k085

3

Ж у р н а л д л я п р а ц і в н и к і в " К р а ф т Ф у д з У к р а ї н а " к в і т е н ь 2 0 1 1

”КОЛИ МАМА ВЕЗЕ МЕНЕ В САДОК,

їй дзвонять по роботі. А вона всім каже:

”Вибачте, я зайнята”

”Я ЛЮБЛЮ БУВАТИ

в тата на роботі. Він працює,

а я малюю в ”Хатинці Барні”

”У МАМИ НА РОБОТІ

є великий ліфт і вона працює

на самому верхньому

поверсі”

20Cover_Komanda_berezen.indd 3Cover_Komanda_berezen.indd 3 04.04.2011 14:05:0004.04.2011 14:05:00

змістЯк гра в регбі допомогла Мауріціо Каленті стати успішним директором регіону CEEMA 6

До того, як Вишгородську фабрику придбав Kraft Foods, функцію очисних споруд виконувала звичайна канава завдовжки 200 метрів без жодних фільтрів 8

”У мене нічого не працює. Зробіть що-небудь”Один день із життя підрозділу інформаційних систем 9

Де живуть працівники Тростянецької шоколадної фабрики 14

Дев’ять років тому Ірина Шандарівська вирішила стати генеральним директором 16

”Мама на комп’ютері робить всякі штуки”Діти працівників розповіли ким працюють їхні батьки 20

Як комфортно і продуктивно працювати керівникам і підлеглим радить Катерина Заговора, національний менеджер із торгового маркетингу 24

Тетяна Миколаєва, переможниця акції від JACOBS MONARCH:”Коли пасла овець, брала підручник із хімії й вирішувала задачі” 27

Cover_Komanda_berezen.indd 4Cover_Komanda_berezen.indd 4 04.04.2011 13:47:3904.04.2011 13:47:39

Святослав КОМАХА, директор із маркетингу, Нові Ринки Східної Європи та Центральної Азії:

– Першу половину 2010 року була складна ситуація з темпами зростання в Білорусі. На вулиці криза, споживання скорочу-ється, інтеграція нового бізнесу. Вся ко-манда – збут, маркетинг, трейдмаркетинг, логістика – розробляють плани. Стиснуті зуби, серйозні та зосереджені обличчя.Наприкінці літа – збори збуту щодо цілей на IV квартал: проекти маркетингу, нові за-пуски, пріоритети збуту. Плани сподобали-ся – таких великих проектів у Білорусі ще не було. Але коли сказали, що хочемо зрости на 50 відсотків в очах з’явився сумнів – досі зростали лише на 10 відсотків.Та команда прийняла виклик і спільними зусиллями досягла запланованих результа-тів – рекордного темпу зростання. І коли я поїхав у Мінськ на Новий рік, було справ-жнім задоволенням бачити ту саму коман-ду усміхненою і сповненою ентузіазму.Таких емоцій багато на Нових Ринках. Я сяю, як мідний чайник, коли дізнаюся, що рекламну кампанію, розроблену для Білорусі, беруть і для України, коли ”КОРОНА” в Молдові має рекордну част-ку ринку в регіоні й продовжує зрос-тати, коли команда Кавказу досягає най-вищих позицій у каві в Грузії та шоколаді в Азербайджані, коли люди з інших функ-цій кажуть, що хотіли б працювати у ко-манді Нових Ринків.

Антоніна ЖУРАВЛЬОВА,керівник відділу стратегічних досліджень ринку та смаків споживачів:

– Особливе задоволення від роботи я отримую, коли друзі та знайомі телефо-нують і кажуть: ”Бачили вашу рекламу – класно!” Або: ”Куштували сьогодні ваше печиво – справді смачно”. Навіть якщо го-ворять, що бачили нашу рекламу, але не зовсім зрозуміли, для мене це теж гарний знак – отже реклама привернула увагу, а це вже половина успіху.Недавно я їхала з роботи додому і водій таксі поцікавився, чим займається наша компанія. Кажу, що виробляє каву, шоко-лад, печиво та чіпси. А він у відповідь да-вай розповідати, як сильно і за що вони з сином люблять крекер TUC і чому кава JACOBS MONARCH смачніша за інші. І не одним сухим реченням сказав, а розпо-відав детально й емоційно.Єдиний сумнів у чоловіка був щодо чіп-сів – вірив, що в них узагалі немає кар-топлі і що вони зроблені невідомо з чого. Мені вдалося його переконати, що чіпси ”ЛЮКС” виробляють тільки зі справжньої української картоплі.Приємно, коли береш участь у створенні реальних речей, які можна побачити, ску-штувати, якими не соромно пригостити друзів і родину. Приємно, коли незнайомі люди, наші споживачі, хвалять продукт. Це дає справжнє натхнення і мотивує у повсякденній роботі.

Олександр КУДРИК, директор фабрики з виготовлення чіпсів:

– Торік мене приємно здивували кіль-ка наших молодих інженерів. На початку літа під час реконструкції складів вини-кли проблеми з підрядниками, й була за-гроза не встигнути в заплановані строки. Відставали на місяць. А картопля – чут-ливий до навколишніх чинників організм. Її треба вчасно зібрати й покласти на збе-рігання.І тут підходять до мене інженери і кажуть: ”Олександре Івановичу, потрібен ваш вплив”. Але я запропонував їм вирішити проблему самостійно. І молоді інженери, які не мали за плечима досвіду спілкування з підрядними компаніями, проявили на-полегливість. Через два тижні роботи ми наздогнали графік. Коли я побачив, що проблема вирішується, був приємно здиво-ваний. Людям вистачило внутрішньої муж-ності показати свій потенціал і амбіційність. Проект ми завершили, як і планували.Я – оптиміст по життю. І мій принцип – зав жди отримувати задоволення від ро-боти. Приємно, коли люди тобі усмі-хаються, коли досягаємо мети. Звичайно, бувають проблеми, але це мобілізує, бо ж не зав жди бути розслабленим. Якщо в людини щось не виходить, важливо поговорити з нею, знайти варіанти, як по-кращити ситуацію. На будь-яких труд-нощах треба вчитися.

ОСОБЛИВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД РОБОТИ

3

Komanda_berezen.indd 3Komanda_berezen.indd 3 04.04.2011 12:42:0804.04.2011 12:42:08

”Крафт Фудз Україна” майже по-двоїла свій бізнес за останні три роки. 2010-го чистий дохід зріс на 23%. 2009-го – на 24%, а 2008 року український бізнес-підрозділ збільшив чистий дохід на 42%.

У десятому юві-лейному рей-тингу Best of Kyiv, який щорічно укладає газета KyivPost, віце-пре-зидент Kraft Foods Юрій Логуш пе-реміг у категорії ”Підприємець

року”. Його відзначили ”за над-звичайний успіх у 2010 році”.До рейтингу Best of Kyiv потрапля-ють люди та організації за особли-вий внесок у розвиток української столиці. Переможців визначають за допомогою on line-голосування чи-тачів газети і 39 експертів.

Шоколад MILKA був партнером IV щорічного ”Свята шоколаду”, присвяченого Дню святого Валентина, що тривало 11-14 люто-го в центрі Львова. На площі Ринок у рамках фестивалю розмістили шоколадне містечко MILKA, де охо-чі могли сфотографуватися, отри-мати передбачення і створити свою Валентинку для коханих.

Наприкінці лютого в телевізійному ефірі вийшов перший рекламний ролик на підтримку цукерок ”КОРОНА De Luxe”. Це пов’язано з оновленням пакування цукерок, що продаються з 2004 року

Понад 250 тис. грн виділила на модернізацію фізіотерапевтич-ного відділення Тростянецької районної лікарні компанія ”Крафт Фудз Україна”. Сьогодні це найсучасніший підрозділ у лікарні.

Частка ринку Kraft Foods у ка-тегорії жувальної гумки й льо-дяників у Азербайджані зросла на 3% упродовж грудня-січня 2011 року. Це дозволило ще більше ві-дірватися від конкурентів і по-силити позицію лідера. Успіх на-самперед базується на зростанні бренда DIROL. В Азербайджані продається третина всього об-сягу жувальної гумки країн Нових Ринків Східної Європи.

