postmetodika. - 2009. - n3(87)

Гоголь належить кожному читачеві, який бере в руки його кни�

ги і відкриває для себе ліричний, яскравий світ "Вечорів на хуторі

біля Диканьки", чує сміх крізь сльози, що звучить в "Арабесках" і

"Миргороді", занурюється у роздуми про "Мертві душі", сміється

над "Ревізором", незалежно від того, де цей читач живе і якою

мовою говорить. Гоголь тим і великий, що творив мистецтво,

призначене для духовного розвою Людини.

Гоголь вражає своєю унікальністю, неповторністю, несподіва�

ністю художніх відкриттів, "таємницями" своєї творчості, загадка�

ми, які під силу розгадати лише спорідненим душам (Н.Хоменко).

Наші публікації дають змогу долучитися до новітнього прочитан�

ня й осмислення творчої особистості та літературної спадщини

М.В.Гоголя, уже без імперсько�регламентованих настанов, упе�

реджень, у контексті щонайновішої інформації про митця і його

доробок, сформувати правдивий образ письменника, упустити

Пророка в наші душі, повернути його Батьківщині.

М.В. Гоголь називав себе містичним письменником. Справді,

усе його життя і його спадщина � суцільна таїна, яка до сьогодні

вабить дослідників і читачів. Але не всі таємниці Гоголя розгада�

ні. Чому він покинув Україну, хоча так любив її? Як він прийшов

до Бога? Чому засобом осмислення світу обрав категорії містич�

ного та жахливого? Про що думав перед смертю? Остаточних від�

повідей на ці запитання немає. Дослідження науковців, літера�

турні розвідки вчителів та учнів, розробки уроків є спробою наб�

лизитися до розгадки деяких таємниць Гоголя...

СВІТ ГОГОЛЯ

Він ніколи не сходив з історичної сцени.

Один із великих письменників ХІХ століття,

М.В.Гоголь зіграв надзвичайну роль у розвитку української

культури, з якої народився,

російської культури, в якій працював,

світової культури, яку запліднив новими ідеями і як мудрий письменник,

і як релігійний мислитель.

Є. Сверстюк

№3(87), 2009

ГОГОЛЬ. 200 РОКІВ

ФФІІЛЛООССООФФІІЯЯ ООССВВІІТТИИ

Служіння ГоголяВ.В.Шкода...................................................................................2

ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇ

"Ревизор" М.В.Гоголя і "Приезжий из столицы" Г.Ф.Квітки�Основ’яненка (типологічний аспект) В.І.Мацапура ............................................................................5

Природа героїчного у повісті "Тарас Бульба" М.В.Гоголя Т.М.Конєва ................................................................................11

Іконографія Миколи ГоголяО.В.Орлова .................................................................................16

М.В.Гоголь і Україна (урок у 7 класі)В.М.Кошова ...........................................................................................19

Містичне та жахливе у творчості М.В.ГоголяТ.А.Мищенко .............................................................................23

"История мастера, написанная болезненной рукой…" (урок у 9 класі за поемою М.В.Гоголя "Мертві душі")В.В.Глібовець ............................................................................38

УУККРРААЇЇННССЬЬККЕЕ ККООЛЛОО

Полтавщина і її жителі у творах М.В.ГоголяА.П.Тюнин ...........................................................................37

М.В.Гоголь – збирач українських пісень,приповідок...........................................................................43

Усе починається з любові: остання загадка ГоголяВ.В.Чирка ............................................................................49

РРЕЕТТРРООММЕЕТТООДДИИККАА

Сім смертей А.С.Макаренка. Домисли і фактиГ.Хілліг ...............................................................................52

ММЕЕННЕЕДДЖЖММЕЕННТТ ООССВВІІТТИИ

Про оптимізм в умовах кризиБ.П.Будзан...........................................................................59

ДДООВВІІДДККИИ

Невтомний шукач істини Ріттер Павло ГригоровичС.М.Грицай...........................................................................63

ННААШШІІ ЮЮВВІІЛЛЯЯРРИИ

Ювілярові від щирого серця................................................64

Журнал засновано в березні1993 року

ВИДАВЦІ:

Головне управлінняосвіти і наукиПолтавської обласноїдержавної адміністрації

Полтавський обласнийінститут післядипломноїпедагогічної освітиім. М.В.Остроградського

РЕДАКЦІЙНА РАДА:В.В.Зелюк (голова), А.І.Бардаченко, С.Ф.Клепко,М.В.Гриньова,Н.М.Барболіна, І.О.Кіптілий

РЕДКОЛЕГІЯ:О.А.Білоусько, А.М.Бойко,Б.П.Будзан, М.С.Вашуленко,М.В.Гриньова, В.В.Громовий,К.Ж.Гуз, М.Б.Євтух,В.В.Зелюк, В.М.Золотухіна,І.А.Зязюн, В.Р.Ільченко,В.Г.Кремень, О.М.Кривуля,М.Д.Култаєва, В.С.Лутай,О.О.Мамалуй,В.І.Мирошниченко,В.Ф.Моргун, Л.І.Нічуговська,Н.М.Тарасевич, Г.Хілліг

Головний редактор:С.Ф.КлепкоВідповідальний секретар:І.О.КіптілийЛітературний редактор:О.В.Стоцька, О.Є.Козлов Технічний редактор,макет та верстка:Т.В.ШарлайОператор:Н.Ю.ЗемляковаВідповідальність за підбір і викладфактів у підписаних статтяхнесуть самі автори. Висловлені вцих статтях думки можуть незбігатися з точкою зору редколегії. Рукописи не горять, але і не повер5таються.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ:36029, Полтава,вул. Жовтнева, 64 (05322) 7526508;тел./факс: 50580585

e5mail: [email protected]://ipe.poltava.ua

Реєстраційне свідоцтво: ПЛ № 51 від 17 лютого 1994 р.

© ПОІППОПідписано до друку 30.04.2009Формат 61x80 1/8 .Ум. друк. арк. 9,6.Тираж 400.

ТОВ “АСМІ“вул.Міщенка, 2,м.Полтава, 36011тел. (0532) 56555529, 61550569................................................Постановою Президії ВАКУкраїни від 09.06.1999, №1�05/7 “ПМ” включено у перелікнаукових видань, у яких можутьпублікуватися основнірезультати дисертаційних робіт.

Журнал “ПМ” № 3 (87), 2009 р. підписано до друку за рішеннямвченої ради ПОІППО (протокол № 2 від 28.04.2009 р.).

ISSN 1815�3194

2


Сто пятьдесят лет назад, 4 марта 1852 года, умер Николай Го�голь. Что можно написать о нем сегодня? Что можно прибавить ктому, что уже написано, зная, что написано в сотни раз больше,чем написал он сам? Вообще новое является нам двумя путями.Обычный путь – вы предъявляете публике новый факт. Вы наш�ли, к примеру, неизвестное ранее письмо. В архиве или, что ро�мантичнее, в старом хламе на чердаке. Это путь расширения,прибавления, накопления. Вы вносите свой вклад в дело, которымзанято близкое вам сообщество. Вы принесли свой кирпич, своюгорсть земли. Другой путь, не путь даже, а редкие скачки – изме�нить позицию рассмотрения. Ничего не прибавилось, все фактыостались на местах. Но все и сразу увиделось в новом свете. Прои�зошло как бы мгновенное переключение с одного образа на дру�гой. Привычная картина вдруг сменилась другой, как говорят,"несоизмеримой" с первой. Так вот, привычный образ: Гоголь –писатель комический и сатирический, высмеивающий социаль�ные устои самодержавной России, в конце жизни испытавшийдуховный кризис, впавший в мистицизм и загубивший свой та�лант. Другой образ: Гоголь – по его словам, "гражданин землисвоей", желающий ей служить, всю жизнь искавший лучшего дляслужения поприща, всю жизнь делающий себя и ставший в концежизни христианским мыслителем. Этот второй образ нашему чи�тателю почти не знаком, но сегодня он, на мой взгляд, более адек�ватен культурной атмосфере. Итак, служение.

ГОСУДАРСТВУ Он болел всю жизнь, или делал вид, что болеет. Но умер, когда

решил, что надо умирать. И унес c собой свою тайну. Гоголь – этотайна. Не сжег ли он второй том "Мертвых душ", чтобы усилитьчувство тайны, посещающее всякого, кто попытается сколько�ни�будь серьезно вникнуть в жизнь этого скрытного человека. Какзаметил Владимир Набоков, правду о Гоголе мы знаем только ту,что родился он 1 апреля.

Вот, ему восемнадцать. Из письма: "С самых времен прошлых,с самых лет почти непонимания, я пламенел неугасимою ревнос�тью сделать жизнь свою нужною для блага государства, я кипелпринести хотя малейшую пользу". Пламенел и кипел… Не лука�вит ли молодой человек? Или так, не упражнение ли это в сочини�тельстве? Известно, что Николай Васильевич был если не фанта�зер, то порядочный надувала. И доверчивые читатели до сих порна этом попадаются. Один из них пишет в солидной Энциклопе�дии: "главные его устремления в ту пору были связаны с деятель�ностью на поприще юстиции". О, простота! "Юстиция" мелькнулав одном из писем дяде. Скорее всего, молодой человек забыл обэтом поприще на другой день. Хотя в зрелом возрасте иногда ивспоминал о нем.

С идеей попламенеть на государственной службе ничего невышло. Прибыв из Малороссии в Петербург с рекомендательнымписьмом к министру народного просвещения, Гоголь тянул с ви�зитом, откладывал со дня на день, да так и не явился. Письмо ос�талось у него. Зато сразу по приезде, без всякого письма, отпра�вился с визитом к Пушкину. Знакомство в тот день не состоялось:слуга сказал, что поэт почивает. "Верно, всю ночь работал?", вос�хитился Гоголь. – "Как же, работал, в картишки играл", ответс�твовал слуга. Через некоторое время представилась возможностьполучить место с тысячей рублей жалования в год (Акакий Ака�

СЛУЖЕНИЕ ГОГОЛЯ

В.В.Шкода

Розкрито образГоголя як громадя�нина та христи�янського мислите�ля.

Раскрыт образ Го�голя как гражда�нина и христиан�ского мыслителя.

Hohol's image as acitizen and christianthinker is described.

В. В. ШКОДА, доктор філософських

наук, професор

чинения приняли характер комический исатирический, объяснял это своей мелан�холической натурой, припадками тоски,когда приходилось развлекать себя самогои придумывать смешное. Так бы и развле�кался, и развлекал читателя, не возжелайАбсолютный дух сделать из него Гоголя. Апо его собственному объяснению, не сведиего судьба с Пушкиным. В.Набоков по это�му поводу изъясняется так: "Когда я хочу,чтобы мне приснился настоящий кошмар,я представляю себе Гоголя, строчащего намалороссийском том за томом "Диканьки"и "Миргороды" – о призраках, которыебродят по берегу Днепра, водевильных ев�

реях и лихих казаках". К счас�тью, (для В. Набокова, для че�ловечества, или для самого Го�голя?) "потребность развле�кать себя невинными, безза�ботными сценами окончиласьвместе с молодыми моими ле�тами".

В "Ревизоре" публика уви�дела другого Гоголя. Потом на�чалась работа над "Мертвымидушами". Поначалу представ�лялись они просто смешнойисторией о мелком плуте.Смех и здесь был главным мо�тивом сочинительства. Но современем стали донимать воп�росы: зачем, для чего? Вопро�

сы, которые писатели, вроде В.Набокова,считают для художника убийственными.Гоголь тоже так считал, и пытался их про�гонять. Ничего не вышло, вопросы эти ос�танавливали его на каждом шагу. И приш�ло объяснение их происхождению – тыдолжен исполнить долг, ради которогопризван на Землю. На этом поприще тыпослужишь своему государству. Твоя за�дача – выставить жизнь человека в ееглубине, чтобы "она пошла в поучение".Был ли это роковой момент? Надо ли ху�дожнику вообще задумываться о смысле ицели искусства? Не обстоит ли дело так,что вопрос, почему творит художник, естьтайна из тайн, а все, что он сам говорит обэтом публике, есть детский лепет или иде�ология? Не ведают, что творят! Мне личноэтот тезис более всего симпатичен. А Го�голь, почувствовав, что на поприще писа�теля он может "сослужить также службугосударственную", бросил все и удалился.Чтобы наедине обдумать свое главное со�чинение, и чтобы представилось оно дока�зательством его служения земле своей.

БОГУ На этом пути явилась задача познания

души человеческой. Его чтением сталикниги духовного содержания. Постепенно

киевич Башмачкин получал, между про�чим, четыреста). Однако перспективаиметь свободного времени не более, чемдва часа в день, а остальное время, как пи�шет он матери, "не отходить от стола и пе�реписывать старые бредни и глупости гос�под столоначальников", ему не пригляну�лась. На что тратить "свое здоровье и дра�гоценное время?", вопрошает сын любя�щую мать. Выхлопотали было доброхотыместо в канцелярии Третьего Отделения.Но "он являлся туда только за получениемжалования". А потом некий приятель"принес в канцелярию просьбу об отстав�ке и взял обратно его бумаги" (из воспоми�наний Ф.В.Булгарина). В дру�гом месте работал немного, ночасто пропуская служебныедни. На замечания начальства"так служить нельзя, НиколайВасильевич", доставал заранееприготовленное прошение обувольнении. Увольнялся и за�числялся несколько раз. Вписьмах к матери уверял ввечной сыновьей преданностии просил денег. Денег уходиломного. О некоторых тратах сынподробно отчитывался, но однастатья расходов тщательноскрывалась – публикация пер�вых писательских проб. Наме�кал только в письмах, что ра�боты его "повернулись", и в недолгом вре�мени ожидается успех.

В том же письме, где сообщается о по�вернувшихся работах, просит он мать овеличайшем одолжении: присылать опи�сания обычаев и нравов малороссиян. Этоему "очень, очень нужно". А также все избыта: описать наряд сельского дьячка,названия платьев, носимых крестьянски�ми девками, свадьбу. О колядках, русал�ках, духах, домовых, поверьях, страшныхсказаниях, преданьях. Сегодня мы знаем,куда повернулись работы: "здесь так за�нимает всех все малороссийское". А "ГансКюхельгартен" – романтическая выдум�ка, на издание которой пошли испрошен�ные у матери для другой цели триста руб�лей, провалился так, что пришлось ску�пить тираж и сжечь. Сняв специально дляэтого номер в гостинице.

"СЛОВЕСНОЕ ПОПРИЩЕ ЕСТЬ ТО�ЖЕ СЛУЖБА" Так писал Гоголь в письме В.А.Жуков�

скому. После неудачных попыток послу�жить на ниве чиновнической, литературастала его главным поприщем. А ведь изна�чально не мечталось ему стать писателем,служба государева стояла на первом мес�те. Он удивлялся тому, что первые его со�

3

Постметодика, № 3 (87), 2009


Петро Бевза. Гоголь�«Moonman».2007. Полотно, рядно, олія

(«ГОГОЛЬФЕСТ», «Мистецькийарсенал», Київ)

теоретическая проблема перешла в планличный, интерес сместился с души вооб�ще на душу собственную. Пока ты сам нестал лучше, пока не приуготовил свою ду�шу, браться за перо не должен – вот идея,ставшая с этих пор путеводной. Она заме�чательно воплощена во второй редакции"Портрета". Это, собственно, никакая нередакция, идейно это – просто другое со�чинение. Забавно выглядит история двухредакций "Портрета" в версии советскойкритики. Опубликованная в 1835 году по�весть вызвала резкие замечания Белин�ского. И якобы направленный на путь ис�тины, так сказать, методологически воо�руженный, Гоголь в 1842 году издал пере�работанную редакцию. Бред, конечно.

Главная тема повести – миссия худож�ника и риск, которому он подвержен(здесь мы будем придерживаться эстети�ческой позиции Гоголя). Вспоминаютсяслова, сопровождающие творение мира "Иувидел Бог, что это хорошо". Слова, дол�женствующие выразить суть и назначе�ние творчества. Забывший об этом, прель�щенный выполнением чисто художес�твенной задачи – изобразить злого чело�века, который вот�вот умрет, художниксовершает невероятное – сохраняетжизнь злу, сосредоточенному в этом чело�веке и перенесенному на портрет. Во вто�рой редакции "Портрета" эта тема уточ�няется подключением того, что можноназвать "экологией души". Посмотрите,читатель, как различаются места в двухредакциях, где художник занят "отделкоюглаз". В первой редакции он весь сосредо�точен на решении трудной задачи – схва�тить в этих глазах огонь, хотя и угасаю�щий, но все еще выражающий характерростовщика. Ему это удается. С тайнымудовольствием он отходит, глядя на пор�трет, и только тут его охватывает ужас. Одуше – ни слова. Во второй редакции гла�за отделываются в душевных муках. В ду�ше его возрождается странное отвраще�ние. Он не может более выносить, "этиглаза вонзались ему в душу и производи�ли в ней тревогу непостижимую". Душасопротивлялась чистому художничеству.Еще одно принципиальное отличие имеет�ся при описании жизни художника в мо�настыре. В первой редакции он сразу бе�рется исполнять поручение игумена укра�сить церковь образами. Во второй редак�ции настоятель, заметим, не поручает, нотребует этого. А художник наотрез отка�зывается. И начинается многолетняя ду�ховная работа очищения души, "чтобыудостоиться приступить к такому делу".

Это тот путь, который Гоголь наметилсамому себе. Он занялся, так сказать,проблемой себя, своего отношения к Богу.

Вступив в религиозную жизнь, он решалзадачу личного спасения. Все другое пе�рестало иметь смысл. В ту пору "всякомубыло очевидно, что Гоголю ни до кого нетникакого дела" (С. Т. Аксаков). Такое сос�тояние ума общество не приветствует.Особенно то общество, которое видит в ху�дожнике лишь воплощенную социальнуюфункцию, которое требует, чтобы худож�ник выполнил свой долг перед историейили человечеством. Тут уж не о служенииречь. Сергей Тимофеевич Аксаков – чело�век весьма здравых суждений, жизнелюб,далеко не истовый христианин, первый,пожалуй, стал предупреждать Гоголя обопасности избранного направления: ононесовместимо с искусством. "Вы ходите полезвию ножа! Дрожу, чтобы не пострадалхудожник!.. Чтобы творческая сила чувс�тва не охладела от умственного напряже�ния отшельника", писал он Гоголю в 1844году. О чем дрожал Аксаков, о самом Гого�ле или об искусстве – форме обществен�ного сознания, как говорят марксисты.

Гоголь напоминает мне Акакия Акаки�евича Башмачкина. Тот не вынес удара состороны материальной, бытовой. Гогольсломался в напряженных духовных поис�ках. Оба оказались неподготовленными крезкой перемене жизни. На этом сходствозаканчивается. Гоголь, открыв, как онсчитал, самую суть христианского учения,не замкнулся в себе, но воззвал к миру.Все плохо потому, что люди забыли Бога.Если обстоятельно растолковать им, даиспользовать свой авторитет, глядишь,общее дело и повернется к лучшему. Всвоих намерениях он не был понят. Широ�кая общественность по самым разнымпричинам отвергла его социальный про�ект, а иные даже осудили его за реакцион�ность. Этим желалось революции. Сегодняс расстояния в полтора века мне видитсяправда Гоголя. Впрямую его искренний иблагородный замысел – христианскоепреображение жизни, не осуществлен иосуществлен быть не может. Но кровьмиллионов людей, погибших с тех пор вреволюциях и войнах, вопиет к ныне жи�вущим. И слышатся в словах, выражаю�щих главные ценности цивилизованногообщества – мир, равенство, солидарность,слова Акакия Акакиевича – "я брат твой".

Стаття надійшла в редакцію 6.03.09

4


ли подсказать писателю некоторые сю�жетные приемы, характеристики, деталикомедии, довольно широк. Среди нихобычно выделяются "Мизантроп" Молье�ра, "Ябеда", В.В.Капниста, "Добрый ма�лый" М.Н.Загоскина, "Арзамасские гуси"Н.И.Хмельницкого, "Приезжий из столи�цы" Г.Ф.Квитки�Основьяненко, повестьА.Ф.Вельтмана "Неистовый Роланд", ко�торая была опубликована в "Библиотекедля чтения" под заглавием "Провинци�альные актеры" (1835) и другие.

Особое место в указанном перечнепринадлежит комедии Г.Ф.Квитки�Осно�вьяненко "Приезжий из столицы, или Су�матоха в уездном городе", написанной в1827 году. Это была первая пьеса украин�ского писателя. В своё время она была из�вестна, служила предметом споров, одна�ко сегодня о ней помнят разве что узкиеспециалисты.

Широкому читателю, включая студентов укра�инских отделений, она практически неизвестна.Между тем комедия Квитки интересна во многихотношениях, и, в первую очередь, как оригиналь�ная вариация известного сюжета о ревизоре.

Не меньший интерес вызывают споры,которые велись вокруг данной пьесы и го�голевского "Ревизора" (1836), а такжепроблема интертекстуальных и типологи�ческих связей между указанными произ�ведениями, которая и станет объектомисследования в данной работе.

История появления пьесы Квитки впечати содержит много драматическихмоментов. Цензурное разрешение на еёпубликацию было получено в 1828 году.Исследуя вопрос о времени написания ко�

Сюжет о мнимом ревизоре был доволь�но распространён в литературе 20�30�хгодов ХIХ века, поскольку было распро�странено явление, породившее его. СамГоголь в "Авторской исповеди" (1847) со�знался, что сюжет поэмы "Мертвые ду�ши" "отдал" ему Пушкин и при этом доба�вил в скобках: "Мысль "Ревизора" при�надлежит также ему" [4, 413].

Известно, что у Пушкина был план не�осуществлённого замысла о Криспине(первоначально в плане значилась фами�лия Свиньин), который приезжает в гу�бернию на ярмарку. В набросках планазначилось, что губернатор "честный ду�рак", "губернаторша с ним кокетничает","Криспин сватается за дочь" [13, т. 8, ч. 1,431]. Анализируя особенности пушкин�ского наброска, С.И.Машинский обратилвнимание на одну деталь. О Криспине тамсказано, что "его принимают за…", и да�лее следует неразборчивое слово. "Крис�пин не выдаёт себя за кого�то, а его при�нимают" за кого�то. Это тонкое различие<…> окажется весьма важным при ха�рактеристике образа Хлестакова", – за�мечает исследователь [12, 245]. Сопостав�ляя пушкинский план с комедией Гоголя,Н.Е.Крутикова подчёркивает, что мысли,высказанные в нём, ближе к сюжету "Ре�визора", нежели к сюжету "Приезжего изстолицы" [10, 69].

Тезис о пушкинской "мысли" "Ревизо�ра" утвердился в гоголеведении. Однако висследовательской литературе указыва�ется немало источников, которые в тема�тическом и сюжетном плане связаны с ко�медией Гоголя. Круг произведений, пред�шествовавших "Ревизору", которые мог�

5


Порівнюються тексти комедії Г.Ф.Квітки�Основ'яненка "Приезжий из столицы" і комедії Гого�ля "Ревизор", аналізується полеміка навколо вказаних творів. Підкреслюється драматургічнамайстерність Гоголя в розробці традиційного сюжету про ревізора, а також значення його ху�дожніх відкриттів.

Сравниваются тексты комедии Г.Ф.Квитки�Основъяненко "Приезжий из столицы" и комедииГоголя "Ревизор", анализируется полемика вокруг указанных произведений. Подчеркиваетсядраматургическое мастерство Гоголя в разработке традиционного сюжета о ревизоре, а так�же значении его художественных открытий.

The article deals with the comparison of the comedy "Visitor from Capital" by Kvitka�Osnovyanenkoand the comedy "The Inspector" by Gogol. Different points of view on these creative works are studied.Gogol creativity in developing the traditional plot is highlighted as well as the importance of his artisticinnovations.

"РЕВИЗОР" Н.В.ГОГОЛЯ И "ПРИЕЗЖИЙ ИЗСТОЛИЦЫ" Г.Ф.КВИТКИ�ОСНОВЬЯНЕНКО(ТИПОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ)

В.И.Мацапура


6

ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇГ.П.Данилевский одним из первых об�

ратил внимание на сходство рассматри�ваемых произведений и выдвинул гипо�тезу о том, что Гоголь, очевидно, был зна�ком с комедией Квитки�Основьяненко донаписания своего "Ревизора" [8, 44]. В ка�честве аргумента он процитировал письмоС.Т.Аксакова, который, будучи цензором,читал пьесу Квитки "Приезжий из столи�цы". В частности, Аксаков сообщал, что навопрос: "Знает ли он (Гоголь – В.М.) этукомедию?", тот отвечал, что "слышал оней, но не читал". Из контекста письма яс�но, что С.Т.Аксаков рассматривал сюжет оревизоре как "бродячий". "Не подлежитсомнению, – пишет он, – что анекдоты оревизорах ходили по России издавна, сразными вариациями, и что одно и то жепроисшествие подало мысль написать ко�медию обоим авторам" [Цит. по: 7, 44].

Сопоставляя тексты произведений,Г.П.Данилевский справедливо отметил,что и в одной, и в другой пьесе действиепроисходит в уездном городе в доме го�

родничего, куда тот�час приводят мнимогоревизора. Как и у Го�голя, "ревизор" также"мальчишка, не окон�чивший учения и не�надежный по службе".Г.П.Данилевский об�ратил внимание на то,что в пьесе Квитки"вся кутерьма проис�ходит от полученногогородничим темного исбивчивого известияиз губернского города;чиновники такжепредставляются реви�зору, и тот у них зани�

мает деньги <…>. Здесь так же, как и уГоголя, дамы толкуют о храме изящества,и том, как печально из столицы вкусабыть брошену в такую уединеннуюдаль…" [7, 43]. Однако в статье, посвя�щенной жизни и творчеству Квитки�Ос�новьяненко, Г.П.Данилевский, как иС.Т.Аксаков, не склонен рассматриватьсходство указанных комедий как резуль�тат подражания одного автора другому.Трудно не согласиться с его выводом отом, что оба писателя "задумали план ко�медии по сюжету, который был передтем вызван не одним событием в Рос�сии…" [там же].

В работах дореволюционных исследо�вателей, сравнивавших гоголевскую ко�медию с "Приезжим из столицы", в основ�ном фигурируют термины "влияние" и"заимствование", о чем свидетельствуют,в частности, статьи Н.Волкова, А.Лящен�ко, Н.Баженова, анализируемые И.Айзен�штоком [1, 26]. Не вдаваясь в подробности

медии и датировке цензурного разреше�ния на её печатание, Г.П.Данилевскийуказывает, что в редакции "Репертуара"сохранился заглавный листок затеряннойв типографии рукописи комедии с печа�тью Московского цензурного комитета инадписью "Печатать позволяется. Мос�ква, 1828 года, октября, 18�го дня", а так�же подписью председателя Московскогоцензурного комитета С.Т.Аксакова [7, 41].В архиве Московского цензурного коми�тета она была записана под номером 602.Как свидетельствует Данилевский, руко�пись тогда же была послана в Петербург,"ходила там по рукам, ходила по Москве"и возвратилась в Харьков тридцатые го�ды [7, 41]. Комедия была напечатана безведома автора в 1840 году в русском еже�месячном театральном журнале "Пантеонрусского и всех европейских театров", ко�торый выходил в Петербурге в 1840 –1841 годах под редакцией Ф.Кони. На за�главном листе первой публикации произ�ведения значилось, что оно было написа�но в 1827 году.

Ко времени первойпубликации комедииКвитки прошло три�надцать лет после еёнаписания и четырегода после выхода всвет гоголевского "Ре�визора", пользовав�шегося успехом ипризнанием. И пос�кольку комедия Гого�ля ставилась в Мос�кве и Петербурге, опостановке пьесыКвитки не могло бытьи речи. Ещё Г.П.Дани�левский обратил внимание на то, что ди�ректор Московского театра М.П.Загоскинв 1836 году отказал Квитке в постановкеего комедии. Мотивация отказа сводиласьк тому, что публика не воспримет коме�дию, "которая во многом имеет большоесходство с пьесою, столько уже разыгран�ною на петербургской и московской сце�не" [8, 44].

Таким образом, начиная с появления"Ревизора", на первую комедию Квиткистали смотреть сквозь призму гоголев�ского шедевра. Исследователи неодно�кратно указывали на сюжетную близость"Приезжего из столицы" Квитки с коме�дией Гоголя "Ревизор". Анализ полемики,развернувшейся вокруг этого вопроса,заслуживает отдельного рассмотрения.Однако, поскольку такой анализ содер�жится в работе И. Айзенштока "К вопро�су о литературных влияниях (Г.Ф.Квиткаи Н.В.Гоголь)" (1922) [1], не вдаваясь вовсе детали спора, отметим мнения неко�торых из его участников.

Ілюстрація до комедії Г.Ф.Квітки�Основ’яненка "Приезжий из столицы"

7

ной фамилии городничего Сквозник�Дму�хановского, которая содержит намек назнатное происхождение и вместе с темвызывает улыбку, ассоциируясь с фразой"продувная бестия". Данная фамилия со�ответствовала гоголевской характеристи�ке в "Замечаниях для господ актеров" –"хотя и взяточник, но ведет себя очень со�лидно" [5, 8]. Элементы игры ощутимы вфамилиях героев�двойников – Бобчин�ского и Добчинского, почти во всём похо�жих друг на друга. В некоторых случаяхнаименование героев в пьесе "Ревизор"имеет социальную окраску, о чем свиде�тельствует, в частности, фамилия Дер�жиморды, который, по словам Городниче�го, "для порядка всем ставит фонари подглазами, и правому и виноватому" [5, 8].

Гоголевский "Ревизор" и "Приезжий изстолицы" Квитки отличаются в жанровомотношении. По своим жанровым призна�кам пьеса Квитки – нравоучительная ко�медия с ярко выраженным водевильным

началом, поскольку ве�дущую роль в её разви�тии играют мотивы пу�таницы и суматохи. Посути, это комедия�воде�виль, в которой преоб�ладают типы водевиль�ных героев, вызываю�щих улыбку и смех. Ктаким героям относят�ся, например, типы про�винциальных водевиль�ных кокеток, а такжесмешные типы чинов�ников. Нравоучитель�ный характер комедииКвитки сказывается втом, что в ней наряду сотрицательными персо�

нажами действуют и добродетельные ге�рои, в частности, племянница городничегоАнна Петровна Любимова, ее опекун От�четин, а также полюбивший ее майор Ми�лов.

Комедия Гоголя "Ревизор" по жанру – глубоконоваторское произведение, не имеющее аналоговв русской литературе.

Отметив, что изображенный в "Ревизо�ре" город по структуре ближе всего к го�роду из комедии Квитки�Основьяненко"Приезжий из столицы", Ю.В.Манн ука�зывает на стремление Гоголя охватитьвсе стороны общественной жизни и уп�равления. Если у Квитки представленытри чиновника – судья Спалкин, почто�вый экспедитор Печаталкин, смотрительучилищ Ученосветов, то у Гоголя охваче�но судопроизводство (Ляпкин�Тяпкин),просвещение (Хлопов), здравоохранение(Гибнер), социальное обеспечение (Зем�ляника).

ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇспоров вокруг указанных комедий, заме�тим, что Г.П.Данилевский, А.И.Лященко,И.Я.Айзеншток, а вслед за ними иН.Е.Крутикова справедливо указывали нанезависимый характер гоголевского "Ре�визора" по сравнению с комедией Квитки.

Думается, что сегодня, сравнивая известныйшедевр Гоголя и забытую пьесу Квитки, следует ос�торожно обращаться с терминами "заимствование"и "влияние", тем более что факт знакомства Гоголяс рукописью комедии Квитки практически не дока�зан, есть только гипотезы о том, что автор "Ревизо�ра" слышал о комедии "Приезжий из столицы" илибыл знаком с ней в рукописи. В данном случае бо�лее плодотворным оказывается типологическийподход к анализу указанных произведений, обна�ружение типологических схождений и аналогий, содной стороны, и с другой – значительных расхож�дений в трактовке известного сюжета.

В названии пьесы Квитки�Основьянен�ко "Приезжий из столицы, или Суматохав уездном городе" содержится намек наситуацию ревизора. Го�голь отходит от тради�ции двойных названий,характерных для про�изведений классицис�тических и сентимен�тальных. Название егокомедии звучит простои точно отражает ситу�ацию, положенную в ееоснову. Оба произведе�ния состоят из пятидействий. У Гоголя, каки у его предшественни�ка, почти все действую�щие лица комедии име�ют говорящие фами�лии, однако по своемухарактеру эти фамилии значительно от�личаются. В комедии Квитки "Приезжийиз столицы" фамилии подчеркивают родзанятий героя или свойственную ему осо�бенность. Это своего рода маркеры. Нап�ример, городничий Трусилкин – человекосторожный и сомневающийся, он всевремя боится, как бы чего не вышло. До�вольно прямолинейны и фамилии другихперсонажей: Спалкин – уездный судья,Печаталкин – почтовый экспедитор, Уче�носветов – смотритель уездных училищ,Пустолобов – приезжий из столицы, Ша�рин – пристав.

В гоголевской пьесе фамилии тоже подчерки�вают ведущую черту характера героя, однако онине столь прямолинейны и вызывают множество ас�социаций, их расшифровка предполагает игру считателем.

Это касается фамилии Хлестакова, ко�торый является воплощением хвастов�ства и беззастенчивой лжи, а также двой�


П.М.Боклевський Ілюстрація до "Ревізора", 1863 р.

"Такого широкого взгляда на официальнуюжизнь русская комедия еще не знала", –

замечает исследователь [11, 190].Пустолобов в интерпретации Квитки –

тип мошенника и плута, пытающегосяизвлечь выгоду из сложившейся ситуации.Сходство между ним и Хлестаковым –чисто внешнее, несмотря на то, что обаони оказываются в роли ревизора. Напротяжении всей комедии Пустолобов"плутует" и врёт сознательно, целена�правленно. Торжественный приём в уез�дном городе и рапорт городничего он вос�принимает как должное. Характеризуяповедение Пустолобова, автор даёт по�нять, что он быстро входит в роль ревизо�ра, благодарит городничего за порядок вгороде, просит представить чиновников ит.д. В ремарках указывается, что он ведётсебя "важно", "с важными приёмами".Один из городских чиновников – смотри�тель уездных училищ Ученосветов – уз�наёт в нём своего знакомого и приходит внедоумение: "…Неужели наш повеса Пус�толобов, выгнанный из университета задурное поведение, теперь великий, важ�ный и даже умный человек?" [9, 56].

В комедии Квитки, как и в гоголевском"Ревизоре", намерения и характер мни�мого ревизора раскрываются во время еговстреч с чиновниками. Чтобы подчер�кнуть свою значимость, Пустолобов частоупотребляет слова "Россия", "Европа",что производит комическое впечатление.Например, Ученосветову он говорит, что"утвердил равновесие в Европе", а город�ничему, предложившему ему отдохнутьпосле дороги, заявляет: "Мне отдыхать?Что же было бы тогда с Россиею, ежели яспал бы после обеда!" [9, 57]. В диалоге ссестрой городничего звучат такие же реп�лики Пустолобова: "Что скажет исто�рия?", "Что скажет ожидающая Европа?"[9, 52]. Однако заявления подобного родане настораживают чиновников уездногогорода, что позволяет мнимому ревизорувести себя с ними так, как они, с его точкизрения, того заслуживают. Из диалогов ивнутренних монологов Пустолобова ста�новится ясно, что он собирается выгодножениться, улучшить своё материальноеблагосостояние, идя напролом и руко�водствуясь принципом "На мой век дура�ков станет" [9, 71]. Он ведет переговоры оженитьбе на племяннице городничего, закоторой числится большое наследство. Усамого городничего он просит 500 рублейвзаймы, мотивируя это тем, что получено"предписание" по финансовой части вы�дать ему деньги там, где он вздумает ихполучить.

В отличие от Пустолобова Хлестаков ссамого начала произведения чистосерде�чен в своих признаниях, которые произ�водят от этого не меньший, а, пожалуй,гораздо больший комический эффект.Так, услышав о предложении городниче�го переехать на другую квартиру, он воз�мущённо заявляет: "Нет, не хочу! Я знаю,что значит на другую квартиру: то есть, втюрьму. Да какое вы имеете право? Дакак вы смеете?.. Да вот я… Я служу в Пе�тербурге" [5, 31]. Парадоксальность и ко�мизм ситуации в пьесе Гоголя заключает�ся как раз в том, что искренние призна�ния героя воспринимаются окружающи�ми как ложь. Например, при встрече с го�родничим в гостинице, он сознаётся, чтодолго бы просидел здесь, потому что "сов�сем не знал, чем заплатить", что едет вСаратовскую губернию, в собственнуюдеревню: "…батюшка меня требует. Рас�сердился, старик, что до сих пор ничегоне выслужил в Петербурге. Он думает,что так вот приехал да сейчас тебе Вла�димира в петлицу и дадут" [5, 33]. Но реп�лики городничего, произнесённые "в сто�рону", свидетельствуют о том, что он неверит признаниям приезжего, посколькувсе его мысли сосредоточены на ревизоре:"Да, рассказывай, не знал, чем заплатить!<…> В Саратовскую губернию! А? И непокраснеет!" [5, 31]. Известно, что Гогольсчитал роль Хлестакова одной из самыхтрудных. В "Замечаниях для господ акте�ров" он подчёркивал: "Чем более испол�няющий эту роль покажет чистосердечияи простоты, тем более он выиграет" [5, 8].В ходе сюжетного развития Хлестаковпостепенно осваивается с положением, вкотором оказался. Будучи "человекомничтожнейшим", как характеризовал егосам Гоголь, "не имея никакого желаниянадувать, он позабывает сам, что лжет"[6, 339]. В шестом явлении третьего дейс�твия ложь Хлестакова в доме городничегопроизводит магическое действие на окру�жающих и заставляет их дрожать отстраха. Здесь герой начинает фантазиро�вать о том, как однажды "даже управлялдепартаментом", какой страх наводил наподчинённых: "…бывало, как прохожу че�рез департамент, – просто землетрясе�нье, всё дрожит и трясется, как лист. <…>Я им всем задал острастку. Меня сам го�сударственный совет боится" [5, 47]. Эти имногие другие примеры свидетельствуюто том, что социальный, сатирический ком�понент представлен в пьесе Гоголя гораз�до более ярко, нежели в комедии Квитки.В жанровом отношении "Ревизор" Гоголя –социальная и даже политическая коме�дия, важную роль в которой играет мотив

8


из Петербурга чиновник" требует город�ничего к себе, производит эффект "окаме�нения" и немой сцены.

Развязка сюжетного действия комедииКвитки имеет совершенно иной характер.Здесь частный пристав вручает городни�чему бумагу, присланную с жандармом отгражданского губернатора. В своём пись�ме губернатор сообщает, что "откоманди�рованный в некоторые губернии титуляр�ный советник Пустолобов <…> осмелилсявыдавать себя за важного государствен�ного чиновника…" [9, 89]. Губернатор при�казывал городничему немедленно аресто�вать Пустолобова и прислать к нему сжандармом. В комедии Квитки нет немойсцены, без которой трудно представитьгоголевского "Ревизора". Однако автордаёт понять, что у чиновников города на�конец�то открылись глаза на сущностьпроисходящего. Городничий с горечьюсознаётся, думая о Пустолобове: "Да ведьже мастер лясы подпускать! Вообразите,что всех нас одурил и мы все перед нимопешили" [9, 91]. В том, что грешен, вы�нужден признаться и смотритель учеб�ных заведений, ведь именно ему мнимыйревизор обещал "и чин, и крест", толькобы он не сознался, что знает его и "все егошалости". Комедия Квитки "Приезжий изстолицы" имеет счастливый финал: порокнаказан, добродетель восторжествовала.Плут и мошенник Пустолобов оказался вруках полиции, чиновники города полу�чили хороший урок, а положительные вовсех отношениях герои – Анна ПетровнаЛюбимова и искавший её руки Милов –соединили свои судьбы.

