ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

№ 16 (419) 23 лютого 2013, субота

http://sivertime.com.ua e-mail: despravda@ukr.net

Древній Любеч час від часу потопає у горах сміття і «сидить» без води

Один день у залізничному полку

стор.3

Як витязь Світовид із Прилук об’єднав київських козаків на Лисій горі

стор.4–5Портрети красунь з усього світу... на чернігівському Валу

стор.2

23 л ю т ог о – Д е н ь за х и с н и к а Віт ч изн и

Захисники Вітчизни виростають із таких ось козаків! Хіба ж не хочемо ми бачити своїх синів, братів, чоловіків сильними, мужніми, відважними, готовими завжди захистити не лише рідних і близьких, а й свою країну. Усі покоління українців мали вірних і доблесних борців за свободу та волю рідної землі. Свято захисника Вітчизни – особливе і дороге тим, хто його дійсно заслужив. Вітаючи сьогодні чоловіків, ми, жінки, віримо, що й у майбутньому в нас буде надійне й сильне плече!Творчий жіночий колектив «Деснянки вільної» бажає сильній статі завжди й у всьому бути на висоті і все життя залишатися для своїх жінок найкращими в світі, а для нащадків – взірцем мужності та відваги. Здоров’я вам, гармонії й любові. Зі святом!

Біатло н

Є золото! У Сергія СеменоваСпустившись із Нове-Место (Чехія), де проходив чемпіонат світу з біатлону, до

болгарського Бансько на чемпіонат Європи, Сергій одразу «взяв бика за роги». В індивідуальній гонці він майже ідеально пройшов весь етап, прицільно стрі-

ляючи й демонструючи шалену швидкість на дистанції. Є золота медаль!Цим переможним фінішем Сергій повторив досягнення дворічної давнини ін-

шого чернігівця Артема Прими.А на юнацькому зимовому Олімпійському фестивалі в Брашові (Румунія) чер-

нігівка Анастасія Меркушина в спринтерській гонці завоювала бронзову медаль. Інша чернігівка Анастасія Ничипоренко фінішувала восьмою. Cеред юнаків шосте місце у Максима Івка, а в Антона Мигди – дев’яте.

Віталій АДРУГ

Усе велике починається з малого

Фот

о Се

ргія

ГАЙ

ДУК

А

стор.8

http://sivertime.com.ua

2 № 16 (419) 23 лютого 2013, суботаhttp://sivertime.com.ua

У навчальному центрі солдати можуть здобути 19 спеціальнос­тей – ко мандира відділень

колійних, інженерно­саперних, монтажно­мостових та понтон­но­мостових взводів, начальника кодувальних груп, водолаза, сані­тарного інструктора, начальника радіостанцій, радіотелеграфіста, електрика­дизеліста, кухаря, маши­ніста екскаватора та бульдозера, водія шляхово­будівельної техні­ки тощо. Ці професії згодяться їм не лише для подальшої служби у Збройних силах України, а і в ци­вільному житті

– Окрім цього, ми забезпечу-ємо своїх бійців гуртожитками та квартирами із сучасним ре-

монтом, – розповів начальник 8-го Чернігівського навчаль-ного центру Державної спе-ціальної служби транспорту Степан Гута. – Нині зводимо бу-

динок для контракт ників на 52 квартири. У частині створено потужну мате ріально-технічну базу: 38 навчальних класів, спорт-комплекс, 4 навчальні полігони, су-часний автопарк, полігон для від-працювання практичних навичок, понтонно-мостову базу «Десна». Функціонують три басейни для навчання водолазів, клуб, розра-хований на 300 осіб, бібліотека та лазня.

У заході також взяли участь ветерани залізничного полку, які розповіли про історію його ста­новлення.

– Усе починалося із невеличких щитових будиночків, а матеріаль-но-технічної бази не було взагалі, –

згадує найстарший із ветеранів 89-річний Олександр Панайоті. – Командування поставило перед нами завдання: «За 11 місяців сформувати

сержантський склад». Тоді сержанта-ми ставали ті, хто найкраще вмів забивати «костилі» у сучкуваті пень-ки. Відтоді минуло багато часу. Полк став повноцінним сучасним військовим формуванням. І коли я бачу, яких бійців він випускає, мене охоплює гордість.

І справді, спеціалісти, які про­йшли підготовку у навчальному

центрі, затребувані в усій Україні. Після навчання їх розподіляють для проходження військової служби до структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту у Києві, Львові, Червонограді, Чопі, Кривому Розі, Харкові, Конотопі, Дніпропетровську та Новомосковську.

Після спілкування із начальни­ком полку та ветеранами на журна­лістів чекала екскурсія, під час якої вони ознайомилися з процесом навчання та побутом військовос­лужбовців: відвідали гуртожитки, спостерігали занурення водолазів у важкому та легкому спорядженні, відпрацювання прийомів рукопаш­ного бою, «відбивання» курсантами­радіотелеграфістами «морзянки», стрільбу контрактників із пістолетів системи Макаров. До речі, журна­лісти також мали змогу «понюхати порохових газів», а автор цих ряд­ків «вибив» 20 очок із 30 можливих.

Віктор ТКАЧЕНКОФото автора

а рмія

Один день У ЗаЛіЗничнОмУ ПОЛкУ

З нагоди Дня захисника Вітчизни та напередодні 150-річчя від дня створення перших військових залізничних формувань на території України керівництво 8-го чернігівського навчального центру Державної спеціальної служби транспорту (залізничний полк) ознайомило журналістів із життям та навчанням бійців, які проходять там строкову та контрактну службу.

Курсанти «відбивать морзянку» Тренувальні стрільби контрактниківВідпрацювання прийомів рукопашного бою

Д е м ог рафія

народжують і в 14, і в 53У 2012 році в області народилося 10222 дитини (6604 – у міських поселеннях та 3618 – у сільській місцевості), що на 0,9% більше ніж у 2011-му. Серед народжених – 5294 хлопчики та 4928 дівчаток. Щоденно в середньому народжувалося 28 дітей.

За даними головного управління статисти­ки у Чернігівській області, на кожну тися­чу населення області припадає 9,4 ново­

народжених. За підсумками минулого року, Чернігівщина має найнижчий показник наро­джуваності серед реґіонів (в Україні – 11,4‰). Найвищий рівень – на Рівненщині (15,9‰).

У межах області показник коливаєть­ся від 7,7‰ в Коропському до 11,2‰ в Городнянському та Чернігівському районах.

Середній вік матері на час народження дитини становив 27 років. Половина жінок народили першу дитину (50,7%), дещо більше третини (35,2%) – другу, кожна сьома – третю й більше (дві з них народили десяту та одна – одинадцяту дитину). Найчастіше первістків жінки народжували у віці 20–24 роки (43,7%). Наймолодшими мамами стали три 14­річні жительки області, найстаршими – жінки ві­ком 46, 47 та 53 роки.

За минулий рік збільшилася питома вага дітей, народжених поза шлюбом, – з 23,8% до 24,6%.

