gossn6

Колонка головного редактора

Головний редактор Катерина Діденко (ФЛ)

Заступники головного редактораАлла Лазаренко (ММІ)Віталій Луговець (ФММ)

Літературні редактори:Кротевич Теняна (ВПІ)Порхун Оксана (ВПІ)

КоректорКатерина Гармаш (ФЛ)

ІлюстраториОльга Шевчук (ВПІ)Ліза Дзюба (ІХФ)

ДизайнериГанна Лациба (ВПІ)Тарас Гімірович

ВерсткаОльга Галайко (ВПІ)

КореспондентиЛіна Кононенко (ФММ)Євген Король (ФПМ)Вікторія Мединська (ФЛ)Марина Корчовна (ФММ)Катерина Матюхіна (ВПІ)Ганна Доломан (ФБТ)

Тираж 2500 екземплярівАдреса: пр. Перемоги 37, корп. №1, офіс 165.Відповідальність за достовірність змісту матеріалів несуть автори статей. Редакція може не поділяти точку зору автора публікації.При використанні публікацій посилання на «ГОСС» обов’язкове.

Привіт, любі читачі!

Ось і промай-нув навчальний рік. Далі – літо. «Пам’ятайте та дотримуйтесь правил здоро-вого відпочинку...» писали ми у школі кожного семестру під диктовку вчителя. Та цей час пройшов. Настало студентське життя, а студент, як відомо, людина за характером вперта та норовлива. Студент не слухає нікого! Саме тому бажаю вам, КПІшники, щоб ці самі правила здорового відпочинку нагадували про себе самостійно. Щодня та щохвилини протягом літа! А ми побачимося з вами аж у вересні, у новому навчальому році!

І, як казав відомий ведучий прогнозу погоди Микола Луценко: «Нехай проблеми та негоди не роблять вам в житті погоди!». Хай щастить!

Над номером працювали

2 Газета органів студентського самоврядування НТУУ “КПІ” № 5 (44)

Газета органів студентського самоврядування НТУУ “КПІ” № 5 (44) 3

Такою очікуваною, такою бажаною виявилася весна цього року. Та це не завадило їй промайнути майже непомітно. Здавалося, що от лишень зійшли морози, що нарешті можна вий-ти на вулицю, погрітися в променях сонця, та раптово прийшов час другої атестації та сесії.

Дехто з нас перебуває в очікуванні такої страшної і небезпечної першої літньої сесії, дехто захищає диплом бакалавра, спеціаліста чи магістра. Та всі ми розуміємо, що час, який ми за-раз переживаємо – це час доконаності і підбиття підсумків. Час, коли ми маємо змогу перевірити власні знання, випра-вити помилки, подолати перешкоди і, можливо, себе. Саме тепер потрібно проявити стійкість, мужність, розум та винахідливість, а це фактично і є риси кожного студента НТУУ «КПІ».

Усвідомлюючи сумлінність, ста-ранність та працьовитість наших студентів, хотілося б нагадати, що не варто забувати про власне здоров’я. Найпродуктивнішими для розумової праці вважаються ранкові та післяобідні години. Прогулянки на свіжому повітрі, паузи між навчанням, здоровий міцний сон – все це допомагає зберегти сили, ясність думки та хороший настрій. Як любив казати мій куратор: «Навчання навчанням, а поїсти треба».

Ці два місяці треба просто пережи-ти гордо і впевнено, щоб вже в липні відправитися відпочивати на моря, в гори, в табори або кудись іще. Тому, любий КПІшнику, бажаємо тобі успіхів, зичимо сил та натхення, найвищих оцінок і найкращого та найвеселішого відпочинку цього літа!

Поглянь:

вже літо!

Євген КоРоЛЬ


П Е Р Ш И Й Ф О Т О К Л У Б

К П I

Зарядившись невичерпним ен-тузіазмом та щирим завзяттям, редакція «ГоСС» знову радує КПІшників креативними ідеями та ініціативністю. У лютому цього року стартував новий проект – Фотоклуб КПІ.

Фотографія – стиль життя, засіб реалізації та спосіб світобачення. Кожен сприймає її по-різному, для кожного вона несе свій особливий індивідуальний контекст. Фотографія

дедалі інтенсивніше завойовує серця все більшої кількості студентів.

