На сучасному етапі соціалізація особистості стає

нагальною потребою, розв’язання якої є

найважливішим чинником оптимального розвитку

окремої особистості й суспільства в цілому. Саме тому,

створення умов для успішної соціалізації дітей, у

якому особистість з раннього дитинства усвідомлювала

б свою суспільну значущість і через систему ціннісних

ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом є

надзавданням практичних психологів та соціальних

педагогів в умовах професійної діяльності.

Соціалізація – це процес, який, з одного боку, передбачає

засвоєння індивідом соціального досвіду,

адаптацію до соціального середовища,

засвоєння його традицій, соціальних норм та культурних

цінностей,

а з другого боку –

це процес активної діяльності індивіда, включення його в

соціальне середовище і систему суспільних відносин та

самостійне відтворення цих відносин.

При цьому індивід, оволодіваючи новими ролями і правилами,

набуває водночас здатності створювати щось нове.

Соціалізація відбувається в просторі і часі, у

формальних і не формальних групах і різних

інституціях, від народження до смерті.

СКЛАДОВІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ:

СТИХІЙНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ – відбувається внаслідок впливу на

особистість об’єктивних обставин життя (соціально-економічних та

соціокультурних реалій суспільства);

ВІДНОСНО СОЦІАЛЬНО КЕРОВАНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ – проявляється

через вжиття державою певних економічних, законодавчих заходів для

вирішення своїх проблем, що впливають на життєвий шлях тих чи інших

груп;

ВІДНОСНО СОЦІАЛЬНО КОНТРОЛЮЮЧА (ВИХОВАННЯ,

НАВЧАННЯ) – цілеспрямоване створення суспільством умов для розвитку

потенційних можливостей особистості, формування у неї певних якостей;

СВІДОМА САМОЗМІНА ЛЮДИНИ – проявляється як самобудівництво чи

саморуйнування.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ – це різнобічне і поступове

входження індивіда в об’єктивний світ

суспільства чи окрему його ланку. Тому її

потрібно розглядати як систему різних стадій

(етапів).

ЗАЛЕЖНО ВІД ВІКУ ІНДИВІДА

РОЗРІЗНЯЮТЬ 5 ОСНОВНИХ СТАДІЙ

(ЕТАПІВ) СОЦІАЛІЗАЦІЇ:

ПЕРВИННА СОЦІАЛІЗАЦІЯ, АБО СТАДІЯ АДАПТАЦІЇ.

Відбувається від народження до підліткового періоду.

Дитина некритично засвоює соціальний досвід,

адаптується, пристосовується, наслідує. На цьому етапі

провідною виступає ігрова діяльність та навчання.

СТАДІЯ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ.

У дитини з’являється бажання виділити себе серед інших та

критичне ставлення до норм поведінки. У підлітковому віці

стадія індивідуалізації, самовизначення «Світ і Я»

характеризується як проміжна соціалізація, тому світогляд і

характер підлітка ще не стійкі. Юнацький вік (18-25 років)

характеризується як усталено концептуальна соціалізація, коли

виробляється стійкі властивості особистості.

СТАДІЯ ІНТЕГРАЦІЇ.

У людини з’являється бажання знайти своє місце в

суспільстві. Інтеграція проходить благополучно, якщо

властивості людини приймаються групою, суспільством. Якщо

ж не приймаються, можливі наступні виходи: збереження своєї

несхожості і поява агресивних взаємодій (взаємовідносин) з

людьми і суспільством; зміна себе (стати як всі); конформізм,

адаптація.

ТРУДОВА СТАДІЯ.

Соціалізація охоплює весь період зрілості людини, весь

період її трудової діяльності, коли людина не тільки опановує

соціальний досвід, але й відтворює його за рахунок активного

впливу людини на середовище через свою діяльність.

ПІСЛЯТРУДОВА СТАДІЯ.