”Емоції бурлили так, що я писав но-вини з Делі прямо зі свого телефону: ”МИ НАЙКРАЩА КОМАНДА В СВІТІ!”

Сергій МАЛІК, директор відділу збуту, про свою реакцію на новину, що в конкурсі на найкращі проекти

в збуті за результатами 2010 року українська команда здобула чотири з 11 нагород регіону CEEMA й одну

нагороду Kraft Foods Developing Markets

”Ринки, що роз-виваються, збіль-шуються четвертий рік поспіль. Ми досяг-ли рекордної частки на всіх десяти пріо-ритетних ринках – від Бразилії до Китаю, Росії та Індії. Наші потужні 10 брендів протягом року зрос-ли на 18 відсотків. Це доводить, що стра-тегія ”Перемагати че-рез фокусування” працює”.

Санджай ХОСЛА, віце-президент Kraft Foods,

президент Ринки, що розвиваються

ВЛАСНИКАМ ТОР-ГОВЕЛЬНИХ МЕРЕЖ НА КАВКАЗІ важливо, аби обладнання було не-типове й гарне. Тоді вони радо погоджуються вста-новлювати його у своїх магазинах. Саме такими є нові прикасові модулі, що розробила команда Нових Ринків Східної Європи. Окрім того, модулі мають різний розмір, годяться для великих і малих ма-газинів, у них можна по-єднати продукцію Kraft Foods та Cadbury. У кра-їнах Східної Європи вста-новили понад 550 при-касових модулів. До кінця року планують потроїти цю кількість.

4

НОВИНИ


5

ЧІПСИ ”ЛЮКС” ЗІ СМАКОМ БЕКОНУ так сподобалися аме-риканцю Крісу Вор-ду, що він вирішив за-мовити їх із Києва в рідний штат Аризона. У листі до відділу кор-поративних справ чо-ловік розповів, що час-то приїздить в Укра їну до друзів і дуже по-любив чіпси ”Люкс”. За-питував, чи можна їх замовити і доставити в місто Марікопа, штат Арізона. Уточнив, що не буде їх перепродува-ти, а використовувати-ме лише для власного споживання.

49,2 мільярдів доларів чистого доходу отримала корпорація Kraft Foods 2010 року. Зростання порівняно з минулим роком становить 3,5%.

90 тонн батончиків PICNIC отримали дистриб’ютори за 10 днів від моменту, коли почалося відвантаження портфелю цього продукту. Це більше, ніж продали впродовж всього 2010-го. Запуском PICNIC ”Крафт Фудз Україна” повертається до активної роботи в сегменті шоколадних батончиків.

1 078 813 переглядів на YouTube здобула нова реклама Kraft Macaroni&Cheese, яку озвучив Тед Вільямс – безпритульний американець із Огайо, що має ”золотий голос”.Багато років він жив на вулиці, бо через пристрасть до алкоголю і наркотиків втратив роботу. В січні цього року газета The Columbus Dispatch розмістила на YouTube відеоролик за участю Вільямса, коли той на узбіччі просив милостиню. На табличці в руках було написано, що він – колишній радіоведучий, якого Бог обдарував надзвичайним голосом. Через кілька днів компанія Kraft Foods запропонувала Теду Вільямсу озвучити рекламу Kraft Macaroni&Cheese.

25 174 відвідувачів зайшли на веб-сайт ВЕДМЕДИКА БАРНІ www.barni.ua протягом трьох місяців його роботи. Сайт почав діяти в середині січня 2011 року. На ньому батьки можуть читати дітям оповідання, вчити їх рахувати і визначати час, розмальовувати картинки і грати в розвивальні ігри.

АВТОМАТ, ЩО ПЛА-НУЄ ВЕЧЕРЮ, пред-ставили на виставці Na-tional Retail Federation show компанія Kraft Foods у співпраці з Intel. В основі його роботи лежить система, що сканує зовнішність по-купця, визначаючи його вік, стать, соціальний статус. Аналізує дані й пропонує оптимальний вибір. Пропозиції вра-ховуватимуть день тижня і час доби. Тобто недільна вечеря для сі-м’ї з трьома дітьми від-різнятиметься від про-позиції перекусити в будні для одинака.

5


10 РОКІВ ТОМУ, КОЛИ Я СТАВ

ГЕНЕРАЛЬНИМ ДИРЕКТОРОМ, про це вийшла стаття в The Wall Street Journal. Моєму батькові тоді було 83 і він сказав: ”Я пишаюся тобою. Хочеться взяти телефон і роз-повісти всім про твій успіх. Але це неможливо, бо всі мої друзі вже померли”.

Я БАЧИВ БАГАТЬОХ ЛЮДЕЙ, яких змінила влада. І зазвичай це від-бувається непомітно. Якщо вам цікаво, чи влада змінила мене, за-питайте про це інших.

КОЛИСЬ Я ГРАВ У РЕГБІ. Це важ-ка і жорстка гра, але вона навчила мене багато з того, що досі ви-користовую. Я засвоїв, як важливо важко працювати, щоб досягнути мети, і бути зосередженим, аби здолати конкурентів.

ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ – це дов-готривалий процес, сповнений труднощів. Для себе ставлю цілі, які намагаюся досягнути й пере-виконати. Отримавши заплано-ване, фокусуюся на наступному досягненні. Коли я тільки почав працювати в компанії, хотів бути менеджером. Потім зосередився на тому, щоб стати генеральним менеджером в Італії, а тоді – пре-зидентом регіону.

Під час гри в регбі суддя стежить, щоб усі дотримувалися правил, але деякі суперники все одно їх порушують – так само і в бізнесі

” БАГАТО ЛЮДМОЄ МІС

СЕКРЕТИ ЖИТТЯ


КОЛИ МОЛОДІ МАРКЕТОЛОГИ по-чинають працювати у великій компанії, багато з них думають: ”Попрацюю пару років тут, а тоді перейду в іншу”. Це найгірше, що можна зробити для своєї кар’єри. Тривалість роботи і кар’єрне зрос-тання в одній компанії справляє значно краще враження на по-тенційного роботодавця, ніж пе-ребіжки з однієї організації в іншу заради вищої посади.

ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ потріб-но ставити високу планку і ви-значати конкретну мету для її досягнення.

ГРА В РЕГБІ навчила мене діяти за правилами. На полі є суддя, який стежить, щоб усі дотримувалися правил, але деякі суперники все одно їх порушують – так само і в бізнесі. І це тільки додає мені ба-жання боротися ще сильніше. Звичайно, в рамках правил.

КОЛИ МЕНІ ПРОПОНУВАЛИ НОВУ

ПОСАДУ, я завжди запитував себе: ”Чи додасть це щось до мого про-фесійного чи людського роз-витку?” Це набагато важливіше за зарплату чи назву посади.

УСІМ РАДЖУ РОЗГЛЯДАТИ ВСІ ПРО-

ПОЗИЦІЇ щодо нових призначень, навіть якщо здається, що вони бу-дуть кроком убік від досягнення мети. Новий досвід розширює го-

ризонт, а закордонні призначення дають чудовий культурний до-свід, такий важливий у між-народній компанії.

ВИЗНАННЯ КОМАНДИ для мене

набагато важливіше за визнання керівника.

ЛІДЕРУ НЕОБХІДНО ВМІТИ прий-мати важкі рішення, знаючи, що не всі будуть ними задоволені. Лі-дери не можуть бути надто при-хильними до певних людей, аби приймати об’єктивні рішення, на-віть якщо це емоційно важко.

У ВАЖКІ ЧАСИ мій спортивний до-свід допомагає рухатися далі. Тому що в регбі доводиться грати у важ-ких умовах – в грязюці, часом у

холод, інколи під дощем. Але слід завжди знаходити у собі сили. У мене дуже великий дух суперни-цтва, і я досі знаходжу мотивацію всередині себе – знаю, що обо-в’язково є спосіб перемогти.

