postmetodika. - 1999. - n1(23)

Цей номер "Постметодики" присвячується методиці здобуття успіху – першокласником у

орфографічній пильності і абітурієнтом на вступних іспитах, учнем на олімпіадах і вчителем,

який вийшов на "інформаційний смітник" Інтернет, директором школи і майбутнім учителем,

землеробом!політиком, письменником і видатним педагогом.

Успіх – одне з п'яти ключових слів у методиці семи стратегій досягнення багатства і щастя,

розроблених американським філософом бізнесу Джимі Роном. Скористаймося його

порадами. Він вказує, що успіх – невловиме парадоксальне поняття.

Успіх – це постійне вимірюване просування до мети, а також досягнення мети.

Успіх – це як завершальне досягнення, так і життєва мудрість, що приходить до тих, хто

усвідомить потенційну силу життя.

Успіх – це відповідь на заклик змінюватися, зростати, розвиватися і відбуватися – на

заклик просунутися на краще місце, щоб одержати більш виграшну позицію.

Але насамперед успіх – це спроможність зробити Ваше життя таким, яким Ви самі прагнете,

щоб воно було. Розмірковуючи над усіма можливостями, розглядаючи всі приклади інших

людей, життям яких Ви захоплюєтеся, чого ж Ви все!таки хочете від свого життя? Це

серйозне питання!

Пам'ятайте: ЩОБ ДОМОГТИСЯ УСПІХУ, ВИ ПОВИННІ ДІЙСНО ПОЧАТИ!

Щоб домогтися процвітання в житті, почніть з упорядкування плану процвітання. Щоб

стати багатою людиною, розробіть план "багатства". Пам'ятайте, що Вам не потрібно бути

багатим, щоб скласти план "досягнення багатства".

Є цілий ряд інших типів планів, які Ви можете для себе скласти:

– Якщо Ви хворі, почніть з упорядкування плану, як поліпшити своє здоров'я;

– Ви почуваєте, що Вам не вистачає освіти? Добре! Почніть із складання плану підвищення

освіченості;

– Якщо Ви заявляєте, що Ви не можете? Тоді почніть з упорядкування плану "Я можу".

БУДЬ!ХТО МОЖЕ!

Навіть погана людина може почати читати гарні книги і, наприклад,"Постметодику"...

Ключовим моментом є те, щоб зробити крок... сьогодні. Яким би не був ваш проект, почніть

СЬОГОДНІ. Почніть очищення шухляди Вашого по!новому організованого письмового

столу... сьогодні.

Почніть із постановки Вашої першої мети... сьогодні. Почніть читати "ПМ" сьогодні…

Нехай деяка рушійна сила підхопить Ваше нове зобов'язання – досягти гарного життя.

Подивіться, як багато видів діяльності ви можете включити у ваше нове зобов'язання

домогтися кращого життя. Нехай усе буде задіяно! Запустіть свої двигуни. Доведіть самому

собі, що час чекання і сподівання залишився позаду – тепер прийшов час віри і дії. Зробити

своє життя таким, яким Ви самі хочете, щоб воно було – у цьому полягає успіх. Але що варто

робити, щоб досягти цього? Саме про це новий номер нашого журналу.

CЛОВО ДО ЧИТАЧА

ВИТЯЗЮ СТЕПУФЕДОРУМОРГУНУ < 75

12 травня 1999 рокувиповниться 75 роківнепересічномуукраїнцю, відомомуаграрію,природоохоронцю,державному діячу,ветерану ВеликоїВітчизняної війни,письменнику�публіцисту, палкомупатріоту України –Федору Моргуну.Щойно у видавництві"Полтавськийлітератор" вийшла усвіт книга – "Витязьстепу". Автори, середяких ЧингізАйтматов, ІванБокий, ПавлоЗагребельний,Валентин Распутін,починають її з такоїпосвяти: "Витязютрьох степів –українського,казахстанського іросійського – ФедоруТрохимовичу Моргунуз нагоди 75�річногоювілеюприсвячується". Колектив редакції"Постметодики"приєднується довітань на адресуювіляра, зичить йомуздоров'я, творчоїнаснаги, довгих роківжиття і пропонуєпочати знайомство зновим виданням ізвміщеного в ньомунариса членаНаціональної Спілкиписьменників УкраїниМиколи Костенка, уякому головною діючоюособою є наш ювіляр –Федір Моргун.

Людина року – iснує таке титуло�ване звання для постатей непересiчних,самобутнiх, обдарованих рiдкiснимпрофесiйним умiнням примножуватина землi добро. Коли ж його нi сiло нiвпало одержують президенти, котрi цедобро самовiддано нищать,� це схожена позичання палиці у слiпого. Пози�чив – i не повернув. I дорогу рiвнiшене вимостив. Значить, настав час ве�ликої бiди. Коли ж цим званнямномiнують речникiв суспiльного поря�тунку, значить, доля ще вiд нас невiдвернулася. I ми можемо пильнiшевдивлятися в майбутнє. I вiрити, щодобро не обов'язково повинно бути зкулаками.

У росiйськiй минулорiчнiй но�мiнацiї "Пiдприємництво. Економiка"почесним титулом "За подвижництво,наукову й практичну дiяльнiсть у га�лузi сiльськогосподарського виробниц�тва" нагороджено Федора Трохимови�ча Моргуна. Втiшно почуватися гор�дим за нашого знаменитого земляка, залюдину справді гідну. Потужне iм'я"Апостол Чорнозему" (за висловомПавла Загребельного) на вустах спів�вітчизників уже близько п'ятдесятирокiв. Вiн у тому ряду корифеїв земле�робства, де М.Алексєєв, В.Распутін,В.Докучаєв, П.Костичев, I.Овсин�

ський, О.Iзмаїльський, М. Вавiлов,В.Вiльямс, Д.Прянишников, Т.Маль�цев, О.Бараєв, В.Ремесло, П.Лук'янен�ко. I в ряду достойникiв публiцистич�ного пера, де В.Пєсков, А.Іващенко,А.Стреляний, С.Плачинда, С.Колесник,I.Бокий. Його iсторична постать вражаєколоритнiстю, енциклопедичнiстюiнтелекту й усепоглинаючою нена�ситнiстю до нових знань. Зараз вiн –радник губернатора Бєлгородської об�ластi Росiйської Федерацiї, i на те єсвої вагомi причини. В почесних лiтах,але як завжди динамiчно нацiлений навеликi справи, вiн поспiшає довершитисистемну монолiтну будiвлю українсь�кого варiанта безплужного грунтозахи�сного обробiтку землi. Українського –бо чорноземи Бєлгородщини лишепродовжують природний шлейф, щотягнеться через усю Україну, чорнопо�лум'яними "язиками" охоплюючи вели�чезнi росiйські простори попiд "брю�шиною" Уралу до самого Алтаю, а вжедалi – вибухаючи "протуберанцями"масного покриву аж до Тихого океану.Це тi землi, де одвiчно порається рукаукраїнця – то в'язня, то переселенця,то волонтера�ентузiаста, то цiлеспря�мованого науковця, як у даному випад�ку.

Федiр Моргун безмежно закоха�ний у землю. Це його щастя i нещастя.Бо нiде так не потрудилися руйнiвникий невiгласи, як на плодоносних грун�тах. Нiде так не позбиткувалися, як iзнашого села. Нашого – бо земля не

УКРАЇНСЬКЕ КОЛО

2

ВИТЯЗЬ СТЕПУ

Загалом людство мало чого навчи�лося в дочки троянського царя. Та во�дночас в iсторiї є приклади, коли мудрiдержави не покладалися на розсуддолi, намагалися убезпечити своє три�вале iснування, а державнi мужi по до�помогу зверталися прямо до народу,кажучи йому гiрку правду. Ось i в на�шому випадку – Господь Бог нагоро�див нас унiкальними чорноземами, алечомусь позбавив унiкальноївiдповiдальностi за них. Iнакше не зро�зумiти, чому "безплужку" необхiдношлiфувати на Бєлгородщинi, а не наПолтавщинi, де вона Ф.Моргуном уп�роваджувалася протягом цiлих п'ятна�дцяти рокiв поспiль, ще й залишиласянетлiнними рудиментами в окремих го�сподарствах, де керiвники не позбули�ся совiсливої вiдповiдальностi. Проте йнинiшня ситуацiя з "безплужкою" маєсвiй полiтичний шарм: два регiони, девона буде досконало вiдпрацьована, цевже сума полiтичного й економiчногокапiталу для обох держав i фундаторiвсистеми безпосередньо. Iнтегральнимпоказником, звичайно, буде стан самоїземлi, вмiст гумусу в нiй i здатнiсть незнижувати врожайнiсть через недо�статнiсть мiндобрив. На Полтавщинi,де безвідвалка страджає через нестачуплоскорізів, урожаї впали, на Бєлгоро�дщинi вони вищі й стабільніші, ніж усусідів по ЦЧО (Центральних чорно�земних областях), бо там нею займає�ться ще й губернатор Є.Савченко осо�бисто, потужно мобiлiзуючи для цьогокошти й резерви, залучаючи до великоїсправи кращi росiйськi уми.

У жовтнi минулого року, проводя�чи державнi заходи на Полтавщині,Голова Верховної Ради України Олек�сандр Ткаченко у виступi перед кадра�ми органiв самоврядування сказавiсторичну фразу: "Закликаю всiх яко�мога скорiше повертатися до досвiдувеликого полтавця Федора Трохимо�вича Моргуна по впровадженню грун�тозахисної системи землеробства.На жаль, чомусь Федiр Трохимовичпродовжує свою добру справу не увас, а в Бєлгородськiй областi.

Сьогоднi цю систему в Українiвпроваджує американська компанiя"Монсанто". Справа добра. Але за

знає кордонiв i митних галюцинацiй,скрiзь на нiй, матiнцi, трудiвникупiзнає трудiвника, i йому глибокобайдуже, у кого там стався застiй чи"ступор" у головi. Байдужий землю необдурить, а розумний i десятому по�колiнню заповiсть цього не робити.Тому iм'я та справу Федора Моргунавважаю доленосними для України йРосiї. I не лише для них. У всьому нау�ковому свiтi знають про його рiдкiснеподвижництво. Не знаю iншого дер�жавного дiяча, хто б так переконливо йнаступально аргументував свою по�зицiю захисника корiнних народнихiнтересiв, якi найперше полягають узбереженнi середовища людськогоiснування, землі�годувальницi, на якiйми всi "стоїмо", але далеко не всi ро�зумiємо катастрофiчнiсть бездумногоставлення до неї.

Не чув жодного iменi сучаснихфiлософiв i природознавцiв, котрi б, яквiн, кинулися у запеклий бiй за поряту�вання останньої людської надiї – цьоготонесенького прошарку чорної землi,що годує свiт i якому реально загро�жує смертельна небезпека. Коли вдержавi, котра пишається тим, що во�на правова, зовнi все спокiйно, але на�родовi не до високих поривань, – мо�жна бути впевненим, що в нiй обмальпатрiотiв. Полiтики й депутати, свяще�ники й вояки, чиновники й мiльйонерипоглиненi приниженням один одного,грубим полiтиканством на руїнi рiдногодому, бо в кожного – свої боги, храми,кумири, цiнностi, рiзнонацiленi платфор�ми. Iхня надiдея – "золотий божок","шалаш" на Канарах i абсолютнабезвiдповiдальнiсть у всьому, до чоговони докладають своїх брудних рук.Це та ситуацiя, про яку Федiр Трохи�мович висловився досить лаконiчно:"Нiхто й нiщо так не сприяє ностальгiїза сталiнiзмом, як результати роботисьогоднiшнiх так званих "демократiв"("Переоранi поколiння", 1998). Вонине люблять його й остерiгаються. Бовiн дiє за гiрко�сакраментальним пра�вилом вiщунки Кассандри з одноймен�ної драми Лесi Українки: "Вiд усiхстарших найстарша – правда". Вiнвимiрює людей лише цiєю мiркою. Iстраждає вiд своєї правди першим.


3

Ïîñòìåòîäèêà, ¹1(23), 1999

1976 р.

1974 р.

Ф.Т. на нараді в степу

неї треба чужим платити значнобiльше нiж це робити самим.

Напружена ситуацiя в паливно�енергетичному комплексi вимагає відусiх швидше думати i повертатися.Адже такий обробiток грунту еко�номить до 30 вiдсоткiв палива i, дотого ж, дає змогу у 5�7 разiв приско�рити пiдготовку грунту. Придефiцитi тракторiв це значноюмiрою вирiшує долю врожаю".

Чудова, далекоглядна заява висо�кого гостя. Він – то у минулому мі�ністр сільського господарства України ірозуміє, що не у місцеперебуванніМоргуна справа. О.М.Ткаченко і в ін�ших випадках говорить, що земля у насодна й турботи про неї спільні. Вінрозраховував на швидку господарськуреакцію в регіоні, де безвідвалка –значна частка економіки. Реакція зро�зуміла: у Полтаві 9�10 січня ц.р. про�ведено виїзну нараду Кабінету Мініст�рів України з питань агропромисловогокомплексу за участю Прем'єр�міністраУкраїни В.П.Пустовойтенка. Гості бу�ли з усієї України – керівники дер�жадміністрацій, їх заступники з відпо�відного профілю, відомі спеціалісти.Побували вони і в господарстві, де всіці десятиріччя відпрацьовується безві�двалка. Цитую "Зорю Полтавщини":"Демонструючи готову до веснигрунтообробну техніку, знаряддя,голова правління САТ "Обрій" Се�мен Антонець переконував у перева�гах поверхневого обробітку землі.Найголовнішим його аргументом буввласний досвід, який показав, що за

такої системи землеробства госпо�дар практично застрахований від не�врожаїв зернових культур". Дужелаконічно й дуже переконливо. Я з ве�ликою симпатiєю ставлюся до рiшучо�го протесту Ф.Моргуна проти розгонуколгоспiв та радгоспiв – у них, i лишев них порятунок економiки й держави.Бо саме в них конденсується все цiннета корисне для порання бiля землi. Са�ме вони ще здатнi виробляти товарнийхлiб i конкурувати на ринковi. Сьогод�ні в наших селах безлiч занедбаноїземлi. Повідомляють "Сільські вісті":у полтавців "восени не вистачило ре�сурсів, щоб підняти 325 тисяч гектарівзябу. А це ледь не половина площі, якамає йти під ярину" (№ 5, від 13 січня1999р.). Між тим, господарськi вiдно�сини будуються на середньовiчномубартерi, вiд чого спритнi дiлки маютьзолотий зиск. За борги в бюджет та іззарплати на торги вилучаються госпо�дарськi машини: немає пального, щобвчасно посiяти й зiбрати; спецiалiстивтрачають квалiфiкацю або покидаютьсело. Приватизацiя тут – не бiльшенiж карикатура на економiчнi перетво�рення. А законодавцi продовжуютьобплутувати суспiльство "правовими"нормами, в яких чiтко проглядаєтьсялише присвоєне ними право встанов�лювати мiру виробництва й споживан�ня. Всупереч будь�якому глуздовi йзлиденностi бiльшостi народу.

Драматична дiйснiсть надто конт�растує на фонi того, що може зробитий робить для всiх навiть однапатрiотична людина. Федiр Моргундосi чує за плечима свого народу моги�льне дихання страшного голоду 1932�33, 1947 рокiв, наслiдки останньоївiйни. Всi його справи, книги, виступи,статтi – це фонтануюче гнiвом, при�страстю, сарказмом та болем бiблiйнепопередження живим i прийдешнiм по�колiнням: блаженнi будуть орачi, якiуспадкують порятовану землю! Вiн по�переджає проти руйнування державноїсистеми захисту народу вiд недоїдання,проти втрати Росiєю й Україною про�довольчої безпеки, що дорiвнюватименацiональнiй катастрофi. Iснуючi коле�ктивнi господарства не можна знищу�


4

З П.Загребельним на

Полтавщині, 1984 р.

1968 р.

Надвечір з селянами

зультат – нуль. Бо iнакше й бути неможе: земля, як вiдомо, розряджаєнайпотужнiшi блискавки безслiдно.Приватизувати "списи" й "гусячi пера"– це вже ми пройшли. Якби в 1990році Л.Кравчуковi вистачило держав�ницької мужностi запропонуватиФ.Т.Моргуна на пост глави українсь�кого уряду (як до того його схиляв де�путат Верховної Ради М.Волощук таінші справді мудрi радники), ми не ма�ли б сьогоднi халепи створювати хол�динги iменi Солопiя Черевика iзслiзним чеканням iноземних iнвестицiйпiд них. Якби тодi С.Гуренко прислу�хався до Б.Олійника і не поставивсясаркастично до "поета" (як вiн висло�вився про Моргуна), ми нині мали бпристойну, поважну державу з потуж�ним народним господарством, а небiгали б iз простягнутою рукою змолiнням подати "на прокорм". Якби...Раджу перечитати програмуФ.Т.Моргуна, яку він розробив наможливий момент затвердження Голо�вою Ради Міністрів України в 1990році (вона викладена в його книгах"Безсмертна душа України", "Бороз�на", "Переорані покоління"), і ви пого�дитесь зі мною.

Але й нинi науково�професiйна тапублiцистична дiяльнiсть Ф.Моргуна, до�ктора сiльськогосподарських наук, чле�на�кореспондента Мiжнародної сло�в'янської академiї й Мiжнародної ака�демiї iнформацiйних процесiв i техно�логiй, першого голови Держкомприро�ди СРСР, має геостратегiчне й гео�

вати й тому, що вони – i фундаторимобiлiзацiйних резервiв, i хранителiкращих земель. Не можна допустити,щоб рiвень iмпорту продовольства пе�ревищив вiдомий свiтовий критерiй –17 вiдсоткiв, за яким настає принизли�ва залежнiсть вiд "доброхотiв", а при40 вiдсотках – повна втрата власноїпродовольчої бази. Не можна руйну�вати квалiфiкацiйну систему села, бо занею – прiрва безробiття,деiндустрiалiзацiя виробництва й окре�мих довершених технологiй, повна ко�лонiальна залежнiсть. Не можна вини�щувати власне тваринництво, бо зацим – катастрофа продовольчого при�лавка населення, загибель переробноїпромисловостi, а в "давачiв" – новийсплеск розквiту на могилi нашоговнутрiшнього ринку. Не можна деко�лективiзацiю села проводити на зразокстрахiтливої колективiзацiї, бо далi –безмежне й повнiстю безконтрольнеправо чиновника розпоряджатися зем�лею.

Росiйський i український народиволодiють таким "чорним золотом",яке нi з чим у свiтi порiвняти не можна.У нас – батькiвщина свiтового чорно�земного еталону. У нас iз 300мiльйонiв свiтової чорної землi – 190мiльйонiв, тобто 70 вiдсоткiв. Нинi�шнiй полiтичний паралiч верхiв можестати паралiчем держави в тому разi,коли колективнi господарства втратятьконтроль над цим золотом. Цепотрiбно зрозумiти декому однознач�но. Рятувала народи i в гiрших ситу�ацiях лише рiдна земля. Це те, щосповiдує Федiр Моргун, але це те, щоне стало щоденною молитвою для "де�мократичної" номенклатури. БачитьБог, для кого свiчку свiтити...

Знаменитi болгарськi пересмiшни�ки, отi вiдомi всьому свiтовi габровськiгумористи, дозволили мiсцевим цига�нам приватизувати спис iдальго Дон�Кiхота, i вже на черзi огосподареннягусячого пера, котрим його вiдданийслуга Санчо Панса, бувши губернато�ром острова, пiдписував свої укази. Унас указiв, пiдписаних на "островi"подiбним пером, хоч греблю гати. Ре�


5


З дружиною Олександрою

Олізарівною

1982 р.

Ф.Т. з онуками. 1998 р.

полiтичне значення для обох держав.Вiн рятує землю в однiй точці земноїкулi, а щорiчно планета втрачає майжевiсiм мiльйонiв гектарiв плодороднихгрунтiв, у нас – понад 100 тисяч. Яки�ми ж мiрками мiряти подвиг людини,що повстала проти масового безглуздяв найголовнiшiй справі? Де той кри�терiй, за яким ми могли б оцiнитикiлькiсть втраченої ним iнтелектуаль�ної i просто фiзичної енергiї на томумаленькому клаптиковi бєлгородськихрiвнин? Де мірило, за яким можна ска�зати, що боротьба не була марною?Чого вартi бруднi наклепи рiзних хули�телiв на цьому животворному фонiприроди, де кожен колосок горнетьсядо щирого людського серця? Справді,людина вимiрюється не з нiг до голови,а вiд голови до неба, як сказав великийкитайський мудрець. Тому й народжу�ються у Ф.Моргуна ось такi поетичнiрядки, перейнятi тривогою i болем:"Мої життєвi струни завжди дзвенiлив такт тому, що бачив на полях, в лiсахi атмосферi, в мiстах i селах... Передусiма народами сьогоднi стоїть гло�бальне завдання – порятувати нашупрекрасну планету й земну цивiлiзацiювiд екологiчної катастрофи. Людям часзрозумiти і визнати, що життя на пла�нетi у великiй небезпецi. Ми всi краймежi, яку переступати не можна".

Пройдено великий шлях пiзнаннята сумнiвiв. Колись Володимир Вин�ниченко сказав, що iсторiю України неможна читати без брому. Безвнутрiшнього неспокою, що межує зiстресом, не можна читати й тi сторiнкикниг Ф.Моргуна, де йдеться про епо�хальнi нещастя, якi випали нашим на�

родам упродовж столiття. Кожнусторiнку iсторiї вiн аналiзує не з по�зицiй холодного аналiтичного розуму, аз погляду стурбованого батька, якийусiм своїм єством прагне закрити вiдбiди велику родину. Це позицiя тонкоорганiзованої бiосферної людини, якаосягнула безмежжя своєї космiчної но�осферної ролi на маленькiй, але такiйпрекраснiй планетi i засвоїла не лишеiстину про геологiчну вiчнiсть життя, ай правду про природне призначеннялюдини та всесилля науки. Незатребу�ваний генiй Вернадського потрясає са�ме тому, що вiн вiдкрив перед люди�ною небачений простiр пiзнання своєїсутностi через звичнi земнi вимiри. Iсеред цих вимiрiв найголовнiший –спiвчутливе ставлення людини до кри�хкого осердя планети – до її плодонос�ного прошарку, такого тонкого й тако�го чутливого на кожен серцевий порухвдячної людини.

Апостоли правди та науки, за яки�ми сумувало Шевченкове сумлiння, нетам, у небесах, а тут, на землi, поруч знами, i вони чесно вiддають свої знан�ня нам, землякам, щоб ми встигли по�передити власне самознищення. Як тутне погодитися, з огляду на нинiшнюситуацiю, із щоденнниковим записомВ.Вернадського: "...Становищетрагiчне: набули значення в життi краї�ни сили i верстви народу, котрi не взмозi зрозумiти її iнтересу. Ясно, щонестримна демократiя, прагнення доякої стало метою мого життя, повинназазнати поправок". Нещадних попра�вок повинна зазнати й наша "нестрим�на демократія", що у способах руйну�вання дорiвнює оголошенню власномународовi стану вiйни.

Не можна сказати, що науковесумлiння Ф.Моргуна не затребуване.Воно дiє, але не употужнене сукупнимсумлiнням тiєї частини суспiльства, ко�тра може й повинна пiдтримати його нацiй крутiй i важкiй дорозi. Такi людипоступово консолiдуються, про щосвiдчить вже п'яте, доповнене виданнякниги Володимира Моргуна "На за�хист Батька", пiд палiтурками якоїзiбранi думки людей, далеких вiд кор�поративних i меркантильних iнтересiв,


6

1995 р.

Перепаханные поколения,

1998 р.

Ф.Т. на Ніагарському

водоспаді, 1964 р.

У наших братнiх народiв немає Єги�пту для втечi, а боротьба за землю зав�жди вимагала сильних духом. У цьомуроцi Ф.Т.Моргуну виповнюється 75.Чверть вiку тому вiн запровадив в Ук�раїнi полтавський варiант безплужногогрунтозахисного обробiтку землi. Та й уцiлому виповнюється сторiччя появибезвiдвалки на полтавських полях, за�початкованої видатним грунтознавцемI.Овсинським. Згадаймо все з цьогоприводу – i вiддаймо належне корифе�ям землеробства, науки про землю,справжнiм витязям чорноземних об�ширiв.

Бо правда – завжди суспiльно рен�табельна. I це надзвичайно важливодля кожної неупередженої людини.

Микола Костенко,член Національної Спілкиписьменників України

але чутливих до голосу совiстi. То –етика й естетика екологiї душi, не зана�пащеної захланним служiнням "золо�тому тiльцю" псевдодемократiв з нахи�лами злодiїв у законi. То – своєрiднаестафета за прикладом Олеся Гончара,який поклявся пам'яттю загиблихдрузiв�фронтовикiв вiдтворити весьтрагiзм вiйни i на їх честь написав не�в'янучих у славi "Прапороносцiв". I мибудемо чесними прапороносцями мир�ної справи Ф.Моргуна й вiдстоювати�мемо чистоту цього прапора за будь�яких суспiльних катаклiзмiв. ЕпохаМоргуна повинна адекватно вiдлуню�вати в серцях сучасникiв. Ми простоне можемо забувати, що з часiв Ярос�лава Мудрого на Русi було щонаймен�ше 160 перiодiв голоду через посухи,пиловi бурi, заливнi дощi, нещаднi мо�рози, льодянi панцирi на хлiбних по�лях, нашестя шкiдникiв i – особливо –руйнiвнi властивостi байдужої та слiпоїлюдини�органiзатора, яка часто бере�ться не за свою справу. Запекленевiгластво страшнiше вiд усiх моровиць.

... Мiй батько колись хотiв статихлiборобом, але вiйна зробила йогоiнвалiдом. Дiтей своїх вiн бачив пiдхлiбодарним зоряним небом на рiдномуполтавському полi. Не судилося. Тазалишилася пiсля батька невичерпнасинiвська любов до землi дiдiв i пра�щурiв, якi були завзятими хлiборобамий чесно порали рiдну землю. ФедiрМоргун продовжує святу земну справуй за мого батька�iнвалiда, й за сотнi ти�сяч, мiльйони фронтовикiв, якi поляглина полях Вiтчизни та Європи, заповiда�ючи довiчну незрадливу любов доземлi�годувальницi.


7


Ф.Т.Моргун. 1997 р.

1998 р.

Нарада в степу. 1984 р.

Категория "Bildung" занимает одно из цент/ральных мест в немецкой философии культуры,философии истории и, само собой разумеется, вфилософско/педагогических концепциях, по/скольку ее смысловое поле представлено семан/тикой образования. Ну, а что же может быть бо/лее педагогическим, чем само образование? Хотятут/то и возникает вопрос: о каком, собственноговоря, образовании идет речь? Поиски ответа наданный вопрос можно было бы перепоручить не/мецким интерпретаторам, тем более, что над пе/реводом этого ключевого слова "проект модерн"ломаем головы не только мы и наши братья/сла/вяне, но также франко/ и англоязычный мир [5].Да и немецким теоретикам центральное поня/тие неогуманизма, вобравшее в себя ни много,ни мало – стратегию просветительского преоб/разования человечества со знакомыми нам кон/турами "нового человека", тоже дает основатель/ный повод для раздумий над смысловыми интен/циями емкого и звучного – оставившего эхо вовсем западном мире – слова Bildung [см. 8].

Русский перевод этого слова – образование –является калькой с немецкого и содержит ту жепровоцирующую внутреннюю форму: образ.Украинское "освіта" вобрало в себя метафорикуфранцузcкого Просвещения, веру в светоноснуюсилу человеческого разума, подкрепляемую вык/ладками отечественного платонизма. Однако темсамым не снимается проблема, из/за которой нампредставляется актуальным обращение к немецкойфилософской традиции, а именно: что является пред�метом философии образования и каковы ее пределы.Названная проблема принадлежит к разряду что ни наесть практических: ведь речь идет о механизмах фор�мирования и самоформирования человека.

Трудность же, на которую мы хотели бы обра/тить внимание, состоит в следующем. НемецкоеBildung, русское "образование", украинское"освіта", помимо раскрытого выше широкогозначения, имеют и более узкое, репрезентирую/щее систему образования в ее конкретно/истори/ческих формах, бытийной плюральности, а так/же как идеально/типическое построение – мо/дель, стратегию, программу, проект. Рассмотретьналичную систему как неудовлетворительное су/щее (а оно является таковым уже по своему он/

тологическому статусу), наметить контуры долж/ного – этим занимается недавно институализиро/ванная отечественная философия образования [6].Ни в коей мере не умаляя значение такого родафилософско/педагогического конструирования,напротив, акцентируя настоятельную необходи/мость исследования автопоэтических потенцийразличных систем образования и входящих вних подсистем, хотелось бы обратить вниманиена их жизненные горизонты, цепочки сохранен/ных смыслов, препятствующих столь желаемымрадикальным обновлениям. Исследование комп/лекса значений категории "Bildung" (образова/ние, культура) в немецкой классической филосо/фии и ее постклассической рецепции, на нашвзгляд, даст возможность расширить не толькотематические рубрики философии образования,которая нередко неоправданно социологизирует/ся либо психологизируется, но и будет способст/вовать панорамному видению философско/педа/гогической проблематики.

К сожалению, навыки подобного виденияутрачиваются современной философией. Отчас/ти этому способствуют реалии посткоммунисти/ческого мира. В контексте происходящих в немкультурных трансформаций перспективное зре/ние нередко отождествляется с утопическим ви/зионерством, а в обращении к культурным уни/версалиям усматривается призрак недавнего то/талитарного прошлого.

Категория "Bildung" как раз и принадлежит ктакого рода универсалиям, репутация которыхоказалась небезупречной, поскольку они в своевремя ходили в кормилицах сначала классичес/кого, а затем и догматизированного марксизма.Действительно, марксизм, отталкиваясь от идей/ного арсенала немецкого неогуманизма, разрабо/тал свое учение о формировании "нового челове/ка" (детальный сравнительный анализ обоих под/ходов см. в следующих работах: [1;8]). Однакоотвлечемся от марксистского варианта данногоучения, доктринерски раскритикованного и от/брошенного в постперестроечный период, и спро�сим, а возможна ли философия образования в ее узкоми "идеологически безупречном" значении без базовойконцепции формирования человека? Нынешняя евро/пейская система образования, как известно, сло/жилась в средневековье под воздействием хрис/

ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ

8

КАТЕГОРИЯ "BILDUNG" В НЕМЕЦКОЙ ФИЛОСОФСКОЙТРАДИЦИИ, ИЛИ РАЗМЫШЛЕНИЯ О СМЫСЛЕ ИПРЕДНАЗНАЧЕНИИ ОБРАЗОВАНИЯ

М.Д.Култаева

тер. Итак, Bildung в кантовской интерпретациивыступает автопоэзисом человечества. Воспита/ние же, в отличие от этого объективно существу/ющего процесса, по Канту, – субъективная чело/веческая деятельность – "искусство". В качестветакового воспитание парадоксально: с одной сто/роны, его целью является совершенствование че/ловека, а с другой – оно, подобно всякому искус/ству, само нуждается в совершенствовании, бу/дучи всего лишь человеческим изобретением.Кант пишет: "Воспитание есть искусство, приме/нение которого должно совершенствоватьсямногими поколениями. Каждое поколение, об/ладая знаниями предыдущего, может все болееи более осуществлять такое воспитание, кото/рое пропорционально и целесообразно развива/ет все природные способности человека и такимпутем ведет весь род человеческий к его назна/чению" [4, с.450]. Однако, переходя от человече/ства к его единичному представителю – челове/ку, Кант сужает объем понятия Bildung, сохра/няя при этом его смысловую интенциональ/ность. "Человек, – рассуждает он, – нуждается вуходе и образовании. Образование включает всебя дисциплину и обучение" [там же, с.447]. Ес/ли дисциплина и обучение, согласно Канту, выс/тупают в роли педагогических задач, то образо/вание, или формирование, уже относится к обла/сти социокультурного творчества. Масштабнаяперспектива последнего определяет грандиоз/ность усилий, направленных на осуществлениечеловекоформирующей деятельности.

Данная идея лежит в основе всех просветите/льских проектов, признающих за человеком в ос/новном четкие сферы свободного творчества: ис/кусство, историю, политику и воспитание. Разу/меется, в различных просветительских концеп/циях отдается преимущество той или иной сфе/ре. Но все они, за исключением искусства, такили иначе требуют педагогических усилий. Убе/ждение во всемогуществе воспитания являетсятакже существенной чертой немецкой классиче/ской философии. Особенно ярко это проявляет/ся в "Речах к немецкой нации" Фихте. Свою про/грамму "нового воспитания" он описывает припомощи понятия "образование" (Bildung), уста/навливая тем самым функциональную связь ме/жду человеческим творчеством, направленнымна самосозидание, и самим процессом формиро/вания человечества, в котором запечатлеваютсяследы этого особого рода "искусства".

