Журнал Святошинської у м. Києві церкви євангельських християн-баптистів №1 (32) 2017

СВІТИЛЬНИК“І вона народить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус,

бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів”(Матвія 1:21)

Стор. 25 Стор. 26Стор. 9

“Бог – Цар усієї землі, співайте Йому” (Пс. 46:8).

Свідоцтво Божих людей “Шануй свого батька таматір...” (Єфес 6:2).

Духовно-просвітницький журналКиєво-Святошинської церквиВсеукраїнського об’єднання церковєвангельських християн-баптистівВиходить раз на три місяці.Видається на пожертвування.03062, Київ, вул. Олександрівська, 33044 449-10-61, е-пошта sv-church@mail.ruРедактор Володимир БОЙКО.Шеф-редактор Анатолій ЛАХНО.Відп. секретар Світлана ПОГУЛЯЙЛО.Фото Леонід КОЗІНВерстка Дмитро ЖЕЛЕЗКО.Наталія АРТЮШЕНКОДіна БУТЕНКООльга ЛЕЩЕНКОНаталія ПАСІЧНИКДрук. ЛМКС “Християнське життя”, м. Луцьк.

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

ЗМІСТПАСТОРСКЬКА СТОРІНКАЯ звіщаю вам велику радість..Володимир БОЙКО..................................................3

Заповіді блаженстваОлександр КАПЛУН.................................................4

“Так належить нам виповнити усю правду”Володимир БОЙКО..................................................6

Хрещення Господнє. БогоявленняАнатолій ЛАХНО......................................................7

День подяки Господу...............................................8

Распорядительность христианина финансамиВиктор ГРИГОРЕНКО............................................10

День Біблії...............................................................12

В добрій совісті Богу служімо.............................13

Учение Библии о нечистых духахВячеслав ЧЕРНЕЦКИЙ..........................................14

Святиня трьох релігійАнатолій ЛАХНО.....................................................16

ЖИТТЯ ДОЧІРНІХ ЦЕРКОВРождество в семейном кругу Бышевской ЦерквиСергей СВЕРДЛОВ.................................................18

ДУМКИ ВГОЛОСБудьмо милосерднимиСвітлана ПОГУЛЯЙЛО............................................20

Преображення ГосподнєРедакційна колегія...............................................22

ЯСКРАВІ СВІДЧЕННЯ ЧЛЕНІВ НАШОЇ ЦЕРКВИСила Божья совершается в нашей немощиЕвгений МАЗУРЕНКО............................................24

ДЕЛА СЕМЕЙНЫЕНедолюбленные детиНаталья ПАСЕЧНИК..............................................26

Наследие от ГосподаОлег и Евгения ГОРЛАТЕНКО.............................28

МОЛОДІЖНЕ СЛУЖІННЯМолитовні ночі....................................................29

ПОМИНАЙТЕ НАСТАВНИКІВ ВАШИХ.................30

Дорогі брати і сестри!Щиро вітаю вас із Різдвом

Христовим та 2017 роком. Хри-стос народився! Славімо Його!

Ми живемо у складний і не-спокійний останній час, коли унашій країні і усьому світі ба-гато горя і ненависті, сліз і крові,йде війна. Та Різдво Христовенагадує про особливу любовБожу до нас: „Бо так полюбивБог світ, що дав Сина СвогоСвою Однородженого, щоб

кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне”(Ів. 3:16). Христос народився для того, щоб повернутилюдям втрачений мир, щоб дати людям спокій, щоб спа-сти від гріхів. У Сині Божому нам дано все необхідне дляспасіння, виправдання та побожного життя. Це велика ра-дість для всіх, та найбільше для спасенних дітей Божих,які радіють, що Син Божий став людиною, прийнявлюдське тіло і звершив спасіння роду людського.

Син Божий знав, що чекає на Нього на цій грішнійземлі: якою дорогою ціною Він заплатить за спасіннялюдства, – ціною Своєї святої Крові і Свого життя. Навітьякщо ми були б єдиними грішниками, Він зробив би цетільки за наше спасіння. Тож будемо радіти великій Божійлюбові, яка прийшла до нас із Неба! По праву приєднай-мося до співу небожителів: „Слава в вишніх Богу, і наземлі мир, в людях благовоління”! Навіки блаженною стаєта душа, яка дала у серці місце для народженого Спаси-теля. Звідтоді Слово Боже, мов нова Віфліємська зірка,веде нас у небо, де Божа краса і Господь по правиці Отця.

Любі брати і сестри, вітаючи вас із Різдвом Христовимта Новим, 2017 роком, сердечно бажаю вам доброго здо-ров’я, Божих благословінь вам і вашим родичам. Вико-нуймо своє головне призначення у цьому світі: сіймоБоже Слово там, де живемо, працюймо, навчаймося. При-носьмо свої дари Господу: любов, віру, надію, милосердяі мир. Приводьмо до Нього нові душі. Служімо Йому вдобрій совісті.

Починаючи Новий рік, проникнімося почуттям вдяч-ності до Бога за чудовий Подарунок Небес. Будемо й на-далі звершувати доручене нам служімо на землі – вєдності духа та в союзі миру (Єф. 4:3). Божих вам благо-словінь!

З любов’ю – Володимир Бойко.

Із Різдвом Христовим!

3

Ця найзнаменніша подія в історії людства сталасяпонад два тисячоліття тому, коли Земля привернула до себевсю увагу Неба. Тієї тихої ночі неподалік віфлеємських па-горбів сліпуче світло пройняло нічну темряву: у променяхБожественної слави стояв могутній ангел. Посланець Небесдоніс простим пастухам Благу вістку: “Не бійтеся, бо я зві-щаю вам велику радість, яка буде для всього народу: длявас сьогодні в Давидовім місті народився Спаситель, Якийє Христос Господь” (Луки 2:10-11).

Так на Землю прийшла звістка про народження Спа-сителя. Месію занепале у гріхах людство чекало давно, ре-тельно вивчаючи біблійні пророцтва: „Бо Дитя народилосянам, даний нам Син, і влада на раменах Його і кликнутьІм’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності,Князь миру” (Ісаї 9:5). Це пророцтво представляє незбаг-ненне поєднання Божественного і людського в Ісусі Христі.Ісус був одночасно Сином Божим і безпорадною Дитиною.У Віфліємському Дитяті була прихована слава, перед якоюсхилялися ангели. Це Дитя повинно було заплатити викупза гріхи всього світу.

Різдво Христове – незбагненна таємниця БоговтіленняСина Божого в людське тіло. Це величезна милість Божадля нас. На нас тієї віфлеємської ночі зійшла зірка благодатів особі Ісуса Христа. Бог дав Марії особливу місію – наро-дити Сина, Йосипу – назвати Його Ісусом, тобто Спасите-лем.

Голос Божий, як і тоді до них, лунає сьогодні й до нас.І як сказала Марія: „Ось, я раба Господня, хай буде мені послову твоєму”, і як погодився прийняти Марію Йосип, такі ми повинні слухати голос Божий. Не тільки слухати, а йвиконувати Його волю.

І хоч ми народилися в іншому часі і просторі, ніж па-стухи і волхви, Ісус і заради нас зійшов із неба, залишивйого славу, щоб спасти нас і виправдати перед Отцем Не-бесним.

Тому Різдво Христове – це початок спасіння людства,найдорожчий цінний подарунок, радість, блаженство, пе-ремога.

Людство завжди вважало, що можна виправдати своїгріхи перед Богом добрими справами, ходять до храмів, від-

відують „святі місця”, думаючи, що вони мають магічнусилу. Але „без віри догодити Богові неможливо”. Та єдиневиправдання грішним людям можливе тільки через ІсусаХриста: „Через Нього виправдається кожен віруючий” (Дії13:38). „Нема ні в кому іншому спасіння. Бо під небомнемає іншого Ймення, даного людям, що ним спастися мимогли” (Дії 4:12).

І хоч людство чекало Месію кілька тисячоліть, ре-тельно вивчаючи біблійні пророцтва, та попри те, колиМессія прийняв нашу плоть, виконавши Божу волю, – людивиявилися не готовими до зустрічі з Ним. Йому не знайш-лося місця у готелі, і народився Він у хліві для худоби.Ворог душ людських, знаючи, що Божий Син мав звершитиплан спасіння людства, з перших днів Його життя на землічинив перешкоди. Віфлеємські ясла, Голгофський хрест –початок і кінець земного життя Спасителя, перші й останніЙого кроки на землі. Дві події в земному житті Ісуса най-важливіші для нас – Його Різдво і смерть на Голгофі. Самеця смерть Христа дала нам спасіння. Сьогодні кожен із насстоїть перед вибором – де ми будемо проводити вічність?Приймімо Ісуса, відкриймо для Нього своє серце, і мати-мемо життя вічне. Саме Своєю смертю Він дав нам вічнежиття. Він наш Спаситель, переможець, звершив волюОтця на землі і повернувся на небо у славі. Як Давид пере-міг Голафа, Ісус переміг диявола.

„...Я звіщаю вам велику радість” – сказав ангел про-стим пастухам – і всьому людству. Неможливо сьогодні, які раніше, висловити словами радості урочистості Різдва. Таякщо Христа славили ангели, тим більше ми, люди, по-винні прославляти Богонемовля. І якщо вони – ангели, па-стухи, волхви бачили Його народженим, то ми знаємо Йогорозп’ятим і воскреслим. І тим більше величним повиннебути наше прославлення. Прославляймо Спасителя в про-стоті сердечної віри. Якщо Месії не виявилося місця наземлі – зате є місце у наших серцях, куди Він вселивсявірою. Адже свого часу Віфліємською зіркою Христове ім’язійшло й над нашою долею.

Возведімо Його на престол нашого серця і даймоЙому царственне місце. Можливо, зараз Ісус стоїть білядверей вашого серця і стукає... Якщо дасте Йому місце усерці, Він дасть вам місце у небесах.

Радість Різдвляної ночі не закінчиться ніколи, бо цярадість для кожної душі: „бо всі згрішили і позбавленіслави Божої”. Справждня радість – радість перемоги надгріхом, радість спілкування з Богом. Це радість Царства Бо-жого, бо „Царство Боже – праведність, мир і радість у Свя-тому Дусі”. (Рим. 14:17). Радість, обіцяна ангелами, лишезапорука того, що чекає на нас після тріумфального воскре-сіння Христа. Він неодноразово являється учням із вітан-ням „Радійте!” Радість і щастя в тім, що з нами Бог.Христос переміг смерть і зробив нашу радість досконалою.Слава Йому за це!

Перечитуючи цими Різдвяними днями Святе Письмо,берімо приклад віри волхвів. Бог умалив Себе, однак очимавіри вони побачили у Немовляті Царя і поклонилися Йому.Принесли Йому дари: золото принесли в дар Христові якЦарю, ладан – як Богові, смирну – як Спасителю, Котрийпомре за гріхи людства. А які дари принесемо Господу ми?Наші серця, віру, любов – і все наше життя. Нехай народ-ження Христа у цьому світі буде святом душі, яка прийнялавірою Божу любов і благодать для спасіння.

У рік 500-річчя Реформації змінімо себе, перегляньмосвої відносини з церквою, рідними, близькими. Усі мистоїмо на порозі Вічності, тож поквапимося перегорнутисторінки свого життя: чи готові ми зустріти Ісуса? „Я при-йшов, щоб мали життя вічне” (Ів. 10:10). Послужімо Гос-поду, будьмо взірцем віри й любові.

Христос народився. Славімо Його!Володимир Бойко.

„Бо Дитя народилося нам, даний нам Син,і влада на раменах його, і кликнуть Ім’я йому:

Дивний Порадник, Бог сильний, отець вічності,князь миру” (Ісаї 9:5)

ПАСТОРСЬКА СТОРІНКА

“ Я ЗВІЩАЮ ВАМВЕЛИКУ РАДІСТЬ”

Бог дав нам багату родючу землю: Україна має 28% світо-вого запасу чорнозему. Українці – надзвичайно працелюб-ний народ. Та, незважаючи на це, сьогодні увесь світ, і

передусім наших співвітчизників турбує питання: чому наш крайне процвітає?

Відповідь одна: бо ми не віримо в Бога. Не дякуємо Йому защедрі дари. Не приносимо до Його ніг свої насущні і духовні по-треби.

За часів засилля атеїзму важко було в нашій країні віруючим:вони звідусіль (і від можновладців, і від сторонніх, і ближніх) від-чували на стобі постійний прес. Та коли відкрилися двері дляєвангелізації, віруючих почали слухати, шанувати. І все ж булопопередження від Бога: довго так не триватиме. Й ось тепер,свідки цьому усі, ми знову повертаємося до диктату. ЗМІ поши-рює статті, що церква сьогодні піддається нищівній критиці.

Часи змінюються, а віруючі потребують постійного, щоден-ного зміцнення у вірі. Й якщо ми будемо служити Богові, Він бла-гословить наш край.

Прочитаємо Матвія 5:39-45: "А я кажу вам не противитисьзлому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому йдругу. А хто хоче з тебою називатися й забрати сорочку твою, від-дай і плаща йому. А хто силувати тебе буде відбути подорожнє намилю одну, іди з ним навіть дві. Хто просить у тебе то дай, а хтохоче позичити в тебе, не відвертайся від нього. Ви чули... "Любиближнього свого, і ненавидь ворога свого". А Я вам кажу: любітьворогів своїх, благословляйте тих, хто вас переслідує, щоб вамбути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцюСвоєму над злими і над добрими, і дощ посилає на праведних і нанеправедних... Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець вашНебесний!"

Віруючі часто терплять страждання, виконуючи Божі запо-віді. І часом стривожені цим: чому? Але ж страждання поплоті в житті необхідні – для зростання у вірі. "Христия-

нин не повинен страждати", – часто говорять сьогодні, вважаючистраждання помстою диявола. Але й єврейський народ Бог вівчерез страждання Своєю рукою. Без страждань неможливий ду-ховний ріст, без них неможливо зміцніти у вірі. Тільки у постійнійдуховній боротьбі ми стаємо християнами. Ми повинні перемогтиі вирости в духовнй війні.

Поміркуємо тепер про добровільне страждання.Часом кажуть: "Нема вибору, це хрест", коли мусимо перено-

сити їх не за своєю волею. Та все ж є страждання, які людинаможе брати на себе добровільно. Чи потрібно це робити?

У Нагорній Проповіді Христа є заповіді блаженства. Саменими вона й починається: "Блаженні вбогі духом, бо їхнє ЦарствоНебесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженнілагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагненіправди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні чисті серцем, бовони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синамиБожими стануть. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, ібудуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене"(Мат. 5:3-11).

Блаженні означає щасливі. Як бути щасливими? Сьогодні ба-гато хто вірить у гроші. Хто став щасли-вим за гроші? Їм заздрять, але це неприносить щастя – за ними стоїть горе ідуховна пустота. Чимало хто з багатіївнаркоманять, але не від доброго життя.Здавалося б, усе є – гроші, добробут, влада,необмежені можливості... Перед теле – і ві-деокамерами виглядають щасливими, а вдуші – повне спустошення, вакуум – і цене справжнє життя... Коли людина впадаєу гріх, Господь знає, як її зцілити, спасти.Немає іншого імені під Небом, яким нале-жить нам спастися. Тому Він постійно за-кликає до покаяння і навернення.

Хто ж блаженний по-справжньому? Ті,що живуть справедливо? Справделивість –це ефемерне поняття: щоб усі були в рів-них умовах. Закон Божий від початку об-межував помсту: око за око, зуб за зуб.Господь же в Новому Завіті сказав: "Непротився злому..." Це місце для християннайскладніше: як іти з ворогом не одне, адва поприща? Поприще – це шлях. Це не-легко, часом дуже тяжко. І все ж, людина

що погодилася робити це, блаженна. Християни задоволені тим,що не вчинять зло у відповідь на отримане і пережите зло.

Так, Слово Боже вчить відповідати добром за зло. Бо у ба-гатьох із нас ніколи не було миру в серці після того, як відповіли"справедливо" – злом за зло. Коли ж відповідаємо за нього доб-ром, людина, що вчинила зло, раптом починає змінюватися! Теперу неї в серці вкладається існуючий і переважаючий до цього часузакон виживання: зло за зло.

Та розуміючи це, християнам важко стати першими – статидобровільною жертвою, тобто відповісти добром за вчинене протиних зло. Та саме той, хто йде на добровільну жертву (добровільністраждання), зміцнюються у вірі. У серці виникає радість і... бла-женство.

Коли ми йдемо на добровільні страждання, змінюємося внут-рішньо – на нас сходить Божа благодать. Людину тоді залишаєгріх, який ще вчора видавався "своїм. Коли погодилася нести ярмонічого доброго, світлого, святого – не втратимо, тільки отримаємо.Без жертви не будемо блаженними.

Людина шукає причину, щоб щось не зробити. Тема номеродин – приклад пострадянського періоду у нашій країні: ти нікомунічого не заборгував. Ми навчилися захищатися, отримавши сво-боду. Чи отримали при цьому щастя? Ні!

Батьки, почуваючись ущемленими, часто вчать дітей, щоб нестраждали й вони. Самі страждають, розуміючи суть покаяння, якїжаки голками. На жаль, дуже часто ми дивимось і живемо поплоті... І виховуємо, на ще більший жаль, твердих по плоті дітей,які ще не прийняли вірою благодаті Божої. Саме вона спасе відгріхів, від страждань і загибелі. Принесімо себе і своїх дітей доніг Христа, і те, що неможливе для нас, можливе для Господа:наше й їхнє блаженство.

Пригадую приклад із власного життя. Якось, відвідавшидіда й бабусю, так напрацювався по господарству, що небуло бажання увечері йти допомагати сусідові. Проте хіба

відмовиш рідному дідові? Поїхали. Сусід різав дошки, а двигунбуквально "кипів". Зрозумів, що не так його підключили. Мусивпереключити – і робота пішла! Ось і не хотів спочатку – а допоміг,зробивши добру справу (могло закінчитися небезпекою!). Колизрозумів, що виявився конче потрібним, це принесло у серце ра-дість. Не пізнавав сам себе! Як вчасно поїхав: не сам – мене по-кликав Господь...

Коли повернулися додому, чекала нова робота: бабуся запи-тала, чи можу викопати моркву. І хоч було вже пізно, таки встиг!Увечері йшов на зібрання, й так хотілося молитися: адже йшов не"пустим". Слово Боже клалося на серце і радість переповнюваладушу. Цього б не сталося, якби відмовився зробити добрі справи.

Таких прикладів у нашім житті багато – адже життя як їх лан-цюг, щороку, щодня... А скільки днівпрожито впусту! Слава Богу, що і вмене, і у вас є дні, не прожиті надарма.Усі вони записані Господом. І Господь узаповідях блаженства навчає нас, яктреба чинити, щоб бути блаженним.

Найкраще ж, справді пройти два по-прища – це стається щодня. Я сам літавна крилах, коли переставав чинити спро-тив навантаженням.

Ми завжди будемо переноситистраждання чи плоттю, чи духом. Гос-подь навчає, що б ми не віддалялися відсвого щастя. Це наше покликання: лю-бити ворогів. І зробити це не так вже йважко: станьмо на цей шлях благодаті.Господь поведе нас Своєю рукою. Якщой упадеш – Він підніме і понесе.

Йдімо тільки Його слідами.Ось тоді й будемо блаженними.

Олександр кАПЛУН.

ЗАПОВІДІ БЛАЖЕНСТВА

4 СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

№1 (32) 2017

Чекало появи Месії все людство,Яке потонуло в темряві гріхів.Найпершими зірку помітили людиЗі сходу – тоді наймудріші волхви.

Вивчаючи зоряний світ над Землею,Вони сповістили своє відкриття.Бо саме ця Зірка, що над Віфліємом,Звістила Землі про Боже Дитя.

Вона возвістила про прихід МесіїЦаря Іудейського в грішний цей світ.І Божа рука у знаменній подіїБула – щоби всім це відкрить.

Ретельно простенивши зоряне небо,Волхви принесли Месії дари –І ладан, і смирну, і золото ревно....А що принесемо Спасителю ми?

...Зоря Віфліємська зійшла і над нами,Яка спрямувала нас до Христа.Зі сходу не йшли, як волхви, ми з дарами.Та Зірка й у нашім серці зійшла.

Якою була та зоря найяскравішаДля кожного з нас? Для одних – та біда,Спіткала яка свого часу із нами вас.І Бога тоді почали ми шукать.

Для інших – була несподівана радість,І та допомога від Бога Отця,Що нас спрямувала з молитвою вдячноюДо неба, у Царство світу Творця.

Для когось іще – найдорожчий той спогадПро тата і маму, про наших батьків,Що свідчили нам із дитинства про Бога.І зірка вела нас до віри тоді.

Та більшість із нас осяяла зіркоюТа проповідь в Церкві, що вказує шляхДо Бога тоді із темряви зневір’я,Де істина й радість на небесах.

І все ж найяскравішою зорею,Що вказує шлях до Ісуса Христа,Є Біблія й шлях наш освітлений нею,Привів до спасіння, грішників, нас.

І ми, як волхви, свого часу раділиВеликою радістю зірці отій.Не згасла вона в нашім серці – ми віримо.І досі веде нас по стежці вузькій.

