ЗЕД

$50  млрд  сягне  товарооборот  між Україною  та  Російською  Федерацією 2011 року, прогноз МЗС України.

Ще кілька тенденцій на стор. 14

||||||||||||||||||||||||||| Спочатку гарні новини |||||||||||||||||||||||||

ЕпіцЕнтрГривня пішлаЗа кілька днів із банківської системи було вилучено понад 8 млрд грн. Залишки  коштів  на  кореспондентських  і  транзитних  рахунках  бан-ків  знизилися  з  21,2  млрд  грн  у  середині  лютого  до  12,9  млрд  грн наприкінці місяця.

Навіщо НБУ вилучив 8 млрд грн із банківської системи на стор. 2

Перший пішовКолишній  заступник  голови  Держкомрезерву  Микола  Сіньковський отримав 10 років із конфіскацією майна. І це серйозний сигнал іншим політичним мешканцям Лук'янівського СІЗО.

Кого та як у нас саджають на стор. 4*Це перший, дуже невпевнений крок убік відкритості влади, вдалий чи ні — покаже час.

кредити

До  11,1%  кредитного  портфеля  скоро-тилася  до  початку  лютого  частка  про-строченої  заборгованості  за  кредита-ми в Україні, дані НБУ. У січні простро-чена  заборгованість  зменшилася  на 1,24%, до 83,803 млрд грн.

податки

У 4,5 разу, до 2,7 млрд грн зріс у січні порівняно  з  аналогічним  періодом 2010-го обсяг відшкодування ПДВ, дані ДПАУ.  Надходження  податку  за  той самий  період  збільшилося  у  1,8  разу, до 7 млрд грн.

12 контракти | № 9 | 28.02.2011

Документи

держрегулювання

уСім

Факт. Публічна інформація є відкритою.Прийнято закон, який визначає поря-

док  здійснення  та  забезпечення  права кожного  на  доступ  до  інформації,  що становить суспільний інтерес. Публічна інформація — це відображе-

на й задокументована будь-якими засо-бами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана чи створена у процесі виконання  суб’єктами  владних  повно-важень своїх обов’язків або яка перебу-ває  у  володінні  суб’єктів  владних  пов-новажень.  Якщо  документ  містить  ін-формацію  з  обмеженим  доступом,  для ознайомлення  надається  інформація, доступ до якої не обмежений. Закон офіційно опублікований у «Го-

лосі  України»  09.02.2011  р.  та  набирає чинності за три місяці після офіційного опублікування — з 10.05.2011 р.

Документ.  Закон  від  13.01.2011  р. № 2939-VI.

уСім

Факт.  Скасовано  обов’язковий  гологра-фіч ний захист товарів і документів.

Кабмін вніс зміни до своїх постанов із питань захисту документів  і товарів го-лографічними  захисними  елементами. Тепер  можуть  не  захищатися  гологра-фічними елементами: свідоцтво про ре-єстрацію авто та талон тимчасового об-ліку;  контрольні  марки  для  маркування примірників аудіовізуальних творів, фо-нограм,  відеограм,  комп’ютерних  про-грам, баз даних; візові етикетки віз для в’їзду в Україну; спеціальні бланки нота-ріальних  документів;  ліцензії  єдиного зразка  для  певних  видів  господарської діяльності.

Постанова набирає чинності одночас-но з відповідним Указом Президента.

Документ.  Постанова  КМУ  від 09.02.2011 р. № 86.

поДатковим агЕнтам

Факт. Затверджено податкову декларацію з податку на доходи фізосіб.ДПАУ  затвердила  форму  податкової 

декларації  з  ПДФО.  Згідно  з  пп.  «д»  п. 176.2 ПКУ, всі юрособи (їх відокремлені підрозділи),  самозайняті  особи,  пред-ставництва нерезидентів, які мають ста-тус  податкових  агентів  з  ПДФО,  мають щомісяця  за  цією  формою  повідомляти органи  ДПС  про  загальні  суми  доходів, нараховані  (виплачені,  надані)  на  ко-ристь платників податку, і загальні суми ПДФО, утримані з цих доходів, а також обсяги  перерахованого  податку  до бюджету.

Порядку заповнення нової форми де-кларації ДПАУ ще не затвердила.

Наказ набирає чинності з дня офіційно-го опублікування, станом на 15.02.2011 р. офіційно не опублікований.Документ. Наказ ДПАУ від 31.01.2011 р. 

№ 58.

У 1997 році у США вибухнув скандал:  американці  дізнали-ся про настанову для застосу-вання тортур «KUBARK Coun-te rin telligence  Inter ro ga tion», розроблену  ЦРУ  1963-го  для потреб  антикомуністичних режимів  латиноамерикансь-ких країн. Сталося це завдяки Закону  про  свободу  інформа-ції (Freedom of Information Act, FOIA), прийнятому у США ще 1966 року, у розпал В’єтнамсь-кої  війни,  у  рамках  програми «Велике  суспільство»  прези-дента Ліндона Джонсона. За  45  років  свого  існування 

FOIA став важливим чинником суспільного  життя  Америки. Зокрема,  завдяки  йому  стало хоч щось відомо про діяльність однієї  з  найтаємніших  спец-служб світу — Агентства наці-ональної  безпеки,  абревіатуру NSA якого часто розшифрову-ють  не  «National  Security Agency»,  а  «No  such  agency» — «Такого агентства не існує».

До  FOIA  за  ці  роки  не  раз вносилися  зміни  —  спрямова-ні  як  на  розширення  його  дії, 

так і на звуження. До перших, зокрема,  належить  OPEN Govern ment Act (Закон про від-критий  уряд,  повна  назва: Open ness  Promotes  Effecti-veness  in  our  National  Govern-ment  Act  —  Закон  про  відкри-тість, яка сприяє ефективності уряду  країни),  підписаний 

Джорджем  Бушем  2007-го.  До других — підписаний Бараком Обамою  29  грудня  2009  року Виконавчий ордер 13526, який дозволяє  знову  засекречувати раніше розсекречені докумен-ти. Скандал навколо WikiLeaks показує,  що  з  боку  владних структур  існує  тенденція  роз-ширювати  коло  інформації  з обмеженим доступом, а з боку суспільства  —  бажання  отри-

мувати  якомога  більше  інфор-мації  про  діяльність  уряду. Також цей скандал надав ново-го  поштовху  дискусії  щодо  за-стосування  Конвенції  про  за-хист прав людини та основопо-ложних свобод.Нещодавно  прийнятий  в 

Україні  Закон  про  доступ  до 

публічної  інформації  можна сприймати  лише  як  слабкий перший  крок  (другий,  якщо першим  рахувати  власне Закон  про  інформацію)  у  на-прямку  відкритості  владних структур  перед  суспільством. Обмеження свободи в Україні відзначено не лише рейтинга-ми Freedom House, а й, напри-клад,  опитуванням  на  порталі ІА  «ЛІГАБізнесІнформ»  — 

73%  відвідувачів  відчули  його на  собі.  Прийнятий  в  таких умовах  закон  не  міг  бути  до-сконалим.  Він  містить  визна-чення  idem  per  idem  (подібне через  подібне),  неоднозначне використання термінів, безліч положень,  які  визначаються оціночними  судженнями,  від-повідальність  без  санкції. Найкраще  в  цьому  законі  на-разі  те,  що  його  взагалі  при-йнято.

Теперішня українська влада, на  жаль,  не  схильна  будувати «велике  суспільство»  в  тому сенсі,  як  це  розумів  Ліндон Джонсон. Тим не менш, ефек-тивність  новоприйнятого  За-кону  про  публічну  інформа-цію залежатиме й від того, на-скільки  українське  суспіль-ство  зуміє  ним  скористатися та  сприятиме  його  вдоскона-ленню. 

Андрій ПОРИТКО, заступник головного редактора тижневика  «Дебет-Кредит»

Íàéêðàùå â öüîìó çàêîí³ íàðàç³ òå, ùî éîãî âçàãàë³ ïðèéíÿòî

право знатиЗакон про доступ до публічної інформації — лише декларація

• Чому ціни зростають на стор. 3

• Чому східні режими валяться один за одним на стор. 6

кут Зору

СвітНеколоніальна кризаВиступаючи  в  Каїрському  університеті  у  розпал  зимової  революції  в Єгипті, колишній генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос-Галі зая-вив, що за 35 років політичної кар'єри навіть не сподівався дожити до таких яскравих змін в арабському світі.

Як арабські революції вплинуть на вартість нафти на стор. 8

правила гриСуд президентаВже  найближчим  часом  судова  система  може  зазнати  чергових  змін. Принаймні, це пообіцяв президент Віктор Янукович 13 лютого.

Чому після судової реформи суд став цілком залежним від виконавчої влади на стор. 10

КОНТРАКТИРеєстраційний

№ КВ 16640–5112ПР від 20.05.2010 р.

Засновник ТзОВ «Газета «Галицькi

контракти»

Президент Віктор ОДИНЕЦЬ

Генеральний директор, шефредактор

Сергій ІВАНОВМАЛЯВІН

Заступник генерального директора

Свiтлана БАНАС

Виконавчий директор Володимир КРИВОЛАП

Директор з реклами Оксана БОБРОВСЬКА

Директор зі збуту Оксана ХОДОРОГ

Директор з маркетингу Андрій САВЧЕНКО

Редакція

Головний редактор Яна МОЙСЕЄНКОВА

Заст. головного редактора Дмитро ФІОНІК

Відповідальний секретар Анна АНДРЕЄВА

Артдиректор Сергій ГЕТУН

Ре дак цій на гру па

Андрій БЕРЕЖАНСЬКИЙ Ма рія БОН ДАРВілен ВЕРЕМКО На дія ГОН ЧА РУК

Вік то рія РУ ДЕН КОГан на САЙ ЧЕН КО

Олена СТРУК Во ло ди мир ХО МЯ КОВ

Адреса редакцiї: 03680, м. Київ,

вул. Боженка, 84(44) 3915175

79035, м. Львів, вул. Зелена, 109(32) 2702713

факс: (32) 2760787

Email: gazeta@gc.kiev.uawww.kontrakty.ua

www.kontrakty.com.ua

Розміщення реклами:

(44) 3915177 3915193 3915195

Для регіональних РА:

(32) 2702262 2762905

Email: reklama@gc.kiev.ua

Збут, т./факс:Київ (44) 3915190

3915191

Усі права належать редакції

Контрактів

Передплатний індекс 21576

Підписано до друку 24.02.2011 р.

Друк: ТОВ «Новий друк», 02094, м. Київ,

вул. Магнiтогорська, 1. Зам. № 113521

Загальний наклад 53 500 прим. Цiна договiрна

Матеріал публікується на правах реклами

тЕма потрібна україна

Дивна країнаМайже 20 тис. наших хлопців пишуть програми для іноземних банків із мільярдними  оборотами  (UBS)  і  монстрів  ІТ-індустрії  (Apple,  Dell, Microsoft та IBM). Німецький виробник спортивних літаків Flight Design з 1993 року розробляє та складає моделі в Україні, займаючи 19% ринку США. Букридер вітчизняної компанії PocketBook завоював 5% світово-го ринку. Українські кравчині обшивають найкращі модні доми Європи. А ще ми навчаємо, лікуємо та створюємо сім'ї з іноземцями.

Що українці вміють робити краще за інших і роблять на стор. 18–31

Що хорошого в законі  про публічну інформаціюcтор. 12

 

За даними Мінфіну, на 1 січня 2011 заборгованість

із відшкодування ПДВ становила 11,1 млрд грн, зокрема прострочена —

0,9 млрд грн.

 За підсумками 2010 року обсяг торгівлі товарами й послугами між Україною та

Росією збільшився в 1,6 разу, до $41,5 млрд. У

докризовому 2008-му російсько-український товарооборот становив

$39,9 млрд — максимальне значення за

всі роки незалежності України.

контракты | № 40 | 05.10.2009?

сухий залишок

контракти | № 9 | 28.02.20112

епіцентр

За кілька днів із банківської системи було вилучено понад 8 млрд грн. Залишки коштів на кореспондентських і транзит-них рахунках банків знизилися з 21,2 млрд грн у середині лю-того 2011 року до 12,9 млрд грн наприкінці місяця. Це рекорд-но низький показник з 2008-го. Наприклад, 2010 року щомісяч-ні залишки на коррахунках

банків не падали нижче 15 млрд грн.

Відплив ліквідності відбував-ся у двох напрямках. По-перше, НБУ активно продавав депозитні сертифікати банкам (з 16 по 18 лютого на суму 7,17 млрд грн), а також валюту на міжбанківському валютно-му ринку, знижуючи пропози-цію гривні. По-друге, скорочу-

валися кошти на поточних ра-хунках підприємств у зв'язку із традиційним наприкінці міся-ця перерахуванням податко-вих платежів.

Одна з основних причин зменшення гривневої маси — спроби впоратися зі зростан-ням інфляції. Таргетування ін-фляції стало першочерговим завданням і Нацбанку, і Мінфі-

ну, яким через значний інфля-ційний тиск справді довелося посилити монетарну політику. Вилучаючи гривню, Нацбанк вирішує ще одну проблему, пов'язану зі зростанням попиту на валюту на міжбанківському ринку. Адже, за даними НБУ, в лютому попит на неї перевищу-вав пропозицію.

«Торік дії НБУ були акуратні-шими, оскільки регулятор бояв-ся нашкодити відновленню кре-дитування. Зараз, коли ситуація в банківському секторі покра-щилася, він почав проводити

Нафтогазовий концерн British Petroleum (BP) уклав угоду про співпрацю з найбільшою приватною компанією Індії Reliance Industries Limited. У рамках угоди BP придбає в Reliance 30% частки у 23 нафтових і газових блоках, також компанії створять на паритетних засадах спільне підприємство зі збуту при-родного газу в Індії. Сума угоди — $7,2 млрд. Загальні інвестиції у проекти можуть сягнути $20 млрд. Родовища займають площу близько 270 тис. кв. м, видобуток енергоресурсів становить приблизно 51 млн куб. м газу на добу — понад 30% споживання Індії та більш ніж 40% видобутку газу в країні. Угода з Reliance дасть BP змогу отримати доступ до найперспективнішого газоносного басейну Індії, а також закріпити свої позиції на швидко зростаючому енерго-ринку країни. За даними дослідження «BP's Energy Outlook 2030», споживання енергії в Індії в найближчі 20 років зростатиме в середньому на 4% на рік, попит на газ — приблизно на 5%.

Велика Британія — Індія

Британо-австралійська BHP Billiton, найбільша у світі гірничодобувна компанія, купує частку американської корпорації Chesapeake Energy у великому родовищі сланцевого газу Fayetteville Shale в Арканзасі. Сума угоди, яку планують за-крити в першій половині 2011 року, — $4,75 млрд. Запаси енергоресурсів на Fayetteville становлять майже 68 млрд куб. м, видобуток газу — понад 11 млн кубометрів на добу. BHP планує інвестувати в активи від $800 млн до $1 млрд на рік протягом наступних десяти років, щоб потроїти обсяги видобутку газу. Це перша інвестиція BHP у проекти з освоєння сланцевого газу в США. Купівля дозволить компанії збільшити запаси енергоресурсів на 45%. Після оголошен-ня про угоду акції BHP подорожчали на 1,9%. У липні–грудні 2010-го виручка компанії зросла на 39% рік до року — до $34,17 млрд, чистий прибуток пере-вищив $10,5 млрд.

BP відкрив ІндіюВР купує газові родовища в Індії

Піддати газуBHP вирушила за енергоресурсами до США

Австралія — США

кон

тра

ктИ

тИ

Жн

Я

Пусте місцеНБУ радикально бореться з інфляцією

Що за країна

Гривня пішлаНавіщо НБУ вилучив 8 млрд грн із банківської системи

контракты | № 40 | 05.10.2009 ?3контракти | № 9 | 28.02.2011

Те, що сталося з гречкою, тепер відбувається з борошном. І це триватиме, допоки держава не перестане встановлювати справед-ливих цін. Рівноваги попиту та пропозиції у природі не існує. Рівно-вага на ринку — це процес. Виробник завжди намагається продати дорожче, а споживач — купити дешевше. Ці танці відбуваються нав-коло такої собі величини, яку ми звикли вважати справедливою ціною.

Що ж виходить, коли держава обмежує зростання цін (припусті-мо, вона здатна цілковито контролювати процес і спекуляції виклю-чено)? Результату, прийнятного для споживача, не досягається. Виробництво товару з регульованою ціною за деякий час скорочу-ється. Зрештою, його ціна зростає швидше за інші.

Тож «державне регулювання» — термін докорінно невірний. «Державне втручання» теж ні про що не говорить. Правильно було б назвати це державним дерегулюванням. Ринок — це система ор-ганізації, це набір саморегулюючих порядків, втручання держави в нього призведе до хаосу й дерегуляції.

Така цінова політика була поширена в епоху меркантилізму. Мер-кантилізм — це система розподілу монопольних прав через держа-ву, що існувала в Європі майже 300 років. Держава регулювала все, що могла. Традиційно встановлювалися максимальні значення цін на хліб за поганих врожаїв та мінімальні за гарних. Регулювали на-віть споживання. Наприклад, в Англії в 1571 році з'явилося правило, що зобов'язувало всіх городян у неділю носити англійські вовняні шапки, у 1662-му зажадали, щоб небіжчиків ховали в англійських вовняних тканинах.

Епоха меркантилізму скінчилася революціями. Велика французь-ка — типовий приклад. Росія закінчила меркантилізм комунізмом. Єдиний, мабуть, мирний приклад відмови від меркантилізму — це Англія. Англійцям пощастило, бо в них завжди була конкуренція між королем і парламентом.

Поява економічної науки багато в чому завдячує меркантилізму та бажанню розібратися в тому, чому ж благі наміри держав завжди закінчуються катастрофою. Цілком логічно, що нехитрий і прямолі-нійний меркантилізм був першою жертвою цієї науки.

Гадаю, наша держава, що час від часу намагається регулювати ціни, старається заради статистики та звітності. Економіка тут ні до чого. Для держави важливо «вирішити питання» зараз і відрапорту-вати про це. Проблема вважа-ється вирішеною, а те, що від-бувається потім, випадає з державного поля зору. А потім зарегульована гречка зникає з полиць. Немає гречки — немає проблеми.