Приведем ход рассуждений Фихте, подчер/кивающего "космический" характер человеко/формирующей деятельности. Он пишет: "Пито/мец этого воспитания – это не просто член чело/

тианского воспитания, средневековых христиан/ских представлений о предназначении и форми/ровании человека. А всякого рода реформаторс/кие усилия по модернизации институтов образо/вания оказывались жизнеспособными лишь втом случае, когда они опирались на учение оформировании (Bildung) человека. Более того,средневековые организационные и институцио/нальные формы образования демонстрируютудивительную жизнестойкость не в последнююочередь благодаря своей генетической связи схристианским гуманизмом, фундаментальныйсмысловой комплекс которого оказался незатро/нутым во всех парадигмальных трансформациях,осуществляемых в рамках проектов "модерн" и"постмодерн". Одной из таких трансформацийявляется секуляризация принципов христианс/кого гуманизма, в немецкой версии которого по/нятию Bildung также отводится далеко не после/днее место. Так, в пиетизме Христос определяет"образование", т.е. формирование подлинной че/ловеческой жизни, в которой реализуется бого/подобие человека. Процесс секуляризации этогоположения Г.Больбек рассматривает на материа/ле "Монадологии" Лейбница, в которой приобре/тает концептуальное значение положение о са/мообразовывающейся индивидуальности (einersich bildenden Individualitat) – монада сама со/вершает работу над собственным образованием,становясь полной индивидуальностью [8, с.114].

Нетрудно заметить, что образование (Bildung)

соотносится, а в функциональном плане и совпадает с

понятиями воспитания и формирования, в которыхакцентируется активный, творческий момент.Анализируя процесс превращения понятияBildung в философскую категорию, Х.Г.Гадамерподчеркивает, что оно "теснейшим образом свя/зано с понятиями культуры и обозначает в коне/чном итоге специфический человеческий способпреобразования природных задатков и возмож/ностей. Окончательная шлифовка этого понятиязакончилась между Кантом и Гегелем" [1, с.51].Так, у Канта просветительский перфекционизмдетализируется, дополняется новой аргумента/цией. В частности, подчеркивается историческийхарактер воспитания и образования, причем подпоследним понимается саморазвитие человечес/тва. Кант недвусмысленно вопрошает: "Не долж/но ли воспитание... подражать образованию че/ловечества в общем том виде, как оно шло черезразличные поколения?" [4, с.450]. Образование вданном случае выступает аналогом процесса ан/тропосоциогенеза, который находится в полезрения философа "от первобытности до совре/менности". Поэтому Bildung здесь предстает вроли понятия, обозначающего саморазвитие че/ловечества, акцентируя его объективный харак/


9


веческого общества здесь, на нашей Земле, за ко/роткий промежуток отведенной ему жизни, он,несомненно, благодаря воспитанию, вообще ста/новится признанным членом вечной цепи духов/ной жизни как таковой, которой присущ болеевысокий общественный порядок. Несомненнотакже и то, что к прозрению этого более высоко/го общественного порядка его должно подвестиобразование (Bildung), стремящееся охватить це/ликом всю сущность человека, ведя его к образу(Bild) нравственного миропорядка, которогоздесь никогда не бывает, но который долженстать вечным, предначертанным своей собствен/ной самодеятельностью, также оно (т.е. образо/вание / М. К.) должно подвести его к мыслитель/ному созиданию образа того сверхчувственногомиропорядка, в котором нет становления и кото/рый сам не является ставшим, а только вечным,путем все той же самодеятельности, т.е. чтобычеловек глубоко понял, что иначе быть не мо/жет" [10, с.44].

Если модель, предложенную Фихте предста/вить в аристотелевской категориальной схеме, тоBildung выступает в качестве активной формаль/ной причины, которая никогда не исчерпываетсвой творческий потенциал. Поэтому совершен/но справедлив, на первый взгляд, парадоксаль/ный вывод Гадамера, утверждающего, что "обра/зование не может быть собственно целью, к немунельзя в этом качестве стремиться, будь это хотябы в рефлексиях воспитателя. Ведь именно вэтом состоит превосходство понятия образова/ния по отношению к культивированию задатков,от которого оно произошло" [1, с.54]. Воспита/ние же в теоретических построениях немецкойклассической философии онтологически и фун/кционально вполне возможно описать, обраща/ясь к категории действующей причины. Воспи/тание имеет свои внутренние узко педагогичес/кие целевые установки, свои отработанные и но/вые технологии, однако не это главное. Основнаяже цель воспитания, так как она представлена вконцепции Фихте, задается сверху, именно ееосознанию служит образование.

Это понятие позволяет обосновать преемст/венность целевых установок и идеалов воспита/ния, необходимых для введения человека в мно/гомерный мир культуры. Заметим, что механизмтакого введения разрабатывался в немецкой кла/ссической философии в русле рационалистиче/ских представлений о путях и способах социали/зации человека. В ней уже намечается дилемма"отредактированного" и "неотредактированного"вариантов формирования человека, представлен/ная в развернутом виде в постклассических кон/

цепциях, например у Ницше. Но предпочтение вданном случае явно отдается "отредактирован/ной" схеме жизнетворчества. Однако показатель/но, что "редактором" здесь выступает сам исто/рический процесс, обладающий собственным пе/дагогическим автопоэзисом. Показательна вэтом плане позиция Гегеля. "В педагогическихуспехах, – пишет он, – мы узнаем, как бы в сжа/том очерке, историю образованности всего мира,это прошлое наличное бытие – уже приобретен/ное достояние того всеобщего духа, который сос/тавляет субстанцию индивида" [2, с.16].

Как известно, проблему формирования чело/века Гегель рассматривал с позиций диалектикиобъективного и субъективного духа, причем пер/вому отводится решающая роль в этом процессе.Воззрения Гегеля на сущность и функции воспи/тания отразили одну из важных тенденций в эво/люции западноевропейского общества началаXIX в. – снижение ценности личностного нача/ла, подчинение индивидуального общему. Он не/однозначно связывает с воспитанием возможно/сти подчинения человека предзаданным струк/турам объективного духа. При сохранении осно/вных смыслов понятия Bildung (образование),которые имелись у Гердера, В. фон Гумбольдта,Фихте, гегелевская конкретизация их принципи/ально отличается от негуманистических устано/вок и кантовской педагогики "от ребенка". Поо/щрение своеобразия детей, развитие их индиви/дуальности для Гегеля – совершенно недопусти/мо, поскольку это отдаляет их от целей объекти/вного духа, служит препятствием для саморазви/тия, понимаемого как восхождение к общему."Своеобразие детей, – рассуждал Гегель, – допу/стимо в кругу семьи; но с момента поступления вшколу начинается жизнь согласно общему по/рядку, по одному для всех одинаковому правилу;здесь дух должен быть приведен к отказу от сво/их причуд к знанию и хотению всеобщего, к ус/воению существующего всеобщего образования.Только это преобразование души и называетсявоспитанием. Чем образованнее человек, тем ме/нее выступает в его поведении нечто только емусвойственное, именно потому случайное" [3,с.74].

Как видим, образованность выступает здесьсущественной качественной характеристикой че/ловека, означающей степень его причастности кобъективному духу. Активность последнего про/является не в последнюю очередь и в форме пе/дагогического творчества. "С философской точ/ки зрения, – подчеркивает Гегель, – дух как та/ковой даже по своему понятию рассматриваетсякак сам себя образующий, воспитывающий" [3,


10

дущим немецких учебных заведений(Bildungsanstalten), он приходит к следующемувыводу относительно перспективы трансформа/ций в области образования: "Нашей целью долж/но стать не образование массы, а образованиеединичного, избранного человека, подготовлен/ного для великих и остающихся дел" [13, с.69].

Своеобразное "заземление" понятия "Bildung"особенно чётко прослеживается в культурно/ис/торическом ответвлении философии жизни, а та/кже в немецком неогегельянстве. В отличие откосмических построений Фихте, когда идеалформирования человека задаётся "вечным миро/порядком", Дильтей обращается к общественнойжизни. Именно в ней он откроет возможность нетолько разумного участия в масштабных процес/сах образования, но и управления этим процес/сом. Рассуждения Дильтея не утратили своей ак/туальности в контексте современных проблем,связанных с социокультурными трансформация/ми, выдвигающими на передний план проблемуидеала образования. Его Дильтей непосредствен/но связывает с социальным идеалом. "Я хочу, /подчеркивает он, / обозначить то, к чему стре/мится воспитание, выражением "идеал формиро/вания (Вildung) человека. Он связан с идеаломобщества. Идеал формирования (Вildung) зави/сит от жизненного идеала того поколения, кото/рое воспитывает. Состоянием этого поколенияобусловлена одновременно и система средств,при помощи которых осуществляется воспита/ние [9, с.14]. Под такого рода "системой средств"подразумевается прежде всего историческиопределённая система институтов общественно/го воспитания и обучения. Показательно, чтоДильтей связывает их c национальной судьбойнарода. Иронизируя над просветительским тези/сом о всемогуществе воспитания, он в духе орга/нической схемы, характерной для мыслительныхпостроений философии жизни, утверждает, что"воспитание и системы образования растут вместе с

народами, достигают зрелости и должны погибнуть.

Поскольку сами воспитуемые зависят от духа целого,

постольку ни одна теория воспитания в мире не смо�

жет воспрепятствовать упадку народа или развалу

системы образования" [9, с. 211].Представление о системе образования как о

живом организме, проходящем "стадии роста" иобречённом заведомо, если не на гибель, то на де/градацию, повторяет концептуальную схему фи/лософии истории, восходящую к принципу био/логической аналогии. Однако обратим вниманиеи на другой момент: Дильтей, говоря о системеобразования, имеет в данном случае в виду неструктурированную целостность его институтов

с.39]. Заметим, что такого рода педагогическаяактивность, по Гегелю, выступает изначальнойпредпосылкой саморазвития человека. Ведь самавозможность его существования оказывается за/висимой от воспитания, цели и содержание кото/рого в традиции немецкой классической филосо/фии задаются извне. Гегель радикализирует этутенденцию, связывая с ней выживаемость чело/века, "ибо если человек не хочет погибнуть, то ондолжен признать, что мир существует самостоя/тельно и в основном закончен. Он должен при/нять условия, поставленные ему этим миром, иот их неподатливости отвоевать то, что он хочетиметь для себя" [3, с.89].

Тема взаимодействия самосоздания человекаи объективного мира – сквозная в творчестве Ге/геля. Она сопровождается философской рефлек/сией воспитания. Оставаясь верным просветите/льским традициям, Гегель усматривает основ/ную задачу воспитания в преодолении "голойприродности", именно тут, по его мнению, нахо/дятся корни "своеобразия" людей, мешающиеследовать установкам объективного духа. Собст/венно говоря, с этого и начинается формирова/ние человека как субъективного, конечного духа,приобщаемого к объективной бесконечности.

В становлении человека, согласно Гегелю, ре/шающую роль играет своего рода упражнение повхождению во всеобщее – " привычка к объекти/вной деятельности с общезначимым умением",переработка себя в процесс культуры (Bildung) /(См.: Гегель Г.В.Ф. Философия права // Соч. Т.VII,М., 1934, с. 86).

Такая переработка по сути дела означает раст/ворение индивида во всеобщем, а на уровне по/литической реальности – безоговорочное подчи/нение личности государству. Система образова/ния, определяемая государством, и процессокультуривания человека фактически совпадаетв гегелевской концепции.

Постклассическая парадигма немецкой фило/софии даёт негатив этой схемы. Так, Ницше про/тивопоставляет идеалу гегелевской "образован/ности" в качестве альтернативы именно "необра/зованность" в смысле отказа от старых пред/ставлений об образовании как приобщении ковсеобщности, усматривая в этом залог возвраще/ния человека к самому себе, торжество личностинад человекоподобным агрегатом [7, с. 229].Именно из первого поколения самостоятельно икритически мыслящих молодых людей, "необра/зованных" в традиционном смысле слова, Ницшепредполагает воспитать новую элиту – гениев игероев, возвышающихся над массой, которая все/гда подчиняется всеобщему. Размышляя над бу/


11


и функциональные возможности конкретныхучебно/воспитательных отношений. Эти социо/логические "фактичности" долго оставались внемецкой традиции за пределами философскойрефлексии. Теоретические устремления Дильтеятакже не выходят за рамки названной тенденции.Он ведёт речь о тех системах образования, илиточнее говоря формирования, целостного чело/века, которые уже не задаются свыше, как в не/мецкой классической философии, а выводятсяиз "самой жизни" с присущей ей спонтанностьюформообразования и жёсткой схемой эволюцио/низирования своих поражений (становление –расцвет – упадок).

В немецком неогегельянстве (Э.Шпрангер,Т.Литт) предпринимается попытка приближе/ния этой схемы к действительности. Отказыва/ясь от организменной схемы, представители дан/ного направления политизируют основные сос/тавляющие комплекса смыслов понятия Bildungв концепциях Гегеля и Фихте, но с учётом ихкритики с позиции философии жизни. Фунда/ментальной характеристикой образования дажена уровне философской абстракции у Шпранге/ра оказывается его политическая направлен/ность. Парадоксом последней является стремле/ние принять внешне аполитичное оформлениеили экспликативно выразить себя через антропо/логические или психологические атрибуты. В ка/честве примера здесь можно привести требова/ния Шпрангера к "формуле нового идеала обра/зования (Bildung)". Такая "формула" должнаотвечать "двойному требованию: одушевлениюгосударства и огосударствлению души" [14, с.21]. Идеал образования, предлагаемый Шпранге/ром, обусловлен одновременно "душою" и обще/ством, способствуя их взаимопроникновению и вконечном итоге сращению. Но осуществить этузадачу, особенно в её наиболее трудной части –одушевлении, т.е. очеловечивании, гуманизациигосударства, можно лишь при условии, если иде/ал образования из простого проводника междуназванными звеньями превращается в силу, на/делённую особыми полномочиями и имеющуюлегитимацию для вмешательства не только в ду/ховную и частную жизнь личности, но и в меха/низм государственной машины и в святая свя/тых – властные структуры.

В период посттоталитарных трансформаций вГермании, опыт проведения которых, на нашвзгляд, поучителен для отечественных реформа/торов, немецкое неогегельянство, всегда тяготев/шее к философии жизни, возвращается к её ди/льтеевскому варианту, правда, сохраняя стремле/ние обуздать и даже контролировать спонтанное

нормотворчество "жизни". Заметим: речь здесьидёт не о стихийной социализации, а о иррацио/нальных импульсах, якобы всегда находящими/ся за кулисами социального и политического те/атра. Т. Литт, например, – противник всякой теа/тральности, всякой "кажимости" в обществен/ных отношениях и прежде всего в воспитании.Он предлагает с целью эффективного преодоле/ния тоталитарного наследия сместить акценты вчеловекоформирующей практике с должного насущее [10, с.37]. "Всякий конкретизированныйидеал образования, – подчёркивает он, – вырас/тает с прелогической необходимостью из глубинжизни, но он находится в сущностном родстве сфилософски разработанными мировоззрением ипедагогической теорией, находя в них свою опо/ру" [10, с.45].

Поэтому для конструирования такого идеала,не говоря уже о движении к нему, по Литту, нуж/но сменить и мировоззренческую ориентациюобщественного сознания, и соответствующую ейпедагогическую теорию. Истоки антигуманноймировоззренческой ориентации он, как и многиедругие антисциентистски настроенные филосо/фы (Т.Адорно, М.Хайдеггер, К.Ясперс и др.)усматривает в сверхрационализации "деловыхотношений". В результате "дело" заменяет в че/ловеке его фундаментальные антропологическиехарактеристики и в первую очередь – волю, а вобщем выступает эрзацем воспитания и образо/вания. "Дело", имея конечной целью приспосо/бить человека к наличным условиям, превращаетличность в простого функционера. Нельзя не со/гласиться с Литтом, что там, где человек отожде/ствляется с частичными производственнымипроцессами, а образование свёртывается до узкоспециализированной (актуально рентабельной ипотенциально убыточной) профессиональнойподготовки неизбежна нивелировка личности, еёобщекультурная деградация. Однако индустри/альное и постиндустриальное общества сущност/но и функционально обусловлены как раз "дело/вой жизнью". Именно её нормативные установ/ки определяют доминирующие стратегии жиз/нетворчества. Принимая во внимание данноепротиворечие, Литт предлагает пересмотреть са/му идею образования, выдвинув на переднийплан присущую ей диалектичность. "Идея обра/зования, – подчёркивает философ, – должнавпитать в себя мысль о диалектической противо/речивости, взять её в качестве жизненного прин/ципа, не становясь при этом евангелием недо/вольства" [12, с. 211].

Однако сам Литт не представил образцатрансформации идеи образования в соответст/


12

Франции и Великобритании осмысливался насвоей национальной почве. Здесь, как и в амери/канской традиции, понятие образования разво/рачивает свой социальный аспект, очерчиваяопределённую область общественной жизни.Смысловое несовпадение понятия "образование"в различных традициях западной философии во/все не даёт повода для оценочного отношения кэтому факту по принципу "что лучше, что хуже",какой вариант является "более правильным". Ка/ждый из них обладает своим эвристическим по/тенциалом и возможностями, рельефно выступа/ющими на фоне их различий.

ЛИТЕРАТУРА1. Гадамер Х.Г. Истина и метод. – М.: Прогресс, 1998.

2. Гегель Г.В.Ф. Феноменология духа // Гегель Г.В.Ф.Сочинения. В 14 т. – М.,1959. – Т.IV.

3. Гегель Г.В.Ф. Философия духа // Гегель Г.В.Ф. Эн&циклопедия философских наук. – М., 1977.

– Т. 3

4. Кант И. О педагогике // Кант И. Трактаты и письма. –М.: Наука, 1980.

5. Кильен Ж. Культура (Bildung) и разум у В. фон Гумбольдта // Разум и культура: Тр. междуна&родн. франко&сов. коллоквиума. – М.: ИздательствоМГУ, 1983.

6. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти. – К.: Магістр &S, 1966.

7. Ницше Ф. О пользе и вреде истории для жизни //Ницше Ф. Сочинения. В 2&х т. – М.: Мысль, 1990. – Т.2.

8. Bollbeck G. Bildung und Kultur / Glanz und Elend einesdeutschen Deutungsmusters. F.a.M., 1994.

9. Dilthey W. Padagogik. Geschichte und Grundlinien desSystems // Dilthey W. Gesammelte Schriften / IX Bd.Stuttgart, 1960.

10. Fichte J.G. Reden an die deutsche Nation. Hamburg.,1978

11. Kleines Philosophisches Worterbuch // Hrsg.: M.Muller u.a.. Freiburg, 1984.

12. Litt Th. Technisches Denken und menschlicheBildung. Heidelberg, 1964.

13. Nietzsche F. Uber die Zukunft unserer

Bildungsananstalten. Leipzig, 1918.

14. Spranger E. Das deutsche Bildungsideal in geschicht&

sphilosiphischer Beleuchtung. Leipzig, 1928.

15. Spranger E. Philosophische Padagogik. Stuttgart.,

1976.

вии с диалектически понимаемым содержаниемжизненного принципа. Современные же немец/кие философские словари фактически дают еёклассическую интерпретацию, адаптированнуюк доминирующим философским дискурсам.Приведём в качестве примера следующее опре/деление: "Образование – это принципиальная ориен�

тация целостного человеческого бытия (интеллекта,

воли и чувства) в целостности бытия, "мира",

придающая всему встречному пространственнуюопределённость, меру и смысл. Способы, како/выми осуществляется образование, не ограничи/вается ни отдельными областями (теоретическоеобразование, научное образование, практическоеобразование, образование воли, техническое об/разование и пр., поскольку все они, будучи час/тичными, представляют собой лишь подготовку,но каждая из них по/своему может привести кобразованию), ни отдельными методами (школь/ное образование, профессиональное образова/ние, самообразование, образование для жизни ипр.). Образование может осуществляться всемидоступными средствами и повсеместно; в соот/ветствии со своей структурой оно не даёт пред/почтения ни одной из своих областей (разве чтонесколько больше выделяя гуманистический ма/териал для образования в качестве наиболее под/ходящего по сравнению с так называемым "ре/альным"), ни одному способу (нет превосходствашкольного образования по отношению к жиз/ненному, к самообразованию, к иностранномуобразованию); образование осуществляется в школе

или в жизни, с учителем или без него, но всегда как об�

разование свободы (Вildung der Freiheit). Лишьсвобода никогда не бывает партикулярной.Лишь она одна никогда не бывает подготовкой, атолько образованием. Поэтому теория образова�

ния, наряду с ориентацией, задающей смысл и ме/ру миропорядку, одновременно является проек�

том теории свободного бытия человека и его возмож�

ностей" [11, с. 47].Таким образом, понятие образования в немец/

кой философской традиции современности при/надлежит к числу тех узловых категорий, припомощи которых описывается фундаментальнаясвязь "мир/человек". Именно поэтому в контекс/те данной традиции курьёзно выглядит сочета/ние "философия образования" – так нередко пе/реводят довольно репрезентативную и популяр/ную в Германии философию воспитания(Erziehungsphilosophie), в рамках которой разра/батывается проблематика формирования челове/ка (Вildung). На европейскую традицию немец/кое понятие образования несомненно оказаловлияние, хотя идейный арсенал Просвещения во


13


Летом 1936 г. А.С. Макаренкооказался в очень опасной ситуации –факт, на который макаренковедение досих пор не обратило внимания. Дело втом, что важные события данногопериода исследователям не былидостаточно знакомы. К этому надодобавить, что отдельные документы поповоду киевского периода Макаренко внаучной литературе неправильнодатированы.

Здесь я хотел бы на основе уже известных итолько что обнаруженных источниковвосстановить некоторые значительныемоменты жизни и творчестваМакаренко летом 1936 г. итаким образом пролить светна комплекс вопросов,связанных с темой этойпубликации. Угроза ареста,особенно в этот период,нависла над педагогом�писателем.

В июле 1935 г., как известно, Макаренкозанял пост помощника начальника Отделатрудколоний (ОТК) НКВД УССР иначальника учебно�воспитательской частитого же отдела в Киеве, но, даже находясь вновой столице республики, он не прерывалсвязи с харьковской коммуной имени Ф.Э.Дзержинского, где работал семь лет. Вначале мая 1936 г. на Всеукраинскойолимпиаде художественной самодеятельноститрудовых коммун, колоний и приемниковНКВД дзержинцы завоевали большую частьпризов, а сам Макаренко «за активное иэнергичное участие в подготовке ипроведении» данного мероприятия приказомнаркома внутренних дел УССР В.А.Балицкого был награжден и премированмесячным окладом. Тогда нельзя былопредвидеть, что это достижение для«чекиста» Макаренко являлосьнепревзойденным пиком его работы в ОТК.

Также и воспитанники коммуны имени Ф.Э.Дзержинского не смогли повторить свойкиевский успех. На всесоюзном смотрехудожественной самодеятельности в июне1936 г. в Москве, в котором приняли участиеболее 2.000 воспитанников трудкоммун итрудколоний СССР (в том числе � 140дзержинцев), проявились их творческиепределы [1]. Как следует из письмаГ.С.Макаренко сыну Леве от 16 июня 1936г., ее муж собирался «лететь в Москву нааэроплане девятнадцатого» на последнийдень олимпиады и участвовать в творческомпредставлении в Большом театре «в

присутствииправительства» [2]. Онадеждах, связанных сэтим необыкновеннымсобытием, в газете«Дзержинец» (органпарткомитета, завкома,комитета ЛКСМУ иСовета командировтрудкоммуны НКВДУССР имениФ.Э.Дзержинского)

можно было прочесть: «[...] нас будутслышать наши великие вожди,руководители нашей великой партии,руководители всесоюзного правительства.Может быть, сбудется наша мечта и насприедет слышать великий вождь народов– тов. Сталин» [3]. Однако московскиегазеты о таком мероприятии в Большомтеатре ничего не сообщили, т.е. из этогоможно заключить, что оно не состоялось –по всей вероятности, потому что 18 июняумер Максим Горький и странасконцентрировалась на этом событии.Поэтому страстное желание харьковскихкоммунаров–участников олимпиады –увидеть «всесоюзных вождей» неисполнилось и Макаренко остался в Киеве.Посетить любимую Москву он смог лишьчерез месяц...

Факты, о которых идет речь в этойпубликации, – типичные для 30�х годов, нодля Макаренко они стали суровым

РЕТРОМЕТОДИКА

14

ДВЕНАДЦАТЬ МГНОВЕНИЙ СУДЬБЫ

Малоизвестные страницы жизни и деятельности А.С. Макаренко (июнь – октябрь 1936 г.)

Гётц Хиллиг

Гетц Хиллиг (1938 г.р.), кандидатфилософских наук.

Иностранный член Академиипедагогических наук Украины,

руководитель лабораторииМарбургского университета

«Макаренко/реферат»,президент Международной

макаренковской ассоциации.

Горький,– можливо, що я не написав би«Педагогічної поеми».

Любов до життя зробила Горького геніальнимписьменником. Ми, радянські письменники,теж повинні любити життя і відтворюватийого у своїх творах, як це робив ОлексійМаксимович Горький.

А. МАКАРЕНКО»[5].

В данном приказе наркома внутренних делУкраинской ССР – комиссара госбезопасности

1�го ранга Балицкого речь идет «о результатахрассмотрения волынки в Дофиновскомприемнике�распределителе». Вследствие этогослучая (12�13 июня, м.б. речь идет о восстании)в одном из учреждений системы ОТК, котороенаходилось под Одессой, «трем воспитанникамнанесены ножевые ранения, один воспитанникполучил серьезное ранение глаза и 10воспитанникам нанесены побои. Детиприемника�распределителя хулиганами былиразогнаны».

Далее в приказе говорится: «Начальник ОТКНКВД УССР тов. Ахматов и помощникначальника ОТК тов. Макаренко, желаяумалить значение волынки в Дофиновскомприемнике�распределителе и тем самымоградить себя от ответственности запроисшедшее, в рапорте на имя моегозаместителя – комиссара 2�го рангатов.Кацнельсона указали, что волынка вДофиновке выразилась «в 2�3 локализованныхссорах» и что ничего серьезного не произошло».

Нарком приказал: «Начальнику ОТК НКВДУССР т. Ахматову и помощнику начальникаОТК тов. Макаренко за введение взаблуждение руководства НКВД УССРинформацией, несоответствующейдействительному положению вещей, –объявить выговор» [6].

В этом документе Макаренко просит обувольнении его с работы и сообщает мотивысвоего ходатайства: «31 год я всегда работал

непосредственно с детьми, я не имею никакогоопыта работы в административном

испытанием, изощренной пробой егонравственности, политических убеждений,совести и чести.

Наиболее яркими страницами жизни Макаренкос июня по октябрь 1936 г. были, по�моему,следующие:

Так как командировка в Москву не состоялась,у Макаренко появилась возможность вспомнитьо своем «шефе, друге и учителе». Он выступилна траурном собрании киевских писателей [4] инаписал некоторые статьи, посвященныеМ.Горькому. Известны пока четыре такихматериала, включенные в советские изарубежные собрания его работ. Болееобширный из них («Максим Горький в моейжизни») помещен в специальном горьковскомвыпуске, основаним пролетарским писателемальманаха «Год XIX» в декабре 1936 года вМоскве, а три статьи были опубликованы еще виюне того же года в Киеве в местной илиреспубликанской печати (в этот период встолице УССР не выходили русскоязычныегазеты): «Велике горе» («Більшовик», 20.06.),«Мій перший учитель» («Комуніст», 21.06.),«Близький, рідний, незабутній!» («Літературнагазета», 30.06.). Занимаясь в 1998 годуисследованием киевского периода Макаренко,мне удалось обнаружить в Украинскойнациональной библиотеке им. В.И. Вернадскогов газете «Комсомолець України» еще одиннеизвестный некролог, принадлежащий перупедагога�писателя, который перепечатываетсяздесь впервые:

«ВЕЛЕТЕНЬ ЛЮДСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Горький умів безмежно любити трудящих іненавидіти ворогів. Цій любові й ненавистіучив нас Горький.

В моїй уяві Горький постає як велетеньлюдської культури. Культура Горького – ценіби есенція із всієї історії людства.

У період безправ'я, утисків царизму пролунавйого могутній голос – «Безумству хоробрихспіваємо славу». Це було ствердженнялюдини. Горький завжди з особливою любов'юставився до молодих літераторів. Я пригадую,як він просив мене чотири рази, щоб я написавтвір про свою дитячу колонію. Коли б не


15

Ïîñòìåòîäèêà, ¹1(23), 1999Ïîñòìåòîäèêà, ¹1(23), 1999

I.18 ИЮНџЯ: БЛАГОДАРНОСТЬ МАКСИМУ

ГОРЬКОМУ ЗА НРАВОУЧЕНИЕ О

КЛАССОВОЙ НЕНАВИСТИ

9 ИЮЛЯ: ПОМОЩНИКУ НАЧАЛЬНИКА ОТК

«ОБЪЯВИТЬ ВЫГОВОР» (ПРИКАЗ НКВД

УССР № 279)II.

14 ИЮЛЯ: РАПОРТ АХМАТОВУ ОТ

ПОМОЩНИКА НАЧАЛЬНИКА ОТК С

ТРЕБОВАНИЕМ ОБ ОСВОБОЖДЕНИИIII.

аппарате, польза, приносимая мною здесьсовершенно ничтожна.

После издания моей книги «Педагогическаяпоэма» на меня легло много литературныхобязательств, которые я не в состояниивыполнить, находясь на службе. Задуманнаямною книга «Методика коммунистическоговоспитания» требует от меня напряжениявсех сил и всего моего времени. Откладыватьэту работу я не имею права, т.к. уверен в ееважности и полезности. А между тем запоследний год я не написал ни одной строчки.

Поэтому прошу Вас ходатайствовать передНаркомом о скорейшем освобождении меня отдолжности помнач ОТК. При этом, изуважения к моей собственной работе вкоммуне имени Ф.Э. Дзержинского, япринимаю на себя обязательство по первомутребованию НКВД УССР выполнить любоепоручение в качестве консультанта�педагогапо одному из учреждений ОТК без всякойоплаты за этот труд. Уверен, что только втакой форме я могу принести пользу детскимучреждениям НКВД, не загружая себянепривычной для меня административнойработой».

В заключении своего рапорта Макаренкоподчеркивает: «Настоящее мое заявление ни вкакой связи не стоит с полученным мноювыговором в приказе Наркома» [7]. Однако,судя по логике событий, можно проследить связьмежду вышецитированным наказанием«помнача» в приказе Балицкого от 9 июля иэтим ходатайством «главного колониста»республики об увольнении с работы.

О большой нагрузке педагога�писателя в эти днисвидетельсвует и его ответ от 20 июля на«дивную телеграмму» редактора альманаха «ГодXIX» Е.М. Коростелевой, которая напоминалаему об обещанной статье о М.Горьком:«Опоздал потому, что служба не даетработать, [есть] некоторые осложнения,которые отнимают и день, и вечер, а иногда иночь» [8].

В связи с десятой годовщиной со дня смертиФ.Э. Дзержинского газета «Правда» 20 июля1936 г. печатает статью Макаренко

«Прекрасный памятник» о коммуне имени«железного Феликса». Это его перваяпубликация в центральной прессе СССР,

положившая начало деятельности Макаренко�публициста.

Во всех советских собраниях сочиненийА.С.Макаренко данный текст перепечатан,однако без первых строк московскойпубликации, где речь идет об инициативетогдашнего председателя ГПУ УССР по поводуоснования коммуны: «В январе 1928 года всвоем письме всем чекистам Украины В.А.Балицкий сообщил:

«Усилиями украинских чекистов, приподдержке советской общественностипостроен лучший памятник первому чекисту– организована детская трудовая коммунаимени Ф.Э. Дзержинского».

Памятник Ф.Э. Дзержинскому в Харьковедействительно один из лучших» [9].

Менее известным, чем статья Макаренко,является материал Балицкого «ФеліксЕдмундович Дзержинський», опубликованныйпо этому же поводу в киевских газетах «Вісті»,«Комуніст» и «Пролетарська правда». Охарьковской коммуне здесь можно прочестьследующее: «Згадаймо його піклування продітей.

Фелікс Едмундович є ініціатором створеннядитячих трудових комун. Один з такихпам'ятників Дзержинському на Україні –комуна його імени в Харкові.

Тільки одна комуна виховала й поставила наноги тисячі дітей, прилучивши їх до праці йкультури. Сотні комунарів дістали технічнукваліфікацію, сотні комунарів навчаються увузах. Комуна вже дала десятки інженерів,льотчиків, лейтенантів, учителів – цінних,свідомих будівників нашої соціалістичноїбатьківщини» [10].

В.А. Балицкий в 1937 году был репрессирован,и поэтому до развала СССР его статьи нецитировали, исключив самого из контекстаукраинской истории.

Основанием датирования этой поездки вМоскву является одно из писемЕ.М.Коростелевой к Макаренко, где речь идет о

его запланированном приезде (27.07.) [11]. 26июля Союз советских писателей провелтраурный вечер, посвященный памяти


16

20 ИЮЛЯ: ДЕСЯТАЯ ГОДОВЩИНА

СМЕРТИ ДЗЕРЖИНСКОГОIV.27 ИЮЛЯ – 4 АВГУСТА: ДОЛГОЖДАННОЕ

ПОСЕЩЕНИЕ СТОЛИЦЫ В ПОИСКАХ

ПРИЗНАНИЯ И СЛАВЫ V.

всех до сих пор известных данных это событиенужно датировать началом августа 1936 года.

В своем выступлении Макаренко острокритиковал представителей педагогическойнауки и положительно оценил педагогическийопыт чекистов. В публикации 1969 годасоответствующие пассажи звучат следующимобразом: «Педагогика помогает получитьобщее развитие, но наша официальная«педагогическая теория», вернее ее надо ещеназвать педологической, не наука и непедагогическая техника. Мое выражение,которое я употребил в «Педагогическойпоэме», что педагогика – «это вековечноешарлатанство», объясняется моимтогдашним состоянием, моимипереживаниями, но я и сейчас стою на том,что старая и западная педагогика нам помочьне могут...