П р изн ач е н н я

В управлінні Державної служби з надзвичайних ситуацій – новий начальник20 лютого голова Чернігівської облдерж­

адміністрації Володимир Хоменко та директор Департаменту персоналу

Державної служби України з надзвичайних си­туацій Олександр Євсюков представили особо­вому складу ТУ МНС України в області та управ­ління Держтехногенбезпеки в області нового начальника управління ДСНС у Чернігівській області – полковника служби цивільного за-хисту Вадима Шулюка, який раніше обіймав посаду першого заступника начальника ТУ МНС України в Херсонській області.

Губернатор подякував за плідну співпрацю Володимиру Мусі, який майже три роки очо­лював цю структуру, зауваживши, що під йо­го керівництвом територіальне управління до­стойно справлялося з надзвичайними ситуаці­ями, що виникали на території області, та побажав йому подальшої успішної роботи на по­саді начальника головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області.

Водночас голова облдержадміністрації зауважив, що перед новим керівництвом управ­ління наразі стоять дуже важливі завдання, адже робота служби – не лише реагування на надзвичайні ситуації, головне – попередження, профілактична робота, яка б не давала мож­ливості надзвичайним ситуаціям виникати.

регіон

http://sivertime.com.ua

№ 16 (419) 23 лютого 2013, субота 3http://sivertime.com.ua

Кинуті напризволящеЛюбеч – невеличке містечко в

Ріпкинському районі, за 55 кіло­метрів від Чернігова, прославлене Любецьким з’їздом князів 1097 року. Але нині це селище, як і багато інших невеликих населених пунктів країни з подібною славетною історичною спадщиною, забуте і кинуте напри­зволяще. Жителі Любеча неоднора­зово переконувались у тому, що їх­ні проблеми турбують хіба що їх са­мих, а також істориків та небайдужих громадян, котрі, на жаль, позбавлені можливості вирішувати складні про­блеми і можуть лише просити влад­ні структури звернути на них увагу.

Понад чотири роки найбільш на­болілим питанням для любечан є водопостачання та водовідведення. Вперше ця проблема гостро постала перед жителями селища у 2008 році. Тоді люди уклали договір про надан­ня комунальних послуг із місцевим підприємством ТОВ «Комунальник». Домовились і про тарифи. Вартість кубічного метра води становила 5 гривень 15 копійок за послуги з водопостачання та 15 гривень 97 ко­пійок – за водовідведення. Втім, не­зважаючи на укладений договір, про­блеми з водопостачанням у Любечі періодично виникали. Терпець у лю­дей остаточно урвався після того, як «Комунальник» перестав вивози­ти сміття, а в кранах зникла вода. Жителі селища скликали громадські слухання, де висловили своє обу­рення і пригрозили приватнику ро­зірванням договору.

– Мучаться садок, школа, лікар-ня, люди, – обурюється колишній Любецький селищний голова Борис Стрельцов. – У Любечі дві

свердловини, але працює чомусь тільки одна. І як працює? Насос на-стільки погано качає воду, що вона навіть на першому поверсі не за-вжди є. Треба цю ситуацію вирішу-вати негайно – в районі, області.

А економіст ТОВ «Кому наль-ник» Олександра Мажуга заяви­

ла, що діючі тарифи підприємство не влаштовують, бо держава на­лежним чином не компенсує їм витрати за послуги, які вони на­дають пільговим категоріям гро­мадян. За словами економіста, занижені тарифи призвели до то­го, що підприємство заборгувало кругленьку суму за спожиту елек­троенергію. Тому в «Комунальника» немає грошей на те, щоб придбати новий насос.

– З приводу заміни насоса ми не-одноразово зверталися до органів влади, – каже Олександра Мажуга. – Ще в червні відправили листи і Ста-ніславу Прокопенку, і Віктору Тканку, і Владиславу Атрошенку, але відпо-віді так і не отримали.

Люди вимагають затвердити єдині тарифиНа сході селища було запропоно­

вано кілька варіантів виходу з кризо­вої ситуації. Один із них – розірван­ня договору з ТОВ «Комунальник» та проведення тендеру і пошуку тих, хто за помірну плату надаватиме належні послуги. На запрошення се­лищної ради до Любеча приїздив на-чальник Ріпкинського райсілько-мунгоспу Володимир Коваленко. Його підприємство обслуговує 15 населених пунктів району, де є водопровідні мережі.

– Ми викликали Коваленка, і він розрахував тарифи по-іншому, зокре-ма за водопостачання – 9 гривень 60 копійок за один кубічний метр, – каже Любецький селищний голова Микола Головач. – Звісно, поки що це приблизна цифра. Про водовідведення ми не розмовляли.

Втім, варіант із розірванням дого­вору не такий уже і простий.

– Якщо ми маємо альтернативу, то давайте проведемо тендер, – піднявшись зі стільця в шкільно­му спортзалі, сказав настоятель Преображенської церкви отець Іоанн, якому також набридли по­стійні перебої з водопостачанням та вивезенням сміття. – Нехай ці люди прийдуть і запропонують нам свої умови, а ми матимемо можливість

обрати. Але як розірвати договір? Усе не так просто, бо договір підпи-сано аж до вересня нинішнього року.

Це дійсно так. До того ж, в одно­сторонньому порядку розірвати його не може жодна зі сторін. За великого бажання це можна зробити через суд, втім, невідомо, скільки триватиме су­дова тяганина, а тому незрозуміло, хто весь цей час доглядатиме за водогоном і вивозитиме сміття.

Досить категорично щодо при­ватної фірми висловився депутат Любецької селищної ради Василь Трихлєбов:

– Наші водяні мережі десятий рік обслуговує «Комунальник». Конкретних потуг у його роботі ми не бачимо, – обурюється селищний депутат. – Тому вважаю, що громада не має власним ко-штом вирішувати фінансові проблеми цієї організації, витягувати її з боргової ями. Як мені відомо, 96 відсотків любе-чан заплатили підприємству за нада-ні послуги. Якщо проблема у занижених

тарифах, то потрібно збільшувати ці-ни в розумних межах і встановлювати єдиний тариф. Як депутат, виступаю з пропозицією задовольнити вимоги ТОВ «Комунальник» та розірвати з ним угоду. До того ж, відповідна заява від «Комунальника» надійшла.

З підвищенням тарифів погоди­лась більшість присутніх на гро­мадських слуханнях любечан. Але людей турбує інше – до якої міри ці тарифи зростатимуть.

– Ціна на воду має бути однаковою, що в Чернігові, що в Любечі, – каже екс-голова селища Борис Стрельцов. – Мінімальна зарплата, пенсія однакова у всіх, а ось вода коштує по-різному. Ніхто не знає, що буде через півроку. Настав час домагатися від народних обранців встановлення однакових та-рифів, принаймні, на водопостачання. Держава має бути гарантом стабіль-ної і однакової ціни як на електроенер-гію, так і на воду.