ПЕРЕМОГИ Я СВЯТКУЮ, думаючи про майбутні досягнення. Це до-помагає рухатися далі.

Я УСВІДОМЛЮЮ, що чимало лю-дей потребують, щоб їх від-значили за досягнення. Із цим є труднощі, у цьому мені потрібно розвиватися.

НАПЕВНЕ, Є БАГАТО ЛЮДЕЙ, які хотіли б зайняти моє місце. І це добре. Щоб бізнес зростав, по-трібно мати людей, які про-суватимуть його вперед.

КОЛИ Я БУВ МЕНЕДЖЕРОМ ІЗ МАР-

КЕТИНГУ, мене призначили на ро-боту в компанію з виробництва сиру, яку недавно придбала наша компанія. Я взявся за роботу й одразу почав застосовувати свої найкращі практики. Попередній власник намагався переконати мене, що минулий досвід не обо-в’язково працюватиме в новому середовищі, але я не слухав. І не-забаром зрозумів, що на кожну ситуацію потрібно дивитися з різ-них боків і бути гнучкішим у по-шуках рішень. Я почав поважати досвід і мудрість людей, які мали досвід відмінний від мого. Цей випадок навчив мене смиреннос-ті. У результаті я став кращим менеджером.

ІНКОЛИ, ПРИЇЖДЖАЮЧИ ДОДОМУ

В МІЛАН, я відповідаю на теле-фонний дзвінок і кажу англій-ською: ”Hello”. Друзі й родина починають з мене кепкувати. Мовляв я тепер великий бос і хи-зуюсь. Але це не так. Просто я та-ким чином відповідаю на дзвінки, коли працюю.

ЗАВЖДИ НАСТАЄ МОМЕНТ, коли відчуваєш: ти показав усе, на що здатний, і можна заспокоїтися. Але тільки в плані просування ка-р’єри. У жодному випадку не в до-сягненні успіху в своїй роботі.

Якщо вам цікаво, чи влада змінила мене, запитайте про це інших людей

Цього року Мауріціо КАЛЕНТІ відзначає 30-ліття роботи з Kraft Foods і 10 років перебування на посаді директора регіону CEEMA (Центральної та Східної Європи, Близького Сходу та Африки). Під час останнього візиту до Києва він розповівчого навчився протягом цього часу

ЮДЕЙ ХОТІЛИ Б ЗАЙНЯТИ СЦЕ. І ЦЕ ДОБРЕ”

7



тили стоки на 98 відсотків, а ре-шту зробили німці. Але оскільки їхня компанія спеціалізувалася на стоках від виробництва пива та соків, вони також не змо-гли нам ідеально допомогти. Ро-бота цього тандема закінчилась 2008 року.

Тоді Крафт знову почав перего-вори з тією ж канадською компа-нією, з якою ми працювали на по-передньому етапі. У них було подібне підприємство, що го-тувало картоплю для ресторанів. Ми спеціально поїхали до Канади, щоб побачити як ці очисні спо-руди працюють. Переконалися, що нам усе підходить, і затверди-ли новий проект.До будівництва приступили на-прикінці серпня 2009 року, але основний етап робіт припав на зиму. Ви пам’ятаєте, які того року були морози? Замерзало все, по-чинаючи від транспорту і за-кінчуючи силіконом. Декілька днів простояли, бо замерз під-йомний кран.Цікавий був випадок, коли потріб-но було запускати мембрани. Для цього приїхали канадські спе-ціалісти. Але виявилося, що мемб-рани встановили з невеликим від-хиленням від рівня. Фахівці ска-зали, що на виправлення ситуації піде понад два тижні, і вже зби-ралися повертатися. Але ми впо-ралися з усім за два дні.Тепер у нас дуже якісні очис-ні споруди. Таких у світі є лише декілька.

ЩОБ ІЗ КАРТОПЛІ ВИГОТОВИТИ ЧІП-

СИ, потрібна не лише олія та при-прави, а ще й дуже багато води. Після використання вона стікає в Київське водосховище, тому має бути чистою.У процесі виробництва картоплю спочатку обмивають від землі. Її частинки мають дуже мілкий роз-мір, найменша – 6 мікронів у ді-аметрі, тобто 0,006 міліметра. Коли картоплю чистять і ріжуть, руйнуються її клітини, з яких ви-тікає крохмаль, білок і клітинний сік. Якби ми воду від цього всього не очищувати і вона потрапляла у Київське водосховище, могло би бути тотальне вимирання риби.До того, як Вишгородську фа-брику придбав Kraft Foods, функ-цію очисних споруд виконувала

” ЗАМЕРЗАЛО ВСЕ – ВІД ТРАНСПОРТУ ДО СИЛІКОНУ”Інженер із проектів Сергій БЕСАРАБ розповідає,

як на фабриці чіпсів з’явилися унікальні очисні споруди

звичайна канава завдовжки 200 метрів без жодних фільтрів. Насправді з води видалялася тіль-ки картопля, що в неї потрапляла. Решту виливали на поля, і ніхто не звертав на це уваги. Kraft Foods одразу збудував очисні споруди, і відтоді 10 років ми їх удоскона-лювали, шукали новіші технології для ефективного очищування. Очисні споруди – це справжня держава в державі, повноцінне самостійне підприємство. Спо-чатку збудувати нові споруди на-магалася одна українська ком-панія. Але через недоступність світових технологій із завданням вона повністю не впоралася. На-ступним проектом вдосконален-ня став тандем німецької та ка-надської компаній. Канадці очис-

Ми спеціально поїхали до Канади, щоб побачити як ці очисні споруди працюють

очищена вода

піскові стоки

попередня очистка

жирові стоки

первинний відстійник

осад

будівля MBRкрохмальні стоки

пісоккрохмальжмих

Київське водосховище

Схема роботи очисних споруд. Вода проходить механічне очищення, під час якого відділяються великі частинки: дрібна картопля, пісок і крохмаль. Далі потрапляє в первинний відстійник, що забирає залишки крохмалю. Потім таким чином очищена вода потрапляє до анаеробного реактора, що забирає приблизно 94-98 відсотків забруднення. А далі – в резервуар із бактеріями, які “виїдають” увесь бруд на клітинному рівні. Згодом воду на мембранах очищують від бактерій і відкачують в систему знезараження. Після того чиста вода стікає в Київське водосховище

зневоднення осаду

реактор анаеробний

резервуар подачі до MBR

8

ІСТОРІЯ


РЕПОРТАЖ

17 лютого. Четвер.9:10 До кабінету відділу інформаційних систем заходить стурбована Ірина Прий-маченко з відділу логістики:– Хлопці, я там файл в Екселі нажала хайд і захайдила. А тепер відкриваю і бачу сам файл, оцей темпорарі … посилання на файл відкритий, а самого файлу не бачу.– А що відкривається – порожня сторінка Ексель?– Нічого взагалі немає.– А внизу в сірому віконці є?– Нічого нема.

Костя Герасимов іде подивитися.– Ну що, – розповідає скромно через кіль-

” У МЕНЕ НІЧОГО НЕ ПРАЦЮЄ. ЗРОБІТЬ ЩО-НЕБУДЬ”Один день із життя підрозділу інформаційних систем

ка хвилин, – користувач заховав файлик, а я його знайшов.– От Шерлок Холмс, – сміється Віталій Бойченко.

Костю колеги називають безшабашним згустком енергії. Віталій каже, що ”в душі він підліток, але до роботи серйозний”.Кості, Віталію і Карену Сімоняну найчастіше припадає реагувати на запити про допомогу з київського офісу. Зазвичай до них звер-таються по телефону, бо так швидше.

9:15 Дзвонить Марина Гончар, якій Карен зранку поміняв мо-нітор – просить налаштувати.

