СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

ЧУМАКОВА Альона Анатоліївна

УДК:374. 015. 31 : 78

ВИХОВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ МУЗИКОТЕРАПІЇ У ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДАХ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТдисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Київ - 2019

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Запорізькому національному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професорЛокарєва Галина Василівна, Запорізький національний університет,завідувач кафедрою акторської майстерності та дизайну

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професорМиропольська Наталія Євгенівна, Інститут проблем виховання НАПН України, головний науковий співробітник лабораторії естетичного виховання;

кандидат педагогічних наук, доцентАнтоненко Тетяна Леонардівна,Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, професор кафедри педагогіки.

Захист відбудеться 30 жовтня 2019 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52-А, Президія Національної академії педагогічних наук України, конференц-зала (1 поверх).

Із дисертацією можна ознайомитись на офіційному сайті СНУ ім. В. Даля https://snu.edu.ua та в Науковій бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти» НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 52-Г, (3 поверх).

Автореферат розісланий 30 вересня 2019 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.С. Сідаш

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИАктуальність теми дослідження. Державна політика України у сфері

освіти визначала й визначає актуальні питання щодо виховання дитини, її інтелектуально-духовного розвитку, формування світогляду, етичних і естетичних принципів та ідеалів тощо. Проте сьогодні спостерігається тенденція щодо регресу виховання, визначення навчання більш пріоритетним у порівнянні з вихованням, домінування інтелектуальної складової над виховною. Серед головних причин цього процесу можна визначити як економічні (промислово-економічні зміни, які потребують постійного оновлення та поширення знань; стрімке зростання інформаційного навантаження на людину; характер і обсяг інформації, яка потребує аналізу й перетворення задля оптимізації професійної діяльності тощо), так і соціальні (девальвація духовних і моральних цінностей, зміщення пріоритетів у бік матеріального благополуччя, руйнування традиційних ціннісних орієнтації; комодифікація освіти, яка все частіше розглядається як джерело збагачення; визначення освіти сферою надання послуг із використанням ринково-грошових відносин; посилення контролю держави за рівнем знань (ЗНО, вимоги до навчальних закладів для отримання ліцензії на право діяльності, атестаційні вимоги до педагогічних працівників, зменшення часу для проведення виховних заходів тощо) на відміну від виховання тощо). Видатні науковці, педагоги-практики, провідні діячі культури стверджують, що завеликий обсяг знань, надмірні вимоги до носіїв знань, прагнення прискореного впровадження технологій у навчально-виховний процес призводить до поступового виштовхування виховання з переліку головних завдань практичної діяльності педагогів.

Розуміючи, що така ситуація є неприпустимою, фахівці наголошують на актуальності всіх аспектів виховання людини в онтогенезі, зокрема виховання її емоційної культури. Учені (І. Бех, О. Олексюк, О. Сухомлинська, М. Чурсін, Г. Шевченко та ін.) наполягають на тому, що не може вважатися вихованим, духовно багатим той, хто не вміє поважати емоції оточуючих, не вважає за потрібне дотримуватися соціальних норм щодо виявлення власних емоцій та почуттів. На переконання науковців, саме емоційна культура людини як складова культури духовної виконує регулятивну й оцінну функції, мотивує життєдіяльність людини, допомагає обирати форми й методи нормативної поведінки. Тобто рівень сформованості емоційної культури особистості є показником її вихованості, загальної й духовної культури.

Різні аспекти емоційної культури людини вивчали Т. Антоненко, О. Лук, П. Якобсон та ін. Теоретико-методичні аспекти емоційної культури студентів і вчителів висвітлені в роботах І. Аннєнкової, І. Могилей, О. Якубовської та ін. Формування емоційної культури дітей старшого шкільного віку досліджено Л. Сбітнєвою, Л. Соколовою, О. Турською та ін. Особливості формування емоційної культури учнів молодших класів розглянуто П. Єлісеєвою, Р. Калініною, Н. Ульяновою та ін.

Визнаючи важливість формування, розвитку та корекції емоційно-почуттєвої сфери людини, у тому числі й виховання емоційної культури молодших школярів, одним із потужних засобів педагогічного впливу науковці та педагоги-практики визначають мистецтво загалом і музичне мистецтво зокрема.

Обґрунтовуючи власну думку, дослідники посилаються на багатовікову практику використання музичних звуків як фактора потужного впливу на психосоматику й емоції людини, як засобу зміни її свідомості тощо.

Вивчаючи педагогічний аспект емоційної культури людини, зокрема процес формування емоційної культури молодших школярів, науковці наголошують на необхідності впровадження новітніх технологій, методів і засобів виховання, наприклад, музикотерапії, у педагогічну практику як загальної, так і позашкільної освіти, де заклади художньо-естетичного спрямування посідають окреме місце. До специфіки їхньої діяльності можна віднести такі: відвідування учнями-вихованцями занять за бажанням, можливість індивідуального навчання, планування навально-виховного процесу із урахуванням потреб і бажань дітей тощо. Усе це створює особливі умови для впровадження музикотерапії. Проте в діяльності навчальних закладів позашкільної освіти сьогодні актуальними є певні протиріччя, а саме:

- між великою увагою до питань естетичного виховання з одного боку, і замалими зусиллями щодо соціально-педагогічної, інтелектуально-психологічної, психокорекційної роботи за допомогою музики з іншого;

- між соціальною потребою у вихованні емоційної культури молодших школярів в умовах позашкільної освіти і недостатньою теоретичною розробленістю цього питання в педагогічній науці;

- між визнанням науковцями та практиками функціональних можливостей музики (музикотерапії) та неготовністю педагогів навчальних закладів позашкільної освіти використовувати її як терапевтичний засіб;

- між існуючими в науці теоретичними положеннями щодо терапевтичного потенціалу музики й недостатньою розробленістю науково-методичного супроводу виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії в закладах позашкільної освіти.

Актуальність окреслених проблем і недостатній рівень їх розробленості в педагогічній теорії та практиці, соціальна значущість виховання емоційної культури дітей та наявні протиріччя зумовили вибір теми дослідження: “Виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії у позашкільних навчальних закладах”.

Зв’язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки та психології освітньої діяльності “Психолого-педагогічні засади розвитку компетентності суб’єктів освітнього простору” (номер державної реєстрації 0116 U 004863). Тема дисертації затверджена вченою радою Запорізького національного університету (протокол № 8 від 16 квітня 2015 р.) й узгоджена в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 8 від 25 листопада 2014 р.).

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження - розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність навчально-методичного супроводу виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії у позашкільних начальних закладах.

Для досягнення поставленої мети й перевірки гіпотези нами були сформульовані такі завдання:

1. На підставі аналізу наукових досліджень із філософії, психології та педагогіки вивчити теоретичні засади виховання емоційної культури молодших школярів і сутність феномена “емоційна культура молодших школярів”.

2. Розкрити виховний потенціал позашкільних навчальних закладів художньо-естетичного спрямування щодо виховання емоційної культури учнів молодших класів.