До неба. Й які ми дари принесемоСпасителю, щоб поклонитись Йому?Принесли серця ми, тоді неспасенні.Й цей дар розігнав гріховну пітьму.

Якими були ці серця до повернення?Байдужості повні і крижані,

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

І самовдоволені, як в фарисеїв.Це всім нам відомо – тобі і мені.

Й схилились перед Господом, й серце віддали Холодне, брудне, самоправедне й зле.І серце нове Господь дарував нам –Уже не камінне, тепер платяне.

Господь їх зробив святими і здатнимиЛюбити і славити Бога Отця.І ми, як волхви, Ісуса прославивши,Звідтоді йдемо шляхами добра.

Шляхом по слідах Ісуса Спасителя,До Нього лише спрямувавши свій зір.Христос – наша Зірка ясна і досвітня.Це Зірка Любові, Надії і віри.

Веди нас у темряві, Господи Спасе,Земного життя, й чим темніше воно, –Яскравіше тим світло Господа нашого.Бо наша Зоря – Спаситель Христос!

ВІФЛІЄМСЬКА ЗІРКА

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 20176

Відзначаючи християнські свята, ми насамперед, по-винні проводити їх так, щоб у центрі свята були не мисамі, не наші гості – родина, ближні, не святковий стіл,не народні традиції – а Христос! Христоцентричність унашому житті визначає наш духовний стан, нашу віру.

Хрещення Господнє – тим більше не виняток. На пре-великий жаль, у нашій країні це величне християнськесвято називають ще Водохрещем, Йорданню. Більшістьномінальних християн цього дня ідуть святити воду, за-буваючи або не відаючи, що насамперед слід освятитине помешкання, тіло, а свої душі. І жодна вода, освяченау храмах, неспроможна це зробити – тільки Господь!

Чому ми як християни на-даємо перевагу цього дня?Не робімо акцент у свій бік –скільки вже років ми всту-пили в завіт із Господом? По-міркуймо, яким мисприймаємо своє хрещення.„Хрещення – не тілесної не-чистоти позбуття, але обіт-ниця Богові доброгослужіння” (1 Пет. 3:21).

Чи виконуємо ми обі-цянку, дану Господу в деньхрещення, – служити Йому вдобрій совісті? Перегорнімосторінку свого життя і замис-лімося над цим. Це найзна-менніша подія у нашомужитті, бо, за словами Спаси-теля, „так годиться нам ви-повнити усю правду”.

Чи виповнюємо ми її,вступивши в завіт із Госпо-дом? Берімо приклад з ІсусаХриста. Бо саме Він христи-теме нас Святим Духом і во-гнем.

Цього дня ми пригадуємознаменну подію в земномужитті Ісуса – Його хрещення,про яку свідчать усі три єван-гелісти.

Іван Христитель, коли Ісу-сові виповнилося тридцятьроків, проповідував в пустиніюдейській: „Покайтесь, бонаблизилось Царство Не-бесне!” Тоді прибуває Ісус ізГалілеї понад Йордан доІвана, щоб христитись віднього. Та Іван стримувавЙого: “Мені потрібно хреститись від Тебе, а Ти, приходишдо мене”?” А Ісус відповів і сказав йому: „Допусти цетепер, бо так годиться нам виповнити усю правду”. Тодідопустив він Його. Ісус вийшов із води. І ось, небо роз-крилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, якголуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: „ЦеСин Мій Улюблений, що Його Я вподобав!” (Мат. 3:13-17).

Гріх хотів знищити всю землю, все людство, а Хри-стос прийшов до нас, щоб спасти: „Ось Агнець Божий,Котрий бере на Себе гріх світу”.

Ми бачили Його хрещення не тоді, а бачимо зараз ду-ховними очима. Спрямовуймо погляд на Ісуса: „Піднімаюочі до Неба, звідки прийде допомога мені” (Пс. 120). До-помога наша від Господа!

„Так написано”, – свідчив Христос, коли диявол нама-гався Його спокусити після хрещення. Так само ворогдуш людських спокушає і нас. Тому за прикладом Спа-сителя звіряймо все зі Словом Божим, як робили цеМарія й Йосип.

Після прийняття святого водного хрещення прак-тично кожного християнина, як і Христа у пустелі, споку-шає диявол. Та „хто буде вірити й охреститься, той буде

спасенний”. Чи було перед хрещенням наше народ-ження згори? Так, від Духа Святого. Та його щодня по-трібно підкріпляти Словом Божим.

Чому Христос, Котрий був і є святим, прийняв хре-щення? По-перше, це повне послушання НебесномуОтцю, щоб виконати волю Божу про спасіння: „бо так на-лежить нам виповнити всю правду”. По-друге, це був актз’єднання з ізраїльським народом. Земне походженняХриста: Він народився євреєм. І саме це було потрібнозасвідчити Божому народу. По-третє, акт освячення намесіанське служіння (згідно Закону, це міг зробити чоло-вік, якому виповнилося 30 років).

Під час хрещення Ісусасталися чотири найважли-віші для спасіння людстваподії.

Перша – відкрилосянебо: „І сталося, як христи-лося усі люди і як Ісус, охри-стившись, молився,розкрилося небо” (Луки3:21). Ще сьогодні небо від-крите спасати. Закриєтьсявоно після Взяття Церкви.Відкриття неба – це початокпроцесу спасіння. Пере-вірмо свої відносини зБогом. Що ми можемо взятиіз собою на небо? Нічого!Тільки освячене серце!

Друга подія у день хре-щення Ісуса – Дух Святийзлинув на Нього у виглядіголуба. При цьому всяТрійця була присутня на Іор-дані, адже голуб – символтворчого Духа Святого. Митакож є свідками: Дух Свя-тий зійшов у наші серця вдень покаяння. Нехай жеДух Святий спочине вічнона кожному з нас. Просімосили Духа Святого і мудро-сті.

Третя подія: „Голос знеба почувся, що мовив:„Це Син, Мій Улюблений,Якого Я вподобав!” (Луки3:22).

Якщо ми ожили у Христі,це стосується і нас. Митакож стали дітьми Божими,відколи вступили у заповіт із

Господом. На жаль, не всі знають Агнця Божого: у різнихрелігіях немає неба – поклоняються мощам, святимугодникам. Але тільки Син Божий дає зцілення. Він ставслугою нам – і в цьому незбагненна для нашого розумуБожа любов. Його жертва на Голгофі задовольнила гнівОтця Небесного за наші гріхи.

Й четверта подія – з’явлення Агнця Божого людям.За кожен гріх люди раніше приносили жертву: тварин,птахів (пізніше як індульгенцію платили за них гроші). Іце, хоч би що вони робили, хоч би усе багатство своє від-дали, – ніколи не викупляло із гріхів. Одним принесен-ням Себе у жертву на Голгофі Агнець Божий усевиправдав. І відтоді Бог нам більше не нагадує про нашігріхи – вони стерті з Його пам’яті. Все помилувано і про-щено: якщо ми покаялися і прийняли в своє серце Хри-ста як особистого Спасителя. Тільки в Сині Божому –вихід, тільки Ним належить нам спастися.

Кожна людина стоїть сьогодні перед вибором. Нехайце визначне християнське свято – Хрещення Господнєнагадає нам про це. Перевіримо себе: чи служімо ми Бо-гові в чистій совісті? Сіймо добірне зерно Слова Божогоу душах ближніх і сторонніх, ми є свідками Христовими.

Володимир БОЙКО.

ВиПОВНиТи уСю ПрАВДу”

„ТАК НАЛЕЖиТь НАм

№1 (32) 2017

„...Іоанн бачить, що донього йде, та й каже: „ оце Аг-нець Божий, що на Себе гріх

світу бере”. Це Той що Ньогоказав я: „За мною йде Муж, що

передо мною Він був, бо бувперше, ніж я” (Ів. 1:29-30).Іоанн приготував дорогу до

Спасителя, Який мав „хре-стити вас Святим Духом і во-

гнем”.Хрещення Господнє – назва

свята є перекладом грецькогослова „епіфанія” (явлення, одкро-вення). Богоявлення грец. „феофа-нія”. Вслухайтеся в поезію цихслів.

Основне значення грецькогодієслова „баптисма” означає зану-рення у воду. Іудейська релігійнатрадиція вимагала, щоб неіудей,який бажає прийняти іудаїзм, мавзробити три речі: 1) здійснити обрі-зання; 2) ритуальне омиття; 3) при-нести жертву в Єрусалимськомухрамі.

Іоанн хрестив іудеїв і прозелітів(очищувальним омовінням) хре-щенням покаяння на знак сповіду-вання ними своїх гріхів. Для цього ібув народженим: „і багато синів ізІзраїля він наверне до їхнього Гос-пода Бога. І він сам перед Нимбуде йти в дусі і силі Іллі, ...щоб го-тових людей спорядити для Гос-пода” (Луки 1:18). І далі: „Ти,дитино, станеш пророком Все-вишнього, бо будеш ходити передГосподом, щоб дорогу Йому приго-тувати, щоб народу Його дати пі-знати спасіння у відпущенні їхніхгріхів” (Луки 1:77).

Отже, очищувальне омиття Іо-анна символізувало звільнення відгріхів і перехід у нову духовнуякість, у праведне життя.

Свято Хрещення Господньоговідзначається церквою із другої по-ловини ІІ ст. н. е., саме 19 січня.Спочатку цього дня відзначали трисвята: Різдво Ісуса Христа, Хре-щення Господнє і Богоявленя.

IV ст. Святкування Різдва пере-несли на 25 грудня (7 січня) за Гри-горіанським календарем.

Хрещення Ісуса Христа булоЙого першим явленням народупісля багатьох років написаногожиття в Назареті, початком спа-саючого служіння.

Спробуймо заглибитися у лініюповедінки Сина Людського із са-мого початку.

Подивіться, як смиренно Ісусвшанував Бога тим, що прийшовхриститися до Іоанна. А Він же Хри-стос! Тому що таким чином Йомуналежало виконати всяку правду.Так Він прийняв на Себе людськуплоть: хоча був з тим, омився, хочане мав найменших недоліків. Але,разом з тим, омився, так ніби був за-брудненим.

І заради нас присвятив Себе,щоб і ми стали й освяченими, хре-щеними. „Й заради них Я посвячуюв жертву Самого Себе, щоб ос-вячені правдою стали й вони” (Ів.17:19).

Зверніть увагу, з якою пошаноюсприйняв Ісуса Сам Бог, коли Тойпідкорився хрещенню від Іоанна.

Про таких, хто хрестився хре-щенням Іоанновим, сказано, щовони віддали славу Богу, просла-вили Бога: „І всі люди, що слухали, імитники визнали Божу волю заслужну, і охрестились Іоановим хре-щенням. А фарисеї й законники від-кинули Божу волю від себе, і нехрестилися від Нього” (Луки 7:29-30).

Він побачив небеса, які розкри-валися. Цим фактом Ісус був визна-ний Господом, Який прийшов ізнебес, і отримав славу і радість, щоналежали Йому, і зберігалися дляНього як винагорода за Його слу-жіння.

Перед багатьма землянами від-криваються небеса, щоб прийнятиїх, але люди цього не хочуть бачить.

Ісус побачив Духа, що як голубсходив на Нього. Зауважте, коли мивідчуваємо Духа, який сходить і пра-цює в нас, лише тоді можемобачити небеса відкриті для нас (якпершомученик Стефан), і навпаки.

Божа добра робота в нас є най-вірнішим доказом Його благово-ління до нас. Станьмо на коліна,молімося, досліджуймо СловоБоже.

Іустин мученик, учень апостолаІоанна, писав, що коли Ісус хре-стився в Іордані, розгорівся вогонь,і згідно древнього предання, на-вколо того місця засіяло великесвітло. Подивімося на картину ху-дожника Олександра Іванова „Яв-лення Христа народу”.

Спаситель почув голос, спрямо-ваний персонально до Нього, аджевін мав надихнути Христа на май-бутнє служіння: „Ти Син Мій Улюб-лений”.

ЦиМ БОГ ДАВ ІСУСУСВІДЧЕННЯ:

1) Що Він не став менш люби-мим, через те, що опинився у та-кому приниженому стані;

2) Що Ісус любимий Богом не-зрівнянно більше за те, що присвя-тив Себе такому славному,милосердному і страдальницькомуслужінню;

3) Бог благоволить у Ньому як уПосереднику між Собою і люд-ством у всіх спірних питаннях, втому числі і до нас, у нашому зем-ному житті.

Декілька додаткових думок назавершення.

В Євангелії від Іоанна не гово-риться, що Ісус хрестився фак-тично. Про це йде мова усиноптичних Євангеліях. Тут жепідкреслюється, що Ісус прийшовдо Іоанна, коли той проповідував іхрестив. Іоанн публічно визнав, щоІсус є Христос, що на Нього зійшовБожий Дух: що Ісус – Син Божий.

Іоанн також визнав, що Ісус, навідміну від нього самого, хрещенийСвятим Духом.

Іоанн Хреститель говорить проІсуса як про „Агнця Божого, Якийбере на Себе гріхи світу”.

Деякі вчені богослови допускаютьслова „Агнець Божий як альтерна-тивний переклад арамейського тер-міну „Раб Божий”. Можливо, тутнемає суттєвої помилки.

ВиСНОВКи:1. В усіх чотирьох Євангеліях

ясно бачимо, що Святий Дух зій-шов на Ісуса у момент хрещення,щоб дати Йому здатність виконати:1) задум Бога; 2) Свою місію; 3)принести людям спасіння.

2. В цей момент, що розпочинавЙого служіння, Дух святий злинувна Ісуса для виконання завданняПосередника між Богом і Його на-родом.

3. В момент хрещення Ісус ото-тожнив Себе з Тим, Хто прийме наСебе гріх Світу.

4. Ісус хрестився, щоб ототож-нити Себе із грішними людьми ідати їм (нам) найдорожчий із мож-ливих дар – спасіння і вічне життя.Він здійснив найвеличнішу місію.

Таким, на мій погляд, є духов-ний зміст Хрещення Господнього.

Амінь!Анатолій ЛАХНО.

7СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ.БОГОЯВЛЕННЯ

8 СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

Членів церкви і запрошених гостейрадували щедрі багатства благословен-ної Богом нашої родючої землі: молодьрясно прикрасила зал Дому молитвиосінніми квітами, кетягами червоної ка-лини і найкращими плодами садів, горо-дів, ланів – достиглими яблуками, гронамивинограду, овочами.

Святкове Богослужіння традиційно розпочалосязагальним співом «За все Тобі я дякую, Ісусе, Спасемій!»

Пастор Віктор ГРИГОРЕНКО подякував Богу заЙого щедрість і милосердя до нас, вінця Свого тво-ріння. Нагадав, що згідно Святого Письма: "...додер-жуйся і свята збирання плодів наприкінці року, колизбереш з поля працю твою" (Вихід 23:14-17). Та,попри це, насамперед ми повинні дбати про духовніплоди у своїх душах, бо Жнива – це є кончина віку.Господь далі продовжує наші землі дні, щоб мийшли і приносили духовні плоди – любові, миру, ми-лосердя. Який плід принесемо ми? Ісус, обходячиміста й оселі та проповідуючи Євангелію Царства,казав Своїм учням: «Жниво справді велике, та ро-бітників мало: тож благайте Господаря жнива, щобна жниво Своє Він робітників вислав» (Мф. 9:35-38).

Усі ми тепер робітники на Божій ниві, місія кож-ного християнина – сіяти зерно доброго, вічного:провідувати Благу Вість. Сьогодні не менше духовнобідних людей. В останні дні жити дуже тяжко: війна,зростання цін, занепад економіки – немає втіхи длясім’ї. І тільки Слово Боже здатне зміцнити нас –слова Христа торкаються кожної душі. «Ходіть і про-повідуйте», – закликав Христос Своїх учнів, закли-кає сьогодні й нас. Молімо Бога, щоб дав намсвідчити про Божу любов і милосердя. Сусіди, ро-дичі, близькі і сторонні – усі без винятку, як хліб іводу, потребують Благої Звістки.

Господу свого часу шкода було духовно голоднихлюдей. Чи шкода їх нам сьогодні? Звідки ця байду-жість до знедолених, які блукають, як вівці? Або дотих, хто хвалиться: «Я багатий, і розбагатів, і ні вчому не маю потреби»? Та найбільша потребаїхньої душі – у Слові Божому. Відгукнімося на закликГоспода – сіймо зерно вічне у цих душах.

"Ось я, пошли мене", – нехай ці слова торкнутьсясерця кожного.

Старший пастор Володимир БОЙКО у своїй про-повіді нагадав братам і сестрам про Божу милість –щедрий врожай: Бог благословив усе посіяне й по-саджене. А також про духовний закон зі Слова Бо-жого: «Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6:7). Ісьогодні закон сіяння і жнив продовжується – і це на-самперед стосується не жнив земних, а духовних:сіяння у душах ближніх Слова Божого. Пастор нага-

дав псалом, де Давид свід-чить про Божу милість імилосердя: «Ти відвідуєшземлю та поїш її, Ти збага-чуєш щедро її – повний водипотік Божий, Ти збіжжя го-туєш її... Ти ріллю її наси-чуєш вогкістю... розпускаєшдощами її, ти благослов-ляєш рослинність її! Ти доб-ром Своїм рік вкороновуєш!»(Пс. 64:10-12). Давид бачив,

як Дух Святий втручається – треба постійно прино-сити Богові щиру подяку за це. Бог, Котрий створивувесь Всесвіт, дав закони, які ніхто не зупинить. Якпомиляються люди, сподіваючись на свою силу і за-бувши Бога! Все робить Бог – людям потрібно тількисадити і сіяти. Згадаймо слова апостола Павла: "Япосадив, Аполос поливав, Бог же зростив, тому анітой, хто садить, і хто поливає – одне, і кожен одер-жить свою нагоду за працею своєю! Бо ми співробіт-ники Божі, а ви – Боже поле"... (1 Кор. 3:6-7). Богвідвідує і благословляє землю, щоб давала врожай:вона без Нього була б мертвою, як інші планети. Вінзрошує її дощем – яка ціна води? Вода – це життя.

Без неї настає голод, смерть. Згадаймо 1 Цар.18: три з половиною роки в Ізраїлі не було дощучерез те, що Божий народ відвернувся від свогоТворця. І лише після того, як євреї почали взиватидо Бога, пророк Ілля, помолившись, попросив Богазросити землю. Отець Небесний відповів на про-хання тоді – відповідає й сьогодні. Покаяння й на-

ДЕНЬ ПОДЯКИ

ГОСПОДУЩороку восени Святошинська церква

відзначає Свято Врожаю – День подякиГосподу за врожай. Цьогоріч свято відбу-лося 18 вересня: у ньому взяли участь всічлени церкви – молодь, літні люди й насам-перед діти, а також запрошені. Відбулосяособливе служіння – щирої подяки Гос-поду за щедрий врожай цього року.Господь благословив нас хлібомнасущним і хлібом духовним –слава Йому за це.

№1 (32) 2017

вернення до Нього – найголовнішікроки в житті кожного з нас івсього народу.

Сьогодні земля виснажується– це велике лихо. Та найтяжче –якщо виснажуються наші душі.Тому необхідно багатіти в Бозі(тобто духовно, Святим Пись-мом), а не збирати тільки длясебе. Чим же багатіємо ми? Якінаші пріоритети? "Шукайте на-самперед Царства Божого іправди Його", – нагадує СловоБоже, – і решта додасться нам".

– Бог, – нагадав В. Бойко, –продовжує закликати нас доЦарства Небесного. Відгукніться,і будете щасливими.

Господь – Хліб Живий. У зер-нятці, що сіється, Бог заклавзакон смерті і воскресіння. Законжиття вічного у духовному зерніБлагої Звістки.

Брат Іван БАНДУРА у своїйпроповіді запитав кожного членацеркви: чи готові ми до жнив на-шого життя? Що ми принесемо доГоспода – плоди чи тільки листя?Підводячи риску під своїм життям,згадаймо про притчу: ЦарствоБоже подібне до чоловіка, котрийпосіяв збіжжя – і зійшов кукуль (ценакоїв супротивник). Притча на-вчає залишити все до жнив – ізбіжжя, і кукіль. Хто добре посіяв– Ісус Христос, поле – це світ,добре насіння – сини Царства,жнива – кінець віку, жнеці – ян-

голи. Так буде й наприкінці світу:праведники немов сонце уЦарстві Отця, кукіль буде спале-ний. Бог винесе Свій присуд – на-стане час великих Божих жнив.

У світі сіється Боже й лукаве –що приймаємо ми? Нам, згідноСлова Божого, потрібно навчи-тися відрізняти пшеницю від ку-кілю. Посіємо смерть чи життя вЦарстві Божому? Христос про-довжує сіяти Своє насіння: спасаєзагибле, повертає втрачене, на-вертає до вічності. Сьогодні є щечас між проголошенням суду ійого звершенням. Якщо Бог по-сіяв Своє слово у нашому житті –має силу й зібрати врожай. Якіжнива чекають на кожного?

Між трьома проповідями хорспівав псалом "Богу любові ми бу-демо співати", діти – пісню "Тебемы возносим хвалу". Членицеркви славили Бога поетичнимитворами. Прославляли Його і дітивіршами та співами: "Щоб нашсад на небо був схожий", "Мылюбим Тебя, наш Господь, про-лей,благодатный Свой дождь".