И Квитка�Основьяненко, и Гоголь ис�пользуют хронотоп уездного города. Всозданных ими комедиях совпадают мно�гие мотивы, в частности, мотив полученияписьма о приезде важной особы или реви�зора, мотив подготовки к его приезду, атакже мотивы "грешков", обмана и стра�ха.

Итак, обе комедии имеют черты сход�ства и различия в развитии сюжетногодействия, однако существующая междуними связь объясняется не заимствовани�ем или влиянием, как считали некоторыедореволюционные исследователи, напри�мер Н.В.Волков [3]. Близость между коме�дией Квитки и "Ревизором" Гоголя имееттипологический характер, объясняетсясходством жизненных ситуаций, ведь обапроизведения восходят к анекдотам о"мнимом" ревизоре.

Безусловно, Гоголь создал гениальную коме�дию, но данный факт не умаляет значения комедииего предшественника в разработке сходного сю�жета. Несправедливой была бы недооценка труда

"грешков" чиновников, а основной "пру�жиной" в развитии сюжетного действияявляется мотив страха. Ю.В.Манн спра�ведливо указывает, что страх "вошёл впоэтику комедии". Исследователь под�чёркивает, что Гоголь нарисовал в "Реви�зоре" свой "сборный город", что этот городпоследовательно иерархичен, а автор ко�медии стремится максимально охватитьвсе стороны его общественной жизни [11,190].

Комедии Квитки и Гоголя отличаютсятакже по стилю и по уровню драматурги�ческого мастерства. Гоголевская пьеса ха�рактеризуется необыкновенной цельнос�тью, динамизмом, всё в ней подчиненоединому замыслу, в то время как в пьесеКвитки, кроме сюжетной линии "ревизо�ра", важную роль играет любовная линия.В рассматриваемых произведениях отли�чаются не только характеры героев – го�родничего, чиновников и мнимого ревизо�ра, но и особенности художественнойструктуры.

Гоголь в "Ревизоре" – мастер развитиясюжетного действия. В комедии нет лиш�них сцен и характеров, не связанных сглавной интригой. Автор при помощи од�ной реплики городничего мастерски "за�вязывает" сюжетное действие: "Я пригла�сил вас, господа, с тем, чтобы сообщитьпренеприятное известие: к нам едет реви�зор" [5, 10].

В отличие от гоголевской пьесы коме�дия Квитки имеет затянутую экспозицию.Сообщение о приезде "важной и знатнойособы" появляется только в конце первогодействия. Этот эпизод является одним изсамых напряжённых в развитии первогодействия. Среди разных новостей в пись�ме, адресованном городничему, значиласьбезобидная, на первый взгляд, информа�ция: "При сем спешу вас уведомить: дер�жите ухо востро! Через ваш город поедетважная и знатная особа, но кто – неизвес�тно. <…> Он едет якобы в Крым, но имей�те предосторожность. Он выезжает зав�тра и по расчёту будет с сим письмом" [9,41]. Заметим, что слово "ревизор" в про�цитированном письме отсутствует. Но длятрусливого и осторожного городничего,размышляющего о том, кто же эта "важ�ная и знатная особа…", ответ однозначен:"Верно, ревизор" [9, 41]. Этот эпизод и яв�ляется завязкой сюжетного действия.Именно он определяет весь ход его даль�нейшего развития, поскольку вслед за из�вестием о приезде ревизора начинаютсяприготовления к его встрече.

Появление жандарма в финале пьесыгоголевской пьесы с сообщением о том,что "приехавший по именному повелению

9



Квитки�Основьяненко, неправомерным представ�ляется социологический подход к его первой пьесе,заметный даже в некоторых авторитетных исследо�ваниях.

Например, Э.Л.Войтоловская, сравни�вая общую для обеих комедий ситуацию,упрекает автора "Приезжего из столицы"в том, что он "не понял её социальной зна�чимости, не сумел использовать её разоб�лачительную силу" [2, 26]. Но это и невходило в задачи автора, который писалкомедию�водевиль, оставившую свойслед в истории литературы.

Новаторский характер гоголевскойкомедии "Ревизор" по�настоящему осоз�наётся в сравнении с произведениями,близкими по тематике и мотивной орга�низации. К таким произведениям, в пер�вую очередь, относится "Приезжий изстолицы" Квитки�Основьяненко. Сопос�тавительный анализ двух комедий под�чёркивает самобытность созданного Го�голем шедевра, значение его художес�твенных открытий, а также то, что каж�дый из авторов по�своему подошёл к ос�вещению традиционного сюжета о мни�мом ревизоре.

ЛИТЕРАТУРА

1. Айзеншток И. К вопросу о литературныхвлияниях (Г. Ф. Квитка и Н. В. Гоголь) / И. Ай�зеншток // Известия отделения русского языкаи словесности Рос. АН 1919 г. – Т. ХХIV. Кн. 1. –Петроград. – 1922. – С. 23 – 42.

2. Войтоловская Э. Л. Комедия Н. В. Гоголя"Ревизор" : Комментарий / Э. Л. Войтоловская.– Л. : Просвещение, ЛО, 1971. – 270 с.

3. Волков Н. В. К истории русской комедии.Зависимость "Ревизора" Гоголя от комедииКвитки "Приезжий из столицы" / Н. В. Волков –С.� Пб., 1899. – 64 с.

4. Гоголь Н. В. Авторская исповедь / Н. В. Го�голь. – Собр. соч. : В 7 т. / Под ред. С. И. Машин�ского и М. Б. Храпченко. – М. : Художественнаялитература, 1986. – Т. 6. – С. 406 – 441.

5. Гоголь Н. В. Ревизор / Н. В. Гоголь // Собр.соч.: В 7 т. / Под ред. С. И. Машинского иМ. Б. Храпченко. – М. : Художественная лите�ратура, 1985. – Т. 4. – С. 5 – 90.

6. Гоголь Н. В. Предуведомление для тех, ко�торые пожелали бы сыграть как следует "Реви�зора" / Н. В. Гоголь. – Собр. соч.: В 7 т. / Подред. С. И. Машинского и М. Б. Храпченко. – М.,1986. – Т. 4. – С. 334�342.

7. Данилевский Г. П. Г. Ф. Квитка�Основья�ненко (Г. Ф. Квитка). Материалы для историиукраинской литературы. Статья первая /

Г. П. Данилевский // Отечественные записки. –1855. – № 11. – С. 1 – 46.

8. Данилевский Г. П. Украинская старина/Г. П. Данилевский. – Харьков, 1866. – 271 с.

9. Квитка�Основьяненко Г. Ф. Приезжий изстолицы, или Суматоха в уездном городе /Г. Ф. Квітка�Основ'яненко. – Зібрання творів : У7 т. – К. : Наукова думка, 1978. – Т. 1. – С. 29 –96.

10. Крутікова Н. Є. Гоголь та українська лі�тература (30 – 80 роки ХІХ століття) /Н. Є. Крутікова – К. : Держ. Вид�во художньоїлітератури, 1957. – 511 с.

11. Манн Ю. В. Поэтика Гоголя. Изд. 2�е, доп./ Ю. В. Манн. – М. : Художественная литера�тура, 1988. – 413 с.

12. Машинский С. И. Художественныймир Гоголя / С. И. Машинский. – М. : Мос�ква, 1971. – 512 с.

13. Пушкин А. С. Полное собрание сочинений :В 16 т. / А. С. Пушкин. – М . – Л. : Изд� во АНСССР, 1937� 1949.


10


симости от конкретных исторических ус�ловий, сферы деятельности, профессио�нальных особенностей людей, их идейныхпобуждений и нравственных устремле�ний. Каждая их этих форм не противосто�ит, а дополняет, взаимообогащает особен�ности проявления героического.

Как варианты уже рассмотренной намидефиниции воспринимаются определениягероизма в "Кратком словаре по этике" и в"Кратком словаре по эстетике". В первомиз них героизм квалифицируется как"особая форма человеческого поведения,которая в нравственном отношении пред�ставляет собой подвиг" [7, с. 69]. Во вто�ром – героическое трактуется как "однаиз форм проявления возвышенного, выра�жающаяся в совершении отдельной лич�ностью, классом или народом выдающих�ся по своему общественному значениюпоступков, отвечающих потребностям ис�торического развития, требующих напря�жения всех нравственных и физическихсил, мужества, стойкости и бесстрашия,готовности к самопожертвованию во имяторжества прогресса и передовых общес�твенных идеалов" [6, с.51].

Как видим, этики и эстетики основноевнимание уделяют соответственно нрав�ственным (первый вариант) и эстетичес�ким (второй вариант) аспектам героичес�кого, не уделяя при этом особого вниманиявоинскому подвигу как общественномуявлению и тем более путям образного воп�лощения в искусстве. Отождествлять ге�роизм с одной из его сторон, например, снравственной, и утверждать, что это лишькатегория нравственности, нельзя. Герои�ческое при таком подходе к решениюпроблемы рассматривается с личностныхпозиций. Это же и общественное явление,оно имеет много сторон, и для нас здесьважнее рассмотреть его комплексно.

Начиная со второй половины 60�х го�дов, в формулировках героического, раз�

Героическое – это ключевое понятиелитературного процесса. Генетическоепостижение искомой категории в общефи�лософском и историко�литературном пла�нах начинается в отечественном литера�туроведении с середины 60�х годов ХХ ст.Повышенный интерес к названной проб�леме связан со стремлением ученых�фи�лософов, литературоведов постичь приро�ду героического, проследить зависимостьмежду типом его проявления в жизни иособенностями образного воплощения влитературе и искусстве.

Исследование выявило, что героичес�кое рассматривается учеными как одна изкатегорий эстетики, в связи с этим обра�тимся сначала к формулировкам герои�ческого, предложенным философами в 60�е годы.

Героическое, читаем в "Философскойэнциклопедии", – это "свершение выдаю�щихся по своему общественному значе�нию поступков, отвечающих потребностиисторического развития и требующих отчеловека готовности к самопожертвова�нию. Героический поступок всегда связанс максимальным напряжением нравствен�ных и физических сил, требует величай�шего личного мужества…" [15, с. 356].

В этом определении "героическое" ох�ватывает, на наш взгляд, лишь некоторыепризнаки героизма, но не выражает всейего сущности, ибо соотносится, во�первых,с поступком, что, как правило, скорее при�суще отдельной личности, нежели группе,народу; во�вторых, акцентируется внима�ние на связи героического поступка с чем�то из ряда вон выходящим, требующим"от человека готовности к самопожертво�ванию". Но, как известно, героизм приразрешении возникающих жизненныхпротиворечий может обнаруживаться какв форме порыва, так и в массовой буднич�ной работе. Эти формы героических свер�шений реализуются по�разному, в зави�

11


На основі сучасних наукових досліджень повісті М.В.Гоголя "Тарас Бульба" розглядаються при$рода, етичні і естетичні аспекти героїчного, концепція героїчної особи в історико$літератур$ному і загальнофілософському аспектах.

На основе современных научных исследований повести Н.В.Гоголя "Тарас Бульба" рассматри$ваются природа, нравственные и эстетические аспекты героического, концепция героическойличности в историко$литературном и общефилософском аспектах.

Aarticle considers nature, moral and aesthetic aspects of heroism, conception of heroic personality inhistorical & literature and philosophical aspects is examined on the basis of modern scientific resear$ches of story "Taras Bul'ba"by M.V.Hohol.

ПРИРОДА ГЕРОИЧЕСКОГО В ПОВЕСТИ "ТАРАС БУЛЬБА" Н. В. ГОГОЛЯ

Т. М. Конева


12

ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇУчеными�литературоведами, исследу�

ющими героический характер, пути воп�лощения его в литературе, предпринима�ются попытки дать четкое определениегероизма, героического. Так, не соглаша�ясь в деталях с формулировками, данны�ми в "Кратком словаре по этике", в "Крат�ком словаре по эстетике" и в "Краткой ли�тературной энциклопедии", А.Бочаровпредлагает собственное определение ге�роизма: "Героизм – требующее высшегонапряжения духовных и физических сил,самоотверженное и мужественное деяниев особо трудных и опасных условиях, со�вершаемое при возникшей общественнойпотребности во имя достижения созна�тельно признаваемых героем конкретныхобщественно необходимых целей или гу�манистических, исторически прогрессив�ных идеалов, благодаря чему это деяние –подвиг – вызывает возвышенные чувствау всех, наблюдавших его" [2, с. 279].

В.М.Чалмаев в одной из своих работ от�мечает: "Герой и героическое – это объек�тивное явление исторического процесса,это реальное порождение социальной борь�бы, научных дерзаний, художественныхсвершений, доступных тому или иному об�ществу на определенном этапе его разви�тия. На любом из героев лежит отпечатокпородившей его эпохи, класса, конкретно�исторических условий" [17, с. 4].

Как видим, эти определения, выраста�ющие из синтеза ранее осуществленных,выражают многообразие побудительныхпричин к появлению героизма, раскрыва�ют сами обстоятельства, в которых онпроявляется. Но если в первом вариантегероическое предстает как процесс, дея�ние, учитывается при этом и сила актив�ного воздействия его на людей, то во вто�ром варианте героическое – это "объек�тивное явление исторического процесса".Однако учеными не учитывается, на нашвзгляд, одно очень важное обстоятельство,которое сразу же привлекает внимание,когда мы обращаемся как к фактам исто�рии, так и к примерам художественнойлитературы. Это чувства национальнойгордости, сыновней любви к своей Родине,которые наполняют реальным содержа�нием самое понятие героизма. Ведь ге�рой – это всегда патриот Отечества. Глу�бинные истоки героического связаны с Ро�диной, борьбой за ее процветание и безо�пасность.

Определение героического, предлагае�мое Д.Марковым ("Героическое – это непросто смелый поступок, а борьба за иде�ал, способный поднять человека на под�виг" [10, с. 339], созвучно определениюВ.Чалмаева. Оба ученые раскрывают кри�терии героизма, а также почву, на которойон формируется и расцветает.

работанных философами, появляетсянечто новое, имеющее, на наш взгляд,принципиальное значение. В монографииИ.М.Сушкова "Героизм и героическиетрадиции" дано следующее определениегероизма: "Героизм есть самоотверженнаяборьба народа, класса, индивидуума, от�вечающая прогрессивным потребностямисторического развития, высоким идеа�лам, осуществляется с полным напряже�нием духовных и физических сил, смело,храбро, бесстрашно, мужественно, стойко,вплоть до самопожертвования" [13, с. 27].Здесь уже, как видим, автор избегает ссы�лок на "поступки", что, на наш взгляд, нелишено глубокого смысла. В этой дефини�ции героизм квалифицируется как борьба,как процесс, не только как результат пос�тупка.

Среди ряда дефиниций героического,сформулированных философами в пос�ледние годы, хотелось бы привлечь вни�мание к одной из них. Так, авторы�соста�вители "Философского энциклопедичес�кого словаря" предлагают следующее оп�ределение героического: "Героизм, герои�ческое – свершение выдающихся по свое�му общественному значению действий,отвечающих интересам народных масс,передовых классов и требующих от чело�века личного мужества, стойкости, готов�ности к самопожертвованию" [14, с. 112].Оно наиболее полно раскрывает смыслсложного явления, ибо соотносится с об�щественно значимыми действиями.

Интерес к исследуемой проблеме про�являют, как уже отмечалось, не толькофилософы, но и историки и теоретики ли�тературы, писатели. Учеными�литерату�роведами героическое рассматриваетсямногопланово. Первой ласточкой на путиосвоения героического характера в лите�ратуре 40�х годов явилась работа В.Пер�цова "Подвиг и герой"; начиная с середи�ны 60�х годов, концепция героическойличности, героического характера стано�вится предметом исследования в много�численных монографических работах(С.Коваленко, В.Буряк, А.Дремов, И.Кузь�мичев, Н.Лейдерман, Б.Михайлов, В.Чал�маев, Л.Якименко, Л.Иванова, А.Абрамов,А.Коган, Ф.Кузнецов, Г.Ломидзе, А.Мет�ченко, П.Топер, С.Фрадкина, Т.Заморий,В.Апухтина, А.Овчаренко, А.Бочаров,Л.Лазарев и др.), литературно�критичес�ких статьях, диссертациях. И это законо�мерно, так как без разработки героическо�го характера невозможно показать и ос�мыслить дух русской литературы, нап�равленность, пафос, новаторскую сущ�ность созданных ею характеров, полновыражающих основы народного самосоз�нания.

13

во. Одной из важнейших особенностей по�вести, по общему признанию исследовате�лей, является выдвижение на переднийплан широких народных масс, героичес�кого казачества [11, с. 126; 16, с. 178], кото�рое противопоставляется сословному,пронизанному индивидуализмом мирупольского войска. В поведении казаковесть нечто большее, чем то, что обычно на�зывают личным героизмом: во всем, в чембы они ни проявляли себя, они преждевсего осознают себя участниками общегонародного дела. Подлинный источник ихгероизма – в органическом слиянии лич�ных интересов с общими идеалами Сечи ивсего украинского народа.

Широкой панорамойподвигов казаков явля�ется осада Дубно. Вожесточенной схватке сврагом кипит удаль ку�ренного атамана Куку�бенко, бесстрашно ру�бившего врагов, прояв�ляет свою храбростьказак Шило, не развступавший в нерав�ную борьбу с турками,показывают свою доб�лесть Степан Гуска,Метелиця, атаман Ба�лабан, принявшийсмерть за родину какнаграду, горит отвагойОстап.

Но нельзя не отме�тить, что каждый из ге�роев, являясь состав�ной частью всего наро�да, вместе с тем выра�жает то народное и ге�роическое начало, кото�

рое было свойственно и самому автору.Отсюда особая взволнованность повество�вания, вмешательство писателя в ход со�бытий, прямые обращения к своим героям(авторские отступления, говорящие о ка�зацкой славе или выражающие скорбь огибели героев). Особая выразительностьповествования постигается приемом гла�гольной инверсии, лирической окрашен�ностью самих описаний событий, развер�нутыми сравнениями и приемом гипербо�лы, что усиливает впечатление о силе ихрабрости казаков.

Следует подчеркнуть, что в решитель�ной схватке с врагом особенно проявляет�ся чувство товарищества, которое объеди�няет всех казаков и которое стало закономих жизни. Каждый из них считает своимдолгом выручить товарища, подчас рис�куя собственной жизнью.

Справедливости ради отметим, что этаособенность (выдвижение на передний

ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇАвторы�составители "Літературознав�

чого словника�довідника" предлагают оп�ределение искомого понятия, учитываю�щее моральную основу героизма и специ�фику художественного освоения герои�ческой темы в литературе: "Героїчне –етико�естетична категорія на означенняморальної цільності вчинків, дій окремоїособи чи суспільства в цілому задля прог�ресу, які вимагають особливої віддачі мо�ральних, інтелектуальних, фізичних зу�силь, мужності, відваги, самопожертви…Героїчне в літературі – одна з форм виявувисокого – поетичне звеличення засобамихудожнього слова вчинків героїв, покли�каних захищати ідеали добра, справедли�вості, соборності" [9, с.158].

Итак, попытки датьчеткое научное, учиты�вающее специфику ху�дожественного освое�ния героической темы,определение героизмауспешно предпринима�ется и учеными�лите�ратуроведами. Недого�воренность либо неточ�ность отдельных фор�мулировок свидетельс�твует об активном поис�ке отечественных лите�ратуроведов, исследу�ющих природу героиз�ма. И, думается, общи�ми усилиями филосо�фов, литературоведов,писателей (Ю. Бонда�рев: "Героизм – этопреодоление самого се�бя и это самая высокаячеловечность" [1, с. 95];А. Крон: "Героем со строчной буквы мож�но быть лишь однажды, это скорее харак�тер человека, чем оценка его деяний, и не�редко, называя человека героем, мы име�ем в виду не столько объективную значи�мость совершенного им деяния, сколько течерты личности, которые подвигли его навызывающий наше восхищение поступок"[8, с. 19]; К. Симонов: "… героизм – это то,что делается (в военное время. – Т. К.)каждый день" [12, с. 306] и др.) оно в концеконцов все же выкристаллизуется в об�щепринятую оптимальную формулиров�ку. И, конечно же, немалую роль при этомсыграет конкретный анализ произведенийрусской литературы в целом и повести"Тарас Бульба" Н.Гоголя в частности, рас�крывающих героическую доминанту ха�рактера личности и героизм как доминан�ту деяний народа.

В повести "Тарас Бульба" проблема ге�роического рассматривается многоплано�


Є. Кібрик Тарас над тілом Андрія

план широких народных масс) являетсявообще одной из важнейших черт худо�жественного мышления Н.Гоголя: "Внут�ренний принцип, во многом организую�щий художественное мышление Гоголя, –это принцип недифференцированной сти�хийной массовости, целостного восприя�тия мира как системы больших челове�ческих единств. Гоголь стремится выр�ваться из границ восприятия жизни в ка�тегориях отдельного человека, прорватьсяк некоему, для него, видимо, еще неясно�му горизонту широких коллективов и це�лостных стихий, отречься от индивидуа�лизма, разъедавшего почти весь ХІХ век,и, если нельзя иначе, лучше растворитьличность, даже своюсобственную личность,в стихии общего, в на�роде, в свободе…, чемсогласиться с превозне�сением личности [4, с.159].

Как видим, именнонарод является у Н.Го�голя реальным носите�лем исторической си�лы, героического нача�ла. Однако, было бы не�верно думать, что осоз�нание народа как ос�новной движущей силыисторического процессаприводит Гоголя к ни�гилистическому отри�цанию в общественномразвитии роли героя."Но значение последне�го, – как справедливоотмечает С.Машин�ский, – обусловливает�ся мерой органической его связи с наро�дом [11, с. 123].

Характерная особенность обрисовкисобытий и людей в повести "Тарас Буль�ба" состоит в том, что высокие порывы, ге�роические подвиги являются уделом какнародной массы в целом, так и избранныхиндивидуальностей – Тараса и Остапа. "УН.Гоголя героизация личности исходитисключительно из того основания, чтоличность персонифицирует в себе реаль�ные исторические потребности [5, с. 91].Судьба Тараса и Остапа в произведениинеразрывно соединена с судьбой целогоколлектива, с развитием освободительнойборьбы. И по своему отношению к жизниони не только не отделены от своих това�рищей из Запорожской Сечи, но слиты сними в едином общем стремлении. ТарасБульба выступает в эпопее как вырази�тель национальных интересов украинско�го народа. Он страстно любит родную зем�лю; ее освобождение от чужеземного гне�

та – его заветная мечта, которая безраз�дельно владеет им. С глубоким презрени�ем и ненавистью относится Тарас Бульбак тем, кто не заботится об интересах род�ной земли, к тем, кто изменяет ей: "Знаю,подло завелось теперь на земле нашей;думают только, чтобы при них были хлеб�ные стога, скирды да конные табуны их,да были бы целы в погребах запечатанныемеды их. Перенимают черт знает какиебусурманские обычаи; гнушаются языкомсвоим; свой с своим не хочет говорить;свой своего продает, как продают бездуш�ную тварь на торговом рынке. Милостьчужого короля, да и не короля, а паскуд�ная милость польского магната, который

желтым чеботом своимбьет их в морду, дорожедля них всякого братс�тва. Но у последнегоподлюки, каков он ниесть, хоть весь извалял�ся он в саже и в поклон�ничестве, есть и у того,братцы, крупица рус�ского чувства. И прос�нется оно когда�нибудь,и ударится он, горе�мычный, об полы рука�ми, схватит себя за го�лову, проклявши гром�ко подлую жизнь свою,готовый муками иску�пить позорное дело [3, с.106].

Насилие над наро�дом вызывает страс�тный протест ТарасаБульбы. Он "самоуп�равно входит в села, гдетолько жаловались на

притеснения арендаторов и на прибавкуновых пошлин с дыма. Сам с своими каза�ками производил над ними расправу… [3,с. 34 – 35]. Тарас Бульба впитал в себя жи�вые народные соки, и потому так ярки течувства и стремления, которыми он жи�вет.

Сила духа – стержневая доминанта ха�рактера героя: Тараса не сломили ни су�ровый суд над изменником�сыном, никазнь Остапа, ни угроза смерти. Смелый,неукротимый, закаленный в боях, он оду�хотворен горячей любовью к родине ивсегда верен своему долгу. И в последниймомент не о себе думает он, а о своих това�рищах. "Не на костер глядел Тарас, не обогне он думал, которым собирались жечьего; глядел он, сердечный, в ту сторону,где отстреливались казаки; ему с высотывсе было видно, как на ладони. "Занимай�те, хлопцы, занимайте скорее, – кричалон, – горку, что за лесом; туда не подсту�пят они!" Но ветер не донес его слов. "Вот

14


Є. Кібрик Страта Остапа

является массовым и индивидуальнымодновременно: действительность всеоб�щего выступает в форме единичного. Ге�роическое в условиях освободительнойборьбы неразрывно связано с трагичес�ким, то есть такой крайней ситуацией, вкоторой становятся объективно неизбеж�ными гибель человека или его безмерныедушевные и физические страдания. В тоже время героическое в повести рассмат�ривается и как совокупность свойств и оп�ределенных черт действительности, тоесть масштабом героизма измеряется нетолько характер человека, но и эпоха,обусловленная остротой разрешаемыхобъективных противоречий, повышеннойнациональной активностью украинскогонарода на данном этапе развития обще�ства.


1. Бондарев Ю. Взгляд в биографию /Ю. Бондарев. – М., 1971.

2. Бочаров А. Человек и война. / А. Бочаров. –М., 1978.

3. Гоголь Н. В. Тарас Бульба / Н. В. Гоголь. –Собр. соч. : В 7т. – Т. 2. – М., 1984. – С. 28 $139.

4. Гуковский Г. А. Реализм Гоголя. / Г. А. Гу$ковский. – М. – Л., 1959.

5. Казарин В. П. Повесть Н. В. Гоголя "ТарасБульба" : Вопросы творческой истории /В. П. Казарин. – Киев – Одесса, 1986.

6. Краткий словарь по эстетике. – М., 1963. 7. Краткий словарь по этике. – М., 1965. 8. Крон А. Капитан дальнего плавания (по$

весть о друге) / Крон А // Новый мир. –1983. – № 2. – С. 9 – 137.

9. Літературознавчий словник$довідник. – К.,1997. – С. 158.

10. Марков Д. Проблемы теории социалисти$ческого реализма / Д. Марков. – М., 1975.

11. Машинский С. И. Историческая повестьГоголя / С. И. Машинский. – М., 1940.

12. Симонов К. Разговор с товарищами: Вос$поминания. Статьи. Литературные заметки. Особственной работе / К. Симонов – М. , 1970.

13. Сушков И. Героизм и героические тради$ции / И. Сушков. – Ростов$на$ Дону. – 1969 .

14. Философский энциклопедический словарь. –М., 1983 .

15. Философская энциклопедия. – Т. 1. –М., 1960.

16. Храпченко М. Б. Творчество Гоголя /М. Б. Храпченко. – М., 1959.

17. Чалмаев В. Героическое в советской лите$ратуре / В. Чалмаев. – М., 1964.


пропадут, пропадут ни за что!" – говорилон отчаянно и взглянул вниз, где сверкалДнестр. Радость блеснула в очах его. Онувидел выдвинувшиеся из�за кустарни�ка четыре кормы, собрал всю силу голосаи зычно закричал: "К берегу! К берегу,хлопцы! Спускайтесь подгорной дорож�кой, что налево. У берега стоят челны,все забирайте, чтобы не было погони! [3,с. 136 – 137].

Цельность натуры позволяет и Остапувоплотить в себе с особой силой основныечерты народного героического характера.Настоящей школой жизненного воспита�ния была для него Запорожская Сечь.Здесь он сложился как воин, как смелыйзащитник родной земли. В отличие от от�ца, склонного к буйному проявлениючувств, он сдержан и внутренне сосредо�точен. За видимой замкнутостью скрыва�ется живая отзывчивость, глубокое чув�ство товарищества, привязанности к бое�вым друзьям. За внешней суровостью Ос�тапа таится горячая любовь к родине, ко�торая ведет его на подвиги.

"Остапу, казалось, был на роду напи�сан битвенный путь и трудное знанье вер�шить ратные дела. Ни разу не растеряв�шись и не смутившись ни от какого слу�чая, с хладнокровием, почти неестествен�ным для двадцатидвухлетнего, он в одинмиг мог вымерять всю опасность и все по�ложение дела, тут же мог найти средства,как уклониться от нее, но уклониться стем, чтобы потом верней преодолеть ее…Крепкое слышалось в его теле, и рыцар�ские его качества уже приобрели широ�кую силу качеств льва" [3, с. 65]. Остап об�наруживает задатки настоящего вождя.Отец им гордится: "… ей�ей, будет добрыйполковник, да еще такой, что и батька запояс заткнет!" [3, с. 65]. В плену Остап и всамом деле созревает как вождь и, когдазапорожцев ведут на казнь, идет впередии первым принимает муки.

Таким образом, основываясь на анализереальных общественных явлений ХVI ве�ка, Гоголь с объективных позиций подо�шел к решению вопроса о роли народа иличности в истории, создал героическиеобразы, которые в своей совокупностивоссоздают единый героический харак�тер – тип украинского патриота. Одним изнаиболее распространенных приемов соз�дания героического характера являетсяизображение героя в действии. Такая наи�более характерная для героя ситуация да�ет писателю возможность показать, как снаибольшей полнотой раскрываются чер�ты его характера. Героическая личностьне противостоит народу, не возвышаетсянад ним, а вырастает из него в ходе борь�бы, служит его интересам, вдохновляетнарод своим примером, ибо героизм всегда

15



У написаних з натури портретах Ми�коли Гоголя збереглися не тільки рисиобличчя, настрій, почуття, а й таємниційого душі. І справа не тільки у майстер�ності художників, котрі зуміли перенестина полотно й зберегти для нас образписьменника. Таємниці пов'язані насам�перед із фактом існування живописнихдвійників Гоголя – його портретів. Став�лення письменника до власних зобра�жень у свій час було не зрозумілим йогонайближчому оточенню, залишається во�но загадкою і зараз.

У музеї�заповіднику Гоголя екскурсоводи роз�повідають місцеву легенду чи бувальщину про те,як мати Гоголя знімала портрет, що прикрашав ві�тальню, і ховала його на час приїзду сина, бо тойне міг перебувати в кімнаті із портретом роботиФедора Молера, писаним спеціально для ріднихписьменника.

Листування Миколи Гоголя, зазвичайспокійне і дружелюбне, двічі перерива�лося гнівними тирадами на адресу М.По�годіна та І.Бецького, – видавців журна�лів, у яких були надруковані портретиписьменника без його особистого на тедозволу. Навіть у духовному "Заповіті"Гоголь з обуренням і образою поверта�ється до цієї події, благаючи не тиражу�вати його зображення.

У листі до С.П.Шевирьова Гоголь на�магався пояснити суть "портретної"проблеми, причини свого негативногоставлення до власних зображень:

"Друг мой, много я не умею объяснить, да идля того, чтобы объяснить что�нибудь, нужно мнеподнимать иизз ггллууббиинныы ддуушшии ттааккууюю ииссттооррииюю, что невпишешь её на многих страницах. А потому то темже самым причинам и не может быть понятно дру�гому, почему мне так неприятно публикование мо�его портрета [6, Т.2, с.308].

"Історію з глибини душі" Микола Го�голь писав усе своє життя, починаючи зюнацьких невдалих спроб і закінчуючипопелом від "Мертвих душ�2". Історіюстосунків людини і портрета слід шукатине стільки у біографічних легендах,скільки у творах письменника, які і є йогодуховною автобіографією.

Перший портрет петербурзького пері�оду належить пензлю О.Д.Венеціанова –відомого російського художника�реаліс�та, засновника школи народного жанро�вого живопису. Автолітографія позначе�на 1834 роком, на цей час письменник іхудожник були добре знайомі. О.Венеціа�нов увів Гоголя у коло молодих художни�ків, познайомив із їх побутом і роботою.На основі цих вражень написані повісті"Невський проспект" та "Портрет". Мико�ла Гоголь зображений на портреті у щас�ливу пору свого життя – входження у лі�тературний бомонд, визнання та славу.Юний Ніколаша Гоголь із модною зачіс�кою, у франтуватій краватці, на його ву�сах легка хлестаківська посмішка. Пер�ший у житті портрет, написаний відомимхудожником, не міг не тішити самолюбс�тво письменника, який робив перші сто�личні кроки. Поручику Пирогову з повісті"Невський проспект" вкладено у вустаперше і досить примітивне рішення "пор�третної" проблеми, через яке, припускає�мо, пройшов і Гоголь: "Ему весьма жела�лось видеть мужественную физиономиюсвою на портрете" [2, Т. 1, с. 34].

Портрет як самоствердження і данинасвітським традиціям був втілений у робо�ті О.Венеціанова, декілька з автолітогра�фій якої дійшли до наших днів і зберіга�ються в Третяковській галереї та Гого�лівському музеї�заповіднику.

16

Історію стосунків людини і портрета слід шукати у творах письменника, які і є його духовною ав�тобіографією. Портрети Гоголя живуть своїм життям, корегуючи наші уявлення про видатногоземляка, руйнуючи усталені стереотипи, відкриваючи нові грані гоголівської особистості. Містич�на сила портрета, у яку вірив письменник, підтвердилася на його власній іконографії.

Историю взаимоотношений человека и портрета следует искать в произведениях писателя, ко�торые и являются его духовной автобиографией. Портреты Гоголя живут своей жизнью, коррек�тируя наши представления о выдающемся земляке, разрушая устоявшиеся стереотипы, откры�вая новые грани его личности. Мистическая сила портрета, в которую верил писатель, подтвер�дилась на его собственной иконографии.

History of the relationship between man and his portrait should read in his works of literature, those are hertrue spiritual autobiography. Hohol's portraits live independently, correcting our imaginations about out�standing countryman, destroying common stereotypes, discover new accents of the Hohol's personality.Portrait mystic might, Hohol believed in, come true in his iconography.

ІКОНОГРАФІЯ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

О.В.Орлова


17

ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇдарем портрета, напружена рівновага по�рушується. Художник гине, портрет зни�кає, але портрети, які художник скупо�вував, а потів знищував, повторюють го�ловний онтологічний зміст взаємин люди�ни і портрета – знищення життя, що жи�ли у талановитих картинах [3, с. 68].Можливо, що в повісті "Портрет" М.Го�голь висловив своє бачення онтології пор�третного живопису, і ще тоді у ньогозникло бажання "не до кінця померти"або "ожити не до кінця".

Протягом наступних п'яти років Ми�кола Гоголь уникав будь�яких зобра�жень, хоча залишились малюнки В.Жу�ковського, О.Пушкіна, О.Дмитрієва�Мо�монова, К.Мазера. У 1840�ому році ху�дожник Федір Молер написав ряд пор�третів М.Гоголя. Саме цей художникстворив образ письменника, який ставхрестоматійним.

Молерівський Гоголь ідосі прикрашає зібраннятворів, усілякі ювілейно�туристичні віньєтки. Ос�танній привіт – з пляшкимінеральної води під наз�вою "Гоголівська". Не уяв�ляв собі Микола Васильо�вич справжнього тиражу�вання.

З Федором Моле�ром Гоголь зблизив�ся у Римі, там пого�дився позувати дляпортрета. Залиши�лося три портрети

на темному тлі, які вважають підготовчи�ми до основного полотна, написаного дляматері письменника. Авторська копіяцього портрета зберігається зараз у Тре�тьяковській галереї, а портрет родиниГоголя у 1941 р. був втрачений Полтав�ським Краєзнавчим музеєм. Гоголь назображенні умиротворений, хоча очі сум�ні та імлисті. Риси обличчя пом'якшені,немає гострого підборіддя та довгого носа("пташиного", як називав його Гоголь).Парадний та благополучний вигляд рад�ше призначений для материнського спо�кою, ніж для передачі психологічногостану письменника, котрий переживав уцей час глибоку духовну кризу.

На художника Молера приховановпливав факт призначення портрета, івін, як і герой повісті "Портрет" – Чар�тков, – підкорявся замовленню, писавтак, як від нього чекали. "Однообразные,холодные, вечно прибранные и, так ска�зать, застёгнутые лица чиновников, воен�ных и штацких, не много представлялиполя для кисти: она позабывала и вели�колепные драпировки и сильные движе�

Техніка літографії давала можливість тиражи�рувати зображення, але Гоголь вважав це загро�зою для себе, майже містичною.

Він відмовився від публікації власногопортрета в збірці "Арабески". ДослідникН.Машковцев висуває низку версій відмо�ви, але головним вважає друкування укнизі повісті "Портрет": "могло показать�ся неудобным приложение портрета ав�тора к книге, изобилующей важнымипринципиальными высказываниями опортретной живописи… Кроме того, из�вестно, с какой неприязнью относился Го�голь к широкой публикации своих изоб�ражений, преграждая по мере сил всякиеих попытки. Возможно, что уже в 30�х го�дах зародилась у него эта осторожность"[4, с. 30].

У повісті "Пор�трет" справді вису�валися деякі прин�ципи портретногоживопису, протенайголовніше, щосаме тут Гогольсформулював голов�ну тезу взаємосто�сунків не стількихудожника із зобра�женням, скількиоригінала із власнимпортретом. Портретстарого лихваря,створений силою таланту, став міриломцінності життя художника у мистецтві.Життя старого грішника продовжилосяна полотні – він спокушає, торгує, губить.Гоголь наділив портрет містичною силою,яка впливала на усіх, хто опинявся поруч.Демонічний лихвар знав про це, тому іблагав художника написати його: "Онбросился ему в ноги и молил кончить пор�трет, говоря, что от сего зависит судьбаего и существование в мире, что уже онтронул своей кистью его живые черты,что если он передаст их верно, жизнь егосверхъестественною силою удержится впортрете, что он через то не умрёт совер�шенно, что ему нужно присутствовать вмире" [2, с.162].

Можливо, що у довгі часи позування Венеціа�нову, коли на чистому полотні поступово проявля�лися риси обличчя, потаємні думки та бажання,народилася у Гоголя містична ідея портрета�двій�ника, який живе самостійним від господаря життя.

На думку філософа Л.Карасьова, ге�рой та його портрет у повісті М.Гоголяізоморфні один одному за ступенем своєїреальності або життєвості: перший – недо кінця помер, другий – ожив не до кін�ця. Коли художник Чартков став госпо�


Портрет роботиО.Дмитрієва�Мамонова

Портрет роботи К.Мазера

18

Дивно, але портрет роботи Олександра Іва�нова справляє враження, протилежне гоголівськійоцінці. Загальний вираз обличчя можна назватисмиренним, погляд зосереджений на пильномуспогляданні за чимось важливим, навіть знамен�ним. Таким поглядом можна зустрічати Месію.

Саме такий погляд потрібен був худож�нику Іванову, бо головним для нього у цейперіод був задум і втілення "ЯвленняХриста народу". Гоголя митець бачив се�ред людей, що чекають на прихід Бога, але"найближчий" до Христа – це персонажпросторово наближений, духовний жестан позначений відчуттям розгубленостіта страху. У "Заповіті" Гоголь описав цейстан: "Соотечественники, страшно!..", "За�мирает от ужаса душа". Чи не про цей

"ужас" згадує в "Мер�твих душах" письмен�ник, описуючи помі�щика Плюшкіна:"Нынешний пламен�ный юноша отскочилбы с ужасом, если быпоказали ему его пор�трет в старости. Заби�райте же с собою впуть…" [2, Т. 10, с. 127].

Портрет як духовнасутність людини усе життявабив і водночас відляку�вав Миколу Гоголя. Пись�менник розумів силу впли�

ву справжнього мистецтва, яке здатне оголитинайпотаємніше, винести на широкий загал глибин�ні порухи душі. Молодий Гоголь венеціанськогоперіоду був би вражений ("отскочил с ужасом?")від портрета Іванова, який представив світу зовсіміншу людину без юнацьких сподівань та ілюзій,людину, яка пройшла великий шлях пізнання іосудження пороків, поневірянь і каяття.