3. Визначити сутність музикотерапії як соціально-педагогічного феномена та обґрунтувати концептуальні основи її використання в процесі виховання емоційної культури дітей молодшого шкільного віку.

4. Розробити науково-методичний супровід виховання емоційної культури учнів молодших класів позашкільних навчальних закладів засобами музикотерапії, а саме: організаційно-педагогічні умови, модель, методику виховання емоційної культури, діагностичний комплекс (критерії, показники, рівні, методики діагностики).

5. Експериментально перевірити ефективність розробленого науково-методичного супроводу формування емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії в позашкільних навчальних закладах художньо-естетичного спрямування.

Об’єкт дослідження – процес виховання емоційної культури молодших школярів.

Предмет дослідження – науково-методичний супровід виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії у позашкільних навчальних закладах.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії у позашкільних навчальних закладах буде ефективним за умови впровадження в навчально-виховний процес науково-методичного супроводу, який містить організаційно-педагогічні умови, модель, методику, діагностичний комплекс та спрямований на вдосконалення виховання всіх компонентів емоційної культури: мотиваційно-ціннісного, емоційно-тезаурусного, діяльнісно-поведінкового та оцінно-регулятивного.

Теоретичну основу дослідження становлять: фундаментальні дослідження феномена “культура” (Б. Малиновський, П. Сорокін, Е. Тайлор та ін.); фундаментальні наукові положення про емоції (Л. Виготський, К. Ізард, Б. Тєплов та ін.); наукові теорії щодо значення емоцій як регулятивного компоненту поведінки й пізнавальної діяльності особистості (Л. Божович, Л. Виготський, О. Леонтьєв та ін.); дослідження ролі емоцій у житті дітей молодшого шкільного віку (Л. Божович, Л. Виготський, П. Єлісеєва та ін.); підходи науковців щодо змісту категорії “емоційна культура” особистості (І. Аннєнкова, О. Колядинцева, І. Сілютіна та ін.); дослідження “емоційної культури молодших школярів” як педагогічної проблеми (П. Єлісеєва, Н. Ульянова, П. Якобсон та ін.); теоретико-методичні положення про організацію процесу виховання емоційної культури (Т. Антоненко, В. Поплужний, П. Якобсон та ін.); теоретико-методичні засади становлення й розвитку позашкільної освіти, особливості діяльності закладів позашкільної освіти (В. Вербицький, Т. Сущенко та ін.); концептуальні основи використання музикотерапії (Г. Локарєва, В. Петрушин, О Федій, К. Швабе та ін.); нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України,

Міністерства культури України про позашкільні навчальні заклади й специфіку використання методу музикотерапії в умовах загальної освіти.

Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення завдань і перевірки гіпотези дослідження використано комплекс методів, а саме:

– теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація, екстраполяція наукових положень – для визначення й уточнення категоріального апарату дослідження, ключових теоретичних положень; історикологічний – для вивчення соціально-педагогічного досвіду сучасних вітчизняних і зарубіжних музикотерапевтів, навчальних програм і планів закладів позашкільної освіти України художньо-естетичного спрямування; прогнозування, класифікація й моделювання – для розробки та апробації організаційно-педагогічних умов і моделі виховання емоційної культури молодших школярів у позашкільних навчальних закладах;

– емпіричні: стандартизовані та авторські психодіагностичні методики, анкетування, педагогічне тестування, бесіда, спостереження – для діагностування рівня сформованості емоційної культури молодших школярів; цілеспрямовані педагогічні ситуації; педагогічний експеримент: констатувальний (пілотний), формувальний, контрольний етапи – для перевірки ефективності розробленого науково-методичного супроводу виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії у навчальних закладах позашкільної освіти художньо-естетичного спрямування;

– статистичні: статистична обробка результатів дослідження з метою доведення ефективності визначеного науково-методичного супроводу виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії у позашкільних навчальних закладах (t-критерій Ст’юдента).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:– вперше досліджено теоретичні основи виховання емоційної культури

учнів молодших класів у позашкільних навчальних закладах художньо-естетичного спрямування як специфічної педагогічної проблеми; розроблено структуру емоційної культури молодших школярів, яка містить мотиваційно-ціннісний, емоційно-тезаурусний, діяльнісно-поведінковий та оцінно-регулятивний компоненти; визначено систему принципів (загальнопедагогічні; принципи, які характеризують особливості взаємодії викладача та учнів молодших класів; принципи, які забезпечують ефективність музикотерапевтичного впливу); визначено, розроблено, науково обґрунтовано, апробовано та експериментально перевірено ефективність науково-методичного супроводу виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії у позашкільних навчальних закладах, а саме: організаційно-педагогічні умови (професійна установка викладача на використання музикотерапії як засобу виховання емоційної культури молодших школярів; створення емоційно позитивної атмосфери виховного середовища; упровадження в навчально-виховний процес науково обґрунтованої моделі та методики виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії; занурення учнів у музикотерапевтичне середовище; накопичення емоційно-почуттєвого досвіду учнів засобами музикотерапії); модель (цільовий, теоретико-методологічний, змістовно-організаційний, аналітико-технологічний, результативний блоки), діагностичний комплекс (критерії, показники, рівні);

– уточнено й конкретизовано понятійно-категоріальний апарат дослідження (“культура”, “емоції”, “емоційна культура”, “емоційна культура молодших школярів”, “терапія”, “музикотерапія”, “музикотерапія як засіб виховання”, “позашкільні навчальні заклади”, “виховний потенціал позашкільних навчальних закладів”); критерії, показники та рівні сформованості емоційної культури молодших школярів;

– удосконалено змістовне й методичне наповнення форм (факультативні заняття, індивідуальні заняття, уроки, тематичні бесіди тощо) і методів (творчі завдання, завдання-вправи, методи рецептивної музикотерапії, методи інтегративної (комбінованої) музикотерапії та ін.) виховання через їх спрямування на формування та розвиток емоційної культури молодших школярів;

– набули подальшого розвитку наукові положення про виховний потенціал музики; про значення музикотерапії як засобу впливу, розвитку та корекції емоційно-чуттєвої сфери дітей молодшого шкільного віку; про сутність і специфіку позашкільних навчальних закладів художньо-естетичного спрямування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та впровадженні в педагогічну практику навчальних закладів позашкільної освіти художньо-естетичного спрямування науково-методичного супроводу виховання емоційної культури засобами музикотерапії, а саме: моделі, діагностичного комплексу, навчально-методичних матеріалів, що забезпечують процес виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії; розробці факультативу “Світ емоцій” (робоча програма, тестові завдання, контрольні запитання, тематика занять, завдання для самостійної роботи тощо); розробці пакету стандартизованих і авторських методик діагностики емоційної культури в дітей молодшого шкільного віку (здатності свідомо аналізувати, об’єктивно оцінювати емоції та почуття, наслідки неадекватної емоційної поведінки, небезпеку від ігнорування нормативної емоційної поведінки, необхідність урахування емоційного стану оточуючих у повсякденні, прагнення тощо); підготовлених науково-методичних виданнях “Діагностика рівня сформованості емоційної культури молодших школярів”, “Методичні рекомендації до програми факультативу “Світ емоцій”.