Ця стадія соціалізації розглядає похилий вік як вік, що робить

істотний внесок у відтворення соціального досвіду у процес

передачі його новим поколінням.

Вважається, що первинна соціалізація найбільш важлива для

індивіда. Адже для дитини «конструюється» світ з його

цінностями, нормами, які вона ще не може повною мірою

критично осмислити.

На цьому етапі дитини потрібна підтримка батьків та

вихователів, вчителів, практичних психологів та соціальних

працівників.

Важливими інститутами соціалізації дітей є: сім'я, неформальні

групи, навчальні групи (групи однолітків, клас), об’єднання,

масова комунікація, різні спільноти, дитячі та молодіжні

організації, в яких особистість долучається до системи норм і

цінностей і які виступають своєрідними трансформаторами

соціального досвіду.

РОЗШИРЕННЯ І ПОГЛИБЛЕННЯ УСПІШНОЇ

СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДИТИНИ В КОЛЕКТИВІ ОДНОЛІТКІВ

ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ У ТРЬОХ ОСНОВНИХ СФЕРАХ:

Діяльності

спілкуванні

самосвідомості.

У сфері діяльності відбувається розширення й

урізноманітнення її видів, осмислення опанованих і

прогнозованих зразків тощо.

У сфері спілкування удосконалюється та збільшується

коло контактів.

У сфері самосвідомості вирішується проблема формування

рушійних сил саморозвитку (потреби і мотиви), спрямованих

на створення образу власного «Я», осмислення своєї

соціальної належності, соціальної ролі, формування

самооцінки.

Сьогодні перед працівниками освіти, а саме: вчителями,

практичними психологами, соціальними педагогами стоїть

вагома задача, яка полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині

успішно соціалізуватися в колективі однолітків та залучити

підростаюче покоління до прийняття рішення проблем власного

життя і діяльності, активної життєвої позиції. Спільна

діяльність дітей та фахівців дозволить (дітям) оволодіти

навичками соціально активної та соціально компетентної

особистості.

Загубинога Олеся

НВК “Оріяна”

УСПІШНА

СОЦІАЛІЗАЦІЯ

ДІТЕЙ

ДОШКІЛЬНОГО

ВІКУ.

ПРОЦЕС СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ

ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ПЕРЕДБАЧАЄ

ПРИСТОСУВАННЯ:

до навколишнього світу;

до суспільного середовища;

до засвоєння дитиною знань, умінь, навичок

та норм прийнятих у групі.

ПРОЦЕС СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ

ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ВІДБУВАЄТЬСЯ В

ТАКИХ ОСНОВНИХ СФЕРАХ:

ігрова діяльність;

спілкування;

свідомість.

Процес соціального розвитку дитини починається з раннього

дитинства і проходить у певному соціальному середовищі.

Малюк розвивається в межах своєї сім’ї, соціального та

національного оточення.

НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ: батьки;

родичі, інші дорослі;

однолітки, з якими він спілкується;

дошкільний навчальний заклад;

засоби масової інформації;

події, що відбуваються в довкіллі.

ПЕРШИМ ПРИРОДНИМ ЧИННИКОМ

СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДЛЯ ДИТИНИ ВИСТУПАЄ

СІМ’Я:

Сім’я відіграє провідну роль у фізичному, емоційному,

розумовому розвитку дітей.

В сім'ї формуються фундаментальні ціннісні орієнтації,

визначається стиль життя, устремління, плани і способи їх

досягнення.

Переважно в сім’ї дитина ознайомлюється та привчається до

трудової діяльності.

Саме в родині дитина пізнає, що таке добро і зло, любов,

дружба та вірність.

ЗДІЙСНЮЄ НЕАБИЯКИЙ ВПЛИВ НА ДИТИНУ

ДОМАШНЯ АТМОСФЕРА:

стиль взаємовідносин у сім’ї,

психологічний клімат,

ставлення дорослих інших людей, до різних подій,

явищ суспільного життя.

