнянні з існуючими на ринку умовами.Дотаційні позички належать до найпошире3ніших форм стимулювання економіки. Но3

вим різновидом є позички для фінансуваннялізингу. У більшості випадків вони надають3ся із залученням державних кредитних уста3нов або комерційних банків;

•• інститут поручительства зобов’язує ус3танову, яка надала дотації, при неплатоспро3можності одержувача дотацій нести відпові3дальність по його зобов’язаннях. Як правило,поручительство використовується для стиму3лювання зовнішньоекономічної діяльності;

•• гарантії як засіб стимулювання вимага3ють від установи, яка надала дотації, нестифінансову відповідальність при невиконанніугод одержувачем дотацій;

•• дотації в натуральній формі зобов’язу3ють установу передати в розпорядженняодержувача дотацій майно, що надає йомупривілеї у порівнянні з ринковими умовами.Наприклад, мається на увазі здешевленийпродаж або оренда ремісничих дворів, про3мислових об’єктів, технопарків для підтрим3ки та розвитку господарської діяльності;

•• привілеї при розміщенні держзамовлен3ня в праві ФРН визнаються дотацією, оскіль3ки її одержувач бере замовлення на умовах,які при повному залученні ринкових ме ханіз3мів не були б реальними. Перевага в одер3жанні держзамовлення служить для стимулю3вання підприємств середнього рівня або підпри3ємств певного регіону;

санація забруднення навколишнього сере3довища як правовий засіб передбачає, що ус3танова, яка надає дотації, відповідає за те, щозабруднені ділянки будуть попередньо підда3ні санації. Таким чином, скорочуються пере3шкоди для інвестування;

•• зниження ціни на продукцію дає одержу3вачеві дотацій право на одержання компенсації;

•• переваги в користуванні надають правона певну господарську поведінку при дотри3манні визначених умов;

••компенсація збитку вимагає від установи, щонадає дотації, компенсувати збиток підприєм3ству, якщо існує загроза для його існування;

•• участь у статутних фондах інших під3приємств підвищує кредитонадійність і скоро3чує ризик виникнення втрат підтримуваногопідприємства.

Дотації забороняються, якщо вони спо3творюють конкуренцію або загрожують зло3вживанням відповідно до ст. 92, абз. 1 ДСЕС.Про несумлінну конкуренцію слід вести мо3ву у випадку, якщо відбувається поліпшенняконкурентоспроможності підприємства, щоодержало дотації, щодо інших. Це підтвер3джується, якщо такі підприємства пропону3ють свої товари та послуги дешевше, а їх кон3куренти потрапляють у невигідне конкурент3не становище. В інших випадках дотації, якіспотворюють конкуренцію, заборонені тількипри нанесенні збитків країнам3учасницям. Цевідбувається лише тоді, коли внаслідок надан3


ня дотації ускладнюється чи полегшуєтьсяімпорт або експорт, а тим самим ускладнюєть3ся доступ на ринок конкурентів з інших країн3учасниць [7, с. 81]. У праві ФРН визначено,що незалежно від фінансової підтримки ЄСдержава та землі в рамках їх повноважень таекономічної політики повинні здійснюватиформування господарських, фінансових ісуспільно3політичних рамкових умов такимчином, щоб конкурентоспроможність і про3дуктивність економіки була забезпечена натривалий період і без надання державної до3помоги. Р. Штобер зазначає, що в правовихактах щодо економічного стимулювання про3являється в надмірному ступені державнийкрен. Такий вузький спосіб бачення пробле3матики не враховує того, що стимулювання еко3номіки функціонує ефективно лише у випадку,якщо є правильними адміністративні перед3умови. Виходячи із цього, необхідно докластизусилля для того, щоб домогтись успіху в до3таційних джунглях, а також для здійсненнястимулювання економіки [9, с. 261].

Р. Штобер вважає, що збереження збит3кових підприємств не повинно входити в ко3ло завдань держави [9, с. 254]. Такого родудотації перешкоджають конкуренції, струк3турним змінам у рамках ринкової економіки.Крім того, вони зв’язують ресурси національ3ної економіки й є невиправданими з поглядубюджетної політики (принцип ощадливос3ті). З точки зору єдиного внутрішнього рин3ку їх слід уникати, щоб концерни при прий3нятті рішень про вибір місця розташуванняорієнтувалися, перш за все, не на те, де вониотримають найбільшу кількість державних до3тацій. Такої небезпеки можна уникнути тіль3ки тоді, коли надання дотацій буде прив’я3зано до певних, заснованих на економічнихпринципах, правил, які закріплені в праві. Ос3новним принципом має стати державна допо3мога для самодопомоги. Це відповідає не ли3ше принципу субсидіарності, а й є передумо3вою для обмеженої за часом і регресивної,тобто орієнтованої на поступове скорочення,допомоги держави (субсидії на адаптацію приструктурних змінах, цільові субсидії).

Шанс отримання суспільних коштів зу3мовлює небезпеку зловживань. Дотаційнешахрайство – це кримінальний злочин ФРНвідповідно до § 264 Кримінального кодексу.ЄС також приділяє боротьбі із шахрайствомвелику увагу. Це підтверджує ст. 209а ДСЕС.Гасло про рішуче скорочення дотацій як зав3дання будь3якого орієнтованого на ринковуекономіку державного порядку в праві ФРН

визнається спірним. Р. Штобер запитує – якіфактори скорочення дотацій? Передумовоюбув би, на його думку, закон про дотації абозакон про обмеження дотацій, що оперувавби чіткими поняттями та критеріями надан3ня дотацій і передбачав би ефективний конт3роль за їх використанням [9, с. 255].

Аналіз господарсько3правових засобівстимулювання економіки в праві ФРН доз3воляє дійти таких висновків:

стимулювання економіки через викорис3тання системи господарсько3правових засо3бів досліджується в ФРН у господарськомуадміністративному праві та базується на ви3могах Основного закону ФРН;

правове регулювання економіки у ФРНспрямоване на використання стимулюючих фак3торів, а не на посилення фіскальних заходів;

у ФРН стимулювання економіки закріп3лене в багатьох господарсько3адміністратив3них нормативних актах, що дає змогу вестимову про системний підхід.

Для нинішнього етапу розвитку Українислід використати такий європейський підхіддо визначення стимулів подальшого розвиткунаціональної економіки. Насамперед необ3хідно визначити загальнодержавну стратегіюнапрямів стимулювання економіки в Україніта розширити нормативно3правову базу, яка бзакріплювала цю стратегію на практиці.


1. Мамутов В. К. Повніше використовуватитехніко3юридичні засоби удосконалення законо3давства // Право України. – 2008. – № 2. – С. 3–8.

2. Знаменський Г. Л. Кодифікація і гармоніза3ція економічного законодавства // Юридичний віс3ник України. – 2003. – № 20–26.

3. Кияниця І. П. Імплементація норм міжнарод3ного права в правовій системі ФРН: автореф. дис. …канд. юрид. наук. – К., 2004. – 17 с.

4. Шимон С. І. Цивільне та торгове право зару3біжних країн. – К., 2004.

5. Коммерческое право зарубежных стран /А. Ю. Бушев, О. А. Городов, Н. А. Джобава. – СПб., 2005.

6. Frotscher Werner. Wirtschaftsverfassungs3 undWirtschaftsverwaltungsrecht: eine systematische Einfu3hrung anhand von Grundfallen / von Werner Frotscher. –3 neubearb. Aufl. – Munchen, 1999.

7. Jurgen Pelka. Beck’sches Wirtschaftsrechs3Handbuch 2001/2002 / Pelka Jurgen. – Munchen, 2001.

8. Peter Badura. Wirtschaftsverfassung3 undWirtschaftsverwaltung, 1971. – Munchen, – 177 s.

9. Штобер Р. Общее хозяйственно3админист3ративное право: Основы и принципы. Экономи3ческая конституция / Пер. с нем. – Минск, 2001.

10. Ламуру Х., Поль Р. Экономика и право. –Heidelberg, 1996.

The article is devoted research of economic�legal stimulants of economy in a legal system of Germany. Theanalysis of legal base on which the managing sphere in Germany is based is carried out. The stimulation roleas economic�legal means in legal regulation of economy of Germany is advanced.

В статье анализируется правовая база, на которой основывается сфера хозяйствования в Гер�мании, определяется роль стимулирования как хозяйственно�правового средства в правовом регули�ровании экономики ФРГ.

..

......

..

....


66

липень 2011

Якість продукції – поняття комплекснета багатогранне. Лише відсутність бра3ку, що протягом тривалого часу вважа3

лось якістю у виробництві, чи відповідністьвимогам безпеки не задовольняє повноюмірою вимог сучасних споживачів. Виробникдобровільно покладає на себе відповідаль3ність за конкурентоспроможність, високийтехнічний рівень товару, щоб ефективно функ3ціонувати в ринкових умовах господарюван3ня. Завданням держави є забезпечення без3пеки продукції для споживачів, навколишньо3го середовища та соціально3економічний роз3виток країни в цілому, окремих галузей беззайвого втручання в діяльність суб’єктів гос3подарювання. Іншими словами, засоби, щозастосовуються державою, мають відповіда3ти конституційним основам правопорядку усфері господарювання, оптимальному поєд3нанню ринкового саморегулювання економіч3них відносин суб’єктів господарювання та дер3жавного регулювання макроекономічних про3цесів.

Метою цієї статті є проведення класифі3кації правових засобів забезпечення якостів умовах реформування системи забезпе3чення якості.

Якість – це сукупність властивостей про3дукції, юридично закріплених у національнійі міжнародній нормативно3технічній доку3ментації, інших нормативних актах, що ма3ють обов’язковий характер, а також міжна3родних рекомендаціях, які встановлюють орі3єнтири щодо оцінки безпеки, відображаютьсучасний стан знань науки та техніки, ро3зумні сподівання споживачів щодо безпекита належать до її здатності задовольняти по3треби споживачів відповідно до призначення.

Показники якості можна поділити на обо3в’язкові та додаткові. Обов’язкові встанов3люють мінімальну межу якості, відрізняютьякісну продукцію від неякісної та є загальнимкритерієм абсолютно всіх видів продукції.

До них належать, передусім, показники без3пеки продукції. Безпека є й обов’язковим по3казником і передумовою якості, бо якщо про3дукція небезпечна, вона автоматично вважа3ється неякісною. Додаткові показники якостівизначають її більший чи менший ступінь(конкурентоспроможність), враховуютьсяне в усіх видах продукції: надійність; інно3ваційність; технологічність; естетичність (зов3нішній вигляд, бренд) тощо. Всі показникивзаємопов’язані та взаємодоповнюють одинодного, а разом забезпечують оптимальнийрівень якості продукції.

Виробнику необхідно обов’язково дотри3муватися лише загальних критеріїв якості, дояких належать: визначені законодавцем обо3в’язкові показники якості; зазначені вироб3ником в інформації про товар показники, щовідповідають сподіванням споживачів щодобезпеки; додаткові показники, якщо цього ви3магає призначення продукції чи воля сторіну договорі.

Наявність чіткої системи показників до3зволяє зробити певні висновки щодо: при3датності товару задовольнити вимоги спожи3вача; розмежування товарів, коли йдеться прообов’язковість чи добровільність сертифіка3ції продукції; організації контролю [1, с. 20].Цей розподіл надає можливість сформуватий концепцію побудови системи засобів дер3жавного регулювання якості.

Державне регулювання якості продукції –це правовий вплив органів забезпечення якос3ті на відносини у сфері якості, тобто встанов3лення певних рамок за допомогою норм пра3ва, у межах яких надається свобода діяль3ності, зміцнюються технічна, організаційна,інформаційна структури з урахуванням інте3ресів людини (виробника та споживача).

З метою державного регулювання засто3совуються різноманітні засоби регулюваннягосподарської діяльності. Проблема право3вих засобів та їх систематизації вже давно пе3ребуває в центрі уваги вчених різних галузейправа. У теорії держави та права серед різно3

ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ЯКІСНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Марина Кузьміна,канд. юрид. наук,

асистентка кафедри господарського праваНаціонального університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого»,

м. Харків

У статті на підставі визначення поняття «якість продукції» та показників, що визнача�ють якість, провадиться класифікація правових засобів забезпечення якості продукції.

Ключові слова: показники якості продукції, правові засоби забезпечення якості продукції.

© М. Кузьміна, 2011


67

№ 7

манітних концепцій розуміння права виділя3ють інструментальний підхід, за яким праворозглядається як засіб (інструмент) для ви3рішення важливих завдань суспільства, длязадоволення інтересів людей. Правові засобивизначаються як правові явища, що виража3ються в інструментах (установленнях) і ді3яннях (технологіях), за допомогою яких задо3вольняються інтереси суб’єктів права, забез3печується досягнення соціально кориснихцілей [2, с. 722], справедливо впорядковують3ся суспільні відносини. С. Алексеєва вважає,що система правових засобів, за допомогоюяких здійснюється правовий вплив на відно3сини у суспільстві є такою: норми права, ін3дивідуальні приписи та веління, договори, за3соби юридичної техніки, всі інші інструментирегулювання, що розглядаються в єдності ха3рактерного для них змісту та форми [3].

Засіб пов’язує між собою суб’єкт та об’єктдіяльності, а також ідеальну модель і матері3альний результат, тобто спосіб, яким суб’єктвпливає на об’єкт задля досягнення завчасновизначеної мети [4, с. 8–9].

Для забезпечення якості використову3ється цілісна система різноманітних методіввпливу у сфері виробництва продукції, вико3нання робіт чи надання послуг, що спрямова3на на досягнення максимального економіч3ного ефекту [5, с. 591]. За умов відсутностіринку та конкуренції правове регулюванняякості здійснювалося переважно адміністра3тивними методами, які необхідні, коли ме3тою держави є обмеження чи ліквідація пев3них суспільних відносин і обирається форма,що дає можливість їх контролювати й обме3жувати певними рамками. Однак слід зазна3чити, що в сучасних умовах змінилося уяв3лення про державне регулювання як обме3жуюче (як у СРСР). Тільки комплексне тадомінуюче використання правових стимулівзбільшить ефективність регулювання. Обме3ження повинні бути, але для суворо визначе3них цілей [6, с. 266]. Традиційні засоби (ве3ління та заборона) покликані боротися з пра3вопорушеннями, а не вирішувати економічнізавдання. Так, встановлення кримінальної від3повідальності за випуск недоброякісної про3дукції необхідно, бо допомагає боротися зокремими ексцесами, але не допоможе у ви3рішенні важливого економічного та політич3ного завдання – підвищення якості продук3ції [6, с. 71]. Для цього необхідні інші пра3вові режими, що поєднують стимули й обме3ження. Правовий господарський порядок фор3мується на основі оптимального поєднанняринкового саморегулювання економічних від3носин і державного регулювання макроеко3номічних процесів [7, с. 17]. Отже, важливо3го значення набувають господарсько3правовізасоби як юридичні способи вирішення дер3

жавою завдань економічної політики, вико3нання цільових економічних і програм еко3номічного та соціального розвитку, при оп3тимальному поєднанні особистих і держав3них інтересів. Основними засобами держав3ного регулювання визнані: державне замов3лення, ліцензування, патентування, квотуван3ня, сертифікація, стандартизація, застосу3вання нормативів і лімітів, регулювання цін ітарифів, надання податкових, інвестиційнихта інших пільг, надання дотацій, компенса3цій, цільових інновацій і субсидій (ст. 12 Гос3подарського кодексу (далі – ГК) України).

Господарсько3правові засоби повинні ви3користовуватися державою для управліннямакроекономічними процесами разом із меха3нізмом ринкового саморегулювання, з метоюузгодження приватних і публічних інтересів,сприяти поєднанню економічного зростаннята національної безпеки без прямого втручан3ня в господарську діяльність підприємців,мають бути наближені до світових стандар3тів, але з неодмінним врахуванням національ3них інтересів.

Господарсько3правові засоби забезпечен3ня якості продукції можна визначити якюридичні способи вирішення державою зав3дань щодо:

•• створення та підтримання необхідногорівня безпечності вітчизняної продукції дляспоживачів і навколишнього середовища;

•• сприяння підвищенню її конкуренто3спроможності.

Виділяють такі правові засоби забезпечен3ня якості: господарсько3правові норми, зобо3в’язання (договірні, гарантійні), засоби захис3ту прав господарюючих суб’єктів [8, с. 31].

Правові засоби можна поділити на уста�новлення (субстанціональні) та технології(діяння) [2, с. 722]. У сфері якості до першихможна віднести норми права, стандарти; додругих – сертифікацію, підтвердження від3повідності, контроль і нагляд тощо.

Ще у 70–803ті роки минулого століття в економіці, а згодом і в правовій науці [9; 10; 11], поширеним став підхід, відповідно доякого управління якістю передбачає встанов3лення, забезпечення та підтримання необ3хідного рівня якості на всіх етапах існуванняпродукції, тобто від проектування до спожи3вання. Існують такі етапи: підготовка до ви3робництва, виробництво, перехід із сфери виробництва у сферу обігу, споживання. Накожному етапі, відповідно до його завдань,застосовуються необхідні правові засоби. У су3часних умовах можна виділити дві стадії: доринкова (підготовка до виробництва, ви3робництво) та ринкова (перехід із сфери ви3робництва у сферу обігу, споживання). Отже,залежно від стадії застосування засоби класи3фікуються на такі:


68

липень 2011

•• доринкова стадія: стандартизація, тех3нічне регулювання, підтвердження відповід3ності, впровадження систем якості, нагляд і кон3троль, пропагування якості, підготовка кадрів;

•• ринкова стадія: ринковий нагляд, конт3роль, відповідальність, договір, діяльність гро3мадських організацій щодо захисту прав спо3живачів.

Держава залежно від сфери регулюваннязастосовує відносно усталені комплекси за3собів:

•• сфери переважно приватноправовогорегулювання, де роль держави виявляєтьсячерез законодавче забезпечення, а публічно3правове регулювання зведене до мінімуму;

•• сфери переважно приватноправового ре3гулювання, де держава стимулює створеннясуб’єктами господарювання саморегулівнихорганізацій із делегуванням їм окремих регу3лятивних повноважень, що зазвичай прита3манні компетенції відповідних органів держав3ної влади;

•• сфери, в яких створюються спеціальніінститути інфраструктури ринку окремих по3слуг, завдяки якій такі ринки можуть функ3ціонувати;

•• створення спеціальних органів виконав3чої влади з широким спектром функціональ3но3владного забезпечення;

•• застосування засобів державного регу3лювання, що є публічно3правовим за своєюприродою та найбільш впливовим чинникомреалізації економічної політики держави;

•• створення та функціонування підпри3ємств державної форми власності.

Наведені комплекси засобів можуть, а ін3коли повинні, комбінуватися й утворюватиправові режими взаємодії держави з суб’єк3тами господарювання [12, с. 154–155].

Правове забезпечення якості продукціїпоєднує комплекси засобів приватноправо3вого та публічно3правового регулювання. За3безпечення обов’язкових, загальних показни3ків якості щодо безпеки продукції для спо3живачів і навколишнього середовища здійс3нюється публічно3правовими засобами. До3даткові показники забезпечуються переваж3но приватноправовими засобами.

Засоби державного регулювання еконо3міки в економічній науці традиційно поділя3ють на непрямі (економічні) та прямі (адмі3ністративні). Таким чином, залежно від сту3пеня та характеру державного втручання, за3соби господарсько3правового забезпеченняякості можна класифікувати на:

•• засоби прямого державного регулювання(забезпечують мінімально необхідний рівеньякості щодо безпеки, мають публічноправо3вий характер): технічне регулювання; акре3дитація органів з оцінки відповідності; рин3ковий нагляд, контроль; доринковий нагляд

і контроль органів державної влади; відпові3дальність за недоброякісну продукцію;

••засоби непрямого державного регулюван3ня. Непряме державне регулювання госпо3дарської діяльності здійснюється за допомо3гою економічних засобів, коли держава впли3ває на економіку, суб’єктів господарювання,необхідний суспільству результат шляхомстимулювання суспільного виробництва, че3рез економічний інтерес виконавців (за до3помогою як матеріального заохочення, так імайнової відповідальності за результати гос3подарської діяльності) [13, с. 36]. Бажана, зточки зору суспільних інтересів, поведінкасуб’єктів господарювання може бути досяг3нута за допомогою стимулів, що спрямовуютьїх діяльність у напрямі, необхідному державі,з одночасною відповідністю власним інтере3сам [14, с. 6]. Держава втілює в життя своїрішення на підставі мотивації об’єкта регу3лювання. До методів непрямого регулюван3ня взагалі належать інструменти: фіскальної,бюджетної, грошово3кредитної, інвестиційної,інноваційної політики тощо, а також методиморального переконання [15, с. 22].

У сфері якості застосування таких засобівпередбачає свободу діяльності, вони спрямо3вані на підвищення конкурентоспроможнос3ті продукції, підприємств і, відповідно, країнив цілому, мають переважно приватноправо3вий характер. До них належать: добровільністандартизація й оцінка відповідності, дорин3ковий і ринковий контроль, нагляд органівдобровільної сертифікації; господарськийдоговір, в якому суб’єкти самостійно й індиві3дуально визначають вимоги якості, підвищен3ня ролі цивільної та господарської відпові3дальності за невиконання; впровадженнясистем якості на підприємствах; пропагуван3ня якості, підготовка кадрів; діяльність гро3мадських організацій, що сприяють підви3щенню якості та контролю щодо захисту правспоживачів.

У правовому забезпеченні якості про3дукції беруть участь загальнообов’язкові нор3ми та ненормативні засоби. Основною метоюорганізації й упорядкування в цьому процесіє не просто сукупність юридичних норм іправових засобів, а й їх функціонування, вза3ємний вплив між собою та зовнішнім середо3вищем [16, с. 30].

Дійсно, правове забезпечення якості – цезагальний вплив права на суспільні відноси3ни, свідомість і поведінку людей. Такий впливпоєднує правове регулювання як спеціально3юридичний аспект із інформаційно3психо3логічним, виховним, соціальним аспектами[2, с. 724]. Іншими словами, дія засобів пра3вового регулювання, безпосередньо спрямо3ваних на впорядкування певних суспільнихвідносин, тісно переплітається із впливом пра3


вової інформації на мотиви та поведінкусуб’єктів, їх внутрішній світ, формування всвідомості ціннісних уявлень, правове вихо3вання. Шляхом встановлення соціально3ко3рисної мети в нормативних актах правоспрямовує поведінку людей на досягненняідеального стану певних суспільних відно3син, здійснення соціального контролю. От3же, засоби у сфері якості залежно від їх ха3рактеру також можна поділити на спеціаль3но3юридичні та соціально3виховні.

Висновки

У колишньому СРСР обов’язковими вва3жалися всі показники якості, що були за3кріплені в стандартах (іншій нормативно3технічній документації). Сьогодні в умовахрозвитку міжнародної торгівлі, глобалізації,інтеграції, швидкого науково3технічного роз3витку в змісті поняття «якість» виділяють обо3в’язкові та додаткові показники.

Важливого значення у сфері забезпечен3ня якості набувають господарсько3правовізасоби забезпечення якості продукції. Ви3знання показників обов’язковими передбачаєзабезпечення їх засобами прямого державно3го регулювання. За умов науково3технічногопрогресу, розвитку світової торгівлі такі ім3перативні засоби на національному рівні мо3жуть створювати бар’єри, тому виникає не3обхідність виокремлення показників, що за3безпечують конкурентоспроможність і постій3но змінюються, та забезпечення їх засобаминепрямого державного регулювання й само3регулювання. Засоби забезпечення якостіможна класифікувати залежно від:

ступеня державного втручання: засоби пря3мого державного регулювання; засоби непря3мого державного регулювання (спеціально3юридичні, соціально3виховні);

стадії застосування: ринкові та доринковізасоби.

The article is devoted toresearch of the concept of the quality of production and it is allocated indi�cators of the quality. Also the article consists law means classification for the quality of production.

В статье на основании определения понятия «качество продукции» и показателей, кото�рые определяют качество, проводится классификация правовых средств обеспечения качества.


1. Кагал Т. О. Організаційно3правові питання за3безпечення захисту прав споживачів у сфері якостітоварів: дис. … канд. юрид. наук. – К., 1998. – 207 с.

2. Теория государства и права / М. И. Байтин,В. В. Борисов, Ф. А. Григорьев и др.; Под ред. Н. И. Ма3тузова, А. В. Малько. – М., 2000. – 776 с.

3. Алексеев С. С. Правовые средства: постанов3ка проблемы, понятие, классификация // Совет3ское государство и право. – 1987. – № 6. – С. 12–19.

4. Шундиков К. В. Цели и средства в праве: авто3реф. дис. … канд. юрид. наук. – Саратов, 1999. – 25 с.

5. Хозяйственное право / В. К. Мамутов, Г. Л. Зна3менский, К. С. Хахулин и др.; Под ред. В. К. Маму3това. – К., 2002. – 906 с.

6. Халфина Р. О. Право как средство социаль3ного управления. – М., 1988. – 256 с.

7. Науково�практичний коментар Господарськогокодексу / За ред. В. К. Мамутова. – К., 2004. – 688 с.

8. Зверева Е. В. О правовых средствах обеспе3чения качества товаров, работ, услуг в сфере хозяй3ствования // Экономика и право. – 2004. – № 1. –С. 28–31.

9. Опрышко В. Ф. Правовые основы государ3ственного управления качеством продукции. – К.,1986. – 271 с.

10. Запорожец А. М. Правовые проблемы обес3печения качества продукции. – Х., 1989. – 151 с.

11. Эффективность правовых средств в обеспе3чении качества продукции. – М., 1987. – Ч. 1. – 215 с.

12. Задихайло Д. В. Держава та економічне ринкове середовище: господарсько3правовий кон3текст // Вісник академії правових наук. – 2005. – № 3. – С. 149–161.

13. Щербина В. С. Господарське право. – К.,2005. – 592 с.

14. Саниахметова Н. Государственное регули3рование экономики и предпринимательства //Підприємництво, господарство і право. – 2001. –№ 7. – С. 3–6.

15. Державне регулювання економіки / С. М. Чис3тов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. – К.,2005. – 440 с.

16. Белых В. С. Гражданско3правовое обеспе3чение качества продукции: дис. … д3ра юрид. на3ук. – Екатеринбург, 1994. – 307 с.


70

липень 2011

Незважаючи на те, що з дня набраннячинності Господарським кодексом(далі – ГК) України пройшло більше

шести років, залишаються не вирішенимичисленні питання, пов’язані з включеннямцього Кодексу в систему законодавства. Ценегативно позначається на здійсненні право3суддя у господарських справах, не забезпе3чує у відповідних випадках захисту правучасників відносин у сфері господарювання.Тому набуває актуальності дослідження роз3межування врегульованості майнових відно3син у сфері господарювання Господарськимкодексом України від їх неврегульованостіцим Кодексом.

Спеціально проблема, що розглядається, внауці господарського права не досліджувалась,але вона тією чи іншою мірою зачіпалася В. Ма3мутовим, Г. Знаменським, О. Подцерковним, О. Безухом, Р. Кузьміним та ін.

Метою цієї статті є розроблення теоретичнихположень, за допомогою яких можна було брозмежувати врегульованість і неврегульо3ваність майнових відносин у сфері господа3рювання, зробити вибір нормативно3право3вих актів, що підлягають застосуванню до та3ких відносин у відповідних випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу(далі – ЦК) України законом можуть бути пе3редбачені особливості регулювання майновихвідносин у сфері господарювання. Таким зако3ном є перш за все ГК, ст. 4 якого встановлю3ється, що особливості регулювання майновихвідносин суб’єктів господарювання визнача3ються цим Кодексом. Першими запитаннями,які виникають при здійсненні спроби осмислитинаведені законодавчі положення, є такі: для чо3го законодавець включив їх відповідно до ЦК іГК; що змінилося би, якби ці положення не бу3ли включені до зазначених Кодексів, маючи наувазі, що законодавець не позбавлений повно3важення встановлювати особливості регулю3

вання будь3яких суспільних відносин, один разуже врегульованих загальними нормами за3конів, прийнятих тим же законодавцем?

На поставлене запитання можливо дати двівідповіді. По�перше, ч. 2 ст. 9 ЦК України і ч. 2ст. 4 ГК України регулятивного значення не ма3ють. Вони лише інформують про те, що на до3повнення до встановлених ЦК загальних пра3вил, які регулюють майнові відносини, що зас3новані на юридичній рівності, майновій само3стійності та вільному волевиявленні, законом(ГК) можуть встановлюватись особливості ре3гулювання тієї частини названих відносин, яківиникають у сфері господарювання (є відноси3нами суб’єктів господарювання). По�друге, ч. 2ст. 9 ЦК і ч. 2 ст. 4 ГК мають регулятивне зна3чення. Слід лише добре осмислити це значення.Така відповідь має перевагу вже тому, що спря3мовує на глибше осмислення змісту зазначенихзаконодавчих положень.

Отже, законодавчі положення, про які йдеть3ся, встановлюють, що законом (ГК) можуть пе3редбачатися (ч. 2 ст. 9 ЦК) або визначаються (ч. 2 ст. 4 ГК) особливості регулювання майновихвідносин у сфері господарювання (ч. 2 ст. 9 ЦК)чи майнових відносин суб’єктів господарювання(ч. 2 ст. 4 ГК). Коли ж зазначені особливості пе3редбачені (визначені), а коли – ні, для фахівців єзрозумілим. Однак розмежування випадків, колиособливості правового регулювання відносин усфері господарювання передбачені (визначені), івипадків, коли такі особливості не передбачені(не визначені), є складним завданням, яке требавирішувати. Якщо ж над цим завданням не зо3середжуватись, а відзразу братися за вирішенняконкретних питань, то вивчення наукових публі3кацій свідчить, що помилок припускаються на3віть найбільш досвідчені та вдумливі науковці.Судова практика також рясніє прикладами не3правильного тлумачення та застосування поло3жень законодавства до майнових правовідносин у сфері господарювання із зазначеної причини.

Особливості правового регулювання майно3вих відносин у сфері господарювання слід вва3

© В. Коваль, 2011

ВИСНОВОК ПРО НЕВРЕГУЛЬОВАНІСТЬ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИМ КОДЕКСОМ І ЙОГО НАСЛІДКИ

Володимир Коваль,канд. юрид. наук,

заслужений юрист України,голова Севастопольського апеляційного господарського суду

У статті розглядається питання про врегульованість чи неврегульованість майнових відносин усфері господарювання Господарським кодексом України, яке вирішується в судовій практиці не завж�ди правильно, що веде до численних помилок при здійсненні правосуддя.

Ключові слова: відносини у сфері господарювання; врегульованість суспільних відносин; вис3новок a contrario; особливості правового регулювання.


71

№ 7

жати передбаченими (визначеними) тоді, коливони встановлені в будь3який логічно припус3тимий спосіб. Понад 100 років тому Є. Васьков3ський переконливо довів, що юридичні норми єсудженнями аксіоматичного характеру: вони безумовно достовірні в тому розумінні, що їх зміст виявляє істинну волю законодавця [1, с. 281]. Тому з нормативних положень за допомо3гою логічних висновків (шляхом логічного роз3витку норм) можна отримувати нові знання проволю законодавця, тобто нові правові норми. Це –висновки a fortiori, від попереднього правовогоявища до наступного або навпаки, – а contrario.

Питання про врегульованість майнових від3носин у сфері господарювання правовими норма3ми, що виявляються при тлумаченні за допомо3гою висновків a fortiori, від попереднього право3вого явища до наступного або навпаки, виника3ють, але вони є поодинокими, а тому не тягнуть засобою таких масових помилок при здійсненні пра3восуддя, як думка про неврегульованість зазначе3них майнових відносин у сфері господарювання,які насправді врегульовані правовими нормами,що непрямо встановлені ГК і виявляються притлумаченні за допомогою висновку a contrario.Найбільше враження справляє єдність практикигосподарських судів, які дійшли висновку про те,що відносини щодо індексації заборгованості загрошовим зобов’язанням ГК чи іншим спеціальнимзаконом не врегульовані, а тому до таких відносинзастосовується ч. 2 ст. 625 ЦК, яка передбачає ін3дексацію заборгованості за грошовим зобов’язан3ням відповідно до встановленого індексу інфляції.Але ж ці відносини ГК урегульовані. Для того, щобзробити такий висновок, необхідно здійснити до3волі складне тлумачення декількох положень ГК.

По�перше, із ч. 1 ст. 216 ГК («учасники госпо3дарських відносин несуть господарсько3правовувідповідальність за правопорушення у сфері гос3подарювання шляхом застосування до правопо3рушників господарських санкцій…») непрямовипливає і за допомогою висновку a contrario ви3являється правовий припис, відповідно до якогогосподарсько3правова відповідальність не можеполягати в застосуванні будь3яких інших приму3сових заходів, ніж господарські санкції. Отже, івідповідальність у вигляді індексації заборгова3ності за грошовим зобов’язанням у майново3гос3подарських грошових зобов’язаннях може засто3совуватися за умови, що вона належить до госпо3дарських санкцій. Господарськими санкціями від3повідно до ч. 2 ст. 217 ГК є відшкодування збит3ків, штрафні санкції й оперативно3господарськісанкції. Ні ГК, ні ЦК не дають будь3яких підставстверджувати, що індексація заборгованості загрошовим зобов’язанням охоплюється поняттям«відшкодування збитків». Правда, О. Подцерков3ний висловив думку про те, що ч. 2 ст. 625 ЦК, якапередбачає індексацію заборгованості за грошо3вим зобов’язанням і нарахування 3 % річних на су3му заборгованості, у відношенні до ч. 1 ст. 229 ГК,що покладає на боржника, який порушив грошовезобов’язання, обов’язок відшкодування збитків, єконкретизацією правового регулювання [2, с. 49].Але ж ні індексація заборгованості, ні річні відсот3

ки не є способом чи формою відшкодування збит3ків, а тому не можуть конкретизувати обов’язоквідшкодування збитків.

Індексація заборгованості за грошовим зо3бов’язанням не може бути віднесена і до штраф3них санкцій, оскільки поняттям «штрафні санк3ції» відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК охоплює тіль3ки неустойку, штраф і пеню. Тим більше ви3ключається віднесення індексації заборгованос3ті за грошовим зобов’язанням до оперативно3господарських санкцій.

Отже, індексація заборгованості за грошо3вим зобов’язанням не належить до господарськихсанкцій. А господарсько3правова відповідальністьполягає у застосуванні господарських санкцій.За таких умов є підстави стверджувати, що з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 ГК непрямовипливає і за допомогою висновку від проти3лежного виявляється правова норма, згідно зякою прострочення виконання грошового зобо3в’язання господарського характеру не тягне засобою індексації заборгованості, як це передба3чено ч. 2 ст. 625 ЦК.

Але ж на практиці здійснення правосуддя угосподарських справах однозначно вважаєтьсяможливим застосування індексації заборгова3ності за грошовим зобов’язанням господарсько3го характеру. Ця практика ґрунтується на вис3новку про те, що відносини щодо індексації за3боргованості за грошовим зобов’язанням гос3подарського характеру ГК не врегульовані, щотягне за собою застосування до цих відносин ч. 2 ст. 625 ЦК. Але ж вони врегульовані ГК, щоу судовій практиці не помітили.

По�друге, є численні випадки, коли ГК зали3шає певні відносини не врегульованими, авідповідні питання – не вирішеними. У таких ви3падках до майнових відносин у сфері господарю3вання застосовуються положення ЦК. Зокрема,ГК встановлює лише окремі правила про мож3ливість урегулювання сторонами в договорі своїхвідносин на власний розсуд, відступивши відвідповідних нормативних положень. Наприклад,такі правила встановлені ч. 7 ст. 180 ГК («на зо3бов’язання, що виникли у сторін до укладенняними господарського договору, не поширюютьсяумови укладеного договору, якщо договором непередбачено інше»), ч. 5 ст. 193 ГК («зобов’язанасторона має право виконати зобов’язання достро3ково, якщо інше не передбачено … договором…»).Це дає підстави для висновку a contrario, відпо3відно до якого відступати в господарських дого3ворах від актів законодавства, за загальним пра3вилом, не можна. Такі логічні операції з норма3тивним текстом робити можна, але не можнастверджувати, що у такий спосіб виявляються пра3вові приписи, бо надто вузькою є сфера дії наве3дених правил (одне із яких прямо випливає, аінше – прямо встановлене ГК), і надто широ3кою є сфера дії висновків від протилежного, щозроблені із наведених законодавчих положень.Тому неправильною є думка, що із них випли3ває заборона відступлення в господарських до3говорах від положень актів господарського зако3нодавства. Отже, у ГК не формулюється будь3


72

липень 2011

якого загального правила, яке б вирішувало пи3тання про можливість чи неможливість від3ступлень у господарських договорах від поло3жень актів господарського законодавства, тобтовідповідні відносини ГК не врегульовані.

О. Подцерковний стверджує, що заборонавідступати в господарських договорах від поло3жень актів законодавства випливає із абзаців 1та 2 ч. 4 ст. 179 ГК, відповідно до яких при укла3данні господарських договорів сторони можутьвизначати зміст договору на основі вільного во3левиявлення, коли «сторони мають право по3годжувати на свій розсуд будь3які умови дого3вору, що не суперечать законодавству» [3, с. 83].Але ж подібного роду застереження відсилаютьдо законодавства в цілому. І вилучити із цьогозаконодавства будь3яке положення з метоютлумачення та застосування наведеного прави3ла ч. 4 ст. 179 ГК не можна. Отже, з цією метоюіз законодавства не можна вилучити ч. 3 ст. 6ЦК, яка, за загальним правилом, визнає за сто3ронами, що укладають договори, право відсту3пати від актів законодавства. Але думка про те,що ГК не допускає відступлень у договорах відположень актів господарського законодавства,викладається О. Подцерковним і в іншій публі3кації [4, с. 11]. Така думка підтримується й ін3шими науковцями3фахівцями у цій галузі пра3ва. Зокрема, О. Безух звертає увагу на чинники,які зумовлюють неможливість відступати в гос3подарських договорах від приписів законодав3ства, та посилається на висловлювання Н. Ма3тузова, який акцентує увагу на тому, що прин3цип «дозволено все, що не заборонено законо3давством» може бути здійснено тільки в зріло3му громадянському суспільстві [5, с. 82]. Р. Кузь3мін, виходячи із того, що ГК не допускає відступ3лення в господарських договорах від положеньцього Кодексу, застерігає проти скасуванняназваного Кодексу, бо це відкрило б можли3вість застосування до господарських відносинч. 3 ст. 6 ЦК, що привело б до узаконеного вима3гання без будь3якої відповідальності [6, с. 32].

Але ж ГК не встановлює будь3яких правил,що вирішували б питання про можливість від3ступлень у господарських договорах від актівзаконодавства. Це дає підстави для логічногодоповнення глави 20 ГК, що присвячена госпо3дарським договорам. Зміст цього логічного до3повнення зумовлюється обов’язковістю актівзаконодавства до виконання. Отже, глава 20 ГКможе бути логічно доповнена положенням проте, що відступати при укладенні господарськихдоговорів від правил, встановлених ГК, не мож3на. Але це положення не має будь3якого регуля3тивного значення. Тому при укладенні госпо3дарських договорів діє загальне правило ч. 3 ст. 6 ЦК. Отже, у випадках, коли з цього приво3ду в ГК не встановлюється будь3якого правила,яке б поширювалося на всі господарські догово3ри (чи на окремі їх види), до таких договорівзастосовується загальне правило ч. 3 ст. 6 ЦК,відповідно до якого відступлення від положеньГК та інших законів, за загальним правилом, єдопустимими. Це не допускається лише у ви3

падках, передбачених ч. 3 ст. 6 ЦК: коли в актахзаконодавства прямо вказано на неприпус3тимість відступлень від нормативно3правовихактів; коли обов’язковість положень актів зако3нодавства випливає з їх змісту; коли обов’яз3ковість положень актів законодавства випливаєіз суті відносин між сторонами. За названимивинятками сторони господарських договоріввправі включати до них умови, що інакше, ніжакти законодавства, врегульовують їх відносини.

Застосування до господарських правовідно3син аналогії закону та права не передбачено ніГК, ні Господарським процесуальним кодексом(далі – ГПК). Звідси зазвичай робиться вис3новок, що це неможливо. Але такий висновокробиться в порядку логічного доповнення нор3мативного тексту. Він набуває значення право3вого припису лише за умови відсутності будь3якого правового припису, який би суперечивцьому висновку. Такі правові приписи є. Вонипередбачені ст. 8 ЦК, що встановлюють прави3ла, які визначають умови регулювання цивіль3них відносин за аналогією. Оскільки ГК та ін3шими законами, що регулюють цивільні відно3сини у сфері господарювання, не встановленіправила застосування до таких відносин законута права за аналогією, застосуванню підлягаютьзагальні правила ст. 8 ЦК. Застосування до ци3вільних відносин у сфері господарювання ст. 8ЦК було б неможливим, якби ГК чи іншим спе3ціальним законом у будь3який спосіб (прямо чинепрямо) було заборонено застосування ана3логії, хоч би такий правовий припис непрямовипливав із законодавчих актів і виявлявся вис3новком a contrario.

ГК не встановлює загальних правил щодопорядку здійснення майнових прав у сфері гос3подарювання. Отже, особливості здійсненняправ у майнових правовідносинах у сфері госпо3дарювання, як це передбачено ч. 2 ст. 4 ГК і ч. 2ст. 9 ЦК, не встановлені. За відсутності такихособливостей застосуванню до таких відносинпідлягають загальні правила статей 12–14 ЦК.Таким чином, суб’єкти господарювання, як і іншісуб’єкти цивільного права, можуть здійснюватисвої цивільні права вільно, на власний розсуд, во3ни можуть відмовитися від своїх майнових прав,як це передбачено ст. 12 ЦК. На суб’єктів госпо3дарювання покладається обов’язок здійснюватисвої майнові права у межах, встановлених ст. 13ЦК. Так, їм забороняється зловживати правом, а порушення встановлених меж здійснення су3б’єктами господарювання цивільних прав є під3ставою, зокрема, для відмови суб’єктам господа3рювання у захисті їх прав відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК, хоч подібні правила ГК чи іншими за3конами не встановлені.

Кваліфікація правил статей 12–14, ч. 3 ст. 16ЦК як спеціальних правил стосовно положеньГК була б помилковою. Це – загальні правила,які поширюються на цивільні відносини у сферігосподарювання тільки тому, що відповідні пи3тання ГК та іншими законами не вирішуються.

ГК у главі 19 «Загальні положення про гос3подарські зобов’язання» не встановлює підстав


зміни або розірвання господарських договорівна вимогу однієї із його сторін, а тільки встанов3лює порядок зміни та розірвання господарськихдоговорів (ст. 188). За таких умов, використову3ючи метод логічного доповнення нормативноготексту, можна зробити висновок, відповідно доякого, дотримуючись порядку, встановленого ст. 188 ГК, сторона господарського договору будь3якого часу на свій розсуд може вимагати зміниабо розірвання договору, якщо інше не встанов3лено спеціальними правилами про окремі видигосподарських договорів. Такий висновок, на нашу думку, відповідає абзацу 11 ч. 2 ст. 20 ГК,відповідно до якого кожний суб’єкт господарю3вання і споживач може захищати своє право абозаконний інтерес шляхом установлення, зміниабо припинення господарських правовідносин.Але тут лише називаються можливі способи за3хисту суб’єктів господарювання та споживачів іне встановлюються умови, за яких захист праввідповідними способами можливий. Тому слідзробити висновок, що в абзаці 11 ч. 2 ст. 20 ГК неформулюються норми прямої дії. Але стосовноположень ГК про договори роль загальних поло3жень виконують положення глав 52 «Поняття таумови договору» і 53 «Укладення, зміна і розір3вання договору» ЦК. Тому висновок про відсут3ність правової регламентації підстав зміни аборозірвання господарських договорів не може бу3ти визнаний правильним, а у відповідних випад3ках, якщо спеціальними правилами не встанов3лено інше, застосуванню підлягають статті 651 і652 ЦК, що встановлюють підстави зміни та ро3зірвання цивільних договорів, до категорії якихналежать і договори господарські. Під спеціаль3ними правилами тут розуміють правила, щовстановлені стосовно окремих видів господарсь3ких договорів.

Із тих самих міркувань до господарськихправовідносин застосовуються правила про на3слідки розірвання договорів, що передбачені ст. 653 ЦК, якщо спеціальними правилами госпо3дарського законодавства стосовно окремих видівгосподарських договорів не встановлено інше.

«Проценти на неустойку не нараховуються»(ч. 2 ст. 550 ЦК). Будь3якого подібного правилаГК не встановлює, але це не означає, що наведе3не правило ЦК є спеціальним стосовно будь3яких положень ГК. Оскільки ГК з цього приво3ду нічого не встановлює, то логічно зробитивисновок про те, що вирішення питання про на3рахування відсотків на неустойку належить досфери, в якій сторони майбутнього майново3господарського зобов’язання діють на свій роз3суд. Але таке логічне доповнення нормативно3го тексту ГК може набути значення правовогоприпису лише за умови відсутності законодав3чого положення, якому б таке доповнення супе3речило. У даному випадку таке законодавче по3

ложення є. Це – загальне правило ч. 2 ст. 550ЦК, що поширюється на всі цивільні відносини,у тому числі на майново3господарські зобов’я3зання, що мають ознаки юридичної рівності,вільного волевиявлення та майнової самостій3ності. Називати це правило спеціальним стосов3но положень ГК означало б порушувати логікузв’язку між ЦК і ГК. Але правило, про якейдеться, підлягає застосуванню, хоч воно і не єспеціальним, оскільки ЦК виконує роль своє3рідної загальної частини стосовно ГК та іншихзаконів, що регулюють майнові відносини усфері господарювання, якщо такі відносини ма3ють ознаки майнової самостійності, вільного во3левиявлення та юридичної рівності.

Викладене дає підстави для висновку проте, що проблема розмежування врегульованостіта неврегульованості майнових відносини усфері господарювання ГК заслуговує на увагу збоку судової практики та науки. При цьому ма3ють враховуватися методологічні інструменти,за допомогою яких виявляються правові норми,що непрямо випливають із положень ГК.

Наукові дослідження проблеми, що розгля3дається, в подальшому повинні бути спрямо3вані на аналіз положень ГК з метою виявлен3ня, з одного боку, випадків їх врегулюванняцим Кодексом, що унеможливлюватиме засто3сування ЦК до майнових відносин у сфері гос3подарювання, а з іншого – випадків неврегу3льованості цих відносин ГК, що передбачати3ме необхідність застосування до таких відно3син ЦК.