Володимир ЗОЛОТОРЬЕВ

сміливу політику», — пояснює начальник відділу аналізу й до-сліджень Райффайзен Банку Аваль Дмитро Сологуб. Такою

вона залишатиметься й надалі. Цікаво, що посилення монетар-ної політики відбувається на тлі райдужної офіційної статисти-ки. Темпи зростання інфляції в січні становили лише 1%, а в перші дві декади лютого спо-вільнилися до 0,6%. За словами глави уряду Миколи Азарова, це одні з найнижчих темпів зростання інфляції в Україні за всю її історію.

За прогнозами Мінфіну, 2011 року інфляція становити-ме 8,9%. Утім, проблема в тому, що інфляційний стрибок має

немонетарну природу. Він пов'язаний із подорожчанням продовольства та зростанням комунальних тарифів. Опосе-редковано діє й чинник підви-щення цін на бензин, хоча у споживчому кошику його част-ка невелика. «Швидше за все, нам не вдасться утримати ін-фляцію в межах однозначного числа. Торік адміністративний тиск на цінову політику був за-великим, а після такого завжди відбувається зростання цін. Крім того, слід враховувати, що основна причина інфляції в Україні не монетарна й не фіс-кальна, а структурна. Монопо-лізація ринків і значна коруп-ційна складова за всієї жор-сткості НБУ, не дадуть знизити інфляцію до 5%. За найоптиміс-тичніших розкладів, інфляція 2011 року сягне 11–12%», — за-значає Дмитро Сологуб.

Українці це відчувають. Попри зусилля, яких вживають уряд і Нацбанк, оптимістичні прогнози та статистику інфля-ції, українці чимдалі більше впадають у песимізм. За даними дослідження Міжнародного центру перспективних дослі-джень і GfK, у січні 2011 року індекс споживчих настроїв упав на 7,3 пункту, при цьому інфляційні очікування зросли на 3,4 пункту.

Олена СТРУК

ЗАГАДКА ТИЖНЯ

Чому ціни зростають

Один із найбільших у світі виробників алкогольних напоїв Diageo (бренди Johnnie Walker, Smirnoff, Baileys) купує турецьку компанію Mey Icki у інвесткомпанії TPG Capital і Actera. Сума угоди, яку планують закрити у другій половині 2011 року, — GBP1,3 млрд ($2,1 млрд). Mey Icki — провідний виробник і дистриб'ютор міцних ал-когольних напоїв у Туреччині, чистий продаж компанії 2010 року становив GBP300 млн. Купівля Mey Icki дозволить Diageo отримати доступ до швидко зростаючого турець-кого ринку, розширити географію продажу, а також збільшити свою присутність на ринках інших країн, що розвиваються. У І півріччі цього фінансового року (липень–грудень 2010-го) виручка Diageo сягнула GBP5,32 млрд, прибуток — GBP1,19 млрд, продаж компанії в Росії та країнах Східної Європи збільшився на 20% рік до року.

Підвищуючи градусDiageo витратила $2 млрд на горілку

Велика Британія

0

5

10

15

20

25млрд грн

23.02.2011

21.02.2011

15.02.2011

11.02.2011

09.02.2011

07.02.2011

03.02.2011

01.02.2011

За даними НБУ

МАЛУВАТО БУДЕДинаміка залишків коштів на кореспондентських і транзитних рахунках банків у лютому 2011 року, млрд грн

За оптимістичним сценарієм інфляція в Україні 2011 року становитиме 11–12%

контракти | № 9 | 28.02.20114

Вікторія НАЗАРОВА

Нинішня влада робить те, чого так і не зробила попередня. Не лише лякає, а й саджає. Колиш-ній заступник голови Держком-резерву Микола Сіньковський отримав 10 років із конфіскаці-єю майна. І це серйозний сигнал іншим «політичним» мешкан-цям Лук’янів ського СІЗО.

Правоохоронні органи вважа-ють, що Микола Сіньковський постраждав за діло. Після прихо-ду нового керівництва Держком-резерву 2010 року з’ясувалося, що екс-працівники відомства по-карали державу майже на 7 млрд грн. Сіньковського звину-ватили в розкраданнях на більш ніж півмільярда гривень.

Пшенична історія

Старожили Держкомрезерву розповідають, що Сіньковський був священною коровою у ві-домстві. Нібито при черговій зміні керівництва організації та звільненнях заступників єди-ним замом, якого не чіпали, був Сіньковський.

Загалом, це не дивно. Екс-заступник голови Держкомре-зерву — людина досвідчена, мав справу із закупівлями й зерна, і м’яса, і нафти, і навіть вати.

Свою кар’єру в Держкомре-зерві Микола Іванович почав з рядової посади 2005 року. До цього в Запоріжжі керував при-ватною фірмою із продажу не-

рухомості «Універсал сервіс АНД». До слова, він дотепер значиться директором цього підприємства, хоча держчинов-никам таке суміщення посад за-боронено. Але посадили Сінь-ковського не за це.

12 січня минулого року тодіш-ній в. о. Генпрокурора Євген Блажівський з парламентської трибуни заявив, що Сіньков-ський разом із колишнім дирек-тором ГП «Укррезерв» Андрієм Жиліним 2009 року оформив у Держкомрезерв тисячі тон пшениці. Але угода нібито від-булася лише на папері: реальної пшениці, за яку було перерахо-вано 11 млн грн, ніхто не бачив.

Як стверджував Блажівський, «з ознаками фіктивності».

Але в постанові Дзержин-ського районного суду Кривого Рогу Дніпропетровської облас-ті, що виніс остаточний вирок Сіньковському, звинувачення звучить інакше. «Встановлено, що М. Сіньковський у вересні 2004 року, перебуваючи на по-саді комерційного директора ТОВ «Ресурс-Інвест», з вико-ристанням підроблених доку-ментів і за попередньою змо-вою зі службовими особами заволодів матеріальними цін-ностями мобілізаційного ре-зерву держави, які зберігалися у ВАТ «Інгулецький гірничо-зба гачу вальний комбінат».

Таким чином, державі було за-подіяно збитків на суму 2,6 млн грн». Цей злочин підпадає під ч. 5 ст. 191 Кримінального ко-дексу — «Присвоєння, розтрата майна або заволодіння їм шля-хом зловживання службовим становищем».

Якщо в кого й були ілюзії, що влада, заарештовуючи значних чиновників уряду Тимошенко, просто лякає, то доля Сіньков-ського має їх розвіяти. Ниніш-ній команді важливо не лише показати видимість боротьби з корупцією, а й підкріпити цю боротьбу реальними доказами.

І в цьому прагненні, звісно ж, проглядається російський при-

клад. Там теж активно й показо-во борються з корупціонерами. Але хто б повірив Володимиру Путіну, що боротьба справді триває, якби не посадили Ми-хайла Ходорковського? Тут — та сама історія. Нинішнім укра-їнським правителям важливо не лише зіграти на протиставленні з колишньою владою — вони не змогли, а ми зможемо, а й пере-конливо довести, що жарти чи напівзаходи в боротьбі з коруп-цією недоречні.

Лук’янівське меню

Крім Миколи Сіньковського, на свою долю в Лук’янівському СІЗО чекають ще з десяток чи-новників уряду Юлії Тимошен-ко. За повідомленням прес-служби ГПУ, загалом у про-вадженні перебувають 22 кримі-нальні справи щодо чиновників вищого рангу. За деякими з них завершено досудове слідство. Зокрема щодо екс-міністра охо-рони навколишнього природно-го середовища Георгія Філіпчу-

ка, колишнього першого заступ-ника голови правління Наф-тогазу України Ігоря Діденка, екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, колишнього пер-шого заступника міністра юсти-ції Євгена Корнійчука, екс-заступника міністра охорони навколишнього природного се-редовища Богдана Преснера, колишнього в. о. міністра обо-рони Валерія Іващенка, екс-голови Держмитниці Анатолія Макаренка, екс-заступника мі-ністра транспорту та зв’язку Во-лодимира Работнєва, колишньо-го заступника голови Пенсійно-го фонду Віктора Колбуна та

екс-заступника міністра тран-спорту та зв’язку Олександра Давидова. Теоретично, кожен із цих чиновників готовий до по-садки. Питання лише в тому, на-скільки м’якою чи жорсткою вона буде.

Всіх чиновників заарештова-но за економічні злочини, зазви-чай за статтями «зловживання службовим становищем» або «розтрата коштів в особливо ве-ликих розмірах». Деякі, напри-клад, Анатолій Макаренко та Ігор Діденко, постраждали за принципову позицію у справі РосУкрЕнерго. Те, що Юлія Тимошенко називає «справед-ливим розподілом газу в інте-ресах України», правоохоронні органи класифікували як «служ-бову недбалість» (у випадку з Макаренком) і «розтрату чужо-го майна в особливо великих розмірах» (у випадку з Діден-ком). БЮТ стверджує, що обох чиновників замовив Дмит ро Фірташ. І Діденку, і Макаренку вже кілька разів подов жували строк перебування в СІЗО. І

боротьба з корупцієюепіцентр

Колишнього заступника голови Держкомрезерву Миколу Сіньковського визнали корупціонером і посадили на 10 років

*Якщо в кого й були ілюзії, що влада, заарештовуючи значних чиновників уряду Тимошенко, просто лякає, то доля Сіньковського має їх розвіяти.

Перший пішов

«Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає,

творіть добро тим, хто ненавидить вас,

і моліться за тих, хто вас переслідує».

•Євангелія від Матвія,

5:44

Будь-який чиновник має бути готовим до посадки. І до м’якої, і до жорсткої

УН

ІАН

Юрій Луценко та Юлія

Тимошенко. Спілкування на камеру

хоча, за словами депутата від НУ–НС Юрія Гримчака, генп-рокурор Віктор Пшонка пообі-цяв замінити їм запобіжний захід на підписку про невиїзд або заставу, у це мало віриться. Не виключено, що й ці чинов-ники стануть жертвами показо-вої корупційної боротьби. Років на три (якщо пощастить) чи на сім (якщо пощастить менше).

Якщо у випадку з Діденком і Макаренком кримінальні істо-рія нібито замішані на свіжій помсті Дмитра Фірташа та інших представників РУЕ, то у справі екс-міністра МВС Юрія Луценка йдеться про помсту давню, витриману. Саме Лу-ценко 2005 року посадив то-дішнього голову Донецької об-лради Бориса Колеснікова. Однак справа за нібито вима-гання акцій донецького торго-вого дому «Білий лебідь» роз-сипалася: Колеснікова протри-мали в СІЗО кілька місяців і відпустили під підписку про не-виїзд. Вийшовши з камери, він пообіцяв, що рано чи пізно за-проторить за ґрати Луценка. Що й було зроблено.

Справу Луценка (як і справу Колеснікова) теж шито білими нитками, але це не заважає правоохоронним органам подов жувати строк утримання в СІЗО (тепер — до 26 квітня). Нагадаємо: екс-міністра запро-шували до Генпрокуратури з приводу незаконного стежен-ня у справі про отруєння Вікто-ра Ющенка, заарештували через незаконний розподіл квартири та пенсії його водієві (під час перебування Луценка головою МВС), а зараз проти нього порушено третю справу, суть якої залишається таємни-цею навіть для його адвоката.

За сукупністю трьох статей екс-голові МВС загрожує 12 років. Соратники Луценка буквально минулого тижня вважали, що якщо колишньому міністрові й дадуть строк, то лише умовний. Але після істо-рії з Сіньковським ця впевне-ність тане.

Єдиний бютівець, який си-дить не за економічні злочини, а за кримінальний — Віктор Лозінський. «Латифундист», звинувачений у тому, що на по-люванні із двома високопос-тавленими напарниками вбив місцевого селянина Валерія Олійника, проходить за шіс-тьома кримінальними стаття-ми, за одну з яких — навмисне вбивство — передбачається до-вічне ув’язнення.

Щоправда, люди поінформо-вані визнають, що справа Ло-

зінського стає чимдалі заплута-нішою. Нібито зараз у ній з’явилися нові подробиці, які виправдовують екс-депутата. Начебто сплив пістолет, яким місцевий житель погрожував мисливцям, і доведено факт бо-ротьби між Лозінським та Олійником. Є думка, що за пев-них умов Лозінському можуть дати щонайбільше п’ять років.

Утім, відомий правозахисник Едуард Багіров стверджує, що екс-бютівцю дадуть щонаймен-ше 15 років і зобов’яжуть ви-платити компенсацію матері загиблого Олійника. Цікава по-дробиця: в одній із програм, присвяченій змаганням екс-трасенсів, вони пророкували, що Луценко отримає п’ять років, а Лозінський — 12 років.

Все тимчасово

Залишається головна інтрига: як Генпрокуратура розпоря-диться кримінальними справа-ми, порушеними проти екс-прем’єра Юлії Тимошенко. Як відомо, її звинувачують у неці-льовому використанні коштів, отриманих від продажу квот за Кіотським протоколом і в махі-націях з автомобілями, які за-куповувалися нібито як сільські машини швидкої допомоги (за завищеною ціною), а насправді використовувалися для агітації під час президентських виборів.

Зараз Юлія Тимошенко пе-ребуває під підпискою про не-виїзд, однак цей запобіжний захід можуть замінити на утри-мання під вартою. У команді Тимошенко вголос про «посад-ку» лідера не говорять. Воліють думати, що влада, заводячи проти Тимошенко нові справи, просто намагається перешко-дити їй балотуватися до парла-менту: за законом, людині, яка перебуває під слідством, забо-ронено брати участь у виборах.

Як стало відомо Контрактам, в оточенні президента є ради-кально налаштована група, яка вважає, що «Юлю треба поса-дити». Втім, є й помірне крило, котре закликає зачекати з ра-дикальними методами. Ці люди розуміють, що сьогодні вони при владі, а завтра можуть опи-нитися в опозиції. Припускати, що всі їхні діяння на високих посадах кристально чисті — за законом і за совістю — було б наївно. Знайдуться й на них компромати й аудити. І що ста-ранніше й вибірковіше вони «боротимуться з корупцією» зараз, то безкомпромісніше вестимуть таку саму боротьбу проти них у майбутньому.

контракти | № 9 | 28.02.2011 5

реклама

Роз

міщ

ення

рек

лам

и: (

44)

391

519

3, 3

915

194

, 39

151

95.

Д

ля р

егіо

наль

них

РА:

(322

) 70

22

62,

762

905

. Р

озм

іщен

ня р

екла

ми:

(44

) 39

151

93,

391

51

94,

391

519

5. Д

ля р

егіо

наль

них

РА:

(322

) 70

22

62,

762

905

. Р

озм

іщен

ня р

екла

ми:

(44

) 39

151

93,

391

51

94,

391

519

5 Д

ля р

егіо

наль

них

РА:

(322

) 70

22

62,

762

905

арабські революції

К ожен новий день стає підтверджен-ням ефекту полі-тичного доміно, що стало голо-

вним напрямом подій на Близькому Сході. Причому цей ефект, без сумніву, руйнує саму можливість прогнозувати події «по-старому». Мало хто уявляв, що перша в арабському світі народна революція відбу-деться у відносно благополуч-ному Тунісі. Мало хто передба-чав, що президент Єгипту Хосні Мубарак, чиї позиції нещодав-но здавалися непорушними, поступиться вимогам страйку-ючих і піде у відставку з поста глави держави. І, нарешті, за-колот у Лівії проти полковника Муаммара Каддафі — такі події для цієї країни взагалі здавали-ся неможливими!

Прогнозувати розвиток таких подій в арабському світі було важко, бо мало хто з екс-пертів зрозумів, що суспіль-ство, яке вважалося середньо-вічним, перемістилося в новий інформаційний світ. Світ, у якому супутникове телебачен-ня 24 години на добу може по-відомляти про події в сусідній країні. Світ, у якому люди об-мінюються між собою інфор-мацією в соціальних мережах. Світ, у якому люди набагато ін-тенсивніше переміщаються й уже тому можуть судити про якість життя у власній країні. І якщо вчора здавалося, що за-кони суспільного розвитку не-порушні, то сьогодні така точка зору виглядає чимдалі анахро-нічнішою.

При цьому питання навіть не в тому, чи вдається державі за-безпечувати достатній рівень доходів для своїх громадян. Єгипет — країна бідних, а Бах-рейн — країна доволі заможних людей. Середній рівень життя єгиптянина не можна порівняти із середнім рівнем життя лівійця. Проте людей, готових пожертвувати собою заради краху режиму Муаммара Каддафі, не менше, ніж тих, хто закликав до відставки президента Хосні Мубарака. А чому?

А тому, що якщо вчора видавалося цілком природним, що «вождь» може красти мільярди доларів і разом зі своєю камари-льєю буквально купатися в розкоші, а пересічні громадяни мають радіти своєму відносно благополучному життю, то тепер постає просте питання — а чому, власне, він має всіх цих людей обкрадати? За які такі заслуги в нього таке благополуччя? І чому він не може жити так, як живуть керівники західних країн, які аж ніяк не виглядають арабськими шейхами. Заведений порядок речей просто перестає бути нормою під телевізійними софітами й на екранах комп'ютерів. Так люди припиняють вірити вчораш-нім кумирам. Це цілком можна порівняти з відкриттям радян-ського суспільства наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Так, інтернету тоді не було. Але з'явилася можливість поїхати до інших країн, побачити іншу пресу, інші фільми та телепрограми. І виявилося, що радянські люди — вічні глядачі «Клубу телеман-дрівників» — так само не уявляли собі, як насправді влаштовано світ навколо них, як нещодавно не уявляли собі цього жителі

арабських країн. Так, ностальгуючих за «совком» дотепер чима-ло, але більша частина населення — хай би як вона ставилася до Сполучених Штатів чи Європейського Союзу — чудово розуміє, що там живуть краще, ніж на пострадянських теренах. Араби зрозуміли те саме. І ще зрозуміли, що їхні лідери давно вже по-будували для себе Захід у власних маєтках. Та що там Захід — Схід, казково процвітаючий Схід президентів, шейхів і самозва-них лідерів революції! Ось що мало, за задумом арабських еліт, існувати вічно!