Опановуючи певні знання, навчаючись розуміти свої

спонуки, дитина поступово переходить на вищий

рівень розвитку – формування бажань і прагнень

задовольнити ці потреби в діяльності

Наступним соціальним мікросередовищем для дитини є

ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД –

середовище, де вона продовжує отримувати елементарні

знання, уміння, навички, які гарантують формування в неї

здатності орієнтуватися в довкіллі, набувати життєвого

соціального досвіду, адекватно реагувати на явища, події,

людей та предметний світ.

ПІД ВПЛИВОМ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО

ЗАКЛАДУ В ДИТИНИ ФОРМУЄТЬСЯ:

свідоме ставлення до себе як до самостійної особистості;

відбувається становлення позитивного образу «Я»;

формується почуття гідності та власної значущості;

формується адекватна самооцінка;

виховується уміння пристосовуватися до життя в нових

соціальних умовах та протистояти негативним впливам.

Дошкільник наслідує близьких, дорослих, переймаючи їх

манери, запозичує у них оцінку людей, подій, речей.

І все це переноситься на ігрову діяльність, на спілкування з

однолітками та формує особисті якості дитини.

Правильно організоване предметно-просторове середовище є

основою самостійної ігрової діяльності дітей.

Роль дорослого полягає в тому, щоб відкрити перед хлопчиками

і дівчатками весь спектр можливостей середовища.

ВЗАЄМОДІЮЧИ З КОЛЕКТИВОМ ОДНОЛІТКІВ І

ДОРОСЛИХ, ДОШКІЛЬНЯТА ВИКОРИСТОВУЮТЬ

НЕОБХІДНІ ВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ:

пояснення, питання, вказівки, привітання, засвоюються правила

і норми людських відносин, розвиваються потреби, формуються

інтереси і мотиви, які ведуть до подальшого розширення сфери

спілкування і до появи нових можливостей для розвитку

особистості.

Із вступом до дошкільного навчального закладу в

мікросередовищі дитини з’являється важливий дорослий –

вихователь.

Від спілкування з ним, його поведінки залежить ефективність

соціалізації дитини. Вихователі та фахівці дитячого садка мають

важливий вплив на розвиток особистості дошкільника.

ТОМУ ДЛЯ УСПІШНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДИТИНИ ОСНОВНИМИ

ПРИНЦИПАМИ ПОВИННІ БУТИ ЦЕ:

зрозуміти і допомогти;

позитивне ставлення до життя;

прагнення до кращого;

формування творчої активності;

доброзичливе ставлення;

збагачення внутрішнього світу дитини враженнями;

грамотна і педагогічно доцільна побудова

освітньо – виховного процесу.

Отже, для дитини, що соціалізується, відповідними еталонами

зміни соціального середовища є сім’я, дошкільний навчальний

заклад та найближче оточення.

При переході до іншого соціального середовища дитина

переживає кризу входження в нову соціальну спільноту і процес

адаптації.

Яременко О.В.

СНВК “МРІЯ”

Федорова Марія

СНВК “ ДЕСНЯНКА”

ПРАКТИКУМ

Макарова Наталія

ССЗШ №322

«АВСТРАЛІЙСЬКИЙ ДОЩ»

Мета: Забезпечити психологічне розвантаження учасників.

Хід вправи:

Учасники стають у коло. Ведучий запитує: «Чи знаєте ви , що

таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо

який він.Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої

рухи. Коли вони повернуться до мене, я передам наступні.

Будьте уважні».

В Австралії піднявся вітер (ведучий тре долоні).

Починає накрапати дощ (клацання пальцями).

Дощ посилюється (почергове плескання долонями по плечах).

Починається справжня злива (плескання по стегнах).

А ось і град та справжня буря (тупіт ногами).

Але що це? Буря стихає (плескання по стегнах).

Дощ стихає (плескання долонями по плечах).