У мене щось не працює. Я нажимаю, а воно щось пише, я нажимаю ”окей”, а потім усе

Керівник підрозділу інформаційних систем Олександр Войналович під час розмови про підсумки поїздки до Білорусі

9


– Натисни правою кнопкою мишки на робочому столі, – інструктує Карен. – На порожньому робочому столі. Нажала? Пропертіз, крайня права закладка і там повзунок тягнеш направо. Так, напра-во, повзунок… Так, зараз воно тобі мигне. Окей, окей. Будь ласка.

9:20 Віталій по телефону допомагає налаштувати формат імейлів із різними фонтами:– Відкрила аутлук? Заходь: тулз… Ні, пошту не закривай… Далі – опшнз… Молодець, бачиш – ти все сама знаєш. Так, так… Відобража-ється те, що потрібно? А ти натиснула фонт, вибрала там? Зараз у тебе еріал. Це для нью месидж? І однаковий? А після того ти аутлук за-кривала? Відкривала? Ага, ага – спробуй. Так, так. В мережах яких – соціальних? – змінюється тема розмови. – У нас корпорет еферз у со-ціальних мережах сидить – можеш у них запитати. Костя точно не сидить. Дашка точно, я знаю, сидить. Руслан сидить Кавацюк… ага.

Віталій – керівник цієї міні-групи. Розповідає, що найчастіші за-пити – розблокувати пароль. Особливо по понеділках. І надто тим, хто прийшов із відпустки. Також просять підключити до ме-режі, видати обладнання, встановити програму. А ще люблять так: ”У мене нічого не працює. Зробіть що-небудь”.

9:25 Карен пише лист водіям, щоб забрали із сервісного центру мо-більні телефони.

Найчастіші запити – розблокувати пароль. Особливо по понеділках. А надто тим, хто прийшов із відпустки

2 3

4

5

1

10

РЕПОРТАЖ


9:30 Віталій читає технічну документацію, що регулює переміщен-ня серверу компанії. Незабаром він переїде з офісу до лабораторії Microsoft.

9:31 Телефонний дзвінок – хтось не може зайти в мережу.

9:32 Знову дзвінок – ”не можу залогінитися”.

9:34 Ще дзвінок. Віталій допомагає вирішити проблеми з пере-їздом офісу в Казахстані.

Якщо хлопці не надто зайняті роботою – постійно жартують. Коли бачать диктофон і фотоапарат, починають сміятися, імітуючи па-ніку, і прибирати все, що може викликати підозри:– Що вона там знімає – смітник? Це не наше, це нам підкинули!– Треба глушилки ставити для диктофона.– Музику включимо – будуть шуми.

9:50 Керівник відділу Олександр Войналович закінчує планувати робочий день. Сьогодні, крім поточних справ, у нього кілька кон-ференц-дзвінків, важливо дізнатися в Сергія про результати поїзд-ки до Білорусі, обговорити з Віталієм проект перегляду застарілого обладнання.

Що вона там знімає – смітник? Це не наше, це нам підкинули!

1. Вадим Радовець і Віталій Бойченко обговорюють можливе вирішення проблеми

2. Подарунки від колег займають окреме місце на столі

3. Карен Сімонян

4. Віталій Бойченко по телефону консультує користувача з Казахстану

5-6. Робоче місце Кості Герасимова. Вид ззаду і спереду

6

11


РЕПОРТАЖ

10:30 Сергій Петрик, який адмініструє систему MFG PRO, хви-люється – за кілька годин потрібно бути в університеті КПІ, де він здобуває другу вищу освіту в галузі прийняття рішень та інтелекту-альної обробки даних. Сьогодні захист диплома.– Іванович якийсь космічний, – усміхаючись, каже Віталій про ко-легу. – Цікавиться астрологією і щоранку розказує останні новини: ”У тому сузір’ї така-то планета кудись наближається. Все – кінець усім”. Але які він привітання говорить! За кожною людиною по-мітить якусь особливість і так душевно про неї скаже.

10:50 У Вадима Радовця дзвонить телефон – бухгалтер чіпсової фабрики має запитання щодо нарахування зарплати. Вадим пра-цює з програмним забезпеченням, зокрема з програмою 1С. Після прийняття нового Податкового кодексу в бухгалтерів виникають додаткові запитання з нарахуваннями.– Коли рахували зарплату за січень, працювали і в суботу, і в не-ділю, – розповідає Вадим. – Постійно виправляємо різні недоліки, тому кожен день по п’ять-шість дзвінків тільки з цього приводу.Із Вадимом працює Тарас Гудзь, але сьогодні його немає на роботі. З особистих обставин узяв два дні відпустки.Тим часом у Вадима запланована купа завдань:– проект створення транспортної бази для відділу логістики – підготувати порівняльну таблицю за результатами зустрічей із по-стачальниками програм;– налаштування схеми експорту інформації з ЕRP системи – це полегшить підготовку звітів;– налаштування конфігурації системи 1С в Казахстані;– проблема з електронним підписом на чіпсовій фабриці;

Тим часом дзвінки тривають – галь-мує ноутбук, у Казахстані не можуть за-йти в мережу, віконця на робочому сто-лі стоять в одному кутку екрану й ніяк не перетягнеш їх в інший, просять ство-рити мейл-бокс, украли ноутбук – чи є документи на нього, щоб передати в мі-ліцію? Терміновий дзвінок – чи є в пана Юрія на комп’ютері програма, що від-криє відеоролик, який треба затвердити для реклами?Прийшло два запити на Help Desk – просять створити мейл-бокс і внести ро-бочий телефон в адресну книгу.Одночасно з роботою Help Desk асис-тент відділу Ольга Олейнікова вирішує завдання, пов’язані з обліком та ін-вентаризацією обладнання. ”Крафт Фудз Україна”, окрім іншої техніки, має 398 но-утбуків, 492 десктопи, не менше 337 мо-більних телефонів.

11:24 Олександр розмовляє по телефону з Білоруссю – з’ясовується, що в пра-цівників Cadbury надто застаріле об-ладнання. Треба міняти.

11:44 Сергій Іванович біжить здавати диплом.

13:05 Олександр, Вадим і Ольга спус-каються в кафетерій. Карен обідає вдо-ма, бо живе за квартал від офісу. Ві-талій і Костя знайдуть час поїсти тіль-ки в 15:20.

Які він привітання говорить! За кожною людиною помітить якусь особливість і так душевно про неї скаже

Асистент відділу Ольга Олейнікова перевіряє рахунки за телефон, поруч працюють Сергій Петрик (на фото ліворуч) і Олександр Войналович

12


Недавно був у Грузії. Дуже гарна країна, щирі й відкриті люди. А ще над-

звичайно проста і прозора робота мит-ниці – в прямому і переносному зна-

ченні – майже всі контролюючі органи розташовані в будівлях зі скла. Я був

вражений.В Україні я не перший рік займаюся

митними оформленнями, знаю всі про-цедури. Ще коли машина в дорозі до

кордону, треба сплатити всі митні пла-тежі, підготувати купу сертифікатів, зі-

брати безліч документів. Коли машина прибуває, обов’язково має пройти і санепідемстанцію, і екологів, й інші

служби.– У нас це все непотрібно, – каже мені директор компанії з транспортних пе-

ревезень і митного оформлення в Грузії, – і служб таких немає.

– Як немає? І сертифікатів не отримуєте?– Для чого? – дивується.

Мені здається, директор не до кін-ця знає всі деталі. Завтра про все роз-

питаю брокера. Не може ж бути все так просто.

Зустрічаємось, і я знову починаю пе-рераховувати українські вимоги:

– Підприємство може оформлятися на митниці, якщо воно зареєстроване в

Україні, має відповідний договір на об-слуговування, ліцензію на діяльність.

Треба купити програмне забезпечення в компанії-розробника, бланки, зібрати

купу документів.– Яка реєстрація, для чого? – перебиває мене грузинський колега. – У нас уся ін-формація про підприємство міститься в одній базі, і кожен контролюючий орган

має до неї доступ. А які передплачені гроші? Якщо машина приїхала на тер-

мінал, митник сам (!) зробив усі фор-мальності, і вона поїхала далі – за-

платите потім, через п’ять днів.Але найцікавіше було попереду.