Ці одухотворені проповіді,вірші, пісні, спів церковного хорузакликали до покаяння і духовнихплодів святості членів церкви і за-прошених гостей. Усі разом про-славляли Бога за хліб насущний іхліб духовний і принесли Йому заце щиру подяку.

9СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

В  годы  засилья  атеизма  с  1929года  была  запрещена  благотвори-тельная деятельность церкви и запре-щены воспитательные беседы на этутему. Поэтому важность системати-ческого  материального  служенияБогу  и  христианской  распоряди-тельности были упущены. 

Свобода вероисповедания и пе-реход всей страны на новые эконо-мические и социальные стандартыжизни подталкивают многие Церквипересматривать  своё  отношение  кматериальному служению. Во мно-гих Церквях нашего братства прини-маются  бюджеты.  Некоторыеслужения  в  Украине  переходят  нафинансирование украинских Церк-вей.  Христиане  становятся  болееобеспеченными и расположеннымик материальному участию в различ-ных сферах деятельности Церкви: всоциальных, благотворительных про-ектах  и  в  евангелизациях.  Крометого,  возрастают  возможности,  какбольше зарабатывать и покупать то-вары,  так  и  возрастает  опасностьпопасть в долги или материальнуюзависимость от финансовых учреж-дений или даже от  своих близких.Всё больше и больше возникает во-просов:  сколько  нужно  зарабаты-вать,  сколько  тратить,  сколькоэкономить, сколько откладывать, каки сколько жертвовать? В новых усло-виях экономики особенно молодымхристианским семьям, да и людям взрелом возрасте, часто в жизни при-ходится сталкиваться с этими вопро-сами и очень часто принимать свои,порой неверные решения.

Сегодня  практически  нет  книгили исследований авторов  нашегобаптистского  братства  о  вопросаххристианской  распорядительности,управления  финансами  и  матери-ального служения. Кроме, разве что,книги доктора богословия Р. Б. Дех-тяренко  «Христианская  распоряди-тельность».  Но  даже  в  этой  книгевопросам материального служенияи десятины уделено намного большевнимания,  чем  вопросам  распоря-дительности, управления финансамии имуществом. Вместе с тем, авторподчёркивает важность и ответствен-ность христиан в отношении денег. 

Когда крестоносцы в XII веке тер-пели поражение в войне, они пла-тили  деньги  наемникам,  чтобы  тевоевали на их стороне. Так как этобыла религиозная война, наемникиперед началом битвы должны былипринимать крещение. Во время кре-щения  солдаты  держали  мечи  надводой,  чтобы  показать,  что  ИисусХристос не имеет власти над их ору-

жием. Они оставляли себе свободуиспользовать оружие любым спосо-бом, каким пожелают. Подобным жеобразом, хотя и не так явно, как этисолдаты, многие христиане распоря-жаются  сегодня  своими  деньгами.Некоторые из  них держат  свои  ко-шельки и сумки "над водой", словноговоря: "Боже, Ты можешь быть Гос-подом всей моей жизни, но тольконе в денежных вопросах – уж с этимя прекрасно справлюсь сам". Это не-правильное мнение многих верую-щих.  Десятину  -  для  Господа,остальное  –  каждый  по  своемуусмотрению. «Библейский подход вуправлении деньгами и имуществомв точности отражает нашу любовь кБогу, Его труду, Евангелию и друг кдругу. Когда наше сердце в должномсостоянии,  тогда и  управление  на-шими  средствами  будет  отражатьнашу любовь к Богу и к окружаю-щим» - пишет Р. Б. Дехтяренко. СловаБили Грэма звучат так: "Если человексможет  правильно  относиться  кденьгам, он сможет правильно отно-ситься  ко  всем  сферам  своейжизни".  Трудно  с  этим  не  согла-ситься,  потому  что Иисус Христосговорил о деньгах больше, чем о раеи аде. 15% из Его записанных словуделено вопросу о деньгах и имуще-стве. 

В 16 из 38 притч упоминается обобращении  с  деньгами.  В  Библиинаходим около 2350 стихов, в кото-рых речь идёт о деньгах и имуще-стве.  Господь  так много  говорил оденьгах,  потому  что  Он  знал,  чтобольшая  часть  жизни  верующегобудет сконцентрирована на вопро-сах  распоряжения  деньгами.  На-учиться  правильно  и  верно,  поПисанию,  управлять  своими  день-гами  и  всем  имуществом  –  этогохочет от нас Господь! 

В данной работе освещены во-просы Божьего главенства и Божь-его права собственности. Показанароль  христианина,  как  управителяБожьих  средств.  Рассмотрены  во-просы:  как  христианину  быть  вер-ным распорядителем и  правильно,мудро принимать финансовые реше-ния? Рассмотрены принципы и поря-док получения финансового совета,планирование финансов и бюджет,важный принцип контроля финансов.Так же исследовано библейское от-ношение христианина к даяниям ипожертвованиям, к долгам и креди-там,  вкладам  и  сбережениям.  От-мечены  результаты  верногораспорядительства:  свидетельствопред людьми, благословения от Богав земной жизни, а также приобретён-ные награды на небесах. 

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 201710

РАСПОРЯДИТЕЛЬНОСТЬ ХРИСТИАНИНА ФИНАНСАМИ

ГЛАВА ПЕРВАЯ

ПриЗНАНиЕ БОЖьЕГО

ГЛАВЕНСТВА

Сегодня среди христиан есть много взгля-

дов на вопросы, касающиеся финансов и ма-

териальных ценностей, и отношения к ним,

на вопросы богатства и бедности, накопления

собственности и распоряжения ею. Часто эти

взгляды принимаются за истину многими

христианами, но в большинстве случаев не

имеют под собой твёрдого библейского осно-

вания. Например, такие представления бы-

туют в Церквях нашего братства: «Деньги –

зло или, по крайней мере, корень всех зол. Бо-

гатство опасно по своей сути.

Все материальное – мирское. Радо-

ваться материальному не духовно.

Духовность прямо связана с благо-

состоянием. Благосостояние – признак Божь-

его благословения...

Забота о будущем противна истинно ве-

рующему. Копить и обеспечивать себя на бу-

дущее нехорошо». Но эти представления

–личные взгляды некоторых членов Церкви,

а не проверенная и обоснованная на Священ-

ном Писании истина. В результате этих пред-

ставлений часто возникают крайности в

отношении учений о богатстве и нищете, ко-

торых необходимо остерегаться.

Деньги и имущество могут служить как

во благо, так и во зло. Многие благочести-

вые люди в Писании были одними из бога-

тейших людей своего времени: Авраам

(Быт.24:35), Иосиф (Быт.41:41-43), Моисей

(Исх.2:10; Деян.7:21-22), Иов (Иов 1:3), Со-

ломон (2Пар.9:22), Апостол Павел

(Деян.22:3). В Ветхом Завете Господь возна-

граждал изобилием Свой народ, когда тот

был Ему послушен, в то время как результа-

том непослушания была угроза стать

нищим. В 28 главе Второзакония написано о

благословениях и изобилии, которые даёт

Бог народу Израильскому, «если будешь слу-

шать гласа Господа». И в этой же главе нахо-

дится предупреждение: «За то, что ты не

служил Господу Богу твоему с веселием и ра-

достью сердца, при изобилии всего, будешь

служить врагу твоему, которого пошлет на

тебя Господь, в голоде, и жажде, и наготе и во

всяком недостатке» (Втор.28:47,48). В Книге

Псалмов написано: «Господь, желающий

мира рабу Своему!» (Пс.34:27). Слово «мир»

имеет значение: «благоденствие, благосостоя-

№1 (32) 2017

ние». Поэтому у верующего есть законное

право иметь благосостояния от Бога.

«Возлюбленный! молюсь, чтобы ты

здравствовал и преуспевал во всем как

преуспевает душа твоя» (3 Ин.1:2). «Пре-

успевать во всем» значит: «хорошо жить

и хорошо вести свои дела, благоденство-

вать». В Библии не сказано, что благоче-

стивый человек должен жить в нищете.

Другой крайностью является

убеждение в том, что все ис-

тинно верующие христиане

будут всегда процветать в финансовой

сфере, по учению так называемого «Еван-

гелия благополучия». Такая точка зрения

тоже ошибочна, т.к. не находит подтвер-

ждения в Писании.

Жизнь Иосифа является примером

верного человека, который переживал и

процветание, и бедность. Он родился и

вырос в обеспеченной семье, затем был

брошен в ров и продан в рабство своими

завистливыми братьями. Когда Иосиф

стал рабом в Египте, хозяин повысил его

в должности, назначив управляющим над

всем своим домом. Позже ему пришлось

провести долгие годы в тюрьме. Но затем,

в определенное Богом время, он был по-

ставлен вторым человеком в Египте,

после фараона. «Инструкцию» к успеху

можем найти в Книге Иисуса Навина: «Да

не отходит сия книга закона от уст твоих;

но поучайся в ней день и ночь, дабы в точ-

ности исполнять все, что в ней написано:

тогда ты будешь успешен в путях твоих и

будешь поступать благоразумно»

(Иис.Нав.1:8). Этот стих выдвигает два

условия для процветания: размышлять

над Божьим Словом и выполнять все, что

там написано. Когда христианин этому

следует, то готовит почву для благослове-

ний Божьих в своей жизни. Однако здесь

нет гарантии, что Господь пошлет для

Своих детей финансовое преуспевание.

Он знает, что для них будет лучше всего,

и ожидает их полного доверия в Его ре-

шении.

Есть ещё одна точка зрения на во-

просы богатства и бедности. Она осно-

вана на утверждениях Слова Божьего: Бог

Творец является владельцем всего

(Пс.23:1). Он обладает всей землей (Лев.

25:23). Он обладает всем золотом и сереб-

ром. (Агг.2:8). Всемогущий Бог может

сделать всё, что Он желает, всё, что не

противоречит Его природе. В мире нет

силы, способной противостоять Его могу-

ществу. Он имеет власть над природой и

человеком (1Пар.29:11,12). Наш любящий

Небесный Отец держит под абсолютным

контролем каждое событие (Пс. 134:6).

Бог Творец является бесспорным Главою,

как нашей жизни, так и нашего имуще-

ства. Он вправе дать богатство человеку и

в Его власти ограничить материальное

благосостояние. В Книге Бытие Бог на-

зывает Себя именем «Иегова-ире» (Быт.

22:14), что значит "Господь усмотрит".

Господь обещает удовлетворять нужды

Своих последователей (Мат. 6:33). Он

Сам усматривает, чего и сколько нужно

им (Фил.4:19). Тем, кто следует за Хри-

стом, приятно осознавать, что все, даже

самые трудные обстоятельства, служат им

во благо (Рим. 8:28). Очень важно пони-

мать разницу между нуждой и желанием.

Нужда – это одна из основных необходи-

мостей в жизни: еда, одежда, жилье. Же-

лание – зачастую это то, что сверх

необходимости. Господь учит верующих

быть довольными, когда их основные по-

требности удовлетворены. «Имея пропи-

тание и одежду, будем довольны тем»

(IТим. 6:8).

Бог предсказуем в Своей верности

относительно обеспечения из-

бранных. Но нельзя предсказать,

как Господь восполнит их нужды. Гос-

подь обеспечивал Свой народ самыми

разными и часто непредсказуемыми спо-

собами. Тот же Господь, Который кормил

манной детей Израиля на протяжении со-

рока лет их блуждания в пустыне, Кото-

рый накормил пять тысяч людей всего

лишь пятью хлебами и двумя рыбами, Ко-

торый «повелел воронам кормить» про-

рока Илию (3 Цар.17:4,6), – Тот же

Господь обещал восполнить и наши

нужды (Фил.4:19). Господь сотворил

людей не для того, чтобы они взяли на

себя обязанности, которые может понести

только Он. Иисус сказал: «Придите ко

Мне, все труждающиеся и обремененные,

и Я успокою вас; возьмите иго Мое на

себя и научитесь от Меня... ибо иго Мое

благо, и бремя Мое легко» (Мат. 11:28-30).

Бог принял на Себя бремя собственности,

контроля и обеспечения. Поэтому Его

бремя легко, и мы можем отдохнуть и воз-

радоваться Божьему миру (Фил.4:6,7).

Богу принадлежит все, что мы имеем,

и Он дал нам власть быть управителями

(Неем. 8:7, Матф.25:14). Библейское

слово, которое лучше всего описывает эту

роль христианина, – «распорядитель».

Христиане – Божьи распорядители. Они

должны быть верными в обращении со

всем, что им вверено. Должны быть вер-

ными распорядителями не только деся-

тины, но и остальных средств. Все, что

имеют Дети Божьи, принадлежит Богу, и

они должны распоряжаться этим так,

чтобы это было угодно Ему.

Итак, ответственность христиан, как

Божьих распорядителей, заключается в

том, чтобы верно выполнять свою функ-

цию в отношении денег. Вопрос лишь в

том, насколько хорошо они будут это де-

лать? Каждый день своей жизни христиа-

нин отвечает на этот вопрос. В контексте

управления финансами Господь Иисус

Христос сказал: «...а который не знал, и

сделал достойное наказания, бит будет

меньше. И от всякого, кому дано много,

много и потребуется, и кому много вве-

рено, с того больше взыщут» (Лук. 12:48).

Рассмотрев две разные точки зрения

на вопросы богатства и бедности, а также

изучив библейское учение о главенства

Бога в жизни христиан и об их ответ-

ственности в управлении имуществом и

деньгами, можно составить таблицу, в ко-

торой сравниваются эти три точки зрения.

Многие христиане имеют неправиль-

ное представление об имуществе и не

обучены распорядительности деньгами

по библейским принципам. Это часто

приводит к тому, что они принимают не-

верные финансовые решения и страдают

от неприятных последствий.

Виктор ГРИГоРЕНко.

(продолжение в следующем номере)

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017 11

Бедность управление Процветание

имущество — это: зло ответственность право

Я тружусь для того,чтобы:

восполнить толькоосновные нужды служить Христу стать богатым

Благочестивые люди: бедные верные богатые

Неблагочестивыелюди: богатые неверные бедные

Я даю: потому что должен потому что ялюблю Бога чтобы получить

Я расходую: в страхе и печали в молитве и с от-ветственностью

легкомысленно ирасточительно

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 201712

Минулого року останньої неділі вересня у Свято-шинській церкві відбувся День Біблії.

Святкове Богослужіння розпочалося прославленнямБога у виконанні церковним хором пісень “Господь, скаламоя” та «Послушаю, что скажет Бог».

Пастор Володимир БОЙКО звернувся до членівцеркви зі щирим проханням щодня розпочинати і завер-шувати день читанням Святого Письма, а також пропові-дувати його ближнім і стороннім. Нагадав історіюСтарого Заповіту із книги Неємії 8:1: «І зібрався весьнарод, як один чоловік, на майдан, що перед Водною бра-мою, і сказали учителеві Єздрі принести книги Мойсе-євого Закону, що наказав був Господь Ізраїлеві. І приніссвященик Єздра Закона перед збори з чоловіків та аж дожінок і всіх, хто розумів чуте... і читав він у нім на май-дані... від світанку аж до полудня ...а уші всього народубули звернені до книги Закону... І поблагословив ЄздраГоспода Бога великого, а ввесь народ відповів: «Амінь,Амінь!» з піднесенням своїх рук. І всі схилилися, і вкло-нилися Господеві обличчям до землі!"

Й благословив Бог Свій народ, який повернувся з по-лону і почав відбудовувати Єрусалим – не було потреб нів чому.

Бог всепрощаючий, багатомилостивий прийшов долюдей в образі Свого Сина, щоб спасти їх. Апостол Павлов 1 Кор. 15:1 звернувся до кожного з нас: «Звіщаю ж вам,браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняливи, в якій і стоїте, якою й спасаєтесь... бо я передав вамнайперш що й прийняв, – що Христос був умер радинаших гріхів за Писанням...»

Усі віки людство читає незліченну кількість книг. Татільки Біблія – книга з великої літери до всіх народів, язи-ків. 500 років тому Ян Гутенберг винайшов друкованийверстат, співвітчизник Іван Федоров – в Росії. З того часуСвяте Письмо розповсюджується по всій землі. І тількиБіблія зробить людство, народ щасливими і спасенними.Це найчитабельніша книга, збірник мудрості. Бог не три-має людей в рабстві – дає людині у серце код Біблії – і той,хто прагне спасіння, навертається до Бога.

Біблія – справжня дивовижно багатюща бібліотека:вона вміщує 66 книг – історичних, законодавчих, проро-чих, послання апостолів. Написали її 40 авторів – різнихлюдей на різних континентах – історики, пастухи, багатій бідні, знатні й невідомі. «Пророцтва звіщали святі Божімужі, надихнуті Духом Святим» (2 Петра 1:21), – засвід-чує Святе Письмо.

Біблія написана для кожної людини. Центральна думка

у Книзі книг – спасіння Бога, Котрий прощає усі гріхи –через покаяння по вірі. "Бо так полюбив Бог світ, що від-дав Сина єдинонародженого, щоб кожен, хто увірує вНього, не загинув, але мав життя вічне" (Ів. 3:16). Целюбов – АГАПЕ, Божа любов для всіх! Божий Син запла-тив за гріхи всього людства – вінця Божого творіння. Божаволя спастися кожному: Бог – гарант вічного життя. Богдобирається Духом Святим до кожного серця. Черпаємосили із Біблії.

Авраам Лінкольн засвідчив свого часу: "Біблія – най-кращий подарунок Бога людям. Дар Божий – вічне життяв Христі Ісусі".

Що нас чекає у Вічності? Апостол Павло нагадує:«Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людиніне впало, те Бог приготував тим, хто любить Його»! А намБог відкрив це Своїм Духом, – усе бо досліджує Дух, на-віть Божі глибини... "А ми прийняли духа не світу, але відДуха Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам" (1Кор. 2:9-12).

Бог робить людей щасливими, спасенними. ЧитаймоБіблію – пізнаваймо Слово Боже.

Після проповіді пастора на сцені виступили хлопчикиі дівчата з недільної школи. Юні виконали пісню «О Біб-лія, ти життя книга» та «Хвала Тобі, Господь». Дорослічлени церкви – псалом «Когда в Твои слова вникаю».

Наталя Романюк прочитала вірш «Біблія незбагненна»,усіх вразили слова:

"Вона – єдиний лист від БогаНа всі віки, в усі часи,Життя над смертю перемога".На Богослужінні в День Біблії виступили дует братів

Григоренка і Соприка та тріо сестер, котрі виконали пісню«Вода джерельна – Біблія».

Увагу церкви привернула проповідь Григорія КОМЕН-ДАНТА. Він запитав усіх: коли востаннє ви плакали, колиСлово Боже торкалося наших сердець? Був прочитанийвірш із Книги Хронік 16:9: «Бо очі Господні дивляться навсій землі». Бог щодня, щохвилини, щомиті бачить, чи сі-ється Святе Письмо в нашому житті. Нехай це торкнетьсянаших сердець.

«Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі йпильнуйте в молитвах! "Найперше майте щиру любоводин до одного, бо любов покриває багато гріхів, – навчаєнас вірш із 1 Петра 4:7-11. – ...Служіть один одному, кожентим даром, якого отримав. Коли хто говорить, говори, якБожі слова. Коли хто служить, то служіть силою, яку даєБог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, щоЙому слова та влада на віки вічні, амінь».

– Ми живемо в останні дні, – нагадав Г. Коменднт. – Івсі свідки того, що часи настали такі. Тому так важливо,щоб ми чинили милосердя, правосуддя, проявляли любов.Виконувати заповіді Божі навчає нас Біблія.

Брат звернувся до церкви підтримати його в молитві:«Боже, дякуємо Тобі за вічно живе Слово, що проникає доглибини душі. За те, що у нашій країні є свобода розпов-сюдження Слова Твого. Нехай же наш народ, як і під часЄздри, плаче і приймає Слово Твоє у своє серце. Як маломи думаємо про тих, хто ще не знає Тебе. Чекаємо про-будження в нашій країні, навернення народу до Тебе. Про-симо на це Твоєї милості. Ти прийдеш скоро за СвоєюЦерквою. Сьогодні Слово Твоє живе і дієве. Служімо лю-бов’ю одне одному. Бо Ти є Любов. Змилуйся над Украї-ною. Дай нам сили трудитися на ниві Твоїй».

Вся церква одноголосно сказала: "Амінь".Після Богослужіння усі запрошені мали змогу отри-

мати найдорожчий і благословенний дарунок – Біблію.Тепер Слово Боже буде сіятися у їхніх серцях.

Нехай благословить нас Господь.

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017 13№1 (32) 2017

– Чи визнаєш Ісуса Христа своїм особистимСпасителем?

– Визнаю.– Чи обіцяєш служити йому в добрій сові-

сті?– Обіцяю.Щирі відповіді на найважливіші у нашім житті

питання завершувалися, як свого часу й для кож-ного з нас, найвирішальнішою подією:

– По вірі твоїй і по повелінню Господньомухрещу тебе в ім’я Отця, і Сина, і Духа Святого.Амінь.

Неможливо передати радість у серці кожногохрещаємого. Раділи не тільки ці душі – вся церква,раділи небеса. У виконанні Володимира Соприкапісні «День хрещення» під час Богослужіння за-свідчили слова: «Біля нас знаходяться свідки – не-беса, земля і вода».