Лише рідкі краплі падають на землю (клацання пальцями)

Тихий шелест вітру (потирання долонь).

Ура! Сонце! (руки догори).

Підводячи підсумки, звертаємо увагу на дзеркальність

відображення рухів.

ВПРАВА « ЧАРІВНИЙ ТРОН»

Мета: створення позитивної атмосфери в групі, розвиток

навичок групової взаємодії та спілкування доброзичливого

ставлення до інших.Обладнання: іграшкова коронаПсихолог, говорить дітям, що у кожної людини є позитивніякості, про які іноді не знає і сама людина. Тому дуже важливо про них говорити їй. Учні сідають в коло, один з учнів сідає в центр на трон. По середині кола ставиться стілець і по черзі кожен з учасниківсідає на нього і всі інші говорять йому гарні і добрі слова.В кінці запитати, що відчуває дитина, яка сиділа на троні.

Смоляр Ірина

Школа І-ІІІ ступенів

№307

УСПІШНА

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДІТЕЙ

СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

УСПІШНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЦЕ-

пристосованість до життя,

уміння адаптуватися до умов, щозмінюються,

орієнтуватися у всіляких ситуаціях,

працювати в різних колективах,

здібність до здійснення відповідальноговибору.

СКЛАДОВІ УСПІШНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ :

знання ролевих вимог(«Я»-учень), і ролевихочікувань (навички, знання та вміння учня);

навички ролевої поведінки(правила поведінки підчас навчально-виховного процесу);

знання загальнолюдських норм і цінностей(хочу, можу,треба, буду,знаю і зроблю);

знання і уявлення дитини про себе(який Я у своїроки), та сприйняття себе як особистість.

НАВИКИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ:

Навички взаємодії;

Навички адекватної поведінки в стресових ситуаціях;

Навички позитивного спілкування;

Навички самооцінки і розуміння інших;

Навички саморегуляції поведінки;

Управління емоціями і емоційними станами;

Навик вирішення проблемних ситуацій;

Навички позитивного і конструктивного відношення до

власної особи.

УМОВАМИ УСПІШНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ

СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ БУДЕ ЯВЛЯТИСЯ:

Соціально-психологічний супровід учнів при

переході до середньої школи ( спостереження,

діагностика, корекція тощо);

Взаємодія педагогів, дітей, учнів та соціально-

психологічної служби школи (батьківські збори,

тренінги, семінари і т.д.);

розвинена система факультатівів, ведення годин

психолога, гуртків психологічного спрямування;

тісні взаємодії з державними установами;

ТАКОЖ

залучання батьків учнів;

володіння педагогами необхідними професійними навичками;

наявність методичних рекомендацій для класних керівників

та вихователів, педагога-організатора, батьків учнів;

використання можливостей шкільного інформаційного

центру.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ: ЦЕ

МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО - КОМПЕТЕНТНОГО

ПІДЛІТКА:

знає вмієможе

ЗНАЄСвої права та обов‛язки;

Свої здібності та якості особистості;

Норми моралі та поведінки в суспільстві, де проживає;

Традиції, рітуали, єтикет;

Засоби, способи вирішення соціальних завдань.

ВМІЄ

Пріймати рішення в умовах невизначеності;

Аналізувати та систематизувати інформацію;

Позитивно спілкуватіся з оточуючими;

Вирішувати конфлікти без насильства.

МОЖЕ

Адаптуватися до соціально-оточуючих умов;

Адекватно оцінювати себе і бути толерантним до

інших.

Вирішувати виникаючі проблеми в різних

ситуаціях ;

Бути громадянином, патріотом, рівноправним

членом суспільства.