Тому маючи творче завзяття та віру у власні сили, ми почали робити пер-ші, але впевнені кроки, аби досягти поставленої нами мети: об’єднати амбіції студентів-фотографів та спря-мувати їх у винятково продуктивні на-прямки.

Як очевидець та безпосередній учасник подій, можу сказати: першим заходом і, якщо відверто, основним поштовхом до створення Фотоклубу стала виставка світлин, присвяче-

них Дню закоханих: «ГОСС» об’єднує серця». П’ять фо-тографів протягом тижня, незважаючи на шалений холод, незручності, сніг та обмерзлі пальці, захоплено спілкувались та фотогра-фували сяючих та життє-радісних студентів КПІ. Що з цього вийшло – всі могли бачити протягом 10 днів у холі сьомого корпусу.

Фотографія як стиль життя


Ліна КононенКо

Приєднуйся!хочеш стати членом Фотоклубу? втомився просто фотографу-

вати або мріяти про кар’єру моделі?• вступай до нашої групи ВКонтакті http://vkontakte.ru/club15094655, ли-

шай світлини, знайомся з колегами та однодумцями, і невдовзі обов’язково станеш невід’ємною частиною нас.

• надсилай e-mail’и на [email protected] і я, як безпосередній ку-ратор проекту, відповім на всі питання, які тебе цікавлять, та допоможу швидше включитись в роботу фотоклубу.

На цей момент фо-токлуб поступово ви-ходить із рамок вір-туального простору: спілкування, дискусії та обговорення вже пере-носяться в real-time, а плани щодо проведен-ня фото-пленерів, ор-ганізації тренінгів або спільних виставок ста-ють все більш і більш реальними. Його ак-тивістами є молоді та амбіційні митці: фото-графи, моделі, критики та просто зацікавлені у мистецтві фотогра-фії студенти. Саме це і робить його макси-мально динамічним та яскравим. Їхня плідна співпраця допоможе студентам застосувати на практиці свій твор-чий потенціал, роз-ширюючи межі свого художнього бачення, та ще раз долучитись до неповторного світу фотографії.


П’ять років життя в гуртожитку наси-чені великою кількістю різнобарвних моментів. Інколи починаєш розмір-ковувати: «Невже це і є гуртожиток?» Навколо тебе вирує життя, ти усміха-єшся, веселишся, поряд не дорослі і серйозні люди, а твої однолітки. Все як у шапіто. Тут тобі й сусіди з екстре-мальними акробатичними номерами, і веселі клоуни, і навіть магічне шоу: перетворення люб’язних гостей у зві-рів і навпаки (і це лише за допомогою кількох склянок прозорої рідини!)… І час тут тече по-своєму. О 9 годині вечора відчуваєш себе, як о 12 годи-ні дня, а о 10 ранку, ніби о 3 ночі. У цьому одночасно веселому і сумно-

му цирку не існує поняття «особисте життя», бо тонкі стіни і нашорошені вуха роблять з тебе героя захопли-вого серіалу на загальнодоступному каналі, а твоя сусідка знає про твою героїню набагато більше, ніж ти сама, і може розповісти купу цікавого про інших «акторів»-сусідів, які вжили-ся у свої ролі. Звичним явищем стає рейд по кімнатах о 6 ранку з метою перевірки моральних засад жителів. Ці «милі будильнички» не дозволять проспати пару, незважаючи на те, чи вам на першу, чи на третю. Бо заснути після такого візиту вдається не кож-ному. Навіть якщо хтось таки повер-тається в обійми до Морфея, марно

Зайшовши до гуртожитку, який тепер протягом 5 років буде твоїм домом, перше, що ти бачиш, – щиро усміхненого коменданта. Думаєш: «Я-ху!.. Пощастило!», і сподіваєшся, що ця посмішка ще колись з’явиться=)

Гуртожиток:

Шапіто чи

Школа

життя?..