Дійшли порозуміння і дали місяць на ви-правлення ситуаціїЗа словами виконувача обов’-

язків голови Ріпкинської райдер-жадміністрації Сергія Мохнача,

вперше з депутатським корпусом се­лищної ради щодо вирішення питан­ня з водопостачанням він зустрічав­ся ще 20 листопада минулого року.

– Звичайно, за цей період заборго-ваність, зокрема за електроенергію, збільшилась і нині становить близько 18-ти тисяч гривень, – пояснює Сергій Мохнач. – Це змусило районні електро-мережі вимикати погодинно електро-енергію. Так, із 20 грудня електрику ви-микали від 9:00 до 12:00, а з 20 січня – від 9:00 до 15:00. Отож насоси перестали забезпечувати належну подачу води.

Відомо, що районна адміністра ція – розпорядник бюджетних коштів, тому підвищення тарифів владу та­

кож не задовольняє, бо це, окрім соціальної напруги, ще й додаткове навантаження на бюджет. Звісно, в цій ситуації районна влада не може залишатися осторонь.

– Ми зверталися в обласну дер-жавну адміністрацію щодо відшко-дування різниці в тарифах, – каже районний чиновник. – Сума нема-ленька і за нових тарифів станови-тиме 100 тисяч гривень за рік.

За підсумками громадських слу­хань, любечани вирішили доручити депутатам селищної ради на черго­вій сесії звернутись із клопотанням до районної ради, аби затвердити єдиний тариф для всіх населених пунктів району. Сергій Мохнач до­речно зауважив, що такий варіант влаштовує і громаду, і районну владу.

Як повідомив згодом Любецький селищний голова Микола Головач,

під час сесії селищної ради було ви­значено нові тарифи. Замість запро­понованих ТОВ «Комунальник» 12 гри­вень 58 копійок за водопостачання та 34 гривень за водовідведення депута­ти затвердили нижчі тарифи – 9 гри­вень 28 копійок і 20 гривень 45 копійок за водопостачання та водовідведення відповідно. До того ж, дали місяць при­ватнику, аби виправити ситуацію, що склалася. «Комунальники» ж одразу після сесії полагодили насос і пустили воду. За словами селищного голови, керівництво ТОВ «Комунальник» вирі­шило полякати любечан розірванням угоди, втім, зрозумівши, що вони не єдині на ринку комунальних послуг району, відмовилися від цієї ідеї.

На диво, тепер воду у селищі пода­ють безперебійно, а біля дворів зникло сміття. Керівництво селища дало зрозу­міти приватному підприємству, що розі­рве з ним договір про обслуговування, якщо робота «Комунальника» і надалі не влаштовуватиме жителів Любеча.

Віталій НАЗАРЕНКОФото автора

н о тат к и з П р и В оД у

майже місяць жителям Любеча доводиться черпати воду старим дідівським способом – із криниць. Школа, дитячий садок та бюджетні установи отримують питну воду погодинно, але навіть за таких умов її не вистачає. Люди скаржаться на гори невивезеного сміття, що валяється під їхніми дворами і звинувачують місцеве підприємство, яке їх обслуговує, у порушенні умов договору. минулого тижня любечанам, зрештою, увірвався терпець і вони ініціювали громадські слухання, на які запросили представників районної та селищної влади, а також приватників з ТОВ «комунальник».

Древній Любеч час від часу потопає у горах сміття і «сидить» без води

http://sivertime.com.ua

4 № 16 (419) 23 лютого 2013, суботаhttp://sivertime.com.ua

З бойовими вправами та піснями – дві години на морозі

Заїхавши тихесенько на світанку на гору, я замилувався наро­дженням нового дня. А головне,

що в цьому чудовому природно­ландшафтному заповіднику зимовий ранок подарував мені справді казко­ву зустріч. Хоча і довелося вставати раненько та їхати за 150 кілометрів. Проте радість від побаченого, почу­того перевершила всі незручності від наших засніжених та зледенілих доріг. Вразила унікальна місцина, яка дає можливість відчути ілюзію: наче ти далеко­далеко від столиці, у за­гадковому лісі. А насправді – майже у центрі сучасного Києва.

Для мене здоровий спосіб життя є провідним уже протягом багатьох років. Але те, що я відчув, викликало захоплення. Дві години на морозі, на снігу напівоголені чоловіки в бі­лих чоботях і білих шароварах де­монстрували граничні можливості людини, витримку, загартування і сміливість, бігали, стрибали, ставали у спаринги, відпрацьовували бойові рухи, сходилися в єдиноборствах, а ще танцювали. Вразили вправи з козацькою зброєю – дерев’яними мечами (бакенами), жердинами і списами, булавою. Ці тренування не випадкові, пояснив Світовид:

– Наші предки-воїни завжди во-лоділи кількома видами зброї – ша-блюкою і списом, серпом і ланцю-гом, колодою і булавою. А коли во-їн втрачав зброю, то вдавався до козацького рукопашного бою. Все бойове мистецтво виходило з на-роду, коли люди мали вміти захи-щати і родину, і рідну землю. В ті часи серед слов’ян не було найманих воїнів, які заробляли собі на життя участю у війні. Хлопчаки обов’язково проходили військову підготовку, а кращі з них ставали воїнами, за-хисниками свого роду.

І ще вразив один несподіваний ритуал. Кожне тренування розпо­чинається звертанням до Бога і Перуна, славленням рідної землі, України та виконанням козацької

пісні «Розпрягайте, хлопці, коней», а завершується мажорною укра­їнською народною піснею, інколи доповненою власними словами. Уявляєте, як на весь ліс уранці по­тужно звучить: «Несе Галя воду…» Потім хлопці стають у коло, виго­лошуючи «Єднаймося, браття!», і наостанок потискують одне одно­му руки, дякують за тренування.

Головне – пробудити дух і образ чоловіка-творця, патріотаЗрозуміло, що постать Світовида

Бургуна, керівника і натхненника цього гурту, є центральною, ви­значальною.

– Світовиде, яка головна мета ваших занять?

– Особистим прикладом надих­нути молодь на відродження націо­нальних звичаїв, культури, традицій нашого народу, бойового мистецтва та популяризації здорового спосо­бу життя. Щоб людина гармонійно розвивалася і була задоволена со­бою, потрібно, аби вона відчувала патріотизм і відповідальність. Ми прагнемо пробудити дух, образ чо­ловіка, як творця, – справедливого, чесного, наполегливого, сильного, який із великою турботою опікуєть­ся долею не тільки близьких людей, а й усієї України. Те, що ми робимо,

розвиваємо через самодисципліну та самовдосконалення, вміння до­лати труднощі життя. Головне – від думки і слова переходити до дії.

– Добре, а чому «Біла сотня»?– Ми це трактуємо так: «сто» –

спільно творити «о» – простір. Бі­лий – по чатковий, гарний, світлий. Наші предки вклонялися світлу і сонцю. Саме Світовид – сонце, що набуло мудрості і сили. Тож обрали форму білого кольору, яку пошили за власні кошти.

– Чому ви збираєтеся саме на Лисій горі?