Основні положення дисертації можуть бути використані у виховній роботі з учнями молодших класів позашкільних навчальних закладів і загальноосвітніх шкіл; у подальших наукових і методичних розробках початкової освіти, у подальшому вдосконаленні фахової діяльності викладачів позашкільної освіти, у системі перепідготовки педагогічних кадрів.

Наукові положення та результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес ЗДШМ №3 Запорізької міської ради (довідка № 27 від 12.04.2019 р.), ДМШ Великобілозерської сільської ради (довідка № 19 від 30.05.2019 р.), ЗЗШ І-ІІІ ступенів № 66 Запорізької міської ради Запорізької області (довідка № 86 від 24.04.2019 р.), позашкільного навчального закладу “Центр дозвілля дітей та юнацтва Вознесенівського р-ну” (ПНЗ “ЦДДЮ Вознесенівського району”) Запорізької міської ради Запорізької області (довідка № 01-21/58/12 від 20.12.2016 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та практичні результати дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях, симпозіумах, семінарах різного рівня, а саме: міжнародних: “Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України” (Ялта, 2008 р.), “Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти” (Херсон, 2011 р.); “Мистецька освіта в контексті глобалізації та полікультурності” (Луганськ, 2012 р.); “Дитинство. Освіта. Соціум” (Київ, 2015 р.); “Час мистецької освіти: традиції та новаторство” (Харків, 2015 р.); “Управління якістю підготовки фахівців” (Одеса, 2015 р.); всеукраїнських: “Оновлення соціально-психологічної та педагогічної науки на етапі націєтворення” (Запоріжжя, 2012 р.); “Соціально-педагогічна підтримка сім’ї з дитиною” (Запоріжжя, 2014 р.); “Актуальні питання мистецької педагогіки: традиції та інновації” (Хмельницький, 2014 р.); “Сучасні соціально-економічні системи та проблеми освітології” (Дніпропетровськ, 2014 р.), “Актуальні проблеми підготовки майбутнього актора: теорія та практика” (Запоріжжя, 2014 р.); “Стратегія розвитку професійної підготовки та естетичного виховання майбутніх акторів у третьому тисячолітті” (Запоріжжя, 2015 р.), “Методологічні та практичні проблеми професійної підготовки акторів і дизайнерів” (Запоріжжя, 2017 р.); “Педагогіка вищої школи: досвід і тенденції розвитку” (Запоріжжя, 2018 р.);“Педагогіка вищої школи: досвід і тенденції розвитку” (Запоріжжя, 2019 р.).

Матеріали дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки і психології освітньої діяльності Запорізького національного університету (2013–2019 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено в 16-ти одноосібних публікаціях автора, із них - 5 статей у наукових фахових виданнях України, 3 з яких – в українських наукових фахових виданнях, внесених до міжнародних наукометричних баз (Ulrich’s Periodical Directory, Index Copernicus International, Open Academic Journals Index, Google Scholar), 7 публікацій у збірниках матеріалів наукових конференцій, 2 науково-методичних видання, 2 статті додатково відображають матеріали дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (368 найменувань), 11 додатків. Загальний обсяг роботи становить 315 сторінок, із них 196 сторінка основного тексту. Робота містить 23 рисунка і 7 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено об’єкт,

предмет, гіпотезу,мету, завдання й методи дослідження; вказано зв’язок роботи з науковими темами; окреслено наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо апробації та перелік публікацій.

У першому розділі – “Теоретичні засади виховання емоційної культури молодших школярів у системі позашкільної освіти” – розглянуто емоційну культуру як наукову проблему у філософському, психологічному та педагогічному аспектах; уточнено зміст основних понять дослідження; визначено сутність емоційної культури молодших школярів, її зміст і структуру;

досліджено виховний потенціал позашкільних навчальних закладів художньо-естетичного спрямування щодо виховання емоційної культури учнів молодших класів.

У розділі подано результати аналізу проблеми взаємодії людини і культури, яка була й залишається в центрі уваги філософів, антропологів, соціологів, психологів, педагогів тощо. Представлено три наукових підходи до вивчення феномена культури, а саме: загально-філософський (Г. Беккер, Л. Кертман, Д. Реджин та ін.); антропологічний (Л. Бернард, К. Доусон, А. Кребер, Е. Тайлор, К. Уіслер та ін.); соціологічний (У. Бекет, С. Бугле, М. Вебер, Е. Дюркгейм, Б. Малиновський, М. Мосс, Т. Парсонс, А. Радкліфф-Брун, П. Сорокін, А. Тойнбі, М. Хальбвакс, К. Юнг та ін.). Проаналізовано розуміння культури представниками кожного з підходів. Визначено, що понятійний конструкт “емоційна культура” містить два взаємозалежних поняття – “емоції” та “культура”, де “культура” є змістовним центром, а “емоції” віддзеркалюють зміст окремого виду культури, конкретизують склад сегменту культурної діяльності. Зазначено, що емоційна культура не є природньою ознакою, здібністю, не успадковується, а поступово формується в процесі цілеспрямованого, керованого виховного впливу на особистість. Вона є «лакмусом» почуттів, знань, інтересів, переконань, потреб, умінь для продуктивної діяльності й спілкування в соціумі. Визначено, що до головних факторів формування та виховання емоційної культури особистості відносять національні особливості, соціальні умови життя й виховання, тип культури, освіченість, психологічні характеристики, стан здоров'я.

Поєднання природного механізму емоцій індивідуума з культурою як соціальним феноменом відбувається в дитинстві, коли під впливом життєвих умов і виховання емоції набувають змістового наповнення (позитивного або негативного) та відповідних форм прояву. У цей період емоційний компонент є домінуючим, саме він визначає характер і спрямування діяльності дитини.

У процесі аналізу психолого-педагогічних праць констатовано, що сьогодні немає одностайної думки щодо визначення змісту емоційної культури особистості, проте засвідчено, що це багатокомпонентна особистісна структура з багатьма складовими (емпатія, рефлексія, мотиви, цінності, самоконтроль, саморегулювання тощо).

Результати огляду наукових публікацій із філософії, психології, соціології педагогіки дали змогу визначити дефініцію поняття «емоційна культура молодших школярів» як інтегративне, динамічне, особистісне утворення, яке забезпечує свідому реалізацію соціально схвалюваної адекватної емоційної поведінки з метою оптимізації соціальної комунікації та взаємодії.Обґрунтовано, що структура емоційної культури молодших школярів містить мотиваційно-ціннісний, емоційно-тезаурусний, діяльнісно-поведінковий та оцінно-регулятивний компоненти. Зміст компонентного складу уможливлює більш чітке дослідження процесу та результату педагогічного впливу.

У роботі представлено понятійний конструкт “виховний потенціал позашкільних навчальних закладів” як взаємозв’язок, поєднання, інтегрування всіх чинників, внутрішніх і зовнішніх умов та можливостей освітньо-виховної системи закладу, суб’єктів педагогічного процесу, спрямованих на розвиток і формування гармонійної особистості учня-вихованця, зокрема на виховання

емоційної культури молодшого школяра. Проаналізовано змістовне наповнення поняття “потенціал” як джерело, можливість, запас.