Пастори і проповідники дали духовні поста-нови нових братам і сестрам. Від імені Свя-тошинської церкви старший пастор

Володимир БОЙКО привітав спасенні душі, на-вчаючи їх служити Богу в добрій совісті.

– Господь, Якому ми відкрили двері свогосерця, доведе вас до Вічності, бо немає іншої до-роги до неба, щоб спастися, – свідчив він новимбратам і сестрам.

«По вірі вашій буде вам». Саме віра в Бога при-вела душі до покаяння. Й саме вона веде кожного заХристом. Щоб мати віру Божу, а не бути маловір-ним, треба щодня читати слово Боже: «Віра від слу-хання, слухання від Слова Божого».

– Ваша віра жива – переконав пастор тих, хтотого дня прийняв хрещення. – Адже «один Бог, однавіра, одне хрещення – в ім’я Отця, і Сина, і ДухаСвятого». Про це нагадує вірш із Діяння апостолів:як ефіопський вельможа їхав на поклоніння до Єру-салима. Виконуючи обряд, і не розуміючи СвятогоПисьма, але не пізнавши істини, вельможа зустрівпосланого Богом апостола Филипа, котрий приставдо його колісниці і благовістив про Ісуса. РозумінняСвятого Письма відкрило серце вельможі. У відпо-відь «Вірю, що Ісус Христос є Сином Божим», вінприйняв хрещення.

– Так с амо Б ог ш укає т и х , хто п окл о -няється Йому в Дус і й і с тин і . Хто шукає , тойзавжди Його знайде . Виконуйте дану Богов і вдень хрещення об ітницю, – навчав брат ів і с е -стер пастор. – Засвідчуйте ближнім і стороннімпро Ісус а Христ а , Його любов і благодать .

Б огдан ДЗІКОВСЬКИЙ нагадав вірш з Об’яв-лення 22:10: «...святий нехай ще освячується,Я незабаром прийду. Я – Альфа і Омега, Поча-

ток і Кінець». Кожен віруючий повинен бути гото-вим до приходу Христа. Ми освячуємося щодняСловом Божим. На все життя пам’ятаємо день, колиприйшли у Дім молитви, першу молитву покаяння.«Усі, хто з вами, будуть відчувати на вас Дух Свя-тий, – запевнив братів і сестер, – бо з вами Гос-подь».

Арамаїс ХЕМЧЯН попросив кожного подякуватиза молитви друзів і рідних за нас – молитви, якіпочув Бог. Й удосконалюватись, освячуватись –адже всі, приймаючи хрещення, обіцяли передЦерквою Богові добру совість. Тож щодня, щомитізалишаймося вірними Господу.

– Як важливо устояти тим, хто вступив в завіт ізГосподом, – навчав християн Віктор ГРИГОРЕНКО,

зачитавши Псалом 72: – «Мало не послизнулисяноги мої... Гине тіло моє й моє серце, та Бог скелясерця мого й моя доля навіки». Хоч би які пере-шкоди, іспити доводилося нам долати, око Господнєнад нами». “І ось, Я з вами в усі дні до кінця віку”,– ця обітниця Спасителя зміцнює наші ноги і серце.Нам потрібно мати тісне спілкування з Богом, по-стійно спрямовувати зір на Христа, в Якому мимаємо виправдання. І хоч ми не святі, але в Ньомуми виправні, бо прийняли Ісуса в серце.

І гор ЯРЕМЧУК визначив найважливіші крокикожного християнина. Перший – прийняти Ісусаяк свого особистого Спасителя. Другий – святе

водне хрещення, що символізує смерть для гріха івоскресіння для нового життя. Третій, на який сту-пили нові брати і потрібно вчитися самому – Сло-вом Божим. «Бо очі Господні обізрівають всюземлю, щоб підтримувати тих, чиї серця відданіЙому» (2 Парал. 16:9).

Небеса і вся церква радіють цій знаменитій івирішальній в житті кожного християнина

події.Божих благословінь новим братам і сестрам!

В ДОБРІЙ СОВІСТІБОГУ СЛУжІМО

Тор і к ,  ул і т ку до нашої церкви при-єдналися 22 душі. Люди різного віку,освіти, фаху, навернувшись до Бога,прийняли  найважливіше  в  своємужитті  рішення  –  вступити  в  завіт  ізГосподом. Серед наших нових бра-тів і сестер – літні і зовсім юні. Гос-подь  знайшов  кожного  з  тих,  хтоприйняв  цього  літнього  дня  святеводне  хрещення  –  у  кожного  своєдивовижне  свідоцтво  про  навер-нення до Бога:  коли  і  як серед ши-роких шляхів вони обрали вузенькустежку, що веде в небеса.

У день святого водного хрещенняв Домі молитви відбулось особливеБогослужіння.

Кожен  хрещаємий  при  свідках  –усій церкві відповідав на запитанняпасторів.

БЕСы И ЛюДИ (термины, применяемые в греческомтексте Нового завета):

1. Имеющий беса – «эхон». – Мр.3:29-30. Но кто будет хулить Духа Святого, тому

не будет прощения вовек, но подлежит вечному осужде-нию. Сие сказал Он, потому что говорили: в Нем нечистыйдух.

– Мр.5:15. Приходят к Иисусу и видят, что бесновав-шийся, в котором был легион, сидит и одет, и в здравомуме; и устрашились.

– Лк.4:33. Был в синагоге человек, имевший нечистогодуха бесовского, и он закричал громким голосом: Оставь;что Тебе до нас, Иисус Назарянин…

– Лк.7:33. Ибо пришел Иоанн Креститель: ни хлеба неест, ни вина не пьет; и говорите: «в нем бес».

2. Одержимый бесом: А) Пользуется голосом жертвы: – Мф.8:28-29. …Его встретили два бесноватые, вышед-

шие из гробов, весьма свирепые, так что никто не смел про-ходить тем путем. И вот они закричали: что Тебе до нас,Иисус, Сын Божий? Пришел Ты сюда прежде времени му-чить нас.

– Мр.5:6-10. Увидев же Иисуса издалека, прибежал ипоклонился Ему, и, вскричав громким голосом, сказал: чтоТебе до меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? ЗаклинаюТебя Богом, не мучь меня! Ибо Иисус сказал ему: выйди,дух нечистый, из сего человека. И спросил его: как тебеимя? И сказал он в ответ: легион имя мне, потому что насмного…

Б) Не дает говорить (немота): – Мф.12:22. Тогда привели к Нему бесноватого слепого

и немого; и исцелил его, так что слепой и немой стал и го-ворить и видеть.

В) Вызывает слепоту: -Мф.12:22. Тогда привели к Нему бесноватого слепого

и немого; и исцелил его, так что слепой и немой стал гово-рить и видеть.

Г) Наделяет сверхестественной физической силой: – Деян.19:13. Даже некоторые из скитающихся Иудей-

ских заклинателей стали употреблять над имеющими злыхдухов имя Господа Иисуса, говоря: заклинаем вас Иисусом,Которого Павел проповедует… Но злой дух сказал в ответ:Иисуса знаю, и Павел мне известен, а вы кто? И бросилсяна них человек, в котором был злой дух, и, и одолев их, взялнад ними такую силу, что они, нагие и избитые, выбежалииз того дома.

3. Обремененный нечистым духом «охлоуменоус».– Лк.6:18. Которые пришли послушать Его и исцелиться

от болезней своих, также страждущие от нечистых духов,и исцелялись.

СЛовА ХРИСтА о БЕСАХ. – Мф.12:43-45. Когда нечистый дух выйдет из человека,

то ходит по безводным местам, ища покоя, и не находит;тогда говорит: «возвращусь в дом мой, откуда я вышел». И,придя, находит его незанятым, выметенным и убранным;тогда берет с собою семь других духов, злейших себя, и,войдя, живут там; и бывает для человека того последнеехуже первого…

1) Безводные места: – Ис.13:20. (древний Вавилон) Не заселится никогда, и

в роды родов не будет жителей в нем. – Ис.34:13-15. И зарастут дворцы ее колючими расте-

ниями, крапивою и репейником – твердыни ее; и будет онажилищем шакалов, пристанищем страусов.

– Отк.18:1-2. (нынешний Вавилон) После сего я увиделиного Ангела, сходящего с неба и имеющего власть вели-кую; земля осветилась от славы его. И воскликнул онсильно, громким голосом говоря: пал, пал Вавилон, великаяблудница, сделался жилищем бесов и пристанищем вся-кому нечистому духу.

2) Дом мой, откуда я вышел: – Евр.3:4-6. Ибо всякий дом устрояется кем-либо; а

устроивший все есть Бог… А Христос – как Сын в домеЕго; дом же Его – мы, если только дерзновение и упование,которым хвалимся, твердо сохраним до конца.

вЛИяНИЕ НА ЛИЧНоСть. 1) Дикость характера: – Мф.8:28. И когда Он прибыл на другой берег в страну

Гергесинскую, Его встретили два бесноватые, вышедшиеиз гробов, весьма свирепые, так что никто не смел прохо-дить тем путем.

2) Немота: Мр.9:17. Один из народа сказал в ответ: Учи-тель! Я привел к Тебе сына моего, одержимого духомнемым: …

3) Глухота: – Мр.9:25. Иисус, видя, что сбегается народ, запретил

духу нечистому, сказав ему: дух немой и глухой! Я повеле-ваю тебе, выйти из него и впредь не входи в него.

4) Крики и вопли: – Мр.1:23-26. В синагоге был человек, одержимый не-

чистым духом, и вскричал: Оставь! Что Тебе до нас, ИисусНазарянин? Ты пришел погубить нас! Знаю Тебя, кто Ты,Святой Божий.

5) Самовредительство: – Мр.5:5. Всегда, ночью и днем, в горах и гробах, кри-

чал он и бился о камни. 6) Судороги: – Мр.9:17-18. …Учитель! Я привел к тебе сына моего,

одержимого духом немым: где ни схватывает его, повергаетего на землю, и он испускает пену, и скрежещет зубамисвоими, и цепенеет…

7) Общее мучение: – Лк.6:18. …пришли послушать Его и исцелится от бо-

лезней своих, также и страждущие от нечистых духов; иисцелялись.

8) Нагота: Лк.8:27…одержимый бесами с давнего времени, и в

одежду не одевавшийся, и живший не в доме, а в гробах. 9) Сверхъестественное знание: – Узнавали Христа: Мр.1:23-24. В синагоге был чело-

век, одержимый духом нечистым и вскричал: Оставь! ЧтоТебе до нас, Иисус Назарянин? Ты пришел погубить нас!Знаю Тебя, кто ты, Святой Божий.

– Узнавали учеников: Деян.16:16-17. Случилось, что,когда мы шли в молитвенный дом, встретилась нам однаслужанка, одержимая духом прорицательным, котораячерез прорицание доставляла большой доход господамсвоим. Идя за Павлом и за нами, она кричала, говоря: сиичеловеки – рабы Бога Всевышнего, которые возвещают нампуть спасения.

– Способность к предсказаниям: Деян.16:16. Случи-лось, что, когда мы шли в молитвенный дом, встретиласьнам одна служанка, одержимая духом прорицательным, ко-торая через прорицание доставляла большой доход госпо-дам своим.

откУДА ДАютСя СПоСоБНоСтИ? 1) Приношение жертв бесам: – Пс.105:35-38. Но смешались с язычниками и научи-

лись делам их. Служили истуканам их, которые были дляних сетью, приносили сыновей своих и дочерей в жертвубесам; проливали кровь невинную, кровь сыновей своих идочерей своих, которых приносили в жертву идолам Хана-анским, – и осквернилась земля кровью.

– 1Кор.10:20-21. Нет, но язычники, приносят жертвы,приносят бесам, а не Богу. Но я не хочу, чтобы вы были вобщении с бесами. Не можете пить чашу Господню и чашубесовскую; не можете быть участниками в трапезе Господ-

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 201714

УЧЕНИЕ БИБЛИИ ОНЕЧИСТЫХ ДУХАХ Приведенный ниже материал, предна-

значен для моих дорогих братьев и се-стер,  искренне  ищущих  Господа  ижелающих найти Его Царство. Мы пони-маем, что живем в мире, который насе-ляют не только люди, но и существа издуховного мира. И эти существа в боль-шинстве своем являются врагами чело-века  и  его  души.  Обратимся  к  СловуБожьему  и  разберем:  что  говорит  поданной теме Священное Писание.  

№1 (32) 2017 СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017 15

ней и в трапезе бесовской. 2) Связь с оккультизмом: – Деян.19:13. Даже некоторые из скитающихся Иудей-

ских заклинателей стали употреблять над имеющими злыхдухов имя Господа Иисуса, говоря: заклинаем вас Иисусом,Которого Павел проповедует.

ЦАРСтво САтАНы И ЦАРСтво ХРИСтА. 2. Приблизилось Царство небесное: – Мф.12:25-29. Но Иисус, зная помышления их, сказал

им: всякое царство, разделившееся само в себе, опустеет;всякий народ или дом, разделившийся сам в себе, не устоит.И если сатана сатану изгоняет, то он разделился сам ссобою: как же устоит царство его? И если Я силою веель-зевула изгоняю бесов, то сыновья ваши чьею силою изго-няют? Посему они будут вам судьями. Если же Я ДухомБожиим изгоняю бесов, то, конечно, достигло до вас Царст-вие Божие. Или, как может кто войти в дом сильного и рас-хитить вещи его, если прежде не свяжет сильного? И тогдарасхитит дом его.

– Сильный: имеется в виду сам сатана. -Дом сильного: имеется в виду царство мира сего, кото-

рое служит сатане. -Мф.10:7-8. Ходя же, проповедуйте, что приблизилось

Царство Небесное; больных исцеляйте, прокаженных очи-щайте, мертвых воскрешайте, бесов изгоняйте; даром по-лучили, даром давайте.

2) Господь и нечистые духи: ИМ ИзвЕСтНо кто оН тАкой:– Мр.1:34. И Он исцелил многих, страждущих различ-

ными болезнями; изгнал многих бесов, и не позволял бесамговорить, что они знают, что Он Христос.

– Мр.1:24. Оставь! Что Тебе до нас, Иисус Назарянин?Ты пришел погубить нас! Знаю Тебя, Святой Божий.

– Мр.3:11. И духи нечистые, когда видели Его, падалипред Ним и кричали: Ты Сын Божий.

Он обладал властью мучить их: – Мр.5:7. И, вскричав громким голосом, сказал: что Тебе

до меня Иисус, Сын Бога Всевышнего? Заклинаю ТебяБогом, не мучь меня.

На сегодняшний день: 1) Христос глава над всеми начальствами и властями: – Кол.2:9-10. Ибо в Нем обитает вся полнота Божества

телесно, и вы имеете полноту в Нем, Который есть глававсякого начальства и власти.

Начальства и власти: (имеются в виду злые полчищасатаны, действующие в мире.)

– Еф.6:12. Потому что наша брань не против крови иплоти, но против начальств, против властей, против миро-правителей тьмы века сего.

2) Христос есть победителем в этой борьбе: – Кол.2:14-15. Истребив учением бывшее о нас рукопи-

сание, которое было против нас, Он взял его от среды ипригвоздил ко кресту; отняв силы у начальств и властей,властно подверг их позору, восторжествовав над нимиСобою.

3) Осталось завершить дело и привести приговор в ис-полнение:

-Откр.20:10. А диавол, прельщавший их, ввержен возеро огненное и серное, где зверь и лжепророк, и будутмучиться день и ночь во веки веков.

– 2Фес.2:7-11. Ибо тайна беззакония уже в действии,только не совершится до тех пор, пока не будет взят отсреды удерживающий теперь. И тогда откроется беззакон-ник, которого Господь Иисус убьет духом уст Своих иистребит явлением пришествия Своего.

СПоСоБы ПоДХоДА ЛУкАвоГо НА ПРИМЕРЕИСкУшЕНИя ГоСПоДА:

1) Логика лукавого: – Иов.1:9-11. И отвечал сатана Господу и сказал: разве

даром богобоязнен Иов? Не Ты ли кругом оградил его, идом его, и все, что у него? Дело рук его Ты благословил, истада его распространяются по земле; но простри рукуТвою и коснись всего, что у него, – благословит ли он Тебя?

– Иов.2:4-6. И отвечал сатана Господу, и сказал: кожу закожу, а за жизнь свою отдаст человек все, что есть у него;но простри руку Твою и коснись кости его и плоти его –благословит ли он Тебя?

2) Искушение Христа: – Мф.4:3. И приступил к Нему искуситель и сказал:

Если Ты Сын Божий, скажи, чтобы камни сии сделалисьхлебами.

Аргумент-1: …скажи, чтобы камни сии сделались хле-бами…(подумай, прежде всего о себе и своей плоти)

– Мф.4:5-6. Потом берет Его диавол в святой город ипоставляет Его на крыльце храма, и говорит Ему: если ТыСын Божий, бросься вниз, ибо написано: «Ангелам Своимзаповедает о Тебе, и на руках понесут Тебя, да не пре-ткнешься о камень ногою Твоею».

Аргумент – 2: …бросься вниз, ибо написано…(предла-гаю совершить поступок, который прославит тебя и дока-жет твою исключительность и избранность).

– Мф.4:8-9. Опять берет Его диавол на весьма высокуюгору и показывает Ему все царства мира и славу их, и гово-рит Ему: все это дам Тебе, если пав, поклонишься мне.

Аргумент – 3: …все царства мира и славу их…все этодам Тебе…(предлагаю богатство всего мира и власть надним за то, что поклонишься мне).

Аргумент – 4: …Если Ты Сын Божий…(Сила искуше-ния еще заключается в логике, взывающей к самолюбию:«Если Ты Сын Божий, почему Ты не хочешь показать, илидоказать это?).

Аргумент – 5:…написано: и ангелам Своим заповедаето Тебе…( Опять применяется логика; на ответ Господа:«написано», искуситель применяет тот же метод: ведь на-писано, что ангелы должны сохранить Тебя).

кАк БоРотьСя? ПРИМЕР ХРИСтА: – Аргумент-1: Подумай прежде всего о себе и своей

плоти (...скажи, чтобы камни сии сделались хлебами…).Ответ: Мф.4:4. …написано: «не хлебом одним будет

жить человек, но всяким словом, исходящим из устБожьих».

– Аргумент-2: Давай докажи и покажи, что Ты СынБожий и Бог с Тобой (…бросься вниз ибо написано…)

Ответ: Мф.4:7. Иисус сказал ему: написано также: «неискушай Господа Бога твоего».

– Аргумент – 3: Предлагаю все богатства мира и властьнад ними, только поклонись мне. (…все это дам Тебе, если,пав, поклонишься мне…).

Ответ: Мф.4:10. Тогда Иисус говорит ему: отойди отМеня, сатана, ибо написано: Господу Богу твоему покло-няйся и Ему одному служи».

– Аргументы – 4 и 5: Обращаются к самолюбию и пра-вильно логически построены. На эти аргументы, Господьне реагировал вообще. Но слова и логика сказанного со-звучны тем, которые ранее звучали в Эдемском саду:

– Быт.3:1-5. Змей был хитрее всех зверей полевых, ко-торых создал Господь Бог. И сказал змей жене: подлинноли сказал Бог: «не ешьте ни от какого дерева в раю»? И ска-зала жена змею: плоды с дерев мы можем есть, только пло-дов дерева, которое посреди рая, сказал Бог, не ешьте их ине прикасайтесь к ним, чтобы вам не умереть. И сказалзмей жене: нет, не умрете, но знает Бог, что в день, в кото-рый вы вкусите их, откроются глаза ваши, и вы будете, какбоги, знающие добро и зло.

САМоЕ ГЛАвНоЕ оРУжИЕ ХРИСтА: – Мф.4:10. Тогда Иисус говорит ему: отойди от Меня са-

тана, ибо написано... Ключевым словом является: «отойди от Меня сатана» (

В отличие от Евы, при искушении в Эдемском саду). Этосамые главные слова Господа при разговоре с противником.

-Мф.16:23. И, отозвав Его, Петр начал прекословитьЕму: будь милостив к себе Господи! Да не будет этого стобою! Он же, обратившись, сказал Петру: отойди от Меня,сатана! Ты мне соблазн! Потому что думаешь не о том, чтоБожие, но что человеческое.

– Лк.4:8. Иисус сказал ему в ответ: отойди от Меня са-тана; ибо написано: «Господу Богу твоему поклоняйся, иЕму одному служи».

– «…отойди от Меня сатана…»; это главные слова вборьбе с искушениями применял Господь. Эти же словадолжен применять каждый человек, который противостоитлукавому.

вячеслав ЧЕРНЕЦкИй.(продолжение в cледующем номере).

16 СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

(Закінчення)689 року халіф Або ал-Малик,

бачучи дедалі зростаючий потік іс-ламських прочан до Єрусалиму, за-думав побудувати нову мечеть нацьому ж місці, вже восьмигранноїформи. Збудоване згодом святи-лище вважалося світовим чудом, імало який богомолець, здійснюючипаломництво до Мекки, не заходивподивитися мечеть Ісупол скали.Форми приміщення мечеті уні-кальні. Дерев’яний купол діаметром20,44 м покладено на високий ба-рабан, прорізаний 16 вікнами; бара-бан стоїть на 4 пілонах і 12 колонах,які оточують скалу. Зовнішні стінкиутворюють восьмикутник зі сторо-ною близько 20,6 м. Похилийдерев’яний, покритий свинцем дахопирається на систему з 8 проміж-них пілонів та 16 колон. Навколоскали забезпечено, таким чином,здійснення ритуального обход-ження прочан.