А если говорить о прошлом, о так называемой«традиционной педагогике», педагогике«буржуазно�классической», то если бы сейчаспредложили кандидатуру Песталоцци вкачестве воспитателя в коммуне, я бы его,пожалуй, взял, а Руссо не пустил бы и напорог».

«В системе НКВД, где я сейчас работаю,опираясь только на марксистско�ленинскуютеорию, воспитывают прекрасных людей, апедологическую теорию опыт НКВДигнорирует. Поэтому пока только в нашейсистеме детских домов принцип Маркса осоединении обучения с производственнымтрудом и физическим развитием проведен вжизнь и продолжен до конца».

«Дело создания настоящейматериалистической марксистскойпедагогической теории и техники – наше свами дело. И мы обязаны по�новому егосделать. Есть великое культурноенаследство, которое мы используем, но мысливеликих педагогов прошлого – толькоэстетика и проповедь, а не наука, неметодика, не техника педагогики. На основеучения Ленина, его науки и тактики мыобязаны создать и создадим принципиальноновую революционную науку и деловуюпедагогическую технику, не успокаиваясь натом, что сто лет тому назад далПесталоцци. И в нашем творчестве мыдолжны брать за образец большевика, а неПесталоцци» [17].

М.Горького, в котором педагог�писатель, будьон тогда в столице, безусловно участвовал бы; встенограмме данного мероприятия его имя неупомянуто [12]. О запланированномвозвращении в Киев идет речь в письме к женеот 30 июля: «Домой прилечу 4�го [...]»[13].

Во время пребывания в Москве Макаренковстречается с читателями и критиками«Педагогической поэмы» (27, 28, 29.07.) ипринимает участие в организованномкомсомолом вечере памяти М. Горького(03.08.). Кроме того, в связи с обсуждением«Поэмы», он выступает перед педагогами вВысшем коммунистическом институтепросвещения (ВКИП), директором которого виюне 1936 г. стал / проф. М.М. Пистрак.

В опубликованном в газете «Закоммунистическое просвещение» (20.07.)комментарии к постановлению ЦК ВКП(б) от 4июля «О педологических извращениях в системеНаркомпросов» Пистрак дал положительнуюоценку педагогических взглядов Макаренко, приэтом выразил критическое отношение кпедагогической науки, которая не потрудиласьразобраться в практике новатора. Дословно онтам пишет: «В своей «Педагогической поэме»тов.Макаренко справедливо иронически искептически отзывается о педологическихтеоретиках, насмехаясь над ихбезаппеляционными суждениями. В работуМакаренко, имевшего дело с живымподростком и юношей и мучительноискавшего путей воспитания их воли ихарактера для социалистическогостроительства, теоретики педагогики непотрудились вдуматься, глубоко ее изучить иразобраться в этом замечательном опыте»[14]. Можно предположить, что эта публикацияпобудила Макаренко познакомиться с ееавтором и что теоретик педагогики предложилпедагогу�писателю выступить передсотрудниками его института.

Данное мероприятие макаренковедам сталоизвестно лишь в 1969 году, когда в 7�ой книгельвовского сборника «А.С. Макаренко» былаопубликована редакция стенограммывыступления автора «Педагогической поэмы»,подготовленная Г.С.Макаренко (умерла в 1962г.) и В.Е.Гмурманом. Во введении к этойпубликации [15], а также в книгеН.А.Морозовой [16] заседание во ВКИПеотносилось к маю 1936 года. Но в то времяМакаренко не находился в Москве. На основе


17


Когда я работал в 1982 году с материаламиМакаренковского фонда в Центральномгос.архиве литературы и искусства СССР(сейчас: РГАЛИ), мне удалось отыскать тусамую машинописную копию стенограммывыступления, положенную в основу подготовкитекста для львовской публикации. Этот вариант(без заголовка и датирования) включен в папкустенографического отчета другого мероприятия вкачестве дополнения [18]. Между строкамиданного экземпляра рукой В.Е.Гмурманакарандашом отмечен тот вариант выступления,который позже был опубликован. На мой запросответственный редактор львовского сборникаФ.И.Науменко в 1983 году ответил, что текствыступления Макаренко во ВКИПе он в своевремя, а именно уже после смерти вдовыоратора, получил от В.Е.Гмурмана.

В своем выступлении о «Некоторых актуальныхпроблемах макаренковедения» на Берлинскойконференции «50 лет Октябрьской революции –50 лет Советской педагогики» Гмурман, цитируяфразу из речи Макаренко во ВКИПе, ссылаетсяна Архив А.С.Макаренко, дело № 62 [19]. Втолько что открытой описи 5 Макаренковскогофонда РГАЛИ цитированный Гмурманоморигинал протокола не был найден. Из этогоможно сделать вывод, что данный документвдовой Макаренко был изъят из наследия допередачи его в ЦГАЛИ СССР.

В архивной версии вышецитированные меставыглядят несколько иначе (кстати, ввосьмитомнике «Педагогических произведений»А.С. Макаренко, вышедшем в Москве в 1983�1986 гг., не попала ни та, ни другая редакцияэтого выступления): «Почему в Болшевскойкоммуне так хорошо? [20]. Потому что тамнет ни одного человека, который прочитал быхоть одну педагогическую книгу. Изпедагогической теории можно получить общееразвитие, но педагогическая теория не наука итем более техника. Мое выражение«вековечное шарлатанство» объясняетсямоим тогдашним состоянием, моимипереживаниями, но я и сейчас стою на том,что педагогической теории нет. Если бы мнесейчас предложили кандидатуру Песталоцци,я бы с удовольствием его взял, а Руссо непустил [бы. – Г.Х.] и на порог».

«НКВД, опираясь только на Маркса, а не напедагогическую теорию, делает людей. Апедагогическая теория опыт НКВДигнорирует, а только у нас принцип Маркса о

соединении обучения с производственнымтрудом продолжен до конца».

«Дело создания настоящей педагогическойтехники – наше дело с вами. Есть вековоенаследство, которые мы используем. Мысливеликих педагогов только эстетика, а нетехника. Вы обязаны создать новуюпедагогическую технику, не успокаиваясь тем,что дал Песталоцци. Чекиста возьмите заобразец, а не Песталоцци» [21].

«Чекиста возьмите за образец...». Такуюрезкость в словах Макаренко, котораяосновательно отличается от тона еговыступления в Доме советского писателя передчитателями и критиками «Педагогическойпоэмы» от 27 июля 1936 г. [22], можно,собственно говоря, объяснить лишь тем, что оннепосредственно до встречи с педагогамиВКИПа получил сведение об основательномизменении, которое произошло в ОТК НКВДУССР во время его отсутствия.

Во время пребывания Макаренко в столицеСССР был арестован в Киеве его начальникЛ.С. Ахматов (1899 г.р.; по специальностиюрист). До вступления в ОТК НКВД УССРон занимал следующие должности: в 1920 �

1922 гг. – секретарь Совнаркома УССР, в 1925г. – прокурор губернского суда, в 1925 � 1933гг. – прокурор Верховного Суда УССР, доапреля 1933 г. � помощник Генеральногопрокурора УССР, в 1933�1934 гг. –Управляющий делами СНК УССР, а в 1934 �1935 гг. – прокурор Днепропетровской области.Ахматова арестовали 31 июля 1936 г. пообвинению в «принадлежности кконтрреволюционной троцкистскойтеррористической организации», которая якобыподготовила террористические акты противруководителей КП(Б)У и ВКП(б). 8 марта1937 году Военной коллегией Верховного СудаСССР в Москве он был приговорен к высшеймере наказания (ВМН) и в тот же деньрасстрелян [23].

О последнем этапе юридической карьерыизобличенного «врага�троцкиста» напомнилагазета «Комсомолець України», которая 21августа 1936 году – под заголовком«Контрреволюціонер Ахматов і його підручні» –опубликовала клеветнический материал, где,однако, речь шла больше о «помощниках»облпрокурора, чем о нем самом. В первом абзаце


18

31 ИЮЛЯ: АРЕСТ АХМАТОВА И УВОЛЬНЕНИЕ

ДИДОРЕНКОVI.

Ф.Э.Дзержинского кончилась, так сказать,окончательно. Об этом событии педагог�писатель в записной книжке пишет так:«Дидоренко. Кончилось с ним в коммунедовольно паскудно. Новый начальник Б.,существо неумное, почти тупое впедагогическом деле, решил почему�то, что унего своя система. Система Дидоренко [т.е.Макаренко. – Г.Х.] ему не понравилась. Какэто можно, что есть какой�то Совет иСовет приглашает его Б. на заседание. Ониспугался за свой авторитет. Он ни разу непошел в Совет.

Авто. Почему семья Б. ездит на авто,катается.

Обструкция. Пьяный Б. или не пьяный, но унего ребята вытащили партийный билет» [28].О краже «портмоне с документами» у «новогоначальника» коммуны речь идет также и водноименном рассказе бывшего воспитанника В.Зайцева, опубликованном в газете«Литературная Россия» (15.03.1963 г.).Показательно, что этот текст не был включен вкнигу Зайцева «Рассказы о Макаренко»(Мурманск, 1969; изд. 2�е, 1974).

О новом начальнике коммуны имениФ.Э.Дзержинского можно найти и такуюзапись педагога�писателя (январь 1937 г.):"Берман в Прилуках. Пьянства, убийства,самоубийства. Перевод в Дзержинку. Борьба смакаренковщиной (помпадур разобралмостовую). Самокритика, драка спионерважатым на сцене, даже трибунуповалили, за то, что начал речь: "Я хочуговорить о тов. Б.". Пионерважатыйнесколько дней ночевал на вокзале" [29].

В.С. Берман считается ликвидатором не только«системы Макаренко», а также и самойкоммуны как воспитательного учреждения. Подего начальством в соответствии с решениемСовнаркома СССР от 30 декабря 1938 г. иприказа начальника АХУ НКВД СССР от 7января 1939 г. Харьковская трудовая коммунабыла реорганизована в промышленный комбинати переименована в Харьковский комбинатНКВД СССР им.Ф.Э.Дзержинского [30].

Во время показательного процесса против«троцкистско�зиновьевского террористическогоцентра» (Зиновьев, Каменев и др.; 19�24.08. 1936г.) в Киеве состоялось двухдневное собраниеписателей, где председатель правленияпрезидиума Союза советских писателей

статьи сказано: «Мерзенні зрадники, запеклівороги партії й народу міцно звили кубло вДніпропетровській обласній прокуратурі,взагалі – в обласних органах юстиції. Підлийворог�троцькіст, колишній обласний прокурорАхматов діяв досить активно: він стягував усвоє відомство всіх потрібних йому «своїхлюдей», розставляючи їх на відповідальніділянки» [24].

О новой ситуации в ОТК Макаренко повозвращении в Киев отметит в записной книжке:«Важность. Начальника отдела нет. Междумной и Яновским разделили функции доназначения н�ка. По прочтении приказаЯновский подписывает против графы «Н�котдела». Спрашивается, какого типа тоудовольствие, которое он получает» [25].

Непосредственная опасность угрожалаМакаренко во время следствия по делуАхматова. По протоколу допроса бывшегоначальника отделения Секретно�политическогоотдела НКВД УССР Н.Д.Грушевского от 12августа 1937 г. как членов контрреволюционнойтроцкистской террористической организации,участие в которой было Ахматову приписано,последний назвал «Букшпана и Макаренко»(М.М.Букшпан – бывший секретарь правлениякоммуны имени Ф.Э.Дзержинского, затемначальник Отдела резервов НКВД УССР).Тогда (осенью 1936 года), вероятно, поуказанию Балицкого, их имена вычеркнули изпротокола допроса бывшего начальника ОТК[26].

Кстати, в день ареста Ахматова наркомвнутренних дел УССР подписал приказ «Онедопустимом поступке группы воспитанниковкоммуны им. Ф.Э.Дзержинского», которыйсвидетельствует о ситуации в бывшей «вотчине»Макаренко через год после его переведения ваппарат НКВД. В приказе речь идет о том, что«группа воспитанников пыталасьдискредитировать вновь назначенногоначальника коммуны т. Бермана». Балицкийрешил исключить шесть воспитанниц ивоспитанников из коммуны и направить их вдругое учреждение ОТК, а начальникавоспитательной части Дидоренко (преемникМакаренко) «с занимаемой должности снять» [27].Бывший начальник коммуны им.В.А.Белецкоговозле Прилук, В.С.Берман, как известно, непризнавал внедренные еще Макаренко основысамоуправления воспитанников. В момент егоназначения начальником и смещенияС.А.Дидоренко «эра Макаренко» в коммуне им.


19


Украины А. Сенченко проинформировал членово событиях в Москве и призвал к выявлению«троцкистов» в своих рядах. Судя по газетнымсообщениям тех дней, Макаренко там участвовалтакже и в общественном осуждении писателяХ.Шаевича.

Так, в сообщении о собрании телеграфногоагенства РАТАУ, опубликованном 23 августа вгазетах «Вісті» и «Пролетарська правда»,говорится: «З промовою, повною зненависті дотроцькістсько�зінов’євської банди, виступивписьменник тов. Макаренко» [31]. О цели речипедагога�писателя здесь можно прочесть: «Уже21 серпня президія СРПУ вжила заходів щодотроцькістсько�зінов’євських агентів. [...]Остаточно викрито також троцькістаШаєвича, який намагався примазатись доСпілки письменників».

Более подробно о писательской встречеинформировала читателей в этот же самый день«Літературна газета». Под заголовком«Немилосердно покарати контрреволюційнузграю» она сообщила: «На зборах намагавсявиправдати себе троцькіст Шаєвич, уминулому зв’язаний з недобиткамитроцькізму. Свою участь у їх брудній зграї вінпояснював несвідомістю, випадком. Але рядпромовців дав справжню характеристикуШаєвичу, довівши, що за ряд років у ньогозалишилося таке ж гниле троцькістськенутро, як і було, що він яскравий прикладдворушника.

У кінцевому слові т. Сенченко підкреслив, щопитання про очищення лав письменників відворожого елементу і баласту стоїть заразгостріше, ніж колись. Так само на сьогоднінайважливіше є питання боротьби знаціоналістичними елементами». Вдальнейшем Сенченко требовал в ближайшеевремя рассмотреть творчество и общественнуюработу ряда членов Союза писателей, причемпервым назвал он «т. Зоря» [32]. И в передовойэтой газеты («Розчавити підлу гадину»), междупрочим, говорится: «На зборах нищівнійкритиці піддали і тих, що в своїх творахпротягали троцькістські тенденції,протягали ворожі нам ідеї. Юхим Зоря, щонаписав засуджений свого часу, наскрізьтроцькістський роман «Депо» [...]. Шаєвич,цей троцькіст, свого часу викинутий затроцькізм з лав партії, пробував на зборах

щось мимрити проти тих справедливихзакидів і обвинувачень, які йому ставилисьписьменниками» [33]. И в речи председателясобрания И. Микитенко («Ліквідувати гадів!»),который занимал должность зампредседателяправления Союза советских писателей Украины,также опубликованной в этом же изданиигазеты, можно прочесть о выступлении педагога�писателя: «Справедливу відсіч троцькістуШаєвичу дав А. Макаренко. Немає і не можебути місця в нашому середовищі людям,подібним до Шаєвича» [34].

Дословно цитирует московская «Литературнаягазета» – в рамках материала о киевскомсобрании – из выступления Макаренко,обращающегося к Шаевичу: «Я вам не верю!Мы не можем верить вам после всего того,что вы делали, и после вашего выступления,потому что вы и сейчас стараетесь насзапутать. Мы вам не верим!» [35].

Довольно противоречивыми оказываютсясохранившиеся записи Макаренко о заседанииССП Украины, в которых речь идет о«писателях�троцкистах», в т.ч. Шаевиче(однако не названа его фамилия), и о Сенченко.

«Троцкисты. Киевский Союз писателей.Всякие остатки и остаточки:

Он когда�то написал письмо в ЦК, в которомпротестовал против репрессий по отношениюк Троцкому. В его книгах были троцкисткиестрочки, как он говорит. Теперь он уверяетвсех, что он не троцкист, что напрасно,только поглядев на подпись, не хотятпечатать его вещей. В то же время онблагодарит СП за какую�то помощь.

Выступающие говорят, что [он. – Г.Х.]писал не только в ЦК, но писал решительновсем, даже Горькому. Что он никогда неулыбается, что в Москве есть его жалоба накиевский СП, что после отмены карточек онгде�то поместил благодарственное письмо ичерез полчаса рассказывал анекдотымерзейшего свойства.

«За что вы благодарите СП? Может быть,за либерализм по отношению к вам? Но ведьна самом деле вы никому ни за что неблагодарны».

«Если вы правы, то вы так и должны быливыступать, если вы хотите что�то скрыть,то вы тоже так выступали бы, ибо выдолжны лгать».


20

21'22 АВГУСТА: ИЗОБЛИЧЕНИЕ

«ТРОЦКИСТОВ» НА СОБРАНИИ

КИЕВСКИХ ПИСАТЕЛЕЙVII.

Материал Фефера против Шаевича былопубликован в киевской «Літературній газеті»20 января 1935 г. под заголовком «Знищититроцькістську контрабанду» В этой обширнойстатье автор требует проявить большевистскуюбдительность против врагов. Там, междупрочим, говорится (различное написаниефамилии Шаевича здесь сохранено):«Пильність, пильність і ще раз пильність!Тільки завдяки послабленню пильностівдалося такій людині, як Хаїм Шаєвич,переховувати своє контрреволюційнетроцькістське минуле. Це один із останніхфактів. Хаїм Шаєвіч писав багато, без кінцяй краю. Нема такої єврейської комуністичноїгазети, де б цей троцькіст не вкинув своєїхалтурки. Поганого слова про троцькістів ви,зрозуміло, у Шаєвіча не знайдете. Навпаки, вкулуарах редакції газети «Пролетаріше фон»він розводив троцькістські пльотки, а«наївні» співробітники сприймали їх як«дружню критику», «легкі анекдоти».Партійні організації вже зробили належніправильні висновки про Шаєвіча і про тих, щопереховували його та захищали.

Крім журналістики, Х. Шаєвіч пробував своєперо і в галузі мистецтва. Він написав рядкнижок і вміло себе замаскував. Доситьуважно почитати книжку «На буксир», і випобачите, як відображено і викривлено нашзаводський побут. Ви бачите, як троцькіст«малює» фабрику, «гонитву» адміністрації і«млявість» робітників. Робітники, заШаєвічем, ставляться до радянськоїфабрики, як до чужої справи. [...]

Просто дивуєшся, як наша критика зразу жне помітила і не демаскувала цютроцькістську халтуру...

Це свідчить про послаблення більшовицькоїпильності в усіх нас і що ми мусимо зробитиналежні висновки з цього, і таки зараз же.

А чи не блукають в деяких колах шкідливінаціоналістичні теорії, що в нас, євреїв, –спокійніше, ніж «де інде»? Чи не доводитьсяпомічати стару перелицьовану шовіністичнутеорію, що «євреї завжди революціонери» іт.д.

Ці «теорії» допомагають класовому вороговіпослаблювати нашу більшовицьку пильність,а в даному разі допомагали троцькістуШаєвічу, який заспокоївся і почав з щедрої

Он получил письма от сосланного В., накоторые якобы не отвечал, но которыепорвал, никому не показывая. В письмахбудто бы просили прислать бумаги. Ктоповерит.

Он страшный ленинец, но свою книгу онпосвятил «дорогим родителям», а родителиимели ювелирный магазин и давно удрали вПалестину.

Он вдруг сделался профессором и метром ирешил все вопросы литературы, но он окончилшколу лейтенантов и был в польской армии1919�1921 гг.».

«Мартышки с револьверами в руках».

«Беспощадность не может иметь градаций» [36].

«Метр. Он, конечно, важен. Он, конечно,страшно занят. И даже во времядвухдневного заседания, посвященногомосковскому суду, он неустанно работает,обложившись книжками и книжечками,делает какие�то выписки.

Сенченко к докладу не подготовился.Поэтому весь доклад состоял в чтениивыдержек из обвинительного акта, но ивыдержки он заранее не отметил и разыскивалих во время самого доклада» [37].

Найти подробные данные о Шаевиче оказалосьочень трудно. Его произведения былиисключены из библиотек, и в справочнойлитературе фамилия этого писателя неупоминалась. В конце концов мне удалось найтив Книжной палате Украины две его книги(собрания рассказов) на языке идиш: «Дерпойкер» ("Барабанщик"), вышедшая в 1929году в госиздательстве Молдавии (Тирасполь;90 с.), и «Ауфн буксир» ("На буксире"),опубликована в 1932 году в Укргоснацмениздате(Харьков; 112 с.). О третьей книге Шаевича,которая находится в Библиографическоминституте Союза кибуцов в Беери (Израиль),меня проинформировал М.Буксвайлер: «Диасиатке» ("Азиатка"), вышедшая в 1933 году виздательстве «Эмес» (Москва; 198 с.).

Атаку на Шаевича открыл писатель И.Фефер,«заслуги» которого перед советской литературойУкраины велики: он покрывал целый рядписателей, печатая, о чем идет речь в письмепролетарского писателя В. Кузьмича в ЦККП(б)У от 19 февраля 1935 г., «лихорадочноодну статью за другой против Шаевича, Абчукаи др., исправляя свои ошибки» [38].


21


руки засипати своїми писаннями «Емес»,«Штерн», «Пролетаріше фон», «Фармест».

Ось лежить перед нами оповідання, якеШаєвіч хотів видрукувати в журналі«Фармест», не ухвалене редакцією. Шаєвічбезліч раз систематично влаштовувавскандали журналу «Фармест», скаржився, щозатискують молодих єврейськихписьменників. Пора вже знати, щоконтрреволюціонери�троцькісти не можутьбути і не будуть радянськими письменниками.Наш обов’язок якнайскоріше демаскуватитроцькістських людців і вигнати їх злітератури, ліквідувати їх остаточно. [...]

Боротьбу проти троцькістів і націоналістівтреба провадити без антрактів.Троцькістських халтурмайстрів требавикрити до кінця.

Більше більшовицької пильності! Гострішеборотьбу за лінію нашої ленінсько�сталінськоїпартії!» [39].

Подобная статья, написанная начинающимписателем Г. Полянкером, была опубликована вкиевской «Літературній газеті» непосредственнопосле процесса: «Людина з піднятим коміром»[40]. Ее русскоязычную версию (однако безупоминания фамилии автора) я обнаружил вРГАЛИ в фонде редакции московской«Литературной газеты», а именно с такимописанием: «Массовый отдел. Статьинеизвестных авторов в связи с процессом надтроцкистско�зиновьевской бандой. «Літературнагазета». 29 авг. 1936 г.». Редакция киевскойгазеты этот материал, безусловно, послала вМоскву с целью проинформировать своих коллег(и конечно же и НКВД СССР) о настойчивойи успешной борьбе с троцкистами в ССПУкраины.

Как «человека с поднятым воротником» авторстатьи описывает Шаевича: «человек низкогороста, одетый в теплое пальто с поднятымворотником». Здесь, между прочим, говорится:«Читаете «произведение» Шаевича «Возлеворот», и с первой до последней страницынесет запахом гнили. [...]

Он забрасывает все европейские [еврейские. –Г.Х.] газеты своими «художественнымиочерками», пишет хвалебные статьи, а просебя тихонько рассказывает антисоветскиеанекдоты. Человек пишет о чистке партии,

а, выходя из дверей редакции, высмеивает ичистку, и свою писанину.

Этот человек перекочевал из Молдавии встолицу Украины. Он был с 1920 года впартии, в 1929 его выгнали из партии, какзаядлого троцкиста. Человек писал в ЦКписьма против генеральной линии партии.Гнилое троцкистское нутро этого человекамешает ему говорить человеческим языком, ион бормочет и прячет свое лицо в воротник.Писательская организация выбрасываетэтого человека из своих рядов, но он неуспокаивается. Он обязательно хочет«ходить в писателях».

Человек признает свое троцкистскоепрошлое, но не перестает закидывать всепартийные и советские организации своимидвурушническими письмами. Он, дескать, невиновен ни в чем, к нему придираются, надним издеваются. Шаевич обивает пороги,куда только пускают, дескать, «моя хата скраю, ничего не знаю, – не виновен».

Процесс над троцкистско�зиновьевскойбандой поднял 170�миллионый народ нашейстраны. Писатели столицы цветущейУкраины тоже собрались, чтобыприсоединить свой голос к могучему голосувсего народа. Человек этот тоже пришел насобрание. Он, как и всегда, пришел споднятым воротником, с глазами, полныминенависти и презрения. Этот человек, прячасвою ехидную усмешку, сел в уголок на кресле,ожидая удачного момента, чтоб выскочитьиз угла, что�то пробормотать и обманутьнас. Этот человек взял первое слово насобрании. Он несколько минут что�тобормотал, но из этого бормотания передвсеми нами раскрылся образ ехидногодвурушника�троцкиста. Это наш враг! Вотчто кроется под этим вечным молчанием.Вот почему этот человек всегда недоволен.Вот почему он ходит всегда с поднятымворотником и с ненавистью смотрит на нашерадостное, прекрасное житье.

Его имя – Шаевич» [41].

Возникает, конечно, вопрос, почему Макаренко,участвуя в кампании против «писателей�троцкистов», выбрал, кстати, уже обреченногочеловека, которого нельзя было спасти...

Сразу же после окончания московского процесса(все 16 обвиняемых были приговорены к высшей


22

нічого не почули, крім нової брехні, нічого непобачили, крім огидної гри, розрахованої хоча бна огидливу жалість.

Це нікчемність! Це мавпи з револьверами вруках, але вони ж ходили навколо нашихвождів, і ми їх знищили. І так само нещадноми повинні знищити всіх, хто піде за ними!

І чудаки з ІІ Інтернаціоналу даремнопосилають нам телеграми. Що вони про себедумають, ці чудаки? Хай вони прийдуть донас у Союз, адже для них давно приготованілави підсудних.

Зараз уже не хочеться згадувати іменбандитів. В моєму уявленні вони вже –безіменна сволота, просто наволоч.

Наша мисль зараз невпинно скерована дооборони товариша Сталіна. Хочеться вякихось особливо гарячих і незвичайно щирих іживих словах передати йому нашусхвильовану любов, наше ще не заспокоєнехвилювання» [43].

Представление о политической ситуации, вкоторой была написана эта статья, даютвысказывания председателя правленияпрезидиума Союза советских писателейУкраины на киевском митинге, о которых«Літературна газета» сообщила таким образом:«Тов. А. Сенченко, висловлюючи радістьписьменників, що суд так рішуче й швидкоухвалив вирок людським потворам і зняв їх знашої прекрасної землі, інформує, що наУкраїні викрито троцькістсько�зінов'євськийцентр, зв’язаний з націоналістичниминедобитками. Він скоро стане перед судом.Письменницька громадськість може бажати йвимагати тільки одного – нещадно покаративсіх, хто діяв з цими контрреволюціонерами.Разом з керівною групою трудящі викриваютьбандитських слуг. Письменники, інженерилюдських душ, повинні допомогти в ційроботі. Так само завдання письменників —проглянути, хто є в їхніх лавах, подивитися,як пройшли шлях ті, кому раніше було дановсі можливості виправдать почесне званняписьменників» [44].

Что касается Шаевича, можно дополнить: егоследы после митинга 25 августа потерялись. Винформации о собрании парторганизацииписателей столицы, опубликованной 5 сентября1936 г. в киевской «Літературній газеті», речьидет о том, что по поводу отдельныхлитераторов, которые возбуждали подозрениесвоими политическими взглядами, решение об их

мере наказания и расстреляны) киевскиеписатели встретились вновь на очередномфоруме. В сообщении украинской «Літературноїгазети» от 29 августа о данном мероприятии(«Присуд мільйонів. Мітинг письменниківстолиці УРСР»), между прочим, можнопрочесть: «Далі виступили тт. О. Копиленкой А.Макаренко, які висловили величезнезадоволення всієї літературно�письменницькоїгромадськості з присуду. Під бурхливі оплескивони закінчили висловленням палких

почуттів до любимого товариша Сталіна йпідкреслили, що його світле життяохороняють усі народи СРСР, пролетаріатусього світу» [42].

В том же номере газеты был опубликованприговор процесса, а также «отзывы» 13литераторов, в том числе и материал Макаренко«Всенародний вирок» (очевидно, текст еговыступления на митинге). Это единственная досих пор известная публикация педагога�писателяпо поводу политических процессов в СССР.Дословно там говорится: «Не можна сказати:ми схвалюємо вирок. Усі ці дні я відчуваю себесуддею. Ось тут, у цих самих кімнатах, разомз усією країною ми провадили судове слідство,ми вислухали белькотання підсудних і миухвалили їм смертний вирок, а разом з вами[всіма. � Г.Х.] і я подав свій голос за розстріл.

Військова колегія Верховного Суду в ці днібула підпорядкована нашому гніву, гніву всьоготрудового людства, нашому схвильованомусерцю і нашому безпощадному вольовомурішенню. Це ми винесли присуд, і це мивідмовили всій банді в помилуванні.

Інакше ми не могли й зробити. Великодушнетерпіння партії, надія на людську гідністьлюдей, на їх політичну чесність протягом 10років викликали з боку цих людей лишенахабність, лише інтриги й злочини. То вонигавкали нам під руку, то вони влаштувалипідпільні друкарні, тепер вони заходили зревольверами в руках.

Люди ці – нікчемні люди, люди без совісті, безчесті і божевільні. Тільки з божевіллям можназв’язати їх бажання прорватися до влади надбагатомільйонним народом, використовуючидля цього лише силу, що захована в револьвері.Їх нікчемність особливо яскраво виявилася в їхостанніх словах на процесі. В цих словах ми


23


25 АВГУСТА: «... Я ЧУВСТВУЮ СЕБЯ

СУДЬЕЙ». НА МИТИНГЕ КИЕВСКИХ

ПИСАТЕЛЕЙVIII.

исключении из партии и ССП было перенесено.Первым здесь назван Зоря, а фамилия Шаевичавообще не упомянута [45].

В архиве СБ Украины о Шаевиче нет ничего –ни карточки, ни дела. Из этого можнозаключить, что арестованный писатель, по всейвероятности, еще в августе 1936 г. былпереведен в Москву. Какую роль при этомиграла цитированная выше статья Полянкера,неизвестно. В столице, а именно Военнойколлегией Верховного Суда СССР, Шаевича,видимо, осудили, как и других «троцкистов», квысшей мере наказания. Но по поводу судьбыего «обвинителей” из круга киевских писателейимеются точные сведения: если не считатьМакаренко, всех более известных участниковкампании против «троцкистов» постигла судьбаШаевича, т.е. они также были приговорены квысшей мере наказания и расстреляны:Сенченко в 1937 году в Карелии, Микитенко в1938 году в Харькове, а Фефер в 1952 году поделу «Еврейского антифашистского комитета» вМоскве...

Мрачные дни террора, обрушившиеся насоветский народ, стали дебютом Макаренко�рецензента. В номере московской«Литературной газеты» от 27 августа, гдепомещены приговор процесса и 25 откликовболее или менее известных литераторов,появилась и рецензия педагога�писателя натолько что вышедший сборник «Болшевцы.Очерки по истории Болшевской имениГ.Г.Ягоды трудкоммуны НКВД». Такимобразом, в одном и том же издании газетычитателям настойчиво были напомнены дватрудно совместимые направления деятельностиНКВД: спасение детей и уничтожение врагов.Но это «соседство» возможно, случайно. Намнеизвестно, когда редакция газеты получила

макаренковский материал – может быть, еще доначала процесса.

Макаренко в своей рецензии высоко оцениваетработу «старшего брата» коммуны имениФ.Э.Дзержинского, вновь указываяпедагогической науке на этот замечательныйэксперимент. Здесь, между прочим, можнопрочесть: «К сожалению, по причинамабсолютно странным, десятилетний опытмирового значения до последнего дняигнорируется педагогической литературой. Яне знаю ни одной книги, посвященной анализу

выводов из этого опыта». В рецензииотмечается необходимость издания сборника ина иностранных языках: «[...] сделана оченьхорошая, очень важная и полезная книга.Сделано любовно, талантливо. За границейкнига должна произвести еще большеевпечатление, чем у нас, в ней замечательноуверенно звучит наша философия человека, вней хорошо показаны корни пролетарскогогуманизма» [46].

Г.Г. Ягода, имя которого Болшевская коммунаносила с 1933 года, уже через месяц послепубликации рецензии Макаренко был снят споста наркома внутренних дел СССР, в 1937году арестован, а в 1938 году приговорен квысшей мере наказания и расстрелян. Какследствие этого, газетный материал«Болшевцы» педагог�писатель сам или егопоследователи исключили из личного архива ипоэтому для советских макаренковедов оностался неизвестным. И только в 1986 году текстбыл вновь опубликован (с сокращениями) [47], аименно после его перепечатания в «Марбургскомиздании» Собрания сочинений А.Макаренко (в 1976г.).