Для визначення виховного потенціалу позашкільних навчальних закладів у вихованні емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії розглянуто їхні характеристики (представлено структуру); місце шкіл художньо-естетичного спрямування (шкіл естетичного виховання, мистецьких шкіл, музичних шкіл тощо) у системі позашкільної освіти; проаналізовано нормативну документацію, виховні можливості щодо формування емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії. Це дало змогу обґрунтувати вибір саме музичної школи для формування емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії як провідної установи, у якій музика є домінантою її діяльності.

Доведено, що основу виховного потенціалу закладів художньо-естетичного спрямування у формуванні емоційної культури молодших школярів складають традиції позашкільної освіти України; специфіка ціннісних, змістових, методичних, організаційних аспектів діяльності (принцип добровільності, поліваріативність форм навчання, залучення школярів до різних колективів, а саме: групи з сольфеджіо, хору, ансамблю, оркестру; виступ на концерті, участь у конкурсі тощо).

У другому розділі – “Науково-методичний супровід використання музикотерапії як засобу формування емоційної культури молодших школярів” – розглянуто сутність музикотерапії як соціально-педагогічного феномену; схарактеризовано ступінь теоретичної розробленості та практики використання музикотерапії в соціально-педагогічній роботі; розкрито сутність музикотерапії як засобу виховання емоційної культури молодших школярів у позашкільній освіті; обґрунтовано науково-педагогічні підходи, принципи, організаційно-педагогічні умови та модель ефективного виховання емоційної культури учнів молодших класів засобами музикотерапії.

У розділі здійснено ретроспективний аналіз витоків музикотерапії як соціально-педагогічного феномена, невід’ємного від культури суспільства. Зі стародавніх часів емоційно-регулятивні можливості музичних звуків сприймалися як засіб “очищення” тіла і душі. Встановлено, що головними факторами функціонального ефекту музикотерапевтичного впливу визначаються такі: здатність музики викликати в слухачів необхідні емоційні стани, думки, уявлення, психологічні установки та дії; рефлекторні зміни функціональних станів організму відповідно до викликаного емоційного стану; музична стимуляція та регуляція рухової діяльності й різноманітних ритмічних процесів у організмі людини.

Констатовано, що музикотерапія перебуває на стадії свого активного розвитку. Важливу роль у формуванні наукового підґрунтя музикотерапії відіграли роботи закордонних і вітчизняних науковців (Р. Арнхейм, Э. Курт, Г. Локарєва, К. Орф, В. Петрушин, Г. Побережна, Г. Ревеш, О. Федій, К. Швабе та ін.). Сьогодні музикотерапія розповсюджена в Європі, Азії, Океанії, країнах американського континенту, у країнах пострадянського простору як наукова галузь знань, практика та навчальна дисципліна у вишах. Основними напрямами терапевтичного використання музики є медичний, психологічний, педагогічний

та профілактичний. За формами визначають клінічну, експериментальну, рецептивну, активну, інтегративну (комплексну) та фонову музикотерапію.

У дисертації досліджено концептуальні засади проблеми застосування музикотерапії в соціально-педагогічній та соціально психологічній роботі, а саме: розглянуто музикотерапію як окрему соціально-педагогічну, соціально-психологічну технологію та як складову арт-терапії (естетотерапії); визначено зміст понять “музикотерапія” “музикотерапія як технологія”, “музикотерапія як метод”, “музикотерапія як засіб”. Робочим базовим поняттям стало поняття музикотерапії як засобу цілеспрямованого, контрольованого використання музики або музичних елементів у практичній реалізації виховання емоційної культури особистості молодшого школяра в умовах позашкільних навчальних закладів.

Доведено, що використання музикотерапії є доцільним і виправданим у діяльності позашкільних навчальних закладів, зокрема як засобу виховання емоційної культури молодших школярів. На основі теоретичних першоджерел (В. Богословський, О. Газман, І. Добродєєв, Д. Лазаренко, С. Сілченкова та ін.) розроблено науково-методичний супровід використання музикотерапії у вихованні емоційної культури молодших школярів, а саме: наукові підходи, принципи, організаційно-педагогічні умови, модель, діагностичний комплекс, методика.

Концептуальним підґрунтям розробленого науково-методичного супроводу виховання емоційної культури молодших школярів стали системний, культурологічний та особистісно-орієнтовний підходи. Методологічною основою супроводу визначено таку систему принципів: загально-педагогічні принципи, які забезпечують мотивацію педагогів до оволодіння й використання методу музикотерапії у виховному процесі закладів позашкільної освіти; принципи, які характеризують особливості взаємодії викладача та учня молодших класів; принципи, які забезпечують ефективність музикотерапевтичного впливу.

У роботі представлено модель виховання емоційної культури учнів молодших класів як варіант педагогічного конструювання, що виступає відображенням реально існуючого педагогічного (виховного) процесу та містить шість взаємопов’язаних блоків: цільовий, теоретико-методологічний, змістовно-організаційний, аналітико-технологічний і результативний.

І блок – цільовий – відображає соціальний запит, законодавчі акти, освітні стандарти, що стало концептуальною засадою визначення сутності цього блоку моделі, а саме мети, зміст, якої забезпечує кінцевий результат – виховання емоційної культури молодших школярів.

ІІ блок – мотиваційно-стимулюючий – представляє соціальні норми, традиції, звичаї, що спрямовують мотивацію молодшого школяра на оволодіння високим (стійким) рівнем емоційної культури.

ІІІ блок – теоретико-методологічний – містить три підструктури: концептуальні основи (психологічні, педагогічні); науково-методологічні підходи (системний, культурологічний, особистісно-орієнтований); систему принципів (загальнопедагогічні, спеціальні (музикотерапевтичні), які визначають сутність і характер змісту наступних блоків.

ІV блок – змістовно-організаційний – розкриває сутність виховання емоційної культури молодших школярів через її компонентний склад (мотиваційно-ціннісний, емоційно-тезаурусний, діяльнісно-поведінковий, оцінно-регулятивний компоненти). У ньому відображена сутність організації виховного процесу, а саме: організаційно-педагогічні умови (професійна установка викладача на використання музикотерапії як засобу виховання емоційної культури молодших школярів; створення емоційно позитивної атмосфери виховного середовища; упровадження в навчально-виховний процес науково обґрунтованої моделі та методики виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії; занурення учнів у музикотерапевтичне середовище; накопичення емоційно-почуттєвого досвіду учнів засобами музикотерапії); напрями виховного процесу (емоційно-розвивальний; емоційно-підтримувальний; емоційно-налаштувальний; емоційно-профілактичний; емоційно-корекційний); етапи виховання: підготовчий (адаптаційний); основний (пізнавально-процесуальний); завершальний (оцінно-результативний). Завдяки цим підструктурам забезпечувалися змістовне наповнення та організація виховного процесу з урахуванням специфіки засобу педагогічного впливу – музикотерапії.