Саме тому те, що ми спостерігаємо сьогодні на Близькому Сході, — це ще не демократичні процеси, не прагнення до вільних виборів і зміни суспільного устрою. Це, насамперед, «дні гніву», як учасни-ки заходів і називали від початку свої демонстрації. Гніву проти наскрізь прогнилих, корумпованих, неефективних і дивовижно багатих режимів. Як розвиватиметься регіон найближчим часом — це поки що рівняння з багатьма невідомими. Але навряд чи спро-ба побудувати новий світ гірша за споконвічне перебування у світі, який давно пішов у минуле й чіпляється за феодальні правила життя.

Віталій ПОРТНИКОВ

епіцентр

Дні гнівуЧому східні режими валяться один за одним

контракти | № 9 | 28.02.20116

Рівень життя єгиптянина ніякий порівняно з рівнем життя лівійця. Але людей, які скидають режим Муаммара Каддафі, не менше, ніж тих, хто закликав до відставки Хосні Мубарака

рекламаР

озм

іщен

ня р

екла

ми:

(44

) 39

151

93,

391

51

94,

391

519

5.

Для

рег

іона

льни

х РА

: (3

22)

702

262

, 76

29

05.

Роз

міщ

ення

рек

лам

и: (

44)

391

519

3, 3

915

194

, 39

151

95.

Для

рег

іона

льни

х РА

: (3

22)

702

262

, 76

29

05.

Роз

міщ

ення

рек

лам

и: (

44)

391

519

3, 3

915

194

, 39

151

95

Для

рег

іона

льни

х РА

: (3

22)

702

262

, 76

29

05

контракти | № 9 | 28.02.2011 7

контракти | № 9 | 21.02.20118

Павло СИВОКОНЬ

Виступаючи в Каїрському університеті у розпал зимової революції в Єгипті, колиш-ній генеральний секретар ООН Бут рос Бутрос-Галі заявив, що за 35 років політич-ної кар'єри навіть не сподівався дожити до таких яскравих змін в арабському світі. І одразу додав, що події на площі Тахрір ста-нуть важливою віхою в розвитку суспіль-ства, головне, щоб країна не загрузла у громадянському протистоянні. Адже поки на площах арабського світу маніфестанти протистоять військам, в економічній сфері регіону починається колапс.

За прогнозами журналу The Economist, арабські країни Північної Африки та Близь-кого Сходу мали стати новим плацдармом для інвестування з боку світових гігантів. Адже ціни на ресурси, яких дуже багато в цьому регіоні, б'ють рекорди зростання, компанії хочуть вкладатися в перспективні галузі.

Тепер же інвестиційний бум розвіявся, мов міраж над пустелею. Рейтингове агент-ство Moody's за кілька тижнів двічі знижу-вало кредитний рейтинг Єгипту. А зростан-ня ВВП цієї країни, яке ще місяць тому про-гнозувалося в розмірі 5,5%, тепер становить не більш ніж 4%. Зі схожими проблемами стикнулися Туніс, Алжир, Марокко й Бах-рейн. Розвиток усього регіону Магрибу опи-нився під загрозою.

Для світової економіки ці революції стали такою самою великою несподіванкою. Ве-ликі компанії швидко припинили розвідку й буріння на півночі Африки й вивезли своїх працівників. А багаті арабські країни, яким не загрожують бунти, почали спрямо-вувати свої інвестиції на південь. Так, пред-ставник міністерства фінансів Катару Алі Марвікі заявив, що ті $500 млн, які призна-чалися для інвестування в Єгипет і Туніс, тепер буде вкладено у видобувні галузі Гани й Чаду. Європейські компанії також поки що налаштовані обережно. За інфор-мацією Reuters, представники нафтових гі-гантів країн ЄС уже придивляються до арк-тичних родовищ на шельфі Росії, хоча ще півроку тому у британській ВР не сумніва-лися в доцільності розробки родовищ в Африці.

Така сама ситуація й у газовій сфері. Аф-рика опалює більшу частину країн півден-ної Європи. Вона постачає 15% газу для по-треб ЄС, тож скорочення видобутку може негативно позначитися на енергетичній безпеці цієї частини регіону. Країни Афри-ки видобувають до 70 млрд кубометрів газу на рік. На думку аналітика Економічного центру «Нова Європа» (Париж) Сандри Галант, якщо нестабільність у регіоні три-ватиме, то видобуток скоротиться щонай-менше на третину.

Нарешті, революції в арабському світі за-чепили набагато більш глибинну проб лему, ніж поставки газу чи ціни на нафту. Про-тести проти Хосні Мубарака показали сві-тові, що політико-економічна система, яка сформувалася в постколоніальній Африці, остаточно зносилася. Регіон постав перед цілковитою невідомістю. Скочування рево-люцій в ісламізм призведе до повної еконо-мічної перебудови всередині Магрибу. Продовження перманентного протистоян-ня стане спусковим гачком для економічно-го колапсу. І при цьому всі розуміють, що стару систему економіки, яка давала від-носну стабільність, всередині регіону вже не буде відновлено.

Кілометри води

Першим чинником, який міг прямо впли-нути на світову економіку, стала би блокада Суецького каналу. У 1956 році, щоб відкри-ти вільне судноплавство цією артерією, британці та французи почали бойову опе-рацію «Мушкетер». Тепер ситуація не на-

стільки загострилася, але у своєму бюлете-ні від 30 січня 2011 року Міжнародне мор-ське бюро (ММБ) висловило побоювання щодо того, що одна зі сторін конфлікту може перекрити канал або саботувати його роботу.

За право користування Суецем Єгипет щороку отримує понад $5 млрд. За даними ММБ, найбільший відсоток кораблів — це суховантажі й танкери. Через цей канал проходить 4,5% світових поставок нафти та понад 14% скрапленого газу. За останні п'ять років торговельний оборот між азіат-ськими країнами та ЄС зріс на 13%. І більша частина вантажів йде саме через Суец. За 2009 рік морський товарооборот між Кита-єм та Європою сягнув $8,4 млрд. Водночас, якщо з каналом щось станеться, усі розумі-ють, що замінити його нічим, адже сухопут-ні трансконтинентальні магістралі (як шо-сейні, так і залізничні) забезпечили 2009 року перевезень на $3,8 млрд.

З початком кризи в Єгипті позиції най-більшого страховика морських суден ком-панії Lloyd's Market Association почали по-

арабські революціїсвіт

Низка революцій в арабських країнах підвищила світові ціни на нафту та перерозподілила регіональні інвестиції

*Заворушення в країнах Магрибу ще більше посилили інтерес інвесторів до золота, вугілля й мінеральної руди.

Неколоніальна криза

«Великою нацією нас робить не наше

багатство, а те, як ми його використовуємо».

•Теодор Рузвельт

Поки на площах арабського світу маніфестанти протистоять військам, в економічній сфері регіону починається колапс

Роз

міщ

ення

рек

лам

и: (

44)

391

519

3, 3

915

194

, 39

151

95.

Д

ля р

егіо

наль

них

РА:

(322

) 70

22

62,

762

905

. Р

озм

іщен

ня р

екла

ми:

(44

) 39

151

93,

391

51

94,

391

519

5. Д

ля р

егіо

наль

них

РА:

(322

) 70

22

62,

762

905

. Р

озм

іщен

ня р

екла

ми:

(44

) 39

151

93,

391

51

94,

391

519

5 Д

ля р

егіо

наль

них

РА:

(322

) 70

22

62,

762

905

ступово просідати. Адже інвестори бояли-ся, що їй доведеться виплачувати страхов-ку компаніям, які не отримають свій товар вчасно. Крім того, ММБ уже повідомляє про інциденти на каналі.

У середині лютого представник Lloyd's Market Association Ніл Робертс спростував чутки про проблеми в роботі каналу, на-звавши їх спекуляціями. Водночас компа-нія все одно на 5% підвищила страхові внес ки для суден, що проходять Червоне море. За офіційною версією, це було зро-блено через посилення піратства в регіоні. Але експерти ММБ вважають, що остан-нім часом пірати застосовують нову такти-ку нападу на кораблі далеко в Індійському океані, тож регіон Суеца поки що є доволі мирним. На думку Ніла Робертса, якщо революція в Єгипті триватиме, то й регіо-нальні ризики торговельного судноплав-ства зростатимуть.

Світова нафта

Аналітики Ради з міжнародних відносин заявляють, що з інвестиціями слід зачека-ти, допоки політична ситуація в регіоні не стабілізується. Наразі компанії BG Group Plc та Statoil ASA призупинили бурильні роботи в Єгипті, а спорудження французь-кими підрядниками сонячної електростан-ції в Алжирі заморожено.

Водночас світові ринки почали реагува-ти на можливі перебої з постачанням газу й нафти із країн Магрибу. Ціни на нафту марки Brent на основних світових майдан-чиках підскочили з $84 у листопаді 2010 року до $107 у лютому. За даними бю-летеня ОПЕК, за попередній місяць ціна нафти зросла на 4,8%. Таку швидкість зростання ОПЕК востаннє показувала 2008-го, коли ціни на нафту подолали межу в $150, встановивши історичний рекорд. На думку експертів цієї організації, зрос-тання ціни на нафту триватиме й надалі та може сягнути $110 уже наприкінці лютого, якщо події в арабському світі не стабілізу-ються. При цьому ОПЕК припускає, що попит на сиру нафту у світі 2011 року лише посилиться. Якщо 2010-го світова економі-ка споживала 86,84 млн барелів на день, то на початку 2012 року ця цифра сягне 88,82 млн барелів.

У середині лютого 2011-го Росія вже за-явила, що готова почати активніші розроб-ки нафтоносних районів на своєму поляр-ному шельфі. Там, за оцінками ООН, зна-ходиться понад 20% світових запасів нафти. Поки що Москва говорить про бу-ріння обережно, бо після аварії в Мекси-канській затоці морське буріння є непо-пулярним способом видобутку нафти. Проте ситуація вже зрушила з мертвої точки, і якщо Магрибу не вдасться посили-ти свої позиції на ринку нафти, його при-бутки перейдуть до конкурентів.

Корекція

Фондові ринки відреагували на револю-ції в Африці стриманіше. Котирування у США та Європі не обвалилося, а просто пішло на зниження. Так, провідний фондо-вий індекс ЄС FNSE за січень знизився з

5900 до 5600 пунктів. На думку аналітика інвестиційної компанії Black Rock Роберта Дола, фондові ринки давно чекали підхо-дящої події, щоб провести корекцію індек-сів. Адже з кінця літа вони поступово, але неухильно зростали, і тепер настав час це закріпити.

Фондовий індекс арабських країн уже втратив понад 30% своєї значимості та про-довжує повільно опускатися. Подальші рухи індексів залежать від розвитку подій.

Ресурсні цінові показники виграли через заворушення в Африці. Тут вони потрапи-ли до загальної тенденції посилення ресурс-них ринків у 2010–2011 роках. Заворушен-ня в країнах Магрибу ще більше посилили інтерес інвесторів до золота, вугілля й міне-ральної руди. Ціни на золото вже зросли з $1300 до $1380 за тройську унцію.

Черга на вибування

Основним африканським питанням за-лишається, хто наступним із диктаторів відчує віяння революції. Поки що населен-ня вийшло на площі Бахрейну, і там режим намагається придушити протести та про-вести лише обмежені реформи. Якщо низка революцій зупиниться на Манамі, вплив на світову економіку залишиться незначним.

Але аналітики відповідально окреслили дві можливі цілі — Алжир і Лівія. Алжир-ський президент Абдель Азіз Бутефліка вже давно відчуває тиск опозиції. Хоча кра-їна, за даними Світового банку, тримає стабільне річне зростання ВВП у розмірі 3,5–4%. На початку року Алжир був при-вабливим для інвестицій саме через свою політичну стабільність, хоч це й призводило до обмеження прав людини. Але зараз си-туація змінилася, адже агентство Moody's понизило кредитний рейтинг країни. При цьому Алжир забезпечує понад 30% екс-порту газу до країн південної Європи.

Наступним кандидатом є Лівія, де хариз-матичний лідер Муаммар Каддафі править уже понад 40 років. Тут уже немає стабіль-ності, хоча зараз санкції проти Тріполі з боку ЄС і США ослабли, і це дає додатко-вий приплив валюти від продажу нафти в країну. Крім того, авторитарний режим Каддафі зможе швидше й цинічніше при-душити народні виступи, не зважаючи на думку ООН.

В арабських революціях є і якісне пи-тання. Зараз важко прогнозувати, куди рухатимуться Єгипет і Туніс. Адже демо-кратичні традиції там досить слабкі й ре-волюції можуть скінчитися новою вій-ськовою диктатурою або проголошенням нових ісламських республік. Крім того, система економічних взаємин у країнах, сформованих в Азії та Африці в постко-лоніальний період, виявилася дискреди-тованою. Режими, які здавалися досить міцними для інвестування, тепер стали нестабільними. Якщо наприкінці 2010 року основним плацдармом для між-народних вкладень були країни північної Африки, то тепер картина різко зміню-ється. Цей регіон вважається нестабіль-ним, відтак і великі гроші повернуться туди нескоро.

судова реформаправила гри

10 контракти | № 9 | 28.02.2011

Чому після судової реформи суд став цілком залежним від виконавчої влади

Уже найближчим часом судо-ва система може зазнати черго-вих змін. Принаймні, це пообі-цяв президент Віктор Янукович 13 лютого. А 15-го, наступного дня після зустрічі гаранта із го-ловою ВСУ Василем Онопен-ком, парламент прийняв у пер-шому читанні закон, що повер-тає певні повноваження Верхо-вному Суду.

Нагадаємо, судова система стала чи не першою сферою, яку взялася реформувати нова влада. Радше за все, причиною цього було бажання нових можновладців здобути над нею повний контроль. Почалася ця так звана реформа із прийнят-тя парламентом у травні мину-лого року закону № 2181-VI, яким посилювався вплив Вищої ради юстиції (ВРЮ) на суддів. ВРЮ мала нівелювати роль близького до Юлії Тимошенко Верховного Суду. Наступним кроком, що остаточно закріпив контроль президента над Фемі-дою, став закон «Про судоу-стрій і статус суддів», прийня-тий Вер хов ною Радою в липні 2010 року.

Особливий підхід

Європейська комісія «За де-мократію через право» (Венеці-анська комісія) ще на стадії роз-робки судової реформи реко-мендувала Україні максимально усунути вплив на суди законо-давчої та виконавчої влади. Пропонувалося посилити роль самоорганізації судової систе-ми, віддавши повноваження щодо призначення та звільнен-ня служителів Феміди Раді суд-дів, а не президенту й парла-менту. Або ж — Вищій раді юс-тиції, але за умови, що її членів обиратимуть самі ж судді. Ві-тчизняні законодавці справді посилили роль ВРЮ. Так, сьо-годні призначення суддів на перший п'ятирічний термін здійснюється президентом, але за поданням ВРЮ. На довічний термін судді призначаються з ініціативи Вищої кваліфікацій-ної комісії суддів парламентом. А ініціювати звільнення суддів може ВРЮ, при цому роль ВР зводиться майже до нуля. У за-коні передбачено, що питання

про звільнення суддів розгляда-ється в парламенті без обгово-рення його у профільному комі-теті та без будь-яких перевірок. При цьому, якщо народні об-ранці не згодні із ВРЮ, питання розглядається повторно. І так — допоки не буде прийнято по-трібного рішення.

До компетенції ВРЮ також віднесено право призначати суддів на адміністративні поса-ди (голів судів та їхніх замів), пропонувати дисциплінарні стягнення аж до звільнення тощо. При цьому підстави для звільнення доволі широкі: від порушення присяги до затягу-вання строків розгляду справи. А суддя може оскаржити стяг-нення тільки в тій самій ВРЮ або Вищому адміністративному суді, на який, втім, також впли-ває Рада.

Законом передбачено, що ни-нішній склад ВРЮ залишається незмінним до кінця відведеного йому терміну (23 березня 2016 року). Тобто доти долю суддів вирішуватимуть 20 чле-

нів Ради, майже цілком під-контрольних президентові, серед яких лише чотири судді. У новому складі ВРЮ, на настійну вимогу Венеціанської комісії, передбачається вже 11 суддів із 20 членів. Але призначатимуть їх ті самі владні мужі: прези-дент, парламент, з'їзди адвока-тів та профільних вишів. До складу ВРЮ за посадою також входять генпрокурор, міністр юстиції, голова ВСУ. І лише трьох членів призначатиме з'їзд суддів. Тобто сумніватися в не-залежності такого важливого віднині в судовій системі органа не випадає. «Нова процедура призначення суддів не вирішує колишніх проблем і потребує подальшого розвитку», — зау-важує керівник Західноукраїн-ської філії адвокатського об'єднання Arzinger Маркіян Мальський.

Весільний генерал

Але для повного завоювання судової системи необхідно

було здобути контроль над Вер-ховним Судом, чому чинив спротив Василь Онопенко. Рі-шення було знайдено: немає суду — немає проблеми. Точні-ше, функції ВСУ, який, згідно зі ст. 125 Конституції, є найви-щим судовим органом у систе-мі судів загальної юрисдикції, було зведено до мінімуму. Нині Верховний Суд уповноваже-ний лише переглядати рішення касаційних судів щодо однако-вого застосування норм мате-ріального права та ухвалювати рішення щодо приписів міжна-родних судів. Функції з розгля-ду скарг у касаційному поряд-ку за цивільними та криміналь-ними справами тепер покладе-но на Вищий спеціалізований суд із розгляду цивільних і кри-мінальних справ. Касаційними інстанціями в господарських та адміністративних процесах за-лишаються Вищий господар-ський і Вищий адміністратив-ний суди відповідно.

Та слід зауважити, що зако-нодавець не дав можливості ВСУ усувати різночитання норм процесуального права. І навіть вивчати питання засто-сування вищими судами права матеріального Верховний Суд може... тільки за згодою самих вищих судів. Тобто практично не може. «Те, що Верховний Суд не має змоги самостійно визначати, яку справу йому приймати у провадження, а яку ні, виглядає доволі сумнівним, — зазначає старший партнер юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» Михайло Ілляшев. — Я сподіваюся, що рано чи пізно це буде переглянуто». Ця норма може призвести до того, що кожен із вищих судів на-працьовуватиме свою окрему судову практику, що створить хаос. Адже саме ВСУ, як найви-щий суд, раніше був упов-новажений стежити за однако-

«В Україні після змін у Вищій раді

юстиції, які відбулися минулого літа, можу

сказати, що судді точно не є

незалежними».