Виявляється, всі ці прості правила – для непостійних імпортерів. А для ком-

паній із хорошою історією є поняття ”золотого імпортера”. Таким узагалі ні-чого не треба робити на митному тер-

міналі. У своєму офісі отримуєш доступ до загальної бази, твоя машина, пе-

ретинаючи кордон, їде прямо на склад, в електронному вигляді пересилаєш декларацію в базу митниці, а податки

можна заплатити протягом місяця.

Грузинська митниця

Сергій БУНЯК, менеджер із митного оформлення

По обіді робота триває. Привезли нові мобільні телефони, в кім-наті нарад не вдається вивести зображення на великий екран, хтось ніяк не знайде папку на комп’ютері, зависає ноутбук, не ко-піюються слайди з презентації, не синхронізуються файли на сер-вері, не друкує принтер.Костя пересилає Карену програму, щойно сам написав – вона дозволяє швидко обрати принтер за замовчуванням.

17:30 Олександр зачитує попередні результати опитування ко-ристувачів щодо якості надання послуг відділом:– ”Відповідальні працівники, але бажано бути відкритішими, щоб колеги поряд не почувалися не на тому місці”. Я так розумію, ма-ється на увазі, що людина відчуває, що не розбирається в ІТ, а ти йому тикаєш у це.– Не знаю, хто написав, але це точно Кості, – сміється Віталій. – загалом, дуже непоганий результат, – продовжує Олександр. – Середній бал на сьогодні – 6,34 із 7. Дуже непоганий результат, але зупинятися в жодному разі не можна, – серйозно резюмує Олександр.– Спочатку треба вичислити, хто написав негативні відгуки, – жар-тують інші.– Ну, це ми можемо. Хакерство ніхто не скасував.

Віталій: Люблю вирощу-вати квіти. Вдома до 30 ва-зонів маю – все підвіконня заставлене. Я ж родом із села, мене до землі тягне, хоч трісни.Років зо три тому з колиш-нім шефом їхали до його родичів у Ніжин, дорогою слухали аудіо книгу ”Ма-руся Чурай”. Так спо-добалося, що аж плакали.Хотів би залишити свій слід в історії. Щоб хтось сказав: ”Ось він таке зробив”.

Олександр: Моя улю-блена група – ”ДДТ”. Коли дізнався, що найближчий концерт буде в Ризі, взяв відпустку й поїхав. На по-дібних концертах веду себе як 20-річний.Дуже люблю подо-рожувати. Відколи з’я-вився автомобіль, ми з дружиною постійно їз-димо на Західну Україну, подорожуємо від одного міста до іншого.Не можу спокійно ди-витися ”Білий Бім Чор-не вухо” – сльози на-вертаються.

Вадим: Захоплююсь ку-пою різних цікавих ре-чей: взимку катаюсь на лижах і ковзанах, а вліт-ку – ролики і віндсерфінг.

Після подорожі до Єгипту став фанатом дайвінгу.А ще подобається танцю-вати латиноамериканські танці. Навіть цей Новий Рік зустрічали під звуки Саль-си. Люблю фотографувати. Вже близько року вчуся грати на акустичній гітарі.

Сергій Іванович: Люблю астрологію і всілякі все-світні прогнози. Зараз чи-таю, що станеться 2012 року. Думаю, кінця світу не буде. Пишуть, що біля Зем-лі пролетить дуже потужна планета, яка пролітає раз на шість тисяч років.Маю вдома чотири щури: Мішу, Машу і їхніх дітей, папугу Кешу й акваріум на 80 літрів.

Костя: Я – типовий ло-буряка і не ображаюся, коли мене так називають.Люблю російський рок: ”ДДТ”, ”Аліса”, ”Наутілус” і все таке. Із книжок подо-бається фантастика, типу ”Володаря кілець”. Люблю думати про техніку – чому тут так працює, а тут так. Ще люблю котів.

Карен: В інституті я пере-дивився ”100 найкращих фільмів усіх часів і на-родів”. Потім зацікавився рейтингом 250 стрічок.

Щовечора намагаюся по-дивитись якийсь фільм. Переглянути до кінця не виходить, тому розтягую на кілька вечорів.Я фанат адреналінового від-починку – страйкбол, па-рашутний спорт, велоспорт. У 14 років проїхав 110 кіло-метрів між містами Виш-город та Остер. Три години їхав туди і п’ять – назад.

Тарас: Мало хто знає, що я люблю куховарити. Дивлюся відповідні ві-део-уроки. Недавно при-готував качку по-пе-кінськи. Дуже люблю крем-супи. А в найближчу відпустку хочу поїхати в Діснейленд – треба ж здійснити дитячу мрію.Колись я танцював естрадно-класичні танці, навіть на гастролі їздили.

Ольга: Завжди цікави-лася психологією. Але мені казали: зі спеціаль-ністю бухгалтера легше знайти роботу, а з твор-чими захопленнями мож-на почекати. Довго до-велося чекати. Думаю піти на якісь курси з психології чи здобувати другу вищу освіту в цій галузі.Найсміливіший мій учинок – занурення з аквалангом.

13

РЕПОРТАЖ


Шоколадна фабрика ”Україна”


Що відчули, коли вам запропо-нували нове призначення?– Це не сталося в один момент, тому що були очікування та-кої розмови. Я з тих людей, які наполегливо кажуть, що вони хочуть. Останній рік використо-вувала багато можливостей по-говорити з людьми, які впли-вають на кар’єру в Крафті, чого прагну і яким бачу наступне призначення.Я розумію, що для регіону CEEMA моє призначення – це досить великий крок. По-перше, у нас взагалі немає жінок на по-зиції генеральних менеджерів. А по-друге, в Крафті люди рос-туть до певних посад досить дов-го. І коли мені запропонували бути генеральним, я відчула вдячність і радість. Це означає, що мене почули. Також одразу виникло мільйон запитань щодо бізнесу в Прибалтиці.

Що саме казали про своє на-ступне призначення?– Що хочу бути генеральним ме-неджером. І працювати в Європі. Окрім найближчих членів сім’ї, що переїжджають зі мною, усі родичі залишаються тут. Тому мені важливо за пару годин при-летіти додому. Я не могла роз-глядати, наприклад, Азію.

Як давно ви вирішили, що хочете бути генеральним директором?– На попередній роботі, в Avon. Я працювала асистентом гене-

рального директора і могла ди-витися, як будується бізнес. Ге-неральний був британець, ви-сококласний менеджер, усе робив правильно. А я тоді тільки за-кінчила навчання, мені потрібно було все пізнавати: що в бізнесі правильно, а що неправильно, як управляти людьми, що таке мар-кетинг. Тому що в Україні це все була теорія. І от коли я з ним по-працювала, то зрозуміла: хочу бути генеральним директором. Написала листа в HR, розповіла про своє бажання і попросила розказати, що для цього треба

робити. Розумію, це довгостро-кова ціль, але мені важливо ро-бити правильні кроки, щоб до неї дійти.Коли прийшла в Крафт, також швидко сказала про свої плани.

Що вам відповіли в першому випадку?– По-перше, ніхто з мене не за-сміявся. Керівник HR і без-посередній керівник поговорили зі мною і зорієнтували у вимогах до генерального директора в компанії. Ця людина обов’язково повинна щонайменше два роки пропрацювати у відділі збуту,

мати expatriate assignment, тобто вміти працювати з іншими куль-турами і адаптуватися до них, і мати мінімум п’ять років ме-неджерського досвіду.