1. Васьковский Е. В. Цивилистическая методо3логия: Учение о толковании и применении граж3данских законов. – М., 2002. – 508 с.

2. Подцерковний О. П. Подальша кодифікаціята компактизація господарського законодавства на базі Господарського кодексу України // ВісникОдеського нац. ун3ту. – 2007. – Т. 12, вип. 11. – С. 42–53.

3. Подцерковний О. П. Два роки з моментуприйняття Господарського кодексу України: деякіпідсумки та перспективи // Економіка та право. –2005. – № 1. – С. 10–14.

4. Подцерковний О. Недоліки норм про свободудоговору в новому Цивільному кодексі України //Вісник Академії правових наук України. – 2004. –№ 3. – С. 77–90.

5. Безух О. Проблеми правового забезпеченнядержавного регулювання і державного управлінняу сфері підприємницької діяльності у контекстіінтеграції до світової економіки // Право України. –2008. – № 10. – С. 78–85.

6. Кузьмін Р. Скасування Господарського кодексуУкраїни – шлях до криміналізації економічних відно3син // Право України. – 2006. – № 12. – С. 32–34.

The question about the adjustment or unadjustment of privity in the economic management area by theEconomic code is complicated, and therefore it is can’t always be solved correctly in the judicial practice, thatleads to the numerous mistakes during the execution of justice.

В статье рассматривается вопрос об урегулированости или неурегулированости имущественныхотношений в сфере хозяйствования Хозяйственным кодексом Украины, которое разрешается в судебнойпрактике не всегда правильно, что приводит к многочисленным ошибкам при осуществлении правосудия.


74

липень 2011

На сучасному етапі становлення рин3кових інститутів в Україні підпри3ємства можуть успішно розвиватися

лише як частина інтегрованої групи корпора3тивної структури, що виступає в ролі посе3редника між індивідуальним підприємствомі недосконалими ринками. У розвинутійринковій економіці цю роль виконують фі3нансово3промислові групи, холдинги й іншістійкі структуровані типи конституйованихкорпорацій. В Україні такі форми структу3ризації підприємств не отримали належногорозвитку. У даному контексті потребує вирі3шення проблема інституційної організаціїгосподарської діяльності українських під3приємств, вирішення якої сприятиме підви3щенню показників діяльності суб’єктів гос3подарювання, сталому розвитку, задоволен3ню інтересів значної кількості населення напевній території.

Метою цієї статті є обґрунтування не3обхідності використовувати при форму3ванні механізму ринкових перетворень урегіоні перехід від вертикально3 та гори3зонтально3інтегрованих структур до кон3гломератів як більш ефективного елементацього механізму, зумовленого ринковимитрансформаціями, технологічними іннова3ціями, конкурентною боротьбою.

У цілому питанням методології форму3вання корпоративних структур присвяченіпраці Ф. Євдокімова, В. Кузьменко, Н. Рєза3нової, Н. Розумної, Т. Савельєвої, Л. Феду3лової, М. Сіроша та ін. Зазначені науковцідослідили загальну проблематику корпора3тивних структур в Україні [1–4], а також безпосередньо проаналізували принципи йефективність вертикальної та горизонталь3ної організації господарської діяльності ук3раїнських підприємств [5–10]. Разом із тимпотребують подальшого доопрацювання пи3тання вибору інтеграційної організаційно3правової форми об’єднання підприємств ізурахуванням інтересів регіону.

Швидкість інституціональних перетво3рень у промисловості України виявилася до3сить високою (табл. 1). Однак у сучасній Україні критеріям, що визначають відпо3відність організаційній структурі фінансово3промислових груп (далі – ФПГ), холдингуабо іншого конституйованого типу корпо3рації в повному обсязі, не відповідають бага3то господарських об’єднань. Цю функцію ви3конують специфічні об’єднання – інтегрованібізнес�групи (далі – ІБГ) [11, с. 238–240].

Д. Лук’яненко вважає, що сьогодні інте3грація є актуальною стратегією розвиткубільшості підприємств; вона спрямована напідвищення ефективності виробництва та

Інтеграційні форми 1991 р. 1997 р. 2001 р. 2005 р. 2010 р.

Асоціації н. д. 1902 2516 2679 3125

Корпорації н. д. 332 609 798 866

Консорціуми 15 51 57 77 92

Концерни 45 353 380 397 390

Інші об’єднання юридичних осіб н. д. 1194 2123 2061 1634

ЕВОЛЮЦІЯ ВЕРТИКАЛЬНО0ІНТЕГРОВАНИХКОРПОРАТИВНИХ СТРУКТУР

Вікторія Тісунова,д�р екон. наук, доцент,

професор кафедри економіко�правових дисциплінЛуганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка

У статті аналізуються економічні переваги та недоліки вертикально� і горизонтально�інтегрованих структур, обґрунтовується положення про конгломерати як найбільш відповідніекономічним інтересам регіонів форми економічної інтеграції.

Ключові слова: вертикально3 та горизонтально3інтегровані структури, регіони, конгломе3рати, економічна інтеграція.

Таблиця 1

Формування інтеграційних організаційно0правових форм в Україні [12–14]

© В. Тісунова, 2011


75

№ 7

стійкості їх функціонування, сприяє побу3дові закінчених технологічних ланцюгів, за3безпеченню координації обсягу продаж, зни3женню витрат на одиницю продукції, зрос3танню продуктивності праці. Інтеграція та3кож впливає на підвищення життєстійкостіпідприємств, фінансової стабільності, зни3ження рівня невизначеності у постачанні тареалізації продукції, зміцнення позиційоб’єднання підприємств на ринку даного ви3ду товарів і послуг, диверсифікацію вироб3ництва для зниження ризиків [7, с. 238–240].

Існують дві форми організації господарсь3кої діяльності в рамках ІБГ – вертикальні та го3ризонтальні корпорації. Горизонтальною інте�грацією вважають встановлення чи поширенняінтеграційних зв’язків між підприємствами, щовиробляють однорідні товари з метою їх по3дальшої реалізації через спільну мережу роз3поділу й отримання прибутку. Слід зазначити,що органічним продовженням принципу гори3зонтальної інтеграції є поглиблена спеціаліза3ція діяльності промислових підприємств. На3приклад, «Криворіжсталь» була регіональниммонополістом по деяких видах сортового про3кату, «Запоріжсталь» – деяких видів плоскогопрокату тощо. Така інтеграція спрямована намаксимізацію продажу товарів. Вертикальнаінтеграція передбачає об’єднання підприємств,які функціонують на різних стадіях виробниц3тва товару. На думку Ю. Іванова, вертикаль3ною інтеграцією є встановлення інтеграційнихзв’язків з підприємством3постачальником (ін3теграція униз) або підприємством3споживачем(інтеграція угору) [15, с. 198]. З боку промис3лового підприємства завжди є інтерес до спів3праці в суміжних галузях із високою доданоювартістю (висхідна інтеграція) – будівництво,транспорт тощо. Зокрема корпорація «Інду3стріальний союз Донбасу» (далі – ІСД) кон3центрувалася на будівельному напрямі черезрозвиток афільованих компаній «Укрсталь3конструкція», «Київміськбуд36», «Новоград»,у транспортній галузі – через «Об’єднанийтранспортний холдинг», у суднобудуванні –Гданський суднобудівний завод. На даний часбільшість ІБГ зуміли проникнути в суміжні си3ровинні сектори. Такі групи можна віднестипевною мірою до вертикально3інтегрованих.

У західній практиці одним із типів корпо3рації є «конгломерат». Конгломерат (від лат.Conglomerates – що скупчився, зібраний) –диверсифікована корпорація, що виникла врезультаті злиття різнорідних, не пов’язанихміж собою за галузевою або технологічноюознаками підприємств, фірм, кредитних ус3танов, які перебувають під єдиним контро3лем [16].

На практиці можна вести мову про ство3рення інтегрованих бізнес3груп на етапі фор3мування та розвитку більш чіткої корпора3

тивної структури. Інтегровані бізнес3групивідіграють роль відсутніх, стандартних, ін3ституціональних, інтегрованих, виробничихі фінансових структур, що ефективно функ3ціонують у розвинутих країнах. В Україні настворення таких структур може піти, за різ3ними оцінками, від 10 до 30 років.

Сучасна українська ІБГ – це набір типо3вих функціональних елементів – підпри3ємств та організацій. Основою великої інте3грованої бізнес3групи є своєрідне «ядро», щоохоплює, як правило, підприємства видобув3них (нафтові компанії) або переробних галузей(чорної або кольорової металургії). У складігрупи розвивається філіальна дилерська ме3режа для збуту продукції всередині країни.За кордоном підприємства діють через конт3рагентів – світових трейдерів, значно рідше –через свою збутову мережу. Характерною є та3ка ознака: у більшості українських регіонів, дереалізується продукція підприємств групи,створюються дочірні, афілійовані структури,через які здійснюється комерційна діяльність.

Українські бізнес3групи з’явилися в сере3дині 903х років XX ст. у металургійній, наф3то3 та вуглевидобувній промисловості. Зго3дом галузева структура ІБГ значно розшири3лася, охопивши машинобудування, будів3ництво, телекомунікації, харчову промисло3вість. Так, діяльність найбільшої ФПГ Ук3раїни «Систем Кепітал Менеджмент» (далі –СКМ) зосереджена в чотирьох основних сфе3рах: металургія та видобуток вугілля; вироб3ництво електроенергії; банківська справа істрахування; телекомунікації. Крім того, СКМволодіє й управляє активами в інших секто3рах бізнесу (нерухомість, медіа3бізнес, видо3буток і переробка глин, роздрібна торгівля,машинобудування, виробництво пива, авто3заправні станції, спорт). Окрім українськихактивів, СКМ володіє компаніями в країнахЄвросоюзу та Швейцарії. У 2007 р. консолі3дований дохід підприємств групи становив9,563 млрд дол. США. Консолідовані акти3ви – 19,903 млрд дол. США [17].

Роль ІБГ виявилася особливо значною приадаптації великої промисловості до ринковоїекономіки. Підприємства, що входять до ІБГ,легше перебороли трансформаційні шоки,оскільки одержали нове «середовище» у ви3гляді інвестиційних і маркетингових партнерів,підрозділів із стратегічного планування, під3бору персоналу, зв’язків із громадськістю йінші проекти. ІБГ, «виростаючи» з енергетич3них і сировинних компаній, фактично вияви3лися єдиним інститутом, здатним акумулюва3ти фінансові потоки, необхідні для інвестиційі перерозподілу власності через пряму скуп3ку активів. В Україні утворився значний ін3вестиційний потенціал, що складається із за3собів великих інтегрованих бізнес3груп.


76

липень 2011

ІБГ починають відігравати вирішальнуроль у залученні іноземного капіталу. Іно3земні інвестори, діючи самостійно, не можутьповністю освоїти новостворену нішу інвес3тиційних можливостей. Тут результативнимивиявляються горизонтальні зв’язки «бізнес–бізнес». Останнім часом багато ІБГ виявля3ють заінтересованість у міжгалузевому пере3ливі капіталів, причому в сектори економіки,що характеризуються ступенем доданої вар3тості. Цей напрям переливу капіталу слід ви3знати позитивною тенденцією.

Адекватною реакцією регіональних бізнес3еліт можна визнати прагнення до залученнявеликих бізнес3груп на свою територію. У цейчас, крім власників підприємств, у створенніінтегрованих структур у межах конкретногорегіону заінтересована й регіональна влада.Інтегровані структури допомагають вирішу3вати багато соціальних проблем, а найбільшіінтегровані структури є основою стабільностів регіонах, оскільки:

•• у приватних підприємствах ІБГ іде кон3центрація не тільки капіталу, а й високо3кваліфікованих, високоефективних трудо3вих ресурсів, цілком конкурентоспроможнихна світовому ринку;

•• підприємства ІБГ характеризуються, якправило, високою трудовою дисципліною,заснованою на якісному управлінні та мате3ріальній мотивації.

Регіональна влада заінтересована в розмі3щенні на підвідомчій території всіх стадій ви3робничого циклу, оскільки збільшуються по3даткові надходження до регіонального бюдже3ту. Регіони, як правило, отримують відчутнівигоди від формування регіональних інтегрова3них виробничих структур. Інтегровані струк3тури забезпечують населення регіону робочи3ми місцями, можуть впливати на здійсненнясоціальних програм і гарантій, розвиток со3ціальної інфраструктури, тим самим знижу3ючи соціальну напруженість у регіоні. Регіо3нальній владі, як правило, легше знайтиспільну мову з одним керівником інтегрова3ної структури.

На сучасному етапі немає єдиної класи3фікації інтегрованих корпоративних струк3тур; вона формується залежно від завданьдослідження. У табл. 1 наведені інтегрованікорпоративні структури згідно з ЄДРПОУ.Найбільша кількість ефективних структур у вигляді вертикально3 та горизонтально3інтегрованих корпорацій є в 33х із 25 облас3тей і 23х містах України, де чисельність та3ких структур на початок 2010 р. становила:Київ – 1561; Донецька область – 464; Дні3пропетровська область – 399 (табл. 2). Цірегіони мають найвищий рівень інтегрова3ності у світову економіку, для них характер3на також така форма структуризації промис3

ловості, як конгломерати. Особливість конг3ломератів видно на таких прикладах, як фі3нансово3промислова група СКМ, корпора3ція «Індустріальний союз Донбасу», Група«Приват», «Смарт3група», шахта ім. За3сядько тощо. Саме в цих регіонах найвищіпоказники валового регіонального продукту(далі – ВРП) на одну особу. Так у м. Києвійого значення в 3 рази перевищує всеукраїн3ський показник. В інших регіонах України(Волинська, Житомирська, Закарпатська,Тернопільська, Чернівецька області) пере3важне поширення має приватне, комуналь3не, дочірнє підприємства, акціонерні товари3ства, кооперативи, а не інтегровані бізнес3групи, що позначилося на рівні ВРП на од3ну особу.

Таким чином, конгломерати – це великігосподарські комплекси, діяльність якихспрямована на задоволення інтересів кон3кретного регіону. Для них предметна спе3ціалізація не є основною ознакою на відмінувід вертикально3 і горизонтально3орієнтова3них інтегрованих структур, які, як правило,орієнтовані на одну виробничу технологію.По суті конгломерати є вищим рівнем інте3грації (у порівнянні з вертикально3 та гори3зонтально3інтегрованими структурами). В нихдосягається максимальна ефективність ви3користання природних ресурсів, оскількивідбувається збалансований розподіл ре3сурсів, фінансів, інтелектуальних можливос3тей відповідно до потреб господарської ді3яльності. Крім того, принципи конкуренціїне порушуються. В українському законо3давстві такої форми, як конгломерати немає.Необхідність законодавчого визначення та3кої організаційно3правової форми об’єднан3ня підприємств зумовлюється її перевагамиперед раніше закріпленими в ст. 120 Госпо3дарського кодексу (далі – ГК) України. Томуця норма ГК України потребує подальшоговдосконалення.

Еволюція вертикально3інтегрованих, го3ризонтально3інтегрованих корпорацій і кон3гломератів відбувається під впливом техно3логічних інновацій, конкурентної боротьбиза іманентними їм правилами забезпеченняефективності. Однак інтереси регіону не доз3воляють ставитися відсторонено до перетво3рень у великих корпораціях і мати в резуль3таті непередбачені ускладнення в терито3ріальному соціумі.

Аналіз дослідження процесів ринковихтрансформацій провідних країн дозволяєзробити висновок про необхідність держав3ного регулювання ринку. Інтегровані бізнес3структури допомагають вирішувати багатосоціальних проблем регіону. Вони здатні нелише самостійно генерувати нововведеннята здійснювати значні НДДКР, а й концент3


77

№ 7

Таблиця 2Інтеграційні організаційно0правові форми в регіонах України [12]

Регіон України

ВРП у розрахунку на одну особу в 2008 р., грн

Кількість суб’єктів ЄДРПОУ за регіонами та за інтеграційними організаційно0правовими

формами господарювання

2008 р. 2010 р.

Україна 20 495 6060 6107

Автономна РеспублікаКрим 13 898 219 209

Області

Вінницька 12 061 180 176

Волинська 12 340 48 47

Дніпропетровська 30 918 381 399

Донецька 26 028 438 464

Житомирська 11 545 59 61

Закарпатська 10 626 71 75

Запорізька 23 232 137 144

Івано3Франківська 12 940 87 87

Київська 20 593 178 183

Кіровоградська 13 515 117 115

Луганська 18 338 198 203

Львівська 13 902 244 249

Миколаївська 16 175 143 132

Одеська 19 638 494 485

Полтавська 22 476 199 196

Рівненська 12 217 82 79

Сумська 13 622 145 137

Тернопільська 9688 59 58

Харківська 21 294 348 347

Херсонська 11 944 199 198

Хмельницька 11 932 147 143

Черкаська 14 581 123 117

Чернівецька 9771 76 72

Чернігівська 13 213 117 113

Місто Київ 61 592 1518 1561

Місто Севастополь 16 592 53 57


рувати навколо себе середній і малий бізнес.Створення в регіоні великих корпорацій затипом конгломератів є одним із засобів за3побігання кризовим ситуаціям.

Органи державної влади та місцевого са3моврядування повинні зайняти активну по3зицію, спрямовану на стимулювання форму3вання конгломератів. Роль держави в даномупроцесі може полягати як у податкових і фі3нансових стимулах, так і в активній участіуряду в розвитку інфраструктури корпора3тивного сектора. Значним в регулюванні гос3подарської діяльності є планування та комп3лексний розвиток території на основі побу3дови цілісної економічної моделі, де провід3ну роль мають відігравати взаємозв’язані ре3гіональні та цільові програми, де об’єктамитаких програм будуть великі господарськіутворення – вертикально3 та горизонтально3інтегровані структури і конгломерати.


1. Калтик Т. Корпорації як економічна кате3горія // Науковий записник Тернопільського дер3жавного педагогічного університету ім. В. Гнатю3ка: Сер. економіка. – 2001. – № 7. – С. 28–31.

2. Савельєва Т. Проблеми розвитку великихкорпоративних структур в економіці України //Персонал. – 2007. – № 2. – С. 25–29.

3. Сірош М. В. Національна модель корпора3тивного управління // Державний інформацій3ний бюлетень про приватизацію. – 2003. – № 6. – С. 32–36.

4. Рєзанова Н. С. Корпоративне управління напорозі XXI століття // Фінанси України. – 2002. –№ 1. – С. 3–19.

5. Євдокімов Ф. І., Розумна Н. В. До пробле3ми оцінки ефективності інтеграції промисловихпідприємств // Економіка промисловості. – 2007. –№ 1. – С. 139–145.

6. Кузьменко В. П. Вертикальна інтеграція якфактор економічного зростання країн постра3дянського простору // Стратегічна панорама. –2002. – № 4. – С. 101–112.

7. Лук’яненко Д. Г. Економічна інтеграція і гло3бальні проблеми сучасності. – К., 2005. – 204 с.

8. Федулова Л. І. Інституційні особливості су3часної корпорації // Наукові праці ДонНТУ: Сер.економічна. – 2006. – Вип. 103–2. – С. 130–136.

9. Федулова Л. І. Інтеграційні процеси корпо3ративних структур: можливості для інноваційногорозвитку економіки // Економіка та прогнозуван3ня. – 2007. – № 3. – С. 19–28.

10. Федулова Л. І. Тенденції формування кор3поративних структур у промисловості України //Економіка промисловості. – 2007. – № 3. – С. 45–57.

11. Національна економіка / За ред. П. В. Кру3ша. – К., 2008. – 428 с.

12. Статистичний збірник «Регіони України»2010: Ч. 2 / За ред. О. Г. Осауленко. – К., 2010. –[Електронний ресурс] // Державний комітет ста3тистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

13. Статистичний збірник «Регіони України»2009: Ч. 2 / За ред. О. Г. Осауленко. – К., 2010. –[Електронний ресурс] // Державний комітет статис3тики України. – Режим доступу: http:// www.ukr3stat.gov.ua.

14. Статистичний щорічник України 2007 /За ред. О. Г. Осауленко. – К., 2010. – [Електрон3ний ресурс] // Державний комітет статистики Ук3раїни. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

15. Иванов Ю. В. Слияния, поглощения и раз3деление компаний: стратегия и тактика трансфор3мации бизнеса. – М., 2001. – 244 с.

16. Конгломерат [Электронный ресурс] // Эко3номический словарь. – Режим доступа: http://abc.informbureau.com/html/eiiaeiiadao.html.

17. Систем Кэпитал Менеджмент (СКМ) –ЛГА: Досье/История компании [Электронный ре3сурс] // Электронный справочник Ліга ДОСЬЕ. –28.10.2008 г. – Режим доступа: http://file.liga.net/company/79.html.

In the scientific article the appraisal of economic advantages and disadvantages of vertically� andhorizontally�integrated structures is sated, the regulations about conglomerates as the most relevant foreconomic interests of regional forms of economic integration are grounded.

В статье анализируются экономические преимущества и недостатки вертикально� и гори�зонтально�интегрированных структур, обосновывается положение о конгломератах как наи�более соответствующей экономическим интересам регионов формы экономической интеграции.


79

№ 7

Підприємства залізничного транспортупоряд з установами та організаціямизалізничного транспорту за терито3

ріальною належністю утворюють статутнетериторіально3галузеве об’єднання, яке прицентралізованому управлінні здійснює пере3везення пасажирів і вантажів у визначеномурегіоні транспортної мережі.

Залізничний транспорт є однією з важли3вих базових галузей економіки України, за3безпечує її внутрішні та зовнішні транспорт3но3економічні зв’язки і потреби населення уперевезеннях. Діяльність залізничного тран3спорту як частини єдиної транспортної сис3теми країни сприяє нормальному функціо3нуванню всіх галузей суспільного виробниц3тва, соціальному та економічному розвитку і зміцненню обороноздатності держави, між3народному співробітництву України. З ог3ляду на такі важливі соціально3економічніфункції, що покладаються на підприємствазалізничного транспорту, окремі види їх ді3яльності підлягають обов’язковому ліцензу3ванню.

Окремі питання ліцензування господар3ської діяльності на дисертаційному та моно3графічному рівнях висвітлювались у працяхукраїнських учених Е. Бекірової [1], С. Віт3віцького [2], П. Пальчука [3], І. Пастуха [4], І. Радика [5], І. Шамрай [6], А. Шпомер [7] та ін. Разом із тим особливості ліцензуваннягосподарської діяльності підприємств заліз3ничного транспорту не були предметом ок3ремого дослідження в юридичній літературі;нормативне регулювання інституту ліцензу3вання в цілому залишається недосконалим; в Україні відсутня єдина система ліцензуван3ня, натомість для кожної сфери господарю3вання встановлюються свої особливі прави3ла [8, c. 448].

Метою цієї статті є визначення проблемнихаспектів ліцензування окремих видів госпо3дарської діяльності підприємств залізнично3го транспорту для розроблення наукових ре3комендацій, спрямованих на подальше вдос3коналення норм чинного законодавства.

Передусім зазначимо, що ліцензування –це різновид засобів регулювання господарсь3кої діяльності шляхом видачі уповноваже3ним органом державної влади відповідногодокумента (ліцензії), що допускає суб’єктагосподарювання на певний ринок та надаєйому право здійснювати окремі види госпо3дарської діяльності або окремі господарськіоперації [9, c. 53]. Застосування ліцензуван3ня у тій чи іншій сфері економіки обмежуєсвободу підприємництва, оскільки обмежу3ється доступ суб’єктів господарювання навідповідні ринки. З огляду на вид та характергосподарської діяльності, її вплив на оточу3юче середовище, безпеку держави, здоров’ялюдини тощо відповідні види господарськоїдіяльності можуть здійснюватися тільки су3б’єктами господарювання, які володіють пев3ною матеріально3технічною базою, кваліфі3кованими кадрами, здатні відповідати іншимвимогам, що пред’являються до виконуваноїними діяльності.

При цьому ліцензування господарськоїдіяльності забезпечує вирішення двох важ3ливих завдань: по3перше, дає можливість за3безпечити єдину державну політику в окре3мій галузі господарювання, а по3друге, захистекономічних і соціальних інтересів держа3ви, суспільства та окремих споживачів, вра3ховуючи баланс їх інтересів. Єдність держав3ної політики у регульованій сфері досягаєть3ся шляхом встановлення на всій територіїкраїни єдиного режиму господарювання, за3

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯЛІЦЕНЗУВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ

Роман Прокоп’єв,здобувач кафедри господарського права

Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого»,м. Харків

У статті визначені проблемні аспекти ліцензування окремих видів господарської діяльностіпідприємств залізничного транспорту, зокрема пов’язаних з перевезенням прекурсорів та небезпечних вантажів.

Ключові слова: ліцензування, залізничний транспорт, підприємства залізничного транс3порту, господарська діяльність, небезпечні вантажі, прекурсори.

© Р. Прокоп’єв, 2011


80

липень 2011

безпечення рівного доступу до певних видівгосподарської діяльності суб’єктів, закріплен3ня єдиних дозвільних процедур тощо. Засто3сування зазначених заходів впливу поклика3не захищати, перш за все, публічні інтереси.У той же час вони спрямовані на захист і при3ватних інтересів – інтересів споживачів. Так,ліцензування перевезення пасажирів заліз3ничним транспортом дозволяється здійсню3вати суб’єкту господарювання (залізниці),що відповідає кваліфікаційним вимогам, маєналежне устаткування, здатний забезпечитибезпеку перевізного процесу. У свою чергу, цесприяє наданню споживачам (пасажирам)безпечних, більш якісних та кваліфікованихпослуг.

Правову основу ліцензування господар3ської діяльності на залізничному транспортістановлять Господарський кодекс (далі – ГК)України; закони України «Про ліцензуванняпевних видів господарської діяльності» від01.06.2000 р. № 17753ІІІ; «Про залізничнийтранспорт» від 04.07.1996 р. № 273/963ВР;постанова Кабінету Міністрів України «Прозатвердження Порядку перевезення нарко3тичних засобів, психотропних речовин тапрекурсорів на території України та оформ3лення необхідних документів» від 17.04.2008 р.№ 366 (далі – Порядок № 366); наказ Дер3жавного комітету України з питань регулятор3ної політики «Про затвердження Ліцензійнихумов провадження господарської діяльностіщодо надання послуг з перевезення пасажи3рів, вантажів залізничним транспортом» від08.06.2001 р. № 85/363 тощо.

Так, окремі види діяльності підприємствзалізничного транспорту підлягають ліцен3зуванню згідно з ст. 9 Закону України «Проліцензування певних видів господарськоїдіяльності». Передусім ідеться про переве3зення пасажирів, вантажів залізничним тран3спортом. При цьому ч. 5 ст. 2 вказаного Зако3ну визначено, що види господарської діяль3ності, крім випадків, передбачених ч. 2 цієїстатті, які не включені до переліку видів гос3подарської діяльності, встановленого ст. 9цього Закону, не підлягають ліцензуванню.Отже, перелік ліцензованих видів господар3ської діяльності є вичерпним та не підлягаєрозширеному тлумаченню.

Однак у практиці діяльності підприємствзалізничного транспорту трапляються ви3падки, коли певний вид діяльності формаль3но підлягає ліцензуванню, але виходячи ізсуті інституту ліцензування за логікою речейне потребував би застосування такої проце3дури. У першу чергу проблеми виникають ізперевезенням залізницею речовин, що чин3ним законодавством віднесені до прекурсорів(соляна, сірчана кислоти), стосовно якихвстановлюються спеціальні заходи контро3

лю, за умови того, що така діяльність здійс3нюється залізницею не в повному обсязі, ачастково – шляхом надання послуг з переве3зення таких речовин, не набуваючи статусувласника такого вантажу, відправника абоотримувача. При цьому залізниця здійснюєгосподарську діяльність на підставі загальноїліцензії на надання послуг з перевезення ван3тажів залізничним транспортом, виданої Мі3ністерством транспорту і зв’язку України (п. 35 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцен3зування певних видів господарської діяль3ності»).

Згідно з п. 23 ст. 9 Закону України «Проліцензування певних видів господарськоїдіяльності» ліцензуванню підлягають таківиди господарської діяльності: культивуван3ня рослин, включених до табл. I Переліку нар3котичних засобів, психотропних речовин і пре3курсорів, затвердженого Кабінетом Мініст3рів України, розроблення, виробництво, ви3готовлення, зберігання, перевезення, прид3бання, реалізація (відпуск), ввезення на те3риторію України, вивезення з території Ук3раїни, використання, знищення наркотичнихзасобів, психотропних речовин і прекурсо3рів, включених до зазначеного Переліку. Від3повідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Пронаркотичні засоби, психотропні речовини іпрекурсори» від 15.02.1995 р. № 60/953ВРдіяльність з перевезення наркотичних за3собів, психотропних речовин і прекурсорівна території України здійснюється юридич3ними особами всіх форм власності за наяв3ності в них ліцензії на цей вид діяльності. От3же, постає питання про необхідність отри3мання підприємствами залізничного транс3порту поряд з ліцензією на надання послуг зперевезення вантажів залізничним транс3портом також окремої ліцензії на перевезен3ня прекурсорів.

При цьому звернімо увагу, що норматив3не регулювання відносин, пов’язаних із лі3цензуванням господарської діяльності з пе3ревезення прекурсорів, здійснюється такимчином: загальні норми містяться у ЗаконіУкраїни «Про ліцензування певних видівгосподарської діяльності», а його особливос3ті, тобто спеціальні норми, закріплені в За3коні України «Про наркотичні засоби, пси3хотропні речовини та прекурсори». Отже,при можливих колізіях між положеннями за3конів застосуванню підлягатимуть нормиспеціального закону, тобто останнього.

Як зазначено в п. 4 Порядку № 366, пере3возити наркотичні засоби, психотропні речо3вини і прекурсори, за винятком прекурсорів,включених до списку № 2 Таблиці ІV Пере3ліку наркотичних засобів, психотропних ре3чо3вин і прекурсорів, затвердженого постановоюКабінету Міністрів України від 06.05.2000 р.


81

№ 7

№ 770 (далі – Перелік), залізничним транс3портом та пересилати їх поштою заборо3няється. Порядок № 366 регламентує умовиперевезення наркотичних засобів, психот3ропних речовин і прекурсорів, включених дотаблиць ІІ, ІІІ, ІV Переліку. У списку № 2вказані соляна та сірчана кислоти – вантажі,які і перевозяться залізницею.

До того ж відповідно до Додатку 3 «Ал3фавітний перелік небезпечних вантажів» допідпункту 2.7.1 Правил перевезення небез3печних вантажів, затверджених наказом Мі3ністерства транспорту та зв’язку України від25.11.2008 р. № 1430, кислоти сірчана та со3ляна є небезпечними вантажами. Пунктом2.2.2 Ліцензійних умов провадження госпо3дарської діяльності щодо надання послуг зперевезення пасажирів, вантажів залізнич3ним транспортом, які розроблені у відповід3ності і з урахуванням норм Закону України«Про перевезення небезпечних вантажів» від06.04.2000 р. № 16443III, вже визначений обо3в’язок забезпечити фізичний захист, охорону,безпеку і зберігання небезпечного вантажу.

На підставі викладеного можна дійтивисновку, що підприємства залізничноготранспорту відповідно до положень чинногозаконодавства зобов’язані отримувати ліцен3зію для провадження такого виду госпо3дарської діяльності, як перевезення сірчаноїта соляної кислот, оскільки ці речовини на3лежать до класу об’єктів зі спеціальним пра3вовим статусом – прекурсорів.

При цьому слід звернутися до самогоінституту перевезення вантажів. Стаття 306ГК України визначає, що перевезенням вантажів визнається господарська діяль3ність, пов’язана з переміщенням продукціївиробничо3технічного призначення та виро3бів народного споживання залізницями, ав3томобільними дорогами, водними та повітря3ними шляхами, а також транспортуванняпродукції трубопроводами. Суб’єктами відно3син перевезення вантажів є перевізники, ван3тажовідправники та вантажоодержувачі. Прицьому підприємства залізничного транспор3ту виступають у господарсько3правових від3носинах з перевезення вантажів виключнояк перевізники.

На підставі системного аналізу положеньГлави 32 ГК України можна дійти висновку,що на час надання послуг з перевезення доперевізника не переходить право власностіна вантаж, який ним перевозиться. При цьо3му зазначений суб’єкт господарювання прий3має на себе всі ризики випадкової загибелівантажу та право на його реалізацію у випад3ку невиконання вантажоодержувачем зобо3в’язань з його отримання в місці призначен3ня. Однак ці особливості жодним чином незумовлюють переходу права власності на пе3

реданий вантаж від вантажовідправника чивантажоодержувача до перевізника. З наведе3ного можна зробити висновок, що чинне зако3нодавство не передбачає переходу права влас3ності на вантаж від відправника/отримувачадо перевізника і зумовлює лише можливістьнадання послуг з перевезення вантажів, щоналежать іншим суб’єктам господарювання.

Слід також звернути увагу на міжнарод3ний досвід ліцензування такої діяльностіпідприємств залізничного транспорту. Пере3дусім, Україна підписала Правила переве3зення небезпечних вантажів залізницею, за3тверджені Протоколом ХV засідання Радипо залізничному транспорту держав – учас3ниць СНД від 05.04.1996 р., що визначає пре3курсори як небезпечні вантажі, допущені доперевезення залізничним транспортом (До3даток № 2 Алфавітний покажчик, № за кла3сифікацією ООН 1830–1832, 1906, 1789,2796). Цими правилами не вимагається отри3мання додаткової ліцензії на перевезення заз3начених вантажів підприємствами залізнич3ного транспорту. Достатньою визнається од3на ліцензія на перевезення вантажів. Однак з01.01.2010 р. на території України при пере3везенні вантажів у внутрішньому сполученніці Правила не застосовуються відповідно доп. 5 наказу Міністерства транспорту та зв’яз3ку України «Про внесення змін до наказу Мі3ністерства транспорту України від 21.11.2000 р.№ 644 та Правил перевезення наливних ван3тажів» від 25.11.2008 р. № 1430.

Отже, Міністерство транспорту та зв’яз3ку України актом внутрішнього законодав3ства зупинило дію міжвідомчої угоди безвнесення будь3яких повідомлень, заяв сторо3нам3підписантам такої угоди.

Таким чином, склалася ситуація, колиукраїнські перевізники (підприємства заліз3ничного транспорту) для перевезення сірча3ної та соляної кислоти у межах України зо3бов’язані додатково отримувати ліцензію наперевезення прекурсорів (згідно із ЗакономУкраїни «Про наркотичні засоби, психотроп3ні речовини та прекурсори»), а перевізникиінших країн – учасниць СНД для перевезен3ня аналогічного вантажу територією Ук3раїни такої ліцензії отримувати не зобов’я3зані. Отже, має місце дискримінаційне став3лення законодавця до національного пе3ревізника, що не відповідає основам госпо3дарського законодавства України.

На підставі проведеного аналізу госпо3дарської діяльності підприємств залізнич3ного транспорту з перевезення прекурсорівможна зробити висновок, що цілком обґрун3тованим є охоплення правовою категорією«ліцензування перевезення вантажів заліз3ничним транспортом» категорії «ліцензуванняперевезення прекурсорів залізничним транс3


портом». Відповідно у ст. 26 Закону України«Про наркотичні засоби, психотропні речо3вини і прекурсори» з метою уникнення дуб3лювання ліцензування господарської діяль3ності підприємствами залізничного транс3порту необхідно прямо передбачити нормупро те, що за наявності у підприємств заліз3ничного транспорту ліцензії на перевезеннявантажів не вимагається отримання спеці3альної ліцензії на перевезення прекурсорівта інших небезпечних вантажів.


1. Бекірова Е. Е. Правове регулювання ліцензу3вання певних видів господарської діяльності: авто3реф. дис. ... канд. юрид. наук. – Д., 2006. – 17 с.

2. Вітвицький С. С. Державний контроль усфері ліцензійної діяльності: Автореф. дис. ... канд.юрид. наук. – Х., 2004. – 18 с.

3. Пальчук П. М. Ліцензування торговельноїдіяльності в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид.наук. – К., 2008. – 20 с.

4. Пастух І. Д. Організаційно3правові засадиліцензування господарської діяльності в Україні:автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2005. – 19 с.

5. Радик І. Л. Правові проблеми екологічноголіцензування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х.,2001. – 17 с.

6. Шамрай І. А. Правові основи створення фінан3сових установ в Україні та ліцензування їх операцій:автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2007. – 20 с.

7. Шпомер А. І. Ліцензування господарськоїдіяльності (господарсько3правовий аспект): авто3реф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2006. – 20 с.

8. Джунь А. І. Юридична природа ліцензуванята особливості його правового регулювання у па3ливно3енергетичному комплексі України // Дер3жава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і полі3тичні науки. – Вип. 25. – К., 2004. – С. 448–450.

9. Хозяйственный кодекс Украины: Научно3практический комментарий / Под ред. А. Г. Бобко3вой. – Х., 2008. – 1296 с.

In the article it is determined some problem aspects of licensing of separate forms of railway enter�prises’ business activity, in particular with precursors and dangerous cargos transportation.

В статье определены проблемные аспекты лицензирования отдельных видов хозяйственнойдеятельности предприятий железнодорожного транспорта, в частности связанных с перевоз�кой прекурсоров и опасных грузов.


83

№ 7

Характерною особливістю сучасної укра3їнської реальності є виникнення великоїкількості конфліктів у сфері реалізації

корпоративних прав, до яких належить і корпо3ративний шантаж або грінмейл, що є новітньоюзагрозою фінансово3економічній безпеці підпри3ємства і безпеці держави в цілому.

Метою цієї статті є визначення сутності но3вого для вітчизняної юриспруденції поняття«корпоративний шантаж, або грінмейл».

Проблематику грінмейлу в Україні дослі3джували О. Власов, Н. Гутурова, Д. Зеркалов,О. Коваль, І. Костін, А. Марущак, Д. Нікульні3ков, О. Пащенко, С. Сімаков, А. Смітюх, О. Шус3тік та ін.

Практика корпоративного шантажу булазастосована вперше у США у середині 803х ро3ків ХХ ст., коли відомі фінансисти Томас Пікенста Джеймс Голдсміт отримали надприбутки вопераціях із компаніями Goodyear Tire та Occi3dental Petroleum за допомогою елементів грін3мейлінгу.

Проте світового поширення це явище набу3ло завдяки американському мільярдеру Кенне3ту Дарту. На початку 903х років ХХ ст. К. Дартвикупив близько 4 % зовнішнього боргу Бра3зилії. У 1994 р., коли держава домовилась із 750 кредиторами про реструктуризацію свогоборгу, лише Дарт не погодився із запропонова3ним планом і вимагав для себе особливих умов.Вести з ним переговори було неможливо, ад3же Дарт вимагав за свою згоду астрономічну су3му. Як наслідок уряд Бразилії реструктурувавсвої борги без участі К. Дарта. К. Дарт подав досуду і в результаті отримав понад 800 млн дол.Через рік він заблокував емісію бразильськихоблігацій, випустивши на ринок власні папери,забезпечені належною йому частиною зовніш3нього боргу, і тим самим спровокував фінансо3ву кризу.

Це поняття тривалий час неоднозначнотрактувалося в англосаксонській правовій сис3темі та не знайшло свого україномовного відпо3відника чи точного визначення в Україні.

Сучасні словники визначають термін грін3мейл (від англ. greenmail як «зелена пошта») якдіяльність, спрямовану на отримання надпри3бутку за допомогою спекуляцій чи зловживаньсвоїми правами акціонера по відношенню до під3приємства. Цієї мети досягають шляхом при3дбання такої кількості акцій компанії, яка ство3рює загрозу її поглинання, щоб у подальшомуперепродати ці акції за завищеною ціною тійсамій компанії.

Поняття «грінмейл» походить від blackmail(«чорна пошта»), що означає кримінально кара3ний шантаж, вимагання. Однак між «зеленою»та «чорною» поштою є принципова відмінність:класичний грінмейл завжди здійснюється врамках закону [1, c. 20].

Black’s Law Dictionary визначає поняття«greenmail» як процедуру придбання значноїкількості акцій компанії для того, щоб створитизагрозу її ворожому поглинанню з метою подаль3шого перепродажу цих акцій за завищеною ці3ною тій самій компанії [2, c. 48].

Як зазначає Д. Нікульніков, грінмейл – цекорпоративний шантаж, який полягає у закон3ній діяльності міноритарного акціонера (подан3ня численних скарг, позовів проти товариства,ініціювання перевірок діяльності товариства),спрямованої на спонукання менеджменту чи ма3жоритарних акціонерів придбати акції у цьогоміноритарного акціонера за ціною, багаторазо3во вищою за їх ринкову вартість, або отриманнявідступних у грошовій чи іншій формі [3].

На думку А. Смітюха, грінмейл або фінан3совий шантаж – це форма зловживання своїмиправами під час спланованого конфлікту відпо3відно до певного сценарію (стратегічного пла3ну). При цьому через завдання шкоди спонука3ти особу, щодо якої спрямовані недружні дії,

ОКРЕМІ ПИТАННЯ КОРПОРАТИВНОГО ШАНТАЖУ АБО «ГРІНМЕЙЛУ» В СИСТЕМІКОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН

Катерина Терещенко,юридичний факультет

ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»

У статті розглядається проблематика, пов’язана з особливостями корпоративного шантажу(грінмейлу). Аналізуються праці науковців�юристів щодо цього явища, з’ясовується його сутність че�рез призму порівняння з рейдерством, пропонуються заходи захисту в системі корпоративних відносинта необхідність закріплення відповідальності за корпоративний шантаж у чинному законодавстві.

Ключові слова: корпоративний шантаж, корпоративні відносини, грінмейл, грінмейлер, рей3дерство, засоби захисту.

© К. Терещенко, 2011


84

липень 2011

8484

до сплати винагороди за припинення неприяз3них дій з боку грінмейлера у формі купівлі пев3них прав за завищеною ціною або виплати ви3нагороди за відмову від претензій, або наданнятаких переваг, які не можуть бути законно от3римані за наявних умов господарського оборо3ту [1, c. 21].

Автори вважають, що грінмейл є одним ізвидів корпоративного шантажу у формі зловжи3вання своїми правами під час спланованогоконфлікту відповідно до певного сценарію, якийзастосовується з метою примусити компаніювикупити власні акції за вищою ціною, або єчастиною юридичної схеми, що використову3ється однією компанією при недружньому по3глинанні іншої.

До речі, щоб краще зрозуміти сутність дано3го явища, необхідно порівняти грінмейл із рей3дерством, під яким розуміють процес порушен3ня закону на будь3якій стадії набуття контролюнад підприємством; як цілеспрямовану змінуправ власності на підприємницькі активи за до3помогою незаконних судових та адміністратив3них рішень із використанням психологічного таправового тиску; як замовлення та організаціюнападу на підприємницьку організацію, установуз метою її захоплення, що призвело до порушен3ня її нормальної роботи; як напад на підприєм3ство (установу, організацію) з метою його захоп3лення, вчинений організованою групою; як не3дружнє заволодіння підприємствами; як неза3конне поглинання (захоплення) одного із суб’єк3тів господарювання або його власності іншим іззастосуванням корупції та насильства [1, c. 20].

Учені3юристи неоднозначно визначають їхспіввідношення. У роботах деяких вітчизнянихдослідників проблематика грінмейлу висвітлюєть3ся таким чином, що фактично має місце змішуван3ня понять «грінмейл» та «рейдерство» [4, c. 121].З погляду тактики, способів ці два поняття є дужеподібні, але їх мета суттєво відрізняється (ос3новна ціль грінмейлу – отримання «відступно3го», а рейдерства – захоплення підприємства).Отже, грінмейл і рейдерство – це споріднені,тісно пов’язані між собою явища, де використо3вуються подібні методи, але грінмейл не є влас3не методом або видом рейдерства.

На пострадянському просторі, особливо вРосії, грінмейл є дуже популярним методом ве3дення справ. У РФ класичний грінмейлер – цеінвестиційні компанії, що здійснюють свій біз3нес у рамках проектів із недружнього поглинан3ня. Такі компанії користуються послугами нетільки високопрофесійних юристів та економіс3тів, а й фахівців, що працюють на межі права,психології, економіки.

Об’єктами грінмейлерів є сучасні компанії, що динамічно розвиваються. В Україні практич3но не було гучних випадків використання тех3нологій грінмейлу в чистому вигляді. Грінмейлпередбачав участь дрібних міноритарних акціоне3рів, зазвичай фізичних осіб, у корпоративнихконфліктах. У цьому разі позови, подані влас3ником кількох акцій, ніби випадково збігали3

ся з інтересами окремих фінансово3промисло3вих груп.

Проте й в Україні з’явився грінмейл у йогокласичному вигляді. Так, 11 серпня 2006 р. Гос3подарський суд м. Києва ухвалив рішення, що за3бороняє ДКЦПФР реєструвати додатковий ви3пуск акцій Харцизького трубного заводу (ХТЗ)за позовом компанії «Renaissance Securities (Cyp3rus) Ltd». Залучені кошти (20 млн дол.) ХТЗпланував спрямувати на будівництво новоїлінії з виробництва одношовних труб діамет3ром 711–1420 мм. Унаслідок судового розгля3ду, ініційованого міноритарним акціонером за3воду, на думку керівництва ВАТ «ХТЗ», реалі3зацію інвестиційної програми поставлено підзагрозу.

Однак грінмейл має не лише негативні, а йпозитивні риси, оскільки саме корпоративнийшантаж у певному сенсі сприяє природному від3бору. Наявність грінмейлерів змушує керів3ництво компаній більш організовано підходитидо роботи, перешкоджати розмиванню активів,неухильно дотримуватися процедурних нормкорпоративного управління.

Корпоративний шантаж потребує чіткогоплану дій, грошових коштів, конспірації, вико3ристання правових і неправових методів, інсай3дерської інформації та підкупу посадових осіб,а також знання та використання помилок ад3міністрації. А тому є особливо небезпечним длякомпаній, слабких в організаційному, фінансо3вому чи юридичному плані, таких, що не маютьвнутрішньої служби безпеки та штату корпора3тивних юристів. Саме тому важлива профілак3тика відповідних негативних дій. Корпоратив3ний захист – це конструктивна та професійнареакція на раніше розроблені та застосовані аг3ресорами схеми.