•

Екс-голова моніторингового

комітету РЄ Ханне Северинсен

Вілен ВЕРЕМКО

Суд президента

Відтепер звільнити суддю стало набагато легше

*Верховний Суд відтепер може переглядати рішення касаційних судів тільки за згодою самих касаційних судів.

Головний суддя тепер — президент

Фот

о w

ww

.pre

side

nt.g

ov.u

a

контракти | № 9 | 28.02.2011 11

вим застосуванням законодав-ства судами різних юрисдик-цій. Зате тепер, якщо Верхо-вному Суду таки вдасться ви-нести рішення, воно буде обов'язковим для всіх. При цьому суди зобов'язані привес-ти свою судову практику до відповідності із визначенням ВСУ. «Рішення Верховного Суду України офіційно стали прецедентом, із натяжкою їх тепер можна навіть назвати джерелом права», — зазначає Маркіян Мальський.

Утім, незабаром ВСУ можуть повернути частину повнова-жень. Так, 15 лютого, після зу-стрічі Василя Онопенка з Вік-тором Януковичем, парламент прийняв у першому читанні за-конопроект № 7447. Докумен-том пропонується, зокрема, до-зволити пленуму ВСУ узагаль-нювати практику судів різних юрисдикцій, тлумачити норми процесуального права й вино-сити рішення по суті. Хоча, як і раніше, на розгляд справ ВСУ доведеться отримувати згоду вищих судів. Також у законо-проекті прописано процедуру скорочення кількості суддів Верховного Суду до 20. Зокре-ма передбачається, що на робо-чих місцях залишаться судді з найдовшим безперервним ста-жем, які мають наукові ступені та вчені звання, а також «зна-чні за обсягами публікації науково-практичного змісту». Ця норма спонукала спікера Володимира Литвина зауважи-ти, що Верховний Суд не є на-уковою установою.

Крім того, слід пам'ятати, що в Конституційному Суді пере-буває подання 54 депутатів про неконституційність певних по-ложень судової реформи. І в разі наявності політичної волі керівництва держави КСУ може повернути певні норми старого закону.

Заслінки від корупції

Закон «Про судоустрій і ста-тус суддів» також вніс цілу низку змін до процесуальних кодексів. Зокрема відповідно до документа з 1 січня 2011 року в усіх судах має діяти автома-тизована система, що розподі-ляє справи між суддями залеж-но від їхньої спеціалізації та кількості вже розписаних на них справ. Раніше справи роз-поділяв голова суду. «Автома-тизований розподіл справ іс-тотно зменшив можливість ма-ніпулювання справою, тобто, передачу її «потрібному» судді», — пояснює партнер

юридичної фірми «КМ Партне-ри» Максим Олексіюк. Хоча й до цієї норми є претензії Вене-ціанської комісії. Європейські експерти звернули увагу на те, що система має розподіляти справи залежно від кількості справ у суддів, а не від їхньої реальної завантаженості.

Очевидно, апробувавши но-вовведення на практиці, зако-нодавці будуть змушені кори-гувати відповідну норму зако-ну. Адже вже сьогодні система спричиняє проблеми. Зокрема, за словами народного депутата Святослава Олійника, вона об-межує можливості реєстрації справ. «Система автоматизова-на, і програма не реєструє біль-ше 20 заяв на день, а люди їх приносять по 500 штук щоден-но», — пояснив він. Крім того, самі судді скаржаться на від-сутність коштів на обслугову-вання системи. Втім, старший юрист міжнародної юридичної групи AstapovLawyers Олег Громовий не втрачає оптиміз-му. «Попри значні труднощі з функціонуванням автоматизо-ваної системи через недостат-нє фінансування, її введення — важливий крок у боротьбі з корупцією в судах», — запев-няє він.

Закон «Про судоустрій і ста-тус суддів» відняв у голів судів

ще одну функцію — приймати рішення про відвід судді. Тепер воно покладене на суд. З одно-го боку, норма покликана по-збавити керівництво можли-вості впливати на судовий про-цес. Але з іншого, тепер суду доведеться відводити самого себе. За словами Михайла Ілля-шева, це позбавило відвід будь-якого сенсу. «За свою багато-річну практику я не зустрічав жодного відводу, заявленого судді та задоволеного самим суддею», — зауважує він. Те, що ймовірність задоволення судом відводу самому собі близька до нуля, під тверджує й Олег Громовий. «Адже суду, у разі задоволення заявленого відводу, довелося б визнати, що він не може забезпечити об'єктивного розгляду спра-ви», — пояснює юрист.

Розгляд справ прискориться

Позитивним нововведенням юристи вважають чітке обме-ження строків розгляду справ у господарському та цивільно-му судочинстві в межах двох місяців. Що стосується адміні-

стративного судочинства, то загальний строк розгляду справ тут становить лише мі-сяць. І хоча порушення судом цих строків не є підставою для скасування ухвалених рішень, це може викликати притягнен-ня судді до дисциплінарної від-повідальності. «Це може по-служити вагомим стимулом для своєчасного розгляду суд-дями справ», — запевняє Олег Громовий.

Строки на апеляційне оскар-ження судових рішень скоро-чено до 10 днів. Раніше цією нормою часто зловживали для затягування процесу. Та ново-введення має також і зворот-ний бік. Суди часто затягують із виготовленням судових актів та їх відправленням учасникам процесу. Це призводить до того, що сторони просто не

встигають подати апеляцію в зазначений строк. «У результа-ті, бути чи не бути апеляційно-му перегляду залежить не від заявника, а від суддів, які мають право відмовити у від-новленні строків на апеляційне оскарження», — зазначає Олег Громовий.

Це лише початок

Правознавці впевнені, що законодавство, яке регулює су-дочинство, потребує подаль-шого вдосконалення. Із цим згоден і Віктор Янукович. «Останнім часом ми, безумов-но, істотно просунулися в на-прямку реформування судової системи, але цей процес не за-вершено, — зазначив він. — Ми й надалі вдосконалювати-мемо відповідне законодав-ство, спираючись на оцінки експертів, фахівців і, безумов-но, висновки Венеціанської ко-місії». За планом президента в найближчому майбутньому Мін'юст має, з урахуванням висновків Венеціанської комі-сії, розробити зміни до закону «Про судоустрій і статус суд-дів». Також планується при-йняття змін до законів «Про адвокатуру», «Про прокурату-ру», Кодексу господарського судочинства. Однак сьогодні в першу чергу необхідно підви-щити роль самоорганізації су-дової системи та зробити її максимально незалежною від інших гілок влади. А чи бажає цього президент, поки що є сумніви.

Коме

нтар

і

Максим Олексіюк, партнер юридичної фірми «КМ Партнери»

— Судова реформа, встано-вивши багато технічних пе-репон корупції, не виріши-ла головної проблеми нашої системи — якості персо-нального складу суддівсько-го корпусу. Створення та ліквідація судів, призначен-ня суддів перебувають у відан ні інших гілок влади, які виходять у першу чергу з лояльності суддів.

Маркіян Мальсь­кий, керівник Західноукраїнської філії адвокатського об'єднання Arzinger

— Судова реформа запро-вадила безліч змін, але не вирішила головних проб-лем судової влади України й навіть породила безліч нових неясностей і проти-річ. Щоб реанімувати судо-ву систему України, слід гарантувати на практиці швидке, неупереджене та ефективне судочинство. Одного лише декларування таких цілей недостатньо, як і простого закріплення їх у законі.

Автоматизована система розподілу справ не враховує реальної завантаженності суддів

12 контракти | № 9 | 28.02.2011

Документи

держрегулювання

УСІМ

«««««Факт. Публічна інформація є відкритою.

Прийнято закон, який визначає поря-док здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що становить суспільний інтерес.

Публічна інформація — це відображе-на й задокументована будь-якими засо-бами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана чи створена у процесі виконання суб’єктами владних повно-важень своїх обов’язків або яка перебу-ває у володінні суб’єктів владних пов-новажень. Якщо документ містить ін-формацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.

Закон офіційно опублікований у «Го-лосі України» 09.02.2011 р. та набирає чинності за три місяці після офіційного опублікування — з 10.05.2011 р.

Документ. Закон від 13.01.2011 р. № 2939-VI.

УСІМ

«««««Факт. Скасовано обов’язковий гологра-фіч ний захист товарів і документів.

Кабмін вніс зміни до своїх постанов із питань захисту документів і товарів го-лографічними захисними елементами. Тепер можуть не захищатися гологра-фічними елементами: свідоцтво про ре-єстрацію авто та талон тимчасового об-ліку; контрольні марки для маркування примірників аудіовізуальних творів, фо-нограм, відеограм, комп’ютерних про-грам, баз даних; візові етикетки віз для в’їзду в Україну; спеціальні бланки нота-ріальних документів; ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності.

Постанова набирає чинності одночас-но з відповідним Указом Президента.

Документ. Постанова КМУ від 09.02.2011 р. № 86.

ПОДАТКОВИМ АГЕНТАМ

«««««Факт. Затверджено податкову декларацію з податку на доходи фізосіб.

ДПАУ затвердила форму податкової декларації з ПДФО. Згідно з пп. «д» п. 176.2 ПКУ, всі юрособи (їх відокремлені підрозділи), самозайняті особи, пред-ставництва нерезидентів, які мають ста-тус податкових агентів з ПДФО, мають щомісяця за цією формою повідомляти органи ДПС про загальні суми доходів, нараховані (виплачені, надані) на ко-ристь платників податку, і загальні суми ПДФО, утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.

Порядку заповнення нової форми де-кларації ДПАУ ще не затвердила.

Наказ набирає чинності з дня офіційно-го опублікування, станом на 15.02.2011 р. офіційно не опублікований.

Документ. Наказ ДПАУ від 31.01.2011 р. № 58.

У 1997 році у США вибухнув скандал: американці дізнали-ся про настанову для застосу-вання тортур «KUBARK Coun-te rin telligence Inter ro ga tion», розроблену ЦРУ 1963-го для потреб антикомуністичних режимів латиноамерикансь-ких країн. Сталося це завдяки Закону про свободу інформа-ції (Freedom of Information Act, FOIA), прийнятому у США ще 1966 року, у розпал В’єтнамсь-кої війни, у рамках програми «Велике суспільство» прези-дента Ліндона Джонсона.

За 45 років свого існування FOIA став важливим чинником суспільного життя Америки. Зокрема, завдяки йому стало хоч щось відомо про діяльність однієї з найтаємніших спец-служб світу — Агентства наці-ональної безпеки, абревіатуру NSA якого часто розшифрову-ють не «National Security Agency», а «No such agency» — «Такого агентства не існує».

До FOIA за ці роки не раз вносилися зміни — спрямова-ні як на розширення його дії,

так і на звуження. До перших, зокрема, належить OPEN Govern ment Act (Закон про від-критий уряд, повна назва: Open ness Promotes Effecti-veness in our National Govern-ment Act — Закон про відкри-тість, яка сприяє ефективності уряду країни), підписаний

Джорджем Бушем 2007-го. До других — підписаний Бараком Обамою 29 грудня 2009 року Виконавчий ордер 13526, який дозволяє знову засекречувати раніше розсекречені докумен-ти. Скандал навколо WikiLeaks показує, що з боку владних структур існує тенденція роз-ширювати коло інформації з обмеженим доступом, а з боку суспільства — бажання отри-

мувати якомога більше інфор-мації про діяльність уряду. Також цей скандал надав ново-го поштовху дискусії щодо за-стосування Конвенції про за-хист прав людини та основопо-ложних свобод.

Нещодавно прийнятий в Україні Закон про доступ до

публічної інформації можна сприймати лише як слабкий перший крок (другий, якщо першим рахувати власне Закон про інформацію) у на-прямку відкритості владних структур перед суспільством. Обмеження свободи в Україні відзначено не лише рейтинга-ми Freedom House, а й, напри-клад, опитуванням на порталі ІА «ЛІГАБізнесІнформ» —

73% відвідувачів відчули його на собі. Прийнятий в таких умовах закон не міг бути до-сконалим. Він містить визна-чення idem per idem (подібне через подібне), неоднозначне використання термінів, безліч положень, які визначаються оціночними судженнями, від-повідальність без санкції. Найкраще в цьому законі на-разі те, що його взагалі при-йнято.

Теперішня українська влада, на жаль, не схильна будувати «велике суспільство» в тому сенсі, як це розумів Ліндон Джонсон. Тим не менш, ефек-тивність новоприйнятого За-кону про публічну інформа-цію залежатиме й від того, на-скільки українське суспіль-ство зуміє ним скористатися та сприятиме його вдоскона-ленню.

Андрій ПОРиТКО, заступник

головного редактора тижневика

«Дебет-Кредит»

Найкраще в цьому законі наразі те, що його взагалі прийнято

Право знатиЗакон про доступ до публічної інформації —

лише декларація

контракти | № 9 | 28.02.201114

новини

У лютому 2001 року середня вартість нафти, яку видобували члени Організації країн — експортерів нафти (ОПЕК), становила $24,83 за барель, дані Bloomberg.10 років тому

Тенденції*Спотові ціни на газ у Європі зростають услід за цінами на нафту. На Центральноєвропейському газовому хабі в австрійському Баумгартені ціна газу зростає п'ятий день поспіль — на 22 лютого тисяча кубометрів тут коштувала $331 проти $323 17 лютого. Середню розрахункову ціну довгострокових контрактів Газпрому ($327) спотові ціни перевищили ще 18 лютого.

ЗЕД

$50 млрд сягне товарооборот Укра­їни  та  Російської  Федерації 2011  року,  прогноз  Міністерства закор донних справ України.

Кредити

До 11,1% кредитного портфеля ско­ротилася до лютого частка про стро­че ної  заборгованості  за  кредитами, дані  НБУ.  За  січень  прострочена забор гова ність  зменшилася  на 1,24%, до 83,803 млрд грн.

Оренда

У  2011  році  оренда  офісів  у  Києві подорожчає  на  3–10%,  прогноз Jones Lang LaSalle. У 2010­му став­ки не змінювалися, сягнувши в се­редньому 30–35 $/кв. м для офісів класу А і 18–25 $/кв. м для класу В.

Енергоносії

$280 за 1 тис. куб. м — середня ціна російського  газу  для  України 2011 року, прогноз ВАТ «Газпром». У І кварталі вартість блакитного пали­ва  становитиме  $264  за  1  тис.  кубо­метрів, у другому — зросте до $275.

Держборг

До  43,7%  ВВП  зросте  державний борг  України  2012  року,  прогноз Міжнародного валютного фонду. У 2011­му  держборг  збільшиться  до 42,4% ВВП порівняно з 41,7% ВВП у 2010­му і 35,3% у 2009­му.

Податки

У  4,5  разу,  до  2,7  млрд  грн  зріс  у січні порівняно з аналогічним пері­одом  2010­го  обсяг  відшкодування ПДВ, дані ДПАУ. Надходження по­датку за той самий період збільши­лося в 1,8 разу, до 7 млрд грн.

За підсумками 2010 року обсяг торгівлі товарами й

послугами між Україною та Росією збільшився

в 1,6 разу, до $41,5 млрд. У докризовому 2008-му російсько-український товарооборот становив

$39,9 млрд — максимальне значення за всі роки

незалежності України.

За даними Мінфіну, на 1 січня 2011 заборгованість

із відшкодування ПДВ становила 11,1 млрд грн, зокрема прострочена —

0,9 млрд грн.

22  лютого  вартість  квітневих  ф’ючерсних контрактів на нафту марки WTI на електрон­них  торгах  Нью­Йоркської  товарної  біржі (NYMEX) становила $96,59 за барель — лише за  одну  торговельну  сесію,  за  даними Bloomberg,  чорне  золото  подорожчало  на $6,88 (+7,67%).

Того ж дня котирування квітневих ф’ючерсів на нафту сорту Brent на лондонській біржі ICE Futures  зросло  на  $1,59  (+1,5%),  до $107,33  за  барель  —  максимальної  розра­хункової ціни з вересня 2008 року.

Нафта дорожчає через побоювання можли­вих  перебоїв  постачання  нафти  з  Лівії,  де відбулося повстання. «Лівія — досить важли­вий постачальник нафти, особливо для Євро­пи,  —  зазначає  аналітик  Raiffeisen  Bank International Ганнес Лоакер. — Крім того, по­силюються побоювання щодо поширення за­ворушень на країни Перської затоки».

*«Якщо вартість нафти протримається протягом місяця на рівні близько $100 за барель, то ціни на бензин А-95 в Україні можуть сягнути 9,70 грн/л, на дизельне паливо — 8,90 грн/л. Це може статися вже на початку березня», — вважає директор Консалтингової компанії «А-95» Сергій Куюн. На думку заступника директора науково-технічного центру «Психея» Геннадія Рябцева, підвищення позначиться на українському ринку нафтопродуктів, якщо високі ціни на світових ринках протримаються десять днів.

«Господь Бог не вважав за потрібне

помістити нафту й газ лише там, де існують

демократичні режими, дружні Сполученим

Штатам».

•

Річард Чейні

За прогнозами аналітиків Goldman Sachs, якщо напруженість на

Близькому Сході та в Північній Африці збережеться, найближчими

тижнями ціна нафти сорту WTI може підвищитися до $100–105 за барель

газотранспортна системакомпанії & ринки

16

Валерій ЧУДНОВ

..

Цього року Україна на тран­зиті газу заробить $2,75 млрд. Це приблизно чверть усіх дохо­дів НАК «Нафтогаз України». Однак на прибуток ці гроші не перетворяться. Зокрема, при­близно половину цієї суми буде витрачено на компенсацію вар­тості газу для населення. Завдя­ки цьому рівень цін на газ для жителів України буде близько $100 за тис. кубометрів — виму­шений крок, з огляду на рівень доходів населення. А ось вар­тість газу для промислових спо­живачів в Україні у ІІ кварталі 2011 року може перевищити $280 за тис. кубометрів. Ця ціна більш ніж у 2,5 разу вища, ніж у сусідніх з Україною Білгород­ській області та Краснодарсько­му краї Росії.

Вартість газу для України може в рази знизитися у випад­ку злиття ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України». Так вважає голова Газпрому Олексій Міл­лер. «Щойно буде підписано до­кументи, постачання газу Газ­промом на територію України здійснюватиметься за внутріш­німи російськими цінами. Це стосується й населення, і компо­буту України, і це стосується по­стачання газу для промисловості та електроенергетики», — за­значив Олексій Міллер.