сподіватися на довгий, солодкий сон – вас нахабно та безцеремонно роз-будять або сусіди, або прибираль-ниці. Останні неодмінно виголосять промову про сміття, про стан умивальників та унітазу і, нарешті, про майбутнє пропаще жит-тя мешканців кімнат. Головне, що кожен ранок це повто-рюється під акомпанемент грюкання дверей, брязкання відер і дуже голо-сної мелодії на чиємусь радіо.

Та все це малесенькі казуси. Вони – ніщо у порівнянні з приємними мо-ментами проживання у гуртожитку. А таких чимало! Набагато більше! На-приклад, коли твої сусіди, збираю-чись на пари, намагаються тихо роз-мовляти і лаятися пошепки, щоб тебе не розбудити. Ну, це їм вдається не часто, але як же приємно розуміти, що про тебе піклуються! Або прокида-тися від запаху запашної кави... Або коли співмешканець готує для тебе сніданок... А те відчуття на сесії, коли хтось перед самим іспитом дає тобі за «просто так» свої писані «потом і кров’ю» шпаргалки. Цього неможли-во передати. Це – щастя, блаженство, хочеться кри-чати, співати і «задушити» в обіймах свого товариша. У цьому домі взаємодопомоги ти завжди мо-жеш зайти до розумної подруги, яка пояснить все незрозуміле і те що, як виявилось, ти вважав зрозумілим ра-ніше. А про величезне багатство ще-дрої студентської душі годі і казати! Тут тебе завжди хтось нагодує (хай навіть це буде остання картоплина) і

позичить останні 50 гривень, бо тобі потрібніше, ти ж з коханою зустріча-єшся. І душа студентська багата не тільки на картоплю та грошові одини-

ці, а й на безцінні знання, які пере-даються

з покоління в покоління, від старших курсів до молодших. Здається, сам гуртожиток збудований не зі звичай-них цеглин, а зі старих конспектів, ре-фератів, курсових робіт… Це ніби дім наукових знань, а також одна з най-важливіших шкіл життя. Вона вчить мистецтву самостійного існування: розпоряджатися власними коштами, відповідати за свої дії, йти на компро-міси та бути терплячими. Навчить лю-бити і поважати людей, незважаючи на їхні маленькі недоліки та слабкості. Покаже всі твої хороші й погані сторо-ни. У цьому домі виховають з «мами-ного синочка» справжнього чоловіка, друга, студента. Дівчата стають не-перевершеними шеф-кухарями і про-сто майстринями на всі руки, яких не злякає будь-яка робота. Уроки в

цій школі складні, іноді жорстокі, та користь їх величезна й неоціненна. Вони викарбовуються в тобі з роками і залиша-ються на все життя. А

викладають їх не стіни рідних гурто-житків, а ті, хто в них мешкає.

На перший погляд це – шапіто, ба-лаган, цирк, але насправді ми живемо там, де молодь виборює собі право називатися сильними людьми.

Розслідування провела Марина КоРчовна

«...неодмінно виголосять промову про сміття, про стан умивальників та уні-тазу і, нарешті, про майбутнє пропаще життя мешканців кімнат»

«Це – щастя, блаженство, хочеться крича-ти, співати і «задушити» в обіймах свого товариша»


АННАЧОТИРИ ЛІТЕРИ

ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОДУ

«ГоСС» не втомлюється дививувати своїх читачів. Постійно варі-юючи тематику інтерв’ю, ми що є сили намагаємось інформаційно задовольнити невгамовних КПІ-шників відомостями про життя та розповідями їх улюблених виконавців, гуртів – зірок шоу-бізнесу. Ша-нувальники або просто меломани можуть сміливо радіти. нарешті в «ГоСС»: інтерв’ю з найамбіційнішим гуртом української альтерна-тивної сцени – гуртом «анна».

нещодавно в клубі «Бінґо» відбувся ваш великий сольний концерт. Які ваші враження? чи вплинула зима та політичні перепетії на активність та настрої прихильників?

Так, насправді 30 січня в клубі Бінго в нас відбувся перший сольний концерт у столиці, ми того чекали насправді дуже довго, і зрозуміли що нас чекає наступна сходинка в нашій творчій діяльності, все відбулось як в нашій великій квартирі, не вистачало великого столу і чаю з кавою)нарахунок політики і чи вплинула вона на прихильників? Мені здається, більша

частина молоді взагалі перестала вірити в політику, розчарувалась, так як все по-вторюється і нічого не змінюється.на live-виступах ви регулярно радує-те прихильників новим матеріалом. чи є в планах впорядкувати його і ви-дати вже другий за рахунком сольний альбом?