Для боротьби із корпоративним шантажемважливим є оновлення корпоративно3норматив3ної бази, а саме статутів, внутрішніх положень,формування чітко побудованого модельного ак3ту корпоративної поведінки секретаріату ком3панії, ради директорів. Слід змінювати мис3лення керівників середніх і великих компаній,які не застосовують інноваційні підходи у по3будові захисту, а використовують одні й ті саміметоди впродовж багатьох років. Зарубіжнийдосвід показує, що до компанії з ідеально побу3дованою схемою управління, яка ґрунтуєтьсяна легальності, економічній доцільності, управлін3ській раціональності, а також гармонічних відно3синах між усіма учасниками системи, грінмейлніколи не буде застосований. Основне важливопам’ятати, що корпоративний шантаж можли3вий за умови уразливості суб’єкта.

Комплекс захисту передбачає:•• мінімізацію кількості міноритарних акціо3

нерів;•• приведення внутрішніх корпоративних

документів товариства у відповідність до чиннихправових норм;

•• максимальне дотримання передбачених за3конодавством прав акціонерів;


The article reviews the problems associated with special corporate blackmail or greenmail. The work of scientists�lawyers is analyzed like the phenomenon, defines its essence through the prism of comparison ofraids have been proposed protection measures the system of corporate relations and the need to consolidateresponsibility for corporate blackmail in the current legislation of Ukraine.

В статье рассматривается проблематика, связанная с особенностями корпоративного шанта�жа (гринмейла). Анализируются труды ученых�юристов по поводу этого явления, выясняется егосуть через призму сравнения с рейдерством, предлагаются способы защиты в системе корпоратив�ных отношений и необходимость закрепить ответственность за корпоративный шантаж вдействующем законодательстве Украины.

•• контроль над доступом до інсайдерськоїінформації компанії;

•• попередження виявів корпоративної роз3відки, стороннього впливу на керівництво [5, с. 8–10].

Нині грінмейл стає актуальним методом ве3дення справ в Україні, але законодавцем не за3кріплено його поняття, відповідальність за дії, щостановлять грінмейл. У більшості країн грінмейлзаборонено законом, наприклад у США доходивід продажу акцій за ціною вище за ринковуобкладаються податком у розмірі 80 %, що ро3бить таку діяльність не вигідною.

Слід зазначити, що у вітчизняному законо3давстві відсутнє визначення корпоративногошантажу, механізмів його виявлення та припи3нення, оцінки збитків мажоритарних акціоне3рів, відповідальності грінмейлерів перед зако3ном тощо.

Правове регулювання діяльності акціонер3них товариств здійснюється на підставі Госпо3дарського кодексу (далі – ГК), Цивільного ко3дексу (далі – ЦК) України, Закону України«Про господарські товариства» та Закону Ук3раїни «Про акціонерні товариства». У статтях62–72 ГК України закріплено норми щодо під3приємств, а статтями 79–92 – господарських то3вариств. У ЦК України статтями 113–118 за3кріплено загальні положення про діяльність гос3подарських товариств, а спеціальними нормамищодо акціонерних товариств є статті 152–162.Але у цих нормативно3правових актах відсутнєправове регулювання грінмейлу.

Отже, законодавча база потребує уточнень ідоповнень. По3перше, потрібно чітко закріпитидля всіх акціонерних товариств норми господа3рювання, створення, діяльності та ліквідації, прий3няття окремих норм, які регулювали б грінмейлта інші види корпоративного шантажу і спри3яли гармонійному економічному розвитку суб’єк3тів господарювання; ці норми доречно закріпи3ти в межах єдиного нормативно3правового ак3ту. По3друге, необхідно консолідувати всі наяв3ні норми, які регулюють діяльність господар3ських товариств у межах єдиного кодифікова3ного акта – Корпоративного кодексу України.

А тому дуже важливими є злагоджені діївсіх органів держави й активна співпраця ізкомпаніями для прийняття досконалого зако3нодавчого акта, який би регулював ці проблемніпитання, забезпечував фінансово3економічнубезпеку підприємства.


1. Смітюх А. Грінмейл: поняття та правовасутність // Підприємництво, господарство і право. –2008. – № 7. – С. 20–22.

2. Merriam Webster’s dictionary of law. – Spring3field: Merriam Webster. – 1996. – 634 p.

3. Нікульніков Д. Грінмейл і право акціонера наотримання інформації про діяльність товариства //Юридичний радник. – 2007. – № 1.

4. Бєліков О. Чи насправді грінмейлери є сані3тарами бізнесу? // Юридичний журнал. – 2007. –№ 3. – С. 120–123.

5. Осипенко О. В. Российский гринмейл: Стра3тегия корпоративной обороны. – М., 2006. – 448 с.

А Д М І Н І С Т РАТ И В Н Е П РА В О

86

липень 2011

Галузь зв’язку є однією з найважливішихгалузей економіки, яка покликана забезпе3чувати взаємодію між суб’єктами господа3

рювання, що належать до різних галузей народ3ного господарства. На вартість послуг цієї га3лузі припадає значна частка валового внутріш3нього продукту. Так, за станом на кінець 2009 р.підприємствами зазначеної галузі надано по3слуг на суму 46319,3 млн грн, що становило 5 % вартості валового внутрішнього продукту.Центральне місце в структурі галузі зв’язку належить телекомунікаціям (електрозв’язку).Так, на суб’єктів господарювання, що здійсню3ють діяльність у сфері телекомунікацій, припа3дає понад 90 % доходів галузі, а темпи зростан3ня доходів від розвитку деяких видів елект3розв’язку, наприклад комп’ютерного (наданняпослуг доступу до мережі Інтернет тощо), пере3вищують 26 % [1].

У сучасних умовах динамічний розвитоктелекомунікацій справляє визначальний впливна всі сфери життєдіяльності суспільства: еко3номічну, соціально3культурну, адміністратив3но3політичну та ін. Виступаючи важливою скла3довою економіки, відображаючи науково3тех3нічний потенціал країни та впливаючи на її на3ціональну безпеку, галузь телекомунікацій неможе залишатися поза увагою держави, якаформує та реалізовує відповідну політику в ційгалузі через механізми державного регулюван3ня з метою забезпечення їх стабільного розвит3ку і позитивного впливу на інші галузі та сферижиттєдіяльності суспільства.

Розвиток галузі телекомунікацій, її право3вого забезпечення завжди викликав жвавийінтерес не тільки у галузевих фахівців3зв’язків3ців, а й у вчених3юристів та управлінців, які тієючи іншою мірою мають відношення до цієї га3лузі, зокрема таких, як Д. Кухнюк, В. Брижко,В. Олійник [2–4] та ін. Разом із тим існуючіпідходи до подальшого вдосконалення орга3нізаційно3правових засад державного регулю3

вання в цій галузі залишаються дискусійними.Особливо неоднозначним виглядає питаннязастосування таких засобів державного регулю3вання у сфері телекомунікацій, як реєстрація таліцензування (зважаючи на певні спроби лібе3ралізації ринку телекомунікацій, що здійсню3ються останнім часом на державному рівні). Узв’язку з цим актуальним завданням правовоїнауки на сьогодні є пошук оптимальної моделіорганізаційно3правового механізму застосуван3ня реєстраційно3дозвільних методів у ході дер3жавного регулювання ринку телекомунікацій.

Одним із основних засобів державного регу3лювання доступу суб’єктів господарювання наринок телекомунікацій є ліцензування. В юри3дичній літературі ліцензування господарськоїдіяльності розглядається в багатьох аспектах –як умова здійснення певних видів господарсь3кої діяльності, засіб державного регулювання,правовий інститут, форма державного контролю,форма легітимації підприємництва, тобто дер3жавного підтвердження законності входженнясуб’єктів у господарський обіг, правовий режимздійснення певних видів діяльності, діяльністьуповноважених державою органів, спрямовануна надання дозволів на здійснення за певнихумов передбачених законодавством видів гос3подарської діяльності тощо [5, с. 83, 85]. Всі ціпідходи до визначення сутності ліцензуваннявідображають ту чи іншу його сторону та маютьсвоє логічне обґрунтування. Втім, зазначеніточки зору відображають, здебільшого, баченняліцензування з позицій юридичної науки та дер3жавних органів.

Якщо розглянути ліцензування з позицій су3б’єктів господарювання, у тому числі суб’єктівринку телекомунікацій, то воно сприймається,перш за все, як адміністративний засіб обмежен3ня виходу на ринок і діяльності на цьому ринку,хоча, насправді, іноді ліцензування може бутинайбільш ефективним засобом упорядкуваннявідносин на певному ринку. Слід зазначити, що

ОРГАНІЗАЦІЙНО0ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

Юрій Бурило,канд. юрид. наук,

доцент кафедри конституційного та адміністративного права,заступник декана юридичного факультету

ДВНЗ «Київський національнийекономічний університет ім. Вадима Гетьмана»

У статті розглядаються питання застосування таких методів державного регулювання,як реєстрація та ліцензування в контексті лібералізації доступу суб’єктів господарювання доринку телекомунікацій.

Ключові слова: лібералізація ринку телекомунікацій, державне регулювання, ліцензуван3ня, реєстрація, радіочастотний ресурс, номерний ресурс.

© Ю. Бурило, 2011


87

№ 7

саме таке сприйняття ліцензування в останніроки отримує все більше визнання як у бізнес3середовищі, так і на вищих щаблях державноївлади. Про це свідчить, зокрема, Указ Президен3та України «Про Концепцію вдосконаленнядержавного регулювання господарської діяль3ності» від 03.09.2007 р. № 816/2007, в якому на3голошується, що сфера ліцензування перетво3рилася на одну з найкорумпованіших і стала ме3ханізмом адміністративного тиску на суб’єктівгосподарювання; в деяких випадках механізмліцензування використовується для неправомір3ного обмеження конкуренції під час здійсненнягосподарської діяльності. У зв’язку з цим у за3значеному Указі звертається увага на необхід3ність мінімізації видів діяльності, які потребу3ють ліцензії.

Попри існування різних, часто діаметраль3но протилежних, точок зору на проблеми ліцен3зування господарської діяльності в Україні, вдо3сконалення організаційно3правового механізмузастосування цього засобу державного регулю3вання господарської діяльності повинно матина меті, передусім, забезпечення балансу при3ватних інтересів бізнес3структур і публічних ін3тересів держави та суспільства в цілому. Отже,вдаватися до надмірної мінімізації ліцензова3них видів господарської діяльності, як і до над3мірного розширення їх переліку, не доцільно.Ми поділяємо точку зору Є. Провоторової, якавважає, що на сучасному етапі доцільніше вестимову про оптимізацію, приведення у відповід3ність із сучасними економічними та соціальни3ми реаліями переліку видів господарської ді3яльності, здійснення яких потребує отриманняліцензії [6, с. 23].

Що стосується оптимізації ліцензування якзасобу державного регулювання у сфері телеко3мунікацій, то слід зазначити, що потреба в нійтакож давно назріла у зв’язку з необхідністюспрощення умов доступу на ринок з метою за3лучення нових інвестицій і пожвавлення кон3куренції.

На сьогодні застосування ліцензування усфері телекомунікацій регламентовано главою 8Закону України «Про телекомунікації» від18.11.2003 р. Відповідно до ч. 3 ст. 42 цього За3кону ліцензуванню підлягають такі види діяль3ності у сфері телекомунікацій:

•• надання послуг фіксованого телефонногозв’язку з правом технічного обслуговування йексплуатації телекомунікаційних мереж і надан3ня в користування каналів електрозв’язку: міс3цевого; міжміського; міжнародного;

•• надання послуг фіксованого телефонногозв’язку з використанням безпроводового досту3пу до телекомунікаційної мережі з правом тех3нічного обслуговування та надання в користу3вання каналів електрозв’язку: місцевого; між3міського; міжнародного;

•• надання послуг рухомого (мобільного) те3лефонного зв’язку з правом технічного обслугову3вання й експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку;

•• надання послуг з технічного обслуговуван3ня й експлуатації телекомунікаційних мереж,мереж ефірного теле3 та радіомовлення, прово3дового радіомовлення, телемереж;

•• надання в користування каналів елект3розв’язку: місцевих; міжміських; міжнародних.

Як випливає з положень додатку № 2 до По3рядку ведення реєстру операторів, провайдерівтелекомунікацій, затвердженого рішенням Націо3нальної комісії з питань регулювання зв’язкуУкраїни (далі – НКРЗ) від 11.11.2010 р. № 514,без ліцензії (але після проходження процедуриреєстрації в НКРЗ) можуть здійснюватися:технічне обслуговування й експлуатація влас3них телекомунікаційних мереж, мереж ефірно3го теле3 та радіомовлення, проводового радіомов3лення, телемереж із наданням телекомунікацій3них послуг, які не ввійшли до переліку ліцензо3ваних видів діяльності; надання телекомуніка3ційних послуг провайдерами телекомунікацій;надання послуг доступу до Інтернету; наданнятелекомунікаційних послуг, які не ввійшли допереліку ліцензованих видів діяльності, з вико3ристанням радіочастотного ресурсу.

Таким чином, більшість видів діяльності усфері телекомунікацій на сьогодні підлягаютьліцензуванню, що значною мірою стримує залу3чення інвестицій, впровадження новітніх тех3нологій і розвиток ринку телекомунікацій у ці3лому. На думку Голови комітету з телекому3нікацій Асоціації правників України Д. Кухню3ка, тенденції 2011 р. перш за все будуть спрямо3вані на лібералізацію телекомунікаційного за3конодавства України й адаптацію його поло3жень до норм Європейського Союзу. ВерховнаРада України у першому читанні ухвалила про3ект Закону України «Про внесення змін до де3яких законодавчих актів України (щодо спро3щення умов доступу на ринок телекомунікацій3них послуг)», який передбачає зменшення ви3дів діяльності у сфері телекомунікацій, що під3лягають ліцензуванню. Згаданий законопроектпередбачає перехід на реєстраційні засади здійс3нення діяльності у сфері телекомунікацій тавідміну ліцензування діяльності у сфері телеко3мунікацій, крім ліцензування видів діяльності з надання послуг міжміського та міжнародногофіксованого зв’язку. У майбутньому плануєть3ся взагалі скасувати ліцензування всіх видівдіяльності [2]. За умови прийняття зазначено3го Закону (на сьогодні це законопроект від12.08.2010 р. № 7031) ступінь зарегульованостіринку телекомунікацій різко знизиться. Але чивиправдані такі різкі зміни в законодавстві та в регуляторному впливі держави на ринок те3лекомунікацій? Чи є такі зміни науково обґрун3тованими, суспільно корисними?

Для відповіді на сформульовані питання не3обхідно визначити, які об’єктивні критерії ма3ють використовуватися законодавцем для ви3окремлення видів господарської діяльності, щомають підпадати під режим ліцензування. Про3блема полягає в тому, що в чинному законодав3стві, яке стосується ліцензування, у тому числі


88

липень 2011

8888

ліцензування у сфері телекомунікації, ці крите3рії чітко не прописані, що зумовлює безпідстав3не віднесення деяких видів діяльності до таких,що потребують ліцензування. Зокрема у ст. 14Господарського кодексу (далі – ГК) України,яка присвячена ліцензуванню як засобу дер3жавного регулювання, зазначено, що ліцензу3вання, нарівні з патентуванням і квотуванням,спрямоване на забезпечення єдиної державноїполітики у цій сфері, на захист економічних ісоціальних інтересів держави, суспільства, ок3ремих споживачів. Вказану мету застосуваннязгаданих засобів державного регулювання важ3ко використовувати як критерій, оскільки, по3перше, незрозуміло чи вона однаково стосуєть3ся всіх трьох засобів державного регулювання(ліцензування, патентування, квотування) чиякогось із них окремо; по3друге, інтереси дер3жави, суспільства, споживачів – поняття занад3то широкі, а тому ними можна обґрунтувати застосування фактично будь3якого засобу дер3жавного впливу на ринок.

Закон України «Про телекомунікації», якиймав би визначити для чого застосовується ліцен3зування в цій сфері, містить ст. 16, відповідно доякої метою регулювання (ліцензування є одниміз засобів регулювання в розумінні цього Зако3ну) у сфері телекомунікацій є максимальне задо3волення попиту споживачів на телекомунікаційніпослуги, створення сприятливих організаційнихта економічних умов для залучення інвестицій,збільшення обсягів послуг і підвищення їх якос3ті, розвитку та модернізації телекомунікаційнихмереж з урахуванням інтересів національної без3пеки. Наведене також не дозволяє визначити,якого засобу регулювання стосується ця мета,що сформульована досить широко та малопри3датна для використання як критерію.

Тим не менше, попри відсутність у чинномузаконодавстві чіткого переліку критеріїв відне3сення видів господарської діяльності до таких,що потребують ліцензування, у науковій юри3дичній літературі такі критерії пропонуються.Так, Є. Провоторова пропонує з метою вдоско3налення законодавства, у тому числі перелікувидів господарської діяльності, що ліцензують3ся, законодавчо закріпити, що вид господарсь3кої діяльності підлягає ліцензуванню, якщо вінвідповідає одному з таких критеріїв [6, с. 23]:

•• наявність державного (публічного) інтере3су до зазначеного виду діяльності. Це, зокрема,види діяльності, провадження яких пов’язано звикористанням обмежених ресурсів; види діяль3ності, здійснення яких становить небезпеку длянавколишнього середовища або є небезпечнимдля життя невизначеного кола осіб; види діяль3ності, які приносять високі прибутки, тощо;

•• небезпека нанесення шкоди правам, закон3ним інтересам, моральності та здоров’ю грома3дян у результаті провадження діяльності;

•• необхідність спеціальних знань для прова3дження господарської діяльності, де такі знан3ня є основним засобом провадження зазначе3ного виду діяльності.

Серед зазначених критеріїв найбільш важ3ливим із точки зору державного регулюванняринку телекомунікацій, на нашу думку, є пер3ший із зазначених критеріїв, оскільки здійснен3ня багатьох видів господарської діяльності усфері телекомунікацій потребує використаннятаких обмежених ресурсів, як номерний ресурсі радіочастотний ресурс. Якщо застосувати цейоб’єктивний за своєю природою критерій довидів господарської діяльності у сфері телеко3мунікацій, то ліцензуванню підлягатимуть таківиди діяльності, як надання послуг фіксованоготелефонного зв’язку, що вимагає використанняномерного ресурсу, та надання послуг рухомого(мобільного) телефонного зв’язку, що вимагаєвикористання як номерного, так і радіочастот3ного ресурсу.

Як випливає з аналізу положень ст. 47 За3кону України «Про телекомунікації», саме у випадках, коли певний вид діяльності у сферітелекомунікацій, що ліцензується, потребує ви3користання обмеженого ресурсу (номерного тарадіочастотного) НКРЗ може прийняти рішен3ня про обмеження кількості ліцензій і розподілїх на конкурсних засадах. Саме тому у випад3ках використання обмежених ресурсів при здій3сненні господарської діяльності у сфері телеко3мунікацій неможливо обійтися без процедуриліцензування. Що стосується інших видів діяль3ності у сфері телекомунікацій (надання в корис3тування каналів електрозв’язку; надання по3слуг з технічного обслуговування й експлуа3тації телекомунікаційних мереж, мереж ефірноготеле3 та радіомовлення, проводового радіомов3лення та телемереж), то вони цілком можутьздійснюватися лише за умови проходження від3повідним суб’єктом господарювання реєстраціїв НКРЗ.

Заслуговує на увагу процедура ліцензуван3ня діяльності з надання послуг рухомого (мо3більного) телефонного зв’язку з правом техніч3ного обслуговування й експлуатації телекому3нікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку. На сьогодні така діяль3ність потребує одразу дві ліцензії: на здійснен3ня діяльності у сфері телекомунікацій, як тоговимагає ст. 42 Закону України «Про телеко3мунікації», та на користування радіочастотнимресурсом відповідно до ст. 30 Закону України«Про радіочастотний ресурс України» від01.06.2000 р.

Очевидно, що існування подвійного ліцен3зування на один і той самий вид діяльності не єраціональним. Зважаючи на це, в проекті Зако3ну України «Про внесення змін до деяких зако3нодавчих актів України (щодо спрощення умовдоступу на ринок телекомунікаційних послуг)»передбачається, що види діяльності у сфері те3лекомунікацій, які потребують використаннярадіочастотного ресурсу, здійснюються суб’єк3тами господарювання на підставі ліцензій накористування радіочастотним ресурсом і вклю3чення до реєстру операторів, провайдерів теле3комунікацій. Таким чином, цим законопроектом

А Д М І Н І С Т РАТ И В Н Е П РА В О№ 7

пропонується скасувати ліцензування діяльнос3ті у сфері телекомунікацій з надання послуг ру3хомого (мобільного) зв’язку. Одночасно пе3редбачається збереження ліцензування корис3тування радіочастотним ресурсом. Утім, на3скільки науково обґрунтованим є такий підхіддо державного регулювання на ринку мобільно3го зв’язку? Хоча такий варіант усунення подвійно3го ліцензування, можливо, і доцільний з точки зо3ру бізнесу, навряд чи він є методологічно виправ3даним з точки зору державного регулювання рин3ку телекомунікацій. Адже для надання послугфіксованого телефонного зв’язку ліцензія надіяльність у сфері телекомунікацій потрібна, а длянадання аналогічних послуг рухомого (мобільно3го) зв’язку – ні, хоча обидва види зв’язку однаковопередбачають використання технічно обмеженогономерного ресурсу. Крім того, з точки зору техно3логій надання по3слуг рухомого (мобільного)зв’язку, процес значно складніший, отже, потребуєприскіпливішого державного регулювання за до3помогою ліцензування.

Оптимальним шляхом усунення подвійноголіцензування на ринку мобільного зв’язку булоби впровадження єдиної ліцензії на надання пос3луг рухомого (мобільного) зв’язку, яка б одночас3но передбачала право на користування не3обхідним для надання таких послуг радіочастот3ним ресурсом, отже, усувала б необхідність отри3мання окремої ліцензії на користування зазначе3ним ресурсом. До речі, аналогічний варіант ліцен3зування застосовується щодо телерадіооргані3зацій, які здійснюють розповсюдження телера3діопрограм ефірним способом із використаннямрадіочастотного ресурсу. Так, відповідно до ч. 2ст. 30 Закону України «Про радіочастотний ре3сурс України» такі телерадіоорганізації користу3ються радіочастотним ресурсом на підставі ліцен3зій на мовлення, виданих Національною радоюУкраїни з питань телебачення і радіомовлення.

Висновки

Лібералізація державного регулювання до3ступу на ринок телекомунікацій потребує зву3

ження переліку видів господарської діяльності,що підлягають ліцензуванню і, відповідно,більш активного застосування реєстраційногоспособу регулювання. Критерієм розмежуван3ня видів господарської діяльності у сфері те3лекомунікацій, що потребують ліцензування, і тих, що можуть здійснюватися на реєстрацій3ній основі, повинно стати використання обме3жених ресурсів, що застосовуються в ході здій3снення цих видів діяльності. Таким чином, лі3цензуванню мають підлягати такі види госпо3дарської діяльності, як надання послуг фіксова3ного та рухомого (мобільного) телефонного зв’яз3ку. При цьому ліцензія на надання послуг рухо3мого (мобільного) зв’язку має передбачати пра3во на користування радіочастотним ресурсом.

Щодо перспектив подальших наукових до3сліджень з окресленої тематики, слід зазначити,що вони мають стосуватися питань спрощенняадміністративної процедури одержання ліцен3зій та інших документів дозвільного характеру,необхідних для здійснення господарської діяль3ності у сфері телекомунікацій.


1. Державна адміністрація зв’язку України //http://www.stc.gov.ua/uk/publish/article/68623.

2. Кухнюк Д. Послуга перенесення абонентсь3кого номера пожвавить конкуренцію між операто3рами телекомунікацій // Юридична газета. – 2011. –№ 7. – С. 14–15.

3. Е�майбутнє та інформаційне право / За ред.М. Швеця. – К., 2006. – 234 с.

4. Олейник В. За пять лет государство зарабо3тает на 3G 15 млрд грн, операторы – 50 млрд //http://www.proit.com.ua/digest/telecom/2011/02/07/104255.html.

5. Пастух І. Про юридичну природу ліцензу3вання господарської діяльності // Підприємниц3тво, господарство і право. – 2009. – № 9.

6. Провоторова Є. Правові аспекти визначеннякритеріїв видів господарської діяльності, що підля3гають ліцензуванню // Підприємництво, господар3ство і право. – 2009. – № 4.

The article deals with the issues of the application of such state regulation methods as licensing andregistration in the context of telecommunications market access liberalization.

В статье рассматриваются вопросы применения таких методов государственного регули�рования, как регистрация и лицензирование в контексте либерализации доступа субъектов хозяйствования к рынку телекоммуникаций.


90

липень 2011

Вюридичній літературі до цього часу не3має однакового підходу науковців довизначення предмета адміністративно3

го процесуального права, структури адміні3стративного процесу, видів адміністративнихпроваджень та їх місця в правовій системідержави.

Аналіз останніх досліджень і публікаційсвідчить про кардинальні зміни соціальногопризначення адміністративного права. У най3більш відомих працях В. Авер’янова зверта3ється увага на необхідність зміни теоретико3методологічних підходів до визначення пред3мета адміністративного права, залишаючи вйого структурі адміністративний процес якскладову галузі адміністративного права [1, с. 28; 2, с. 548–551; 3, с. 4–10], за винят3ком адміністративного судочинства [1, с. 42; 2, с. 588]. Проте Т. Коломоєць вважає, що й «ад3міністративне судочинство» є інститутом адміністративного права [4, с. 3]. Зовсім іншіпідходи до визначення місця адміністратив3ного процесу й адміністративного судочин3ства в правовій системі пропонують А. Комзюкта О. Пасенюк [5, с. 7, 52–53; 2, с. 25]. Таку точку зору раніше підтримували і ми [6, с. 5].

В юридичній літературі початок форму3вання розуміння адміністративного процесубуло покладено монографіями відомих радян3ських учених Н. Саліщевої «Административ3ный процесс в CССР» (1964 р.) і В. Сорокіна«Проблемы административного процесса»(1968 р.), які презюмували відповідно «вузь3ке» та «широке» розуміння адміністративно3го процесу.

Вузьке розуміння процесу зводиться додіяльності органів владних повноважень що3до розгляду справ про адміністративні право3порушення та застосування заходів примусу.

Широке розуміння передбачає, що адмі3ністративним процесом охоплюється вся уп3равлінська діяльність із реалізації матеріаль3

них норм, спрямована на вирішення постав3лених завдань i досягнення управлінськихцілей. Такий підхід у розумінні адміністра3тивного процесу на той час можливо й відпо3відав соціальному призначенню адміністра3тивного права, в систему якого більшість на3уковців включають адміністративний про3цес, як усю сферу діяльності органів владнихповноважень й до сьогодні. В результаті на3уковці намагаються якомога повніше обґрун3тувати наявність різноманітних адміністра3тивних проваджень, які логічно зовсім не по3в’язані з адміністративним процесом i ско3ріше нагадують форми та методи управлінсь3кої діяльності. До таких проваджень можнавіднести: провадження з видання норматив3них актів; провадження із створення, реор3ганізації та ліквідації організаційних структур;провадження з комплектування персоналу;дисциплінарні провадження; установчі, пра3вотворчі провадження; провадження з діло3водства та документообігу; атестаційні; внут3рішньоорганізаційні провадження; обліковіпровадження; провадження про прийом сту3дентів до вузу тощо.

Можливо це було б зрозумілим за радянсь3ких чaciв, коли будь3який керівник уособлю3вав представника влади – державну адмініст3рацію. Процес завжди асоціюється з держав3но3владними повноваженнями, а як бути зпідприємствами, закладами, установами іншихформ власності, крім державних?

Не зовсім вдалою є й класифікація про3ваджень на юрисдикційні та неюрисдикційні(О. Бандурка, М. Тищенко, Т. Коломоєць),конфліктні та неконфліктні (О. Кузьменко,С. Стеценко). Безумовно, імперія права є най3більш стійкою формою в регулюванні су3спільних відносин (як й усталені в науці по3няття, дефініції, система права тощо). Але ні вузьке чи широке розуміння, нi чисельнакількість проваджень, нi їх класифікація не

ПРЕДМЕТ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА:ознаки, поняття та структура

Едуард Демський,канд. юрид. наук, доцент,

професор кафедри адміністративного, фінансового та господарського праваАкадемії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України

У статті розглядаються питання формування предмета адміністративного процесуаль�ного права, його структури та співвідношення з адміністративним процесом.

Ключові слова: адміністративне процесуальне право, адміністративна справа, адміністра3тивний процес, структура адміністративного процесу, адміністративне провадження.

© Е. Демський, 2011


91

№ 7

відповідають визначеній Конституцією Укра3їни принципово новій ролі держави у відно3синах з людиною, а саме: «Права і свободилюдини та їх гарантії визначають зміст діяль3ності держави. Держава відповідає перед лю3диною за свою діяльність. Утвердження і за3безпечення прав і свобод людини є головнимобов’язком держави» (ч. 2 ст. 3 КонституціїУкраїни). Отже, мабуть, змістом процесу маєбути не управлінська діяльність, а щось інше.Цим іншим є визнання прав, свобод і обов’яз3ків людини, її інтересів, забезпечення їх за3хисту, розгляду та вирішення з цих питаньконкретних адміністративних справ.

На законодавчому рівні поняття адміні3стративної справи визначається стосовноадміністративного судочинства (ст. 3 Кодек3су адміністративного судочинства України).Але, враховуючи різноманітність сфери пуб3лічних відносин, таке визначення адміністра3тивної справи буде неповним, адже за визнан3ням, вирішенням і захистом своїх прав, обо3в’язків та інтересів громадяни, фізичні чи юри3дичні особи звертаються не тільки до суду, ай до інших органів владних уповноважень,зокрема до органів виконавчої влади, органівмісцевого самоврядування тощо. Тому, на на3шу думку, адміністративна справа – це вирі�шення органами адміністративної юрисдик�ції (у тому числі адміністративними судами)питання про визнання, реалізацію та захистправ, обов’язків, свобод і законних інтересівфізичних чи юридичних осіб у публічно�право�вих відносинах, у яких хоча б однією із сторінє орган виконавчої влади, орган місцевого са�моврядування, їх посадова особа або іншісуб’єкти, які на основі законодавства вповно�важені розглядати та вирішувати порушеніу справі питання.

У цьому зв’язку, на наше переконання,адміністративне право має регулювати від3носини публічної адміністрації та публічні ін3тереси, а адміністративне процесуальне пра3во – відносини визнання і забезпечення ре3алізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, у то3му числі держави.

Отже, йдеться про наявність нарівні з ус3таленим адміністративним правом відносносамостійної галузі – адміністративного про�цесуального права. Слід зазначити, що про3відні фахівці визнають цілком безпідставни3ми будь3які спроби обґрунтувати самостійнеіснування адміністративного процесуальногоправа, що регулювало б таке кореспондуючеадміністративному праву явище, як адмініст3ративний процес [1, с. 41]. З цією тезою пого3дитися навряд чи можна. По�перше, поняття«адміністративний процес» i «адміністратив3не право» не ідентичні. Адміністративний про�цес – це врегульована нормами адміністра3

тивного процесуального права система по3слідовно здійснюваних процесуальних дійуповноваженими органами щодо визнання,забезпечення та реалізації і захисту прав,свобод і законних інтересів фізичних чи юри3дичних ociб у процесуальній формі, а адмі�ністративне право – це системне об’єднанняюридичних норм, правових інститутів, якимирегулюються державно3владні, організуючісуспільні відносини, що виникають у зв’язкуз реалізацією виконавчо3розпорядчих функ3цій. По�друге, припустімо, що такого цілісно3го явища, як адміністративний процес у ре3альності не існує, але можна вести мову проpiзнi його форми, які утворюють системне,об’єктивне юридичне утворення незалежновід наукових поглядів (підходів) дослідни3ків. По�третє, адміністративний процес i ад3міністративне процесуальне право можуть некореспондувати i непотрібно, на нашу думку,кореспондувати aдмiнicтpaтивнoмy праву зааналогією кримінального чи господарського.Особливість адміністративного процесуаль3ного права та його відмінність від криміналь3ного, цивільного та господарського аналогівполягає в тому, що його нормами регулюєть3ся застосування матеріальних норм не тількиадміністративного права, а й інших матері3альних галузей права (трудового, цивільно3го, банківського, фінансового, господарсько3го, земельного, лісового тощо). Наявність різ3номанітних проваджень саме й відрізняєадміністративний процес від ycix інших юри3дичних процесів.

Визнання адміністративного процесуаль3ного права як самостійної галузі права в пра3вовій системі України знімає i дискусійне пи3тання щодо місця адміністративної юстиції всистемі юридичних процесів. Адже В. Авер’яновi О. Кузьменко, інші автори сходяться на думці,що адміністративна юстиція не входить до сис3теми адміністративного права [1, с. 42; 5, с. 6–7;7, с. 159], що цілком логічно. На нашу думку,місце адміністративної юстиції як підгалузіправа саме в системі адміністративного проце3суального права, яке не є складовою адміністра3тивного права та не обов’язково може корес3пондувати йому, оскільки адміністративна юс3тиція – це судовий контроль за діяльністю пуб3лічної адміністрації, а діяльність суду не роз3глядається і не може розглядатись як продов3ження діяльності адміністрації.

Адміністративне процесуальне право Ук3раїни як системне об’єднання юридичних нормі правових інститутів є складним реально іс3нуючим юридичним утворенням, основнимизавданнями якого є:

•• створення умов для реалізації суб’єк3тивних прав, свобод та інтересів фізичних чиюридичних осіб, а також виконання ними су3б’єктивних юридичних обов’язків;


92

липень 2011

•• забезпечення захисту в процесуальнійформі прав, свобод та інтересів фізичних чиюридичних осіб шляхом: управлінської (ад3міністративної) діяльності через виконаннязавдань і функцій органами владних повно3важень, їх посадовими особами; поновленняпорушеного права органами владних повно3важень, їх посадовими особами в судовомупорядку за позовом;

•• розгляд і вирішення правових спорів чиспорів про право шляхом: розгляду та вирішен3ня індивідуальних адміністративних справ ор3ганами владних повноважень, їх посадовимиособами в порядку підлеглості, підвідомчостіта компетентності, тобто в адміністративномупорядку; розгляд і вирішення індивідуаль3них адміністративних справ адміністратив3ними судами в порядку судового позову щодозахисту прав та інтересів фізичних чи юри3дичних осіб у сфері державного управління(публічних відносин).

Не претендуючи на беззаперечність і без3апеляційність викладених положень, вважа3ємо найбільш прийнятною точку зору, згідно зякою можна певною мірою узагальнити про3цесуальні аспекти управлінської юрисдикцій3ної та судової концепції адміністративного про3цесу, усунути дискусії щодо «вузького» та «ши3рокого» розуміння адміністративного проце3су. Крім того, адміністративний процес, у ста3дії якого управлінська та судові форми про3ваджень вигідно відрізняються від своїх ближ3чих аналогів – кримінального та цивільногопроцесів. Усі процеси (кримінальний, цивіль3ний, господарський) спрямовані на захист правта інтересів учасників процесів; адміністра3тивний процес (крім захисту прав та інтересівучасників процесу) виступає ще й інструмен3том визнання та реалізації прав, свобод, інте3ресів і обов’язків фізичних чи юридичних ociб,держави та суспільства в цілому. Це i характе3ризує особливість адміністративного процесу,його відмінність від інших процесів. Він охоп3лює правові інститути позасудового, а інколий досудового, вирішення справ (здійсненняпровадження), яке за своїми якостями дешев3ше, швидше, менш формалізоване.

Ознаками й особливістю адміністратив3ного процесу є:

•• те, що однією із сторін в адміністратив3но3процесуальних відносинах завжди висту3пає орган владних повноважень, його поса3дова чи службова особа;

•• неслужбова сфера процесуальної діяль3ності, тобто адміністративно3процесуальнівідносини, не пов’язані iз службовим підпо3рядкуванням, а не так як це відбувається удисциплінарних провадженнях;

•• наявність адміністративної справи, длярозгляду та вирішення якої й здійснюєтьсяадміністративне провадження;

•• чітка регламентація повноважень ор3ганів влади в адміністративному процесі, а невіртуальна узагальненість їх діяльності з ре3алізації у матеріальних нормах;

•• встановлення строків розгляду адміні3стративної справи, тоді як провадження в ши3рокому розумінні у часові рамки не вкладені(видання нормативних актів, прийняття інди3відуальних актів, діловодство тощо не врегу3льовані часовими рамками).

Аналіз правових норм Кодексу Українипро адміністративні правопорушення, Кодек3су адміністративного судочинства України тазаконів України, що регулюють провадженняу сфері управління, дає підстави зробити вис3новок, що всі провадження за формою їх здій3снення можна поділити на три групи:

•• провадження у сфері управління;•• провадження з адміністративного судо3

чинства;адміністративно3деліктні провадження.Провадження у сфері управління склада3

ються під час вирішення конкретної індиві3дуальної справи виконавчої влади, місцевогосамоврядування, їх посадовими чи службо3вими особами або іншим суб’єктом, який наоснові законодавства уповноважений роз3глядати та вирішувати адміністративні спра3ви в інстанційному (адміністративному, по3засудовому) порядку, крім притягнення доадміністративної відповідальності.

До провадження у сфері управління від3носяться: провадження за заявою суб’єктазвернення з приводу реалізації суб’єктивнихправ і обов’язків фізичними чи юридичнимиособами; провадження за ініціативою органувладних повноважень у зв’язку з реалізацієюконтрольно3наглядових функцій і застосуван3ням заходів адміністративного примусу, крімнакладення адміністративних стягнень; про3вадження за скаргою суб’єкта звернення зприводу розгляду скарг фізичних чи юри3дичних осіб на рішення, дії чи бездіяльністьорганів владних повноважень, їх посадових(службових) осіб у позасудовому (адмініст3ративному, інстанційному) порядку.

Провадження з адміністративного судо�чинства – це розгляд і вирішення адміністра3тивним судом публічно3правового спору, уякому хоча б однією із сторін є орган вико3навчої влади, орган місцевого самоврядуван3ня їх посадова чи службова особа або іншийсуб’єкт, який здійснює функції на основі за3конодавства у сфері державного управління,у тому числі й на виконання делегованих повноважень.

До проваджень з адміністративного судо3чинства належать: провадження в суді першоїінстанції; провадження окремих категорійадміністративних справ; апеляційне прова3дження; касаційне провадження; проваджен3

А Д М І Н І С Т РАТ И В Н Е П РА В О№ 7

In the article are examined questions of forming of the article of administrative judicial law, hisstructures and correlations with an administrative process.

В статье рассматриваются вопросы формирования предмета административного процес�суального права, его структуры и соотношения с административным процессом.

ня за винятковими обставинами; проваджен3ня за нововиявленими обставинами.

Адміністративно�деліктні провадження –це розгляд і вирішення адміністративнихсправ, пов’язаних із вчиненням адміністра3тивних проступків і притягненням правопо3рушників до адміністративної відповідаль3ності. До адміністративно3деліктних прова3джень належать: провадження у справах проадміністративні правопорушення; деліктніпровадження у разі прийняття Кодексу Ук3раїни про адміністративні (чи кримінальні)проступки (делікти). Разом із тим це не прос3те поєднання певних процесуальних дій (про3цедури) уповноважених органів (посадовихосіб), а однопорядкові за змістом суспільнівідносини щодо визнання, реалізації та захис3ту прав, свобод і законних інтересів приват3них осіб. Ідеться про адміністративне процесу3альне право як про систему правових норм іінститутів, а не адміністративного процесу (уширокому його розумінні), до структури якогобільшість авторів включають усю сферу діяль3ності, пов’язану з державним управлінням.

Висновок

Аналіз соціального призначення адміні3стративного процесуального права, його ме3тоду, принципів, системи норм і порівняння

з наведеними вимогами до галузі права даєвci підстави стверджувати, що предметом ад3міністративного процесуального права є су3спільні відносини, врегульовані нормами пра3ва щодо визнання, реалізації та захисту прав,обов’язків, свобод і законних інтересів при3ватних (фізичних чи юридичних) осіб, а та3кож держави та суспільства в цілому.


1. Державне управління: проблеми адміні3стративно3правової теорії і практики / За ред. В. Б. Авер’янова. – К., 2003. – 384 с.

2. Адміністративне судочинство України /О. М. Пасенюк, О. Н. Панченко, В. Б. Авер’янов таін.; За ред. О. М. Пасенюка. – К., 2009. – 672 с.

3. Авер’янов В. Б. Оновлення доктринальнихзасад українського адміністративного права у світ3лі євроінтегрованих вимог // Юридична Україна. –2010. – № 3. – С. 4–10.

4. Адміністративне судочинство / За ред. Т. О. Коломоєць. – К., 2009. – 256 с.

5. Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р. С.Адміністративний процес України. – К., 2007. –531 с.

6. Демський Е. Ф. Вступна лекція: адміністра3тивний процес як окрема галузь права у правовійсистемі України // Кодекс адміністративного судо3чинства України. – К., 2006. – С. 3–11.

7. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміні3стративного процесу. – К., 2005. – 352 с.


94

липень 2011

Оціночна діяльність в Україні зародиласьу 1992 р. із прийняттям Закону України«Про оцінку майна, майнових прав та

професійну оціночну діяльність в Україні».Оцінка майна в Україні більш інтенсив3

но стала розвиватись із прийняттям поста3нови Кабінету Міністрів України «Методикаоцінки вартості майна при приватизації» від18.01.1995 р. № 36, яка поклала початок розвит3ку незалежної оцінки майна (у тому числі й екс3пертної), становлення професії «оцінювач»,створення асоціацій оцінювачів і розвиткуінфраструктури державної оцінки. Відтоді і донині відбуваються становлення та інтенсивнийрозвиток оціночної діяльності в Україні.

Нині питання оціночної діяльності набуваєособливої гостроти та актуальності, вирішенняпередбачає створення ефективних правових за3сад оціночної діяльності.

Метою цієї статті є аналіз окремих норматив3но3правових положень експертно3оціночноїдіяльності в Україні задля вирішення таких ак3туальних питань, як оцінка майна, його при3мусове відчуження за рішенням суду, проб3лема земельної реформи, податкова застава,розв’язання майнових суперечок.

Першою спробою адміністративно3правово3го регулювання методичних основ професійноїоціночної діяльності стало прийняття першоюпрофесійною організацією оцінювачів в Ук3раїні (Українським товариством оцінювачів –УТО) Норм професійної діяльності оцінювачів,затверджених Протоколом № 7 від 11.04.1995 р.Ради УТО. З урахуванням того, що виконанняцього документа було обов’язковим тільки длячленів УТО, діяльність решти фахівців, які не єйого членами і не беруть участь в оцінці держав3ного майна, не була організаційно і методичнозакріплена [1, с. 76]. Розпочатий законотворчийпроцес продовжується прийняттям Закону Ук3раїни «Про оцінку майна, майнових прав і про3фесійну оціночну діяльність в Україні» від12.07.2001 р. № 26583ІІІ. Об’єктивна необхід3ність прийняття цього Закону полягала у потре3

бі створення єдиних основ оцінки для різних ор3ганів державної влади та місцевого самовряду3вання.

Нині в Україні в цілому закріплені законо3давчо єдині вимоги до процедури ведення оцінкимайна, майнових прав незалежно від їх формивласності та місця знаходження. Однак осново3положний закон з оцінки має деякі недоліки.

Розглянувши і проаналізувавши окремі пра3вові норми діючого Закону України «Про оцін3ку майна, майнових прав та професійну оціноч3ну діяльність в Україні», сформулюємо заува3ження. Так, логічно3структурна побудова тастилістика окремих статей не зовсім відповідаєнормам, прийнятим у законотворчості; деклара3тивність, «важкість» у прочитанні та сприйнятті,неоднозначність тлумачення, зайва деталізаціядругорядних деталей поряд із відсутністю де3талізації значимих аспектів оцінки; закон пропрофесію передусім має захищати працівниківвідповідної професії; на першому плані у законі –захист держави, а не оцінювачів від неправо3мірних дій чиновників; процедура доступу доринку оцінки та системи контролю надмірно за3регульована та бюрократизована.

Заслуговує на увагу аналіз ситуацій обо3в’язковості проведення оцінки. Нагадаємо, щопроведення оцінки є обов’язковим у разі: ство3рення підприємств (господарських товариств)на базі державного або комунального майна; ре3організації, банкрутства, ліквідації державних,комунальних підприємств і підприємств (гос3подарських товариств) із державною часткоюмайна (часткою комунального майна); виділен3ня або визначення частки майна у спільномумайні, що містить державну (комунальну) част3ку; визначення вартості внесків учасників і зас3новників господарського товариства, коли у да3не товариство вноситься майно господарськихтовариств із державною (комунальною) част3кою майна, а також у разі виходу (виключення)учасника або засновника зі складу такого това3риства; приватизації та іншого відчуження увипадках, установлених законодавством, орен3ди, обміну, страхування державного (комуналь3ного) майна, а також повернення цього майна

АНАЛІЗ ОКРЕМИХ ПОЛОЖЕНЬ ЕКСПЕРТНО0ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Маргарита Рєзнік,викладач кафедри права

Сумського державного університету

У статті аналізуються окремі положення Закону України «Про оцінку майна, майновихправ та професійну оціночну діяльність в Україні», невирішені раніше проблеми з питань екс�пертно�оціночної діяльності та надаються пропозиції щодо вдосконалення адміністративно�правового регулювання експертно�оціночної діяльності в Україні.

Ключові слова: оцінка майна, оціночна діяльність, експертна оцінка, рецензент, експерт3оцінювач.

© М. Рєзнік, 2011

О


95

№ 7

на підставі рішення суду; переоцінки основнихзасобів для цілей бухгалтерського обліку; оподат3кування майна і визначення розміру державногомита відповідно до закону; передачі майна підзаставу; визначення збитків або розміру відшко3дування у випадках, установлених законом; вінших випадках за рішенням суду або у зв’язку ізнеобхідністю захисту суспільних інтересів.

Слід зазначити, що проведення незалежноїоцінки майна, тобто здійснення оцінки суб’єктомоціночної діяльності – суб’єктом господарюванняє обов’язковим у разі застави, відчуження держав3ного і комунального майна способами, що не пе3редбачають конкуренції покупців у процесі прода3жу, або у разі продажу одному покупцю, визначен3ня збитків або розміру відшкодування, під часвирішення суперечок і в інших випадках, визначе3них законодавством або за згодою сторін [1, с. 76].

Деякі із випадків обов’язковості проведен3ня оцінки вимагають окремого аналізу та пояс3нення.