– Тут дуже потужний енергетич­ний потік, справжнє силове поле. У цьому заповідному місці ми «на­сичуємося» повітрям, енергією, си­лою, сонцем.

– А коли і де розпочалося за-хоплення здоровим способом життя?

– Народився я в Прилуках і ріс доволі хворобливим хлопчиком. Розпочав із загартування, обти­рання, а далі – плавання. Десь із 14­ти років захопився бойовими єдиноборствами, без яких нині не уявляю свого буття. Закінчивши школу і ПТУ, після армії вступив до Чернігівського (нині національ­ного) педуніверситету на факультет фізвиховання. Так що я тепер, мож­на сказати, професійний практик­оздоров лювач.

– Я намагаюся кожного дня пірнати в ополонку, що при-носить неабиякий заряд енер-гії. Але ваша система набагато складніша. Чи варто вдаватися до такого екстриму?

– Є різні види загартовування. Але до кожного з них потрібно підходити обережно і застосову­вати розумно. Процедури в опо­лонці, пірнання з головою трива­ють десь із хвилину. Це активне, ефективне холодове навантажен­ня. Такий собі миттєвий стрес. У нас підхід інший, адже ми на мо­розі оголені до пояса протягом двох годин. І процеси йдуть ак­тивніше і глибше. А ще намагає­мося створювати і підтримувати позитивний, радісно­світлий об­раз життя. Адже з яким настро­єм чи піснею розпочнеш день, то

такий він і буде – мажорним чи мінорним. Ще треба вивчати свій родовід – генеалогічне дерево і посилати предкам енергію любові.

– Цікаво, а яку роль відіграє у вашій системі харчування?

– Правильне харчування допо­магає виховувати сильний характер і міцну волю. Всі ми категорично відмовилися від вживання тютюну і спиртних напоїв, навіть пива, які просто висушують мозок, роблять людину кволою і хворою. Я особис­то вже сім років вегетаріанець. І за цей час нових болячок у мене не з’явилося, а старі потихеньку почи­нають зникати. Встаю рано, у день тренування о четвертій. О цій по­рі, за бажанням, випиваю водички. Нагадаю: наші предки жили мінімум сто років. У фільмі «Собаче серце» професор Преображенський зазна­чав: «Смерть до 150­ти років можна вважати примусовою».

– Як на вашу думку, чому так мало людей дотримуються здо-рового способу життя?

– З одного боку – елементарні лінощі, а з іншого – глобальна не­гативна політика. Суспільство на державному рівні має створити не­гативний імідж тим, хто палить чи розпиває спиртне на вулиці, при­роді або ж удома.

– У вас така розкішна борода, і це в 41 рік… А для чого?

– Усе має своє пояснення. Для мене борода – це багатство роду людини, духовність розвитку.

– Що побажаєте читачам на-шої газети та всім людям?

– Гартуйте щодня тіло й дух. І хай вас люблять, бережуть та цінують.

Як витязь Світовид із Прилук об’єднав київських козаків на Лисій горі«Од ніжина до Прилук та побила закаблуки…» – згадаймо слова з української пісні. З сивої давнини Прилуки відомі своїм козацьким характером, волелюбством, слов’янським духом. Згадки про цей населений пункт є в літописі 1092 року. Прилучани неодноразово брали участь у селянсько-козацьких повстаннях, антифеодальних виступах, народно-визвольних війнах українського народу. В останні роки в Прилуках відроджуються древні традиції козацького руху, легендарних козаків-характерників. Одним із яскравих організаторів та пропагандистів здорового способу життя став справжній витязь-лідер Світовид бургун, майстер слов’янських бойових мистецтв. Торік літа він разом із куренем ім. отамана Сірка успішно виступив на фестивалі «Слов’янська доблесть» у парку «київська Русь». Ця подія стала для козака доленосною. Тут він зустрів свою половинку Світлану і переїхав жити до києва.Опинившись у столиці, Світовид активно розпочав відроджувати на практиці козацькі традиції, дух патріотизму, національні звичаї, пропаганду здоров’я і раціонального харчування. Отримавши благословення Верховного волхва Володимира, він створив новий напрям під назвою «біла сотня» і розпочав заняття з однодумцями на місці сили – Лисій горі в районі Видубичі біля діючого капища Перуна. Саме сюди й привели мене журналістські пошуки.

ЗДороВИМ БУТИ ВИгіДно!

http://sivertime.com.ua

№ 16 (419) 23 лютого 2013, субота 5http://sivertime.com.ua

Як витязь Світовид із Прилук об’єднав київських козаків на Лисій горі

Велемір Щербина:– Це дає мені багато

енергії, наснаги і здоров’я. А ще віруси «повтікали», тому жодного разу не хворів. Під час занять не відчуваєш мінусової тем-ператури чи снігопаду, навпаки – приємно. У на-шій державі ще не наста-

ла ера «загального здоров’я», тож спосіб оздоров-лення, який ми обрали, є не лише оптимальним з усіх відомих, а й найдешевшим, бо безкоштовний. Зазначу, що в сім’ї ставляться позитивно до мо-го захоплення, в якому немає «цигаркового чи ал-когольного спілкування».

Денис Никифоров:– Мені, як лікарю,

важливо на власному прикладі показати па-цієнтам користь та-ких навантажень, що сприяють бадьорості і здоров’ю. Вчити і ви-словлювати теоретич-ні істини може кожен, а на практиці довести – одиниці. Багато людей живе із шкідливими звичками, знає про це, а від-мовитися від них не може. А ось наше постійне спілкування з природою приносить емоційно-ра-дісне задоволення, об’єднує нас і надихає.

Яртур Корчинський:– Я спробував різні способи оздоровлення. І

хоча не вживав ні м’яса, ні оковитої, був мало задоволений життям. Нині ж зовсім інша енер-гетика: відчуваєш себе здоровим, а головне – на-повненим високим духом. Коли, буває, пропускаю

тренування, адже живу у Василькові, цілий день хо-джу якийсь в’ялий, відчу-ваю брак енергії. На при-кладах намагаємося пе-реконувати молодь, що цей ранковий екстрим корисний.

Сівер Федченко:– До вимог «Білої сот-

ні» я йшов поступово – 5 років. Звичайно, тре-ба виявляти силу волі, щоб зимового темного ранку, о шостій годині зійти на гору. Нелегко. Але світанковий пта-шиний спів, день, що на-

роджується, фізичні навантаження, емоції викли-кають такий стан душі, що ніби на крилах літа-єш – і на роботі, і вдома.

Ратмір Веремеєнко:– Уже понад три ро-

ки я радію позитивним емоціям. Ці заряди енер-гії спонукають підтри-мувати та розвивати духовну спадщину пред-ків, їхню культуру і тра-диції. Наші пращури хо-вали мудрість у казках, а бойове мистецтво – у танцях. Намагаючись повторити ці рухи, розумієш, як це нелегко. Тренується все тіло, тож не обов’язково рока-ми тягати залізо, щоб стати по-справжньому сильним. Саме в цьому нам допомагає Видубицька гора. А в сімейному житті мрію стати батьком п’ятьох діточок.