Новим матеріалом ми вже живемо роки півтора, і це наше нове повітря. І так, на-справді ми хочемо їм поділитися з вами, вже почалась робота над 2 платівкою, на-коплені вже і ударні, й гітарні партії. Альбом виходить Всеукраїнським: пишемо його в


різних куточках України, ударні – Львів, гітари – Київ, бас – Франківськ, вокали і семпли – ще не думали.чи вже відомо, яку він матиме назву та чим саме буде відрізнятись від по-передника?

Над назвою ще не думали,плануємо все завершити і над цим думати.всім відомо, що саме «анна» є най-більш концертуючим гуртом на українській альтернативній сцені. Розкрийте таємницю: де саме меш-кають найбільш віддані та запальні прихильники? Де вас зустрічають найтепліше і куди ви зовсім не маєте бажання їхати?

Насправді чекають всюди! Багато чого залежить від самої організації концертів, фестів, дуже багато несерйозних органі-заторів, які на себе багато чого беруть, і це не на користь і гурту, і прихильникам. В нас давно виникала думка відкрити нео-фіційну школу з організації культурних по-дій, щоб були викладачі-профіки. Знаю,

що є в Поплав-ського така спеціальність, але як бачимо, рівень культур-

ний не росте. Адже саме з культури і по-чинається ДЕРЖАВА!Повернемось до самого початку. Які гурти та виконавці вплинули на ваше музичне становлення? Що зараз най-частіше грає у вашому плейлісті?

З віком все дуже міняється ,але є класи-ка яка залишится назавжди. Дуже багато гуртів перераховувати, ви всіх їх знаєте. А в плеері в мене зараз Майкл Джексон.найдрайвовішою подією цього року буде – ...?

Не буду голосно казати, бо будете ка-зати, що хвалько. Але мені здається, що найбільш вибухова подія цього року планується саме в нашому місті, саме зроблена нашими руками і роками. Це грандіозний фестиваль Руйнація-7! Склад і рівень організації справді вражає! Зроби-мо маленьку рекламу: 17 квітня, м. Львів, Палац Спорту Україна, 15.00, фестиваль Руйнація-7! Склад гуртів: ТОЛ, АННА, ПСІХЕЯ, ТОНКАЯ КРАСНАЯ НИТЬ, ТОС-ТЕР, МЕРВА, МЕГАМАСС, 7 PAGES OF SILENCE. ваші побажання прихильникам.

Будьте завжди відвертими і справжніми! ваша АННА.

Підготувала Ліна КононенКо

10 Газета органів студентського самоврядування НТУУ “КПІ” № 5 (44)10 Газета органів студентського самоврядування НТУУ “КПІ” №5 (44)

Газета органів студентського самоврядування НТУУ “КПІ” № 5 (44) 11Газета органів студентського самоврядування НТУУ “КПІ” №5 (44) 11


Ролики CONNECTING PEOPLE!

...І створив Бог у другій половині сьомо-го дня ролера, а з його рами Seba – ро-лершу. І понеслося, а точніше покотилося! =) З тих пір збігло чимало часу, і популяція ролерів у всьому світі значно зросла. З кожним днем «парноколесних» (та й «не-парноколесних») стає все більше. Бо, ко-лись рідкісний, цей вид спорту став нині одним з найпоширеніших видів активного відпочинку.

У теплу пору року ролерів помітно скрізь, де є сухий асфальт або інша придатна для катання поверхня. У холодну і снігову погоду ареали ролерів – це ролердроми (частина тих, хто катається, мігрує саме туди, а інша частина – впадає у сплячку до приходу весни). У КПІ найбільш густо заселені ролерами майданчик перед 18-им корпусом і вулиця Політехнічна. Саме тут можна постежити за цими дивними, невгамовними хлопцями та дівчатами.