Порядок проведення переоцінки основнихзасобів у бухгалтерському обліку суб’єктів гос3подарювання всіх форм власності регулюєтьсяположенням (стандартом) бухгалтерського об3ліку № 7. У його нинішній редакції суб’єкт гос3подарювання проводить переоцінку основнихзасобів у разі відхилення їх залишкової вартостівід справедливої (ринкової) вартості більш як на10 %. При практичній реалізації таких вимог ви3никають проблеми: по�перше, на підприємствімає бути достатньо кваліфікований персонал абовикористовуватися консалтингові послуги з метою постійного контролінгу відповідностівартісних показників у бухгалтерському облікуїх ринковим значенням; по�друге, проведенняоцінки окремої одиниці основних засобів вима3гає переоцінки всієї групи основних засобів, щозначно ускладнює процедуру переоцінки; по�третє, нормативна база проведення не міститьчіткої процедури, що призводить до неоднознач3ного тлумачення документальних підтвердженьїї результатів; по�четверте, нині такі нормативнівимоги суперечать Закону, оскільки фактичноне можуть бути здійснені підприємством са3мостійно. Водночас, наприклад, у міжнароднихстандартах бухгалтерського обліку переоцінкаосновних засобів розглядається як альтернатив3ний варіант відображення вартості основних за3собів у бухгалтерському обліку і є не обов’язко3вою [2, с. 214]. Таким чином, робимо висновок, щонормативні вимоги до бухгалтерського обліку ос3новних засобів у частині їх переоцінки в Українінеадекватно жорсткі.

Реалізація вимоги обов’язковості проведен3ня оцінки з метою визначення розміру державно3го мита для випадків його сплати, установленихзаконодавством, до затвердження КабінетомМіністрів України відповідних положень (на3ціональних стандартів) оцінки майна є проблема3тичною.

Це зумовлено декількома причинами. Розмірдержавного мита за цивільно3правовими догово3рами, що підлягають нотаріальній реєстрації,визначається відповідно до Декрету КабінетуМіністрів України «Про державне мито» від

21.01.1993 р. № 7393 (має силу закону). Зокрема,по деяких операціях (у першу чергу пов’язаних ізнерухомим майном) розмір державного митавизначається як частина суми договору (вар3тості, зафіксованої у договорі) [3, с. 117]. Чиннана сьогодні постанова Кабінету Міністрів Ук3раїни встановлює, що розмір держмита за догово3рами купівлі3продажу нерухомого майна не можебути нижче за його вартість, зазначену у від3повідних довідках бюро технічної інвентаризації.Водночас ст. 9 Закону про оцінку передбачено,що нормативно3правові акти стосовно ціни (вар3тості) майна не повинні суперечити положенням(національним стандартам) оцінки майна.

Отже зазначимо, що реалізація вимог Законута постанова Кабінету Міністрів України «Прозатвердження Національного стандарту № 1 «За3гальні засади оцінки майна і майнових прав» від10.09.2003 р. № 1440 у частині здійснення оцінкимає свої особливості. Наприклад, коли йдетьсяпро проведення незалежної оцінки майна з метоювизначення розміру державного мита, відповіднодо вимог Закону має бути складений звіт прооцінку майна, що містить висновки про йоговартість. Проте Закон встановлює, що вимоги дозвітів про оцінку майна визначаються положення3ми (національними стандартами) оцінки майна.

Безумовно, за відсутності основних норма3тивно3правових актів із питань оцінки майна ре3алізація єдиних вимог до професійної оціночноїдіяльності істотно гальмується; у більш «виг3рашному» положенні опиняються ті суб’єктиоціночної діяльності, які за багато років роботина ринку нерухомості змогли організаційно іпрактично укріпити свої позиції (бюро тех3нічної інвентаризації, великі агентства з нерухо3мості тощо) [4, с. 50]. З методологічної точки зо3ру види вартості, що підлягають визначенню, іпорядок їх визначення до затвердження поло3жень (національних стандартів) оцінки майнафактично законодавчо не визначені. Це робитьпроцес незалежної оцінки достатньо суб’єктив3ним. А тому нині єдино можливим залишаєтьсятакий порядок її проведення, який ґрунтуєтьсяна міжнародних стандартах оцінки.

Отже, виділимо найбільш принципові запе3речення по тексту Закону. По�перше, Закон нази3вається – про оцінку майна і майнових прав. Алемайнові права поверхово згадуються лише врозділі I. В інших розділах детально описані про3цедури й умови оцінки майна. Що ж до опису по3рядку проведення оцінки майнових прав, то він уЗаконі просто відсутній. Але коли вже ці сфериоціночної діяльності у документі розділені (з ог3ляду теорії і практики оцінки тут справді є своїнюанси), то їм слід приділити належну увагу.

По�друге, п’ятий абзац ст. 9 установлює ви3ди оцінюваної вартості, зокрема, зумовлює ви3падки визначення ринкової вартості. Мало то3го, що така дрібна регламентація (а їх в Законіпредосить) не відповідає статусу до3кумента, во3на також необґрунтовано звужує круг завдань,які традиційно є найважливішими атрибутамиекспертної оцінки. Не можна оцінювачу (мож3ливо, крім випадків приватизації держмайна)диктувати коли і яку вартість він має визначати.

А Д М І Н І С Т РАТ И В Н Е П РА В Олипень 2011

Зазвичай ідентифікація категорії оцінюваноївартості є ключовою процедурою оцінки, десправді треба повне конструювання варіантіввирішення задачі. Лише після цього оцінювач мо3же діяти по стандартному алгоритму.

Із цієї самої причини із ст. 11 (четвертий аб3зац) доцільно прибрати термін «вид оцінюваноївартості» як істотну умову договору на прове3дення оцінки майна. Просто на стадії укладеннядоговору оцінювач не завжди може однозначноінтерпретувати цю обставину.

По�третє, у міжнародній практиці і Нор3мах професійної діяльності УТО передбаченірізні формати Звітів про оцінку: повний, скоро3чений і, навіть, усний. Вітчизняний досвід у ба3гатьох випадках підтверджує правомірність та3кої постановки питання (наприклад, при ма3совій оцінці), коли насправді замовник не вима3гає надання розгорненого звіту, але який можебути наданий експертом на його вимогу. На на3шу думку, ця обставина має відображатися в за3коні (див. ст. 12).

По�четверте, є істотне зауваження по ст. 13(Рецензування оцінки майна). Коли все зали3шити у такому вигляді, як є, то усунути з ринкуоцінки можна будь3якого небажаного фахівця абооціночну фірму, особливо тоді, коли рецензент єпрацівником державного органу. Все це дуже схо3же на систему «чорних опонентів» при затвер3дженні кандидатських і докторських дисертацій.

Для рецензування звітів про оцінку замалотакож дворічного стажу роботи. За такий терміндостатнього досвіду для такого відповідальногозаходу не напрацюєш. Якщо вже допустити, щорецензування може проводити окремо взятийоцінювач, то стаж має бути не менше 5 років. Прицьому бажано не тільки знання нормативнихактів, методології та методів оцінки, а й наявністьінших досягнень (наприклад, науково3практич3них публікацій).

Для підтвердження правомірності сказаногояк приклад можна навести практику Держкомзе3му. Тут цілком висококваліфіковані землевпо3рядники, діяльність яких принагідно виявиласяпов’язаною із службовими обов’язками з оцінки,часто не володіють елементарними знаннями у га3лузі оцінки, хоч і мають відповідні сертифікати.Але продовжувати фірмі дозвіл на землеоціночнудіяльність чи ні – залежить саме від їх рецензії.

А взагалі3то рецензія має проводитися чизатверджуватися виключно колегіально (нап3риклад, Експертними радами УТО).

По�п’яте, принципові заперечення по розді3лу III, зокрема щодо ст. 14. Нині експерт3оціню3вач – це професія (див. Державний класифіка3тор професій). Крім того, даний вид діяльності

включений у перелік напрямів підготовки фа3хівців із вищою освітою Міністерства освіти і на3уки. Вважаємо, що професійна підготовка оціню3вачів – це справа державного значення. Не можедержава в особі Міносвіти стояти осторонь відпроцесу професійної підготовки оцінювачів. Іншаріч, що у розробленні паспорта спеціальності, нав3чальних планів і програм можуть брати участьзаінтересовані відомства, зокрема ФДМУ.

Звернемо увагу на наступний момент: закінче3на базова вища освіта в Україні зараз відповідаєосвітньо3кваліфікаційному рівню молодшого спе3ціаліста, що за старими мірками прирівнюється дотехнікуму. Водночас експерт3оцінювач за дипло3мом має бути не нижче за спеціаліста. Тому пер3ший абзац ст. 15 у частині «закінченої вищої освіти»не є коректним. Треба уточнити рівень «освіти».

По�шосте, у Законі не висвітлений ключо3вий атрибут оціночної діяльності, яким є про3фесійна етика. Чи не це основний аспект ци3вільно3правової відповідальності представникабудь3якої спеціальності? Те, що зафіксовано уст. 31, порівняно з Нормами професійної діяль3ності УТО просто не витримує жодної критики.

По�сьоме, у Законі жодного слова не сказанопро кваліфікаційні рівні експертів3оцінювачів,хоча кваліфікаційна ієрархія є в усьому оціноч3ному світі (в Україні, наприклад, є оцінювачі3стажисти, експерти3оцінювачі, провідні експертиі заслужені експерти). Щось подібне є і в Росії.Вважаємо, що нічим поганим законодавче за3кріплення ієрархічної піраміди оціночної діяль3ності себе не заплямує.

Отже, враховуючи зазначене, необхідно вдос3коналити Закон № 26583ІІІ шляхом приведенняокремих його положень у відповідність із інши3ми законодавчими актами, а також «заповнити»деякі прогалини щодо конкретних норм, які бсправді регулювали оцінку майна та професійнуоціночну діяльність. Доцільно також було бприйняти окремі уточнювальні положення, до3опрацювавши зазначений закон, або внестизміни до супровідного законодавства. Запропо3новане підвищить якість оціночної діяльності вУкраїні, що, у свою чергу, позитивно позначить3ся на економіці країни у цілому.


1. Семененко Б. А. Теоретические и практичес3кие вопросы экспертной оценки. – 1998. – 128 с.

2. Оценка имущества и имущественных прав /Ю. Грабар, А. Драпиковский, И. Иванова и др. –2007. – 745 с.

3. Семененко Б. А. Приватизация и оценка го3родских территорий. – С., 2009. – 250 с.

4. Семененко Б. А. Актуальные проблемы прива3тизации и оценки земель в Украине. – К., 2003. – 99 с.

In this article some points of the law of Ukraine «About an estimation of property, property rights andprofessional estimated activity in Ukraine» are considered and analyzed. Some unsolved earlier problems,demanding the decision, are outlined and propositions on improvement of the administrative�legal regulationof expert�estimated activity in Ukraine are offered.

В статье анализируются отдельные положения Закона Украины «Об оценке имущества, имуще�ственных прав и профессиональной оценочной деятельности в Украине», нерешенные проблемы повопросам экспертно�оценочной деятельности, формулируются предложения по совершенствованиюадминистративно�правового регулирования экспертно�оценочной деятельности в Украине.


97

№ 7

Термін «законодавство» є фундамен3тальною категорією загальної теоріїправа. Незважаючи на те, що цей тер3

мін характеризується традиційністю й уста3леністю його використання, однозначне тлу3мачення поняття «законодавство» на семан3тичному (словниковому) і загальнотеоретич3ному рівні у правовій науці та практиці, нажаль, відсутнє. Зважаючи на складність тлу3мачення терміна «законодавство», доцільнимє проведення аналізу застосування цієї кате3горії як на загальнотеоретичному, так і на нор3мотворчому рівнях. Для з’ясування поняття«законодавства України про землі оборони»необхідно з’ясувати поняття «право», «зако3нодавство», «законодавство України».

Як відомо, термін «право» (лат. jus; англ.law; right) має відмінне тлумачення у чис3ленних наукових концепціях, сформованих у різні часи і різних світових культурах. Пра3во розуміється як заснована на уявленні просправедливість міра свободи та рівності, щовідображає потреби суспільного розвитку, що у своїй основі склалася у процесі повторюва3них суспільних відносин і визнається й охороня3ється державою [1, с. 183]. Право визначаютьсистемою норм (правил поведінки) і принци3пів, встановлених або визнаних державою ре3гуляторами суспільних відносин, які фор3мально закріплюють міру свободи, рівності тасправедливості відповідно до суспільних, гру3пових та індивідуальних інтересів (волі) насе3лення країни, забезпечуються всіма заходамилегального державного впливу аж до примусу[2, с. 216]. У цьому визначенні держава черезправо як систему норм і принципів регулюєсуспільні відносини.

Право є особливою формою соціальногорегулювання, що має певне цільове спряму3вання. Однією з основних цілей права є спри3яння досягненню діалектичної взаємодіїоб’єктивно обумовлених соціальних інтересів

(приватних і публічних) у процесі їх ре3алізації у будь3якій формі соціальної взаємо3дії. Такою формою соціальної взаємодії можевиступати держава, тобто йдеться про існу3вання державно3організованого суспільства.Правові норми є засобами реалізації соціаль3них цілей [3, с. 189; 4, с. 5]. Є й інші точки зо3ру вчених щодо змісту права.

Багатогранність права зумовлює мож3ливість його всебічної характеристики лишев деяких визначеннях, кожне з яких відбиваєпевну грань права [1, с. 183]. Отже, для тогощоб охопити всі зазначені властивості права,доречно виробити декілька визначень права,які охоплюють його статичну нормативнусутність і динамічну природу.

У першому аспекті право – це системазагальних, обов’язкових, зумовлених соціаль�ними чинниками норм і принципів, заснованихна ідеях рівності, гуманізму, справедливості,реалізація яких гарантується суспільствомта державою і здійснюється на принципахунікалізації та формальної визначеності. У динамічному аспекті (право у дії) правоіснує на трьох рівнях: право як ідея права(принципи справедливості, рівності, гуманіз3му, свободи), право як позитивний закон (ре3алізація ідеї права), рішення і поведінка вконкретній ситуації (здійснення ідеї права)[5, с. 179–190]. Саме тому часто3густо термін«право» вживається у найбільш широкомузначенні як правова система суспільства.Іншими словами, характеризуючи право, оці3нюємо і позитивне право, і ступінь його відпо3відності ідеї права (природному праву), і пра3вову свідомість, і правову культуру, і юри3дичну практику, юридичну освіту, науку таідеологію. Власне, усі ці феномени і станов3лять буття права.

Звідси право можна визначити як систе3му базових юридичних явищ, що забезпечу3ють практичне здійснення ідеї права.

СУЧАСНИЙ СТАН ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИПРО ЗЕМЛІ ОБОРОНИ

Володимир Цицюра,здобувач юридичного факультету

Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана

У статті розглядаються різні підходи до визначення понять «законодавство» та «право»,аналізується законодавство України щодо земель оборони.

Ключові слова: законодавство, право, нормативно3правові акти, землі спеціального при3значення, землі оборони.

© В. Цицюра, 2011


98

липень 2011

Досі спірним залишається питання, щовважати первісним – право чи законодав3ство?! Так, Є. Євграфова стверджує, що «за3конодавство не є джерелом права, навпаки,право є джерелом законодавства» [6, с. 208].

До цього часу нормативно так і не визна3чено межі та обсяг поняття «законодавство».І теоретики, і практики не можуть надати уз3годжене та однозначне визначення зазначе3ного поняття. Деякі вчені навіть ототожню3ють термін «законодавство» із терміном «за3кон» у його широкому розумінні. Практичновсі наявні енциклопедичні, довідкові та слов3никові видання наводять одразу кілька ви3значень терміна «законодавство». Наприк3лад, законодавство – це система норматив3них актів, якими регулюються суспільні відно3сини [7, с. 499]. Однак більшість енциклопе3дичних видань, як і зазначене, наголошуютьна багатозначності даного терміна. На думкуО. Скакун, під терміном «законодавство дер3жави» слід розуміти систему всіх чинних за3конів цієї держави, упорядкованих певнимчином, а також міжнародних договорів, ра3тифікованих законами парламенту, тобто за3конодавство – це система всіх законів держа3ви [8, с. 276].

Науково3енциклопедичні видання даютьпояснення широкого тлумачення терміна «за3конодавство». Так, законодавство – це струк3турно впорядкована сукупність (система) нор3мативних правових актів, які перебуваютьміж собою у певному усталеному співвідно3шенні. Віднесення ж до законодавства підза3конних відомчих нормативних актів маєісторичні корені, оскільки, наприклад, у ра3дянський період нестача власне законів зму3шувала штучно розширювати поняття «зако3нодавство» [9, с. 326]. Тобто у широкому зна3ченні законодавство – це весь комплекс нор3мативно3правових актів держави, прийнятиху межах повноважень її правотворчих органів,найважливішим з яких є закон [10, с. 186].У такому сенсі законодавство – це єдина іє3рархічна система правових актів різної юри3дичної сили. Отже, під терміном «законодав3ство України» слід розуміти закони України,чинні міжнародні договори України, згода наобов’язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни, а також постанови Верховної РадиУкраїни, укази Президента України, декретиі постанови Кабінету Міністрів України, прий3няті у межах їх повноважень та відповідно доКонституції України і законів України, а та3кож нормативно3правові акти міністерств таінших органів виконавчої влади, які прой3шли державну реєстрацію в установленому порядку. Для остаточного вирішення пору3

шеного питання існує нагальна потреба у ви3значенні терміна «законодавство» на зако3нодавчому рівні.

Сучасний стан законодавства Українипро землі оборони потребує оперативного івиваженого вдосконалення, яке можливе ли3ше із врахуванням останніх здобутків вітчиз3няної адміністративної та земельно3правовоїнауки, на жаль, останньою надзвичайно малоуваги приділено землям оборони. Так, зокре3ма, у ст. 77 Земельного кодексу України від25.10.2001 р. № 27683III закріплені основніположення щодо правового режиму земельоборони. У розвиток зазначених положеньбув прийнятий Закон України «Про вико3ристання земель оборони» від 27.11.2003 р.№ 13453IV, котрий структурно складаєтьсяіз семи статей, більшість яких мають дублю3ючий, відсильний або декларативний харак3тер, тому про комплексне, повне та всебічненормативно3правове регулювання даногоінституту вести мову не доречно. Більше то3го, відсутні наукові статті у періодичних ви3даннях, які б звернули увагу на даний вид зе3мельних правовідносин, не кажучи вже проякісь ґрунтовні наукові праці щодо держав3ного та самоврядного регулювання викорис3тання і охорони земель оборони. А проблем вданій сфері більш ніж досить, зокрема,відсутні визначення термінів, які застосову3ються в даній сфері.

Регулювання суспільних відносин у сферівикористання та охорони земель оборониздійснюється нормативно3правовими акта3ми, виокремлених залежно від функціональ3ного призначення [1, с. 269–270]: основниминормативно3правовими актами, які виконуютьосновну функцію інтегратора (носія) певноїсукупності нормативно3правових приписів –основи законодавства, кодекси; допоміжнінормативно3правові акти, тобто такі, які вно3сять часткові зміни у чинні (основні) норма3тивно3правові акти. За своєю формою це –найрізноманітніші акти, від одиничних, яківносять зміни в одну статтю або припис, дотих, що є викладенням певного акта в новійредакції; нормативно3правові акти, які вико3нують функцію припинення юридичної силиокремих нормативних положень або їхпервісних структурних частин – статей, при3писів, підпунктів, абзаців тощо. Особливістюцього виду актів є те, що вони містять тількиєдиний припис про визнання нечинними тихчи інших нормативних актів, їх структурнихчастин.

Ієрархічна вертикальна структура законо3давства, що регулює сферу оборони, ґрунту3ється на Конституції України, яка встанов3


99

№ 7

лює основи та порядок організації державноївлади, взаємодію різних гілок влади в особівідповідних органів. Система законодавства,що регулює сферу оборони, ґрунтується, зо3крема, на нормах I, ІІ, IV, V, VІ, ХІ розділівКонституції України. У розділі I КонституціїУкраїни закріплені загальні засади, а ст. 13встановлено, що землі, розташовані на тери3торії України, є об’єктами права власностіУкраїнського народу. У розділі ІІ ст. 66 пе3редбачено, що кожен зобов’язаний не заподі3ювати шкоду природі, відшкодувати завданіним збитки.

Наступними за юридичною силою є зако3нодавчі акти – кодекси, закони, положення, ста�тути й інші кодифіковані акти. Верховенствозакону (у широкому розумінні – як законодав3чого акта) проявляється, перш за все, у суво3рій відповідності йому всіх інших норматив3них актів, оскільки закони (після КонституціїУкраїни) мають найвищу юридичну силу. За3кони регулюють найважливіші питання дер3жавного та суспільного життя, їх норми є сер3цевиною, фундаментом формування і розвит3ку інших правових норм [11, с. 55–57].

Основними нормативно3правовими акта3ми, які регулюють сферу оборони, є ЗаконУкраїни «Про військові формування» від 24.08.1991 р. № 14313ХІІ, Закон України «ПроЗбройні Сили України» від 06.12.1991 р. № 19343ХІІ, Закон України «Про оборонуУкраїни» від 06.12.1991 р. № 19323ХІІ та За3кон України «Про використання земель обо3рони» від 27.11.2003 р. № 13453IV та ін.

У статті 14 Закону України «Про ЗбройніСили України» від 06.12.1991 р. № 19343ХІІзазначено, що земля, води, інші природні ре3сурси, а також майно, закріплені за військо3вими частинами, військовими навчальни3ми закладами, установами та організаціямиЗбройних Сил України, є державною влас3ністю, належать їм на праві оперативного уп3равління та звільняються від сплати всіх ви3дів податків відповідно до законів із питаньоподаткування.

Закон України «Про оборону України»від 06.12.1991 р. № 19323ХІІ встановлює за3сади оборони України, а також повноважен3ня органів державної влади, основні функціїта завдання органів військового управління,місцевих державних адміністрацій, органівмісцевого самоврядування, обов’язки підпри3ємств, установ, організацій, посадових осіб,права та обов’язки громадян України у сферіоборони.

Спеціальним законом України у сфері ви�користання та охорони земель оборони є Закон України «Про використання земель

оборони» від 27.11.2003 р. № 13453IV, щовизначає правові засади і порядок викорис3тання земель оборони.

Окремі норми щодо використання зе3мель оборони містяться також у законах Ук3раїни «Про охорону навколишнього природ3ного середовища» від 25.06.1991 р. № 1264312,«Про правовий режим воєнного стану» від06.04.2000 р. № 16473ІІІ, «Про державнийкордон України» від 04.11.1991 р. № 17773XII.

Особливе місце серед законодавчих актівз регулювання використання земель оборонивідводиться Земельному кодексу України(2001 р.). Земельний кодекс України (2001р.) є кодифікованим актом регулювання зе3мельних відносин, у тому числі пов’язаних ізвикористанням земель оборони, забезпеченнямправа на землю громадян, юридичних осіб,територіальних громад і держави, раціональ3ного використання й охорони земель.

Окремі норми, що регулюють питаннящодо охорони земель оборони, міститьрозділ VII Особливої частини «Злочинипроти довкілля» Кримінального кодексу Ук3раїни від 05.04.2001 р. № 23413ІІІ та глава 7Особливої частини «Адміністративні право3порушення в галузі охорони природи, вико3ристання природних ресурсів...» КодексуУкраїни про адміністративні правопорушен3ня від 07.12.1984 р. № 80733Х, норми якихспрямовані на охорону громадського поряд3ку, забезпечення громадської безпеки, дер3жавного і колективного майна, прав і свободгромадян, встановленого порядку управ3ління, а також прав і законних інтересів під3приємств, установ, організацій. Реалізаціяцих норм забезпечує укріплення законності,попередження і припинення правопорушень,виховання громадян у дусі точного і неухиль3ного дотримання Конституції і законів Ук3раїни, поваги до честі, гідності інших грома3дян, сумлінного виконання своїх обов’язків,відповідальності перед суспільством [12, с. 40].

Відповідно до вимог ст. 9 Конституції Ук3раїни міжнародні угоди (договори) є части3ною національного законодавства. Міжна3родно3правові акти регулюють також питання,віднесені до сфери оборони України, у томучислі щодо використання й охорони земельоборони: порядок перетину державного кор3дону, взаємодія прикордонних військ сусід3ніх держав, порядок розташування інозем3них баз на території України, співробітниц3тво в оборонній галузі. Такими, наприклад, є Постанова Верховної Ради України «Проратифікацію Договору між Україною і Рес3публікою Польща про правовий режим ук3раїнсько3польського державного кордону,

А Д М І Н І С Т РАТ И В Н Е П РА В Олипень 2011

співробітництво та взаємну допомогу з при3кордонних питань» від 14.07.1993 р. № 33793ХІІ,Закон України «Про ратифікацію Угоди міжУкраїною та Російською Федерацією з пи3тань перебування Чорноморського флотуРосійської Федерації на території України»від 27.04.2010 р. № 21533VI тощо.

Чільне місце у законодавстві України проземлі оборони відводиться підзаконним ак3там органів виконавчої влади. Серед нихпотрібно виділити постанову Кабінету Міні3стрів України «Про прикордонний режим»від 27.07.1997 р. № 1147 та наказ Мініст3ра оборони України «Про затвердження По3ложення про порядок надання в користу3вання земель (земельних ділянок) для по3треб Збройних Сил України та основні пра3вила користування наданими землями» від22.12.1997 р. № 483. При цьому потрібно заз3начити, що більшість підзаконних актів ор3ганів виконавчої влади на сьогоднішній деньне розроблено, а зазначений наказ Міністер3ства оборони України є застарілим.

Висновки

Таким чином, законодавство України проземлі оборони у системі права та законодав3ства України посідає окреме місце і являє со3бою міжгалузевий інститут, до складу якоговходять норми різних галузей права (консти3туційного, кримінального, адміністративного,земельного, екологічного). Крім цього, слід за3значити, що законодавство України про зем3лі оборони – це сукупність законів України,чинних міжнародних договорів України, ух3валених Верховною Радою України, поста3нов Верховної Ради України, указів Прези3

In the article there are considered different approaches to the concept of «the legislative» and «thelaw»; made analyze of the Ukrainian legislation on the defensive lands.

В статье рассматриваются, разные подходы к определению понятий «законодательство»и «право», анализируется законодательство Украины о землях обороны.

дента України, декретів і постанов КабінетуМіністрів України, прийнятих у межах пов3новажень та відповідно до Конституції Ук3раїни і законів України, а також нормативно3правових актів міністерств та інших органіввиконавчої влади, які пройшли державнуреєстрацію у встановленому порядку, прий3нятих з метою забезпечення раціональногоекологічно збалансованого використання зем3лі при задоволенні потреб держави в її оборо3ноздатності.


1. Загальна теорія держави і права / М. В. Цвік,В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.; За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х.,2002. – 432 с.

2. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. – Х.,2001. – 656 с.

3. Неновски Нено. Право и ценности / Под ред.В. Р. Зорькина. – М., 1987.

4. Орлюк О. П. Теоретичні питання банківсько3го права і банківського законодавства. – К., 2003.

5. Максимов С. И. Правовая реальность: опытфилософского осмысления. – Х., 2002. – 328 с.

6. Кодифікація законодавства України: теорія,методологія, техніка / Ю. С. Шемшученко, О. І. Ющик,Л. М. Горбунова та ін.; За ред. О. І. Ющика. – К., 2007.

7. Юридична енциклопедія – К., 1999. – Т. 2. 8. Скакун О. Ф. Теория государства и права. –

Х., 2000.9. Юридическая энциклопедия / Под ред.

М. Ю. Тихомирова. – М., 2001. 10. Большой юридический энциклопедический

словарь / Под ред. А. Б. Барихина. – М., 2000. 11. Самсонов В. Н. Административное законо3

дательство: понятие, содержание, реформа. – Х.,1991. – 120 с.

12. Административное право Украины /Ю. П. Битяк, В. В. Богуцкий, В. Н. Гаращук и др.;Под ред. Ю. П. Битяка. – Х., 2003. – 576 с.

І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е П РА В О

101

№ 7

Інформаційне буття трансформується у базислюдського існування, без якого сучасна лю3дина не уявляє свого майбутнього. Виника3

ючи та розвиваючись, інформаційні відносинипереходять у нову стадію, де потребують своєїнормативно3правової регламентації. Проте, з ог3ляду на стрімкий розвиток зазначених відносин,законодавець часом не встигає перевести їх управовідносини. Інформаційне право як галузьнаціонального права України в нашій державіперебуває на етапі свого становлення, багато їїположень як теоретичного, так і прикладногозмісту вимагають свого дослідження. Особливовідкритого характеру у системі інформаційногоправа набуває загальна частина. Відомо, що тільки достатній науково3теоретичний фунда3мент галузі права може забезпечити якісні пропо3зиції щодо нормативно3правової її регламентації.У цьому виявляється актуальність дослідженнябазисних основ інформаційного права.

Одним із найважливіших моментів науково3го вивчення загальної частини інформаційногоправа є методологія. У філософській літературі є різні тлумачення поняття «методології». Підметодологією розуміють вчення про метод, якийпов’язують із логікою наукового дослідження;сукупність загальних і окремих методів. Деяківчені ототожнюють методологію із гносеологією,шукають поєднання методів природничих наук із гуманітарними [1, с. 65]. Крім того, зважаючина те, що інформаційне право є юридичною на3укою, філософський зміст поняття «методологія»набуває додаткових специфічних особливостей.

Питання методу інформаційного права доситьшироко вивчалося російськими та вітчизнянимивченими О. Барановим, І. Бачило, В. Брижко, В. Ко3пиловим, Б. Кормичем, М. Рассоловим, С. Чанно3вим, В. Цимбалюком, М. Швецем, В. Шкарупоюта ін. Однак воно не втрачає свого дискусійногохарактеру та залишається відкритим.

Метою цієї статті є визначення концептуальнихзасад та особливостей методології інформацій3ного права, формулювання пропозицій щодо по3няття «метод інформаційного права», з’ясуван3ня сутності та видів методу інформаційного права.

Методологія інформаційного права є достат3ньо складним явищем. З огляду на філософськетлумачення цього терміна, можна з упевненістюстверджувати про його неоднорідність і мінли3вість. Так, коли дослідник вивчає базис мето3ду інформаційного права, наприклад як систе3му загальних дозволів, яка збалансовується задопомогою системи заборон загального та при3ватного характеру й обмежено використовуєпозитивні зобов’язання [2, с. 20], то можна го3ворити, що методологія інформаційного правауявляється як вчення про метод. Якщо ж на3уковцем методи поділяються на загальні та ча3сткові [3], то під методологією інформаційногоправа розуміється технічна сукупність загаль3них та окремих методів. У випадку, коли вче3ний до методів інформаційного права відноситьісторичний метод і системний підхід [4, с. 19–24], методологія розкривається через поєднаннясвоєї суті з гносеологією.

Неоднозначна природа явища методології, утому числі інформаційного права, зумовлює за3стосування до її дослідження комплексного під3ходу. Використавши його, можна запропонува3ти таке визначення. Методологія інформаційно�го права – це сукупність наукових поглядів на сутність, структуру та поділ методів інфор3маційного права, що передбачають розкриття їххарактерних особливостей.

Методи інформаційного права, на нашудумку, слід розглядати у нерозривному зв’язкуіз так званою тріадою інформаційного права (якгалузі, науки та навчальної дисципліни) [5, с. 43]. Однак є й інші погляди на зазначений ас3пект. Зокрема, В. Разуваєв зазначає, що методиінформаційного права поділяються на методививчення (або пізнання) інформаційного правата методи безпосереднього правового регулю3вання інформаційного права [6, с. 166]. Ін3шимисловами, це методи науки інформаційного пра3ва та методи інформаційного права як галузі.Методи інформаційного права як навчальноїдисципліни тут не беруться до уваги. Поширен3ня набув підхід, згідно з яким методи інфор3маційного права розглядаються лише в межахінформаційного права як галузі [7, с. 9–10].

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ МЕТОДОЛОГІЇІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА

Ольга Селезньова,канд. юрид. наук,

доцент кафедри цивільно�правових дисциплінБуковинського університету,

м. Чернівці

У статті розкриваються концептуальні засади методології інформаційного права, пропо�нуються поняття та поділ методів інформаційного права.

Ключові слова: методологія інформаційного права, метод інформаційного права, групиметодів інформаційного права.

© О. Селезньова, 2011


102

липень 2011

Найбільш повно методологія інформаційно3го права розкривається через систему методів утрьох іпостасях інформаційного права. На під3ставі цього твердження пропонуємо таке визна3чення: методи інформаційного права – це спо3соби юридичного пізнання інформаційної сфе3ри; засоби, за допомогою яких здійснюється державно3правовий вплив на інформаційнівідносини, а також прийоми викладання тароз’яснення навчального матеріалу на інформа3ційно3правову тематику.

Методи інформаційного права як галузі пра8ва. У теорії права під методом правового регу3лювання розуміють сукупність прийомів і спо3собів, за допомогою яких здійснюється впливна поведінку суб’єктів суспільних відносин длязабезпечення правопорядку [8, с. 391]. Якщопредмет правового регулювання демонструє, яківідносини регулюються правом, то метод під3креслює, як відбувається таке регулювання, якимчином, у якому співвідношенні застосовуютьсяспособи правового впливу на поведінку учасниківвідносин і як унаслідок цього вона змінюється.Метод правового регулювання визначає особли3вості поєднання правових засобів у рамках певноїсукупності правових норм [9, с. 94]. Іншими сло3вами, основними проявами методу правовогорегулювання вважається вирішення за його до3помогою таких питань: яким є юридичне стано3вище осіб, визначене правовою нормою; з яки3ми обставинами (юридичними фактами) нормаправа пов’язує виникнення, зміну, припинення та інші трансформації правовідносин; яким чи3ном визначаються права й обов’язки учасниківвідповідних правовідносин; порядок захисту правта інтересів учасників правовідносин [10, с. 65].

Особливістю методу правового регулюван3ня інформаційних відносин є те, що він харак3теризується комплексним началом і позбавле3ний самостійності. Як зазначають І. Бачило та В. Копилов, інформаційне право не може мативласного метода як цивільне чи кримінальне пра3во, оскільки є комплексною галуззю [11, с. 49].Саме тому метод інформаційного права є комп3лексним поєднанням імперативних і диспози3тивних засад. Ми підтримуємо думку про те, щометоди правового регулювання інформаційнихвідносин можна поділити на імперативні тадиспозитивні методи [12].

На нашу думку, методи правового регулю3вання інформаційних відносин немає потребиподіляти на загальні та часткові, оскільки посуті вони входять до складу як імперативного,так і диспозитивного методів. Імперативнийметод складають:

•• метод наказу (згідно з ч. 2 ст. 7 Закону Ук3раїни «Про захист інформації в автоматизова3них системах» – власник автоматизованої сис3теми повинен забезпечити захист інформаціївідповідно до вимог і правил, що їх визначаєуповноважений Президентом України орган);

•• метод заборони (ч. 4 ст. 23 Закону України«Про інформацію» встановлює заборону зби3рання відомостей про особу без її попередньої

згоди, за винятком випадків, передбачених за3коном).

До диспозитивного методу правового регу3лювання інформаційних відносин входять:

•• метод дозволу (ч. 8 ст. 35 Закону України«Про інформацію» закріплює, що офіційні доку3менти, надані на запити органами законодавчої,виконавчої та судової влади України, можутьпублікуватися);

•• метод узгодження (відповідно до ч. 4 ст. 426Цивільного кодексу України умови наданнядозволу (видачі ліцензії) на використанняоб’єкта права інтелектуальної власності можутьбути визначені ліцензійним договором, якийукладається з додержанням вимог цього Кодек3су та іншого закону);

•• метод рекомендацій (п. 5.2 Порядку функ3ціонування веб3сайтів органів виконавчої вла3ди рекомендується при оформленні веб3сайтуздійснювати анонсування або повне викладен3ня матеріалів).

Методи науки інформаційного права. На3укові методи пізнання категорій та інститутів ін3формаційного права доцільно поділити на групи:

•• загальнофілософські методи пізнання явищсвіту (діалектичний метод пізнання соціальнихявищ, дедуктивний метод тощо);

•• загальнонаукові методи (метод класифіка3ції та групування, історичний метод, системнийметод, статистичний метод тощо);

•• науково3правові методи (догматичний ме3тод, спеціально3юридичний метод, порівняль3но3правовий метод, структурний метод тощо);

•• спеціально3наукові методи (метод аналізупрактики застосування норм інформаційного права,метод тлумачення норм інформаційного права тощо).

Методи інформаційного права як навчальноїдисципліни. Інформаційне право як навчальнадисципліна існує не так давно. Ще не в усіх ви3щих навчальних закладах вона внесена у нав3чальні плани, а там, де введена, немає достат3нього навчально3методичного матеріалу. Це зу3мовлює важливість застосування педагогічни3ми кадрами широкого спектра методів викла3дання навчального курсу «Інформаційне пра3во». У цьому полягає особливість інформацій3ного права як навчальної дисципліни. При їївикладанні потрібно застосовувати комплексрізних методів, адже на відміну від традиційнихюридичних дисциплін («Цивільне право», «Кри3мінальне право», «Адміністративне право» тощо)викладач не може подати певну частину навчаль3ного матеріалу на самостійне опрацювання, спи3раючись на вагому кількість опублікованих на3уково3навчальних праць. Інформаційне право –молода наука, і публікацій з її тематики вкрайнедостатньо. Така ситуація зумовлює застосу3вання методів, які можна поділити на:

•• традиційні методи (конспектування, рефе3рати, повідомлення, самостійні роботи, опиту3вання, розв’язування задач тощо);

•• творчі методи (складання кроссвордів, про3ведення спільних лекцій, ситуаційні ігри, ко3мандні ігри тощо);

І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е П РА В О№ 7

•• методи наукового пошуку (проведення наукових колоквіумів, написання спільних на3укових доповідей на конференції, організаціянаукових гуртків тощо);

•• комп’ютерно3орієнтовані методи (тесту3вання із застосуванням комп’ютерів, здійснен3ня індивідуальних завдань із застосуванням мож3ливостей Інтернету, заслуховування відкритихлекцій з використанням комп’ютерних техно3логій, проведення занять із застосуванням муль3тимедійного проектора тощо).

Роль інформаційних технологій при викла3данні курсу «Інформаційне право» є досить ваго3мою. Їх використання дозволяє підвищити якістьсприйняття інформації, запланованої для ви3вчення студентами, за рахунок її доступності,легкості відтворення та тиражування, новизни,а також урахування особливостей дисципліни.Значно полегшується робота викладача із сту3дентами – потрібна інформація отримуєтьсяоперативно, отже, студенти не витрачають часна організаційні консультації з викладачем, азвертаються до нього лише у випадку нерозу3міння матеріалу, за результатами індивідуаль3ної чи самостійної роботи тощо.

Подачу навчального матеріалу у виглядітаблиць, схем, переліків елементів тощо слідорганізовувати у вигляді мультимедійної пре3зентації (Місrosoft Power Point). Плакати, хочякі б якісні вони не були, обмежені за форматом,є складними для перенесення та незручнимидля великих аудиторій, оскільки студенти, по3чинаючи вже з третього ряду, погано бачать за3фіксовану на паперовому носії інформацію.

Заслуговує на увагу комп’ютерне тестуван3ня. Проведення окремих семінарських занять увигляді тестування на комп’ютерах є досить ус3пішним методом. Програма повідомляє резуль3тат роботи одразу після розв’язання всіх тестів.Проводити кожне семінарське заняття на ком3п’ютерах, на нашу думку, не правильно, оскіль3ки, крім позитивного ефекту від таких занять у дозованій кількості (відбувається розвитоккогнітивних здібностей, кмітливості, зосере3дженості), виникає і негатив у разі їх надмірності(швидка втомлювальність студентів, обмежен3ня в усному спілкуванні (як наслідок, студентине можуть висловити свої думки) тощо).

Аналіз концептуальних засад методологіїінформаційного права дозволяє зробити таківисновки:

методологія інформаційного права є склад3ним і неоднозначним явищем – це сукупністьнаукових поглядів на сутність, структуру таподіл методів інформаційного права, що перед3бачають розкриття їх характерних особливостей;

розглянувши існуючі у науці інформаційно3го права точки зору на метод інформаційного

права, пропонуємо визначення методів інфор3маційного права – це способи юридичного пі3знання інформаційної сфери; засоби, за допомо3гою яких здійснюється державно3правовийвплив на інформаційні відносини, а також при3йоми викладання та роз’яснення навчальногоматеріалу на інформаційно3правову тематику;

доцільно здійснити поділ методів інформа3ційного права залежно від так званої тріади ін3формаційного права (галузі права, науки та нав3чальної дисципліни): методами правового ре3гулювання інформаційних відносин є імпера3тивний метод і диспозитивний метод; наукови3ми методами пізнання інформаційного права єзагальнофілософські методи пізнання явищсвіту, загальнонаукові методи, науково3правовіметоди, спеціально3наукові методи; навчально3педагогічними методами є традиційні методи,творчі методи, методи наукового пошуку,комп’ютерно3орієнтовані методи.


1. Альчук М. Сучасна філософсько3правова ме3тодологія // Вісник Львів. ун3ту: Філософ. науки. –2008. – Вип. 11. – С. 64–71.

2. Кормич Б. А. Організаційно3правові основиполітики інформаційної безпеки України: авто3реф. дис. … д3ра юрид. наук. – Х., 2004. – 42 с.

3. Баранов О. А. Методи інформаційного права //Правова інформатика. – 2007. – № 4.

4. Рассолов М. М. Информационное право. –М., 1997. – 400 с.

5. Основи інформаційного права України / Заред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного, П. В. Мельни3ка. – К., 2009. – 414 с.

6. Разуваев В. Э. Информационное право: акту3альные проблемы формирования новой отрасли //Материалы научно3практической конференцииюридического факультета Елецкого государствен3ного университета им. И. А. Бунина. – Елец, 2002. –С. 160–169.

7. Швець М. Я., Брижко В. М. До питання прин3ципів, предмету і методів інформаційного права //Правова інформатика. – 2008. – № 4. – С. 5–14.

8. Теорія держави і права: Академічний курс /За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К., 2008. –688 с.

9. Орлюк О. П. Фінансове право України: Ака3демічний курс. – К., 2010. – 808 с.

10. Харитонов Є. О., Харитонова О. І., Стар�цев О. В. Цивільне право України. – К., 2009. – 816 с.

11. Бачило И. Л., Копылов В. А. Есть ли основа3ния для создания отрасли «Информационное право» // Информационное общество. – 1999. –Вып. 6. – С. 49–50.

12. Чаннов С. Е. Информационное право каккомплексная отрасль российского права: [Елект3ронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ta3rasei.narod.ru/statya.htm.

The article deals witch expose of conceptual aspects of methodology of informational law. Thenotion and the devision of methods of informational law are proposed.

В статье рассмотрены концептуальные основы методологии информационного права, пред�лагаются понятие и деление методов информационного права.


104

липень 2011

Сучасні глобалізаційні тенденції, якіпроявляються у Європі та світі, зокре3ма в економічній, правовій, податко3

вій та інформаційній сферах, поступово пе3реплітаються з основними напрямами в дер3жавному управлінні податкових правовідно3син не тільки в Україні, а й за її межами. За3провадження новітніх інформаційних техно3логій у процесі оподаткування викликає якіс3но новий розвиток інформаційних правовід3носин, що значно прискорює процес отри3мання, оброблення, зберігання, передачі,аналізу та захисту інформації, відкритий таоперативний доступ до якої сприяє ефектив3ності її використання органами та підрозді3лами державної податкової служби (далі –ДПС) України.

Певна частина інформаційних відносин,виниклих у діяльності органів ДПС України,у силу їх важливості потребують норматив3но3правового врегулювання за допомогоюзагальнообов’язкових і гарантованих правилповедінки як в державі, так і з іншими су3б’єктами міжнародного права. Зазначене ви3магає від законодавця враховувати особли3вості як європейського, так і національногозаконодавства у процесі встановлення та ре3гулювання прав та обов’язків учасників ін3формаційних правовідносин в умовах форму3вання інформаційного суспільства в державівідповідно до Закону України «Про основнізасади розвитку інформаційного суспільствав Україні на 2007–2015 роки».

На сучасному етапі розвитку інформа3ційного суспільства в усіх провідних країнахсвіту ступінь використання інформації, інфор�маційних технологій та інформаційних можли�востей стає безпосереднім чинником соціаль3но3економічного зростання, забезпечення еко3номічної безпеки держави, політичної стабіль3ності та розвитку демократичних засад.

Оптимальне функціонування податковоїсистеми в державі можливе тільки у разі ви3

користання передових інформаційних тех3нологій, які грунтуються на сучасній ком3п’ютерній техніці, наукових дослідженнях таорганізації відповідного захисту.

Розгляд питання щодо інформації й її за3хисту в органах ДПС України в умовах єв3роінтеграційного поступу є дуже важливоюта актуальною проблемою із таких причин:по�перше, інтеграція України до європейсь3ких структур є не тільки основною страте3гічною метою, а й однією із важливих умоввступу до ЄС і необхідною потребою рефор3мування податкової системи в умовах прий3няття Податкового кодексу України; по�дру�ге, використання національного досвіду тадіяльності зарубіжних податкових органів до3зволяє значно спростити процедуру взаємно3го обміну інформацією між платниками по3датків, податковими органами і державамиза умов застосування новітніх інформацій3них технологій у сфері оподаткування та за3безпечення їх конфіденційності; по�третє, ре3зультати дослідження розглянутого напрямусвідчать про велику практичну значущістьдля діяльності органів і підрозділів ДПС України в умовах реформування та у контек3сті впровадження у практичну діяльністьінформаційно3аналітичних методів аналізуотриманої податкової та іншої інформації йорганізації відповідного захисту.

Аналітична робота, проведена автором,свідчить, що розробленням теоретичних основі практичних шляхів реалізації євроінте3граційних процесів у діяльності податковоїсистеми займалися вітчизняні дослідники тапрактики В. Андрущенко, С. Буковинський,О. Василик, А. Гальчинський, А. Даниленко,Г. Дмитренко, О. Данілов, К. Кейнадський, О. Ко3вальова, Т. Рева, О. Пилипченко, Г. П’ятачен3ко, В. Попов, М. Савлук, Д. Стеченко, В. Фе3досов, Д. Черваньов та ін.

Вагомий внесок у дослідження інформа3ційного забезпечення органів та підрозділів

ІНФОРМАЦІЯ ТА ЇЇ ЗАХИСТ В ОРГАНАХ ДПС УКРАЇНИВ УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО ПОСТУПУ

Олена Шакірова,канд. юрид. наук, доцент,

в. о. ректора Міжрегіональної фінансово�юридичної академії

У статті розглядаються актуальні питання щодо значення інформації та її захисту в діяль�ності органів ДПС України в умовах адаптації до норм міжнародного права.