V блок – аналітико-технологічний – складається з двох підсистем. Технологічна – містить дидактичний інструментарій, завдяки якому відбувається процес виховання емоційної культури засобами музикотерапії (форми методичної підготовки викладачів, форми роботи з учнями, методи виховання). Друга підсистема – оцінно-впливові механізми (діагностика, корекція, контроль, аналіз) – несе управлінсько-діяльнісне навантаження.

VІ блок – результативний – передбачає завершення блочного циклу відповідним результатом, яким є позитивні зміни в показниках емоційної культури молодших школярів.

Така педагогічна конструкція дає можливість будувати навчально-виховний процес відповідно до науково-методичного супроводу виховання емоційної культури учнів молодших класів.

У третьому розділі – “Організація та результати проведення педагогічного експерименту” – представлено програму, організаційно-процесуальний зміст педагогічного експерименту; результати перевірки гіпотези наукового дослідження.

Експериментальна перевірка ефективності науково-методичного супроводу виховання емоційної культури молодших школярів відбувалася в 4 етапи: попередній, констатувальний, формувальний, контрольний.

На І – попередньому етапі здійснено змістовно-контекстний аналіз навчальної документації (навчальні плани, програми, методичної роботи викладачів) з формування емоційної культури молодших школярів; пілотний зріз (оцінка готовності викладачів до формування емоційної культури учнів молодших класів засобами музикотерапії; діагностику обізнаності батьків щодо емоційної культури та її виховання в дітей); розробку діагностичного інструментарію для визначення рівня сформованості емоційної культури молодших школярів.

За результатами аналізу нормативної документації та діяльності навчальних закладів позашкільної освіти щодо виховання емоційної культури молодших школярів було встановлено відсутність системної роботи з цієї проблематики. У пілотному експерименті брали участь педагогічні працівники позашкільний навчальних закладів м. Запоріжжя та Запорізької області, а саме: 28 викладачів із фаху; 12 викладів теоретичних дисциплін, а також представники родин учнів (51 особа). Результати анкетування засвідчують нестійку установку викладачів на застосування музикотерапії у вихованні емоційної культури учнів; розбіжність поглядів викладачів і батьків на те, хто має зайняти пріоритетну роль у процесі виховання емоційної культури дітей молодшого шкільного віку.

На цьому етапі визначено діагностичний комплекс – обрано критерії сформованості емоційної культури молодших школярів відповідно до структурних компонентів (мотиваційно-ціннісний, емоційно-тезаурусний, діяльнісно-поведінковий та оцінно-регулятивний); показники; рівні сформованості компонентів емоційної культури, а саме: “стійкий” (високий), “достатній” (середній), “нестійкий” (низький); стандартизовані методики (Г.Ю. Айзенк, М. Люшер, О. Орєхова), пакет авторських методик.

ІІ – констатувальний етап педагогічного експерименту мав на меті визначити рівень сформованості емоційної культури молодших школярів позашкільний навчальних закладів, обробити результати констатувального етапу експерименту й сформулювати висновки.

У експерименті взяло участь 106 учнів позашкільний навчальних закладів м. Запоріжжя та Запорізької області: ЗДШМ №3, ДМШ Великобілозерської сільської ради, ЗЗШ І-ІІІ ступенів № 66 Запорізької міської ради, “Центр дозвілля дітей та юнацтва Вознесенівського р-ну” (ПНЗ “ЦДДЮ Вознесенівського району”). До експериментальної групи (ЕГ) увійшло 50 дітей, до контрольної (КГ) – 56.

За результатами діагностики рівнів сформованості компонентів емоційної культури молодших школярів було отримано такі дані: за мотиваційно-ціннісним компонентом 54% школярів мають “нестійкий” рівень, 34% – “достатній”, 12% – “стійкий”; за емоційно-тезаурусним компонентом у 36% виявлено “нестійкий” рівень, у 34% – “достатній”, у 30% – “стійкий”; за діяльнісно-поведінковим компонентом виявлено 54,9% з “нестійким”, 31,2% – із “достатнім”, 13,9% – зі “стійким” рівнями сформованості; за оцінно-регулятивним компонентом у 68% визначено “нестійкий”, у 28% – “достатній”, у 4% – “стійкий” рівні. Ці результати зумовили необхідність посилення педагогічного впливу на учнів молодших класів із метою підвищення кількісних та якісних показників сформованості їхньої емоційної культури через впровадження в навчально-виховний процес науково-методичного супроводу.

На ІІІ – формувальному етапі педагогічного експерименту здійснено реалізацію організаційно-педагогічних умов, моделі та методики виховання емоційної культури молодших школярів.

Після проведення анкетування серед учителів відбувалася робота з мотивування їх до виховання в учнів емоційної культури засобами музикотерапії через індивідуальні та колективні навчально-методичні форми (семінари, бесіди, консультації). Питання виховання в дітей емоційної культури розглядалися на

педагогічних радах, засіданнях відділів та секцій за фахом, там визначалися чинники впливу, ефективні методи виховання тощо.

Виховна робота базувалася на принципах гуманізації, суб'єкт-суб'єктної взаємодії, включення особистості в музикотерапевтичну діяльність тощо. Формування компонентів емоційної культури молодших школярів відбувалося відповідно до етапів моделі, а саме: І – підготовчий (адаптаційний), ІІ – основний (пізнавально-процесуальний), ІІІ – завершальний (оцінно-результативний). Процес виховання емоційної культури молодших школярів побудовано на основі наскрізної методики, яка містить сукупність форм, методів та прийомів, спрямованих на формування кожного компонента. Домінантою у вихованні емоційної культури став інтегрований факультатив “Світ емоцій”, який працював за спеціально розробленою програмою, що складалася з 4-ох блоків (І – “Мої емоції ”; ІІ – “Емоції навколо нас”; ІІІ – “Емоції в мистецтві”; ІV – “Я вмію володіти собою”) та реалізувалася на цих етапах.

У роботі з учнями було застосовано широку палітру дидактичних методів та прийомів, а саме: роз'яснення нормативних правил поведінки й соціально схвалюваних способів прояву емоцій, бесіди про роль емоційної культури у встановленні гармонійних взаємин; тематичні заняття (“Наші емоції та почуття”, “Емоція, я тебе знаю”, “Палітра музичних емоцій” тощо), вправи-завдання (“Пригадай та намалюй власну емоцію”, “Обери музику емоції (настрою)”, “Про що говорять звуки”, “Музичні почуття навколо нас”); “емоційне спостереження” за однолітками і близькими дорослими, систематичне заповнення “Щоденника настрою”, сюжетно-рольові ігри; використання статичних і динамічних вправ, елементів рецептивної, активної та комбінованої музикотерапії тощо.

З’ясовано, що формування емоційної культури молодшого школяра засобами музикотерапії в позашкільних навчальних закладах потребує чіткої організації виховного педагогічного впливу, використання загальнопедагогічних форм і методів виховання, застосування елементів музикотерапевничних технологій (методів, засобів), напрацювання вмінь та навичок дотримання соціально-схвалюваної емоційної поведінки в процесі життєдіяльності, оцінювання та регуляції власної емоційної поведінки, адекватних емоційних реакцій тощо.