Звісно, далеко не всі в Україні готові погодитися з такими ар­гументами. Наприклад, провід­ний експерт енергетичних про­грам Центру Разумкова Володи­мир Омельченко вважає, що «немає ані політичних, ані еко­номічних передумов вважати, що створення СП буде вигідним Україні». На його думку, Газ­пром не інвестуватиме в модер­нізацію ГТС або освоєння родо­вищ власні чи позикові кошти. «На модернізацію піде частина прибутку, отриманого завдяки експлуатації ГТС. Ці гроші Україна й сама може вкласти. Потрібно тільки реформувати Нафтогаз», — упевнений екс­перт. Щоправда, слід зазначити, що коштів на модернізацію уряд дотепер не знайшов, відсутнє й чітке розуміння того, яким чином потрібно реформувати НАК, щоб забезпечити її ефек­тивність.

Підігріває ситуацію й рішення Газпрому будувати Південний

потік (через Чорне море на Бал­кани) незалежно від того, чи буде створено СП. «Створення спільного підприємства жодним чином не вплине на реалізацію проекту «Південний потік», — знову заявив Олексій Міллер. У разі якщо прогнози Газпрому щодо зростання споживання газу в Європі не справдяться, українська ГТС буде недованта­жена. Втім, експерти, знайомі із жорстким стилем Газпрому щодо ведення переговорів, за­значають, що заяви керівництва компанії можна розглядати як сигнал Україні поквапитися з рішенням. «Якщо відбудеться злиття компаній, це дасть під­стави повернутися до теми бу­дівництва Південного потоку», — зазначає Костянтин Симо­нов, генеральний директор Фонду національної енергетич­ної безпеки (Росія).

Чиста економіка

«Головна проблема, що зава­жає домовитися, — політизація газової сфери. Україні й Росії ви­гідна тісна співпраця у видобув­ній галузі. Це питання слід роз­глядати, насамперед, як еконо­мічне», — вважає український політолог Дмитро Видрін. Якщо абстрагуватися від політики, то об’єднання двох компаній пере­стає видаватися неможливим і невигідним для України. «Спіль­не підприємство може бути ство­рено на економічно взаємовигід­них умовах», — упевнений ди­ректор російського фонду «Ін­ститут енергетики і фінансів» Дмитро Фейгін.

Головне питання — яку частку в об’єднаній компанії отримає Україна. Газпром пропонує оці­нювати внесок за вартістю акти­вів. Теоретично це вигідно для

України, оскільки прибуток На­фтогазу традиційно невеликий за рахунок величезних виплат до бюджету. Наприклад, 2009 року чистий прибуток Газпрому пере­вищив $20 млрд, а Нафтогазу — лише $0,5 млрд. Співвідношення між виручками компаній набага­то краще. У Газпрому, за підсум­ками 2009 року, вона перевищує $80 млрд, у Нафтогазу України — $11 млрд. Однак українські експерти побоюються, що частка НАК в об’єднаній компанії все одно не перевищить 10%. Сьогод­ні про конкретні розміри часток говорити зарано, їх можна буде обговорювати тільки після оцін­ки вартості активів кожної зі сто­рін. Зараз Нафтогаз України та Газпром погоджують незалеж­ного оцінювача, який робитиме оцінку активів двох компаній.

На думку аналітиків, за ниніш­нього рівня цін на енергоресур­

Газове злиття

контракти | № 9 | 28.02.2011

Головне питання — яку частку в об’єднаній компанії отримає Україна

Чи може Україна виграти від злиття Газпрому й Нафтогазу

Укр

інф

орм

си та конкурентної ситуації на ринку, до 2020 року об’єднана компанія зможе збільшити при­буток щонайменше вдвічі, до $40 млрд. Володіючи, наприклад, 10% акцій такої компанії, можна говорити про чистий прибуток на рівні $4 млрд щороку. Розра­хунок зростання економічних показників базується на кількох передумовах. Насамперед, на прогнозі Газпрому про зростан­ня попиту на газ у Європі до 2020 року на 130–140 млрд кубів, а також на збільшенні з 2014 року ціни на газ для про­мислових споживачів у РФ до європейського рівня, за винят­ком витрат на доставку й екс­портне мито.

Крім дивідендів, нагадують прихильники об’єднання, Украї­на отримає й збільшення над­ходжень до бюджету від діяль­ності компанії. За словами Олек­сія Міллера, у разі злиття Газп­рому й Нафтогазу України газо­транспортні потужності України будуть завантажені в першу чергу. «Зараз через територію України в Європу щороку тран­спортується близько 95 млрд ку­бометрів природного газу, а може — 120–125 млрд куб. м. У разі модернізації компресорних станцій і створення лупінгів може йтися про транзит 140 млрд кубометрів газу», — за­значив глава Газпрому.

Втім, сторони не квапляться розкривати подробиці перегово­рів й умови можливого злиття. Представники Газпрому озвучу­ють переважно такий бонус, як зниження цін на газ до рівня га­зових цін у РФ. Важливість низь­ких цін на російський газ для української промисловості

складно переоцінити. «Низька ціна на газ потрібна Україні вже зараз, щоб якнайшвидше вийти із кризи», — упевнений росій­ський економіст, декан факуль­тету менеджменту московського Міжнародного університету Ле­онід Григор’єв. За його словами, без дешевого газу вихід із кризи може затягтися на три­п’ять років.

У короткостроковій перспек­тиві економічна вигода для Газп­рому в разі злиття з Нафтогазом і виконання всіх обіцянок щодо збільшення транзиту, інвестицій, зниження цін на газ — не така очевидна. Україна — найбільший імпортер російського газу із се­редньорічним імпортом у 36–37 млрд кубометрів. Зни­ження цін майже вдвічі означає зменшення виручки на $4– 5 млрд щороку аж до 2014 року, коли в РФ намічений перехід на ринкові ціни для внутрішніх спо­живачів. Крім того, за оцінками експертів, українська ГТС потре­бує понад $3 млрд інвестицій уже в найближчі два­три роки.

«Очевидний виграш Газпрому після злиття — гарантія стабіль­ності і для себе, і для європей­ських споживачів, можливість управляти всією системою газо­постачання в оперативному ре­жимі. У довгостроковій перспек­тиві — це прогнозоване зростан­ня доходів за рахунок збільшен­ня транзиту газу», — коментує Костянтин Симонов. Але при цьому виграш Газпрому у вигляді доходів поширюватиметься й на Україну, як акціонера об’єднаної компанії. Крім того, керування українською ГТС, на думку екс­перта, дозволить Газпрому пла­ново її модернізувати й нарости­

ти пропускну здатність. За під­рахунками експертів, вкладення в Нафтогаз України окупляться протягом семи­десяти років. Для газової галузі — малий строк, адже контракти на поставку газу укладаються на 25 і більше років.

Третій зайвий

«Модернізація української ГТС не має сенсу, якщо немає газу, а він надходить із Росії», — заявив наприкінці січня 2011 року комісар ЄС із питань енергетики Гюнтер Оттінгер. Керівництво Євросоюзу при­пускає, що споживання газу в Європі не збільшуватиметься, а будівництво двох газопроводів з Росії в ЄС — Північного й Пів­денного потоків — сумарною пропускною потужністю 118 млрд кубів дасть РФ змогу обійтися без української труби. «Росія зможе постачати сирови­ну без допомоги України чи Бі­лорусі — зараз вона експортує на європейський ринок 120 млрд кубометрів газу»,— пояснив Гюнтер Оттінгер.

Заява комісара підтверджує думку експертів про те, що в українську трубу ЄС не інвесту­ватиме — у цьому немає ані по­літичного, ані економічного сенсу без гарантій Росії щодо завантаження потужностей. Фактично Брюссель підштовхує НАК «Нафтогаз України» при­стати на пропозицію Газпрому

й утворити СП, що гарантує ста­більну роботу труби та її макси­мальне завантаження. Інакше за п’ять­сім років Україна ризи­кує перестати бути транзитною країною — щоб окупити інвес­тиції та не платити Україні за транзит до $3 млрд на рік, Газп­ром може пустити газ Півден­ним і Північним газопроводами. Оптимізму міг би додати Україні прогноз російської компанії, відповідно до якого обсяги чи­стого імпорту газу до ЄС мо­жуть зрости в 2020–2025 роках майже вдвічі — до 450 млрд куб. м на рік. У цьому разі Європі знадобляться й Південний потік, і український газопровід. Однак до цих часів ще треба дожити. І не один рік українська труба буде завантажена хоча б на тре­тину, щороку приносячи менше $1 млрд.

«Домовлятися з Росією як міні­мум про створення СП, як макси­мум — про злиття Газпрому й Нафтогазу все одно доведеться», — вважає Дмитро Видрін. За його словами, у газову трубу сьо­годні закачується надто багато політики, і головне завдання по­лягає в тому, щоб перевести об­говорення в економічну площи­ну. «Нам треба просто зрозуміти, як ми зможемо скласти свої транзитні можливості з видобув­ними можливостями Російської Федерації», — вважає колишній заступник секретаря Ради націо­нальної безпеки України.

контракти | № 9 | 28.02.2011 17

Урядові й міжурядові органі­зації країн ЄС, а також кон­салтингові агенції, які працю­ють із ними, прогнозують збе­реження споживання газу в Європі у 2011–2020 роках на нинішньому рівні. Вони вва­жають, що збільшення енер­госпоживання забезпечувати­меться за рахунок відновлюва­них джерел енергії та атомної енергетики. А найбільші світо­ві виробники блакитного па­лива, зокрема Газпром, галу­зеві організації й аналітики, навпаки, очікують, що підви­щення попиту на енергію за­довольнятиметься завдяки газу. Зокрема до 2020 року зростання споживання газу в Європі прогнозується більш ніж на 15%. З урахуванням скорочення внутрішнього ви­добутку газу країнами ЄС це означає 25–30% зростання ім­порту — з нинішніх 300 млрд кубів до 400–420 млрд кубів. При цьому Газпром — голо­

вний і майже єдиний претен­дент на постачання додатко­вих 100–120 млрд кубів сиро­вини. «Альтернатив у газу немає. У найближчі двадцять років він стане паливом № 1», — упевнений генеральний ди­ректор російського Інституту національної енергетики Сер­гій Правосудов. Причина такої впевненості — явні переваги, які має газ перед іншими дже­релами енергії. Наприклад, ви­добуток газу, на відміну від нафти, може бути помітно збільшений. Порівняно з ву­гіллям чи нафтою, газ майже не забруднює довкілля, що ро­бить його перспективною енергосировиною для елек­тростанцій і моторного паль­ного. А порівняно з відновлю­ваними джерелами енергії газ у рази дешевший. Крім того, завдяки практиці довгостро­кових контрактів ціна на бла­китне паливо 100%­во прогно­зована.

Довідка

Споживання газу в ЄС зроСтаЄ

ват «газпром»• Виручка 2009 року: 2486,9 млрд руб. (приблизно $80 млрд)• Чистий прибуток 2009 року: 624 млрд руб.

(приблизно $20 млрд)• Виручка за 9 місяців 2010 року: 2507,7 млрд руб.

(приблизно $85 млрд)• Чистий прибуток за 9 місяців 2010 року: 668,7 млрд руб.

(приблизно $22,8 млрд)• Акціонери: власником контрольного пакета акцій у розмірі

50,002% є російська держава, 24,350% — власники АДР, 25,648% — інші зареєстровані особи

наК «нафтогаз уКраїни»• Виручка 2009 року: 87,4 млрд грн (приблизно $11 млрд)• Чистий прибуток 2009 року: 4 млрд грн

(приблизно $0,5 млрд)• Виручка за 9 місяців 2010 року: 59,7 млрд грн

(приблизно $8,5 млрд)• Чистий прибуток за 9 місяців 2010 року: 0,68 млрд грн

(приблизно $0,86 млрд)• Акціонери: 100% власником компанії є держава Україна

Дос

ьє

потрібна Українатема

18 контракти | № 9 | 28.02.2011

За що Стів Джобс цінує українських програмістів

Інтелектуальний агентВласники планшетів iPad із

безплатних навчальних про-грам найчастіше завантажу-ють This Day in History. Інтер-активний мультимедійний ка-лендар відображає знаменні події минулого. Екскурс в істо-рію супроводжується фотогра-фіями, ілюстраціями, музични-ми композиціями та звукови-ми коментарями.

This Day in History створено командою Software MacKiev, переможцем численних кон-курсів Apple на найкращу про-граму для Macintosh. Серед інших її успішних проектів для OC Mac — інтерактивна 3D карта погоди, програма для друку зображень, універсаль-на мультимедійна енциклопе-дія та інші програми, які можна купити в AppStore по $40–60 за штуку. Штаб-квартиру софтверної компанії розташо-вано в Бостоні. Але програми створюють українські фахівці з київського офісу.

IT-кузня

Світовий ринок офшорного аутсорсингу — розробки ПЗ на замовлення для іноземних клієнтів — становить $90 млрд. Торік наша країна на експорті програмного забезпечення за-робила, за даними Асоціації «Інформаційні технології України», до $1 млрд. Порів-няно з Індією, головним цен-тром офшорного програму-вання, цей показник дуже скромний. Річний обсяг ринку країни спецій становить $34 млрд. Україна сильно від-стає від Китаю з оборотом у $28 млрд, і навіть від Росії з її $2,65 млрд, результат дослі-дження Gartner.

Однак серед держав Цент-ральної та Східної Європи наша країна впевнено лідирує, випе-редивши Румунію, Угорщину, Польщу та Чехію. П’ята частина ринку регіону EMEA належить українським програмістам. З де-сяти провідних аутсорсингових ІТ-компаній Східної та Цен-тральної Європи сім є цілком вітчизняними або мають офіси в Україні. До рейтингу найкра-щих західні дослідники не впер-ше включають Luxoft, Miratech, GlobalLogic та SoftServe. За сло-вами Романа Дзвінки, заступни-ка гендиректора КМ Ware, за-гальна кількість українських аутсорсингових компаній на-ближається до тисячі.

Висока кваліфікація та низька вартість робочої години програ-містів приваблюють до України численних клієнтів зі США, Ні-меччини, Нідерландів, Франції та Великої Британії. У нас серед-ній програміст щомісяця отри-мує $1,5 тис., досвідчений фахі-вець — $3,5–5 тис., розповідає президент Miratech Микола Ро-єнко. У США та Західній Європі зарплати розробників ПЗ удвічі-вчетверо вищі, ніж в Україні. Ось чому послугами наших фа-хівців свого часу скористалися Moto rola, Microsoft, TDK, Skype, Deutsche Bank, Sun Micro-systems, UBS Bank, Apple Inc., Bosch, eBay, Dell та IBM. «Наші розробники пишуть програми для комп’ютерної автоматизації технологічних процесів у фі-нансовій, медичній та інших сферах», — розповідає Ігор Ли-сицький, віце-президент Асоці-ації «Інформаційні технології України».

Україна, втім, як і всі країни колишнього СРСР, продовжує випускати програмістів вищого

Надія ГОНЧАРУК

Мозковий штурМЗарплати українських ІТ-фахівців

Тип Досвід, рокиСтавка для невеликих

проектів (менш ніж три місяці), $/год

Ставка для тривалих проектів (більш ніж три місяці), $/год

Молодший Java developer до 3 14–18 12–16Інженер-програміст Java 3–5 18–22 16–20Провідний інженер-програміст Java понад 5 22–27 20–25Керівник напряму понад 5 27–32 25–30Менеджер проекту понад 5 27–32 25–30

За даними СEEOA

Болгарський художник Янко Цвєтков, який мешкає в Лондоні, створив про-ект «Світ стереотипів». Так з'ясувалося, що Україна в розумінні усередненого європейця — це, насамперед, «розкрадачі газу» (очевидно, на хвилі газових скандалів два роки тому). Італійці вважають Україну країною «жінок із косами». Французи ставлять дурне запитання: «Хіба це не Росія?». Німеччина лаконічна й практична в оцінках: «Україна — та держава, що транспортує газ із Росії до ЄС». РФ вбачає в нас Малоросію — південний придаток своєї території. Турки ототожнюють Україну з домами розпусти. На думку жителів Швейцарії, Україна — це вже Китай, а Кримський півострів — Японія. Але найдивовижнішу оцінку дали нам англійці: «Україна — дивна країна».

Україну часто порівнюють із державами третього світу. І небезпідставно. За останній рік за зручністю ведення підприємницької діяльності нас обігнали Росія, Білорусь та Узбекистан. У глобальному рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму 2010–2011 років Україна опустилася вниз на сім позицій, посівши 89-те місце зі 139 можливих. А за рівнем свободи економічної діяльності ми, відповідно до рейтингу Heritage Foundation, опусти-лися на останнє місце, поступившись навіть Молдові.

Попри невисокі оцінки іноземців, в Україні є унікальні й затребувані вироб-ництва, галузі, люди. Майже 20 тис. наших спеціалістів пишуть програми для іноземних банків із мільярдними оборотами (UBS) та монстрів ІТ-індустрії (Apple, Dell, Microsoft та IBM). Продукція айтішників здобуває престижні міжнародні нагороди, українські компанії включають до рейтингів найефективніших розробників ПЗ. Доходи наших програмістів на ринку експортного ПЗ станов-лять $1 млрд. А світові корпорації цінують українців за творчий підхід, який май-же відсутній у китайських та індійських програмістів.

Німецький виробник спортивних літаків Flight Design із 1993 року розробляє та складає моделі в Україні, займаючи 19% ринку США. Букридери вітчизняної компанії PocketBook завоювали 5% світового ринку, гідно конкуруючи з при-строями Amazon та Sony. Український завод із виробництва фотоелектричних модулів «Квазар» поставляє свою продукцію — сонячні електростанції — до Іспанії, Італії, Німеччини та інших країн.

Українські кравчині обшивають найкращі модні доми Європи. Як роз по ві-дала Контрактам восени минулого року Тетяна Замороко, виконавчий директор Всеукраїнського об'єднання роботодавців легпрому, такі бренди, як Benetton, Mexx, Monton, Prada, Triumph, Hugo Boss, S.Oliver тощо, розміщують замовлення на наших фабриках.