«Непорядки» в Андреевской трудколониипобудили Макаренко в начале сентября 1936 г.уехать в Харьков. Возвращение в Киевоткладывалось – и только из�за событий вАндреевке. Как следует из письмаГ.С.Макаренко сыну от 14 сентября, она незнала о командировке мужа и беспокоилась онем. Там говорится: «Вот уже десять дней,как отец уехал в Харьков и до сих пор нислуха, ни духа. Я уже беспокоюсь и не знаю,что думать. Может быть тоже, что он вМоскве – задержался, а письма не поспевают,тем не менее, я боюсь: не болен ли он. Кудаему писать � не знаю». Вспоминая о начале их

переписки в 1927�1928 годах, она продолжает вэтом же письме: «Я не столько беспокоюсь,сколько обижаюсь, что он не пишет. Такой вынарод мужчины: первые годы по два письма вдень пишите, а потом и одного за десять днейне напишите. Нехорошие мужчины,невоспитанные» [48].

Однако причина молчания Макаренко быласовсем другой. Из�за его двусмысленныхвысказываний на выпускном собраниикоммунаров�дзержинцев 5 сентября он подвергсебя опасности.


24

27 АВГУСТА: «БОЛШЕВЦЫ»

IX.5 СЕНТЯБРЯ: «КОНТРРЕВОЛЮЦИОННОЕ

ВЫСТУПЛЕНИЕ» НА ВЫПУСКНОМ ВЕЧЕРЕ

ДЗЕРЖИНЦЕВX.

Что же случилось в Харькове?

5 сентября 1936 г. Макаренко, как ужеупомянуто, принимал участие в праздничномвыпуске воспитанников коммуны имениФ.Э.Дзержинского. В соответствии с темвариантом речи, который опубликован в 1952году, он призвал своих бывших питомцев,вступающих в самостоятельную жизнь,оставаться «прежде всего большевиками(партийными и непартийными)». Главный заветпедагог�писатель сформировал так: «[...]будьте в каждый момент вашей жизниверными сынами партии, прежде всегодержите наше большевистское единство,держите крепко дисциплину, будьтеэнергичными последователями нашегогениального Сталина. Всегда помните, чтожелезная дисциплина, полное единство нашейжизни, наших стремлений и усилий только иможет привести к победе. И потом всегдаувидите, что против политики нашейпартии стояли всегда шкурничество, эгоизм,глупые мысли, невежественные «убеждения»,неуважение интересов коллектива» [53].После московского показательного процесса этислова следует рассматривать какпредупреждение об опасности оппозиционныхнастроений.

Через два дня после выпускного вечеракоммунаров выступление Макаренко былорассмотрено на очередном закрытом партийномсобрании коммуны имени Ф.Э.Дзержинского. Впервоначальной повестке дня этого заседания,опубликованной в «Дзержинце» от 5 сентября,из�за московского процесса стояло:«Обсуждение передовых статей «Правды»от 7 и 9 августа», «Уметь распознаватьврага» и «Большевистская бдительность» [54].Однако, учитывая новую ситуацию, партийноесобрание акцентировало «большевистскуюбдительность» на примере выступленияМакаренко. Это самое издание газеты коммуныинформировало также о новом составепартийного комитета, в который на собрании от31 августа были избраны 5 человек во главе сН.А.Огием (член партии с 1919 г.) иВ.С.Берманом (с 1927 г.) [55]. На основаниирешения парторганизации ее секретарь Огий(Огий�Чернуха) 8 сентября под грифом«Совершенно секретно» направил секретарюпарткома НКВД УССР Я.К.Крауклисуписьмо, в котором он адресата «ставит визвестность о нижеследующем:

5/IХ с.г. в трудовой коммуне был выпусккоммунаров, над которыми закончился

Как видно из письма жены сыну от 6 сентября,ему, собственно говоря, не хотелось участвоватьв этой командировке. Тогда же он собралсязаняться своими писательскими делами, ипоэтому Г.С.Макаренко решила: «надо будетзаказать отцу письменный стол» [49]. Освоих творческих планах педагог�писатель ещедо отъезда в Харьков проинформировал прессу.Стали известны две подобных публикации. Так,11 сентября «Літературна газета» (подзаголовком «Книга для батьків» і п’єса»)сообщила не только, что «писатель А.Макаренко закончил «Книгу для родителей» ичто редакция альманаха «Год XIX» эту работу«приняла к печати», а также о том, что он �очевидно для киевской кинофабрики �заканчивает сценарий «Четыре товарища»(рабочее название), материалом для которогопослужили события, происходившие в колонииим. М. Горького, коммуне имениФ.Э.Дзержинского и в других трудовыхколониях. В этой же статье говорится, чтоМакаренко готовит новый вариант пьесы«Ньютоновы кольца» [50]. А в первом номереукраинского журнала «Театр» (сдано в набор21.09.1936 г.) в рамках сообщения о творческихпланах драматургов УССР можно прочесть:«Письменник А. Макаренко (автор«Педагогічної поеми») написав комедію«Ньютоновы кольца» про так званих«чудаків», яких інколи вважаютьнеповноцінними для соціалістичногосуспільства. Автор показує, як ці «чудаки»,оточені увагою, перевиховуються й стаютьповноцінними радянськими громадянами.Восени торік комедію читав М. Горький ісхвалив її. Зараз автор вносить у комедію ряддодатків і змін, після чого дасть їйостаточну редакцію» [51].

О последних известиях по поводуадминистративной работы педагога�писателя ввышецитированном письме Г.С. Макаренкосыну от 4 сентября 1936 г. можно прочесть:«Отец, по�видимому, останетсяконсультантом при ОТК. Нарком передалотцу, что поговорит с ним после возвращенияиз Москвы [...]. Перед отъездом в Харьковотец сдал все дела, освободил свой стол ислужебный кабинет и не собирается большеусаживаться за канцелярские дела. Тем более,что нарком так и передал, что Макаренконельзя загружать канцелярской работой, онне должен ходить ежедневно на службу, нонеобходимо сохранить его, как консультантадо организации дела» [52], т.е. до назначениинового начальника ОТК и нового заместителя.


25


воспитательный процесс, и выпуск былпроведен нами в торжественной обстановкепри украшенном клубе в присутствии 1000человек рабочих и коммунаров, ИТР иадминтехперсонала.

В намеченный президиум был введенприбывший на торжественное собрание зам.нач. ОТК НКВД УССР тов. Макаренко.

Первым слово получил начальник коммунытов. Берман, а затем выступил т.Макаренко.В своей пространной речи, деловой итолковой, он говорил об анализевоспитательного процесса и о том, какдолжны себя вести коммунары после выходаиз коммуны. Касаясь отношения коммунаровк оппозиции, он выразился буквальноследующим образом:

«Все мы работаем под руководством партии итов. Сталина, и если тов. Сталин сделаеттысячу ошибок, а один, имя которого не хочуназывать, поведет вас по правильной дороге,то все же надо идти за тов. Сталиным». [Неподлежит сомнению, что под этим «одним»имелся в виду Троцкий. Самым же страшнымобвинением Макаренко здесь являетсякощунственное для «гениального кормчего»предположение, что он может сделать тысячу(!) ошибок. – Г.Х.].

(Интересная дискуссия по трактовке этоговыступления состоялась между украинскимиисследователями [см. подробнее: НауменкоФ., Окса Н. Донос, или Почему закрыликоммуну им. Ф.Дзержинского //Учительская газета. – 1989. – 12 сентября;Моргун В. Три ипостаси А.С.Макаренко:социалист, демократ, сталинист. Гдеистина? // Использование педагогическогонаследия А.С.Макаренко в работепропагандиста / Авторы�составители:Г.В.Дьяконов, С.Ф.Клепко, П.Г.Лысенко и др.– Полтава, 1990. – С.5�10]. – Прим. ред.).

Президиум, заметив эту антисоветскуюконтрреволюционную мысль, сразу же поручилтов. Берману после того, как т.Макаренкоокончит свое выступление, выступить ивнести ясность и разоблачить этоантисоветское выступление.

Тов. Берман сразу же выступил ипроанализировал историю партии доОктября и работу т. Сталина поруководству партией и страной и указал, чторезультаты нашего социалистическогостроительства доказали, что дорога, по

которой ведет т. Сталин, вопрекиконтрреволюции и предателям Троцкому иЗиновьеву, оказалась правильной и чтокоммунарам не придется подсчитыватьошибки т. Сталина и отмечать верные путикакого бы то ни было другого.

Несмотря на то, что т. Макаренко, сидя впрезидиуме, слышал поправку внесенную в еговыступление, он, просидев до концаторжественного собрания, ушел, не взяв словадля исправления допущенной им политическойошибки.

Нами это истолковывается как выступлениеклассового врага, и на фоне некоторыхантипартийных моментов, имеющих место ввоспитательном процессе, полагаю, чтовыступление т. Макаренко заставляет наспроанализировать его повседневную работу».

На сообщенное здесь письмо Огия,сохранившееся в личном деле Макаренко вархиве МВД Украины [56], 13 сентября 1936году его получатель Крауклис наложилрезолюцию: «Т. Стрижевскому. Как толькоКидыба сядет в ОТК, мы через некотороевремя Макаренко удалим. Я не верю ему ни накопейку. Это враг». Л.И.Стрижевский –замнач секретариата НКВД УССР и секретарьпарткома Управления госбезопасностинаркомата.

Включенный в архив текст харьковской речиМакаренко политически недвусмылен и, вотличие от стенограмм его других выступлений,очень лаконичен. Но в письме Огия эта речьхарактеризуется как «пространная». Данноеобстоятельство, а также то, что Макаренкообычно выступал свободно, лишь иногдаиспользуя конспекты, свидетельствует о том, чтовышеназванный текст оратор напечатал ужепосле выступления, чтобы в случае опасностииметь возможность защититься.

И такая опасность действительно была.

13 сентября на первой странице газета«Дзержинец» под заголовком «Бдительностьвсегда и везде» опубликовала клеветническийматериал Огия против Макаренко, где безприменения общепринятого обращения «тов.»говорится: «Бдительность наша должна бытьеще более усилена. Каждое классово�враждебное выступление должно бытьнемедленно разоблачено. ВыступлениеА.С.Макаренко на выпускном вечерекоммунаров является по существу классово�враждебным, контрреволюционным.


26

«случайностью», то его заявление подтверждает,что эта грубая политическая ошибка вытекает изего концепции взглядов, его антиленинскогообраза мышления.

В своем заявлении т. Макаренко пишет: «Я ведьговорил только о будущем и хотел толькоодного, чтобы у моих воспитанников никакихвздорных мыслей об ошибках партии не моглопоявиться». В то же время в своемвыступлении на вечере выпускников онпропагандирует возможность ошибок ленинско�сталинской партии, правда, «в далекомбудущем». И дальше, продолжая антисоветскуюлинию, развивает мысль о возможностибезошибочности троцкистско�зиновьевскойбанды, которая является головным отрядомкапиталистической реставрации, не видитклассовой борьбы, отрицает лозунг партии опроявлении большевистской бдительности навсех участках нашей работы и мышления. Онвыдвигает тезис, что «разные вздорныепредставления о политике партии происходятвсегда от глупых мыслей, от случайных«убеждений» и т.д.

Выходит из концепции мышления т.Макаренко,что троцкистско�зиновьевская банда – это непродукт классовой борьбы, что они не являютсяголовным отрядом капиталистическойреставрации, а классовая борьба, враги партии исоветской власти – это продукт «глупых мыслейи невежественных убеждений».

И партийная организация коммуны,рассматривая факт антисоветского выступленият. Макаренко на вечере выпускников 5 сентябряи анализируя его заявление, поданное впартийный комитет 14 сентября 1936 г.,подтверждает правильность статьи в № 33«Дзержинца» «Бдительность всегда и везде» иконстатирует, что выступление Макаренкоявляется не случайным, а вытекает из егоидеологического мышления» [58].

Само собой разумеется, что Макаренко послесвоего неудачного выступления в коммунеим.Ф.Э. Дзержинского стремилсявоспользоваться каждым удобным случаемдоказать свою лояльность и политическуюблагонадлежность по отношению к власти. Всвязи с этим следует рассматривать и его статью«Справа партії», опубликованную в газете«Юний піонер» 12 сентября 1936 г.

Вполне правильно развивая свою мысль вприветственном выступлении на вечеревыпускников, А.С.Макаренко позволил себерезкий враждебный выпад против партии ипротив вождя партии тов. Сталина. [...]

Контрреволюционное выступлениеА.С.Макаренко было тотчас же на собранииразоблачено. Но и этот факт говорит онеобходимости еще большей бдительности,что наш коллектив, стоящий наответственном участке, как воспитаниекоммунаров, должен во много раз усилитьсвою бдительность» [57].

Сразу же после выхода данной статьиМакаренко, еще во время его пребывания вХарькове, написал «заявление», адресованное впарткомитет коммуны, что побудило партийнуюорганизацию еще раз вернуться к вопросуполитических взглядов педагога�писателя.Результатом этой оценки является обширныйматериал «Ошибка неслучайного характера»(без указания имени автора), который былопубликован вновь на первой странице«Дзержинца» от 5 октября, т.е. уже послевозвращения педагога�писателя в Киев. По всейвероятности, также и эта статья принадлежитперу Огия.

Здесь можно прочесть: «Выступление жет.Макаренко 5 сентября на очередномвыпуске в самостоятельную жизнь новойгруппы нашей молодежи показалонедопонимание исключительной роли партии,советской власти, комсомола, чекистскогоколлектива во главе с В.А.Балицким в делевоспитания детей нашей советской страны ив особенности социально запущенных детей.

И в своем выступлении на вечере выпускников,и в заявлении, которое т.Макаренко подал впартийный комитет по поводу его классово�враждебного выступления на вечеревыпускников, красной нитью проходитнедооценка т.Макаренко роли партии,советской власти, комсомола в делевоспитания нашей молодежи, всюдувыпячивая свое собственное «я».

В своем заявлении т. Макаренко не даетполитической оценки своего антисоветскоговыступления, а механически пытается оправдатьсебя, считая себя обиженным лишь в том, что «вкоммунарской печати» было написано об этомего антисоветском выступлении.

Если т. Макаренко свое выступление на вечеревыпускников может оправдывать


27


К предстоящему 59�летию со днярождения Дзержинского данный печатный органХарьковского облкомитета ЛКСМУ поместил(под заголовком «Чудовий пам’ятник славномучекістові») две страницы с материаламидзержинцев о коммуне, среди них и статьюМакаренко, в которой говорится: «Більше, ніжінші дитячі установи Союзу, комунаім.Дзержинського відбиває в своїй історії і всвоєму стилі велику епоху Сталіна. Важкознайти в організації «Дзержинки» такуділянку роботи, де б будівництво, що йогопровадить більшовицька партія, не звучалотак міцно й не закликало до нової боротьби ідо нових завоювань. І це тому, що комунуімені Дзержинського будували кращібільшовики – чекісти.

Пройдіться по комуні, і ви на кожному кроцінатрапите на відповідь комунарів на той чиінший історичний лозунг нашої партії.

У виробничих цехах ви побачите безконечнішереги кращих верстатів. Тут техніка гіднасоціалістичних вимог. Сама продукціявиробництва – «ФЕД» і електросвердла – ценасамперед боротьба за економічнунезалежність нашої країни. За останній рікдзержинці так само палко відповіли на закликтовариша Сталіна й широко розгорнули в себестахановський рух.

Розвиваючи виробництво, рік�у�рік виконуючимільйонні промфінплани, невпиннопідвищуючи якість продукції, – дзержинці невідстали й у виконанні тих вимог, які партіяпоставила до школи.

Уже протягом шістьох років комунари маютьповну середню школу й щороку випускають знеї десятки освічених людей, бо вонирозуміють велику важливість вказівкитовариша Сталіна – «Кадри вирішуютьусе».

5 вересня цього року комуна урочистовипустила в життя 70 чол. Усі вони, колишнібезпритульні й правопорушники, вийшли зкомуни освіченими й кваліфікованими людьми,всі 70 вийшли комсомольцями. Нашібільшовицькі турботи про людей у цьомувипадку святкували велику перемогу. У комунітурбота про людей – головний зміст роботи.

Адже тільки за останній рік комуна прийнялав свої стіни понад 400 новачків, виконуючидирективу комуністичної партії проліквідацію безпритульності.

І саме тому, що комуна так чуйно, такенергійно й так щиро відкликається на кожнувказівку партії, на кожне слово, сказанетоваришем Сталіним, – саме тому накожному кроці звучить –

«Жити стало краще, жити стало веселіше».

Комуна живе справді прекрасно, радісно,розумно.

Важко уявити собі колектив бадьорішний іжиттєрадісніший. У дзержинців – цікаве йнове життя, повне світла, комфорту,чистоти, повне музики, танців, фізкультури,– справжнє соціалістичне життя.

Побажаймо ж комуні ім. Дзержинського,–комунарам і керівникам її,– з таким жеенергійним і прекрасним успіхом і далі йтивеликим і щасливим шляхом, яким веде наскомуністична партія і наш дивний рулевий –геніальний Сталін!» [59].

Необычное обстоятельство, что Макаренко здесьнеоднократно ссылается на постановления партиии «призывы тов. Сталина», объясняется, каквыше уже упомянуто, личной ситуацией автора вмомент составления материала. Кстати,(пост)советскому макаренковедению даннаястатья известна лишь в «десталинизированной»версии.

По возвращении из Харькова в Киев«коммунарское дело», очевидно, кудовлетворению Макаренко разъяснилось.Предвиденная встреча с Балицким, о которойговорится в вышецитированном письмеГ.С.Макаренко к сыну от 6 сентября 1936 г.,вероятно, тогда же состоялась. Во всяком случае17 сентября макаренковский рапорт Ахматову от14 июля удовлетворен: педагог�писатель получалдолжность старшего инспектора�консультантаучебно�воспитательной работы ОТК [60]. Онепринужденной атмосфере этих днейсвидетельствуют его письма от 22 и 27 сентябряк Л.М. Салько, студенту московского вуза, вкоторых он с большим интересом следит застроительством здания в Лаврушинскомпереулке, мысленно представляя устройствосвоей семьи в новой квартире [61]. Этими днямиМакаренко вообще ориентируется на Москву.


28

12 СЕНТЯБРЯ: ПЕСНЬ О «ГЕНИАЛЬНОМ

СТАЛИНЕ»XI.

как�то совсем отошел от педагогическогомира просто потому, что у нас свойпедагогический мир. Чекисты не кончаютпедтехникумов и вузов, а делают большоевоспитательное дело. Это вы можете видетьна каждом шагу. Воспитывают они не толькодетей, но и взрослых. Я пока этимпедагогическим миром вполне удовлетворен.

Конечно, приходится мне встречаться спедагогами�специалистами. Долженпризнаться, что, как я ни хочу подойти к нимласково и с открытой душой, все�таки у нихи до сих пор есть против меня какое�топредубеждение. Настоящего мира между наминет” [64].

О своем отношении к теории и историипедагогики Макаренко на этой же встрече наподшипниковом заводе сказал: “Я сторонникпедагогической науки, но только новой науки.Как меня ни обливают холодной и горячейводой, не могу я понять, что я могу взять уРуссо. Я его читаю миллион раз, и все�такинет, отвращение у меня к Руссо. Ну, хорошо,Песталоцци был хорошим человеком. Он былдобрым, любил детей – это мы у него давновзяли. Что же касается метода, то у неготоже ничего нельзя взять.

Когда мне говорят – а Маркса читали,Ленина читали? Я отвечаю: извините,пожалуйста, Маркс и Ленин не педагоги, этобольше чем педагоги. Если я беру что�то уМаркса, Ленина и Сталина, то это незначит, что я должен благодарить педагогов”[65].

В библиотеке областного пединститута вприсутствии 900 человек Макаренко участвовалв дискуссии по “Педагогической поэме” (27.10).От данного мероприятия сохранилась нестенограмма, а обобщающий отчет сприведением отдельных цитат. В этот протоколоратор внес свои поправки и поставил под нимсвою подпись. О его опыте в учрежденияхГПУ/НКВД здесь можно прочесть: “Мнепришлось быть руководителем в пятиколониях НКВД”. “Многому ввоспитательской работе учился у чекистов,имеющих доброе сердце и сильно любящихдетей. Ежеминутно чувствуютответственность за свою работу. Они непроявляют ни лени, ни самоанализа и ниинтеллигентщины в подходе к детям, они

В конце октября он приезжает на несколько днейв столицу для встреч с читателями«Педагогической поэмы» по приглашениюПервого московского подшипникового заводаим. Кагановича («Шарикоподшипник») – 5тыс. рабочих и служащих этого крупногопредприятия предварительно прочитали«Поэму» – и Московского областногопедагогического института. Это была егопоследняя поездка с лекциями в столицунезадолго до того, как в феврале 1937 г. он тудапереселился. С особым интересом Макаренкоожидает диспута с педагогами�теоретиками.«Для меня очень любопытно, как будут меняругать педагоги формации 1936 г.»,–сообщается в одном из его писем от 7 октября1936 года [62].

Макаренко, как свидетельствует фотография взаводской многотиражке “За советскийподшипник”, приехал в форме помначотделаНКВД, которую лишь 25 июня 1936 г. ввелиприказом Ягоды повсеместно для“операдминсостава” ГУЛАГа и ОТК. Такимобразом, педагог�писатель был одет в синююгимнастерку с бриджами, заправленными вкожаные хромовые сапоги, длинную шинель безремня, на голове черная фуражка с темно�синимоколышем и металлической кокардой из белойэмали с серпом и молотом. На лацканахворотника гимнастерки были петлицы такназываемого сукна василькового цвета спродольной серебристой полосой и двумясеребряными звездочками [63]. Однако новойдолжности Макаренко – консультанта ОТК –в приказе о форме одежды нет и ему, всоответствии с этим, униформа была неположена. То, что он сфотографирован вчекистской форме с молодыми библиотекаршами“Шарикоподшипника”, говорит или о глубокомвхождении оратора в образ чекиста, или опопытке самозащиты после освобожденияЯгоды от должности наркома внутренних делСССР, или, более банально, о неимениидобротной одежды, отсутствием которойМакаренко, как известно, страдал до концасвоих дней.

В “Шарикоподшипнике” он выступал ссообщением о трудовом воспитании в детскихколониях (24., 25.10.) и о воспитании детей всемье (28.10.). От мероприятия на этом заводе25 октября сохранился стенографический отчет.На вопрос о его “связях с педагогическиммиром”, Макаренко среди прочего сказалследующее: “В настоящее время в НКВД я


29


работают уверенно, хорошо, эффективно. Яучусь у них” [66].

Спустя полгода – уже после переезда в Москву– Макаренко скажет в связи с коммуной им.Ф.Э. Дзержинского, что на основании этогоопыта “уже можно формулировать и аксиомы,и теоремы советского воспитания,формулировать точно и открыто идоказывать. Надеюсь, что со временем этоудастся сделать, тем более теперь, потомучто это не только моя работа, а работамногих людей и в особенности чекистовУкраины” [67].

Характерно, однако, что, переехав в столицу,Макаренко никогда не говорил публично о своейработе в ОТК НКВД УССР. Этой жетрадиции следует и его первый биографЕ.Н.Медынский, книги которого былиопубликованы в 40�х годах. В своих московскихдокладах и выступлениях Макаренко по поводукоммуны именіФ.Э.Дзержинского, как правило, не говорил,что она является учреждением системыГПУ/НКВД. Наконец, в статье о педагоге�писателе в томе 27 БСЭ, вышедшем весной1938 г., ни словом не упоминается егодеятельность в “органах”. В этом тексте, воснове которого, без сомнения, лежат личныеданные, отобранные самим же Макаренко, о егоработе в годы Советской власти сказано лишьследующее: “В 1920 организовал подПолтавой трудовую колонию имениМ.Горького, которой руководил 8 лет. Затемвел руководящую работу по организациидругих детских трудовых коммун и колонийна Украине” [68].

Література

1. См.: Ройтенберг. На всесоюзном смотрехудожественной самодеятельности //Дзержинец. – 1936. – №28, 30.06. – С.2; Носков.Упорно и серьезно работать // Там же. – № 33,13.09. – С.2.

2. РГАЛИ, ф.332, оп.5, ед.хр.107, л.25.

3. Нас будут слышать наши вожди // Дзержинец.– 1936. – № 23, 01.06. – С.1.

4. См.: На сборах письменників столицірадянської України // Літературна газета. – 1936.– № 29, 21.06. – С.4.

5. Макаренко А. Велетень людської культури //Комсомолець України. – 1936. – № 140. – 20.06.– С.3.

6. Архив МВД Украины, ф.46, оп.1, д.1д, л.177.

7. Там же, ф.40, оп.1, ед.хр.16315, раздел III,л.19.

8. Mакаренко А.С. Педагогические сочинения. –М., 1984&1986 (далее ссылки как на: ПС). – Т.8. – С.64&65 (здесь – С.64). Фамилия адресатаписьма здесь указана ошибочно: "Коростылева".

9. Факсим.: Макаренко А. Собрание сочинений.Марбургское издание (ссылки как на: СС). – Т.7;г.Равенсбург. – 1976. – С.55&57 (здесь & с.55).

10. Балицький В. Фелікс ЕдмундовичДзержинський // Вісті. – 1936. – № 166. – С.2;Комуніст. – № 165. – С.2; Пролетарська правда. –№ 165. – С.1.

11. Письмо Е.М. Костелевой к А.С. Макаренко от25.07.1936 г. // РГАЛИ, ф.332, оп.5, ед.хр.59,л.19.

12. См.: РГАЛИ, ф.631, оп.15, ед.хр.100.

13. "Ты научила меня плакать... " ПерепискаА.С.Макаренко с женой (1927&1939). В двухтомах. – Т.2. – М., 1995. – С.223&234 (здесь –С.234).

14. Пистрак М. Партийные решения и задачипедагогики // За коммунистическоепросвещение. – 1936. – № 99. – 20.07. – С.3.

15. А.С. Макаренко. Кн.7. – Львов, 1969. – С.142&147 (здесь – С.142).


30

31 ИЮЛЯ: АРЕСТ АХМАТОВА И УВОЛЬНЕНИЕ

ДИДОРЕНКОVI. Делая вывод из событий лета 1936 г., можносказать: это и есть мгновения жизни идеятельности Макаренко, которые определилиего судьбу, приблизив, возможно, и деньсмерти, посколько долго жить в страхе,испытав накануне вкус славы и признания, онне мог...

43. Факсим.: СС. – Т.7. – С.208.

44. Літературна газета. – 1936. – № 40. – С.1.

45. См.: На зборах парторганізації письменниківстолиці // Літературна газета. – 1936. – № 41. –С.3.

46. Факсим.: СС. – Т.7. – 1976. – С.204&207.

47. СС. – Т.7. – С.9&11.

48. РГАЛИ, ф.332, оп.5, ед.хр.107, л.52.

49. Там же. – Л.41 об.


51. Драматурги України // Театр. – 1936. – № 1. –С.69, 71.

52. РГАЛИ, ф.332, оп.5, ед.хр.107, л.42 об.

53. Обращение к коммунарам&выпускникам //Макаренко А.С. Сочинения, т.7. – М., 1952. –С.454. В комментариях (с.515) этот текстошибочно датирован 1935 г.

54. Cм.: Дзержинец. – 1936. – № 32. – С.2.

55. Там же.

56. Архив МВД Украины, ф.40, оп.1, ед.хр.16315,раздел IV, л.7.

57. Дзержинец. – 1936. – № 33. – 13.09. – С.1.

58. Там же. – № 37. – 05.10. – С. 1.

59. Факсим.: СС. – Т.7. – С.58&59.

60. Aрхив МВД Украины, картотека личных дел,№10414: Макаренко Антон Cеменович.

61. РГАЛИ, ф.332, оп.5, ед.хр.52, лл.4&5, 7&8.62.См.: Москва, октябрь 1936 г. Издание протоколовдвух встреч А.С. Макаренко с читателями"Педагогической поэмы". – Марбург, 1987. –С.IX.

63. См.: Архив МВД Украины, ф.45, оп.1, д.6,лл.102&119.

64. РГАЛИ, ф.163, оп.1, ед.хр.871, л.44.

65. Там же, лл.45&46.

66. ИМЛИ РАН. Рукописьный отдел, ф.144, оп.1,д.6; см.: Москва, октябрь 1936 г. (прим.61), С.68.

67. Там же, д.1, л.19; см. также: ПС. – Т.7. – С.42.

68. Макаренко Антон Семенович // БСЭ. – Т.27. –

М., 1938. – С.729.

16. Морозова Н.А. А.С. Макаренко. Семинарий. –Изд. 2.е. – Л., 1961. – С.114.

17. А.Макаренко. Кн.7. – С.144&147.

18. РГАЛИ, ф.332, оп.4, ед.хр.188, лл.34&38.

19. Ж. "Pгдagogische Forschung" (Berlin/DDR),1967. Sondernummer. – С.123&132 (здесь &С.125).

20. Речь идет о Болшевской коммуне НКВД СССРим.Г.Г. Ягоды под Москвой. Tогда же вышла всвет под редакцией М. Горького книга"Болшевцы". В здесь цитированной копиистенограммы слово "Болшевской" изъято и отруки заменено "трудовой".

21. PГАЛИ, ф.332, оп.4, ед.хр.188, лл.36, 38.

22. См.: Литературная газета. – 1936. – № 43. –01.08. – С.6.

23. Информация Архива СБ Украины.

24. Міщенко В. Контрреволюціонер Ахматов ійого підручні // Комсомолець України. – 1936. –№ 192. – 21.08. – С.3.

25. Записная книжка А.С. Макаренко; маш. копия(ссылка как на: Зап. кн.). № 8. – запись № 733. –Архив лаборатории "Макаренко&реферат".

26. См.: "Наше минуле. Журнал незалежноїісторичної думки" / За ред. С. Білоконя (Київ),1993. – Ч.1. (6). – С.48.

27. Архив МВД Украины, ф.46, оп.1, д.1д, л.202.

28. Зап. кн. № 8, запись № 718.

29. Там же, запись № 826.

30. См.: Дзержинец. – 1939. – № 4. – 20.01. – С.2.

31. Українські письменники вимагаютьнайсуворшої кари троцкістсько&зінов‘євськимбандитам // Вісті. – 1936. – № 195. – С.5;Пролетарська правда. – № 194. – С.1.


33. Там же.

34. Там же. – С.4.

35. Cим Б. Предатели родины получили позаслугам // Литературная газета. – 1936. – № 48.– 27.08. – С.4.

36. Зап. кн. № 8; маш. копия, записи №№ 741,742.

37. Там же, записи №№ 746, 747, 748.

38. ЦГАОО Украины, ф.1, оп.20, ед.хр.6654, лл.1&7 (здесь & л.4).


40. Літературна газета. – 1936. – № 40. – 29.08. –С.3.

41. РГАЛИ, ф.634, оп.1, ед.хр.281, лл.1.3.



31


Учені/методисти(М.С.Вашуленко, І.М.Лапшина,Л.К.Назарова, Л.І.Тимченко,Т.Д.ТрубіцинаО.Н.Хорошковська) головноюпричиною допущення учнямиорфографічних помилок цілкомсправедливо вважаютьвідсутність або слабкийрозвиток орфографічноїпильності. Під орфографічноюпильністю ми розуміємо вмінняшвидко визначати в тексті,словах, їх поєднаннях,запропонованих для запису чивже записаних, орфограми, атакож швидко визначити їх тип.Орфографічна пильність / цетакож уміння знаходитидопущені помилки.

Орфографічна пильністьрозвивається поступово, наоснові оволодінняорфографічними діями, якізакладають навички пильностіу написанні слів, речень, тексту.Пильність також передбачаєнавички виділення в слові,реченні, тексті орфограм, у якихможна припуститися помилки,і чіткого поясненняправильного написання.Привчати учнів до такоїпильності слід уже в періоднавчання грамоти. У текстахдля читання чи списуваннявони, наприклад, помічають, щопевні слова пишуться із великоїлітери. Чому? Виявляється,вживання великої літерирегламентується певнимзастереженням; з великої літерипишуться власні імена,прізвища, географічні назви; звеликої літери починаєтьсяречення. Або ще приклад. Причитанні діти бачать написанняслів окремо одне від одного.Якщо навмисне не виділитикожне слово, то в їхпрочитуванні паузи невідчуваються. Це особливопомітно під час

для письма". Яке слово намтреба списати?

Діти відповідають: "Ліна".– Звертаю вашу увагу на те,

як треба правильно написати.Учитель пише на дошці ім'я

"Ліна".– А тепер порівняймо його з

написом слова "ліс". Пишу йоговнизу. Учні читають написаніслова.

– Який перший звук у цихсловах?

– Звук [л].– Але ж перше слово

написане з великої, а друге / змалої літери. Чому перше словонаписане з великої букви?

Діти відповідають, що слово"Ліна" написане з великоїлітери, бо це ім'я дівчинки.

– Отже, – продовжуєвчитель, – для того, щоб знати,яку букву слід писати в слові –малу чи велику – необхіднорозуміти, що це слово означає, іпояснити його написання. Якеми дали пояснення написаннювеликої літери в слові "Ліна"?

Учні відповідають.– Так ось будемо знати, що

буква в слові, написання якоїпотребує пояснення,називається орфограмою.

Учитель пише цей термін надошці. Учні ще раз читаютьйого, пояснюють, що вінозначає. А далі запитує:

– Де в слові "Ліна"орфограма?

Діти зазначають, що в слові"Ліна" орфограмою є місцепершої букви.

– Яку букву в цьому місціслід писати – малу чи велику?

Учні пояснюють, що великубукву слід уживати в цьомуслові тому, що імена людейприйнято писати з великоїлітери.