Ключові слова: інформація, інформаційні правовідносини, інформаційне забезпечення, інфор3маційна система, органи ДПС України, євроінтеграційний поступ.

© О. Шакірова, 2011


105

№ 7

ДПС України зробили наступні науковці тапрактики3податківці: В. Авер’янов, М. Азаров,В. Антипов, О. Бандурка, В. Білоус, А. Брез3він, В. Басай, З. Варналій, В. Копейчиков, Р. Ка3люжний, О. Костенко, М. Коваль, П. Мель3ник, О. Солдатенко, А. Папаїка, О. Розум, Л. Та3рангул, Д. Семир’янов, П. Цимбал, І. Шинка3ренко, Ф. Ярошенко та ін.

Водночас питання щодо значення інфор3мації та її захисту в діяльності органів ДПСУкраїни в умовах прийняття Податковогокодексу та євроінтеграційного поступу вима3гає нової організації подальших досліджень.

Метою цієї статті є дослідження значенняінформації та її захисту в діяльності подат3кових органів в умовах євроінтеграційногопоступу України.

Для досягнення максимального резуль3тату в діяльності податкової служби необ3хідно вирішити весь комплекс складних ор�ганізаційно�правових, інформаційно�техно�логічних та психологічних проблем. Перед3усім потрібно підвищити імідж податковоїслужби України, збалансувати взаємні інте3реси між платниками податків і державою,систематично вести роз’яснювальну роботусеред громадян про те, що сплата податків єконституційним, громадянським обов’язкомі ознакою цивілізованості суспільства.

З урахуванням конституційних поло3жень одним із основних напрямів державноїподаткової політики в умовах євроінтегра3ційного поступу необхідним є: створення ви3сокопрофесійної автоматизованої податко3вої служби; досягнення та прийняття прозо3рих і зрозумілих нормативно3правових актів,які відповідають не тільки вимогам ЄС, а йнаціональному законодавству, процедурамподаткового адміністрування; запроваджен3ня механізму поетапного скорочення подат3кового тягаря; підвищення податкової куль3тури не тільки серед платників податків, а й працівників ДПС України; вдосконаленнякадрової політики та системи оплати праціпрацівників податкових органів; поетапно ав3томатизувати всі процеси адмініструванняподатків; створення єдиної високопрофесій3ної команди.

У зв’язку з реформуванням та модерні3зацією органів ДПС, в умовах прийняття тареалізації положень Податкового кодексуУкраїни, і одночасно із збільшенням кілько3сті платників податків, надзвичайно збіль3шився потік інформації, яка надходить до по3даткової інспекції та податкової служби, вза3галі зросла і кількість документів, що потре3бують негайного реагування, обсяг інфор3мації давно перейшов межу, коли прості за3соби оброблення інформації дозволяють

оперативно та доброякісно її обробити. Цеможна здійснити лише за умови функціону3вання інформаційних систем [1, с. 158].

Існує загальноприйняте визначення ін3формаційної системи, під яким розуміють орга3нізований комплекс збирання, зберігання, на3копичення, оброблення, оновлення, пошуку,відображення та надання споживачам інфор3мації, необхідної для ефективного управління.

Основною метою створення автоматизо3ваної інформаційної системи в органах іпідрозділах ДПС України є досягнення такогорівня управління системою оподаткування,за якого можливе комплексне вирішенняпоставлених завдань; виконання у зазначенітерміни розрахунків; автоматизація проце3су обліку платників податків (юридичних і фізичних осіб); облік податків і платежів;ухвалення оптимальних рішень щодо прог3нозування податкових надходжень; організа3ція належного рівня конфіденційності та їїзахисту і приведення чинних нормативно3правових актів у відповідність до європейсь3кого законодавства.

Аби повною мірою усвідомити значеннята важливість інформації, її захисту для нор3мального функціонування органів і підроз3ділів ДПС України маємо зрозуміти, що жтаке інформація?

Конституція України, як нормативно3правовий акт найвищої юридичної сили, визна3чає інформацію та сутність державного управ3ління інформаційною сферою. Норми Конс3титуції розвинені і доповнені в низці законівУкраїни, зокрема таких, як закони України:«Про інформацію», «Про державну таємницю»,«Про науково3технічну інформацію», «Протелебачення і радіомовлення», «Про друко3вані засоби масової інформації (пресу) в Ук3раїні», «Про захист інформації в автоматизо3ваних системах», «Про бібліотеки і бібліотеч3ну справу», «Про інформаційні агентства»,«Про телекомунікації», «Про Національнупрограму інформатизації», «Про КонцепціюНаціональної програми інформатизації», «Продоступ до публічної інформації», «Про захистперсональних даних» тощо.

Наукове визначення і трактування по3няття «інформація» знайшло власне відобра3ження у дисертаціях, підручниках, моногра3фіях, наукових роботах та ін.

Так, інформація (від латинського словаinformatio – роз’яснення, викладення) – це відо3мості (або їх сукупність) про предмети, явищата процеси оточуючого нас світу [2, с. 304].

В енциклопедичному словнику даєтьсянаступне визначення поняттю «інформація»:це – відомості, що передаються людиною ус3ним, письмовим або іншим способом; загаль3нонаукове поняття, яке включає обмін відо3мостями між людьми, людиною і автоматом,


106

липень 2011

автоматом і автоматом; обмін сигналами утваринному та рослинному світі; передаван3ня ознак від клітини до клітини, від ор3ганізму до організму [2, с. 304].

У своїх працях К. Шеннон визначив одну із перших теорій інформації під назвою «ста3тистична теорія інформації», її «структурність,організованість, неоднорідність» [3, с. 461].

Відповідно до теорії, яку висловлює Б. Бі3рюков, «інформація» «виявляється тоді, ко3ли хоча б два «елементи» у сукупності різ3няться, і вона «зникає», коли об’єкти «склею3ються», «ототожнюються» [4, с. 243].

Так, аналіз, проведений у теорії філософаІ. Новика, дозволяє стверджувати, що «інфор3мація представляє собою якісну та кількіснухарактеристики організованості відображен3ня» [5, с. 61].

Академік А. Берг ще у середині ХХ ст.зазначив, що «життя неможливе у інформа3ційному вакуумі» [6, с. 259–260].

На думку автора, інформація – це певнасукупність відомостей або даних про певніподії, процеси, явища, які задокументованічи публічно оголошені у визначеному зако3нодавчому чи іншому порядку.

Податкова практика свідчить, що надійнефункціонування податкової системи можливетільки у разі використання передових інфор3маційних технологій, які ґрунтуються на су3часній комп’ютерній техніці. З огляду на цеважливим є дослідження інформаційної сис3теми, призначеної для автоматизації функ3цій всіх рівнів податкової служби, щодо за3безпечення, збирання податків та інших обо3в’язкових платежів у бюджет та позабюджет3ні цільові фонди задля здійснення комплекс3ного оперативного аналізу матеріалів з опо3даткування, надання органам управління івідповідним рівням податкових служб дос3товірної інформації.

Нині стан інформаційних технологій і ре3сурсів ДПС України характеризується різно3манітним програмним забезпеченням різнихпоколінь. Разом із FoxPro (на районному таміському рівнях) функціонують сучасні СУБДOracle (на обласному рівні) у режимі багато3вимірних баз даних. Сьогодні ресурси цент3ральної бази даних об’єднують понад 10 пов3номасштабних автоматизованих інформа3ційних систем, для яких виконання струк3турної перебудови бази даних, підвищенняфункціональності і надійності є щоденнимизавданнями. Принципово важливим елемен3том інформаційних ресурсів сучасної подат3кової служби є Інтернет3технології і корпо3ративна мережа.

Практика діяльності органів і підрозділівДПС України підтверджує пріоритетне зна3чення системи інформаційного забезпеченняяк ланки, що зумовлює ефективність роботи

всієї податкової системи. Система інформа3ційного забезпечення здійснює інформа3ційну підтримку органів ДПС України в усіхнапрямах службової діяльності, надаючи ба�гатоцільову, статистичну, аналітичну, довід�кову й оперативну інформацію.

У складі автоматизованої інформаційно3аналітичної системи ДПС України налічу3ється близько 100 автоматизованих робочихмісць. Автоматизоване робоче місце (далі –АРМ) – сукупність інформаційних програм3но3технічних ресурсів, які забезпечують ко3ристувачу оброблення даних і автомати3зацію управлінських функцій у конкретнійпредметній галузі [1, с. 41].

Сьогодні інформаційна система в ДПСУкраїни складається із Центральної бази да3них (далі – ЦБД) податкових органів, доскладу якої входять Державні реєстри плат3ників податків юридичних і фізичних осіб;Державний реєстр платників ПДВ; реєстриприбуткових та неприбуткових організацій,підприємств; реєстр постійних представництвнерезидентів; реєстр фіктивних підприємстві фіктивних податкових накладних; реєструтрачених паспортів; масив суб’єктів зовніш3ньоекономічної діяльності, зокрема таких,які акредитовані на митних постах; реєстрінформації (подекадної) про стан розра3хунків платників із бюджетом (АІС «Галузь»,«Пільги») та ін.

Удосконалюється також корпоративнаінформаційна мережа, що надає можливістьподатковим органам використовувати інфор3мацію ЦБД та інформаційних архівів іншихміністерств (Держмитслужби, Держказна3чейства, Держкомстату, Мінфіну, банків то3що). На всіх структурних рівнях податковоїсистеми існують автоматизовані інформа3ційні системи (АІС ДПА, АІС «Пільги») об3ласного рівня; Автоматизовані інформаційнісистеми та АРМи районного рівня (АІС «Га3лузь», АІС «Облік податків і платежів» таАРМи «Підприємці», «Земля», «Облік плат3ників», «Аудит») тощо [7, с. 102].

Досвід, накопичений працівниками по3даткової служби, свідчить, що, як правило,на всіх етапах роботи з інформацією, інфор3маційними технологіями необхідно забезпе3чувати їх безпеку від внутрішнього та зовніш3нього впливу. Під захистом інформації слідрозуміти захищеність інформації й її складо3вих від зовнішніх і внутрішніх дестабілізу3ючих впливів, порушення її конфіденційності.

У подальшому дослідник визначає, що підзахистом інформації в органах ДПС Українимаємо розуміти широкий комплекс орга3нізаційно3правових, технологічних, психоло3гічних заходів, спрямованих на попереджен3ня, усунення порушень і загроз податковійінформації, режиму конфіденційності плат3

І Н Ф О Р М А Ц І Й Н Е П РА В О№ 7

Pressing questions which touch the value of information and its defence in activity of organs of DPS ofUkraine in the conditions of adaptation to the norms of international law are examined in the article.

В статье рассматриваются актуальные вопросы, касающиеся значения информации и ее защи�ты в деятельности органов ГНС Украины в условиях адаптации к нормам международного права.

ників податків (фізичних та юридичних осіб),здатних завдати шкоди суб’єктам оподаткуван3ня, органам ДПС України і державі в цілому.

Заходи стосовно забезпечення безпекиінформації, інформаційних систем, які вико3ристовує податкова служба України, умовноподіляються на законодавчі, тобто ті, яківідображені у нормах законів, підзаконнихнормативних актах, відомчих наказах чи роз3порядженнях чи певних міжнародних стан3дартах; адміністративні, тобто дії, які можутьздійснюватися керівниками певних підрозді3лів у силу наданих їм повноважень; технічні,тобто заходи інформаційної безпеки, які рег3ламентують певний порядок доступу та ро3боти з відповідною інформацією, інформа3ційними елементами та інформаційними ма3сивами податкової служби.

З метою набуття асоційованого членствав Європейському Союзі в Україні формуєть3ся нормативно3правова база по взаємодії ор3ганів ДПС України з податковими та іншимидержавними органами зарубіжних країн:

1) міжнародні правові акти щодо уник3нення подвійного оподаткування;

2) європейські конвенції щодо видачіправопорушників та надання правової допо3моги, учасником яких є Україна;

3) угоди між урядом Республіки Білорусь,Російської Федерації та Кабінетом МіністрівУкраїни «Про співробітництво і обмін інфор3мацією в області боротьби з порушеннямиподаткового законодавства» від 19.10.1999 р.,інші міждержавні угоди;

4) порядок обміну інформацією за спе3ціальними запитами, затверджений наказомДПА України від 18.06.1997 р. № 185 (зізмінами і доповненнями, внесеними наказомДПА України від 25.01.1999 р. № 42);

5) інструкція про порядок використанняправоохоронними органами можливостей На3ціонального центрального бюро Інтерполу вУкраїні у попередженні, розкритті та розсліду3ванні злочинів, затверджена спільним нака3зом МВС, Генпрокуратури, Служби безпеки,Держкомкордон, Держмитслужби та ДПАУкраїни від 09.01.1997 р., № 3/1/2/5/2/2;

6) методичні рекомендації щодо порядкупідготовки, передачі та виконання слідчими

податкової міліції органів державної подат3кової служби звернень про правову допомогуу кримінальних справах (Акт Слідчого уп3равління ДПА України від 29.09.2000 р. № 13/23/17/0930017);

7) лист ДПА України «Про впорядкуван3ня міжнародного співробітництва податко3вої міліції України з компетентними органа3ми іноземних держав» від 22.12.1998 р. № 15279/10/2630217;

8) лист ДПА України «Щодо організаціїміжнародного співробітництва територіаль3них підрозділів податкової міліції ДПА Ук3раїни з питань попередження, розкриття тарозслідування злочинів у сфері оподатку3вання з компетентними органами іноземнихдержав» від 22.12.1998 р. № 10610/7/2635517та інші відомчі керівні листи та роз’ясненнятощо.

Отже, значення інформації та її захисту вумовах євроінтеграційного поступу Українидозволить оперативно обробляти накопиченів базах дані про податки, суб’єктів підпри3ємницької діяльності, фізичних та юридич3них осіб, активізувати процес обміну інфор3мацією між структурними підрозділами та ін3шими органами державної влади, забезпечи3ти належний рівень захисту інформаційнихресурсів органів ДПС України, сприяти на3лагодженню взаємного обміну інформацієюіз зарубіжними податковими органами.


1. Калинин Ю. П., Деев В. В., Тютюнников Н. Н.Наука – основа всех перспективных разработокГНИВЦ МЧС России // Налоговый вестник. –2002. – № 2. – С. 13–15.

2. Советский энциклопедический словарь. –М., 1989.

3. Шеннон Н. К. Работы по теории информациии кибернетике. – М., 1963.

4. Бирюков Б. В. Кибернетика и методологиянауки. – М., 1974.

5. Новик И. Б. Кибернетика: философские и со3циологические проблемы. – М., 1963.

6. Берг А. И. Проблемы управления и киберне3тика. – М., 1967.

7. Дудник Л. М., Шкарупа В. К., Бірюков Г. М.Адміністративно3правове забезпечення діяльностіподаткової міліції щодо протидії фіктивномупідприємництву. – Ірпінь, 2009. – 274 с.

Ф І Н А Н С О В Е П РА В О

108

липень 2011

Наука фінансового права нині пережи3ває період переоцінки ролі моністичноїмарксистської філософсько3методоло3

гічної традиції, що пов’язано з формуваннямнових соціальних ідеалів у суспільстві: розбу3дова правової держави, становлення лібераль3ної ринкової економіки, конституційне за3кріплення прав людини тощо. Така ситуація єцілком природною для правової науки, а та3кож для гуманітарних і природничих наук уцілому. Як зазначив П. Фейєрабенд, ідея ме3тоду, що містить жорсткі, незмінні і абсолют3но обов’язкові принципи наукової діяльнос3ті, стикається із надзвичайними труднощами у процесі наукового пізнання. При цьому з’я3совується, що не існує правила, яким би епіс3темологічно обґрунтованим воно не було, якеби в той чи інший час не було порушеним [1, с. 153]. На нашу думку, це пов’язано з тим, що,як свідчить історія науки, в окремих випадкахфундаментальні наукові відкриття здійснюва3лися завдяки не дотриманню, а порушеннюокремих канонів панівної методології, шляхомвибору адекватних предмету пізнання методівнаукового дослідження.

Методологія сучасної науки фінансовогоправа – це досить складне і багатоплановеутворення. Уже поверхневий аналіз науковоїфінансово3правової літератури дає можли3вість констатувати про наявність різних, час3то протилежних підходів до інтерпретації і тлумачення як самого поняття і сутності ме3тодології, так і характеристик, ознак і тен3денцій її розвитку в умовах розвитку наукифінансового права в цілому. У науковій літе3ратурі ведуться також дискусії щодо визна3чення її функцій, структури, рівнів, а такожможливостей модифікації і трансформації від3повідно до змін існуючих суспільно3політич3них умов [2, с. 179; 3, с. 20].

Метою цієї статті є аналіз ступеня науко3вого розроблення проблеми, з’ясуванняролі та значення методології сучасної на3уки фінансового права, встановлення ре3зультатів пізнавальної діяльності із засто3суванням спеціальних наукових методівдослідження фінансового права.

Однією з основних функцій методологіїнауки фінансового права є систематизація фі3нансово3правових знань. Саме методологіявизначає, по3перше, світоглядні орієнтири,які становлять основу і принципи науковогознання. По3друге, виробляє логічний інстру3ментарій для вивчення фінансово3правовихявищ і процесів. Як відомо, предмет і методнаукового дослідження перебувають у по3стійному нерозривному взаємозв’язку. Томудослідження фінансового права як системно3го явища потребує застосування відповідноїметодологічної бази, котра б найбільш аде3кватно розкривала системні характеристики,структуру фінансового права.

Такий підхід може бути прийнятим на3ми лише після з’ясування змісту поняття«структура». Адже у сучасній філософськійта правовій літературі наявні різні підходи дотрактування цього поняття. Зокрема, в рам3ках позитивізму поняття «структура» визна3чається через систему зв’язків між елемен3тами. Таке визначення цілковито відповідаєметодологічному принципу детермінізму.Залежно від змісту детермінуючих зв’язківелементів структури у філософії та правовійнауці, зокрема радянського періоду, зазна3чали про різноманітні види детермінації та3кі, як причинність, взаємозалежність, кореля3ційний зв’язок, цільова детермінація тощо.Стверджувалося, що всі види детермінації такчи інакше пов’язані між собою. А детермі3

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК СИСТЕМНОГО ЯВИЩА

В’ячеслав Хохуляк,канд. юрид. наук, доцент,

доцент кафедри конституційного, адміністративного і фінансового праваЧернівецького навчального центру

Національного університету «Одеська юридична академія»

У статті досліджуються методологічні підстави систематизації науки фінансового праваяк процесу, спрямованого на розкриття системних характеристик і структури фінансовогоправа.

Ключові слова: наука фінансового права, методологія науки фінансового права, спеціаль3но3логічні методи наукового пізнання.

© В. Хохуляк, 2011


109

№ 7

нація у правовій сфері значною мірою визна3чається особливостями соціальної детермі3нації [4, с. 35].

Науці відомі й інші визначення та харак3теристики поняття «структура». Зокрема, уфілософському словнику поняття «структу3ра» визначається М. Овчинниковим як «су3купність стійких зв’язків об’єкта, які забезпе3чують збереження його основних властивос3тей при різноманітних зовнішніх і внут3рішніх змінах; основна характеристика сис3теми, її інваріантний аспект» [4, с. 25].

М. Каган, визнаючи наведену дефініціюМ. Овчинникова визначальною для цілоїепохи, вважає, що сьогодні має місце розши3рення поняття структури, здійснюване урамках теорії систем і синергетики. М. Каганстверджує, що коли раніше структура розу3мілась як інваріантний аспект системи, то сьогодні наука вже оперує такими поняття3ми, як «функціональна структура» та «хро3ноструктура». На думку автора, структура –це поняття, що означає спосіб організації си3стеми [5, с. 63]. Тобто, як бачимо, акцент нахарактеристиці «системи зв’язків між елемен3тами» у цьому трактуванні відсутній.

Така тенденція до розширення тракту3вання поняття «структури» на думку бага3тьох представників філософії права та загаль3ної теорії права не нівелює, а, навпаки, ак3туалізує застосування структурно3функціо3нального методу наукового пізнання пра3вової реальності. Це пов’язано із наступним.Історично методологічною базою, основою застосування структурно3функціонально3го методу у правовій науці є феноменоло3гічна парадигма права, найбільш яскравимпредставником якої у російській імперськійправовій науці був М. Алексеєв [6]. У її рам3ках право позиціонується як специфічнийфеномен, що за умови наявності соціальнозначимого нормативного змісту інтерпрету3ється в рамках соціуму як цінність, надаючитим самим правовим вимогам значення ви3правданих, тобто правомірних вимог. В осно3ві феноменологічної методології, як зазначавМ. Алексеєв, лежить не процес логічного за3ключення – предметні структури та їх взаємо3зв’язки тільки споглядаються і пізнаються.Для такого споглядання немає потреби в ут3воренні базисних первісних понять і катего3рій чи побудові основоположних визначень.Факт реального існування правового явищане потребує раціонального доведення, а можебути лише зафіксований при розгляді струк3тури права як такої [7, с. 115].

У науці фінансового права, як і у теоріїправа, доцільність застосування структурно3функціонального методу зазвичай пояснюєть3ся його найбільшою адекватністю й опти3мальністю при дослідженні структури певно3

го правового явища та елементів цієї струк3тури [8, с. 55–63; 9, с. 26]. Про доцільність такорисність застосування структурно3функ3ціонального методу наукового пізнання за3значають також і представники позитивістсь3кої та нормативістської доктрин права, зо3крема А. Венгеров [10], Л. Спірідонов [11],О. Черданцев [12]. Найбільш послідовно такупозицію відстоює А. Венгеров, відзначаючиіманентність правовому явищу як внутріш3ніх структурних зв’язків, так і їх зовнішніх ви3явів [10, c. 327]. Про необхідність досліджен3ня правового явища у структурно3функціо3нальному зрізі зазначають і інші представ3ники нормативістського підходу у праві, зо3крема О. Аверін та Р. Бахтиєв, рецензуючимонографію М. Байтіна «Сущность права(Современное нормативное правопониманиена грани двух веков)» [13] та позиціонуючисебе як представники нормативістського ро3зуміння права, критикують автора за недо3статнє, на їх думку, застосування методуструктурно3функціонального аналізу. Зокремазазначають: «На жаль, важливий аспект кон3цепції нормативного праворозуміння незнайшов в монографії належного застосуван3ня: автор зробив наголос на дослідженні сис3теми права в площині структурного аналізу,тоді як будь3яка система являє собою єдністьїї структурної та функціональної складової.Оскільки право – це система норм, то і підхіддо аналізу системи права вимагає досліджен3ня не тільки її структурних складових, але ітих сил внутрішньої самоорганізації системи,які дозволяють сукупності правових нормстати і бути системою. Тільки через розкрит3тя функціональної домінанти системи правастає можливим з’ясування цілісності систе3ми правових норм» [14, c. 254].

На ефективності структурно3функціо3нального методу пізнання структури право3вого явища наголошують пострадянські, такзвані «постнекласичні» теорії права: комуні3кативна (А. Поляков) та діалогічна (І. Чест3нов) [15, с. 8].

Як зазначає А. Поляков, право як ціліс3ність завжди є чинне право. Оскільки ма3терія неможлива без руху, так і право немож3ливе поза своєю дією. Дія ж права полягає уйого системному функціонуванні. Сутністьправа (ейдос права) виражається у йогоструктурі, що являє собою корелятивнийзв’язок повноважень та правообов’язків,конституційованих загальнозначимою і за3гальнообов’язковою правовою нормою, скла3дається у процесі взаємодії між суб’єктами[9, с. 29].

Акцент на функціональному розумінніструктури права робить І. Честнов. На йогодумку, постійною складовою у праві є виключ3но його функція та функції елементів, що


110

липень 2011

входять у його структуру. Право у розумінніІ. Честнова є не просто сукупністю структур3них елементів, а постійно відкритою і змін3ною системою, що перебуває у постійномудоповненні та формуванні. Саме в цьому, найого думку, полягає внутрішня, синхронна,діалогічна сутність права [16, с. 5].

Отже, представники різних підходів дорозуміння права зазначають, що завдякиструктурно3функціональному методу пізнан3ня права спрямоване на усвідомлення сут3ності правового явища як такого, з одного бо3ку, та на феноменологічний опис його реаль3ного функціонування, з іншого.

У теоретико3правовій та галузевій юри3дичній літературі досліджуваний нами методнаукового пізнання традиційно називають«методом структурно3функціонального ана3лізу». Тобто назва даного наукового методуакцентована на такому його структурному еле3менті, як логічний прийом аналізу. Очевидно,що аналітична діяльність є необхідною, атри3бутивною складовою наукової пізнавальноїдіяльності правових явищ зі складною по3будовою. І справді, фінансово3правова дійс3ність на момент початку її дослідження по3стає перед нами у настільки складному спле3тінні її складових, аспектів, ознак, що досліди3ти їх внутрішній зв’язок та єдність можливолише у процесі аналітичної діяльності. За до3помогою аналізу, як вдало зазначив Д. Кері3мов, стає можливим пізнати конкретні правовіявища, їх сторони і ознаки не як ті, що індифе3рентно знаходяться один біля одного, а як єди3не зв’язане ціле. Тобто розкрити те загальне,що внутрішньо об’єднує багатоманітні проявиконкретної правової дійсності [17, c. 8].

За допомогою аналізу структура дослі3джуваного явища розкладається на власніскладові частини, кожна з яких сама по собі є юридичною абстракцією. Знання про ціструктурні елементи хоч і є, безумовно, необ3хідними, однак не розкривають основного –конкретного способу об’єднання цих елемен3тів – поєднання протилежних аспектів та тен3денцій їх розвитку, в чому власне полягаєдослідження природи правового явища. То3му вважаємо, що обов’язковою складовоюструктурно3функціонального методу науко3вого дослідження поряд з аналітичною є та3кож і синтетична діяльність.

Завдяки логічному прийому синтезу пра3вове явище не просто розглядається як ціле у його безпосередній даності. Як зазначав Б. Кедров, синтез – це насамперед «зв’язу3вання», «з’єднання» складових частин дослі3джуваного предмета [18, с. 7]. Саме за допо3могою синтезу поєднуються протилежні тен3денції у розвитку правових явищ. Коли за до3помогою юридичного аналізу структурованеправове ціле поділяється на окремі частини,

що дозволяє вивчити їх у найбільш «чисто3му» вигляді, то за допомогою синтезу це ці3ле відновлюється у єдності всіх його багато3манітних, інколи суперечливих частин.

Зі сказаного випливає, що аналіз і синтезяк способи пізнання правової дійсності ефек3тивні тільки у нерозривному взаємозв’язку.Завдяки синтезу як елемента наукового ме3тоду пізнання складові структури правовогоявища відтворюються у їх функціонально3му відношенні, виведеному шляхом аналізуюридичної абстракції.

У абстрагуванні, виведенні поза зону ува3ги всіх тих характеристик предмета досліджен3ня, які заважають безпосередньому пізнаннюсутності (ейдосу) цього предмета, полягаєметодологічний прийом редукції. За допомо3гою такого прийому, елемент структури роз3глядається як базове, неподільне поняття.Його структура, будова не беруться до увагипри характеристиці системи, складовою якоївін є. Тобто в загальному випадку елемент неможе бути описаний поза його функціональ3ними характеристиками. Оскільки для ха3рактеристики системи важливо, насамперед,не те, який склад її елемента, а те, як функ3ціонує і в чому цінність такого елемента у ме3жах цілого [19, с. 37]. Цей прийом науковогометоду обґрунтовується правовою феноме3нологією з тих позицій, що проблема кінце3вого понятійного визначення правового яви3ща не може бути розв’язаною, оскільки абозаводить до безкінечності, або підводить допевної кінцевої даності, сприйманої як неви3значена і така, що не підлягає опису.

Отже, характеристика змісту досліджува3ного нами методу наукового пізнання дозво3ляє зробити висновок про наступне. По3пер3ше, предмет наукового пізнання – структурапевного фінансово3правового явища, спосіборганізації системи функціональним вира3женням її елементів – зумовлює застосуван3ня належного методологічного інструмен3тарію в рамках обраного методу. Такими ме3тодологічними інструментами, способаминаукового пізнання є пов’язані між собоюаналіз, синтез, редукція тощо. По3друге, назвадосліджуваного нами методу «метод струк3турно3функціонального аналізу», що вико3ристовується у теоретико3правовій та галу3зевій юридичній літературі, є не зовсім аде3кватною його змісту, оскільки поряд із вказів3кою на предмет пізнання (структура, внут3рішня побудова правового явища та функціїелементів цієї структури) міститься вказівкана логічний прийом аналізу – окремий, алене єдиний інструмент у структурі даного ме3тоду. Тому, виходячи із логіко3семантичнихправил відповідності назви явища його зміс3ту, вважаємо більш відповідною назву дано3го методу, яка б відображала, насамперед, пред3

Ф І Н А Н С О В Е П РА В О№ 7

мет наукового пізнання, а саме: «структурно3функціональний метод наукового дослі3дження».

Висновки

Отже, методологія пізнання як факторрозвитку і формування науки в цілому здійс3нює істотний вплив на зміст і систематиза3цію наукового знання та якісні характерис3тики результатів, що отримуються в резуль3таті пізнавальної діяльності. Тому дослі3дження фінансового права як системного яви3ща потребує застосування відповідної мето3дологічної бази, котра б найбільш адекватнорозкривала системні характеристики, струк3туру фінансового права.


1. Фейерабенд П. Избранные труды по методо3логии науки. – М., 1986.

2. Абрамов А. И. Функции правосознания и ихроль в реализации функций права // Правоведе3ние. – 2006. – № 5.

3. Бельский К. С. О предмете и системе наукиадминистративного права // Государство и право. –1998. – № 10.

4. Овчинников С. Н. Принцип детерминизма в методологии правоведения // Правоведение. –1984. – № 2.

5. Каган М. С. Философская теория ценности. –СПб., 1997.

6. Алексеев Н. Н. Основы философии права. –СПб., 1998.

7. Поляков А. В. Возможна ли интегральная те3ория права? // Государство и право на рубеже ве3ков: Проблемы теории и истории. – М., 2001.

8. Винницкий Д. В. Юридическая конструкцияэлементов налогообложения в российском налого3вом праве // Государство и право. – 2004. – № 9.

9. Поляков А. В. Постклассическое правопони3мание и идея коммуникации // Правоведение. –2006. – № 2.

10. Венгеров А. Б. Теория государства и права. –М., 1999.

11. Спиридонов Л. И. Избранные произведе3ния: Философия и теория права. Социология уго3ловного права. Криминология. – СПб., 2002.

12. Черданцев А. Ф. Теория государства и пра3ва. – М., 2000.

13. Байтин М. И. Сущность права (Современ3ное нормативное правопонимание на грани двухвеков). – М., 2005.

14. Аверин А. В., Бахтиев Р. Х. Рецензия на мо3нографию Байтина М.И. Сущность права (Совре3менное нормативное правопонимание на гранидвух веков) // Правоведение. – 2006. – № 2.

15. Таранченко Е. Ю. Правопонимание в пост3советскую эпоху: обзор основных концепций // Ко3декс3Info. – № 7–8.

16. Честнов И. Л. Правопонимание в эпохупостмодерна // Правоведение. – 2002. – № 2.

17. Керимов Д. А. Гегелевский метод восхожде3ния от абстрактного к конкретному и процесс позна3ния правовых явлений // Правоведение. – 1971. – № 2.

18. Кедров Б. М. Структурные уровни матери3альных систем и пути их познания / Структурныеуровни биосистем. – М., 1967.

19. Малиновский А. А. Определение понятиясистемы и системного подхода // Системные ис3следования. – М., 1970.

In article the methodological bases of ordering of a science of the financial law as the process directedon disclosing of system characteristics and structure of the financial law are investigated.

В статье исследуются методологические основания систематизации науки финансовогоправа как процесса, направленного на раскрытие системных характеристик и структуры фи�нансового права.

К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П РА В О

112

липень 2011

© І. Словська, 2011

Парламент, як окремий орган державноївлади, формується з метою реалізаціїу властивих йому формах державно3

владних функцій. Безперечно, функції парла3менту зумовлені становищем представниць3кої установи в системі державного апарату,предметом відання, різноманітністю повно3важень на вирішення питань у всіх сферахжиттєдіяльності суспільства, а також форм,методів і засобів здійснення парламентськоїдіяльності [1, с. 313–331]. Розуміння соціаль3ної ролі, правового статусу органу народногопредставництва неможливе без з’ясуваннязмісту його пріоритетних функцій.

Вивчення проблематики функцій парла3менту здійснювали Ю. Барабаш, А. Георгіца,В. Горобец, Г. Журавльова, В. Колісник, І. Котелевська, В. Кравченко, Н. Крестовсь3ка, О. Майданник, В. Маклаков, В. По3горілко, Н. Пригон, В. Савельєв, В. Усанов,Г. Федоренко, Ю. Фрицький, В. Шаповал,Ю. Шемшученко, О. Ярмиш та ін. Проте зго3ди щодо видової класифікації функцій не досягнуто. Залишається дискусійним не ли3ше розроблення єдиної цілісної системи на3прямів діяльності парламенту, а й з’ясуван3ня їх пріоритетності.

Метою цієї статті є аналіз видової класи3фікації функцій органу законодавчої вла3ди та пропозиція найбільш вдалого, як надумку автора, переліку основних функційпредставницької установи.

Термін «функція» (лат. function – вико3нання, здійснення) у загальному розумінніозначає діяльність, обов’язок, роботу; зов3нішній вияв властивостей певного об’єкта;роль, яку здійснює певний соціальний інсти3тут [2, с. 1430]. Відповідно, функції Верхов3ної Ради України – це основні напрями тавиди її діяльності, що відображають сутність,зміст і призначення парламенту як єдиного

органу законодавчої влади у державі та су3спільстві, пов’язані з реалізацією компе3тенції, закріпленої Конституцією України йіншими нормативно3правовими актами, від3повідно до її місця та ролі в механізмі Україн3ської держави для досягнення певних завдань.

Як зазначає Ю. Шемшученко, особли3вості змісту діяльності парламенту проявля3ються в ознаках його функцій. Так, функції єосновними напрямами діяльності, відобра3жають сутність і соціальне призначення ор3гану державної влади, завдяки їх здійсненнюпарламент реалізує свої повноваження –права й обов’язки; закріплення повноваженьна конституційному рівні забезпечує лега3лізацію функцій парламенту, гарантує їх ви3конання у режимі законності та тим самимзумовлює зміст цих функцій; функції Вер3ховної Ради України є елементом системифункцій держави та реалізуються відповіднодо її ролі в державному механізмі як органузаконодавчої влади; кінцевим результатомвиконання функцій Верховної Ради Україниє вирішення певних завдань і досягнення пев3ної мети [1, с. 314].

Більшість науковців виділяють три ос3новні функції парламенту – законодавчу, ус3тановчу (державотворчу, організаційну) таконтрольну [3, с. 25–26; 4, с. 282–287; 5, с. 435].

Н. Крестовська виділяє такі укрупненіфункції законодавчого органу: законодавчадіяльність (визначальна в компетенції пар3ламенту); представницька (пов’язана із за3безпеченням партійного, територіального,корпоративного, етнічного представництва);установча (полягає в затвердженні та при3значенні різних осіб на державні пости, фор3муванні організаційних структур, спеціаль3них комісій тощо); контролю та відповідаль3ності (проявляється в обговоренні основнихнапрямів урядової політики, бюджету та звітупро його виконання, парламентських запитівдепутатів до уряду або міністрів, контроль3

КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ ПАРЛАМЕНТУ

Ірина Словська,канд. юрид. наук,

доцент кафедри конституційного, адміністративного і фінансового праваВідокремленого структурного підрозділу

«Навчально�консультаційний центр Національного університету «Одеська юридична академія» з юридичним коледжем у м. Чернівці»

У статті досліджуються класифікації функцій парламенту; встановлено, що найбільш поширеною є класифікація за формами діяльності представницької установи.

Ключові слова: функції, парламент, класифікація.


113

№ 7

ній діяльності парламентських комісій, вира3женні недовіри уряду) [6, с. 81–82].

Н. Пригон, І. Котелевська, В. Колісник,Ю. Барабаш та Г. Федоренко фактично приєд3нуються до наведеної наукової позиції,оскільки виділяють такі парламентськіфункції, як представницька, законодавча,контролю за виконавчою владою, формуван3ня або участі у формуванні інших органівдержавної влади (державотворчу, установчу,номінаційну) [7, с. 21; 8, с. 10–11; 9, с. 258–265;10, с. 13]. О. Майданник до цього переліку до3дає ще й бюджетно3фінансову [11, с. 218].

Окремі науковці (О. Ярмиш, А. Колодій,А. Олійник) вважають, що представницькафункція парламенту є лише узагальненнямусіх напрямів і видів його діяльності [12, с. 28;13, с. 63].

О. Ярмиш зазначає, що в теорії конститу3ційного права чотири згадані функції (пред3ставницька, законодавча, контрольна, уста3новча) є функціями парламенту за формамийого діяльності. За сферою (об’єктами) дер3жавно3владного впливу виділяють політич3ну, економічну, соціальну та міжнароднуфункції [12, с. 21]. Разом із тим Ю. Шемшу3ченко вважає, що за сферами діяльності пар3ламентські функції поділяються на внутріш3ні (політичну, економічну, соціальну, духов3но3культурну) та зовнішні (зовнішньополі3тичну, зовнішньоекономічну, функцію націо3нальної безпеки тощо) [1, с. 327–328].

На думку Ю. Фрицького, крім законо3давчої, парламент може здійснювати й ін3ші функції, зокрема представницьку – пред3ставництво народу й участь у верховному ке3рівництві (управлінні); керівництва держав3ними справами, передусім щодо формуван3ня і реалізації внутрішньої та зовнішньої по3літики, затвердження бюджету; участі у ство3ренні інших державних органів і призначен3ні вищих державних посадових осіб; парла3ментського контролю – об’єднання та коор3динації діяльності всіх представницьких органів влади [14, с. 237].

Г. Журавльова вказує, що за змістом Кон3ституції можна виділити дві основні групипарламентських функцій. Перша (об’єктив3но основні функції) – законотворчість, уста3новча (парламент приймає закони про вне3сення змін до Конституції), контрольна, бю3джетна, номінаційна (кадрові призначення).Автор розмежовує установчу та номінаційнуфункції, які деякі науковці ототожнюють.Другу групу парламентських функцій (такзваних супутніх) через їх вузький зміст мож3на визначити як «функції3повноваження»,наприклад функція3повноваження щодо усу3нення Президента з поста в порядку імпічмен3ту (так звана квазісудова), зовнішньополі3тична функція (це сфера діяльності переваж3

но глави держави й уряду, повноваження міжякими розподіляються залежно від прийня3тої форми державного правління) [15, с. 9–10; 16, с. 40–43].

О. Совгиря та Н. Шукліна вважають ос3новними функціями законодавчу, установчу,бюджетно3фінансову, парламентського конт3ролю та зовнішньополітичну [17, с. 366]. Л. Кри3венко до парламентських прерогатив відно3сить прийняття законів, структуроутворю3ючу та бюджетну сфери, парламентськийконтроль [18, с. 30]; В. Шаповал – законодав3чу, бюджетну, контрольну, формування уря3ду і, (як «своєрідну «конституційну екзоти3ку») судову [19, с. 301–325; 20, с. 102–140].

Ю. Шемшученко серед основних функ3цій представницької установи виділяє пред3ставницьку, законодавчу, установчу, контроль3ну, фінансову, зовнішньополітичну [1, с. 315].

Є також точка зору, згідно з якою парла3мент у властивих йому формах здійснюєфункції держави, пов’язані із змістом її діяль3ності (політичної, економічної, соціальної,культурної, екологічної), а також владні функ3ції. До основних владних функцій ВерховноїРади України належать законодавча, установ3ча (державотворча, організаційна), функціяпарламентського контролю, бюджетно3фінан3сова та міжпарламентських зв’язків [21, с. 267].

А. Георгіца як парламентські прерогати3ви виділяє представницьку, законодавчу,контрольну, установчу, фінансову, квазісу3дову (притягнення до відповідальності вищихпосадових осіб держави), зовнішньополітич3ну та оборонну функції [22, с. 326–330; 23, с. 443–444].

В. Кравченко вважає, що основними пар3ламентськими функціями є: законодавча, ус3тановча, контрольна, у сфері зовнішньої по3літики, оборони та безпеки [24, с. 271–274]. В. Маклаков виділяє законодавчу, установ3чу, контрольну, судову (оголошення амністії,призначення суддів на посади, імпічмент по3садових осіб) функції, функцію у сфері обо3рони та зовнішньої політики [25, с. 636–689].

Радянський конституціоналіст В. Саве3льєв наводить дещо іншу типологію функцій:представницька; законодавча; зворотногозв’язку (представницька установа діє з ура3хуванням настроїв населення на всіх рівняхсоцільної структури, постійно моніторячи їх);мобілізації підтримки політичного керівниц3тва громадянами (парламент зменшує соці3альну напругу, надаючи критиці опонентівконституційно дозволеної легальної форми;найбільш прийнятні пропозиції втілюютьсяу зміст правових актів); парламентського кон3тролю; соціально3охоронна; ідеологічна (ос3танні дві функції сприяють недопущенню пе3реростання народного незадоволення в критич3но безпечні для існуючого політичного режи3


114

липень 2011

му обсяги); посередницька (залучення пред3ставників різних верств до участі в управліннідержавними справами) [26, с. 25–39].

В. Усанов, на відміну від українських на3уковців, подає більш розширену класифіка3цію. На його думку, парламент наділений та3кими функціями як: законодавча; представ3ницька (включає функцію політичної глас3ності); легітимізаційна (поєднана з функцієюратифікації міжнародних договорів); фінан3сова3бюджетна (об’єднує бюджетну та подат3кову функції); контрольна (включає функ3цію притягнення до відповідальності); влад3на; функція зворотного зв’язку; стабіліза3ційна; ідеологічна [27, с. 31–32].

Наведені класифікації функцій за форма3ми діяльності парламенту мають право на іс3нування, оскільки різнополярність думок ли3ше збагачує науку конституційного права.

Ми вважаємо, що найбільш пріоритетни3ми функціями з цього типу класифікації є за3конодавча, установча (прирівнюємо її до но3мінаційної, яку виділяють окремі консти3туціоналісти) та контрольна. Бюджетно3фі3нансова та зовнішньополітична функції «роз3чиняються» у законодавчій (прийняття зако3ну про бюджет, ратифікація міжнародних до3говорів, прийняття законів з питань зовніш3ньої політики, схвалення рішення Президен3та про надання військової допомоги іншимдержавам, оголошення за поданням Прези3дента стану війни й укладення миру тощо) та контрольній (контроль за виконаннямдержавного бюджету, заслуховування щоріч3них і позачергових послань Президента провнутрішнє та зовнішнє становище України).Що стосується представницької функції, томи приєднуємося до висловленої правовоїпозиції науковців, згідно з якою ця функція єузагальненням усіх напрямів і видів діяль3ності парламенту.

У науковій літературі наведені й інші ви3ди класифікації. Зокрема, В. Усанов залежновід способу нормативної регламентації поді3ляє парламентські функції на: формалізованів законі (представницька, законодавча, конт3рольна, легітимізаційна, фінансово3бюджет3на); похідні від сутності парламентської ді3яльності (стабілізаційна, ідеологічна, функціязворотного зв’язку та владна).

Враховуючи політико3правову природупредставницької установи, доцільним є поділфункцій за пріоритетністю на основні (пред3ставницьку і законодавчу) й додаткові (всіінші функції) [27, с. 32]. Законодавчий органформується саме заради реалізації осново3положних функцій. Похідні (додаткові) – не3обхідні для налагодження чіткої внутрішньоїроботи парламенту.

В. Горобец за суб’єктами реалізації роз3різняє: повноваження власне парламенту, які

регламентуються конституційними нормами(безумовна компетенція); повноваження ор3ганів парламенту, які ним створюються, йо3му підпорядковуються, а тому мають непря3ме відношення до компетенції представниць3кої установи як органу державної влади [28,с. 151–152] (комітети, комісії, фракції чи гру3пи депутатів тощо).

Ю. Шемшученко поділяє парламентськіфункції за суб’єктами реалізації на такі види:загальнопарламентські, функції народнихдепутатів, функції комітетів; функції тимча3сових спеціальних і слідчих комісій; функціїфракцій; функції парламентської більшості(опозиції) [1, с. 328].

Висновки

Функції парламенту – це основні напря3ми та види його діяльності, що відображаютьсутність, зміст і призначення представниць3кої установи як єдиного органу законодавчоївлади у державі та суспільстві, пов’язані з ре3алізацією компетенції, закріпленої Консти3туцією та іншими нормативно3правовими ак3тами, відповідно до її місця та ролі в меха3нізмі держави. Найбільш поширеною в науціконституційного права є класифікація пар3ламентських функцій за формами діяльностіпредставницької установи. Ми поділяємо дум3ку науковців, згідно з якою пріоритетнимифункціями парламенту за формами його діяль3ності є: законодавча, установча (прирівню3ється до номінаційної, яку виділяють окреміконституціоналісти), та контрольна. Пред3ставницька функція пронизує всі напрями тавиди діяльності парламенту, оскільки самезаради представництва інтересів формуєтьсяі функціонує єдиний загальнодержавний ор3ган народного представництва.


1. Конституційне право України. – К., 2008. –Т. 2. – 800 с.

2. Советский энциклопедический словарь. –М., 1984. – 1600 с.

3. Журавський В. С. Теоретичні та організа3ційно3правові проблеми становлення і розвиткуукраїнського парламентаризму: автореф. дис. … д3ра юрид. наук. – О., 2001. – 39 с.

4. Скрипнюк О. В. Курс сучасного консти3туційного права України. – Х., 2009. – 468 с.

5. Конституційне право України / За ред. В. Ф. По3горілка. – К., 1999. – 735 с.

6. Крестовська Н. М., Матвеєва Л. Г. Теоріядержави і права: елементарний курс. – X., 2008. –432 с.

7. Пригон М. Н. Конституционно3правовой ста3тус Парламента России: теория, практика, перспек3тивы: дис. … канд. юрид. наук. – СПб., 2004. – 180 с.

8. Котелевская И. В. Современный парламент //Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 5–13.

К О Н С Т И Т У Ц І Й Н Е П РА В О№ 7

9. Конституційне право України / За ред. В. П. Ко3лісника, Ю. Г. Барабаша. – Х., 2010. – 416 с.

10. Федоренко Г. О. Законодавча влада в сис3темі розподілу державної влади в Україні: авто3реф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2001. – 18 с.