Містична сила портрета, у яку віривписьменник, підтвердилася на його влас�ній іконографії. Портрети Гоголя живутьсвоїм життям, коректуючи наші уявлен�ня про видатного земляка, руйнуючи ус�талені стереотипи, відкриваючи нові гра�ні гоголівської особистості.

ЛIТЕРАТУРА

1. Алленов М. М. Александр АлександровичИванов / М. М. Алленов. – М., 1980.

2. Гоголь Н. В. Полн. собр. Соч : [у 14 т]. – М.,1951.

3. Карасев Л. В. Онтологія и поэтика /Л. В. Карасев // Вопросы философии. – 1996. – №7. – С. 55 – 82.

4. Машковцев Н. Г. Гоголь в кругу художников /Н. Г. Машковцев. – М., 1955.

5. Михед П. "Найближчий до Христа" (Профункцію іконографії в новій естетиці Гоголя) /П. Михед // Київська старовина. – 1997. – № 5. –С. 178 – 183.

6. Переписка Н. В. Гоголя : [у 2�х т]. – М.,1988.


ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇния и страсти… Перед ним был толькомундир, да корсет, да фрак…" [2, Т. 2, с.134].

У Римі Гоголь познайомився ще з од�ним художником – Олександром Івано�вим. Під впливом цього знайомства з'яви�лася друга редакція повісті "Портрет".Іванова вважають прототипом художни�ка – протилежності Чарткова. ОлександрІванов – це втілення ідеальних уявленьГоголя про живописця, який безкорисли�во відданий творчості. Письменника і ху�дожника зближувала віра у силу мисте�цтва й високе приз�начення митця, бага�торічне зосереджен�ня на одному творі("Мертві душі" та"Явлення Христа на�роду"). Зустріч майс�трів відбулася у мо�мент, коли компози�ція полотна "Явлен�ня" була визначена інагальними посталипроблеми психологіч�них характерів пер�сонажів картини. Ре�зультатом спільної роботи дослідникивважають образ раба [1, с.38], образ"тремтячого" батька [4, с. 82] і найголовні�шого – образ "найближчого" до Христа.На одному з ескізів (із зібрання К.Т.Сол�датенкова) "найближчий" має характерніриси Гоголя. Вражаюча експресія облич�чя у поєднанні із низько похиленою голо�вою і зігнутою фігурою виказують мо�мент глибокого потрясіння, страху і усві�домлення своєї гріховності. Фігура пор�третного Гоголя тісно пов'язана із нас�троями його літературних пошуків. Яквважає П.Михед, цей персонаж "ілюс�трує та додає у зображенні того стану,який передає у "Вибраних місцях" пись�менник, що пережив страх, спокуту іпреображення" [5, с. 180].

О.Іванов під час роботи над сакраль�ним полотном написав два портретиМ.Гоголя. За словами художника, зобра�ження зберігалися у таємниці від усіх.Проте письменник ці утаємнені портретиподарував своїм друзям – М.П.Погодіну,котрий відразу надрукував його у жур�налі, і В.А.Жуковському. Портрети робо�ти Олександра Іванова майже однакові,їх часто називають одним у двох варіан�тах. Микола Гоголь зображений по�до�машньому, без лакування та парадності.У листі до С.Шевирьова письменник таквисловився про своє зображення: "Рассу�ди сам, полезно ли выставлять меня всвет неряхой, в халате, с длинными взъе�рошенными волосами и усами?" [6, с. 308].

Портрет роботиО.Пушкіна

Портрет роботиО. Іванова

(С. Машинський, дослідник творчості Гоголя).Запитайте, як учні розуміють цей вислів. Якйого можна співвіднести з темою уроку?

Презентація портретів. Образ МиколиВасильовича Гоголя надихав багатьох ху%дожників створювати його портрет: А.Вене%ціанова, О.Іванова, Е.Дмитрієва%Мамонова,Ф.Молера. Запропонуйте увазі учнів декіль%ка з художніх зображень М.В.Гоголя. Хайскажуть, який із портретів письменника їмнайбільше подобається та обґрунтують, чо%му.

Після того, як діти висловляться, повідом%те, що сам Гоголь вважав, що характернийдля нього вираз: губи посміхаються, а очізалишаються сумними – зміг передати ху%дожник Ф. Моллер. А більшість дослідниківсхиляються до думки, що найвдаліший пор%трет Гоголя належить Олександру Іванову.Він не є парадним. Навпаки, відомий пись%менник зображений одягненим у домашнійхалат, і така деталь підкреслює душевнупростоту й відкритість світові талановитогомайстра. Його обличчя неначе випромінюєдоброту, привітність, щирість. На губах зас%тигла трохи сумна посмішка. Погляд митцяспрямований повз глядача, але здається, щовін вдивляється в душу.

Микола Гоголь – одна із загадкових пос%татей у письменстві. Дайте дітям завданняпрочитати вірш Івана Драча "До Гоголя" іприготуватися відповісти на запитання.

Все Гоголя про Гоголя питаю �Який він був? І в чому таїна,Що сам собі усе про нього втаюю;Вночі він ближче, гірше � завидна.Всі таємниці вдень скресають льодом.Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем,Люблю його останнім перельотомІ небо замикаю тим ключем.Душа летить із вирію за Гоголем,В гніздо пречистих і скорботних рук.Душа моя відчайно незагоєна,Їй дише вслід морозом Басаврюк.А в небі тихо. І немає стелі.І тільки видно, як віддалекиВін хмарою химерною шинеліНам зігріває різдвяні зірки. І тільки тужно, бо не доступитись,І тільки журно, бо нема й нема.До неба встати. З неба зір напитись.Душа живе ще, хоча смерть німа.

Мета. Поглибити знання учнів про життє%вий шлях М.В.Гоголя; дослідити зв'язокписьменника з Україною та показати впливукраїнської культури на його творчу спад%щину; розвивати навички роботи в парах,групах, з додатковими матеріалами.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знаньОбладнання. Мультимедійна презента%

ція, портрет письменника, допоміжні мате%ріали, запис фрагмента опери М.Мусор%гського "Сорочинський ярмарок".

Хід уроку1. Оргмомент.2. Актуалізація опорних знань. Повідомте

учням, що на цьому уроці вони розпочнутьвивчати життєвий і творчий шлях МиколиВасильовича Гоголя і процитуйте Олеся Гон%чара: "Як би ви не вважали, що добре знаєтеГоголя, він стане вам ще ближчим, якщо від%відаєте його рідні місця". Якщо раніше вашіучні були на екскурсії гоголівськими місцями,попросіть їх пригадати, які саме населені пун%кти, пов'язані з імЄям М.В.Гоголя, вони відві%дали. Що запам'ятали з подорожі?

Щоб пригадати, як це відбувалося, за%просіть учнів переглянути відеофільм подо%рожі.

3. Мотивація навчальної діяльності. Ска%жіть учням, що незабутня мандрівка дає змо%гу зануритися у світ дитинства та юності ве%ликого письменника, доторкнутися до вито%ків його літературної творчості.

Повідомте тему уроку ("М.В.Гоголь і Ук%раїна") та мету: з'ясувати, які місця пов'яза%ні в Україні з життєвим і творчим шляхомвеликого письменника та чи можна його вва%жати не тільки російським, а й українськиммайстром пера? Учні також будуть учитисяпрацювати в парах, складати хронологічнутаблицю, аналізувати одержану інформацію.

Далі семикласники записують у зошититему уроку та його основні питання: 1. По%лтавщина в житті М.В.Гоголя. 2. Зв'язокписьменника з Україною. 3. Образ України утворчості Миколи Гоголя. 4. Любов людей доМ.В.Гоголя.

4. Вивчення нового матеріалу. Запросітьучнів прочитати епіграф уроку: "Кожнийвеликий митець – то цілий світ. Увійти в цейсвіт, відчути його багатогранність і неповтор%ну красу – означає наблизити себе до пі%знання безкінечного розмаїття життя"

19


Інтерактивні методи навчання, використані в цій розробці уроку зарубіжної літератури, допоможутьсемикласникам сформувати власну думку про великого земляка М.В. Гоголя.

Интерактивные методы обучения, использованные в этой разработке урока зарубежной литературы,помогут семиклассникам сформировать собственное мнение о великом земляке Н.В.Гоголе.

Interactive methods used in this foreign literature lesson plan, will help the seventh'grade schoolstudents to devel'op their own attitude as fort the outstanding countryman, M.V.Hohol.

М.В.ГОГОЛЬ І УКРАЇНА (УРОК У 7 КЛАСІ)

В.М.Кошова


20

ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇ"Чи справді Гоголь тільки російський пись%менник, а, можливо, і український?". Пре%зентуйте книги, які їм допоможуть у цьому.

5. Підсумки. Яку тему вивчали на уроці?Про що дізналися?

Кросворд. 1. Хто готував хлопчика довступу в ліцей? 2. У яке місто письменникмріяв переїхати працювати? 3. Микола Ва%сильович Гоголь народився в… 4. Де минулидитячі роки письменника? 5. Одна із збірокписьменника, в якій зображується життяукраїнського народу. 6. Місто в Україні, делікувався письменник. 7. Петербурзький то%вариш М.В.Гоголя.

6. Домашнє завдання. Прочитати І – ІІІрозділи повісті "Тарас Бульба".

ДДооппооммііжжнниийй ммааттееррііаалл №№ 11

Диканька, Миргород, Сорочинці!Як багато говорять нашому серцю ці слова! Ці місця

оспівані прекрасним чародієм слова Миколою Васи%льовичем Гоголем. Тут він народився, тут проминули йо%го дитинство і юність.

Миргородський повіт у його старих географічнихмежах об'єднував села і хутори сучасного Великобага%чанського, Шишацького, Зіньківського, Диканського ра%йонів. Увесь цей край називається в народі гоголівщи%ною.

Микола Васильович Гоголь (Яновський) народився1 квітня 1809 року у селі Сорочинцях (тепер – ВеликіСорочинці Миргородського району) на Полтавщині впоміщицькій сім'ї. Саме Сорочинці увійшли в історію якмісце народження письменника. Саме тут, у скромномубудиночку повітового лікаря М.Трохимовського наро%дився майбутній письменник.

Дитинство минуло у селі Василівці ( Яновщині, теперГоголеве Шишацького району). Село Василівка – родо%вий маєток Лизогубів. Тетяна Семенівна Лизогуб, взяв%ши шлюб з Опанасом Дем'яновичем Гоголем – дідомМ.В.Гололя, в 1781 р. отримала від батька хутір Куп%чинський, який згодом перейменували у Василівку начесть батька майбутнього письменника. Тут останнійпровів перші десять років життя, успадкувавши від бать%ка, Василя Опанасовича, почуття гумору, хист оповіда%ча, любов до театру. Батько письменника, поет і драма%тург (помер 1825 р.), був правнуком полковника ко%зацького війська часів Богдана Хмельницького. Мати,Марія Іванівна, палко вірила в талант сина. Десятиріч%ного Миколу Гоголя відрядили у Полтавське повітовеучилище. Там він навчався з 1818 по 1819 р., бравуроки в учителя гімназії Г.Сорочинського. Хлопчик ізЯновщини бачив Полтаву і антично білою, якою вонабуло у центрі, бачив і непролазну осінню багнюку її ок%раїн. Більш ніж де%небудь, в Полтаві Гоголь відчував се%бе як реальна, земна людина.

Бесіда. Як ви вважаєте, чому розмову проГоголя ми починаємо з вірша І.Драча? Якимнастроєм він перейнятий? Які перегуки зтворчістю М. Гоголя ви в ньому помітили?Які образи, картини ви уявили, слухаючивірш? Над чим розмірковує поет?

В наступному моменті уроку діти з'ясову%ватимуть питання "Полтавщина в житті Го%голя". Метод – самостійне опрацювання тек%сту (допоміжний матеріал № 1). Завдання:прочитати статтю і скласти хронологічнутаблицю.

Бесіда. Де народився М.В.Гоголь? В якомуселі проминули дитячі роки письменника?Хто його батьки? Назвіть перший навчаль%ний заклад, у якому письменник здобувавзнання? Які дати виписали до хронологічноїтаблиці?

Далі учитель демонструє мультимедійнупрезентацію, яка доповнює прочитаний ма%теріал.

Опрацювання інформації про місця,пов'язані з М.В.Гоголем (допоміжний мате+ріал № 2). Метод – "ажурна пилка" (учні ді%ляться на групи. Потім за номерами форму%ють нові групи. Опрацьовують розданий ма%теріал. Повертаються в свою групу і розпові%дають, що вони запам'ятали).

Слово вчителя. У 1852 р. письменник пі%шов із життя. Отже, з Україною пов'язані нетільки дитинство Гоголя, його юність, але йроки зрілості. З Україною пов'язана прак%тично вся творчість М. Гоголя.

М. Гоголь – явище унікальне для всьогосвіту, а джерела його слід шукати передусіму поєднанні двох мовних культур і двох мов%них стихій. У листі до Олександри Смирновоївід 24 грудня 1844 року із Франкфурта пись%менник зізнався: "Сам не знаю, яка в менедуша: хохлацька чи російська"…

Літературні критики й до цього часу ве%дуть дискусію з цієї проблеми. Запросіть ді%тей спробувати зробити власні висновки що%до того, до національних надбань якого наро%ду належить творчість М.В.Гоголя.

Робота в парах. Діти мають опрацюватитексти у парах (допоміжний матеріал № 3), атоді дати відповіді на запитання.

Слово вчителя. Саме національна стихія,народні звичаї, традиції, історія та фольклорсформували величну постать Гоголя, націо%нальний зміст мистецької спадщини якого єцілком очевидним.

Гоголь був людиною надзвичайно доброю.Прагнув допомогти бідним. На його проханнявлаштовувалися безкоштовні обіди для се%лянських дітей. Письменник просив сестерпостійно підгодовувати бідних дітей, старихлюдей, не шкодуючи коштів. Крім того, сес%три, за його проханням, лікували хворих уВасилівці, збирали лікарські рослини, суши%ли їх, заготовляли. Василівські селяни ста%вилися до молодого "панича" з сердечноютеплотою і подякою.

Мікрофон. Чи вважаєте ви М.Гоголя ук%раїнським письменником? Доведіть.

Презентація книг про життєвий шляхписьменника. Скажіть дітям, що вони маютьсамі знайти для себе відповідь на питання:

21

села він писав шкільному товаришу по Ніжинській гімна%зії вищих наук Миколі Прокоповичу: "Сиджу дома наперепутті біля тижня вже, не знаючи, куди краще поїха%ти: на Кавказ чи в Крим, де нині славляться мінеральнігрязі й купання в морі". Хоча перед цим повідомив на%званого адресата: "Махну на Кавказ чи в долини Грузії,бо здоров'я моє тут ледве тримається".

Рішення вирушити в Крим визначило загостренняхвороби, і викликаний з Полтави лікар порадив пройтикурс оздоровлення саме в Саках. А ще три книги до%рожніх нотаток про Тавриду Павла Сумарокова, у якихписьменник колоритно описував, як приймав незвичніпроцедури на березі солоного озера. Не пройшлиповз увагу нашого славного земляка й розроблені в1829 році сакським лікарем Миколою Оже правилагрязелікування, які рясно розсилалися в різні журнали з

рекламною брошуркою "Пові%домлення про заклади сакськихцілющих грязей". Відомо, що прочудодійну силу кримських грязей,про цілющі властивості яких писа%ли ще Геродот і Пліній, МиколаГоголь знав із наукових праць прогрязелікування в Криму, з якимиознайомився ще 1832 році.

Тож в перші дні червня 1835 ро%ку Микола Васильович прибув уСаки, де перебував аж до початкулипня, приймаючи грязі. Тоді як%раз почала зростати слава цьогокурорту. Село Саки було одним знайблагополучніших в Євпаторій%ському повіті. Того року тут лікува%лося 165 пацієнтів. Серед них іМикола Васильович.

Після лікування Гоголь заїхав ів Сімферополь, оглядав околиці. Про що писав до прия%теля, професора Ізмаїла Івановича Срезнєвського: "Тритижні, які лишаються мені (від відпустки), я маю намірвідпочити після поїздки в Крим, де подорожував для здо%ров'я і для того, щоб побачити його".

Сьомого жовтня 1835 року Гоголь повідомляє Пуш%кіну, що почав писати "Мертві душі". Бачимо, що Кримблагодійно й благотворно вплинув на великого худож%ника слова.

ГГррууппаа 44.. ООддеессааЩе одне місто, пов'язане з перебуванням Гоголя в

Україні, – Одеса. Уперше побував в Одесі перед ос%таннім приїздом до Києва 1848 року. Недовгочасне від%відування міста відбулося весною 1848 року, колиписьменник повертався морським шляхом із подорожіпо Єрусалиму з російським консулом в Сирії К.Базілі –одним із тих випускників Ніжинського ліцею, які разом ізГоголем становили його гордість. Через епідемію холе%ри він затримався в Одеському карантині і майже бувпозбавлений можливості зустрічатися зі знайомими, по%тім недовго жив у місті і бачився з друзями.

Удруге письменник приїздить до Одеси, щоб про%вести тут зиму 1851 року. Це рішення він приймає узв'язку з тим, що, будучи хворим, важко переносив пе%тербурзькі та московські зими, прагнув у теплі краї."Слабка моя натура так уже влаштована, що відчуваєжиттєвість лише там, де тепло ненапалене", – пише Го%голь з Одеси. Живе він у будинку свого родича А.А.Тро%щинського. Самопочуття письменника поліпшується, вінчасто гуляє, ходить до моря, настрій у нього кращає. Вінзустрічається з приятелями, охоче знайомиться, буває у

ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇДДооппооммііжжнниийй ммааттееррііаалл №№ 22

ГГррууппаа 11.. ННііжжииннУ 1821 році дванадцятирічний Гоголь вступає до Ні%

жинської гімназії вищих наук (перейменованої пізніше,1832 р., на ліцей), а у 1828 р. закінчує її "з правом начин 14 класу". Освіту тут давали добру, і багато випус%кників стали згодом відомими письменниками, компози%торами. Навчання захоплювало юного Гоголя. Він охо%че брав участь у шкільних спектаклях, виявляв великийінтерес до історії. Вперше виступив на сцені гімназійноготеатру як актор і режисер – постановник вистав "Едіп вАфінах", "Урок дочкам", "Лукавін". Майстерно зігравроль Простакової у виставі "Недоросль".

У гімназії М.Гоголь поринув у світ давньої україн%ської історії, народних звичаїв та усної народної твор%чості, з якими знайомився не тільки з друкованих дже%рел, а й на ніжинських базарах, упередмісті Магерки, Качанівці, дебуло у нього багато знайомих.

У Ніжині Микола Васильовичнаписав свої перші літературнітвори, публікуючи деякі з них у ру%кописних журналах та альмана%хах. Тут народилися його вірші"Италия", "Новоселье", "Непого%да", "Две рыбки", "Битва при Кал%ке", поема "Ганц Кюхельгартен" таінші.

Разом із Гоголем навчалисяНестор Кукольник, Євген Гребін%ка – майбутні поети. 1826 р. вінпочав вести "Книгу всякої всячини,або підручну енциклопедію", кудизаписував цитати з "Енеїди" Котля%ревського та інших книг. Не ви%падково у Ніжині встановленоперший пам'ятник письменнику, ще в 1881 р. відкритоперший музей.

ГГррууппаа 22.. ККииїївв Туга за батьківщиною, за мальовничою Україною,

змусила М.Гоголя наприкінці 1833 року клопотатисяпро місце професора історії в Київському університетісв. Володимира. Спонукала до цього ще й дружба зМ.Максимовичем, професором%земляком, етногра%фом, фольклористом, істориком, ботаніком, майбутнімректором Київського університету. "Я захоплююся заз%далегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві.Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу все%світню історію", – переповнювався творчими планамиписьменник. "Туди! Туди! У Київ! У древній, у прекраснийКиїв! Він наш… Там, або навколо нього, звершалися ді%яння віковічності нашої… Багато можна буде зробитидобра", – писав він про свої сподівання М.Максимови%чу. У цей же час він працює над книгами "Арабески","Миргород" (1835 р.).

Про прагнення викладати Гоголь писав Пушкіну,своєму другові, просив його поклопотати про наданнякафедри загальної історії у Київському університеті.

На жаль, мріям цим збутися не судилося. Пушкін ак%тивно сприяв йому, звертався з проханням до міністра,але Гоголю було відмовлено. Письменник так гостро пе%реживав невдачу, що аж захворів.

ГГррууппаа 33.. ССааккии –– ССііммффееррооппооллььДвадцятишестирічний Микола Гоголь якраз став

професором Петербурзького університету й на час ва%кацій у доброму настрої поїхав на рідну дідизну – у пол%тавське село Василівку, де минули його дитинство іюність, – і засів працювати над комедією "Ревізор". Із


Великі Сорочинці. Такий вигляд мавбудинок, у якому народився М.В.Гоголь

міському театрі, де читає артистам п'єси Мольєра і своїсцени, обговорює можливість постановок і театральніподробиці. Серед його друзів в Одесі – брат Олексан%дра Пушкіна. Наприкінці березня Гоголь виїжджає зОдеси.

ДДооппооммііжжнниийй ммааттееррііаалл №№ 33

ГГррууппаа 11Микола Гоголь – геніальний російський письмен%

ник. Але витоки його творчості – в українській культурі.Геній письменника зростав на українському грунті.

І де б не був Гоголь, він ніколи не втрачав духовнихзв'язків зі своєю батьківщиною. Україна була для ньогоне лише місцем, де він народився, а і його мрією, дже%релом натхнення, втіленням природного й вільногожиття. Олесь Гончар у своєму щоденнику зазначив:"Микола Гоголь – суто український тип генія з усімадостоїнствами й слабостями".

З української культури Го%голь приніс у російську літерату%ру особливу задушевність, чут%тєвість, ліризм, міфопоетичнебачення світу. Звичайно, то бу%ло велике щастя для письменни%ка, що доля звела його з такимилюдьми, як Жуковський, Пушкін.Без Пушкіна та його друзів нав%ряд чи творче зростання нашогоземляка було б таким стрімким ітак швидко та повно розкривсяб його поетичний геній. Але вжеПушкін і його оточення розумі%ли, що без України не було бГоголя. Вони підтримали йогозалюбленість в Україну і відчу%ли, що в цьому його сила.

Гоголь завжди ніс у своїй ду%ші велику любов до України, по%етично оспівував її у своїх творах. Він – справжній,палкий патріот України. Відчуття батьківщини чіткопроглядається у його "Вечорах на хуторі біля Дикань%ки", "Тарас Бульба" та багатьох інших творах, які увій%шли в російський контекст. Гоголь сприймав російськудійсність з позиції того краю, де народився.

Зображуючи російську дійсність, Гоголь ніколи невтрачав українського бачення, яке сформувалося внього у молоді роки.

Образ України можна легко уявити собі, читаючитвори М.Гоголя. Як справжній дослідник, він знайо%мить читача з мовою, якою говорять "поблизу Дикань%ки", навіть подає словничок найбільш уживаних слів.Описує природу, розповідає про людей, їхні звичаї,вірування, їхні радощі і скорботи. І все це пройнятетакою великою любов'ю, таким захопленням, такимзамилуванням, що неможливо лишитися байдужим:"…Полдень блещет в тишине и зное, и голубой неиз%меримый океан, сладострастным куполом нагнувший%ся над землей, кажется, заснул, весь потонувши в не%ге, обнимая и сжимая прекрасную в воздушных объя%тьях своих".

Неможливо лишитися байдужим і до людей, прояких пише автор. Гоголь ніби збирає голоси своїх ге%роїв і говорить разом з ними мовою, що схожа на піс%ню. І разом зі своїми героями створює чудову книгу,сповнену любові до людей, живих почуттів, яскравогосвітла і страшної темряви.

ДДааййттее ввііддппооввііддьь ннаа ппииттаанннняяУ яких творах письменника проглядається відчуття

Батьківщини?Що Гоголь з української культури приніс у росій%

ську літературу?Яку оцінку творчості М.Гоголя дав О.Гончар?

ГГррууппаа 22Мовно%музична культура рідної землі виявлялася у

виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої ма%ми. Любов до мови, відчуття слова закладалися у юногоМиколи Гоголя уже з дитячих літ.

У Ніжині він заводить книгу "Всякої всячини". До неївін записує слова, імена, прізвища. Згодом захопитьсязбиранням українських народних пісень, прислів'їв таприказок, готуватиме матеріали до українсько%росій%ського словника. Пізніше так писав про українську піс%ню: "Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ні%

коли не зрозумів історії його, то%му що не збагнув би минулого...Як мені допомагають в історії піс%ні!.."; "Це народна історія, жива,яскрава, барвиста, правдива, щорозкриває все життя народу".

Він звертається з листом доматері, у якому просить описатиукраїнські обряди, традиції, одяг...Все це дуже допоможе письмен%никові в роботі над збірками "Ве%чори на хуторі біля Диканьки","Миргород".

За свідченнями науковців,М.Гоголь не тільки знав багато пі%сень, збірок фольклористів тогоперіоду, але й сам записував їх,залишивши нам понад 1 000 пі%сенних зразків.

ДДааййттее ввііддппооввііддьь ннаа ппииттаанннняя Що ви дізналися про вивчення письменником

українського фольклору?

ЛIТЕРАТУРА

1. Бицько О. К. Створити підґрунтя для ви'вчення теми. Матеріали до вступного уроку затворчістю М. Гоголя / О. К. Бицько // Всесвітнялітература в середніх навчальних закладах Украї'ни. – 2004. – № 3. – С.19 – 22.

2. Венок Н. В. Гоголю. Гоголь и время / [Сост.Б. Н. Левин]. – Х. : Прапор, 1984. – 152с.

3. Гоголівські місця на Полтавщині. Фотоаль'бом / Упорядник і автор вступної статтіМ. О. Хоцький; Фото І. А. Гільбо – К. : Мистец'тво, – 1984. – 96 с.

4. Скобельська О. Міфотворець / О. Скобель'ська // Всесвітня література в середніх навчаль'них закладах України. – 2007. – № 9 – С. 57 – 60.

5. Степаненко М. І. Літературні музеї Пол'тавщини / М. І. Степаненко. – Полтава : АСМІ,2006. – 404 с.

6. Сутула О. Микола Васильович Гоголь і Укра'їна / О. Сутула, І. Тригуб // Всесвітня літерату'ра в середніх навчальних закладах України. –2007. – № 10. – С. 33 – 34.


22


Одеса. Будинок на вулиці Пастера, деМ.В.Гоголь наймав кімнату

Як зазначає Д.Затонський, "втіленняЗла не завше у Гоголя лякливі чи дурні, йлюдина далеко не кожного разу бере надними гору... Є у Гоголя й речі відверто ля!каючі, а можна навіть сказати, що й демо!нічні..." [8].

Традиція сприйняття автора як носія народногосміхового начала виявилася такою сильною, що проГоголя�містика, який умів геніально передавати різнівідтінки не тільки сміху, а й страху, почали говоритизовсім недавно. Упродовж останніх десятиліть поси�люється увага до творчої спадщини Гоголя, зробле�но спроби нових прочитань та інтерпретацій.

Творчість Миколи Гоголя в контекстіромантизму

Категорії містичного та жахливого булиактуальними для українського романтиз!му. З одного боку, письменники часто вико!ристовували такі усталені форми химерно!го, як сон, марення, божевілля, ворожіннятощо. З іншого, – винайдені ними химеристосуються переважно двох площин люд!ського буття: політичної як увиразненнянаціонального поневолення та інтимної яквиявлення невмотивованих перетворень упобутовій сфері життя людини, найчасті!ше – любовній.

Український романтизм був дуже бага!тий на різні форми містичного та жахливо!го, зокрема йому властиві мотиви сну,сп'яніння, містеріальних культів, боже!ственної еманації тощо. Тематичне розма!їття химер в українському романтизмісвідчить про специфічне художнє відобра!ження прихованого прагнення до волі.

До кола репрезентаторів романтизму вУкраїні належить і М.Гоголь – один із пер!ших романтиків в українській традиції,який впродовж певного часу був штучновикреслений із її доробку.

Першою збіркою, що засвідчила прина!лежність Гоголя до романтизму, стали "Ве!чори на хуторі біля Диканьки". У творі ав!тор зобразив життя українського народу вдвох планах – фантастичному і реальному,причому реальне життя змальовано гіпер!

Містичне та жахливе завжди були врозвинених культурах, щоправда, кожнийнарод знаходив для цих явищ різні форми.Означені категорії постійно тривожилитворчу уяву митців і поволі проникали вмистецькі твори, наповнюючи їх видіння!ми, ворожбою, привидами, тінями з потой!бічного світу тощо.

Термін "містика" з грецької перекла!дається як таємничий. Під цим поняттямслід розуміти потяг до пізнання надпри!родного. Містичне завжди пов'язане з наді!єю та страхом, навіть жахом, афектом,який, за Д.Юмом, є одним із ступенів стра!ху. Оскільки містика і страх мають певнийзв'язок, то у мистецтві жахливе часто пе!реплітається з містичним, хоча інколи бу!ває достатньо автономним. Свідченням цьо!го є давньогрецькі міфи про Медею, життє!писи Калігули й Нерона, картини пекла уДанте, шекспірівський образ леді Макбет,преромантичні готичні романи, вірші Бод!лера, "Голод" Кнута Гамсуна, твори митцівХХ ст., у яких показані жахливі картинисталінських репресій, Голодомору, нацист!ських злочинів, Голокосту, кінострічкиХічкока, Тарантіно тощо. Усе це – свідчен!ня багатовікової присутності містичного йжахливого у світовому мистецтві.

Без готичної белетристики з її культомжахливого й таємничого неможливо такожуявити творчості видатного українськогописьменника М.В.Гоголя.

Жахливе у творах Гоголя пов'язане іззображенням нечистої сили і розглядаєть!ся у літературознавчих працях як своєрід!не етнографічне побутописання. Причинуцього, мабуть, слід шукати у загальній тен!денції сприйняття першої гоголівськоїзбірки, яка панує і досі. Автори першихвідгуків на "Вечори..." відзначали сміх якособливість таланту письменника. Усім за!пам'ятався відгук О.Пушкіна, який допомігавторові у його самоствердженні: "Осьсправжня веселість, щира і безпосеред!ня...". Слова "веселий", "сміх", "розсмішити"є чільними у відгуках. Ще А. Бєлий свогочасу зауважив, що "твори, у яких нерв сю!жету – не сміх, а, наприклад, жах, і де негопак домінує, а трагедія ... вважались не!вдалими ("Вій", "Страшна помста")" [15]. Асерйозного, страшного і навіть жахливого утворчості Гоголя не менше, ніж смішного.

23


Жахи та містика у світовому мистецтві – тема майже недосліджена. Але ці категорії завжди були в розви�нених культурах, зокрема українській. Літературна розвідка є спробою з'ясування особливостей утілення ка�тегорій містичного та жахливого у творчості М.В. Гоголя.

Ужасы и мистика в мировом искусстве – тема почти неизученная. Но эти категории всегда присутствовалив развитых культурах, в частности украинской. Литературное исследование является попыткой выясненияособенностей воплощения категорий мистического и ужасного в творчестве Н.В. Гоголя.

Horrors and mysticism in the world art is a theme almost unexplored. But these categories always were in the developedcultures, in Ukrainian, too. This research in literature is the attempt to find out features of embodiment of categories ofmystic and terrible in the creative work of the M.V.Hohol.

МІСТИЧНЕ ТА ЖАХЛИВЕ У ТВОРЧОСТІ М.В.ГОГОЛЯ

Т.А.Мищенко


24

ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇстосується і душі людської, з'ясуваннюякої автор присвячує не одну сторінку сво!єї творчості. Процес розриву природноїгармонії, присутній уже в ідеалізованих"Вечорах...", розкривається у Гоголя черезтему "диявольської присутності", яка вирі!шується автором у рамках романтичноїтрадиції.

Звернення до міфології має не тільки ес!тетичний, але й моральнісний характер: са!ме в міфічній культурі тема добра і зла зав!жди актуальна. Присутність зла, втіленогов образі диявола, відчувається майже у всіхповістях Диканьки, де нечиста сила здатнаперевтілюватися в різні істоти: в чоловіка йжінку, у тварин (свиней, собак, котів), упредмети (наприклад, у червону свитку).Отже, завдяки фантастичним елементамГоголь відокремлює "чарівність" і "демоніч!ність" людської душі. Наприклад, у

"Страшній помсті"чистота душі Катери!ни розкривається че!рез духовні страж!дання і щирість по!чуттів до батька. Крімпроблеми добра і зла,тут розв'язується пи!тання про співвідно!шення раціональногой емоційного. Розумомвідчуваючи, що душабатька клятвопоруш!на і невірна, Катеринавідмовляється віднього: "Бог свідок, я

зрікаюся його, зрікаюся батька! Він антих!рист, боговідступник. Хай гине він, потопає– не подам руки врятувати його" [6 ]. Зда!ється, Катерина вчинила правильно, але"туга залягає в серці". Бо її розум прагнестрашної кари, а серце молиться за спасін!ня душі батька, відлунюючи ментальну оз!наку українського народу – переважаннясерця над розумом. Таким чином,

твори Гоголя можна назвати психологічнимидослідженнями людської свідомості.

Отже, романтичну естетику, без сумні!ву, можна вважати визначальним елемен!том творчості письменника. Гоголівськапровінційна освіта набувалася в середови!щі, що було оригінальним сплавом освітян!ського поривання та загальнолюдськихкультурних надбань, народного життя таорганічного сприйняття внутрішнього ба!гатства навколишньої природи. За такихумов було цілком логічним, що жива фоль!клорна традиція, надзвичайно близька докарнавального дійства, сміхової культуриСередньовіччя, збагаченої і розвиненої не!повторним національним колоритом ма!льовничого довкілля, цілковито оволоділасерцем і розумом молодого художникаслова.

болічно, "приправлене" фантастикою. М.Го!голь не відтворює життя українських се!лян, його "Вечори..." – казки, мрії, у яких не!має страшної реальності кріпацтва. Ство!рюючи свої повісті, насичені невимушеноюкарнавально!ярмарковою веселістю, а ча!сом казковими страхами, він жив думкоюпоказати творче, філософське розуміннялюдини і світу. Своєрідність письменникабула не в тому, що він вигадував страшні іс!торії, а в тому, що створив свої повісті наґрунті народної фантазії, гумору й трагізму.Вони написані весело і страшно одночасно.

У всіх творах Гоголя на українські темирозкриваються міфічні елементи, хоча йрізною мірою: в одних міф подається май!же повністю, в інших виділяються його ок!ремі аспекти, але в усіх автор висловлюєзацікавлення українською історією йфольклором. З величезною душевною теп!лотою й високим лі!ризмом він змальовуєсвітлі народні образи,рідну природу: "Якийчарівний, який роз!кішний літній день уМалоросії! Які млос!но гарячі ті години,коли полудень сяє се!ред тиші й спеки, іблакитний, незмір!ний океан, жагучимкуполом схилившисьнад землею, здаєтьсязаснув, весь потонув!ши в млості, пригор!таючи й стискаючи прекрасну в ніжнихобіймах своїх!" [6].

Опис гоголівського дня асоціюється ізспокоєм та тишею. І тільки гоголівська нічздатна розворушити цю тишу, відтворитиособливу гармонію між людиною і приро!дою: "Чи знаєте ви українську ніч? О, ви незнаєте української ночі! Пригляньтесь донеї: з середини неба дивиться місяць. Без!межне склепіння небесне розійшлось, роз!ширилось іще безмежніш! Горить і дишевоно. Земля вся в срібному світлі; а дивнеповітря віє і теплом, і прохолодою, і дишемлістю, і розливає океан пахощів. Боже!ственна ніч! Чарівна ніч!..." [6]. Опис ночі уГоголя не тільки наскрізь романтичний, алей обумовлений українською ментальністю.

З одухотвореною красою природи пись!менник пов'язує такі моральні якості, якдобро, чесність, справедливість. Відход!ження від цих моральних принципів Го!голь помічає через алегоричне розкриттязворотного боку темної ночі: це й страхіт!лива ніч у лісі на Івана Купала, і хуртовин!на ніч перед Різдвом, і остання ніч у рідно!му домі напередодні від'їзду Тараса Буль!би з синами на Січ, і ніч над Дніпром у"Страшній помсті". Ця амбівалентність

К.Трутовський, "Страшна помста"

25

вин повернутися додому, але кінь понісйого у зворотному напрямку, і він врешті!решт гине в Карпатах. Смерть чаклуна із"Страшної помсти" саме тому є жахливою,що герой уособлює розрив зі щирою віроюта праведністю. У цьому сенсі смерть Ка!терини й Данила сповнена героїчного па!фосу, оскільки вони загинули за віру якмученики, а тому вони майже святі.

Жахлива смерть Петруся Безродного,героя повісті "Вечір проти Івана Купала",також зумовлена віровідступництвом. Ін!ший персонаж твору, Басаврюк, !це тра!диційний національний образ "нечистого",який використовує людей задля своїх ці!лей, даруючи "кляте" золото. Його виглядстрашний: "У! Яка пика! Волосся – щети!на, очі – як у вола!" [6]. Він не ходить доцеркви навіть у Великдень і володіє сек!ретом, де знайти скарби. Коли Петро по!годжується на умови цього диявола, то

Басаврюк стає іщестрашнішим: "... сидівувесь синій, як мрець.Хоч би поворухнув од!ним пальцем. Очі неру!хомо втуплені в щось,видне тільки йому само!му, рот наполовину роз!зявлений, і ані слова.Навколо не шелесне." [6].Звичайно ж, договір ізчортом призводить героядо лиха: доводиться пе!реступити через смертьбрата своєї коханої, усім'ї немає щастя і любо!ві. Петро тільки згубивсвою душу.

Подібні мотиви знаходимо і в повісті"Вій". Великою дорогою ідуть богословХалява, філософ Хома Брут і ритор Тибе!рій Горобець. Лихі передчуття починаютьпереслідувати Брута вже з того моменту,коли три семінаристи, шукаючи харчу,сходять з головної дороги, а на землю спа!дають сутінки. Зійшовши на манівці (від"мана" – привид, дух, химера), вони нібивступили у зону дії антисакральності з їїжаскою невідомістю. Дорогу поглинулатемрява, вірніше, князь темряви, котрийпровадить їх до відьми. З її, очевидно, ар!хетипною проявою найтісніше зіткнутисядоведеться Брутові. Постає питання, чомутільки Хома стає її здобиччю. Можливо,тому що філософ легковажно грішить, закороткий час припускається декількохвизначальних для свого майбутнього по!хибок. Ще в дорозі він виглядав з!поміжсвоїх приятелів найбільш збентеженим, урозмові з відьмою забожився, лукаво поо!біцяв віддячити за нічліг і, врешті, з Ха!лявиної кишені вкрав карася. За гріхиБруту відведено овечий хлів (заблуканаовечка). Тепер відьма без особливих зу!силь паралізує його волю, позбавляє мо!

ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇКатегорія жахливого як стильовий

елемент творчості Миколи Гоголя

Микола Гоголь активно вдавався до ви!користання категорії жахливого лишепротягом першої половини свого творчогожиття. Специфічний емоційно!почуттє!вий і морально!етичний вимір має гого!лівське тлумачення смерті. Смерть у "Ве!чорі проти Івана Купала" або в "Страш!ній помсті" безпосередньо пов'язана з жа!хом падіння грішної душі, яка розірвалазв'язок з колективною релігійністю кано!нічної церкви, колективною праведноюдушею.

"Страшна помста" зачаровує таємни!чою атмосферою, яскравою колористи!кою, незвичною ритмікою, що відповідаємагічному змісту твору, гіперболізмом об!разів, зокрема образом Дніпра. Вражаєвміння молодого Гоголя створити атмос!феру страху, змалюватисправжні жахи, а саматехніка передачі фантас!тичного і містичного, зда!ється, випереджає свійчас і має багато спільногоіз захопленнями цимиявищами сьогодні, на по!чатку ХХІ століття.