Чим відрізняється гене-ральний директор від інших менеджерів?– Менеджер – це переважно ор-ганізатор: ти маєш ресурс і тре-ба зрозуміти, що це за ресурс і як його використати для досягнен-ня результату. Залежно від по-зиції тут змінюється тільки об-сяг роботи.А в генерального менеджера так багато людей у підпорядкуванні й усі такі різні, що з’являються набагато більші вимоги до лі-дерства. Треба вміти довгостро-ково бачити мету або мрію, якою можна заразити людей. Також потрібно набагато більше енер-гії – на BoM, на безпосередніх підлеглих і на всю організацію. Тобто всі лідерські навички ста-ють набагато важливішими.На цій посаді я вперше в жит-ті керуватиму людьми, роботу яких сама не виконувала. Все, що є в маркетингу і збуті, я мо-жу робити сама. В такому ви-падку керувати простіше: мо-жеш підказати, як діяти, зна-йти когось, хто виконає краще, або зробити самому. А тут треба буде покладатися на експертизу людей, які її мають. І головне – відповідати за результати їхньої роботи.

” ОСОБИСТИМ ЖИТТЯМ Я НЕ ЖЕРТВУЮ”

Ірина ШАНДАРІВСЬКА стала генеральним директором Kraft Foods, країни Балтики. Таку мету вона поставила дев’ять років тому

Я з тих людей, які наполегливо кажуть, що вони хочуть

16

ПОРТРЕТ


ПОРТРЕТ

Як ви далі рухалися до позиції генерального директора?– Із позиції персонального асис-тента я пішла в збут. Не тому що відчувала себе геніальним sales, а тому що розуміла, що це ви-мога для генерального. Робота в збуті вимагає великої фізичної сили і багато часу поза домом. Був період, коли я працювала в збуті своєї компанії, а мій чо-ловік – у збуті іншої. І ми ін-коли домовлялися, в які вихідні будемо разом удома. Тому що збут – це робота і життя ”в полі”, весь час треба їздити по країні. І тому ми довго жили без дітей.

Коли ставиш високу професійну мету, то свідомо жертвуєш час-тиною особистого життя?– Потрібно починати з того, що таке жертва. Бо люди з різною мотивацією по різному це сприй-мають. Але загалом, я думаю, що жертвувати багато не треба. Бо коли ж тоді жити?

Те, що я багато працюю, не сприй-маю як жертву. Це необхідна умова, щоб у сім’ї був рівень жит-тя, на який вона заслуговує. Осо-бистим життям я не жертвую. Завжди кажу керівнику, що для мене головний пріоритет – сім’я.От я маю сестру, яку я дуже лю-блю. У неї є дитина. І в цієї ди-тини в березні є лише тиждень канікул. Звичайно, на цей час ми всі поїдемо у відпустку. Не хочу таким жертвувати. Робота тиж-день зачекає, приїду і розгребу. Я так і сказала своєму новому ке-рівникові – сім’я в мене на пер-шому місці.

Чи не ризиковано робити такі заяви, коли маєш великі кар’єрні плани?– Питання в тому, як сказати. Ніколи не можна говорити уль-тиматумами і надто категорично.

Збут – це робота і життя ”в полі”, весь час треба їздити по країні. Тому ми довго жили без дітей

фот

о: В

олод

имир

ГЕР

АСИ

МО

В / F

ORB

ES

17


Треба пояснити, чому це важли-во, і які будуть наслідки. Своєму новому керівнику сказала, що я взагалі дуже роботяща і хороша, але є два моменти: мені важливо, чи Каунас – це те місце, де може жити моя сім’я, і в березні я хочу піти у відпустку.

Що вам допомагало в розвитку кар’єри?– По-перше, моєю кар’єрою ефективно управляли. Я пра-цюю в корпоративному бізнесі з 1997 року, за цей час мала дев’я-тьох керівників, і всі вони багато дали. Завжди чесно говорили, що треба робити далі, щоб прийти, куди я хочу.По-друге, я дуже рано зрозуміла: коли стаєш менеджером, твоя успішність прямо пропорційна тому чи успішні твої люди. Коли підлеглі такі сильні, що їм до-

статньо сказати, що треба, і все робиться – це такий кайф. Я за-вжди намагалася знайти людей сильніших за себе.І третє – я страшенно багато пра-цюю. Від цього страждають інші сфери життя. Для деякого я ви-даюся дещо обмеженою. На-приклад, спитайте про мій улю-блений фільм – згадаю щось із студентських років. Те саме з му-зикою – не орієнтуюся, що від-бувається в цьому світі. Але я не вважаю це жертвою. Мені так комфортно. Я маю роботу, що є величезною частиною життя, маю сім’ю, де левову частку часу займає Оля. Навіть якщо вона 80-й раз дивиться той самий мультик, я сідаю поряд, дивлюся на неї, і нам добре.

Чи важлива корпоративна куль-тура для професійного розвитку?– Надзвичайно важлива. От, при-ходить до мене людина з іншої

10 запитань

1. Ідеальний для вас вечір п’ятниці?Я вдома з сім’єю. Ми з чоловіком маємо ле-геньку вечерю з вином і дивимось, як Оля гра-ється конструктором, який ми їй купили.

2. Три речі, без яких ви не могли би жити?Відпустка на море, частий контакт з сі-м’єю і зручне житло.

3. Ваша дитяча мрія?Я хотіла бути лікарем і рятувати людей.

4. Ваше найбільше до-сягнення на сьогодні?Не маю особистих ворогів.

5. Що ви завжди хо-тіли зробити, але ще не встигли?Навчитися плавати.

6. Що може довести вас до сліз?Це так просто. Фільм, історія про успіхи своєї дитини, яку розкаже хтось із дівчат, моя Олюня.

7. Яка ваша най-характерніша риса?Надійність.

8. В якому віці ви усвідомили, що по-дорослішали?5-річною. Ми піш-ли на базар із мамою і вибирали одяг для нас із сестрою. І мама сказала: ”Давайте спитаємо нашу маму Іру”. Я завжди була дорослою.

9. Який ваш най-більший недолік?Не вмію спокійно пе-реживати конфлікти.

10. Яку надприродну здатність ви хотіли б мати?Читати думки інших.

позиції на ринку. Відповідно нам потрібні сильні люди і бренди. Тому коли я, наприклад, про-воджу інтерв’ю на посаду в від-діл маркетингу, одразу кажу: ко-жен місяць ви будете отримувати результати досліджень Нільсена, і щомісяця має зростати част-ка ринку. Якщо не зростає, по-чинається пресинг – чому, що відбувається? Якщо ви завжди прагнули бути першим, бути від-мінником, добиватися всього са-мому, ви маєте почуватися з цим комфортно. Якщо у вас по жит-тю немає такого прагнення і вам важливо, о шостій піти додому,

Своєму новому керівнику я сказала, що дуже роботяща і хороша, але в березні я хочу піти у відпустку

функції й просить поради, мов-ляв, засидівся, хочу чогось но-вого, чи можна розраховувати на маркетинг? Враховуючи, що в рамках нашої культури ми хо-чемо розвивати людей, і в нас є сформовані практики, як це робити, кажу: давай подумає-мо – чи треба тобі той маркетинг, що ти будеш із ним робити. По-говорили, виявляється, що тре-ба порадитися із зовсім іншими людьми.Інший елемент культури укра-їнського Крафту – це лідерство. Ми завжди себе позиціонуємо як компанія, що хоче мати лідерські

Ірина Шандарівська з чоловіком і донькою на відпочинку в Дубаї

18

ПОРТРЕТ


– Воно дивиться на тебе отаки-ми очима! І ти розумієш: цієї лю-

дини не було, і ось вона є, – розпо-відає Леся Костюк про народження

своєї донечки Марічки. – Вагітною я цього не дуже усвідомлювала. Очолила відділ корпоративних

справ і через два тижні дізналася про свою вагітність. Тож поки пра-

цювала на новій позиції, не було часу задумуватися.

Уже з півгодини я слухаю її роз-повіді про пологи й материнство. Леська розказує колоритно. Вона з тих, хто вміє говорити, копіюючи

голоси й манери персонажів. А тут ще й така тема.