ЕФЕКТИВНІСТЬ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ

СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАЛЕЖИТЬ

ВІД НАСТУПНИХ ФОРМ РОБОТИ:уроки, школьні лекції;

семінари;

інтелектуальні, ролеві та правові ігри;

круглі столи;

години комунікативного спілкування, класнігодини;

практичні заняття;

учнівські проєкти;

Заняття з елементами тренінгу.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОГРАМИ

“КУЛЬТУРА ЖИТТЄВОГО

САМОВИЗНАЧЕННЯ”

Кім Ганна

ШКОЛА І-ІІІ ступенів

№ 306

виховання

АПН України, координатор програм Християнського дитячого фонду

Коваль Л.Г. – доктор педагогічних наук, професор, член кореспондент АПН України

Розробники програми (1994) – педагоги гімназії № 48 м. Київ:

Босенко М.І. – (директор), Бобошко Т.Б., Звєрєва І.Д., Єременко Л.А., Єременко І.А.,

Коваль Л.Г.,Комарова С.Д., Макіна Н.В., Данчук О.М., Чистяк О.І., Чумак Т.Л.

* Розробники програми (2004) та автори-розробники глосарію -робоча група тренерів

Християнського дитячого фонду:

Безпалько О.В. – кандидат педагогічних наук, Босенко М.І., Вайнола Р.Г. – кандидат

педагогічних наук, Гарматій А.П, Гулевська А.В., Звєрєва І.Д. – доктор педагогічних

наук, Зимівець Н.В., Лях В.В.,

Лях Т.Л., Мирошниченко Т.І., Нагула О.Л., Петрович В.С. – кандидат педагогічних

наук, Савич Ж.В,Цюман Т.П.

Науковий керівник робочої групи:

Звєрєва І.Д. – доктор педагогічних наук

Рецензенти:

Савченко О.Я. – доктор педагогічних наук, професор, академік-секретар АПН

України;

Сухомлинська О.В. – доктор педагогічних наук, професор, академік-секретар

АПН України.

Рекомендовано до друку Міністерством освіти і науки України Лист № 1/11-4267 від

Міністерство освіти і науки України

Християнський дитячий фонд

Гімназія № 48, м. Київ

Українська асоціація соціальних педагогів та спеціалістів із соціальної роботи

Інститут проблем виховання АПН України

Дитячий Фонд Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ) в Україні

КУЛЬТУРА ЖИТТЄВОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ

Інтегрований курс для учнів 1-11 кл. Автори ідеї:

Босенко М.І. – кандидат педагогічних наук, директор гімназії № 48 м. Київ

Звєрєва І.Д. – доктор педагогічних наук, головний співробітник Інституту проблем виховання

АПН України, координатор програм Християнського дитячого фонду

Коваль Л.Г. – доктор педагогічних наук, професор, член кореспондент АПН України

Розробники програми (1994) – педагоги гімназії № 48 м. Київ:

Босенко М.І. – (директор), Бобошко Т.Б., Звєрєва І.Д., Єременко Л.А., Єременко І.А., Коваль

Л.Г.,Комарова С.Д., Макіна Н.В., Данчук О.М., Чистяк О.І., Чумак Т.Л.

* Розробники програми (2004) та автори-розробники глосарію -робоча група тренерів

Християнського дитячого фонду:

Безпалько О.В. – кандидат педагогічних наук, Босенко М.І., Вайнола Р.Г. – кандидат

педагогічних наук, Гарматій А.П, Гулевська А.В., Звєрєва І.Д. – доктор педагогічних наук,

Зимівець Н.В., Лях В.В.,

Лях Т.Л., Мирошниченко Т.І., Нагула О.Л., Петрович В.С. – кандидат педагогічних наук, Савич

Ж.В,Цюман Т.П.

Науковий керівник робочої групи:

Звєрєва І.Д. – доктор педагогічних наук

Рецензенти:

Савченко О.Я. – доктор педагогічних наук, професор, академік-секретар АПН України;

Сухомлинська О.В. – доктор педагогічних наук, професор, академік-секретар АПН України.

