УДК 383.316.6:57 Г.М. ЧілікінаМелітопольський державний педагогічний університет

ДУХОВНИЙ РОЗВИТОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ

МИСТЕЦТВА

Стан соціально-економічних, громадсько-політичних характеристик

суспільства багато в чому визначається рівнем суспільної свідомості,

наявністю чи відсутністю духовних орієнтирів людей, в першу чергу дітей,

самим станом освіти, відповідністю досягнень вітчизняної педагогіки та

психології сучасним потребам суспільства.

Формування духовності невід’ємне від виховання патріотизму, поваги до

історичної спадщини українського народу, впровадження в суспільну

свідомість моральних загальнолюдських цінностей, формування інтересу до

здорового образу життя і, звичайно, упевненості співвітчизників у своєму

майбутньому.

Слід підкреслити, що історія розвитку людського суспільства

багаторазово підтверджувала зв’язок між духовним розвитком суспільства та

темпами його прогресу. Без духовності людей суспільство приречене на

здичавіння та виродження. І навпаки. Історичний прогрес базується на ду-

ховності людини-творця.

У наш час дуже актуальним з питання духовного розвитку молодших

школярів. На школу, зокрема на уроки музики, покладається велика

відповідальність по вихованню духовності.

Мета нашого дослідження: теоретичне визначення психолого-

педагогічних умов, які сприяють формуванню духовного розвитку молодших

школярів за допомогою мистецтва.

Відповідно мети поставлені завдання: теоретично обґрунтувати питання

“духовність”, психолого-педагогічні умови, що сприяють духовному

розвитку молодших школярів.

Питання духовності протягом багатьох років хвилювало філософів,

педагогів, психологів. Воно є одним з найбільш складних понять, яке

потребує не просто виділення основних характеристик, а й чітких

світоглядних позицій.

Поняття духовність має багато сторін дослідження, у ньому

простежується взаємозв’язок: дух - душа - свідомість - розум. Всі вони до

“духовного” світу дитини. Духовність означає орієнтацію на високі моральні

цінності, вона пов’язана з бажанням осмислити життя у всій його повноті. Це

бажання виступає як необхідна умова саморозвитку і самовдосконалення.

Духовність є головним принципом удосконалення себе і суспільства,

необхідною умовою вільного і творчого відношення до приватного та

суспільного життя. Духовність не є чимось даним: не можна сказати, що ця

людина має духовність, а ця ні. Духовність - не творче джерело життя

людини, яке вимагає, щоб його відкрили і неперервними зусиллями

зберегли. Духовність для свого існування потребує постійного розвитку

самосвідомості людини, його емоціональних, естетичних, інтелектуальних

якостей.

Давньогрецький філософ Платон у своїй “Етичній педагогіці” тісно

пов’язував моральність і духовність. Він вважав, що все повинно відповідати

етичним нормам. Французький філософ М. Монтень акцентує увагу на

якостях особистості наставника, вважаючи його розум та духовність більш

цінними, ніж його ученість. Він рекомендує враховувати “душевні нахили

дитини”, радячи давати їй можливість розвивати самостійність та активність.

[2, с. 392]

Я. А. Коменський підкреслював, що “ніхто не може зробити людей

мудрими, крім мудрого, ніхто - красномовними, крім красномовного, ніхто -

моральними, крім морального” [1, с. 414]

Треба зазначити, що Л. М. Толстой вбачав у дитини “первообраз

гармонії, правди, краси і добра”. Важливішою задачею виховання він вважав

виховання “доброго серця”, “добрих суджень”, “доброї волі”.

На думку В. О. Сухомлинського “вади” у дитини “зникають швидше,

якщо їх місце займають достоїнства” [3, с. 270].

Духовність дітей міститься у пробудженні у них почуття прекрасного, а

почуття прекрасного розвивається мистецтвом, у тому числі і музикою.

Музика - необхідний атрибут людського існування.

Музика - могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий

повноцінний розумовий розвиток дитини. Розвиваючи чутливість дитини до

музики, ми надихаємо її думки, прагнення.

Важливими педагогічними умовами духовного розвитку молодших

школярів можуть бути використання народного мистецтва у навчально-

виховному процесі; створення емоційно-духовного настрою школярів;

розвиток емоційно-естетичних почуттів під час творчої діяльності.

Таким чином, врахування педагогічних умов буде, на нашу думку, сприяти

духовному розвитку молодших школярів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Коменськнй Я. А. Педагогическое наследие. - М.: Педагогика, 1989.-414 с.

2. Мистецтво життєтворчості особистості: Наук. — метод, посібник у 2-х ч.

(Ред. рада Доній В. М., Несен Г. М., Сохань Л. В. та ін.) - К., 2003. -

Теорія і технологія життєтворчості. - 392 с.

3. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. - М., 1984. - 270 с.

4. Шумра Л. К. Загальнолюдські моральні цінності як основа духовного

виховання. (Рідна школа. -2004. - Червень. С. 28 - 30).