32

проговорювання сполукповнозначних і службових слів.Звідси зрозуміло, що необхіднозвернути увагу учнів на ті місцяв передачі на письмі нашоїмови, де можна припуститисяпомилки. Ці місця і єорфограмами. На таких місцяхнаписання, які потребуютьпояснення, й повиннаконцентруватися увагапершокласників. Такі роздумипривели до переконання продоцільність уведення поняттяорфограми (задовго до початкувивчення учнями орфографії вкурсі української мови) уперіод навчання грамоти, певнаріч, у доступній дляпершокласників інтерпретації іщодо тих написань, з якимивони працюють.

Уведення цього поняття взасвоєння вимог осмисленогописьма за зразком сприяєрозвитку у першокласниківправописної пильності якоснови опанування орфографіїта пунктуації.

В експериментальномудослідженні поняттяорфограми вводилося наприкладі списування слів, щоозначають власні назви. Упоясненні орфограми вчителікерувалися визначеням:орфограма � це буква, знак абопропуск між словами, якіпотребують пояснення.

Методика пояснення орфограми"Написання великої літери у

власних іменах"

У "Зошиті для письма" (№1)одним із перших слів (а нескладів) подається ім'я "Ліна".Дії вчителя в роботі над цимсловом, яке треба писати звеликої літери, були такими:

– Сьогодні, – говорить він, –ми будемо писати велику букву.Відкриємо сторінку 14 "Зошита

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

ПРОПЕДЕВТИЧНЕ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ З ПОНЯТТЯМ ОРФОГРАМИ

С.П. Олійник, О.В. Халчанська

– Чому ж слово "На"написане з великої літери?

Учні самі визначають:речення завжди треба починатиз великої літери.

– Отже, написання першогослова в реченні – тежорфограма.

Закріпити ознайомлення зцією орфограмою дозволяютьнаписання на подальшихуроках таких речень, як: "Підвікном калина", "Над полемлелеки", "Озеро скував мороз","Олені, кози – тварини", "Укласі веселі діти" (№ 1, с.46, 47,48, 49, 50) та ін.

У роботі над цимиреченнями вимога ставити вкінці речень крапкудоповнилася рекомендацієювчителя щодо вживання знакаоклику в тих випадках, колиречення вимовляється зпіднесеною інтонацією,виражає якесь почуття,наприклад, бурхливу радість.Ілюстрацією цього є речення "Унебі літаки!" і вигук "Ура!"(№1, с.50). Опрацювання цієїпунктограми триває впродовжроботи над "Зошитом дляписьма" №2 ( див. "Ай!" "Ой!""Смачний липовий мед!"(№2,с.7), "Ого! Яка великащука!" (№2, с.25) тощо).

Невдовзі після цьоговчителям експериментальнихкласів довелося пояснювативживання знака питання наприкладі тексту: "Льон, овес,просо – рослини. А кінь, лось?"(№1, с.51).

Ознайомлення з орфограмою"Написання по батькові з великої

літери"

Учитель веде бесіду про те,які імена дівчаток (окремо) іхлопчиків (окремо) є в учнівданого класу. Мета такоїрозмови – ознайомити дітей зтим, що є варіанти імен людей:є повні (тобто офіційні) імена,наприклад: Олександр, Наталія,а є пестливі, зменшені: Сашко,Ната або Наталочка. У побутіми користуємося пестливоюформою імен. Так мивисловлюємо своє приязне

Учитель узагальнює: щобправильно писати, треба знати"секрети" письма.

Для закріплення усвідомості першокласниківпоняття орфограми і терміна,який вони вперше чують,створюються сприятливіумови. Через кілька уроківвони списуватимуть слова"Слава і Сава" (Зошит № 2,с.28), після цьогопрацюватимуть наднаписанням слова "Микола", ачерез кілька уроків – "Тимур іТарас", "Славко і Тамара"(№1,с.39), "Тарас і Панас"(№1,с.40), "Семен і Оленка" (№1, с.42) та ін. Відомості проорфограму – велику літеру віменах людей – вонизакріплюють на практиці підчас написання вищезазначених.

Пояснення орфограми"Написання слів окремо одне від

одного"

Разом із закріпленняморфограми – "Написаннявеликої літери у власнихіменах" учням даєтьсяпояснення, що стосуєтьсяроздільного написання слів, утому числі "маленьких".Робиться це на уроці, на якомуучні пишуть "Слава і Сава".

Учні пояснюють, чому удвох із трьох слів ужито великубукву. Третє ж слово не євласною назвою, тому йоготреба писати з малої літери.Разом з цим учні зауважують,що воно вживається для того,щоб пов'язувати між собоюслова. Вчитель підкреслює, щоє слова на позначення осіб, назвпредметів, а є слова, які нічого інікого не називають. Серед них– "маленьке" слово "і". Такімаленькі слова треба писатиокремо від інших, – роблятьвисновок діти. Вчительформулює вимогу письма:кожне слово ("мале" і "велике")треба писати окремо одне відодного. Отже, пропуск міжсловами – теж орфограма, адженаписання їх окремо звичайною(не навмисною) вимовою нерегламентується.

33

З часом цю орфограму учніопрацьовуватимуть на іншомумовному матеріалі, коли їмдоведеться списувати речення"Павло в лісі". Це речення станепереконливим прикладом того,що у проговорюванні речень"малі" слова не виділяютьсяпаузами від "великих слів", авимовляються разом з ними,наприклад: "Павло в лісі".Відмінність цього прикладу відпопереднього в тому, що тут"мале" слово – прийменник, ане сполучник (Учням цітерміни не називаються).Звідси застереження: требачітко уявляти собі, які слова уреченні мають значення, тобтощось означають, називають, аякі служать для зв'язку слів. Іті, й інші є окремими словами,тому й пишуться роздільно завідомою вимогою: всі словатреба писати окремо одне відодного.

У процесі опрацювання цихорфограм діти одержуютьнастанову щодо вживаннякрапки у кінці речення.Звертається увага на те, що цейзнак ставиться і після речень"Павло в лісі", "Ірина в саду","Іван на коні", "Ірина та Іванко– діти" (№ 1, с.44). Взагалі,робота над орфограмамипоєднувалася з практичнимоволодінням пунктограмами.

З прикладу "Ірина та Іванко– діти" першокласникиознайомилися з уживаннямтире. Цей розділовий знак вонивживають і при написанні"Ніна, Іванна – сестри" й"Олені, кози – тварини" (№1,с.45, 48), та "Льон, овес, просо –рослини" (№1, с.5).

Уведення орфограми "Написання звеликої літери першого слова

речення"

Після того, як учні написалиречення "На столі самовар"(№1, с.46), учитель ставитьзапитання:

– Чи є в цьому реченніслова, що називають іменалюдей?

Діти відповідають, що такихслів немає. Знову запитання:



ставлення один до одного, якщоми знайомі і є приятелями чидрузями. Повне ім'язаписується в документах:паспорті, свідоцтві пронародження, а також класномужурналі.

Далі вчитель підкреслює, щопестливими іменами називаютьодин одного діти, дорослі –дітей.

– А як називають учні своїхучителів?

Діти відповідають. Це даєзмогу вчителеві пояснити, що,крім імен, існують ще й іменапо батькові. Як їх слід писати?У списаному реченні "ОленаБорисівна..." (№1, с.53) учнівизначають орфограму.

На цьому та наступнихуроках триває закріпленнязнань із пунктуації: вживаннякрапки, знаків оклику іпитання, тире. На одному зуроків додається повідомленняпро вживання коми. Цепояснюється тоді, колипершокласники працюватимутьнад написанням речення"Ожина, журавлина – ягоди"(№2, с.14).

Робота над орфограмою"Написання назв міст з великої

літери"

Ця орфограма розглядаєтьсяна уроці, присвяченомунаписанню букви К. Під часопрацювання є можливістьпровести вправи на розвитоксловникового запасупершокласників. Векспериментальних класах дітидізналися, зокрема, про те, щоозначає слово "столиця". Аречення "Київ – головне місто"дало змогу сформулювати щеодну з вимог написання слів:назви міст треба писати звеликої літери. До того ж учнізгадують, що з великої літерипишеться і слово на початкуречення. До цієі орфограми дітиповернуться при написанніречення "Віра живе у Львові."(№2, с.22).

Ознайомлення з орфограмою"Написання прізвищ з великої

букви"

вироблення навички звертатиувагу на те, які словадоводиться писати, а, отже,стежити за тим, як требаписати, тобто пильнувати засвоїм письмом. А це й є ознакаусвідомленого письма.

На завершальному етапівикористання "Зошита дляписьма" в учителя є широкіможливості для повторення йузагальнення набутих знань уроботі, скажімо, над такимреченнями, як: "Алло! Федірслухай", "Діти садять дерева","В'юн – риба. А м'яч?", "КазкиІвана Франка. Пісні, вірші,загадки. Це загадка чи казка?Яка гарна в мене казка!"(Зошит №2, с.31, 32, 35, 36).

Як свідчать наслідкиексперименту, проведеного вшколах міст Харкова, Полтави,Полтавської області, учнірозуміють і запам'ятовуютьвизначення орфограми якбукви, знака, пропуску міжсловами, що потребуютьпояснення.

Переважна більшістьпершокласників успішноосвоює роботу зпропонованими орфограмами.Водночас спрямування учнів нароботу з орфограмами сприяловиробленню осмисленогописьма за зразком,здійснюваного за вимогамипослідовного виконання дій якзасобу формуванняорфографічної пильності.

Експеримент показав, щоробота над орфограмами даєможливість уводити в навчаннядітей і ознайомлення звимогами пунктуаційногооформлення речень.


34

Тема дає простір длявідновлення в пам'яті відомихучням віршів. Векспериментальних класах булозгадано вірші Т.Шевченка(Буквар, с.131), Лесі Українки(Буквар, с.90). Увагупершокласників було зверненона те, що продекламовані віршімають автора. Автором рядків

... Світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

сонце зустрічає...

є Тарас ГригоровичШевченко.

– А як називають ту людину,яка пише вірші?

Учні відповідають.– Отже, Тарас Шевченко –

поет. Прочитаємо і напишемоце. Після завершення письма зазразком учитель ще раззвертається до учнів:

– Що означає перше слово?(Назва імені). Що означаєдруге слово? (Прізвище). Щоми знаємо про написаннявласних імен? Чи є орфограма вдругому слові?

Діти відповідають.– Чому ж це слово слід

писати з великої літери?Учитель привертає увагу

учнів до того, що їхні прізвищай імена написані з великоїлітери в журналі, що саме таквони мають бути написані наобкладинці зошита.

До цієї орфограмипершокласники повернутьсяпри списуванні речення "ІванФранко у Коломиї".

Засвоєння орфограми"Написання з великої літери назв

річок"

Перше читання речення"Рось, Уж, Тікач – річки"викликає потребу звернутисядо учнів із запитанням, чизрозумілі їм перші три слова.Учитель пояснює, що це назвирічок. Діти легко формулюютьорфограму: "У назвах річоквживається велика буква".

Так поступово відбуваєтьсянакопичення знань та

супутника «Lunar Prospector» через агенціюNASA в мережу Internet.

Місячна поверхня, яку досліджує супут/ник, розбита на квадрати розміром 150 х 150км і кожен учасник проекту отримує длявивчення певну ділянку. При виборідослідницьких завдань і частини місячноїповерхні враховуються побажання учасниківпроекту. Астрофізичне дослідження прово/диться в реальному часі, але можна викорис/товувати дані, зафіксовані супутником ра/ніше. Проект є одночасно науковою і освіт/ньою місією, тому він і називається “Міжна/родний освітній проект «Moonlink».

У процесі роботи передбачається спілку/вання між учасниками, що знаходяться урізних країнах світу, за допомогою мережіInternet. Дослідження розраховане на 3 рокиі, як вважають організатори, дасть мож/ливість побудувати детальну карту поверхніМісяця, знайти відповіді на багато питань,що потребують свого розв’язання ще з часівпрограми «Аpollo», одержати досвід науко/во/дослідницької роботи з використаннямсучасних інформаційних технологій, зроби/ти одночасно з науковцями цікаві відкриття,максимально реалізувати евристично/дослідницький підхід у навчанні, прищепитидітям навички творчої роботи та активізува/ти інтерес учнів до астрономії та астрофізи/ки. Адже що може бути цікавішим, ніждосліджувати Місяць не виходячи з класноїкімнати.

Повна вартість освітньо/наукового проек/ту складає 51 млн. доларів. Частина коштівкомпенсується від сплати вищевказанихвнесків учасниками проекту.

У даний час у реалізації проекту берутьучасть учні шкіл та студенти понад 50 країнсвіту, зокрема США, Іспанії, Індії, Англії таін., у тому числі й України. Проектом охопле/но понад 1200 закладів освіти та 28000 учнів істудентів з усього світу. Країни СНД пред/ставлені лише двома учасниками – Україноюта Грузією. Серед українських і грузинськихшкіл, які зараз активно проводять досліджен/ня в рамках проекту – середні школи №№ 45,55, 100, 166 м. Харкова та одна середня школау Тбілісі. В Полтаві у проект включилися СШ№ 3 та Полтавський обласний інститут після/дипломної освіти педпрацівників, завер/шується підготовча робота до участі в проектіНовосанжарського навчально/виховного ком/

”Постметодика” нарешті має можливістьпознайомити читачів дійсно з “пост/методи/кою” – сценарієм уроку, який переходить всімежі чогось стандартного і традиційного. Щекілька років тому повідомлення про те, щобудь/які школярі тепер можуть вести аст/рофізичні дослідження Місяця, користую/чись даними, які безпосередньо надходять зіштучного супутника, сприймалось би як сен/саційне, але нещодавно це стало реальністю.Мова йде про освітній проект американсь/кого центру космічних досліджень NASA, щодістав назву «Moonlink» (Місячний зв’язок).

Початком цього проекту став запуск 6cічня 1998 року Американським агентствомкосмічних досліджень NASA при сприянніДослідницького центру Ames, Національно/го Космічного Науково/ІнформаційногоЦентру та Національної Лабораторії LosAlamos штучного супутника Місяця “LunarProspector”, який призначений для вивченняхімічного складу поверхні, структуримагнітного та гравітаційного полів, гео/логічної активності, внутрішньої будови тазапасів корисних копалин Місяця. Цей су/путник являє собою графіто/епоксиднийциліндр діаметром 1,4 м, висотою 1,22 м і ва/гою 126 кг, з електричним живленням, що за/безпечується сонячними батареями по/тужністю 202 Вт та гідрид/нікелевими аку/муляторними батареями потужністю 15А/год. На даний час він обертається навідстані 100 км від поверхні Місяця зперіодом обертання 118 хвилин.

Сам запуск супутника не є чимось виз/начним, викликає захоплення не він, а ідеяорганізації наукових досліджень із залучен/ням до них школярів та студентів всьогосвіту, які цікавляться й поглиблено вивча/ють астрономію та астрофізику.

Основною функцією школярів у рамкахцього нетрадиційного проекту є обробка на/укових даних, які надходять з датчиківштучного супутника Місяця «Lunar Prospec/tor». Кожен, хто хоче взяти участь у проекті,повинен надіслати в агенцію NASA заявку научасть в проекті та перерахувати наспеціальний рахунок невелику суму. Післяцього всім, хто виявив бажання взяти участьу дослідженні, надсилаються конкретні за/вдання, які вони мають виконати в рамкахпроекту, та паролі, котрі дають доступ до да/них, що надходять безпосередньо з датчиків


35


МІСџџЯЦЬ... ТЕПЕР ВІН СТАЄ БЛИЖЧЕ

І. І. Дмитренко, О. Б. Киричок

плексу.Запропонований проект має три розділи: Розділ І. Ознайомлення та підготовка: “заван/

таження” навчального курсу з мережіInternet, детальний опис мети і дій групиучнів під керівництвом учителя, вибір ділян/ки на Місяці, де будуть проводитися дослі/дження, ознайомлення з різними матеріала/ми про завдання проекту, характеристикиракети/носія та ін.

Розділ ІІ. Робота учасників в Internet: 100 хви/лин прямої взаємодії з центром керування“Moonlink”, імітація запуску і польоту, а та/кож накопичення наукових даних зкосмічного корабля на місячній орбіті.

Розділ ІІІ. Підсумки: проведення аналізу на/укових даних, одержаних з “Lunar Pro/spector” на протязі всього польоту, до/слідження льодовиків на Місячному Півден/ному полюсі, газових викидів, компонентівмісячної поверхні, магнітних та гравітацій/них полів; співробітництво з навчальнимизакладами інших країн; підготовка звітівучасників.

Науково/освітня програма “Moonlink”складається з величезної кількості дифе/ренційованих в залежності від віку, характе/ру і рівня підготовленості уроків, які агенціяNASA надси/лає учасникампо мережі In/ternet. Ми дру/куємо лишесценарій одно/го із них, першого, вступного уроку.

У макроструктурі цього уроку реалізовано,очевидно, три головні лінії: інструктивну,інформаційну та інтерактивну. Структурни/ми одиницями уроку є: загальний огляд і ме/та, матеріали і ресурси, демонстрації, дії вчи/теля і учня та оцінювання. Цільова установкауроку реалізується за допомогою традиційно/го в американській системі освіти техно/логічного підходу, тобто постановці мети че/рез результати роботи, виражених в діяхучнів. Ці дії стосуються трьох цільовихрегіонів: області інформативних знань, ін/структивних умінь та розвивальної зони. За/гальна мета – ознайомча. Результатом інфор/мативно/пошукової роботи є ознайомленняучасників із загальними і конкретними за/вданнями проекту та основними законами не/бесної механіки, які стосуються проблем за/пуску і польоту “Lunar Prospector”. Розви/вальний потенціал реалізується через ситуаціїімітаційно/дослідницького моделювання дій.

Технічні засоби і ресурси зводяться до на/явності комп’ютера із встановленою мережею

Internet, пакету інформаційних програм, не/великої кількості шкільного приладдя.

Основними методами проведення уроку єнаочно/ілюстративні та евристично/дослід/ницькі. В ході уроку застосовуються різно/манітні форми організації педагогічної взає/модії, серед яких переважає індивідуально/групова. Форма оцінювання пропонуєтьсядовільна, за критеріями, які вибирає самучитель. Матеріалом оцінювання є письмовітези.

Зміст уроку можна умовно поділити натри смислові блоки: цільовий – включає виз/начення завдань проекту; діяльнісний – обу/мовлює аналіз і вибір можливих функційучасників; інформаційно/навчальний – сто/сується ознайомлення учнів з основними за/конами небесної механіки.

До уроку додаються рекомендації для на/ступних занять, вказівки щодо додатковоїроботи з учнями, які проявляють поглибле/ний інтерес, також цікава програма для учнівсередніх шкіл з метою збільшення обсягузнань учнів про Місяць, закони небесної ме/ханіки та технічні характеристики “LunarProspector”, яка передбачає створення колек/тивного проекту та побудови моделі місячноїбази.

Пропоную/чи сценарій за/няття англій/ською мовою тайого перекладукраїнською,

ми сподіваємося, що освітній проект “Moon/link” викличе інтерес усіх тих, хто цікавитьсяастрофізикою та іншими галузями знань ісприятиме більш інтенсивному входженнюукраїнських освітян у світовий інфор/маційний простір. «ПМ» готова продовжитина сторінках журналу діалог з цих питань.Усі, кого зацікавили ці матеріали, можутьзвернутися за більш детальною інформацієюдо лабораторії нових інформаційних техно/логій Полтавського обласного інститутупіслядипломної освіти педпрацівників за ад/ресою 314029, м. Полтава, вул. Жовтнева, 64.

Ви маєте реальний шанс внести свійвклад у вивчення Місяця і стати учасникомдивовижного освітнього проекту, який безу/мовно належить новій ері педагогічних тех/нологій ХХІ століття, де вже не буде від/мінностей між наукою і навчанням, школоюі життям, де засоби зв’язку та інформаційно/го забезпечення дадуть змогу, не виходячи замежі класних кімнат, досліджувати віддаленіпланети та вести діалог з учнями різнихкраїн.


36

Moonlink Lesson Plan 1

Introduction to Your Lunar ProspectorMission

A. Overview The following content, topics, procedures,

and/or activities will be presented. Students will be given an overview of the

Lunar Prospector mission, discover what sci&entific experiments will be performed duringthe mission, and examine their possible rolesin the mission. Students will examine theplanning required to put a spacecraft in orbitaround the Moon and define the technicaland scientific principles of orbital mechanicsand rocket propulsion.

B. Objectives As a result of their learning experience

students will be able to do the following:

1. State the mission goals for the LunarProspector spacecraft.

2. Describe the Orbital mechanics that willbe employed to put the satellite in orbitaround the Moon.

3. Research the Lunar Prospector MissionTime line and relate this time line to theresearch project and school cal&endar.

4. Understand the Goals of theLunar Prospector mission.

5. Describe the NASADiscovery Program Goals.

6. Examine possible roles to beassumed during the simulatedmission and the scientificresearch project.

C. Materials

1. Set up at least one computer and anInternet connection.

2. LCD projector. 3. Moonlink Materials from the Moonlink

site www.moonlink.com. 4. Lunar Prospector Diagram

http://lunar.arc.nasa.gov. 5. Lunar Prospector Orbit Design and

Outreach Exercises. 6. Lunar Prospector Mission Design. 7. Discovery Program. 8. Lunar Prospector Mission Timetable. 9. NASA “Rockets (EP&291)

“http://www.lerc.nasa.gov/WWW/K12/TRC/Rockets/INTRO.html Rocket propulsion,rocket history & theory, and Newton’s Lawsof Motion.

10. 3 copies (without the answers) of theLunar Prospector Orbit Design OutreachExercises.

D. Resources

Students should investigate and read thefollowing resources in order to obtain anunderstanding of the concepts, knowledge,


37


План 1 уроку “Moonlink”

Вступ до вашої місії у рамках проекту“Lunar Рrospetor”

A. Короткий оглядНа розгляд школярів мають бути пред&

ставлені зміст і теми місії та послідовністьдій, які необхідно виконати.

Учні повинні зробити загальний огляд за&вдань наукового дослідження “LunarProspector”, визначити, які наукові експери&менти мають бути виконані в ході місії і розг&лянути свої можливі функції у ній. Учні такожмають розглянути принципи виведеннякосмічного корабля на навколомісячнуорбіту, визначити технічні та наукові прин&ципи орбітальної механіки і руху ракети.

В. ЦіліРезультатом наукового дослідження ма&

ють стати такі вміння учнів:1. Визначити головне завдання косміч&

ного корабля “Lunar Prospector”.Описати орбітальну механіку, яка має бу&

ти використана для виведення супутника нанавколомісячну орбіту.

3. Дослідити часовий розклад завдань(Mission Time line) і співвіднести його з на&

уковим проектом, програмоюта шкільним календарем.

4. Засвоїти цілі наукової місії“Lunar Prospector” .

5. Описати завдання до&слідницької програми NASA .

6. Розглянути можливі ролі,які можуть бути використані уч&нями під час імітаційного (на&вчального) завдання та науко&во&дослідного проекту.

С. Матеріали1. Хоча б один встановлений комп’ютер,

що має вихід в мережу Internet.2. LCD&проектор (Liquid&Crystal Display –

рідинно&кристалічний дисплей&проектор) 3. Матеріали Moonlink із сайта

www.moonlink.com. 4. Діаграма “Lunar Prospector” http: //

lunar.arc.nasa.gov .5. Орбітальний проект “Lunar Prospector”

та додаткові вправи.6. Проект місії “Lunar Prospector”.7. Програма досліджень.8. Розклад виконання завдань “Lunar

Prospector”. 9. NASA “Rockets” (EP&291) http://

www.lerc.nasa.gov/WWW/K12/TRC/Rockets/INTRO.html – навчальна інформаціяпро рух ракети, історію і теорію ракети, нью&тонівські закони руху.

10. 3 копії (без відповідей) додатковихвправ до орбітального проекту “LunarProspector”.

D. РесурсиДля засвоєння знань представлених на

уроці, учні повинні ознайомитись з:

Проектом місії “Lunar Prospector”( http//lu&nar.arc.nasa.gov /index. html).

B. Програмою досліджень.C. Розкладом виконання завдань Lunar

Prospector. D. “FAQ” “Lunar Prospector”.Ракетною документацією NASA: Фізич&

ним навчальним посібником із завданнямиEP&291( http: // www.lerc.nasa.gov/www/k&12/trc/rockets/ intro.html ).

Ресурс для додаткової інформації – до&машня Web&сторінка “Moonlink”: http: //www.moonlink.com.

“Lunar Prospector” передбачає зв’язкиміж:

а) Дослідницьким центром “Ames”.б) Lockheed Martin (Лукхідом Мартіном). в) Штаб&квартирою NASA.г) Національним Космічним Науковим

Інформаційним Центром.д) Національною Лабораторією “Los

Alamos”.

E. Демонстрації

Пункт 1 & Програма Moonlink

1. Розмістити Web&site Moonlink http: //www.moonlink.com на дисплеї комп’ютера

для класу, групи, окремих сту&дентів.

Зробити огляд цілей Moonlink(див. резюме) і обговорити тристадії проекту.

Пункт 2 & Місія “LunarProspector”

1. Вибрати інформацію поLunar Prospector з Web&сторінки.

2. Обговорити: a) загальний огляд місії;б) фізичні характеристики космічного ко&

рабля; в) корисне навантаження “Lunar

Prospector”; г) порівняння, як інструмент наукового

дослідження; д) профіль місії;е) запуск космічного апарату;є) розглянуту документацію дослідниць&

кої програми;ж) заклик “Швидше, Краще, Дешевше”.3. З’ясувати думку учнів і їх обізнаність з

механізмами та можливостями підняттякосмічного корабля з поверхні Землі й по&долання гравітаційної сили. Відповіді маютьбути письмовими.

4. Провести обговорення теорії ракетно&го руху. Вивчити закони механічного рухуНьютона.

5. Провести обговорення характерузв’язку швидкості й прискорення.

6.Обговорити характер залежності при&скорення і гравітаційної сили Землі

7. Провести обговорення характеру за&лежності прискорення і гравітаційної силиМісяця.


38

and experiences presented in the lesson.

A. Lunar Prospector Mission Designhttp://lunar.arc.nasa.gov/index.html

B. Discovery Program C. Lunar Prospector Mission Time line D. Lunar Prospector FAQ’s E. NASA document Rockets: Physical

Science Teacher’s Guide with Activities. EP&291 http://www.lerc.nasa.gov/www/k&12 /trc /rockets/intro.html

The following resources for additionalinformation: Moonlink Home pagehttp://www.moonlink.com

Lunar Prospector Related Links a. Ames Research Center b. Lockheed Martin c. NASA Headquarters d. National Space Science Data Center e. Los Alamos National Laboratory

E. Demonstration

Focus Point & Moonlink Program

1. Locate the Moonlink Web site and dis&play for the class, group or individual stu&dents. http://www.moonlink.com.

2. Review the goals of Moonlink(see abstract) and discuss thethree stages of the project.

Focus Point & LunarProspector Mission

1.Select Lunar ProspectorInformation sheet from theMoonlink home page.

2. Discuss: a) Mission Overview b) Physical characteristics of the space&

craft c) Lunar Prospector Payload d) Scientific investigations & Instrument

Comparison e) mission profile f) launch vehicle g) Refer to the Discovery Program docu&

ment. Discuss the benefits of “Faster, Better,Cheaper”.

3. Ask students what they think it will taketo lift the spacecraft off the Earth and escapeEarth’s gravitational force. Documentresponses.

4. Lead a discussion on the theory of rock&et propulsion, relate to Newton’s Laws ofmotion.

5. Lead a discussion on acceleration relat&ed to velocity.

6. Lead a discussion on force due toacceleration of Earth’s gravity.

7. Lead a discussion on force due toacceleration of Moon’s Gravity.

Focus Point & Moonlink MissionObjectives


39


1.Discuss the content of the LunarProspect Mission Design. and the aspects ofplanning a space mission.

2. Explain the process of determiningtradeoffs.

3. Refer to the Lunar Prospector MissionTimeline document. Review the Launch dateand sequence of control burns. Relate theseto the mission profile chart.

4. Refer to the list of roles for the simulat&ed mission and the scientific mission. Brieflyreview the roles that will be available.

F. Activity

1. Complete exercise #1 and #2 of theLunar Prospector Orbit Design OutreachExerciseshttp://lunar.arc.nasa.gov/index.html

2. Review the roles of the launch simula&tion team and the scientific investigationteam in order to determine which positionthey might want to assume.

3. As a class, define your own team’s mis&sion objectives.

G. Assessment Students should be able to answer

the following questions:

1. Describe the three phases ofthe Moonlink Program.

2. Explain the Mission of LunarProspector and its specific scienceinvestigations.

3. Describe their team’s missionobjectives.

H. Suggestions for Further StudyThe following activity(s) may be assigned

to student(s) or group(s) if additional time isavailable. These activities will strengthen thelesson materials and provide additional“hands&on” activities that support the con&cepts presented. See page 83 & 84 of theExploring the Moon EP&306, Lunar LandingSites. You may wish to assign the LunarLanding Site Activity. This may equire thescheduling of library time and additionalclass time.

I. Teacher Follow Up The teacher will do the following regarding

the previous assignment, lesson, or classactivity.

Collect and evaluate the activity work&sheets.

Пункт 3 – Цілі місії Moonlink

1. Обговорити склад проекту “LunarProspector” і аспекти планування космічноїмісії.

2. Пояснити процес їх вибору в ході роз&гляду альтернатив.

3. Розглянути документ з розкладом за&вдань місії “Lunar Prospector”. Установитиспіввідношення цих завдань з профільнимикартами.

4. Розглянути перелік функцій для на&вчально&уявної і безпосередньо науковоїмісіі. Зробити короткий огляд ролей, якіможуть бути доступні.

F. Дії1. Виконати вправи № 1 і № 2 завдань

“Lunar Prospector Orbit Design OutreachExercises” із сайта http: //lunar.arc.nasa.gov/index.html.

2. Зробити огляд ролей групи, котра роз&починає групове моделювання та груповінаукові дослідження з метою визначенняфункцій і позицій, які учні можуть і бажаютьотримати.

3. Визначте конкретну мету вашої групи внауковій місії.

G. Оцінка Учні повинні бути готовими відповісти на

запитання:

1. Описати три фази Програми Moonlink. 2. Пояснити завдання місії “Lunar

Prospector” і специфіку її науковихдосліджень.3. Описати цілі і завдання групи.

H. Пропозиції щодо подальшихштудій.

Наступні дії можуть бути призначені окре&мим учням, або групам при наявності додат&кового часу. Ці дії підсилюють зміст ма&теріалу уроку і забезпечують додаткові“hands&on” дії, що підтримують почуття при&сутності. Дивіться сторінки 83 & 84досліджень Місяця EP&306, “Місячна По&садка” і ви зможете взяти участь у моделю&ванні посадки на Місяць. Це потребує до&даткових витрат часу для роботи вбібліотеці та додаткового часу для роботи вкласі.

I. Дії учителя

Учитель повинен підвести підсумок вико&нання завдання попереднього уроку, зібра&ти та оцінити робочі листки з виконанимизавданнями.

Харківський регіональний центр Бри/танської Ради (м.Харкїв, Харківський дер/жавний університет, майдан Свободи,4)проводить семінари для вчителів й викла/дачів, пропонує вчителям англійської мовискористатися навчально/методичними ма/теріалами та програмним забезпеченнямдля доступу до INTERNET (при собi матидовiдку з мiсця роботи. Рiчний членськийвнесок – 25 грн.).

Полтавський інститут післядипломноїосвіти педагогічних працівників пiдтримуєтісні зв’язки з Британською Радою у Харкові.

У 1998 році ПОІПОПП відвідали кон/сультанти ELT програм Британської Ради вУкраїнi А.Гуттель та Рон Керр, менеджерХарківського регіонального центру Бри/танської Ради В.Курінний та координаторпрограми ELT Т.Локшина.

Рада надала в позику інституту комп’ю/терне обладнання для забезпечення до/ступу вчителів англійської мови до мере/жі ІNTERNET і літературу з методики ви/кладання англійської мови та підручникидля довгострокового користування. З квітня1998 року працює творча група вчителів ан/глійської мови м. Полтави по використаннюінформаційних ресурсів Інтернету. У роботігрупи беруть участь шістнадцять вчителіванглійської мови з різних шкіл м.Полтави.

Вчителі здійснюють пошук та обробкуінформації з INTERNET та E/mail, що сприяєпідвищенню кваліфікації вчителів англій/ської мови, підтримці та розвитку їх мовноїта професійної компетенції, поповненнюбанку дидактичних матеріалів, ознайомлен/ню з новинами в мові, педагогіці, методиці,досвідом колег за кордоном, вивченню шко/лярами англійської мови, розширенню їхзнань про історичне минуле та сучаснекультурно/політичне життя англомовнихкраїн. Учні, спільно з учителями ведуть ли/стування через електронну пошту з ровес/никами з Великобританії та США.

Кожен учасник творчої групи працює позбору інформації з певної теми: “Сучаснийрозвиток Великобританії та США” (Липі/вець О.Ф., СШ №3), “Сучасні методи на/вчання англійської мови” (Моісеєва Н.О.,


40

Британська Рада в Україні працює врамках британо/української культурної уго/ди і має на меті зробити свій внесок у роз/виток відкритого суспільства та ринковоїекономіки в Україні. Вона була однією зперших міжнародних установ, яка почалапрацювати у незалежній Україні з 1992 р. іна сьогодні має представництва у Києві,Львові, Харкові, Одесі та Донецьку. Бри/танська Рада активно підтримує реформу/вання освіти в Україні, вважає одним із го/ловних своїх обов’язків забезпечення мож/ливістю ефективного обміну досвідом та“know/how” між Британією та Україною.