Рекомендовано до друку Міністерством освіти і науки України Лист № 1/11-4267 від

Мельник Ірина

ШКОЛА І-ІІІ ступенів

№ 308

ПРАКТИКУМКирийок Тетяна

СШ І-ІІІ ступенів

№320

ВПРАВА «АСОЦІАЦІЇ».

Мета: згуртування, можливість побачити себе очима іншого,

розвиток асоціативного мислення.

Інструкція: кожен учасник називає три свої асоціації:

з ким із казкових героїв відомих казок асоціюється він сам;

і з ким - двоє його найближчих сусідів по колу.

Пояснити чому?

ВПРАВА «ГРУПОВА КАЗКА».

Групова

Мета: навчання навичок взаємодії, роботи в групі та

спілкування.

Saga, Mythos, 1001, карточки дитячої гри Dixit

Інструкція:

У відкриту виберіть по одній картці, поділіться на групи по 3-4

людини, і складіть казку, де головними героями будуть герої

карток, які ви обрали.

ВПРАВА «МАЛЮНОК УДВОХ»

Мета: навчання навичок взаємодії, роботи в групі.

Інструкція:

Клас ділиться на пари. Кожна пара одержує аркуш паперу. І з

цього часу й до закінчення вправи розмовляти не можна).

Необхідно взяти одну ручку вдвох і так, щоб обидва тримали її

намалювали малюнок на вільну тему.

Готові малюнки обговорюються за принципом:

Чому намалювали саме це?

Хто що малював?

Як вам малювалося?

ВПРАВА «ЯКИЙ Я?»

Мета : дослідження ціннісних ставлень особистості

Інструкція:

Наосліп взяти по три карти як відповідь на твердження:

Я – Інтелектуальна людина;

Я – по відношенню до себе;

Я – по відношенню до близького оточення;

Я – по відношенню до праці;

Я – по відношенню до світу прекрасного;

Я – по відношенню до природи;

Я – відповідальна людина;

Пояснити кожну карту.

ВПРАВА "КАРТКОВИЙ ОРАКУЛ"

Мета: самоаналіз і розвиток асоціативного мислення.

Матеріали: 108, Креатив1

Інструкція:

Учасники розсаджуються по колу. На столі лежать колоди карт.

Це і є "Картковий оракул".

- Подорожуючи Фантазії, ми опинилися в ущелині оракула.

Кожен з героїв стикається з ним на своєму шляху. Тільки той

зможе продовжити шлях, хто задасть Оракулу питання і отримає

відповіді.

Взяти 6 карт наосліп і дати відповідь на запитання:

Запитання:

- Хто Я?

- Що Я люблю?

- Що Я не люблю?

- Що Мене лякає?

- Що має для Мене велике значення?

- Що Я хочу? "(5 хвилин)

Потім проводиться обговорення:

- Яке питання виявився для вас найскладнішим?

- Що відповідав Оракул?

- Яку відповідь сподобався найбільше?

- Для чого, на ваш погляд, в країні Фантазія існує Картковий

оракул?

Хочу Можу Вмію

ВПРАВА «ХОЧУ, МОЖУ, ВМІЮ».

Мета: Розвиток навичок самовизначення.

Матеріали: Бланки «Хочу - Можу - Вмію» за кількістю

учасників.

Час: 10 хвилин.

Інструкція:

«Багато людей, ставлячи перед собою якісь цілі, переоцінюють

або недооцінюють свої здібності. Це заважає їм іти до

наміченого, приносить безліч розчарувань. Зараз ми з вами

спробуємо потренуватися в постановці найпростіших цілей і

визначати свої здібності до їх досягнення.

Обговорення.

В колонці «Хочу» потрібно написати своє бажання, при цьому

не варто ставити глобальні цілі, адже це тільки тренування.

Поруч у колонці «Можу» напишіть свою особисту думку з

приводу того, чи можливе досягнення наміченого. Тут же

відзначте, наскільки здійсненно задумане, у відсотках або одним

з трьох варіантів: «впевнений», «недостатньо впевнений», «не

впевнений». В колонці «Вмію» напишіть свої якості, які

необхідні для досягнення поставленої мети і які у вас вже є ».