Чаклун у "Страшнійпомсті" – це втілення не!чистої сили, "образ сата!ни", який ховається підвиглядом козака і набуваєсправжнього вигляду піддією ікон. Перетвореннякозака у страшного ста!рого, у якого "нос вырос инаклонился на сторону, вместо карих зап!рыгали зеленые очи, губы засинели… Изорта выбежал клык", символізує силу ікон іпідкреслює, що зіткнення божественного ідиявольського несумісні. За християн!ськими уявленнями, посвячення в чаклу!ни супроводжувалося відреченням від Бо!га і продажем душі дияволу. З першихсторінок "Страшна помста" вражає вираз!ним ритмом, до особливостей якого нале!жать повтори звуків та слів, як, наприк!лад, "любили поесть", "любили попить","любили повеселиться" в описі весілля,часте вживання слова "страшно" у містич!ному описі кладовища і мерців, що підні!маються з могил. Атмосфера страху пере!дається за допомогою зображень жахли!вих картин, звукової інструментовки, па!уз, повторів: "зашатался другой крест","пошатнулся третий крест" тощо. Зіткнен!ня з ірреальною силою вражає навіть хо!роброго пана Данила. "Страх и холод ско!вал козацкие жилы", – коментує автор [4].Чаклун убиває пана Данила, його дружи!ну та однорічного сина. Досягнувши своєїмети, він намагається за будь!яких обста!


ви, змушує виконувати свої накази. Даліборотьба між демонічними силами талюдською душею проходить на рівні сві!домості – підсвідомості. Як тільки Хомавдається до заклять, активізує свою сві!домість, він починає опановувати стано!вище, виплигує з!під відьми і опиняєтьсяна її спині.

Гоголь, очевидно, не випадково називаєБрута Хомою: він і справді – невірний.Саме брак віри стає причиною загибеліфілософа. Отож завдання Брута зрозумі!ле: перемогти своє невірство. Це частковойому вдається – відьму побито майже досмерті, віра, здавалося б, тріумфує, алефілософ не почувається переможцем. Йо!го злякало проникнення у відьомську та!ємницю: на його очах стара перетворило!ся на дивовижної вроди дівчину. ТеперХома відає. "Он знает", – сказала батько!ві вмираюча відьма. Надходить черга спо!кутувати цю мимовільну причетність допотойбічного знання. Найкращим місцемдля такої спокути є церква. Але вона за!недбана й потребує очищення – освячен!ня. На Хому покладається завдання від!співати померлу. У першу ніч Хома почу!вається впевнено, ще б пак: "Человекприйти сюда не может, а от мертвецов ивыходцев из того света есть у меня мо!литвы такие, что как прочитаю, то онименя и пальцем не тронут". Але впевне!ність Брута, як тільки відьма встає з тру!ни, швидко вивітрюється. Філософа охоп!лює страх, і це почуття стає для нього фа!тальним. Хома злякався нечисті і цимвизнав себе підвладним їй. Коло, за якимнамагається врятуватися герой, – це Го!голівський символ віри. Коли Хома глянувна Вія, він зробив ще одну помилку – під!дався спокусі пізнати те, що є небажанимі небезпечним: світ окультного, потойбіч!ного. Цей вчинок розірвав магічне коло,Хома опинився під владою демонів.

Повістю "Вій" Гоголь геніально прозирнув у май�бутнє, визначив один із актуальних конфліктів сучас�ності – між вірою і знанням.

Тема поєднується з мотивом помсти тазображенням проявів родової свідомості.Історія Петра й Івана зі "Страшної помсти"нагадує біблійний сюжет – братовбивствоКаїном Авеля, причиною якого була заз!дрість. Образи мають символічний харак!тер. Спочатку Петро, а потім Іван стаютьуособленням помсти, а від гріховності їхніхвчинків страждають нащадки. Пригадаймоепізод, коли чаклунові привиділося чиєсьнезнайоме обличчя. "И страшного, кажет!ся, в нем мало; а непреодолимый ужас на!пал на него... Колдун весь побелел как по!лотно" [4]. Мабуть, це Іван, невідомий чак!лунові месник, ображений його далекимпращуром. Досі читач вважав чаклуна ви!щою силою зла. Але виявилося, що його

могутність обмежена більшою силою. Карабула підтверджена ще й Божим рішенням.Дослідники – А.Бєлий, Ю.Лотман,Ю.Манн зазначають, що у міфі "Страшноїпомсти" мали відбиток елементи архаїчно!го світосприйняття та родової свідомості.Злочин Петра був направлений не тількипроти Івана, а й проти його єдиного сина."А человек без честного рода и потомствачто хлебное семя, кинутое в землю и про!павшее даром", – говорить Іван, і тому вінвимагає помсти для всього роду Петра.Чаклун звершує низку злочинів, сам нерозуміючи навіщо. Психологічна основа діївідсутня не в її усвідомленні, але в її моти!вації та імпульсах.

Протягом твору ми бачимо, як здійснюється пом�ста, піднімаються з могил мерці, під ударами землет�русу гинуть непричетні до описаних подій люди. Цеперший гоголівський образ стихійної катастрофи.Таким чином, Гоголь стверджує думку, що злочинпроти роду загрожує загибеллю світу.

Трагічні інтонації з наголосом на хво!робливо!маніакальних проявах людськоїпсихіки у Гоголя можна відчути в опові!данні "Записки божевільного". Тут реалі!зується реалістична основа гротеску: додушевної катастрофи призводить крахілюзорного бажання досягти високих чиніву чиновницько!ієрархічному суспільстві.Це трагедія маленької людини, яка не ба!жає усвідомлювати свою раптову непот!рібність.

У більшості творів Гоголя, особливо тих,що увійшли до циклу повістей "Вечори нахуторі біля Диканьки", фольклорна основає глибоко релігійною за своєю сутністю йвіддзеркалює колективно!православну са!мосвідомість. Жахливе переживається неяк особистий досвід самотньої душі, а якщось екзистенційне, співзвучне настроямякоїсь спільноти, а то й нації. Навіть жахсмерті письменник усвідомлює з позиційправослав'я. Відомий російський ученийМ.Бахтін наголошував, що жахливе уМ.Гоголя суголосне "веселій чортівні, яка єглибоко спорідненою за характером, тономі функціями з веселим карнавальним ви!довищем", коли веселість і сміх невіддільнівід жахливого.

Як наголошує О.Горенко, розкрити спе!цифіку категорії жахливого можна ще й наміфологічному рівні, проаналізувавши по!гляди сучасника М.Гоголя – Джакомо Лео!парді, великого італійського поета й мисли!теля, який розділив увесь пласт міфологіїна два рівні. Він вважав, що "творці першихміфологій (певні особи чи народи) намага!лися все пояснити, а не вкривати завісоютаємниці. Вони прагнули робити недосяжнідля почуттів речі зрозумілими за допомо!гою чуттєвих речей, виправдати існування

26


Крім того, специфіка утворення химертакож чи не найщільніше пов'язана з наці!ональним світовідчуттям, оскільки длярізних національних літератур виявля!ються притаманними й різні фантастичніобрази, як за тематичним наповненням,так і за сюжетним архетипом, стилістикоюта інтелектуальною грою. Вивчення засо!бів реалізації жахливого, отже, є однією зплощин з'ясування національної специфі!ки літератури того чи іншого народу.

ЛIТЕРАТУРА

1. Антоневська І. Тема,яка чекає на майбутніх дос�лідників / І. Антоневська //Всесвітня література такультура. – 2005. – № 2. –С. 2.

2. Бовсунівська Т. Химерау західноєвропейському таукраїнському романтизмі(А. Міцкевич, Е.�Т.�А. Гоф�ман, В. Гюго, Ш. Бодлер,Е. По, Т. Шевченко та інші) /Т. Бовсунівська // Всесвітнялітература та культура внавчальних закладах Украї�ни. – 2000. – № 4. – С. 48 –50.

3. Горенко Е. П. Можетли ужасное быть веселым:генетические связи на при�мере творчества Э. А. По иН. В. Гоголя / Е. П. Горенко //

Русская словесность в школах Украины. – 1999. –№ 4. – С. 50 – 52.

4. Затонський Д. Бісівщина: дотичність Гете іГоголя / Д. Затонський // Зарубіжна література.– 1999. – № 22 – 23. – С. 3 – 7.

5. Лімборський І. В. Західноєвропейський преро�мантичний роман "жахів" і його рецепція в україн�ській літературі / І. В. Лімборський // Всесвітнялітература та культура. – 2005. – № 2. – C. 13 –18.

6. Манн Ю. В. Поэтика Гоголя. – Издание 2�е,дополненное / Манн Ю. В. – М. : Художественнаялітература, 1988. – 413 с.

7. Мацапура В. И. Запорожская Сечь в худо�жественной интерпретации Н. Гоголя ("ТарасБульба") / Мацапура В. И. // Всесвітня літера�тура та культура в середніх навчальних закладахУкраїни. – 2000. – № 9.

8. Мацапура В. І. "Страшна помста" М. В. Го�голя як міфоцентричний твір: особливості пое�тики // Всесвітня література та культура. –2005. – № 7.


речей, які людина не була здатна чи немогла зрозуміти на той час". Творці більшпізніх міфологій, платоніки і особливопредставники перших століть нашої доби,прагнули, на думку Дж.Леопарді, "віднай!ти темне в ясному, пояснити речі зрозуміліза допомогою речей недосяжних для по!чуттів і розуміння, милувалися сутінками,шукали виправдання речам ясним у таєм!ницях і загадках. Звідси й різниця характе!рів двох видів міфологій... Перші – веселі,другі – похмурі" [7].

У Гоголя страшне завжди є гротескним.Так, у Басаврюка ("Вечірпроти Івана Купала")"волосся – щетина, очі яку вола", у чаклуна("Страшна помста") –"ніс, який звисав над гу!бами, і рот, роздутий довух". У "Вії" перед очимаприголомшеного читачапостає ціла галерея гро!тескних образів нечистоїсили, але найгротескні!ший із них – Вій, "при!земкуватий, вкритийчорною землею, з рукамий ногами, схожими на ко!ріння могутніх дерев, іззалізним обличчям та по!віками до самої землі".

Якщо в оповіданнях "Со�рочинський ярмарок", "Нічперед Різдвом", "Майська ніч,або Утоплена", "Втраченаграмота" переважають життє�радісні мотиви, то в повістях"Вечір проти Івана Купала","Страшна помста" та "Вій"уже відчувається тривогаМ.Гоголя з приводу зникнен�ня гармонії людини і невтіленого добра. Жахливе на�буває сили, перетворюється на некеровану стихію,що підпорядковує людину та її душу. Відбувається тезіткнення християнського з язичницьким, про яке го�ворив ще Д.Мережковський.

І християнське і язичницьке поступовослабшають у творчості пізнього Гоголя. Цімотиви ще відчутні у повісті "Портрет",яка ввійшла у збірку "Арабески", надру!ковану 1835 р. Однак жахливе тут ужевтрачає свій демонічний характер і на пер!ший план виходить реалістично достовір!не, психологічно виправдане бачення вадлюдської натури, її залежність від смаківнатовпу, згубність сліпої жаги слави тагрошей.

Можна стверджувати, що використання такихкатегорій, як химерне, містичне, жахливе у конкрет�ному національному типі романтизму стає тим інтен�сивнішим, чим глибшим є усвідомлення певного ду�ховного дискомфорту нацією і письменником.

27


Гоголь в гостях у Гофмана


Цель урока. Дать представление уче�никам об истории создания поэмы, ееидейно�художественном и жанровом свое�образии, особенности композиции, смыс�ле заглавия; развивать творческие, ана�литические, коммуникативные, способ�ности логического мышления; формиро�вать навыки самостоятельной исследова�тельской деятельности школьников, раз�вивать умения находить, систематизиро�вать и анализировать материал для ре�шения представленной проблемы.

Тип урока. Урокпроблемного исследо�вания.

О б о р у д о в а н и е .Выставка художе�ственных произведе�ний Н.В.Гоголя, кри�тической литературыо жизни и творчествеписателя, иллюстра�тивный материал,репродукции картин.

Организационные задачи урокаРаспределение опережающих зада�

ний по творческим группам, определениетемы и цели ученических исследований.

Отбор критической литературы,конспектирование, дальнейшая сравни�тельная характеристика различныхтрактовок одной и той же проблемы.

Систематизация и анализ собранногоматериала.

Подбор иллюстративного материала,фотографий, документов.

Создание презентации к уроку с ис�пользованием мультимедийных техноло�гий.

Содержание урокаI. Вступление. Объявление темы и за�

дач урока, определение формы проведе�ния урока. Распределение времени пре�зентаций в группах

II. Пушкинский сюжет /замысел про�изведения/

1. Литературоведческий контекстСообщение группы исследователей:– История поэмы начинается 7 октяб�

ря 1835 года. Этой датойпомечено знаменитоеписьмо Гоголя к Пуш�кину: "Начал писатьМёртвых душ. Сюжетрастянулся на пре�длинный роман, и, ка�жется, будет сильносмешон. Но теперь ос�тавил его на третьейглаве. Ищу хорошегоябедника, с которым

можно было коротко со�йтись. Мне хочется в этом романе пока�зать хотя бы с одного боку Русь". Позжев "Авторской исповеди" (1847 г.) Гогольотмечал: "Он (Пушкин) давно склонялменя приняться за большое сочинение и,наконец, один раз, после того, как я емупрочёл одно небольшое изображение не�большой сцены, но которое, однако ж, по�разило его больше всего мной прежде чи�танного, он мне сказал: "Как с этой спо�собностью угадывать человека и несколь�кими чертами выставлять его вдруг все�го, как живого, с этой способностью, неприняться за большое сочинение!" … и взаключенье всего, отдал мне свой собс�твенный сюжет, из которого он хотелсделать сам что�то вроде поэмы и которо�

28

Науковий матеріал даного уроку слугуватиме значною підмогою в процесі проблемного досліджен�ня теми задуму і написання Н.В.Гоголем поеми "Мертві душі". Використані автором уроку стат�ті і листи письменника дадуть змогу прослідкувати художній задум майстра, усвідомити йоготитанічну працю, трепетне ставлення до людини.

Научный материал урока послужит значительным подспорьем в процессе проблемного исследова�ния темы замысла и написания Н.В.Гоголем поэмы "Мертвые души". Использованные авторомурока статьи и письма писателя дадут возможность проследить художественный замысел мас�тера, осознать его титанический труд, трепетное отношение к человеку.

Scientific data of this lesson will serve as a considerable help in the process of problem research of theme ofplot and writing poem "Dead souls" by N.V.Hohol. Used by the author of lesson the articles and letters ofwriter will enable to trace the artistic idea of master, realize his titanic work, athrob attitude toward a hu�man being.

"ИСТОРИЯ МАСТЕРА, НАПИСАННАЯ БОЛЕЗНЕННОЙРУКОЙ…"(УРОК В 9 КЛАССЕ ПО ПОЭМЕ Н.В.ГОГОЛЯ "МЕРТВЫЕ ДУШИ")

В.В.Глибовец


Мёртвые души" – величайшее произведе�ние Гоголя.

Он приступил к его написанию молодымчеловеком, почти юношей; вошёл с ним в по�ру зрелости; приблизился к последней черте.

"Мёртвым душам" Гоголь отдал всё – исвой художнический гений, и исступлённостьмысли, и страстность надежды.

"Мёртвые души" – это жизнь Гоголя, егобессмертие и смерть.

ЮЮ..ВВ..ММаанннн

29

ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇнялся за работу, опередив Пушкина. Освоём труде Гоголь поведал Жуковскомуи Плетнёву. Пушкин был этим крайне не�доволен. Но потом прибавил: "Я не напи�сал бы лучше. У Гоголя бездна юмора инаблюдательности, которых во мне нет".Чтение Гоголем первых глав "Мёртвыхдуш" Пушкину окончательно примирилодвух писателей. Таким образом, можноотметить, что Пушкин не "передал" сю�жет "мёртвых душ", а ему пришлось "ус�тупить" его Гоголю.

Биографическая справка"Мысль написать "Мёртвые души" взята Гоголем

с моего дяди Пивинского. У Пивинского было 200десятин земли и душ 30 крес�тьян и пятеро детей. Богато житьнельзя. И существовали Пивин�ские винокурни. Тогда у многихпомещиков были винокурни.Вдруг начали разъезжать чинов�ники и собирать сведения овсех, у кого есть винокурни. По�шёл разговор о том, что у когонет 50 душ крестьян, тот не име�ет права курить вино. Задума�лись тогда мелкопоместные: хотьпогибай без винокурни. А Хар�лампий Петрович Пивинскийхлопнул себя по лбу и сказал:"Э! Не додумались!". И поехал вПолтаву да внёс за своих умер�ших крестьян оброк, будто заживых. А так как своих, да и смёртвыми, далеко до 50 не хва�тало, то набрал он в бричку го�рилки. Да и поехал по соседям инакупил у них за эту горилку

мёртвых душ, записал их себе, сделавшись по бума�гам владельцем 50 душ, до самой смерти курил винои дал этим тему Гоголю, который бывал в Федунках,имении Пивинского, в 17 вёрстах от Яновщины: кро�ме того, и вся миргородчина знала про мёртвые ду�ши Пивинского".

Из воспоминаний М.Г.Анисимо�Яновской,дальней родственницы Гоголя

Вывод. Таким образом, анекдот о по�купке "мёртвых душ" мог быть известенГоголю помимо Пушкина.

2. БеседаЧем привлёк внимание Н.В.Гоголя

анекдот о покупке�продаже "мёртвыхдуш"? Как трансформировался в процес�се работы над произведением замыселавтора?

3. Проблемный контекстВ письме к В.А.Жуковскому (12 ноября

1836 г.) Гоголь писал: "Никому не сказы�вайте сюжет "Мёртвых душ". Названиеможете объявить всем. Только три чело�века, вы, Пушкин да Плетнёв, должнызнать настоящее дело…".

Вопрос: Как вы считаете, почему Го�голь не хотел раскрывать заранее под�

го, по словам его, он бы не отдал другомуникому. Это был сюжет Мёртвых душ…Пушкин находил, что сюжет Мёртвыхдуш хорош для меня тем, что даёт пол�ную свободу изъездить с героем всю Рос�сию и вывести множество самых разно�образных характеров".

Увлёкшись фигурой авантюриста, ко�торый скупает у помещиков умершихкрестьян с тем, чтобы заложить в Опе�кунском совете как живых и на этойсделке заработать деньги, Гоголь сначалазадумал "Мёртвые души" как произведе�ние сатирического, забавного, комическо�го плана. Анекдот давал возможность пи�сателю создать большое произведение,точнее, даже роман или,если быть точным, –плутовской роман. Имен�но так представлялсяГоголю жанр его произ�ведения первоначально(о "романе" – но ещё не"поэме" – говорится вписьме к Пушкину от 7октября 1835 года).

Но по мере работынад произведением темапоэмы значительно уг�лублялась в сознанииавтора. "Хотелось бы мнестрашно вычерпать этотсюжет со всех сторон"(письмо А.В.Жуковскому16 ноября 1836 г.) "Еслисовершу это творениетак, как нужно его со�вершить, то… какой огромный, какойоригинальный сюжет! Какая разнообраз�ная куча! Вся Русь явится в нём!" (пись�мо Гоголя). Таким образом, замысел про�изведения бесконечно расширился. Тво�рение мыслилось теперь Гоголю какграндиозная трёхтомная эпопея о жиз�ни всего государства, всего русского на�рода.

Существует также версия, что Пуш�кин сам хотел продолжить работу надсюжетом о "мёртвых душах" и на основеего создать собственное произведение.Так Ю.В.Манн, исследуя данную пробле�му, отмечал, что Пушкин не собиралсяоставлять замысел. Он хотел непременноприняться за обработку сюжета, "которо�го, по его словам, он не отдал бы никому".Пушкин, по словам Гоголя, хотел напи�сать "что�то вроде поэмы". Поэт, расска�зав Гоголю о неком господине, скупавшемв Псковской губернии мёртвые души,прибавил, что он намерен заняться этимсюжетом. Гоголь, якобы выслушав этотрассказ, не обнаружил никакой заинте�ресованности. Но впоследствии сам при�


А.С.Пушкин. Рисунок Н.В.Гоголя, 1833 г.

30

реработать. Сам А.Никитенко изменилназвание поэмы, над заглавием "Мёр�твые души" красными цензорскими чер�нилами было надписано – "ПохожденияЧичикова, или…". Также известно, чтоГоголь хотел сохранить "Повесть о капи�тане Копейкине" в самом тексте поэмы,придавая ей огромное идейное значение.Поэтому писатель был готов идти на лю�бые уступки, переделывая текст "повес�ти", чтобы только её сохранить. Самацензурная история "Мёртвых душ" дли�лась около полугода.

21 мая 1842 года "Похождения Чичи�кова, или Мёртвые души" вышли из пе�чати.

IV. В круге чтения

Сообщение группы биографов� В процессе работы над поэ�

мою проявилась одна из особен�ностей работы Н.В.Гоголя над"Мёртвыми душами".

Из воспоминаний современ�ников известно, что Гоголь "нелюбил, когда говорили об его со�чинениях", "был скрытен" вэтом отношении. Никогда он несоглашался публиковать отры�вок из большого произведения,которое он ещё не закончил.Тем не менее, отрывки из "Мёр�твых душ" Гоголь читал своимдрузьям, знакомым, литерато�рам.

� Как известно, первым слу�шателем произведений Гоголя былА.С.Пушкин. С ним Гоголь делился свои�ми творческими планами. Именно Пуш�кину были прочитаны первые главы бу�дущей поэмы. Читал Гоголь некоторыеотрывки свои близким друзьям и знако�мым во время своего пребывания за гра�ницей. Но основные чтения "Мёртвыхдуш" были предприняты Гоголем в 1839году, когда писатель после продолжи�тельного отсутствия приехал в Россию.

� Сначала чтения состоялись в Москве,куда осенью 1839 года Гоголь приехалвместе с М.П.Погодиным. Среди слушате�лей были известные критики, литерато�ры, знакомые писателя: Погодин, Акса�ковы, Панаев и др. Важнейшим резуль�татом этих чтений, да и вообще встреч сГоголем, было то, что стало вырабаты�ваться мнение о нём как о писателе все�мирном. Ещё в 1835 году Белинский про�возгласил Гоголя "главою литературы,главою поэтов", но поэтов лишь отече�ственных. Под влиянием чтения "Мёр�твых душ" К.Аксаков писал: "…те тупы,которые видят в его сочинениях смешное.

ППЕЕДДААГГООГГІІЧЧННІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇлинное содержание своей поэмы? Чемможно объяснить такую позицию автора?

III. "…Огромно велико моё творение, ине скоро конец его" / в творческой лабо�ратории писателя/

Биографический контекстСообщение группы биографов� Работа над поэмою началась ещё в

1835 году, до написания "Ревизора", и сра�зу же приобрела широкий размах. 6 июня1836 года после бурных переживаний,вызванных премьерой "Ревизора", Гогольедет за границу с намерением "глубоко об�думать свои обязанности авторские, своибудущие творения". Конец лета и осеньпроводит в Швейцарии, где принимаетсяза продолжение "Мёртвых душ".

– В ноябре 1836 года Гоголь переез�жает в Париж. Здесь в феврале1837 года, в разгар работы над"Мёртвыми душами", он полу�чает известие о гибели Пушки�на. В приступе "невыразимойтоски" и горечи Гоголь ощуща�ет "нынешний труд" как "свя�щенное завещание" поэта. В ок�тябре 1837 года Гоголь вторич�но приезжает в Рим, где разво�рачивается заключительнаястадия работы над первым то�мом "Мёртвых душ".

� В сентябре 1839 года в соп�ровождении Погодина Гогольприезжает в Москву и присту�пает к чтению глав "Мёртвыхдуш" – сначала в доме Аксаковых, потом,после переезда в октябре в Петербург, –у Жуковского, у Прокоповича в присутс�твии старых друзей. Всего прочитано 6глав. 9 мая 1840 года на празднованиисвоих именин, устроенном в доме Погоди�на, Гоголь встречается с М.Лермонтовым.Спустя 9 дней покидает Москву, направ�ляясь в Италию для окончательной от�делки первого тома. Но в конце лета 1840года в Вене его внезапно настигает прис�туп тяжёлой болезни. С конца сентября1840 года по август 1841 года Гоголь жи�вёт в Риме, где завершает первый томпоэмы.

� В октябре он через Петербург едет вМоскву; читает в доме Аксаковых пос�ледние пять глав. В январе 1842 года пи�сатель, опасаясь запрещения поэмы, пе�реправляет рукопись с Белинским в Пе�тербургский цензурный комитет, просятакже о содействии старых друзей. 9 мар�та книга была разрешена цензором А.Ни�китенко, однако с изменением названия ибез "Повести о капитане Копейкине",текст которой Гоголь вынужден был пе�

Н.В.Гоголь читает"Мертвые души". РисунокЭ.Дмитриева�Мамонова.

1839 г.

против бессмертия". Раздавались и дру�гие голоса: "Что вы ни говорите, – негодо�вали цензоры, – а цена, которую даёт Чи�чиков, цена два с полтиною, которую ондаёт за душу, возмущает душу. Челове�ческое чувство вопиёт против этого. Хо�тя, конечно, эта цена даётся за одно имя,написанное на бумаге, хотя всё же этоимя – душа человеческая, она жила, су�ществовала…" (из письма Гоголя).

� Такое неприятие чиновниками слово�сочетания "мёртвая душа" было в то вре�мя понятным. Это выражение в 1840�х гг.звучало странно и до Гоголя в русскойлексике не встречалось. Даже знатокирусского языка, например, профессорМосковского университета А.И.Погодин,не знали его. Впервые слова "мёртвые ду�ши" были написаны Гоголем в письме кА.С.Пушкину 7 октября 1835 года. Судяпо тексту и смыслу письма, это выраже�ние уже было известно Пушкину и недолжно было удивить его; следовательно,оно уже прозвучало в разговоре писате�лей при обсуждении сюжета о поездкеЧичикова. Но кто из них первым произ�нёс это выражение, установить невоз�можно.

2. Постановка проблемного задания:"Почему Гоголь вынес в заглавие своегопроизведения выражение "мёртвые ду�ши"? Какое смысловое значение обретаетоно в поэме?

Комментарий группы литературо$ведов

� Смысл этой емкой формулы, кото�рую Гоголь вынес в заглавие своей поэ�мы, начинает открываться каждому помере того, как он будет вчитываться внеё.

1. Прежде всего, это умершие крестья�не, которые продолжают числиться в"ревизских сказках", т. е. официальныхсписках крестьян, принадлежащих томуили иному помещику, за которых он дол�жен платить налог государству.

2. Во�вторых, Чичиков скупает мёр�твых совершенно так же, как если бы онскупал живых крестьян. Так за гоголев�ской формулой "мёртвые души" возника�ют образы реальных крестьян, которыхпомещик может продать. Так, Собакевичторгуется с Чичиковым так, как будто онпродаёт реальных крестьян.

3. Один из первых читателей поэмыА.И.Герцен оставил в дневнике такую за�пись:" Не ревизские – мёртвые души, а

Гоголь – великий, гениальный художник,имеющий полное право стоять, как иПушкин, в кругу первых поэтов, Гете,Шекспира, Шиллера и проч.". По свиде�тельству И.Панаева, "после чтения Сер�гей Тимофеевич Аксаков в волнении про�хаживался по комнате, подходил к Гого�лю, жал его руки и значительно посмат�ривал на всех нас… "Гениально, гениаль�но!" – повторял он".

� Чтения были продолжены в Петер�бурге (декабрь 1839 года), где уже с нетер�пением ждали приезда Гоголя и были нас�лышаны о новом произведении писателя.За полтора с небольшим месяца Гоголембыли проведены четыре чтения. Средислушателей были в основном пушкинско�го круга – Жуковский, Плетнёв и т. д.

� 21 декабря Гоголь в сопровожденииАксакова возвращается в Москву, гдепродолжает много и упорно работать.Вскоре в доме Аксаковых Гоголь "совер�шенно неожиданно" читает вторую и тре�тью главы "Мёртвых душ". Затем чтениябыли продолжены весной 1840 года, ког�да публике была предложена четвёртаяглава. В первой половине апреля состоя�лось чтение пятой главы. И, наконец, вэтом же месяце была прочитана шестаяглава – о Плюшкине. Этой главой былизакончены систематические чтения поэ�мы в доме Аксаковых. 18 мая 1840 годаГоголь уезжает из Москвы с обещаниемвернуться через год с готовым для печа�ти томом.

Комментарий. Чтение "Мёртвыхдуш" Гоголем для самого автора имелоогромное значение в плане последующейработы над поэмой. Видимо, в произве$дённом на слушателя впечатлении пи$сатель находил необходимые ему отве$ты на решение творческих задач, исп$равление и переработку художествен$ного материала своего произведения.

V. "Мёртвые души" – это заглавие но�сит что�то наводящее ужас" (А.И.Герцен)(Смысл названия поэмы)

1. Слово учителя. Когда Гоголь пред�ставил свою книгу в Московский цензур�ный комитет, она произвела настоящуюпанику. По воспоминаниям самого Гого�ля, один из цензоров, занимавший местоцензора, едва услышав название "Мёр�твые души", закричал голосом "древнегоримлянина": "Нет, этого я никогда не поз�волю: душа бывает бессмертна! Мёртвойдуши не может быть; автор вооружается

31



все эти Ноздрёвы, Маниловы и tutti qu�anti (прочия) – вот мёртвые души, и мыих встречаем на каждом шагу". В этомкомментарии выражение "мёртвые ду�ши" обращено не к крестьянам, а к поме�щикам и чиновникам, считавшим себяцветом нации, лучшими людьми в госу�дарстве, но которым такие понятия, какинтересы государства, любовь к родине,забота о ближнем, долг, честь, т. е. поня�тия, связанные с высшими нравственны�ми, духовными критериями, – абсолютночужды и не известны.

4. Следует отметить ещё одно значе�ние этого выражения, которое, по мнениюлитературоведа Ю.В.Манна, строится напрямом контрасте с большинством дру�гих его значений. Герцен писал о гоголев�ской поэме: "Подобный вопль мог выр�ваться из груди человека лишь при усло�вии, если в нём ещё не всё больное и сох�ранилась громадная сила возрождения.Гоголь чувствовал – и многие другиечувствовали с ним – позади мёртвых душдуши живые". Следуя за своим героем,писатель не оставляет надежды найтитаких людей, которые несли в себе нача�ло жизни и возрождения. К такому воз�рождению автор хотел привести и своегогероя. Этому Гоголь мечтал посвятитьследующие тома "Мертвых душ". Отсюдаещё одно значение гоголевского образа:возрождение мёртвой души, превраще�ние её в душу живую. Отсюда обещаниетаких добродетельных героев, перед ко�торыми "мёртвыми покажутся… все доб�родетельные люди других племён. Какмертва книга пред живым словом".

Таким образом, концепция полного иабсолютного возрождения человеческойдуши, органически связанная с христи$анством, составляет одну из основ ху$дожественного мира "Мёртвых душ"(Ю. Лотман).

3. Творческий контекст. Какие ассо�циации вызывает у вас выражение "мёр�твые души"? Постройте образно�ассоци�ативный ряд к этому определению.

Литературоведческий комментарий."Мертвые души" потрясли всю Россию.Предъявить современной России подоб�ное обвинение было необходимо. Это ис�тория болезни, написанная рукою масте�ра. Поэзия Гоголя – это крик ужаса истыда, который издает человек, опустив�шийся под влиянием пошлой жизни, ког�да он вдруг увидит в зеркале свое оско�тинившееся лицо. Но чтобы подобныйкрик мог вырваться из груди, надобно,чтобы в ней оставалось что�то здоровое,чтобы жила в ней великая сила возрож�дения" (А. И. Герцен).

VI. К вопросу о жанре произведения

1. Постановка проблемного задания� Н.В.Гоголь назвал "Мёртвые души"

поэмой. На обложке первого издания, вы�полненной по эскизу Гоголя (автор поэмыотказался от иллюстраций А.Агина, зая�вив, что он "враг всяких политтипажей имодных выдумок. Товар должен прода�ваться лицом, и нечего его подслащиватьэтим кондитерством"), слово "поэма" до�минирует и над названием, и над фами�лией автора. Почему "поэмой"? По мно�гим жанровым признакам "Мёртвые ду�ши" – скорее всего, роман. Однако ЛевТолстой говорил: "Возьмите "Мёртвыедуши" Гоголя. Что это? Ни роман, ни по�весть. Нечто совершенно оригинальное".После выхода "Мёртвых душ" "жанро�вый вопрос" стал широко обсуждаться врусской литературной критике.

2. Сообщение группы литературоведов� В начале работы, в 1836 году, над

"Мёртвыми душами", Гоголь писал Пого�дину из Парижа: "Вещь, над которой ясижу и тружусь теперь и которую долгообдумывал, … не похожа ни на повесть,ни на роман, а длинная, длинная, в не�сколько томов, название ей "Мёртвые ду�ши…". Если бог поможет мне выполнитьмою поэму так, как должно, то это будетпервое моё порядочное творение. ВсяРусь отзовётся в нём". Понимание жанрапроизведения менялось в сознании само�го автора, и дальше он называл его топоэмой, то повестью, то романом.

� Определение жанра находится и всамом тексте "Мёртвых душ". Так во вто�рой главе Гоголь говорит о своём произ�ведении, что это "повесть очень длинная,имеющая после раздвинуться шире ипросторнее". В лирических отступленияхXI главы автор называет своё произведе�ние то повестью, то поэмой: " Но… можетбыть в самой повести почуются иные,ещё доселе небранные струны, предста�

32


«ì¸ðòâûå äóøè»

ской литературе, ибо в них глубокостьживой общественной идеи неразрывносочеталась с художественностью обра�зов, и этот роман, почему�то названныйавтором поэмою, представляет собоюпроизведение столь же национальное,сколько и высокохудожественное".

� Впоследствии под влиянием полеми�ки между Белинским и Аксаковым ожанре "Мёртвых душ" Гоголь стал пи�сать "Учебную книгу словесности длярусского юношества", где он определяетжанр "меньшего рода эпопеи": не роман,не эпопея, а нечто среднее. В этом опре�делении современные литературоведынаходят описание жанра поэмы, выбран�ного Гоголем для "Мёртвых душ".

� Вероятнее всего, Гоголь называл"Мёртвые души" поэмой, желая подчер�кнуть важность и значительность своегопроизведения. Эпические поэмы и эпопеи

в то время рассматривалиськак "крайний верх", "венец ипредел высоким произведе�ниям разума человеческого"(В.К. Тредиаковский). Нако�нец, слово "поэма" вызывалоассоциации и с великим тво�рением Данте – "Божествен�ной комедией". Такая тради�ция имела для Гоголя особоезначение. Сходство двух "по�эм" было замечено ещё сов�ременниками (Герценом, Вя�земским). Обычно в связи сдантовской традицией ука�зывают лишь то, что поэмаГоголя должна была состо�ять из трёх частей (по анало�гии с "Адом", "Чистилищем","Раем"). В основу обеих поэмположен этический принцип:персонажи расположены в

порядке возрастания их "мертвенности",то есть в порядке возрастания их нравс�твенной "виновности". ("…Один за другимследуют у меня герои один пошлее дру�гого"). Однако такой подход, по замеча�нию некоторых литературоведов, в поэменарушен Гоголем. Из всех героев поэмыписатель намеревался провести черезжизненные испытания к возрождениюдвух героев – Чичикова и Плюшкина."Оба персонажа наиболее "виноваты",так как они наиболее "живые"" (Ю.Манн).Именно за этими героями автор оставля�ет хоть какое�то "движение" человечес�кой души. Так, знакомясь с Плюшкиным,читатель видит, что он мог быть другимчеловеком, но со временем его "челове�ческие чувства, которые и без того не бы�

нет несметное богатство русского духа,пройдёт муж… или чудная русская деви�ца…"; рассказывая биографию Чичикова,автор с юмором благодарит его за мысльпокупать мёртвые души потому, что неприди герою в голову эта мысль, "не яви�лась бы на свет сия поэма". Дальше"Мёртвые души" называются простокнигой, без определения жанра. Всё этодоказывает, что Гоголь во время работынад "Мёртвыми душами" не решил воп�рос о жанре своего произведения до вре�мени его опубликования.

� Вызывает интерес спор двух лите�ратурных критиков того времени В.Г.Бе�линского и К.Аксакова. В своей брошюре"Несколько слов о поэме Гоголя "Похож�дения Чичикова, или Мёртвые души"К.Аксаков утверждал, что своей поэти�ческой формой поэма Гоголя возрождалав русской литературе традиции гомеров�ского эпоса. "В поэме Гоголяявляется нам … древний, го�меровский эпос", – писалкритик. Такое сравнение Го�голя с Гомером имело опреде�лённое основание. Проблемы,поставленные в гениальнойпоэме Гоголя, имели несом�ненно всемирно�историчес�кое значение. Но, по мнениюБелинского, современный ро�ман не есть порождение и ис�кажение древнего эпоса, онесть "эпос нашего времени", вкотором "отразилась самасовременная жизнь". Белин�ский доказывал, что древнийэпос ни по содержанию, ни поидее не имеет ничего общегос "Мёртвыми душами". Там –пафос утверждения действи�тельности, здесь – пафос еёотрицания. Формула "эпического созер�цания", к которой К.Аксаков подводил"Мёртвые души", по мнению В.Белинско�го, сужала идейное содержание поэмы, еёобличительную направленность. Именноэтим объясняется острота полемики, ко�торую вёл против Аксакова Белинский.Сам В.Белинский лишь поначалу, согла�шаясь с Гоголем, признавал "Мёртвыедуши" поэмой. Он писал, что "пока готовпринять слово поэма в отношении к"Мёртвым душам" за равносильное словутворение (слово поэма происходит отгреческого слова, равного понятию тво$рение). Однако в рецензии на второе из�дание произведения (1846) великий рус�ский критик определённо назвал "Мёр�твые души" романом: "Мёртвые души"стоят выше всего, что было и есть в рус�

33



"Мертвые души", т.1. Титульный лист второго издания.

(Выполнен по рисунку Н.В.Гоголя)

ли в нём глубоки, мелели ежеминутно…".Как раз в связи с Плюшкиным писательделает своё напутствие: "Забирайте же ссобою в путь… все человеческие движе�ния, не оставляйте их на дороге". Черезвсе три тома автор намеревался провестиЧичикова – от нравственного пробужде�ния героя до его возрождения. В этом от�ношении Гоголь близко подходит к дан�товской традиции, к традициям средне�вековой "комедии души" (с её тремя ста�диями: "человеческое", "очищение" и "об�новление", соответствующими трём сфе�рам – аду, чистилищу и раю).

� В жанровом отношении поэма имеетсложное сочетание эпических (внешнийсюжет, повествовательная форма, харак�теры) и лирических (лирические отступ�ления, авторская оценка, авторские пе�реживания, раскрытие внутреннего мирагероев) элементов.

� В современном литературоведении"Мёртвые души" Н.В.Гоголя рассматри�ваются как роман�поэма.

Литературоведческий комментарий� "Мертвые души" – целая эпопея,

раздвигающая границы эпоса. В эпопеяхдревности сохранен отзвук еще допоэти�ческих, синкретических форм, не сохра�нившихся в эпических поэмах поздней�шего времени. И до Гоголя – нет эпичес�ких поэм в прозе; как нет и в поэмах ши�рокоохватности. Поэма Гоголем влита впрозу; жизнь эпохи – в поэзию…" (А. Бе�лый). "Поэт не могильщик, он не можетпогребать или довольствоваться созерца�нием смерти, он, как добрый сказочник,кропит действительность живою водой –и оживают давно умершие и еще живые,но мертвые душой – он воскрешает ихдля иного бытия. Так поэма о плуте прев�ращается в поэму о восстании из мер�твых, в поэму, где разыгрывается сраже�ние духа с материей, идеала с действи�тельностью, высокой "мечты" Гоголя снизкой "существенностью". В "Мертвыхдушах" оно приобретает вселенский мас�штаб и вселенский смысл" (И. Золотус$ский).