А ще ми навчаємо, лікуємо та створюємо сім’ї з іноземцями. За даними ООН, індекс людського розвитку в Україні вищий, ніж у середньому по світу. Україна посідає дев'яте місце за кількістю іноземних студентів — близько 1% усіх, хто навчається за кордоном, їдуть до нас. Їдуть ще заради операцій на серці, лікування онкологічних захворювань, стоматологічних послуг і штучно-го запліднення. Тут дешевше й ліберальніше. Наприклад, у Німеччині злочином вважається спроба імплантації людського ембріона сурогатній матері, готовій відмовитися від дитини після її народження. У нас — можна. Та й взагалі ба-гато в чому наша затребуваність — результат невтручання держави. І приклад тому — приватні клініки й напівлегально працюючі програмісти. Наші кравчині шиють модельний одяг, на який потім клеїться бирка відомого бренда, і про Україну ніхто не дізнається. Може, в цьому всьому й полягає сакральний зміст англійського визначення України як «дивної країни».

Надія ГОНЧАРУК

ДивНА крАЇНАКол

аж С

ергі

я ГЕ

ТУ

НА

контракти | № 9 | 28.02.2011 19

класу — радянська школа з під-готовки технічних фахівців до-нині вважається сильною. За даними Асоціації аутсорсингу Центральної та Східної Європи (СEEOA), понад 18 тис. україн-ських фахівців пишуть програ-ми на замовлення. За словами Миколи Роєнка, містами — «кузнями кадрів» у порядку убування вважаються Київ, Харків, Львів, Донецьк, Дніпро-петровськ, Луганськ, Одеса та Сімферополь. СEEOA як при-клад наводить такі порівняльні дані: у нашій країні проживає до 1% світового населення, при цьому 6% усіх фізиків, матема-тиків, програмістів та інших ви-сококваліфікованих професіо-налів здобули освіту в Україні.

Вітчизняний ринок експорту ПЗ розвивався за типовим пост-радянським сценарієм.

«Для України аутсорсинг був дуже корисним етапом розвит-ку ІТ-ринку. На початку 1990-х років у наших технічних фахів-ців не було грошей для розкру-чування, досвіду роботи над промисловими проектами із жорсткими вимогами західних замовників, не було досвіду продажу. Мало було й людей, які вміли керувати програмни-ми проектами», — згадує Анд-рій Терехов, директор департа-менту стратегічних технологій «Майкрософт Україна».

Десять років тому в галузь влився іноземний капітал. Так, українського розробника ПЗ Ciklum створено на гроші дат-ських інвесторів. У компанії працюють близько 800 фахівців, а центри програмування розта-шовано у великих містах Украї-ни — Києві, Харкові, Вінниці та Одесі. У 2009-му Ciklum увій шла до списку ста найкращих компа-ній Європи в галузі високих тех-нологій — Red Herring

100 Europe. Доходи розробника становили $24,9 млн, і здебіль-шого прибуток компанії забез-печили українські програмісти.

На ринку аутсорсингу жор-стка конкуренція між країнами. Україна відстає від Індії, але має специфічні якості, яких в інду-сів немає. «У нас фундаменталь-на базова освіта, європейська культура та ментальність. Але гірше знання англійської мови, нижчий рівень викладання у вузах сучасних інформаційних технологій», — порівнює Мико-ла Роєнко. Крім того, українські програмісти мають творче мис-лення, а індійські чітко дотриму-ються отриманих вказівок замовни-ка. «Якщо ви за-ймаєтеся до слід-женнями й роз-робкою, то над-звичайно важливо мати в розпоря-дженні людей, які не просто бездум-но сприймають інструкції, але к р и т и ч н о осмис люють ін-формацію та здатні спереча-тися», — розпо-вів в інтерв’ю k o n t r a k t y . u a Пітер Харрі-сон, CEO Glo-bal Logic — од-нієї з найбіль-ших софтвер-них компаній України.

Місце під сонцем

Розвиток вітчизняного ринку неможливий без кваліфікова-них кадрів. Аби наші компанії змогли наростити обороти, не-обхідно набагато більше про-грамістів, ніж може дати укра-їнська освітня система. Щороку країна випускає близько 30 тис. фахівців. А за оцінками віце-прем’єра Сергія Тігіпка, у най-ближчі три-п’ять років в Україні дефіцит кваліфікованих про-грамістів становитиме 50 тис. осіб. Для порівняння: у 2002-му Китай навчив 100 тис. IT-фахівців, уже за чотири роки

кількість випуск ників техніч-них вишів збільшилася до 400 тис. Українських же програ-містів ще необхідно доучувати й переучувати, оскільки база отриманих у політехах знань значно застаріла. «Україна ні-коли не наблизиться до Індії або Китаю за кількістю населення, тож не зможе конкурувати за обсягом виконуваних робіт. Сама модель аутсорсингу за ви-значенням екстенсивна. Щоб збільшити прибуток, необхідно наймати на роботу більше людей», — із сумом констатує Андрій Терехов.

Крім того, зарплати україн-ських програмістів наближа-ються до середнього для Схід-ної Європи рівня. В останньому рейтингу Gartner країн із най-нижчими витратами на ІТ то-рішні лідери — Єгипет, Словач-чина й Україна — змістилися з позиції «дуже добре» до «добре». Собівартість програм-

ного продукту, яка майже цілком складається з вартості праці, зростає. У 2009-му щомісячна зарплата місцево-го розробника ПЗ становила $4 тис., у 1997-му — $2,5 тис. Відповід-но показник при-

бутковості ком-панії за цей пе-ріод зменшився з 96% до 63%.

Китайський ринок аутсор-сингу багато в чому розвивав-ся завдяки по-датковим піль-гам і преферен-ціям держави. В Україні біль-шість компаній воліють працю-вати напівле-

гально, побоюючись світитися перед податковими органами. Раніше ІТ-сектор особливих турбот державі не приносив, тож софтверним компаніям ніхто не допомагав, але й не за-важав. Зараз усе змінилося. Так, у середині лютого 2011 року в Харкові ЗМОП провів обшук в офісі одного з найбільших розробників ПЗ GlobalLogic. Триває полювання великих бізнес-структур, наближених до влади, на успішні українські стартапи, пояснив Контрактам на умовах анонімності мене-джер софтверної компанії.

«Особливість цього бізнесу така, що 80% ціни готової про-

дукції становить інтелектуаль-на праця програміста. Година роботи в середньому коштує $23. Щоб працювати легально, тобто сплачувати всі податки й платежі, наші компанії мають продавати програмістів по 35 $/год», — вважає Ігор Ли-сицький. «В Україні працює 200 тис. програмістів, з них лише чверть офіційно. Серед-ня заробітна плата — $1,3 тис. Це небачені резерви для напов-нення бюджету України. Тіль-ки треба дати можливість їм працювати офіційно», — вва-жає Сергій Тігіпко.

За прогнозами Gartner, до 2013 року глобальний ринок експорту програмного забезпе-чення може зрости до $120 млрд. Україна, швидше за все, не зможе наздогнати Індію та Китай за обсягами експортного ПЗ. «Слід переходити на ство-рення інноваційних продуктів, які могли б продаватися не лише в Україні, а й на глобаль-ному ринку, — бачить вихід Ан-дрій Терехов. — Лише в такий спосіб українські ІТ-компанії в перспективі зможуть стати кон-курентоспроможними».

Загалом українські айтішни-ки збережуть свою аутсорсин-гову нішу у двох випадках: якщо розроблятимуть програми, які не під силу фахівцям зі Сходу, або якщо європейський замов-ник віддасть перевагу геогра-фічній близькості України перед дешевизною Індії чи Китаю.

обІгНАти ЄвропуОбсяги ринку експортного ПЗ серед країн Центральної та Східної Європи 2010 року*, млн $

0 100 300 500 700 900

Білорусь

Польща

Угорщина

Румунія

Україна

$ млн

* Попередні дані.

За даними СEEOA

874

736

633

596

478

MoneyMakerСередня вартість праці ІТ-фахівців у Центральній і Східній Європі

0 5 10 15 20 25 30 35

Молдова

Болгарія

Білорусь

Сербія

Україна

Румунія

Литва

Чехія

Угорщина

Польща

Словенія

За даними СEEOA

$/год

32,58

20,10

22,87

22,95

24,06

24,24

26,76

27,81

30,17

30,95

31,29

«Немає більшої мудрості, ніж своєчасність».

•

Френсіс Бекон

Суперфакт

В Україні проживає до 1% світового населення, але 6%

усіх фізиків, математиків, програмістів

та інших висококваліфікованих

професіоналів здобули освіту в Україні.

потрібна Українатема

20 контракти | № 9 | 28.02.2011

Чому сонячні електростанції та електронні книги українського виробництва затребувані за кордоном

Техніка дійшлаПродукція української компа-

нії «Квазар» — сонячні модулі — користується попитом у Єв-ропі. У 2008-му фахівці компанії реалізували свій найбільший проект — встановили сонячну станцію потужністю 2,88 МВт в іспанському місті Кордова. За-гальна вартість модулів україн-ського виробництва сягнула майже $10 млн.

ЄС поставив собі завдання: до 2020 року виробляти 20% елек-троенергії за рахунок альтерна-тивних джерел — вітряків, со-нячних електростанцій тощо. Квазару пощастило — мода на нетрадиційні джерела енергії дозволяє найбільшому україн-ському виробникові фотоволь-таїчної продукції триматися на плаву. 95% сонячних модулів підприємства йде на експорт і лише 5% — на внут рішній ринок.

Звісно, без труднощів не об-ходиться. По-перше, внутрішні європейські ринки закриті для іноземних компаній. Таким чином Євросоюз підтримує своїх виробників. По-друге, на п’яти найбільшим вендорам світу наступає Китай. Продук-ція Піднебесної набагато де-шевша, ніж у конкурентів.

Чому ж німці, французи, іта-лійці, іспанці обирають Ква-зар? «Ми географічно ближчі до ЄС, — пояснює Олександр Юденко, директор сонячного підрозділу ВАТ «Квазар». — Українська продукція має єв-ропейську якість — сертифіко-вана за міжнародними стан-дартами. Крім того, сервісний центр для гарантійного обслу-говування сонячних електро-станцій знаходиться не в дале-кій Піднебесній, а в Україні. ККД наших модулів вищий, ніж у китайських. А ціни трохи нижчі за європейські, хоча й вищі за китайські».

Восени минулого року україн-ський завод виграв тендер на бу-дівництво сонячних електро-станцій в Італії. Наприклад, по-тужність СЕС у місті Вітербо — 2,4 МВт. Загальна вартість про-екту — EUR7 млн. Величезна те-риторія розміром у сім футболь-них полів вміщатиме близько 13 тис. фотоелектричних модулів

українського ви-робника. Хоча сьо-годні Квазар ди-виться не так на захід, як на схід. Компанія вже до-мовилася із Сирі-єю про поставки 2011 року СЕС по-тужністю 5 МВт.

Продукція Ква-зара — не єдиний зразок того, як українські висо-кі технології мо-жуть бути за-требувані на світових рин-ках. Ще один приклад: укра-їнська компанія PocketBook, яка

випускає елек-тронні книги, змогла підкорити російський, єв-ропейський і на-віть американ-ський ринки.

К о н к у р е н ц і я серед західних вендорів не про-сто висока, а дуже жорстка.

Проте україн-ські PocketBook за популярніс-тю не поступа-ються електро-нним книгам Sony. Нашу компанію заре-єстровано в Гонконгу з філі-

ями у США, Німеччині, Франції та Росії, хоча департамент роз-робки програмного забезпечен-ня розташовано в Україні. Зараз її частка на світовому ринку сяг-нула 5%.

У 2009 році доходи PocketBook International становили $37,2 млн. Торік українці заяв-ляли, що розраховують на зрос-тання продажу до $165 млн. Щомісяця компанія продає понад 50 тис. читалок. Частка ринку PocketBook на території СНД становить 43%. Популяр-ність української продукції у Росії пояснити можна. Річ у тім, що на західні електрон ні при-строї не можна завантажувати сторонні файли — стоїть спеці-альний захист. Дозволені літе-ратурні твори продають інтернет-магазини й кожен ко-штує недешево — $10–20. Такий підхід не відповідає мен-талітету пострадянських спо-живачів. Наша людина хоче за-вантажувати на читалку без-платний піратський контент. PocketBook залишає користу-вачу право вибору — купувати літературу чи її завантажувати, не платячи ані копійки право-власникам. За це український пристрій і люблять в СНД. «Пе-реваги електронних книг оче-видні. Досить одного разу ви-тратитися на букридер, щоб потім завантажувати на нього будь-які тексти, куплені офі-ційно чи отримані безплатно з електронних бібліотек», — роз-повідав Контрактам наприкін-ці 2009 року Олег Науменко, віце-президент PocketBook.

А ось успіх PocketBook на за-кордонних ринках пояснюється інакше. По-перше, компанія створила СП із тайванською Netronix — одним із найбіль-ших у світі виробників «заліза» для читалок. По-друге, PocketBook вміє розробляти унікальне програмне забезпе-чення — наші розробники ПЗ затребувані за кордоном (див. «Інтелектуальний агент» на стор. 18). У підсумку вийшов оптимальний пристрій за при-йнятну ціну.

«Прикро, що найостанніше слово

техніки буде сказано за хвилину до кінця

світу».

•

Дон-Амінадо

Надія ГОНЧАРУК

Конкуренція на Заході не просто висока, а дуже жорстка

Кілька іспанських міст забезпечують своїх жителів електрикою

українського походження.

Суперфакт

Українські букридери PocketBook завоювали 5%

світового ринку.

контракти | № 9 | 28.02.2011 21

Роз

міщ

ення

рек

лам

и: (

44)

391

519

3, 3

915

194

, 39

151

95.

Д

ля р

егіо

наль

них

РА:

(322

) 70

22

62,

762

905

. Р

озм

іщен

ня р

екла

ми:

(44

) 39

151

93,

391

51

94,

391

519

5. Д

ля р

егіо

наль

них

РА:

(322

) 70

22

62,

762

905

. Р

озм

іщен

ня р

екла

ми:

(44

) 39

151

93,

391

51

94,

391

519

5 Д

ля р

егіо

наль

них

РА:

(322

) 70

22

62,

762

905

реклама

потрібна Українатема

22 контракти | № 9 | 28.02.2011

Українські надлегкі літаки успішніше продаються у США та Європі, ніж на батьківщині

Пролітаючи над Парижем

*Пілоти індійських ВВС установили 2007 року світовий рекорд, здійснивши найшвидшу кругосвітну мандрівку на літаку Flight Design.

«Торік американська компа-нія Cessna, яка традиційно пра-цює в сегменті бізнес-авіації, вийшла на ринок спортивних літаків. Вона запустила у ви-робництво нову модель мета-левого літака й тепер намага-ється обійти нас. Ми випускає-мо композитні й металеві літа-ки такого типу з 1997 року», — розповідає Олександр Непри-нець, директор підприємства «Авіа Про» — виробничого майданчика найбільшого у світі продавця спортивних літаків Flight Design. Українська ком-панія з німецьким капіталом поставляє на міжнародний ринок 230–240 машин на рік — найкращий показник серед усіх гравців сегмента. У світі літає майже 1,5 тис. літаків СТ — базової моделі Flight Design. У 2010 році частка компанії у США сягала 16,7%. Показники її найближчого конкурента, American Legend, удвічі нижчі.

Той факт, що антоновський літак «Мрія» — рекордсмен у важкій вазі, в Україні відомий багатьом. Та мало хто знає, що досягнення малої української авіації за кордоном не менш вражаючі. Україна — один зі світових постачальників спор-тивних літаків та ультралайтів (літаків вагою до 450 кг і міст-кістю до чотирьох осіб), які без дозаправки долають відстані у 2 тис. км. Звичайна дальність польотів для таких машин — 800 км, вартість — до $70–100 тис.

Успіхи української малої авіації значною мірою законо-мірні. По-перше, ключову роль тут відіграло КБ ім. Антонова. «Унікальність України в тому, що конструкторське авіаційне бюро ім. Антонова було держа-вою в державі. Воно об’єд ну-вало власне дослідне та серійне виробниц тво, льотно-випробну базу, міцністний зал, аеродина-мічну трубу. Тож на відміну від Росії, де все існувало окремо, Україні вдалося зберегти авіа-ційну культуру навіть після розпаду СРСР», — пояснює ди-ректор компанії «Аеропракт» Юрій Яковлєв. По-друге, допо-могла, хоч як дивно, цілковита відсутність попиту всередині

України. Ентузіасти, які хотіли займатися авіацією, аби вижи-ти, були змушені завойовувати іноземні ринки.

Виробнича база німецької Flight Design, доходи якої лише від продажу нових літаків сяга-ють близько $25 млн на рік, знаходиться під Херсоном. «У 1993 році, коли інвестор вирі-шував, де розташувати підпри-ємство, серед ва-ріантів були Київ і Харків. Але зу-пинилися на Хер-соні. Недорогий, спокійний регіон із хорошим рин-ком робочої сили. Інженерів запро-сили з Харків-ського авіаційно-го інституту. У нас починали ви-пускники», — розповідає іс-торію появи в Україні одного з центрів малої авіації Олек-сандр Непри-нець.

У той час у Києві вже існу-вало подібне виробництво. У 1991 році свою компанію з ви-робництва надлегких літаків організували Юрій Яковлєв та Олег Литовченко, обоє — ви-

хідці з КБ ім. Антонова. До речі, згодом при переговорах із потенційними покупцями вони не раз згадували, що пра-цювали на підприємстві, яке випустило найбільший літак у світі. Перша проблема, з якою стикнулися авіатори, могла по-ставити хрест на їхньому по-чинанні. Виявилося, що прода-вати ультралайти в Україні

нема кому, тож компанії довело-ся шукати інші ринки збуту. А в Україні через відсутність інф-раструктури над-легкими літака-ми дотепер захо-плюються лише с п р а в ж н і фанати-ама тори. Торік Аеропракт

продав на вну-т р і ш н ь о м у ринку лише три літаки.

І н о з е м н и х клієнтів компа-нія знаходила на міжнарод-них чемпіона-тах у класі уль-тралайтів. Пе-ремоги на зма-

ганнях були найкращою рекла-мою нового виробника. Свій перший літак бізнесмени про-дали в середині 1990-х років

угорському підприємцеві за $17 тис. У 2010-му компанія ви-йшла на обсяги виробництва у 68 машин на рік. Нині Аеро-практ робить літак для патру-лювання на спецзамовлення польської поліції.