Яку колонку було заповнити найлегше, а яку найбільш важко?

Чому?

Сильні сторони про які не знали які не

використовувались

повною мірою

ВПРАВА «ВПЕВНЕНІСТЬ»

Мета: розвиток навичок самовизначення

Інструкція:

1. Наосліп вибрати 7 карт, які покажуть ваші сильні сторони

2. Запишіть їх

3. Про які ви раніше не знали

4. Які не використовували повною мірою

ВПРАВА «НА РОЗДОРІЖЖІ».індивідуальна

Мета: моделювання образу життєвого шляху

Карти: «Персона», «Персонита», «Дерево», «Пути-Дороги», «Экко», «Окна и

двери», «Cope», «Морена», «Сила времени».

Інструкція:

1) У відкриту вибрати 2 карти.

1-ша Який я в даний момент свого життя? («Персона», «Персонита»,

«Дерево»).

2-га Де я зараз? На якому етапі життєвого шляху я перебуваю? («Пути-

Дороги»).

2) Наосліп витягнути 1 карту

Запитання:

Куди я йду? До чого прагну? Що може бути метою мого Шляху? («Екко»,

«108»).

3) Наосліп витягнути 1 карту

Запитання:

Які «вікна» і «двері» мені потрібно відкрити на шляху до своєї мети? Через

які «двері» потрібно пройти? У які «вікна» заглянути? («Окна и двери»)

4) У відкриту витягнути 1 карту

Запитання:

Що мені заважає на моєму Шляху? (мої перешкоди). («Cope»).

5) у відкритому чи наосліп витягнути 1 карту

Запитання:

Що мені допомагає на моїй Шляху? (ресурси). («Морена», «Сила

времени»)

6) У відкриту витягнути 2-3 карти

Запитання:

Що мені життя посилає на моєму Шляху? Яке напуття дає? ( «Сила

времени»)

Отже, підсумовуючи наш семінар можна зробити

наступні висновки, що одним із головних пріоритетних

напрямків роботи практичних психологів та

соціальних педагогів є створення умов для успішної

соціалізації дітей в колективі однолітків.

Наскільки ефективно буде проводиться ця робота (а це

залежить від професійної підготовки фахівців, їхнього бажання

та прагнення), настільки діти будуть озброєні знаннями та

вміннями будувати стосунки в своїх колективах (класах, групах

тощо), які дозволять кожній особистості здобути такі

характеристики як:

Ставлення до іншої людини як до самоцінності;

Здатність до самовіддачі як умови чи способу

реалізації такого ставлення до інших людей;

Творчий характер життєдіяльності;

Здатність до вільного волевиявлення;

Можливість самому проектувати майбутнє;

Внутрішня відповідальність перед собою, іншими

людьми, минулим і майбутнім;

Прагнення зрозуміти смисл життя.

Сьогодні Україна прагне сформувати європейський стиль

соціалізації, визначальними обставинами для якого є:

Особистість повинна бути відкритою як по відношенню до себе

так і по відношенню до інших людей;

Мати набір ціннісних (позитивних) орієнтацій;

Дотримуватися такої життєвої позиції та світобачення, які б

дозволяли крокувати в ногу з часом та здійснювати становлення

самосвідомості, самовизначення, самореалізації та

самоствердження.

Здатна реалізовувати свій творчий потенціал і отримувати

задоволення від життя.

Таким чином, професійна робота практичних психологів та

соціальних педагогів повинна мати за орієнтир риси

сьогоднішнього європейського ідеалу особистості:

Відкритість новим знанням як у навчанні, так і у фаховій

підготовці;

Віра у власні сили, неприйняття позиції пасивності при

зіткненні з труднощами;

Дедалі активніша участь у власній професійній діяльності.