Метою ІV – контрольного етапу педагогічного експерименту було доведення ефективності науково-методичного супроводу виховання емоційної культури учнів молодших класів, впровадженого в навчально-виховний процес позашкільних навчальних закладів естетичного спрямування; визначення кількісної та якісної різниці експериментальної та контрольної груп. Якісний і кількісний аналіз одержаних результатів показав динаміку сформованості кожного компонента емоційної культури учнів експериментальної групи. Водночас учні контрольної групи не продемонстрували такої динаміки.

Здійснено порівняння результатів ЕГ та КГ на початку та наприкінці формувального етапу експерименту. Виходячи з кількісного складу експериментальної та контрольної груп, ефективність проведеної роботи з формування емоційної культури молодших школярів у ЕГ визначена за допомогою t-критерію Ст’юдента. Ця методика продемонструвала суттєві

розбіжності значень двох сукупностей та довела правомірність таких кількісних різниць (табл. 1).

Із таблиці видно, що на початку експерименту в обох групах показники є тотожними: для “нестійкого” й “достатнього” рівнів t складає 0,21; для “стійкого” t дорівнює 0.

Таблиця 1Результати обчислення за t-критерієм Ст’юдента по ЕГ та КГ (%)

Рівні сформованості емоційної культури

ЕГ та КГ констатувальна

діагностика

ЕГ контрольний

зріз

КГконтрольний зріз

нестійкий 0,21 3,62 1,21достатній 0,21 2,66 1,06стійкий 0 1,81 0,62

Після впровадження в роботу навчально-методичного супроводу виховання емоційної культури молодших школярів у ЕГ відбулися прогнозовані зміни, на що вказують t-показники, а саме: 3,62 для “нестійкого” рівня, 2,66 – для “достатнього”, 1,81 – для “стійкого”.

Отже, аналіз кількісних показників, отриманих під час проведення формувального етапу експерименту, засвідчив загальну тенденцію позитивного впливу розробленого науково-медичного супроводу на виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії в позашкільних навчальних закладах.

ВИСНОВКИУ дисертації здійснене теоретичне обґрунтування й запропоноване нове

вирішення проблеми виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії у позашкільних навчальних закладах; представлені результати впровадження в навчальний процес науково-методичного супроводу та виконано експериментальну перевірку його ефективності. Одержані результати дослідження підтвердили гіпотезу, покладену в його основу, а виконання завдань і досягнення мети дало підстави зробити такі загальні висновки.

1. На основі аналізу філософських і психолого-педагогічних наукових досліджень розкрито теоретичні засади виховання емоційної культури молодших школярів і досліджено сутність феномена “емоційна культура молодших школярів”; визначено актуальність, багатоаспектність досліджуваної проблеми; теоретично обґрунтовано й емпірично досліджено процес формування й виховання емоційної культури учнів молодших класів як особистісного феномена та інтегрального явища.

Ґрунтуючись на результатах теоретичного аналізу, розкрито сутність емоційної культури молодших школярів як інтегративного, динамічного, особистісного утворення, яке забезпечує свідому реалізацію соціально схвалюваної адекватної емоційної поведінки з метою оптимізації соціальної комунікації та взаємодії. Основними структурними компонентами емоційної культури молодших школярів визначено такі: мотиваційно-ціннісний, емоційно-тезаурусний, діяльнісно-поведінковий та оцінно-регулятивний.

2. Розкрито виховний потенціал позашкільних навчальних закладів художньо-естетичного спрямування щодо виховання емоційної культури учнів молодших класів та визначено його сутність як взаємозв’язок, поєднання, інтегрування всіх чинників, внутрішніх і зовнішніх умов та можливостей освітньо-виховної системи закладу, учасників педагогічного процесу, спрямованих на розвиток і формування гармонійної особистості учня-вихованця, зокрема на виховання емоційної культури молодшого школяра.

Доведено, що позашкільні навчальні заклади художньо-естетичного спрямування є складовою позашкільної освіти з великим виховним потенціалом. Методичне забезпечення позашкільних навчальних закладів є таким, що, спираючись на результати фундаментальних досліджень і сучасні педагогічні технології, створює умови щодо зваженої та послідовної навчально-виховної роботи з різними віковими категоріями дітей з обов’язковим урахуванням їхніх психофізіологічних та індивідуальних особливостей, зокрема з метою виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії.

3. Результати теоретичного аналізу зумовили визначення й розкриття сутності музикотерапії як соціально-педагогічного феномена та обґрунтування концептуальних основ її використання в процесі виховання емоційної культури дітей молодшого шкільного віку. Встановлено, що чинниками терапевтичного впливу музичних звуків на емоційно-почуттєву сферу людини є здатність музики викликати необхідні емоційні стани, думки, уявлення, психологічні установки та дії; занурювати людину в цілеспрямовано створений емоційно-ціннісний простір; звільняти індивідуума від емоційного негативну (катарсис); змінювати фізіологічні функції організму відповідно до викликаного емоційного стану; стимулювати й регулювати рухову діяльність, ритмічні процеси в організмі людини тощо. Визначено та обґрунтовано виховний потенціал музикотерапії щодо формування, розвитку та корекції емоційної культури дітей молодшого шкільного віку. Поступово людина набуває досвіду використання музики для власного заспокоєння; збагачує знання про терапевтичні можливої музики, її вплив на емоційно-почуттєву сферу; удосконалює вміння визначати наслідки від прослуховування музики певного характеру, гучності, темпу; об’єктивно оцінювати можливості, використовувати набуті знання та практичний досвід задля виховання емоційної культури та подолання емоційного негативу.

4. Визначено й обґрунтовано науково-методичний супровід виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії у позашкільних навчальних закладах художньо-естетичного спрямування, який містить такі складові: науково-методичне забезпечення й нормативну документацію, організаційно-педагогічні умови, модель, методику виховання емоційної культури, діагностичний комплекс (критерії, показники, рівні, методики діагностики).

За результатами аналізу нормативної документації та діяльності навчальних закладів позашкільної освіти щодо виховання емоційної культури молодших школярів констатовано відсутність системної роботи з цієї проблематики.

Визначено й науково обґрунтовано організаційно-педагогічні умови оптимізації процесу виховання емоційної культури молодших школярів

засобами музикотерапії у позашкільних навчальних закладах, а саме: професійна установка викладача на використання музикотерапії як засобу виховання емоційної культури молодших школярів; створення емоційно позитивної атмосфери виховного середовища; упровадження в навчально-виховний процес науково обґрунтованої моделі та методики виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії; занурення учнів у музикотерапевтичне середовище; накопичення емоційно-почуттєвого досвіду учнів засобами музикотерапії.

Запропонована в дослідженні модель побудована на основі компонентного, структурного та функціонального аналізу й представлена як варіант педагогічного конструювання процесу, що містить шість взаємопов’язаних блоків: цільовий, теоретико-методологічний, змістовно-організаційний, аналітико-технологічний і результативний. Основними підходами визначено системний, культурологічний та особистісно-орієнтований.