Високі результати на чемпіо-натах дельтапланів київської компанії «Аерос», яка виросла з відділення легкої авіації того самого КБ ім. Антонова, теж допомогли в боротьбі за покуп-ців. У 2004 році на чемпіонаті Європи близько 40% пілотів на змаганнях літали на крилах Ае-роса. У 2010-му переможці всіх змагань Японської національ-ної ліги з дельтапланерного спорту використовували апа-рати українського виробниц-тва. Експорт перетворився для Аероса на основне джерело до-ходів, компанія продає продук-цію у 43 країнах.

«Увесь світ — стабільний ринок збуту, де найскладніший етап — налагодження продажу та організація дилерської мере-жі, адже ринок малої авіації дуже вузький», — зазначає Юрій Яковлєв. Наприклад, у США купують 20 надлегких лі-таків на місяць. Мета компанії — щомісяця продавати у цій країні хоча б один апарат. Аме-риканський ринок залишаєть-ся найперспективнішим для української техніки. Він при-ваблює і своїми фінансовими ресурсами, і ліберальним авіа-ційним законодавством, що до-зволяє продавати літаки з міні-мумом формальностей.

«Спортивні літаки — важкий продукт, — підтверджує Олек-сандр Непринець. — Це товар штучного, а не масового попи-ту, тож просувати його склад-но. В організацію виробництва можна вкласти мільйони дола-рів, можна навіть випустити літак, але це ще нічого не га-рантує. Сьогодні у світі є лише кілька компаній, які справді знають, як робити ці літаки і як їх правильно продавати».

«Я бы новую жизнь своровал бы как вор,Я бы летчиком стал,

это знаю я точно.И команду такую: «Винты на упор!»,

Отдавал бы, как Бог, домодедовской ночью».

•

Юрій Візбор

Олена СТРУК

Увесь світ — стабільний ринок збуту

Суперфакт

Найвідомішим покупцем літака української компанії

«Аеропракт» став король Йорданії

Хусейн.

контракти | № 9 | 28.02.2011 23

Роз

міщ

ення

рек

лам

и: (

44)

391

519

3, 3

915

194

, 39

151

95.

Д

ля р

егіо

наль

них

РА:

(322

) 70

22

62,

762

905

. Р

озм

іщен

ня р

екла

ми:

(44

) 39

151

93,

391

51

94,

391

519

5. Д

ля р

егіо

наль

них

РА:

(322

) 70

22

62,

762

905

. Р

озм

іщен

ня р

екла

ми:

(44

) 39

151

93,

391

51

94,

391

519

5 Д

ля р

егіо

наль

них

РА:

(322

) 70

22

62,

762

905

реклама

Англійська мова — це ключ до успішної кар’єри. Вивчити її вам допоможе унікальна система TOEBV (Training of English Basic Vocabulary), розроблена українським нау-ковцем Володимиром Батю-ком. Її суть полягає в комп’ютерній корекції лек-сичної бази. Виділення голо-вних слів, акцентування уваги на помилках, індивіду-альна програма, адаптована до кожного учня й залежна від рівня його знань, — ці та інші інструменти дозволять вам за рекордний строк (від двох до семи тижнів) значно поглибити свої знання.

Навчання за системою просте й доступне. TOEBV — це своєрідний електро-нний викладач, що допомо-

же вам розширити запас ан-глійських слів і швидше ви-вчити мову.

Програма (на одній лексич-ній базі) складається із трьох частин: двох варіантів тема-тичного групування слів (від іноземної мови до рідної та нав паки) та рефлексивної системи обов’язкових англій-ських слів (методику розро-блено в Україні). Новизна по-лягає також у тому, що увага на помилках акцентується, до-поки не буде 100% результату.

«TOEBV — це програма для тих, кому постійно бракує часу на вивчення мови. За співвідношенням «зусилля — результат» вона не має конку-рентів серед сучасних систем навчання», — упевнений Во-лодимир Батюк.

Комп’ютерний учитель англійсьКої мови

вас зацікавила програма TOEBV?пишіть за адресою: basevoc@yandex.ua

20–22  травня в київському Міжнародному виставковому центрі відбудуться виставки, що висвітлюють основні аспекти людського розвитку. Ці заходи стануть інноваційними подіями у виставковій сфері. Їхня концепція — створення різносторонньої розважальної програми та актуальної ділової програми, завдяки яким учасники отримають найбільші можливості демонстрації себе широкому за-галу та підтримки свого іміджу на ринку.

«Фундаментальна та практична освіта 2011» — виставка, цілком присвячена освітнім установам різних форматів (виші, центри сертифікації фа-хівців, підвищення кваліфікації та бізнес-освіта,

курси вивчення мов). Мета виставки — створення позитивного іміджу українських навчальних закладів на міжнародному ринку, поширення інформації про них серед молоді, фахівців і керівни-ків. Для учасників передбачено такі пункти ділової програми, як семінари, конференції та форуми. Крім того, кожен учасник може взяти участь у конкурсах, переможці яких отримають цінні призи та здобудуть широку популярність. www.education.evaua.com

«Шлях до досконалості 2011» спеціалізуєть-ся на психології, особистісному розвитку, йозі, медитації та фен-шуй. Відвідувачі виставки зможуть відвідати семінари та майстер-класи

від організаторів і учасників. www.way.evaua.com

На виставці «Дитячий  розвиток  2011» буде названо кращого виробника дитячих товарів. Переможця визначать за підсумками конкур-су, у якому візьмуть участь усі охочі. Родзин-ка виставки — шоу-показ мод для майбутніх

матерів. Практичний аспект — Всеукраїнський конкурс «Педагог і вихователь року». www.kinder.evaua.com

Створення спільної інформаційної платфор-ми між представниками громадських орга-нізацій і публікою — основна мета виставки

«Соціум  2011», на якій зберуться реально діючі громадські організації та фонди. У рамках цього заходу відбудеться кон-курс соціальної реклами та соціальних проектів від учасників. www.social.evaua.com

Виставка «Спорт. Здоров'я. Краса 2011» від-криє для відвідувачів новітні розробки в галузі медицини, декоративної косметики та косме-

тики з догляду, парфумерії та спортивних товарів, а для учасників — різноманітні шляхи для спілкування з існуючими і потенційними клієнтами, партнерами та інвесторами. www.sport.evaua.com

Виставки «Спорт. Здоров'я. Краса», «Соціум», «Дитячий розви-ток», «Фундаментальна і практична освіта» і «Шлях до доско-налості» відбуватимуться у вихідні, що дасть великій кількості людей змогу відвідати їх і взяти участь у програмах. А завдяки закордонним учасникам у багатьох організацій і компаній буде можливість перейти на якісно новий рівень і підтримати свій імідж на вітчизняному ринку.

Інформаційно-технічну підтримку надають ГО «Євангеліон», кон-салтингова компанія SWOT-centre, Центр східного розвитку й культури Sakura Matsuri.

СучаСний підхід до ефективної учаСті

у виСтавках

оргкомітет: (44) 353–26–18, (067) 35–66–352, (068) 839–00–70

потрібна Українатема

24 контракти | № 9 | 28.02.2011

Україна стала центром медичного туризму, поки що лише для своїх найближчих сусідів

До київського Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохі-рургії щороку звертаються 15–20 іноземних пацієнтів, пе-реважно з пострадянських країн. Цілеспрямованим залу-ченням іноземців клініка не за-ймається. Хоча, за словами го-ловного лікаря медзакладу Воло-димира Жовніра, центр може запропонувати унікальні медич-ні послуги — дородову діагнос-тику пороку серця у плода, опе-рації в перші години життя ма-люка без використання донор-ської крові, операції при важких пороках серця. На думку дирек-тора Центру медичного права

Сергія Антонова, українська кардіологія могла б стати одним із напрямів в'їзного медичного туризму. Однак на цьому шляху забагато «але».

«99% операцій при ішемічній хворобі ми проводимо без зу-пинки серця, у нас низькі по-казники летальності й більш демократичні ціни. Якщо в ін-ституті вартість середньої опе-рації для іноземця — EUR4–6 тис., то в Німеччині — EUR40–50 тис.», — пояснює переваги Національного інсти-туту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова головлікар Сергій Сіромаха. Але все одно пацієнти із Західної Європи та США потрапляють сюди рідко. Зі ста закордонних пацієнтів, яких щороку оперують в інсти-туті, більшість — вихідці з ко-лишнього СРСР, решта — укра-їнські емігранти чи їхні родичі.

Як пояснює Сергій Сіромаха, іноземці бояться поганих по-бутових умов і низького рівня сервісу, адже в інституті бра-кує комфортабельних палат, замало персоналу, щоб приді-ляти достатньо уваги інозем-ним пацієнтам. Інститут чекає будівництва нового корпуса, де з'являться палати люкс із при-цілом на закордонних клієнтів. «Ми хочемо активніше залуча-ти іноземців», — зазначає голо-

влікар. Але поки що інститут не має коштів навіть на створення маркетингової служби для про-сування своїх послуг.

«Гадаю, можливості більшос-ті вітчизняних медзакладів щодо роботи з іноземними клі-єнтами доволі скромні. Пере-дусім через те, що багато з них не відповідають європейським стандартам», — пояснює голо-вний лікар клініки «Ісіда» Сер-гій Дудка. Рано стверджувати, що Україна перетворилася на масштабний центр в'їзного ме-дичного туризму, адже йдеться про кілька тисяч іноземних па-цієнтів на рік.

До медичних подорожей іно-земців підштовхує вартість лі-кування. Україна доволі відома як центр відносно дешевої сто-матології та офтальмології, але головна стаття медичного екс-порту — репродуктивна меди-цина. Багато в чому це заслуга ліберального порівняно, на-приклад, із європейським, українського законодавства, що дозволяє використовувати майже весь спектр допоміжних репродуктивних технологій. В Україні іноземці можуть отри-мати ще й низку унікальних репродуктивних послуг — до-імплантаційну генетичну діа-гностику, IMSI (морфологічний відбір сперматозоїдів під вели-

ким збільшенням) і кріокон-сервацію яйцеклітин.

«Близько 5% пацієнтів нашої клініки — іноземці. Здебільшо-го вони користуються послуга-ми з донації яйцеклітин та се-лекції статі майбутньої дитини, меншою мірою сурогатним ма-теринством», — зазначає ди-ректор клініки репродуктивної медицини «Надія» Валерій Зукін. Цикл штучного заплід-нення з донорськими яйцеклі-тинами в Україні коштує EUR4–5 тис., в Іспанії — EUR8–9 тис., у США — $20–35 тис. Українські розцінки по-рівнянні з вартістю лікування у Греції, Латвії та Росії.

Успіх клінік репродуктивної медицини прагнуть повторити й приватні медцентри з лікування онкозахворювань (ЛІСОД, Інно-вація і Кібер Клініка Спіженка). За словами президента Центру онкології й радіохірургії «Кібер Клініка Спіженка» Наталі Спі-женко, у медустанові більше по-ловини пацієнтів — іноземці. Основний потік із Росії, Казах-стану, Польщі, Азербайджану та Вірменії. Причина — унікальне для Східної Європи та СНД об-ладнання, а також вартість ліку-вання. Операція з використан-ням кіберножа в Німеччині кош-тує від EUR30 тис., а в Україні — $15–18 тис.

«Якщо я лікар, то мені потрібні хворі

й лікарня...»

•

Антон Чехов

Олена СТРУК

Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193, 3915194, 3915195. Для регіональних РА: (322) 702262, 762905. Розміщення реклами: (44) 3915193

Суперфакт

У 2009 році в київському Науково-практичному

медичному центрі дитячої кардіології

та кардіохірургії на операціях почали

використовувати пуповинну кров. Донором стає

саме маля.

Гості з майбутнього

потрібна Українатема

26 контракти | № 9 | 28.02.2011

Що заважає Україні стати світовим центром моди

Одягти Європу!

*У 2009 році сукупний обсяг експорту українського текстилю становив $712,9 млн

«Мереживо наше, із Черкас, я його скрізь упізнаю», — запев-няє київська кравчиня, тримаю-чи в руках сукню з магазина Ferre. Офіційних відомостей про те, що легендарний італійський дім моди закуповує чи закупову-вав лляне мереживо в нашій кра-їні, немає. В усьому світі Gianfranco Ferre вважається зразком «європейського стилю» й асоціативні зв’язки з Україною цьому бренду не корисні. Якщо йдеться про повсякденну сукню, середня вартість магазинної адаптації Ferre, орієнтованої на максимально широку споживчу аудиторію, трохи вища за $1 тис. Дорожнечу виправдовує голо-вним чином репутація марки. Не дивно, що іменита італійська fashion-компанія декларує вкрай обережне ставлення до добору постачальників. Утім, усе це зов-сім не означає, що кравчиня по-милилася, і мереживо на сукні не було виготовлено в Черкасах.

Мереживні шляхи

Виробники модного одягу рівня Ferre зазвичай користу-ються послугами медіум-баєрів — постачальників тканин і фур-нітури, які підбирають на замов-лення матеріали для певної ко-лекції або виробничої лінії. До кризи такі фірми співпрацювали здебільшого з великими дистриб’юторами, які презенту-ють свої товари у світових цен-трах моди — у Парижі, Лондоні, Мілані, Нью-Йорку. У період економічного спаду ситуація змі-нилася, медіум-баєри, маючи клопіт зі здешевленням поста-вок, почали дуже активно пра-цювати у країнах Південно-Східної Азії та на пострадянських теренах. В Україну вони все ще заїжджають рідко. Натомість су-сідня Росія давно вже стала міс-цем регулярних закупівель мате-ріалів для власників міжнарод-них fashion-брендів. Швидше за все, черкаське мереживо з ман-жетів і ворота сукні Ferre в Італію було привезено з РФ. Торік ро-сійські торговці тканинами стали дуже активно співпрацювати з українськими виробниками. Ма-буть тому, що в самій РФ за час кризи працюючих текстильних фабрик набагато поменшало.

Власне, тканин із нашої краї-ни вивозять не так уже й багато. За даними Держкомстату, торік текстиль становив лише 1,4% від загального обсягу українського експорту. Як зазначає директор компанії «ТК-Текстиль» Валерій Дубовий, більшість експортних поставок іде в Білорусь, Молдо-ву та країни Балтії. Покупців із Молдови зазвичай цікавлять си-тець і домашній текстиль, біло-руських — тканини, призначені для пошиття спе-цодягу та постіль-ної білизни. Клі-єнти з Литви у ве-ликих кількостях купують тканини для виготовлення рушників. За про-гнозами експерта, обсяги україн-ських експортних поставок до згада-них країн збіль-шуватимуться. Н а ц і о н а л ь н і ринки тексти-лю не насиче-но. Потреба у тканинах зрос-тає швидше, ніж внутрішнє виробництво. Тож колишніх своїх постійних покупців Украї-на, очевидно, не втратить. Питання в тому, чи вдасться роздобути нових. Як уже згадувалося, останнім часом до нашої країни чимдалі частіше приїжджають закупни-ки із РФ. За оцінками Валерія Дубового, російський ринок надзвичайно перспективний з погляду збуту української тек-стильної продукції.

Втрачені можливості

Модельєр Вікторія Синицька переконана, що наша країна могла б стати одним із найбіль-ших у світі експортерів тканин та одягу, якби вітчизняна легка про-мисловість не була «бермудським трикутником» інвестицій. «Пра-цюючи в Німеччині та Франції, я тисячу разів чула захоплені від-гуки про українську вовну та на-піввовняні матеріали, — розпові-

дає модельєр. — Та й сама бачила чудові вітчизняні зразки. Мабуть, вони були не гіршими за шот-ландську вовну, яка вважається найкращою у світі. Незрозуміло, чому цю чудову тканину виро-бляють у сміховинно малих обся-гах. Особливо якщо врахувати, що наша країна активно експор-тує необроблену сировину для виготовлення вовняних і напів-вовняних матеріалів».

Вікторія Синицька розповіла Контрактам, як намагалася при-дбати уподобану нею українську вовну для невели-кої колекції, за-мовленої одним із німецьких вироб-ників верхнього одягу середньої ці-нової категорії. Для початку їй до-

велося витрати-ти майже тиж-день на пошуки контактних ко-ординат вироб-ника тканини. П о т і м з’ясувалося, що замовити мате-ріал із принтом неможливо, бо необхідні для цього друкарські машини «тимча-сово не працю-ють». На додачу

представник фабрики уточнив, що виробничі потужності, які він має, не дозволяють за півроку підготувати колекцію до масово-го продажу. В результаті моде-льєр придбала невелику кількість тканин для пошиття презентацій-них зразків своїх моделей і поча-ла шукати постачальника за кор-доном. «Зараз дуже багато влас-ників західних fashion-брендів працюють на зниження собівар-тості, — пояснює Вікторія Си-ницька. — Дехто навіть намага-ється співпрацювати з виробни-ками тканин із Китаю та країн третього світу, але там серйозні проблеми з контролем якості. В Україні ж із якістю все гаразд і ціна набагато нижча за середньо-європейську. Біда лише в тому, що більшість вітчизняних фа-брик працюють по-старому. Вони

не готові виготовляти тканини на замовлення для дизайнерських колекцій, не готові до тих обсягів виробництва, які необхідні влас-никам масових брендів. А голо-вне — у вітчизняній легкій про-мисловості все відбувається якось надто вже повільно. Якщо тут півроку — надто короткий строк для підготовки однієї ко-лекції, це ні на що не годиться».

Шиття без кордонів

Якщо із закупівлею тканин в Україні виникають певні проб-леми, то, власне, пошив одягу для західних брендів у нашій державі давно налагоджений. Наприклад, відомо, що з українськими швей-ними фабриками співпрацює Vivarte Group — один із найбіль-ших у Європі виробників модно-го одягу, взуття та аксесуарів се-реднього цінового сегмента. Причому в нашій країні шиють для Naf Naf — чи не найрозкру-ченішого міжнародного бренда Vivarte. Крім того, в Україні ви-готовляють одяг для англійської ТМ Etam і французької ТМ 3 Suisses. «Власники цих брендів користуються давальницькими схемами, — коментує Валерій Дубовий. — Взагалі у країні понад 90% швейних фабрик пра-цюють на давальницькій сирови-ні й додатково тримають бригаду-дві для обслуговування потреб внутрішнього ринку».