Мечеть Купол скали стоїтьпосеред великої площіХарам аш-Шариф, куди

виходять 10 воріт. Згідно мусуль-манського вчення, «харам» – цесвященна заповідна територія, наякій категорично заборонено про-ливати кров і носити зброю. Мечетіаль-Акса і Купол скали розташованісаме в такому місці. Проте, далеконе завжди ця заборона виконува-лася навіть самими мусульманами.Як згадує вчений історик М. А. Мед-ніков, коли турецький емір Атсиз-ібн-Аук ал-Хаваризлі 1068 рокунапав на Єрусалим, то, як повідом-ляє багдадський історик Ібн-ал-Асір(помер у 1233 р.), «мешканці Єру-салиму заховалися від нього за сті-нами міста. Він перебив багатьох ізних, навіть тих, які заховалися уМесджид ал-Аксі, але не зачепивтих, які перебували в в ас-Сахрі інавколо неї».

Мечеть Ісуббат-ас-Сахра – ХрамГосподній. Подальша історія мечетіКуполу скали пов’язана з рядом

руйнувань і перебудов. Легка спо-руда мечеті не могла протистоятичисельним землетрусам і неодно-разово руйнувалася. Але єрусалим-ські правителі при кожномувідновленні мечеті покращували їїопорядження. Значні пошкодженнямечеть отримала 1060 року, колиупав дах приміщення разом із 500люстрами; з цією подією мусуль-мани позбулися, 1099 року, коли вмечеті Ісупол скали хрестоносцямибула пролита кров мусульман.

1099 року західноєвропейськіхрестоносці захопили Єрусалим-ське королівство.

Вражені величчю мечеті Куполскали, малоосвічені хрестоносці,котрі оволоділи Єрусалимом, вва-жали її спочатку дійсним давньоза-вітнім храмом і тому назвали йогохрамом Соломона, або храмом Гос-поднім (латиною Temrlum Dоmini).Ім’ям Господа цей храм було на-звано, і 1119 року був заснованийорден рицарів-ченців тамплієрів,монастир яких було спочатку об-лаштовано поруч храму.

Хрестоносці нічого не змінили воблаштуванні мечеті й обмежилисятим, що на вшановуваній мусуль-манами скалі поставили христи-янський алтар, згідно традиціїкатолицької церкви. Стіни ж розпи-сали християнськими сюжетами.

Саму скалу опорядили мармуром увигляді невеликого майданчика, наякому розташовувався алтар і місусдля хору. Третього пасхального дня1136 року папський легат (посол)Альберих здійснив урочисте освя-чення колишньої мечеті як христи-янської церкви. На ній булозроблено чисельні написи, якимихрестоносці нагадували вірним проті новозавітні події, які відбувалисяна цьому місці чи поруч нього, зо-крема: «Не бійся Бога, це ДімБожий».

1187 року, коли султан Салах-ад-Дін витіснив хрестоносців з Єру-салиму, золотий хрест булознесено з куполу храма Господ-нього і замінено його півмісяцем;християнські написи знищено, астіни помито рожевою водою, до-ставленою сюди на 500 верблюдах.

1229 року германський імпера-тор Фрідріх ІІ на короткий час по-вернув Єрусалим під свою владу.Тоді ж він уклав із султаном Ісама-лом угоду, згідно якої християни імусульмани спільно мали володітимечеттю Скали, а у храмі з цьогоприводу встановили пам’ятникспільного братства. Але такий станпродовжувався недовго, і близько1250 року мусульмани знову заво-лоділи мечеттю і перебудували її.Згідно історичних джерел ще ХV

Святиня трьох релігій

17СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017№1 (32) 2017

сторіччя, мечеть Скали своєю кра-сою приваблювала тисячі паломни-ків і тогочасних туристів.

Мечеть аль-Акса – храм (палац)Соломона. Як уже було відзначенораніше, мечеть аль-Акса ще у VI ст.була християнським храмом. Хресто-носці знову перетворили її на христи-янську церкву. Єрусалимськийкороль Балдуїн ІІ (помер 1131 р.) від-дав частину храмового комплексутамплієрам, які згодом добудувалище й довгу галерею із заходу. Хре-стоносці мали тут королівську рези-денцію, яка мала назву «Соломонівдвір». Аль-Акса стала головнимцентром тамплієрів. Їх невозбудо-вані приміщення по суті прилягалидо церкви, і аль-Акса тоді носиланазву Храм Соломона.

Ця древня християнська бази-ліка, незважаючи на чисельні пере-будови, в основному зберегла свійпервісний візантійський характер.Мусульмани лише розписали внут-рішні стіни традиційними східнимиарабесками.

Ще у першій половині ХІV ст. му-сульмани, що мешкали у Єруса-лимі, як і раніше продовжувалипроявляти релігійну нетерпимістьдо іновірців, в першу чергу до хри-стиян, як наслідок епохи хрестовихпоходів. Серед місцевих існувалоповір’я, яке один із паломників опи-сав так: «... у п’ятницю міські воротаЄрусалиму запиралися біля полу-дня, коли мусульмани натовпамистікалися для загальної молитви уколишній храм Соломона, перетво-рений на головну мечеть. В цей жечас всі виїзди з міста запиралися, інавіть сторожа відходить від своїхробочих місць. Вважають, що коли-небудь у п’ятницю, під час загаль-ної мусульманської молитви (арабДжума), несподівано надійдуть достін, заволодіють містом, і, націлив-шись на головну мечеть, древнійхрам Соломона, заповнену зосе-редженими в молитві Єрусемля-нами, вогнем і мечем знищатьпослідовників Мухаммада».

І ще один аргумент. Мусульманина той час під страхом смерті забо-роняли немусульманам входити наплощу Харам аш-Шариф і відвіду-

вати мечеті аль-Акса і Куббат-ас-Сахара. Були переконані у святостіцих місць, де кожна молитва тутмає бути обов’язково прийнятаБогом, і таким чином, дуже важливоне допускати сюди християн, якімогли б тут молитися про вигнаннямусульман з Єрусалиму.

Проте, вже з другої половиниХІХ ст. ряд впливових христи-янських держав почали відкриватисвої місії в Єрусалимі, і з того часуй досьогодні кількість християн-па-ломників у Святу землю стала грун-товно збільшуватися. Ця тенденція,на наш погляд, збережеться доДругого пришестя Христа.

Як бачимо, християнство йіслам дуже тісно перепле-лися в Єрусалимі. Історія

свідчить, що в основі конфліктів міжними лежить людський фактор, а вміру розвитку взаємовідносин, про-блема із часом втрачала свою го-строту й актуальність. Тому, хоча бпобіжно, слід наголосити на деякихвіросновідних моментах, які об’єд-нують християн і мусульман у вша-нуванні Ісуса Христа і Діви Марії.

По-перше, слід згадати про те,що сам Мухаммад велів зберігати вмекканській Паабі зображення ДівиМарії з Богонемовлям, яке залиша-лося там до пожежі 683 року.Можна також відзначити, що араби-мусульмани, які захопили Пале-стину у VII ст., проявляли тодішироку віротерпимість до християнта іудеїв, які у Корані названі«людьми писання», тобто волода-рями Божественного Одкровення.Зазначимо, що цитата з Корану, на-несена золотими літерами на голу-бому тлі, навколо ротонди куполуас-Сахри, містить у собі все, що від-носиться до Ісуса Христа, а саме:«Ісус є Син Марії, посланецьБожий, Його слово, Бог втілив Йогов Марії, Він Його духовення».

Актуальною і сьогодні, нанаш погляд, є цитата з на-рису вітчизняного пись-

менника В. Дорошевича «В землеобетованной» за 1900 рік (мовоюоригіналу): «На этой площади, накоторой возвышался храм, тот

храм, где принял на руки Младенца– Христа Симеон, где Отрок – Хри-стос беседовал с учёными о Писа-нии, где Христос проповедовал, гдеОн изгонял торгующих, – всё полнои поныне памятью о Христе... узор-ные золотые надписи из Корана наголубой эмали мечети Омара,Иисусе, Сыне Марии... Обходя смуллой эту площадь, вы на каждомшагу услышите Имя – Христос.

Эта возвышенная площадка,всегда служившая для поклоненияБогу, залита лучами Его славы. Ипамять о Нём сохранилась здесь,как тихий луг заката долго ещё дро-жит на вершине горы».

Після того, як мусульмани сталидопускати іновірців до відвідуванняХарам аш-Шарифа, іудеї продов-жують цього не робити, адже досте-менно не відомо, де знаходилосяСвяте Святих, і вони бояться до-торкнутися ногою священногомісця, на якому стояв Ковчег Завіту.Вони продовжують задовольнятисямолитвою біля Стіни плачу.

Із плином часу відносини міжприхильниками трьох великих релі-гій розвиваються хвилеподібно – віддобросусідських до ворожих, і на-впаки. Ось чому важливою віхою вісторії Єрусалиму стала прийнята29 листопада 1947 року резолюціяООН про поділ Палестини і простворення на її території двох дер-жав – арабської та єврейської. Зва-жаючи на те, що Єрусалимськісвятині, пов’язані з історією трьохрелігій, мають виключну цінність вочах сотень мільйонів віруючих,було вирішено, що Єрусалим пови-нен бути інтернаціоналізованим інаділеним особливим статусом. Вцьому документі, зокрема, вказано(§13. Святі місця): «Вільний доступдо Святих місць чи в приміщенні і наділянки, призначені для релігійнихцілей, і вільне відправлення бого-служінь забезпечуються відповідноз існуючими правами за умов дотри-

мання вимог стосовнопідтримання громадсь-кого порядку і благопри-стойності».

Анатолій ЛАХНО.

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

В 2014 году я был назна-чен проповедником Бышев-ской церкви. Это служениенесу и сегодня. При церквифункционирует воскреснаяшкола, проводятся летниелагеря для детей и моло-дежи, проходит молитвенноеслужение по средам. Детивоскресной школы, руково-дителем которой являетсяТатьяна Геннадиевна Сверд-

лова, принимают активноеучастие во всех событиях вцеркви. Дети очень любятсвоего учителя.

Сегодня я особенно хочуподелиться с Вами радостьюРождества Христова, котороемы отпраздновали с прихожа-нами Бышевской церкви 25декабря 2016 года. Служениепрошло в теплой семейнойобстановке. Каждый из прихо-жан стремился принести свойподарок рожденному Спаси-телю: стихотворение, псалом,свидетельство. Участие в слу-жении практически каждогочлена общины давно сталохорошей традицией Бышев-ской церкви. Дети также неостались в стороне – просла-вили Господа пением и сти-хами. После служенияобщение верующих продол-жилось за общим Рожде-ственским столом, с любовьюподготовленным сестрами из

церкви. Мы все чувствовалисебя одной семьей Божьихдетей.

В евангелии от Матфея1:18 и 2:1,2 написано:

«Рождество Иисуса Христабыло так: по обручению Ма-тери Его Марии с Иосифом,прежде нежели сочеталисьони, оказалось, что Она имеетво чреве от Духа Святого. ….Когда же Иисус родился в

Вифлееме Иудейском во дницаря Ирода, пришли в Иеру-салим волхвы с востока и го-ворят: где родившийся ЦарьИудейский? Ибо мы виделизвезду Его на востоке и при-шли поклониться Ему».

Рождение Иисуса Христабыло предначертано Богом,об этом говорили многиепророки. Рождение Христа,Его смерть и Его воскресе-ние – это самое сильное ору-жие против дьявола. Дьяволхотел убить Иисуса Христа,когда Он родился; дьяволхотел искусить Иисуса Хри-ста, когда Он был в пустыне;дьявол радовался, когдаХриста распяли, но эта ра-дость была недолгой. В Рож-дестве сбывается древнеепророчество: «се, Дева вочреве примет и родит Сына,и нарекут имя Ему: Эмма-нуил» (Ис. 7:14; Мф. 1:22-23). Человек принимает

Бы́шев (укр. Бишів) —село в Киевской области,расположенное в 70 км отКиева, население кото-рого составляет 2873 че-ловека. Название селаочень древнее. Есть вер-сия, что оно происходитот слов «бій», «ішов» —Бышев.

Краевед XIX в. Эдуард Руликовскийутверждал, что Бышев был основанеще в V в. до н. э., однако после мон-гольского нашествия он превратилсяв пустырь. Возрождение села Руликов-ский связывает с семьей Полозев, ко-торая владела им в первой половинеXV в. Упоминание о Бышеве встреча-ется в «Географическом словаре коро-левства польского и других славянскихземель». Он там указан как собствен-ность Полозев в 1509 году. От семьиПолозев село перешло как приданноепольским магнатам Харленским.Именно во время правления и владенияпольскими магнатами Бышев сталэкономически развиваться, потомучто получил привилегию устраиватьярмарки дважды в год и воскресныеторги, и был освобожден от налогов.13 февраля 1581 года польский корольСтефан Баторий на саммите в Вар-шаве дал Бышеву Магдебургское право.

Сегодня в селе действуют школа,Дом культуры, сельская библиотека,больница, историко-краеведческиймузей. Вот в таком месте и находитсяпо Божьей милости церковь ЕХБ «Добрановина». Начало церкви было положеноНиколаем Степановичем Здоренко, ко-торый ездил в Бышев с христианскойбиблиотекой в 1995 году. Первые собра-ния по изучению Библии проходили вдоме сестры Ольги Игнатьевны. В 1998году для церкви был куплен небольшойдом, где впоследствии и проводилисьсобрания. В 2007 году к зданию церквибыла сделана пристройка, в которойразместился основной зал для служе-ний. С 2000 по 2014 год церковь вел Ген-надий Францевич Хмелевский. Каждоевоскресенье в течение 14 лет он с су-пругой посещал Бышевскую церковь,служил словом, занимался ремонтомздания и другими хозяйственными во-просами. Прихожане церкви сохранили всвоих сердцах глубокую благодарностьк этой прекрасной семье.

РОЖДЕСТВОВ СЕМЕЙНОМ КРУГУ 

БЫШЕВСКОЙ ЦЕРКВИ.

жИТТЯ ДОЧІРНІХ ЦЕРКОВ

18

№1 (32) 2017

Бога, которого отверг еще в Эдеме.Принимает лично в виде мла-денца. Бог принимает человече-скую плоть, становится одним изнас, чтобы искупить и принять всечеловечество.

Во II веке была написана иудео-христианская книга «Оды Соло-мона». На ее страницах читаем:

«Его любовь ко мне уничижилаЕго величие.

Он уподобился мне, чтобы япринял Его,

Он уподобился мне, чтобы я об-лекся в Него.

Я не чувствовал страха, взираяна Него,

Ибо Он милостив ко мне. Он воспринял мое естество,

чтобы я познал Его,

И мой облик, – чтобы я не от-вернулся от Него».

Рождество уже отметили все –и католики, и протестанты, и право-славные. Позади семейные тра-пезы, церковные торжества,подарки и поздравления. Но запахсена и соломы еще не угас, равно,как не утихли отзвуки ангельскогопения. Когда смотришь на весь ан-тураж вокруг, кажется, что мыживем в настоящей христианскойстране, – так много всего указы-вает на великий христианскийпраздник. Но на поверку часто ока-зывается, что Христа просто ис-пользуют, достают из закромовпыльную статуэтку младенца-Иисуса, отмывают ее, натирают доблеска, выставляют на видноеместо, где-то между елкой и ДедомМорозом со Снегурочкой и, подбесконечное мерцание экрана те-левизора с бесконечными музы-кальными шоу, произносят тосты.Статуэтка долго не простоит, да инет в ней особого смысла, еслиона отсутствует в сердце. Боль-шинству, к сожалению, невдомек,в чем подлинная радость Рожде-ства, что принес с собой в мир ма-ленький Младенец.

Что до нас, христиан, мы можем

свысока смотреть на окружающийнас «христианский мир», качать го-ловой и говорить: "но мы-тознаем!", "мы-то правильно верим!","что с них, полуязычников, возь-мешь, они закостенели в своихмертвых традициях". Осуждатьвсегда легко, но в осуждении малолюбви, такая позиция указывает,скорее, на гордыню и не приноситникакого плода. Что мы в этипраздничные дни сделали, чтобычто-то поменялось хоть на йоту?Проявили ли мы христианскую лю-бовь и понимание к людям, кото-рые нас окружают? Рождество этовсегда повод поговорить о Винов-нике торжества, пригласить другана праздничное богослужение, ор-ганизовать интересную встречу.Более того, и элементы традицийможно использовать для благове-стия. Внешняя мишура может нетолько не помешать, но стать за-цепкой для разговора о Христе.Для этого нужно проявить извест-ное творческое воображение,тогда мы сможем сделать так, чтосимволы снова заиграют яркимикрасками.

Сергей СВЕРДЛОВ.

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017 19

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017 20

– Член Святошинської церкви з 2000-го, я приєдналасядо групи милосердя через три роки. Чому? Час не мав зна-чення, хоча найважливіші у житті рішення я завжди при-ймала не відразу: приміром, ще з 1994-го у святавідвідувала нашу церкву, а вступила в завіт із Господом піз-ніше.

Давши обіцянку служити Йому чистою совістю, хотілатрудитися для Христа. Господь відповів на моє бажання.Познайомилася із сестрою з групи милосердя, котра на тойчас два місяці не могла доглядати сестер, бо сама перенесласкладну операцію. Ось я і стала її заміною у християнськійсправі, тим більше що уже мала досвід – все життя, ще доувірування, доглядала когось зі своїх рідних. Коли сестраВаля відійшла у Вічність, я відразу ж влилася у групу ми-лосердя. З радістю і любов’ю взяла на себе обов’язки – до-гляд за літніми і немічними сестрами, прикутими до ліжка.До них належить не лише приготування їжі, годування, пе-ревдягання, прибирання в помешканні. Передовсім – ду-ховне спілкування із тими, хто не може відвідувати церкву.Вони так ревно очікують на нас – спільних молитв, новин,що відбувається в Церкві. Живуть цим і дихають. Хіба мо-жуть ті, кого послав до них Господь, не відвідати своїх під-шефних, залишивши їх без догляду, без доброго слова, безспільної молитви? Навіть коли причина поважна – ми за-хворіли самі, – мучить совість. А тим більше, коли нам бра-кує часу, бо вічно кудись поспішаємо...

– І яким чином у таких випадках потрібно зупини-тися в буденній суєті, відкласти справу, але не відкла-сти відвідини фізично немічних людей, котрі чекаютьзустрічі з вами?

– Насамперед помолитися. І поставити себе на місцесвоїх підшефних, для яких духовне спілкування – безцін-ний дар Божий. Кожен із нас може опинитися на їхньомумісці – і що посіємо, те й пожнемо. Й неодмінно прига-даймо слова Господні: «Що ви зробили ближнім, те зро-били й Мені. Коли я був хворим, ви Мене відвідали...»Відвідуючи хворих і немічних, ми відвідуємо Самого Гос-пода. А не відвідуючи їх із певних причин, ніби обминаємоСпасителя. А Він же, як і ми Його любові, конче потребуєнашої.

– ви вже мали власний досвід догляду за хворими.Хто із членів нашої Церкви збагатив його новими знан-нями, порадами, консультаціями – як медичного, соці-ального догляду, так і духовного спілкування?

– Діна Павлівна Курандіна, котра протягом багатьохроків відвідувала хворих у лікарні. А також наш пасторАрамаїс Хемчян вів для членів групи милосердя «Клас длядорослих».

– Скількох сестер ви доглядали протягом тринад-цяти років?

– Ніколи їх не рахувала – наші добрі справи поліченіБогом. Першою була Марія Василівна, прикута до ліжка.

Будьмомилосердними...

«Те, що ви зробили ближнім, те ви зробили Мені»

(Мф. 25:40)

До групи милосердя нашої Церкви приєдналися15 братів і сестер. Переважно сестер, бо доглядсвого часу за хворими, немічними й самотніми

людьми – найчастіше жіноча справа. Та насампе-ред – місія кожного християнина, котрий виконує

заповідь Божу – возлюбити ближнього, як са-мого себе. Утім, не кожен із нас наважуєтьсябрати на себе цей обов’язок – постійного до-гляду за хворими. Це тяжка і відповідальнапраця – проявляти милосердя до немічних,

попри часом власне нездоров’я, брак часу й бу-денну заклопотаність. Та Ніна Іванівна УШЕНКО,незважаючи на власні проблеми, все ж наважи-

лася виконувати цю місію, й ось уже понад деся-тиріччя з любов’ю та співчуттям дбайливо і

фахово відвідує й доглядає кількох наших се-стер. Що її на це надихнуло (чи змусило?) і чого

навчило, – розмова з Ніною Іванівною.

ДУМКИ ВГОЛОС

№1 (32) 2017

За вісім років сестра стала мені якрідна. Вона уже в Вічності, як йінших троє моїх підшефних. Післяних з’явилися інші в моїй практиці.