Крім цілої низки проектів по розробці тарозповсюдженню нових методик у галузінавчання англійській мові, які вона здій/снює разом з Міністерством освіти Українита партнерами в регіонах, Британська Раданадає можливість тим, хто вивчає англій/ську мову, скласти іспити, розроблені Син/дикатом місцевих екзаменів Кембріджсько/го університету (University of CаmbridgeLocal Examinations Syndicate – UCLES) –визнаний у всьому світі еталон володінняанглійською. Це єдина організація в Ук/раїні, уповноважена проводити екзамениUCLES. Ці екзамени тепер можна скластине тільки в Києві, а й в регіонах, де є пред/ставництва Британської Ради.

Діяльність Британської Ради в Україні вгалузі освіти є одним із найбільш дієвих тапоказових прикладів надання допомоги втаких напрямах, як методика викладанняанглійської мови, підвищення кваліфікаціївикладачів англійської мови, забезпеченнянавчально/методичною літературою та під/ручниками, проведення курсів та семінарів.

За підтримкою Британської Ради протя/гом майже двох років в Україні здійсню/ється проект “Удосконалення системи під/вищення кваліфікації вчителів англійськоїмови”. За цей час проведено ряд організа/ційних заходів, підготовлено допроектнедослідження стану вивчення іноземних мовта системи підвищення кваліфікації фахів/ців, створено експериментальний 90/годин/ний курс підвищення кваліфікації вчителіванглійської мови групою українських спеці/алістів на базі Едінбурзького університету.

НОУ&ХАУ БРИТАНСЬКОЇ РАДИ У ПОЛТАВІ

В.О.Цехановська, Л.І.Іщенко


41


центр Британської Ради провiв курсипідвищення кваліфікації вчителіванглійської мови Полтавської області за су/часними методиками. 22 вчителі одержалисертифікати Британської Ради про проход/ження курсів. Надалi цi вчителi братимутьучасть у розробцi та проведеннi подiбнихкурсiв.

ПОІПОПП високо цінує роботу Бри/танської Ради по підвищенню кваліфікаціївчителів англійської мови нашої області.Плідна співпраця триває.

СШ №3), “Навчання англійської мовидітей молодшого шкільного віку”. (Злато/польська Ж.Я., CШ №9).

У результаті роботи творчої групи булостворено проекти навчально/методичнихпосібників: “Освіта Великобританії таСША”, “Історія Великобританії”, ‘“Системаосвіти Великобританії та США”, “Дидак/тичні матеріали та тести з англійської мови(TOEFL)”, “Нове в граматиці англійської мо/ви”.

Кількість учасників творчої групи вчи/телів англійської мови та коло їх інтересівпостійно розширюється.

З 25 січня по 5 лютого 1999 року на базіПОІПОПП Харківський регіональний

Такою постає перед учасниками творчої групи сторінка в Інтернетірадіостанції Бі<Бі<Сі (http://cgi.bbc.co.uk/worldservice).

Дозвіл на публікацію матеріалів з Інтернет редакції ПМ надала Українська служба Бі<Бі<Сі.


42

Європейська служба http://www.bbc.co.uk/worldservice/europe.


43


WEB<сторінка Української служби ВВС http://www.bbc.co.uk/ukrainian(http://www.bbc.co.uk/ukrainian/tuning.htm).

Оскільки доступ до Інтернету в більшості читачів “ПМ” обмежений, то “ПМ” радить слухати BBC.

Програми Української служби BBC можна слухати на таких частотах і діапазонах, a також на хвиляхмісцевих радіостанцій.

07.00 / 08.00(понеділок/ п'ятниця)

7260 (41м),9760 (31м),

11770 (25м).


9535 (31м),11985 (25м),13650 (22м).


6090 (49м),9825 (31м),

11770 (25м).

22.30 / 23.00(субота/неділя)

6090 (49м),9825 (31м),

11770 (25м).

Час – київський


44

У квітні 1999 р.

Полтавський обласнийінститут післядипломноїосвіти педагогічнихпрацівниківім.М.В.Остроградськогота інститут педагогікиАПН України(лабораторія інтеграціїзмісту освіти) провелиміжнароднуконференцію "Вивченнядовкілля узагальноосітній школі таідеї В.І.Вернадського восвіті".

Незабутні враження вучасників конференціївикликало відвідуванняШишацькоїспеціалізованої школиекологічно�українознавчого профілюім.В.І.Вернадського, їїекологічної стежки, якастворена у 1994�1995 р.за ініціативоюМ.М.Нестеренка (коли�шнього директора шко�ли), та зустріч із дитя�чим зразковим фолькло�рно�етнографiчнимколективом"Чорнобривець".

Школа в Шишаках виникла щенаприкiнцi XIX ст., а в 1938 роцi во/на стала середньою. Протягом деся/тилiть головною метою дiяльностiшколи були глибокi знання та вихо/вання гармонiйно розвинутої осо/бистостi. З її стiн вийшли докториiсторичних наук В.С. Петренко,І.М.Гапусенко, кандидат хімічнихнаук А.П. Каришен.

У 1988 роцi школi присвоєноiм'я академiка В.І. Вернадського.Два роки тому вона отримала ста/тус спецiалiзованої школи еко/логiчно/українознавчого профiлю.З цього часу основним завданнямшколи є iнтегрований пiдхiд до на/вчання i виховання, формуванняекоетики як форми регуляцiї сто/сункiв людини з природою.

Навчальним планом школи ви/значено два профiлi навчання: еко/логiчний, який передбачає вивчен/ня курсів "Основи екологiї","Довкiлля", "Валеологiя", та украї/нознавчий – передбачає вивченняiнтегрованого курсу "Українознавс/тво" та спецкурсiв: "Українськийфольклор", "Етнографiя України","Українська народна вишивка". Вшколі збережено професiйне на/вчання, що дає можливiсть випуск/никам оволодiти професiями водiята швачки.

У ШКОЛI склався певнийдосвiд науково/методичної та педа/гогiчної роботи. Проводить її науко/во/педагогiчна рада, яка включаєтакi пiдроздiли: майстернi (психо/лого/педагогiчних iновацiй, сучас/ного керiвника); кафедри: українсь/кої мови, природничу, iноземнихмов, фізики і математики та за/рубiжної лiтератури, суспiльних на/ук, українознавчу, трудового на/вчання, фiзич/ної культури, мистецтв; творчi гру/пи: "Нова школа", "Iнтегроване на/вчання", "Ерудит".

Наслiдком їх роботи стало впро/вадження в навчальний процес най/новiших досягнень педагогiчної на/уки, форм спiвробiтництва на ос/новi глибокого визнання дитини якособистостi, прагненнi надати всiнеобхiднi умови для самовиражен/ня.

Форми та зміст науково/методи/чної роботи школи визначаютьсяосновними цiлями та завданнями,якi випливають з досягнень сучас/ної педагогiчної науки та критично/го аналiзу результатiв дiяльностiпедагогiчного колективу.

У структурi школи функцiонуємузей В.І. Вернадського, вiдкри/тий 27 травня 1993 року на честь130/рiччя вiд дня народження вели/кого вченого. Вiн став осередкомприродоохоронної, екологiчно/про/свiтницької роботи не лише шко/лярiв, а й населення району Екс/курсiї, науковi читання, присвяченiрiчницям вiд дня народження вче/ного зi свiтовим iм'ям, зустрiчi з на/уковцями, посвята п'ятикласникiв у"юнi екологи" залишають незабутнiвраження в душах школярiв. Очо/лює роботу рада, яка об'єднує нав/коло себе дiтей, закоханих у приро/ду рiдного краю, тих, кому не бай/дужа доля батькiвщини.

Пiдсумком дослiдницької роботив школi стали щорiчнi "екологiчнiпрактики", якi проводяться вжепротягом п'яти рокiв на Бутовiй го/рi, колишнiй садибi В.І. Вернадсь/кого. Тут, на екологічній стежині,учнi вчаться використовувати здо/бутi протягом навчального року те/оретичнi знання.

Наукові дослідження дiтей ма/ють практичне значення, вони ши/роко використовуються в по/дальшiй роботi школярiв. Спiвпра/цюють з учнями такi вченi:Андрiєнко Тетяна Леонiдiвна – до/ктор бiологiчних наук (м. Києв), За/рицький Петро Васильович – док/тор геолого/мінералогiчних наук(м.Харкiв), МитропольськийОлексiй Юрiйович – доктор гео/логiчних наук, академiк iнститутугеологiї АНУ, Чорнобай Юрiй Ми/колайович з Державного природни/чого музею Академiї наук України(м.Львiв). Науковим керiвникомекологiчної практики є кандидатгеологiчних наук, секретар фондуВ.І.Вернадського Антонiна IванiвнаШевченко.

У людини, яка не пам'ятає своєїiсторiї, свого минулого, не впевненав сьогоденнi, – немає майбутнього.Джерелом натхнення, невичерпною

ШИШАЦЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА ЕКОЛОГІЧНО=УКРАЇНОЗНАВЧОГО ПРОФІЛЮІМ.В.І.ВЕРНАДСЬКОГО

Нема нічого сильнішого за бажання пізнання.

В.І.Вернадський


45


Зупинка "Капище". На мiсцi за/глибини Бутової гори обладнаномайданчик для медитацiї.

Зупинка "Альтанка". Мiсце дляспостережень за луками, водянимплесом рiчки Псел.

Зупинка "Геологiчна". Мiсце длягеологiчних дослiджень. Розробленiгрунтовi зрiзи.

Зупинка "Ботанiчна". Мiсце попу/ляцiї барвiнку, що займає площу 1га. Тут широко представленi де/ревнi форми широколистого терас/ного лiсу та пiдлiску, що є основоюботанiчних спостережень.

Зупинка "Зоологiчна". Мiсце длявивчення фауни рiдного краю.

Зупинка "Гiдробiологiчна". Мiсцепоєднання Нардового озера тар.Псел. Об'єкт гiдробiологiчнихдослiджень.

Зупинка "Гiдрологiчна". Пiвострiв.Мiсце для вивчення природнихджерел. Проведення дослiдiв повивченню хiмiчного складу та за/бруднення рiчкової води.

Стежина була прокладена в1994/1995 рр. за допомогою райдер/жадміністації та відділу освіти.

криницею духовного добра став му/зей "Бабусина свiтлиця". Екскурсiї,виставки, використання експонатiвмузею пiд час проведення урокiвукраїнознавства є серйозною пiдмо/гою у формуваннi духовно багатогопоколiння будiвникiв нової, незале/жної демократичної України.

Надійним засобом виховання ушколi стала українська народна пi/сня. Осередком пошуку фольклору,елементiв етнографiї є зразковийфольклорно/етнографiчний гурт"Чорнобривець" – лауреат Всеукра/їнських, обласних фестивалiв са/модiяльного мистецтва. Вiн – школагартування артистичних здiбностейучнiв, адже його вихованцiв можназустрiти в народнiй хоровiй капелi"Калина" Полтавського державногопедагогiчного iнституту ім. В.Г.Коро/ленка, студiї при державному народ/ному академiчному хорi iм. І.П.Ве/рьовки.

Дякуючи організаторській, педа/гогічній діяльності колективу шко/ли, сьогодні навчальний заклад – це:

високий культурний та духов/ний рівень школярів;

історичний вклад у становленнянаукових кадрів Полтави;

постійне поповнення рядів сту/дентів і успішне завершення на/вчання у вузах.

ПРОСПЕКТНавчально'пiзнавальної екологiчної

стежини Шишацької спецiалiзованоїшколи екологiчно'українознавчого про'фiлю iменi В.I.Вернадського.

Мiсце знаходження:

смт. Шишаки, Полтавської об/ластi, Бутова гора.

Мета: формування екологiчноїкультури пiдростаючого поколiнняна основi практичних дослiджень таприродоохоронної дiяльностi.

Протяжнiсть: 2,5 кiлометри.СХЕМА МАРШРУТУ

Пам'ятний знак В.I.Вернадсько/му. Мiсце розмiщення експедицiй/них загонiв. Адреса школи:

Україна, 315660, Полтавська область, смт. Шишаки, вул. Комсомольська, 9,тел.: (8�05352) 91�7�67, 91�1�42.

Учасники конференції біляпам‘ятного знакуВ.І.Вернадському на початкуекологічної стежки.

Квітень, 1999 р.

Сценарiй свята,пiдготовлений учас/никами дитячогозразкового фолькло/рно/етнографiчногоколективу "Чорно/бривець" Шишаць/кої спецiалiзованоїшколи екологiчно/українознавчогопрофiлю ім.В.I.Вер/надського.

Свято проводить/ся на природi.

* * *Чи чуєте, дівчата, щука лiд хвос/том розбиває, весну закликає!

Виконується веснянка, записана вселi Великий Перевiз.

Та була зима,Та була зима,Та й стала весна.

Та й стала весна,Та поїхали рибалонькиРибки ловити.

Рибки ловилиТа не впiймали,Та щуки риби,Впiймали лина.Та була зима,

Та була зима,Та й стала весна.

Весно, весно, весно красна,Що ти, весно, нам принесла.Старим бабам по кiйочку,А дiвчатам по вiночку.

Виконується веснянка, записана ус.Момоти Диканського району Пол�тавської областi.Виходьте, веснянки,Виходьте, веснянки,Спiвати веснянки.Темная зеленая дiброва.

Виходьте, жаданi,Виходьте, жадані,Заспiвайте з нами,Темная зеленая дiброва.

Виходьте, веснянки,Виходьте, веснянки,Спiвати веснянки.Темная зеленая дiброва.

Зимували / не спiвали,Зимували / не спiвали,Весну ждали.Темная зеденая дiброва.

Пташок викликаю із теплогокраю.Летiть, соловейки, та на нашу зе/мельку,Летiть, ластiвоньки, пасти корi/воньки.

Ой, дiвчата, ластiвку бачу!На тобi, ластiвко, на гнiздо,А людям на добро.А я цю грудочку землi батьковiвiднесуХай кида цю земельку пiд пше/ниченьку!

Ой, погляньте веселики, весели/ки летять!Бусень, бусень, на тобi хлiба ку/сень.Дай менi жита копу!

ЗУСТРIЧ ВЕСНИ

В.М.Луценко

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕНОЛОГІЇ

46

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕНОЛОГІЇ

47


Дiвки скачуть у золотiю,Грай, жучку, грай,Тут тобi й край.

Ми кривого танцю йдем.Кiнця йому не знайдем.То в гору, то в долину,То в ружу, то в калину.

Його треба вести,Як вiночок плести!

Виконується "Кривий танець", йогополтавський варiант.

А кривого танцюТа не виведу кiнця.Треба його та й виводити,Кiнець ладо ізнаходити.

Ой, травко/муравко,Ой, чого ти не зеленая?Чи на тебе непогодонькаДрiбний дощик / невигодонька?

Мене гуси не щипали,А дiвоньки потопталиЧервоними чобiточками,Золотими пiдкiвочками.

А давайте всi разом ряст топтати,щоб ще весни дiждати!

Топчу, топчу ряст,Бог здоров'я дасть.Буду його топтати,Щоб ще весни дiждати!

Кину червоним поясомНад нашим колесом.

Виконується веснянка, записана ус.Коляди Шишацького району Пол�тавської областi.

Жайвiр прилетiв, сонечко просив,Принеси тепло на моє крило. (2 р.)

Жайвiр прилетiв, вербоньку просив:Вербо, зацвiти, вiти розпусти. (2 р.)

Жайвiр прилетiв, пролiски просив:Пролiски, зiйдiть, радiсть принесiть. (2 р.)

Жайвiр прилетiв, дощика просив:Дощик, поливай, земле розквiтай. (2 р.)

Жайвiр прилетiв, весноньку просив: Веснонько, прийди, землю розбуди. (2 р.)

Виходить маленька дiвчинка.

– І що це ви, дiвчата, тут робите,га? В пiст пiснi спiваєте? Я мамiрозкажу. Мама казали, що це ве/ликий грiх. А як мене до гуртуприймете, то я мамi про пiстнiчого не скажу.

– То як, дiвчата, приймемо!

– Ще мала, хай пiдросте.

– Давайте, мабуть, Оленку зара/хуємо до нашого гурту.

–Дiвчата! А давайте в жучка гра/ти, весну закликати.

Ой вийтеся огiрочки,Та в зеленi пуп'яночки.Грай, жучку, грай,Тут тобi й край.

Ходить жучок по долинi,А жучиха по деревинi.Грай, жучку, грай,Тут тобi й край.Дайте, хлопцi, околота,Поведем жучка до болота.Грай, жучку, грай,Тут тобi й край.Жучок плаче у болотi,

Процеси реформування вищої освіти, які здійс/нюються в Україні у зв'язку з переходом до рин/кових умов господарювання, не обминули і вищінавчальні заклади Полтавського регіону. Гнучкереагування на потреби у кадрах вищої кваліфіка/ції, науковий підхід до вивчення цих потреб намісцях, тісний зв'язок із основними виробничимита управлінськими "споживачами" випускниківвищих навчальних закладів, невпинна робота надпіднесенням якості підготовки майбутніх спеціа/лістів – ось далеко не повний перелік напрямів,за якими ведеться робота професорсько/виклада/цьких педагогічних колективів.

Але це – робота на “виході”, так би мовити. Аякі ж зміни внесені на “вході” вищими навчаль/ними закладами регіону? Протягом останнiхрокiв Полтавський iнженерно/будiвельнийiнститут , а з 1994 року Полтавський технiчнийунiверситет трансформувався з моно/профiльного на багатопрофiльний технiчний вуз,з метою найповнiшого задоволення потреб Пол/тавського регiону в спецiалiстах.

У 1994 роцi пiсля акредитацiї унiверситету занайвищим IY рiвнем Мiнiстерство освiти Украї/ни надало йому право автономiї у підготовці фа/хівців за деякими напрямами навчально/методи/чної дiяльностi та проведенні експериментально/го прийому студентiв на перший курс.

Суть експерименту при прийомi на 1/й курсполягає в проведеннi вступних випробувань удва етапи:

1. Проводяться експрес/екзамени із спiвбесiдоюв перiод подачi заяв з 1 липня до 12 липня.

2. Традицiйнi iспити в перiод з 15 липня по 30липня.

До експрес/екзаменiв допускаються найбiльшпiдготовленi абiтурiєнти, якi не мають трiйок ватестатi та пройшли через систему довузiвськоїпiдготовки нашого унiверситету; а також ме/далiсти, переможцi олiмпiад та конкурсiв/захистiв МАН.

Під час проведення експрес/екзаменуабiтурiєнтам пропонується виконати за пiвгоди/ни три завдання з математики та за наступнiпiвгодини три завдання з фiзики (хiмiї). Прицьому ми вважаємо, що якщо загальний рiвеньпiдготовки абiтурiєнта дозволяє зосередитись iрозв'язати порiвняно нескладнi завдання експ/рес/екзамену, то вiн зумiє вирiшити i бiльшскладнi й об'ємнi завдання, розрахованi на 3/4 го/дини традицiйних iспитiв.

Найбiльш привабливим для абiтурiєнтiв є те,що при успiшному виконаннi завдань експрес/

екзамену вони стають студентами унiверситетуза одну годину i уникають завдяки цьому хви/лювань протягом двох тижнiв під час тра/дицiйних iспитів з математики, фiзики (хiмiї) таукраїнської мови (диктант). За системою експ/рес/екзаменiв до унiверситету зараховується60% набору.

Якщо абiтурiєнт не виконав завдання експрес/екзамену, то йому надається можливiсть науснiй спiвбесiдi обгрунтувати свої мiркування iмати шанс на зарахування за результатами експ/рес/екзаменiв; або члени комiсiї по спiвбесiдiвкажуть на його помилки i вiн ще матиме змогувзяти участь у наступному турi експрес/екза/менiв або традицiйних iспитах в перiод з 15 лип/ня по 30 липня.

Абiтурiєнти/медалісти мають право на вступ доунiверситету за експериментом i, в разі невдачі,на складання одного профiлюючого тра/дицiйного iспиту – математика (письмово). Заумови отримання вiдмiнної оцiнки медалістизвiльняються вiд подальшої здачi екзаменiв зфiзики (хiмiї) та української мови (диктант).

З метою пiдвищення об'єктивностi оцiнюванняробіт абiтурiєнтiв з математики та фізики (хімії)введено п'ятнадцятибальну шкалу. Критерiїоцiнок доводяться до вiдома всiх абiтурiєнтiв за/здалегiдь, i бажаючi впорядкувати чи пiдвищитисвої знання матимуть змогу зробити це намiсячних пiдготовчих курсах.

Білети для проведення експрес/екзамену з ма/тематики містили три задачі на 30 хвилин; білетидля проведення письмових екзаменів – п'ять за/дач на 3 години.

Зміст трьох задач у білеті для експрес/екзаме/ну та зміст п'яти задач в екзаменаційному білетіне виходив за межі програми з математики на ба/зі старшої школи.

Таким чином, упроваджена експериментальнасистема проведення вступних іспитів дає абiту/рiєнтам змогу тричi випробувати свої сили привступi: перший раз – складаючи експрес/екзамензi спiвбесiдою, вдруге – за результами першогоiспиту (для медалiстiв) i третiй раз – за результа/тами "класичних" iспитiв. За час упровадженняексперименту 60% студентiв зараховується за ре/зультатами експрес/екзаменiв i 40% – за резуль/татами традицiйних iспитiв.

Впроваджена експериментальна методика при/йому, крiм очевидних переваг для абiтурiєнтiв,забезпечує унiверситету суттєву економiю кош/тiв, значно зменшуючи кiлькiсть екзаменаторiв упредметних комiсiях.

ВИЩА ШКОЛА + ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА

48

УНIВЕРСИТЕТ – АБIТУРIЄНТУ

З досвiду проведення вступних iспитiв Полтавським державним технiчнимунiверситетом iменi Юрiя Кондратюка

О.Г.Онищенко, Н.К. Кочерга, Л.П. Давиденко

електромагнетизм, оптика. Труднощі виникалитакож при розв'язуваннi задач через певнуiнерцiйність мислення школярiв та невмiннязастосовувати отриманi знання.

На перших практичних заняттях викладачамикафедри проводяться спеціальнi оглядовi мiкро/лекцiї з метою усунення прогалин у знаннях таконкретизацiї вимог до математичної культуристудентiв.

Вступні іспити з мови (української і російсь/кої) проходили у формі диктанту, що є головнимзасобом перевірки орфографічної й пунктуацій/ної грамотності абітурієнтів.

Тексти диктантів були підібрані викладачамикафедри українознавства та гуманітарної підго/товки, тематика і зміст їх відображали актуальнітеми з життя українського народу. Тексти дик/тантів мали різноманітну стильову приналеж/ність (художню, наукову, публіцистичну), за рів/нем складності – нараховували від 160 до 250слів та до 15/20 орфограм і пунктограм.

Загальний аналіз диктантів як з української,так і з російської мови показує, що переважнабільшість абітурієнтів володіє орфографічноюграмотністю, 60% серед яких – навичками нор/мативного правопису. Аналіз помилок у диктан/тах з обох мов виявив найтиповіші орфографічніпомилки:

у правописі прислівників;у правописі великої літери;у правописі суфіксів;у правописі складних слів;у правописі префіксів роз/, без/, з/, с/.

Найтиповіші пунктуаційні помилки – відсут/ність розділових знаків при відокремлених чле/нах речення: вставних словах (реченнях), звер/таннях, дієприслівникових і дієприкметниковихзворотах.

Набір студентiв до унiверситету розпочинаєть/ся з проведення наполегливої профорiєнтацiйноїроботи в закрiплених за кафедрами органiзацiяхi школах мiста Полтави та Полтавської областi.

Традицiйними стали Дні вiдкритих дверей, наяких випускники середніх шкіл Полтавськогорегіону знайомляться з унiверситетом, спецiаль/ностями i напрямами пiдготовки спецiалiстiв, атакож мають можливість придбати рiзноманiтнiiнформацiйнi та навчально/методичнi посiбникидля абiтурiєнтiв. Випускники шкiл, робоча мо/лодь м.Полтави й областi вiдвiдують навчальнiта науковi лабораторiї, обчислювальний центр,музей iсторiї унiверситету, ознайомлюються зумовами проживання в гуртожитках і органiза/цiєю позанавчальної роботи. Дається реклама нарадiо та в пресi.

У приймальнiй комiсiї в зимово/весняний перi/од працює консультацiйний пункт, до якого вжев цьому роцi звернулося понад 300 осiб. Пiд часвиїзду викладачiв унiверситету в райони Полтав/ської областi, а також при вiдвiдуваннi шкiл iпiдприємств м.Полтави, розповсюджується iн/

Але, безумовно, основним залишається кри/терiй якостi пiдготовки студентiв, зарахованихдо унiверситету за експериментом, порiвняно зсередньою якiстю студентів цього ж курсу. Кож/ного року пiсля першої екзаменацiйної сесiї вуніверситеті проводиться аналiз показникiвуспiшностi з метою встановлення кореляцiї мiжрезультатами вступних iспитiв та сесiї. Данi цьо/горiчного аналiзу свiдчать, що успiшнiсть сту/дентiв, зарахованих за експериментальною мето/дикою, вища вiд середньої в 1.1 рази, а якiстьнавчання цих студентiв в 1.25 – 1.6 разiв!

Цей факт i доводить доцільність розробленоїекспериментальної методики проведення вступ/них випробувань до унiверситету .

Для того, щоб якiсть навчання наших студентiвнадалi зростала, звернемо увагу вчителів шкiл надеякi суттєві недоліки у підготовці випускниківшкіл, які виявлені за результатами вступнихiспитiв.

Підведення підсумків вступних іспитів показа/ло недостатню глибину та міцність знань із мате/матики у значної частини випускників середніхшкіл та інших навчальних закладів. Абітурієнтипри виконанні письмових робіт допускають низ/ку різних за характером та причинами помилок.

Наприклад, при розв'язуванні рівнянь та нерів/ностей не проводиться аналіз їх рівносильностідля врахування розширення чи звуження областівизначення, що призводило до появи сторонніхрозв'язків чи втрати наявних; не враховуєтьсяобласть допустимих значень невідомого. Допус/кались помилки навіть при виконанні порівня/но простих тотожних перетворень та арифмети/чних дій. У частини абітурієнтів низька обчис/лювальна культура, недостатньо розвинутепросторове мислення.

Графічна недбалість, мовна неохайність, обчис/лювальна безпорадність частини абітурієнтів єпроявом їх низької загальної культури, що по/в'язано, ймовірно, з певними прорахунками нетільки у навчанні, а й у вихованні. Значна части/на цих недоліків обумовлена формальним, по/верховим засвоєнням теоретичного матеріалу танедостатнім розвитком критичного мислення,що знаходить свій негативний прояв якраз у роз/в'язуванні практичних задач.

Тому кафедра вищої математики унiверситетуна першому практичному занятті з вищої мате/матики у кожній академічній групі проводить30/хвилинну контрольну проботу з елементарноїматематики для виявлення недостатньо засво/єних тем знаннями і в додаткові чи спеціальновиділені години ліквідовує виявлені прогалини.

Результати проведення вступних іспитів зфiзики за останнi роки показали, що абітурієнтипереважно володіють програмним матеріалом.Кращу підготовку мають абітурієнти електроме/ханічного факультету.

Деякi абітурієнти погано орієнтуються у склад/них питаннях фізики, таких, як спеціальна теоріявідносності, напівпровідники та їх провідність,


49


формацiя про Полтавський державний технiч/ний унiверситет iменi Юрiя Кондратюка та пра/вила прийому до унiверситету. Пiдготовчi курсиунiверситету працюють переважно з мiською мо/лоддю – вечiрнi курси вiдвiдують 290 школярів.При унiверситетi працюють "Школа юногобудiвельника" та "Школа юного архiтектора",вiдбуваються конкурси/захисти наукових робiтучнiв/членiв Малої академії наук (МАН). Все цесприяє якiсному набору студентiв до унiвер/ситету.

Набір студентів на 1/й курс університету про/водився за 23 спеціальностями та спеціалізація/ми (в 1998 році на факультеті економіки підпри/ємства було відкрито нову спеціалізацію "Фі/нансово/кредитна діяльність підприємства").

За останнi чотири роки в унiверситет подаєть/ся 1000 – 1200 заяв на 450 бюджетних місцьденної форми навчання. Загалом конкурс заявстановить 2.3 – 2.4 чоловіки на 1 місце, зокремана факультетах:

електромеханічний 2.3 – 2.5,економічний 2.4 – 3.4,сантехнічний 2.2 – 2.6,будівельний 2.0 – 2.1,архітектурний 2.0 – 2.3.

На заочну форму навчання подається 240 – 280заяв на навчання за контрактом. Слід сказати,що останнiми роками навчання в університеті зарахунок фiнансування юридичними тафiзичними особами набуває все бiльшого поши/рення. Наприклад, у 1998 роцi укладено : на денну форму – 215 контрактів, на заочну форму – 219 контрактів.

З урахуванням контрактників на конкурснiйосновi в минулому роцi на 1/й курс зараховано:

на денну форму навчання – 665 чол.,на заочну форму навчання – 245 чол.

На денну форму навчання зараховано 128 ме/далістів, що становить приблизно 20% вiд загаль/ної кiлькостi студентiв першого курсу.

Із сільської місцевості зараховано 105 осіб набюджетні місця (що становить 23 %) i 62 особина контрактні місця (що становить 29% вiд за/гальної кiлькостi контрактникiв). У середньомуна стацiонарi кiлькiсть випускникiв сiльськихшкiл становить 25%, що приблизно на рiвнi ми/нулого року. Iз загальної кількості студентів пер/шого курсу денної форми навчання 57% хлопціві 43% дівчат.

Ми сподiваємось на те, що молодь Полтавщиниi надалi буде пов'язувати своє майбутнє з навчан/ням у нашому унiверситетi.

Запрошуємо випускникiв усiх середнiх нав/чальних закладiв до вступу в Полтавський держа/вний технiчний унiверситет iменi Юрiя Кондра/тюка.

Проблема формування у стiнах ВНЗ спецiа/лiста i патрiота сьогоднi є чи не найважливiшоюсеред iнших проблем дiяльностi вищої школи.Ставши на шлях самостiйного розвитку, нашадержава потребує висококвалiфiкованих спецi/алiстiв, основними рисами яких повиннi бути ви/сокий професiйний рiвень знань, уміння й ба/жання брати на себе вiдповiдальнiсть при при/йняттi рiшень, здатнiсть у рамках своєї посадистимулювати працю та соцiальний розвиток ко/лективу тощо. Вищеназванi риси дають мож/ливiсть спецiалiсту самореалiзувати себе, внестив процес працi щось нове, iндивiдуальне, прояви/ти свої здiбностi, отримати задоволення вiд само/го процесу працi.

Аналiзуючи успiхи i прорахунки європейськоїпедагогiчної науки в другій половинi XX ст.,вiдомий польський педагог i вчений Юлiан Але/ксандрович прийшов до висновку, що сучаснапедагогiчна наука ставить перед викладачем ви/щого закладу освiти такi вимоги [1]:

• здатнiсть критично оцiнювати себе в царинiпрофесiйної пiдготовки;

• здiйснювати виховний процес таким чином,щоб студент iз часом перевершив свого вчителя вусіх сферах знання;

• викладач повинен уособлювати в собi знан/ня, культуру, гуманiзм – все, що є найкращим насьогоднi в суспiльствi;

• завданням викладача ВНЗ є не тiльки до/хiдливо передавати знання студентам, якi людс/тво має тепер, але й бути творцем нових, тобтовченим.

Щоб бути на рубежi реалiзацiї цих вимог, су/часному педагоговi "потрiбно дотримуватись та/ких життєвих стратегiй: вчитися слухати iсмiятись, а не лише розмовляти "авторитетно";вчитися розмiрковувати i формулювати суджен/ня; вчитися пiддавати сумніву свої власнi дiї;вчитися ставити питання не лише заради цих пи/тань, а для того, щоб створювати навколо себеосвiтнiй простір, у якому б учні могли жити,пiднiмати свiй голос i не заглушувати голоси тих,хто навколо та поблизу них" [2].

Викладачi з творчим запалом, писав болгарсь/кий педагог Д. Павлов, швидко i правильно оріє/нтуються в тому, що нове, прогресивне як у на/уцi, так i у виховному процесi. Вони вмiють вда/


50

РОЛЬ ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУУ ФОРМУВАННI СПЕЦIАЛIСТА IПАТРIОТА

В.I.Герасимчук

винен мати високорозвинене почуття вiдповi/дальностi за долю країни, за рiвень освiти в нiй iвиховання студентiв. Це почуття повинне фоку/суватись у змiстi поняття патрiотизму" [7]. Дос/лiдження, проведенi на початку 90/х рокiв уПольщi, Чехiї та Словакiї, показали, що в процесiформування спецiалiста i патрiота такий викла/дач користується у молодi авторитетом. Він пра/гне до того, щоб молодь уже зi студентської лавиздатна була гармонiйно поєднувати в собiiнтелектуальнi й етичнi цiнностi, допитливо шу/кала наукових iстин.

