Тема. Імпресіонізм як художньо-мистецьке явище. Імпресіонізм в українській літературі на основі вивчення творчості М. Коцюбинського.

Мета: ознайомити учнів із мистецько-естетичною платформою імпресіоністів, дати уявлення про основні способи вираження імпресіоністичного світогляду; пояснити, в чому полягає важливість вивчення творчості імпресіоністів; розвивати глибинне відчуття образних засобів музики, живопису, мови; прищеплювати учням потребу у відчутті тонкого художнього світу та отримання від цього естетичної насолоди; виховувати любов і пошану до оригінального та неповторного мистецького світу.

Епіграф: «75 відсотків інформації людина сприймає через відчуття. Отже, виникає питання: «Хто є людина?». Ясна річ, що сукупність своїх відчуттів». П. Сєзанн.

Жанри

психологічна

новелапоезія у прозі есе

акварель етюд мініатюра

Михайло Михайло КоцюбинськийКоцюбинський

1864-19131864-1913

Великий Великий СонцепоклонниСонцепоклонни

кктата

ВеликаВеликаЛюдинаЛюдина

Михайло Михайло Коцюбинський Коцюбинський

із із

дружиноюдружиною

Вірою УстимівноюВірою Устимівною

Дейшою Дейшою

Мої дні течуть тепер серед степу, Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим серед долини, налитої зеленим

хлібом. Безконечні стежки, скриті, хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, інтимні, наче для самих близьких,

водять мене по нивах, а ниви водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба. Я хлюпають ними аж в краї неба. Я тепер маю окремий світ, він наче тепер маю окремий світ, він наче

перлова скойка: стулились краями перлова скойка: стулились краями дві половини — одна зелена, друга дві половини — одна зелена, друга

блакитна — й замкнули у собі блакитна — й замкнули у собі сонце, немов перлину.сонце, немов перлину.

А я там ходжу і шукаю спокою. А я там ходжу і шукаю спокою. Йду. Невідступно за мною Йду. Невідступно за мною

летить хмарка дрібненьких летить хмарка дрібненьких мушок. Можу подумать, що я мушок. Можу подумать, що я

планета, яка посувається разом планета, яка посувається разом із сателітами. Бачу, як синє небо із сателітами. Бачу, як синє небо

надвоє розтяли чорні дихаючі надвоє розтяли чорні дихаючі крила ворони. І від того — крила ворони. І від того —

синіше небо; чорніші крила.синіше небо; чорніші крила.

На небі сонце — серед нив я. Більше На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину нікого. Йду. Гладжу рукою соболину

шерсть ячменів, шовк колосистої шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха хвилі. Вітер набива мені вуха

шматками згуків, покошланим шматками згуків, покошланим шумом. Такий він гарячий, такий шумом. Такий він гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нетерплячий, що аж киплять від

нього срібноволоті вівса. Йду далі — нього срібноволоті вівса. Йду далі — киплять. Тихо пливе блакитними киплять. Тихо пливе блакитними

річками льон. Так тихо, спокійно в річками льон. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти зелених берегах, що хочеться сісти

на човен й поплисти. на човен й поплисти.

А там ячмінь хилиться й тче... А там ячмінь хилиться й тче... тче з тонких вусів зелений тче з тонких вусів зелений

серпанок. Йду далі. Все тче. серпанок. Йду далі. Все тче. Хвилює серпанок. Стежки Хвилює серпанок. Стежки

зміяться глибоко в житі, їх око зміяться глибоко в житі, їх око не бачить, сама ловить нога. не бачить, сама ловить нога.

Волошки дивляться в небо. Вони Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо і стали як хотіли бути як небо і стали як небо. Тепер пішла пшениця. небо. Тепер пішла пшениця.

Твердий безостий колос б'є по Твердий безостий колос б'є по руках, а стебло лізе під ноги. руках, а стебло лізе під ноги.

Йду далі — усе пшениця й Йду далі — усе пшениця й пшениця. Коли ж сьому край пшениця. Коли ж сьому край

буде? Біжить за вітром, немов буде? Біжить за вітром, немов табун лисиць, й блищать на табун лисиць, й блищать на

сонці хвилясті хребти. А я все сонці хвилясті хребти. А я все йду, самотній на землі, як сонце йду, самотній на землі, як сонце на небі, і так мені добре, що не на небі, і так мені добре, що не

паде між нами тінь когось паде між нами тінь когось третього. Прибій колосистого третього. Прибій колосистого моря йде через мене кудись у моря йде через мене кудись у

безвість.безвість.

САМОТНІЙСАМОТНІЙЯ слухаю співи, яких ніхто не чує: то Я слухаю співи, яких ніхто не чує: то

співає моя душа. співає моя душа. Завжди і всюди чую її любимий приспів: Завжди і всюди чую її любимий приспів:

- А ти самотній!.. - А ти самотній!.. І ніщо не заглушить - я се знаю, - ніщо І ніщо не заглушить - я се знаю, - ніщо не заглушить тихого співу; крізь стогін не заглушить тихого співу; крізь стогін

хуги, крізь сміх весни, крізь регіт грому і хуги, крізь сміх весни, крізь регіт грому і плюскіт зливи - я все вчуваю: плюскіт зливи - я все вчуваю:

- Самотній!.. Самотній!.. - Самотній!.. Самотній!..

Навколо люди. Блищать їх очі, Навколо люди. Блищать їх очі, тремтять їх голоси... Снує срібну тремтять їх голоси... Снує срібну

нитку розум і золоту - серце, хвиля нитку розум і золоту - серце, хвиля життя виходить з берегів, шумить і життя виходить з берегів, шумить і грає, і коли до уст моїх торкається грає, і коли до уст моїх торкається

келих веселощів, - я чую вже келих веселощів, - я чую вже знайомий реквієм душі: знайомий реквієм душі:

- А ти самотній!.. - А ти самотній!..

Я плачу. З мого серця теж ллється Я плачу. З мого серця теж ллється струмок в море людського горя. І струмок в море людського горя. І хоч тепла рука моя простягнена хоч тепла рука моя простягнена

для дружнього стиску там, де його для дружнього стиску там, де його треба, хоч душа моя розкрита для треба, хоч душа моя розкрита для чужого горя, як квітка для роси, а чужого горя, як квітка для роси, а

проте... а разом з тим - я чую - проте... а разом з тим - я чую - встає з глибини, як вічне встає з глибини, як вічне

прокляття: прокляття:

- Ха-ха! Ти все ж самотній!- Ха-ха! Ти все ж самотній! І коли навіть біля серця мого І коли навіть біля серця мого

б'ється кохаюче серце, коли дві б'ється кохаюче серце, коли дві іскри злучаються в поломінь іскри злучаються в поломінь

щастя, коли здається, що сфінкс щастя, коли здається, що сфінкс розгаданий вже, - і тоді навіть... розгаданий вже, - і тоді навіть... ...І тоді навіть чорним клубком ...І тоді навіть чорним клубком

котиться в грудях моїх болісний й котиться в грудях моїх болісний й гордий покрик: гордий покрик:

- А я... самотній!..- А я... самотній!..