Нині вже три роки відвідую двохсестер: 96-річну самотню Віру Ти-мофіївну Гонту, котра не ходить і по-гано бачить, та 87-річну НелюКорніївну Шевченко. З немічнимилітніми людьми часом нелегко, тазустрічі, розмови, постійне спілку-вання з ними – живі уроки добра,милосердя, любові. Особливо при-ємно, що Віра Тимофіївна знала щемою маму, також члена нашоїЦеркви, і часто її згадує...

– як ставиться до вашого хри-стиянського служіння родина?

– У невіруючій сім’ї почуваюсясамотньою – бракує підтримки, ро-зуміння. І саме тому ще дужче тяг-нуся до людей, котрі близькі мені подуху. Певна, ми з ними однаково по-требуємо очікуваних зустрічей,після кожної з них стаємо ближ-чими, ріднішими. Я чекаю їх таксамо радісно, як і вони чекаютьмене...

– Цим людям ви віддаєте ба-гато найдорожчого, найціннішого– час, увагу, милосердя. Що отри-муєте натомість?

– Отримую незрівнянно цінніше– їхню щиру любов. І силу віри. Бопрагну виконувати Божу заповідь –возлюбити ближніх, як самого себе– не на словах, а на ділі. Кожна зу-стріч із підшефними сестрами щераз нагадує мені слова Христа: «Щови зробили ближнім, те зробили йМені». Отже, відвідуючи сестер, явідвідую Самого Господа. І якщокожен з нас зробить для Нього навітьнайпростіше – приміром, подастьсклянку води у спеку, – Господь по-верне нам це сторицею. Шукаймо жнасамперед Царства Божого і правдиЙого – решта додається нам – і ду-ховне, й насущне.

– У групі милосердя 15 членівЦеркви. ви часто збираєтьсяразом, ділячись потребами і дові-дом?

– Найчастіше – під час служінняв Домі молитви. Серед найближчихмені – Ліда Крижановська, ЛюбовДанилівна і Наталя Шабельські, Га-лина Бондарчук. В молитвах до Хри-ста – просимо духовно і фізичнопідтримати й наших підшефних, інас самих. Й Господь чудесно відпо-відає на молитви, бо де двоє чи троєзібрані в ім’я Його, там і Він середнас. Про Божу любов може засвід-чити кожен член групи милосердя.

розмову вела Світлана ПоГУЛяйЛо.

Чи мене спитать, сестру чи брата,Кожен впевнений, якби тоді – Два тисячоліття тому майжеНам судилось жити на Землі,

Та іще не десь, а в ГалілеїПоблизу Голгофської гори, –Ми б вже точно, як оті євреїГоспода б Свого не розп’яли.

Ми б Христу служили від початкуЙосипа й Марію прихистив.Кожен їх запрошував би в хату,У світлицю прибрану – не в хлів.

Ми б кричали “Відпусти!” Пилату,Заступили б разом хресний путь.Ми б за Ним ходили, як ягнятаВслід за пастирем своїм ідуть.

Ми б, як Марфа, готували їжуГосподу найкраще, найсмачніш...Й слухали б Спасителя довіку,Як Марія у Христових ніг.

Ми б Йому служили доостанку,Й слухали Спасителя слова.Й скільки б півень не будив світанку,Як Петро, не зрадили б Христа.

Й не розбіглися як учні, врозпічВ Гефсиманським місці, як усі...О, якби із, нами був Ти, Господи,Ми б Тобі служили від душі!

Жаль, що народилися,напевне,Не у тому місці й часі, так?І тепер не можемо так ревноСпасу довести любов й діла...

Й послужить Йому, як слід, не можем,Бо й талантів як таких нема...Я не можу так співати соло,Як співає брат або сестра.

Й Слово проповідувать не можу,Як брати пресвітери в церквах.Й вірші розказати так чудово,Бо і пам’ять, й дикція не та...

Та у Галілеї буть не варто,Щоби ревно Господу служить.Тут служім – в своєму місці й часі,Де й коли з’явились на Землі.

Ближнім послужімо – так як Господу:Хворого відвідайте самі.Хлібом поділіться із голодним.І нагого вчасно одягніть.

І Господь про це нам нагадає,Коли скаже по правиці тим:"Хто зі Мною, успадкуйте Царство,Приготоване Отцем Моїм".

Але тим, хто зліва: "Йдіть від МенеУ вогонь одвічний сатані.Ви добро робили лиш для себе.Й найпростіше не дали Мені".

Був роздянутим – не зодягнули.Хворим був – до Мене не прийшли.У темниці знемагав від горя –Співчуттям зігріти не змогли.

Був голодним – не нагодували.Був блукальцем – не пустили в дім.Спраглому Мені води не дали”, –Скаже в Судний день нам Божий Син.

Господи, коли ж таке бувало,Що не послужили ми Тобі?Коли бачили Тебе ми спраглим,Чи голодним, чи слабим тоді?!

І Господь дасть відповідь всевишню,В Біблії ми знайдемо її:"Як ви не зробили цього ближнім –Не зробили також і Мені."

Й пам’ять надає ті випадки,Як повз біди ближніх навпростецьБайдуже проходили ми з вами – Йшли, не докладаючи сердець.

Серед ближніх, якби міг згадати,Був блукальцем й хворим БожийСин...Й ми тоді Ісуса розпиналиЦвяхами тяжких своїх гріхів.

Отже, думаймо не лише про власне – Ближніх, як Ісуса, возлюбім.І в своєму місці та у часі.Через ближніх Господу служім.

Світлана ПОГУЛЯЙЛО.

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

“ЧЕРЕЗ БЛИжНІХ ГОСПОДУ СЛУжІМО”

21

22 СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

Чому серед багатьох подійжиття Ісуса Христа Церкваособливо виділила Преобра-

ження і навіть присвятила йому спе-ціальне свято? Свідками цієї подіїбули всього три людини. Якогось ви-ключного місця в Історії Спасіннявона, по всьому, не займає, бо маєвідношення до самої суті Боговті-лення і нашого спасіння.

Апостол Павло пише, що Хри-стос на землі «унічижив самогосебе». Він прийшов до людей не якпризначений , пророк чи священник.Свої чуда Він здебільшого не вистав-ляє напоказ публічно, щоб усі їхбачили і цим переконувалися у їхнійвиключності. Його не підтримувавжоден авторитет ДавньозавітноїЦеркви того часу (первосвященики,книжники тощо). За виняткам од-ного єдиного разу, Христос ухилявсявід вшанування і захопленнянатовпу. Одним словом, Месію вІсусі Назарянині впізнати, побачитибуло справою нелегкою. Спробуймозвільнитися від наших звичних по-глядів і набутого знання, погляньмона Ісуса очима його сучасників, ітоді зрозуміємо, якої сили віри вима-гало сповідання навіть апостолаПетра.

Провінційний селянин-ремісник,зневажуваний вчителями Закону (то-гочасним духовенством), оточенийгрубими неотесаними мужиками іпокидьками суспільства, претендуєна божественне посланництво, берена себе сміливість виправляти самеПисання! У Назареті Його не при-йняли, навіть родичі не вірять уНього: «...не буває пророк без честі,хіба тільки у вітчизні своїй і в домісвоєму» (Мф. 13:57).

Чудеса? Їх не важко пояснити са-танинським чародійством. СловаЙого для багатьох звучать здебіль-шого просто блюзнірськи.

Чимало учнів залишили Його, будучине в змозі прийняти і сприйняти те, щоІсус говорив про Себе.

А де ж Його армії воїнів і сонмиангелів, які викинуть язичників зі

святого града? Ні, не таким уявлявнарод свого Месію...

Проте, знайшлося декілька чоло-віків і законників, людей мудрих іпобожних. І їхня віра, долаючи всіперешкоди, пізнала Христа у Йогоприниженому вигляді, стані.

Після того як Петро вголос,прямо назвав (і визнав) Ісуса Ме-сією, йому Самому і ще двом апосто-лам було даровано особистопобачити славу Сина Людського.

Христос молився на вершинігори, а Петро, Іоан побачили Вчи-теля свого преображеним: обличчяЙого після молитви випромінювалосяйво, навіть одяг Спасителя прони-зувало світло...

Поруч, розмовляючи з Ісусом, стоялидва давньозавітних пророки...

Почуття невимовної радості і спо-кою охопило душі учнів. Їм, при-родно, забажалося продовжити цюнеповторну мить: «Равві! – пробель-котів Петро не знаючи, що сказати. –Добре нам тут бути, зробимо трикущі: одну Тобі, одну Мойсею й однуІлії» – не знаючи що говорив». («Сук-ком», свято Кущів.) Слово «кущі» вінпроговорив не випадково, йому зда-лося, що свято близькості Божої на-стало.

Свято «Суккот» – свято Кущів(куренів), врожаю. Свято кущів –одне із трьох паломницьких іудей-ських свят (Песах і Шавуот-Пасха, іП’ятидесятниця).

Суккот – свято з подвійнимзначенням – як свято ду-ховно-історичне й аграрне: з

давніх часів будучи святом жнив,воно водночас нагадує про сорока-річне блукання ізраїльтян по пустелі,коли вони жили у куренях – кущах(«сукках»). Тора заповідає євреям:«В кущах живіте сім днів; ...щобзнали роди ваші, що в кущах посе-лив Я синів ізраїлевих, коли вивів їхіз землі Єгепетської» Лев. 23:42-43.Крізь дах кущі має бути видно небо.В цьому кущі їдять і сплять, на-вчаються і моляться. Особливої по-хвали заслуговує той, хто позакущем не вип’є навіть склянки води.

В останній день Суккот святкується«Сумхат-Тора» («Радість Тори»), томущо цього дня завершується читанняТори, річний цикл.

Чому Ісус Христос закликає усвідки Свого Преображення Мойсеяй Ілію? Причин цьому кілька. По-перше, оскільки дехто з народу ду-мали бачити в Ісусі Ілію, дехто –Ієремію чи одного з древніх проро-

ПРЕОБРАжЕННЯ ГОСПОДНЄ

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017 23№1 (32) 2017

ків, то Він закликає Мойсея і Ілію,започатковуючих із пророків, щобцим показати і безмірну відстаньрабів від Господа, і все достоїнствовіри апостола Петра, який виспові-дав Його Сином Божим.

Далі, оскільки іудеї не переставализвинувачувати Христа у минулому пору-шенні закону: вважали Його богохульни-ком та із заздрощів клепали на Нього, іщо Він не має провин ні в тому, ні в дру-гому, тобто не порушує Закон – не при-своює Собі слави Отця Небесного. ІсусХристос закликає Мойсея, котрий пере-дав Закон і не потерпів би порушникайого і не поклонявся б ворогу і против-нику Закону.

І Ілія, котрий горів ревністю пославі Божій, не стояв би поруч того,який виставляв Себе рівним Богу,якби Він дійсно не був таким.

Додамо, що, закликавши Мойсеяі Ілію у свідки Свого Преображення,– першого як померлого, а другого –як не пізналого смерті, Ісус Христосхотів показати цим, що Він є верхов-ний Владика як життя, так і смерті.

Четвертої причини торкається самєвангеліст: щоб показати славу ХрестаГолгофського, утішати і зміцнити віру іПетра, й інших апостолів, що боялисямайбутніх страждань. Адже давньозавітніспівбесідники Христа не мовчали, як тіні,а говорили про славу, яку Ісус повинен

буде явити в Єрусалимі.І насамкінець, духовна і моральна

чистота цих мужів віри, якої Спаси-тель вимагає від Своїх учнів, і булапричиною їх обрання для цієї події.

А як же при цьому пам’ятнийПетро? Він говорить: «добре нам тутбути». Раніше він чув, що Ісус маєйти до Єрусалиму на стражданнясмерті: – і боячись, і переживаючи за

Нього, але після зробленого йому за-уваження не сміючи підступитися іповторити свої слова: Маф. 16:22«будь милостив до Себе, Господи! Тане буде цього з Тобою», Петро тутсвою думку висловлює іншими сло-вами – не такими прямолінійними.Якими при цьому почуттями керу-вався Петро? Щирою любов’ю доХриста і нічим іншим! І хай йогопропозиція стосовно «кущів» у на-шому сприйнятті буде оцінена саметак.

І що ж далі? Ні Сам Ісус Христос неговорить нічого, ні Мойсей, ні Ілія. Гово-рить Бог – Отець із хмари. Адже так за-вжди являє Себе Бог: «хмара і мракохрест Нього» Пс. 96:2. І ще: «Робитихмари Твоєю колісницею» Пс. 103:3.Тому для переконання, що цей голос –голос Самого Бога, є хмара, причому світ-лого кольору, і з неї лунає: «Це Син МійУлюблений; Його слухайте!»

Кому Бог погрожує і незадоволе-ний, то являється похмура хмара, на-приклад, на Синаї (Вихід 24:18;19:18).

Тут же світла хмара, наприклад,тому що Бог має намір не страхати, анавчати. Тому на Синаї куріння ідим, як із печі, а тут – осіняючахмара і голос.

Потім пророки відда-ляються, щоб показати,що у розмові не просто

говориться про одного із трьохспівбесідників, а виключно проХриста. Чому ж хмара осінила неодного лише Христа, то можнабуло б подумати, що голос сходиввід Нього Самого. Тому-то єван-геліст, передбачаючи це, гово-

рить, що голос був із хмари, тобто відБога.

Якщо ж Ісус є Сином Улюбленим,то не бійся, Петре. Адже, якщо Отецьвсемогутній, що й дійсно, то і Синвсемогутній. Подумай, що Він нетільки Син, але і Син Улюблений.

Хто ж погубить Того, Кого лю-бить? Отже, не непокойся, Петре!Хоча б твоя любов до Ісуса булабезмірною, але ти не любиш Йоготак, як любить Його Той, хто наро-див Його, та ще й тому, що Син рів-ний Отцю у всьому і має одну з Нимволю. То ж, якщо Син побажав бутирозіп’ятим на хресті, то ти, Петре,цьому не протився!...

Чомусь хочеться запитати: чипам’ятали учні гору Преображення,коли побачили Господа на іншій горіГолгофі? Якщо пам’ятали, то чомупіддалися страху і відчаю?

Але ж щось подібне відчуваєтьсяі з нами. І нам інколи відкриваєтьсяБожественне Світло, і ми разом зПетром говоримо: «Добре нам тутбути», а потім все зникає. Маяк блис-нув, і знову темне море, бурхливе ізагрозливе. Як дорога тоді пам’ятьпро преображенське світло, що відві-дало нас! Лише зберігаючи Його,можна залишитися твердим і непо-хитним, коли настає час випробу-вань!

Отже, Преображення Ісуса вобраз Христа побачить всі, коли Вінприйде, щоб вже судити світ.

Коли ж Христос повернеться уславі, всі віруючі преобразяться й от-римають славне тіло. Так Преобра-ження Ісуса пророкує кожногощирого віруючого.

Редакційна колегія.

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 201724

Я пришел в этот мир зим-ней  ночью 6  декабря  1937года  в  сельской больнице,где моя бабушка работала

акушеркой, – в Усатове, пригороде Одессы, хотя семьяжила на Малой Арнаутской  улице, рядом со знаме-нитым рынком в Одессе, который и сейчас называ-ется  «Привоз».  Родители  были  простымитружениками: отец Андрей Яковлевич работал на же-лезной дороге, мама Тамара Михайловна – бухгалте-ром.  Самое первое и яркое воспоминание детсва –то, когда мы – мама, бабушка, я и новорождённая се-стричка Галя прятались от бомбёжки немецких само-лётов в катакомбах (полная темнота и только голубыеогоньки от примусов, где люди готовили себе пищу).Вернуться в прежнюю квартиру мы не смогли, т.к. не-мецкий снаряд пробил  две  стенки и «улёгся», не взо-рвавшись,  на  кровать  родителей.  Так  как  пустыхквартир было много, мы поселились в этом же доме,где и до сих пор живёт моя сестра. 

В 1945 году я поступил учиться в 118 среднюю муж-скую школу. Это было голодное и холодное   время,т.к. не было соответствующей времени года одеждыи, особенно, обуви. Самым радостным моментом вшколе была большая перемена, когда нам раздавалибулочки из белой муки по одной штуке, а учительнице– две; мы их тут же съедали, т.к. другой пищи не было.Послевоенное время и соседство с «Привозом» фор-мировало определённый контингент  учащихся. Так, втретьем классе мне поручили подтянуть Колю по ма-тематике, а он взамен предложил  научить меня сни-мать у людей с руки часы в трамвае, на что я несогласился.   Развлечений в это время не было, каксейчас, и я полюбил книги, любовь к которым у меняосталась до сих пор.  Книги я брал в районной биб-лиотеке, и двоюродная сестра, которая  работала вУниверситете, брала там  для меня в библиотеке в ос-новном приключенческие книги.  В школе я играл вбаскетбол, преподаватель астрономии увлёк нас на-блюдать ночное небо –  созвездия  и планеты, а физ-рук водил нас в походы по области,  в Крым и наКавказ. Я начал  коллекционировать минералы и по-сылками присылал домой маме, по окончанию  по-дарил  школе большую коллекцию и собрался статьгеологом. В 1955 году поступил учиться в ОдесскийУниверситет на химический факультет, т.к. геологиче-ский перевели во Львов.  Заниматься химией мнебыло интересно, т.к. она из всех наук наиболее близкак геологии.  Помимо учёбы я начал заниматься об-щественной работой, такой организацией в то времядля молодёжи был комсомол. После окончания пер-вого курса я вместе со студентами Университета по-

ехал на целину в Кокчетавский район Казахстана  дляуборки пшеницы. Там меня избрали своим шеф-пова-ром, т.к. пищу мы должны были готовить себе сами.С нами расплатились этим же зерном и деньгами, закоторые я купил маме по пути домой оренбургскийпуховой  платок,  а  зерно  по  приезду  обменяли  намуку, это стало хорошим подспорьем для семьи. Вто-рой раз я поехал  на целину через два года уже в ка-честве командира отряда, за это награждён медалью«За освоение целинных и залежных земель».

Наряду с программой обучения, на третьем курсея  самостоятельно  выполнял  научно-исследователь-скую работу,  с результатами которой выступил наконференции и затем опубликовал свою первую ста-тью на украинском языке, чем развеселил редакторов,т.к. не нашёл технического словаря и по интуиции на-звал песчаную баню «Піщаною лазнею», а агар-ага-ровый  студень  «холодцем».  Закончив  Университет,был направлен на работу на Одесскую биологиче-скую станцию института южных морей, где проводилспектрографические исследования состава морскихобъектов (мидий, креветок и микроорганизмов), и уча-ствовал в экспедициях по Чёрному и Каспийскомуморях.   

В 1963 году поступил учиться в аспирантуру к ака-демику с мировым именем Анатолию КирилловичуБабко в Институт общей  и неорганической химииАкадемии Наук Украины, где проработал до выходана пенсию в 2012 году.   Химия –  естественная наукао веществах, их строении,  свойствах и превращениях.Вещество — это любой вид материи, обладающийсобственной массой.  Традиционная химия изучаетреакции, которые происходят на макроскопическомуровне (в лаборатории или в окружающем мире), иинтерпретирует их на атомно-молекулярном уровне.  

В  аспирантуре и несколько лет после её оконча-нии    продолжал  исследовать  мало  изученнуюобласть химии ионообменных процессов   экстрак-ции металлов, т.к. в то время актуальным был вопросо применении ионообменных материалов в промыш-ленности, для опреснения морской воды и её очи-стки.  Результаты  исследования  легли  в  основукандидатской диссертации, которую я защитил в 1967году.

В иностранной научной литературе появилось со-общении о летучести неорганических соединений ме-таллов, которые не были известны широкому кругухимиков неоргаников.  Я заинтересовался этим вопро-сом и начал исследование в этой области, что сталотемой моей докторской диссертации, которую я за-щитил в 1987 году. Использование  газофазных про-цессов позволило получать разнообразные плёнки

СИЛА БОЖЬЯ СОВЕРШАЕТСЯ 

В НАШЕЙ НЕМОЩИ(СВІДОЦТВО)

ЯСКРАВІ СВІДЧЕННЯ ЧЛЕНІВ НАШОЇ ЦЕРКВИ

№1 (32) 2017 СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

для радиопромышленности, разработать методы за-щиты  чугунов, стали и др. сплавов от коррозии, вособенности внутренних поверхностей деталей слож-ной  геометрии  для  самолётостроения;  получитьновые красители для стекольной промышленности;получать новые наноматериалы.

В отделе, которым я руководил, разрабатывалисьи другие направления исследований. В  том численами получено вещество, которое является биостиму-лятором;  опытные  работы  по  его  применению:    всельском хозяйстве показали увеличение урожайно-сти (30 – 65%) многих культур; в животноводстве уве-личение выживаемости телят, поросят и цыплят; каклекарственный препарат для увеличения гемоглобинакрови человека.

Исследования опубликованы в 365 статьях отече-ственной и зарубежной научной литературе, докла-дывались  на  многих  международных  научныхконференциях  в США, Бразилии, Японии, Китае, Ита-лии, Швейцарии, Германии  и др. странах; составленыи выпущены в свет «Справочник по экстракции  не-органических соединений» и «Учебник для вузов похроматографии», а также монография в соавторствес американским учёным по наноматериалам.  Подмоим руководством 10 аспирантов защитили канди-датские диссертации и одну докторскую. Я получилзвание профессора по химии. В 2010 году стал лау-реатом Государственной премии Украины в областинауки и техники в соавторстве с другими учёными.