У ролерів існує певна «класифікація»: Царство: Роллеры-уроды (поки що не-

має українського терміну)*.Тип: Ролоногі; (Роллоногие).Клас: Адреналіноїдні; (Адреналинопи-

тающие).Ряд: Чаклуни (Колдуны), «Слаломісти»,

Фск-шники, Фітнесери, Агресивники, Яма-касники... (деякі нові види науці ще не ві-домі).

Родина: «Crazy Group Barmaleys»,

«Chaotic Creative Team», «Street Motion Team», «Urban Shadow Team» (офіційні чаклунські команди), «Kiev Slalom Team».

Рід: чоловічий/жіночий.Вигляд: джинси, які не шкода «вбити»;

футболка, яку не шкода подерти; (цей ви-гляд буває інколи дуже пошарпаним і по-дряпаним).

Продати душу роликам може будь-хто: для кожного знайдеться саме те, що буде йому до вподоби. Якщо ти любиш весело-щі, галасливі компанії і тобі подобається бігати за дівчатами (хоча за хлопцями по-ганятися теж доведеться!), то тобі дорога заасфальтована прямісінько «в чаклу-ни»**. Якщо тікаючи від СБ, ти виявляєш неабиякі вміння з паркуру і перестрибу-єш через турнікети, лавки, людей та інші перешкоди, то стрибки через планку та з трампліна – це твоє. А там можна і най-лютішим фск-шником стати (free skating). Якщо ж ти любиш усамітнитися, поринути в себе під улюблену музику, то слалом-медитація на конусах личитиме тобі як-найкраще. А якщо ти вважаєш, що сон – це марне витрачання часу, у такому разі вливайся в ряди ямакасників. Уяви: ти стрілою летиш за вітром напівпорожніми дорогами нічного міста, ковтаєш прохо-лодне повітря і поглядаєш на годинник, щоб вчасно домчати на зустріч з ранко-вим світилом, яке своїми грайливими


променями осяє тебе і ще з десяток таких же божевільних, як ти!

Якщо ти збираєшся придбати собі роли-ки або вже потихеньку фітнесиш (спокій-но, нешвидко катаєшся) на Політехнічній, але ще не знаєш про величезну ролерську сім’ю, то сайт ролерів Києва (і не тільки) rollerportal.com стане тобі у нагоді. Там ти зможеш знайти корисну інформацію про ролерські події, отримати відповіді на питання, що стосуються катання і багато іншого. Адже ролери – дуже цікаві, незви-чайні люди, у кожного є свої «дивацтва» (у хорошому розумінні цього слова). Це ро-бить кожного, хто катається, унікальним у ролерському середовищі. Але об’єднує всіх одне: любов до швидкості, пошук при-год, жага адреналіну. Ніщо не можна по-рівняти з тими відчуттями, коли мчиш на величезній швидкості з крутого схилу, по-трапляєш у потік повітря і відчуваєш, що таке свобода і легкість.

Ролики – це ще і засіб комунікації. За-вдяки їм ти маєш змогу знайти таких дру-зів, без яких не проживеш і декілька днів. Так само можеш знайти і свою другу по-ловинку. Ролики connecting people!

Але мало хто знає, що ролери – це

служителі так званого містичного культу. Навіть сама назва «Чаклуни», про яку згадувалося вище, вже повинна була на-сторожити. Щороку ролери влаштовують міжнародний шабаш і називають це «Від-криття ролерського сезону». Але лише їм відомо, що ж насправді там відбувається. Коли вони мчать містом, і машини та люди зупиняються, а світлофори перестають показувати червоне світло – містика, не інакше! Деякі ролери навіть приносять себе в жертву, аби все пройшло вдало. Також існує спеціальний шаманський бу-бон, в який б’ють для закликання гарної погоди. Торік наша площа Знань стала злітною смугою для більш ніж п’ятисот ролерів. Їхня вулична магія весь рік поши-рювалася зі страшною силою, і цього року з’їхалося, а точніше скотилося, до тисячі ролоногих. Цей грандіозний шабаш від-бувся 10-11 квітня.

І наостанок народна прикмета. Ролер в чорному, що переїжджає вам дорогу – це на щастя! =) Бо не збив же, і це добре! =)

Сайт ролерів rollerportal.com *Комусь це може здатися грубим і диким, але так прозвали

себе самі ролери. Серед них таке звернення не є образою.**Див. пояснення далі

І створив Бог у другій половині сьомого дня ролера...