а що ж спонукає звитяжців витримувати ці серйозні навантаження і яка користь від таких екстремальних тренувань? Такі собі бліц-інтерв’ю на галявині:

За діями «Білої сотні» спостерігав, а далі спілкувався і фотографувавспеціальний кореспондент «Деснянки вільної» Сергій ГАЙДУК

http://sivertime.com.ua

6 № 16 (419) 23 лютого 2013, суботаhttp://sivertime.com.ua

День за днем28 лютого – День штурманської служби авіації Збройних сил України

Він з’явився не -щодавно – 2008 року. Шту р манів шанують і в на-ші часи через їх-ню складну робо-ту. До обов’язків спеціалістів цієї професії входить збирання ба-гатьох даних, які штурман має проаналізува-ти, зіставити й видати пілоту у вигляді трьох цифр: курсу, висоти й швидкості польоту.Завдання непросте й надто відповідальне.

1 березня – День цивільної оборони1 березня 1972

року було ство-рено Міжнародну організацію ци-вільної оборо-ни (МОЦО), мета якої – приверну-ти увагу світової спільноти до еле-ментарних захо-

дів із самозахисту у випадку лиха та аварій.Україна, будучи членом МОЦО, теж відзна-

чає цей день, надаючи цивільній обороні вели-кого значення. Адже навіть у мирний час існу-ють вогнища небезпеки, до яких потрібно бу-ти ретельно підготовленими на теоретичному й практичному рівні. Стихійні лиха й катастро-фи – реальність, від якої не сховаєшся за сімо-ма замками. А ось для того, щоб не розгубити-ся у відповідальний момент, варто опанувати прості навички й не забувати: «Попереджений – значить, озброєний!»

1 березня – День хостинг-провайдера

У 2011 році в лю-дей і організацій, чия діяльність пов’яза-на з Інтернетом, з’явилося нове свя-то, що отримало на-зву «День хостинг-провайдера».

Про хостинг як послугу й технічну платформу знають тільки фахівці, але їхня робота хоча й непомітна, та незамінна.

1 березня – Всесвітній день котівПочаток весни –

особ ливий період для кішок. Саме тому люди вшано-вують своїх улю-бленців у перший день березня.

Кішка – це най-ближча до люди-ни тварина. Нау-ка, що вивчає цей вид тварин, стверджує, що кішки – надзвичайно розумні створіння. У світі існує понад 36 видів цих тва-рин. Вони вимагають поваги, оскільки відчува-ють себе рівними людині. Якщо забезпечити їм комфортне життя, повне турботи й ніжності, то-ді кішки обов’язково подарують господарям своє приємне муркотання.

У книзі «Героїв подвиги безсмерт-ні» (Політвидав України, 1982) є їх-ні імена: росіянина Олександра Се-

рьожникова, білоруса Митрофана Зінь-ковича, казаха Акана Курманова, узбека Сапара Хушназарова, татарина Шаміля Рахматулліна та інших. Про декого з них «Деснянка вільна» вже розповідала. Нинішня ж публікація – про подвиг сина нескореної синьоокої Білорусі, нашого визволителя Митрофана Зіньковича.

Родом він із села Печори Костюко-вицького району Могильовської області. Батьки – хлібороби. До цього споконвіч-ного селянського ремесла привчали й хлопця. Гарний для сім’ї виріс помічник. І продовжувати б йому батьківську спра-ву, якби не настала пора йти на службу в армію. Із травня 1919 року розпочала-ся його довга військова дорога, яку не полишав протягом усього свого життя.

Після навчання в Полтавській піхотній школі командував військовими відділен-нями, взводом, ротою. Наполегливо ово-лодіваючи азами воєнної науки, мужнів, зростав духовно. Боровся за правду, за честь своєї Батьківщини в роки грома-дянської війни, у битвах з різними бан-дитськими угрупованнями, які з’являлися тоді в Україні.

Бажання молодого командира Радян-сь кої Армії зростати фахово спонукало вступити до Військової академії Робітни-чо-селянської Червоної Армії (РСЧА) ім. Фрунзе, яку закінчив із відзнакою. Після випуску його призначили коман-диром батальйону 4-ї танкової бригади Біло руського військового округу. У цьо-му ж окрузі у різний час очолював на-

вчально-танковий батальйон, штаби бро-нетанкових військ та 70-ї окремої легкої танкової бригади.

Набутий досвід знадобився вже підпол-ковнику Митрофану Зіньковичу в період радянсько-фінської війни (1939-40 рр.) У ті трагічні дні виконував обов’язки керів-ника автобронетанкових військ Північно-Західного фронту.

Під час Великої Вітчизняної війни спершу керував штабом 3-ї танкової ар-мії резерву Ставки Верховного Головно-командування, потім – танковим корпу-сом, який в один із критичних моментів стрімко вийшов назустріч 2-й німецькій танковій армії і рішучим контрударом зупинив її наступ, примусив перейти до оборони.

Доля кидала відважного танкіста в різні гарячі оборонні й наступальні точ-ки. Талант військового керівника спри-яв успіхові в численних боях із загарб-никами на Брянському, Воронезькому і Центральному фронтах. Танковий кор-пус, який він очолював, відзначився у Харківській і Орловській наступальних операціях. На грудях сміливця один за од-ним з’являлися високі нагороди Вітчизни: ордени Леніна, Суворова, Червоного Прапора, інші почесні відзнаки. За успіхи в боях танковий корпус одержав назву гвардійського. Його командиру присвоєно військове звання гвардії генерал-майора танкових військ.

У цьому званні зі своїми відважними гвардійцями із визвольною місією і сту-пив на чернігівську землю. Силою зброї й духу мужньо виганяв окупантів із пів-денних районів краю. Згорьовані люди з

обіймами зустрічали своїх визволителів, квітами обсипали танкістів.

Не затримуючись, війська Центрального й інших фронтів погнали ворога на Захід. Понесли довгоочікувану волю людям ін-ших міст і сіл. Не зупинила звитяжців і широка водна перепона. Жорстокою, кровопролитною, але переможною була битва за Дніпро. Танкісти, як і всі воїни-визволителі, поспішали умитися його свя-тою водою. Ніщо вже не могло зупинити визволителів рідної землі. З мотострі-лецьким батальйоном свого героїчного корпусу Митрофан Зінькович одним із перших переправився на правий берег річки. Відвойований у ворога невелич-кий плацдарм дав можливість форсувати річку всьому корпусу й переможно гнати фашистів далі. Та гвардійці пішли вже впе-ред без свого улюбленого командира. У бою був тяжко поранений і відправлений в тиловий госпіталь. На жаль, по дорозі він помер від ран.

Відважного комкора на вічний спо-чинок прийняли Прилуки. Ховало його на центральній площі все вдячне місто. Бойові друзі на могилі свого командира поклялися виконати його наказ вигнати загарбників із рідної землі, урочистим маршем пройти Берліном.