Розроблена методика виховання емоційної культури молодших школярів містить комплекс форм, методів і прийомів, а саме: сюжетно-рольові ігри; виховні заходи (свята, музичні розваги); “Малюнок настрою”; “Маски-емоції”, імітаційні вправи; малювання під музику; інсценування казок, музичних творів; психогімнастика; пантомімічні етюди; звукові вправи; музично-ритмові ігри; гра на шумових інструментах; “Щоденник настрою” тощо.

На основі аналізу й узагальнення наукових джерел визначено критерії та показники вихованості емоційної культури учнів молодших класів, до яких віднесено такі: мотиваційно-ціннісний (розуміння ролі та значення емоцій у світі; інтерес до сфери емоцій як стимул задоволення особистісних потреб; прагнення проявити себе як емоційно обізнану та виховану людину); емоційно-тезаурусний (обсяг знань про емоції та особливості їх проявів; форми зовнішнього виявлення емоцій, способи й механізми емоційної регуляції; норми культурної та безпечної поведінки, доцільність її дотримання; особливості емоційної сфери та її значення в життєдіяльності людини; ідентифікація та диференціація емоцій; розуміння та вміння визначати причино-наслідкові зв’язки в емоційній поведінці); діяльнісно-поведінковий (уміння адекватно виявляти емоції; усвідомлення результату взаємодії за її характером; уміння розпізнавати власні емоції та емоції оточуючих; уміння утримуватися від вияву негативних емоційних реакцій, емпатійність); оцінно-регулятивний (самооцінювання, самоконтроль емоційної поведінки; контроль власної діяльності щодо результату; уміння стримувати бурхливі емоції, бажання та вміння утриматися від конфлікту; спроможність до рефлексії; аналіз, порівняння та корекція результату діяльності з прогнозом (уміти адекватно сприймати оцінку іншого (дорослого, однолітка); діяти за зразками, правилами, вимогами; розпізнати помилку та виправити її)).

За розробленими критеріями, показниками та компонентами визначено й охарактеризовано чотири рівні сформованості емоційної культури молодших школярів: стійкий (високий), достатній (середній), нестійкий (низький).

5. Експериментально перевірено ефективність розробленого науково-методичного супроводу виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії у позашкільних навчальних закладах художньо-естетичного спрямування.

Зафіксовано розподіл молодших школярів за рівнями сформованості емоційної культури на констатувальному та контрольному етапі. На початку експерименту в ЕГ 64% учнів мали “нестійкий” рівень, 24% - “достатній”, 12% - “стійкий”. У КГ на час констатувального експерименту 59% учнів мали “нестійкий” рівень, 27% – “достатній”, 14% – “стійкий”. Після проведення експерименту показники в ЕГ були такими: “нестійкий” рівень – 42%, “достатній” – 34%, “стійкий” – 24%, а в КГ “нестійкий” – 54%, “достатній” – 32%, “стійкий” – 14%.

Результати засвідчили значну, позитивну динаміку виховання емоційної культури учнів молодших класів у ЕГ порівняно з несуттєвою динамікою в КГ.На основі отриманих позитивних результатів доведено ефективність упровадження науково-методичного супроводу виховання емоційної культури молодших школярів у позашкільних навчальних закладах засобами музикотерапії.

Дослідження не вичерпує всієї сукупності проблем щодо виховання емоційної культури молодших школярів у позашкільних навчальних закладах засобами музикотерапії. Так, подальшого вивчення та вирішення потребують не лише питання щодо емоційного виховання, але й проблема підготовки викладачів-музикантів до впровадження та використання музикотерапії в професійній діяльності.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, у яких опубліковані основні результати дисертаціїСтатті в наукових фахових виданнях

1. Чумакова А. А. Корекційні можливості музикотерапії під час роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку. Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). № 3. Бердянськ: БДПУ, 2009. С. 249-254.

2. Чумакова А. А. Генезис емоційної культури особистості молодших школярів. Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки. Запоріжжя: ЗНУ, 2014. № 2 (23). С. 149–154.

3. Чумакова А. А. Методологічні підходи і принципи виховання емоційної культури молодших школярів. Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки. Запоріжжя: ЗНУ, 2017. № 2 (29). С. 38-45.

4. Чумакова А. А. Функціональні можливості музичного мистецтва як форми суспільної свідомості: педагогічний аспект. Духовність особистості: методологія, теорія і практика: збірник наукових праць ; Частина 1 / Гол. Редактор Г.П. Шевченко. Вип. 2 (83). Сєвєродонецьк : вид-во СНУ ім. В. Даля, 2018. С. 230-242.

5. Чумакова А. А. Емоційна культура як педагогічний феномен: підходи, поняття, структура. Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки. Запоріжжя: ЗНУ, 2019. № 1 (31). С. 63-71.

Наукові праці, які засвідчують апробацію матеріалів дисертації6. Чумакова А. А. Позашкільна освіта (позашкільні спеціалізовані

мистецькі навчальні заклади): потенціал та перспективи розвитку. Сучасні

соціально-економічні системи та проблеми освітології: ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція: тези доповідей (м. Дніпропетровськ, 12 квітня 2014 р.). Дніпропетровськ : ДУ ім. А. Нобеля, 2014. С. 155-157.

7. Чумакова А.А. Музикотерапія в умовах позашкільної освіти: реалії та перспективи. Час мистецької освіти: традиції та новаторство: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 16-17 квітня 2015 р.). Харків : ХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2015. С. 136-137.

8. Чумакова А. А. Музикотерапія в закладах позашкільної освіти: виклик сьогодення. Управління якістю підготовки фахівців: матеріали ХХ ювілейної міжнародної науково-методичної конференції (м. Одеса, 23-24 квітня 2015 р.). Одеса : ОДАБА, 2015 р. С. 154-155.

9. Чумакова А. А. Виховання емоційної культури юного глядача як педагогічна проблема. Стратегія розвитку професійної підготовки таестетичного виховання майбутніх акторів у третьому тисячолітті: матеріали Всеукраїнської наукової конференції (м. Запоріжжя, 26-27 листопада 2015 р.). Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2015. С. 73-75.

10. Чумакова А. А. Музикотерапія для актора: перспективи використання. Методологічні та практичні проблеми професійної підготовки акторів і дизайнерів: матеріали ІІ науково-методичного семінару (м. Запоріжжя, 29 листопада 2017 р.). Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2017. С. 53-55.

11. Чумакова А. А. Готовність викладачів музичних шкіл до використання музикотерапії в умовах позашкільної освіти. Педагогіка вищої школи: досвід і тенденції розвитку: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю (м. Запоріжжя, 11 травня 2018 р.). Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2018. С. 121-123.

12. Чумакова А. А. Готовність викладачів-музикантів до використання музикотерапії у професійній діяльності. Педагогіка вищої школи: досвід і тенденції розвитку: матеріали ІV Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 21 березня 2019 р.). Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2019. С. 91-92.

Опубліковані праці, які додатково відображаютьнаукові результати дисертації

13. Чумакова А. А. До питання про використання музики для корекції розвитку дітей із ЗПР. Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Ялта, 18-20 вересня 2008 р.) ; Частина 5. Ялта : Республіканський вищій навчальний заклад «Кримський гуманітарний університет», 2008. С. 36-39.