В нелегкой научной деятельности мне помогала с1965  года жена Элеонора Борисовна ГРЕКОВА, поспециальности тоже химик. Мы имеем сына Алексеяи дочь Марину, двоих внуков и одну внучку.

Господь благословил мои научные труды и семью.И все же, несмотря на это, Его любовь и чудное бла-гословение я оценил и познал не сразу. Анализируясобственный научный опыт, я пришёл к  глубокомуубеждению, что за всем разнообразием  элементови химических веществ  стоит Высший Разум, челове-ческому же разуму не вместить всего, что делает Бог.«Познал я, что всё, что делает Бог, пребывает вовек;к тому нечего прибавить и от того нечего убавить; иБог делает так, чтобы благоговели пред  лицем Его»(Еккл. 3:14). Познав эту истину, я стал искать Господавсем сердцем и всею душою, всей крепостью и ра-зумением.

В 2012  году я пришёл в Святошинскую церковь,когда была евангелизация с мужским хором из штатаТехас, США, и проповедником был Майкл Готт. В 2013году принял святое водное крещение по вере, обещаяслужить Богу в доброй совести, и являюсь членомЦеркви.

Сейчас переживаю не простое время: в мае пере-нёс операцию по ампутации ноги, но я благодаренГосподу за многочисленные молитвы братьев и се-стёр – Господь сохранил мою жизнь. Слава Ему заэто. Ведь сила Господня совершается чудным обра-зом даже в нашей немощи.

С любовью Божьей – Евгений МАЗУРЕНКО, док-тор химических наук, профессор, лауреат Госу-

дарственной премии Украины.

Багатьма скорботами належитьВ Царство Боже увіходить нам.Любо бути у знущаннях, в немочах,В утисках за Господа Христа.

Бо на це ми, браття, і призначені –Не хитаймось у стражданнях так.Царство Боже зусиллям здобувається –Хто вжива зусилля, здобува.

Бо тоді я сильний, коли немічний.І хвалитись буду ними я:Сила Божа звершується в немочі.Будьмо сильними в Його Ім’я.

25

26

«И он обратит внимание сердцаотцов к детям и сердца

детей к отцам их, чтобыя прошел и не поразил земли

проклятием».

Она подождала, пока все ученики вышли изкласса, подошла ко мне и сказала: А знаете, я – недолюбленный ребенок».

На уроке мы рассуждали о 5-й заповеди и отех благословлениях, которые получают испол-няющие её дети.

И эта девочка с её печальным признаниемкак-то не вписывалась в тему урока. Но онапродолжала говорить: «Я очень хочу исполнятьэту заповедь, но не могу почитать свою мать(она так и, сказала: не «маму», а «мать»). Я еёненавижу”. Сказать, что я пережила шок –ничего не сказать. Но девочка видно решила«добить» меня своими откровениями. Она спро-сила: «Так, что, я никогда не получу благосло-вений? Но я же не виновата».

Что сделали бы вы на моём месте? Рассказалибы ей о любви Божей. Но ей 11 лет, и у неё про-блема: её родная мать недолюбила своё един-ственное дитя. И она несмогла быть счастливой.

До этого случая я, признаться, не слышалатакого определения «недолюбленный ребе-нок», и даже не подозревала, что это не вы-думка эмоционального подростка, а оченьважный показатель разрушения семейных от-ношений друг от друга.

Что это действительно так, показал прове-денный опрос подростков. Шестеро из десятисчитают, что недополучают родительскойлюбви. За единицу измерения берётся: количе-ство времени, которое родители систематическивыделяют для общения с детьми; способностьподростка; принятие ребенка таким как он есть,без всяких условий; готовность родителей по-жертвовать своими интересами ради детей.

Как видите, дети очень хорошо понимают,что любовь – это не слова, а дела.

Интересно то, что они не говорят о себе «не-любимые», то есть их любят (заботятся, оде-

вают, кормят, подарки дарят), но недостата-точно этого! Это подростки называют словом«откупаются».

Вспоминая свой подростковый возраст, те,кому сейчас за 50, говорят о том что не всегдахватало хлеба, одежды, игрушек, тетрадок,сладостей. Но мне никогда не приходилось слы-шать чтобы представители этих поколений на-зывали себя недолюбленными при наличииродителей. Напротив, они с упоением расска-зывают о том, что жили бедно, но в такой любвиросли…

Благодаря родительской любви, в 50-е – 70-е годы ХХ в. в подростковые головы не прихо-дила мысль о том, что жизнь – это сплошныестрадания, что все равно, когда умирать, а одетском суициде и семьях, которые сейчас спрезрением называют традиционными. Ноименно такая семья давала ребёнку уверен-ность в том, что он любим, защищён, и значит,и дети имели силы жить, преодолевая все труд-ности подросткового возраста.

Нынешнее время – врем разрушения тради-ционной семьи, основанной на библейских за-конах брака, и выражаясь языком физиков, какпродукт распада – недолюбленные дети.

Красивые, ухоженные, образование, дело-вые, самодостаточные мамы ХХІ века не могутдать детям то количество любви, которое им не-обходимо, чтобы быть счасливими.

Хотя задайте вопрос: „Вы любите своего ре-бенка?”. Вам ответят, округлив глаза: „А какже?”

Вот именно, а как же вы его любите? И чтовы понимаете под родительской любовью?

Не многие назовут в ответ хоть одно из дей-ствий любви перечисленных в известном намтексте из 13 главы 1 послания Коринфянам. И непотому, что никогда его не читали. А потому, чтолюбовь (и родительская в том числе) – это жерт-венность, современный человек под любовью по-нимает чувства, а чувства имеют свойства быстроизменяться в зависимости от обстоятельств.

„Сынок, я горжусь тобой, мне не былостыдно на родительском собрании”, – говоритотец. А через несколько дней узнав о какой-тонеудаче сына тот же папа с презрением гово-рит: „Неужели это мой сын такой недотепа?”

Вопрос: любит ли он своё чадо любовью ко-торая „не ищет своего”, любовью, которая пе-реносит?

В подобных ситуациях родители и не подо-зревают, что сердце ребёнка отдалилось нарастояние которое невозможно измерить иочень трудно преодолеть.

Приведу несколько из них. Речь будет идтио полных семьях, поскольку в неполных свояспецифика. Вернусь к истории о недолюблен-ной девочке. Кому же её мама отдает любовь,которая так необходимо ребенку?

Собачкам декоративной породы. Их у мамычетыре, она их целует, обнимает, гладит, и на-зывает „мои деточки”. А девочке, которая хочетматеринской ласки, говорит: „Оставь эти теля-чие нежности. Ты уже взрослая!”

ДЕЛА СЕМЕЙНЫЕ

НЕДОЛЮБЛЕННыЕ ДЕТИ

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

Понятно теперь почему ребёнок ненавидитмать. Потому, что он страдает. Кстати „дамы ссобачками” на руках трогательно называющиеживотное: „сынуля” или „деточка моя”, до-вольно распространённое явление, я думала,что у бедных женщин совсем нет детей. Оказы-вается есть, недолюбленные.

Ещё один способ отдалиться и сделать ре-бёнка недолюбленным” – попытаться зарабо-тать все деньги мира и удовлетворить все своижелания. „Я работаю, как лошадь, чтобы у тебявсё было. Я устаю и имею право отдохнуть” .Ре-зультат понятен. Но в данном случае возможныварианты: няни, бабушки, дедушки, наличиекоторых никак не возвращает сердца детейотцам.

А эта модель в Библии называется „Исааклюбил Исава, а Ревекка – Иакова” (Бытне.25:28). Довольно роспрастранённая ситуациякогда родители делят между собой детей: этопапин любимчик, а это – мамин. В результатенедолюбленные оба, да ещё и между нимивражда.

Однажды на автобусной остановке я наблю-дала такую картину: женщина с двумя мальчи-ками (примерно 5-и и 10-и лет) явно отдавалапредпочтение младшему. Шёл дождь, и она такнежно прижимала его к себе, защищая от непо-годы. Старший старался обратить на себя вни-мание. Он постоянно выбегал из-под навеса,явно рассчитывая, что мать позаботится и онём. В очередную его вылазку женщина громкоспросила младшего: „Ты не знаешь, в кого онтакой идиот?” Не знаю” – чистосердечно отве-тил младший. Я не выдержала и спросила:„Скажите, старший тоже вам сын?” Не знаю по-няла ли она, что я хотела сказать: „Зачем сын?В кого он может быть?”

И ещё об одном способе отдалить ребёнка отсебя хочу сказать. Он сформулирован в гордомзаявлении: „Мы растили свободную личность.Это его жизнь, пусть делает, что хочет!”

В такой семье каждый делает, что хочет. Ихотя живут под одной крышей, но очень далекидруг от друга. Ребёнок устал делать, что хо-чется, решать свои вопросы самостоятельно. Онзавидует тем, кому родители что-то запрещают,значит, беспокоятся.

Как можно назвать подобное поведение ро-дителей? Дело в том, что эпитетов найдетсяпредостаточно, и не самих приятных. Но ещёнеприятнее (можно сказать трагичнее), резуль-тат такого поведения: „Недолюбленные дети”,которые безуспешно стучатся в родительскиесердца, страдают, ожесточаются, уходят в раз-личные зависимости, совершают суицид, уве-ренные в том что в этом мире любви нет.

Им сложно говорить о любви Божей. Они го-ворят: „Если мои родители меня не любят, токакое дело до меня Богу?”

Самое печальное то, что недопустив роди-тельской любви, они в большинстве своем несмогут этой любовью одарить своих детей. Зна-чит недолюбленных станет ещё больше.

Кто-то скажет: „Ну нас это точно не касается,у нас в семье полный порядок”.

А вы спросите, что думают по этомуу поводуваши дети?

Опасность в том, что в своей самоуверенно-сти мы часто не замечаем проблемы.

Но задайте своим детям несколько вопросов.

Спросите у них, уверены ли они в вашей любвии почему. Если в ответах будут преобладатьтакие показатели, как количество проведенноговремени, готовность выслушать, способностьпонять, пожертвовать какой-то встречей, радитого, чтобы побыть с ними – тогда, действи-тельно, все в порядке.

А если свидетельства вашей любви носят ма-териальный характер, то будьте уверены – ре-бенок чувствует себя недолюбленным.

Кто-то может сказать: “Да стоит ли об этомговорить? Мы выросли, и они вырастут”.

Вырастут. Но люди, не познавшие родитель-ской любви, не смогут любить своих детей исвоих престрелых родителей. Отсюда множе-ство проблем, которые называют социальными:брошенные дети, одинокие старики. Последнихиногда хочеться спросить: “А, что же ваши со-бачки?”

Самое главное то, как на это смотрит Бог.Для Него это нарушение Его законов. Он пред-упредил давным-давно, что человечество, всяземля заплатит за разрушение семьи страшнуюцену.

Слава Богу, что христианские семьи в основ-ном показывают пример в том, как сердца отцови сердца детей бьются в едином ритме. Потомучто только Господь способен наполнить любо-вью сердце человека независимо от возраста.

В заключение хочеться привести еще одинпример.

К одной сестре привезли племенника – ма-ленького мальчика. Она стала говорить ему,как соскучилась, попыталась обнять, погла-дить. Ребенок ответил на эти проявления неж-ности удивленным вопросом: “Разве ясобачка?” В его семье две собачки. Думаю, ком-ментарии излишни.

Наталья ПАСЕЧНИК.

27№1 (32) 2017 СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

28 СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

29 января 2017 года состо-ялся маленький праздник внашей семье и в Церкви! В этотдень мы принесли нашегомладшего сынишку Рому, чтобыполучить пасторское и Гос-подне благословение, а такжеуслышать о важных библейскихпринципах воспитания.

Детки - это наследие от Гос-пода, подарок с небес! Иногдакажется, что растить детейочень трудно: многое необхо-димо успевать, часто просы-паться ночью пока ребенокмаленький, трудиться по до-машнему хозяйству днем, сле-дить, чтоб у старшего сына всебыло в порядке и он не был об-делен родительским внима-нием и заботой. Но когда тызадумываешься, какое это бла-гословение иметь сыновей, тосразу забываешь о всяких вре-менных трудностях, ведь детистанут в будущем нашей опо-рой и поддержкой. А если онибудут жить для славы Господа истанут Его верными детьми, тонет большего стастья, о кото-ром можно было бы мечтать!

Нашему сынишке Ромчику

уже пошел 6-той месяц, он рас-тет, развивается, умнеет с каж-дым днем. А нам необходимопросить у Господа мудростирастить сыновей согласно Егозаповедям, о которых напомнилнам пастырь Владимир Василь-евич БОЙКО.

Самое важное в воспитании- это быть родителями вернымиГосподу всегда, во всякоевремя, на всяком месте! Этонаш личый пример, которому

так умело подражают нашидети. Признаюсь честно, чтоэто, наверное, самое сложное ввоспитании, и не всегда получа-ется у нас на все 100%. Прощепрочитать ребенку лекцию илинравоучение, но если дела пой-дут вразрез со словами, товлияние на детей окажут нашидела. Без всякого сомнения,мудрое слово наставления, ска-занное вовремя, являетсяочень ценным в процессе вос-питания. Но мы со всем усер-дием будем просить у Богамудрости, чтобы красноречи-выми стали именно наши по-ступки!

Олег и Евгения ГОРЛАТЕНКО.

НАСЛЕДИЕОТ ГОСПОДА

Сегодня день торжественный, чудесный:Мы просим Господа благословить детей.Прославим Бога все хорошей песней,И Церковью поклонимся здесь всей.Приносим мы к Тебе малюток этих,И просим, будь к ним милостив всегда,Пусть никогда в пути они не встретятТого, кто уведёт их от Тебя.Ты заслони их Сам Своей рукою,От всех мирских соблазнов и страстей,Веди их с колыбели за Собою,Храни под сенью всех этих детей.Дай мудрости родителям сегодня,Воспитывать детей лишь для Тебя,Пусть их ведёт Твоя любовь Господня,Чтоб научили жить их возлюбя.

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017№1 (32) 2017

1. Єдність молоді в мо-литві та спілкуванні знашим Творцем, бо чимближче ми стаємо доБога, тим ближчими миможемо стати один доодного.

2. Розвиток цілісного мі-сіонерського бачення насвіт та практичне засто-сування його в практич-ному житті. Не «мояхата скраю», але «що яможу робити, щоб впли-нути на світ, що оточуємене».

3. Надихати молодь розви-ватися, цікавитися різ-ними аспектамихристиянства, щоб матисилу проповідувати ото-чуючим людям про Христазі смиренням та впевнені-стю.

4. Вчити та вчитися від-давати Богові славу вкожному аспекті життя:на навчанні, роботі, вспілкуванні, дружбі. БоВін нас створив для того,щоб Його слава наповню-вала наші серця і, як наслі-док, наш Всесвіт.

«Особисто для мене, молитовна ніч - це щеодна чудова можливість перевіритисвоє відношення до Бога. Це саме той час,коли ми відділяємось від цієї суєти,яка наповнює все наше життя» (Женя)

На молитовних зустрічах ми маємо дивовижнопрекрасний час: молимося, дякуючи, прослав-

ляючи Бога, сповідуючись, просячи, заступаючисьза людей в потребі, роздумуючи над своїм життям,плануючи наступні кроки в служінні та практичномужитті.

Великим благословінням для багатьох є моли-товні столики, кожен з яких відповідає за якусь

певну тему, наприклад: служіння ТЄД, хорове слу-жіння нашої церкви, група 18:30, сирітство в Україні,Ізраїль, місіонерство, шлюб, Україна, Біблія і такдалі.

Минулої ночі ми писали листи ув’язненим хри-стиянам, що переживають гоніння в Китаї та

Ірані. Ця частина програми була благословіннямдля багатьох, бо дозволила змістити фокус із себета своїх потреб, на світ навколо нас.

Через це служіння ми хочемо, щоб життя нашоїмолоді реформувалося та ставало впливовішим

для оточуючих.

Молитовні ночі проходять один раз на мі-сяць. За об’явами можна слідкувати в соцме-

режах, на сторінці: vk.com/molytvaksc.

Цілі нічних молитовних зустрічей:

Просимо підтримувати нас!

МОЛИТОВНІ НОЧІ ВКИЄВО-СВЯТОШИНСЬКІЙ ЦЕРКВІ

МОЛОДІжНЕ СЛУжІННЯ

29

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 201730

Ніколи так не задумувався продорогоцінність мами, як тоді, коли

її не стало з нами на землі.Згадуючи дитинство, юність, зрілі

роки, та навіть сьогоднішні дні, якадорога мама для мене і для всіх дітей– в кожен день нашого життя, рійдумок, як можна було б краще буду-вати стосунки, щоб завжди вони буличисті і святі, не проносячи ніякихобраз та непорозумінь, а навпаки да-руючи любов і порозуміння…

Наша сім’я, як і кожна, має своюісторію, свій шлях життя, свої радісніта щасливі дні, а також свої пережи-вання, сльози, втрати…

Але так провів і провадить Богнашу сім’ю, що є за що дякуватиЙому, бо Бог наш явив так багато ми-лості та любові, що описати немож-ливо все точно і кінцево, згадуютьсянові і нові історії…

Наша мама в сім’ї відіграла особ-ливу роль, яку доручив їй Господь.

Вона, Коваль Парася Гнатівна, на-родилася 31 липня 1930 року в селі Ро-соша Липовецького районуВінницької області в сім’ї простихлюдей Явдокії Федорівни Коваль таГната Петровича, була єдиною дити-ною.

Явдокія Федорівна була любля-чою мамою, бабусею і праба-бусею. Бабуся прийняла

Господа і сердечно увірувала 9 травня1945 року, в день закінчення війни,коли чула об’яву по радіо, що війна за-кінчилась перемогою, вона дуже ра-діла і хотіла прославити Бога. Вонанам часто розповідала, як у селі буливіруючі, як вони любили Бога і збира-лись на зібрання, особливо багато ві-руючих стало за час війни – всі біглипомолитись, щоб Бог зберіг їхні життя,коли війна закінчилась, рік за рокомлюди почила залишати церкву, на щобабуся сказала:"Що ми за віруючі,якщо війна, то віруємо, якщо мир - тоБог уже нам не потрібен?"

Вона вірила не просто на словах, їїжиття було яскравим світильникомпротягом всього її життя.

Мама і бабуся прийняли хрещення

одразу після війни і поповнили церкву.Взагалі із розповідей бабусі, мамицеркви у селах були великі, під часвійни влада дозволила збиратись длязібрань… В селах Нападівка, Оче-ретня (звідки був пастор ПавловськийП.І.), Росоша церкви налічували по300-500 членів.

В 1951 році із сусіднього села На-падівка прийшов молодий брат, якийтеж увірував в Господа, Бойко ВасильАфанасійович, який запропонувавмамі вийти за нього і вона не відмо-вила.

Весілля відбулось у 1951 році, татонавчався в ФЗО і йому видали новийкостюм, в якому він і одружився. Навесіллі було багато гостей (молоді)

яких пригощали борщем, гречаноюкашею і компотом.

В нашій сім’ї народилось 8 дітей,чотири хлопчики і чотири дівчинки…

Я дуже дякую Богу за таку великусім’ю, хоч сусіди не раз сміялись і го-ворили: а чим ви годувати їх будете?Але Бог Всемогутній, Він годує всюземлю, та люди, які вірують в Нього,не переживають за такі "дрібниці"…

В нелегкий час, коли Україна підій-малась після війни, виховувати 8 дітейбуло, ой як нелегко. Але ми бачили, якБог допомагав і давав сили мамі і ба-бусі нас зрощувати…

Мама важко працювала на роботі,маючи стільки дітей, пам’ятаю, як бу-дували нову школу і вона стояла за бе-тономішалкою, робила розчин длямулярів і подавала його, пізніше пе-рейшла на роботу в нашу лікарню іпрацювала санітаркою…

Бабуся була з нами вдома, покимама на роботі, вона проводила нас дошколи, встигаючи приготувати сніда-нок, подоїти корову, потім поспішалана колгоспні буряки…Ми приходилидодому, але кожен знав свою домашнюроботу: дівчата прибирали в кімнатах,я підмітав подвір’я, дуже любив роз-водити кролів.

Тато працював на паперовій фаб-риці, зміни були цілодобово, а вироб-ництво неперервне, він ходив з 6 ранкудо 2 години дня, потім з 2 години до 10вечора, потім з 10 вечора до 6 ранку,по чотири дні, а між ними мав вихід-ний. Також на його плечах було всегосподарство, корова, кури, гуси, заго-тівля кормів, порядок по господарству,

ДЯКУю Я БОГОВі ЗАМАМУ…

ПОМИНАЙТЕ НАСТАВНИКІВ ВАШИХ

№1 (32) 2017 СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017 31

пізніше, коли він був пастором на двіцеркви у нашому селі та в сусідньомуселі Нападівці, господарювала мама,– коли мама була на роботі – бабуся…

Це про життя, суєтне, про фі-зичне… Але духовне було також нависокому рівні. Кожен вечір таточитав Біблію, була сімейна молитва,разом співали псалми. Часто слухалихристиянські радіопередачі з радіо-станції голосу Ан з Південної Аме-рики, проповідували Іван МихайловичСірей, Ярл Пейсті, Леонович, спо-чатку ми ходили до сусіда (який бувзаможніший і мав радіо), він включавнам, і ми сидячи на лавці уважно слу-хали, коли ж була молитва, ми вста-вали і також молились. І це булороками так, в будь-яку погоду, в сніг ів дощ…Потім вирішили купити й собірадіо, зібрали 65 рублів і купили но-веньку "Родина-65", зробили антену ірозвісили по периметру кімнати – оцебула радість, така як зараз, коли їдутьбрати на конференцію в США до Ма-картура.