11. Майданник О. О. Конституційне право Ук3раїни. – К., 2011. – 380 с.

12. Парламентське право України / За ред. О. Н. Ярмиша. – Х., 2007. – 500 с.

13. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державнебудівництво і місцеве самоврядування в Україні. –К., 2003. – 464 с.

14. Фрицький Ю. О. Державна влада в Україні:становлення, організація, функціонування. – Дніп3ропетровськ, 2006. – 360 с.

15. Журавльова Г. С. Конституційні засади ста3новлення і розвитку парламентаризму в Україні:автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1999. – 19 с.

16. Шаповал В. М., Борденюк В. І., Журавльова Г. С.Парламентаризм і законодавчий процес в Україні. –К., 2000. – 216 с.

17. Совгиря О. В., Шукліна Н. Г. Конституційнеправо України. – К., 2007. – 632 с.

18. Кривенко Л. Т. Верховна Рада України. – К.,1997. – 47 с.

19. Шаповал В. Н. Сравнительное конституци3онное право. – К., 2007. – 416 с.

20. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. –К., 1993. – 143 с.

21. Український парламентаризм: минуле і су3часне / За ред. Ю. С. Шемшученка. – К., 1999. –368 с.

22. Георгіца А. З. Конституційне право за3рубіжних країн. – Чернівці, 2001. – 431 с.

23. Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм:проблеми теорії та практики. – Чернівці, 1998. –484 с.

24. Кравченко В. В. Конституційне право Ук3раїни. – К., 2009. – 608 с.

25. Маклаков В. В. Конституционное право за3рубежных стран: Общая часть. – М., 2006. – 896 с.

26. Савельев В. А. Капитолий США: прошлое инастоящее. – М., 1989. – 300 с.

27. Усанов В. Е. Парламентаризм в России:конституционно3правовые основы становления идеятельности: дис. … д3ра юрид. наук. – М., 2007. –391 с.

28. Горобец В. Д. Конституционно3правовойстатус парламента Российской Федерации: дис. …д3ра юрид. наук. – М., 2003. – 401 с.

Classifications of parliament functions are studied. It is stated that the most widespread is classifi�cation according to forms of activity of representative establishment.

В статье исследуются классификации функций парламента; установлено, что наиболеераспространенной является классификация по формам деятельности представительного учреждения.

К Р И М І Н О Л О Г І Я

116

липень 2011

Сім’я як основна ланка суспільства євільним, зареєстрованим у державнихорганах на засадах рівноправ’я, со3

юзом жінки та чоловіка, які пов’язані в біо3логічному, матеріальному і духовному відно3шенні. Біологічний зв’язок між ними полягаєв статевому житті та народженні нащадків.Господарський зв’язок має свій прояв у ці3леспрямованій діяльності кожного з подруж3жя щодо здобуття засобів, які повинні забез3печити щоденні потреби сім’ї в харчуванні,одязі та житлі. Духовний зв’язок між подруж3жям надихає їх до взаємного зростання осо3бистостей, сприяє відтворенню в їх дітях повноцінних особистостей. Ідеалом матері табатька повинна бути сім’я, де діти вписались усімейну та соціальну спільність і піднялисянад їх власним рівнем у будь3якому сенсі.

Основні існуючі статерольові еталони чоловіка та дружини зводяться до того, щосучасний чоловік живе в ситуації подвійногостандарту: з одного боку, він глава родини, зіншої – економічно залежний від дружиниіндивід. Але глава – це той, хто несе відпо3відальність. Однак сучасного чоловіка цьомуніхто не вчив; слід також врахувати впливемансипованої дружини та, як результат, ви3никнення чоловічого статерольового стресу.У відповідь на стрес у чоловіка починають вми3катися механізми компенсаторної мужності,яка виявляється в різних формах:

•• жорстка поведінка всередині сім’ї (гноб3лення, приниження, агресія);

•• поведінка на межі ризику (участь у сум3нівних підприємствах, злочинність);

•• зловживання спиртним (розслаблення,втеча від проблем, що, до речі, активно про3пагується через рекламу).

Сучасна жінка теж перебуває в ситуаціїподвійного стандарту: з одного боку, від жінкидержава чекає рівної віддачі (як від чоловіка), з іншого – їй слід бути зразковою матір’ю, гос3подинею. Врешті3решт, жінка розплачуєтьсяпсихоемоційною втомою, яка супроводжуєтьсяпостійними зривами через дрібниці.

Дослідники зазначають, що сім’я в сучас3ний період розвитку нашої держави не вико3нує покладені на неї функції [1; 2; 3; 4], про що свідчить велика кількість розлучень, абор3тів, соціальних сиріт, тобто дітей, які залиши3лись без батьківського піклування за жи3вих батьків. Ще одним чинником є так званадемографічна криза, коли кількість народже3них щороку менше від кількості померлих.

Метою цієї статті є аналіз деяких криміноло3гічних аспектів шлюбно3сімейних відносин.

Згідно із даними Інституту демографії тасоціальних досліджень Національної академіїнаук України [5], кількість зареєстрованихшлюбів на 1000 населення у 2000–2003 рр.мала стійку тенденцію до зростання (5,6; 6,4;6,6; 7,8 відповідно); у 2005–2007 рр. – зроста3ла (7,1; 7,6; 9,0), а у 2008–2010 рр. – зменшува3лася (7,0; 6,9; 6,8). Оскільки 2000, 2004 та2008 роки були високосними, коли кількістьукладених шлюбів традиційно низька (5,6;5,9; 7,0) порівняно з попередніми та наступ3ними роками, ми спостерігаємо в Україніпостійну тенденцію до зростання кількостіукладених шлюбів до 2007 р. З 2008 р. почи3нається зниження цього показника.

Кількість зареєстрованих розлучень най3більшою за останнє десятиріччя була у ви3сокосному 2000 р. – 4,0 на 1000 населення. В подальшому до 2009 р. вона перебувала в межах (3,6–3,9). У 2009–2010 рр. кількість роз3лучень була відповідно 3,2 і 2,9. Таким чи3ном, в останні два роки в Україні реєструєть3ся все менше шлюбів і все менша кількістьрозлучень. При цьому співвідношення кількос3ті укладених шлюбів і кількості розірванихкожного року більш оптимістичне, тобто мож3на вести мову про реальне зменшення від3сотка шлюбів, що розпадаються.

Наведені факти мають різні пояснення. З одного боку, це поширення так званогопробного шлюбу, коли молоді люди прагнутьспочатку пожити разом, придивитися до

КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ШЛЮБНО0СІМЕЙНИХ СТОСУНКІВ

Марина Ларченко,канд. юрид. наук,

доцент кафедри права та методики викладання історико�правознавчих дисциплінНіжинського державного університету ім. Миколи Гоголя

У статті аналізуються сучасні статерольові стандарти, які, на нашу думку, сприяють за�непаду інституту сім’ї в Україні, що свідчить про необхідність державної підтримки сім’ї, у то�му числі на рівні кримінально�правового захисту.

Ключові слова: шлюбно3сімейні відносини, статерольові еталони, сімейне неблагополуч3чя, руйнація сім’ї, сімейні цінності, кримінально3правовий захист.

© М. Ларченко, 2011


117

№ 7

партнера, а вже потім укладають шлюб. При3дивившись, частина вирішує, що можна знай3ти більш підходящу кандидатуру. З іншогобоку, кризові явища в економіці, незадовільнематеріальне забезпечення великої частини на3селення, відсутність перспективи на поліпшен3ня ситуації сприяють тенденціям об’єднаннявсередині сім’ї, бо разом легше пережити зов3нішні негаразди.

Слід зазначити, що кількість народженихна 1000 населення з 2002 р. має стійку тен3денцію до зростання (від 8,1 у 2002 р. до 11,1у 2009 р.). Проте вже у 2010 р. цей показникстановить 10,8. Кількість померлих з 2000 р.майже весь час зростала (15,4–16,3 на 1000населення) до 2009 р. (15,3); у 2010 р. – 15,2.

Серед основних причин сімейного неблаго�получчя слід назвати порушення подружніхвідносин, алкоголізм, подружню зраду, конф3ліктність, ревнощі, взаємну недовіру, різніуявлення про значущість основних сімейнихцінностей, небажання одного з подружжя ма3ти дітей, невміння стримуватись у конфлікт3них ситуаціях, уникати різких суджень на ад3ресу іншого. Також заслуговують на увагувідсутність між членами сім’ї єдності, солідар3ності, духовної близькості, розуміння між по3дружжям і батьками, невміння долати жит3тєві труднощі, споживацька позиція відносноодин одного або до батьків.

Не викликає сумніву той факт, що длякожної людини (за незначним винятком)найважливішим аспектом її життя є відноси3ни з протилежною статтю. Іноді про це знаєлише підсвідомість. Більшість своїх вчинківчоловіки та жінки роблять, очікуючи визнан3ня з боку небайдужої їм людини. Як правило,це людина протилежної статі. З одруженнямлюдина прагне віднайти гармонію, створитисвою власну модель світу, як вона її собі уяв3ляє. А якщо уявлення про сім’ю у подружжярізні, якщо вони прийняли за любов лишестатевий потяг, якщо у стосунках відсутнядуховна складова? Тоді така сім’я приречена.І саме у цьому випадку стають можливимизлочини, що їх прийнято називати такими,які вчиняються в сімейно3побутовій сфері.

У Кримінальному кодексі (далі – КК)Російської Федерації від 13.06.1996 р. існуєокремий розділ «Злочини проти сім’ї та не3повнолітніх». Сюди входять втягнення не3повнолітнього в скоєння злочину або анти3суспільних діянь, підміна дитини, незаконнеусиновлення (удочеріння), розголошення та3ємниці усиновлення (удочеріння), невико3нання обов’язків із виховання неповноліт3ніх, злісне ухилення від виплати коштів наутримання дітей або непрацездатних батьків.

Безумовно, виокремлення суспільних від3носин у сфері кримінально3правової охорониінтересів сім’ї в окремий об’єкт для захисту єпозитивним кроком, що свідчить про увагу досімейних цінностей. Однак злочинів, які такчи інакше порушують нормальні відносини у

сфері сім’ї, набагато більше. Кримінальне за3конодавство України подібного розділу не міс3тить, що свідчить про певні проблеми у сферісім’ї, її цінностей, які необхідно захищати нарівні не лише сімейного, а й кримінальногозаконодавства.

Шлюбно�сімейні стосунки покликанісприяти максимальному розкриттю особис3тості в ролі дружини чи чоловіка, матері чибатька, доньки або сина. Кримінологи зазна3чають, що сім’я може відігравати роль як де3формуючу, так і зцілюючу. Найчастіше деві3антна сім’я може бути підґрунтям для скоєннявбивств, заподіяння тілесних ушкоджень,різного роду злочинів у сфері сексуальних від3носин, корисливих посягань, хуліганськихнападів через прагнення довести свою значу3щість другому з подружжя або батькам. Се3ред мотивів тут, безумовно, переважають осо3бистісні, які сформувалися під впливом не3здорової сімейної ситуації.

В. Медведєв включає до однієї з групкриміногенних мотивів такі, що є результатомпсихологічного, а надалі соціального (фактич�ного) відчуження особистості референтнимидля неї особами та соціальними групами.Дослідник зазначає, що коріння відчуженнясягає раннього дитинства й є наслідкомемоційно збіднених, викривлених, недо3статніх стосунків із близькими родичами, апотім і з ровесниками. Це зумовлює форму3вання негативізму, егоцентризму, заздрісно3сті, переживання вини та страху. Останні, усвою чергу, сприяють виникненню ситуатив3ної й особистісної бентежності. Поступово від3чуження надає стосункам із оточенням стій3кого конфліктного забарвлення, що можетрансформуватись у ворожнечу [6, с. 42–43].У цьому випадку батьківська сім’я відіграєважливу роль у процесі формування особис3тості злочинця, а відчуження з боку власноїсім’ї може сприяти остаточному закріпленнювідчуження від суспільства. За мотивамисоціально3психологічного відчуження скою3ються переважно насильницькі злочини іззавданням тілесних ушкоджень, умисні вбив3ства, причому, неодноразові. Для більшостісерійних несексуальних убивств провідниммотивом була глобальна ненависть до людей,а для більшості сексуально3забарвлених се3рійних убивств характерна ненависть злочинцядо жінок. Про останнє свідчать такі факти, якпереважне нанесення колотих ран в органи, яківказують на належність до жіночої статі (гру3ди, статеві органи). Слід зазначити, що став3лення до жінок, яке доходить до прагненнязнищити останніх на матеріальному рівні ви3кликане значною мірою ставленням до майбут3нього злочинця його матері. Бо саме найваж3ливіша в житті кожного людина може своїмвідторгненням нанести найболючішу травму,що змінить загальне сприйняття світу.

Ще одна група поєднує мотиви, які вис�тупають каналом розрядки інтенсивних нега�


118

липень 2011

тивних емоцій (образа, ревнощі, роздрату3вання, відчай тощо) та відповідних психіч3них станів. Здебільшого такі емоції породжу3ються невдоволеністю міжособистіснимистосунками – діловими, сімейно3родинними,дружньо3інтимними, комплексом неповно3цінності, фрустрацією [6, с. 45].

Пройшли часи, коли від психологів вима3галося багато часу та зусиль для виявленнявитіснених у підсвідомість прагнень, про якісоромно говорити. Сьогодні ці прагнення до3сягли нечуваних масштабів; через канали ма3сової інформації ллються потоки нечистот,але душевне здоров’я людини та суспільстване поліпшується. Витісняється найважливі3ше – голос совісті.

Негативні емоції породжують руйнівнийефект, що знаходить свій вияв у вчиненнінайнебезпечніших злочинів проти життя таздоров’я. Джерелами цих емоцій є невміннядорослої людини брати на себе відповідаль3ність за власноруч створені негативні ситу3ації у своєму житті. Так, образа – це вбивчаемоція, що провокує негатив у відповідь. Рев3нощі – спотворюють сімейні стосунки та ве3дуть до відчаю. Постійне роздратування свід3чить про особистісну незрілість людини, не3готовність її до сімейного життя. Є люди, уяких дуже розвинута потреба в любові. Пси3хологи знаходять причини цього в дитинстві:вони або недоотримали любов батьків, абобатьки поводилися з ними жорстко, деспотич3но, можлива також гіперопіка з боку батьків.З часом, коли такі люди виростають і ство3рюють свою сім’ю, у них отримує своє продов3ження бажання любові. Але, оскільки у них єподібна аномалія, то вони і самі не можутьдати кохання іншим. Такі люди дуже ревниві,підозрілі, реагують на найменший промах ізбоку іншого з подружжя. Таку людину необ3хідно «відігріти», допомогти та дати можливістьстати дорослою [7, с. 11].

Палітра злочинів, що вчиняються черезревнощі, досить багатоманітна. При цьому ви3яв агресії може бути спрямований: на того,хто зраджує; на того, з ким зраджують; на са3мого себе або навіть на інших осіб.

Так, за ч. 1 ст. 115 КК України засуджено до де3сяти років позбавлення волі 383річного громадяни3на К., який випадково повернувся додому раніше, ніжбуло заплановано та застав свою дружину в ситуації,що не залишала сумнівів у зраді останньої. К. узяв зкухні ножа та наніс смертельні колоті рани дружиній її коханцю, а потім намагався тим самим способомскоїти самогубство, але залишився живим, хоч от3римав досить серйозні поранення. К. прожив ушлюбі 12 років, ніхто з сусідів не пам’ятає сварокміж подружжям; дітей у них не було; за місцем ро3боти характеризується позитивно. Загиблий грома3дянин теж мав сім’ю та двох дітей, що залишилисябез батька.

Чому двоє дорослих людей, які перебували ушлюбі, ризикуючи своїм життям, пішли на стате3

вий контакт, що врешті3решт і став приводом дозлочину? Чому дорослий чоловік, що багато бачив усвоєму житті, не зміг стримати своїх агресивнихемоцій і непоправно скалічив власне та чужі життя?

Жоден нормативний акт не встановлюєюридичної відповідальності у випадку поза3шлюбних зв’язків чоловіків і жінок. На нашудумку, в демократичному суспільстві коженіндивід може самостійно обирати одну або кіль3ка форм організації свого особистого (інтим3ного) життя. Однак, якщо хтось із подружжяабо співмешканців не сприймає це досягнен3ня демократії, то виникає дуже серйозна за3гроза життю та здоров’ю іншого. В криміно3логії, як і в психіатрії, досліджуються злочи3ни, скоєні через ревнощі. Якщо йдеться прохворобливий стан психіки, який виник у зв’яз3ку з необґрунтованими підозрами, то в дано3му випадку необхідним є втручання спеціа3лістів відповідного профілю, а якщо йдеть3ся про порушення шлюбної вірності, то чиможна коригувати ситуацію за допомогоюкримінологічних заходів? Як формувати здитячого віку в процесі статевого вихованняготовність до порядної поведінки в шлюбі,забезпечити довіру при створенні власної родини та можливість виявити розуміння,якщо цю довіру зраджують?

На нашу думку, молоде покоління маєусвідомити, що шлюб – це не право власностіна жінку або чоловіка; це союз, заснованийна довірі. Немає жодної потреби ціною влас3ного здоров’я або здоров’я своїх дітей збе3рігати шлюб, який приносить лише страж3дання, є джерелом постійних конфліктів, щозагрожують перерости в готовність припини3ти це шляхом вчинення злочину. Біологічна,матеріальна та духовна єдність подружжявідрізняє справжню сім’ю від тимчасових со3юзів, що тримаються на корисливій, приват3новласницькій та іншій егоїстичній заінтере3сованості.

Подружня зрада важко переживається,може знадобитися підтримка оточення, алевона не є виправданням спричинення шкодижиттю та здоров’ю причетних до цього осіб.Слід також зазначити: егоїстичне ставленнядо людини принижує її так само, як і полі3гамія. Вони перетворюють її на об’єкт фізич3ної насолоди; людина не має можливості вста3новити із своїм партнером інтимного емо3ційного зв’язку.

Очевидно, подружня вірність дружинисприймалась К. як досить значуща цінність.Він поставив власний комплекс відчуттів, по3в’язаних із дружиною, вище за право на жит3тя інших осіб і свій інстинкт самозбережен3ня. Безумовно, подібна реакція чоловіка маєті самі корені, що й інші випадки насильства всім’ї. Зокрема, в країнах, де ведеться система3тичний статистичний облік, кількість жінок,які страждають від побиття їх чоловіками абопартнерами, сягає від 40 % до 80 %. Такого

К Р И М І Н О Л О Г І Я№ 7

насильства зазнають жінки всіх вікових і со3ціально3економічних груп. Згідно з данимиВсесвітньої організації охорони здоров’я, про3ти кожної п’ятої жінки світу хоч раз у життібуло скоєно фізичне або сексуальне насиль3ство, отже, кожна п’ята жінка хоча б один разу житті зазнає побиття або зґвалтування. Задеякими даними близько 95 % потерпілих відсімейного насильства становлять особи жі3ночої статі [8, с. 82]. Постає закономірне пи3тання: якщо від насильства в сім’ї стражда3ють переважно жінки, то чи правильним бу3де твердження, що прагнення до насильствагенетично закладене в чоловічій природі? Са3ме так вважають теоретики феміністичногоруху в усьому світі [9]. Ми ж можемо при3пустити, що чоловіки теж доволі часто страж3дають від насильства і не лише вербального.Однак у нашій країні через зрозумілі причи3ни не прийнято скаржитися на жіноче на3сильство.

Таким чином, чоловіки досить часто є ла3тентними жертвами, становище яких усклад3нене ще й фактичною неможливістю отрима3ти психологічну й юридичну допомогу як дляжертви жіночого насильства. Крім того, влас3на система психологічного захисту у чолові3ка теж доволі вразлива. Тому серед осіб, якіпокінчили життя самогубством, традиційновдвічі більша кількість чоловіків, ніж жінок.

Висновки

На сучасному етапі розвитку українсько3го суспільства сім’я потребує захисту як така,а саме – сімейні стосунки, сімейні цінності,авторитет сім’ї. Останнім часом деякі крокив цьому напрямі зроблені, але через однобо3кий підхід і відсутність системного аналізувони можуть призвести до остаточної руй3нації сім’ї в її православному розумінні таприходу на зміну контрактних стосунків ізвихолощеною духовною складовою.

На рівні кримінального права доцільнимбуло б включення до Особливої частини ККУкраїни окремого розділу «Злочини протисім’ї та сімейних стосунків», в якому б місти3лися, зокрема, такі статті: «Умисне тілесне уш3кодження, спричинене дружині (чоловіку)»,

«Сексуальне насильство по відношенню додружини (чоловіка)», «Образа дружини (чо3ловіка), що потягла тяжкі наслідки», «Нена3лежне виконання обов’язків щодо охоронижиття та здоров’я дітей», «Посягання на жит3тя та здоров’я дітей з боку матері (батька)»,«Сексуальні дії щодо дітей або примушу3вання їх до таких дій з боку матері (бать3ка)» тощо.

Таким чином, подальші дослідження сім’їяк об’єкта кримінологічного інтересу повин3ні відбуватись у двох ракурсах: з позиції їїфункціональних девіацій, в кінцевому ра3хунку детермінуючих кримінальні явища«всередині сім’ї»; з позиції її зовнішньої не3захищеності в умовах тієї кризи, яку сьогод3ні переживає Україна.


1. Васильківська І. П. Кримінологічні аспектисімейного виховання: автореф. дис. … канд. юрид.наук. – К., 2001. – 19 с.

2. Вітвіцька В. В. Кримінологічні проблеми по3передження злочинних посягань на моральний іфізичний розвиток неповнолітніх: автореф. дис. …канд. юрид. наук. – К., 2002. – 20 с.

3. Головкін Б. М. Кримінологічні проблемиумисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень,що вчиняються у сімейно3побутовій сфері. – Х.,2004. – 252 с.

4. Косенко С. С. Віктимологічна профілактикастатевих злочинів щодо неповнолітніх: автореф.дис. … канд. юрид. наук. – К., 2004. – 20 с.

5. Населення України [Електронний ресурс]:Державний комітет статистики України. Інститутдемографії та соціальних досліджень НаціональноїАкадемії Наук України. – Режим доступу до джере3ла: http://stat6.stat.lviv.ua/ukrcensus/Dialog/statfile1_m.asp.

6. Медведєв В. С. Кримінальна психологія. – К.,2004. – 368 с.

7. Флоренская Т. А. Мир дома твоего: Матери3алы к программе «Этика и психология семейнойжизни» в новой, 1997 г. редакции. – М., 1999. – 128 с.

8. Запобігання насильству в сім’ї. – К., 2004. – 108 с.9. Никонов А. Конец феминизма: Чем женщина

отличается от человека? [Електронний ресурс]:klex. Книжный архив. – Режим доступу до джере3ла: http://www.klex.ru/gr.

The author concludes that the contemporary sex�role standards lead to the demise of the family inUkraine. And although recent statistical surveys show a slight improvement in major demographic indi�cators, family requires government support, including at the level of criminal defense.

В статье анализируются современые полоролевые стандарты, которые, по нашему мне�нию, приводят к упадку института семьи в Украине, что свидительствует о необходимостигосударственной поддержки семьи, в том числе на уровне уголовно�правовой защиты.

К Р И М І Н А Л Ь Н Е П РА В О

120

липень 2011

© Є. Назимко, 2011

Професія правоохоронця з кожним етапомсоціально3економічного розвитку су3спільства зазнавала все більшого дифе3

ренціювання. Це закономірний процес, бо сто3сунки у різних сферах правового регулюванняускладнюються, набувають неповторних спе3цифічних рис, створюють відокремлені, харак3терні саме для цієї сфери ситуації, що вимагаєцілеспрямованого осмислення явищ і регулю3вальних механізмів створення й удосконаленняконкретних і своєрідних правових теорій та вченьі, звичайно, забезпечення цих своєрідних напря3мів юридичної практики.

Нині юридична підготовка майбутніх пра3воохоронців є актуальною, адже здобуття спе3ціальності вищого рівня вимагає передусім якіс3ного вивчення певного набору основоположнихюридичних дисциплін, однією з яких є кримі3нальне право.

Кримінальне право України – це одна ізфундаментальних (базових) навчальних дис3циплін, що вивчається у вищих навчальних за3кладах системи МВС України (далі – ВНЗ МВСУкраїни). Ґрунтовне знання кримінальногоправа є обов’язковою вимогою, що пред’явля3ється до кваліфікованого випускника3правоохо3ронця, а у зв’язку з цим і необхідною передумо3вою його успішної практичної роботи.

Вивчення кримінального права Українипідпорядковується меті формування кваліфіко3ваного випускника3міліціонера із ґрунтовнимзнанням кримінально3правового законодавства,розумінням змісту кримінально3правових по3нять, умінням правильно тлумачити положен3ня кримінального закону та застосовувати їх умайбутній практичній діяльності. Метою вив3чення дисципліни є також формування у кур3сантів ідеології «служіння народові», вихованнянеухильної поваги до закону, дотримання за3

конності в усіх формах правоохоронної діяль3ності, відповідальності за порушення прав і сво3бод людини та громадянина у державі.

Немає сенсу доводити додаткову актуаль3ність того, що якісна підготовка та засвоєннязнань кримінального права потрібні працівни3кам міліції.

Зазначимо, що питання особливостей ви3кладання кримінального права у ВНЗ МВС Ук3раїни вже порушувалися на сторінках юридич3ної та педагогічної літератури. Ознайомлення ізвідповідною літературою свідчить, що у сфері на3укових інтересів таких дослідників, як П. Анд3рушко, Я. Брайнін, В. Клименко, В. Матвійчук,П. Матишевський, М. Мельник, В. Смітієнко,В. Сташис, С. Тарарухін, В. Тацій та ін. знахо3дяться питання підвищення якості та ефектив3ності викладання дисциплін юридичного профі3лю, у тому числі кримінального права України.Однак питання викладання кримінального пра3ва порушувалися здебільшого у контексті ре3формування та вдосконалення викладання юри3дичних дисциплін. У чистому вигляді не при3ділено достатньої уваги сучасним проблемамвикладання кримінального права у ВНЗ МВСУкраїни.

Метою цієї статті є розгляд проблемних пи3тань викладання кримінального права у ВНЗМВС України.

Зазначимо, що знаним дослідником у сферіадміністративного права Р. Мельником в однійіз його останніх статей «Як покращити викла3дання адміністративного права» було започат3ковано широку дискусію щодо реформуваннясистеми викладання юридичних дисциплін увищих навчальних закладах [1]. Використову3ючи напрацювання цього вченого спробуємо

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА: сучасний стан і перспективи підвищення якості викладання у вищих навчальних закладах системи МВС України

Єгор Назимко,науковий співробітник відділу організації наукової роботи,

Донецького юридичного інститутуЛуганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка

У статті розглядаються проблемні питання викладання кримінального права у вищих нав�чальних закладах МВС України. З урахуванням сучасних наукових досліджень пропонуютьсяокремі шляхи підвищення якості викладання цієї навчальної дисципліни.

Ключові слова: кримінальне право, навчальна дисципліна, наука, кримінально3правовакваліфікація, правоохоронна діяльність.


121

№ 7

висвітлити окремі питання підвищення якостівикладання кримінального права у ВНЗ МВСУкраїни.

Основне завдання (функція) кримінально3го права – забезпечення кримінально3правовоїохорони найбільш значимих суспільних ціннос3тей. Пріоритетним завданням кримінальногоправа України є охорона особистих благ люди3ни (життя, здоров’я, волі, честі та гідності), їїправ та інтересів від злочинних посягань. Прі3оритет такого завдання закріплено у ст. 3 Кон3ституції України. Одним із першочергових зав3дань кримінального права є також захист відзлочинних посягань суверенітету України, ці3лісності і недоторканності її території, суспіль3ного ладу, політичної системи й економічногопотенціалу, миру та безпеки суспільства. Вод3ночас завданням кримінального закону є охоро3на правопорядку у цілому від злочинних пося3гань (ст. 1 Кримінального кодексу (далі – КК)України). Охоронна функція кримінального за3кону здійснюється через регулювання кримі3нально3правових відносин і за допомогою за3гальної та спеціальної превенції (попередженнязлочинів) [2].

Кримінальне право як навчальна дисцип3ліна – це розгорнена описово3пізнавальна, ди3дактична характеристика сучасних теоретичнихположень, що розкривають зміст кримінально3правових норм і дають змогу курсантам засвоїтисистему знань, необхідних для обґрунтованоїкримінально3правової оцінки вчиненого злочи3ну особою, яка застосовує кримінальний закон.

Кримінальне право має значення базової ди3сципліни для інших юридичних дисциплін кри3мінально3правового циклу. Тому для майбутньо3го правоохоронця первинними та основними єзнання кримінального права. А знання теоре3тичних і практичних положень кримінальногопроцесу, кримінології, кримінально3виконавчо3го права мають «лягати» поверх пласту кримі3нально3правових знань. Правоохоронцю для пра3вильного й ефективного розслідування кримі3нальної справи треба чітко знати, що і кого шу3кати, у чому і кого треба викрити, які докази дляцього треба знайти тощо. Без таких знань йогослужбова діяльність навіть за умови доскона3лого володіння тактикою допиту, технікою ог3ляду місця події, психологією злочинця тощо мо3же бути спрямована на вирішення другоряд3них питань, що не мають прямого відношеннядо ознак конкретного злочину [3].

Предметом курсу «Кримінальне право Ук3раїни» є комплекс теоретичних положень і прак3тичних завдань щодо аналізу кримінально3пра3вових норм, що визначають які саме діяння ви3знаються злочинами, встановлюють вид, розмірта міру покарання. Система навчальної дисцип3ліни «Кримінальне право України» будуєтьсяза аналогією до системи галузі кримінальногоправа та складається із двох частин: загальної йособливої. Ці частини цілковито підпорядко3вані структурі КК України. Взаємозумов3леність і послідовність тематики Загальної й

Особливої частин курсу «Кримінальне правоУкраїни» сприяє глибокому і системному нако3пиченню курсантами знань, умінь і навичок, які становлять фундаментальну основу для за3своєння навчально3прикладних дисциплін уподальшому навчанні та правоохоронній діяль3ності.

Основними формами занять із курсу «Кри3мінальне право України» є лекція, семінарськета практичне заняття, самостійна робота, зу3стріч із практичними працівниками правоохо3ронних органів тощо. Кримінальне право Ук3раїни вивчається на основі робочої навчальноїпрограми, тематичного плану, плану семінарсь3ких і практичних занять, плану самостійної ро3боти. Це історично та практично зумовлені фор3ми викладання та вивчення кримінального пра3ва України. Однак, на жаль, ця навчальна дис3ципліна певною мірою не відповідає вимогамсьогодення.

Розв’язання проблематики підвищення якос3ті викладання кримінального права у вищихнавчальних закладах системи МВС України, нанашу думку, полягає у перегляді методологіч3них засад викладання цієї дисципліни. Перш за все, це стосується питання врахування новіт3ніх тенденцій розвитку кримінально3правовоїполітики, теорії та практики.

У новому КК України, який увібрав у себеновітні тенденції розвитку кримінально3право3вої політики, сформульовано і закладено в йогооснову такі базові положення: законодавствоУкраїни про кримінальну відповідальність ста3новить КК України; КК України ґрунтується назагальновизнаних принципах і нормах міжнарод3ного права та положеннях Конституції України;відсутнє покарання без вказівки на те у законі;застосування закону за аналогією забороняєть3ся; підставою кримінальної відповідальності євчинення суспільно небезпечного діяння, якемістить склад злочину; відповідальність має бу3ти особистою і лише у разі наявності вини; кла3сифікація злочинів залежно від ступеня тяж3кості на чотири групи; збільшення кола обста3вин, що виключають злочинність діяння; роз3ширення системи покарань, альтернативних по3збавленню волі; відмова від смертної кари тавстановлення довічного позбавлення волі тіль3ки за злочини, пов’язані з умисним позбавлен3ням життя при обтяжливих обставинах; розши3рення кола підстав і збільшення кількості норм,що уможливлюють звільнення від криміналь3ної відповідальності та покарання; введеннянизки заохочувальних норм, що стимулюють по3зитивну посткримінальну поведінку; декримі3налізація діянь, що за характером та ступенемне є суспільно небезпечними, протидія яким до3статня із застосуванням заходів дисциплінарно3го, цивільно3правового, адміністративного абоіншого впливу. Безумовно, наведений перелікне є вичерпним.

Можна стверджувати, що положення чин3ного КК України нині майже повною мірою від3повідають рівню розвитку суспільства і держави,


122

липень 2011

а також сучасним досягненням науки криміналь3ного права. Однак, на жаль, це твердження неналежить до структури та змісту відповідноїнавчальної дисципліни.

Ні для кого не новина, що у межах названоїдисципліни мають бути поєднані знання і протеоретичні, і про праксеологічні основи кримі3нально3правової охорони суспільних ціннос3тей. Це пов’язано з тим, що кримінально3право3ва наука, разом з іншими науками кримінально3правового циклу (кримінологією, кримінально3виконавчою та кримінально3процесуальноюдоктринами), за рахунок розроблення різно3планових теорій має забезпечувати практичнудіяльність стосовно протидії злочинності в Ук3раїні. Отже, система навчальної дисципліни«Кримінальне право України» має відповідатисистемі науки кримінального права.

Система курсу Загальної частини кримі3нального права містить більш широке коло пи3тань. Однак усі вони є першоумовою вивченнякримінального права. До таких першоумов вхо3дять вступний розділ курсу, де розглядаютьсяпоняття кримінального права, предмет його ре3гулювання, з’ясовуються його завдання, місце усистемі права. Деякою мірою у курсі також ви3світлюються питання історії кримінального пра3ва України та його окремих інститутів. Крім то3го, до курсу іноді включаються окремі питаннякримінального права іноземних держав, а такожтеоретичні концепції теорій (шкіл) криміналь3ного права.

Маємо зазначити, що сучасна дисциплінакримінального права не повною мірою відпо3відає досягненням науки кримінального права.До такого висновку неважко дійти шляхомпорівняння проблематики наукових статей ізпроблем розвитку кримінального права із зміс3том сучасної навчальної дисципліни з цьогонапряму.

Основні завдання науки кримінального пра3ва полягають у наступному: розроблення фун3даментальних проблем теорії кримінальногоправа; вироблення рекомендацій щодо вдо3сконалення КК і практики його застосування;подальше вивчення всіх інститутів кримінально3го права з метою встановлення їх ефективності;зміцнення тісних зв’язків із правотворчими іпрактичними органами; подальше вдоскона3лення всієї науково3педагогічної діяльності зметою підготовки висококваліфікованих фахів3ців3правознавців; вивчення кримінального за3конодавства та практики його застосування українах близького і далекого зарубіжжя [4, c. 23].

Оскільки навчальний процес набуває на3уково3дослідного характеру, то випускник ВНЗМВС України має бути поінформований прометодологічні підходи щодо визначення та розв’я3зання актуальних проблем теорії, методології тапрактики кримінального права, більш успішноадаптуватися до ефективної майбутньої право3охоронної діяльності.

Ситуація невідповідності навчальної дисцип3ліни досягненням науки кримінального права

України дещо негативно впливає на зміст і глибину засвоєння курсантами її положень. Спро3буємо пояснити свою позицію більш детально.

Вихідним критерієм побудови сучасної нав3чальної дисципліни «Кримінальне право України»має бути відповідь на запитання: що має знати тавміти курсант після вивчення дисципліни?

На нашу думку, він має знати, розуміти тареалізовувати у своїй подальшій діяльності зав3дання сучасного кримінального права, принци3пи кримінальної відповідальності та норми кри3мінально3правового законодавства. У динаміч3ному процесі кримінально3правової кваліфіка3ції під час аналізу кримінально3правових по3ложень правоохоронцю доведеться враховуватибезліч обставин і факторів, у тому числі техно3логію законодавця, яка використовується приконструюванні кримінально3правових норм таїх соціальну сутність.

Коли ж бажаного результату не буде досяг3нуто, то одним із варіантів цього становища мо3же бути те, що майбутні міліціонери не приді3лятимуть достатньої уваги збиранню доказів,необхідних для повної та всебічної криміналь3но3правової кваліфікації. А це, у свою чергу, при3зведе до неправильного застосування кримі3нально3правового закону. А що означає пору3шення кримінально3правового закону або недо3тримання його вимог? Це – виправдання вин3ного у скоєнні злочину або засудження невин3ного; інкримінування особі більш тяжкого абоменш тяжкого злочину порівняно з тим, якийним учинено насправді [3].

Хрестоматійним є такий приклад наслідківнедостатнього засвоєння курсу «Кримінальнеправо України»: не володіючи знаннями щодоскладу злочину і розслідуючи справу про вбив3ство, слідчий може не приділити належної ува3ги встановленню і доказу мотивів дій особи, якузатримали на місці злочину із ножем і слідамикрові жертви на своєму одязі. Як результат – осо3ба, яка вбила людину з хуліганських мотивів (п. 7ч. 2 ст. 115 КК – закон за цей злочин передбачаєпокарання у виді позбавлення волі на строк віддесяти до п’ятнадцяти років або довічне позбав3лення волі), може бути засуджена за умисневбивство, вчинене у стані сильного душевногохвилювання (ст. 116 КК покарання у виді обме3ження волі на строк до п’яти років або позбав3лення волі на той самий строк), або навіть будевиправдана як така, що буцімто діяла у стані не3обхідної оборони [3].

Іншими словами, курсант має оволодітизнаннями (теоретичний аспект) та навичками(праксеологічний аспект), які відповідатимутьреаліям протидії злочинності у країні. Однакдосить часто здобуті знання із кримінальногоправа не допомагають випускнику ВНЗ МВСУкраїни у правозастосовній діяльності. Іоднією із таких причин є не зовсім повнавідповідність навчальної літератури потребампрактичної діяльності правоохоронних органів.

Одним із шляхів розв’язання цієї проблемиможе стати перегляд системи навчальної дис3

К Р И М І Н А Л Ь Н Е П РА В О№ 7

ципліни кримінального права України та її ви3кладання. Результатом цього перегляду, як зро3зуміло, має стати відповідність набутих знаньпотребам практичної діяльності.

Для вирішення цього завдання вбачаємо занеобхідне зокрема зробити таке:

•• з урахуванням сучасних проблем право3застосовної практики запровадити спецкурси ізвивчення практичних проблем у сфері кримі3нального права України (наприклад, такі спец3курси, як «Кримінально3правова політика»,«Основи кримінально3правової кваліфікації …(за різними напрямами підготовки працівників мі3ліції)», «Теорія призначення покарання» тощо);

•• спільні для наук кримінально3правовогоциклу міжгалузеві положення мають вивчатисьодноетапно, в один проміжок часу вивчення ін3ших дисциплін;

•• у зв’язку із складністю та дискусійністюнизки положень науки кримінального права підчас викладання цієї навчальної дисципліниособливу увагу слід приділяти тим теоретичнимі практичним питанням, які ще чекають свогоостаточного розв’язання і які можуть ставитипевні перепони у роботі правоохоронних орга3нів (зокрема, учення про об’єкт злочину, проб3лемні питання про причетність до злочину вінституті співучасті тощо);

•• потребують розроблення навчальні ви3дання для підготовки магістрів зі спеціалізації вгалузі кримінального права. Зараз в Україні, на3скільки нам відомо, є лише один посібник, ре3комендований Міністерством освіти і наукиУкраїни для магістрів і студентів випускнихкурсів юридичних вузів із проблем теорії, мето3дології, правотворчої та правозастосовної прак3тики кримінального права [5]. Таких навчаль3них видань явно бракує. Звідси проблема роз3роблення програм їх навчання, тематики науко3вих досліджень, тісно пов’язаних із діяльністюправоохоронних органів, особливо міліції;

•• велике значення має підготовка кадріввикладачів із цього предмета. Вдосконаленнявикладання кримінального права залежить відінформованості науково3педагогічного складущодо різних аспектів кримінально3правовогозабезпечення протидії злочинності, а також по3трібен обмін досвідом викладання криміналь3ного права;

•• внести у структуру навчальної дисцип3ліни «Кримінальне право України» елементи,спрямовані на відпрацювання курсантами ок3

ремих питань їх майбутньої діяльності (завідповідними напрямами).

Основним завданням навчальної дисциплі3ни «Кримінальне право України» у ВНЗ МВСУкраїни має бути дослідження, вивчення та роз3в’язання найбільш масштабних теоретичних іприкладних проблем кримінального права длямайбутнього міліціонера. Названі напрями що3до вдосконалення викладання курсу криміналь3ного права не є вичерпними. Безумовно, що ін3ші дослідники зможуть виявити та запропону3вати інші шляхи нормалізації викладання (вив3чення) актуальних для сучасного правоохорон3ця теоретичних і практичних положень кримі3нального права України.

Основне, аби запропоновані шляхи підви3щення якості викладання кримінального правабули орієнтовані на врахування досягнень на3уки кримінального права. Без цього навряд чиможна розраховувати на методологічну послі3довність та праксеологічну продуктивність вив3чення курсу «Кримінальне право України».

Підбиваючи підсумки, зауважимо, що роз3роблення та вдосконалення теорій і методик ви3кладання кримінального права України у ВНЗМВС України передусім мають бути спрямованіна підготовку фахівця, здатного гідно та неупе3реджено застосовувати кримінально3правове за3конодавство в умовах, що постійно змінюються.


1. Мельник Р. С. Як покращити викладанняадміністративного права // Право України. – 2010. –№ 12. – С. 228–236.

2. Кримінальне право України: Лекції з курсу«Кримінальне право України. Загальна частина»[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://revolution.allbest.ru/law/00013032_0.html.

3. Кримінальне право України: Загальна части3на / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Во3лодько та ін.; За ред. М. І. Мельника, В. А. Климен3ка. – К., 2004 [Електронний ресурс]. – Режим дос3тупу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga3text/books/_book3697.htm.

4. Кримінальне право України: Загальна части3на / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченкота ін.; За ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К., 2007. –496 с.

5. Попович В М. Актуальні проблеми кримі3нального права / В. М. Попович, П. А. Трачук, А. В. Анд3рушко, С. В. Логін. – К., 2009. – 256 с.

Article dedicated to problematic issues of teaching criminal law in higher educational establishmentsof Ukraine. In the light of modern scientific research offered some ways to enhance the teaching of thisdiscipline.

В статье рассматриваются проблемные вопросы преподавания уголовного права в высшихучебных заведениях МВД Украины. С учетом современных научных исследований предлагают�ся отдельные пути повышения качества преподавания этой учебной дисциплины.

К Р И М І Н А Л Ь Н И Й П Р О Ц Е С

124

липень 2011

Уході провадження по конкретній кри3мінальній справі може бути прийнятавелика кількість різних рішень і кож3

не з них винятково індивідуальне, специ3фічне, має власне призначення. Необхідністьу дослідженні всієї сукупності судових рі3шень випливає із такої категорії логіки, як«класифікація».

У кримінальному процесі класифікаціямає гносеологічне значення як один із засо3бів пізнання, є одним із засобів практичноїдіяльності, адже дозволяє впорядкувати ве3лику кількість процесуальних актів, вияви3ти тенденції, що характеризують розвитокусього комплексу рішень слідчого, судді,прокурора, а також співвідношення актів, їхієрархію.

Упорядковуючи існуючу множинністькримінально3процесуальних рішень, кла3сифікація забезпечує всебічне їх досліджен3ня, сприяє визначенню природи процесуаль3них рішень, відпрацюванню вимог, що вису3ваються до кожного їх виду. Класифікація,маючи практичну спрямованість, дозволяє знаукової позиції обирати та приймати у кри3мінальному процесі рішення, які є найбільшдоцільними для досягнення певних цілей у конкретних умовах правозастосовної ді3яльності.

Загальновизнаним є поняття класифі3кації як логічної операції, результат якої –розподіл об’єктів, явищ і понять за класами,розрядами залежно від загальних ознак.Іншими словами, класифікація завжди об’єк3тивна категорія, оскільки для неї є об’єктивніпідстави.

У правовій літературі найбільш повнакласифікація кримінально3процесуальнихрішень розроблена П. Лупинською. За ос3нову класифікації вона бере: зміст; функціо3нальне призначення; суб’єктів, які правомоч3ні приймати рішення; час їх прийняття та тривалість дії; процесуальний порядок поста3новлення рішення та вимоги до їх форми;

юридичну силу; підстави й умови прийняттярішення [1, с. 26–33]. При цьому вона зазна3чає, що кожне рішення характеризується де3кількома класифікаційними ознаками, якідозволяють зробити їх перегрупування та націй підставі виділити нові класи рішень.

Н. Глинська, не заперечуючи наявністьзазначених критеріїв для класифікації рішень,акцентує увагу на класифікації процесуаль3них рішень на вихідні, проміжні та кінцеві.Під вихідними рішеннями вона розуміє про3цесуальні акти, що відображають виникнен3ня кримінального процесу в цілому або йогоокремої стадії, що визначають основну мету,реалізації якої має бути підлегла одна абопевна кількість стадій. Проміжні рішення –це такі акти, що приймаються у структурі зметою реалізації проміжних (окремих) зав3дань на шляху досягнення основної мети,встановленої у вихідному процесуальному рі3шенні. І, нарешті, кінцевими (або підсумкови�ми) рішеннями є процесуальні акти, щопідбивають підсумок провадженню у справіна конкретній стадії процесу або всієї кримі3нально3процесуальної діяльності. Н. Глинськавважає, що вихідні, проміжні та кінцеві рі3шення необхідно виділяти й у рамках кожноїокремої стадії процесу [2].

В. Зеленецький запропонував класифіка3цію рішень, прийнятих компетентними осо3бами в ході кримінально3процесуальної ді3яльності, з урахуванням їх індивідуальноївизначеності, чіткості зовнішнього виражен3ня втіленого в них веління, на явні (або зовніочевидні) та неявні (або латентні) [3, с. 158].Рішення, виражені зовні в особливій проце3суальній формі, з чітко позначеним індивіду3альним найменуванням, є явними (зовні оче�видними). Рішення, не втілені у спеціальну про3цесуальну форму, прийняття яких презю3мується у зв’язку з виконаними на їх основіконкретних слідчих або інших процесуаль3них дій, є неявними (латентними). І ті, й іншіперебувають у взаємозв’язку та взаємоза3

© В. Смірнова, 2011

КЛАСИФІКАЦІЯ РІШЕНЬ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Вікторія Смірнова,суддя Апеляційного суду Донецької області

У статті розглядається поняття класифікації, її значення в кримінальному процесі, акцен�тується увага на тому, що класифікація завжди є об’єктивною категорією.