14. Чумакова А. А. До питання адаптації молодших школярів із ЗПР до навчання засобами музики. Дошкільна, передшкільна та початкова ланки освіти: реалії та перспективи: матеріали І Міжнародного педагогічного конгресу до 195-річчя Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського»(м. Одеса, 30 червня - 2 липня 2011 р.). Одеса : Абрикос Компани, 2011. С. 195-196.

Методичні рекомендації:15. Чумакова А. А. Діагностика рівня сформованості емоційної культури

молодших школярів. Наукове видання. Методичні рекомендації / Ред. Г.В. Локарєва. Запоріжжя : [б.в.], 2019. 64 с.

16. Чумакова А. А. Методичні рекомендації до програми факультативу “Світ емоцій”. Запоріжжя : [б.в.], 2019. 45 с.

АНОТАЦІЇЧумакова А.А. Виховання емоційної культури молодших школярів

засобами музикотерапії у позашкільних навчальних закладах. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, Київ, 2019.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню та вирішенню проблеми виховання емоційної культури молодших школярів як пріоритетного функціонального завдання навчальних закладів позашкільної освіти художньо-естетичного спрямування, вивченню концептуальних основ музикотерапії як засобу соціально-педагогічного виховного впливу.

На підставі теоретичного аналізу з’ясовано стан сучасного вивчення проблеми виховання емоційної культури учнів молодших класів. Уточнено й конкретизовано понятійний апарат дослідження: “емоційна культура молодших школярів”, “виховний потенціал позашкільних навчальних закладів”, “музикотерапія як засіб виховання”. Визначено й обґрунтовано структуру емоційної культури дітей молодшого шкільного віку, що містить мотиваційно-ціннісний, емоційно-тезаурусний, діяльнісно-поведінковий та оцінно-регулятивний компоненти.

Обґрунтовано й експериментально підтверджено, що практика виховання емоційної культури молодших школярів засобами музикотерапії в позашкільних навчальних закладах здійснюється за допомогою науково-методичного супроводу, який містить організаційно-педагогічні умови, модель, методику, діагностичний комплекс. Визначено критерії та показники емоційної культури та охарактеризовано рівні її сформованості у молодших школярів – стійкий (високий), достатній (середній), нестійкий (низький).

В роботі доведено, що впровадження науково-методичного супроводу сприяє позитивним змінам рівня сформованості емоційної культури молодших школярів.

Ключові слова: емоційна культура, молодші школярі, позашкільні навчальні заклади, музикотерапія, науково-методичний супровід, організаційно-педагогічні умови, модель, методика, діагностичний комплекс.

Чумакова А.А. Воспитание эмоциональной культуры младших школьников средствами музыкотерапии во внешкольных учебных заведениях. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Восточноукраинский национальный университет им. Владимира Даля,

Киев, 2019.Диссертация посвящена комплексному исследованию и решению

проблемы воспитания эмоциональной культуры младших школьников как приоритетной функциональной задачи учебных заведений внешкольного образования художественно-эстетического направления, изучению концептуальных основ музыкотерапии как средства социально-педагогического воспитательного воздействия, разработке научно-методического сопровождения воспитания эмоциональной культуры младших школьников (организационно-педагогических условий, модели, методики, диагностического комплекса), определению оптимальных путей и методов его реализации, доказательству эффективности внедрения его в учебно-воспитательный процесс внешкольных учебных заведений.

На основе анализа научной литературы выяснено состояние современного изучения проблемы воспитания эмоциональной культуры детей младшего школьного возраста. Уточнены и конкретизированы основные понятия исследования: “эмоциональная культура младших школьников”, “воспитательный потенциал внешкольных учебных заведений”, “музыкотерапия как средство воспитания”, определено содержание понятий.

Выделено и обосновано структуру эмоциональной культуры младших школьников, которая включает мотивационно-ценностный, эмоционально-тезаурусный, деятельностно-поведенческий и оценочно-регулятивный компоненты. Определены критерии и показатели эмоциональной культуры, опираясь на которые охарактеризованы уровни воспитанности эмоциональной культуры детей младшего школьного возраста – устойчивый (высокий), достаточный (средний), не устойчивый (низкий).

Разработано научно-методическое сопровождение воспитания эмоциональной культуры младших школьников средствами музыкотерапии во внешкольных учебных заведениях: система принципов, подходы (системный, культурологический, личностно-ориентированный), организационно-педагогические условия (профессиональная установка преподавателя на использование музыкотерапии как средства воспитания эмоциональной культуры младших школьников; создание эмоционально положительной атмосферы воспитательной среды; внедрения в учебно-воспитательный процесс научно обоснованной модели и методики воспитания эмоциональной культуры младших школьников средствами музыкотерапии; погружение учащихся в музикотерапевтическую среду; накопления эмоционально-чувственного опыта учащихся средствами музыкотерапии) и методы эффективного воспитания эмоциональной культуры. Осуществлена экспериментальная проверка разработанной и примененной методики, которая подтвердила ее эффективность

Ключевые слова: эмоциональная культура, младшие школьники, внешкольные учебные заведения, музыкотерапия, научно-методическое сопровождение, диагностический комплекс, организационно-педагогические условия, модель, методика, диагностический комплекс.

Chumakova A.A Education of the primary school children’s emotional culture by means of music therapy in extracurricular educational institutions”. - On the rights of the manuscript.

The dissertation for the scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences, specialty 13.00.07 - theory and methods of education. – Volodymyr Dahl East Ukrainian National University, Kyiv, 2019.

The dissertation is devoted to a comprehensive study and solution of the educational problem of the primary school children’s emotional culture as the most significant functional task of extracurricular educational institutions with artistic and aesthetic orientation, studying the conceptual basic of music therapy as a means of social and pedagogical educational impact.

The issue of educational problem of the primary school children’s emotional culture was analyzed from the theoretical point of view.

The structure of the emotional culture of children of the primary school age that contains motivational-value, emotional-thesaurus, activity-behavioral and evaluative-regulatory components has been identified and substantiated.

It is proved and experimentally confirmed that the practical implementation of the education of the primary school children’s emotional culture by means of music therapy in extracurricular educational institutions is carried out with the scientific and methodical support that contains organizational and pedagogical conditions, a model, a methodology, and a diagnostic complex.

A model for optimizing the educational process in the extracurricular educational institution based on theoretical approaches (systemic, cultural, personality-oriented) and a system of principles (general pedagogical, special) has been developed.

Organizational and pedagogical conditions, methods of effective education of the the primary school children’s emotional culture by means of music therapy were developed and substantiated. The effectiveness of the developed scientific and methodological support for the education of the primary school children’s’ emotional culture was verified.

Criteria and indicators of the primary school children’s emotional culture were determined. The levels of formation of the emotional culture of the primary school children were characterized according to defined criteria and indicators: stable level (high), sufficient level (average) and not stable level (low).

Key words: emotional c ulture, primary school children, extracurricular educational institutions, music therapy, scientific and methodological support, organizational and pedagogical conditions, model, methodology, diagnostic complex.