Катя ШелтИ МатюхІна


Якщо ти думаєш, що пе-реставляти фігурки на ша-ховій дощечці є ділом на «раз-плюнуть», то ти дуже і ДУЖЕ помиляєшся! Це тобі не інтеграли визначати та електричні кола малюва-ти…=) Вислати свого «ко-ника», аби він швиденько посунув «короля», оминув-ши при цьому «слоника» та всюдисущого «ферзя» потребує неабияких затрат внутрішньої енергії. Ось і наші хлопчаки намагались «побити» один одного на чорно-білій дощечці. А фі-нальна зустріч відбулась 19 березня 2010 в Оплоті Розумників – нашій бібліо-теці.

Великі і мудрі шахісти з усіх факультетів зібрались о 16.30 і чітко вирішили вста-вити своїх «ферзів», чого б їм це не коштувало. От-от… молодці! А адреналіну-то

скільки було… Жах… Наче корову програвали (хоча ні, мабуть, все-таки «слона» =)).

Наймозковитішим став ТЕФ з учасниками в коман-ді Плескач Ю., Ченський І., Марчук М., та Рижова Д.. Загалом вони отримали 11 очків, обігнавши таким чи-ном команду, яка посіла ІІ місце – ІХФ-шніків з таким учасниками: Кузнецов І., Гоменюк І., Коновець А. та Дякова Ю.. Інженери отри-мали 10 балів. А от ІІІ міс-це посіла команда ФПМу, яка «налогарифмувала» 8 очків, а обчисленням тра-єкторії походу «ферзиків» займались Кудрицький С., Бойко Ю., Майданюк О. та Тахістова Т..

Ну все, Каспаров, бере-жися!

Твій… Спортвідділ СР КПІ =).

Ш а х и - х и - х и


Не встигли оглянутись, а вже й кінець навчального року… І куди ж без тради-ційної Естафети здоров’я?

Гіпершашки зібрали просто цілу купу народу і змусили всіх капітанів до-бряче помізкувати, аби не повбивати своїх… Перше місце зайняла команда ІХФ, за якою слідувала команда РТФу та ТЕФу. Всі показали справжнє стратегічне мислення гід-не поваги. А от на чемпі-онаті з соксу все було не тихо, а занадто «голосно» (ох і настраждався бід-ний м’ячик…) ФТІ показав справжній клас, зайнявши і 1, і 3 місце, поступившись другим місцем команді з В’єтнаму.

А що коїлось на парному бадмінтоні… Та ні, нікого не повбивали. Перше міс-це зайняла команда ФСП, і не вистачило півракетки

збірній ФПМ, яким так і хо-тіла врізать команда ІТСу.

Як же можна жити без переягування канату?? Та ніяк! Позбивати всіх з ніг найкраще вийшло у команди РТФу. 2 місце за-йняла команда ЗФ, а 3 – ТЕФ.

Всі такі завзяті та й мо-лодці, що аж страшно… Як добре! Окрім цих за-ходів, проводились також змагання з інтеркросу (се-ред гуртожитків), соціаль-ної реклами, малюнку на асфальті, мікрофутболу, во-лейболу та звичайно ж квест, який так полюбля-ють всі КПІ-шніки.

Е с т а ф е т а з д о р о в ’ я :

р е з у л ь т а т и

над сторінкою працювала

анна ДоЛоМан


Голова може йти обертом не лише від сповнення душі радістю, але й від напо-внення шлунку алкоголем. тому часто можна спостерігати як ці два поняття кидають виклик одне одному.

Досліджувала вплив алкоголю на людину

вікторія МеДИнСЬКа

Вранішня баталія організму та його власника може проходити досить жорстоко, оскільки внутрішній склад-ний механізм не завжди пробачає надмірне знущання над собою. Він охоче вередує, та якомога яскравіше демонструє своє ставлення до «вино + пиво + горілка + … = не пам’ятаю, що було далі \ який же був гарний вечір». Кількість та якість складових даної формули можуть істотно зміню-ватись, а на ефект суттєво вплине по-слідовність доданків, тобто градусів.