Результати сучасних вiтчизняних дослiдженьу галузi педагогiчної науки свiдчать, що визна/чальним у процесi становлення студента якспецiалiста i патрiота є психолого/педагогічнаготовність особистості до майбутньої діяльності,до ринкових вiдносин, вироблення в молодi по/чуття вiдповiдальностi за долю держави, пiд/приємництва в цивiлiзованому його розумінні.

Донедавна iснувала хибна думка, що завдан/ням викладача математики, хiмiї, фiзики, бiологiїтощо є формування спецiалiста, тодi як викла/дачi гуманiтарних дисциплiн повиннi виховува/ти у студентiв громадську вiдповiдальнiсть,культуру, патрiотизм. Сьогоднi серед професор/сько/викладацького складу все бiльше i бiльшеутверджується думка про те, що кожен, хто стає злекцiєю за кафедру, хто ретельно допомагає сту/дентам на практичних i семiнарських заняттях,незалежно вiд свого фаху, є вiдповiдальним затих, кого ми готуємо: манкуртiв, космополiтiв чипатрiотiв нашої держави.

Об'єктивiстське викладання спецiальних дис/циплiн, а особливо гуманiтарних, не сприяє за/вершеному процесовi виховання патрiотизму устудентiв. Викладач має бути спецiалiстом i пат/рiотом, тодi й дисциплiни, якi вiн викладає, набу/вають громадського, патрiотичного звучання [8].


1. Аleksandrowicz J. Sumienie ekologiczne. – Warszawa,1989. – S. 28&29. 2. Клепко С. Ф. Есе з фiлософiї освiти. – Луганськ –Полтава, 1998.& С. 11&12. 3. Див: Раwlow D. Роdstawowe czynniki intensyfikacjlрrосеsu nаuсzania w zakresie nаuk spol'есznych. –Warszawa: COM Studiow Nauk Politycznych, 1983.&S. 49. 4. Див: Босенко В. А. Воспитывать воспитате&ля. – К.,1990. 5. Див: Woloszyn S. Dzieje Wychowania w mys'li реdagog&icznej w zarysje. – Warszawa, 1964. – S. 70&71. 6. Ibid – Р.71. 7. Аleksandrowicz J. Sumienie ekologiczne. – Warszawa:Wiedza powszechna, 1989.& S. 28. 8. Serwa Z. – Wplyw przedmiotow spolecznych naKsztaltowanie postaw patriotycznych mlodziezy //Dydaktyka nauk spolecznych w szkole sredniej i wyzszej. –Warszawa: COM Studiow nauk politycznych. – S. 169&172.

ло передати студентам знання, щоб молодь за/своювала цi знання пiд кутом громадянської по/зицiї; для них студентська аудиторiя не є простомiсцем виконання обов'язкiв лектора, а перш завсе творчою лабораторiєю. Науковi працi, лекцiї iсемiнарськi заняття таких викладачiв є непе/ресiчними. Такий викладач є взiрцем длянаслiдування студентами [3].

Добрих спецiалiстiв формують i такі викла/дачi, якi з тих чи iнших причин не мають можли/востi займатись активною науковою працею, алеякi добре володiють методикою педагогiчногопроцесу. В болгарських, польських, чеських ВНЗ(а практика останнiх років доводить, що й у нас)дослiджено, що такi викладачi з часомвiдчувають брак знань, життя вимагає вiд них негучних декларацiй, вмiло обрамлених у педа/гогiчнi форми майстерностi, а глибокого розу/міння змiсту нових вiдкриттiв у тiй чи iншiй га/лузi науки, свого внеску в новацiї, в скарбницювiтчизняної наукової думки.

Щоб досягти виразностi викладу матерiалу iзрозумілості його для студентiв, виховати з нихспецiалiстiв у різних галузях, педагог, пише про/фесор Київського унiверситету iмені Тараса Ше/вченка В. Босенко, повинен бути сам добре нав/ченим [4]. Звичайно, ця думка не є винаходом В.Босенка. Вона проходить лейтмотивом черезпрацi вчених/педагогiв усiх вiкiв i епох, почина/ючи з античностi.

Відомо, що ще найвизначнiший серед римсь/ких педагогiв Квiнтілiан (бiля 35/95 р. н.е.) вва/жав,що вже з самого початку слiд виховуватись утакого вчителя, який може дати молодiй людинiмаксимум знань i добре виховання [5]. Якщо лю/дину виховують абияк, говорив Квiнтіліан, то,коли вона потрапляє до наставника високогокласу, останньому слiд виконувати подвiйне за/вдання: зруйнувати те, що було закладене в лю/дину поганим учителем i заново розпочинати їїформування. Коли Квінтіліана запитували, якже розпiзнати того доброго вчителя, староримсь/кий педагог вiдповiдав: "Добрим наставником єтой, який може найскладнiшi речi пояснити про/сто, дохiдливо, а не той, який надимає щоки, гор/до задирає голову, але висловлюється неясно.Чим гiрший педагог, тим думки його заплутанiтак, що вiн часто i сам не знає, про що говорить"[6].

Одночасно з формуванням спецiалiста тiєї чиiншої галузi не менш важливим є й виховання уньому патрiотичного почуття, належностi до на/шої держави – України. У вихованнi цього по/чуття величезна роль i вiдповiдальнiсть передсуспiльством знову ж таки лежить на виклада/чевi. Як справедливо зазначає вже згадуванийнами Юлiан Александрович, викладач ВНЗ "по/


51


52


Серед факторів успішної педагогічної діяль/ності як викладачів педагогіки американськихуніверситетів, так і вчителів середніх шкіл є їхнєвміння використовувати велику кількість альте/рнативних методів навчання. Сьогодні коженштат вимагає, щоб спеціалісти з підготовки вчи/телів використовували весь спектр методичнихприйомів. Так, Національна асоціація директорівсертифікації та педагогічної освіти США вклю/чила ще у 1981 році до Державних стандартівпідготовки вчителів вимогу про те, що "навчаль/ний заклад повинен подати інформацію про за/стосування викладачами педагогіки різноманіт/них навчальних моделей та стратегій" (NationalAssotiation of State Directors of Teacher Educationand Sertification. Standarts for the State Approvalof Teacher Educaton. Salt Lake State University,1981, c.10).

За класифікацією дослідників Крукшенка,Бейнера і Меткалфа (1995), існує щонайменше29 навчальних альтернатив традиційним мето/дам вивчення педагогіки (Cruickchank, Bainerand Metcalf, 1995). Однак лише кілька з них ма/ють особливу вартість у педагогічній освіті. Вонивключають: рефлективне викладання, симуляції,мікровикладання, міні/курси, протокольні мате/ріали, вивчення та обговорення педагогічних си/туацій тощо. Об'єктом даної статті є рефлектив/не викладання і симуляції (тобто імітації зав'яз/ки та розвитку педагогічних ситуацій) як най/більш поширені лабораторні моделі підготовкивчителів. Кожна з них є способом набуття сту/дентами лабораторного педагогічного досвіду(тобто досвіду педагогічної діяльності в умовахуніверситету) і формою ефективної навчальноїдіяльності в період навчання у ВНЗ чи навітьможе бути своєрідним еквівалентом активної пе/дагогічної практики. Крім того, вони надаютьстудентам можливість перевірити якість своєїпідготовки шляхом розв'язання ймовірних шкі/льних ситуацій, використовуючи рефлективнийаналіз їхнього навчального досвіду. Таким чи/ном, ці альтернативи забезпечують наближені дожиття і, на думку американських дослідників,більш ефективні підходи до розвитку професій/

них умінь порівняно з традиційним викладаннямнавчальних педагогічних курсів та проведеннямрепродуктивних семінарських занять (Вerliner,1985; Everston, 1990; Metcalf, 1994).

Однак нові дидактичні методи часто ігнорую/ться або використовуються з неналежною викла/дацькою майстерністю, можливо, тому що робо/та за ними вимагає значної кількості часу на під/готовку й проведення, а ще, може, тому що ви/кладачам майбутніх педагогів доводиться тутграти роль, відмінну від звичної, освоєної(Metcalf, 1994).

РЕФЛЕКТИВНЕ ВИКЛАДАННЯ

Програма "Рефлективне викладання" – ценавчальна програма для студентів педагогічнихнавчальних закладів, що забезпечує майбутніхучителів деяким практичним досвідом та здатні/стю до глибокого аналізу педагогічного процесуще на студентській лаві.

Програмою "Рефлективне викладання" пере/дбачається планування учасниками уроків, про/ведення їх зі своїми товаришами/однокурсника/ми, атестація рівня "учнівських" знань та їх задо/волення від відвіданого уроку. І, що найбільш ва/жливе, рефлективне викладання допомагає ви/значити рівень проникнення студента в суть пе/дагогічної дії, розуміння і розв'язання пов'язанихіз нею проблем. Тому головною метою зазначе/ного методу виступає допомога майбутнім учи/телям стати рефлективними практиками і навча/тися на власному досвіді (Cruikshank, 1987).

Для навчання рефлективному викладаннювчителів формують у навчальні групи з чоти/рьох/шести осіб. Один член кожної групи при/значається "вчителем". "Призначені вчителі"розробляють хід уроку і потрібну інформаціющодо його мети та змісту. На наступному занятті"призначені вчителі" проводять 10–15/хвилинніуроки з учасниками своїх груп, після "уроку"учасники оцінюють якість здобутих "учнями"знань і їхнє задоволення від навчання. Далі "вчи/телі" та їхні "учні" беруть участь спочатку в дис/кусії в малій групі, а потім – у дискусії усієї сту/

РЕФЛЕКТИВНЕ ВИКЛАДАННЯ ТА "СИМУЛЯЦІЇ" ЯК ЛАБОРАТОРНІ МЕТОДИПІДГОТОВКИ АМЕРИКАНСЬКИХ УЧИТЕЛІВ

Т.С.Кошманова

There are many instructional alternatives that teacher educators can use, but only a few of them havespecial value in teacher preparation. They include microteaching, minicoursws, protocols, as well as casass,reflective teaching and simulations. The article considers microteaching, minicourses and protocols as aform of on/campus laboratory experience. Each of them offers a potentially valuable addition to, or replace/ment for, current practice in teacher education.

Дослідження з рефлективного викладанняпроводилися виключно з майбутніми вчителями.Вони виявили, що рефлективне викладання – цепозитивний досвід, цінний для професійногорозвитку майбутніх педагогів, який задовольняєїх більше порівняно з іншими педагогічнимикурсами й, принаймні, є настільки ж ефективнимта приємним для студентів, як і мікровикладан/ня (Bainer and Cantrell, 1994; Mckee, 1986; Peters,1980). Цей досвід значно сприяє розвитку здат/ності майбутніх учителів до аналізу як їхньоговласного викладання, так і викладання іншихлюдей (Cruickshank, Kennedy et. al., 1981; Troyer,1988). Більше того, як показали опитування май/бутніх учителів, рефлективне викладання змен/шує їхню занепокоєність педагогічною практи/кою (Cruickshank, Kennedy et. al., 1981). Білер,Кайзер, Метзнер і Солтмарш (Beeler, Kayser,Matzer, and Saltmarsh, 1985) зазначають, що реф/лективне викладання є найбільш успішним заумови, якщо: 1) обсяг групи не перевищує 5/8підгруп, групи при цьому повинні бути гетеро/генними; 2) учасники групи змінюються від за/няття до заняття; 3) викладач забезпечує негай/ний, доброзичливий зворотний зв'язок.

Критичні зауваження відносно використанняцього методу торкалися лише того питання , щоцей підхід забезпечує тільки технічну рефлексіюнизького рівня. Проте дослідження довели про/тилежне. Керчевал (Kercheval, 1994) виявив, щобільшість учасників обговорення проведеногоуроку не зосереджується на процедурах, які ви/користовують вчителі, чи на ефективності їх ви/кладання. Навпаки, питання мають тенденціюбільше стосуватися мотивації даного виду викла/дання, а також методів атестації учнів. Байнер іКантріл ( Bainer and Cantreel, 1994 )вустановили, що рефлексія, яка виробляється врезультаті використання методу рефлективногонавчання, не обмежується технічними аспектамивикладання чи навіть завданнями уроків рефлек/тивного викладання. А навпаки, "рефлексія по/роджується як мисленням про процедурні аспек/ти викладання (як викладати), так і обговорен/ням психологічних, етнічних та соціальних пи/тань і наслідків, що асоціюються з викладаннямта вивченням (що й для чого викладати)" (Bainerand Cantrel, 1994 , с. 74/75). Дослідження Троєра(Тroyer, 1988) доводить , що рефлективне викла/дання сприяє розвитку рефлексії вищого рівня,яка може бути ще більше підсилена, коли за на/бутим практичним досвідом іде заняття/обгово/рення , котре інформує учасників про процес ірезультативність рефлексії.

Переваги цього методу відмічає Крукшенк(Cruickshank, 1985), зокрема:

/ рефлективне викладання дає можливістьстудентам проводити уроки в умовах універси/тетського кампусу;

дентської групи. Ці обговорення часто зосере/джуються на меті уроку і його оптимальному длядосягнення поставленої мети варіанті, на аналізіфакторів, що впливали на викладання, на оціню/ванні того, наскільки успішними були різні мето/ди викладання, а також того, як почували себе"учні" протягом уроку і, особливо, що буловивченим та заново відкритим у проблемах ви/кладання й навчання.

Програма "Рефлективне викладання" склада/ється з двох частин:

а) уроку рефлективного викладання, б) заняття з рефлективного викладання. Класифікація Крукшенка, розроблена у 1991 р.,

подає 41 тип уроків. Кожен урок будують відпо/відно до п'яти критеріїв, зокрема, він повинен бу/ти: цікавим для викладання вчителя та навчанняучня; зміст його – новим, невідомим або відмін/ним від звичайної академічної програми чи про/грами професійної освіти; достатньо коротким(не більше ніж 15 хвилин); результати уроку ма/ють піддаватися спостереженню й аналізу; учи/тель повинен показати свої особистісні якості таякості педагога; урок повинен містити всі необ/хідні для навчання матеріали (Cruickshank,1991).

Особливо важливим для ефективногозастосування програми "Рефлективне викладан/ня" є рефлективні заняття і побудова питань, щоставляться протягом цих занять. Срецифічноюметою виступає задавання таких питань, якісприяють осмисленню проблем викладання івивчення їх учасниками/студентами для того,щоб вони стали мудрішими й більш вдумливимивчителями. В результаті цього учасники можутьстати обізнанішими щодо детермінантів їхньоїпедагогічної поведінки, розумово відкритішими іменш самовпевненими та впертими, більш спро/можними оцінити навчальні перспективи дивер/ситивних учнів, а також більш обізнаними в ком/плексності навчального середовища. Хоча питан/ня, що становили в літературі первинний змістметоду рефлективного викладання, розробля/лись без належного наукового дослідження, їхцінність була обгрунтована пізніше(Cruickshank, Kennedy, Willians, Holton, and Fay,1981).

Рефлективне викладання сприймається аме/риканською спільнотою педагогічної освіти яккампусний (університетський) лабораторний до/свід підготовки майбутніх учителів, що було до/ведено великою кількістю досліджень товарист/ва Фай Делта Каппа (Phi Delta Kappa). Це педа/гогічне об'єднання нещодавно випустило з друкудруге видання матеріалів з рефлективного ви/кладання (Cruickshank, 1996), а також проводитьсемінари для вчителів, які бажають ознайомити/ся з процесом викладання.


53


/ воно підбадьорює студентів випробовуватиїхній власний стиль викладання;

/ воно сприяє розвитку здібності оцінити своївміння в організації навчального процесу;

/ воно дає змогу аналізувати як своє викла/дання, так і викладання інших з метою генеру/вання мислення вищого рівня про викладання йнавчання (аналіз, оцінка, розв'язання проблем);

/ воно відбувається у психологічно безпечно/му оточенні, в кампусі;

/ воно не потребує великих матеріальних за/трат;

/ майбутні вчителі отримують задоволення віднавчання, використовуючи саме цей тип викла/дання, тому що віддають перевагу освоєнню про/фесії на практичному рівні;

/ воно задовольняє потребу в лабораторнійкампусній роботі;

/ його можна застосовувати в оволодінні вели/кою різноманітністю курсів.

Рефлективне викладання вимагає, щоб май/бутніх учителів готували старанно і вдумливо,що забирає багато часу. Крім того, воно допома/гає позбутися страху перед сторонньою аудито/рією тим студентам, які не бажають, щоб товари/ші бачили, як він чи вона викладає.

Рефлективне викладання дає можливість уча/сникам навчати, визначати досягнення своїх уч/нів, перевіряти досвід таким шляхом, що розви/ває добрі звички мислення й педагогічну муд/рість. І майбутні вчителі та їхні шкільні настав/ники, університетські викладачі педагогики, пре/фесійні організації розглядають рефлективне ви/кладання як один із найефективніших методівпідготовки майбутніх учителів.

СИМУЛЯЦІЇ

Головною метою організацій симуляції є за/безпечення людей можливістю взаємодіяти задопомогою обговорення деякого феномена з ре/ального життя. Симуляція широко використову/ється не лише в освіті, але й у національній обо/роні, безпеці і розважальній індустрії. Наприк/лад, астронавти застосовували симулятори дляпідготовки "приземлення" на Місяці, а учні стар/ших класів середніх шкіл використовують їх дляодержання досвіду виходу із можливих небезпе/чних ситуацій при керуванні автомобілем. Май/бутні вчителі можуть застосовувати симуляціїдля отримання практичних навичок розв'язанняпедагогічних проблем.

Керш (Kersh, 1963) був одним із перших хтовикористав симуляцію у підготовці вчителів. Дозастосування цього методу майбутні вчителі час/то тільки теоретично ознайомлювалися з

навчально/виховними ситуаціями та історіями.Отже, вони не мали можливості самим "пережи/ти" найрізноманітніші та найважливіші аспектипедагогічної дійсності, тобто практично розв'язу/вати проблеми шкільного життя, шукати виходиіз непередбачуваних ситуацій тощо.

Більшість симуляцій, що використовуються вамериканській педагогічній освіті сьогодні, ма/ють на меті ознайомити майбутніх учителів зфункціями й завданнями, що вони виконувати/муть, і з проблемами, які вони розв'язуватимуть.Зокрема, симуляції:

1) ознайомлюють студента/учасника з інфор/мацією про гіпотетичний навчальний клас серед/ньої школи, школу та учнів;

2) подають завдання чи проблему в контекстінавчального оточення, що симулюється;

3) вимагають від учасника генерування одні/єї/двох навчальних альтернатив для виконаннязавдання чи розв'язання проблеми;

4) забезпечують учаснику зворотний зв'язоквідповідно до його або її затрачених зусиль.

Ранні симуляції, звичайно, були основані назасобах мульти/медіа (фільми, відеозаписи,слайди тощо) і часто відтворювали клас чи шко/лу з різним ступенем деталізації, надавали ін/формацію про студентів, батьків, колег, навчаль/ний клас. У книзі Керша "Шостий клас містераСміта " (Kersh, 1963) була показана перша симу/ляція такого типу. Цей "симулятор класу" висту/пає спеціально побудованою імітацією класу, вякому вчителеві, виходячи з навчальної орієнта/ції шостого класу гіпотетичної школи, пропону/ють понад 60 навчальних проблем, представле/них на відеоплівці. Після презентації кожноїпроблеми студента/вчителя просять повести се/бе чи відповісти щось відповідно до конкретноїситуації. Потім екпериментатор проектує "най/більш вірогідну" реакцію класу або студента яквідповідь, котру повинен побачити студент. Ме/тою симуляції виступає формування відповідноїнавчальної ситуації поведінки студента з вико/ристанням тих методів і прийомів технологій ,які вчителі/майстри вважають доцільними.

Дві інші ранні симуляції були відображені вроботі "Лабораторія проблем учителя" , написа/ній колективом авторів Бронківського коледжуНью/Йоркського університету за підтримки коо/перативного дослідницького гранта Міністерстваосвіти США (Cruickshank, Broadbent and Bubb,1967). Опис другої симуляції вміщується в праці"Міська симуляційна лабораторія" (Inner/CitySimulation Laboratory), яка була розроблена уні/верситетом Теннессі та університетом Огайо(Cruickshank, 1969). У кожній симуляції сту/дент/учасник виконує роль Пата або Пат (Патрі/


54

ються сьогодні в педагогічній освіті, був зробле/ний дослідником Крукшенком (Cruickshank,1988).

Дослідження з медіа/симуляторами були про/ведені, головним чином, лише з майбутніми вчи/телями, які згодні з тим, що ситуативна поведін/ка педагога може бути змінена завдяки отриман/ню досвіду симуляційного навчання. Керш(Kersh, 1963) відзначає, що "навчальний симуля/тор" викликає значні і бажані зміни в поведінцівчителів у симуляційному оточенні. Вивченняінших симуляцій (Anderson, 1977, Crіckshankand Broadbent, 1968) підтверджує подібні ре/зультати, які свідчать, що учасники після симу/ляційного навчання поводять себе більш адеква/тно до навчальних ситуацій. Сміт (Smith 1975) іМарш (Marsh 1979) указують, що симуляція різ/них ситуацій впливає позитивно на ефективністьнавчання учасників. Крукшенк і Бродбент(Cruckshank and Broadbent, 1968) відзначають,що студенти/вчителі, які брали участь у навчаль/них симуляціях, мають менше педагогічних про/блем порівняно з тими, хто не бере в них участі;проте вони не є більш упевненими чи позитивні/ше орієнтованими щодо навчання, так само і їхнавчальна поведінка візуально не вирізняється.Гаффга (Gaffga, 1967) доводить, що поведінка всимуляції є кращим передбаченням поведінки внаступному справжньому студентському викла/данні протягом педагогічної практики, ніж рей/тинг цієї поведінки, який належить професорам/менторам.

Дослідження симуляцій, основаних на вико/ристанні комп'ютерів, виявили, що учасники пе/реконані: досвід комп'ютерної симуляції є цін/ним і комп'ютерні симуляції значно впливаютьна використання вчителями методів перевіркизнань учнів шляхом опитування (Woods, Combs,and Swan, 1985/86). Дослідження також підтвер/дили, що комп'ютерні симуляції позитивновпливають на загальну педагогічну поведінкувчителя. Кіддер і Гузрі (Kidder and Guthrie,1971) зазначають, що ефект симуляції значно по/силюється, коли учасникам допомагають обду/мувати навчальний досвід і коли вони повторю/ють симуляцію. Цікаво, що Керш (Kersh, 1963)доводить: обсяг медіа/матеріалів не є факторомефективності симуляції. Фактично Керш відзна/чає, що невеликі оптимальні проекції є більшефективними у досягненні необхідних змін у пе/дагогічній поведінці, ніж великі, довгі картини/ситуації.

Коли симуляції використовувати у поєднаннізі студентським викладанням або як універси/тетський лабораторний досвід, вони можуть ма/ти такі переваги:

ка чи Патріції) Тейлор, учителя школи, й отри/мує реалістичну інформацію про район, школу,інших учителів, учнів тощо. Протягом кількохнаступних навчальних занять учасникам показу/ють короткі фільми, подають літературні пись/мові ситуації / інциденти, пропонують ролевугру, що описує проблеми, про які розповідаливчителі. Після цього кожного Пата (чи Пат) Тей/лора просять самостійно:

1) визначити проблему; 2) назвати фактори, що, на їх погляд, вплива/

ють на цю проблему; 3) підготувати відповідну інформацію; 4) спроектувати альтернативні дії, що можуть

розв'язати проблему; 5)вибрати найбільш бажаний напрям дій із

найменшими негативними побічними ефектами;6) обговорювати й застосовувати рішення.Наступні 15/20 хвилин самостійного розв'я/

зання проблеми з використанням наданих мате/ріалів декілька Патів Тейлорів взаємодіють міжсобою як у малих групах, так і в загальногрупо/вій дискусії, пропонуючи свої, індивідуальні пер/спективи та рішення для перевірки і критичноїреакції.

Проведення педагогічних симуляцій передба/чає використання комп'ютерів. Однак процес,що проходить у сучасних симуляціях, відрізняє/ться від того, що відбувалося в ранніх. Наприк/лад, Вудз, Комбз і Свон (Woods, Combs, andSwan, 1985/1986) розробили симуляцію, якагрунтується на використанні комп'ютера дляпідготовки вчителів, котрі працюють із дітьми звадами емоційного і поведінкового розвитку. Вцій ситуації учасники отримують інформаціюпро кожного з п'яти дітей, зокрема шкільні жур/нали, записи, атестаційні рапорти та індивідуаль/ні навчальні плани. Далі учасників ознайомлю/ють з кількома проблемами або завданнями. Ви/користовуючи наявну інформацію, учасникипланують щоденний розклад для кожного учня,розробляють теми, що, на їх думку, будуть моти/ваційними, організовують клас і виконують іншінавчальні завдання. Після виконання кожногозавдання учасник отримує зворотний зв'язокщодо його рішень, і йому дозволяється при ба/жанні "спробувати ще раз". Тобто, коли ми гово/римо про симуляцію, ми маємо на увазі навчан/ня, що базується на конкретних шкільних ситуа/ціях, але яке також симулює їх таким шляхом,котрий змушує студентів стати активними учас/никами цих ситуацій.

Симуляції були добре сприйняті американсь/кою педагогічною спільнотою підготовки вчите/лів. Огляд багатьох симуляцій, що використову/


55


/ вони дають змогу студентам/педагогам пра/цювати в напрямі розв'язання проблем учителів/початківців, з якими, завдяки присутності вчите/ля/ментора, він може не зустрітися протягом пе/дагогічної практики;

/ вони пропонують для студентів/педагогівможливість працювати разом, обговорюючи важ/ливі шляхи розв'язання проблем;

/ вони уможливлюють ранню ідентифікаціюпотенційних проблем студента – майбутньоговчителя – для надання йому вчасної допомоги;

/ майбутні вчителі можуть робити помилки в"безпечному" навчальному середовищі.

Якщо симуляції використовувати у поєднанніз теоретичними курсами загальних проблем ви/кладання і навчання, тоді ця модель має додатко/ві переваги:

/ симуляції дають можливість вивченнянавчального оточення: суспільства, школи, класу;

/ з позицій ученого/дослідника, який спосте/рігає, описує, аналізує та намагається зрозуміти ірозкрити суть явища;

/ вони спонукають майбутніх учителів до ви/користання в навчальних класах того, що вонививчили у курсах професійної освіти в універси/теті;

/ вони можуть доповнити, пояснити й збага/тити педагогічний досвід у школах, особливо втаких, де цілі і результати визначені нечітко;

/ вони уможливлюють ідентифікацію майбут/ніх учителів: хто із них за тепераментом чи підго/товкою неповністю і повністю відповідає вимо/гам педагогічної діяльності.

Серед недоліків методу симуляції можна ви/ділити такі:

/ вона не виступає насправді реальною ситуа/цією, і тому учасники можуть не сприймати своїролі серйозно;

/ вона потребує викладачів коледжу, які мо/жуть керувати майбутніми вчителями у їх визна/ченні і застосуванні теоретичних знань до реаль/них ситуацій в учнівських класах;

/ симуляції дають лише "безпечні", контро/льовані можливості для майбутніх учителів що/до вивчення багатьох педагогічних проблем ушколі.

ВИСНОВКИ

Таким чином, ми показали сучасні лаборатор/ні підходи до підготовки вчителів в університе/тах США. Причому слід зазначити, що ці прогре/сивні методи і форми навчання застосовуютьсяяк альтернативи до традиційного лекцийно/семі/нарського формату проведення навчальних за/нять, що залишаються домінантною формою під/готовки вчителів у США. Використання цих ла/

бораторних моделей характеризує наявністьстійкого інтересу з боку зайнятих у підготовцівчителів освітян уже протягом останніх трьохдесятиліть. І хоча, як засвідчує наш аналіз дослі/джень, обсяг використання кожної із наведенихмоделей у педагогічній освіті залишається неві/домим, як і достатня наявність відповіднихнавчальних матеріалів, можна стверджувати, щоїх застосування відіграє позитивну роль у фор/муванні необхідних професійних вмінь і навичокдля наступної педагогічної практики у справж/ніх, реальних школах.


1. Anderson, D."A Simulation Game Designed to Teach Group MemberRoles to Prospective Teachers". Paper presented at the annual meeting ofthe AERA, New York, April 1977. ERIC DRS 135 870.

2. Bainer, D.L., and Cantrell, D. "The Relationship Between InstructionalDomain and the Content of Reflection Among Preservice Teachers."Teacher Education Quarterly 20, no 4 (1994): 65&76.

3. Beeler, K.; Kayser, G.; Matzner, K.; ans Saltmarsh, R. "ReflectiveTeaching: Reflections on College Classrroom Experience." EducationalJournal 18, no.1 (1985): 4&8.

4. Cruickshank, D.R. Inner&City Simulation Laboratory. Chicago: ScienceResearch Associates, 1969.

5. Cruickshank, D.R. "Uses and Benefits of Reflective Teachers." Phi DeltaKappan 66 (June 1985): 704&706.

6. Cruickshank, D.R. Reflective Teaching: The Preparation of Students ofTeaching. Reston, Va.: Association of teacher Educators, 1987.

7. Cruickshank, D.R. "The Uses of Simulations in Teacher Preparation."Simulation and Games 19, no. 2 (1988): 133&56.

8. Cruickshank, D.R. Reflective Teaching. 2nd ed. Bloomington, Ind.: PhiDelta Kappa, 1991.

9. Cruickshank, D.R., and Broadbend, F. "Simulation and Analysis ofProblems of Beginning Teachers." Educational Technology 9, no. 10(1968): 50&54.

10. Cruickshank, D.R.; Broadbend, F.; and Bubb, R. The TeachingProblems Laboratory. Chicago: Science research Associates, 1967.

11. Cruickshank, D.R.; Kennedy, J.; Williams, J.; Holton, J.; and Fay, D."Evaluation of reflective Teaching Outcomes." Journal of EducationalResearch 75, no. 1 (1981): 26&32.

12. Gaffga, R."Simulation: A Model for observing Student TeacherBehavior". Doctoral dissertation, University of Tennessee, 1967.

13. Kercheval, A. " The Clinical Role of the Laboratory Instructor During On&Campus Reflective Teaching." Paper presented to the Midwestern ERA,Chicago, October, 1994.

14. Kersh, B.Classroom Simulation: A New Dimension in TeacherEducation. Monmouth: Oregon State University. ERIK DRS No. ED 010 176.

15. Kidder, S., & Guthrie, J.The Training Effects of a BehavioralModification Game. Baltimore: John Hopkins University, 1971. ERIC DRSNo ED 057 613.

16. Marsh, C. "Teacher Education Simulations: The 'Challenge of Change'Example",British Journal of Teacher education 5, no.1 (1979): 63&71.

17. McKee, A. "Reflective Teaching as a Strategy in TAFE TeacherEducation". Paper presented to the South Pacific Association of TeacherEducators, Prth, Australia, 1986.

18. Peters, J. "Effects of the Laboratory teaching experience on StudentViews of Themselves as teachers". Paper presented at the annual meetingof the National Agricultural ERA, New Orleans, 1980.

19. Troyer, M. "The Effects of the Reflective Teaching and a SupplementalTheoretical Component on Preservice Teachers' Reflectivity in AnalyzingClassroom Teaching Situations". Doctoral Dissertation., Ohio StateUniversity, 1988.

20. Woods, M.; Combs, C.; & Swan, W. "Computer Simulations: FieldTesting Effectiveness and Efficiency for Inservice and Preservice teacherPreparation".Journal of educationa Lechnology Systems 14, no.1 (1985&86):61&67.


56

ХРОНІКА

57


УЧНІ ПОЛТАВЩИНИ НА ОЛІМПІАДАХ 1997=1998 НАВЧАЛЬНОГО РОКУ

В.М.Золотухіна, Н.В.Настенко

Уже традиційно щороку обдарованішколярі нашої області беруть участь уВсеукраїнських олімпіадах, які прохо/дять у IV етапи.

Другий рік за організацію та прове/дення учнівських олімпіад відповідаєобласний інститут післядипломноїосвіти педагогічних працівників: готуєзавдання на II та III етапи предметнихолімпіад із базових дисциплін; прово/дить інструктивно/методичні наради;пропагує досвід кращих закладів осві/ти з питань організації роботи з обда/рованими учнями; видає методичніматеріали; надає кваліфіковані кон/сультації.

Усе це дає певні зрушення в роботіз обдарованою молоддю. Кращі ре/зультати на підсумковому (IV) етапіВсеукраїнських олімпіад минулогонавчального року показали учнівськікоманди Полтавщини з точних дисци/плін: зокрема юні фізики піднялися зостаннього місця (яке займали чотирироки тому) на 11 місце; юні математи/ки / на 14 проти 20; юні хіміки / на 10проти 12.

Особливістю олімпіад 1997/1998навчального року було те, що із 14предметних олімпіад лише дві (з укра/їнської мови та літератури, з основ ін/форматики й обчислювальної техніки)мали заочний тур.

До участі в обласному (III) етапіолімпіад із базових дисциплін запро/шувалися переможці районних, місь/ких олімпіад, які набрали необхіднукількість балів після конкурсного від/бору учнівських робіт обласним журі.Крім того, було дозволено взятиучасть у олімпіадах учням, які при від/борі робіт не набрали необхідну кіль/кість балів, але вже за спонсорські абовласні кошти.

Уперше за кошти МіжнародногоФонду "Відродження" управліннямосвіти, інститутом післядипломної

освіти педагогічних працівників,спілкою викладачів економіким.Полтави проведена обласна олі/мпіада з основ економічних знаньдля учнів 10/11 класів загальноос/вітніх шкіл на базі навчального бі/знес/центру "Світоч". У цій олім/піаді взяли участь учні з трьохміст та шести районів області.Кращі результати показали учніобласного центру, які і були учас/никами IV етапу цієї олімпіади.