Ключові слова: класифікація рішень, кримінальний процес, порядок, постановлення,оформлення.


125

№ 7

лежності, і лише їх спільна реалізація зумов3лює ефективність конкретної діяльності накожній стадії та процесу в цілому.

Слід зазначити, що всі згадані класи3фікації процесуальних рішень охоплюють ос3новні підстави для поділу рішень на певнігрупи. Так, вдалою є класифікація, яка перед3бачає поділ рішень згідно з їх функціональ3ним призначенням на вихідні, проміжні такінцеві. Класифікаційні підстави, запропо3новані П. Лупинською, з достатнім ступенемповноти охоплюють рішення, що прий3маються у кримінальному судочинстві, алевона не враховує деякі особливості прийнят3тя рішень судом апеляційної інстанції. Щостосується поділу рішень на зовні очевидніта латентні, то в цій класифікації враховано,що в деяких випадках рішення приймаєтьсявповноваженим суб’єктом, але воно не маєпроцесуального оформлення в певному до3кументі. Однак під час визначення цієї кла3сифікації рішень, не зазначено для кого не3явними є певні рішення, що приймаються у кримінальних справах, і чому. Невже від3сутність певного процесуального документавпливає на визнання деяких рішень латент3ними, тобто скритними? Якщо робити поділрішень на зовні неочевидні й очевидні, топідставою для такого поділу буде процесуаль3ний порядок постановлення рішення та ви3моги до їх форми, тобто вже запропонованаП. Лупинською класифікаційна підстава.

Незважаючи на існуючі наукові розроб3ки, питанням класифікації саме рішень апе3ляційного суду як різновиду процесуальнихрішень уваги приділялося недостатньо. Цезумовлює актуальність проблеми, яку запро3поновано вирішити у статті.

Метою цієї статті є визначення підстав длякласифікації рішень, що приймаються су3дом апеляційної інстанції, видів зазначе3них рішень, процесуального порядку їх по3становлення та оформлення.

Система рішень апеляційного суду виз3начена ст. 366 Кримінально3процесуальногокодексу (далі – КПК) України. Ця норма на3дає виключний перелік рішень, які можутьбути винесені апеляційним судом у форміухвали або вироку. Всі ці рішення приймаєпевний суб’єкт залежно від етапу апеляцій3ного провадження. Так, деякі рішення (прозалишення апеляції без руху; про визнанняапеляції такою, що не підлягає розгляду вна3слідок пропуску строку на апеляційне оскар3ження і за відсутністю клопотання про йоговідновлення) приймає головуючий у судово3му засіданні. Рішення щодо проведення чи непроведення попереднього розгляду криміналь3ної справи приймає суддя�доповідач після вив3

чення справи та підготовки її до апеляційно3го розгляду. Під час розгляду справи в апе3ляційному порядку рішення приймається вколегіальному складі. Апеляційний суд ускладі трьох суддів під час апеляційногорозгляду справи приймає рішення, зазначе3ні у ст. 359 КПК України (про закриття апе3ляційного розгляду справи у випадку відмо3ви апелянта від своїх апеляційних вимог івідсутності апеляцій інших учасників проце3су (ст. 364 КПК); про зупинення апеляційно3го розгляду у випадку хвороби підсудного,участь якого під час апеляційного розглядувизнана необхідною).

Слід зазначити, що законодавець виявивнепослідовність, не врахувавши, що засудженіта необґрунтовано виправдані не тільки хво3ріють, а й намагаються уникнути покарання.На нашу думку, якщо засуджений чи виправ3даний зник, а його явка до суду обов’язкова,суд зобов’язаний зупинити провадження що3до нього, оголосити його розшук і за певнихобставин змінити або обрати запобіжний за3хід. Норму ст. 359 КПК України слід допов3нити цим положенням. Створило багато проб3лем і використання в зазначеній статті терміна«підсудний». Не визначений момент, з якогоособа набуває цього статусу, а також не ви3значено, чи завжди в апеляційному прова3дженні засуджений або виправданий є підсуд3ними. Крім того, виникає питання: якщо засу3джений або виправданий не подали апеляції, точи є вони підсудними? На нашу думку, під3судним можна називати особу, якщо йдетьсяпро проведення судового слідства або поста3новлення вироку апеляційною інстанцієювідносно цієї особи.

Таким чином, за суб’єктним складом кла3сифікацію судових рішень можна визначититак:

•• рішення, які приймає головуючий в апе3ляційному провадженні;

•• рішення, які приймає суд у колегіально3му складі;

•• рішення, які приймає суддя одноособово.За змістом судові рішення можна поділи3

ти на основні та допоміжні. Основні рішен�ня апеляційної інстанції – це рішення, якімістять відповідь на основні питання кри3мінальної справи (постанова про закриттясправи, вирок апеляційного суду тощо). В основних рішеннях апеляційний суд даєоцінку сукупності зібраних доказів і на під3ставі встановлених обставин відповідає наосновні питання, що стосуються предмета до3казування. Рішення, що сприяють законномуй обґрунтованому розв’язанню основних пи3тань справи, мають допоміжний характер(відновлення судового слідства в апеляцій3ному провадженні; зупинення провадженняу справі тощо).


126

липень 2011

Відносно участі третіх осіб у прийняттірішень апеляційною інстанцією можна виок3ремити:

•• самостійне рішення, коли суб’єкт сам іні3ціює це рішення та обґрунтовує його;

•• рішення, яке приймається за згодою зіншим суб’єктом кримінального процесу;

•• рішення, які приймаються за клопотан3ням іншого суб’єкта.

До першої групи можна віднести постано3ву судді апеляційного суду як рішення, яке є самостійним. До другої групи – вирок су3ду апеляційної інстанції (оскільки він зав3жди приймається за згодою всіх суб’єктів –суддів). До третьої групи – постанову пропризначення експертизи за клопотаннямучасника провадження.

Оскільки апеляційний розгляд справиможна розділити на два етапи (попереднійрозгляд справи апеляційним судом і безпо3середньо апеляційне провадження), рішен3ня, які приймаються в їх ході, можна класифі3кувати на:

•• рішення, які приймаються на етапі по3переднього розгляду справи апеляційним судом;

•• рішення, які приймаються під час апе3ляційного розгляду справи.

З точки зору функціонального призначен�ня рішення апеляційного суду можуть бу3ти початковими, проміжними і остаточними(підсумковими). Функціональне призначен3ня рішення залежить від того, коли, в якиймомент провадження у справі воно прийма3ється, як воно впливає на подальше прова3дження у справі.

У правовій літературі пропонується про3вести диференціацію у системі рішень апе3ляційного суду на: підсумкові (апеляційні ух3вали, вирок) і підготовчі (розгляд клопотань,рішення про проведення судового слідства)[4, с. 39].

На нашу думку, не можна залишити позаувагою існування такої групи рішень апе3ляційної інстанції, як початкові (наприклад,рішення про необхідність попереднього роз3гляду справи апеляційним судом, прийняв3ши яке, суддя зобов’язаний визначити день,час і місце такого розгляду.

Початкові рішення започатковують про3вадження в апеляційній інстанції (напри3клад, рішення щодо питань, пов’язаних ізпідготовкою справи до апеляційного розгля3ду). Ці рішення мають організаційне значен3ня, оскільки в них висвітлюються питаннястосовно відмови в прийнятті апеляції досвого розгляду, зупинення провадження усправі, повернення справи до суду першої ін3станції, про необхідність проведення судовогослідства та його обсяг, про витребування до3даткових доказів, про доручення суду першої

інстанції, про зміну, скасування або обраннязапобіжного заходу тощо (статті 357–358 КПКУкраїни).

Проміжні рішення приймаються судомапеляційної інстанції під час апеляційногопровадження (відновлення судового слідствав апеляційному провадженні). До проміжно3го рішення можна віднести також рішення,яке спрямоване на вирішення певних зав3дань досудового розслідування: наприклад,при скасуванні постанови судді про відмовув обранні запобіжного заходу взяття під вар3ту – запобігти спробам ухилення від слідст3ва; при скасуванні постанови про відмову впроведенні обшуку – знайти у певному жит3лі вкрадені речі. В таких випадках суддя апе3ляційного суду, який здійснює судовий конт3роль, вивчає й аналізує не всі матеріали кри3мінальної справи, а лише факти, потрібні дляобґрунтування конкретного рішення.

Рішення, що відносяться до проміжних,пов’язані з обома напрямами реалізації су3дового контролю в кримінальному судочин3стві: розглядом скарг на дії або рішення осіб,які здійснюють попереднє розслідування, ізахистом недоторканності громадян через надання дозволу на проведення окремихпроцесуальних дій, пов’язаних із суттєвимобмеженням прав і свобод особи у сфері кримінального процесу.

За своєю суттю проміжні рішення є до3поміжними. У той самий час контроль за за3конністю й обґрунтованістю проміжних су3дових рішень не може бути відстроченим дозавершення провадження в суді, оскільки цірішення суттєво обмежують конституційніправа та свободи особи, можуть заподіятишкоду.

Остаточні рішення закінчують апеляцій3не провадження у справі.

Під час класифікації рішень за функціо3нальним призначенням можна виокремитидві категорії завдань – внутрішні та зовніш3ні. Рішення, спрямовані на досягнення внут3рішніх завдань процесу, мають значення тіль3ки для цієї справи. Разом із тим вони забез3печують успішність виконання зовнішніхзавдань, тобто тих, які виходять за межі про3вадження у конкретній справі та спрямова3ні на зміцнення законності, попередженнязлочинів, виховання громадян у дусі повагидо законів. До таких рішень належать виро3ки, окремі ухвали суду апеляційної інстанції.

Функціональне значення рішення зале3жить від того, в який момент провадження усправі приймається рішення й як воно впли3ває на подальше провадження у справі.

Види рішень апеляційної інстанції (по3чаткові, проміжні, остаточні) різняться за ко3лом обставин, які повинні бути встановлені(предмет доказування), ступенем доведенос3

К Р И М І Н А Л Ь Н И Й П Р О Ц Е С№ 7

The article deals with the concept of classification, its importance in the criminal process and theemphasis on the fact that the classification is always an objective category.

В статье рассматривается понятие классификации, ее значение в уголовном процессе, ак�центируется внимание на том, что классификация всегда является объективной категорией.

ті цих обставин. Загальним для всіх цих рі3шень є те, що вони спрямовані на досягненняпевних цілей і вирішення сукупності кримі3нально3правових, кримінологічних і кримі3нально3процесуальних завдань апеляційно3го суду.

Підставою для класифікації рішень судуапеляційної інстанції є також процесуальнаформа викладення рішення. За цією підста3вою всі рішення можна розділити на види:вироки, ухвали, постанови апеляційного суду.

Згідно із ст. 366 КПК України на стадіїапеляційного провадження щодо вироків і по3станов про застосування примусових заходіввиховного та медичного характеру можутьбути винесені такі рішення:

1) залишити вирок чи постанову беззміни, а апеляцію – без задоволення;

2) скасувати вирок чи постанову та по3вернути справу прокуророві на додаткове роз3слідування;

3) скасувати вирок чи постанову та напра3вити справу для нового судового розглядусудом першої інстанції;

4) скасувати вирок чи постанову та закри3ти справу;

5) змінити вирок чи постанову;6) постановити свій вирок, скасовуючи

повністю чи частково вирок суду першої ін3станції;

7) постановити свою постанову, скасовую3чи повністю чи частково постанову суду пер3шої інстанції.

За процесуальною формою 1–5 рішеннявикладаються у вигляді ухвали, 6 – у виглядівироку, а 7 – у вигляді постанови.

Залежно від підстави для скасування (змі�ни) рішення суду першої інстанції можна виокремити такі види рішень апеляційноїінстанції:

•• ухвала про скасування (зміну) вирокуабо постанови суду першої інстанції внаслі3док однобічності або неповноти дізнання, досудового або судового слідства;

•• ухвала про скасування (зміну) вирокуабо постанови суду першої інстанції внаслі3док невідповідності висновків суду, викладе3них у вироку (постанові), фактичним обста3винам справи;

•• ухвала про скасування (зміну) вирокуабо постанови суду першої інстанції внаслі3

док неправильного застосування криміналь3ного закону;

•• ухвала про скасування (зміну) вирокуабо постанови суду першої інстанції внаслі3док невідповідності призначеного покараннятяжкості злочину й особі засудженого.

Ця класифікація має нормативний харак3тер, оскільки зазначені види рішень апеля3ційної інстанції прямо закріплені в кримі3нально3процесуальному законі.

Залежно від порядку складання процесу3альні рішення можна розділити на ті:

які складаються у нарадчій кімнаті (ви3рок, окрема ухвала суду, окрема думка судді,ухвала про повернення справи для прова3дження додаткового розслідування тощо);

які приймаються у ході судового засідан�ня без видалення суду до нарадчої кімнати(постанови про виклик додаткових свідків,про залучення документа до справи тощо).

Всі рішення, що мають важливе значенняв апеляційному провадженні й є остаточни3ми або в яких вирішується питання стосовнонаправлення справи до суду першої інстан3ції, або для провадження додаткового роз3слідування, приймаються з дотриманням та3ємниці нарадчої кімнати. Рішення, які прий3маються у ході судового засідання, стосують3ся питань більше організаційного характеру,а тому приймаються на місці.

Наявність такого спектра підстав для кла3сифікації рішень апеляційної інстанції спри3яє виявленню більш точного змісту кожно3го рішення, мети, з якою воно приймається,та врешті3решт гарантує прийняття у справізаконного, обґрунтованого, справедливогосудового рішення, попереджає та виправляєдопущені судові помилки.


1. Лупинская П. А. Решения в уголовном су3допроизводстве: теория, законодательство и прак3тика. – М., 2006. – 174 с.

2. Глинська Н. В. Обґрунтування рішень укримінальному процесі: дис. … канд. юрид. наук. –Х., 2003. – 237 с.

3. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовногодела. – Х., 1998. – 340 с.

4. Уголовный процесс / Под ред. В. П. Божьева. –М., 2002. – 704 с.


128

липень 2011

Від ефективності закону, що застосову3ється під час розслідування кримі3нальних справ залежить досягнення зав3

дань кримінального судочинства. Однієюз ознак заходів кримінально3процесуальногопримусу є те, що підстави, межі та порядок їхзастосування повинні бути детально регла3ментовані законом [1, с. 247]. Відповідно довизначених законодавцем умов застосуваннясуб’єкт доказування повинен приймати рі3шення про обрання запобіжного заходу. Пе3редбачаючи порядок і підстави обрання за3значених заходів, з одного боку, законодавецьповинен надавати реальні до застосуванняпроцесуальні механізми, а з іншого – вказа3ний порядок має передбачати всі дії, які бслугували ефективності конкретного прий3нятого рішення. Відомо, що сучасне законо3давство має суттєві прогалини у вказаномунапрямі стосовно запобіжних заходів: окремістатті кримінально3процесуального законуне передбачають або не на достатньому рівнірегламентують порядок обрання зазначенихзапобіжних заходів, відповідальність за по3рушення передбачених вимог. Перш за все цестосується запобіжних заходів, що є най3менш поширеними у застосуванні та пов’я3зані з третіми особами (особиста порука, по3рука громадської організації або трудовогоколективу, застава, нагляд командуваннявійськової частини), а також запобіжного за3ходу щодо неповнолітнього у вигляді віддан3ня під нагляд батьків, опікунів, піклуваль3ників або адміністрації дитячої установи.Відповідно до третіх осіб слід віднести сто3роннього заставодавця, поручителя, трудовийколектив або громадську організацію, пред3ставників командування військової частини,а також батьків, опікунів, піклувальників іпредставників адміністрації дитячої устано3ви. Слід зазначити, що на сучасному етапі

розвитку суспільства вивчення зазначенихзапобіжних заходів набуває особливої акту3альності. Це пов’язано з міжнародними стан3дартами, що визначають розвиток криміналь3ного судочинства та вимагають, з одного бо3ку, розширення застосування неізоляційнихзапобіжних заходів, з іншого – надання сут3тєвих гарантій належної поведінки обвинува3ченого. Саме цим критеріям відповідають за3побіжні заходи, що обираються за участю тре3тіх осіб. У зв’язку з цим вивченню підлягаютьнапрями підвищення ефективності застосу3вання визначених заходів.

Сутності запобіжних заходів, що обира3ються за участю третіх осіб, приділялося ба3гато уваги вченими3процесуалістами. Окреміпитання, що стосуються підстав, процесуаль3ного порядку обрання й інших проблем вказа3ного виду заходів, досліджували О. Васильє3ва, Т. Данченко, Е. Кутуєв, О. Левендаренко,О. Медведєва, В. Михайлов, Т. Садова, Н. Тка3чова, Л. Трунова та ін. Праці зазначених уче3них справили позитивний вплив на розвитокінституту запобіжних заходів у цілому. Разоміз тим комплексного дослідження специфікизастосування запобіжних заходів, пов’язанихіз участю третіх осіб, не проведено. Це зумов3лює наявність прогалин в розумінні сутностізазначених запобіжних заходів, процесуаль3ного порядку його обрання та гарантій ефек3тивності застосування тощо.

Метою цієї статті є дослідження процесу3альних проблем, що виникають під час за3стосування запобіжних заходів, пов’яза3них з участю третіх осіб та відповідне роз3роблення пропозицій щодо їх подолання.

Новизна роботи полягає у запропоновано3му визначенні напряму вдосконалення зако3нодавства, що регламентує застосування за3

© Д. Чухраєв, 2011

ЗАКОННІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ВПЛИВУ З БОКУ ТРЕТІХ ОСІБ, ЗА УЧАСТЮ ЯКИХ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ

Денис Чухраєв,викладач кафедри кримінального процесу

Донецького юридичного інститутуЛуганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка

У статті розглядається сутність ефективності запобіжних заходів, що обираються заучастю третіх осіб, визначається шлях загального підходу до вдосконалення змісту норм, щопередбачають процесуальний порядок обрання цих запобіжних заходів.

Ключові слова: ефективність застосування запобіжних заходів, законність впливу, умовиобрання запобіжних заходів за участю третіх осіб, удосконалення кримінально3процесуально3го закону, процесуальний порядок обрання запобіжних заходів.


129

№ 7

ходів примусу, який має підвищити ефек3тивність досягнення мети запобіжних заходів.

Особливістю групи запобіжних заходів,що розглядаються, є те, що вони обираютьсяза участю третіх осіб, які стають заінтересо3ваними особами у досягненні мети цих за3ходів. Першим питанням, що виникає під часприйняття рішення про обрання вказанихзапобіжних заходів, є ефективність їх засто3сування, яка полягає у можливості якісногозабезпечення належної поведінки підозрюва3ного, обвинуваченого або підсудного.

Розглядаючи сутність ефективності за3побіжних заходів, учені по3різному розумі3ють їх. Так, Т. Данченко визначає ефектив3ність запобіжних заходів як співвідношеннярезультатів, що досягаються із застосуван3ням запобіжних заходів, з метою, задля до3сягнення якої законодавство передбачає їхзастосування [2, с. 90]. Вона зазначає, щоефективність застосування запобіжних захо3дів залежить від доцільності обраного рівняобмеження прав і законних інтересів підо3зрюваного, обвинуваченого, підсудного у кон3кретній процесуальній ситуації [2, с. 91].

С. Пастушенко, розглядаючи неізоля3ційні запобіжні заходи, пов’язує їх ефектив3ність із реалізацією важливих психологічнихвластивостей людини: співчуття, довіри, со3рому, відповідальності тощо [3, с. 354]. Н. Тка3чова під критерієм ефективності інститутунеізоляційних запобіжних заходів розумієоб’єктивні фактори, що свідчать про здат3ність зазначених заходів позитивно вплива3ти на поведінку обвинуваченого (підозрюва3ного) протягом усього часу їх дії з метою,поставленою перед цими заходами [4, с. 118].В. Король, погоджуючись з думкою З. Єні3кеєва, визначає ефективність застосуваннязапобіжних заходів як здатність системи за3стосування запобіжних заходів забезпечитивстановлену приписами закону поведінку об3винуваченого (підозрюваного, підсудного)під час провадження у кримінальній справідо остаточного її вирішення, суворо в межахзаконності та з найменшими соціальними ви3тратами [5, с. 66]. Як бачимо, більшість про3цесуалістів пов’язує ефективність запобіж3них заходів із двома напрямами:

•• можливість досягнення мети запобіж3них заходів протягом розслідування та вирі3шення по суті кримінальної справи;

•• застосування зазначених заходів суворов межах законності.

Слід зазначити, що ці положення перегу3куються з ознаками заходів кримінально3про3цесуального примусу та, відповідно, маютьсупроводжувати будь3який запобіжний захід.

Сутність запобіжних заходів, що обира3ються за участю третіх осіб, також полягає втому, що державні органи, які ведуть кри3мінальне судочинство, частину своїх обов’яз3ків щодо досягнення мети запобіжних за3ходів, делегують іншим громадянам. Проце3

суальний механізм, що визначає порядокзастосування зазначених заходів, передбачаєвплив на різні сфери цінностей осіб, щодояких обирається відповідний запобіжнийзахід, і на цінності третьої особи, яку залуче3но під час вказаного обрання. Так, О. Мед3ведєва вважає, що заставу та поручительст3во можна визначити як превентивні заходипроцесуального примусу, який полягає вкомплексному опосередкованому впливі наобвинуваченого (підозрюваного) з боку тре3тіх осіб і органів кримінального судочинства[6, с. 68]. Вона звертає увагу на те, що сутністьзазначеного запобіжного заходу полягає векономічній заінтересованості заставодавця узбереженні грошової суми або цінностей, а та3кож у моральному обов’язку підсудного передіншими особами або організаціями, які внес3ли заставу [6, с. 91]. Подібної думки дотри3мується Н. Ткачова [4, с. 134]. На такому жрівні визначена законом заінтересованість по3ручителів та осіб, яким під нагляд передаєть3ся неповнолітній. Зазначена заінтересованістьполягає у застосуванні грошового стягнення вразі невиконання вказаними особами вимогзапобіжного заходу. Невизначеною у кримі3нально3процесуальному законі залишаєтьсязаінтересованість таких третіх осіб, як коман3дування військової частини, громадської ор3ганізації, трудового колективу.

Слід зазначити, що, крім визначеної заін3тересованості третьої особи у виконанні ви3мог запобіжного заходу, необхідно розгляну3ти й відповідні засоби, які можуть застосову3вати ці особи для досягнення мети запобіж3них заходів.

Учені неодноразово звертали увагу на дії,допустимі відносно обвинуваченого або під3судного з боку третіх осіб, яким делегованіповноваження з виконання вимог запобіж3них заходів. Більшість учених звертає увагуна моральний зв’язок між зазначеними осо3бами. Так, Т. Садова, розглядаючи особливос3ті прийняття рішення про застосування осо3бистої поруки, звертає увагу на необхідністьврахування можливості морального впливупоручителя на поведінку обвинуваченого [7,с. 119]. Подібна думка простежується у праціН. Ткачової, яка вважає, що обранню запо3біжного заходу у вигляді особистої порукиповинно передувати знання того, на чомуґрунтується довіра поручителів до обвинува3ченого й якими способами та засобами пору3читель може виконувати взяті на себе зобо3в’язання [4, с. 125]. С. Пастушенко, розгляда3ючи запобіжний захід у вигляді передачі не3повнолітнього під нагляд, також наголошуєна необхідності застосування моральноговпливу відносно зазначеної особи [3, с. 355].Подібної думки дотримуються О. Левенда3ренко [8, с. 146] та В. Михайлов [9, с. 91].

Особливості морального впливу на осо3бу, щодо якої обрано запобіжний захід, межізазначеного впливу та вимоги до нього не

К Р И М І Н А Л Ь Н И Й П Р О Ц Е Слипень 2011

визначаються законодавцем, тобто на цейчас не існує критеріїв, які б визначали допус3тимість зазначеного впливу та вимог про не3обхідність відображення його особливостейу кримінальній справі. Н. Ткачова вважає,що дані, які стосуються особливостей мо3рального впливу, мають бути відомі не лишеособі, яка приймає рішення про застосуваннязапобіжного заходу, а й тим особам, які у по3дальшому переглядатимуть зазначене рішен3ня або здійснюватимуть нагляд за його за3конністю й обґрунтованістю [4, с. 124].

З точки зору допустимості впливу, на на3шу думку, важливе значення має загальнерозуміння заходів кримінально3процесуаль3ного примусу. Заслуговує на увагу визначен3ня примусу, надане Ю. Донченком: заходикримінально3процесуального примусу є од3ним із видів державного примусу, що засто3совується для вирішення завдань криміналь3ного судочинства державними органами тапосадовими особами, які ведуть криміналь3ний процес, до інших суб’єктів кримінально3процесуальної діяльності шляхом фізичного,матеріального, психологічного чи морально3го впливу, пов’язаного з обмеженням їх праві свобод, для попередження чи припиненняїх неправомірної поведінки [10, с. 151]. З ог3ляду на наведене визначення, моральнийвплив на особу, стосовно якої обрано запо3біжний захід з боку третіх осіб, також має бути складовим елементом інституту заходівпримусу і передбачатися законом. Це зумов3люється тим, що однією з вимог до захо3дів кримінально3процесуального примусу єте, що підстави, межі та порядок їх застосу3вання повинні бути детально регламентованізаконом [1, с. 247]. Відповідно до сутностіучасті третіх осіб необхідно уточнити загаль3ну ознаку заходів кримінально3процесуаль3ного примусу, яка полягає в тому, що зазна3чені заходи застосовуються лише державнимиорганами та посадовими особами, які ве3дуть кримінальний процес, додавши до вка3заних суб’єктів третіх осіб, за участю якихобираються запобіжні заходи.

Зазначений напрям розвитку криміналь3но3процесуального законодавства потребуєще багато уваги з боку як кримінально3про3цесуальної науки, так і психології, яка вивчаєзасоби впливу на людину. Слід зазначити,що сучасний стан досліджень психологічноїнауки стосовно категорії «впливу» також заслу3говує на увагу. В. Шейнов під психологічнимвпливом розуміє вплив на стан, думки, по3чуття та дії іншої людини за допомогою пси3

хологічних засобів і надання йому права і часу відповідати на цей вплив [11, с. 6], алевчені у галузі психології ще не дійшли спільноїдумки щодо розмежування різновидів впливу[11, с. 7]. Можна назвати лише стабільні види,що не оспорюються психологами: зараження,навіювання, переконання та маніпулювання.Відповідно до викладеного, можна запропону3вати під час розроблення проекту закону вклю3чити визначені психологією види впливу узміст норми, що має визначати межі, зміст і до3пустимість впливу на особу під час обрання за3побіжних заходів із боку третіх осіб.

Проведений аналіз дозволяє зробити таківисновки: заходи морального впливу на особу,щодо якої обрано запобіжний захід за участютретіх осіб, відносяться до заходів криміналь3но3процесуального примусу; з огляду на цевони мають бути визначені та закріплені учинному кримінально3процесуальному за3коні. Це, на нашу думку, якісно впливатимена практику застосування окреслених намизапобіжних заходів.


1. Кримінальний процес / За ред. Ю. М. Гроше3вого, О. В. Капліної. – Х., 2010. – 608 с.

2. Данченко Т. В. Застава в системі запобіжнихзаходів у кримінальному процесі України: дис. ...канд. юрид. наук. – Ірпінь, 2007. – 193 с.

3. Пастушенко С. В. Деякі особливості прова3дження у справах про злочини неповнолітніх // На3уковий вісник Львівського державного універси3тету внутрішніх справ. – 2010. – № 3. – С. 350–356.

4. Ткачева Н. В. Меры пресечения, не связан3ные с заключением под стражу, в уголовном про3цессе России. – Челябинск, 2004. – 192 с.

5. Король В. В. Засада гласності та її обмежен3ня в кримінальному судочинстві України: дис. ...канд. юрид. наук. – Л., 2002. – 205 с.

6. Медведева О. В. Залог и поручительство всистеме мер уголовно3процессуального принужде3ния по законодательству Российской Федерации:дис. ... канд. юрид. наук. – Волгоград, 1998. – 219 с.

7. Садова Т. В. Обмеження прав і свобод укримінальному судочинстві України та державангло3американської правової системи в контекстіміжнародних стандартів: дис. ... канд. юрид. наук. –О., 2009. – 243 с.

8. Левендаренко О. О. Особливості процесу до3казування у справах про злочини неповнолітніх:дис. ... канд. юрид. наук. – Д., 2003. – 226 с.

9. Михайлов В. А. Меры пресечения в россий3ском уголовном процессе. – М., 1996. – 304 с.

10. Донченко Ю. В. Застава як запобіжний західза кримінальним судочинством України: дис. ...канд. юрид. наук. – Л., 2003. – 180 с.

11. Шейнов В. П. Психологическое влияние. –Минск, 2007. – 640 с.

The article deals with the essence of the effectiveness of preventive measures, elected with the participationof third parties. The study defined the way a common approach to improve the content of regulations providingprocedural order of election security measures are elected with the participation of third parties.

В статье рассматривается сущность эффективности мер пресечения, избираемых с учас�тием третьих лиц, определяется путь общего подхода к совершенствованию содержания норм,предусматривающих процессуальный порядок избрания этих мер.


131

№ 7

Закон України «Про внесення змін до Кри3мінально3процесуального кодексу Укра3їни щодо видачі особи (екстрадиції)» ви3

значив низку положень, які безпосередньо сто3суються питань видачі особи. Внесення змін укримінально3процесуальне законодавство є одним із етапів приведення національної право3вої системи у відповідність із виробленимиміжнародною спільнотою правовими стандар3тами, у тому числі у сфері надання правової до3помоги у кримінальних справах у формі екс3традиції. Ці процеси зумовлені необхідністю на3лежної та достатньої правової регламентаціївідносин у сфері надання міжнародно3правовоїдопомоги у кримінальних справах, зокрема тих,що виникають у зв’язку із видачею особи (екс3традицією), для забезпечення ефективного ви3конання українською стороною своїх договір3них зобов’язань і недопущення можливості осо3би уникнути кримінальної відповідальності.

Маючи міжнародно3правову основу, екстра3диція реально функціонує як комплексний пра3вовий інститут, який донедавна не був законо3давчо закріплений у правовій системі України.У той самий час договірна практика вирішенняекстрадиційних питань налічує декілька деся3тиліть. За цих умов важливого значення дляпрактичного та наукового забезпечення відпо3відних процесів, що виникають у ході видачіособи, набуває з’ясування принципів екстрадиції.

Необхідність наукового аналізу принципівекстрадиції зумовлена тим, що саме засадничіідеї, якими керуються учасники відповідноїдіяльності, є основою останньої. Іншими слова3ми, без з’ясування певних положень, які є осно3вою екстрадиції, без закладення міцного фунда3менту даної форми міжнародної співпраці по3дальші роботи у даному напрямі не дадуть очіку3ваного результату.

Проблеми екстрадиції досліджувалися ще удореволюційний період, про що свідчить значнакількість спеціальних робіт, серед яких працітаких авторів, як В. Даневський, Л. Комаровсь3кий, Ф. Мартенс, Д. Нікольський, Е. Сімсон, А. Степанов, Е. Шостак, А. Штігліц. За радян3ських часів дослідження екстрадиційних пи3тань було дещо сповільнено, хоча в цей період

опубліковані роботи, предметом розгляду якихбула й екстрадиційна проблематика. Це, зокре3ма, роботи О. Бастрикіна, М. Блум, Р. Валеєва,Л. Галенської, Є. Ляхова, І. Павлової, С. Соко3лова, М. Шаргородського, В. Шупілова. Із під3вищенням інтересу держав до міжнародноїспівпраці у сфері боротьби із злочинністю, щоприпадає на 903ті роки минулого століття, зріс і науковий інтерес до екстрадиції як однієї зформ міжнародно3правової допомоги у кримі3нальних справах. Це знайшло свій вираз у пра3цях як вітчизняних дослідників – О. Виногра3дової, С. Вихриста, В. Гребенюка, Н. Дрьоміної,С. Кравчука, так і російських учених – С. Бєляє3ва, О. Бойцова, Ю. Васильєва, В. Волженкіної, І. Лукашука, А. Наумова.

Теоретичним та історичним підґрунтям на3укового розроблення екстрадиційної проблема3тики є праці таких зарубіжних учених, як Е. Ват3тель, К. Вінгерт, А. Гефтер, Г. Гроцій, Дж. Ду3гард, Ф. Ліст, Ч. Маклафлін, А. Махмуд, А. Ола3кі, Л. Оппенгейм, А. Рівьє.

Незважаючи на значний масив спеціальноїлітератури з питань екстрадиції, у вітчизняній пра3вовій науці, зокрема у науці кримінального проце3су України, залишаються не повністю досліджени3ми питання відображення принципів екстрадиції вкримінально3процесуальних нормах.

Мета цієї статті полягає у дослідженні проб3леми відображення у відповідних положен3нях кримінально3процесуального законодав3ства основних принципів екстрадиції, ролі тамісця цих принципів у кримінально3процесу3альній сфері.

Чинним Кримінально3процесуальним ко3дексом (далі – КПК) України екстрадиція ви3значається як видача особи державі, компетент3ними органами якої ця особа розшукується дляпритягнення до кримінальної відповідальностіабо виконання вироку. Встановлено, що екстра3диція передбачає: офіційний запит про видачуособи; встановлення особи на території держа3ви; перевірку обставин, що можуть перешко3джати видачі; прийняття рішення за запитом;фактичну передачу особи іншій державі, компе3

© М. Макаров, 2011

ВІДОБРАЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ЕКСТРАДИЦІЇ У КРИМІНАЛЬНО0ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМАХ

Марк Макаров,здобувач кафедри кримінального процесуНаціональної академії внутрішніх справ

У статті досліджуються проблема відображення у відповідних положеннях кримінально�процесуального законодавства основних принципів екстрадиції, роль і місце цих принципів укримінально�процесуальній сфері.

Ключові слова: екстрадиція, принципи екстрадиції, кримінально3процесуальні норми.


132

липень 2011

тентні органи якої звернулися із запитом провидачу.

Відповідно до Закону України «Про вне3сення змін до Кримінально3процесуального ко3дексу України щодо видачі особи (екстрадиції)»до тексту КПК України включена ст. 451 «За3гальні умови видачі особи (екстрадиції)», згідноз якою, запит про видачу особи (екстрадицію)направляється за умови, якщо за законом Ук3раїни хоча б за один із злочинів, у зв’язку з яки3ми запитується видача, передбачено покаранняу виді позбавлення волі на максимальний строкне менше одного року або особу засуджено допокарання у виді позбавлення волі і невідбутийстрок становить не менше чотирьох місяців.

Запит компетентного органу іноземної дер3жави про видачу може розглядатися лише у разідотримання вимог, передбачених ч. 1 ст. 451КПК України. Запити про тимчасову видачу татранзитне перевезення направляються та роз3глядаються у такому самому порядку, як і запи3ти про видачу особи (екстрадицію). Таким чи3ном, у ст. 451 КПК України знайшли своє за3кріплення певні керівні засади, тобто принципиекстрадиції. Контент3аналіз змісту розділу 9КПК України свідчить, що вказівки на ті чи ін3ші принципи екстрадиції містяться також вінших статтях цього розділу.

Під принципами екстрадиції ми розуміємобазові правила, керівні засади, закріплені у пра�вових нормах міжнародних угод і договорів проврегулювання процедури екстрадиції, а такожнормативних актах внутрішньодержавногоправа, перш за все Конституції, в яких виража�ються базові підстави здійснення процедури ви�дачі (відмови у видачі) [1, с. 18].

Ґрунтовним науковим дослідженням, у яко3му досить детально розглянуті вказані принци3пи, є робота Ю. Мінкової [2], яка виділяє прин3цип екстрадиційності злочину; принцип подвій3ної підсудності; принцип спеціалізації; принципвзаємності; принцип універсальності; принцип«aut dedere aut judicare»; принцип невидачівласних громадян; принцип скоєння злочину натериторії країни, до якої звернена вимога; прин3цип закінчення строку давності; принцип від3повідальності за вчинення політичного злочи3ну; принцип політичного притулку; принципнеповернення; принцип невидачі особи, видачаякої потрібна, на території країни, до якої звер3нена вимога, якщо по тому ж злочину був вине3сений вирок або припинено переслідування усправі; принцип відповідальності за вчиненняфінансового злочину (у сфері оподаткування,митних зборів); принцип видачі громадянинатретьої держави; принцип відмови у видачі з гу3манних міркувань; тимчасова видача, додатковавидача [3, с. 8].

На думку Ю. Мінкової [2, с. 10–12], прин�цип екстрадиційності злочину означає, що зло3чин має входити до списку злочинів, за вчинен3ня яких можна вимагати видачі злочинця.Принцип подвійної підсудності означає, що длявидачі необхідно виконання такої умови: діян3

ня має кваліфікуватись як злочинне в законо3давстві обох країн. Згідно з принципом спеці�алізації (або принципом конкретності) виданаособа може піддаватися кримінальному пере3слідуванню за той злочин, у зв’язку з яким вонабула видана. Принцип взаємності будується натому, що на підставі поданих у запиті запиту3ючої сторони запевнень слід очікувати, що в ана3логічній ситуації держави будуть діяти подіб3ним чином. Згідно з принципом універсальногопереслідування кримінальному переслідуван3ню підлягають особи, незалежно від місця вчи3нення злочину або їх громадянства. Принципуніверсальності отримав розвиток відносно між3народних злочинів, коли підозрювані в їх вчи3ненні особи можуть каратися будь3якою держа3вою. Основним принципом інституту видачі єпринцип невідворотності покарання («aut dedereaut judicare»), який передбачає, що держава, натериторії якої виявлений злочинець, має абовидати його, або передати справу відповідниморганам для кримінального переслідування. Не3зважаючи на загальне визнання принципу не�видачі власних громадян у договорах і конвенці3ях, Ю. Мінкова називає прихильників як ви3дачі, так і невидачі. Як підстава відмови у ви3дачі осіб у договорах і конвенціях наводитьсявчинення злочину на території сторони, до якоїзвернена вимога. Включаючи цей пункт, заін3тересовані країни твердо закріпили територі3альну юрисдикцію, керуючись при цьому, першза все, загальновизнаним принципом сучасно3го міжнародного права – принципом поваги додержавного суверенітету. У видачі відмовляєть3ся і в тих випадках, коли відповідно до законо3давства однієї із сторін кримінальне пересліду3вання не може бути розпочате або вирок не мо3же бути приведений у виконання внаслідокзакінчення терміну давності або з іншої закон3ної підстави. У видачі може бути відмовлено увипадках, коли особою скоєно злочин політич�ного характеру. Однак не існує єдиного кри3терію для визначення злочину політичного ха3рактеру, тому саме ця невизначеність зумовлюєпроблеми при вирішенні питань видачі.

Принцип невидачі політичних злочинців непоширюється на осіб, які вчинили міжнароднізлочини. Вони підлягають безумовній видачі.Принцип неповернення знайшов закріплення вбагатьох міжнародних актах, перш за все у Кон3венції про статус біженців 1951 р. До осіб, якішукають притулок, не повинні застосовуватисятакі заходи, як відмова від дозволу переходукордону, а також висилка в країну, де вони мо3жуть піддатися переслідуванню. Виняток із цьо3го принципу може бути зроблено лише з мірку3вань національної безпеки або в цілях захистунаселення. Однією з підстав відмови у видачі єте, що на території країни, до якої звернена ви�мога, за тим самим злочином винесений вирокабо постанова про припинення переслідування усправі. Цей принцип відомий у міжнародномукримінальному праві як non bis in idem і закріпле3ний майже в усіх конвенціях і двосторонніх до3


133

№ 7

говорах про видачу. Конвенції та договори про видачу передбачають відмову у видачі осіб, яківчинили митні, податкові й інші фінансові злочини.

Обов’язковості видачі громадянина третьоїдержави також не існує. При видачі громадянтретьої держави виникає питання про узгодже3ність цього акта з державою громадянства. Од3нак, як правило, держави приймають таке рішен3ня на власний розсуд. Останнім часом почастіша3ли випадки відмови у видачі з гуманних мірку3вань. Такі обставини, як похилий вік, серйознезахворювання, досить часто є підставами відмовиу видачі. Важливою ознакою змісту інституту ви3дачі є положення, що дозволяє державі відмови3ти у видачі, якщо є підстави вважати, що особа,яка видається, буде піддана у запитуючій державівпливу, несумісному з правопорядком запиту3ючої держави, або ж такому, що суперечить за3гальновизнаним стандартам у галузі прав людини.Не може мати місце видача, якщо є підстави вва3жати, що можливе застосування тортур чи іншихвидів впливу, які принижують гідність людини.

Національні закони окремих країн, в якихскасована смертна кара, передбачають, що вида3ча не повинна бути здійснена, коли злочин, що єпредметом вимоги, карається смертною карою удержаві, яка вимагає видачі. Одним із видів ви3дачі є добровільна видача, коли ініціатива йдевід самої викликаної до видачі особи і від її гро3мадянства не залежить. Але такій заяві передуєофіційна вимога про видачу від держави, що во3лодіє правом на кримінальну юрисдикцію цієїособи та згодна прийняти її. Заява про добро3вільну видачу розглядається тільки в процесівиконання процедури видачі у зв’язку з вимо3гою держави. У юридичному сенсі цей вид ви3дачі не може претендувати на самостійну роль,бо його процедура складається лише з акта пе3редачі особи державі для здійснення криміналь3ного переслідування за власною ініціативою.Така особа видається без будь3яких додатковихумов [2, с. 10–12].

Природно, що не всі перелічені принципиекстрадиції знайшли своє відображення у відпо3відних положеннях КПК України. Частина та3ких керівних засад закріплена правовими нор3мами міжнародних угод і договорів про врегу3лювання процедури екстрадиції, а також норма3тивних актів внутрішньодержавного права. Разоміз тим, коли йдеться про принципи екстрадиції,які відображені у кримінально3процесуальномузаконодавстві, такими, перш за все, є:

принцип невидачі власних громадян. Відпо3відно до п. 1 ст. 466 КПК України у видачі осо3би іноземній державі відмовляється у разі, якщоособа, стосовно якої надійшов запит про вида3чу, відповідно до законів України на час прий3няття рішення про видачу (екстрадицію) є гро3мадянином України або особою без громадян3ства, яка постійно проживає в Україні. Застосу3вання даного принципу має на меті захист гро3мадян України від можливого необґрунтовано3го переслідування та забезпечення суверенногоправа України на здійснення правосуддя над сво3

їми громадянами. На захист такої позиції докт3рина права виробила такі підстави: держава об3межується власними інтересами, для неї не існуєжодних обов’язків піклуватися про підтримкупорядку чужої країни; кожен громадянин можебути притягнутий до кримінальної відповідаль3ності за кримінальними законами тільки своєїдержави; за злочини, вчинені за межами своєї території, держава не може карати злочинця, утому числі своїх громадян, оскільки закони цієїдержави не порушуються; кримінально3судовавлада поширюється тільки на своїх громадян; надержаву покладено обов’язок захисту й охоронивласних громадян. Видачею свого громадянинадержава позбавляє його гарантій, які надає йомусудочинство своєї країни, крім того, порушує обо3в’язок захисту; держава у видачі власного грома3дянина бачить ослаблення політичної незалеж3ності та своєї юрисдикції [3, с. 52];

принцип екстрадиційності злочину. Згідно із ст. 451 КПК України, запит про видачу особи(екстрадицію) направляється за умови, якщо зазаконом України хоча б за один із злочинів, узв’язку з якими запитується видача, передбаченопокарання у виді позбавлення волі на макси3мальний строк не менше одного року або особузасуджено до покарання у виді позбавлення воліі невідбутий строк становить не менше чотирьохмісяців. У цілому, правило «мінімального термінупокарання» (або принцип екстрадиційного зло3чину) означає, що сторони зобов’язуються вида3вати запитуваних осіб за всі діяння, за які перед3бачено покарання у вигляді позбавлення волі ненижче визначеного терміну [4, с. 454]. Принципекстрадиційності злочину міститься у більшостіміжнародно3правових документів про видачу.Так, відповідно до п. 1 ст. 2 Європейської кон3венції про видачу 1957 р. [5, с. 324], видача право3порушників здійснюється у зв’язку з правопору3шеннями, які караються за законами запитуючоїСторони та запитуваної Сторони позбавленнямволі або згідно з постановою про тримання підвартою на максимальний термін не менше одно3го року чи більш суворим покаранням. Якщо осо3ба визнається винною і вирок про ув’язнення абопостанова про утримання під вартою проголо3шується на території запитуючої Сторони, термінпризначеного покарання має складати не меншечотирьох місяців;

принцип спеціалізації. Відповідно до ст. 454КПК України видана в Україну особа може бу3ти притягнена до кримінальної відповідаль3ності або щодо неї може бути виконано вироксуду лише за ті злочини, за які здійснена вида3ча (екстрадиція). Обмеження, висловлені ком3петентним органом іноземної держави при прий3нятті рішення про видачу особи в Україну, єобов’язковими при прийнятті відповідних про3цесуальних рішень органом досудового слідст3ва, прокурором або судом. Якщо застереженнякомпетентного органу іноземної держави щодообмежень у видачі особи стосується виконаннявироку, суд, який ухвалив вирок, вирішує пи3тання про приведення його до виконання лише


за ті діяння, за які відбулася видача. У разі вчи3нення особою до її видачі (екстрадиції) іншогозлочину, не зазначеного у запиті про видачу, при3тягти таку особу до кримінальної відповідаль3ності або виконати вирок суду за цей злочинможна лише після отримання згоди компетент3ного органу іноземної держави, що видала осо3бу. Таким чином, у ст. 454 КПК України знай3шов своє закріплення принцип спеціалізації,який означає, що видана особа має бути притяг3нена та піддана покаранню виключно за тойзлочин, у зв’язку з яким запитувалась і здійсню3валась екстрадиція. Р. Валеєв вважає, що вихідза межі кримінального переслідування, які ок3реслені в процесі екстрадиції, може призвестидо сваволі щодо виданої особи, а також пору3шення принципу, відповідно до якого будь3якавидача може здійснюватися лише за згодоюсторін. Без згоди сторони, до якої звернена ви3мога, видана особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, покарана то3що, оскільки це означало б обмеження інтересівдержави, яка видала злочинця, та неповагу до її суверенітету [6, с. 45]. А. Бойцов вважає, щоісторично правило конкретності, що визначаємежі кримінальної відповідальності виданоїособи, пов’язане з принципом невидачі політич3них злочинців, які користуються правом при3тулку [4, с. 463];

принцип неповернення знайшов своє відоб3раження у ст. 466 КПК України, згідно з якоюособа, якій надано статус біженця, не може бутивидана іноземній державі, де її здоров’ю, життюабо свободі загрожує небезпека за ознаками ра3си, віросповідання (релігії), національності, гро3мадянства (підданства), належності до певної со3ціальної групи або політичних переконань, крімвипадків, передбачених міжнародним догово3ром України. Слід зазначити, що підстава длявідмови у видачі осіб за правом неповерненнятісно пов’язана з принципом політичного при8тулку. Право притулку визначено в юридичнійлітературі як право суверенної держави визна3чити у своїх законах і здійснювати надання осо3бам, переслідуваним в інших державах, можли3вості проживання на своїй території без залу3чення їх до кримінальної відповідальності. Пра3во на притулок може надаватися будь3яким осо3бам, за винятком тих, хто скоїв міжнародні (про3ти миру та безпеки людства) або звичайні (за3гальнокримінальні) злочини, тобто воно висту3

пає в основному як право політичного притулку[4, с. 513, 518];

принцип закінчення терміну давності знай3шов закріплення у п. 3 ст. 466 КПК України,згідно з яким, у видачі особи іноземній державівідмовляється у разі, якщо закінчилися перед3бачені законом України строки давності при3тягнення особи до кримінальної відповідаль3ності за злочин, за який запитано видачу.