Коли тато і мама йшли на ро-боту на одну зміну і ввечерібула з нами лиш бабуся, вона

проводила з нами вечір і розповідалапро Давида, Йосипа, Йону, Ісуса Хри-ста, ми співали і молились. Мамачасто зі своїми віруючими подругамиїздили на велосипедах (який вона ку-пила для євангелізаційного служіння)по всіх церквах району і прославлялаБога співом (дуже любила співати),вона в співі була ведучою (тою, хторозпочинає спів). Тато теж любив спі-вати, а головне, любив людей, свідчивїм, завжди, кожного дня, коли була ма-ленька можливість. Пам’ятаю, як татозавжди старався допомогти сусідам,всім жителям села, особливо, колибачив їх п’яними в рові, в болоті, вночі був мороз, тож щоб вони не за-мерзли, тато заносив їх додому і біг навечірнє служіння!

Згадую переживання тата зацеркву, коли всі молоді виїжд-жали в міста, а в селах залиша-

лись тільки віруючі похилого віку, яквони молились, щоб побудувати Діммолитви, щоб не збиратись по домах,щоб прийшли нові люди… І ось Гос-подь дав прекрасний час, 90-і роки,коли по 12-15 душ кожного року при-ймали хрещення, церква стрімко зро-стала. І в 2000 році розпочали

будувати Дім молитви, який збудувализа 3-4 роки. Кожного року проводилидитячі табори, було по 100-150 дітей,потім приходили батьки в церкву…

Тато дуже радів, що Господь благо-словив церкву новими людьми, давможливість побудувати Дім молитви.Тато почав передавати служіннямоєму брату Льоні, який і зараз несепасторське служіння.

Господь взяв тата з землі ранішемами … на похорони прийшло майжевсе село, його любили люди, бо вінлюбив їх.

Коли мама залишилась одна, їїдоньки, наші сестри, не залишали її ніна мить. По черзі були з нею по 2-3 не-ділі Надя, Поля і Віра, а ми, хлопці,приїжджали, коли потрібно було са-дити, копати, або щось велике ро-бити… Коли стався перший інсульт,мамі було важко розмовляти, ходити,тож дочки ще більше приділяли їйуваги.

Ми, діти, внуки, завжди при-їжджали на мамин день народження,це був особливий наш сімейнийдень…

І ось у 2016 році ми знову плану-вали 31 липня бути в селі, з мамою,але, на жаль, цей раз мама нас не доче-калась, 10 липня Господь її забрав досебе, до 86 років вона не дожила 20днів…

Ми всі діти:Надя, Петя, Віра, Во-лодя, Льоня, Саша(на жаль старшийбрат Петя і Зоїчка наша сестричкапішли до Господа ще раніше), ми сер-дечно вдячні Господу за наших доро-

гих: бабусю Явдокію Федорівну, якасвоєю любов’ю так обіймала, докла-дала стільки сил та здоров’я, щоб насвиростити, щоб ми були християнами,щоб завжди були ситі і одягнені, вонадля себе не шила, а лиш для Господаі для нас, усіх внуків, правнуків. Мивдячні Богу за маму, за тата, які про-жили нелегке життя, тяжко працю-вали, служили Господу від усьогосерця, і ми ясно бачимо, що Господьдарував їм сил духовних і фізичних.Вони для нас є яскравим прикладом вжитті і служінні. Ми твердо віримо ізнаємо, що блаженні ті мертві, хто по-мирає у Господі! Так, каже Дух, вонивід праць своїх заспокояться, бо їхніділа йдуть за ними слідом.(Об’яв.14:13).

Володимир Бойко.

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 201732

Любов завжди працює, та не на себе, а на інших. Пра-цює, залишаючи жати плоди праці прийдешнім поколін-ням.

Але я ні про що не турбуюсь і своє життя не вважаю длясебе цінним, аби тільки з радістю закінчити діяльністьсвою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб за-свідчити Євангелію благодаті. (Діт. 20:24). Перечитавши цебіблійне твердження, незадовго до маминої кончини, від-разу віднесла його матусі, яка завжди більше дбала проінших, ніж про себе.

Мама народилася 1934 року в мальовничому селі Ост-ропіль на березі дивовижної річки Случ, що на Хмельнич-чині, ії тато протягом свого життя звершував служінняпресвітера помісної баптисьтсько-євангельської громади.

Своїх батька й маму щиро поважала і благовіла перед їхнімавторитетом. Боляче пережила ранній відхід матусі у віч-ність 1951 року. Юність зустріла без найріднішої людини.Зате нам, дітям матусі Дусі, випала доля до зрілих років на-солоджуватися її любов’ю й турботою. 1956-го у м. Шепе-тівка вступила в заповіт зі Спасителем і 60 років буланезмінним членом помісної церкви. Зберегла віру в Богапротягом усього життя. Ні багатство, ні влада не володілиїї душею, найбільше цінувала – єдність у Бозі.

З її розповіді, дитинство не було найтяжчим за інших.В 30-50-х р.р. багато хто жив за важчих умов: рабська працяв колгоспі займала сили і час. Та діти росли добрими й ми-лосердними як до батьків, так і одне до одного. З насоло-дою мама згадувала, як лежали на печі, разом з молодшимибратами й сестрами долучалася до зібрання віруючих, якіпроходили в їхній світлиці. У всієї церкви була непідробналюбов одне до одного, відчуття єдності, яку подарував Хри-стос Своєю жертвою. Будь-які утиски за Спасителя при-ймали з радістю, виховуючи стійкість. Пригадувала, що підчас її трудової діяльності за нею був закріплений партієцьз метою її перевиховання. Щоб її скомпроментувати, булирозроблені спеціальні сценарії. Бог давав мамі сили йтимужньо за Христом, зберігаючи чистоту і виваженість.Грішний світ не звабив її, а лише наближав до Господа, на-носячи чергові удари долі.

Мені випало щастя жити в християнському домі, де духвіри батьків та їхнє благочестя стали рішучою силою вихо-вання й утвердження в духовному житті. Чула в домі лишеблагоговійні християнські пісні й надихнуті Богом розмовипро вічне й непроминуще. Безмежно вдячна, що всі їхнідіти (серед них і я) – в числі обраних Богом.

Все своє життя батьки присвятили хоровому служінню:тато регентував, мама була солісткою хору. Назважаючи нанегоду, настрій, стан здоров’я, вони виконували роботу іззапалом. Рідко коли без мами проходили весілля та похо-рони, свята жнив – вона готувала смачну їжу. Пам’ятаю, якповерталася втомленою, але задоволеною звершеною пра-цею. Ніколи не брала нічого зайвого – в руках несла тількидомашній фартушок. А гості церкви неодмінно знаходилипритулок у нашім домі. Мама була жертовною і працелюб-ною – практично втілювала всі почуті Божі слова. Як?Жертвувала матеріально, сном, часом і здоров’ям. Отри-мавши пенсію, відразу ж відкладала на 4-5 купок на справи

Минулого року Господь забрав у Свої святіоселі мою маму Євдокію Петрівну БоРтюк,(котра вже 60 років вступила з Ним у запо-

віт). На земних дорогах кожному з нас не ви-стачає мами, яка несла нас на руках до Бога.вони живуть досі в наших серцях. Хочетьсяспогадами про найдорожчу людину поділи-

тися із братами та сестрами. „Поминаймонаставників наших”, коли Господь забирає їх.Платімо їм щирою любов’ю, постійною тур-

ботою і милосердям, коли вони ще тут, наземлі, з нами...

тамара зАЛІЩУк.

ПРИКЛАДВІРИ І

ЛЮБОВІ

№1 (32) 2017 СВІТИЛЬНИК №1 (32) 2017

милосердя. Вже в поважному віці часто пекла пиріжки і струдлі,розносячи їх нужденним, сусідам. Чекаючи гостей, дітей й ону-ків, готувала страви.

Мама не фокусувалася на власних потребах, зважала на бла-гополуччя інших. Також несла у церкві молитовне служіння –часто молилася вголос, просячи у Бога благополуччя для церкви.Не одну сестру наша рідненька утримала на Божім шляху муд-рими порадами, настановами. Маючи звичку сідати в Домі мо-литви спереду, була в оточенні дітей. Вони горнулися до неї якза її добре серце, так і за жертовність. Ця любов до Бога і людейнаповнила її життя прекрасним змістом.

У матусі були правильно визначені пріоритети. Відвідання зі-брань – святе! В цей час не могло бути ніякої роботи. В зібраннісвятих знаходила потіху і зміцнення фізичних і духовних сил.Вранці і ввечері читалося Слово Боже (обов’язково прочитатиБіблію за рік). Особливо чекала щодня вечора, щоб слухати хри-стиянські радіопередачі. Неоднаразово через нас, дітей, переда-вала пожертви на їхні потреби.

Завжди з розумінням відносилася до нашого служіння уцеркві, й ніколи не дозволяла нам, щоб ми залишали його, ідучидо неї. Завжди раділа, коли ми, діти, брали участь в її ріднійцеркві. Як зараз бачу її, сяючу і світлу.

Усіх трьох дітей, двох зятів і невістку, 14 онуків і 14 правнуківмама стерегла в молитвах, міцно любила і завжди підтримуваламудрими порадами. Власного життя цінним для себе не вважала– найважливішим для неї було закінчити справу, дану їй Богом,– розповідати людям про Божу милість. При цьому ж усі життєвісправи виконувала бездоганно. До прикладу, до останньогопрала часто вручну, заперечуючи про придбання автомат-ма-шини. Все ретельно прасувалося працелюбними маминими ру-ками і розкладалося «по місцях...»

Справді, я бачила в неї величну картину старості. Часто, незва-жаючи на недомогання, мама підтримувала нас упованням на Богаі завжди спонукала прославляти Його, показуючи свою впевненістьу милості Творця. При кожній телефонній розмові з нею у мене«виростали крила» – я завзято бралася за домашні справи, бо вонавкладала у мене віру в присутність Божу. Коли справи йшли не такгладенько, мама любила повторювати: «Приймаймо з Божої рукиусе, що Він надсилає». Часто реагуючи на мої негаразди, спрямо-вувала на християнські цінності, переводила розмову на духовніречі. Моє невдоволення стихало, і дух життя піднімався у Бозі...

Мою золоту неньку підбадьорувала Біблія і зібрання віруючих.Прагнення до праці на ниві Господній я могла черпати з дитинствана прикладі батьків.

Бог давав мамі мужності іти у вимолене, але все-таки невідомесвітле майбутнє. Коли нас спіткала журба, ми не відкидали і не за-перечували сум. Але водночас не занурювались у гіркоту. Зва-жаючи на Божу вірність, я зміцнювалася у вірі в те, що Він зможепровести нас шляхом від жалоби до радості. Бог перетворив часжурби на час духовного зростання. Мамине життя було для насприкладом – вона не лише вчила нас, дітей, жертовності, але йжила відповідно. Неоднарозово зі спокоєм у серці мама говорила,що час її земного життя добігає кінця. І коли чую біблійні слова«підражайте їхній вірі», відразу радію, що мені є на кого рівнятися,є кого наслідувати. В останні дні її земного життя в її серце вливсяякийсь дивовижно неземний дух, що виходив із самого Серця лю-бові. Мама залишила нам, нащадкам, листа, який ми мали прочи-тати після її смерті.

Цей лист – свідчення маминої віри і любові.Тамара зАЛІЩУк.

ПАМЯТИ МАТЕРИ

Моя горбушечка, старушечка,

Куда девалась ты, родная?

Мамуся, мамочка, мамушечка,

Я без тебя совсем иная.

Я стала более плаксивая, –

Чуть что, и слезы взор туманят.

Я стала менее спесивая –

Пусть говорят, что, мол, ума нет.

Всю жизнь учила меня доброму,

Святому, чисто благородному.

Твои заветы в сердце собраны,

Как перлы мудрости народные.

Для передачи поколениям,

Для наставления наследников.

Старушечка моя нетленная

Красноречивей проповедников.

Вся жизнь твоя была сиянием,

Вся жизнь с земным слиянием

Для подражанья, повторения.

Моя ушедшая старушечка,

Тебя здесь нет, но ты осталась.

Ведь навсегда покой нарушился

У тех, к кому ты прикасалась.

их потянуло не к верхушечкам,

А выше, за вершины спешные,

Куда ушла моя старушечка,

В края небесные, безбрежные.

33

СВІТИЛЬНИК №1 (32) 201734

Стас народився 30 липня 1984року у християнській родині. Батькикотрі ще на початку дев’яностих роківвступили в завіт із Господом змалку

навчали сина Слову Божому. Духов-ним наставником Стаса був і ріднийдядько Володимир Дерев’янко, якийнесе дияконське служіння у Боярськійцеркві ЄХВ.

Маючи щиру любов до Господа,Стас ще школярем щороку їздив іздрузями до християнських таборів.Мама Людмила Миколаївна зберігаєйого листівку із унікальним, улюбле-ним Стасом побажанням друзів із та-бору: „Коли ти народився – всі раділи.Коли помреш всі будуть плакати, а тирадіти. Радіє кожна людина, коли йдедо Господа!” Хто міг тоді подумати,що це пророцтво підкріпиться пізнішейого життям?

Мама упевнена, і щиро вірить, щотак і сталося. Стас не боявся смерті,коли ще 2014 року збирався йти захи-щати Україну. Із того часу, коли щеюнаком вступив у завіт із Господом,він був під Його захистом і охороною.Неоднарозово друзі, ближні намага-лися зупинити його від кроку, протеСтас присвятив своє життя Господу.Пригадується, особливо йому подоба-ється дядькова проповідь на тему:

„Життя після смерті” – у Нього всіживі.”

Так Стас пішов на передову в зоніАТО. Рідні щоденно молилися, щобвін як християнин не взяв до рукзброю й не вбивав навіть ворогів, щобне потрапив у полон. І Господь відпо-вів на молитву: Стас був розвідником.27 березня 10 побратимів в Авдіївціпотрапили в засаду. Снайпер поціливу серце Стаса і зупинив його земнежитя...

Мама у ніч смерті сина побачила-несказанне духовне світло, проміння,тепло. Впевнена, Стас, ідучи в роз-відку, останьої миті молився за ближ-ніх і Україну, й пішов до Господа зрадістю і любов’ю. Перед її очима по-стійно живий син з усмішкою – такимвін і пішов із землі.

Стас здійснив свою земну місію:він був опорою в сім’ї, активно тру-дився на Божій ниві. Завдяки йому по-братими в зоні АТО отрималисвідчення про Бога, були під Його на-дійсним захистом.

Стаса провела вся Церква – до Гос-пода, де немає ні болю, ні смерті, девічне блаженство, мир і любов.

Під час похорону члени Церквипригадали, що на останньому хлібола-манні він приніс і виконав пісню „Укреста хочу стоять”. Сьогодні нашбрат із Господом. „Блаженні мертві,які помирають у Господі” (Об’явлення14:13).

Із Божим благословенням ріднимІ близьким – Києво-Святошинська

Церква ЄХБ.

У БОГА НЕМАЄ МЕРТВИХ...

30 липня 1984 –27 березня 2016 р.р.

27 березня 2016 року на 32році життя Господь забрав доСвоїх вічних осель нашогобрата Станіслава Дерев’янка.

У Бога немає мертвих,У Бога усі живі.І вічних оселях ні смертіНе буде, ні горя, ні сліз.

Спаситель зустріне з радістю,З любов’ю тебе й мене.І що на землі обтяжує,У вічності пролине.

Пройдемо долиною смертіУ славу Господню, в красі.У Бога немає мертвих,У Бога живі усі.

Лев БолеславськийНемає мертвих і живих. Живі всіУ Господа. В усі часи й віки,Куди з печаллю, як до прірвиІдем, рахуючи роки.

Усі живі. Й були незмінноЗа всіх часів, де мир й війна.І ми не станем тільки пилом,А лише зміним імена.

Хранить нас Той, Хто дав намволю –Пройти крізь тисячі доріг.Стать суттю вічною й живою,І безіменною, як Він.

№1 (32) 2017

Я в скорби подойду к кресту –Христос на нем распят.и на колени упаду –Пути мне нет назад.Здесь, подле истинных святынь,Где всех дорог конец,Душе своей скажу: «Остынь!Взгляни, где твой ТворецПознай отныне и вовек,Что значит есть любовь».Знай, каждый человек:Господь пролил здесь кровь.Чтоб покаянье от греховОмыть ею был,и чтоб от дьявольских оковСпасенье получил.Приди же в скорби ко кресту,Он и тебя зовет,Свет избери, отвергни тьму,Свет в жизнь тебя зовет.ЮРиЙ ДОБРЯКОВ.

МАМЕ В ДЕНь РОжДЕНиЯМамуля, мамочка моя!Ты знаешь, я люблю тебяЗа то, что ты любовь дала...Моя любовь ведь так мала.

Дала любовь, заботу, ласку,Переживаешь за меня.Так много молишься о нас ты,Любви и милости полна.

Ты в детстве баловала многои не наказывала строго.Мораль любила мне читать.Твердил я: «Мамуля» опять!

О сколько слёз ты пролила,и сколько за меня страдала!Откроешь дверь, а ты с порога:«На сердце радость иль тревога?»

Ты столько за меня молилась,Чтоб я поверил в Божью милость.и лишь теперь я ощущаюТвою любовь, моя родная.

Ты мне желала счастья, мама.Теперь делами и словамиВ твой день рождения скажу:Я так Тобою дорожу!

Дорогой, любимой, родной мамочке от сынаДимы Кучеренко.

Когда сумерки тихо склонились к землеи затих уже шум от уставших дорог,Над Землёю, звезда засияла во тьме,Возвещая с небес: “В этот мир пришёл Бог!”

Но увидели то лишь в полях пастухи,Кто в ночи содержал свою стражу у стад.

В эту ночь люди спали и были глухи.Пастухам, песня Ангелов, – вместо наград.

Они слышали пенье и видели свет,Словно небо, к ногам их Господь опустил.и на давний вопрос ждал их в яслях ответ:Во Младенце Святом, Бог весь мир возлюбил.

Она стала видна на Востоке волхвам;и по ней, ко Христу, они путь провели.Чтобы видеть Младенца – Царя всем царям,Через горы, пустыни с терпением шли.

В мир, Спаситель пришёл, как простой человек.Божье Сердце Младенца, как наше стучит.Вечный Бог захотел заплатить за наш грех,и вручил в руки Сына спасенья ключи.

Божий Сын в мир рождён для победы над злом.Своей кровью готов Он пороки омыть.Ради нас, иисус оставлял вечный дом,Чтобы с Ним мы могли там всю Вечность про-жить.

Сейчас ясли пусты, но Младенец в сердцах.Он там место обрёл, став по-праву Царём.и да будет Ему гимн хвалы на устах,Потому что мы знаем, что с Ним не умрём.

Во Вселенной звезду ту, увы, не найдёшь,Но она и сейчас освещает пути.Слово Божье приняв, жизнь свою обретёшь.Лишь в иисусе Христе можно счастье найти.

ВЯЧЕСЛАВ ПЕРЕВЕРЗЕВ

Мелодии Божественной любви Звучат в эфире ласково и нежно,Благою Вестью шар земной обвит С рождественским восторгом и надеждой…

Рождественские мысли налегкеПронизывают разум и сознанье...Для всех народов, в каждом языкеПередаётся благовествованье.

Рождественские песни свысокаНесутся через все меридианы,их сила вдохновения великаОдолевает с ветром расстояния.

Рождён на землю иисус Христос — Младенец чудный! Радуйтесь безмерно!Благоволенье людям, мир принёс! Как безгранична благодать и верность!

Ликуйте люди! Рождество Христа — Подарок с неба каждому на свете!Да вознесут блаженные устаРождённого Спасителя планеты!

ТАТьЯНА МОРОЗ

ХРИСТИЯНСЬКА ПОЕЗІЯ

5ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ДОГМ РЕФОРМАЦІЇ

SOLI DEO GLORIA

(“СЛАВА ТІЛЬКИ БОГОВІ”)Люди повинні схилятися лише

перед Богом та віддавати славувинятково Йому!

SOLA SCRIPTURA

(“ТІЛЬКИ ПИСАННЯ”)Біблія – єдине мірило віри

SOLA FIDE

(“ТІЛЬКИ ВІРОЮ”)Прощення та спасіння можна

отримати лише вірою

SOLA GRATIA

(“ТІЛЬКИ БЛАГОДАТТЮ”)Спасіння приходить як Божа

благодать, що є незаслуженоюмилістю

SOLUS CHRISTUS

(“ТІЛЬКИ ХРИСТОС”)Христос – єдиний Посередник між

Богом та людиною. Спасінняможливе тільки через віру в Нього

2017 – рік відзначення 500-річчя Реформації.