VII. "…Вся Русь явится в нём" (наблю�дение над композицией поэмы)

1. Сообщение группы литературоведов� Сюжет и композиция "Мёртвых душ"

были угаданы ещё Пушкиным, который,по свидетельству Гоголя, "находил, чтосюжет "Мёртвых душ" хорош… тем, чтодаёт полную свободу изъездить вместе сгероем всю Россию и вывести множество

самых разнообразных характеров"."Идея Пушкина, внушённая Гоголю, зак�лючалась не в самом анекдоте, а в том,что может быть основой большого сочи�нения с разнообразными характерами иэпизодами" (В.Гиппиус). Таким образом,эта идея давала возможность соединитьсамые различные сферы русской жизни("всю Россию"): жизни столичной; гу�бернской; помещичьей; крестьянской; су�ществование каждого помещика в от�дельности и т.д.

� Поэма имеет три художественныхцентра: галерея помещиков, городскоечиновничество (Губернский олимп),"жизнеописание" Чичикова. Каждое изэтих звеньев помогает глубже раскрытьидейный и художественный замысел по�эмы Гоголя.

� В основу сюжета положена авантюраЧичикова. По замечанию автора, сам Чи�чиков и ведёт сюжет. Он, автор, вместе считателем "должны тащиться", куда Чи�чикову вздумается, и не приди в головуЧичикову мысль совершить "негоцию" смёртвыми душами, "не явилась бы насвет сия поэма". Фактически, сюжет про�изведения обрывается в 10 главе отъез�дом Чичикова из губернского города N.

� Чичиков – герой "сюжетообразую�щий". Он – в центре сюжета и всех собы�тий, происходящих в поэме. Например,помещики не общаются друг с другом(каждый из пяти помещиков заключён впределы своей главы), каждый из нихраскрывается перед читателем преиму�щественно в своих отношениях с Чичико�вым. "Биография" героя выведена за рам�ки общего сюжета, так как прошлаяжизнь с событиями поэмы формально несвязана.

� Биография Чичикова включена в по�вествовании как вставная новелла. Такихвставных частей в произведении много."Повесть о капитане Копейкине", притчао Кифе Мокиевиче и Мокии Кифовиче,рассказы о правителе канцелярии ИванеПетровиче, о дяде Митяе и дяде Миняе.Эти эпизоды находятся вне основного сю�жета поэмы, но каждый играет в ней су�щественную роль, расширяя идейно�ху�дожественный план поэмы. Особое местоГоголь в своём произведении отводил"Повести о капитане Копейкине". Гогольписал цензору Никитенко: "Это одно излучших мест. И я не в силах заплатать тупрореху, которая видна в моей поэме".Ради сохранения "Повести…" Гоголь да�же пошёл на её переделку и ослаблениеобличительного звучания.

34


ником, имеющий свой собственныйвзгляд на жизнь, свой сложный духов�ный и нравственный мир.

– Лирические монологи Гоголя – этооценка настоящего с позиций авторскогоидеала, который может быть осущест�влен лишь в будущем. Гоголевские лири�ческие отступления служат расширениюхудожественного пространства, созда�нию целостного образа Руси,� от бытовыхдеталей, обобщений ("Покой был извес�тного рода, ибо гостиница была тоже из�вестного рода, то есть именно такая, ка�кие бывают гостиницы в губернских го�родах...") до масштабных, наполненныхфилософским содержанием образов("птица�тройка").

� Высоко оценивал лирическое началов "Мертвых душах" и Белинский, указы�вая на "ту глубокую, всеобъемлющую игуманную субъективность, которая в ху�дожнике обнаруживает человека с горя�чим сердцем, симпатичною душою... тусубъективность, которая не допускаетего с апатическим равнодушием бытьчуждым миру, им рисуемому, но застав�ляет его проводить через свою душу жи$вую явления внешнего мира, а через то ив них вдыхать душу живую".

2. Аналитическая беседа (на основезаранее прочитанного отрывка произве$дения VII главы "Счастлив путник…").

Вопросы: О каких типах писателяидёт речь в этом отрывке? Чем и почемуотличается судьба каждого из них? Ка�кой путь выбирает сам для себя автор?Как автор определяет своеобразие своеготаланта и метода? Как характеризуетэто лирическое отступление творческуюсудьбу самого Гоголя?

VIII. Обобщение и сиcтематизациянаблюдений

Вопросы: Когда и как возник у Гоголязамысел "Мёртвых душ"? Как трансфор�мировался замысел произведения в про�цессе работы? Проследите историю соз�дания поэмы. Каков смысл названия поэ�мы? Какие смысловые оттенки обретаетвыражение "мёртвые души"? Почему Го�голь назвал "Мёртвые души" поэмой?Определите особенности композиционно�го построения поэмы.

Домашнее задание. Групповые и инди�видуальные задания: подготовить цитат�ный материал к характеристике помещи�ков, сообщение "Экскурсия в дом поме�щика".

� В композиционном отношении в поэ�ме можно выделить три основные части:

2�6 главы: Объезд Чичиковым поме�щиков. Покупка "мертвых душ".7�10 главы: Изображение губернского го�рода. Изображение мира чиновников."Повесть о капитане Копейкине".

11 глава: "Жизнеописание" Чичикова.

Основной композиционный приём –объезд Чичиковым помещиков.

– В построении поэмы особую рольиграет также мотив "кривого колеса"(А.Белый) ("…всё пошло, как кривое ко�лесо"). С одной стороны, все события раз�виваются согласно плану Чичикова, сдругой – Чичиков постоянно сбивается спути: так после намеченного посещенияМанилова герой вместо Собакевича нео�жиданно попадает к Коробочке, далеевнезапно встречается с Ноздрёвым, по�том всё же попадает к Собакевичу. Стро�го намеченный план по оформлении куп�чей расстраивает приезд Коробочки…Таким образом, в поэме присутствует иг�ра и взаимодействие логичного и нело�гичного, "правильного" и "неправильно�го", что, по замечанию автора, усиливаетвпечатление "кутерьмы, сутолоки, сбив�чивости" жизни, которая нашла отраже�ние в композиционном построении произ�ведения.

– Особое место в произведении зани�мают лирические отступления. Они –неотъемлемая часть всего содержанияпоэмы и важнейшая особенность компо�зиции. История похождения Чичикова,взятая сама по себе, ещё не давала в пол�ной мере реализовать замысел предста�вить в своём произведении "всю Русь".Система же лирических отступлений,внешне никак не связанных с сюжетом,позволяла увидеть каждый отдельныйперсонаж со своим индивидуальным об�ликом сквозь призму более широкойдействительности. Таким образом, много�численные лирические отступления бес�конечно расширяли границы изображае�мого мира, позволяли углубить идейно�художественную направленность произ�ведения, наполнить книгу авторскимиразмышлениями о жизни, искусстве ит.д.

� Подлинным лирическим героем кни�ги является сам Гоголь. Автор незримоприсутствует повсюду (по замечаниюИ.Золотусского, "И вновь из�за плеча Чи�чикова выглянет Гоголь"). Он вниматель�но следит за поведением героев и ведётдиалог с читателем. Образ автора – этоключевой персонаж, созданный худож�

35




1. Смирнова�Чикина Е. С. Поэма Н. В. Гоголя"Мёртвые души". Комментарии : пособие дляучителя / Е. С. Смирнова�Чикина. – Л.: Просве�щение, 1974.

2. Манн Ю. Поэтика Гоголя / Ю. Манн. –М. : Художественная литература, 1988.

3. Гоголь Н. В. Избранные письма и статьи. :собр. соч. в 6�ти т. Том 6 / Н. В. Гоголь. – М. :Государственное издательство художествен�ной литературы, 1953.

4. Манн Ю. В поисках живой души / Ю.Манн. – Москва : Книга, 1984.

5. Машинский С. И. Мёртвые души. Коммен�тарии / С. И. Машинский // Гоголь Н. В. "Мёр�

твые души" : собр. соч. : в 5�ти т. Т.5. – М. : Ху�дожественная литература, 1985.

6. Лотман Ю. М. В школе поэтического сло�ва. Пушкин. Лермонтов. Гоголь / Ю. М. Лотман.– М. : Просвещение, 1988.

7. Золотусский И. П. Гоголь. Жизнь замеча�тельных людей / И. П. Золотусский. – Москва :Молодая гвардия, 1979.

8. Гоголь Н. В. Мёртвые души / Н. В. Гоголь.– Москва : Художественная литература, 1975.

9. Белинский В. Г. О русских классиках /В. Г. Белинский. – М. : Художественная литера�тура, 1979.


36


Êîìïîçèöèîííûå ÷àñòè

«Ì¸ðòâûå äóøè»

ïîýìà

ýïè÷åñêîå ëèðè÷åñêìîòèâ “æèâûå è ì¸ðòâûå»

÷åëîâå÷åñêàÿ äóøà

“Âñÿ Ðóñü ÿâèòñÿ â í¸ì.”

2-6 ãëàâà - îáúåçä ×è÷èêîâûì

ïîìåùèêîâ

7-10 ãëàâû - îïèñàíèå æèçíè

ãóáåðíñêîãî ãîðîäà

11 ãëàâà - æèçíåîïèñàíèå

×è÷èêîâà

Âñòàâíûå íîâåëëû, ïðèò÷è è ò. ä.

Ñèñòåìà ëèðè÷åñêèõ îòñòóïëåíèé

(îáðàç àâòîðà)

Ñþæåò – ïóòåøåñòâèå ãåðîÿ

ХХууддоожжеессттввееннннааяя ссттррууккттуурраа

37



Чтобы глубже постичь творческое наследие нашего великогоземляка, чтобы воочию убедиться, во что трансформировалисьего пророческие предостережения, думается, недостаточно пере�читывать в который раз, пересматривать на сцене, в кино, по те�левидению бессмертные произведения писателя. Для этого надонепременно посетить родные полтавские памятные места Н.В.Го�голя, откуда начинали свой литературный путь герои его расска�зов, повестей, комедий, поэмы. Первым таким местом по правудолжно оказаться Гоголево (до недавнего времени ВасильевкаШишакского района Полтавской области), в котором воссоздалиродовое поместье писателя, привели в надлежащий порядок мо�гилы его отца и матери. Ознакомившись с многочисленными экс�понатами заповедника�музея (многие из которых подлинны!),преодолевая историческое пространство, предпримем попыткупогрузиться в детство, отрочество и юность гения, обладавшегодаром предвидения более чем на 200 лет вперед...

Чтобы осмыслить настоящее, надо представить и прошлое прославленнойна весь свет Диканьки, близлежащих к ней сел и хуторов, если таковые не стер�ты с лица земли безжалостным временем и, как теперь говорят, хозяйствующи�ми субъектами этого благодатного края.

Желательно хотя бы раз в жизни! окунуться в многоголосие имногоцветие ежегодной предосенней Сорочинской ярмарки. Авдруг да повезет на встречу с отнюдь не литературными персона�жами, а с настоящими, сегодняшними Иванами Ивановичами иИванами Никифоровичами или с подобными чиновниками, но об�разца XXI века, которых ни то самое безжалостное время, ни со�циальные бури и потрясения внешне, казалось, не изменили. Ведьмногих из них в еще большей степени испортили то квартирныйвопрос, то купля�продажа земли, то парадоксы сексуальной ре�волюции, нынешняя явь которых уж точно не один раз перевер�нула бы в гробу любвеобильную, однако не столь алчную кумуСолоху (по сегодняшним меркам – наивную соблазнительницу).

Не забыть бы полистать районные газеты, выходящие в Миргороде, Дикань�ке, Решетиловке, Шишаках, посмотреть передачи местного телевидения.

Дух захватывает от новостей во всех смыслах этого слова: нидня без изощренных убийств, дорожно�транспортных происшес�твий на дорогах с человеческими жертвами (количественно рав�ных в не столь продолжительное время потерям в какой�нибудьгорячей точке планеты), резонансных разбирательств в судах поповоду захвата чужой земли, заводских, фабричных площадей,громких процессов, на которых лишают родительских прав мам ипап – алкоголиков, наркоманов…

Автор пропонує сучасникові здійснити уявну подорож гоголівськими місцямиПолтавщини. Звертаючись до вічних проблем буття, запрошує осмислити сьо$годення через призму світосприйняття гоголівських героїв.

Автор предлагает современнику осуществить мнимое путешествие по гоголев$ским местам Полтавщины. Обращаясь к вечным проблемам бытия, приглаша$ет осмыслить настоящее через призму мировосприятия гоголевских героев.

An author offers to the contemporary to carry out the imaginary trip in time and spaceon the Hohol's places of Poltava region. Considering the eternal problems of life, invitesto comprehend present through the prism of perception of the world of Hohol's heroes.

ПОЛТАВЩИНА И ЕЕ ОБИТАТЕЛИ ВПРОИЗВЕДЕНИЯХ Н.В.ГОГОЛЯ

А.П.Тюнин

""…… ммооее ссееррддццее

ввссееггддаа ооссттааннееттссяя

ппррииввяяззаанннныымм кк

ссввяящщеенннныымм ммеесс��

ттаамм ррооддиинныы……""..

ИИзз ппииссььммаа ГГооггоолляяММааррииии ИИввааннооввннее,,

ммааттееррии

Неплохо бы поколядовать с местными тинэйдже�рами (в гоголевском прошлом – парубками и дев�чатами) в ночь под Рождество Христово.

Можно и в ночь на Ивана Купала (по�дальше от шума городского) попрыгать сними возле яркого предпраздничного кос�тра. Увидеть, узнать, вслушаться, о чем"спикают" многие из этих "продвинутых"во всех отношениях молодых людей; подчью музыку и как пляшут, о чем и чьипесни поют, как и каким образом одеты. Укого, наконец, больше наворотов в мобиль�нике, какой марки родительская иномар�ка (простите за неслучайную тавтологию),каков их словарный запас или, если несказать, его полное отсутствие. И мы нетолько утвердимся в том, что эти Рождес�тво и ночь на Ивана Купала нисколечко непо Гоголю, но и в том, насколько губитель�ны и беспощадны плоды пресловутой ци�вилизации и глобализации, как притяга�тельна и ядовита свалившаяся не толькона прекрасную во всех отношениях Пол�тавщину, но и на всю страну, на другие го�сударства эта вселенская беда, определе�ние которой – утверждающийся повсе�местно всеобщий эгоизм, черствость, ци�низм, преклонение перед долларом, рас�человечивание и бескультурье, ведущиечеловечество в тупик. Мы все это видим,мы это констатируем, но бессильны переднахраписто разрастающимися, прогрес�сирующими, укрепляющимися метаста�зами социальных злокачественных болез�ней в образах жуткой экологии, навязчи�вой и зомбирующей все живое рекламы,взяток в особо крупных размерах, рэкетана больших и малых дорогах, земельныхвойн, алкоголизма, наркомании, иммуно�дефицита, детского порно и похищениядетей, бомжевания, смерти на улицах сели городов в (отнюдь не гоголевских вре�мен!) холода… Счет порочных явлений,некоторые из которых вряд ли моглиприсниться в самых фантастических снахсатирику�реалисту и некоторые из них онвсе�таки предвосхищал, можно продол�жать до бесконечности. Это всеобъемлю�щая примета нашего времени. И каким жеГераклам, если они и появятся у нас, бу�дет под силу уборка Авгиевых конюшенот безнравственного, пищевого, произ�водственного мусора, завалившего прос�транства нашей великолепной страны ичудесной планеты Земля?!

В России (опять же по материаламСМИ), такой далекой и такой близкой, от�нюдь не безразличной Н.В.Гоголю,

бизнесменам рекомендуют в качестве настоль�ной книги, учебного пособия поэму "Мертвые ду�ши".

Идея эта весьма оригинальна и дажеплодотворна. Но только бы при обязатель�ном джентльменском условии: обучаясьумению Чичикова уметь делать деньги изничего (а если точнее, из операций с мер�твыми душами!), помнить о еще более по�казательном крахе безнравственной биз�нес�пирамиды Павла Ивановича; не забы�вая о том, что перерождение этого "героя"в положительный персонаж не получи�лось даже у гениального Гоголя. А ведькак долго и как мучительно писатель, ру�кой которого, по его признанию, водилосамо Провидение, искал пути избавлениянарода от разрушительного воздействиявсех негоразд, веря, что они минуют такиегосударства, как Украина, Россия, Бело�руссия.

Однако пора уже в дорогу и желатель�но не в автобусе, даже не в гоголевскойптице�тройке, а в какой�нибудь машиневремени, с помощью которой (как в недав�нем кино) можно было бы очутиться вином измерении.

Да, маленькая страна, название которой Пол�тавщина, всю жизнь подпитывала сердце и памятьН. В. Гоголя.

Этот густонаселенный красочный иконтрастный мир, связанный с Яновщи�ной, Диканькой, Великими Сорочинцами,Яреськами, Решетиловкой, Кибинцами,Миргородом и Полтавой, добросовестновыписан человеком, которому как никомусвойственна стойкая привязанность к мес�там своего детства и юности.

Поистине сыновней любовью к малойсвоей родине рождены немеркнущие ак�варели гоголевских "Вечеров на хутореблиз Диканьки". Романтичные, густонасы�щенные немыслимой фантастикой, онивместе с тем достоверны и точны во всем,что касается людей, их одежды, обрядов,хозяйственной утвари. Убедительной дос�товерностью служит и выбор писателемрассказчика, выступающего в несколькихипостасях: то балагура пасичника РудогоПанька, то степенного дьячка Фомы Гри�горьевича, то просто Степана ИвановичаКурочки, жителя Гадяча.

Обратим внимание на то, что все ониименно с Полтавщины, их добросовес�тность и добропорядочность подтвержда�ются слушателями невыдуманных исто�рий и подлинным автором, который час�тенько или выглядывает из�за плеча па�сичника, или неназойливо корректируетдиалоги персонажей. Поэтому не случай�но некоторые биографы Гоголя склоннывидеть в колоритном псевдониме рассказ�чика Рудого Панька связь с именем дедаписателя Афанасия Демьяновича, а зна�чение слова "рудый" (рыжий) соотносят сзолотистым отливом волос истинного соз�

38


рожские казаки, чьей истории успеваетслегка коснуться в этом рассказе автор.Народный дух, реальность и вымысел"Сорочинской ярмарки", послужившейкамертоном к рассказам сборника, посто�янно усиливаются былями и небылицами,народными песнями и местными присло�вьями, которые Гоголь слышал в родномкрае.

Отправляясь в Петербург, Гоголь взялс собой тексты комедий отца, знатока иценителя народного юмора, знавшего ра�дости и горести родной Полтавщины.Юноша надеялся опубликовать, а воз�можно, и поставить пьесы в столичных те�атрах, чтобы познакомить петербуржцев,москвичей с милым его сердцу малорос�сийским краем. Известно, что замысласвоего он не осуществил, однако некото�рые мотивы и детали комедий отца "Прос�так, или Хитрость женщины, перехитрен�ной солдатом", "Собака�овца" использовалв своих произведениях.

Показывая земляков "в условиях до�машней жизни" (В.Г.Белинский), писательпостоянно пополнял свои запасы новымизарисовками с натуры, если ему удава�лось побывать в родных местах. В письмахиз Петербурга к родным, друзьям и зна�комым он настойчиво просит присылатьвсякую всячину из прошлого и настояще�го народа.

В одном из писем к матери Гоголь реко�мендует ей создать постоянную коррес�пондентскую сеть, чтобы получать фоль�клорные и этнографические сведения. Вдалекую Васильевку летят письма, пол�ные мольбы: "Вы имеете тонкий, наблюда�тельный ум, вы много знаете обычаи инравы малороссиян наших, – пишетН.В.Гоголь матери Марии Ивановне, – ипотому, я знаю, вы не откажетесь сооб�щать мне их в нашей переписке. Это мнеочень, очень нужно. В следующем письмея ожидаю от вас описание полного нарядасельского дьячка, от верхнего платья досамых сапогов…". Н.В.Гоголь любил слу�шать украинские песни: "Ой не ходи, Гри�цю", "Чоботи", "Цвіли лози при дорозі","Гречаники" и другие в исполнении лир�ников и кобзарей. Заслушивался он ис�полнением песен тетей Н.И.Хадаревской,обладавшей редкой красоты голосом. Ког�да же пели на улице васильевские паруб�ки и девчата, Гоголь охотно подпевал им.Поэтому многие рассказы "Вечеров..."словно озвучены голосами унесенных вре�менем жителей Диканьки, Васильевки,Сорочинец. Не подлежит сомнению и тотфакт, что некоторые фамилии жителейсоседних с Васильевкой хуторов и помес�тий перекочевывали на страницы гоголев�ских рассказов: Рудый Панько, СолопийЧеревик, Пивтора�Кожуха, Иван Закру�ты Губа, Охрим Гуска, Мосий Шило и др.

дателя рассказов. Даже шутливое предис�ловие к сборнику, приписываемое пасич�нику, непременно приведет читателей наПолтавщину: "Да, вот было и позабыл са�мое главное: как будете, господа, ехать комне, то прямехонько берите путь по стол�бовой дороге на Диканьку. Я нарочно ивыставил ее на первом листке, чтобы ско�рее добрались до нашего хутора. Про Ди�каньку же, думаю, вы наслушались вдо�воль. И то сказать, что там дом почище ка�кого�нибудь пасичникова куреня. А просад и говорить нечего: в Петербурге ва�шем, верно, не сыщете такого. Приехавшиже в Диканьку, спросите только первогопопавшегося навстречу мальчишку, пасу�щего в запачканной рубашке гусей: "А гдеживет пасичник Рудый Панько?" – "А воттам!" – скажет он, указавши пальцем, и,если хотите, доведет вас до самого хуто�ра...".

Пасичников хутор, грустная фигуркамальчишки�пастушонка – все это, как го�ворится, давно кануло в Лету, а вот стол�бовая дорога с беспрерывными людскимии автомобильными потоками – и в нашидни самый надежный ориентир от облас�тного центра до воспетой Гоголем Дикань�ки.

Местные географические подробностивстречаем и в "Сорочинской ярмарке":"Глазам наших путешественников началуже открываться Псел...", "...а наш парубокотправился по рядам с красными товара�ми, в которых находились купцы даже изГадяча и Миргорода – двух знаменитыхгородов Полтавской губернии..." и т. п.

А в рассказе "Вечер накануне ИванаКупала", в котором возможности автор�ского абстрагирования и безудержнойфантазии, казалось бы, не знают границ,дьячок Фома Григорьевич, сменивший па�сичника, не забывает при удобном случаесослаться на конкретные факты, реаль�ные события, которые начинают нас нас�тораживать, выстраивать непреднаме�ренные аналогии… Так, например, он го�ворит о некоем вздорном паныче в горохо�вом кафтане из самой Полтавы, упомина�ет село, "которого теперь и следу нет и ко�торое было, может, не дальше ста шаговот Диканьки".

От рассказа к рассказу пространствен�ные горизонты раздвигаются и выходят запределы Диканьки, Полтавы. Сам пасич�ник, ссылаясь то на дьячка, то на его деда,отправляет читателей в города Кремен�чуг, Ромны, Конотоп, Глухов, Киев, Вар�шаву. Но пока что даже немыслимая одис�сея в Петербург кузнеца Вакулы за су�пермодными черевичками для возлюблен�ной к самой царице начинается и заканчи�вается у порога его родного куреня.

Опять�таки на Полтавщине, оказыва�ется, проводят редкие мирные дни запо�

39



Такие фамилии, прозвища и ныне не ред�кость на Полтавщине.

Следующий цикл повестей Гоголя по�является после "Вечеров..." через два года.Этот промежуток времени был отмечен нетолько мучительными раздумьями писа�теля о собственной литературной судьбе,но и не менее тягостными размышления�ми о бедственном положении народа, осо�бенно крестьянства. В письме к И.И.Дмит�риеву он писал: "Чего бы, казалось, недос�тавало этому краю? Полное роскошное ле�то! Хлеба, фруктов, всего растительногогибель! А народ беден, имения разорены инедоимки неоплатные".

Правда, Гоголь пытается внушить чи�тателям, что и новый цикл произведенийблизок предыдущему. Так, в подзаголовкек "Миргороду" автор уточняет, что это"...повести, служащие продолжением "Ве�черов на хуторе близ Диканьки". Повесть"Старосветские помещики", открываю�щая этот сборник, навеяна духом и самы�ми мельчайшими подробностями провин�циальной жизни, так хорошо знакомоймолодому Гоголю. Все писалось с натуры,начиная с образов Пульхерии Ивановны,Афанасия Ивановича и кончая разноголо�сицей скрипучих дверей их дома. Совре�менники подтверждают, что скрип дверейбыл особой достопримечательностью гос�подского дома в Васильевке. Со светлойгрустью, полной в то же время пока мяг�кой иронии, тонкого психологизма, непредвещавших ничего хорошего на буду�щее, повествует Гоголь о существованииэтих добрых, но духовно пустых старич�ков. Тем более, когда дело касается при�казчика, войта и наследника умерших по�мещиков, его ирония перерастает в едкуюсатиру, заявившую о себе еще в повести"Иван Федорович Шпонька и его тетуш�ка".

Писатель не оставляет без вниманияисторию национально�освободительнойборьбы украинского народа против извеч�ных своих поработителей. Так появляетсявеликолепная повесть "Тарас Бульба". Вней, как и ранее в "Вечерах на хутореблиз Диканьки", преобладает романтикабесшабашной и разгульной казацкойвольницы, сверхколоритные личности, окоторых на Полтавщине хранились леген�ды и предания далекой, далекой давнины.Вместе с тем автора больше и глубже за�нимает мысль о том, кто распоряжаетсясудьбами конкретных людей и каким об�разом, например, один человек становитсяистинным патриотом своей Отчизны,стойко выдерживая и перенося ради неенелюдские муки. Другой, взращенный вподобных условиях, вскормленный гру�дью той же матери, воспитываемый темже отцом, превращается в конце концов в

жалкого, презираемого боевым товари�ществом, предателя.

Вовсе неравнодушной, не небезучас�тной к героическим и трагическим судь�бам персонажей повести является рос�кошная природа с человеческой напол�ненностью, законсервированная детскойпамятью в картинах родных полтавскихполей, лесов, степей и вызывающая нетолько сыновью любовь к ней, гордость ивосхищение, но и вполне обоснованное не�доумение: совместимы ли в этом благоу�хающем, прекрасном, поистине райскомуголке земли красота, данная нам свыше,живая жизнь, с одной стороны, и жесто�кость, насилие, страдания, измены, наг�лые притязания чужеземцев на эту, нашуземлю, с другой.

И, кроме многого, недосказанного нами,гоголевские зарисовки пейзажей освежа�ют душу современного читателя своейпервозданностью, экологической нетрону�тостью, вызывая откровенную ностальгиюпо утраченному: "…Вся поверхность зем�ли представлялася зелено�золотым океа�ном, по которому брызнули миллионыразных цветов. Сквозь тонкие, высокиестебли травы скозили голубые, синие илиловые волошки; желтый дрок выскаки�вал вверх своею пирамидальною верхуш�кою; белая кашка зонтикообразнымишапками пестрела на поверхности; зане�сенный бог знает откуда колос пшеницыналивался в гуще. Под тонкими их корня�ми шныряли куропатки, вытянув своишеи. Воздух был наполнен тысячью раз�ных птичьих свистов… Черт вас возьми,степи, как вы хороши!...", где оно сейчасэто бескрайнее разнотравье, многоцветье,благоуханье, переполненные снующимиобитателями девственных зарослей с ихнепуганными голосами?! И так ли хорошоживется этой земной красоте сейчас, какей жилось вольготно при Гоголе? Вопро�сов много и чаще всего они остаются безответов.

Ольга Васильевна, сестра писателя,впоследствии вспоминала, что ее знаме�нитый брат не только превосходно зналмногие редкие лекарственные травы, но иучил домашних распознавать их, снабжалспециальной литературой и оборудовани�ем аптеку, организованную им же длястраждущих в Васильевке.

Близка по внутреннему наполнению ипсихологизму к повестям "Иван Федоро�вич Шпонька...", "Старосветские помещи�ки" и "Повесть о том, как поссорился ИванИванович с Иваном Никифоровичем". Неисключено, что исходным материалом длянее послужила многолетняя тяжба междусоседями�помещиками, одним из которыхявлялся дед писателя: "Свидетельствуюмое почтение дедушке, – пишет Гоголь вписьме к матери 30 апреля 1829 года, –

40


гениального современника, слышал и саманекдотические истории о том, как в неко�торых губерниях случайных чиновниковпринимали за тайно прибывших из столи�цы с карательной целью ревизоров. Мог онзнать и о том, что аналогичный казус про�изошел в городе Переяславе Полтавскойгубернии с М.И.Глинкой, который прибылтуда набирать певчих для придворной ка�пеллы. Вначале местный городничий вы�ведывал подробности о барине у слуги, азатем спозаранку явился в номер гостини�цы к Глинке в парадной форме, подобос�трастно кланялся и ни за что не соглашал�ся присесть. Словом, вел себя, как нас�мерть перепуганный комедийный Сквоз�ник�Дмухановский.

Некоторые эпизоды из детства Чичи�кова воскрешают годы учебы "полтавча�нина" Шпоньки в Гадячском поветовомучилище, манеры Собакевича и ПетраПетровича Петуха имеют много общего споведением помещика Сторченко – "при�ятеля и соседа" Ивана Федоровича... Соз�давая "Мёртвые души", Н.В.Гоголь ис�пользовал и факты из хозяйственной дея�тельности своих родителей, соседей�по�мещиков. В 17 верстах от Яновщины, вФедунках, жили дальние родственникиГоголя – Пивинские, владеющие 200 деся�тинами земли и 30 душами крепостных.Как и многие помещики, Пивинские зани�мались винокурением. Но вот прошелслух, что помещики, не имеющие пятиде�сяти крестьян, будут лишены права зани�маться винокурением. Тогда�то и поехалпомещик Пивинский, по воспоминаниямВ. Гиляровского, в Полтаву и "внёс за сво�их умерших крестьян оброк, будто за жи�вых… А так как своих, да и с мёртвымидалеко до пятидесяти не хватало, то наб�рал он в бричку горилки, да и поехал пососедям и накупил у них за эту горилку"мёртвых душ", записал их на себя и, сде�лавшись по бумагам владельцем пятиде�сяти душ, до самой смерти курил вино идал этим тему Гоголю, который бывал вФедунках…". Историю с мёртвыми душа�ми знала вся Миргородщина. А со време�нем и не только она…

Кстати, не очень зажиточные родителиписателя также занимались винокурени�ем. Отец Н.В.Гоголя, Василий Афанасье�вич, добиваясь большей прибыли от своеговинокуренного заводика, внедрял в негопрогрессивные новинки (иногда иноземно�го производства), например, паровые кот�лы. Их работа была не только непонятнойего крепостным виноделам, но и вселялапанический страх и явное посягательствона их профессиональную состоятель�ность: "… А теперь… Слышал ли ты, чтоповыдумали проклятые немцы? – делятсясвоими опасениями винокур с сельскимголовой в повести "Майская ночь, или

скажите, пожалуйста, что его тяжба �имеет ли конец?.."

Есть ещё один любопытный факт, кото�рый мог быть использован Гоголем. Этослучай, происшедший с братьями Миро�ненко, о котором рассказывал в своих вос�поминаниях В.Гиляровский. Жили они вВасильевке, жили бедно, но дружно. Новот умер их богатый дядя и оставил в нас�ледство имение и деньги. Крупное братьяподелили, а на мелочах рассорились. За�тяжным оказался конфликт из�за моло�тилки: "Старший брат Иван Иванович сог�лашался продать молотилку и деньги по�делить или даже пожертвовать на школу,а младший Петр Иванович упёрся и гово�рит: "Нехай она сгние! Або моя, або хайсгние!". Так и гнила молотилка во дворе уобоих на глазах, чтобы никто ею восполь�зоваться не смог.

В отличие от вымышленных персона�жей Остапа и Андрия, разведенных суро�выми обстоятельствами войны, в которыхпоследний оказался перед выбором: иливыполнить святой долг перед Родиной,или уступить губительной страсти к поль�ской панночке, вялотекущяя частнаяжизнь реальных родных братьев Миро�ненко не выдержала испытания в видевнезапно свалившегося на их бедные голо�вы богатства. Никаким подвигом и героиз�мом здесь и не пахнет: элементарнаяборьба за собственность с некоторымиблагими намерениями одного из них.Можно предположить, что это один изжитейских примеров расчеловечиванияконкретного человека (из родственниковписателя!), который позже проявится вобразе какого�нибуть персонажа или в"Ревизоре", или в "Мертвых душах"

В письмах к писателю хозяев помещи�чьих усадеб Полтавщины, в которых онбывал летом 1832 года, так и веет атмо�сферой праздных разговоров, вошедшихтакже в монологи и диалоги рассоривших�ся Ивана Ивановича и Ивана Никифоро�вича. Сила и страстность социальной кри�тики Гоголя питалась именно тесной свя�зью прежде всего с родным краем, стра�ной, в которой он жил и которым само�отверженно служил, вступая в борьбу сказнокрадством, произволом, ложью, сунижением бесправных людей: "В "Реви�зоре" я решился собрать в одну кучу всёдурное в России, какое я тогда знал, … и заодним разом посмеяться над всеми", – пи�сал Н.В.Гоголь о замысле своей комедии. Вней некоторые миргородцы, как в зеркале,увидели себя, с вытекающими отсюда не�лицеприятными последствиями… Так,миргородский гогородничий Носенкосравнивал себя со Сквозником�Дмуханов�ским, а почтмейстер Мамчич увидел себяв Шпекине. Вполне допустимо, что Гоголь,кроме известной нам подсказки от своего

41



Утопленница", � Скоро, говорят, будут ку�рить не дровами, как все честные христи�ане, а каким�то чёртовым паром. – Говоряэти слова, винокур в размышлении гляделна стол и на расставленные на нём рукисвои, – как это паром – ей богу не знаю!

� Что за дурни, прости господи, этинемцы! – сказал голова. – Я бы батогом их,собачьих детей! Слыханное ли дело, чтобыпаром можно было кипятить что!"…

Но вернёмся опять к поэме "Мёртвыедуши", в которой автор отразил злобо�дневные (на все времена!) проблемы техлет и нашего времени тоже: в ней он под�мечает духовное и нравственное перерож�дение помещиков и чиновников всех ран�гов в самую худшую сторону. Перед чита�телями выставлены застывшие психоло�гические отпечатки "мёртвых душ": пре�краснодушного мечтателя Манилова, не�вежественного тугодума Собакевича, "ге�роя ярмарочных кутежей" Ноздрёва, "ду�бинноголовой" хозяйки поместья Коробоч�ки, "прорехи на человечестве" Плюшки�на… Укоренившееся (невыдуманное) пре�небрежение моралью, христианскими за�поведями, попрание законов, страсть к на�живе порождали парадоксы этическогоповедения для различного рода авантюр,подобных той, на которую отважился с це�лью обогащения расчетливый проходимеци делец Чичиков.

Но есть в этой поэме дорогие нашемусердцу места, которые возвращают нас наПолтавщину, в имение родителей Гоголя.Так, картину Гоголевского сада, посажен�ного в своё время при непосредственномучастии Н.В.Гоголя, можно воскресить,читая описание запущенного сада в "Мёр�твых душах": "Старый, обширный, тянув�шийся позади дома сад, выходивший засело и потом пропадавший в поле, зарос�ший и засохлый, казалось, один освежалэту обширную деревню. Хмель, глушив�ший внизу кусты бузины, рябины и лесно�го орешника и пробежавший потом поверхушке всего частокола, взбегал, нако�нец вверх и обвивал до половины сломан�ную берёзу…".

Васильевский сад и пруд вдохновлялиписателя на создание живописной атмо�сферы и пейзажных зарисовок во многихпроизведениях. Это упомянутое вышеописание старого сада в поэме "Мертвыедуши", а также хрестоматийные строки изповести "Майская ночь…": "Знаете ли выукраинскую ночь?.. Тихи и покойны этипруды; холод и мрак вод их угрюмо зак�лючен в темно�зеленые стены садов…Девственные чащи черемух и черешенпугливо протянули свои корни в ключевойхолод и изредка лепечут листьями, будтосердясь и негодуя, когда прекрасный вет�реник – ночной ветер, подкравшись мгно�венно, целует их. Весь ландшафт спит. А

вверху все дышит, все дивно, все торжес�твенно. А на душе и необъятно, и чудно…".

Но в том то и дело, что на душе писате�ля год от года становилось все беспокой�нее и печальнее. От произведения к про�изведению, если можно так сказать, хоро�шее все гуще перемешивалось с плохим.И, главное, дурного стало, становилось всебольше и больше.

Однако бесспорно и то, что в этом ог�ромном, многогранном художественноммире Н.В.Гоголя особое место занимает ипостоянно присутствует горячо любимаяписателем Полтавщина. Она всюду: в ли�рических отступлениях автора, в живопи�саниях родного края, в ёмких психологи�ческих образах персонажей, написанныхим с узнаваемой натуры. От ранних "Ве�черов на хуторе близ Диканьки" и до за�вершающей творческий путь писателяпоэмы "Мертвые души" мир этот прекра�сен и в то же время ужасен. В них все от�четливей прослеживается последователь�ная и жесткая позиция автора, обличаю�щего все недостойное в человеке, искрен�не болеющего за него, воодушевляющегогражданское общество гневным и добрымсловом на борьбу со злом.

И знакомство с постоянно вдохновляю�щей писателя его малой родиной, безус�ловно, помогает глубже понять прозаика,поэта, сатирика, не лишенного просвети�тельской жажды, глубоко верующего иранимого человека, ищущего до послед�них мгновений жизни спасительную исти�ну, вселяющего в нас уверенность в то, чтодобро побеждает и победит зло...

Но когда это произойдет? Надо многимиз нас или нашим потомкам, видимо, дол�го�долго жить, набравшись нашего, сла�вянского, терпения.


1. Гоголь Н. В. Собрание сочинений: в 7$и т. /Н. В. Гоголь. – М. : Художественная литерату$ра, 1984.

2. Гиляровский Вл. По следам Гоголя // В. Ги$ляровский. Сочинения: в 4$х т. – М. : Правда,"Тов" Т. 2. –1989. – С. 367 – 391.

3. Иофанов Д. Гоголь Н. В. Детские и юно$шеские годы / Д. Иофанов. – К. : Молодь, 1951.

4. Золотусский И. Гоголь / И. Золотусский. –М. : Молодая гвардия, 1984.

5. Марченко Н. Г. Полтавщина в творчествеГоголя // Н. Г. Марченко, А. П. Тюнин. – ВенокГоголю. Гоголь и время /сост. Б. Н. Левин. – Х. :Прапор, 1984. – С. 41 – 45.

6. Хоменко Н. В. Заповедник$музей Н. В. Гого$ля. Село Гоголево Полтавской области / Н. В. Хо$менко, А. П. Тюнин. – Х. : Прапор, 1985. – 54 с.


42


ляти там із селянами. "Гоголь имел таммного знакомых между крестьянами.Когда у кого из них была свадьба, или дру�гое что или когда просто выгадывался по�годливый праздничный день, то Гогольуже непременно там", – згадував однок�ласник Миколи Васильовича Н.Ю.Артинов.

Побачене і почуте під час спілкування зпростими людьми вражало майбутньогописьменника. Згадалася йому батькова по�рада: "Записуй, збирай те, що вронили вус�та народу. Зберігай ці скарби – багатий бу�деш і дні твої сповняться радощів!". Такмайбутній автор повістей із життя україн�ського народу уже в 1826 році починає вес�ти свою книгу, куди записує слова малоро�сійського лексикону, українські і російськінародні пісні, різні етнографічні відомості.