Розповідає речі, яких зазвичай не дізнаєшся, доки сам цього

не пройдеш.– Аньку Якончук ще довго не про-бачу. Могла хоча б сказати, що це все одно дуже боляче, – бурчить Леся про нашого категорійного

бренд-менеджера. Вона розповіда-ла, що зі знеболювальним уколом

народжувати легко. – І всі ці техніки дихання і масажу, яких ми вчилися перед пологами, це такий розвод

на гроші”.Потім розповідає про дитину. Так,

наче це інопланетянин прилетів до нас і, абсолютно безпорадний, по-трапив до неї. Дитя не визнає одя-

гу і Леська, одягаючи малу, бель-коче, муркоче і головою трясе, щоб

якось відволікти.– Деколи, виробляючи все це, лов-лю себе на думці: от би мене зараз хтось із БОМу побачив!” – сміється.

Леся працювала в Крафті ледь не з перших років компанії в Україні.

Спочатку маркетологом, потім тре-нувала інших працівників. Далі стала менеджером відділу кор-поративних справ – трохи біль-

ше ніж на півроку. Пішла в декрет на шість місяців, але потім про-

довжила його. Вона ”вирвалася” на корпоративну вечірку не-

надовго і вже мусить поспішати до-дому. Одягається, ще раз вітає ”ви-

нуватицю” свята, директора від-ділу маркетингу Іру Шандарівську

з підвищенням на гендиректора Балтики, і біжить додому.

Леся і Марічка

Руслан КАВАЦЮК, менеджер корпоративних комунікацій

вам тут буде погано. Тому нема сенсу йти. Культура лідерства в нас дуже сильна.

Які важливі рішення доводилося приймати на кар’єрному шляху?– Одне з найважливіших – як по-будувала процес пошуку роботи після звільнення з Avon. Перша думка була: що я можу продавати? Можу продавати свій досвід збуту в прямому продажі. На що мож-на дивитися? До конкурентів із косметики я не могла йти, бо спі-вала на всю країну, що Avon най-кращий. Тому розглядала тільки страховку – тоді вони мали прямі продажі. Походила по компаніях і зрозуміла, що страховку про-давати не можу. Отже директором із продажів там бути не варто.Другий підхід: буду продавати себе як людину, що знає ринок косметики. Походила по всіх кос-метичних компаніях – там теж не склалося.Тоді подумала: треба подивитися на компанії, де добре ставляться до людей – їм апріорі буде корис-ний мій менеджерський досвід, а там щось придумаємо. Kraft Foods була першою в цій хвилі пошуку. Після численних інтерв’ю я зро-зуміла, що точно хочу сюди – бай-дуже на яку посаду і на які гро-ші. Я бачила, що в мені не просто шукають кваліфікації, потрібної для вакансії, а дивляться зна-чно ширше. Було зрозуміло, що в цій компанії розглядають людей як цінний ресурс, а не як людей, що займають певні позиції й ви-конують певну роботу.

Які хороші поради ви отримували?– Пам’ятаю дві. Тато сказав: якщо ти готова багато працювати і вкладати, це обов’язково дасть результат. Тому якщо в жит-ті щось є, воно, як правило, є ре-зультатом роботи. Тепер у мене

немає ілюзій відносно цього.Друга порада була від директора з продажів на попередній роботі. Я в нього працювала sales support manager, це була моя перша ме-неджерська посада і я мала стіль-ки ентузіазму! Ми проводили дні відкритих дверей у містах міль-йонниках із метою знайти в кож-ному першу тисячу представ-ників компанії. І я реально го-ріла на тій роботі. Після кожної виставки худла на 2 кілограми. Він це побачив, якось підійшов і каже: ”Слухай: компанія є, була і буде. А тебе вже не буде”. Тобто з одного боку треба багато пра-цювати, а з другого – берегти

себе і деколи включати на роботі механізм самозбереження: брати вихідні, проводити час із сім’єю, їздити у відпустку.

Були на вашому шляху помилки, які чогось навчили?– Найважче, коли наймаєш на роботу не тих людей. Щоб від-коригувати таку помилку, по-трібно багато часу та емоцій.А найбільша моя маркетингова помилка в Крафті – це запуск цу-керок Cot d’Or із тим позиціо-нуванням і портфелем, що вони мали 2008 року. Чому я це зро-била? По-перше, преміум-ринок 2008-го так швидко розвивався, що здавалося, споживачі при-ймуть будь-яку преміальну про-позицію. А по-друге, я розуміла, що в нашому регіоні нічого, крім Cot d’Or нема в сегменті премі-альних коробкових цукерок. Я в нього не вірила, але думала: рап-том вийде? Бо ж розумні люди придумали, розумні затвердили, ринок шаленіє, конкуренти на-бирають частку ринку, аж гай шумить, а ми нічого.Чого це мене навчило? Пер-ше – ”спешка хороша при ловле блох”. Друге – якщо ти в щось не віриш, не роби цього.

Якщо вам важливо, щоб о шостій піти додому, вам тут буде погано

Після численних інтерв’ю я зрозуміла, що точно хочу сюди – байдуже на яку посаду і на які гроші

19

ПОРТРЕТ


2020

ДІТИ

” МАМА НА КОМП’ЮТЕРІ РОБИТЬ ВСЯКІ ШТУКИ”Після відкриття дитячого куточка ”Хатинка Барні” в кафетерії київського офісу, діти, які прийшли на свято, розповіли ким працюють їхні батьки

Марина МІНЄЄВА, 7 років, донька Сергія Мінєєва, менеджера автомобільного парку та адміністративного підрозділу:– Тато працює в ”Крафт Фудзі”. Робить цукерки, ”БАРНІ”, ”ОРЕО” і ”КОРОНУ”. Як він це робить я не знаю. А ще просто сидить в офісі, пише якісь справи на комп’ютері, відповідає на телефонні дзвінки. Але я не знаю, про що він говорить – у нього якісь робочі справи.Ще тато їздить у відрядження. Був у Росії, тобто в Білорусі. Привіз мені звідти цукерки й олівці.Я люблю бувати в тата на роботі у вихідні. Він працює, а я малюю в ”Хатинці Барні”. Мені більше хочеться бути в нього на роботі, ніж гратися на площадці.


2121

ДІТИДІТИ


ДІТИ

Данило ПАНІВНИК, 3 роки, син Ольги Панівник, менеджера з компенсацій та пільг:– Мама працює на роботі, далеко. Вона

сидить на п’ятому поверсі за комп’юте-ром. Ще вона робить на роботі ”БАРНІ”

і шоколадки. На столі в неї стоїть Барнік. Я також сидів за її столом і малював жов-

тими олівцями.Мама їде на роботу машиною, завозить

мене на мою роботу, а потім їде на свою. Приходить тоді, як я граюся ввечері вдо-ма. Ще їздить у відрядження. На вихідних

мама вдома, і ми в неділю їздимо в церкву.

Галина ДЕНИСЕНКО, 4,5 роки, донька Ольги Денисенко, супервайзера з роботи з клієнтами, ключові клієнти:– Моя мама працює керівником. Цілий день пише щось в офісі. Ще вона продає продукцію: мішку ”БАРНІ”, ”ОРЕО”, печиво і чіпси. Але спочатку печиво печуть, а вже потім розвозять по магазинах. Я ніколи цього не бачила, і мені цікаво, як із машини вивантажують ящики з печивом.Колись у мами на роботі було свято Барні. Показували гарну хатинку, де живе і ходить великий Барні.Коли мама везе мене в садок, їй дзвонять по роботі. А вона всім каже: ”Вибачте, я зайнята”.Мені хотілося б, щоб мама працювала парикмахером. Щоб робила мені всякі зачіски. А я хочу стати вихователем у дитячому садку. Люблю, коли мене всі слухають. Ну, і вчителем ще хочу бути.

22


ДІТИ

Дмитро та Софія ГУМАНИЦЬКІ, 5 і 9 років, діти Зої Чечуліної, координатора з постійного вдосконалення

процесів та систем закупок, регіон CEEMA:– На роботі мама на комп’ютері робить всякі

штуки і ще готує шоколадки. Туди входять какао-боби, спеціальні палиці, молоко. Далі шоколад заливають у формочки і виходить шоколадка.