17 листопада 1943 року Указом Президії Верховної Ради СРСР вірному сину Білорусі гвардії генерал-майору Митрофану Івановичу Зіньковичу надано звання Героя Радянського Союзу «за зразкове керівни-цтво військами танкового корпусу, успішне визволення південних районів Чернігівської області, форсування Дніпра і проявлені при цьому мужність і героїзм».

Невдовзі прах Героя перенесли до Меморіалу Слави. На гранітній плиті золо-том викарбувані слова: «Да будет вечной о Героях память!». Біля меморіалу завжди людно. Ветерани приходять сюди, аби зга-дати свою бойову молодість. Збирається тут із квітами вдячності й молодь, аби на-дихнутися подвигом своїх батьків і дідів, перейнятися їхньою любов’ю, відданістю своїй Батьківщині.

Андрій ФОМІЧОВ, член Національної спілки журналістів Україним. Чернігів

НІХ Т О Н Е ЗА Б У Т И Й

Поліг Героєм116 Героїв Радянського Союзу в роки Великої Вітчизняної війни на вічний спочинок прийняла до себе благодатна чернігівська земля. Як своїх захисників, визволителів від фашистської неволі. Герої ці – представники 14-ти національностей. У кожного з них була тоді одна велика Вітчизна-мати – СРСР, одна свята земля, за яку вони не пожаліли й найдорожчого – свого життя.

Дивимося прогноз погоди по телевізору, і на одному каналі кажуть: «Вітер північно-західний, три метри на секунду», перемикаємо на інший і вже чуємо: «…чотири метри за секунду». Але ж як правильно сказати – «на» чи «за» секунду?

Ми знаємо, що гідрометцентр повідомляє нам швидкість вітру, тобто скільки метрів він пролітає за одну секунду, а згідно зі словником української мови в 12-ти томах за

ред. І. К. Білодіда в українській літературній мові для вказуван-ня «на відрізок часу, протягом якого що-небудь відбувається» треба використовувати прийменник за.

Звісно, прийменник на також можна вживати для позна-чення часу, наприклад, для позначення строку, що настає піс-ля чого-небудь: «На третю ніч урядник із соцькими робив трус у Цигулиній оселі» (А. Головко); або для позначення конкретно

не визначеного відрізка часу: «Кинув Вінницю і осівсь на якийсь час у Лопатинцях» (М. Коцюбинський). Також прийменник на використовують у фізиці: «Три кілограми на один сантиметр».

Отож правильно буде: «Вітер західний, п’ять метрів за се-кунду».

Підготувала Марія КОРОБКО

М ОВ А П Р О М ОВ У

З якою швидкістю дме вітер?

http://sivertime.com.ua

№ 16 (419) 23 лютого 2013, субота 7http://sivertime.com.ua

нещодавно правоохоронці прове­ли «урок безпеки» в Чернігівській загальноосвітній школі­інтернаті

ім. Юрія Коцюбинського. Старшоклас­ники, що зібралися на виховну годину, прослухали лекцію з правової темати­ки та подивилися відеофільм: сповідь наркомана зі стажем, який із жалем ви­знав, що вибрав хибний шлях у житті й виправити цю помилку вже неможливо. Тому з телеекрану просив юних глядачів ніколи не пробувати цього смертоносно­го зілля. Ефект сказаного було підсиле­но кадрами покалічених наркоманською голкою рук і ніг.

– Профілактика злочинності серед неповнолітніх – один із най важли віших напрямків роботи органів внутрішніх справ, – заз на чила т.в.о. начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей УМВС в області, старший лейте-

нант міліції Оксана Зубець. – Тому наш підрозділ за участі та підтримки співро-бітників відділу БНОН планує почергово охопити подібними лекціями максималь-ну кількість старшокласників у всіх шко-

лах обласного центру. Такі уроки прово-дять і в усіх районах області.

«Поінформований – значить, озброє­ний», – кажуть у народі. Та ще й додають: «На помилках вчаться, але краще – на чужих». Тож для підлітків ліпше вдоволь­нитися почутим від лектора і побаченим на екрані, аніж випробовувати на собі й занапастити власну долю.

СЗГ УМВС України в Чернігівській області

П р и В ат ні ог оло ш е н н я

Продам•1-камерний холодильник, в хорошому стані, ціна 400 грн;

газову плиту, ціна 400 грн. Тел. (093) 479­56­85.•Будинок в смт Замглай (сарай, гараж, водопровід, газ,

телефон, ділянка 15 соток, фруктові дерева, поряд ліс, озера). Тел.: 699­439, (099) 324­14­26.

•Будинок в с. Кладьківка (2 кімнати, веранда, погріб, сарай, ко­лодязь у дворі, 30 соток). Тел. (063) 611­00­72.

•Ножну швейну машинку «Зінгер», в хорошому стані; дру­карську машинку «Ятрань»; будку бджоляра, 1,7х1,8х1,9 м. Тел. (097) 644­76­94.

Куплю•Акумулятор б/в з авто; стару газову колонку; газову плиту

«Брест» або іншу; лещата слюсарні радянські, комбайн кухон­ний «Мрія». Тел. 933­821.

•Човен будь­який, окремо весла, велосипед, бінокль, пневматику (воздушку), трубу підзорну, радянську газову колонку. Тел. 61­00­50.

Продам ГАЗеЛь бортовую, тентованную, 2007 г.в. Цена 38000 грн, торг. Тел. (095) 699-55-95.

Продам «Daewoo Nexia», 2011 г.в.,

серебристый металик. Цена 57000 грн, торг. Тел. (095) 699-55-95.

Втрачений студентський квиток ЕН №07694823 Чернігівського базового медичного коледжу, ви­даний на ім’я Редько Валерії Вікторівни, вважати недійсним.

ДОРОГО закуповуємо телят, корів, свиней та

коней на м’ясо та на утримання.Тел.: (063) 023-26-69, (098) 588-66-94, (050)

532-73-11.

Агроном, садівник професійно обріже і спиляє плодові дерева.

Тел.: 623-690, (098) 488-86-11.

ДО УВАГи АДВОКАТІВ!Оголошено конкурс з від­

бору адвокатів, яких залуча­ють до надання безоплатної вторинної правової допомоги. Заяви для проходження кон­курсу приймає Головне управ­ління юстиції у Чернігівській області, а також всі район­ні, міські, міськрайонні управ­ління юстиції до 4 березня 2013 року.

З повним текстом оголо­шення можна ознайомити­ся на офіційному веб­сайті Головного управління юстиції в Чернігівській області http://just.cg.gov.ua

ПиЛиМ АВАРийНые ДеРеВьЯ, работаем с электриком.

Чистка колодцев. Выезжаем по всей области. Пенсионерам

скидки. Работаем в зимний период.

Тел.: (099) 739-09-41, (067) 903-21-47, (063) 268-29-58.