В обласній олімпіаді з базовихдисциплін взяли участь 681 учень,у тому числі 175 учнів / за спон/сорські чи власні кошти.

Із них 217 вибороли дипломиI/II cтупенів, серед яких 30 дипло/мантів, що брали участь у олімпіа/дах на комерційній основі.

58 відсотків переможців тапризерів / учні навчальних закла/дів нового типу. Серед нагородже/них 20 учнів з навчально/виховно/го комплексу № 31; 12 – № 28; 11– національного міського ліцею№ 1; 7 – НВК № 32 м. Полтави,ліцею № 4 м.Кременчука; по 6 – ізшколи/гімназії № 21, авторськоїнаціональної школи № 37м.Полтави, Котелевської гімназії,школи/ліцею №6 м.Лубен; по 4 –із гімназії №5 м.Кременчука, гім/назії №6 м.Миргорода.

9 учнів cередньої загальноосві/тньої школи № 17 м. Полтави ста/ли переможцями та призерами об/ласних олімпіад. Значно кращевиступили команди: Миргорода,Автозаводського районум.Кременчука, Лохвицького, Ко/зельщинського, Машівського, Ми/ргородського, Семенівського ра/йонів.

Загалом в обласних олімпіадахіз базових дисциплін взяли участьучні міст і районних центрів. Ли/ше 19 школярів серед переможцівта призерів із 13 сільських шкіл.Двома дипломами нагородженіучні Божківської середньої за/гальноосвітньої школи Полтавсь/кого району, Ланнівської Карлів/ського, Мокіївської Чорнухинсь/кого, Піщанської Кременчуцько/

ківського, Кременчуцького, Ново/санжарського, Оржицького, Чор/нухинського районів.

Жоден учень із сільської міс/цевості не взяв участі в олімпіаді згеографії.

Гірше, ніж у минулому році,виступили учнівські командиГлобинського, Новосанжарського,Пирятинського районів.

Немає жодного переможця тапризера з Оржицького, Решети/лівського, Чутівського районів.

НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

НОВОГО ТИПУ НА

ОЛІМПІАДАХ

123 переможців та призерів,або 58 відсотків усіх учасників об/ласного етапу Всеукраїнських уч/нівських олімпіад навчаються унавчально/виховних закладах но/вого типу Полтавщини. На належ/ному рівні робота з обдарованимишколярами проводиться в закла/дах нового типу міст Полтави,Кременчука, Миргорода, Лубен,Котелевського, Лохвицького ра/йонів.

Ось уже протягом трьох роківпершість тримає навчально/вихо/вний комплекс "Дитячий садок/школа/гімназія" №31, учні якогоотримують у середньому по 20 ди/пломів I/III cтупеня; друге місцеза національним ліцеєм № 1 / по13 дипломів; третє за навчально/виховним комплексом №28 Пол/тави / по 11 дипломів. Такі ре/зультати в цих освітніх закладахневипадкові, бо тут здійснюєтьсясерйозна, копітка робота по вияв/ленню здібної та обдарованої ди/тини, підвищенню професійногорівня вчителів, упровадження но/вих форм та методів навчання, но/вих освітніх технологій, ведутьсясерйозні дослідження як учителя/ми, так і членами учнівських нау/кових товариств.

З кожним роком кількістьнавчальних закладів нового типузбільшується, що свідчить провідповідну роботу на місцях по

58

го; по одному диплому одержалиучні Андріївської середньої за/гальноосвітньої школи Хорольсь/кого району, Гаркушинської Мир/городського, Ісковецької Лохви/цького, Михайлівської Машівсь/кого, Малокобеляцької Кобеляць/кого, Недогарівської Кременчуцько/го. Цілеспрямовано працю/ють учителі біологіїО.М.Бочкарьова та С.В.Дарковичшколи/гімназії №21 м.Полтави,які підготували п'ять переможцівта призерів обласних олімпіад;учитель О.Ю.Недоруб школи №17 обласного центру, який підго/тував трьох учнів, котрі одержалидипломи I та III cтупеня з хімії.

Високий рівень підготовки,глибокі знання показали вихован/ці вчителя фізики (директора)НВК №31 м. ПолтавиС.С.Просвєтова, які зайняли трипризові місця. Добрі, міцні знанняпродемонстрували учні з україн/ської мови та літератури міста По/лтави (5 місць), Лубен, Комсо/мольська (по 3 місця).

Помітні зрушення в підготовцідо олімпіади з основ інформатикий обчислювальної техніки в учнівМашівського, Лохвицького, Реше/тилівського, Хорольського райо/нів. Кращих результатів досяглиучні з географії м. Полтави (6місць), Автозаводського району м.Кременчука, Гадяцького району(по 2 місця).

Разом з тим слабо виступилиучні з математики, не одержавшижодного диплома I ступеня середвосьмикласників, та жодного дип/лома I та II ступеня серед учнів 9,11 класів. Тому команда з матема/тики виявилася неспроможною гі/дно відстоювати честь нашої обла/сті на останньому етапі олімпіад(див. таблицю 1).

Низький рівень підготовки зхімії виявлено в учнів Гадяцького,Карлівського, Гребінківського,Лубенського, Оржицького, Хорольсь/кого, Чорнухинського районів.

Рік у рік не беруть участі в олі/мпіадах з інформатики учні Зінь/

ХРОНІКА

На олімпіадах нашу область за/хищали представники із 17 серед/ніх загальноосвітніх навчальнихзакладів, у тому числі / з 9навчально/виховних закладів но/вого типу.

Порівняно з 1996 роком, колипроводилися всі предметні учнів/ські олімпіади, дещо поліпшивсяякісний показник. Учнівські ко/манди одержали п'ять дипломів I,сім дипломів II, сімнадцять дип/ломів III ступеня. У 1996, 1997роках учнівські команди Полта/щини не отримали жодного дип/лома I ступеня, нагороджені п'я/тьма дипломамами II та пятнад/цятьма дипломами III ступеня.

Серед нагороджених диплома/ми I/III cтупенів: 24 учні середніхзагальноосвітніх шкіл міста Пол/тави: (в т. ч. 20 / із навчальних за/кладів нового типу); два учні знавчальних закладів міста Лубен(школи № №1,2), по одному учнюіз міста Гадяча (НВК № 1) та се/лища Семенівки (школа № 2 із лі/цейними класами).

Найбільше дипломів одержалиучні НВК № 31 м.Полтави / 5 ди/пломів; ліцею № 1 м.Полтави / 4;школи № 17, НВК № 28м.Полтави по 3 дипломи.

Найкраще виступили командиз правознавства, географії, історії(див. таблицю 2).

Кращі результати, порівняно зминулими роками, одержали ко/манди з біології, української мовиі літератури, основ інформатики йобчислювальної техніки, францу/зької мови.

Однакову кількість дипломів,порівняно з 1996 роком, отрималикоманди з іспанської, німецькоїмов / по одному; з фізики, хімії /по три дипломи.

Найгірші результати у командз англійської мови та математики,основ економічних знань, які неотримали жодного диплома I/III

виявленню та створенню належ/них умов для розвитку здібностейособистості, творчості обдарова/ної дитини. На сьогодні в областідіє 53 навчальних заклади новоготипу (46 державних і 7 приват/них). Усі вони покликані розвива/ти інтелектуальні, творчі здібностікожної особистості, створюватиумови для її гармонійного розвит/ку.

Разом з тим хотілося, щоб цізаклади зростали не тільки в кіль/кісному відношенні, а й у якісно/му. Перш за все учні цих закладівповинні відрізнятися від інших за/гальноосвітніх шкіл високим рів/нем інтелектуальних здібностей,інтелігентністю, високою духовні/стю та порядністю в поведінці, бу/ти насамперед г р о м а д я н и н о мУкраїни.

Слід відмітити, що підвищивсярівень підготовки до олімпіад вавторській національній школі №37 обласного центру, Семенівсь/кій середній загальноосвітнійшколі № 2 з ліцейними класами,Карлівській, Шишацькій гімназі/ях.

У той же час протягом трьохроків немає призерів у Вовчиць/кій школі/ліцеї Лубенського райо/ну, Гребінківській школі/ліцеї, двароки у профільно/диференційова/ній школі № 3 м. Кременчука, вцьому році в Кобеляцькому НВК,Великобудищанській сільськогос/подарській школі Гадяцького ра/йону, Глобинській середній за/гальноосвітній школі № 1 з ліцей/ними класами, загальноосвітнійнаціональній школі № 11 з ліцейни/ми класами м.Полтави.

Олімпіади з основ інформати/ки й обчислювальної техніки свід/чать про те, що назріла потребавишукати кошти для придбання вкожну школу одного сучасногокомп'ютера "ПЕНТІУМ" для ор/ганізації роботи з обдарованимишколярами та використання суча/сної інформаційної технології, зо/крема мульти/медіа технологій ітелекомунікаційного зв'язку.

59


Із 33 учасників обласного ета/пу взяли участь 19 учнів із шкілнового типу (НВК № №9, 28, 31м.Полтави, гімназії № 6м.Миргорода, ліцею №4, гімназії№ 6, НВК № 17 м.Кременчука, гі/мназії м.Ком/сомольська, Лохви/цької середньої загальноосвітньоїшколи № 1 з гімназійними класа/ми та Семенівської середньої за/гальноосвітньої школи № 1 з лі/цейними класами.

Проте лише чотири учні пока/зали хороші результати на олімпі/аді з інформатики. Це учні НВК№№ 28, 31 обласного центру,НВК № 17 м.Кременчука та гім/назії № 6 м.Миргорода.

Щорічно учні закладів новоготипу захищають честь нашої обла/сті. Серед 29 учнів, які нагородже/ні дипломами I/III cтупенів, / 20учнів шкіл нового типу, тобто 75відсотків (див. таблицю 1).

Як бачимо, є певні досягнення,але маємо й проблеми, які заважа/ють якісніше працювати. Не зав/жди є науково обгрунтованими йекспериментально перевіренени/ми творчі пошуки цих шкіл. Тутслід попрацювати як методистам,так і вченим. Іде процес удоскона/лення навчальних закладів, про/цес нагромадження досвіду педа/гогічної роботи, процес творчогорозвитку форм та методів роботиз обдарованими учнями. Багатозроблено, але ще більше належитьзробити.

ЮНІ ОБДАРУВАННЯПОЛТАВЩИНИ НА IV ЕТАПІ

ВСЕУКРАЇНСЬКИХУЧНІВСЬКИХ ОЛІМПІАД

На IV етапі Всеукраїнськихолімпіад із базових дисциплін у1998 році з Полтавської областівзяли участь 67 учнів середніхзагальноосвітніх навчально/ви/ховних закладів, із них 29 сталипереможцями та призерами (див.таблицю 2).

ХРОНІКА

60

ХРОНІКА

Таблиця 1.Кількість дипломів І, ІІ, ІІІ ступенів, одержаних полтавськими командами у ІV етапі

Всеукраїнських олімпіад

Таблиця 2.Призери Всеукраїнських олімпіад серед учасників команд Полтавської області

у 1997'1998 навчальному році

чально/виховного процесу. Причин багато: малознань, до того ж багато сил забирають господарськісправи. Через них я не міг працювати спокійно.

У школу приходив о 7 годині ранку, а додому йшово 8/9 вечора. На всі події намагався реагувати відразуй енергійно. Як доказ — прочитайте ще одну сторінкумого щоденника, лише один робочий день.

“Не встиг увійти в кабінет, а мене вже чекають. Черго�вий учитель привів п’ятикласника, котрий розбив скло. Ви�яснив, як це сталося, довів його вину, нагримав, щоб у школубез батька не приходив.

Не встиг закінчити розмову, як дізнався, що захворів за�вуч і на роботу не вийшли двоє вчителів. Швидко організу�вав заміну. Пролунав дзвінок на урок. Треба побувати вшостому класі, бо там слабка дисципліна. Не пройшли й 10хвилин уроку, як у двері несміливо заглянув завгосп: дзвони�ли шефи і просили терміново забрати фарбу. Потрібна ма�шина. Погано, що довелося піти з уроку, але фарба! Я її шу�кав цілий місяць!

Тільки вийшов із класу, секретар повідомив, що о 16 годи�ні треба бути на нараді в райво. Щоб підготуватися, вик�

ликав до себе заступника. У цей часприйшла бібліотекарка щоб погодити,яка потрібна література. Так трива�ло до вечора”.

На основі своїх спостережень явиділив би кілька основних проб/лем у школі, яка знаходиться підмоїм керівництвом.

1. Підбір і розстановка кадрів.2. Психологічний клімат у ко/

лективі (немає єдиної команди,хоча з цілями школи погоджу/ються практично всі).

3. Моя власна некомпетент/ність у питаннях управління навчальним процесом.

4. Мій дуже демократичний (часом навіть лібе/ральний) стиль управління.

5. Відсутність ефективних засобів для розвитку ма/теріально/технічної бази школи, що впливає на станнавчально/виховного процесу.

Не знаю, може, я досить плутано виклав усе, багатопропустив, але розповів, чому болить душа. А роботамені подобається, і я ходжу на неї з великим задово/ленням.

Читач Вашого журналу І.І.

Запрошуємо читачів�директорів шкіл виступити насторінках журналу анонімно чи відкрито — це на власнийрозсуд!

Від дидаскала. Порада, яку дав знайомий директоровішколи, належить до законів, що визначають своєрідні пра�вила поведінки для людей певного роду занять.

Які це закони? Чим займається знайомий нашого дирек�тора? Першого читача, котрий напише правильну відпо�відь, чекає сюрприз від дидаскала.

Від імені І.І. — Сиротенко Г.О.Не рассматривайте свой кабинет как собственную

квартиру.

Директором школи я працюю вже другий рік. Алескільки нагромадилося в душі, що мимоволі хочетьсязакричати! Проблем більше, ніж засобів їх подолання.

Коли призначили мене директором, я знав, що кад/ри вирішують усе, зокрема людський фактор, як ска/зав відомий усім батько перебудови. Ці проблеми по/чав вирішувати задовго до закінчення ремонту шко/ли. Потім зрозумів, що вже було запізно. Доручив цюсправу майбутньому заступникові.

Принцип підбору — особисте знайомство, рекомен/дації учителів, відділу освіти. Поспішність, побоюван/ня, що до початку навчального року не зможу укомп/лектувати школу кадрами, спричинили те, що з’яви/лися такі працівники, котрих потім необхідно було,м’яко кажучи, “позбуватися”.

Отже, першою своєю помилкою вважаю те, що кад/рову політику віддав у “чужі” руки. Далі порушивправило: не бери на роботу друзів і знайомих, якщо докінця не упевнений, як вони можуть себе повести врізних ситуаціях. Окрім того, з перших днів я був ду/же демократичним із учителями. Атреба було поєднувати політику“батога і пряника”. І як наслідок —коротка владна дистанція, межуякої я не зміг утримати у стосункахзі “старими знайомими”.

Ще однією помилкою вважаювід’їзд на курси директорів у розпа/лі першого навчального року, чимще більше зосередив реальну владув руках заступника та його при/хильників.

Скажу Вам по секрету: навітьщоденник почав вести. Думав вий/ду із ситуації, коли розкручуваласяспіраль конфлікту, який уже ніхто не міг контролюва/ти. Пропоную свої спостереження:

1. Виникла проблема і визначилися дві протилежністорони.

2. Стосунки з кожним днем стають жорсткішими.3. Події перекручуються.4. У колективі старанно обговорюється сам конф/

лікт, але ігноруються позитивні зусилля, спрямованіна його вирішення.

5. Контакти між тими, хто вступив у конфлікт, при/пиняються.

6. Войовниче налаштовані учасники конфлікту ста/ють агресивнішими, на поміркованих не звертаютьуваги, а тих, хто зберігає нейтралітет, вважають воро/гами.

7. Сторони психологічно готові мати втрати набага/то більші, ніж ті, що планувалися спочатку.

8. Конфлікт використовується в широкомасштаб/них цілях сторонніми силами, які не зупиняються на/віть перед особистими нападками.

9. Виникає мета — перемогти за будь/яку ціну.Після всього, що трапилось, я не знав, як мені діяти.

Один знайомий дав пораду: у будь/якому колективі єлюдина, котра знає, що там насправді відбувається, са/ме її і треба звільнити. Я розгубився остаточно.

До цього часу великою проблемою вважаю своюнедостатню компетентність щодо контролю нав/

СКАРГА ДИДАСКАЛА

61


КРИК ДУШІ, АБО СПОВІДЬ ДИРЕКТОРА

Получив новое назначение, огромныйкабинет и личный персонал, вы будетеиспытывать сильнейшее искушение считать всеэто своим новым приобретенным вами домом, закоторый вы уплатили годами работы итреволнений. Не делайте столь опрометчивыхшагов! Лучше рассматривайте свой кабинет вкачестве номера "люкс" в гостинице. Помните,что вы за него должны в конце каждой неделиплатить по счету. Получаемое даром легкоизнашивается и в области управления. Лучшетут же расплачиваться за то, что вы получаете.

Не уклоняйтесь от решения проблем, не теряйтеосновного направления в своей ежедневной работе.

Сосредоточьте свое внимание на задачах,которые вы видите перед собой, и убедитедругих сделать то же самое. Отстаивайте мысль,что завтра будет значительно лучше, чемсегодня, а в следующем году – еще лучше.

Правильно используйте свое право на руководство.

Ваше назначение на руководящую должностьпредоставляет вам как минимум право:

– избавляться от плохих работников;– добиваться от своих подчиненных

желаемых результатов;– быть справедливым в своих оценках, даже

если они задевают за живое.Одновременно уважайте право своего начальника

руководить.

Передача части полномочий подчиненным –способ усиления вашей власти.

Власть, как и деньги, может быть сохраненаили растрачена. Она может быть отдана насохранение или в рост. Ее можно расширятьради нее самой. Она может быть использована срасточительной роскошью. Она может сделатьвсе или ничего.

Как черпать полезные для себя мысли?

99 процентов ваших конструктивных идейвозникает подобно искре при "контакте" смыслями других людей, а оставшийся 1 процент– это идеи, рожденные в минуты вдохновения,которые приходят окольным путем, но из тогоже самого источника.

В искусстве управления, как и в любом другомискусстве, величие – в простоте и завершенности.Конечный результат не содержит в себе ничеголишнего он включает в себе только то, что должнобыть включено.

Научитесь отчетливо представлять себепрактический результат, к которому вы

стремитесь, для каждой конкретной задачи,решаемой вами. Не удовлетворяйтесь меньшим,не лезьте из кожи для достижения большего.

Как составить бюджет вашего времени и ненарушать его?

На отдельном листке бумаги перечислитеваши задачи по степени их важности истарайтесь решать их каждый день при первойже возможности в том же самом порядке.Вероятно, вы очень скоро обнаружите, чтовыполнение всех ваших обычных каждодневныхзадач стало отнимать меньше времени.

– Принимайте во внимание вероятные, покаеще не известные события.

– Делайте передышки тогда, когда это нужно,а не тогда, когда у вас появится возможность.

– Старой поговорке придайте новый смысл:"Лучше отложить на завтра то, что не нужноделать сегодня".

– Заставьте оргтехнику работать на себя.– Не позволяйте, чтобы неуместная

церемонность отнимала у вас и у других людейдрагоценное время.

– Прекращайте любую работу сразу же послеее выполнения.

Как определить своих конкурентов?

Сформулируйте вашу конечную цель хотя быв общих чертах, но определите конкретнуюзадачу на ближайшие пять лет. Затем наметьтепромежуточные цели, а также лучшиепоказатели ваших ожидаемых достижений черезгод, два и три года. Теперь вы на деле готовыдействовать. Каждую неделю подводите итогипроделанной работе и решайте, что конкретно выдолжны сделать в течение следующей недели,чтобы приблизиться к цели, запланированной наэтот год.

– Развивайте самоконтроль.–Делайте лучше и больше того, что от вас

ожидают, и тогда вас быстро оценят.– Изучайте эмоциональные реакции.– Собирайте нужные сведения, но не методом

слежки.– Контролируйте свое настроение.– Развивайте свою способность к напря/

женной работе.– Всегда имейте наготове запас энергии для

завершения работы.– Сберегайте силы для достижения главных

целей.

ДИРЕКТОРУ ШКОЛИ

62

ИСКУССТВО УПРАВЛЯТЬ

Из книги для американских бизнесменов

"Краткий курс для высшего управленческого персонала"

поставить перед собой цель, кооторая окажетсядля вас недостижимой.

Из всех избитых выражений управленческогожаргона "продавать себя" – наиболее часто инеправильно понимаемое. У этого есть своиварианты: "продавать свои идеи" и " продаватьсвои способности". Но как раз люди,пользующиеся подобными терминами, отстают вумении продавать. Они на следуют советам,которые торговые эксперты дают продавцам: "Непытайтесь продавать товары, продавайтевыгоды. Никто не захочет покупать сверла, нолюди платят в неделю четверть миллионадолларов за отверствия, которые делаются этимисверлами. Продавайте отверствия!"

– Управление кадрами – это кодекс методоворганизации и такого обращения с людьми наработе, в результате которого наиболее полнодостигалась бы реализация способностейкаждого из них в отдельности и тем самыммаксимальная эффективность их самих и ихгруппы.

Несколько слов молодым людям, вступающим в

сферу бизнеса.

Важен не ваш диплом, а результаты вашейработы, которую вы должны уметь выполнять,если у вас есть диплом. Диплом сам по себеявляется лишь показателем квалификации; вдень вашего найма на работу он, может быть,решил вопрос о получении или неполучениивами работы. Но начиная с этого дня, вопрос,стоять ли на месте или продвигаться послужебной лестнице, решают результаты вашейработы. Для вашего работодателя ваш дипломозначает:

– что вы должны уметь быстро усвоитьтеоретическую сущность данного предприятия ипроблемы его производства;

– что вы должны уметь находить решениезадач, ежедневно возникающих в процессепроизводства;

– что вы должны уметь находить (или покрайней мере предлагать) новые методы исредства для повышения эффективностипредприятия.

До тех пор, пока предприятие не достигнетстопроцентной эффективности, всегда имеетсяместо для совершенствования. Когдапредприятие достигнет стопроцентнойэффективности, настает время для установленияновых стандартов эффективности. Изменениясами по себе не являются прогрессом, однакопрогресс не возможен без изменений.

– Поддерживайте бодрость и здоровье,сохраняйте свою пригодность к работе.

– Не отставайте от общепринятых методов вобласти руководства.

Организация работы коллектива и руководство ею.

– Имейте план действий на случайнеожиданного отсутствия работника.

– Внимательно следите за поставками сырьяи материалов статей.

– Поддерживайте оборудование в порядке ипроверяйте инструменты.

– Если у вас не возникло неразрешимыхпроблем в любой из этих ситуаций, то вполнеможно полагать, что вы обладаете блестящимиорганизаторскими способностями и умеете ихприменить. Никакая удачливость не избавила бывас в течение шести месяцев от решения хотя быодной такой проблемы, если бы вы не былиспособны поддерживать организованность ипорядок.

Чтобы быть хорошим руководителем, вы должнынепременно иметь два обязательных качества:

1. Терпимость к слабостям других людей, немешающим их работе (ведь люди имеют правоотличаться друг от друга).

2. Нетерпимость ко всему, чтонеблагоприятно отражается на работе: какруководитель вы имеете право требоватьнадлежащего выполнения работы.

– Завоевывайте себе авторитет и укрепляйтеего.

– Определите объем ваших служебныхполномочий.

– Расширяйте свои полномочия и умейтепользоваться ими.

– Вам нужно определить не толькоперспективную цель, но и разработатьдолгосрочные планы. Планируйте все то, что высможете сделать в данный момент, в предалахближайших трех месяцев, чтобы приблизитьнамеченную цель. Планируйте каждый шаг, яснопредставляя себе цель на ближайший период иисходя из своих возможностей их достижения.

– Поставив перед собой задачу статьруководителем, подумайте, сколько времени выхотели бы иметь для личной жизни. Если выжелаете иметь свободные вечера и уик–энды,ставьте перед собой задачи, которые вы можетерешить, учитывая свои способности, в течениесорокачасовой рабочей недели. Отдельные людиблестяще справляются с обязаностямируководителя, посвящая работе всего лишь 40часов в неделю. Но эти прирожденныеруководители, насчитывающие единицы средимиллионов, являются исключением и находятсявне анализа и конкуренции. Если вы не можетепричислить себя к таким людям и хотитееженедельно тратить на работу не более 40 часоввашего времени – будьте осторожны, чтобы не

ДИРЕКТОРУ ШКОЛИ

63


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИПІВНІЧНО/СХІДНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР НАН УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

МІЖНАРОДНИЙ ФОНД "ВІДРОДЖЕННЯ"ХАРКІВСЬКА МІСЬКА ГРОМАДСЬКА АСОЦІАЦІЯ "ЦІЛІСНІСТЬ"

21�23 вересня 1999 р. в Харківському державному університеті планується проведенняміжнародної наукової конференції "Постмодернізм в філософії, політиці і культурі". Плануєтьсярозгляд таких питань:

1. Сучасна європейська культура: криза чи перехідна фаза?2. Що таке постмодернізм: – Всезагальна криза і невизначеність? – Стан (або "ситуація")

сучасної культури? – Напрямок певного філософського і культурологічного змісту? – Лише пустеслово ("термін з нульовим значенням")?

3. Проблема духовності в науці і культурі.4. Консенсус як поліфонія політичних смислів: шляхи досягнення?5. Постмодернізм і реляційний холізм: компаративістський аналіз.6. Європейський раціоналізм та межі його застосовності.7. За межами ratio: ірраціональне як підстава раціональності?

У програмі конференції передбачено роботу секцій:1. "Пошуки застосувань квантово<кореляційних ефектів":

/ Природа квантових кореляцій та їх експериментальне підтвердження./ Квантова криптографія./ Перспективи застосувань квантово/кореляційних ефектів в новітніх

інформаційних технологіях.2. "Постмодерністські інновації в сучасній освіті"1) У якій формі можливий постмодерністський момент у загальнотеоретичних курсах?2) Віртуальній світ постмодерністської освіти: а) ступінь ефективності інформаційних

технологій у викладанні дисциплін природничонаукового і гуманітарного циклів; б) віртуальныйсвіт постмодерністської освіти: розширення комунікації чи стандартизація формуванняособистості?; в) постмодерністська освіта: гуманізація чи дегуманізація?

3. Постмодернізм у філософській освіті.За довідками з питань участі в роботі секції звертатися : 310021, вул. Лермонтівська, 27, ХГІ

"Народна українська академія", кафедра філософії, тел. 14/92/62, 40/10/09.Свої пропозиції до тематики конференції, тези доповідей і повідомлень обсягом до 2 стор.

просимо надсилати до 01.06.1999 р. за адресою: 310077, ХДУ, кафедра теорії культури і філософіїнауки, кімн. 3/68, Оргкомітет конференції. БІЛЕЦЬКОМУ І.П. Тел. (572)457/572, 457/284, факс(572)140/929.

E/mail: [email protected]; [email protected]

АКАДЕМIЯ ПЕДАГОГIЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ВIДДIЛЕННЯ ДИДАКТИКИ, МЕТОДИКИ ТА IНФОРМАЦIЙНИХ ТЕХНОЛОГIЙ В ОСВIТI

У листопадi 1999 року планується проведення методологiчного семiнару "Теоретико'методологiчнi засади формування змiсту загальної середньої освiти"

Мета семiнару – залучення широкого кола науковцiв, викладачiв, педагогiв/практикiв до обго/ворення принципових пiдходiв щодо вiдбору i структурування змiсту освiти в сучаснiй укра/їнськiй школi.

Основнi питання для обговорення: – новi цiлi загальної середньої освiти та їх вплив на її змiст;– фактори, що зумовлюють формування змiсту загальної середньої освiти; – дидактичнiкомпоненти змiсту загальної середньої освiти; – способи методичної реалiзацiї навчального змiступредметiв гуманiтарного i природничо/математичного циклiв; – державний стандарт загальноїсередньої освiти i диференцiацiя навчання; – дидактико/методичнi функцiї пiдручника якосновного засобу презентацiї навчального змiсту.

За результатами семiнару передбачається видання збiрника. Статтi (до 8 стор. через 2iнтервали українською мовою у 2/х прим.), якi розглядатимуться i як заявка на участь у семiнарi,прохання надсилати до 15 червня ц.р. за адресою: 252014, Київ/14, вул. Бастiонна, 9, ПрезидiяАПН України, оргкомiтет методологiчного семiнару. Телефон оргкомiтету: (044) 290/13/68.

НАД ЧИМ ДУМАЮТЬ УЧЕНІ

64

На 1�й стор. обкладинки:Р. Алехандро. Хитка рівновага.Полотно, олія. 1987 р. “Кур‘єрЮНЕСКО”, серпень, 1990 р.

На 2�й стор. обкладинки:1 — Голова Януса. Римська монета. 350р. до н.е.

На 3�й стор. обкладинки:Жан�Луи Пион. Триптих. Фрагмент.

НАШІ АВТОРИ

ППррии ппііддггооттооввцціі ццььооггоо ннооммеерраа ввииккооррииссттооввууввааллооссяя ооббллааддннаанннняя,, ооттррииммааннее ввіідд ММііжжннааррооддннооггоо ФФооннддуу ""ВВііддрроодджжеенннняя""

Герасимчук Валентна Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри українськоїта іноземних мов Українсько�фінського інститутуменеджменту і бізнесу (м.Київ)

Давиденко Людмила Петрівна,кандидат хімічних наук, доцент Полтавського державноготехнічного університету ім. Юрія Кондратюка

Дмитренко Іван Іванович,завідуючий відділом природничо�математичнихдисциплін і нових інформаційних технологій ПОІПОПП

Золотухіна Вікторія Миколаївна,заступник директора з навчально�методичної роботиПОІПОПП

Киричок Олександр Борисович, методист ПОІПОПП

Костенко Микола,член Національної Спілки журналістів України

Кошманова Тетяна Сергіївна,доцент кафедри педагогіки Львівського державногоуніверситету ім. Івана Франка, докторант Інститутупедагогіки і психології професійної освіти АПН України

Кочерга Надія Костянтинівна,кандидат історичних наук, проректор Полтавськогодержавного технічного університету ім. Юрія Кондратюка

Култаєва Марія Дмитрівна, доктор філософських наук, професор Харківськогодержавного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди

Луценко Валентина Миколаївна,керівник зразкового дитячого фольклорно�етнографічногоколективу "Чорнобривець" Шишацької спеціалізованоїшколи екологічно�українознавчого профілю ім. В.І.Вернадського

Настенко Наталія Василівна, методист ПОІПОПП

Олійник Світлана Петрівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри філологічнихдисциплін початкового навчання ПДПІ

Онищенко Олександр Григорович,доктор технічних наук, професор, ректор Полтавськогодержавного технічного університету ім. Юрія Кондратюка

Сиротенко Григорій Олексійович, завідуючий відділом педагогічних технологій ПОІПОПП

Халчанська Олександра Володимирівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедрифілологічних дисциплін початкового навчання ПДПІ

Гьотц Хілліг,кандидат філософських наук, іноземний член АПНУкраїни, керівник лабораторії Марбурзького університету"Макаренко�реферат", президент Міжнародноїмакаренківської асоціації

Цехановська Валентина Олександрівна,методист ПОІПОПП

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

UUKKRRAAIINNIIAANN ""KKOOLLOO""The Knight of the Steppe M.Kostenko

PPHHIILLOOSSOOPPHHYY OOFF EEDDUUCCAATTIIOONNThe Category "BILDUNG" In the German Philosophy Tradi�tion or Considerations about Sense and Intending of EducationM.Kultaieva

RREETTRROOMMEETTHHOODDSSTwelve Moments of Destiny Gotz Hillig

PPEEDDAAGGOOGGIICCAALL TTEECCHHNNOOLLOOGGIIEESS First�grade Pupils' Propaedeutical Introduction of Ortho�gramma NotionS.Oliynyk, O.Khalchans'kaThe Moon... It Becomes Nearer NowI.Dmytrenko, O.KyrychokThe British Council "Know�how" in PoltavaV.Tsekhanovs'kaSpecialized School of Environmental – Ukrainian�studyingProfile Named after V. Vernadskyi of ShyshakyWelcome SpringV.Lutcenko

HHIIGGHH EEDDUUCCAATTIIOONN ++ IINN��SSEERRVVIICCEE TTEEAACCHHEERRSS TTRRAAIINN��IINNGGThe University to the EntrantO.Onyschenko, N.Kocherha, l.DavydenkoHigh School Educator's Place In the Process of Specialist andPatriot FormingV.HerasymchukReflective Teaching and "Simulations" as LaboratoryMethods of USA Teachers TrainingT.Koshmanova

CCHHRROONNIICCLLEEPupils of the Poltava Region at the Olympiads in 1997 – 1998V.Zolotukhina, N.Nastenko

DDIIDDAASSKKAALL''SS CCOOMMPPLLAAIINNTT Cry of the Soul, or School Headmaster's ConfessionH.Syrotenko

TTOO TTHHEE HHEEAADDMMAASSTTEERR The Art of Management

WHAT ARE SCIENTISTS' THINKING ABOUT

C O N T E N T S

1

postmetodika. - 1999. - n1(23)

Documents