Підняти настрій, набратися хоро-брості, залити горе чи просто під-тримати компанію – зазвичай такі причини вживання міцних напоїв. Не хотілося б розповідати про шкоду алкоголю, бо вже так багато про це втовкмачувалося у голови ще навіть у школі. Людина, особливо на світанку життя, так і тягнеться розкритою до-лонею до забороненого. Натомість хотілося б просто сказати: «Не пе-ретворюйтесь на істот зі скляними очима, бо в них не видно й променя розуму, а, здається, саме він відрізняє людину від звіра».

Розслаблятися у теплій компанії за пляшкою гарного пива – це дійсно класно. Придивляюся ретельніше…Ось він, темний бік «дружніх» посиде-ньок. Це коли люди, які знаходяться поряд не можуть уявити відпочинок без алкоголю. Що їх об’єднує? І тут

виявляється, що, в принципі, нічого. Тьмяне скло сп’яніння може вкрити й пам’ять сутінками. Для деяких ці су-тінки перетворюються на ніч:

«Вдома зникли гроші, які були схо-вані…стоп! Сховані вони були дійсно добре, а це означає, що я сам їх пе-реховав у іншому місці. Проблема в тому, що ніяк не можу згадати де». Або: «Ніяк не можу зрозуміти де я. Багато світла і так просторо. Рай? Ні, навряд. Щось мені підказує, що в раю немає ліжок та й янголи не вбирають-ся у білі лікарняні халати. Якби ж по-єднати в пам’яті поїздку в метро після святкування дня народження подруги та місце, де я зараз знаходжуся…Як на мене, то їх поєднує прірва».

Відвертість, легке запаморочен-ня, дивне сприйняття кольору… Так приємно відпустити себе, але, від-пускаючи, інколи важко зупинитись. Тому слід не переходити межу та пам’ятати, що радість варто пошукати у собі самому, перш ніж заглядати у склянку. Алкоголь – це короткочасний сплеск, який можна придбати на кож-ному розі. Створити ж внутрішнє свя-то, з яким прокидатимешся кожного ранку, куди складніше.

Те, що вкриває пам’ять сутінками


Мені здається, чи всі дійсно стали більше посміхатися?Якщо так – круто, якщо ні – то ще не пізно це змінити.

напевно, таких ситуацій по-вно в арсеналі найпозитивні-ших студентів.червень – один з найвеселіших місяців року, тому, незважаю-чи ні на що, намагайтеся біль-

ше радіти життю і частіше посміхатися тим, хто поруч з вами!Як там кажуть? «Посміхнись світу і він посміхнеться тобі у відпо-відь»?.. =)а тим часом…

Запитай у ГОСС«Привіт всім!Останнім часом помітив як ак-

тивно розвиваються групи Сту-дентської ради ВКонтакті. Чому ж досі в СР немає власного сайту?»

Олежик

Ми працюємо над цим і будемо раді, якщо ти приведеш у Студраду тямущих програмістів, які захочуть займатися розробкою сайту. Поки за-ходь на http://studweek.studrada.kiev.ua

P.S.: Перелік усіх груп СР ВКонтакті можна знайти в офіційній групі «ГОС-Су».

«Хочу гороскоп у «ГОССі»!!!»Мадам Помпадур

Оу, непогана ідея. Можливо зна-йдеш у наступних номерах!

«Сподобалось питання «про са-лати». Віталік, напиши ще що-небудь!»

Ольця

Ольця, special for you!

Салат «Студентський/Антикризо-вий»

Слоган: Вітамінізуймося разом!Необхідні компоненти: капуста 1/4

качана, морква 1 шт., цибуля черво-на 1 шт., картопля 3-5 шт., яйце 2 шт., майонез 3 ст.л., кефір 3 ст.л., сіль, пе-рець.

Спосіб приготування:1. Зварити картоплю і яйця, потім

все це охолодити.2. Капусту промити і тоненько на-

шинкувати. Моркву і цибулю почисти-ти. Моркву натерти на терці, цибулю нарізати півкільцями.

3. Перемішати цибулю, моркву і ка-пусту, потім посолити і знову перемі-шати, при цьому трохи перетираючи.