Телефон рекламного відділу«Деснянки вільної»

4-40-07

Втрачений військовий квиток, виданий на ім’я Гречушкіна Дениса Михайловича, вважати недійсним.

Втрачену залікову книжку Чернігівського тех­нікуму транспорту та комп’ютерних технологій, видану на ім’я Павленка Станіслава Сергійовича, вважати недійсною.

Втрачену залікову книжку Чернігівського тех­нікуму транспорту та комп’ютерних технологій, ви­дану на ім’я Пастушенка Ігоря Леонідовича, вважа­ти недійсною.

Втрачений студентський квиток ЕН №07694833 Чернігівського базового медичного коледжу, ви­даний на ім’я Крупини Марії Валеріївни, вважати недійсним.

П р о філ а к т и к а

Уроки безпеки від правоохоронців новий футбольний сезон для чернігівської «Легенди»

розпочався місяць тому. Тренування, тренування... А 17­18­го лютого – перевірка на претензії на штуч­

ному полі стадіону «Локомотив» у Жлобині (Білорусь): міцність команди перевіряла «Бобруйчанка», 11­кратний чемпіон і 10­кратний володар кубка сусідньої країни. Клуб сильний, який грав навіть у чвертьфіналі Ліги чем­піонів УЄФА, правда, давненько – у сезоні 2004­2005 ро­ків. До речі, «Легенда» в ті часи теж була в числі 16­ти найкращих у Європі.

«Легенда» і «Бобруйчанка» провели два спаринги. В обох перемогу святкували чернігівські дівчата. У першому матчі «Легенда» перемогла з рахунком 3:0 (голи забили Таміла Хімич, дебютантка Ліана Бочковська й Ірина Кочнєва), у дру­гому – 1:0 (Тетяна Козиренко).

На черзі – зимовий чемпіонат України, який про­йде 24­28 лютого в Маріуполі у спортивному комп­лексі «Іллічівець». У турнірі братимуть участь десять команд, які розбиті на три групи. «Легенда» в од­ній групі з донецькою «Дончанкою» та луганською «Зорею­Спартак». Перший матч у неділю, 24 лютого, з донецькими футболістками.

У міжсезоння «Легенда» істотно оновилася. Команду залишили Христина Єрьоменко, Тетяна Аполлоніна (перейшли до харківського «Житлобуду­1»), Анастасія Філенко («Дончанка» Азов, Росія), Мар’яна Іванишин («Гурник» Лечне, Польща), Віра Станкевич, під пи­танням Юлія Гнидюк. Прийшли Катерина Корсун та Ліана Бочковська (з костопільської «Родини»), Ірина Прокопишина (з київського АТЕКСу), має намір повер­нутися з польської «Унії» відома чернігівським шану­вальникам футболу Ольга Соколенко (Сєрова).

Віктор М’ЯЧИНСЬКИЙ

Жін оч и й фу т Б ол

«ЛегенДа» у міжсезонні

іноді, аби заробити грошенят без зайвих клопотів, люди вигадують досить цікаві способи. Ось так і 27-річний чернігівець Сергій Демченко вирішив збагатитися, продаючи те, чого не мав.

Якось, блукаючи «світовою павутиною», на одному з Інтернет­сайтів Сергій побачив оголошення про продаж дитячої по­рнографії. Тоді чоловік захотів трохи підзаробити, та ось

біда – де ж узяти «полуничку»? Трохи поміркувавши, спритник вирішив лише запропонувати порнографію в оголошенні, а ко­ли хтось перерахує йому гроші, більше з ним не контактувати.

Першим кроком стало розміщення оголошення про про­даж дитячої порнографії в Інтернеті. Наступним – реєстрація віртуального гаманця.

І перший клієнт не забарився. Ним став житель обласного цен­тру Олександр Черня, щоправда, чоловік вирішив придбати ди­тячу «полуничку» не для задоволення своїх сексуальних потреб, а щоб викрити торгівця забороненим товаром. Він написав листа на електронну адресу, яка була розміщена в оголошенні, і попро­сив «озвучити» вартість відео із педофілією. Сергій, зрозумівши, що скоро зможе отримати легкі гроші, відправив Олександрові відповідь, зазначивши вартість своєї послуги – 330 гривень. Олександр Черня, не вагаючись, перерахував через відділення

«ПриватБанку» потрібну суму і став чекати, коли на його «елек­тронку» надійде відеофайл, із яким він і збирався піти до міліції, щоб припинити продаж порнографії Сергієм Демченком.

Але очікування нічим не закінчилося, як і наступні спроби зв’язатися з «продавцем», бо той додав електронну адресу Черні до розділу «спам» і вже витрачав перераховані гроші на власні потреби.

Зрозумівши, що його ошукано, Олександр Черня звернувся до міліціонерів, а ті вирахували псевдопродавця порнографії.

– Під час судового слідства чоловік свою провину визнав по-вністю і пояснив, що ідея так заробити грошей виникла в нього ще 2011 року, – розповіла старший прокурор прокуратури Чернігова Олена Михайлова. – Він планував отримувати від любителів порнографії гроші, натомість не надаючи їм такої продукції, бо її в нього не було. Кілька разів йому вдавалося об-дурити бажаючих купити порнографію, але після перерахунку грошей він із «покупцями» жодного разу не спілкувався.

Дії Сергія Демченка слідчі розцінили як шахрайство, вчи­нене у великих розмірах, або через незаконні операції з ви­користанням електронно­обчислювальної техніки.

Вироком Новозаводського районного суду Чернігова чо­ловіка засуджено до 3­х років позбавлення волі з випробу­вальним терміном 2 роки.

Віктор ТКАЧЕНКО

к р и мін а л

«Полуничний» заробіток не вдався

У загальноосвітніх навчальних закладах області тривають виховні заходи, підготовлені представниками кримінальної міліції у справах дітей спільно з підрозділами, відповідальними за боротьбу з незаконним обігом наркотиків (бнОн).

http://sivertime.com.ua8 № 16 (419) 23 лютого 2013, субота

Такі мандрівні міжнародні виставки львівська фотогалерея «Простір» організо­вує вже не перший рік. Тож фотохудожники з різних країн світу традиційно надсилають до Львова чимало своїх творчих доробків. Нинішня експозиція

демонструє вроду й велич жінки. Світлини представлені в таких категоріях: «пор­трет», «жанрове фото», «етно і подорож», «мода та гламур», «ню».

– Торік свої роботи запропонував 541 фотограф із 52-х країн світу. З-поміж 5-ти тисяч світлин журі відібрало найкращі. Із них сформували фотоальбом, а 130 фо-тографій подорожують світом. Їх уже експонували в 14-ти країнах та 121-му місті. Цьогоріч салон доїхав до Америки, а виставка в Чернігові відбувається після Чикаго, – зазначила молодший науковий співробітник Національного архітектурно-іс-торичного заповідника «Чернігів стародавній» Ірина Шевчик.