Висновки

Окремі принципи екстрадиції знайшли своєвідображення у відповідних положеннях КПКУкраїни. Основними з них є: принцип невидачівласних громадян, принцип екстрадиційностізлочину, принцип спеціалізації, принцип непо3вернення, принцип політичного притулку,принцип закінчення терміну давності.

Включення зазначених принципів у кримі3нально3процесуальні норми сприяє імплемен3тації міжнародних норм, якими врегульованісуспільні відносини у сфері екстрадиції (ви3дачі) осіб, до національного законодавства.

Основними перспективами подальших на3укових розвідок є визначення чинним законо3давством і підзаконними нормативними доку3ментами механізмів реалізації принципів екс3традиції у кримінально3процесуальній сфері.


1. Лебедева А. Принципы осуществления экс3традиции (выдачи) // Право и жизнь. – 2008. – № 119. – С. 18–33.

2. Минкова Ю. В. Институт выдачи преступни3ков в международном праве: автореф. дис. … канд.юрид. наук. – М., 2002. – 20 с.

3. Минкова Ю. В. Принципы института выдачи(экстрадиции) в международном праве. – М., 2002. –86 с.

4. Бойцов А. И. Выдача преступников. – СПб.,2004. – 795 с.

5. Європейська конвенція про видачу правопо3рушників від 13.12.1957 р., ратифікована із заява3ми і застереженнями Законом від 16.01.1998 р. № 43/983ВР // Офіційний вісник України. – 1998. –№ 13.

6. Валеев Р. М. Выдача преступников в совре3менном международном праве (некоторые вопро3сы теории и практики). – Казань, 1976. – 126 с.

The paper studied the problem reflected in the relevant provisions of the criminal procedure law the basicprinciples of extradition. Got the description of the basic principles of extradition in criminal procedure. Therole and place of such principles in criminal procedure area.

В статье исследуются проблема отражения в соответствующих положениях уголовно�процес�суального законодательства основных принципов экстрадиции, роль и место указанных принципов вуголовно�процессуальной сфере.


135

№ 7

Свобода й особиста недоторканність –найбільш значущі права людини, якихвона набуває з народження. Інститут

особистої недоторканності передбачає якфізичну (життя, здоров’я), так і моральну(честь, гідність особи) недоторканність. Кри3мінальне судочинство об’єктивно пов’язане зобмеженням особистої недоторканності осіб.Як правило, це відбувається при застосуваннізаходів процесуального примусу до учас3ників кримінального судочинства. Разом ізтим, зважаючи на те, що основним способомзбирання доказів у досудовому провадженніє слідчі дії, частина з яких має чітко вираже3ний примусовий характер, можна стверджу3вати, що при проведенні слідчих дій такожобмежується особиста недоторканність.

Серед слідчих дій, передбачених Кримі3нально3процесуальним кодексом (далі –КПК) України, є такі, що прямо обмежуютьконституційні права особи на недоторкан3ність житла чи іншого володіння (ст. 30 Кон3ституції України), таємницю листування, те3лефонних розмов, телеграфної й іншої корес3понденції (ст. 31 Конституції України). Об3меження цих прав допускається тільки на під3ставі судового рішення. КПК України вста3новлює загальний порядок отримання тако3го рішення, а також провадження слідчих дійу невідкладних випадках.

Судовий контроль у кримінальному су3дочинстві, у тому числі у досудовому прова3дженні, став предметом дослідження вченихяк радянського періоду (Е. Куцова, О. Ларін,П. Лупинська, Б. Смагоринський, М. Строго3вич та ін.), так і сучасності (В. Галузо, Ю. Гро3шевий, В. Клочков, О. Кондратьєв, В. Маля3ренко, Л. Сушко, Л. Черечукіна, В. Чорнобукта ін.). Особливої актуальності ця тема набу3ла після внесення у червні 2001 р. значноїкількості змін і доповнень до КПК України вмежах проведення так званої малої судово3правової реформи. Не втрачає вона своєї ак3туальності і в умовах реформування органівкримінальної юстиції, розроблення та прий3

няття нового КПК України. На особливийнауковий і практичний інтерес заслуговуютьпитання, пов’язані із здійсненням судовогоконтролю за проведенням слідчих дій.

Метою цієї статті є дослідження поняттята змісту судового контролю за проведен3ням слідчих дій у кримінальному процесі.

Чинне кримінально3процесуальне зако3нодавство не містить офіційного поняття су3дового контролю. Слід зазначити, що термін«судовий контроль» з’явився та набув поши3рення у науковому обігу після встановленнясудової процедури обмеження конституцій3них прав і свобод людини у досудовому про3вадженні (обрання запобіжного заходу у ви3гляді взяття під варту та продовження строківтримання під вартою, дача дозволів на знят3тя інформації з каналів зв’язку, накладенняарешту на поштово3телеграфну кореспон3денцію тощо). Очевидно, слово «контроль» уцьому випадку обрано на противагу устале3ному терміну «прокурорський нагляд». З’я3сування значення цих термінів доводить, щопоняття «контроль» і «нагляд» не виключа3ють, а доповнюють один одне. Контроль – це перевірка відповідності контрольованогооб’єкта встановленим вимогам, а наглядатиозначає пильнувати, слідкувати за ким3,чим3небудь для контролю, забезпечення по3рядку тощо. Таким чином, виходячи з етимо3логічного трактування термінів, правильнобуло б розуміти прокурорський нагляд якбезперервне спостереження за дотриманнямзаконів, а судовий контроль – як фундамен3тальну перевірку суперечливого питання, щомає, як правило, дискретний характер.

Судовий контроль не можна розглядатиокремо від поняття «судова влада». Судовавлада як рівнозначна (законодавчій і вико3навчій) галузь державної влади є засобомконтролю за діяльністю всього державного ме3ханізму. У контексті цієї системи судову владухарактеризує не стільки правосуддя (у тра3

© В. Ринда, 2011

СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ПРОВЕДЕННЯМСЛІДЧИХ ДІЙ

Володимир Ринда,здобувач кафедри кримінального процесуНаціональної академії внутрішніх справ

У статті розглядаються поняття та зміст судового контролю за проведенням слідчих дійу кримінальному процесі.

Ключові слова: кримінальний процес, слідчі дії, судовий контроль.


136

липень 2011

диційному значенні цього слова), скількиюридична можливість здійснювати актив3ний вплив на дії та рішення законодавчої івиконавчої влади, так би мовити «врівнова3жувати» їх.

І. Фойницький свого часу писав, що не3має зовнішньої самостійності судової влади,якщо вона не забезпечена силою, достатньоюдля обмеження від інших влад основнихправ і благ особи. Державне завдання судовоївлади, одна з головних її функцій – охоронаправ, наданих законом, від їх порушень. Са3мостійною та незалежною може бути визна3на тільки та судова влада, яка може надатидійсну безпеку особистій свободі від пося3гань будь3якого роду, як злочинних дій окре3мих осіб, так і розпоряджень влади [1, с. 160,183–184]. Переважно підтримується така по3зиція щодо поняття та ролі судової влади су3часними вченими та практиками. Так, Б. Пош3ва зазначає, що цінність теорії поділу владине просто в розмежуванні, а у створенні ме3ханізму взаємодії, стримувань і противаг, щоне допускає зловживання наданими повно3важеннями й одночасно забезпечує неза3лежність однієї влади від іншої в межах тихсамих повноважень. Саме суд у силу своєїнезалежності та відсутності відомчих інте3ресів у питаннях боротьби із злочинністю єнайбільш надійним гарантом прав особи укримінальному судочинстві [2, с. 9].

Сьогодні загальновизнаним є положенняпро те, що питання контролю результатів про3цесуальної діяльності, як правило, вирішують3ся кожною наступною стадією кримінально3го судочинства відносно попередньої (попе3редніх). Разом із тим Конституція Українипроголосила, що взяття під варту, обмежен3ня таємниці листування, телефонних розмов,недоторканності житла чи іншого володінняповинні здійснюватися компетентними орга3нами тільки за рішенням суду (статті 29, 30,31), чим фактично закріпила судові повнова3ження з контролю за досудовим розслідуван3ням і оперативно3розшуковою діяльністю нарівні Основного Закону. Таким чином, пи3тання судового захисту прав, свобод і закон3них інтересів особи на досудових стадіях кри3мінального процесу стали обов’язковою таневід’ємною функцією суду [3, с. 194].

У загальному судовий контроль за прове3денням слідчих дій у кримінальному процесіможна визначити як особливий, самостійнийвид судової діяльності, спрямований на забез3печення конституційних прав, свобод і закон3них інтересів особи – учасника слідчої дії, атакож їх захист і відновлення у разі порушен3ня органом дізнання, слідчим, прокурором.

Розглядаючи елементи процесуальногоконтролю в усіх стадіях кримінального судо3чинства, в усіх його інститутах і нормах, діях

і рішеннях суб’єктів процесу, необхідно чіткорозділяти ті кримінально3процесуальні від3носини, в яких контрольний аспект процесу3альної діяльності (перевірка і оцінка) є до3мінуючим засобом вирішення конкретногозавдання, досягнення поставленої мети, і ті, вяких він виступає лише допоміжним засобом(одним із засобів) виконання більш загаль3ного завдання процесу (стадії), тільки еле3ментом у правовому механізмі досягненнякінцевої мети [4, с. 24–26].

Основним призначенням досудових ста3дій кримінального процесу є не вирішеннясправи по суті (відмова у порушенні кримі3нальної справи та закриття кримінальноїсправи у цьому аспекті є винятками), а підго3товка та забезпечення швидкого й ефектив3ного розгляду справи в суді, тобто основне їхпризначення – встановлення всіх обставинподії, яким суд має дати правову оцінку. Ін3шими словами, мета цих стадій – доказуван3ня, точніше – пізнання та констатація, юри3дично значимих обставин події. І судовийконтроль на цих стадіях кримінального судо3чинства виступає додатковим, допоміжнимзасобом надійності, отже, законності кримі3нально3процесуального пізнання. Основнимпроцесуальним засобом такого пізнання єпроведення слідчих дій. При цьому навітьформальні помилки, зафіксовані у протоколіслідчої дії чи допущені під час її проваджен3ня, ставлять під сумнів законність і обґрун3тованість прийнятих у справі рішень.

Виключно на підставі судового рішеннявідповідно до КПК України допускається про3ведення таких слідчих і процесуальних дій, як:обшук і виїмка в житлі чи іншому володінніособи; огляд житла чи іншого володіння осо3би; накладення арешту на кореспонденцію, їївиїмка та огляд; зняття інформації з каналівзв’язку; виїмка матеріальних носіїв секретноїінформації та/або документів, що містятьбанківську таємницю; виїмка документа ви3конавчого провадження, а також виїмка ори3гіналів первинних фінансово3господарськихта/або бухгалтерських документів; накладен3ня арешту на вклади обвинуваченого чи підо3зрюваного або осіб, які несуть за законом ма3теріальну відповідальність за його дії. Такожзаконом передбачено судовий порядок прий3няття рішення про поміщення обвинуваче3ного у відповідний медичний заклад для про3ведення стаціонарного судово3медичного абосудово3психіатричного дослідження.

Введення судового порядку одержання до3зволу на проведення ряду слідчих та іншихпроцесуальних дій, на нашу думку, не обме3жує процесуальної самостійності слідчого, незнімає відповідальності з нього, органу ді3знання чи прокурора. Суд не може безпосе3редньо втручатись у процесуальну діяль3


137

№ 7

ність слідчого, органу дізнання (як це робитьпрокурор або начальник слідчого відділу).Фактично суд, приймаючи рішення за по3данням слідчого, органу дізнання, прокурорапро проведення слідчих дій, якими обмежу3ються конституційні права особи, піддає йо3го перевірці щодо законності й обґрунтова3ності. Саме ж рішення слідчий, орган дізнан3ня, прокурор приймають самостійно, а до су3ду звертаються з метою одержання дозволуна проведення певної слідчої дії, а не прий3няття рішення за них. Судовий контроль мо3же обмежувати цих посадових осіб лише вчастині недопущення ними прийняття неза3конних і необґрунтованих рішень.

У правозастосовній практиці досить час3то ототожнюються такі поняття, як огляд жит3ла й огляд місця події. Можливо, це відбу3вається через те, що вони є похідними за3гального поняття такої слідчої дії, як огляд.Традиційно, огляд житла чи іншого воло3діння розуміють як самостійну слідчу дію, непов’язану з місцем події. Вона можлива у пев3них випадках, зокрема, з метою встановлен3ня умов життя неповнолітнього, з метою пе3ревірки даних, одержаних із офіційних доку3ментів, показань свідків, потерпілих, підоз3рюваних, обвинувачених, а також для з’ясу3вання обстановки певного приміщення, як3що ці дані мають значення для вирішеннясправи. Огляд місця події – це невідкладнаслідча дія, яка полягає у безпосередньому ви3вченні особою, яка провадить дізнання, слід3чим та іншими учасниками слідчої дії обста3новки місця події, у виявленні, фіксації тавилученні слідів, інших матеріальних об’єк3тів з метою з’ясування обставин, що маютьзначення для правильного вирішення спра3ви. При цьому місцем події у кримінально3процесуальному значенні є те місце, де відбу3лася подія, що розслідується, або те, де на по3чатку розслідування були виявлені слідизлочину.

При визначенні таких понять, як житлой інше володіння, слід керуватися положен3нями постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни «Про деякі питання застосуваннясудами України законодавства при дачі доз3волів на тимчасове обмеження окремихконституційних прав і свобод людини і грома3дянина під час здійснення оперативно3роз3шукової діяльності, дізнання і досудовогослідства» від 28.03.2008 р. № 2. Так, відпо3відно до п. 11 цієї постанови під житлом слідрозуміти:

••особистий будинок з усіма приміщення3ми, призначеними для постійного чи тимча3сового проживання в них, а також приміщен3ня, які хоча й не призначені для постійногочи тимчасового проживання в них, але є скла3довою будинку;

•• будь3яке житлове приміщення, неза3лежно від форми власності, що належить дожитлового фонду та використовується дляпостійного або тимчасового проживання (бу3динок, квартира в будинку будь3якої формивласності, окрема кімната в квартирі тощо);

••будь3яке інше приміщення або забудова,що не належать до житлового фонду, але при3стосовані для тимчасового проживання (да3ча, садовий будинок тощо).

Крім того, необхідно враховувати, щовідповідно до практики Європейського судуз прав людини поняття «житло» у п. 1 ст. 8Конвенції про захист прав людини і осново3положних свобод (Рим, 04.11.1950 р.) охоп3лює не лише житло фізичних осіб. Воно мо3же поширюватися на офісні приміщення, щоналежать фізичним особам, а також офісиюридичних осіб, їх філій, інші приміщення.Як «інше володіння» слід розуміти такі об’єк3ти (природного походження та штучно ство3рені), які за своїми властивостями дають змо3гу туди проникнути і зберегти або приховатипевні предмети (речі, цінності). Ними мо3жуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай,гараж, інші господарські будівлі, інші будівліпобутового, виробничого й іншого призна3чення, камера сховища вокзалу (аеропорту),індивідуальний банківський сейф, автомо3біль тощо.

Деякі автори пропонують судові рішенняпро проведення окремих слідчих і процесу3альних дій приймати в умовах закритого зма3гального судового розгляду (Н. Муратова, А. Строган та ін.). На нашу думку, таку про3позицію не можна визнати вдалою. Розглядсудом питань, пов’язаних із проведенням слід3чих дій, що обмежують конституційні праваособи, ще не є судовим розглядом по сутісправи. У зв’язку з цим вимоги гласності тазмагальності сторін у цьому провадженні неможуть бути реалізовані повною мірою. В ін3шому випадку слідчі й інші процесуальні дії,досягнення позитивних результатів якихзначною мірою зумовлене їх раптовим і кон3фіденційним характером, при завчасномуповідомленні заінтересованих осіб про їх про3ведення втратять будь3який сенс.

Судовий захист прав і законних інтересівособи поширюється і на банківську таємни3цю, під якою слід розуміти самостійний об’єктправа, що представляє собою вид конфіден3ційної інформації, якою є відомості про опе3рації, рахунки та вклади її клієнтів і корес3пондентів, а також інші дані, що встановлю3ються законом і банківською установою, заякими можна ідентифікувати клієнтів і ко3респондентів банківської установи [5, с. 11].

Отримати інформацію, що містить бан3ківську таємницю, можна не тільки в резуль3таті безпосередньо спрямованої на це виїмки


відповідних документів, що провадиться засудовим рішенням. Ця інформація може ста3ти доступною і під час проведення обшуку чивиїмки в житлі чи іншому володінні особи тав інших місцях. Слід зазначити, що прове3дення обшуку чи виїмки поза межами житлачи іншого володіння особи не передбачає су3дового рішення. Однак у результаті такоїслідчої дії може виникнути нагальна необ3хідність вилучити документи, що містятьбанківську таємницю. У таких випадках по3садова особа змушена буде вносити до судуподання «заднім числом», оскільки в іншомувипадку документи, одержані в результатіобшуку, не можуть бути визнані допустими3ми доказами у справі. Ми вважаємо, що цяситуація може бути вирішена з використан3ням аналогії закону, зокрема, у частині про3ведення у невідкладних випадках обшуку йогляду у житлі чи іншому володінні особи.При виявленні документів чи предметів, щомістять банківську таємницю, слідчий вино3сить постанову про їх виїмку, вилучає й опе3чатує їх у присутності понятих із обов’язко3вим занесенням до протоколу слідчої дії пов3ного переліку вилучених документів і пред3метів із зазначенням їх особливостей. Післяцього слідчий (особа, яка провадить дізнан3ня) в добовий строк повідомляє суддю тапрокурора про факт вилучення документів іпредметів, що містять (чи можуть містити)банківську таємницю. До такого повідомлен3ня необхідно долучити копії постанови пропроведення слідчої дії та протоколу слідчоїдії з переліком вилучених документів і пред3метів. Отримавши таке повідомлення, суддяпротягом 24 годин перевіряє законність і

обґрунтованість вилучення зазначених до3кументів і предметів. Якщо суддя визнає діїслідчого (особи, яка провадить дізнання) не3законними, вилучені документи та предметибудуть передані власнику. Якщо ж суддявизнає вилучення законним, своєю постано3вою він надасть одержаним фактичним да3ним доказове значення.

Викладене дозволяє зробити висновок,що метою судового контролю на досудовихстадіях кримінального процесу є, з одного бо3ку, загальна превенція у сфері захисту прав,свобод і законних інтересів учасників про3цесу, а також відновлення вже порушенихправ, з іншого – перевірка та сприяння за3конності й обґрунтованості прийнятих рі3шень і провадження процесуальних дій орга3нами досудового розслідування та прокуро3ром щодо встановлення обставин події безвирішення справи по суті.


1. Фойницкий И. Я. Курс уголовно3процессу3ального права: В 2 т. – СПб., 1996. – Т. 1. – 552 с.

2. Пошва Б. М. Судовий контроль за дотриман3ням конституційних прав особи під час досудовогорозслідування кримінальної справи: практика тапроблеми вдосконалення // Вісник Центру суд3дівських студій. – 2005. – № 4–5. – С. 8–15.

3. Корсун В. Судовий контроль у досудовихстадіях кримінального процесу // Підприємництво,господарство і право. – 2010. – № 10. – С. 193–195.

4. Ковтун Н. Н. Судебный контроль в уголов3ном судопроизводстве России. – Н. Новгород,2002. – 332 с.

5. Шаповалова А. О. Забезпечення охорони бан3ківської таємниці у кримінальному процесі України:автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2009. – 19 с.

The concept and the maintenance of judicial control over carrying out of investigatory actions ofcriminal trial are considered.

В статье рассматриваются понятие и содержание судебного контроля за проведениемследственных действий в уголовном процессе.


139

№ 7

За даними МВС України, у 2010 р. за3реєстровано 2 356 умисних убивств (і за3махів), у тому числі: двох або більше

осіб – 107; на замовлення – 19. Незважаючина те, що у порівнянні з 2009 р. загальнакількість зареєстрованих умисних убивств (і замахів) знизилася на 4,9 %, не всі вони насьогодні є розкритими. По 2 173 із них осо3бам пред’явлено обвинувачення та справинаправлені до суду.

Якість проведення досудового слідства укримінальних справах про вбивства, як свід3чить статистика і вивчення практики, у рядівипадків залишається низькою. Чимало справзавершуються постановленням виправду3вального вироку в суді тільки тому, що підчас досудового розслідування, особливо напочатковому його етапі, посадовими особамидопускалися порушення закону, ігноруванняправил збирання, перевірки й оцінки доказів,неповнота й однобічність досудового слідст3ва, що призводило до визнання представле3них доказів недопустимими. У цьому аспектіактуальними є дослідження кримінально3процесуального законодавства та науковихрекомендацій щодо його застосування прирозслідуванні вбивств. Одним із важливихнапрямів дослідження вважаємо з’ясуванняпредмета доказування у цій категорії кримі3нальних справ, оскільки від його правильно3го розуміння та встановлення залежить пов3нота і всебічність проведеного досудового роз3слідування, можливість постановлення за3конного, обґрунтованого та справедливого су3дового рішення по суті справи.

Основою нашого дослідження є робо3ти вчених, присвячені питанням доказово3го права (І. Фойницький, Л. Владимиров, М. Строгович, Ю. Аленін, В. Бахін, Ю. Гро3шевий, А. Дубинський, В. Нор, С. Стахівсь3кий, Л. Удалова, В. Попелюшко та ін.), у то3му числі питанням предмета доказування, атакож праці вчених у галузі кримінальногоправа та криміналістики.

Метою цієї статті є встановлення перелікута змісту обставин, що входять до предме3та доказування у кримінальних справахпро вбивства та характеризують об’єктив3ну сторону цього складу злочину.

Обставини, що підлягають доказуваннюу кримінальній справі, які в теорії іменуютьсяпредметом доказування, представляють собоюсукупність юридично значимих обставин, якінеобхідно встановити для вирішення справипо суті.

Перелік таких обставин, що мають бутивстановлені у будь3якій кримінальній справі,встановлений ст. 64 Кримінально3процесу3ального кодексу (далі – КПК) України. Ціобставини обумовлені встановленими кримі3нальним законом підставами кримінальноївідповідальності чи звільнення від неї, за3гальними правилами призначення покаран3ня, ознаками конкретних складів злочинів.

Без встановлення фактичних обставинподії неможливо вирішити питання про те,чи мала місце подія злочину, чи винна особау його вчиненні, яке покарання вона має по3нести.

У статті 64 КПК України перелічені фак3тичні обставини, які при вирішенні будь3якоїкримінальної справи, у тому числі про вбив3ство, мають правове значення. Це обставини,що характеризують подію злочину, винністьобвинуваченого у вчиненні злочину, формуйого вини та мотиви злочину, обставини, щохарактеризують особу обвинуваченого, ха3рактер і розмір шкоди, завданої злочином, атакож розмір витрат закладу охорони здо3ров’я на стаціонарне лікування потерпілого,обставини, що впливають на ступінь тяж3кості злочину, обставини, що пом’якшуютьта обтяжують покарання.

Обставини, зазначені у ст. 64 КПК Ук3раїни, стосуються будь3якого злочину, однакочевидно, що відносно кожного із складів зло3чину вони набувають певних особливостей,

© О. Алексійчук, 2011

ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНИХСПРАВАХ ПРО ВБИВСТВА (ВСТАНОВЛЕННЯ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ ЗЛОЧИНУ)

Олександр Алексійчук,ад’юнкт кафедри кримінального процесуНаціональної академії внутрішніх справ

У статті розглядаються особливості встановлення обставин об’єктивної сторони вбивства.

Ключові слова: предмет доказування у кримінальній справі, об’єктивна сторона злочину, вбивства.


140

липень 2011

які орієнтують на ознаки, характерні для кон3кретного складу злочину та необхідні для йо3го відмежування від суміжних складів зло3чинів. Такі особливості обставин предметадоказування можуть бути визначені й укримінальних справах про вбивства.

При встановленні обставин, що характе3ризують подію злочину, слід пам’ятати, щовбивство може бути вчинене шляхом як дії,так і бездіяльності, що є лише зовнішньоюознакою вбивства. Як правило, вбивство єрезультатом дії, спрямованої на порушенняфункцій анатомічної цілісності життєво важ3ливих органів людини. Воно може бути вчи3нене шляхом фізичних дій, а також в окре3мих випадках через психічний вплив. Так,психічне потрясіння, моральна травма мо3жуть стати причиною смерті особи, що страж3дає серцево3судинними захворюваннями. Зав3дання такій особі психічної травми іншоюлюдиною, що була обізнана про хворобливийстан потерпілого, за наявності умислу наспричинення смерті повинно кваліфікува3тись як убивство.

Убивство може бути вчинене з викорис3танням інших осіб, які своїми діями спричи3няють смерть потерпілого, однак не усвідом3люють характеру своїх дій у силу наявноїобстановки, психічної відсталості або мало3літства.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторо3ни вбивства є настання суспільно небезпеч3них наслідків – смерті потерпілого, що має бу3ти доведена як наслідок дії чи бездіяльностіобвинуваченого. Не настання такого наслідкувиключає визнання злочину закінченим і занаявності готування чи замаху на вбивство вдіях обвинуваченого кваліфікація відбуваєть3ся із застосуванням статей 14, 15 Криміналь3ного кодексу (далі – КК) України.

Важливе значення для розкриття вбив3ства, як і для його правильної та точноїкваліфікації, має встановлення способу йоговчинення. Як зазначає М. Панов, спосіб вчи3нення злочину представляє собою певнийпорядок, метод, послідовність дій і прийомів,що застосовуються особою в процесі здійс3нення суспільно небезпечного посягання наохоронювані кримінальним законом сус3пільні відносини, що поєднане з вибірковимвикористанням засобів вчинення злочину [1,с. 44].

Спосіб вчинення вбивства має не тількиважливе правове значення; в деяких випадкахвін є обставиною, що впливає на ступінь тяж3кості злочину, а подекуди виступає й засобомдо розкриття злочину. Так, при вчиненні дея3ких убивств спосіб вчинення злочину є квалі3фікуючою ознакою. Наприклад, особлива жор3стокість вчинення вбивства або його вчиненняспособом, небезпечним для життя багатьох лю3

дей, або вбивство з мотивів расової, національ3ної чи релігійної нетерпимості тягне квалі3фікацію за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115КК України та виключає застосування іншоїстатті КК України.

Встановлення способу вчинення злочинумає важливе значення для визначення формивини при вирішенні питання про притягненняособи до кримінальної відповідальності. Так,відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вер3ховного Суду України «Про судову практикув справах про злочини проти життя та здо3ров’я особи» від 07.02.2003 р. № 2 питання проумисел необхідно вирішувати з урахуваннямсукупності всіх обставин вчиненого діяння,зокрема способу, знаряддя злочину, кількості,характеру та локалізації поранень, інших ті3лесних ушкоджень, причини припинення зло3чинних дій, поведінки винного та потерпілого,що передувала події, їх стосунків.

У широкому розумінні спосіб учиненнявбивства охоплює не тільки дії, що безпосе3редньо спрямовані на позбавлення життялюдини, а й підготовку до злочину (придбан3ня зброї, стеження за майбутнім потерпілим,проникнення до приміщення тощо), а такожзаходи, спрямовані на усунення слідів злочи3ну, перешкоджання встановленню його обс3тавин (використання маски, рукавичок, хіміч3них речовин тощо). Тісно пов’язані з остан3німи дії щодо приховування трупа (розчле3нування трупа, його закопування, утоплен3ня, підпалення, підпал будинку, де було вчи3нено злочин, тощо).

На думку М. Хлинцова, спосіб вчиненнявбивства можна змоделювати, якщо звернутиособливу увагу на предмети, що були виявленіпід час огляду місця події, оскільки вони мо3жуть надати інформацію про те, де ці предметиабо їх частини знаходилися до початку події,чому вони опинились у точці виявлення, якісили та в якому напрямку впливали на них, наякі предмети вони впливали чи могли вплива3ти при переміщенні на місці події, які сліди наних залишили або могли залишити, які змінивідбулись у стані та властивостях предметів чиїх частин унаслідок впливу на них і їх впливуна інші предмети [2, с. 107].

Крім об’єктів, які можуть бути виявленіпід час огляду місця події візуально неозб3роєним оком, суттєве значення мають мікро3об’єкти. Значення цих фактичних даних можебути різним і залежить від обставин події.Сліди, виявлені на місці події, можуть свідчи3ти не тільки про те, що та чи інша особа пере3бувала на цьому місці, а й про її конкретні дії,пов’язані з використанням знарядь злочину,приховування його слідів тощо.

Дані про спосіб вчинення злочину даєпідстави для висунення версій щодо особизлочинця. По�перше, вибір способу вчинення


141

№ 7

вбивства подекуди залежить від стійкихвластивостей особи злочинця, його специ3фічних характеристик, можливостей (пев3ний зріст, вага, вміння, навички, доступ дохарактерних речовин тощо). По�друге, як до3водить узагальнення практики, якщо однаособа у різний час вчиняє декілька одноріднихзлочинів, як правило, вона обирає однаковийабо схожий спосіб їх вчинення. Тому під часрозслідування нерозкритого вбивства доціль3но збирати інформацію і про інші подібні зло3чини, вчинені аналогічним способом.

Таким чином, дані про дії особи, що утво3рюють об’єктивну сторону вбивства, особливовчиненого в умовах неочевидності, як прави3ло, встановлюються в результаті огляду місцяподії, огляду трупа, за слідами злочину й інши3ми об’єктами, виявленими під час його прове3дення, шляхом призначення та проведенняекспертиз тощо.

Необхідною умовою встановлення обста3вин, що характеризують подію злочину, євстановлення причинного зв’язку між діями(бездіяльністю) обвинуваченого та настан3ням смерті потерпілого. Відсутність такогозв’язку виключає кримінальну відповідаль3ність особи, або передбачає іншу кваліфіка3цію діяння.

Слід враховувати, що не будь3який зв’я3зок між діянням і настанням смерті свідчитьпро її настання внаслідок діяння, що роз3слідується. Йдеться про такі категорії, як не3обхідність і випадковість. З цього випливає,що при встановленні події злочину та йогооб’єктивної сторони необхідно з’ясовувати нетільки зв’язок смерті потерпілого з певнимдіянням особи, а й відмежовувати необхід3ний причинний зв’язок цих дій і наслідків відвипадкового зв’язку між ними. За наявностівипадкового зв’язку наслідки, що настали віддій особи, є для неї не тільки неочікуваними,вони об’єктивно не пов’язані з діянням, а томув ряді випадків тягнуть відсутність криміналь3ної відповідальності особи.

Питання про наявність чи відсутність при3чинного зв’язку між діянням і його наслідка3ми не можна розглядати поза аналізом кон3кретної обстановки вчинення цього діяння.У зв’язку з цим у кожній справі про вбивствонеобхідно встановити, що смерть насталавнаслідок певних дій (бездіяльності) особи уконкретній обстановці їх вчинення.

Обстановка вчинення злочину, крім того,може свідчити про більший чи менший сту3пінь суспільної небезпеки діяння [3, с. 17].Так, для кваліфікації дій обвинуваченого заст. 116 КК України (умисне вбивство, вчине3не в стані сильного душевного хвилювання)необхідно з’ясувати несприятливу, психот3равмуючу, провокуючу на вчинення злочинуобстановку. Стан сильного душевного хви3

лювання має бути викликаний протизакон3ним насильством, систематичним знущан3ням або тяжкою образою з боку потерпілого.Обстановка у такій ситуації виступає обста3виною, що встановлює меншу суспільну не3безпеку цього виду вбивства.

Встановлення часу вчинення вбивства маєяк кримінально3правове, так і кримінально3процесуальне значення. Час вчинення вбив3ства дозволяє вирішити питання про дію зако3ну в часі, а також про звільнення особи відкримінальної відповідальності у зв’язку іззакінченням строків давності. Встановленийчас вчинення вбивства може вказувати такожна винність конкретної особи або, навпаки,свідчити про її невинуватість.

Дані про час вчинення вбивства встанов3люються, насамперед, під час огляду трупа(про що свідчать трупні явища), а також приогляді місця події (на що можуть вказуватиряд обставин: включене світло, ступінь виси3хання чи загнивання їжі тощо). Це вимагаєобов’язкової участі спеціаліста при прове3денні огляду місця події та трупа. Уточненняцих даних відбувається під час допитів. Пи3тання про час настання смерті потерпілого(відповідно і час вчинення вбивства) ставить3ся на вирішення експерту при призначеннісудово3медичної експертизи.

Для розкриття вбивства важливе значен3ня має встановлення місця його вчинення.При цьому місце виявлення трупа не завжди ємісцем вчинення вбивства. Нерідко, з метоюприховування слідів злочину, перешкоджан3ня його розкриттю, злочинець (злочинці) мо3же перемістити труп на значні відстані. Вра3хування даних, що свідчать про переміщеннятрупа (відсутність ознак боротьби чи крові занаявності на трупі характерних ушкоджень,невідповідність пози трупа місцям виникнен3ня трупних явищ тощо), стане підставою длявисунення версії про вчинення вбивства віншому місці. У такому разі необхідно розши3рити межі огляду місця події та скористатисяслужбово3розшуковою собакою. Питання що3до наявності ознак трупа, що свідчать пронеспівпадіння місця його виявлення та місцявбивства, може бути постановлене на вирі3шення судово3медичної експертизи.

Встановлення обставин об’єктивної сто3рони вбивства буде неповним без з’ясуванняпитання щодо знаряддя його вчинення. У тео3рії кримінального права під знаряддями вчи3нення злочину розуміють предмети зов3нішнього світу, за допомогою яких вчиняєть3ся злочин. Відповідно до ст. 81 КПК Українипредмети, які були знаряддям вчинення зло3чину, є речовими доказами у справі.

Вихідні дані про знаряддя вбивства мож3на отримати при виявленні можливого зна3ряддя (або його частин) на місці злочину (ніж,


Features of an establishment of circumstances of the objective party of murder are considered.

В статье рассматриваются особенности установления обстоятельств объективной стороныубийства.

залишений у рані трупа, пістолет або гільзибіля трупа тощо). Питання про те, чи є цейпредмет знаряддям вбивства, вирішуєтьсянезалежно від версії обвинуваченого про йогопоходження та роль. Певні дані про знаряддявбивства (його вид) можуть бути отриматитакож у результаті проведення первиннихслідчих дій (у тому числі експертизи), хочасаме знаряддя не виявлене.

У разі виявлення відповідних об’єктів намісці події слідчий зобов’язаний чітко та гра3мотно виконувати вимоги закону, а такожвраховувати методичні рекомендації щодовилучення, фіксації, упаковки та зберіганняречових доказів певного виду.

Проведене дослідження дозволяє зробитивисновок, що врахування загальних поло3жень кримінально3процесуального закону що3до встановлення обставин об’єктивної сторо3ни злочину та особливостей їх встановлення у

справах про вбивства дозволить органам до3судового слідства забезпечити повноту тавсебічність проведеного розслідування. Сер3йозним недоліком конструкції предмета дока3зування, закріпленої у ст. 64 КПК України, є відсутність обставин, що виключають зло3чинність і караність діяння, а також обставин,які є підставами для звільнення особи відкримінальної відповідальності.


1. Панов Н. И. Способ совершения преступле3ния и уголовная ответственность. – Х., 1982. – 160 с.

2. Хлынцов М. Н. Криминалистическая инфор3мация и моделирование при расследовании пре3ступлений / Под ред. В. Г. Власенко. – Саратов,1982. – 159 с.

3. Меликсетян Г. Г. Анализ обстановки местапроисшествия по делам об убийствах: автореф.дис. … канд. юрид. наук. – М., 1974. – 24 с.

Постановою президії ВАК України від 16 грудня 2009 р. № 1�05/6

журнал «Підприємництво, господарство і право» внесено до списку наукових видань, в яких

можуть публікуватися основні результати дисертаційних робіт у розділі

Юридичні науки

К Р И М І Н А Л І С Т И К А

143

№ 7

Вумовах ринкової економіки подат3кові злочини є справжньою загро3зою економічній безпеці держави.

Метою цієї статті є аналіз нормативно3правових причин скоєння податковихзлочинів, визначення ролі та важливос3ті прийняття Податкового кодексу Ук3раїни.

Проблеми профілактики злочинностівисвітлені у працях вітчизняних і зарубіж3них учених, серед яких: П. Бахін, Р. Бєл3кін, А. Зелінський, Н. Клименко, О. Лит3вак, В. Лисиченко, І. Фрідман, П. Цимбал,А. Шляпочников та ін.

Боротьба суспільства із злочинністюсягає своїм корінням далеко в історію.Тривалий час суспільство шукає соціальніта правові закономірності, що породжуютьзлочинність, і засоби впливу на її припи3нення, запобігання та профілактику про3типравної діяльності.

Перш за все слід зазначити, що передзастосуванням певних заходів із профілак3тики злочинів і правопорушень необхідноз’ясувати причини, умови й обставинискоєння цих антисоціальних явищ.

Поширення порушень податкового за3конодавства зумовлене багатьма обстави3нами. Одні з них діють на загальносуспіль3ному рівні та відображають недоліки, по3в’язані з кризовим станом економіки, інші –зумовлені специфічними особливостямифункціонування податкової служби, зо3крема умовами виконання обов’язків їхпрацівниками, та жорсткою протидією збоку правопорушників. До найбільш по3

ширених належать недоліки соціально3економічного, організаційно3управлінсько3го та нормативно3правового характеру [1].

Що стосується причин і умов ухиленнявід сплати податків, то вони різні за своєюмотивацією; їх можна об’єднати у такі гру3пи [2, с. 131]:

•• нормативно3правові (численні змінив законодавстві; зміни в системі та струк3турі звітності, що ускладнює процедурусплати та контролю за сплатою подат3ків, чималий час відсутність єдиного коди3фікованого нормативно3правового актатощо);

•• економічні (розбалансованість бан3ківської системи; відсутність ефективногомеханізму ціноутворення тощо);

•• організаційні (незадовільна органі3зація бухгалтерського обліку та звітності напідприємствах, в установах, організаціях;некомпетентність посадових осіб; невідпо3відний стан організації перевірок госпо3дарської діяльності тощо);

•• соціально3психологічні (втрата істо3ричних традицій, моральних та етичнихцінностей тощо).

Ми поділяємо точку зору вчених, якістверджують, що причини нормативно3правового характеру мають найбільшийвплив на поширення податкової злочин3ності в Україні [3, с. 296]. Отже, неефек3тивність податкової політики, яка спрямо3вана, насамперед, на здійснення фіскаль3них, а не стимулюючих, зумовила не3обхідність прийняття Податкового кодек3су України.

Податковий кодекс став першим коди3фікованим законодавчим актом в Украї3

НОРМАТИВНО0ПРАВОВІ ПРИЧИНИ ЗДІЙСНЕННЯ ПОДАТКОВИХ ЗЛОЧИНІВ

Марія Фрідман8Козаченко,аспірантка кафедри кримінального права,

процесу та криміналістикиНаціонального університету ДПС України

У статті аналізуються причини здійснення податкових злочинів, доцільність прийняттяПодаткового кодексу України та ефективність здійснення профілактики податкових злочинів.

Ключові слова: причини злочинів, Податковий кодекс України, податкові злочини, профі3лактика злочинів.

© М. Фрідман=Козаченко, 2011

К Р И М І Н А Л І С Т И К Алипень 2011

144

ні, який спрямований на комплексне регу3лювання питань, пов’язаних із оподатку3ванням, та здійснення профілактики пра3вопорушень.

На думку П. Годме, платник податківзавжди розмірковує, чи виправдає вигода,яку він одержить від уникнення сплатиподатку, ті неприємності, які це спричи3нить, якщо обман розкриється [4, с. 407].

В Україні існувало багато законодав3чих актів, що регулювали сферу оподатку3вання, були прийняті в різний час і дояких постійно вносилася велика кількістьзмін. Крім того, положення нормативно3правових актів, які визначали порядокоподаткування з конкретного виду подат3ку, не завжди узгоджувалися з положення3ми інших, що призводило до наявностіколізійних норм та, як наслідок, до виник3нення спорів між суб’єктами податковихправовідносин і здійснення злочинів усфері оподаткування.

Прийняття Податкового кодексу Ук3раїни покликано вирішити нагальні пи3тання, врегульовувати відносини, що ви3никають у процесі встановлення податків ізборів в Україні, запровадити однаковіумови для платників податків і, таким чи3ном, досягти підвищення рівня добровіль3ної сплати податків, збільшення надход3жень до бюджетів усіх рівнів.

Податковий кодекс України об’єднує водному нормативно3правовому акті вели3ку кількість норм, які врегульовували сфе3ру податкових правовідносин в Україні, атакож повинен забезпечити спрощенняорієнтування платників податків у ційсфері, прозорість дій органів державноївлади, що уповноважені здійснюватиконтроль за своєчасністю нарахування,повнотою сплати податків і зборів,обов’язкових платежів до бюджетів, чітковизначити засади функціонування систе3ми оподаткування.

Основними очікуваними результатамиприйняття Податкового кодексу є розвитокпідприємництва в Україні за рахунок спро3щення законодавства у сфері оподаткуваннята забезпечення його незмінності протягомтривалого часу. У разі створення прозорих,єдиних правил ведення господарської діяль3ності й оподаткування передбачуванимнаслідком буде укріплення партнерськихвідносин між громадянами, суб’єктами госпо3дарювання та державою, що призведе до

збільшення надходжень до бюджетів усіхрівнів, а також збільшення доходів суб’єктівгосподарювання та громадян України.

Податкова система в Україні недоско3нала і зазнає критики, з боку як населення,так і підприємців. Проте безсумнівним єте, що ця критика ґрунтується на емо3ційних судженнях і переконаннях, пере3важно позбавлена економічного аналізу.Отже, одним із чинників побудови ефек3тивної податкової системи є формуваннясвідомості платника податків як елементаподаткової системи. Велике значення прицьому має нестабільність економічної си3туації та податкової системи держави. У період становлення та розвитку сучасноїподаткової системи основний акцент бувзроблений на врегулювання економічнихпитань, що стосуються кількості та спря3мованості податків, розмір податковихставок і розподіл податкових платежів, аврегулювання юридичних проблем буловідсунуто на другий план. Під впливом за3значених факторів платник податків усві3домлює, що сукупна податкова вигода, якувін одержить у результаті здійснення подат3кового правопо3рушення, виявиться на3стільки суттєвою, що навіть правові на3слідки, яких він зазнає, матимуть для ньогоменше значення, тобто сума прихованого по3датку буде більшою, ніж санкція за його несп3лату [5, с. 51–52]. На припинення такогоявища повинні бути спрямовані дії із забез3печення ефективності здійснення узгодже3них заходів щодо профілактики правопору3шень та усунення причин, що зумовили вчи3нення таких протиправних діянь.

У сучасних умовах податкові злочинита правопорушення набувають усе більшмасового характеру, тому для їх вдалогопопере3дження та розслідування слід про3водити аналіз динаміки й інтенсивностізлочинних діянь, встановлювати еко3номічні збитки, завдані державі, узагаль3нювати способи ухилення від сплати по3датків, зборів та інших обов’язкових пла3тежів із подальшою метою здійснення дійщодо їх профілактики.

Висновки

Податковий кодекс України має статизасобом належного виконання та забезпе3чення податкового контролю, підвищеннядієвості податкової системи. Прийняття

К Р И М І Н А Л І С Т И К А№ 7

In the article attention is accented on reasons of realization of tax crimes, expedience of acceptanceof the Internal revenue code of Ukraine, and on activation of realization of prophylaxis of tax crimes.

В статье анализируются причины совершения налоговых преступлений, целесообразностьпринятия Налогового кодекса Украины и эффективность осуществления профилактики нало�говых преступлений.

Податкового кодексу України забезпечи3ло встановлення єдиного механізму ре3алізації державою податкової політики,оскільки визначило єдині засади, правилата норми з питань оподаткування як дляплатників податків, так і для органів дер3жавної влади, забезпечило уникненняколізійних норм, різного тлумачення норм,що регулюють відносини у сфері оподат3кування та здійснення профілактики по3даткових злочинів.


1. Гега П. Т. Правовий режим оподаткування вУкраїні. – К., 1997. – 144 с.

2. Голосніченко Д. Детермінанти податковихправопорушень // Науковий вісник. – Ірпінь, 1998. –№ 1. – С. 130–135.

3. Цимбал П. В. Попередження, виявлення,розкриття та розслідування податкових злочинів. –Ірпінь, 2009.

4. Годме П. М. Финансовое право. – М., 1978.5. Фрідман�Козаченко М. М. Роль криміналіс3

тичної характеристики у здійсненні профілактикиподаткових злочинів. – Прага, 2010. – С. 51–53.

Співзасновники: Науково3дослідний інститут приватного права і підприємництва

Академії правових наук України,

ТОВ «Гарантія»

Видавець: ТОВ «Гарантія»

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 1577934251ПР від 02.11.2009 р.

Журнал рекомендовано до друку Вченою радою Науково0дослідного інститутуприватного права і підприємництва Академії правових наук України

(протокол № 6 від 22.06.2011 р.)

Редактор Л. А. Романко

Коректори: В. Ю. Бойко, В. М. Карпенко

Комп’ютерна верстка О. О. Котєнєвої

(187) - pgp-journal.kiev.uapgp-journal.kiev.ua/archive/2011/07_2011.pdf · Марк Макаров...

Documents