Безумовно, дешевизна україн-ського пошиття допомагає євро-пейським компаніям впоратися з негативними наслідками еко-номічного спаду. Однак не можна сказати, що розміщення виробничих замовлень у нашій державі — тимчасовий антикри-зовий захід. Україна опинилася в центрі уваги учасників світо-вого fashion-ринку ще 2005 року. Тоді кінозірка Міла Йовович презентувала свою першу ко-лекцію одягу. Вбрання, приду-мане знаменитою голлівудською акторкою, було зшито на україн-ських фабриках із тканин, піді-браних і замовлених через укра-їнську ж компанію «Текстиль-Контакт». До слова, ця сама структура поставляє підкладкові тканини, флізеліни та інші при-кладні матеріали для Naf Naf, Etam та 3 Suisses.

«Тут було багато різних тканин і баночок

із гудзиками».

•

Марина Піляк, «La Fee Verte Аліси»

Марія БОНДАР

Суперфакт

Коли голлівудська зірка Міла Йовович

розробляла свою першу колекцію одягу, підбором тканин для її моделей займалися фахівці з української компанії «Текстиль-

Контакт».

контракти | № 9 | 28.02.2011 27

рекламаР

озм

іщен

ня р

екла

ми:

(44

) 39

151

93,

391

51

94,

391

519

5.

Для

рег

іона

льни

х РА

: (3

22)

702

262

, 76

29

05.

Роз

міщ

ення

рек

лам

и: (

44)

391

519

3, 3

915

194

, 39

151

95.

Для

рег

іона

льни

х РА

: (3

22)

702

262

, 76

29

05.

Роз

міщ

ення

рек

лам

и: (

44)

391

519

3, 3

915

194

, 39

151

95

Для

рег

іона

льни

х РА

: (3

22)

702

262

, 76

29

05

потрібна Українатема

28 контракти | № 9 | 28.02.2011

Чому іноземці їдуть навчатися до України

Українська грамота

*Кількість мобільних студентів у світі постійно зростає. За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку, з 1975-го по 1990 рік їхня кількість збільшилася з 600 тис. до 1,2 млн, у 2000-му їх уже було 1,9 млн, нині ця цифра трохи не дотягує до 3 млн, а до 2025 року мобільних студентів буде понад 7 млн.

Українські виші годі знайти в міжнародних рейтингах: вони не входять навіть до першої тисячі найкращих світових навчальних закладів. У рейтингу Webometrics (вважається одним із найавтори-тетніших у світі) найвищу пози-цію — 1443-те місце із 13 000 — посідає Львівський національ-ний університет імені Івана Франка. Київський національ-ний університет імені Тараса Шевченка — на 1576-й позиції, Національний університет «Києво-Могилянська академія» — на 1608-й.

Але навіть у такій ситуації Україні вдається залучати іно-земних студентів з усього світу. За даними Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Украї-ни, нині у вітчизняних вишах навчається понад 40 тис. іно-земців зі 130 країн. За цим по-казником Україна посідає дев’яте місце у світі: на її частку припадає трохи понад 1% мо-

більних студентів. У трійці ліде-рів — США (21%), Велика Бри-танія (10%) і Німеччина (7,5%). З пострадянських країн нас ви-переджає лише Росія.

Більшість студентів — вихід-ці з Китаю, Росії, Індії, Йорда-нії, Сирії, Ірану, Малайзії, Туркменістану, Таджикистану та Туреччини. Їх приваблює відносна дешевизна й доступ-ність освіти. Все ж таки Украї-на — європейська держава, а для азіатів європейський ди-плом має велике значення. При цьому отримати освіту тут набагато дешевше, ніж в уні-верситетах Західної Європи. За рік навчання у столичних вишах (українською чи росій-ською мовою) іноземці мають заплатити в середньому $3–4 тис. У Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця — $2,5–3 тис., у Національному авіа-ційному університеті — $3,5–6 тис. Регіональні виші дешев-ші — від $1,5–2 тис. Викла-дання англійською мовою за-звичай дорожче на $2–2,5 тис. Для порівняння: вартість тако-го навчання в Європі стартує з $10 тис. на рік.

Крім того, в деяких країнах Африки здобути вищу освіту дотепер вважається розкішшю.

Найбільшою популярністю в іноземців користуються інже-нерні спеціальності та медици-на. У першій п'ятірці три медуні-верситети — Луганський, Доне-цький і Вінницький. Привабли-вою є багатопрофільність укра-їнської освіти, наприклад, студенти-медики перші три роки вивчають загальну медици-ну і лише потім спеціалізуються.

Популярними є й творчі спе-ціальності: сучасне театральне, музичне та сценічне мисте-

цтво. Співаки, танцюристи, ар-тисти, музиканти — на Сході такі фахівці затребувані, а про-фільних вишів немає, та й педа-гогів бракує.

Крім того, в Україні дотепер збереглися навчальні заклади, аналогів яких у світі — одини-ці. Наприклад, Національний гірничий університет — один з небагатьох вишів, де можна зу-стріти студентів із країн Захід-ної Європи. Лише тут можна освоїти професію гемолога — фахівця, який займається оцін-кою дорогоцінного каміння. Не так багато вишів готують геологів, геодезистів і карто-графів.

Донедавна за кількістю мо-більних студентів Київ лідиру-вав серед українських міст. Нині студенти-іноземці облю-бували Харків. Активно зрос-тає їхня кількість в Одесі та Луганську. «За сумою загаль-них витрат на навчання Київ доганяє багато європейських міст, тож ті, хто має можли-вість, воліють навчатися в Чехії або Польщі, а обмежені у ко-штах переїжджають до регіо-нів України», — ділиться спо-стереженнями працівник між-народного відділу одного з на-ціональних вишів. За останні роки, наприклад, в Україні ско-

ротилася кількість китайців, їм на зміну приходять іранці, та-джики, туркмени й турки. А після того, як у Москві заго-стрилися конфлікти на етніч-ному й расовому ґрунті, вихідці з Кавказу віддають перевагу більш гостинній Україні.

Світовий обсяг експорту освітніх послуг — $1,5 трлн. Сусідня Росія, наприклад, у 2007–2008 роках на навчанні іноземців заробила понад $1 млрд. Теоретично україн-

ський уряд зацікавлений у зростанні кількості іноземних студентів. Торік Міносвіти до-зволило іноземцям самостійно визначати мову навчання (ра-ніше вони навчалися винятко-во державною мовою). А в січні 2011-го міністр Дмитро Табачник пообіцяв, що інозем-ці, які навчались у середніх школах з українською мовою викладання, зможуть безплат-но отримати освіту у вишах України.

«Во французской стороне, на чужой

планете, Предстоит учиться

мне в университете».

•

Зі збірки поезії вагантів

XI—XIII ст.

Вікторія РУДЕНКО

Іноземні студенти українських вишів — це переважно азіати, африканці, росіяни, білоруси та молдавани

Суперфакт

У 2009 році науковці Харківського фізико-технічного інституту

представили перші в історії знімки атома.

Крім того, тамтешні фахівці брали участь у роботі із запуску Великого

адронного колайдера. А торік працівники

Національного фармацевтичного

університету України першими у світі

запатентували технологію із виробництва

порошкового меду.

1. Луганський державний медичний університет

2. Донецький національний медичний університет ім. М. Горького

3. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна

4. Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова

5. Національний авіаційний університет

ТОП-5  найПОПулярніших серед інОземців універсиТеТів

Країни — імПОрТери  сТуденТів в уКраїну

найбільш гОсТинні для мОбільних сТуденТів 

уКраїнсьКі місТа

0 1 2 3 4 5 6 7

Індія

Росія

Китай 6,7

4,5

2,7

тис. осіб

0 2 4 6 8 10 12

Одеса

Київ

Харків 12

5

8

тис. осіб

потрібна Українатема

30 контракти | № 9 | 28.02.2011

Як і скільки заробляють за кордоном українські моделі

Експортна модельВона заробляє $30 тис. за

один вихід на подіум. Рекла-мує Dolce & Gabbana, Lanvin та Yves Saint Laurent. Красується на обкладинці італійського Vogue. Українка Сніжана Онопка входить до двадцятки найбільш високо оплачуваних моделей світу. Зараз їй двад-цять п'ять. Сім років тому вона почала спів працювати зі зна-менитим нью-йоркським агентством DNA Model Management. У 2005-му брала участь у показі Prada та при-вернула до себе увагу попу-лярного fashion-фотографа Стівена Мейсела. «Повноцін-но працююча модель може протриматися в бізнесі дуже довго, — зазначає Геннадій Вертюх, директор модельного агентства «Престиж Моделс». — Багато дівчат починають кар'єру в чотирнадцять-п'ятнадцять ро ків і працюють до тридцяти, а то й довше». На-віть якщо Сніжана Онопка піде на відпочинок ще до до-сягнення середнього віку, її подальше життя забезпечене. «Річний доход цієї моделі ста-новить $5– 7 млн», — пояс-нює пан Вертюх.

Як зазначає Маша Манюк, директор модельного агент-ства Linea 12, слов'янський типаж дуже популярний на єв-ропейських і азіатських подіу-мах. Майже в кожному бодай скільки значущому показі бе-руть участь кілька моделей з України. Умови їхньої роботи визначають тристоронні контракти. Учасниками угоди майже завжди є модель, укра-їнське («материнське») агент-ство та сторона, яка запрошує (зазвичай закордонне модель-не агентство). Агентство, що запрошує, безпосередньо кон-тактує із замовниками — орга-нізаторами зйомок і показів, відправляє модель на кастин-ги, і, якщо її оберуть, отримує оплату за надання «обличчя». Певна частина цієї суми йде самій моделі та українському агентству. «При роботі із за-кордонними агентствами існує два варіанти типових контрак-тів, — уточнює Геннадій Вер-тюх. — Договір із фіксованою

оплатою роботи моделі та з частковою участю у заробіт-ках агентства-наймача. Якщо було обрано пер-ший варіант, ма-некенниця або м а н е к е н н и к отримують від $700–1400 на мі-сяць, якщо дру-гий — 40–50% (у Європі 33%) від суми, заробленої наймачем».

Власне, сума залежить від кількості та рівня показів і зйомок, у яких брала участь модель. Напри-клад, у євро-пейських краї-нах за участь у разовому пока-зі show-room платять від EUR200. Якщо модель задіяна в масштабній рекламній кампа-нії, її гонорар сягне щонаймен-

ше EUR3000. Стандартна плата за журнальну фотосесію — від

EUR100. Втім, шановані видан-ня моделям за-звичай не пла-тять. «Поява на сторінках чи об-кладинці Vogue, L’Officiel, Elle, C o s m o p o l i t a n , Tatler чи іншого журналу такого рівня — надзви-чайно значуща

подія для моде-лі, — пояснює усталену тра-дицію Світлана Ліхтіна, дирек-тор АМ «Інтер-моделс». — Це настільки пре-стижно, що про грошову вина-городу вже не

йдеться». Ще до початку кас-тингів модель зазвичай отри-мує певну суму на проживан-ня, харчування та побутові ви-

трати (ця сума, як правило, на 15–20% перевищує прожитко-вий мінімум у країні перебу-вання). Потім все це вирахову-ється з її гонорару.

Суми коригуються залежно від розкрученості моделі та впливовості агентства, яке її/його представляє. Походжен-ня моделі на розмір її гонора-рів зазвичай не впливає. І все ж таки, за словами президента Merilyn Media Group Олексан-дри Британь, яка багато разів брала участь у fashion week у Європі, на деяких показах українкам усе ж таки платили менше. Взагалі європейські замовники не вирізняються щедрістю. «Іноді модель, яка пропрацювала рік у Франції, повертається на батьківщину з боргом у EUR1,5–2 тис., — зазначає Геннадій Вертюх. — В Азії свої особливості. У Китаї, наприклад, одні можуть заробити $1 тис. за два місяці, а інші — $4,5–5 тис. за мі-сяць». Великим успіхом для манекенниці вважається контракт на роботу у США чи Японії, де платять максималь-ні гонорари. У Токіо місячний заробіток професійної моделі може становити $20–30 тис. Утім, саме там українських ма-некенниць небагато — рівень конкуренції зависокий. Попри ефектну зовнішність, затребу-вані типажі й готовність пра-цювати за менші (порівняно із західними колегами) гроші, наші співвітчизниці, на жаль, не є найпопулярнішими моде-лями. Справа в неоднозначній репутації. За словами Олек-сандра Стоянова, директора Direct Model Management, через несумлінність деяких дів чат виникли неприємні чутки про те, що українські моделі ледачі й недисципліно-вані. Це, звісно, насторожує замовників. Найкращі контр-акти зазвичай дістаються тим, кого рекомендували шановані агентства. «Імідж агентства вирішує все, воно бере на себе відповідальність за поведінку та працездатність моделі», — пояснює Олексій Негода, ди-ректор «TOP» Model Agency Ukraine.

Марина ЦЕЙТЛІН

Суперфакт

Українка Сніжана Онопка входить до двадцятки

найбільш високо­оплачуваних моделей світу.

*Кар'єру моделі зазвичай починають у 14–15 років, а закінчують до 30.

«Перевага в тому, що моделі ніколи

ні за що не платять».

•

Стефані Перрі

Жоден значущий показ не обходиться без українських моделей

За що іноземці люблять українок

Шукайте жінку

* «І в містах українських почнуть роздягатися жінки. Побачити цю красу — це прекрасно», — зауважив Віктор Янукович у Давосі, розповідаючи про промо-кампанію України до чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Він назвав принадами країни квітучі каштани та жінок. За це правозахисники й дослідники гендерних питань звинуватили українського президента в сексизмі.

Лівійський лідер Муаммар Каддафі, невісток якого тепер не пускають у пристойні краї-ни, відомий світу не лише як диктатор з 40-річниім стажем, але й як поціновувач слов’ян-ських, точніше навіть україн-ських жінок. Про близькість до тіла лівійського керівника 38-річної медсестри з України Галини Колотницької стало ві-домо наприкінці минулого року завдяки скандальним викрит-тям WikiLeaks.

Жан-Клод Ван Дамм, зірка кінострічок «Універсальний солдат», «Кривавий спорт» і «Подвійний удар», хоч і був одружений, а все ж таки захо-пився українкою Оленою Ка-веріною, з якою познайомився на дискотеці в Таїланді. У на-ступні роки відбулося багато — побиття Каверіної, погром Ван Даммом готельного номе-ра й навіть намітилося розлу-чення актора із дружиною.

Українки приваблюють іно-земців красою, романтизмом і глибокою чуттєвістю, поєдну-ваною зазвичай із практичніс-тю та життєвим прагматиз-мом. За даними Мін’юсту, за останні чотири роки в Україні зареєстровано 19 тис. шлюбів з іноземцями. Тобто майже 4% усіх укладених у нашій держа-ві шлюбів. Частіше за інозем-ців виходять жительки депре-сивних регіонів — Харківської та Донецької областей, а також Києва. Українки попу-лярні в Росії, Туреччині, Ізраї-

лі, Німеччині, Греції, Йорданії, США, Італії та Канаді.

Економічна криза посилила бажання співвітчизниць знайти чоловіка-іно зем-ця. Кількість українок, які шу-кають закордон-ного супутника життя, за останні два роки збільши-лася в півтора разу. Міжнарод-ний шлюбний сайт eHarmony.com під час остан-нього опитування жінок з’ясував, що 25% клієн-ток ухвалили рішення щодо пошуку другої половини під час економіч-ної рецесії. Коли індекс Д о у - Д ж о н с а

падав більш ніж на 100 пунктів, відвідуваність сайту зростала.

За даними дослідження ООН «Жінки світу — 2010»,

Україна лідирує в рейтингу країн з найменшою кількістю чоло-віків від носно жінок. На 100 наших жі нок припадає лише 86 чоловіків. Тобто кожна сьома укра їнка просто фі зично не змо же знайти

собі чоловіка. Україна також входить до топ-30 країн з високим відсо-тком жінок у загальному по-тоці іммігран-тів —близько 58%. За цим

показником її випереджає лише Росія.

Примітно, що, за даними ООН, у світі чоловіків на 57 млн більше, ніж жінок. Але переважно їх більше у східних країнах — Китаї, Індії та Пакистані. У Євро-пі ж, куди прагнуть наші жінки, чоловіків теж не вистачає.

Ось і виходить, що статева дис-пропорція змушує українок бук-вально боротися за чоловіків — виглядати кращими, привабливі-шими й водночас доступнішими за конкуренток. Щоправда, зара-ди виконання заповітного бажан-ня наші жінки готові багато на що. За даними Українського ін-ституту соціологічних дослі-джень, понад 100 тис. наших спів-вітчизниць надають за кордоном послуги інтимного характеру. Україна стабільно очолює щоріч-ний антирейтинг країн — поста-чальників жриць кохання до Єв-ропи. За нею ідуть Молдова, РФ, Албанія та Нігерія, за даними Міжнародної організації міграції. Причому із 750 тис. повій у ЄС 23% мають українське громадян-ство. Очевидно, цей прик рий факт погіршив ставлення інозем-ців до наших жінок. Десять років тому вони справді шукали в Укра-їні дружин, а зараз чимдалі часті-ше їдуть розважитися.

контракти | № 9 | 28.02.2011 31

«Думав уже не про втiху, а про те, як знайти почесний

для себе вiдступ i як поводитися з цим

дивним дiвчам надалi».

•

Павло Загребельний, «Роксолана»

Надія ГОНЧАРУК

4% зареєстрованих у РАГСах союзів — шлюби українок з іноземцями

0

5 000

10 000

15 000

20 000

25 000

30 000

1950 1980 2010

21 2

89

20 9

4424 4

89

22 8

6527 1

79

16 0

09

Кількість чоловіків на сто жінок – 86

16 8

ЖінкиЧоловіки

ЖінкиЧоловіки

Населення у віці 60 і старше, %

За даними ООН

80 82 84 86 88 90 92 94 96 98

Канада

Чехія

США

Німеччина

Велика Британія

Франція

Польща

Казахстан

Україна

За даними ООН

86

90

93

95

96

96

97

97

98

На дЕСять дівчатКількість чоловіків на сто жінок

СправжНі козачкиОстанні 60 років в Україні жінок стабільно більше, ніж чоловіків

Суперфакт

Україна входить до топ­30 країн

із найвищим відсотком жінок­іммігрантів.