Згодом на книжковій полиці Миколи Ва�сильовича Гоголя особливе місце займалаця рукотворна книга, "видана" у єдиномупримірнику, написана на синьому папері йпереплетена шкірою. На титульній сторінцістояло: "Книга всякої всячини, або підруч�на енциклопедія. Склав М.Г. Ніжин, 1826".Ця книга є свідченням того, як рано вияви�лося у Гоголя бажання серйозно вивчатинародну творчість. Це був перший досвідзбирання народних пісень (серед них "Ой,ти Юрку, продай курку, а сам пристань довербунку"). Усе, що було пов'язано з наро�дом, його звичаями, хвилювало юного гім�назиста, і до енциклопедії він записує: "Іг�ри, веселощі малоросіян", "Малоросійськізагадки, повір'я, звичаї, обряди".

Після закінчення Ніжинської гімназіїМикола Гоголь не припиняє своєї діяльнос�ті зі збору усної народної творчості. Разоміз другом Олександром Данилевськимоб'їздили майже всю Полтавщину: Мирго�род, Кибинці, Обухівку, Товсте, Семерень�ки, Яреськи, Лубни, Пирятин… Картинирідної природи розвивали уяву майбутньо�го письменника, наповнювали внутрішнійсвіт грою незвичних фарб і звуків.

Благословенна полтавська земля наро�дила і виплекала видатного майстра ху�дожнього слова.

У родині небагатого поміщика, де під�ростав майбутній письменник, панувалалюбов до всього українського. Батько Ми�коли Василь Панасович Гоголь�Яновськийбув освіченою і обдарованою людиною. Вінзахоплювався літературою і навіть створивдекілька комедій українською мовою длядомашнього театру з кріпаків, що належавбагатому вельможі Дмитру ПрокоповичуТрощинському. Не раз на виставах у цьомутеатрі бував маленький Миколка.

Мовно�музична культура рідної землімала вияв і у виховній практиці бабусі Те�тяни Семенівни, маминої мами. Тож любовдо мови, відчуття слова закладалися уюного Гоголя уже з дитячих літ. МиколаВасильович, напевно, згадував і про своїдитячі враження, коли писав: "Дід мій(царство йому небесне! Щоб він на тому сві�ті їв самі буханці пшеничні та маківники вмеду) умів прегарно розповідати. Бувало,як почне – цілий день не зрушив би з місцяі все слухав…". Це було саме життя, і май�бутній письменник, справді, чув внутріш�нім слухом те, що говорив дід, і поспішавпером за його нешвидкою мовою.

З юних літ Гоголь цікавився життям іпобутом простих людей, знав їх вдачу, зви�чаї, народні пісні. У шкільні роки ця ціка�вість стала ще стійкішою і проявилася узбиранні та записах етнографічного мате�ріалу під час навчання у Ніжинській гімна�зії вищих наук, до якої Гоголь був зарахо�ваний у травні 1821 року. Сором'язливий інерішучий, він довго звикав до нових умовжиття у Ніжині. Спочатку тримався осто�ронь товаришів. У гімназії навчалися пере�важно діти багатих поміщиків. Старшо�класники насміхалися над "хуторським по�ходженням" Гоголя, над тим, що він водив�ся зі слугами, любив ходити на базар чи вМагерки – передмістя Ніжина – і розмов�

43


Геній Гоголя�художника виріс із народної пісні, із системи естетичних та моральних уявленьукраїнського народу. Живильною силою митця стала усна народна творчість, знавцем і збира�чем якої він був. Такого висновку дійшла творча група, досліджуючи зразки українського фоль�клору, перетворювані письменником на поетичний феномен.

Гений Гоголя�художника вырос из народной песни, из системы эстетических и моральных пред�ставлений украинского народа. Живительной силой мастера стало устное народное творче�ство, знатоком и собирателем которого он был. К такому выводу пришла творческая группа,исследуя образцы украинского фольклора, превращаемые писателем в поэтический феномен.

Genius of Hohol grew from a folk song, from the whole system of aesthetical and moral concepts of thepeople. Verbal folk art became a life�giving force of master, he was its connoisseur and collector. A cre�ative group came to such conclusion, exploring standards of the Ukrainian folklore, converted in thepoetic phenomenon by a writer.

М.В.ГОГОЛЬ – ЗБИРАЧ УКРАЇНСЬКИХ ПІСЕНЬ,ПРИПОВІДОК


44

УУККРРААЇЇННССЬЬККЕЕ ККООЛЛООсебе на Полтавщині справжню "фольклор�ну експедицію". Усі родичі та дворові крі�паки заходилися пригадувати казки й ле�генди, пісні й забобони.

Три довгих роки не був Микола Васи�льович дома. І ось він знову у рідному краї.Приїхав, щоб набратися нових сил і нат�хнення. 17 липня 1832 року Гоголь уже вПолтаві, а 20 липня його зустріла рідна Ва�силівка. Марія Іванівна з усієї сили прагну�ла зробити перебування сина вдома приєм�ним і корисним. До вітальні запрошувалисярозповідачі – кобзарі та лірники. Теплимилітніми вечорами виходив Микола Васи�льович на вулицю, щоб послухати, як спі�вають парубки та дівчата. А коли луналиулюблені "Ой, не ходи, Грицю", "Цвіли лозипри дорозі", "Ходив козак по вулиці", то йсам підспівував. Його записники поповни�лися новими піснями і переказами, тільки уВасилівці Гоголь записав близько 200 пі�сень. Для письменника це було дуже важ�ливим. Але зібраний матеріал він викорис�товував не тільки для написання нових ху�дожніх творів.

Микола Васильович Гоголь прагнув вив�чати історію України і справедливо вважав,що про народ та його минуле можна дізна�тися не тільки за матеріалами літописів,але і вивчаючи пісні та перекази. Він під�тримував тісний зв'язок і листування з ет�нографами та фольклористами (М.О.Мак�симовичем, І.І.Срезнєвським та ін.). У листо�паді 1933 року Гоголь пише до М.О.Макси�мовича: "Моя радость, жизнь моя! Песни!Как я вас люблю! Что все черствые лето�писи, в которых я теперь роюсь, передэтими звонкими живыми летописями! Ясам теперь получил много новых, и какиеесть между ними прелести. Я вам их пи�шу, не так скоро, потому что их оченьмного. Да, я вас прошу, сделайте милость,дайте списать все находящиеся у вас пес�ни, выключая печатных и сообщенныхвам мною. Я не могу жить без песен. Вы непонимаете, какая это мука…".

У грудні 1833 року Гоголь надсилає лис�та до М.О.Максимовича: "Жду с нетерпе�нием от тебя обещанной тетради песен,тем более что беспрестанно получаю но�вые, из которых много есть историчес�ких, еще больше – прекрасных. Впрочем, янетерпеливее тебя и никак не могу утер�петь, чтобы не выписать здесь одну изсамых интересных, которой, верно, у те�бя нет:

Наварыла сечевыци, Поставыла на полыци. Сечевыця сходыть, сходыть,Сам до мене козак ходыть.Наварыла горохуДа послала Явдоху. Що се с биса, нема с лиса?Що се братця, як барятця? Наварыла каши з лоем,

У 1829 році М.В.Гоголь вирушає "заво�йовувати Петербург". Після довгих пошу�ків влаштовується писарем у департаментідержавного господарства, а у квітні перей�шов на таку ж посаду у департаменті наді�лів. Служба погано оплачувалася і булапринизливою. Тяжкі думи охопили Гоголя.Та він знаходить вихід із нелегкого стано�вища. У цей час народжується задум мало�російських повістей.

Батьківщина приходила до письменни�ка у мріях і спогадах. Природа рідногокраю, народні пісні, свята пробуджувалиуяву, надихали на працю. Не довіряючивласному досвіду і літературним джере�лам, Гоголь вирішує використати етногра�фічні записки рідних і знайомих.

"Не сердитесь, моя великодушная ма�менька, если я часто вас беспокою прось�бою доставить мне сведения о Малороссииили что�либо подробное. Я теперь попро�шу вас собрать несколько таковых сведе�ний, если где�либо услышите забавныйанекдот между мужиками в нашем селе,или в другом каком, или между помещика�ми. Сделайте милость, описывайте дляменя также нравы, обычаи, поверья", – пи�ше він у листі до матері.

З подібним проханням письменник звер�тається і до своєї сестри М.В. Гоголь: "У ме�ня есть к тебе просьба. Ты помнишь, ми�лая, ты так хорошо было начала собиратьмалороссийские сказки и песни и, к сожале�нию, прекратила. Нельзя ли возобновитьэто? Мне оно необходимо нужно. Еще про�шу я здесь же маменьку, если попадутсягде�нибудь старинные костюмы малорос�сийские, собрать все для меня… Есливстретите где�нибудь у мужика стран�ную шапку или платье, отличающеесячем�нибудь необыкновенным, хотя бы онобыло изорванное, – приобретайте! Такженынешний мужеский и женский костюм,только хороший и новый… А сказки, пес�ни, происшествия можете посылать вписьмах или небольших посылках".

Рідні виконували прохання Миколи Ва�сильовича, але він прагнув отримуватиякомога більше відомостей. У листі додомуписьменник знову пише: "Во�первых,прежде всего я должен благодарить вас запосылку, сестру за песни, из которыхособенно та, что: "Що се братця, як ба�рятця", очень характерна и хороша. Ноболее всего одолжили вы меня присылкоюстаринной тетради с песнями, междуними есть многие очень замечательны.Сделаете большое одолжение, если оты�щите подобные той тетради с песнями,которые, я думаю, более всего находятся встаринных сундуках между старинны�ми бумагами у старинных панов или у по�томков старинных панов".

Рідні радо відгукувалися на проханняМиколи Васильовича. Мати організувала у

45

висловлює свій погляд на значення народ�ної поезії для дослідження минулих часів:

"Історик не повинен шукати в них(піснях) означення дня й числа битви аботочного пояснення місця, щодо цього малоякі пісні допоможуть йому. Але коли вінзахоче пізнати вірний побут, стихії ха�рактеру, усі вигини та відтінки почут�тів, хвилювань, страждань, веселощів зоб�ражуваного народу, коли захоче випита�ти дух минулого віку, загальний харак�тер усього цілого порізно кожного окремо�го, тоді він буде задоволений цілком; істо�рія народу розкриється перед ним в яснійвеличі".

У цій статті автор дає глибокий аналізпісень: "То ще добре козацька голова знала,що без війська козацького не вмирала", "Ойчорнії бровенята! Лихо мені з вами", "Тавже ж мені не ходити, куди я ходила", "Ку�ди ж ти мій милий, голубчик мій сизий","Йшли корови із діброви, а овечки з поля","Не хилися, явороньку", "Ой місяцю мій,місяченьку"…

До історичної народної пісні й думи Го�голь вдавався як до невичерпного джерела,що давало йому змогу збагнути те, про щомовчали літописи: красу й силу народнихпатріотичних подвигів, відтінки народногопобуту, сам характер народу. У повісті "Та�рас Бульба" встановлено, наприклад, рисиподібності долі козака Мусія Шила і героя"Думи про Самійла Кішку", відзначено, щонизка моментів повісті збігається з деталя�ми "Думи про Івана Коновченка" (наприк�лад, заклик осавулів на ринках та майда�нах: "Гей ви, пивники, броварники! Годівам пиво варити та валятися по запічках,та годувати своїм ситим тілом мух! Рушай�те слави рицарської й честі добувати!", аболіричний відступ про матір, яка даремношукає серед козаків, що повертаються зпоходу, свого сина).

Здебільшого Гоголь, черпаючи деякі сю�жетні мотиви, епізоди, окремі риси харак�терів із народних пісень, трансформує їх усвоїй творчій уяві, вільно комбінує, прагнепередати саме "дух", "характер" минулоїепохи…

Народна пісня справила великий вплив іна мову повісті та її художні зображуваль�ні засоби. З народної поезії взято порівнян�ня кривавої битви з бенкетом ("Чув вінтільки, що був бенкет, великий бучний бен�кет, весь перебито на дрізки посуд; ніде незосталося вина ні краплини, розхапали гос�ті й слуги всі дорогі кубки й начиння – ісмутний стоїть господар дому..."), а такожпорівняння кривавої битви з нивою, виби�тою градом ("Як градом вибиває раптомусю ниву, де, мов щирозлотий червінець,красувався всякий колос, так їх вибило йпоклало").

Народна українська пісня широко циту�ється в багатьох гоголівських повістях ("Не

УУККРРААЇЇННССЬЬККЕЕ ККООЛЛООНалыгалась з упокоем.Що се с биса, нема с лиса, Що се братця, як барятця.<А> я с того поговоруПишла <.....> за комору.Що се с биса, нема с лиса,Що се братця, як барятця.Сила девка, тай заснула,Свинья бигла, тай зопхнула.Що се с биса, нема с лиса, Що се братця, як барятця. Бижыть свинья кованая: "Чого сыдиш, поганая? Чого сыдиш, надулася? Чому в кожух не вдягнулася?"– Бодай в тебе стильки дух,

Як у мене есть кожух.Що се с биса, нема с лиса,Що се братця, як барятця.Ведуть свынью перед пана,Крычыть свинья: "Я не пхала,Вона сама в <... ..> впала".Крычить свынья, репетує,Нихто ей не рятує. Що се с биса, нема с лиса, Що се братця, як барятця.А ось уривок із листа від березня 1834

року до І.І.Срезнєвського: "Где выкопали выстолько сокровищ? Все думы, и особенноповести бандуристов, ослепительно хо�роши. Из них только пять были мне из�вестны прежде, прочие были для меня все– новость! Я к нашим летописям охладел,напрасно силясь отыскать то, что хо�тел бы отыскать. Нигде ничего о томвремени, которое должно бы быть богачевсех событиями... И потому�то каждыйзвук песни мне говорит живее о протек�шем, нежели наши вялые и короткие ле�тописи, если можно назвать летописямине современные записки, но поздние вы�писки, начавшиеся уже тогда, когда па�мять уступила место забвению... Если бынаш край не имел такого богатства песен– я бы никогда не писал истории его, по�тому что я не постигнул бы и не имел по�нятия о прошедшем... Эти песни заста�вили меня с жадностью читать все лето�писи и лоскутки какого бы то ни быловздору... Песен я знаю и имею много. Около150 песен я отдал прошлый год Максимо�вичу, совершенно ему не известных. Послетого я приобрел еще около 150. У Макси�мовича теперь уже 1200. Но я бьюсь об чемугодно, что теперь же еще можно сыс�кать в каждом хуторе, подальше отбольшой дороги и разврата, десятка дванеизвестных другому хутору".

Для М.В.Гоголя народна пісня стала нетільки багатющим художнім матеріалом,але і засобом пізнання історії. У періодстворення "Тараса Бульби" Гоголь пишестаттю "Про малоросійські пісні", у якій


хилися, явороньку", "Зелененький барві�ночку", "Ой ти місяцю мій, місяченьку").Нерідко слова пісень стають матеріаломдля характеристики персонажів. Наприк�лад, Вакула, герой повісті "Ніч перед Різ�двом", ображений насмішками Оксани і ба�жаючи підкреслити свою незалежність,насвистує козацької: "Мені з жінкою не во�зиться".

Народна пісня у творах Гоголя визначаєстиль розмов дійових осіб. Наприклад, Пи�дорки та Петруся, героїв "Вечора на ІванаКупала". У повісті "Майська ніч, або Утоп�лена" Левко освідчується Галі, співаючи:

Сонце низенько,вечір близенько,Вийди до мене, моє серденько.

Дослідники вважають, що народна піснявизначає ритм і стиль цілої повісті "Страш�на помста".У самому ж творі пісня несе са�мостійне художнє навантаження. Так, пер�сонажі повісті Данило та Катерина, бажаю�чи виховати сина сильним та безстрашнимвоїном, співають йому колискову:

Люли, люли, люли!Люли, сынку, люли!Да вырастай, вырастай в забаву!Казачеству на славу,Вороженькам в расправу!

А пізніше Катерина, доведена до боже�вілля втратою чоловіка та сина, в одну піс�ню вплітає слова з різних: трагічної, прозагибель козака, та веселої, танцювальної:

Біжить возок кривенький;У тім возку козак лежить,Постріляний, порубаний,В правій руці дротик держить,З того дроту крівця біжить;Біжить ріка кривавая.Над річкою явор стоїть,Над явором ворон кряче.Над козаком мати плаче.Бо вже твій син оженився,Та взяв жінку паняночку,В чистім полі земляночку,І без дверець, без окониць.Та вже пісні вийшов конець.Танцювала риба з раком…А хто мене не полюбить, трясця його матері!

До українських народних пісень зверта�ється Гоголь у епіграфах повісті "Сорочин�ський ярмарок". Епіграфом до І частинитвору є слова:

Мені нудно в хаті жить,Ой вези ж мене із дому,Де багацько грому, грому.Де гопцюють все дівки,Де гуляють парубки!

Рядки цієї пісні налаштовують на ма�жорне сприйняття подій, зображених авто�ром. Перед читачами постає веселий, ра�дісний, щасливий світ поетичної казки, а

українська пісня кличе відкинути буден�ність і поринути в цю стихію.

Слова епіграфа до V частини "Сорочин�ського ярмарку" також звучать оптиміс�тично:

Не хилися, явороньку,Ще ти зелененький,Не журися, козаченьку,Ще ти молоденький!

Герої твору молоді, сповнені сили таздоров'я люди, чесні, благородні та закоха�ні в життя. Вони можуть підкорити навіть"нечисту силу", щоб досягти мети. Такою єПараска, яка не бажає гнути спину передмачухою: "Скорее песок взойдет на камнеи дуб погнется в воду, как верба, нежели янагнусь перед тобою!" – вигукує дівчина ісміливо ступає в танок, наспівуючи:

Зелененький барвіночку,Стелися низенько!А ти, милий, чорнобривий,Присунься близенько!Зелененький барвіночку, Стелися ще нижче!А ти, милий, чорнобривий,Присунься ще ближче!

До пари Парасці і Грицько. Ні зла Хівря,ні забобонний Солопій не стали на заваді доїх щастя: парубок таки одружився з Па�раскою. Твір закінчується гучним весіллям.Не даремно епіграфом до останньої части�ни повісті письменник обрав слова весіль�ної пісні:

Не бійся, матінко, не бійся,В червоні чобітки обуйся.Топчи вороги Під ноги;Щоб твої підківкиБряжчали!Щоб твої вороги Мовчали!В українському фольклорі не тільки на�

родна пісня захоплювала М.В.Гоголя. Пись�менник, який зростав на грунті українськоїміфології, не міг не використати її у своїйтворчості. Працюючи над повістями циклу"Вечори на хуторі біля Диканьки", Гогользвертається до матері і сестер із проханнямповідомити подробиці про селянські свята,легенди, перекази, анекдоти: "Еще нес�колько слов о колядах, о Иване Купале, орусалках. Если есть, кроме того, какие�либо духи или домовые, то о них подроб�нее, с их названиями и делами; множествоносится между простым народом пове�рий, страшных сказаний, преданий, раз�ных анекдотов и проч., и проч., и проч. Всеэто будет для меня чрезвычайно занима�тельно".

В основу сюжету "Вечорів" Микола Го�голь поклав українські народні легенди, пе�рекази та повір'я. У "Книзі всякої всячини"

46


– Нет, Галю: у Бога есть длинная лес�тница от неба до земли. Ее становят пе�ред Светлым Воскресением святые ар�хангелы; и как только Бог ступит на пер�вую ступень, все нечистые полетятстремглав и кучами падают в пекло, иоттого на Христов праздник ни одногозлого духа не бывает на земле".

Звернення Гоголя до фантастики, ле�генд, повір'їв та переказів було викликанене бажанням похизуватися екзотикою ук�раїнського фольклору, а прагненням про�никнути в психологію народу�творця, щовтілює у витворах фантазії свої уявленняпро життя.

Любив Микола Васильович Гоголь вис�ловити заповітні свої думки в прислів'ях,приказках, приповідках. Письменник гово�рив: "Известно, что если сумеешь зам�кнуть речь ловко прибранной пословицей,то сим объяснишь ее вдруг народу, как бысама по себе ни была она свыше его поня�тия". Невеликими влучними висловами,мов коштовними перлинами, пересипаніусі твори митця.

Так, наприклад, потужним струменем умову "Мертвих душ" вливаються словапростої народної мови, діалектизми, народ�ні приказки та прислів'я. (Манілов нале�жить до людей "так собі, ні се, ні те, ні в го�роді Богдан, ні в селі Селіфан". Білявийзять Ноздрьова належить до тих, що "поч�нуть гладенько, а кінчать гиденько" тощо).

Як результат наполегливих творчихшукань вимогливого письменника у 1842році з'явився остаточний текст "Ревізора".А зміст усього, що відбувалося на сцені,підкреслювався епіграфом комедії – на�родною приказкою "У нього пика бридка, авін на дзеркало наріка". Одна з головнихпостатей комедії – Городничий. За харак�теристикою автора, у нього переважає ба�жання прибрати до рук усе, що бачать очі,хоч від цього "тріщить спина у ближнього".

Та чи не найбільш колоритною та яскра�вою є мова персонажів циклу "Вечори нахуторі біля Диканьки". Перший біографМ.В.Гоголя П.Куліш, аналізуючи цей цикл,відзначав реалістичність передмови до"Рудого Панька": "Надо быть жителемМалороссии, или, лучше сказать, малорос�сийских захолустий, лет тридцать на�зад, чтобы постигнуть, до какой степениобщий тон этих картин верен действи�тельности. Читая эти предисловия, нетолько чуешь знакомый склад речей, слы�шишь родную интонацию разговоров, новидишь лица собеседников и обоняешь на�питанную запахом пирогов со сметаноюили благоуханием сотов атмосферу, в ко�торой жили эти прототипы гоголевскойфантазии".

є запис, який, вірогідно, послужив джере�лом для сюжету повісті "Вечір на Івана Ку�пала": "Папороть квітне вогняним цві�том тільки в північ на Івана, і хто встиг�не його зірвати, буде дуже сміливим ізнайде скарб".

Мотиви примарності багатства, здобу�того нечесним шляхом, широко представ�лені в українському фольклорі. Письмен�ник використав їх у власних художніх тво�рах, щоб показати: людина прагне грошей,бо вбачає в них джерело влади над іншимилюдьми та можливість жити в достатку, недокладаючи зусиль. Але все це – омана. Неприносить таке багатство благополуччя ніПетрові, персонажу повісті "Вечір на ІванаКупала", ні дідові з твору "Втрачена грамо�та".

У канву повісті "Сорочинський ярмарок"М.В.Гоголь органічно вплів легенду про"червону свитку", поєднавши її з колорит�ним зображенням життя, жвавою різно�барвною картиною ярмарку, торгу циган, зреалістичними образами українських се�лян.

Сюжет повісті "Ніч перед Різдвом" ви�будовується з народного повір'я про чорта,якому напередодні цього великого свята, засловами автора, "последняя ночь осталасьшататься по белому свету и выучиватьгрехам добрых людей. Завтра же, с первы�ми колоколами к заутрене, побежит он безоглядки, поджавши хвост, в свою берлогу".У творі фантастичні сцени залицяння чор�та до відьми або захопливий колорит подо�рожі Вакули верхи на нечистому в далекийПетербург по царицині черевички зміню�ються описом веселих колядок дівчат і па�рубків морозної місячної ночі.

У передмові до "Вія" автор вказує, щовся повість – це народний переказ і що вінйого передав так, як чув, майже нічого незмінюючи. Але досі не знайдено жодногофольклорного твору, який сюжетно нага�дує "Вія", лише окремі його мотиви близькідо народних казок і переказів. Образ Вія вних уособлює фантастичну істоту (так на�зивали у малоросіян начальника гномів, уякого повіки звисають до самої землі).

Розповідь про діда, який відважився наподорож до кубла нечистої сили за вкраде�ною шапкою (повість "Втрачена грамота"),нагадує одну із широковідомих в Українілегенд про кумове ліжко.

Цікаву легенду подає Микола Гоголь уповісті "Майська ніч, або Утоплена". Вонавикладена у розмові героїв твору Левка таГалі: "Ни один дуб у нас не достанет донеба. А говорят, однако же, есть где�то, вкакой�то далекой земле, такое дерево, ко�торое шумит вершиною в самом небе, иБог сходит по нем на землю ночью передсветлым праздником.

47



Справді, герої повістей постають передчитачами справжніми, не фальшивими.Мова їх виразна, багата, насичена влучни�ми висловами. Гоголівські персонажі вмі�ють слівце до ладу мовити.

Язиката Хівря із "Сорочинського яр�марку" дорікає Солопію: "Ну так: ему ес�ли пьяница да бродяга, так и его масти". Ачоловік, який боїться гніву швидкої нарозправу дружини, думає: "Господи божемой, за что такая напасть на нас грешных!И так много всякой дряни на свете, а тыеще и жинок наплодил!" Та коли мова йдепро щастя власної доньки, то Солопій ба�жає їй та нареченому: "Пусть они живут,как венки вьют!"

Мові персонажів оповідання "Майськаніч, або Утоплена" додають колоритностівлучні порівняння: "Поприставали, какмухи к меду", "…упрятывает галушки, каккорова сено". Герой цього ж твору голова,розгніваний витівками п'яного Каленика,гнівно мовить: "Эге, влезла свинья в хату,да и лапы сует на стол".

До слова "брехати" у Гоголя знайшлисятакі виразні синоніми: "Провезти попа врешете", "Москаля везть".

Поряд із українськими приказками таприслів'ями ("Скачи, враже, як пан ска�же", "Як мед, так і ложкою") письменниквикористовує і російські ("Чему быть, тогоне миновать", "Вот тебе, бабушка, иЮрьев день!").

Однак, відомо і те, що Микола Васильо�вич Гоголь особливо цінував українськіприслів'я, які відображають повноту на�родного розуму. Митець стверджував:"Прислів'я – це не тільки яка�небудь на�перед подана думка або припущення просправу, але вже підбитий підсумок спра�ві, осад, відстій уже перероджених і за�кінчених подій, остаточний витяг силисправи з усіх сторін її, а не з однієї. …на�ші прислів'я більш значущі, ніж прислів'явсіх інших народів. Крім повноти думок,вже в самому способі виразу в них відби�лося багато народних властивостей на�ших; у них усе є: глузування, насмішка,докір, словом – усе, що зворушує і дошку�ляє до живого…".

Інтерес до української народної твор�чості М.В.Гоголь зберіг до кінця життя.Весною 1851 року письменник приїжджаєу Василівку. З 20 квітня по 22 травня пра�цює над рукописом "Мертвих душ" з ран�ку до вечора, зустрічаючись із ріднимитільки в їдальні. Сестра письменника Оль�га Василівна згадувала: "Я з болем у серціспостерігала… Інколи, правда, йому вда�валося гарно попрацювати зранку, вінприходив обідати веселий і задоволений,після обіду він жартівливо умовляв ті�тоньку Катерину Іванівну співати під

мій акомпанемент малоросійські пісні,причому і сам підспівував, притоптувавногою і приклацував пальцями. Особливолюбив він давню пісню "Гоп, мої гречани�ки, гоп, мої білі".

Український фольклор став для пись�менника невичерпним джерелом худож�нього матеріалу, який він перетворювавна поетичний феномен. Серед багатьохчинників, які стали живильною силоюмитця, чільне місце займає усна народнатворчість, знавцем і збирачем якої він був.Цю думку обстоює Олесь Гончар: "Універ�ситет дає нам суму знань, всесвітню ін�формацію. Естетичну ж культурумитцеві дають народ, школа дитинс�тва. Приклади: Гоголь, Шевченко… Аджеясно, що без народної пісні, без цілої сис�теми естетичних та моральних уяв�лень свого народу вони не виформувалисяби саме такими, як художники. Отже, ігеній не виникає з нічого".

ЛIТЕРАТУРА

1. Бісікало С. К. Український фольклор. Кри�тичні матеріали. / С. К. Бісікало, Ф. М. Борщев�ський. – К. : Вища школа. – 1978. – 287 с.

2. Герасименко А. Я. Гоголем воспетая земля.Путеводитель / А. Я. Герасименко – Х. : Прапор,1986. – 118с.

3. Гоголь М. В. Твори в трьох томах. Том тре�тій / М. В. Гоголь. – К. : Художня література,1952.

4. Гоголь Н. В. Собрание сочинений в восьми то�мах / Н. В. Гоголь. – М. : Прапор, 1984.

5. Крутікова Н. Є. Микола Васильович Гоголь.Життя і творчість / Н. Є. Крутікова. – К. : Ху�дожня література, 1952. – 155 с.

6. Мацапура В. І. "Страшна помста" М. В. Го�голя як міфоцентричний твір: особливості поети�ки / В. І. Мацапура // Всесвітня література такультура. – 2005. – № 7. – С. 4–9.

7. Народні пісні в записах Миколи Гоголя / Упо�ряд., післямова і приміт. О. І. Дея. – К. : Муз Укра�їна, 1985. – 202 с.

8. Ніколенко О.М. Таємниці Гоголя / О. М. Ні�коленко // Всесвітня література в середніх нав�чальних закладах України. – 2007. – № 9.

9. Полторацький О. І. Юність Гоголя: [по�вість] / О. І. Полторацький. – К. : Радянськийписьменник, 1957. – 400 с.

10. Хоменко Н. В. Заповедник�музей Н. В. Гого�ля / Н. В. Хоменко, А. П. Тюнин // Всесвітня літе�ратура в середніх навчальних закладах України. –2000. – № 9.

11. Шенрок В. И. Материалы для биографииГоголя. Том. 2. / В. И. Шенрок. – М., 1893.

Спеціальна дослідницька група ПОІППОвчителів зарубіжної літератури Лохвицько�

го району: Крят Л.І. (керівник), Бохановська В.О., Даниленко Т.О.,

Дзина Т.Г., Очкусь Н.Г., Праведник Г.І., Па�ламарчук Л.Ф., Прядка Н.О.,

Тищенко О.М., Толок В.П., Яременко Т.П.


48


49



У видавництві "ПУЛЬСАРИ" напередодні відзначення 200�річчявід дня народження М.В.Гоголя побачила світ книга епістолярнихремінісценцій Миколи Босака "Остання загадка Гоголя". Сповненадумок, почуттів, глибоких переживань нашого славного земляка,містичного й загадкового Гоголя, вона (книга) дарує рідкісне відчут�тя безпосереднього спілкування з митцем.

Автор книги, яка відразу полюбилася читачеві, український про�заїк, гуморист, драматург, уроджений полтавець – пройшов стеж�ками Гоголя і прототипів його героїв у Яновщині (нині Гоголеве),Шишаках, Яреськах, Великих Сорочинцях, Миргороді, Полтаві таДиканьці, записував та художньо огранював дорогоцінні спогади,перекази. Якщо чогось бракувало для розкриття образу письменни�ка і тодішнього його стану, Микола Босак послуговувався переказа�ми й міфами, які знають поодинокі його земляки.

Гоголь забрав із собою таємницю, чи була в його житті та єдина жінка, до якої вінпрагнув усім серцем, з якою мріяв поєднати долю і якій звіряв найпотаємніші думки.То ж книга ця "є до певної міри літературною містифікацією"..

Автор скомпонував рукопис з уривків реальних листів МиколиГоголя до Марії Балабіної, Олександри Смірнової�Россет, Анни Ві�єльгорської, як до тієї уявної. Епістолярна спадщина Гоголя є одниміз найважливіших біографічних джерел, справжньою енциклопеді�єю життя письменника. Обравши жанр епістолярних ремінісценцій,автору вдалося прилучити читача до святая святих – Слова у Йогонайвищому і найпрекраснішому сенсі.

Перебуваючи в тій благословенній творчій напрузі, яка була при�таманна самому Гоголю, Микола Босак не тільки розкриває в лис�тах образ письменника, а "увіходить" в тодішній стан митця і тво�рить на одній з ним ХВИЛІ СПОВІДАЛЬНОГО ПІДНЕСЕННЯ.

Читач знайде чимало цікавої інформації для роздумів про таєм�ницю народження Миколи Гоголя, про український дух письменни�ка, дізнається більше про прототипів героїв його творів, скориста�ється порадами для сприяння художній творчості та багато іншого.

Приміром, спогади про приїзд Гоголя в Диканьку передаються вродинах диканчан і сьогодні, – неповторна лагідна полтавська вимо�ва у слухавці – (спілкуюсь із автором. – В.Ч.). – Так, їдучи у Янов�щину на вакації, коли вчився в Полтаві, а пізніше в Ніжині, Микоша

Таїною оповиті з'ява М.В.Гоголя на світ, причина його самотності, дар провид�ця, непоборне відчуття месіанства, існування тієї єдиної у світі жінки, до якоїбули спрямовані його найпотаємніші думки… Епістолярні ремінісценції М.Боса�ка наближають читача до розкриття останньої загадки Гоголя.

Тайной окутано появление Н.В.Гоголя на свет, причина его одиночества, проро�ческий дар, неодолимое ощущение мессианства, существование той единствен�ной в мире женщины, которой были адресованы его самые сокровенные мысли...Эпистолярные реминисценции Н. Босака приближают читателя к раскрытиюпоследней загадки Гоголя.

Cloaked in mystery M.V.Hohol's birth, reason of his loneliness, gift of prophet, irre�sistible feeling of messiah ... existence of that special Genine, his most secret dreams wereaddressed to... Epistolary reminiscences by Bosak lead a reader to riddle the last Hohol'sriddle.

УСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ:ОСТАННЯ ЗАГАДКА ГОГОЛЯ

В.В.Чирка

М.Босак, компонуючи тексти цієї книжки,зберіг правдивість Гоголівського слова �

дотримався його творчого принципу:"Поводитися зі словом треба чесно".

Олександр Шокало. Нехай за нас наше діло говорить.Гоголь, Шевченко, Куліш.

Слово Просвіти. – 2009. – № 10 (491), 12�18. 03. – С.10

Микола Босак ПРОСЕБЕ: прозаїк, гумо�рист, драматург.Член НСПу. Уродзо�ний полтавець – зем�ляк Гоголя. Студіювавжурналістику в укра�їнській Сорбонні –Львівському держу�ніверситеті. Працю�вав у низці районних іміських газет, зокре�ма кілька років у ди�канській районці.Пройшов стежкамиГоголя і прототипівйого героїв у Яновщи�ні (нині Гоголеве),Шишаках, Яреськах,Великих Сорочинцях,Миргороді, Полтавіта Диканьці... Авторкнижок "Кришталевийжуравлик", "Рушникивишивають не всім","Планета Диканька",сценізації "Кайдаше�вої сім'ї" Івана Нечу�я�Левицького. Лауре�ат всеукраїнськихконкурсів – політичноїсатири "Золота кри�ниця" і "Коронаціяслова".

спершу завертав на Личаківку, де жили ко�заки… Звідси родом і одна з найколоритні�ших постатей "Вечорів на хуторі біля Ди�каньки", котра стала символом дорідності,необмеженості в їжі і характерництва – Па�цюк:

…Серед цього довгочубого братства виділявсянепомірно опасистий, сміхотливий і добродушнийкозак Пащенко – однаковий що в довжину, що в ши�рину. Носив він нехитро вишиту полотняну сороч�ку і такі самі полотняні безмежно широкі шарова�ри. До того ж, носив їх цілий тиждень як звичайно,а на свята повертав задом наперед. Там вони йомувидавались чистішими. Щодня дід виводив на лева�ду пастися дві корови – обидві рябі: на одній чорнілатки, на другій – руді. Коли дозрівав баштан, Па�щенко перебирався жити в курінь, зроблений з лі�щинових дуг і соломи. Тут же в казані варив відрокартоплі, яку з'їдав за один раз, запиваючи глечи�ком кислого молока, принесеним бабою, яка й досіназивала його серденьком, а він її – пташкою.

Тож для свого Пузатого Пацюка я взяв Пащен�ка цілого як є – із апетитом за шістьох косарів, зтими широкими шароварами, що хоч який би ши�рокий крок він ступив, ніг не було видно. Якщо йомучогось бракувало до створеного моєю уявою образу,то і в Диканьці, і в Яновщині було в кого позичитидля колориту не тільки свитку чи шаровари.

Втім, я не багато вигадував. Можу Вам приз�натися, що будова моїх творінь поєднана тісно змоєю власною будовою, тому що ніяка проповідь нев силах так подіяти, як низка живих прикладів,взятих із тієї землі, з того самого тіла, з якогостворені й ми.

Епістолярії наближають до розгадки та�ємниці народження Гоголя: Ви, очевидно, поди�вуєтесь цим словам, адже як добра моя знайомазнаєте, що я народився у Сорочинцях, де й хреще�ний, і записаний у церковну книгу. Та хто ж Вам і денапише, що такий�то раб Божий прийшов на цейсвіт у лісі чи в полі, тим більше – посеред річки?

Бідна моя матінка кілька літ підряд народжу�вала мертвих дітей. Тієї весни, коли мав з'явитисяна світ Божий я, батько попросив свого приятелядоктора Трохимовського взяти матінку в Соро�чинці під свій нагляд. Її везли не кіньми, а пароюкруторогих завжди спокійних волів. У Баранівцімосту не було, на той бік Псла переправлялися че�рез мілкий брід. Але на той час річка непомірно по�ширшала від повені й воли нізащо не хотіли забро�дити в холодну і страшну для них воду. Ніхто незнає, що зробив погонич, але раптом завжди роз�важливі наші рогаті велетні зірвалися з місця і по�неслися в широку річку. Коли вода сягнула їм до че�рева і обидва береги були однаково далеко, воли зди�вовано стали. У переляканої моєї матінки почалисяпологи. На високо вимощеному сіном возі посередповноводого весняного Псла на світ з'явився я. Ніх�то й не думав, що я виживу. Але поспішили в Соро�чинці. В домі Трохимовського того самого дня меней охрестили, щоб не помер нехристом. Лікар зро�бив усе, аби жили і я, і матінка.

Чи то від такої дивної з'яви на цей світ, чи відуспадкованої з діда�прадіда в нашому роду загадкиу мені поселилась якась дивна сила. У кожного, хтомене немовлям брав на руки, зникав головний біль,наставала полегкість в руках і грудях. Як тільки цепомітили, то мене майже не спускали з рук, чомуне раділа, а часто й гнівалась матінка. Її можназрозуміти – надто тяжко я їй дістався.

У роки отроцтва, навіть на початку навчанняв Ніжині, мене діймали якісь золотушні недуги. Во�ни робили моє тіло непривабливим, зовсім закрилиструпами той природжений дар полегшувати до�торком рук біль інших. Очевидно, цей дар виник зі

страждань моєї матінки. Він повернувся в мій ор�ганізм у холодному Петербурзі, коли стражданнямої душевні й тілесні не вміщалися в серці. Першіознаки він подав після молитви, коли я сидів ночамиперед полум'ям свічки над рукописом "Вечорів", івідтоді не полишав мене ніколи. Все, що відбулося вдуші моїй, що вистраждалося в ній у тиші й розду�мах, вистраждалося для добра, для того, щоб янасправді був корисний іншим.

Вражаючої сповідальної сили сповненіпоетичні враження дитинства, юності митця:

"Признаюся, що завжди, як тільки намагаюсьперенестися думками в юність, стає в мене на ду�ші світло і любо. Там сонця і тепла більше, ніж вулюбленій моїй Італії. Який прекрасний, який роз�кішний день в Малоросії!..".

"…Чим більше років відлічує мені невблаганнийХронос, тим частіше в години вечірніх роздуміввертаю подумки до джерел своїх, намагаюся зрозу�міти, хто я, що для мене той край, де залишилосьмоє гніздо. Птиці перелітні щовесни до своїх гніздвертають, мене ж доля до свого завертає так рід�ко, що лише серце щемить від згадки. Хоча чого йо�му щеміти, коли мій край, моя Украйна завжди вньому, – стулю повіки, і вже я в батьківському са�ду, де ще з дідизни стоять яблуні та груші, а за ни�ми вже й ті, що я посадив. Коли я ще підбирався до"Тараса Бульби" та рився в скрині історії, не размене огортали гарячі хвилі, тверділа думка, що і яукраїнець, що і мій по матері рід Лизогубів шабля�ми боронив вітчизну… Втім, не буду Вас дражни�ти. Я давно помітив, коли при великоросах захо�дить мова про Україну, – це їх дратує. Ще жодно�го не вдалося зустріти, який би не подав знаку сво�єї вищості над хохлами. Це все від гордині й невіг�ластва".