Також нинішнього року експозиція художньої фотографії «З любов’ю до Жінки» успішно дебютувала на Міжнародному фотографічному фестивалі мистецтв у про­вінції Цінхай у Китаї. Відомо, що чернігівські фотохудожники теж надсилали свої роботи на конкурс, та, на жаль, їхні фотографії не потрапили до когорти найкращих.

Нині в заповіднику «Чернігів стародавній» експонується понад 80 світлин.– Ми виставили не всі роботи у стилі «ню», зважаючи на те, що експозицію роз-

містили в колишньому церковному приміщенні, – каже Ірина Шевчик.Виставкою цікавляться відвідувачі, тож щодня чимало чернігівців і гостей міста

приходять помилуватися роботами відомих фотохудожників.Ірина ОСТАШКО

Фото Віктора КОШМАЛА

П О Г О Д АНеДІЛЯ, 24.02

ПОНеДІЛОК, 25.02

ВІВТОРОК, 26.02

СеРеДА, 27.02

ЧеТВеР,28.02

СхідЗахідТривалість дня

06:4917:2810:39

06:4717:3010:43

06:4517:3110:46

06:4317:3310:50

06:4117:3510:54

Хмарність, опади

Температура повітря, 0C

Ніч

–8День

–1Ніч

–5День

0Ніч

–5День

+1Ніч

–11День

0Ніч

–6День

0Вітер, м/c Пд-Сх,

5 Сх, 5 Пд-Сх, 5

Пд-Сх, 6

Пд-Сх, 5 Сх, 4 Пд-Cх,

2 Пн, 1 Пн-Зах, 4 Зах, 5

атм. тиск, мм рт. ст. 773 775 777 777 776 773 769 769 768 766

оСТАннЯ СТорінКА

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3­й поверх.Веб-сайт: www.sivertime.com.ua. електронна пошта: despravda@ukr.net.Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 11834. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

ТеЛеФОНи ВІДДІЛІВ РеДАКЦІЇ: суспільно­політичних питань: 4­22­71; економіки: 4­45­42; соціальних питань: 4­41­36; гуманітарної сфери: 4­44­12; реклами: 4­40­07. Факс: 4­21­92, 4­40­07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗеВКО, Олена ГАЛКІНА. Коректори: Марія КОРОБКО, Ганна МУРАШКО.ПеРеДПЛАТНІ ІНДеКСи: дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

Деснянка вільна Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465­114ПР від 22.04.2010 р.

Директор Лариса МІЛОВА. Редактор Леся КОШеЛь. Тел. 678­200. Перший заступник редактора Петро ГРОМОВий. Тел. 4­44­42. Заступник редактора Віталій АДРУГ. Тел. 4­21­92.Відповідальний секретар Лариса ПОТАПеНКО. Тел. 4­44­42.

несприятливі дні у лютому – 27, 28

В и ста В к и

міжнародну фотовиставку «З любов’ю до Жінки» нещодавно відкрито в національному архітектурно-історичному заповіднику «чернігів стародавній». на ній представлено понад 80 світлин усміхнених, замріяних, щасливих і сумних, але прекрасних іноземок та українок.

«Східна принцеса». Олексій Захаров (Росія)

«Давній звичай». Цзюнь Лю (Китай)«Жінка Мурсі». Кемаль Кая (Туреччина)

«Сова». Тетяна Бордюкова (Україна)

Зелений дімдімдімдімдімдімдімдім

Як вироститиананаС

Соковитий, ароматний, з незрівнянним смаком, цей плід був прикрасою банкетів ще за часів Пушкіна. Та чи все ми знаємо про нього?

багато людей дотепер вважають, що ананаси ростуть на деревах або пальмах. Насправді ж це непримітна трава з сімейства бромелієвих, є розеткою жорсткого лінійно­

го листя до 75 см завдовжки. У центрі в неї розвивається суцвіття, що складається більш ніж зі ста щільно зрощених квіток. Із них потім формується супліддя.

Виростити цей корисний фрукт у себе вдома не так уже й складно. Для цього можна використовувати дитинки, що зрізають із дорослих материнських рослин (зазвичай вони з’являються під час плодоношення або після нього), або вер­хівки супліддя. Технологія вкорінення дитинок і верхівок од­накова, тільки верхівкову розетку зрізають із частиною по­вністю визрілого супліддя, а дитинки обережно виламують, коли вони досягнуть 15­20 см в довжину.

Живці саджають через тиждень після їх відділення від материнської рослини. Протягом цього часу їх підсушу­ють в неосвітленому місці за кімнатної температури. Коли зріз підсохне, його припудрюють деревним вугіллям, а по­тім висаджують. Для цієї рослини рекомендована така зем­ляна суміш: дернова земля – 3 частини, листова – 2, вер­ховий торф – 2, березова тирса – 2 і грубозернистий пі­сок – 1. У горщик для садіння укладають дренаж (2­3 см), потім засипають земляну суміш, залишаючи 1,5­2 см до краю незаповненими. Живця саджають на глибину 2,5­3 см, рясно поливають. Для підтримки постійної вологості рос­лину потрібно накрити зверху поліетиленовим пакетом або скляною банкою. Нижні краї пакету можна стягнути гумкою навколо горщика. Температура ґрунту має бути не нижче ніж 25оС. Рослина не любить прямого сонячного проміння. Живець укоріниться приблизно через 1,5 місяця. Перша озна­ка утворення коренів – поява молодого листя.

Потім його пересаджують у розпушений ґрунт: дернова земля – 3 частини, перегній – 2, верховий торф – 3 і річко­вий пісок – 1. Для нормального розвитку влітку йому потрібні рясний полив та обприскування 2 рази на день. Оптимальна температура – +25­28оС. Взимку – повітря не нижче ніж +18оС, поливання помірне.

У період вегетації (березень­вересень) ананас потріб­но підживлювати коров’яком раз на два тижні. Для появи суцвіття потрібна стимуляція. Її проводять, коли довжи­на дорослого листя досягне 60­70 см при діаметрі осно­ви розетки 10 см. Як стимулятор використовують карбід (СаС2). Його розчин (15 г на 10 л води) заливають у розет­ку листя. Процедуру проводять двічі через добу, причому робити це потрібно лише в теплу пору року. Цвісти росли­на починає приблизно через 1,5 місяця і продовжує близько 2­х тижнів. У цей час підживлення коров’яком замінюють на комплексні мінеральні добрива.

Коли з’явиться супліддя, знову переходять на азотне під­живлення. Для його найшвидшого розвитку потрібно періодич­

но прищипувати точку зростання у верхівкової ро зетки. Супліддя повніс­тю визріває через 5­7 мі­сяців. Основні показни­ки стиглості – сильний солодкий аромат і важ­ке супліддя (в домашніх умовах – до 1,5 кг).

Щоб виростити влас­ний ананас, потрібно ба­гато терпіння, та ваші зу­силля буде винагородже­но соковитим ароматним плодом, а головне – за­хопленими поглядами друзів і знайомих.

ПОРТРеТи кРаСУнЬ З УСЬОгО СВіТУ...на чернігівському Валу

Підготувала Ганна СВЯТЕНКО