Ну і пишуть ”КОРОНА” або ”МІЛКА”.Ще мама їздить у відрядження. Недавно була

в Австрії, скоро в Америку поїде і в ЮАР, в Африку. Привозить нам із відрядження магнітики.

Кожен день мама їде на роботу о пів на восьму, а приїжджає додому о шостій. А по вівторках

і четвергах працює вдома.

Даша СОМОК, 4,5 роки, донька Наталії Йовки, менеджера відділу людських ресурсів:– Про мамину роботу я знаю, що це ”Крафт Фудз”. Вона там робить шоколад: у мисочку наливає молока, вишеньки і шоколад добавляє. Ще вона робить цукерки ”БАРНІ”. Ведмедик Барні живе в хатинці в мами на роботі.Мама працює з тьотями Наташою і Оксаною. Вона пригощає мене ”БАРНІ”. Ще в мами на роботі є вели-кий ліфт і вона працює на самому верхньому поверсі.

23



1 Народилася я в Кишиневі, у сім’ї студентів. Дво-місячною батьки віддали мене в село до діда з ба-

бою. Це Кагульський район, південь Молдови. Там, серед гір і овець, я прожила до 17 років. Пам’ятаю з дитинства, що скрізь завжди було повно болота і люди багато пра-цювали. У вихідні, коли подружки ходили на танці, я пасла овець.

2 З батьками я не бачилася. Вони скоро розлучилися, тато помер, а з мамою я не зустрічалася до 12 років.

Потім подзвонила їй, ми познайомилися. Але нормальні стосунки між нами так і не склалися.

3 У селі я ходила до школи й захопилася хімією. З вось-мого класу вчилася на заочних курсах при універси-

теті. Мені присилали контрольні роботи, я їх виконувала, відсилала, отримувала назад із оцінками. Це була наче гра така. Коли пасла овець, брала підручник із хімії й ви-рішувала задачі. А після школи поступила на хімічний факультет Кишинівського державного університету.

4 У дитинстві я хотіла стати акторкою, потім – художницею, коли захопилася хімією – лікарем. Те-

пер я – військовослужбовець. Але дітей досі лікую сама – без антибіотиків, природними засобами, масажами.

5 В університеті вечорами я паралельно вчилася на факультеті суспільних професій на режисера дра-

матичного театру. Це було популярно в ті часи. Так ми розважалися й відпочивали від серйозної хімії. Тепер я ходжу на танці, вчу сальсу.

6 Маю двох синів: старшому Андрієві скоро буде 23, молодшому Максиму – 8,5 років. Андрій працює

моряком. Підписав перший контракт. Третій рік зустрі-чається з дівчиною. Якщо вони вирішать одружуватись, я за виграні гроші, куплю їм квартиру. Але шлюб – це їхнє рішення. Я не буду втручатися.

7 Ми живемо в трикімнатній квартирі, яку мені як вій-ськовослужбовцю дали 2001 року, коли переїхала в

Іллічівськ.

8 Моя мрія – поїхати в Париж. У школі я вчила фран-цузьку і зараз у роботі її використовую. Недавно ді-

зналася, що подруга живе в Парижі. Також я завжди мріяла відкрити маленький ресторанчик, коли вийду на пенсію. Люблю готувати.

9 Я намагаюся жити за Божими заповідями, допома-гати іншим. Торік друг мого старшого сина втратив

батьків і залишився з меншим братом. Я вирішила взя-ти опіку над меншим хлопчиком. Кілька місяців вони обоє жили в нас, але коли всі документи були майже го-тові, мій чоловік сказав, що не погоджується. Зараз вони живуть неподалік Іллічівська, старший брат опікується меншим.

10 Про виграш я нікому з рідних не казала. Досі ніхто нічого не знає.

” ПРО ВИГРАШ Я НІКОМУ З РІДНИХ НЕ КАЗАЛА”10 фактів із життя Тетяни Миколаєвої – переможця акції від JACOBS MONARCH. Наприкінці січня вона виграла 1 600 000 гривень на Аромоксамитовий дім

26


Цього року знову ходила на національ-ний балет Грузії ”Сухішвілі”. Вражає їхня майстерність. На сцені 40–50 людей як один виконують складні елементи в танці. Важко уявити талант і бачення постановни-ка, який усю команду згрупував і натрену-вав так, щоб отримати таке красиве дійство.Чоловіки з балету часто виконують складні акробатичні партії, особливо у танцях із шаблями. Цього року я ди-вилася концерт із балкона, і навіть звід-ти було видно, як від шабель іскри ле-тять. Або коли чоловіки кидають у землю кинджали, а потім на колінах виконують між ними віртуозні елементи. Я щоразу хапаюся за серце й думаю, чи вони за-лишаться живі. Танці були поставлені дав-но, а досі сприймаються сучасно.

Вероніка ЦИБАНЬ

” НА ВИСТАВУ ”СЛУЖНИЦІ” НЕ ШКОДА ГРОШЕЙ”Як відпочити після роботи розповідають Наталія БАЙКАЛОВА, менеджер відділу людських ресурсів, та Вероніка ЦИБАНЬ, менеджер із маркетингових послуг, Нові Ринки Східної Європи та Центральної Азії

Я люблю театр і стежу за всіма новинками, гастролями. Незабутні враження маю від вистави Романа Віктюка ”Служниці”. У нього специфічні, не класичні постановки, і я навіть не збиралася йти на них, було нецікаво. Але коли побачила ”Служниць”, два тижні ходила вражена. Кращої вистави в житті не бачила. Кажуть, коли Віктюк уперше її поставив, люди двері в театр виламували, щоб побачити.Сюжет спектаклю досить банальний – служниці багатої француженки заздрять її стат-кам, і хочуть звести хазяйку зі світу. Але найбільше вражає музика і танці. Актори мало говорять, але багато рухаються. І це не традиційні танці – хореографію для спектаклю ставив балетмейстер. Музика зачаровує, багато пісень Даліди. Мені не все подобається з її репертуару, але Віктюк підібрав чудові композиції. І ще важливий момент – усі ролі виконують чоловіки. Автор п’єси Жан Жане писав, що так і має бути – всі ролі повинні грати чоловіки.Коли Віктюк ще раз привезе ”Служниць” до Києва – обов’язково піду. І поїду за ним по всіх містах, бо хочу ще сто разів їх побачити. На це не шкода грошей.

Наталія БАЙКАЛОВА

Ходила в галерею художниці Євгенії Гапчинської. Мені подобається її твор-чість. Щоправда нічого не купила, бо вар-тість картин вимірюється тисячами гри-вень. Але придбала каталог робіт і час-тенько переглядаю вдома. Там написано, що полотна Гапчинської сприяють гар-ним снам. Не пам’ятаю, чи щось особливе снилося, але позитиву їх споглядання додає.

Наталія БАЙКАЛОВА, менеджер відділу людських ресурсів

Недавно я гуляла біля Софії Київської й вирішила перечитати роман ”Диво” Павла Загребельного про часи Київської Русі. Зазвичай такі люди, як князь Володимир або княгиня Ольга, ви-даються постатями-легендами. От, па-м’ятники стоять у центрі міста. А коли читаєш таку книж-ку, розумієш, що це були звичайні люди зі своїми сильними і слабкими рисами. Коли, наприклад, головний герой ро-ману потрапляє до одного з народів, ді-знається, що вони взагалі не сприймають княгиню Ольгу. Тому що коли до неї при-були їхні посланці, вона всіх підступно спалила живцем. Важкі були часи. Читаєш таке і надієшся, що сам ніколи не опи-нишся в ситуації, коли доведеться робити такий складний вибір.

Вероніка ЦИБАНЬ, менеджер із маркетингових послуг, Нові Ринки

Східної Європи та Центральної Азі

ВІДПОЧИНОК


” Кожна свідома доросла людина повинна працювати над своєю впевненістю. Її треба ростити, як квітку. Бо впевненість у собі – це ключик до розкриття потенціалу” Катерина ЗАГОВОРА національний менеджер із торгового маркетингу


k085

Documents