У висловлюваннях про Тараса ШевченкаМикола Гоголь виявляє свій життєвий ідеал– служіння вищій красі, ладові, правді – наоснові духовного досвіду свого народу:

"… Шевченко належить до тих, хто воздав ім�ператору у віршах сатирою, за що й потрапив жи�вим у пекло азійських пустель. Суддею йому будеодин лише Бог. Я ж за свою сатиру не був тактяжко покараний. … Шевченко писав так, як ве�лить йому серце, він своїми творами виховував себесам, обрав той хрест, який за нього не зможе про�нести ніхто інший. Мої твори також дивно поєд�налися з моєю душею і моїм внутрішнім вихован�ням. … Я зі слабким своїм здоров'ям викликав набитву полчища ворогів незліченних, а Шевченко по�сягнув стати на герць… Ні, я не маю сили не тількиговорити про таке, а навіть думати. Знаю, що невсі сприймуть мої слова з належним розумінням,але бачу, як світ звертає з торованої дороги в ха�щі… Диявол уже прийшов у світ без маски. Дух гор�дині з викликом, безсоромно сміється в очі людям,дає їм найбезглуздіші закони: світ бачить це, але несміє ослухатись. … Люди темні, нікому не відомі,які не мають думок і щиросердних переконань, ке�рують думками розумних людей. Що означаютьвсі незаконні ці закони, які, очевидно, на виду всіхнакреслює, вирвавшись із підземелля, нечиста си�ла…? Що це за страшна насмішка над людством?У нас тепер проповідують: одні – чисту демокра�тію, інші – монархію, треті – аристократію,четверті – суміш усього… Та настав час, коли ко�жен більш�менш відчуває, що правління не є шту�кою, яка створюється в окремих головах, нечутно,сама собою, а з духу і властивостей самого народу,із місцевості – землі, на якій живе народ, з історіїсамого народу, яка показує людині глибокодумній,коли і за яких умов розвивався народ, діяв добре ірозумно" (14 грудня 1847 р., Неаполь).

50


багато роботи завдаю пошті, ніколи не лінюсь пи�сати листи, бо, навчаючи інших, сам навчаюсь. Ко�ли до моїх життєвих незгод приєдналися ще йтяжкі сумніви, страждання тілесні й душевні, всіза покликом якогось інстинкту почали звертатисядо мене, вимагаючи допомоги й порад. Тільки теперя пізнав спорідненість людських душ між собою.Варто лише добряче настраждатися самому, якуже всі страждальці стають тобі зрозумілі й май�же знаєш, що треба сказати їм. Але й цього мало;твій ум прояснюється – досі невідомі ситуації і діїлюдей стають раптом відомими, відчуваєш, що ко�му з них потрібно.

Останнім часом я отримую листи від людеймайже зовсім мені незнайомих, і доводиться дава�ти на них відповіді такі, яких би я не зміг дати ні�коли до цього.

А я, між іншим, ніскільки не розумніший від них.Я знаю людей, набагато розумніших і освіченішихза мене, котрі могли б дати поради в кілька разівкорисніші, але вони цього не роблять, навіть не зна�ють, як це робити. Великий Бог, що умудряє нас! Ічим же умудряє? Тим самим горем, якого ми уника�ємо, хочемо сховатися від нього. Через страждан�ня і горе визначено нам добувати крихітки мудрос�ті, якої не дають книги. Але хто вже надбав одну зцих крихіток, той не має права приховувати її відінших. Вона не твоя, а Боже надбання. Бог її виро�бив у тобі, він дає нам свій дар для того, щоб мислужили братам нашим.

Самому мені той дар, та нерозгадана таємни�ця, і допомагає, і шкодить. Від неї у мене все роз�ладнане всередині. Коли я, наприклад, бачу як навулиці хтось спіткнувся, уява тієї самої миті ха�пається за це, починає розвивати сюжет. Я рап�том чітко побачу, яким найгіршим фіналом все за�кінчиться, але нічим допомогти не можу. Я довгомучусь від таких своїх провидінь, не сплю, і це під�точує мої сили. Та одночасно цей дар змушує безпе�рестанку виправляти написане. Завжди, коли по�чинаю перечитувати рукопис, через написані ряд�ки бачу ще не написані, а меж для вдосконалення,як Ви знаєте, немає. Якщо з'явилося з�під мого перащось поспішне, то це тільки тому, що я мало йогоперечитував, потреба в хлібі насущному негайногнала до видавця.

Відчуваю, що добряче стомив Вас. На сьогоднівистачить. Я писатиму Вам ще.

Листи Гоголя до "єдиної" розкривають пе�ред нами різні грані особистості письменника,дають змогу побачити його у сфері мистецтвай повсякденних справах та турботах, і найго�ловніше – розкривають оту, останню, загадкуГоголя. Вона – в Любові: до Бога, до отчогокраю, до рідної мови, до єдиної в світі особижіночої статі, яка живила його безсмертну ду�шу, подавала йому руку помочі, спонукалапідніматися над світом життєвих тривог і бу�денщини, осявала його тим світлом, що ніколине меркне, – їмя Її – Софія Премудрість Божа.

Думки, почуття, переконання, позачасовіосяяння Миколи Гоголя, одного з помітних ді�ячів світової культури, вражають актуальніс�тю й понині. Прочитати їх, відкрити невідомедосі з його біографії, задуматися, осягнути йо�го практичне вчення – життєво важливе знан�ня про внутрішню людину, про потенціаллюдської душі й народного духу – то чудованагода пом'янути митця перед 200�літтям віддня його народження, – наголошується в ано�тації та численних відгуках на книгу.


Листи рясніють порадами для творчого ідуховного розвою особистості: Тут не втри�маюсь від поради для сприяння Вашій художнійтворчості. Таку я свого часу давав безмірно мноюлюбимому поету Язикову і мав за це від нього вдяч�ність. Розділіть ранок на дві половини. Початоккожної з них протягом чверті години віддайте пос�тійному читанню однієї й тієї самої книги, по однійсторінці, не більше: щоб це стало безпремінним за�коном, як послух, накладений на послушника. Дляпершого читання можна взяти "НаслідуванняХристу", як ліки від різних душевних неспокоїв ітривог. Для другого читання – після 12 години –візьміть Біблію, почніть з книги Іова. Заняття цемає починатися в одну і ту саму годину щодня,хвилина в хвилину. Внаслідок цього обидва розділеніпроміжки часу краще наповняться всілякими ро�зумними заняттями і роздумами. І не забудьтезгадувати того, хто оце все Вам порадив. Ще кра�ще, покладіть цього листа так, щоб він завжди бувпід рукою. Я не знаю сили свого слова, але вона є.Якщо Ви повірите в неї, то відчуєте не раз деякуполегкість, як відчувають її багато моїх адресатів,одержуючи мої листи.

Якби Ви попросили мене пояснити цю мою за�гадку, то я не зможу цього зробити, хоч би й хотів.Часто, сидячи перед каміном і дивлячись на танецьвогню, я бачив дороги, якими вже проїхав колись,але, що дивніше, і ті, мені невідомі, що й не знати,чи випаде ще проїхати ними. А коли видиво дорігзникало, то їх заступала Псел�річка, посеред якої яз'явився на світ.

… дають змогу заглянути глибше у влас�ну душу і дізнатися про її вищі ступені тавиміри: Особливо виразно відчув Божий дар, колипрацював над "Мертвими душами". Бували дні, ко�ли я силоміць ставав до конторки, мало неприв'язував себе до неї, а здатність творити все неверталась. Від напруження боліла голова. З вели�ким зусиллям вдалося мені якось випустити у світпершу частину поеми, ніби для того, щоб побачитина ній, як ще я був далеко від того, про що мріяв, дочого поривався. Після цього пірнув я знову в апатіюі безнадію. Обгризав перо, розладнувались нерви ісили – нічого путнього не виходило. Я вже думав,що здатність писати залишила мене, і як Спаси�тель повторював: "Боже мій, Боже мій, навіщо Тимене покинув?" Та раптом хвороби і тяжкий ду�шевний стан, які відірвали мене від усього і навітьвід самої думки про мистецтво, повернули до того,до чого раніше, ніж стати письменником, вже мавя бажання: до спостереження внутрішнього надлюдиною і над душею людською. О, настільки глиб�ше перед тобою розкривається це пізнання, колипочинаєш із власної душі! На цьому шляху мимо�волі ближче зустрінешся з тим єдиним, божес�твенність якого якби й відкинув цей світ, то вжецієї останньої властивості відкинути не в силах.Хіба вже осліпне або зовсім зникне розум. Цим кру�тим поворотом, що стався незалежно від моєї волі,дано мені заглянути глибше в душу взагалі й дізна�тися, що існують її вищі ступені та виміри. З тихпір здатність творити стала пробуджуватисявсе частіше, живі образи починали чітко виходитиз імли, робота, нехай зі сумнівами, ваганнями, пе�реписуванням по кілька разів однієї сторінки, все жпросувалася вперед, навіть мова ставала більшправильною і яскравішою, а стиль міцнів.

У своїх листах Гоголь не повчає, а навчаєжиттєтворчості споріднених душ: Деякі кри�тики іноді звинувачують мене в тому, що мої тво�ри повчають. Але більшість моїх друзів перекону�ють у протилежному. Вони твердять, що мої кни�ги і листи не повчають, а навчають. Тому я так

51



А.С.Макаренко умер 70 лет назад – 1 ап�реля 1939 г., на станции Голицыно Белорус�ско�Балтийской железной дороги, направ�ляясь из пригородного Дома творчестваЛитфонда Союза советских писателейСССР по служебным и личным делам вМоскву. После многолетней успешной рабо�ты в должности руководителя учрежденийпо перевоспитанию несовершеннолетнихправонарушителей и беспризорников в Ук�раине, а последнее время в Киеве, Макарен�ко в феврале 1937 г. переехал в столицуСССР, где отныне, правда, уже менее ус�пешно, стал заниматься "вольным писа�тельством".

Сообщение о кончине педагога�писателяна станции Голицыно можно найти уже втрудах его первого биографа Е.Н.Медынско�го (1944, 1949 гг.)1, и эта версия никогда неподвергалась сомнению. Однако подробнос�ти внезапной смерти (за три недели до этогоему исполнился 51 год) до сегодняшнего дняоставались не до конца выясненными. Этообстоятельство и привело к тому, что по по�воду смерти Макаренко появились различ�ные домыслы и, прежде всего, среди егобывших воспитанников. Они, очевидно,просто не хотели поверить в то, что человек,который был для них как отец, мог так вне�запно без видимой причины умереть.

В этой статье автор попытается рассмот�реть все известные до сих пор сведения о со�бытиях 1 апреля 1939 г. и дать им некоторуюоценку. Мысль написать такой материалвозникла после прочтения статьи польскогоэмигранта Г. Герлинга�Друдзинского "Семьсмертей Максима Горького", вышедшей вПариже в 1954 году на польском языке, а в1980 году, также в Париже, уже в переводена русский язык в журнале "Континент".

а) Источники

Речь здесь идет о семи версиях, две изкоторых (№ 1 и 6) были уже опубликованы.

Версия № 1. Московский литературоведЕ.З.Балабанович в своей книге "А.С. Мака�ренко" (1951 г.) пишет:

"1 апреля 1939 года Макаренко возвра�щался в Москву из подмосковной дачнойместности Голицыно. В руках у него былсценарий, который он вез на кинофабрику.Макаренко вошел в вагон пригородного по�езда, сел на скамейку и сейчас же упал. Ус�пев сказать только: "Я писатель Макарен�ко", – Антон Семенович скончался от раз�рыва сердечной мышцы"2.

Версия № 2. Валентина ВладимировнаКоваль, бывшая воспитанница колонииим. М.Горького, сообщила в 1986 году в бесе�де с харьковским макаренковедом Н.Н.Ок�сой: в годы Великой Отечественной войныона ушла добровольцем на фронт и нафронтовых дорогах случайно встретила во�енного корреспондента – поэта Джека Аль�таузена. Узнав, что Коваль – бывшая воспи�танница Антона Семеновича, он сообщил ейотдельные подробности, предшествовавшиесмерти Макаренко, свидетелем которых онбыл:

"Направляясь в дом отдыха "Писатель",он встретился у самой ст. Голицыно сА.С.Макаренко, направлявшимся вместе сженой Галиной Стахиевной к московскомупоезду. Галина Стахиевна, не задержива�ясь, пошла к поезду, а А.С.Макаренко за�держался. Между ними (Макаренко и Аль�таузеном. – Г.Х.) завязался оживленныйразговор о делах Союза писателей. Взгля�нув на часы, А.С. Макаренко заторопился,заявив, что "жена устроит ему очередной

52

У цій статті автор розглядає всі досі відомі свідчення про події 1 квітня 1939 р. і дає їм певнуоцінку.

В этой статье автор рассматривает все до сих пор известные сведения о событиях 1 апреля1939 г. и дает им некоторую оценку.

In this paper author considers all known until now information about the 1 April, 1939 and gives them someevaluation.

СЕМЬ СМЕРТЕЙ А.С.МАКАРЕНКОДомыслы и факты

Г. Хиллиг


__________________________1Медынский Е. Н. А. С. Макаренко. Жизнь, деятельность, педагогическая система. – М., 1944, с.48; тот же, Ан�

тон Семенович Макаренко. Жизнь и педагогическое творчество. – М./Л., 1949, с. 51.2Балабанович Е. А. С. Макаренко. Очерк жизни и творчества. – М., 1951, с. 196.

53

РРЕЕТТРРООММЕЕТТООДДИИККАА1939 г. в этом "доме творчества". 1 апреля –стоял мороз, четыре градуса; сейчас же пос�ле завтрака Макаренко пошел один к мос�ковскому поезду. Вскоре С.И.Фонской сооб�щили по телефону о внезапной смерти Ма�каренко. Дословно она пишет:

"Я на ходу надела пальто и – бегом навокзал. Поезд был под парами. На площадкевагона стоял дежурный. Военный.

� Сюда, ко мне.Я вошла в вагон. На лавке с левой сторо�

ны лежал Антон Семенович. В вагоне, кромеменя и дежурного, никого не было.

Дежурный сказал:� Возьмите документы.Я растерялась.� Расстегните пальто (покойнику. – Г.Х.).Дрожащими руками достала я из левого

кармана черный бумажник. В нем был же�лезнодорожный билет, вызов в Союз писа�телей, паспорт и два письма.

Дежурный коротко приложил руку к ко�зырьку, сказал:

� Сразу, легкая смерть... Поезд сейчасотправят. В этом вагоне никого не будет...Сообщите в Москву начальству, а жене ска�жите: припадок сердечный в вагоне...

Мне было холодно, страшно. Я несла до�кументы. Грело солнце... Вспомнила словаГорького к нему: "Удивительный вы челове�чище, как раз такой, в котором Русь нужда�ется".

Я позвонила в Москву, к телефону по�дошла секретарь Блинникова.

� Так зло не шутят на первое апреля, –сказала она.

Я не выдержала и заплакала.С крыш падала капель. Пришла из Лит�

фонда машина. Галина Стахиевна, я и ещедва человека поехали в Москву"4.

Версия № 7. В 1986 году Н.Н.Оксе уда�лось прочитать в Центральном госархивелитературы и искусства СССР (сейчас –Российский госархив литературы и искусс�тва) в Москве протокол, никогда до этого вмакаренковедении не упоминавшийся. Дан�ный документ, "Акт. 1939 г. апреля 1�го дня",написанный черным карандашом на выр�ванных из конторской книги листах бумаги,гласит:

"Я л/уп ЖДМ ст. Голицыно Выдрин, вприсутствии Чибизова Г.Т. и ХондратьеваН.Н. составили настоящий акт о нижеследу�ющем.

с/г числа в 10 ч. 30 минут в п. № 134 на ст.Голицыно зашел гр�н Макаренко Антон Се�менович, который почувствовал себя плохои прилег на лавочку. Тут же к пассажируМакаренко А.С. был вызван врач поселкаГолицыно, но спустя пять минут гр�н Мака�ренко, до прихода врача, умер. В 10�43 при�

скандал, если он опоздает", и быстро напра�вился к поезду. Почти тут же Д. Альтаузенуслыхал громкие возгласы – "Человекуплохо!"".

Версия № 3. Бывшие воспитанники сооб�щили чешскому макаренковеду Либору Пе�хе во время его командировки в СССР в 1964году, что А.С. и Г.С. Макаренко в Москвуехали вместе. Они очень торопились, чтобыне опоздать на поезд. Занятое им в вагонеместо Антон Семенович хотел уступить од�ному из пассажиров – несмотря на энергич�ные протесты жены. Во время этой ссорыА.С.Макаренко внезапно умер от сердечнойнедостаточности.

Версия № 4. С.А. Калабалин, любимецМакаренко из колонистов�горьковцев, ру�ководивший в разные периоды нескольки�ми учреждениями для перевоспитания не�совершеннолетних правонарушителей, вовремя посещения Болгарии в 1966 году рас�сказывал проф. Найдену Чакарову, чтослышал следующее: в тот момент, когдаМакаренко садился в московский поезд, онбыл убит ножом одним из бывших его вос�питанников, считавшим, что Макаренко од�нажды несправедливо с ним обошелся.

Версия № 5. Г.В.Гасилов, бывший сот�рудник Наркомпроса РСФСР при А.С. Буб�нове, друживший с Макаренко, рассказы�вал в 1982 году в беседе с автором этой ста�тьи о "технике смерти А.С.Макаренко" (такГасилов выразился):

"Он опаздывал к поезду. Транспорта изДома творчества не было в этот день. Идетна дорогу, чтобы поймать какую�нибудь ма�шину. Машина подъезжает к вокзалу, а по�езд уже подходит. Чтобы успеть, он бежит,впрыгивает, чуть ли не в последний вагон. Ичерез пять минут у него приступ. СтанцияГолицыно – первая остановка. Он уже безсознания. Акт составил милиционер. Снача�ла думает, что он пьян. Потом пришла каре�та скорой помощи, и все выяснилось".

На вопрос, откуда у него такая информа�ция, Гасилов ответил: "Из документов. Ми�лицейский протокол тоже видел. Был в этомотделении. Там, в протоколе, было указано,что Макаренко в состоянии опьянения был.Сотрудники в Доме творчества в Рузе (sic!)мне сообщили некоторые детали. За два днядо смерти я был у него. Он с радостью гово�рил о том, что подал заявление о вступле�нии в партию (это было в Москве). ГалинаСтахиевна должна была больше заботитьсяо нем в то время"3.

Версия № 6. С.И.Фонская, директор домаЛитфонда "Писатель", пишет в своей книге"Дом в Голицыне", вышедшей в 1967 году:Макаренко с женой находились в марте


__________________________3Запись беседы с Г. В. Гасиловым. 07. и 21.12.1982 г. Архив лаборатории "Макаренко�реферат" Марбургскогоуниверситета.4 Фонская С. И. Дом в Голицыне. Рассказы о писателях. – М., 1967, с. 83�90, здесь: с. 87�89.

54

Однако, принимая во внимание остальныесвидетельства, такое предположение ка�жется маловероятным. Да и сама ГалинаСтахиевна, пережив супруга на 23 года, со�общала племяннице Антона Семеновича,Олимпиаде Витальевне Макаренко, что 1апреля она не пошла с ним к поезду. "Навокзал он шел один, в вагоне был один. Пря�мо этим поездом привезли его в Москву, вморг, оттуда – в Союз писателей. Не домой"6.

О том факте, что Макаренко в Голицынебыл вместе с женой, до Фонской (№ 6) писа�ла еще М.Луппол, сотрудница возглавляе�мой Галиной Стахиевной лаборатории поизучению педагогического наследия Мака�ренко АПН РСФСР, в своей книге "А.С. Ма�каренко" (1948 г.)7. Также и бывший комму�нар�дзержинец В.И.Клюшник, в то времяслушатель Академии бронетанковых войск,сообщает в одном из своих писем львовско�му макаренковеду Ф.И.Науменко, что за двадня до смерти Антона Семеновича он встре�чался в Голицыне с обоими супругами. Ма�каренко "жаловался, что чувствует себя до�вольно плохо, собирался в ближайшие днидомой, спешил с окончанием срочных дел".

При оценке этой информации надоучесть, что Вася Клюшник еще в коммунедружил с Левой Салько, единственным ре�бенком Галины Стахиевны от первого брака,которого она боготворила. Поэтому не уди�вительно, что Вася, как свидетельствуетмосковский ученый�педагог М.Д. Виногра�дова, бывшая сотрудница макаренковскойлаборатории, в своих неопубликованныхвоспоминаниях, "очень внимательно и неж�но относился к Галине Стахиевне"8, и, мож�но дополнить, вообще стремился скрыватьделикатные моменты ее жизни. По свиде�тельству московского макаренковедаВ.E.Гмурмана, также сотрудника лаборато�рии по изучению педагогического наследияМакаренко, Галина Стахиевна после смертимужа – "в эти трудные минуты большойвнутренней близости" – "разрешила Клюш�нику называть ее "мамой". Позже и Семен(Калабалин. – Г.Х.)‚ движимый ревностью',тоже добился такого права, но больше (избывших воспитанников. – Г.Х.) никто".

А.С. Макаренко 1 апреля не имел наме�рения возвратиться окончательно в Москву.Это подтверждается размером его багажа.Фонская (№ 6) пишет, что в момент прибы�тия в Голицыно "в руках у него был неболь�шой чемоданчик", а в поезде, как это явс�твует из акта (№ 7), – только "черный пор�тфель" (п. 47). Если не считать "носовыхплатков 7 штук" (п. 43), одежды у Макарен�ко с собой не было.

РРЕЕТТРРООММЕЕТТООДДИИККААбыл врач Столярова, которая констатирова�ла смерть у пас. Макаренко".

Затем следует скрупулезный, включаю�щий 50 пунктов, перечень обнаруженныхпри умершем предметов и документов. Актзаканчивается словами: "Больше ничего необнаружено. Труп Макаренко направлен п.134 в Москву. Опись обнаруженных вещейсоставлена в присутствии директора домаотдыха "Писатель" Фокиной (sic!)". Кромемилиционера и вышеупомянутых понятыхакт подписала также и С.И.Фонская5.

б) Оценка источников

Прежде чем перейти к подробному раз�бору этих версий, нужно упомянуть, что ихисточники неодинаковы по своей достовер�ности. Некоторые из них получены из вто�рых или третьих рук, поэтому, возможно, невсегда заслуживают доверия.

Сначала следует сказать, что отличаю�щаяся от всех остальных версия № 4 явля�ется плодом фантазии: убийство Макаренкорасследовалось бы не только железнодо�рожной милицией, но и угрозыском. Крометого, Макаренко был настолько известен,что о таком происшествии обязательно со�общили бы по радио и в газетах. Вспомним:газета "Вечерняя Москва" в тот же день, т.е.1 апреля, опубликовала сообщение о еговнезапной кончине.

Если не принимать во внимание первуюредакцию книги Медынского (1944 г.), в ко�торой в общих чертах говорится, что Мака�ренко "умер внезапно, на вокзале", во всехприведенных здесь версиях речь идет о том,что он скончался уже после того, как сел вмосковский поезд и занял место на лавке, икогда Макаренко умер, поезд еще стоял настанции. В этом все версии сходятся, лишьтолько Гасилов (№ 5) свидетельствует, чтоМакаренко "впрыгивает чуть не в послед�ний вагон". Однако, ничего нельзя сказать вотношении того, была ли с ним в тот моментГалина Стахиевна или нет. С нею, бывшейсотрудницей Наркомпроса УССР, которая всер. 1920�х гг. какое�то время была его на�чальницей, они жили вместе с 1929 года, а в1935 году официально заключили брак.

В двух версиях (№ 2 и 3) речь идет о воз�вращении Макаренко в Москву вместе сженой, т.е. в момент его смерти она была ря�дом с ним. У Балабановича (№ 1) этот воп�рос остается открытым, в то же время вдвух других версиях (№ 5 и 6) прямо гово�рится о том, что Макаренко отправился кпоезду один, и в акте милиции (№ 7) его же�на даже не упоминается. Не исключено, ко�нечно, что они вместе отправились на стан�цию (№ 2), а затем сели в разные вагоны.__________________________5РГАЛИ, 332�4�357.6 Из письма к автору этой статьи, 1988 г.7Луппол М. А. С. Макаренко. Краткая биография, К 60�летию со дня рождения. – Красноярск, 1948, с.36.8 Архив лаборатории "Макаренко�реферат"

курсантами подмосковного военно�техни�ческого училища – узнав вечером 1 апреляпо радио о смерти Макаренко, поехали наследующее утро в город. В квартире Мака�ренко в Лаврушинском уже былиВ.И.Клюшник и еще несколько человек. Га�лина Стахиевна, как свидетельствует Наза�ренко, "убитая горем, лежала в постели,подниматься ей врач запретил"13. Лев Саль�ко тогда же еще находился в Кисловодске.Олимпиада Витальевна с лета 1938 годауже не жила с А.С. и Г.С. Макаренко; онаучилась в Харьковском пединституте инос�транных языков, но 2 апреля, как и ЛевСалько, Семен Калабалин и другие бывшиевоспитанники, поехала в Москву и встрети�ла в квартире дяди Галину Стахиевну и...Васю Клюшника.

"Так что всю подготовку похорон мы,коммунары, взяли на себя", – пишет Наза�ренко. Несколько мальчиков и девочек в этидни были с больной Галиной Стахиевной и"не оставляли ее ни на одну минуту. Нужнобыло посматривать и за кабинетом Мака�ренко, потому что были любители "порыть�ся" в архиве Антона Семеновича, а нашаобязанность � сохранить его для будущегопоколения". Из�за болезни Галина Стахиев�на не смогла принять участие в траурноммитинге 4 апреля в зале заседаний Дома пи�сателей, где 2 апреля был установлен гроб стелом Макаренко, а также и в похоронах наНоводевичьем кладбище.

Но можно ли считать достоверной до сихпор самую распространенную версию № 1(Балабанович), согласно которой последни�ми словами умирающего якобы были: "Я пи�сатель Макаренко"? При этом, по всей веро�ятности, речь идет о выдумке Галины Ста�хиевны, которая, как известно, снабдилаБалабановича и других биографов мужа от�части достоверными, но также и сфабрико�ванными источниками. Акт милиции (№ 7)не был известен всем вышеупомянутым ав�торам; в макаренковский фонд ЦГАЛИвместе с другими "деликатными" материа�лами, которые вдова держала у себя, он пос�тупил лишь после ее смерти. Слова о "писа�теле Макаренко" следует, очевидно, рас�сматривать как стилизацию содержащихсяв акте высказываний о "пассажире" и"гражданине" Макаренко.

в) Причины поездки

Вспомним: Фонская (№ 6) упоминает отом, что у Макаренко, когда он собиралсяехать 1 апреля в Москву, с собой был вызовв Союз писателей. Он ей рассказывал зазавтраком: "Еду в Москву, в Союз. "Флаги

Как следует из его письма другу – писа�телю А.О.Авдеенко – от 13.03.1939 г., Мака�ренко запланировал свое пребывание в Го�лицыне с 15 марта "на месяц"9. 27 марта Га�лина Стахиевна, уже находясь в Доме твор�чества, информировала сына (который пос�ле защиты диплома авиационного инженерауехал отдыхать в санаторий в Кисловодск) отом, что она еще в Москве заболела и поэто�му отъезд в Голицыно откладывался –лишь 18 марта супругам удалось выехать10.

Гасилов (№ 5) тоже утверждал, что задва дня до смерти Антона Семеновича онбыл у него в Голицыне и застал там его од�ного – с Галиной Стахиевной он познако�мился только лишь после смерти Макарен�ко. Конечно, можно предположить, что обаэти свидетеля (Клюшник и Гасилов) встре�тились с Макаренко в Голицыне 30 марта вразное время дня и поэтому, возможно, одиниз них Галину Стахиевну не застал. Однако,исходя из других источников, это можноисключить.

Так, из цитированного выше письмаГ.С.Макаренко от 27.03.1939 г. к сыну, несом�ненно, явствует, что Вася Клюшник был вГолицыне раньше, чем он об этом писалФ.И.Науменко. В то время, когда ГалинаСтахиевна заболела, Макаренко находилсяв Харькове. Вася "сидел" в комнате Левы вмакаренковской квартире и ждал приездасвоего друга. О том дне, когда он был в Голи�цыне в гостях (26 марта), в письме Г.С. Ма�каренко говорится: "Мы с ним гуляли много,а отец кончал сценарий"11. К этому вопросуя еще вернусь.

Виктор Финк, московский сосед Мака�ренко по писательскому дому в Лаврушин�ском переулке, в своих "Литературных вос�поминаниях" подтверждает, что о смертиМакаренко в Союз писателей сообщилаФонская12.

То обстоятельство, о котором говорит Га�силов, что сначала Макаренко приняли запьяного, в акте, правда, не упоминается, од�нако это и не исключено. Возможно, что дан�ную деталь Гасилов узнал от сотрудниковдома отдыха в Голицыне.

Версия № 3, сообщающая о ссоре междуГалиной Стахиевной и Макаренко, объясня�ется неблагоприятным мнением, сложив�шимся у большинства бывших воспитанни�ков о его жене. Это дает, скорее, представле�ние об отношении колонистов и коммунаровк Галине Стахиевне, чем о ее предполагае�мой вине в смерти мужа.

Н.В.Назаренко, бывший горьковец идзержинец, рассказывает в своих неопуб�ликованных воспоминаниях о том, как он иеще трое воспитанников – все они были

55



__________________________9Серия "Неизвестный Макаренко" , вып. 9. Составитель и автор очерка С. С. Невская. – .М., 1998, с. 98.10"Береги себя!!!" Переписка Г. С. и А. С. Макаренко с сыном (1927�1939 гг.). Составители: С. Невская и Г.Хиллиг. – Марбург, 2001 (серия "Opuscula Makarenkiana", Nr. 24), с. 248�250, здесь: с. 248.11Там же, с. 249.12 Финк В. Литературные воспоминания. – М., 1967.13Архив лаборатории "Макаренко�реферат".

на башнях" должны, что ли разбирать. Амне еще домой нужно заехать". Переченьнайденных при нем вещей содержит 4 "от�ношения", датированных 26.II., 10., 14., и15.III.39 г. без данных об их отправителях исодержании – п.п.15, 16, 22, 23.

По описи вещей и документов, обнару�женных железнодорожной милицией у Ма�каренко в тот день, можно предположить,что у него были в Москве и кое�какие лич�ные дела. Он собирался, например, отпра�вить письма (п.30), а также, по всей вероят�ности, получить в Литфонде деньги по бюл�летеню, предоставленному им с 1 марта1939 г.14, и положить их на сберкнижки (двена имя А.С.Макаренко у него были с собой, состатком 12 руб. 93 коп. и 12 руб. 98 коп –п.п.4, 515, а также немного наличных денег:133 руб., п.9). Как видно из письма директо�ра Литфонда СССР к А.С. Макаренко от 26февраля 1939 г., в то время "расчеты по бюл�летеням производились бухгалтерией ЛФежедневно (за исключением выходныхдней) от 3�х час дня до 4 1/2 час дня"16. Одна�ко, для чего ему нужны были в тот день вселичные документы – паспорт (п.1), член�ский билет Союза писателей (п.10), орден�ская книжка (п.3), да еще и паспорт жены(п.2), – этот вопрос пока остается открытым.Впрочем, 1 апреля 1939 г. у него с собой небыло сберкнижек жены, на которых нахо�дилось, как мы теперь знаем, значительнобольше, чем у него, денег: на них Макаренкооткладывал большинство своих писатель�ских гонораров и авансов.

Со времени публикации книги М. Луппол(1948 г.), в макаренковедении причиной по�ездки Антона Семеновича в Москву в тотдень считается его участие в заседании ки�ностудии "Союздетфильм", на котором дол�жен был обсуждаться написанный им сце�нарий. Здесь, очевидно, речь идет о закон�ченной в Голицыне рукописи с условнымназванием "Командировка" (см. отмеченныев акте милиции "десятки п�л, печатанныхна машинке", п.36). Как говорится в коммен�тарии к публикации этого произведения в"Сочинениях" А.С.Макаренко, одобренныйкиностудией сценарий 29 марта 1939 г. былпринят к постановке. 1 апреля Макаренко,якобы, собирался высказать свои соображе�ния по поводу отдельных замечаний, сде�ланных рецензентами сценария17. Однако,исходя из очень малого промежутка време�ни между окончанием работы над сценари�ем (26 марта) и несостоявшейся поездкой вМоскву (1 апреля), похоже, что Макаренко

хотел свою только что законченную руко�пись лично передать в киностудию.

В акте (п.20) упоминается и "рекоменда�ция от 11/III�39 г.". Имеется в виду, без сом�нения, бумага, полученная Макаренко отсвоего бывшего воспитанника И.П.Сопинаиз Харькова, члена партии с 1930 года18, всвязи с подачей Антоном Семеновичем за�явления от 15 февраля о приеме кандида�том в члены ВКП(б). На основании этогоможно предположить, что в Москве Мака�ренко хотел зайти также и в партком Союзаписателей, чтобы отдать эту рекомендацию.Правда, заседание парткома, в котором, сог�ласно протоколу данного мероприятия, при�нимал участие и сам Макаренко, состоялосьеще 16 марта. Именно там ему задаваливопросы о его прошлом и о родственниках,живущих за границей (в т.ч. о связи с род�ным братом Виталием, эмигрировавшим в1920 году)19. А общее партийное собраниеМосковской организации Союза писателей,на котором окончательно должно было бытьрассмотрено заявление Макаренко, назна�чалось на 4 апреля. Об этом упоминается и внекрологе Президиума Союза советских пи�сателей, опубликованном в "Литературнойгазете" от 5 апреля.

Калабалин во время посещения соцстранВосточной Европы в 1966 году в г. Оломоуцсообщил Л.Пехе, что Макаренко получилвызов в Союз, это и было настоящей причи�ной его запланированной поездки в Москву1 апреля 1939 г. На основании вышеупомя�нутых высказываний это все же исключено– не говоря уже о том, что такую информа�цию Калабалин мог получить лишь из вто�рых рук, т.к. в то время он еще находился вВиннице, а сам Макаренко в письмах к Ка�лабалину ни словом не упоминает о своемнамерении вступить в партию. К тому же ненужно забывать свидетельство этого "пове�ренного" в делах Макаренко во время посе�щения им Болгарии (версия № 4)...

В 2004 году М.Д.Виноградова в беседе савтором данной статьи, пожалуй, назваланастоящую причину отъезда Макаренко вМоскву 1 апреля 1939 г.: в этот день он дол�жен был читать лекцию для слушателейстоличного Литературного института. Дан�ные сведения она получила от одного изучащихся соответствующего курса инсти�тута, слушатели которого напрасно ждалиприезда своего лектора и сообщили об этомруководству учебного заведения. ЛекцияМакаренко, очевидно, имела отношение кподдержке деятельности института Союзом

56


__________________________14См.: РГАЛИ, 332�1�50, лл.7�8.15РГАЛИ, 332�4�355, лл.8, 13.16Там же, 332�1�50, лл.7�8.17Макаренко А. С. Сочинения в семи томах. 2�е изд. – М., 1957�58, т. 6, с. 446.18РГАЛИ, 332�1�47, л.1 19Институт мировой литературы им. А.М. Горького. Отдел рукописей, 114�1�5, л.5.20См. РГАЛИ, 631�15�165, л.59.

не могу сделать для того, чтобы бросить ку�рить или хотя бы сократить количество вы�куриваемых папирос, – говорил нам Мака�ренко, а сам разминал очередную папиросу".

Так что нет ничего удивительного в том,что среди вещей, обнаруженных у Макарен�ко после его смерти, оказались и – как опи�сано в акте милиции – "две пачки папирос,открытые обе, начатые, т.е. неполные", а так�же "три коробки спичек" (№ 7, п. п. 49, 50).

Во время моего пребывания в Москве в связи с пяти�десятой годовщиной со дня смерти Макаренко, до менядошли рассказы о том, что в событиях 1 апреля 1939 г.якобы сыграли роль также и политические моменты. Так,писатель Михаил Рощин в интервью, данном по моейпросьбе корреспонденту печатного агентства "Новости"В.И.Пылеву, утверждал, что "смерть в 1939 году спаслаего, наверное, от тогдашних репрессий. Мы напали наисточники, которые, возможно, помогут найти ордер наего арест"25.

В данном случае, скорее всего, имеется ввиду свидетельство ученого�педагога Э.И.Мо�носзона, работавшего в конце 1930�х гг. вМосковском наробразе, высказанное им вбеседе с редактором "Учительской газеты"Б.В. Волковым. Последний рассказал мне,что Макаренко в феврале�марте 1939 г. хло�потал о месте директора одной из школг. Москвы: он "приходил к нам, просил себешколу, был очень увлечен всем этим. Но намбыло жаль его: ордер на его арест был, мож�но сказать, подписан". Сведения о том, чтоМакаренко еще с конца 1938 года предпри�нимал безуспешные попытки возглавитьмосковскую школу, подтверждаются и дру�гими свидетелями. Однако для утвержде�ния того, что в начале 1939 года его ждал не�минуемый арест, до сих пор нет конкретныхи однозначных доказательств.

Вместе с непосильной физической нагрузкой сыгра�ли, без всякого сомнения, определенную роль во внезап�ной кончине Макаренко и психические факторы.

В то время его брак с Галиной Стахиев�ной, о чем можно судить по различным ис�точникам, стал только формальностью и ондаже решил развестись с ней. Согласно сви�детельству О.В.Макаренко в беседе с авто�ром этой статьи в 1987 году, Галина Стахи�евна призналась жене cвоего двоюродногобрата: "Знаешь, Катя, если бы Тося (А.С.Ма�каренко. – Г.Х.) не умер, он бы меня бросил".

Здесь уместно упомянуть о возобновле�нии переписки Макаренко с женщиной, ко�торой он в 1920�е годы – до знакомства с Га�линой Стахиевной – писал пылкие любов�ные письма. Эта женщина, Ольга ПетровнаРакович, после девятилетнего перерыва в

писателей. Так, его Секретариат в постанов�лении от 21 июня 1937 г. установил подроб�ную рабочую программу "братской помощи"для Литературного института20.

г) Причина смерти

Вскрытие показало – об этом пишет иБалабанович (№ 1), – что Макаренко скон�чался от разрыва сердечной мышцы. Каксказала О.В. Макаренко в 1971 году в беседесо мной и моим коллегой З.Вайтцем, его сер�дце "было буквально разорвано на две час�ти" – такого обследовавший его паталогоа�натом еще никогда не видел21.

Известно, что у Макаренко было больноесердце. Как свидетельствует Виталий Семе�нович (см. его книгу "Мой брат Антон Семе�нович. Воспоминания, письма", 1985 г.), опре�деленную роль в этом сыграла и наследс�твенность по линии матери22. В молодости сМакаренко были случаи "беспричинной" по�тери сознания. В начале января 1935 г., ещев Харькове, состояние его здоровья резкоухудшилось: у него был тяжелый сердеч�ный приступ с потерей сознания, после чегоАнтона Семеновича в марте того же года по�ложили на обследование и лечение в Одес�ском кардиологическом институте. А 5 ав�густа 1938 г., уже в Москве, прямо на улице,в Лаврушинском переулке, он (как видно изего переписки) вновь упал в обморок. О по�добном случае, произошедшем в Киеве 18ноября 1936 г., свидетельствует записнаякнижка Макаренко23.