4. Картоплю і яйця почистити, нарі-зати кубиками, додати до вже подріб-нених овочів.

5. Змішати кефір із майонезом, до-дати сіль і перець за смаком. Запра-вити салат і перемішати.

Смачного!

на ваші питання відповів віталій ЛУГовеЦЬ

«…Гей, хто там без настрою? Дивись, я по-кажу тобі як посміхаються акули...Ыыыыыы!!!Yes, +1 у список ПОСМІХНЕНИХ сьогодні…»


8 9

1 7

8 9 2 1 3

7 6 3 5

2 4

9 3 2 7

6 4 2 8 1

5 2

1 5

2 4 9 6

5 2 7

8 6 5

7 9 1

3 2

2 8 6

4 2 7

6 7 9

7 8 4 5

Time 4 fun

СТУДЕНТСЬКИЙ ГУМОР На дискотеці студент зо-мліває. До нього підбіга-ють люди, навколо паніка, лемент:- Принесіть води!!! Води!!Студент піднімає голову і зі всіх сил кричить:- І шматочок хліба!!!!------------------------------------- У студентів дві прикмети:Сніг впав. Скоро сесія.Сніг розтанув. Скоро сесія.------------------------------------ Викладач:- Хто першим вийде відпо-відати, тому оцінку на бал вище.Студент (встаючи):- Гаразд, ставте мені трій-ку, я йду…------------------------------------- Два студенти в гуртожитку :- Дмитро, чуєш… Давай-но свиню заведемо?- Та ти що здурів? Грязюка, сморід…- Ну то й що? Вона ж звикне.------------------------------------- Професор студенту:- Як ви думаєте, що таке іспит?- Ну... Це розмова двох ро-зумних людей.- Ну... так, а якщо один з них дурень???- Тоді інший не одержить стипендії. -------------------------------- Одержує студент лист із дому. У конверті знаходить 10 доларів і записку від батька: «Дякую, синку, за твій лист, тільки запам’ятай, що десять пишеться з од-ним нулем, а не з двома».

Вигадка

Газета органів студентського самоврядування НТУУ “КПІ” №5(44) 19

«Я буду поступово зникати, як лютневий сніг у квітні, залишаючи по собі незначні відгуки ледь помітного дихання. Ти так боїшся мене втратити, але я вже давно звикла бути втраче-ною. Дивна гра з непередбачуваними наслід-ками. Мені при народженні зробили серце, але я вже давно не вмію ним користуватись.

Ми востаннє п’ємо каву, але ти цього не зна-єш. Ти сидиш навпроти, але я тебе майже не бачу, майже не чую, майже не кохаю. Можли-во, колись ти мене по-справжньому почуєш… Відчуваю, що ніколи.

А може, нас тут взагалі немає. Невже я – це я? Невже ти – це ти? В цій миті ціла вічність, бо саме зараз я розумію, що вже немає Нас. Тепер і справді – лише Ти і Я. Думки промай-нули за хвилину, непомітно для тебе, але жит-тєво важливо для мене. Я все ще посміхаюсь тобі, все ще тримаю твої долоні в своїх, все ще дозволяю себе кохати. Я не маю мужнос-ті сказати все вголос. Реальність лякає мене, так само як лякає надто гаряча кава чи голо-сний гуркіт грому. Ти дмухаєш на мою каву і міцно обіймаєш, коли гуркотить небо. Але від реальності тобі мене не захистити, як і мені –тебе. Вона невідворотна, вона вгризається в душу, і кожна її мить нагадує, що все, що нам лишається, – це відчувати, як усе минає…».

Але ця реальність їм не належала. Вона була вигадкою, безглуздістю, результатом хворої уяви дивної дівчинки, котра весь час, поки пила каву, впевнено дивилася йому в серце, відчувала кожен його подих.

Він тримав її за руку, даруючи необмежену кількість ніжності й турботи.

Вона закрила очі. Але все одно Його бачи-ла. Вона стала ним, а Він – нею. Чудернацька метаморфоза. Неймовірна суміш почуттів та емоцій.

Кохання... Кохання, яке врятувало їх назавжди.

анастасія ЄСИПовИч

gossn6

Documents