Тревожное состояние здоровья послужи�ло причиной того, что в последние месяцыжизни врачи запретили Макаренко рабо�тать. Однако он составил для себя убийс�твенную программу писательской работы изаключал все новые и новые договоры с ре�дакциями издательств и журналов, чтобыполучить авансы. Рентгенологическое обсле�дование в Кисловодском санатории им. Горь�кого 1 ноября 1938 г. показало, что его сердце"незначительно увеличено"24. Поэтому, оче�видно, он и считал себя в безопасности.

Особенно, конечно, вредило состояниюего здоровья курение. ВышеупомянутыйНазаренко рассказывает о своем последнемпосещении Макаренко в феврале или марте1939 г. В этот день его пришли навестить идругие бывшие воспитанники. Поздоровав�шись, Макаренко сразу же угостил своихгостей папиросами. Сам он тоже курил. Вотфрагмент из воспоминаний Назаренко:

" – Вредное это дело куренье, а я курюочень много. Мне не хватает четырех пачек,иногда бывают дни, когда я выкуриваю 120папирос. Понимаю, что нехорошо, но ничего

57



__________________________21Запись беседы с О.В. Макаренко. 11.09.1971 г. Архив лаборатории "Макаренко�реферат".22См.: Макаренко В. Мой брат Антон Семенович. Воспоминания, письма. – Марбург, 1985 (серия "OpusculaMakarenkiana", Nr.3), с. 26, 48.23Архив лаборатории "Макаренко�реферат".24РГАЛИ, 332�1�50, л.3.25 Интервью для ж. "Sowjetunion heute" № 3 за 1988 г. В опубликованной там версии (с. 56�57) это место опу�

щено. Архив лаборатории "Макаренко�реферат".

переписке поздравила Макаренко с днемрождения (13 марта 1939 г.). Неожиданноеписьмо из далекой Полтавы вызвало у негоэмоциональный подъем. Макаренко отвеча�ет сразу же, он пишет: "Для меня приятнобыло прочитать, что Вы одна", признаетсяей в своем одиночестве и покинутости: "Вруках у меня нет такого дела, которое я го�тов защищать до последней капли крови".Кроме того, он уверяет ее в своей любви ипреданности: "... я искренне Вас почитаю игорячо Вам предан душой"26. Следующееписьмо Ольге Петровне Макаренко написал28 марта и сам отослал его – как свиде�тельствует штамп одного из московскихпочтовых отделений на конверте – 29�ого27,в свой последний приезд в столицу для чте�ния доклада на совещании учителей Ярос�лавской железной дороги, которое стало егопоследним публичным выступлением. Ве�роятно, ему было важно, чтобы его жена ни�чего не узнала об этой возобновившейсясвязи.

Однако есть другое событие, имевшее бо�лее тяжелые последствия и влияние на сос�тояние здоровья Антона Семеновича...

Вернемся еще раз к воспоминаниямВ.В.Коваль о том, что Макаренко на стан�цию Голицыно шел на поезд вместе "с же�ной". Об этом бывшей воспитаннице поведалпоэт Джек Альтаузен (№ 2). Постсоветскоемакаренковедение, за исключением моегосоратника Н.Н.Оксы из Мелитополя, до се�годняшнего дня не хочет принимать к све�дению, что к тому времени вместо офици�альной жены Галины Стахиевны фактичес�ки у Макаренко уже была гражданская же�на Роза Липовна Берлин – долгое время за�нимавшая пост Председателя Всеукраин�ской комиссии по делам несовершеннолет�них НКП УССР (в "Педагогической поэме" –Джуринская). В списке "друзей" и "врагов"колонии им. М. Горького, составленном дляработы над "Педагогической поэмой" в на�чале 1930�х гг., Роза Липовна занимает сре�ди "друзей" второе место. Макаренко был сней очень дружен, и "в последние дни своейжизни", как сообщает Л.Т. Коваль, муж Ва�лентины Владимировны, в беседе с Н.Н.Ок�сой: "Антон Семенович связал свою жизнь сРозой Липовной". Именно с нею Макаренкоотдыхал несколько дней в Голицыне, иименно она 1 апреля 1939 г. сопровождалаАнтона Семеновича на ж.д. станцию; приэтом Альтаузен вполне мог принять ее заего жену. Галина Стахиевна после "очеред�ного скандала" в доме отдыха Литфонда, по�лучив неофициальный развод, уехала в го�род еще в марте. Вот почему Р.Л.Берлин,как явствует из ее письма к Л.Т.Ковалю (посвидетельству Н.Н.Оксы, видевшего этописьмо), предполагала себя виновной всмерти Макаренко...

Цитированное выше показание Фонскойо ситуации в Доме творчества после кончи�ны А.С. Макаренко: "Пришла из Литфондамашина. Галина Стахиевна, я и еще два че�ловека поехали в Москву", на основаниисвидетельства супругов Коваль придетсяотклонить – оно выдумано для защиты чес�ти вдовы "выдающегося советского педагогаи талантливого писателя" (так называлиМакаренко в СССР). Его жена вернулась вМоскву раньше – она хорошо понимала, чтос приездом в Голицыно своей бывшей кол�леги по работе в Наркомпросе УССР сов�местная жизнь с Антоном Семеновичем за�кончилась.

В 1991 году московский макаренковедС.С.Невская узнала, что в 1960�е гг. некто,пожелавший остаться неизвестным, пред�ложил ЦГАЛИ СССР купить у него напи�санные рукой Макаренко "письма любовно�го содержания". Адресат этих писем – РозаЛиповна Берлин. Но из�за недостаткасредств сделка не состоялась.

д) Результаты исследования

На основании рассмотренных здесь сви�детельств можно следующим образом вос�становить последовательность событий,приведших 1 апреля 1939 г. к внезапнойсмерти педагога�писателя.

А.С. Макаренко приехал 18 марта со сво�ей женой, Галиной Стахиевной, в Дом твор�чества "Писатель" в подмосковное Голицы�но. Здесь он находился около двух недель,сначала с женой, а затем с другой спутни�цей – давней подругой, Розой ЛиповнойБерлин. 1 апреля утром он хотел поехать послужебным и личным делам на день в город.На вокзал его провожала Роза Липовна. Онупал, потеряв сознание, сразу же после то�го, как сел в поезд. Дежурный милиционерстанции Голицыно увидел лежащего на ска�мейке человека в бессознательном состоя�нии и принял его, пожалуй, за пьяного, Выз�ванная из поселка врач, приехавшая в 10 ч.43 мин., установила смерть "пассажира Ма�каренко". Поезд задержали и по телефонуизвестили о случившемся директора Доматворчества С.И.Фонскую, которая тут жепобежала на станцию. Там ее повели в ва�гон, освобожденный от пассажиров, и онапомогала железнодорожной милиции приописи документов и вещей, обнаруженных уумершего. После заполнения соответствую�щих документов поезд с телом Макаренкоотправился в Москву.

Кончина выдающегося педагога и извес�тного писателя Антона Макаренко вызыва�ет в памяти воспоминания о смерти другоговыдающегося педагога и великого писателя,который в 1910 году также умер в одиночес�тве, на железнодорожной станции – ЛьваТолстого.


58


__________________________26Архив лаборатории "Макаренко�реферат".27Там же.

по суті, перше жорстке випробовування.На ці обставини можна подивитися по�різ�ному: або як на важку небезпечну дорогудо повного занепаду з поверненням до вжетрохи призабутого колоніального стану ізалежності від економічно сильніших дер�жав�сусідів, або як на виклик, який требаприйняти і згуртуватися для подоланнякризи, щоби вийти на етап розвитку, про�цвітання та набуття гідного місця у світі.

Все залежить не тільки від того, куди"поверне" влада, але і від того, як будутьсебе поводити ті, хто надав цій владі правокерувати державою, тобто всі ми, хто цювладу собі обрав. Я не применшую роліПрезидента, Уряду чи Верховної ради, –навпаки, від них залежить надзвичайнобагато. Але ж народ має право спитатипро результати правління державою і, як�що треба, то і своїм голосом змінити воло�дарів "високих" кабінетів. Триває пошуквідповіді на вічне питання: "Хто винен?".Очевидно, що винна влада, але винні і мивсі, хто цю владу собі обирав. Отже, маємогіркий урок і досвід на майбутнє.

У пошуку відповіді на друге вічне пи�тання: "Що робити?" владі необхідно ви�ходити з того, що сьогодні найбільше хви�лює людей праці, які не мають великихстатків, захованих в офшорних зонах, чирізним способом надбаних "заводів та па�роплавів".

Варто у цей скрутний час трохи спус�титися ближче до земних проблем прос�тих людей праці і глянути на поточніпроблеми виживання і не втрати віри украще майбутнє. Одним із практичних, намій погляд, інструментів виживання ізростання є властивий нашому працелюб�ному народу підприємницький, а по�прос�тому, господарський підхід до життя.

Сьогодні весь світ охопила фінансово�економічна криза. По нашій молодій дер�жаві вона вдарила з особливою силою. Натлі спаду виробництва в ключових галу�зях економіки відбувається різке скоро�чення кількості робочих місць, звуженняфінансування соціальних програм, такихнеобхідних, насамперед, для простих лю�дей. Криза стає одним із факторів стресу,хоча більш важливою є реакція людей настрес, який вона викликає. І тому людипід впливом цього часто потрапляють вдепресію і розчаровуються щодо свогомайбутнього.

Економіка має свої закони, і кризи, щоносять циклічний характер, є частиною їїрозвитку. Криза � явище негативне, хочаприводить також до позитивних наслід�ків, бо очищує економіку від неефективно�го використання ресурсів, вивільняє новутворчу енергію у людей і суспільства зага�лом, змушує їх не розслаблятися, а шука�ти шляхи до покращення життя.

На превеликий жаль, світова кризаприйшла в нашу країну у її не найлегшічаси становлення державності та полі�тичного протистояння гілок влади, зокре�ма, і щодо поглядів на визначення шляхівта способів подальшого розвитку держави.

Це явище для нашої молодої демокра�тії має, певною мірою, об'єктивний харак�тер, бо Україна, що вперше у своїй новіт�ній історії так довго утримує свою неза�лежність, ще проходить тільки становлен�ня як держава. Ми також уперше вчимо�ся виживати і розвиватися в жорсткомукапіталістичному конкурентному середо�вищі. Якщо розвинені країни вже не разупродовж своєї історії переживали і дола�ли економічні кризи, рецесію, спад вироб�ництва, безробіття і мають певний "імуні�тет" до цих негараздів, то для України це,

59


Автор розкриває вплив світової фінансової кризи на українське суспільство, окреслює можливішляхи виходу зі скрутного становища для молодих людей " як для тих, хто ще навчається, такі тих, хто вже працює; закликає до оптимізму в умовах кризи.

Автор раскрывает влияние мирового финансового кризиса на украинское общество, описываетвозможные пути выхода из тяжелого положения для молодых людей " как для тех, кто ещеучится, так и для тех, кто уже работает; призывает к оптимизму в условиях кризиса.

Author tells about influence of financial crisis on Ukrainian society, describes the possible ways out ofsevere conditions for young people, as well as for those, who are still students, and for working people,too; calls to be optimistic.

ПРО ОПТИМІЗМ В УМОВАХ КРИЗИ

Б.П.Будзан … Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Леся Українка, "CONTRA SPEM SPERO"


60

ММЕЕННЕЕДДЖЖММЕЕННТТ ООССВВІІТТИИДля перших спробую конспективно

запропонувати таке. На початку необхідно зробити оцінку

того, що сьогодні відбувається у світі, умоїй країні, у моєму місті чи селі і зрозу�міти своє місце у цьому динамічному сере�довищі (думаю, не буде проблем у тому,щоби скористатися Інтернетом та засоба�ми масової інформації). Далі варто датисобі відповідь на питання: хто я, що я хочуі що я можу зробити, щоб не випасти зцього шаленого ритму життя і тих змін,які прямо чи опосередковано стосуютьсямене та моєї сім'ї? Які мої знання та здіб�ності сьогодні можуть працювати на мене імою родину і чи повно я їх використовую?Чи потрібно мені ще щось таке, чого я невмію чи не знаю для того, щоби вийти наринок праці чи стати підприємцем?

Тобто мова йде про те, щоби об'єктивнооцінити свої сильні і слабкі якості і зроби�ти конкретні кроки, аби скористатися пер�шими та подолати другі.

Далі варто оцінити, які загрози можутьвиникнути у моєму житі з точки зору моєїсамореалізації і затребування мене рин�ком (а вони, на жаль, таки можуть виник�нути) і бути, на початку хоча би психоло�гічно, готовим їх зустріти і подолати. Цеможе бути втрата підтримки батьків і дер�жави, звільнення з роботи за ініціативоюроботодавця, це (попри радість) народ�ження дітей, що приведе до великих до�даткових видатків тощо.

І, нарешті, а які в мене можуть з'явити�ся можливості і як я зможу ними скорис�татися. Тут може бути багато несподівано�го – треба бути готовим: криза – це тежнові можливості і нові могутні акселера�тори та виклики.

Які це можуть бути можливості? Поя�ва в регіоні інвесторів, що шукають дешевіприродні ресурси та робочу силу (дляЗбаража, наприклад, – це багатющий по�тенціал розвитку туризму) і їм станутьпотрібними руки і голови молодих фахів�ців. Це також цілком можливі позитивнізрушення в політиці та економіці країни,що відкриють нові потреби в розумних го�ловах і руках. Це потреби в таких унікаль�них спеціалістах, якими ви можете стати,якщо будете дбати про це, і ще багато чогоіншого. Та варто глянути трохи у більшдовгостроковому аспекті, а не замикатисьтільки на сьогоденних часових рамках.

Що ж конкретно можна було би зроби�ти? Подам свої міркування без претензіїна винятковість – радше як приклади.

Насамперед настійливо, без паніки,шукайте практичне застосування своїхзнань та майстерностей і постійно їх удос�коналюйте. Спробуйте створювати свіймалий бізнес, щоби задовольнити те, щоможе бути затребуване ринком. Наприк�лад, використовуйте ті обставини, що лю�

Прості, але часто болючі питання:� чи буде у мене і моїх дітей робота і зарплата, за

яку можна нормально і достойно жити;� чи будуть збережені державою хоча би мінімальні

соціальні гарантії, такі, як пенсія, безкоштовна освітата медицина, безпечне життя без загрози від бандитиз�му, що знову почав проростати на наших теренах;

� чи буде впевненість, що з прилавків магазинів нещезнуть продукти харчування та товари побуту, якіможна буде купити за доступними цінами;

� чи буде в хаті або в квартирі тепло і електрика, акомунальні послуги не з'їдять всю пенсію та зарплату;

� чи зможемо дати пристойну освіту та вихованнясвоїм дітям і онукам, щоби вони могли достойно жи�ти, працювати і розвиватися, мати високий соціаль�ний статус тощо.

Шукаючи відповіді на ці питання, вар�то спитати самого себе: "А за рахунокчого мені і моїй сім'ї забезпечується сьо�годнішній добробут, або, простіше, що насгодує?". Чи це – моя постійна робота (увласному бізнесі чи як найманого праців�ника); чи моя земля, на якій я вирощуюхліб та до хліба з відповідними засобамиведення господарства; чи часткова під�тримка продуктами харчування від роди�чів із села, якщо я мешкаю і працюю у міс�ті; а може грошові валютні перекази відблизьких, які перебувають на заробіткахв Україні чи за кордоном, чи ще якісь іншіджерела та ресурси, або все це разом –кожний має сам це визначити для себе.

Маючи відповідь на ці питання, вартоподумати, а що я, власне, маю зробитисам, щоби всі ці ресурси не тільки зберег�ти, але й примножити?

Напевне, мені особисто недоречно да�вати підприємницькі поради людям стар�шого покоління, які загартовані життям,озброєні життєвим досвідом, орієнтуютьсяна здоровий глузд доброго господаря, щодопоможе їм більше, ніж якісь мої поради.Тому вважаю за доцільне висловити кіль�ка міркувань та порад у першу чергу лю�дям молодого віку, які на сьогодні станов�лять і становитимуть у майбутньому ос�новну продуктивну силу економіки і сус�пільства. Бо від того, яку позицію ця моло�да генерація обере собі у житті, як вонабуде реагувати на сучасну економічнукризу, як буде брати на себе відповідаль�ність за майбутнє, залежить, наскількипозитивні відповіді можна буде отриматина поставлені вище питання.

Виходячи із різного характеру призна�чення моїх міркувань та порад, я виділюдві групи молодих людей. Перша – це тідорослі молоді люди, що вже мають знан�ня, навики та професійний досвід, уміютьробити свою роботу за певними спеціаль�ностями. Друга група – це випускники се�редніх шкіл кількох останніх і наступнихроків, які лише обирають шлях для набут�тя професій чи спеціальностей.

61

Мій учитель і наставник по життю ака�демік Борис Патон не втомлюється гово�рити і на всіх рівнях влади, і в пресі, і вспілкуванні з громадськістю та вченимипро те, що важелем підйому нашої еконо�міки в нових умовах, виводу її на передовіпозиції у світі, на опануванні Україноюпередових позицій в сучасному постіндус�тріальному суспільстві є тільки освіта, на�ука і на їхній основі науково�технічнийпрогрес. І що потреби цих галузей у по�повненні молодими талановитими кадра�ми, завзятими людьми, відданими ідеїрозвитку перспективної науки, надзви�чайно високі. Тому ті молоді люди, які по�ставлять своєю метою присвячення себесаме цьому найперспективнішому на�прямку для виведення України через на�уку і освіту та науково�технічний прогресна вищі світові позиції, не прогадають і непрограють. Треба зазначити, що на пер�ших порах, враховуючи реальний стансправ, їм буде нелегко. Але в них є на щосподіватися, бо це, незаперечно, шлях доуспіху. Мова йде про опанування фунда�ментальними та прикладними знаннямидля створення і застосування проривнихтехнологій та виробництв майбутнього.Безумовно, треба звірятися зі своїм по�кликанням, а не просто йти навмання.

Є й інші професії. Там теж потрібні ви�сокоосвічені фахівці. Наприклад, юристичи економісти. Але за останні роки цихспеціалістів наплодилося дуже багато. Всідумали, що ринкова економіка має без�межну потребу в таких фахівцях. Але цене зовсім так. На цей час маємо очевиднеперебільшення реального попиту, щоспричиняється до перекваліфікації дея�ких із них. Таке було колись з інженера�ми, а зараз знову не вистачає кваліфіко�ваних інженерів та висококваліфікованихробітників.

Приведу ще один приклад із життявласної сім'ї. Старша дочка Наталя сталаекономістом, а молодша Ольга – юристом.Обидві добре реалізують свої природніздібності у вибраних професіях, а вжеонук Дмитро обрав спеціальність інжене�ра – машинобудівника і вчиться в Київ�ському політехнічному університеті. Цю ждорогу вибрав і внучатий племінник Та�рас, що вчиться в Збаражі на слюсаря�ав�томеханіка, мріє стати інженером.

Мені здається, що це – нова сучаснатенденція до інженерних наук і спеціаль�ностей, бо вітчизняні підприємства вижи�вають і виживуть, тому що борються і бу�дуть боротися за своє виживання. Але уних через скруту і відтік кадрів уже заразне вистачає кваліфікованої робочої сили.Скажімо, попит на кваліфікованих звар�

ММЕЕННЕЕДДЖЖММЕЕННТТ ООССВВІІТТИИдям завжди буде потрібна їжа – започат�куйте виробництво продуктів харчування.Людям завжди треба буде одягатись –шийте та ремонтуйте одяг та взуття. Лю�дям треба буде ремонтувати техніку (відтрактора чи авто – до побутових прила�дів) – створюйте свою майстерню. Людямзавжди буде потрібне житло і його облаш�тування – тут є місце для десятка буді�вельних професій, від муляра до електри�ка чи сантехніка – виберіть те, що вамнайкраще вдається. Це – тільки напрямимоїх думок та ваших можливих дій. Виби�рати вам.

Варто було би придумати щось зовсімнове – не святі горшки ліплять. Треба на�родити свіжу ідею, а краще кілька, поді�литися ними із зацікавленими друзями чиколегами і пробувати втілити їх у життя.Власне, так в далекому 1957 році, поки�нувши навчання в Гарвардському універ�ситеті, вчинив один із найбагатших теперлюдей світу Білл Гейтс, власник компанії"Майкрософт", який зі своїм приятелемстворив невеличку майстерню в домаш�ньому гаражі та почав розробляти Інтер�нет�технології для використання у ство�ренні комп'ютерів та комп'ютерних прог�рам, які сьогодні панують в інформаційно�му просторі світу.

Можливо, варто подумати про тимча�сову міграцію, але не за кордон (там тежкриза і наші люди вертаються додому), а вінші регіони України, де можна виявитисвою майстерність не тільки в будівництвідач та будинків для багатих людей, але йінших індустріальних сферах.

Нарешті, можна повернутися в село, нарідну землю, яка сьогодні чекає справ�жнього господаря. Але туди треба йти непросто з робочими руками, а з аграрнимитехнологіями, вмінням господарювати, ро�зумінням ефективності колективного ікомплексного використання земельних ітехнічних ресурсів.

Я, напевне, не охопив усіх можливос�тей, думаю, що їх набагато більше. Зновуж – все в руках молодих активних підпри�ємливих людей.

А тепер, враховуючи, що моя профе�сійна діяльність тісно пов'язана із загаль�ною та бізнесовою освітою, спробую датикілька порад молодшій, юніорській групімолодих людей.

Насамперед дозволю собі висловитикілька практичних порад щодо орієнтаціїнашої молоді на вибір подальшого шляхуу житті. Цим я трохи перекликатимуся зісвоєю публікацією в "Народному слові",що вийшла в лютому 2007 року під наз�вою "Куди піти вчитися"1.


__________________________1 "ПМ". – 2007. – № 1 (72). – С. 32 – 35.

ників задовольняється всього на 30 %. Алеж це не скасовує потребу у таких роботах,бо зварювальні роботи, як універсальнатехнологія, потрібні всюди – від наймен�шої житлово�комунальної контори до під�приємства з космічними технологіями. Апрофесійно�технічні училища припинилиїх готувати, хоча потреба є.

Отже, треба думати кожному, що єперспективним, і не впадати в смуток.Треба боротися, шукати, як найкращезастосувати себе в перспективному на�прямку, який, може, сьогодні не виглядаєнайоптимальнішим. Можливо, доведетьсятрохи відійти від ідеальних варіантів свогорозвитку заради того, чим можна скорис�татися сьогодні. А для цього молодим лю�дям, поки вони ще в школі чи недавно позашколою – в інституті, технікумі чи ПТУ,треба набувати якомога більше знань танавичок і психологічно налаштовувати се�бе на те, що, окрім них самих, ніхто проних не потурбується. Тобто побільше роз�рахунку на власні сили.

Це стосується і вибору майбутньої про�фесії. Якщо врахувати вище наведену ар�гументацію, то треба було би всім іти в ін�женери чи техніки. Але це, в першу чергу,стосується тих молодих людей, що маютьнахил до техніки в широкому сенсі цьогослова, або точніше до природничих наук,що будуть впливати на розвиток та вико�ристання проривних технологій.

Якщо ж ви маєте справжній нахил доправових чи гуманітарних наук, економі�ки чи медицини (не тому, що це модно, чибатьки готові сприяти вступу до відповід�ного модного ВНЗ), то не варто відмовля�тися від таких намірів. Але ще раз наголо�шую, не тому, що це модно чи виглядаєспокусливо з точки зору можливої доброїзарплати. Шукайте ту сферу діяльності,до якої найбільше лежить душа і де визможете себе найкраще реалізувати.

Повертаючись до технічних професій,приведу приклад зі свого життя. Вчительматематики Іван Микитович Сорока тавчителька фізики Дарія Іванівна Бойко напочатку шістдесятих років у Збаразькійсередній школі № 2 привили мені, людиніз гуманітарним нахилом, любов до своїхпредметів, і це мало ключову роль у вибо�рі мною професій: спочатку електромеха�ніка, далі – інженера електронної техніки,ще далі – кандидата технічних наук, ітільки потім я отримав економічні і менед�жерські спеціальності. У моєму випадкуінженерні знання не тільки не шкодили,але й допомагали мені стати і управлін�цем, і професором із менеджменту.

Отже, як юніорам діяти у цей складнийчас? Як вже сказано вище, не впадати увідчай і шукати своє місце, де можна зточки зору правильного вибору і навчаль�

ного закладу та майбутньої професії знай�ти і реалізувати себе.

Що ж стосується людей старшого по�коління, то часто можна почути від нихтривожні думки про долю майбутніх поко�лінь, потребу в тому, щоби дати правиль�ну пораду своїм дітям щодо вибору май�бутньої професії, загальну тривогу передмайбутнім. На жаль, всі ці переживання ітривоги мають об'єктивне підґрунтя.

Разом з тим не все так катастрофічнопогано. На долю нашого народу випалареволюція 1917�го та громадянська війна,жахливі 30�ті з Голодомором і репресіями,мільйонні жертви Другої світової війни,заслання до Сибіру і тюрем у післявоєнніроки, які так жорстоко зачепили моїх за�хідноукраїнських земляків, зокрема, і моюродину. Але ми вижили, хоча і з жертва�ми, і навіть як нагороду отримали неза�лежну державу, про яку попередні поко�ління мріяли століттями.

На щастя, всіх цих жахливих явищ мисьогодні не маємо, і не будемо мати, якщосамі собі їх не створимо. Тому треба допо�магати молодим знайти свій шлях у житті,берегти історичну пам'ять, традиції, бага�ту українську культуру, духовні скарби.Тож замість того щоби ремствувати, му�симо щось робити, аби подолати сьогод�нішні труднощі та негаразди.

На моє тверде переконання, нашу краї�ну до кращого майбутнього приведе мо�лодь нової генерації – активної, мислячої,з новими ідеями, зі здатністю впроваджу�вати їх у життя та брати на себе відпові�дальність за краще майбутнє. І вони неод�мінно з'являться. Такий уже закон сус�пільного розвитку.

Закінчуючи, хочу ще раз звернути ува�гу на те, що на кризу треба дивитися не зістрахом, а як на виклик. Доречі, в китай�ській мові поняттю "криза" відповідаютьдва ієрогліфи. Перший означає "небезпе�ка", другий – "можливість". У цьому – ве�лика східна мудрість... Отже, є люди, якіне переоцінюють негативи кризи, реальнооцінюють свої сили та налаштовують себев критичних ситуаціях на вирішенняпроблем. А в нашій українській мові є зна�мениті слова із безсмертної "Енеїди" ІванаКотляревського: "… українці за власноюментальною суттю не підходять, скажімо,на відміну від росіян, на роль цапа чи ко�зи". Ми є волами, і цей рік, рік Бика – нашукраїнський рік.

Отже, я вірю, що в нашій державі раночи пізно, але все�таки запанує добробут іпроцвітання.

Хочу закінчити цю статтю словамиІвана Франка:

"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ніхолод, не спинить вас!".


62


рія померли від голоду у 1942 р. у Харкові; сестраОлександра була репресована у 1944 р. як "фольк�сдойче" й відіслана до Сибіру, посмертно реабілітова�на 25 травня 1988 р.

17 квітня 1991 р. Постановою Прокуратури Хар�ківської області в порядку виконання Закону Украї�ни "Про реабілітацію жертв політичних репресій вУкраїні" П.Г.Ріттера було реабілітовано.

У пам'яті тих, хто знав П.Г.Ріттера, зберігся образученого, надзвичайно скромної, абслютно непрак�тичної людини, невтомного шукача істини. За слова�ми доцента Розенберга, Павло Григорович "ніколинарочито не прагнув догодити аудиторії, завоюватипопулярність інакше, як викладаючи послідовно й знеобхідною проникливістю наукові істини".

Діяльність ученого широка та багатогранна: пе�дагогічна, громадська робота; дослідження з давньо�індійських та новоіндійських мов; перекладипам'яток індійської літератури українською, росій�ською, італійською мовами; переклади давньоіндій�ських поетів Дандіна, Калідаси, Бхартріхарі, прози йпоезії Р.Тагора.

У 1904 р. був надрукований "Краткий курс санс�критской грамматики". У 1911 – 1935 р. було опублі�ковано більше 40 статей в енциклопедичному слов�нику "Гранат" з питань: релігія, мовознавство, міфо�логія, філософія, література та ін.

У 1961 р. вийшла "Антологія літератур сходу", у1982 р. – антологія давньоіндійської літератури "Го�лоси стародавньої Індії" з перекладом, коментарямий примітками П.Г.Ріттера.

П.Г.Ріттер зробив великий внесок в російську, ук�раїнську і світову індологію. Його діяльність є прик�ладом для сучасних сходознавців і фахівців з індій�ської культури.

П.Г.Ріттер був першим, хто у великому обсязіпознайомив українського читача зі скарбами сан�скритської, палійської й більш пізньої літератури но�воіндійськими мовами. Він працював в галузях літе�ратурознавства та мовознавства, привернув увагусходознавців і читачів до досягнень літературноїспадщини Індії, багато зробив як викладач і вихова�тель нового покоління індологів.

Враховуючи багатогранність і великий обсяг нау�кового й творчого внеску П.Г.Ріттера в розвиток віт�чизняної індології до 1939 р.: переклади з давньоін�дійських і новоіндійських мов, наукові статті та дос�лідження, навчальні посібники, науково�популярністатті, нариси, педагогічна, організаційно�наукова йредакційно�видавнича діяльність – можна зробитивисновок, що Ріттер був першим з професійних нау�ковців, обсяг творчого внеску якого став основоюфундаменту української національної індології.

Відомим в Україні є виданий 1966 року Харків�ським університетом покажчик праць П.Г.Ріттера здодатком найповніших біографічних відомостей таогляду його наукових праць і перекладів (текст вид�рукувано тиражем 200 примірників на ротапринті), атакож збірник "Професор П.Г.Ріттер", який черезсвій обмежений тираж не одержав належного поши�рення.

Для допомоги тим, хто має цікавість до особиП.Г.Ріттера та кому не байдужа культура рідногокраю, адресовано підготовлений нами новий найпов�ніший "Покажчик творів П.Г.Ріттера і літературипро нього".


Павло Григорович Ріттер (1872�1939) – видатнийукраїнський індолог, мовознавець, літературозна�вець, педагог, відомий у наукових колах як сходо�знавець, санскритолог та перекладач. П.Г.Ріттер є се�ред тих, кому українська наука зобов'язана станов�ленням та розвитком сходознавства. Незважаючи назначний внесок П.Г.Ріттера у вітчизняну науку, відо�мості з його життя та творчості майже відсутні, не�має монографії, присвяченої ученому.

П.Г.Ріттер народився 17 (5) квітня 1872 р. в с. Чу�товому Полтавської губернії в маєтку князя В.В.Ко�чубея, де управителем був його дід Карл Ріттер, ні�мець за походженням, згодом засновник та опікунчоловічого та жіночого училищ. Після закінченняХарківського університету П.Г.Ріттер продовживнавчання в Німеччині.

З 1897 р. П.Г.Ріттер розпочав педагогічну діяль�ність у Харківському університеті. У 1905 р. він очо�лив кафедру порівняльного мовознавства, 1908 р. –редакцію газети "Утро". Ставши професором Хар�ківського університету (1921� 1937), учений проводивактивну наукову і перекладацьку діяльність у галузідавньоіндійської та новоіндійської мов і літератур. Уцей час він опублікував переклади українською мо�вою віршів і прози Рабіндраната Тагора та поеми Ка�лідаси "Хмара�вістун" (Харків, 1928). ПерекладиП.Ріттера вміщувались у виданні "Калідаса. Шякун�тала. Хмара�вістун" (К., 19581) та в "Антології літера�тур Сходу"( Харків, 1961).

У 1926 р. учений став одним з засновників Всеук�раїнської наукової асоціації сходознавства (ВУНАС),її друкованих видань. Він став Головою однієї з секціїВУНАС, директором курсів східних мов, секретаремсекції мовознавства й літератури з'їзду сходознавства.

П.Г.Ріттер володів англійською, німецькою, фран�цузькою, італійською, іспанською, санскритом, дав�ньоіндійськими, новоіндійськими мовами. Він був на�уковцем і музикантом. О.І.Білецький називавП.Г.Ріттера "видатним знавцем музики, музичноїкритики та виконавцем".

Відомості про останні роки вченого в науковій лі�тературі майже відсутні. Його учні та колеги у своїхспогадах в 1966 р. (у збірнику "Професор П.Г.Ріттер"),мабуть, ще не мали можливості оприлюднити відо�мих їм сторінок життя П.Г.Ріттера у зв'язку з внут�рішньополітичними обставинами того часу. Полтав�ський дослідник і науковець П.П.Ротач, який був зна�йомий з професором А.П.Ковалівським, листувався зним, посилаючись на свідчення Л.Дражевської,стверджував в книзі "Колоски з літературної ниви",що П.Г.Ріттер був репресований, ув'язнений, не вит�римав цього, збожеволів і помер у в'язниці.

Зараз стали достеменно відомі трагічні факти збіографії вченого: 15 січня 1938 р. було порушенокримінальну справу проти П.Г.Ріттера. Заарештова�ного було обвинувачено в шпигунстві на користь Ні�меччини, Польщі, Італії, Туреччини й в участі в конт�рреволюційній фашистській організації. 4 квітня1939 р. справу щодо звинувачення П.Г.Ріттера булозакінчено й направлено військовому прокурору; 25лютого 1939 р. було прийняте рішення піддатиП.Г.Ріттера психіатричній судовій експертизі; 7 бе�резня того ж року його було направлено на лікуванняв судове відділення Всеукраїнського психоневроло�гічного інституту у Харкові; 17 квітня 1939 р. в о 7 год.30 хв. Павло Григорович Ріттер помер.

Що стосується подальшої долі родини Ріттерів,то вона теж є трагічною: брат Михайло і сестра Ма�

63


Статтю присвячено 70�річчю від дня смерті видатного лінгвіста, уродженця Полтавщини – Павла Григо�ровича Ріттера (1872 – 1939).

Статья посвящена 70�летию со дня смерти выдающегося лингвиста, уроженца Полтавщины – Павла Гри�горьевича Риттера (1872 – 1939).

The article is devoted to the 70�aninversary from the day of death of prominent linguist from Poltava region PavloHryhorovych Ritter (1872 – 1939).

НЕВТОМНИЙ ШУКАЧ ІСТИНИРІТТЕР ПАВЛО ГРИГОРОВИЧС.М.Грицай

ДДООВВІІДДККИИ

64

ННААШШІІ ЮЮВВІІЛЛЯЯРРИИ

ЮЮВВІІЛЛЯЯРРООВВІІ

ВВІІДД ЩЩИИРРООГГОО ССЕЕРРЦЦЯЯ

Колеги, учні і друзі Золотухіної Вікторії Миколаївни, провідногофахівця післядипломної педагогічної освіти, проректора з навчаль�но�методичної роботи ПОІППО, із сердечним теплом, щироювдячністю і прихильністю до педагогічного таланту вітають її зювілеєм.

Серед фахівців нашого інституту Вікторія Миколаївна – одиніз кращих лекторів у галузі педагогічних дисциплін, учитель запокликанням, відмінник освіти з унікальним талантом навчатимудрості молодь.

Вікторія Миколаївна живе яскравим горінням. Спілкування з ці/єю особистістю ушляхетнює душу. Адже загальна істина: ужитті кожної людини є Учитель. Той, хто вчить не тільки нав/чальної дисципліни, формує свідомість та оцінює інтелектуальнідосягнення. Але й той, хто вчить усміхатися сонячно, коли до/щить, дивуватися з того, що, здавалося б, для більшості відоме.Той, хто душу наповнює силою мудрого слова, лагідністю і опти/мізмом.

Вікторія Миколаївна множить радість, яку Григорій Сковороданазивав "веселіє сердечне".

Мати і дружина, Вікторія Миколаївна піклується і про долюспівробітників ПОІППО та вчить їх майстерності.

Є автором численних публікацій.Божої благодаті, щирої віддяки і міцного здоров'я на довгії літа.

Колеги з ПОІППО

При підготовці цього номера використовувалося обладнання, отримане від Міжнародного фонду “Відродження”,Бюро з освітніх та культурних програм США (BECA), Ради з міжнародних досліджень та обмінів IREX

НАШІ АВТОРИ

Будзан Богдан Павлович, Почесний громадянин м. Збаража, АкадемікУкраїнської Академії Наук

Глібовець Володимир Васильович,учитель$методист Гребінківської гімназії

Грицай Світлана Михайлівна,Президент Полтавського міського центру україно$індійської дружби "Шанті". Викладач, керівникгуртків індійської культури навчальних закладівм. Полтави

Конєва Тетяна Михайлівна, кандидат філологічних наук, доцент Полтавськогодержавного педагогічного університету іменіВ.Г.Короленка

Кошова Валентина Миколаївна, учитель$методист зарубіжної літературиРешетилівської гімназії ім. І.Л.Олійника,старший учитель

Мацапура Валентина Іванівна,доктор філологічних наук, професор ПДПУ іменіВ.Г.Короленка

Мищенко Тетяна Анатоліївна,старший учитель Кременчуцького ліцею № 11

Орлова Ольга Василівна, кандидат педагогічних наук, доцент Полтавськогодержавного педагогічного університету іменіВ.Г. Короленка

Тюнін Анатолій Павлович,кандидат філологічних наук

Хілліг Гьотц,доктор філософських наук, приват$доцент історіїпедагогіки Марбурзького університету (ФРН),керівник лабораторії "Макаренко$реферат", Віце$президент Міжнародної Макаренківської асоціації(Полтава), іноземний член Академії педагогічнихнаук України (Київ) та Російської академії освіти(Москва)

Чирка Валентина Василівна, старший викладач кафедри методики, змістуосвіти, методист Полтавського обласногоінституту післядипломної педагогічної освітиім. М.В.Остроградського

Шкода Володимир Васильович,доктор філософських наук, професорХарківського національного університетуім. В.Каразіна

На 1 стор. обкладинки: ЮЧаришніков. Ілюстрація до книги"Петербурзькі повісті" М.Гоголя

Підпис: На 2�й стор. обкладинки: роботи учасників Міжна�родної виставки карикатури за темою "СВІТ ГОГОЛЯ"(Полтава, 28 березня � 6 квітня 2009 р.)

На 3 стор. обкладинки: А. О. Смирнова�Россет фото з сайтуwww.proza.ru/pics/2008/09/24/59.gif

PPEEDDAAGGOOGGIICCAALL TTEECCHHNNOOLLOOGGIIEESSHohol's Mission. V.Shkoda

PPEEDDAAGGOOGGIICCAALL TTEECCHHNNOOLLOOGGIIEESS"The Inspector" by M.Hohol and "Visitor from Capi$tal" by H. Kvitka$Osnovyanenko. Typological Aspect. V.MatsapuraNature of Heroism in the Story "Taras Bul'ba"byM.V.Hohol. T.KonevaIconography of Mykola Hohol. O.OrlovaM.V.Hohol and Ukraine (Lesson Plan for the 7$thGrade) V.KoshovaHorrors and Mysticism In the M.Hohol's World ofArt. T.Maschenko"Master's Story, Written by Sorrows Hand…" (byM.Hohol's Poem "Dead Souls". Lesson Plan for the 9$th Grade) V.Hlibovets

UUKKRRAAIINNIIAANN ''KKOOLLOO''Poltava Region and Its Inhabitants In M.V.Hohol'sWorks. A.TiuninM.Hohol is the Ukrainian Songs and Sayings Collec$tor.Everything Begins With Love: the Last Hohol's Enig$ma. V.Chyrka

RREETTRROOMMEETTHHOODDSSSeven Deaths of A.S.Makarenko. Conjectures andFacts. G.Hillig

MMAANNAAGGEEMMEENNTT OOFF EEDDUUCCAATTIIOONNAbout Optimism In Conditions of Crisis. B.Budzan

RREETTRROOMMEETTHHOODDSSUntiring Man of Truth, Pavlo H. Ritter. S.Hrytsai

AANNNNIIVVEERRSSAARRIIEESSWhole$Heartedly Congratulations.

CONTENTS

HOHOL. THE 2001TH ANNIVERSARY

postmetodika. - 2009. - n3(87)

Documents